Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 64 статті
Запропонувати свій переклад для «гак»
Шукати «гак» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ами́нь –
1) амі́нь;
2) кіне́ць, край, капу́т.
• Тут тебе и ами́нь – тут тобі́ й гак (край, капу́т)!
Баго́р –
1) (отпорный) оче́па, чі́п’є;
2) (рыболовный) гак, гарб, підбу́рок, гвіздо́к, (с несколькими зубьями) о́сті (р. -тів), о́стень (р. о́стеня).
Заце́п – клю́чка, гак (-ка́); см. Заце́па 1. [Зімо́ю сі́но сми́чуть клю́чкою з копи́ці (Звиног.)].
Заце́па –
1) заче́па, клю́чка, гак (-ка);
2) (задира) заче́па, приче́па, задира́ка, задери́ка, задьо́ра, заводія́ка;
3) -пы (средние резцы у животных) – різаки́ (-кі́в).
Зацепля́ться, зацепи́ться – зачіпля́тися зачі́плюватися, чі́пля́тися, зачепи́тися, учі́плюватися, у[о]чепи́тися, за[о]черкну́тися, (ногою) перечі́плюватися, перечепи́тися за що. [Коза́цька щу́ка зачепи́лась вам на гак (Франко). Воли́ не стоя́ть – ярмо́ учепи́лось (Г. Барв.). Та й побі́г я через тин, ще й не зачеркну́вся (Пісня). Ді́вка за па́рубкову но́гу перечепи́лася (Хотинщ.). Переско́чив висо́кий тин, та й не очеркну́вся (Гнед.)].
Кобе́ня –
1) (о человеке) коми́за́, при́нда (общ. р.) норови́стий;
2) (крюк) гак (-ка), ум. гачо́к (-чка́), крючо́к (-чка́).
Ко́ванец –
1) ко́ванець (-нця); ку́та (ко́вана) бля́шка, оздо́ба з ку́того мета́лу;
2) (рыболовный крючок) ку́тий гак (-ка).
Ко́готь –
1) кі́готь (-гтя), (ув. кігтя́ка), па́зур (-ра), дра́пець (-пця), (хищной птицы также) шпо́ня, (задний на лапе у собаки) ко́тик. [Змордо́вана душа́ би́лася, як пта́шка в кі́гтях у кі́шки (Грінч.). Па́рубка гріх пазура́ми за се́рце вхопи́в (Дніпр. Ч.). Кіт мене́ подра́пав свої́ми дра́пцями (Звиног.)].
• -гти орла, льва – кі́гті (па́зурі) (в) орла́ (орло́ві, орля́чі, орли́ні), (в) ле́ва (ле́вові, ле́в’ячі, леви́ні).
• В -гтя́х капитализма – в па́зурах (у) капіталі́зму.
• Удар -гтя́ми – уда́р кі́гтями, па́зура́ми.
• Острить -гти на кого – гостри́ти кі́гті на ко́го. [На не́ї уже давно́ чорти́ кі́гті го́стрять (Сл. Гр.)].
• Вонзить -гти в кого, схватить -гтя́ми кого – уп’ясти́ся кі́гтями (па́зура́ми) в ко́го, с[в]хопи́ти кі́гтями (па́зура́ми), запа́зурити кого́. [Тепе́р вони́ мене́ зо́всім запа́зурять (Канівщ.)].
• Держать кого в -гтя́х (перен.) – трима́ти кого́ в шо́рах.
• Попасть в -гти кому – попа́стися кому́ в кі́гті, в па́зурі.
• Не имеющий -гте́й – безпа́зурий:
2) (у багра и т. п.) гак (-ка), крюк;
3) ко́гти (снаряд) – кі́гті (-тів) (залі́зні).
Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Край –
1) (конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)].
• Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)].
• Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка).
• Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)].
• До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця.
• В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)].
• Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)].
• Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця.
• Переливать через край – ли́ти через ві́нця.
• Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)].
• Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый.
• Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми).
• Край болота – при́болоток (-тка).
• Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь!
• Сшитый край ткани, см. Рубе́ц.
• Шов через край – запоши́вка.
• Шить через край – запошива́ти.
• Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми.
• Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми.
• Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю.
• Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками.
• С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́?
• На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в.
• Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є!
• Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру.
• На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та.
• На краю́ пропасти – край безо́дні.
• На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́.
• Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув.
• Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю.
• На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)].
• Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)].
• На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)];
2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)].
• Край скошенный – скісни́й руб (край).
• Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́].
• Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)].
• Край кристалла – криста́ловий руб.
• Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м.
• Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами;
3) (страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)].
• Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас?
• Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)].
• Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)].
• Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)].
• По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)].
• Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)].
• Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х).
• Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я).
• Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна;
4) (часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].
Крюк –
1) (им. п. мн. ч. крю́чья и крюки́) гак (-ка и -ку), (редко) крюк (-ка́ и -ка); (деревянный) клюк (-ка), клю́ка, клю́чка, клю́ча, (только для дёрганья сена, соломы из стога) сми́чка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлю́ка. [Возьмі́ть Ба́йду до́бре в ру́ки, на гак ребро́м зачепі́те (АД I). Зімо́ю сі́но сми́чуть клю́чкою з копи́ці (Звин.). На трино́гах на клю́чці чіпля́є казано́к з водо́ю (Н.-Лев.). Гляди́: до те́бе простягли́сь пальчи́ща-закарлю́ки (Крим.)].
• Большой крюк – вели́кий гак, (пров.) крюка́дло, гарб (-бу); срвн. Крючи́ще.
• Дверной крюк – гак (две́ряний, две́рішній); см. Крючо́к (1) дверной. [Почали́ відщіпа́ти чоти́ри вели́кі залі́зні гаки́ (М. Левиц.)].
