Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат

Шукати «їжа*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Вку́сный – сма́чни́й, смакови́тий, до́брий (на смак), ла́сий, сла́сний. [Смачна́ ї́жа. Смакови́ті я́блука. До́брий борщ. Все-б їй ласе́нького та добре́нького]. • Делаться, сделаться вкусне́е – смачні́шати, посмачні́шати, смачні́ти, посмачні́ти.

Голова́, голо́вка, голо́вушка – 1) голова́, ум. голі́вка, голі́вонька, увел. голови́ще. • Выше всех -о́ю – за всі́х голово́ю ви́щий. • Рубить, отрубить го́лову кому-л. – стина́ти, стя́ти кому́ го́лову, стина́ти, стя́ти кого́. • Задирать -ву – де́рти го́лову, (иронически) ки́рпу гну́ти. • Повесить -ву – похню́пити го́лову, похню́пити ніс, похню́питися, пону́ритися. • В голове́, как молотом бьёт – в голові́ так і кре́ше, в голові́ на́че ковалі́ кую́ть. • Вниз голово́й, см. Вниз. • Ходить с непокрытой голово́й (ирон. о замужней женщине) – воло́ссям світи́ти. • С непокрытой -во́й – простоволо́сий. • Покачать голово́ю – покрути́ти голово́ю, похита́ти голово́ю. • Кивнуть -о́й – кивну́ти голово́ю. • Поднимать го́ловы – набира́тися ду́ху, смі́ливости. • Стоять, постоять голово́й за кого-л., за что-л. – ва́жити життя́м за ко́го, відва́жувати, відва́жити життя́ за ко́го, за що. • Платиться, поплатиться голово́й – наклада́ти (накла́сти, наложи́ти) голово́ю (душе́ю), заплати́ти своє́ю голово́ю. • Сложить го́лову – лягти́ голово́ю, зложи́ти го́лову, тру́пом лягти́. • Бей в мою го́лову! – бий моє́ю руко́ю! • Мылить, намылить го́лову кому-л. – ми́лити, нами́лити чу́ба, чупри́ну, (длительно) скребти́ мо́ркву кому́. • Осмотреть кого с головы́ до ног – обмі́ряти, обки́нути кого́ по́глядом від голови́ до ніг. • Очертя го́лову – о́сліп, нао́сліп, на одча́й душі́, на одча́й бо́жий. • Сломя го́лову – стрімголо́в, про́жо́гом. • Голова́ кругом идёт – голова́ о́бертом іде́ (хо́дором хо́дить, кружка́ йде), голова́ тумані́є, моро́читься (па́морочиться) світ, голова́ макі́триться, світ ве́рнеться кому́. • Закружилась голова́ у кого-л. – заморо́чи́ло го́лову кому́, заморо́чи́лася голова́ кому́. • Не сносить ему головы́ – накладе́ він голово́ю, не топта́тиме він ря́сту. • Как снег на́ голову – нежда́но-нега́дано, несподі́вано. • Разбить на́ голову – впень, до ноги́ поби́ти. • Сколько голо́в, столько умов – що голова́, то ро́зум. • С больной головы́ на здоровую – швець заслужи́в, а коваля́ пові́сили; винува́та діжа́, що не йде на ум їжа́. • Глупые го́ловы – цві́лі го́лови. • Глупая голова́ – дурна́, капу́стяна голова́, макі́тра. • Низкоостриженная (или голая) голова́ (насмешл.) – ги́ря, макоти́ря. • Лохматая г. (насмешл.) – ку́дла, ку́чма. • Сорви-голова́ – ши́беник, шиба́й-голова́. • Победная голо́вушка – побіде́нна голі́вонька. • Жить одною голово́ю – самото́ю жи́ти. • Он (она) живёт одною голово́ю – одни́м-оди́н (одна́) живе́, самото́ю живе́. • С головы́ на́ голову – всі до о́дного (жо́дного), геть-усі́. • Вооруженный с ног до головы́ – о[у]збро́єний до зубі́в. • Голова́ сахару – голова́, брила́ цу́кру. • Голова́ пласта (геол.) – лоб верстви́. • Мёртвая голова́ (бабочка) – летю́чий паву́к. • В голова́х – в голова́х. • В го́ловы – в го́лови, під го́лову. • Под голова́ми – під го́ловами. • Из-под головы́ – з-під голі́в; 2) (ум. память) голова́, ду́мка. • Мне приходит, пришло в го́лову – мені́ спада́є, спа́ло на ду́мку, упада́є, упа́ло на ду́мку, набіга́є, набі́гло на ду́мку, сплива́є, сплило́ на ду́мку. • Забрать себе в го́лову – убга́ти собі́ в го́лову, у го́лову забра́ти, узя́ти щось собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку. • Засело что-л. в голове́ – запа́ло щось у го́лову, урої́лось у го́лову кому́. [Урої́всь мені́ в го́лову Семе́н небі́жчик]. • Не выходит из -вы́ что-л. – не схо́дить, не вихо́дить, не йде з ду́мки, стої́ть мені́ на ду́мці. • Ломает себе го́лову – клопо́че собі́ го́лову; су́шить собі́ го́лову (мо́зок), у го́лову захо́дить, хо́дить до голови́ по ро́зум. • Взбрело в -ву кому – ухопи́лося голови́ кому́, спа́ло на ду́мку, (вульг.) забандю́рилося кому́ що. • Потерять -ву – стеря́тися, заморо́читися. • Теряю го́лову – не дам собі́ ра́ди, нестя́млюся, не́стямки напа́ли мене́. • Вбить в го́лову кому – втовкма́чити кому́. • Выкинуть из головы́ – спусти́ти з ду́мки що. • Пойти с повинной голово́й к кому – повини́тися (повинува́титися) кому́, учини́ти поко́ру. • Голова́ полна тяжёлых мыслей – важкі́ ду́ми обсі́ли го́лову. • У него голова́ не в порядке – нема́є в ньо́го (не стає́ йому́) тре́тьої (деся́тої) кле́пки в голові́. • Вскружить кому го́лову – закружи́ти (закрути́ти) кому́ го́лову. • Забивать кому -ву – моро́чити го́лову кому́, па́мороки забива́ти кому́; 3) (начальник, предводитель) голова́. • Голова́ городской, сельский – голова́ міськи́й, сі́льськи́й. • Быть, служить -во́й – головува́ти. • Пробыть, прослужить голово́й – проголовува́ти. • Он всему делу голова́ – він до всьо́го приві́дця (приві́дець, призві́дник), він на все голова́.

Горлопя́тина – гидка́ ї́жа, що й у го́рло не лі́зе.

Дикобра́з, зоол. – їжате́ць (р. -тця́), ж. р. їжа́тка.

Дикобра́зовый – їжате́цький.

Еда́ – ї́жа (р. ї́жі), їда́, а специальнее: 1) (действие) їді́ння, (зап.) ї́дження, з’ї́жа (р. з’ї́жі); 2) (яство, пища) ї́стиво, стра́ва, пожи́ва, потра́ва, харч (р. -чи и -чу) (ж. и м. р.), (зап.) ї́дло. [Хліб та вода́ то коза́цька їда́. У нас вели́ка з’ї́жа, бо аж ві́сім роті́в. Посвяти́в піп паски́ та и́нше ї́стиво. Він на́шого їді́ння не ї́стиме. Перебі́рливий на ї́дло]; (приём пищи) пої́дка, попої́жка. [Тре́ба пи́ти ліка́рство до пої́дки (до попої́жки). У нас хлі́ба на одну́ пої́дку бу́де]. • Постоянный позыв к еде́ (т. н. «еду́н») – їстіве́ць (р. -тівця́), нена́сит, нена́жир. [Нена́жир напа́в (Ном.)]. • Достаточно еды́, сытно – до́їжно (Ном.).

Еде́ние – їді́ння, (зап.) ї́дження, їда́, ї́жа (р. -жі).

Ёж, зоол. – їжа́к (ум. їжачо́к, р. -чка́; увел. їжачи́ще), (провинц.) їжу́к; (самец) їжачи́ч, (самка) їжачи́ха. [На воно́ їжачи́ч, чи їжачи́ха?]; (детёныш) їжаченя́ (р. -ня́ти), їжаченя́тко. • Ёж морской – їжине́ць (р. -нця́). • Ёж рыба – двозу́бка, їжори́бка.

Ежева́тый – їжакува́тий.

Ежё́[о́]вина – 1) їжако́ве (їжа́че) гніздо́; 2) (ежевое мясо, сало) їжако́ве (їжа́че) м’я́со, са́ло, їжа́тина; 3) їжако́ва (їжа́ча) шку́ра, їжачи́на.

Ежеголо́вка, ежеголо́вник, бот., Sparganium – їжа́ча голі́вка.

Ё́жик – їжачо́к (р. -чка́).

Ежо́вый – їжако́вий, їжа́чий, їжакі́в (-ко́ва, -ко́ве). [Їжако́ве са́ло]. • Взять в -вые рукавицы – узя́ти в шо́ри, загнузда́ти в шо́ри, узя́ти в лабе́ти, в тісні́ ру́ки. • Держать в -вых рукавицах – трима́ти в шо́рах. • Ежо́вая трава (Echium) – сине́ць (р. -нця́), синя́к, шари́ло, ра́нник, громови́к, за́ячі бурачки́.

Ёрш – 1) зоол. (рыба) – йорж (р. йоржа́, мн. йоржі́), костри́к. • Ёрш-носарь – шро́та, кольма́н; 2) (зазубристый гвоздь; снаряд для чистки ламповых стёкол) йо́ржень (р. -жня), їжа́к (р. -ка); 3) (беспорядочная смесь хмельных напитков) ведме́же пі́йло, ґардама́н.

Захоте́ть – захоті́ти и захті́ти, схоті́ти, похоті́ти, за[по]бажа́ти, забагну́ти, забагти́ чого́, поохо́титися на що, (сильно) запра́г(ну)ти чого́. [Схоті́в оди́н з дру́гим голіру́ч їжака́ вби́ти (Коцюб.). За ко́го похо́че, то мій і зять (Квітка). Поохо́тився на чуже́ добро́. Моя́ не́нька забагла́ шпакі́в на сніда́ння (Рудан.). Я запра́гнула того́ роже́вого споко́ю (Л. Укр.)].

Карре́ – 1) (строй) каре́. • Построились в -ре́ – ушикува́лися в каре́; 2) (причёска) їжа́к (-ка́). • Постригся под -ре́ – підстри́гся їжако́м.

Корм – 1) (для людей и животн.) корм, по́корм, про́корм (-му), (питание) пожи́ва, пожи́вок (-вку), пожи́вність (-ности), (кормля) годі́вля, (преим. о людях: продовольствие) харч (-чи, ж. р. и редко -чу, м. р.), харчі́ (-чі́в), (пища) ї́жа; (фураж: солома, трава, сено) па́ша, (зерновой) обрі́к (-ро́ку), (на зиму для скота) зимі́вля; (для плотоядных животных ещё) жир (-ру), (для зверей) звіроя́дина. [Неща́сному во́вкові не посла́в бог ко́рму (Рудч.). Му́сить пта́шка мале́сенька дба́ти, де-б під сні́гом пожи́вку шука́ти (Л. Укр.). Подиві́ться, чи там є соба́кам яка́ харч (Звин.). Я ще не тобі́ на жир (Рудан.)]. • Подножный корм – па́ша, ви́пас (-су). • Пускать на подножный корм – пуска́ти на па́шу, на попаса́ння, на по́пас; 2) (действие), см. Кормле́ние 1; 3) (стар.: прокормление) харчува́ння, прохарчува́ння, годі́вля, кормі́вля; (содержание) уде́ржання, утри́мання, (вм. жалованья) годі́вля. • Посадить кого на корм – посади́ти кого́ на годі́влю, настанови́ти кого́ на пожи́вну поса́ду; срвн. Кормле́ние 2.

Ку́хня – 1) (помещение), ку́хня, пека́рня, кухова́рня. [У ку́хні нена́че пе́кло яке́ пала́ло (Сторож.)]; 2) (стол) ї́жа, кухова́рство, ку́хня. • -ня хорошая, вкусная, вегетарианская, постная, скоромная, мясная, тонкая, французская – ї́жа до́бра, смачна́, вегетарія́нська, пісна́, скоро́мна (ско́ром (-му), скороми́на), м’ясна́ ї́жа, м’яси́во, деліка́тна ї́жа, францу́зька ї́жа (ку́хня). • Латинская -ня – лати́нське кухова́рство; 3) (переносная печка) переносна́ пі́чка. • -ня керосиновая – га́сова пі́чка; 4) (перевозная кухня) перевізна́ ку́хня. • Походная -ня – похідна́ ку́хня.

