Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 114 статей

Запропонувати свій переклад для «глибоко»

Шукати «глибоко» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Внедря́ться, внедри́ться – впрова́джуватися, впрова́дитися в глиб чого, вкоріня́тися, вкоріни́тися, вще́плюватися, вщепи́тися у що, гли́боко вхо́дити, увійти́, втиска́тися, втисну́тися, вселя́тися, всели́тися. [Іде́ї ці гли́боко впрова́джуються в свідо́мість мас. Воно́ гли́боко вти́с(ну)лося в життя́ (Черкас.). Інтенсифіка́ція увійшла́ в не́рви і мо́зок люди́ни (Ніковськ.). Терпи́ ли́хо, що всели́лося (М. Вовч.). Нові́ поря́дки мі́цно вщепи́лися (вкоріни́лися)].

Впада́ть, впасть – 1) запада́ти, запа́сти, впада́ти, впа́сти. [Як коха́нка сльозу́ пролива́є, сльоза́ та в моги́лу мою́ запада́є. Впа́сти в кайда́ни (Шевч.)]; 2) попада́тися, попа́стися, дістава́тися, діста́тися, вдава́тися, вда́тися, вкида́тися, вки́нутися. • Впасть в бедность – зубо́жіти. • Впасть в несчастие – на біду́ зійти́, діста́тися в біду́. • Впасть в меланхолию, тоску – задоса́дувати, занудьгува́ти, вда́тися в меланхо́лію. • Впасть в уныние – дійти́ до зневі́ри, (тя́жко) засумува́ти, вда́тися в (тяжку́) ту́гу. • Впасть в безверие, безбожие – перейти́ на безбо́жність, вки́нутися в безбо́жність, знебо́житися. • Впасть в детство – несов. па́дати в дити́нство, дити́нитися, сов. здити́нитися, несов. дитині́ти, сов. здитині́ти, ро́зум ви́старіти. • Впасть в лиризм, искусственность, многословность – вда́тися (вки́нутися) в ліри́зм, шту́чність, многомо́вність. • Впасть в бессознательное состояние (при болезни) – знеприто́мніти, втра́тити свідо́мість. • Впасть в обморочное состояние – зомлі́ти, умлі́ти. • Впасть в летаргию – замира́ти, заме́рти, обмира́ти, обме́рти; 3) (о щеках, глазах) опа́сти, позапада́ти. [Що́ки опа́ли (позапада́ли). О́чі позапада́ли гли́боко]; 4) (о реке) впада́ти, впа́сти, влива́тися, вли́тися, втіка́ти, втекти́, вплива́ти, впливти́, ки́датися, вки́нутися. [Сімсо́т річо́к і чоти́ри та й усі́-ж вони́ та й у Дніпро́ впа́ли. Там, де Случ з Гори́ном ки́дається у При́п’ять]; (быть притоком) доплива́ти, допливти́.

Глубина́ – глиб (р. -бу), глибина́, глибиня́ (р. -ні́), глибі́нь (р. -бі́ни), глибочиня́ (р. -ні́), глибочі́нь (р. -чі́ни), глибо́кість (р. -кости). • Глубино́ю, в глубину́ – завгли́бшки, завгли́б, навгли́бшки. • В глубине́ – на спо́ді́, спо́дом. • До самой глубины́ – до спо́ду. • Во всю глубину́ – на всю глибочі́нь. • Из глубины́ – згли́бока, з-під-спо́да. • Из глубины́ веков – з да́лечи вікі́в; з глибу́ столі́ттів. • Проникать в глубину́ ч-л. – засяга́ти вглиб чого, бра́ти що згли́бока. [Беручи́ згли́бока наро́днє життя́, письме́нство розхо́диться й завши́ршки (Єфр.)]. • Не отличаться глубино́й (о мысли и т. п.) – не гли́боко сяга́ти. • Понять (постигнуть) глубину́ чего – зглиби́ти що. • Сокровенная глубина́ души – тайни́к.

Глубо́ко́ – гли́боко, (ум.) гли́бочко. • Всё глу́бже и глу́бже – що-раз гли́бше. • Там очень глубоко́ – там ду́же гли́боко, там дна нема́. • Глубоко́-ли тут? – чи гли́боко тут води́? • Задевать глубоко́ – займа́ти згли́бока.

Запру́живать, запруди́ть – гати́ти, зага́чувати, загати́ти, ви[у]га́чувати, ви́гатити, угати́ти, перега́чувати, перегати́ти, тамува́ти, затамува́ти, запиня́ти, запини́ти, г[ґ]ардува́ти, заг[ґ]ардува́ти, (несколько) при[під]га́чувати, при[під]гати́ти, (во мн. мест.) позага́чувати, поперега́чувати що. [Мости́ мости́ли, гре́блі гати́ли (Макс.). Не мо́жна загати́ть Дніпра́ (Тобіл.). Перегати́в Чо́рну-На́ну тру́пом-москаля́ми (Рудан.). Тепе́р тут ста́ло гли́боко, бо да́лі внизу́ запини́ли во́ду (Звин.). Позага́чувано нові́ стави́ на тих зе́млях (Куліш). Гардува́ти у ставку́ во́ду (Луб. п.)]. • -живать, -ди́ть улицу, площадь – зага́чувати, загати́ти ву́лицю, майда́н. • Запру́женный – зага́чений, ви́гачений, перега́чений, заг[ґ]ардо́ваний, (о мн.) позага́чувані, поперега́чувані и т. д. -ться – гати́тися, зага́чуватися, перега́чуватися, г[ґ]ардува́тися, тамува́тися, бу́ти зага́ченим, ви́гаченим, перега́ченим, заг[ґ]ардо́ваним.

Змеи́ться – змії́тися, гадю́кою ви́тися, гадю́читися (Хвильовий). [Стежки́ змія́ться гли́боко в жи́ті (Коцюб.). Яр в’є́ться гадю́кою між крути́ми гора́ми (Н.-Лев.)].

Избора́зживать, изборозди́ть – ри́ти, пори́ти, ора́ти, поора́ти и зора́ти, борозни́ти, поборозни́ти, зборозни́ти; черка́ти, поче́ркати, дря́пати, подря́пати. • Я -ди́л всю Европу – я ви́їздив усю́ Евро́пу. • Время глубоко -ди́ло чело его – час вора́вся гли́боко в його́ чо́ло. [І час вора́всь гли́боко в мої́ що́ки (Куліш)]. • Изборождё́нный – пори́тий, поо́раний, зо́раний, поборо́знений, поче́рканий, подря́паний. [Обли́ччя старо́ї ба́би гли́боко зо́ране плу́гом життя́ (Коцюб.). Стари́й, з пожо́вклим, поче́рканим змо́ршками обли́ччям (Леонт.). Старе́, пори́те глибо́кими змо́ршками, загорі́ле обли́ччя (Грінч.)].

Извива́ться, изви́ться – 1) звива́тися, зви́тися (зап. звину́тися), ви́тися, пови́тися, крути́тися, покрути́тися, змії́тися, зазмії́тися. [Бу́деш як гадю́ка звива́тись (Мирн.). Звива́ється коло му́жа ще гі́рше того́ ву́жа (Пісня). В’є́ться як в’юн у рука́х (Н.-Лев.). Сте́жка збіга́ла вниз, в’ючи́ся по кручува́тих ре́брах я́ру (Грінч.). Бли́скавки в хма́рах вили́сь (Грінч.). Сте́жка крути́лася се́ред дере́в. Стежки́ змія́ться гли́боко в жи́ті (Коцюб.)]; (о пресмыкающихся, о дыме ещё) клубота́тися, диал. клюба́чи́тися. [Ті зву́ки моє́ се́рденько рвуть і клубо́чуться в нім, як гадю́ки (Ворон.). Сліпе́ць (медяница) клюба́читься (Врх.)]. • Танцовать -ва́ясь – танцюва́ти в’ю́нко, (грубо) вихиля́сом; 2) -ться перед кем – крути́тися, плазува́ти перед ким, тупцюва́ти, увиха́тися коло ко́го, запобіга́ти ла́ски в ко́го.

Кора́лл – кора́ль (-лю). [В ме́не віно́чок з чи́стого зло́та, з пе́рлів дрібни́х та кора́лю (Л. Укр.). Гли́боко в мо́рі росту́ть кора́лі (Сл. Гр.)]. • Монисто из красных -лов – до́бре нами́сто, кора́льове нами́сто, кора́лі (-лів). • Нитка, низка -лов – ни́зка (разо́к) кора́лів.

Корени́ться – 1) корени́тися, укореня́тися и укорі́нюватися, закорі́нюватися; (перен.) ма́ти ко́рінь у чо́му. [Суча́сне раз-у-ра́з корени́ться в мину́лому (Єфр.). Во́ля коза́цька ма́ла ко́рінь гли́боко в само́му наро́ді (Куліш)]; 2) у[о]пира́тися; срв. Упо́рствовать и Упря́миться.

