Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 63 статті
Запропонувати свій переклад для «хапати»
Шукати «хапати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Брать
1) бра́ти,
сов. узя́ти. [Бери́, що даю́ть. Скі́льки бра́то гро́шей?].
Беру́щий (только как сущ.) – бра́ха, взя́ха, взя́хар (р. -ря). [Бу́деш да́ха (да́хар), бу́деш і бра́ха (взя́хар)];
2) (
б. много) набира́тися. [Не набира́йся – ва́жко бу́де не́сти́];
3) забира́ти. [Він мене́ з собо́ю забіра́є];
4) прийма́ти. [Чоти́ри карбо́ванці даю́ за таке́ нікче́мне теля́, ще й не хо́че! Прийма́й гро́ші!];
5) побира́ти. [Не говори́в ніко́му, ві́дки гро́ші побира́є];
6) (
б. часть зерна за помол) мі́рчити (гал.);
7) (
б. в жёны) дружи́ти собі́, бра́ти за се́бе. [Га́рну ді́вчину він собі́ дру́жить. Хліборо́би опанува́ли за́мки, бра́ли за се́бе па́нських жіно́к, мов тих сабиня́нок. (Куліш)];
8) (
б. верх) бра́ти го́ру, перемага́ти, горува́ти, запано́вувати над чим. [Бере́ ба́ба над козако́м го́ру. Фо́рма перемага́є у Си́дора Твердохлі́ба (Єфр.). Гору́ють нега́рні інсти́нкти. Па́м’ять запанува́ла над карти́нами уя́ви (Франко)];
9) (
б. взятки) хабарюва́ти, хапа́ти (бра́ти) хабарі́, дра́ти, де́рти, хап[в]турува́ти. [У полі́ції деру́ть і з живо́го, і з ме́ртвого];
10) (
б. в долг, взаймы) позича́ти, позича́тися, бра́ти на́-бір (на́-борг), в по́зи́ку, боргува́ти. [Пішо́в чума́к до ши́нку боргува́ти горі́вку].
Б. в счёт сомнительных будущих благ – бра́ти на зеле́ний ове́с.
Б. в счёт работы – бра́ти на відробі́ток;
11) (
б. землю в аренду на один посев) – (редко) купува́ти. [На пшени́цю зе́млю в па́на купи́ли];
12) (
б. тайком) викрада́ти. [Викрада́є в те́бе Харити́на гро́ші і Дени́сові віддає́]:
13) (
б. заказанное, заплатив деньги) викупля́ти;
14) (
б. на крючок (дверь, окно)) защіпа́ти, закида́ти на за́щіпку;
15) (
б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабува́ти. [На селі́ ле́мент, плач – за ви́куп грабу́ють];
16) (
б. начало) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко];
17) (
досада, злость берё́т) доса́да, злість порива́є;
18) (
б. чью сторону) става́ти на чиє́мусь бо́ці, прихиля́тися до ко́го. [В спі́рці з Грицько́м бі́льшість до ста́ршого бра́та прихиля́лась (Грінч.)];
19) (
б. в свидетели) бра́ти за сві́дка;
20) (
б. за основание, в качестве чего) засно́вувати на чо́му, кла́сти чим. [Як-би він ті́льки заснува́в свої́ пра́ці на пова́жних науко́вих джере́лах. Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)];
21) (
б. приступом) добува́ти що й чого́. [До́вго бушува́ла сіро́ма, хоті́ла вже за́мку добува́ти, та гарма́т побоя́лася (Куліш)];
22) (
об инструменте, орудии, огне) бра́ти, ня́ти, ня́тися. [Коса́ не бере́ – погостри́ти тре́ба. Твоє́ї ши́ї міч не йме. Мо́крого полі́на вого́нь не йме́ться].
Гребень не берё́т – гребіне́ць не вче́ше;
23) (
ружьё берё́т ниже цели) рушни́ця ни́зить. (Прич.) бра́ний и бра́тий. [У їх неві́стка молода́, торі́к бра́та].
Доста́точный
1) (
зажиточный) замо́жний, заможне́нький, зажи́тий, доста́тній. [Він зажи́тий чолові́к, на все доста́тній, у йо́го всього́ дово́лі єсть];
2)
имеющийся в доста́точном количестве – доста́тній, дові́льний. [Доста́тня о́діж (Шевч.). Тепе́р на селі́ кра́ще жи́ти: і хліб дові́льний, і до хлі́ба є що ї́сти. До́бре, що вода́ дові́льна, дак бу́ду полоска́тися всю ніч].
Имеется в доста́точном количестве что – дові́льно на що. [Тут таки́ й на зе́млю довільні́ш. Землі́ у нас доста́тньо];
3) (
удовлетворительный) доста́тній.
Доста́точное основание – доста́тня причи́на (доста́тнє обґрунтува́ння).
Быть -ным, безл. – става́ти, ста́ти, вистава́ти, ви́стати, виста(р)ча́ти, ви́ста(р)чити, хапа́ти, хопи́ти. [Як ви́стало на ю́шку, то ви́стане й на петру́шку (Ном.). Тіє́ї ї́жі не вистача́ло на двох (Грінч.). За́полочи мені́ не хопи́ло].
Дать в -ном количестве – ви́ста(р)чити, поста́чити, наста́чити. [Ця крини́ця ви́стачить води́ на ці́лий го́род. Хіба́-ж на таку́ сім’ю́ мо́же одна́ люди́на наста́чити?]. Срв. Достава́ть и Доставля́ть.
Душа́
1) душа́ (
ум. ду́шка, ду́шечка, души́ця). [Люди́на з вели́кою душе́ю. Це чолові́к без душі́. Він був душе́ю на́шого товари́ства. В його́ тво́рах бага́то душі́]; (обращение к любим. человеку) душа́ (ум. ду́шечка, ду́ся), се́рце (ум. се́рденько). [Жі́нко-ду́шечко! Мару́сю-ду́сю!];
2) (
особа, кто-нибудь) душа́, (иногда) дух. [Забере́ з собо́ю приятелі́в душ три́цять (Куліш)].
Ни души́ – ані душі́, ані ду́шечки, ні ду́ха[у], ні ху́ху ні ду́ху, нікогі́сінько.
Ни -ши́ живой – ні ду́ху[а] живо́го, ні живо́го ду́ху[а], ані живо́ї ду́шечки.
Нет ни -ши́ – нема́ ні ду́ха[у]. [У ці́лому за́мку нема́є ні ду́ха (Л. Укр.). Село́ Корчо́вате – чима́ле село́, але з пані́в – ні ду́ха (Кониськ.)];
3) (
передняя часть шеи у челов., самая ямочка) душа́. [Застебне́ться під са́му ду́шу (Квітка)].
Без души́ – не тя́млячи себе́, не тя́млячись. [Не тя́млячись з ра́дощів].
Быть без -ши́ от кого, -ши́ не слышать (не чаять) в ком – ко́ло ко́го всіє́ю душе́ю упада́ти, дух за ким рони́ти. [Я за тобо́ю й дух роню́, а ти за ме́не забува́єш (Грінч.)].
Отвести -шу – спочи́ти душе́ю, (поэтич.) ду́шу відволо́жити.
Отдать богу -шу (умереть) – бо́гу ду́шу відда́ти.
До глубины -ши́ – до живо́го, до са́мого се́рця, аж до дна душі́.
Душа́ в -шу – як одна́ душа́, як оди́н (їде́н) дух. [Рокі́в з три жили́, як одна́ душа́ (Васильч.)].
