Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 119 статей
Шукати «страд*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бедня́га –
1) см. Бедня́к;
2) Бедня́га, бедня́жка (несчастный, обиженный, страдающий) – бідола́шний, серде́чний, серде́ка, безтала́нний, -на, безтала́нночка; (общ. р.) – бідола́ха (ум. бідола́шка, -шечка), бідня́га, бідня́ка, бідня́чка; (ср. р.) – бідня́ (ум. бідня́тко, бідня́точко). [Він, бідола́ха, і біжи́ть у ліс. Суму́ють оби́дві бідола́шечки (Г. Барв.). Запла́кана, неспови́та серде́чна дити́на (Шевч.). Се́рця не ра́ньте ді́вчині бідня́ці (Рудан.). Пропа́в наві́к сей Маг, бідня́га, порхне душа́ на дру́гий бік. (Котл.). Іде́ ка́чка з каченя́тками; мале́сенькі бідня́чки попристава́ли. Тя́жко бідня́ткові без ма́тери].
Боль –
1) (физическая боль) біль (р. бо́лю) (м. р.), бо́лість (р. -лісти). [Се був біль, тягу́чий, фізи́чний біль. Рябко́ одска́кує й вищи́ть од бо́лісти];
2) (болезнь) біль (м. р.) (р. бо́лю), бо́лі (мн.). [Зубни́й біль. Вона́ ви́дужала з породо́вих бо́лів];
3) (душевное страданье, скорбь) біль (м. р.) (р. бо́лю), бо́лість (р. -ти), бо́лещі, болі́ння, жаль (м. р.). [Мину́в час, зати́х біль. Свої́ бо́лі – пусте́, світове́ го́ре вели́ке. Наві́що ра́дощі й болі́ння? В ме́не се́рце задрижа́ло з бо́лещів].
• С бо́лью – бо́лізно. [Ти́хо і бо́лізно вимовля́є пое́т (Л. Укр.)].
• От бо́ли – з бо́лю.
• Крик бо́ли – бо́ліз[с]ний гук, крик. [Зно́ву луна́є бо́лізний гук].
• Полный бо́ли – бо́ліз[с]ний, бо́лю́чий. [Бо́лізний сто́гін].
• Причинять, и причинить боль кому – болі́ти (сов. заболі́ти) кого́, бо́лю завдава́ти, (сов. завда́ти) кому́, вража́ти, (сов. врази́ти) кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коц.). І сміх той – його́ заболі́в (Л. Укр.). Врази́в моє́ се́рце. Їй хоті́лося врази́ти по́глядом дочку́, але́ не вдало́ся].
Выде́рживать, вы́держать –
1) виде́ржувати, ви́держати, зде́ржувати, зде́ржати, витри́мувати, ви́тримати, ви́тривати, ви́крепити, вте́рпіти. [Земля́ не зде́ржить мене́. Корабе́ль ви́тримав не одну́ бу́рю. Не вте́рпів і розпові́в про все];
2) в. горе, страдание – терпі́ти, ви́терпіти, перете́рпіти, сте́рпіти, ви́крепити, ви́тривати.
• Нет сил вы́держать – неви́держка.
• Не могу вы́держать – неви́держка мені́, йому́ и т. д.;
3) выде́рживать стиль, тон, характер – доде́ржувати, доде́ржати чого́. [Доде́ржав своє́ї тео́рії по́вною мі́рою (Грінч.). Пи́льно доде́ржано етнографі́чної ві́рности (О. Пчілка)];
4) в. экзамен – склада́ти (скла́сти, здава́ти, зда́ти) і́спит, екза́мен.
• Вы́держанный (о человеке) – витрива́лий, ви́тресуваний; (о стиле и пр.) – доде́ржаний, (о вине) ви́держаний.
Выте́рпливать, вы́терпеть – терпі́ти, вите́рплювати, ви́терпіти, сте́рплювати, стерпі́ти, перете́рплювати, перете́рпіти, одте́рплювати, одте́рпіти. [За все ми одте́рпіли (М. Вовч.)].
• Вы́терпеть до конца – доте́рпіти; (страдания, муки) – відстра́ждати; (много) набідува́тися, набіди́тися.
Гры́жник – (страдающий грыжею) –
1) ґи́лавий, ґилува́тий, ґилу́н, ґилинува́тий, ки́лавий, ки́лавець (р. -вця);
2) бот. – осту́дник, гладу́н, грім (р. гро́му), соба́че ми́ло.
Жа́лоба – ска́рга, а оттенки:
1) (выражение неудовольствия, скорби, страдания, ропот) ска́рга на що, жалкува́ння, жалі́ння, наріка́ння, бі́дкання.
• Жа́лобы – жалі́ (р. -лі́в) на що, ска́рги, жа́лощі, жалібни́ці [Го́ді! ні скарг, ані пла́чу (Л. Укр.). Залюбки́ слу́хали на́ші письме́нники жалкува́ння на́шого пое́та (Кул.). Не докуча́в жалі́нням. Бі́дкання розсе́рдило мене́. Які́сь недоспі́вані жалі́ (Л. Укр.). Бага́то справедли́вих жалі́в мо́жна поста́вити на раху́нок інтеліге́нції (Єфр.). Розно́сили по всіх усю́дах кре́вні сльо́зи та гіркі́ жалібни́ці (Мирн.)];
2) (юрид.) ска́рга, (руссизм) жа́лоба; (возбуждение процесса) по́зов (р. по́зва, мн. по́зви), (стар.) суплі́ка, протеста́ція. [Пода́ти в суд ска́ргу на ко́го].
• Жа́лоба апелляционная, кассационная – ска́рга апеляці́йна, касаці́йна.
• Достигнуть -бой – ви́скаржити, ви́жаліти, (процессом) ви́позивати щось. [Вона́ вже розжалі́лася йому́, а що ви́жаліла? (Мирн.)].
• Подавать (приносить) -бу на кого – подава́ти (зано́сити) ска́ргу на ко́го, куди́, (обычн. словесно) ска́ржити кого́, ска́ржитися кому́ на ко́го.
Заду́шливый –
1) (спёртый) заду́шливий, заду́шний;
2) (страдающий одышкою), зади́шливий, я́душливий.
Зало́г –
1) (имущества) заставля́ння, заста́ва, застано́ва (майна́);
2) (что-л. заложен. и отвлеч.) заста́ва (ум. заста́вочка, -вонька), застано́ва, за́став (-ву), за́кла́д (-ду); (денежный) зару́ка (грошова́). [Ті гро́ші не пропаду́ть! адже Га́нна дала́ заста́ву (Крим.). Кожу́х у застано́ві (Н.-Вол. п.)].
• В -ло́г – на (в) заста́ву, за́став, на (в) за́кла́д и т. д. [Я дам свій біле́т у за́став (Свидн.). У заста́ву брав що було́: і кожу́хи, і кора́лі, і спра́ву уся́ку хазя́йську (М. Лев.). Поні́с чолові́к до жи́да свій ціп на застано́ву (Лебед. п.)].
• Давать в -ло́г что – дава́ти, да́ти в (на) заста́ву (за́став и т. д.) що, заста(но)вля́ти, заста(но)ви́ти що, (о недвиж. имуществе) запи́сувати, записа́ти у заста́ву (застано́ву) що.
• Давать -ло́г – дава́ти, да́ти, кла́сти, покла́сти заста́ву (за́став и т. д.).
• Давать что под -ло́г – дава́ти, да́ти що під за́став (заста́ву, застано́ву и т. д.). [Гро́ші дава́в лю́дям під за́став, або на відробі́ток (М. Лев.)].
• Брать в -ло́г что – бра́ти, узя́ти у (или на) заста́ву (застано́ву, за́став) що. [Шинка́рочко ми́ла, уси́п ме́ду-вина́, бери́ на заста́ву коня́ вороно́го (Чуб. V)].
• Выкупать ис-под -ло́га – викупа́ти и викупля́ти, ви́купити заста́ву, застано́ву, за́став, заставщи́ну или викупа́ти, ви́купити з (з-під) заста́ви, застано́ви, за́ставу що.
• Под -ло́г положенный, отданный – заста́влений, застано́влений, заставни́й.
• Биться, бить, ударить о -ло́г – би́тися, поби́тися, захо́дити, зайти́, іти́, піти́ в закла́д (навзакла́д, реже об закла́д), заклада́тися, закла́стися, заставля́тися, заста́витися, (пров.) заложа́тися, заложи́тися; см. Закла́д;
3) (порука, обеспечение) зару́ка, запору́ка, пору́ка, забезпе́ка (чого́ и чому́), завда́ток (-тку) чого́; срвн. Пору́ка. [Запору́ка на́шої майбу́тности. В цьо́му безупи́нному шука́нні ма́ємо забезпе́ку й на́шого ро́звитку на прийду́щі часи́ (Єфр.). Хай вона́ (рука́) буде́ завда́тком на́шого бу́дучого ща́стя (Коцюб.)].
• -гом этого является… – запору́ка, зару́ка цьо́му є…
• -лог любви – запору́ка коха́ння (любо́ви);
4) (засада) зало́га, за́сідка, за́сіди (-дів), заляга́ння;
5) (давно непаханное поле) облі́г, перелі́г (-ло́гу);
6) грам. – стан (-ну).
