Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 38 статей
Запропонувати свій переклад для «признак»
Шукати «признак» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

При́знак –
1) озна́ка, позна́ка, призна́ка, прикме́та, знак (-ку), слід (-ду) чого́. [Це озна́ка духо́вої сла́бости (Єфр.). Хоч як шука́в, та не поба́чив на́віть і позна́ки (Крим.). І призна́ки на́віть нема́ тепе́рки, що був став (Камен. п.)].
• Верный -знак – пе́вна озна́ка.
• Существенный -знак – істо́тна озна́ка.
• Отличительный -знак – відмі́нна озна́ка или просто відмі́на, відзна́ка. [Ро́зум – ця відзна́ка люди́ни].
• По внешним -кам – з зо́внішніх озна́к.
• Поступок этот есть -знак прекрасной души – вчи́нок цей – прекра́сної душі́ озна́ка.
• -ки болезни – озна́ки (призна́ки) хоро́би.
• При малейшем -ке опасности – при найме́ншому знаку́ небезпе́ки.
• От прежней красоты и -ка не осталось – від попере́дньої краси́ і знаку́ (слі́ду, позна́ки) не лиши́лось.
• Видеть в чём -знак – ба́чити в чо́му прикме́ту, озна́ку и т. д., ма́ти що за знак. [Учи́тель тільки кивну́в; се вже ма́ли за знак, що серди́тий, і приміча́ли (Свидн.)].
• Быть служить, являться -ком чего – бу́ти озна́кою, прикме́тою и т. д. чого́, пра́вити (служить) за озна́ку чого́.
• Это есть, является -ком силы – це – озна́ка си́ли.
• Нет и -ка кого, чего – нема́ й знаку́ (слі́ду, призна́ки, натя́ми), нема́ й зазо́ру (зазо́ром), нема́ й прислі́дку кого́ чого́. [Ніде́ й зна́ку́ не було́ яко́гось житла́. У йо́го куре́й і зазо́ром нема́ (Черк. п.). Його́ й прислі́дку тут не було́].
• Отвечать каким-л. -кам (иметь их) – ма́ти озна́ки які́.
• -ки делимости, мат. – озна́ки поді́льности;
2) (примета предвещательная) прикме́та; см. Приме́та. [Де пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла].
• Хороший -знак – до́бра прикме́та.
Знак –
1) (жест) знак (-ку́). [І він знака́ми пока́зував їм і остава́всь німи́й (Єв.)].
• Мимический знак – мімі́чний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву).
• -ками (мимикой) – на ми́г(ґ)ах. [Німі́ розмовля́ють на ми́ґах].
• Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою – пода́ти, да́ти знак или показа́ти голово́ю, очи́ма, руко́ю;
2) (признак) знак, озна́ка, о́знак, призна́ка, позна́ка; см. При́знак. [Ті рида́ння (дзво́нів) метале́ві – знак, що хтось розста́вся з сві́том (Франко). Смерть вира́зно покла́ла свою́ страшну́ озна́ку на зму́ченому обли́ччі (Грінч.)];
3) (примета) знак, призна́ка, прикме́та; см. Приме́та. [І дуб посади́ли на прикме́ту проїжджа́чим (Шевч.)];
4) (пометка) знак, за́значка, позна́ка, відзна́ка; см. Поме́тка.
• Делать на ч.-л. -ки (метить) – значи́ти що.
• Имеющий знак (намеченный) – зна́чни́й, значки́й, зна́чений. [Значні́ гро́ші. Значни́й віл (Н.-Вол. п.)];
5) (письменный) знак, значо́к (-чка́). [Почали́ ти́ми чи и́ншими значка́ми запи́сувати свої́ думки́ (Єфр.)].
• Знак переноса – ро́зділка, ри́сочка.
• -ки препинания – розділо́ві зна́ки.
• Знак вопросительный, восклицательный – знак пита́ння (запита́ння), знак о́клику.
• Знак действия, корня, мат. – знак ді́ї, знак ко́реня;
6) (след от ч.-л.) знак, зна́чка, позна́ка, слід, при́слідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) сму́га, па́смуга, басама́н; см. След. [Це все покла́ло свій знак на ні́жно-заду́ману му́зу (Ніков.)].
• -ки насилия – знаки́, позна́ки наси́льства, ґва́лту;
7) (свидетельство, знамение) знак, озна́ка, о́знак, знамено́, свідо́цтво. [Мій меч? Це знамено́ свято́ї пра́вди (Куліш)].