За милую ду́шу – залюбки́, з дорого́ю душе́ю.
От -ши́ – з душі́, від [з] щи́рого се́рця.
От всей -ши́ – з усіє́ї душі́, від [з] щи́рої душі́. [З душі́ бажа́ю (Кул.). Дя́кую тобі́ з усіє́ї душі́ (Крим.). Від щи́рої душі́ гото́вий я відда́ти (Сам.)].
Всей -шо́й – від [з] душі́ (щи́рого се́рця), з дорого́ю душе́ю, з ці́лого се́рця. [Люблю́ тебе́ з ці́лого се́рця].
По -ше́ – до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, до ми́сли.
Приттись (приходиться) по -ше́ – припа́сти (припада́ти) до душі́, до се́рця, до в[с]подо́би, приста́ти (прийти́ся) до душі́.
Сколько -ше́ (-шеньке) угодно – скі́льки душа́ (ду́шечка) забажа́є, досхо́чу́.
Трогать -шу – пору́шувати ду́шу, дохо́дити до душі́, до се́рця.
Хватать за́ -шу – бра́ти (хапа́ти, торка́ти) за ду́шу. [Так і бере́ тебе́ за ду́шу].
Чего -ше́ угодно – чого́ душа́ забажа́є.
В ду́шу не идёт – в ду́шу не лі́зе.
На душе́ мутит – з душі́ ве́рне, ну́дить, мло́сно.
Душа́ в пятки ушла – на [у] душі́ похоло́ло, душа́ не на мі́сці.
Чуть душа́ держится – ті́льки душа́ в ті́лі, (фамил.) ті́льки живи́й та те́плий.
Клешни́ть – щипа́ти клі́[е́]шнями, хвата́ти, хапа́ти клі́[е́]шнями.
Ла́пить – ла́пати, хапа́ти. [Напере́д не́вода ри́би не ла́пай (Номис)].
Лимо́нить – тарга́нити, хапа́ти, тягти́, волокти́, цу́пити, цо́брити; срвн. Ти́брить.
Лови́ть, ла́вливать
1) лови́ти, уло́влювати, (
хватать) хапа́ти, ла́па́ти, (захватывать) запопада́ти, (перенимать) перейма́ти кого́, що; срв. Пойма́ть. [Лови́ли, лови́ли та й пійма́ли со́ма (Номис). Ни́тяна сі́тка, що не́ю ло́влять перепели́ (Яворн.)].
-ви́ть вора с поличным – лови́ти зло́дія з лице́м (з кра́деним, з краді́жкою).
-ви́ть воздух – лови́ти, хапа́ти пові́тря.
-ви́ть на лету – з льо́ту лови́ти; з двох слів розумі́ти.
-ви́ть взгляд – перейма́ти (лови́ти) по́гляд.
-ви́ть рыбу – лови́ти ри́бу, (удой) (в)уди́ти, на́дити ри́бу; срв. Уди́ть. [Ходи́в на рі́чку ри́бу на́дити (Грінч.)].
-ви́ть рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван – лови́ти ри́бу сачко́м, на блешню́, на переме́т, на кукільва́н, сачи́ти, блешнюва́ти, перейма́ти, кукільва́нити ри́бу.
-ви́ть рыбу, делая прорубь во льду – на духи́ лови́ти ри́бу.
-ви́ть раков в норах – печерува́ти ра́ки. [З Демко́м Павло́ вже печеру́ють ра́ки (Грінч.)].
Двух зайцев -ви́ть, ни одного не поймать – двох зайці́в ло́виш, ні о́дного не вло́виш.
-вит волк, -вят и волка – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка.
Эта кошка хорошо -вит мышей – цей кіт до́бре ло́вить ми́ші, це ло́вний кіт.
-ви́ть ухом (внимательно слушать) – лови́ти ву́хом. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)].
-ви́ть ворон (переносно) – лови́ти ґа́ви (вітри́, ви́порожні, ви́торопні, ви́трішки), ї́сти (продава́ти) ви́трішки; срв. Глазе́ть, Ротозе́йничать;
2)
-ви́ть в чём, на чём; см. Улича́ть.
-ви́ть в проступке – лови́ти (підло́влювати) в (на) прови́ні.
-ви́ть на месте преступления – лови́ти (ла́па́ти) на гаря́чому (вчи́нкові).
-ви́ть на слове – лови́ти на (в) сло́ві (в мо́ві), бра́ти за сло́во. [Олекса́ндра він бере́ за сло́во (Франко)];
3) (
искать, улучать) шука́ти, вига́дувати.
-ви́ть случай, момент, время – шука́ти, вичі́кувати наго́ди (ви́падку, часи́ни).
-ви́ть глазами – шука́ти очи́ма;
4)
см. Красть.
Ло́вленный – ло́влений, ха́паний; срв. По́йманный.
Ля́бзить
1) (
красть) хапа́ти;
2) (
тащить) цу́пити;
3) (
лебезить) лабу́зитися, підле́щуватися до ко́го;
4) волочи́ти (вбрання́);
5) (
мямлить) ми́мрити, ха(ра)ма́ркати.
Мздои́мничать – бра́ти хабарі́, хабарюва́ти, хапа́ти.
Похва́тывать – хапа́ти, хвата́ти (и́ноді, ча́сом).
Призанима́ть, призаня́ть чего – позича́ти, пози́чити, запозича́ти, запози́чити, позича́тися, запозича́тися, запози́читися, чого́ в ко́го; розжива́тися, розжи́тися у ко́го на що и чого́; (пренебр.) хвата́ти, ухвати́ти, хватну́ти, хапа́ти, ухопи́ти, хапну́ти чого́. [Обри́дло вже що-дня́ позича́тися в люде́й то того́, то сього́ (М. Грінч.). У йо́го за́всіди мо́жна тро́хи грошеня́т запози́читися. Чи не мо́жна у те́бе на тютю́н ча́сом розжи́тись? Розжи́вся у йо́го грошеня́т тро́хи. (М. Грін.). То в то́го хватне́, то в то́го вхо́пить, а віддава́ти не лю́бить (М. Грін.)].

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бык
1) бик; (
неклад. самец коровы) бугай, стадник;
2) (
водяной бык, зоол., птица) бугай;
3) бик, стовп, підпора:

брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги, ловити, піймати вовка за вуха;
быть бычку на веревечке – не тепер, то в четвер; найдеться й на тура шура; скільки ниточка не в’ється, до клубочка дійде; до часу дзбанок (глек) воду носить;
здоровый как бык – здоровий як бик (бугай);
молодой кладеный бык – бик; (не молодой) віл;
похожий на быка – бугайкуватий;
упёрся как бык – уперся як віл (бик);
сколько с быком не биться, а молока от него не добиться – з бика ні лою, ні молока (Пр.);
смотреть быком – дивитися спідлоба (насуплено; вовкувато).
