Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 48 статей
Запропонувати свій переклад для «провідник»
Шукати «провідник» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гид – провідни́к, проводи́р (р. -ря́), провода́р (р. -ря́), (барбаризм) ґід.
Конду́ктор
1) (
служащий) конду́ктор (-ра);
2) (
проводник электричества) конду́ктор, провідни́к (-ка́).
Концо́вый
1) (
о мануфактуре) штукови́й;
2) (
сущ., лоцман) ло́цман, провідни́к.
Ме́нтор, -рша – ме́нтор (-ра), -рка, напу́тник (-ка), -ниця, керівни́к, -ни́ця, провідни́к (-ка́), -ни́ця.
Направля́ть, напра́вить
1) (
давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)].
Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)].
-ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами.
-ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́.
Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?;
2) (
устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)];
3) (
наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)].
-ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)].
-ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)].
-ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум.
-ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще).
-ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́;
4) (
нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)].
-ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що.
-ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го;
5) (
налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)];
6) (
наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що.
-ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву.
-ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру;
7) (
изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)];
8) (
только сов.) –
а) (
науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.;
б) (
некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)].
Напра́вленный
1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний
и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)];
2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний
и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)];
3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний
и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений;
4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний
и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)];
5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний
и т. п.;
6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений
и т. п.;
7) сте́ртий, пости́раний;
8)
а) накеро́ваний, напра́влений
и т. п.;
б) покеро́ваний, попра́влений.
Плохо́й – (дурной) пога́ний, лихи́й, леда́ч[щ]ий, ледая́кий, недо́брий, (скверный) ке́пський, злий, зле́цький; (худой, ветхий) благи́й, пло́хий, неві́рний, мізе́рний, нужде́нний; (хилый) хи́р(н)ий, хире́нний; (мерзкий, дрянной) мерзе́нний, паску́дний, парши́вий; (никудышный) нікче́мний, недола́дний, негодя́щий.
-хо́й человек – пога́ний, лихи́й, леда́чий чолові́к.
-хо́й работник – пога́ний, леда́чий, негодя́щий робі́тник.
-хо́й музыкант – лихи́й, леда́чий, ке́пський, зле́цький музи́ка.
-хо́й обед – недо́брий обі́д.
-ха́я вода – него́жа (недо́бра) вода́.
-ха́я одежда – лиха́ (блага́, неві́рна, нужде́нна) оде́жина.
-хо́й товар – лихи́й (недо́брий) крам.
-хо́е здоровье – лихе́, пло́хе здоро́в’я.
-ха́я рожь, -хо́й хлеб, урожай – пло́хе жи́то, пло́хий хліб, пло́хий урожа́й.
-хо́е слово – лихе́ (леда́че) сло́во.
-ха́я слава – недо́бра сла́ва.
-хи́е вести – недо́брі (пога́ні, лихі́, ке́пські) ві́сті.
-хо́е время – лиха́ годи́на, лихи́й час.
-ха́я погода – него́да, не́гідь (-годи).
-ха́я дорога – пога́на (зле́цька) доро́га.
-хо́е утешение – невели́ка (мала́) вті́ха.
Дело -хо – пога́на, ке́пська спра́ва.
Вода -хо́й проводник тепла – вода́ ке́пський провідни́к на тепло́.
-хо́е исполнение – недола́днє (невда́ле) ви́кона́ння.
Он очень плох (о больном) – він ду́же слаби́й, йому́ ду́же пога́но.
Самый -хо́й – посліду́щий, найгі́рший, найпогані́ший и найпога́нший, найледачі́ший.
Предводи́тель – приво́[і́]дець (-ві́дця) и приві́дця (-дці, м. р.), прово́дець (-ві́дця), прові́дни́к; (проводырь) провода́р и проводи́р (-ря́); (отряда) ва́таг, ватажо́к, вата́жко́ (-жка́), вата́жний (-ного), голова́, ота́ман. [Їх приво́дець по та́бору мов пан яки́й хо́дить (А.-Д.). Го́вард, на́шим корабля́м приві́дця (Грінч.). Без голови́ ві́йсько ги́не (Номис). Провіднико́м се́ї депута́ції був єпі́скоп Яхимо́вич (Барв.). Попере́ду ва́таг молоде́нький на вороні́м ко́ню (Рудч.). Хто ватажко́м пі́де перед ва́ми (Шевч.)].
-тель дворянства – ма́ршал, марша́лок (-лка).
-тель голи, бедняков – голотово́да (Куліш). Быть -лем, см. Предводи́тельствовать.
Проводни́к
1) (
провожатый) проводи́р и поводи́р (-ря́), провода́р и повода́р (-ря́), вожа́й (-жая́), (в свад. обр. и вообще) провідни́к (-ка́), (только слепых) повода́ч, п(р)овода́тар и -тир (-ря), повожа́тий, старчово́д (-во́да). [Го́ре вам, проводирі́ сліпі́ (Єванг.). Вона́ ти́хо пішла́ в ха́ту за ма́тір’ю, на́че сліпи́й за повода́тирем (Неч.-Лев.). Дай вожая́, щоб нас до мо́ря допрова́див (Мкр.). Ти провідни́к, веди́ нас в ри́мський та́бор (Куліш)].
-ни́к поезда – провідни́к по́їзду;
2) (
чего) провідни́к чого́. [Пови́нні були́ ста́ти за носи́телів та провідникі́в европе́йської культу́ри (Корол.)];
3) (
о вещи) провідни́к чого́.
-ни́к тепла, света – провідни́к тепла́, сві́ту (сві́тла).
