Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 126 статей

Шукати «продовж*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Продли́ть – продо́вжити, удо́вжити, протяг(ну́)ти́ що, чого́. [До́брому чолові́ку продо́вж, бо́же, ві́ку (Номис). Госпо́дь не протя́г їй ві́ку (Стор.). Продо́вжив ри́су до кра́ю сторі́нки]. • -дли́ть дело – протяг(ну́)ти́, затяг(ну́)ти́ спра́ву. • -дли́ть время – протягти́ час. • -дли́ть разговор – продо́вжити (протягти́) розмо́ву. • -дли́ть срок, удостоверение – про[по]довжи́ти те́рмін, по́свідку. • -дли́ть век, жизнь – продо́вжи́ти (протягти́) ві́ку, життя́. [Продовжи́ житє́ моє́ земне́є (Франко)].

Де́йствие – 1) ді́я, ді́яння; 2) (поступок) учи́нок (р. -нку), чин, діло, а́кція, (о машине) хід (р. хо́ду). [Ча́сом люде́й ті́льки га́рними слова́ми вмовля́ють, що-ж то ді́єю вла́сною мо́жна? (М. Вовч.). Фізи́чне ді́яння й протиді́яння. Ді́я – найпе́рша умо́ва дра́ми, і без ді́ї – дра́ми не бува́є (Єфр.). Тре́ба живо́го, дія́льного чи́ну (Єфр.). А́кції ма́ло в цій піє́сі, а самі́ розмо́ви]. • Привести (машину) в де́йствие – пусти́ти (маши́ну) в хід. • Образ де́йствий – пово́ді́ння, пово́дження, спо́сіб пово́дження, (гал.) поступува́ння; роб. • Подражать чьему образу де́йствий – пово́дитися так само́ як хтось, роби́ти чиї́м ро́бом. • Оказывать, оказать де́йствие, производить, произвести, возыметь де́йствие на кого на что – ді́яти, (поді́яти) на ко́го, (влиять) вплива́ти (впли́нути) на ко́го, на що; своє́ ді́ло (си́лу) чини́ти, вчини́ти, (свою́) си́лу ма́ти над ким. [Ді́яти на широ́кі ма́си наро́дні. Це при́кро поді́яло на ме́не. Погро́за таки́ впли́нула (ма́ла си́лу). Бре́хні своє́ ді́ло вчини́ли: непови́нну люди́ну ви́кинуто з грома́ди]. • Какое де́йствие произвело это на него? – яки́й вплив, яке́ вражі́ння це на йо́го ма́ло (зроби́ло, спра́вило)? Як це на йо́го поді́яло? • Какое де́йствие оказало лекарство? – Як поді́яли лі́ки на хо́рого? • Лекарство оказало хорошее де́йствие – від лі́ків помогло́ся, лі́ки ма́ли до́бру си́лу. • Уничтожать, -жить де́йствие чар – відробля́ти, відроби́ти. [Побіжу́ я в Хохі́тву до зна́хурки, – в нас є така́ ба́ба, що одро́бить. Одробля́є од при́стріту]. • Место де́йствия – дійове́ мі́сце, дійо́вище. [Крини́ця, дійове́ мі́сце тіє́ї леге́нди (Ол. Пчілка.)]. • Де́йствие в драмат. произведении – ді́я, акт, відсло́на. [Дра́ма на три ді́ї = в трёх действиях]. • Де́йствие арифметическое – аритмети́чна ді́я; 3) (юрид.) чи́нність (р. чи́нности), си́ла. [Найви́ща вла́да мо́же продо́вжити чи́нність того́ тимчасо́вого зако́ну. Зако́н не ма́є зворо́тної си́ли]. • Военные -ия – військо́ві ді́ї (а́кції), воюва́ння.

Длить – для́ти що [Чого́ Пу́гач для́є спра́ву? (Коц.)], бари́ти [Ой одчиня́й, не бари́, бо куса́ють комарі́ (Ном.)], мару́дити [Скорі́ше-б ви́рок той. Чого́ мару́дять? (Л. Укр.)], уво́дити. -ся [Що-ж уво́дитись? Наві́що? (Л. Укр.)], гаяти [Ви цього́ ді́ла не га́йте (Март.)], продо́вжити. См. Ме́длить, Продли́ть.

Дли́ться, продли́ться – продо́вжуватися, довжи́тися, (сов.) продо́вжитися, тягти́ся, протяга́тися, (сов.) протяг(ну́)ти́ся, точи́тися, трива́ти. [Довжи́ться я́к зимо́ва́ ніч (Фран.). До́вго тягла́ся гони́тва (Коц.). На́ше ді́ло до́вго бу́де протяга́тися (Харк. п.). Гульба́ точи́лася до са́мого ра́нку (М. Вовч.). Цей пері́од трива́в ду́же до́вго].

Продле́ние – продо́вження. • -ние срока – про[по]до́вження те́рміну.

Продли́ться – продо́вжатися, протягну́тися и -тягти́ся, (только во времени) протрива́ти, потрива́ти; см. Продолжа́ться, Протяну́ться. [Цьо́го ро́ку жнива́ протя́гнуться прина́ймні мі́сяць. Пере́гляд папе́рів не до́вго потрива́є (Франко). Обі́ (мандрі́вки) потрива́ють днів два́дцять і п’ять (Франко)]. • -дли́ться долго, долгое время – розійти́ся на до́вгий час, протяг(ну́)ти́ся до́вгий час. [Відбува́ння свя́та розі́йдеться на до́вгий час (Р. Край)].

Продолжа́тель, -ница – продо́вжник, -ниця, продо́вжувач, -чка. [Продо́вжник ро́ду].

Продолжа́ть, продо́лжить – 1) (в пространстве) продо́вжувати, продо́вжити, про(с)тяга́ти, про(с)тяг(ну́)ти́. [Продо́вжити про́сту лі́нію до пере́тину її́ з ко́лом]; 2) (во времени) продо́вжувати, продо́вжити, прова́дити (да́лі), ве́сти́ да́лі, пра́вити да́лі, (описат.) виво́дити да́лі ни́тку чого́; см. Продли́ть. [Продо́вжувати ра́ління (Звин.). Кра́щі умо́ви життя́ продо́вжили його́ вік. Поча́в свою́ літерату́рну кар’є́ру оповіда́ннями в реа́льних тона́х, прова́див її́ да́лі натуралісти́чною по́вістю (Єфр.). Виво́дить да́лі ни́тку кра́щих тради́цій украї́нського письме́нства (Єфр.)]. • -жа́ть говорить, петь, читать, итти и т. д. – да́лі каза́ти, да́лі співа́ти, да́лі чита́ти, да́лі йти и т. д. [Сти́снув кула́к і гі́рко каза́в да́лі (Крим.). Співа́ли собі́ да́лі (Крим.)]. • -жа́ть работу – прова́дити да́лі робо́ту (пра́цю), працюва́ти да́лі. • -жа́ть разговор – прова́дити, ве́сти да́лі розмо́ву, розмовля́ти да́лі. • -жа́ть говорить, -жа́ть речь – прова́дити (пра́вити), ве́сти да́лі, каза́ти да́лі. [«Вхо́джу я до ха́ти», – прова́див да́лі Свири́д (Коцюб.). Русте́м вів да́лі (Коцюб.). Спокі́йно пра́вить да́лі (Л. Укр.)]. • -жа́ть путь – іти́ да́лі, продо́вжувати доро́гу. • -жа́ть войну – прова́дити да́лі війну́. • -жа́ть своё – прова́дити (пра́вити) своє́. [Хоч що хоч йому́, а він таки́ своє́ прова́дить (Київщина)]. • -жить век – продо́вжити, протягти́ ві́ку кому́ (см. Продли́ть). -жить срок – продо́вжити, протягти́ те́рмін, речіне́ць (см. Продли́ть). • Продо́лженный – продо́вжений, про(с)тя́гнений и про(с)тя́гнутий; прове́дений да́лі, прокла́дений да́лі.

Продолжа́ться, продо́лжиться – 1) (стр. зал.) продо́вжуватися, (во времени) прова́дитися, вести́ся, бу́ти продо́вженим. [Пра́ця продо́вжується спі́рно]; 2) (во времени: длиться, тянуться) продо́вжуватися, продо́вжитися, тяг(ну́)ти́ся, протяга́тися и (реже) протя́гуватися, протяг(ну́)ти́ся, трива́ти, протрива́ти, потрива́ти, точи́тися, іти́, (медленно, томительно) снува́тися, волокти́ся; срв. Дли́ться. [А все вона́ (війна́) тягла́сь і не кінча́лась (Грінч.). Отта́к тягло́ся де́сять літ (Франко). До́вго тягла́ся гони́тва (Коцюб.). Слу́жба почина́ється о се́мій і трива́є до дру́гої (годи́ни) (Франко). Доба́ Відро́дження трива́ла по-над два столі́ття. Неспо́кій одна́к трива́є до́вго (Л. Укр.). Точи́лась війна́ без упи́ну (Корол.). Снує́ться чита́ння да́лі (Васильч.). Бе́нкет все йшов та йшов (Стор.). Се не до́вго волокло́ся (Мкр.)]. • Война -жа́ется – війна́ трива́є, то́читься, продо́вжується. • Дурная погода -жа́ется – него́да тя́гнеться, трива́є. • Мир -жа́лся недолго – зго́да трива́ла недо́вго. • Это -жа́ется слишком долго – це трива́є аж на́дто до́вго. • Путешествие -до́лжится десять дней – по́дорож трива́тиме, протрива́є де́сять днів. • Долго-ли это будет -жа́ться? – чи до́вго це трива́тиме? • Так дальше -жа́ться не может – так да́лі трива́ти (тягти́ся) не мо́же. • -жа́ться вечно, навсегда – трива́ти на ві́ки (ві́чно), за́вжди. • Рабочий день -жа́ется восемь часов – робо́чий день трива́є ві́сім годи́н; 3) (в пространстве: простираться) простяга́тися, простягну́тися и простягти́ся, тягну́тися и тягти́ся; см. Простира́ться. [Ця ба́лка простяга́ється аж до са́мої межі́ (Звин.)].

Продолжа́ющийся – що продо́вжується, тя́гнеться, трива́є, простяга́ється. • -щийся целый день, целую ночь, круглый год – цілоде́нний, цілоні́чний, цілорі́чний. [Цілоде́нна спе́ка (Кониськ.)].

Продолже́ние – продо́вження, про́тяг, да́льший тяг (-гу), прова́дження чого́. [Продо́вження ро́ду. Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (Єфр.). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Грінч.). У ка́мері, що була́ мов-би про́тягом коридо́ру (Корол.). Засти́глі по́гляди й загадко́ві слова́ здава́лись мені́ да́льшим тя́гом якого́сь недола́днього сна (Корол.)]. • -же́ние работы – продовження праці, провадження праці далі, -жение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення. • -же́ние линии – продо́вження лі́нії. • -же́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви. • -же́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́. • -же́ние впереди, в следующем номере, следует – да́лі бу́де. • Дальнейшее -же́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг. • В -же́ние (в течение) чего – про́тягом, на (в) про́тязі, впродо́вж, встяж чого́ (книжн.-лит. формы), через що, крізь що; срв. Впродолже́ние. [Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (Чуб.). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Н. Р.). Дени́с через усю́ дорогу́ хоч-би па́ру з уст пусти́в (Квітка)]. • В -же́ние времени – про́тягом, встяж ча́су. • В -же́ние нескольких веков – про́тягом (на про́тязі) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків. • В -же́ние пяти часов – про́тягом п’ятьо́х годи́н или п’ять годи́н. • В -же́ние целого дня – на про́тязі ціло́го дня, через ці́лий (уве́сь) день или ці́лий (уве́сь) день. • Он работал в -же́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та. • Во всё -жение этого процесса, этой зимы – на всьо́му про́тязі цьо́го проце́су, ціє́ї зими́, через уве́сь проце́с, через усю́ зи́му или усю́ зи́му. На -же́нии, см. Протяже́ние.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Автогонщик – автого́нець, автоперегонець, пілот. [Якби Ґабі знала номер Фатіхи, обов’язково подзвонила би на мобільний, та їй ніколи не спадало на думку записати номер подруги. Розмови на борту пікапа, яким Фатіха керувала, мов справжній автогонець, були настільки цікаві й завзяті, що про якесь продовження зустрічей вони і не думали (Іван Рябчій, перекл. Жан де Декера). Збігло чимало часу, поки я втямив, чому автоперегонці й подібні до них люди мають хворобливу пристрасть до швидкої їзди. Бо ніколи не бачать смерти перед собою, натомість відчувають, що вона завжди ззаду (О.Король, перекл. Д.Фаулза)].

Апоптоз – (греч.) апоптоз. [Апоптоз — це природна смерть, викликана втомою й виснаженням матерії. Грецькою це слово означає «опадання листя». Світ став безлистим (Б.Антоняк, перекл. О.Токарчук). Нормально р53 блокує репродуктивний процес у пошкодженій або мутатній клітині й змушує її до самознищення (це називається апоптозом). Якщо ж р53 мутантний або нейтралізований, то ненормальні клітини можуть продовжувати розмножуватися у тілі, утворюючи пухлини (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)].

Аппендикс, анат., тех. – (лат.) апендикс, відросток, паросток. [Цензура як апендикс: в пасивному стані непотрібна, в активному небезпечна (Моріс Еделман). Але несподівано там, де ніс мав закінчуватися ніздрями, причепився, як апендикс, другий носик. І, таким чином, складалося враження, що у Клавдія Миколайовича один ніс є продовженням другого (Олег Чорногуз). Апендикс і апендицит. Перше слово означає червоподібний відросток сліпої кишки людини та деяких хребетних тварин, друге — запалення апендикса. Тому не слід писати: вирізали апендицит, хворіє апендицитом. Адже насправді вирізують (видаляють) апендикс, а хворіють на апендицит (Борис Рогоза). Є досвід, який зцілює, є досвід, наче апендикс, і є досвід, котрий нищить (Степан Процюк)].

Блевать – блювати, ригати. [Нудить Сторожукові горілка, тоді йде ригати до раковини (Г.Косинка). — Здохла кобила — зварили юшку. Перший раз їли — ригали, другий раз ригали, а на третій — пішло. Та чи надовго? (В.Підмогильний). Він вирвав з землі навмання якесь коріння й гриз, гриз і спльовував. А раз погриз і проглинув щось таке, що йому в очах потемніло і тіло вкрилося холодним потом; довго блював, нив воду і знову блював, думав, що з нього всі нутрощі вискочать крізь горлянку (І.Багряний). Заслинене небо ригає дощем (Богдан Скаврон). Згодом, коли Панько після короткого, але здорового й міцного сну в полумиску з холодцем, важко наступаючи на ноги весільним, виліз із-за стола, а потім блював у затінку плакучих верб, досвідчений Митро повчав його: — Видиш, я казав, що треба їсти. Якби не їв, то не мав би чим ригати, і тепер очі би повилазили. А так добре їв — і добре ригаєш. Пішли вмиватися (В.Кожелянко). Поручник продовжував: — Для вас, солдати, немає таких перепон, які б ви не подолали! Я вам ще раз повторюю, я вас веду не до легкої перемоги! Це буде досить твердий горішок, але ви себе покажете! Історія віків вбере вас в пишні шати. — Дивись, щоб не почав, бува, ригати, — знову заримував Швейк. Немов послухавшись Швейка, поручник Дуб схилив вниз голову і раптом почав блювати, для чого йому навіть не треба було вихилятися з воза. (С.Масляк, перекл. Я.Гашека) …— То я вчора ригав? — Ти був такий ласкавий, що переважно влучав у унітаз. Приходь ще, коли захочеться (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда)].

Брест – Берестя, (рус. от пол.) Брест. [Загинули в боях і у вогні всі жителі Райковецького городища і всіх городищ по Ірпеню, Здвижу, Південному Бугу, Горині, Случу, Черемошу і Сяну, по Західному Бугові. Володимир і Луцьк сплюндровані, спалені, Галич знищений так, що вже ніколи не відродився, в Бересті всі полягли — і старі, і малі, і нікому було поховати їхні трупи (В.Малик). Проте будинки й дахи стертого із земної поверхні Росією міста Берестя якимсь незбагненним чином продовжували жити й дихати попід цим літнім задимленим сонцем — мені здалося, що я відчуваю це дихання (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної)].

