Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 56 статей
Запропонувати свій переклад для «творить»
Шукати «творить» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Зна́мение –
1) (знак) озна́ка, о́знак (-ку), знак, знамено́. [Домага́лись од ньо́го озна́ки з не́ба (Єв.). Лю́ба весе́лочко! будь ти мені́ за озна́ку наді́ї (Самійл.)].
• Творить крестное -ние – кла́сти хреста́ на собі́, знаменува́ти хрест святи́й;
2) (явление, предвестие) озна́ка, (слав.), знаме́ння. [Госпо́дь знаме́ння посила́є (Єфр.)].
• -ние времени – озна́ка ча́су;
3) (праздник) Зна́мення.
Косне́ть – ни́діти, скні́ти, че́вріти, животі́ти, (пребывать) трива́ти в чо́му. [Грі́шник сто раз ко́їть лихе́ і трива́є в йо́му (Біблія)].
• -не́ть в невежестве – скні́ти (животі́ти, дубі́ти) в те́мряві. [Те́мрява, непросві́тний мо́рок, серед яки́х дубі́є наро́д (Єфр.)].
• -не́ть в пороках – мерзі́ти, трива́ти (шкарубі́ти) в мерзо́ті. [Пребезу́мний в беззако́нії мерзі́є, не твори́ть блага́я (Шевч.)].
• -неть во тьме предрассудков – трива́ти в те́мряві (у ха́щі) забобо́нів.
• Не живу, а -не́ю – не живу́, а животі́ю (ни́дію).
• Косне́ющий – що ни́діє, скні́є, животі́є, че́вріє, трива́є в чому, (закосневший) зани́ділий, заче́врілий, задубі́лий, зашкару́блий.
Лад –
1) (порядок) лад (р. ла́ду́), по́лад (-ду). [Пра́вда дає́ лад, тво́рить життя́ на землі́, кри́вда його́ руйну́є (Мирний)].
• Ни складу, ни -ду – ані ла́ду, ані скла́ду; ні ла́ду, ні по́ладу нема́.
• Дело идёт, пошло на (в) лад – спра́ва в (на) лад іде́, пішла́, спра́ва йде (веде́ться), пішла́ (повела́ся) до́бре (гара́зд), спра́ва налаго́джується (вирі́внюється), нала́годилася (ви́рівнялася). [Спра́ва таки́ не заги́нула і почала́ вже була́ потро́ху вирі́внюватись (Єфр.)].
• На лад их дело не пойдёт – не пі́де ї́хня спра́ва в лад;
2) (взаимное согласие, мир) лад, ла́года, зла́года, зго́да. [Нема́ ладу́ в нас: не мо́жна нам уку́пі жи́ти (Грінч.)].
• Быть, жить в -ду́ с кем – бу́ти, жи́ти з ким у (до́брій) (з)ла́годі (зго́ді), ладна́ти з ким, жи́ти з ким ла́дно (ладне́нько). [Вони́ вгово́рювали Гна́та помири́тись з жі́нкою та жи́ти з не́ю в зла́годі (Коцюб.). Я жив у до́брій ла́годі з ди́кими звірми́ (Крим.)].
• Быть не в -ду́, не в -да́х с кем – бу́ти не в лада́х, не в зла́годі, (в ссоре) у гніву́ з ким. [Паноте́ць з грома́дою у гніву́ (Франко)].
• Они меж собою не в -ду́ – між ни́ми (поміж ї́ми) незла́года (незго́да), вони́ не ладна́ють між собо́ю (оди́н (одна́) или одно́[е́] з о́дним (з о́дною)).
• Он не в -ду́ с моим братом – між ним і мої́м бра́том незла́года (незго́да), він не в зла́годі з мої́м бра́том, він не ладна́є з мої́м бра́том.
• Никаких -до́в с ним нет – з ним не мо́жна да́ти собі́ ра́ди, з ним ладу́ не доведе́ш;
3) муз. – лад. [Мій го́лос журли́веє щось почина́є, а стру́ни твої́ на весе́лім ладу́ (Л. Укр.). Загра́ли знов – ще гірш нема́ ладу́! (Гліб.)].
• В лад – у лад. [Ро́бить свої́ ско́ки в лад, ритмі́чно (Єфр.). В лад брені́ло бе́зліч казанкі́в (Васильч.)].
• Скрипка настроена в лад – скри́пку настро́єно в лад (до ла́ду, ла́дно).
• Не в лад – не в лад.
• Не в лад поют – співа́ють не в лад.
• На все -ды́ – на всі лади́, на всі бо́ки. [Покрути́вши че́сністю на всі бо́ки… (Єфр.)];
4) -ды́ (в струнн. муз. инструменте) лади́ (-ді́в), ладки́ (-кі́в);
5) (образец) лад, (к)шталт (-ту), штиб (-бу); ма́ні́р (-ру). [На німе́цький лад вимовля́в «філологі́я» (Крим.). На великопа́нський шталт (Мова). Котляре́вський у свої́й «Енеї́ді» «перелицюва́в» стару́ пое́му на украї́нський штиб (Єфр.). Коли́сь лю́ди вшива́ли хати́ ті́льки соло́мою, а тепе́р на нови́й мані́р ро́блять: бля́хою (Звин.)].
• На свой лад – на свій лад, (к)шталт; (по своему) свої́м ладо́м, свої́м ро́бом. [(Слов’я́нські племена́) жили́ свої́м ладо́м та звича́ями (Єфр.)].
• Переделывать на свой, на иной, на чужой лад – по-сво́єму (на своє́), на и́нше, на чужи́й лад (штиб) переро́блювати, на свій, на и́нший, на чужи́й кшталт поверта́ти, (на иной лад) перекшталто́вувати що. [Не мо́жна приму́сити люди́ну ду́мати на чужи́й лад (Наш)];
6) см. Клё́пка;
7) см. Паз.
Нама́з – нама́з (-зу).
• Творить -ма́з – справля́ти (чини́ти) нама́з(а).
Направле́ние –
1) (действие) –
а) спрямо́вування, напрямо́вування, направля́ння, напрямля́ння, справля́ння, напрова́джування, випрямо́вування, накеро́вування, скеро́вування, кер(м)ува́ння, оконч. спрямува́ння, напрямува́ння, напра́влення, напря́млення, спра́влення, напрова́дження, ви́прямування, накерува́ння, скер(м)ува́ння;
б) справля́ння, наверта́ння, зверта́ння, оберта́ння, приверта́ння и т. п., оконч. спра́влення, наве́рнення, зве́рнення, обе́рнення, приве́рнення и т. п.;
в) направля́ння, напрямля́ння, настановля́ння, напу́чування и т. п., оконч. напра́влення, напря́млення, настано́влення, напу́чення и напуті́ння и т. п.;
г) направля́ння, націля́ння, вимі́рювання и виміря́ння, налуча́ння, рих[ш]тува́ння и т. п., оконч. напра́влення, наці́лення, ви́мірення, налу́чення, ви́рих[ш]тування, нарих[ш]тува́ння и т. п.; ґ) ла́годження и ла́годіння, нала́годжування, ладна́ння, налашто́вування, напосу́джування и т. п., оконч. пола́годження, нала́годження и нала́годіння, наладна́ння, налаштува́ння, напосу́дження и т. п.;
д) направля́ння, наго́стрювання, манта́чення, оконч. напра́влення, наго́стре[і́]ння, наманта́чення;
е) стира́ння, оконч. стертя́ (-тя́). Срв. Направля́ть 1 - 7;
2) (линия пути) на́прям (-му), на́прямок (-мку). [Ві́тер не змі́нював свого́ на́пряму (Київщ.). Держі́ться цього́ на́прямку, ніку́ди не зверта́ючи, то за со́нця ще дої́дете (Ніс). У трьох на́прямках ви́явилась його́ дія́льність (Грінч.). Ви́кривлення революці́йного на́прямку культ-робо́ти (Еллан). Дали́ на́прямок да́льшому його́ ру́хові (Грінч.)].
