Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Запропонувати свій переклад для «пісня»
Шукати «пісня» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Баю́кальный – колиско́вий, заколи́сний. [Колиско́ва пі́сня]. |
| Велича́льный – (в)велича́льний. [Звелича́льна пі́сня]. |
| Влива́ть, влить –
1) влива́ти, вли́ти и (у)вілля́ти, всипа́ти, вси́пати. [Нові́ си́ли вілля́ла та пі́сня в ме́не. Шинка́рочко молода́, уси́п ме́ду ще й вина́]; 2) (внушать) надиха́ти, над(и)хну́ти. |
| Временно́й, вре́менный – тимчасо́вий (на той час). [Виго́вський, ма́ючи в се́бе булаву́, «ге́тьманом на той час» на листа́х писа́всь (Куліш)]; доча́сний. [Ща́стя – доча́сне, зли́дні – дові́чні]; часо́ви́й. [Боя́рину кві́тка часо́вая, а женихо́ві ді́вка віко́ва́я (вес. пісня)]; хвильови́й, хвили́нний. • Вре́менно – тимчасо́во, доча́сно, до яко́гось часу́, по́ки-що. |
| Вы́куп – ви́куп, викупне́, ві́дкуп, відкупне́, о́куп; (за пленных) обмі́на, відмі́н. [Дали́ тата́рам викупно́го сто черві́нців. Приві́в він полоня́н у Рим бага́то, їх о́куп збагати́в наш скарб грома́дський (Куліш). Іде́ ми́лий, одмі́н несе́ (пісня)]; (за невесту) ви́куп, ві́но; (описат.) куни́ця. [Да́ти куни́цю = заплатить выкуп за невесту]. |
| Вымета́льщик, -щица – виміта́льник, -льниця, меті́льник, меті́льниця, (уменьш.) меті́льничка, поміту́ха. [Я до ха́ти та меті́льничку найня́в (пісня)]. |
| Ги́нуть, сги́нуть – ги́нути, зги́нути, погиба́ти, поги́нути (и поги́бнути), загиба́ти, заги́нути (и заги́бнути). [На́ша ду́ма, на́ша пі́сня не вмре, не заги́не (Шевч.)]. |
| Далё́ко́ – дале́ко. • Очень далеко́ – ген, геть, геть дале́ко, дале́зно. [На би́строму о́зері ген пли́вала ка́чка]. • Далеко́-далеко́ – ген-ген, гень-гень, геть-геть. [Он гень-гень у жо́втій млі безмі́рної далини́ сині́є щось (Мирн.)]. • Далеко́ вокруг – дале́ко навкруги́, геть навкруги́, навко́ло геть-геть. [Ра́птом пі́сня чудо́ва навко́ло геть-геть залуна́ла. (Л. Укр.)]. • Да́льше – да́лі, (зап.) да́лій, да́льш(е), да́льненько. • Чем да́льше – де-да́лі. • Далеко́ так! – таки́й світ! [Таки́й світ ішла́ та-й удо́ма не заста́ла ба́бу]. • Слишком далеко́ – дале́кий світ. [Аж за и́рій, – дале́кий світ, бра́те! (Шевч.). Он боввані́є ліс дубо́вий – до ньо́го не дале́кий світ (Гліб.)]. • Туда далеко́ – це не близьки́й світ. • Да́льше живущий – да́льший, (гал.) о́бдальний. [Од бли́жніх сусід і о́бдальних (Вхр.)]. • Как можно да́льше – як[що]-найда́лі. • Далеко́ тебе до – куди́ тобі́ до. • Далеко́ больше чем – геть бі́льше ніж (за, як), геть-геть переско́чило за, перейшло́ за. [Йому́ тоді́ вже геть-геть переско́чило за со́рок (Конис.). Вона́ геть більш за ме́не (= чем я) зна́ла (Конис.)]. |
| Жа́воронков – жа́йворонків (-кова, -кове), жа́йворонячий. [Жа́йворонкова пі́сня]. |
| Жа́лкий –
1) (растрогивающий) жа́лісний, жалібни́й, жа́лісли́вий, серде́чний, звору́шливий [Пла́че жа́лісна ма́ти. Жалібна́ пі́сня. Жалісли́ві слова́. Неспови́та запла́кана серде́чна дити́на (Шевч.)]; (вызывающий сострад. внешн. своим видом или внутрен. слабостью: плохой, плохенький) нужде́нний, злиде́нний, мізе́рний, жалю́ го́[і́]дний, благи́й. [Ви́гляд в йо́го був нужде́нний: обли́ччя змарні́ло, о́чі позапада́ли (М. Лев.). Нужде́нна ха́та. Злиде́нне стано́вище (жа́лкое положение). Ох, мізе́рні жа́рти! Така́ мізе́рна дити́на. Мізе́рне сві́тло. На ньо́му блага́ оде́жина. Жалю́ го́дний профе́сор]; 2) (несчастный, беззащитный) бідола́шний, неща́сний, бі́дний. [Вовк задави́в бідола́шну ове́чку]; 3) (ничтожный, презренный, пустой) нікче́мний, убо́гий, хи́рний, хирю́щий. [Нікче́мна люди́на. Що ті Ри́мляни убо́гі! (Шевч.). Ї́хнє хи́рне ді́ло (Єфр.). Мовчи́, хирю́ща ді́вчино!]. |
| Жа́твенный – жни́вни́й, жниво́вий, жнив’я́ний, жнива́рський; (об инструменте) жа́тний. [Жни́вна́ пі́сня. Жниво́вий час. Це – жнива́рська пі́сня: її́ співа́ють тоді́, як жнуть хліб (Конот. п.)]. • -ная пора – жнива́, жни́во; см. Жа́тва 2. • -ная машина (жне́йка) – жа́тка, жа́тна маши́на, саможа́тка, жа́лка, жнив’я́рка. • -ный сбор – ужи́нок (р. -нку); срвн. Жа́тва 3. • Принимать участие в -ных работах – жнивува́ти. [Влі́тку жнивува́ти не бу́дете, ска́жете, перепелі́в лови́ли]. |
| Забира́ть, забра́ть –
1) забира́ти, забра́ти, (мног.) побра́ти, позабира́ти. [Діте́й лю́ди позабира́ли. От поберу́ть вони́ ко́си та й пі́дуть ні́би-то коси́ти (ЗОЮР)]. • -брать всё, без остатка у кого, откуда – позабира́ти все в ко́го, ви́брати що зві́дки, (образно) і кутки́ ви́порожнити кому́. [Я вже всі свої́ гро́ші ви́брав]. • -ра́ть силой – забира́ти, забра́ти си́лою (силомі́ць), га́рбати, зага́рбувати, зага́рбати, грабува́ти, пограбува́ти. [Ні́чим було́ нам заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли і продали́ (Г. Барв.)]. • -рать в долг – боргува́тися, бра́ти на́бір (на борг), на ві́ру. [Ми в крамни́ці боргу́ємося на мі́сяць. Я беру́ хліб на ві́ру, а як зароблю́, тоді́ віддаю́ гро́ші]. • -рать в войско – бра́ти, забира́ти до ві́йська (в а́рмію, в салда́ти) кого́; чуби́ голи́ти кому́. [Коро́ль війну́ замишля́є, усі́х хло́пців забира́є. Хло́пцям чуби́ поголи́ли (Пісня)]. • -ра́ть в плен – забира́ти (займа́ти) в поло́н (у бран, у нево́лю). • -бра́ть в плен всех – усі́х ви́полонити. [Усі́х тата́р ви́рубаємо й ви́полонимо (Куліш)]. • -ра́ть скот на потраве – займа́ти худо́бу в шко́ді (в спашу́). [Ой, ли́хо! ко́ні в спашу́ – займа́йте мерщі́й]; 2) (о хмельном, о лекарстве) розбира́ти, розібра́ти. [Та вже-ж мою́ голі́воньку та хміль розбира́є (Пісня)]. • -ра́ть кого – бра́ти кого́. • Охота -ра́ет кого – хіть бере́ кого́; корти́ть кому́. • Злость -рает – злість бере́, злість узяла́ кого́. • -ра́ет за душу – бере́ за ду́шу, дійма́є до се́рця кого́. [Сумна́ пі́сня бра́ла за ду́шу. Її́ плач аж до се́рця дійма́є]. • -бра́ть в голову – узя́ти собі́ ду́мку, убга́ти в го́лову. • -брать в руки кого – узя́ти в свої́ ру́ки, (шутл.) убра́ти в шо́ри, запетлюва́ти кого́. [А що́, запетльо́вано тебе́?]; 3) (о режущем орудии) бра́ти, взя́ти. [Плуг бере́ мі́лко. Ге́мбель то́всто бере́ – підби́ти тре́ба]. • За́бранный – за́браний и забра́тий; (без остатка) ви́браний; (силой) за́браний и забра́тий си́лою (силомі́ць), зага́рбаний, заграбо́ваний; (в долг) узя́тий на ві́ру, на́бір; (в войско) за́браний до ві́йська; (в плен) за́браний, за́йнятий у бран (у поло́н, у нево́лю); (о скоте на потраве) зайня́тий. |
| Закру́тка –
1) см. Закру́та 1, 2, 3; 2) (завёртка у дверей, ворот, ставень) за́вертка, за́крутка; (запирка) за́сувка, за́щіпка; 3) (верёвка для увязывания клади) шнуро́вання, шнурува́ння. [Ой бері́ть з возі́в, бері́ть шнурува́ння (Чум. пісня)]. |
| Заливно́й –
1) заливни́й; (о почве) заплавни́й (ґрунт). • -ная труба – поже́жна труба́ (ки́шка, си́кавка, по́мпа). • -но́й дождь – заливни́й дощ, зли́ва, зали́ва, ули́ва. • -ной смех, -ная песня – заливни́й ре́гіт, заливна́ пі́сня. • -ной луг – заплавна́ лу́ка́ (заплавни́й луг), за́плав (-ву), запла́ва, пі́йма; см. Поё́мный (луг). • -на́я (забубённая) головушка – шиба́й-голова́, проби́й-голова́, пробиша́ка; 2) (о рыбе и т. п.) захоло́джена, під холодце́м. |
| Знако́мый –
1) (знакомец) знайо́мий, знако́мий, (диал.) знакі́мський; см. Знако́мец, Знако́мка. [Він живе́ у знайо́мих. Позіхо́дилися усі́ ро́дичі і знако́мі (Квітка). Знакі́мським переда́м йому́ чого-не́будь (Борз. п.)]. • Быть -мым, -му с кем – бу́ти знайо́мим, зна́тися з ким. [О, давно́ я знайо́мий, давно́ з опіку́нкою то́ю (Франко)]. • Быть хорошо -мым – бу́ти до́бре знайо́мим, до́бре зна́тися з ким. [Ми з їм до́бре зна́лися, ча́сом бува́ли в йо́го (Грінч.)]. • -мы ли вы с ним? – чи знайо́мі ви з ним? • Скажи с кем ты -ко́м, а я скажу кто ты таков – скажи́ мені́, хто до те́бе хо́де, а я скажу́ тобі́, хто ти; 2) (известный) знайо́мий, знако́мий, зна́ний, відо́мий, (диал.) сві́домий кому́. [Ухо́жу у знайо́мі кімна́точки; усе́ як і бу́ло (М. Вовч.). Ні́би той го́лос і знайо́мий Корні́єві, але хто це – не вгада́є він (Грінч.). Путь-доро́га їх відо́ма, яри́ їм знако́мі (Руданськ.). Го́лос то відо́мий (Куліш). Це коро́ва сві́дома, – хіба́-ж ми не зна́ємо її́? (Сл. Гр.)]. • -ко́м кто, что кому – по знаку́ кому́ хто, що и знайо́мий и т. д. кому́ хто, що. • Быть -мым кому – бу́ти по знаку́ кому́, бу́ти в примі́т(к)у кому́. [Прислуха́юсь: го́лос на́че і по знаку́ мені́, та не вгада́ю (Кониськ.). Ви мені́ на́че по знаку́ (Звин.)]. • Совершенно -ко́м, -ко́мый кому – знайомі́сінький кому́. [Ко́жна сте́жечка, ко́жний ку́щик знайомі́сінькі (М. Вовч.)]. • -мая песня – зна́на (знайо́ма) пі́сня. • -мый напев – знайо́мий спів (го́лос). • -мая дорога – знайо́ма, зна́на доро́га. • Мне хорошо -мы его привычки – я до́бре зна́ю (мені́ до́бре відо́мі) його́ зви́чки; 3) (ознакомленный с чем) знайо́мий з чим, обі́знаний, запі́знаний з чим. [Він знайо́мий (обі́знаний) з ціє́ю спра́вою]. • Быть -ко́мым с чем – бу́ти знайо́мим, обі́знаним з чим, зна́тися на чо́му. |
| Игрово́й – гу́ляний. [Гу́ляна пі́сня]. |
| Из’я́н, Из’я́нец –
1) (убыток) шко́да, втра́та, ум. втра́тка; см. Убы́ток, Поте́ря; 2) (недостаток, повреждение) ва́да, ум. ва́дка; (порок, порча) ґа́нджа и га́нжа, ґанч (-чи, ж. р. и -чу, м. р.), ґандж (-джи), (реже) гань (-ни), щерб (-бу), щерби́на, (зап.) ска́за, диалект.: швару́нок (-нку), з’яна́ (ззяна́), гальмо́; (в ткани) бли[е]зно́ (-на́), бли[е]зна́ (-ни́), сказ (-зу). [Недо́брий, ка́жеш, борщ? А яка́-ж йому́ (у него) ва́да? (Звин.). Щось ду́же де́шево він продає́ ту́ю сви́ту, пе́вне єсть яка́сь ґа́нджа (Звин.). Я не мо́жу того́ вола́ купи́ти, бо ма́є в нога́х вели́кий ґанч (Верхр.). У коро́ви нема́ нія́кої ґа́нчі (Кан. п.). Бува́ють лю́ди з приро́дженою га́нжею (Н.-Лев.). Вся ти га́рна, моя́ ми́ла, нема́ в тобі́ ска́зи (Пісня Пісень). На́че дзе́ркало без ска́зи (Франко). Зна́єте ви, у яко́му та́лярі яки́й щерб (М. Вовч.). Ото́ ті́льки їй (коня́ці) і ззяна́, що хвіст тро́хи коро́ткий (Новом. п.)]. • С -ном – з ґа́нджею, з ва́дою, ґанджови́тий, (диал.) зя[е]нни́й. [Ця коня́ка зянна́ (Кат. п. Яворн.)]. • Иметь из’я́н – ма́ти ва́ду, ґа́нджу, ґанджува́ти, ґанчува́ти на що. [Ґанчу́є на но́гу коби́ла (Кан. п.)]. |
| Кано́н –
1) (установления, правила) кано́н (-ну), (встано́влене) пра́вило, пра́вила (-вил). [Церко́вний кано́н. Кано́н письме́нської мо́ви (Крим.). Літерату́рний кано́н (Єфр.)]. • Возвести что в -но́н – запрова́дити що в кано́н, до кано́ну. • -но́н св. отцов – оте́чній кано́н (Крим.), кано́н св. отці́в. • -ны или кану́ны читать – молитви́ вичи́тувати, чита́ти; 2) (церк. песнь) кано́н (-на), пі́сня; 3) тип. – кано́н (-на), ґро́бе. |
| I. Кант, Ка́нта – кант, ка́нта, пі́сня хва́льна, умен. ка́нтик. [Він запи́сував то ка́нти, то вся́кі ві́рші, то пісні́ (Н.-Лев.)]. |
| Карава́йный – корова́йний, корова́їв (-ва́єва, -ва́єве). • -ное тесто – корова́йне (корова́єве) ті́сто. • -ная песня – корова́йна пі́сня. |
| Когда́ –
1) нрч. вопрос. – коли́? • -да́ вы придёте? – коли́ ви при́йдете? • -да́ же? – коли́-ж? • Да и -да́ же работать? – та й коли́-ж (та й коли́ його́) працюва́ти? • -да́ бы? – коли́-б? 2) нрч. врем. указат. и неопредел. – коли́. • Вот -да́ – от (ось) коли́, аж от (ось) коли́. [Аж ось коли́ дові́дався, а то все не знав (Сл. Гр.)]. • -да́ есть, а -да́ и нет – коли́ є, а коли́ й нема́. • -да́-то – коли́сь, коли́сь-то. [Було́ коли́сь – в Украї́ні реві́ли гарма́ти (Шевч.). Коли́сь-то було́, та тепе́р загуло́ (Приказка)]. • Бывший -да́-то – коли́шній. • -да́-либо, -да́-нибудь – коли́, коли́сь, коли́-не́будь, бу́дь-коли́, (редко) либо́нь-коли́. [Зосмі́люсь вас спита́ти: ви ба́чили коли́ дочку́ Бапти́ста? (Куліш). Люби́, кого́ зна́єш, та не смі́йся надо мно́ю, як коли́ згада́єш (Шевч.)]. • Зайдите ко мне -да́-нибудь – зайді́ть до ме́не коли́(сь), коли́-не́будь. • -да́-нибудь вы пожалеете об этом – коли́сь ви пожа́луєте за цим. • Если вы -да́-либо осмелитесь это сделать – якщо (як) ви насмі́литесь коли́ зроби́ти це. • Когда́ прислать вам эту книгу? • -да́-нибудь; -да́-нибудь пришлёте – коли́ присла́ти вам цю кни́жку? – коли́-не́будь; коли́сь пришле́те. • Более чем -да́-либо – більш ніж коли́ (бу́дь-коли́). • -да́ бы то ни было, -да́ ни есть, -да́-угодно, -да́-попало – аби́-коли́ (бу́дь-коли́), хоч коли́, коли́ припаде́, коли́ тра́питься. [Такі́ розмо́ви одна́ково були́-б вели́ся не ті́льки тепе́р, але й бу́дь-коли́ (Крим.)]. Кое-когда́, см. отдельно; 3) нрч. относит., союз врем. – як, коли́, (редко) що, де. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Як поба́чив він ді́вчину, спини́всь (Крим.). При́йде час, коли́ з бі́лих діво́чих рук спаду́ть кайда́ни (Грінч.). Робо́чої доби́, що люде́й в селі́ ніко́го нема́є, – він сам собі́ хо́дить (М. Вовч.). Де Христо́с роди́вся, той день пра́зднуємо (Чуб. III)]. • -да́ – тогда – коли́ – тоді́, як – тоді́. [Коли́ хліб, тоді́ й ро́зум (Номис). Наш край коха́ли ми й тоді́, як ви ще ка́шку ї́ли (Самійл.)]. • -да́ – то – коли́ – то, як – то. [Як іде́, то під не́ю аж земля́ стугони́ть (Н.-Лев.)]. • А -да, -да же – а коли́, коли́-ж. • В ту минуту, -да́ я выходил – в ту хвили́ну (то́ї хвили́ни), як (коли́) я вихо́див. • Настанет день, -да́ мы увидимся – наста́не день (дни́на), коли́ (що тоді́) ми поба́чимось. • Вы должны слушаться, -да́ вам приказывают – ви пови́нні слу́хатися, коли́ вам нака́зують. • -да́ вам угодно – коли́ вам охо́та. • -да́ ни – хоч коли́, (реже) коли́ не. • -да́ к вам ни зайдёшь, вас нет дома – хоч коли́ зайде́ш до вас (коли́ до вас не зайде́ш), вас нема́ вдо́ма (то все нема́є вас удо́ма). • -да́ бы ни – хоч-би коли́, хоч коли́-б, коли́-б не. • Примите его, -да́ бы он ни пришёл – при́ймі́ть його́, хоч-би коли́ (хоч коли́-б) він прийшо́в. • -да́ бы – коли́-б. • Не было такого случая, -да́ бы я не был рад видеть вас – не було́ тако́го ви́па́дку, щоб я не був ра́дий ба́чити вас; 4) союз условн. – коли́, як, якщо́, (ведь) що; см. Е́сли. [Чи-ж ва́рто було́ жалкува́ти за мину́лим, коли́ воно́ ви́явило себе́ банкру́том? (Єфр.). Як поді́лимось ми пра́цею й нау́кою, то аж тоді́ бу́де на сві́ті до́бре всім (Н.-Лев.). Де вже ти мені́ помо́жеш, що у ме́не нема́ нічо́го (Рудч.)]. • А -да́ так, то – а коли́ (як, якщо́) так, то. • В случае, -да́ он придёт – якби він прийшо́в; у то́му ра́зі, як він при́йде. • -да́ бы – якби́, коли́-б, щоб, якби́-що, (зап.) коби́, коб. [Якби́ я хоч на хвили́ну ски́нув цей залі́зний па́нцер, кров-би ки́нулась пото́ком (Л. Укр.)]. • -да́ бы вы знали, как он зол – якби́ (коли́-б) ви зна́ли, яки́й він злий. • -да́ бы не – якби́ не, коли́-б не, якби́-що не, щоб не, (зап.) коби́ не. [Якби не ті літа́ важко́ї му́ки, то я сам прися́г-би ни́ні, що се був сон (Франко). Коли́-б не він – надгро́бок укри́в-би двох пані́в (М. Рильськ.). Мо́же воно́ було́-б і гарні́ш, якби́-що я зо́всім не роди́лася (Крим.). Ви хіба́ забу́ли, що, коб не ми, то вам-би був кіне́ць (Вороний)]. О -да́ бы! – о, якби́! о, коли́-б! щоб! бода́й! |
| Колыбе́льный – колиско́вий. • -ное дитя – немовля́ (-ля́ти). • -ная (песня) – колиско́ва пі́сня. • От -ных дней – від мале́нства, від сповитку́, від сповито́чку, від пе́рших днів дитя́чого життя́. [Мрійли́вість – по́друга моя́ од пе́рших днів дитя́чого життя́ (Крим.)]. |
| Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.). • -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля. • -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста. • Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́. • Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́. • В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)]. • Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)]. • Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль. • В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)]. • Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва. • В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)]. • Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий. • Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)]. • Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный. • Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́. • Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́. • -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю. • Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́. • И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду. • Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти. • Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо. • Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися). • -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться. • -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й; 2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́. • Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́; 3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). • -нец пряжи – пуд пряжі. • -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти. • Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край); 4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва; 5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка. • У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя; 6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду). • Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)]. • Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць. • Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д. • В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д; 7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. • Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць. • Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю). • От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́. • Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю. • -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о. • В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)]. • В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)]. • В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док. • В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)]. • Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)]. • К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́. • К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та. • Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю). • В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)]. • Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́. • До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)]. • До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)]. • При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку. • Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)]. • Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́. • Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)]. • Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам. • Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)]. • Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)]. • Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́. • Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)]. • Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)]. • Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́. • Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)]. • -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові). • Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му. • Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край). • -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там. • -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га. • Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю. • -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля. • -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)]. • -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас. • Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто. • Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к. • -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис). • Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід. • Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі. • Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць; 8) (цель) мета́, ціль (-лі). • На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це? |
| Котело́к –
1) казано́к (-нка́), котеле́ць (-льця́), котело́к (-лка́), банячо́к (-чка́), чаву́нчик, чавуне́ць (-нця́); см. Котё́л. [Поста́вили трино́ги, пові́сили казано́к (Н.-Лев.). Докопа́всь до гро́шей, да й ви́тяг як си́ли мо́га котело́к хоро́ший (ЗОЮР)]. • -ло́к солдатский – казано́к, бак (-ка), бачо́к (-чка́). [Бери́ ло́жку, бери́ бак, а не хо́чеш бу́де й так (Солд. пісня)]; 2) (шляпа) (рус.) котело́к (-лка́), (гал.) га́бік (-ка), (с франц.) мело́н (-на), казано́к (-нка́) (Виннич.). |
| Кото́рый –
1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)]. |
| I. Кругово́й – колови́й, кругови́й, кружни́й. [Вода́, як у не́ї ки́неш ка́мінь, розхо́диться кругови́ми хви́лями (Комаров). Кружні́ літа́ння (Пр. Пр.)]. • -вое движение – колови́й, кругови́й рух. • Двигаться по -во́й линии – колува́ти (о птицах) кружа́ти. [Со́нце колу́є. Я́струб кружа́є]. • -ва́я (чаша) – кругова́ ча́ра, ручкова́ ча́рка. [Господи́ня піднесла́ всім по ча́рці ручкові́й із свої́х рук (М. Грінч.)]. • Чаша ходит в -ву́ю – ча́ра кружа́є, кружля́є. • Пить -ву́ю – пи́ти ручкову́. • -ва́я песня – гуртова́ пі́сня. • -ва́я порука – кругова́ (гуртова́, спі́льна, товари́ська) за(по)ру́ка (пору́ка). |
| Лебеди́ный – лебеди́ний, лебедя́чий. [Дай тобі́, Бо́же, лебеди́ний вік (Номис). Гурт лебедя́чий легі́в (Щогол.)]. • -ная грудь – пе́рса (гру́ди) лебеди́ні. • -ная походка – хода́ лебеди́на. • -ная песня – лебеди́на пі́сня. [І співа́в він пі́сню, пі́сню лебеди́ну (Олесь)]. • По -ному кричать – яча́ти. [Чи то гу́си крича́ть, чи лебе́ді яча́ть (АД.)]. |
| Ле́нта –
1) (принадлежн. туалета) стрі́чка, (широкая) би́нда, (преимущ. завязка у ворота) стьо́жка (и стя́жка), (полон.) стьо́нжка, стьо́(н)жи́на, а специальнее: (косоплётка) кісни́к (-ка, мн. кісни́ки), підкі́сник, уплі́т (-льо́ту), уплі́тка, ви́плітка, ви́пліток (-тка), соб. ви́пліт (-льоту), (повязываемая на голову) (с)киндя́к (-ка́), скиндя́чка, (позументная, парчёвая) гальо́нка, огальо́н (-ну), (бархатка) оксами́тка. [Тріпотя́ть на ві́трі стрічки́ в дівча́т (Коцюб.). На що́глах ма́яли кольори́сті бинди́ (Загір.). Всі ко́си вона́ обти́кала квітка́ми з вузе́ньких стьожо́к (Н.-Лев.). Ді́вчинка з запле́теною в ко́сах, за́мість кісни́ків, моту́зочкою з ва́лу (Мирний). Твої́ ко́си розпліта́в, – де твої́ ви́плітки подіва́в? (Весільна пісня). Пов’яжу́ на го́лову черво́ну скиндя́чку (Квітка)]. • Орденская -та – о́рденська стрі́чка, (широкая) би́нда. [Зніма́є з йо́го (гра́фа Ле́йчестера) блаки́тну би́нду і надіва́є її́ на Больє́вра (Л. Укр.)]. • Быть в -те – бу́ти при би́нді (при стрі́чці). • Обшить -той – облямува́ти стрі́чкою (би́ндою) що; 2) техн. – стрі́чка, стьо́жка, (широкая) би́нда; (ремень в транспорте) пас (-са). • -та пишущей машины – стрі́чка в самопи́сці. • -та бесконечная – безкрайби́нда, (в транспортере) пас безконе́чний, безкрайпа́с (-са). • -та (из)мерительная, землемерная – стьо́жка вимірна́, землемі́рний (землемі́рський, межови́й) шнур (-ра́). • -та изоляционная, телеграфная – стьо́жка ізоляці́йна, телегра́фна; 3) (полоса) сму́га, стяга́, та́сьма, (образно) стрі́чка, би́нда. • Течь -той (о реке), тянуться -той (о лесе, дороге и т. п.) – текти́ стрі́чкою (би́ндою, стяго́ю), тягти́ся та́сьмою (сму́гою, стяго́ю). [Зеле́ною та́сьмою вниз тя́гся попере́к піль невели́чкий яро́к (Франко)]. |
| I. Лесно́й –
1) лісови́й, (реже) лісни́й; гайови́й; см. Лес 1. [Я люди́на лісова́: роди́лася, зросла́ і жила́ я до́сі в краї́ні лісові́й (Кониськ.). Лісова́ Пі́сня (Л. Укр.). Гайова́ царі́вна (Грінч.)]. • -но́й бог – лісови́й бог (-га), полісу́н (-на), (классич.) сільва́н (-на); см. Ле́ший. • -ная ботаника – лісобота́ніка. • -но́е ведомство – лісне́ уря́дництво. • -но́й институт – лісни́й інститу́т (-та). • -но́е дерево – лісове́ де́рево, лісови́на. • -но́й материал – лісове́ де́рево. • -на́я поляна – лісова́ поля́на, лісова́ га́лява; см. Поля́на. [На га́ляву виска́кує з гущини́ са́рна (Коцюб.)]. • -но́е пространство – лісовина́; (боровое) боровина́. • -на́я сторона – лісова́ сторона́ (краї́на). • -на́я стража – лісова́ сторо́жа. • -но́е дело, хозяйство – лісівни́цтво, лісове́ господа́рство. • -но́й барин, -на́я кукла (шутл.) – лісови́й дя́дько; см. Медве́дь. • -но́й дядя, см. Ле́ший. • -но́й горох, бот. Vicia silvatica L. – лісова́ ви́ка, лісови́й горо́шок (-шку и -шка). • -но́й орех – а) (орешник), см. Лещи́на; б) (плод) ліско́вий горі́х (-ха). • -на́я фисташка, бот. Staphylaea pinnata L. – клоки́чка. • -но́й хвощ, бот. Equisetum silvaticum L. – хвощ (-ща́) лісови́й; 2) дере́вни́й, лісни́й. • -на́я пристань – лісна́ при́стань (-ни). • -но́й склад – лісни́й склад (-ду), лісна́ (-но́ї). [У нас на лісні́й уже́ нема́ до́брих дубкі́в, попро́дали (Звин.)]; 3) см. Ле́ший; 4) см. Лесни́чий. |
| Лохма́тый – кудла́тий, кошла́тий, лахма́тий, пелеха́тий, патла́тий, лахманува́тий, розко́[у́]шланий, розчу́храний. [Голова́ в йо́го нече́сана, кудла́та (кошла́та) (Київщ.). Ой, одчиня́й, ма́ти, ха́ту: везе́м тобі́ пелеха́ту, з розпле́теними ко́сами (Весільна пісня). Пли́нуть хма́ри ви́соко над розку́шланим да́хом старо́ї капли́ці (Корол.). Розчу́храний та чо́рний, як ефіо́п (Корол.)]. • Становиться -тым – кудла́тіти, кошла́тіти, пелеха́тіти, патла́тіти. |
| Луна́ –
1) (светило) мі́сяць (-ця), (ласк.) місяче́нько, (метаф.) коза́цьке со́нце, бурла́цьке со́нце, білоли́ций; срв. Ме́сяц. [Ой, мі́сяцю-місяче́ньку, і ти, зо́ре я́сна, ой, світі́ть там на подві́р’ї, де дівчи́на кра́сна (Чуб. V). І ти, білоли́ций, по си́ньому не́бу ви́йдеш погуля́ть (Шевч.)]. • Серп -ны (полумесяц) – мі́сяць-перекрі́й (-ро́ю), мі́сяць-перекру́г, мі́сяць-ріжо́к, ріжка́тий мі́сяць, серп мі́сяця. [Ти мі́сяцю-перекро́ю, зайди́ за комо́ру, неха́й же я з свої́м ми́лим тро́хи погово́рю (Пісня). Ой, мі́сяцю-рі́жку, світи́ нам дорі́жку! Ой, мі́сяцю ріжка́тий, світи́ нам до ха́ти (Вес. пісня)]. • Фаза (четверть) -ны – квати́ра (ква́дра) мі́сяцева. [Квати́р мі́сяцевих чоти́ри: пе́рша, дру́га, тре́тя (або́ гнила́, гнилу́ша) та четве́рта (те́мна). Не мо́жна труси́ти са́жі з ко́мина на пе́ршій квати́рі (Звин.). На четве́ртій ква́дрі бува́є дощ, са́ме вже перед молодико́м, – то ка́жуть, щоб молоди́к обмива́всь (Звин.)]. • Фазисные названия -ны: в первой четверти т. е. новолуние – молоди́к, нова́к, нови́к, (во второй) підпо́вня, по́вня, мі́сяць у по́вні, по́вний мі́сяць, (в третьей и отчасти четвёртой) щерба́тий мі́сяць, (видимый поутру) стари́к. • -на ущерблённая, на ущербе – мі́сяць щерба́тий, мі́сяць на скру́зі (на схо́ді), мі́сяць-недобі́р (-бо́ра). [Як підстрига́ти ко́си на молодику́, то шви́дко рости́муть (М. Грінч.). Сві́тить молоди́к срібноро́гий (Куліш). Зійшо́в мі́сяць ще й нови́к (Чуб. V). Сі́ють на підпо́вні (М. Грінч.). Повнови́да, як по́вний мі́сяць (Н.-Лев.). Йому́ на скру́зі голова́ боли́ть (Канівщ.). Ой, мі́сяцю-недобо́ру, зайди́ за комо́ру (Чуб. V)]. • Делать что-л. при -не – роби́ти щось до мі́сяця, при мі́сяці, за мі́сяцем. [Жа́лую було́ сві́тла, до мі́сяця пряду́ (М. Грінч.). Так поспіша́лися, що й при мі́сяці хліб убира́ли (Луб.)]. • Затмение -ны – мі́сяцева мі́на (затьма́рення, за́тьма). • Ничто не ново под -ною – нема́ нічо́го ново́го під мі́сяцем і со́нцем, усе́ старе́ на на́шій бабу́сі-землі́; 2) см. Луна́ция; 3) супу́тник (плане́ти). [У Ма́рса два супу́тники]. |
| Любому́дрие – любому́дрість (-ости), (ц.-сл.) любому́дриє, філосо́фія, (шутл.) хвилозопи́я. [Був Грицько́ му́дрий ро́дом з Коломи́ї, тя́мив він до́бре із хвилозопи́ї (Жарт. пісня)]. |
| Люли́, лю́шеньки (припев весёлых песен) – гей там! ой лю́лі та й лю́лі! [Андрі́йко ішо́в, Катери́ну знайшо́в, ой лю́лі та лю́лі, Катери́ну знайшо́в (Куп. пісня)]. • Ай люли́ во лузях – гей та́м (лю́лі) у дібро́ві. • Ай лю́ли малина – гей там ро́зкіш-воля! кали́на-мали́на, ой лю́лі та лю́лі! |
| Ма́зальщик, -щица – ма́зальник, -ниця, мазі́льник, -ниця, масті́льник, -ниця, (шутл.) мазі́й (-зія́), -зі́йка, помазу́н (-на́), -зу́ха. [Ма́зальники й ма́зальниці ки́нули робо́ту, та й собі́ до гу́рту (Кониськ.). Тре́ба найня́ть мазі́льниць – ха́ту обма́зати (Київщ.). Відда́м тобі́ неві́стку, до ха́ти масті́льницю, у по́ле робі́тницю (Пісня, Под.)]. |
| I. Месте́чко –
1) мі́стечко, місци́на, місци́нка, місци́ночка, місти́на, місти́нка, місти́ночка, мі́стонько; срв. Ме́сто 1. [Сні́гом мі́стечко прикри́ло, де нам ща́стя усміхну́лось (Манж.). Серед крисла́тих кущі́в обібра́ли вони́ собі́ місци́ну (Коцюб.). Добря́ча місти́на ота́м на лева́ді: чи бач яка́ трава́! (Харківщ.). Іди́ тепе́р ма́тінко, од ме́не, – нема́ в ме́не мі́стонька для те́бе (Грінч. III)]. • Укромное -ко – зати́шне́ мі́стечко, зати́шна́ місци́нка, за́ти́шок (-шку); (закоулок) за́куток (-тку), закама́рок (-рка); (для прятанья) (с)хо́ванка, (с)хо́ваночка. [Пійма́в ко́тик ми́шку та з’їв у зати́шку (Дит. пісня)]; 2) (должность) поса́дка, мі́стечко. • Доходное, тёплое, хлебное -ко – пожи́вна (те́пла) поса́д(к)а, тепле́ньке мі́стечко. [Я рва́вся геть од те́плої поса́ди (Крим.)]. |
| Ми́мо –
1) предл. с род. п. – повз, проз, (реже) поз, попри ко́го, що, побіля́, (п)о́біч ко́го, чо́го, (диал.) ми́мо що и чого́. [Повз ньо́го проско́чив кі́ньми станови́й (Коцюб.). Ї́демо повз тютюно́ві планта́ції (Кониськ.). Що-дня́ йду проз ва́шу ха́ту (Звин.). Нагля́дів га́рну молоди́чку та все бі́га поз двір, щоб як-не́будь зачепи́ти її́ (Рудч.). Орлі́в імпе́рії нести́ поз о́браз імпера́тора (Л. Укр.). Му́сів бі́гти попри ва́с (Франко). Іду́ попри ко́рчму (Кам’янеч.). А трива́йте лише́нь, я піду́ побіля́ йо́го (Квітка). Ми́мо коло́дізь ішли́ (Сл. Гр.). Азі́йське купе́цтво тягло́ ва́лками з Кри́му ми́мо Черкас (Куліш)]. • Проходить, пройти, проезжать, проехать, пролетать, пролететь -мо кого, чего – прохо́дити, пройти́, ї́хати, прої́хати, леті́ти (проліта́ти), пролеті́ти повз ко́го, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, обмина́ти, обмину́ти кого́, що. [Пішла́ сте́жкою навпросте́ць, мину́ла манасти́р (Н.-Лев.). Але по́душка помину́ла його́ та влучи́ла благочи́нного по голові́ (Н.-Лев.)]. • Я прошол -мо вас – я пройшо́в повз вас, я мину́в вас. • Проезжал -мо моего дома, а ко мне не заехал – ї́хав повз мою́ ха́ту (или мина́в мою́ ха́ту), а до ме́не не заї́хав. • -мо такого явления пройти нельзя – об[по]мину́ти таке́ я́вище не мо́жна. Пропускать, пропустить -мо ушей, глаз, см. Пропуска́ть 5; 2) нрч. – ми́мо (малоупотребит.), стороно́ю, побіля́, (п)о́біч, не туди́; повз ко́го, що; (обыкновенно же мимо передаётся описательно через выражения с глаголом мина́ти и пр.). [Стої́ть собі́ кацапчу́к, ті́лько погляда́є, а каца́пка ми́мо йде та й його́ пита́є (Рудан.). Стороно́ю дощ іде́, стороно́ю (Купал. пісня). Побіля́ ї́хав, до нас не заї́хав (Звин.). Дим несе́ться не в ві́чі, а побіля́ (о́біч) (Крим.)] Поля, луга, река, текущая -мо – лани́, лу́ки, ріка́, що повз їх протіка́є. • Он выстрелил -мо – він не влучи́в. • Опять -мо! – знов не влучи́в! знов не туди́! знов по́біч! • Не -мо говорится, молвится – не на ві́тер гово́риться (ка́жеться). • Проехать -мо – мину́ти, помину́ти кого́, що. • -мо, всё -мо и -мо – геть да́лі, все да́лі і да́лі; побіля́, все побіля́ й побіля́. • Поди-ка ты -мо! проваливай -мо! – іди́ (собі́) геть! (отвяжись, не получишь) дзу́ськи! дзусь! адзу́сь! • Пошол -мо! (кучеру) – мина́й! не с[зу]пиня́йся! поганя́й! (фамил.) паня́й! • Ступить -мо – не так ступи́ти, ступну́ти о́бік, (споткнуться) спотикну́тися, спіткну́тися. |