Век – 1) (жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба; 2) (нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно: • болезнь века – хвороба століття; • в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не; • век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де; • век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть); • в веках – у віках, довічно;  век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи; • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.); • век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.); • веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку; • век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти; • век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.); • в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи; • во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків; • в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку); • в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком; • в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі); • двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя); • доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати; • до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить); • золотой век – золотий вік; • из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть; • испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця; • каменный век – кам’яний вік; • коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа); • на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку; • на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане; • от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому; • отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє); • относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний; • отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку; • прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому; • с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом; • сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові; • укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому; • целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Він шокований одним цікавим відкриттям: людський вік насправді мало змінює людину, в ній завжди існує те, що ніколи не змінюється (А.Дністровий). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)].

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Втюхивать, втюхать, разг.-сниж. – (навязывать свою точку зрения, идею; настойчиво пытаться продать что-либо, рус.) втюхувати, втюхати; втелющувати, втелющити, впихати, упхати. [Україна потроху повертається в європейський контекст. Але це відбувається аж ніяк не зусиллями держави, яка на міжнародних акціях, таких, наприклад, як Франкфуртський книжковий ярмарок, продовжує втюхувати світові совдепівсько-шароварний образ країни (Діана Дуцик). Тоді більшість чернігівців жила ще за стандартами «будівників комунізму», але більш спритні створювали кооперативи, вчилися «втюхувати» покупцю товар з Малої Арнаутської, як найкращий «фірмовий» ексклюзив, приховувати від держави прибутки — тобто «крутилися» як могли (Марина Кордик). — Тоді я взагалі нічого не збагну,— мовив Джельсоміно.— Спершу крамар захотів мені втелющити чорнило замість хліба, тепер оцей кіт із собачою кличкою… (І.Корунець, перекл. Дж.Родарі)].

Деньги – гроші, (иногда) гріш, (деньга, собир.) грошва, (средства) кошт (кошти), (шутл.) купило, платило, побрязкачі, (жарг.) бабки, бабло: • ассигнованные банком деньги – гроші, що асигнував банк; • ассигнованные деньги – асигновані гроші, кошти; • без денег – без грошей, безплатно (беззаплатно), не за гроші, не за плату, за так гроші (грошей), дурно (задурно, задарма, дарма), за спасибі; • без денег человек худенек – без грошей чоловік не хороший (Пр.); без грошей чоловік як дурень (Пр.); без грошей, як без очей (як без рук) (Пр.); то пан хороший, як багацько грошей (Пр.); • бешенные деньги – скажені (страшні) гроші; • больше денег — больше хлопот – сіль для їди, а гроші для біди (Пр.); великі гроші — готова біда (Пр.); гроші біду роблять найбільшу (Пр.); гроші не знать що, та спать не дають (Пр.); грошей багацько [на світі], а щастя мало (Пр.); гроші то й роблять біду (Пр.); срібло та злото тягнуть у болото (Пр.); з золотом, як з вогнем: і тепло з ним, і небезпечно (Пр.); • большие деньги – грубі гроші, великі гроші, великий гріш, великі кошти; • брат-брат, сват-сват, а денежки не родня – брат братом, сват сватом, а гроші не рідня (Пр.); хоч ми собі брати, але наші кишені не сестри (Пр.); сват не сват, а мого не руш нічого (Пр.); • бросать деньги (деньгами) – сипати (розкидатися) грішми (грошима), тринькати (розтринькувати) гроші; • бумажные деньги – паперові гроші; • быть при деньгах – мати гроші, бути при грошах (з грішми); • ввиду отсутствия денег – за браком (через брак) грошей, через безгрішшя (безгрошів’я), бо нема (немає) грошей; • взыскивать деньги – стягати гроші з кого; • вносить деньги кому – платити гроші кому; (куда) вкладати гроші куди; • возврат денег – повертання, повернення грошей; • вот уже и нет денег – от і по грошах; • время – деньги – час [є] гроші; • выдавать деньги – виплачувати гроші; • выдача денег – виплата грошей; • давать, дать деньги взаймы – позичати, позичити гроші, давати, дати у позику (позичку) гроші; • денег куры не клюют – грошей і кури не клюють (і свині не їдять; хоч греблю гати), грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха), валява грошей; • денег нет – грошей нема (немає), (шутл.) на гроші сухо, грошей голо, у кишені [аж] гуде, у кишені вітер віє (вітри віють), (иногда) дюдя в кишені свистить; • денег не хватает – бракує, не стає грошей; • денег ни гроша – грошей ні копійки, (разг.) грошей Біг дасть (катма); • денег стоит (разг.) – недешево (дорого); • деньги — дело наживное – гроші — набутна річ (Пр.); • деньги медные, серебряные – мідяки (мідні гроші), срібняки (срібні гроші), срібні; • деньги не заработанные, доставшиеся даром – дурні гроші, легкий гріш; • деньги не пахнут – грошам лиця нема; • деньги не щепка – гроші не полова; • деньги не щепки — на полу не подымешь – грошей на дорозі не назбираєш (Пр.); • деньги обесцениваются – гроші знецінюються; • деньги разошлись – гроші вийшли, (образн.) гроші розкотилися; • деньги счёт любят – копійка любить, щоб її рахували (лічили) (Пр.); гроші лічбу люблять (Пр.); • есть деньги у кого – має гроші хто, є гроші в кого, (образн.) копійка волочиться у кого; • забронировать деньги за учреждением – забезпечити гроші за установою; • за деньгами – по гроші; • за деньги – за гроші, за плату; заплатно; • за наличные деньги – за [гроші] готові, за готівку; • за небольшие деньги – не за великі гроші, невеликим коштом, недорого; • за неполучением денег (в конце фразы) – бо не одержано гроші; • из-за денег – через гроші; • карманные деньги – кишенькові гроші; • копить деньги – складати (збивати, ховати) гроші, збивати гроші докупи; • кормовые деньги – харчові гроші, харчове; • кровные деньги – кривавиця; • крупные деньги – великі (великими купюрами, недрібні) гроші; • куча денег – купа (сила) грошей (грошви); • лишние деньги – зайві гроші; лежані гроші; • любящий деньги – грошолюбний, грошолюб; • мало денег – мало грошей, грошей не гурт, грошей (на гроші) тонко, на гроші скупо; • мелкие деньги, мелочь – дрібні [гроші], дрібняки; • наградные деньги – нагорода грішми; • наличные деньги – готові гроші, готівка (редко готовик, готовина, готовизна); • на чистые деньги – на готові гроші; • на это я издержал все деньги – на це я поклав усі гроші; • недостаток в деньгах – брак (недостача) грошей, скрут (скрута) на гроші; сутужно на гроші, грошова скрута; • не имеющий денег – безгрошовий; (жарт.) безгрішний; • немалые деньги – великі (немалі) гроші, чималий гріш; • не стало денег – не стало (не вистачило, забракло) грошей; • ни за какие деньги (разг.) – ні за які гроші, ні за яку ціну; нізащо; хоч убий; • обратить в деньги что – повернути на (в) гроші що, (иногда) згрошити що; обернути на гроші; • обращение денег – обіг грошей; • он не при деньгах – він не має грошей, нема в нього грошей, він не при грошах; • он падок на деньги; • алчный, жадный до денег (разг.) – він ласий на гроші (до грошей), він жадібний на гроші; • остальные деньги – решта грошей; • отмывать деньги – відмивати гроші; • отпускать деньги – видавати, давати гроші; • отсутствие денег, перен. – безгрішшя; • очень много денег – дуже багато грошей, (иногда) грошей прірва (сила), до смутку грошей; • подъёмные деньги – гроші на переїзд, переїзні гроші, переїзне; дорожнє; допомічне; • потерять деньги – загубити гроші, (жарт.) посіяти гроші; (в операции) втратити гроші; • предоставлять деньги – уділяти гроші, кошти; • представлять деньги – подавати, здавати гроші; • прогонные деньги – прогони; • растранжирить деньги – розтринькати (протрясти) гроші; • свободные деньги – вільні (гулящі) гроші; • собирать, собрать деньги – збивати, назбивати грошей; збирати гроші; назбирати грошей; (образн.) у кулак дбати; • собрать деньги на что, собраться со средствами; копить, скопить деньги, средства на что – збитися (спромогтися) на гроші; • собраться с деньгами – спромогтися (збитися) на гроші; • сорить деньгами – сипати грішми, сипати гроші як полову, гатити гроші, (лок.) розкомашувати гроші; • суточные деньги – добові [гроші]; • только ума на деньги не купишь – за гроші тільки рідного батька (рідної матері) не купиш (Пр.); • требовать деньги – правити гроші; • тряхнуть деньгами – сипнути грішми; • туго с деньгами – сутужно з грішми (з грошима), грошей тонко, куцо на гроші; • у меня все деньги вышли – у мене [вже] по [всіх] грошах, я витратився (вивівся, звівся) з грошей, я геть-чисто витратився, я [геть-чисто] згрошився, (образн.) у мене вже вітер у кишенях гуде (свище, гуляє); • употребить деньги на что – повернути (обернути) гроші на що; • шальные деньги – дурні гроші. [Хитро-худро і невеликим коштом (І.Котляревський). Платити треба, а платила ніде взяти (О.Кониський). Аби були побрязкачі (побренькачі), то будуть і послухачі (Номис). Догадується Василь Іванович, чого так хилиться перед ним Литовка: підходить строк векселю, а грошей, мабуть тонко (С.Васильченко). Гріх би було давати таке дрантя до шевця, та на гроші скупо (В.Стефаник). Як їхатимуть вже відсіль на Кавказ на житло, то сей садок згрошать (Сл. Гр.). З грошима куди схочеш — доскочиш (Пр.). Збився Пилип і на хату (Сл. Гр.). Хлопець теж за нею пішов, невиразно сподіваючись, що на сходах темно і він зможе там поцілувати її, хоч цим винагородити себе за прикрості в театрі й марно потрачені гроші (В.Підмогильний). Трамваї, гроші і серця, комоди й долі спливають плавом без кінця брудні і голі (В.Стус). Які зачовгані антракти! Панки долонь тут не шкодують. Вони підписують контракти, а потім шумно аплодують. Я знаю: їде з Відня шулер. О, так, рулетки тут хороші. Йому байдуже — Ліст чи Шуберт, Йому хоч Моцарт — аби гроші (Л.Костенко). Це малі гроші, але коли в кишені – голий вася, то й такі бабки в радість (А.Дністровий). Ми редагували чиїсь промови, вели семінари для молодих лідерів, проводили тренінги для спостерігачів на виборах, складали політичні програми для нових партій, рубали дрова на дачі Болікового тата, ходили на телевізійні ток-шоу захищати демократичний вибір і відмивали, відмивали, відмивали бабло, яке проходило через наші рахунки (С.Жадан). Говорили про гроші, Як про зорі, рахували… Недовго бути нам разом з такою сумою (В.Слапчук). Вона вибирала голих провінційних дуреп. Кохання — це фуфло, над яким кружляють гроші і тваринне злягання. Ось вам і вся любов. Бабло і трах. За цим і жерти не встигаєш (О.Ульяненко). Нульові роки ХХІ сторіччя остаточно перетворили людську цивілізацію на перманентне борсання міжнародних злочинних груп. Бабло — але не просто собі й не яке-небудь, а гігантське, космічно безмежне бабло — стало вже по-справжньому, а не оперовому, правити світом. Усі ідеологічні платформи, політичні рухи, парламентські коаліції та терористичні анклави, всі диктатури й демократії, всі націоналістичні, популістські, ліберальні, ліві та консервативні партії, ба більше, всі релігії та «релігійні фанатики» — виявилисялише тільки прикриттям для мільярдних і трильйонних оборудок. І підлягли єдиній меті — виборюванню гігантського, космічно безмежного бабла (Ю.Андрухович). Вигрібаю зі схованки останні гроші. Гроші ніколи не матимуть наді мною влади, я не бачу сенсу. При цьому сенс у грошах бачать усі інші, хто пов’язаний із моїм мізерним існуванням (Б.Редінґ). Крім того, він сподівався, що на цьому діло не стане, що векселі не будуть вчасно оплачені і продовжаться – тоді його любі грошики, відгодувавшись у лікаря, як на доброму курорті, через якийсь час повернуться до нього такими кругленькими й повненькими, що і в мішок не потовпляться (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Ніч у польоті, і сто тисяч зірок над головою, і тихий спокій на душі, і кілька годин, коли ти стаєш ніби володарем Всесвіту,— їх за гроші не купиш (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). — Ні, брате, — обірвав його алхімік, — не треба. У разі небезпеки Нунцій допоможе мені грошима, щоби чкурнути звідсіля. Бережіть свої побрязкачі для тамування власних болещів (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «До такої сукні тобі потрібен інший чоловік, що має багато грошей…». Вона розсміялась: — Ті, що мають багато грошей, здебільшого бридкі люди, Роббі. — Але ж гроші не бридкі… Правда? — Ні, — відповіда вона, — гроші — ні… — Так я й думав… — А хіба ти вважаєш, що це не так? — Ні, не вважаю, — відповів я, — гроші, щоправда, щастя не дають, але якось дуже заспокоюють… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Це не гроші, — сказав я. — Гроші зеленкуваті, і на них написано «In God We Trust». І ще на них повинен бути портрет померлого американця, тому що гроші випускаються в Америці. А це не гроші (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). За гроші ми змушені платити свободою (Р.Л.Стівенсон). Той, хто одружується заради грошей, має хоча б розумний привід (Ґ.Лауб). Є речі важливіші за гроші, але без грошей ці речі не купиш (П.Меріме). Коли я був молодий, я думав, що гроші — це найголовніше в житті. Коли я постарів, я переконався, що так воно і є (О.Вайлд). 1. Гроші — це бруд. Але іноді так хочеться побути свинею! Особливо під Новий рік… 2. — Чом не купиш? — Бо купила не маю. 3. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. 4. Усіх грошей не заробиш — частину доведеться вкрасти. 5. Якщо гроші — зло, то не дивно, що добрим людям їх завжди бракує! 6. Батькам на замітку. Ваша дитина остаточно подорослішала, якщо на запитання про подарунок на день народження відповідає: «Краще грошима». 7. Любов за гроші обходиться дешевше].

