Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 132 статті

Запропонувати свій переклад для «гарний»

Шукати «гарний» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Благообра́зный – га́рний на ви́гляд, лю́бий [ми́лий] на вро́ду, милови́дий, (с изяществом) го́жий.

Благоприя́тный – 1) (благоприятствующий, способствующий) сприя́тливий, до́брий на що, га́рний на що, пого́жий, погі́дний. [Га́рна на хліб весна́. Сприя́тливі (пого́жі) життєві́ умо́ви]. • Благоприя́тная погода – погі́дна, пого́жа годи́на, полі́ття. [Не полі́ття, а лихолі́ття]; 2) (о ветре: попутный) пого́жий, ходови́й; 3) (о поре, времени: удобный, подходящий) до́брий, догі́дний, слу́шни́й. [Догі́дна хвили́на. До́бра годи́на. Слушни́й час]. • Благоприя́тный случай – (до́бра) наго́да, до́бра ока́зія; 4) при́язний, прихи́льний, ласка́вий, милости́вий до ко́го; 5) (одобрительный) прихи́льний, похва́льний. [Прихи́льна реце́нзія]; 6) (желательный, удачный, приятный) до́брий, щасли́вий, ща́сний. [До́брі ві́сті]. • Благоприя́тный исход – щасли́вий кіне́ць.

Взгля́дный – пока́зни́й, га́рний на ви́гляд.

Ди́вный – 1) (странный) ди́вний, диво́зний, диво́чний, чудни́й. [І слу́хала, як молоди́й диво́чний гість той говори́в (Шевч.)]; 2) (удивительный, прекрасный) чудо́в(н)ий, на-про́чуд ди́вний (га́рний). [Ді́вчина чудо́вої вро́ди. На-про́чуд га́рний каву́н!]. Ди́вно – 1) ди́вно, диво́зно, диво́чно; 2) чудо́во, чудо́вно.

До́брый – 1) до́брий (к кому, – для ко́го или до ко́го), ласка́вий, (добряк) – благи́й. [До́брим сло́вом не згада́ють. Він для ме́не (до ме́не) до́брий. Кость – бла́жчий за Григо́ра]. • До́бренький – ласкаве́нький. • Очень до́брый – добре́нний, добря́ч[щ]ий. [Добре́нна душа́ з йо́го. Добря́чі були́ лю́ди, покі́йнички (М. Вовч.)]. • Становиться, стать до́брым – добрі́ти, добрі́шати, ласкаві́шати, подобрі́шати; поласкаві́шати. [Ба́ба на́че тро́хи подобрі́шала до Мико́ли]. • Сделать кого до́брым – роздо́брити, (провинц.) – роздобру́хати. • Доброе дело сделать – до́бре (добро́) вчини́ти. • Будь добр, будьте до́бры (пожалуйста) – будь ла́ска, будь ла́скав, бу́дьте ласка́ві, зроби́ (зробі́ть) ла́ску, спаси́бі тобі́ (вам). [Скажі́ть, будь ла́ска, й мені́. Скажі́ть, спаси́бі вам, з яки́х ви є: чи ви з пані́в, чи ви із мужикі́в (Грінч.)]; 2) (хороший) – до́брий, га́рний, хоро́ший. [Ду́же се до́бре ді́ло. До́брого го́лоса ма́єш. Хоро́ший (га́рний) робітни́к з ньо́го]. • В до́брый час – час до́брий вам, на до́брий час. • В до́бром ли вы здоровьи? – чи до́бре ся ма́єте?. • Чего до́брого – бува́, бува́є, ча́сом, хто зна. [Чи ти, бува́, не здурі́в? Не диви́сь на ньо́го, щоб ча́сом не підійшо́в]. • До́брое утро, до́брый день, до́брый вечер, до́брой ночи – добри́день, (только у интеллигентов) – до́брого ра́нку; добри́вечір; добра́ніч; на добра́ніч.

Загляде́ни[ь]е – річ на вдивови́жу (на про́чуд) га́рна. • Парень просто -де́нье – па́рубок на вдивови́жу (на про́чуд) га́рний; па́рубок аж о́чі в се́бе вбира́є.

Интере́сный – 1) ціка́вий, інтере́сний. [Наду́мав се пан со́тник щось ціка́ве (Грінч.). Надсила́ю до вас де́кілька ури́вків з мо́го щоде́нника; мо́же вони́ і нудні́ й не інтере́сні, а все-ж (Тесл.)]; 2) (о лице, фигуре) га́рний, інтере́сний. • -ный молодой человек – га́рний юна́к. • -ная барышня – га́рна (інтере́сна) па́нна. • Сделаться -нее – покра́щати, поінтересні́шати. • Быть в -ном положении – бу́ти при наді́ї, бу́ти в пова́жному ста́ні.

Краси́в – кра́сен (-сна, -сне), га́рний, хоро́ш; прочие оттенки см. Краси́вый. [Хоро́ш корова́й, та поре́пався (Номис)].

Краси́вый – га́рний, кра́сний, хоро́ший, краси́вий, (зап.) фа́йний, (о внешности ещё) вродли́вий, го́жий, приго́жий, чепурни́й, красови́тий, красі́тний, ло́вкий, (фамил.) бра́вий; см. Приго́жий; (прелестный, пленительный) чарівни́й, ле́пський, (привлекательный) прина́дний, прива́бний, сподо́бний, (щеголеватый) чепурни́й, чупа́рний. [Га́рна, як кві́тка гайова́ (Номис). Я знав, що є у нас в селі́ дівча́та га́рні, що ся хоро́ша, а ся кра́ща (М. Вовч.). Кра́сна тео́рія гово́рить у йо́го одно́, а при́кра пра́ктика вимага́є зо́всім и́ншого (Єфр.). Же́сти його́ такі́ вимо́вні і краси́ві (Крим.). Не роди́сь бага́тий та вродли́вий, а роди́сь при до́лі та щасли́вий (Номис). Така́ кра́сна, коби ро́жа, як топо́ля така́ го́жа (Пісня). Сху́дле чепурне́ обли́ччя було́, як біль, бі́ле (Грінч.). Ло́вка молоди́чка (Полт.). Вдо́вине ли́чко красови́те (М. Вовч.). Ой, пани́чу, пани́ченьку, га́рний, бра́вий на ли́ченьку! (Пісня). А ле́пський, ка́жуть, го́род (Мирн.). Кому́ то вже така́ кра́ля не сподо́бна бу́де! (М. Вовч.)]. • Более -вый – кра́щий. [Така́ ді́вка, кажу́, що кра́щої в селі́ нема́: бі́ла, по́вна, ті́ло ні́жне, як па́нночка (Сторож.)]. • Самый -вый – найкра́щий. • Удивительно -вый – га́рний напро́чуд, га́рний на ди́во (на про́диво). [Ви́шию лишень я йому́ по́душку га́рну на про́диво (Н.-Лев.). Ха́йка була́ напро́чуд га́рна з лиця́ (Н.-Лев.)]. • -вый, как картина – га́рний, як намальо́ваний (як мальо́ваний, як напи́саний). [А що вже га́рна! Як намальо́вана (Н.-Лев.). Ой одда́йте мене́ та за пи́саря, щоб я була́ молода́, як напи́сана (Грінч.). Йде було́ собі́, як мальо́вана (М. Вовч.)]. • -вый собой, лицом – га́рний із се́бе, красови́тий із се́бе, га́рний з лиця́, на красу́ га́рний, на вро́ду га́рний. [Обо́є молоді́, га́рні із се́бе (Грінч.). Він був не ду́же то красови́тий із се́бе (Яворн.)]. • Становиться, стать более -вым – кра́щати, покра́щати, краси́ набира́тися, краси́ набра́тися, гарні́шати, погарні́шати, чепурні́шати; срвн. Хороше́ть, Похороше́ть. [Лице́ стає́ мрі́йне, кра́щає (Васильч.). По́ки Явту́х, ріс та краси́ набира́вся (Свидн.). Вона́ вдво́є покра́щала (Н.-Лев.)]. • -вым делать, придавать красу, см. Кра́сить 3. • Не родись -си́в, а родись счастлив – не роди́ся кра́сен, а роди́ся ща́сен (Приказка).

Круго́м, нрч. и предл. – навкру́г, о́кру́г, округи́, круг, круго́м, навко́ло, довко́ла, надо́ко́ло (ко́го, чо́го); (только нрч.) навкруги́; срвн. Вокру́г. [Стоя́ть круг (навкру́г) сто́лу (Харківщ.). Слухачі́ навко́ло ньо́го (Л. Укр.). Надоко́ло вода́, а всере́дині біда́ (Приказка). Круго́м ду́ба руса́лоньки мо́вчки дожида́ли (Шевч.). Розгля́нувся навкруги́ (навко́ло) (Київщ.)]. • Идти -го́м города – іти́ круг мі́ста. • Обойти город -го́м – обійти́ мі́сто навкруги́ (округи́, навко́ло). • Ходить, обходить -го́м чего – ходи́ти круг, навкру́г и т. д. чо́го, ходи́ти кружка́ коло чо́го. • Земля моя идёт на пять вёрст -го́м – землі́ моє́ї на п’ять версто́в навкруги́. • Его -го́м обобрали – його́ геть чи́сто (до ни́тки) обі́брано. • -го́м хорош – круго́м (навкру́г) га́рний, хоро́ший. [Золотоно́ша круго́м хоро́ша (Приказка)].

Ла́дный – 1) до́брий, га́рний, хоро́ший, ла́дний; (годный) годя́щий, при[з]да́тний, спосі́бний до чо́го; (удобный) вигі́дний. • -ден ли тебе этот нож? – чи прида́тний (годи́ться, на ру́ку) тобі́ цей ніж? • Кафтан не -ден – капта́н не в мі́ру (не до мі́ри). • Скрипки не -ны – скри́пки не настро́єні в лад (до ла́ду). Будь ты не -ден! – безголо́в’я на те́бе! а бода́й тобі́ (тебе́)! бода́й тобі́ ли́хо; 2) (покладистый) зго́дли́вий, неспере́чли́вий, ла́гі́дний.

I. Лик – 1) (церк.) о́браз (-зу), лик (-ку); (лицо, обличие) обли́ччя (-ччя). • -ки творчества – о́брази тво́рчости. • Он хорош -ком – він га́рний на вро́ду (на обли́ччя), він вродли́вий. • После болезни на нём и -ку не стало – переслабува́вши він на се́бе не схо́жий став; 2) (поличье) поли́ччя, о́браз (-зу).

Лу́чше – 1) (ср. ст. от Хорошо́) чем кто, что – кра́ще, лі́пше, лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Шевч.). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (Кониськ.). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (Куліш)]. • Уж -чше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше. [Слу́хай ра́дше при́повідки! (Франко)]. • -ше всего – найкра́ще, найлі́пше. • Как нельзя -ше – як-найкра́ще, як-найлі́пше, що-найкра́ще, що-найлі́пше. • Как можно -ше – як мо́га кра́ще (лі́пше). • Гораздо, значительно -ше – бага́то кра́ще. • Не -ше ли? – чи не кра́ще? • Больному стало -ше – хво́рому (слабо́му) поле́гшало, покра́щало. • Тем -ше – тим кра́ще, тим лі́пше, то й кра́ще. • Всё -ше и -ше, час-от-часу -ше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше). • Чем дальше, тем -ше – де-да́лі кра́ще. • -ше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го. [Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовч.)]. • Нет ничего -ше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що… [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Грінч.)]. • -ше и не говорить – кра́ще й не каза́ти, бода́й і не каза́ти! [Таке́ ді́ється, що бода́й не каза́ти (М. Гр.)]. • Ум хорошо, а два -ше – дві голові́ лі́пше, як одна́; бі́льше оче́й, бі́льше й ба́чать. • -ше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли. • В гостях хорошо, а дома -ше – в го́стях до́бре, а до́ма ще кра́ще (лі́пше). • -ше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти; 2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що. • Ваша лошадь хороша, но моя -ше – ваш кінь га́рний, але́ мій кра́щий. • Он -ше своего брата – він лі́пший (лу́ччий) за (від) свого́ бра́та. • Он по характеру гораздо -ше тебя – він на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) те́бе. • Здоровье его становится день ото дня -ше – здоро́в’я його́ що-день то кра́щає. • У него три дочери одна другой -ше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща. • Делаться, становиться -ше – кра́щати, лі́пшати, лу́ччати, гарні́шати; срв. Улучша́ться, Хороше́ть. • Старый друг -ше новых двух – кра́ще да́внього дру́га не втеря́ти, ніж двох нови́х придба́ти.

