Знайдено 64 статті
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Ду́рно –
1) (плохо) пога́но (ум. погане́нько, ув. поганю́чо), ке́псько, зле, (гал.) ли́хо. [Пога́но зроби́в. Поганю́чо співа́ли. Ке́псько живе́ться мені́ на сві́ті. Їм тут було́ не зле. По-по́льськи він бала́кає, але ли́хо]; 2) (тошно) мло́сно. [Стає́ ду́шно, аж мло́сно (Мирн.)], па́морочно [Ста́ло ще тісні́ше, я́ко́сь па́морочно], ну́дно. • Мне ду́рно – мло́сно мені́. • Ей ду́рно сделалось, стало – їй ста́ло мло́сно, (обморочно) вона́ зімлі́ла. • Делаться ду́рно – мло́стити (-стить) (безл.). [Мене́ мло́стить – мне дурно]. • Мне начинает, начало (стало) делаться дурно – мене́ почина́є (почала́) обніма́ти млі[о]сть. |
Дурнота́ –
1) (непригожество) нега́рність, невродли́вість, него́жість, (безобразие) бри́дкість (р. -ости); 2) (головокружение, тошнота) млі[о]сть, мло́сті (мн.), млої́ння, моро́ки, (желудочная) нуд (р. ну́ду), мло́йність (р. -ности). |
Ли́хо, нрч. –
1) (бойко, разудало) хва́цько, мото́рно, хва́тко, бадьо́рно, жва́во, бра́во. [Хва́цько ви́бігши на па́горок, трі́йка ста́ла (Короленко). Усі́ хва́тко танцюва́ли (Ор. Левиц.). «Ану́, лише́нь, бадьо́рно!» – обзива́ється він до гнідо́го (Мирний)]; 2) (зло) лю́то, злі́сно; (плохо) зле, пога́но; (тяжело) ва́жко, тя́жко; (тошно, противно) ну́дно, ги́дко, оги́дно. |
Мути́ть, му́чивать –
1) (делать мутным) каламу́тити, колоти́ти, с[за]каламу́чувати, сколо́чувати, мути́ти, бо́втати; срв. Замути́ть 3, Помути́ть. [Що це ти тут каламу́тиш бе́рег мій? (Глібів). Два го́луби во́ду пи́ли, а два колоти́ли (Пісня). Дітво́ра бо́втає во́ду (Луб.)]; 2) (возмущать, бунтовать) хвилюва́ти, баламу́тити, колоти́ти, каламу́тити, мути́ти, ворохо́бити, бунтува́ти. [По се́лах люде́й баламу́тять (Кониськ.). Так коло́тить усіма́, як вир водо́ю (Приказка). Колоти́ла Пили́пиха в нас у ха́ті (М. Вовч.). Мути́в, як на селі́ моска́ль (Котл.)]. • -тить общество (народ) – баламу́тити грома́ду (наро́д), колоти́ти грома́дою (ми́ром), каламу́тити в грома́ді, наро́д бунтува́ти. [Не вспів у село́ війти́, вже й каламу́тить ми́ром (Тобіл.). Почне́ каламу́тити в грома́ді (Грінч.). Ото́й Гу́ща наро́д бунтува́в (Коцюб.)]; 3) (тошнить) нуди́ти, ва́дити, мло́їти, (диал.) кану́дити. [Пра́вда ва́ша: наїда́лись, а вам тепе́р ва́дить (Шевч.)]. • Меня -ти́т – мені́ ну́дно (мло́сно, ва́дить), мене́ ну́дить (мло́їть, кану́дить). • На душе, на сердце -ти́т – на душі́, на се́рці мло́сно (ну́дно). |
Муть –
1) каламу́ть (-ти), каламу́тина, (гуща) гу́ща, фус (-су); срв. Оса́док; 2) (мгла) (і)мла́; 3) (тошнота) нудо́та, мло́сті (-тів). |
Ну́да –
1) см. Нужда́ 4; 2) см. Нужда́ 2; 3) (тошнота) нуд (-ду), ну́да́. [Шви́дко ки́нувся із ха́ти, щоб холо́дною водо́ю нуд угамува́ти (М. Макар.)]. |
Ну́ди́ть, безл. – ну́ди́ти; см. Тошни́ть, -ться –
1) мне -ди́тся – мене́ ну́дить, мло́сно мені; 2) (томиться) ну́ди́тися, ну́ди́ти сві́том; 3) Нужда́ться 2. |
Переса́сывать, пересоса́ть (многое) – пересмо́ктувати, пересмокта́ти; (сосать лишку) пересиса́ти, пересса́ти (-ссу́, -ссе́ш). [Дити́на пересса́ла, аж її́ ну́дить (тошнит)]. |
Позыва́ть, позва́ть –
1) кого (кликать) – кли́кати, покли́кати, зва́ти, позва́ти кого́, (крикнуть кого) гука́ти, гукну́ти кого́ и на ко́го; 2) безл. (тянуть, нудить) тягну́ти на що, куди́, корті́ти кого́ и кому́ (щось роби́ти), бере́, беру́ть кого́ що. • Меня -ва́ет на еду – бере́ мене́ ї́жа, корти́ть мене́ ї́сти, ї́сти хо́четься мені́, тя́гне мене́ на ї́жу. • На рвоту кого -ва́ет – блюва́ти бере́ кого́, во́ніти беру́ть кого́ или на во́ніти бере́ кого́, з душі́ ве́рне, (тошнит кого) ну́дить кого́. • Меня так и -ва́ет в поле – мене́ так і тя́гне в по́ле, мене́ так і корти́ть у по́ле. • По́званный – покли́каний. • Гости по́званы – госте́й покли́кано. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ТОШНИ́ТЬ, тошни́т діял. недо́бриться. |