Путеводи́тель
1) провідни́к, проводи́р (-ря);
см. Проводни́к, Руководи́тель;
2) (
книга) подоро́жник;
3)
см. Ко́мпас.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ведущий – (св-во акт.)
1) відни́чий, провідни́чий, головни́й, основни́й, чі́льний, провідни́й, керівни́й, чолови́й, ключови́й;
2) тягови́й, рухови́й, руші́йний; (
в акт. действ.)
1) що веде, що проводить, що провадить;
2) що тягне, що рухає; (
акт. субъект действ.) а) воді́й, відник, проводі́й, провідник, провадник, вожа́й, поводи́р, проводи́р; б) тяжій, рушій:
ведущая отрасль промышленности – провідна галузь промисловості;
ведущая роль – провідна (основна, головна, чільна, керівна) роль;
ведущая фигура – ключова фігура (особа, постать);
ведущее звено – перша ланка;
ведущее колесо – тягове́ колесо;
ведущий барабан, вал, диск – тягови́й барабан, вал, диск;
ведущий борьбу – борець;
ведущий, ведомый самолёт – чі́льний, ведений літак;
ведущий винт – тяговий ґвинт;
ведущий войну – зайнятий війною, у стані війни;
ведущий в тупик – спрямований у безвихідь;
ведущий двойную игру – дворушник;
ведущий замкнутую жизнь – відлюдько;
ведущий специалист, инженер – провідний фахівець, інженер;
ведущий к гибели – згу́бливий;
ведущий к победе – переможний;
ведущий переговоры – учасник переговорів;
ведущий передачи, программы – відни́к (провідник, проводар, модератор, спрямовувач, чільник) передачі, програми;
ведущий протокол – протоколіст. Обговорення статті
Главенствующий – що (який) має зве́рхність, головни́й, чільни́й, провідни́й, керівни́й, панівни́й, верхово́да, провідни́к, зве́рхник:
главенствующая роль – головна́ (провідна́, ключова́) роль;
главенствующее положение – панівне́ стано́вище. Обговорення статті
Лидер – лідер, чільник, провідник, проводир, керівник, передовик, ватажок. Обговорення статті
Любимый
1) (
излюбленный, дорогой) улю́блений, лю́блений, уко́ханий, коха́ний, лю́бий, уподі́бний (уподо́бний);
2) (
возлюбленный, милый) коха́ний, уко́ханий, ми́лий, лю́бий, лю́блений, (возлюбленная) коха́на, лю́ба, ми́ла, лю́блена, (сущ.) любко́, лю́бчик, коха́нок (-нка), коха́на люди́на:
любимая лошадь – улю́блений кінь;
любимая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. – роси́чка круглоли́ста, рося́нка;
любимое блюдо, кушанье – улю́блена стра́ва, ї́жа;
любимое дитя – коха́на (лю́ба) дити́на; найулю́блені́ша дити́на;
любимое занятие, дело – улю́блена, лю́ба робо́та;
любимое чтение – улю́блене чита́ння (читво);
любимый автор, любимое произведение – улю́блений, уподо́бний а́втор, твір;
любимый вождь – улю́блений проводи́р (провідник, вождь);
любимый всеми – загальний улюбленець;
наступить на любимую мозоль (шутл.) – наступити (натоптати) на улюблену (найулюбленішу) мозолю; дійняти (допекти, дошкулити) до живого; уразити у живе (болюче) місце;
про себя любимых – про себе любих;
самый любимый – найулю́блені́ший, найуко́хані́ший, найулю́блений, найлюбі́ший, наймилі́ший;
себя любимого – себе любого.
[Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Свого любого додому (Т.Шевченко). Пан-о́тченьку ти наш коха́ний! (П.Куліш). Думаю собі: «Як-то тепереньки небожата мої кохані? Чи згадують мене?» (М.Вовчок). Чи я в ба́тька не коха́на була́? (Пісня). Свої́х уподо́бних авторі́в узяла́ з собо́ю (І.Нечуй-Левицький). — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (І.Нечуй-Левицький). — Хоч той панич син бідного диякона, але гарний, хоч з лиця води напийся! Я знаю, що він буде уподобний панні. Тільки він убогий, ой який убогий! Як той Іов на гноїщі! (І.Нечуй-Левицький). То була її любов, то був її любчик Павлусь (І.Нечуй-Левицький). — Боже мій, Боже мій! — сказав він, ковтаючи сльози. — Що ж тепер з тобою буде, мій вільний, укоханий краю? Чи на те ж наші батьки обороняли тебе од бусурманів, не шкодуючи свого життя, щоб дістався ти чужим людям на поталу? (А.Кащенко). — Чи пам’ятаєш, серце Іванку, як ми сходились тут, у сему лісі: ти мені йграв, а я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі? (М.Коцюбинський). Проща́тись прийшо́в я, коха́на, з тобо́ю (Л.Українка). Ось уже лаврів, поетами люблених, Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів, густо повитих плющем, Ані платанів розкішних наметів (Л.Українка). — Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Л.Українка). Моя люба Мар’яночка краща мені, як сестричка, — як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся (Л.Українка). На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І.Франко). Загра́в свою́ улю́блену пі́сню (А.Кримський). З своє́ю найулюблені́шою ля́лькою (Б.Грінченко). Уважа́в М. Вовчка́ за лю́бленого в наро́ді письме́нника (Б.Грінченко). Найулю́блена дити́на (М.Вороний). Се була́ його́ найлюбі́ша робо́та (В.Стефаник). Силкува́лася ви́правдати вко́хану люди́ну бідола́шна ді́вчина (Б.Грінченко). Жі́нка су́джена, а кума́ лю́блена (Пр.). Та вже мені́ не стоя́ти із мої́м коха́нком (Пісня). Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить (П.Тичина). Здрастуй, місто несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Терень Масенко). Я не скажу і в пам’яті — коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись (Л.Костенко).  Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, — Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою — І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній — ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить (М.Вінграновський). Як почула про те Грізельда, то вельми засмутилась, гадаючи, що доведеться їй знов до батьківської хати вертатись та вівці пасти, а муж її укоханий буде в сей час розкошувати в обіймах другої; та не одну вже од долі напасть витримала вона твердо, тож вирішила кріпитись і тут (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). — Але ж важливо саме кохати, а не бути коханим. Людина не має вдячності до того, хто її кохає — якщо почуття не взаємне, то це швидше тягар (О.Гординчук, перекл. С.Моема). Людина любляча божественіша за людину люблену (Платон). Нехай мої діти лишаться ненародженими, якщо я не зумів їх мати від коханої жінки (Дж. Лондон). 1. — Любий, скажи мені що-небудь тепле… — Та гори ти синім полум’ям!.. 2. — Кохана, а де мій рушник? — Візьми на швабрі].
