Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 25 статей
Запропонувати свій переклад для «такт»
Шукати «такт» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Невпопа́д, нрч. –
1) (некстати, не к делу) не до ре́чи, не до ладу́, невла́д, невгара́зд, (неудачно) невлу́чно, (не во-время) невча́с, невча́сно, невпо́ру, (шутливо) як Пили́п з конопе́ль, (в неподходящее время) не в слу́шний час, (не к слову) не до сло́ва.
• Отвечать -па́д на вопросы – відповіда́ти не до ладу́ (невла́д) на (за)пита́ння.
• Петь -па́д (не в такт) – співа́ти не в лад.
• Притти -па́д – прийти́ невча́с(но) (невпо́ру).
• Ваши догадки всегда -па́д – ва́ші (з)до́гадки за́вжди невлу́чні (недоре́чні).
Отбива́ть, отби́ть –
1) что от кого, от чего, у чего – відбива́ти, відби́ти що від ко́го, від чо́го, у чо́го, у чо́му. [Коза́к нага́йкою стрі́ли відбива́є. Відби́в ву́шко від гле́чика (в гле́чика). Відбива́ти м’яч(а́) (опу́ку) руко́ю].
• -ва́ть нападение, отражать – відбива́ти, відби́ти, відпира́ти, відпе́рти на́пад;
2) -ва́ть что у кого (отымать силой) – відбива́ти, відби́ти, (реже) відгро́млювати, відгроми́ти що в ко́го.
• -би́ть у неприятеля город, пушку, пленных – відби́ти у во́рога мі́сто, гарма́ту, полоне́них.
• -ва́ть у кого работу, покупку, покупателей, невесту, жениха – відбива́ти, відби́ти кому́ или в ко́го пра́цю, по́купку, покупці́в, нарече́ну (молоду́), нарече́ного (молодо́го); (о любимом человеке ещё) перелюби́ти. [Перелюби́ла мого́ хло́пця].
• -би́л у меня жену – відби́в у ме́не (или мою́) жі́нку.
• -ва́ть советами, наговорами – відбива́ти, відби́ти, відмовля́ти, відмо́вити, відра́ювати, відра́яти, відсу́джувати, відсуди́ти кого́ від ко́го, у ко́го;
3) -ва́ть замок, двери – відбива́ти, відби́ти коло́дку, две́рі (-ре́й);
4) (удалять, уничтожать) что перебива́ти, переби́ти.
• -ва́ть запах – перебива́ти дух (напр., горі́льча́ний).
• -ва́ть дурной вкус во рту – перебива́ти пога́ний смак у ро́ті;
5) (защищать) відбороня́ти, відборони́ти кого́ від ко́го.
• -би́ть бока, внутренности кому – надса́джувати, надсади́ти, відбива́ти, відби́ти кому́ бо́ки, бе́бехи, печінки́.
• -ва́ть охоту кому – відбива́ти, відби́ти охо́ту кому́ до чо́го, знеохо́чувати, знеохо́тити кого́ до чо́го.
• -ва́ть такт – вибива́ти, висту́кувати такт.
• -ва́ть дробь, танцуя – дріботі́ти.
• -ва́ть косу – клепа́ти ко́су.
• -ва́ть черту намеленной бечовкой – значи́ти, позначи́ти.
• Ружьё -ва́ет – рушни́ця віддає́.
• Отби́тый – відби́тий.
Переды́х – пере́дих, пере́дишка. [На оди́н го́лос, в такт, без пере́станку, без пере́дишки (Коцюб.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

I. Такт – (лат.) такт.
[З його уст сипались цитати всіма мовами, літературні факти, пів-факти й анекдоти, його обличчя виявляло гнів ображеного велетня, глум зневаженого карлика, тулуб схилявся й випростувався в такт м’яким акторським жестам (В.Підмогильний). Але на цьому відтинку історії саме ці постаті вийшли на кін. І стоять на головній сцені Майдану, і похитуються в такт мажорним ритмам, прикладають руки до серця і співають разом з народом (Л.Костенко). — Такт — це мовчазна угода не помічати одне в одного вад, замість того, щоб їх позбутися (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Такт — це невисловлена частина наших думок (Ю.Тувім). — Якщо ви відчиняєте двері у ванну кімнату і бачите голу жінку, що стоїть під душем, ви говорите: «Пробачте, сер!». Так от «пробачте» — це вічливість, а «сер» — це такт (Олександр Вертинський)]. Обговорення статті
Подражательный – наслідувальний, (слепо) мавпувальний:
• подражательная поэзия – наслідувальна поезія;
• подражательный характер – наслідувальний характер.
