Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 57 статей
Запропонувати свій переклад для «сміятися»
Шукати «сміятися» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гото́вый – гото́вий, гото́в (ум. готове́нький), нагото́влений, зла́годжений, злашто́ваний, зла́джений [Магази́н (крамни́ця) гото́вого о́дягу], (о лицах) – гото́вий, нагото́влений до чо́го, на що = приготовившийся к чему-л.). [На це тре́ба гото́вим бу́ти (Єфр.). Аби він губу́ розтули́в, – всі вже нагото́влені смія́тися (Крим.)]; (согласный, склонный) гото́вий на що, охо́чий, ладе́н (-дна́, -дне́), рад, радні́ший. [Це залюбки́ ладе́н зроби́ти я. Радні́ший ці́лу дни́ну жартува́ти (Крим.)].
• От души гото́в всё сделать для вас – радні́ший душе́ю все для вас зроби́ти.
• Быть нагото́ве – бу́ти напогото́ві.
• Г-вый к услугам – гото́вий до послу́ги (до по́слуг).
• Гото́в (пьян вдребезги) – п’яні́сінький, по́вний.
Гу́лить –
1) (о ребёнке) агу́кати; смія́тися:
2) -ить ребёнка – ті́шити, ба́вити, пе́стити – дити́ну.
Едва́, нар. –
1) о времени (как только, только что) – ле́две [-і, -о, -и], зале́две. [Ле́две ми ввійшли́, він поча́в смія́тися (М. Вовч.)].
• Едва́ лишь (коль скоро) – ті́льки-но, ті́льки-що, ско́ро, ско́ро-но. [Ско́ро заблаговістя́ть до це́ркви, Явдо́ха за́раз у се́бе в ха́ті лямпа́дку засві́тить (Кониськ.)];
2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.):
а) едва́ (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) – ле́две (-і, -о), зале́две, ле́дь-що. [Ле́две мрі́ється. Ле́две чутно́. Зале́дві пам’ята́ю. Ле́дь-що ви́брався живи́й на бе́рег (Л. Укр.)].
• Едва́-едва́ – ле́две-ле́две, ті́льки-ті́льки, ті́льки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (Франко), ле́лю-поле́лю. [Мі́сяць ті́льки-ті́льки мрі́є (Боров.). Тіль-тіль що пам’ята́ю се. Ті́льки-що жива́].
• Едва́ не (чуть не, почти) – ле́две не, ледь не, ма́ло не, тро́хи не, ма́ло що не, тро́хи що не, замали́м не (Коц.), як не, тіль не. [Ле́две я не збожеволі́в. Ледь не скона́ла тоді́ за тобо́ю (Л. Укр.). Зігну́всь ма́ло не до землі́. Тро́хи не пла́кав. Смію́ся як не лу́сну. Тіль не впав].
• Едва́-едва́ не – ле́две-ле́две не, тро́хи-тро́хи не, ма́ло-ма́ло не, тіль-тіль не;
б) едва́ (с трудом, насилу, еле, еле-еле) – ле́две, зале́две, наси́лу, вси́лу, через си́лу, від си́ли. [Ле́две но́ги доволі́к. Наси́лу встига́ли йти за не́ю (Неч.-Лев.). Кінь вси́лу йде. Через си́лу но́ги волоче́ (Квітка)].
• Едва́-едва́ (с трудом, с трудом) – ле́две-ле́две, ледь-не-ледь, ле́две-не-ле́две, си́лу-в-си́лу, вси́лу-вси́лу, наси́лу-си́лу, на превели́ку си́лу, туж-туж. [Незду́жає Катери́на, ле́две-ле́две ди́ше (Шевч.). Ле́дво-не-ле́дво додо́му дійшо́в (Кам. п.). Таки́й мішо́к важки́й, що вси́лу-си́лу підні́с (Київщ.). Наси́лу-си́лу ми ви́билися на го́ру. На пле́чах оде́жа туж-туж де́ржи́ться (Квітка)];
3) едва ли, едва́ (выраж. сомнение: вряд ли) – ле́две чи, (реже) ле́две, навря́д чи, навря́д, троха́ лиш, троха́ лише́нь, троха́ чи, зале́две, навда́к, навда́ку, навдаку́ чи. [Ле́две чи бу́де що з цьо́го. Сього́дні ле́дві при́йде, бо свя́то (Кам. п.). Навря́д чи й соки́ра вруба́є той лід. Чи по знаку́ кому́ сей Оглав білоха́тий? Троха́ лиш (Шевч.). Навдаку́ мо́жна туди́ доско́чити (Грінч.)].
• Едва́ ли не (чуть ли не, почти) – ле́две не, ма́ло не, чи не, тро́хи чи не, ма́буть чи не. [Куліші́в рома́н «Чо́рна Ра́да» і до́сі лиша́ється у нас ма́ло не єди́ним істори́чним рома́ном. Істори́чна белетри́стика у нас чи не найсла́бше розо́ране по́ле в письме́нстві (Єфр.). Бала́чка була́ тро́хи чи не оста́нньою (Крим.)].
Затруни́ть – поча́ти смія́тися, глузува́ти, кепкува́ти з ко́го; срвн. Труни́ть.
Ко́лика и Ко́лики – ко́лька и ко́льки (-льок), колю́чка и колючки́ (-чо́к), (сильная резь в желудке) заві́йна, заві́йниця, ба́биця и (чаще) ба́биці (-биць), (спазматич. боль) со́нячниця и (чаще) со́нячниці (-ниць); (у лошадей) чемі́[е́]р (-ру), миші́й (-шія́). [Як схопи́ла ко́лька, то ма́ло душа́ не втекла́ з ті́ла (Коцюб.). На колючки́ мене́ бере́, недо́бре (Борзен.)].
• Нервные -ки – нерво́ві ко́льки.
• Смеяться до -лик – смія́тися так, що аж на ко́льки бере́, що аж ко́льки під гру́дьми спира́ють (Коцюб.).
