Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 33 статті
Запропонувати свій переклад для «провина»
Шукати «провина» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вина́ – вина́ (малоупотр.), прови́на, прови́нність (р. -ности), (ум.) прови́нонька, просту́пок (р. -пку), причи́на. [Проща́йте лю́дям прови́ни їх. За прови́нності кара́ють].
• Взводить, взвести на кого-л. вину́ – зверта́ти, зверну́ти на ко́го.
• Вменять, вменить (ставить, поставить) кому-л. в вину́ что – привиня́ти, привини́ти кому́ що, ста́вити, поста́вити за прови́ну кому́ що.
• Искупать вину́ – поку́тувати, споку́тувати (свою́ прови́ну).
• Сознаться в вине́ – повини́тися, призна́тися до вини́. [Коли́ нашко́дила, то й повини́ся].
• Чувствовать за собою вину́ перед кем-л. – почува́тися до вини́ супроти ко́го.
• Без вины́ – безви́нно, безневи́нно. [Безневи́нно в’ї́лися в ме́не (Кониськ.)];
2) причи́на.
• По чьей вине́ – з чиє́ї причи́ни.
• По моей вине́ это произошло – з моє́ї причи́ни це ста́лося.
• По своей вине́ – самохі́ть. [Самохі́ть по́їзд утеря́ли – що-б було поспіши́тися].
• Быть, послужить вино́ю чего – спричиня́тися, спричини́тися чому́ и до чо́го, привини́тися до чо́го. [Сама́ спричини́лася свої́й сме́рті].
Грех –
1) гріх (р. гріха́), (детск. грі́шка); вина́, прови́на.
• Смертный грех – смерте́льний гріх, гріх непроще́нний.
• В греха́х – грі́шно. [Грі́шно живе́].
• Вводить в грех – на гріх (до гріха́) призво́дити.
• Совершить грех, взять грех на душу – гріха́ вкуси́ти.
• Искупать грех – поку́тувати (гріх).
• Загладить грех – покри́ти гріх, скупи́тися гріха́, споку́тувати (гріх).
• Отпустить грехи́ кому – розгріши́ти кого́.
• Не получивший разрешения от греха́ – нерозгрі́шений.
• Грех да беда на кого не живёт – без гріха́ та без ли́ха не проживе́ш.
• На грех мастера нет – на гріх не спасе́шся.
• Есть тот грех – ні́де (нема́ де) гріха́ потаї́ти.
• С грехо́м пополам – так-сяк, через верхи́. [Через верхи́ зроби́ла, аби збу́тись];
2) ва́да, ґанч[дж] (р. -ч[дж]и);
3) по́милка (мн. помилки́), гріх [Це мій гріх – не догле́дів та й помили́вся], о́гріх.
Лё́гкий и -гок –
1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)].
• -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух.
• -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж.
• -кий мусор, горн. – штиб (-бу).
• -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́.
• Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис).
• -кая кавалерия – легка́ кінно́та.
• -кое войско – легке́ ві́йсько.
• -кая атлетика – легка́ атле́тика.
• -кое орудие – легка́ гарма́та.
• -кое ружьё – легка́ рушни́ця;
2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й.
• -кая проседь – леге́нька сивина́.
• С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий.
• -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки.
• -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)].
• -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру.
• -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́).
• -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць.
• -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)].
• -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра.
• -кая вина – неважка́ прови́на.
• -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін.
• -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки.
• -кая улыбка – леге́нька у́смішка.
• -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін).
• -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон.
• У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить.
• -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух.
• С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією.
• На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем).
• -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́.
• -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь.
• -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на).
• -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар).
• У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар.
• -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги).
• -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки.
• Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно.
• -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи).
• -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча.
• -кое сердце – м’яке́ се́рце.
• -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н.
• -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во.
• -кий раствор – неміцни́й ро́зчин.
• -кий напиток – легки́й напі́й.
• -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух).
• -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі;
3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)].
• -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки.
• -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб.
• Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)].
• -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб.
• -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб.
• Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.).
• -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий.
• -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска.
• -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря;
4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий.
• -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та).
• -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт!
• -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний.
• -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння.
• -кий слог – легка́ мо́ва.
• Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву.
• -кий стих – легки́й вірш.
• -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит.
• -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця).
• Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху.
