Знайдено 148 статей

Запропонувати свій переклад для «україна»

Шукати «україна» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Весь, вся, всё – увесь (весь, усей), уся (вся), усе (все); усей; усенький (всенький), усенька (всенька), усеньке (всеньке); цілий, ціла, ціле; повний, повна, повне; (всегда, беспрестанно) усе, одно; (до сих пор) досі; (всё, всё же, всё таки) проте: • бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног – см. Бежать; • без всего – без нічого; з нічим; • более всего – над усе; перед усім; найбільш (найбільше); • больше всего – найбільш (найбільше); понад (над) усе; більш за все; • вдобавок ко всему – до всього [того]; • весь как есть, совершенно весь, весь без исключения, решительно весь – геть увесь, чисто ввесь (весь), увесь дочиста, увесь одним лицем, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) увесь наголо; • во весь рост – на цілий зріст; • во всё горло кричать – на все горло (з усього горла, скільки горла, на всю горлянку) кричати (гукати, лементувати…); на весь голос (на весь рот, на всі груди) кричати (гукати, лементувати…); як на пуп (як на живіт, як на завійницю, як на печінку) кричати (гукати, лементувати…); (образн.) кричить, мов з нього чорт лика дере; кричить, аж із шкури (з душі) вилазить; • во всём мире – в усьому (в цілому) світі; • во всю прыть, во весь дух – щодуху, чимдуж; • вот и всё, да и всё тут – та й годі; та й край; • во всю, во всю ивановскую – на весь окіл (на всю вулицю) гукати (кричати); на всі заставки (на всі взаводи (заводи), на всю губу) кричати (гукати); щосили (з усієї сили) кричати (гукати); чимдуж (щодуху, що [є] духу, скільки духу) кричати (гукати); • всё без исключения – все без винятку; все загалом; геть [чисто] усе; усе дочиста; • всё более и более, всё дальше и дальше и т. п. – щораз (чимраз) більше; щораз далі; дедалі (щодалі, чимдалі) [все] більше; все геть та й геть; • всё, всего (ср.) – усе, усього; • всё вместе (взятое) – все разом; • все вместе (без разбору) – усі посполу; • всего (итого) – разом; • всего лишь – лише тільки; • всего доброго, лучшего – всього найкращого; • всего на всё – усього-но, гурт на гурт усього (усіх); • все до одного, до последнего – всі до одного (жодного); • всего лишь, только – тільки; тільки-но; лиш (лише); • всего лучше, дороже и т. п. – найкраще, найдорожче; над усе краще, дорожче і т. ин.; • всё на всё – усе чисто, усе дочиста, геть усе; • всего-навсего – усього-на-всього; всього-на́-все, разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; тільки, лише, лиш, та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; • всего не переслушаешь – слухати не переслухати; • всего хорошего! (разг.) – на все добре!; всього найкращого!; • всё и вся (разг., устар.) – геть усе (чисто все); усе і вся; • всё или ничего – усе або нічого; • всё нипочем – все дарма; • всё обстоит благополучно – все гаразд; • всё равно – однаково; все одно; байдуже; про мене; • всё-таки, а всё-таки, а всё же – а таки; проте; а проте; втім; а втім; все ж; а все ж; • идти во весь рост – іти на весь (на повний) зріст; іти випроставшись; • изо всех сил, во всю мочь – з усієї снаги (сили), щосили, скільки сила (сили) змагає (змагають), змагала (змагали); • лучше всего – найкраще (найліпше); краще над усе, краще за все; • мне (тебе…) всё равно – мені (тобі…) однаково (однако); мені (тобі…) все одно; про мене; ані (ні) гадки мені (тобі…); мені (тобі…) байдуже (дарма); (разг.) скількісь; (згруб.) один біс мені (тобі…); • на всё про всё, за всё про всё – на все про все, за все про все; • после всего – по всьому; • прежде всего – насамперед, передусім, найперше; • при всём желании – попри все [моє] бажання; хоч і як я бажаю; • при всём том, со всем тем – попри все те, а проте; з усім тим; • при всех – привселюдно; • принадлежащий всем – належний усім, усіхній; • растянулся во весь рост – розпластався (простягся) на весь (на цілий) зріст; витягся на всю довж; • решительно всё – геть усе; чисто все; геть-чисто все; все дочиста (наголо), все дощенту; (образн.) усе до крихти (до цурки, до цурочки, до нитки, до ниточки); • со всего плеча – чимдуж, щосили (з усієї сили); • со всех ног – прожогом, щодуху; • стать во весь рост – стати на цілий (на весь) зріст; • только и всего, всего-навсего – тільки, лише, лиш, усього-на-всього; та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; • только всего, всего навсего – разом тільки; усього разом; раптом; раптом тільки; • только и всего (и конец) – та й по всьому; • чаще всего – найчастіш[е]; • я весь внимание и слух – я весь [сама] увага. [Стає царем царювати Петро-недоліток. Стає царем царювати, Але не царює, Сам Міняйло і карає, І життям дарує. Тогді знову наступила Тяжкая година, Застогнала, заридала Ціла Україна (С.Руданський). Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (І.Нечуй-Левицький). — Куди ти його подінеш? — дивувався Андрій.— Адже у нас усього-на-всього дві грядочки (М.Коцюбинський). Ціле його безталання стає йому перед очі (М.Коцюбинський). Козаки все геть та й геть, убивалися у військове діло (П.Куліш). Та вже скількісь, нехай б’ють (П.Гулак-Артемовський). Кричав на цілу хату. По цілій землі руській. Усю (цілу) ніч. Усеньку воду попили. Увесь світ. Цілий всесвіт. Жінки наголо всі цокотухи. Усе гаразд, усе добре (АС). Всього-на-всього — це переклад вульгарного московського «всего на всего»; «на» ніколи в родовому відмінку не вживається, тому треба: всього-на́-все (та і в мові російській літературна форма тільки: всего на все) (І.Огієнко). Не можна замість все одно говорити все рівно (росіянізм) (Микола Сулима). Негр чимдуж забрався на кухню, а Лоле повела мене до своєї кімнати (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Обережно! Там — плита! — вигукнув був я, але вже запізно: Г’ю перечепився і з усього розмаху всівся дупою на розпечене залізо. Несамовито загорлавши від болю, він ураз підскочив і продогом кинуся до своєї кімнати (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Люди часто бувають нерозумні й уперті, егоцентричні й нелогічні. Однаково прощай їх. Якщо ти добрий, люди винитимуть тебе в тому, що під маскою доброти ти прикриватимеш користь. Однаково залишайся добрим. Якщо ти добився успіху, тебе оточуватимуть удавані друзі й справжні вороги. Однаково добивайся успіху. Якщо ти чесний і прямий, люди обманюватимуь тебе. Однаково будь чесним і прямим. Те, що ти будуєш роками, хтось зрунує за одну ніч. Однаково будуй. Якщо ти спокійний і чесний, тобі заздритимуть. Однаково залишайся щасливим. Те добро, яке ти робиш сьогодні, завтра люди забудуть. Однаково роби добро. Віддай світові найкраще з того, що маєш, і світ попросить ще. Однаково віддай найкраще. Друже мій, кінець кінцем, те, що ти робиш, однаково потрібно не людям. Це потрібно тільки тобі і Богові (мати Тереза)].

Виток – 1) (один оборот) вито́к, 2) (вокруг Земли) оберт; 3) (свитое кольцом, спиралью) звій, (волоса) кучер; 4) (уха) вушна́ (вухова́) виту́шка, вушни́й за́крутень (ви́тень): • виток обмотки – виток обмотки; • виток проволоки – звій дроту; • виток спирали – виток спіралі. [Та сама Україна й ті самі українці — хитруваті твердолобі селяни, по-своєму вперті, по-своєму підступні, невиправно віддані світлому радянському минулому, горді своєю керівною діяльністю «в ті славетні роки» (така вже ця неусвідомлювана підлість доби!) — от вони знову посіли найвищі крісла. От іще один виток нашої, такої своєрідної спіралі розвитку (Ю.Андрухович). Щоразу сподіваєшся, що життя вийшло на новий виток, а воно знов іде колом…].

