Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 119 статей
Шукати «прилип*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Незарази́тельный – незара́зливий; незаразни́й, (редко) незаме́тливий; срв. Зарази́тельный и Прили́пчивый.
Прилипа́ла и Прилипа́ло –
1) приче́па;
2) зоол. (рыбка Remora Echeneis) – при́смоктень (-тня).
Прилипа́ние – прилипа́ння, пристава́ння.
Прилипа́ть, прили́пнуть –
1) прилипа́ти, ли́пнути, прили́пнути, пристава́ти, приста́ти, прикипа́ти, прикипі́ти, (диал.) припада́ти, припа́сти, улипа́ти, ули́пнути, (во множ.) поприлипа́ти, попристава́ти и т. д. до чо́го. [Прохоло́ла соро́чка мо́кра та так і прили́пла до ті́ла (Тесл.). Ганча́р мача́є пра́ву ру́ку у во́ду, аби́ гли́на не припа́ла до руки́ (Шух.)].
• Смола -пла к руке – смола́ приста́ла (прили́пла, ули́пла) до руки́.
• Снег и грязь -па́ют к колёсам – сніг і грязь (боло́то) ли́пнуть до колі́с.
• -па́ть, -нуть к кому (не давать покоя) – чіпля́тися, причепи́тися, ли́пнути, прили́пнути до ко́го. [Пусти́ до се́бе зли́дні на три дні, вони́ до те́бе на ві́ки прили́пнуть (Конис.)].
• -ли́п что банный лист – причепи́вся (учепи́вся) як реп’я́х, приста́в (прили́п) як ше́вська смола́ до чо́бота;
2) (о болезнях) пристава́ти, приста́ти до ко́го, перехо́дити, перейти́ на ко́го, чіпля́тися, сов. причепи́тися до ко́го, вчепи́тися кого́, начепи́тися на ко́го.
Прилипа́ющий – той, що прилипа́є, пристає́; прили́па (общ. р.).
Прили́плый – прили́плий.
Прили́пнуть, см. Прилипа́ть.
Прили́пчивость – причі́пливість, зара́зливість (-вости).
• -вость заразительных болезней – причі́пливість зара́зливих неду́г, х(в)оро́б.
Прили́пчивый – причі́пливий, чіпки́й, липки́й, зара́зливий.
• -вая болезнь – причі́плива, чіпка́, липка́, зара́злива х(в)оро́ба, по́шесть.
Держи-ладья́ (рыба) – прилипа́ло, держи-корабе́ль.
Клеи́ться –
1) кле́їтися.
• Мебель -тся – ме́блі кару́чать.
• Разговор не -тся – розмо́ва не в’я́жеться, мо́ва не мо́виться.
• Дело -тся – спра́ва в лад іде́, ла́диться.
• Дело не -тся – спра́ва не йде в лад, не ла́диться;
2) (прилипать) бра́тися. [Фа́рба бере́ться (Мирг.)].
I. Ли́па (человек) – прили́па, липко́ (-ка́), приче́па, прилипа́йло, підлипа́йло.
Ли́пкий –
1) (мокрый, липнущий) липки́й, липу́чий, прили́пчастий. [Вона́ мене́ по ті́лу ма́же липки́м, воню́чим, як смола́ (Метл.). Ллє́ться дощ, і шляхи́ та тротуа́ри вкрива́ються липу́чим брудни́м ка́лом (Крим.)];
2) (прилипающий, хваткий) липки́й, прили́пчастий, чіпки́й, мастки́й, беручки́й, берки́й. [Лю́бить квітча́тися прили́пчастими лопухо́вими ґу́дзиками (Франко). Чіпки́й, як реп’я́х (Васильч.). Мастка́ земля́ (Звиног.). Берки́й сі́рий глей (Черкас.)].
Ли́пкость – ли́пкість, липу́чість, прили́пчастість (-ости).
Ли́пнуть –
1) (прилипать) ли́пнути, (реже) ли́пти, бра́тися до чо́го. [Ті́сто до рук ли́пне. Боло́то бере́ться до колі́с (Хотинщ.)]:
2) (льнуть) ли́пнути, (реже) ли́пти, в’я́знути, пристава́ти, чіпля́тися, підлипа́ти, горну́тися до ко́го, до чо́го.
• -нет что смола – пристає́ мов ше́вська смола́ до чо́бота.
• -нущий – що ли́пне, бере́ться, в’я́зне, пристає́… срвн. Ли́пкий и Липу́чий.
Липу́чий – липу́чий, липки́й, прили́пчастий.
Лист –
1) (растения) лист (-та́), (чаще) листо́к (-тка́). [Тремти́ть на гі́лці замертві́лій, як сирота́, оста́нній лист (М. Стариц.). Морфоло́гія листка́ (Beta vulg.)].
• -тья и лист (соб.) – ли́стя (-тя, ср. р.), лист (-ту), (реже) листки́, листи́ (-і́в). [Ли́стя пожо́вкле вітри́ рознесли́ (Шевч.). Як розве́рнеться на ве́сну лист (Номис). Листки́ широ́кого лата́ття по воді́ (Н.-Лев.)].
• Простой, черешковый лист – листо́к про́стий, листо́к з ні́жкою.
• -тья прицветники – листки́-при́цвітки (-ків).
• -тья опадают – ли́стя (лист) о(б)пада́є, обліта́є. [З верби́ ли́стя опада́є (Чуб. III)].
• Свернуть -тья – згорну́ти ли́стя, (образно) загорну́тися, (зап.) завину́тися. [Завину́лася кали́нонька, та й не розпука́є (Рудан.)].
• С большими -тами – листа́тий, ум.-ласк. листа́тенький. [Клен листа́тий, та розло́гий (Кониськ.). Люби́сток листа́тенький (Мил.)].
• Пристал, как банный лист – прили́п, як ше́вська смола́ (Приказка).
• Дрожит, как осиновый лист – тру́ситься як на ножі́, тремти́ть як оси́ка.
• Стань передо мной, как лист перед травой – стань передо мно́ю, як лист перед траво́ю.
• Александрийский лист, Cassia lenitiva – се́нес (-су).
• Царёв лист, бот. Trientalis europaea L. – ордина́рник (-ка);
2) (бумаги, книги) а́ркуш (-ша). [Куплю́ папе́ру а́ркуш і зроблю́ тоне́ньку кни́жечку (Шевч.)].
• Заглавный, титульный лист – титу́льна сторі́нка, титу́льна ка́ртка.
• Печатный лист – друко́ваний а́ркуш.
• Книга в лист, в четвёртую долю -та́ и т. п., см. Кни́га 1.
• Книга в -та́х – кни́жка в а́ркушах, незброшуро́вана (неопра́влена) кни́жка.
• Книга в десять печатных -то́в – кни́жка на де́сять друко́ваних а́ркушів.
• Читать книжку в 52 -та́ – гра́ти (гуля́ти) в ка́рти; ті́шитися (ба́витися) тіє́ю коло́дою, що півсо́тні листкі́в ма́є та ще па́ру;
3) (документ) лист (-та́), листо́к (-тка́).
• Вводный лист – ув’я́зчий лист.
• Исполнительный лист – викона́вчий лист.
• Окладной лист – податко́вий лист, лист до опла́ти.
• Открытый лист – відкри́тий лист; (подорожная) подоро́жня (-ні).
• Охранный лист – охоро́нний лист.
• Подписной лист – підписни́й лист.
• Похвальный лист – похва́льний лист.
• Скорбный лист – неду́жний лист.
• Торговый лист – лист прилю́дного то́ргу;
4) муз. Петь, играть с -та́ – співа́ти, гра́ти з пе́ршого чита́ння;
5) (металла, стекла) лист (-та).
• Лист железа, меди, стекла – лист залі́за, мі́ди, скла.
• Железный, котельный лист – залі́зний, каза́нний лист;
6) кулин., см. I. Про́тивень.
Льнуть к кому –
1) горну́тися, пригорта́тися, тули́тися, хили́тися, ли́пнути, (ласкаться) ла́ститися, ла́щитися до ко́го. [Коли́-б літа́ верну́лися, то-б і хло́пці горну́лися (Номис). Оце́ тобі́, горо́бчику, так не вчись, до чужо́ї голу́боньки не тули́сь! (Гліб.). Всі йо́го лю́блять, всі до йо́го ли́пнуть (Котл.). Хи́ляться до тих, хто значні́ший (Крим.)].
• -нуть всей душою – душе́ю горну́тися. [Горну́вся до них душе́ю (Єфр.)].
• Язычком то берёт, а к делу не -нёт – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на балаба́йці (Приказка);
2) (назойливо приставать) пристава́ти, прилипа́ти, ли́пнути, в’я́знути. [Одну́ поки́нув та до дру́гої ли́пнеш? (Єфр.)].
• -нёт, как банный лист – в’я́зне, як ше́вська смола́.
Нали́пчивый – липки́й, прили́пчастий.
Отхлеста́ть –
1) (высечь, отстегать) ви́періщити, відхви́ськати, відбато́жити, ви́хл(ь)остати кого́, нахво́ськати, напі́рити кого́ чим. [Я вас, дранти́вих, рі́зками ви́періщу (М. Левиц.). Лози́ною по пле́чах було́ нахво́ськає, так що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.)];
2) отхлё́стывать, отхлесну́ть (отбить хлеснув) – збива́ти, зби́ти.