Обговорення статті
Первенствующий
1) який (що) веде перед (передує, первує, головує, верховодить); провідний, чільний, найперший; провідник; (
главный) головний, найголовніший;
2) (
самый важный) найважливіший (якнайважливіший), (самый насущный) найнасущніший, (превосходящий) пріоритетний:
первенствующее значение – найважливіше значення;
первенствующий член синода – чільний (старший) член синоду. Обговорення статті
Полуфинал – півфінал.
[Не всі мовці знають, у яких словах треба ставити компонент пів-, а в яких напів-. Тож запам’ятайте правило. До складу дієприкметників, що передають неповноту охоплення якимсь станом, входить напів, а не пів-: напіввідчинений, напівзабутий, напівзруйнований, напівроздягнений. Ту саму тенденцію спостерігаємо і щодо прикметників: напівавтоматичний, напівголий, напівживий. В іменниках напів- доречне там, де перша частина слова показує, що предмет чи жива істота не мають усіх ознак, якими характеризується об’єкт, котрий виражає друга частина. Приміром: напівчагарник, напівсировина, напівтемрява. А компонент пів- виступає тоді, коли утворює нове слово, що не означає ні частковості стану, в якому перебуває предмет (як, наприклад, бачимо в лексемах типу напівзруйнований, напіводягнений), ні частковості притаманних йому рис (як у напівфабрикат). Іменник з пів- не має кількісного значення: півпідвал, півпальто — це не половина підвалу, не половина пальта. Півпідвал і підвал — видові поняття, що об’єднуються родовим поверх (сюди входять ще бельетаж, перший, другий, третій і дальші поверхи, мансарда). Так само півпальто і пальто, котрі є найменуваннями різних виробів, охоплює родове поняття верхній одяг (до якого також належать плащ, куртка, кожух, дублянка тощо). Щоб легше розпізнати форми з пів- і напів-, варто застосувати такий прийом: якщо перший компонент слова можна замінити прислівником наполовину, то воно утворюється з напів-. Приміром: наполовину людина (з міфології) — напівлюдина, наполовину провідник — напівпровідник. А коли цей компонент за змістом неможливо замінити лексемами наполовину або половина (замість півпідвал не скажемо ж “наполовину підвал” чи “половина підвалу”), то іменник годиться вживати зі складником пів-. Отож треба говорити і писати: напівсировина, напівсутінь, напівзабуття, напівдикун, але півчобіток, півфінал, півзахисник, півустав (один з типів почерку) (Б.Рогоза)].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕСТИ́ (протокол) писа́ти, (до чого), спричиня́тися, спричиня́ти що, (наслідки за собою) тягти́;
вести борьбу́ /вести иссле́дования, вести наблюде́ния тощо/ боро́тися /дослі́джувати, спостеріга́ти тощо/;
вести борьбу́ с чем дава́ти бій /оголо́шувати війну́/ чому, побо́рювати що;
вести двойну́ю игру́ торгува́ти на два база́ри;
вести де́ло ору́дувати;
вести де́ло к чему гну́ти куди /до чого/;
вести за́мкнутую жизнь жи́ти відлю́дно;
вести за собо́й что виклика́ти;
вести к чему ще йти́ся на [ведёт к сча́стью іде́ться на ща́стя], (мову) гну́ти /хили́ти/ куди;
вести нача́ло похо́дити, бра́ти поча́ток;
вести ого́нь стріля́ти;
вести пра́здные разгово́ры ба́витися балачка́ми;
вести перегово́ры ве́сти́ перемо́вини;
вести разгово́р бала́кати, ве́сти́ мо́ву;
стро́го вести себя́ (досто́йно вести себя́) шанува́тися;
вести себя́ прили́чно не дозволя́ти за́йвого;
вести скита́льческую жизнь блука́ти світа́ми;
вести собра́ние /вести заня́тия/ керува́ти збо́рами /заня́ття́ми/;
вести счёт рахува́ти;
вести холосто́й о́браз жи́зни одинакува́ти;
и у́сом не ведёт /и у́хом не ведёт/ (не вживає заходів) ні кує́ ні ме́ле;