Ку́шань[и]е – 1) (яство, снедь) стра́ва, потра́ва, наї́док (-дка), їство́, ї́жа, їда́, (зап.) ї́дло. [Не вари́ли стра́ви (Коцюб.). Жарт у розмо́ві – це на́че сіль у стра́ві (Крим.). Тут ї́ли рі́знії потра́ви, і все з поли́в’яних мисо́к (Котл.). Потра́ву козаки́ вари́ли (Греб.). Подали́ соло́дкі потра́ви (Н.-Лев.). Весь стіл був заста́влений напи́тками та наї́дками (Мирний). І де ті в Го́спода взяли́ся уся́кі шту́чнії їства́? (Шевч.)]. • Готовить -нье – вари́ти ї́сти. • Горячее -нье – ва́рена стра́ва, ва́рево, ва́рене (-ного). • Разогретое -нье – грі́та стра́ва. • Жареное -нье – пече́ня, пече́не. • -нье на столе – стра́ва, (теснее: завтрак) сні́да́нок (-нку), (обед) обі́д (-ду), (ужин) вече́ря на столі́. • Прибавить -нье к обеду – зготува́ти ще одну́ стра́ву (потра́ву) на обід; 2) (процесс) їді́ння, ї́дження, ї́жа, ї́да.

Лё́гкий и -гок – 1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.

Легковари́мый – 1) легки́й до варі́ння, легкова́рний, що шви́дко ува́рюється. • -мое мясо – м’я́со легке́ до варі́ння (що шви́дко ува́рюється); 2) легкостра́вний, стравни́й, легки́й; см. ещё Удобовари́мый. • -мая пища – легкостра́вна, стра́вна ї́жа, легка́ стра́ва.

Легкоусва́иваемый, -своя́емый – легкоза[при]сві́йний, легки́й до засво́ювання (засво́єння). • -мая пища – легка́ до засво́ювання ї́жа. • -мое учение – легка́ до засво́єння нау́ка.

Люби́мый – 1) (излюбленный, дорогой) улю́блений, лю́блений, уко́ханий, коха́ний, лю́бий, уподі́[о́]бний. [Загра́в свою́ улю́блену пі́сню (Крим.). Уважа́в М. Вовчка́ за лю́бленого в наро́ді письме́нника (Грінч.). Пан-о́тченьку ти наш коха́ний! (Куліш). Чи я в ба́тька не коха́на була́? (Пісня)]. • -мый автор, -мое произведение – улю́блений, уподі́[о́]бний а́втор, твір. [Свої́х уподо́бних авторі́в узяла́ з собо́ю (Н.-Лев.)]. • -мое чтение – улю́блене чита́ння. • -мый вождь – улю́блений проводи́р. • -мое занятие, дело – улю́блена, лю́ба робо́та. • -мое блюдо, кушанье – улю́блена стра́ва, ї́жа. • -мая лошадь – улю́блений кінь. • -мое дитя – коха́на (лю́ба) дити́на; найулю́блені́ша дити́на. • Самый -мый – найулю́блені́ший, найуко́хані́ший, найулю́блений, найлюбі́ший, наймилі́ший. [З своє́ю найулюблені́шою ля́лькою (Грінч.). Найулю́блена дити́на (Вороний). Се була́ його́ найлюбі́ша робо́та (Стефаник)]. • -мая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. – роси́чка круглоли́ста, рося́нка; 2) (возлюбленный, милый) коха́ний, уко́ханий, ми́лий, лю́бий, лю́блений, (возлюбленная) коха́на, лю́ба (-бої и -би), ми́ла, лю́блена, (сущ.) любко́, лю́бчик, коха́нок (-нка), коха́на люди́на. [Проща́тись прийшо́в я, коха́на, з тобо́ю (Л. Укр.). Силкува́лася ви́правдати вко́хану люди́ну бідола́шна ді́вчина (Грінч.). Жі́нка су́джена, а кума́ лю́блена (Приказка). Та вже мені́ не стоя́ти із мої́м коха́нком (Пісня)].

Мухое́д – му́шача ї́жа (з’ї́жа).

Мучно́й – борошня́ний, бороше́нний, мучни́й. • -но́й лабаз – бороше́нна комо́ра, бороше́нний склеп. • -ная пища – борошня́на ї́жа. • -но́й куль – мішо́к із бо́рошном. • -ные отруби – борошня́ні ви́сівки. • -ной отвар – пі́спа. • -ная моль, энтом. Tinea lactiella – міль (р. мо́ля) бороше́нний. • -но́й хрущак, энтом. Tenebrio molitor L. – борошня́к-міро́шник. • -ной хрущ, энтом. Melolontha fullo – ли́пник, липня́к (-ка́). • -ное дерево, бот. Crataegus aria – хліб-де́рево, хлі́бне де́рево.

Мясно́й – м’ясни́й, м’ясови́й. [Лі́зу, лі́зу по залі́зу на м’ясову́ го́ру (загадка: конь) (Чуб. I)]. • -ная лавка – різни́ця. • -ны́е ряды – різни́ці (-ни́ць). [Приста́в мов соба́ка до різни́ць (Номис)]. • -ная пища – м’ясна́ ї́жа, м’яси́во. • Я до -но́й пищи не большой охотник – я до м’яси́ва не ду́же ла́сий. • -ное блюдо – м’ясна́ стра́ва, (жаркое) пече́ня. • -ной цвет – м’ясни́й (м’ясови́й) ко́лір темно-черво́ний ко́лір (-льору).

Мясоеде́ние – м’ясоїді́ння, (зап.) м’ясої́дження; м’ясна́ ї́жа.

Надува́ться, наду́ться – 1) (наполняясь воздухом) надима́тися и (редко) надува́тися, наду́тися, (о мног.) понадима́тися, (редко) понадува́тися; (вздуваться, пучиться) обдима́тися, обду́тися, надима́тися, ду́тися, наду́тися, (о мног.) пообдима́тися, понадима́тися; (натопыриваться) напу́жуватися, напу́житися, (о мног.) понапу́жуватися; бу́ти нади́маним, наду́тим, понади́маним и т. п. [Як надму́сь, то й я (жа́ба) така́ (як віл) зроблю́сь (Глібів). Вітри́ло наду́лось (Л. Укр.). Дми́ся – не дми́ся, воло́м не бу́деш! (Номис). Шарава́ри напу́жилися (Квітка)]; 2) (навеваться) надува́тися, наду́тися, навіва́тися и наві́юватися, наві́ятися, наміта́тися, наме́сти́ся, нано́ситися, нане́сти́ся, (во мног. местах) понадува́тися, понавіва́тися и понаві́юватися, понаміта́тися, понано́ситися; бу́ти наду́тим, понаду́ваним, наві́юваним, наві́яним и т. п. Пыль -ду́лась в окна – у ві́кна понавіва́лося (понаві́ювалося) по́роху (пи́лу); 3) (обманываться) – а) (стр. з.) підду́рюватися, обду́рюватися, підма́нюватися, обшахро́вуватися, ошу́куватися, бу́ти підду́рюваним, підду́реним, попідду́рюваним и т. п.; б) (надувать себя) обду́рюватися, обдури́тися, ошу́куватися, ошука́тися; 4) (напыживаться) надима́тися, наду́тися, напу́жуватися; напу́житися; (важничая) пиндю́читися, напиндю́читися, бундю́читися, набундю́читися, набундю́ритися, напри́ндитися, ни́зитися, нани́зитися; (сердясь) ду́тися, надима́тися, наду́тися, (фамил.) намурмо́ситися, нагого́шитися, (образно) нажа́битися, гинди́читися, нагинди́читися, (сердито и спесиво) пу́тритися, напу́трюватися, напу́тритися; (о мног.) понадима́тися и т. п.; см. ещё Надува́ть (1) губы. [Як пти́ця надво́рі понадима́ється і носи́ похова́, – бу́де бу́ря і хо́лод (Харк. Зб.). Оби́дві да́ми понадима́лись і мовча́ли (Н.-Лев.). Бач, як ти його́ обра́зила, бач – наду́всь! (Мирний). Примі́тив, що його́ не слу́хають, розсе́рдився, напиндю́чився (Н.-Лев.). Чого́сь на́ша сва́ха наду́лася й нани́зилася (Грінч. III). Напри́ндилась, надула́ся, чому́ в кожу́х не вдягла́ся (Пісня). Нажа́биться ко́жен, напиндю́читься (Свидниц.). Инди́к пу́триться (Хорольщ.). Напу́трилася, мов їжа́к (Крим.)]. • -ду́лся, как индейский петух – напиндю́чився (напу́трився) мов гинди́к. • -ду́лся, как сыч, как мышь на крупу – наду́вся (напу́трився) мов сич (на сову́), мов кво́чка на дощ, як га́йвороння на моро́з, мов ми́ша на кру́пи́ (Приказки); 5) (напиваться чего) наду́длюватися, наду́длитися чого́. [Наду́длився ча́ю (Звин.)]. • Наду́вшийся – що наду́вся и т. п.; наду́тий; (о человеке) наду́тий. [Наду́те вітри́ло (Київ)].

Наё́зживаться, наё́житься – (в прям. и перен. знач.) наї́жуватися, наї́житися, напу́трюватися, напу́тритися, (только в прям. знач.) з’ї́жуватися, з’ї́житися, наїжа́чуватися, наїжа́читися, насто(в)бу́рчуватися, насто(в)бу́рчитися, настовпу́жуватися, настовпу́житися, напу́жуватися, напу́житися, (о мног.) понаї́жуватися и т. п.; бу́ти наї́жуваним, наї́женим, понаї́жуваним и т. п. [Борода́ наї́жилася, мов їжа́к голка́ми, си́вою щети́ною (Коцюб.). Відра́зу наї́живсь і поча́в серди́то огриза́тись (Васильч.). Напу́трилася, мов їжа́к (Крим.). Подиви́ся лиш на ме́не, – з’ї́жилась чупри́на? (Рудан.). Чи бач, як у йо́го чуб наїжа́чився? (Сл. Ум.). На голові́ воло́сся настовбу́рчилось, як щети́на (Н.-Лев.). Воло́сся на голові́ настовпу́жилося (Леонт.). Бро́ви напу́жились, як щети́на (Квітка)]. • Наё́жившийся – наї́жений, наїжа́чений, насто(в)бу́рчений и т. п. [Ві́йсько, наї́жене списа́ми (Л. Укр.). Настовбу́рчена чупри́на (Київщ.)].

Намо́рдник – намо́рдник; (колючий для телят, не позволяющий сосать) їжа́к (-ка́). А котра́ (соба́ка) й на во́лі хо́дить, то намо́рдник ма́є ко́жна (Самійл.).

Напито́к – на́пі́й (-по́ю), напи́ток (-тку), (питьё) пиття́ (-ття́), питво́, (диал.) пито́к (-тка́), (пойло) пі́йло, (хмельной ещё) тру́нок (-нку). [Я п’ю тебе́ со́нце, твій те́плий сцілю́щий напі́й (Коцюб.). То Хмельни́цький те́є зачува́в, ще лу́ччих напи́тків подава́в (Ант.-Драг.). Той наркоти́чний напи́ток бі́льше да́є йому́ си́ли, ніж ї́жа (Крим.). Дав отру́ту па́нові підкомо́рію в питві́ (Ор. Левиц.). Не жа́луйте, ді́ти, тру́нку дорого́го, із двора́ не випуска́йте твере́зим ніко́го (Куліш)]. • -ток десертный – десе́ртовий (десе́ртний) на́пі́й (тру́нок). • -ток заговорный, волшебный – замо́вний (чарівни́й) на́пій (тру́нок), дання́ (-ння́), чарівне́ питво́, елікси́р (-ру). [Дання́ гі́рше від трути́зни (Номис)]. • -ток игристый – іскри́стий (шипу́чий) на́пі́й (тру́нок). • -тки крепкие, спиртные – тру́нки (напо́ї) спирто́ві́ (міцні́, сильні́); спиртуо́зи (-зів). [Напі́й був сильни́й – за хви́льку я засну́в, мов ка́мінь (Франко)]. • -ток любовный – любо́вне дання́, лю́бощі (-щів), коха́н-зі́лля (-лля). • -ток опьяняющий – п’янки́й на́пі́й (тру́нок), п’яню́че питво́. • -тки и яства – напи́тки (напо́ї) й наї́дки, пиття́ (пи́тення) й ї́дення, пити́ме й їди́ме. [Наї́дки найдобі́рні та напи́тки (Франко). Посла́в йому́ уся́кого пи́тення, ї́дення і горіло́к уся́ких (Номис). Пішли́ собі́, поки́давши усе́: пити́ме і їди́ме (Рудч.)]. • Торговать -тками – торгува́ти напо́ями (тру́нками), (шинкарить) шинкува́ти чим и що. • Нет -тка лучше воды – нема́(є) напо́ю над во́ду, нема́(є) пиття́ (питва́) за во́ду.