• Шатается да головки цветов -вает – ве́штається (тиня́ється) та голі́вки у квіто́к збива́є;
3) -ну́ть (отвязать) – відчепи́ти, відвяза́ти.
• -сни́ постромку – відчепи́ посторо́нок (-ро́нка).
Почте́ние –
1) (действие) пошанува́ння, вшанува́ння, упова́ження; см. I. Почита́ть, Почти́ть. [Наш То́дір як малюва́ння, тре́ба йому́ пошанува́ння, тре́ба його́ пошанува́ти, до бо́ку ху́стку да́ти (Грінч. III)];
2) (чувство уважения) поша́на, пова́га, шано́ба, ша́на, (по)шано́вання, пова́жа́ння до ко́го, до чо́го. [За се він варт ще бі́льшої поша́ни (Самійл.). До не́ї прили́пла яка́сь обле́сливість в розмо́ві й пова́га до пані́в (Н.-Лев.). Що-б то вчини́ти на озна́ку грома́дської до йо́го шано́би (Куліш). Ні ві́ри в свя́тощі не ма́є, ні шано́би (Самійл.). У ньо́го й на ма́кове зе́рно нема́ шано́вання до грома́ди (Кониськ.)].
• Оказывать -ние – віддава́ти, чини́ти пова́гу, поша́ну кому́, шанува́ти, поважа́ти кого́. [Оди́н поважа́є, а де́сять зневажа́є (Гліб.)].
• Мое -ние! – моє́ пова́жання!
• С истинным -нием остаюсь Вашим… – з правди́вою поша́ною (пова́гою) Ваш…
• Засвидетельствуйте моё -ние вашей супруге – про́шу засві́дчити мою́ поша́ну ва́шій дружи́ні.
• Обед, скажу вам, моё -ние – обі́д, скажу́ вам, на про́чуд га́рний (таки́й, що куди́ твоє́ ді́ло).
Прики́дчивый –
1) (притворчивый) прики́дливий, нещи́рий; см. Притво́рный. [Він нещи́рий: удає́ з се́бе зо́всім не тако́го, яки́й він спра́вді (М. Грінч.)];
2) (прилипчивый) чіпки́й.
Прилепля́ться, прилепи́ться –
1) прилі́плюватися и приліпля́тися, приліпи́тися, бу́ти прилі́пленим, (во множ.) поприлі́плюватися до чо́го; срв. Прилипа́ть. [Тим оста́вить чолові́к отця́ свого́ і ма́тір сво́ю та й прилі́питься до жони́ своє́ї, і бу́дуть удво́х ті́лом одни́м (Св. Пис.). Давні́ше свічечки́ прилі́пляно на рога́х у волі́в (О. Пчілка)];
2) (переносно: пристраститься) прикида́тися, прики́нутися до чо́го, ли́пнути, прили́пнути до чо́го, тули́тися, горну́тися до чо́го. [Говори́в раз піп каза́ння із Письма́ Свято́го: чого́, грі́шнику, так ли́пнеш, – ка́же, – до земно́го (Рудан.). Він усіє́ю душе́ю прили́п до це́ркви (Звин.). Ка́зано по святи́х кни́гах, щоб не тули́лася люди́на до світово́го добра́, до бага́тства (Грінч.)].
Прильну́ть – припа́сти, пригорну́тися, притули́тися, прити́сну́тися, прили́пнути, прилягти́ до ко́го, до чо́го, (во множ.) поприпада́ти, попригорта́тися и т. д. [Охопи́ла рученя́тами, припа́ла, прип’яла́ся ву́стоньками (Васильч.). Запоро́жець обня́в ді́вчину, а вона́ пригорну́лась до йо́го і мовча́ла (Загір.). И́ншого я́кось не прийма́ се́рце, відверта́ється від ньо́го, а до и́ншого так зра́зу приля́же, як до рі́дної ма́ми (М. Вовч.). Поприпада́ли до землі́ і лежа́ли мо́вчки, нерухо́мо (Грінч.)].
Пристава́ние – пристава́ння, прилипа́ння; чіпля́ння; напосіда́ння; прича́лювання, приверта́ння и т. д.; см. Пристава́ть.
Пристава́ть, приста́ть –
1) пристава́ти, приста́ти, ли́пнути, прилипа́ти, прили́пнути, бра́тися, взя́тися до чо́го, чіпля́тися, учепи́тися до чо́го и чого́, налі́плюватися, наліпи́тися на що, (во множ.) попристава́ти, поприлипа́ти, почіпля́тися, поналі́плюватися. [Бага́тий брат ви́мазав усере́дині кру́жку ме́дом, щоб приста́ло те, що мі́ритимуть (Грінч.). Боло́то бере́ться до колі́с (Хотин. п.). Як прило́жиш до ті́ла, так і ві́зьметься (Радомиш. п.). Смола́ прили́пла до рук (Ум.). По пле́чах було́ нахво́ськає та́к, що аж соро́чка до ті́ла прили́пне (Кониськ.). Пі́деш на база́р, налі́питься боло́то на чо́боти, – хоч ноже́м зчища́й (Звин.)].
• -ста́л ко мне, как банный лист – приста́в (прили́п) до ме́не як ше́вська смола́ до чо́бота, узя́всь до ме́не смоло́ю, узя́вся (причепи́вся) як реп’я́х, реп’яхо́м узя́вся, приче́пою причепи́вся, сльото́ю узя́вся (прив’я́з);
2) (присоединиться) пристава́ти, приста́ти, прилуча́тися, прилучи́тися, (примкнуть) приверну́ти, прича́литися до ко́го, до чо́го, (во множ.) попристава́ти, поприлуча́тися до ко́го, до чо́го. [Ні до ко́го не пристає́ і до се́бе не прийма́є (Стор.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос (Коцюб.). Си́ла люде́й приверну́лась до украї́нства (Рідн. Край)];
3) (привязаться, неотступно следовать) пристава́ти, приста́ти, ув’я́зуватися, ув’яза́тися, ув’я́знути, уплу́туватися, уплу́татися до ко́го и за ким, присота́тися, присі́катися, прикаса́тися, присаха́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и за ким, причепи́тися до ко́го, нав’я́зуватися, нав’яза́тися на ко́го; срв. Привяза́ться 2. [Ой ти, ту́го, ой ти, жу́рбо, не приста́нь до ме́не (Метл.). Я пішла́ до них, а вну́чок уплу́тався за мно́ю й собі́ (Новомоск. п.). Де не взяла́сь соба́ка в бі́са – чи з-під ворі́т, чи із-за лі́си – присі́калася, аж вищи́ть (Гліб.). Раз прийшло́сь йому́ йти уночі́ ву́лицею, а ві́дьма нав’яза́лась на йо́го соба́кою (Драг.)];
4) (надоедать кому; не давать покою, придираться) в’я́знути, прив’я́знути до ко́го, нав’я́знути, в’яза́тися до ко́го, насти́рюватися и настиря́тися, (осо́ю) лі́зти в ві́чі кому́, (привязаться) чіпля́тися, причепи́тися до ко́го, учепи́тися до ко́го и кого́, начепи́тися на ко́го, сі́катися (н. вр. сі́каюся, -каєшся…), присі́куватися, присі́катися до ко́го, си́катися (си́чуся; -чешся…), скіпа́тися, прискіпа́тися до ко́го, наскі́пуватися, наскі́па́тися на ко́го, присі́патися, присука́тися до ко́го, накаса́тися на ко́го, навра́титися на ко́го, ушня́питися до ко́го; срв. Привя́зываться 3. [Чого́ до ме́не в’я́знеш, мов злий дух? (Грінч.). Та що це вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Чого́ нав’я́з? (Коцюб.). Вереду́є та настиря́ється, як моро́члива та насти́рлива дити́на (Н.-Лев.). Найпе́рше до Ма́сі вчепи́лась: то ти, ка́же, вкра́ла (Свидн.). Мовчи́! чого́ ти вчепи́лась душі́ моє́ї (Коцюб.). Та ну-бо го́ді! Чого́ ти причепи́вся до йо́го? (Грінч.). Чого́ ви, – ка́же, – начепи́лись на ме́не (Тесл.). Вона́ як бу́де сі́катися до те́бе, то ти возьми́ гру́ші і розси́п (Рудч.). Присі́кався, як оса́ (Номис). Так і си́чуться до нас, як чмара́ та (Г. Барв.). Скіпа́ється до лісовика́: на́що ти мою́ коро́ву загна́в? (Новомоск. п.). Чого́ це ти на па́рубка наскі́пався? (Мирн.). Чого́ це він до ме́не присі́пався? (Осн. 1862). Накаса́ється на вас, як чорт на грі́шну ду́шу (Козелец.). Навра́тивсь, як соба́ка (Манж.). Чого́ ти до ме́не вшня́пився? (Липовеч.)].
• Не -ва́й ко мне! – не в’я́зни, не лізь, не чіпля́йся до ме́не! не клопочи́ (не моро́ч) мені́ голови́!
