Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 42 статті
Запропонувати свій переклад для «шпилька»
Шукати «шпилька» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Була́вка – шпи́лька, при́шпилька.
• -вочка – шпи́льочка.
Гво́здь, гво́здик –
1) цвях, цвя́шок (р. -шка), гвіздо́к (р. -здка́); (самый большой) смерте́льник; (длинный и тонкий половой и кровельный) бретна́ль, брента́ль; (для обивки) цвя́шок; (подковный) ухна́ль, вухна́ль; (для шин) шина́ль; (для тёса) ґонта́ль; (большой и загнутый) кости́ль; (для прибивания лат на стропилах) лато́вець (р. -вця), латни́к; (для стягивания оковки обода в колесе) лют, заволі́чка; (у сапожников) шпи́лька, штифт; (без шляпки) шпень, шпеньо́к; (деревянный для обивания) ти́бель; (деревянный гвоздь-вешалка) кіло́к (р. кілка́), кіло́чок; (продетый для закрепления вдвинутого во что-либо конца) за́гвіздок;
2) (втулка в бочке) чіп (р. чопа́).
• Гво́зди, соб. – гві́здя́.
• Забивать (забить) гвоздё́м что – загво́зджувати, загвозди́ти що, ввігна́ти гвіздо́к у що.
• Украшенный гво́здиками – цвяхо́ваний, ви́цвяхований, гвіздко́ваний.
Зашпи́лька –
1) (действ.) зашпи́лювання и зашпиля́ння, оконч. зашпи́лення;
2) (шпилька) за́шпилька, при́шпилька, шпи́лька; см. Шпи́лька.
Игла́, Иго́лка, Иго́лочка –
1) (швейная) го́лка, ум. го́лочка, (гал.) ігла́. [Мі́сячно, хоч голки́ збира́й (Номис)].
• -ла́ без ушка – про́торг и про́тір (-торга), про́дір (-дора), проте́рта го́лка, без(в)у́ха го́лка. [Моска́ль і про́торг проковтне́, та не вда́виться (Комар). Дала́ проте́рту го́лку ще й без жальця́ (Поділля)].
• -ла курносая, безносая – безно́са, кирпа́та го́лка, кирпаті́йка, го́лка без жала́, без жальця́, (диал. без жельця́), (насмешл.) безри́ла го́лка. [Ду́мав, що го́лку купи́в, а воно́ – кирпаті́йка. Це на база́рі так звуть го́лку безно́су (Київ)].
• -ла без нитки – го́ла го́лка.
• -ла́ рогожная или кулевая – цига́нська го́лка, цига́нка.
• Деревянная -ла́ для вязания сетей и т. п. – гли́ця, ум. гли́чка. [Як узя́в хло́пець гли́чку; по́ки ота́ман ді́рку залата́, то хло́пець три (Март.)].
• -ла вязальная чулочная (спица) – пруто́к, дро[і]то́к (-тка́).
• Ушко -лы́ – (в)у́шко го́лки.
• Вдеть нитку в -лку – втягти́, затягти́, заси́лити ни́тку в го́лку.
• Платье с -чки – нові́сіньке убра́ння́; мов допі́ро від кравця́ прине́сене.
• Одет как с -чки – вбра́ний як на весі́лля.
• Сидеть как на -лках – як на те́рню сиді́ти, як на голка́х, як на шпичка́х, як на гра́ні, як на жару́ сиді́ти.
• Вино пускает -лки – у вині́ ска́лки ска́чуть, бри́жі гра́ють, вино́ гра́є, і́скриться.
• Острие -лы́ – жало́, жальце́, (диал. жело́, жельце́) го́лки;
2) (у животных) го́лка, ко́лька, колю́чка;
3) (на растениях) го́лка, колю́чка, шпи́чка, шпи́лька, шпича́к (-ка́), (шипы) те́рня (ср. р.) (на хвойных) шпи́лька, гли́ця, хвої́на, хвої́нка, (гал.) чати́на, (собир.) хво́я, (гал.) фо́я, голи́ння, (гал.) чати́ння. [Гори́ть моя́ доса́донька мов суха́я гли́ця (Л. Укр.)];
4) -ла́ на здании – шпиль (-ля́), шпинь (-ня).
• -ла горы – шпиль (-ля́);
5) Игла́-рыба – морська́ ігли́ця, зво́рлуч, си́кавка.