• Дрягильский крюк – тя́га́льський гак.
• Отпорный крюк – оче́па, чі́п’я.
• Пожарный крюк – поже́жний гак.
• Фонарный крюк – ліхта́рний гак.
• В крюк, Крю́ком – га́ком, у ключ.
• Гнуть в крюк кого – гну́ти в дугу́, гноби́ти, пригно́блювати кого́; срвн. Притесня́ть 2;
2) (косильный) грабки́ (-кі́в).
• Косить на крюк – коси́ти на грабки́;
3) (обход в пути) (им. п. мн. ч. крюки́) гак; (заворот дороги, реки) за́воро[і]т (-роту), колі́но.
• Сделать крюк (в пути) – зроби́ти (загну́ти) га́ка́, (шутл.) загну́ти (заломи́ти) чо́ртові ковбасу́.
• По этой дороге большой крюк – сюдо́ю (сюди́) йти́ ду́же обхідно́;
4) (у кожевников) ключ (-ча́);
5) (нотный знак) крюк (-ка́).
• Петь по -ка́м – співа́ти по крюка́х.
Крючкотво́р, Крючкотво́рец – гак (-ка), крючкоде́р (-ра), крючо́к (-чка́), карлю́чка; (полицейский, судейский) (по)сіпа́ка, суці́га, смика́ч (-ча́). [Поліце́йські крючкоде́ри (К. Стар.). Оті́ сіпа́ки заїдя́ть ва́ші го́лови (Кон.)].
Крючо́к, Крючо́чек –
1) гачо́к (-чка́), гаче́чок, (редко) крючо́к, крюче́чок (-че́чка); (деревянный) клю́чка, клю́чечка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлю́чка, (за)карлю́чечка. [На них (дощечка́х) були́ понамальо́вані які́сь гачки́ (Франко). Це слове́чко одно́ в моє́ се́рце вп’яло́ся гачка́ми (Вороний). Ой, яка́ карлю́чка танцю́є зо мно́ю! – поду́мала На́стя (Н.-Лев.)].
• -чо́к вязальный, см. Вяза́льный; (для вязанья грубой шерсти) клю́чка.
• -чо́к дверной, оконный – за́щіпка, ум. за́щіпочка.
• Запирать, запереть, брать, взять дверь на -чо́к – защіпа́ти, защепну́ти (о мног. позащіпа́ти) две́рі, заки́нути две́рі на за́щіпку.
• -чо́к застежной (в одежде) – гапли́к (-ка́), ум. гапличо́к (-чка́), (вместе с петлёй) дід і ба́бка, ко́ник і коби́лка, гапли́к і гапли́чка.
• Застегнуть платье на -чки́ – застебну́ти, позастіба́ти, позапина́ти убра́ння (женское: су́кню), (самому себе) застебну́тися (на гаплики́).
• Сделанный на -чка́х (об одежде) – гаплико́вий. [Гаплико́ва жиле́тка (Сл. Гр.)].
• -чо́к спусковой (у ружья) – язичо́к (-чка́), ци́нґель (-ґля); срвн. Соба́чка.
• -чо́к рыболовный – гачо́к, гак (риба́льський); (двойной) козу́ля, ум. козу́лька. [Скуй гачо́к на у́дку (Н.-Лев.). На сей гачо́к його́ не зло́виш (Коцюб.)];
2) (росчерк пера) (за)карлю́чка;
3) (лукавый изворот в деле) (за)карлю́чка. Строить -чки́, см. Крючкотво́рствовать;
4) см. Крючкотво́р;
5) (чарка) крючо́к, ча́рка, чарчи́на, ча́рочка;
6) (у змеи) зуб (-ба);
7) (у винограда) ву́сик (-ка).
Медве́[ё́]дка –
1) энтом. Gryllotalpa vulgaris L. – ведме́дик, ведме́[і́]дка, ведмедю́к (-ка́), капустя́нка, ді́дик, вовчо́к (-чка́) (Жел.), земледу́х (-ха) (Верхр.), земляни́й рак;
2) (у плотников) струг (-га); см. Струг;
3) (каток) като́к (-тка́); (дроги на катках) биндюги́ (-гі́в), візо́к (-зка́); (для передвиж. камней) стано́к (-нка́);
4) см. Домкра́т;
5) (крюк) гак (-ка и -ку);
6) (у бочаров) вісни́й стіле́ць (-льця́);
7) см. Ко́рень (2) медвежий.
Накрю́чивание, Накрю́чение –
1) нагина́ння, нагнуття́ (-ття́) (карлю́чкою), накарлю́чування, накарлю́чення;
2) нало́влювання, нало́влення (га́ком, на гак); насми́кування, насми́кання;
3) нако́шування, нако́шення и накосі́ння. Срв. Накрю́чивать.
Накрю́чивать, накрю́чить –
1) (нагибать чего) нагина́ти, нагну́ти, назагина́ти, назгина́ти (карлю́чкою), накарлю́чувати, накарлю́чити, (о мног.) понагина́ти (карлю́чкою), понакарлю́чувати чого́;
2) (налавливать крюком) нало́влювати, налови́ти, (о мног.) понало́влювати чого́ (га́ком, на гак).
• -ть сена – насми́кувати, насми́кати сі́на (клю́чкою);
3) (о горохе) нако́шувати, накоси́ти, (о мног.) понако́шувати (горо́ху).
Накрю́ченный –
1) на́гну́тий, накарлю́чений, понаги́наний (карлю́чкою), понакарлю́чуваний;
2) нало́влений, понало́влюваний (га́ком, на гак);
3) нако́шений, понако́шуваний.