• -ва́ть, -та́ть к кому с требованиями, с просьбами, чтоб… – напосіда́ти(ся), напосі́сти(ся) на ко́го, наляга́ти, налягти́, наполяга́ти, наполягти́ на ко́го, щоб…, узя́тися до ко́го, намага́ти на ко́го, намага́тися, намогти́ся, щоб… [Вона́ зна́є, що аби́ напосі́ла на ба́тька, то чого́ хо́че – того́ й домо́жеться (Мова). Лю́ди напосіда́ються на ме́не: склика́й грома́ду (Кониськ.). Що ти, приче́по, наляга́єш на ме́не? (Гр.). Чого́ се вони́ на ме́не намага́ють? (Кониськ.). Тепе́р уже́ наполягла́, щоб купи́в їй оте́ бри́нькало (Мова). Раз пропа́ла на степу́ в чумакі́в соки́ра; до їдно́го всі взяли́сь: «Ти та й ти, псяві́ра» (Рудан.). Ді́ти ду́же намага́лись, щоб і їх узя́ти на хра́м (Грінч.)].
• -ста́ть к кому с ножём к горлу – з коро́ткими гужа́ми до ко́го приступи́ти;
5) (о болезни) пристава́ти, приста́ти, прили́пнути до ко́го, чіпля́тися и чіпа́тися, учепи́тися (диал. чепи́тися) кого́, причепи́тися до ко́го, начепи́тися на ко́го, прикида́тися, прики́нутися, підки́нутися, підсахну́тися. [Щоби́ не чіпа́лися вро́ки чи дити́ни, чи худоби́ни (Етн. Зб. V). Вже на ко́го наче́питься ця по́гань, не ско́ро одче́питься (Звин.)];
6) (к берегу) пристава́ти, приста́ти, прича́лювати(ся), прича́лити(ся), приверта́ти, приверну́ти (до бе́рега), (во множ.) попристава́ти, поприча́лювати(ся), поприверта́ти (до бе́рега); срв. Прича́ливать.
• Пароход -стаё́т по пути в трёх местах – паропла́в пристає́ доро́гою в трьох місця́х;
7) (останавливаться) става́ти, ста́ти де, у ко́го, прича́лювати, прича́лити до ко́го. [Прича́лив до старо́го знайо́мого, щоб і Анто́ся тут поста́вити, і само́му перебу́ти (Свидн.)];
8) -ста́ть кому, безл. (быть приличну кому) – приста́ти, ли́чити, випада́ти, подо́бати кому́ (що роби́ти). [Насампере́д, як приста́ло поря́дному подоро́жному, пода́всь він до коршми́ (Коцюб.)].
• Не -ста́ло – не приста́ло, не ли́чить, не випада́є, не подо́ба(є) (чого́ роби́ти); см. Подоба́ет, Прили́чествовать. [Сиді́ть до́ма на поко́ї не приста́ло козако́ві (Боров.). Я́кось то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)];
9) -ста́ть кому и к кому (быть к лицу) – ли́чити, пасува́ти кому́ и до ко́го, бу́ти до лиця́ кому́.
• К нему усы не -ста́ли – йому́ ву́са не до лиця́, йому́ ву́са не ли́чать.
• -ста́ло, как к корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники;
10) (выбиться, из сил) пристава́ти, приста́ти, (о многих) попристава́ти. [Ой став ко́ник пристава́ти (Метл.). Моє́му миле́нькому во́лики приста́ли (Чуб. V)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Банка –
1) банка; (стекляная, глиняная) слоїк, (умен.) сло́їчок, (только стекл.) скля́ниця, (жестян.) бляша́нка, (жестян. или дерев.) пу́шка; (большая глиняная) кума́н; (оплетённая лозой) балца́нка;
2) (мед.) банка:
• поставить больному банки – поставити хворому банки;
• трёхлитровая банка – трилітровий слоїк, (шутл.) трилітрович.
[На верхніх поличках знаходжу в слоїках сало і макарони, сушені груші й халву у круглих дерев’яних коробках (М.Коцюбинський). Олекса Безик сяв. Він врятував од погрому слоїк з солодким і притулив до серця, наче дитину (М.Коцюбинський). Був-то раз собі п’яниця: Все пропив, що тільки мав. Чи то піст був, чи м’ясниця, Все один закон тримав: Чарка, чи скляниця — Пив (І.Франко). Входить Хоростіль, з клунком на плечах, у полотнянім плащі і брилі, через плечі перевішена пушка ботанічна (І.Франко). Пу́шка на цу́кор (АС). Граф надзвичайно пильно розілядає малесенький слоїк, піднісши його до самих очей і покліпуючи вуса (В.Винниченко). Оце ось на днях когось там дерманці на вулиці приловили, йшов, мовляв, до Трояна в повстанці, але, коли його як слід обмацали, знайшли при ньому і се й те, а також, між іншим, невідомо для чого, слоїк із стрихніною і деякі папірці з печаткою рівненського ес-де (У.Самчук). Перед ним поставлено було стола, а на ньому стояла з якимсь напоєм скляниця (Василь Шевчук). А що третій біль — то корчма за задньою стіною сільського магазину, «кооперативи», як колись казали, де в суботу перед вечером і цілий день в неділю, а часто й у будні дні поміж порожніми коробками, поміж сміттям і на сміттю розсідаються хто на чому два або й більше гуртів молодих і вже підстаркуватих моїх краянів, тих, що в колгоспі, і тих, що працюють у місті на різних роботах, і кружляє, кружляє поміж ними слоїк або ж заслинена склянка, або й навпростець пляшка з горілкою чи «біоміцином», а потім лежать вони проти сонця обпльовані, спітнілі, обляпані соком рибних консерв, отією знаменитою тюлькою в томаті, і воркують щось про бабів, курварство, або ж гундосять «Шумел камиш», або плачуть на своє безпросвіття, або ж кленуть Бога (Р.Федорів). Дося чекала. Чекала і готувалася до зими. Вона знала, що таке повстанська зима, і вже припасла два горщики смальцю, кадібець меду, трохи сала, слоїк спирту, дві теплі ковдри (В.Шкляр). Сонце шкварило і нагрівало мутні слоїки (І.Роздобудько). Зате на правій штанці — ще три кишені. І перша з них — так само бічна і так само глибока — містила не тільки заанонсований Волшебником газовий балончик (якраз під праву руку, вихоплюєш і поливаєш!), але й інший балончик — з дихлофосом, а також банку 0,5 літра місцевого пива «Варцабич Преміум», світлого (Ю.Андрухович). На гойдалках волі фіглярствують блазні натхненні і з трепетом цілять в цяцьковану щастя мішень, що починає дзвеніти, неначе бляшанка після влучного пострілу (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Потім корчмар спитався в Дон Кіхота, чи має він гроші; той одказав, що не має ні шага, бо ніде в книгах не читав, аби мандровані рицарі носили при собі побрязкачі. На те заперечив корчмар, що він помиляється: хоч у романах про те й не пишеться, бо автори не вважають за конечне згадувати про такі прості й потрібні в дорозі речі, як гроші або чисті сорочки, однак це зовсім не значить, що в рицарів їх не було; навпаки, йому достеменно відомо, що всі мандровані рицарі, про яких понаписувано цілі стоси книг, мали про всяк случай добре натоптані гаманці; брали вони з собою і сорочки білі, і слоїки з мастю — рани гоїти: не завше-бо в чистому полі або серед степу десь воюючи і на рани здобуваючись є спромога знайти собі цілителя, хіба тільки, як накладав хто з чаклуном яким премудрим, що зараз тобі й пришле на хмарі дівчину або там карлика із склянятком води цілющої; аби одну краплю ковтнув, усі болячки твої і врази де й дінуться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Джез поклав слоїка з олійкою і сягнув у правий дальній куток шухляди (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вона подала йому велику п’ятифунтову бляшанку з печивом, він взяв звідти дві жмені смакоти і поклав на тарілку (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Відкритий слоїк з варенням, покинутий у комірчині, тріснув, варення висохло на камінь, і все це прилипло до полиці так міцно, що коли я спробувала слоїк зсунути, він розколовся у мене в руках (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). А дід викурював джмелів шматком лубу, тоді вичавлював з медовиків мед у бальцанку, яку носив у наплечнику (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). — Слухай, я виний, як мені перепросити? Трьох-чотирьох банок пива досить? — Один ящик, горілки! — Який ти вразливий]. Обговорення статті
Жаба –
1) жа́ба, (разг.) ропу́ха, (самец, редко) жа́бур; (умен.) жа́бка, жа́бонька, жабурчик; (ув.) жа́бище, жабуряка; (собир.) жабня́ (р. -ні́);
2) (мед., болезнь) жа́ба, задавля́чка:
• болото, где водится много жаб – жаба́р (р. -ря́), жабови́ння, жабівни́к, жабокря́ківка;
• грудная жаба – грудна́ жа́ба, грудна́ да́ва;
• древесная жаба – зелену́ха;
• жаба давит, задавила, перен. – жаба давить, задавила (душить, задушила), (у́же, зависть берёт) за́ви́дки беру́ть (узяли́);
• жаба повитуха – повиту́шка; (квакуша) кряку́ша.