[Знаєм, що десятки спритніших версифікаторів постарались забігти поперед нього, мавпувальним способом засвоюючи, як писали колись в альманахові «Жовтень», «робочі ритми і пролетарські метафори» сучасності та намагаючись скинути з себе усю спадщину традиції, яку у нас, до речі, не так легко розчистити і, розчистивши, опанувати. Що ж, це значить тільки, що тим поспішальникам, або «захеканцям», як узиває їх Хвильовий, по суті, не було з чим розлучатись. Знаємо і те, що уже досить єсть і ще досить буде різних «слідопитів» («Много красавиц в аулах у нас»), що в марній певності своєї стилістичної переваги над Тичиною почнуть розшукувати в його писаннях рештки старого світовідчування — спіритуалістичні ляпсуси, церковні ремінісценції, культові порівняння і метафори («Дух, що пройняв єси все,— хто ти єсть?» etc.) (М.Зеров). Ти пропонуєш Марії почитати вірші, її реактивний сором; ти слухаєш дещо наївно-солодкаво-романтичні, але (на щастя! бо ти і тут не міг би кривити душею) не позбавлені таланту поезії. Ти навіть починаєш уловлювати явну спорідненість ваших світовідчуттів, а коли оцінювати жорсткіше – наслідувальний характер частини її віршів стосовно твоїх (С.Процюк). Та коли той перший співак — скажімо в пісні «О, як гарно в надвечір’ї» — доходив до повторного «дзвони дзвонять» і починав наслідувальне «бім-бам-бом», то воно ставало басовим супроводом не тільки до слів «коли любиш», які саме починав другий співак, але й до початкових «О, як гарно», з якими, отримавши штурхана під ребра, вступав у музичний такт третій, а коли він досягав другої фрази мелодії, початкові слова знов переходили до першого співака, що, в свою чергу, передавав витримане в основному тоні, соковите «бім-бам-бом» другому, — і так весь час (Є.Попович, перекл. Т.Мана)]. Обговорення статті
Распогоживаться, распогодиться – розгодинюватися, розгодинитися; вигодинюватися, вигодинитися; розпогоджуватися, розпогодитися; випогоджуватися, випогодитися; (проясняться) вияснюватися, вияснитися; на погоді ставати, стати; (разойтись, о тучах) перехмарити, розхмарюватися, розхмаритися.
[Хмарне небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець (П.Мирний). На заході трохи вияснилося, і на мутному небі вирізалися контури чорних, мов важкі хмари, гір (М.Коцюбинський). — Вибачай, Василино, коли й досі гніваєшся за дурне слово. А я прийшов на перепросини, бо дуже скучив за тобою, наче цілий вік не бачив. — У старій грубі чорти палять? — насмішкувато поведе зором вона, розпогодиться, заклекоче знабним сміхом, зашелестить спідницями і гарячими устами розтопить сум’яття і тривоги… І чого він ці уста покинув напризволяще? (М.Стельмах). Пахнув димом, ковтнувши його пожадно й задоволено, і відчув полегшу. Від тютюну розпогодилося йому в голові, прочистилося, і він збадьорів (В.Шевчук). Учора репіжив дощ, гриміло і блискало до півночі, а зранку вигодинилося і під обід, коли ми виїхали до Львова, небо було чисте, як скельце, тільки на далекому край обрії застигла біла пірчаста хмарка, ніби недбалий мазок Небесного Маляра (Петро Сорока). Обличчя його розхмарилося тільки тоді, коли він почув, хто я, після цього він навіть скорчив щось на зразок усмішки і простягнув лапу. Моя долоня втонула у ній, як нога Попелюшки в солдатському кирзаку (Ю.Винничук). Зате в будь-яку погоду, навіть коли лило як з коновки й Франсуаза кидалася прибирати коштовні плетені кріселка, аби не намокли, бабуся походжала в безлюдному садку, відгортаючи свою сиву куделю і наставляючи чоло благодаті вітру та дощу. — Ой, як дихається! — гукала вона й обходила мокрі алеї, як на її смак, надто симетрично розбиті новим (і позбавленим чуття природи) садівником, якого батько питав уранці, чи ж розгодиниться; бабуся бігала з вискоком, у такт напливу тих розмаїтих почуттів, які породжувало в її душі сп’яніння бурею, блаженство здорового побуту, безглуздя мого виховання й симетрія садка, зате вона й не думала оберігати від твані свою бузкову спідницю, яку примудрялася так задрипати, що покоївка впадала в розпач, не вірячи своїм очам (А.Перепадя, перекл. М.Пруста). Може, вони залишаться на всю зиму. Не буде потреби повертатися додому, поки не випогодиться (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Біля вікна стоїть містер Тейт з Вінсентом Героном, вони балакають, жартуючи, дивлячись на похмурий дощ, покивуючи головами. — Аби лиш випогодилося (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)]. Обговорення статті
Рыдающий – що (який) ридає, ридальний, ридливий:
• рыдающий голос – ридальний голос.
