Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 148 статей
Запропонувати свій переклад для «снаряд»
Шукати «снаряд» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́нтер (рыболовный снаряд) – я́тір (р. я́тера).
Ветроиспуска́тель – вітропу́ск (снаряд).
Воздухопла́вательный – (повітро)літа́льний.
• -ный снаряд (аэроплан) – літа́к.
Ёрш –
1) зоол. (рыба) – йорж (р. йоржа́, мн. йоржі́), костри́к.
• Ёрш-носарь – шро́та, кольма́н;
2) (зазубристый гвоздь; снаряд для чистки ламповых стёкол) йо́ржень (р. -жня), їжа́к (р. -ка);
3) (беспорядочная смесь хмельных напитков) ведме́же пі́йло, ґардама́н.
Защити́тельный –
1) (союз, речь) оборо́нний;
2) (знак, снаряд) охоро́нний.
• -ная война – оборо́нна війна́.
• -ная речь – оборо́нна промо́ва.
Капка́н – (звероловный снаряд) самоло́в (-ва), капка́н (-на́), ум. капкане́ць (-нця́), (деревянный) ступи́ця, (на мелкого зверя) ха́пка, ла́пка, па́стка; (силок) сі[и]льце́. [Жи́ти вже не мо́жна за тхора́ми, поста́вив я скрізь капкани́ (Звин.)].
Карма́н, Кармакан, Кармачок – (снаряд для ловли рыбы подо льдом) кармак (-ка).
Ко́готь –
1) кі́готь (-гтя), (ув. кігтя́ка), па́зур (-ра), дра́пець (-пця), (хищной птицы также) шпо́ня, (задний на лапе у собаки) ко́тик. [Змордо́вана душа́ би́лася, як пта́шка в кі́гтях у кі́шки (Грінч.). Па́рубка гріх пазура́ми за се́рце вхопи́в (Дніпр. Ч.). Кіт мене́ подра́пав свої́ми дра́пцями (Звиног.)].
• -гти орла, льва – кі́гті (па́зурі) (в) орла́ (орло́ві, орля́чі, орли́ні), (в) ле́ва (ле́вові, ле́в’ячі, леви́ні).
• В -гтя́х капитализма – в па́зурах (у) капіталі́зму.
• Удар -гтя́ми – уда́р кі́гтями, па́зура́ми.
• Острить -гти на кого – гостри́ти кі́гті на ко́го. [На не́ї уже давно́ чорти́ кі́гті го́стрять (Сл. Гр.)].
• Вонзить -гти в кого, схватить -гтя́ми кого – уп’ясти́ся кі́гтями (па́зура́ми) в ко́го, с[в]хопи́ти кі́гтями (па́зура́ми), запа́зурити кого́. [Тепе́р вони́ мене́ зо́всім запа́зурять (Канівщ.)].
• Держать кого в -гтя́х (перен.) – трима́ти кого́ в шо́рах.
• Попасть в -гти кому – попа́стися кому́ в кі́гті, в па́зурі.
• Не имеющий -гте́й – безпа́зурий:
2) (у багра и т. п.) гак (-ка), крюк;
3) ко́гти (снаряд) – кі́гті (-тів) (залі́зні).
Копьё́ –
1) спис (-са́), спи́са, (устар.) коп’є́ и копія́ (ж. р.). [Встава́йте, вийма́йте списи́ і шаблі́ (Олесь). Як пришпили́в змію́ лю́ту та списою під ребро́ (Рудан.). Коп’є́ своє́ приломи́ти в по́лі полове́цькім (Рудан.)].
• Добыть -пьё́м, на -пьё́ – взя́ти на-списа́. [Загі́н Павлю́ги ви́садив замкову́ бра́му і взяв за́мок на-списа́ (Стор.)].
• Ломать -пья (переносно) – креса́ти шабля́ми, лама́ти (трощи́ти) спи́си за що;
2) (церк.) коп’є́ (-п’я́);
3) (охотн. снаряд) ра́тище (-ща).
Ко́шка –
1) (животное) кі́шка, кі́тка, ки́цька, (чаще употр. муж. р.) кіт (р. кота́). [Зно́ву кі́шка до голубі́в лі́зе! (Звин.). Од мня́са вже чу́ти, неха́й коти́ та соба́ки з’їдя́ть (Звин.)].
• Дикая -ка – ди́ка кі́шка, (чаще) ди́кий кіт.
• Мех из дикой -шки – ху́тро з ди́кого кота́.
• -ка мяукает – кі́шка нявчи́ть, ня́вкає.
• Они живут, как -ка с собакой – вони́ живу́ть, як кіт із соба́кою.
• Между ними чорная -ка пробежала – вони́ глек розби́ли; чо́рний котя́ка поміж ни́ми перебі́г.
• Знает -ка чьё мясо с’ела – зна́є кі́шка чиє́ са́ло з’ї́ла.
• Мечется, как угорелая -ка – бі́гає (ки́дається) як очмарі́лий кіт.
• Живуч, как -ка – живу́чий, як кі́шка (як кіт).
• -ке игрушки, а мышке слёзки – кі́шці смі́шки, а ми́шці слі́зки (Номис); кіт гуля́є, а ми́шка загиба́є.
• -ка и мышка (игра) – кіт і ми́шка; гра в кота́ й ми́шку;
2) (якорь) ко́[і́]твиця, я́кір (р. я́коря); см. Я́корь. [Вре́шті грек підня́в ко́твицю, і чо́рний барка́с посу́нув до бе́рега (Коцюб.)];
3) (снаряд, род крюка) рак (-ка), рачо́к (-чка́), (диал. рус.) ко́шка. [Рачко́м ві́дра витяга́ють, як хто впу́стить (Канівщ.)].
• Железные -ки – залі́зні ра́ки, (для вытягивания гвоздей) ла́пиця;
4) (плеть) канчу́к-трійча́тка;
5) бот. Agrimonia Eupatoria L. – пари́ло звича́йне, нечу́й-ві́тер, зрад-зі́лля, реп’яшки́ польові́, глади́шник, па́рник.
Маслобо́йный –
1) (о коров. масле) маслоро́бський, масля́рський, маслоколо́тний. -ный снаряд, см. Маслобо́йка;
2) (о растит. масле) см. Маслоде́льный 2.
Маслообрабо́тник (снаряд) – маслообро́бник, и см. Масломя́тня.
Мерё́жа –
1) (рыболовный снаряд) я́тір (р. я́тера);
2) (сеть употребл. для -рё́жи) ятери́на.
Мета́тельный – ки́дальний, мета́льний; (о движении) кидни́й, викидни́й.
• -ное копьё – ки́дальний спис (-са).
• -ная сила – ки́дальна (кидна́) си́ла.
• -ный снаряд – ки́давка, мета́вка. [Він поста́вив ка́мінь на ки́давку і пусти́в її́ в рух (Кревецьк.)].
II. Мо́рда (снаряд рыболовный) – жак (-ку и -ка), ве́рша, я́тір (р. я́тера) з пру́ття.
Мота́лка, Мота́льница –
1) (снаряд для наматывания на него пряжи с веретена) мотови́ло. [Ти-б ши́ла, ти-б пря́ла лю́бо та ми́ло, я-б мота́в пря́женьку на мотови́ло (Пісня). Накупи́в верете́н, нема́ мотови́ла (Пісня)];
2) (для сматывания пряжи в клубки) виту́шка, вите́лка, (гал.) самото́ка. [Там жи́ли з їх чорти́ мота́ли і без виту́шки на клубо́к (Котл.)].
Мя́лка –
1) (снаряд) бите́льня, бите́льниця, тіпа́льниця, м’я́л(ьн)иця. [У те́рниці ме́чик ву́жчий, а в бите́льниці широ́кий (Хорольщ.)].