| Молода́йка – молоди́ця, молоду́ха, ум. молоди́чка, молоду́шка. [Та посте́лимо кожу́ха, щоб сі́ла молоду́ха (Весільна пісня)]. |
| Моти́в –
1) (побудительная причина) моти́в (-ву). [Моти́ви його́ вчи́нків мо́же й правди́ві (Наш)]; 2) муз. – моти́в (-ву), го́лос (-су), (напев) по́спів (-ву). [З са́мого ра́на ув’я́з до ме́не моти́в яко́їсь пі́сні (Васильч.). Ця пі́сня не на той го́лос співа́ється (Чигиринщ.). Співа́ла ду́же серйо́зно; по́спів був яки́йсь моги́льний (Крим.)]; 3) (сюжет) моти́в. [Моти́в ціє́ї ка́зки – бродя́чий, всесві́тній (Крим.)]. |
| Напеча́тать – надрукува́ти, ви́друкувати, (о мног.) понадруко́вувати, повидруко́вувати, (устар.) напеча́тати, ви́печатати що. [От-о́т ука́з надруку́ють (Шевч.). Ще до́сі не ви́друкували?! (Київ). Так у кни́жці ви́печатано (Звин.)]. • -тать в газете – на[ви́]друкува́ти в часо́писі. • Он уже -тал своё произведение – він уже́ надрукува́в свій твір (своє́ писа́ння). • Напеча́танный – надруко́ваний, ви́друкуваний, пона[пови]друко́вуваний. [Пі́сня стоя́ла в голові́ як ви́друкувана (Васильч.)]. -ться – 1) надрукува́тися, ви́друкуватися, пона[пови]друко́вуватися; бу́ти надруко́ваним, ви́друкуваним, пона[пови]друко́вуваним. • Книга эта -на в количестве тысяча экземпляров – цю кни́жку (кни́гу) надруко́вано (ви́друкувано) в числі́ ти́сяча примі́рників, тира́ж ціє́ї кни́жки (кни́ги) ти́сяча примі́рників. • Его труд ещё не -тан – його́ пра́цю ще не (на)друко́вано, його́ пра́ця ще не надруко́вана. • Об этом -но во всех газетах – про це надруко́вано (понадруко́вувано) в усі́х часо́писах; 2) (вдоволь) – а) напеча́татися; б) надрукува́тися. Срв. Печа́тать. |
| Наш, мест. прит. – наш (ж. на́ша, ср. на́ше; р. на́шого, на́шої, на́шого), (нам свойственный, у нас принятый, обычный: обычнее русского «нашинский») на́ський (ж. на́ська, ср. на́ське). [На́ша ду́ма, на́ша пі́сня не вмре, не заги́не (Шевч.). На́ських (таких, как у нас) пирогі́в ляхи́ не печу́ть (Номис). Сви́ні не на́ські, а які́сь нові́ (Кониськ.)]. • Это не ваше дело, а -ше – це не ва́ша спра́ва, а на́ша. • Не наш – не наш; (чужой) нена́ський, чужи́й. [Цього́ тепе́р не мо́жна сказа́ти, бо в ха́ті є нена́ські лю́ди (Козелеч.)]. • По -му – а) (как у нас) по-на́шому, по-на́ському, по-на́ськи. [Убра́на не по-на́ськи (Л. Укр.)]; б) (по нашему мнению) на на́шу га́дку (ду́мку), як на нас; в) (на нашем языке) по-на́шому, на́шою мо́вою, по-на́ському, по-на́ськи. [По́ки, ба́тько вста́не та розка́же по-на́шому про свої́ гетьма́ни (Шевч.). Не по-ара́бськи виплива́ють оповіда́ння з-під мого́ пера́, а по-на́ському таки́, рі́дною моє́ю мо́вою украї́нською (Крим.)]. • Вот это по -му! – оце́ по-на́шому (по-на́ському, по-на́ськи)! • По -му вышло, выйдет – на на́ше ви́йшло, ви́йде. • -ша взяла! – на́ше зве́рху! • За кем -ше не пропадает, не пропадало – де на́ше не пропада́є, не пропада́ло. • Наш брат – наш брат (бра́тчик); см. Брат. • Не -му брату чета – не нам грі́шним па́ра (рі́вня). • На́ши (близкие, земляки и т. п.) – на́ші. [Моги́ли… пита́ють у бу́йного (ветра): «Де на́ші пану́ють?» (Шевч.). Пішли́ на́ші вго́ру! (Номис)]. • И вашим и -шим – і ва́шим і на́шим. • Знай -ших! – знай на́ших! отакі́ на́ші! • Увидите ваших, так кланяйтесь -шим – поба́чите ва́ших, – віта́йте на́ших. |
| Неиз’ясни́мо, нрч. – нез’ясо́вно, нез’ясне́нно, невиясне́нно, (обычно: невыразимо) невимо́вно; невисло́вно, (несказанно) несказа́нно. [Потягло́ мене́ туди́ невимо́вно (Кониськ.). Невимо́вно сумна́ пі́сня (Крим.)]. |
| Не́мец – ні́мець (-мця), (стар.) ні́мчин, (насмешл.) шваб, (бранно) німчура́, німчу́р (-ра́), німцю́га, (редко) німча́к (-ка́), німча́й (-чая́), (образно) німи́й язи́к, (соб.) німо́та. [І на Сі́чі му́дрий ні́мець карто́пельку са́дить (Шевч.). З ким я бу́ду сю ніч ночува́ти? чи з ту́рчином, чи з ні́мчином, ой чи з поляко́м? (Чуб. V). Ой, дай жі́нко нагая́, проучи́ти німчая́ (Номис). Така́ пі́сня, що вже пан, – німи́й язи́к, – та й той пла́кав (Номис). Було́ коли́сь шляхе́тчина, вельмо́жная па́ні, мі́рялася з москаля́ми, з німо́тою (Шевч.). Повели́ся леда́чі звича́ї від німо́ти (Куліш)]. |
| Неоко́нченный – нескі́нчений, недокі́нчений, незакі́нчений, неви́кінчений, недове́дений до кінця́; (с отглагольными существительными обычно передаётся страд. причастием глагола, напр.: -ный печатанием – недодруко́ваний; -ный в работе – недоро́блений; -ный в разговоре – недока́заний; -ная песня – недоспі́вана пі́сня; -ное письмо – недопи́саний лист). [Нескі́нчена розмо́ва (Л. Укр.). Синя́вський проковтну́в нескі́нчену фра́зу й сів (Ле). З недокі́нченою пі́снею на уста́х (О. Пчілка). До сто́лу знов сі́ли старі́; точи́ли незакі́нчену за вече́рею бала́чку (Головко). По́статі богі́в з неви́кінченими ембле́мами (Л. Укр.)]. |
| Неприли́чный –
1) непристо́йний, незвича́йний, него́жий, неподо́бний, (непотребный) непотре́бний, (срамной) соромі́тний, соромі́цький, соро́мний, стидни́й, (вульг.) страмни́й. [Це-ж усе́ слова́ непристо́йні (Крим.). Чу́ти було́ голосні́ незвича́йні ре́чі (Грінч.). Ла́ється неподо́бними слова́ми (Мирг.). Ганьби́в бридки́ми, соромі́тними слова́ми рі́дного бра́та (Ор. Левиц.). Соромі́цькі пісні́ співа́ (Квітка). Ті, для реа́льного ґеше́фтсмана на́віть соро́мні дурни́ці (Франко). Не слу́хайте, це стидна́ пі́сня (Звин.)]. • -ное – незвича́йне, непристо́йне (-ного), (вульг.) страмне́ (-но́го) и т. п. [Та й дочита́лись-же до тако́го страмно́го (Основа 1862)]; 2) (несоответственный) непристо́йний кому́, чому́ и для ко́го, для чо́го, непідхо́жий, ненале́жний, неслу́шний для ко́го, для чо́го. |
| Не́сколько –
1) мест. неопр. – кі́лька и кі́льки, де́кілька и де́кільки, скі́лька и скі́льки (-ко́х, -ко́м, -кома́), скі́лькись и кі́лькись, (зап.) кі́лько́ро, скі́лько́ро (употр. в им. и вин. пад.); (какие-то -ко) (с)кі́лька[и]-там; (свыше десяти) кількана́дцять (-тьо́х, -тьо́м, -ть(о)ма́). [Кі́лька пар хло́пців та дівча́т (Н.-Лев.). Напиши́ хоть кі́лька слів (Рудан.). Разі́в кі́лька позіхну́в (Рудан.). Занесе́ з собо́ю на чужи́й край кі́лька рі́зних пісе́нь (Р. Край). Сорочо́к спра́вила кі́льки (М. Вовч.). Днів через кі́льки (Грінч.). Спе́ршу їх гурт ще тро́хи побі́льшав, але́ по́тім кі́льки чолові́ка відрізни́лося (Загірня). Коли́-б спромо́га кілько́х збуди́ти, а ті вже и́нших (Коцюб.). Я кілько́м каза́в, – коли́ не хотя́ть (Звягельщ.). Є такі́ ли́пи, що з кількома́ ду́плами (Кониськ.). Коли́ де́кілька чолові́ка одну́ ро́блять робо́ту, то пі́сня помага́є їм (Рада). (Вона́) бу́де тут за де́кільки хвили́н (Грінч.). Уся́ ця поді́я ско́їлася в де́кільки моме́нтів (Крим.). Ку́па книжо́к на столі́ і на де́кількох стільця́х (Крим.). До́дано скі́лька фотогра́фій кобзарі́в (Р. Край). Вже скі́льки днів по́їть грома́ду (Тобіл.). На току́ скі́льки стогі́в ще торі́шнього хлі́ба (Свидн.). У нас арті́ль збира́ється: я з бра́том та ще чолові́ка скі́льки бу́де (Грінч.). Дав йому́ скі́лькись шагі́в гро́шей (Сторож.). Скі́лькись разі́в поцілува́в його́ (Крим.). Мину́ло кі́лькись ча́су (Г. Барв.). Кілько́ро люде́й побі́гло ву́лицею (Маков.). Наро́ду не ду́же бага́то: пані́в кі́лькоро та па́ній дво́є (Грінч.). Ви́йшло скілько́ро чолові́ка копа́ти буряки́ (Брацлавщ.). Ви́пив скі́льки-там, ча́рок та й ка́же (Куліш). Назу́стріч Мику́лі ви́бігло кількана́дцять мужчи́н (Маковей). Кількана́дцять десяти́н землі́ ма́ють (Доман.)]. • Рассказать в -ких словах – переказати (розказа́ти, розповісти́) в кілько́х (в де́кількох, в скілько́х) слова́х. • В -ких шагах от кого, чего – за кі́лька[и] (за де́кілька[и], за скі́лькись) кро́ків (ступені́в) від ко́го, від чо́го. • По -ко – по кі́лька[и], по скі́лька[и], по де́кілька[и], по скі́лькись, (редко) по (с)кі́лько́ро. [Стари́й зне́хотя ки́дав йому́ по кі́льки слів (Н.-Лев.). (Ді́ти) до вікна́ по кілько́ро пну́ться (Рудан.)]; 2) нрч. – тро́хи, тро́[і́]шки, де́що, де́нещо. [Тро́хи впе́рта люди́на (Загірня). Спомі́гся трі́шки Трохи́м (Квітка). Де́що передні́ше тра́пилася ще одна́ приго́да (Р. Край)]. • -ко обескураженный – тро́хи (тро́шки, де́що) збенте́жений. |
| Обоюдуо́стрый – двосі́чний, обосі́чний, го́стрий з обо́х бокі́в. [Двосі́чний меч. Ся пі́сня двосі́чна, мов збро́я: і бу́дить одва́гу й жалю́ завдає́ (Л. Укр.)]. |
| Передава́ть, переда́ть –
1) передава́ти, переда́ти кому́, що, (о многом) попередава́ти. [Переда́й мені́ сіль]. • -ва́ть что-н. из рук в руки, друг другу – передава́ти з рук до рук, оди́н (одно́) о́дному що-не́будь. • -ва́ть, -да́ть кому имущество, власть, право – передава́ти, переда́ти (редко здава́ти, зда́ти) майно́, вла́ду, пра́во кому́. Срв. Уступа́ть. • -дава́ть (-да́ть) приказания армии по радиотелеграфу – передава́ти (переда́ти) нака́зи (ро́зкази) а́рмії ра́діо-телегра́фом. • -да́ть болезнь, черты характера кому – переда́ти х(в)оро́бу, вда́чу кому́. • -да́ть письмо, деньги, подарок кому через кого – пере[по]дава́ти, пере[по]да́ти листа́, гро́ші, гости́нець кому́ ким. [Козако́м гости́нець ба́тькові переда́в]. • -да́ть письмо в собственные руки – по[пере]да́ти листа́ до вла́сних рук. • -да́ть дело на чьё усмотрение – відда́ти спра́ву на чий ро́зсуд, зда́тися на чию́ ду́мку. • -да́ть дело в суд – переда́ти спра́ву до су́ду. • -да́ть настроение кому – переда́ти на́стрій кому́. [Музи́ка гро́ю передає́ сумни́й свій на́стрій слухача́м]. • -да́ть вексель – пережирува́ти. [Узя́в та ве́ксель той на жі́нку і пережирува́в]; 2) что (изображать) – віддава́ти, відда́ти, подава́ти, пода́ти. [Пое́т вира́зно віддає́ свої́ пережива́ння. Бу́кви віддаю́ть зву́ки. Оповіда́ння подає́ трагі́чну до́лю відо́мої красу́ні (Єфр.)]; 3) -да́ть лишнее – передава́ти, переда́ти, (о мног.) попередава́ти [Переда́в куті́ ме́ду. Ви переда́ли три карбо́ванці, як дава́ли ре́шту (при сдаче)]; (заплатить дорого) перепла́чувати, переплати́ти за що; (давать много раз) дава́ти, по[на]дава́ти. • Сколько денег я ему уже -ва́л – скі́льки вже гро́шей я йому́ надава́в; 4) (на словах) перека́зувати, переказа́ти, нака́зувати, наказа́ти, переповіда́ти, перепові́сти, (о сплетнях, слухах ещё) перено́сити, перене́сти, (о многом) поперека́зувати, попереповіда́ти, поперено́сити, поперено́шувати кому́ що, про що. [Я не бу́ду перека́зувати вам тих лайо́к (Коцюб.) (и ті лайки́). Перека́зували нови́ни (Грінч.). Переказа́ла, щоб поспіша́вся (Коцюб.). Переказа́ти слова́ми стано́вище мого́ ду́ха (Конис.). Ой накажи́, га́лко, від кошово́го ві́сті. Де що почу́є, все перено́сить]. • -ть через кого – перека́зувати, нака́зувати ким. [Переказа́ла дочко́ю, щоб поспіша́в додо́му. Накажи́ слуго́ю, що ти незду́жаєш (Л. Укр.)]. • -да́ть чьи слова – переказа́ти, пода́ти чиї́ ре́чі (чию́ мо́ву). • Он неверно -да́л мои слова – він не так переказа́в мої́ слова́. • -да́ть мысль (словами) – переказа́ти ду́мку. • -да́ть что-либо своими словами – переказа́ти що свої́ми слова́ми. • -ть известие – пода́ти зві́стку. • -ть что-либо потомству – переда́ти що пото́мству (наща́дкам), пода́ти що у пото́мство (Куліш). • -ть на письме – списа́ти. [Найкра́щая пі́сня мені́, її́-ж і списа́ти не си́ла (Самійл.)]. • -ва́ть, -да́ть поклон – перека́зувати, переказа́ти поклі́н и покло́на, віддава́ти, відда́ти поклі́н, поклоня́ти, поклони́ти, поклоня́тися, поклони́тися, відклоня́тися, відклони́тися кому́ ким. [Сестра́ до бра́та з чужо́ї сторони́ поклоня́ла. Коза́к до ді́вчини ворла́ми та поклони́вся. З Украї́ни до ді́вчини коза́к відклони́вся]. • -да́йте ему мою глубокую благодарность, моё почтение – перекажі́ть йому́ мою́ глибо́ку подя́ку (вдя́чність), мою́ пова́гу (поша́ну). • -да́ть кукованием – перекува́ти. [Хоч си́вою зозу́лькою переку́й до ме́не]. • Передава́емый – переда́ваний; відда́ваний; перепла́чуваний; перека́зуваний; перепові́дуваний. • Пере́данный и пе́реданный – пере́даний, (о мног.) попереда́ваний; ві́дданий, по́даний, (о мног.) повідда́ваний; перепла́чений; перека́заний, нака́заний, перепові́даний, перепові́джений, перене́сений, (о мног.) поперека́зуваний, понака́зуваний, поперепові́даний, поперено́шуваний. |
| Перереза́ть и Перерезывать, перере́зать –
1) переріза́ти, перері́зувати, перері́зати, перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти, (перекроить) перекра́ювати, перекра́яти, (хлеб и т. п. на части, на куски) перекро́ювати, перекрої́ти, перебато́вувати, перебатува́ти що; (быстрыми движениями) перечикри́жувати, перечикри́жити, сов. перечи́кати, перечикну́ти що, (во множ.) попереріза́ти, поперетина́ти, поперекра́ювати и т. д. кого́, що. [Така́ ша́бля, що на що наста́виш, так і перетне́ (Манж.). Перечи́кала ши́йку курча́ті (Ос.)]. • -зать верёвку, ремень (верёвки, ремни) – перері́зати, перетя́ти (перетну́ти) мо́туз, ремі́нь, попереріза́ти, поперетина́ти моту́ззя, ремі́ння. • -ре́зать хлеб пополам – перері́зати, перекра́яти, перекрої́ти, перебатува́ти хліб на́двоє; 2) (изрезать) порі́зати. • Травой все ноги -зал – траво́ю (геть) чи́сто но́ги порі́зав; 3) порі́зати, ви́різати, повиріза́ти и -рі́зувати (всіх). [Порі́зала всіх качо́к. Геть ви́ріжем вра́жих ля́хі́в, геть що до одно́го (Нар. пісня)]; 4) (о реке, овраге: прорезать) перері́зати и перері́зувати, перері́зати, перетина́ти, перетя́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, (во многих местах) попереріза́ти, поперетина́ти, поперейма́ти що. [Невели́чка і́скорка до́вгою стріло́ю перетя́ла уве́сь степ (Мирн.)]. • -за́ть путь, дорогу кому, -за́ть кого – перетина́ти (перетя́ти), переріза́ти (перері́зати), (перехватить) заско́чити путь, доро́гу кому́, перейма́ти (перейня́ти), перебіга́ти (перебі́гти) кого́. Срв. Прегражда́ть. [До це́ркви калю́жа доро́гу перетя́ла́, а до ши́нку мо́жна і по-під ти́ном. Заско́чимо, ка́жуть, тобі́ на Дніпрі́ всі перепра́ви і не пу́стимо в Крим без бо́ю (Куліш)]. • Перере́занный – перері́заний, перетя́тий, перекра́яний и т. д.; (прорезанный во мног. местах) поперері́зуваний, поперети́наний. [Краї́ни недосту́пними болота́ми поперети́нані (Куліш). Трави́чка поперері́зувана стежка́ми (М. Вовч.)]. |
| Песнопе́ние –
1) церко́вна пі́сня, церко́вний спів, святе́ поспі́в’я; 2) ліри́чний спів, вірш (похва́льний) и ві́рша (похва́льна). |
| Песнь – ка́нта, спів; пі́сня. [Спів про Ві́щого Оле́га]. • Песнь пе́сен – пі́сня пісе́нь. |