I. Ми́лый, прлг. – 1) (любый, любимый, дорогой) лю́бий, ми́лий, коха́ний. [До́ню моя́, дитя́ моє́ лю́бе! (Шевч.). Прости́ мені́, мій го́лубе, мій со́коле ми́лий! (Шевч.). Добри́-вечір, ми́лий си́ну! (Рудан.). Вибача́й, неві́сточко коха́на! (Самійл.)]. • -лый друг – лю́бий (ми́лий, коха́ний) друг. [Дру́зі коха́ні! (Грінч.)]. • -лый дружок – лю́бчик (лю́бий), любко́, ми́лий, миле́нький, коха́ний (-ого); срв. II. Ми́лый. • Мой -лый! – а) (ласк.) мій ми́лий! (мій) лю́боньку (им. лю́бонько)! мій лю́бцю! (моє́) се́рденько! б) (пренебр., снисход.) (мій) го́лубе! (мій) го́лубе ми́лий! (мій) лебе́дику! чолові́че (до́брий)! дя́дечку! [А чого́ тобі́ тре́ба тут, го́лубе? Іди́ собі́, зві́дки прийшо́в (Брацлавщ.). Не барі́ться, чолові́че, як хо́чете жи́ти (Кінець Неволі)]; срв. Миле́йший 2. • Моя -лая! – а) (ласк.) моя́ лю́ба! (моя) лю́бонько (им. лю́бонька)! (моє́) се́рденько! небо́го! [«Схова́йте мене́!» – «Де-ж я тебе́, лю́бонько, схова́ю?» (Франко)]; б) (пренебр.) моя́ лю́ба! небо́го! [Чого́ це ви, небо́го, плюєте́ся? Плю́нуть і я вмі́ю (Крим.)]. • Мои -лые! – мої́ лю́бі! люб’я́та! (пренебр.) голуби́ (голуб’я́та) мої́! лебе́дики! • Более -лый, см. Миле́е 1. • Самый -лый, см. Миле́йший 1. • Чрезвычайно -лый – надзвича́йно лю́бий (ми́лий), любі́сінький, милі́сінький. • Насильно мил не будешь – на ми́лування нема́ си́лування (Крим.). • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий; 2) (привлекательный) лю́бий, ми́лий, (доставляющий приятность) уті́шний, уті́шливий; (любезный) лю́б’язний, ґре́чний; (благосклонный) ласка́вий, прихи́льний; (красивый, хороший) га́рний, го́жий. • -лое дитя – лю́ба (ми́ла, вті́шна, вті́шлива) дити́на. [Що то за лю́ба дити́на мій Карпо́! (Н.-Лев.). Учителі́ аж нара́дуватися не могли́ на вті́шну дити́ну (Крим.)]. • -лый человек – ми́ла люди́на. • Она очень -ла – вона́ ду́же ми́ла. [Дівча́та такі́ ми́лі, скро́мні (Ол. Пчілка)]. • -лый взгляд, голос, -лая улыбка – ми́лий (лю́бий) по́гляд, го́лос, у́сміх. Как это -ло! – як це га́рно! як це лю́бо! як це го́же! 3) (приятный кому) лю́бий, ми́лий, приє́мний, лю́б’язний, (редко) коха́ний кому́. [Працю́ю над лю́бою мені́ нау́кою (Крим.). Ко́жній ма́тері своя́ дити́на ми́ла (Квітка). Хоч за са́мого бідні́шого, аби́ тобі́ лю́б’язний (Квітка). Оця́ соро́чка така́ мені́ лю́б’язна (Борзенщ.). Вале́рова сестра́ така́ мені́ коха́на (Самійл.)]. • Ему ничто не -ло – йому́ ніщо́ (в сві́ті) не ми́ле. [Усі́м лю́дям тепе́р не ду́же що ми́ле (Чигиринщ.). Як злу́чаться по любо́ві, то все ми́ле бу́де (Чуб. V)]. • Свет мне стал не мил – світ мені́ не ми́лий став, світ мені́ знеми́лився (и не зми́лився).

Музыка́нт – музи́ка, музика́нт, грач (-ча́), (і)гре́ць (р. (і)греця́), (архаич.) гуде́ць (-дця́), (диал.) гуда́ч (-ча́), (оркестровый ещё) капели́ста, капеля́нець (-нця); ум. музи́че́нько, і́гронько, гуда́че́нько. [Він музи́ка, па́не, пречудо́вий; всю доро́гу весели́в пан ду́шу (Франко). Ві́йсько йде, корого́вки ма́ють, попере́ду музиче́ньки гра́ють (Пісня). Музика́нти мої́, ви загра́йте мені́! (Пісня). Які́ грачі́, такі́ й танці́ (Номис). Ні швець, ні мнець, ні в дуду́ грець (Номис). Приї́хали подоля́ни з Подо́лу, ой, приве́зли свої́ і́гроньки з собо́ю, ой, загада́ли хороше́нько йгра́ти (Метл.). І гуде́ць по стру́нах вда́рив (Ворон.). Ой, гудаки́ кра́сно гра́ють, а я не танцю́ю (Гол. IV). Загра́й мені́, гуда́ченьку, як сам розумі́єш (Пісня). А ви, пани́ капели́сти, та́нцю ми загра́йте (Пісня)]. • Хороший -ка́нт – га́рний (до́брий) музи́ка, ма́йстер-музи́ка.

Нару́жность – 1) (наружн. сторона, поверхность) о́коло, зо́внішність, поверхо́вість, по(з)верхо́вість (-ости), верх, по́верх (-ху). • По -сти дом хорош – зо́ко́ла (зоко́лу, назо́вні, зовні́, на по́гляд, на взір) буди́нок (дім) га́рний; 2) (человека) – а) (внешний вид) (зо́вні́шній) ви́гляд (-ду), зо́внішність, зве́рхній ви́гляд, (редко) зве́рхність, (гал.) поверхо́вість (-ости), (осанка) поста́ва. [Була́ це люди́на прива́бливого ви́гляду (с располагающей -ностью) (Короленко). Поста́ва свята́, а сумлі́ння злоді́йське (Номис)]; б) (физиономия) вро́да, подо́ба, приро́да. Срв. Вне́шность 4 и 5. [Се був чолові́к і на вро́ду незгі́рший, і на вда́чу (М. Вовч.). Дру́га лю́бого подо́бу кра́сну боги́ня прийняла́ (Л. Укр.). Га́рна ді́вчина, – тако́ї подо́би і не ба́чили в нас на Украї́ні (Стор.)]. • Счастливая -ность – вда́тна вро́да, щасли́ва зо́внішність. • Счастливой -сти – що вда́вся (вда́тний) на вро́ду. • -стью, по -сти – назо́вні, на ви́гляд, на взі́р, на вро́ду, на обли́ччя. • -ность обманчива – вро́да (зо́вні́шність) облу́дна. • По -сти не суди – не суди́ з о́кола (з зо́внішнього или з околи́шнього ви́гляду).

Настрое́ние – 1) (действие), см. Настро́йка 1, оконч.; 2) на́стрій (-рою), (очень редко) напра́ва, (расположение духа) гу́мор (-ру), дух (-ху). [Цей на́стрій наре́шті й запанува́в над Лаго́вським (Крим.). Ходи́ли чутки́ про страйк і влива́ли яки́йсь нови́й на́стрій в те́мну заду́рену ма́су (Черкас.). У роже́вім на́строї (Франко). Су́тичка ви́йшла в на́строях роди́ни (Виннич.). Євре́ї, поярмаркува́вши, очеви́дячки ще були́ в ярмарко́вій напра́ві: розка́зували усі́ заразо́м (Н.-Лев.). Почала́ розумі́ти ча́сті і на́глі змі́ни в її́ гу́морі, незрозумі́лу дражли́вість (Франко). Уже́ дух і так був на ме́не (-ние против меня) гірки́й (Борзенщ.)]. • Дурное (плохое) -ние – пога́ний на́стрій. • -ние биржи – на́стрій на бі́ржі. • Повышательное -ние, -ние на повышение – росту́чий на́стрій (на бі́ржі), тенде́нція збі́льшувати. • Повышенное -ние – підне́сений на́стрій. • Сдержанное -ние – стри́маний на́стрій. • Хорошее -ние – га́рний (до́брий) на́стрій, до́брий гу́мор. • Быть в плохом, хорошем -нии – бу́ти в га́рному (в до́брому) на́строї, бу́ти в до́брому гу́морі (ду́сі), бу́ти в пога́ному на́строї (не в до́брому гу́морі). [Ви в до́брому гу́морі, як і за́вжди (Виннич.)]. • Быть в -нии делать что – бу́ти в на́строї (ма́ти на́стрій) роби́ти що. [Я са́ме в на́строю з ким-не́будь говори́ть (Самійл.)]. • Быть не в -нии – бу́ти не в до́брому на́строї (гу́морі, ду́сі), (не в духе) бу́ти не в гу́морі. [Володи́мир встав дру́гого дня не в гу́морі (Крим.)]. • Быть не в -нии делать что – не ма́ти на́строю роби́ти що. • -ние умов – на́стрій (лю́дських) дум.

Неахти́тельный – не ду́же (не ве́льми) до́брий (га́рний), погане́нький, аби́-яки́й, благе́нький, ледаче́нький, (жалкий) мізе́рний, мізерне́нький; срв. Плохова́тый.

Неплохо́й – непога́ний, незли́й, неке́пський, незгі́рший, (диал.) несугі́рший, (хороший) до́брий, га́рний; срв. Плохо́й. [Робі́тник з йо́го непога́ний (Звин.). На́че незгі́рші оселе́дці (Борзенщ.). Чолові́к він несугі́рший (Липовеч.)].

Нра́виться – подо́батися, (очень редко) люби́тися, (быть по нраву) бу́ти до вподо́би (до сподо́би) кому́ (чиє́ї), бу́ти уподі́бним (споді́бним) кому́, (по душе) бу́ти до ми́сли, бу́ти га́рним кому́; (по вкусу) бу́ти до сма́ку, смакува́ти кому́; см. Нрав 2 (Быть, приходиться по -ву) и Вкус 4 (Быть, приходиться по -су). [Ніхто́ не вмі́в-би так, як він, подо́батись дівча́там (Самійл.). Їй подо́бається чорня́вий сусі́д (Коцюб.). Він мені́ почина́є подо́батись (Коцюб.). А що, ха́та лю́биться? (Лебединщ.). Невже́ оці́ пісні́ вам такі́ га́рні? (Звин.). Лю́ди зви́кли (до карто́плі) і тепе́р вона́ всім смаку́є (Наш). Пова́жна розмо́ва їй смаку́є (М. Вовч.). Мені́ життя́ іще́ смаку́є (Стар.-Чернях.)]. • -тся ли он вам? – чи він важ подо́бається? чи він вам до вподо́би? чи він вам уподі́бний? • Как вам это -тся? – як вам це подо́бається? • Ему -тся в деревне – йому́ до вподо́би (подо́бається) на селі́ (село́, жи́ти на селі́). • Здесь всем -тся – тут усі́м подо́бається, тут усі́м до вподо́би, (редко) тут усі́ прилюбля́ються. [Пари́ж га́рний і усі́ тут прилюбля́ються (М. Вовч.)]. • Что кому -тся – що кому́ до вподо́би (до смаку́), що кому́ подо́бається. • Больше -ться, чем кто, что – бі́льш(е) подо́батися (бу́ти вподібні́шим, бу́ти бі́льш(е) до вподо́би), ніж хто, ніж що; бу́ти кра́щим за ко́го, за що, від ко́го, від чо́го. [До́вший батіжо́к цьому́ хло́пчикові вподібні́ший, ніж коро́ткий (Н.-Лев.). Мені́ ка́вун кра́щий за ди́ню (Харківщ.)]. • Перестать -ться (разнравиться) – переста́ти подо́батися, ста́ти не до ми́сли, розлюби́тися. [Незаба́ром три факульте́т мені́ розлюби́вся (Крим.)]. • Не -ться – не подо́батися, (быть не по нраву) бу́ти не до вподо́би (не до сподо́би; бу́ти невподі́бним (несподі́бним); (не по вкусу) бу́ти не до смаку́, не смакува́ти. [Йому́ не подо́баються на́ші го́рниці (Черкас.)]. • Не -тся он мне – не до вподо́би (не подо́бається, невподі́бний) він мені́. • Нра́вящийся – що подо́бається, (що) до вподо́би и т. п., уподі́бний, споді́бний, га́рний кому́.