[І жа́ба ри́ба, бо в воді́ сиди́ть (Номис). Жаба ти колодязна! що ти про море знаєш?.. (М.Лукаш). Бо «жаба» — потвора ментальна — давить і не пукає (Ю. Курай). Дружини їхні, заплилі ропухи, які вже не могли навіть піднятися в повітря, вічно сварилися (О.Ульяненко). Озирнувся на своїх друзяк-писарчуків, були вони на пристойній відстані: світло яснів цап, мотаючи головою, за ним стояв чи йшов осел, а на ослі сиділа охляп жаба, то б пак жабур, тримаючи в руці кухлика з медом і помахуючи ним (Валерій Шевчук). У ставку — зелені жаби. В них володар — грізний жабур. Лосенята, лось, лосиха  в лісі ходять тихо-тихо. Та тихіше, аніж лосі, в темнім лісі ходить осінь (Є.Гуцало). Ропухи прочалапали футів зо три, а тоді, очевидно, геть виснажившись, присіли, злегка ковтаючи ротом повітря. Хвилин десять вони пильно розглядали мене з відразою, яка, здається, дедалі зростала. Потім одна з них відійшла вбік і врешті присіла під ніжкою столу, мабуть, помилково гадаючи, що це стовбур дерева. Друга ропуха дивилася на мене, ретельно оцінюючи, чого я вартий, а коли врешті дійшла висновку — той виявився таким невтішним, що ропуху знудило напівперетравленими рештками коника-стрибунця й двох метеликів (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). 1. Скільки жабу не годуй, все одно задушить! 2. Жаба сидить на голові бегемота: — Така спека, а тут ще бегемот до сраки прилип! 3. — Від чого помер Іван-Царевич? Жаба задушила…]. Обговорення статті
Отвердевший – затвердлий, затверділий, стверділий, ствердлий, затужавілий, стужавілий, зашкарублий, забучавілий.
[Стежка довела до горбика, де стирчала рибальська хатинка. Горбик той був просто стародавній осілий і стверділий смітник (І.Нечуй-Левицький). Зашипів затужавілий пісок під човнами, і два човни, як два селезні, тихо полинули по воді (І.Нечуй-Левицький). В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку, підіймаючи затужавілий вершок угору (І.Нечуй-Левицький). І безмежна скорбота лягла На затвердле сумління, І весь табір мов чаром попав В отупіння й зомління (І.Франко). Подорожні щойно викупались. Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж  (М.Коцюбинський). У Микити цупкі, зашкарублі руки од роботи, як у дорослого (С.Васильченко). — Ви не знаєте своєї сили, Марто!.. А я її почуваю… Від вас пашить теплом, ви — огнище щастя. Замерзлі, понівечені, затужавілі приходять до вас і простягають руки… (В.Підмогильний). Скаржився. Ні, плакав. Так, плакав. Зашкарублий, загрубілий, закурений димами й порохами всіх систем, загартований смертями, попечений вогнями Василь Легеза плакав. Він бачив власну загибель. Чув її своїм серцем і не знав, до кого ж йому тим серцем своїм зашкарублим пригорнутися — серцем, що раптом, перед образом неминучої загибелі, вгляділо страшну свою самотність… (І.Багряний). Усе лишилось, як було: Порепане моє чоло, Та затверділий біль в очах, Та той вогонь, що не дочах. Лише слова, колись легкі, Сьогодні змерзлі і гіркі (М.Вінграновський). Півпарубка стояв і з кожною хвилею все більше обертався на стужавілий клубок, в якому до краю понапиналися нерви (Є.Гуцало). «Шлойма Васильович?» — у запитанні бриніло водночас стверділе ствердження. — «Це хара… добре, що ми заздалегідь знали про ваше прибуття. Ми з Миколою Івановичем уповномочені пригла… запросити вас на одкрите засєданіє місцевої Спілки письменників!» (О.Ірванець). В перших рядках сповіщаю, милий: любов минула — Мов, повагавшись, скотилася в лунку більярдна куля (Вічнозелений газон потертого плюшу, По якому гонить сліпий кийок круглі,ствердлі од страху душі) (О.Забужко). Сухий і ствердлий язик прилип до піднебіння (Є.Горева, перекл. Й.Рота)]. Обговорення статті
Свитер – (англ.) светр.
[Він скинув шкільного светра й волочив за собою в руці, сіра сорочка пристала до тіла, чуб прилип до чола (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґа)].
 Обговорення статті
Сладкоречивость – солодкомовство, солодкомовність, (медоточивость) медоточивість; (льстивость) облесливість; (красноречивость, редко) красномовність.
[Принаджує моє солодкомовство? Я засліпил очі? Що ж, прости… Це – ненароком. Мимохіть. Я ж — сонце (Світлана-Мая Залізняк). Вона довго терлась коло панів і набралась од їх трохи панства. До неї прилипла якась облесливість в розмові й повага до панів. Вона любили цілувать їх в руки, кланятись, підсолоджувала свою розмову з ними (І.Нечуй-Левицький)]. Обговорення статті
Тополиный, тополевый – тополевий, тополиний:
• тополиный пух – тополевий (тополиний) пух.
[Як він пізніше з того все-таки вирвався і як опинився на вулиці Тополевій у своїх знайомих Бачинських — того Яків не міг би як слід сказати, бо він остаточно отямився аж на помості, в калюжі води, від запаху паленого волосся, від гострого болю ран, що їх чимсь мастила невідома розпатлана жінка (У.Самчук). А може, постаріли ті очі, пригнувся чи роздався тополиний стан і насправді ти побачиш не вроду, а жалюгідні залишки її? (М.Стельмах). Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки, із слабим шумом, схожим на шум тополиного листу, злітали поперед морди коня і знову паслися на дорозі, аж доки до них не наближалася підвода (Григорій Тютюнник). Нижче понад водою вгрузали у розімліле повітря чайки, комахи і тополевий пух (Світлана Поваляєва). На балконі танцював білий вихор, тополиний пух прилипав до білих занавісок (В.Симоненко)]. Обговорення статті
Ушлёпок, пренебр., жарг. – пришелепок, пришибок.
[Однак хлопці кинулися навздогін. Ускочили до хати і вирвали з Григорієвих рук дорогоцінний напій. — Ти що, пришелепок, зовсім страх утратив?! — заревів Петро. А Василь у цю мить, мовчки, заїхав кулаком у Прихопилову пику. Григорій беркицьнувся на підлогу. І на додаток — отримав копняка від Петра Половчика. — Ідіот! (Микола Марусяк). Вона зняла із себе той сарафанчик у машині щоб не замочити його зняла зняла зняла із себе той сарафанчик я навіть не бачив коли тільки побачив два брунатних пуп’янки на її білих грудях не можу не хочу більше чекати сказала вона і вийшла під дощ у білій пелюстці та пелюстка була уже мокра але вона і її зняла й кинула на зелену траву не дивлячись куди кинула бо підставила обличчя дощеві дощ злизав із неї усю косметику лице стало білим білим тільки дві тернини стали чорними як у пісні а я вийшов під зливу зодягненим як пришелепок вона знімала з мене одяг зривала його нетерпляче бо він намок і прилип до тіла мої ґудзики сипалися у траву як розірване намисто… (В.Шкляр). 17 листопада молодики з Євразійського Союзу молоді розгромили виставку до чергової річниці Голодомору в Українському центрі в Москві <…>. Учасник розгрому — бородатий рудуватий пришибок  старообрядного вигляду, з тих, кого не беруть служити в армію, — помітно пишаючись собою, заявив у телекамеру, що вважає організацію такої виставки у Москві провокацією (О.Климончук, М.Міщенко)]. Обговорення статті
Язык –
1) язик;
2) (речь) мова;
3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло;
4) (перен., пленный) язик;
5) (уст., народ) язик:
• боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий;
• болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати;
• боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто;
• вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти;
• владеть языком – володіти (орудувати) мовою;
• говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних;
• говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою;
• держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста);
• дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик;
• заливной язык – заливний язик;
• злой язык – злий (лихий) язик;
• идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик;
• иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик;
• как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся;
• использование (употребление) языка – мововжиток;
• ломать язык – калічити мову;
• население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення;
• на (украинском) языке – (українською) мовою;
• на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка;
• овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову;
• они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз;
• остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто;
• прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик;
• проглотить язык – проковтнути язика (язик);
• происхождение языка – походження мови;
• просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить;
• птичий язык – пташина мова;
• разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова);
• родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова;
• слетать, срываться с языка – зриватися з язика;
• хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик;
• чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати;
• что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.);
• что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.);
• чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів;
• эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова;
• язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто);
• языки, языци – язики, народи, народності;
• язык и речь – мова і мовлення;
• язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.);
• язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що;
• язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого);
• язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого;
• язык преподавания – викладова мова;
• язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто;
• язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто;
• язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.);
• язык иностранный – чужа (іноземна) мова;
• язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.);
• языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.);
• языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.);
• язык пламени – язик полум’я;
• язык преподавания – викладова мова.
[Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш]. Обговорення статті
Напомаженный – напомаджений:
• напомаженный рот – напомаджений рот, (ирон.) наквацьований рот (писок).
[Тільки-но уявіть, як уявляти годні-сте й уявлялку воші гнидами не пообкладали: щойно понаходило, приперлося до моєї хати сила силенна усілякого народу, підігрітого позитивними емоціями і зміцненого належним до того пійлом: незнайомі дорослі різнокаліберні дядьки — пузаті, прокурені, протокольно при краватках і переконано не роззуваючись; купа аморфних цьотечок і засушених старушенцій, ніби вони готуються стати експонатами чудернацького гербарію; з-посеред цієї клумби відцвілих квіточок знайшлася лишень одна в міру приємна молодичка, але й та густо присипана солодкавою пудрою і з грубо та недбало напомадженими губами; її ритуальний, запланований недолугим сценарієм поцілунок мерзотною кляксою прилип до моєї не вельми охайної щоки (Сорок Восьмий). Це був худий суб’єкт, напомаджений від вусів до чуприни, від якого струменіла войовнича недбалість, притаманна людям, які перетворюють свою професійну діяльність на засіб псувати життя іншим людям (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПРИЛИПА́ЛА прилипа́йло.
ПРИЛИПА́ТЬ ще ли́пнути;
прилипа́ющий = липнущий тощо ім. прилипа́йло, прикм. липки́й, прили́пливий, прили́пчастий.
ВИСЕ́ТЬ, вися́щий що ви́сить, (на чому) пові́шаний [висящий на стене́ повішаний на сті́нку] /розвішаний/, прикм. вися́чий /наспр., замо́к/, зави́слий, вільнови́слий, підчіпни́й, складн. прямови́сний [вертика́льно висящий прямови́сний];
висящий в во́здухе зави́слий у пові́трі;
висящий на волоске́ от цілком досить на волоску́ від;
висящий на ни́точке зави́слий на волоску́;
висящий на телефо́не прили́плий до телефо́ну;
висящий на ше́е (хто) наши́йник.
КЛЕ́ИТЬСЯ фраз. в’яза́тися [разгово́р не клеился розмо́ва не в’яза́лася], бра́тися рук [ничего́ не кле́илось нічо́го не бра́лося рук];
не клеиться (про гру) живомовн. не йти;
кле́ющий що кле́їть, ра́ди́й скле́їти, за́йня́тий кле́єнням, клеї́льник, скле́ювач, розлі́плювач, накле́ювач, прикм. клеї́льний, ліпи́льний, скле́ювальний, прилі́плювальний, злі́плювальний, налі́плювальний, розлі́плювальний, облі́плювальний;
клеящийся кле́єний, лі́плений, скле́юваний, прилі́плюваний /злі́плюваний, налі́плюваний, розлі́плюваний, облі́плюваний/, прикм. глейки́й, клейки́й, глеюва́тий, липки́й, липу́чий, прили́пливий.
ЛИ́ПНУТЬ, липнущий що /мн. хто/ ли́пне тощо, зда́тний прили́пнути, прикм. липу́чий, липки́й, берки́й, беручки́й;
ВЛИ́ПНУТЬ (в біду) встрягти́, влі́зти в біду́, уско́чити (ви́ще халя́в);
вли́пший вли́плий, (в халепу) встря́глий, укле́паний, ОКРЕМА УВАГА
ЛЬНУТЬ ще прихиля́тися /горну́тися, прикипа́ти/ се́рцем, ли́пнутися (листо́чком), ви́тися ко́ло кого, сусі́дитися /ку́питися/ до, оказ. су́нутися [льнуть, как к свято́й воде́ су́нутися як до свяче́ної води́];
льну́щий що /мн. хто/ го́рнеться тощо, зви́клий горну́тися, ра́ди́й пригорну́тися, пригорта́йло, приту́ла, прикм. в’юнки́й коло кого;
льнущий се́рдцем к кому ва́блений се́рцем до кого;
ПРИЛЬНУ́ТЬ образ. прили́пнути листо́чком, фраз. прикипі́ти;
прильну́вший прикипі́лий, прили́плий листо́чком, ОКРЕМА УВАГА
НАЛИПА́ТЬ див. ЛИПНУТЬ і ПРИЛИПАТЬ.
ПЕРЕПАДА́ТЬ (про копійку) ка́пати; (про гроші) прилипа́ти до рук;
перепада́ющий що перепада́є, ста́вши капати, прикм. перепа́дливий, /про дощі/ перепа́дистий /гріш/ шахер-ма́херський, стил. перероб. перепада́ючи /перепадавши/;
ПРИЖА́ТЬСЯ (тісно) прикипі́ти, прищу́литись;
прижа́вший, прижа́вшийся ОКРЕМА УВАГА;
прижа́вшийся припа́лий, прикипі́лий,прилиплий
ПРИСТА́ТЬ (до берега) прича́лити і похідн.; (до чого, мертво) прикам’яні́ти;
приста́ть к кому вчепи́тися кого;
от свои́х отста́л, к чужи́м не приста́л /от воро́н отста́л, к па́вам не приста́л/ сво́го відбі́г – чужо́го не доско́чив;
приста́вший 1. приста́лий, прикипі́лий, прили́плий, (мертво) прикам’яні́лий, 2. ОКРЕМА УВАГА, 3. прича́лений.
РЫ́БА, ни рыба ни мя́со ще ні рябе́ ні пері́сте, галиц. ні пес ні кіт;
рыба и́щет, где глу́бже, а челове́к, где лу́чше ри́ба шука́, де гли́бше, а чолові́к, де лі́пше;
рыба-прилипа́ла ри́ба-прилипа́йло.
УВЛЕ́ЧЬСЯ фраз. загна́тися;
увлечься чем образ. прили́пнути се́рцем до чого.
УСТАВЛЯ́ТЬСЯ; УСТА́ВИТЬСЯ ще ви́рячитися на кого, прикипі́ти очи́ма до;
уста́виться глаза́ми прили́пнути /недок. прилипа́ти/ очи́ма;
уставившийся прикипі́лий /прили́плий, вту́плений/ очи́ма, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Прилипать, прилипнуть –
1) прилипа́ти, -па́ю, -па́єш, прили́пнути, -ну, -неш;
2) (о болезни) чіпля́тися, -ля́юся, -ля́єшся, причепи́тися, -плю́ся, -пишся, прикида́тися, -да́юся, -да́єшся, прики́нутися, -нуся, -нешся.
Прилипчивый (о болезни) – причіпни́й, чіпки́й, -а́, -е́.
Прикидчивый –
1) (притворяющийся) прики́дливий, -а, -е;
2) (прилипчивый) чіпки́й, по́шесний, -а, -е.
Прильнуть –
1) (прилипать) прили́пнути, -ну, -неш (до ко́го, чо́го);
2) притули́тися, -лю́ся, -ли́шся, пригорну́тися, -ну́ся, -нешся (до ко́го, до чо́го).

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Прилипаемость – прили́пність (-ности).
Прилипаемый – прилипни́й.
Прилипание – прилипа́ння, прили́пнення.
Прилипать, -пнуть – прилипа́ти, прили́пнути.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Банный
• Пристал как банный лист – причепився, як реп’ях [до кожуха]. Пр. Прилип (пристав) [до мене], як шевська смола до чобота (до п’яти). Пр. Прилип, як до Ґандзі Пилип. Пр.
Лист
• Дрожит (трясётся) как осиновый лист – тремтить як осичина (осиковий лист); труситься як на ножі.
• Пристал (привязался) как банный лист – прилип (пристав) як шевська смола до чобота (до п’яти); причепився як реп’ях [до кожуха]; причепився, мов той реп’ях [до кожуха]; причепився, мов той реп’ях до овечої вовни; Прилип як до Гандзі Пилип. Пр.
Язык
• Боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто.
• Вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти.
• Владеть языком – володіти (орудувати) мовою.
• Говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних.
• Говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою.
• Держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста).
• Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик.
• Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що.
• Овладеть языком – опанувати мову (оволодіти мовою).
• Они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз.
• Остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто.
• Прикусить (закусить) язык (перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.]
• Просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить.
• Птичий язык – пташина мова.
• Разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова).
• Родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова.
• Слетать, срываться с языка – зриватися з язика.
• Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати.
• Что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр.
• Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр.
• Чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів.
• Язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто).
• Язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.]
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого.
• Язык преподавания – викладова мова.
• Язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.]
• Язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто.
• Язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр.
• Язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр.
• Язык мой — враг мой – язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр.
• Языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр.
• Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

прилипа́емый прилипни́й
прилипа́ние прилипа́ння
прилипа́ть, прили́пнуть прилипа́ти, прили́пнути
прилипа́ющий прилипа́льний, прилипни́й
адгези́вный адгези́вний, прилипни́й, ли́пкий
адге́зия адге́зія,-зії, прилипа́ння (взаємне прилипання твердих тіл або рідин під час їхнього контакту)
ли́пкий липки́й, клейки́й, берки́й, прилипни́й
ли́пкость ли́пкість,-кости, прили́пність,-ности
пристава́ние пристава́ння, приляга́ння, прилипа́ння
п. к пове́рхности приляга́ти до пове́рхні
п. к стеклу́ пристава́ти до скла
пристава́ть, приста́ть пристава́ти, приста́ти; приляга́ти, прилягти́; прилипа́ти, прили́пнути
спосо́бность 1. зда́тність,-ности (властивість, якість)
2. спромо́жність,-ности (можливість)
3. змо́га,-ги
с. абсорбцио́нная зда́тність абсорбува́льна, абсорбува́льність,-ности
с. адгезио́нная зда́тність адгезюва́ння [адгезі́йна, прилипа́льна]
с. аккумули́рующая зда́тність акумулюва́льна [акумуляти́вна], акумулюва́льність,-ности, нагрома́джувальність,-ности
с. восстанови́тельная зда́тність відно́влювальна
с. впи́тывающая спромо́жність вбира́льна
с. враща́тельная зда́тність оберта́льна
с. вя́жущая в’яза́льність,-ности, зда́тність зв’я́зувальна [зв’я́зна] (цементу)
с. демпфи́рующая зда́тність демпфува́льна
с. загусти́тельная зда́тність згу́щувальна [загу́щувальна]
с. избира́тельная зда́тність вибірна́ [вибира́льна], вибі́рність,-ности
с. излуча́тельная зда́тність випромі́нювальна
с. изоли́рующая зда́тність ізоляці́йна, ізолюва́льність,-ности
с. ионизи́рующая зда́тність йонізува́льна
с. испари́тельная зда́тність випаро́вувальна [випарна́]
с. испуска́тельная зда́тність емісі́йна
с. каталити́ческая зда́тність каталіти́чна
с. кристаллизацио́нная зда́тність кристалізаці́йна
с. лучеиспуска́тельная зда́тність випромі́нювальна
с. лучепоглоща́тельная зда́тність променевбирна́
с. мо́ющая зда́тність ми́йна
с. нагрева́тельная зда́тність нагрівна́ [нагріва́льна]
с. нагру́зочная зда́тність наванта́жувальна
с. обессе́ривающая зда́тність знесіркува́льна [знесі́рчувальна]
с. окисли́тельная зда́тність оки́снювальна [оксидаці́йна]
с. осади́тельная зда́тність осадна́ [оса́джувальна]
с. отража́тельная зда́тність відбивна́
с. парообразова́тельная зда́тність паротві́рна [пароутво́рювальна], паротві́рність,-ности
с. пенообразу́ющая зда́тність пінотві́рна
с. поглоща́тельная зда́тність поглина́льна [вбирна́]
с. подъёмная зда́тність підійма́льна
с. покупа́тельная спромо́жність купіве́льна
с. проника́ющая зда́тність проника́льна [проникна́]
с. пропускна́я пропу́скність,-ности, пропуска́льність,-ности, спромо́жність пропускна́
с. разреша́ющая зда́тність розді́льна
с. рассе́ивающая зда́тність розсі́ювальна
с. растворя́ющая зда́тність розчи́нна, розчи́нювальність,-ности
с. сма́зочная зда́тність масти́льна
с. сма́чивающая зда́тність змо́чувальна, змо́чувальність,-ности
с. схва́тывающая зда́тність тужа́віти (про цемент)
с. теплопроизводи́тельная зда́тність тепловиробна́, теплопродукти́вність,-ности
с. теплотво́рная тепловида́тність,-ности, калорі́йність,-ности
с. тормозна́я зда́тність гальмівна́
с. умягча́ющая зда́тність зм’я́кшувальна
с. эгализи́рующая зда́тність егалізува́льна [вирі́внювальна]
с. эмиссио́нная зда́тність емісі́йна
сре́дство за́сіб,-собу, спо́сіб,-собу
с. автотра́нспортное за́сіб автотра́нспортний
с. адгезио́нное за́сіб прилипни́й [прилипа́льний]
с. антидетонацио́нное за́сіб антидетонаці́йний [протистукови́й]
с. антикоррозио́нное за́сіб антикорозі́йний
с. антисепти́ческое за́сіб антисепти́чний [протигнійни́й]
с. буксиро́вочное за́сіб голюва́льний
с. дезинфици́рующее за́сіб дезинфікува́льний
с. диагности́рования за́сіб діягностува́ння
с. зака́лочное за́сіб гартівни́й
с. измере́ния за́сіб вимі́рювання
с. консерви́рующее консерва́нт,-ту, за́сіб консервува́льний
с. мо́ющее за́сіб ми́йний, речовина́ пра́льна
с. обезво́живающее за́сіб знево́днювальний
с. обезжи́ривающее за́сіб знето́вщувальний
с. охлажде́ния за́сіб охоло́джувальний
с. про́тив замерза́ния за́сіб про́ти замерза́ння
с. противовоспали́тельное за́сіб протизапальни́й
с. противовоспламени́тельное за́сіб протизайми́стий
с. противосы́ростное за́сіб противо́гкісний
с. раскисля́ющее за́сіб розки́слювальний
с. сма́зочное за́сіб масти́льний
с. сма́чивающее за́сіб змо́чувальний
с. цементи́рующее за́сіб цементува́льний
у́ровень 1. рі́вень,-вня
2. ватерпа́с,-са (прилад)
у. автоматиза́ции труда́ энергети́ческий рі́вень автоматиза́ції пра́ці енергети́чний
у. вибра́ции рі́вень вібра́ції [дрижа́ння]
у. воды́ рі́вень води́ (у ріці)
у. гро́мкости рі́вень гу́чности
у. дефе́ктности рі́вень дефе́ктности [пошко́джень, вад]
у. значи́мости рі́вень зна́чности
у. интенси́вности зву́ка рі́вень інтенси́вности зву́ку
у. ка́чества проду́кции рі́вень я́кости проду́кції
у. колеба́ний рі́вень колива́нь
у. макроскопи́ческий рі́вень макроскопі́чний (видимий неозброєним оком)
у. микроскопи́ческий рі́вень мікроскопі́чний (видимий лише в мікроскоп)
у. мо́ря рі́вень мо́ря
у. мо́щности рі́вень поту́жности
у. прилипа́ния рі́вень прилипа́ння
у. радиа́ции рі́вень радія́ції
у. радиоакти́вного загрязне́ния рі́вень радіоакти́вного забру́днення
у. эне́ргии рі́вень ене́ргії

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Влипа́ти, вли́пнути –
1) прилипать, прилипнуть;
2) (только сов. в.) прийтись. В о́ко вли́пнути – прийтись по сердцу.
Залипа́ти, зали́пнути – облипать, прилипать, облипнуть.
Липки́й –
1) липкий, вязкий;
2) (о болезни) прилипчивый.
Підлипа́ти, підли́пнути – прилипать, прилипнуть.
Прикипа́ти, -па́ю, прикипі́ти, -плю́, -пи́ш –
1) прикипать, прикипеть;
2) прилипать, прилипнуть;
3) примерзать, примерзнуть;
4) оцепеневать, остаться неподвижным.
Прилипа́ти, -па́ю, прили́пнути, -ну –
1) прилипать, прилипнуть;
2) приставать, пристать, пристращаться, пристраститься.
Припада́ти, -да́ю, припа́сти, -паду́, -де́ш –
1) до ко́го, до чо́го – припадать, припасть, прильнуть, совпадать, совпасть;
2) прилипать, прилипнуть;
3) чим – покрываться, покрыться (пылью, снегом);
4) случаться, случиться, приходиться, прийтись;
5) до чо́го – приходиться, прийтись к чему.
• Припада́ти до вподо́би, до нату́ри – понравиться.
• Припада́ти до смаку́ – прийтись по вкусу.
6) усердно делать (какое-либо дело);
7) до чого – прибывать, прибыть к чему;
8) за ки́м – ухаживать за кем.
• Припада́ти за ді́вчиною – ухаживать за девушкой.
• Припада́тися, припа́стися – 1) доставаться, прийтись;
2) кому – случаться, случиться, произойти.
Пристава́ти, -таю́, -є́ш, приста́ти, -та́ну, -неш –
1) приставать, причалить;
2) присоединяться, присоединиться, пристать.
• Пристава́ти, приста́ти у при́йми, см. При́йми.
3) приставать, прилипнуть;
4) быть к лицу, итти, подходить;
5) быть пригодным;
6) уставать, устать, выбиваться, выбиться из сил.
• Ко́ні приста́ли – лошади выбились из сил.
7) на що, до чого, до кого – соглашаться, согласиться.
• Приста́ти до ціє́ї ду́мки – согласиться с этим мнением.
• Пристає́, приста́ло се́рце до ко́го – любить, полюбить кого.
8) приостанавливаться, приостановиться.
Смола́ –
1) смола.
• Смола́ ше́вська – вар.
• Смола́ земна́ – асфальт.
2) (о человеке) прилипала, надоедливый.
Чіпки́й – цепкий, прилипчивый.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Повадился кувшин по воду ходить, там ему и голову сложить. —
1. Пішов глечик по воду, та й голову там положив.
2. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали.
3. Унадився, як свиня на моркву.
4. Віщував календар, та в помийницю впав.