| Пе́сня – пі́сня, спів, спі́ванка (ум. пі́сенька, спі́ваночка). • Святочные -сни – святні́, святко́ві пісні́. • Весенние -сни – весня́нки, весні́вки. • Хороводные -сни – танкові́ пісні́, гаї́вки, шу́мки. • Петровские -сни – петрі́вча́ні пісні́, петрі́вки. • Сенокосные -сни – гребови́цькі пісні́. • Жатвенные -сни – зажни́вні, обжи́нкові пісні́. • Свадебные -сни – весі́льні пісні́. • Колыбельные -сни – колиско́ві пісні́, котки́. • Нищенские -сни – жебра́цькі пісні́, же́бранки. • Лебединая -сня – лебеди́ний спів. • -сня соловья – солов’ї́ний спів. • Затягивать, заводить -сню – заво́дити (заве́сти́) пі́сні. • Выводить -сню – виво́дити, витяга́ти (пі́сні). • Сложить -сню – проложи́ти пі́сню, скла́сти пі́сню. [Проложи́в їм пі́сню про царя́ Наливая́ (Куліш)]. • Всё та же -сня – ще не вся, почну́ з кінця́. • Старая -сня – стара́ ка́зка, це вже ми чу́ли. • Это ещё долга -сня – це ще до́вга пі́сня бу́де. • Чьим умом живёшь, того и -сенку поёшь – на чиє́му во́зі сиди́ш, того́ й пі́сню співа́й. |
| Печа́льный – сму́тни́й, сумни́й, сумови́тий, жу́рний, ту́жний, жалібни́й, (чаще в значении постоянного свойства) смутли́вий, сумли́вий, журли́вий, тужли́вий. [Сумні́, сумови́ті о́чі. Смутне́ обли́ччя. Журні́ спо́гади (спо́мини). Ту́жне (тужли́ве) голосі́ння. Сумна́ (тужли́ва, жалібна́) пі́сня. Сумна́ (смутна́) карти́на. Журли́ві топо́лі (кипари́си). Сумови́та душа́. Сумли́ва вда́ча (=печа́льный нрав)]. • -ное событие, происшествие – сумна́ поді́я (приго́да). • -ная попытка (тщетная) – ма́рна спро́ба. • Печа́льно – жу́рно, журли́во, су́мно, сумови́то, сму́тно, ту́жно, тужли́во, жа́лібно. |
| Плясово́й – тане́чний, танкови́й, танцюри́стий. • -во́й напев, -ва́я песня – тане́чний (танкови́й) спів, пі́сня. • -вая музыка – танкова́, тане́чна, танцюри́ста музи́ка. • Заиграйте нам -ву́ю – загра́йте нам до та́нців. |
| Погиба́ть, поги́бнуть – ги́нути, загиба́ти, заги́нути, згиба́ти, зги́нути, погиба́ти, поги́нути, пропада́ти, пропа́сти, (о мног.) поги́нути, ви́гинути (диал. ви́гибти), попропада́ти, (опис.) наклада́ти, накла́сти, наложи́ти голово́ю. [На́ша ду́ма, на́ша пі́сня не вмре, не заги́не (Шевч.). Обіця́вся верну́тися, та, ма́буть, і зги́нув (Шевч.). Якби́ бог слу́хав пастуха́, то давно́-б поги́нуло ста́до (Ном.). Ви́гибли всі до душі́ коли́шні мешка́нці (Дніпр. Чайка)]. • -нуть от голода – зги́нути, пропа́сти з го́лоду. [Дай чого́ ї́сти, а то пропаду́ з го́лоду (Рудч.)]. • -ги́б безвозвратно – заги́нув без вороття́. • Хлеб -ги́б от засухи – хліб пропа́в з посу́хи. • Всё -бло – все пропа́ло. • Если это случится, то я -ги́б, мы -ги́бли – якщо це ста́неться, то я пропа́в (ми пропа́ли), то я пропа́щий (ми пропа́щі). [Гляди́, щоб ти її́ нігде́ не дів, бо ті́льки ти її де-не́будь ді́неш, то тоді́ усі́ ми пропа́щі (Рудч.)]. • Он -ги́б в общественном мнении – він пропа́в (заги́нув) перед грома́дською ду́мкою. • Бесславно -ги́б – заги́нув без сла́ви, (грубо) пропа́в – і соба́ки не бреха́ли (не га́вкали). • Поги́бший – заги́блий, зги́блий; пропа́щий, стра́чений. [Пропа́щий час. Пропа́щий тала́нт. Стра́чене життя́]. • -ший человек, -шая девушка – пропа́щий чолові́к (пропа́ща люди́на), пропа́ща ді́вчина. • -шее создание – пропа́ще створі́ння. |
| Погу́дка –
1) (напев, мотив) го́лос, спів; 2) (прибаутка) при́мо[і]вка, ви́гадка, при́кладка, при́казка. • Старая -дка на новый лад – стара́ пі́сня по-но́вому спі́вана. |
| Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)]. • -ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що. • -ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна. • Тяжолое – не -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́. • Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)]. • -ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)]. • -ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту). • -ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́]. • -ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го. • -ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти. • -ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3. • -ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба. • -ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного. • Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́. • -ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого. • -ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги. • -ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́. • -ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки. • -ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́. • -ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну). • -ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції. • -ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)]. • -ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву. • -ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́. • -ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик. • -ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.). • Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.). • -ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу. • -ть бунт, см. Бунт. • -ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть. • -ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́. • -ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти. • -ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти. • -ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що. • -ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий. • Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.). • -ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́. • -ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти). • -ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го. • -нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!]. • -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4. • -ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів]. • -ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г). • -ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю. • -ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́]. • -ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.). • -ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя. • -ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву. • -ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́. • -ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть). • -ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити. • -ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю). • -ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо]. • Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений. |
| Понести́ся – поне́сти́ся, помча́ти. • Лошади -сли́сь стрелою – ко́ні помча́ли(сь) як стріла́. • Лошади -сли́сь ко двору – ко́ні поне́слися (помча́ли) до дво́ру. • -ти́сь вихрем – льо́том полеті́ти. • Собака увидала зайца да как понесё́тся – соба́ка поба́чив за́йця та як уля́же. • Песня -сла́сь над водою – пі́сня понесла́ся (полину́ла) по-над водо́ю. Срв. Помча́ться. |
| По́ртить, испо́ртить –
1) псува́ти, попсува́ти, зо[і]псува́ти, ні́вечити, зні́вечити, поні́вечити, спотво́рювати, спотво́рити, (повреждением) ушко́джувати, ушко́дити, (небрежным обращением) не́хтувати, поне́хтувати кого́, що, (изводить) перево́дити, переве́сти, збавля́ти, зба́вити, (о мн.) поперево́дити, позбавля́ти що. [Пі́сня змо́вкла… чужа́ люди́на, очеви́дячки псува́ла тро́хи на́стрій (Коцюбин.). На тій робо́ті ушко́див коня́]. • -тить отношения – псува́ти відно́сини; 2) парта́чити, спарта́чити, спога́нювати, пога́нити, спога́нити, паску́дити, спаску́дити; 3) (не хватать) не́путити. [На́ше село́ га́рне, нас усе́ є; одно́ ті́льки не́путить, – це́ркви нема́є]; 4) (сглазить) навро́чувати, навро́чити, наврокува́ти, навректи́, зуро́чувати, зуро́чити, спристрі́тити, роби́ти, пороби́ти причи́ну. По́рченный – 1) попсо́ваний, зіпсо́ваний, зіпсу́тий, спотво́рений, зба́влений и т. д.; 2) причи́нний, причи́нуватий, зуро́чений. [Пла́че або об зе́млю б’є́ться… пі́на з ро́та, – чи́сто тобі́ причи́нувата (Кор.)]. • -ная рыба – при́тхла ри́ба. |
| Почё́т – шано́ба, шано́та, ша́на, пошані́вок (-вку), пова́га, честь, поче́стка, го́нор (-ру), (в нар. песнях) вели́ччя (-чя). [Хоро́брому у нас хвала́ і сла́ва, розу́мному шано́ба і пова́га (Куліш). Ма́тимеш доста́тки, роди́ну че́сну, шано́бу од усі́х (М. Вовч.). Тут усі́м одна́ка ша́на (Франко). Слу́жить Семе́н, слу́жить, а го́нору йому́ все таки́ нема́ (Основа). Диви́сь як Семе́н пішо́в у поче́стку (Гр.)]. • Всякому -чё́т по за-слугам (по роду) – уся́кому шано́ба, ша́на по заслу́зі (по роду). • Быть в -те – бу́ти, пробува́ти у шано́бі, у шано́ті, в ша́ні, в пошані́вку, в го́норі, (образно) сиді́ти на висо́ких стільця́х. [Були́ золоті́ї віки́, як пі́сня і сло́во були́ у шано́бі (Л. Укр.). Вона́ була́ там в такі́й шано́ті (Берд.)]. • Оказывать -чё́т – віддава́ти ша́ну, пова́гу кому́, велича́ти кого́, (в нар. песне) вели́ччя роби́ти, зроби́ти (наряджа́ти, наряди́ти) кому́. • С -чё́том – че́сно, поче́сно, з ша́ною, з шано́бою. [Та се вже річ рі́ччю, що похова́ємо його́ че́сно (Куліш).]. Срв. Честь, По́честь, Почте́ние. |
| Превозноси́ть, превознести́ – вихваля́ти, ви́хвалити, уславля́ти, усла́вити, велича́ти, звелича́ти, звели́чувати, звели́чити кого́, що, підно́сити, підне́сти, вино́сити, ви́нести кого́, що по-над ко́го, по-над що. [Бу́демо захва́чуватись і раді́ти тобо́ю, ла́ску твою́ над вино́ вихваля́ти (Пісня Пісень). За що-ж,— хто-не́будь попита́є, – зозу́ля пі́вня вихваля́є? (Гліб.). А пани́-сусі́ди на́шу па́нію похваля́ють-велича́ють: «Отто́ хазя́йлива! Отто́ розу́мна!» (М. Вовч.)]. • -си́ть до небес, свыше всякой меры – підно́сити, підне́сти до не́ба, підійма́ти, підня́ти вго́ру над уся́ку мі́ру, звели́чувати, звели́чити над усе́. [Неха́й глузу́ють над ни́ми одні́ письме́нники, неха́й и́нші знов підійма́ють їх над уся́ку мі́ру вго́ру (Куліш)]. • Превознесё́нный – ви́хвалений, усла́влений, звели́чений; (до небес) підне́сений (до не́ба). |
| Превы́ше, нар. – ви́ще чого́, (по)над що. [Бу́демо захва́чуватися і раді́ти тобо́ю, ла́ску твою́ над вино́ вихваля́ти (Пісня Пісень)]. • Вознестись -ше облаков – зли́ну́ти понад хма́ри. |
| Престо́л –
1) (в церкви) престо́л (-то́лу); 2) (царский) престо́л, стіл (р. стола́), столе́ць (р. стольця́), престо́лець (-то́льця), (трон) трон (-ну), тро́на. [Га́лицький Осьмо́мисле кня́же Яросла́ве, на золоті́м столі́ свої́м ти сиди́ш у сла́ві (Рудин.). А Сау́л престо́л із зо́лота кує́ (Шевч.)]. • Наследник -сто́ла, см. Престолонасле́дник. • Престо́л перешёл к кому – ца́рство перейшло́ до ко́го. • Возвести на -сто́л – поста́вити на ца́рство. • Вступить на -сто́л – ста́ти на ца́рство, (гал.) засі́сти трон. [І на ца́рство Лизаве́та серед но́чи ста́ла (Руд.). І з ціса́рем трон засі́ла цісаре́ва молода́ (Гал. пісня)]. • Занимать -сто́л – держа́ти ца́рство, бу́ти на ца́рстві, обійма́ти трон (престо́л). • Отказаться от -ла – зректи́ся ца́рства. |
| Приближа́ться, прибли́зиться – наближа́тися и набли́жуватися, набли́зи́тися, зближа́тися, збли́зи́тися, надближа́тися, надбли́зи́тися, доближа́тися, добли́зи́тися, (о мног.) понаближа́тися и -бли́жуватися, позближа́тися и -бли́жуватися и т. д. до ко́го, до чо́го; бли́жчати, побли́жчати до ко́го до чо́го; (наставать, наступать) над(і)хо́дити, надійти́, настига́ти, насти́г(ну)ти. [Стій, не набли́жуйсь (Куліш). От уже́ я набли́зи́вся до сво́го села́ (Франко). Наближа́вся академі́чний рік (Крим.). Оста́нні часи́ зближа́ються (Свидн.). Всі збли́зи́лись до йо́го (Стор.). А пі́сня все бли́жчала (Кониськ.). Ось вони́ надхо́дять (Куліш). Доближа́юсь до клу́ні (Г. Барв.). Настига́є весна́ (Г. Барв.)]. • -жа́ется ночь, осень – надхо́дить (наближа́ється, надближа́ється, зближа́ється) ніч, о́сінь. [О́сінь надхо́дить, лі́то мина́є (Л. Укр.). Надхо́дить ніч (Франко)]. • -жа́лась гроза – наближа́лася (надближа́лася, надхо́дила) гроза́ (громови́ця). • -жа́лся день свадьбы – надхо́див день весі́лля. • -жа́ется смерть, смертный (последний) час – наближа́ється (зближа́ється, надхо́дить) смерть, наближа́ється (надхо́дить, нахо́дить) сме́ртна (оста́тня и -ння) годи́на). [Отсе́ вже нахо́дить на ме́не оста́тня годи́на (Мирн.)]. • Время -жа́ется, -жа́лось к полночи – дохо́дить, дохо́дило до пі́вночи, бере́ться, бра́лося (добира́ється, добира́лося) до пі́вночи. [Перехристи́лася і лягла́ вже, так до пі́вночи дохо́дило (Квітка). Бра́лося вже до пі́вночи (Мирн.). Вже було́ пі́зно, добира́лося до пі́вночи (Мирн.)]. • -жа́ется полуденное время – бере́ться під обі́ди. • -жа́ется срок платежа – надхо́дить, наближа́ється строк ви́плати, платі́жний речіне́ць. • -жа́ться к концу – дохо́дити кра́ю, кінця́. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Єфр.)]. • Дело -жа́ется к концу – спра́ва дохо́дить кінця́. |
| Призывно́й, призы́вный – (призывающий) зази[о]вни́й, закли́чний. [Зазивни́й лист до украї́нської інтеліге́нції (Куліш). Прибу́в я з зазивни́ми листа́ми від Хмельни́цького (Грінч.). Зазивна́ пі́сня (Звиног.)]. |
| Припе́в –
1) см. Припева́ние; 2) (пение) при́спів (-ву); 3) (к песне) при́спів (-ву), при́співок (-вка), при́співка. [Це не при́спів яки́йсь, а спра́вжня до́вга пі́сня (Крим.). Га́рна пі́сенька та ще й з при́співком (Конгр. п.)]. |
| Проголо́сный, провинц. – протя́жний; см. Протя́жный. [Протя́жна пі́сня (Стеф.)]. |
| Протя́жный – протя́глий, протя́жливий, протя́жний, витяжни́й, тягу́чий, срв. Дли́тельный, Ме́дленный. [Протя́глий жа́лібний спів (Коцюб.). Протя́жна, тужли́ва пі́сня (Стефаник). Пі́сня жа́лібна, витяжна́, плаку́ча (Н.-Лев.)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Горло – 1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька; 2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко: • брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – см. Взять; • во все горло – на все горло; • во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, з усього горла, на цілу пельку, на ввесь (весь) рот, на всі заставки, на ввесь (весь) голос, на всю губу, на всі заводи, скільки горла стане) горлати, (разг.) [як] на пуп кричати, (лок.) зіпати щодуху; • всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого); (устар.) у три щиті; • драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку), горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати); • дыхательное горло – дихало, (умен.) дихальце, дихалка, дихавка, дишка; • залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло), напитися п’яним; • застряло в горле (слово) – застрягло (застряло, зав’язло) у горлі (слово); • заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому, зацитькати кого; • наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами, в одну шкуру добиватися чого, притьмом (ґвалтом) вимагати чого, напосістися на кого, брати за петельки кого; добиватися чого в одну шкуру; • першит в горле – дере в горлі; • по горло дела, работы (перен., разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці); • по горло сыт (сыт по горло) – ситий донесхочу (досхочу, донезмогу, по [саму] зав’язку), у пельку не лізе, по саме горло ситий; • приставать, пристать с ножом к горлу – приставати (ставати), пристати (стати) з ножем до горла, напосідатися, напосістися на кого, сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла); • промочити горло (перен., фам.) – промочити горлянку (горло), прополоскати горло (душу), зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися; • становиться, стать поперек горла – упоперек (поперек) горла ставати, стати, ставати, стати в горлі руба (кісткою). [За мить пісня об’єднала всіх, навіть Яша споважнів, підтримуючи її своїм ліричним тенором, що незрозумілим способом жив у його прозаїчному горлі (В.Підмогильний). Верни до мене, пам’яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов’я в гаю нічному (В.Стус). Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить (Л.Костенко). — Здавайся,— гукнув,— а ні, то голову одрубаю! Приголомшений біскаєць не міг вимовити ні слова, та й заціпив би йому, певно, навіки розсатанілий Дон Кіхот, якби дами з ридвана, що доти дивились, умліваючи, на той герць, не підійшли до рицаря й не почали благати його, щоб він із ласки своєї дарував їхнього джуру горлом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги. Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги].  |