Нездоро́вый – 1) (больной) нездоро́вий, слаби́й, х(в)о́рий, неду́жий. [А хоч ра́на й загої́лась, – він… нездоро́в (Франко)]. • Быть -вым – незду́жати, бу́ти слаби́м (х(в)о́рим). [Він і фізи́чно ще тро́хи незду́жав (Виннич.)]; 2) (слабый) нездоро́вий, кво́лий, мля́вий, (хилый) хи́рий, хи́рний, хи́рявий. [Хи́рне, мля́ве та кво́ле поколі́ння інтеліге́нції (Крим.)]; 3) (вредный для здоровья) нездоро́вий, непожи́то́чний, шкідли́вий, вадли́вий; (неполезный) непожи́то́чний; (о воде) нездоро́вий, него́жий. • -вый климат – нездоро́вий (шкідли́вий, вадли́вий) клі́мат, нездоро́ве (шкідли́ве, вадли́ве) підсо́ння, (воздух) -ве пові́тря. • -вая местность – нездоро́ва місце́вість. • -вая пища – нездоро́ва (непожи́то́чна) ї́жа; 4) (перен.: болезненный) нездоро́вий, х(в)оробли́вий, бо́лісний. • -вое любопытство – нездоро́ва (х(в)оробли́ва) ціка́вість. • -вое явление – х(в)оробли́ве я́вище.

Носу́лька – 1) носю́рка; 2) (колючий намордник, не позволяющий сосать) їжа́к (-ка́).

Перераба́[о́]тываться, перерабо́таться – 1) (наново, иначе) переробля́тися и переро́блюватися, перероби́тися; 2) (обрабатываться) переробля́тися и переро́блюватися, перероби́тися, перетворя́тися и перетво́рюватися, перетвори́тися на що (в що). [Пра́цею, і ті́льки не́ю одно́ю, перетворя́ється усе́ сиреве́ в гото́ве – таке́, що йде лю́дям на пожи́ток (Єфр.)]. • Пища -вается и усвояется – ї́жа перетра́влюється й засво́юється.

Пи́ща – ї́жа, їда́, харч (ж. и м. р.) (-чи и -чу), пожи́ва, по́ко́рм, корм, (варёная) стра́ва, потра́ва, ва́рево. [Ма́рево – не ва́рево, не нагоду́є]. • Годный в -щу – їдни́й, їсті[о]вни́й, їдо́мий, їди́мий. • Невареная -ща – сирова́ харч. • Мясная -ща – м’ясна́ ї́жа, м’яси́во. • Скоромная -ща – скоро́мна ї́жа, ско́ром, (-му), скоро́мина. • Постная -ща – пісна́ ї́жа, пісни́на. [Ско́ром – не со́ром. Проща́й, скоро́мино, здра́стуй, пісни́но]. • Достаточно -щи – (до)ї́жно, в’ї́жно. [Хоч не ї́жно, так улі́жно]. • Отсутствие, неимение -щи – без’ї́жжя. • Жить на -ще св. Антония – жи́ти харче́ю св. Анто́нія. [А мо́же загуде́ ще кра́ще ві́щий спів з харчі́в Анто́нія свято́го (Самійл.)]. • Не принимать никакой -щи – анічогі́сінько не ї́сти, не зажива́ти нія́кої ї́жі. • Знание – пища для души – знання́ – по́корм (пожи́ва) для душі́. • Духовная -ща – духови́й по́корм. • Дать -щу злословию – пода́ти при́від до пащекува́ння, на погові́р набива́тися.

Позыва́ть, позва́ть – 1) кого (кликать) – кли́кати, покли́кати, зва́ти, позва́ти кого́, (крикнуть кого) гука́ти, гукну́ти кого́ и на ко́го; 2) безл. (тянуть, нудить) тягну́ти на що, куди́, корті́ти кого́ и кому́ (щось роби́ти), бере́, беру́ть кого́ що. • Меня -ва́ет на еду – бере́ мене́ ї́жа, корти́ть мене́ ї́сти, ї́сти хо́четься мені́, тя́гне мене́ на ї́жу. • На рвоту кого -ва́ет – блюва́ти бере́ кого́, во́ніти беру́ть кого́ или на во́ніти бере́ кого́, з душі́ ве́рне, (тошнит кого) ну́дить кого́. • Меня так и -ва́ет в поле – мене́ так і тя́гне в по́ле, мене́ так і корти́ть у по́ле. • По́званный – покли́каний. • Гости по́званы – госте́й покли́кано.

I. Постово́й, прил. – постови́й. [Постова́ ї́жа. Постови́й дзвін].

Припа́с – 1) припа́с, запа́с (-су). [На су́днах тих по́вно військо́вого лю́ду, припа́су та збро́ї до би́тов жорсто́ких (Куліш)]. • С’естные -па́сы – харч (-чи, ж. р. и -чу м. р.), харчі́ (-чі́в), ї́жа, конт (-ту), жи́вність (-ности); (свежие) свіжина́ (-ни́). [Не так чого́ понабира́ли, як ї́жі скі́льки пече́них ку́рок, ковба́с, суха́риків, су́щиків і вся́кої вся́чини (Свидн.). Хлі́ба не купу́ємо, ко́нту з обо́х нас дово́лі (Г. Барв.)]. • Снабжение с’естными -сами кого, чего – постача́ння ха́рчи кому́ и на ко́го, на що, харчува́ння кого́, чого́. • Израсходовать свои с’естные -сы – ви́харчуватися, (во множ.) повихарчо́вуватися; 2) спра́ва, снасть (-сти), пристрі́й (-стро́ю), прила́ддя; срв. Прибо́р, Принадле́жности. • Рыболовные -сы – риба́льська спра́ва, риба́льське прила́ддя.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Аппетит – (лат.) апетит, хіть (охо́та) на ї́жу (до ї́жі, ї́сти): • аппетита нет у кого – апетиту нема в кого; нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому; душа не приймає; • аппетит приходит во время еды (перен.) – апетит приходить під час їди; апетит з їдою прибуває; що більше маєш, то більше прагнеш; • болезненный аппетит – їстівець (їстовець); проїсть; ненасит, ненажир; хворобливий апетит; • волчий аппетит – вовчий апетит; • отсутствие аппетита – нехіть до їжі (до їди); бракує апетиту; • приятного аппетита! – смачного!; • прошёл аппетит – перехотілося (відхотілося) їсти; • разыгрался аппетит на что (перен.) – взяла охота до чого; приспіло до аж-аж (до жаги); (образн.) аж слина (слинка) потекла (котиться); • с аппетитом – усма́к, у жа́до́бу, з апетитом; • сильный аппетит – великий апетит; жадоба; (образн.) й шкура горить (говорить) до їжі; вола з’їв би; • умерить кому аппетит – вгамувати (збити) кому апетит (охоту, жадобу). [Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда (Пр.). Їв би очима, та душа не приймає. (Пр.). Перший шматок з’їси усмак, а другий уже не так (Пр.). Така жадоба — вола б із’їв (З нар. уст). Ненажир напав (Номис). Се в нього їстовець (Номис). Не пощастило леву молодому. Який там сон, який там апетит? Він, може, хоче в Африку додому, а тут ця осінь листям шелестить (Л.Костенко). — Ви відчуваєте ниций потяг до якої-небудь жінки; і оскільки ви жадаєте її сильно, то негайно звинувачуєте її у тому, що вона знаджує вас, умисне розпалює й заохочує вашу жагу. Ви міркуєте, як дикуни. З такою ж рацією ви могли б твердити, що тарілка полуниць із вершками розпалює ваш апетит. У дев’яносто дев’яти випадках із ста жінки так само пасивні й невинні, як ці полуниці з вершками (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Йому кортіло сказати, щоб вона забула про все, хоч на секунду забула про своє струнке тільце і про свої вдоволені апетити (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). 1. Апетит приходить під час їди, добре б і їда приходила під час апетиту. 2. Криза — це коли апетит приходить після їди].

Аутотренинг – (аутогенная тренировка) автотренінг (совет. аутотренінг), автогенне (совет. аутогенне) тренування. [При укладанні словника усунуто розбіжності в написанні слів того самого кореня — автобіографія і автотренінґ (не аутотренінґ), гама — третя літера грецького алфавіту і гама- (не гамма-) проміння (О.Пономарів). Ну як аутотренінг, допомагає?.. Щось не дуже (Г.Вдовиченко). Їжачок займається автотренінгом: «Я не пукну… я не пукну… я не пукну…» Пук! «То не я… то не я… то не я…»].

Блевота – блювота, блювотина, блювотиння, блюваки, (разг.) ригаки, ригачка, риглі, (шутл.) ригалії. [Все тхнуло тут покидьками, випарами блювоти, розлитим вином, перегноєм тіл, і дух цей, не маючи виходу, виснув у комірці й коридорі, проймаючи камінь і цеглу мурів, осідаючи на них смугами припалої порохом рідини (В.Підмогильний). Чим більше пиячиш з потрібними людьми, тим більше ригалій (Михайло Перченко). Вже літня ніч допита до останку. Вже жовті плями в кленів на щоках. Блювотина осіннього світанку Стікає жовто по моїх шибках (О.Ірванець). В своєму осліпі не діймав наш бідолашний гідальго віри ні дотику власному, ні нюхові; хоч од тої принадної кралі всякого потягло б на блювоту, окрім хіба погонича мулів, йому здавалось, ніби тримає в обіймах богиню краси (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Навіть іще до того, як з’явився Жан-Поль, я мав лихе передчуття, тому що Бутч укотре спробував довести, що я буду не в захваті від Японії, і став наполягати, щоб я витягнув із панцира та з’їв живого морського їжака та суп, здається, з мавпячого мозку, або навіть гірше. І я сидів над цією бридкою, як ригачка, істотою, приготувавшись заслухати свій вирок (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Коли живеш у бідному районі, то увесь час чуєш звуки від людей, й коли вони трахаються теж; але наймерзенніше — це коли ти змушений слухати їхню музику на всю гучність, кілька годин суцільних риглів (Борис Превір, перекл. Ч.Буковскі)].

Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Ёжик – (уменш.-ласк.) їжачок, (волос, шерсти, травы) їжачок, (волос, ещё) йоржик: • стричься ёжиком – стригтися йоржиком (їжачком). [Червоні помпони конюшини, немов їжачки, стовбурчили щетину з трилистих підставок (М.Коцюбинський). Але Калитка не квапився говорити. Нащось погладив долонею їжачка на голові, од чого той наїжачився іще більше (Василь Земляк). Генерал стукнув кулаком по столі, від чого його обличчя з прямим поглядом, з сірими водянкуватими очима, випнутими вилицями та йоршиком білявого волосся робило його образ правдивим та романтичним; тож він стукнув по столі кулаком, і на запитання її батька Митрофана, що колись навіть навчався у семінарії, чому ми не перемогли у Афганістані, — чітко, під дзвін кришталю і криги, що плавала у жовтому віскі, гаркнув: «А тому, що треба було більше розстрілювати. Наших. Наших, а не їхніх. Заградзагони. Польові суди. А так розпустили нюні. Треба цим сучим синам було побільше випускати тельбухів, а інакше ми скотимося в прірву, що скоро американці будуть будувати у нас капіталізм…» (О.Ульяненко)].