• -кая добыча – легка́ здо́бич;
5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий.
• -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́.
• -кая шутка – леге́нький жарт.
• -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій.
• -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками.
• -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь.
• -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум.
• -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення.
• Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне).
• -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча.
• -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на.
• -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ.
• -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві.
• С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́.
• -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи.
• -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос.
• -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка.
• -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство;
6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний.
• -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв.
• Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця.
• -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї.
• Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну;
7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)].
• -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги.
• -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й.
• -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)].
• -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки).
• -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку.
• С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)].
• Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)].
• Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч).
• Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)].
• -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка.
• -кий на язык –
а) язика́тий, слизькоязи́кий;
б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий.
• -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка).
• -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля);
8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й.
• -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на.
• -кие украшения – легкі́ оздо́би.
• Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)].
• Становиться более -ким, см. Легча́ть.
• Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.
Необразо́ванность – неосві́ченість, неосві́та, неписьме́нність, невче́ність, темно́та, (зап.) неедуко́ваність (-ности), неедука́ція. [У не́ї все́нька прови́на – її́ темно́та, несвідо́мість та неосві́та (Крим.). Без просві́ти в темно́ті сиді́ти (Франко)].
Непросвещё́нность – неосві́ченість, непросві́ченість, неосві́та, (перен.) незря́чість (-ости) темно́та. [В не́ї все́нька прови́на – її́ темно́та, несвідо́мість та неосві́та (Крим.)].
Прегреше́ние – про́гріх (-рі́ху), прогріше́ння; прови́на, просту́пок (-пку). [Кажі́ть, які́ у ме́не прогріше́ння (Кониськ.)].
Преступле́ние –
1) (действ.), см. Преступа́ние.
• -ние закона – пере́ступ пра́ва (зако́ну), (нарушение) (з)лама́ння (пору́шення) пра́ва;
2) (проступок) зло́чи́н (-ну), злочи́нство, пере́ступ (-пу), пересту́пство, криміна́л (-лу), (стар.) злий вчи́нок (-нку), лиході́йство (-ва), (вина) прови́на, прови́нність (-ности). [Його́ обвинува́чено в страшно́му злочи́нстві (Грінч.). І ста́вся опі́вночі лю́тий злочи́н: мов кат, ви́тяв се́рце у ма́тери син (Ворон.). Се все пере́ступи такі́ страше́нні, що лю́тої заслу́гує він ка́ри (Куліш). Тяжкі́ пере́ступи (П. Мирн.)].
• Уголовное, политическое -ние – ка́рне (криміна́льне), політи́чне злочи́нство, -ний зло́чин.
• -ние против нравственности – зло́чин про́ти мора́ли.
• -ние и наказание – злочин і ка́ра.
• Совершить -ние – вчини́ти, зроби́ти зло́чин.
• Вовлекать в -ние – втяга́ти в зло́чин кого́.
• Обвинять в -нии – обвинува́чувати в злочи́нстві кого́.
• Вменять в -ние – ста́вити за вину́, за прови́ну кому́ що, привиня́ти кому́ що; см. Вменя́ть (в вину).
• Сознаться в -нии – призна́тися до злочи́нства и в злочи́нстві, повини́тися в злочи́нстві, повинува́титися.
• Поймать, застать на месте -ния – пійма́ти, заста́ти на гаря́чому вчи́нку.
• Место -ния – мі́сце зло́чину. [Аге́нти ка́рного ро́зшуку огля́нули мі́сце зло́чину].
Прови́нность – прови́на, прови́нність (-ности). [Б’є за ко́жну прови́ну (Звин.). Кара́ли судо́м за прови́нність (Куліш)].
Просту́пок – прови́на (ум. прови́нка, прови́нонька), прови́нність (-ности), (реже) пере́ступ (-пу), пере́ступок (-пку), просту́пок, (стар.) ви́ступок (Куліш), (поступок) вчи́нок (-нку). [За вся́кі мужи́чі прови́ни була́ за́раз ка́ра (Грінч.). Ти сама́ призна́ла свою́ прови́ну (Л. Укр.). От вам моя́ прови́нність (Куліш)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь:
• представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець);
• человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер;
• человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник.
[Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вина – вина́, -ни́, прови́на, -ни.
Грех –
1) гріх, -ху́ и -ха́;
2) (проступок) вина́, прови́на, -ни.