• Не домнёшь -кой, так помянёшь за прялкой – де о́ком не догля́неш, там кали́ткою допла́тиш (Приказка);
2) (глотка, грубо) пе́лька.
• Полно -ку драть! – го́ді (бу́де) пе́льку де́рти!
• Набил полную -ку – напха́в по́вну пе́льку.
Навива́льня –
1) (снаряд) нави́вач (-ча);
2) (помещение) навива́льня (-ні).
Нажи́м –
1) (действие), см. Нажима́ние и Нажа́тие;
2) на́тиск, тиск (-ку), натиска́ння, нати́снення и натисні́ння (-ння); (гнёт) гніт, при́гніт (-ту), тиск, у́тиск. [Оста́ннім на́тиском він доверті́в ді́рку (Грінч.). Перо́ по́рскало під на́тиском моє́ї руки́ (Франко). Під ти́ском життя́ (Рада). Пу́щено в ді́ло спеція́льне натиска́ння на євре́йську лю́дність (Рада)].
• Сделать -жи́м на кого – нати́сну́ти, вчини́ти на́тиск на ко́го;
3) (снаряд) гніт, на́гніт (-та), при́гніток (-тка), прас (-са), (давило) дави́ло, ча́ви (-вів), (бастрык) рубе́ль (-бля́); срв. Пресс и При́туг;
4) (часть инструмента) нати́скач (-ча), натиска́ло, (поменьше) натиска́льце.
Наполни́тельный – с[на]по́внювальний.
• -ный снаряд – спо́внювальний при́лад.
На́пряг –
1) (действие), см. Напряже́ние 1;
2) см. Напряже́ние 2;
3) (снаряд) на́пруг (-га).
Окта́нт (снаряд для измер. углов) – окта́нт.
Отжига́тельный гальванический снаряд (хирург.) – гальвані́чний при́лад до відпіка́ння.
Приспособле́ние –
1) см. Приспоса́[о́]бливание;
2) (устройство, снаряд) при́лад (-ду), пристрі́й (-ро́ю), при́ряд (-ду), припа́с (-су).
• -ния к чему – прила́ддя, знаря́ддя, пристро́ї до чо́го; см. Принадле́жность, Прибо́р. [Чолові́к усе́ перемо́же, аби́ умі́в, аби́ тя́мив, яко́го де пристро́ю тре́ба (Кониськ.)];
3) (работа по устройству чего) прила́года. [Заплати́ли за маши́ну три́ста карбо́ванців та со́рок карбо́ванця за прила́году (Звин.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Земснаряд – землечерпалка, днопоглиблювач, (землесосный снаряд, рус.) земснаряд, (англ.) драга. Обговорення статті
Случай – випадок, подія, пригода, приключка, оказія, (диал.) трапунок, (возможность) нагода:
• благоприятный случай – добра нагода, оказія, шанс, момент; слушний (сприятливий) випадок;
• в большинстве случаев – здебільшого, здебільше, здебільша;
• в крайнем случае – у крайньому разі;
• в лучшем случае – в найкращому (найліпшому) разі, у кращому (у ліпшому) разі;
• в любом случае – в кожному разі, в кожнім разі, в усякім разі;
• в некоторых случаях – иноді, инколи, деколи, часом, часами, у деяких випадках;
• во всяком случае – у всякому (у кожному) разі; (зрідка) на кожний спосіб; (иногда разг.) хоч як [би там було];
• в общем случае – загалом, взагалі;
• во многих случаях – у багатьох випадках;
• в особом случае – в особливому випадку;
• в отрицательном случае – коли ні;
• в подобном случае – в такому разі (випадку);
• в положительном случае – коли так;
• в предельном случае – у граничному випадку;
• в противном случае – інакше, в противному разі, у протилежному (у зворотному) разі (випадку), (разг.) а то; коли ні;
• в рассматриваемом случае – у розглядуваному (в даному, в цьому) випадку; у випадку, що розглядається;
• в случае – якщо, як бува, у випадку, у разі, на випадок [чого];
• в случае вашего согласия – якщо ваша згода, якщо ви будете згодні (згідні), у разі вашої згоди;
• в случае (на случай), если – якщо (коли); на випадок, коли (якщо); у тому разі, коли (якщо, як);
• в случае необходимости – якщо (коли) буде треба, якщо (коли) буде (є) потреба, за потреби, у разі потреби;
• в случае несоответствия – в разі невідповідності;
• в случае (неявки, отказа) – в разі, коли (не з’являться, відмовляться);
• в случае отсутствия – якщо (коли) немає (не буде);
• в случае чего, на случай чего – в разі чого; на випадок чого, коли б (якби) що сталося (трапилося); коли що станеться (трапиться);
• в таком (подобном) случае – у такому разі, коли (якщо) так, (иногда) тоді;
• в [том] случае, если [бы]…; на тот случай, если [бы]… – на випадок, коли [б]…, у тому разі, коли [б] (як[би])…, якщо [б]…, як бува…;
• в том случае, когда – у тому разі (випадку), коли (якщо);
• в худшем случае – в найгіршому разі, у гіршому разі;
• в частном случае – в окремому випадку;
• в этом случае – якщо, у цьому випадку (разі);
• даже в том случае, когда – навіть у тому разі, коли (якщо);
• искать случая – шукати нагоди;
• как и в случае чего – як і у випадку чого;
• кроме особо оговоренных (упомянутых) случаев – за винятком того, що; крім того, що; крім окремо згаданих випадків; крім випадків, які розглядалися (про які йшлося) окремо;
• мы ограничимся случаем – обмежимося випадком;
• на всякий пожарный случай – на (про) всяк (всякий) нагальний випадок;
• на всякий случай – на (про) всяк (всякий) випадок, напровсяк, (редко) про всякий случа́й;
• на крайний случай – на випадок (у разі) крайньої потреби; на крайній випадок;
• на первый случай – на перший раз, на початок (на почин), для початку;
• на случай чего – на випадок чого;
• на самый худой случай – у найгіршому разі;
• на случай чего (пожара, отъезда…) – на випадок чого;
• нередки случаи, когда – часто трапляється, що; нерідко буває, що;
• несчастный случай – нещастя; нещасливий випадок, лихий випадок;
• ни в коем (ни в каком) случае – нізащо, у жодному разі, ні в якому (у жодному) разі, ні за яких обставин, аж ніяк, ніякою мірою; звичайно, ні;
• от случая к случаю – час від (од) часу, від часу до часу, від нагоди до нагоди;
• пользоваться случаем – користуватися з нагоди, з оказії;
• по случаю болезни… – через хворобу…; у зв’язку з хворобою…;
• по случаю (купить) – з оказії (купити);
• по случаю чего – з нагоди чого, з приводу чого, у зв’язку із чим, з огляду на що, через що;
• по случаю юбилея… – з нагоди ювілею…;
• по этому случаю… – з цієї нагоди…, через це…;
• представился (удобный) случай – трапилась, випала (добра) нагода;
• при [первом удобном] случае – при [першій] нагоді, з [першою] нагодою, як буде нагода, принагідне, при нагоді, при оказії;
• случай приключился – сталась пригода.