Волапюк – (нем.) волапюк. [Щоденно з екрана телевізора, який невтомно проводить дебілізацію і зомбування нашого суспільства, бачимо, ці інтелектуально не перетруджені парсуни, чуємо дикий волапюк, яким афішують свою дрімучу й агресивну темноту ці господарі життя, яких кримінальні й бізнесові клани замасковані під політичні партії послали представляти себе у владі (М.Слабошпицький). Україна — це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови. Але ж якщо мова — це Дім Буття, то чого ж ви мене виживаєте з мого власного дому?! Це бандитизм. Це імперський вірус. Це гарячка Ебола. У мене вже кров проступає з вух, коли я чую, як ображають мій народ. І хоч би ж російською говорили по-людськи, а то ж якийсь волапюк. Хочу на Канари (Л.Костенко)].

Втюхивать, втюхать, разг.-сниж. – (навязывать свою точку зрения, идею; настойчиво пытаться продать что-либо, рус.) втюхувати, втюхати; втелющувати, втелющити, впихати, упхати. [Україна потроху повертається в європейський контекст. Але це відбувається аж ніяк не зусиллями держави, яка на міжнародних акціях, таких, наприклад, як Франкфуртський книжковий ярмарок, продовжує втюхувати світові совдепівсько-шароварний образ країни (Діана Дуцик). Тоді більшість чернігівців жила ще за стандартами «будівників комунізму», але більш спритні створювали кооперативи, вчилися «втюхувати» покупцю товар з Малої Арнаутської, як найкращий «фірмовий» ексклюзив, приховувати від держави прибутки — тобто «крутилися» як могли (Марина Кордик). — Тоді я взагалі нічого не збагну,— мовив Джельсоміно.— Спершу крамар захотів мені втелющити чорнило замість хліба, тепер оцей кіт із собачою кличкою… (І.Корунець, перекл. Дж.Родарі)].

Голодомор – голодомор, Голодомор. [Саме ретельна організація екзекуції надала українському голодному терору характер геноциду – другого в нашому столітті після вірменського; третім став геноцид єврейський (А.Безансон). На запитання: «Чи був Голодомор геноцидом?» єдино можливою відповіддю є «так» (Ніколя Верт). Так само, як не можна займатися історією Голокосту і не стати хоч би напів’євреєм, так само не можна займатися історією Голодомору і не стати хоча б напівукраїнцем. Я втратив над цією роботою забагато років, щоб Україна не стала більшою частиною мого життя (Дж.Мейс). Голодомори в Україні мусять увійти в історію усіх націй світу, а це станеться щойно тоді, коли ми самі житимемо пам’яттю про цей сатанинський період нашої історії (Мар’ян Коць)].

Грач – грак, гайворон, (грачьё, соб.) га́йвороння, гайворонь. [Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його летять (Т.Шевченко). Чорне волосся посивіло в його космами, од лівого виска він чорнявий як грак (М.Вовчок). З гадів по наших степах плазували величезні полози, жовтобрюхи, гадюки та всіх кольорів ящірки. З птичини по степах та лісах були дрохви, хохітва (стрепети), журавлі, лелеки, тетерева, куріпки, чайки, зозулі, одуди, шпаки, орли, соколи, яструби, горлиці, соловейки, гайворони, гави, сороки, чижі, щогли, жайворонки й інші птиці, а по річках та у Великому Лузі — лебеді, баби (пелікани), гуси, качки, чаплі, мартини (морські чайки) та кулики. Всього того водилася така сила, що як, було, злякати дичину пострілом, то вона, злетівши у повітря, заступала світ сонця (А.Кащенко). Налякане заколотом, знялось з сусідньої стріхи гайвороння (М.Коцюбинський). Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані (Нова Рада)].

Доминирование – (лат.) домінування, переважання, панування, превалювання. [Україна завжди прагнула бути вільною. Домінування над нею Росії слід завжди розглядати як історичну аномалію (Вольтер)].

Женственный – жіночий, (ещё) жіночний. [Мені здається, що Україна — вся жіноча, жіночна. Що українські чоловіки не на рівні геніального жіноцтва свого… (В.Стус). Ніжна, рум’яна, немов сільська дівчина, схильна до веснянок, з великими голубими очима, кучерявим каштановим волоссям, лагідним голосом і міцними жіночими стегнами, вона здавалася дещо старомодною й «жіночою» (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)].

Жить – 1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити; 2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати: • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.); • ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі; • ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст; • живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться; • живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи; • живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.); • живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де; • жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому; • жил-был – був собі; жив-був; • жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу); жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити; • жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько; • жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді; • жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів; • жить весь век – вікувати; • жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою; • жить в нищете – злидарювати; • жить в нужде – бідувати; • жить воинской ратной жизнью – воячити; • жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно); • жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати; • жить в семье жены – у приймах бути, жити; • жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити; • жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися; • жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік; • жить дома – жити [в]дома, домувати; • жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді); • жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де; • жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися; • жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити; • жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового; • жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким; • жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку); • жить на счёт чужого века – заживати чужий вік; • жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом; • жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт); • жить одиноко – жити самотньо, самотіти; • жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким; • жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия; • жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти; • жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати; • жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день); • жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок; • жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти; • жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким; • жить чем – жити з чого, за чим; • [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма; как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?; • как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.); • каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі; • кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.); • на свете всяко живёт – на світі всякого буває; • не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить; • отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці); • плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі; • пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя); • приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь; • сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку; • стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство; • с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві… [Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано: живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче].

Земляк, землячка – земля́к, землячка, края́нин, краянка, (собир.) земля́цтво, края́нство, земляки. [Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Т.Шевченко). — Як рано? Добрі люди уже давно облягли спати. Нащо тобі Христя? — Нужно-треба. Я недавно почув, що вона здесіча, а ми з одного села. Прийшов провідати землячку (П.Мирний). — Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни (Л.Українка). До батька Миколи приїхали гості, із заходу сонця і сходу краяни (О.Маковей). Казали: прийшов юнак із степу, з Хортиці, сюди, в ліси, помститися. Казали: тільки краяни радіють (де верби на ставок похилилися), тільки чабани й байстрюки радіють, а іншим — смерть (М.Хвильовий). Я думав, що Святий Дух потрібно обороняти не лише від районних єфрейторів, а й також від тутешніх «трударів», які своїм гострим суперрадянським нюхом нібито уловили загрозу, що віяла від Святого Духа. Ох, краяни ви мої, краяни… А втім, «тутешні» — це тільки ширма, за ширмою ось цей сірий молодик, приблуда Пиндилик, районні, обласні, московські єфрейтори (Роман Федорів). Маґістр, важко поранений в коліно розривною кулею, зумів вирватися з-під смертельного вогню й затаївся в Шубранці, де з ноги повитягували осколки. Дошкульною раною заопікувалася краянка Чайка – Ганна Заячківська. По якімсь часі вони через Прут дісталися до Стрілецького Кута (Михайло Андрусяк). Я давно намагаюся довести просту і, як на мене, очевидну думку: Міхаіл Афанасьєвіч Булґаков, якого дехто прагне включити до пантеону української культури на тій підставі, що він наш земляк, щиро ненавидів Україну як таку. <…> Для нього єдина прийнятна Україна – це російська провінція, яку слід цивілізувати силами інтелігенції, що житиме в затишній квартирі з пічкою, самоваром під лампою та книжковою шафою з Пушкіним (Ю.Макаров)].

Инаковость – іншість, інакшість. [Так, на жаль, ти мав впливових ворогів, котрі тебе метафізично ненавиділи, і відповідно шкодили з певними наслідками. Ти ніколи не переходив дороги цим людям, але вони самі по-котячому відчували твою інакшість і нездатність вписатися у кон’юктуру стосунків (С.Процюк). Ти моя скісність дощів, Рутність барвінків, Іншість закрайніх світів, Золото інків, Сонцість безсонних орбіт, Видерність видри, Заздрість хлопів і кобіт, Тічність клепсидри. Ти воркотіння і рик, Спас і чугайстир. Я ще до тебе не звик, Райськісна айстро… (Олексій Ганзенко). Для українців Росія теж значуща, але лише як точка відштовхування, що допомагає усвідомлювати свою, українську іншість. Для росіян же Україна, навпаки, точка постійного притягання, ревнивої уваги, об’єкт поглинання як чогось «споконвічно свого» й перероблювання на власний образ і подобу (Алєксєй Шіропаєв)].