• Действительный, страдательный -ло́г (глаголов) – прями́й, переє́мний стан (дієслі́в).
Исстрада́ть что – перестра́ждати, ви́страждати що; (искупить страданием) спокутува́ти (споку́тати) стражда́нням що.
Исстрада́ться – (истомиться страдая) – (і)зстра́ждатися, зму́читися (стра́ждаючи), перестра́ждатися, перему́читися (стра́ждаючи). [Уся́ душа́ перему́чилась (Грінч.)].
• Исстрада́вшийся – перестра́жданий, (і)зстра́жданий, (измученный) зму́чений, перему́чений, змордо́ваний, (страдающий, страдальческий) стражде́нний. [Коха́ти край стражде́нний (Самійл.)].
Лунати́зм – снови́дність, снові́йність (-ности).
• Страдающий -змом – снови́дий, снові́йний.
Мо́ре (в прямом и переносном значении) – мо́ре (-ря, мн. моря́, -рі́в), ум. мо́речко, мо́ренько. [По си́ньому мо́рю хви́ля гра́є, туре́цький кора́бличок розбива́є (Пісня). Пра́вда і в мо́рі не вто́не (Номис). А я з до́му на Дін до донськи́х козакі́в, ой, а із До́ну до тата́рських морі́в (Рудан.). А на мо́речку че́тверо су́ден пла́ває (Грінч. III)].
• Азовское -ре – Озі́вське мо́ре.
• Балтийское -ре – Балти́цьке мо́ре.
• Средиземное -ре – Середзе́мне мо́ре.
• Чёрное -ре – Чо́рне мо́ре, Коза́цьке мо́ре. [Чо́рним мо́рем дале́ко гуля́ли (Ант.-Драг.). Чо́рне, або по-старосві́тському Коза́цьке мо́ре (Основа 1862)].
• Взволнованное -ре – схвильо́ване (збу́рене) мо́ре.
• Взбаламученное -ре – розбу́рхане (розго́йдане, збаламу́чене) мо́ре.
• Открытое -ре – чи́сте мо́ре. [У чи́стому мо́рі корабе́ль пливе́ (М. Грінч.)].
• Выйти в открытое -ре – ви́плис[в]ти на чи́сте (в чи́сте мо́ре).
• Плыть -рем – пли́сти (пливти́) мо́рем.
• По -рю и суше – по мо́рю і су́ші, мо́рем і суходо́лом (сухопу́ттю).
• Это капля в -ре – це крапли́на (пили́на) в мо́рі.
• За -рем телушка полушка, да рубль перевозу – за мо́рем тели́чка – копі́єчка, а переве́зти́ – карбо́ванчик.
• Ум за -рем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма.
• За -ре – за мо́ре.
• Журавли за -ре летают, а всё одно курлы! – воро́на за мо́ре літа́є, а дурна́ верта́є (Номис).
• Из-за -ря – (і)з-за мо́ря, з-поза мо́ря.
• У -ря – над мо́рем, край мо́ря, коло (біля) мо́ря.
• Над -рем – над мо́рем. [Я люблю́ мо́ре мо́же тим, що я зріс над мо́рем (Н.-Лев.)].
• В -ре (вин. п.) – на мо́ре. [Ми на́ймемо чо́вен, ся́демо й попливемо́ дале́ко, дале́ко од люде́й на мо́ре (Н.-Лев.)].
• -ре во время волнения – мо́ре в хви́лю. [Мо́ре в хви́лю і ти́шу (Основа 1861)].
• К -рю – над мо́ре, до мо́ря. [Ки́ньмо оцю́ гуля́нку, ході́м над мо́ре, бу́демо гуля́ти вдвох над мо́рем (Н.-Лев.)].
• По направлению к -рю – в на́прямку до мо́ря, просту́ючи на мо́ре.
• -ре волнуется – мо́ре гра́є (хвилю́є, б’є, бушу́є). [Ві́тер ві́є, повіва́є, си́нє мо́ре гра́є (Рудан.)].
• Горе что -ре: ни переплыть, ни вылокать – го́ре – мо́ре: пий його́, не ви́п’єш (усього́) (Номис).
• Кто в -ре не бывал, тот богу не молился – хто в мо́рі не бува́в, той бо́га не блага́в (М. Грінч.).
• Слезою -ря не наполнить – сльоза́ми мо́ря не доллє́ш (не ви́повниш).
• Сиди у -ря, да жди погоды – сядь над мо́рем, вигляда́й годи́ни.
• Пьяному и -ре по колена – п’я́ному (дурно́му) мо́ре по колі́на; срв. Коле́но 1.
• Не -ре топит, а лужа – не мо́ре то́пить, – калю́жа.
• Не ищи -ря, и в луже утонешь – не шука́й мо́ря, – у калю́жі вто́пишся (вто́неш) (Номис).
• Житейское -ре – жите́йське мо́ре.
• -ре страдания – мо́ре стражда́ння. [Що ва́рте життя́ перед необме́женим мо́рем лю́дського стражда́ння? (Коцюб.)].
• -ре звуков – мо́ре зву́ків. [Мо́ре лісови́х зву́ків (Коцюб.)].
• Разливное -ре – як води́ в мо́рі, заливне́ мо́ре. [А горі́лки в них – мо́ре заливне́ (Звин.)].
• Чернильное -ре, бумажные берега – течу́ть річки́ з атраме́нту в паперо́вих берега́х.
• Сто метров над уровнем -ря – сто ме́трів над рі́внем мо́ря (над морськи́м водорі́внем).
Му́ка – му́ка, (скорбь душевная) гризо́та, згризо́та, (боль) біль (р. бо́лю), (страдание) стра́жда́ння; срв. Муче́ние. [Він терпі́в му́ку од свого́ коха́ння (Н.-Лев.). Одно́ї тяжко́ї годи́ни, пережива́ючи вели́ку душе́вну гризо́ту (Єфр.). Той сумни́й жаль, та пеку́ча згризо́та, що, не вгава́ючи, ша́рпає його́ від молоди́х літ (М. Вовч.). Я ду́мав: там щасли́вий край, там невідо́мі на́ші бо́лі (Самійл.)].
• Му́ки (пытка) – му́ки, торту́ри. [Я тебе́ прошу́: не завдава́й торту́р моє́му се́рцю (Л. Укр.)].
• -ки ада – пеке́льні му́ки (торту́ри).
• -ки вечные – дові́чня му́ка.
• Предать -кам – відда́ти на му́ки.
• Подвергнуть -кам – взя́ти на му́ки.
II. Муче́ние – (боль, страдание) му́ка, му́че́ння, біль (р. бо́лю), катува́ння, мордува́ння, терпі́ння; (перен.) (за)моро́ка; срв. Му́ка, Му́чить. [Він терпі́в му́ку од свого́ коха́ння (Н.-Лев.). Оце́ мені́ чи́ста заморо́ка з ти́ми ді́тьми (Поділля)].
• Место -ний – каті́вня.
• Это не учение, а -ние – це му́ка, а не нау́ка.
• Иному горе – учение, иному – -ние – розу́мному ли́хо – нау́ка, а дурно́му му́ка.
• Бьют не ради -ния, а ради учения – б’ють не для му́ки, а для нау́ки.
• Предавать -ниям – дава́ти (завдава́ти, віддава́ти) на му́ки.
• Подвергать -ниям – бра́ти на му́ки.
• Он перенёс жестокие -ния во время этой операции – під час ції́ опера́ції він ви́терпів лю́ті му́ки.
• -ния совести – му́ки сумлі́ння.
• -ния ревности – му́ки ре́внощів.
• Для меня -ние слушать его болтовню – мені́ му́ка (ка́ра) слу́хати його́ базі́кання (балакани́ну).
• Терпеть жесточайшие -ния – терпі́ти найлюті́ші му́ки.
Му́ченик – му́ченик, (страдалец) стра́дник, стражда́лець (-льця), стражде́нник. [Му́ченика пра́ведного де похорони́ли (Шевч.). Ти но́сиш стра́дника віне́ць (Ворон.)].
Му́чеников, -ницын – му́чеників, стра́дників (-кова, -кове), му́ченичин, стра́дничин (-на, -не).
Му́ченица – му́чениця, стра́дниця, стражда́лиця, стражде́нниця. [Му́ченице вели́кая, допоможи́ мені́! (Чуб. I). Я стра́дниця та й го́ді (Самійл.)].
Му́ченический – му́ченицький, стра́дницький, стражде́нний. [Собі́ придба́ти за ді́ло му́ченицького вінця́ (Грінч.)].
• Умереть -кою смертью – скона́ти від мук, сме́ртю постра́ждати.
• Терпеть муку -кую – терпі́ти му́ку каті́вськую (му́ченицькую).
• -кий образ – стра́дницька (стражде́нна) по́стать; стра́дницький ви́гляд.
Му́ченичество – му́чеництво, стра́дництво.