Ко́рень – 1) ко́рінь (-реня), ум. коріне́ць (-нця́), корі́нчик, ув. корени́ще, кореня́ка, соб. корі́ння, ум. корі́ннячко. [Ка́мінь росте́ без ко́реня (Номис)]. • -рни и -ре́нья – корі́ння, ко́рені (-нів). [Му́сить плуг квітки́ з корі́нням рва́ти (Франко)]. • -рень дерева, идущий в землю вертикально – сто́вба. • -рень зуба, пера, ногтя – ко́рінь зу́ба, пера́, ні́гтя. • -рень книги, см. Корешо́к 3. • -рень дела – поча́ток спра́ви. • -рень учения горек, а плоды его сладки – учи́тися гі́рко, а зна́ти со́лодко; працю́й гі́рко, а з’їси́ со́лодко (Комар). • Смотреть в -рень (вещей) – диви́тися в ко́рінь (рече́й). • Пряные -ре́нья – корі́ння, пря́нощі (-щів). • Питаться -ре́ньями – живи́тися корі́нням. • Хлеб на -рню́ – хліб (збі́жжя) на пні́ (на стеблі́, в на́коренку). [Запро́дував лихваря́м збі́жжя ще в на́коренку (Л. Укр.)]. • До -рня, в -рень истреблять – до ко́реня, до на́коренку, до корі́ннячка, у-пе́нь, до-ще́нту, до ноги́ ни́щити (з[ви]ни́щувати) кого́, що. • Изругать в -рень кого – ви́лаяти на всі за́ставки́ (на всі бо́ки, на всю губу́) кого́. • Покраснеть до -рня волос, см. Покрасне́ть. • С -рнем рвать, вырывать, вырвать что – з корі́нням рва́ти, вирива́ти, ви́рвати що, (искоренять) викоріня́ти и викорі́нювати, ви́коренити що. • С -рнем вон – ге́ть з корі́нням (з ко́ренем). • Пускать, пустить -рни во что – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь (корі́ння) у що, (глубоко) укоріня́тися и укорі́нюватися в чо́му и у що, за[роз]коріня́тися, за[роз]корени́тися, окорени́тися (гли́боко) в чо́му. [Те, що найгли́бше пуска́є своє́ корі́ння в наро́дню ду́шу (Грінч.). В саду́ ви́шенька вкорени́лась (Грінч. III)]. • Это дерево пускает отростки от -рня – це де́рево пуска́є (виганя́є, виго́нить) па́рості (па́гони, па́гінки, па́ростя), па́роститься з ко́реня (з корі́ння). • Злоупотребления пустили глубокие -рни – надужиття́ (зловжива́ння) геть розкорени́лися. • Прикрепиться -рня́ми к чему – прикорени́тися до чо́го. • Пресечь зло в -рне – припини́ти (зни́щити) зло при ко́рені (при корі́нні, в ко́рені, в за́родку). • В -рне неправильно – в ко́рені (в осно́ві свої́й) несправедли́во (неправди́во, непра́вильно). • При самом -рне отрубить, отрезать – при са́мому ко́рені (при са́мому корі́нні, при́кро) відруба́ти, відрі́зати (відтя́ти) що. [При́кро, одруба́в де́рево (Хорольщ.). При́кро одрі́зав ні́готь (Хорольщ.)]. • Подсечь под -рень – підсі́кти (підтя́ти) при ко́рені (при корі́нні) що. • -рень за -рень – о́ко за о́ко. Сделанный из -рня, см. Корнево́й 2; 2) (в народн. назв. различных растений) ко́рінь, корі́ння. • -рень белый, La erpitium latifolium L. – староду́б (-ба). • -рень бобовый, Corydalis solida Sm. – ряст (-ту). • -рень винный – а) (копытный, скипидарный), см. Ко́петень; б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. – ра́кові ши́йки (-йок), рачки́ (-кі́в), ле́вурда. • -рень водяной, Calla palustris L. – образки́ (-кі́в), фія́лковий ко́рінь. • -рень волчий, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки (-ків). • -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. – вовчу́г (-га́), вовчуга́н, во́вча (бича́ча) трава́. • -рень гвоздичный, Geum urbanum L. – гребі́нник, виви́шник, гравіла́т (-ту). • -рень глистный, Dictamnus albus L. – ясене́ць (-нця́), (редко) ломи́ніс (-носа). • -рень горький, Saussurea amara D. C. – гірки́й ко́рінь, гірча́к (-ка́). • -рень громовый, см. Спа́ржа (дикая). • -рень драконов, Arum dracunculus – кліщине́ць (-нця́). • -рень дубильный, Statice latifolia Smith. – керме́к широколи́стий, дуби́льний ко́рінь, чинба́рник. • -рень жабин, Campanula sibirica L. – дзво́ник сибі́рський, жа́бин ко́рінь. • -рень железный, см. под Желе́зный. • -рень жёлтый, Statice tatarica L. – керме́к тата́рський, жовти́во. • -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. – курзі́лля; см. Лапча́тка. • -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. – ла́стовень (-вня), змії́ний ко́рінь. • -рень золотой – а) Lilium martagon L., см. Ли́лия; б) Asphodelus luteus L. – зо́лотень (-тня) жо́втий. • -рень зубной, см. Камнело́мка. • -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. – овер’я́н (-ну), бі́сове (чо́ртове) ребро́, котя́че зі́лля. • -рень красильный, Rubia tinctorum L. – маре́на. • -рень красный, Anchusa officinalis L. – волови́к (-ка), рум’я́нка, красноко́рінь (-реня), меду́нка, свиню́шник. • -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. – лю́бка, нічна́ фія́лка. • -рень майский, см. Петро́в крест. -рень Марьин, см. Пио́н. • -рень медвежий, Meum Athamaticum – бу́рич ведме́жий. • -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. – мандраго́ра, мандриґу́ля. • -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel – опу́цьки (-ків), оши́пок (-пка), сверби́гуз (-за). • -рень параличный, см. Пере́ступень. • -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. – паху́чка звича́йна. • -рень пьяный, см. Белена́. • -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. – молоча́й (-ча́ю) лозови́й, молоча́к (-ка), рома́нів ко́рінь. • -рень рвотный – а) см. Ко́петень; б) іпекакуа́на. • -рень сальный, см. Око́пник. • -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. – змія́чка еспа́нська, соло́дкий ко́рінь. • -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. – чорноко́рінь (-реня), соба́чий ко́рінь (язи́к), воло́вий язи́к. • -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. – вовчо́к (-чка́) півні́чний. • -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. – соло́дкий ко́рінь, солоде́ць (-дця́), солоди́ка, люкре́ція, люкри́ця. • -рень сухотный, Arum maculatum L. – кліщине́ць (-нця́) плями́стий, ко́зяча борода́. • -рень фиалковый, Iris florentina L. – пі́вники флоренті́йські, коси́ця, фія́лковий ко́рінь. • -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. – псора́лея. • -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. – царзі́лля, (редко) староду́б. • -рень чемеричный, Veratrum album L. – бі́ла чемери́ця, чемери́ка, чемерни́к. • -рень чумный, Petasites officinalis L. – кремена́ лікарська. • -рень алтейный, фарм. – проскурняко́вий ко́рінь (-ко́ве корі́ння); 3) (перен. о человеке) дуб, дуба́р (-ря́), непохи́тний, упе́ртий, суво́рий; 4) запрячь лошадь в -рень – запрягти́ коня́ в голо́блі. • Лошадь ходит в -рню́ – кінь пра́вить (бі́гає) за голобе́льного; 5) грам. – ко́рінь. • -рень слова – ко́рінь сло́ва; 6) мат. – ко́рінь. • -рень из числа а – ко́рінь з числа́ а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а – добува́ти, добу́ти ко́реня n-ого ступеня́ з числа́ а или коренюва́ти, прокоренюва́ти число́ а число́м n.

Кре́пкий – (прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й. [Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (Київщ.). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (Єфр.). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Шевч.). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (Куліш). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю (Канівщ.). Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй (Київщ.)]. • -кое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го. [Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (Н.-Лев.)]. • Человек -кого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. • -кий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́). [Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Грінч.). Іще́ кріпки́й чума́к був (М. Вовч.). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (Коцюб.). Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить (Бердянщ.)]. • -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі. [Кру́гла, заживна́ по́стать (Л. Укр.)]. • Он ещё -пок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги. • -кое здоровье – міцне́ здоро́в’я. • -кий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум. • -пок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, туги́й на слу́хи хто. • -кий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н (-на́). • -кий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші. • -кий в слове – держки́й на сло́во. • -кий сон – міцни́й (сильни́й, (провинц.) товсти́й) сон. [Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М. Левиц.). Спить товсти́м сном (Рудч.)]. • -кий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний) моро́з, холо́д. [Хо́лодом пові́яло цупки́м (Грінч.)]. • -кий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід. • -кий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь. • -кий (о фруктах, плодах) – яде́рни́й. [Яде́рний огіро́к. Яде́рні я́блука – до́вго проле́жать (М. Грінч.)]. • -кая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай. • -кие напитки – міцні́ (п’я́ні) тру́нки. • -кий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н. • -кая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа. [Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М. Грінч.)]. • -кое словцо – круте́ слівце́, (похабность) гниле́ сло́во. • -пок задним умом кто – по шко́ді му́дрий хто. [Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Приказка)]. • Думать -кую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися про що, сильну́ ду́му ду́мати про що. • Довольно -кий – міцне́нький, кріп(к)е́нький, дебеле́нький. [П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Ко́ник він кріпке́нький (Греб.)]. • Более -кий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший. [Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Март.)]. • Очень -кий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний. • Становиться, стать кре́пче – ду́жчати, поду́жчати, міцні́(ша)ти, по[з]міцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися. [Мед (напиток) як до́вго посто́їть, то вмоцю́ється (Борзен.)].