Колю́чка –
1) шпи́чка, колю́чка, шпи́лька, остю́к (-ка́), ко́лька; соб. (шипы) те́рня (ср. р.);
2) (раст. Carduus) будя́к (-ка́), (соб.) будя́ччя, реп’я́х (-ха́), (соб.) реп’я́шшя, баранці́ и пр.; см. ещё Колю́ка.
Костре́л – гли́ця, шпи́лька, хвої́на, хвої́нка.
Протра́вник – протра́вник, дріт (го́лка, шпи́лька), що їм прочища́ється запа́л (у вогнепа́льній збро́ї).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Булавка – шпилька, булавка, (диал.) пришпилька.
[Там лежала жіноча хусточка, в яку була застромлена тьмяна позолочена шпилька з порожньою, без камінця, оправою (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)]. Обговорення статті
Гвоздь, гвоздик –
1) цвях, цвяшок (р. -шка), гвіздок (р. -здка); (самый большой) смертельник; (длинный и тонкий половой и кровельный) бретналь, бренталь; (для обивки) цвяшок; (подковный) ухналь, вухналь; (для шин) шиналь; (для тёса) ґонталь; (большой и загнутый) костиль; (для прибивания лат на стропилах) латовець (р. -вця), латник; (для стягивания оковки обода в колесе) лют, заволічка; (у сапожников) шпилька, штифт; (без шляпки) шпень, шпеньок; (деревянный для обивания) тибель; (деревянный гвоздь-вешалка) кілок (р. кілка), кілочок; (продетый для закрепления вдвинутого во что-либо конца) загвіздок; (соб. гвозди) гві́здя́;
2) (втулка в бочке) чіп (р. чопа):
• в этом гвоздь всего (перен.) – це — основа всього; це — головне (основне); у цьому суть (зерно, ядро);
• гвоздём в голове засесть – запасти (засісти) в голову [як (мов ) цвях], уроїтися [в голову];
• гвоздь программы (концерта, сезона) – окраса програми (концерту, сезону);
• забивать (забить) гвоздём что – загвозджувати, загвоздити що, ввігнати гвіздок у що;
• и никаких гвоздей – і (та й) край та й годі;
• украшенный гвоздиками – цвяхований, вицвяхований, гвіздкований. Обговорення статті
Заколка, разг. – шпилька. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ШПИ́ЛЬКА (словесна) шпига́чка.
БРОШЬ фраз. шпи́лька.
ПРИКО́ЛКА коротк. шпи́лька.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Шпилька – шпи́лька, -ки.
Булавка – шпи́лька, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Шпилька – шпи́лька;
• ш. (болт с нарезкой) – шру́ба;
• ш. (разводная), шплинт – заволі́чка;
• ш. сапожная – ш. ше́вська.
Булавка – шпи́лька.
Гвоздь – цвях (-ха);
• г. (без шляпки) – шпень (-ня́);
• г. брусковый – цвях квадрато́вий;
• г. гонтовый – ґонта́ль (-ля́);
• г. деревянный, нагель – ти́бель (-бля́);
• г. заершенный – ц. зайо́ржений;
• г. кованый – ц. ко́ваний;
• г. корабельный – ц. корабе́льний;
• г. костыльковый – бретна́ль (-ля́);
• г. кровельный – дахна́ль (-ля́);
• г. круглошляпный, петельный – ц. завіско́вий;
• г. купорный – ц. паківни́й;
• г. обойный – ц. оббивни́й;
• г. однотес – одноте́с (-са);
• г. петельный – ц. завіско́вий;
• г. подковный – ухна́ль (-ля);
• г. полукорабельный – цвях полукорабе́льний;
• г. проволочный – ц. дротяни́й;
• г. сапожный – ц. ше́вський;
• г. тесовый – ц. тесо́вий;
• г. толевый – ц. то́левий;
• г. троетес – трите́с (-са);
• г.-чека – за́гвіздок (-дка);
• г. шинный – шина́ль (-ля́);
• г. шпалерный – шпи́лька;
• г. штукатурный – ц. тинька́рський;
• г.-вешалка – кіло́чок (-чка);
• г.-двотес – двоте́с (-те́са);
• гвоздями украшенный – цвяхо́ваний.
Игла – го́лка;
• и. (для мешков) – цига́нська го́лка;
• и. (деревянная), иглица – гли́ця;
• и. (жаккард. каретки) – шпи́лька;
• и. Вика – тужавомі́р (-ра) Ві́ківський;
• и. вазальная – пру́тик (-ка);
• и. гравировальная – го́лка ритівни́ча;
• и. копировальная – г. копіюва́льна;
• и. нефтяная (в двиг.) – г. нафто́ва;
• и. пробирная – г. про́бна;
• и. пунктирная – г. точкува́льна;
• и. регулировочная – г. регулівна́;
• и. штопальная – г. цюрува́льна.