Дорожка, дороженька – 1) доріжка, доріженька, (узкая) стежка, стежечка, стеженька, стежина, стежиночка; 2) (половик) пости́лка, дорі́жка, сте́жка, про́стілка: • взлётная дорожка – злітна́ доріжка; • присесть на дорожку – присістися (сісти, посидіти) на доріжку; • пойти по чьей дорожке – на стежку чию ступити (спасти, попасти); • протоптанная дорожка – протоптана (утоптана) стежка; протопт; • протоптать дорожку – протоптати (утоптати) стежку. [От і я на дідову стежку спала; він учора розбив кухля, а я сьогодні (Сл. Гр.). Поклади́ пости́лку біля поро́гу — но́ги обтира́ти. В хата́х на підло́зі попрости́лувані були́ самотка́ні дорі́жки (сте́жки́) (АС). Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах — вони стають тоді голі та сором’язливі, як стрижені допризовники (Гр.Тютюнник). Зорі світять на ялинці, Дід Мороз приніс гостинці. Прометем собі доріжки, Потанцюємо хоч трішки (Л.Костенко). Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої (А.Малишко). Строкатий килимок, наче всіяний яскравими квітами прямокутний острівець у тропіках, омивало розбурхане море вичовганих постілок (О.Логвиненко, перекл. О.Генрі). Софронія була твоя, бо навряд чи ти знайдеш іншу, котра тобі так припала б до серця, а мені не трудно буде протоптати стежку куди-інде: так буде добре і тобі, й мені (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жодна із цих огорож і жодна з ділянок цих огорож не були продовженням попередньої. Але тулилися вони так щільно одна до одної, що в окремих місцях плечистий чоловік або жінка з не дуже вузькою талією, коли їм випадало просуватися цими вузькими протоптами, змушені були, аби врятувати свої костюми, сукні чи просто штани, рухатися не скоком, а боком (В.Діброва, перекл. С.Бекета). У нас є традиція посидіти на доріжку, але немає традиції прибрати за собою].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка: • без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок; • без мыслей – без думо́к, безду́мно; • быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський); • вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка); • взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях); • в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках); • воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками; • выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати; • высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку); • говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад; • голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову; • делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено); • дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка; • засела мысль – вроїлася думка; • загореться мыслью – запалитися думкою; • и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що; • избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки; • иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що; • и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було; • иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку; • книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́; • ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці; • мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого; • меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка; • меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…; • мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би); • мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки; • можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку); • мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма); • мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка; • мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка; • мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума); • мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка; • мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка); • мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка; • мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума); • мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́; • навеять мысль – вроїти думку; • наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад; • намечать в мыслях кого – закидати на кого; • не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що; • не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого; • не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого; • оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок; • образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення); • обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що; • обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що; • обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки); • одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́; • одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє); • осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому; • оставить мысль – скинутися думки; • от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є; • от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що; • отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що; • поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками; • подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому; • по его мысли – на його думку (гадку); • полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі; • по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка; • постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́; • потерять мысль – спусти́ти з ду́мки; • появилась мысль – з’явилася думка; • прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку; • приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку); • при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це; • пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка; • пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́; • пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́; • растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву); • собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти; • с такими мыслями – у таких думках; з такими думками; • узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати; • устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого; • хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); • хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися); • хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́); • эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця); • я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього); • я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру). [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва].

Отображение – (несов.) відбивання, (сов.) відбиття, (результат) відбиток, (матем.) відображання, відображення: • отображение в зеркале – подоба (відбиток) в дзеркалі, віддзеркалення. [— А мені, — звірявся Зенон, — над усе до вподоби — втіха, потайніша за Вашу, втіха, яку дає тіло, подібне до мого, що у своїй наготі стає ніби дзеркальним відображенням мого втішання, вільне від зайвини штучного розпалу жаги кривляннями куртизанок, мережаними нічними сорочками Синьйори Лівії чи маніжками Панії Лаури; я дорожу зв’язком, що не прикривається лицемірним прагненням продовжити рід людський, а народжується із жаги й минає з нею, і якщо до неї домішується трохи кохання, то це почуття я не запозичую з ритурнелів, що в усіх на устах… (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Ти хочеш сказати, ще там видно його віддзеркалення. — Не віддзеркалення, а сам місяць. — Ізабела дивиться на мене. — Віддзеркалення… а що це таке? — Відбиток у дзеркалі. Віддзеркалюватись можна у всьому з гладенькою поверхнею. У воді теж. Однак не бути в ній  (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка)].

Охотно, охотливо – залюбки́, ра́до, охо́че, охо́чим се́рцем, (диал.) охі́тно: • охо́тнее – радні́ше, ра́дше, охо́чіше, охітні́ше; • охотнее всего – найохочіше, найрадні́ше, найра́дше, найохітні́ше; • очень охотно – з дорого́ю (ра́дою) душе́ю, (вприпрыжку) з ви́скоком, з ви́стрибом; • охотно сделаю это – залюбки́ (ра́до) це зроблю́ или я ра́дий це зроби́ти; • я охотно приду – я охоче прийду. [Мліє дівчина й циганку Слуха приязно й охоче (Я.Щоголів). Чула колись іще од батька-покійничка, що в Дем’янівці живуть якісь родичі наші: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща. «Піду собі до їх, — думаю, — все мені буде охітніше служити, де мій рід ведеться» (М.Вовчок). Піднялась охочим серцем Ївга до підпомоги (Г.Барвінок). Доктор охітно і без церемонії ввійшов за перегородку (І.Франко). — Та й зоставайся,— каже,— дочко, будемо тут удвох жити. Літом я буду в пасіці сидіть, а ти тут займеш собі огородець та будеш куйовдиться й на зиму дбати всячину; а зимою хоч бджоли й забирають додому, а я все-таки тут живу,— то й буде нам с тобою охітніше, аби твоя охота (Казка). Дівчина червоніла, але розмовляла з ним залюбки.  Та Зінько був дуже несміливий з дівчатами і все боявся зайняти Левантину так, як парубки займають тих дівчат, що люблять (Б.Грінченко). Він залюбки згодився б тепер одбути кару за Грицька (С.Васильченко). Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя (С.Васильченко). Хлопець залюбки розписався про одержання, радий би й без кінця розписуватись, коли б цього вимагала пошта, величезний здобуток людської культури, що не тільки дає змогу далеким людям листуватись, не тільки пересилає журнали з надрукованими оповіданнями, а ще й гроші переказує (В.Підмогильний). Ми радо полишаєм власні гнізда і, випускаючи бажання в лет, все квапимось до самопочезання, мов шлях од себе — справжній для душі (В.Стус). Якісь пташки шиширхають у нетрях… Десь виє вовк у хащах лісових,.. Ну що ж, ту ніч були ми серед мертвих, а цю ніч будем між напівживих. Все ж охітніше. Не підійде звір. Та й перебудем до холодних зір (Л.Костенко). Вона не мала Джезового голосу на диску, ось. І ніколи не слухала голосу свого чоловіка, поки той був відсутній. Вона радше слухала італійця, що казав їй непристойності, ніж власного чоловіка, що нашіптував солоденькі дурниці. Так, досить! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дон Кіхот не хотів до села заїжджати, хоть і як припрохували його селянин з бакаляром: вимовився тим (і та причина була, на його думку, більш ніж достатня), що мандровані рицарі мають звичай спати радше десь у полі чи в лісі, аніж у якій оселі, хоч би й під золотою крівлею; тим і звернув він трохи з дороги на превелику досаду Санчові, якому вбилося в тямку розкішне гостювання у дон Дієговому замку, чи нехай і будинку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я не міг не помітити його дурости, вона очевидна, але радше я назвав би це простодушністю і наївністю (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Але не такі думки розвіювали смуток Артиса. Ні, його настрій радше підіймався від споглядання якої-небудь чорної довгоногої красуні з повними губами — і не лише настрій, на радість згаданій красуні (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Розмову продовжив солодкавий обмін компліментами — гра, у якій і вдова, і вдівець цілковито пасували одне одному. Не записуючи цієї сентиментальної бесіди достемено, ми радше поговоримо  про неї і докладніше змалюємо те, що за інших обставин уважали б за кричущу слабкість французової вдачі (В.Панченко, перекл. Е.Катон). 1. В стаді за баранами слідують охочіше, ніж за геніями. 2. — Слухай, моя дочка стала охоче їсти солоні огірки. Я думаю, в організмі чогось не вистачає. — Ага. Мізків. А думати треба було раніше].

Преемник, преемница – насту́пник, насту́пниця, (наследник) спадкоє́мець, спадкоє́мниця; (продолжатель) продовжувач, продовжувачка; (редко) переємець: • достойный преемник кого, чего – гі́дний насту́пник кого́, чого́. [Сам Шевче́нко привіта́в Марі́ю Марко́вичку, як насту́пницю й літерату́рну до́ню свою́ (С.Єфремов). — Як це завжди бувало у нас, після похорону князя князь-наступник, спадкоємець обов’язково перетрушує поруб. Хто там сидить? За віщо? За провину? Чи без провини?.. (В.Малик). Син — пряме породження батька, переємник великої традиції, спадкоємець невмирущої селянської династії (Ю.Шевельов). Все пішло в хід — матюки, кулаки й отрута. Хакерські атаки, погрози й шантаж. Центральна виборча комісія залягла, як за порохову бочку, щось плутала, зволікала і, нарешті, оголосила, що переміг спадкоємець влади (Л.Костенко). Окрім того немає нічого стомливішого і обтяжливішого, ніж чекати чиєїсь смерти. Є такі спадкоємці, що можуть підтвердити мої слова (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна)].

Привычка – зви́чка, (разг.) приви́чка, за́ви́чка, на́ви́чка, (редко) пови́чка, (диал.) звичайка, призвича́йка, призвича́єння, нало́га до чо́го, (обыкновение) зви́ча́й, манера, традиція: • без привы́чки – без на́вички (зви́чки); • войти в привычку – стати (статися, зробитися) звичкою (зви́ча́єм, звичним, звичайним); • за ним водится привычка – він має звичку (завичку); • иметь привы́чку – ма́ти зви́чку; • нарушить привы́чку – злама́ти зви́чку; • оставить, бросить привы́чку – ки́нути (закинути) зви́чку, ки́нутися зви́чки; • по привычке – з на́вички, з за́вички, за зви́чкою, (по обыкновению) [своїм] звича́єм; • привычка — вторая натура (природа) – зви́чка — то дру́га нату́ра, зви́чка — що вда́ча; • при привычке – від звички; через звичку; • у него такая привы́чка – у ньо́го така́ зви́чка, на́вичка; • усвоить привы́чку – набра́тися зви́чки, узя́ти зви́чку; узя́ти нату́ру; • хорошая, дурная првы́чка – до́бра (га́рна), пога́на зви́чка, на́вичка, за́вичка; • это вошло у него в привычку – він звик до цього; це стало (зробилося) його звичкою; це стало для нього звичним; • это в привычке людей – так ведеться (такий звичай) у людей; • это входит в его привы́чки – у ньо́го така́ зви́чка, таки́й звича́й. [Така́ зви́чка бі́сова (П.Мирний). Відби́всь од мі́ських за́вичок (Б.Грінченко). У ньо́го нало́га пи́ти горі́лку (Сл. Гр.). Я й завички не брала удень спати (Сл. Гр.). Ви йому не дивуйте: в його така повичка (Сл. Гр.). Панич ходе по хаті, слухає та спльовує… У його була така чудна привичка — усе мов спльовує… (П.Мирний). — Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, — без них їй тяжко… (Л.Українка). Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л.Мартович). Мав навичку щонеділі впитися (Л.Мартович). — Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь. Стало буть, тут діло навику, а привичка, кажуть, друга природа (М.Кропивницький). Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел (С.Васильченко). Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Г.Хоткевич). Деталі вчорашнього дня проходили перед ним ясною ниткою. Може, ще з часів свого дитячого чередникування, лежачи в полі, плетучи батоги та кошики, він вкорінив у собі звичку до самопоглиблення (В.Підмогильний). «Досить… Проклятий, проклятий край… Ху-у! Немає сил…” Він шепотів без скарги, так, за старою в’язничною звичкою говорити з самим собою (І.Багряний). …“пане брате” — це була призвичайка в мові командира Бурлаки (Владислав Фортуна). О що то — єдність душ? О що то — щирість? Довіра? Приязнь? Що то є любов? То рівновага звички. Скам’яніле здивовання, подовжене в віки (В.Стус). Одщипнула крихту, жує помаленьку, слухає на смак, а  тоді:  »До-обрий!«  —  І  очима кліп-кліп. О, знову плакать заходжується! От звичка! І пішов на грядки картоплиння згрібати (Гр.Тютюнник). Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас (Л.Костенко). — Вона у мене, як була молодша,була предивна, як на людський глузд. Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками вуст. Таке обличчя чи така вже звичка, а голосочок! — чистий, мов кришталь. Така була красива молодичка, вуста сміються, а в очах печаль (Л.Костенко). »Ви ж казали, що бульйон з яйцем є«, — хлипаючи, звертається він до касирки. » Тоді був, — незворушніє касирка. — Ти чого без черги питався? Треба було б не питатись, а, як усі люди, стояти в черзі… Мудак!" Ця мила московська звичка до незнайомих звертатися на ти! Цей прояв вселенськості, вселюдськості, всебратськості російського національного духу! (Ю.Андрухович). …то  була  цілком самодостатня творчість, в якій твоє власне фізичне незадоволення важило  не так-то й багато, — залишившись сама — бо він, завинувшись у довгополе, схоже на шинелю пальто, одразу пірвався кудись на помивку: звичайка досить хамська, коли вдуматися, але й це тебе тоді не зразило… (О.Забужко). В очі світити, стріляти в спину — Звичка, як Всесвіт, — Не має меж (І.Павлюк). Всі оті жестики, хусточки, вологі оченята, тушеві струмочки по щоках, сопіння, пошмаркування носика, стогони, похлипування – це дуже давня й набридлива звичка, яка кумарить, наче реклама, яку щодня крутять то телеку (А.Дністровий). — Ти мене дратуєш. — А надто — твої звички. — Мої звички? — Ти свистиш, — відповіла вона і виставила пальці, щоб перелічити. О Господи, то вона ще й на пальцях лічитиме? — Повторюєш одне й те ж саме… — Я? — …Щоранку зауважуєш, буцім я спізнилася. Щоранку готуєш каву, аби виглядати справжнім страстотерпцем (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Звичка — друга натура (Цицерон). Звичка — спритна, але надто колупайлива домоврядниця (М.Пруст). Добрі звички продовжують життя, а погані роблять його приємним].

Пришедший – який (що) прийшов, прийшлий, (прибывший) прибулий: • пришедший в упадок – занепалий. [— Здрастуйте! — з ходу прокукурікав Тимко, зупинившись біля мисника. Батько, що сидів спиною до дверей і м’яв у кориті якесь шкураття, повернувся, страшними чорними очищами глянув на Тимка і, не відповівши на його привітання, одвернувся знову, продовжуючи свою роботу (Г.Тютюнник). Бейлер-бей дивився на прибулого (Станіслав Тельнюк)].

Продлевать, продлить – продовжувати, продовжити.

Продолжение, продолженье – продо́вження, (реже) про́тяг, (редко) да́льший тяг, прова́дження чого́: • в продолжение всего года – протягом усього року, весь (увесь) рік, через увесь рік; • в продолже́ние (в течение) чего – про́тягом, упродо́вж чого, (устар.) встяж чого, через що, крізь що; • в продолже́ние нескольких веков – про́тягом (упродовж) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків; • в продолже́ние целого дня – упродовж (протягом) ціло́го дня, ці́лий (уве́сь) день, через ці́лий (уве́сь) день; • дальнейшее продолже́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг, дальше тривання; • получить продолжение – мати продовження, продовжитися; • продолже́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́; • продолже́ние впереди, в следующем номере, следует, будет – да́лі бу́де; • продолже́ние линии – продо́вження лі́нії; • продолжение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення; • продолже́ние работы – продовження праці, провадження праці далі; • продолже́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви; • он работал в продолже́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та. [Денис через усю дорогу хоч би пару з уст пустив, усе задумавшись іде; далі як крикне: — А лучче б мене грім убив! (Г.Квітка-Основ’яненко). Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (П.Чубинський). Я не читав ще дальшого протягу статті (М.Драгоманов). Ця сумна пісня., проти волі й свідомості молодої молодиці була неначе протягом її глибоко захованих в серці потайних дум (І.Нечуй-Левицький). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Б.Грінченко). Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (С.Єфремов). Листів Вартового я читала всього два перших. Оце, їхавши сюди, дорогою питала по людях продовження їх та й не допиталась (Л.Українка). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Народна Рада). Нарешті в кінці затхлого півпідвального ходу вона забрязкотіла ключем і ввела хлопця в якусь просторість, що запахом своїм становила безпосереднє продовження того коридора (В.Підмогильний). Зажурився я з того непомалу: любо мені було той коротенький уривок читати, та нелюбо думати, як то нелегко розшукати дальший тяг сієї превтішної повісті, якій, на мій погляд, багатенько ще бракує сторінок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жіночі сльози — продовження розмови іншими засобами (М.Мастрояні). У дорослому продовженні дитячої казки Мальвіна вийшла заміж за Буратіна й потім довго й щасливо його пиляла].