I. Находи́ться, наха́живаться, найти́сь – 1) (стр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), бу́ти знахо́дженим, зна́йденим, познахо́дженим и т. п.; срв. I. Находи́ть. [Кістки́ ті́ї знахо́джено ду́же гли́боко під земле́ю (Л. Укр.)]. • Встарину тут -вались клады – за стари́х часі́в тут знахо́джено скарби́. • Широта места -дится по высоте солнца – широту́ мі́сця (місце́вости) визнача́ють (реже: відшу́кують) за висото́ю со́нця. • Всё -дено в наилучшем порядке – все зна́йдено в найкра́щому поря́дку. • Виновный не -ден – винува́того (ви́нного) не зна́йдено (не ви́крито, не знайшли́, не ви́крили). • При обыске -дены компрометирующие документы – під час тру́су зна́йдено (ви́трушено, ви́крито) компроміто́вні докуме́нти. • Не -ден способ полного обесцвечивания тканей – не зна́йдено спо́собу (спо́сіб) цілкови́того знеба́рвлювання ткани́н (обычнее: зо́всі́м или цілко́м знеба́рвлювати ткани́ни); 2) (возвр. з.) знахо́дитися (в песнях и знаходжа́тися), знайти́ся, нахо́дитися (в песнях и находжа́тися), знайти́ся, (о мног.) по(з)нахо́дитися; специальнее: (-ди́ться вновь) віднахо́дитися, віднайти́ся; (отыскиваться) відшу́куватися, відшука́тися, (о мног.) повідшу́куватися; (выискиваться, сыскиваться, как исключение) вийма́тися, ви́(й)нятися, обира́тися, обібра́тися и обра́тися, (с трудом, диал.) ви́рискатися; (встречаться, попадаться, случаться) трапля́тися, тра́питися, нагоджа́тися, нагоди́тися, вибира́тися, ви́братися; (быть) бу́ти, (существовать) існува́ти. [Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис). Як ноже́м проби́то, то зна́йдуться лі́ки (Чуб. V). Вслуго́вують їм слу́ги, – от пани́ в нас такі́ знахо́дяться! (М. Вовч.). Мо́же на́йдеться діво́че се́рце, ка́рі о́чі (Шевч.). Познахо́дилися такі́ жінки́, що ба́чили, як він цілува́в її́ (Грінч.). Усе́ познахо́дилося, що в їх покра́дено (Чернігівщ.). «Чи понахо́дились-же ко́ні?» – «Понахо́дились» (Київщ.). На ці́лий світ ви́нявся оди́н таки́й дід (Кониськ.). Ви́нявся там таки́й чолові́к, що за вбо́гих люде́й обстава́в (Грінч.). Тре́ба ті́льки, щоб ви́йнявся енергі́йний ініція́тор (Грінч.). Такі́ пішли́ дощі́, що й дня не ви́нялося пого́жого (Грінч.). Обібра́вся таки́й-то хазя́їн (Драг.). Неха́й між ва́ми обере́ться хто смі́ливий та пі́де вночі́ на грі́шну моги́лу (Г. Барв.). Десь ви́рискався ми́ршавий чолові́чок (Мирний). Моя́ дочка́ удови́ця, їй лю́ди трапля́ються; не сього́дні-за́втра хтось посва́тає (Коцюб.). (Хоті́ли) затри́мати (ні́мку), по́ки наго́диться францу́зка (Л. Укр.). Якщо́ не наго́диться нічо́го (слу́жби), він бу́де зму́шений узя́ти з її́ гро́шей (Кінець Неволі). Як ті́льки було́ ви́береться у йо́го слобо́дна годи́на (Сим.)]. • Виновный -шё́лся – винува́тий (ви́нний) знайшо́вся, -ого зна́йдено (ви́крито). • Не -дё́тся ли у вас листа бумаги? – чи нема́(є) (не бу́де, не зна́йдеться) у вас (чи не ма́єте ви) а́ркуша папе́ру? • В мире такого другого не -дё́тся – у (на) (всьо́му) сві́ті тако́го дру́гого не зна́йдеться, світ його́ (тако́го, тако́го дру́гого) не пока́же. [Удава́в із се́бе тако́го лю́того звіря́ку, що його́ і світ не пока́же (Яворн.)]. Вот -шё́лся приятель! – от знайшо́вся при́ятель! Вишь, какой -шё́лся! – ач яки́й ви́(й)нявся (ви́рискався, обібра́вся, ви́брався)! [Чи ти бач, яки́й багати́р ви́нявся! (Грінч.)]; 3) -ди́ться (не теряться) – добира́ти, добра́ти ро́зуму, дава́ти (знахо́дити), да́ти (знайти́) собі́ ра́ду, (догадываться) дога́дуватися, догада́тися, (выпутываться) викру́чуватися, ви́крутитися, (не растеряться) не втра́тити (не втеря́ти) ро́зуму, не збенте́житися, не сторопі́ти, не стеря́тися. [Не стеря́всь: добра́в ро́зуму (Полтавщ.). Він дасть собі́ ра́ду: бува́в у бува́льцях (Харківщ.). Догада́всь, що роби́ти (Київщ.). Не стеря́вся і так все розпоясни́в, що по його́ ста́лося (Сл. Ум.)]. • Его не озадачишь, всегда -дё́тся – його́ не зі́б’єш з пантели́ку (не спантели́чиш), за́вжди дасть собі́ ра́ду (ви́крутиться или зна́тиме, що роби́ти). • Он везде -дё́тся – він скрізь (в усьо́му) дасть собі́ ра́ду (зна́тиме, що роби́ти), він з усьо́го ви́крутиться. • Он ловко -шё́лся, ответил хорошо – він спри́тно ви́крутився, відказа́в до́бре; він не збенте́жився (не сторопі́в, не стеря́всь) і до́бре (доте́пно, ме́тко) відказа́в. • Он -шё́лся и отвечал ему сейчас же – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в, не стеря́вся) і відказа́в йому́ нега́йно. • Он -шё́лся и умел выпутаться из затруднения – він дав собі́ ра́ду (не збенте́жився, не сторопі́в) і зумі́в ви́плутатися (ви́борсатися) із скрутно́го стано́вища. • Не -шё́лся, что сказать – не знайшо́в (не добра́в ро́зуму, не догада́вся), що́ сказа́ти; збенте́жився (сторопі́в, стеря́всь) і не зміг нічо́го сказа́ти; він не здобу́вся на сло́во (Крим.); 4) -ди́ться (только несов.) – а) (быть, пребывать) бу́ти (сов. пробу́ти, многокр. бува́ти), перебува́ти (сов. перебу́ти), пробува́ти (сов. пробу́ти), (в просторечии редко, в научном языке обычно) знахо́дитися, (иметь жилище, обитать) домува́ти, (жить) жи́ти, (зап.) ме́шкати, (обретаться) оберта́тися, (редко) поверта́тися, пово́дитися, ма́тися, (зап.) ме́шкати, промешка́ти, (постоянно быть, не покидать) держа́тися, (помещаться, содержаться) місти́тися; (на складе: об имуществе, товарах) бу́ти, перебува́ти, лежа́ти; (стоять) стоя́ти, (лежать) лежа́ти, (сидеть) сиді́ти, (висеть) висі́ти и т. п.; срв. Быть. [Яки́йсь час він лежа́в долі́лиць, диву́ючись, де він (где он -дится) і що з ним ско́їлось (Країна Сліпих). Ко́нон за́вжди був при госпо́ді, Грицько́ при скла́ді (Сл. Ум.). Де тепе́р (перебува́є, пробува́є) ваш брат? (Київ). Де він тепе́р мо́же перебува́ти? (Крим.). За капіталі́зму все перебува́є в рука́х буржуазі́ї (Азб. Комун.). Робітники́ й капіталі́сти перебува́ють зовсі́м не в одна́кових умо́вах (Азб. Комун.). Як тя́жко на безві́дді ри́бі пробува́ти, так тя́жко на чужині́ безрі́дному пробува́ти (Метл.). Дунка́нів син пробува́є в свято́го Едуа́рда (Куліш). Для то́го прожива́в Кві́тка в манастире́ві, щоб бли́жче знахо́дитись коло до́ма бо́жого (Куліш). З а́ктових кни́гах знахо́диться таки́й ціка́вий докуме́нт (Україна). Матро́на ри́мська у тюрмі́ дому́є! (Л. Укр.). Стах бере́ за ро́зум і чесно́ту мого́ па́на, коли́ такі́ тара́нтули отру́тні дому́ють вку́пі з ним (Л. Укр.). Він там у Пі́сках ме́шкає (Мирний). Не раз у ха́ті оберта́вся тоді́ його́ лаке́й (Крим.). Мирові́ перегово́ри оберта́ються по́ки-що в ста́дії підгото́вчій (Н. Рада). Вона́ сама́, одни́м одна́ душе́ю, бу́де поверта́тися у тако́му вели́кому го́роді (Квітка). Зна́є, де він пово́диться (Квітка). А тре́тя (части́на ві́йська) де ся ма́є? (Ант.-Драг.). Пору́баний, на ра́ни смерте́льнії знемага́є, а коло йо́го джу́ра Яре́ма промешка́є (Ант.-Драг.). Зимо́ю ри́ба де́ржиться на дні (Сл. Гр.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м ко́нсул (Крим.). Пра́во на кінці́ меча́ мі́ститься (Вороний). В цих збі́рниках місти́лись короте́нькі оповіда́ння (Рада). Цу́кор лежи́ть у комо́рі (Київ). З одного́ бо́ку рядка́ стоя́ла да́та (Остр. Скарбів). Він угля́дів, що лежи́ть біля до́лішньої межі́ снігі́в (Країна Сліпих)]. • -ться в бегах, см. Бег 2. • -ться в бедности – жи́ти (перебува́ти) в (при) зли́днях (убо́го, при вбо́зстві), (образно) (голо́дні) зли́дні годува́ти. • -ться в беспамятстве – бу́ти неприто́мним. • -ться в ведении, подчинении чьём – бу́ти (перебува́ти) у ві́данні чиє́му, у во́лі чиї́й (під ору́дою чиє́ю), підляга́ти кому́, чому́. [Акаде́мія Нау́к перебува́є в безпосере́дньому ві́данню верхо́вної вла́ди (Стат. Ак. Н.)]. • -ться вне себя от чего – (аж) нетя́митися (сов. нестя́митися) з чо́го. • -ться дома – бу́ти вдо́ма, (домовничать) домува́ти. [На́ша па́ні дому́є, вече́ряти готу́є (Чуб. III)]. • -ться в заблуждении – помиля́тися, ма́ти помилко́ву ду́мку, бу́ти оми́леним. [Чи спра́вді я ви́рвалася на во́лю, чи мо́же я ті́льки оми́лена? (Кониськ.)]. • -ться в (полной) зависимости от кого, чего – бу́ти (перебува́ти) в цілкови́тій зале́жності, (цілко́м) зале́жати від ко́го, від чо́го. • -ться в добром здоровьи – бу́ти живи́м-здоро́вим (фам. в до́брому здоро́в’ячку), ма́тися до́бре, почува́ти себе́ до́бре. • -ться в опасности – бу́ти (перебува́ти) в небезпе́ці (під небезпе́кою). • Он -дится в опасности – він у небезпе́ці, йому́ загро́жує небезпе́ка. • -ться в затруднении (в затруднительном положении) – бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти заклопо́таному (в кло́поті), (редко) стоя́ти зле, (безл.) кому́сь кло́піт, (шутл.) непере́ливки (дово́дитися) кому́. [В йо́го приро́дне ща́стя, що тебе́ побо́ре, хоч я́к-би зле стоя́в він (Куліш). Тепе́р я в кло́поті (мені́ кло́піт): що-ж да́лі ді́яти (Звин.). Заморга́в очи́ма, як за́вжди, коли́ дово́дилося непере́ливки (Корол.)]. • -ться на пользовании в лечебном заведении – перебува́ти на лікува́нні – (лікува́тися; зап. курува́тися) в ліка́рні. • -ться в равновесии с чем – ма́ти рівнова́гу (рівнова́житися) з чим. • -ться в верных руках – бу́ти (перебува́ти) в пе́вних (ві́рних, наді́йних) рука́х. • -ться в связи с чем – бу́ти зв’я́заним (пов’я́заним) з чим, бу́ти (перебува́ти, стоя́ти) в зв’язку́ з чим. [З оци́м семі́тським ко́ренем чи не перебува́є ча́сом в етимологі́чному зв’язку́ слов’я́нське «хма́ра»? (Крим.)]. • -ться на службе – бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) на слу́жбі; (служить) служи́ти. • -ться в соответствии с чем – відповіда́ти чому́. [Приско́рений темп пое́зій Оле́ся відповіда́є поді́ям гаря́чого ча́су (Рада)]. • -ться на сохранении – бу́ти на схо́ві (на схо́ванці), перехо́вуватися. • -ться в тревоге – бу́ти (перебува́ти) в триво́зі. • -ться при этом, при том – бу́ти при цьо́му, при то́му. • Рука его -лась на столе – рука́ його́ лежа́ла на столі́. • Его имя не -дится в списке – його́ ім’я́ нема́(є) в спи́скові, його́ ім’я́ не стої́ть у спи́скові. • Он -дится за границей – він (перебува́є, пробува́є, живе́) за кордо́ном. • Если -ду́тся желающие – якщо́ зна́йдуться (бу́дуть, тра́пляться) охо́чі. • -дятся люди, осмеливающиеся мечтать – є (існу́ють, трапля́ються, знахо́дяться) лю́ди, що з[на]ва́жуються мрі́яти; б) (о местоположении) бу́ти, місти́тися, (только о географ.) знахо́дитися, (лежать) лежа́ти, розлягти́ся (в прош. вр. глагола), (стоять) стоя́ти; (простираться) простяга́тися (сов. простягти́ся), стели́тися, простеля́тися (сов. простели́тися) (-лю́ся, -лишся), простила́тися (сов. просла́тися (-стелю́ся, -сте́лешся)); срв. Лежа́ть 4. [Навпро́ти його́ каю́ти була́ комо́ра (Кінець Неволі). В попере́чній стіні́ буди́нку були́ две́рі (Олм. Примха). Навпро́ти буди́нку місти́лася (стоя́ла) ста́йня (Київщ.). Наспо́ді горта́ни мі́ститься персне́вий хрящ (М. Калин.). Кварти́ра місти́лася в найни́жчому по́версі (Крим.). Ця устано́ва (мі́ститься) в Ки́їві (Київ). Осно́ва лежи́ть під самим Ха́рковом (Куліш). Склепі́ння лежа́ло гли́боко під пове́рхнею землі́ (Едґ. По). Пода́вся до їда́льні, що лежа́ла в кідьканадцятьо́х кро́ках (В. Гжицьк.). Де на́ше село́? – а ї́дьте про́сто шляхо́м, дої́дете до ста́ву – то на́ше село́ розлягло́ся понад ста́вом (Звин.). Одна́ з подо́вжніх стін буди́нку стоя́ла про́сто ворі́т огоро́жі (Олм. Примха). Перед ґа́нком стели́вся моріжо́к (Київщ.)]. • Остров Мадагаскар -дится вблизи восточного берега Африки – о́стрів Мадаґаска́р (знахо́диться или лежи́ть) бли́зько схі́днього бе́рега А́фрики. • Город -дится на берегу реки – мі́сто лежи́ть (розлягло́ся, розгорну́лося) над ріко́ю. • Между Африкой и Южной Америкой -дится Атлантический океан – (по)між А́фрикою й Аме́рикою простяга́ється (простя́гся) Атланті́йський океа́н. • Находя́сь – бу́вши (многокр. бува́ючи), перебува́ючи, пробува́ючи и т. п. [Пробува́ючи на слу́жбі (Н.-Лев.)]. • Находя́щийся, Находи́вшийся – що є (перебува́є, пробува́є и т. п.), що був (перебува́в, пробува́в и т. п.), (-щийся ещё) су́щий. [До всіх землякі́в, на Украї́ні су́щих (Шевч.)]. • -щийся близко – близьки́й, по́близький. • -щийся вверху, внизу – горі́шній, до́лішній. • -щийся далее – да́льший. [Сі́ра мря́ка, що залягла́ да́льшу, безлі́сну доли́ну (Франко)]. • -щийся на таком-то расстоянии от чего – дале́кий на сті́льки то від чо́го. [Одно́ моє́ по́ле дале́ке від дру́гого на го́нів дво́є (Звин.)]. • -щийся вне себя от чего – нестя́мний з чо́го. • -щийся на учёте – обліко́вий; см. ещё Состоя́щий (под Состоя́ть).