Кула́к –
1) кула́к (-ка), (соб.) кула́ччя, (фамил.) кулачи́на, (гал.) п’ясту́к (-ка́). [Дава́й міси́ти кулака́ми по спи́ні (Н.-Лев.). Вони́ – мече́м та кула́ччям, а ми перо́м та ла́годою (Куліш). Постелю́ сірячи́ну, а в голова́х кулачи́ну (Чуб.). Сти́снутим п’ястуко́м що-си́ли заціди́в капра́ля межи́ о́чі (Франко)].
• Удар -ко́м – (кула́чний) (с)туса́н (-на́).
• Свистать в -ла́к – свисті́ти (труби́ти) в кула́к.
• Смеяться в -ла́к – смія́тися в кула́к, смія́тися в бо́роду;
2) мо́лот; см. Кува́лда 1; (деревянный) до́вбня;
3) (техн.) кула́к; (зубец мельн., машин. колеса) па́лець (-льця), па́льок (-лька).
• Колесо с -ка́ми – пале́чне ко́лесо;
4) (свая для причалки судов) па́ля;
5) (зажиточный крестьянин) курку́ль (-ля), (соб.) курку́льство; (мироед) глита́й (-тая́), жми́крут, дери́люд, дою́н (-на), паву́к (-ка́), (пренебр.-усилит.) куркуля́ка. [Куркуля́м нема́ мі́сця в сільра́ді (Пр. Правда). «Глита́й або Паву́к» (Кропивницьк.). В грома́ді верхово́дили жми́крути, дба́ли ті́льки за свої́ бариші́ (Грінч.). Дери́люде! всіх проглину́ти хо́чеш! (Грінч.). Лю́ди з го́лоду пу́хнуть, а доюни́ з лю́дського ли́ха ру́ки грі́ють (Кониськ.). Бре́шеш, куркуля́ко! (Епік)];
6) бари́шник; (перекупщик) переку́пець (-пця), пере́купень (-пня), переку́пник; (маклак) фа́ктор (-ра).
I. Лишь –
1) (только, только лишь, всего лишь, всего только) ті́льки, лиш, лише́нь, (зап.) лише́, но, іно́, йно, оно́, ті́льки-но, (единственно, исключительно) єди́но, саме́. [Живу́ть там ті́льки пацюки́ та ми́ші (Грінч.). На́шому маля́ті лиш сли́нку ковта́ти (Номис). Бра́му відмика́ли лише́нь із схо́дом со́нця (Кониськ.). Оди́н лише́ не спав (Франко). Не бу́ду каза́ти, йно бу́ду мовча́ти (Грінч. III). Чи всім лю́дям таке́ го́ре, чи но мені́ молоде́нькій (Грінч. III). В ха́ті ти́хо, оно́ ді́ти сопу́ть (Драг. Пред.). Молоді́ си́ли ті́льки-но почина́ють свою́ літерату́рну дія́льність (Єфр.). Мене́ суди́ти могли́-б єди́но-ті́льки королі́ (Грінч.). Саме́ він був у ха́ті, більш нікогі́сінько не було́ (Сл. Йог.)];
2) (сейчас только, вот только что) допі́ро[у], (зап.) допе́рва, лиш, ті́льки, ті́льки-но. [Ми оце́ допі́ро приї́хали (Гуманщ.). Бе́звість вікі́в, що ті́льки-но одкрива́ється перед на́шими очи́ма (Єфр.)].
• Лишь теперь – тепе́р ті́льки, допі́ро тепе́р. [Тепе́р ті́льки я дізна́в, яка́ в те́бе пра́вда (Полт.)].
• Лишь тогда – аж тоді́, допі́ро тоді́;
3) (едва, чуть, как только) ле́дві и ле́две; зале́дві и зале́две, ті́льки(-но), за́раз(-но), ско́ро(-но); срв. Едва́. [Ле́дві ми ввійшли́, він поча́в смія́тись (М. Вовч.). Зале́две ві́тер набіжи́ть – і зни́кне в гущині́ (Вороний). Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.). За́раз-но я в ха́ту, вона́ й напа́лася на ме́не (Липовечч.)];
4) Лишь бы, лишь бы только – аби́, аби́ б, аби́-тільки, ті́льки б, аби́-но, аби́-лиш, аби́-лишень, коли́ б тільки, (зап.) коби́. [Аби́ лю́ди, а піп бу́де (Приказка). Аби́-тільки допекти́, то ще й не те ска́же (Рудан.). Такі́ сухі́ дро́ва: аби́-но до вогню́, то вже й горя́ть (Проскурівщ.). Аби́ лиш гро́ші, – все бу́де (Хотинщ.). Коби́ зу́би, то хліб бу́де (Приказка)].
• Лишь бы где, лишь бы когда, лишь бы что, кто – аби́-де, аби́-коли, аби́-що, аби́-хто; см. Где попало и т. д. Лишь бы как-нибудь – аби́-як, аби́-то, аби́-аби́. [Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Він ро́бить так, – аби́-аби́].
• Лишь бы как-нибудь отделаться – аби́ яко́сь збу́ти.
• Лишь бы сладить (осилить) – аби́ поду́жати.
• Лишь бы мне не опоздать – аби́ (коли́
б) ті́льки мені́ не спізни́тись.
• Лишь бы было угодно – аби́ була́ ла́ска.
Над и На́до, предл. –
1) с твор. п. – над, (редко) на́до, (для обознач. большей или меньшей пространности места или же множественности предметов либо мест, над которыми что-н. совершается или имеет к ним отношение) понад ким, чим, (выше чего) поверх, верх чо́го. [Зозу́ля літа́ла – над на́ми куючи́ (Сл. Гр.). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Простя́г, грі́є ру́ки над по́лум’ям черво́ним (М. Вовч.). Мі́сце над мо́рем (Л. Укр.). Понад мо́рем на бульва́рі я само́тний походжа́ю (Вороний). Чорні́є гай над водо́ю, де ляхи́ ходи́ли, засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.). Хто запла́че надо мно́ю, як рі́дна дити́на (Шевч.). Дуну́в ві́тер понад ста́вом – і слі́ду не ста́ло (Шевч.). Червоня́сте та сі́ре камі́ння скрізь понад шля́хом нави́сло неплі́дне та го́ле (Л. Укр.). На́че ге́тьман з козака́ми понад хма́рами гуля́ і із лу́ка блискавка́ми в ворогі́в свої́х стріля́ (Олесь). А понад всім блаки́тне не́бо сла́лось і со́нце йшло та ху́тору смія́лось (Щогол.). Як ду́же зі́лля кипи́ть, ми́лий поверх де́рева лети́ть (Номис). Козаки́ не пока́зувалися верх око́пів (Маковей)].