веду́щий що веде́ тощо, покли́каний ве́сти́, воді́й, провідни́к, вожа́й, поводи́р /проводир/, прикм. головни́й, провідни́й, чі́льний, напрямни́й, чолови́й, ключовий [ведущая фигу́ра ключова́ фігу́ра], галиц. пра́порний, (про колесо) тягови́й, рухови́й, /певну працю/ за́йня́тий чим, відповіда́льний за, фраз. пе́рший [веду́щее звено́ перша ла́нка], образ. на /в/ чолі́, тех. директи́вний [ведущий луч директивний про́мінь];
ведущий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі;
ведущий борьбу боре́ць;
ведущий в ата́ку (рій) проривни́й, /хто/ стил. перероб. в чолі́ ата́ки;
ведущий войну́ за́йня́тий війно́ю, у ста́ні війни́;
ведущий в тупи́к спрямований у безви́хідь;
ведущий двойну́ю игру́, двору́шник;
ведущий за́мкнутую жизнь відлю́дько;
ведущий за собо́й что зда́тний ви́кликати, /в атаку/ = ведущий в атаку;
ведущий знако́мство з до́бре знайо́мий з;
ведущий к сприя́тливий для чого, зда́тний призве́сти до;
ведущий к ги́бели згу́бливий;
ведущий к осложне́ниям зда́тний ускла́днити;
ведущий к побе́де перемо́жний, оказ. проривни́й;
ведущий перегово́ры перемо́вець, уча́сник перегово́рів;
ведущий перепи́ску кореспонде́нт;
ведущий програ́ммы реконстр. провідни́к чого;
ведущий протоко́л протоколі́ст;
ведущий речь о чём фраз. заклопо́таний чим;
ведущий самолёт піло́т;
стро́го ведущий себя́ стате́чної пове́ді́нки, зви́клий шанува́тися;
ведущий скита́льческую жизнь зви́клий блука́ти світа́ми, обходи́світ, ві́чно в ма́ндрах, ві́чний мандрівни́к, розблу́каний світа́ми;
ведущий хозя́йство головни́й госпо́дар;
ведущее колесо́ рухове́ ко́лесо;
ведущийся що веде́ться тощо, ве́дений, прова́джуваний;
ведо́мый ве́дений, (трибок) обе́ртаний.
ВОДИ́ТЬ, водить дру́жбу /водить компа́нию/ приятелюва́ти, галиц. зна́тися як ли́сі ко́ні;
водить хорово́д хорово́дити;
водя́щий що во́дить тощо, зви́клий /ста́вши/ води́ти, воді́й, вожа́й, поводи́р /проводир/, провідни́к, прикм. тех. води́льний;
водящий дру́жбу /водящий знако́мство, водящий компа́нию/ с кем до́брий при́ятель /знайо́мий/ чий;
водящий за́ нос ошука́нець;
води́мый ве́дений;
води́вший ОКРЕМА УВАГА;
ПРОВЕДЁ́ННЫЙ (день) перебу́тий.
ВОЗГЛАВЛЯ́ТЬ, возглавлять ше́ствие ве́сти́ пере́д;
возглавля́ющий що очо́лює, покли́каний очоли́ти, голова́, ватажо́к, провідни́к, керівник, (поста́влений) на чолі́, прикм. головни́й, провідний, чі́льний;
возглавляющийся/возглавля́емый очо́люваний /на чолі́ з/ ким.
ВЫВОДИ́ТЬ (на прохід) ще води́ти, (зло) викорі́нювати;
выводить в лю́ди ще дово́дити до пуття́;
выводить в расход 1. спи́сувати на вида́тки, 2. пускать в расход;
выводить из заблужде́ния кого розкрива́ти о́чі /зніма́ти полу́ду з оче́й/ кому;
выводить из равнове́сия /выводить из себя́/ ще виво́дити з рівнова́ги, псува́ти кров кому;
выводить из терпе́ния кого урива́ти терпе́ць кому;
выводить на свет Бо́жий ще витяга́ти з-під ки́лима;
выводить на чи́стую во́ду виво́дити на світ;
выводить фунда́мент кла́сти підва́лини;
выводя́щий що виво́дить тощо, зда́тний ви́вести, для ви́ведення /викорі́нювання/, за́йня́тий виведенням, викорі́нювач, фраз. воді́й, ватажо́к, провідни́к, проводи́р, прикм. вивідни́й, веду́чий, виводжувальний, виплоджувальний, викорінювальний, складн. вино́сни́й, но́сни́й [семявыводя́щий спермоно́сний];
выводящий из равнове́сия зда́тний зіпсува́ти кров кому;
выводящий из терпе́ния кого зда́тний урва́ти терпе́ць кому;
выводящий пе́сню заспі́вувач;
выводящий фунда́мент поклада́ч підва́лин;
выводящийся/выводи́мый пло́джений, виво́джуваний, випло́джуваний, викорі́нюваний;
ГЛАВЕ́НСТВОВАТЬ ще верхово́дити, старшинува́ти, прибл. гра́ти пе́ршу скри́пку;
главенствующий що верховодить тощо, зви́клий верховодити тощо, верхово́да, провідни́к, ватажо́к, ота́ман, зве́рхник, прикм. провідни́й, головни́й, чі́льний, ключови́й, ста́рший, фраз. кома́ндний, /про ролю/ галиц. пра́порний, стил. перероб. на чолі́.