Оставля́ть, оста́вить – лиша́ти, лиши́ти, залиша́ти, зали́ши́ти, полиша́ти, поли́ши́ти, облиша́ти, обли́ши́ти, ки́дати, ки́нути, покида́ти, поки́нути, (з)оставля́ти, (з)оста́вити, (о)пуска́ти, (о)пусти́ти кого́, що, попуска́тися, попусти́тися чого́, ки́датися, ки́нутися чого́, (о многих) позалиша́ти, пооблиша́ти, поки́дати, позоставля́ти. • -вьте меня одного – (за)лиші́ть мене́ само́го. • -вьте меня в покое – да́йте мені́ спо́кі́й. • Он -вил детям большое наследство – він залиши́в вели́ку спа́дщину ді́тям. • -вить за собою, позади себя кого – лиши́ти кого́ позад се́бе, ви́передити кого́. • Он -вил по себе хорошее воспоминание, впечатление – він лиши́в по собі́ га́рний спо́мин, га́рне вра́жі́ння. • Не -вил и следа – не (за)лиши́в і слі́ду, і слі́ду не ки́нув. • -вляю это на ваше попечение – припоруча́ю це вам. • -вить что при спешном бегстве – відбі́гти чого́. • Он -вил город и уехал в деревню – він поки́нув мі́сто і пої́хав на село́. • -вить службу, должность – (по)ки́нути слу́жбу, поки́нути служи́ти и поки́нути хазя́їна, уступи́ти(ся) з слу́жби. • -вить службу у кого – відійти́ від ко́го, поки́нути кого́. [На жнива́ Анті́н одійшо́в од жи́да (Кониськ.). Чого́-ж ти ки́даєш мене́, го́ду не добу́вши?]. • -вить свет – поки́нути світ, зійти́ з сві́ту, переста́витися. • -вить мир – то же и відійти́ від (грі́шного) сві́ту. • Он не -вля́ет его ни днём, ни ночью – він не покида́є його́ ані вдень, ні вночі́. • Он -вил по себе жену и детей – він поки́нув (залиши́в, зоста́вив) по собі́ жі́нку й діте́й. • Счастье -вило его – до́ля (по)ки́нула його́. • Ещё не -вило счастье – ще не вме́рла до́ля. • Силы -вля́ют его – си́ли ки́дають (покида́ють, опуска́ють) його́. • -вить без призора, без попечения, в пренебрежении – занеха́ювати, занеха́яти, занеха́ти, зане́дбувати, занедба́ти, замі́тувати, зне́хтувати що, (о многих) позанеха́ювати, позане́дбувати, позамі́тувати. • -ть что-л. в полном пренебрежении – упослі́джувати, упослі́дити що. • -вить на произвол судьбы – поки́нути (зоста́вити, лиши́ти) на призволя́ще. • Не на кого -вить дом – ні́ від кого піти́ з до́му, ні́ від кого пої́хати. • -вить без внимания – помину́ти (лиши́ти) без ува́ги що, не зверну́ти ува́ги, не вва́жити на що, обмину́ти, помину́ти що, (ирон.) в ко́мені записа́ти. • Не -вьте меня вашею милостью (советом) – не забу́дьте (не помині́ть) мене́ ва́шою ла́скою (пора́дою), не позба́вте мене́ ва́шої ла́ски (пора́ди). • Не -вьте меня без ответа (уведомления) – не відмо́втеся мені́ відпові́сти (мене́ пові́домити). • -вить своё намерение, мысль – поки́нути свій на́мір, свою́ ду́мку, відмо́витися від сво́го на́міру, від своє́ї ду́мки, ки́датися, ки́нутися свого́ на́міру, своє́ї ду́мки. • -вить помышление о чём – поки́нути ду́мати про що, спусти́ти що з ду́мки. [Не міг Шевче́нко спусти́ти з ду́мки кріпа́цьку нево́лю (Єфр.)]. • -вить на чьё благоусмотрение – лиши́ти, да́ти кому́ на до́бру во́лю, до вподо́би. • -вля́я в стороне что-л. – полиша́ючи, помина́ючи що. • -вить без последствий – залиши́ти без на́слідків. • -вить (дурную) привычку – поки́нути, заки́нути (пога́ну) зви́чку, ки́нутися (пога́ної) зви́чки. [Давно́ вже пора́ заки́нути зви́чку зва́ти наро́дом ті́льки селя́н-хліборо́бів (Єфр.)]. • Оста́вь эту дурную привычку – поки́нь цю зви́чку пога́ну. • -вить примету – лиша́ти прикме́ту, на призна́ку дава́ти. [Ві́ти терно́ві руба́йте, на шляху́ покида́йте, мені́ на призна́ку дава́йте (Дума)]. • -вить в наследство кому – відка́зувати, відказа́ти, прика́зувати, приказа́ти кому́ що. [Вмира́ючи, усе́ господа́рство приказа́ла дочці́ (Квітка)]. • -ть кому по духовному завещанию – відпи́сувати, відписа́ти кому́ и на ко́го що. [Відписа́ла на їх і ха́ту, і ґрунт, і по́ле (Конис.)]. • -вить себе, у себя, за собою, для себя – взя́ти собі́, на се́бе. [Грома́да не дозво́лила землі́ продава́ти, а взяла́ на се́бе (Грінч.)]. • -вить кого в живых – лиши́ти кого́ при життю́. • -вим это – обли́шмо це, (по)ки́ньмо це, залиші́мо це. • Оста́вь! оста́вьте! – обли́ш! обли́ште! (по)ки́нь, (по)ки́ньте! • Оста́вь, надоело! – го́ді, обри́дло! • -вьте его! – не ру́ште! не займа́йте його́! • -вить за собой право – застерегти́ собі́ пра́во. • -вить до начала будущего лета – на за́літки зоста́вити. • -вить кого в дураках, с носом – поши́ти кого́ в ду́рні, на сухе́ньке ви́вести кого́, візка́ кому́ підве́зти, (гал.) облазни́ти кого́. • Оста́вленный – (за)ли́шений, поли́шений, обли́шений, (по)ки́нутий, (з)оста́влений и т. д.

Отли́чный – 1) (разный) відмі́нний, відмі́тний від чо́го чим, опрі́чний від чо́го. • Этот предмет -ли́чен от других своим видом – ця річ відмі́нна від и́нших свої́м ви́глядом (що-до сво́го ви́гляду); 2) (превосходный) чудо́вий, ду́же га́рний, прега́рний, ва́жний, добря́чий, до́брий, добре́нний, (с виду) кра́сний. [Кра́сна карто́пля. Кра́сний торг (торговля). Ва́жний, добре́нний ове́с. До́брі ко́ні. Добря́че вино́]. • -ный музыкант – чудо́вий (ду́же га́рний) музи́ка. • -ный человек – чудо́ва, ду́же га́рна люди́на. • -ные дарования – чудо́ві зда́тності, чудо́ва, прега́рна кебе́та. • -нейшим образом – любі́сінько.

Плохова́тый – погане́нький, поганкува́тий, не ве́льми га́рний, кепське́нький, аби́який, аби́яке́нький, благе́нький лихе́нький, невірне́нький, ледаче́нький, мізерне́нький. [За малі́ гро́ші, то й хусти́нка погане́нька (аби́яка, благе́нька). Поганкува́тий із те́бе робі́тник. Лихе́ньку свити́ну спра́вив, бо путя́щої нема́ за що. Хоч невірне́нька хати́нка, а все-ж свій за́хисток. Ледаче́нький чолові́чок з йо́го, злодю́жка]. • -тый хлеб – плохе́нький, (диал.) припло́шистий хліб.

II. Пол – (род муж. или жен.) стать (-ти), рід (р. ро́ду), по́ле. [Жіно́чій ста́ті не ли́чить таке́ виробля́ти. Лю́ди – ті́льки чолові́ча стать (Свидн.). Зака́зано було́ приво́зити на Січ жіно́чий рід (Куліш). А з яко́го по́ля: з жіно́чого чи мужи́чого?]. • Население обоего по́ла – лю́дність обо́х ро́дів. • Женский пол (соб.) – жіно́ча стать (жіно́цтво, жіно́та). • Мужеский пол (в противопол. женскому) – чолові́ча стать, чолові́цтво, парубо́цтво. [Кому́ що́ ла́се, а їй парубо́цтво]. • Падкий к женскому по́лу – охо́чий (ла́сий) до жіно́цтва. • Прекрасный пол – га́рний (кра́сний) рід, бі́ла че́лядь. [Ні в чі́м бу́де між бі́лу че́лядь піти́ погуля́ти. Ту́рки воюва́ли, бі́лу че́лядь забира́ли (А. Д.)]. • Сильный пол – ду́жий рід, чолові́цтво.

Поря́дочный – 1) (о предметах: по величине и друг. кач.) поря́дний, пу́тній, путя́щий, дола́дній, нічоге́нький, годя́щий, гарне́нький, до́брий, добря́чий; (только по величине) чима́ли́й, спо́рий. • -ная сумма – гру́бі гро́ші; 2) (в социальной и моральной оценке) поря́дний, стате́чний, стато́чний, статкови́тий, статни́й, ста́тній, присто́йний, лю́дяний, лю́дський, га́рний, пу́тній, путя́щий. [В лю́дяного шинкаря́ і в корчмі́ кра́ще (Свид.)]. • -ный сын – ба́тьків син. • -ное дитя – оте́цька дити́на.

Почте́ние – 1) (действие) пошанува́ння, вшанува́ння, упова́ження; см. I. Почита́ть, Почти́ть. [Наш То́дір як малюва́ння, тре́ба йому́ пошанува́ння, тре́ба його́ пошанува́ти, до бо́ку ху́стку да́ти (Грінч. III)]; 2) (чувство уважения) поша́на, пова́га, шано́ба, ша́на, (по)шано́вання, пова́жа́ння до ко́го, до чо́го. [За се він варт ще бі́льшої поша́ни (Самійл.). До не́ї прили́пла яка́сь обле́сливість в розмо́ві й пова́га до пані́в (Н.-Лев.). Що-б то вчини́ти на озна́ку грома́дської до йо́го шано́би (Куліш). Ні ві́ри в свя́тощі не ма́є, ні шано́би (Самійл.). У ньо́го й на ма́кове зе́рно нема́ шано́вання до грома́ди (Кониськ.)]. • Оказывать -ние – віддава́ти, чини́ти пова́гу, поша́ну кому́, шанува́ти, поважа́ти кого́. [Оди́н поважа́є, а де́сять зневажа́є (Гліб.)]. • Мое -ние! – моє́ пова́жання! • С истинным -нием остаюсь Вашим… – з правди́вою поша́ною (пова́гою) Ваш… • Засвидетельствуйте моё -ние вашей супруге – про́шу засві́дчити мою́ поша́ну ва́шій дружи́ні. • Обед, скажу вам, моё -ние – обі́д, скажу́ вам, на про́чуд га́рний (таки́й, що куди́ твоє́ ді́ло).

Преизя́щный – ду́же га́рний, ду́же кра́сний, (изысканный) ду́же вибо́рний; см. Изя́щный.