[У три дні, як і гадалось, Дон Кіхот та Санчо Панса злагодили всю потребизну, втихомирили своїх — той жінку, а сей клюшницю з небогою, і смерком, аби ніхто не бачив, крім бакаляра, що зохотився провести їх аж геть за царину, пустились їхати до Тобоса: Дон Кіхот на свойму доброму Росинанті, а Санчо на вірному Сірому, із селянськими харчами в саквах і з грішми в капшуці, що пан дав йому про всякий случай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чим старшим стаєш, тим ясніше бачиш, що в цьому нещасному світі Його Величність Випадок робить три чверті роботи (Фрідріх Великий). Білявкою була й вишивальниця Жанетта Фоконьє, химерна дівчина, вдачею нахабніша від пажів, звична до того, щоб за її спідницею увивалася чимала вервечка спудеїв; цілісінький вечір майбутній священик припечатував її зневажливу лайку, адже заклався: коли б йому закортіло, то зможе здобути прихильність цієї дівулі швидше, аніж найскоріший кінь галопом домчить від ринку до храму Святого Петра; через отой закла́д знялася бійка, що переросла у всезагальну тяганину, і врешті-решт панна Жанетта, неабияк розщедрившись, власними вустами (а на тогочасному школярському жаргоні їх іменували «брамою душі») поцілувала пораненого кривдника. А вже під Різдво, дарма що на той час єдиним Зеноновим спомином про той давній трапунок був шрам на півобличчя, однієї місячної ночі спокусниця нечутно прошмигнула рипучими сходами та опинилася в його ліжку (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Фронт — це клітка, в якій нам доводиться напружено чекати, що буде далі. Ми лежимо під гратами, що їх утворюють траєкторії снарядів, лежимо в нервовому чеканні невідомого. Над нами витає випадок. Коли летить снаряд, я можу тільки пригнутись, і ще, та я не знаю, куди саме він летить, і ніяк не можу подіяти на нього. Саме ця залежність від випадку і робить нас байдужими (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). В кожнім разі я не збирався робити драму з цієї історії (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Побудуй будинок, вирости сина, посади дерево. Не можеш? Ну на крайняк змайструй шпаківню, заведи хом’ячка і не забувай поливати кактуса].
 Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СНАРЯ́Д укр. га́рматень, галиц. стрільно́;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Снаряд –
1) знаря́ддя, прила́ддя, начи́ння, -ння, струме́нт, -ту;
2) (артиллер.) набі́й, -бо́ю, гарма́тень, -тня.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Снаряд, прибор – при́лад (-ду);
• с., воен. – гарма́тень (-тня);
• с. артиллерийский – г. артилері́йський;
• с. бронебойный – п. панцеробі́йний;
• с. дноуглубительный – днопідгли́бник (-ка);
• с. землечерпательный – п. землече́рпний;
• с. контрольный – п. контро́льний;
• с. пеклевальный – п. питлюва́льний;
• с. пожарный – п. поже́жний;
• с. поливальный – п. полива́льний.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

снаря́д 1. буд. споря́дження
2. мех. при́лад,-ду, при́стрій,-рою
3. військ. ладу́нок,-нка
с. землеро́йный споря́дження землери́йне
с. землесо́сный споря́дження землесмоктне́ [землевисмо́ктувальне]
с. землечерпа́льный споря́дження землечерпа́льне
с. освети́тельный ладу́нок осві́тлювальний
с. оско́лочный ладу́нок відламко́вий
с. реати́вный ладу́нок реакти́вний
с. спаса́тельный споря́дження рятува́льне
с. спорти́вный споря́дження спорти́вне
с. управля́емый ладу́нок покеро́вний
с. фуга́сный ладу́нок фуґа́сний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ве́рша –
1) вёрша, рыболовный снаряд;
2) (бран.) пасть, зев.
Грана́та –
1) (бот.) гранат;
2) снаряд, граната.
Ґрана́та – бомба, снаряд.
Жак, -ка –
1) расхищение, грабеж, расхват;
2) школьник, бурсак;
3) рыболовный снаряд.
Забі́йниця – снаряд для убивания хорька.
За́сіб, -собу и засі́бок, -бку –
1) до чо́го – средства материальные, силы.
• За́соби до життя́ – средства к жизни.
2) до чо́го, для чо́го – способ;
3) на що, до чо́го – орудие, снаряд.
Знадо́б’я, -б’я –
1) снаряд;
2) материал.
Каблу́к, -ка́ –
1) дуга, часть окружности;
2) снаряд для спугивания рыбы;
3) лука в седле.
Кло́вня – рыболовный снаряд.
Клу́мля – рыболовный снаряд.
Кобе́ля, -лі –
1) корзина;
2) сумка, котомка;
3) рыболовный снаряд.
Ко́бза –
1) струнный музыкальный инструмент;
2) рыболовный снаряд.
Куба́ра, -ри (и -ря, -і) – снаряд для снятия роя пчел.
Переме́т, -ту –
1) снежный нанос.
• Ста́ти на переме́ті – повредить, воспрепятствовать.
2) рыболовный снаряд.
Пристрі́й, -ро́ю – прибор, снаряд.
П’я́ло и п’яли́ло, -ла –
1) вилки, на которых развешивают кожи;
2) (мн.) п’я́ла – снаряд для растягивания кож.
Раґе́ля, -лі – снаряд для ловли раков, небольшой бредень.
Самоде́ри, -рів – рыболовный снаряд (для ловли сома).
Товчі́я, -чі́ї –
1) (у кожевников) снаряд для толчения дубовой коры;
2) толкотня, давка.
Убира́льник, -ка – снаряд для снимания шерсти с кожи.
Фа́йфа – снаряд для мотания ниток.
Хо́бот, -та –
1) рыболовный снаряд;
2) хохол;
3) хобот.
Шпи́ця, -ці –
1) спица;
2) снаряд для снимания коры с березы.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бе́рдо, -да, с.
1) Бердо, ткацкій снарядъ: родъ гребня въ рамкѣ, сквозь зубья котораго проходять нити основы. МУЕ. III. 24. Вх. Уг. 247. Части: горизонтальныя планки рамки — листви, зубья — троща, промежутки между зубьями — комірки. Шух. І. 256. То же, что и блят.
2) Пропасть. Вх. Зн. 2. Ум. Бердечко. Тобі, мати, нити й бердечко, мені давай полотенечко. Мет. 212.
Блят, -ту, м.
1) Пластинка (металлическая); доска деревянная для писанія на ней масляными красками. Приснився мені сон, щоб змалювать три иконі.... Купить дерева та повезти до столярів, щоб поробили бляти, а мій брат.... помалює. Драг. 137.
2) То же, что и бердо 1, ткацкій снарядъ, вставляемый въ ляду, сквозь который проходять нити основы. Вас. 152, 166, 176. Kolb. I. 68. Части: двѣ горизонтальныя планки рамки — би́льця, зубья — тростки. Константиногр. у. Б. Г. Въ Галиціи зубья называются — сказівки́, щели между ними — комірки́. МУЕ. III. 18.
3) Составная часть внутренняго колеса мельницы — часть обода (4 — 6 такихъ частей составляютъ полный ободъ), въ который вставляются кулаки. Черниг. у. Мик. 480. Ум. Блятик.
Бовт, -та, м.
1) Ботъ, ботало, снарядъ, которымъ вспугиваютъ рыбу: длинный шесть, на концѣ котораго прикрѣпленъ полый внутри конусъ со срѣзаннымъ верхомъ, — отъ удара въ воду этимъ конусомъ получается сильный звукъ. Иногда вмѣсто конуса просто утолщеніе на концѣ шеста. Браун. 13. Вх. Пч. II. 26. Фр. Пр. 63. Ном. № 7633. Закинув рибалка сітку.... і почали бовтами полохати рибу. Левиц. І. 108. Вдарю бовтом раз і вдруге, сонну рибу сполохну. Щог. В. 91.
2) Палка, лопатка для мѣшанія растворенной извести (у каменщиковъ) или жидкости для дубленія кожи (у кожевниковъ). Волч. у.