Невзнача́й, нрч. – 1) (неожиданно) несподі́вано, знена́цька. [Несподі́вано набрі́в на той буди́нок, що до́вго не міг його́ відшука́ти (Київ). Ві́тер знена́цька наліта́в на ві́йсько вра́же (Галуз.). Як ви́глянув в вікно́ знена́цька, прийшо́в Лати́н в вели́кий страх (Котл.). За́здрість знена́цька десь ворухну́лась гли́боко (Ледянко)]; 2) (вдруг) ра́птом, рапто́во, знена́цька, на́гло, як стій. [Чи не здурі́в ти ра́птом? (Київ). І́спити призначи́ли ра́птом (знена́цька), без попере́дження (Київ). Ще ча́сом помре́ш на́гло! (Київ). Я до вас сама́ ладна́лася занести́ гро́ші, але́-ж як стій занеду́жала (Крим.)]; 3) (неумышленно) невми́сне[о], ненавми́сне[о], (пров.) незна́рошна. [Я не(на)вми́сне сказа́в це (Київ). Незна́рошна сту́кнули лі́ктем об ши́бку (Звин.). «Від ко́го-ж я тіка́ла? – так бі́гла, та на старо́го па́на й наско́чила.» – «Так незна́рошна-б то?» (Мирний)]; 4) (случайно) випадко́во, ви́падком, знена́цька, (диал.) невбача́й, (ненароком) ненаро́ком. [Я зустрі́вся з ним випадко́во (Київ). Він натра́пив знена́цька на своє́ відкриття́ (Кінець Неволі). Бач, невбача́й, та й попа́в (Номис). Чудна́ приго́да з чолові́ком, що ненаро́ком загру́з у меду́ (Україна)].