• В знак согласия, благодарности, уважения – на знак зго́ди, вдя́чности, поша́ни. [Товариші́ мо́вчки хитну́ли голово́ю на знак зго́ди (Крим.)].
• Молчание знак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить;
8) (символ) знак, озна́ка, знамено́ [Для ме́не хрест – знак ві́ри (Куліш)];
9) (сигнал) га́сло, знак.
• Дать, подать знак к восстанию, к сражению – да́ти, пода́ти га́сло до повста́ння, до бо́ю.
• По данному -ку – за да́ним га́слом, зна́ком;
10) (отличительный, оффициальный) знак, відзна́ка, озна́ка.
• Гербовый, денежный знак – гербо́вий, грошови́й знак. [Скасува́ння грошови́х знакі́в (Н. Гром.)].
• Знак отличия – відзна́ка.
• -ки достоинства – озна́ки гі́дности, (у козаков) клейно́ди (знаки власти).
• Орденские -ки – кавале́рія, о́рденські відзна́ки.
• Межевой знак – межови́й знак; копе́ць (р. копця́), кляк.
• Предостерегательные -ки – перестере́жні, застере́жні знаки́.
• Морские -ки – морські́ знаки́.
• Береговые -ки – берегові́ знаки́.
• Условный знак – умо́вний знак.
• Каторжный знак – каторжа́нське тавро́.
Ка́чество –
1) я́кість (-кости); (признак) прикме́та, прикме́тність; (достоинство) ва́ртість (-тости). [Психоло́гія займа́ється я́кістю вражі́нь (Франко). Га́рних я́костей у йо́го бі́льше, ніж нега́рних (Київ). Розмовля́ли про висо́кі душе́вні прикме́ти його́ (Коцюб.). Збі́рником свої́х пое́зій показа́в і свої́ га́рні прикме́ти, і хи́би (Єфр.). Для збі́льшення яко́ї-не́будь прикме́тности вжива́ється… (Н.-Лев.). Мора́ль його́ – непе́вної ва́ртости (Крим.)].
• -тво продукта – ґату́нок (-нку), я́кість, добро́тність, ва́ртість, си́ла чого́. [Сукно́ (вино́ и т. п.) га́рного ґату́нку. Бахму́тське залі́зо – не тако́ї си́ли, як сибі́рське (Звин.). Сукно́ – висо́кої ва́ртости (Крим.)].
• По -ву – я́кістю, ґату́нком, на я́кість, свої́ми прикме́тами, своє́ю добро́тністю, ва́ртістю, си́лою.
• Заботиться не о -ве, а о количестве – дба́ти не про я́кість, а про кі́лькість; дба́ти не про те, яке́ воно́, а скі́льки його́.
• В -ве кого, чего – за ко́го, за що, як(о) хто, як що. [Виклика́ють мене́ в суд за сві́дка (я́к сві́дка) (Київщ.). Моя́ скри́ня за стіл пра́вить (Г. Барв.)];
2) (народное: недостаток) хи́ба.
• За ним, кажись, никаких -честв нет – здає́ться, він нічи́м нега́рним не прикмі́чений.
• От нея все -ва – від не́ї все ли́хо.
Му́жество –
1) (состояние мужчины, муж. пола, противоположн. женству) чолові́чість, му́жність (-ости);
2) (муж. возраст) му́жність, му́жній вік (-ку), (возмужалость) змужні́лість (-ости).
• Борода – признак -ства – борода́ – озна́ка му́жности (змужні́лости);
3) (доблесть) му́жність, (отвага) відва́га, зва́га, (смелость) смі́ливість, смі́лість (-ости). [Вла́да не ма́є си́ли й му́жности призна́тися в свої́х гріха́х (Н. Рада). Блага́в її́ ви́терпіти і з му́жністю перенести́ го́ре (Н.-Лев.). Спини́лася, сподіва́ючись од йо́го яко́го сло́ва, що додало́-б їй відва́ги (Грінч.). Не тра́тьте зва́ги, ді́ти, бу́дьте тве́рді (Л. Укр.)].
• Вооружиться всем своим -ством – зібра́ти всю свою́ му́жність (відва́гу).
