Знайдено 126 статей
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
Бу́тор – мана́тки, крам, збі́жжя, худо́ба, бутори́ння (Фр.). [Жі́нка наста́вила в ку́хні кра́му, що й пройти́ не мо́жна (Звиног.)]. |
Вразбро́д – вро́зтіч, рі́зно, уро́зпаш, (гал.) ні́воротом. [Ві́вці хо́дять вро́зпаш. Худо́ба брела́ ні́воротом (Франко)]. |
Выта́птывать, вы́топтать – вито́птувати, ви́топтати, сто́птувати, стопта́ти, ступцюва́ти (сов.) сту́пати (сов.), виту́пувати, ви́тупати, зброди́ти (сов.). [Уве́сь помі́ст у ха́ті сту́пали ді́ти]; (топая копытами) ґрасува́ти, зґрасува́ти. [Тата́ри стоя́ли, копи́тами зе́млю ґрасува́ли]; (посев, траву) толочи́ти, витоло́чувати, ви́толочити, утоло́чити, збива́ти, зби́ти, талува́ти, (сов.) потропи́ти, зброди́ти. [Худо́ба зброди́ла луку́]. |
I. Добро́ –
1) добро́, бла́го, гара́зд. [За бла́го наро́ду. Живу́ть собі́ лю́ди у добрі́ та в гаразді́]. • Нет худа без добра́ – ли́хо не без добра́. • По добру́, по здорову – щасли́во, без ли́ха, доки живи́й і ці́лий. • Идёт к добру́ – на добро́ (на до́бре) йде́ться, на гара́зд. • Не будет добра́ – не бу́де добра́ (життя́, пуття́); 2) (имущество) добро́, до́бре, майно́, худо́ба, (пожитки) збі́жжя. [Прода́в усе своє́ добро́. Що, я не хазя́їн на своє́му до́брому? Не збира́й си́нові худо́би, а збери́ йому́ ро́зум. Все своє́ нерухо́ме майно́ одписа́в на шко́ли]. |
Дома́шний –
1) домо́вий, ха́тній, дома́шній. [Завели́ся у них домо́ві чва́ри (Куліш). Ха́тнього зло́дія не встереже́шся. Засно́вується спі́лка держа́в, цілко́м незале́жних у свої́х ха́тніх спра́вах. «Дома́шній про́мисел» Франка]. • Дома́шние невзгоды – ха́тнє ли́хо, (шутливо, семейные дрязги) ха́тня мо́рква. (О домашних животных) – сві́йський, подві́рній, ха́тній. [Дбав про те, щоб із ди́ких зві́рів роби́ти сві́йських (Крим.). Коли́ нема́ ди́ких качо́к, то з доса́ди і сві́йських лу́щить. Ко́шики з я́йцями вся́кої подві́рньої пти́ці (Неч.-Лев.). Каза́ла польова́ ми́ша ха́тній (Казка)]. • Дома́шний скот (соб.) – худо́ба, (одна скотина) худо́бина. • Дома́шняя птица (собир.) – дробина́, дріб (р. дро́бу). [Худо́би по́вна загоро́да, дробини́ по́вне подві́р’я]. • Дома́шний скарб, -ние вещи – збі́жжя, рухо́мість домо́ва. [По двора́х, наванта́жені вся́ким збі́жжям, стоя́ть вози́, гото́ві в доро́гу (Васильч.). Збува́ли скот і рухо́мість домо́вую (Мирн.)]. • Дома́шнего изделия – доморо́бний, саморо́бний, дома́шній. • Дома́шнего тканья – домотка́ний, самотка́ний. [Мої́ хусточки́ самотка́нії]. • Дома́шнее заключение, арест – дома́шній а́ре́шт. • Дома́шний обыск – трус у госпо́ді. • По дома́шним обстоятельствам – з дома́шніх (ха́тніх) причи́н; 2) дома́шние (о членах семьи) – сем’я́ни, дома́шні, ха́тні, домо́ві, свої́, на́ші; (о домочадцах) че́лядь; срв. Слу́ги. [Це сем’я́ни на́ші – вели́ку сем’ю́ ма́ємо. Жа́дний соба́ка не га́вкнув на йо́го, звича́йно, як на свого́ ха́тнього (Крим.). Бу́днішня оде́жа в ха́ті ши́та з полотна́, що ви́роблять ха́тнії (Франко). Ско́ро вже й на́ші приї́дуть. З усіє́ю че́ляддю ви́їхали на косови́цю]. |
Достоя́ние – добро́ и до́бре (р. -ого), вла́сність (р. -ности), надба́ння, майно́, скарб, (пожитки) худо́ба. [Рі́дне письме́нство тепе́р єди́не добро́ у на́шого наро́да. Благослови́, бо́же, вла́сність твою́ (Молитва). До Ру́сько-Лито́вської держа́ви стара́ Русь увійшла́ краї́ною з де́яким культу́рним надбання́м і тради́ціями (Єфр.)]. |
Животы́ – (о домаш. скоте) худо́ба, скот, това́р; (об имуществе) добро́, має́тки, худо́ба, збі́жжя, мана́тки, мана́ття. [Усього́ добра́ – кривобо́ка хати́на; усього́ мана́ття – дра́на свити́на]. |
Заро́дыш – за́ро[і]док (-рідку), за́рід (-роду), за́плід (-плоду), за́живок (-вку), за́сніток (-тку), за́в’язь (-зи), за́в’язок (-зку). [Що зро́ду за́родком було́,— те процвіте́ як пи́шний квіт (Грінч.). За́родки бага́того письме́нства (Єфр.). Наро́дня тво́рчість колекти́вна, але не в за́роді, а в да́льшому проце́сі (Єфр.). Є такі́ хворо́би, що люди́на чи худо́ба до́вго но́сить у своє́му ті́лі за́плід (за́рідок) не́мочи (Корольов). Пропа́ло про́со: моро́зи за́живок поби́ли (Сл. Гр.). Яки́й кущ не ви́рви, то й за́снітку на́віть карто́плі нема́ (Сл. Гр.). За́в’язь єсть, та чи бу́де плід]. • В -ше – в за́родку, в за́роді, в за́живку, в за́в’язку. |
Захо́жий – захо́жий, за́йшлий, перехо́жий, нахожа́лий, мандрі́вний, сущ.: за́йда, заволо́ка, приблу́да; срвн. Захожа́лый. [В на́шій ха́ті на́ша во́ля, а всім за́йдам зась (Франко). Го́ре мені́ на чужи́ні: зову́ть мене́ заволо́кою (Чуб.)]. • -жий скот – приблу́дна худо́ба. |
Зы́бень, Зыбу́н (топь) – трясовина́, трасови́ця, дра[я]говина́, дра[я]гва́, топу́н (-на). [Гляди́, щоб худо́ба в драгови́ну не вбра́лася – пропаде́ (Звин.)]. |
Изводи́ться, извести́сь –
1) (приходить в упадок) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, (о мн.) поперево́дитися позво́дитися, ни́щитися, пони́щитися, (гал.) піти́ ні́воротом. [Господа́рство звело́ся ні на що; вся худо́ба поперево́дилася (Харківщ.). На цій робо́ті оде́жа ни́щиться, а на нову́ не заро́биш (Остерщ.). Па́сіка по сме́рті небі́жчика Ле́ся не пішла́ ні́воротом (Франко)]; 2) (худеть, истощаться) зво́дитися, зве́сти́ся, марні́ти, змарні́ти, помарні́ти, заневірні́ти (Харківщ.). [Од безсо́ння звела́сь: п’я́ту ніч не спимо́, не га́симо сві́тла (Коцюб.). Усі́ помарні́ли за цей тяжки́й час (Київ). Так молоди́ця заневірні́ла, на́че з домови́ни вста́ла (Сл. Гр.)]. |
Иму́щество – майно́, добро́ (диал. до́бре, р. -рого) ста́ток (-тку) и ста́тки (-ків), ста́тки-має́тки, доста́ток, худо́ба, (ум.) худі́бчина, (преим. земельное) має́ток (-тку) має́тність (-ности), до́бра (р. дібр). [Оддаю́ тобі́ в ру́ки все його́ майно́ (Св. П.). Пропи́в во́ли, пропи́в во́зи, пропи́в я́рма, ще й зано́зи, – все добро́ своє́ (Пісня). Що я, не хазя́їн на свойо́му до́брому? (Козел. п.). А ста́тку було́ в йо́го сім ти́сяч ове́ць, три ти́сячі верблю́дів, п’ятсо́т я́рем волі́в (Св. П.). Нажи́в собі́ ста́тки-має́тки криво́ю при́сягою (Л. Укр.). От як уме́р ба́тько, зоста́лася їм худо́ба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Має́ток його́ дохо́дить до мільйо́на (Франко). Має́тність рухо́ма і нерухо́ма (К. С.). Порозпоро́шували діди́зну і вели́кі до́бра (М. Вовч.)]. • -во движимое – рухо́ме добро́ (майно́), рухо́мість (-мости). [Їй (Акаде́мії) надає́ться пра́во набува́ти рухо́ме й нерухо́ме майно́ (Ст. Ак. Н.). Худо́ба і вся рухо́мість при йо́му (Номис)]; (пожитки) збі́жжя, худо́ба, скарб (-бу), ужи́тки (-тків), мана́тки (-ків), мана́ття (ср. р.), (жалкое) мізе́рія, зли́дні (-нів), (неплохое) доста́ток (-тку). • -во недвижимое – нерухо́ме добро́ (майно́), нерухо́мість. • Государственное, общественное -во – держа́вне, грома́дське добро́ (майно́). • Казённое -во – скарбо́ве (казе́нне) майно́. • Городское -во – міське́ (комуна́льне) майно́. • Удельные -ва – уді́льні до́бра (має́тки). • Церковное -во – церко́вне добро́ (майно́). • Частное -во – прива́тне майно́. • Благоприобретенное -во – набу́те (на́дбане, нажи́те) добро́ (майно́), набу́ток (-тку), надба́нок (-нку), надба́ння́. [Неді́лене між на́ми все надба́ння на́ше (Куліш)]. • -во наследственное – спадко́ве добро́ (майно́), спа́дщина, спа́док (-ку), спа́дки (-ків). • -во родовое – родове́ добро́ (майно́), родови́й має́ток. • -во, доставшееся от предков – предкі́вщи́на. • -во, оставшееся от отца – ба́тькі́вщи́на, отці́вщина, (от матери) матери́зна, (от брата) братівщи́на, (от деда) діді́вщи́на, діди́зна. • -во пожалованное – на́дане добро́ (майно́). • -во заповедное – зака́зне́ майно́, запові́дник. • -во долговое – боргове́ майно́, борги́ на ко́му. • -во наличное – ная́вне майно́ (добро́), готови́зна. • -во раздельное и нераздельное – майно́ поді́льне і неподі́льне. • -во тленное и нетленное – майно́ тлі́нне і нетлі́нне. |
Кон –
1) (предел) межа́, грани́ця, рубі́ж (-бежа́); (начало) поча́ток (-тку). • От -на – споконві́ку; срвн. Искони́; 2) (конец, смерть) край (р. кра́ю), кіне́ць (-нця́). • Скот у нас в кон пошёл – худо́ба в нас почала́ ги́нути (здиха́ти), у нас почала́ся (пішла́) по́шесть (пі́шов промі́рок) на худо́бу. • До -ну – до кінця́, до ско́ну, до скона́ння; 3) (очередь) че́рга́, че́ред (-ду), (зап.) ко́лія, ряд (-ду). • Кон его пришёл – прийшла́ його́ (йому́) че́рга́ (ко́лія). • По первому -ну – а) (в первый раз) пе́рший раз, пе́ршого ра́зу; б) (в первую очередь) у пе́ршу че́ргу, в пе́ршім ря́ді, на са́мий пере́д, (зап.) наса́мпере́д; 4) (место игры) кін (р. ко́ну). • Сбить кого с -ну – ски́нути кого́ з поса́ди, позба́вити кого́ вла́ди (ваги́), зве́сти́ кого́ ні на́що. • Поставить свою судьбу (участь) на кон – поста́вити (ки́нути) свою́ до́лю (своє́ життя́) на кін (на ка́рту); 5) товари́ство, гурт (-ту), компа́нія, ку́па. • Он не нашего -ну – він не з на́шого гу́рту (товари́ства), не з на́шої компа́нії, він не з на́ших. • Либо в кон, либо вон – або́ до ку́пи, або́ з ку́пи. |