ТОШНОТА́, до тошноты́ (нудний) до зану́ди, (утертий) до свербля́чки. |
ТОШНОТВО́РНЫЙ, ТО́ШНЫЙ (нудний) ще зану́дливий, (гидкий) потво́рний; тошнотво́рный (то́шный) челове́к зану́да, нудьга́ не чолові́к, нудьга́, галиц. нудя́р. |
ТОШНОТВО́РСТВОВАТЬ оказ. зану́дствовати. |
СЛУЖИ́ТЬ (кому) образ. скака́ти під чию ду́дку; служить чем ще заступа́ти що [нож служит ви́лкой ніж заступа́є виде́льце]; служить на по́льзу іти́ на ко́ристь; служить опроверже́нием спросто́вувати; служит по́водом бу́ти причи́ною, спричиня́тися до; служить препя́тствием к чему ще перешкоджа́ти, става́ти на зава́ді чому /в чому, до чого/; служить причи́ной чего призво́дити до; служить толчко́м для кого к чему спону́кувати кого на що; служить бы рад, прислу́живаться то́шно служи́ти б міг, прислу́жувати – ні; служащий що /мн. хто/ слу́жить тощо, зда́тний бу́ти чим, гото́вий служи́ти, слуга́, служа́ка, служи́тель, службо́вець, (в уряді) урядо́вець, прикм. служи́вий, службо́вий, /для чого/ призна́чений на що, присл. як [служащий ме́рой як міри́ло], образ. на слу́жбі, у ро́лі кого; исполни́тельный служащий службі́ст; служащий в ка́честве чего вжи́ваний як що, зда́тний бу́ти чим; служащий двум господа́м слуга́ двох пані́в; служащий для чего прида́тний /вжи́ваний/ для; служащий доказа́тельством що слу́жить за до́каз; служащий чьим интере́сам на слу́жбі чиїх інтере́сів; служащий мамо́не слуга́ мамо́ни; служащий мери́лом як міри́ло; служащий на по́льзу ко́рисний для; служащий на фло́те на фло́тській слу́жбі; служащий образцо́м зда́тний бу́ти взірце́м, як взіре́ць; служащий ору́дием у ро́лі знаря́ддя́; служащий под нача́лом кого підпорядко́ваний кому; служащий по на́йму на́йманий, на́ймит; служащий препя́тствием = препятствующий; служащий причи́ной чего зда́тний спричи́нитися до; служащий прогре́ссу покли́каний служи́ти проґре́су; служащий ши́рмой у ро́лі ши́рми, як ши́рма; служи́вший служа́лий, ОКРЕМА УВАГА; НАСЛУЖИ́ТЬСЯ попослужи́ти; наслужи́вшийся ОКРЕМА УВАГА; ПОСЛУЖИ́ТЬ послужить чему сприя́ти, ста́ти в приго́ді чому /для чого/; послужить во вред зашко́дити, піти́ на шко́ду; послужить по́водом спричини́тися, ста́ти за причи́ну /причи́ною/; послужить препя́тствием ста́ти на перешко́ді; послужить приме́ром ста́ти за при́клад; послужи́вший ОКРЕМА УВАГА |
СТЕ́ПЕНЬ (культурности) рі́вень, (доктора) ще звання́, ти́тул; в вы́сшей сте́пени (з присл.) аж о́н як [аж о́н як про́сто], (з прикм.) аж о́н який [аж о́н який чо́рний], живомовн. що аж [в вы́сшей сте́пени ки́слый ки́слий що аж], та як же ж [в вы́сшей сте́пени прия́тно та як же ж приє́мно], таки́й... таки́й... [в вы́сшей сте́пени ло́вкий таки́й спри́тний, таки́й спри́тний]; в вы́сшей сте́пени опеча́ленный смутни́й на́че осі́ння хма́ра; в гора́здо бо́льшей сте́пени дале́ко бі́льше; в значи́тельной сте́пени ще зна́чно; в одина́ковой сте́пени /в ра́вной сте́пени/ ще одна́ково, /рі́вною мі́рою/; в ра́зной сте́пени рі́зною мі́рою; в той же сте́пени тіє́ю ж мі́рою; по сте́пени чего відпові́дно до рі́вня чого; в той и́ли ино́й сте́пени так чи так, так чи іна́к(ше); до не́которой сте́пени вставн. сказа́ти б; до тако́й сте́пени насті́льки, аж так [заче́м до тако́й сте́пени наеда́ться на́що аж так наїда́тися]; до тако́й сте́пени, что аж [до тако́й сте́пени популя́рное и́мя, что ста́ло тошни́ть ду́же поши́рене ім’я́, що аж ста́ло ну́дити]; не в тако́й сте́пени (спрощений) не аж так на́дто. |
