Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 130 статей

Шукати «утер*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Вина́ – вина́ (малоупотр.), прови́на, прови́нність (р. -ности), (ум.) прови́нонька, просту́пок (р. -пку), причи́на. [Проща́йте лю́дям прови́ни їх. За прови́нності кара́ють]. • Взводить, взвести на кого-л. вину́ – зверта́ти, зверну́ти на ко́го. • Вменять, вменить (ставить, поставить) кому-л. в вину́ что – привиня́ти, привини́ти кому́ що, ста́вити, поста́вити за прови́ну кому́ що. • Искупать вину́ – поку́тувати, споку́тувати (свою́ прови́ну). • Сознаться в вине́ – повини́тися, призна́тися до вини́. [Коли́ нашко́дила, то й повини́ся]. • Чувствовать за собою вину́ перед кем-л. – почува́тися до вини́ супроти ко́го. • Без вины́ – безви́нно, безневи́нно. [Безневи́нно в’ї́лися в ме́не (Кониськ.)]; 2) причи́на. • По чьей вине́ – з чиє́ї причи́ни. • По моей вине́ это произошло – з моє́ї причи́ни це ста́лося. • По своей вине́ – самохі́ть. [Самохі́ть по́їзд утеря́ли – що-б було поспіши́тися]. • Быть, послужить вино́ю чего – спричиня́тися, спричини́тися чому́ и до чо́го, привини́тися до чо́го. [Сама́ спричини́лася свої́й сме́рті].

Втира́ться, втере́ться – 1) втира́тися, уте́ртися. [Жовтки́ вже вте́рлися]; 2) куда, к кому – си́луватися влі́зти куди́ или до ко́го, (потро́ху) вла́зити, влі́зти, прола́зити, пролі́зти, ти́снутися, вти́снутися, втуля́тися, втули́тися [Таки́ втули́всь до па́нського товари́ства], всіва́тися, всі́ятися [Звича́йно, що й вона́ туди́ всі́ялась!], прослиза́ти, прослизну́ти, (очень льстиво) вли́зуватися, влиза́тися [Хто-хто, а він усю́ди вли́жеться], (втесаться) увіткну́тися [Ще не було́ тако́го весі́лля, щоб він туди́ не ввіткну́всь], промика́тися, промкну́тися; (в доверие) зала́зити (залі́зти) в ду́шу кому́, закрада́тися до чиє́їсь душі́ (дові́ри), си́луватися придба́ти, ві́ру до се́бе. • Втира́ющийся, втё́ршийся – вла́зливий, вла́зень (р. -зня), (ж. р.) влазю́ля (р. -лі). [У! па́нська влазю́ля!].

Выгла́живать, -ся, вы́гладить, -ся – 1) вигла́джувати, -ся, вирі́внювати, -ся, утира́ти, -ся, уте́ртися. [Хло́пці ко́взалку втира́ють]; 2) (утюгом) випрасо́вувати, -ся, ви́прасувати, -ся; (несомненный руссизм) вигла́джувати, ви́гладити; (о норе) уплавзо́вувати, -ся, уплавзува́ти, -ся. Вы́глаженный – 1) ви́гладжений, ви́рівняний, уте́ртий, уплавзо́ваний, [Уплавзо́вана нора́ (Мнж.)]; 2) ви́прасуваний.

Вытира́ть, -ся, вы́тереть, -ся – витира́ти, -ся, ви́терти, -ся, утира́ти, -ся, уте́рти, -ся, обтира́ти, -ся, обіте́рти, -ся; стира́ти, -ся, сте́рти, -ся, постира́ти -ся. [Напи́сане постира́лося]. • Вы́тереть нос – уте́рти но́са.

Гла́дкий, гла́денький – рі́вний, ви́гладжений, гладе́нький; (реже) плавки́й. [Плавки́й стиль. Спотика́ється на рі́вній сте́жці. Гладе́ньке мо́ре. Чи стіл, чи ослі́нчик, – таке́ все плавке́, гладе́ньке]. • Совершенно гла́дкий – гладі́сінький, рівні́сінький. • Гла́дкая санная дорога – плавки́й шлях. • Гла́дко – гладе́нько, рі́вно, пла́вко. [Зачеса́лася гладе́нько. Сніг уте́ртий – ї́хати пла́вко]. • Совершенно гла́дко – гладі́сінько, рівні́сінько. • Гла́же – рівні́ше, плавкі́ше.

Де́вственность – діво́цтво, діви́[о́]чість (р. -чости), паня́нство, небла́зність; неви́нність, непоро́чність (р. -ности). • Лишиться де́вственности – утеря́ти, загуби́ти віно́к, утеря́ти паня́нство (неви́нність). • Лишить де́вственности – відібра́ти паня́нство, позба́вити паня́нства (неви́нности), розви́ти віно́к.

Доро́га – 1) (в букв. смысле и переносно – как поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́]. • Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця). • Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га. • Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях. • Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія. • Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.). • Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га. • Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).]. • Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з]. • Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну). • Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях. • Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях. • Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де]. • Д. ухабистая – вибо́їста путь. • Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к. • Д. забитая снегом – забивна́ путь. • Д. с колотью – грудна́ путь. • Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях. • Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́. • Боковые части доро́ги – обо́чини. • Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́]. • Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя. • Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю? • Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю. • Той доро́гой – тудо́ю. • По доро́ге – по руці́; в завороті́. • Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́. • Живущий за дорого́й – задоро́жній; 2) (путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́). • Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)]. • Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь. • Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне]. • Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли]. • Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги! • Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)]. • Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́]. • Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в!

Забира́ться, забра́ться – забира́тися, забра́тися, убира́тися, убра́тися и увібра́тися, зала́зити, залі́зти, (пренебр.) утелю́щитися, утереби́тися куди́, в що. [Ене́й на піч забра́вся спа́ти (Котл.). Зло́дій убра́вся в хи́жу. Чого́ це ти утереби́вся в льох?].

Зае́зживать, зае́здить кого, что – заї́жджувати и заїжджа́ти, заї́здити, замордо́вувати, замордува́ти, (о мног.) позаї́жджувати и позаїжджа́ти кого́, що. [Заї́здив коня́]. Зае́зженный – 1) заї́жджений; 2) (избитый) уте́ртий, сте́ртий, заяло́ж[з]ений, (геть) заї́жджений. [Уте́ртий шабло́н. Геть заї́жджені до́тепи].

II. Зата́скивать, затаска́ть (одёжу) – затя́гувати, затяга́ти, зата́скувати, затаска́ти, зано́шувати, заноси́ти, заво́жувати, завози́ти (оде́жу); срвн. ещё Зана́шивать. • Зата́сканный – затя́ганий, зата́сканий, зано́шений, заво́жений. • -ная мысль, -ное выражение – затя́гана (зано́шена) ду́мка, затя́ганий (заяло́жений) ви́слов, (гал.) уте́ртий, окле́паний ви́слов. • -ться – затя́гуватися, затяга́тися, зата́скуватися, затаска́тися и т. д.

Зате́ривать, затеря́ть – 1) загу́блювати, загуби́ти, губи́ти, згуби́ти, теря́ти, утеря́ти, (о мн.) позагу́блювати, погуби́ти що. [Хло́пець утеря́в коня́, а ми шука́ємо (Звиног.)]. • -ря́ть пасущееся животное – запа́сти. [Леда́чий пасту́х запасе́ вівцю́ (Сл. Гр.)]. • -ря́ть след (о звере), охотн. – заплу́тати свій слід, одбі́гти свого́ слі́ду; 2) (утрачивать) затра́чувати, затра́тити, утра́чувати, утра́тити. [Ця спра́ва утра́тила свою́ вагу́]. • Срвн. Потеря́ть. • Зате́рянный – загу́блений, уте́ряний; затра́чений, утра́чений.

Затё́сываться, затеса́ться – 1) заті́суватися, затеса́тися, позаті́суватися, бу́ти зате́саним, позаті́суваними; 2) (забраться) устря́ти, вти́ритися, впе́ртися, вти́снутися, втули́тися, увіткну́тися, утересува́тися в що, до чо́го. [А чи давно́ ти встряв до астроно́мського це́ху? (Куліш)].

Изби́тость – уте́ртість, сте́ртість, заї́ждженість, заяло́женість, бана́льність (-ности).

Изби́тый, прил. – 1) уте́ртий, сте́ртий, заї́жджений, окле́паний, зано́шений, заяло́жений, зата́сканий, бана́льний. [Старі́ окле́пані га́сла (Гром. Голос). Він бере́ звича́йно яки́йсь уте́ртий шабло́н, яку́сь, прописну́ мора́ль (Єфр.)]. • Он враг -тых традиций – він во́рог сте́ртих тради́цій (Єфр.). • -би́тый анекдот – заї́жджена анекдо́та. [Усе це були́ не відо́мі заї́жджені анекдо́ти, а живі́ оповіда́ння (Н.-Лев.)]; 2) см. Изби́тый, прич. (под Избива́ть).

Краса́ – 1) краса́, красота́, (стар.) ліпота́, ласк. кра́сонька; (пригожесть, красивая наружность) уро́да, вподо́ба, подо́ба, ласк. вро́донька, вподо́бонька, подо́бонька; (роскошь) пишно́та, (украса) оздо́ба, окра́са. [На́що-ж мені́ краса́ моя́, коли́ нема́ до́лі? (Шевч.). Ой, хоч зна́йдеш з ру́сою косо́ю, та не зна́йдеш з тако́ю красо́ю (Пісня). Свою́ кра́соньку утеря́ла (Пісня). Відчу́ти поети́чну красу́ (Крим.). Ой тя́жко жаль мені́ ру́сої своє́ї коси́, красоти́ діво́цької (Метл.). Дале́ко їй було́ до старода́вньої ліпоти́ (Куліш). До́вго, до́вго дивува́лись на її́ уро́ду (Шевч.). Моя́ вро́да, як по́вная ро́жа: і на ли́ченьку рум’яне́нька, і на ста́ну го́жа (Пісня). Вподо́бонькою зва́ли: он де на́ша вподо́бонька (Г. Барв.). Як ми́лого не люби́ти, коли́ подобо́нька: сам біля́вий, вус чорня́вий, як у соколо́нька (Пісня). Край те́бе вся и́нша пишно́та приро́ди ува́ги моє́ї не зве́рне (Самійл.). Всю окра́су життя́ проглину́ло слове́чко це: зра́да! (Вороний)]; 2) бот. Amarantus caudatus L. – краса́, щири́ця, щир черво́ний, щире́ць (-рцю́), ли́сячі хвости́.

Лиша́ться, лиши́ться чего – збува́тися, збу́тися, позбува́тися, позбу́тися чого, збува́ти, збу́ти що, позбавля́тися, позба́витися чого, (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити, теря́ти, втеря́ть що. [Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Си́роти зма́лку позбули́ся рі́дної ма́тері (Мирн.). Він па́льця збув на війні́ (Хорольщ.). Ула́с ріши́вся своє́ї шка́пи (Квітка). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (Коцюб.). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л. Укр.)]. • -ша́ться, ши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́. • -ша́ться, -ши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тра́тити, втра́тити прито́мність, (з)омліва́ти, (з)омлі́ти, знеживи́тися, обмертві́ти. [Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М. Вовч.). Андрома́ха млі́є (Л. Укр.). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (Коцюб.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був (Черніг.)]. • -ша́ться, -ши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбу́тися ро́зуму, (грубо) глу́зду, безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здурі́ти. • Он внезапно -ши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в). • -ша́ться, -ши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я. • -ши́ться головы – збу́тися голови́. • -ши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі). • Он -ши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дити́нстві. • -ши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, з[о]беззу́біти. • -ши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос). [Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (Коцюб.). Ру́ки й но́ги одняли́сь і мо́ву стра́тив (Тобіл.)]. • -ши́ться сил – знеси́литися, з(не)могти́ся, ви́силитися, (по)збу́тися си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу. [Вже сил збула́сь до бороття́ (Самійл.). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (Вороний). Я свою́ си́лу знебу́в (Звягельщ.)]. • -ши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру и т. д., відпа́сти ла́ски в ко́го. • -ши́ться права – (по)збу́тися пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во го́лосу. • -ши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь. • -ши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну. • Он -ши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́ відібра́ло сон, йому́ сну нема́є. • -ши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї. [Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Грінч.)]. • -ши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти.