Интереснейший – щонайціка́віший, цікаве́нний, цікаву́щий, (преинтересный) прецікавий: • интереснейшая книжка – цікавенна книжка; • интереснейший случай – цікавущий випадок. [— Одже ж вам, Уляно Денисівно, як я бачу, багато веселіше тут з такими веселими сусідами, ніж мені в канцелярії з нашими столоначальниками та стійчиками! — сказав Літостанський до Улясі. — З Лукії Наркисівни і справді вийшов би прецікавий та превеселий столоначальник. Я був би радніший служить в її столі, ніж в нашого нудного та вередливого начальника (І.Нечуй-Левицький). Вони навіть сватали мене до себе на службу‚ але я‚ як земляк славетного Григорія Савича‚ казав‚ що світ мене ловить‚ та не спіймає‚ хоч насправді той світ постійно хапав мене за шкірки, як паршивого кота‚ й особливо боляче ухопив‚ коли я з намови тих таки високих політиків зв’язався з одною небезпечною аферою‚ яку згодом назвав «Операція «ватяні штани». Погодився я на ту цікавенну пригоду не за гроші‚ вона імпонувала не тільки моїм авантюрним уподобанням‚ а‚ так би мовити‚ й громадянським… (В.Шкляр). Так-так, кумедне окуляристе створіння із зачіскою-їжачком виявилося саме Ориною — найбільшою розбишакою на всю школу, де вчилася Стефина сестричка Ліза. Саме від Лізи Стефа наслухалася про Орину чимало цікавущого (І.Андрусяк). З кількома, як бачте, котами познайомилися ми з вами і побачили, що достоту цікавущі вони істоти (І.Андрусяк, перекл. Т.С.Еліота). За кілька днів я дізнався силу цікавущих речей про нашого директора! В його минулому виявилося більше мерзоти, ніж у портовій в’язниці під час війни (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло.  Сатаніло.  Погляд  сходив  кров’ю… В  скафандрі  хмар  ішло землею  небо. Сутеніло. Бомбами,  бомбами,  бомбами Бийте  свободу  в  лоб!.. (М.Вінграновський). Був  лоб  у  хлопця  —  сонячний  зеніт. І  розум  думку  рухав,  наче лопать. Філософи  пояснювали  світ. Такі  ось  хлопці  світ  цей  перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник].

Любимый – 1) (излюбленный, дорогой) улю́блений, лю́блений, уко́ханий, коха́ний, лю́бий, уподі́бний (уподо́бний); 2) (возлюбленный, милый) коха́ний, уко́ханий, ми́лий, лю́бий, лю́блений, (возлюбленная) коха́на, лю́ба, ми́ла, лю́блена, (сущ.) любко́, лю́бчик, коха́нок (-нка), коха́на люди́на: • любимая лошадь – улю́блений кінь; любимая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. – роси́чка круглоли́ста, рося́нка; • любимое блюдо, кушанье – улю́блена стра́ва, ї́жа; • любимое дитя – коха́на (лю́ба) дити́на; найулю́блені́ша дити́на; • любимое занятие, дело – улю́блена, лю́ба робо́та; • любимое чтение – улю́блене чита́ння (читво); • любимый автор, любимое произведение – улю́блений, уподо́бний а́втор, твір; • любимый вождь – улю́блений проводи́р (провідник, вождь); • любимый всеми – загальний улюбленець; • наступить на любимую мозоль (шутл.) – наступити (натоптати) на улюблену (найулюбленішу) мозолю; дійняти (допекти, дошкулити) до живого; уразити у живе (болюче) місце; • про себя любимых – про себе любих; • самый любимый – найулю́блені́ший, найуко́хані́ший, найулю́блений, найлюбі́ший, наймилі́ший; • себя любимого – себе любого. [Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Свого любого додому (Т.Шевченко). Пан-о́тченьку ти наш коха́ний! (П.Куліш). Думаю собі: «Як-то тепереньки небожата мої кохані? Чи згадують мене?» (М.Вовчок). Чи я в ба́тька не коха́на була́? (Пісня). Свої́х уподо́бних авторі́в узяла́ з собо́ю (І.Нечуй-Левицький). — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (І.Нечуй-Левицький). — Хоч той панич син бідного диякона, але гарний, хоч з лиця води напийся! Я знаю, що він буде уподобний панні. Тільки він убогий, ой який убогий! Як той Іов на гноїщі! (І.Нечуй-Левицький). То була її любов, то був її любчик Павлусь (І.Нечуй-Левицький). — Боже мій, Боже мій! — сказав він, ковтаючи сльози. — Що ж тепер з тобою буде, мій вільний, укоханий краю? Чи на те ж наші батьки обороняли тебе од бусурманів, не шкодуючи свого життя, щоб дістався ти чужим людям на поталу? (А.Кащенко). — Чи пам’ятаєш, серце Іванку, як ми сходились тут, у сему лісі: ти мені йграв, а я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі? (М.Коцюбинський). Проща́тись прийшо́в я, коха́на, з тобо́ю (Л.Українка). Ось уже лаврів, поетами люблених, Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів, густо повитих плющем, Ані платанів розкішних наметів (Л.Українка). — Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Л.Українка). Моя люба Мар’яночка краща мені, як сестричка, — як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся (Л.Українка). На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І.Франко). Загра́в свою́ улю́блену пі́сню (А.Кримський). З своє́ю найулюблені́шою ля́лькою (Б.Грінченко). Уважа́в М. Вовчка́ за лю́бленого в наро́ді письме́нника (Б.Грінченко). Найулю́блена дити́на (М.Вороний). Се була́ його́ найлюбі́ша робо́та (В.Стефаник). Силкува́лася ви́правдати вко́хану люди́ну бідола́шна ді́вчина (Б.Грінченко). Жі́нка су́джена, а кума́ лю́блена (Пр.). Та вже мені́ не стоя́ти із мої́м коха́нком (Пісня). Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить (П.Тичина). Здрастуй, місто несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Терень Масенко). Я не скажу і в пам’яті — коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись (Л.Костенко).  Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, — Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою — І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній — ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить (М.Вінграновський). Як почула про те Грізельда, то вельми засмутилась, гадаючи, що доведеться їй знов до батьківської хати вертатись та вівці пасти, а муж її укоханий буде в сей час розкошувати в обіймах другої; та не одну вже од долі напасть витримала вона твердо, тож вирішила кріпитись і тут (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). — Але ж важливо саме кохати, а не бути коханим. Людина не має вдячності до того, хто її кохає — якщо почуття не взаємне, то це швидше тягар (О.Гординчук, перекл. С.Моема). Людина любляча божественіша за людину люблену (Платон). Нехай мої діти лишаться ненародженими, якщо я не зумів їх мати від коханої жінки (Дж. Лондон). 1. — Любий, скажи мені що-небудь тепле… — Та гори ти синім полум’ям!.. 2. — Кохана, а де мій рушник? — Візьми на швабрі].

Меню – (франц. от лат.) меню, карта (спис) страв, (диал., шутл.) стравоспис, стравопис. [І не прогадали, бо потрапили у по-домашньому затишну атмосферу сецесійно удекорованої цукерні, де на нас чекало кілька несподіванок: по-перше, там звучав віденський вальс, по-друге, нам подали не “меню”, а “стравоспис” з неймовірно цікавими старовинними назвами печива і десертів (Мар’яна Савка). Навмисно-підкреслене вживання у текстах, що використовуються в оформленні інтер’єру, діалектизмів та анахронізмів (ресторан — кнайпа, меню — стравоспис, тир — стрільби, туалет — лятрина, кабан — дик, форель — пструг), вживання характерних для галицького діалекту часток -сі та -ся, особливості правопису і, в першу чергу, сам зміст основного текстового документу «Криївки»" — меню (стравоспису) — налаштовує на гумористичне сприйняття закладу (Олег Демків). Ґастон зиркнув у стравопис. — Морські їжаки шкідливі для здоров’я! — Тільки для скнар (Ю.Винничук, перекл. Е.М.Ремарка). Смішно, як багато працюють звірята над тим, щоб урізноманітнити меню людини (С.Є.Лєц).  Хлопець з дівчиною в кафе. Вона (листаючи меню): — На що я можу розраховувати? — На мою вдячність, якщо скажеш, що не голодна].

Наваристый – наваристий: • наваристый суп, бульйон, борщ – наваристий суп (юшка), бульйон, борщ. [Мати, поставивши перед Василем тарілку наваристого борщу, була не менш здивована з його байдужості до любимої страви (Ю.Яновський). Добра штука — горох, подумав тоді Григорій, ковтаючи голодну слинку, бо згадалися йому наваристі супи і кулеші з гороху, що їх варила ще мати, покійна, горох родив на їхньому клинці, згадалися сковороди з білими горохвяниками, їх треба їсти гарячими, із підсмаженим салом (Володимир Дрозд). Коли посідали за стіл, пан Мартин прицмокував від задоволення язиком, куштуючи смачні напої та не менш смачні страви, йому сподобалося все: і наваристий борщ зі свіжою зеленню, і пшеничні пампушки з салом та часником, і гречані млинці з сметаною, і шулики з маком та медом… (В.Малик). Розкладала полумиски й горщики, ринку й таріль, і тільки-но торкався посуд простеленого обруса, як у ньому з’являлася їжа, та ще й неабияка: борщ м’ясний, наваристий і присмачена салом каша до нього, печені качки, гречаники, вареники і сластьони. Іван аж білий став, дивлячись на те багатство… (Валерій Шевчук). Якщо в хаті смачно пахне свіжовипеченим хлібом, Якщо на плиті булькає наваристий борщ, А в філіжанці духмяниться кава. Якщо я вільно кажу, що я хочу, як хочу, і кому хочу Тією мовою, якою я хочу, і мене при цьому розуміють, Якщо я дружу з сусідами і вважаю їх прекрасними людьми, Хоча вони й зовсім не схожі на мене. Якщо я маю змогу займатися улюбленою справою Та ще й отримую за це гідну платню. Якщо я впевнена, що в новинах мені завжди скажуть правду, А товари, які мені пропонують купити, тільки якісні й корисні. Якщо я знаю, що моя дитина в цій країні матиме прекрасне майбутнє… То яка, нафіг,  національна ідея мені ще потрібна??????!!!!!!!! (Галина Каранда)].

Питание – 1) (процесс) годува́ння, харчува́ння, жи́влення, (об электротоке) жи́влення; (снабжение) постача́ння; 2) (пища) їжа, їда, (диал.) ї́дло, харчі, харч, пожи́вок, спожи́вок, пожи́ток, зажи́вок, за́жив, пожи́ва, пожи́вність: • бесперебойное питание – (воен., тех.) безперервне (безперебійне) постачання; • общественное питание – громадське харчування; • плохое питание – недоста́тнє харчува́ння (жи́влення); • раздельное питание – роздільне (порі́знене) харчування; • усиленное питание – збі́льшене (підси́лене) харчува́ння (жи́влення). [Хазяїн примовляв до животини, ніби вона могла його зрозуміти: «Як є їда, то ще півбіди біда!» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А що це ти так раптово одружився? – Та набридло громадське харчування. – Ну а тепер? – А тепер подобається].

Подчистую – до́чи́ста, на́чисто, геть-чи́сто, геть усе́, усе́ чи́сто, геть-на́чисто, до ноги́, упе́нь, дощенту, під мітлу. [Хотіла й висповідаться, і розказать все дочиста, як воно було (І.Нечуй-Левицький). А коли заходила ніч, коли темрява заливала геть-чисто все і ставало так темно, як він ще ніколи не бачив, він зупинявся і спав, де випадало (І.Багряний). — Відпочивальники: – Скажіть, а медузи чи морські їжаки в тутешніх водах є? — Та ну що ви! Які там медузи! Акули з’їдають все начисто].

Разбалованный – розпещений, розбещений, розпущений, (ещё) розпаскуджений, (обленившийся) зледащілий, розледащілий. [Ліра дивиться на мене: це не та їжа, на яку вона сподівалась, та все ж нюхає корм і помаленьку починає їсти, кожну крихту ковтає мовби над силу, повертає голову й знов дивиться на мене, довго-довго, тими своїми очима, зітхає і їсть далі, ніби їй підсунули чашу з отрутою. Розпещена собака (Г.Кирпа, перекл. Пера Петерсона)].

Соня – соня, сонько́, сплюх, сплюха, спанько, (шутл.) дрімак, дрімайло, (ув.) сонюга, (лежебок, ещё) ле́жень, лежебо́ка, полежа́й. [В обозі Турна тихо стало, І тілько-тілько що блищало Од слабих блідних огоньків. Враги троянські почивали. Од трусів вилазки не ждали; Оставмо ж сих хропти соньків (І.Котляревський). — І не сором дівці отакій соні бути? - каже він, злегка за щоку ущипнувши. Вона спросоння на його похилилася (П.Мирний). Небавом захотілося Демидову спати. Лужицький висміяв його, що такий сплюх (О.Маковей). Я вже не  чув,  коли  роз’їхались  гості,  коли  дядько Себастіян скинув з мене чоботята й накрив  сонька  їжакуватою  солдатською ковдрою… (М.Стельмах). Солодко позіхає парубок. — Сплюх нещасний! Щелепи вивернеш! Чим тоді хліб жуватимеш? — кепкує Уляна (М.Стельмах). Загадка: Не з заліза, не з дерева ця пухкенька сплюха: є у неї два черева і чотири вуха (Б.Білоус). О мрія матері! Вона — це теплий пух Або м’яке гніздо для цих маленьких сплюх, Які, немов пташки, гойдаючись на гіллях, Міцним поснули сном, що повен видив білих (Всеволод Ткаченко, перекл. А.Рембо)].