ИДТИ́ ще крокува́ти, ступа́ти, простува́ти, прямува́ти, зневажл. пле́нтатися, (услід) ступа́ти слід-у-слі́д; (у бій) руша́ти, (про час) збіга́ти, сплива́ти, (про розмову) точи́тися, (на що) пуска́ти; (до чого) зано́сити на що [заносилось на дощ], па́хнути чим [шло к дождю́ па́хло доще́м], (про дні) тягнутися кому, (як на крилах) стил. перероб. [идёт, как на кры́льях кто но́ги самі́ несу́ть кого];
идти в бой става́ти до бо́ю;
идти в го́ру (про шлях) пну́тися вго́ру;
идти в но́гу с кем не відстава́ти від кого;
идти в но́гу со вре́менем не відстава́ти від життя́;
идти вразре́з с чем супере́чити чому;
идти в ход іти в дію;
идти зигза́гами (про шлях) в’ю́ни́ти;
идти к чему захо́дитися /зано́ситися/ на що [шло к войне́ заходилось на війну́];
идти в но́гу ступа́ти крок-у-кро́к;
идти за поку́пками галиц. роби́ти за́купи;
идти, как по ма́слу іти́ як з води́;
идти круты́ми доро́гами жи́зни іти́ крутосхи́лами життя́;
идти кувырко́м іти́ пере́кидом;
идти на мирову́ю іти́ на зами́рення;
идти на по́льзу іти́ на ко́ристь;
идти на попра́вку (про настрій) розпого́джуватися;
идти на попя́тную ще дава́ти за́дній хід, ми́катися наза́д;
идти напроло́м іти́ пробо́єм /на пробі́й/;
идти на руководя́щую рабо́ту живомовн. іти́ /зневажл. ши́тися/ в нача́льники;
идти насма́рку схо́дити на пси;
идти на у́быль коротк. спада́ти;
идти на у́дочку іти́ /клюва́ти/ на гачо́к;
идти на ум спада́ти на ду́мку;
идти на усту́пки ще поступа́тися;
идти побира́ться іти́ з торба́ми;
идти по́лным хо́дом кипі́ти [рабо́та идёт полным ходом. робо́та кипи́ть];
идти по направле́нию к прямува́ти /простува́ти/ до;
идти по пути́ ще верста́ти шлях;
идти по пята́м крок-у-кро́к ступа́ти за;
идти по следа́м кого іти́ чиїм слі́дом;
идти по стопа́м кого ступа́ти у чий слід, топта́ти чию сте́жку;
идти по у́лице /идти по по́лю, идти по росе́/ іти́ ву́лицею /по́лем, росо́ю/;
идти пра́хом леті́ти з ві́тром;
идти про́тив со́вести позича́ти оче́й у Сірка́;
идти о́б руку (идти рука́ о́б руку) ПЕРЕН. іти́ в па́рі;
идти свои́м путём іти́ як зна́ти [пусть идёт своим путём. хай іде́ як зна́є];
идти свои́м чередо́м /идти свои́м поря́дком/ іти́ свої́м ладо́м;
идти сле́дом = идти по пятам; идти чьим сле́дом ступа́ти у чий слід;
идти успе́шно кому до́бре йти;
идти в дра́ку, не жале́ть воло́с пусти́вся би́тися – чу́ба не жалі́й;
у нас всё шло хорошо́ ми дава́ли собі́ ра́ду до́бре;
идёт к чему зано́ситься на що, незаба́ром очі́кується що, поді́ї розвива́ються у на́прямі до чого [іде́ до ми́ру];
идёт речь о чем розхо́диться /хо́дить/ о /про/ що;
иди́ свое́й доро́гой іди́ собі́ (куди́ йде́ш);
де́ло шло к ве́черу бра́лося вечорі́ти; о како́м узле́ мо́жет идти речь? яки́й це мені́ ґудзь?;
шёл автомати́чески кто стил. перероб. но́ги самі́ не́сли́ кого;
иду́щий, що /мн. хто/ йде тощо, зви́клий ходи́ти, хода́к, прикм. подоро́жній, перехо́жий, (про фільм) демонстро́ваний, пока́зуваний, (від чогось) складн. відземний [идущий от земли́ відзе́мний], стил. перероб. по /в/ доро́зі, на ма́рші, йдучи́, диб-диб;
далеко́ идущий далекося́жний /далекося́глий/, (план) далекогля́дний;
идущий в го́ру 1. верходря́п, 2. роби́вши блиску́чу кар’є́ру;
идущий в кильва́тере що йде в кільва́тері;
идущий в но́гу йдучи́ нога́ в но́гу;
идущий в но́гу с кем стил. перероб. ні на крок від кого;
идущий во главе́ провідни́к;
идущий вразре́з с чем /идущий напереко́р кому/ супере́чний з чим /всу́переч кому/;
идущий за гро́бом стил. перероб. йдучи́ за труно́ю;
идущий к де́лу доді́льний, доре́чний, слу́шний, підхо́жий;
идущий к лицу́ до лиця́ кому;
идущий к наме́ченной це́ли в доро́зі до своє́ї мети́;
идущий на вы́ручку визволи́тель, рятівни́к;
идущий на носка́х йшо́вши навшпи́ньки;
идущий на пла́ху стра́те́нець;
идущий на по́льзу ко́ри́сний;
идущий на попя́тную гото́вий відступи́тися /порачкува́ти тощо/;
идущий на риск ризика́нт, свідо́мий ри́зику;
идущий на смерть сме́ртник;
идущий напроло́м зго́дний іти́ пробо́єм, безкомпромі́сний, безо́глядний;
идущий напропалу́ю відчайду́х;
идущий насма́рку прире́чений зійти́ на пси;
идущий на тара́н рі́шений іти́ на тара́н;
идущий о́б руку стил. перероб. йшо́вши під ру́ку;
идущий обы́чной чередо́й /идущий свое́й чередо́й/ рути́нний;
идущий по́д гору що йде з гори́;
идущий по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния зви́клий іти́ лі́нією найме́ншого о́пору;