Ма́терин – ма́терин, ма́тчин, не́нин, не́ньчин (-на, -не). [Дити́на на́че не чу́є ма́териної ува́ги (Коцюб.). Тобі́ уся́ ма́тчина худо́ба доста́лась (Основа). Се́рденько не́ньчине кро́в’ю стекло́ (Вороний)]. |
Ме́лкий –
1) (некрупный) дрібни́й, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрі́бен), дрібне́нький; (малый, небольшой) мали́й, невели́кий, невели́чкий, (незначительный) незначни́й. [На сухо́му висо́кому ло́бі набіга́ли густі́ дрібні́ змо́ршки (Н.-Лев.). Безупи́нне спада́ння дрібни́х кра́пель (дощу́) (Коцюб.). Дрібні́ ре́чі у ко́шик покла́ла (Звягельщ.). Дрібні́ ві́йни (Л. Укр.). Дрібні́ поді́ї (Крим.)]. • -кие владенья – дрібні́ (малі́) до́бра. • -кие деньги, см. Ме́лочь 3. • -кий дождь – дрібни́й (дрі́бен, дрібне́нький) дощ (-щу́). [І шуми́ть, і гуде́, дрі́бен до́щик іде́ (Пісня)]. • -кие долги – дрібні́ борги́ (-гі́в). • -кая душонка – мізе́рна, дрібна́ души́ця. • -кое зерно – дрібне́ (замі́ркувате) зе́рно. [Замі́ркувата пшени́ця (Київщ.)]. • -кий кредит – дрібни́й креди́т (-ту). • -кий кусок – дрібни́й шмато́к (-тка́). • На -кие куски, кусочки (разбить что) – на дрі́зки (диал. на дру́зки), на дрі́зочки, на дрі́б’язки, на дрі́б’язок, на дробину́ (розби́ти, потрощи́ти що). • -кий лес, см. Мелколе́сье. • -кие листья – дрібне́ ли́стя, дрібни́й лист (-ту). • -кая монета, см. Моне́та. • -кие деньги – дрібні́ гро́ші (-шей и -шів), дрібняки́ (-кі́в), дробина́. • -кий песок, порошок – дрібни́й пісо́к (-ску́), дрібни́й порошо́к (-шку́). • -кая печать, -кое письмо, -кий шрифт – дрібни́й друк (-ку), дрібне́ письмо́ (писа́ння), дрібни́й шрифт (-ту). • -кие расходы – дрібні́ ви́тра́ти. • -кий сахар – дрібни́й цу́кор (-кру), цу́кор-сипе́ць (-пцю́). • -ким смехом (смешком) – дрібни́м смі́хом, дрібне́нько. [Смія́лася м’яки́м, дрібни́м смі́хом (Черкас.). Дрібне́нько зарегота́лась (Н.-Лев.)]. • -кие шаги – дрібна́ хода́, дрібні́ кроки́ (-кі́в). [Гнідко́ пішо́в дрібно́ю ходо́ю (Мирний)]. • -кими шажками – ви́дрібцем, дрі́бно, дрібне́нько. [Ви́дрібцем виступа́ти (Сл. Гр.). Ступа́є дрібне́нько (Хведорович)]. • -кая птица, соб. – дрібні́ пташки́, дрібне́ пта́ство, дробина́, дріб (р. дро́бу). • -кий скот – дрібна́ худо́ба (скоти́на), дрібни́й това́р (-ру), дрі́б’язок (-зку). [В ме́не ове́ць вата́га, а дійнику́ без ліку́, а дрі́б’язку як піску́ (Лавр.)]. • -кая буржуазия – дрібна́ буржуазі́я. • -кий дворянин, см. Мелкопоме́стный дворянин. -кое дворянство – дрібне́ дворя́нство, дрібна́ шля́хта. • -кие людишки – дрібні́ людці́ (-ці́в), низо́та, дрібно́та; срв. Мелкота́ 3. • -кий (малорослый) народ – дрібни́й наро́д (люд) (-ду). • -кая публика – мізе́рна (дрібна́), невисо́ка пу́бліка. • -кий служащий, чиновник – дрібни́й службо́вець, урядо́вець (-вця). • -кий собственник – дрібни́й вла́сник. • -кий бес – чорт з дрібні́ших. • Рассыпаться -ким бесом перед кем – підсипа́тися до ко́го; срв. Подольща́ться; 2) (неглубокий) – а) (о воде) мілки́й, низьки́й, (гал.) плитки́й. [Капіта́н Уо́ллей вів судно́ мілко́ю водо́ю (Кінець Неволі). Тут вода́ низька́ (Звин.). Вода́ ма́ла куди́сь розли́тися, тому́ він сподіва́вся найти́ тут плиткі́ місця́ (Маков.)]. • -кая река – мілка́ ріка́. • В этом месте море -ко – в цьому́ мі́сці мо́ре мілке́; б) (о посуде, судне) неглибо́кий, плеска́тий, мілки́й, (гал.) плитки́й. • -кая тарелка – плеска́та (мілка́, плитка́) тарі́лка. |
Моло́чный – моло́чний. • -ный цвет – моло́чний ко́лір (-льору). • -ная корова, -ный скот – моло́чна (молочли́ва, ді́йна) коро́ва, худо́ба. [Корі́вка моло́чна (Г. Барв.). Худо́би ді́йної у йо́го бе́зліч (Крим.)]. • -ные продукты – моло́чні проду́кти, (дойво) ді́йво, ді́йливо, набі́л (-лу), збір (р. збо́ру), корі́вне (-ного). [Ори́сю заста́вила на́чиння ми́ти, а сама́ справля́лася коло ді́йва (Свидн.). Я коло ді́йлива ходи́ла (Г. Барв.). Збір пога́ний, бо молока́ ма́ло (Зміївщ.). Варе́ників!.. Моя́ дити́но, нема́ корі́вного, нема́ си́ну (Г. Барв.)]. • -ная каша, -ный суп – моло́чна ка́ша, моло́чний суп. [Моло́чна ка́ша упрі́ла (Рудч.)]. • -ное (кушанье) – моло́чне (-ного), молочи́на. • -ный телёнок, поросёнок – моло́чне теля́(тко), порося́(тко), молочня́к (-ка́). • -ная лихорадка – моло́чниця. • -ный брат – моло́чний брат. • -ные зубы – моло́чні зу́би. |
Мыча́ть, мы́кнуть – му́кати, му́кнути, (сильнее) ревти́, реві́ти, ревну́ти, (низко) буті́ти, (о челов.: бормотать) ми́мрити. [Му́каєш мов та дурна́ коро́ва (Куліш). Чого́ бик нави́к, того́ й реве́ (Номис). Ревну́ли воли́ в мальо́ванім ярмі́ (Пісня). Худо́ба бути́ть, бо неро́блена (Кам’янеч.). Буга́й бути́ть (Манж.). Ми́мрив стари́й, запиха́ючи паляни́цю в рот (Н.-Лев.)]. |
Нагу́л –
1) (действие) – а) нагу́лювання, вигу́лювання, оконч. нагуля́ння, ви́гуляння; б) надбава́ння, придбава́ння, нако́хування, оконч. на[при]дба́ння́, накоха́ння; в) випаса́ння, оконч. ви́пасення, ви́пас (-су). Срв. Нагу́ливать. • Гуртовщик взят для -ла скота – взяли́ (взя́то) гуртопра́ва худо́бу випаса́ти (или щоб худо́бу випаса́в). • Отдали скот в -гу́л – віддали́ (ві́ддано) худо́бу на ви́пас. • Скот в -ле – худо́ба на ви́пасі; 2) (результат) нагу́л (-лу), (жир) сить (-ти), са́ло. • -лу по пуду на скотину будет – нагу́лу по пу́дові на худоби́ну бу́де. • Наш парень с -лом: глаз подбили – в на́шого па́рубка гости́нець: о́ко підби́те. |
Нагу́ливать, нагуля́ть –
1) (наживать гульбою) нагу́лювати, нагуля́ти, вигу́лювати, ви́гуляти, (о мног.) понагу́лювати, повигу́лювати що, кого́, чого́. [Дожирува́лася з хло́пцями, що й дити́ну нагуля́ла (Полт.)]; 2) (приобретать отдыхом) нагу́лювати, нагуля́ти, надбава́ти, надба́ти, придбава́ти, придба́ти, нако́хувати, накоха́ти, (о мног.) понадбава́ти и т. п. що, чого́. • -ля́л себе пять фунтов за месяц – придба́в (накоха́в) собі́ п’ять фу́нтів за мі́сяць; 3) (выпасать скот) випаса́ти, ви́пасти, (о мног.) повипаса́ти кого́, що. Нагу́лянный – 1) нагу́ляний, ви́гуляний, пона[пови]гу́люваний; 2) нагу́ляний, на́дбаний, при́дбаний, нако́ханий, понадба́ваний и т. п.; 3) ви́пасений, повипа́саний. -ться – 1) (стр. з.) нагу́люватися, бу́ти нагу́люваним, нагу́ляним, понагу́люваним и т. п.; 2) нагу́люватися, нагуля́тися, вигу́люватися, ви́гулятися, (о мног.) понагу́люватися, повигу́люватися. [От нагуля́лись і поляга́ли усі́ спа́ти (Рудч.). Го́сті до́бре ви́гулялись і ви́голодались (Н.-Лев.). Дівча́та понагу́лювались (Богодух.)]; 3) (тучнеть) випаса́тися, ви́пастися, відпаса́тися, відпа́стися, нагу́лювати (нако́хувати), нагуля́ти (накоха́ти) са́ла (сальця́). [Худо́ба в нас на толо́ці не випаса́ється, а ху́дне (Полт.). Відпа́сся лю́дським по́том (Київщ.). Накоха́в собі́ сальця́ (Звин.)]. |
Нагу́льный –
1) (приобрет. нагулом) нагу́ляний; випасо́вий. • -ный жир – нагу́ляна сить, нагу́ляне са́ло. • -ный скот – випасо́ва худо́ба; 2) (приобрет. гульбою) нажиро́ваний, набі́ганий, нагу́ляний. -ный ребёнок, см. Нагу́лок. |
Надзо́р – до́гляд, на́гляд (-ду) за (над) ким, за (над) чим и (реже) кого́, чого́, дозі́р (-зо́ру) за ким, за чим и (реже) кого́, чого́; догляда́ння кого́, чого́ и за ким, за чим, нагляда́ння, назира́ння за (над) ким, за (над) чим и кого́, чого́, пильнува́ння кого́ и за ким, чого́. [До́гляд за викона́нням зако́нів (Наш). Поза ме́жами цензу́рного до́гляду (Рада)]. • Без -ра – без до́гляду (на́гляду), (о скоте и перен.) само́пас. [Щоб ді́ти самі́ без до́гляду не пустува́ли (Крим.). Ко́ні хо́дять само́пас (Поділля). Тако́ї цига́нської голо́ти не мо́жна пуска́ти само́пас (Франко)]. • Под -ром – під до́глядом (під на́глядом, під дозо́ром, під о́ком). [Чи не той, ча́сом, се Гавриле́нко, що був під до́глядом? (Коцюб.). Щоб усі́ урядо́вці були́ під на́глядом рад (Доман.). Під суво́рим дозо́ром свекру́хи (Ор. Лев.). Худо́ба під пи́льним (тщательным) дозо́ром (Мова). Ку́па діте́й під о́ком няньо́к (Франко)]. • Быть под -ром полиции – бу́ти під поліці́йним до́глядом (на́глядом). • Под -зор – під до́гляд (на́гляд, дозі́р), на до́гляд. [Ки́даю Насту́сю на твій до́гляд (Н.-Лев.)]. • Отдать под -зо́р – відда́ти під до́гляд (на́гляд, дозі́р). [Антоно́вича ві́ддано під до́гляд полі́ції (Доман.). Оддава́ти під поліці́йний на́гляд (Крим.). Віддаю́ юсти́цію під дозі́р в полі́цію (Франко)]. • Иметь -зо́р над (за) кем, чем – ма́ти до́гляд (на́гляд) за (над) ким, за (над) чим, догляда́ти кого́, чого́ (що) и за ким, за чим, пильнува́ти кого́ и за ким, чого́. [Ма́ти на́гляд над бібліоте́кою (Київ)]. • Прокурорский -зо́р – прокуро́рський до́гляд (на́гляд). • Технический -зо́р – техні́чний на́гляд. |
Напа́житный – напасови́щний. • -ный скот – випасо́ва худо́ба, ялівни́к (-ку́). |
Неве́сткин – неві́стчин (нескольких невесток: невістча́ний), (диал.) неві́хнин; синово́ї; братово́ї; ятрі́вчин (-на, -не), (нескольких) ятрівча́ний; срв. Неве́стка. [Як не неві́стка (ви́нна), то неві́стчина пла́хта (Приказка). У нас три неві́стки, так то невістча́на худо́ба (Грінч.)]. |
Не́любо, нрч. – нелю́бо, неми́ло, не до вподо́би, не вподо́ба. [На́що й худо́ба, коли́ жи́ти не вподо́ба (Номис)]. |