| Наигрыш –
1) (мелодии) при́грав, при́гравка, при́граш; 2) (нарочитость в актёрской игре) на́граш. […автор жонѓлював домброю, як іграшкою, вертів ïï навкруг власноï вісі та крутив навкруг себе, вона то зникала в нього за спиною, то з’являлася з-за плеча вже з протилежної сторони, але ще дивніше те, що при всьому цьому ні пісня, ні приграш не переривалися – тонкими пальцями тієї руки, яка на мить приймала легкий нехитрий інструмент, музикант якимсь чином умудрявся на льоту видобувати звуки та акорди з двох наявних там глухуватих кетгутових струн, перебирати лади та до того ж, підморгуючи, співати… (Анатолій Тарасенко). …сама поетичність містить у собі певну небезпеку саморуйнації. Це крайнощі вияву, до яких вона схильна, коли втрачається почуття міри і щирість висловлювання. До таких крайнощів належить перш за все пафос. Щире піднесення, переповненість почуттями потребують шаленої енергетики вияву. А це вимагає могутньої сили духу. Якщо цієї сили хоч на краплю не вистачає, з’являється натужність, награш, удавання, штучність, а, отже, фальш (Валентина Заболотна). Сіли собі в холодочку, спочивають, аж чують — співає ніби хтось милим та приємним голосом без ніякої пригравки (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Очаг –
1) вогнище; 2) (средоточие) осередок, (источник распространения чего-л.) вогнище: • домашний очаг – (перен.) домашнє вогнище (гніздо), домівка; • кухонный очаг – кухонна піч, (небольшая для варки пищи летом во дворе или в сенях) каби́ця, каби́чка; • очаг возгорания – осередок займання (загоряння); • очаги сопротивления – (воен.) вогнища опору; • очаг просвещения – вогнище (осередок) освіти; • очаг разрушения – осередок руйнування. [До свідомості Джедді доходили яскраво-багряні та блідо-жовті плями серед густих зелених заростей; пахощі фруктів і квітів, димок від глиняної кабиці під гарбузовим деревом, де куховарила Чанка; дискантовий жіночий сміх у хатках тубільців, пісня червоногрудки, солонуватий повів з моря, димінуендо ледве чутного прибою вподовж узбережжя — й потім поступово виникла перед ним біла цяточка, яка весь час росла й виросла нарешті у велику пляму на одноманітно сірій поверхні моря (В.Мисик, перекл. О.Генрі)]. |
| Предгрозие, предгрозье – передгроззя, (мн.) передгрози. [Полини й тумани. Бабські сльози. Даль солодка й зла, Неначе смерть. Пісня в горлі. вічні передгрози. вічна віра. вічні нетепер (Ігор Павлюк). До полудня, коли мали розпочатися врочистості, набрякле хмарами небо вже погуркувало передгроззям, однак крізь браму цукроварні раз у раз проїздили брички, бідарки, підводи, верхівці й зупинялися на подвір’ї ближче до клубу, де їх зустрічав мідним ревом оркестр (В.Шкляр). А війною пахло, мов дощем у перегроззя (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)]. |
| Продолжение, продолженье – продо́вження, (реже) про́тяг, (редко) да́льший тяг, прова́дження чого́: • в продолжение всего года – протягом усього року, весь (увесь) рік, через увесь рік; • в продолже́ние (в течение) чего – про́тягом, упродо́вж чого, (устар.) встяж чого, через що, крізь що; • в продолже́ние нескольких веков – про́тягом (упродовж) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків; • в продолже́ние целого дня – упродовж (протягом) ціло́го дня, ці́лий (уве́сь) день, через ці́лий (уве́сь) день; • дальнейшее продолже́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг, дальше тривання; • получить продолжение – мати продовження, продовжитися; • продолже́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́; • продолже́ние впереди, в следующем номере, следует, будет – да́лі бу́де; • продолже́ние линии – продо́вження лі́нії; • продолжение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення; • продолже́ние работы – продовження праці, провадження праці далі; • продолже́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви; • он работал в продолже́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та. [Денис через усю дорогу хоч би пару з уст пустив, усе задумавшись іде; далі як крикне: — А лучче б мене грім убив! (Г.Квітка-Основ’яненко). Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (П.Чубинський). Я не читав ще дальшого протягу статті (М.Драгоманов). Ця сумна пісня., проти волі й свідомості молодої молодиці була неначе протягом її глибоко захованих в серці потайних дум (І.Нечуй-Левицький). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Б.Грінченко). Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (С.Єфремов). Листів Вартового я читала всього два перших. Оце, їхавши сюди, дорогою питала по людях продовження їх та й не допиталась (Л.Українка). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Народна Рада). Нарешті в кінці затхлого півпідвального ходу вона забрязкотіла ключем і ввела хлопця в якусь просторість, що запахом своїм становила безпосереднє продовження того коридора (В.Підмогильний). Зажурився я з того непомалу: любо мені було той коротенький уривок читати, та нелюбо думати, як то нелегко розшукати дальший тяг сієї превтішної повісті, якій, на мій погляд, багатенько ще бракує сторінок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жіночі сльози — продовження розмови іншими засобами (М.Мастрояні). У дорослому продовженні дитячої казки Мальвіна вийшла заміж за Буратіна й потім довго й щасливо його пиляла]. |
| Рыдание – ридання, (жалобное причитание) голосіння, (громкое, ещё) лемент, лементування. [У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе (М.Вовчок). По хаті носилося Христине лементування. — Ви ж чули? — глухо спитався він і, повернувшись, пішов з хати. Слідом за ним, наче докір, вирвавсь нестямний крик Христі і розпався надворі. Грицько, струснувшись, повернув улицею. — Ой лелечко!.. Ой мамочко!.. — кричала Христя, підходячи до матері. — Що нам тепер, бідним, робити?.. Вона дивилася на матір своїми заплаканими очима, а мати на неї — сухими, як огонь, палючими. — О горенько наше! о лишенько тяжке! — тужила, припадаючи до матері, Христя (П.Мирний). Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? (Леся Українка). А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! (Л.Українка). Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (М.Коцюбинський). Напереді її сини, і вона з ними йде на тую Україну, бо вона, тая Україна, плаче й голосить за своїми дітьми; хоче, щоби були всі вкупі. Те голосіння вплакується в небо; його покров морщиться і роздирається, а пісня стає у Бога коло порога і заносить скаргу… (В.Стефаник). Застерігає доля нас зарання, що калинова кров — така густа, така крута, як кров у наших жилах. У білій стужі білих голосінь це ґроно болю, що паде в глибінь, на нас своїм безсмертям окошилось (В.Стус). Плечі її здригалися від ридань. Її звичка мучити себе завжди була для нього незбагненною. Йому вже сотні разів доводилося бачити подібні напади горя; диво дивне, як він усе те витерпів,— йому ніколи не вірилося, що це тільки хвилинні напади і що остання година їхнього спільного життя ще не настала (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Сьогодні ввечері вирішила поревіти. Ридання будуть присвячені двом темам — ніхто мене не кохає і я товста]. |
| Сказка –
1) казка; 2) (выдумка) вигадка, байка, казка; (болтовня) балаканина, балачки; 3) (ист.) реєстр, список: • ни в сказке сказать, ни пером описать – ні в казці сказати, ні пером списати; ні пером списати, ні словом сказати; • ревизские сказки – ревізькі реєстри (списки); • сказка — складка, а песня — быль – казка — байка, а пісня — правда (Пр.); • скоро сказка сказывается, да не скоро дело делается – не так хутко діється, як [хутко] говориться (Пр.); не так швидко робиться, як мовиться (Пр.); легше говорити, ніж зробити (Пр.); одне творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.). [Нема казки без правди (Пр.). В смолі сій грішники сиділи І на огні пеклись, горіли. Хто, як, за віщо заслужив. Пером не можна написати, Не можна і в казках сказати, Яких було багацько див! (І.Котляревський). Ввесь світ був як казка, повна чудес, таємнича, цікава її страшна (М.Коцюбинський). — Майстер він говорити казки, Миляну пускать баньку (І.Франко). Людство й не помітило, що перестало створювати казки, і навіть розповідати їх дітям на ніч (Л.Костенко). Затишно дітям в пазусі казок (Л.Костенко). Ця казка на білих лапах Іде уночі по дорозі, І місяць тече по хатах, І в казках на віях сльози (М.Вінграновський). Листя колишнього смисли Падали тихо Життя урожайне на диво От тільки казки тобі вже не хочеться Воно б якось правди хоч цуприк (Ю.Джугастрянська). Я готовий влаштовувати на її вулиці страйки, лише б бути ближче до її ніжності й люті і слухати її втомлені байки про те, з ким вона спить і кого вона любить (С.Жадан). Пошле нам небо сни хоча б щасливі, якщо вже жити разом не дано. Ще прийде щастя — Але сиве-сиве, неначе казка Перед вічним сном (Ігор Павлюк). — Я думала, ти вже перестав писати казки. — Це як їздити на велосипеді. Варто лише навчитися… (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). У світі завжди будуть казки. Він не зможе без них існувати. І хтось мусить вигадувати їх (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). — Любий, розкажи мені казку на ніч. — Я тебе кохаю. Спи]. |
| Суффикс – (лат.) су́фікс, на́росток. [Здрібніло-пестливі суфікси, а не козаки й опришки (А.Морговський). Не підсолоджуй суфіксом життя (Раїса Харитонова). Зменшувальні суфікси (поміж них і «еньк») надають слову, як правило, пестливого забарвлення. Наприклад: «З перших літ дитину мати за рученьку водить» (Павло Грабовський), «Ти ж не лякайся, що ніженьки босії вмочиш в холодну росу» (Михайло Старицький), «По садочку ходжу, кониченька воджу» (народна пісня). Рідше, як у слові «воріженьки» в національному Гімні України, цей наросток надає слову іронічного, зневажливого забарвлення (О.Пономарів)]. |
| Трепещущий – який (що) тріпотить, тріпотливий, тремтливий, трепетливий, трепетний, лопотючий, (об огне) мерехтливий, мигтючий, миготючий, миготливий, (робкий, боязливый) боязки́й. [Трепетна земля (Т.Шевченко). Зуби його цокотіли, і руки зробилися тріпотливими, неспокійними, вони ніби шукали чогось (Г.Тютюнник). Дід ішов і співав. І ся немудра стареча пісня, тремтливий голос, і сей темний силует церкви..— все те творило гармонію тихої гуцульської ночі (Г.Хоткевич). Скажи, що прологом ночі Буває вечір тремтливий, І день пригаса. Додам я: Хай буде це наша ніч (В.Стус). Письмен прадавніх тріпотлива в’язь Снує узори сірі й невеселі… Та що казати, коли навіть князь Щитом прикрився від краплин зі стелі!.. (Любов Проць). Йому подобалося вважати себе безжалісним вівісектором, який порпається у тріпотливих надрах власної душі (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Тіло звернуло праворуч, занурилося в миготючий світляний ґаз, в глибину провалля поміж шкляними блоками, де танцювали басамаги світла (Л.Кононович, перекл. Ж.-П.Сартра)] |
| Эфиопия – (греч.) Етіопія (совет. Ефіопія). [Там співи матросів пливуть догори, й між ними пісня твоя, й піднявши зелені свої прапори, лежить Ефіопія (С.Жадан). Вони наближалися до Ефіопії, а Петро Павло почав боятися. Він ще не знав — чого, але боявся (В.Кожелянко)]. |
| Пожатие – стиска́ння, стиск, по́тиск (руки́), ру́чка́ння. [Невже моя пісня не хвиля? Ой леле! Даремні питання… Німі мої думи, а руки дають лиш німії стискання… (Л.Українка). Поволі він набував знайомства. Від товаришів у праці його ручкання непомітно поширювалось на їхніх родичів та друзів і далі, в глиб міста, до найрізноманітніших представників людського роду, професій та думок, його капелюх щораз частіше здіймався на вулиці, відповідаючи на привітання молодих учених, партійців, профспілчанських діячів і просто осіб обох статей, непомітних співробітників установ, де їм платили гроші (В.Підмогильний). І враз все зайве позникало — Обслуга, авто, літники, І гори гримнули хоралом, І був короткий стиск руки, І серце чимось захлинулось, І вмерло, й полетіло в синь (Є.Маланюк). Коли людину самота пече, її від суму не рятує праця. Тоді і тихолетний сміх очей, І жінки випадкової плече, Чи теплий потиск прохолодних пальців, Людині світять, наче цвіт акацій (Т.Мельничук). Мені сподобалось, як вона подає руку — потиск був сильніший, ніж можна було сподіватися. Я терпіти не міг людей, що подають руку розслаблено, наче дохлу рибину (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка)]. |
| История –