Сухомятка, разг. – сухі́вря, суха їжа, (устар.) сирова їжа, (рус.) сухом’ятка. [У нас і обідати нема чого до пуття зварити: усе сухівря, — хліб святий з водою (Сл. Гр.). Вибрався він ото на битий шлях і давай правитись на Тобосо, аж на другий день приїхав перед корчму, де його колись так ловко на ковдрі гойдали. Скоро вздрів її, зараз йому здалось, ніби він ізнов у повітрі літає. Через те й не хотів він до корчми завертати, хоч прибув туди саме під обіди і залюбки попоїв би чогось гаряченького, сидівши стільки днів на самій сухіврі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Сыроедение – сироїді́ння, (реже) сирої́дження, сира їжа (сирої́жа).

Фастфуд – 1) (еда) швидка їжа (швидкоїжа), (англ.) фастфуд; 2) (ресторан) фастфуд. [Любі френди, а як ви обідаєте на роботі? Тягнете з дому кульки з «тормозком», запарюєте мівіну чи іншу швидкоїжу, ідете в їдалки чи кав’ярні, перебиваєтеся сухом’ятним чим-бог-послав чи не їсте взагалі? (з інтернету). …ми теж постійні клієнти, до того ж нас тут багато — постійних клієнтів усіх цих барів, їдалень, пивних підвалів, буфетів і фастфудів, я стільки років спостерігаю за клієнтами цих закладів, що можу в разі чого виступити офіційним свідком на судовому процесі, де їх усіх будуть звинувачувати в розтлінні та переситі (С.Жадан). Як і слід було сподіватися, їжа у фастфуді виявилася нестерпно гидкою(І.Андрусяк). Колись на цій вулиці було повно гостинних бретонських шинків, де можна було спокійно й недорого поласувати млинчиками і коржичками, запиваючи їх сидром. Та настала пора, коли ті шинки зникли, поступившись місцем новітнім забігайлівкам, які звалися невеселим назвиськом «фастфуд» (Л.Кононович, перекл. М.Кундери). Швидка їжа — швидка допомога (соціяльна реклама)].

Неудобоваримый – 1) (плохо усваиваемый органами пищеварения) нестравний; 2) (невразумительный, трудно понимаемый, перен.) незрозумілий, (неясный) неясний: • неудобоваримая пища – нестравна їжа; • неудобоваримый доклад – незрозуміла доповідь. [Однак коли, для прикладу, доводиться їхати в маршрутці, спостерігаючи співвітчизників, які ревно хрестяться на кожен храм, повз який проїжджаємо, я не можу позбутися враження, що в більшості громадян моєї декларативно-християнської країни там, де мала би бути віра, є пекельний коктейль із забобонів, підліткових страхів, недолікованого поганства, імпортованих орієнтальних ідей, недбало імплантованого сектантства, швидкорозчинної езотерики, добірки 25-х кадрів голлівудських містиків та ще досхочу різної чортівні. Запитайте першого-ліпшого пасажира про його світобачення і одержите — якщо взагалі одержите відповідь — нестравний мікс із Ошо, Блаватської, Кастанеди, Сергія Лук’яненка, астрологічної рубрики «Cosmopolitan» тощо (Ю.Іздрик). Виною тому стареча нестриманість літа, його розпусна й пізня животворність. Часом буває, що вже й по серпню, а старий грубий штурпак літа своїм звичаєм родить далі, далі виганяє з свого трухляка ялові й ідіотські дні-дички, дні-бур’яни, та ще й в додаток задарма накидає пустих та нестравних днин-качанів – днин блідих, здивованих і непотрібних (Т.Возняк, перекл. Б.Шульца)].

Жирообразующий – жиротворний. [Жиротворна їжа та фізична бездіяльність — сильні наркотики, які звертаються до чогось глибинного в нашій природі, неначе ми генетично запрограмовані потрапити в їхні чари (Т.Цимбал, перекл. С.Велза)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ГОВОРИ́ТЬ ще мо́вити, галиц. говори́ти до кого, образ. оберта́ти язико́м, (погордо) ки́дати че́рез гу́бу́, (безвідповідально) ду́рно ки́дати слова́, на ві́тер ки́дати слова́; мно́го говорить ма́ти до́вгий язи́к; невня́тно говорить ми́мрити; продолжа́ть /говорить/ фраз. ве́сти́ своє́; говорить в нос гугня́віти, гугня́вити, гугни́ти говорить вздор верзти́ язико́м, ля́пати язико́м; говорить ерунду́ Хи́мині ку́ри пра́вити, ганя́ти тю́льку; говорить, как по-пи́саному говорити як з кни́жки бра́ти; говорить ко́лкости шпига́ти слова́ми; говорить на чистоту́ говори́ти як на спо́віді, говори́ти як на духу́; говорить намёками каза́ти навздога́д (буряків); говорить на́ ухо наші́птувати; говорить неле́пости верзти́ ка́зна-що; говорить не по бума́жке говори́ти з уст; говорить обиняка́ми говори́ти за́гадками, захо́дити зда́лека; говорить по́д нос харама́ркати; говорить „ррр” і́ркати; говорить речь промовля́ти; говорить с оби́дой в го́лосе копи́лити губи; говорить сквозь зу́бы ціди́ти /док. процідити/ крізь зу́би; говорить чи́стую пра́вду каза́ти саму́ пра́вду; всё в ком говори́т о си́ле си́ла так і пре з кого; кто мно́го говори́т – ма́ло де́лает де мо́ре слів, там ма́ло діл; что ни говори, як не є, кажи́ не кажи, хоч там що кажи́, хоч що там каза́ти; ну вот он и говори́т ото́ж він і ка́же; говорилось гово́рено; говоря́ пра́вду ще якщо́ че́сно; говоря́ про́сто коли́ про́сто; мя́гко говоря́ щоб не сказа́ти іна́кше; не говоря́ о чем помину́вши що, (в кінці мови) я вже мовчу́ про, фраз. не каза́ти вже про, вже не каза́ти про; не говоря́ худо́го сло́ва прибл. не при ха́ті ка́жучи; ни сло́ва не говоря́ ні па́ри з уст, мо́вчки; че́сно говоря́ /открове́нно говоря́/ живомовн. пра́вду кажу́ тобі /Вам/; смету́т траву́, не говоря́ о ком згла́дять траву́, не то що кого; что бы ни говори́ли хай що там хто ка́же; вот и говори́ кому! емоц. от і кажи́ кому!, хоч кажи́, хоч не кажи́ кому - ко́ристь одна́; говоря́щий що /мн. хто/ гово́рить тощо, зви́клий /ста́вши/ говори́ти,мо́вець, мовля́нин, бала́ка, балаку́н, пащеку́н, зневажл. базі́ка, говори́льник, прикм. словомо́вний, балаку́щий, уроч. мовля́щий, рідко говору́щий, /птах/ поет. живоголо́сий, образ. з мо́вою [говорящий кста́ти и некста́ти з доре́чною і недоре́чною мовою], з яким язико́м [мно́го говорящий з до́вгим язиком], складн. красномо́вець [краси́во говорящий красномо́вець], маломо́вний [ма́ло говорящий маломо́вний], фраз. де ска́зано [ука́з, говорящий об э́том ука́з, де про це сказано]; говорящий что з чим на уста́х [говорящий ко́лкости з у́щипками на уста́х]; говорящий на одно́м языке́ одномо́вець; говорящий непоня́тно ґерґотли́вий, джерґотли́вий; говорящий о чём стил. перероб. засві́дчуючи що [говорящий о возмо́жности засвідчуючи можли́вість]; мно́го говорящий 1. балаку́чий, язика́тий, говорю́чий, торохті́й, говори́ло, 2. багатозна́чний, промо́вистий; ничего́ не говорящий незначни́й, незначу́щий, малозна́чний, без жо́дної ваги́; му́дро говорящий мудромо́вний; ско́ро говорящий скоромовний тощо; говорящий в нос гу́гнявий; говорящий в по́льзу як сві́дчення на ко́ристь чого; говорящий глу́пости /говорящий ерунду́, говорящий вздор, говорящий наобу́м/ дурноля́п; говорящий де́ло небазі́ка, непащеку́н; говорящий де́рзости хам, грубія́н, з ха́мським язико́м; говорящий за глаза́ пащеку́н поза́очі; говорящий ко́лкости їжакува́тий; говорящий на мно́гих языка́х полігло́т; говорящий намёками зви́клий говори́ти на́тяками; говорящий на́ ухо шепту́н, стил. перероб. ста́вши наші́птувати; говорящий неле́пости дурноля́п, маста́к верзти́ ка́зна-що; говорящий пло́скости банальноязи́кий, бана́льний, з борода́тим /сі́рим, зачо́вганим/ язиком; говорящий по́д нос харама́ркало, стил. перероб. харама́ркаючи; говорящий по-ру́сски російськомо́вний; говорящий по-япо́нски знаве́ць япо́нської; говорящий ро́бот слово́мовний ро́бот; говорящий сам за себя́ (факт) до́сить промо́вистий; говорящий с досто́инством з гі́дною мо́вою.

КОЛО́ТЬ (дрова) ще тя́ти; колоть глаза́ ще цві́кати в о́чі, (чим) виїда́ти /му́ляти/ о́чі; колющий що /мн. хто/ ко́ле тощо, поста́влений /призна́чений, зви́клий, ста́вши/ коло́ти, зда́тний /ра́ди́й/ поколо́ти, колі́й, прикм. кілки́й, лупки́й, колю́чий, оказ. шпигу́чий, їжакува́тий, /про зброю/ кинджа́льний, шпича́стий, холо́дний, реконстр. колі́йський; колющий дрова́ дровору́б; колющий топо́р колу́н; колющийся ко́лений, зако́люваний, прикм. лупки́й, (про щетину) колю́чий, їжакува́тий;

ПОДКРЕПЛЯ́ТЬ ще кріпи́ти, скрі́плювати, підтри́мувати [пи́ща подкрепля́ет си́лы ї́жа підтри́мує си́ли], (фактами тощо) галиц. підбудо́вувати; подкрепля́ющий що /мн. хто/ крі́пить тощо, ста́вши кріпити, зда́тний підси́лити, для підкрі́плення, прикм. підтримко́вий, підкрі́пливий /покріпливий, скріпливий/, покріпу́щий, покріпни́й, галиц. підсильни́й, підси́лювальний, фраз. додатко́вий, скрі́плювальний, підкрі́плювальний, покрі́плювальний, підпира́льний, підтри́мувальний, піджи́влювальний, підси́лювальний, підтве́рджувальний, потве́рджувальний; подкрепляющийся/подкрепля́емый крі́плений, скрі́плюваний, підкріплюваний, покріплюваний, підпи́раний, підтри́муваний, піджи́влюваний, підси́люваний, підтве́рджуваний, потверджуваний, прикм. підкріпни́й, підсильни́й; подкрепляющая ра́ди́й підживи́тися;

ЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. ма́ти на се́рці, (лихо) передчува́ти, ду́хом /серцем/ чу́ти, фраз. бу́ти [чувствуйте себя́ как до́ма бу́дьте як удо́ма], оказ. вичува́ти; чувствовать что спо́внюватися чим [чувствовать го́рдость спо́внюватися го́рдістю]; чувствовать кра́йнее неудо́бство ве́сти́ся як го́лому на їжаку́; чувствовать нело́вкость = неловко себя чувствовать; чувствовать неограни́ченную свобо́ду образ. ди́хати на по́вні гру́ди; чувствовать неприя́знь к кому ва́жко /підсил. пе́клом/ ди́хати на кого; чувствовать неудо́бство гніти́тися; чувствовать отвраще́ние (к чему) відверта́ти ніс (від чого), (бри́дитися чим, бри́дити /док. збри́дити/ що); чувствовать расположе́ние к кому прихиля́тися /душе́ю/ до кого; чувствовать своё превосхо́дство зна́ти собі́ ціну́; чувствовать себя́ почува́тися, чу́тися; чувствовать себя́ в безопа́сности бу́ти пе́вним у свої́й безпе́ці, чу́тися як за кам’яни́м му́ром /стіно́ю/; чувствовать себя́ винова́тым відчува́ти, що ви́нен, галиц. почува́тися до вини́; чувствовать себя́ в родно́й стихи́и бу́ти в своє́му репертуа́рі; чувствовать себя́ в си́лах чу́тися на си́лі; чувствовать себя́ как до́ма розго́щуватися, док. розгости́тися [чувствуйте себя как до́ма! про́шу́ розгості́ться!]; чувствуй себя́ на седьмо́м не́бе землі́ не чу́ти під собо́ю; чувствовать себя́ нело́вко не зна́ю, на яку́ ступи́ти, чу́тися ні в сих ні в тих; чувствовать себя́ непло́хо ма́тися не зле /зле́цьки/; чувствовать себя́ обя́занным (кому) галиц. чу́ти на собі́ обо́в’язок, (почува́тися до обо́в’язку пе́ред ким); чувствовать себя́ уве́ренно (чувствовать себя́ хозя́ином положе́ния) ма́ти /відчува́ти/ міцни́й /тверди́й/ ґрунт під нога́ми; чувствовать симпа́тию к кому припада́ти се́рцем до кого тощо СИМПАТИЗИРОВАТЬ; чувствовать угрызе́ния со́вести угриза́тися со́вістю; чувствовать шесты́м чу́вством чу́ти шкі́рою; инстинкти́вно чу́вствовать (интуити́вно чу́вствовать) чу́ти се́рцем; пло́хо себя́ чувствовать незду́жати; не чувствовать ста́рости фраз. почува́тися мо́лодо; он не чувствует к ней симпа́тии у ньо́го не лежи́ть до не́ї душа́; что она́ чувствует що у не́ї на се́рці; как ты себя́ чувствуешь? коротк. як твоє́ здоро́в’я́?; чувствующий що /мн. хто/ відчува́є тощо, ста́вши відчува́ти, зда́тний відчу́ти, охо́плений /обтя́жений/ почуття́м чого, прикм. чутли́вий, чу́лий, образ. з почуття́м чого (в се́рці), стил. перероб. відчува́ючи; чувствующий что 1. свідо́мий чого [чувствующий опа́сность свідо́мий небезпе́ки], 2. спо́внений чого [чувствующий тоску́ спо́внений ту́ги], 3. з чим у се́рці [чувствующий доса́ду з доса́дою в се́рці], травмо́ваний чим [чувствующий перхоту́ в го́рле травмо́ваний ло́скотом у го́рлі]; хорошо́ себя́ чувствующий (хто) нічи́м не травмо́ваний, (де) як ри́ба у воді́; чувствующий жа́жду спра́глий; чувствующий недомога́ние нездужа́лий; чувствующий неудо́бство не зна́вши, на яку́ ступи́ти; чувствующий по́чву под нога́ми (чувствующий по́чву под собо́й) з міцни́м ґру́нтом під нога́ми, упе́внений у собі́; чувствующий при́стальный взгляд відчу́вши пи́льний по́гляд; чувствующий себя́ каким фраз. з чим у душі́ [чувствующий себя́ оби́женным з обра́зою в душі́]; чувствующий себя́ в безопа́сности пе́вний у свої́й безпе́ці; чувствующий себя́ на седьмо́м не́бе з душе́ю на сьо́мому не́бі; чувствующий себя́ нело́вко не зна́вши, на яку́ ступи́ти; чувствующий себя́ поко́йно безтурбо́тний, незаклопо́таний; чувствующий себя́ уве́ренно = чувствующий почву под ногами; чувствующий трево́гу спо́внений триво́ги; чувствующий уваже́ние спо́внений пова́ги; чувствующий уста́лость охо́плений вто́мою; чувствующий уважение во всех чле́нах з почуття́м уто́ми в усьо́му ті́лі; ПЕРЕЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. попотлі́ти душе́ю; перечувствовавший попотлілий душею, ОКРЕМА УВАГА; ПРЕДЧУ́ВСТВОВАТЬ ще недок. вичува́ти, док. передчу́ва́ти, ви́чува́ти; ПРОЧУ́ВСТВОВАТЬ образ. пропусти́ти крізь се́рце, відчу́ти се́рцем, фраз. перевідчу́ти, недок. пропуска́ти че́рез ду́шу; ПРОЧУ́ВСТВОВАННО ще із се́рцем, перечу́лено; ПРОЧУ́ВСТВОВАННЫЙ перечу́лений, відчутий се́рцем, пропу́щений крізь се́рце.

ЩЕТИ́НИТЬСЯ (про волос) ще стовбу́рчитися; щетинящийся що /мн. хто/ горої́житься тощо, зви́клий горої́житися, гото́вий настовбу́рчитися, прикм. щетинува́тий, їжакува́тий; НАЩЕТИ́НИТЬСЯ наїжа́читися, настовбу́рчитися і похідн.; нащетинившийся наїжа́чений, настовбу́рчений, ОКРЕМА УВАГА

ЯЗВИ́ТЬ ще відва́жувати со́ли; язвить на чей счёт шпига́ти язико́м /слова́ми/ кого; язвя́щий що /мн. хто/ шпига́є тощо, зви́клий шпига́ти, ім. від ЯЗВА 2, прикм. уї́дливий, ущи́пливий, їдки́й, поет. стожа́лий, (про слова) образ. напе́рчений, спо́внений ї́ді, (хто) їжакува́тий; СЪЯЗВИ́ТЬ ще відва́жити со́ли і похідн.; съязви́вший ОКРЕМА УВАГА

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Дикобраз, зоол. – їжате́ць, -тця; -зовый – їжате́цький, -а, -е.

Еда – 1) (едение) ї́дження, -ння, їда́ (род. їди́); 2) (припасы) ї́жа, -і, ха́рч, -чі и -чу.

Еж, зоол. – їжа́к, -ка́; (морской) їжине́ць, -нця́.

Ежеватый – їжакува́тий, колю́чий, -а, -е.

Ежик (ум. от еж) – їжачо́к, -чка́.

Ежистый – їжакува́тий, -а, -е.

Ежовый – їжако́вий, їжа́чий.

Кушанье – стра́ва, -ви, ї́жа (род. ї́жі).

Пища – ї́жа (род. ї́жі), харч, -чі (ж. р.) и -чу (м. р.), їда́ (род. їди́); (вареная) стра́ва, -ви.

Снедь – наї́док, -дку, ї́жа, -жі, їстівне́, -но́го.

Стол – 1) стіл (род. стола́ и сто́лу); 2) (еда) харчі́, -чі́в, ї́жа, -жі. Адресный стол – адресо́ве бюро́.

Стряпня – 1) готува́ння, -ння; 2) ї́ство, -ва, їжа (род. ї́жі).

С’естное – їстівне́, -но́го, ї́жа, -жі; -ные припасы – харчі́, -і́в.

Яство – стра́ва, -ви, ї́жа, -жі.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Аппетит • Аппетита нет у кого – апетиту нема в кого; нехіть до їжі (до їди) в кого; не їсться кому; на їду не йде кому; на їду не бере кого; не береться їда кого; охоти до їди (до їжі) не має хто; не йде на ум (на думку, на душу) їда (їжа, страва) кому; душа не приймає. [Не їсться, не п’ється, і серце не б’ється… Шевченко. Не йде на ум ні їда, ні вода, коли перед очима біда. Пр. Їв би очима, та душа не приймає. Пр.] • Аппетит приходит во время еды (перен.) – апетит приходить під час їжі; апетит з їдою прибуває; що більше маєш, то більше прагнеш. • Болезненный аппетит – їстовець; проїсть; ненажер; хворобливий апетит. • Отсутствие аппетита – нехіть до їжі (до їди); бракує апетиту. • Приятного аппетита! – смачного! • Прошёл аппетит – перехотілося (відхотілося) їсти. • Разыгрался аппетит на что (перен.) – взяла охота до чого; приспіло до аж-аж (до жаги); (образн.) аж слина (слинка) потекла (котиться). • С аппетитом – з апетитом; усмак. [Перший шматок з’їси усмак, а другий уже не так. Пр.] • Сильный аппетит – великий апетит; жадоба; (образн.) й шкура горить (говорить) до їжі; вола з’їв би. [Така жадоба — вола б із’їв. З нар. уст.] • Умерить кому аппетит – вгамувати (збити) кому апетит (охоту, жадобу).

Голова • Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. • Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). • Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] • В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. • Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] • Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.] • Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] • В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] • В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] • Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. • Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. • Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] • Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] • Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] • Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] • Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). • Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] • Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] • Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.] • Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. • Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] • Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. • Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). • За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. • Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] • Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] • Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] • Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] • Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] • На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. • Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. • На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] • Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] • Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] • Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. • Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. • Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] • Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. • Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. • Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. • Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. • Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. • Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] • Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] • Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). • Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] • Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.] • Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] • Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] • Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] • Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] • Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). • С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] • Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] • С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] • С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] • Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] • Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. • Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] • Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] • Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. • С седой головой – сивоголовий. • Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. • Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.] • Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. • Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] • Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] • У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] • Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] • Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. • Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.

Дыбом • Волосы встают, встали, становятся дыбом (перен. разг.) – волосся стає, стало диба (дибом, дуба, дубом, стовбура, стовбуром); волосся догори (угору) лізе, полізло; волос (чуб) догори (угору) лізе, поліз; чуприна догори (угору) лізе, полізла; волосся дибиться, здибилося (їжиться, наїжилося, настовбурчується, настовбурчилося, лок. настовпужується, настовпужилося); волос (чуб) дибиться, здибився (їжиться, наїжилася, настовбурчується, настовбурчилася, лок. настовпужується, настовпужився); чуприна дибиться, здибилася (їжиться, наїжилася, настовбурчується, настовбурчилася, лок. настовпужується, настовпужилася); волосся стає, стало (іде, пішло) вгору (догори); волос (чуб) стає, став (іде, пішов) вгору (догори); чуприна стає, стала (іде, пішла) вгору (догори); волосся стає, стало на голові; волосся їжаком стає, стало. • Всё в доме дыбом стало (перен. разг.) – у домі (у хаті) все догори дном (горідна, догори ногами, сподом, сторч, сторчма, перевертом, переверть, шкереберть).

Естся • Не естся – не їсться; їжа в рот не йде. [Їда мені в рот не йде — встидно мені… Кобилянська.]

Кусок • В чужой руке кусок и дольше, и толще – у чужій руці завжди шматок більший. Пр. • Иметь кусок хлеба (разг.) – мати шматок хліба; не знати біди. • Куска не доедать; перебиваться с куска на кусок – сяк-так перебуватися (перемагатися); бідувати; сяк-так зарятовуватися. • Кусок в горло не идёт – їжа застряє в горлі (не лізе в горло); шматок руба стає в горлі. • Лакомый кусок – ласий (сласний) шматок (шматочок, кусок, кусочок). [На ласий шматочок знайдеться куточок. Пр.] • Рвать, изорвать, растерзать на (в) куски кого, что – рвати, розірвати на шматки кого, що; шматувати, пошматувати (пошмагати) кого, що. • Собирать куски (разг.) – просити милостині; проханим (ласкавим) хлібом жити; з торбами (з торбою, з довгою рукою) ходити; попідвіконню (по жебрах, на жебри, в жебри) ходити; жебрачити (жебрати); старцювати на легкий хліб.

Лоб • Брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багатьох) чуби (лоби) голити, поголити кому. • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. • Как поленом по лбу – як обухом по голові. • Лбом стены (стену) не прошибёшь – головою стіни не проб’єш. Пр. Головою (лобом) муру не проб’єш. Пр. Проти гори піском не сипати. Пр. Голим задом їжака не задавиш. Пр. Батога з піску не уплетеш. Пр. Шилом моря не нагрієш. Пр. • Лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Медный лоб – мідний лоб; безчільник; нахабний дурень. • На лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано). • Подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба. • Пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися. • С высоким лбом – високочолий (високолобий). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять. Шевченко.] • Семи пядей во лбу – розуму як наклано. Пр. Розуму наче два клали, а третій топтав. Пр. Мудрий як Соломон; розуму аж понад голову. Більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові. Пр. Мудра голова; мудрагель; головатий чоловік. • Уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять. Пр. Вище від лоба очі не ходять. Пр. Вище тину лобода не бува. Пр. • Хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру). Пр. • Что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два. Пр. Чи в камінь головою, чи каменем у голову. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть. Пр. Хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо. Пр.

Мясной • Мясная пища – м’ясна їжа; м’ясиво.

Перешибить • Плетью обуха не перешибёшь – батогом обуха не перебити. Пр. Лугою обуха не пересічеш. Пр. Головою (лобом) муру не проб’єш. Пр. Проти сили й віл не потягне. Пр. Проти вітру піском не посиплеш. Пр. Ликом пастернаку не викопаєш. Пр. І риба не пливе (не плине) проти бистрої води. Пр. Ночвами моря не перепливеш. Пр. Шилом моря не нагрієш. Пр. Пальцем потоку не заставити. Пр. Голіруч їжака не візьмеш (не задавиш). Пр.