идущий по направле́нию к по доро́зі до;
идущий по пути́ 1. попу́тник, 2. послідо́вник;
идущий по стопа́м послідо́вник;
идущий свое́й чередо́й рути́нний;
идущий ско́рым ша́гом прудконо́гий;
не идущий в счёт, не врахо́вуваний;
не идущий к де́лу неслу́шний, побі́чний;
доро́гу оси́лит идущий хто йде – ді́йде, доро́гу здола́є той, хто йде;
идущие, хто йде [идущие в це́рковь хто йде до це́ркви];
ПОЙТИ́, пойти броди́ть по све́ту піти́ світа́ми /у світи́/;
пойти в ата́ку заатакува́ти;
пойти вверх дном ще піти́ хо́дором;
пойти во вред ви́йти на шко́ду;
пойти в ого́нь и в во́ду коротк. ско́чити в ого́нь;
пойти войно́й уроч. ста́ти на прю;
пойти в пляс піти́ в ско́ки;
пойти зигза́гами (про шлях) зав’юни́ти;
пойти к праотца́м переступи́ти межу́ ві́чности;
пойти кувырко́м (про справи) прибл. піти́ наперекося́к;
пойти на что пустити́ся на;
пойти насма́рку піти́ по́між па́льцями, піти́ псо́ві під хвіст;
пойти на про́пасть піти́ на про́пасть, розси́патися на по́рох;
пойти на у́быль (про мороз) пересі́стися [моро́з пошёл на убыль моро́з пересі́вся];
пойти на штурм оказ. заштурмува́ти;
пойти по ко́чкам живомовн. прибл. пусти́тися бе́рега, піти́ крізь те́рня;
пойти по плохо́й доро́ге зійти́ на слизьку́ сте́жку;
пойти пра́хом піти́ на про́пасть, піти́ у прі́рву, розві́ятися з ві́тром, розві́ятися з по́рохом, розси́патися на порох, піти́ з ві́тром, поле́ті́ти з ві́тром, діял. упа́сти в во́ду;
пойти по чьим стопа́м спа́сти на чию сте́жку;
не пойти на по́льзу фаміл. не піти́ в ру́ку;
ей пошёл 20-ый год їй поверну́ло на 20;
втора́я неде́ля пошла́ на дру́гий ти́ждень поверну́ло.
ПЕ́РВЕНСТВОВАТЬ ще бу́ти пе́ршим, первува́ти;
первенствующий що /мн. хто/ веде́ пере́д тощо, ста́вши ве́сти́ перед, провідни́к, прикм. найпе́рший, найголовні́ший, головни́й, провідний, пріорите́тний, образ. у пе́ршій ла́ві див. ще главенствующий.
ПРЕДВОДИ́ТЕЛЬСТВОВАТЬ (задавати тон) перен. козакува́ти;
предводи́тельствующий що /мн. хто/ веде́ пере́д тощо, ста́вши козакувати, ра́ди́й покозакува́ти, о́браний /призна́чений, покли́каний/ на ватажка́, провідни́к, проводи́р, верхово́да, ватажо́к, /у дворян/ предводи́тель, /у шляхти/ марша́лок, прикм. провідни́й, складн. веди́-перед- [веди́-перед-ба́ба].
ПРОВОДИ́ТЬ (межу) кла́сти, (ревізію) роби́ти, (свято, збори) відбува́ти, (по реєстрах) запи́сувати;
проводи́ть вре́мя гуля́ти, забавля́тися, (де) пропада́ти;
пра́здно проводи́ть время сиді́ти, скла́вши ру́ки, тиня́тися без ді́ла;
проводи́ть вре́мя в бала́х балюва́ти;
проводи́ть всё вре́мя днюва́ти й ночува́ти;
проводи́ть в жизнь ще вті́лювати /перево́дити/ в життя́, (лінію) гну́ти;
проводи́ть грани́цу кла́сти межу́;
проводи́ть грань ме́жду чем розрізня́ти що;
проводи́ть медо́вый ме́сяц оказ. медува́ти;
проводи́ть паралле́ли ще роби́ти порі́вняння;
проводи́ть паралле́ль к чему галиц. нав’я́зувати до чого;
проводи́ть по счета́м запи́сувати на раху́нки;
проводи́ть рассле́дование розслі́дувати, розслі́джувати;
проводя́щий 1. що /мн. хто/ перево́дить тощо, зви́клий перево́дити, ра́ди́й переве́сти́, за́йня́тий перево́дом, провідни́к, повожа́тий, повода́р, прикм. провідни́й, /канал/ пропускни́й, (досліди, виміри тощо) за́йнятий чим, 2. обманывающий;
проводящий в жизнь зда́тний переве́сти́ /втіли́ти/ в життя́;
проводящий собра́ние покли́каний ве́сти́ збо́ри;
проводящийся/проводи́мый 1. перево́джуваний /прово́джуваний/, прова́джуваний /запрова́джуваний/, зді́йснюваний, 2. обманываемый;
РУКОВОДИ́ТЕЛЬ ще провідни́к, управи́тель, (держави) лі́дер.
РУКОВОДИ́ТЬ ще ма́ти у свої́х рука́х що, (оркестрою) ору́дувати, (де) верхово́дити, (ким /з нутра/) ру́хати [им руководи́т спесь ним рухає пиха́], штовха́ти впере́д кого;
руководить ким оказ. ве́сти́ пере́д кому;
руководя́щий що /мн. хто/ керу́є тощо, зда́тний верховодити, ра́ди́й покерува́ти, керівни́к, провідни́к, управи́тель, лі́дер, для керівни́цтва, за́йня́тий керівництвом, прикм. керівни́й, провідний, вказівний, директи́вний, /припис/ настано́вчий, /апарат/ адміністрати́вний /адміністраці́йний/, тех. керува́льний, негат. бюрократи́чний, образ. за кермо́м, стил. перероб. керу́ючи;
руководящее указа́ние настано́ва, директи́ва;
руководящие указа́ния ірон. нача́льницькі вказівки́, оказ. дороговка́зи;
руководи́мый керо́ваний, ве́дений, образ. під про́водом /керівни́цтвом, керува́нням, ору́дою/.