Противозачаточный – протизаплі́дний, протизачатко́вий: • противозачаточное средство – протизаплідний (протизачатковий) засіб, протизаплі́дник. [[Хоча вона й була досить нудна людина, зате не було такого чоловіка, якого б вона не спокушала на продовження роду. Варто було їм кинути на неї один погляд, як вони миттю запалювалися бажанням негайно натовкти її матеріалом, якого вистачило б на цілий дитячий садок. Але в неї поки що не було жодної дитини. Вона вживала протизаплідні засоби (В.Діброва, Л.Діброва, перекл. К.Вонеґута). 1. — Найкращий протизаплідний засіб — склянка томатного соку. — А коли вживати — до чи після? — Замість. 2. Слово «ні» як і раніше найкращий протизаплідний засіб].

Сказанный – сказаний, мовлений, промовлений, вимовлений, висловлений, зазначений, наведений, поданий, викладений: • в виду сказанного – зважаючи на сказане; • из сказанного следует – із сказаного випливає (виходить); • между нами будь сказанно – між нами казавши (кажучи), хай це залишиться (лишиться) між на́ми; хай про нас [ця] річ; • не в обиду будь сказано – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся; не май (майте) цих слів за зле; • некстати сказанный – недоречний, недодільний, недоладний; • не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зане; • прибавлять к сказанному словцо – додавати (додати), доповідати (доповісти) до сказаного, додавати (додати), докидати (докинути), прикидати (прикинути) слівце; • сказано будет ниже – йтиметься далі (нижче); • сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив). [У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим (Г.Сковорода). До якої «Європи» можна йти з усіма цими комуністичними топонімами та незліченними пам’ятниками тоталітарним вождям, первомаями й переяславами, дзержинськими і щербицькими і, найгірше, з повсюдною переконаністю, що це наша історія, від якої негоже, мовляв, відрікатися? До якої «Європи» можна йти зі старим КДБ, що змінило назву, та не змінило звичок, лише доповнило звичне стеження за політичною опозицією не зовсім звичною, але незрівнянно прибутковішою участю у різноманітних бізнес-проектах? До якої «Європи» можна йти із совдепівською міліцією… коли в цілому світі її знають головно за африканськими масштабами хабарництва та азіатською вибагливістю катувань? Власне, список «набутків», якими сьогоднішня Україна могла б ощасливити європейців, можна істотно продовжити — аж до сотні професійних російських агентів, які, за свідченням московського перекинчика Олега Гордієвського, працюють сьогодні в самому лиш Києві, проте висновок зі сказаного загалом простий: не випроставши хребта, не вичавивши із себе раба, совка, гомо совєтікуса, не визначившись перед самими собою із власною ідентичністю, ми не здобудемо не лише формального членства в добропорядному європейському товаристві, — ми, боюсь, не здобудемо в цьому товаристві навіть неформальної до себе поваги (М.Рябчук). За жінкою залишається останнє слово в будь-якій суперечці… Всяке слово, сказане чоловіком після цього, є початком нової суперечки].

Советский – радянський, (рус.) совєтський, (разг.) совітський, (прост.) совіцький: • советсткая власть – совєтська (радянська) влада; • Советский Союз – Совєтський (Радянський) Союз, (пренебр., ирон.) совдепія, совок, сова; • советский человек – радянська (совєтська) людина, радянець, (пренебреж.) совок. [По звичці називав її пані Ніною… Одначе від «пані» у неї нічого не було. З ніг до голови і зо всіх боків вона совєтська (У.Самчук). Я беру совєтський блокнот, але писати пером на ньому неможливо. Чорнило розходиться, а за пером тягнеться квач паперових відшкрабків. Беру совєтський гребінець, але чесатись ним рівно ж неможливо. Він якимсь чудом не лізе у волосся. Йду вулицею міста і бачу новий совєтський будинок. Але придивишся до нього і бачиш, що у ньому скривлені і спалені двері, розвалені сходи, зіпсуті водоносні рури. І так кожна-кожна річ (У.Самчук). — Жили! Жили ми, синку!. Ну, а потім пішло все шкереберть. Десь прогнівили Бога. Нові часи, нові порядки. І настало таке, що люди за голови хапаються. Прийшла совєтська власть і все перевернула (І.Багряний). Незворушна мармиза. Жодної оригінальної риси. Совітське штампування (В.Діброва). Совєтський режим був глибоко національно-російським, як і режим дійсно першого більшовика, який прорубав вікно в Европу, замість того щоб просто відчинити двері (Дмітрій Шушарін). Перше, що разюче впадає в очі на Донбасі — аж ніяк не терикони, промисловий смог чи брак нормальної води. Значно помітнішими є сталий присмак махрового совка, який, здається, не вивітрювався з цього індустріального регіону (Богдан Буткевич). Цей штучно створений прикметник деякі українські періодичні видання, зокрема «Критика», використовують для позначення держави, частиною якої Україна була до 1991 року, хоча українською мовою її слід було би називати не Совєтський, а Радянський Союз. Пряма транслітерація з російської, як на мене, підкреслює, що це політичне утворення є прямим попередником сучасної Росії, а для України воно залишається чужим і навіть ворожим (Вахтанґ Кебуладзе). Донбас більше совєтський, аніж радянський (з інтернету). Ми застрягли в Радянському Союзі. Ми повинні змінюватися. Самі. Ми повинні змушувати себе жити інакше. Інакше все, що відбуватиметься за вікном, виявиться чужим весіллям на цвинтарі наших надій (С.Рахманін). Викорінюйте зі своїх голів радянську Україну (Олександр Сидоренко). — Всюди у Східній Европі люди відчувають ностальґію за совєцькими часами. — Так, бачиш, у нас одна частина усвідомлює, що ностальґує, тим часом друга на словах ті часи проклинає, а насправді є продовженням того ж совка. Ти подивись на ті пам’ятники, які вони тепер ставлять: це ж той самий Ленін, тільки з приліпленою головою Шевченка. І так в усьому: їм просто завантажили нову матрицю з новими іменами, вони тепер усі професійно люблять Україну (О.Форостина). Проте це сталося в січні 1945 року, коли після двомісячного затишшя совіцькі війська розпочали широкий наступ на німецькі позиції (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Але він погано усвідомлював, за що молився: і за кулі для гвинтівки, і за те, щоб не потрапити у полон до радянців, за свою безсмертну душу, за чоловіка в базиліці Святого Петра, за Німеччину і за полегшення страждань (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). — Що таке щастя? — Щастя — це жити в Совєтському Союзі. — А що ж тоді нещастя? — Нещастя — це мати таке щастя].

Спаниель – (англ.) спанієль. [Праворуч — Настя, висока, мабуть під два метри, трохи худа. На сумці носить жовто-блакитну стрічку, не дуже балакуча. Але вона має собаку, спанієля і якщо зачепитися за цю тему — то тільки стихійне лихо зможе зупинити її словесний потік (Василь Приймаченко). «Гм-м-м, — задумливо каже він, допиваючи вино до безіменного пальця. — Неправильний синтаксис. Останнє підрядне речення явно не на місці». Потім продовжує: «…її цицьки звисають на живіт, як вуха спанієля. Вже три роки, як ми не займалися сексом…»  Стало так тихо, що Місті аж ніяково захихикала (В.Горбатько, перекл. Ч.Палагнюка)].

Струящийся – що (який) струменить, струменястий, струменистий, струмливий: струящаяся ткань – струмлива тканина. [Тільки тепер, у цій комірчині в Брюгге, Зенон продовжив досліди, розпочаті ще при дворі зі струмливим водограєм (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Струмливі темні штани, скроєні з цупкої теплої тканини (Катерина Плугатар, перекл. Сюзани Колінз)].

Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь: • представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець); • человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер; • человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник. [Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)].

Употребление, употребленье – (действие) уживання, вжиття (ужиття), заживання, застосо́вування, застосува́ння, використо́вування, використа́ння, ви́трачення, витрача́ння; (состояние) вжиток (ужиток): • бывший в употреблении, б/у, бу – вживаний (був уживаний, б/у), (поношенный, ещё) тандитний; • в большом употреблениии – широко вживаний, у широкому вжитку; • вводить в употребление – запроваджувати в ужиток; • выходить из употребления – виходити з ужитку; виводитися; • годный к употреблению – ужитний (ужитковий); придатний до (для) вжитку; • для (домашнего) употребления – для (хатнього) вжитку; • изъять из употребления – вилучити з ужитку; • для внутреннего употребления – для внутрішнього вживання; • по употреблении – вживши; • при употреблении чего – вживаючи що; • способ употребления – спосіб уживання; • целесообразное употребление – доцільний ужиток. [Порох, який приніс капітан, лишився без ужитку (І.Франко). Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією, що носила виразні сліди надмірного вживання гострих напитків (І.Франко). Плекання поетистичности в творах Стуса не тільки потреба душі, але й свідома технічна програма. Деякі дрібниці суто граматичного характеру зраджують це. Обмежуся на одному прикладі: вживання кличної форми. У сучасній українській мові клична форма виходить поволі з ужитку, за винятком часто вживаних слів типу мамо, сестро, тату, брате, друже… Зокрема в назвах не-осіб клична форма вживається чимраз менше. Стус удається до кличної форми дуже систематично, здається, без жодного відхилення. Але один деталь показує, що це в нього не жива форма. У кличній формі наголос не падає звичайно на останній склад, а відтягається ближче до початку слова, як от сестра’, але се’стро, земля’, але зе’мле, весна’, але ве’сно. У Стуса послідовно наголос лишається на кінці (Ю.Шевельов). У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються. Сина в дитячому садку задражнили, навіть Борька сказав: «Хохол». Україна — це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови (Л.Костенко). За дослідженнями, куріння, надмірне вживання алкоголю, переїдання, малорухомий спосіб життя різко скорочують тривалість відведених нам років. При цьому з’ясувалося, що пробіжки щоранку, вживання здорової їжі та відмова від шкідливих звичок можуть суттєво продовжити ваше жалюгідне існування].

Устрица – (греч.) устриця. [— Сьє Лямон, продовжуйте готувати ті свої  устриці, ще шість десятків не завадить, чуєте, тільки не забудьте відкласти шістнадцять порцій для «Паша». Сьє Лямон, ви ж в курсі, що устиці йдуть прямо в яйця. Ці леді та джентльмени сьогодні так шпіліндрикатися будуть, аж гай шумітиме, і все завдяки вашим устрицям (Тетяна Савчинська, перекл. Джона ле Каре)].

II. Хай, част. – (диал.) хай, нехай, (разг.) нех. [Дитина верескнула. — Та цить ти, бодай ти скопотіла! Цить, нех ти скиснеш! — не втерпіла Пріська. Мартоха одвинулась від печі, дала потиличника Прісьці, але таки забрала від неї Гапку (Л.Українка). — Дехто гадає, правда, що другі частини ніколи не бувають добрі; інші твердять, що про Дон Кіхота досить уже написано, тож не треба ніякого продовження, а люди, що більше веселого Юпітера, аніж похмурого Сатурна шанують, так ті кажуть: «А давайте нам іще тої Донкіхотчини, нехай собі Дон Кіхот атакує, а Санчо пащекує,— яке вже буде, таке буде, аби нам смішно» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Так я ж з буряків гнав, нех вона горить… Чому я не послухався Степаниди… (М.Стельмах). Верни до мене, пам’яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов’я в гаю нічному. Пам’яте, верни із чебреця, із липня жаротою. Хай яблука останнього достою в мої, червонобокі, виснуть сни. Нехай Дніпра уроча течія бодай у сні у маячні струмує, і я гукну. І край мене почує. Верни до мене, пам’яте моя (В.Стус). Будь щедрою, хай плаче твоє листя, роздай плоди і знову зацвітай. Хай попліткує наволоч тілиста. Що є душа? — у неї не питай (Л.Костенко)].

Хобби – захоплення, (англ. hobby) гобі, (совет.) хобі. [Доброзичливі люди радили йому здобути якийсь інший фах, а малювання перетворити на гобі. Але Саймон реагував на такі поради обуренням і вперто продовжував вважати себе невизнаним генієм (Н.Сняданко)].

Щупальце – маца́к, (рус.) щу́пальце, (мн., щупальца, щупальцы) мацаки, щу́пальця, щу́пальці. [Радянські війська давно вже пішли з Польщі чи Угорщини — але обидві ці країни вважають, що перед ними постала нова загроза зі Сходу: дедалі міцніші мацаки потужної російської газової монополії, Ґазпрому (Сергій Дарчук). У парку, наче мацаки восьминога, звивались асфальтові хіднички, по обидва боки яких кожні десять метрів стояли лавки (Л.Дереш). Корали споруджують свої будиночки не самі, а з допомогою мікроскопічних водоростей — дінофлагелятів, яких захищають, відлякуючи претендентів на поживу своїми отруйними мацаками (Наталя Околітенко). То не роса — кругом одна отрута, І мертве сонце на траві лежало, І райдуги покручені, мов спрути, Червоні мацаки, неначе жала, У мертве сонце повтикали (Павло Мовчан). Тепер, коли держава-потвора, що тримала тоді у своїх мацаках цілу частину світу і навіть більше, відгуляла свої гулі, коли її матадори наказують своїм лікарям дати їм отрути, а потім облити тіла газоліном і підпалити, щоб від них нічогісінько не лишилося, — тепер, кажу, можна, мабуть, сподіватися на опублікування мого твору, яким я продовжую своє служіння приятелеві (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Її тиха течія наносить упоперек річки наплавини чистого білого піску й вимиває з берегів мул, через що голе коріння дерев, які ростуть покрай води, здається купою переплутаних звивистих восьминожих мацаків (Олег Лесько, перекл. Дж.Дарела). Зануривши голову у воду, я, неначе птах, ширяв над підводними скелями й виглядав восьминога, якого мав підманути мій супутник. Невдовзі висунувся звивистий мацак і схопив наживку, за ним – наступні, й Кончіс став уміло виваблювати молюска на поверхню (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Він знав, що Каміла потерпає від ревнощів, знав, що вона знову не спатиме вночі, йому кортіло приголобути її, пригорнути до себе, втішити, але він усвідомлював, що це було б зайве, бо з тієї ніжності її мацаки відразу б запідозрили, що на душі в нього нечисто (Л.Кононович, перекл. М.Кундера)].

Эсбэушник, разг. – (сотрудник СБУ) есбіст, есбівець. [Із двох утворень — есбіст, есбівець, придатних для офіційного використання в українській мові, рекомендуємо надати перевагу назві «есбіст», бо вона продовжує узвичаєну традицію творення та називання (пор. КДБ — кадебіст) працівників цього органу спеціального призначення (К.Городенська)].

Этюдник – етюдник. [— Що ж ви робили там… у горах? Щодня з етюдником… — Що? Плакала (П.Загребельний). Я з робленою втомою знімаю з плеча етюдник і ставлю позад себе на ребристу сходинку ескалатора (Олег Покальчук). — Послухай, — прошепотів Влад Віці, яка встановлювала етюдник на галявині, — ти помітила — Лисиця не промовила жодного слова… Чи це мені здається? (І.Роздобудько). Ключар казав, що ми «просто йдемо за грибами», а ходіння з етюдником чи навіть лише з блокнотом — це теж продовження роботи, шукання «красивих місць» для малювання (Р.Федорів)].

Заправщик – заправник: • самолёт-заправщик – літак-заправник. [«Так», — сказав мужчина. «Нам потрібен Трохимбрід», пояснив йому Дєд. «Ми таким не заправляємо», — відповів мужчина. «Це таке місце. Нам треба його знайти». Заправник обернувся до інших чоловіків, які зібралися біля канторки і запитав: «У нас тут є який-небудь трохимбрід?» Всі чоловіки познизували плечима і продовжили свої балачки. «Прошу вибачити, — сказав заправник, — але весь трохимбрід у нас уже скінчився» (Р.Семків, перекл. Ф.Д.Сафрана)].