• -ние главное – головни́й на́прям(ок).
• -ние господствующее, преобладающее – перева́жний на́прям.
• -ние изменяющееся – мінли́вий на́прям.
• -ние неправильное, ошибочное – хи́бний, помилко́вий на́прям.
• -ние обратное – зворо́тний на́прям.
• -ние прямое – про́стий на́прям, (прямик) просте́ць (-стця́), пряме́ць (-мця́).
• -ние по перпендикуляру – сторчови́й на́прям.
• -ние ветра, течения, пути – на́прям(ок) ві́тру, течії́, шля́ху (доро́ги).
• -ние понижения местности – на́прям спа́ду місце́вости.
• -ние склона – на́прям схи́лу.
• -ние по второму взводу (команда) – на́прямок за дру́гою чото́ю.
• Брать, взять -ние, принимать принять -ние – бра́ти, взя́ти на́прям(ок); прямува́ти, попрямува́ти; спрямо́вуватися, спрямува́тися; срв. Направля́ться 2 и 3. [Ві́тер спрямува́всь на за́хід (Київщ.)].
• Давать, дать -ние – с[на]керо́вувати, с[на]керува́ти, спрямо́вувати, спрямува́ти; срв. Направля́ть 1.
• Давать одно -ние – дава́ти оди́н на́прям(ок).
• Держать -ние – простува́ти, прямува́ти; срв. Направля́ться 3.
• Изменять, изменить -ние – зміня́ти, зміни́ти на́прям(ок).
• Иметь -ние – ма́ти на́прям, (о дороге: пролегать) сла́тися, стели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти; срв. Направля́ться 5.
• Находить, найти (правильное) -ние – знахо́дити, знайти́ (правди́вий) на́прям(ок), (образно) взя́ти (вхопи́ти) тропи́ (тропу́). [О, зна́єм, зна́ємо, як тру́дно ухопи́ть тропи́ (П. Тичина)].
• Показывать, показать -ние – в[по]ка́зувати, в[по]каза́ти на́прям(ок); спрямо́вувати, спрямува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, дава́ти, да́ти на́прям(ок); срв. Направля́ть 1.
• В каком -нии – в яко́му на́прямі (на́пря́мкові), кудо́ю, куди́; срв. Куда́ 1.
• В том -нии – в тому́ на́прямі (на́пря́мкові), тудо́ю, туди́; срв. Туда́. В этом -нии – в цьо́му (в цім) на́прямі (на́пря́мкові), сюдо́ю, сюди́; срв. Сюда́.
• Во всех -ниях – по всіх на́прямах. [Ви́ходили ліс по всіх на́прямах (Київщ.)].
• По -нию к чему – в на́прямі (в на́пря́мкові) до чо́го.
• По -нию голоса – на го́лос. [Зирну́ла Окса́на на го́лос (Квітка)].
• По прямому -нию (прямиком) – про́сто, на(в)просте́ць, на(в)пряме́ць, на(в)прямки́; [Іді́ть про́сто, ніку́ди не зверта́йте (Київщ.)];
3) (школа, течение) на́прям (-му), на́пря́мок (-мку); прямува́ння, простува́ння (-ння), течія́, шко́ла. [Філо́соф Аристо́телевого на́пряму (Крим.). Він зда́вна був лі́вого на́прямку (Київ). В Росі́ї нема́ одкри́тих політи́чних па́ртій, але є політи́чні на́прямки (Ленін). Шко́ла свої́м схоласти́чним прямува́нням не сприя́ла осві́ті (Кониськ.). Нові́ течії́ в зе́мстві (Грінч.)].
• -ние создаёт гений – на́прям (шко́лу) тво́рить ге́ній.
• -ние журнала, сочинения – на́прям(ок) журна́ла, тво́ру.
• -ния искусства, литературы, науки, философии – мисте́цькі, літерату́рні, науко́ві, філосо́фські на́прями (на́пря́мки, шко́ли), на́прями (на́пря́мки, прямува́ння) в мисте́цтві, літерату́рі, нау́ці, філосо́фії. [Всіх надба́нь рі́зних мисте́цьких шкіл (Еллан)].
• Эволюция литературных течений и -ний – еволю́ція літерату́рних течі́й і на́прямів (на́пря́мків).
• Современные -ния – суча́сні на́прями (прямува́ння);
4) (наклонность, стремление) на́прям, на́пря́мок, прямува́ння, простува́ння. [Коли́-б усі́ були́ тако́го на́пряму, як я (Слов’яносербщ.). Які́ в їх ідеа́ли, які́ на́прямки? (Коцюб.). Я розгля́даю істори́чний на́прямок (tendance) капіталісти́чного нагрома́дження (Азб. Ком.). Революціоне́ри у свої́х політи́чних перекона́ннях, а не в мисте́цьких на́прямках (Еллан). Оце́ до́бре, що в вас таки́й на́прямок (Грінч.). Пова́жне прямува́ння його́ ро́зуму (Н.-Лев.)].
• -ние (образ) мыслей – на́прям думо́к.
• Человек известного -ния – люди́на пе́вного на́пряму.
• В этом обществе дурное -ние – в цьому́ товари́стві лихи́й на́прям, це товари́ство лихо́го на́пряму;
5) (руководство) напра́ва, керу́нок (-нку), (установка) на́лад (-ду), настано́ва, на́прям, на́пря́мок. [Нема́ у їх напра́ви до́брої (Ніс). Він га́рної напра́ви і полі́тику життя́ тя́мить (Н.-Лев.). З батькі́в та матері́в і ді́тям напра́ва (Єл. Ум.). З усі́м на́прямком свого́ па́харського життя́ (Мирн.)].
• У него с детства дурное (худое) -ние – у йо́го з дити́нства лиха́ напра́ва.
Наси́лие –
1) (действие), см. Наси́лование;
2) наси́льство, (пров. надси́льство), наси́лля (-лля), си́лування (-ння), си́ла, ґвалт (-ту), (принуждение) при́мус (-су); (половое) ґвалтува́ння (-ння), оконч. зґвалтува́ння. [Лама́ння прав украї́нської на́ції було́ ґва́лтом, наси́льством (Грінч.). В ко́жній краї́ні буржуазі́я за допомо́гою релі́гії тво́рить нечу́вані наси́льства над трудя́щими (Пр. Правда). Наси́лля люде́й над людьми́ (Франко.). Сі о́чі ба́чили скрізь ли́хо і наси́лля (Л. Укр.). Ті, з ким живемо́ з при́мусу і хто при́мусом накида́є нам свої́ зако́ни (Леонт.)].
• Физическое -лие – фізи́чне наси́льство.
• Грабёж с -лием – грабі́ж з наси́льством.
• Путём -лия – наси́льством, си́лою, при́мусом, ґва́лтом. [Це не до́брою во́лею роби́лося, а наси́льством (Звин.). Ро́зумом, а не ґва́лтом му́симо ми лука́вство переважа́ти (Куліш)].
• Производить, произвести -лие над кем, чем – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учиня́ти, учини́ти, зчиня́ти, зчини́ти наси́льство над ким, над чим; (половое) ґвалтува́ти, зґвалтува́ти, (о мног.) поґвалтува́ти кого́.