Непоколеби́мость – непохи́тність, несхи́тність, несхи́бність, незло́[а́]мність, незби́тість; мі́цність, тве́рдість (-оств). [Незло́мність ду́ха (Грінч.). Вони́ йшли обороня́ти свою́ честь з незла́мністю Яйли́ (Коцюб.). Гли́боко вще́плені забобо́ни що-до незби́тости буржуа́зних прав (Азб. Комун.)].

Почу́вствовать – почу́ти (редко спочу́ти), (восчувствовать) відчу́ти, учу́ти; (зачуять) зачу́ти, (ощутить) почути́ти що. [Бий його́ ду́жче, щоб почу́в (Харк.). Незаба́ром вона́ очути́лась і почу́ла, що їй хо́лодно і бік у не́ї боли́ть (Грінч.). Він відчу́в се́рцем той крик розпу́ки (отчаяния), що гли́боко таї́вся в се́рці його́ наро́ду (Коцюб.). Тепе́р і пани́ вчу́ли, що хліб ро́дить на мозоля́х (Кониськ.)]. • -вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. – почу́тися як (напр. до́бре, зле, молоди́м і т. ин.), що. [Почу́лася, що не мо́же йти, що не змо́же ввійти́ в ту ха́ту (Грінч.)]. • -вать боль в ноге – біль у нозі́ відчу́ти, почу́ти, почути́ти. • -вать в себе влечение к чему – почу́ти в собі́ по́тяг до чо́го. • -вать в себе (свои) силы, любовь – почу́тися на (свої́х) си́лах (на си́лі и на си́лу), на любо́ві. [(Квітка) почу́всь на свої́х вла́сних си́лах і дав до́бру озна́ку свого́ вели́кого да́ру (Куліш). На́дто вже бага́то люде́й почу́лося на любо́ві до Украї́ни (Рідн. Край)]. • -вать утомление, голод – почу́тися на вто́му, на го́лод. • -вать влечение к добру, злу – почу́тися на до́бре, на зле. [Так співа́й, щоб чолові́к на до́бре, а не на зле почу́вся (Куліш)]. • -вать свой живот, руки и т. д. – почу́тися живота́, руки́. [Почу́єшся живота́, як іззіси́ (Борз.)]. • -вать себя беременною – почу́тися. [Я вже почу́лась (Гр.)]. • И не -вал, как заснул – і не зчу́вся, як засну́в. • Дать себя -вать, см. Дава́ть. • -вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. – сподо́бати, уподо́бати собі́ кого́, що, прихили́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го. [А я відра́зу приверну́лась до те́бе се́рцем за твою́ лагі́дність (Л. Укр.). Княги́ня ху́тко до йо́го прихили́лась (Стор.)]. • -вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. – знуди́ти сві́том, вті́хами і т. д. • Почу́вствованный – почу́тий, відчу́тий, учу́тий, зачу́тий. • -ться – почу́тися, учу́тися. • В его словах мне -лось что-то…– в його́ слова́х мені́ почу́лося (вчу́лося) щось… • Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) – по́милка ця на́шим наща́дкам очу́титься, да́сться в знаки́.

Прозира́ть и Прозрева́ть, прозре́ть – 1) (получать зрение) прозріва́ти, прозрі́ти; (диал.) прови́діти, роби́тися, зроби́тися зря́чим (видю́щим, видю́чим); (о глазах, у кого-н.) відкрива́тися, відкри́тися. [Прозріва́ти став потро́ху (Шевч.). Сказа́в йому́ Ісу́с: прозри́! (Єванг.). Тут є на доли́ні така́ керни́ця…, ще й аби́ те́мний у ні уми́вся, то би прови́дів (Гн. II). Як відкри́лись у те́бе о́чі? (Єванг.)]; 2) (проникать зрением сквозь что-н.) прозира́ти, прозирну́ти у що, що, прогляда́ти, прогля́нути у що. [Чи́сті серця́, що в се́рце його́ прозира́ли (Грінч.). Хто-ж із них прозирну́в гли́бше істори́чну пра́вду? (Куліш). Не гли́боко прогля́нув він у ду́шу селяни́на (Куліш)]; 3) см. Прови́деть.

Проника́ть, прони́кнуть (сквозь что, куда) – прохо́дити, пройти́, просми́куватися, просмикну́тися, проми́кувати(ся), промкну́ти(ся), (грубо) продира́тися, проде́ртися (крізь що, куди́); (только куда) добува́тися, добу́тися, дістава́тися, діста́тися, досяга́ти, досягти́, (грубо) удира́тися, уде́ртися, утиска́тися, ути́сну́тися. • Вода -кла сквозь потолок – вода́ пройшла́ крізь сте́лю. • Свет свободно -ка́ет сквозь стекло – світ ві́льно прохо́дить крізь скло. • Пыль -ка́ет в легкие – пил прохо́дить у леге́ні. • Солнечный луч -кал сквозь трещину в ставне, сквозь листья – со́нячний про́мінь про(с)ми́кувався крізь шпа́ру у віко́нниці, крізь ли́стя. • Пуля -кла до самой кости – ку́ля пройшла́ аж до кі́стки. • Ветер сквозь щели -ка́л в избу – ві́тер крізь шпа́ри захо́див у ха́ту. • Сквозь брешь в стене он -ни́к в крепость – пробо́їною в му́рі він промкну́в (діста́вся) у форте́цю. • Посредством хитрости он -ни́к в крепость – хи́трощами він добу́вся у форте́цю. • Путешественник -ни́к в глубь Африки – мандрі́вець добу́вся (діста́вся) у глиб А́фрики. • Стараться -нуть куда – добува́тися куди́, (грубо) лі́зти, прола́зити куди́. • Свет, тепло и дождевая вода -ка́ют в пахоть – світ, тепло́ та дощова́ вода́ прохо́дять (вника́ють) у ріллю́. • Печаль -ка́ет в сердце – ту́га вника́є в се́рце (Л. Укр.). • -кать, -нуть в тайны природы – дохо́дити, дійти́ таємни́ць приро́ди, збагну́ти таємни́ці приро́ди. • Это мнение начинает -кать в умы людей – ця ду́мка почина́є дохо́дити до ро́зуму лю́дям. • -ка́ть взглядом, взором – прозира́ти, прозирну́ти, прогляда́ти, прогля́нути(ся), продивля́тися, продиви́тися. [По́гляд чо́рних оче́й нена́че прозира́є на́скрізь (Неч.-Лев.). Ой га́ю-ж, мій га́ю, густи́й не прогля́ну (Пісня). Не гли́боко прогля́нув він у ду́шу селяни́нові (Куліш). Таки́й ліс густи́й, що й не прогля́нешся. Ще прикрі́ше подиви́лася дочці́ у ві́чі, нена́че хоті́ла продиви́тися їй у ду́шу (Мирн.)]. • -ка́ть, -нуть в сознание чьё – дохо́дити, дійти́ до свідо́мости кому́. • -нуть мыслью, умом куда – пророзумі́ти, прозирну́ти в що, куди́, збагну́ти що. [Пророзумі́вши в саму́ річ спра́ви, я мимово́лі посміхну́вся (Корол.)]. • -ка́ть кого, что – пройма́ти, про(й)ня́ти, перейма́ти, пере(й)ня́ти, промика́ти, промкну́ти кого́, що. • Проника́ющий – прони́кливий, той, що прохо́дить, про(с)ми́кується и т. д. крізь що, куди́. [Уп’я́вся в ме́не до́вгим, у ду́шу прони́кливим по́глядом (Корол.)]. • Прони́кнутый чем – про(й)ня́тий, пере́(й)нятий, промкну́тий чим. [Люди́на промкну́та висо́кою ду́мкою, сві́том нау́ки (Неч.-Лев.)].

Прочу́вствовать – прочу́ти, відчу́ти що. [Ча́рами свого́ тала́нту письме́нник приму́сить вас знов і знов пережи́ти їх і відчу́ти (Єфр.)]. • Прочу́вствованный – прочу́тий, відчу́тий. [Од прочу́того та жва́вого чи́тання наниче́вого хлоп’я́ проки́нулося (Крим.)]. • Глубоко -ный – гли́боко прочу́тий (відчу́тий).