Му́читься –
1) (стр. з.) му́читися, катува́тися, мордува́тися; бу́ти му́ченим, като́ваним, мордо́ваним;
2) (возвр. з.) му́читися, (страдать) стра́жда́ти, терпі́ти, (казниться) кара́тися, (гибнуть) копа́ти, ги́біти, (терзаться) катува́тися, мордува́тися, гри́зтися, пекти́ся; (томиться) нуди́тися, томи́тися; (изнуряться) висна́жуватися, знеси́люватися. [Я вже не живу́, а ті́льки му́чуся (Н.-Лев.). Я ще твоє́ю му́кою стражда́ю (Самійл.). Я кара́лась весь вік в чужі́й ха́ті (Шевч.). Як кона́ю я в нево́лі, як я ну́джу сві́том (Шевч.). Нема́є бра́та, ні сестри́, щоб незапла́кані ходи́ли, не катува́лися в тюрмі́ (Шевч.). Бу́дуть вони́ до ві́ку му́читися, до су́ду мордува́тися (Мирн.). Переї́хали цуценя́, – як воно́ бі́дне морду́ється! (Крим.). Пекла́ся-ж я, пекла́ся, – жаль на йо́го, та жаль і його́ (Тесл.)].
• Не следует -ться из-за пустяков – не ва́рто (нема́ чого́) му́читися (катува́тися, гри́зтися) через дрібни́ці (дурни́ці).
• -ться жаждой, неведением, ожиданием – томи́тися (му́читися) спра́гою, незнання́м, чека́нням.
• -ться мрачными, печальными мыслями – катува́тися (гри́зтися) пону́рими, сумни́ми думка́ми;
2) (биться над чем-л.) му́читися, моро́читися, би́тися, мордува́тися над чим, коло чо́го, на чо́му. [До́вго би́лася вона́ на цьому́ сло́ві з Рома́ном (Васильч.)].
• Я долго -лся над разрешением этой задачи – я до́вго моро́чився (мордува́вся), щоб ви́рішити (розв’яза́ти) це завда́ння.
• Му́чен(н)ый – му́чений, като́ваний, мордо́ваний, мо́рений, то́млений.
Не́рвный –
1) анат. – нерво́вий. [Нерво́ва ткани́на (Троян.)].
• -ное волокно – нерво́ве волоко́нце, нерво́ва волокни́н(к)а.
• -ная оболочка – нерво́ва оболо́нка, невриле́ма.
• -ные окончания – нерво́ві кі́нчики.
• -ная система – нерво́ва систе́ма.
• -ный узел, -ное утолщение – нерво́вий ґудзь, ґа́нґлій.
• -ные центры – нерво́ві це́нтри (осере́дки);
2) мед. – нерво́вий.
• -ная боль – нерво́вий біль.
• -ный больной – нерво́во-хво́рий, нерво́вий хво́рий, хво́рий на не́рви.
• Лечебница для -ных больных – ліка́рня для нерво́во-хво́рих (для хво́рих на не́рви).
• Врач по -ным болезням – лі́кар (від) нерво́вих х(в)оро́б.
• -ное заболевание –
а) (процесс) – нерво́ве захво́рювання (оконч. захворі́ння);
б) (болезнь) нерво́ва х(в)оро́ба.
• -ный припадок – нерво́вий на́пад, нерво́ва ата́ка.
• -ное расстройство, страдание – знервува́ння, знерво́вання, нерво́вий ро́зстрій (-рою), нерво́ве стражда́ння, невропа́тія;
3) фармак. – нерво́вий.
• -ные средства – нерво́ві лі́ки;
4) (о свойстве характера) нерво́вий, (диал.) не́рвений, (устар.) не́рвний, нерво́зний. [Че́сний, смі́ливий, ду́же нерво́вий на вда́чу (Н.-Лев.). Її́ ру́хи зроби́лися жва́вими, нерво́вими (Коцюб.). Нерво́вим хо́лодом полоска́ла його́ зга́дка про робо́ту (Ле). Дід був ду́же не́рвений (Звин.). «А чи не пра́вду говорю́?» – «Розумі́ється, що непра́вду!» – з не́рвним при́тиском відказа́ла Це́ля (Франко). Стари́й був не́рвний і серди́тий (Н.-Лев.). Безси́лий, нерво́зний П’єро́ куса́є свою́ по́душку (Р. Край)].
Поно́с –
1) проно́с (-су), бігу́н[ч]ка, бі́гав[н]ка, (по)біга́чка, (по)бігу́ха, буди́шниця, (вежливо) утро́ба, утрі́бка, (вульг.) свисту́ха, (с резью в животе) різа́чка, різа́к, (кровавый) проно́с крива́вий, черві́нка, (галиц.) почере́виця, біга́чка-крива́виця, тискави́ця. [Занеду́жала на різа́чку, через три дні вме́рла (М. Лев.)].
• Страдать -сом – слабува́ти на проно́с (бігу́нку).
• Страдающий -сом – слаби́й на проно́с (бігу́нку);
2) (поношенье) см. Поноше́ние;
3) (зародыш) плід (-о́ду).
Приноси́ть, принести́ и прине́сть –
1) прино́сити (в песнях приноша́ти и доноша́ти), прине́сти́, (во множ.) поприно́сити; (подносить) надно́сити, надне́сти, (во множ.) понадно́сити що куди́, кому́, до ко́го, до чо́го. [А я ме́ду принесу́ на за́куску (Рудч.). Та його́ ті́ло коза́цьке, молоде́цьке до Дніпра́ до бе́рега приноша́ли (Мартин.). Каза́в його́ до ке́лії взя́ти, каза́в слу́гам ї́сти доноша́ти (Метл.). Поприно́сили до йо́го всіх неду́жих (Єв.). Пи́ти бозна-як хо́четься, а ді́жка поро́жня. Коли́ це ді́вка надне́сла во́ду з крини́ці (Звин.)].
• -неси́ мне платок, топор – принеси́ мені́ ху́стку, соки́ру;
2) (о стихийных силах) прино́сити, прине́сти́, нано́сити и наноша́ти, нане́сти́, надно́сити, надне́сти, (о ветре) привіва́ти, приві́яти, навіва́ти, наві́яти що и чого́. [То в той час чоти́ри чолові́ка козакі́в-запоро́жців Госпо́дь наноша́є (Мартин.). Нанеси́, Бо́же, кудла́того, щоб було́ за що ску́бти (Номис). Пові́й мені́ з Букови́ни, чорногі́рський ві́тре, та приві́й ми від бра́тчика щи́рую пора́ду (Федьк.)].
• Этот ветер -несё́т к нам дождь – цей ві́тер нам дощу́ наві́є (надме́, наднесе́). [Вже не той ві́тер пові́яв – щоб дощу́ не надні́с (Звин.)].
• Водой много лесу -несло́ – водо́ю бага́то де́рева, лі́су нане́сло.
• Отколь тебя -несло́? – зві́дки (відкіля́) се тебе́ прине́сло́, приві́яло?
• И -несла́ же его нелёгкая – і прине́сла́-ж (надне́сла́-ж) його́ нечи́ста (си́ла), і прине́сла́-ж його́ лиха́ годи́на, і надне́сло́-ж його́ ли́хо. [Моя́ па́ні, ли́хо вже знов надне́сло яко́гось уря́дника в село́ (Стеф.)];
3) (родить детёнышей) води́ти и ве́сти, приво́дити, приве́сти́; (о растениях: давать урожай, плоды) роди́ти, уроди́ти, зароди́ти що. [Тели́ця його́ привела́ нам ці́лий плуг волі́в і двох корі́в (Кониськ.). Пана́м вже і ве́рби заро́дять грушки́ (Франко)];
4) (давать, доставлять) дава́ти, да́ти; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ що.
• Эта земля не -но́сит никакого дохода – ця земля́ не дає́ жа́дної ко́ристи, жа́дного прибу́тку.
• -носи́ть пользу, см. По́льза.
• -носи́ть удовольствие – дава́ти вті́ху кому́.
• -носи́ть, -нести́ вред кому – шко́дити, пошко́дити и зашко́дити кому́, роби́ти, зроби́ти шко́ду кому́.
• -нести́ свою лепту – покла́сти свою́ ле́пту.
• -носи́ть благодарность – склада́ти (скла́сти) подя́ку, дя́кувати (подя́кувати) кому́ за що.
• -носи́ть присягу – склада́ти (скла́сти и зложи́ти) при́ся́гу, вико́нувати (ви́конати) при́ся́гу кому́. [При́сягу на брате́рство старши́на генера́льна Орді́ ви́конала і од Орди́ тако́ї-ж при́сяги допевни́лася (Куліш)].
• -носи́ть жертву –
а) (совершать жертвоприношение) пра́вити (прино́сити) же́ртву;
б) (жертвовать) прино́сити же́ртву, же́ртвувати.
• -носи́ть мольбу кому – зверта́ти молі́ння до ко́го, блага́ти кого́.
• -носи́ть на кого жалобу – зано́сити, подава́ти ска́ргу на ко́го. [Ма́ло не ко́жен з читачі́в зано́сив і склада́в свої́ ска́рги до реда́кції (Єфр.)].
• -нести́ вину свою, повинную – повини́тися кому́ в чо́му, призна́тися (до вини́); срв. Повини́ться.
• -носи́ть кому неприятности, огорчения, разочарования, страдания – завдава́ти кому́ неприє́мностей, при́кростей, розчаро́ваннів, стра́жданнів, чини́ти (роби́ти) кому́ неприє́мності, при́крості, розчаро́вання, стра́ждання.
• Это -несло́ мне одни только неприятности – це завдало́ мені́ сами́х-но неприє́мностей.