Натворять, натворить –
1) (созидать во множестве) натворювати, натворити, (о мног.) понатворювати чого;
2) (наделывать) натворювати, натворити, нароблювати и наробляти, наробити, начинити, (скверного ещё) накоювати, накоїти, наброювати, наброїти чого, нашкодити, (о мног.) понатворювати, понароблювати и понаробляти, понакоювати, понаброювати чого; (проказить) витворяти, навитворяти, напустувати, накуйовдити, наплатати штук, настроїти фіґлів. [Бачите ви, чого ви натворили (Шевч.). Наробила шкоди (Н.-Лев.). Великого бешкету накоїла (Кониськ.). На цім світі й вона накуйовдила таки чимало (Мова). Нових штук наплатав (Свидн.)];
3) (растворять во множестве) розчиняти, нарозчиняти чого;
4) (дверь, крышку и т. п. на что) причиняти, причинити (дверима, на[по]кришкою и т. п.) що.
Натворённый –
1) натворений, понатворюваний;
2) натворений, нароблений, начинений, накоєний, наброєний, нашкоджений, понатворюваний, понароблюваний, понакоюваний, понаброюваний;
3) нарозчиняний.
-ться –
1) (стр. з.) натворюватися, бути натворюваним, натвореним, понатворюваним и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) –
а) (творя) натворитися, попотворити (досхочу), (о мног.) понатворюватися и т. п.;
б) (растворяя) нарозчинятися и т. п. Срв. Творить.
Нача́ло –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)].
• В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги).
• От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)].
• -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни.
• Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)];
2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)].
• Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю).
• Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)].
• В -ле, см. Внача́ле.
• В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)].
• В самом -ле чего –
а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́;
б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла;
в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)].
• В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́.
• В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри).
• -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни).
• В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні.
• -ло года – поча́ток ро́ку.
• В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця.
• -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)].
• От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся).
• -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну).
• В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої.
• Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)].
• О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́).
• От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)].
• От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)].
• По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)].
• Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що.
• С -ла существования чего – відко́ли існу́є що.
• С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том.
• С самого -ла –
а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)];
б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)];
в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)].
• Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)].
• С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний).
• Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися.
• Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го.
• Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)].
• Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)].
• -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го.
• -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то.
• Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в.
• Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко;
3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)].
• Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́.
• -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла.
• Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)].
• Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло.
• Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип.
• -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди).
• -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень;
5) -ла (мн. ч.) –
а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́.
• -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики.
• Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи);
б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а.
• -ла знания – поча́тки знання́;
в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)].
• -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні.
• На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах.
• На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку.
• Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах;
6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я).
• Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́.
• Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло.
• Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
7) (химич. элемент) елеме́нт (-та);
8) –
а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1.
• Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким.
• Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник;
9) церк. –
а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло.
• Творить -ло – пра́вити нача́ло;
б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку).
• Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці).
• Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)].
• Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).
Оби́да – обра́за, у[в]ра́за и ура́з (м. р.), кри́вда, (ум. кри́вдонька, -дочка, кри́вдиця, ура́зка), покри́вда, на́па́сть (-сти), оби́жа (-жі), оскорбно́та. [Со́кіл не дасть гнізда́ в оби́жу (Рудан.). На нас оскорбно́та – ми роби́ли, а нам не запла́чено (Вол. г.)].
• Жестокая, кровная -да – тяжка́ обра́за, кри́вда.
• Кровавая -да – крива́ва обра́за, ура́за́.
• В -ду давать – в обра́зу (кри́вду) пуска́ти.
• Не дать себя в -ду – не да́ти се́бе скри́вдити.
• Нанести, причинить -ду кому – скри́вдити, покри́вдити кого́, кри́вду заподі́яти (вчини́ти) кому́.
• Творить -ды – напа́стувати на ко́го.
• Считать за -ду – вважа́ти за обра́зу, кри́вду.
• Выносить -ды – кри́вду терпі́ти.
• Не в -ду вам будь сказано – не обража́ючи вас скажу́.
Пережива́ть, пережи́ть –
1) пережива́ти, пережи́ти, перебува́ти, перебу́ти. [Не зна́ти, хто кого́ переживе́. Перебу́ли сяк-так голо́дну зи́му, діжда́лися весни́ (Квітка)];
2) (претерпевать) зазнава́ти, зазна́ти, (перечувствовать) перечува́ти, перечу́ти.
• Много горя -жи́л я за свою жизнь – бага́то ли́ха зазна́в (пережи́в) я на своє́му віку́. [Усе́, що тво́рить письме́нник, він все те перечува́є (Кониськ.)].
• -ва́ть различные этапы в своём развитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою;
3) (во многих местах) побува́ти, побу́ти, пожи́ти.
• Я -жи́л в девяти губерниях – я побува́в (пожи́в) у дев’ятьо́х губе́рнях.
• Пережи́тый – пережи́тий, перебу́тий.
Пребыва́ть, пребы́ть –
1) (быть, существовать) бу́ти (сов. пробу́ти), бува́ти, існува́ти, існі́ти, сутні́ти.
• -ва́ть долго, постоянно, вечно – трива́ти, вікува́ти, (сов.) протрива́ти, про[з]вікува́ти. [Ме́ртва су́щність, сутні́юча в стано́вищі споко́ю (Башт.). Що тво́рить Бог, трива́є наві́ки (Бібл.)];
2) (находиться) пробува́ти, перебува́ти, бу́ти, бува́ти, (реже) ме́шкати, промешка́ти, (сов.) пробу́ти, (славянизм) пребу́ти; (обретаться) оберта́тися; (постоянно быть, не покидать) держа́тися чого́, держа́тися десь. [Націона́льну спра́ву зру́шено було́ з тіє́ї ме́ртвої то́чки, на які́й вона́ до́ти пробува́ла (Єфр.). Пу́сто, глу́хо. Де-ж хазя́йка молода́ бува́є? (М. Вовч.). Не зна́ти, де-то наш Іла́ш оберта́ється (Маковей). Зимо́ю ри́ба держи́ться на дні (Грінч.). Хве́дір Безрі́дний на ра́ни незмага́є, а коло йо́го джу́ра промешка́є (Дума)].
• -ва́ть на чужбине, в обществе, среди друзей, в школе – пробува́ти, перебува́ти на чужи́ні́, в товари́стві серед дру́зів, у шко́лі.
• -ва́ть под землёю, во тьме (невежества), в ведении чьём-л., в связи с чем-л. – пробува́ти, перебува́ти під земле́ю, в темно́ті, у ві́данні чиє́му, в звязку́ з чим.
• -ва́ть в праздности, см. Пра́здность.
• -ва́ть в болезни – ходи́ти (лежа́ти) в неду́зі.
• -ва́ть в мерзости, в грехе – мерзі́ти, нікче́мні́ти в гріха́х.
• -ва́ю к вам благосклонным – зостаю́ся, залиша́юся до вас прихи́льний, зичли́вий;
3) (проживать) жи́ти, ме́шкати, (дома) домува́ти. [Він у Пі́сках ме́шкає (Март.)].
Прелюбодея́ние – пере́люб (-бу), перелю́бство, пере́любки (-бок), прелюбоді́йство, чужолю́бство, чужоло́зтво, блуд (-ду).
• Впасть в -дея́ние – зблуди́ти.
• Творить -я́ние с кем – зчиня́ти пере́любки з ким, перелю́бкувати з ким.