Нерабо́тливый – нероботя́щий, непрацьови́тий, нетрудя́щий; срв. Лени́вый. -вый человек – непрацьови́та люди́на, неро́ба (общ. р.), неробітни́ця (ж. р.) (диал.) байта́ло (общ. р.). [Ой, неро́бо моя́, не пила́, не ї́ла худо́ба твоя́ (Звин.). І ти прийшла́ обі́дати, моя́ неро́бо (Звин.). Ой п’яни́ця та й неробітни́ця і день, і ніч п’є (Пісня)]. |
Отлучно́й (скот: отделённый) – відлу́чений, ви́лучений (това́р, худо́ба). |
Отха́живаться, отходи́ться –
1) (потерять способн. ходить, оконч. ходить) відхо́джуватися, відходи́тися. [Ні́жки мої́ біле́сенькі одходи́лися (Чуб.)]; 2) (отгуливаться, поправляться) відхо́дити, відійти́, вигу́люватися, ви́гулятися, відпаса́тися, відпа́стися. [Чу́є Мари́на, що вона́ ожива́є, молоді́є, одхо́дить (Неч.-Лев.)]. См. Поправля́ться. • Скотина -вается на траве – худо́ба відпаса́ється на траві́. |
Па́дать, пасть –
1) па́дати (неспр. ласк. па́датоньки), па́сти, упада́ти, упа́сти, спада́ти, спа́сти, (понемногу или под что) опада́ти, підпада́ти, підпа́сти, (валиться) вали́тися, повали́тися. [Шумі́ла вода́, спада́ючи в глиб (Грінч.). Ене́ргія в йо́го спада́ла (Коц.). Прилеті́ла па́ва, в голово́ньках па́ла. Му́ри повали́лися. Сніг підпада́є потро́ху]; (о тумане, сумраке) па́дати, (у)па́сти, запада́ти, запа́сти, ляга́ти, лягти́. [Запа́в (пав) тума́н на рі́ченьку. Мо́рок но́чи пав на зе́млю]; (о лучах) па́дати, (у)па́сти, спада́ти, спа́сти, запада́ти, запа́сти. [Со́нячне промі́ння золоти́м доще́м спада́є (Ворон.). Туди́ ніко́ли не запада́ло со́нячне сві́тло (Л. Укр.)]; (в нравств. смысле) па́дати, (у)па́сти, занепада́ти, занепа́сти, ледащі́ти, зледащі́ти, пуска́тися, пусти́тися бе́рега; (вниз головой) сторчака́, сто́вбура дава́ти, да́ти. • Ни село, ни па́ло, дай бабе сало – ні сі́ло, ні па́ло, дай, ба́бо, са́ла. • На него -дает большая ответственность – на йо́го па́дає (ляга́є) вели́ка відповіда́льність. • Тень горы -дает на долину – тінь від гори́ па́дає (спада́є) на доли́ну. • -ть к чьим ногам – упада́ти, упа́сти в но́ги кому́, припада́ти, припа́сти кому́ до ніг, (порывисто) опу́кою в но́ги кому́ впа́сти. [До Кі́шки Самі́йла прибува́є, у но́ги впада́є]. • -ть ниц – па́дати, упада́ти, впа́сти ниць, припада́ти, припа́сти ниць, простели́тися. [Припа́ли всі ниць. Вона́ простели́лася лице́м до землі́ (Крим.)]. • -ть как пласт (распростершись) – кри́жем па́дати, упада́ти, упа́сти, стели́тися. [Його́ ма́ти старе́нька кри́жем упада́є]. • Западная империя -ла под натиском варваров – за́хідня імпе́рія впа́ла (повали́лася) під ти́ском ва́рварів. • Рабочее правительство в Англии -ло – робітни́чий уря́д в А́нглії впав. • Крепость -ла – форте́ця впа́ла. • -ть в обморок – зомліва́ти, зомлі́ти. См. О́бморок; 2) (о перьях, шерсти) па́дати, вила́зити, лі́зти, ви́лізти. [Воло́сся лі́зе]; 3) (умирать) па́дати, па́сти, мину́тися, (сов. о мног.) ви́лягти. Срв. До́хнуть. [Ви́ляже вся на́ша худо́ба. Коро́ва мину́лася. І паде́ш ти, як па́ли геро́ї (Черняв.)]. • Пасть в бою – полягти́, (по)лягти́ тру́пом, лягти́ голово́ю (в бою́). • Он пал мёртвый – він ліг тру́пом; 4) (понижаться, умаляться) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти. См. Понижа́ться. • Царства -ют, а новые возникают – царства́ занепада́ють, а повстаю́ть нові́. • Барометр, термометр -дает – баро́метр, гра́дусник зни́жується. • Мороз -дает, пал – моро́з ле́гшає, ме́ншає, пуска́є(ться), моро́з пересі́вся. • Уровень -дает – рі́вень ни́зиться, зни́жується. • Цены -дают – ці́ни спада́ють, зни́жуються, ни́жчають. • -дать, пасть в цене – з ціни́ спада́ти, спа́сти з гро́шей вихо́дити, ви́йти, гро́ші губи́ти. [Кінь молоди́й у гро́ші йде, а стари́й вихо́дить]. • -дать духом – занепада́ти, занепа́сти ду́хом, упада́ти, упа́сти на ду́сі, во́нпити (ду́хом), зво́нпити (ду́хом), знижа́тися, зни́зитися ду́хом. [Панда́р зляка́вся, зво́нпив, заміша́всь (Котл.)]; 5) пасть на кого (отразиться на ком) – окоши́тися, покоши́тися на ко́му, скла́стися на ко́му. [Гляди́, щоб ці гу́лянки на твої́й голові́ не окоши́лися (Мирн.). На тобі́ все покоши́ться. На ньо́му все ли́хо і складе́ться (Квітка)]. • Пролитая им кровь -дё́т на его же голову – кров, що він проли́в (пролля́в), на йо́го-ж го́лову і впа́де. • Жребий пал на него – ви́пало (діста́лось) йому́, жеребо́к на йо́го впав, жеребо́к йому́ ви́пав, діста́всь. • Подозрение па́ло на него – підзо́р упа́в (підо́зріння впа́ло) на йо́го. • Па́дающий – той, що па́дає, паду́щ[ч]ий. • -ая звезда – летю́ча зоря́, паду́ча зоря́. См. Метео́р, Па́вший, см. Па́вший. |
Перетрави́ть –
1) (ядом, о мног.) потруї́ти, ви́труїти, повитру́ювати, постру́ювати, перетруї́ти. [Узи́мку чима́ло вовкі́в потруї́ли]; 2) повитоло́чувати, повипа́сувати, повипаса́ти. [Худо́ба повипа́сувала мені́ бага́то пашні́]: 3) охотн. – позаганя́ти, зацькува́ти кого́ (зайці́в, ли́сів); 4) хим. (слишком вытравить) – перетрави́ти. [Це кліше́ перетра́влено]. |
Племенно́й –
1) племінни́й, расо́вий. [Лю́дність свідо́ма своє́ї племінно́ї окре́мішности (Єфр.)]; 2) (скот) заві́дський, племе[і]нни́й; расо́вий. [Заві́дські ко́ні. Расо́ва худо́ба]. • -нно́й бык – буга́й (-гая́). • -нно́й конь – ста́дник, насі́нник. • -нно́й боров – кнур (-ра́), ста́дник. |
Пожи́тки – збі́жжя, худо́ба, (ум. худібчи́на), скарб, пожи́ток (-тку) и пожи́тки (-ків), мана́тки, мана́ття, (пренебр.) мізе́рія. |
Поисхуда́ть – сху́днути, поху́днути. [Худо́ба поху́дла на сухі́й па́ші]. |
Польсти́ться – пона́дитися, пова́битися, пова́житися, поква́питися, пола́сувати(ся), пола́ситися, зла́комитися, погна́тися на що. [Якби́ таки́х було́ між на́ми ме́нше, що до́ма че́сний ста́ток протеса́вши, пона́дились на соболі́ моско́вські (Л. Укр.). Пова́бились на́ші на мо́ву лука́ву (Куліш). Не подо́ба, стари́й ді́ду, не подо́ба, хіба́ на те пова́жуся, що худо́ба (Чуб.)]. • -ться на деньги – пова́битися (пова́житися, поква́питися, зла́комитися и т. д.) на гро́ші. |
По-ско́тски – по-скоти́нячому, як худо́ба, по-твари́ному. |
Пра́здный –
1) (о людях ничем не занимающихся) гуля́щий, нетру́джений, нетрудя́щий, неробу́чий, нероботя́щий, неробі́тний (редко) пра́зний. [На поті́ху гуля́щим лю́дям (Куліш). Бага́то є дармої́дів нетру́джених, що сами́ нічо́го зроби́ти незда́тні (Єфр.). Робо́чими рука́ми, пра́цею робітникі́в жи́вляться всі нетрудя́щі лю́ди (Єфр.)]. • -ный человек, -ные люди – гуля́щий (нетру́джений, нетрудя́щий, нероботя́щий, неробу́чий) чолові́к, лю́ди. • Быть, пребывать -ным – гуля́ти, вакува́ти(ся), порожнюва́ти, дармува́ти. [Коза́к душа́ правди́вая, соро́чки не ма́є, коли́ не п’є, так ну́жу б’є, а все не гуля́є (Номис). Роби́, не лежи́, не гуля́й! – сам бог сказа́в (Рудч.). Хло́пець до шко́ли не хо́дить та так до́ма ваку́ється (Київщ.)]. Срв. Баклу́шничать. • -ная жизнь – гуля́ще, нетру́джене життя́; см. Пра́здность, Баклу́шничанье; 2) (суетный, вздорный) ма́рний, пусти́й, поро́жній. • -ные речи – ма́рні, пусті́ слова́, ма́рні, пусті́ розмо́ви, балачки́. [Були́ ма́рні слова́, так і зостали́ся ма́рні слова́, а ніхто́ нічо́го до́брого до ладу́ не зроби́в (Звин.)]. • -ные затеи – пусті́ ви́тівки; 3) (о месте: незанятый) поро́жній; (о вещах: свободный, остающийся без употребления) гуля́щий, ваканцьо́вий, я́ловий. • -ная земля (незанятая) – гуля́ща, ваканцьо́ва земля́, вакане́ць (-нця́). • -ный топор, -ный мост – гуля́ща соки́ра, гуля́щий, (образно) я́ловий міст. • -ный скот – гуля́ща скоти́на (худо́ба). • Время -ное – гуля́щий час, ві́льна годи́на; см. Досу́г. • Быть -ным (без употребления) – гуля́ти, дармува́ти, вакува́ти, ваканцюва́ти, (о доме, земле: пустовать) порожнюва́ти; (специально о поле) лежа́ти обло́гом, облогува́ти. [Шлях не гуля́є (не остає́ться без прохо́жих) (Номис). Соки́ра дарму́є (Гр.). Ха́та порожню́є (Гр.). Дві десяти́ни облогу́ють вже тре́тє лі́то]; 4) -ная (о самке) – я́лова; 5) см. Пра́здничный. |
Пригоня́ть, пригна́ть –
1) приганя́ти, приго́нити, пригна́ти (о мног. поприганя́ти, поприго́нити), дого́нити, до[і]гна́ти. [Пригна́ти худо́бу додо́му. На кі́льку су́му баришівни́к дожене́ йому́ худо́би, від тако́ї су́ми пла́тять йому́ про́цент (Франко)]. • -гна́ть народу – нагна́ти люде́й. • -гна́ть лес – плоти́ пригна́ти, спра́вити ліс; 2) (примчаться) пригна́ти(ся), примча́ти(ся). [Пан, що було́ в йо́го ду́ху, пригна́вся (пригнал во весь дух) (М. Вовч.)]; 3) см. Загна́ть (лошадь); 4) (прилаживать) припасо́вувати, припасува́ти, допасо́вувати, допасува́ти, пристосо́вувати, пристосува́ти, прилашто́вувати, прилаштува́ти до чо́го, приганя́ти, пригна́ти, (в пазы) припазува́ти. [До́шки так припасо́вуються, щоб щіли́н не було́ (Чигар. п.). Мулярі́ те́шуть це́гли, допасо́вуючи їх до нале́жного мі́сця (Франко). Нія́к не пристосу́ю до́шки до стовпа́ (Чигир. п.)]. При́гнанный – 1) при́гнаний. [При́гнана худо́ба]; 2) за́гнаний. [За́гнаний кінь]; 3) припасо́ваний, допасо́ваний, пристосо́ваний, прилашто́ваний до чо́го, припазо́ваний. |