Фельдфебель – (нем.) фельдфебель. [Во дні фельдфебеля-царя Капрал Гаврилович Безрукий Та унтер п’яний Долгорукий Украйну правили. Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра (Т.Шевченко). «Хочете лишитися при війську?». Перукар Ґартерштайн мав жінку з дитям і добру крамницю в Ольмюці і вже двічі пробував симулювати ревматизм суглобів, аби якнайшвидше звільнитися з армії. Але він не міг сказати цісареві — ні. «Так, величносте», — сказав він і тієї ж миті усвідомив, що спаскудив ціле своє життя. «Ну й добре. В такому разі ви — фельдфебель» (Є.Горева, перекл. Й.Рота). Поруч стоять санітари, беруть омліле закривавлене тіло, ллють солдатові в обличчя воду і, щойно він приходить до тями, фельдфебель — цей символ шкуродерства — продовжує процедуру. З цим вони хочуть виграти війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). — Я думаю, десь годину всі будуть зворушені, а потім почнеться педагогіка. Моя матуся — о брате! З неї вийшов би справжній фельдфебель! У старенької золоте серце, хоч і в гранітній оправі! (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Штабний фельдфебель ляпав далі язиком щось таке, в чому не було ні голови, ні хвоста (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Фельдфебель Мюкке поворушив у чоботях пальцями ніг. Він не міг терпіти ротного командира. Щоправда, він і зараз стояв перед ним струнко — дисципліна понад усякі там особисті почуття, але, щоб виявити своє презирство, непомітно ворушив пальцями ніг у чоботях. «Йолоп, — думав він. — Базікало!» (Ю.Петренко, перекл. Е.М.Ремарка)].

Война – війна, розмир; (междоусобная, гражданская) усобиця, чвари, домова (громадянська) війна: • в дни войны – за війни; у дні війни; • вести войну – воюватися, провадити (точити, вести) війну; • война деньги съедает, а кровью запивает – нема моря без води, а війни без крові (Пр.); війна людей їсть, а кров’ю запиває (Пр.); • война оборонительная и наступательная – війна оборонна (оборонча, відпорна) і наступальна (нападча, (устар.) зачіпна); • выступить войной против кого, чего, идти войной на кого – іти воювати кого, воюватися проти кого; іти війною на кого; • находиться в состоянии войны с кем – бути в стані війни з ким. [Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі в глас Гукнули разом: «Все пропало!» Щоб розмир перервать в той час (І.Котляревський). Троянці правило се знали: В війні з врагами не плошай; Хто утіка — не все женися; Хто мов і трусить — стережися; Скиксуєш раз — тогді прощай! (І.Котляревський). Та крім того, усім їм була притаманна ще одна риса, що позначалась цілком уже на першому творі його «Бритва» й пішла розголосом і по дальших оповіданнях Степанових, синтезуючи його уявлення про істоту громадської війни, — величезного масового зруху, де одиниці були непомітні часточки, зрівнені в цілому й безумовно йому підпорядковані, де люди знеособились у вищій волі, що відібрала їм особисте життя і разом з ним усі ілюзії незалежності (В.Підмогильний). Земля кричить. Шинкують кров’ю війни, І падають занози від ярма, І лиш годинник холодно й спокійно Рахує дні, розтрачені дарма (В.Симоненко). Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Треба ставитися до війни не як до тріумфу, а як до великого зла. Тільки імперії радіють війнам (В.Гриневич). На жаль, сталінська формула «Велика Вітчизняна війна» все ще домінує в офіційному дискурсі, імпліцитно підтримуючи поділ українського суспільства на сталіністів-«патріотів» та антисталіністів-«зрадників» (М.Рябчук). — Література пргне облагородити війну, щоб виправдати смерть загиблих, щоб ті, які з неї повернулися, продовжували жити з більш-менш спокійною совістю, щоб ті, які прийдуть їм на зміну, також не замислюючись готові були померти… (В.Слапчук). Виграти війну до снаги всім, не всі здатні її програти (Ю.Педан, перекл. К.Малапарте). Народи справді не хотіли цієї війни! Єдине, чого вони бажали всім серцем і душею — пережити цю війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Коли двері зачинилися, Хосе Аркадіо Другий відчув упевненість у тому, що його війна скінчилася. За багато років до цього полковник Ауреліано Буендіа розповідав йому про запаморочливу силу війни і намагався довести своє твердження незліченними прикладами з власного життя. Хосе Аркадіо Другий повірив йому. Але в ту ніч, поки офіцер дивився на нього, не помічаючи його, він згадав про напруження останніх місяців, про мерзоти тюрми, про паніку на вокзалі, про поїзд, навантажений трупами, й дійшов висновку, що полковник був просто шарлатан або дурень. Хосе Аркадіо Другий не розумів, навіщо було витрачати стільки слів, щоб пояснити, що саме відчуваєш на війні, коли досить тільки одного слова: страх (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). А Кроп, навпаки,— філософ. Він пропонує, щоб день оголошення війни відзначався наче всенародне свято з музикою і вхідними квитками, як ото під час бою биків. На арену повинні вийти міністри й генерали обох держав, у самих трусах, озброєні дрючками, і нехай собі б’ються. Переможе та країна, чий представник зостанеться живий. Це було б простіше й краще, ніж тепер, коли б’ються зовсім не ті, кому слід (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). На той час я вже почав розуміти: мій батько соромився того, що люди вважали його невігласом, уламком війни, де, майже як у всіх війнах, люди воювали в ім’я Бога та батьківщини, щоб надати ще більше влади людям, які мали її досить і до того, як розпочали війну (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Війна, яку майже всі солдати 1918 року ненавиділи, для тих, хто щасливо уцілів, поступово стала цікавою пригодою в їхньому житті. Вони повернулися до буденного життя, яке, коли вони ще сиділи в окопах і проклинали війну, вважалось їм справжнім раєм. Тепер воно знову стало тільки буденним життям — з турботами й неприємностями, а війна здається чимось невиразним, далеким, пережитим; її, всупереч їхній волі і майже без їхньої участі, переосмислено, підроблено, підмальовано. Масове вбивство обернулось на пригоду, з якої пощастило вийти живим. Відчай забуто, горе посвітлішало, і смерть, що її пощастило уникнути, стала такою, якою вона майже завжди буває в житті,— чимсь абстрактним, уже нереальним. Вона реальна лиш тоді, коли влучає когось поряд з нами або зазіхає на нас самих (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Здається, ніби чоловіки йдуть на війну, щоб здобути від цього зиск або відстояти якісь принципи, та насправді воюють вони за землю і за жінок. Раніше чи пізніше інші причини і спонуки тонуть у крові й утрачають свій сенс (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Війна — надто серйозна справа, щоб довіряти її воякам (Талейран). Війна статей ведеться традиційною зброєю (С.Є.Лєц). Війна — найгірший спосіб здобуття знань про чужу культуру (С.Є.Лем). Перша жертва війни — правда (Г.Джонсон). Я не вірю, що Росія хоче війни, вона хоче плодів війни (В.Черчіл)].

Компьютерный – комп’ютерний: • компьютерная грамотность – комп’ютерна грамотність; • компьютерный класс – комп’ютерний клас; • компьютерный специалист – комп’ютерний фахівець. [Який механік, до того ж комп’ютерний, ритиметься в чужому смітті? — Я з принципу, — комп’ютерник мовби вгадав серпентин його думки. — З протесту. — І я з протесту (Т.Гаврилів). Прикииинь, сьогодні до нас приїжджав губернатор відкривати комп’ютерний клас! — Велике діло! — скривився Вовочкін, тато якого теж працював у «Білому домі», як казала його мама. — Я цього губернатора сто раз бачив! (Г.Малик). А то якось розмовляли про батька, що от колись були знавці мови, перекладачі найвищого класу, а тепер всуціль калька з російської, переклад комп’ютерний, часом такі ляпсуси, що анекдот. Але що цікаво, вони про нього так розмовляли, наче він уже їм не сучасник, наче його давно вже немає (Л.Костенко). Уже інший комп’ютерний фахівець пробував відновити трансляцію на інших екранах. А на розташованому поперед себе моніторі Дункан продовжував дивитися відео з камери, встановленої на перемичці між островами (В.Горбатько, перекл. Дж.Роллінса). Науковці розробили комп’ютерний чіп, який вмонтовується у силіконові груди й грає музику. Це важливий прорив, бо жінки постійно скаржаться, що чоловіки дивляться на груди і не слухають їх].

Мобильный – мобільний, (подвижный, ещё) рухливий, рухомий: • мобильная гвардия – (ист.) мобільна гвардія; • мобильные части – (воен.) мобільні частини; • мобильный телефон – мобільний (сотовий) телефон. [— Про телефонний мобільний зв’язок, — мерехтливий господар знову кивнув у бік моніторів, звідки клоунсько демонські голоси вмить заверещали як на замовлення «Спілкуйся Вільно — Живи Мобільно!». А тоді, з усіх моніторів нараз, одне одного перекривлюючи: «Спілкуйся Вумно — Живи Бездумно! Спілкуйся Гідно — Живи Фригідно! Спілкуйся Стильно — Живи Дебільно! Спілкуйся Чемно — Живи Нікчемно!», після чого все це моніторівське кодло зайшлося безецним реготом і реготалось доти, аж поки господар не змахнув своїм насичено жовтим променем (Ю.Андрухович). Масового поширення набули сотові телефони, й рагулі знову почали мордувати публіку своїми дурнуватими півгодинними балачками (М.Рябчук). Якби Ґабі знала номер Фатіхи, обов’язково подзвонила би на мобільний, та їй ніколи не спадало на думку записати номер подруги. Розмови на борту пікапа, яким Фатіха керувала, мов справжній автогонець, були настільки цікаві й завзяті, що про якесь продовження зустрічей вони і не думали (Іван Рябчій, перекл. Жан де Декера). Весна мовила: ось, бачиш, навіщо нам потрібний мобільний телефон, чи я тобі не казала, що його треба купити, та він нічого не відповів, ніколи йому на думку не спадало щось подібне купувати, просто дурниця, людина сьогодні вже і у власних думках не сама, тільки цього йому ще не вистачало (Оксана Микитенко, перекл. Михайла Пантича). Краля за кермом джипа. Даївець: — А що це за номери на машині?! — Спереду — мобільний, а ззаду — домашній].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ПРЕЕ́МНИК ще продо́вжувач; быть преемником кого прийма́ти /прийня́ти/ естафе́ту /від/ кого.

ПРОДЛЕВА́ТЬ, продлева́ющий що /мн. хто/ продо́вжує тощо, схи́льний продо́вжувати, ра́ди́й продо́вжити, продо́вжувач, прикм. продо́вжувальний, протяга́льний; продлевающийся/продлева́емый продо́вжуваний, протя́ганий;

ПРОДОЛЖА́ТЬСЯ відбува́тися да́лі, (про розмову) точи́тися далі; бу́дет продолжаться до коротк. аж [де́йствует ны́не и будет продолжаться до ді́є сього́дні і аж до]; продолжа́ющий що /мн. хто/ продо́вжує тощо, продо́вжувач, зго́дний продо́вжити, прикм. продо́вджувальний, стил. перероб. і да́лі [продолжающий по́иски і далі в по́шуках; продолжающий учи́ться і далі за кни́жкою]; продолжающийся/продолжа́емый продо́вжуваний, не припи́нюваний; продолжающийся що трива́є, відбу́ваний без пере́рви, прикм. неспи́нний, безпере́рвний, ста́лий, тя́глий, /довго/ тягу́чий, підсил. безконе́чний, фраз. трива́лий (да́лі), складн. трива́й-і-да́лі- [продолжающийся кри́зис тривай-і-далі-кри́за], образ. і до́сі не збі́глий, і до́сі су́щий, і до́сі на коні́, і да́лі на аре́ні; продолжа́вшийся ОКРЕМА УВАГА; продолжавшийся не́сколько дней кількаде́нний; продолжавшийся це́лый день цілоде́нний;

ПРОДОЛЖЕ́НИЕ фраз. про́тяг, недок. продо́вжування; в продолжение зимы́ ще че́рез зи́му; в продолжение до́лгого вре́мени галиц. до́вший час.

ПРОЛОНГИ́РОВАТЬ укр. продо́вжувати /реконстр. відда́внювати/ те́рмін; пролонги́рующий що /мн. хто/ продовжує те́рмін тощо, зму́шений прольонґува́ти, для прольонґа́ції; пролонги́рующийся/пролонги́руемый прольонґо́ваний.

ЯВЛЯ́ТЬСЯ ще станови́ти [гла́вным усло́вием явля́ется головну́ умо́ву становить], (чим) служи́ти, пра́вити за що, (на очі) потика́тися; явля́ется є, стано́вить, слу́жить; явля́ющийся 1. що /мн. хто/ з’явля́ється тощо, зму́шений /книжн. зобов’я́заний/ прибу́ти, прибу́лець, прикм. прибу́лий, 2. що постає́ тощо, прикм. ви́никлий, новоя́влений, новонаро́джений, ірон. новоспе́чений, 3. що є, що слу́жить тощо, зда́тний /призна́чений/ бу́ти, стил. перероб. бу́дучи, бу́вши [явля́ющийся продолже́нием бу́дучи /бу́вши/ продо́вженням], присл. як [явля́ющийся сле́дствием як на́слідок]; явля́ющийся взо́ру стил. перероб. ста́вши пе́ред о́чі; явля́ющийся во сне снови́дний; явля́ющийся на собра́ние прибу́лий /стил. перероб. прибу́вши/ на збо́ри; явля́ющийся образцо́м зда́тний бу́ти взірце́м, галиц. мірода́йний; явля́ющийся по вы́зову прибу́лий на ви́клик, ви́кликаний; явля́ющийся пробле́мой бу́дучи пробле́мою; явля́ющийся програ́ммным /фаміл. «парово́зом»/ (у збірці творів) заспівни́й;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Длить – бари́ти, -рю́, -ри́ш, га́яти (га́ю, га́єш); -ся – продо́вжуватися, тягти́ся, точи́тися.

Продлять, продлить – продо́вжувати, -жую, -жуєш, продо́вжити, -жу, -жиш, протяга́ти, -га́ю, -га́єш, протягти́, -гну́, -гнеш; -ться – продо́вжуватися, продо́вжитися, трива́ти, протрива́ти, -ва́ю, -ва́єш.

Продолжатель – продо́вжник, -ка; -ница – продо́вжниця, -ці.

Продолжать, продолжить – продо́вжувати, -жую, -жуєш, продо́вжити, -жу, -жиш.

Продолжаться – продо́вжуватися, трива́ти, -ва́ю, -ва́єш, точи́тися, -чуся, -чишся.

Продолжение – продо́вження.

Течение – 1) (река) течія́, -ії́. По -нию – за водо́ю. Против -ния – про́ти во́ди; 2) (времени) про́тяг, -гу, про́довж, -жу; в течении суток – ці́лу до́бу; в течении своей жизни – усе́ своє́ життя́, за своє́ життя́; с течением времени – з пли́ном ча́су́.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Продолжать – продовжувати. Продолжать что-либо делать – далі робити що. Продолжить срок – відкласти термін. Продолжай, продолжайте (говорить) – далі (кажи, кажіть). Продолжаться – тривати. Переписка продолжается – листування триває. Продолжительный – тривалий.

Продолжение – продовження. Продолжение будет, следует – далі буде. В продолжение – протягом, на протязі (чого).

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Продолжать, -жить (линию) – продо́вжувати, продо́вжити.

Продолжение – продо́вження.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Век • Век вековать где (разг.) – [Вік] вікувати де; (докон.) [вік] звікувати де. [Тяжко, Боже, на чужині вік свій вікувати. Воробкевич.] • Век живи, век учись – вік живи — вік учись. Пр. Не вчися розуму до старості, але до смерті. Пр. Вік живи, вік учись і вік трудись. Пр. • Век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати). Пр. • Век прожить — не поле перейти – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти. Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця). Пр. Вік прожити — не цигарку спалити. Пр. На віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся. Пр. Життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши. Пр. Усього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. На протязі віку всього трапляється чоловіку. Пр. Трапиться на віку варити борщ і в глеку. Пр. Вік ізвікувати — не в гостях побувати. Пр. Вік прожити — не дощову годину пересидіти Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати. Пр. Вік не вилами перепхати. Пр. На своїм віку всякого зазнаєш. Пр. • В кои веки (разг.) – коли-не-коли; вряди-годи. [Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго. Сл. Ум.] • Во веки веков (церк.) – во віки віків (на віки вічні); на всі віки [і правіки]. • В печальном веке – під сумний вік (за сумного віку). • Доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку; (тільки докон.) довікувати. [Стара мати і тут буде Віку доживати… Шевченко.] • До окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного); повіки; повік [-віку, -віків]; навіки (навіки і віки); навік [-віки, віків]; навіки-віків (вічні); на безвік; поки віку; скільки віку; поки (доки) світу; до кінця світу (віку); довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку); (до)поки сонця — світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця); поки світу, поки сонця; поки сонце сяє (світить). [Я йому таке зроблю, — сказала Улянці, — що довіку не забуде. Донченко.] • Из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть. • Испокон веков – спервовіку; споконвіку (споконвічно); справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку; звіку-правіку); як (відколи) світ (світом); відколи світа та сонця. [Споконвіку Прометея там орел карає. Шевченко.] • Коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа). • На моём веку – за мого життя (віку); на моєму віку. • На наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане. • От века, с начала века (книжн.) – від віку; від початку світу; як (відколи) світ світом. • Отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє). • Относящийся к тому веку, того века – тоговіковий (тогочасний). • Отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! Дума.] • Прибавить века кому – п(р)одовжити (прибільшити) життя (віку) кому; (док.) віку приточити (надточити) кому. [Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку. Пр.] • Укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому. • Целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились.