1) (греч.) історія; (дееписание) дієписа́ння, діє́пис; 2) (случай) приго́да, ока́зія, істо́рія, (редко) сто́рія, прити́чина, причи́на, при́чта, (неприятная) ха́лепа, (смехотворная) куме́дія, чудасі́я: • вечная (обычная) история! (разг фон ) – вічна (одвічна) історія; стара казочка (пісенька); знову (завжди) це саме; це ми вже чули; вот история!; • вот так история! – оце [так] історія (пригода, оказія); оце маємо; • всемирная, всеобщая, древняя, новая, новейшая история – всесві́тня, зага́льна, да́вня (старода́вня), нова́, нові́тня істо́рія; • естественная история – природни́ча істо́рія; • затеять историю – (скандал) зчини́ти бе́шкет, (дело) заве́сти спра́ву з ким, заве́стися з ким; • история социальных, общественных движений – істо́рія соція́льних, грома́дських (суспільних) ру́хів; • история умалчивает о чём (шутл.) – історія мовчить (не згадує, не каже) про що; • попал в неприятную историю кто – ускочив у неприємну історію (лихо, біду, халепу) хто, сталася пригода кому, стала пригода на кого, (иногда зниж.) ушелепався хто; • священная, библейская история – свяще́нна, біблі́йна істо́рія; • случилась история – тра́пилася ока́зія, приго́да; • это долгая история – це довга історія (пісня); • это совсем другая история – це зовсім інша річ, це щось інше. [Найуважніше він оглянув Поділ, ту частину міста, де сам жив, наочно переконуючись, що не тільки від людей лишаються мертві написи, а й цілі доби історії минають майже без сліду, покидаючи там і там невиразні здогади про колишню велич (В.Підмогильний). Спогади докучливі, як нежить, Що тій славі принесуть нове? Тільки тим історія належить, Хто сьогодні бореться й живе (В.Симоненко). Звичайні норми починають ст́аріти, тривожний пошук зводиться в закон, коли стоїть історія на старті перед ривком в космічний стадіон (Л.Костенко). Щасливі спільноти не мають потреби в історії. Тільки нещасливим спільнотам вкрай потрібна їхня історія, бо вони через неї прагнуть пояснити собі й іншим свої нещастя, легітимізувати свої невдачі, свою неспроможність (Ю.Андрухович). — Ба не диявол, а чаклун, — упала в річ небога. — Першої ночі по вашому, дядечку, від’їзді прилетів він сюди на хмарі, зліз із змія, на якому верхи сидів, і ввійшов до тої кімнати. Не знаю, що він витворяв, тільки дивлюся за якусь часину — вилітає він через дах, а в домі скрізь диму повно. Ми кинулись туди — що за оказія? Ані книжок нема ніяких, ані самої кімнати, нічогісінько! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А то ж таки сторія правдива, — зауважив Санчо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я знав цю історію. Ішлося про перспективи, що мали відкритися перед нею, коли б вона не побралася з Гассе Знав я цю історію і в редакції самоо Гассе. Тут уже йшлося про перспективи, які були б у нього, коли б він зостався неодруженим. Це була, мабуть, чи не найпоширеніша історія в світі. та й чи не найбезнадійніша (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна (Іван Гнатюк, перекл. Б.Шульца). Я відмовляюся вірити Історії. Історія — це зорова ілюзія. Вона стосується невеликої купки людей, а вони видають її за загальнолюдську справу. Але це стосується лише їх самих. Тож наша справа полягає в тому, щоб не брати в цьому участі. Це вони придумали, що ми маємо брати в цьому участь. Їм необхідно, щоб ми грали у спектаклі їхнього божевілля (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна Історія — швидше погляди, ніж факти (В.Спіноза). Історія тчеться не із самих фактів, а й з віри поколінь. І є багато випадків, коли віра важить більше, ніж факти (Ален Деко). Історія — це збірка фактів, яких не повинно було бути (С.Є.Лєц). В історію важко увійти, але легко вляпатися (М.Жванецький). Історія Росії: жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше…]. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Песня – пі́сня, -ні, спі́в, -ву; свадебные песни – весі́льні пісні́; весенние песни – веснянки́, -но́к; колыбельные песни – колиско́ві пісні́. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Брать
• Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится – бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере. Пр. Як гроші позичав, щодня двору не минав, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. Кланялись тобі, позичаючи, накланяєшся й ти, поки збереш. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; позичив, так і чорт не брат. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть, а поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй. Пр. • Беру Бога в свидетели – богом свідчуся. [Свідчусь Богом — я того не хотіла! Українка.] • Берут нарасхват что-либо – беруть нарозхват (назахват) що; хапають що; беруть, мало не б’ються. • Брать в ежовые рукавицы – брати в лабети (в шори, в тісні руки); загнуздувати. • Брать в жены кого (устар.) – дружитися (женитися) з ким; брати за себе кого; (давн.) дружити собі. [Уже певно візьме її за себе. Квітка-Основ’яненко.] • Брать взятки – брати (хапати) хабарі (хапанки); хабарювати; драти (дерти). [Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Свидницький.] • Брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха. • Брать, взять верх над кем, чем – брати, взяти гору (перевагу, перемогу, верх) над ким, чим; перемагати, перемогти кого, що; переважувати, переважити кого, що; запановувати, запанувати над ким, чим; переборювати, перебороти кого, що; (тільки докон.) подужати (повершити, заломити) кого, що; (тільки недокон.) горувати над ким, чим. [Утома була така сильна, що брала верх над усім. Коцюбинський. Жінка верх над ним узяла… Гордієнко.] • Брать, взять взаймы – позичати, позичатися, позичити; брати, взяти набір (у борг; на борг, боргом, на віру, на повір); брати, взяти в позику (позикою); боргувати, поборгувати. [Як нема — піди позич в сусідів. Тичина.] • Брать, взять в оборот кого – брати, взяти в роботу кого. • Брать, взять в основу что – засновувати, заснувати на чому; брати, взяти за основу що; ставити, поставити (класти, покласти) в основу чого. • Брать, взять в плен – брати, взяти (займати, зайняти) в полон (в бран, у неволю); полонити, заполонити; брати, взяти в ясир; ясирити. [Чи її убито, чи в полон зайнято. Чубинський. Орда… ясирить, полонить. П. Куліш.] • Брать, взять в свидетели – брати, взяти за свідка. • Брать, взять в счёт работы – брати, взяти (позичати, позичити) на відробіток. [Ти б позичив у кого-небудь на відробіток. Сл. Гр.] • Брать, взять в счёт сомнительных будущих благ – (образн.) Брати, взяти на зелений овес (на вовчу шкуру). • Брать, взять голыми руками кого, что – брати, взяти голіруч (голими руками) кого, що. [Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибіру… Коцюбинський.] • Брать, взять за горло кого – брати, взяти за горло (за петельки) кого; сікатися, присікатися з ножем до горла кому; сікатися, присікатися Ґвалтом (притьмом) до кого; напосідатися на кого; приставати, пристати з короткими гужами до кого; (тільки недокон.) добиватися чого в одну душу в кого; притьмом вимагати чого в кого. • Брать, взять за душу, за сердце (песня, музыка) – брати, взяти (хапати, вхопити, торкати, торкнути) за душу, за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого. [Багато чув і я невчених співаків, Що пісня в них було жаріє і іскриться, За серце беручи. Рильський.] • Брать, взять на душу – брати, взяти на себе (на свою душу). • Брать, взять на мушку, на прицел – брати, взяти на мушку, на приціл; приділятися, прицілитися (націлятися, націлитися, налучатися, налучитися, намірятися, наміритися) на (в) кого. • Брать, взять на попечение кого – брати, взяти на піклування (під своє опікування) кого; брати, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт). • Брать, взять на поруки кого – брати, взяти на поруки кого; поручитися, поручатися за кого; у поруки ставити, стати за кого. [Хто ручиться, той мучиться. Пр.] • Брать, взять направо, налево – брати, взяти праворуч, ліворуч (в праву, в ліву руку); брати, взяти направо, наліво; (розм.) цабе, соб(і). [Я кидаю стріли праворуч, ліворуч. Українка.] • Брать, взять напрокат – брати, взяти напрокат; випозичати; випозичити що; брати, взяти в (на) тимчасове користування. • Брать, взять на себя обязанности, вину и т. п – переймати, перейняти (перебирати, перебрати, брати, взяти) на себе обов’язки, провину і т. ін. • Брать, взять на себя смелость (книжн.) – брати, взяти на себе сміливість, осмілюватися, осмілитися (насмілюватися, насмілитися); важитися (зважуватися), зважитися; наважуватися, наважитися (відважуватися, відважитися); (тільки докон.) насміти (посміти). • Брать, взять перевес над кем – брати, взяти перевагу (гору, верх) над ким; переважити, переважувати, переважати кого; перемагати, перемогти кого; перевищувати, перевищити (перевершити, перевершати) кого; здобувати, здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. • Брать, взять под арест – брати, взяти під арешт (до арешту); брати, взяти за (під) сторожу; (за)арештувати, (за)арештовувати; ув’язнювати, ув’язнити. • Брать, взять своё – (д)осягати, (д)осягти свого, доходити, дійти свого. • Брать, взять себя в руки – брати, взяти себе в руки; опануватися, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. • Брать, взять слово обратно (назад) – зрікатися, зректися слова; відрікатися, відректися. • Брать, взять сторону кого – ставати, стати на чий бік (на чиєму боці, на боці кого); прихилятися, прихилитися до кого; ставати, стати за кого, заступитися, заступатися за кого. • Брать пример с кого – брати приклад (зразок) з кого; так само робити, як і хто. • Брать [своё] начало (книжн.) – брати [свій] початок (почин, зачин); починатися (зачинатися); виходити (походити) з чого. • В рот не берёт чего – душа не навертається до чого (їсти, пити що); в душу не лізе що. • Всем берёт – хоч куди; всім зачаровує (принаджує). • Где хочешь бери – де хочеш бери; (образн.) хоч із коліна вилупи; хоч із пальця (п’яти) виколупай (виколупни, вилупи); хоч із-за нігтя виколупни; хоч із душі вийми. [Хоч виколупай з пальця, а дай! Коцюбинський. Ти мені хоч із душі вийми (борг), а віддай. З нар. уст.] • Годы берут своё; старость берёт своё – літа беруть своє; старість бере своє; напосідають (докон. напосіли) літа; які літа, такий розум. Пр. • Гребень не берёт – гребінець не (в)чеше (не бере). • Досада берёт кого – досада бере (забирає, пориває) кого; досадно стає кому. • Его берёт сомнение – сумнів (непевність, вагання, зневір’я) бере його; він не певний цього. • Не берёт (об инструменте, орудии и т. д.) – не бере (не береться); не йме (не йметься). [Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Сл. Гр. Мокрого поліна огонь не йметься. Пр.] • Ничего в руки не брал – нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався. • Отчаяние берёт – відчай (розпач, розпука) бере (огортає). [Іншим часом слухаєш, та аж розпач візьме. Нічого не второпаєш. Пчілка. Густа та темна хмара розпуки огорнула сестру-жалібницю. Сл. Ум.] • Ружьё берёт ниже цели – рушниця бере нижче від цілі; рушниця низить. • Рыба берёт! – риба береться (йметься)! [Вчора й торку не було, а сьогодні, диви, як береться (риба). З нар. уст.] • Сон его берёт – сон бере його; він на сон знемагає; знемагає його сон. [Сова враз знемагає на сон, а далі — пуць на землю — та й лежить. Легенда.] • Страх, злость, смех и т. д. берёт кого – (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють), сміх і т. ін. бере кого; (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють) огортає (понімає, пориває) кого. [Тільки ж є в нім щось кумедне. Чудернацьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. Кримський.] |
| Быль
• Быль молодцу не укор – то дарма, що був злодій, аби тепер козак. Пр. • Сказка — складка, а песня — быль – казка — байка, а пісня — правда. Пр. |
| Ветер
• Благоприятный ветер – погожий (погодній, ходовий, попутний) вітер. [Уже він напнув вітрило, і попутний вітер жене баркас далі. Шиян.] • Бросать слова на ветер, говорить слова на ветер – кидати (пускати) слова на вітер; говорити на вітер; говорити пусто-дурно (пусто та дурно); (уроч.) на вітер метати глагол (глаголи). • Ветер восточный – східний (сходовий) вітер; східняк (сходовець); (образн.) вітер з-під сонця. • Ветер, дующий с горы – згірний (горовий, гірський) вітер. • Ветер западный – західний вітер; заходень (західник). • Ветер крепчает – вітер дужчає (міцнішає, береться, розбирається). [Вітер з годину на годину дужчав… Мирний. Як вітер розбереться, то погано буде хату крити. Сл. Гр.] • Ветер свистит в кармане – у кишені вітер гуляє (свище). Пр. Дюдя свистить у кишені. Пр. Тільки душа, а в кишені ні гроша. Пр. У кишені [аж] гуде. Пр. Спасибі Богу — всього є: хліба ма, а грошей нема. Пр. У його грошей, як у жаби пір’я. Пр. • Ветер северный – північний вітер; (на Дніпрі та ін.) верховий (горішній, горовий) вітер; верховик (горішняк). • Ветер сильный – [Вітер] буйний; вітер навальний (дужий, (лок.)шпуйний); борвій (буревій, буровій); (емоц.) вітрюга (вітрюган, вітрище); (образн.) вітер аж реве (аж гуде). [Бором реве борвій! Лукаш, перекл. з Гете.] • Ветер южный – південний вітер; (на Дніпрі та ін.) низовий вітер; низовик (низовець, нижняк, (лок.)низовка). • Веяние, порывы ветра – вітровіння. • Во время ветра – під вітер; у вітер; під час вітру. • Выбрасывать деньги на ветер (разг.) – сипати грішми [як половою] (сипати гроші, як полову); розкидати (тринькати, розтринькувати) гроші; сіяти (пускати) гроші на вітер. • Держать нос по ветру – тримати (держати) носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), (з)відки вітер віє. • Идти куда ветер дует – іти (хилитися, гнутися), куди вітер віє (дме). [Мар’яна: То ти, виходить, хилишся — куди віє вітер? Тобілевич.] • Ищи, догоняй ветра в поле – шукай, доганяй вітра (вітру) в полі: лови вітра в полі. • Лёгкий ветерок (зефир) – легкий (легенький) віт(е)рець; (поет.) легіт. • Мчится как ветер – мчить (жене, летить, лине) як вітер (вітром, як на вітрі); мчить (жене, летить, лине) навзаводи з вітром; курить; (образн.) [як] вітер йому у ногах. • Палящий ветер – палючий вітер; (лок.) шмалій. • По ветру – за вітром. [Ох, ох, — змерзла сину… А тут ще й у грудях кленить, голову палить… Якби не за вітром, так хоч лягай… Тесленко. Дивна пісня грізно наростала, буйно розкидалася на лани, летіла за вітром до степових економій. Гордієнко.] • Подбитый ветром (разг. шутл.) – (про людину і про одяг) Вітром підбитий (підшитий). [Правда, на козакові шапка-бирка, зверху дірка, Травою пошита, Вітром підбита, Куди віє, туди й провіває, Козака молодого прохолоджає. Дума.] • Поднимается, поднялся ветер – схоплюється, схопився (знімається, знявся, зривається, зірвався, рушає, рушив(ся) вітер. • Посеешь ветер — пожнёшь бурю – посієш вітер — пожнеш бурю. Пр. Хто сіє вітер, [той] збере (збирає) бурю. Пр. Сієш вітер, вітром жати будеш. Пр. Хто вітрові служить, тому димом платять. Пр. • Сквозной ветер, сквозняк – скрізний вітер, протяг. • Собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить). Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр. • Стоять на ветру – стояти на вітрі (під вітром). • Тёплый ветер – теплий вітер, тепляк. [Тепляк повіяв з-під Дніпра, Пропахши цвітом яблуневим… Юренко.] • У него в голове ветер (разг.) – у голові йому (у нього) вітер [свище]; у голові йому (у нього) горобці цвірінькають; у голові в нього як у пустій клуні (стодолі). |
| Далеко
• Видит око далеко, а ум ещё дальше – око бачить далеко, а розум ще далі. Пр. До ока ще й розуму треба. Пр. Око по верхах біжить, а розум і корінь бачить. Пр. • Далеко больше, чем кто – (прикм.) Далеко (багато, куди, геть) більший, ніж хто (як хто, за кого); (присл.) геть більше ніж (за, як) (образн. розм.— про вік) геть-геть перейшло за (зниж. перескочило за). • Далеко вокруг – далеко (геть, геть-геть, ген-ген) навкруг(и) (навколо). [Раптом пісня чудова навколо геть-геть залунала. Українка.] • Далеко-далеко – далеко-далеко; ген-ген (геть-геть); ген (геть) далеко; (іноді) ген-ген (геть-геть) далеко. • Далеко ему до тебя (разг.) – куди йому до тебе; Далеко куцому до зайця. Пр. • Далеко зайти (перен.) – перебрати міру; перейти межі; далеко загнатися (забрести); багато собі дозволити. • Далеко за полночь – геть по півночі. • Далеко идущий — далекосяжний. • Далеко кулику до Петрова дня – далеко куцому до зайця. Пр. Далеко п’яному до Києва. Пр. • Далеко ль до греха, до беды (разг.) – чи то (хіба) далеко до гріха, до біди. • Далеко не красавица – зовсім не красуня; далеко до красуні. • Далеко пойдёт (разг.) – далеко сягне (іноді дотягне); (зниж. розм.) багато чого доскочити. • Далеко так!; так далеко! – такий (далекий) світ!; так далеко! • Довольно далеко – далеченько; доволі (досить) далеко; (іноді) подалеко. • Зашёл с ним слишком далеко – за край зайшов з ним. • Не очень далеко – не дуже (не вельми) далеко; не як (і) далеко; не що й далеко. • Он далеко не глуп – він не зовсім дурний; він не такий уже й дурний. • Очень далеко – дуже далеко; ген; [аж] ген-ген; [аж] геть; геть далеко; далекий світ; (іноді емоц.) така світота. • Туда далеко – туди далеко; це не близький (іноді не блигомий) світ. • Уйти далеко в чём – зробити великий поступ у чому. |