5. Таке в’їдливе, що візьми та прямо й наплюй йому серед лоба.
6. Оце пристав, наче вош до кожуха.
7. Держиться, як вош кожуха.
8. Причепився (взявся), як реп’ях кожуха.
9. Учепився, як гріх села.
10. Вчепивсь, як злидні бондаря.
11. Прилип до мене, як шевська смола до чобота.
12. Лізе, як сліпий до тіста.
13. Лізе в вічі, мов оса.
14. Оце так, як та оса межи очі летить.
Пристал, как банный лист. —
1. Прилип, як шевська смола до чобота.
2. Пристав, як вош до кожуха.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

прили́пнути, -пну, -пнеш, -пне

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Зубни́й, -а́, -е́. Зубной. Прилипла вже до кости моя кожа, зостався я із яслами зубними. К. Іов. 42.
Ї́стик, -ка, м. Палочка съ желѣзнымъ наконечникомъ для очистки плуга отъ прилипшей земли. Козелец. у. Рудч. Ск. І. 170. Чуб. VII. 399. КС. 1883. IX. 223.
Липки́й, -а́, -е́.
1) Липкій. Вона мене по тілу маже липким, вонючим, як смола. Алв. 64.
2) Прилипчивый (о болѣзни).
3) Имѣющій влеченіе къ чему-нибудь. Левиц. І. 341. До хазяйства липкий такий, вже й ночі не доспить, коли треба.
Підлипа́ти, -па́ю, -єш, гл. Прилипать.
Підсахну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. О болѣзни: пристать, прилипнуть. Уман. у.
Поприлипа́ти, -па́ємо, -єте, гл. Пристать, прилипнуть (во множествѣ). Нехай вони до твого кривого носа поприлипають. Стор. МПр. 132.
Прикипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. прикипі́ти, -плю́, -пи́ш, гл.
1) Прикипать, прикипѣть.
2) Прилипать, прилипнуть. А в дівчини Гапки смолянії лавки: як сів, — прикипів і вечерять не схотів. ХС. II. 196.
3) Примерзать, примерзнуть. Будуть твої білі ноги до морозу прикипати. Чуб. V. 603. Поти ловив вовчик рибу, поки хвіст так і прикипів в ополонці. Рудч. Ск. II. 8.
4) Оцѣпенѣвать, оцѣпенѣть, остаться неподвижнымъ. Так і прикипів на місці. МВ. І. 101. Я так і прикипів до землі.
Прилип, -пу, м. Раст. Galium aparine. Вх. Зн. II. 32.
Прилипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. прили́п(ну)ти, -ну, -неш, гл.
1) Прилипать, прилипнуть.
2) Приставать, пристать. Прилип до мене, як шевська смола до чобота. Ном. № 2750.
Прили́пчик, -ка, м. Эпитетъ чі́пчика, очі́пка въ свад. пѣснѣ. (Чуб. IV. 432). Вже мені бинда обридла, а вже ж мені чіпчик прилипчик — т. е. мов прили́п до голови́ — такъ хорошо пришелся.
Припада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. припа́сти, -паду́, -де́ш, гл.
1) Припадать, припасть. Ой скинув чумак свиту і кожух, припадає к сирій землі, теплий зводить дух. Нп. Василь аж до землі припадає, — просить. МВ. І. 122. Тепер тута, тепер тута, а завтра поїду, — хтось то буде припадати до мойого сліду. Грин. III. 222. Все дам тобі, коли, припавши, поклонишся мені. Єв. Мт. IV. 9. Припадать, припасть къ кому, прильнуть. Прийшов козак до світлоньки, — дівчина хорує, припав до личенька, — дівчину цілує. Чуб. V. 344. А дітки як очепились за шию мені... як припали вони, то не можна й одхилити од себе. МВ. І. 20, 21.
2) Прилипать, прилипнуть. Гончар мачає праву руку у воду, аби глина не припала до руки. Шух. І. 260.
3) Покрываться, покрыться сверху какимъ-либо сыпучимъ тѣломъ (пылью, снѣгомъ). Не жаль мені доріженьки, що пилом припала. Мет. 22.
4) Доставаться, достаться. Як ми поділились, то мені припала клуня. Харьк. у.
5) Случаться, случиться, приходиться, прійтись. Припало на Різдвяних святках саме їхати до кума. Наоколо містились, де припало, вовхурянці. Стор. МПр. 128. Голово моя козацькая! Бувала ти у землях турецьких, у вірах бусурменських, а тепер припало на безвідді, на безхліб’ї погибати. АД. І. 118.
6) Приходиться, прійтись къ чему. Левиц. Пов. 264. Припа́сти до вподо́би, до нату́ри. Понравиться. Левиц. Пов. 23. Чуб. V. 820. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Мир. ХРВ. 46. — до смаку́. Прійтись по вкусу. Ном. № 5020. Обід іще більше припав до смаку. Г. Барв. 309.
7) Усердно дѣлать какое-либо дѣло. Чіпка так і припадає до хазяйства. Мир. ХРВ. 60.
8) Прибывать, прибыть къ чему. К полудній годині до города Січави припав. АД. II. 101.
Пристава́ти, -таю́, -є́ш, сов. в. приста́ти, -та́ну, -неш, гл.
1) Приставать, пристать, причалить. АД. І. 209. МВ. І. 138.
2) Присоединяться, присоединиться; пристать. Та й ні до кого не пристає, і до себе не приймає. Стор. МПр. 114. Ой ти, туго, ой ти, журбо, не пристань до мене. Мет. 59. З яким пристаєш, сам таким стаєш. Ном. № 5988. Чернець остався у тій церкві Богу молиться. Почали люде туди ходить, приставать у віру, він їх навчає. Грин. II. 12. Приста́ти у при́йми. См. Прийми.
3) Приставать, пристать, прилипнуть. Багатий брат вимазав у середині кружку медом, шоб пристало те, шо міритимуть. Грин. І. 180.
4) Быть къ лицу, идти; подходить. Пристало, як свині наритники. Ном. № 11207. Не ж тобі, Марусю, не сподоба, — не пристав чепець до лоба. Мет. 209. Ні до кого не пристає так ота приповість..., як до подолян. Св. Л. 201.
5) Быть пригоднымъ. Пісна страва не пристає так до живота, як скоромна. Лебед. у.
6) Уставать, устать до невозможности работать, идти; выбиваться, выбиться изъ силъ. Моєму миленькому волики пристали. Чуб. V. 403. Ой став коник приставати. Мет. 74.
7) Соглашаться, согласиться. Чи пристаєш, Бондарівно, з нашим паном жити? Грин. III. 614. Ні, я на такий суд не пристану! Довго пані-матка не приставала віддати Масю в науку. Св. Л. 53.
8) Пристає́, приста́ло серце до... Любить, полюбить кого. Пристало серденько моє до твого. Мет. 6. Ой до стидкого, ой до бридкого серденько не пристане. Мет. 67.
9) Останавливаться, остановиться. Пристав трохи на тому слові, а далі знову повідає. Гн. II. 28.
Ті́сто, -та, с.
1) Тѣсто. Прилип, як сліпий до тіста. Ном. № 2751.
2) У кожевниковъ: смѣсь пшеничныхъ крупъ, кукурузной муки и соли, каковой смѣсью посыпается при обработкѣ кожа. Шух. І. 253. Ум. Ті́стенько, ті́стечко, ті́стонько, ті́сточко.
Улипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. ули́пнути, -пну, -неш, гл.
1) Прилипать, прилипнуть.
2) Только сов. в. Объ одеждѣ, обуви: вполнѣ прійтись, какъ разъ быть впору. Приміряють той черевичок, — а він так і влип: як там був. Рудч. Ск. II. 48.
Чіпки́й, -а́, -е́. Прилипчивый. Віспа — чіпка хороба. Міус. окр.
Ше́вський, -а, -е.
1) Сапожничій. Нашії чоботи, шевської роботи. Мет. 186. Ше́вська смола́. Варъ. Прилип до мене, як шевська смола до чобота. Ном. № 2750.
Шуру́балки, -ків, м. Куски тѣста, прилипшіе къ рукамъ во время мѣшенія его.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Galium aparine L. — підмаре́нник чіпки́й (Ру, Оп), липчи́ця (Вх1, Сл; Ан, Ln, Го1, Mk, Ук, См, Гб, Сал, Яна — ЗАГ); діву́нка липчи́ця (Вх6, Мл), мар’я́нка чіпка (Мл); в’язіль (См — ПД), геморойна трава (Ан — СЛ), дереза́ (Ан, Ів, Mk, См, Яна — СД, СТ, ПД, СЛ), деря́бка (Рг1, Пс, Жл, Ум, Гр, Ян2, Ду, Ів, Сл — СД), колото́вця (Вх4, Ду — ЛМ), ле(и)по́к (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ум, Ів), лептиця (Гв, См — СД, ВЛ, СЛ), лепчик (Км), лепчи́ця (Чн, Нв, Вх, Рг1, Ан, Мн2, Шм, Ум, Rs, Ду, Ів, Коб — ЗАГ), ли(е)пе́ць (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ум, Ян2, Ду, Ів, Сл — СД), липни́к (Вх, Жл, Вх7, Ду, Сл, Mk, Бк, Он, Пч — ДС, БУ, БО, ГЦ, ЗК, ЛМ), ли(і)пниця (Mk, Он — ПД, БО), липня́к (Ду), липти́ця (Он — БО), липучка (Км), липчак (Км), липчик (Вх1), липчина́ (Гб — ВЛ), мокре́ць (Рг1, Вл, Пс, Жл, Hl, Ум, Ду, Ів, См, Яна — СД, СТ, БУ), повити́ця (Вх7 — БО), повитиця друча (Км), при́ли́п (Вх, Жл, Вх1, Вх6, Ду — ДС), пряжка (Ан — СЛ), різачка (Км), сируха (Мн2 — СД), устелиземлю (Ан), цап-царап (Ln, Шс2, Яна — СТ), цепляка (Tl), ціплянка (Ln, Шс2 — СТ), чепляк (Км).