Давай • Давай (-те) бежать (удирать) от кого, откуда – (у)тікаймо від кого, звідки. • Давай (-те) беречь, будем беречь – бережім(о) (шануймо). [Любімо, шануймо, бережімо природу, вічне джерело нашого життя і нашої творчості! Рильський.] • Давай (-те) бороться, будем бороться – борім(о)ся; змагаймося. [Борімось за любов до мови й літератури, за братерське спілкування всіх народів, усіх чесних людей на землі! Рильський. Берімось краще до роботи, Змагаймось за нове життя! Українка.] • [Давай (-те)] бросим, оставим кого, что – (по)киньмо (лишім(о), залишимо, облишмо) кого, що. • [Давай (-те)] будем последовательными – будьмо послідовними (консеквентними). [Будьмо консеквентними, не відділяймо слова від діла… Коцюбинський.] • Давай (-те) вести – ведім(о). • [Давай (-те)] вернёмся, возвратимся – вернім(о)ся, повернім(о)ся. [Але повернімося до гармати… Довженко.] • Давай (-те) возвращаться, будем возвращаться – вертаймося, повертаймося. [Війні шабаш! Вертаймося додому. Мирний.] • [Давай (-те)] возьмём – візьмім(о). [А що ж, каже, візьмім, Насте! — Візьмімо, Трохиме! Шевченко.] • [Давай (-те)] вспомним – згадаймо. [А згадаймо, може, серце хоч трохи спочине. Шевченко.] • [Давай (-те)] встанем – устаньмо. [Напроти зловісних ударів і хмар Устаньмо, єднаймося, молод і стар. Рильський.] • [Давай (-те)] выберем, изберём – виберім(о), оберім(о). [Ми ж оберімо гідного… Рильський.] • [Давай (-те)] выпьем – випиймо. [Ой випиймо, родино, Щоб нам жито родило. Н. п.] • Давай (-те) говорить, будем говорить – говорімо. [Стиха говорімо… Н. п.] • Давай (-те) держаться, будем держаться – держімося (тримаймося). [Затявся пан, держімось і ми. Коцюбинський.] • [Давай (-те)] запоём – заспіваймо. [Про Улянку харків’янку заспіваймо пісню. Воронько.] • Давай (-те) идти, идём, идёмте, будем идти – ходім(о); (іноді) ідім(о). [Ходімо й ми мерщій. Головко.] • [Давай (-те)] и мы будем благоразумными – будьмо й ми при розумі; маймо й ми розум. • Давай (-те) не отделять, не будем отделять – не відділяймо (не відокремлюймо). [Не відділяймо слова від діла… Не лякаймось великості праці, не жахаймось дороги важкої… Коцюбинський.] • Давай (-те) не терять, не будем терять чего – не тратьмо (не втрачаймо) чого. [Не тратьмо надії в літа молодії… Українка.] • [Давай (-те)] отберём – відберім(о). [Одберімо хліб свій кривавий… Коцюбинський.] • Давай (-те) петь, будем петь – співаймо. [Весняного ранку співаймо, сестрице, веснянку. Українка.] • [Давай (-те)] побежим – побіжім(о). [Побіжімо, сестро! Мирний.] • Давай (-те) поговорим – поговорім(о) (побалакаймо). [Посідаймо рядком та побалакаймо ладком. Мирний.] • [Давай (-те)] погуляем – погуляймо. [Погуляймо та пісеньку заспіваймо. Шевченко. Погуляймо, дочко, на радощах. Мирний.] • [Давай (-те)] подождём, подождёмте – почекаймо (зачекаймо), підождім(о), заждім(о). [Почекаймо, більше чекали… Головко.] • [Давай (-те)] подумаем – подумаймо (погадаймо, поміркуймо). [Подумаймо, лишень, від чого-то люди бідніють. Квітка-Основ’яненко.] • Давай (-те) поедем, поедемте, едем, едемте – поїдьмо, їдьмо. [Поїдьмо зі мною. Тут до району недалечко. Вишня.] • [Давай (-те) ж] пожелаем, пожелаем же – побажаймо же. [Побажаймо ж Михайлові Венедиктовичу довгих років безхмарного життя… Рильський.] • [Давай (-те)] поженимся – одружім(о)ся, поберім(о)ся, поженім(о)ся. [Галю… поберімося собі… Я не можу без тебе жити. Квітка-Основ’яненко.] • [Давай (-те)] поклянёмся – присягнім(о) (поклянім(о)ся). [Присягнімо ж, товариші, ніколи не забути їх! Яновський.] • [Давай (-те)] понесем, понесёмте – понесім(о). [Розійдімось ми парусами сонця, понесімо світло в темні закутки… Розпливімось глибокими річками, зросімо рідну землю, і «як дівочі вінки зазеленіють наші ниви». Коцюбинський.] • [Давай (-те)] посидим – посидьмо. [Та що, посидьмо… Українка.] • [Давай (-те)] посмотрим – подивімося, ((по)гляньмо). [Погляньмо хоча б на початок… Рильський.] • [Давай (-те)] почтим – ушануймо. [Сьогодні вночі… забили нашого дорогого товариша… Вшануймо його світлу пам’ять мовчанням… Головко.] • Давай (-те) продолжать работу – працюймо далі; (іноді) продовжуймо роботу (працю). • [Давай (-те)] пройдёмся, пройдёмтесь – пройдім(о)ся. [Пройдімось безлюдними вулицями Києва, прислухаймось до перешіптувань, зазирнімо в оселі багатих і бідних… Довженко.] • Давай (-те) прославлять, [давай (-те)] прославим – уславляймо, уславмо. • [Давай (-те)] разрешим вопрос – розв’яжім(о) питання (справу). [Отже розв’яжімо ту справу вдвох. Рильський.] • Давай (-те) расходиться, будем расходиться – розходьмося. [Розходьмося, хлопці! Головко.] • Давай (-те) славить, будем славить – слав(і)мо. • [Давай (-те)] соберёмся – зберімося. [Зберімося колись. Яновський.] • [Давай (-те)] сядем, сядемте – сядьмо, (до багатьох) посідаймо. [А ми заспіваймо, а ми посідаймо… Шевченко.] • [Давай (-те)] ударим – удармо. • Увидел и давай меня бить – побачив і ну (та й давай) мене бити; побачив і раптом почав мене бити.

Продолжать • Продолжай, продолжайте (говорить) – (кажи, кажіть) далі. • Продолжать войну – провадити далі війну; воювати й далі. • Продолжать говорить – провадити (вести, правити) далі; казати далі. • Продолжать линию – продовжувати (вести далі) лінію. • Продолжать петь, читать, идти… – співати, читати, йти… далі. • Продолжать работу – працювати й далі. • Продолжать своё (разг.) – провадити (правити) своє. • Продолжать традиции – продовжувати традиції.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

продлева́ть, продли́ть продо́вжувати, продо́вжити

продолжа́емый продо́вжуваний; продовжни́й

продолжа́ть, продо́лжить 1. продо́вжувати, продо́вжити (у просторі) 2. вести́ да́лі (у часі)

продолжа́ться, продо́лжиться 1. продо́вжуватися, продо́вжитися (у просторі) 2. відбува́тися, трива́ти (у часі)

продолжа́ющий продо́вжувальний

продолжа́ющийся 1. продовжни́й; продо́вжуваний (у просторі) 2. трива́лий (у часі)

продолже́ние продо́вження

продо́лженный продо́вжений

форшто́сс форшто́с,-са, продо́вжувач,-ча

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Продлять, продлить, -ся (удлинять) – продо́вжувати, продо́вжити, подо́вжувати, подовжити, здовжува́ти, здовжити, -ся; -лить срок – продо́вжити речене́ць (час).

Продолжение – 1) да́льша частина, да́лі; (действие) – прова́дження да́лі; -ние дискуссии состоится на следующем собрании – на насту́пному збо́рі відбува́тиметься (прова́дитиметься) диску́сія да́лі; -ние следует – да́лі бу́де; это -ние того-же доклада – це прова́джена да́лі та са́ма до́повідь, це да́льша частина тіє́ї са́мої до́повіді; 2) (удлинение) – продо́вжування, продо́вження, подо́вжування, подо́вження, здо́вжування, здо́вження; 3) (течение времени) – про́тяг (-гу); в -ние – про́тягом; в -ние лета – че́рез (усе́) лі́то, про́тягом (усього́) лі́та, все лі́то; в -ние трех дней – про́тягом трьох день, (че́рез) три дні, у три дні.

Пролонгация – прольонґа́ція, подо́вження, продо́вження (чинности, сили).

Удлинять, -нить – подо́вжувати, подо́вжити, здо́вжувати, здо́вжити, продо́вжувати, продо́вжити; у. без надобности (доклад) – подо́вжувати без потре́би; у. рабочий день – збі́льшувати години пра́ці, збі́льшувати робі́тний день.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

продо́вжений, -на, -не

продо́вження, -ння, -нню

продо́вжити, -вжу, -вжиш; продо́вж, продо́вжте

продо́вжувати, -жую, -жуєш

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Вік, -ку, м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Ном. № 4430. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. Вік. Вѣчно. Не вік дівувати. Шевч. 14. Вік вікува́ти. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. Во вік ві́ка, во ві́ки ві́чні, по вік ві́чний, во ві́ки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Співатиму во віки вічні про милості Господні. К. Псал. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. Да́ти на вік. Опредѣлить долгую жизнь. На вік ві́ки, на ві́ки ві́чні, на ві́ки, на всі ві́ки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою на віки зостала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. І. 79). До ві́ку, до сме́рти ві́ку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. Дума. До ві́ку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс. Покі́ль ві́ку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57. 2) Лѣта. Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44. 3) Вѣкъ, столѣтіе. 4) — чолові́чий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Вічо́к. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. І. 103.

Заступа́тися, -па́юся, -єшся, сов. в. заступи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. 1) Покрываться, покрыться. Улиця у-продовж людьми заступилася. МВ. (О. 1862. І. 101). 2) Заступаться, заступиться. Чоловік заступився, став пана просити, що його жінка не сповна розуму. Рудч. Ск. І. 187.

Покороча́тися, -чаюся, -єшся, сов. в. покороти́тися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Укорачиваться, укоротиться; сокращаться, сократиться. Літа ж мої молодії, літа молоденькі, як вас здибле лиха доля, будьте коротенькі! Як дасть Господь лиху долю, то покоротіться, а як буде добра доля, ой то продовжіться. Гол. І. 273.

Продо́вжити, -ся. См. Продовжувати, -ся.

Продо́вжувати, -жую, -єш, сов. в. продо́вжити, -жу, -жиш, гл. Продлять, продлить, протянуть. Доброму чоловіку продовж, Боже, віку. Ном. № 4430.

Продо́вжуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. продо́вжитися, -жуся, -жишся, гл. Длиться. Літа ж мої молодії, літа молоденькі!... Як дасть Господь лиху долю, то покоротіться, а як буде добра доля, ой то продовжіться. Гол. І. 273.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Продолжение — продо́вження: П. оси канала ствола — продо́вження о́си кана́лу ці́вки.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Carex elongata L. — осока́ ви́довжена (Сл, Ру, Оп); осока́ продо́вжена (Мл); гороби́нець (Ан).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

астроно́мка, астроно́мок; ч. астроно́м фахівчиня з астрономії. [«Метеорні потоки як правило спостерігають, коли Земля проходить крізь хвости комет», – каже астрономка Патрісія Скелтон з Королівської обсерваторії в Гринвічі. (ВВС, 09.12.2020). Людмила Марченко, астрономка, членкиня відбіркового комітету конкурсу у Дніпрі. (9-channel.com, 28.11.2019). Унікальна українська астрономка Олена Казимирчак-Полонська – чи не єдина у світі науковиця, що прийняла чернечий постриг та продовжила викладати астрономію в університеті (Книга-мандрівка «Україна», 2017).] Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 36.

бюдже́тниця, бюдже́тниць; ч. бюдже́тник 1. та, хто працює на державній роботі. [«З нас – бюджетників – уже почали брати розписки, що ми не будемо звертатися до органів влади й просити продовжити термін дії біометричних паспортів. <…>», – поділилася інформацією неназвана бюджетниця з Лебапського вілаєту. (bastion.tv, 09.07.2021). «Самопоміч» – мешканець столиці, безробітні та бюджетниця з Лексусом. (Чесно, 25.01.2016). «Я їх всіх, падлюк, знаю!», – двічі повторює місцева жінка років 45. Вона бюджетниця. (Український тиждень, 02.06.2013). Бюджетниця Гоппал Ференцней з цим не погоджується: «Я працюю звичайним службовцем…». (Євроатлантична Україна, ea-ua.info, 05.05.2009).] 2. студентка, яка навчається на бюджетній формі. [Отже, вітаю вас вже зараз зі вступом! Ви студентка-бюджетниця! Молодець! Успіхів у навчанні! (Київський університет культури: osvita.ua). Бюджетниця на підвищеній стипендії. (buki.com.ua).] 3. та, хто очолює бюджетну комісію. [Оксану Ульянченко було затверджено головою бюджетної комісії <…>. Аліна Ступіна зауважила, що головна «бюджетниця» навіть не вміє рахувати (debaty.sumy.ua).]

віцеадміра́лка, віцеадміра́лок, віце-адміра́лка, віце-адміра́лок; ч. віцеадміра́л, віце-адміра́л військовослужбовиця, яка має адміральське звання, середнє між званнями контр-адмірал чи контрадміралка й адмірал чи адміралка. [«У цій динамічній ситуації безпеки наші військово-морські сили у всій Європі залишаються стійкими і продовжують регулярно співпрацювати з нашими союзниками і партнерами на Чорному морі, працюючи над тим, щоб забезпечити регіональну стабільність і процвітання», – заявила віцеадміралка Ліза Франчетті. (ТСН, 29.06.2019). «Наші рутинні операції в Чорному морі також демонструють гнучкість і можливості сил 6-го флоту США», – додала віце-адміралка. (DW, 06.01.2019).] див.: адміра́лка, контрадміра́лка (контр-адміра́лка)

дезерти́рка, дезерти́рок; ч. дезерти́р та, хто вчинила дезертирство. [На межі з окупованим Кримом правоохоронці затримали колишню військову-дезертирку. (zaxid.net, 27.05.2018). Як наслідок, вже за годину втрати десантників перевищили критичні, і Со Лай наказав продовжувати пошуки дезертирки виключно з дискоїдів. (Володимир Єшкілєв «Гніздо», 2012).]