Шпалерный – шпале́рний;
• ш. гвоздь – шпи́лька.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Шпилька
• Пустить (отпустить) шпильку (перен. разг.) – пустити шпильку; укинути ґедзика; пришити гаплик; (іноді) квітку пришити (пришпилити).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

шпи́лька шпи́лька,-ки (1. невелика металева голка для проколювання; 2. невеликий стрижень, шпеник, цвях без головки)
ш. закрепля́ющая шпи́лька закрі́плювальна
ш. про́волочная шпи́лька дротяна́
ш. формо́вочная шпи́лька формівна́
була́вка шпи́лька,-ки (голка з головкою на тупому кінці)
шип 1. чіп, чопа́
2. колю́чка,-ки (у рослин), шпи́лька,-ки, шпи́чка,-ки
ш. болта́ чіп прого́нича
ш. глухо́й чіп заплі́шений
ш. гребе́нчатый чіп гребі́нчастий
ш. кольцево́й чіп кільце́вий
ш. подко́вы чіп підко́ви
ш. ползуна́ чіп ко́взанця
ш. сквозно́й чіп наскрі́зний
ш. торцево́й чіп чолови́й [іверо́вий]

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Шпи́лька –
1) булавка;
2) шпилька головная;
3) шип, колючка, лист хвойных растений.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Булавка – шпилька.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

шпи́лька, -льки, -льці; шпильки́, -льо́к, -лька́м

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бурла́ха, -хи, ж. ? Світилка-шпилька у стіні, а сваха-бурлаха у хлеві. Чуб. IV. 357.
Завдава́ти, -даю́, -єш, сов. в. завда́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Давать, дать. Як Бог дасть, то й тут завдасть. Ном. № 13.
2) Задавать, задать (урокъ). О. 1862. І. 54.
3) Отдавать, отдать, закабаливать, закабалить. Мій батенько мене прокляв і зміяці завдав аж на три годи на послуги. Рудч. Ск. II. 106. З дочкою ліг спати, завдав сина у лакеї. Шевч. 349. Ждала мати, ждала мати (дочки), та вже й зажурилася. Доню моя, доню, доню-одинице, та й безталаннице! чи тебе завдано, а чи запродане? Чуб. V. 744.
4) Засылать, заслать, ссылать, сослать, упрятывать, упрятать. А на дворі коня взято, за Дунай завдато. Мет. 213. На вічну каторгу завдав. Макс. 1849, 91. Семена Палія на Сібір завдав. Макс. 1849, 88. Далеко десь були вони завдаті. МВ. II. 34.
5) Причинять, причинить кому что-либо, какой-нибудь вредъ, сдѣлать что-либо непріятное, — въ слѣдующихъ выраженіяхъ: — жа́лю. Причинять скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю завдам. Макс. 1849, № 22. — жа́ху, страх, стра́ху. Наводить страхъ, устрашать. Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити. Гліб. А буде нашу тисячу гнати й рубати, буде нам, великим панам, великий страх завдавати. Макс. 1849, 89. — му́ки. Причинять страданія. Не завдавай мені молодому смертельної муки. Мет. 210. — парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су. Задать трепку, отколотить. Ном. № 3860 — 3862. Завдавши носу татарві, січовики одпровадили загін проти черкесів. Стор. М. Пр. 27. — сорома́. Пристыдить. Світилка-шпилька при стіні, в неї сорочка не її, в неї сорочка кумина, — завдайте, буяре, сорома! Грин. III. 486. — ту́ги. Причинять тоску, горе. Ой не завдавай, чорнявая, мому серцю туги. Чуб. V. 55.
6) — брехню́, непра́вду. Обвинять во лжи. Що обізвусь, то завдають неправду. К. Іов. 74.
7) — ду́мки. Заставить думать, безпокоиться. Я боржій пішла додому, бо грім і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. Г. Барв. 221.
8) — ду́рня. Ставить въ глупое положеніе, выставлять дуракомъ. Вони добре бачили, якого дурня завдав усім Колумб. Ком. І. 55.
Тину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл.
1) Удариться. Дивись на дитину, а то як тинеться, то ще лоба розіб’є. Черк. у.