Ва́жка, -ки, ж. Снарядъ, которымъ ткачъ придерживаетъ ши́нки. Состоитъ изъ деревяннаго крюка и привязанной къ нему веревочки съ тяжестью на концѣ. МУЕ. ІІІ. 22.
Вереті́нник, -ка, м.
1) Часть ручно́го млина́. Шух. I. 103.
2) Снарядъ, употребляемый при сматываніи нитокъ съ веретена на мотови́ло: на четырехугольной деревянной подставкѣ — ла́виці стоитъ вилки — розсо́ха, которыя своимъ хвосто́м укрѣплены въ подставкѣ; на верхніе концы розсо́х надѣта дощечка — прави́ло, имѣющая, кромѣ двухъ отверстій для концевъ вилокъ, еще и третье посрединѣ; веретено съ напряденными на него нитками вставляется такъ, что тупой его конецъ упирается въ мѣсто, гдѣ выходятъ вилки, а острый — въ среднее отверстіе — прави́ло; если тянуть за конецъ нитки, то веретено вращается и нитка разматывается. Шух. I. 149.
Верклю́г, -га, м. Снарядъ для подвѣшиванія котелка надъ огнемъ (въ жилищахъ гуцульск. пастуховъ и пр.). Стовп — столбъ вращается, стоя у стѣны, въ каганці нижнимъ концемъ; вертикально къ нему вдѣланъ въ верхній его конецъ (такъ что выходить подобіе буквы Г) четырехгранный брусокъ дерева, назыв. собственно верклю́гом, вдоль котораго двигается берфе́ла (кужба) — пластинка съ крючкомъ на концѣ: одинъ конецъ берфе́ли проходить въ отверстіе верклю́га и поддерживается въ немъ чопо́м — колышкомъ, входящимъ въ отверстіе берфе́ли, а на крюкѣ другого конца висить котелокъ; благодаря ряду отверстій для колышка вдоль берфели, ее можно поднимать и опускать, также двигать по прорѣзу верклю́га и такимъ образомъ перемѣщать котелокъ. Шух. І. 186, 187, 109. См. Вертлюг.
Ве́рша, -ші, ж. Рыболовный снарядъ конусообразной формы, сплетенный изъ прутьевъ. Раки, лізьте в вершу. Ном. № 6897. Роз’їхавсь як верша. Стор. II. 27. Насміялась верша болоту, коли оглянеться, аж і сама в болоті. Ном. № 7999. См. Єтір з прутя.
Ве́ршка, -ки, ж. Рыболовный снарядъ изъ прутьевъ лозы, — родъ корзины, одна сторона которой открыта и бокъ въ этомъ мѣстѣ удлиненъ и лежитъ горизонтально, — конецъ его называется при́падь, средина — спадь, сама корзина — ґоґовни́к. Снарядъ ставится на дно открытой стороной противъ узкаго и быстраго теченія, ґоґовник накрывается плитой; гонимая рыба входить въ корзину и не можетъ оттуда выбиться, благодаря силѣ теченія. Шух. І. 227.
Вершта́б, -бу, м. У овчинниковъ: снарядъ въ видѣ стоящаго одного или двухъ параллельно поставленныхъ шестовъ съ перекладинами, употребляемый для навѣшиванія овчины при ея обработкѣ. Вас. 153. Сумск. у.
Виту́шка, -ки, ж. Моталка, снарядъ для сматыванія нитокъ въ клубки. Вас. 202. Части его: сті́льчик — нѣчто подобное табуреткѣ, расходящіяся ножки котораго укрѣплены въ толстой деревянной доскѣ — подставкѣ; сквозь табуретъ проходить и нижнимъ концомъ укрѣпляется въ подставкѣ што́мпель — вертикально стоящая палка, на верхнемъ концѣ которой вращаются два би́льця — положенныя накрестъ палки; на четырехъ концахъ би́льців надѣты ко́ники, на которые надѣвается півмі́ток. Констант. у. Б. Гринч. Въ другихъ мѣстахъ вмѣсто сті́льчика — крестъ изъ тяжелыхъ досокъ, штомпель называется ни́тка, ко́ники — качечки́. Чуб. VII. 410. Там жили з них чорти мотали і без витушки на клубок. Котл. Ен. ІІІ. 50.
Га́нька, -ки, ж. Снарядъ, которымъ гонять рыбу. Мнж. 178. Тоже, что и бовт?
Дриль, -ля, м. Снарядъ для сверленія.
Жа́бка, -ки, ж.
1) Ум. отъ жа́ба. А це скаче жаба та й каже: Хто, хто у цій рукавиці? — Я мишка шкряботушка, а ти хто? — А я жабка скрекотушка. Рудч. Ск. II.
2) Регуляторъ въ плугѣ, служащій для подниманія и опусканія леміша. Вас. 199. «Съ передней стороны между граділем и чепігами подкладываютъ дощечку — жабку; это дѣлается для того, чтобы граділь не опускался внизъ». Чуб. VII. 398. — Часть ра́ла. «Чтобы кописть по подвигалась по стовбѣ къ жерткѣ, между ними оставляется изъ крѣпкаго дерева распорка, которая называется жабка». Чуб. VII. 400. Я) Въ блокѣ: двѣ щеки, между которыми обращается каточекъ, колодка съ вырѣзомъ для каточка. Полт. г. Шух. I. 256, 162. Подобный же снарядъ въ гончарномъ кругѣ: между щеками помѣщается веретено круга. Шух. I. 260 — 262.
4) Палочка, употребляемая въ дѣтской игрѣ того же имени. Ив. 35.
5) Названіе одного изъ играющихъ въ кре́ймашки. Ив. 39.
6) Ракета. К. ЦН. 175.
Жак, -ку и -ка, м.
1) Расхищеніе, грабежъ, расхватъ. На жак кидати.
2) Работа всѣмъ обществомъ при условіи, что каждый получаетъ добываемаго продукта (напр. сѣна при косьбѣ общественнаго сѣнокоса) столько, сколько за одинаковое для каждаго время успѣетъ добыть. Косять, було, так: от як поспіє трава.... осавула.... з вечора того дня, що мається буть косовиця, дає повістку.... Тоді вже годі висипаться.... Инчий летить чуть світ на громадський жак.... Кожний норовив так справить косу як бритву, щоб не треба було вже завтра клепать, бо там так: одвихнись на саму малу годину, вже й програв, звичайно, як на жаку. Драг. 243.
3) Школьникъ, бурсакъ. К. ПС. 70. А такъ какъ школьники въ то же время и пѣли въ церковномъ хорѣ, то отсюда у лемковъ жак — церковный пѣвчій. Вх. Лем. 413. Отсюда-же и выраженіе: би́тий жак — бывалый человѣкъ, тертый калачъ. О, то битий жак! Ном. № 5701. Продасть і викупить і гроші пощитає (битий жак). Ном. № 13740.
4) Рыболовный снарядъ, разновидность я́тіра. Жак на обручах, крил сажень два, три п’яла на крило. — Жак-полежак: положить (його рибалка), а сам і ляже спать, а за сіткою вже не буде спать. Черн. Губ. Вѣд. 1853, № 9, стр. 62.
5) Насѣкомое = Бомок. Вх. Пч. І. 7.
Жень, -ні, ж. Сжинъ, ужинъ. Моєї жені снопів не дали. Канев. у. Жень не пов’язана, покидана гуком лежить. Г. Барв. 233.
2) Снарядъ, посредствомъ котораго взлѣзаютъ на дерево для осматриванія бортей. Радом. у.
Забі́йниця, -ці, ж. Снарядъ для убиванія хорька. НВолын. у.