звабли́виця, звабливиця; ч. звабли́вець та, хто вабить чи зваблює когось. [Не було й сумніву, що цей шанувальник жіночого тіла запав на високі груди і круті стегна звабливиця <…>. (Оксана Думанська «Хроніка пригод Ґеня Муркоцького», Кн. 1, 2010). – Мене можна в цьому переконати, богине, – якщо в тебе знайдеться на це часу, звабливице. (Роджер Желязни «Бог світла», пер. Лариса Маєвська, 1994). Набридливі за тематикою й лексикою романи, що їх друкують з продовженням газети, нерідко змальовують жінку як спокусницю, звабливицю, котра вражає полум’яним поглядом чоловіка й зачаровує його <…>. (Сімона де Бовуар «Друга стать», пер. Наталія Воробйова, Павло Воробйов, Ярослава Собко, 1994). Скільки разів бувало, стоячи отак на пішоході з приятелями, я губив провідну думку в палкій суперечці лише тому, що в цю хвилину вулицю переходила якась звабливиця. (Альбер Камю «Падіння», пер. Анатоль Перепадя, 1991). Там, за полами намету, чекає на нього й нині звабливиця, яку припас для повелителя свого вірний соцький. (Ігор Юринець «Русичі», 1989).] див.: зва́бниця

зва́рювальниця, зва́рювальниць; ч. зва́рювальник фахівчиня, яка займається зварюванням. [Продовжуємо нашу рубрику «Люди професії» і сьогодні розповімо про зварювальницю Лідію Анікеєнко, яка працює в КП «Комунгосп» Долинської міської ради. (Репортер, 2019). Зварювальниця Олександр Івльов про можливості металу і своє покликання. (jak.bono.odessa.ua). Катерина Петрівна висококваліфікована зварювальниця, віддала цій справі багато років життя, будувала навіть Дніпрогес. (msl.ua, 23.05.2012).] див.: зва́рниця

іміджме́йкерка, іміджме́йкерок; ч. іміджме́йкер фахівчиня зі створення іміджу, формування громадської думки про когось або про щось. [Стилістка-іміджмейкерка Анна Макс про правила етикету в одязі (UA: Закарпаття, 10.12.2019). Експертками конкурсу в 2019 році стали Марія Піон (стилістка, іміджмейкерка, фешн-блогерка, ведуча і авторка програм) <…>. (Високий замок, 24.04.2019). Іміджмейкерка Садового продовжує збирати кеш. (Варіанти, 22.02.2019). ]

імпорте́рка, імпорте́рок; ч. імпорте́р та, хто ввозить товари з-за кордону (жінка, торговельна організація, держава). [Такіта Шинічиро, генеральний директор компанії-імпортерки японських авт (СТБ: «Вікна-новини», 20.06.2011, сюжет № 5: 22:08:42-22:09:35). Зрозуміло, що в такому контексті, феміністична політична думка (та її продовження у вигляді гендерної теорії та політики), яка почала розвиватися з початку 1990-х, була сприйнята масовою свідомістю як чужинка, західна імпортерка <…>. («Я», 2010, № 4(26), с. 19). Давнішими роками сама Росія була одною з найбільших імпортерок китайського чаю. (Свобода, 1936, №71, с. 1).]

інкаса́торка, інкаса́торок; ч. інкаса́тор працівниця банку, яка перевозить гроші або цінності поза банком. [А те що ваші приватбанківські інкасаторки конфіскувала, ти не знаєш? (volynnews.com, 23.05.2014). Міська торгівля продовжувала торгувати в ларках ВРП тими товарами, які були завезені в табір ще до початку повстання, а за виручкою щоденно приходила інкасаторка в супроводі двох дівчат-політв’язнів. (lonckoho.lviv.ua, 15.05.2014). Інкасаторка лежала на асфальті, обличчям донизу <…>. (Олесь Ульяненко «Пророк», 2009).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 323 – розм.

керлінгі́стка, керлінгі́сток; ч. керлінгі́ст гравчиня в керлінг. [Найстаршою є 51-річна канадська керлінгістка Черіл Бернар. (Голос України, 06.02.2018). Навіть за декілька місяців та тижнів до моменту народження дитини, ці спортсменки продовжують йти до перемоги. Серед них тенісистка Серена Вільямс, керлінгістка Крісті Мур та інші. (BBC, 21.04.2017).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

майстри́ня, майстри́нь; ч. ма́йстер 1. фахівчиня з якогось ремесла. [Дівчина від цього закидувала голову і голосно реготала, беручи свою оптику «на плече», немов якась крута майстриня фотоарту. (Любко Дереш «Намір», 2006). І саме з цього села родом народна майстриня декоративного та прикладного мистецтва з вишивки Параскевія Дмитрівна Вишневецька, яка нині мешкає у Львові. (Високий замок, 2005). Може, тому не вірю, що бачу продовження її праці у виробах Надії Вербівської, однієї з провідних майстринь косівської кераміки, члена Спілки художників України <…> (Роман Федорів «Ноти для тисячолітньої скрипки», 1991).] 2. керівниця окремої ділянки виробництва. [Колекція «Квітка на камені» включає в себе п’ять оригінальних костюмів у синьо-жовтих тонах, – розповіла «Подолянину» старша майстриня навчального закладу Оксана Сиротюк. (podolyanin.com.ua, 26.06.2020). Ані вмовляння, ані погрози старшої майстрині не могли переконати жінок, щоб стали до праці. (Джек Лондон «Місячна долина», пер. Вероніка Черняхівська, 1932).] 3. та, хто досягла високої майстерності, досконалості у своїй роботі, творчості. [<…> уперше одразу троє вітчизняних майстринь ракетки потрапили до числа 40 кращих тенісисток WTA. (Україна молода, 2019). На цьому акцентує свою увагу І. Немченко, який пише: «Як майстриня слова Дніпрова Чайка належала насамперед XIX століттю, проте крізь її традиціоналізм прозирають і модерністичні риси» (Ірина Рудник «Жанрово-стильові особливості малої прози Дніпрової Чайки»: дисертація, К., 2017). Загалом історична белетристика – жанр, у якому ця авторка зарекомендувала себе як справжня майстриня сюжету, інтриги і фабульного розмаїття. (Україна молода, 2013). Чотири бронзові нагороди завоювали напередодні наші майстрині синхронного плавання. (Високий замок, 2010). «Цього року до нашої сім’ї долучилася Львівщина: невдовзі у сутичці можна буде побачити відому майстриню дзюдо та самбо Надію Покору». (Високий замок, 2008). Дівчинка має все, що захоче, володіє робітнею, як справжня майстриня, має чудове професійне приладдя. (Олексій Ганзенко «Розкинувши руки над прірвою», 2005). З цих літніх попасів пригадую гастролі А. Харламова, майстра психопатологічного амплюа, блискучої майстрині шампансько-шумовинних порожніх фарсів Ґрановської, Полевицької <…>. (Юрій Шевельов «Я, мені, мене... (і довкруги)», 1987). Та й шила, з усього видно, справжня майстриня. (Дмитро Міщенко «Синьоока тивер», 1983).] // майстри́ня своє́ї спра́ви (свого́ ді́ла; у свої́м ді́лі) – та, хто досягнула високої майстерності, досконалості у своїй роботі. [Але Уляна – се також і жінка , вона кухаркою в тій чайній працювала, доброю майстринею в своїм ділі була, усі страви вже надто смачно готувала. (Андрій Кондратюк «Поза межами суєти», 1993). Проте існували повії і значно вищого ґатунку, набагато дорожчі. Їх було менше, називались вони путанами і були справжніми майстринями своєї справи, до них зверталися за консультацією, щоб перейняти досвід. (Юрій Винничук «Діви ночі», 1992). Інгрід була неперевершеною майстринею своєї справи, і коктейль вийшов чудовий. (Ігор Бондаренко «Жовте коло», пер. Валентина Запорожець, К., 1977). <…>не було на тій раді тільки найстаріших ремісниць із цеху веселого чи, як його урядово звано тоді, «цеху пречистих сестер», бо найстаріші кралі того прилюдного фаху не могли вже бути видатними майстринями свого діла, а трудівників і трудівниць наймолодших з будь-якого цеху — на важливі ради тоді не кликано <…>. (Олександр Ільченко «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай i Чужа Молодиця», 1958).] // майстри́ня спо́рту — звання за визначні успіхи у певному виді спорту, а також спортсменка, яка має таке звання. [На церемонії «Герої спортивного року» майстриня спорту з дзюдо Анастасія Сапсай представляла Черкащину. (ildana.tv, 11.03.2020). Львівська майстриня спорту з вільної боротьби отримала президентський орден. (dilo.net.ua, 24.08.2019). Майстриня спорту з Шацького району вболіває за «Сіті». (volynsport.in.ua). Маслова Інна Іванівна – майстриня спорту СРСР з кульової стрільби, заслужена тренерка України по кульовій стрільбі — 1997. (calenday.org).] 4. розм. вміла, кмітлива жінка. [Вона падає переді мною на коліна і каже, що кланяється пам’яті Євгенії Гінзбург, яка написала у «Крутому маршруті» про її бабусю – Гертруду Ріхтер-Барток, колишню партійну ортодокску, доктора філософії, майстриню на закручені силогізми <…>. (Високий замок, 2013). Бігме, дорогенька Ніно, хто ж не знає, яка ти майстриня на компліменти! (Джойс Кері «Улюбленець слави», пер. Лесь Танюк, 1989).] // майстри́ня на сла́ву – та, хто вміє добре щось робити, вправна в чомусь. [Ти – майстриня на славу! – вигукнув щасливий ведмедик, милуючись пришитою лапкою <…> (Ірина Мацко «Голочка та Подушечка», 2007).] // майстри́ня на всі ру́ки — та, хто вміє все робити, вправна в усякому ділі. [І все завдяки тому, що її мама була людиною роботящою та майстринею на всі руки. (7 днів, 2017, №22). Ніна була майстринею на всі руки, гарно шила, вишивала. (Україна молода, 2011).] // майстри́ня своє́ї до́лі – та, хто керує своїм життям на власний розсуд. [Не один дурник думає собі: а, се новий тип, се женщина самостійна, майстриня своєї долі, жиє власною працею! (Іван Франко «Маніпулянтка», 1888).] див.: мистки́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Том 4, 1973, с. 600. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М. Уманець, А. Спілка.)

мамологи́ня, мамологи́нь; ч. мамо́лог лікарка, фахівчиня з мамології. [Світлана Мороз – лікарка мамологиня-онкологиня вищої категорії у програмі «Фреш» з Юлією Сиротою. («Фреш», ТК «Відкритий», 23.06.2020). За словами лікарки мамологині Аліни Андріїв, значно легше виліковується рак на ранніх стадіях. (blitz.if.ua, 07.02.2020). Розмову про проблеми профілактики жіночого здоров’я у формі діалогу продовжили ведучі заходу – експертка художнього музею Ольга Нікітіна, лідерка Проекту Кешер в Хмельницькому Ірина Герасименюк, активістка програми «Жіноче здоров’я» Наталя Герасименко і лікарка-мамологиня Хмельницького обласного онкологічного диспансеру Катерина Зубатюк. (projectkesher.org.ua).] С. Нечай «Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами», 4 вид. К., 2003, с. 369.

миробудівни́ця, миробудівни́ць; ч. миробудівни́к та, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. [Нагально потребую контактів жінок-ветеранок, миробудівниць, волонтерок, доброволок <…>. (Марія Дмитрієва, ФБ, 14.06.2021). «Тепер я знаю, що робити, я знаю, куди йти, знаю, кому дзвонити – і це буде швидко і дієво», – каже Марина Данилова, вчителька молодших класів та миробудівниця із Слов’янська, яка попри колосальний ризик, допомагала українській армії, а зараз продовжує будувати мир у своїй громаді. (UN Women Ukraine, 20.11.2020).] див.: миротво́риця, миротво́рка

миротво́риця, миротво́риць; ч. миротво́рець 1. та, хто сприяє встановленню миру, усуває ворожнечу, сварки. [Адже в його реалізації зацікавлені всі: і Меркель-«миротвориця», і Путін, якому треба якось виходити із ситуації, і навіть Порошенко, як «стійкий прибічник євроінтеграції», – вважає британське видання. (Україна молода, 2014). <…> на Банкову прийшла Вір Ванна (вона ж – Віра Ульянченко), якій приписували роль наставниці Президента на путь істини, миротвориці всея гілок влади <…> (Високий замок, 2009). Якось начальниця сказала їй: «Маріє, ви справжня миротвориця!» (Джеймс Джойс «Земля», пер. Елла Гончаренко, 2002). Але, тільки зачувши у собі хіть до нападу, витягала звідкись біле, капітуляційне, полотнище. І метаморфози з перевтіленням бика у миротворицю продовжувалися. (Марія Матіос «Чотири пори життя», 1995). Мейбл – цілком природно – збентежилась і захвилювалася; а Дора, що її, очевидячки, взяли як миротворицю, сказала: «Що вам сталося, Лоуренсе?» (Джек Лондон «Віра в людину», пер. Ірина Стешенко, Лесь Герасимчук, 1969).] 2. учасниця миротворчої місії. [Чернівецька миротвориця розповіла про місію в Афганістані. (Суспільне, 15.07.2020). Українка-миротвориця ООН: «Наскільки мені відомо, першою жінкою, яка поїхала до Східного Тимору, була я» (Повага, 09.04.2019).] див.: миробудівни́ця, миротво́рка Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

мистки́ня, мистки́нь; ч. мите́ць, мисте́ць 1. та, хто творить у якомусь виді мистецтва і є його представницею. [Відтоді зустрічі мисткині й мистецтвознавця тривали майже щодня аж до його арешту (у 1965 році Богдана Гориня засудили « за антирадянську пропаганду » на три роки концтаборів у Мордовії). (Високий замок, 2017). На наш погляд, поезію мисткині варто прочитувати з урахуванням української національної іманентності, що авторкою була збережена навіть попри ідеологічний радянський інтернаціоналізм. (Олена Юрчук «Особливості формування та стратегії репрезентації антиколоніального та постколоніального художніх дискурсів в українській літературі»: дисертація, К., 2015). Я знаю одне: майже всі письменниці, художниці, мисткині, жінки-науковці самотні. (Юрій Винничук «Танґо смерті», Х., 2012). Фрагмент одної з пляшок зберігається нині у колекції львівської мисткині Ольги Погрібної-Кох (народ. 10 квітня 1970 року). (Володимир Єшкілєв «Пафос», 2001). Ідею культурного оформлення магазину проф. Месселя продовжує мисткиня Елізабет Стефані-Ган <…> (Львівські вісті, 25.03.1942). Взагалі цій мисткині, як і пані С. Рудакевич, більше вдалися модерні фасони з наших тканин <…>. (Діло, 10.05.1938).] 2. та, хто досягла високої майстерності, досконалості у якійсь справі. [<…> це там ми, дівоньки, оповідаємо, в любовно-чуло звернені до нас лиця, що трапилося за день, а чужим – чужим треба вміти таке накручувати, аби їх не знудити, треба вміти завинути весь той послід, як цукерка, в сухозлотяний фантик гумористичної новелетки, пошарудіти ним знадливо – глядь, і проковтнули, і вважається, буцім повеселила публіку, – тут Елен трошки пробуксовує, тут усе-таки митцем, чи, як сказала б діаспора, мисткинею, треба бути <…>. (Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу», 1994).] див.: майстри́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Вільний тлумачний словник, 2013. Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка).

протестува́льниця, протестува́льниць; ч. протестува́льник та, хто протестує проти когось або чогось. [Однак, керівництво фабрики не задовільнило вимоги протестувальниць, а після завершення страйку перевело найбільш активних його учасниць до іншого цеху, щоб уникнути подальших протестів. (Оксана Дутчак «Відтворення робочої сили на українських швейних фабриках у глобальних ланцюгах постачання», 2019). Досі не встановлено, хто кинув з четвертого поверху приміщення обласної ради на голову протестувальниці Ользі Галушко квітковий горщик. (Свобода, 2017). Після того як охорона вивела протестувальницю, Маріо Драгі знову з’явився біля мікрофона і продовжив свою промову. (Європейська правда, 2015). Тоді машину свою вовками розмалювала протестувальниця. (В’ячеслав Васильченко «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», 2012). Утім, не забарилися працівники міліції, протестувальниць «заламали» і без будь-яких пояснень чи звинувачень «спакували» до «бобиків», повідомляє femen.livejournal.com. (Високий замок, 2011).] див.: протеста́нтка

сапе́рка, сапе́рок; ч. сапе́р військовослужбовиця інженерних військ. [Жінка-саперка пройшла Дебальцево і продовжує щоденно ризикувати собою <…> (chronicle.znaj.ua, 20.07.2020). «Я називатиму тебе не мама, а Настя». 33-річна саперка взяла на виховання дитину з непростою долею. (Експрес, 12.04.2020).] див.: підривни́ця

слове́сниця, слове́сниць; ч. слове́сник 1. жінка, яка здобула філологічну освіту. [Рудоволоса киянка – філологиня за освітою. Здавалось би, що словесниця тямить у залізничних сполученнях. (СТБ: Вікна-новини, 22.06.2018). Поетеса як краківська словесниця була присутня на поетичних вечорах Карабовича у студентські часи. (Наше слово, №10, 03.03.2017).] 2. викладачка мови і літератури в школі. [Певно, це і реалії сучасної школи, що там здебільшого жіночий колектив? Бачу, словесницю Ви бодай трохи пожаліли:) (babai.co.ua, 15.10.2020). Авторці не потрібно було нічого вигадувати: за образом головної героїні, колишньої вчительки-словесниці, а відтак італійської заробітчанки Оксани, легко вгадується її особистий досвід. (tverdyna.ucoz.ua, 14.08.2015). Після повернення родини до міста над Дніпром Галинка продовжувала навчання в сто четвертій київській середній школі. Чи не провидіння для майбутньої словесниці? (Наукові записки. Літературознавство, 2014, № 41, с. 437).] див.: філологи́ня Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 366.