Прекра́сный – 1) ду́же черво́ний; 2) прекра́сний, (ду́же) кра́сний, прега́рний, ду́же га́рний, прехоро́ший, чудо́вий, пречудо́вий, пречу́дний, препи́шний, пи́шний, (красивый) вродли́вий, го́жий, (полон.) слі́чний; срв. Превосхо́дный, Отли́чный. [Ти, ді́вчино, ти прекра́сна (Грінч. III). Прекра́сна доро́га веде́ на майда́н (Франко). Юна́к прекра́сний (М. Вороний). Прекра́сне життя́ (Єфр.). Кра́сне со́нце. Кра́сний світ. Кра́сний Ки́їв. Кра́сне сло́во. Кра́сна тео́рія (Єфр.). Кра́сні мрі́ї (Л. Укр.). Не роди́ся кра́сним, а роди́ся ща́сним. Кра́сна ми́ла. Прега́рні но́чі. Прега́рна кни́жка. Ро́жі прехоро́ші (Л. Укр.). Чудо́ве оповіда́ння. Чудо́ва ба́йка (сказка), чудо́ва кни́жка. Пи́шне обли́ччя (Грінч.)]. • -ный поступок – прекра́сний, га́рний вчи́нок. • В одно -ное утро – одно́го прега́рного ра́нку. • В один -ный день – одно́ї га́рної (кра́сної) дни́ни. ное – прекра́сне, прега́рне (-ого). • Идеал -ного – ідеа́л прекра́сного (прега́рного).

Преле́стный – 1) (обаятельный, прельщающей) прина́дний, прива́бний, прива́бливий, пова́бний, звабли́вий, вабни́й, знадни́й, знадли́вий, (пленительный) чарівни́й, чарівли́вий. [А се мо́ре лазуро́ве; се життя́ земно́го о́браз я́сний, ти́хий та прина́дний. (Франко). Прива́блива жі́нка (Коцюб.). Дівча́ чарівне́]; 2) (чудный, отличный) чудо́вий, га́рний, ло́вкий (ум. ло́вке́нький, ло́венький); см. Чу́дный. [Чудо́ва кни́жка. Чудо́ва дити́на. Яка́ ловке́нька ша́почка]; 3) (пригожий) вродли́вий, га́рний, прекра́сний; срв. Прекра́сный.

Преми́лый – ду́же ми́лий, ду́же га́рний, миле́нний, премиле́нний. • -мило – ду́же ми́ло, ду́же га́рно.

Прехоро́ший – прехоро́ший, ду́же хоро́ший, ду́же га́рний, ду́же до́брий, миле́нний. [Миле́нний був соба́ка (Звин.)]. См. Хоро́ший.

Пригля́дный – 1) (немудрёный) нему́дрий, нехи́трий. • -дное дело – нехи́тра спра́ва; 2) (казистый) показни́й, вродли́вий, хоро́ший, га́рний; 3) см. Пригля́дчивый.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду;  • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].

Лицо – 1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].

Хороший – 1) добрий, гарний, хороший, (разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний; 2) (красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський; 3) (достаточно большой по количеству, величине) добрий: • всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!; • все они хороши – всі вони однакові; • глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком; • до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів; • из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди; • на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.); • хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа; • хорошее настроение – добрий (гарний) настрій; • хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.); • хорош гусь (ирон.) – добра штучка; • хорошего понемножку – доброго (хорошого) потрошку; • хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини); • хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива; • худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало. [Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу].

Что, местоим. – 1) (относит. и вопросит.) що (р. чого, д. чому, зн. що, ор. чим., м. (на) чому і (на) чім; 2) (оносит., который) що, який; 3) (при сопоставлении нескольких предложений, одно…, другое…, третье….); 4) (вопросит. и относит., как) як; 4) (вопросит. и оносит., сколько) скільки, (рідко) що; 6) (кое-что, что-нибудь) дещо, що, щось, що-небудь; 7) (вопросит., почему) чого, чому; (с какой целью) для чого, навіщо, нащо; 8) та що там: • а вам-то что? (разг.) – а що вам до того?; • а что? – а хіба що?; (иногда) або що?; • возможно, что и получится – можливо (може), що й (щось і, що-небудь і, дещо й) вийде; • вот что – он що; • во что бы то ни стало – за всяку ціну; • до чего он умён, хорош… – який він розумний, гарний…; • до чего ты мне надоел! – як ти мені обрид (набрид)!; • если что – коли що (щось); • за что – за що; за віщо; • к чему это? – навіщо (нащо) це?; до чого це?; • на что [уж] (разг.) – уже ж який, яка, яке, які (перед сущ. или прил.), уже ж як (перед нар. или гл.); • не́ за что – нема за що́; • не к чему – нема до чого; не маєш, не має… до чого; ні до чого; (в значении «ничего») нема (немає) чого (нічого); • ни во что ставить кого – ні за що (за ніщо, за нізащо) мати кого; зовсім (аж ніяк) не поважати (не шанувати) кого; (иногда разг. фиг.) не мати кого й за устілку; • ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі (ні в світі); • ни за что [ни про что] (разг.) – ні за що [ні про що]; (у значении «ни с того ни с сего» фиг. еще) ні сіло ні впало; • ни к чему – ні до чого; нінащо; • ни с чем уйти, вернуться… – ні з чим піти, вернутися… (иногда разг. фиг.) облизня піймати (ухопити, з’їсти); ухопити шилом патоки; • тут что-то не так – тут щось не те (не так); (насм.) тут щось не до шмиги; • уж на что… – уже ж який, яка, яке, які…; • хоть бы что кому – хоч би що кому; • что бы ни… – хоч [би] що…; (иногда) будь-що…; • что в этом проку? – яка з цього (з того) користь?; який з цього (з того) пожиток?; • что (есть) мочи – щосили; чимдуж; • что за вечер! – який (що за) вечір!; • что и говорить – що й казати; • что касается меня – щодо мене; як на мене; • что касается этого вопроса – щодо цієї справи; • что ли – чи що; абощо; хіба; • что ни говорите, а… – хоч і що кажіть, а…; • что нужды? – яка потреба?; навіщо (нащо)?; • что пользы? – яка користь?; • что случилось – що трапилось (сталось)?; • что с тобой? – що тобі [таке]?; що з тобою?; • что толку? – яка рація? [— Бо все тоді нінащо. Будинки, і вулиці, і телевізори… не було б нічого (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ). — Ось, — тицьнула пальцем. — Ага, он воно що! — мовив Зафод. — Що? — запитала вона. — Що — «що»? (О.Антомонов, перекл. А.Дуґласа)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВЕЛИКОЛЕ́ПНЫЙ ще знамени́тий, блиску́чий, прехоро́ший, виставни́й, препи́шний, (спів) небе́сний, (обід) ца́рський, (куток) ра́йський, образ. на сла́ву, страх яки́й га́рний, фраз. золоти́й [великоле́пная семёрка золота́ сі́мка]; (шанс) фраз. хіба́ ж таки́й;

ВЕЛИКОЛЕ́ПНЕЙШИЙ га́рний-прега́рний, образ. що назива́ється, яки́х ма́ло [великолепнейшая заку́ска за́ку́ска, що називається, заку́ска, яких мало], живомовн. таки́й..., таки́й [великолепнейший обе́д таки́й обі́д, таки́й обі́д].

КРАСИ́В, краси́в лицо́м га́рний з лиця́;

КРАСИ́ВЕЙШИЙ найгарні́ший, га́рний-прега́рний, гарні́сінький.

НАРУ́ЖНОСТЬ, прия́тной наружности га́рний на вро́ду, приє́мний на взір.

ОЧАРОВА́ТЕЛЬНЫЙ образ. на ди́во га́рний, по́вен ча́рів, (куток) ра́йський.

ПРЕВОСХИТИ́ТЕЛЬНЫЙ живомовн. з біса га́рний; ПРЕВОСХИТИ́ТЕЛЬНЕЙШИЕ фольк. ой, га́рні ж, га́рні.

ПРЕКРА́СНЕЙШИЙ га́рний-прега́рний; прекраснейший! образ. і не сказа́ти!; пор. КРАСИВЕЙШИЙ.

РАСЧУДЕ́СНО /РАСЧУДЕСНЫЙ/ стил. відповідн. збі́са га́рно /збі́са га́рний/.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Дивный – 1) (странный) ди́вний, -а, -е; 2) (прекрасный) чудо́вий, га́рний, -а, -е; -но – 1) ди́вно; 2) чудо́во, га́рно.

Добрый – 1) (хороший отношением) до́брий (для ко́го, до ко́го), ласка́вий (до ко́го); 3) (хороший) до́брий, га́рний, -а, -е; будьте добры – бу́дьте ласка́ві.

Казистый – показни́й, га́рний, -а, -е; -то – га́рно.

Красивый – 1) га́рний, вродли́вий, -а, -е; 2) (изящный) кра́сний, -а, -е.

Ладный – до́брий, га́рний, -а, -е.

Миловидный – га́рний, вродли́вий, милови́дий, милоли́ций.

Отличный – 1) (несходный) відмі́нний; 2) (превосходный) ду́же га́рний, чудо́вий, -а, -е.

Превосходный – чудо́вий, ду́же га́рний, доскона́льний, -а, -е; -но – чудо́во, ду́же га́рно, доскона́льно.

Прекрасный – прекра́сний, прега́рний, ду́же га́рний, чудо́вий, -а, -е; -но – прекра́сно, чудо́во, прега́рно, ду́же га́рно.

Приглядный – го́жий, хоро́ший, га́рний, -а, -е.

Славный – 1) (известный) славе́тний, -а, -е; 2) (хороший) сла́вний, га́рний, -а, -е.

Хороший – 1) добрий, -а, -е; 2) (красивый) гарний, -а, -е.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Добрый – добрий; ласкавий; (хороший) – добрий; гарний; хороший. Добренький – ласкавенький. Становиться добрым – добрішати; ласкавішати. Будь добр, будьте добры (пожалуйста) – будь, будьте ласка; будь ласка; будьте ласкаві; зроби, зробіть ласку; спасибі тобі, вам. Чего доброго – бува, буває часом; хтозна. В добрый час – час добрий вам; на добрий час.