Камчатка – 1) (ткань) дамаст; 2) (геогр.) Камчатка; 3) (перен., задняя парта или несколько; сидящие там) осляча лава, (рус.) камчатка.  [Минуло три роки — і Франка оддали в гімназію. І тут з мужицьким сином повторюється та ж сама історія, що і в нормальній школі. На Франка не звертають уваги, він цілий рік сидить десь у кутку, на «ослячій лаві», та довбає пальцями у стінах діри. Та незабаром він знов займає перше місце і вже не кидає його за весь гімназіяльний курс (М.Коцюбинський). З «квітами й вершками» класу він не міг зійтися й пристав до «Камчатки». Тут, щоб бути прийнятим до гурту, вимагалось тільки знання масних анекдотів. Для того, щоб не відставати від «Камчатки», Олесь попрохав повести й його до повії, до котрої ходила вся доросла частина класу. Його повели, й він впірнув в багно розпусти, впірнув увесь з головою, ногами, душею (В.Підмогильний). Почувши од Семена, що у старших класах вже не січуть спудеїв різками, а садовлять ледачих на ослячу лаву і одягають на голову паперову корону з написом «рекс асінорум», отець Грига незадоволено похитав головою (Теодор Височан). Білорусь — на літеру Л. Росія — на літеру П. Україна — між Ю та Я… Невже наша доля — “осляча лава” навіть у власній абетці? (Олександр Різник). У давніх українських школах запроваджено було й деякі інші західноєвропейські звичаї: школярів розсаджували у класі у певному порядку — відповідно до успіхів у навчанні: кращі — наперед, гірші — на „ослячу” лаву (В.Підгурська)].

Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний: • более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший; • довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький; • думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що; • задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.); • крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай; • крепкая дисциплина – міцна дисципліна; • крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа; • крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі; • крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки); • крепкий в слове – держки́й на сло́во; • крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь; • крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д; • крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші; • крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н; • крепкий орешек – твердий (міцний) горішок; • крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід; • крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон; • крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н; • крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум; • крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак; • крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я; • крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во; • крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го; • крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто; • он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги; • очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний; • становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися; • человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. [Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)].

Лаокоон – (греч.) Лаокоон. [Україна пручається, як Лаокоон, обплутаний зміями. Вона німо кричить, але світ не чує. Або не хоче почути (Л.Костенко)].

Малороссия – Украї́на, (арх.) Ру́сь, Ру́сь-Украї́на, (иронич. или пренебр.) Малоро́сія, Малору́сь. [Я в марті місяці їду за границю, а в Малоросію не поїду, цур їй, бо там, окрім плачу, нічого не почую (Т.Шевченко). Брате, взнай, так, знаєш, стороною — чи не оддали б за мене панночку з чудесними очима? А то оженюся з кацапкою — і прощай, Малоросія! (Є.Гребінка). Наш друг так репрезентує перед партією нашу ж таки літературу і нашу ж таки радянську інтелігенцію, що прямо очі на лоб лізуть. Справа в тому, камраде Хвиля, що ви трохи проспали: лягали — була Малоросія, підвелись — стоїть Україна (М.Хвильовий). Зате на обличчях усіх просвітян, навіть у «другорядного елемента», немов витавровано: «За Україну!» І тільки старе, зморщене в дулю лице пана Твердохлібова ще вимовляє: «І за мать Малоросію!…» Але ж у сім’ї не без виродка (Б.Антоненко-Давидович). Як ти зжилася з тугою чаїною! Як часто лицемірив твій Парнас!.. Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас. Мій предковічний, мій умитий росами, космічний, вічний, зоряний, барвінковий… Коли ти навіть звався — Малоросія, твоя поетеса була Українкою! (Л.Костенко)].

Математика – (греч.) математика: • прикладная математика – прикладна́ (застосо́вна) математика. [Нарізавши сала та хліба, почав снідати, міркуючи про іспити. Нема чого йому боятися! Математика — він чудово її знав (В.Підмогильний). Моя Любов — Україна і математика (Михайло Кравчук). Як стверджував Людвіґ Вітґенштейн, математика схильна ставати самовідносною. Альберт ейнштейн теж висловив скептицизм щодо застосування математики: «Тією мірою, якою твердження математиків стосуються реальності, вони неточні, а тією мірою, які вони точні, вони не стосуються реальності» (П.Таращук, перекл. Е.С.Райнерта). Математика — це мистецтво називати різні речі одним і тим же іменем (А.Пуанкаре). Потім навчався в Московському університеті, на щастя, математики, а не гуманітарних наук: універсальна мова чисел не піддається містечковим впливам (Отар Іоселіані). Математика — найпрекрасніший і найпотужніший винахід людського духу. Математика така сама давня, як і сама людина (Стефан Банах). З дому реальності легко забрести в ліс математики, але тільки небагато хто здатен повернутися назад (Гуґо Штейнгауз). В будь-якій природничій науці стільки істини, скільки в ній математики (І.Кант). В математиці нема символів для неясних думок (Анрі Пуанкаре). Чиста математика — це такий предмет, де ми не знаємо, про що ми говоримо, і не знаємо, чи істинне те, що ми говоримо (Бертран Расел). Я не згоден з математикою. Вважаю, що сума нулів – грізна цифра (С.Є.Лєц). Фізика без математики — що голий в метрі́: можна, але непристойно].

Мудак, груб., оскорб. – мудак, мудь, мудило, мудло, мудацюра. [Якщо навіть в Росію перестануть пускати Порошенка та Жулинського і ще пів України занесуть в чорний список осіб, яким заборонено в’їзд до РФ, мудило Лужков має бути негайно оголошений персоною нон-грата в Україні (О.Медведєв). У реєстратурі Ольгу знали, радісно закивали до неї головами й повідомили, що Гнат Юрович не в настрої, що цілий ранок комизився, снідав погано, обідав зі скандалом, до сортиру не ходив і загалом поводився сьогодні, як мудак, зрештою, як і вчора, і позавчора (С.Жадан). Дядя Федір в містечку Судак Що не робить, то зробить не так, Вже три роки підряд Він струга негренят, Що тут скажеш – мудак є мудак (Ю.Позаяк). — У кожній генерації ти можеш знайти мудаків і тих, хто мислить. Перших більше (Л.Подерв’янський). ніби ж і сам не зовсім мудак й друзі — не мудаки все що збулось — збулося не так з точністю до навпаки (О.Ірванець). Колись, як іще «Прем’єр-палас» був готелем «Україна», під його стінами навіть узимку можна було зустріти дєвочек, котрі грілися цигарками і надією на тепле ліжко з яким-небудь мудилою (М.Рябчук). — Чи ти не знаєш, мудю такий, лайдаку, гунцвоте, що якби вона не вливала сили в правицю мою, то я і блохи вбити не здолів би? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Кілька років тому сільрада санкціонувала його будівництво, але тепер мудаки, котрі в ній працюють, напевне вирішили, що будинок сам присунувся до берега річки. Зрозуміло, що все це було купою брехні, бо після того як нас, зрештою, вигнали все стихло — мабуть, будинок повернувся на призначене йому місце (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Чоловік, бесідуючи з діставучим автоінспектором, закипає: — Слухай, а якщо я скажу, що ти мудак, ти ж, певно, образишся? — Ну, так. І я ж при виконанні. — А якщо подумаю? — Ну, думати у нас не заборонено. — Так от. Я думаю, що ти мудак].

Невольничий – невільничий, (устар.) невольничий, невільницький, (устар.) невольницький. [Встане Україна. І розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить, І помоляться на волі Невольничі діти… І помоляться! (Т.Шевченко). Га́сне все в душі́ неві́льничій у вас (Л.Українка). Весь лівий край базару — невільничий. Від міста його відділяла висока кам’яна стіна, викладена з ніздрюватого бідастого вапняку (В.Малик). Історії ж бо пишуть на столі, Ми ж пишем кров’ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, Піснями і невільницьким плачем (Л.Костенко). З одного боку, Захід завжди усвідомлював, що на схід від Ельби й Меттерніхового саду лежить також Европа, дарма що значно бідніша й упосліджена. Вони знали, що ця Европа не прийняла свого “азіятського” статусу добровільно, навпаки – вона раз-у-раз намагалася цього статусу позбутися всіма можливими засобами. Але, з іншого боку, Захід завжди відчував, що щось із цією частиною Европи не гаразд, раз вона дозволила себе проковтнути совєтам, і не лише совєтам – упродовж усієї своєї невольничої історії (М.Рябчук)].

