Знайдено 89 статей

Шукати «яскр*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Активный – активний, діяльний, (редко) чинний, (об участии, ещё) живий, дійовий: • активний учасник – активний учасник, дієвець. [Мене гнітить сіре одноманітне життя, а мені хочеться життя яскравого, блискучого, діяльного (М.Коцюбинський). Під млосним його впливом хлопець навіть цілував їй руки, — а це були перші жіночі руки, що здобулись у нього на таку честь. Бо він був глибоко свідомий піднесення, що його після її дотику опанувало, того вибуху діяльних сил, що поцілунок її збурив, як електрична іскра (В.Підмогильний). Шукаю активну жінку! Коротко про себе: 10 гектарів землі!].

Анестезия – (греч.) анестезія, знечулення. [Аутодафе… Знечулення твоє Звело мене на це святе узвишшя. Застигло все. Дзвінка криштальна тиша відлунює багаття тріск. Проте не чутно крику. Вирок суду жасний вже винесено і офіра жде. Та абрис губ моїх блідих і страдних не скривиться ім’ям. І де узяти сили, де знайти те зілля, що враз знеболить і загоїть біль? Безпам’ятство чи блазенства сувій — найліпша із анестезій. Та вже пашить, пала яскраво. Вир тонким серпанком диму огортає. Агонія кохання відтинає Мене від простору, де кожен — лицедій (Ірина Гончарова). Ось уже сто років, як анестезія увійшла до операційних зал, проте далеко не всі лікарі зустріли її з радістю, деякі хірурги були вкрай невдоволені. «Хірургія померла,— сказав один з них. — Біль був тією ланкою, яка поєднувала лікаря з пацієнтом. А з анестезією вона мало чим відрізняється від розтину трупа» (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). І ось я вже на операційному столі: — Так і сиди синку, ми зробимо тобі місцеве знечулення, ні, пані, він зараз у шоці, про загальну анестезію не може бути й мови (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Добре зафіксований хворий анестезії не потребує].

Борсетка – (итал.) борсетка, (нерек.) барсетка. [Автобус був заселений сонною малорухливою публікою. Були тут жінки в бюстгальтерах та спортивних штанях, з яскравим макіяжем і довгими накладними нігтями, були чоловіки з барсетками та наколками, теж у спортивних штанях і китайських кросівках, були діти в бейсболках та спортивних костюмах, з битами та кастетами в руках (С.Жадан)].

Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду;  • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Джазовый – джазовий. [Танці ринули в проходи між столиками, розлилися по всій залі, жінки в яскравих туалетах, приплющивши очі, висіли на чоловіках, музика відбивала джазовий ритм (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста)].

Дорожка, дороженька – 1) доріжка, доріженька, (узкая) стежка, стежечка, стеженька, стежина, стежиночка; 2) (половик) пости́лка, дорі́жка, сте́жка, про́стілка: • взлётная дорожка – злітна́ доріжка; • присесть на дорожку – присістися (сісти, посидіти) на доріжку; • пойти по чьей дорожке – на стежку чию ступити (спасти, попасти); • протоптанная дорожка – протоптана (утоптана) стежка; протопт; • протоптать дорожку – протоптати (утоптати) стежку. [От і я на дідову стежку спала; він учора розбив кухля, а я сьогодні (Сл. Гр.). Поклади́ пости́лку біля поро́гу — но́ги обтира́ти. В хата́х на підло́зі попрости́лувані були́ самотка́ні дорі́жки (сте́жки́) (АС). Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах — вони стають тоді голі та сором’язливі, як стрижені допризовники (Гр.Тютюнник). Зорі світять на ялинці, Дід Мороз приніс гостинці. Прометем собі доріжки, Потанцюємо хоч трішки (Л.Костенко). Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої (А.Малишко). Строкатий килимок, наче всіяний яскравими квітами прямокутний острівець у тропіках, омивало розбурхане море вичовганих постілок (О.Логвиненко, перекл. О.Генрі). Софронія була твоя, бо навряд чи ти знайдеш іншу, котра тобі так припала б до серця, а мені не трудно буде протоптати стежку куди-інде: так буде добре і тобі, й мені (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жодна із цих огорож і жодна з ділянок цих огорож не були продовженням попередньої. Але тулилися вони так щільно одна до одної, що в окремих місцях плечистий чоловік або жінка з не дуже вузькою талією, коли їм випадало просуватися цими вузькими протоптами, змушені були, аби врятувати свої костюми, сукні чи просто штани, рухатися не скоком, а боком (В.Діброва, перекл. С.Бекета). У нас є традиція посидіти на доріжку, але немає традиції прибрати за собою].

Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий: • едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив); • живая действительность (перен.) – жива дійсність; • живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха; • живая изгородь – живопліт (иногда обсада); • живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща; • живая улика – живий (наочний) доказ; • жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров; • жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий; • жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося; • живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…); • живой живое и думает – живий живе й гадає; • живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого; • живой интерес – жвавий (живий) інтерес; • живой ум – бистрий розум; • живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що); • задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого; • захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого; • на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку; • на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що); • нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого; • ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий; • ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки; • оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю; • остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих]; • пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку; • принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому; • сжечь живым – спалити живцем (живого); • с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати. [Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)].