[Ухопив, як вола за роги (Пр.). Міняй бики на воли, аби дома не були (Пр.). Бик забув, як телятком був (Пр.). Був колись бик, та звівся на смик (Пр.).  Дмись, не дмись — волом не будеш (Пр.). З вола дві шкури не деруть (Пр.). Котрий віл тягне, того ще й б’ють (Пр.). Поволеньки можна і до бугая підійти (Пр.). — Та ну не бришкай! Хоч ти і здоровий, як той бик, а проте і нас чимало (П.Мирний). Крикнув бугай у болоті — і замовк (П.Мирний). Рудий бугай вдарив ногами в землю, зігнув воласту шию і підняв хвіст (М.Коцюбинський). Розпалений бик гнав десь, забувши про всяку обережність, ламаючи хащі (І.Багряний). Спить — не спить Дніпро, завжди гостинний, Зречена душа — без крил — летить За биками, за човнами і за кпинами… Свій пролитий полишає слід (В.Стус). Бики і гадки не мають, що дозволено Юпітеру… (В.Шендеровіч). Уже поставлено бики для мосту (АС). Той, хто впродовж дня активний як бджола, сильний як бик, працює як кінь і приходить додому вимотаний як собака, повинен проконсультуватися у ветеринара, є висока ймовірність, що він осел (Чанг Інг Ю). — Петре, та куди так утікаєш? — Йой, біжу, бо не встигну на дизель на 4.20. — Біжи через моє поле. Як тебе побачить мій бик, то ще встигнеш на 3.10].
Обговорення статті
Рука – рука:
бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки;
большая рука (перен.) – велика рука (лапа);
большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий;
брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого;
брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук;
брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе;
быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого;
валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться;
вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому;
в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх;
в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що;
выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку);
выдать на руки – видати на руки;
выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук;
гулять по рукам – по руках ходити;
давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому;
дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б);
дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому;
держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою;
держать чью руку – тягти за ким;
живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить);
зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике);
играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки;
из верных рук (узнать) – з певного джерела;
из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого;
из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки;
иметь руку – мати руку (зару́ку);
как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого;
как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло;
к рукам прибрать – до рук прибрати;
левая рука – шульга, ліва рука, лівиця;
легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто;
ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки;
марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що;
мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч);
набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого;
навострить руку – наламати руку;
на все руки – до всього здатен;
на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч;
наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку;
на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути);
на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги;
на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому;
на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк;
не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому;
не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що;
обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч;
обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що;
одной рукой – однією рукою; одноруч;
опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки;
опытная рука – вправна рука;
отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки;
отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого;
от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено);
от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що;
отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають;
передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук);
подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому;
под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши;
под горячую руку – під гарячу руч (руку);
подделать руку (о почерке) – підробити руку;
под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути);
под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку;
под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя;
показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що;
попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому;
попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому;
по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку;
по рукам! – згода!;
по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний;
правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого;
прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого;
прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що;
приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого;
пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки;
просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї;
проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї;
рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким;
рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому;
рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто;
рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого;
рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.);
руки вверх! – руки вгору (догори)!;
руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого;
руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.);
руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого;
руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто;
руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого;
руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого);
рукой не достанешь – рукою не досягнеш;
рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима;
руку приложить – рукою власною розписатися;
сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого;
своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто);
своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.);
связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому;
скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи;
с легкой руки – в добрий час;
сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти;
смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого;
собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався);
сон в руку – сон справдився; пророчий сон;
с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч);
средней руки – пересічний (посередній, помірний);
с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами;
с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути;
с руки – під руку;
с рук на руки – з рук до рук;
сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося;
тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто;
ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати;
узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела;
умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки;
ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що;
ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки);
ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати);
холодно рукам – холодно в руки;
человек с отвисшими руками – вислорукий;
чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що);
щедрой рукой – щедрою рукою; щедро;
языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.).
[— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].
Обговорення статті
Сердце
1) серце, (
шутл.) тьохкало;
2) серце, гнів:

большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто;
брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого;
всем сердцем – щирим серцем, щиро;
в сердцах – спересердя; з серця; зо зла;
держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого;
доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.);
как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі;
каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце;
камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав);
куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.);
не по сердцу – не до мислі;
от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно;
отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому;
от доброго сердца – з (від) доброго серця;
отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому;
от чистого сердца – від (з) щирого серця;
покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце;
порок сердца – вада серця, серцева вада;
принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що;
пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто;
разрывать сердце (перен.) – краяти серце;
растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце;
с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
сердце взыграло у кого – серце заграло в кого;
сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла;
сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться;
сердце льнёт к кому – серце лине до кого;
сердце моё! – серце (серденько) моє!;
сердце надрывается – серце крається (надривається);
сердце на ладони – душа навстіж;
сердце не камень – серце не камінь (Пр.);
сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть);
сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого;
сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло;
сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки;
сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано);
скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя;
срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому;
с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито);
с тяжёлым сердцем – з важким серцем;
с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро;
это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця).
[Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

АРЕСТО́ВЫВАТЬ ув’я́знювати, в’язни́ти, ізолюва́ти, ж. бра́ти, забира́ти, хапа́ти, в’яза́ти, образ. голи́ти ло́ба, бра́ти під ва́рту /бра́ти під аре́шт, бра́ти під ключ/; (на час) затри́мувати аресту́ющий що арешто́вує тощо, за́йнятий аре́штом, покли́каний заарештува́ти, з пра́вом арешто́вувати, стил. перероб.;
аресту́емый арешто́ваний, арешто́вуваний, оказ. арешту́ваний.
ДЕ́ЙСТВОВАТЬ (рішуче) бра́ти бика́ за ро́ги, зневажл. товкти́ся, (про закон) ма́ти си́лу /чи́нність/;
не действовать (про руки) не слу́хати, не слу́хатися;
действовать в ка́честве кого виступа́ти як хто;
действовать вразбро́д не в оди́н гуж тягну́ти;
действовать на не́рвы гра́ти на не́рви, натяга́ти не́рви, нервува́ти кого;
действовать неосмотри́тельно не спита́вши бро́ду, лі́зти в во́ду;
действовать опроме́тчиво руба́ти з плеча́;
действовать по свое́й во́ле чини́ти свою́ во́лю;
действовать реши́тельно образ. бра́ти бика́ за ро́ги, хапа́ти бика́ за ро́ги;
действовать согласо́ванно іти́ в но́гу;
действовать сообща́ тягну́ти в оди́н гуж, взя́тися за ру́ки;
действующий що ді́є тощо, дія́ч, покли́каний /зго́дний, гото́вий/ поді́яти, зви́клий /схи́льний/ ді́яти, прикм. дія́льний, акти́вний, ефекти́вний, чи́нний, дійови́й, робо́чий, /парк авт/ ходови́й, фраз. в робо́ті, в ді́ї, в ру́сі, в ходу́, в си́лі, своє́ю ді́єю [успе́шно действующий у́спі́шний своєю дією], /де/ з по́лем ді́ї у чому, складн. рівноді́йний [равноде́йствующий рівноді́йний], робот-в-дії [действующий ро́бот ро́бот-в-ді́ї];
возбужда́юще /опьяня́юще тощо/ действующий = возбуждающий /пьянящий тощо/;
постоя́нно /безупре́чно, осторо́жно, реши́тельно тощо/ действующий пості́йний /бездога́нний, обере́жний, рішу́чий тощо/;
действующий аэродро́м акти́вне /робо́че/ лето́вище;
действующий вразбро́д хаоти́чної ді́ї;
действующий вулка́н живи́й вулка́н;
действующий на не́рвы галиц. разли́вий див. ще нервирующий;
действующий наверняка́ стил. перероб. ді́ючи безхи́бно;
действующий откры́то з відкри́тим забра́лом, не хова́ючи на́мірів;
действующий поря́док суча́сний поря́док;
действующий ука́з чи́нний ука́з;
действующий фа́ктор чи́нник;
действующий че́рез го́лову зви́клий ді́яти че́рез го́лову;
действующая а́рмия польова́ а́рмія;
действующая моде́ль робо́ча моде́ль;
действующие ли́ца дійові́ осо́би, забут. лицеді́ї;
ме́дленно действующий яд отру́та пові́льної ді́ї;
ЗАДЕ́ЙСТВОВАТЬ заді́яти, фраз. урухо́мити;
ПОДЕ́ЙСТВОВАТЬ ще ма́ти вплив.