Проступок – прови́на, -ни.
Упущение –
1) про́пуск, -ку;
2) (нерадение) занедба́ння, -ння; упущение по службе – службо́ва прови́на.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Вина – провина; провинність. Взводить, взваливать вину на кого – звертати на кого. Вменять, ставить кому в вину – привинювати кому що; ставити за провину кому що. Искупать вину – покутувати, спокутувати провину. Сознаться в вине – повинитися; признатися до вини. Чувствовать за собою вину перед кем – почуватися до вини проти кого. Без вины – безвинно; безневинно. По (чьей) вине – з (чиєї) вини, причини. По своей вине – самохіть. Быть, послужить виною чего – спричинятися, спричинитися чому і до чого; привинитися до чого.
Служба – служба; посада. Сослужить службу – прислужитися кому; зробити послугу кому. Служба казенная, частная – служба урядова, приватна. Состоящий на службе – см. Состоять. Упущение по службе – службова провина. Служба движения – служба руху. Служба тяги – возова служба. Служба пути – дорожна служба. Освобождать (отрешать) от службы – звільняти з посади. Оставлять службу – кидати службу, служити; уступатися з служби. Не в службу, а в дружбу – з приязни, а не з неволі.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вина
• Без вины – без вини; без(не)винно.
• Быть виной чего – бути винним чому, чого; бути причиною чому, чого; завинити в чому; спричинитися чому, до чого.
• Взводить, взвести, валить, свалить вину на кого-либо – звертати, звернути на кого; прикидати, прикинути вину (провину, причину) кому; скидати, скинути (накидати, накинути, складати, скласти) вину (провину) на кого; покладати, покласти вину (провину) на кого. [Всю провину за сподіяне на Захара покладають. Гордієнко.]
• Вменять, вменить, ставить, поставить кому-либо в вину что – ставити, поставити за вину (провину) кому що; привиняти, привинити кому що; обвинувачувати, обвинуватити (звинувачувати, звинуватити) кого за що, в чому.
• Загладить чью вину – загладити (виправити) чию провину (вину).
• Искупать, искупить вину – покутувати, спокутувати вину (провину).
• Он (она…) всему виной – він (вона…) усьому виною, причиною (причина) усього лиха.
• По моей (по его…) вине – з моєї (з його…) вини (провини, причини); через мене (через нього…). [З чиєї причини сталася ця катастрофа? Прус.]
• По своей вине – з своєї (з власної) вини (провини, причини); самохіть.
• Прощать вину кому – дарувати (прощати) провину (вину) кому.
• Сознаться в вине – повинитися; признатися у провині (до вини); визнати вину.
• Чувствовать за собой вину – почувати (відчувати) себе винним; почувати (відчувати) свою провину (вину) проти кого, перед ким; (зах.) почуватися до вини проти кого.
• Я (он…) этому виной – я (він…) цьому винний (виною, причиною); я (він…) причиною (причина) цьому (цього); тут моя (його…) провина (вина).
Виноватый
• Без вины виноватый – без вини винний без(не)винно винний; без вини (невинно) звинувачений; без вини визнаний винним (винуватим).
• Быть виноватым перед кем – бути винним (винуватим) проти кого; бути у вині перед ким; завинити кому, перед ким, проти (супроти) кого.
• Виноват – вибачай, вибачайте!; вибач, вибачте!; пробач, пробачте!; даруй, даруйте!
• Виноватого бьют – чия шкода, того й б’ють. Пр. Чия шкода, того й гріх. Пр. Поплатиться не сват, а той, хто винуват. Пр. Хто в ділі, той і в одвіті. Пр. Не лізь у горох, то не скажеш «ох!». Пр. Не давай сам на себе кия. Пр.
• Виноватый в чём – винний (винуватий) у чому; провинний (причинний) до чого; винуватець (причинець) чого.
• Кругом виноват – кругом (цілком) винний; у всьому йому провина (вина).
• Считать виноватым кого – вважати за винного (винним) кого; (давн. розм.) гріхувати на кого. [Гріхують на пана і наші дворові, що землі не дано. Сл. Гр.]
• Чем я перед вами виноват? – чим я винен проти (супроти) вас?; що я вам винен (провинен)?; що (чим) я вам завинив?
• Я (он…) же не виноват, что… – я ж (він же…) не винний (не винуватий), що…; хіба ж я (він…) винний (винуватий), що…; я ж (він же…) не причиною (не причина), що.