Пуска́ть, пусти́ть – 1) пуска́ти, пусти́ти, (во множ.) попуска́ти кого́, що (куди́, зві́дки). [Пусти́-ж мене́, ота́мане, із по́лку додо́му (Пісня). Ко́ні у чи́сте по́ле попуска́в (Манж.). Дава́ли, та з рук не пуска́ли (Номис). Як візьме́ш ти за ру́ченьку, – не му́сиш пусти́ти (Метл.)]. • -сти́ть на волю – пусти́ти на во́лю, відзво́лити кого́. • -сти́ть в отпуск кого – пусти́ти, відзво́лити в відпу́стку кого́. • Его не -сти́ли в отставку – йому́ не да́но відста́вки (димі́сії). • -сти́ть кого по миру, с сумою – з торба́ми, на же́бри, ста́рцем (старця́ми) кого́ пусти́ти. • -сти́ть лошадь во весь дух, во весь опор – пусти́ти, погна́ти коня́ що-ду́ху, на всю витя́гу. • -сти́ть лошадь рысью, в галоп – пусти́ти коня́ ри́стю, учва́л; 2) (метать, выбрасывать) пуска́ти, пусти́ти, ки́дати, ки́нути що и чим в ко́го, в що. • -сти́ть стрелу, пулю, ядро – пусти́ти стрілу́, ку́лю, набі́й. [Пу́стимо стрі́лку, як грім по не́бу (Ант.-Драг.)]. • -сти́ть камень или камнем в собаку – пусти́ти, ки́нути каменю́кою в соба́ку. • Он -сти́л в него тарелкою – він пожбу́рив у ньо́го тарі́лкою. • -ска́ть ракеты – пуска́ти раке́ти. • -ска́ть пузыри, см. Пузы́рь 3. • -сти́ть себе пулю в лоб – пусти́ти собі́ ку́лю в ло́ба. • -ска́ть кому пыль в глаза – ману́ пуска́ти (напуска́ти), туману́ пуска́ти (напуска́ти) на ко́го, тума́нити кого́, о́чі заму́лювати, о́чі зами́лювати кому́. [То вона́ ті́льки таку́ ману́ пуска́є (Мирн.). Бач! Яко́го тума́ну пуска́є своє́ю черво́ною ша́пкою (Кониськ.)]. • -ска́ть, -сти́ть молву, славу – пуска́ти, пусти́ти поголо́ску (поголо́ски), сла́ву, розголо́шувати, розголоси́ти що. [Бі́гав по лю́дях, розпи́тував, пуска́в поголо́ски (Коцюб.). А ще до то́го розголоси́ли, що вона́ сла́вна воро́жка, то так до не́ї лю́ди йшли, як по свяче́ну во́ду (Яворськ.)]. • -ска́ть, -сти́ть в огласку что – розголо́шувати, розголоси́ти що. • -сти́ть что в продажу – пусти́ти що в (на) про́даж, ви́ставити на про́даж що. • -сти́ть капитал в оборот – пусти́ти капіта́л в оборо́т. • -ска́ть, -сти́ть в ход, в дело – пуска́ти, пусти́ти що в ді́ло; (о машине, механизме и т. п.) пуска́ти, пусти́ти, запуска́ти, запусти́ти що, ста́вити, поста́вити (машину) на робо́ту. [Тонка́ іро́нія, безо́щадний сарка́зм, гні́вне обу́рення – все пуска́є він у ді́ло, щоб здискредитува́ти систе́му гні́ту (Єфр.). Са́ме ото́ перед дев’я́тою п’я́тницею і пусти́ли той млин упе́рше (Кониськ.). Моє́ ді́ло, як ка́жуть, міро́шницьке: запусти́ та й мовчи́ (Номис)]. • -ска́ть, -сти́ть в ход все средства – усі́х за́собів зажива́ти, зажи́ти (ужива́ти, ужи́ти), на всі способи́ бра́тися (взя́тися). • -сти́ть кровь больному – ки́нути, пусти́ти кров хво́рому (неду́жому). • -сти́ть корабль ко дну – корабе́ль на дно пусти́ти. • -сти́ть на ветер – пусти́ти на ві́тер, на хух. • -ска́ть, -сти́ть корень, корни – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь, пуска́ти, попуска́ти корі́ння. [Ти глибо́ко у глиб тверди́й ко́рінь пусти́, гі́лля вго́ру розки́нь (Рудан.)]. • -ска́ть, -сти́ть побег, отросток, побеги, отростки – пуска́ти (виганя́ти и виго́нити) па́гін, на́рост, па́гони, на́рости, пусти́ти (ви́гнати) па́гін, на́рост, попуска́ти (повиго́нити) па́гони, па́рості, па́рости́тися, попа́роститися. • Деревья начинают -ска́ть почки – дерева́ почи́нають брости́тися (набро́щуватися, бро́статися, бру́нитися, набру́нькуватися, набрунько́вуватися, бру́ньчитися, при́щитися, напри́щуватися); срв. По́чка (Выбрасывать -чки). • -сти́ть почки – набрости́тися (набро́статися, набру́нитися, набру́ньчитися, набрунькува́тися, напри́щитися). [Вже де́рево набру́нилось (Звяг.). Ви́шні до́бре вже набрунькува́лися, – тіль-тіль не розів’є́ться листо́чок (Новомоск.)]. • -ска́ть, -сти́ть росток, ростки (о зерне) – кі́льчитися, накі́льчитися, клю́читися, наключи́тися, назу́блюватися, назуби́тися, (во мн.) ви́кільчитися, покі́льчитися, поключи́тися, поназу́блюватися. [Вже кі́льчиться гре́чка, пшени́ця (Кам’ян.). Він злиде́нний госпо́дар: у йо́го в комо́рі геть покі́льчилась пшени́ця (Поділля). Посі́яла вже, як насі́ння поключи́лось (Рук. Левиц.). Уже́ котре́ зерно́ на мо́крій землі́, те назуби́лося (Міюс.). Вже наключи́лося зерно́ (Черкас. п.)]. • Пу́щенный – пу́щений (во множ. попу́сканий); (брошенный) ки́нутий и ки́нений; (в ход) запу́щений; (применённый) зажи́тий, ужи́тий; (о молве) розголо́шений.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Активный – активний, діяльний, (редко) чинний, (об участии, ещё) живий, дійовий: • активний учасник – активний учасник, дієвець. [Мене гнітить сіре одноманітне життя, а мені хочеться життя яскравого, блискучого, діяльного (М.Коцюбинський). Під млосним його впливом хлопець навіть цілував їй руки, — а це були перші жіночі руки, що здобулись у нього на таку честь. Бо він був глибоко свідомий піднесення, що його після її дотику опанувало, того вибуху діяльних сил, що поцілунок її збурив, як електрична іскра (В.Підмогильний). Шукаю активну жінку! Коротко про себе: 10 гектарів землі!].

Безумствовать – безу́мствувати, навісні́ти, шалі́ти, шалені́ти, божево́літи, дурі́ти. [Добре дуріти, як приступає (Пр.). Угору стяг! Хай кат шаліє, Хай стисне ще, але на мить! Бо іскру ту святу, що тліє, Несила ворогу згасить (М.Старицький). — Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання, — сказала вона (І.Нечуй-Левицький). — Ти вбив його! — кричала вона цілком погаслим, ненавистю кипучим голосом. — Ти! Ти боявся, що не дістанеш землі, і вбив його. Беріть убивцю і вбийте його, інакше я його вб’ю! — шаліла, вказуючи за ним, що, зблідши не до пізнання, заховався зі здичілим поглядом за матір’ю і дихав тяжко, а його обличчя викривилося, мов у малої дитини, до плачу, а сам дрижав на цілім тілі, як у пропасниці (О.Кобилянська). Шалій,  шалій,  від  розпачу сп’янілий! Що  розпач  той?  Річ  марна  і  пуста! …Як  пізно  ми  серця  свої  спинили! …Як  роз’єднали  рано  ми  вуста! (Є.Плужник). Степан аж ніяк не поділяв її піднесення. Видовисько голої, безглуздої юрби було глибоко неприємне йому. І той факт, що Надійка теж приєднується до того смішного, безпутного натовпу, його прикро вражав. Він похмуро сказав: «З жиру це все». Левко дивився на людей вибачливіше: «Сидять по конторах, ну й дуріють» (В.Підмогильний). Вічні хвилі. І обрій, і небо, і дюни — Все, як було. Лиш поруч — не я і не ти. Що ж, що серце незряче безумствує юно — Розірвати залізний ланцюг самоти! Що ж, що в’ялі уста повторяють невпинно Неповторні й давно спопелілі слова… Хвилі — вічні, а та проминула, єдина, Й тільки юним похміллям шумить голова (Є.Маланюк). — Я ж тобі вже сказав, Санчо,— відповів Дон Кіхот,— буду наслідувати Амадіса, буду шаліти, скаженіти, навісніти взором завзятого Роланда, котрий, побачивши сліди коло джерела, здогадався, що то Анджеліка Прекрасна вчинила там мерзотний гріх з Медором, і з того відчаю збожеволів — вивертав з коренем дерева, каламутив воду в прозорих струмках, убивав пастухів, нищив отари, палив колиби, валяв будинки, заганяв табуни і витворяв тисячі інших нечуваних каверз, гідних возвеличення і увіковічення в письмі і в слові. Зрозуміла річ, я не думаю геть у всьому наслідувати Роланда (чи Орланда, чи Рольдана — його і так, і так називають) і відтворювати кап-у-кап всі його безумні вчинки, слова і мислі, а візьму з того саму лише квінтесенцію, те, що становить грунт і основу. Можливо, я задовольнюся наслідуванням одного тільки Амадіса, що без того буяння і бешкету, самими лише слізьми і чулістю зажив собі такої слави, як ніхто інший на світі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Вагонка – вагонка, обшивна́ дошка. [— Я покажу йому! — Полісун люто вдарив по кришці парти. — Залітати… в моє… родинне гніздечко! — тут він засмалив по парті ще раз, глибоко вганяючи викрутку в дешеву вагонку (Л.Дереш)].