Нага́р – (на фитиле) нага́ра, на́гор (-ри), нагорі́ле (-лого), при́гар (-ру, м. р.) и прига́ра (-ри, ж. р.), (в курительной трубке) згар (-ри), чвир (-ру), (в трубе) шкрум (-му). [На́гор на ґно́тові (Червоногр.). Тре́ба зчи́стити при́гар на ґно́тові (Хорольщ.)]. • Давать -га́р – нагоря́ти, (о фитиле ещё) жу́жели́тися. [Сві́чка нея́сно горі́ла, ґніт нагоря́в – жужели́вся (Мирн.)]. • Снять -га́р со свечи – зня́ти нага́ру (нагорі́ле и т. п.) із сві́чки, (диал.) об’я́сни́ти сві́чку, (шутл.) уте́рти но́са сві́чці.

Нае́здок – нате́ртий (уте́ртий, нако́чений) шлях (-ху), нате́рта и т. п. доро́га.

I. Наезжа́ть, нае́здить – 1) (лошадь) виїжджа́ти и виї́жджувати, ви́їздити коня́, принату́рювати, принату́рити коня́ до їзди́, (о мног.) повиї́жджувати, попринату́рювати. • -жа́ть, -дить гончих – принату́рювати, принату́рити гончакі́в до (в)ло́вів (полюва́ння); 2) (дорогу) натира́ти, нате́рти, утира́ти, уте́рти, протира́ти, проте́рти, (преимущ. колёсной повозкой) нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понатира́ти, понако́чувати и т. п. [Сюдо́ю вози́ли де́рево з лі́су, – до́бре вте́рли доро́гу (Брацлавщ.). Проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко)]; 3) (выручать ездой) наїжджа́ти и наїзди́ти, наї́здити, ви́їздити що. [Я його́ в борг вожу́: карбо́ванців на п’ять наї́здить та й запла́тить одра́зу (Київщ.). Які́ на́ші заробі́тки візни́цькі: трьох карбо́ванців за день не ви́їздиш! (Богодухівщ.)]; 4) (ездить много) наї́жджувати, наї́здити, ви́їздити; (изв. время) прої́жджувати, прої́здити, пої́здити, попої́здити, ви́їздити. • Кто много ездит, много -дит – хто бага́то ї́здить, бага́то наї́здить (ви́їздить). Нае́зженный – 1) ви́їжджений, прина́турений, повиї́жджуваний, попринату́рюваний до їзди́, уї́жджений, їжджа́лий; 2) нате́ртий, у[про]те́ртий, нако́чений, понати́раний, понако́чуваний и т. п., (только о колёсном пути) би́тий. [Са́нна доро́га уже́ нако́чена, слизька́ (Черняв.)]; 3) наї́жджений, ви́їжджений; 4) наї́жджений, ви́їжджений; прої́жджений, (по)пої́жджений. -ться – 1) виїжджа́тися, бу́ти виї́жджуваним, ви́їждженим, повиї́жджуваним и т. п.; 2) натира́тися, нате́ртися, понатира́тися; бу́ти нати́раним, нате́ртим, понати́раним и т. п.; 3) наїжджа́тися и наїзди́тися, бу́ти наї́жджуваним, наї́ждженим, ви́їждженим; 4) наї́жджуватися, бу́ти наї́ждженим и т. п.; 5) (вдоволь, сов.), см. отдельно Нае́здиться.

Нака́тка – 1) (действие) – а) нако́чування, натира́ння, у[про]тира́ння, торува́ння, уторо́вування, оконч. нако́чення, натертя́, у[про]тертя́ (-тя́), уторува́ння. • -ка вручную, строит. – нако́чування рука́ми; б) навива́ння, нака́чування, нагорта́ння, намо́тування, оконч. навиття́ (-ття́), накача́ння, наго́рнення, намота́ння; в) нака́чування, накру́чування, нагрома́джування, оконч. накача́ння, накру́чення и накруті́ння, нагрома́дження; г) нака́чування, намаґльо́вування, навальцьо́вування, нава́лювання, оконч. накача́ння, намаґлюва́ння, навальцюва́ння, наваля́ння; г) наво́ження, оконч. наве́зення; д) нако́чування, ско́чування, оконч. нако́чення, ско́чення. Срв. I. Нака́тывать 1 - 5 и II. Нака́тывать 1 и 2; 2) (скалка для намота) кача́лка; 3) (хлебный шарик) ку́лька (га́лочка) з хлі́ба; 4) (накатная машина) нако́чувалка.

I. Нака́тывать, наката́ть – 1) (дорогу колёсами) нако́чувати, накоти́ти, (полозьями) натира́ти, нате́рти, утира́ти, уте́рти, протира́ти, проте́рти, (торить) торува́ти, уторо́вувати, уторува́ти, (о мног.) понако́чувати, пона[пов,попро]тира́ти, повторо́вувати що. [Гладки́й проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко)]; 2) (навивать) навива́ти, нави́(ну́)ти, нака́чувати, накача́ти, нагорта́ти, нагорну́ти, (наматывать) намо́тувати, намота́ти, (о мног.) понавива́ти, понака́чувати, понагорта́ти, понамо́тувати що на що. [Навину́в карти́ну на кача́лку (Київ)]; 3) (чего: придавая округлённую, цилиндрич. форму) нака́чувати, накача́ти, (шариков из хлеба ещё) накру́чувати, накрути́ти, (сена) нагрома́джувати, нагрома́дити, (о мног.) понака́чувати, понакру́чувати, понагрома́джувати чого́; 4) (чего: придавая гладкость, плоскость) нака́чувати, накача́ти; (о белье) нака́чувати, накача́ти, (на станке) намаґльо́вувати, намаґлюва́ти; (о металлах) нака́чувати, накача́ти, навальцьо́вувати, навальцюва́ти; (о шерсти) нава́лювати, наваля́ти и навали́ти, наби́ти; (о мног.) понака́чувати, понамаґльо́вувати, понавальцьо́вувати, понава́лювати чого́; б) (чего: навозить) наво́зити, наве́зти́ и навози́ти чого́; 6) (кого: навозить) нака́тувати, наката́ти, попоката́ти кого́ (кі́ньми). [До́бре попоката́в діте́й (Богодух.)]; 7) (что: наделать во всю) нака́тувати, наката́ти, нашква́рювати, нашква́рити, начі́сувати, начеса́ти що. [Наката́в я йому́ ли́ста довжеле́зного (Київ)]. Нака́танный – 1) нако́чений, нате́ртий, у[про]те́ртий уторо́ваний, понако́чуваний, пона[пов,попро]ти́раний, повторо́вуваний. • -ная дорога – нако́чена и т. п. доро́га, нако́чений (би́тий) и т. п. шлях. [Ї́хав до́бре нако́ченим шля́хом (Грінч.)]; 2) нави́тий и нави́нутий, нака́чаний, наго́рнутий и наго́рнений, намо́таний, понави́ваний, понако́чуваний, понаго́ртаний, понамо́туваний; 3) нака́чаний, накру́чений, нагрома́джений, понака́чуваний, понакру́чуваний, понагрома́джуваний; 4) нака́чаний, намаґльо́ваний, навальцьо́ваний, нава́ляний, наби́тий, понака́чуваний, понамаґльо́вуваний, понавальцьо́вуваний, понава́люваний; 5) наве́зений; 6) нака́таний, нашква́рений. -ться – 1) нако́чуватися, накоти́тися, понако́чуватися; бу́ти нако́чуваним, нако́ченим, понако́чуваним и т. п.; 2) (покататься вдоволь) – а) (перекатываясь) нака́чуватися, накача́тися; б) (ездя) нака́туватися, наката́тися, (верхом, сов.) наї́здитися ве́рхи; (с горки на салазках) наспуска́тися з гори́; (на коньках) набі́гатися на ковзана́[я́]х; (по льду) на(с)ко́вза́тися, насо́вгатися (на льоду́).

Накле́ивать, накле́и́ть – накле́ювати, накле́їти, (налеплять) налі́плювати, наліпи́ти, (о мног. или во мн. местах) понакле́ювати, поналі́плювати що, чого́. • -и́ть нос кому – уте́рти (наста́вити, припра́вити) но́са кому́; (при сватанье) гарбуза́ підне́сти́ (да́ти) кому́. • Накле́енный – накле́єний, налі́плений, понакле́юваний, поналі́плюваний. [Лист з налі́пленими пошто́вими ма́рками (Крим.)]. -ться – 1) накле́юватися, накле́їтися, понакле́юватися; бу́ти накле́юваним, накле́єним, понакле́юваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) накле́їтися, попокле́їти (досхочу́), (о мног.) понакле́юватися.

Натя́гивать, натяну́ть – 1) (напрягать) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, напру́жувати, напру́жити, (натуживать) нату́жувати, нату́жити, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати, понапина́ти и т. п. що. [Не натяга́й так ві́жок! (Сл. Гр.). Як не натя́гнете свого́ лу́ка, то станові́ться на бата́лію (ЗОЮР I). Уве́сь свій вік я лу́ка напина́в (Грінч.). Як напне́ стріле́ць тяти́вочку (Рудч.)]. • -ть струну – натяга́ти (напина́ти), натяг(ну́)ти́ (напну́ти), (подкручивать) накру́чувати, накрути́ти струну́; 2) что над кем, чем, поверх чего, между чем – натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати, понапина́ти що над ким, над чим, поверх чо́го, (по)між чим. [А паву́к собі́ швиде́нько від верха́ до спо́ду вхо́ду ни́тку натяга́в (Франко). Ски́нув з се́бе си́ній жупа́н та над ни́ми і нап’я́в (Чуб. V)]; 3) (надевать с усилием) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о тесной одежде, обуви ещё) нацу́плювати, нацу́пити, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати и т. п. що на ко́го, на що. [Ши́ну натягти́ на ко́лесо (Сл. Гр.). Земля́ напну́ла бу́де́нну оде́жу (Коцюб.). Со́ня соромли́во напина́ла щось на го́лі пле́чі (Васильч.). Нацу́пив на се́бе соро́чку (Кониськ.). Постоли́ я́к-же позсиха́лись!.. наси́лу нацу́пив (Основа 1862)]; 4) (изв. время, сов.) натяг(ну́)ти́, попотяг(ну́)ти́ (досхочу́) кого́, що и т. п.; срв. Тяну́ть; 5) (перен.) -вать дело – наверта́ти спра́ву, поверта́ти спра́ву на чию́ ко́ри́сть, по-сторонни́чому (не по пра́вді, небезсторо́нно) суди́ти, спри́ятельствувати (приязни́ти, догоджа́ти) кому́ в спра́ві. • -вать на чью сторону – тяг(ну́)ти́ за ким, (реже) за ко́го. [Не тя́гнеш ти за беззако́нних, що прикрива́ються зако́ном (Куліш)]. • -ну́ть кому нос – а) (осадить) уте́рти но́са кому́, наста́вити (до́вгого) но́са кому́; б) (отказать) да́ти відкоша́ кому́, вда́рити по но́сі кого́. • Как-нибудь да -нем (изворотимся) – яко́сь ви́крутимося. Натя́нутый – 1) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, напру́жений, нату́жений, понатя́г(ув)аний, понапи́наний и т. п.; накру́чений. [Мов стрі́ли з на́п’ятого лу́ка – леті́ть! (Франко). Не́рви йому́ аж тріпотя́ть, на́че накру́чені стру́ни (Крим.)]. • -тые нервы – напру́жені не́рви; 2) натя́гнутий и натя́гнений и т. п.; 3) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, нацу́плений, понатя́г(ув)аний и т. п.; 4) прлг., см. отдельно. -ться – 1) натяга́тися и натя́гуватися, натяг(ну́)ти́ся, понатяга́тися и понатя́гуватися; бу́ти натя́г(ув)аним, натя́гнутим и натя́гненим, понатя́г(ув)аним и т. п. [Стру́ни осла́бли, поша́рпані гру́бими пу́чками, а тепе́р натя́гуються зно́ву (Коцюб.). Струна́ напина́ється (Сл. Гр.)]; 2) насмо́ктуватися, насмокта́тися, набира́тися, набра́тися; см. Напива́ться 2; 3) (вдоволь, сов.) – а) (тянучи) натяг(ну́)ти́ся, попотяг(ну́)ти́ (досхочу́), (о мног.) понатяга́тися и понатя́гуватися; б) (тянучись) натяг(ну́)ти́ся, попотяг(ну́)ти́ся (досхочу́), (о мног.) понатяга́тися и понатя́гуватися и т. п.; срв. Тяну́ть, -ся.