ЛОВИ́ТЬ (на лету) хапа́ти, (рибу) вило́влювати, (кого) ганя́тися за, (на гарячому) засту́кувати, заска́кувати, (погляд) перейма́ти, (щастя) жарт. хапа́ти за хвіст;
ловить на ме́сте преступле́ния лови́ти на гаря́чому;
ловить себя́ на чём поміча́ти за собо́ю що;
ПОДЛОВИ́ТЬ укр. залови́ти, (кого де) запопа́сти, збереж. гал. прилови́ти;
СХВА́ТЫВАТЬ (думку) розумі́ти з півсло́ва, (злодія) затри́мувати;
СХВА́ТЫВАТЬСЯ схва́тываться в дра́ке бра́тися за ба́рки;
схватывающий що /мн. хто/ хапа́є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ хапа́ти, зму́шений /зда́тний/ схопи́ти, схо́плювач, хапу́н, хапко́, прикм. хапки́й, беручки́й, хватки́й, хапу́чий, (знання) похопли́вий, кебе́тливий, схо́плювальний, охо́плювальний, обхо́плювальний, перехо́плювальний, перетяга́льний, уло́влювальний, скрі́плювальний, ско́вувальний;
схватывающий на лету́ /схватывающий с полусло́ва/ би́стрий на ро́зум, пор. понимающий с полуслова;
схватывающий на ходу́ похіпни́й, похі́пливий;
схватывающийся/схватываемый схо́плюваний, охо́плюваний, обхо́плюваний, перехо́плюваний, перетя́ганий, уло́влюваний, скрі́плюваний, ско́вуваний;
схватывающийся зви́клий бра́тися за ба́рки, стил. перероб. стя́вшися;
схватывающийся за го́лову стил. перероб. взя́вшися за го́лову;
СХВАТИ́ТЬ ще зла́пати, взя́ти в ру́ки, запопа́сти і похідн.;
схвати́ть что набі́гти чого [схвати́ть лю́ес набі́гти пра́нців];
схвати́ть за ши́ворот / схвати́ть за во́рот/ взя́ти за шкі́рку, схопи́ти /зла́пати/ за о́бшивку;
схвативи́вший, схвативи́вшийся ОКРЕМА УВАГА
ХВАТАТЬ 1 (за що) хапа́тися;
хватать звёзды с не́ба хапа́ти зо́рі з не́ба;
хватать че́рез край перебира́ти мі́ру;
ХВАТА́ТЬСЯ 1 (за лоб тощо) ла́патися;
хвататься за животы́ бра́тися за бо́ки /живі́т/, рва́ти бо́ки;
хвата́ющий 1 що /мн. хто/ хапа́є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ хапа́ти, ра́ди́й /зму́шений/ вхопи́ти, хап, хапу́н, хапко́, прикм. хапки́й, хватки́й, хапкору́кий, /рух/ хапа́льний, хватни́й, оказ. хапови́тий, хапу́чий;
хватающий за го́рло стил. перероб. хапа́ючи за го́рло;
хватающий за се́рдце серцезвору́шний, звору́шливий;
хватающий на лету́ зда́тний злови́ти на лету́;
хватающийся 1 що /мн. хто/ хапа́ється тощо, зви́клий хапа́тися; стил. перероб. схопи́вшися;
хватающийся за го́лову = впадающий в отчаяние;
хватающийся за соло́минку гото́вий вхопи́тися за соло́мку /бри́тву/;
хвата́емый 1 ха́паний, схо́плюваний;
ХВАТИ́ТЬ 1 хватить (по́ уху) ще черкну́ти;
хватить взя́тку схопи́ти ку́ку в ру́ку;
хватить че́рез край ще перетягну́ти струну́;
хватить греха́ на́ ду́шу набра́тися /недок. набира́тися/ гріха́;
хвати́л уда́р кого вда́рив грець;
хвати́вший 1 ОКРЕМА УВАГА;
хвативший че́рез край стил. перероб. перебра́вши мі́ру.
ЦА́ПАТЬ, цапающий що /мн. хто/ хапа́є тощо, зви́клий хапа́ти, ра́ди́й /зда́тний/ вхопи́ти, стил. перероб. хапа́ючи, пор. хватающий;
цапаемый ха́паний, ла́паний, дря́паний, цу́плений, зага́рбуваний;
СЦА́ПАТЬ вхопи́ти, злови́ти, спійма́ти.
ЦЕРЕМО́НИТЬСЯ, ЦЕРЕМО́ННИЧАТЬ ще розво́дити церемо́нії, мані́житися, (з ким) па́нькатися, ця́цькатися;
не церемониться хапа́ти /бра́ти/ бика́ за ро́ги;
церемонящийся що /мн. хто/ церемо́ниться тощо, зви́клий мані́житися, прикм. церемо́нливий, церемо́нний;
не церемонящийся с кем безцеремо́нний з ким.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Ловить
1) лови́ти, -влю́, -виш;
2) (
схватывать) хапа́ти, -па́ю, -па́єш; -ться
1) лови́тися;
2) хапа́тися.
Похищать, похитить – хапа́ти, -па́ю, -па́єш, вхопи́ти, -плю́, -пиш, кра́сти (кра́ду, кра́деш), укра́сти (укра́ду, укра́деш).
Ухватывать, ухватить – хапа́ти, -па́ю, -па́єш, вхопи́ти, -плю, -пиш; -ться – хапа́тися, вхопи́тися.
Хапать, хапнуть – хапати, -паю, -паєш, хапнути, -ну, -не́ш.
Хватать, хватить
1) хапа́ти, -паю, -паєш, ухопити, схопи́ти, -плю, -пиш;
2) (
достигать) сягати, -гаю, -гаєш, сягнути, -ну, -не́ш;
3) (
быть достаточну) вистачати, -чаю, -чаєш, ви́стачити, -чу, -чиш.
Цапать, цапнуть
1) (
хватать) хапа́ти, -па́ю, -па́єш, хапну́ти, -ну́, -не́ш;
2) (
красть) цу́пити, поцу́пити, -плю, -пиш;
3) (
сильно ударить) трі́снути, -ну, -неш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Хватать – хапати; (быть достаточным) – вистачати; ставати; (доставать, достигать) – сягати; досягати. Не хватает денег – не стає грошей.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Брать
• Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится
– бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере. Пр. Як гроші позичав, щодня двору не минав, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. Кланялись тобі, позичаючи, накланяєшся й ти, поки збереш. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; позичив, так і чорт не брат. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть, а поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй. Пр.
• Беру Бога в свидетели
– богом свідчуся. [Свідчусь Богом — я того не хотіла! Українка.]