Производи́ть, произвести́ и произве́сть –
1) (творить, рождать) роди́ти, зроди́ти и породи́ти, плоди́ти, сплоди́ти; (о земле) зроща́ти, зрости́ти що; (создавать) твори́ти, створи́ти, витворя́ти, ви́творити що; (делать, совершать) роби́ти, зроби́ти, чини́ти, зчиня́ти, зчини́ти, учиня́ти, учини́ти, справля́ти, спра́вити що; (служить причиной чего) спричиня́ти, спричини́ти що, спричиня́тися, спричини́тися до чо́го. [Я-ж бо не своє́ю во́лею роди́всь на світ, мене́ зроди́ла приро́да (Крим.). Земля́ все була́ як ка́мінь, хлі́ба не роди́ла (Рудан.). Де ме́рзлий ґрунт нічо́го не зроща́ (Грінч.). Нічо́го, опрі́ч проте́сту та опози́ції, систе́ма репре́сій не ви́творила (Єфр.)].
• -сти на свет – зроди́ти на світ, сплоди́ти. [Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ. Я тебе́ году́ю (Крим.). Не той та́то, що сплоди́в, а той, що ви́годував (Номис). Та бода́й тая рі́чка ри́би не сплоди́ла (Чуб. V)].
• -сти́ из себя – вроди́ти з се́бе, ви́дати з се́бе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)].
• Страна эта -во́дит золото – краї́на ця ро́дить (ви́дачі) зо́лото.
• Эта земля -во́дит много овса – ця земля́ ро́дить (видає́, зроща́є) бага́то вівса́.
• Ничтожные причины -во́дят часто большие перевороты – незначні́ причи́ни спричиня́ються ча́сто до вели́ких переворо́тів (спричиня́ють ча́сто вели́кі переворо́ти).
• Это -ведёт хорошее действие – це спра́вить (зро́бить) до́брий вплив, це до́бре поді́є.
• -ди́ть, -сти́ впечатление на кого – справля́ти, спра́вити, роби́ти, зроби́ти, чини́ти, вчини́ти вра́же[і́]ння на ко́го, врази́ти кого́. [Докла́д Лаго́вського спра́вив вели́ке вражі́ння на з’ї́зді (Крим.). Той сон таке́ на ме́не зроби́в вражі́ння, що й не знаю (Кониськ.). Вражі́ння, яке́ вони́ чини́ли, нагада́ло мені́ Ші́ллерову бала́ду (Грінч.)].
• -сти́ неприятное впечатление на кого – спра́вити, зроби́ти, вчини́ти при́кре вра́ження на ко́го, при́кро врази́ти кого́.
• Это событие -вело́ на него сильное впечатление – ця поді́я спра́вила (зроби́ла, вчини́ла) на йо́го вели́ке вра́ження, ду́же його́ врази́ла.
• -дить эффект, фурор – роби́ти, чини́ти ефе́кт, фуро́р. [Те́мні о́чі, на́тхнуті коха́нням, роби́ли вели́кий ефе́кт (Неч.-Лев.). Його́ про́повідь чини́ла фуро́р (Крим.)].
• -сти́ чудо – спра́вити, зроби́ти чу́до. [І ука́з сей чу́до спра́вив (Франко)].
• -ди́ть шум, беспорядок, сумятицу – чини́ти, зчиня́ти, роби́ти шум (га́лас, ґвалт), чини́ти, роби́ти не́лад, ко́лот, бунт. [Він чи́нить у грома́ді вся́кий не́лад (Грінч.). По́гляди Д. Кулі́ша́ зчини́ли превели́кий ко́лот і в моско́вській, і в украї́нській пре́сі (Грінч.)].
• -ди́ть, -сти́ опустошение – чини́ти, зчини́ти и учини́ти спусто́шення в чо́му, пусто́шити, спусто́шити що.
• -дить сон, испарину – спричиня́ти сон, ви́пар.
• -ди́ть давление – роби́ти ти́снення, натиска́ти на що.
• -дить опыты – роби́ти до́сліди;
2) (изготовлять, выделывать) виробля́ти, роби́ти, ви́робити що, продукува́ти, спродукува́ти и ви́продукувати що. [Робі́тник виробля́є ті прега́рні мате́рії, з яки́х дру́гий поши́є оде́жу (Єфр.). Хто ро́бить бага́тство, той і пови́нен з йо́го кори́стуватись (Єфр.). Робі́тникові пови́нно-б доста́тися все те, що він вла́сною пра́цею ви́робить (Єфр.)];
3) (дело) перево́дити, переве́сти, роби́ти, зроби́ти; (исполнять) відбува́ти, відбу́ти що. [Му́сила старода́вня Русь байдака́ми пла́вати і торги́ свої́, і во́йни водо́ю відбува́ти (Куліш). Атмосфе́ра, в які́й дово́диться одбува́ти свою́ робо́ту комі́сії (Н.-Рада)].
• -ди́ть следствие, дознание – перево́дити, прова́дити, роби́ти слі́дство, дізна́ння.
• -ди́ть допрос – чини́ти, перево́дити до́пит.
• -ди́ть суд – чини́ти, відправля́ти суд.
• -ди́ть ревизию – перево́дити (роби́ти) реві́зію, відбува́ти реві́зію. [Сього́дні в во́лості одбува́ють реві́зію (Звин.)].
• -ди́ть работу, уплату – перево́дити, справля́ти, роби́ти робо́ту, ви́плату.
• -ди́ть раздел – перево́дити (роби́ти) по́діл.
• -дить торговлю – ве́сти́, прова́дити торг.
• -ди́ть учёт – роби́ти о́блік чому́.
• Воен. -сти́ смотр – переве́сти, зроби́ти, учини́ти о́гляд;
4) что из чего, от чего – виво́дити, ви́вести що з чо́го, від чо́го.
• Он -дит свой род от знаменитых предков – він виво́дить свій рід від сла́вних пре́дків.
• Это слово -дят от греческого корня – це сло́во виво́дять від гре́цького ко́реня;
5) кого во что – промува́ти, попромува́ти кого́ в що.
• -ди́ть, -сти́ в следующий чин – промува́ти, попромува́ти кого́ в ви́щий чин, ранг.
Произведё́нный –
1) зро́джений, спло́джений, зро́щений; ство́рений, ви́творений; зро́блений, зчи́нений, учи́нений, спра́влений, спричи́нений;
2) ви́роблений, спродуко́ваний;
3) переве́дений, зро́блений, відбу́тий;
4) ви́ведений з чо́го;
5) попромо́ваний в що.
-ться –
1) роди́тися, бу́ти зро́дженим, плоди́тися, бу́ти спло́дженим, зроща́тися, бу́ти зро́щеним; твори́тися, бу́ти ство́реним, витворя́тися, бу́ти ви́твореним, чини́тися, зчиня́тися, бу́ти зчи́неним, учи́неним, справля́тися, бу́ти спра́вленим, спричиня́тися, бу́ти спричи́неним;
2) виробля́тися, бу́ти ви́робленим, продукува́тися, бу́ти спродуко́ваним;
3) перево́дитися, бу́ти переве́деним, роби́тися, бу́ти зро́бленим, відбува́тися, бу́ти відбу́тим. [Ви́бори до 3-ої й 4-ої дум всю́ди в Росі́ї, а найбі́льше на Украї́ні, перево́дились си́лами духове́нства (Н. Рада), Робо́та дружні́ше одбува́ється, коли́ йде пла́вним, рі́вним хо́дом (Єфр.)].
• Продажа -дится – про́даж прова́диться, торг веде́ться;
4) виво́дитися, бу́ти ви́веденим з чо́го и від чого;
5) промуватися, бу́ти попромо́ваним.