Нос – 1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)]. • Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка). • Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)]. • Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком. • Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба. • Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс. • С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1. • Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́). • Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс. • Острый нос – го́стрий ніс. • Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка. • Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс. • Тупой нос – тупи́й ніс. • Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом. • Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са. • Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са). • Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос. • Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)]. • Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го. • Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са. • Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)]. • Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́. • Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме). • Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)]. • Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)]. • Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)]. • Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из). • Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть. • На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно. • Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й). • Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця. • Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі. • Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са). • Наклеить нос кому, см. Накле́ивать. • Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са). • Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це). • Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка). • Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са. • Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти). • Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні. • Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)]. • Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са. • Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися. • Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту. • Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)]. • Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки). • Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)]. • Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)]. • И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна. • И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го. • Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)]. • Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)]. • Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́. • Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто. • Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)]. • У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са. • Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́. • У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.); 2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са); 3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)]; 4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га). • Нос машины – ніс маши́ни. • Нос наковальни – ріг кова́дла; 5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка.

Обтира́ть и отира́ть, обтере́ть и отере́ть – 1) обтира́ти, обте́рти (б. вр. обітру́), утира́ти, уте́рти, (о многих) пообтира́ти, повтира́ти. [Обте́р сльо́зи. Обітри́ чо́боти. Утри́ но́са]; 2) (трением) обтира́ти, обте́рти. • -тё́ртый – обте́ртий, уте́ртий.

Обтира́ться и отира́ться, обтере́ться и отере́ться – 1) обтира́тися, обте́ртися, пообтира́тися, утира́тися, уте́ртися, повтира́тися. [Обте́рся рушнико́м. Уми́вся, уте́рся]; 2) (стереться) обтира́тися, обте́ртися. [Обте́рлася срі́бна каблу́чка та й ста́ла мі́дяна].

Отира́ть, -ся, отере́ть, -ся – о(б)тира́ти, -ся, о(б)те́рти, -ся, утира́ти, -ся, уте́рти, уте́ртися. [Отру́ глибо́кії тяжкі́ї ра́ни (Шевч.)]. См. Обтира́ть, -ся.

Повё́ртываться, поверну́ться – поверта́тися, поверну́тися, оберта́тися, оберну́тися, крути́тися, крутну́тися, перекида́тися, переки́нутися. [Ключ не поверта́ється в замку́. Уте́рлася, поверну́лась, пішла́ (Шевч.). Під бі́лим полотно́м ме́ртвий поверну́вся. Крутну́вся на одні́й нозі́]. • -ну́ться к кому спиной – поверну́тися до ко́го плечи́ма, показа́ти спи́ну кому́. Ну, -вайся! – ну, мерщі́й! ну, шви́дше! та поверта́йся-бо!

Покря́кивать, покря́кать – 1) кря́кати, покря́кати. [Вороння́ покря́кало та й подало́ся]. Срв. Кря́кать; 2) покре́х[к]тувати, покрех[к]та́ти. [Іде́ стара́, покре́ктує. Ви́пив, покректа́в, уте́рся].

Потеря́ть – (утерять) загуби́ти, згуби́ти, (о мн., позагу́блювати, погуби́ти), утеря́ти що, відбі́гти що и чого́, ріши́ти що, (шутл.) посі́яти що; (утратить) утра́тити, стра́тити, (о мн. потра́тити), загуби́ти, втеря́ти кого́, що; (лишиться) (по)збу́тися, ріши́тися кого́, чого́, збу́ти, позбу́ти що и чого́, знебу́ти що, (понести убыток) втра́тити на чо́му. [Ключ Лукаше́ві відда́й – ще загу́биш (М. В.). Десь ша́пку відбі́г (Мирн.). Гро́ші втеря́в (Звин.). Втра́тив наді́ю, спо́кій. Утра́тив щи́рого при́ятеля (Крим.). На-ві́ки стра́тив її́ коха́ння (Стор.). Де́сять ро́ків загуби́в я ма́рно (Грінч.). Вона́ згуби́ла честь, рі́дних та по́друг (Грінч.). Збу́вся він сла́ви, всьо́го (Л. Укр.). Він па́льця збув на війні́ (Хорольщ.)]. • -ря́ть силу, здоровье – в[с]тра́тити, згуби́ти, збу́ти, знебу́ти си́лу, здоро́в’я. • -ря́ть силы на работе – ви́робити си́лу, спрацюва́ти си́лу (Франко), спрацюва́тися. • -ря́ть голос – спа́сти з го́лосу. • -ря́ть время, день – змарнува́ти, зга́яти, уга́яти, прога́яти, переве́сти, зба́вити, прогайнува́ти час, день. • -ря́ть понапрасну и труд, и деньги – змарнува́ти і пра́цю, і гро́ші. • -ря́ть ум от старости – ви́старити, (о мн.) повиста́рювати ро́зум, (образно) на дитя́чий ро́зум перейти́. [Діди́ вже й ро́зум повиста́рювали]. • -ря́ть расположение, право – в[с]тра́тити ла́ску, пра́во, відпа́сти ла́ски чиє́ї, пра́ва чийо́го. [Як ти ба́тькової ла́ски одпаде́ш, то він, мо́же, одцура́ється (М. В.)]. • -ря́ть надежду – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. наді́ю, знаді́ятися. • -ря́ть голову (в перен. зн.) – збу́тися, позбу́тися голови́, замотили́читися, з пли́гу зби́тися. • Он рискует -ря́ть жизнь – він ва́жить свої́м життя́м, він наража́є своє́ жи́ття. • -ря́ть на службе что – в[с]тра́тити, згуби́ти и т. д. на слу́жбі що, відслужи́ти що. [Одслужи́в (в москаля́х) пра́ву но́гу не знать на що (М. В.)]. • -ря́ть из виду – стра́тити (упусти́ти) з оче́й. • Лучше с умным -ря́ть, чем с глупым найти – кра́ще з розу́мним дві́чі згуби́ти, як з ду́рнем раз найти́. • Поте́рянный – загу́блений, згу́блений, утра́чений, стра́чений, (о человеке, времени) пропа́щий. [Стра́чене життя́ (Тесл.). Пропа́ща люди́на. Пропа́щий час (Драгом.)]. • -ный рай – втра́чений рай.

По́шло – заяло́жено, уте́рто, затя́гано, бана́льно, тривія́льно; паску́дно, безсоро́мно, безе́цно; ни́цо, пі́дло; вульга́рно. (Оттенки, см. По́шлый).

По́шлость – заяло́женість, уте́ртість, бана́льність, тривія́льність (-ности); безсоро́мність, гидо́тність, безе́цність (-ности), паску́дство; ни́цість, пі́длість (-лости); вульга́рність (-ности). (Оттенки, см. По́шлый).

По́шлый – (общеизвестный) заяло́жений, уте́ртий, затя́ганий, буде́нний, бана́льний, тривія́льний; (неприличный, похабный) него́жий, непристо́йний, безсоро́мний, безе́цний, паску́дний; (подлый, низкий) ни́ций, безли́чний, пі́длий; (вульгарный) вульга́рний. • -шлые шутки – уте́рті (бана́льні) жа́рти; (неприличные) безсоро́мні, вульга́рні жа́рти. • -шлый человек – безе́цна, ни́ца люди́на; см. Пошля́к. • -шлый дурак – ду́рень заплі́шений.

Примелька́ться – прите́ртися для оче́й, надоку́чити оча́м. • Примелька́вшийся – що надоку́чив, докучни́й, уте́ртий. Срв. Пригляде́ться 3.

Прописно́й – прописни́й, прописо́вий. • -ная буква – титу́льна, заголо́вна лі́тера, вели́ка лі́тера. • -ная мораль – прописна́, прописо́ва мора́ль. [Він бере́ звича́йно яки́йсь уте́ртий шабло́н, яку́сь прописну́ мора́ль (Єфр.)].