Нераздельный, неразделимый – неподільний, нероздільний, невідокремний, (редко) сукупний, (общий) спільний. [В одну́ неподі́льну ці́лість (А.Кримський). В одну́ зіллє́мось ду́шу єди́ну, неподі́льну і щасли́ву (Л.Українка). Налички з цінами аж ніяк не турбували вродливого хлопця — надто бо незмірні були вони з його фінансовими спроможностями, і він міг вибирати найдорожче, бо не міг купити й найдешевшого. Йому вільно було уявляти себе неподільним власником цих скарбів, що зробили б його кращим за того світового артиста, талановитішим за скрипаля й спритнішим за циркового акробата; він цілком собі до вподоби міг міняти щомить костюми, приміряти капелюхи й краватки, добирати хусточок і шкарпеток, бо жоден закон не забороняє користуватись чужим майном у власній уяві (В.Підмогильний). Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від гір Карпатських аж по Кавказькі (М.Міхновський)].

Партнёр, партнёрша – (франц.) партнер, партнерка, (в бизнесе, ещё) компаньйон, компаньйонка, напарник, напарниця: • деловая партнёрша – ділова партнерка; • партнёр по бизнесу – бізнесовий партнер, партнери у бізнесі, компаньйон. [За все своє життя він ніколи не шукав жінок, але й не уникав їх ніколи, коли випадала нагода зручно, без зовнішніх і внутрішніх ускладнень з ними зійтися. Від цих взаємин він, звичайно, не зазнавав глибшого переживання, але взагалі почував до своїх партнерок легку прихильність, що не ставала ні прикрістю, ні жалем після розлуки, також випадкової, як і саме поєднання (В.Підмогильний). Євросоюз уникає не те що якихось натяків на віддалену перспективу членства для України, а й самого означення нас як «європейців». У жодному офіційному документі Україна не фіґурує як «європейська держава», лише — як «країна-партнер» та «країна-сусід». І це, гадаю, найкраща оцінка «європейськості» наших «еліт», а заразом і суспільства, яке всю цю жлобню обирає (М.Рябчук). Вовка Франкенштейн розповідав про одного партнера, який під час кризи, складних розборок з бандитськими наїздами міг вийти покурити, а повернутися через кілька місяців. Отак просто зайти і спитати: «Ну що? Як тоді все закінчилося?» (брати Капранови). Сомс фактично керував усіма справами фірми; хоча Джеймс навідувався сюди мало не кожного дня, щоб не спускати з ока контори, але поміч його обмежувалася тим, що він сідав у крісло, схрестивши під столом ноги, трохи заплутував уже влагоджені питання і незабаром ішов собі геть; інший партнер, Бастард, нічого не важив: роботи йому припадала сила-силенна, але ду́мки його ніколи до уваги не брали (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Вона хотіла мати партнера на одну ніч, якийсь шматок чужого життя. Це збадьорило б її, допомогло б забутися, забути ту болісно ясну істину, що ніколи нема нічого сталого — ні мене, ні тебе, а тим більше — нас! Хіба вона не шукала, власне, того самого, що й я? Партнера, щоб забути самотність життя, товариша, щоб здолати якось безглуздість існування? (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Подружжя добре підходить одне одному, якщо обидвоє партнерів зазвичай відчувають потребу в сварці одночасно (Жан Ростан)].

Продавшийся – що (який) продався, запродався; запроданець, запроданка. [По цій коротенькій прелюдії, виконаній з обох сторін однаковим гоном, знялась ціла буря голосів. Чи чув він, що примар одібрав бомагу?.. О, він пустить їх, запроданець отой, бодай би не встав в останній день на суд Божий!.. Ба, не пустить! Пустить, побачите, пустить!.. То село не пустить!.. Ні, це вже кінець світа настає…. (М.Коцюбинський). — Ти? Ти вступиш у хор панегіристів? Тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? О, краще б ти навіки занімів, позбувся рук, оглух, ніж так упасти! І се був мій найкращий ученик!.. (Л.Українка). Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема. Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас. Де рости слабодухим і запроданцям, як не у нас (О.Довженко). О земле з переораним чолом, З губами, пересохлими від сміху! Тебе вінчали з кривдою і злом, Байстрятам шматували на утіху. Вкраїнонько! Розтерзана на шмаття, У смороді й тумані гнойовім, Кричиш ти мені в мозок, мов прокляття І зайдам, і запроданцям твоїм (В.Симоненко). — Бачиш, ще кілька років тому практично всі оці «цікаві люди» вірили, що тепер нарешті житимуть так, як хотіли все життя, що їх ціла країна на руках носити буде, що більше не буде проблем з грошима, що ми тут швидко Європу зробимо. А тепер їм ще гірше, ніж було колись. — Але тепер їх не переслідує кей-джи-бі, хіба ні? — Знаєш, кей-джи-бі їх принаймні цінувало. А те бидло, яке завдяки зокрема їм повилазило з-під плінтусів і побачило якийсь кавалок життя, їх же вважає невдахами. А тих, кого визнали поза нашим болітцем, — запроданцями (О.Форостина)]].

Рассветный – світанко́вий, (реже) світа́нний. [Рубінять рани. Весніє. Вранці. Мечі на трупах ворогів: Палають гнівно протуберанці — Світанний бій! (М.Драй-Хмара). Де свінула Софія світанкова, упав каштан, немов морений дуб. О рідна стороно! Бувай здорова, ти щонайтяжча із моїх загуб (В.Стус). Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця (В.Симоненко). Не говори, не говори Про світанковий яр, Там сплять прощання явори Під вибухами хмар (М.Вінграновський). Нерадісно — то жди. Нерадісно — то вір. Нерадісно — ридай, осамотілий. Пережидай, коли минеться вир, минеться сказ твій, розпач побілілий в світанному вікні. А де твій день, де мами шкарубкі і теплі руки? (В.Стус). Ну, баритони, мене вже дістали. Сьогодні співає: «Україно моя, світанковий розмаю, Щоби славу твою та й понесли у світ!» Яка слава, який розмай?! Колись Довженко написав «Україна у вогні». Пора вже писати «Україна у багні» (Л.Костенко)].

Русопёт, русопят, русопята, прост., презр. – (русский с грубо выраженными шовинистическими взглядами, квасной патриот) русотя́п, русопе́т, завзя́тий каца́п. [Спеціяльно для русотяпів. Кілька популярних лекцій з українознавства спеціяльно для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться і не цікавитимуться… Що таке Україна? Україною зветься «искони русская земля. — Малая Русь, где все обильем дышет»… Розляглася вона на просторах Харківської, Полтавської, Чернігівської губерень, Новоросії і Юго-Западного краю. Це Велика Україна. Крім того, до України ще належать: Червона Русь, потім Прикарпатська Русь, Угорська Русь і взагалі всіляка така Під’яремна Русь. От, значить, Мала Русь плюс Червона Русь плюс Угорська Русь плюс Прикарпатська Русь плюс Під’яремна Русь рівняється Україні. Є ще на світі Біла Русь, Фінляндська Русь, Литовська Русь, Кавказька Русь, Туркестанська Русь, Сибірська Русь, але ці до України не належать. Столиця України — Київ. Виконує обов’язки «Матері городов руських». Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є.Утік своєчасно, наплодивши силу всіляких городенят. Дядько руських городів — Чернігів, вітчизна св. Федоська Углицького, що його дуб і досі допомагав від зубного болю. Вживають того дуба так: одкусюють од дуба обапола хворим зубом і їдять того обапола до цурки. Кумувала в Києві Біла Церква, а бабувала Полтава. Житомир на христини книші пік, а Вінниця самогон гнала. Головна річка на Україні — Дніпро, що зветься ще «Руской славы колыбель ». Населення на Вкраіні — малоросійські хохли. Звуть їх солопіями. Вони всі в широких штанях. Балакають мужицькою мовою і співають малоросійських пісень з гопаком. Мужицька мова тепер державна, і всі її повинні знати. Вона дуже подібна до російської. По-російському — трест і по-українському — трест. Синдикат — і по-російському і по-українському — синдикат. Тантьєма — так само і по-російському і по-українському. Так що ризниці майже нема ніякої, і вивчитися тої мови для тих, кому я оце присвячую своє українознавство, — не тяжко. От тільки слово процент по-українському не процент, а відсоток. Але зміст його однаковісінький. А там біржа, золото, червінці, банкноти, стерлінги, долари, це однаково і по-російському і по-українському. Отже, не бійтесь українізації (О.Вишня)].