Красный – червоний; (красивый) – гарний; красний. Красная строка – новий рядок. Красный товар – крам.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вид • Будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі). • Быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (іноді) бути на очах у кого. [Вона в мене і перед очима і на думці… Квітка-Основ’яненко.] • Быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого. • В виде милости – як ласка (за ласку). • В виде наказания – за кару. [Кілька годин пересидів за кару… Ковалів.] • В виде опыта – як (с)проба (як (с)пробу, на (с)пробу, за (с)пробу). [Зробив на пробу, що з того вийде. Сл. Ум.] • В виде процента – як процент. • В виде чего (в качестве чего) – [Як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого. • В виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо… • В виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище. • В виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого. • В виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…). • В виду того, что… – через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; з огляду на те, що… • В виду чего – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з огляду нащо; тому (тим) що…; маючи на увазі, що…; задля чого. • В виду чего-либо – (за)для чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб… • В жидком, твёрдом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані. • Видавший виды – обметаний; бувалий, бувалець; бита голова; битий жак. [Не питай старого, а питай бувалого. Номис.] • Виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на [добрий] урожай, на майбутнє. • Видал виды – [Всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето. [Одразу видно, що вони бували в бувальцях. Яновський. Видно, що він був на коні і під конем. Тобілевич.] • Вид на жительство – свідоцтво на проживання; паспорт. • Видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано. • Видом не видать – видом не видати; зазором не видати; і зазору (і зазором) немає. [Ані слихом слихати, ані видом видати. Номис. Ге-ге! та його тут і зазором нема! Сл. Гр.] • В каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…). • В лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться). • В неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі. • В нетрезвом (пьяном) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч. [Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними. Сл. Гр.] • В нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (-на, -не); незайманим (-ною). • Внешний вид, внешность – зовнішній (зверхній) вигляд, зовнішність; урода. [Його зверхній вигляд цілком непоказний… Франко.] • В свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися). • В связанном виде (хим.) – у сполуках. • Все виды (наказания, поощрения…) – усі, які є (кари, заохочення…). • Всех видов (помощь) – усяка (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); яка тільки є (допомога). • В скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (-на, -не); зібганим (-ною). [Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Сл. Гр.] • В таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу. • В трезвом виде – по-тверезому; тверезим бувши. • Делать, сделать вид, что… – удавати, удати, що… (ніби…); робити, зробити вигляд, що… (ніби…). • Для вида – про [людське] око (про [людські] очі); для (ради) годиться; (іноді) для призору. [Хоч би про людське око упадали за мною! Дольд-Михайлик. Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться. Стельмах. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Сл. Гр.] • Из корыстных видов – (за)для корисливої мети (з корисливою метою). • Имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]. • Иметь в виду кого, что-либо – мати на думці, мати на оці, на приміті (застар. в очу) кого, що; важити на кого, на що; уважати на кого, на що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що. [А щодо кандидата, то вони свого на думці мають, а ми — свого. Головко. Передовики лядської політики мали в очу саме панство. П. Куліш. Уважай, що говориш… Кобилянська.] • Иметь вид кого, чего-либо, представляться в виде кого, чего – мати вигляд (подобу) кого, чого; виглядати (показуватися, видаватися) як (немов…) хто, як що, ким, чим. [А як воно виглядає? Та виглядає, як наш дуб… Прус.] • Иметь вид на кого – важити (бити, цілити) на кого; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого; (образн.) накидати оком на кого. [Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненьку зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? ЗОЮР.] • Иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий). • Иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що. • Имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати. • Имея в виду что… – маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; уважаючи (зважаючи) на те, що…; з огляду на те, що… • Каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає. • Кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)? • На вид, по виду, с виду – на вигляд (на погляд, на око, на взір, на позір); з вигляду (з погляду, з виду, з лиця); зовні; назверх. [І що ж то за хороша з лиця була. Вовчок. Зовні Марія була зовсім спокійна. Смолич.] • На виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, іноді при(все)народно). [Скажи, Йване, привселюдно, ти з доброї волі писався? М. Куліш.] • Не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги. • Не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (іноді образн.) не в вашу міру міряючи. • Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку; не виявляти; (зрідка) не даючися на знак. [Проте Орися й знаку не подала. Головко. Мати не виявляє, що про це вже зна… З нар. уст.] • Никаких видов на успех, на выздоровление… – жодних виглядів (перспектив) на успіх, на одужання… • Ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) разі; жодним способом; жодною ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]. • Общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу… • По виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий). • По внешнему виду (по внешности) – з зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою. • Под видом кого, чего – у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; ким, чим; начебто (нібито, буцімто) хто, що, видаючи себе за кого, що. • Показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки. • Поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; подати кому на увагу що; завважити (зауважити) кому що. • Потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити) з уваги (з ока, з очей) що; (розм.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що. • При виде кого, чего – бачивши (побачивши, забачивши) кого, що. [Бачивши їхні муки, серце мені зайшлося болем. Прус. Забачивши бандитів, міліціонер почав стріляти. Прус.] • Принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати) якогось вигляду; брати, узяти на себе лице (лик). [Настя набрала серйозного вигляду. Васильченко.] • Принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину). Споважніти [на виду]. • Принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать. • Скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися. • Ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; зауважувати, зауважити кому; подавати, подати на увагу кому. • Странный на вид – дивний з погляду; дивного вигляду; дивний на вигляд (на вид). • У него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря. • Ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядці).

Выйти • Выйдем (давай, давайте выйдем) отсюда! – вийдім(о) (з)відси ((з)відсіля, (з)відсіль)! • Выйти из пелёнок – вийти з дитячих літ (років); вийти з дитячого (дитинячого) віку; вийти (вирости) з пелюшок; (про багатьох) повиходити, повиростати… • Вышел весь кто (его силы, талант исчерпаны) – вичерпав снагу (силу, сили) хто; геть висилився (вичерпався, виснажився) хто; геть стратив (утратив) хист (талант) хто; зник хист (талант) у кого. • Вышел, вышла в отца, мать – удався, удалася (уродився, уродилася) у батька, у матір. [І мій батько такий мався, і я в його вдався. Номис.] • Вышел скандал, спор – стався скандал, сталася спірка (суперечка). • Вышла история, неприятность – сталася історія, прикрість; трапилася (лучилася) неприємність; (іноді) трапилась оказія. [От жаль, що така оказія з Романом трапилась. Стельмах.] • Вышла линия (представился случай) – трапилася (лучилася) нагода (оказія). • Вышла ошибка – трапилася (сталася) помилка. • Вышло всё хорошо – усе склалося на добре; усе вийшло (випало) добре. • Вышло ни то ни сё – вийшло ні се ні те (ні те ні се); вийшло ні сяке ні таке; (жарт.) ні теє ні онеє. • Вышло по-моему – на моє [слово] впало; на моє вийшло. [Так, як я казав, на моє слово впало. Сл. Гр.] • Вышло, что всё это неправда, ложь, враньё – виявилося, що все те (це) неправда, брехня (набрехано). • Вышло что у кого – вивівся хто з чого; вийшов з чого хто; вийшло що в кого; минулося в кого що; не стало в кого чого. • Дело вышло такое – сталося ось що; діло тут таке. • Из него выйдет толк – з нього щось [путнє] буде; з нього буде пуття. • Из этого ничего не выйдет – з цього (з того) нічого не буде (не вийде); не буде з цього пива ніякого дива. • Как бы чего не вышло – коли б чого не трапилося (не сталося, не вийшло). • Не вышел лицом (разг.) – не вдався на вроду; не гарний з лиця (на вроду). • Не вышел умом (разг.) – не вдався розумом; недоумкуватий; недоумок; невеликого розуму; бідний на розум. • Не вышло! – не вдалося!; не вийшло! • Ничего не вышло – нічого не вийшло; (розм. згруб.) вийшов пшик. [Сьогодні з нашої справи, скажу, знову пшик вийшов… Шовкопляс.] • Прошу выйти, уйти – прошу вийти; (фам.) прошу на виступці; (ірон. лок.) прохаю на викидку. • Ростом не вышел (разг.) – на зріст не вдався; малий (дрібний) на зріст; коротун; куций, приземок (курдупель); не доріс. • То на то и выйдет – те на те (й) вийде; те саме (й) вийде. • У меня вышли все деньги – вийшли гроші в мене; у мене вже по грошах; я витратився (вибився, звівся) з грошей.

Как • А как же! – аякже!; ато(ж)!; авжеж! • А так как… то – а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.] • Вот как! – ось як!; он як! • Всякий раз как – щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш]. • Да как не – та як не; як же не. • Как (в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.] • Как бишь – як пак; як-бо. • Как будто – як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то). • Как будто бы – начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито). • Как бы не (разг.) – як би не; коли б не. • Как бы не так! (фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр. • Как бы ни – хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке). • Как бы то ни было – хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як. • Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати? • Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте? • Как вдруг – як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз]. • Как велик? – який завбільшки? • Как видно – знати; мабуть; либонь; (зах.) відай. • Как водится – як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.] • Как вот – аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.] • Как вы говорите? – що ви кажете?; як [ви] кажете? • Как горохом об стену – як горохом об стінку; як пугою по воді. • Как дважды два четыре – я к двічі (як два рази) по два чотири. • Как должно – як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути. • Как есть (разг.) – як є; все по правді; наголо; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.] • Как есть все (разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі. • Как же! (разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно! • Как же так? – як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так? • Как-как? (переспрашивая) – що-що? • Как-либо – хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом. • Как много – як багато; якого багато. • Как можно! – хіба ж можна!; як то так!; як можна! • Как можно? – як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна? • Как можно, как нельзя больше, лучше… – якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)… • Как назло – як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне. • Как например – як-от; як наприклад. • Как на чей вкус – як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання). • Как ни – хоч (і) як; як не. • Как-нибудь будет – якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде. • Как-нибудь (когда-нибудь) зайду – якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду. • Как-нибудь (кое-как) – як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як. • Как ни в чём не бывало – наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.] • Как-никак – як-не-як; хоч і як там; сяк чи так. • Как очумелый – як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений. • Как поживаете? – як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі? • Как по имени? – як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся? • Как полагается – як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути. • Как попало – як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай. • Как придётся – як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.] • Как пришло, так и пошло – як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр. • Как раз! (ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.] • Как скоро (устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки. • Как следует – як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре. • Как снег на голову – як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій. • Как сумасшедший – як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений). • Как… так… – як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.] • Как тебе не стыдно! – як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)? • Как-то раз (однажды) – якось; колись; одного разу. • Как-то (пересчитывая) – як-от; а саме. • Как только – тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.] • Как угодно, как хотите – як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене. • Как у Христа за пазухой – як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою. • Как хорош, прекрасен… – який (який же, що за) гарний, чудовий. • Кое-как – абияк; як-небудь; сяк-так. • Куда как хороша собой – то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна. • Между тем как, в то время как – тимчасом як; тоді як. • Нет как нет кого – нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто. • Не кто иной, как он – не хто інший, як він; ніхто як він. • Не что иное, как – не що інше, як; не що як. • Он как вскочит – він як (як не) скочить (схопиться). • Перед тем как – перше ніж; перед тим як; до того як. • После того как – по тому як; після того як; (іноді) по чому. • Смотря как – як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.] • С тех пор как – відколи; відтоді як; з того часу як. • Так как – бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.] • Тогда как – тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж. • Тут как тут – як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.] • Уж как хвалит – так то вже хвалить.

Красивый • Более красивый – кращий; (іноді) гарніший. • Красивее кого – кращий (іноді гарніший) від (за) кого (ніж хто). • Красив собой, лицом – гарний (уродливий, красивий, красовитий) із себе; гарний (хороший) з лиця; на красу (на вроду) гарний. • Красивый, как картина – гарний, як (на)мальований (як написаний); гарний (красний, хороший), хоч малюй (хоч пиши). • Не родись красив, а родись счастлив – не родися красен (красний), а родися щас(т)тен (щасний). Пр. Не родись красивий, а родись щасливий (щасний). Пр. Не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родись у платтячку, а родись у щастячку. Пр. • Очень красивый, красивая – дуже гарний (красний, уродливий), дуже гарна (красна, уродлива); гарнісінький, гарнісінька (гарнюсінький, гарнюсінька); (образн.) гарний, гарна, хоч води з лиця напийся; красний, красна, хоч цілуй (хоч малюй); гарний, гарна, хоч видивись; гарна, як маківка (як у лузі калина, як ягідка, як квітка гайова); красна (хороша), як квітка; красна (гарна), як мак городній (як мак у полі). • Самый красивый – найкращий (найгарніший, найуродливіший, найкрасовитіший, найкрасивіший). • Становиться, стать более красивым, краше – кращати, покращати; краси набратися, набиратися; гарніти, вигарніти (гарнішати, погарнішати). • Такая красивая, что в окно глянет — конь прянет; на двор выйдет — три дня собаки лают – як вигляне в вікно, то три дні собаки брешуть, а один як придивився, то й сказився. Пр.

Лицо • А посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі: чи правду ти кажеш. • Быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця, не до лиця кому; личити, не личити (іноді лицювати, не лицювати) кому; приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому; пасувати, не пасувати кому, до кого; (іноді) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому. [Тобі тото не лицює. Сл. Гр. Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» Українка. Дивися, ненько, чи хорошенько, Чи хорошенько і подібненько. Сл. Гр.] • Вверх лицом – догори обличчям (лицем); горілиць. • В лице кого – в особі (в образі) кого; (про двох чи багатьох) в особах (в образі) кого. • В лицо знать кого – у лице (в обличчя, в образ) знати (пам’ятати) кого. • Вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу); долілиць. • В поте лица (книжн.) – у поті чола. • Все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі; (іноді зниж.) усі на один штиб ((к)шталт, копил). • Должностное лицо – службова (урядова) особа; службовець (урядовець). • Изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися (про багатьох помінитися) на обличчі (на лиці, на виду, рідше з лиця). • Исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі; зійти з світу. • Лицом к деревне, лицом к производству – лицем до села, лицем до виробництва. • Лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (іноді око в око) з ким, з чим; лицем до лиця з ким, з чим; лицем (лице) у лице з ким, з чим. • Лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі); не вдався вродою (лицем). • Лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя, з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, тільки про красу людини на вроду, іноді образом, у образі) гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха)… • На лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано). • На нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів); він [сам] на себе не схожий (зробився, став); (іноді) на ньому свого образу нема(є). [На жодному (з дітей) не було свого образу; всі білі аж зелені. Свидницький.] • Невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи; (іноді) байдуже хто; хоч би хто. • Не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися. • Ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей; ні спереду, ні ззаду нема складу. • От лица кого – від кого; від імені (від імення) чийого, кого. • Перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого; перед чиїм лицем; перед очима кого; перед чиїми очима. • Перед лицом опасности – у небезпеці; при небезпеці. • Показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку; заличкувати товар (крам); показати товар лицем. • По лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було. • Постороннее лицо – стороння особа; чужа людина. • С лица воду не пить – з краси не пити роси. Пр. Краси у вінку не носити. Пр. Краси на тарілці не крають. Пр. Байдужа врода, аби була робота. Пр. Краси на стіл не подаси. Пр. Красою ситий не будеш. Пр. Не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна. Пр. • Смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті. • Ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (іноді очі-на-очі) кого. • Стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого; стерти з [лиця] землі кого; (образн.) не дати рясту топтати кому.