Припло́дный – приплі́дний, припло́джений. • -ный скот – приплі́дна худо́ба, приплі́док (-дку). |
Прого́нный – прогі́нний. • -ные дрова – сплавні́ дро́ва. • -ный скот – перегі́нна худо́ба. • -ная дорога, см. Прого́н 2. • -ные деньги, см. Прогон 4. • -ная шерсть – ми́та во́вна. |
Пропада́ть, пропа́сть –
1) см. Дева́ться, де́ться, -да́ть, -па́сть совершенно, окончательно – запропада́ти(ся), запропа́сти(ся). • -па́сть бесследно – пропа́сти бе́з вісти, заги́нути й слі́ду не ки́нути, (опис.) піти́ з(а) ві́тром, за водо́ю; на́че лиз злиза́в кого́, що; на́че коро́ва язико́м злиза́ла кого́, що; (шутл. о человеке) пропа́в як пес у я́рмарок; 2) (гибнуть) пропада́ти, пропа́сти, ги́нути, загиба́ти, заги́нути, занапаща́тися, занапасти́тися, зво́дитися, зве́сти́ся. [Хай пра́ця лю́дська не ги́не ма́рно (Коцюб.). Скі́льки добра́ загиба́є (Коцюб.). Бу́ду роби́ть, бу́ду годи́ть, то і в чужи́х люде́й не заги́ну (Пісня). Літа́ мої́ молоді́ї ма́рно пропада́ють (Пісня). Що мину́ло, те пропа́ло (Франко). Занапаща́ється за не́любом мій вік молоде́нький]. • -дё́т всё имущество – заги́не (пропаде́, поля́же) все добро́ (майно́). [Не поки́ну Бату́рина – все добро́ поля́же: і двіро́к мій муро́ваний, і млини́ крила́ті, і запа́си вели́кії (Рудан.)]. • Пропади́ оно! – неха́й воно́ зведе́ться! [Не пряде́ться, неха́й воно́ зведе́ться]. • Не -дё́т! – не пропаде́! Не де ді́неться! • -па́ло всё! – пропа́ло все! Все пішло́ ма́рно! Пропа́щі світи́! [З тіє́ї ля́хівка ви́йшла, а сей москале́м став. Пропа́щі світи́! (Свидн.)]. • -да́ть, -па́сть по́пусту – марнува́тися, змарнува́тися, пу́сто йти, піти́. [Господа́рство марну́ється (Неч.-Лев.). На па́нщині ро́бить, а свої́ дні до́ма й так іду́ть пу́сто (Г. Барв.)]. • -па́сть (испортиться), валяясь без присмотра – зваля́тися. [Не зноси́лася ця сви́та, а зваля́лася]; 3) (исчезать) зника́ти, зни́к(ну)ти. [Уде́нь її́ ми не ба́чили; роби́ла при па́нії, а вве́чері знов зни́кла (М. Вовч.). Де-ж ви́дно се, що зни́кла на́ша си́ла? (Грінч.)]. • Он -па́л у меня из глаз – він зник мені́ з оче́й. • У меня -па́ла охота – у ме́не зни́кло бажа́ння. • Он -па́л в толпе – він зник у юрбі́ (у сто́впищі); 4) (гибнуть, дохнуть) ги́нути, зги́нути, зги́б(ну)ти, пропада́ти, пропа́сти, (пренебр.) ґи́ґнути, (з)сли́знути; (о мног.) поги́нути, попропада́ти, посли́з(ну)ти; (о всех) ви́гинути (до ноги́, до ре́шти); (только о домашн. скоте) (диал.) де́йкатися, поде́йкатися. [Як пішо́в на заробі́тки, то там і згиб: каза́ли, що втоп ні́би-то. Ви́гинула вся худо́ба з сибі́рки. Оце́ у нас паді́ж був – скот усе́ де́йкався, по́ки ввесь переде́йкався (Київщ.). Кві́ти поги́нули з моро́зу. Наро́дній во́рог зслиз (Куліш). Злі́ї ду́хи, так як му́хи, всі уже́ посли́зли (Кіев. Стар.)]. • -па́л бы я – заги́нув-би я; було́-б по мені́. • -ду́ я – бу́де по мені́. [Як не бу́де миле́нького, то бу́де по мені́ (Пісня)]. • Либо пан, либо -па́л – куць ви́грав, куць програ́в (Ном.); або́ здобу́ти, або́ вдо́ма не бу́ти. • -па́л ни за что – пропа́в за ніщо́, пропа́в ні за ца́пову ду́шу, пропа́в ні за соба́ку. • -пади́ (пропада́й) он! – хай він зги́не (зсли́зне)! • Пропади́ ты (пропадом)! чтоб ты пропа́л! – щоб ти зслиз! Бода́й ти на́гло зслиз! Неха́й тебе́ ли́зень лизне́ (зли́же)! Бода́й тебе́ з корі́нням ви́гладило! Щоб ти при́ймо́м пропа́в! Неха́й за тобо́ю заклеко́че! Щоб ти тя́мився! • Пропа́вший (исчезнувший) – пропа́лий, запропа́щий, запропа́щений, зни́клий. [Тре́ба шука́ти запропа́щого хло́пця (Корол.). Запропа́щена гра́мота наре́шті знайшла́ся (Н. Рада)]. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009– 
Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. ![]() |
I. Добро – 1) добро, благо, гаразд; 2) (имущество) добро, (устар.) до́бре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя; 3) (нар.) добре, гаразд: • давать, дать добро – ухвалювати, ухвалити, схвалювати, схвалити, погоджуватися, погодитися, дозволяти, дозволити; • добро бы – хоч би ж, коли б уже, хай би вже; • до добра это не доведёт, не к добру это – з цього добра (пуття) не буде; це не на добре; це може мати лихий кінець; це може зле скінчитися; • добро пожаловать! (милости просим!) – просимо завітати!; раді вітати [вас]!; щиро вітаємо!; просимо до господи (до хати)!; просимо, коли ласка!; ласкаво просимо!; милості просимо!; сердечно просимо!; будьте дорогим гостем (дорогими гістьми)!; гостюйте, коли ласка!; вітайте (гостюйте) в нас!; вітайте (вітай) у гостині!; • добро скоро забывается, а худое [долго] в памяти сохраняется – добре довго пам’ятається, а зле ще довше (Пр.); • идёт к добру – на добро (на добре, на гаразд) ідеться (кладеться); • из этого не будет добра – з цього не буде добра (пуття); (образн.) з цього пива не буде дива; • нет худа без добра – нема лиха без добра (Пр.); лихо не без добра (Пр.); немає злого, щоб на добре не вийшло (Пр.); • от добра добра не ищут – добра добувши, кращого не шукай (Пр.); не треба плахти, бо і в запасці добре (Пр.); • по добру, по здорову – щасливо, без лиха, доки живий і цілий; • поминать добром (разг.) – згадувати (поминати) добром (добрим словом); • старость с добром не приходит – старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.); • это к добру (разг.) – це на добре. [Хай би вже хто путній казав, а то така негідь. За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи. Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було б (АС). Я схвалив його думку добрим стусаном під ребра (О.Ульяненко). Тому, хто не осягнув науки добра, всяка інша наука чинить лише шкоду (М. де Монтень). Здається, взагалі-то я завжди хотів сіяти добро навколо себе. Але це було неможливим з двох причин: по-перше, мені в цьому заважали, а по-друге, я передумав (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде). Уве їздив на «Саабі». А Руне — на «Вольво». Було зрозуміло, що добром це не скінчиться (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Всі хочуть добра. Не віддавайте його (С.Є.Лєц). Робити добро дурням — однаково, що підливати воду в море (Міґель Сервантес). Добро завжди перемагає зло, значить, хто переміг, той і добрий (М.Жванецький). Найкращий спосіб служити добру — не скімлити за ним (М.Пруст). Тільки-но забуваєш, хто є люди, піддаєшся бажанню зробити їм добро (А.Мішо)]. ![]() |
Кон –
1) (предел) межа́, грани́ця, рубі́ж (-бежа́); (начало) поча́ток (-тку); 2) (конец, смерть) край (р. кра́ю), кіне́ць (-нця́); 3) (очередь) че́рга́, че́ред (-ду), (зап.) ко́лія, ряд (-ду); 4) (место игры) кін (р. ко́ну); 5) товари́ство, гурт (-ту), компа́нія, ку́па; • до кону – до кінця́, до ско́ну, до скона́ння; • кон его пришёл – прийшла́ його́ (йому́) че́рга́ (ко́лія); • либо в кон, либо вон – або́ до ку́пи, або́ з ку́пи; • он не нашего кону – він не з на́шого гу́рту (товари́ства), не з на́шої компа́нії, він не з на́ших; • от кона – споконві́ку; • по первому кону – а) (в первый раз) пе́рший раз, пе́ршого ра́зу; б) (в первую очередь) у пе́ршу че́ргу, в пе́ршім ря́ді, на са́мий пере́д, наса́мпере́д; • поставить свою судьбу (участь) на кон – поста́вити (ки́нути) свою́ до́лю (своє́ життя́) на кін (на ка́рту); • сбить кого с кону – ски́нути кого́ з поса́ди, позба́вити кого́ вла́ди (ваги́), зве́сти́ кого́ ні на́що; • скот у нас в кон пошёл – худо́ба в нас почала́ ги́нути (здиха́ти), у нас почала́ся (пішла́) по́шесть (пі́шов промі́рок) на худо́бу; • стоять (быть) на кону – стояти (бути) на кону́. ![]() |
Крупный – 1) великий, немалий, чима́ли́й, гру́бий, (о зерне, фруктах, ягодах, ещё) буйни́й, дорі́дний, дорі́дливий; (о каплях жидкости, ещё) буйни́й, крапли́стий, крапля́стий, крапча́стий, я́де́рний, (о слезах ещё) дорі́дливий; 2) значний, важливий, видатний, визначний, славний, славетний, знаний: • дрожать крупной дрожью – дуже тремтіти; • крупная афера – велика (широкозакроєна) афера; • крупная брань – груба лайка (сварка); • крупная буржуазия – вели́ка буржуазі́я; • крупная печать – буйни́й (грубий) друк; • крупная промышленность – вели́ка промисло́вість; • крупная фигура – значна (солідна) особа (фігура), масивна (огрядна) фігура; • крупное недоразумение – вели́ке (чима́ле) непорозумі́ння; • крупное предприятие, хозяйство – вели́ке підприє́мство, господа́рство; • крупное явление – вели́ке я́вище; • крупные арбузы, дыни – вели́кі (дорі́дні) кавуни́, ди́ні; • крупные деньги – вели́кі (недрібні́) гро́ші; • крупные достижения – великі (видатні) досягнення; • крупные недостатки – великі (значні, чималі) недоліки (вади); • крупные неприятности – великі неприємності; • крупные семена – ядренисте (яде́рне, ядре́не́) насіння; • крупный вол – чаба́нний (чабани́стий) віл; • крупный вопрос – велике питання; • крупный дождь – буйний дощ; краплистий (крапчастий, крапчатий) дощ; • крупный жемчуг – буйні́ пе́рли, (собир.) буйне́ перло́; • крупный куш – солідний (чималий) куш; • крупный план, крупным планом – великий (широкий) план, великим (широким) планом; (лосизм) крупним планом; • крупный разговор – гостра (гнівна́) розмо́ва, (фамил.) бала́чка серди́та нівро́ку; • крупный рогатый скот – велика рогата худоба; • крупный урожай – рясни́й (великий) урожай; • крупный учёный – видатний науковець; • крупный шрифт – грубий шрифт; • он крупная сила – він видатна́ (вели́ка, неаби́яка) си́ла. [Буйна́ (дорі́дна) пшени́ця (АС). Дорі́дні я́блука, гру́ші. Буйні́ (дорі́дні) ви́шні (АС). Наступний кадр — героїня розпечатує конверт, презирливо усміхається й кидає його під ноги. Великим планом показано лист на підлозі (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Від дрібних невиправлених помилок легко перейти до великих пороків (Сенека). Життя — це трагедія, коли бачиш його широким планом, і комедія, коли дивишся здалеку (Ч.Чаплін). Великих почуттів вона уникала як великих купюр, які не завжди легко розміняти (Еміль Кроткий)] ![]() |