Зализанный – зализаний: • зализанное место – за́лизень. [Труда ще трошки ширше відпинає портьєру, присуває лице ще ближче до лиця Елізи й починає «представляти». Он той зализаний плискуватий монгол, наче з води витягнений морж. Це — капітан світляної батареї якогось там їхнього полку (В.Винниченко). — Чи видиш, я прийшла, розшукала твої слідочки, не розшукала лиш тебе. Ано, не розшукала! Бо ти взяв та й пішов із цього лютого, дикозвіриного світу, обрав замість мене веселу домовину — глибінь морську. Пощо вчинив так, соколику втішний?! — заломила спечені чужим сонцем рученята і впала на зализаний вітрами пісок (Д.Міщенко). — Єсть! — пискнув по-військовому й на польський лад приклав до чола два пальці наш черговий голова. Миршавий цей чоловічок, тихий, низенький, гейби зализаний коров’ячим язиком, у ніякій армії не служив через заїкуватість, він не вмів вимовити без заїкання, без муки жодного слова, а «єсть» якось виучив, як камінець у роті обточив; йому довго довелося розтлумачувати Миронові Мацюпіньці, який, покинувши воювання в «стрибках» (бо там, до холєри ясної, можуть вбити), найнявся при сільській канцелярії за сторожа, опалювача печей та ще й на додаток — бубністом, тобто при потребі він товкся з бубном по селу й скликав горопашне населення на чергову «профілактику», що директор Гайдаш мусить бути в читальні живий або мертвий (Р.Федорів). Пізніше, коли Горік ступив «за вікна», то бачив батька з двома дівахами. Одну він особливо виділив — з яскраво нафарбованими губами, худу, повногруду; мішанина кроків, батьків зализаний чуб; а поки що за вікнами бігли білі хмари, пролітали десятками тіней ноги; місяць блискотів по шибках, у яких відбивалися часом розітерті обличчя, а погляд сумно опадав на вулицю, і тепло в кутку ворушилася зі сну баба Піскуриха, читаючи вечірньої молитви (О.Ульяненко). Волосся на голові мав небагато, було воно дбайливо зализане, та й увесь він був дбайливо зализаний, якось виклично причесаний і помитий (С.Жадан). За бюрком зализаний адміністратор мерщій запропонував мені номер (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Крыса – (Rattus) пацюк, щур, (реже) криса, (увел.) пацючисько, пацючище, щуряка, щурисько, (ирон., насмеш.) пацючара, крисяра, (собир.) пацючня, (реже) щурня: • канцелярская крыса – канцеля́рська ві́ра, перогри́з, канцелю́ра. [Вигляда, мов криса з крупів (Номис). Діла робити не хочеш, а пика — хоч пацюки бий (Сл. Гр.). Учитель був колись господарем великого помешкання, і революція, відтинаючи ордерами кімнату по кімнаті, загнала його разом з недореквізованим й недоспроданим майном у цей куток, що нагадує острів після землетрусу. Вона зруйнувала й гімназію, де він учив буржуйських синків гнобити народ, і кинула, як пацюка, до архіву порпатись у старих паперах (В.Підмогильний). Лежу під сонцем вересня. З тополі об загороду дзвонить падолист, мов щур поводить шиєю, недремний, дбайливий друг мій, видершись на вежу, а охра смутку, вплетена в траву, нагадує мені часи колишні (В.Стус). Пацючня, що, либонь, уже давно звикла хазяйнувати тут, лякалася і нишкла, а трохи згодом, ще Климко не встигав і повіки склепити, знову заводила вискливий, з тупотнявою та шкряботнявою шабаш (Гр.Тютюнник). Нічого так не боюся, як цієї пацючні і її бридкого писку(В.Шкляр). Я дивився на Вужа, як щур на бетонну стінку. Ніякого бажання ламати зуби або рити стіну (О.Ульяненко). Коли у фільмі здох щурисько (“мишка”, як ніжно згадувала вона), Дзвінка не витримала і розплакалася, тихо схлипуючи десь на моєму плечі (Л.Дереш). — Хома-бідак, що їсть плавучих жаб, ропавок, пуголовків, стінних ящірок і водяних; що в шаленстві свого серця, коли казить нечиста сила, їсть коров’янку як салат; глитає старого щура і собаче падло, п’є жабуриння на ковбані. Хто від селища батожений до селища, колодкований і тюрмлений. Хто мав три вбрання до спини, шість сорочок до тіла, коня — їхати, і зброю — носити. Проте мишва, щурня, мільга сама: все — їв сім довгих літ Хома (В.Барка, перекл. В.Шекспіра). …він для неї — порожнє місце. Всередині в неї палає вогонь. Внутрішнє світло палає яскравіше від тисячі сонць, висвітлюючи цього затяганого пацюка, який належить до чоловічої статі (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Проте сидів у ній недовго: його спокій порушила шамотня, яку зняли його родичі. Він метнувся до виходу і миттю зміркував, що там сталося. Ця дурна пацючня, очевидно, не витримала голоду і, ледве відчинили склад, спробувала проскочити в головний відділ (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Будь завжди на першій лінії, якомога далі від власних тилових щурів (С.Є.Лєц). 1 Щурі одними з перших зрозуміли, що вигідно жити поруч з людьми, але при цьому не претендувати на право називатися свійськими тваринами. Щур до капітана: — Слухай дружок, ти не хвилюйся, завтра в нас буде навчальна тривога…].

Лосьон – (франц. от лат.) лосьйо́н. [Треба випити ще. Є у мене ще один одеколон, радше лосьйон після гоління, жилетівська версія «дикий дощ», запах трохи солодкуватий, якщо виживу, треба буде поміняти на «арктичний лід» (В.Кожелянко). Такий холодний, такий зловісний стояв Крістмас, що в залитому яскравим світлом, задушливому від лосьйону й гарячого мила салоні Браун, жестикулюючи й хрипко просторікуючи, в заяложених штанах у червону ґратку та в брудній барвистій сорочці, звів голову на півслові й п’яним поглядом наткнувся на вічі людини за склом (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Він рушив уздовжліжка, і я почув хруст порохняви під підошвами й запах лосьйону після гоління. Надміру сильний. Якщо ми подружимось, я скажу йому про це. Зараз іще рано (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі)].

Многообещающий – багатонадійний, багатообіцяльний: • многообещающий взгляд – багатообіцяльний погляд; • многообещающий ход событий – багатонадійний перебіг (хід) подій. [Він не задумувався, чому не зразу йде додому; просто він вдячний був Наталі за те, що завдяки їй ця безглузда зумисна затримка здавалась йому яскравим багатонадійним втіленням його незалежності, його волі (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Я знав, що каталоги — то тільки багатообіцяльний початок запланованої виставки в Японії, тож, побачивши як Бутч ніжно погладжує їхні сторінки, я собі подумав, що він сам схожий на пса, який лизькає свої яйця, замість пильнувати за дорогою, де на нас може наїхати вантажівка (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Коли Дарті став напіввласником цієї багатонадійної тварини, весь ідеалізм, що досі таївся в ньому, як і в кожній людині, ожив і ось уже багато місяців допомагав йому триматися з непохитною стійкістю. Коли у людини з’являється надія, задля якої варто жити, то людина ця стає на диво розважливою; а Дарті був сповнений надії: він мав шанс три до одного на осінньому гандікапі, коли ставки були двадцять п’ять до одного (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].