ЧЁРТ ще нечи́стий дух; чёрт возьми́!, ще сто чорті́в!; на кой черт вставн. на лиху́ годи́ну; чёрт зна́ет что ще ли́хо зна́є що; чем чёрт не шу́тит бува́є і слон літа́є, з чим ді́дько не но́ситься, фраз. ще й спра́вді; чёрт бы вас побра́л щоб вас ді́дько злиза́в; чёрта лы́сого! /чёрта с два!/ чо́рта пу́хлого, фраз. де́ там!, та де!, стил. перероб. так він /вона тощо/ і [чёрта з два тебе ска́жет так він тобі́ і скаже]; к чёрту в зу́бы до чо́рта на ро́ги; у чёрта на кули́чках ще у чо́рта за па́зухою; ЧЕ́РТИ, черти полоса́тые бі́сові ді́ти; ко всем чертя́м під три чорти́; всем чертя́м то́шно аж пе́кло сміє́ться. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Тошнить, стошнить – ну́дити, зану́дити, -джу, -диш. |
Тошно – ну́дно. |
Тошнота – нуд, -ду, нудо́та, -ти, ну́да, -ди, мло́сті, -тів. |
Тошнотворный – нудо́тний, -а, -е. |
Тошный – нудни́й, нудки́й, -а́, -е́. |
Дурно –
1) (плохо) зле, пога́но, ке́псько; 2) (тошно) мло́сно. |
Дурнота –
1) нега́рність, -ности, него́жість, -жости; 2) (тошнота) млість (род. мло́сти). |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Тошно
• [Всем] чертям тошно, [самому] чёрту тошно – аж пекло сміється. |
Черт
• Будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг. устар.) – (не)наче, (не)мов, ніби(то), буцім(то) чорт сім кіп гороху змолотив. [Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив. Н.-Левицький.] • До чёрта (разг.) – до чорта (до біса, достобіса), до лиха (до лихої години), до смутку; (евфем.) до сина (до хріна); (лайл.) до сталої мами; страшенно. • За каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (іноді евфем.) якого сина. • Какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дядька); (евфем. також) якого сина (хріна); (іноді давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі. [Чого мені журитися, якої нетечі? Манжура.] • Как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого). • К чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (лайл. ще) під три чорти, к лихій годині. • К чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (іноді) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби. • На чёрта (разг.) – на чорта (на біса). • Не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося. Пр. Не було клопоту, так чорт надав. Пр. Купив чорта з рогами на свою шию. Пр. Не мала дівка лиха, так Каленика привела. Пр. • Ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (іноді фіг. про якусь негодящу річ) надібок у піч, мишам на снідання. • Ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма. • Один чёрт (разг.) – один чорт (один біс). Який дідько печений, такий і варений. Пр. Який один дідько, такий і другий. Пр. Все один чорт, що собака, що хорт. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. • Одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна(є). • [Сам] чёрт не брат кому – [Сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому. • Сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє). • [Сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [Сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть. [Колись, хоч би в епоху Наполеона, добре було воювати! Зійшлися дві армії, стукнулись, розійшлись. Ні тобі фронтів, ні сидіння в окопах. А тепер почни розбиратися в операціях, — сам чорт в’язи скрутить. Ковганюк, перекл. з Шолохова.] • Сто чертей! (бранное) – сто (стонадцять) чортів! • У него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий. Пр. • У чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах. • Чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува(є). • Чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам…) хто, що.