Звія́шки, -шок, ж. мн. У ткачей: снарядъ, на который надѣваются нитки для наматыванія ихъ на катушку челнока. Части ихъ: квадратная подставка — підні́же, на двухъ противоположныхъ сторонахъ вдолблены два столбика — стояки́, на нихъ сверху лежитъ валикъ — вало́к, на каждый конецъ валика, у самыхъ столбиковъ и внутри ихъ, надѣвается по три дощечки — ли́ствиці: въ центрѣ (гдѣ ихъ проникаетъ валикъ) онѣ шире, а къ концамъ сходятся подъ острымъ угломъ; раздвинутая ли́ствиці составляютъ двѣ шестиугольныя звѣзды; концы противоположныхъ ли́ствиць соединены между собою ка́чками; ка́чка — тонкая узкая дощечка, къ обоимъ концамъ которой прикрѣплены шворки, другимъ концемъ своимъ захватывающія концы ли́ствиць, не дозволяя имъ расходиться. МУЕ. III. 14.
Знадо́б’я, -б’я, с. Снарядъ. Рибалки бачуть, що волок подертий, та кажуть: «хай тобі гаспид з твоїм знадоб’ям.» Харьк. у.
Каблу́к, -ка́, м.
1) Дуга, часть окружности.
2) Снарядъ для спугиванія рыбы, состоящій изъ дуги, концы которой соединены доской, оканчивающейся зубьями въ видѣ гребня; бороздя дно, эти зубцы спугиваютъ мелкую рыбу, попадающую въ поставленную раньше сѣть. Дуга наз. каблук, доска съ зубьями — гре́бінь. Шух. 1. 228.
3) Лука въ сѣдлѣ. См. Облук. Шух. І. 252.
Ка́пар, -ра, м.
1) Обѣднѣвшій, обпитавшій. В ка́пар, на ка́пар перехо́дити. Приходить въ бѣдность, въ упадокъ. Желех.
2) — ру. Насосъ.
3) Снарядъ для забиванія свай. НВолын. у.
Карма́к, -ка́, м. Рыболовный снарядъ, для ловли подо льдомъ: волосяная веревка, къ которой прикрѣплены 5—6 удочекъ. Вас. 189. Въ Добруджѣ снарядъ этотъ дѣлается въ бо́льшихъ размѣрахъ: онъ состоитъ изъ многихъ переме́тів (отъ 200 до 400 штукъ), т. е. осмоленныхъ канатовъ, на каждомъ канатѣ по 60 крючковъ. МУЕ. I. 40.
Клу́мля, -лі, ж. Рыболовный снарядъ — сѣть, напяленная на прутья, соединенные въ видѣ трехгранной призмы. Радом. у.
Ключ, -ча́, м.
1) Ключъ для запиранія и отпиранія замка — металлическій или деревянный. Kolb. І. 57. Мати до церкви вихожає, срібними ключами хату замикає. Нп.
2) Брусокъ, вдѣланный въ ось колішні (плуга), посредствомъ котораго къ колішні прикрѣпляется дышло. Чуб. VII. 399.
3) Шестъ съ крючкомъ для опусканія въ колодезь и вытягиванія ведра. Чи це ж тая криниченька і ключ і відро? Чуб. V. 203.
4) Снарядъ для ношенія сѣна, то-же, что и цапар, по съ четырьмя нарі́жниками — палками, придавливающими сѣно подъ роскопом. Шух. І. 171.
5) У гуцульскихъ пастуховъ въ полони́нах: столбъ, къ которому прикрѣпленъ приборъ, подобный половинѣ ярма, — въ него запирается шея теленка, пока пастухъ доитъ корову. Шух. І. 194.
6) Тупой стругъ, при помощи котораго мнуть и растираютъ овчину, — деревянный (Вас. 153) или желѣзный. Послѣдній у гуцуловъ состоитъ изъ слѣдующихъ частей: деревянная коло́дка (рукоятка), къ ней подъ угломъ прикрѣпленъ самый ключ, имѣющій видъ плоскаго крюка, болѣе остраго съ наружнаго ребра, ві́стря (внутреннее, болѣе тупое, наз. ти́лє); отъ коло́дки внизъ идетъ желѣзный прут, оканчивающійся ла́нцем (короткой цѣпью), имѣющимъ на концѣ стре́мє, въ которое работающій вкладываетъ ногу въ то время, когда правой рукой держить коло́дку, а лѣвую имѣетъ на кожѣ, лежащей подъ ключе́м. Шух. І. 253.
7) Стая птицъ, летящихъ другъ за другомъ, составляя фигуру, подобную острому углу, одна сторона котораго короче другой. А журавлі летять собі додому ключами. Шевч. Гусей... цілий ключ. Сим. 218.
8) Въ весеннихъ играхъ: рядъ дѣвушекъ, стоящихъ одна за другою и взявшихся за таліи; также называется и одна весенняя игра. КС. 1887. VI. 483. Мил. 52.
9) Нѣсколько деревень или хуторовъ, составляющихъ одну общину или одно имѣніе.
10) Кипі́ти у ключ. Кипѣть, волнуясь. Уже окріп у ключ кипить. Г. Барв. 502. Закипіли казани у ключ. Рудч. Ск. II. 59. Засичав окріп у печі, збігаючи ключем на черінь. Мир. ХРВ. 171. Ум. Клю́ченько, клю́чик. Золотії ключеньки в коморі. Нп. Золотий ключик до кожних дверей придасться. Ном. № 7393.
Кобе́ля, -лі, ж.
1) Корзина. Вх. Зн. 26. Постав, мати, кобелю, де я мала постелю. Гол.
2) Сумка, котомка. Набірають калачів-гусочок в кобелі (торбинки) скільки спроможуть. О. 1862. IV. 30.
3) Рыболовный снарядъ, похожій на сак. Чигирин. у.
Ко́бза, -зи, ж.
1) Струнный музыкальный инструментъ. Сидить на могилі козак старесенький, у кобзу грає-виграває, голосно співає. Мет. 443. Він усюди вештається та на кобзі грає. Шевч. 7. На речах — як на кобзі. Ном. № 2989.
2) Рыболовный снарядъ изъ тонкихъ прутьевъ. Сим. 148. Ум. Ко́бзонька, ко́бзочка. В кобзоньку грає, гарно співає. Грин. III. 21.
Козе́лець, -льця, м.
1) Козелъ. Вибіг козелець... наставив рожок. Грин. III. 52.
2) Стативъ въ виту́шці.
3) Снарядъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ при подниманіи жернова съ цѣлью ковки послѣдняго. Галиц. Мик. 481.
4) = Козелок.
Куба́ра, -ри (-ря, -і), ж. Снарядъ для снятія роя пчелъ съ дерева; онъ состоить изъ длиннаго шеста и прикрѣпленнаго къ нему мѣшка.
Ла́вка, -ки, ж.
1) Ум. отъ ла́ва.
2) Доска въ ткацкомъ станкѣ, на которой сидить ткачиха. Константиногр. у.
3) Ткацкій снарядъ для вязанія начи́ння, то-же, что и стіле́ць (см.) Константиногр. у.
4) Одинъ изъ двухъ гладкихъ продолговатыхъ кусочковъ дерева, находящихся внутри лавча́стого замка́ (см.), посредствомъ которыхъ происходить замыканіе. Шух. І. 9.
5) мн. Ла́вки. Длинный рубанокъ. Шух. І. 87, 249.
6) Лавка (торговая), — заимств. изъ великорусскаго. Міщане, що ла́вки в місті тримали, а тепер чи й лавки́ у хаті є (т. е. обѣднѣли). Ном. № 10562.
Ланцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. — ріку́. Перегораживать рѣку двумя рядами камней, сближающимися въ направленіи теченія воды, образуя уголъ, вершина котораго не закончена, — въ этомъ отверстіи ставятъ сѣть или иной снарядъ для рыбной ловли. Вх. Зн. 31.
Лук, -ка, м.
1) Дуга.
2) Лукъ. Улучив, як стрілою з лука. Г. Барв. 107. Та вистрелив молодий козак із тугого лука. Нп.
3) Снарядъ шерстобита, которымъ онъ разбиваетъ шерсть. Части его: собственно лук (1) — деревянный брусокъ съ закругленными гранями, конецъ котораго, находящійся по правую сторону работающаго, нѣсколько тоньше; сквозь этотъ конецъ проходить клинышекъ съ выемкою, коби́лка (2); къ лѣвому концу прикрѣплена четырехугольная дощечка — тарі́лка (3), имѣющая посрединѣ круглое отверстіе (4) и притянутая къ луку веревочкой, называемой натяга́ч (4б); тетива этого лука называется струна́ (5): начинаясь у праваго конца, она проходитъ черезъ коби́лку до тарі́лки и черезъ тарі́лку. Посрединѣ лука находится (6) крючекъ, за который лук прикрѣпленъ къ чаплії́ (7), состоящей изъ деревяннаго брусочка съ веревочками съ обоихъ концовъ: къ нижней веревочкѣ прикрѣпленъ лук, а верхняя привязана къ гвоздю въ стѣнѣ. Особымъ снарядомъ шляхуно́м (см.) работникъ дергаетъ за струну, лежащую во время работы на шерсти, которая отъ движенія струны и разбивается. М. Седневъ, Черниг. у. БГ.
Ля́ма, -ми, ж. Лямка, дугообразный деревянный снарядъ, охватывающій грудь, къ нему привязана веревка — повіде́ць — оканчивающаяся чинбу́ркою. При помощи ля́ми тянутъ лодку, сѣть рыболовную и пр. — люди, иногда волы. Левиц. ПЙО. Сторожевск. В Тилигул до лями. Ном. № 3064. Сюди то ходили запоріжці на заробітки до лями. Стор. II. 202. Ум. Ля́мка. Запрягають у лямку волів, лямують. Стрижевск.
Мази́ло, -ла, с.
1) Матерьялъ, которымъ мажутъ.
2) Снарядъ, которымъ мажутъ. См. Квач. Рудч. Чп. 251. І мазниця, і мазило уже мені надостило. Чуб. V. 1061.
Мо́дло, -ла, с.
1) Модель; образецъ; шаблонъ. Мнж. 185. Криводушної прихильности ви модло. К. Дз. 57.
2) мн. Мо́дла. Снарядъ, которымъ отмѣчаютъ пильщики или плотники толщину имѣющей быть выпиленной доски. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Мотови́ло, -ла, с.
1) Снарядъ для наматыванія нитокъ съ веретена. Представляетъ изъ себя палку, развдвоенную въ видѣ вилокъ на одномъ концѣ, а другой, болѣе толстый, конецъ оканчивается перекладиной. Вас. 201. Чуб. VII. 410. Гол. Од. 36. Части: палка — де́ржівно, раздвоеніе — ви́лиці з ріжка́ми (ріжки́. Константиногр. у.), перекладина — вилок (перехре́стя. Констан. у.). Шух. І. 150. Накупив веретен, нема мотовила. Чуб.
2) Названіе вола, имѣющаго привычку мотать головою во время запряганія. КС. 1898. VII. 47. Ум. Мотови́льце, мотови́лечко.
На́падень, -дня, м. Рыболовный снарядъ, вентеръ, натянутый на большой обручъ на длинномъ шестѣ. Вас. 189.
На́падка, -ки, ж. Рыболовный снарядъ, родъ сака. Шух. І. 227.
На́шрітка, -ки, ж. Снарядъ для дѣланія дроби.
Переме́т, -ту, м.
1) Снѣжный сугробъ поперегъ дороги. По дорогах перемети великі, то з сіном і їхати не можно: то вгору, то вниз сани стають. Волч. у.
2) Рыболовный снарядъ: бичевка поперегъ рѣки, по которой прикрѣпленъ рядъ удочекъ. Вас. 188.
3) Ста́ти на переме́ті. Повредить, воспрепятствовать. (Він) міг стати йому на переметі, шкодити. Мир. ХРВ. 379. См. Переміт.
Пе́рлик, -ка, м. Рыболовный снарядъ: жердь, на одномъ концѣ которой небольшой сакъ, а на другомъ желѣзный молотокъ съ дырой, хлопая которымъ по камню, выгоняютъ рыбу. Вх. Пч. II. 25.
Пи́льга, -ги, ж. У кожевниковъ: снарядъ для прикрѣпленія выдѣлываемой кожи. Сумск. у.
Півко́шик, -ка, м. Рыболовный, плетеный изъ прутьевъ снарядъ, родъ корзины съ небольшимъ отверстіемъ, въ которое вгоняется рыба. Вх. Пч. II. 24.
Підо́йма, -ми, ж.
1) Рычагъ.
2) Подставка, служащая для поддержанія дышла, чтобы оно не падало на землю. Kolb. І. 67.
3) Снарядъ въ мельницѣ, которымъ подымается кобилиця, а съ нею и веретено съ верхнимъ жерновомъ. Черниг. у. Мик. 481. См. Підньом.
4) Раст.: а) Geranium plenum. Шух. I. 21. б) Geum montanum. Лв. 99. в) Tormentilla erecta. Шух. І. 22. г) — челяди́нська. Sanicula europaea. Шух. І. 22.
Підри́вка, -ки, ж. Рыболовный снарядъ = Підклад 3. Вх. Пч. II. 23.
Підхва́т, -ту, м. Рыболовный снарядъ. = Підклад 3. Вх. Пч. II. 23.
Пі́лка, -ки, ж.
1) Полотнище. Спідниця у сім пілок.
2) Родъ холстинной шали, надѣваемой женщинами на плечи. Гол. Од. 77.
3) Рыболовный снарядъ: родъ бредня. Вх. Пч. II. 21.
П’ї́ла, п’їл, мн. У кожевниковъ: снарядъ для растягиванія кожи. Части: два четырехгранныхъ другъ другу параллельныхъ бруска — п’їли́ни проходятъ сквозь концы болѣе толстаго бруска, наз. коло́да; въ колоді есть ме́чик, одинъ конецъ котораго на чопу, а другой прикрѣпляется сво́рінем. Шух. І. 254.
Побивач, -ча, м. Снарядъ для набиванія обручей. Вх. Лем. 451.
Подошо́в, -шви́, ж. Снарядъ для ловли рыбы (плетеный изъ прутьевъ). Вх. Пч. II. 24.
Пристрі́й, -ро́ю, м. Приборъ, снарядъ. Ком. II. 85.
Раґе́ля, -лі, ж. Снарядъ для ловли раковъ, родъ небольшаго бредня. Екатер. Губ. Вѣдом. 1892, № 50.
Ремісни́к, -ка́, м. У ткачей: снарядъ. посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — ла́би, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — верете́но, на которомъ толстое деревянное маховое ко́лесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка́ — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ реміне́ць (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць. Шух. І. 257.
Реші́тка, -ки, ж.
1) Рѣшетка. Желех.
2) Родъ орнамента въ украшеніяхъ деревянныхъ гуцульскихъ издѣлій (гладкой проволокой, втискиваемой въ дерево): ломаныя линіи, различно пересѣкающіяся и образующая ромбоидальныя клѣтки. Шух. І. 281.
3) Подобный предыдущему орнаментъ при раскраскѣ гончарной посуды. Вас. 184.
4) Родъ вышивки. Шух. І. 157, 158, Kolb. I. 48, 49.