Lychnis viscaria L. — зірки́ липкі́, смоля́нка (Сл; Рг1, Вл, Ан, Пс, Вх1, Ду, Ук — СД); о́гник (Вх1; Жл, Гд, См — ДС, БО), огник липкий (Во), смі́лка липка́ (Вх6, Мл), ясновець смолянка (Вх2); во́гник (Вх — ВЛ), гво́здики (Гб — ДС), гори́цвіт (Ан, См — СЛ), дегтярка (Ан — СЛ), клей сорочий (Ln — СТ), лепти́ця (Шх — ГЦ), липиця красна (Ан — СД), липка (Сл, Mk — СД, ПД), липка червона (См), ли́пки (Ан — СД), липник (Вх7, Ду, Mk — ПД, ДС), липня́к (Ан — СЛ), липчи́ця (Ан, Сл, См — СД, ПД), ліпок (Ан — СЛ), огень (Гв — БО), прилип (Ан — СЛ), смі́лка (Вх7, Вл, Ан, Пс, Мн2, Mj, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос — СД, ПД, ВЛ, СЯ), смі́лка черво́на (Рг1, Ан, Пс, Ів), смілки́ (Mj — ПД), смолка (Чн, Ln, Кр, Шм, Сл — СД, СТ, ПС, СЛ), смолчук (Ln — СТ), цвіт-ліпок (Ан — СЛ), шмілка (Mk).

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

на́йманка, на́йманок; ч. на́йманець
1. та, кого найняли для виконання певних завдань; наймана робітниця. [До того ж Каз вибрав правильну людину, щоб її переконати, – на кілька місяців молодшу за Ніну сулійську дівчину, котра виросла в Равці й провела жахливий рік, будучи найманкою у «Звіринці». (Лі Бардуґо «Шістка воронів», пер. Єлена Даскал, 2016). – Та й вас, Іветто Андріївно, тільки… Іветта поглядом примусила няньку замовкнути, обернулася до занімілої дівчини. На мить лише випустила найманку з поля зору, а та вже від страхів аж прилипла до спинки крісла. (Люко Дашвар «Мати все», 2010).]
2. солдатка або офіцерка найманої армії. [У Краматорську на Донеччині колишня найманка бойовиків так званої «ДНР» добровільно здалася поліції. (vchasnoua.com, 16.10.2020). Російська найманка перейшла на бік України – СБУ. (Правда, 04.03.2019).]
див.: нає́мниця, на́ймичка
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 478.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Прилипа́ло = д. Подлипа́ло.
Прилипа́ть, прили́пнуть = 1. ли́пнути, прилипа́ти, підлипа́ти, налипа́ти, при(під, на)ли́пнути, про кілько — поприлипа́ти і т. д. 2. прилипа́ти, чіпля́ти ся, прикида́ти ся, прили́пнути, причепи́ти ся, вчепи́ти ся, прики́нути ся (про хвороби).
Прили́плый = прили́плий, нали́плий.
Прили́пчивый = чіпки́й, липки́й, зара́зливий. — Чі́пка хвороба.
Листъ, ли́стикъ = лист, листо́к, листо́чок (рослини, паперу і всякої иньшої речі), а́ркуш, а́ркушик (тільки паперу. С. З. Ш.), спідня сторона рослинного листа — підбі́л. — Ли́стья = д. Листва́. — Прили́пъ, какъ ба́нный листъ = причепи́в ся, (або: приста́в,) як ше́вська смола́ до чо́бота. н. пр.
Надоѣда́ть, надоѣ́сть = набрида́ти (С. З. Л.), обрида́ти, докуча́ти (С. Л.), надокуча́ти, назоля́ти ся, уїда́ти ся, набри́днути, обри́днути (С. З. Л.), оги́днути (С. З.), оги́дїти (К. Б.), надоку́чити, напри́крити ся, дуже — остоги́дїти (С. З. Л.), осору́жити ся (С. З. Л.), очортїти, осточортїти (С. Л.), остобісїти, очерви́віти, впекти́ ся (Ос.)- — Тай набрид ти мінї своїм рюмсанням. Чайч. — А вже ж мінї бинда набридла, а вже ж мінї чіпчик прилипчик. н. п. — О, мій коханий, моя ти доле, тобі обридло жити зо мною. н. п. — Плив, плив, що аж обридло, і море так йому огидло, що бісом на його дививсь Кот. — Як мінї осоружив ся цей хлопець. С. Л. — Огидла мінї ця робота. Чайч. — От, остобісїло мінї тут жити!
Налипа́ть, нали́пнутъ = налипа́ти, прилипа́ти, на- прили́пнути, поналипа́ти, поприлипа́ти.
Не́бо = не́бо. — Небо облягло хмарами. — Нёбо, palatum durum = піднебе́ння (С. Л.), піднебі́ння (С. Жел.), підлоґо́ня (С. Л.). Мя́гкое нёбо, palatum mole = ви́лочки. — Язик йому до піднебення прилип. Кн.
Подлипать, подли́пнуть = 1. підлипа́ти, підли́пнути, прили́пнути (зі споду). 2. д. Подла́зить 2. і Подольща́ться. 3. д. Волочи́ться 2.
Приближа́ть, прибли́зить, ся = наближа́ти, ся (С. Л.), зближа́ти, ся (С. Л.), бли́зити ся, бли́жчати, ся (С. Л.), надхо́дити, наблизити, ся, прибли́жчати, побли́жчати, прибли́жити, ся, про скільки — понаближа́ти ся. — Сьвята наближають ся. С. Л. — Не наближайтесь до мене. Лев. — Густа хмара шпарко наближала ся до табору. Кн. — Як наблизивсь до Прилипа міста, ще вдалека його вздріла мати. Ст. С. — Глядить — щось їде по дорозї, коли зближаєть ся — аж то Кіндрат. Б. Г. — Тільки до нашого війська не зближались. Л. Сам. — Надходять сьвята. С. Л.
Прики́дчивый = 1. д. Притво́рчивый. 2. д. Прили́пчивый.
Прильну́ть = 1. прили́пнути, при́стати і д. Льну́ть 1. 2. прихили́ти ся, пригорну́ти ся (С. З. Л.), притули́ти ся (С. Л.), припа́сти і д. Льну́ть 2. — Прихилюсь я до дубонька, а дубонько та й не батенько. н. п. — Я до нього притулюсь та й нікого не боюсь. н. п. — Припав до неї і заридав.
Пристава́ть, приста́ть = 1. става́ти (С. Л.), станови́ти ся, зупиня́ти ся, ста́ти, зупини́ти ся. — Став у заїздї. — Він завжди у нас стає на кватирі. (д. ще під сл. Остана́вливаться). 2. пристава́ти, прича́лювати, прибива́ти ся, приста́ти, прича́лити, приби́ти ся. — Пором причалив до берега. — Хвиля була така, що насилу прибили ся до берега. 3. пристава́ти, прилипа́ти, чіпля́ти ся, приста́ти, прили́пнути, причепи́ти ся, вчепи́ти ся. — Смола прилипла до рук. — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр. 4. пристава́ти, прилуча́ти ся, пристати, прилучи́ти ся. — Пристань, пристань до вербунку — будеш їсти з маслом булку. (Д. теж Присоединя́ться). 5. пристава́ти, уїда́ти ся, прискіпа́ти ся, сїкати ся (С. З.), наскіпа́ти ся, наскі́пувати ся, напада́ти ся, ли́пнути, приста́ти, присїпати ся (С. З.), присїкати ся, прискі́пати ся, з роспитками — припи́тувати ся і д. Привя́зыватъся. 6. пристава́ти, приста́ти, змордува́ти ся. — Молодий чумаче, чого зажурив ся, чи воли пристали, чи з дороги збив ся? н. о. — Коні змордували ся, не везуть. 7. д. Прили́чествовать.
Свида́ніе = зобаче́ння (С. Л.), баче́ння, поба́чення. — Се було останнє моє зобачення з ним. Скл. — Вже після третього побачення Сошенко прилип до свого земляка. Зап. Кн. — До свида́нія! = до зобаче́ння (С. Л.), до поба́чення ! – На любо́вное свида́ніе = на зальо́ти, барві́нку рва́ти. — До дївки Санджаківни на зальо́ти поспішав. п, д.