Прота́ривать, проторя́ть, протори́ть – торува́ти, проторува́ти, уторо́вувати, уторува́ти, протира́ти, проте́рти, пробива́ти, проби́ти (шлях, доро́гу), (протаптывать) прото́птувати, протопта́ти, уто́птувати, утопта́ти (сте́жку). [Пра́ця єди́на нам шлях утору́є (Грінч.). Перед до́мом був широ́кий двір, таки́й широ́кий, що вози́ ле́дві всти́гли проте́рти круго́м йо́го вузьку́ доро́гу (Н.-Лев.)]. • Проторё́нный – проторо́ваний, уторо́ваний, проте́ртий, проби́тий, прото́птаний, уто́птаний. • -ный путь, дорога – уторо́ваний, проте́ртий, уте́ртий (у)би́тий шлях, доро́га. [А вже-ж та́я та й до ра́я проте́рта доро́га (Вірша). Ви ї́дете не по вби́тій доро́зі зеле́ного сте́пу, а яки́мсь невідо́мим кра́єм краси́ (П. Мирний). Пово́зка покоти́лася не би́тим шля́хом, а траво́ю (П. Мирний)]. • -ная тропа – прото́птана сте́жка, (переносно) уторо́вана, уте́рта, уто́птана сте́жка. • По -ному пути (переносно) – уторо́ваним, уте́ртим шля́хом, по гото́вому сліду́.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Лишаться, лишиться – втрачати, втратити; губити, згубити, загубити; позбуватися, позбутися; позбавлятися, збуватися, збутися, збува́ти, збу́ти що, позбавлятися, позбавитися; (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити; залишатися, залишитися без; спекатися, (редко) теря́ти, втеря́ть що: • лишаться веры в справедливость – втратити віру у справедливість; • лишаться друзей – втрачати друзів; • лиша́ться, лиши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я; • лиша́ться, лиши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́; • лишаться, лишиться сил – збутися, позбутися, позбавитися сили, утрачати, утратити сили, знесилюватися, знесилитися, знесилити (висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знемагатися, знемогтися); • лиша́ться, лиши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбутися (страчатися, стратитися, рішатися, рішитися) розуму (глузду), втрачати (страчати) розум; безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (о мн.) побожеволіти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися (з’їхати, спасти) з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здуріти; (только сов.) стерятися, стуманіти; • лиша́ться, лиши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тратити (втрачати), втра́тити прито́мність, зомлівати (омлівати), зомліти (омліти), знеживи́тися, обмертвіти; • лишаться самообладания – втратити самовладання; • лиши́ться головы – збу́тися голови́; • лиши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру, пошану, прихильність, приязнь; відпа́сти ла́ски в ко́го; • лиши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі); • лиши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти (обеззубіти); • лиши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї; • лиши́ться права – позбу́тися (збутися) пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во голосу; • лиши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос); • лиши́ться сил – знеси́литися, знемогтися, ви́силитися, позбу́тися (збутися) си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу; • лиши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти; • лиши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь; • лиши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну; • он внезапно реши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в); • он лиши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дитинстві; • он лиши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́ [Зсунувся з глузду, як пес з соломи (Пр.). — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (М.Вовчок). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М.Вовчок). — Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері. (П.Мирний). Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Б.Грінченко). Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (М.Коцюбинський). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (М.Коцюбинський). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (М.Коцюбинський). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись, і мову стратив!.. (І.Карпенко-Карий). Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися.. — От, на старість розуму рішився! (Б.Грінченко). Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І.Франко). Вже сил збула́сь до бороття́ (В.Самійленко). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (М.Вороний). І мовчать, та тільки чують, що вже Мирін зовсім опішів, послідню парку воликів виведено; а там і Улас рішився своєї шкапи, у Марка з сажа аж трьох кабанців, і вже й ситеньких, узято (Г.Квітка-Основ’яненко). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л.Українка). Андрома́ха млі́є (Л.Українка). Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був. Я свою́ си́лу знебу́в. Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Він па́льця збув на війні́ (АС). — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Перший полковник пішов командувати армією, позбавившись чину (Ю.Яновський). Так, він не постеріг був людини, а що ж, крім неї, варте увага? Без неї все втрачає рацію, стає бездушною схемою, дзвоном у безповітровому просторі! (В.Підмогильний). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчуваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно (Є.Гуцало). Він же то знав про вдаване зачарування Дульсінеї, бувши сам і за чарівника, і за єдиного очевидця, і тим-то тепер остаточно переконався, що пан його навік обезглуздів і втратив тяму, отож сказав так: — При лихій годині і не в пору і в проклятий, злоповісний день спустилася ваша милость, паночку мій, у попідземне царство, і в непорад-ний час здибалися ви з паном Монтесіносом, який вас так обмарив, і охмарив. Сиділи б ви, ваша милость, тут, нагорі, не відібрало б вам розуму, від Бога вам дарованого, напоумляли б усіх і роздавали поради, а натомість верзете от нісенітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У севільському шпиталі для божевільних сидів один чоловік, якого родичі запроторили туди, бо стратив розум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бакаляр завітав до дука, передав йому все, згадав, на яких умовах герцівники билися, і додав, що Дон Кіхот яко правдивий ман-дрований рицар, вірний слову, вже вертається до себе в село, щоб перебути там рік відлюдьком, може, за цей час, як думав бакаляр, Дон Кіхот очуняє і оздоровіє, лише задля цього він, бакаляр, і затіяв усе це лицювання: це ж треба було, щоб рішився ума саме такий мудрагель, як Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Перещеголять, разг. – перевершити, поверши́ти кого́ чим, (разг.) перефрантити, го́ру взя́ти над ким чим (напр., убо́рами, знання́м); (образн.) утерти носа кому; заткнути за пояс, (прост.) переплюнути.

Пиндос – (в разных значениях, греч.) піндос. [А се сап’янці-самоходи, Що в них ходив іще Адам; В старинниї пошиті годи, Не знаю, як достались нам; Либонь, достались од пендосів, Що в Трої нам утерли носів (І.Котляревський). Сидячи тут, я ушкварив оповідання, котрому дав титло „Вулиця”. І… ти не поймеш віри, скомпонував скілько байок „віршованою мовою”, але признатись треба, що сюжети я взяв у пиндоса-елліна Езопа… (Трохим Зіньківський). Середній росіянин вірить, що він розумніший, добріший і справедливіший за решту населен планети, особливо за тупих піндосів та підступних хохлів. І віритиме, доки ціна на нафту на світових ринках не впаде удвічі, на хліб та горілку в Росії відповідно не підскочить (Ю.Макаров). Але тут їхня розмова спалахнула з новою силою, слова заторохтіли, як китайські хлопавки, і Жан-Поль ані з того ні з сього чомусь пригадав якісь сараї для підстригання овець, потім вони заговорили про Арідейл, потім про річку Стікс і про коричневих гадюк, і тут отой багатий піндос каже Бутчу: «Якщо тебе вкусить коричнева гадюка, то навіть не сідай на коня чи в авто — все одно марно. Краще відразу сідай і пиши заповіт — хи-хи!» Хи-хи. Мудак ти всраний! (В.Горбатько, перекл. П.Кері)].

Пошлый – (общеизвестный) заяло́жений, уте́ртий, затя́ганий, буде́нний, бана́льний, тривія́льний; (неприличный, похабный) него́жий, непристо́йний, низькопро́бний, безсоро́мний, безе́цний, паску́дний; (подлый, низкий) ни́ций, безли́чний, пі́длий; (вульгарный) вульга́рний: • пошлые шутки – уте́рті (бана́льні) жа́рти; (неприличные) безсоро́мні, вульга́рні жа́рти; • пошлый анекдот – непристойний (сороміцький, соромітний) анекдот; • пошлый дурак – ду́рень заплі́шений; • пошлый человек – безе́цна, ни́ца люди́на, паскудник. [ — Почувши у відповідь на свої безецні домагання мої гнівні і обурені речі, облишив просьби, якими думав перше мене підійти, і хотів удатись до принуки. Та праведнеє небо, що майже завжди сприяє й допомагає праведним душам, зласкавилось наді мною, і я сама, своїми слабкими руками, скинула заіграшки того нахабу з кручі; чи він убився, чи живий зостався, того не скажу (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Нема вульгарних фраз — є вульгарні вуха!]

Расхожий, разг. – (для постоянного употребления) розхожий; (предназначенный для расходования) на витрати, витратний, (редко) розхожий; (о товаре) попитни́й, (ходкий) ходовий; (о вине) звича́йний; (повседневный) буденний: • расхожая одежда – буденний (редко, розхожий) одяг; • расхожая фраза – (неодобр.) утерта (банальна, заяложена) фраза; • расхожее мнение – банальна (звичайна, поширена) думка. [— Тут, — доводжу йому, — розхожі гроші. — Не треба! — мовив становий. Не гроші лічити ми до вас прийшли (П.Мирний). Татьяна слухає в вітальні Гостей розмови голосні, Та все слова такі загальні, Такі утерті та нудні (М.Рильський, перекл. А.Пушкіна)].

Бабочка – 1) (зоол.) мете́лик, меті́ль, моти́ль; (ночная) не́тля, вечі́рник; 2) (галстук, разг.) метелик; 3) (бабёнка) молоди́чка, жі́ночка, (шутливо) ба́бка: • ночная бабочка, разг. – (проститутка) нічний метелик. [Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла; Бджола на іншій квітці сіла, Ту погань метелів мовби лихий забрав (Є.Гребінка). Великий мотиль літав плавучим, кокетним польотом (О.Кобилянська). На світло ламп летіла роєм нетля і билась крилами об скло (М.Коцюбинський). Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма що не був він там самотнім, – мав-таки сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був неговіркий, понурий собі, та до того ще з якимсь презирством дивився на бідного метелика, – сказано, нерівня! (Л.Українка). Денні одвідувачі скверу, чеснотливі тати з газетами й нені та няньки з колисками на колесах, розтанули тут разом з останнім промінням світла. На зміну їм злітались нічні метелики та їхні ловці (В.Підмогильний). Тоскний тріск у порожнім лісі, і пташиний колючий свист. Падолист. Де ж метелику сісти? (В.Стус). метелик білим рукавом утерся а вже трава ступила до коси: Коси! (Т.Мельничук). Він цей вокал підносив, як бокал. У нього був метелик на маніжці. Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці (Л.Костенко). Метелик вмів, та не хотів літати, а ти хотіла, та не вміла. Що я хотів? З тобою привітатись. Та ти мене не зрозуміла (В.Слапчук). Зузу, якій подобалось висловлюватися про мене в третій особі, наче мене тут і не було, в’їдливо зауважила, що примушувати пана маркіза до ґрунтовности просто жорстоко. На її думку, це означало б діяти наперекір усім моїм звичкам, безперечно схожих на звички метелика, що пурхає від квітки до квітки, аби скрізь висмоктувати краплинки солодощів (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Час було йти купатись, але я відчував, як його чорні очі пронизують мене, тим часом нетлі легко торкаються мого волосся і всідаються мені на сорочку (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Вона стояла переді мною, гарна, юна, сповнена надій, — метелик, що якимось щасливим випадком залетів до моєї обшарпаної злиденної кімнати, залетів до мого нікому не потрібного, безглуздого життя, до мене і не до мене… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Серед каміння було повно крабів, що клацали клешнями й квапилися втекти; яро-зелені жабки, формою тіла схожі на кулі, лякали нас, стрибаючи у воду з гучним плескотом; тремтливим запиналом довкола нас пурхали невеличкі нетлі, маленькі кажани шугали крізь промені наших ліхтариків, і тільки волохатих жаб не було ніде (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). Пломінець рівно здіймався в безвітрі. До нього раз у раз підлітали настирливі нетлі, кружляли навколо, обпалювали крильця й відлітали (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Залишалося похмілля, раптовий біль світу та ще суперечка з Богом, якого в горах кожен знав і який приходив і відходив без жодної видимої причини. Похмурий настрій спурхнув на неї, мов темний метелик (Ю.Винничук, перекл. Е.М.Ремарка)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

УТИРА́ТЬ, утира́ющий що /мн. хто/ втира́є тощо, зви́клий втира́ти, ра́ди́й обте́рти, втира́ч, (річ) утира́льник, прикм. утира́льний, обтира́льний; утира́ющий слёзы стил. перероб. втира́ючи сльо́зи; утирающийся/утира́емый ути́раний, обти́раний; УТЕРЕ́ТЬ, утере́ть нос кому, стил. перероб. уми́тися кому [я утру́ нос кому хай хто уми́ється до ме́не].