• Меч Дамокла висит над его головою – Дамо́клів меч звиса́є (виси́ть) над його́ голово́ю.
• Над дверью были написаны следующие слова – над двери́ма були́ напи́сані такі́ слова́.
• Птицы летали над рекою – птахи́ (пташки́) літа́ли над рі́чкою (в этом случае река мыслится в её целостности или же имеется в виду одно определённое место), понад рі́чкою (во многих местах, повсюду над рекой).
• Село раскинулось над рекой – село́ розгорну́лося понад рі́чкою.
• Железнодорожный путь проходил над морем – залізни́чна ко́лія ішла́ понад мо́ре(м).
• Замок этот господствует над городом – за́мок цей пану́є над мі́стом.
• Над городом летали аэропланы, разбрасывая воззвания – понад мі́стом літа́ли аеропла́ни (літаки́), розкида́ючи відо́зви.
• Работа, работать над чем, кем – пра́ця, працюва́ти коло чо́го, над чим, над ким. [Лиша́ється бага́то ще попрацюва́ти коло то́го, що дала́ приро́да (Рада). Роки́ напру́женої пра́ці над сами́м собо́ю (М. Калин.)].
• Сидеть над работой – сиді́ти над (за) робо́тою.
• Трудиться над составлением проекта – працюва́ти над склада́нням (коло склада́ння) проє́кту.
• Он задумался над этим вопросом – він зами́слився над цим пита́нням.
• Смеяться над кем, над чем – смія́тися з ко́го, з чо́го.
• Шутить над кем – жартува́ти з ко́го.
• Над ним разразилось большое несчастье – на йо́го впа́ло вели́ке ли́хо.
• Сжалиться над кем – згля́нутися на ко́го.
• Иметь над кем власть – ма́ти над ким вла́ду.
• Принять начальство над армией – узя́ти про́від над а́рмією.
• Над ним наряжён суд – над ним уря́джено суд.
• Над ним исполнили приговор суда – над ним ви́конано ви́рок су́ду;
2) с вин. п. – над ко́го, над що, понад ко́го, понад що (в укр. яз. эта конструкция, при глаголах движения обычна). [Ди́виться було́ він розпа́леними очи́ма куди́сь понад го́лови прису́тнім (Леонт.)].
• Подыми конец доски над себя – підійми́ (підведи́) кіне́ць до́шки над се́бе.
• Пошли над берег погулять – пішли́ над (у) бе́рег погуля́ти;
3) (в сложении) –
а) (для обознач. действия сверху наверху чего-л.) над, на, до, при, під, по, ви, роз и т. п., напр.: Надстроить колокольню – надбудува́ти дзвіни́цю.
• Надписать письмо – надписа́ти листа́.
• Надсмотр – до́гляд, на́гляд.
• Надлить бутылку –
а) (отлить) надли́ти пля́шку;
б) (долить) доли́ти пля́шку.
• Надлить молока – підли́ти молока́.
• Надрыжеть – поруді́ти (ви́рудіти) (тро́хи, зве́рху).
• Надсидеть яйцо – над[при]си́діти яйце́.
• Надцвести – розцвісти́ над чим;
б) (для одознач. почина, зачина) над, напр.: Надломить калач – надломи́ти кала́ч(а́).
• Надбитый горшок – надби́тий го́рщик.
• Надгрызок сыру – надгри́зок си́ру.
Надса́д и Надса́да –
1) (действие), см. Надса́живание и Надсажде́ние;
2) см. Надры́в 3 и 4.
• С -ду и конь падает – з надса́ди і кінь па́дає, (дохнет) ги́не (пропада́є).
• Смеяться до -ды – смія́тися аж (зо смі́ху, з ре́готу) перерива́тися (зсіда́тися, па́дати, кача́тися), аж кишки́ (бо́ки) рва́ти, аж за бо́ки бра́тися.
Насмеха́ться, насмея́ться над кем, чем – смія́тися, насміха́ти(ся) и (редко) насміва́тися, насмія́ти(ся) з ко́го, з чо́го, (редко) кому́, чому́, посмі́шкувати, посмішк(о́в)ува́тися, напосмішкува́тися, глузува́ти, поглузува́ти, глумува́ти, поглумува́ти, глуми́тися, наглу́митися, кепкува́ти, покепкува́ти (пров.) кпи́ти(ся), накпи́ти(ся), закпи́ти, (редко) шкилюва́ти, шки́лити з ко́го, з чо́го, (поднимать на смех) на глу́зи (на глум, на кпи́ни, на смі́х) бра́ти, взя́ти кого́, що, смі́хи збива́ти, зби́ти з ко́го; сміх собі́ роби́ти з ко́го. [Чи не люблю́ тебе́ щи́ро, чи з те́бе смія́вся? (Шевч.). Не чу́є, не ба́чить, як вороги́ смію́ться їй (Шевч.). Мо́же де́мон яки́й насміха́ється з ме́не? (Франко). Знева́жливо насміва́ється з ньо́го (Крим.). Насмія́лась татарва́ з бі́дного Мики́ти (Шевч.). Щоб ви на́шому пісно́му борще́ві не насмія́лися (Зміївщ.). Ста́ли з їх сусі́ди насміха́ти (Метл.). З ме́ртвих насміха́ли (П. Тичина). Хоті́в я, ма́ти, з сироти́ насмія́ти (Чуб. V). З на́ших сліз вони́ глузу́ють (Самійл.). З хазя́їна кепку́є (Грінч. III). Було́ не кпи́ти з бі́дного Мики́ти (Номис). Хоч ти си́льний, а зі сме́рти ти даре́мно кпи́шся (Рудан.). Мару́ся з коза́ка накпи́ла (Грінч. III). З усі́х мої́х фанта́зій ти гарне́нько вмів закпи́ти (Крим.). Люби́ла шкилюва́ти з школярі́в (Яворн.). Шки́лить та й шки́лить ці́лий ра́нок з ба́би (Чернігівщ.). Щоб сіячі́в твої́х їх вла́сне поколі́ння на глум не бра́ло і на смі́х (Франко). Чого́ ти смі́хи зби́ла із моє́ї ха́ти? (Гол. I)].