• -нести́ честь, почёт, уважение кому – да́ти честь, шано́бу, поша́ну (пова́гу) кому́, честь пове́сти́ кому́. [Він (ґрунт) тебе́ загрі́є і накри́є, і погоду́є, і честь тобі́ поведе́ (Стеф.)].
• -носи́ть в дар кому, что – дарува́ти (подарува́ти) кому́ що, в дар (в дарови́зну) дава́ти (да́ти) кому́ що;
5) см. Прина́шивать.
• Приноси́мый – прино́шений.
• Принесё́нный – прине́сений, надне́сений; нане́сений, наві́яний и т. д.
Припа́дочный –
1) нападни́й;
2) (страдающий припадками) причи́нний, причи́нуватий. [Хлоп’я́ ось причи́нувате (Корол.)].
Причиня́ть, причини́ть что – заподі́ювати, заподі́яти, ді́яти, уді́яти що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти що, спричиня́ти и -чи́нювати, спричини́ти що, спричиня́тися и -чи́нюватися, спричини́тися до чо́го; (доставлять, приносить) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́ и що. [Що я заподі́яв оци́м лю́дям, – твої́м лю́дям, – за що мене́ су́дять? (Шевч.). Кра́ще кри́вду вже терпі́ти, ніж сами́м її́ чини́ти (Грінч.). Завдала́ ти мені́ вели́кої турбо́ти. Любо́в ті ра́ни завдава́ла (Куліш). Ма́ти найбі́льше лю́бить ту дити́ну, що бі́льше слабува́ла, бі́льше ноче́й безсо́нних їй спричини́ла (М. Левиц.)].
• -ни́ть вред кому – уді́яти, заподі́яти, учини́ти шко́ду кому́, пошко́дити кому́. [І лю́дська злість та непра́вда не вді́є мені́ нія́кої шко́ди (Неч.-Лев.). Замі́сть щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду (Грінч.)].
• -ни́ть зло, несчастье – учини́ти зло, неща́стя, заподі́яти, вді́яти зло, ли́хо и зле, лихе́ кому́, завда́ти (нако́їти) ли́ха (безголо́в’я) кому́. [Ніко́ли зла я не вчини́в-би їй (Грінч.). Скі́льки вам зла я вчини́ла (Грінч.). Ні, ні, Госпо́дь не заподі́є зло́го! (Куліш). А що він кому́ лихо́го заподі́яв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не зна́ю, хто їй ли́хо заподі́яв (Шевч.). Не зо́лотом те ли́хо оплати́ти, що завдали́ ви нам (Грінч.). Му́зо боги́не! Співа́й нам про гнів Пеліє́нка Ахи́лла, згу́бний кото́рий сто сот безголо́в’я Ахе́йцям нако́їв (Ніщинськ.). Ду́же бага́то Ахе́йцям ли́ха нако́їв (Самійл.)].
• -нить кому много хлопот, беспокойства – завда́ти, заподі́яти, нароби́ти кому́ бага́то кло́поту, турбо́т. [Ма́ло тобі́ того́ кло́поту і со́рому, що до́сі нам заподі́яла ? (Кониськ.)].
• -ня́ть затруднения – чини́ти тру́днощі кому́, ста́вити тру́днощі кому́ и перед ким, завдава́ти кому́ тру́днощів.
• -ня́ть, -ни́ть печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому – завдава́ти, завда́ти жалю́, журби́, ту́ги, скорбо́ти, го́ря, при́кростей, стражда́ння кому́, завго́рювати, завго́рити кому́; срв. Огорче́ние, Огорча́ть. [Цим ми йому́ не завго́римо і його́ не на́вчимо, але́ неха́й зна́є, що вовк ло́вить, але й во́вка ло́влять (Неч.-Лев.)].
• -нять муку, муки – завдава́ти му́ку, му́ки кому́. [Хіба́ то я завда́в їм му́ку? (Л. Укр.). Найгі́рші особи́сті му́ки, які́ завдає́ розлу́ка з усі́м, що се́рцю лю́бе (Єфр.)].
• Это -ня́ло боль, страдания кому – це болі́ло кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)].
• -ни́ть обиду кому – заподі́яти, вчини́ти кри́вду кому́, скри́вдити кого́.
• -ни́ть убыток, ущерб, урон кому – нароби́ти втра́ти (зби́тків кому́, призве́сти до втра́ти кого́.
• Война -ня́ет большие бедствия – війна́ призво́дить до вели́кого ли́ха, війна́ ді́є, спричи́нює бага́то ли́ха.
• Это может -ни́ть взрыв – це мо́же спричини́ти ви́бух, призве́сти до ви́буху.
• Причинё́нный – заподі́яний, уді́яний, учи́нений, спричи́нений, за́вданий кому́.
-ться –
1) заподі́юватися, бу́ти заподі́яним, ді́ятися, бу́ти вді́яним, чини́тися, бу́ти учи́неним, завдава́тися, бу́ти за́вданим кому́, чому́;
2) (безл.: приключиться) заподі́ятися, ста́тися, зроби́тися, учини́тися.
• Что тебе -лось? – що тобі́ ста́лося? що тобі́ зроби́лося?
Прожива́ть, прожи́ть –
1) (быть на свете) прожива́ти, прожи́ти, вижива́ти, ви́жити, жи́ти, зжи́ти. [Сам він прожи́в уже́ півсо́тні й шість літ (Грінч.). Поспита́ла її́, чи вона́ вже бага́то ви́жила ві́ку (М. Вовч.). І в ти́хую само́тність до Вудсто́ку ве́рнусь, де лі́та молоді́ зжила́ (Грінч.)].
• -жи́ть чем – прожи́ти з чо́го, чим.
• -жи́ть трудами рук своих – прожи́ти з пра́ці рук свої́х, прожи́ти з пу́чок.
• На эти деньги не -вё́ш – на ці гро́ші (ци́ми гроши́ма) не проживе́ш.
• -жи́ть жизнь (свой век) – вік зжи́ти, пережи́ти, (вік) звікува́ти, (вік) провікува́ти, збу́ти вік. [Вік пережи́ти – не по́ле перейти́ (Приказка). В ми́рі не переживе́ш (Г. Барв.)].
• -жи́ть богато, широко, припеваючи – прожи́ти у розко́шах у доста́тках.
• -жи́ть в своё удовольствие – зажи́ти життя́, сві́ту.
• -жить кое-как, с грехом пополам – скалата́ти життя́, вік.
• -жи́ть без чего-н. – перебу́ти без чо́го.
• -жи́ть в муках, страданиях – зму́читися. [Не зжила́, а зму́чилась (О. 1861)];
2) (находиться пребывать где) прожива́ти, жи́ти, прожи́ти, пробува́ти, пробу́ти; оберта́тися; (иметь жилище) ме́шкати, промешка́ти, сиді́ти, проси́діти, домува́ти де; (сколько времени, где) вижива́ти, ви́жити, вибува́ти, ви́бути; (временно) перебува́ти, перебу́ти, переме́шкувати, пере́мешкати. [Він узи́мку живе́ в мі́сті, а влі́тку на селі́. Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). В и́ншому краї́ пробува́ючи (Грінч.). Де ся моя́ ри́бочка оберта́є (Голов.). Проси́дів до сме́рти на ба́тьківськім ґру́нті. Мі́сяць переме́шкав у знайо́мого].
• -жива́ть, -жи́ть определённый срок (выжить) – вижива́ти, ви́жити, вибува́ти, ви́бути, (а специальнее – особенно в обучении мастерству) термінува́ти, протермінува́ти. [Термінува́в п’ять літ, за́ким ви́зволили в челя́дники (Шейк.)];
3) (издерживать) прожива́ти, прожи́ти, (о мног. попрожива́ти), тра́тити, потра́тити; (расточать) марнува́ти, промарнува́ти, проманта́чити, прове́сти́, прод(в)и́ндрити. [Що нажива́ли, те й прожива́ли (Кониськ.). Сам ба́чу, що худо́бу тра́чу (Шейк.). Всі свої́ гро́ші провела́ (Звин.)].
• Прожи́тый – прожи́тий, ви́житий, зжи́тий, перебу́тий. [Перебу́те життя́ (Крим.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Страдательный – (лингв.) пасивний, (устар.) переємний; страждальний:
• страдательное положение – страждальний стан;
• страдательный залог – пасивний (переємний стан). Обговорення статті
Анестезия – (греч.) анестезія, знечулення.
[Аутодафе… Знечулення твоє Звело мене на це святе узвишшя. Застигло все. Дзвінка криштальна тиша відлунює багаття тріск. Проте не чутно крику. Вирок суду жасний вже винесено і офіра жде. Та абрис губ моїх блідих і страдних не скривиться ім’ям. І де узяти сили, де знайти те зілля, що враз знеболить і загоїть біль? Безпам’ятство чи блазенства сувій — найліпша із анестезій. Та вже пашить, пала яскраво. Вир тонким серпанком диму огортає. Агонія кохання відтинає Мене від простору, де кожен — лицедій (Ірина Гончарова). Ось уже сто років, як анестезія увійшла до операційних зал, проте далеко не всі лікарі зустріли її з радістю, деякі хірурги були вкрай невдоволені. «Хірургія померла,— сказав один з них. — Біль був тією ланкою, яка поєднувала лікаря з пацієнтом. А з анестезією вона мало чим відрізняється від розтину трупа» (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). І ось я вже на операційному столі: — Так і сиди синку, ми зробимо тобі місцеве знечулення, ні, пані, він зараз у шоці, про загальну анестезію не може бути й мови (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Добре зафіксований хворий анестезії не потребує]. Обговорення статті
Бедняга, бедолага, бедняжка –
1) см. Бедняк;
2) (бедняга, бедняжка, несчастный, обиженный, страдающий) бідолашний, сердечний, сердека, сердега, безталанний, безталанна, безталанночка; (общ. р.) бідолаха (ум. бідолашка, бідолашечка), бідняга, бідняка, біднячка, неборака, бідачиського, бідаха; (ср. р.) бідня (ум. біднятко, бідняточко), бідося.