• Берут нарасхват что-либо
– беруть нарозхват (назахват) що; хапають що; беруть, мало не б’ються.
• Брать в ежовые рукавицы
– брати в лабети (в шори, в тісні руки); загнуздувати.
• Брать в жены кого
(устар.) – дружитися (женитися) з ким; брати за себе кого; (давн.) дружити собі. [Уже певно візьме її за себе. Квітка-Основ’яненко.]
• Брать взятки
– брати (хапати) хабарі (хапанки); хабарювати; драти (дерти). [Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Свидницький.]
• Брать, взять быка за рога
– брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха.
• Брать, взять верх над кем, чем
– брати, взяти гору (перевагу, перемогу, верх) над ким, чим; перемагати, перемогти кого, що; переважувати, переважити кого, що; запановувати, запанувати над ким, чим; переборювати, перебороти кого, що; (тільки докон.) подужати (повершити, заломити) кого, що; (тільки недокон.) горувати над ким, чим. [Утома була така сильна, що брала верх над усім. Коцюбинський. Жінка верх над ним узяла… Гордієнко.]
• Брать, взять взаймы
– позичати, позичатися, позичити; брати, взяти набір (у борг; на борг, боргом, на віру, на повір); брати, взяти в позику (позикою); боргувати, поборгувати. [Як нема — піди позич в сусідів. Тичина.]
• Брать, взять в оборот кого
– брати, взяти в роботу кого.
• Брать, взять в основу что
– засновувати, заснувати на чому; брати, взяти за основу що; ставити, поставити (класти, покласти) в основу чого.
• Брать, взять в плен
– брати, взяти (займати, зайняти) в полон (в бран, у неволю); полонити, заполонити; брати, взяти в ясир; ясирити. [Чи її убито, чи в полон зайнято. Чубинський. Орда… ясирить, полонить. П. Куліш.]
• Брать, взять в свидетели
– брати, взяти за свідка.
• Брать, взять в счёт работы
– брати, взяти (позичати, позичити) на відробіток. [Ти б позичив у кого-небудь на відробіток. Сл. Гр.]
• Брать, взять в счёт сомнительных будущих благ
– (образн.) Брати, взяти на зелений овес (на вовчу шкуру).
• Брать, взять голыми руками кого, что
– брати, взяти голіруч (голими руками) кого, що. [Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибіру… Коцюбинський.]
• Брать, взять за горло кого
– брати, взяти за горло (за петельки) кого; сікатися, присікатися з ножем до горла кому; сікатися, присікатися Ґвалтом (притьмом) до кого; напосідатися на кого; приставати, пристати з короткими гужами до кого; (тільки недокон.) добиватися чого в одну душу в кого; притьмом вимагати чого в кого.
• Брать, взять за душу, за сердце
(песня, музыка) – брати, взяти (хапати, вхопити, торкати, торкнути) за душу, за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого. [Багато чув і я невчених співаків, Що пісня в них було жаріє і іскриться, За серце беручи. Рильський.]
• Брать, взять на душу
– брати, взяти на себе (на свою душу).
• Брать, взять на мушку, на прицел
– брати, взяти на мушку, на приціл; приділятися, прицілитися (націлятися, націлитися, налучатися, налучитися, намірятися, наміритися) на (в) кого.
• Брать, взять на попечение кого
– брати, взяти на піклування (під своє опікування) кого; брати, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт).
• Брать, взять на поруки кого
– брати, взяти на поруки кого; поручитися, поручатися за кого; у поруки ставити, стати за кого. [Хто ручиться, той мучиться. Пр.]
• Брать, взять направо, налево
– брати, взяти праворуч, ліворуч (в праву, в ліву руку); брати, взяти направо, наліво; (розм.) цабе, соб(і). [Я кидаю стріли праворуч, ліворуч. Українка.]
• Брать, взять напрокат
– брати, взяти напрокат; випозичати; випозичити що; брати, взяти в (на) тимчасове користування.
• Брать, взять на себя обязанности, вину и т. п
– переймати, перейняти (перебирати, перебрати, брати, взяти) на себе обов’язки, провину і т. ін.
• Брать, взять на себя смелость
(книжн.) – брати, взяти на себе сміливість, осмілюватися, осмілитися (насмілюватися, насмілитися); важитися (зважуватися), зважитися; наважуватися, наважитися (відважуватися, відважитися); (тільки докон.) насміти (посміти).
• Брать, взять перевес над кем
– брати, взяти перевагу (гору, верх) над ким; переважити, переважувати, переважати кого; перемагати, перемогти кого; перевищувати, перевищити (перевершити, перевершати) кого; здобувати, здобути перевагу (перемогу, верх) над ким.
• Брать, взять под арест
– брати, взяти під арешт (до арешту); брати, взяти за (під) сторожу; (за)арештувати, (за)арештовувати; ув’язнювати, ув’язнити.
• Брать, взять своё
– (д)осягати, (д)осягти свого, доходити, дійти свого.
• Брать, взять себя в руки
– брати, взяти себе в руки; опануватися, опанувати себе; перемагати, перемогти себе.
• Брать, взять слово обратно (назад)
– зрікатися, зректися слова; відрікатися, відректися.
• Брать, взять сторону кого
– ставати, стати на чий бік (на чиєму боці, на боці кого); прихилятися, прихилитися до кого; ставати, стати за кого, заступитися, заступатися за кого.
• Брать пример с кого
– брати приклад (зразок) з кого; так само робити, як і хто.
• Брать [своё] начало
(книжн.) – брати [свій] початок (почин, зачин); починатися (зачинатися); виходити (походити) з чого.
• В рот не берёт чего
– душа не навертається до чого (їсти, пити що); в душу не лізе що.
• Всем берёт
– хоч куди; всім зачаровує (принаджує).
• Где хочешь бери
– де хочеш бери; (образн.) хоч із коліна вилупи; хоч із пальця (п’яти) виколупай (виколупни, вилупи); хоч із-за нігтя виколупни; хоч із душі вийми. [Хоч виколупай з пальця, а дай! Коцюбинський. Ти мені хоч із душі вийми (борг), а віддай. З нар. уст.]
• Годы берут своё; старость берёт своё
– літа беруть своє; старість бере своє; напосідають (докон. напосіли) літа; які літа, такий розум. Пр.
• Гребень не берёт
– гребінець не (в)чеше (не бере).
• Досада берёт кого
– досада бере (забирає, пориває) кого; досадно стає кому.
• Его берёт сомнение
– сумнів (непевність, вагання, зневір’я) бере його; він не певний цього.
• Не берёт
(об инструменте, орудии и т. д.) – не бере (не береться); не йме (не йметься). [Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Сл. Гр. Мокрого поліна огонь не йметься. Пр.]
• Ничего в руки не брал
– нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався.
• Отчаяние берёт
– відчай (розпач, розпука) бере (огортає). [Іншим часом слухаєш, та аж розпач візьме. Нічого не второпаєш. Пчілка. Густа та темна хмара розпуки огорнула сестру-жалібницю. Сл. Ум.]
• Ружьё берёт ниже цели
– рушниця бере нижче від цілі; рушниця низить.
• Рыба берёт!
– риба береться (йметься)! [Вчора й торку не було, а сьогодні, диви, як береться (риба). З нар. уст.]
• Сон его берёт
– сон бере його; він на сон знемагає; знемагає його сон. [Сова враз знемагає на сон, а далі — пуць на землю — та й лежить. Легенда.]