Рыдание – ридання, (жалобное причитание) голосіння, (громкое, ещё) лемент, лементування. [У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе (М.Вовчок). По хаті носилося Христине лементування. — Ви ж чули? — глухо спитався він і, повернувшись, пішов з хати. Слідом за ним, наче докір, вирвавсь нестямний крик Христі і розпався надворі. Грицько, струснувшись, повернув улицею. — Ой лелечко!.. Ой мамочко!.. —  кричала Христя, підходячи до матері. —  Що нам тепер, бідним, робити?.. Вона дивилася на матір своїми заплаканими очима, а мати на неї — сухими, як огонь, палючими. —  О горенько наше! о лишенько тяжке! — тужила, припадаючи до матері, Христя (П.Мирний). Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? (Леся Українка). А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! (Л.Українка). Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (М.Коцюбинський). Напереді її сини, і вона з ними йде на тую Україну, бо вона, тая Україна, плаче й голосить за своїми дітьми; хоче, щоби були всі вкупі. Те голосіння вплакується в небо; його покров морщиться і роздирається, а пісня стає у Бога коло порога і заносить скаргу… (В.Стефаник). Застерігає доля нас зарання, що калинова кров — така густа, така крута, як кров у наших жилах. У білій стужі білих голосінь це ґроно болю, що паде в глибінь, на нас своїм безсмертям окошилось (В.Стус). Плечі її здригалися від ридань. Її звичка мучити себе завжди була для нього незбагненною. Йому вже сотні разів доводилося бачити подібні напади горя; диво дивне, як він усе те витерпів,— йому ніколи не вірилося, що це тільки хвилинні напади і що остання година їхнього спільного життя ще не настала (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Сьогодні ввечері вирішила поревіти. Ридання будуть присвячені двом темам — ніхто мене не кохає і я товста].

Рыжий, рыжая – 1) рудий, (разг.) рижий, (рыжая) руда, (о человеке, ещё) рудоволосий, рудоволоса, руди́голова, (сущ.) рудявка, рудуля, рудоволоска, (о живот., ещё) рудошерстий, рудько, рудь, (о цвете, ещё) червоно-жовтий, червоно-бурий; 2) (клоун) блазень, клоун, рудий. [— Ой гоп гопака, Полюбила козака, Та рудого, та старого — Лиха доля така (Т.Шевченко). А по долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить До річечки собі напитись (Т.Шевченко). Чорноброва, як риже теля (Номис). Почав чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (П.Мирний). Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (П.Мирний). — З чорнявим постояла б, а рудому — зась (І.Нечуй-Левицький). Кабанець був зовсім рудий, і на його сходились дивитись усі сусіди, бо він був якогось надзвичайного кольору (В.Підмогильний). Рудий міліціонер виблискує червоним носом, і від нього далеко несеться дух самогону (М.Хвильовий). На колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми. Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми. Безгоміння, безлюддя довкола, тільки сонце і простір, і сніг. І котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барліг (В.Стус). Із себе був той брат Цибуля невеличкий, рудоволосий, з виду веселий, а на вдачу — всім пройдисвітам пройдисвіт; хоч освіти не мав жодної, а говорити вмів складно та доладно: хто його не знав, подумав би, що се великий ритор, сам Ціцерон, а може, й Квінтіліан. Майже з усіма людьми в тій околиці він добре знався і братався, а з багатьма то й кумався (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). Вона відкинула косу назад і глибоко зітхнула. Зітхання це, здавалося, йшло із самісіньких її стіп і вихлюпувало назовні всю споконвічну тугу. — Так, рудий,— підтвердила дівчинка, ніби скорившись долі. — Ось тому й не виходить бути зовсім-зовсім щасливою. І ні в кого, хто теж рудий, не вийде (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Коли на сцені з’явилась моя рудуля і, тремтячи від збудження, з величними жестами, до самих ніг обгорнена пишними хвилями триколору, стала декламувати, зал підхопився й заплескав у долоні, почались нескінченні овації (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Синергический – синергійний. [Є синергійні суспільства — Японія, США. Україна — типовий приклад суспільства паразитарного (Владислав Кириченко)].

Сказанный – сказаний, мовлений, промовлений, вимовлений, висловлений, зазначений, наведений, поданий, викладений: • в виду сказанного – зважаючи на сказане; • из сказанного следует – із сказаного випливає (виходить); • между нами будь сказанно – між нами казавши (кажучи), хай це залишиться (лишиться) між на́ми; хай про нас [ця] річ; • не в обиду будь сказано – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся; не май (майте) цих слів за зле; • некстати сказанный – недоречний, недодільний, недоладний; • не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зане; • прибавлять к сказанному словцо – додавати (додати), доповідати (доповісти) до сказаного, додавати (додати), докидати (докинути), прикидати (прикинути) слівце; • сказано будет ниже – йтиметься далі (нижче); • сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив). [У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим (Г.Сковорода). До якої «Європи» можна йти з усіма цими комуністичними топонімами та незліченними пам’ятниками тоталітарним вождям, первомаями й переяславами, дзержинськими і щербицькими і, найгірше, з повсюдною переконаністю, що це наша історія, від якої негоже, мовляв, відрікатися? До якої «Європи» можна йти зі старим КДБ, що змінило назву, та не змінило звичок, лише доповнило звичне стеження за політичною опозицією не зовсім звичною, але незрівнянно прибутковішою участю у різноманітних бізнес-проектах? До якої «Європи» можна йти із совдепівською міліцією… коли в цілому світі її знають головно за африканськими масштабами хабарництва та азіатською вибагливістю катувань? Власне, список «набутків», якими сьогоднішня Україна могла б ощасливити європейців, можна істотно продовжити — аж до сотні професійних російських агентів, які, за свідченням московського перекинчика Олега Гордієвського, працюють сьогодні в самому лиш Києві, проте висновок зі сказаного загалом простий: не випроставши хребта, не вичавивши із себе раба, совка, гомо совєтікуса, не визначившись перед самими собою із власною ідентичністю, ми не здобудемо не лише формального членства в добропорядному європейському товаристві, — ми, боюсь, не здобудемо в цьому товаристві навіть неформальної до себе поваги (М.Рябчук). За жінкою залишається останнє слово в будь-якій суперечці… Всяке слово, сказане чоловіком після цього, є початком нової суперечки].

Советский – радянський, (рус.) совєтський, (разг.) совітський, (прост.) совіцький: • советсткая власть – совєтська (радянська) влада; • Советский Союз – Совєтський (Радянський) Союз, (пренебр., ирон.) совдепія, совок, сова; • советский человек – радянська (совєтська) людина, радянець, (пренебреж.) совок. [По звичці називав її пані Ніною… Одначе від «пані» у неї нічого не було. З ніг до голови і зо всіх боків вона совєтська (У.Самчук). Я беру совєтський блокнот, але писати пером на ньому неможливо. Чорнило розходиться, а за пером тягнеться квач паперових відшкрабків. Беру совєтський гребінець, але чесатись ним рівно ж неможливо. Він якимсь чудом не лізе у волосся. Йду вулицею міста і бачу новий совєтський будинок. Але придивишся до нього і бачиш, що у ньому скривлені і спалені двері, розвалені сходи, зіпсуті водоносні рури. І так кожна-кожна річ (У.Самчук). — Жили! Жили ми, синку!. Ну, а потім пішло все шкереберть. Десь прогнівили Бога. Нові часи, нові порядки. І настало таке, що люди за голови хапаються. Прийшла совєтська власть і все перевернула (І.Багряний). Незворушна мармиза. Жодної оригінальної риси. Совітське штампування (В.Діброва). Совєтський режим був глибоко національно-російським, як і режим дійсно першого більшовика, який прорубав вікно в Европу, замість того щоб просто відчинити двері (Дмітрій Шушарін). Перше, що разюче впадає в очі на Донбасі — аж ніяк не терикони, промисловий смог чи брак нормальної води. Значно помітнішими є сталий присмак махрового совка, який, здається, не вивітрювався з цього індустріального регіону (Богдан Буткевич). Цей штучно створений прикметник деякі українські періодичні видання, зокрема «Критика», використовують для позначення держави, частиною якої Україна була до 1991 року, хоча українською мовою її слід було би називати не Совєтський, а Радянський Союз. Пряма транслітерація з російської, як на мене, підкреслює, що це політичне утворення є прямим попередником сучасної Росії, а для України воно залишається чужим і навіть ворожим (Вахтанґ Кебуладзе). Донбас більше совєтський, аніж радянський (з інтернету). Ми застрягли в Радянському Союзі. Ми повинні змінюватися. Самі. Ми повинні змушувати себе жити інакше. Інакше все, що відбуватиметься за вікном, виявиться чужим весіллям на цвинтарі наших надій (С.Рахманін). Викорінюйте зі своїх голів радянську Україну (Олександр Сидоренко). — Всюди у Східній Европі люди відчувають ностальґію за совєцькими часами. — Так, бачиш, у нас одна частина усвідомлює, що ностальґує, тим часом друга на словах ті часи проклинає, а насправді є продовженням того ж совка. Ти подивись на ті пам’ятники, які вони тепер ставлять: це ж той самий Ленін, тільки з приліпленою головою Шевченка. І так в усьому: їм просто завантажили нову матрицю з новими іменами, вони тепер усі професійно люблять Україну (О.Форостина). Проте це сталося в січні 1945 року, коли після двомісячного затишшя совіцькі війська розпочали широкий наступ на німецькі позиції (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Але він погано усвідомлював, за що молився: і за кулі для гвинтівки, і за те, щоб не потрапити у полон до радянців, за свою безсмертну душу, за чоловіка в базиліці Святого Петра, за Німеччину і за полегшення страждань (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). — Що таке щастя? — Щастя — це жити в Совєтському Союзі. — А що ж тоді нещастя? — Нещастя — це мати таке щастя].