Плеть • Плетью обуха не перешибёшь – батогом обуха не перебити. Пр. Пугою обуха не пересічеш. Пр. Головою (чолом, лобом) мура не проб’єш. Пр. Проти сили й віл не потягне. Пр. Проти вітру піском не посиплеш. Пр. Ликом пастернаку не викопаєш. Пр. І риба не пливе (не плине) проти бистрої води. Пр. Ночвами моря не перепливеш. Пр. Шилом моря не нагрієш. Пр. Пальцем потопу не заставиш. Пр. Голіруч їжака не візьмеш (не задавиш). Пр.

Хотеться • Не хочется кому есть, работать… – не хочеться кому їсти, робити, працювати…; їжа, робота… не бере кого. [Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до іншої охота. Сл. Гр.] • Страстно хочется чего – страшенно хочеться чого; також фіг. [аж] душа горить до чого; (іноді) аж душа тужить за чим.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

ёрш буд. йорж,-жа́; кі́шка,-ки (для ловлення кодоли), їжачо́к (щітка)

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ї́жа, -жі – еда.

Їжа́к, -ка́ – 1) еж; 2) намордник теленку, чтобы не сосал.

Їжако́вий – ежовый.

Їжакува́тий – вз’ерошенный.

Їжачи́ха – ежиха.

Їжа́чич – еж-самец.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Питание – 1) (пища) – харч (-чу), харч (-чі), їжа; улучшить -ние – полі́пшити харч; 2) (действ.) – харчува́ння, живлення; (грудных детей) – годува́ння; п. общественное – грома́дське харчува́ння.

Стол – 1) стіл (стола́); с. адресный – адресо́ве бюро́; с. личного состава – стіл особово́го скла́ду; с. письменный – письмо́вий стіл, стіл до писа́ння; 2) (еда) – харч (-чу, -чі), харчі́ (-чі́в), ї́жа; с. общий – спі́льне харчува́ння, спі́льний обі́д (вече́ря, сніда́нок); с. хороший – до́брий харч; квартира со столом – квартира з харча́ми (з ї́жею); со своим столом – на свої́х харча́х, з своє́ю ї́жею.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Дело мастера боится. — 1. По роботі пізнати майстра. 2. Видно між ложками ополоник. 3. Майстер зна, що кобилі робить. 4. Що вхопить, то зробить. 5. Пізнати сову по льоту. 6. Пізнати ворону по пір’ю. 7. Не заведе так пес, як вовк. 8. Митець голою паністарою їжаків бить.

Лбом стены не прошибешь. — 1. Головою стіни не проб’єш. 2. З багна хліба не спечеш. 3. Батога з піску не уплетеш. 4. Проти горн піском не сипати. 5. Голим задом їжака не задавиш.

Плетью обуха не перешибешь. — 1. Шилом моря не нагрієш. 2. Голим задом їжака не задавиш. 3. Пугою обуха не пересічеш.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

ї́жа, ї́жі, ї́жі, ї́жею

їжа́к, -ка́; їжаки́, -кі́в

їжако́вий, -ва, -ве

їжакува́тий, -та, -те

їжате́ць, -тця́, -тце́ві; -тці́, -тці́в

їжаченя́, -ня́ти, -ня́ті, -ня́м; -ня́та, -ня́т

їжачи́ха, -хи, -сі; -чи́хи, -чи́х

їжа́чич, -ча, -чеві; -чичі, -чів

їжачи́шин, -на, -не

їжачо́к, -чка́, -чко́ві; -чки́, -чкі́в

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бра́ти, беру́, -ре́ш, гл. 1) Брать, принимать. Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми рука́ми. О лѣнивомъ, вяломъ работникѣ или неловкомъ. Фр. Пр. 118. 2) Брать, набирать. Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набираетъ на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118. 3) Собирать. Дівчата брали гриби в лісі. 4) Рвать, дергать. Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов’язати. Нп. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. І. 33. Бра́ти зу́би. Рвать зубы. Вх. Лем. 394. 5) Получать (вознагражденіе, плату). Нанявся до пана, бере по п’ять рублів на місяць. Харьк. 6) — (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. 7) Заимствовать, занимать, брать въ долгъ. Планиди ці.... беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроші на відробіток. Бере́ на зеле́ний ове́с. Беретъ въ долгъ въ счетъ сомнительныхъ будущихъ благъ. Фр. Пр. 118. 8) Объ инструментѣ, орудіи: хорошо дѣйствовать, брать. Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Мушкетом бере, аж серце в’яне, а лях од страху вмірає. АД. II. 40. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184. 9) — баса́. Пѣть басомъ. 10) — влі́во, ліво́руч. Поворачивать влѣво, держать лѣвѣе. 11) — город. Брать городъ (на войнѣ). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч. 12) — дити́ну. Принимать (объ акушеркѣ). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у. 13) — зави́чку. См. Завичка. 14) — контра́кт. Заключать условіе, контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36. 15) — ланцюга́ми. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212. 16) — за ліб, лоб. Брать за чубъ, за вихоръ. Грин. III. 565. Сіх дуків-срібляників за ліб, наче волів, із за стола вивождайте. ЗОЮР. І. 209. 17) — мі́рку. Снимать мѣрку. 18) — на му́ки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. ІІІ. 349. 19) — на се́бе. Надѣвать. АД. І. 7. Що неділі бере білу сорочку. 20) — на спи́ток. Испытывать. 21) — на спо́відь. Исповѣдывать. 22) — на ум. Понимать, замѣчать. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум. ЗОЮР. І. 13. 23) — о́чі. Привлекать, притягивать, останавливать вниманіе. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяла тілько рушниками.... та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3. 24) — під гла́ву. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у. 25) — під но́ги кого. Первоначально: топтать, переносно: одолѣвать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118. 26) — розлу́ку. Разлучаться, разставаться. Треба бра́ти з миленьким розлуку. Грин. ІІІ. 302. 27) — шлюб. Вѣнчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. ІІІ. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Нп. 28) Бере́ кого́ що. а) Ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до инчої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87. б) Дріжаки́ беру́ть. Дрожитъ кто. А мене тільки дріжаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере́. Становится жаль. Сум, журба́ бере́. Становится грустно. Уроки.... колючками брали. Отъ сглаза сдѣлались колики. Мнж. 152. Прич. Бра́ний и бра́тий. Де вона брана? В неньки в коморі. АД. І. 7. У їх невістка молода, торік брата. Г. Барв. 51.

Їда́, -ди́, ж. = Їжа. Хліб та вода, то козацька їда. Ном. № 12276. Той його гостит їдами, питєм. Гн. II. 177.

Їжа, -жі, ж. Ѣда. Рудч. Ск. І. 3, 29, 115.

Їжа́к, -ка́, м. 1) Ежъ. Котл. Ен. І. 11. Ном. № 6388. 2) Родъ намордника съ колючками, надѣваемый на телятъ, чтобы они не могли сами сосать корову. Каменецк. у.

Їжако́вий, -а, -е. Ежовый. Їжаковим салом треба мазати, так і погоїться. Харьк.

Їжакува́тий, -а, -е. Взъерошенный, съ торчащей шерстью. Їжакуватий віл. Черк. у.

Їжачи́ха, -хи, ж. Ежъ-самка. Лубен. у.

Їжачи́ч, -ча, м. Ежъ-самецъ. Чи воно їжачич, чи їжачиха? Лубен. у.

Ї́жик, -ка, м. = Їжак. Чуб. II. 367.

Насторо́чувати, -чую, -єш, сов. в. насторо́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Наставлять, наставить, поднимать, поднять. Насторочила свиня щетину мов їжак. 2) — ву́ха. Навострять уши. Еней наш насторочив уха. Котл. Ен. III. 73.

Понадима́тися, -ма́ємося, -єтеся, гл. Надуться (во множествѣ). Як птиця на дворі понадимається і носи похова, — буде буря і холод. ХС. VII. 417. Паруси шовкові так і понадимались. Рудч. Ск. II. 80. Коли місяць і зорі понадимаються, т. е. тускло свѣтятъ, — буде вітер. Грин. І. 254. Всі понадимаються, як ті їжаки.

Сапето́н, -ну, м. Родъ киселя изъ бузины. Найкраща їжа дітям — то сапетон. Переясл. у.

Шманде́лок, -лка, м. Кусокъ. Шманделок сала та шматок хліба — ото моя й їжа. Харьк.

Яри́ч, -ча, м. = Їжак. Вх. Пч. II. 6. См. Ярей.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Їжако́вий, -а, -е. *2) Їжако́вий копи́т, їжако́ва нога́. Нога у лошади, распухшая от мокреца. В. Королів.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Еда — ї́жа (ї́жі), харч, -чу.

*Еж — їжа́к, -ка́; Еж проволочный — їжа́к дротяни́й.

*Пища — ї́жа (ї́жі), стра́ва, -ви.

*Проволочный — дротяни́й; П. заграждение — дротяна́ перепо́на; П. еж — дротяни́й їжа́к; П. пружина — дротяна́ пружи́на; П. сеть — дротяна́ мере́жа; П. телеграф — дротяни́й телегра́ф.

С’естной — їсті́вний; С’естное — ї́жа, їсті́вне; С. припасы — їсті́вні припа́си.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Carex echinata Murray ** (Carex stellulata Good.) — осока́ їжакува́та, осока́ зірча́ста (Сл); осока́ звізда́та (Мл), осока звіздковата (Вх1), осока їжакова (Оп).

Dactylis glomerata L. — гря́стиця звича́йна (Вх1, Сл, Оп; Шх, Mk — ГЦ); гря́стиця збі́рна (Ру, Оп), грястиця купчанка (Вх6), купча́тка звича́йна (Мл); вівсю́к (Ан, Ів, Сл — ПД), гря́стиця (Жл, Сл, Mk), єжа (Ln, Шс2 — СТ), є́жа збі́рна (Ук), єжовник (Ан), жи́тник (Коб — ГЦ), жи́тни́ця (Вх7, Mk, См, Коб — ПД, БУ, БО, ГЦ), їжа (Сл — ПД), їжиця (Сл), купкова (Ан), купчанка (Сл, Mk), купча́тка (Мл, Сл), матлежок (Ан — СЛ), митлиця (Пс), мітли́ця (Рг1, Hl, Кр, Ум, Ду, Ів, Сл — СД, БУ), пе(и)рі́йка (Ан, Ів — ПД), пирей луговий (Ан — СЛ), плоскуха (Чн, Го1 — СЛ), собача трава (Гв — ЛМ), собачка (Mk, См — ДС), трава́-купкі́вка (Мл), трава́-соба́чка (Мл).