• Страх, злость, смех и т. д. берёт кого
– (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють), сміх і т. ін. бере кого; (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють) огортає (понімає, пориває) кого. [Тільки ж є в нім щось кумедне. Чудернацьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. Кримський.]
Бык
• Брать, взять быка за рога
– брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха. [Ухопив, як вола за роги. Пр. Уміє піймати вовка за вуха. Пр.]
• Здоровый как бык
– здоровий як бик (бугай).
• Уперся как бык
– уперся як віл (бик).
• Сколько с быком не биться, а молока от него не добиться
– з бика ні лою, ні молока. Пр.
Вершок
• Вершки хватать
– по верхах (по вершках) стрибати; вершки хапати; знати по верхах що. Не на користь книжку читати, коли вершки лише хапати. Пр.
• От горшка два вершка
(фам.) – такий, що його й у кишеню сховав би; такий малий, що й не видно (ледве від землі відріс); приземок, цурупалок. Такий малий, накрив би його решетом. Пр.
Взятка
• Брать взятки
– брати (хапати) хабарі; (застар.) брати базаринку; хапати хапанки; хабарювати; (згруб.) хабарі лупити (драти, дерти). [Ти базаринку любиш брати… Котляревський. У поліції деруть тепер так, як дерли і перше. Сл. Гр.]
• Давать, дать взятку
– давати, дати хабара (базаринку) кому; підмазувати, підмазати кого; підплачувати, підплатити кого; всунути в руку кому; дати куку в руку кому; тикати, ткнути в лапу кому. [Ви не знаєте, що таке бакшиш? Куку в руку… хабара… Коцюбинський.]
• Падкий на взятки
– ласий (жадібний) до хабарів (на хабарі); хабарний.
• С него взятки гладки
– з нього не візьмеш нічого. Пр. Голий розбою не боїться. Пр. Мокрий дощу не боїться. Пр. З голого, як із святого, не візьмеш нічого. Пр.
Лет
• На лету отдать приказание
– мимохідь (поспіхом) дати наказ(а).
• На лету (с лёту) хватать, ловить… что
(разг.) – на льоту хапати, ловити… що; хутко сприймати (засвоювати) що.
• Стрелять (бить) в лёт
– стріляти (бити) на льоту (іноді у льоті); стріляти (бити) летючого птаха (летючу птицю).
Небо
• Быть (жить, находиться) между небом и землёй
– бути (жити) між небом і землею (у повітрі).
• Витать между небом и землёй
– між небом і землею витати (літати); витати (літати) у хмарах.
• Вопиять к небу
(книжн. устар.) – волати (кричати) до неба (до небес).
• Все мы под небом ходим
– усі ми під небом ходимо; всі ми ряст топчемо.
• До небес возносить, превозносить кого
– підносити до небес (до неба, під саме небо, аж під небо, [аж] над зорі) кого; вихваляти над сонце і місяць кого.
• Достигающий неба, возносящийся до неба
– небосяжний.
• Звёзды с неба хватать
– Зорі з неба хапати (збирати); місяця з неба хапати; (ірон.) Усі розуми поїсти. Пр.
• Как (как будто, точно…) с неба упал (свалился)
– як (наче, ніби) з неба упав (спав); як (наче, ніби) з неба упавши.
• Как небо от земли; небо и земля; земля и небо
– як небо від землі; як від землі до неба (до зір небесних); небо і земля; земля і небо.
• На седьмом небе быть (чувствовать себя)
– бути (почувати себе) на сьомому небі; бути (почувати себе) щасливим аж до неба.
• Небеса разверзлись
– безодні небесні розкрилися (розступилися).
• Небо заволакивают (застилают, облегают) тучи; небо заволакивается (покрывается) тучами
– небо затягає (повиває, обгортає) хмарами; небо замощує [хмарами]; небо хмариться (захмарюється); на небі хмариться; (безособове) хмарить; хмариться.
• Небо с овчинку (в овчинку) показалось кому
(разг.) – [Аж] небо за макове зернятко здалося кому.
• Небу жарко будет, станет
(разг.) – аж небо зажевріє (загориться).
• Под открытым небом
– просто неба; під голим небом (іноді голотич, на голотечі); надворі; (поет.) під ясними зорями.
• Попал пальцем в небо
– попав пальцем у небо [стромляй далі]. Пр. Лучив у корову, а попав у ворону. Пр. Попав, як сліпий на стежку. Пр.
• Призывать небо в свидетели; клясться небом
(устар.) – небом свідчитися; присягати(ся) (заприсягати(ся), клястися) небом.
• Против неба на земле
– просто неба на землі.
• Упасть (сойти) с неба на землю
– упасти (спасти, зійти) з неба на землю.
Рука
• Бить (ударять) по рукам
– бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки.
• Большая рука
(перен.) – велика рука.
• Большой, небольшой руки кто
– великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто.
• Брать, взять в руки кого
– брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого.
• Брать, взять в [свои] руки
– брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук.
• Брать, взять себя в руки
– опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.]
• Валится из рук (дело, работа)
– з рук падає (летить); рук не держиться.
• Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки
– вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому.
• В руках у кого, чьих
– у руках у кого, чиїх.
• В руки плывёт, идёт… кому что
– пливе в руки кому що; плине як з води кому що.
• Выпускать, выпустить из рук
– випускати, випустити (пускати, пустити) з рук.
• Гулять по рукам
– по руках ходити.
• Давать, дать по рукам кому
(разг.) – давати, дати по руках кому.
• Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого
– діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.]
• Держать себя в руках
– держати (тримати) себе в руках; панувати над собою.
• Живой рукой
(разг.) – [Одним] духом; миттю (умить).
• Зло небольшой руки
(разг.) – невелике лихо (лихо невелике).
• Играть в четыре руки
(муз.) – грати на чотири руки.
• Из рук вон плохо, плохой
– украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого.
• Из рук в руки (передать, перейти)
– з рук до рук; з рук у руки.
• Иметь руку
– мати руку.
• Как без рук без кого, без чего
– як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого.
• Как рукой сняло (боль, усталость…)
– як рукою відняло; як вітром звіяло.
• Легок на руку
– легка рука в кого; легку руку має хто.
• Ломать (заламывать) руки
– ламати (заламувати) руки.
• Марать (пачкать) руки об кого, обо что
– паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що.
• Мозолить руки
(разг.) – мозолити руки.
• На живую руку
– на швидку руку; нашвидкуруч.
• На руках чьих, у кого (быть, находиться)
– на руках чиїх, у кого (бути).
• На руку кому
– на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому.
• На скорую руку
– на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк.
• Не даётся в руки кому (не спорится)
– не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому.
• Не с руки, не рука кому что
– не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що.
• Обеими руками ухватиться, схватиться за что
– обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що.
• Одной рукой
– однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.]
• Опускать, опустить руки
– спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.]
• Отбиваться, отбиться от рук
– відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки.
• Отбиваться руками и ногами от чего
(разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого.
• От руки (писать, рисовать, чертить)
– рукою (ручним способом).
• От руки сделать (сделано) что
– рукою (руками) зробити (зроблено) що.
• Отсохни [у меня] руки и ноги
(разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають.
• Подать руку [помощи]
– подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому.
• Под весёлую руку
– у добрім настрої; веселим бувши.
• Под горячую руку
– під гарячу руч (руку).
• Под рукой (быть, находиться…)
– напохваті; під рукою (при руці) (бути).