Мажор • Быть в мажоре (перен.) – бути в гарному (у доброму) настрої; мати гарний (добрий) настрій; бути в гуморі; бути веселим (радісним).

Настроение • Будучи в хорошем настроении – мавши добрий (гарний) настрій; у доброму (у гарному) настрої бувши; у (доброму) гуморі бувши; під веселу руч. [Як от під веселу руч, то й пісень співаємо. Сл. Гр.] • Быть не в настроении – не мати настрою; бути не в доброму настрої; бути не в гуморі. • Быть не в настроении делать что – не мати настрою робити що. • Он в хорошем, плохом настроении – у нього добрий (гарний), лихий (недобрий, поганий) настрій; він має добрий (гарний), лихий (недобрий, поганий) настрій; він у [доброму] гуморі, він не в [доброму] гуморі. • Человек настроения – настроєва людина; людина настрою.

Нравиться • Нравится, не нравится кто, что кому – до вподоби (до сподоби, до любості, до мислі, до душі, до смаку) хто, що кому; припадає до вподоби (до душі) хто, що кому; підходить (підпадає) під мислі хто, що кому; подобається хто, що ком у; гарний хто кому, гарне що кому; любиться хто, що кому; не до вподоби (не до сподоби, не до любові, не до любості, не до мислі, не до душі, не до смаку) хто, що кому; не підходить під мислі хто, що кому; не вподібний хто кому; не вподібне що кому; не подобається хто, що кому; не любиться хто, що кому. • Это мне очень нравится – це мені дуже до вподоби (до сподоби, до смаку); це мені дуже подобається; це я дуже вподобав (сподобав).

Писаный • Говорить, рассказывать как (будто, словно, точно) по писаному – говорити, розказувати як (мов, немов, наче, неначе) з книги вичитувати; говорити, розказувати як (мов, наче) з листа брати. • Носится как [дурень] с писаной торбой с кем, с чем – носиться як [дурень] з писаною торбою (як дурень з ступою). • Писаная красавица, краля; писаный красавец – гарна, як намальована; пишна (писана) красуня; [пишна] краля; краля мальована; гарна, як маківка; гарна, як квітка гайова (як ягідка, як та лялечка); гарний, як намальований; мальований (писаний) красень.

Поразительно • Поразительно хорош, хороша собой – на диво (напрочуд) гарний, гарна (уродливий, уродлива).

Почтение • Моё почтение! (разг.) – моє поважання (шанування)!; моя пошана!; найуклінніше поважання (шанування)! • Моё почтение! (о чем-то необычном, разг.) – напрочуд гарний (-на, -не, -ні)! • Оказывать почтение кому – віддавати (виявляти) повагу (пошану) кому; шанувати (поважати) кого. • Так, что просто моё почтение – Так, що туди твоє діло.

Себя • Не в себе кто (разг.) – як не свій (сам не свій) хто. • Не дать себе труда (сделать что) – не подбати, щоб…; не потурбуватися, щоб… • Не знать куда себя девать – не знати куди себе подіти. • Не по себе кому – недобре кому; недобре себе почуває хто; якось ніяково (моторошно) кому. • Овладевать, овладеть собой – опановувати, опанувати себе. • По себе, не по себе что – до смаку, не до смаку (до вподоби, не до вподоби) що. • Про себя – сам собі (сам до себе); в думці (у думках); подумки. • Себе на уме кто (разг.) – собі на умі хто; (іноді) своє думає хто. • Хорош, дурён… собой (разг.) – гарний на вроду (уродливий), негарний (поганий) на вроду; гарний, негарний з лиця (на виду).

Хороший • Всего хорошего! – на все добре!; (рідше) усього доброго!; (іноді) усякого добра! • Глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком. • Из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди. • На хороший цветок летит и мотылек – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить. Пр. • Хорошее дело, – добра річ; гарне діло. • Хорошему все хорошо – доброму все всюди добре. Пр. • Хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива.

I. Что • А вам-то что? (разг.) – а що вам до того? • А что? – а хіба що?; (іноді) або що? • До чего он умён, хорош… – який він розумний, гарний… • До чего ты мне надоел! – як ти мені обрид (набрид)! • К чему это? – навіщо (нащо) це?; до чого це? • На что [уж] (разг.) – уже ж який, яка, яке, які (перед імен. чи прикм.); уже ж як (перед присл. чи дієсл.). • Не к чему – нема до чого; не маєш, не має… до чого; ні до чого; (у значенні «ничего») нема(є) чого (нічого). • Ни во что ставить кого – ні за що (за ніщо, за нізащо) мати кого; зовсім (аж ніяк) не поважати (не шанувати) кого; (іноді розм. фіг.) не мати кого й за устілку. • Ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі (ні в світі). • Ни за что [ни про что] (разг.) – ні за що [ні про що]; (у значенні «ни с того ни с сего» фіг. ще) ні сіло ні впало. • Ни к чему – ні до чого. • Ни с чем уйти, вернуться… – ні з чим піти, вернутися… (іноді розм. фіг.) облизня піймати (ухопити, з’їсти); ухопити шилом патоки. • Тут что-то не так – тут щось не те (не так); (іноді жарт.) тут щось не до шмиги. • Уж на что… – уже ж який, яка, яке, які… • Хоть бы что кому – хоч би що кому. • Что бы ни… – хоч [би] що…; (іноді) будь-що… • Что в этом проку? – яка з цього (з того) користь?; який з цього (з того) пожиток? • Что и говорить – що й казати. • Что ли – чи що; абощо; хіба. […Замфір потішав себе, що, може, то не отрута, а так які ліки абощо. Коцюбинський.] • Что ни говорите, а… – хоч і що кажіть, а… • Что нужды? – яка потреба?; навіщо (нащо)? • Что пользы? – яка користь? • Что с тобой? – що тобі [таке]?; що з тобою? • Что толку? – яка рація?

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Вро́да – красота, миловидность. • Га́рний на вро́ду – красив (красивый) собой.

Га́рний – хороший, ладный, красивый, славный, пригожий, приглядный, прелестный, прекрасный, добрый, миловидный; га́рно – хорошо, красиво.

Кото́ри́й, ко́три́й – 1) какой. • Диви́сь, кото́рий (ко́три́й) га́рний – смотри, какой (из них) хорош. 2) какой-нибудь из нескольких; 3) иной; 4) некоторый, один, другой.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Лицо – 1) (личность) – осо́ба; л. авторитетное – авторите́тна (пова́жна) осо́ба; л. действующее – дійова́ осо́ба; л. должностное – урядо́ва особа, урядо́вець (-вця); л. заинтересованное (в деле) – особа, що має інте́рес, заінтересо́вана осо́ба; л. неподсудное – а) непрису́дна осо́ба; б) (несостоящее или же несостоявшее под судом) – непідсу́дна осо́ба; л. официальное – офіці́йна осо́ба; л. подозреваемое – підо́зрена осо́ба; л. подозрительное – непе́вна осо́ба, підозре́нна осо́ба; л. подотчетное – підзві́тна осо́ба; л. подставное – підставна́ осо́ба; л. постороннее – сторо́ння осо́ба; л. подсудное – а) прису́дна осо́ба; б) (состоящее или же бывшее под судом) – підсу́дня осо́ба; л. сведущее – знаюча (досві́дчена) осо́ба; л. третье – тре́тя осо́ба; (в договоре) – тре́тя сторона́; л. физическое – фізична осо́ба; л. частное – прива́тна осо́ба; л. юридическое – юридична осо́ба; в лице его – в ньо́му, в його́ осо́бі; будем иметь в лице его хорошего работника – ма́тимемо в ньо́му га́рного робітника́, він бу́де для нас га́рний робітник; посторонним лицам вход воспрещен – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити не ві́льно (заборо́нено); 2) быть на лицо: а) (об одушевл.) – бу́ти прису́тнім, бу́ти на́віч; б) (о неодушевл.) – бу́ти на́віч, бу́ти; полагать налицо – уважа́ти, що є; 3) (чего-либо) – лице́, пра́вий бік, верх (-ху); (фасад) – пе́ред (-ду), фаса́д (-ду); на лицо – на лице́, спе́реду; показать товар лицом – показа́ти крам лице́м; 4) (поличное) – речові́ до́кази.

Начинание – 1) почин (-ну), за́хід (-ходу); (действ.) – почина́ння, розпочина́ння чо́го, захо́джування ко́ло чо́го; благое -ние – га́рний почин, до́брі за́ходи; 2) (предприятие) – підприє́мство; н. промышленное – підприє́мство промисло́ве.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

га́рний, -на, -не

фа́йний, -на, -не (західне) = га́рний

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Га́рний, -а, -е. Хорошій, красивый, пригожій. З гарної дівки гарна й молодиця. Ном. № 9004. Гарна, як квітка гайова. Ном. № 8425. Плакали і молоді очі за ним, за його гарною вродою. МВ. II. 11. Не те гарне, що гарне, а що кому подобається. Посл. Гарна пісня. Гарна година. Ум. Гарне́нький, гарне́сенький. Гарненький голосок, та чортова думка. Рудч. Ск. І. 18.

На, пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ. Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. І. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Грин. III. 588. Роспитаю шлях на Московщину. Шевч. 78. Ой полети, галко, ой полети, чорна, на Дін риби їсти. Нп. Визволь, Господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької... На тихі води, на ясні зорі, на простії дороги, на руський беріг, на край веселий, меж мир хрещений. Пішов на низ. Повернувся на схід сонця. б) Указываетъ распространеніе по извѣстному пространству: на, въ, по. Стала слава на все село, стали й поговори та про тую дівчиноньку, що чорнії брови. Нп. На всю Україну голосна була його слава. в) Указываетъ предметъ, на который обращено дѣйствіе: на. Прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б’є. ЗОЮР. І. 3. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. На слуги свої, на турки-яничари зо-зла гукає. АД. І. 89. Ой важу, важу на ту дівчину вражу. Нп. Тоді царь сказав на того чоловіка: іди сюди! Грин. І. 175. Напосівся на мене, щоб дав йому грошей. Пам’ята́ти (забу́тися) на ко́го, на що́. Помнить (забыть) о комъ, о чемъ. А ти на мене забулася. Г. Барв. 529. Пита́ти на що́. Спрашивать о чемъ. На здоров’я тебе, брате, буду питати. ЗОЮР. І. 26. Наляга́ти на но́гу. Хромать. Желех. Жда́ти на ко́го. Ждать кого. Час не жде на нас. Св. Л. 295. Ві́рити на ко́го, на́ що. Довѣрять кому, вѣрить чему. Ой вірь же ти, дівко молода, на козацьке слово. Нп. На його пан вірив... як на рідного батька. Грин. І. 92. г) Указываетъ предметъ, для котораго что-либо сдѣлано или дѣлается въ смыслѣ для: На мірошника вода робить. Посл. Тут на вовків привілля: ліс великий та густий, та яри. Волч. у. Мішок на жито. Як на ме́не. По моему мнѣнію. Як на мене, то се дурниця. Если бы это со мной, если бы такъ мнѣ. Як на мене, то я б його й вигнав за се. д) Указываетъ цѣль дѣйствія: на, въ, для. Раз у-осени пан поїхав на лови. Рудч. Ск. II. 75. Людей на панщину женуть. На заріз людей ведуть. АД. І. 75. Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував: на те бо вийшов я. Єв. Мр. І. 38. На те й мати родила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184. А Бог людям на науку поставив їх в полі. Шевч. 474. Треба ж, голубко, її на розум навчити: се дурні голови. МВ. (О. 1862. III. 38). На лихо вчити. На попи вчитися. Рушило Півпівника в дорогу, стрепенуло крилцем і трейчи заспівало на знак свого одходу. К. (О. 1861. IV. 40). Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю, на признаку давайте. АД. І. 115. На пожи́ток. Ha пользу, въ пользу. Желех. е) Указываетъ орудіе или средство дѣйствія: на, о, объ. Дай заграю я на дудку, а то давно вже грав. Драг. 341. Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде. Посл. Проміняв на личко ремінець. Посл. Присягати на Євангеліє. Желех. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє і на біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. І. 107. Бачив чорта на свої власні очі, — отсе як вас бачу. МВ. (КС. 1902. X. 141). ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ: на, по. На но́гу криви́й. Хромой. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662. На красу́ (вро́ду) га́рний. Красивый. Ти, козаче молоденький, ни вроду прекрасний. Грин. III. 175. На масть рудий. Така ж тиха, така й мова, тільки на брівоньки чорноброва, а на личенько ще й білійша, тільки на словечко не вірнійша. Лавр. 39. Були (шовковиці) всякі: і червоні, і білі на ягідки. О. 1862. V. 98. Рости, рости ти, черемхо... тонка, тонка та висока і на лист широка. Грин. III. 199. Був священник на ім’я Захарія. Єв. Л. І. 5. Єсть у Київі чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожем’яка. ЗОЮР. II. 28. 3) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: на, въ. Кричати на ввесь рот. Желех. На смерть порубав. Желех. На превелику силу зробив. Желех. Діждавшися другого дня, баба на тще серце так і рушила до пошти. Г. Барв. 497. и) Указываетъ то, во что измѣняется предметъ: на, въ. Порубали козаченька на мілку дробину. Нп. Побив на мотлох. Желех. Помололи пшеницю на борошно. і) Указываетъ моментъ, въ который совершается дѣйствіе, или продолжительность времени: на, въ. На Великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками. Шевч. 461. На той час він був дома. Хоч би на ранок сніг перестав. На Пе́тра. Въ день св. Петра. А як прийде нудьга в гості та й на ніч засяде. Шевч. 446. На рік пішов з дому. На Дону по два карбованці, мовляв, косареві на день. Г. Барв. 438. к) Указываетъ количество или мѣру: на. На три карбованці купив. Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Шевч. 491. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513. 2) Съ мѣстнымъ падежемъ: а) Указываетъ мѣсто, на которомъ или близъ котораго что-нибудь находится или происходить: на, въ. І в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. II. 8. Ой на горі та женці жнуть. Закр. І. 65. Стоїть той дід на воротях із кийком. Рудч. Ск. І. 43. І на місті була, і горілку пила. Нп. На сонці полотно сушили. Багацько у його добра... на видноці і під замками. Греб. 317. На рушнику́ ста́ти. Обвѣнчаться. Та поможи, Боже, на рушнику стати, — тоді не розлучить ні батько, ні мати. Нп. б) То, что имѣетъ значеніе по отношенію къ предметамъ въ пространствѣ, переносится на лица, дѣйствія и состояніи: на, въ. На обіді в його був. Він уже на підпитку. Васюринський козарлюга на меду гуляє. О. 1862. X. Скажи мені, моя мила, що маєш на мислі? Нп. А в мене не те на думці. Г. Барв. 211. Я не була з вами на розмові. Каменец. у. в) Указываетъ время, въ теченіе котораго что-либо происходить: на, въ, при. На тім тиждні се було. На весні́. Весною. А на третю нічку вийшла на зорі. Грин. III. На днях ходи́ти. Быть въ послѣднихъ дняхъ беременности. КС. 1883. II. 394. На смерті побивавсь цілу ніч. Черк. у. г) Указываетъ орудіе или средство, при помощи котораго что-нибудь происходитъ: на. Прийшов пан Палій додому да й сів у наміті, на бандурці виграває: «Лихо жити в світі». ЗОЮР. І. 190. Покайтеся, христіяне, на мені, як матері, не шанувати. Грин. І. 84. д) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: въ. Чим вони не люде? І добрі, й заможні, усі їх на повазі мають. МВ. II. 111. На перешкоді вона йому стала. Йому вже й мухи на заваді. Посл. е) Указываетъ причины или основаніе дѣйствія: на, изъ-за. Маючи надію на твоїм слові. Не треба ся на дівчат бити. ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ, — не переводится; по-русски въ этомъ случаѣ ставится творительный падежъ: Моя мила миленька, на личеньку біленька. Нп. Придавлено його й примучено на тілі, ослаблено його й скалічено на дусі. К. ХП. 130.

Намалюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. 1) Написать (красками), нарисовать. Твоє біле личко да й намалювать. Чуб. Га́рний, як намальо́ваний. Очень красивъ. Хо́дить було́, як намальо́вана. Очень хорошо одѣвается. МВ. II. 81. 2) Изобразить картину въ словахъ. Та ба! не всякий так змудрує, як сам Вергілій намалює. Котл. Ен. VI. 49.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Га́рний, -а, -е. *Га́рні в рису́нках. Красивые, прекрасные очертаниями. Верх дубових обкладів вісіли дорогоцінні такати й гобеліни, шляхетні в красках, гарні в рисунках. Лепкий.

Намалюва́ти, гл. 1) Га́рний, як намальо́ваний. *Парубок літ 20 був; та з себе ж то який! наче намальований! Кон. II. *3) Начертать. Ой що в тім письмі написано-намальовано. Нп. Крим.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Отличный — видатни́й; дуже га́рний, відмі́нний; О. стрелок — видатни́й стріле́ць, -льця́; О. стрельба — видатне́ стріля́ння.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Centaurium pulchellum (Swartz) Druce — золототи́сячник гарне́нький, центу́рія гарне́нька; жа́рка дрібо́нька (Мл), золототи́сячник га́рний (Ру, Оп), золототи́сячник дрібне́нький (Сл); золототисячник (Шс2, Ян2 — СД, СТ), центурія (Ос — ВЛ).

Crocus speciosus Bieb. — шафра́н га́рний (Оп); шафра́н гарнови́дий (Мл), шафра́н краси́вий (Сл), шафра́н прега́рний (Ру).

Eremurus spectabilis Bieb. [≈Eremurus caucasicus Steven] — ширя́ш показни́й; ерему́р га́рний (Ру), еремур показний (Оп).

Galeopsis speciosa Miller — жабрі́й строка́тий; жабрій гарний (Оп), жабрі́й краси́вий (Ру), жабрі́й пи́шний (Сл), зябрі́й сорока́тий (Мл); богу́н (Тка — ДС), голове́нка (Гд — БО), дзе́брій (Он — БО), дзє́бринь (Он — БО), дзю́брей (Он — БО), дзя́брий (Он — БО), дзя́брі́й (Пч, Коб — ГЦ, ЗК), жабрей (Чн — СЛ), жабрі́й (Ум, Ів, Ос, Пч — ВЛ, ЗК), жебрі́й (Нв, Вх — ВЛ), зюбрі́й (Вх, Жл — ВЛ), зя́брі́(и)й (Он, Коб — БО), кадило бабине (Ан — ПЛ), коно́плі соба́чі (Рг1, Мн, Сл), медівка (См — СД), медовик (См — СД), медовни́к (Рг1, Мн, Mk — ПД), шипшина (Сл — ПЦ).

Helictotrichon decorum (Janka) Henrard — вівсюне́ць га́рний; вівсюне́ць (Сл; Ан, Ів); вівсю́г (Ан, Ів), вівсюга-дикун (Mk), мітли́ця (Вл, Ум, Ду, Ів, Сл), овес заячий (Ln — СТ), овсюг (Рг1, Ln, Пс — СТ), пирей (Ан — СЛ).

Spiranthes amoena (Bieb.) Sprengel [=Spiranthes sinensis (Pers.) Ames] — скру́ченик га́рний; скрученик приємний (Оп).

Spiranthes sinensis (Pers.) Ames — скру́ченик га́рний.

Telekia speciosa (Schreber) Baumg. — старівни́к га́рний; волове́ць крем’яни́к (Вх1, Вх2, Мл), крем’яни́к (Сл; Вх — ДС), крем’я́ник га́рний (Ру, Оп); козла́н (Сн, Коб — ГЦ), кропи́ва кі́нська (Коб — ГЦ), лопу́х (Коб — ГЦ), старе́ зі́лля (Коб — ГЦ), старівни́к (Нв, Коб — ГЦ), старівни́чє (Коб — ГЦ).

Thymus pulcherrimus Schur — чебре́ць найгарні́ший; чебрець гарний (Оп).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Ахово́й = ди́вний, га́рний, чудо́вий.

Ахти́тельный, вживає́ть ся тільки в ви́разї: не ахти́тельный = не ду́же га́рний, так собі, аби-яки́й.

Безподо́бный, но = незрівня́ний, ду́же га́рний, чудо́вий, без порівня́ння, незрівня́но, ду́же га́рно, чудо́во.

Благови́дный = го́жий, га́рний. — Ой там їхав козак гожий, ще й на личенько хороший. н. п.

Благолѣ́пный = прекра́сний, ду́же га́рний.

Благообра́зный = вродли́вий, га́рний, го́жий. — Хороша, вродлива, та доля її нещаслива. н. п.

Валья́жный = 1. важки́й, міцни́й. 2. га́рний, кра́сний; показни́й, пи́шний.

Великолѣ́пный = 1. вели́чний, бу́чний (С. Аф.), пи́шний, роскішний. — А той пишні та роскішні все храми мурує. К. Ш. 2. чудо́вий (С. З.), чудо́вний, ду́же га́рний, прекра́сний.

Ди́вный, но = 1. ди́вний, диво́зний, диво́чний, чудни́й. — І слухала як молодий диво́чний зять той говорив. К. Ш. Т. — Чудне́ дїло. — Усе йому здавало ся дивним. 2. чудо́вий, чудо́вний, га́рний. — А на самім чолї сїяв чудовний сьвіт: там із новим старий зіходив ся Завіт. К. Д. Ж.

До́брый = 1. до́брий. — Чоловік до́брий. — Як би був до́брий, тоб і свинї давно з’їли. н. пр. — Добрий чоловік: на печі сухий, у водї мокрий. н. пр. — На доброго кивом, а ледачого кийом. н. пр. — Бу́дь, те добръ, добры́ = будь ла́скав, ла́сків, бу́дьте ласка́ві, будь ла́ска. — Скажи мінї, будь ла́скав, тату, чого ячмінь наш так поріс? Греб. 2. до́брий, га́рний, хоро́ший. — Добрий віз. С. Аф — Добра стерня, а сядь на нїй, то й коле. н. пр. — Гарна, як квітка в полї. н. пр. — Добра земля.

Изя́щный = ду́же га́рний, кра́сний (Гал.), вибо́рний (С. Ж.).

Каза́къ = 1. коза́к, ласк. — коза́че́нько, поб. — козарлю́га. — Ой на горі та женцї жнуть, а попід горою козаки ідуть. н. п. — Козаченько гарний, не ходи до Ганни, ходи до Марусї на білі подусї. н. п. — Васюринський козарлюга все пъє, та гуляє. н. п. — Запоро́жскій каза́къ = запоро́жський, низови́й, сїчови́й коза́к, визо́вець, сїчови́к. С. З. 2. ком. Tytiscus marginalis = козачо́к (С. З.), моска́лик.

Ки́тель = ки́тель (С. З.), полотня́нка, катана́шка. — Китель білий, ківер чорний, хлопець гарний і моторний. н. п. — Ще коли там те лїто, а москалї вже в полотнянках. — Через тин утїкав, катанашку подрав, і ґудзики погубив, що дївчину полюбив. н. п. (Катанашка певно здр. сл. Катанка — лїтня куценька одежина. д. Кіев. Ст. 1893 12 ст.).