Насме́шка (над кем) – на́сміх, на́смішка, по́сміх (-ху), по́смішка, глум, по́глум (-му), по́глумка, глузува́ння, глумува́ння, кепкува́ння (-ння) (з ко́го). [З оче́й твої́х мигне́ злий на́сміх, го́рдість, глум (Франко). З по́сміху лю́ди бува́ють (Номис). Його́ слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе і обу́ривсь (Крим.). Це по́смішка з ме́не (Грінч. I). Щасли́ва я, ти ка́жеш? хіба́ не глум, не со́ром на всі лю́ди, що ми в рука́х усі́ в нікче́мної приблу́ди? (Самійл.). З бо́лізним глу́мом вгляда́ється в ме́не (Крим.). Його́ по́глумка гірш не те ла́йки, – бі́йки (М. Вовч.)].
• -ки – на́сміхи, по́сміхи (-хів) и на́сміх, по́сміх (-ху), на́смішки, по́смішки (-шок), по́глумки (-мок), глу́зи (-зів), глум, по́глум, глузува́ння, глумува́ння, кепкува́ння (-ння, соб. и (мн.) -вання, -ва́нь и -ва́ннів), (пров.) кпи́ни (р. кпин). [Вчо́ра ви бала́кали без на́сміхів (Крим.). Не боячи́сь по́спіхів (Крим.). Мов горо́х си́палися на́смішки на (його́) го́лову (Франко). Ости́гло й глу́зи лю́дські терпі́ти (Грінч. II). Весе́лий глум (Крим.). Жарт весе́лий, по́вний глу́му (Чупр.). Почали́ з нас смія́тися; ми терпі́ли їх глузува́ння до́вго (Грінч.). Поси́пались кепкува́ння і наріка́ння (Стор.). Доведе́ться зазна́ти і перешко́д, і кпин, і ворожне́чі (Стебн.)].
• В -ку – на глу́м, на смі́х (на́сміх); срв. На́смех. [Сказа́ти-б, що це на смі́х напи́сано, так ні (Грінч.)].
• Делать в -ку что – роби́ти на глу́м (на смі́х, на по́сміх) що.
• С -кой – глузли́во, глузу́ючи; см. Насме́шливо.
• Это -ка судьбы над ним – це до́ля глузу́є (поглузува́ла) з йо́го.
• Не давать, не дать проходу -ками – висмі́ювати и висміва́ти, ви́сміяти о́чі кому́. Подвергать -кам, см. Насмеха́ться.
Насме́шничать – (ті́льки те й роби́ти, що) смія́тися (насміха́тися, глузува́ти, глумува́ти, кепкува́ти) (з ко́го).
Натру́нивать, натруни́ть – кепкува́ти, накепкува́ти, глузува́ти, наглузува́ти, смія́тися, насмія́тися, (диал.) шкилюва́ти, нашкилюва́ти и нашки́лити з ко́го, з чо́го; срв. Насмеха́ться.
Нату́живать и Натужа́ть, нату́жить –
1) что – напру́жувати, напру́жити, нату́жувати, нату́жити, (ту́го, цу́пко, мі́цно) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о мног.) понапру́жувати и т. п. що срв. Напряга́ть 1;
2) кого – нату́жувати и натужа́ти, нату́жити кого́ (над си́лу, над мі́ру), приму́шувати, приму́сити кого́ напру́жувати (напру́жити) всі свої́ си́ли (перетуживать) перенату́жувати, перенату́жити кого́, (надрывать) над[під]рива́ти, надса́джувати кого́. [Ми, ї́дучи, не натужа́ли коня́ (Вовчанщ.)].
Нату́женный –
1) напру́жений, нату́жений, (ту́го, цу́пко, мі́цно) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, понапру́жуваний и т. п.;
2) нату́жений (над си́лу, над мі́ру), приму́шений напру́жувати (напру́жити) всі свої́ си́ли, перенату́жений.
-ться –
1) напру́жуватися, напру́житися, понапру́жуватися; бу́ти напру́жуваним, напру́женим, понапру́жуваним и т. п.;
2) (напрягать свои силы) нату́жуватися, нату́житися, напру́жуватися, напру́житися, напина́тися, пну́тися, напну́тися и нап’я́сти́ся, натяга́тися, натяг(ну́)ти́ся, (перетуживаться) перенату́жуватися, перенату́житися, (надрываться) над[під]рива́тися, надса́джуватися, (о мног.) понату́жуватися и т. п. [Аж нату́жується, щоб не смія́тися, та нія́к не зде́ржиться (Мирний). Тре́ба було́ таки́ до́бре напина́тися, щоб перегу́куватись (Н.-Лев.). Черва́к плазу́є, аж напина́ється (Мирний). Натяга́ється, як пес до робо́ти (Номис)];
3) (вдоволь, сов.) нату́житися, напру́житися, насилкува́тися, намоцува́тися, (нажилиться) наду́тися, нанадима́тися; срв. Ту́житься.
Обижа́ться, оби́деться – обража́тися, обра́зитися, уража́тися, ура́зитися, кри́вдитися кривдува́тися, с[по]кри́вдитися на ко́го, з чо́го, за що. [Чи кри́вдитися з його́ слів, чи смія́тися? (Крим.)].
Отсме́иваться, отсмея́ться –
1) відсмі́юватися, відсмія́тися;
2) переста́ти смія́тися (регота́ти, -ся).