[Сумують обидві бідолашечки (Г. Барвінок). Заплакана, несповита сердечна дитина (Т.Шевченко). Серця не раньте дівчині бідняці (С.Руданський). Пропав навік сей Маг, бідняга, порхне душа на другий бік (І.Котляревський). Еней од страху з плигу збився, В умі сердега помішавсь (І.Котляревський). Тяжко їй! Душі негрішній, молодій! Та що ж робить? Нестало сили, Сердега разом одуріла (Т.Шевченко)]. Обговорення статті
Болезнь – сла́бість, хворо́ба, хоро́ба, хво́рість, хо́рість, неду́га, не́дуг, не́міч (мн. не́мощі), бо́лість:
• болезнь века – хвороба (недуга) століття;
• болезнь входит пудами, а выходит золотниками – здоров’я льотом (пташкою) вилітає, а по-воловому вертає (Пр.); здоров’я виходить пудами, а входить золотниками (Пр.);
• болезнь повальная (эпидемия) – пошесна (перехідна) хвороба (хворість); пошесть, (устар.) промірок, помірок, помір;
• болезнь роста – хвороба зростання;
• болезнь человека не красит – хвороба нікого не красить (Пр.); хвороба коли не вморить, то скривить (Пр.); хвороба чоловіка не направить (Пр.);
• завелась, пристала болезнь – хвороба вкинулась (пристала, причепилась);
• запущенная болезнь – задавнена хвороба;
• звёздная болезнь – зоряна хвороба;
• истощенный болезнью – виснажений через хоробу, схорований;
• отпуск по болезни – відпустка через хворобу (недугу);
• по болезни, за болезнью – через хворобу (хорість; недугу); нездужаючи; з нездоров’я;
• появилась болезнь – прокинулась (проявилась) хвороба;
• перенесённая болезнь – перебута хвороба;
• прихватить болезнь – добігти (доп’ясти) хвороби;
• страдать болезнью сердца – хворіти (слабувати) на серце.
[Мабуть, чи не сухоти добігла… (Барвінок). Чоловік з жінкою лаються: — Я була сліпа і глуха, коли виходила за тебе! — Ну от, а я тебе від цих хвороб вилікував]. Обговорення статті
Ожирение – ожиріння, зажиріння, розгладнення, (избыточный вес, ещё) надмірна вага, надвага, надмірна гладкість:
• ожирение первой степени – ожиріння (зажиріння) першого ступеня;
ожирение сердца – ожиріння (зажиріння) серця;
• склонный к ожирению – схильний до ожиріння, схильний гладшати;
• страдать ожирением – хворіти на ожиріння (зажиріння);
• у него чрезмерное ожирение – у нього надмірне ожиріння (зажиріння, надвага, надмірна вага, надмірна гладкість), (уже) він надто розгладшав.
[Головний начальник (Семен Якович) поправив свою краватку, мило усміхнувся й розвів руками: мовляв, не можу! Дякую, тисячу разів дякую за таке зворушливе довір’я, але — не можу! Він зрідка показував на своє горло, і присутні могли подумати, що справа в задусі (головний начальник теж страждав на зажиріння серця), але ці припущення (правда, їх і не було) одразу ж розвіяв секретар (М.Хвильовий). Діабет, хвороба серця, інсульт і рак товстої кишки — ось приклади тяжких наслідків ожиріння (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Переїдання й неробство — безпосередні причини ожиріння, але живить пандемію ожиріння в ХХІ столітті розгнуздане споживацтво (Т.Цимбал, перекл. Е.Шел). 1. Знайдена причина ожиріння — дуже хочеться їсти. 2.  — Лікарю, поможіть. Мені потрібні ліки проти ожиріння! — Добре. Я вам прописую вугілля. — В порошках чи таблетках? — В мішках. Вагони будете ночами розвантажувати!]. Обговорення статті
Причитаться, причесться –
1) (страд.) прирахо́вуватися, прирахуватися, бу́ти прирахо́ваним; (приобщаться) приє́днуватися, приєднатися, бу́ти приє́днаним до ко́го, до чого; (зачисляться) зараховуватися, зарахуватися, бути зарахованим, прилі́чуватися, прилічитися, бу́ти приліченим, залічуватися, залічитися, бути заліченим, зачислятися, зачислитися, бути зачисленим; (приписываться) приписуватися, приписатися, бути приписаним;
2) припада́ти, нале́жати, належатися кому́;
3) (кому кем) дово́дитися кому́ ким:
• ему причитается определённая сумма – йому належить певна сума;
• он причита́ется мне дядей – він дово́диться мені́ дядьком;
• причитается (вам) – належить (вам);
• с вас (тебя) причитается – з вас (тебе) належить, (ещё) з вас (тебе) могорич.
[Цих гро́шей від йо́го мені́ не нале́жить (Б.Грінченко). Припада́є мені́ ще два карбованці (АС). Мені́ нале́жалося ще два червінці (АС)]. Обговорення статті
Страсть –
1) (страдание) страждання, мука, мучення, (церк.) страсті;
2) (сильное влечение) пристрасть, жага, жадоба, запал, пал;
3) (любовная) любощі;
4) (страх) жах, ляк, страх;
5) (множество, весьма) дуже, страх, страшенно, надто, сила:
• иметь страсть к чему – мати пристрасть до чого, дуже кохатися в чому, горіти до чого;
• накал страстей – кипіння (шал) пристрастей;
• пылать, гореть страстью – палати пристрастю (жагою);
• страсти Господни – страсті Господні, мучення Боже;
• страсти разгорелись – пристрасті розпалилися (розгорілися);
• страсть как хочется (разг.) – страх як (страшенно) хочеться; хочеться аж-аж-аж (аж-аж-аж як хочеться);
• страсть сколько (разг.) – страх скільки; страшенно багато.
[Якщо кувати розпечене залізо пристрасти нерішуче, воно швидко охолоне. (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Кажуть, пристрасть змушує думки людини обертатися в замкненому колі (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Емма стала такою, як усі інші коханки, і зачарування новизни, спадаючи потроху, ніби одяг, оголювало вічну одноманітність пристрасті, яка завжди має ті самі форми і говорить тією самою мовою (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Стримано повискували пристрасті (В.Даниленко). І що усі твої напасті і сподівання, і жалі, як по Вітчизні довгі страсті ряхтять, мов рани на чолі! (В.Стус). Мене вабила північна округла стіна, я вже бачив на ній мальовидло Страстей Господніх… я здалека бачив, що мальовидло на цілу стіну потріскалося, фарба поскручувалася в спіралі, одначе я не відразу кинувся до стіни, до цього мальовидла, задля яких власне приїхав у Черчен, щось мене неначе притримувало біля дверей, не давало зробити ні кроку, чиєсь око пантрувало за мною (Р.Федорів). Їй неважко було лишатись чеснотливою: спроваджувати залицяльників не довелось, а не такий уже ярий чоловічий пал Філібера згас одразу після народження їхнього єдиного сина, тож навіть дозволених плотських утіх зазнати їй не випало (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Моя пристрасть була мов дика прірва, що хотіла його поглинути. І я бачила, що вона його лякала (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона схилилася й накрила його вуста своїми, немовби хотіла проковтнути його. За мить початкова ніжність між ними перетворилася на тваринну пристрасть, яку з її боку живили три роки вдовиної стриманості, а з його — солодка хіть юнака, що ніколи не куштував жіночого кохання, хіба що куплену вправність шльондр (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). Отож від тієї миті, коли він зустрів ту кралю, Рубенс ладен був поставити на вогонь горщик із почуттями і чекати, коли кипіння оберне почуття у пристрасть (Л.Кононович, перекл. М.Кундери)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СТРАДА́НИЕ; СТРАДА́НИЯ (від стихії) поневіря́ння, мита́рства, бідува́ння.