[Як звук ридальний, Крізь флейту пробіг, Повз вечір прощальний Потік без доріг І німо проплив Крізь шепти кімнати, І сяйво вгасив, Нагнувшись, лампади (М.Орест, перекл. Гуґо фон Гомнасталя). Оркестр заграв ридливий вальс, який Медора не раз чула від катеринників, і вона почала підспівувати приємним сопраном, похитучи в такт головою (М.Рябова, перекл. О.Генрі)]. Обговорення статті
Сыпаться – сипатися:
• сыпался снег – сипав сніг, (мелкий) пороши́в, трусив, мотрошив сніг;
• сыпаться как из мешка – сипатися як (мов) з мішка (рукава).
[[—Бісів дід! Аж порохня з його сиплеться, а ще таки плутає ногами (П.Мирний). — Сиплються п’ятаки в мою шапку, а шинкарка знай частує та частує! (І.Нечуй-Левицький). Гуркіт залунав десь поблизу, затріщав, немов валився якийсь дерев’яний будинок або сипалось каміння з горища (І.Франко). Сиділи ми в садку, там саме зацвітало і сипався з каштанів білий цвіт (Л.Українка). З його уст сипались цитати всіма мовами, літературні факти, пів-факти й анекдоти, його обличчя виявляло гнів ображеного велетня, глум зневаженого карлика, тулуб схилявся й випростувався в такт м’яким акторським жестам (В.Підмогильний). Рвав вітер на шматки далекий трактор і поніч рвав, мов стінки хорих бронх. Шуміли шини, шастали колеса і пересохлий сипався пісок… (В.Стус)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОТБИВА́ТЬСЯ ще щоси́ли опина́тися;
отбива́ющий що /мн. хто/ відбива́є тощо, ста́вши відбива́ти, призна́чений відби́ти, для відбиття́, за́йня́тий відбиття́м, клепа́льник, відбива́ч, прикм. відбива́льний, клепа́льний, відби́вчий, відбиву́щий;
отбива́ющий жела́ние /отбива́ющий охо́ту/ відра́джувач, знеохо́чувач, прикм. відра́дливий, знеохо́тливий;
отбива́ющий такт що вибива́є такт;
отбива́ющий хлеб зда́тний відби́ти хліб;
отбива́ющий шаг стил. перероб. карбу́ючи крок;
отбива́ющийся/отбива́емый відби́ваний, кле́паний, викле́пуваний, прикм. відбивни́й;
отбива́ющийся от рук деда́лі неслухня́ніший; отбива́ющийся рука́ми и нога́ми зму́шений відбива́тися рука́ми й нога́ми;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Такт – такт, -ту.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

такт маш. такт,-ту (1. частина робочого циклу якогось механізму; 2. ритм якогось руху і дії)
т. впу́ска такт впу́ску
т. вы́пуска такт ви́пуску
т. движе́ния такт ру́ху, такт перемі́щення
т. логи́ческий такт логі́чний
т. маши́нный такт маши́нний
т. расшире́ния такт розши́рення
т. сжа́тия такт сти́ску

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Влад –
1) стройно, в такт;
2) ко двору.
• Моє́ не влад – мое не ко двору (пришлось).
Лад, -ду́ –
1) порядок, устройство, строй.
• В один лад – под одну стать.
• Зроби́ти лад – привести в порядок.
• Держа́вний лад – государственный строй.
2) толк, смысл.
• Без ладу́ – без толку.
• В лад – кстати, уместно.
• До-ладу́ – кстати, толково, умно, уместно.
3) лад, согласие;
4) стройность, лад, такт.
• Співа́ють у лад – поют стройно.
5) образ, способ. На всі лади́ – всячески.
Під, предл. –
1) под.
• Під п’я́ну руч – под п’яную руку.
• Під ча́ркою – во хмелю.
• Під ким – во власти, во владении кого.
2) к, под.