2) преимущ. безл. Случиться. Левч. 149, 114. Все оттак заведуться ласкавими словами одно ’дного шпигати. Тинеться инша шпилька і така, що Пилипиха не стерпить. МН. ІІ. 82.
Шпи́лечка, -ки, ж. Ум. отъ шпилька.
Шпи́лька, -ки, ж.
1) Булавка. Шпилькою пришпилити. Ном. № 8754.
2) Шпилька головная. Виняла з голови шпильку. Рудч. Ск. І. 99.
3) У горшечниковъ: деревянная палочка, толщиною въ карандашъ, въ одинъ конецъ которой вставляется загнутый въ видѣ крючка кусокъ проволоки, служащій вмѣсто кисточки при раскрашиваніи посуды узорами. Вас. 183.
4) Шипъ, колючка, листъ хвойныхъ растеній. Як на шпильки посадив бідного панотця. Св. Л. 18. Ум. Шпи́лечка.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Шпилька — шпи́лька, -ки; Ш. прицельная — мірнико́ва шпи́лька; Ш. шпонки — шпи́лька плі́шки; Ш. замыкающая — замика́льна шпи́лька.
*Замыкающий — (звание) замика́льний; З. шпилька — замика́льна шпи́лька.
*Прицельный — мірнико́вий; наці́льний; П. вырез — ви́різ мірнико́вий; П. дальность — мірнико́ва дале́кість; П. диск — кружа́ло мірнико́ве; П. колодка — коло́дка мірнико́ва; П. кольцо — кільце́ мірнико́ве; П. линия — наці́льна лі́нія; П. муфта — му́фта мірнико́ва; П. поражаемое пространство — наці́льний ура́зний про́стір; П. приспособление — наці́льний при́стрій; П. прорезь — про́різь мірнико́ва; П. пружина — пружи́на мірнико́ва; П. рамка — ра́мка мірнико́ва; П. станок — стано́к наці́льний; П. хомутик — хаму́тик мірнико́вий; П. шпилька — шпи́лька мірнико́ва.
*Шомпольный — шо́мпольний; Ш. дорожка — шо́мпольна дорі́жка; Ш. муфта — шо́мпольна муфта; Ш. пружина — пружи́на шо́мпола; Ш. упор — шо́мпольна упо́ра; Ш. шпилька — шо́мпольна шпи́лька.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Брошь, бро́шка = бро́шка, шпи́лька, запи́нка (частїше золота або срібна з самоцьвітним камнем).
Була́вка = шпи́лька. С. З. Л. — В китаєчку його ісповила, та шпилькою зашпилила. н. п.
Гвоздь = 1. гвіздо́к, цьвя́х (С. З.), для підків — ухна́ль, малий для оббивки — цьвя́шок, (С. З.), без головки — шпень, шпе́ник, для шин — шина́ль, гонтовий — гонта́ль, великий і тонкий — бринта́ль (С. Ш.), великий і загнутий — кости́ль, деревяний — ти́бель, у шевцїв — шпи́лька, набитий цьвяшками — цьвяхований, цьвяшко́ваний. С. З. — Два кільцї, два кінцї, посерединї цьвях? н. з. — ножицї. — Не жалуй ухналя, бо підкову згубиш. н. пр. 1. кіло́к, кіло́чок. — Повісив шапку на кілок. — А у сеї близенької рушник на кілочку, а у тої далекої брівки на шнурочку. н. п. 2. чіп, шпунт. С. З. — Заткни дужче чіп у бочки.
Отка́ливать, отколо́ть = 1. од(від)ко́лювати, одколо́ти, одщепи́ти, ся. – З краю трохи одкололо ся. 2. од(від)шпи́лювати, одшпили́ти, ся. С. З. — Одшпилилась стьожка, мабуть шпилька вискочила. — Отколо́ть шту́ку = вшква́рити, ушква́рити, утну́ти, утя́ти. — От так ушкварив!
Хво́я = 1. хво́я (С. Ш.), гли́ця (С. Л.), шпи́лька, го́лка (хвояного дерева). 2. ги́лка, ві́тка, галу́зка (хвояного дерева).
Шипъ = 1. риба Acipenser Schypa — віз (з породи осятрів). 2. шпи́лька, колю́чка (С. Л.), те́рня, терни́на (С. Ш.). — З троянди квіточку зірвала, та шпильку в рученьку загнала. Б. Б. — Терня в ногу залїзла. С. Ш. 3. гак (в підкові). — Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. С. Аф.

Запропонуйте свій переклад