спадкоє́миця, спадкоє́миць; ч. спадкоє́мець 1. юр. та, хто одержала спадщину або має право на її одержання. [Американська актриса і спадкоємиця найбільшої в світі мережі готелів планує провести в Україні конкурс краси світового масштабу. (Фіртка, 2019). Стара, на свою біду, напевно, не раз натякала Яні, що зробить її своєю спадкоємицею. (Олександр Вільчинський «Неврахована жертва», 2000). І треба сказати, що вона проявила себе як достойна спадкоємиця і розпорядниця виконання волі небіжчика. (Юрій Дольд-Михайлик «І один у полі воїн», 1956). Цей же Віллі запропонував у наречені єдиній спадкоємиці Крупа, – фройляйн Берті Круп, – аристократа фон-Болен-унд-Ґальбаха. (Олекса Влизько «Поїзди йдуть на Берлін» (збірка), 1930). Світ ніколи не зрозуміє ні того, що Водрек міг зробити тебе єдиною своєю спадкоємицею, ні того, що я міг би дозволити це. (Гі де Мопассан «Любий друг», пер. Валер’ян Підмогильний, 1928). Через те, коли ця спадкоємиця збанкрутованих королівських біржових спекулянтів дійсно закинула гачок на цю біржову акулу й акула клює, то нам рація мати свою людину в тому домі <…> (Володимир Винниченко «Сонячна машина», 1924).] 2. дочка правителя або інша особа, до якої має перейти влада. [Тут є свідки, а спадкоємиці престолу не годиться так поводитися. (Марк Твен «Таємничий незнайомець», пер. Євген Крижевич, 1985).] 3. перен. та, хто продовжує чиюсь діяльність, справу, певні традиції та ін. [Тож рішення зам’яти злочини й провали радянської влади, а також позиціонувати Росію спадкоємицею радянської імперії – це насправді відсутність вибору. (Український тиждень, 2018). Можливо, тому, що самі [жінки-письменниці] вже почувалися спадкоємицями зрілої традиції жіночої літератури, маючи своїми попередницями Марка Вовчка, Ганну Барвінок, Олену Пчілку та Наталю Кобринську. (Соломія Павличко «Теорія літератури», 1999). Західна інтеліґенція, спадкоємиця гуманістичних традицій, набула інфантильно рожевого кольору і з симпатією поглядала на москву <…> (Євген Сверстюк «Українська література і християнська традиція», 1992). Вони вважали Камакуру спадкоємицею суворих традицій Нара і його владних правителів. (Всесвіт, 1963, №3). <…> саме Литовська Русь, себто Білорусь і Україна, найбільше зберегла й розвинула староруські правові норми і таким робом, в протилежність до Москви, явилась безпосередньою спадкоємицею дотатарської удільної Руси. (Дмитро Дорошенко «Нарис історії України», Т. 1, 1932).] див.: спадкоє́мниця Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 482. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).

спадкоє́мниця, спадкоє́мниць; ч. спадкоє́мець 1. юр. та, хто одержала спадщину або має право на її одержання. [При цьому, якщо серед спадкоємниць були вже заміжні, які отримали придане, то 1 / 4 частки майна вираховувалась від кількості сестер <…> (Ольга Ніколаєнко «Польські жінки Наддніпрянщини в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське і приватне життя», 2017). Так і не здогадуючись, що до самого кінця вона була спадкоємницею четвертини прибутків Хруста. (Олесь Ульяненко «Серафима», 2007). Після втечі Людмили і Антона Никандровича він виявив поліційний геній, бо мав свою пайку зацікавлености в біографії дівчини: хотів одружити з родовитою спадкоємницею маєтків свого племінника <…> (Василь Барка «Рай», 1953). Панна не дуже гарна, але кажуть, мудренька, багатонадійна спадкоємниця <…> (Ольга Кобилянська «Апостол черні», 1926). Дочка примарія головного віденського шпиталю, одиначка і спадкоємниця величезної камениці на Грабені. (Іван Франко «Маніпулянтка», 1888).] 2. дочка правителя або інша особа, до якої має перейти влада.[ Законна імператориця – це я, – вирекла урочисто княжна, – Єлисавета Друга, за всіма правами божими і людськими пряма спадкоємниця династії <…> (Юрій Косач «Володарка Понтиди», 1987).] 3. перен. та, хто продовжує чиюсь діяльність, справу, певні традиції та ін. [Література XVII ст. стала гідною спадкоємницею вітчизняного письменства попередніх поколінь, тому перейняла його традиційні риси. (Світлана Сухарєва «Польська та українська польськомовна проза XVII століття: риторика, жанри, інтертекст»: дисертація, К., 2016). Сьогодні є щонайменше чотири гілки тої первісної церкви, з яких кожна має претензію називатися виключною спадкоємницею Володимирової церкви. (Любомир Гузар, Оксана Климончук «Часто виходимо з церкви якщо не такими самими, то ще гіршими», 2008). Власне, цим самим духом добудовувала спадкоємниця традиції Леся Українка ту середньовічну ланку, якої нам бракує як етичного, морального й естетичного фундаменту <…> (Євген Сверстюк «"Я любила вік лицарства" Леся Українка», 1991). Червона Москва виступає ясно як спадкоємниця білої Москви. (Роман Смаль-Стоцький «Українська мова в Советській Україні», 1969). Володимиро-московська держава не була ані спадкоємницею, ані наступницею Київської, вона виросла на своїм корені <…> (Матвій Яворський «На історичному фронті» (збірка), 1929). З сими змаганнями виступили передовсїм галицько-волинські князї, що мали всяке право уважати свою державу полїтичною спадкоємницею Київської. (Михайло Грушевський «Історія України-Руси», Том III, 1905).] див.: спадкоє́миця Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 482. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).

ста́влениця, ста́влениць; ч. ста́вленик та, хто отримала посаду за чиєюсь допомогою, протекцією. [Та серед переліку ставлеників і ставлениць Кремля точно немає Петра Порошенка. (Україна молода, 2018). У 194-му окрузі <…> продовжує передвиборну «доброчинність» Валентина Жуковська, котру в опозиції вважають ставленицею мільярдера Дмитра Фірташа та глави президентської Адміністрації Сергія Льовочкіна. (Український тиждень, 2013). Так зване угруповання «науковців», яке очолювала людина, близька до Булатової, – академік, ректор НУВФіС В’ячеслав Платонов (у пресі Булатову часто називали його ставленицею) втратило свої позиції й у НОКу України. (Високий замок, 2003). Не почував він недовіри і до своєї секретарки, – до речі, ставлениці Анатоля Руссо <…> (Моріс Дрюон «Падіння стовпів», пер. Т. Кудрявцева, М. Лук’янчикова, 1965).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 716. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 634. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) – настановлениця, протеґованиця (замість ставлениця).

телевізі́йниця, телевізі́йниць; ч. телевізі́йник та, хто працює на телебаченні. [Телевізійниця допомогла їй зустрітися із засновником мережі фастфудів. (Український тиждень, 2018). Телевізійниця відпиває ковток. (Емма Донг’ю «Кімната», пер. Анатолій Хлівний, Харків, 2017). Нині вже досвідчена телевізійниця задіяна у трьох проектах Нового каналу, уперше сіла у суддівське крісло і продовжує вести та креативно продюсувати соціально-розважальне шоу <…>. (Україна молода, 2011). Телевізійницю Яременко добре знали в Гременці. (Олексій Кацай «Пекло», 1999).] див.: телеведу́ча, тележурналі́стка, телеопера́торка, телепродю́серка

теоре́тиця, теоре́тиць; ч. теоре́тик та, хто розробляє теоретичні питання певної галузі знань. [Ханна Арендт, впливова політична теоретиця 20-го століття, написала докторську дисертацію з філософії на Августина і продовжувала покладатися на його думку протягом усієї своєї кар’єри. (Августин Гіппо, uk.vvikipedla.com). Блаженна теоретиця Пречистого Таїнства Марія Елісабета Пеліссьє та три супутниці. (ukr.booksbitesbrews.com, 04.07.2020).] див.: теоретики́ня, теоре́тичка   Рекомендації   Усі пропоновані назви теоретики́ня, теоре́тичка, теоре́тиця можна вважати рівноцінними. Та все ж фемінітив теоре́тиця видається кращим, бо відповідає закону мовної ощадності й узгоджується з моделлю жіночого словотворення, засвідченою ще в словниках часів українізації.   Згідно з цією моделлю, чоловіча основа на -к/-ок/-ник приймає суфікс -иц(я). Ця модель є органічною для української мови, мовно ощадною, давно випрацюваною (скептик – скептиця, свідок – свідчиця, працівник – працівниця) і сьогодні поповнюється новими словами (парамедик – парамедиця, синоптик – синоптиця, статистик – статистиця).

триатлоні́стка, триатлоні́сток, тріатлоні́стка, тріатлоні́сток; ч. триатлоні́ст, тріатлоні́ст 1. спортсменка, учасниця триатлону. [Черкаська триатлоністка стала чемпіонкою України. (vycherpno.ck.ua, 01.09.2020). Другу поспіль бронзову медаль на етапах Кубка світу здобула житомирська тріатлоністка Юлія Єлістратова. (Україна молода, 2014). Українська тріатлоністка — найкраща у світі (День, 2009). Продовжує боротьбу за олімпійську ліцензію й “залізна леді України”, 22-річна львівська тріатлоністка Олеся Пристайко. (Високий замок, 2007). У бігу на 2000 м серед юніорок 1983-84 р. н. перемогла студентка ЛНУ Олеся Пристайко (СКА, Винники), більше відома як триатлоністка. (Високий замок, 2002). ] 2. перен. тренована, витривала жінка. [Там була б курява Троєщини і сморід вихлопних газів, висохла газонна трава гігантських клумб на перехрестях, міські голуби, голі засмаглі ноги — твої ноги тріатлоністки, що стають шоколадними під кінець літа і якими ти так вільно, ще не знаючи сорому (або вже все зрозумівши про нього), розкидаєшся навколо <…> (Любко Дереш «Спустошення», 2016). ]

узурпа́торка, узурпа́торок; ч. узурпа́тор та, хто незаконно захопила владу в країні або привласнила чужі права на щось. [Була вона завзятою узурпаторкою влади, вбивцею синів свого чоловіка від іншої дружини, матір’ю Селіма Меета (П’яного), який люто ненавидів козацьке плем’я, фундаторкою численних мечетей і медресе в Стамбулі… (Роман Іваничук «Дороги вольні і невольні. Щоденники 1991–1994», Х., 2016). Досвідчений дипломат Панін скоса поглядає на тридцятирічну узурпаторку ― він уже пересвідчився у тому, що з її уст рідко коли злітають слова, які б не мали практичного сенсу. (Роман Іваничук «Журавлиний крик», Харків: Фоліо, 2014). Ці таємничі визволителі – за його розповідями – геть усі загинули, рятуючи свого законного імператора від посіпак «узурпаторки Лісавєти». (Володимир Єшкілєв «Втеча майстра Пінзеля», К., 2007). У спритної і розумної дівчини справи по «зміщенню узурпаторки», що привласнює чужі ідеї, пішли якнайкраще. (Високий замок, 2002). Вона ж продовжувала, пояснюючи мені, що нині володіюча всіми Русями Катерина II — це тільки узурпаторка, жінка цілковито недостойна, просто негідниця, дуже мізерної кондиції, але неабикої хитрості <…>. (Юрій Косач «Володарка Понтиди», Нью-Йорк: Нові обрії, 1987).] Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

чити́ця, чити́ць; ч. чите́ць та, хто читає комусь вголос. [Та ще коли вона промовляла останні рядки, з лівого краю півкола вийшла вперед інша дівчинка, щоб, як тільки перша читиця замовкне, перехопити ініціативу та продовжити. (Андрій Кокотюха «Червоний», Харків: КСД, 2012). Читиця робила надхнені очі, але намагалась читати на простоті. (Ігор Костецький «Тобі належить цілий світ», К., 2005).] Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) – лекторка. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Окошу́риться = окоши́ти ся. С. З. — Хто зробив, а на мінї окошило ся. н. пр. — Еней хотїв, щоб окошилась біда і більш не продовжилась. Кот.

Продли́ть, ся = 1. продо́вжити, удо́вжити (С. Ш.), протягти́, ся. — Доброму чоловіку продовж Бог віку. н. пр. 2. проба́вити, ся, задля́ти ся, продля́ти ся, прога́яти, пробари́ти ся.

Продолжа́тель, ница = продовжа́тель, ка. С. Жел.

Продолжа́ть, продолжи́ть, ся = 1. продовжа́ти, протяга́ти, простяга́ти, ся, тріва́ти (С. Ш.), точи́тися (С. Ш.), продовжи́ти, ся (С. Жел.), удовжи́ти, ся (С. Ш.), протягти́, простягти́, ся. — Доброму чоловіку продовж Бог віку. н. пр. — Не довго це протягнеть ся. — Що протягне́ть ся, то не минеть ся. н. пр. — Ця балка простягаєть ся аж до самої межі. Кр. 2. д. Дли́ть, ся 1 і Продли́ть, ся 1.

Продолже́ніе = продо́вження (С. Жел.), про́довж, продо́вжка (С. Жел.), про́тяг (С. Жел.). — Се продовж ролі Антуанети. Кн. — Ця пісня була неначе протягом її глибоко захованих дум. Лев. — За 60-літнїй протяг часу змінювано Литовський Статут. Бар. О. — Въ иродолже́ніе = в про́довж, в про́тяг, у про́тяг, про́тягом, у про́тягу, в стяж. — В продовж отих 10 лїт я бачив. Кн. — В продовж цїлого дня лежав під вербою. Кн. — У протяг того часу. — Спадковий принцип розвивав ся і закоріняв ся протягом довгих віків. Бар. О. — Яким він був у протягу цїлої істориї, такий повинен і зоставати ся. Зїньк. — Встяж того часу. С. Л.

Промежу́токъ = переме́жок (С. Л.), промі́жжя, перемі́жка, пере́рва, між будовою — сутки́, суточки́ (С. Л.), між лїсами — проворі́ття, що до часу — про́тяг, про́довж. — Въ промежу́токъ э́того вре́мени случи́лось = в про́тяг сього ча́су тра́пилось.

Тече́ніе = 1. те́ча (С. Ш.), течія́ (С. Ш.), біг, упли́в (С. Ш.), водоте́ча. — Коли б хоч трохи збочив, а то саме взяв на течію — вона його й прогнала на вир. Кн. — Кипляча течія життя не дає стояти. Кн. — Розрізняємо біг горішнїй, середущий і долїшнїй. Зем. — Землемір пішов по водотечі. Сп. — По тече́нію = упли́нь. С. Ш. — Вона косу чеше та на Дунай несе. Пливи, косо, уплинь, за водою. н. п. 2. про́тяг (С. Жел.), про́довж і д. Продолже́ніе (ча́су). — Въ тече́ніи = че́рез, в про́тяг, в про́довж. —Через увесь той час.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)