[Нащо ти це кинув? — спитав Борис. — Лист якийсь рекомендаційний, на біса мені лист! Кундзіч, перекл. з Толстого.] • Чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого. • Черта с два! (разг.) – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але! [І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр.] • Чёрт возьми (разг.) – чорт його бери!; дій його честі!; (іноді) матері його ковінька! • Чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик, чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути. [А ти вип’єш зі мною з радощів? — спитав він. І зараз же з тривогою подумав: «Ну, от і знов чорт мені надав бовкнути!» Ковганюк, перекл. з Шолохова.] • Чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила), (і) надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); (і) надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс). • Чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна(є); смуток його (їх…) зна(є). • Черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого. • Чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…). • Чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким. • Чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) бери (про багатьох побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав). • Чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє. Пр. • Чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого. [Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті. Н. п.] • Чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто. • Чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере. • Чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється. • Что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня). |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Ва́дити –
1) вредить; 2) препятствовать, мешать, стеснять; 3) тошнить. |
Вадки́й, вадли́вий –
1) вредный; 2) препятствующий, мешающий, стесняющий; 3) тошнотворный. |
Ва́дко, вадли́во –
1) вредно; 2) тошно. |
Зану́да – тоска, скука, тошнота. |
Зну́ди́ти, -джу –
1) истомить; 2) зну́ди́ти сві́том – разочароваться в жизни; 3) (безл.) тошнить; зну́ди́тися (від чо́го, за чим) – затосковать; разочароваться. |
Кану́дити, -дить – тошнить. |
Нуд, -ду, ну́да́, -ди́ –
1) скука, тоска, томление; 2) тошнота. • Нуда́ порива́є – томно, тоска. |
Ну́ди́ти, -джу́, -диш –
1) наводить, нагонять скуку; 2) томить, мучить; 3) принуждать; 4) (безл.) тошнить. • Ну́ди́ти сві́том – томиться. • Ну́ди́тися – тосковать, скучать, томиться. |
Нудки́й, нудни́й –
1) скучный, томительный; 2) приторный; 3) тошный. |
Перену́дити, -джу, -диш –
1) истомить, нагнать тоску, скуку; 2) (безл.) перестать тошнить. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 
Без головы и рукам и ногам тошно. — 1. За дурною головою і ногам нема покою. 2. На те Бог голову дав. щоб посторонок не зсунувся. 3. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. 4. Утеребив Бог душу, як у пень, та й кається. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
то́шно, присл. |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Ва́дити, -джу, -диш, гл.
1) Вредить. Ледачому животові і пироги вадять. Ном. № 7159 Хліб на хліб не вадить. Ном. № 12028. Багацько не вадить. Ном. № 1366. Як не чує, то й не вадить. Ном. 2) безл. Тошнить. |
Вадки́й, -а́, -е́.
1) Вредный. 2) Тошный. Уман. IV. 120. |
Ва́дко, нар.
1) Вредно. Левч. 16. 2) Тошно. Левч. 163. Ва́дко мені́. Мнѣ плохо, я нехорошо себя чувствую. Желех. |
Дова́дливий, дова́дний, -а, -е. Досадный, тошный. |
Дова́дно, нар. Досадно, тошно. Як усе недоладно, то й жити довадно. Зміев. у. |
Кану́дити, -дить, гл. безл. Тошнить. Наїлась ціх опеньків, так аж канудить. Харьк. у. |
Мло́їти, -їть, гл. безл. Тошнить. Млоїть мене та й млоїть. Каменец. у. |
Мло́сний, -а, -е.
1) Располагающій къ истомѣ, томительный, душный (о днѣ): Сьогодні день дуже млосний. Кіев. у. 2) Тошный, обморочный. |
Мло́сно, нар.