ДАТЬ дать во́лю чему не стри́мувати чого [дать волю рукам би́тися, ла́пати; дать волю нога́м вда́рити в закаблу́ки; дать волю мы́слям пори́нути в ро́здуми; дать волю языку́ розпатя́катися]; дать встря́ску нам’я́ти чу́ба; дать де́нег (ворожці) позолоти́ти ру́ку /ручку/; дать кля́тву /дать кля́твенное обеща́ние/ заприсягти́ся; дать ма́ху схи́бити, галиц. обмахну́тися; дать нахлобу́чку /дать нагоня́й/, накрути́ти хвоста́; дать нача́ло започаткува́ти; дать обе́т фраз. завзя́тися [сло́вно дал обет мов завзя́вся]; дать оплеу́ху ля́снути по пи́ці; дать о себе́ знать (про чуття) озва́тися; дать о́тповедь да́ти ві́дсіч; дать первонача́льный толчо́к зру́шити з мі́сця; дать по́вод к разгово́рам нагада́ти козі́ смерть; дать по́ носу прибл. уте́рти но́са; дать поня́ть галиц. да́ти до зрозумі́ння; дать по ша́пке ще ски́нути з пара́фії, коротк. турну́ти; дать прикури́ть да́ти ли́ха, да́ти пе́рцю, да́ти чо́су, да́ти га́рту; дать путё́вку в жизнь поста́вити на но́ги; дать себя́ обману́ть да́тися на підмо́ву; дать себя́ почу́вствовать да́тися взнаки́; дать толк чему дове́сти́ до пуття́ що; дать хо́ду дремену́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, (тихенько) звуконасл. шамі́ль-шамі́ль; не дать в оби́ду відборони́ти, не да́ти заподі́яти кри́вди кому; не дать себя́ в оби́ду = не даться в обиду; не дать спу́ску не попусти́ти; ни дать ни взять ні дода́ти ні відня́ти; ей мо́жно бы́ло дать 30 їй пока́зувало 30; не так легко́ дать кому не ду́же й даси́ кому; да́вший ОКРЕМА УВАГА; давший заро́к прибл. заприся́жений; давший ма́ху стил. перероб. да́вши ма́ху, схи́бивши; давший нача́ло стил. перероб. започаткува́вши, ім. ініція́тор.

ЗАЛЕЗА́ТЬ, (правдою й неправдою) забут. утере́суватися; залеза́ющий, що зала́зить тощо, зда́тний залі́зти, зви́клий зала́зити, прола́за, інфільтра́нт, ула́зистий, рідко утере́суваний.

ЗАТОЛКА́ТЬ, (щось) фраз. утереби́ти.

ЗАТЁСЫВАТЬСЯ, ПЕРЕН. замішуватися, забут. утере́суватися; затёсываться куда, інфільтрува́ти що; затёсывающийся, 1. = затёсываемый, 2. що замі́шується тощо, замі́шуваний, утере́суваний, ра́ди́й заміша́тися, інфільтра́нт, прола́за, заміша́нець;

ЗАТЕСА́ТЬСЯ, фраз. втереби́тися; затеса́вшийся, утере́саний, замі́шаний, пролі́злий, просли́злий.

ПРЕВЗОЙТИ́ ще заткну́ти за по́яс, переплю́нути, уте́рти но́са /ніс/ кому, стил. перероб. переплюнути [превзойти́ в сме́хе пересмія́тися; превзойти́ во лжи перебреха́ти; превзойти́ в щебета́ньи перещебета́ти]; превзойти́ кого фраз. да́ти фо́ру кому; превзойти́ всех и вся спійма́ти бо́га за бо́роду; превзойти́ ожида́ния переве́ршити сподіва́ння; превзойти́ в хи́трости /превзойти́ в колдовстве́, превзойти́ в интри́гах/ перехиморо́дити; превзоше́дший ОКРЕМА УВАГА; превзоше́дший ожида́ния галиц. надсподі́ваний.

ЩЕГОЛЯ́ТЬ ще ходи́ти фе́ртом /павиче́м, ко́зирем, тузо́м/, образ. держа́ти фасо́н, діял. фасо́нити, галиц. парадува́тися, забут. дженджури́тися, фраз. герцюва́ти, (знанням) козиря́ти чим; (без шапки взимку) ходи́ти на показу́ху, галиц. гонорува́тися, парадува́ти; щеголя́ющий 1. що /мн. хто/ хо́дить тузо́м тощо, зви́клий ходи́ти тузо́м, мо́дник /жін. мо́дниця/, пара́дник /пара́дниця/, піжо́н, ферт, дже́нджик, франт, прикм. дженджури́стий, піжо́нистий, фасо́нистий, образ. з фасоном, 2. (без шапки взимку) що хо́дить на показу́ху тощо, зви́клий ходи́ти на показу́ху, 3. (чим) що козиря́є тощо, зви́клий хизува́тися; щеголяющий зна́ниями ра́ди́й козирну́ти вче́ністю; ПЕРЕЩЕГОЛЯ́ТЬ (кого) уте́рти но́са кому; перещеголявший ОКРЕМА УВАГА; ПОЩЕГОЛЯ́ТЬ (у чому) галиц. погонори́тись;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Утерпеть – вте́рпіти́, -плю, -пиш.

Утерять – загуби́ти, згуби́ти, -блю́, -биш.

Утирать, утереть – втира́ти, -ра́ю, -ра́єш, вте́рти (утру́, утре́ш); -ться – втира́тися, вте́ртися.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Битый • Битые и перебитые разговоры – утерті (стерті, заїжджені, затягані, заяложені, банальні) розмови. [Ні, розмова з таким заяложеним початком закінчиться моментально. Шовкопляс.] • Битый час просидеть (прождать) – цілу (цілісіньку, цілу-цілісіньку) годину просидіти (прождати, прочекати); годину з гаком просидіти (прождати, прочекати). • Битая посуда два века живёт – битий посуд два небитих переживе. Пр. Череп’я живе довше, як цілий посуд. Пр. Скрипуче дерево довго (довше) живе. Пр. Скрипливе дерево і дужого переможе. Пр. Хлипливе дерево два віки живе, а здорове й одного не переживе. Пр. Скрипливе дерево найдовше стоїть. Пр. Скрипливе дерево скрипить-скрипить, та й стоїть, а здорове вітер попре, та й переверне. Пр. Скрипуче колесо довше ходить. Пр. • Битому псу только плеть покажи – битому і різку покажи, то він боїться. Пр. • Быть собаке битой — найдётся и палка – хто схоче вдарить, той кия найде. Пр. • За одного битого двух небитых дают – за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. • Не битый — серебряный, битый — золотой – хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то два дадуть. Пр.

Втираться • Втираться, втереться в доверие к кому (перен. разг.) – залазити, залізти, влізти в душу кому (в довіру до кого); утиратися, утертися в довір’я (в довіру) до кого, в чиє (в чию). [Уміє дехто дуже спритно влізти в душу, видати себе за щось зовсім інше, ніж справді є. Кротевич.]

Доверие • Вкрадываться, вкрасться, втираться, втереться в доверие к кому – Закрадатися, закрастися (утиратися, утертися) в довір’я (в довіру) кому, до кого, в чиє (в чию); закрадатися, закрастися (утиратися, утертися) в душу кому (в чиюсь душу, до чиєїсь душі); залазити, залізти (улазити, влізти) в душу кому (в чиюсь душу); силуватися придбати віру до себе; підступом (підлазом) здобувати, здобути довір’я (довіру) чиє (чию), в кого. • Внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довір’я (довіру). • Внушающий доверие, заслуживающий доверия – віри (довіри) гідний; вірогідний; певний. • Входить, войти в доверие к кому – здобувати, здобути довір’я чиє, в кого; (іноді) здобути(ся) довіри в кого. • Злоупотреблять, злоупотребить чьим доверием – зловживати довір’ям чиїм, ужити на зло довір’я чиє; надуживати, надужити довір’я чийогось (довіри, віри чиєїсь); обертати, обернути чиюсь віру на зло. • Лишиться доверия чьего – утратити довіру чию (довір’я чиє); виходити з довір’я чийого; позбутися довіри (довір’я) в кого; (іноді) відпасти віри чиєї. • Не внушающий, не заслуживающий доверия – не гідний, не вартий довір’я чийого (довіри чиєї); невірогідний; непевний. • Оказывать, оказать кому доверие – виявляти, виявити довір’я (довіру) кому; давати, дати віру кому; (іноді) звірятися, звіритися на кого, кому. • Питать доверие к кому – йняти віри (віру) кому; мати довір’я (довіру, іноді віру) до кого; (лок.) діймати віри кому. • Подрывать, подорвать доверие чьё – підривати, підірвати (порушувати, порушити) довір’я чиє. • Пользоваться доверием чьим – мати довір’я чиє (довіру, віру чию); (зах.) тішитися довірою (вірою) чиєю. • Снискать доверие чьё – здобути довір’я чиє (довіру чию); привернути до себе довіру чию (довір’я чиє); придбати чиюсь віру (довір’я чиє). • Удостоить доверием – ушанувати (удостоїти) довір’ям (довірою). • У меня полное доверие к нему – я йому цілком довіряю; я маю до нього цілковите довір’я (цілковиту довіру); яна нього цілком звіряюся. • Утратить, потерять доверие к кому, к чему – зневіритися в кому, у чому; втратити віру чию, в кого, в що.

Дорога • Без дороги идти – іти манівцем (манівцями, навмання, бездоріж, без дороги). • Большая дорога (разг. большак) – велика дорога ([великий] шлях); гостинець. • В дороге – у дорозі; ідучи, їдучи. • В дорогу, на дорогу – на дорогу, (іноді) на відхід. [Дружки прощаються, цілуються з молодою та, збираючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грінченко.] • Все дороги ведут в Рим – усі шляхи (усі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть. • Давать, дать, уступать, уступить дорогу кому – давати, дати дорогу кому; уступатися, уступитися з дороги кому; (іноді) проступатися, проступитися кому. • Дорога весенняя, летняя, зимняя – дорога весняна, літня, зимова; вешняк, літняк, зимняк. • Дорога предстоит кому – має їхати (вирушати) хто; дорога лежить (стелиться) кому; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому; дорогу чує хто; (зниж.) дорога чхається кому. • Дорога пролегла по горе – дорога йшла горою (по горі). • Дорога уторенная – (влітку) Битий (уторований, накочений) шлях; (взимку) утертий (натертий) шлях; утерта (натерта) дорога. • Железная дорога – залізниця; (давн. розм.) чавунка. • Живущий за дорогой – який живе за дорогою; задорожний. • Запала ему к нам дорога (перен.) – заросла йому стежка до нас; шлях заріс йому [терном] до нас; до нас йому нема(є) дороги. • Идти (действовать) прямой дорогой – по правді ходити, чинити (робити); просто (прямо, навпростець, прямцем) іти; простувати (прямувати); (арх.) ходити, чинити правим робом. [Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Шевченко.] • Идти своей дорогой – іти своїм шляхом (своєю дорогою); (давн.) робити (ходити, чинити) своїм робом. • Какой дорогой, куда? – яким шляхом?; (розм.) кудою? • Мне не дорога к ним ходить – мені нема чого до них ходити. • На битой дороге трава не растёт – на битій дорозі трава не росте. Пр. • Найти дорогу; попасть на дорогу; (в)стать на настоящую дорогу – вийти на певний шлях; тропи вхопити (набігти); потрапити (натрапити) на [певну] дорогу (на [певний] шлях). • На дороге стоит да дороги спрашивает – іде дорогою, дороги питає. Пр. їде (іде) шляхом і шляху питає. Пр. • На половине дороги – на півдорозі. • На этой дороге большой крюк – це ми так круга (гака) великого дамо (це ви так круга (гака) великого дасте); це таке — кругасвіта (галасвіта) іти (піти); сюди (сюдою) [йти, їхати) дуже обхідно. • Недорога тебе (мне, ему…) ходить туда (разг.) – нема чого (нічого, нетреба) тобі (мені, йому…) туди ходити. • Не стойте на дороге – не стійте на дорозі; не перешкоджайте (не заважайте). • Отрезать дорогу кому – перетяти дорогу (шлях) кому; заскочити дорогу (путь) кому; заскочити кого. • Перебежать дорогу кому (разг.) – перебити, перебігти дорогу кому; перебігти кого. • По дороге – дорогою; у дорозі. • По дороге заехать, зайти к кому – мимоїздом заїхати до кого, мимохідь зайти до кого. • По дороге, не по дороге кому с кем – по дорозі, не по дорозі кому з ким; у шляху, не в шляху кому з ким; (іноді) узавороті, невзавороті кому з ким, по руці, не по руці кому з ким. • Поехать непрямой дорогой – поїхати непрямою (непростою) дорогою; покривулити. • По кривой дороге поломаешь ноги – не збочуй з дороги, бо відпокутують ноги. Пр. Проста дорога найкраща (найліпша). Пр. • Пробить, проложить себе дорогу (перен.) – прокласти (пробити, проложити) собі дорогу (шлях, стежину, стежку); уторувати собі дорогу (шлях, стежину, стежку). • Пролагать, прокладывать дорогу к чему – прокладати (торувати, промощувати) дорогу (шлях) до чого. • Просёлочная дорога – путівець; польова (степова, міжселищна) дорога. • Санная дорога – санна дорога; зимняк. • Сбивать, сбить с дороги кого (перен.) – збивати, збити з дороги кого; збивати, збити на манівці кого. • Сбиться с дороги – збитися (змилити) з дороги (з шляху); піти (податися, поблукати) манівцями; піти блудними дорогами; заблукати (заблудити). • Свернуть с дороги – звернути (збочити) з дороги. • С дороги! – з дороги!; набік!; оступися! (оступіться!). • Скатертью дорога (перен. разг. ирон.) – полотном дорога; (іноді) з богом, Парасю! • Собираться в дорогу – лаштуватися (лагодитися, іноді споряджатися) в дорогу (у путь). • Столбовая дорога – стовповий (верстовий) шлях; гостинець. • Стоять на хорошей, правильной дороге – стояти на добрій, правдивій (правій) дорозі; стояти на доброму, правдивому (правому) шляху. • Стоять, стать поперёк дороги кому – стояти, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступити кому; стати поперек шляху кому; на переметі стати кому; зав’язати дорогу кому; (арх.) переп’ят устати кому (іноді на кого); (іноді образн.) перекопати дорогу кому; заорати (переорати) дорогу кому. • Счастливой дороги! – щасливо!; час добрий!; щасливої дороги!; щаслива [тобі, вам] дорога (путь)! • Туда ему и дорога! (разг.) – так йому й треба!; своїм шляхом пішов!; катюзі по заслузі! • Тянет в дорогу кого – тягне (пориває) в дорогу кого; вабить (надить) дорога кого; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому. • У дороги – при дорозі; край дороги (шляху). • Уставший от дороги – Задорожений. • Устать от дороги – стомитися з дороги; здорожитися. • Этой, той дорогой – цією, тією дорогою (цим, тим шляхом); (о)сюдою, тудою. [Ти сюдою, я тудою, а зійдемось над водою! Українка.]