Солнцезащитный – протисонцевий, протисонячний: • солнцезащитные очки – протисонцеві (протисонячні) окуляри; • солнцезащитный козырёк – протисонцевий козирок, (в домах, ещё) дашок. [З під свого протисонцевого капелюха визирає іронічно і намагається жартувати. Вона нагадує мені нашу країну: на непевних ногах, але з усмішкою Україна все ж таки виповзає до Європи і чим далі – тим упевненіше (Ю.Луканов). Коли вона зняла дорогі протисонячні окуляри і сіпнулася мене поцілувати, як давню приятельку, я гонорово витримала дистанцію, відверто натякаючи, що ніколи не пасла з нею свиней. — Не чекала? — Аніта згорнула свої порожні обійми, зовсім не знітившись. Як з гуски вода (В.Шкляр). Що таке сонцезахисний? Це щось, що від чогось захищає сонце? Сонцезахисний крем розмазується по поверхні Сонця? Сонцезахисні окуляри надягаються на це космічне світило? Ні, це все призначено, навпаки, для захисту від шкідливої дії сонячних променів (Краєзнавець). Лікар розвів руками в рукавичках. Із-під складок каптура блищали його протисонячні окуляри фірми «Персол» (Л.Кононович, перекл. Жана-Крістофа Ґранже). Спідниця в неї була коротесенька, ноги довжелезні й засмаглі, а коли вона підняла протисонячні окуляри до волосся з білявими пасмами, Саллі побачив її очі. Вони були великі, блакитні і якісь стривожені (С.Берлінець, перекл. Стівена Кінга)].

Треть – третина: • две третьи – дві третини; • по третям – третями, (устар.) третно; • правило третей – правило третин; • треть пути – третина шляху (путі); • убавить на треть – зменшити на третину. [Зінько поїхав у город і купив там собі книжку з законами. Довго її гортав, шукав, мало що розбираючи, але нарешті таки дошукався, через що так зробила волость. Треба було, щоб аж дві третини всієї громади згодилися продати землю, а коли до двох третин не ставало, то й не вільно продавати (Б.Грінченко). Для нас слово “Вітчизна” також наповнене святим змістом і може більшим, як для будь-кого іншого. Але не сталінська “родіна”. Мені моя Вітчизна сниться щоночі. Вітчизна моя, Україна. Я не тільки не є злочинцем супроти своєї Вітчизни, а, навпаки, я витерпів за неї третину свого життя по радянських тюрмах і концтаборах ще до війни. Вона мені сниться щоночі, і все ж я не хочу нині вертатись до неї. Чому? Бо там більшовизм (І.Багряний). Одна третина державних людей, стариків, були приятелями його батька й знали його в сорочечці; друга третина були з ним на «ти», а третя — були добрі знайомі; отож роздавачі земних благ у вигляді посад, оренд, концесій тощо були всі йому приятелі й не могли обминути свого; і Облонському не треба було особливо старатися, щоб дістати вигідну посаду; треба було тільки не відмовлятися, не заздрити, не сваритися, не ображатися, чого він, через властиву йому добрість, ніколи й не робив (Анатолій Хуторян, перекл. Л.Толстого). Боятися кохання — означає боятися життя, а хто боїться життя вже на третину мертвий (Бертран Расел). Третина американців хоче схуднути, третина — поправитися, а третина ще не зважувалася (Джон Стейнбек). Перше кохання зазвичай нерозділене, друге — 50 на 50, а третє … а третин взагалі може не бути].

Туфта, жарг. – (рус.) туфта, (подделка) підробка, (обман) брехня, нісенітниця. [На сталінському будівництві Біломорсько-Балтійського каналу, де в’язні могли вижити тільки завдяки брехні, підробленій звітності, виникло суто російське поняття «туфта» — абревіатура від «технология учета фиктивного труда» <…> «Потьомкінські дєрєвні» й «туфта» — це найогидніше, що запозичила Україна в колишньої метрополії (І.Лосєв). Росія тримається на блаті, туфті і маті (Пр.). Блат і туфта вищі ЦК (Пр.)].

Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь: • представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець); • человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер; • человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник. [Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)].

Украинец – українець, (устар.) русин, руснак (русняк), (реже) русич: • истинный украинец – щирий українець. [Він українець — це запевне, Бо хвалить сало й галушки Та ще вишиванії дома Бере він на ніч сорочки (Б.Грінченко). Ми мусимо навчитися чути себе українцями (І.Франко). Більше не хочу бути українцем! (Казимир Малевич). В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний (Олександр Довженко). Взагалі все, що українці здатні про себе повідати, — то як, і скільки, і на який спосіб їх били (О.Забужко). Якою б гарною була ота Украйна, коли б не жили тут українці… (Ярослав Павлюк). Є мова піль, озер і неба — та ходить мова та німа. Є українців більш, ніж треба, а України-то нема (М.Холодний). Насамперед признаюся в тому гріху, що його багато патріотів уважає смертельним моїм гріхом: не люблю русинів… Так мало серед них знайшов я справжніх характерів, а так багато дріб’язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок (І.Франко). Перед війною був я формально українцем. Почувся ним особливо міцно, коли у Польщі розвинулася антиукраїнська пропаганда. Однак у часі війни, коли побачив, що національність — це причина, щоб взаємно вбиватися, це поняття перестало мати для мене будь-яке значення (Юрій (Єжи) Новосільський). Кожна людина іншій людині — трохи українець (В.Слапчук). Для щирих українців. А це лекції для тих, що перецікавлювалися, перецікавлюються й перецікавлюватимуться Україною. Що є таке Україна? Ненька-Україна — це держава від Біскайського моря і до пустелі Гобі або Шамо. 3аснувалася вона ще за 5000 років до створення автокефальним Богом світу. Першу людину звали Остап (не Вишня, бо тоді ще прізвищ не було), а його жінку — Чорноброва Галя. Під час всесвітньої потопи Ковчега збудував не Ной, а гетьман Дорошенко, що й урятував сім пар чистеньких українців, одну вишневу кісточку, з якої і пішли на Вкраїні вишневі садки; Бровка, що дав потім цілу породу щироукраїнських Рябків, Лисків та Лапків; кілька мотків заполочі для вишивання сорочок, шматок полотна, горщик для борщу, кишку для ковбаси, булаву, клейноди й ноти до «Гиля, гиля, сірі гуси…» Потім того вже на Україні жили Єгипетські фараони, Генріх Наварський, династія Бурбонів, Римський Папа, Іван Калита. Все це були українські гетьмани, що їх свого часу Іловайський затаїв. Дніпро на Україні найбільша річка, йде вона від Місісіпі, через Гольфштром у Синє море. Раніш по Дніпру плавали «Титаники», але треклятущі кацапи випили Дніпро-Славуту, і він трохи ніби висох. Але то дурниця: тую воду Дніпровую за допомогою Франції з кацапів ми видавимо. Мова на Україні найкраща, небо найкраще, грунт найкращий, залізниця найкраща; народ найкультурніший. На північ від України живуть треклятущі кацапи, що годуються виключно українцями. На Сході поляки, дуже хороший, братній народ. А далі вже йде Європа, що чекає на українську культуру. Оце невеличкі замітки, що їх нема в жодній історії України і які я хочу нагадати, щоб їх не забули (О.Вишня). Якщо ти хочеш бути українцем, будь ним. Що це означає? Сам думай. Якщо вони нападають на твою мову (а виглядає так, що це — наш єдиний об’єднавчий чинник) живи нею, живи в ній. Якщо вони натоптують сміттям і трощать інституцію, важливу для твоєї справи, будь цією інституцією. Проти такого вони безсилі (В.Діброва). Я — стовідсотковий українець. Але не маю й краплини української крові. У мене своя Україна. Для неї живу й за неї вмру. І мені байдуже — потрібен я тут чи ні (Сергій Якутович)].