• Під три́ чорти́ – к чертям.
3) у, при, около, под.
• Під пі́вніч – около полуночи.
4) в, во.
• Під но́гу гра́ти – играть в такт.
• Під час – во время.
5) на.
Підту́пувати – притопывать в такт.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

такт, та́кту, -тові; та́кти, -тів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Лад, -ду́, м.
1) Порядокъ, устройство, строй. У полі-полі військо стояло, військо стояло, ладу не знало. Маркев. 26. Пропаде шкапина, то й той лад у хазяйстві погасне, що й був. Грин. II. 208. За діло новим ладом узятись. О. 1861. IX. 181. В оди́н лад. Подъ одну стать. Константиногр. у. Ні ладу́, ні по́ладу нема́. Нѣтъ никакого порядка. Ном. № 6653. Зроби́ти лад. Привести въ порядокъ. Желех. Через лад. Черезчуръ, чрезмѣрно. Через лад уже брешеш. Ном. № 6872. Став на лад. Достигъ извѣстной прочности своего положенія. Ном. № 4920. Без ладу́ живе́. Безпорядочно живетъ. Въ рядѣ выраженій употребляется въ смыслѣ: толкъ, смыслъ. Чи бу́де з сьо́го яки́й лад? Выйдетъ-ли изъ этого толкъ? 3 одкладу не буде ладу. Ном. № 11006. Без ладу́. Безъ толку, некстати, глупо. Вбовтнувся в річ без ладу. Ном. № 3155. В лад. Кстати, умѣстно. Дурень багатий, та й слово його в лад. Ном. № 1428. Коли наше не в лад, то ми з своїм назад. Ном. № 4597. До-ладу́. а) Кстати, толково, умно, умѣстно. Хто каже до-ладу, то ухо наставляй, а хоч і без ладу, то й тож не затикай. Ном. № 6119. Іти хиба до вас в найми? чи до-ладу буде? Шевч. 449. Говорила небіжка до самої смерти, а все не до-ладу. Ном. № 1506. б) Какъ слѣдуетъ, хорошо. В такій воді, а ні випереш до-ладу сорочки, а ні звариш страви. Дещо. 88. Ладо́м. Толкомъ. Та ви ладом кажіть! Ном. № 2717.
2) Обычай, общепринятыя правила приличія. Ми, хлібороби, — ніколи і в голову пошкрібатись, — не знаєм світові ладу. Св. Л. 82, 83. Щоб оце вигадувати (нові убрання), — почала мати, — то воліла дати б ті гроші на молитви. — Ет, що ви знаєте! — грімнула Мася... Коли не знаєте світові ладу, то не мішайтесь. Св. Л. 113.
3) Распоряженіе. То Хмельницький листи читає, до козаків словами промовляє: «Гей стійте, діти, ладу ждіте!». Дума.
4) Ладъ, взаимное согласіе. Живіть, дітки, в ладу та не забувайте батька! Полт. г. Ладо́м = Лагодом. Ладом усе можна. Ном. № 3303.
5) Стройность, ладъ; тактъ. Співа́ють в лад. Поютъ стройно. Шевч. О, бодай вас! Що то літа! ні вже не до-ладу... Минулося!.. (время танцевъ). Шевч. 244.
6) Образъ, способъ. Таким ладом се зроблено. Неха́й іде́ свої́м ладо́м. Пусть дѣлаетъ по своему. Ном. № 5299. На всі лади́. Всячески. Кесаря хвалили на всі лади, що аж остило. Шевч. 607.
II. Під, пред.
1) Подъ. Ой під вишнею, під черешнею стояв старий з молодою. Нп. Гріх не личком зав’язати та під лавку сховати. Посл.
2) Къ, подъ. Татарин... далі вже й під Київ підступає. ЗОЮР. І. 3. Він підійшов під віконце та й кличе курочку. Рудч. Ск. І. 19.
3) Подъ властью. Буде добре запорожцям і під турком жити. Нп.
4) У, при, около, подъ. А вже Палій під Полтавою із Шведом побився. Макс.
5) Въ, во. Під той час і брат приходить. Яка з нас під той час мигнеться. МВ. (О. 1862. III. 46). Було під робочу пору. Г. Барв. 325. Мої ви дочки і зяті кохані! Що з вами діється під сю годину, під сю страшну козацьку хуртовину. К. ЦН. 186. Під холеру вони полягли. Мир. Пов. І. 124.
6) На. Виряжали нас... в похід під турка. Грин. II. 209.