СТРАДА́ТЬ ще мордува́тися, пи́ти гірку́ ча́ру до дна, терпі́ти му́ку, (мати ваду) кульга́ти, (про недугу) терпі́ти;
страда́ть чем хибува́ти на що;
страда́ть желу́дочным заболева́нием коротк. му́читись живото́м;
страда́ет бессо́нницей кто прибл. спа́ти – не спить хто;
страда́ющий що /мн. хто/ стражда́є тощо, прире́чений /стил. перероб. ста́вши/ стражда́ти, гото́вий /зму́шений/ ви́терпіти, спо́внений му́ки, му́ченик, стра́дник, церк. страстоте́рпець, прикм. стра́дний, стра́дницький, довготерпели́вий, див. ще страждущий, стил. перероб. стражда́ючи, пор. мучащийся;
страда́ющий чем хво́рий /слаби́й/ на що;
страда́ющий от ску́ки зну́джений;
страда́ющий уду́шьем /страда́ющий оды́шкой/ яду́шливий, ди́хавичний;
стра́ждущий стражде́нний, терпе́нний;
ВЫ́СТРАДАТЬ ще ви́боліти і похідн.;
вы́страдавший ви́болілий, перете́рпі́лий, вите́рпі́лий, ОКРЕМА УВАГА;
ВЫ́СТРАДАННЫЙ ще ви́болений, здобу́тий му́кою;
ПЕРЕСТРАДА́ТЬ тяжело́ перестрада́ть перейти́ пе́кло мук;
перестрада́вший ОКРЕМА УВАГА;
ПОСТРАДА́ТЬ пострада́вший ушко́джений, пошко́джений, прикм. потерпі́лий;
пострада́вший от пожа́ра погорі́лець. ИССТРАДА́ТЬСЯ укр. попому́читися, переболі́ти, попотлі́ти душе́ю;
исстрада́вшийся переболі́лий, зму́чений, наму́чений, перему́чений, згорьо́ваний, збідо́ваний, прикм. уроч. стражде́нний, ім. стра́дник, му́ченик, стражде́нник, ОКРЕМА УВАГА, пор. изболевшийся;
НАСТРАДА́ТЬСЯ ще попому́читися, попоте́рпі́ти, переболі́ти, перетлі́ти, перемлі́ти;
настрада́вшийся перему́чений, попому́чений, довготерпели́вий, ви́болілий, перете́рпілий, попоте́рпілий, пережи́тий, ОКРЕМА УВАГА
СТРА́ДНЫЙ (шлях) ще хре́сний.
И́МИДЖ ще ма́рка [тако́й наш имидж така́ на́ша марка], о́браз, ПЕРЕН. (до́бре) ім’я́, репута́ція, лице́ [бере́чь чей имидж берегти́ чиє лице /ім’я́/], честь [лишь бы имидж офице́ра не страда́л аби́ честь офіце́ра не терпі́ла], фраз. честь мунди́ра.
МА́ЯТЬСЯ діял. сни́діти грибо́м, (поневірятися) укр. мордува́тися, сві́ту бі́лого не ба́чити, терпі́ти го́ре, (з якоюсь метою) колоти́тися;
ма́ющийся що /мн. хто/ морду́ється тощо, поневі́рюваний, му́ченик, стра́дати, безпідставно забуте терпели́вець, прикм. стражде́нний, образ. ві́чно в біді́, ві́чний біда́р, стил. перероб. знемага́ючи тощо;
ИЗМА́ЯТЬСЯ (дуже) попому́читися, перетлі́ти душе́ю;
измаяться в по́исках попошука́ти;
измаяться в покло́нах пе́ред кем попокла́нятися кому;
измаяться в про́сьбах попопроси́ти;
измаяться душо́й попону́дитися, попону́дити сві́том;
измаяться в хло́потах попотовкти́ся, попобі́гати;
измаяться, ня́ньчившись попопа́нькатися;
измаявшийся перетлі́лий душе́ю, ОКРЕМА УВАГА
МУ́ЧЕНИЧЕСКИЙ ще стра́дницький, (про дорогу) хре́сний, ґолґо́тний, ґолґо́фний.
МУ́ЧИТЬСЯ ще зазнава́ти мук; (душевно) кара́тися в душі́;
мучиться с кем ма́ти біду́ з ким;
что́бы мучаться /му́чить себя́/ на му́ку собі́;
мучающийся му́чений, мордо́ваний, като́ваний, тортуро́ваний, му́ченик, стра́дник, прикм. стражде́нний, довготерпели́вий, образ. ві́дданий на му́ки, пор. страдающий;
ИЗМУ́ЧИТЬСЯ, НАМУ́ЧИТЬСЯ ще попому́читися;
намучившийся попому́чений, ОКРЕМА УВАГА ОТМУ́ЧИТЬСЯ відте́рпіти;
отмучившийся відму́чений, відте́рпілий, ОКРЕМА УВАГА
ПРИЧИНЯ́ТЬ причиня́ть что ще призво́дити до чого;
причинять беспоко́йство ще чини́ти кло́поти;
причиня́ть вред кому ще чини́ти /док. учинити/ зло, фраз. кри́вдити кого;
причинять душе́вную боль /причинять мора́льные страда́ния/ образ. пекти́ мо́зок /ду́шу, се́рце/, завдава́ти се́рцю ра́ни, рі́зати без ножа́, щипа́ти за се́рце, гри́зти ду́шу, роздира́ти /кра́яти, рва́ти, гніти́ти/ се́рце;
причинять муче́ния /причинять страда́ния/ образ. залива́ти са́ла за шку́ру, заганя́ти шпильки́ під ні́гті, куса́ти за се́рце, ні́вечити /му́чити, точи́ти/ се́рце;
причинять неприя́тности чини́ти при́крощі, роби́ти зби́тки, наступа́ти на мозолі́, псува́ти кров, дошкуля́ти, підсил. жар на го́лову си́пати;
причинять неудо́бство завдава́ти моро́ки;
причинять убы́тки завдава́ти зби́тків;
причинять уве́чье калі́чити;
причинять хло́поты ще клопота́ти /заклопо́чувати/ го́лову, обляга́ти /обсіда́ти/ кло́потами, завдава́ти кло́поту /клопотів/;
причиня́ющий що /мн. хто/ завдає́ тощо, зви́клий завдава́ти, зда́тний завда́ти, спричи́нник, призві́дець, фраз. з насту́пним [уда́р, причиняющий паде́ние уда́р з наступним паді́нням];
причиня́ющий вред чему шкідни́к, шкідли́вий для чого;
причиняющий го́ре /причиняющий неприя́тности/ зда́тний насоли́ти /нароби́ти ли́ха/;
причиняющий затрудне́ния схи́льний чини́ти тру́днощі;
причиняющий поврежде́ние зда́тний пошко́дити;
причиня́ющий страда́ния зда́тний зали́ти са́ла за шку́ру;
причиняющий убы́тки зда́тний завда́ти зби́тків, збитко́вий, утра́тний;
причиняющий уще́рб чему зда́тний пошко́дити що, кри́вдний для кого;
причиня́ющий хло́поты клопітни́й;
причиняемый чи́нений, завда́ваний, заподі́юваний, спричи́нюваний;
ПРИЧИНИ́ТЬ, причинить вред зашко́дити;
причинить го́ре завда́ти ли́ха;
причинить зло негара́зд вчини́ти;
причинить мно́го го́ря образ. наниза́ти до́вгу ни́зку ли́ха;
причинить непоправи́мый вред підрі́зати під ко́рінь;
причинить неприя́тность насоли́ти;
причинить оби́ду заподі́яти кри́вду;
причинить страда́ния врази́ти се́рце;
причинить уро́н чьему чему (своїм побутом) переси́діти кому що [причини́л ли я ущерб ва́шему дива́ну? чи ж я пересидів ва́шу кана́пу?];
причинить уще́рб чему образ. пощерби́ти що;
не причини́ть вреда́ па́льцем не зачепи́ти;
причини́ло неприя́тность ви́лізло бо́ком;
причини́вший ОКРЕМА УВАГА;
причинивший боль /причинивший неприя́тность/ кому дошку́льни́й для кого.
РАЗДЕЛЯ́ТЬ (перетинкою) переділя́ти, (кого з ким) різни́ти, розрі́знювати, відокре́млювати /розокремлювати/;
разделя́ть чьи взгля́ды ще одни́м ду́хом ди́хати з ким, так са́мо ду́мати, прихиля́тися до чиїх по́глядів;
разделя́ть страда́ния співболі́ти;
разделя́ющий що /мн. хто/ поділя́є тощо, зви́клий поділяти, ра́ди́й поділи́ти, за́йня́тий по́ділом, розподі́лювач, ділі́й, (заклад) розподі́льник, прикм. розподі́льчий, розді́льний, переді́льний, розді́лювальний, розподі́льний, розрі́знювальний, розділо́вий, розбра́тній, розбрату́щий, роз’єдна́вчий, межови́й, переді́лювальний, розподі́лювальний, роз’є́днувальний, розгалу́жувальний, розрі́знювальний, відокре́млювальний, для по́ділу, для розпо́ділу, пор. отделяющий;
разделяющий мне́ние чьё одніє́ї ду́мки з ким, прихи́льний до чиєї ду́мки /по́гляду/;
разделяющийся/разделя́емый ді́лений, переді́люваний /розділюваний, розподілюваний/, роз’є́днуваний, розгалу́жуваний, розрі́знюваний, відокре́млюваний, прикм. роздільни́й /подільний/, реконстр. відокре́мчий;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Страда – жнива́ (род. жни́в).
Страдалец – страда́льник, -ка, стра́дник, -ка; -лица – страда́льниця, -ці, стра́дниця, -ці.
Страдальческий – стра́дницький, страда́льницький, -а, -е.
Страдальчество – страда́льництво, стра́дництво, -ва.
Страдание – стражда́ння, -ння, му́ка, -ки.
Страдательный – стражда́льний, -а, -е; -ный залог – переє́мний стан, -ну.