Новояз – новомо́ва, (рус.) новоя́з. [Поряд із мовою як називанням світу воно продукує антимову як фальшування світу. Цю антимову, з легкої руки Оруелла, який зафіксував її розквіт і тріумф у тоталітаризмі ХХ ст., названо новомовою (І.Дзюба). Сама собою новомова супроводжує існування всіх суспільств, де правляча верства створює свою ідеологію з потреби обґрунтувати й увічнити державні священнодійства. Звичайно, тоталітаризм абсолютизує новомову і вперше робить її обов’язковою для всього суспільств, заганяючи адекватну мову в підпілля (І.Дзюба). У радянському тоталітарному суспільстві уніфікація мовного простору відбувалася в умовах жорсткого цензурного режиму, котрий встановлював не тільки «що писати» , а й «як писати». Держава, визначаючи передусім семантику слів і спосіб їх сполучуваності, втрутилася у внутрішню систему мови. Таким чином у CPCP було створено новий тип масової комунікації, який у лінгвістичній літературі називається по-різному: «новомовою» (це слово, запозичене з роману Джорджа Орвелла «1984», втратило своє образне значення і термінологізувалося), «советским языком», «тоталітарною мовою», «антимовою» (О.Калиновська). Це й є «новомова» — за термінологією Р.Барта, «енкратичний соціолект», тобто такий різновид національної мови, на боці якого виступає державна влада на противагу соціолектові «акратичному», опозиційному (О.Забужко). На Україні компартійна новомова набула ще потворніших форм, оскільки вона повністю калькувала російську, знецінюючи у такий спосіб уже не тільки слова, а й мову як таку. Український варіант радянської новомови добре охарактеризував Леонід Кіпніс: «У нас під осміювання з великоруського боку масово підпадають два об’єкти, дві мішені: 1. Суржик позбавлених мови робітників простої праці; 2. Явище, яке я називаю «ДУ — мова», тобто «Для українців — мова». Це версія української мови, створена працівниками засобів масової комунікації на догоду начальству, щоб обслуговувати частину агітпропсистеми, що зображувала «УРСР» і українську культуру. Визначальний фактор: ні начальство, ні самі ці працівники ні між собою, ні у своїх родинах не говорили, як правило, ні по-українському, ні, тим паче, на цій версії, бо нею говорити незручно. Вони створювали її не для себе, а буцімто піклуючись про нас. Епіграфом до цієї операції можуть слугувати слова (Постишева?): «Ми будемо робити українську культуру без українців». Фактичне призначення цієї версії мови — показувати свою слабкість при зіставленні з великоруською мовою — своїм першоджерелом» (Л.Масенко). В українській мові вживано й інші відповідники цього орвеллівського означення мовного офіціозу держави, мови – виразника її панівної ідеології, своєрідної офіційної езопівської мови, зокрема Радянського Союзу: ньюспік, мова тоталітарного суспільства, тоталітарна мова, дубль-новомова, радянський політичний жаргон, мова радянської бюрократії (номенклатури), радянізми як складник радянщини. Для яскравішої оцінності і підкреслення належності цього суспільного феномена передусім до радянського російськомовного офіціозу у сучасній українській мовній практиці вживають також російське вкраплення новояз, напр., номенклатурний новояз. Всі ці означення негативно заряджені, оскільки підкреслюють належність такої мови державному апарату примусу, обмеження свободи суспільного життя, суспільної думки (Є.Карпіловська). Свого часу французькі соціо-лінгвісти виробили симптоматичну концепцію «радянської мови», «langue soviétique». Оруелл називав це явище «new speak», польські вчені – «nowomowa», російські – «новояз». Це мова влади, яка стає владою мови, – мови перекинутих смислів, де брехня стає правдою, а правда брехнею, як вважали Патрік Серіо, Александер Бурмайстер, Ален Безансон (О.Пахльовська)].

Ожидающий – що (який) очікує, очікувальний, очікувач: • ожидающий взгляд – чекальний (очікувальний) погляд; • ожидающий поезда – очікувач поїзда (потяга); • ожидающий смертной казни… – очікуючи на страту (смертну кару),…; • ожидающий тигр – тигр в чеканні (дожиданні); • ожидающий учасник – это… – учасник-очікувач — це…; • остров, ожидающий туристов – острів, що чекає на туристів; • режим «ожидающий звонок» – режим «очікувальний виклик (сигнал)». [Проти нього з очікувальними обличчями сиділи Дорош і Оксен (Григорій Тютюнник). Я кажан, я володар густого повітря, Я очікувач трепетних рухів комах (Вадим Коваль). Яскрава оранжева сукня, тирса, софіти, безліч чекальних поглядів… (Юлія Лісовська). Яскрава оранжева сукня, тирса, софіти, безліч чекальних поглядів… (Юлія Лісовська). Чоловіки у вечірніх костюмах, розгорнувши поли пальт, бадьоро бігли сходами до дверей клубів; робочий люд вештався вулицями; а жінки — ті жінки, що ввечері блукають самотні, самотні пливуть за людською течією,— простували очікувальною ходою, мріючи про добре вино, добру вечерю або — зрідка — про поцілунки щирого кохання (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). — Коли я був нежонатим, то дуже недовірливо ставився до одруження. Відчував себе як боксер, що очікує на заборонений удар. — А тепер? — Не перестаю дивуватись, як я примудрився його пропустити].

Отёсанность – обтесаність, (диал.) отесаність. [Може трапитись: буду серед бруку площі й дощу клена самотньою плямою — Я нікому тоді не зізнаюсь що осінь суцільна отесаність каменю (Ростислав Мельників). Ряд цей довгий: ніченька, серденько, горенько, чароньки, думонька, зіронька — гонитва за музикою замагала здоровий глузд. Читання російських символістів оберталося ще й несмаком буквалізму: “зорі небо — ожемчужать”. Із втрат прикріших — тематична бідність, засилля абстракцій, обтесаність поетичної крони: дефіцит метафори, яскравої образності (В.Базилевський)].

Отрицатель, отрицательница – заперечник, заперечувач, заперечниця, заперечувачка. [Однак дедалі більше російська суспільна думка в ставленні до українського літературного відродження розколюється: поряд з голосами підтримки лунають гучніші голоси недоброзичливості. Вгадуються в них не лише смакові та естетичні моменти, а суто політичні: український літературний «сепаратизм» розглядається як загроза послаблення «общерусской» літератури, як посягання на її домінування. Тут заперечники української літератури, незалежно від їхніх особистих мотивів, об’єктивно ставали прихильниками русифікації (І.Дзюба). Мізантропізму в моїх творах ніколи не було й не буде, бо за своїми переконаннями я гуманіст. Але я був і лишаюся заперечувачем лакувальницької літератури, присолодженого псевдомистецтва (Валерій Шевчук). Сну заперечувач, яскравий абсолют, Не міг ти вирнути із підсвідомих марив, І з темряви такий навряд чи виливсь блуд, З буйного мороку, що прокид мій охмарив (М.Лукаш, перекл. Сен-Поля Ру)].

Очаг – 1) вогнище; 2) (средоточие) осередок, (источник распространения чего-л.) вогнище: • домашний очаг – (перен.) домашнє вогнище (гніздо), домівка; • кухонный очаг – кухонна піч, (небольшая для варки пищи летом во дворе или в сенях) каби́ця, каби́чка; • очаг возгорания – осередок займання (загоряння); • очаги сопротивления – (воен.) вогнища опору; • очаг просвещения – вогнище (осередок) освіти; • очаг разрушения – осередок руйнування. [До свідомості Джедді доходили яскраво-багряні та блідо-жовті плями серед густих зелених заростей; пахощі фруктів і квітів, димок від глиняної кабиці під гарбузовим деревом, де куховарила Чанка; дискантовий жіночий сміх у хатках тубільців, пісня червоногрудки, солонуватий повів з моря, димінуендо ледве чутного прибою вподовж узбережжя — й потім поступово виникла перед ним біла цяточка, яка весь час росла й виросла нарешті у велику пляму на одноманітно сірій поверхні моря (В.Мисик, перекл. О.Генрі)].

Панированный, кул. – обка́чаний, вка́чаний, ви́качаний (в сухарях, борошні). […схожий на бурштин обкачаний у калиновім соці теплий мов вагітна кішка на колінах у зоряну вересневу ніч важкий мов гордість чайки вічний немов річковий пісок медовий і синій тягар моєї ніжності (Світлана Поваляєва). У моїй голові чомусь вималювався гарячий паркий вареник, але не в сметані, а обкачаний у жовтавому селянському маслі, котре стікало по гарячому тісту тонко виплетеного місячноподібного ребра і капало запашними краплями чомусь на яскраво-зелену траву (Андрій Коваленко)].