5) Снарядъ для собиранія черники: родъ совка съ плоскимъ дномъ, наружный край котораго оканчивается зубьями гребня; части: дно — гре́бінь, бока — о́бруч, ручка — фіст. Шух. І. 167.
6) Собств. Решо́тка. Родъ полки подъ шерстобитнымъ луком, на которой лежитъ разбиваемая шерсть. Седневъ, Черниг. у. Ум. Реші́точка. Чуб. VII. 415.
Ритки, -ток, ж. мн. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго приготовляютъ основу для наматыванія на навой: родъ узкой рамки длиной въ ширину навоя съ рѣдкими поперечными зубьями или перегородками, сквозь отверстія между которыми проходять нити основы. Вас. 166. Части: зубья — зубки́, (въ Констаниногр. у. кіло́чки), отверстіе между ними — комо́ра, длинныя планки рамки — ли́стовки, концы риток-засувки́ или за́мочки. МУЕ. III. 20.
Са́к, -ка, м. Рыболовный снарядъ: сакъ. Части его: конусообразный мѣшокъ изъ сѣти — саківно́, острый конецъ его — ґоґо́вник, выше послѣдняго – о́шийок, самая широкая часть — че́рево, само отвертіе — го́рло; при отверстіи мѣшокъ надѣтъ на деревянную дугу — дугу́, концы дуг удерживаетъ на извѣстномъ расстояніи веревка — по́пруга, на которую надѣта остальная часть края сѣти; отъ средины по́пруги и до ґоґо́вника черезъ дугу идетъ другая дуга — облу́к, который держитъ сѣть растянутой: деревянная палка, къ которой привязанъ сак, наз. держа́к. Шух. І. 224. Сак до гоні́ння — сакъ, въ который вгоняютъ рыбу, вспугивая ее. Шух. І. 227. 228.
Самоде́ри, -рів, м. мн. Рыболовный снарядъ для ловли сома: три связанныхъ между собою большихъ крючка съ грузомъ для тяжести. Браун. 36.
Сандо́ля, -лі, ж. Снарядъ для ловли крупной рыбы: длинный шесть, на которомъ прикрѣплена желѣзная вилка въ два острія. Браун. 31.
Світи́лень, -льня, м. Рыболовный снарядъ, устроенный почти такъ же, какъ и сакуля. Вх. Пч. II. 23.
Скрут, -ту, м.
1) = Скрута. Сим. 204. До скруту як прийшлося, а він тоді: батечку, голубчику, не буду вже! Канев. у. Ой скрут же мій та й дуже важкий: що ж я маю робити. Канев. у. До пристані прибудеш, дорожний скрут, нудьгу забудеш. Мкр. Г. 43. До скру́ту треба́. Крайне необходимо. Туди він не часто забігав; хиба вже до скруту чого треба, то зайде. Мир. Пов. II. 42.
2) Въ водяной мельницѣ: снарядъ, при помощи котораго кіш можно передвинуть въ сторону отъ жернова. Мик. 481.
3) Продолговатый клубокъ, смотанный изъ выплетенной для приготовленія шляпъ соломенной ленты. Гол. Од. 56.
Спі́са, -си, ж. Рыболовный снарядъ, тоже, что и о́сті, но иногда съ однимъ только зубцомъ. Вх. Пч. IF. 25.
Стіле́ць, -льця́, м.
1) Стулъ. З стільця́ зіпхну́ти. Спихнуть со службы. Ном. № 959. На дво́х стільця́х сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964.
2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается.
3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, тоже, что и лавка 3. Двѣ раздвигающіяся на перепо́нці ножки, на каждой изъ нихъ вверху горизонтальная по́душка (шпу́га), концы противоположныхъ подушо́к соединены шо́хтами, посрединѣ на подушка́х, параллельно шо́хтам лежитъ шкво́рень, проходящій сквозь двѣ кобилки, — трехугольныя дощечки, стоящія ребромъ и опирающіяся на шо́хти. Конст. у. Б. Г.
4) Родъ подставки изъ лежащаго на плоту бревна подъ рулевое весло, которое вращается на шипѣ, вдѣланномъ въ этотъ стіле́ць. См. Керма. Шух. І. 181.
5) Мѣсто, на которое спускаются гуцульскими древорубами съ горъ срубленныя деревья и съ котораго ихъ свозятъ; столець вымощенъ бревнами, чтобы летящія съ горъ деревья не вбивались въ землю. Шух. І. 178, 179. Ум. Стільчик.
Страши́ло, -ла, с.
1) Страшилище.
2) Снарядъ для вспугиванія рыбы при ловлѣ ея. Kolb. І. 73.
Су́кало, -ла, с. Снарядъ для наматыванія нитокъ на шпульку ткацкаго станка: состоитъ изъ кружа́ла — деревяннаго кружка, вращающагося на желѣзномъ стержнѣ, называемомъ шпе́ник, на который надѣвается цівка (шпулька), лучо́к (лукъ) веревочной своей тетивой охватываетъ двойной петлей стержень, — двигая лучок, приводятъ во вращательное движеніе стержень. Вас. 167. То-же, что и ремісни́к, шпулєр.
Те́рлиця, -ці, ж.
1) Трепалка, снарядъ для трепанія льна, пеньки. Гол. Од. 35. Грин. III. 651. Части ея: ножки — со́хи, на нихъ опираются стоящія ребромъ и параллельно дощечки — ре́бра, сте́гна, пространство между которыми называется жо́ліб, въ послѣдній падаетъ ме́чик съ фосто́м (ручкой) съ одного конца, а съ другого онъ прикрѣпленъ чо́пиком. Шух. I. 147. Тіпає плоскінь або матірку, скрипить терлиця під повіткою. Мир. ХРВ. 125. Ум. Те́рличка.
Товчі́я, -чії, ж. Снарядъ для толченія дубовой коры (у кожевниковъ). Сумск. у.
Убіра́льник, -ка, м. Снарядъ для сниманія шерсти съ кожи (у кожевниковъ). Вх. Зн. 5.
Фу́ркало, -ла, с.
1) Игрушка: волчекъ. Шейк.
2) Родъ игрушки: состоитъ изъ а) палочки, б) орѣха свища, срѣзаннаго сверху и снизу и надѣтаго на палочку, в) нитки, намотанной на палочку и пропущенной сквозь дырку свища, г) картофелины, въ которую воткнутъ противоположный конецъ палочки. Держа орѣхъ тремя пальцами лѣвой руки, правою рукою тянутъ за нитку, а потомъ слегка ее пускаютъ, не выпуская изъ пальцевъ; отъ тяжести картофеля нитка сама наматывается на палочку. Шейк.
3) Снарядъ, съ помощью котораго вспугиваютъ въ саду или огородѣ птицъ или свиней: нѣчто подобное кнуту, къ короткой веревочкѣ котораго привязана дощечка.
4) Родъ женскаго платья. Ленч 103. Ум. Фу́ркальце. Дочка Лавися чепуруха в німецькім фуркальці була. Котл. Кн. IV. 27.
Хва́тка, -ки, ж. Снарядъ для ловли рыбы: два взаимно перекрещивающихся деревянныхъ обруча (би́льце), прикрѣпленныхъ къ ручкѣ (держа́к); къ обручамъ прикрѣпляется четырехугольная сѣтка. Это хва́тка черпако́ва въ отличіе отъ хва́тки стоя́чої, которая опускается не горизонтально, а вертикально внизъ. Браун. 14, 15. О. 1861. XI. 116.
Хобот, -та, м.
1) Рыболовный снарядъ, плетеный изъ лозы. Вх. Пч. II. 24.