Вещание – 1) виголо́шування, повіда́ння; 2) віщува́ння, пророкува́ння; 3) мовлення, (ирон., шутл.) вищання: • сетка вещания – розклад (сітка) мовлення; • спутниковое вещание – супутникове мовлення. [— Не лякай, пророчице, мене пророкуванням (Л.Українка). Івоніка зітхнув глибоко й тяжко. В тій хвилині тьохнуло в його болем розритім серці якесь почуття, мов лихе віщування, і полишило, крім дисгармонійного тону в його сумнім настрої, ще щось іншого. Відчув через хвилю страшну самоту в душі (О.Кобилянська). Щастя матері! Так, цього короткого повідання Тура було досить, щоб серце Малуші сповнилось щастям (В.Скляренко). Тонкоголосе щемне віщування в подобі лиць — без уст, очей і брів. І безберега тиша довсібіч! Усесвіт твій німує і німіє (В.Стус). Так собі міркувала Ганнуся, стоячи біля причілка хати, аж поки вгледіла на вершечку акації чорного ворона. Той сидів трішки надутий і сонний, але Ганнуся побачила в ньому недобру прикмету, відчула якесь лихе віщування, аж млість підкотила до горла (В.Шкляр). Санчо дістав з капшука чотири кварто і вручив їх хлопчакові, а в нього взяв клітку і, передавши її Дон Кіхотові, сказав: — От, пане, і по всьому: всі ці віщування розмаяно, зведено на пшик, хоть вони до вас і мають таку притоку, як торішні хмари. І як пам’ять не змилила мене, я чував од нашого панотця, що горливим християнам та ще й одукованим, не подоба зважати на таку пустячину, та й самі ви, вашець, днями мене запевняли, що той, хто вірить у прикмети, глупак (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Воткнутый – увіткнутий, устромлений (встромлений), застромлений, (с размаху) вгороджений (угороджений), засаджений, всаджений, загнаний. [А глибоко в льоху під церквою блимала факля, увіткнута в землю, де Орися, тріпочучи серцем, дожидала Антося (М.Старицький). Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем (В.Стус). Збоку, в темному закутку, застромлений глибоко в щілину, причаївся широколезий ніж з вишмульганою до блиску дерев’яною колодочкою (В.Малик). Страшенно звузились уявимі простори видимості, мов завалля якесь, де треба знайти хоч кусник поживності і вгасити лютий зойк — не з звуків зойк, а з почуттів! — той, що терзає, як розпечене і разом жахливо чорне  вістря крючка, вгородженого в єство, але невидного (В.Барка). Хто прийшов до влади в наших містах? Хто ці чоловіки з тисячею голок, всаджених в горло, від яких їхні голоси стають холодними й небезпечними? Хто ці крикливі клоуни, котрі стоять і вирішують, чи слід пробивати нашим будинкам серця й випускати з них теплу малинову кров? (С.Жадан)].

Гиппокамп – (от греч.) гіпокамп. [Біологи вже віддавна підозрювали, що мозок зберігає весь свій досвід передусім у гіпокампі — крихітній горіхоподібній комірці, що розташована глибоко в мозкові. Від гіпокампа, який допомагає нам будувати в уяві тривимірну «карту» нашого оточення, залежить наша здатність орієнтуватися в реальному світі (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)].

Грубый – 1) грубий; (жёсткий) цупкий, шорсткий, (грубого размера) дебелий; (о голосе, низкий) товстий; 2) грубіянський, брутальний, неввічливий, простацький, (жёсткий) шорсткий, терпкий: • в грубых чертах – згруба, приблизно; • грубая обработка (техн.) – начорна обробка; • грубая ошибка – груба (тяжка, прикра) помилка (хиба, похибка); • грубо говоря – спрощуючи, загалом, не деталізуючи, (диал.) згрубша; приблизно, приблизно кажучи; • грубое невежество – темна темнота, грубе (простацьке) неуцтво, дурне невігластво; • грубое обхождение – грубе (брутальне) поводження; • грубый человек (по виду) – мурло, мурмило; (по обращению) грубіян. [Грубе полотно. Цупка тканина. Шорстка тканина. Шорстке волосся. В шорстких, та незлих словах. Терпка в нього вдача (АС). Згрубша шаную рамки правопису, але не аж так глибоко, щоби укорочувати собі життя, силуючи себе, всупереч здоровому глузду, класти на папір такі комбінації значків, котрі би-м не вимовив за жодну винагороду, як-от: спеціаліст, діаспора, иньші подібні комбінації (Роман Мацюк). — Винен, товаришу генерал армії! — нарешті отямився вартовий, одразу підвищивши Дринова на три звання. Це були грубі лестощі, але й Дринов також був грубий (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)].

Женственность – жіно́чість, (ещё) жіно́чність. [Всі «модні» жінки — то блудні світла, без поваги й жертволюбності; без тої непорочної правдивої жіночості, що одна вдержує лад на світі між обома полами, — впевняла мене раз моя мати, і з тим запевненням стала між нами обома, мов неповорушна сила скел (О.Кобилянська). І пахли зеленими зорями очі, і у флейти-тополі благав хтось покаянь, і смичком трепетливим свою жіночність питалася скрипка: «Яка… яка я..?» І бігла музична струнка олениця, і птаха музична кудись летіла… І стояла моя зачудована ницість. Тремтіла… і деревом стати хотіла (Г.Чубай). При всій її природній жіночності вона така вибухова, а часом навіть жорстока, я аж лякаюсь. Щоправда, й вона якось сказала, що при всій моїй екзистенційній мужності, — от просто так і сказала! — є в мені якась безпорадність, і це її лякає. Так ми й живемо, лякаючи одне одного (Л.Костенко). Зануди гавкають у мобільні телефони, занудихи завищують свої низькі голоси, щоб надати їм більше жіночості (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Звичайно, вона і сильна, і незалежна, і розумна, але він чудово знав, що в ній більше жіночності, ніж у будь-якій із жінок, що зустрічалися на його шляху (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). І, лікуючи його й допомагаючи йому з усіх сил, десь глибоко в найдальшому куточку своєї прадавньої здорової жіночості, вона зневажала його з диким і безмежним презирством. Найпростіший волоцюга кращий за нього (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Вона була здоровенна й товста, але страхітлива опасистість скрашувалася ніжною жіночністю: Слониха відзначалася таким гарним обличчям, такими витонченими й пещеними руками й такою невідпорною чарівністю, що коли вона увійшла в будинок, Ауреліано Другий стиха зауважив, що волів би краще провести турнір не за столом, а в ліжку (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Слово «курва» втратило свою жіночість, тепер це просто скурвлене слово (С.Є.Лєц)].

Жить – 1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити; 2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати: • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.); • ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі; • ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст; • живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться; • живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи; • живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.); • живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де; • жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому; • жил-был – був собі; жив-був; • жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу); жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити; • жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько; • жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді; • жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів; • жить весь век – вікувати; • жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою; • жить в нищете – злидарювати; • жить в нужде – бідувати; • жить воинской ратной жизнью – воячити; • жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно); • жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати; • жить в семье жены – у приймах бути, жити; • жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити; • жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися; • жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік; • жить дома – жити [в]дома, домувати; • жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді); • жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де; • жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися; • жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити; • жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового; • жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким; • жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку); • жить на счёт чужого века – заживати чужий вік; • жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом; • жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт); • жить одиноко – жити самотньо, самотіти; • жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким; • жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия; • жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти; • жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати; • жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день); • жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок; • жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти; • жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким; • жить чем – жити з чого, за чим; • [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма; как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?; • как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.); • каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі; • кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.); • на свете всяко живёт – на світі всякого буває; • не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить; • отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці); • плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі; • пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя); • приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь; • сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку; • стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство; • с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві… [Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано: живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче].