Производя́щий –
1) той, що ро́дить, тво́рить, виробля́є, перево́дить и т. д. (см. Производи́ть); тво́рчий, виробни́й; срв. Производи́тельный;
2) геом. Производя́щая – твірна́; см. Образу́ющая.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Начало –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку);
2) (во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання;
3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́;
4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток;
5) (начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи;
6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я);
7) (химич. элемент) елеме́нт (-та), первень;
8) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник;
9) (церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток;
10) (начала, чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків):
• брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися;
• быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким;
• в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні;
в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги);
 в начале пятого – на початку п’ятої;
• в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри);
вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
• в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені;
• всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.);
• горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́;
• давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від;
• держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де;
• для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед;
• доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало;
• доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.);
• духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип;
• жизненное начало – життьова (життєва) основа;
• иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого;
• коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
• красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило;
• к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок;
• лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.);
• на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно);
• на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку);
• на началах чего – на підставі чого;
• на общественных началах – на громадських засадах;
• на паритетных началах – на паритетних підставах;
• начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди);
• начала (знания) – початки (знання);
• начала культуры – джерела культури;
• начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики;
• начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь;
• начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини;
• начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу;
• начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́;
• начало работы – початок роботи;
• начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого;
• начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю);
• не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.);
• не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю);
• нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю);
• организующее начало – організаційна основа;
• основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи);
• отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
• от начала – з поча́тку, з почи́ну;
• от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся);
• от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку);
• под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким;
• положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що;
• положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці);
• получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого;
• по началу – з початку (з почину);
• при начале чего – на початку чого;
• путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.);
• с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа;
• с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом;
• с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що;
• с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу;
• судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що;
• творить начало – пра́вити начало;
• чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.).
[Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Переживать, пережить –
1) пережива́ти, пережи́ти, перебува́ти, перебу́ти;
2) (претерпевать) зазнава́ти, зазна́ти, (выносить) стерплювати, витерплювати, (перечувствовать) перечува́ти, перечу́ти;
3) (за кого, что) непокоїтися, тривожитися, турбуватися, (волноваться) хвилюватися, вболівати (уболівати), (опасаться за кого) потерпати;
4) (во многих местах) побува́ти, побу́ти, пожи́ти:
• много горя пережи́ть – бага́то ли́ха зазна́ти (пережи́ти);
• переживать (испытывать) беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду);
• переживать, пережить [самого] себя – переживати, пережити (перебувати, перебути) [самого] себе;
• пережива́ть различные этапы в своём развитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою;
• переживать что – переживати, перетривати що.
[Не зна́ти, хто кого́ переживе́ (АС). Перебу́ли сяк-так голо́дну зи́му, діжда́лися весни́ (Квітка). Ніхто світа не може пережити (Номис). Вік пережити, — не поле перейти (Пр.). Усе́, що тво́рить письме́нник, він все те перечува́є (О.Кониський) —…і чого ото було переживати? (Яке дурне це слово — «переживати» — ніяк я його не відучу, а воно, між іншим, перехідне дієслово, переживати можна тільки «щось», наприклад війну або голод, а «за когось» можна тривожитися, непокоїтися, журитися, потерпати, і ще з пів сотні синонімів, але хто сьогодні вже так говорить?…) (О.Забужко). — Ну, Ернсте, розкажи, де ти побував, що пережив? — питає батько. — Що пережив? — повторюю я, подумавши. — По суті, нічого такого. Просто весь час воювали. Що ж там було переживати? (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Я слухав і усвідомлював, що в цю мить ні за які скарби не хочу опинитися деінде, що зазнані зараз і тут почуття виправдовують усе, що довелося перебути, бо в перебутому й полягає суть мого існування в цьому місці простору (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Той, хто пережив трагедію, не був її героєм (С.Є.Лєц). Освічена людина може всю ніч непокоїтися тим, про що дурню і не снилось]. Обговорення статті
Черепаха – черепаха:
• как черепаха (идти, ехать…) – як (мов) черепаха (іти, їхати…)
[Вони закинули волок і витяглії черепаху, котра з переляку підгорнула під черепки лапи й голову і лежала, наче мертва (І.Нечуй-Левицький). Очі її не сходили з перекинутого човна, що мов черепаха хитався серед хвилі (П.Мирний). Швидкий, як черепаха (Номис). Входе Омелько: — Чого ти лізеш, як черепаха? Омелько: —  А  хіба  я  птиця? Літать не можу, поки встанеш, поки прийдеш… (І.Карпенко-Карий). Лізе як черепаха (Пр.). Земля укрилась панцирем, немов стара, давно оглохла черепаха, а ти на ній, мов кузочка мала, що творить сталий світ на збіглій хвилі (В.Стус). Півкроку вбік — і все це піде прахом. І цілий всесвіт вміститься в сльозу. Дрімотні міни — круглі черепахи — в землі шорсткій ворушаться, повзуть (Л.Костенко). «Почуваюся черепахою-самцем», — нарікаю. Дайта сміється. «Якщо тебе здолає любовна хіть, тобі не доведеться за мною ганятися». Тепер і я всміхаюся. «Уявляю, який грюкіт здіймається, коли черепахи спарюються». «Нема ніякого грюкоту, — заперечує Дайта. — Бо закохана черепаха, це черепаха без панцира» (В.Слапчук). Зло літає на крилах, добро повзає, як черепаха (Вольтер). 1. – А де моя черепаха? – Та вона з хлопцями у дворі… Горіхи коле… 2. – Учора їв суп з черепахи. – І як? – З тарілки зручніше. 3. Київські будівельники знайшли черепаху, яка прожила 300 років. Цікаво, скільки ще б вона прожила, якби її не знайшли київські будівельники…]. Обговорення статті
Читабельный, разг. – читки́й, читни́й, чито́мий, прочитни́й, зручночитни́й, легкочитни́й; легко (приємно) чи́таний, (о тексте, ещё) зрозумілий, чіткий, зручний, цікавий, добре написаний, (о почерке, ещё) розбірний, виразний.
[Від дієслова читати походять кілька віддієслівних прикметників: прочитний, зручночитний, читабельний. Проте найкраще пасує прикметник легкочитний… (Н.Міщенко). Завважимо також, що українська мова поступово усуває скальковані з англійської через посередництво російської мови прикметники на позначення пасивної здатности з суфіксом -абельн-: (не)читабельний, (не)презентабельний та ін.. Натомість вона відновлює (чи творить наново) слова з такою самою функцією за допомогою українських словотворчих суфіксів: (не)читний, (не)презентовний, тощо (В.Пілецький)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ТВОРИ́ТЬ ще ство́рювати, уроч. сотворя́ти, (мистецьки) вичаро́вувати, (музику) писа́ти, компонува́ти, (про митця) бу́ти творце́м;
твори́ть безобра́зия ще чини́ти сви́нства;
твори́ть злодея́ния ко́їти чо́рні діла́, Ка́їнове ді́ло чини́ти;
твори́ть с по́мощью фанта́зии коротк. бра́ти з голови́;
ОБРАЗО́ВЫВАТЬСЯ ще постава́ти, витво́рюватися і похідн.;
образу́ющий що /мн. хто/ тво́рить тощо, за́йня́тий тво́ренням, зда́тний утвори́ти, на́вчений твори́ти, творе́ць, засно́вник, фунда́тор, хем. утво́рювач, прикм. тво́рчий, твірни́й, витво́рчий, формува́льний, утво́рювальний, ство́рювальний, витво́рювальний, формува́льний, засно́вувальний, розбудо́вувальний, складн. -тво́рчий, -тві́рний, -тво́рний [горообразу́ющий горотво́рчий, горотві́рний, гороге́нний [ракообразу́ющий канцероге́нний];
образу́ющийся/образу́емый тво́рений, утво́рюваний, ство́рюваний, витво́рюваний, формо́ваний, засно́вуваний, розбудо́вуваний;
ОБРАЗОВА́ТЬСЯ (прийти в норму) ви́гараздитися;
образоваться к лу́чшему ви́йти на до́бре.