Краси́вый, во = га́рний, но, го́жий, го́же, кра́сний, но, вродли́вий, уродли́вий (С. Ш.), красоли́ций, ле́пський, ко, хоро́ший, ше, порівн. — гарнїший, вродли́віший, кра́щий, кращі́ший, лїпший. — Гарна, як квітка гайова, як ягідка. н. пр. — Гарний, як намальований. н. пр. — Хоч не гарно, аби добре. н. пр. — Їхав козак гожий молоденький, ізняв з мене вінок рутвяненький. н. п. — Ой там ходить козак гожий, що на личенько хороший. н. п. — Наша сестра хороша й вродлива, тільки Бог їй дав, що доля нещаслива. н. п. — Не родись багатий та вродливий, а родись при долї та щасливий. н. пр. — Дочка уродли́ва, мов тополя, виростає сьвітові на диво. К. Ш. — Три зіроньки ясні, три дївоньки красні. н. п. — Не роди ся красна, та роди ся щасна. н. пр. — Ленський то десь город Харьків. Кв. — Объїхав я, Марисю, усї города, та не найшов кращішої, як ти молода. н. п. — Гарнїша од усїх паночок. — Кращої од неї на все село нема.

Ла́дный = 1. ла́гідний. 2. до́брий, хоро́ший, га́рний, не згі́рший.

Лицо = 1. лице́, обли́ччя (С. З.), вид, тварь, твар (С. Ш.), лайливо або шуткуючи — пи́ка, пи́сок. — Ой дївчино, дївчинонько, славна на обличчя. н. п. — Обличчя, постать, очі — усе я бачила вже десь давно. К. К. — У доброго чоловіка сором на виду, а у ледачого під підошвою. Кн. — Я на досьвітки йду до тієї дївчиноньки, що хороша на виду. н. п. — Глянь на вид, та не питай ся за здоровя. н. пр. — Та не давай стиду–бриду цїлувати свого виду. н. п. — Твар у дїда повна, червона, сьвіжа. Кн. — Пика, як у комлика. н. пр. — Къ лицу́, не кь лицу́ = до лиця́, не до лиця́, не подо́ба, не приста́ло. — І той рубець йому красою служить і до лиця, як лицарю йому. К. К. — Ся хустка вам не до лиця. Кн. — Тобі не подоба, не пристало до лоба. н. п. — Лицо́мъ къ лицу́ = лице́ в лице́, о́ко в о́ко, віч-у-віч. — Ми стояли мовчки, лице в лице, око в око. Кн. — На нёмъ лица́ нѣтъ = на се́бе не похо́жий став. — Перемѣни́ться въ лицѣ́ = зміни́ти ся на виду́. — Съ лица́ на лицо́ = віч-на́-віч. — Поставили його з сьвідком віч-на́-віч. — Уби́тое лицо́ = сумни́й вид. — Хоро́шь, хороша́ лицо́мъ = га́рний, хоро́ший, а на виду́, на вро́ду, на ви́гляд. — Я на досьвітки йду до тієї дївчиноньки, що хороша на виду. н. п. .— Повна та хороша на виду. К. З. о Ю. Р. — Їде козак молоденький, їде він до броду, ой там живе дївчинонька — хороша на вроду. н. п. 2. осо́ба, парсу́на (С. З.). — Зна́тное лицо́ = значна́ осо́ба. — Ча́стное лицо́ = прива́тна осо́ба. Ч. К. — Смотрѣ́ть на ли́ца = вважа́ти на ко́го. — Не вважай на те, що я швець — говори зо мною, як з простим чоловіком. н. пр. 3. осо́ба, дїєва осо́ба, лицедїй (в драматичному утворі). — В новій драмі Карпенка Карого „Батькова казка“ усі дїєві особи змальовані правдиво. 4. лице́, пе́ред. — Лицо́мъ, на лицо́ = лице́м, на лице́, с пе́реду. — Хата у його лицем на вулицю. Кн. — Не показуй з вивороту, покажи на лице. Кн. — На виворіт сукно ще добре, а спереду зовсім витерлось. — На лицо́ (про гроші) = гото́вими грішми, готі́вкою, готови́зною. — Готовими грішми (або: готовизни) маю сто рублїв, та треба ще сотню позичити.

Милови́дный, милоли́цый = милови́дий, ми́лий, лю́бий, га́рний, гарнови́дий, милозі́ркий, перше теж — приє́мний. — Не пристало стиду-бриду цїлувати миловиду. н. п.

Наря́дный, но = одягни́й (С. З. Л.), одїжни́й (С. Л.), ша́тний (С. З.), оша́тний, чепурни́й, но. — Народ по тих хуторах гарний, одягний. К. X. — Одягна, як міщанка. Кв. — Обібрав Кошовий що найкращий народ та одїжний та й послав до короля. н. о. — Гей корчмо, княгине! Багаго в тобі добра гине. І сама не ошатна ходиш і нас, козаків, без свити водиш. н. д. — На конях добрих, шатно і при оружжю. Л. Сам.

Недурно́й, недурёнъ, недурна́ = га́рний, на, гарне́нький, ка, хорошкува́тий, та. — Вона не красуня, але гарненька.

Отли́чный, но = 1. рі́зний, но, вида́тний, но, одмі́тний, но (Чайч.), опрі́чний, но, ина́кше, и́ньче, и́ньше, и́ньшим спо́собом. 2. ду́же га́рний, до́брий, ду́же га́рно, до́бре, чудо́вий, во, роскі́шний, но. — Чудово сьпівае. — Роскішний кавун.

Пена́лъ = пірни́к, перна́ч. — Пані подарувала мінї пернач такий гарний, усе в йому: і пера і ручки і ножик. Кн.

Поля́на, поля́нка = поля́на, поля́вина (Ман.), га́лява, га́лявина, гал, прога́лина, майда́н, кругла — га́ло, кругля́к. — Пішла в лїс, перше на право, потім на лїво, вийшла на галяву, а на тій на галяві гарний дім. н. о.

Превосхо́дный, но = ду́же га́рний, но, чудо́вий, во (С. Л).

Прекра́сний, но = прекра́сний, но, прегарний, но, ду́же га́рний, чудо́вий, во. — Ой сьвіте ясний, сьвіте прекрасний! Як на тобі тяжко жити. н. п. — Душа його благородна, вдача прекрасна. Кн. — Танцювали ж ми прегарно і ставали все попарно. Ал. Ск. — Чудова книжечка. Кр.

Преми́лый = ду́же ми́лий, га́рний, премиле́нний.

Привлека́ть, привле́чь = 1. притяга́ти, притягти́. — З останнїх, які були притягнені до того слїдства. Кн. 2. ва́бити, на́дити, прина́жувати, прива́блювати, залуча́ти, прива́бити, прина́дити, залучи́ти, приверну́ти, пова́бити, присолоди́ти, кількох — поприна́жувати, поприва́блювати і т. д. — Ти принадив мою душу, пригорнув її до себе. К. П. — Надить його отой пастовень, так що й очей з його не зводить. Кн. — Стати з тим, кого хочеш до себе привабити. Гр. Чайч. — Нїчим культурним Росия не мотла привабити до себе лівобережного панства. Кн. (Д. ще під сл. Прива́живать 1.) — Привлека́ть, привле́чь къ суду́ = позива́ти, запозва́ти, притягти́ до суда́, потягти у суд. — Привле́чь на свою́ сто́рону = переня́ти, перемо́вити, переєдна́ти. — Привлека́ющій = ва́блючий. — Вид гарний і дуже до себе ваблючий. Скл.

Пригля́дный = го́жий, га́рний, хоро́ший і д. Краси́вый.

Приго́жій = го́жий (С. Л. З.), га́рний (С. Аф. З.), вродли́вий, уродли́вий і д. Краси́вый. — Ой не жаль було б воза, коли б дївчина гожа. н. п.

Рисова́ть, нарисова́ть, ся = рисува́ти (С. Жел.), нарисува́ти, ся, фарбами — писа́ти, малюва́ти, написа́ти, намалюва́ти, ся, погано — маглюва́ти, ля́пати, наля́пати. — Рисо́ванный = рисо́ваний, пи́саний, мальо́ваний. — Личко біленьке хоч малюй, губки румъяні — хоч цїлуй. н. п. — Намалюю матїр, на божник поставлю, на божничок гляну — матїр іспомънну. н. п. — Якийсь гарний веселий сон малює йому привітні малюнки. Лев. В. — Носить ся як дурень з писаною торбою. н. пр.

Ростъ = 1. ріст, зріст (С. Л.), ро́зріст, ви́ріст, здр. рі́сточки, сильний — буяння. — Який зріст, така й сила. н. пр. — Хлїб на зріст добрий, та на зерно плохий. С. Л. — Не давали й не дають йому свобідно йти до культурного зросту. Кк. — Герасим не високий на зріст, сухорлявий. Лев. — Євмен був саженного зросту. Кн. — Хлїб на виріст гарний. Сп. — Ро́стомъ = на зрі́ст. — Дївчина була не велика на зріст. Лев. В. 2. рост, прирі́ст, верхи́ і т. д. д. Проце́нтъ. — Отда́ть де́ньги въ ростъ = відда́ти гро́ші на проце́нти, на прока́т.

Скве́рный = пога́ний (С. З. Л.), паску́дний, гидки́й (С. Аф.), бридки́й (С. Л. Ш.), мерзе́ний (С. Л.), плюга́вий (С. Ж.), ке́пський (С. З.), не га́рний. — І поганим чимсь воняє. Дум. — Грицько бачив, що то кепська справа. н. п.

Сла́вный = 1. сла́вний, сла́вен, славе́тний (С. Л.), славу́тний (С. Л. Ос). 2. ду́же га́рний, ле́пський.

Случа́ться, случи́ться = трапля́ти ся (С. Л. Ш.), луча́ти ся (С. Л.), прихо́дити ся, випада́ти, впада́ти, витика́ти ся, прилуча́ти ся. прокида́ти ся, перепада́ти, тра́пити ся (С. Л. Ш.), ви́трапити ся, лучи́ти ся (С. Л.), прилучи́ти ся, нагоди́ти ся, ви́няти ся, проки́нути ся. — Коли траплялась вільна година, він повертав її на читання. Лев. В. — І що тепер трапляєть ся зо мною і що трапляло ся ще дїтською порою. Гул. Ар. — Таке то мінї трапилось бачити і чути,. Гр. Чайч. — Не вважай, що пъятниця, бери, коли трапить ся. н. пр. — Трапляєть ся на віку варить борщ і в глеку. н. пр. — Як на теж лучило ся у хатї подорожня панї якась. К. X. — Така зручна година довго не випадала мінї. Кн. — Ті ясні години, що перепадали на віку Шевченкові. Кн. — Почнеш їсти, а тут зараз хто небудь нагодить ся. Гр. Чайч. — День виняв ся на пречудо гарний. Кн. — Гдѣ случи́тся, случи́лось = де тра́пить ся, на трапку́ (С. Ш.). — Мнѣ не слу́чалось = не випада́ло, не прихо́дилось мінї. — Мо́жетъ случи́ться, что = мо́же бу́ти, що... — Что съ нимъ случи́лось? = що з ним ста́ло ся ?

Титуля́рный = титуля́рний. С. Ш. — Хоч не титулярний, аби гарний. н. пр. — Т. совѣ́тникъ = урядо́вець 9 ра́нги.

У́харь = хват С. Ш. — Гарний, постатний, просто хват. Кн.

Хоро́шій = хоро́ший, га́рний (С. Аф. З. Л.), до́брий (С. З. Л.), добря́чий, го́жий, кра́сний (С. Жел.), ле́пський, ла́дний, дола́дний, поря́дний, фа́йний (Гал.). — Гарна, як квітка на полї. н. пр. — Що червоне, то й гарне, що солодке — то й добре. н. пр. — Добра господиня, коди повна скриня. н. пр. — Кавун добрячий. — Лепський то десь город Харьків. Кв. — Така хороша, як намальована. С. З. — Одежа на йому гарна, кінь лепський. н. к. — Бо Василько файний, тай файно танцює: попід ручку обертає, тай в личко цїлує. н. п. Бук. — Весна красна. н. п. — А у вас картопля красна. Кр.

Чуде́сный, но = 1. ди́вний, чу́дни́й, чуде́нний, чуде́сний, чудови́й, ди́вно, чу́дно, на про́чуд. С. Жел. З. — Диво дивнеє. — Чудно якось дїєть ся між нами. К. Ш. — Та сон же, сон, на прочуд дивний мінї приснив ся. К. Ш. 2. чудо́вий (С. З.), ду́же га́рний, миле́нний, чуде́сний (С. Жел.), чудо́во, чуде́сно. — Чудові яблука. — Миленний був собака. Кр.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)