Посудомойка, посудомойщица – (работница) посудомийниця, мийниця посуду, перемива́льниця, помива́чка, (оскорб.) поми́йниця, (посудомоечная машина, посудомойка) посудомийня, посудомийка. [— Ні, я помивачка. Я тут служу на кухні (Леся Українка). Авторська мова досить яскрава і доречно штивна: «оподалік», «кам’янички», «з неї виставали», «моторні вусики», «люб’язливо», «штубачина», «Кляво є! А то буде пацалиха!», «дондер би їх свиснув», «кухонна помивачка», «дивниця», «шкарпи», «знютовані», «хатраки», «парканець», «прикуцнувши», «О, я цього не пущу кантом», «клява цьмага», «позамісцевий злодій», «дінтойра», «однозгідно», «дружня виміна думок», «п’яний в шток», «швімки», «перошкряб», «брукову пресу», «на огвізді», «струже варіата» (Роман Кухарук). Ліниві й через це хитромудріші чоловіки видавали чергову машинку, як тільки виникала загроза, що їх попросять допомогти. Варто було тільки попросити чоловіка допомогти вимити посуд — і тут же появилась автоматична посудомийка (С.Н.Паркінсон)].

Ритм – (греч.) ритм. [Вона рухалась гнучко й раптово, пригорнувшись уся від грудей до колін, віддавшись цілком йому і танцеві, а він зазирав їй у вічі благальним поглядом, напружившись у цьому пристрасному оповитті. Жагуче їхнє тепло зустрілось, пройшовши крізь тканини, хвиля млості, могутня, сласна, затремтіла в їхній крові, і хлопець перестав зненацька щось почувати, крім ритму й притиснутого, відданого йому тіла, що ним володів ту мить цілковитіш, ніж міг би опанувати його колись насправді (В.Підмогильний). В нетрях почався рух. Трісне гілка, зашарудить лист. Час плине вже, як кров у висках, відбиваючи шалений ритм (І.Багряний). Ти бачиш — час жалю не знає, Хоч він і сам — і біль, і жаль, І радість по ярах ступає, А нас спиняє між проваль. Нехай ти хвилі не піймаєш, її по ритмах віднайдеш. Дорогу в кроках виміряєш, Бо шлях — без граней і без меж (В.Стус). Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу. А ритми мчать — як вершники у полі. А рима віршам запліта косу (Л.Костенко). Мати хоче мати сина, тільки в цьому її сила, Полонина хоче мати вівчаря-сопілкаря. Але світом крутять диски, всюди ритми, крики, виски, всюди зблиски, крізь  які  нам  не  процідиться  зоря (П.Скунць). Розуміється, село (до колективізації) жило при цьому за своїм циклічним часом, незмінним для всіх архаїчних аґрарних культур, де важить тільки природний «почвірний колобіг» (О.Ольжич) пір року; розуміється, паралельно тривав (і триває!) відлік християнського, біблійного часу, запас якого від народження Христа до Страшного Суду невпинно «убуває»; розуміється, існував ще привнесений «московський (чи петербурзький — різниці не робить!) час», темпоральність також абсолютно неєвропейська, яскраво міфологічна (засадничий показник міфологічности — наявність першопоштовху, «початкової події» — Петровських реформ, Жовтневого перевороту, — що, раз «запустивши в рух» історію, залишається в ній «навічно» («Ленин с нами»!) як неперебутня, постійно «повторюючись»: в оприявненні цього повтору — глибокий ритуальний смисл ювілеїв [династії Романових, Великого Жовтня] — для міфологічної свідомости в кожну річницю відзначувана подія немов «відбувається заново», — і для України, втягненої в цей час, також було винайдено «першоподію»: Переяславські угоди), — попошукавши як слід, можна б виявити і ще кілька способів переживання часу, різних соціальних ритмів, які хаотично співіснували й співіснують в українській культурі, перебиваючи один одного та накладаючись на себе навзаєм, — і коли вже порівнювати з Європою, то найближчою така «ритмічна роззосередженість» буде — до європейського середньовіччя, характерним для якого французький дослідник Ж.Ле Гофф якраз і називає множинність часі (О.Забужко). На лавочках біля під’їздів пригощають новинами, соняшником, партійною газеткою щоразу нової партії. Охоче розповідають місцеві легенди й історії з власного життя, ще охочіше — актуальну інформацію про те, де краще клює риба і коли краще зранку податися на базар. Час зупинився, перевів дух і плине в абсолютно місцевому ритмі (Ю.Джугастрянська). Знехтувавши традиційну урочисту міну, яку англієць прибирає під час танцю, вони танцювали з хвацьким, солоденьким і вкрадливим виразом на обличчі, підскакували й щосили крутили своїх дам без педантичної уваги до ритму (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Ритм людського життя — це рутина, переміжна оргіями (Олдос Гакслі). Якщо ти живеш не в ритмі з життям, то викликаєш його аритмію (Бі Дорсі Орлі)].

Роза – 1) (бот.) (новогреч.) троянда, (разг.) рожа, (диал.) ружа, (реже, лат.) роза, (ум., розочка) трояндочка, роженька, роженочка, розочка, розонька; 2) (спец.) роза: • иерихонская роза – єрихонська троянда; • как хороши, как свежи были розы – які були троянди гарні й свіжі; які то були рожі свіжі та хороші; • китайская роза – китайська троянда (рожа); • нет розы без шипов – у кожної троянди є колючки (Пр.); і за доброї години чекай лихої днини (Пр.); і в погоду часом грім ударить (Пр.); • роза ветров – роза вітрів. [На вікні червоніли між зеленим листом китайські рожі (І.Нечуй-Левицький). — Чого ти оце так змарніла? Колись цвіла, як повна троянда, а тепер така стала, як рожа в’яла, як шолудива квітка. Може тобі в чому недогода? (І. Нечуй-Левицький). У саду, в саду розонька цвіла… Пішла Катречка розочки щипати, Вирвала квіточку, приложила к личеньку… (Н.п.). Сидить Оленка між дружок, як повна рожа» (Марко Вовчок). Наш шлях, ласкавий пане, зовсім не встелений трояндами» (І.Франко). І щічки розцвіли у відповідь рум’яні, Як роза, що вітрець їй перса відслонив (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). Буває, що і на полі рожа виростає (Номис). І буде місце те повік привітне: Там соловій співає, роза квітне (М.Орест, перекл. Дж.Кардучі). Рози квітучії, Роси пахучії, Сяйно-живущії, Тайно-зцілющії… (М.Лукаш, перекл. Й.-В.Ґете). Яскравінь троянд (Є.Пашковський). — Що сталося?! — Він подарував троянду і сказав, що повернеться, коли та зів’яне. — Як романтично! — Троянда пластмасова…].