Скотина – скотина, худоба, (одно животное) худобина, животина, товарина, товаряка, скотиняка, скотинюка, (шутл.) хвіст, хвости́на, (брань, ещё) бидло: • ни одной скотины – ні шерстинки (ні хвоста) [немає]. [За кучму сю твою велику. Як дам ляща тобі я в пику, То тут тебе лизне і чорт! І очі видеру із лоба. Тобі, диявольська худоба. Трясешся, мов зимою хорт! (І.Котляревський). — Гудзь! — обізвав учитель. — Сюди!». — Накарачки, скотино! — гукнув учитель (П.Мирний). Товар та усякі животини ховались в ліси (І.Нечуй-Левицький). — Як тільки смеркне, то де мільки ходить товаряка коло лісу, зараз з чагарника десь візьметься вовк та й душить худобу (І.Нечуй-Левицький). Та й справді, хороший був ослик, людяний, смирний, слухняний. Жалко скотину (М.Коцюбинський). Раз Андрійко, як і завше, пас худобу: пару конячок, корову та двоє телят (М.Коцюбинський). — Ти глянь на мене: гадаєш — Хома перед тобою? — Худобина. Як став змалечку біля товару, так і досі. Цілий вік з худобою, сам худобиною став (М.Коцюбинський). Пан іде далі. По подвір’ї розтеклись гуси; гусенята коливають з ноги на ногу, наче вітер муріжком гонить жовті пушинки. Не вигнав, значить, на пашу. Пан хита головою. Корови так і лишились в оборі. Двері в возовню стоять отвором, і чорна пустка вигляда звідти, як з беззубого рота. Бричка стоїть надворі, а коло неї валяються шори. Ах ти, скотина, бидло! Пан бере шори, щоб занести на місце, але зараз і кида. Невже нікого і біля коней? (М.Коцюбинський). Ярмарок у Конотопі. Вози, ятки, рундуки, крамниці, горшки, колеса і всяка товаряка (М.Кропивницький). Вона допевнилася, що її муж — скотина. То чи ж годна вона любити скотину людською любов’ю? (Л.Мартович). — Та ти, худобино якась, чи я тобі не казала, щоб не смів до коршми заглядати? (І.Франко). Де-де на стерні і будяк стояв сиротою: обжали сіромаху, зоставсь один і начеб озирався, де ті колоски, що з ними розмовляли; начеб сумував за ними, кивав червоними квітками-головками на всі боки: один я, один зостався сіромаха! Повіє вітер, замете снігом, коли ще яка товарина не зломить, не вкоротить віку (А.Свидницький). — Я останню хвостину збуду, аби й ти на людських дітей походила (А.Свидницький). Чорти б його взяли… цю скотинякю, Новаковича! (Б.Грінченко). Усім тілом випростався чоловік і навіть руки не схотів паскудити: гупнув ногою Терентія, мов худобину, і той, перехиляючись, полетів спиною до одвірка (М.Стельмах). Біля свинарника нас зустрічає гундосим рохканням п’ятипудова льоха Манюня, противна й плямиста, як географічна карта. У-у, скотиняка! Щоб ти… Це через неї ми вскочили в халепу (В.Нестайко). «Я зробив таке, що, їй-богу, не зробила б жодна худобина». Мені знову спадають на пам’ять ці слова — найшляхетніші з усіх, які я знаю, слова, що визначають місце людини в світі (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Його промова перепліталась із найрізноманітнішими лайками, але щодо змісту — була дуже коротка. Всі вони — худоба і лайно, але коли відважно воюватимуть за найяснішого монарха, вони знову зможуть повернутися до людського суспільства, і тоді після війни їм навіть простять їхню спробу симулювати і відкрутитися від фронту. А втім, щодо нього, лікаря, то він у це не вірить, бо певний — всіх їх чекає мотузка (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Пане рицарю, я зовсім не жадаю, аби вашець за мої кривди на комусь помщався: як прийде до діла, то я й сам зумію одсіч дати. Я одного лише вимагаю — нехай вашець заплатить мені за ночівлю в моїм заїзді, себто за обрік для скотини, а також за харч і за дві постелі. — Як то? — спитав Дон Кіхот. — Хіба се заїзд? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тверда вдача Ребеки, невситимість її лона, її вперте честолюбство приборкали норовисту натуру чоловіка: з ледаря й бабія він перетворився на велику робочу худобину (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). 1. Оголошення: Рідкістна скотина шукає витончене стерво для спільних дискусій про високе. 2. Лекція про шкоду від пияцтва. Лектор до слухачів: — От поставте перед скотиною відро води і відро горілки. Що вона питиме? — Воду. — От! А чому? — А тому, що скотина]. ![]() |
Фата – (санскр.) фата́, (диал.) ве́льо́н. [— Ой коси, коси ви мої, Довго служили ви мені. Більше служить не будете, Під білий вельон підете (Н. п.). Цікаві товпилися, мов худоба, билися, штовхалися, давили й топтали одне одного, аби тільки хоч одним оком глянути, як дівчина в білій фаті піде діставати законне право нишпорити по кишенях свого чоловіка, поки він спить (М.Рябова, перекл. О.Генрі)]. ![]() |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 
ГУЛЕВО́Й укр. гуля́щий; гулевой скот гуляща худо́ба; гулевая земля́ гуляща земля́. |
ПРИСМО́ТРЕННЫЙ фраз. в до́гляді [присмо́тренный скот худо́ба в догляді]. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 
Под’яремный –
1) (человек) підневі́льний; 2) (скот) під’яре́мний, робо́чий, -а, -е (худо́ба). |
Рогатый – рога́тий, -а, -е; р. скот – това́р, -ру, худо́ба, -би. |
Скот – това́р, -ру, худо́ба, -би, скот, -ту, би́дло, -ла. |
Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 
Домашний – хатній; домовий. Домашние животные – свійські, хатні тварини. Домашний скот – худоба. Домашняя птица – дробина. Домашний обиход – хатній ужиток. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 
Глаз
• Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.] |
Солнце
• Заглянет солнце и в наше оконце – і перед нашими ворітьми колись сонце зійде (засвітає). Пр. Колись і в наше віконце засвітить (загляне) сонце. Пр. Буде й на нашому тижні свято. Пр. (давн.) Колись і на моєму подвір’ї буде худоба. Пр. • Ничто не ново под солнцем – нема нічого нового під сонцем; усе старе на нашій бабусі-землі. • При солнце [ещё] сделать что – [Ще] за сонця зробити що. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 
Безро́гий – безрогий. • Безро́га худо́ба – безрогий скот, свиньи. |
Рогови́й –
1) роговой, сделанный из рога; 2) угловой, находящийся на углу. • Рогова́ худо́ба – рогатый скот. |
Худина́, -ни́ – худоба, худое, тощее животное. |
Худо́ба –
1) имущество, состояние; 2) домашний скот. |
Худорба́, -би́ –
1) худоба́; 2) худое животное; 3) бедность, нищета; 4) (соб.) бедняки. |
Худчина́, -ни́ – худоба. |
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 
Инвентарь – інвента́р (-рю); (сельск.-хоз.) – ремане́нт (-ту), інвента́р (-рю); и. живой – живий ремане́нт, худо́ба; и. мертвый – ме́ртвий ремане́нт, неживий ремане́нт; списать -тарь, пришедший в негодность – викреслити із списку інвента́р, що (став) неприда́тний. |
Скот – худо́ба, това́р (-ру), скот (-ту); с. убойный – (худо́ба) това́р на зарі́з; скот падает – худо́ба гине. |
Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 
И на нашей улице будет праздник. Див. Будет и на нашей улице праздник. — 1. Буде й на нашому тижню свято. 2. Колись і на моїм подвір’ї буде болото (худоба, а од неї і гній). 3. Колись і в моє віконце засвітить сонце. 4. Колись і на нас сонечко гляне. 5. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 
худо́ба, -би, -бі |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 
Біга́рь, -ря, м. Палка. Візьму бігарь на плечі — вся моя худоба. Гол. IV. 513. См. Биґарь. |
Бі́сів, -сова, -ве.
1) Бѣсовскій, бѣсовъ, діавольскій. Чаще всего употребл. какъ бранный эпитетъ: бісів син, бісів ба́тько, бісові діти, бісова худо́ба, бісова тісно́та и пр. Не йди туди, бісів сину, де голота п’є. Чуб. V. 1016. 2) Бісове ребро́. Раст. Valeriana officinalis L. ЗЮЗО. І. 140. |
Бли́скати, -каю, -єш, гл.
1) Сверкать. Ніч темна, темна, тільки блискавка блискає. МВ. І. 141. І дощ не йде, і хмар нема, тільки блискає. Грин. ІІІ. 308. Йдуть (косарі) мовчки, тільки коси блискають. Греб. 401. 2) Бить задомъ, лягать. Та бий її, нехай не блискає бісова худоба. Канев. у. |
Буті́ти, -чу́, -ти́ш, гл.