-ться –
1) нагина́тися, нагну́тися, понагина́тися (карлю́чкою); бу́ти наги́наним, на́гнутим, понаги́наним (карлю́чкою) и т. п.;
2) (вдоволь, сов.) нагну́тися, накарлю́читися и т. п.; срв. Крю́чить, -ся.
Накрю́чье (у крючников) – мотузо́к (-зка́), моту́зка на гак (на крюк).
II. Натыка́ть, наткну́ть –
1) что, кого на что – натика́ти, наткну́ти, (чаще) настро́млювати, настроми́ти, наштри́кувати, наштрикну́ти, з[на]ни́зувати, з[на]низа́ти, (нашпиливать) нашпи́лювати, нашпили́ти, (о мног.) понатика́ти, понастро́млювати, понаштри́кувати, поз[пона]ни́зувати, понашпи́лювати що, кого́ на що. [Діто́к мали́х на спи́си натика́ли (Київщ.). Риба́лка у́дочку заки́нув, наткну́вши на гачо́к чима́лий червячо́к (Боров.). Нена́че мене́ хто настроми́в на ви́ла (Н.-Лев.). Настроми́в на у́дочку ри́бу (Куліш). Понастро́млюйте на що́гли го́лови ранда́рські (Куліш). Наштрикну́в картопли́ну на ціпо́к, а тоді́ як ки́не не́ю! (Сл. Гр.). Возьмі́те Ба́йду, пові́сите і на о́стрий гак знижі́те (Ант.-Драг.). Мете́ликів нашпи́люють на при́шпильки (Київ)];
2) кого на кого, на что – нашто́вхувати, наштовхну́ти, (реже) натика́ти, наткну́ти, (наводить) наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понашто́вхувати и т. п. кого́ на ко́го, на що. [Цього́ кота́ хоч мо́рдою наштовхни́ на ми́шу, все одно́ не спійма́є (Брацл.)].
На́ткну́тый –
1) на́ткну́тий, настро́млений, наштри́кнутий, з[на]ни́заний, нашпи́лений, понати́каний, понастро́млюваний, понаштри́куваний, поз[пона]ни́зуваний, понапши́люваний;
2) нашто́вхнутий, на́ткну́тий, наве́дений, напрова́джений, понати́каний и т. п. -ться –
1) натика́тися, наткну́тися, понатика́тися; бу́ти нати́каним, на́ткну́тим, понати́каним и т. п. Насекомые -ются на шпильки – кома́х нашпи́люють на при́пшильки;
2) (наталкиваться) натика́тися, наткну́тися на ко́го, на що, натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, нахо́плюватися и нахопля́тися, нахопи́тися, наганя́тися, нагна́тися на ко́го, на що, (на что-л. острое и перен.) наража́тися, нарази́тися на ко́го, на що, (только в прям. знач.) настро́млюватися, настроми́тися, наштри́куватися, наштрикну́тися на що, (напарываться) напо́рюватися, напоро́тися, нарі́зуватися, нарі́затися на ко́го, на що, (накалываться) нако́люватися, наколо́тися, (порезаться) натина́тися, натя́тися чим (напр. ного́ю) на що, (о мног.) понатика́тися и т. п.; (встречать, нападать) напада́ти, напа́сти на ко́го, на що, надиба́ти и нади́бувати, нади́бати на ко́го, на що и кого́, що, здиба́ти, зди́бати, (диал.) наги́бувати, наги́бати кого́, що, впада́ти, впа́сти на ко́го, (набегать) набіга́ти, набі́гти на ко́го, на що и кого́, що, (о мног.) понапада́ти, понадиба́ти, понабіга́ти; срв. Ната́лкиваться 2 (под II. Ната́лкивать). [Пле́нтавсь важки́ми нога́ми по ха́ті, натика́вся на сті́ни (Коцюб.). Наткну́всь на таке́ пога́не, що… (Шевч.). Комуністи́чне перетво́рення суспі́льства натрапля́є на скаже́ну боротьбу́ (Азб. Комн.). Ми смія́лись із ра́дощів, що натра́пили таки́х га́рних люде́й (Г. Барв.). Нахопи́вся в лі́сі на вовкі́в (Сл. Гр.). Яки́йсь час мовча́в, нахопи́вшись в оповіда́нні на несподі́вану пере́тику (Корол.). (Слу́халися його́,) щоб не нарази́тися на при́крість (Остр. Скарбів). Настроми́вся на ніж (Київщ.). Наштрикну́вся на її́ (до́вгий) ніс (Н.-Лев.). Напоро́вся на ви́ла (Сл. Гр.). З розбі́гу напоро́вся в две́рях на конду́ктора (Крим.). И́нший (черке́с) нарі́жеться на пластуна́, то й амі́нь йому́ (Основа 1862). Натя́вся на ко́су (Сл. Гр.). По всіх книжка́х її́ о́чі нади́бували на сло́во «коха́ння» (В. Підмог.). Перегорта́ючи своє старе́ шпарга́лля, я знов нади́бав на той руко́пис (Крим.). По́ки-що він не знахо́див нічо́го ціка́вого, аж ось нади́бав таке́… (Крим.). Лиси́ця набі́гла виногра́д (Біл.-Лос.)].
II. Отстё́гивать, -ся, отстегну́ть, -ся – відщіб[п]а́ти, -ся, відщеб[п]ну́ти, -ся, відстіба́ти, -ся, відстебну́ти, -ся, відпина́ти, -ся, відіп’я́сти, -ся и відіпну́ти, -ся, (о многих) повідщіба́ти, -ся, повідстіба́ти, -ся, повідпина́ти, -ся.