Роща – 1) гай, (сосновая) сосни́к, бірни́к, сосняк, соснівка, (в овраге) байрак, (липовая) липня́к, (берестовая) берестни́к, (ольховая) вільши́на, (вербовая) вербни́к, вербняк, (диал.) гаїна, (берёзовая) березни́к, (сиреневая) бузни́к, (дубовая) дубни́к, дубняк, дуби́на, (дуброва) діброва; (участок леса) ділянка лісу. [А може, й Сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! Бо дивись, Он гай зелений похиливсь, А он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно, А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти… Правда, рай? А подивися та спитай! Що там твориться, у тім раї! (Т.Шевченко). На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (І.Нечуй-Левицький). Тихесенький  вечір На землю  спадає, І  сонце  сідає В  темнесенький  гай (В.Самійленко). Заходить день за обрій синій, А він блискуче бився нині. Шепоче гай:Не покидай (Юрій Дараган). Щось мріє гай — Над річкою. Ген неба край — Як золото. Мов золото-поколото, Горить-тремтить ріка, як музика (П.Тичина). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М.Вінграновський). Вгамуються вітри і зливи; до влади криги шанобливий, принишкне лісовий ручай, і гай у спокої застигне (Л.Хворост). І небо там, здається йому, ясніше, і сонце дужче яскріє, мов помолодшало; а це де взявся перед очима гай пречудовий, дерева там усе майні та ряснолисті, зелень така яра, що любо глянути, а слух же тобі голублять пташечки дрібні та розмаїті, що незліченними зграями пурхають-в’ються поміж віттям переплетеним. А он і струмок дзюркоче, рине хвилею чистою та прозорою, мов кришталь, по пісочку дрібному та камінчиках білих, сказав би, по щирому золоту та перлах добірних (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Сила – сила, міць, снага, енергія, могутність, потужність, інтенсивність, глибина, здатність, спроможність, влада, вплив, вага, (действенность) чинність, правочинність, (сущность, значение) суть, сенс: • брать, взять (забирать, забрать) силу – набувати, набути (набиратися, набратися) сили; брати, узяти силу (міць); • быть в силах (в силе), не в силах (не в силе) – здужати (здолати, примогти, змагати), не здужати (не здолати, не змагати); мати змогу (спромогу, силу), не мати змоги (спромоги, сили); спроможним, не спроможним бути; • взять силой – здобути; опанувати; • в меру, по мере сил – у міру сили; по змозі; що сила зможе [чия]; (иногда) як посилля; • в (на) полную силу – повноси́ло;на всю силу; • вооруженной силой (подавать помощь) – збройно (допомагати); • в полную силу работать – на всю силу (снагу, з усієї сили, снаги) працювати; скільки сили (снаги) працювати; • в силу (устар. разг.) – насилу; у силу (силу у силу); • в силу вещей, силою вещей, в силу обстоятельств (устар.) – через обставини; силою обставин; зважаючи на обставини; з огляду на обставини; • в силу (закона) – силою (закону); • в силу привычки – через звичку; призвичаївшись; • в силу чего – через що, внаслідок чого, з огляду на що, на підставі чого; тому; завдяки чому; залежно від чого; • в силу этого – через це; • вся сила в том, что… – [уся] сила (суть) у тому, що…; • входить в силу, войти в силу, вступать в силу, вступить в силу (о законе) – набувати, набути (набирати, набрати) сили (чинності); ставати, стати чинним; • входить в силу, приобретать силу (делаться сильным) – набирати сили; убиватися в силу, в потугу; • выбиться из сил – знемогтися на сили; • выше чьих сил что – над (понад) чиї сили що; • где силой взять нельзя, там надобна ухватка – треба розумом надточити, де сила не візьме (Пр.); де сила не може, там спритність поможе (Пр.); як сили не стає, берися за розум (Пр.); • движущая сила – рушійна сила; сила тягова; • изо всех сил (силы) – щосили; з усієї сили; чимдуж; щосили; якомога (якмога); щомога; • и сила уму уступает – перед розумом і сила в’яне (Пр.); сила перед розумом никне (Пр.); • истратить силу (на работе) – виробитися з сили; • лошадиная сила – кінська сила; (устар.) паровий кінь; • набираться, набраться сил – убиратися, убратися (убиватися, убитися) в силу (в потугу); (иногда) употужнюватися, употужнитися; • насколько сил хватит – скільки буде сили (снаги); • находить, найти в себе силы – спромагатися, спромогтися; • не в силах кто – не має сили хто, несила (неспромога) кому; • не в этом сила – не в цьому сила (суть, сенс); • не под силу – не до снаги, не по силі, не під силу; • не по силам кому (устар.) – не в силах кому; не до снаги кому; несила кому; не під силу кому; бракує сили (мочі) кому; не здужає (не подужає) хто; • нет сил – несила; неспромога; не під силу; • нет силы терпеть что – нема (немає) сили (снаги) терпіти що; несила терпіти що; • никакими силами – жодним (ніяким) способом (чином, побитом, робом); • общими силами – спільно, гуртом; • он ещё в силах, в силе – він ще здужає; він ще при силі; він ще має силу; • ослабевать силами – підупадати на силі (на силах); • оставаться в силе – залишатися в силі; • от силы – щонайбільше; • по мере сил – в міру сил; як посилля; • по силам – по силі, під силу; • по силе возможности – якщо можна, по можливості, по змозі, у міру можливості; • рабочая сила – робітна, робоча сила; • сверх сил чьих – понад (над) силу чию; • своими (собственными) силами – своїми (власними) силами; самотужки; сил [моих] нет; • не достаёт сил (силы) – несила [мені]; снаги не стає; • сила солому ломит – сила солому (силу) ломить (Пр.); де сила, там і міць (Пр.); • сила сопротивления – відпорна сила; (техн.) сила опору; • сколько хватит сил – скільки стане снаги; • собраться с силами – змогтися; поєднати сили; • собственными силами – на власні сили (власними силами), самотужки; • с силой полететь, броситься, упасть – шугонути; • терять, потерять силу – втрачати, втратити силу; збувати, збути (иногда знебувати, знебути) силу; знесилюватися, знесилитися; (про закони) утрачати, утратити силу (чинність); • употреблять, употребить [все] силы – докладати, докласти [всіх] сил; класти, покласти [усі] сили (усю силу); • центробежная сила – відбіжна, відцентрова сила; • центростремительная сила – центротяжна, доцентрова сила; • через силу (делать что-либо) – над (понад, через) силу; (иногда) понад (над) міру; • что есть силы (сил) – щосили (щосила); з усієї сили; щодуху; чимдуж; • чувствовать себя в силах – чутися (почуватися) на силі. [Старий батько З усієї сили З молодицями танцює (Т.Шевченко). — Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький (Л.Глібов). Годі тепера! ні скарг, ані плачу, Ні нарікання на долю, — кінець! Навіть і хвилю ридання гарячу Стримать спроможусь (Л.Українка). Ти одібрав мені остатню силу тим спогадом… (Л.Українка). В грудях у неї радісно билась хвиля нової сили (М.Коцюбинський). Родюча сила землі, що проймала його жили і мозок, могутні вітри степів, що його породили, надавали пристрасної яскравості його маренню про блискучу прийдешність землі (В.Підмогильний). Дай, Боже, сили — віддаль перебути, об мури не оббивши кулаків. Ця ніч ночей, як паровоз зітхає, ані в одному оці сну нема. Маліє світ, планета сновигає, і бродить Мефістофель крадькома (В.Стус). Він тільки крадькома спостерігав, як дівчата, відчинивши шафу, перевдягалися в інші вбрання, геть при цьому не соромлячись. Відвести очі було несила, так само як і зімкнути докупи щелепи (Б.Коломійчук). Попри сліпуче сяєво софітів і те, що доводилося силувати себе їсти, я спромагався стежити за роботою гарненької офіціантки, що ходила неподалік, я не хотів пропустити жодного з її милих рухів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Сила завжди приваблює людей з низькими моральними якостями (А.Айнштайн). Сила завжди краде у багатьох, для небагатьох (Вендел Філіпс). Була б у мене більша сила волі, я б зміг її пересилити (С.Є.Лєц). Сила волі здатна виконувати тільки один вид роботи — насилля над собою].