Неот’е́млемый – невіді́йманий, невідня́тни́й, невідбі́рний, невідби́раний, невідмі́нний, невідкли́чний, невідлу́чний; срв. Непреме́нный.
• -мый признак – невідмі́нна (невідлу́чна, невіднятна́, немину́ча) озна́ка (прикме́та).
• -мое условие – невідмі́нна умо́ва.
Отличи́тельный – відмі́нний, відмі́тний.
• -ный признак – відмі́на, відмі́нна озна́ка.
• -ная особенность – відмі́нна прикме́та, ри́са.
Приме́та – прикме́та, примі́та, призна́ка, позна́ка, при́значка, знак (-ку́), (пометка) за́значка; (отличит. признак) прикме́та, озна́ка, відзна́ка; срв. При́знак. [Доро́гу пізна́в він по вся́ких прикме́тах (М. Лев.). Зоря́ я́сна, я́сная примі́та (Рудан.). Ме́ншому бра́ту примі́ту покида́є (Дума). Я свої́ гро́ші впізна́ю, на них за́значку я зроби́в].
• Делать, сделать -ту на чём – роби́ти, зроби́ти прикме́ту, примі́ту и т. д. на чо́му, позначи́ти що, кла́сти карб на чо́му.
• -ту, на -ту оставлять – лиша́ти, залиша́ти, дава́ти, да́ти на призна́ку кому́ що.
• Делать, сделать -ту на камыше, на дереве и т. п. – клячи́ти, поклячи́ти що (очере́т, де́рево). [Оце́ поклячи́ли усі́ дерева́, – тепе́р уже́ не бу́де краді́жки (Мирг. п.)].
• -ты (в паспорте) – прикме́ти, озна́ки, відзна́ки (в па́шпорті).
• Описание -ме́т – о́пис прикме́т, озна́к.
• На -те – на прикме́ті, на при́значці, на знаку́. [Є, ка́жу, в ме́не на прикме́ті (М. В.). У свої́х при́ятелів і на́віть ворогі́в на при́значці він був (Куліш)].
• Не в -ту – не по знаку́, невкміту́. [Невкміту́ мені́, чи вони́ би́ли його́ чи ні; чув ті́льки, що крича́ло щось, а нічо́го не ба́чив (Новомоск. пов.)].
• Хорошая, дурная -та – до́бра, пога́на (лиха́) прикме́та, призна́ка, примі́тка, при́мха, до́брий, лихи́й знак. [Пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла. В се́лах веде́ться при́мха, що як стрі́неш попа́ або ченця́ в доро́зі, то без приго́ди тобі́ не мине́ться (Куліш)].
• Суеверная -та (предрассудок) – забобо́н (-ну).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Неотъемлемый – невіді́йманий, невідня́тни́й, невідокре́мний, невідбі́рний, невідби́раний, невідмі́нний, невідкли́чний, невідлу́чний, неви́лучний, невідді́льний, невідри́вний, обов’язковий, необхідний, (конче) потрібний:
• неотъемлемая часть – невіддільна (невідривна) частина;
• неотъемлемое условие – невідмі́нна умо́ва;
• неотъемлемые права – невідчужувані (невіднятні) права;
• неотъемлемый признак – невідмі́нна (невідлу́чна, невіднятна́, немину́ча) озна́ка (прикме́та). Обговорення статті
Отличительный – відмітний, відмі́нний, розпізнавальний, відзначний, характерний:
• отличительная черта – відмітна риса;
• отличительный знак – відмітний (розпізнавальний) знак;
• отличительный признак – відмі́на, відмі́нна озна́ка. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИ́ЗНАК, по всем признакам як сві́дчать всі о́зна́ки;
все признаки говори́ли о чём зано́силося на що [все признаки говорили о дожде́ зано́силося на дощ];
не́ было признаков чего не зано́силося на що;
без признаков жи́зни (лежить) образ. хоч по попа́ посила́й.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Признак – озна́ка, призна́ка, -ки, прикме́та, -ти.
Наметка –
1) (процесс) мі́чення, наміча́ння, -ння;
2) (знак, признак) помі́тка, за́значка, -ки, знак, -ку́, прикме́та, -ти.
Ознаменование –
1) (признак, примета) озна́ка, -ки, відзна́ка, -ки, знак, -ку́;
2) (прославление, память) па́м’ятка, -ки, усла́влення, -ння; в ознаменование – в озна́ку, щоб усла́вити, щоб відзна́чити.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Признак – ознака; прикмета; (свойство) – властивість. Отвечать признакам каким – мати ознаки які. Отвечающий (определенным) признакам – що має (певні) ознаки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Признак – озна́ка.