Пересме́ивать, пересмея́ть –
1) кого (осмеивать) – пересміха́ти кого́, бра́ти, взя́ти на сміх, на по́сміх, на глум, на глу́зи кого́; см. Осме́ивать, Высме́ивать;
2) пересмія́ти кого́. [Дава́й бу́дем знов смія́тися, – хто кого́ пересміє́ (Грінч.)].
Пла́кать, пла́кивать – пла́кати за ким, по ко́му, рю́мсати, рю́мати, (опис.) сльо́зи рони́ти, (насмешл.) на ку́тні смія́тися.
• Громко -ть – ревти́, густи́.
• -ть с причитанием – тужи́ти, голоси́ти, заво́дити по ко́му. [Ту́жать ді́ти по ма́тері. Заво́дить, як по рі́дній не́ні].
• Много -ть – попла́кати за ким. [Що вже попла́кала ма́ти за ба́тьком].
• Сильно -ть – ду́же пла́кати, ре́вне пла́кати, (опис.) сльоза́ми ми́тися (вмива́тися), слізьми́ зе́млю топи́ти.
• Навзрыд -ть – ридма́ рида́ти.
• Частыми слезами -ть – дрібни́ми (слізьми́) вмива́тися.
• Мне хочется -ть – мені́ пла́чно, мене́ сльо́зи розбира́ють, на сльо́зи мене́ розбира́є, на плач мені́ збира́ється.
• Часто -ть – тонкосльо́зим бу́ти, ки́снути, кви́снути.
• Снявши голову, по волосам не -чут – взяв чорт баті́г, то хай бере́ й пу́жално.
• Пла́чущий – плачу́щий; (прил.) плачли́вий. [Оста́ла́сь сама́ Ори́ся плачу́ща (Свид.)].
Подсме́иваться, подсмея́ться (подсме́ивать, подсмея́ть) над кем – смія́тися, насмія́тися з кого́, на сміх (на глум) бра́ти, взя́ти кого́, глузува́ти, поглузува́ти з ко́го, з чо́го, кепкува́ти, покепкува́ти з ко́го, з чо́го, смі́шки з ко́го стро́їти (роби́ти).
Посме́иваться – посміха́тися, посмі́хуватися.
• -ся над кем – смія́тися, посміха́ти(ся), надсміха́тися, глузува́ти (и́ноді) з ко́го, на сміх кого́ бра́ти; срв. Смея́ться.
Пустосме́х – дуросмі́х. [Дуросмі́х з те́бе та й го́ді: ні́чого й смія́тись – сміє́шся (М. Лобод.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Партийный – партійний.
[А в газеті було про різні події, що відбуваються на волі, головне ж про з’їзд ВКП(б), що відбувся недавно, та про виступ Сталіна. Ціла його доповідь була надрукована, а в тій доповіді були таємничі слова про те, що «вороги народу пролізли в апарат НКВД й перебили чесних партійних і безпартійних большевиків». Люди захвилювалися. А потім почали сміятися і злословити. Лицемір’я цієї фрази вразило всіх після того, як всі знали напевно, що вказівки щодо мордування та нещадної поведінки з тими ж самими «чесними партійними й безпартійними большевиками» давалися секретарями обкомів, крайкомів та республіканських ЦК партії, а значить, — були відображенням генеральної лінії того самого Сталіна (І.Багряний). Багацько води втекло відтоді, як я покинув цю одороблувату червону кам’яницю, а й досі нудить мене від одного тільки спомину про його величезні аудиторії, в яких немов би на віки вічні завис їдкий чад марксизму-ленінізму з його теорією класової боротьби та партійністю літератури; й зараз мені сняться його похмурі темні галереї, де так і жди, що з-за рогу вискочить партійна почвара, озброєна госрою ідеологічною сокирою; і інші бачу кабінети, в яких, неначе тхори в норах, сидять партійні фюрери зі здоровезними вгодованими рилами і божевільними очима (Л.Кононович). Людинюк мовчки вийняв із холодильника тричвертьлітрову пляшку горілки Bodunoff і поклав на стіл. Сіли пити. Того дня у політичного діяча Григорія Маузера з партійним будівництвом не склалося. Бо, крім першого, пішли ще два Bodunoff’u. Назавтра він хворів і зміг повернутися до повноцінної партійної роботи щойно на третій день (В.Кожелянко). — Чи треба з хабарів платити партійні внески? — Якщо ви справжній комуніст, то треба]. Обговорення статті
По-настоящему – по-справжньому.
[Але нікому вона не була потрібна по-справжньому. Хіба що Роже, та й то не завжди… І не по-справжньому. І не любов це в нього, а сама фізіологія — іноді вона це відчувала (Віктор Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Якщо чоловік і жінка кохають одне одного по-справжньому, то не досить, щоб вони давали одне одному втіху, щоб примушували одне одного сміятися, треба також, щоб вони примушували одне одного страждати (В.Шовкун, перекл. Ф.Саган). Якщо людина по-справжньому хоче жити, то медицина безсильна]. Обговорення статті
Спрашиваться, спроситься –
1) (просить разрешения, согласия) питатися, спитатися, попитатися, запитуватися, запитатися;
2) (перен., о привлечении к ответсвенности) спитати;
3) (спрашивать) питати, питатися:
• спрашивается – постає (виникає) запитання (питання);
• спрашивается, какая цена такой договоренности – виникає запитання, чого варта така домовленість;
• спросись у учителя, разг. – спитай дозволу (спитайся) в учителя;
• теперь спрашивается, как быть? – тепер питання, що [його] вдіяти (робити, почати)?;
• это с меня спросится – це від мене вимагатимуть, це з мене спитають (питатимуть); я за це відповідатиму
[Ходить гарбуз по городу, питається свого роду — «Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?» (Н.п.). Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся  (Пр.). Еней сьому подивовався І баби сучої спитався: Як відьму злую сю зовуть (І.Котляревський). — Я не знаю, як у світі, меж панами, усе прочеє водиться, а знаю, що усюди будуть питатись про вашу жінку: відкіля вона, і хто така є? Нехай ви, люблячи мене, і не засоромитесь сказати прямо: «Вона мужичка», та яково вам буде тоді? Усі будуть з вас сміятись, усі осуждати, усі цуратимуться вас, що у вас через жінку уся рідня мужики… (Г.Квітка-Основ’яненко). На людськім полі ростуть панські дуби. Мужик іде та й рубає, нікого не питаючись, наче своє (М.Коцюбинський). Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П.Тичина). — Ти повчи мені батька! Він знає, що робить! — в голосі Гната обізвалась пересторога. — Ви все знаєте. А в дівки ж згоди питалися? (М.Стельмах). Так. Одне ти з’ясував точно. Зустрічатися з Кирилом ти повинен був у нього вдома. <…>, під «Дитячим світом» ти стовбичиш з якоїсь іншої причини. Але з якої, хотів би ти знати! Хіба піти спитатися в Дзержинського. У Залізного Фелікса. Ні, в Залізного Зіґфріда. У Конрада Клауса Еріха Дзержинського. Або в Райнера Анзельма Віллібальда Кірова. Або у Вольфґанґа Теодора Амадея Леніна (Ю.Андрухович)]. Обговорення статті
Трясущийся – що (який) трясеться; тряський, труський, тремтячий, дриґотливий, тріпотливий, тремтливий, трясучий; трясун.