• -ну́ть крючки у воротника, воротник – повідщіба́ти гаплики́ на ко́мірі, відщебну́ти ко́мір.
• -ну́ть крюк – відщепну́ти гак (за́щіпку).
• -ну́ть пояс – відпереза́ти по́яс, відпереза́тися.
• -ну́ть пряжки у башмаков, запонку – відщепну́ти череви́ки, відщепну́ти за́стібку в череви́ках; відіп’я́сти шпо́ньку.
• -ну́ть постромки – повідпина́ти посторо́нки.
• Отстё́гнутый – відще́б[п]нутий и відще́б[п]нений, відсте́бнутий и відсте́бнений.
Подба́гренник, рыбол. – коро́ткий гак, о́стень, підбу́рок.
Подко́вный – підкі́вний, підкі́вча́ний.
• -ный гвоздь – ухна́ль (-на́ля́), ум. ухна́лик, ухна́личок, клине́ць (-нця́).
• -ный шип – зуб, гак (-ка), гал. што́ля (-лі).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Хоккей – (англ.) гокей (совет. хокей), га́ківка.
[Правильно було б не «хокей», а «гаківка» чи «гокей»… В епоху так званої «українізації» на межі 1920 — 30 років у нашій літературній мові існувало слово «гокей» як безпосередній відповідник англійському hockey. Перші інструкції щодо гри (щоправда, з м’ячем), котрі друкували на території радянської України (Харків, Київ), в ті роки використовували винятково літеру «г». Стосовно власне назви «хокей», то вона ніколи не була властива природі української мови, а є штучним «добровільно-насильним» запозиченням із російської мови в період, коли українська лексика перебувала під тиском різних владних постанов про «зближення двох братніх мов» (Андрій Сек). Слово «гаківка» походить від слова «гак» (той, що на нижньому кінці ключки, якою грають хокеїсти), і, власне, це є доволі влучним, найоптимальнішим поєднанням англійського слова-першоджерела й української мовної специфіки. «Гаківку» ввів у мовний ужиток професор Іван Боберський (А.Сек). Не в Москві і не в Києві, але власне у Львові був початок не тільки для України, але також для цілого Союзу тієї гри, яка по-українськи зветься гаківкою, по-міжнародному — гокеєм на льоду, але ніколи, ніколи «хокеєм»… (Омелян Бучацький). Уболівальники вже навісніли, жадаючи крові. У хокеї це не фігуральний вираз: тут публіці подавай або кров, або гол. Дбаючи про свою репутацію, я не відмовляв їй ні в тому, ні в тому (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала)]. Обговорення статті
Безбашенный –
1) (воен., тех.) безбаштовий, безвежовий;
2) (бесшабашный) безбаштовий, паливода, шибайголова, (безголовый) безголовий, (сумасшедший) безумець, шаленець, (дурной) безрозсудний, дурноголо́вий, дурнове́рхий.
[Не потрібен ти там, але й тут над тобою питання зависло як гак, башта з крамом, безбаштовий як алеут, і країна це чи бензобак… (Ю.Буряк).  — Ти безголовий роззява! Ти що, не можеш бути обережнішим? (Джером Джером, перекл. з англ. О.Негребецький). Каже мишка Муркові: «Що за суд безголовий? Ні судді, ні підсудка. Ми не знайдемо тут» (В.Корнієнко, перекл. Л.Керрола). — У нього не всі дома! — заволав чийсь переляканий батько, і ось уже крики батьків, матерів злилися в один хор жаху. — Він божевільний! — кричали вони. — Навіжений! — Псих! — Очманілий! — Ненормальний! — Придуркуватий! — Безголовий! — Причмелений! — Скажений! — Шизонутий! — Пришиблений! — Дебільний! — Ні, він не такий! — заперечив дідунь Джо (В.Морозов, перекл. Роалда Дала). — Ти тупий малий слизняк! — зарепетувала директорка. — Безголовий пустоцвіт! Хом’як пришелепуватий! Дурний, як банка з-під клею! (В.Морозов, перекл. Роалда Дала). Що далі я його розглядала, то дужче не могла терпіти. Він не всміхався. Від нього аж віяло пихою. Такі молодики годинами стоять у ванній, тренуючи перед люстром образ паливоди, якому море по коліна (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БАГО́Р гак, забут. оче́па.