Знак – знак (-ку);
• з. (признак) – озна́ка;
• з. (пометка) – за́значка;
• з. береговой – знак берегови́й;
• з. водяной, филигрань – з. водяни́й;
• з. километровый – з. кілометро́вий;
• з. контрольный – з. контро́льний;
• з. межевой – з. межови́й;
• з. отличительный – з. відмі́тний;
• з. перевальный, горн. – з. перехідни́й;
• з. пикетный – з. пікето́вий;
• з. предельный – з. гр[а]яни́чний;
• з. предостерегательный – з. пересторо́жний;
• з. речной – з. річкови́й;
• з. сторожа – бля́ха сторожі́вська;
• з. указательный – з. вказівни́й;
• з. уклонный – з. спадо́вий;
• з. условный – з. умо́вний;
• знаками отметить – позначи́ти;
• з.-марка – з.-ма́рка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Признак
• Нет и признака кого, чего – нема й знаку (сліду, признаки) кого, чого; нема й зазору (зазором) кого, чого; і не заснітилося на що.
• Отличительный признак – відмінна (відмітна, характерна) ознака; питома (питима) прикмета.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

при́знак озна́ка,-ки
п. дели́мости озна́ка поді́льности
п. диагности́ческий озна́ка діягности́чна
п. ка́чественный озна́ка я́кісна
п. коли́чественный озна́ка кі́лькісна
п. ра́венства озна́ка рі́вности
п. структу́рный озна́ка структу́рна
п. сходи́мости озна́ка збі́жности

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Зазі́р, -зо́ру –
1) заметность, приметность;
2) след, признак.
• Нема́ й зазо́ру – нет и следа, нет и признака.
Озна́ка – знак, признак.
По́знак, -ку – признак.
Покмі́ть, -мети – признак, примета.
Полі́ка – след, признак.
Призна́ка, при́значка – знак, признак, примета.
Прикме́та, прикмі́та –
1) примета, знак;
2) признак.
• На прикме́ті – на примете.
Ціха́, -хи́ –
1) знак, метка, значек, примета, признак, символ;
2) черта характера.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Признак – озна́ка, прикме́та; п. существенный – суттьова́, істо́тна озна́ка; п. ясно выраженный – вира́зна озна́ка; отвечать -кам каким – ма́ти озна́ки які́; по таким -кам – за такими озна́ками; узнать по таким признакам – пізна́ти з таких озна́к.
Знак –
1) (признак) – знак (-ку), озна́ка; з. межевой – межовий знак, копе́ць (-пця); з. надстрочный – надрядко́вий знак; знаки граничные – межеві́, граничні зна́ки; з. денежный – грошовий знак; з. сигнальный – га́сло, га́словий знак; в знак чего-либо – на знак, на озна́ку чого́;
2) (пометка) – за́значка; з. погасительный – тамі́вка (Н), значкі́вка (Н); з. препинания – розділо́вий знак;
3) (знак отличия) – відзна́ка.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Баба́к, -ка, м.
1) Байбакъ, сурокъ. Питав лисицю кум бабак. Гліб. Баба́к сви́снув. Началась весна. (По нар. повѣрью 1 марта Б. просыпается и свищетъ, — это первый признакъ весны). Чуб. ІІІ. 9.
2) Переносно: лѣнтяй, лежебока. Хто б сподівавсь, що Турн — бабак. Котл. Ен.
3) Мѣховая тесьма, опушка, которой обшивается крестьянская шуба. Чуб. VII. 432. Кожух білих смушків під тяжиною і бабаком обложений. Кв. І. 132. Ум. Бабачок. Ув. Бабачище.
Мо́лоди и мо́лоді, -дів, мн. Небольшіе облачка на небѣ. Мнж. 185. Молоди встають, а Бог дощу має. Ном. № 568. Молоді високо ходять. (Признакъ хорошей погоды).
На, пред.