Грех
• Без греха века не проживёшь – чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр.
• Брать, взять, принимать, принять на себя грех (разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину.
• Вводить в грех кого – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Взводить, взвести грех на кого – класти, покладати, покласти гріх на кого.
• Грех да беда на кого не живёт – гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грехи любезны доводят до бездны – що тіло любить, теє душу губить. Пр.
• Долго ли до греха – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого.
• Есть такой грех (разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти.
• За ним водится этот грех – він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це.
• Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех – покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх.
• Как на грех – як (мов) на біду (на нещастя).
• Мой грех – мій гріх; моя вина (провина, причина).
• Не грех ему и отдохнуть (разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити.
• Не получивший разрешения от греха – нерозгрішений.
• От греха не уйдёшь – від гріха не втечеш; на гріх не спасешся.
• Отпустить грехи кому – розгрішити кого.
• Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр.
• С грехом пополам сделал что – сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що.
• Совершить грех, взять грех на душу – учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити.
• Сознаваться в грехах – визнавати (признати) свої гріхи.
• Утаивать грех на исповеди (религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити.
• Что (нечего) греха таить (разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.
Грешный
• В чём ты грешен – у чому твоя вина (провина, причина); чим ти грішен (грішний).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Прови́на – вина, проступок.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вина –
1) (провинность) – (про)вина; взводить на кого-либо вину – зверта́ти, зверну́ти вину́ на ко́го; вменять кому-либо в вину что – привиняти, привинити кому́ що, ста́вити, поста́вити за провину кому́ що; отягощать вину – збі́льшувати, збі́льшити провину; слагать, сваливать вину на другого – зверта́ти, зверну́ти, склада́ти, скла́сти вину́ на і́ншого; сознаться в вине – повинитися;
2) (причина) – причина, вина́; быть, послужить виною чего – (с)причиня́тися, (с)причинитися чому́, до чо́го; по своей вине – з вла́сної вини (причини).
Проступок – провина.
Упущение (недосмотр) – недо́гляд (-ду); у. по службе – службо́ва провина, службо́вий недо́гляд.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

прови́на, -ни; -ви́ни, -ви́н

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Прови́на, -ни, ж. Вина, проступокъ. АД. II. 62. За яку провину у холодну посадили його? НВолын. у. То се вони караються у його за провину, за гордощі без міри. К. Іов. 79. Ум. Прови́нка, прови́нонька. А за тоту провиноньку Бог би тя скарав. Гол. І. 294.
Прови́нка, -ки, ж. Ум. отъ провина.
Прови́нонька, -ки, ж. Ум. отъ провина.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Важный — важли́вий; В. проступок — важли́ва прови́на.
*Проступок — прови́на, -ни; П. важный — важли́ва прови́на.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

королі́вна, королі́вни; ч. короле́вич
1. дочка короля. [Раціон заклятої королівни виявився не таким уже й простим, як могло видаватися. (Юрій Винничук «Ги-ги-и!» (збірка), 1985). І він отримав королівну та ще й півкоролівства разом із нею. (Норвезькі народні казки, пер. Ольга Сенюк, 1986). Одного дня розмовляв Тово із королівнами, і королівни сказали: «Слухай, Тово, коли тебе справді король полюбляє, то одягни його одяг і походжай отам на подвір’ї». (Майк Йогансен «Пригоди Мак Лейстона, Гаррі Руперта та інших», 1925).]
// перен. та, хто поводиться, як дочка короля. [Накинула чоловікові байстрюка, відсахнулася від нього, наче то не її провина, та й похожає собі мов та королівна! (Дніпрова Чайка «Чудний», 1919).]
2. перен. про красиву, привабливу, незвичайну дівчину. [«Одягну я її у шубку пухнасту, білу, надіну на голову корону з інею – чим не королівна?» (Борис Крауш «Слобожанські казки» (збірка), 1993). Там такі роскішні очі і така постать королівни, що не гріх поетови подивитись. (Леонід Пахаревський «Сентиментальне оповіданнє», 1913).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 296.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вина́ = вина́, прови́на, прови́нність, пови́на. — А за тую провиноньку Бог би тя скарав, що ти мене давно любив, любив та не взяв. н. п.
Прови́нность = прови́на, прови́нність.

Запропонуйте свій переклад