• Под сердитую руку
– під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому
– попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому.
• Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому
– попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому.
• По правую, по левую руку
– праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку.
• По рукам!
– згода!
• Правая рука чья, у кого
(перен.) – права рука чия, у кого.
• Прибирать, прибрать к рукам кого
– до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого.
• Прибрать к рукам что
– прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що.
• Приложить руку к чему
– докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого.
• Пропускать, пропустить мимо рук
– пускати, пустити повз руки.
• Просить руки кого, чьей
– просити (прохати) руки чиєї.
• Проходить, пройти через руки чьи
– переходити, перейти через руки чиї.
• Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой
– рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким.
• Рука набита чья, в чём, на чём
– рука вправна (набита, наламана) чия, на чому.
• Рука не дрогнет у кого (сделать что)
– рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто.
• Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого
– рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого.
• Рука руку моет [и обе белы бывают]
– рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр.
• Руки вверх!
– руки вгору (догори)!
• Руки не отвалятся у кого
(разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.]
• Руки не протянешь, так с полки не достанешь
– не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр.
• Руки опускаются (отнимаются) у кого
– руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого.
• Руки отваливаются, отвалились у кого
– руки падають, упали в кого; геть стомився хто.
• Руки прочь от кого, от чего
– геть руки від кого, від чого.
• Руки чешутся у кого
(перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого).
• Рукой не достанешь
– рукою не досягнеш.
• Рукой подать
– [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.]
• Сбывать, сбыть с рук кого, что
– збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого.
• Своя рука (у кого)
– своя рука (у кого); має руку (хто).
• Своя рука владыка
– своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр.
• Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого
– зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому.
• Скор на руку
– швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи.
• Сложа (сложив) руки сидеть
– згорнувши (склавши) руки сидіти.
• Смотреть (глядеть) из рук чьих
– дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого.
• Сон в руку
– сон справдився; пророчий сон.
• С пустыми руками
– з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч).
• Средней руки
– пересічний (посередній, помірний).
• С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами)
– з руками і з ногами.
• С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать)
– з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути.
• С рук на руки
– з рук до рук.
• Сходит, сошло, сойдёт с рук кому
– так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому.
• Тяжёлая рука у кого
– важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто.
• Узнать что из верных рук
– довідатися (дізнатися) про що з певного джерела.
• Умывать, умыть руки
(разг.) – умивати, умити руки.
• Ухватиться (схватиться) обеими руками за что
– обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що.
• Ходить, пойти по рукам
– ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки).
• Ходить с протянутой рукой (нищенствовать)
– з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати).
• Чужими руками (делать что)
– чужими руками (робити що).
• Щедрой рукой
– щедрою рукою; щедро.
• Языком болтай, а рукам воли не давай
– язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.
Сердце
• Большое сердце у кого
– велике серце у кого; великої душі людина хто.
• Брать, взять (хватать) за сердце кого
– брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (іноді) торкати, торкнути за серце кого.
• В сердцах
– спересердя; з серця; зо зла.
• Держать (иметь) сердце на кого
(разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (іноді) серце набігає у кого на кого.
• Доброе сердце, да голова безмозглая
– золоте серце, але голова, як нога у стола. Пр.
• Как (будто, словно, точно) маслом по сердцу
– як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі.
• Каменное сердце
– камінне серце; камінь, а не серце.
• Куда сердце лежит, туда и око глядит
– куди серце лежить, туди й око біжить. Пр.
• От всего сердца
– з (від) усього серця; (іноді) з цілого серця.
• Отдавать, отдать сердце кому
– давати, дати (віддавати, віддати) серце кому.
• От доброго сердца
– з (від) доброго серця.
• Отлегло (отошло) от сердца у кого
– відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому.
• От чистого сердца
– від (з) щирого серця.
• Покорять, покорить сердце чьё
(перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце.
• Принимать, принять [близко] к сердцу что
– брати, узяти [близько] до серця що.
• Пришёлся, пришлась по сердцу кому
– припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто.
• Разрывать сердце
(перен.) – краяти серце.
• Сердце не камень
– серце не камінь. Пр.
• Сердце обросло мохом у кого
– серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого.
• Сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого
– серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого.
• Срывать, сорвать сердце на ком, на чём
– зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому.
• С сердцем (сказать, сделать что)
(разг.) – роздратовано (сердито).
• С чистым сердцем
– з щирим серцем; щиросерд(н)о; щиро.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Хапа́ти, -па́ю, хапну́ти, -ну́
1)
хватать, схватить;
2)
воровать, украсть;
3)
брать взятки;
4)
есть с жадностью;
5)
хватать, ставать;
хапа́тися –
1)
хвататься, браться;
2) чого́ –
делать что, хвататься за что;
3)
спешить, торопиться.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

хапа́ти, -па́ю, -па́єш, -па́є

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Боро́тати, -таю, -єш, гл.
1) Очищать отъ шелухи (просо).
2) Тормошить? Сбивать съ толку?
Ви мене заборо́таєте, як от будете хапати та́ з одного, та́ з другого боку! Бас багато, а я один, — де ж мені вас усіх поділити? — Та ви сами себе боротаєте. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.
Заборо́тати, -таю, -єш, гл. Затормошить, сбить съ толку. Ви мене заборотаєте, як будете хапати та з одного, а та з другого боку. Вас багато, а я один. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Хапа́ти, -па́ю, -єш, гл.
1) Хватать, схватывать.
Стали близько к бережку припливати і рученьками за білий камінь хапати. Лукаш. 62. Так хапає, як собака рве. Ном. № 4835.
2) Воровать, красть.
На вовка тільки поговір, а овечок Трохим хапає. Гліб.
3) Брать взятки.
Та й здорово він хабарі хапає.
4) Ѣсть съ жадностью.
Хазяїн їсть тіки так, показує ложку.... а циган таки добре хапав, бо вимерхався не снідавши й нічого. Грин. І. 121.
5) Хватать, быть достаточнымъ.
На чужій землі хата і сніп на чужій землі; зажнем стільки, що й не хапає. Г. Барв. 502.
Ха́пкати, -каю, -єш, гл. = Хапати І. Вх. Лем. 478.
Хапну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ хапати. Хапнув обома лапами. Чуб. І. 142.
Хвата́ти, -та́ю, -єш, гл. = Хапати. Оце хватає, наче собака. Ном. № «4834.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Хватать, хватить — хапа́ти, схопи́ти; вистача́ти, ви́стачити.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Взя́точничать = хабарі́, хавтурі і т. д. (д. Взя́тка 2) бра́ти, лупи́ти, хапа́ти, хаптурува́ти.
Вынима́ть, ся = 1. вийма́ти, ся, бра́ти, ся, вибіра́ти. — Виняла одежу з скринї. — Я пиріжечки виберу з печі. н. к. — Ключ не виймаєть ся з замка. — Вынима́ть жре́бій = бра́ти же́реб. — Вынима́ть де́ньги изъ ба́нка = бра́ти, вибіра́ти гро́ші з ба́нку. 2. вико́чувати, ся, вирі́зувати, ся. – Викоти лиш дужче на рукава. С. Аф. 3. хапа́ти, схо́плювати (утїкача́, що переховуєть ся), забіра́ти, відбіра́ти (що заборонене.)