ДЕ́ЛАТЬ делать без ума́ пха́ти коло́ду, коти́ти брус;
делать больши́е глаза́ о́чі на лоб виверта́ти;
делать больши́е шаги́ ши́роко ступа́ти;
делать весёлую ми́ну при плохо́й игре́ роби́ти весе́лу мі́ну в пога́ній грі;
делать вид ще става́ти в по́зу;
делать внуше́ние вичи́тувати кому;
делать возмо́жным /делать досту́пным, делать нагля́дным, делать невозмо́жным, делать прия́тным тощо/ уможли́влювати, /удосту́пнювати, унао́чнювати, унеможли́влювати, уприє́мнювати тощо/;
делать вырази́тельным увира́знювати, виопу́клювати;
делать в отме́стку відпла́чуватися;
делать вред шко́дити;
делать вы́вод /делать заключе́ние/ висно́вувати, роби́ти ви́сновок;
делать гимнасти́ческие упражне́ния коротк. вправля́ти гімна́стику, вправля́ти ру́ханку;
делать гла́зки ще стріля́ти очи́ма;
делать два де́ла кува́ти на два міхи́, торгува́ти на два база́ри;
делать докла́д /делать объявле́ние тощо/, доповіда́ти /оголо́шувати тощо/;
делать га́дости ка́постити;
делать зака́з замовля́ти;
делать заявле́ние заявля́ти, склада́ти зая́ву;
делать зигза́ги кривуля́ти (док. накривуляти);
делать из дерьма́ котле́тку роби́ти з ву́ха сови́ шовко́ву торби́нку;
делать из ме́лочей собы́тие роби́ти з му́хи слона́, роздува́ти кади́ло;
делать киносъёмку фільмува́ти;
делать круг (в русі) роби́ти гак;
делать не с того́ конца́ роби́ти че́рез го́лову;
делать не́чего вст ??? нема́ ра́ди;
делать обтека́емым зали́зувати, обшаро́вувати, вигла́джувати, закру́глювати, заокру́глювати, знего́стрювати;
делать одолже́ние роби́ти до́брість;
делать отво́д кому відво́дити кого;
делать отступле́ние ухиля́тися;
делать оце́нку цінува́ти;
делать о́чную ста́вку зво́дити віч-на́-віч, галиц. конфронтува́ти (док. сконфронтувати);
делать па́кости ще чини́ти ка́верзи;
делать переме́ны міня́ти декора́ції;
делать по приме́ру кого іти́ за чиїм при́кладом;
делать по образцу́ чего галиц. взорува́ти на що;
делать попы́тки про́бувати;
делать послабле́ние дава́ти по́пуск, попуска́ти ві́жки́;
делать предупрежде́ние попереджа́ти;
делать снисхожде́ние роби́ти поле́гкість, роби́ти побла́жку;
делать ста́вку на кого ва́жити /числи́ти/ на;
делать сто́йку става́ти на рука́х, става́ти на ру́ки;
делать стро́гое внуше́ние ще накру́чувати хвоста́;
делать ударе́ние наголо́шувати, живомовн. вдаря́ти, кла́сти на́голос;
делать упо́р на что ще підкре́слювати що;
делать уси́лия ще напру́жуватися;
делать честь додава́ти че́сти кому;
делать ши́ворот-навы́ворот ста́вити віз попере́д коня́;
что ни делай образ. хоч скач хоч плач;
с э́тим ну́жно что́-то делать на це тре́ба яку́сь ра́ду;
делающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, покли́каний /зда́тний, зму́шений/ зроби́ти, викона́вець, стил. перероб. роби́вши, фраз. позна́чений [делающий успе́хи позначений успі́хами], де ро́блять [цех, делающий та́ру цех, де роблять та́ру];
делающий больши́е глаза́ /делающий кру́глые глаза́/ з очи́ма ма́ло не на ло́бі;
делающий весёлую ми́ну при плохо́й игре́ з весе́лою мі́ною в пога́ній грі;
делающий всё возмо́жное гото́вий зроби́ти все;
делающий га́дости ка́посник;
делающий глу́пости зви́клий роби́ти дурни́ці;
делающий два де́ла кова́ль на два міхи́;
делающий измере́ния /делающий огово́рку тощо/ = измеряющий /оговаривающий тощо/;
делающий из му́хи слона́ паніке́р, ра́ди́й розду́ти кади́ло;
делающий круг зму́шений зроби́ти гак;
делающий надсе́чки карбівни́к, за́йня́тий карбува́нням;
делающий наоборо́т зви́клий роби́ти навпаки́;
делающий не с того́ конца́ стил. перероб. роби́вши че́рез го́лову;
делающий обтека́емым покли́каний зализа́ти, зали́зувач, знего́стрювач, прикм. зали́зувальний;
делающий одолже́ние ра́ди́й прислужи́тися, ірон. до́брий ву́йко;
делающий отступле́ние що ро́бить у́хил;
делающий па́кости ка́посник, ка́верзник, прикм. ка́посний;
делающий пого́ду заспі́вувач, головна́ фігу́ра;
делающий сто́йку що стає́ на ру́ки;
делающий ударе́ние що наголо́шує тощо, зви́клий наголо́шувати, ра́ди́й наголоси́ти;
делающий уси́лие стил. перероб. напру́жуючись;
делающий уси́лия гото́вий докла́сти сил;
делающий честь кому що ро́бить честь;
ничего́ не делающий не обтя́жений пра́цею, неро́ба;
не делающий секре́та из чего стил. перероб. не ма́вши на́міру таї́ти що;
НАДЕ́ЛАТЬ (дурниць) нако́їти;
наделать дело́в /наделать беды́/ нароби́ти ха́ле́пи /ли́ха/, нако́їти ли́ха;
наделать зигза́гов накривуля́ти;
наделать зла негара́зд вчини́ти;
наделавший ОКРЕМА УВАГА;
наделавший мно́го зла ОКРЕМА УВАГА;
ПОДЕ́ЛАТЬ ничего́ не поделаешь укр. нема́ ра́ди, нічо́го не попи́шеш;
но что поделаешь та що поді́єш;
СДЕ́ЛАТЬ (діло) ще ви́конати, (річ) ви́готовити, створи́ти, змайструва́ти;