Избитость • Избитость темы, сравнения (перен.) – утертість (заяложеність, банальність) теми, порівняння.

Избитый • Будешь весь избит, вся избита – геть будеш побитий, побита; (образн.) так шкура на тобі й закипить! • Избитая тема – утерта (перемелена, заяложена) тема. • Избитое выражение – утертий (заяложений) вислів. • Избитый анекдот – заїжджений (банальний) анекдот.

Истина • Избитая истина – заяложена (утерта) істина; банальне твердження; загальник; (іноді розм.) оклепана правда. • Наставлять, наставить на путь истины кого – на путь (шлях) істини (правди) навертати, навернути (настановляти, настановити) кого; на добру (правдиву) путь (на добрий розум) навертати, навернути кого; напутити на добре кого. • Святая истина (разг.) – свята правда (істина). • Узнать истину – дійти (пізнати) правди. • Это старая истина – це стара (давня, відома) істина (річ).

Нагар • Снять нагар со свечи – зняти нагар (нагоріле) із свічки; (жарт.) утерти носа свічці.

Нос • Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога). • Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто. • В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити. • Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого. • Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого. • Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом). • Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому. • Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє. • Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися. • Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого. • Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що. • Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт. • Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого. • И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути). • Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом. • Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся). • Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом. • Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого. • Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що. • Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі. • Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр. • Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс. • Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого. • Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр. • Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр. • Оставлять, оставить с носом кого – наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти. • Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити). • Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися. • Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися. • Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр. • Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого. • С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста. • Смерть на носу – смерть за плечима. • С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного. • Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди. • Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що. • Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким. • [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що. • Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що.

Перец • Задавать, задать перцу кому (разг.) – давати, дати (всипати, всипати) перцю кому; підносити, піднести під ніс тертого хріну кому; перчити, поперчити кому; давати, дати типцю кому; утирати, утерти маку кому; натерти перцю в ніс кому. • Посыпать (насыпать) перцу на хвост кому (разг.) – насипати перцю під хвіст кому; приску кинути (сипнути) на кого.

Плоский • Плоская острота, шутка (перен.) – заяложений (утертий, банальний, тривіальний) дотеп, жарт.

Торный • Торная дорога (перен.) – уторований (утертий, битий) шлях.

Трепка • Давать, дать, задавать, задать трёпку кому (разг.) – давати, дати прочухана (прочуханки) кому; давати, дати хлосту кому; давати, дати затірки кому; давати, дати (завдавати, завдати) чосу кому; перегону давати, дати кому; давати, дати шкварки кому; давати, дати перцю (парла) кому; утерти маку кому; перегнати через гречку кого; перегнати на росу кого.

Фефер • Задать (показать) феферу кому (устар. разг.) – дати (усипати) перцю кому; утерти маку кому; піднести під ніс тертого хріну кому; дати типцю кому; дати прочухана (прочуханки, нагінки, натруски, шкварки) кому.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

термини́рованный утерміно́ваний

термини́ровать термінува́ти, утермінува́ти (1. називати що- небудь якимсь терміном; 2. учитися певний час у ремісника)

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Вте́рпіти, -плю – утерпеть.

Втира́ти, -ра́ю, вте́рти, втру, -реш – 1) утирать, утереть, втирать, втереть; 2) (только сов. в.) истолочь, смолоть.

Нетерпля́чка – нетерпение. • Бере́ його́ нетерпля́чка – ему невтерпеж, он не может утерпеть.

Сте́рпіти, -плю – 1) стерпеть, утерпеть, вытерпеть; 2) вынести, перенести.

Утереби́ти, см. Втереби́ти.

Утересува́тися, -су́юся – затесаться, забраться.

Уте́рпіти, см. Вте́рпіти.

Утеря́ти, см. Втеря́ти.

Утира́ти, -ра́ю, уте́рти, утру́, -ре́ш, см. Втира́ти; утира́тися, уте́ртися – 1) утираться, утереться, вытереться; 2) выглаживаться, выгладиться.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Утеря – 1) згу́ба, згу́блення; у. документов – згу́ба, згу́блення доку́ментів; объявление об -ре документов – оголо́шення про згу́блені доку́менти; 2) (утрата) – утра́чення, утра́та.

Вещь – річ (ре́чі); вещи дорожные – доро́жні ре́чі; -щи меховые – ху́тра, хутряні ре́чі; -щи случайные – випадко́ві ре́чі; в. покупная – купо́вана, ку́плена річ; в. музейная – музе́йна річ; в. прокатная – визична́ річ; в. утерянная – згу́блена (загу́блена) річ; в. ценная, дорогая – кошто́вна річ.

Право – пра́во; п. авторское – а́вторське пра́во; п. вещное – речове́ пра́во, пра́во на ре́чі; п. владения – пра́во володі́ти, пра́во на володі́ння, пра́во володі́ння; п. голоса, слова – пра́во на го́лос, на сло́во; п. горное – гірниче пра́во; п. гражданства – пра́во на громадянство; п. давности – пра́во на підста́ві да́вности; п. долговое – довгове́ пра́во; п. заклада – пра́во заставляти, заста́вне пра́во; п. застройки – пра́во забудо́вувати, пра́во на забудува́ння; п. землепользования – пра́во користува́тися земле́ю (з землі́); п. избирательное – вибо́рче пра́во; п. имущественное – пра́во на майно́, пра́во майно́ве́; п. наследственное – спадко́ве пра́во; п. на труд – пра́во на пра́цю; п. обычное – звичає́ве пра́во; п. обязательственное – пра́во зобов’язань; п. первенства – пра́во пе́ршого; п. пользования чем – пра́во на користува́ння з чо́го, пра́во користува́тися з чо́го; п. председательские – права́ голови; п. преимущественного удовлетворения – пра́во на перева́жне задово́лення; п. преимущественное – перева́жне пра́во; п. производства – пра́во виробляти, пра́во на виробляння; п. распоряжения – пра́во розпоряджа́тися, пра́во розпоряджа́ти; п. уголовное – криміна́льне пра́во; п. утерянное – утра́чене пра́во; без поражения в правах кого (осудить) – не позбавляючи, не позба́вивши прав кого; быть вправе – ма́ти пра́во; (иметь основание) – ма́ти ра́цію; воспользоваться выговоренным -вом – скориста́тися з застере́женого пра́ва; восстановлять в правах – поверта́ти, відновляти права́ кому́; выговорить себе -во – застерегти собі́ пра́во; давать кому -во – дава́ти кому́ пра́во, надава́ти, нада́ти кому́ пра́ва (пра́во), упра́внити кого́; добиваться своего права – дохо́дити, дійти свого́ пра́ва; лишать права слова кого – відбира́ти, відібра́ти сло́во кому́ (в ко́го), позбавляти, позба́вити сло́ва кого́; на каких правах – яким пра́вом; на правах (делегата) – з права́ми, пра́вом; наделить -ми – упра́внити; оговаривать себе право, оставлять за собою право – застеріга́ти, застерегти собі́ пра́во; ограничивать кого в правах – обме́жувати, обме́жити права́ кому́, обме́жувати, обме́жити кого́ на пра́ві; он вправе – він ма́є пра́во; отказывать кому в праве – відмовляти, відмо́вити кому́ пра́ва; отнимать у кого право – відбира́ти, відібра́ти кому́ пра́во; оставлять за собой право – застеріга́ти, застере́гти собі пра́во, лиша́ти собі пра́во; по праву (пользоваться) – пра́вно, на підста́ві пра́ва; по праву давности (владеть) – пра́вом (на підста́ві пра́ва) да́вности; по какому праву – яким пра́вом; пользоваться правом – ма́ти пра́во, користува́тися з пра́ва; поражение в правах – позба́влення, позба́ва (Н) прав; предоставляется вам право – Вам ві́льно, Ви ма́єте пра́во; предоставлять право – дава́ти, да́ти пра́во (кому́); приобретать право – здобува́ти пра́во, набува́ти пра́ва; располагать своими правами – користува́тися з своїх прав; право распространяется – пра́во поширюється; считать себя в праве – вважа́ти, гада́ти, що ма́єш пра́во; с предоставлением права (назначить) – нада́вши пра́ва; с предоставлением себе права (согласиться на что) – застеріга́ючи собі́ пра́во; терять, утратить право – відпада́ти, відпа́сти пра́ва, утрача́ти, утра́тити пра́во; уступить кому право – поступа́тися кому́ пра́вом, відступити пра́во кому́; право утрачивается – пра́во відпада́є.

Упускать, упустить (из рук) – випуска́ти, випустити; (пропускать время) – пропуска́ти, пропустити; (терять, утерять) – утрача́ти, утра́тити; у. из виду – не взяти на ува́гу, забува́ти, забу́ти, мина́ти, промину́ти; у. удобный случай – пропустити наго́ду, утрача́ти, утра́тити наго́ду.