| Долгий
• Более долгий – довший. • Волос долог, да ум короток – волос довгий, та ум короткий. Пр. Розумна голова багато волосся не держить. Пр. Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр. На голові густо, а в голові пусто. Пр. Борода до пояса, та розуму ні волоса. Пр. Шовкова борідка, та розуму рідко. Пр. • Довольно долгий – доволі (досить) довгий; (розм.) довгенький; (іноді) подовгий. • Довольно долгое время – чималий час; чимала година; чимало часу. • Ехать на долгих (устар.) – їхати, не міняючи (не мінявши) коней; їхати тими самими кіньми. • Откладывать, отложить в долгий ящик (разг.) – відсувати, відсунути (відкладати, відкласти) набезрік (надовго); пускати, пустити набезрік. • Это долгая песня (перен. разг. фам.) – це довга пісня. |
| История
• Вечная (обычная) история! (разг. фам.) – вічна (одвічна) історія!; стара казочка (пісенька)!; знову (завжди) це саме!; це ми вже чули! • Вот история!; вот так история! – оце історія (пригода, оказія)!; оце маємо! • История умалчивает о чём (шутл.) – історія мовчить (не згадує, не каже) про що. • Попал в неприятную историю кто – ускочив у неприємну історію (лихо, біду, халепу) хто; сталася пригода кому; стала пригода на кого; (іноді зниж.) ушелепався хто. • Это долгая история – це довга історія (пісня). • Это совсем другая история – це зовсім інша річ; це щось інше. |
| Колыбельный
• Колыбельная песня – колискова пісня (колисанка); коток. [Сяду прясти, повкладавши діток та поприсипавши котками. Барвінок.] |
| Кошка
• Драная кошка (вульг.) – скіпка; худа — як тріска; сама снасть. • Живут, как кошка с собакой (разг.) – живуть, як кіт із собакою (як пес із котом, як кіт із псом); так любляться, як собака з кішкою. • Живуч, как кошка – живучий, як кішка (як кіт). • Знает кошка, чьё мясо съела – знає (чує) кіт, чиє сало з’їв. Пр. • Знай кошка своё лукошко – знай, козо, своє стійло. Пр. Знай, кобило, де брикати. Пр. Не літай, вороно, в чужі хороми. Пр. Знай, свине, своє лігво. Пр. Знай, хто роком старший. Пр. Коли ти швець, пильнуй свого копила. Пр. Швець, знай своє шевство [, а в кравецтво не мішайся]. Пр. • Играть в кошки-мышки – гратися у кота й мишки. • Играть, как кошка с мышью – гратися, як кіт з мишею (з мишкою). • Как угорелая кошка [бігати, кидатися] (разг. вульг.) – як очманілий (як очамрілий) кіт. • Кошке игрушки, а мышке слёзы – котові жарти, а мишці плач. Пр. Кішці смішки, а мишці слізки (сльози). Пр. Котові жартушки, а мишці смертушка. Пр. Кому весілля, а курці смерть. Пр. Кому скрутить, а кому змелеться. Пр. • Кошку бьют, невестке наветки дают – кота б’ють, а невістці [на] замітку дають. Пр. Як цапа стрижуть, то баранові звістку дають. Пр. На те циган матку б’є, щоб його жінка боялася. Пр. Песика б’ють, а левик боїться. Пр. З чужого злого учися свого. Пр. • На сердце кошки скребут (разг.) – туга (журба, клопіт) серце крає; сумно (смутно, тоскно) кому. • Ночью все кошки серы – уночі всі коти бурі (сірі). Пр. Уночі всі коти бурі й усі корови сірі. Пр. На весіллі — всі свати, на хрестинах — куми. Пр. • Отольются кошке мышкины слёзки – віділлються вовкові овечі сльози (слізки). Пр. Відізвуться вовкові кобилячі (коров’ячі) слізки. Пр. Прийде й на пса колись зима. Пр. • Рано пташечка запела, как бы кошечка не съела – рано пташка заспівала б, якби кішка не спіймала. Пр. Не кажи гоп (гоц), доки не перескочиш. Пр. Жартуй, глечику, поки не луснеш. Пр. Гарна (хороша) пісня, та коли б [то] трохи довша. Пр. • Чёрная кошка между ними пробежала (проскочила) (разг.) – між (поміж) ними чорний кіт перебіг; вони глек розбили; вони розкумалися. |
| Лад
• Быть в ладу, в ладах с кем – бути у [добрій] згоді (злагоді, у [добрім] ладу) з ким; ладнати (іноді добре тривати) з ким. • Быть не в ладу, не в ладах с кем – бути не в ладу, не в ладах (не в злагоді) з ким; (посварившись) у гніву з ким бути. • Дело идёт, пошло на лад – діло на (у) лад іде; пішло; справа йде, пішла (ведеться, повелася) добре (гаразд); діло (справа) налагоджується, налагодилося (налагодилася). • Ладу нет с кем – не можна дати собі ради з ким; ладу не доведеш з ким. • На все, на разные лады – на всі, на різні лади (способи); (іноді) на всі боки. • На книжный лад (по-книжному) говорить – говорити з-письменна (по-книжному). [Наталка: Воля ваша, добродію, а ви так з-письменна говорите, що я того і не зрозумію… Котляревський.] • На лад их дело не пойдёт – не піде їхня справа в лад. • На один лад, на тот же лад – на один, на той-таки (на той самий) лад; на один, на той самий (на той-таки) копил (іноді кшталт). • На свой лад – на свій лад (копил, іноді кшталт); по-своєму, своїм ладом (своїм робом). • Ни складу, ни ладу – (а)ні складу, (а)ні ладу. Пр. Ні ладу, ні поладу. Пр. • Они между собою не в ладу – (по)між ними незлагода (незгода); вони не ладнають між собою (один з одним, одна з одною, одне з одним); (іноді образн.) вони живуть, як кішка з собакою. • Переделывать на свой, на иной, на чужой лад – по-своєму (на своє), на інше переробляти; на свій, на інший, на чужий лад (копил, стрій, іноді кшталт) переробляти; на свій, на інший, на чужий лад (копил, стрій, іноді кшталт) повертати (обертати). • Старая погудка на новый лад; старая песня на новый лад – стара пісня на новий лад (по-новому співана). Пр. Стара пісня - нові струни. Пр. |
| Лебединый
• Лебединая песня (перен.) – лебедина пісня. • Лебединая походка, поступь (перен. поэт.) – лебедина хода. |
| Обоюдоострый
• Обоюдоострый кинжал, меч; обоюдоострое оружие – двосічний (дволезний, обосічний, гострий з обох боків) кинджал, меч; двосічна (дволеза) зброя. [Ся пісня двосічна, мов зброя, і будить одвагу, й жалю завдає. Українка.] |
| Песня
• Все та же песня – усе тієї ж (тієї самої); ще не вся, почну з кінця. • Долгая (длинная) песня (разг.) – довга пісня. • Из песни слова не выкинешь – з пісні слова не викинеш. Пр. З пісні слів не викидають. Пр. • Лебединая песня (песнь) – лебедина пісня (лебединий спів). • Недопетая песня – недоспівана пісня; недоспів. [Недоспів твій доспівую, мій брате. П. Куліш.] • Песня спета, пропета чья (перен.) – (те саме, що) Песенка спета, пропета чья. Див. песенка. • Сказка — складка, а песня — быль – казка — брехня (побрехенька), а пісня — [щира] правда. Пр. • Тянуть (петь) одну и ту же песню (перен. разг.) – усе тієї самої співати. • Это старая песня (разг.) – це стара пісня (казка); це вже ми чули. • Чьим умом живешь, того и песенку поёшь – на чиєму возі сидиш (чий хліб їси), того й пісню співай. Пр. За чиїм столом сидить, того й пісню співа. Пр. |
| Песнь
• Песнь песней – пісня [з] пісень; (іноді) пісня над піснями. |
| Погудка
• Старая погудка на новый лад – стара пісня на новий лад. Пр. Стара пісня по-новому співана. Пр. Стара пісня — нові струни. Пр. |
| Рано
• Рано ещё или уже поздно? – чи воно рано, чи вже пізно? • Рано или поздно – рано чи пізно; (іноді) як не тепер, то в (так у) четвер. • Рано пташечка запела, как бы кошечка не съела – рано пташка заспівала б, якби кішка не спіймала. Пр. Не кажи гоп (гоц), доки не перескочиш. Пр. Жартуй, глечику, поки не луснув. Пр. Гарна пісня, та коли б [то] трохи довша. Пр. • Рано утром, рано поутру – раннього ранку (раннім ранком); рано-вранці (уранці-рано); рано-пораненьку. • Слишком, чересчур рано – надто (занадто) рано; дуже-таки рано; зарано. • Трёх лет Ивана по отчеству звать рано – треба йому ще сім літ свині пасти. Пр. |
| Сказка
• Ни в сказке сказать, ни пером описать – ні в казці сказати, ні пером списати; ні пером списати, ні словом сказати. • Сказка — складка, а песня — быль – казка — байка, а пісня — правда. Пр. • Скоро сказка сказывается, да не скоро дело делается – не так хутко діється, як [хутко] говориться. Пр. Не так швидко робиться, як мовиться. Пр. Легше говорити, ніж зробити. Пр. Одне творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. |
| Старый
• Старая погудка на новый лад – стара пісня на новий лад. Пр. Стара пісня — нові струни. Пр. Стара пісня по-новому співана. Пр. • Стар и мал (млад) – (і) старе й мале; (і) мале й велике; геть усі (геть-чисто всі). • Старой бабе и на печи ухабы – стара баба і на печі мерзне. Пр. Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр. • Старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями. Пр. Був вовк у сіті, був і перед сіттю. Пр. Старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться. Пр. • Старый ворон даром не каркает – старий ворон пусто не кряче. Пр. Старий пес дарма не бреше. Пр. Дарма й курка не гребе. • Старый холостяк – підтоптаний (старий) парубок; (рідше) старий кавалер. • Старый что малый, а малый что глупый – старе, як мале. Пр. Що старе, що мале, що дурне. Пр. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Уко́ханий – любимый. • Уко́хана пі́сня – любимая песня. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| пі́сня, -ні, -нею, -не! пісні́, пі́се́нь |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Брині́ти и брені́ти, -ню́, -ниш, гл.
1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Мир. ХРВ. 6. Полотно міцне, аж бринить. Черк. у. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Ном. № 652. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бреніли. Грин. ІІІ. 170. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. Гн. II. 69. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Гол. III. 30. Бо му комарь в ухо бренить. Чуб. V. 1087. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. НВолын. у. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. Чуб. ІІІ. 220. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Чуб. V. 53. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. О. 1862. X. 12. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. Св. Л. 295. 6) 1 и 2-е л.: брині́є, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. Сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. Нѣжин. у. 7) В голові́ йому вже до́бре брени́ть. У него уже порядочно шумить въ головѣ. МВ. (КС. 1902. X. 146). |
| Вилива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. ви́литися, -ллюся, -ллєшся, гл. Выливаться, вылиться; изливаться, излиться. Вилилась вода. Пісня так і виливається із самого серця. Стор. І. 4. Вилилась як з воску в матір. |
| Витяжни́й, -а́, -е́.
1) Протяжный. Пісня жалібна, витяжна, плакуча. Левиц. 2) Витяжні́ чо́боти. Сапоги, у которыхъ передокъ и передняя часть голенища изъ цѣльной кожи. Нові чоботи витяжні. Ном. № 11182. |
| Га́рний, -а, -е. Хорошій, красивый, пригожій. З гарної дівки гарна й молодиця. Ном. № 9004. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425. Плакали і молоді очі за ним, за його гарною вродою. МВ. II. 11. Не те гарне, що гарне, а що кому подобається. Посл. Гарна пісня. Гарна година. Ум. Гарне́нький, гарне́сенький. Гарненький голосок, та чортова думка. Рудч. Ск. І. 18. |
| Голосні́йшати и голосні́шати, -шаю, -єш, гл. Становиться громче, звучнѣе. Разом з пташиними піснями голоснішає пісня дівоча. Левиц. І. 339. |
| Давнина́, -ни́, ж. Старина, древность. Стали теревені гнуть, давнину згадувать; потрошки-потрошки і розбили свою тугу. Стор. II. 15. Да́вня давнина́. Давно прошедшее время. Давня то давнина, а наче вчора діялось. МВ. Що мені нагадала ця пісня? Яку давню давнину пригадала вона мені! І мою молодість, і мою покійницю, і мої літа давні. Левиц. У причтах-приказках уста мої отверзу, про давню давнину тобі я возглаголю. К. Псал. |
| Жа́йворонків, -кова, -ве. Принадлежащій жаворонку. Згори лине жайворонкова пісня. Мир. ХРВ. 3. |
| Заги́нути, -ну, -неш, гл. Погибнуть. Не загинув єси у неволі, не загинеш із нами, козаками, на нозі. Дума. Наша дума, наша пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ратуй мене, мій батеньку, ратуй, не дай мені да й загинути. Мет. 128. |
| Засві́дче́ння, -ня, с. Засвидѣтельствованіе, свидѣтельство, удостовѣреніе. Черк. у. Смутна пісня є историчне засвідчення важкого минувшого життя. Левиц. (Правда, 1868, 484). Піди, хай піп дасть засвідчення. НВолын. у. |
| Крути́й, -а́, -е́.
1) Крутой. Буду крутії гори копати. Мет. 2) Сильно загнутый. Молодик-гвоздик! тобі — на уповня, мені — на здоров’я; тобі круті роги, мені чорні брови. Ном. № 286. Поцілуй же мене... у крутий усок. КС. 1882. X. 27. Крути́й ряд. Весенняя игра дѣвушекъ, въ которой цѣпь играющихъ извивается заворотами и зигзагами. Kolb. І. 176. 3) Густой. Наварила каші крутої. Грин. І. 88. Круті яйця. 4) Крѣпкій, твердый. На круте дерево крутого клина треба. Чуб. 1. 239. А вгризніте, яка (картопля) крута. Г. Бар. 428. Ой маю я, моя мати, нагайку крутую. Нп. 5) Трудный, тяжелый. Еге, одвітує Білозерець, крута година наступила. К. ЧР. 302. 6) Трудно разрѣшимый, трудно усвояемый (о словѣ, напѣвѣ) Уман. у. Крута загадка. Крута пісня. Круте слово. Не круте ймення, та забула. Павловгр. у. 7) Крута́ голова́ = крутоголов. Вх. Лем. 428. 8) Крута́ м’я́та. Раст. Курчавая мята, Mentha crispa. Вх. Лем. 428. Ум. Круте́нький. Крутенькую загадку нашим ти задав панам. Котл. Од. 489. |
| Ло́вкий, -а, -е. Хорошій; красивый; вкусный. Ловка пісня. Зміев. у. Ловка квіточка. Зміев. у. Ловкий борщ. Сосниц. у. Ум. Ловке́нький, ло́венький. А були (поросятка) одно в одно, такі ловенькі. Г. Барв. 244. |
| Натхну́ти, -хну́, -не́ш, гл. = Надхнути.
1) Старий січовик натхнув свою душу в молодісіньку душу онука. Мир. ХРВ. 90. 2) Українська пісня і неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Київі спасенною думкою. К. ХП. 7. Натхни ж нас правдою, о Музо Мельпомено! К. ПС. 6. |
| Непи́саний, -а, -е.
1) Не писанный, не написанный. 2) Устный. Українська пісня і неписана словесність народу українського. К. ХП. 7. |
| Нові́тній, -я, -є. Недавно появившійся, новый. Це новітня пісня. Це новітній пан. Уман. у. |
| Оклика́тися, -ка́юся, -єшся, сов. в. окликну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. = Озиватися, озватися. Не расходилась та пісня по світу, не окликалась луною въ лузі. Мир. ХРВ. 19. А тут до служби задзвонили, так я окликнувся уп’ять: «Хрестіться разом всі за мною!» Алв. 26. Козак в лузі окликнувся. Котл. НП. |
| Остоги́дливий, -а, -е. Опротивѣвшій, противный. Сумною та остогидлою здається їй пісня. Мир. Пов. І. 139. |
| Пі́сенька, -ки, ж. Ум. отъ пісня. |
| Пі́снечка, -ки, ж. Ум. отъ пісня. |
| Пі́сня, -ні, ж. Пѣснь, пѣсня. Наша дума, наша, пісня не вмре, не загине. Шевч. 46. Ум. Пі́сенька, пі́снечка. Мет. 151. |
| Поголосні́йшати, поголосні́шати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться громче. Голосна пісня його через те ще поголоснійшала на широкому світі. К. ХП. 130. |
| Ру́ський, -а, -е.