1) Ревѣть глухо, похоже на звукъ бу, мычать. Бугай бутить. Мнж. 176. Худоба бутить, бо нероблена. Каменец. у. 2) Гудѣть, глухо кричать. Бач, як бутять (співали парубки), аж сюди чутно. Харьк. у. |
Доби́ччаний, -а, -е. Скотный, скотскій. МУЕ. ІІІ. 45. Як воробець нап’єся в Воведенію в добиччанім сліду води, то ся напасе худоба до Їр’я трави. МУЕ. III. 51. |
До-шпенету, до-шпе́нту, нар. = До-щенту. З’їла худоба до-шпенту. Вх. Лем. 411. |
Жу́йка, -ки, ж. Жвачка. Тихо в оборі, худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. Драг. 3. Віл жуйку жує. H.-Волын. у. |
Завинпе́ритися, -рюся, -ришся, гл. Заупрямиться. Худоба завинперилася, везучи віз на гору. Кременч. у. |
Зама́ювати, -юю, -єш, сов. в. замаї́ти, -маю́, ї́ш, гл. Украшать, украсить зеленью: вѣтвями деревьевъ, травами. Вінці закладають худобі на роги... Так замаєна худоба іде вечером домів. МУЕ. III. 46. |
Зашахра́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Замотаться. Припливло мені у думку: еге, був він багатир над усе село, одже зашахрався: де млини, де воли, де коні, де яка худоба, де що було, усе геть чисто поцінували. Васильк. у. |
Зброди́ти, -джу, -диш, гл.
1) Выбродить, исходить. 2) Запачкать слѣдами, оставить слѣды на чемъ; истоптать, вытоптать. Буду закривати милого слідочок, щоби пташки не збродили. Чуб. V. 212. Худоба збродила луку. Вх. Лем. 418. |
І. Леда́й = Леда. Ой благодарю Тебе, Господа милосердного, а що не ледай-кому моя худоба буде доставати. АД. I. 253. |
Лежа́чий, -а, -е.
1) Лежащій. Вовк зайця не дожене, — хиба так, лежачого нагиба. О. 1861. V. 69. Під лежачий камінь і вода не тече. Ном. № 7206. 2) Находящійся безъ употребленія. Як би він не пив горілки, то досі б лежачі гроші лежали, не то що як тепера позичати по гривні. Харьк. 3) = Лежаний. Нема ніде хліба лежачого. М. B. І. 25. Лежачим хлібом набивають пузо. К. ПС. 82. 4) Лежа́ча худо́ба. Недвижимое имущество. |
Ма́тчин, -на, -не = Материн. Коли б нас, браття, могла отцева й матчина молитва відсіля визволяти. Дума. Тобі уся матчина худоба досталась. О. 1862. VIII. 8. |
Накерва́витися, -влюся, -вишся, гл. Стать полнокровнымъ. Накервавилася худоба, — треба кров пустити. Вх. Зн. 39. |
Невістча́ний, -а, -е. Принадлежащій невѣсткѣ или невѣсткамъ. У нас три невістки, так то невістчана худоба. Черниг. у. |
Поба́чити, -чу, -чиш, гл.
1) Увидѣть. ЗОЮР. І. 114. Нехай же я сам побачу, де марно загину. Мет. Гаразд, гаразд, пане Саво, ще лучче з тобою: як ми тебе побачимо на воронім коню. Закр. 13. 2) Посмотрѣть, взглянуть. А побачте, діду, що то воно горить. НВолын. у. Встань, мила, встань, господине, за тобою вся худоба гине! «Нехай гине, нехай пропадає, побач, милий, як друга надбає». Чуб. V. 783. |
Пова́житися, -жуся, -жишся, гл.
1) Рѣшиться, отважиться. Поважився на таке діло! (Залюб.). Таке молоде, а він поваживсь її брати. Лохв. у. 2) Польститься, прельститься. Не подоба, старий діду, не подоба, хиба на те поважуся, що худоба. Чуб. V. 1135. |
Подо́ба, -би, ж.
1) Образъ, видъ, наружность. Виходь, наша пані молода, аби-сьме виділи, што в тя за подоба: ци-сь така, як била, ци-сь ся перемінила. Гол. IV. 441. Що в салдата за подоба, за плечима вся худоба. Чуб. V. 970. Дуже гарна дівчина, такої подоби і не бачили у нас. Стор. МПр. 27. 2) Сходство, подобіе. 3) Употребляется какъ нарѣчіе или безл. глаголъ преимущественно съ отрицаніемъ въ значеніи: прилично, слѣдуетъ; нравится. Г. Барв. 420. Чи подоба так робити? Чи подоба ж се, бабуню? МВ. (О. 1862. III. 37). Не подоба зірці так рано зіходити, не подоба дівці до козака виходити. Чуб. V. 311. Не подоба, діду, тобі таке робити. Зміев. у. Не подоба твоя, не подобнії річи викладати коня, до коханя бічи. Гол. III. 317. 4) До подо́би. Нравится. Ой, дівчино, то-сь ми до подоби. Гол. 4) У подо́бі ста́ти. Понравиться. У подобі став їй новий піп. Г. Барв. 149. Ум. Подо́бонька. Як милого не любити, коли подобонька: сам білявий, вус чорнявий, як у соколонька. Гол. |
Поропи́ти, -плю, -пи́ш, гл. Покропить, слегка смочить растворомъ соли (ропо́ю). Поропив солому, то тепер худоба краще буде їсти. НВолын. у. |
Потропи́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Истоптать, вытоптать. Худоба потропила збіжє. Вх. Зн. 54. |
Пра́ведно, нар.
1) Праведно, по правдѣ. Праведно жили. Шевч. 242. Худоба... праведно досталась. О. 1861. X. 33. 2) Истинно. Могила Шевченкова мусить нам статись початком нової науки і подвигів праведно християнських. К. (О. 1861. VI. 30). |
Пряни́стий, -а, -е = Пряний. Желех. Прєниста худоба. Вх. Зн. 57. |
Пустопа́шний, -а, -е. — худо́ба. Скотъ, не употребляющійся въ работу. Вх. Зн. 58. |
Рогови́й, -а́, -е́.
1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. І. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Чуб. І. 146. Їздив Василько в військо служити, заслужив собі три свистілоньки: єдную — золотую, а другую — мідяную, а третюю — роговую. Чуб. III. 280. 2) Угловой, находящійся на углу. Рогова хата. 3) Рогова́ худо́ба. Рогатый скотъ. О. 1861. XI. Св. 62. Здоровля в сей дом на челядоньку, щастячка на двір на худобоньку, на худобоньку на роговую. Чуб. III. 285. |
Рухо́мість, -мости, ж. Движимость, движимое имущество. Чуб. VI. 343. Мкр. Г. 62. Яка там рухомість у його є: свитинок латаних пара, та штани без холош. Канев. у. Худоба і вся рухомость при йому. Сим. 196. |
Стра́ждувати, -дую, -єш, гл. Страдать. Страждує худоба та й самому страждування. Камен. у. |
Суха́рниця, -ці, ж.
1) Сосудъ для сухарей. А в салдати вся худоба: сухарниця з сухарями. 2) Сухарный заводъ. |
Тратува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Портить, топтать. Тратує озимину худоба, бо земля мокра. Каменец. у. |
Тру́жений, -а, -е. Трудящій, дѣловой. І худоба ота пропаде! достанеться чорту не труженому. Лебед. у. |
Упада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. упа́сти, упаду́, -де́ш, гл.
1) Впадать, впасть, вливаться, влиться. Лише річка не вертає у гори землицев, тілько усе упадає до моря водицев. Гол. IV. 447. Сімсот річок і чотирі та й усі ж вони та й у Дніпро впали. Макс. — в сло́во. Вставлять свое слово въ разговоръ, вмѣшиваться въ разговоръ. Котрась моя дитина щаслива, — відповідає брат. — Е, ні, — впадає в слово багач, — ви всі щасливі. Гн. II. 28. О дорогѣ: направляться, направиться, пролегать, входить. Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? Мет. 97. 2) Вбѣгать, вбѣжать. Тогді вдовиченки в чужий двір впадали, шапки в руки знімали. Мет. 349. До світлиці хутко впала. Гол. І. 41. 3) Натыкаться, наткнуться, случайно встрѣтиться, напасть. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Ном. № 1790. 4) Падать, упасть. Не так то і встати, як упасти. Ном. № 2194. Як тя баба в купель клала, на груди ті искра впала. Лукаш. 117. Впав перед ним на коліна. Рудч. Ск. I. 100. До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає. АД. І. 216. Упа́сти в тісну́ діру́. Попасть въ трудныя обстоятельства. Ном. № 2223. — у гара́зд. Достичь благосостоянія. Упав у гаразд, як муха в сметану. Посл. Ном. № 1643. — на коня́. Вскочить на лошадь. Ном. № 11403. Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись. МВ. І. 156. Вона́ йому́ впа́ла в о́ко. Онъ ее замѣтилъ, обратилъ на нее вниманіе. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше, та нещасливе. Г. Барв. 12. 5) Опускаться, опуститься, сѣсть. Прилетіла пава, коло його впала. Мет. 103. 6) Убывать, убыть, спадать, спасть. На Миколая вода впадає. 7) Вваливаться, ввалиться. Три ночі не спала, — впали карі очі. Шевч. 558. 8) Только соверш. видъ? Наступить. Ось упав мені й сімнадцятий рік. Г. Барв. 82. Аж гульк — зіма впала. Шевч. Як упала зіма на Покрову, то лежала до самого Юрія. О. 1862. II. 59. Ніч упала. 9) — на що́. Ослабѣвать, ослабѣть. Упав на ноги. Упада́є на си́лі. Обезсиливаетъ, ослабѣваетъ. Г. Барв. 113. 10) — коло ко́го. Заботливо ухаживать. Коло дитини так упадає. Чуб. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на староста літях коло вередливого дівчати. МН. І. 27. 11) Случаться, случиться, приходиться, придтись. Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Посл. Упало нам у однієї баби ночувати. Мнж. 123. Упало йому знов ійти лісом. Мнж. 71. От приходе неділя, чи так празник який упав. Мнж. 91. Упало і їй ліпити молодим пиріжки. Мнж. 43. На моє́ сло́во впа́ло. Вышло по моему, какъ я говорилъ. Так, як я казав, на моє слово впало. Лебед. у. 12) Доставаться, достаться, придтись. Впала йому велика худоба (родич умер багатирь). Г. Барв. 418. Взялисі (татарове) паювати: дівка впала парубкові, а тещенька зятенькові. Гол. Найшли троє яблук і всім по цілому впало. Ном. № 257. 13) Слѣдовать, приходиться, придтися, надлежать. Своєї частки, що упадала йому од його батька, не брав, — братові вже, чи невістці оддав. Грин. І. 287. На день упадає заробітку по півкарбованця. Держати ж тебе при собі на чужому хлібі не впадає. Г. Барв. 423. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9761. Не впада діло сьогодні ткати. Конст. у. 14) Приличествовать. Не впадав москаля дядьком звати. Ном. № 850. |
Уподо́ба, -би, ж. Вкусъ, удовольствіе, все, что нравится. Я собі шапку таки по своїй уподобі вибрав. Канев. у. Уподо́ба, не вподо́ба съ глаголомъ въ неопред. накл.: пріятно, непріятно, нравится, не нравится. Не вподоба, мати, з конем розмовляти, — ой час і година дівчини шукати. Чуб. V. 27. До вподо́би бу́ти, припада́ти. Нравиться, быть по вкусу. Ох, дитино моя! чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! МВ. II. 20. Робота не важка, саме припала йому до вподоби. Мир. ХРВ. 46. Нащо й худоба, коли жить не вподоба. Ном. В уподо́бі бу́ти. Нравиться. Багато мене сватало, та ніхто мені не був у такій уподобі, як один парубок. Г. Барв. 270. З уподо́бою. Съ удовольствіемъ. Куди ні заносилась наша весела або смутна пісня.... всюди.... слухано її з уподобою. К. XII. 116. Ум. Уподо́бонька. На її красу не надивитись.... уподобонькою звали: он іде наша вподобонька. Г. Барв. 447. |
Хова́ння, -ня, с.