сделать бо́льно кому завда́ти бо́лю;
сделать больши́е глаза́ поста́вити ро́гом о́чі;
сделать в благода́рность за что віддя́чити за;
сделать возмо́жным уможли́вити, фраз. да́ти наго́ду;
сделать всё возмо́жное зроби́ти все, що мо́жна;
сделать всё для кого не́бо прихили́ти кому;
сделать вы́говор фаміл. накрути́ти хвоста́;
сделать вы́чет відрахува́ти;
сделать грима́су скриви́тися;
сделать до́брое де́ло добро́ вчини́ти;
сделать досту́пным кому удосту́пнити;
сделать ки́слую ми́ну сква́сити гу́би;
сделать круг да́ти га́ку, зроби́ти гак, (в повітрі) кружельну́ти;
сделать намётку намі́тити (пункти́ром);
сделать неподви́жным знерухо́мити;
сделать нечувстви́тельным (етером) замори́ти;
сделать нововведе́ние перен. сказа́ти нове́ сло́во;
сделать одолже́ние прислужи́тися, зроби́ти ми́лість, зроби́ти до́брість;
сделать от воро́т поворо́т діста́ти о́близня, спійма́ти о́близня, вхопи́ти о́близня, з’ї́сти о́близня, скуштува́ти гарбуза́, узя́ти гарбуза́, з’ї́сти гарбуза́, діста́ти гарбуза́;
сделать пе́рвый шаг тру́дного пути́ зру́шити ка́мінь з мі́сця;
сделать поку́пки обкупи́тися;
сделать поползнове́ние /сделать попы́тку/ спро́бувати;
сделать нагля́дным /сделать невозмо́жным, сделать недействи́тельным, сделать однообра́зным, сделать самостоятельным, сделать незави́симым тощо/ унао́чнити /унеможли́вити, унева́жнити, уодномані́тнити, усамості́йнити, унезале́жнити тощо/;
сделать свои́м пра́вилом покла́сти собі́ за пра́вило;
сделать справедли́вым усправедли́вити;
сделать стра́шные глаза́ ви́звірити бу́ркала, ви́звірити о́чі;
сделать шаг ступи́ти крок [шагу не сделает кроку не ступить];
не сделать и мале́йшего уси́лия па́льцем не кивну́ти;
сделавший ОКРЕМА УВАГА;
СДЕ́ЛАННЫЙ зро́блений /пороблений/, упо́раний, вчи́нений, ви́конаний, ви́готовлений, змайстро́ваний;
СДЕ́ЛАННОЕ до́ро́бок.
КРЫ́ШКА ще за́кривка, (погреба, люка) ля́да, (кому /ему́, ей/), та й по кому (по ньо́му, по ній);
тут ему́ и крышка тут йому́ й гак, тут йому́ жа́ба молочка́ /ци́цьки/ й дасть.
ЛИХВА́ фраз. гак [с лихво́й з га́ком], (у картах) перебі́р.
ХАНА́ каю́к, капу́т, гак.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Багор –
1) (отпорный) оче́па, -пи;
2) (рыболовный) гак;
3) (рыболовный с несколькими зубьями) о́стень;
4) (пожарный) гарб, -бу.
Зацепа – (о человеке: задирщик) заче́па, -пи; (крючок) гак, -ка́, крюк, -ка.
Крюк, крючек –
1) (для рыб) гак, -ка, гачо́к, -чка́, крючо́к, -чка́;
2) (у дверей) за́щіпка, -ка;
3) (в одеже) га́плик, -ка, ба́бка, -ки.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Гак (инструм. в стекл. произв.) – гак (-ка́).
Крюк – гак (-ка́);
• к., багор (для вытягивания пней) – оче́па;
• к. (в одежде) – гапли́к (-ка́);
• к. безопасный – гак безпе́чний;
• к. дверной – г. две́рний;
• к. двойной – г. подві́йний;
• к. заершенный – г. зайо́ржений;
• к. замкнутый – г. за́мкнений;
• к. ломовой – г. лама́льний;
• к. петельный, воротная петля с крюком, стр. – г. завісо́вий;
• к. поддерживающий – г. підтримни́й;
• к. пожарный – г. поже́жний;
• к. раздвижной – г. розсувни́й;
• к. стенной – г. насті́нний;
• к. сцепной – г. зчіпни́й;
• к. тяговой – г. тяглови́й;
• к. фонарный – г. ліхта́рний.
Подковный – підкі́вний;
• п. гвоздь – ухна́ль (-ля́);
• п. шип – гак (-ка́).
Тросак, куз. – гак (-ка́).
Шип – чіп (чопа́);
• ш. боковой – ч. бічни́й;
• ш. глухой – ч. заплі́шений;
• ш. двойной – ч. подві́йний;
• ш. косой – ч. ко́сий;
• ш. мертвый – ч. заплі́шений;
• ш. подковный – гак (-ка́);
• ш. потайный – ч. потайни́й;
• ш. потемочный – ч. потайни́й;
• ш. прямой – ч. про́стий;
• ш. простой – ч. звича́йний;
• ш. сквозной – ч. наскрізни́й;
• ш. торцевой – ч. іверо́вий.
Шпора (на ход, колесе) – гак (-ка́);
• ш. добавочная – г. додатко́вий.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Аминь
• Аминем квашни не замесишь – святі хлібом не нагодують. Пр. «Поможи, Боже!» — «А ти не лінуйсь, небоже!» Пр. Богу молись, а сам трудись, бо з голоду здохнеш. Пр.
• Тут тебе (мне и т. д.) и аминь (устар.) – тут тобі (мені й т. ін.) й край (капут, гак, амінь). [Вже тут мені амінь, — каже, — та зложив руки навхрест та й умирає. Стефаник.]
Конец
• Без конца, нет конца – без кінця; без краю; без кінця-краю; нема краю; нема кінця-краю.
• В конце города, села – край (накрай, покрай, на краю, скраю, кінець) міста, села.
• В конце концов – кінець кінцем; зрештою.
• В конце месяца, года – наприкінці (при кінці) місяця, року; під кінець (рідше у кінці) місяця, року; (іноді) з кінцем місяця, року.
• В конце стола – кінець стола (столу).
• В конце чего – на кінець (на край) чого.
• В оба конца (ехать) – на обидва кінці; туди й назад.