ПРОИЗВОДИ́ТЬ (роботи) вико́нувати, (зміни) зді́йснювати, (переполох) зчиня́ти, здійма́ти, фраз. твори́ти, витво́рювати, перево́дити [производи́ть учёт переводити о́блік];
производи́ть в офице́ры /производи́ть в генера́лы/ галиц. виви́щувати до офіце́ра /генера́ла/;
производи́ть вы́стрел стріля́ти;
производи́ть впечатле́ние (производи́ть глубо́кое впечатле́ние) ще справля́ти ілю́зію, дохо́дити до се́рця, (запада́ти в се́рце /ду́шу/);
производи́ть гул стугоні́ти;
производи́ть жеребьёвку жеребкува́ти, ки́дати жеребо́к;
производи́ть затра́ты витрача́ти;
производи́ть измене́ния образ. міня́ти декора́ції;
производи́ть на свет ще випло́джувати;
производи́ть неплохо́е впечатле́ние живомовн. пока́зувати нічо́го;
производи́ть обрабо́тку обробля́ти;
производи́ть опла́ту плати́ти;
производи́ть осмо́тр огляда́ти;
производи́ть платёж плати́ти;
производи́ть подсчёт підрахо́вувати, роби́ти підраху́нок;
производи́ть приём прийма́ти;
производи́ть прове́рку перевіря́ти;
производи́ть рассле́дование розслі́дувати, забут. розслі́джувати;
производи́ть реви́зию /производи́ть ро́зыски/ ревізува́ти /розшу́кувати/;
производи́ть реши́тельные измене́ния образ. лама́ти лід;
производи́ть упла́ту = платить;
производи́ть учёт = учитывать;
производи́ть учёт векселе́й дисконтува́ти векселі́;
производи́ть эксперти́зу роби́ти експерти́зу;
производи́ть эффе́кт справля́ти ефе́кт;
производя́щий 1. що /мн. хто/ ро́бить тощо, зви́клий виконувати, ра́ди́й ви́конати, за́йня́тий викона́нням чого, за́йня́тий чим, викона́вець, 2. що виробля́є тощо, ста́вши виробляти, зда́тний ви́робити, за́йня́тий виробни́цтвом чого, виробни́к, продуце́нт, книжн. вигото́влювач, прикм. продукти́вний, виробни́чий, продукува́льний, виро́блювальний, ство́рювальний, витво́рювальний, для ви́роблення, складн. -виробни́й [хлебопроизводя́щий хлібовиробни́й], фраз. де виробля́ють [цех, производя́щий ши́ны цех, де виробляють ши́ни], 3. що справля́є тощо, зви́клий справляти, зда́тний спра́вити (ефект тощо), 4. що поро́джує тощо, зда́тний породи́ти, поро́джувач, спороди́тель, (бугай) племінни́й, книжн. плідни́к, прикм. б-я генерати́вний, 5. що тво́рить тощо, зда́тний створи́ти, творе́ць, уроч. сотвори́тель, прикм. продукти́вний, складн. -тві́рний, -тво́рчий, 6. що виви́щує тощо, покли́каний підви́щити, 7. що виво́дить, зви́клий виво́дити;
производя́щий в генера́лы зго́дний ви́вищити до генера́ла;
производя́щий впечатле́ние зда́тний спра́вити вра́ження;
производя́щий вычисле́ние обчи́слювач, за́йня́тий обчи́сленням;
производя́щий гул стугонли́вий;
производя́щий дозна́ние слі́дчий, за́йня́тий до́питом;
производя́щий на свет породи́тель;
производя́щий обыск = обыскивающий;
производя́щий о́пыты експеримента́тор, за́йня́тий до́слідами;
производящий ошеломля́ющее впечатле́ние зда́тний приголо́мшити;
производя́щий переворо́т в зда́тний здійсни́ти пере́воріт у;
производя́щий рабо́ты викона́вець робі́т, виконро́б;
производя́щий раско́пки за́йня́тий ро́зкопами;
производя́щий реви́зию ревізо́р;
производя́щий ремо́нт ремо́нтник, за́йня́тий ремо́нтом;
производя́щий свой род схи́льний виво́дити свій рід;
производя́щий сенса́цию сенсаці́йний, бучни́й, гучни́й;
производя́щий фуро́р зда́тний ви́кликати фуро́р;
райо́ны производя́щие и потребля́ющие райо́ни, де виробля́ють і спожива́ють;
производя́щийся/производи́мый 1. ро́блений, чи́нений, вико́нуваний, зді́йснюваний, 2. продуко́ваний, виро́блюваний, ство́рюваний /витво́рюваний/, 3. спричи́нюваний, 4. поро́джуваний, 5. утво́рюваний, тво́рений, 6. підви́щуваний /виви́щуваний/, 7. виво́джуваний, прикм. по́хідний;
производя́щийся що відбува́ється, відбу́ваний;
СОЗДАВА́ТЬ (теорію) розробля́ти, (державу) розбудо́вувати, фраз. роби́ти [не создавать пробле́м не роби́ти пробле́м];
создавать возмо́жность чего роби́ти можли́вим /уможли́влювати/ що;
создавать впечатле́ние роби́ти вра́ження;
создавать карти́ну чего відтво́рювати /фраз. витво́рювати/ що;
создавать о́бразы ум. образотво́рити;
создавать представле́ние тво́рити уя́влення;
создавать угро́зу загро́жувати;
СОЗДАВА́ТЬСЯ создаётся впечатле́ние мо́жна поду́мати;
создава́лось впечатле́ние, что вигляда́ло так, що;
создаю́щий що /мн. хто/ тво́рить тощо, зда́тний /покли́каний/ створи́ти, за́йня́тий тво́ренням, творе́ць, витво́рювач, ство́рювач, сотвори́тель, прикм. тво́рчий, конструкти́вний, складн. -тво́рець [создаю́щий себе́ куми́ра кумиротво́рець], пор. образующий;
создавай возмо́жность чего зда́тний уможли́вити що;
создаю́щий впечатле́ние зда́тний спра́вити вра́ження;
создаю́щий карти́ну = воспроизводящий карти́ну;
создаю́щий предпосы́лки зда́тний бу́ти передумо́вою;
создаю́щий (себе́) куми́ра ра́ди́й створи́ти (собі) куми́ра;
создаю́щий угро́зу = угрожающий;
создаю́щий усло́вия творе́ць умо́в;
создаю́щийся/создава́емый тво́рений, ство́рюваний, утво́рюваний, витво́рюваний, відтво́рюваний, розро́блюваний, будо́ваний, розбудо́вуваний, спору́джуваний, прикм. майбу́тній [создаю́щийся центр майбу́тній центр];
ТВОРИ́ТЬСЯ ще відбува́тися, зді́йснювати;
творя́щий що /мн. хто/ тво́рить тощо, зда́тний /гото́вий, покли́каний/ створи́ти, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ твори́ти, творе́ць, ство́рювач, утво́рюти, а́втор (тво́ру), уроч. сотвори́тель, прикм. тво́рчий, складн. -тво́рець [творя́щий ми́фы мітотво́рець], -тво́рчий, -тві́рний [творя́щий го́ры горотво́рчий, горотві́рний];
творя́щий безобра́зия зда́тний чини́ти сви́нства;
творя́щий добро́ добротво́рець;
творя́щий злодея́ния лиході́й, супоста́т, творе́ць чо́рних діл;
творя́щий моли́тву що ді́є моли́тву, за́йня́тий моли́твою, з моли́тву на уста́х;
творя́щий покло́ны стил. перероб. поклада́ючи покло́ни;
творя́щий суд покли́каний чини́ти суд;
творя́щий чудеса́ сотвори́тель чуде́с;
творя́щийся/ твори́мый 1. чи́нений, тво́рений, ро́блений, ко́єний, 2. ство́рюваний, компано́ваний, зді́йснюваний;
твори́мый складн. -тво́рний [твори́мый рука́ми рукотво́рний].