Страдать –
1) стражда́ти, -да́ю, -да́єш;
2) (на что) слабува́ти, -бу́ю, -бу́єш.
Страдный – жни́вний, -а, -е; страдная пора – жнива́ (род. жнив).
Страсть –
1) (страдание) стражда́ння, -ння, му́ка, -ки;
2) (сильное влечение) при́страсть, -сти, жага́, -ги́;
3) (любовная) лю́бощі, -щів;
4) (страх) жах, -ху, ляк, -ку, страх, -ху;
5) (множество, весьма) ду́же, страх, страше́нно, на́дто, си́ла; мне страсть как хочется увидеть её – мені́ ду́же хо́четься поба́чити її́.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Выдерживать – видержувати витримувати; (горе, страдание) – терпіти. Выдерживать что (тон, стиль, характер и т. п.) – додержувати чого (тону, стилю, характеру і т. ин.).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Страдать
• Город страдает от наводнений – місто багато терпить від поводей (повеней).
• Страдать недостатками какими – мати вади (хиби) які; хибувати на що.
• Страдать чем – хворіти (слабувати) на що; (прохиби) хибувати на що.
Страдный
• Страдное время, страдная пора – гарячий (іноді тяжкий) час, гаряча пора; жнива.
Бессонница
• Он (она…) страдает бессонницей – його (її…) мучать (мордують) нічниці (несплячки); його (її…) мучить (мордує) безсоння; на нього (на неї…) насіли (напали) нічниці (несплячки); на нього (на неї…) насіло (напало) безсоння. [І знов для Тиховича неспокійна, тяжка ніч, і знов нічниці мордують його. Коцюбинський.]
Выдерживать
• Выдержать испытание – витримати (с)пробу.
• Выдержать осаду – витримати облогу; перетривати облогу; вистояти облогу (в облозі).
• Выдержать экзамен – скласти (пройти) іспит (екзамен). [Торік Ігор склав екзамен разом за два класи. Козаченко.]
• Выдерживать, выдержать горе, страдание – терпіти, витерпіти (стерпіти) лихо, горе (лиха, горя); перебути лихо (горе), страждання.
• Не выдержать удара, тяжести, мучений… – не знести (не витримати) удару, тягара, мук…
• Нервы не выдерживают, не выдержали – нерви не витримують, не витримали; нерви зраджують, зрадили.
• Нет сил выдержать – невидержка. [Так уже на серці накипіло, що невидержка! Українка.]
• Сердце не выдерживает, не выдержало – серце розривається, розірвалося.
Голод
• Во время голода – під (у) голод (голоднечу); за голоду (за голоднечі).
• Голод — лучший повар – голод найліпший кухар. Пр. Голод — то наймудріша кух(ов)арка. Пр. Голод найліпша приправа до страви. Пр. Коли голод — приправа, то смакує страва. Пр. Голод не перебирає. Пр. Хоч вовна, аби кишка повна. Пр.
• Голод не тётка – голод не свій брат. Пр. Голод не тітка: пиріжка не дасть. Пр. Голод не тітка, не нагодує. Пр. Вижене голод на холод. Пр.
• Испытывать, терпеть голод – зазнавати (дознавати, заживати) голоду; приймати голод; терпіти голод (давн. голодом); (арх.) сидіти голодом.
• Ми мусили бідувати, голодом терпіти. Сл. Гр.
• Истомиться, измучиться от голода – намлітися, вимучитися голодом.
• Морить, заморить, уморить голодом кого – морити, заморити голодом; захарчовувати, захарчувати кого; (іноді) голодити (уголоджувати), уголодити (поголодити) кого; голодом голодити кого.
• Начинается голод – настає (заходить) голод (голоднеча).
• Пухнуть, опухнуть с голоду – пухнути, опухнути з голоду (давн. голодом).
• Страдать, изнывать, томиться от голода – голодом нидіти (гибіти, мліти, мучитися).
• Умирать, умереть от голода, с голоду – помирати, померти (мерти, умерти) з голоду (давн. голодом). [Добрі є люди, не дадуть убогому голодом мерти… Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Утолять, утолить голод – заспокоювати, заспокоїти (гамувати, угамувати) голод; (іноді) утишати, утишити голод.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Біль, род. бо́лю – боль, страдание.
Вите́рплювати, ви́терпіти –
1) терпеть, вытерпеть, переносить, перенести;
2) страдать, выстрадать, претерпевать, претерпеть.
Гибі́ти, -бі́ю –
1) хиреть, болеть;
2) страдать.
Гри́жа – страдание, огорчение, терзание.
Дихави́чний – астматический, страдающий одышкой.
Дриста́ти – страдать поносом.
Жни́ва́, р. жнив – 1) страда;
2) доходное время.
Завдава́ти, завда́ти –
1) що – давать, дать.
• Завдава́ти мішка́, мішо́к – поддавать мешок.
2) що – задавать, задать (урок);
3) у що – отдавать, отдать, закабаливать, закабалить;
4) куди́, в що – ссылать, сослать, упрятывать, упрятать;
5) чого́ – причинять, причинить.
• Завдава́ти жа́лю́ – причинять скорбь, печаль, горе.
• Завдава́ти жа́ху, стра́ху – нагонять, нагнать страх, устрашать.
• Завдава́ти му́ки – причинять страдания.
• Завдава́ти парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су – задать трепку, отколотить.
• Завдава́ти со́рому – пристыдить. Завдава́ти ту́ги – причинять тоску, горе.
• Завдава́ти брехню́, непра́вду – обвинять во лжи.
• Завдава́ти ду́мки – заставить думать, беспокоиться.
• Завдава́ти ду́рня – ставить в глупое положение, выставлять дураком.
Залозува́ти – страдать гландами.
Залозува́тий – страдающий гландами.
За́шпори, -ів – острая боль пальцев от мороза.
• Оце́ за́шпори зайшли́ – (переносно) боль, страдания.
Знемага́ти, знемо́гти – изнемогать, изнемочь, обессилевать, обессилеть.
• Знемага́ти и знемогти́ся на но́ги – болеть, страдать ногами.
• На ра́ни знемага́є – изнемогать от ран.
• Знемогла́ тяжка́ хво́рість – изнурила, свалила тяжелая болезнь.
• Знемогли́ його́ му́ками до – а) сме́рти – извели мученьями до смерти; б) ви́казу – мученьями вынудили признание. Знемага́ти и знемо́гтися від спе́ки – изнывать, изныть, обессилеть от жары.
• Знемага́ти и знемі́гся на сон – разболеться от желания, безумно хотеть спать.
• Знемага́тися, знемо́гтися – уставать, устать, изнемогать, изнемочь.
Стан, -ну –
1) состояние, положение;
2) сословие, звание;
3) стан, талия, рост.
• Ши́ти під стан – шить в талию.
• До ста́ну – в талию.
4) стан, лагерь;
5) помещение станового пристава;
6) конюшня.
• Стан ме́блів – гарнитур мебели.
• Стан колі́с – ход к телеге.
• На стану́ ста́ти – а) достичь совершеннолетия; б) прийти в надлежащее, нормальное положение.
7) (грам.) залог.
• Прями́й стан – действительный залог.
• Страда́льний стан – страдательный залог.
Стражда́ння, -ня – страдание.
Стра́ждувати, -дую, стра́ждати, -даю – страдать.
Стражду́нок, -нку – страдание.
Терпі́ння, -ння –
1) терпение;
2) страдание.
Терпі́ти, -плю́, -пиш, -плять –
1) що – терпеть, переносить;
2) на що – страдать, болеть чем.
Умо́ра, -ри –
1) измор, томление, томительное состояние;
2) страда.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вредить (наносить ущерб) – шко́дити кому́, шко́ду чинити; (причинять боль, страдание) – ва́дити.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

страда́льний, -на, -не
Страде́лла, -лли (іт. композ. Stradella)
Страдіва́ріюс, -са (Stradivarius)
стра́дник, -ка, -кові, -нику! -ники, -ків
стра́дницький, -ка, -ке

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

ІІІ. Бі́ль, бо́лю, м. Боль, страданіе. Чужий біль нікому не болить. Ном. № 2344.
Блюва́ка, -ки, об. Страдающій рвотой.
Від, од, пред. Отъ. Привів од батька коня, а від брата взяв воза. Довідавшись од почину про все. Єв. Л. І. 2. Батькові од його нічого нема. Від села до села танці та музики. Нп. Зоставсь я хлопцем од батька й од матері одинадцяти год. Г. Барв. 172. Ти ляжеш од комори, а я ляжу від обори, — т. е. ты ляжешь со стороны амбара и. т. д. Грин. ІІІ. 386. Родительный падежъ съ від при страдательномъ причастіи переводится по-русски творительнымъ падежомъ. Земля від Бога зроблена. (Стрижев.). Був спокушуваний од сатани. Єв. М. I. 13. Употребляется від для образованія сравнит. степени и тогда совсѣмъ не переводится. Єсть же і негіднійші від мене. Котл. НП. Хиба ж таки я посліднійший од усіх? Ном. № 2039. Од моєї Ганнусеньки кращої немає. Грин. ІІІ. 201.