[Простий візок був труський і почав підскакувати на межах (І.Нечуй-Левицький). Віз був простий, труський (І.Нечуй-Левицький). Труський, як лихоманка, дощ. Осіння ніч, їдка та чорна. І б’ється на квадратах площ Людина й тінь її потворна. Ідуть вони. Спокійні. Вдвох (М.Бажан). Зуби його цокотіли, і руки зробилися тріпотливими, неспокійними, вони ніби шукали чогось (Г.Тютюнник). Але назустріч бігли вуличні ліхтарі, наближався аеродром, і старий тряський автобус був уже тільки сірим коконом, з якого людина вийде перетвореною, в новому вигляді (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Тільки сміятись він не може, бо щоки й губи в нього труські, того й мусив префект сміятися сам (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)]. Обговорення статті
Юмор – гумор:
• быть не в юморе – бу́ти не в на́строї (гу́морі, ду́сі);
• чувство юмора – чуття (почуття) гумору;
• юмор висельника (ирон.) – гумор шибеника (повішеника); шибеників гумор.
[В їх розмові багато гумору та ще й щиро народного, цікавого, сільського (І.Нечуй-Левицький). — Не в гуморі я сьогодні, кохана пані (С.Васильченко). І тільки згодом з’ясовується: кохання — це тимчасова втрата почуття гумору (В.Слапчук). Гумор завжди був для мене вірним товаришем у дорозі; тільки йому я завдячую моментами справжнього тріумфу над суперником. Нікому ніколи не вдалося вибити в мене цю зброю, і я тим охочіше обертаю її проти себе самого, що володітиму нею лише доти, доки гостритиму на собі. Гумор — це вияв гідності, ствердження вищості людини над будь-якими обставинами (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі). — Героїчна витримка, хлопче, потрібна у важкі часи,— повчально заперечив Ленц. — А ми живемо в добу відчаю, їй личить тільки гумор (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Добре відомо, що гумор, більше ніж будь-яка інша риса людського створіння, здатен подолати відчуженість і дозволяє піднятися над будь-якою ситуацією, навіть якщо це триває кілька хвилин (Олена Замойська, перекл. Віктора Франкла). — На досвіді воєнного часу я збагнув, що таке гумор. Це вияв свободи. Де усмішка, там свобода. Без усмішки може обійтися тільки той світ, у якому геть усе визначено й вирішено наперед (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Гумор — це усмішка людини, що знає, як мало підстав сміятися (Ж. де Фалкенаре)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕ́РИТЬ (сказаному) ма́ти за чи́сту моне́ту;
как мо́жно кому верить, что... емоц. от і вір кому, що...;
верящий що ві́рить, гото́вий пові́рити, ймові́ра, віру́н, пор. доверяющий;
ПОВЕ́РИТЬ поверите ли вставн. ще хоч ві́рте, хоч ні;
Вы не верите фраз. Ви бу́дете смія́тись;
так я и пове́рил прибл. знайшо́в дурни́х!;
пове́рь! уяви́ собі́.
НАСМЕХА́ТЬСЯ ще смія́тися /забут. насміва́тися/ з кого, висміва́ти /підійма́ти на сміх, бра́ти на глу́зи/ кого; викпива́ти, посміхуватися;
насмеха́ющийся що /мн. хто/ глузу́є з кого тощо, ста́вши смія́тися з, ра́ди́й ви́сміяти кого, метки́й на кпи́ни, глузі́й, глузівни́к, прикм. глузли́вий, глумли́вий, кпи́нливий, насмі́шкуватий, насміха́стий, посмі́шкуватий;
ПЛА́КАТЬ ще рю́мати, рю́мсати, смія́тися на ку́тні, ли́ти /втира́ти, ковта́ти/ сльо́зи, умива́тися слі́зьми́, захо́дитися плаче́м, (тихо) хли́пати, ПЕРЕН. ски́глити;
го́рько плакать ре́вно пла́кати;
про́сто плакать хо́чется аж плач бере́;
пе́тля пла́чет по /тюрьма́ пла́чет по/ ком ши́бениця /тюрма́/ пла́че за ким;
привы́кший /скло́нный/ плакать плаку́чий;
плачущий що /мн. хто/ пла́че тощо, запла́каний /розплаканий/, зму́шений запла́кати, зви́клий рюмсати, зали́тий слі́зьми́, плаксі́й, пла́кса, тонкослі́зка, рю́ма, рю́мса, ре́ва, ню́ня, пла́кальник, скиглі́й, прикм. плакси́вий, плачли́вий, плаку́чий, тонкосльо́зий, оказ. пла́кальний, (про очі) по́вний слі́з, образ. у сльоза́х, із слі́зьми́ в оча́х;
го́рько плачущий у ре́вних сльоза́х;
плачущий навзры́д стил. перероб. ре́вно рида́ючи;
плачущий от ра́дости із слі́зьми ра́дости в оча́х;
ЗАПЛА́КАТЬ образ. ки́нутися в сльо́зи, попусти́ти патьо́ки і похідн..