ЧУДОТВОРИ́ТЬ забут. чудотво́рити;
чудотворя́щий що /мн. хто/ тво́рить дива́ /чудеса́/ тощо, звиклий тво́рити дива́, ра́ди́й начудотво́рити, чудотво́рець, прикм. чудотво́рний.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Творить –
1) (создавать) твори́ти, -рю́, -риш;
2) (делать) чини́ти, -ню́, -ниш; см. Делать;
-ться –
1) твори́тися;
2) чини́тися, ді́ятися.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Творить, кам. – розчиня́ти, учиня́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Творить
• Творить суд и расправу (устар.) – чинити суд і розправу; (рідше) судити і розправлятися.
Весна
• Весна в разгаре – весна вповні (у розповні).
• Весной, весною – навесні ((о)повесні); об весні (в весну); весною.
• На весну поворачивает – на весну кладеться (верне).
• Наступает, наступит весна – настає, настане весна; весніє; весна весниться, завесниться; (образн.) скресає, скресне на весну.
• Началась весна – настала (встала) весна; (образн.) бабак свиснув.
• Одна ласточка весны не делает – одна ластівка не робить весни. Пр. Один цвіт не робить (не творить) вінка. Пр. З одної ягоди немає вигоди. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр.
• Поздней весной – пізньої весни (пізньою весною, у пізню весну); у проліть.
• Проводить весну где – [Весну] веснувати десь. [Де ти будеш цю весну веснувати? З нар. уст.]
• Прошлой весной – тієї (минулої) весни.
• Ранней весной – напровесні; на ранній весні (провесні); ранньою весною.
• Чтоб тебе не дожить до весны! – (образн.) [А] бодай (щоб) ти зозулі не почув!; [а] бодай та [щоб та] не діждав рясту побачити!
• Этой весной – цієї весни.
Жестко
• Жёстко спать – твердо спати.
• Мяко стелет, да жёстко спать – м’яко стеле, та твердо спати. Пр. Дивиться лисицею, а думає вовком. Пр. Добре говорить, а зле творить. Пр. У вічі як лис, а за очі як біс. Пр. Слова ласкаві, та думки лукаві. Пр. Тіло обіймає, а душу виймає. Пр.
Знамение
• Знамение времени – ознака (знак, признака) часу (доби).
• Небесное знамение – знак (ознака, признака) з неба; небесний знак.
• Творить, сотворить крестное знамение – класти, покласти хрест(а) на собі; хреститися, перехреститися.
Крестный
• Крёстная дочь, крестница – хрещена дочка, хрещениця (похресниця).
• Крестное знамение (религ.) – хрест.
• Крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник).
• Крестный ход (церк.) – [Церковна] процесія; церковний похід; похід з хрестами.
• Осенять, осенить [себя] крестным знамением; творить, положить крестное знамение (церк.) – знаменувати, назнаменувати хрест святий; класти, покласти хрест(а) [на собі]; (розм.) хреститися, перехреститися.
• С нами крестная сила! (устар. разг.) – сила Божа (хрестова) з нами!; з нами хресна сила!; дух свят при нас (при нашій хаті).
Крёстный
• Крёстная дочь, крестница – хрещена дочка, хрещениця (похресниця).
• Крестное знамение (религ.) – хрест.
• Крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник).
• Крестный ход (церк.) – [Церковна] процесія; церковний похід; похід з хрестами.
• Осенять, осенить [себя] крестным знамением; творить, положить крестное знамение (церк.) – знаменувати, назнаменувати хрест святий; класти, покласти хрест(а) [на собі]; (розм.) хреститися, перехреститися.
• С нами крестная сила! (устар. разг.) – сила Божа (хрестова) з нами!; з нами хресна сила!; дух свят при нас (при нашій хаті).
Расправа
• Творить суд и расправу (устар.) – чинити суд і розправу.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

твори́ть розчиня́ти (вапно)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Доко́нувати, докона́ти (чого́) – совершать, творить, исполнять, исполнить;
доко́нуватися, докона́тися – совершиться, совершиться.
Ко́їти, -о́ю – делать, творить.
Твори́ти –
1) творить, делать, производить, создавать;
2) сочинять;
твори́тися –
1) делаться, происходить;
2) на що – мешаться во что.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Медной посуды - крест да пуговица; рогатой скотины - таракан да жуковица (или петух да курица). Только и посуды, что сучки в бревнах. Див. Богат Мирошка, а животов - собака да кошка.Мели, Емеля, твоя неделя. —
1. Хто багато говорить, той мало творить.
2. Котра корова багато реве, то та молока мало дає.
3. Не мели, як пустий млин.
4. Лепечи що хоч, аби губа не гуляла.
5. Говорить, що слиня до губи принесе.
6. Наказав три мішки гречаної вовни.
7. Там такого наговорив, що і класти нікуди.
8. Оце наказав: три мішки гречаної вовни, та усі три неповні.
9. Що й казати, як нічого слухати.
10. Мовчить, як сорока в гостях.
Мягко стелет, жестко спать. Див Волк в овечьей шкуре. —
1. М’яко постелить, а твердо спати.
2. Добре говорить, а зле творить.
3. Без мила в душу лізе.
4. Дивиться лисицею, а думає вовком.
5. У вічі, як лис, а за очі, як біс.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бе́злічно, нар. Въ безчисленномъ множествѣ. Велике він і несказанне творить, він безлічно дива свої являє. К. Іов. 12.
Ко́їти, -ко́ю, -їш, гл. Дѣлать, творить (преимущественно дурное). Се воно коїть не хто, як проклятущий Іванець. К. ЧР. 75. Лихо коїти. Ном. № 2874.
Незнайо́мість, -мости, ж.
1) Незнакомство.
2) Незнаніе. Незнайомість гріха не творить. Ном. № 106.
Пере́любки, -бок, ж. мн. = Перелюб. — з ким зчиня́ти. Творить съ кѣмъ прелюбодѣяніе. К. Бай. 75.
Ро́скіш, -коші, ж.
1) Роскошь, изобиліе, наслажденіе, удовольствіе, прелесть. Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. Ном. № 1718. Степи-поля! роскіш моя! Ном. №10112. Захоче багатства і много грошей, а мене позбавить любої роскоші. Чуб.
2) мн. Роско́ші. Обиліе, достатокъ. Я з п’яницею жити не буду, тілько роскоші забуду. Мет. Сивий соколонько по полю літає, по своїх роскошах пароньки шукає. Мет. Ум. Роскі́шенька, роско́шеньки. Мет. 139.
Сивина́, -ни́, ж. = Сивизна. Грин. III. 651. Не сивина на світі правду творить. К. Іов. 70.
Твори́ти, -рю́, -риш, гл. Творить, дѣлать, производить, создавать. Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. Шейк. Бог творив. Єв. Мр. XIII. 19.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Молика́ти, -ка́ю, -єш, гл. Молиться, творить молитву. Покотив сіромаха, моликаючи. Св. Л. 255.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

деміурги́ня, деміургинь; ч. деміу́рг
та, хто творить щось. [Маленька, непомітна, але всесильна деміургиня Романа. (starylev.com.ua, 03.04.2020). Авторка-деміургиня витворювала цей світ майже десять років. (Літературна газета, 16.04.2018). А знаєте, як наша молода деміургиня назвала оригінальні «нестандартизовані» стародруки? (ЛітАкцент, 12.10.2011).]