1) Въ Галиціи и Буковинѣ: малорусскій, украинскій. 2) Великорусскій. Пісня народня, як українська, так і руська. Левиц. Пов. 8. 3) Великороссъ. Левч. 187. |
| Слове́сність, -ности, ж.
1) Словесное извѣстіе, словесное сообщеніе. Та од вас ні письма не перечуєш, ні словесности не перекажеш. Нп. 2) Словесность. Українська пісня і неписана словесність народу українського. К. ХП. 7. |
| Співа́тися, -ва́юся, -єшся, гл. Пѣться. Г. Барв. 222. Пісня сама співалася. Левиц. Пов. 25. |
| Старосві́тній, -я, -є, старосві́тський, -а, -е. Старинный, древній. Добрячі люде, старосвітні, прості. МВ. І. 16. Ця пісня старосвітська. По старосві́тськи. По старинному. Поки будемо по старосвітськи жити, поти у нас і добро буде. |
| Стидни́й, -а́, -е́ = Стидкий. Стидна пісня. |
| Украї́на, -ни, ж.
1) = Країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. Нп. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. Нп. 2) Украйна, Малороссія — страна, заселенная украинскимъ народомъ, Так звана по письменські Мала Россія, а по народньому Україна. К. XII. 116. Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти. АД. І. 73. Як із день-години зчинилися великі війни на Україні. АД. II. 3. Та немає лучче, та немає краще, як у нас на Вкраїні: та немає ляха, та немає пана, немає унії. АД. ІІ. 49. Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине, — от де, люде, наша слава, слава України. Шевч. 46. Настав инший порядок на Вкраїні, як почали князьки-Русь її оберегати, з неї собі данину брати і своєю, Руською землею її називати. К. (О. 1861. IX. Исторія України. 86). Ум. Украї́нонька, украї́ночка. О. 1862. IX. 109; 1861. IX. 9. |
| Уподо́ба, -би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. Канев. у. Уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. Чуб. V. 27. До вподо́би бу́ти, припада́ти. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! МВ. II. 20. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Мир. ХРВ. 46. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. Ном. В уподо́бі бу́ти. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. Г. Барв. 270. З уподо́бою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. К. XII. 116. Ум. Уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька. Г. Барв. 447. |
| У́хо, у́ха, с. = Вухо. Кругом як в усі, все мовчить. Шевч. 28. См. Як у ву́сі. В ушу́. Въ ушахъ. Так і дзвеніла в мене в ушу пісня. Г. Барв. 457. Ум. У́шко, у́шечко. |
| Хвале́бний, -а, -е. Хвалебный. Хвалебна пісня. К. Гр. Кв. 16. Жертва хвалебна. К. Псал. 61. |
| Шва́ра, -ри, ж.
1) Плетеный шнурокъ. Шух. І. 225. 2) Леса изъ бѣлаго конскаго волоса. Шух. І. 226. 3) Высокая острая трава въ полони́нах. Шух. І. 211, 200. Ой ми свої співаночки подінемо, подінемо в полонинці з овечками на швару посіємо. Лукаш. 146. Пісня-дума, пани-браття, від самого Бога, ні купити, ні продати, ні шваров посіять. Федьк. II. 51. |
| Язи́к, -ка́, м.
1) Языкъ (часть тѣла). Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Ном. № 1105. (Здѣсь ошибочно: колом). Язик висолоплює. Стор. І. 17. Вивалив язик собака — душно. Харьк. Язиче, язиче! лихо тебе миче. Ном. № 1103. Ніхто́ тебе́ за язи́к не тяг. Никто тебя не принуждалъ говорить. Прикуси́ти язика́. Замолчать. Ном. № 1126. Въ томъ же значеніи: укуси́тися за язи́к. Мені слова промовити не вільно при батьку: тілько наменусь, — усі моргають і кивають, що треба мені за язик укуситися. МВ. 11. 86. Щоб тобі язик усох! Бранчивое пожеланіе. К. ЧР. 184. Нена́че язико́м коро́ва злиза́ла. Пропало безслѣдно. Я погорів, уся худібонька пропала, неначе язиком корова ізлизала. Гліб. Німи́й язи́к. а) Скотина, животное. б) Дитя. в) Нѣмецъ, иностранецъ, баринъ (какъ говорящій на чужомъ языкѣ). Там така пісня, що вже пан — німий язик — та й той плакав. Ном. № 9250. 2) Языкъ, рѣчь. См. Мова. Зібралися до тебе усіх язиків люде. К. (О. 1861. III. 6). 3) Народъ, національность. Туди (в Чорноморію) всякого язика находить. Г. Барв. 329. 4) Языкъ, плѣнникъ, отъ котораго добываютъ необходимыя свѣдѣнія о непріятелѣ. К. ЧР. 142. За Дунаєм та за річкою язика поняли: «Ой скажи нам, та турчине».... Грин. III. 604. 5) Часть бга́ного ключа́, состоящаго изъ двухъ пластинокъ: на концѣ болѣе длинной прикрѣплена такъ, что можетъ свободно двигаться, короткая, которая и называется язиком. Шух. I. 94. 6) Рыба = Язь, Leuciscus idus. Вх. Пч. II. 19. Ум. Язичо́к. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
| *Відспі́ваний, -а, -е. Пропетый. В мене вже тая пісня давно відспівана. Лепкий. |
| *Дзвінку́чий -а, -е. Звонкий. Ясна, дзвінкуча пісня голосна. М. Черн. |
| *Дра́нний, -а, -е. Дрянной. Це дрант пісня, заспіваймо инакшої. Крим. |
| *Колиско́вий, -а, -е. Колыбельный. Зверху ллється на покоси ніжна пісня колискова. Чупр. |
| Конові́д, -во́да, м.
1) ...лошадей, *конский барышник. 2) *Оце пісня кругла, кругла... батько злодій-коновід, отакий увесь мій рід. Нп. Пир. у., Конон. |
| *Лунки́й, -а, -е.
1) Резонирующий. 2) Звонкий. Сл. Нік. Лунка́ пі́сня. Широкая, звучная песнь. Як виїхали за греблю, та як заспівали лункої (пісні) з витягом... Пир. у., Конон. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
| військо́виця, військо́виць; ч. військови́к та, хто служить у війську. [Військовиця Анастасія Войнаровська, розповідає, що прийшла пом’янути побратима. (news.zhitomir.ua). У 1943 році була випущена пісня Редді Еванс та Джона Джейкоба Лоба «Розі Ровер». Ця пісня торкається патріотичних якостей міфічної жінки-військовиці, яка захищає Америку, працюючи на домашньому фронті. (uk.jodoinstitute.com).] див.: військо́ва, військови́чка, військовослужбо́виця, мілітари́стка |
| імпровіза́торка, імпровіза́торок; ч. імпровіза́тор та, хто імпровізує або має здатність до імпровізації. [Майже усі концерти «Bach Contemporary» супроводжуватимуть візуалізації: художниця-імпровізаторка Олена Куц із допомогою різних технік (графіка, живопис, піскова анімація) зображатиме образи та настрої композицій, що звучатимуть. (Твоє місто, 25.12.2019). Мати Сент-Екзюпері, Марі де Фонсомб (талановита художниця й імпровізаторка), також походила з давнього провансальського дворянського роду. (osnova.lviv.ua, 29.06.2019). В календарній обрядовості, де пісня служить вираженням магії, за винятком щедрівок, її виконавицями-імпровізаторками виступали жінки. (Віктор Давидюк «Вибрані лекції з українського фольклору (в авторському дискурсі)», Луцьк, 2014, с. 234). Навіть Марко Вовчок – ця талановита імпровізаторка, вміла мило й цікаво оповісти якусь подію з життя кріпаків <…>. (Український шлях, 30.03.1945, с. 3).] Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) |
| лі́дерка, лі́дерок; ч. лі́дер 1. та, хто очолює політичну партію, суспільно-політичну організацію або рух. [Його місце дісталося лідерці Зеленої партії Елізабет Мей <…> (Україна молода, 2011). Неліда проігнорувала місцевих неформальних лідерок, які могли б активувати місцеві мережі й поширити інновацію <…> (Еверетт Роджерс «Дифузія інновацій», пер. Василь Старко, 2009). Він робив, однак, два винятки у цьому правилі: перший стосувався шлюбів у «простому народі», другий – дочок з міжнаціональних шлюбів в інтеліґентському середовищі, наводячи як приклад Мілену Рудницьку, лідерку українського жіночого руху, яка вийшла з мішаного українсько-єврейського шлюбу. (Ярослав Грицак «Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота», К., 2006). Лідерка БЮТ переконана, що Віктор Ющенко повинен мати весь спектр президентських повноважень. (Високий замок, 2005). Лідерки жіночого руху висунули два нові ідеали жіночності – жінокурвительки та свинкса, щоб, за звичаєм усіх визволителів, послатися на прадавні міфи. (Станіслав Лем «Розповідь другого розмороженого», пер. Олександр Гриценко, 1990).] // лі́дерка грома́дської ду́мки — та, хто впливає на формування громадської думки. [Мережа проєкту включає жінок-лідерок громадської думки з України і з ЄС. (promoteukraine.org, 24.12.2019). Необхідні спеціальні ініціативи, які б заохочували висвітлювати діяльність жінок-кандидатів і посадовців у ЗМІ, що підкреслюватиме досягнення жінок як керівниць і лідерок громадської думки <…>. (ua.undp.org, 07.03.2019).] 2. та, хто має першість у чомусь або очолює рейтинг. [Уперше багаторічна лідерка українських лижних перегонів Валентина Шевченко перемогла на етапі Кубка світу на своїй коронній – 30-кілометровій дистанції. (Високий замок, 2008). А лідерка світового рейтингу Амелі Моресмо (Франція) у фіналі турніру в німецькому Фільдерштадті перемогла американку Ліндсей Девенпорт – 6:2 <…>. (Високий замок, 2004).] // та, хто має сміливість бути першою в чомусь. [А перші міні-спідниці наштовхувалися на такий одностайний громадянський спротив, що я донині подивляю відчайдушній саможертовності тодішніх лідерок. (Юрій Андрухович «Таємниця», 2006).] 3. солістка музичного гурту. [Пісня «Гаряча і гірка» – про дівчину і каву. Лідерка «Таліти Кум» Юлія Міщенко (на фото) написала її не випадково: вона – запекла любителька чорної кави. (Високий замок, 2005).] див.: керма́ничка, очі́льниця, ватажки́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка.) Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 418 - розм. |
| народозна́виця, народозна́виць; ч. народозна́вець фахівчиня з народознавства. [«Картину “Дівчина з Поділля” Василь Тропінін писав у селі с. Кукавка Могилів-Подільського району», – розповіла Суспільному народознавиця Наталя Сентемон. (Суспільне, 01.05.2020). Оксана Гордієць, народознавиця, солістка гурту «Рідна пісня». (Українське радіо, 08.04.2019). Вінницькі народознавиці розкриють таємницю «клембівської квітки» (uccs.org.ua, 10.12.2018). Черпають знання про традиції і настанови віків члени осередку у книжках відомої народознавиці з Буковини Гарафіни Маковій. (Телеканал Сфера-ТВ, 21.08.2013).] див.: народознавчи́ня, етно́графка Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) |
| служи́телька, служи́тельок; ч. служи́тель 1. службовиця нижчого рангу в деяких установах. [Це реакція на пряжку і заклепки на джинсах, - зробила висновок служителька з металошукачем. (Високий замок, 2003). Не допитуюся причини цього несподіваного виклику: жовчна й мстива, незмінна донощиця начальству (цілковита протилежність Поліксені), ця тюремна служителька не прохопилася б і слівцем, коли б і знала, що на мене чекає. (Цола Драгойчева «Сім років у пеклі», пер. Андрій Лисенко, 1973).] 2. чого? та, хто служить чомусь, працює на користь чогось. [З надмірності рухів Микита зрозумів, що служителька зірок залишила в Льоньчиній душі черговий шрам. (Сергій Сингаївський «Дорога на Асмару», 2016). Вони викликають моє щире захоплення, ці служительки культу чистоти і дезінфекції. (Наталка Сняданко «Агатангел», 2011). В епоху енциклопедистів з їхнім прогресивним мисленням тіло геніальної акторки Андріанни Лекуврер, котру отруїла високородна суперниця в боротьбі за серце Моріса Саксонського, згоріло в ямі з негашеним вапном: ховати служительок сцени за обрядом було заборонено. (Жінка, №5, 2009). Тридцять три служительки часу підростають... (Лариса Копань «Пульсари», 1981).] // служи́телька Гіпокра́та – та, хто дає клятву Гіпократа; лікарка. [Заявивши, що вона служителька Гіпократа, висловила тривогу щодо стану здоров’я 75-річного господаря і його 70-річної дружини. (День, 2006).] // служи́телька ку́льту – та, хто здійснює релігійні служіння божеству. [Була також упевненість, що матір Терезу, як «служительку культу», на свободі в Албанії не залишать. (День, 2002). Ці міста були їй посвячені, в них процвітали храми, наповнені озброєними служительками її культу, цілим її військом. (Докія Гуменна «Золотий плуг», 1967).] // служи́телька Мельпоме́ни – та, хто грає в театрі; акторка. [<…> з репродукторів залунала пісня про досить таки велику кількість червоних троянд, що ними такий собі художник, примудрившися продати водночас і дім, і все, що було в ньому, намагався домогтися прихильності такої собі служительки Мельпомени <…>. (Олексій Корепанов «Звичайна прогулянка», 1991).] // служи́телька Фемі́ди – та, хто служить закону; суддя. [Тепер справу служительки Феміди Оксани Лучко розслідують співробітники СБУ <…>. (Фіртка, 2016).] // служи́телька це́ркви (монастиря́) – та, хто прислуговує в церкві чи в монастирі. [У задимленому приміщенні рятувальники знайшли на місці пожежі служительку монастиря без ознак життя. (Високий замок, 2018). Вона була зі мною від самого початку і, як служителька унітаріанської універсалістської церкви, познайомила зі Scrum багатьох вірян. (Джефф Сазерленд «Scrum. Навчись робити вдвічі більше за менший час», пер. Ярослав Лебеденко, 2016). До римлян 16 1 Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Кенхреях, 2 щоб прийняли її в Господї, як личить сьв’ятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому менї. (Біблія, пер. Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй, Іван Нечуй-Левицький, 1904).] див.: акто́рка, лі́карка, свяще́нниця, священнослужи́телька, суддя́ Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 379. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) |
| трагіки́ня, трагіки́нь; ч. тра́гік авторка трагедії. [Леся Українка не лише поетка, прозаїкиня, але й трагікиня, авторка визначних трагедій: «Кассандра», «У пущі», «Камінний господар» та «Лісова пісня». (Олена Синчак, 2021).] див.: тра́гіця |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Ба́рыня = 1. па́нї, па́нїя, господи́ня. — Панї на всї санї. н. пр. — Панї як панї, та до підошов коломазь пристала. н. пр. 2. рос. Crataegus Oxyacantha — глїд, глод. С. Ан. 3. моско́вський тане́ць і пісня до сьо́го та́нцю, що починаєть ся словами: „Ахъ ба́рыня, ба́рыня, суда́рыня ба́рыня“. |
| Безсмы́слица = нїсенїтниця, бридня́. — Та се не пісня, а нїсенїтниця. — Я сьпіваю инодї, що в голову влїзе. Кот. |
| Билліа́рдъ = кармелю́к. — Наїхали окомони в кармелюка грати — сюди туди по кешенях — нема чого взяти. н. п. (Пісня ся надрукована в Кіев. Стар. з поясненням, що кармелюк = билліард; може й так, а може се назва якої небудь гри в карти.) |
| Быль = д. 1. Быва́льщина і 2. Бы́ліе. — Ска́зка — скла́дка, а пѣ́сня быль = ка́зка — ба́йка, а пісня пра́вда. н.пр. |
| Вздоръ = дурни́ця, бредня́, нїсенїтниця. С. Л. — Ой, Грицю, не спускай ся на дурницю. н. п. — Хто спить до дня, то й виросте бредня. н. пр. — Бредня, а й досї як згадаю, то серце плаче та болить. К. Ш. — Та се не пісня, добродїю, а нїсенїтниця, я сьпіваю інодї, що в голову влїзе. Кот. — Городи́ть вздоръ = верзти́, торо́чити, дурни́цю нести́, тереве́ні точи́ти, пра́вити, баля́си точи́ти, блягу́зкати, ка’зна що верзти́. — Еней похнюпивсь, дослуха́в ся, що йому верзла. Кот. — Дурний дурне й торочить. н. пр. — Ти йому дурницї не неси, а толком говори. Як. |
| Жа́лобный, но = жа́лісний, жа́лібний, но. — Чого встаєш раненько, чого плачеш жалібненько? н. п. — Жалібна пісня. |
| Зво́нкій, ко = дзвінки́й, ко (С. Л.), голосни́й, но, дзвеня́чий, дзвеню́чий (С. Л.), гучни́й, но. — Соловейко в садку тьохка пісню дзвінку́. Сам. — Наша дума, наша пісня без хитрої мови, а голосна та правдива, як божеє слово. К. Ш. — Зво́нкая моне́та = дзвінка́ моне́та, брязкачі́. — Як єсть брязкачі, будуть і послухачі. н. пр. |
| Кано́нъ = церко́вне правило і церко́вна пісня в честь яко́го сьвято́го або сьвя́та. |
| Кантъ = 1. пісня хва́льна. 2. кант, ля́мівка, обля́мівка. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)