УПРАВЛЯ́ТЬ ще урядува́ти, адмініструва́ти, (ким) ору́дувати;
УПРАВЛЯ́ТЬСЯ (з чим) дава́ти ра́ду чому, дава́ти собі́ ра́ду з чим, не відстава́ти, не па́сти за́дніх;
управля́ющий що /мн. хто/ керу́є тощо, покли́каний /зда́тний, зви́клий, стил. перероб. ста́вши/ керува́ти, за́йня́тий урядува́нням, керівни́к, управи́тель, адміністра́тор, провідни́к, лі́дер, (судном) керма́нич, стернови́й, прикм. керівни́й, провідний, адміністрати́вний, кермови́й, реконстр. керува́льний, уряду́щий;
управля́ющее устро́йство керу́й-прилад;
управляющийся/управля́емый керо́ваний, адміністро́ваний, ору́дуваний, образ. під ору́дою /керува́нням/, складн. -пра́вний [управляемый наро́дом народопра́вний];
управляющийся го́дний да́ти (собі́) ра́ду;
УПРА́ВИТЬСЯ (з працею) оброби́тися, (хутко) діял. звину́тися;
упра́виться с чем да́ти собі́ ра́ду з чим;
упра́виться с де́лом да́ти ра́ду спра́ві /ді́лу/;
управившийся ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Проводник – провідни́к, -ка́, проводи́р, -ря́.
Путеводитель – провідни́к, -ка́; -ница – провідни́ця, -ці; -тель (книга) – подоро́жник, -ка.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Дурная, ненастная погода – него́да;
• д. проводник
– пога́ний провідни́к (-ка́).
Проводник, электр. – провідни́к (-ка́);
• п. (вожак
) – вожа́й (-жая́);
• п. вводной
– п. впускни́й;
• п. внешний
– п. окі́льний;
• п. гибкий
– п. гнучки́й;
• п. дурной
– п. пога́ний;
• п. изолированный
– п. ізольо́ваний;
• п. плоский
– п. пло́ский;
• п. плохой
– п. пога́ний;
• п. подвижной
– п. рухо́мий;
• п. тепла
– теплопровідни́к (-ка), п. тепла́;
• п. хороший
– п. до́брий;
• п. электричества
– електропровідни́к (-ка́).
Путеводитель – провідни́к (-ка́);
• п. (книга
) – подоро́жник (-ка).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

конду́ктор конду́ктор,-ра, провідни́к,-ка (1. верстатний пристрій, що забезпечує правильне положення деталі та інструмента стосовно оброблюваного виробу; 2. перший ряд труб, що їх опускають у свердловину, надаючи їм правильного напряму; 3. металева куля в електростатичних машинах, на якій нагромаджують електричні заряди; 4. працівник транспорту)
к. диаметра́льный конду́ктор діяметра́льний
к. непреры́вный конду́ктор непере́рвний
к. сва́рочный конду́ктор зва́рювальний
проводни́к ел. провідни́к,-ка́ (тіло, речовина, які проводять тепло, звук, електрику та ін.)
п. вводно́й провідни́к ввідни́й [впускни́й]
п. вне́шний провідни́к зо́внішній
п. ио́нный провідни́к йо́нний
п. кана́тный провідни́к ли́нвовий
п. ре́льсовый провідни́к ре́йковий
п. теплоты́ провідни́к теплоти́
п. токонесу́щий провідни́к струмові́дний
п. цепно́й провідни́к ланцюго́вий
п. ша́хтный провідни́к копа́льневий [рудоко́пний]

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Проводник – провідник (-ка́), провода́р (-ря).
Путеводитель (книга) – провідник (-ка), подоро́жник (-ка); п. по Киеву – провідник по Києву.
Руководитель, -ница – керівник (-ка́), керівниця, провідник (-ка́), провідниця.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

провідни́к, -ка́; -ники́, -кі́в чого

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Провідни́к, -ка́, м. Проводникъ; руководитель. Мил. Св. 54. Ой дай мені провідника, рідного братіка. Нп. Ум. Провідничо́к. Ой дай мені провідничка хоч братчика. Мил. Св. 54.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Проводник — провідни́к, -ка́; П. семижильный — семижи́льний провідни́к; П. соединительный — злучни́й провідни́к.
*Семижильный — семижи́льний: С. проводник — семижи́льний провідни́к.
*Соединительный — злучний; С. винт — злучни́й ґвинт; С. втулка — злучни́й уту́лок; С. канал — злучни́й кана́л; С. кольцо — злучне́ кільце́; С. планка — злучна́ пла́нка; С. проводник — злучни́й провідни́к; С. рычаг — злучни́й ва́жіль; С. тяга — злучни́й тяг; С. чашка злучна́ ча́шка.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

провідни́чка, провідни́чок; ч. провідни́к
1. працівниця залізничного транспорту, яка супроводить пасажирський вагон, стежить за безпекою його руху, порядком у ньому й обслуговує пасажирів. [Провідничка з її вагона також бачила, як ми прощалися. (Олексій Волков «Мертві квіти», 2013). Мені якось провідничка в поїзді сказала, що заплатила за своє місце 300 доларів <…>. (Оксана Форостина «Duty free», 2011). Я кинувся до провіднички, віддав їй решту грошей і вона простягла Мар’янин квиток до Гомеля, я кинувся його цілувати <…> (Любов Пономаренко «Фікус», 2010). Поки налетів на провідничку. Така симпатична дівчинка, я їй морг, вона й пусти а мене в вагон <…>. (Павло Загребельний «Південний комфорт», 1983).]