• Во все концы – в усі кінці; (по) всюди.
• Вот и конец всему – от і край (і кінець) усьому; от і все скінчилося; от і по всьому.
• В самом конце, в конце всего – наостанці (наостанку, наостанок, насамкінець, на(при)послідку).
• Да и дело с концом – та й годі; та й край [увесь]; та й квит.
• Дело близится к концу – ідеться до кінця (до кінця йдеться); діло (справа) доходить кінця (краю); діло йде до кінця.
• Доводить, довести до конца что – доводити, довести краю чому (до краю що); доходити, дійти краю чому; довершувати, довершити (завершувати, завершити) що; доводити, довести що до пуття (до зробу); давати, дати раду чому.
• До конца – украй (до краю); до решти; до останку (до останнього); остаточно; дощенту; до послідку; геть (геть-чисто).
• До конца жизни, дней – довіку (довічно); повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті.
• Едва, еле-еле сводить концы с концами – ледве зводити кінці з кінцями; ледве перебуватися (перемагатися).
• И дело с концом, и делу конец (разг.) – та й по всьому; та й по всій справі; та й край; та й квит; та й уже.
• Из конца в конец – від (з) краю до краю; з кінця в кінець.
• И конец! – та й усе!; та й по всьому!; та й край!
• И концы в воду – і кінці в воду; і сліду не лишилося (не залишиться).
• К концу зимы, лета… – під (на) кінець зими, літа…; наприкінці зими, літа.
• Конец был бы мне, будет мне – було б по мені, буде по мені.
• Конец дело венчает; конец — всему делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець діло вінчає. Пр. Кінець діло хвалить. Пр. Кожній справі кінця гляди. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішла баба у танець. Пр.
• Конца-краю (края) нет чему; ни конца, ни краю (края) нет чему (разг.) – кінця-краю нема чому; ні кінця, ні краю нема чому.
• На какой конец – нащо (навіщо); для чого; з якою метою.
• На тот конец, на этот конец (разг.) – на (про) такий випадок; на (про) той випадок, на (про) цей випадок.
• Находящийся в конце, на конце – той, що на кінці (наприкінці); кінцевий (прикінцевий).
• На худой конец (разг.) – у найгіршому разі; на лихий кінець.
• Не без конца же – не доки [ж]; не довіку ж.
• Не смотри начала, смотри конца – не дивись на цвіт, а вважай на врожай. Пр.
• Палка о двух концах (либо ты меня, либо я тебя) – палиця два кінці має. Пр. У кия два кінці: один буде на мені, а другий — на тобі. Пр.
• Под конец – наприкінці (на кінці, під кінець); наостанку; на[при] послідку.
• Положить конец чему – покласти (дати, зробити) кінець (край) чому; (розм. образн.) берега дати чому.
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к концу – доходити, дійти краю (кінця, до краю, до кінця); кінчатися, (с)кінчитися; (розм.) бути наскінчу.
• Приходило к концу что у кого – кінчалося що в кого; було наскінчу що в кого; став (почав) вибиватися з чого хто.
• Пришёл конец кому – прийшов кінець кому; прийшла на кого остання година; (перен. розм. образн.) урвався бас кому; урвалася нитка (вудка) кому.
• Сводить концы с концами – зводити кінці з кінцями; жити ощадливо; перебуватися.
• Со всех концов – з усіх усюд; звідусіль (звідусюди).
• Тут тебе и конец – тут тобі й край (кінець, гак, рішенець, решта, амінь, капут, каюк, ірон. хата); (жарт. образн.) тут тобі жаба й цицьки дасть; тут тобі й пуп розв’яжеться.
• Хоронить, прятать концы (разг.) – ховати кінці; замітати сліди.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

га́к гак,-ка (металевий або дерев’яний стрижень, загнутий на одному кінці)
крюк гак,-ка, гапли́к,-ка́
к. а́нкерный гак а́нкерний
к. грузово́й гак ванта́жний
к. грузоподъёмный гак вантажопідійма́льний
к. двуро́гий гак дворо́гий
к. захва́тный гак захо́пний
к. лови́льный гак лови́льний
к. одноро́гий гак одноро́гий
к. пете́льный гак заві́совий
к. подде́рживающий гак підтримни́й
к. подъёмный гак підніма́льний
к. расцепно́й гак розчіпни́й
к. сцепно́й гак зчіпни́й

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Гак, -ка́ –
1) крюк, крючок,
2) плата пастуху овцами (процентами приплода);
3) подковный шип.
• Тут тобі́ й гак – тут тебе и аминь.
• З га́ком – с лишним.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

гак, -ка́, на -ку́; гаки́, -кі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гак, -ку, м.
1) Крюкъ. Рудч. Ск. І. 69. Грин. ІІІ. 412. Возьміть Байду добре в руки, на гак ребром зачепіте. АД. I. 146.
2) Родъ багра для ловли рыбы. Вх. Пч. II. 25.
3) Крючекъ для удочки, но чаще употребляется ум. гачо́к.
4) Шипъ подковы. Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. Аф. 353.
5) Орудіе для обтягиванія бочки обручемъ.
9) Тут тобі́ й гак! Тутъ тебѣ и конецъ; тутъ тебѣ и аминь!
7) З га́ку плоди́ти ота́ру. Браться досматривать стадо овецъ, получая за это отъ хозяина тридцатую овцу (о личманах). О. 1862. V. Кух. 37.
8) З га́ком. Съ лишнимъ, съ небольшою прибавкою. По дві десятині й вісім аршин та трошки й з гаком. Вас. 208. Ум. Гачо́к, гаче́чок.
Гаче́чок, -чка, м. Ум. отъ гак.