Утрачивать, утратить – утрача́ти, утра́тити, теряти, утеряти; (лишиться) – збува́тися, (по)збу́тися кого́, чого́; у. доверие и кому, к чему – зневірятися, зневі́ритися в ко́му, в чо́му; у. здоровье – (по)збува́тися здоро́в’я, утрача́ти здоро́в’я; у. надежду – утрача́ти наді́ю.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Без головы и рукам и ногам тошно. — 1. За дурною головою і ногам нема покою. 2. На те Бог голову дав. щоб посторонок не зсунувся. 3. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. 4. Утеребив Бог душу, як у пень, та й кається.

Глуп, как пробка. — 1. Світ зійшов, а ще такого дурня не бачив. 2. Дурний, як турецький кінь. 3. Дурний, як баран. 4. Дурний, як сосновий пень. 5. Дурний, як сало. 6. Дурний, як чобіт. 7. Дурний, аж гуде. 8. Тобі треба клепку вставить. 9. Дурний, аж крутиться. 10. Дурний, аж світиться. 11. Дурне, аж очі йому рогом лізуть. 12. Розумний, як Хведькова кобила. 13. Неначе з-за угла мішком прибитий. 14. Младенці в голові. 15. Царка в голові нема. 16. Нема кишок в голові. 17. Клепки не достає. 18. Не всі дома. 19. Вітер свище в голові. 20. Ума ні з шило нема. 21. Дурніший од попа. 22. Нема з тебе толку, хоч запали, так не трісне. 23. Ні з губи мови, ні з носу вітру. 24. Утеребив Бог душу як у пень, та й кається. 25. Создав Бог, та й ніс висякав. 26. Ото дурень, був би ще більший, та вже нікуди. 27. Дурне сало. 28. Дід твій дрига: піймав жабу та й каже - риба. 29. В очах мигтить, а в голові свистить.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

уте́рти, див. утира́ти

утира́ти, -ра́ю, -ра́єш; уте́рти, утру́, утре́ш; уте́р, уте́рла

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Заба́нювати, -нюю, -єш, сов. в. заба́нити, -ню, -ниш, гл. 1) Дурно вымывать, вымыть. Аф. 2) Терять, утерять при мытьѣ. Понесла плаття на річку та один рушник десь і забачила. Аф.

Іста, -ти, ж. Капиталъ, основной капиталъ. Чуб. VII. 575. Купимо (хліба)... й станемо продавати... Як виручимо свою істу та й мотнемось, купимо у Рассєі подешевше та вп’ять з баришем будемо продавати. Кв. І. 148. Як так робити, то гроші потратимо, а не тільки прибили не буде, та й істу утеряємо. Кв. І. 149.

Корі́вниця, -ці, ж. Коровница. Одну дочечку мала, та й ту утеряла: із поля робітницю, од печі топілницю, од коров корівницю. Нп.

Краса́, си́, ж. 1) Красота. Дочка в тебе буде на ввесь світ красою, а зять — на ввесь світ славою. К. ЧР. 56. Ой хоч знайдеш з русою косою, да не знайдеш з такою красою. Нп. Краси́ набіра́тися. Хорошѣть. Поки Явтух ріс та краси набірався, Фрузина ледачіла, старілась. Св. Л. 65. 2) Раст. Amarantus caudatus L. ЗЮЗО. І. 111. Ум. Кра́сонька. Свою красоньку утеряла, хоть я й молода. Макс. Круз нове люстренько виглядалася, сама своїй красонці дивувалася. Чуб. V. 6.

Ла́ска, -ки, ж. 1) Любовь, привязанность, ласка. У дівчини стільки ласки, як на тихій воді ряски. Лавр. 1. Утеряла дівчинонька у козака ласку. Мет. Я. Серце рвалося, сміялось, виливало мову, виливало, як уміло, за темнії ночі, за вишневий сад зелений, за ласки дівочі. Шевч. 4. Чужа ласка сироті Великдень. Ном. № 10702. 2) Милость, благосклонность, благоволеніе, благодать; покровительство. Панська ласки до порога. Ном. № 1200. Боїться ласки втратити. НВолын. у. Я панською ласкою багатий. Шевч. 139. Знайшла бо єси ласку в Бога. Єв. Л. І. 30. Святителю Миколаю, угоднику Божий, помощнику скорий! допоможи мені ласкою своєю небесною! Чуб. І. 114. Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. II. 13. І над собакою повинно мати ласку. Ном. № 4498. З ла́ски. Изъ милости, даромъ. Хто служить з ласки, тому милосердиєм платять. Ном. № 10326. Живу у чужій сем’ї з ласки. МВ. II. 105. З Бо́жої ла́ски. Божіею милостью. Запобіга́ти ла́ски. Добиваться милости, благосклонности. Такої ласки можна і в цигана запобігти. Ном. № 4769. Ла́ску твори́ти. Быть любезнымъ. На чиїм возі їдеш, тому й ласку твори. Ном. 9610. Коли́ ла́ска ва́ша, твоя́. Пожалуйста! Если возможно. Пусти мене прогулятись, коли ласка твоя. То по ва́шій ла́сці. Это какъ вамъ будетъ угодно. То по вашій ласці: як дасте, — матиме. НВолын. у. Аби́ була́ ла́ска... Лишь-бы было угодно... Аби була ласка слухати, — поки не охрип, — співатиму. Шевч. 156. Те роби́в, що з ла́ски ва́шої звелі́ли. Я дѣлалъ то, что вамъ угодно было приказать. Стор. МПр. 45. Будь ла́ска, будь ла́ско!.. Пожалуйста! Будь ласка, дай мені!.. 3) Одолженіе. 4) Ласочка, ласица. Ум. Ласочка. Плаче собі тихесенько... Шелесть!.. коли гляне: по-під тем, мов ласочка, крадеться Оксана. Шевч. 143.

Ма́нта, -ти, ж. Родъ суконнаго плаща, сви́ти, сшитой мѣшкомъ. Чуб. VII. 420. Шух. I. 138. Ой сижу я, сижу, на палаш приперся, манта мі широка, полами утерся. Федьк. I. 42.

Нетерпля́чка, -ки, ж. Нетерпѣніе. Зося з великою нетерплячкою дивилась на далекий гай. Левиц. І. 357. Бере́ його́ нетерпля́чка. Ему невтерпежъ, онъ не можетъ утерпѣть. Мир. ХРВ. 190.

Обтира́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. обіте́ртися, обітру́ся, -решся, гл. Отираться, отереться, утереться.

Парува́ння, -ня, с. 1) Выдѣленіе пара. 2) Соединеніе въ пары; спариванье. Г. Барв. 316. 3) Женитьба, вступленіе въ бракъ. Витягли всі грошенята, що Максим наскладав до парування. Мир. ХРВ. 165. Ум. Парува́ннячко. Через теє паруваннячко утеряла дівуваннячко. Грин. III.

Повтира́ти, -ра́ю, -єш, гл. Утереть (многихъ). Повтирай дітей, бач як повмазувалися квашею. Богод. у.

Повтира́тися, -ра́ємося, -єтеся, гл. Утереться (о многихъ). Вони швидче повтирались, буцім то і не плакали. Рудч. Ск. І. 180.

Покректа́ти, -кчу́, -чеш, гл. Покряхтѣть. Випив, покректав, утерся. Ном. № 2981.

Ро́спуск, -ку, м. 1) Роспускъ, распущеніе, отпущеніе. 2) Потворство распущенности, неповиновенію. Через твій роспуск двох робітників утеряли. МВ. (О 1862. III. 74).

Сте́рпіти, -плю, -пиш, гл. 1) Утерпѣть, вытерпѣть. Донька не стерпіла, борзо прилетіла. Гол. І. 195. 2) Вынести, перенести. Хто в біді біду стерпить, а хто в гаразді, — щоб ніколи біди не знав. Ном. № 2153. Кривоніс не стерпів такої одповіді. Стор. М. Пр. 137.

Утереби́ти, -блю́, -би́ш, гл. 1) Вложить, всунуть. Утеребив Бог душу як у пня. Ном. № 2915. Втеребила в пісок жовтий старі сині руки. Шевч. 24. 2) Всучить, дать. Комусь (землемѣръ) утеребив таку пайку, що нічого тобі не вроде. Черк. у. Козаку бідному нетязі коновку в руки втеребила. Мет. 379.

Утереби́тися, -блю́ся, -би́шся, гл. Взлѣзть, взгромоздиться, забраться во что. Позволь собаці лапу на стіл покласти, то він і цілий втеребиться. Ном. № 2841. Чого се ти утеребився в льох? О. 1862. І. 31.

Утересува́тися, -су́юся, -єшся, гл. Затесаться, забраться.

Уте́рпіти, -плю, -пиш, гл. Удержаться, утерпѣть. Ой не втерплю — заспіваю. Ном. № 14007. А дочка не втерпіла, в рік прилетіла. Мет. 256.

Уте́рти, -ся. См. Утирати, -ся.

Утеря́ти, -ря́ю, -єш, гл. Утратить, потерять, лишиться. Та втеряла вчора вечір, втеряю й тепера. Мет. 98. Свою красоньку втеряла. Макс.

Утира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. уте́рти, утру́, -ре́ш, гл. 1) Утирать, утереть, обтереть (лицо и его части). Утри мої смажні уста, а сахарні і сам утру. Ном. № 2315. Не втирайте ж мої сльози, нехай собі ллються. Шевч. 6. Уте́рти но́са. а) Вытереть носъ. б) Проучить, задать хорошенько, срѣзать. Ном. № 3486. Стор. М. Пр. 27. 2) — пря́жу = Відмащувати, відмастити. Угор. МУЕ. ІІІ. 24. 3) Только сов. в. Истолочь, смолоть извѣстное количество (сахару, соли, зеренъ). Втри сім’я. Чуб. Уте́рти ма́ку. Кромѣ прямого значенія: задавать, задать трепку. Тепер уже не втре мені, як вчора, маку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). 4) Сбивать, сбить. І Риму гордого втирає рога. К. МБ. X. 14. 5) Только сов. в. Выпить. Не здужав голови звести, поки не випив півквартівки з імбером пінної горілки і кухля сирівцю не втер. Котл. Ен. II. 13.

Утира́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. уте́ртися, утру́ся, -ре́шся, гл. 1) Утираться, утереться, вытереться (о лицѣ и его частяхъ). Слізоньками умийся, рукавцем утрися. Макс. 2) Выглаживаться, выгладиться. Без його сковзалка не втиралась. Св. Л. 39.

Черкну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ черкати. 1) Черкнуть, быстро провести одну черту. Черкнув раз пером та й уже. 2) Рѣзнуть. Черкнув ножем, — так кров і бризнула. Харьк. 3) Выпить сразу. Черкнув чарку, утерся й пішов. Харьк. 4) Побѣжать, броситься. А я черкну як ластівка та до перелазу. Щог. В. 21. Черкнув із неба, аж курить. Котл. Ен. І. 28. 5) Ударить. Черкнув його добре в ухо. Куля мене таки черкнула добре. Г. Барв. 406. 6) Бросить, швырнуть. Так черкнув ним (хлопцем) об землю, що аж загуло. Св. Л. 224. Як черкне мене вгору, то я фуркнув як з лука. МВ. (КС. 1902. X. 155).