Відстра́ждати, -даю, -єш, гл. Отстрадать, перенести страданія, вытерпѣть страданія. Волч. у. Що вже вона бідна отстраждала за таким п’яницею, так один Господь знає. Харьк.
Ги́біти, -бію, -єш, гл. Хирѣть, болѣть, страдать отъ недостатка чего-либо. Гибіла, гибіла моя ненька, поки і зовсім лягла. Переясл. у. Мусимо гибіти, бо нема в що вдягтися добре.
Дихави́чний, -а, -е.
1) Удушливый, страдающій одышкой. Дихавичний чоловік. НВолын.
2) Больной запаломъ (о лошади). Дихавична конячка. НВолын. у.
Доброгла́сний, -а, -е. Благозвучный. Страдания мученика Степана прославляємо, у тимпані доброгласнім піснь йому воспіваємо. Чуб. ІІІ. 180.
Дрисли́вий, -а, -е. Часто страдающій поносомъ.
Дриста́ти, -щу́, -щеш, гл. Страдать поносомъ.
Дристу́н, -на́, м.
1) Страдающій поносомъ.
2) Раст. Polygonum lapalifolium. Шух. I. 22. Ум. Дристуне́ць, дристу́нчик.
Дристу́ха, -хи, ж.
1) Страдающая поносомъ.
2) Разжиженный слой земли, встрѣчающійся при копаніи, напр., колодца на большой глубинѣ.
3) = Дрислівка 1.
Завдава́ти, -даю́, -єш, сов. в. завда́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Давать, дать. Як Бог дасть, то й тут завдасть. Ном. № 13.
2) Задавать, задать (урокъ). О. 1862. І. 54.
3) Отдавать, отдать, закабаливать, закабалить. Мій батенько мене прокляв і зміяці завдав аж на три годи на послуги. Рудч. Ск. II. 106. З дочкою ліг спати, завдав сина у лакеї. Шевч. 349. Ждала мати, ждала мати (дочки), та вже й зажурилася. Доню моя, доню, доню-одинице, та й безталаннице! чи тебе завдано, а чи запродане? Чуб. V. 744.
4) Засылать, заслать, ссылать, сослать, упрятывать, упрятать. А на дворі коня взято, за Дунай завдато. Мет. 213. На вічну каторгу завдав. Макс. 1849, 91. Семена Палія на Сібір завдав. Макс. 1849, 88. Далеко десь були вони завдаті. МВ. II. 34.
5) Причинять, причинить кому что-либо, какой-нибудь вредъ, сдѣлать что-либо непріятное, — въ слѣдующихъ выраженіяхъ: — жа́лю. Причинять скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю завдам. Макс. 1849, № 22. — жа́ху, страх, стра́ху. Наводить страхъ, устрашать. Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити. Гліб. А буде нашу тисячу гнати й рубати, буде нам, великим панам, великий страх завдавати. Макс. 1849, 89. — му́ки. Причинять страданія. Не завдавай мені молодому смертельної муки. Мет. 210. — парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су. Задать трепку, отколотить. Ном. № 3860 — 3862. Завдавши носу татарві, січовики одпровадили загін проти черкесів. Стор. М. Пр. 27. — сорома́. Пристыдить. Світилка-шпилька при стіні, в неї сорочка не її, в неї сорочка кумина, — завдайте, буяре, сорома! Грин. III. 486. — ту́ги. Причинять тоску, горе. Ой не завдавай, чорнявая, мому серцю туги. Чуб. V. 55.
6) — брехню́, непра́вду. Обвинять во лжи. Що обізвусь, то завдають неправду. К. Іов. 74.
7) — ду́мки. Заставить думать, безпокоиться. Я боржій пішла додому, бо грім і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. Г. Барв. 221.
8) — ду́рня. Ставить въ глупое положеніе, выставлять дуракомъ. Вони добре бачили, якого дурня завдав усім Колумб. Ком. І. 55.
Закипа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. закипі́ти, -плю́, -пи́ш, гл.
1) Закипать, закипѣть. Казаночок закипає. Хата, 6. Закипіло сине море. Шевч. 48.
2) — кро́в’ю. Се́рце кро́в’ю закипа́є. Употребляется для выраженія высокой степени мучительныхъ душевныхъ страданій. Що в козака серце замірає, а в дівчини кров’ю закипає. Чуб. V. 135.
3) Начинать сердиться, разсердиться, разгнѣваться. Закипів же й я тоді: «Да ти, кажу, Якове, говори доладу!» МВ. І. 107. То же значеніе — гніво́м. Злякаються усі правдиві люде і закиплять гнівом на нечестивих. К. Іов. 38.
4) Так шку́ра на тобі́ й закипи́ть! Будешь вся избита. Г. Барв. 287.
Залозува́ти, -зу́ю, -єш, гл. Страдать гландами, опухолью слюнныхъ железъ. Мої воли тепер залозують. Прилук. у.
Залозува́тий, -а, -е. Страдающій гландами.
Заслуже́нник, -ка, м. Заслуженный человѣкъ? Ум. Заслуже́нничок. Сину мій, кавалерочку, і сину мій заслуженничку, сину мій страдальничку! Похорон. причитаніе. Мил. 216.
За́шпори, -рів, мн. Острая боль въ поверхности рукъ отъ мороза. Оце зашпори зайшли. Ном. № 635. Переносно: боль, страданія. Великі зашпори заганяло життя у серце Прісьці. Мир. Пов. І. 117. Ще он зашпори не одійшли (після похорону), а тобі співи та жарти в голові. Мир. Пов. І. 139.
Зму́читися, -чуся, -чишся, гл.
1) Измучиться. А джміль впився, з чорногузом бився, почав бійку велику, чорногуз змучився. Чуб. V. 1144.
2) Прожить въ мукахъ, страданіяхъ. Бідна, Гапчина сестра не зжила, а змучилась. О. 1861. X. 32.
Катува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. Мучиться, страдать. Нема сем’ї, немає хати, немає брата, ні сестри, щоб не заплакані ходили, не катувалися в тюрмі. Шевч. 606.
Му́ка, -ки, ж. Мука, мученіе, страданіе. Він терпів муку од свого кохання. Левиц. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 683. На муки дава́ти. Мучить, терзать. Били мене, били, на муки давали. Гол. IV. 492.
Стра́жда́ння, -ня, с. Страданіе. Не раз сплакнула, слухаючи страждання Оксанине. Кв. І. 224.
Стра́ждати, -даю, -єш, гл. Страдать. Страждала твоя мати так довго. Кв.
Стра́ждувати, -дую, -єш, гл. Страдать. Страждує худоба та й самому страждування. Камен. у.
Терпі́ння, -ня, с.
1) Терпѣніе.
2) Страданіе. Ум. Терпі́ннячко. За терпіннячко дасть Бог спасіннячко. Ном. № 2428.
Яду́шливий и яду́шний, -а, -е. Страдающій удушьемъ. НВолын. у. Рк. Левиц. Подол. г.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Жажду́щий, -а, -е. Страдающий от жажды, сильно жаждущий. Жаждущі качки. Свидн.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Страда́ = жни́во (С. З.), жнива́ (С. Аф.), жнитво́. — Въ страду́ = у жнива́, С. Аф.
Страда́лецъ, страда́лица = стра́дник, ця, страда́льник, ця (С. Жел.), страда́лець, (С. Жел.), му́ченик, ця. — Такого страдальника, як Шевченко, таких страждань, яких він зазнав... Кн.
Страда́льческій = страда́льницький.
Страда́льчество = страда́льницство. С. Жел.
Страда́ніе = стражда́ння (С. Жел.), страждува́ння, стра́да. — За ваші страждання нехай вам Бог дасть щасливої долї. Скл.
Страда́тельный = страда́льний. С. Жел.
Страда́ть = стра́жда́ти, терпі́ти (С. Ж.), му́чити ся, кара́ти ся. – За що не знаю я караюсь? К. Ш.
Стра́дный = жнивни́й. — С. пора́ = жнива́.
Удивле́ніе = дивова́ння (С. Л.), ди́во, по́див, дивина́, дивови́жа, дива́ция (Київ.), диви́зія (Хар.), дивови́зія, чудова́ння, зачудова́ння, про́чуд. — А очі пан-отця пильно дивлять ся у вікно, немов з дивованням. Лев. В. — Глибочезне дивовання перейме кожного, хто зазирне в душу до страдальника. Кн. — Дивовижа мінї з отим невігласом. Кн. — О. Кирил з зачудованням слухав таких несподїваних річей. Л. Н. В. — На удивле́ніе = на ди́во, вдивови́жу, на про́чуд, на вдивови́жу, на чу́до, на по́чуд, на зди́в, на при́чуд, на причу́до, на про́диво, на прочу́до. С. Л. — Збудував церкву на диво всьому сьвітові. С. Л. — В дивовижу була їм ця загадка. Грінч. — Козак прибіравсь на прочудо. н. д.— Къ велича́йшему удивле́нію = на превели́ке ди́во.
Уду́шье = стис, сти́ски, заду́ха, уду́шшя (С. Ш.), ди́хавиця (С. Ш.), яду́хи. – Як кашель або стиски їх в ночі хоч трохи турбували. Мет. — Не сплю: або кашляю або дихавиця груди зіпре так, що здаєть ся от-от капут тобі. Кн. — Страда́ющій уду́шьемъ = яду́шний. Лев.