Гачо́к, -чка́, м. Ум. отъ гак. Крючекъ. Шух. І. 226. Скуй гачок на удку. Левиц. І. 123.
Гвіздо́к, -дка, м.
1) Гвоздь. Ном. № 12909.
2) = Гак 2. Вх. Пч. II. 25. Ум. Гвіздо́чок.
Зни́зувати, -зую, -єш, сов. в. зниза́ти, -жу́, -жеш, гл.
1) Снизывать, снизать. Знижи мені оце намисто.
2) Натыкать, наткнуть на что острое, пронзить. Возміте Байду, повісіте і на острий гак знижіте. АД. І. 149.
3) — плечи́ма. Пожимать, пожать плечами.
Зра́дний, -а, -е и зра́дній, -я, -є. = Зрадливий. Гей-гей! не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина. Г. Арт. (О. 1861, III. 109). Зрадня ваша рада. О. 1861. IV. 31.
На́дити, -джу, -диш, гл.
1) Привлекать, приманивать. Те наде, що ваде. Ном. № 2693. (Річки) надили дівчат у чисту воду. К. МХ. 31. То вже надить стара дівка молодих парубків до залицяння. Г. Барв. 250. Там здобиччу ти надив козака. К. ПС. 65. Старосвітські співаки, надючи гарним словом ухо людське, на добро, на милосердє наставляли. Г. Барв. 452.
2) Ловить удочкой рыбу. Не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина. Гул.-Арт. (О. 1861. III. 109).
Плі́д, пло́ду, м. Плодъ; потомство. К. ХП. 71. Чий корінь, того й плід. Мнж. Ні роду, ні плоду не мав старий. Св. Л. 307. Гей, гей, не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина!... Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Г.-Арт. (О. 1861, III. 9). Хиба скажеш: з Рима родом, або з пугача дід мій плодом. КС. 1882. X. 23. А дід поросятко продав у чуже село. Каже: на плід. Г. Барв. 359.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Зачіпа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. зачепи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Цеплять, зацепить, задезать, задеть, *хватать, захватить. *Візьміть Банду ізвяжіте, на гак ребром зачепіте. Макс. (1834), 107.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Вальковый крюк — о́рчиковий гак.
*Крюк — гак, -ка́; К. вальковый — о́рчиковий гак; К. панорамы — гак панора́ми; К. уносвый — гак штельва́ги; К. шворневой — шворіне́вий гак.
*Нашильный — наши́льниковий; Н. крюк — наши́льниковий гак.
*Уносной — посторо́нковий; У. часть дышла — пере́дня части́на ди́шля; У. крюк — гак штельва́ги.
*Шворневой — шворене́вий; Ш. крюк — гак шворене́вий; Ш. лапа — ла́па шворене́ва; Ш. соединение — шворене́ва злу́ка.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Баго́ръ = пішня́, гак. — Але бортники тільки мають міти сокиру і пішню, чим би борть робити. Ст. Л.
Гарпу́нъ = гак (що вживавть ся для лову китів і тюленів на Білому морі).
Зацѣ́па = 1. заче́па, клю́чка, га́к. 2. приче́па, задьо́ра і т. д. д. Зади́ра.
Измѣ́нный = 1. зрадли́вий, зра́дний. — Ой ти доля нещаслива, яка ти зрадлива, дала на час спізнати ся, тепер розлучила. н. п. — Що не завжди сонечко виграва, що й воно таке зрадливе, як любі слова. О. Пч. — Гей, гей! не надь рибалко молоденький на зрадний гак нї щуки, нї лина. Гул. Ар. — Злий татарин, лях зрадливий з о́палу жахав ся. Гул. Ар. 2. змі́нний, змі́нливий, перемі́нний, хитки́й (С. Пар.), нестате́чний. (С. Л.).
Ко́ванецъ = гак, здр. гачо́к (рибальський).
Крюкъ, крючёкъ = гак, гачо́к, крю́к, крючо́к, (з двома або чотирма гачками) — козу́лька, (деревъяний) — карлю́ка, карлю́чка, закарлю́чка, ключ, клю́чка, (з булавою) — кові́нька, (в одежі металїчний) — гапли́к, гапли́чок, (разом з петлею або бабкою) — дїд і бабка, ко́ник і коби́лка (Под. Вол.), коло дверей — за́щіпка, для гри на струнах — бі́йце. — А на гаку червяк все хвостиком киває. Гул. Ар. — Взяли Байду ізвъязали, та за ребро гаком, гаком зачепили. н. п. — Рибалка удочку закинув, надївши на гачок чималий червячок Б. Б. — Кожна ручка собі карлючка. н. пр. — Ой се ж тая криниченька і ключ і відро. н. п. — Візьми ключку та насмикай сїна. — Вбірала ся шпетненько: шнурочок до шнурочка, гапличок до гапличка. М. В. — А хата була на защепцї. н. к. — Согну́ть въ крюкъ = в дугу́ зігну́ти, на по́рох сте́рти. 2. карлю́чка, закарлю́чка (чоловік — приче́па або крутїй або й само крутїйство і ябеда). — Закарлючки гнути. С.З. — Вверну́ть крючёкъ = карлю́чку загну́ти.
Шипъ = 1. риба Acipenser Schypa — віз (з породи осятрів). 2. шпи́лька, колю́чка (С. Л.), те́рня, терни́на (С. Ш.). — З троянди квіточку зірвала, та шпильку в рученьку загнала. Б. Б. — Терня в ногу залїзла. С. Ш. 3. гак (в підкові). — Треба перекувать коня, бо вже гаки позбивались. С. Аф.

Запропонуйте свій переклад