Горя́чка = 1. мед. Febris acuta — гаря́чка, палю́чка, огневи́ця, жигави́ця. 2. пал, па́лкість, за́пал, о́пал. — Поро́ть горя́чку = гарячи́ти ся, розпаля́ти ся; хапа́ти ся, ква́пити ся (в якому дїлї). 3. палки́й, запальни́й, пальо́ний. — Ну, та який же пальоний — так зразу і зкипить.
Граба́здать = грабува́ти, хапа́ти, га́рбати.
Жа́дничать = жада́ти, ла́ситись (на що), хапа́ти ся (до чого).
Захвата́ть = 1. захапа́ти, хапа́ти (почать). 2. захапа́ти, зама́цати, заяло́зити (замазати, хапаючи, мацаючи).
Красть = кра́сти, ха́па́ти (С. Ш.), злодїя́чити. — Не той злодїй, що краде, а той, хто крадене переводить. н. пр. — Телят боїть ся, а воли краде. н. пр.
Лови́ть, ся = лови́ти, ся, хапа́ти (С. Ш.), навперейми — перейма́ти, арканом — арка́нити, сачком — сачи́ти. — Лови ся рибка велика і маленька! Гул. Ар. — Не все те переймати, що по водї пливе. н. пр. — Переймай воли! гукав він. Чайч. — З самого ранку сачили, а й на юшку не піймали. Кн.
Поспѣша́ть, поспѣши́ть = спіши́ти ся, поспіша́ти ся (С. Л.), ско́рити ся, хапа́ти ся (С. З. Л. Ш.), похопля́ти ся, хвата́ти ся (С. Ш.), ква́пити ся (С. З. Л.), поспіши́ти, ся (С. Л.), поско́рити ся (С. Л.), похопи́ти ся, поква́пити ся, пора́нити ся (Полт. Чайч.). — Хапаєть ся (або: хватаєть ся), як попівна заміж. н. пр. — Коли дїло йде, щоб добро зробити, то один перед другим хапають ся. Кот. — Нема чого хватати ся — успіємо зъїхати. Фр. — Не квап ся поперед батька в пекло. н. пр. — Скоро та не квап ся. н. пр. — Поспѣши́ть люде́й насмѣши́ть. н. пр. = ско́рий по́спіх — лю́дям по́сьміх. н. пр.
Похища́ть, похи́тить = кра́сти, хапа́ти (С. Ш.), укра́сти, вхопи́ти, захопи́ти, схопи́ти, спірва́ти, запорва́ти. — На судний день чорт жидів хапає. н. пов. — Це не хлопець, а настоящий злодїй: де що спірве, зараз заховає так, що... Кр. — Ну, що вже запорвав, то вже твоє, але другим разом я тобі ребра полїчу. Кр.
Спѣхъ = спіх, по́спіх і д. Поспѣ́шность. Къ спѣ́ху = як найскоріше, з по́спіхом, поспіша́ючи, хапа́ючись. — Не къ спѣ́ху = нема́ чого́ хапа́ти ся. — Отъ спѣ́ху = з поспі́ху. — З поспіху трохи горщик не упустила. н. о.
Спѣши́ть, ся = спіши́ти, поспіша́ти, ся (С. Л), хапа́ти ся (С. Л. Ш.), хвата́ти ся (С. Ш.), ква́пити ся (С. Л.), борзи́ти ся. — Хапаєть ся, як попівна заміж. н. пр. — Помаленьку, не хапаючись, перелїз через перелаз у двір. Лев. — Днї короткі, а шляхи ж то довгі, треба нам хапати ся до дому. Ст. С. — Помаленьку йди, не квап ся. н. о. Грінч. — Нема чого квапити ся, успіємо зъїхати. Фр.
Схва́тывать, схвата́ть, схвати́ть, ся = 1. хапа́ти, схопи́ти (С. Л.), у(в)хопи́ти, ся, про кілько — посхо́плювати, ся.— І день іде, і ніч іде — і голову схопивши в руки, дивую ся, чому не й йде апостол правди і науки. К. Ш. — Чи побратаюсь — і радість, мов душу ухопить. Ос. — Він як схопить ся та в воду. н. к. — То здавало ся, що Іванко прокинув ся, — вона схоплювала ся, прислухала ся. Мир. О. — Схвати́ть кого́ = схопи́ти, пійня́ти, зла́пати. — С. въ объя́тія = обхопи́ти. — С. за борта́ = вхопи́ти за пе́льки. — С. съ мѣ́ста = схопи́ти ся, підхопи́ти ся, посхо́плювати ся. — Посхоплювались усї та на втїки. н. к. 2. стина́ти ся, сче́плювати ся, зтя́ти ся, зітну́ти ся (С. Л.), счепи́ти ся. — Софрон із ордою зтяв ся — сам в неволеньку попав ся. н. п. — Зчепили ся бить ся. 3. хопи́ти ся і д. Спохвати́ться.
Торопи́ть, поторопи́ть, ся = ско́рити, ско́рити ся, спіши́ти, поспіша́ти, ся, хвата́ти ся, хапа́ти ся (С. Л.), похопля́ти ся, гали́ти (С. Л.), ква́пити, ся, нагли́ти, поско́рити, ся (С. Л.), поспіши́ти, ся (С. Л.), похопи́ти ся. — Хапаєть ся, як попівна заміж. н. пр. — Що ти так галиш, неначе хто женеть ся за тобою. Кот. — Жлукти і улики на пушки робить галили на захват. Кот. Д. ще під сл. Спѣши́ть.
Ухва́тывать, ухвати́ть, ся = хапа́ти, хвата́ти, у(в)хопи́ти, ухвати́ти, схопи́ти, ся. С. Л. Ш. — Там тебе хапун ухопить, лизень злиже. н. пр. Грінч. — Кайдашиха ухопилась за полудрабок. Лев. — От цариця за коня вхопилась, рученьками обнїмає брата. Ст. С. — А щоб тебе чорт ухватив на судний день. н. пр.
Ха́пать, ха́пнуть = хапа́ти, хапну́ти.С. Ш.
Хвата́ть, хвати́ть, схвати́ть, ухвати́ть, ся = 1. хвата́ти, ся, хапа́ти, ся (С. Л. Ш.), порива́ти (С. Л), ца́пати (С. Л.), схвати́ти, ся, схопи́ти, ся, ухопи́ти, ся (С. Ш.), зца́пати, зла́пати. — Топучий і бритви хапаєть ся. н. пр. — Кайдашиха ухопилась за полудрабки. Лев. — Схопили його та до станового. — Хапай бики, бо процесия йде. н. пр. 2. досяга́ти, достава́ти, досягти́, доста́ти. (Д. Достава́ть 1.) 3. става́ти, хвата́ти, достача́ти, вистача́ти, ста́ти, потягти́ і д. Достава́ть 4. — Стало на рибку, стане й на юшку. н. пр. — Хлїба потягне день на 5. С. Л. 4. бра́ти ся, взя́ти ся. — Чого не знаєш, за те не берись. н. пр. — Хвати́ться за умъ = за ро́зум взя́тись.
Ца́пать, ца́пнуть, ся = 1. зачіпа́ти, ся, черка́ти, ся, дря́пати, черкну́ти, дряпну́ти. — Двері дуже опустились і черкають ся. 2. хапа́ти, ца́пати (С. З.), хапну́ти, ца́пнути; цу́пити, поцу́пити, потягти́, зтягти́. 3. д. Ударя́ть 1.

Запропонуйте свій переклад