1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ. Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. І. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Грин. III. 588. Роспитаю шлях на Московщину. Шевч. 78. Ой полети, галко, ой полети, чорна, на Дін риби їсти. Нп. Визволь, Господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької... На тихі води, на ясні зорі, на простії дороги, на руський беріг, на край веселий, меж мир хрещений. Пішов на низ. Повернувся на схід сонця. б) Указываетъ распространеніе по извѣстному пространству: на, въ, по. Стала слава на все село, стали й поговори та про тую дівчиноньку, що чорнії брови. Нп. На всю Україну голосна була його слава. в) Указываетъ предметъ, на который обращено дѣйствіе: на. Прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б’є. ЗОЮР. І. 3. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. На слуги свої, на турки-яничари зо-зла гукає. АД. І. 89. Ой важу, важу на ту дівчину вражу. Нп. Тоді царь сказав на того чоловіка: іди сюди! Грин. І. 175. Напосівся на мене, щоб дав йому грошей. Пам’ята́ти (забу́тися) на ко́го, на що́. Помнить (забыть) о комъ, о чемъ. А ти на мене забулася. Г. Барв. 529. Пита́ти на що́. Спрашивать о чемъ. На здоров’я тебе, брате, буду питати. ЗОЮР. І. 26. Наляга́ти на но́гу. Хромать. Желех. Жда́ти на ко́го. Ждать кого. Час не жде на нас. Св. Л. 295. Ві́рити на ко́го, на́ що. Довѣрять кому, вѣрить чему. Ой вірь же ти, дівко молода, на козацьке слово. Нп. На його пан вірив... як на рідного батька. Грин. І. 92. г) Указываетъ предметъ, для котораго что-либо сдѣлано или дѣлается въ смыслѣ для: На мірошника вода робить. Посл. Тут на вовків привілля: ліс великий та густий, та яри. Волч. у. Мішок на жито. Як на ме́не. По моему мнѣнію. Як на мене, то се дурниця. Если бы это со мной, если бы такъ мнѣ. Як на мене, то я б його й вигнав за се. д) Указываетъ цѣль дѣйствія: на, въ, для. Раз у-осени пан поїхав на лови. Рудч. Ск. II. 75. Людей на панщину женуть. На заріз людей ведуть. АД. І. 75. Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував: на те бо вийшов я. Єв. Мр. І. 38. На те й мати родила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184. А Бог людям на науку поставив їх в полі. Шевч. 474. Треба ж, голубко, її на розум навчити: се дурні голови. МВ. (О. 1862. III. 38). На лихо вчити. На попи вчитися. Рушило Півпівника в дорогу, стрепенуло крилцем і трейчи заспівало на знак свого одходу. К. (О. 1861. IV. 40). Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю, на признаку давайте. АД. І. 115. На пожи́ток. Ha пользу, въ пользу. Желех. е) Указываетъ орудіе или средство дѣйствія: на, о, объ. Дай заграю я на дудку, а то давно вже грав. Драг. 341. Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде. Посл. Проміняв на личко ремінець. Посл. Присягати на Євангеліє. Желех. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє і на біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. І. 107. Бачив чорта на свої власні очі, — отсе як вас бачу. МВ. (КС. 1902. X. 141). ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ: на, по. На но́гу криви́й. Хромой. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662. На красу́ (вро́ду) га́рний. Красивый. Ти, козаче молоденький, ни вроду прекрасний. Грин. III. 175. На масть рудий. Така ж тиха, така й мова, тільки на брівоньки чорноброва, а на личенько ще й білійша, тільки на словечко не вірнійша. Лавр. 39. Були (шовковиці) всякі: і червоні, і білі на ягідки. О. 1862. V. 98. Рости, рости ти, черемхо... тонка, тонка та висока і на лист широка. Грин. III. 199. Був священник на ім’я Захарія. Єв. Л. І. 5. Єсть у Київі чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожем’яка. ЗОЮР. II. 28.
3) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: на, въ. Кричати на ввесь рот. Желех. На смерть порубав. Желех. На превелику силу зробив. Желех. Діждавшися другого дня, баба на тще серце так і рушила до пошти. Г. Барв. 497. и) Указываетъ то, во что измѣняется предметъ: на, въ. Порубали козаченька на мілку дробину. Нп. Побив на мотлох. Желех. Помололи пшеницю на борошно. і) Указываетъ моментъ, въ который совершается дѣйствіе, или продолжительность времени: на, въ. На Великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками. Шевч. 461. На той час він був дома. Хоч би на ранок сніг перестав. На Пе́тра. Въ день св. Петра. А як прийде нудьга в гості та й на ніч засяде. Шевч. 446. На рік пішов з дому. На Дону по два карбованці, мовляв, косареві на день. Г. Барв. 438. к) Указываетъ количество или мѣру: на. На три карбованці купив. Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Шевч. 491. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513.