Тепло – тепло, (ещё) теплінь, теплиня: • выделение тепла – (несов.) виділяння тепла, тепловиділяння; (сов.) виділення тепла, тепловиділення; (последствие) виділ тепла, тепловиділ. [Сонце обливало його рожевим світом; цілувало тисячами своїх гарячих іскорок; гріло-пестило теплом свого проміння… (П.Мирний). На вузьких стежках він тулився до Марічки, аби йти рядом, аби не лишитися ззаду, і чув тепло її тіла (М.Коцюбинський). Од тепла мліло тіло (І.Нечуй-Левицький). Віє теплом, із стріх вода капле, сонечко веселенько світить (М.Вовчок). Вогні палають, розростаються, од них іде тепло і зогріває Остапа (М.Коцюбинський). Вчора подув сироко, приніс хмари, блискавку і дощі. Надворі 11 градусів тепла (М.Коцюбинський). Рано, до 9-ої год., так холодно (ступенів шість-вісім тепла, а часом і п’ять) (Л.Українка). Теплом розіллялось вино по тілу (М.Коцюбинський). Так,— сказала й нараз її очі стрінулися з моїми. Скільки тепла й любові виявили вони мені (О.Кобилянська). В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати (П.Мирний). Мусила баба злазити з печі: онука заслабла і потребувала тепла (М.Коцюбинський). Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом будинок (П.Мирний). Швиденько йшла Галя на роботу, а ще швидше билося сердечко, а ще швидше вироювалися мислоньки. Уявлявсь їй самотній весінній вечір коло віконечка, своя самотня пісенька, весіння теплиня й мла, й свіжість, і зорі мріють, й разом заступлений світ у віконці, і молодий козак так разом-разом, такеньки несподівано! (М.Вовчок). О ніч чудовна і чудова Ще вчора сіявсь сніг рясний,— Сьогодні ж теплінь і понова, І проріст трав, і день ясний… (О.Олесь). Де вічно ллє весна живе тепло в долини, Де над піском пустинь, над хвилями морів Блискочуть гір величні верховини Льодами вічними і білістю снігів (В.Свідзинський). Покинув Січеслав і степові Чаплі… Вчителював у Ворзелі, між сосен, Де дух живиць, де довготілі оси, Яскріння сот у щільному теплі… (С.Бурлаков). Я вже не боюся їй не сподобатись. Я приходжу до неї в будь-якому стані і настрої. Втомлений і розбитий, в гуморі і не в гуморі. Це може бути жага і ніжність, бажання тепла й притулку, пристрасть до непритомності і вишуканість до перверсій. Мені не треба чорних ураганів плоті, знання грецьких поз і картинок з Камасутри. Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам (Л.Костенко). Кілька днів поспіль у непривітному захмареному небі курликали прощаючись журавлі — вони вже відлітали туди, де гріло сонце, стояла теплінь і можна було досхочу поживитися (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Його вірші були повні тепла. Ними палили в печі (С.Є.Лєц). Жінка, яка хоч раз відчула тепло крісла з підігрівом в автомобілі, нізащо не погодиться їздити з вами в тролейбусі].

Траханье, прост. – трахання, трах, (перепихон) перепихання, перепих, (образн.) грання, відгойдування. [Сосюра надзвичайно химерний у своїх спогадах, подумати тільки — чувак пройшов усю громадянську, воював на кілька фронтів, уцілів, що найголовніше, і про що потім пише у мемуарах? — якийсь безкінечний трах із сестрами-жалібницями та відповідальними політпрацівниками (ок, із політпрацівницями, ясна річ, нічого такого за Володимирем Миколайовичем, здається, не спостерігалось), якісь постійні соплі з того приводу, що десь там, у сонячному Донбасі, на нього чекає його молода незайманна Лілі Марлен, невизначеність політичної платформи й ідейної програми (те, що він за світову революцію, його жодною мірою не виправдовує — всі за світову революцію), порожняк, одним словом — жодної тобі яскравої батальної сцени з м’ясом і кишками, намотаними на колеса червоних панцерників, жодного виписаного портрета бійців і старшин, із послужними списками і зарубками на прикладах снайперських гвинтівок… (С.Жадан). Вона весь час тяжко зітхала: «Ах-ах-ах!» — отже, йшлося там, мабуть, про старе добре відгойдування (О.Буценко, перекл. Е.Берджеса). Трах допомагав гаяти час (І.Стронґовський, перекл. Чака Палагнюка). Уявляв, що на мені лежить Жулі, цілком певен, що любовні ігри з нею проймали б душу, були б набагато бурхливіші й далеко не такі буденні. Замість того, щоб ламала кості втома, розморювала парнота, дошкуляли крапельки поту… замість того, що позначають вульгарним словечком «перепихання», була б розжарена до білого, таємнича, приголомшлива пристрасть (О.Король, перекл. Д.Фаулза). — Я непокоїлася через тебе, — промовила вона. Та насправді їй був потрібен швидкий перепих, тож він зробив усе, що міг, і вона задоволена, але серця до цього не доклав, і це мало бути помітним (Н.Михаловська, перекл. М.Етвуд)].

Тригонометрия – (греч.) тригонометрія. [Кожен пацюк має двоє очей, щоб бачити світ. Розум для стрибка маленькі лапки і чорні лискучі очиці, щоб зиркати на світ. Розум для стрибка у них є, але тригонометрії їм не збагнути (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Надзвичайна сила його уяви абстрактне обернула на конкретне. В алхімії його мозку тригонометрія, математика і вся галузь знання, яку вони обіймали, перетворилася в яскравий краєвид. Він бачив зелене листя й лісові прогалини, то залиті ніжним сяйвом, то пронизані золотистим промінням. Далі все повивала пурпурова мла, а за цією пурпуровою млою, він знав, криється чарівне невідоме, приваблива романтика. Це п’янило його, як вино (Марія Рябова, перекл. Д.Лондона)].