2) Хохолъ, хохолокъ. Ум. Хобо́тик. Джаворонок мат на голові хоботик. Вх. Уг. 273.
Ходу́шка, -ки, ж. Снарядъ, въ которомъ пріучаютъ дѣтей ходить. Рк. Левиц.
Цапа́р, -ра, м. Снарядъ для ношенія сѣна: часть тонкаго ствола смере́ки съ однимъ кругомъ очищенныхъ сучьевъ на концѣ, которые здѣсь называются кальбуки, стволъ наз. шинар; сѣно накладывается на сучья до верху шинара, на концѣ котораго закрѣпляется палкой — роскіпом. Шух. І. 171.
Черпа́к, -ка́, м.
1) Черпакъ на длинной палкѣ или ведро съ короткой ручкой, вверхъ стоящей, для набиранія воды. МУК. 1. 44. Шух. І. 250, 251. Ось черпак з водою. Драг. 37.
2) Родъ ковша для поливанія ризей (см. ризи). Шух. І. 179.
3) = Фатка = Хватка. Вх. Пч. II. 23. Подобный-же, но нѣсколько отлично устроенный рыболовный снарядъ. Вх. Пч. II. 24.
Ша́рґот, -ту, м. Снарядъ для снованія нитокъ: лежащая деревянная рама въ видѣ квадрата, двѣ стороны котораго соединены планкой, на концахъ которой (на рамѣ) и по срединѣ стоятъ три столбика, сквозь отверстія ихъ проходять пру́тики (прутья лозы), а на нихъ вращаются шпульки. МУЕ. III. 15.
Шатковни́ця, -ці, ж. Снарядъ для шинкованія капусты. Каменец. у. Квасять капусту так; січуть головки на шатківниці... МУЕ. І. 99.
Шнур, -ра, м.
1) Веревка. Чуб. II. 234. Аж молодичка сорочки розвішує на шнурі. Рудч. Ск. II. 164.
2) Отвѣсъ (плотницкій инструментъ). Чуб. III. 176.
3) Рядъ. Сидить шнур голубців.
4) Мѣра длины: 21 сажень. Чуб. VI. 406.
5) Пуповина. Вх. Лем. 485.
6) мн. шнури́. У ткачей: снарядъ, при помощи котораго основа соединяется съ навоемъ. Части: вало́к, шнурки́, ключечки́, шнурок, ляшток. МУЕ. III. 21. Ум. Шнуро́к.
Шпи́ця, -ці, ж.
1) Спица.
2) Снарядъ для сниманія коры съ березы. НВолын. у.
Шуфа́та, -ти, ж. Снарядъ для ловли рыбы: двѣ жерди, соединевныя въ видѣ ножницъ; къ одной половинѣ жердей прикрѣплена сѣть въ видѣ мѣшка; держа противоположные концы жердей въ рукахъ, можно двигать сѣтью, раскрывать и закрывать ея отверстіе. Вх. Пч. II. 23.
Я́тер, -ра, я́терь, -ря и я́тір, -ра, м. Рыболовный снарядъ: сѣть, натянутая на нѣсколько обручей, расположенныхъ другъ отъ друга на 1/2 — 1 арш.; обручи постепенно уменьшаются въ діаметрѣ и сѣть съуживается, переходя въ глухой конецъ — куте́ць; къ первому большому обручу прикрѣпляется другая воронкообразная сѣть, имѣющая на концѣ небольшое отверстіе (устенок) и входящая внутрь большого конуса, для чего закрѣпляется тоненькими веревочками къ глухому концу; впереди, у основанія, къ первому же обручу прикрѣпляется два крила́ изъ сѣти такой же вышины, какъ и основаніе. Браун. 18. Иногда крыло бываетъ одно, тогда на другомъ концѣ его помѣщенъ второй ятір, совершенно одинаковый съ первымъ. Харьк. у. Части ятеря галицкаго: внутренній конусъ — суя́трик, отъ ятеря идутъ два крила. Вх. Пч. II. 22. Вони улізли у ятір, та вже й не вилізе (щука). Рудч. Ск. і. Усю торішню зіму рибалка ятером ловив в тій річці рибу. Греб. 388. Ум. Ятере́ць. См. Єтір.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

За́сіб, -собу, м. *2) Запас. Але пані Грозицька не вистріляла ще всього засобу своїх набоїв. Франко. *3) —на що, до чо́го. Орудне, снаряд. Сл. Нік.
*За́сібок, -ку, м. Средство, орудие, снаряд. Щоб вовків перестріляти, засібки знайдуться в нас,—рушниці єсть. Крим.
*Кло́вня, -ні, ж. Небольшой рыболовный снаряд. Л. Укр.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Агитационный снаряд — агітаці́йний гарма́тень.
*Снаряд — гарма́тень, -тня; прила́ддя; С. агитационный — агітаці́йний гарма́тень; С. бризантный — бризанто́вий гарма́тень; С. гимнастический — гімнасти́чне прила́ддя; С. зажигательный — запа́льний гарма́тень; С. светящийся — світни́й гарма́тень; С. стальной — стале́вий гарма́тень; С. сегментный — сегме́нтний гарма́тень; С. химический — хемі́чний гарма́тень.
*Бризантный — бриза́нтовий; Б. вещество — бриза́нтова речови́на; Б. снаряд — бриза́нтовий гарма́тень.
*Гимнастический — гімнасти́чний; Г. городок — гімнасти́чний городо́к; Г. снаряд — гімнасти́чне прила́ддя.
*Зажигательный — запа́льний; 3. бомба — запа́льна бо́мба, -би; 3. сегмент — запа́льний сегме́нт, -ту; 3. снаряд — запа́льний гарма́тень, -тня.
*Неразорвавшийся — нерозі́рваний, що не розірва́вся; Н. снаряд — нерозі́рваний гарма́тень, що не розірва́вся.
*Разрывной — розривни́й, вибухо́вий; Р. заряд — розривни́й заря́д; Р. снаряд — вибухо́вий гарма́тень.
*Светящийся — світни́й; С. компас — світни́й ко́мпас; С. снаряд — світний гарма́тень; С. состав — склад, що сві́титься.
*Сегментный — сегме́нтний; С. снаряд — сегме́нтний гарма́тень.
*Снаряжать, снарядить — лаштува́ти, налаштува́ти; виряджа́ти, ви́рядити; набива́ти, наби́ти (снаряд).
Снаряженный — налашто́ваний, наби́тий; С. снаряд — набитий гарма́тень.
*Стальной — стале́вий; С. дно — стале́ве дно; С. корпус — стале́вий ко́рпус; С. нагель — стале́вий ти́бель; С. снаряд — стале́вий гарма́тень; С. труба — стале́ва труба́.
*Универсальный — універса́льний; У. снаряд — універса́льний гарма́тень.
Химический — хемі́чний; Х. война — хемі́чна війна́; Х. войска — хемі́чне ві́йсько; Х. команда — хемі́чна кома́нда; Х. наблюдение — хемі́чне сте́ження; Х. налет — хемі́чний повітряни́й на́пад: Х. нападение — хемі́чний на́пад; Х. охранение хемі́чна охоро́на; Х. снаряд — хемі́чний гарма́тень; Х. соединение — хемі́чна сполу́ка; Х. средства борьбы — хемі́чні за́соби боротьби́.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Снаря́дъ = 1. споряже́ння, лаштува́ння, ла́гоження. 2. ришту́нок. С. З. — Гармат 27 з иньшим риштунком узяли. Л. С. — Копї і риштунки повтрачали. С. З. — Воєнним риштунком готувати ся. Л. В. 3. спра́ва, справи́лля, струме́нт, знаря́ддя (С. Жел.).

Запропонуйте свій переклад