див.: творчи́ня
мистки́ня, мистки́нь; ч. мите́ць, мисте́ць
1. та, хто творить у якомусь виді мистецтва і є його представницею. [Відтоді зустрічі мисткині й мистецтвознавця тривали майже щодня аж до його арешту (у 1965 році Богдана Гориня засудили « за антирадянську пропаганду » на три роки концтаборів у Мордовії). (Високий замок, 2017). На наш погляд, поезію мисткині варто прочитувати з урахуванням української національної іманентності, що авторкою була збережена навіть попри ідеологічний радянський інтернаціоналізм. (Олена Юрчук «Особливості формування та стратегії репрезентації антиколоніального та постколоніального художніх дискурсів в українській літературі»: дисертація, К., 2015). Я знаю одне: майже всі письменниці, художниці, мисткині, жінки-науковці самотні. (Юрій Винничук «Танґо смерті», Х., 2012). Фрагмент одної з пляшок зберігається нині у колекції львівської мисткині Ольги Погрібної-Кох (народ. 10 квітня 1970 року). (Володимир Єшкілєв «Пафос», 2001). Ідею культурного оформлення магазину проф. Месселя продовжує мисткиня Елізабет Стефані-Ган <…> (Львівські вісті, 25.03.1942). Взагалі цій мисткині, як і пані С. Рудакевич, більше вдалися модерні фасони з наших тканин <…>. (Діло, 10.05.1938).]
2. та, хто досягла високої майстерності, досконалості у якійсь справі. [<…> це там ми, дівоньки, оповідаємо, в любовно-чуло звернені до нас лиця, що трапилося за день, а чужим – чужим треба вміти таке накручувати, аби їх не знудити, треба вміти завинути весь той послід, як цукерка, в сухозлотяний фантик гумористичної новелетки, пошарудіти ним знадливо – глядь, і проковтнули, і вважається, буцім повеселила публіку, – тут Елен трошки пробуксовує, тут усе-таки митцем, чи, як сказала б діаспора, мисткинею, треба бути <…>. (Оксана Забужко «Польові дослідження з українського сексу», 1994).]
див.: майстри́ня
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Вільний тлумачний словник, 2013.
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка).
ску́льпторка, ску́льпторок; ч. ску́льптор
мисткиня, яка творить скульптури. [«<…> Бо ходила варшавськими вулицями проста, висока, сяюча усмішкою внутрішньої юнацької радості й сили, готова на все, що справедливе, чесне й прекрасне», – писала скульпторка Людвіка Ціхотська. (Репортер, 2020). Можливо, після війни, якщо вона вижила, з неї буде знаменита скульпторка. (Наталка Сняданко «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», 2017). Симпозіум у Жовкві є вже сьомим у творчій кар’єрі колеги талановитої скульпторки Дарини Альошкіної. (Високий замок, 2004). <…> недавно одна скульпторка похвалилася їй: «Від чоловіків можна сподіватися всього, це такі хамлюги» <…> (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. У затінку дівчат-квіток», пер. Анатоль Перепадя, 1998). Скульпторка, дочка відомого письменника 20-их років Сергія Пилипенка, Міртала Бентов, подарувала Інститутові дві різьби <…> (Омелян Пріцак «Запізнена лобова атака антинауки», Сучасність, Мюнхен, 1974, №11). Одне з перших місць серед німецьких шевченкознавців зайняла франкфуртська скульпторка і поетеса Шоєрман, що писала під псевдонімом Юлія Віргінія. (Всесвіт, 1961). У Стаховського починала свою працю Оксана Лятуринська, здібна молода скульпторка й поетеса <…> (Дмитро Антонович «Українська скульптура», 1934).]
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 700.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 333.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Твори́ть = 1. твори́ти, чини́ти, роби́ти, дїяти. — Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить – катує. н. пр. — На чиїм возїі їдеш, тому й ласку твори. н. пр. — Шевченко і в неволї творив свої високі поезиї. Кн. 2. розво́дити, розмішувати. — Твори́ть хлѣ́бы, квашпю́ = учиня́ти (С. Ш.), росчиня́ти, учиня́ти ро́счину. — Пішла мати на село, грецьку муку добувати, гречаники учиняти. н. п. — Росчину вчинила, та чи стане борошна замісити. Кн.
Мель = мі́лина, о́бміль, довга і вузька — коса. — На де-яких місцях виступає дно аж під ровень води і творить мілини. Зем.
Не́доросль = недо́лїток, неповнолїтний, (С. Пар.), підлїток, недоро́слий, недоро́сток (Чайч.). — Недолїток таке творить. К. Ш. — Щоб обути панят недорослих. К. Ш. (Д. ще під сл. Несовершеннолѣ́тній).
Несовершеннолѣ́тній = недолїтний (С. Жел. Пар.), неповнолїтний, недоро́слий, недо́лїток (С. Жел.), підлїток. — В недорослости лїт таких дїтей опекуни тих дїтей недорослих права їх доводити мають. Ст. Л. — Недо́лїток таке творить. К. Ш. — Бо нїчим обути панят недорослих. К. Ш.
Порожда́ть, породи́ть, ся = 1. порожа́ти, породи́ти, ся, сплоди́ти (С. З.). — Породила мене мати у високих у палатах. К. Ш. — Породила тая удївонька хорошого сина. н. п. — Дїтей з жоною своєю спложених. Л, Сам. 2. твори́ти (С. Ш.), витворя́ти, у(в)чиня́ти, чини́ти, утвори́ти, вчини́ти, сплоди́ти, що лихе — ко́їти, зко́їти, ся (С. З.). — Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. н. пр. — Ті причини сплодили ворожі відносини росийської критики до творів Шевченка. Кн.
Производи́ть, произвести́, произве́сть = 1. творити (С. Жел. Ш.), утво́рювати (С. Ш.), роби́ти (С. Л.), чини́ти (С. Л.), дїяти, утвори́ти (С. Ш.), зроби́ти (С. Л.), учини́ти (С. Л. Ш.), удїяти, вдїяти (С. Л.), спра́вити, ви́робити (С. Жел.), що погане — ко́їти, нако́їти. — Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. н. пр. — На чиїм возї їдеш, тому й ласку твори. н. нр. — Шевченко утворив поему „Гайдамаки“. — Київська адмінїстрация звелїла справити ревізиї. Кн. — Произве́сть безпоря́докъ, замѣша́тельство, раздо́ръ = счини́ти розгордїя́ж, ко́лот, бу́чу, накалабро́дити, набаламу́тити, накаламу́тити (С. Л.). — За онучу та счинили бучу. н. нр. — Производи́ть о́пись = цїнува́ти, поцїнува́ти. — П. торго́влю = вести́ торг, торгува́ти, крамарюва́ти. — П. дѣ́ло въ судѣ́, слѣ́дствіе = вести́ дїло, спра́ву, слїдство. 2. роди́ти (С. Пар.), породи́ти (С. Пар.) сплоди́ти (С. Л.). — На що ж мене на сьвіт породила? н. п. — Породила мене мати у високих у палатах. К. Ш. 3. виво́дити, ви́вести. — Виводить свій рід від шляхти за часів Гетьманщини. — Виводити слова од корнїв. 4. повиша́ти, призво́дити, пови́сити, призвести́. — Мого давно вже призвели в копитани.

Запропонуйте свій переклад