Datura stramonium L. — дурма́н звича́йний (Сл, Ру, Оп); ди́вдерев звича́йний (Вх1, Вх2, Вх6, Мл); ака́цник (Мг — ЗК), амбро́зія (Мг — ЗК), бидля́к (Мг — ЗК), біждерево (См — ДС), бізьдерево (Вх — ВЛ), білу́н (Жл, Mk, См, Мс — СТ, ПС), біс-дерево (Вх, Шк, Пс, Вх7, См — ВЛ, ДС), біси́на́ (Дз, Мс — СТ, ПД), бі́шене зі́лля(є) (Км, Сб — ДС), бле́кот (Зл, Рм — ПЦ), бликота́ (Мс, Сб — СТ, ПД), блихи́ цига́нські (Мг — ЗК), бода́к (Мг — ЗК), бодя́к (Ан, Tl, Мс, Мг — СТ, ЗК), Боже дерев(к)о (Mk, Гб — ЛМ), боли́голо́в (Шк, Жл, Mk, См, Мс, Мг — СТ, ЗК), боли́голова (Шк, Mk, См — СТ), будє́к (Сб — ГЦ), будля́к (Мг — ЗК), будя́к (Ум, Ів, Ос, См, Мг, Сб — СД, ПД, ДС, ЗК), будя́к колю́чий (Сб — ПД), буждерево (Mk), бузьде́рево (Вх, Вх1, Mk — ВЛ), буля́к (Сб — ДС), водоп’ян (Ан — СЛ), гапки́ (Вс), гломуша (Ан), головоло́м (Мс — СТ), девдерево (Hz — ГЛ), денде́ра (Пс, Мн, Вх7, Rs, Дб, Mk, Сб — СТ, ПД, ВЛ, ПЦ), денде́ре́во (Gs, Вх7, Mj — ПД, ДС, БУ), деревій (Сл — ПД), дзьоба́чка (Мг — ЗК), ди́вде(и)р (Вх, Вл, Вх6, Сл, Mk, Сб — ВЛ, ДС), ди́вдерев (Нв, Вх, Жл, Вх3, Ум, Сл, Mk — ПД, ВЛ, ДС), ди́вде́рево (Гв, Во, Вх, Рг1, Ан, Gs, Жл, Mj, Ян2, Ів, Сл, Mk, Ос, Сб — СД, ПД, ВЛ, ДС), дивдерина (Ос — ВЛ), ди́вдур (Вх6, Вх7 — ВЛ), дивздирив (Сл — СД), дивина (Рг1), дивур (Км), ди́нде́рево (Гв, Вх, Жл, Вх1, Вх7, Гр, Ос — ВЛ, ДС), диндир (Сл, Ос — ВЛ), дур (Вх7 — ПЦ), дур-зі́лля(є) (Вх, Пс, Жл, Вх1, Вх6, Сл, Mk, Ва, Ос, Ук, Мс, Мг, Сб — СД, СТ, ВЛ, ДС, ГЦ, ЗК), дур смердячий (Км), дури́голова (Мс — СТ), дури́ло (Мн2, Mk, Мг, Сб — СД, ПД, ЗК), дури́ця (Мс — СТ), дурі́(и́)йка (Км, Бк, См, Сб — ПД, БУ), дуріля (Ос — СД), дур-калюх (Км), дурма́л (Пч — ЗК), дурма́н (Во, Чн, Рг1, Ср, Ln, Жл, Мн2, Вх1, Вх6, Hl, Кр, Ум, Шс2, Гр, Ян3, Сл, Mk, Ос, Ук, Рм, Мс, Гб, Мг, Сб — ЗАГ), дурман білий (Сб — ПД), дурма́н колю́чий (Мс — СТ), дурма́нь (Пч — ЗК), дурна́ трава́ (Мг — ЗК), дурне́ зі́ллє (Сб — ПД), дурниш(ч)ник (Tl, См, Мг — СЛ, ЗК), дурноп’я́н (Рг1, Ан, Tl, Mj, Ів, См, Сб — СД, ПС), дурпан (Мн), жабрій (Гб — ЛМ), їжаки́ (Мс — СТ), кабани (Сл — ПС), кабанці (Сл — СД), ки́лавник (Сб — ЗК), колюк (См — СД), колю́ка(и́) (Рг1, Ан, Жл, Кр, Mk, Сб — СД, СТ, ГЦ), колюки-яблука (Ан), колю́ха(и́) (Км, Сб — СТ), колю́чка(и́) (Мс, Мг, Сб — СТ, ДС, ЗК), колючки великі (Ос — ПС), колю́чник (Мг — ЗК), коля́йка (Мг — ЗК), коля́чка (Мг — ЗК), колячни́к (Мг — ЗК), корінки (Mj), коро́бочки (Мс — СТ), коровиця (Mk — ПД), коровки́ (Ан, Ос, Сб — СД, ПД, СЛ), коровля́к колю́чий (Сб — ПД), коровник (Сл — ПС), коров’я́к(и́) (Ав, Вл, Ln, Жл, Вх1, Ум, Ян3, Ів, Сл, Mk, Ос, См, Мс, Сб — СД, СТ, ПД, ВЛ), корольки́ (Сб — ДС), корюки (Ан), коструба́йло (Мг — ЗК), кулю́х (Сб — ПЗ), лопки (Ан), люлю́к (Мс — СТ), мандрагу́ля (Мг — ЗК), матриґа́н (Гб2 — ГЦ), насі́ння сви́нське (Вх7 — ВЛ), немиця (Ln — СТ), ненави́сник (Гд — БО), ними́ця (Сб — ПЗ), німи́ця (Рг1, Го2, Mj, Ум, Ду, Ів, Mk, Мч, Мо, Ук, Мс, Мг — СД, СТ, ПД, ВЛ, ЗК), огірки́ бі́шені (Ан, Ln, Мг — СТ, СЛ, ЗК), огірки п’яні (Ан — СЛ), о́гурок ди́кий (Мг — ЗК), отра́ва (Мс — СТ), папри́ка ди́ка (Вх7 — ЗК), пу́кавка (Сб — ДС), репа́х (Рм — ПЦ), реп’я́х (Сб — ДС), рипляки́ (Сб — БУ), ріпля́к (Мг — ЗК), рост(о)ропша (Mk, См — ПД), сви́нки́ (Мс, Мг — СТ, ЗК), сікня́к ди́кий (Мг — ЗК), скажени́на (Мс — СТ), страхополо́х (Сб — ВЛ), ти(н)дара (Mk, Км), хвилівник (См — ВЛ), хвіливник (Сл), червишник (Ос — ПС), чорто́поло́х (Mk, Рм, Мг — ПД, ВЛ, ЗК), чуде́й (Сб — ГЦ), чудофа́й (Вх7, Мг, Сб — ДС, ЗК), шалей (Км), я́блука колю́чі (Км, Сб — СД), яд (Мс — СТ), яду́ха (Мс — СТ).

Echinacea Moench — ехінаце́я (Оп), їжачки́; їжа́чка (Соб).

Echinacea purpurea (L.) Moench — ехінаце́я пурпуро́ва (Оп), їжачки́ пурпуро́ві; їжачки́ (Чух — СЛ), королиця пурпурова (Кри — СТ), ромашка пурпурова (Кри — СТ), рудбекія пурпурова (Кри — СТ), ру́т(к)а (Мал — ЗК).

Echinaria Desf. — їжа́чка (Оп).

Echinaria capitata (L.) Desf. — їжа́чка голі́вча́ста; їжачка головчаста (Оп).

Echinocystis Torrey & A.Gray — їжакоплі́дник; ехіноцистис (Оп).

Echinocystis lobata (Michx) Torrey & A.Gray — їжакоплі́дник витки́й; ехіноцистис шипуватий (Оп); шпилькачка (Чух — СЛ).

Hieracium echiocephalum (Naegeli & Peter) Juxip [≈Hieracium × echiogenes (Naegeli & Peter) Juxip] — нечуйві́тер синякоголо́вий; нечуйвітер їжакоголовий (Оп).

Lappula squarrosa (Retz.) Dumort. ** (Lappula echinata Fritsch) — липу́чка звича́йна (Сл); липучка відхилена (Оп), липу́чка їжако́ва (Ру), реп’яшо́к звича́йний (Мл), ріпля́тка га́в’язка (Вх1; Жл); воші бабині (Ос — ПД), воші дідові (Ос — СЛ), кожучки (Ан), кожушка (Ln, См — СД, СТ), кожушки (Чн, Рг1, Ан, Пс, Кр — СД, СЛ), кожу́шо́к (Жл, Гр), котушки (Mk — ПД), липка (Ср, Ln, Кр, Шс2, Ян1 — СД, СТ), липучка (Чн, Ан, Ln, Ян2, Ян4, Сл — СД, СТ, СЛ), липчиця (Ан, Сл — СЛ), прив’яжуха (Ан — СЛ), репей (Ан — СТ), репешки (Ан — СТ), реп’яшки (Чн, Мн2, Сл, Mk — СД, ПД, СЛ), ре(і)п’яшок (Ан, Ln, Ян4, См — СТ, ПД), сліпота курина (Ан — СЛ), собачка (Ан, См — СД), ториця (Ос — ПД), тури́ця (Ан, Ln, Жл, Шм2, Шс2, Гр, Ян4, Сл, Ос — СТ, ПД).

Ptilostemon echinocephalus (Willd.) W.Greuter — осо́тник їжакоголо́вий; птилостемон їжакоголовий (Оп).

Sanguisorba officinalis L. — родови́к ліка́рський (Ру, Оп); крович лікарський (Вх1), кровоголо́вка звичайна (Мл), родови́к звича́йний (Сл), сильник кровостяг (Вх1); багарни́к (Мг — ЗК), багря́нка (Жл), барговець (Км), бедрани́ч (Мг — ЗК), бедренець (Км, См — ПЗ), бедренець жіночий (Ос — ВЛ), бедри́нець (Ос, Мг — СД, ЗК), борови́ця (Мг — ЗК), бур-зілля (Ос — ПД), випадишна трава (Км), га́дяче зі́лля(є) (Мг — ЗК), гри́жник (Ан, Мг — ПД, ЗК), дев’ятосильник (Ос — ВЛ), декохт (Ос — ПЦ), золотни́к (Мг — ЗК), золотник яловий (Ан — СЛ), їжаче зілля (См), калган (Ос — ПС), кмин пещани́й (Мг — ЗК), коровня́к (Мг — ЗК), красноголо́вки(а) (Rs, Мг — ВЛ, ЗК), крівавник (Ос — ВЛ), кровоголовка (Км), кровопійка (Ос — ВЛ), кровохле́пка (Мг — ЗК), кровохлібка (Ln — СТ), кровохльо́бка (Яв), кур-зілля (Ос — ВЛ), маточник (Ос — ПЦ), наголоватень (Чн, Го1, Сл — СЛ), оги(о)рошник (Ан, См — СТ), огірки (Ос — ВЛ), огі(и)рочник (Ос, Мг — ВЛ, ЗК), почеревки́ (Мг — ЗК), прутяк (Ан), путяк (Км), радов(н)и́к (Рг1, Ан, Пс, Mj), рачки (Ос — СД), різак (Ос — ВЛ), ріплячо́к (Мг — ЗК), родови́к (Ум, Ду, Ів, Сл, Мг — ГЦ, ЗК), романів корінь (Ос — ВЛ), рядови́к (Рг1, Ан, Пс, Ду, Сл), со́рок-кни́жник (Hl, Мг — БУ, ЗК), стягникров (Км), сухове́ршки (Мг — ЗК), суховолотиця (Км), сухозло́т(н)иця (Ум, Ів, Сл), сухозолотиця (Чн, Ан — СЛ), тата́рни́к (Шх, См, Мг — ВЛ, ГЦ, ЗК), трудниця (Км), ужа́че зілля (Ан, Ум, Ів — ВЛ), уразник (Ос — ВЛ), харапі́тка (Мг — ЗК), ціцушки́ (Мг — ЗК), чебре́ць (Мг — ЗК), черві́нка (Мг — ЗК), чорний корінь (Ос — ПС), чорноголо́вка (Сл, См, Мг — СЛ, ЗК), чорноголо́вник (Сл, Мг — ЗК), чорнокорінь (Ос — СД), шийки ракові (Ос — СД), ясинець (Ос — ПЦ).

Sparganiaceae — їжачоголі́вкові (Ру, Оп); їжачкоголо́ві (Сл).

Sparganium L. — їжа́ча голі́вка (Сл, Ру, Оп).

Sparganium angustifolium Michx — їжа́ча голі́вка вузьколи́ста (Оп).

Sparganium emersum Rehmann ** (Sparganium simplex Hudson) — їжа́ча голі́вка проста́ (Сл, Ру); їжача голівка зринувша (Оп), паїжка поєдинча (Вх1), ребрі́й звича́йний (Мл); кардо́вник (Рг1, Пс, Жл), ню́нка (Рг1, Пс, Жл, Ду).

Sparganium erectum L. — їжа́ча голі́вка ви́прямлена (Оп); їжа́ча голі́вка гілля́ста (Ру), їжа́ча голі́вка гільча́ста (Сл), паїжка гильниста (Вх1), ребрі́й крісла́тий (Мл); бабки вовчі (Mk), біб во́вчий (Гр), голі́(о́)вка їжа́ча (Ср, Ум, Ян4, Ду, Ів — СТ), єжовник (См — СЛ), кардо́вник (Рг1, Пс, Жл, Мн2, Mk — СД, ПД), лепеха (Чн — СЛ), лепешня́(и́)к (Чн, Ан — СЛ), ню́нка (Рг1, Пс, Жл), ребрій (См), сва́рник (Ан), ши́бельник (Лс2 — ПЦ).

Sparganium erectum L. subsp. erectum — їжа́ча голі́вка ви́прямлена типо́ва.

Sparganium erectum L. subsp. microcarpum (Neuman) Domin — їжа́ча голі́вка ви́прямлена дрібнопло́да.

Sparganium erectum L. subsp. neglectum (Beeby) Schinz & Thell. — їжа́ча голі́вка ви́прямлена зане́дбана.

Sparganium microcarpum (Neuman) Čelak. [=Sparganium erectum L. subsp. microcarpum (Neuman) Domin] — їжа́ча голі́вка дрібнопло́да (Ру, Оп).

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)