Употребление, употребленье – (действие) уживання, вжиття (ужиття), заживання, застосо́вування, застосува́ння, використо́вування, використа́ння, ви́трачення, витрача́ння; (состояние) вжиток (ужиток): • бывший в употреблении, б/у, бу – вживаний (був уживаний, б/у), (поношенный, ещё) тандитний; • в большом употреблениии – широко вживаний, у широкому вжитку; • вводить в употребление – запроваджувати в ужиток; • выходить из употребления – виходити з ужитку; виводитися; • годный к употреблению – ужитний (ужитковий); придатний до (для) вжитку; • для (домашнего) употребления – для (хатнього) вжитку; • изъять из употребления – вилучити з ужитку; • для внутреннего употребления – для внутрішнього вживання; • по употреблении – вживши; • при употреблении чего – вживаючи що; • способ употребления – спосіб уживання; • целесообразное употребление – доцільний ужиток. [Порох, який приніс капітан, лишився без ужитку (І.Франко). Увійшов молодий панок, років, може, двадцяти двох, з непевною і передчасно постарілою фізіономією, що носила виразні сліди надмірного вживання гострих напитків (І.Франко). Плекання поетистичности в творах Стуса не тільки потреба душі, але й свідома технічна програма. Деякі дрібниці суто граматичного характеру зраджують це. Обмежуся на одному прикладі: вживання кличної форми. У сучасній українській мові клична форма виходить поволі з ужитку, за винятком часто вживаних слів типу мамо, сестро, тату, брате, друже… Зокрема в назвах не-осіб клична форма вживається чимраз менше. Стус удається до кличної форми дуже систематично, здається, без жодного відхилення. Але один деталь показує, що це в нього не жива форма. У кличній формі наголос не падає звичайно на останній склад, а відтягається ближче до початку слова, як от сестра’, але се’стро, земля’, але зе’мле, весна’, але ве’сно. У Стуса послідовно наголос лишається на кінці (Ю.Шевельов). У всіх країнах мови як мови, інструмент спілкування, у нас це фактор відчуження. Глуха ворожість оточує нашу мову, навіть тепер, у нашій власній державі. Ми вже як нацменшина, кожне мурло тебе може образити. Я ж не можу кроку ступити, скрізь привертаю увагу, іноді навіть позитивну, але від цього не легше. Бо в самій природі цієї уваги є щось протиприродне, принизливе. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються. Сина в дитячому садку задражнили, навіть Борька сказав: «Хохол». Україна — це резервація для українців. Жоден українець не почувається своїм у своїй державі. Він тут чужий самим фактом вживання своєї мови (Л.Костенко). За дослідженнями, куріння, надмірне вживання алкоголю, переїдання, малорухомий спосіб життя різко скорочують тривалість відведених нам років. При цьому з’ясувалося, що пробіжки щоранку, вживання здорової їжі та відмова від шкідливих звичок можуть суттєво продовжити ваше жалюгідне існування].

Участие – участь: • деятельное участие – діяльна (старанна) участь; • привлекать, привлечь к участию в чём – залучати, залучити (притягати, притягти) до участі в чому; • принимать, принять участие – брати, взяти участь у чому; • при непосредственном участии – з безпосередньою участю, за безпосередньої участі; • принять живое участие – взяти пильну (жваву) участь; • с участием, при участии – з участю, за участю, (редко, касается длительного времени) за участі. [Еріка не бере участи у зовнішньому житті, й життя не бере участи в ній (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). — Як бере участь Україна в НАТО? — Як яйця в статевому акті: беруть участь, але не входять].

Ценностный – ціннісний: • в ценностном выражении – в ціновому вираженні; • ценностная ориентация – ціннісна орієнтація; • ценностный хозрасчет – ціннісний госпрозрахунок. [Сьогоднішня Україна є в багатьох відношеннях країною домодерною — як з огляду на феодально-патерналістську економіку, так і з огляду на донаціональну «тутешню» ідентичність багатьох мешканців і ряд інших середньовічних, по суті, рис. Таке суспільство не є громадянським; толерування «іншості» в ньому не слід плутати з толерантністю: толерування є рисою вимушеною й тимчасовою (приблизно так рівні за силою суперники не б’ються, бо бояться адекватної відсічі, але якесь несподіване, зі сторони, порушення цього статусу-кво може мати непередбачувані наслідки); толерантність тим часом є рисою сталою й глибоко закоріненою в усій системі поглядів і ціннісних орієнтацій людини (суперники не б’ються, бо принципово не приймають такого способу розв’язання суперечностей) (М.Рябчук)].

Штаны – штани, (прост.) штані: • наложить в штаны – накласти (напудити, напустити) в штани; • остаться без штанов – залишитися (зостатися) без штанів. [Сорочка, зв’язана узлами. Держалась всилу на плечах, Попричепляна мотузками, Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець, Обутий в драні постоли, Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились, Пошарпані штани були (І.Котляревський). І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, А препоганії пани Жидам, братам своїм хорошим Останні продають штани… (Т.Шевченко). І парубки у місті кращі, ніж у селі. Там усе у ягнячих свитках та вибійчаних штанях і літом у шапках; а тут — у сукняних чумарках, у китаєвих штанях, чоботи такі маленькі, на високих каблуках; все підперізані каламайковими добрими поясами, літом — у картузах, а зимою — у шапках. Йде, бувало, улицею який — як картина! Так би на його все й дивилася, нікуди очей не зводила… (П.Мирний). Його струнка фігура в вузьких жовтих штанях та синій куртці, здоровий, засмалений морським вітром вид та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М.Коцюбинський). Здається і пан, а штанів нема (Номис). До тих інших жінок він ставився трохи погордо, трохи, боязко. Почував, що вони не зважають на нього, навіть зневажають за його благенький френч, рудий картуз і вицвілі штани (В.Підмогильний). Я — як і всі. І штани з полотна… І серце моє  наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями  ран! (Є.Плужник). Україна мусить зробитися необхідною, як штани, тільки тоді вона постане. Поки вона буде тільки «кумедією», орнаментом, піснею — до того її не буде (Є.Маланюк). Намотайся на хмару думками, нетерплячий, штани підв’яжи, бо витати тобі над віками, що не хоч або що не кажи. Не одкрутишся, і не відмолиш, і не виблагаєш порожнеч, та, що виникла в тебе, відколи ти зазнав передчасних утеч (В.Стус). З круглих плямистих дверей, в плямистих штанах й сорочці, з короткою зачохленою зброєю впоперек живота, з’явився ширший як довший, такий собі оберемкуватий чолов’яга (М.Вінграновський). — Розумієш, Галю, я хотів би померти без галасу і спотвореного обличчя, крім того, я не хотів би у передсмертній агонії накласти в штани… — Отож і скидай їх, — наполегливо повторила вона (Ю.Андрухович). «…він одразу ж добряче нам’яв би вуха цим самозваним дослідникам!» — голос Чмоня тверд і вищав (з наголосом у слові «вищав» на обох складах), — «а декому він стягнув би штани й добряче відходив би його паском, паском, ременем, кропивою!!!» Чмонь аж тіпався над кафедрою, щосили показуючи, як немилосердно шмагав би Т.Г.Шевченко самозванних дослідників своєї творчості (О.Ірванець). Коли я вийшов на кухню, Льолік вже терся коло холодильника, у своєму костюмі — темному піджаку, сірій краватці та безрозмірних штанях, що висіли на ньому, як прапор у тиху погоду (С.Жадан). Природно, вони запитали документи, але Сонька видала таку руладу, і Мотя відразу забув про поліцаїв, які стояли над головою, а почав негайно міняти підгузок, і менти спочатку здивувалися, як спритно він управляється, а потім, побачивши, скільки Софія Матвіївна наклала, швиденько відчепилися, нерви не витримали (Ю.Макаров). — Та я ж, пане, такого не говорю й не думаю,— виправдувався Санчо,— хіба ж я що? Чиє мелеться, той і біжи з ковшем. Як вони собі, може, й бахурували, то Бог їм суддя. Я не тутешній, я нічого не знаю. Хто там що робить, мені без інтересу, а ще кажуть — хто дуже крутить, той сам іскрутиться. А я собі яко наг, яко благ, родився без сорочки, помру без штанів, мене воно не студить і не гріє. У сусіда, славлять, повна бодня сала, а в нього й бодні нема. Та рот, кажуть, не город — не загородиш. Люди — Божі собаки: на кого хочуть, на того й брешуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Блискавка розійшлася навпіл, каміння потягло кишені десь до колін, і штані впали. Джез намагався ухопити й притримати їх за пояс. Але не встиг, бо руки були обмотані ременем. Штани сповзли зі стегон. Він ухопив нижче, але запізно, і впіймав лише труси, а штані обгорнулися довкола литок (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Як багато, дозвольте мені зауважити, залежить від штанів; найінтелігентніша особа деградує, вдягнувши потерті штани (А.Позднякова, перекл. В.Вулф). Навіть на троні протираються штани (С.Є.Лєц). 1. — Я хочу схуднути! — Купи штани для схуднення! — Купив, не налазять… 2. Чоловікові штани дані для того, щоб приховувати свої думки].