7) Під но́гу гра́ти. Играть въ тактъ. Музики грали під ногу маршової.
8) Під п’я́ну руч. Подъ пьяную руку.
9) Під ча́ркою. Во хмелю.
Підту́пувати, -пую, -єш, гл. Топать въ тактъ ногами.
Ула́д, нар.
1) Стройно; въ тактъ. Влад співають гімн. Шевч. 604.
2) = До ладу́.
Черко́ти, -ко́т, ж. мн. Родъ шпоръ съ побрякушками по сторонамъ сапога, — ими выбиваютъ тактъ въ танцахъ. Гол. Од. 80.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

перкурси́стка, перкурси́сток; ч. перкурси́ст
музикантка, яка грає на перкурсії. [Перкурсистка стояла за ширмою, очікуючи виходу, але її ноги та руки уже починали вибивати такт п’єси. (з опитування, 2021). В оркестрі з’явилася нова перкурсистка. (з опитування, 2021). Їм подобалося, що в їхній групі така драйвова перкурсистка. (з опитування, 2021).]

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Тактъ = такт, лад. — Въ тактъ = в лад, ла́дно, грать до танцїв = під но́гу.
Игра́ть = 1. гра́ти ся, ба́вити ся, гуля́ти, ся, весели́ти ся, жирува́ти, жартува́ти, пустува́ти. — Дїти грають ся. — Весело гуляють ся дїти на вулицї. Чайч. — Ми бавились разом, гуляли. Фр. — Не жируй з ведмедем, бо задавить. н. пр. — Коли ди́вить ся, аж вони за могилою гуляють у карти. н. к. — Дай Боже жартувати, аби не хорувати. н. пр. — Ой як вийду та на вулицю, жартую-пустую, а на свою та головоньку потуженьку чую. н. п. — Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же. н. п. — Тай уміє танцювать, з козаками жартувать. н. п. — Бу́дто игра́я, дѣ́лать что игра́ючи = на́че за и́грашки. – Игра́ть въ жму́рки = в пана́са гра́ти, жмури́ти ся. — Игра́ть въ чётъ или не́четъ = цята́ти ся, читува́ти ся. — А ну лишень цятати ся: чіт чи лишка? Кв. — Судьба́ игра́етъ = до́ля жарту́є. — А доля жартує, помане, помане, тай геть прожене. Аф. 2. гра́ти, виграва́ти. — Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає. н. пр. — Він добре на сопілцї грає. — В труби та в жоломійки смутно та жалібно вигравають. н. д. (На бу́бонї) = бубнїти, бубни́ти. — Як бубни бубнять, як сурми сурмить. н. к. — Ой заграно мінї і забубнено. К. Д. — (На дудцї) — дудїти, в дуду́, в сопі́лку гра́ти. (Пр. д. під сл. Ду́дка). — (На трубі́) — труби́ти, сурмити. — (На бандурі, гитарі або що, погано або недбало) — бри́нькати, (на скрипцї або лїрі, погано або недбало) — циги́кати, тилїкати, репі́жити. — (Язиком замісць музики, до танцїв) — тринди́кати. — Пропив мужик индика, жінка в шинку триндика. н. п. — Игра́ть въ тактъ (до танцю) = під но́ги гра́ти. 3. гра́ти, удава́ти. — Кропивницький грає переважно так звані характерні ролї. — Затиркевич найбільше гарно удає сварливих жінок і цокотух. 4. гра́ти, шумува́ти. С. З. — Брязчать чарки, шумує горілка. Гул. Ар.
Стуча́ть, сту́кнуть = сту́кати, грю́кати, сту́кнути, грю́кнути, довго — стукотїти, грюкотїти, сильно — тара́хкати (С. Ш.), торо́хкати, торо́хнути (С. Ш.), про годинник — токотїти (С. Ш.), цо́кати, про зуби — цокота́ти, цокотїти, про серце – колоти́тись, ногою — ту́(о́)пати, ту(о)потїти, го́пати, в такт — підту́пувати, сокирою — цю́кати, рівномірно — ту́кати (С. Ш.), токотїти (С. Ш.), сильно — гу́гати, ге́пати, тугонїти (С. Ш.), стугонїти, турготїти, глухо — бу́хати, при швидкій ходї — копотїти, перестать — пересту́кати, перегрю́кати і т. д. — Прийшов у ночі тай стукотить. н. о. Ет. зб. — Дятел тукає в дерево. С. Ш. — Дріжить як мокрий хорт, зубами знай цокоче. Греб.

Запропонуйте свій переклад