Угол – кут, (наружный: здания, улицы) ріг, (умен.) ріжок, (устар.) вугол, (мешка, сумки) гузир, (внутренний: помещения) куток, (уголок) закуток, (карт.) кут: • вершина угла – вершина кута; • во главу угла – на чільне місце, на чоло, на перше місце; • в углу – в кутку; • из-за угла (нападать, убивать…) – із-за рогу, крадькома; потай (потайки); • завернуть за угол – завернути (зайти) за кут; • загнать в угол – загнати (завести) в [глухий] кут; • загнуть угол страницы – загнути ріжок сторінки; • из-за угла – з-за (з-поза) рогу; (исподтишка) з-за рогу, крадькома (потай, потайки), (коварно) підступно (по-зрадницьки, зрадливо); • из угла в угол ходить, слоняться… – з кутка в куток ходити, ходити туди-сюди, тинятися…; • иметь свой угол – свій куток мати; • косой угол – (мат.) непрямий кут; • медвежий угол – за́куток, заку́тина, глухи́й кут, глухи́й світ, за́стум (-му); • мрачный уголок – те́мний (те́мрявий) за́куток; • на каждом углу – на кожному розі, (везде, постоянно) на кожному кроці; • на углу (улицы) – на розі (вулиці); • красный (передний) угол (устар.) – покуття (покуть), (для молодых во время свадьбы) посад (посаг); • под углом зрения – з погляду; (иногда) під кутом зору; • поставить в угол – (наказать) поставити в куток; • по углам говорить, шептаться… – по кутках балакати, шептатися (шепотати, шепотатися, шепотіти, шепотітися)…; • прижать в угол кого (разг.) – загнати в [тісний] кут (у куток, у суточки) кого; приперти (притиснути) до стіни; прямой угол – (мат.) прямий кут; • сглаживать, сгладить (стирать, стереть) острые углы – загладжувати, позагладжувати гострі грані (ріжки); згладжувати, згладити (стирати, стерти) гострі кути, пом’якшувати ситуацію; • снимать угол – наймати (винаймати) куток; • угол вращения – кут обертання; • тупой угол – (мат.) тупий кут; • угол загиба – кут загину; • угол закругленный – кут заокруглений; • угол закручивания – кут закруту; • угол зрения – кут зору; • угол кривизны – кут кривини; • угол надреза – кут надрізу; • угол наклона – кут нахилу; • угол отклонения – кут відхилу; • угол отражения – кут відбиття; • угол падения – кут падання; • угол поворота – кут повертання; • угол преломления – кут заломлення (заломлювання); • угол при вершине – кут при вершині; • угол раскрытия трещины – кут розкриву тріщини; • угол рассеяния – кут розсіяння; • угол сдвига – кут зсування; • угол скольжения – кут ковзання. [Вже до серця доходить отрута, Як старому минулого жаль… Путь моя у каміння закута, І на кожному розі — печаль (В.Сосюра). На кожному кроці ставлять вони ставлять перед людьми дзеркало, де ми можемо живовидячки бачити події нашого життя, і ніщо інше не може нам показати так яскраво, які ми є і якими маємо бути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хліба беріть з собою тільки на дорогу, доки до Бенгалії доїдете, а в Бенгалії там на кожному кроці, як у нас бузина, росте хлібне дерево (Остап Вишня). Кути губ пропорційні ступеню свободи (С.Є.Лєц). Чим ширший кут зору, тим він тупіший].

Утрированный – переборщений, пересаджений, пересолений, переперчений, утрований, (частичн. преувеличенный) перебільшений, (гиперболизированный) гіперболізований. [Його оповідання було великою мірою переборщеним (І.Франко). Мені і досі подобається ця сцена: у темних балахонах навпроти постатей у золотому одязі виходили Глупота і Втрачений час і виливали на Людину (білосніжні шати, струнка постава, вся постать висока і світла, символ людства, виконується гончарем) три цеберка бруду ( на цебрах великими літерами: гріховність, мертвенність, печаль), після чого золотоносні особи втішали Людство чудовими яскравими шатами. Тут була сила утрованих зображень (Катерина Маслик). …незважаючи на відверто неприродну, «ламку» пластику акторів, що різко і постійно змінюється, на дивну, «неадекватну» манеру героїв розмовляти, на непевний характер стосунків між персонажами, на знекровлені очі на фоні «утрованих» синців втоми і відчаю, абсолютно зрозуміло (якщо ж не «розуміється», то відчувається безпомилково), що мова йде… про вічне. Так, про кохання, про бажання і неможливість цього кохання, про ефемерність і хисткість людського щастя, про тих, кого ми любимо і тих, кого втрачаємо через необачність, жорстокість, хвороби, час; про втому душі від пошуків і нерозуміння їх марності, про важливість, ні, точніше… безцінність людського слова, про підтримку і допомогу людиною іншій людині в потрібний момент, навіть без імен і пояснень… (Мирослава Хоткевич)].

Фарфор – (итал.) порцеляна, (перс.) фарфор. [Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Г.Хоткевич). Не — відбувалось. Не — тремтіло.  Не золотіло. Не текло.  Не — полотніло. Не — біліло. Не… — Господи!.. — не — не було!.. Як танський фарфор — все минає: Корою, снігом, рукавом… Лише бджола своє співає Над малиновим будяком (М.Вінграновський). Битий фарфор снігів. Напівсонна жура за собою… Як монета в труну, пада в річку нічийна зоря. Завтра вдарить мороз — І болюче білючим загоїть У пташках, у вовках, в бунтарях (І.Павлюк). Взагалі, порцеляна — не рідкість на Житомирщині. Ще один знаменитий завод є в Коростені, але він зараз переживає не найкращі часи. Іноді мені сниться, що порцеляновий сервіз стоїть у цьому місті на постаменті замість пам’ятника Іллічу… (Ю.Стахівська). Вона була стара, стара в двадцять сім років, без жодного блиску й світла плоті. Стара через нехтування й зречення, так, зречення. У модних жінок завдяки належному догляду тіла́ яскріють, мов тонка порцеляна. Порцеляна всередині порожня, але хай би вона принаймні яскріла. Розумове життя! Раптом у ній піднялася до нього люта ненависть — до цього ошуканства! (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). — Мамо, пам’ятаєш ту спадкову китайську вазу з порцеляни, яка передається з покоління в покоління? — Звичайно. А що? — Та нічого. Просто моє покоління перервало цю традицію].

Фиолетово – фіолетово, (безразлично, ещё, сленг.) фіялково, бузково, пополам, паралельно, перпендикулярно. [Я не плюнув на суспільство, Це воно плює на мене, І світогляд мій яскравий — Фіолетово-зелений, Я не хочу буть героєм, Я не заздрю Робін Гуду, Якщо свинка я з дитинства, Значить, свинкою я буду! (Андрушка). Прости мені, що я живу, мов степ: З відкритим серцем і прозорим словом. Від недоречних світ давно затерп, А їм… Що їм?.. Однаково-бузково (Тетяна Яков’юк)].