1) Прятаніе. К. ЦН. 174. 2) Сохраненіе, сбереженіе. 3) Погребеніе, похорони. 4) Хо́вання. Воспитаніе. Це лошиця свого ховання. НВолын. у. Худоба свого ховання. Ном. № 10194. |
Хова́тися, -ва́юся, -єшся, гл.
1) Прятаться. Лисиця від дощу під борону ховалась, — не всяка, казала капля капне. Ном. Чи сам од кого ховаєшся, чи кого шукаєш? Рудч. Ск. I. 105. 2) Выкармливаться. Худоба буде добре ховатися. ЕЗ. V. 188. |
Худина́, -ни́, ж. Худоба, также: худое, тощее животное. Худину таку купив, що лиш шкіра та кости, а орати чим? Каменец. у. |
Худі́бка, худі́бонька, худі́бочка, -ки, ж. Ум. отъ худоба. |
Худо́ба, -би, ж.
1) Имущество, состояніе. От як умер батько, зосталася їм худоба: млин і хлів, і кіт. Рудч. Ск. II. 12. Брати будуть на худобі жити. Чуб. V. 990. 2) Домашній скотъ. Мов у кошару заганяє чужу худобу. Шевч. 657. 3) Употребл. какъ бранное слово: скотина. І очі видеру із лоба тобі (Енеєві), диявольська худоба. Котл. Ен. І. 33. Ум. Худі́бка, худі́бонька, худі́бочка. Худібку мали в себе невеличку: телицю трейтяку, птиці деякої чималенько таки, свинку. Рудч. Ск. Н. 174. Коли б же я знав, що то дочка буде, то я б скриню купував, худібоньку готував та й заміж би віддав. Грин. ІІІ. 3. |
Худорба́, -би́, ж.
1) Худоба. 2) Худое животное. Мнж. 22. 3) Бѣдность, нищета. 4) Соб.: бѣдняки. Не завидуй худорбі — доведе Бог тобі. Ном. № 2336. |
Худчина́, -ни́, ж. Худоба. Нѣжин. у. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 
Драговина́, -ни, ж. *Гляди, щоб худоба в драговину не вбралась: пропаде. Звен. у., с. Пальчик. Ефр. |
*Манни́стий, -а, -е. Молочный, обильный молоком. Вона робила, що тільки знала, аби худоба була тиха така, як корінь у землі, така манниста, як у потоці вода. Коцюб. |
Ми́ршавіти, гл. *Миршавіє чогось наша худоба. С. Пальчик Звен. у. Ефр. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 
Худоба́ = 1. ли́хо, лихе́ і д. Ху́до. 2. ху́дість, худорба́, худорля́вість. |
Бу́торъ = мана́тки, збіжжя, мизе́рия, худо́ба, худібчина. С. Аф. З. Л. — Поїхав зо всїма манатками. — Забрав усе збіжжя, тай повіяв ся кудись. — Як би взяли і всю мизерию з собою, дїдами крадене, добро. К. Ш. |
Выпада́ть = 1. випада́ти. — Випала цеглина з печі. — Випало багато снїгу. 2. ги́нути, па́дати, випада́ти, виздиха́ти. — Вся худоба погинула. — Воли та корови всї повиздихають. н. п. 3. луча́ти ся, трапля́ти ся, випада́ти, припада́ти. — На його долю випало. — Трапляєть ся часом. — Я вже знаю свою долю, що мінї припала, вона ж мене, як мачуха, змалку сповивала. Аф. |
Вырожда́ться = виро́джувати ся, виро́дювати ся (С. Аф.); зво́дитись, перево́дитись, виво́дитись. — Була колись добра худоба, та перевилась на ка’зна що. |
Дви́жимость = 1. рухли́вість. — Рухливість живого срібла. 2. рухо́мість (С. З.), рухо́ме добро́, добро́, худо́ба (переважно скотина), не зна́чне або й зовсїм мизерне — збі́жжя (С. Аф.), мана́тки, мизе́рія (С. З.), зли́днї. — Скину кожух з себе, буде впиться й похмелить ся й чумакові не журить ся, що пропив добро. н. п. — Не збірай синови худоби, збори йому розум. н. пр. |
Добро́ = 1. добро́, до́бре дїло, добродїйство. — Нѣтъ ху́да безъ добра́, н. пр. = ли́хо не без добра́, н. нр. — По добру́ по здоро́ву = з Бо́гом, щасли́во, добро́м. — З Богом, Парасю, хліба з’ївши. н. пр. — По добру́ ли живе́шь, по здоро́ву? = як ся ма́єте, чи живе́нькі, здорове́нькі? 2. добро́, худо́ба, збі́жжя. — Багато у його добра: отласу, хутра і срібла. Греб. — Не збірай синови худоби, збери йому розум. н. пр. — Чужи́мъ добро́мъ подноси́ть ведро́мъ, н. пр. = до́бре чужи́ми пирога́ми ба́тька помина́ти. н. нр. 3. до́бре, гара́зд. — Добре тому багатому. К. Ш. — Вимети хату гаразд. С. Аф. — Ну, добре, знатимеш почім кінш лиха! — Добро́ пожа́ловать = про́симо. ми́лостї про́симо, про́симо до ха́ти, до госпо́ди. |
Достоя́ніе = добро́, має́ток, має́тки, майно, худо́ба, вжи́тки, доста́тки. С. Л. — Зоставляю тобі всї мої роскоші, всї мої ужитки і маленькі дїтки. н. п. (Пр. д. ще під сл. „Иму́щество“). |
До́хнуть = до́хнути, ги́нути, па́дати. — Худоба гине, пада. — Риба в ставу дохне. |
Жва́чка = 1. жу́йка, жвак. — Худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. н. о. — Жева́ть жва́чку = жу́йку жува́ти, ремиґа́ти. — Вози скриплять, ярма риплять, воли ремиґають. н. п. 2. рос. Scleranthus annuus L. = борови́й проскурни́к, борода́вник. С. Ан. |
Животи́на = животи́на, скоти́на, худо́бина, худо́ба, товари́на, това́р, тварь. — І при лихій годинї памятай о худобинї. н. пр. — Шия у вовка суцїльна, а не так як у прочої тварі н. о. — Гей, яром, яром, за това́ром. н. п. |
Иму́щество = добро́, худо́ба, має́ток, має́тки, ста́тки, вжи́тки, майно́ (Гал.). — Буде впить ця й похмелить ця й чумакові не журить ця, що пропив добро. — Не збірай синові худоби, збери йому розум. н. пр. — Маєток скупого оживає по смертї його господаря. н. пр. — Нехай отець-матуся статки, маєтки збувають, мене молодого з неволї викупають. н. д. — Забірають із собою усї свої вжитки, ще й маленькі дїтки. н. п. — Благопріобрѣ́тенное иму́щество = д. під сл. Благопріобрѣ́тенный. — Родово́е иму́щество = родове́, (після дїда) — дїдівщи́на, дїди́зна, (після батька) — ба́тьківщина, отцївщина, (після матері) — матери́зна, (після брата) — братівщи́на. — А дїдизни було доволї — вічний покій предкам і дїдам. н. о. — Спорить ся, як за батьківщину. н. пр. — Отцївщини в мене нема. Кр. — А єсли материзна, тогдї мають браття з сестрами рівно подїлити. Ст. Л. — Наслѣ́дствеяное им. = спадкове́ добро́, спа́док (С. З.), спа́дщина і д. Родово́е им. — Давайте мінї усю спадщину, а я за ваші частї буду сплачувати. — Дви́жимое им. = рухо́ме добро́, рухо́мість (С. З.), рухо́мі ре́чі, (переважно скотина) — худо́ба, ста́ток, ста́тки, това́р, (переважно хлїб і хатні речі) — збі́жжя, (переважно одежа) — мана́тки, мана́ття, (переважно хатні речі) — скарб, (злиденне) — мизе́рия, зли́днї. — Шати і́ всякиї убори і всї иньшиї речі рухомиї. Ст. Л. — Багато у його худоби: одних волів шість пар. — Не мавши статку, не буде й упадку. н. пр. — Мізерії наклав дві скриньки, на човен зараз одіслав. Кот. — Недви́жимое им. = має́тність, має́ток, нерухо́ме добро́, лежа́чая має́тність. — Всякая маєтность материстая маєть іти в рівний дїл межи всїх дїтий. Ст. Л. — Всю маєтность так лежачую, яко і рухомую. Ст. Л. — Зо всей худоби лежачої і рухомої. Орлик. С. З. — Госуда́рственное, казённое им. = держа́вне, скарбове́, казе́нне. — Заповѣ́дное им. = заказне́. — Обще́ственное им. = грома́дське. — Не то громадського, а й свого добра не догледїв. — Пожа́лованное им. = даро́ване. — Се йому дароване від царя за службу. — Помѣ́щичье им. = панське, скарбове́ (Прав.). |
Каба́нъ = 1. зоол. Aper — кнур, вивалашаний — каба́н, здр. кабане́ць, кабанча́, одгодований в сажу — сажови́й каба́н. — Ди́кій каба́нъ = ди́кий каба́н, вепрь, здр. — ве́прик. — Здоровий, як кабан. — Мов кабани годовані, пикаті, пузаті. К. Ш. — Собака та перістий кабанець уся його худоба. Кн. — Вже і доглядав дїд те кабанча, наче дитину. Кн. — Брат його вбив за того веприка, що в саду рив. н. к. 2. ски́ба або бри́ла льо́ду або ка́міню. (Д. Глы́ба). |
Мельча́ть = дрі́бнїти, дрібнїшати, мали́ти ся, перево́дити ся, (дуже) — нїкче́мнїти. — Дрібнїють люди на землї. К. Ш. — Та й ті велитні загинули і з того часу рід людський почав дрібнїшати. Бар. О. — Пора од пори усе малять ся люди. К. З. о Ю. Р. — Перевелась худоба — зовсїм миршава стала. |
Мѣ́сто = 1. мі́сто, мі́сце, міст(ц)и́на. — Въ одно́ мѣ́сто = до гу́рту, до мі́ста, у мі́сто, до ку́пи. — Клади усе до купи, у місто. С. Л. — Въ друго́мъ мѣ́стѣ, въ друго́е мѣ́сто = де-и́нде, в и́ньшому мі́стї. — Шукай, Ринде, де-инде. н. пр. — Пошукай де-инде, бо тут нема. С. Л. — Матку стареньку з двора вигонили: іди ти, мати, де-инде пробувати. н. д. — Во всѣ́хъ мѣста́хъ = скрізь, по всїх усю́дах. — Въ иныхъ мѣста́хъ = поде́куди. — До э́того мѣ́ста = до сю́ди (С. Л.), по́ти, до сьо́го мі́сця. — От по́ти твій горо́д, а далї вже мій. Чайч. — Защищённое мѣ́сто = за́хист (С. Л.), за́хисток, за́куток, од вітру — за́тишок. – Ходїм курить у затишок, а то тут вітер. Чайч. — Къ мѣ́сту = до ре́чі (про розмову), до мі́ста, к строцї. — Сказав до речі. — Постав цього чавуна к строцї, а то стирчить на дорозї. Чайч. — Мѣста́ми = де́-де, де-не-де́, місця́ми, місте́нькою. — І блїдий місяць на ту пору з-за хмари де-де виглядав. К. Ш. — Місцями й гарна трава, а по сугробках погана. Чайч. — Мѣ́ста не дава́ть = не дава́ти споко́ю. — А ті ясні очі не дають спокою анї в день, нї в ночі. н. п. — Мѣ́сто би́твы = бо́їще (С. Л.), бойо́вище. — Мѣ́сто проѣ́зда = про́їзд, пере́їзд, прого́н. — Мѣ́сто въ тѣни́ = за́тїнок. холодо́к. — Баба у затїнку стане за дївку. н. пр. — Ходїм у холодок, а то сонце дуже пече. — Мѣ́сто для поселе́нія = се́лище, се́льбище, посе́лля. — На мѣ́стѣ происше́ствія, преступле́нія = на гаря́чому вчи́нку. — Хто би на гарячому вчинку поймав. Ст. Л. — Не умѣ́ста = не до ре́чі, не до ладу́, не го́же. — Сказав зовсїм не до речі. — Ни съ мѣ́ста! = анї руш! С. Л. — Новозаселённое мѣ́сто = новосе́лиця. — Откры́тое мѣ́сто (коло села) = бе́лебень, голоте́ча. — Хата стоїть на белебнї. С. Аф. Хата стоїть на самій голотечі без захисту. Фр. — Отхо́жее мѣ́сто = паску́дник, срач (С. З.). — По мѣста́мъ! = на мі́сто! — Почетное мѣ́сто (в хатї) = по́куть, для молодих — поса́д. — Посадили на покутї. — Ой загули голубоньки на водах, час тобі, Марійко, на посад. н. п. — А всї дружечки за столом сїли, молода на посадї. н. п. — Укры́тое мѣ́сто = за́куток, схо́ванка, криївка. – Сяду десь в такім закутку, щоб мене нїхто не бачив. Хр. — У такій то схованцї вигребла собі качечка кубельце. Ан. Стар. — А мінї з моєї криївки усе видно, як на долонї. Фр. — Уса́дебное мѣ́сто = грунт, ґрунт, в Слобідській Українї — плець. С. Л. — Чий грунт, того і будування. Ст. Л. — Хата згоріла, а плець оддав людям. Сум. Ох. — Стра́шное мѣ́сто = страхо́вище. Сп. — Де що було: буда — бу́дище, го́род — городи́ще (С. Л.), гута — гу́тище, двір — дво́рище (С. Л.). Обгорілі дворища чорнїють. (К. Д.), за́мок — за́мчище, замкови́ще (С. Л.), лїс зрубаний — зруб, викорчований — теребі́вля, випалений — лїсови́ння, мак — макови́ще, макове́ць, міст — мости́ще, озеро — озеря́вина, кладовище або погріб — погреби́ще, сад — садови́ще, село — се́лище (С. Л.), се́льбище, став — стави́ще, стави́дло, стави́сько, стоги — сто́жище, стожа́рня (Сп.), сто́жисько. — Різні місця́: на водї або коло води — зато́н, зато́ка (що заливаєть ся водою. С. Л.), о́дміть (тихе, між скелями на порогах. Ев.), о́парь (на болотї, що не заростає і не замерзає), пле́со, чистова́ (чисте, не заросле на водї місце. — На силу вибрались з латаття, і виїхали на чистову́), пра́ло, пра́тва, кладки́ (над водою, до миють білизну), прогно́й (між річками, де Запорожцї перетягали човни. Ев.), сїдло (де рибалки сїдають ловити рибу), сте́лище, стли́ще (над водою, де білять полотно або льон), те́рло, терло́вище (де риба треть ся. С. Ш.). —В дворі: підсто́жжя, стожа́р, стожа́рня, сто́жище, сти́ртище (де ставлять стоги й стирти), перела́з (де перелазять через тин. — За поповим перелазом там стояли троє разом. н. п.), садови́ще (місце на сад), свинори́я (порите свинями), сїдало (де сїдають кури на ніч, сьмі́тник (де викидають сьміття), попі́льник, попели́ще (де зсипають попіл), д. ще під сл. Дворъ: За́дній, Ско́тный дворъ. — В лїсї: майда́н (де гонять смолу), гуща́вина, гущина́ (густо заросле), га́лява (мало заросле), чисти́на (чисте). Д. ще під сл. Лѣсъ. В полї: вереща́к (що поросло вереском), гли́нище (де копають глину), гречківка (де росте гречка. Сп.), гри́ще (де одбувають ся грища), пе́чище (випалене сонцем), жи́тнище (де росте жито), капу́стник (де росте капуста), коно́плище, підме́т (де ростуть коноплі), о́мшарь, омша́рина (що поросло мохом. С. Л.), розви́лина, розви́лка, розви́лля (де росходять ся шляхи), ре́вище (залите кровію, що худоба реве на такому містї), станови́ще, табори́ще (де стан, табор), ти́рло (де спочиває худоба коло водопою), хмільни́к (де росте хміль). — В ха́тї: відни́к (де дїжка з водою), за́пічок (за пічкою), опі́чок (коло печі), присло́н (для покійника), д. ще цід сл. Изба́: части́ни ха́ти і під сл. Мѣ́сто: Почетное м. 2. мі́сто, поса́да (Гал.). — Кандидат на учительску посаду. Бар. 3. паку́нок, па́ка, па́чка. 4. д. Блона́ 2. |
Невѣ́сткинъ = неві́стчин (С. З.), синової, братово́ї, кількох невісток — невістча́ний. — Невістчин хлопець. С. З. — У нас три невістки, так то невістчана худоба. Чайч. |
Пасту́хъ, здр. пастушо́къ = пасту́х, здр. пастушо́к, пастуша́, овець — вівча́рь, чаба́н, гайда́рь, вата́жник, здр. вівча́рик, чабане́ць, рогатої худоби — скота́рь, ста́дник, го́нщик (С. З.), корів, телят тощо в чередї — чередни́к, корі́вник, коней — ста́дник, табу́нщик (С. З. Л. Ш.), свиней — свина́рь, свинопа́с (С. З. Л.), телят — теля́тник (С. Ш.), кіз — коза́рь, гусей — гуся́тник, коней в степу на ніч — кона́рь (Сп.), волів — вола́рь, старший чабан — ота́ман, ли́чман, отага́с, молодший або помішник — підпа́сок, підпа́сач (С. Л.), старший гурта — гуртопра́в (С. Л.), останнї — гайда́рь, гайда́й (С. Л.), кухарь у чабанів — байба́ра. – Який пастух, така й череда. н. пр. — Побраталась свиня з пастухом. н. пр. — Коли б можна бути через зїму котом, через лїто пастухом, а на Великдень попом. н. пр. — Як снїг упаде, то й пастух пропаде, як снїг ростане, то й пастух устане. н. пр. — Колишнє пастуша „стад непорочних“ повернули на кухарча. Кн. — Був на селї вівчарь Тарас, він панових овечок пас. Б. Г. — Сопілка вівчареви втїха. н. пр. — І вівчарик на ґирлиґу похиливсь. В. Щ. — Була отара добра в чабана. Чайч. — Був собі чабанець такий, що змалку все вівцї пас. н. к. — Вже панський стадник Опанас, покинувши товар, що пас. Гр. — Чередник погнав скотину попід гору на долину. В. Щ. — Як би Бог слухав чередника, уся б худоба вигинула. н. пр. — Чередник ляснув пугою і погнав череду на толоку. Ск. — Раз прибив ся такий кінь до табунщиків. н. к. — Став він до свинаря за підпасача. н. к. — Ватажники ватагу гнали. К. Ш. — Як чередї без личмана, так військови без гетьмана. н. пр. — А сам попереду, як личман, іде. С. З. — Я був за байбару, а отагас як оперіще мене ґирлиґою за те, що не послухав. Чигир. — Два чабани, чи мало було і підпасачів, Ст. X. — Ми його на веснї до чередника за підпасача оддамо. Кн. — Быть пастухо́мъ = чередникува́ти, чабанува́ти, чаба́нити, ватажникува́ти, гайдарюва́ти, скотарува́ти. — Безъ пастуха́ (про стадо) — само́пас, бе́збеш. — Череда ходить самопас. — Череда пішла безбеш. Ман. |
Пожи́тки = пожи́тки, збі́жжя (С. Аф.), худо́ба (С. З. Л.), скарб, мана́ття, мана́тки (С. З.), мизе́рия (С. Л.). Пр. д. під сл. Иму́щество. |
Рога́тый = рога́тий. — Р. скотъ = това́р (С. Ш.), худо́ба (С. Л.), ста́ток (С. З.), скот (С. Л.), би́дло, рогати́зна, рога́тий, рогови́й товар, рогова́ худо́ба, штука — това́ри́на (С. Ш.), худо́би́на, скоти́на, поб. — товаря́ка (С. Ш.), здр. — худоби́нка, худі́бка. — Ой яром, яром за товаром, манівцями за вівцями. н. п. — Швець не купець, а коза не товар. н. пр. — Народ, як товар у чередї: усякі є н. пр. — Бо я хлопець пребогатий: в мене товар є рогатий. н. п. — Пошануй худобу раз, вона тебе десять разів пошанує. н. пр. — ІЦастячко на двір, на худобочку на роговую, здоровъя на челядочку на домовую. н. п. Под. — В дорозї, в гостині памъятай о худобинї. н. пр. — Не було чим статку кормити. Л. Сам. — Не буде статку, не буде й упадку. н. пр. |
Скоти́на = 1. скоти́на. скот (С. Л.), това́р (С. Ш.), худо́ба (С. Л.), би́дло (С. Ш.), одна штука — товари́на (С. Ш.), худо́би́на, поб. — товаря́ка. — Пожену я на яр товар, на гору телята. н. п. — Народ, як товар у чередї: усякі є. н. пр. — Хоч би в яку тобі годину на податї продам останню товарину. Зїньк. — Швець не купець, а коза не товар. н. пр. — Пошануй худобу раз, вона тебе десять разів пошанує. н. пр. — В дорозї, в гостинї памъятай о худобинї. н. пр. 2. би́дло, дия́вольська худо́ба. — Він на мене каже: бидло, а я мовчи! Карп. Кар. — І очі видеру тобі я з лоба, диявольська худоба! Кот. |
Состоя́ніе = 1. ста́н (С. Л.), ста́ть і д. Положе́ніе 2. — В якому станї твоя худоба? С. Л. — Не дуже то тяжко пізнати хоробливий стан, але дуже тяжко буває сказати, який стан є здоровий. Л. Н. В. 2. д. Зва́ніе і Сосло́віе. 3. си́ла, змо́га. — Быть, не быть въ состоя́ніи = здола́ти, зду́жати, ма́ти змо́гу, си́лу, не здола́ти, не зду́жати, не ма́ти си́ли, змо́ги, не сподїяти. — Усяк, хто чим здола, повинен послужити Українї. Ст. Б. X. — Чи багато в ворогів завзяття, чи здолаєм з ними в бої стятись, чи здолаєм ворогів подужать? Ст. С — Хоч сам рубать я ворога не здужаю, та є другі справи, в яких потрібні мої руки. К. X. — Цього я піднести не здужаю. Кр. — Поворушитись не здужа. Кв. — А у скринї казан грошей, самії дукати! Ледве, ледве старий з сином здужали підняти. Руд. 4. доста́ток, добро́, ста́ток, ста́тки. — Він чоловік з достатком. — Як немає статку, то нема й упадку. н. пр. |
Часть = 1. части́на, ча́стка, 1/4. — чве́ртка, 1/8 ч. — осьма́чка, осьмачо́к, 1/8 кварти — осьму́ха. 2. ча́стка, у́часть, пай, па́йка, дїл, удїл (С. Ш.), подїлля. — Він перейшов туди зовсїм жить, а своєї частки, що упадала йому од батька, не брав. н. о. Грінч. — Випозивайте мою участь в землї та в пасїцї, а худоба вже дарма. Кн. — Свого паю не попущу я нїкому. Кн. — На мою пайку не заходь; я сам її перекопаю і засажу. Кн. — Приня́ть въ часть = в спі́лку приня́ти. 3. уча́сток (С. Ш), часть (у го́родї). |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)