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Край, кра́ю, м. 2) *Діжда́ти кра́ю. Утерпеть, дотерпеть до конца, выдержать. Думає: чия це дівка така гарна в церкві? Не діждав краю, пішов упізнати. Крим. *Дійти́ до кра́ю. Обеднеть, опуститься. Що казати,—колись був чоловік, а тепер спився, зовсім дійшов до краю. Полт. у. Г. Йов. 5) *На той край. В ту сторону. Як їздиш на той край, то й забіжиш. Мирн. «Правда», 1874, 468.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Утере́ть, ся = д. Утира́ть, ся.

Утерпѣ́ть = вте́рпіти.

Утеря́ть = згуби́ти, загуби́ти і д. Теря́ть. — Знайдеш — не веселись, а загубиш — не смутись. н. пр.

Утира́ть, утере́ть, ся = утира́ти, уте́рти, ся. — Утере́ть кому́ носъ = уте́рти но́са, хвоста́ кому́ вкрути́ти.

Втере́ть, втира́ть = вте́рти, уте́рти, втира́ти.

Втере́тъся, втира́ться = 1. вте́рти ся, уте́рти ся, втира́ти ся. 2. пролїзти, прола́зити, пропха́ти ся, протискатись, проти́скуватись; вши́литись, вшиля́ти ся, в ду́шу залїзти, підсипа́ти ся, підла́зити, підлести́ти ся. — Заліз йому в душу — що хоче, те й робить. — А до мене губерець підсипавсь і любови добивавсь. Кот.

Доро́га = доро́га, шлях, бокова частина – обо́чина. — Коло неї шлях-дорога аж на три руки, по тих шляхах весну й лїто ідуть чумаки. Аф. — Больша́я, то́рная доро́га = би́тий шлях, вели́кий шлях, (стар. і гал.) — гости́нець. — До Бога великий шлах, а до пекла прямесенький. н. пр. — Та поміж трьома шляхами ой там яму копали, чумаченька ховали. н. п — Велїв послів на гостинцю постинати. Л. В. — Не твердим ходом пішов далї по гостинцю. Фр. — Виїзжаючи, низенько вклонив ся, а як виїхав на битий шлях, слїзоньками вмив ся. н. п. — Желѣ́зная доро́га = чугу́нка, ко́лїя, залїзна ко́лїя, залїзниця. — Просёлочная доро́га = степова́, польова́ доро́га. — Почтовая доро́га = стовпови́й шлях. — Весе́нняя, зи́мняя, лѣ́тняя доро́га = вешня́к, зїмня́к, лїтня́к. С. Л. — Установи́вшаяся доро́га = становки́й шлях. — Поїдемо нехай, як становкий шлях буде. С. Л. — Уха́бистая доро́га = вибо́їста. — Уѣ́зженная д. = уте́рта д., (узенька) = шляшо́к, сте́жка, пути́вець. (С. Л.).— До доброї криницї стежка утоптана. н. пр. (Вдовж берега) — бережня́к. (Крута з гори) – узві́з. С. Ш. — Запа́ла доро́га = заросла́ сте́жка. — Заросла йому стежка до дївчини. — Идти́ прямо́ю доро́гою = по пра́вдї ходи́ти, прямува́ти, прямце́м, про́сто йти́. — Ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Идти́ безъ доро́ги, око́льными путя́ми = навмання́, манівце́м, манівця́ми. — Гей яром, яром за волами, манівцями за вівцями. н. п. — Пішов навмання. — І провели в ночі тайними манівцями на шлях мемфиський. К. Ш. — Не доро́га; нѣтъ доро́ги = нема́ чого́, нїчого, не тре́ба (йти куди або робити що). — Мнѣ ходи́ть туда́ не доро́га = мінї нема́ чого́ туди́ ходи́ти. — Не зна́й ко мнѣ́ доро́ги = не ходи́ до ме́не, забу́дь до ме́не доро́гу, щоб твоя́ нога́ у ме́не не була́. — Собира́ться въ доро́гу = ла́годити ся, лаштува́ти ся (в дорогу). — Туда́ ему́ и доро́га = так йому́ й тре́ба, коту́зї по заслу́зї. — Пресѣ́чь доро́гу = переня́ти, перепини́ти (С. З.), ста́ти на перешко́дї. —Разби́ть доро́гу — розковба́нити. – Загради́ть доро́гу — заступи́ти, переступи́ти.

Истопни́къ, ца = топі́льник, ця, гру́бник, ця. — А до печі куховарочку наняв, а до груби та топільницю. н. п. — Одну дочку мала, тай ту утеряла: із поля робітницю, од печі топільницю. н. п. — Піду я тому служити, хто визволив мене з неволї; буду йому грубником, аби як небудь йому подякувати. К. Ч. Р.

Коро́вница = корі́вниця, доїльниця, ри́чка, доя́рка. — Одну дочечку мала, та й ту утеряла: із поля робітницю, од печі топільницю, од корів керівницю. н. п. (Д. ще під сл. Дои́льница).

Кряхтѣ́ть = кректа́ти, крехта́ти (Фр.). — Утер трохи не с пів відерка, напивсь і тільки що кректав. Кот. — Випив, покректав, утер ся. Чайч.

Накле́ивать, наклеи́ть, ся = на- приклеювати, на- прилїплювати, на- прикле́їти, на- прилїпи́ти, ся, понакле́ювати, поналїплювати. — Наклеи́ть нос = уте́рти но́са, таба́ки вте́рти, (у сватаннї) — гарбуза́ дати, підне́сти́.

Носъ = 1. піс, здр. но́сик, но́сичок, носиня́тко. — Носом чує, де що лежить. н. пр. — Пхнув його, а він так носом і заорав. — Пустив човен за водою, а він так носом і наскочив на камінь. — Вздёрнутый носъ = ки́рпа, кирпа́тий ніс. — Говори́ть въ носъ = гугня́вити. — Говори́ть подъ но́съ = ми́мрити. — Драть носъ = ки́рпу гну́ти. — Заруби́ себѣ́ на́ носъ, у себя́ на носу́ = намота́й на у́с. — Води́ть за́ носъ = дури́ти. — Носъ получи́ть = о́близня пійма́ти, (в сватаннї) — гарбуза́ зъїсти. — Венера облизня піймавши, слїзки пустила із очей. Кот. — На носу́ = ду́же бли́зько, ско́ро. — Утере́ть кому́ носъ = утерти носа (С. Ш.), пи́нхви да́ти. 2. д. Клювъ. 3. д. Мысъ 1.

Отира́ть, отере́ть, ся = обтира́ти, утира́ти, обте́рти, уте́рти, ся.

Отсю́да = 1. ві́дси, ві́дсїль (С. З. Л.), відсїля́ (С. З. Л.), ві́дцїль, відцїля́, звідси (С. Л.), звідсїль, звідсїля́ (С. Л.). — І відтіль гаряче і відсїля боляче. н. пр. — І відтіль гора і відсїль гора, поміж тими гіроньками сходила зоря. н. п. — Як я маю козак Нечай, звідси утїкати, славу свою козацькую марне утеряти? н. п. — Бери собі скільки хочеш грошей, та пусти хоч мої кістки звідце! Ст. С. — Іди-ж ти тепер звідцїль, щоб і дух твій не пах. Гул. Ар. 2. з сьо́го, з цьо́го. — З сього можна бачити, що...

Попира́ть, попра́ть, ся = 1. топта́ти (С. Ш.), потопта́ти, стопта́ти. — Коли ж сіль утеряє силу... Нї на що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть, і щоб топтали її люди. К. Св. п. 2. д. Одолѣва́ть і Побѣжда́ть.

Потеря́ть, ся = загуби́ти, згуби́ти, ся (С. Аф. З. Л.), утра́тити (С. Ш.), стра́тити, утеря́ти, ся (С. Ш.), потеря́ти, посїяти, ріши́ти ся (С. Л.), стеря́ти ся. — Загубив десь люльку. С. Аф. — Піди, там чоловік загубив сало, то й твоє. н. к. — Що сорому наробила, добру славу загубила. Мова. — По опеньки ходила, запасчину згубила. н. п. — Місяцю з раю, сьвіти нашому короваю, абисьмо не зблудили, коровай не згубили. н. п. Под. — Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. н. пр. — Сумно так зробилось, неначе я що дороге згубила. К. К. — Панська ласка до порога, а поріг переступив, то вже ласку утратив. н. пр — А панові не хотїлось утратити такого чоловіка. н. к. Грінч. — Потеряв же соловей голос через ячний колос, потеряв же козак долю через свою волю. н. п. — Вона зовсїм стеряла ся — не знає, що й робить. Одним поглядом усе скаже і я знов збожеволію і стеряюсь. Кроп. — Потеря́ть вре́мя = вга́яти, прогайнува́ти, промарнувати, байдикуючи — пробайдикува́ти. — П. довѣ́ріе = зневі́рити ся. — Як його зневі́рити ся до рідної дитини. Кн. П. дѣ́вственность = віно́к загуби́ти, скантова́ти ся. — Он — теща в хамутї не догледїла дочки, дївка скантовала ся до шлюбу. Кр. (Пр. д. ще під сл. Дѣ́встенность). — Потеря́ть мно́го = перегуби́ти, позагу́блювати. — П. му́жество, эне́ргію = оба́бити ся. – П. мѣни́я = процига́нити. — П. си́лу = ви́сильнити ся, ви́снажити ся. — П. созна́ніе = опа́морочити ся, стеря́ти ся. — Сьвідомости нема, він стеряв ся... швидче по лїкаря. Кн. — З переляку Люся стеряла ся і немов їі стовма поставило: тільки очима блимає. Кн.

Сбавля́ть, сба́вить, ся = збавля́ти (С. Л. Жел.), спуска́ти, зменша́ти, поступа́ти, ся (С. З.), зба́вити (С. Жел.), спусти́ти (С. Пар.), зма́лити, зме́ншити, вма́лити, поступи́ти, ся (С. З. Пар.). — Став нас Господь видимо карати, став у полї й дома хлїба збавляти. н. пр. — За що ти хочеш мінї віку збавити? Фр. — Боюсь чоловіка: як побачить — буде бити, змалить мінї віку. н. пр. — Як заправив, нїчого з тиї цїпи не спустив. — Сба́вить спе́си = ніс уте́рти, пиху́ зби́ти, хвоста́ вкрути́ти.

Слеза́, слези́нка, слёзка = слїза́, сльоза́, сльози́на, сльози́нка, здр. слїзка, слїзонька. — Будеш вік тужити, тяжко горювати, будеш кулаками сльози утерати. н. п. — Дрібненькими слїзоньками все поле зросила. н. п. — Коку́шкины слёзки = д. під сл. Коку́шкинъ.

Уба́вка = 1. убавля́ння, збавля́ння, уба́влювання (С. Ш.), уба́влення (С. Ш.). 2. уба́ва, уба́вка. С. Ш. Убавля́ть, уба́вить, ся = у(в)бавля́ти, уба́влювати (С. Ш.), збавля́ти (С. Л.), відбавля́ти, зме́ншувати, умаля́ти, уба́вити (С. Ш.), зба́вити (С. Л.), одба́вити, зме́ншити, вмали́ти. — Зменши ходу, бо я з тобою не зійду. Кн. — А злая мачуха головки не змила, нещасній сирітцї здоровъя вмалила. н. п. — За що ти хочеш мінї віку збавити ? Фр. — Вода убавля́ется = вода́ убува́є (С. Ш.), спада́є. — Уба́вить спе́си = хвоста́ вкрути́ти (С. Л.), пиху́ зби́ти, уте́рти но́са, таба́ки вте́рти.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)