2) Съ мѣстнымъ падежемъ: а) Указываетъ мѣсто, на которомъ или близъ котораго что-нибудь находится или происходить: на, въ. І в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. II. 8. Ой на горі та женці жнуть. Закр. І. 65. Стоїть той дід на воротях із кийком. Рудч. Ск. І. 43. І на місті була, і горілку пила. Нп. На сонці полотно сушили. Багацько у його добра... на видноці і під замками. Греб. 317. На рушнику́ ста́ти. Обвѣнчаться. Та поможи, Боже, на рушнику стати, — тоді не розлучить ні батько, ні мати. Нп. б) То, что имѣетъ значеніе по отношенію къ предметамъ въ пространствѣ, переносится на лица, дѣйствія и состояніи: на, въ. На обіді в його був. Він уже на підпитку. Васюринський козарлюга на меду гуляє. О. 1862. X. Скажи мені, моя мила, що маєш на мислі? Нп. А в мене не те на думці. Г. Барв. 211. Я не була з вами на розмові. Каменец. у. в) Указываетъ время, въ теченіе котораго что-либо происходить: на, въ, при. На тім тиждні се було. На весні́. Весною. А на третю нічку вийшла на зорі. Грин. III. На днях ходи́ти. Быть въ послѣднихъ дняхъ беременности. КС. 1883. II. 394. На смерті побивавсь цілу ніч. Черк. у. г) Указываетъ орудіе или средство, при помощи котораго что-нибудь происходитъ: на. Прийшов пан Палій додому да й сів у наміті, на бандурці виграває: «Лихо жити в світі». ЗОЮР. І. 190. Покайтеся, христіяне, на мені, як матері, не шанувати. Грин. І. 84. д) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: въ. Чим вони не люде? І добрі, й заможні, усі їх на повазі мають. МВ. II. 111. На перешкоді вона йому стала. Йому вже й мухи на заваді. Посл. е) Указываетъ причины или основаніе дѣйствія: на, изъ-за. Маючи надію на твоїм слові. Не треба ся на дівчат бити. ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ, — не переводится; по-русски въ этомъ случаѣ ставится творительный падежъ: Моя мила миленька, на личеньку біленька. Нп. Придавлено його й примучено на тілі, ослаблено його й скалічено на дусі. К. ХП. 130.
Озна́ка, -ки, ж. Знакъ, признакъ. Мир. Пов. І. 131. Гордо і поважно без ознаки жадної тревоги на лиці. Левиц. І. 211.
Покмі́ть, -ти, ж. Признакъ, примѣта. Вх. Зн. 51.
Призна́ка, -ки, ж. Знакъ, признакъ, примѣта. Мнж. 32. Будем ми тернове віття, верхи стинати і будем тобі, найменшому брату, пішій пішаниці, на признаку покидати, щоб знав з тяжкої неволі... куди утікати. АД. І. 108. І признаки навіть нема теперки, що був став. Каменец. у.
І. Слід, -ду, м.
1) Слѣдъ. В чоботях ходить, а босиї сліди робить. Ном. № 1182. У сліди́ кому́ уступа́ти. Ходить по слѣдамъ кого, поступать по чьему примѣру, подражать.
2) Знакъ, признакъ. І сліду не осталось. Шевч. Ум. Слідо́к, слідо́чок, слі́донько.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

За́зір, -зору, м. *2) Видимость, признак, след. Раніш-то люди до ста літ доживали, ще й перевалювали сотню, а тепер і зазору цього немає. Крим.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Признак — озна́ка, -ки.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

При́знакъ = знак, призна́ка (С. З.), прикме́та (С. З. Л.), о́знак, озна́ка (С. З. Л.), по́знак, по́знака. — Кожна народність має свої прирождені їй прикмети. Кн. — Найважнїйші прикмети самостійного розвою руської мови. Зап. — Таких прикмет більше менше однакових не перелїчити. Прав. — Се ознака того, що сатира влучила саме туди, куди треба. Кн. — Далї і другі ознаки люди запримітили — стала я блїднїти. О. Мир. (Д. теж під сл. Знакъ).

Запропонуйте свій переклад