1) Располагающе къ истомѣ. 2) Тошно, обморочно, дурно. Чогось їй стало млосно й нудно. Кв. |
На́пад, -ду, м.
1) Нападеніе, аттака. Два напади ляхи одбили. Стор. Опанували б ми були Крим за одним нападом. К. ЦН. 221. 2) Пароксизмъ. 3) Двома́, трьома́ на́падами. Въ два, три пріема; два, три раза. Третім нападом роблю. Ном. Трома нападами сіяли ліс. Звенигор. у. Двома нападами дощ ішов. Аж трьома нападами били його. І трьома́ на́падами не о́зьмеш. Никакъ не возьмешь. Мнж. 169. 4) Тошнота, болѣзнь у скота отъ обжорства. Угор. |
Нуд, -ду, м.
1) Скука, тоска, томленіе. МВ. (О. 1862. III. 35). З нуду грав на балабайку, брався до сопілки. Мкр. Г. 2) Тошнота. Швидко кинувся із хати, щоб холодною водою нуд угамувати. Мкр. Н. 9. |
Ну́ди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Наводить, нагонять скуку. 2) Томить, мучить. Сюди блудить, туди блудить, під собою коня нудить. Нп. 3) Принуждать. Учора у росправі нудили хлопців, щоб призналися, хто вкрав гроші у Грицька. Волч. у. Став ізнов Грицько нудити Настусиного батька (щоб Настусю за його віддав). Г. Барв. 455. 4) безл. Тошнить. 5) = Нудитися. Ходжу, нуджу по садочку, милого не бачу. Чуб. V. 5. 6) Ну́дити сві́том. Томиться. А Василь собі нудить світом і не знає, на яку ступити. Кв. І. 11. Вечір стою, світом нужу, тебе не видати. Мет. 38. |
Нудни́й, -а́, -е́.
1) Скучный; томительный. Бодай же кінець ваш був нудний та гіркий! Ном. № 3710. Нудна моя у полі робота. Грин. III. 276. 2) Приторный. 3) Тошный. |
Ну́дно, нар.
1) Скучно; томительно. Нудно без роботи. МВ. (О. 1862. III. 40). Так мені, дівчинонько, да без тебе нудно. Нп. 2) Приторно. 3) Тошно. |
Перенуди́ти, -джу́, -диш, гл.
1) Истомить, нагнать тоску, скуку. 2) безл. Перестать тошнить. |
Пристріт, -ту, м. Болѣзнь, происходящая, но понятіямъ народа, отъ дурной встрѣчи, сглазъ: лихорадочное и горячечное состояніе съ тошнотой, ломотой, коликами. Чуб. I. 43, 134. Мил. М. 36. КС. 1889. XI. 309. Грин. II. 33. Ув. Пристрі́тище. Грин. II. 33. |
То́шно, нар. Тошно, тяжело, тягостно. І добре мені, і тошно мені, аж прихилюся я до вишні. Левиц. І. 48. Да не хилися, сосно, бо й так мені тошно. Мет. 248. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
Зану́ди́ти, -джу́, -диш, гл. 2) *Зану́дило його́. Ему стало тошно, его затошнило. Херс. Нік. |
Ну́да́, -ди́, ж.
1) *Нуда́ порива́є. Тошно, тоска. Нуда пориває дивитися на таку роботу. Крим. |
Ну́дно, нар.
3) *Ох, як мені нудно і на серці трудно! Тобіл. IV. 285. *Ну́дно на світ диви́тись. На мир глядеть тошно. Квітка. |
Нудо́та, -ти, ж. *2) Тошнота. Все солодке та солодке, а з його ніякого наїдку, тільки одна нудота. Мирн. І. 220. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Тошни́ть, стошни́ть = ну́дити (С. Л.), ва́дити (С. З. Л.), мло́їти ся, мару́дити, зану́дити (С. З.), зава́дити. — Занудило коло серця. К. Ш. — Тошни́ть = ну́дить, ва́дить, кану́дить, пуда́ порива́є. —Наїла ся цїх опеньків, так аж канудить. Хар. — Нуда пориває дивитись на таку роботу. Кр. |
То́шно = ну́дно (С. Л.), ва́дко (С. З.), млосно (С. Л.), мо́торошно (С. Л.). |
Тошнота́ = нуд, нуда́, нудо́та (С. Л.), млость (С. Л.). |
Тошно́тное = вадкува́те. Сп. |
То́шный = нудни́й (С. З.), нудки́й, вадли́вий (С. Л.), вадки́й. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)