Экология – (от греч.) екологія. [У художній літературі, у виступах офіційних осіб рефреном проходять словосполучення «погана екологія», «охорона екології», «боротьба з екологією», «загострення навколишнього середовища», які красномовно свідчать про низький рівень екологічної культури нашого сучасника… У газеті «День» від 7 липня 1998 року надибуємо…: «Україна збирається покращувати свою екологію». Спробуйте здогадатися з назви, що йдеться у статті не про підтримку екології як науки, а про чистоту нашого довкілля. Покращувати математику чи фізику ніхто нікого чомусь не закликає. А екологію беруться плекати у такий спосіб всі, кому заманеться і хто вважає, що наука є синонімом свого предмета – «стану довкілля», «навколишнього середовища», «природи» тощо (Олександр Бєляков). Жаргонні вислови запроваджують і поширюють фахівці найрізноманітніших спрямувань. Від газетярів пішла в обіг «погана екологія» — вислів, зміст якого — незадовільні екостани навколишнього середовища. На совісті українських урядовців та невибагливих законотворців вислів «екологічна мережа», який уже ввійшов до низки державних документів. Та мережа насправді має бути мережею природоохоронних об’єктів і тому лише екомережею, а не чимось науковим із логосом у другому корені, як це прочитується в означенні «екологічна» (Володимир Пащенко)].

Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].

Онанизм – (франц. от ивр.) онанізм, мастурбація, малахвія (малафія), солодійство: • заниматься онанизмом – солоди́ти; малахвію́, таба́ку труси́ти. [ОНАНІЗМ — 1. ФІЗІОЛОГІЧНИЙ — корисна, а часто необхідна річ, що — послуговуючись словами Франка — «будить чуття і оновлює кров»: розвиває уяву, шліфує емоційність; знімає комплекси, зайву напругу, а часом фізичний біль; врешті, приносить насолоду особі й не приносить жодної шкоди державі. Більшість із нас — забацаних комплексами і стереотипами українських хлопчаків — намагалися протягом тривалого часу і з поперемінним успіхом боротися із цим благом. Якщо б ми з юності знали все про масаж простати, то вчинили б із акту мастурбації масове дійство під суворим наглядом лікарів та вчителів. Він був би не меншим «почесним обов’язком», ніж служба в армії. Для зрілого ж мужчини — це рятівна паличка, яка дає змогу лаятися і розходитися з подругою, не дозволяючи їй шантажувати нас відмовлянням у сексі; 2. ПАТРІОТИЧНИЙ — проявляється найчастіше в регулярних розповідях про свою любов до України, у читанні патріотичних видань, розмахуванні національним прапором чи демонстративному відвідуванні греко-католицької церкви (для галичан) або урядових прийомів у Палаці «Україна» (для киян). Акт онанізму патріотичного — на відміну від фізіологічного — потребує глядачів, а відтак мав би підлягати такому ж громадському осуду, як ексгібіціонізм (О.Кривенко, В.Павлів). — Ось ти… ти прочитав Гайдеґґера? — Я? Ні, — зізнався я. — От бачиш. А вона прочитала. І не тільки його. А й купу інших там юмів і попперів. Це просто якийсь жах. Така молода — і така зіпсована! З нею ж ні про що не поговориш. Ти їй про онанізм, а вона тобі про екзистенціалізм (Ю.Винничук). Оскільки він не грався з хлопцями у дворі, то навіть не мав у кого навчитися займатися онанізмом, а старі ханжі і думати не сміли поговорити з сином на тему сексуального виховання. Гормональні зрушення з одного боку і родинні репресії з другого зробили свою справу: у чотирнадцять років Влодко звар’ював (В.Кожелянко). Як це часто-густо трапляється, полонені заходили один з одним у статеві взаємини, здебільшого це кінчалося бійкою, йшли в хід кулаки й ножі. Тепер вони геть отупіли й збайдужіли, стали такі кволі, що навіть облишили займатися онанізмом, хоча спершу вони часом робили це навіть усім бараком (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). Деякі не бачать різниці між онанізмом і “вірністю собі” (С.Є.Лєц). Оголошення в лікарні: «Пам’ятайте, онанізм зупиняє ріст!« Згори, на висоті двох з половиною метрів приписка рукою: «НЕПРАВДА!»].

Мобилизация – (франц. от лат.франц. от лат.) мобілізація, (призыв, ещё) призов, (перен.) залучення: • всеобщая, частичная мобилизация – загальна, часткова мобілізація; • мобилизация наличности – мобілізація готівки; • мобилизация средств – мобілізація (залучення) коштів; • злостное уклонение от мобилизации – зловмисне ухилення від мобілізації (уникнення мобілізації). [Пішла також мобілізація на вози та коні. Тут в першу чергу потерпав Стратон. Його жеребці найліпші, найкращі на цілім хуторі (У.Самчук). Кожної суботи — загальна мобілізація, генеральне прибирання. Килими вибиваються, пил усувається, шафи ревізуються, підлога натирається (В.Горбунова). Якщо наявність великої російської меншини суттєво ускладнює політичну мобілізацію суспільства на основі етнонаціоналізму, то наявність великої українсько-російськомовної групи робить таку мобілізацію взагалі неможливою (М.Рябчук). Верховна Рада вп’ятдесяте оголосила в Україні часткову мобілізацію. Україна всоте зажадала від Ради провести хоча б часткову мобілізацію мізків у депутатів].

Шрёдингер – Шрединґер: кот Шрёдингера – кіт Шрединґера. [Хунта позиціонувалася як українська, а мова в столиці панувала російська. Славнозвісний парадокс Шредінґера в тому й полягав, що Україна є, але її не видно. Вона водночас і мертва, і жива, як, скажімо, наша матір-природа чи власне українська державність (В.Рафєєнко). Шрединґер ходив по комнаті, шукаючи шкодливе котеня. А воно сиділо в коробці ні живе ні мертве].

Хунвейбин – (кит.) хунвейбін. [Так уже влаштоване наше життя, що ми з великими труднощами долаємо Великий китайський мур, у пошуках даосів, а справу зазвичай доводиться мати із хунвейбінами (В.Слапчук). Лице Лізине прегарне хворобливою красою. Нервовий тик, руде волосся із ковтунами. У волосся вплетена жахлива синьо-жовта стрічка. За саму лише цю стрічку тут можуть убити. І навіть мусять. Причому радше мирні З-громадяни, ніж бойовики. Як це пояснити? Тут втомилися чекати смерті, а смерть, звичайно несе Україна. Так думати в будь-якому разі простіше. Бо якщо це не так, то як З-громадянам далі жити під хунвейбінами, що понаприходили зі Сходу? Буряти, всілякі слов’янофіли, безтямні козаки, карні злочинці з духовними скріпами замість мозку понуро розглядають яскраву стрічку, яка тріпотить на вітрі (М.Кіяновська, перкл. В.Рафєєнка)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)