СМЕЯ́ТЬСЯ образ. лупи́ти зу́би, ска́лити зу́би, підсил. захо́дитися смі́хом, умира́ти зо смі́ху, (у відповідь) відсмі́юватися;
смея́ться в кула́к /док. засмея́ться в кула́к/ ще пи́рскати /по́рскати, пи́рснути, по́рснути/ в кула́к;
смея́ться в отве́т відсмі́юватися;
не сме́йся над чужо́й бедо́й – своя́ не за горо́й не смі́йся чужі́й біді́, бо своя́ на гряді́;
смею́щийся що /мн. хто/ сміє́ться тощо, розсмі́яний, ду́шений смі́хом, зви́клий смія́тися, ра́ди́й засмія́тися, сміху́н, сміхоту́н, смішко́, прикм. сміхотли́вий, підсил. реготли́вий, стил. перероб. із смі́хом, сміючи́сь;
смею́щийся без по́вода дурносмі́х, раде́нький, що дурне́нький;
смею́щийся в кула́к сміли́вий смія́тися в кула́к;
смею́щийся до ко́лик гото́вий поме́рти зо смі́ху;
смею́щийся над кем = насмехающийся;
смею́щаяся и́скра /смею́щийся ге́ний/ розсмі́яність;
ЗАСМЕЯ́ТЬСЯ оказ. розси́патись, як сухи́й горо́х і похідн., (в кулак) по́рскнути;
ПОСМЕЯ́ТЬСЯ, посмеяться над кем ще зажартува́ти (собі) з кого; і похідн.;
РАССМЕЯ́ТЬСЯ, рассмея́вшийся розсмі́яний, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Посмеиваться, посмеяться –
1) смія́тися (смію́ся, сміє́шся) посмія́тися;
2) (над кем) смія́тися, посмія́тися (з ко́го).
Смеяться – смія́тися, -мію́ся, -міє́шся; (громко) регота́ти(ся), -чу́(ся), -чеш(ся).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Заливаться
• Заливаться, залиться слезами – заливатися, залитися, заллятися (обливатися, облитися, обіллятися, умиватися, умитися) сльозами (слізьми, сльозою); заходитися, зайтися сльозами (слізьми, плачем); підпливати, підплисти, підпливти сльозами (слізьми); розливатися сльозами (слізьми); ревно (гіркими) плакати.
• Заливаться, залиться смехом – заливатися, залитися, заллятися сміхом (зо сміху); розлягатися, розлягтися сміхом; заходитися, займатися (залягатися, залягтися) від сміху (зо сміху, сміхом); зареготіти, зареготати(ся); сміятися, аж заходитися.
• Заливаться соловьем – співати (виводити, розлягатися) як соловейко; соловейком розкочуватись.
Кататься
• Кататься, как сыр в масле (разг.) – як сир у маслі купається; плаває, як вареник у маслі; розкошує; купається в розкошах; кохається у добрі.
• Кататься со смеху (фам.) – [Аж] качатися (рвати боки, кишки) зо (від) сміху; качатися (заходитися, лягати, розлягатися, валятися) зо (від) сміху; сміятися, аж за (в) боки братися.
• Любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати — люби й саночки возити. Пр. Любиш яблучко, люби й оскомочку. Пр. Любиш горішки, люби і насмішки. Пр. Любиш поганяти, люби й коня годувати. Пр. Любиш узяток, люби й даток. Пр. Чужий чуб скубши, треба й свого наставити. Пр. Не терши, не мнявши, не їсти калачів. Пр.
Колики
• Колики в боку – кольки (колючки) в боку; коле в боку.
• Колики в животе – бабиці (бабиця); завійна (завійниця).
• Смеяться до колик – сміятися [так, що] аж на кольки (на колючки) бере (що аж кольки під грудьми спирають).
Надрывать
• Надрывать душу, сердце кому – надривати душу, серце (серця) кому; краяти (рвати, шматувати) душу, серце кому.
• Надрывать живот (животики) со смеху (от хохота) (разг.) – кишки (боки) рвати зо сміху (з реготу); [аж] за боки братися з (від) сміху (з реготу); [аж] качатися зо (від) сміху (з реготу); (іноді) сміятися (реготати) до розпуки.
• Надрывать, надорвать голос – надривати, надірвати (надсаджувати, надсадити) голос.
• Надрывать, надорвать грудь, живот (непосильной работой) – надсаджувати, надсадити груди, живіт; уривати, урвати (підвередити, надвередити, увередити) живіт; підвереджуватися, підвередитися; (іноді) порушувати, порушити (надрушувати, надрушити) щось у грудях, у животі.
• Надрывать, надорвать здоровье – підривати, підірвати здоров’я; надвереджатися, надвередитися; занепадати, занепасти (на здоров’ї, здоров’ям).
Смеяться
• Смеётся [хорошо] тот, кто смеётся последним – сміється [добре] той, хто сміється останній.
• Смеяться над кем, чем – сміятися (глузувати) з кого, з чого; (лок.) смішки з кого викладати; кпитися з кого.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

З, пред. –
1) с.
• З ким жи́ти – жить с кем.
• З вола́ здоро́вий – велик как вол.
• Завбі́льшки з ха́ту – с дом величиной.
2) из.
• Сухи́й з води́ – сухой из воды.
3) на.
• З ким жени́тися – на ком жениться.
4) от.
• 3 го́лоду – от голода.
5) по.
• 3 при́мусу – по принуждению.
• З лиця́ чита́ти – по лицу видеть (читать),
6) над.
• Смія́тися з ко́го, з чо́го – смеяться над кем, над чем.
7) З лиця́ – лицом.
• З неді́лі – на той неделе, после воскресения.
• З-тишку́ – исподтишка, тайком.
• З ва́шої ла́ски – вашей милостью, если дозволите.
• Ме́нше з тим – это не важно; нечего об этом (говорить).
