Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 19 статей
Запропонувати свій переклад для «вклад»
Шукати «вклад» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вклад – вклад, вкла́дка. [Грошова́ вкла́дка].
Помина́нь[и]е –
1) по́мин (-ну), по́мини (-нів), по́минки (-нок), помина́ння. [Справля́ти по́мини (по́минки) по ко́му];
2) (синодик), см. Помина́льник;
3) (вклад за помин души) помина́льне (-ного), помина́ння.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вложение – вкладі́ння (укладіння), вклада́ння (укладання), вкла́дення (укладення), (внесённая сумма) вклад, (в письмо) долучення, дода́ток, вкладка, (вложенное) вкла́дене, (денег, ещё) інвестиція, (диал.) прило́га:
• капитальные вложения – капітальні вкла́дення;
• при вложении – вкладаючи;
• со вложением денег – з долучанням грошей, з долу́ченими грі́шми, з грошовою вкладкою (лист). Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

НЕОЦЕНИ́М фраз. го́ді оціни́ти [вклад неоценим вклад го́ді оціни́ти;
э́то неоцени́мо це го́ді оціни́ти].

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вклад – вклад, -ду, вкла́дка, -ка.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Взнос – внесок; (вклад) – вкладка. Взнос вступительный – вступне; вписове. Членский взнос – членський внесок; членське. Ежемесячный взнос – щомісячний внесок; щомісячна вкладка. Взнос гербовой пошлины – подача гербової оплати. Взнос (в банк) в погашение, покрытие долгов – вкладка на оплату боргів. Взнос на текущий счет – вкладка на біжучий рахунок. Страховой взнос – страхова вплатка.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Вклад, фото – вкла́дка.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Свой
• Брать, взять своё – брати, узяти своє; досягти, досягати свого; доходити, дійти свого.
• Вносить свой вклад во что – уносити, унести свій вклад (свою вкладку) у що.
• Время покажет своё – час покаже своє; там (тоді) буде видно.
• В своём уме кто – при своєму (своїм) розумі хто; сповна розуму хто.
• Господин (хозяин) своего слова (своему слову) – господар (пан) свого слова (своєму слову).
• Добиваться, достигать своего; настаивать, поставить на своём – добиватися (домагатися), досягати свого; обстоювати своє; наполягати на своєму; стояти на своєму; довести свого.
• Жить своим умом (разумом) – жити своїм розумом.
• На свою голову – на свою голову; на себе; (іноді) собі на клопіт.
• Не видеть дальше своего носа – не бачити далі від свого носа; не бачити [нічого] поза своїм носом.
• Не в своём уме кто – не при своєму (своїм) розумі хто; не сповна розуму хто.
• Не выпускать из своего взгляда кого (устар.) – не спускати з свого ока кого.
• Оставаться, остаться при своих – лишатися, лишитися (зоставатися, зостатися) при своєму (при своїх).
• Оставаться, остаться при своих козырях – лишатися, лишитися з своїми козирями.
• Принимать, принять на свой счёт – брати, узяти на свій карб (на свій рахунок).
• Своими словами (рассказывать, отвечать…) – своїми словами (переповідати, відповідати, відказувати…).
• Свой не свой, на дороге не стой – свій не свій, а мого не руш. Пр.
• Свой своему поневоле брат – свій своєму лиха не мислить. Пр. Свій своєму ока не виколупає. Пр. Добре то кажуть: свій своєму мимоволі брат. Пр.
• Своя ноша не тянет – свій тягар не важить. Пр. Своя вага не важка. Пр.
• С высоты своего величия (смотреть на кого-либо, относиться к кому-либо) – згорда (спишна, звисока); гордовито й зарозуміло.
• Сказать своё слово – сказати своє слово.
• Соваться, сунуться со своим носом куда, во что – сунутися зі своїм носом куди, у що.
• Стоять на своём – стояти на своєму; (образн. розм.) як на пню стати.
• Стоять на [своем] посту – стояти на [своєму] посту; стояти на варті (на чатах, на сторожі); стояти на [своїй] постаті; не кидати [своєї] постаті.
• Умирать, умереть своей, не своей смертью – умирати, умерти (помирати, померти) своєю, не своєю смертю.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

вклад 1. укла́дання, 2. вклад,-ду (грошової суми), вне́сок,-ску

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Вклад, -ду – вклад.
Вкла́дка –
1) вклад, взнос;
2) вложение.
У́клад, -ду –
1) уговор, договор;
2) раскладка, распределение;
3) затрата;
4) (гал.) ожерелье; 5) см. Вклад.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Вклад – вкла́дка; в. бессрочный – вкла́дка нетерміно́вана; в. вечный – дові́чна вкла́дка; в. на хранение – вкла́дка до схо́ву (на схо́ванку); делать вклад – робити вкла́дку, депонува́ти.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Вклад, -ду, м. Включение. Сл. Тутк.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Вклад — вклад, вне́сок, -ска; В. суммы — вкла́дення гро́шей.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

вкладода́виця, вкладода́виць; ч. вкладода́вець
1. та, хто вносить грошовий вклад; власниця цього вкладу. [Вкладодавиця поклала на депозит у банк 40 000 грн. (Олена Синчак, 2021).]
2. та, хто вкладає у щось гроші. [Вкладодавиця ЖК Семицвіт вимагає надати їй законну квартиру або ж повернути гроші. (Олена Синчак, 2021).]
див.: вкла́дниця, інве́сторка
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
вкла́дниця, вкла́дниць; ч. вкла́дник
та, хто вносить грошовий вклад; власниця цього вкладу. [«Був такий банк чудовий. А тепер що, ховати збереження під подушкою, чи що?» – обурюється вкладниця банку Валентина. (Україна молода, 2015). «Особисто мені довелося понад рік судитися з кредитною спілкою, – розповідає вкладниця Ольга Полунєєва. (Український тиждень, 2010). Розповідає, як стала вкладницею банку «Україна» <…>. (День, 2002).]
див.: вкладода́виця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 145.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 697.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) 
купчи́ня, купчи́нь; ч. купе́ць
іст. та, хто належала до купецького стану. [Знаю дівчину, яка позиціонує себе як купчиня дев’ятнадцятого століття. В цьому образі вона й проводить екскурсії – і клієнти кайфують. (happymonday.ua, 21.10.2020). «Собор було закладено 1898 року в центральній частині базарної площі Бобринця. <…>. Найбільший вклад внесли дійсний статський радник Артем Ворников та купчиня Ганна Дмитрян», – розповіла директор художньо-меморіального музею О.О. Осмьоркіна Віта Чернова. (zpu.kr.ua, 29.07.2019). Щоправда, скидається на те, що відлюдникові Роллу здавалося, ніби в будь якому разі більше шести накидок не має ніхто, тоді як, скажімо, лондонська купчиня Елізабет Керкбі залишила в спадок близько десяти одиниць верхнього одягу. (Олексій Чередніченко «Повсякденне життя англійського пізньосередньовічного міста»: дисертація, 2017).]
// заст. дружина купця. [Знахідка дала право стверджувати, що швидше за все позувала таки Ліза Джерардіні дель Джокондо – дружина купця. <…> А купчиня в 1503 році – перед написанням картини – народила свою другу дитину. (gazeta.ua, 25.09.2012).]
див.: кра́марка, купчи́ця
Словник чужослів 1977р. (Павло Штепа) – покупець – купець, (вона) – купчиня, (дружина) – купчиха.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Вкла́дъ = вкла́дка.

Запропонуйте свій переклад