Хмельной – 1) (напиток) хмільний, (пьянящий) п’янкий; 2) (человек) підпилий, на підпитку, підпивши: • хмельное вино – хмільне (п’янке) вино. [В се врем’я Юпитер, підпивши, З нудьги до жінки підмощавсь, І морду на плече склонивши, Як блазень, чмокавсь та лизавсь (І.Котляревський). Вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне (Т.Шевченко). Почтар, нівроку, був підпилий, Оддав сенатові приказ (Т.Шевченко). Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П’янке вино біжить (М.Зеров). Дивно діяла на нього юрба. Рухливістю й гомоном вона збуджувала йому й так напружені нерви, мов він уперше побачив стількох людей і відчув свою з ними спорідність. Він зазнавав хмільної радості співіснування з своїми подобами, поєднаний з ними спільністю життєвої дії (В.Підмогильний). На срібній таці в неї були золоті келехи з медом хмільним (Олександр Ільченко). Хмільний, з прохолодою барвінковий  цвіт,  цвіт  провесня  і  весни,  з розмаху крилом ударив йому під повіки і викресав кілька сльозин,  що,  мов почеплені, загойдались на темній основі опущених вій (М.Стельмах). Це занепад епохи, це п’янкий декаданс, захмелілі ковбої, комуністи і фермери заселяють уперто слобожанський Клондайк, в рурі степу зникає травнева вода, й цвинтарі переповнено нічними химерами (С.Жадан). Падали дотики — губи і руки — як довгожданий дощ Ждалось хмільної муки — Щастя прийшло. То що ж… (Ю.Джугастрянська). Умиті, блищали асфальтні дороги, Яскраво смарагдова зелень чолом Торкалася, спрагла, хмільної вологи, — А люди в турботах ішли напролом, Не знаючи втіхи, не чуючи кроків, Зомбовані плином робочих годин, Утомлені болем життєвих уроків, — Хто в гурті, а хто з ним — один на один… (Наталія Бойко)].

Чекушка – (0,25 л, рус.) чекушка, чвертка, чвертуха . [Дещо з комори виписали, дещо люди поприносили у складчину. Штокалам загадали киселю принести, бо в них найкращий у селі садок. І з усіх — по чвертці горілки (Г.Тютюнник). П’ять пляшок поставлені одна на одну, конструкція майже нереальна навіть для тверезого, однак тут окремий випадок: іноді саме хвороба, наділяючи нас нелюдськими здібностями, допомагає перейти над прірвою до рятівного берега. Усе б нічого, але пияк має ще одну пляшку — надпочату чвертку горілки — і, судячи з усього, збирається увінчати нею скляну вежу (Ю.Іздрик). За кілька днів Людинюк і Нобелюк зкстрілися біля бочки з пивом. Уже не обіймалися, а похмуро подивилися один на одного, запитали навзаєм про здоров’я і скинулися на чекушку, яку влили в гальби пива. Після спожитку світ змінився, засвітився яскравими барвами, і з усіх земних проблем залишилася одна: де відлити? (В.Кожелянко). 1.Ніщо так не зближує чоловіка і жінку. як випиті на брудершафт дві чекушки горілки. 2. Підпилий чолов’яга купує чекушку і досадливо говорить: — На зарплату вчителя не дуже-то розгуляєшся. — Це ви вчитель?! — Жінка моя — вчитель]. Історично «чвертка» («чвертуха») становила четвертину штофа, тобто приблизно 0,23 л.

Чепец, чепчик – чепець, чіпець, очіпок. [Хоч як свекруха накриває її мокрим рядном — а це від великої прихильності буває —  хоч як вивертає до неї кожуха, а вона собі слухає опустивши очі, як лагідна черничка свою ігуменю. І хоч не раз «насерума» стосується не турків, а її, палагії, то вона тільки згідно киває головою — «добре, добре, мамо, у ваш же очіпок»… (В.Міняйло). Моя кохана була зодягнена у високі теплі черевички та довге ведмеже хутро, а на голові мала яскраво-червоний чепець, якого носила, відколи місцеві мешканці розпочали полювання на оленів (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері)].

Ширинка – 1) (полотнище ткани, платок) (диал.) ширина́, шири́нка, 2) (архит.) шири́нка; 3) (портн.) ширі́нька, ширі́нка. [І тут ти втелепуєш, чого вони регочуть: на ширінці твоїх білих джинсів яскравіють сліди червоної помади. (М.Ілляшенко і О.Ногіна перекл. Ф.Беґбеде).]

Петуния, бот. – пету́нія. [Це була люта боротьба, битва не на життя, а на смерть, але збоку вона здавалася позбавленою будь-якого завзяття, бо складалася з таких повільних, обережних, урочистих наскоків і ухилянь, що за час, який минав між ними, могли б іще раз порозцвітати петунії, а Ґастон у сусідній кімнаті міг би забути про свої мрії аеронавта, — здавалося, ніби двоє коханців, посварившись, намагаються миритися в глибині прозорої водойми (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). А перед будиночком, за низькою кам’яною огорожею, розташувався садок. І попри жовтень, яскріли в садку прегарні старомодні квіти й кущі: глід, чагарниковий полин, лимонна вербена, бурячки, петунії, нагідки та хризантеми (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері)].

Натюрморт – (франц.) натюрморт. [Крім двох дідівських портретів у темних рамках і кількох сучасних фотокарток, на стіні висів невеличкий олійний натюрморт — розрізаний кавун у товаристві огірків і помідорів. Цей наївний затишок і глибока проміркованість обстанови огорнули Городовського ревнивим смутком (В.Підмогильний). Вийшов прегарний натюрморт — Уотова лисина, де-не-де поросла сіро-рудими кущиками, і яскрава, блискуча підлога підним (В.Діброва, перекл. С.Бекета). — Коли ти бачиш мух або комах у натюрморті — зів’ялу пелюстку чи темну пляму на яблуці, — художник передає таємне послання. Він повідомляє, що живі речі нетривкі — вони тимчасові. Смерть присутня в житті. Саме тому такі картини називаються натюрморти — мертва природа. Можливо, спершу ти й не побачиш на тлі краси й цвітіння крихітну пляму гнилизни. Але придивись уважніше — і вона тут (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт)].

Хунвейбин – (кит.) хунвейбін. [Так уже влаштоване наше життя, що ми з великими труднощами долаємо Великий китайський мур, у пошуках даосів, а справу зазвичай доводиться мати із хунвейбінами (В.Слапчук). Лице Лізине прегарне хворобливою красою. Нервовий тик, руде волосся із ковтунами. У волосся вплетена жахлива синьо-жовта стрічка. За саму лише цю стрічку тут можуть убити. І навіть мусять. Причому радше мирні З-громадяни, ніж бойовики. Як це пояснити? Тут втомилися чекати смерті, а смерть, звичайно несе Україна. Так думати в будь-якому разі простіше. Бо якщо це не так, то як З-громадянам далі жити під хунвейбінами, що понаприходили зі Сходу? Буряти, всілякі слов’янофіли, безтямні козаки, карні злочинці з духовними скріпами замість мозку понуро розглядають яскраву стрічку, яка тріпотить на вітрі (М.Кіяновська, перкл. В.Рафєєнка)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)