Ку́тній –
1) угловой;
2) коренной (о зубах). На ку́тні смія́тися – плакать, горевать.
• Ку́тня ки́шка – прямая кишка.
Ма́сно, нар. –
1) масляно, жирно.
• Ма́сно ї́сти – жирно есть, есть скоромное.
• Смія́тися ма́сно – грязно смеяться.
2) (о словах) льстиво, масляно.
Смія́тися, смію́ся, мн. сміє́мся, сміємо́ся – смеяться.
• Смія́тися з ко́го, смія́тися кому – смеяться, насмехаться над кем.
• Смія́тися на ку́тні – (ирон.) плакать.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Не смейся чужой беде - своя нагряде. —
1. Чуже лихо за іграшку, а своє за хрін.
2. Чужий біль нікому не бачить.
3. Людям сміх, а мені плач.
4. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатиму.
5. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе будуть сміятись.
6. Що собі не мило - і людям не зич.
Утро вечера мудренее. —
1. Вечір думає, а ранок умає.
2. Хто звечора плаче, той вранці буде сміятись.
3. На те коваль кліщі держить, щоб у руки не попекло.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

смія́тися, смію́ся, сміє́шся, смію́ться з кого, чого

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Акто́р и Актьо́р, -ра, м. Актеръ. Ввійшов Яким зовсім так, як от виступають актори на сцену з-за декорацій. Левиц. І. 478. Один актьор грав дуже погано... в партері почали сміятись. Левиц. Пов. 139.
Зве́чора, нар. Наканунѣ вечеромъ. Хто звечора плаче, той уранці буде сміятись. Ном.№ 2400.
Згу́да, -ди, ж. Осмѣяніе, посрамленіе. Закохався я тяжко в тобі. Тепер я готов присягати, що не вийду з тої хати; нехай ведуть мене на згуду, а без тебе жити я не буду. Нехай мене виганяють, кийом боки облатають, а я буду з того сміятись. Грин. III. 159.
Ку́тній, -я, -є.
1) Угловой. В кутньому углі стояв кіот з образами. Стор. II. 110.
2) Коренной (о зубахъ). Вх. Пч. І. 15. На ку́тні смія́тися. Плакать. Ном. № 12640. Смійся, смійся! Засмієшся ти в мене на кутні! К. ЧР. 204.
3) Ку́тня ки́шка. = Кутниця. Канев. у.
Ле́две, ле́дві, ле́дво, нар.
1) Едва, чуть, лишь только. Держались ледве на ногах. Котл. Ен. V. 16. Ледве-ледве дише. Шевч. 67. Ледві додому прийшов. Чуб. І. 201. Та напила м ся, ледво стою. Чуб. V. 681. Ледві ми ввійшли, він почті сміятись. МВ. 137.
2) Едва-ли, врядъ-ли. У цій корчмі ледві є пиво? Каменец. у. Сьогодня ледві прийде, бо свято. Каменец. у. Ледво́ є він дома. Каменец. у. Ледво тямите ви діда, бо були сте малі ще. Каменец. у. Ле́дві(о́)-не-ле́дві(о́). Едва, едва, съ трудомъ. Так упивсь на тій оказії, що ледво-не-ледво додому дійшов. Каменец. у. Я ледві-не-ледві забрав, — такі великі. ЗОЮР. І. 229.
Смія́тоньки, -ся, гл. Ум. отъ сміятися. Не з мене ся сміятоньки, не з мене ся кпити. Грин. III. 185.
Смія́тися, смію́ся, -є́шся, гл.
1) Смѣяться. Смійся, дурню, доля буде. Ном. № 12672. Сміється наймит, а нічого не тямить. Ном. № 12673.
2) — з ко́го. Смѣяться, насмѣхаться надъ кѣмъ. Стоїть дівка на порозі, з козаченька сміється. Мет. 89.
Хурбе́т, -та, м. Крайній бѣднякъ? Жидові тілько самі багатирі та хурбети й не винні. О. 1862. І. 73. Так се ти, поганий хурбет, наймит, будеш мені перебивати, будеш з мене сміятись? О. 1862. VIII. 9.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Гуготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. *2) Гудеть. Всі стали голосно сміятися, аж саля гуготіла. Лепкий.
Ку́тній, -я, -є. 2) На ку́тні смія́тися, *регота́ти(ся́). *То ми тепер регочемо, а чи не доведеться нам на кутні зареготатись, як німець справді машиною ввесь хліб підніме? Мирн. І. 377.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

життєлю́бка, життєлю́бок; ч. життєлю́б
та, хто любить життя. [А життєлюбка Дора Вербицька вже прожила дев’ять і здаватися не збирається. (Надія Гуменюк «Етюд із метеликом», 2017). За характером вона життєлюбка й щебетуха, а прикрощі життя сприймає по-філософськи. (Високий замок, 2003). А була ж колись життєлюбкою, уміла сміятись, – скільки було того сміху, коли часом виїздили з дівчатами у свята до лісу, купатись на Вовчу... (Олесь Гончар «Собор», 1967).]
сміхоту́нка, сміхоту́нок; ч. сміхоту́н
та, хто любить сміятися. [Його водночас відштовхувала і приваблювала ця весела сміхотунка. (Лілія Черен «Марта», 2014). Оленка – сміхотунка, Уляна ж – гостроязика фурія. (Юрій Мушкетик «Гетьманський скарб», 1993).]
див.: сміху́нка
сміху́нка, сміху́нок; ч. сміху́н
та, хто любить сміятися. [Моя сміхунка Лєра, яка повільно помирала на очах, поступаючись місцем іншій – цинічній і зневіреній жінці. (Олена Печорна «Грішниця», 2011). Тітка Катря – що інше, вона просто сміхунка, пустунка, жартунка, без ніяких аспірацій, вона любить пустувати, реготати, забавлятися як дитина. (Юрій Косач «Сузір’я лебедя», 1983). Крім неї була ще Настя, чорноброва сміхунка, вона була за першу. (Степан Тудор «Марія», 1928).]
див.: сміхоту́нка
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 412.