2. лідерка. [<…>Люксембурґ Роза, провідничка німецьких соціалістів <…>. (Павло Штепа «Мафія і Україна», 1971). <…> анґлійська влада виселила ще кількох визначних німецьких партійних діячів, між іншими: гавляйтера на Анґлію Отта Карльона, його заступника Гіммельмана і провідничку німецького жіночого фронту п. Вольф. Ґен. (Діло, 03.05.1939). По переслуханю свідків і відчитаню переписки місцевої і заграничної признав суд присяжнихъ виновними сихъ добродїїв селяньства, а трибунал засудив яко головну провідничку спілки обманників Чорну Шапіру на 1½ року <…>. (Дѣло, 30.11.1892).]
див.: провідни́ця
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) – зменш.-пестл. від провідниця.
провідни́ця, провідни́ць; ч. провідни́к
1. та, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. [Не все втрачено: зорі присвічують мені, провідниця крокує на відстані витягнутої руки – досить надійно, аби вспіти ухилитися від смертоносного удару <…>. (Наталія Одала «У пошуках життя», 2011). У образі Шякунталі він бачить провідницю до цієї країни, свою індійську Беатриче, що мала б його у цю країну завести <…> (Володимир Шаян «Віра предків наших», 1970). Герцоґ, усе йдучи за своєю провідницею, що вела його за руку, прийшов нарешті до витких сходів, зроблених у товщі муру <…> (Александр Дюма «Королева Марґо», Т. 1, пер. Ольга Косач-Кривинюк, 1930).]
// та, хто супроводить туристів, екскурсантів, знайомлячи їх із визначними пам’ятками місцевості, мистецтва та ін. [А тут, де ми ходимо, вони взагалі припинили свій ріст, – наголошує провідниця Валентина. (ye.ua, 08.10.2017).]
2. перен. та, хто впроваджує когось або щось кудись. [<…> Леся Українка була провідницею до літературної мови і багатьох (звичайно, гостро критично добираних) суто галицьких мовних елементів <…>. (Юрій Шевельов «Внесок Галичини у формування української літературної мови», 1944).]
// духо́вна провідни́ця – та, кому довіряють духовний супровід. [Працюй з нами, коли матимеш охоту, а коли б тобі знадобилася духовна провідниця, сестра Даніела завжди тобі допоможе. (Мануела Ґретковська «Пристрасний коханець», пер. Андрій Павлишин, 2006).]
3. працівниця залізничного транспорту, яка супроводить пасажирський вагон, стежить за безпекою його руху, порядком у ньому й обслуговує пасажирів. [Жінка розповіла, що проводжала чоловіка на потяг до Тернополя, він дав свій квиток провідниці вагону №3. (Фіртка, 2019). Відколи провідниця вагона й син застелили на лаві постіль і мати простягла на ній важкі, як не свої, ноги, їй стало раптом гірше. (Борис Антоненко-Давидович «За ширмою», 1957).]
3. організаторка, керівниця чогось. [Проте, характер Катрусі не дозволяв бездіяльно відсиджуватись вдома – в 1941-1943 рр. вона була Крайовою Провідницею жіночої мережі Організації Українських Націоналістів <…>. (Святослав Липовецький «Червоно-чорне: 100 бандерівських оповідок», 2009). <…> найдіяльнішою організаторкою й провідницею цих вечірок була Л. М. (Краківські вісті, 30.01.1942). Учасниці дівчата, побравшися за руки, довгою чередою бігають між трьома застромленими в землю кілками, трьома посадженими на землі дітьми або просто куди тягне їх провідниця хору, корифейка, виробляючи всякі зігзаги і викрутаси <…>. (Михайло Грушевський «Історія української літератури», Т. 1: Початки і розвій словесного мистецтва, 1923). Аж сьогодні вечором увійдеш між нас, а я, провідниця святих танечниць Гатори, просвічу тебе. (Юліан Опільський «Танечниця з Пібасту», 1921).]
див.: екскурсово́дка, провідни́чка
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 620.
Словник української мови: в 11 томах, Том 8, 1977, с. 134.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Предводи́тель, ница = провідни́к, ця, приво́дець, приві́дця, прово́дець, війська — д. Военача́льникъ, стороницства — провода́рь, проводи́рь, верхово́да, розбійників — ота́ман, ва́таг, ватажо́к, колядників — бере́за, голоти — голотово́да (К. Б.). — Предводи́тель дворя́нства, Предводи́тельша = ма́ршал, марша́лок (Прав.), предводи́тель, ка (Лїв.). — Провідником сеї депутациї був єпископ Яхимович. Бар. О. — Через ваших же провідцїв на нас погибель. С. З. — Він у цьому дїлї привідця. — Татари ночують, їх приводець по табору, мов пан який, ходить. н. п. — Старий Сагайдак був наш ватаг було порядок дає. н. о. — Хто ватажком піде перед вами? К. Ш.
Проводни́къ, ца = провідни́к, ця, проводни́чий (С. З.), повода́рь, поводи́рь (С. З. Л.), повода́ч, повода́тар(ь), повода́тор (С. З.), проводи́рь. – Було як прийде слїпий старець з маленьким поводачем. н. о. Яст. — Доля послала йому проводирем до сьвіту. Кн. (Д. ще під сл. Води́льщикъ).
Путеводи́тель = провідни́к, повода́рь і д. Проводни́къ.
Спу́тникъ, ца = 1. това́риш, ка в доро́зї, супу́тник, ця (С. Жел.). — О мій сопутниче сьвятий. К. Ш. 2. (астр.)— сопу́тник, провідни́к (С. Прав).

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)