Кирпичный – (из кирпича сделанный) цегляний, цегловий, мурований; (служащий для производства кирпича) цегельний; (цвета кирпича) цеглистий, цеглястий: • кирпичный дом – мурований (цегляний) дім (будинок); (иногда) мурованиця (кам’яниця); • кирпичный завод – цегельня, цегельний завод; • кирпичный цвет – цеглястий (цеглистий) колір; • кирпичный чай – брикетний чай. [На цегляній долівці лежали кружки від кадоба та купа мокрої мерви (М.Коцюбинський). Вивертався у кріслі, одкидав ноги у довгих халявах, підпирав боки у жовтій сорочці й сердито наморщував сіре у цеглястих плямах обличчя (М.Коцюбинський). Дивлюсь… Хата в Бовкуна… куди! Не попротрюхала, як у нашій, покрівля, — залізна. А стіни! Цеглові, з карнизами. Та вікна великі-великі, ще й з дверчатами. Та двері… Таке все страшне (А.Тесленко). Навіть Рамзеса потягнула вона нестримною силою. На його вдалому лиці зацвів цеглистий рум’янець, вуха заворушилися, широкі, дещо вип’ялені губи склались у посмішку, а жорстокий погляд глибоко посаджених очей злагіднів. З-під низького, назад схиленого чола вп’ялив він погляд просто в очі дівчини і викликав на її личку рум’янець сорому (Ю.Опільський). Пом’ятий, змучений, весь покритий червоним цегляним пилом, у червоному жупані, з тремтячими червоними руками, він був, здавалося, у відчаї (О.Довженко)].

Контора – (от нем., гол., франц.) контора, (франц.) бюро: • банковская контора – банківська контора; • жилищно-эксплуатационная контора – житлово-експлуатаційна контора; • похоронная контора – похоронне бюро; • шарашкина контора – (прост., пренебр., рус.) шарашчина контора. [Микола й його товариші прийшли в контору, де сиділи директор та писарі (І.Нечуй-Левицький). Степан аж ніяк не поділяв її піднесення. Видовисько голої, безглуздої юрби було глибоко неприємне йому. І той факт, що Надійка теж приєднується до того смішного, безпутного натовпу, його прикро вражав. Він похмуро сказав: «З жиру це все». Левко дивився на людей вибачливіше: «Сидять по конторах, ну й дуріють» (В.Підмогильний). — Усе буде в акурат, не сумлівайтесь, бо діло йде — контора пише! — засміявся другий чолов’яга, вискочив на сани і вйокнув на коней (М.Стельмах). Невивітрені борщі устояного хліборобського житла перебив чад махорки і самогону, шибки зрешетили мухи й скаламутили патьоки матюків: контора колгоспна (В.Затуливітер). Тут вона має рацію, Ґенек, безперечно, був у партії, та й контора є конторою, як не назви — КГБ, СБУ, ФСБ (брати Капранови). За півроку, що проминули від приходу до влади Віктора Януковича та інспірованого ним парламентського перевороту, непримітна й не вельми публічна організація під назвою «Служба безпеки України» зробилася раптом чільним національним, а віднедавна й міжнародним ньюсмейкером. Щотижня ця фірма, чи як казали за совєтських часів — «контора» («Контора Глубокого Бурения» — так у народі розшифровували відому абревіатуру), енергійно нагадує нам, що вона, попри всі сподівання, усі «перестройки», демократизації та декаґебізації, таки існує й аж ніяк не б’є байдики за наші з вами сплачені до казни податкові гроші. Сьогодні ці браві хлопці не бавляться більше в «розсекречування архівів» та організацію «нікому непотрібних» виставок про УПА та Голодомор. Нарешті їм знову дозволено взятися за звичну справу: виловлювання ворогів держави, внутрішніх і зовнішніх (М.Рябчук). Що сумнівніша контора, то генеральніший директор].

Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний: • более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший; • довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький; • думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що; • задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.); • крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай; • крепкая дисциплина – міцна дисципліна; • крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа; • крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі; • крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки); • крепкий в слове – держки́й на сло́во; • крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь; • крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д; • крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші; • крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н; • крепкий орешек – твердий (міцний) горішок; • крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід; • крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон; • крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н; • крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум; • крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак; • крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я; • крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во; • крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го; • крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто; • он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги; • очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний; • становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися; • человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. [Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

I. Пах, анат. – 1) (подмышка) па́хва, паха́; 2) (место внизу живота между бедрами, inguen) пах, пахвина; (у животных) зду́ховина, зду́хи, пах. [Так реве медвідь, коли метка стрільцева рука ужене у здухи півсписа (П.Мирний). Старий Петро Джеря вдягся в нову свиту, заткнув за пазуху пляшку горілки, взяв хліб під пахву й пішов з одним старостою до батюшки годить вінчання (І.Нечуй-Левицький). Мовчки закотив він полу сукмани під самі пахи, вийняв тютюн і заходився крутити цигарку (М.Коцюбинський). Блищав на здуховині піт: кінь важко дихав і пирхав (Г.Косинка). Несе́ під пахво́ю скри́ньку. Так находи́всь, що аж у паху́ боли́ть. Так зду́хи і хо́дять у вола́ (АС). Він глянув на неї, вражений її задерикуватим тоном. Мале на зріст — йому якраз під пахви, худеньке, в плескуватому капелюшкові. Хлопець лишився невдоволений, примірявши її до себе, а проте обережно взяв її під руку, коли довелося переходити вулицю (В.Підмогильний). Дорога до лісу низова, де-не-де перелита повінню, хоч і не глибоко: Данилові можна перебрести, а Кузьці треба оббігати кружка, по сухому, якщо старий не візьме його під пахву та не перенесе (Гр.Тютюнник). Дівчата, що викликали старого з темниць анабіозу, накинулися на нього з дедалі більш екстремальними ласками, одна з них робила це як Джина Вільд, нічна мрія всіх самців, інша як Доріс Фант, невситима тигриця пристрасті (Ярчик Волшебник недаремно два місяці лазив інтернетрями порносайтів!), вони здерли зі старого покривало і, захлинаючися власними стогонами, довели самих себе разом з музикою до ошаління; вони занурювали свої чутливі звинні язики в його старечу посинілу пахвину, знаходячи дотиками найпотрібніші зони і центри; за лічені хвилини змінений на виду професор почав перетворюватися на весни розспіваного князя, що врешті спазматично заворушився і, розплившись у сатировій неконтрольованій посмішці, став неочікувано жваво та захланно любитися з ними обома — губами, носом, долонями, головою, членом, усім, що в нього було — аж поки, доведений до межі, не бризнув на всі сорок чотири сторони світу, на ложе, на квіти, на мох, на гілки, на їхні спотворені насолодою обличчя і — ніде правди сховати — на відеокамеру, довгим і чорним струменем полегшення, після чого востаннє заревів на всі гори, як викопний одержимий ящур (Ю.Андрухович). Потім він засунув ранець під пахву й побіг через палісадник до ґанку (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Йой! — Джез ойкнув і впустив його. З глухим стукотом воно впало на килим і тепер просто рожевіло там. Це було… це було… він не йняв віри, що то таке. Не хотів на нього дивитися і не міг вести очей. Його все було на місці, певно. Але Джез торкнувся пахвини, просто, щоб перевірити. Точно, це був не його. Ця штука, на килимі, належала якомусь іншому чоловікові (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Пресекать, пресечь – 1) (устар., пересекать) (острым орудием) перетина́ти, перетя́ти, переру́бувати, переруба́ти, (о мн.) поперетина́ти, попереру́бувати що чим; 2) (линию, местность, дорогу) перетина́ти, перетя́ти, перері́зувати, перері́зати, перехре́щувати, перехрести́ти; (связь, ещё) перервати; 2) (обычно в знач. прекращать, останавливать) перетина́ти, перетя́ти, припиня́ти, припини́ти, (класть конец) класти, покласти край, (уничтожать) ни́щити, зни́щити, вини́щувати, ви́нищити, (о мн.) поперетина́ти, позни́щувати, повини́щувати що, (обрывать) уривати, урвати, увірвати, обривати, обірвати: • пресекать возражения – припиняти (уривати) заперечення, класти край запереченням; • пресе́чь в корне, в зародыше – зни́щити в корені, в за́родку, (совсем) зни́щити до ще́нту; (искоренить) викоренити, ліквідувати; • пресе́чь зло, злоупотребления – припини́ти (зни́щити) ли́хо, зловжива́ння; покласти край лихові, зловживанням; • пресе́чь путь, дорогу кому – перетя́ти (заступити) доро́гу, шлях, путь ко́му; перехопити (перейняти, перепинити) кого; • пресечь разговор – припини́ти розмо́ву; • пресе́чь сообщение с городом – перетя́ти, перерва́ти сполу́чення (комуніка́цію) з мі́стом. [Перетя́ти вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (С.Єфремов). Такими словами промовляв авдитор, глибоко зворушений цими несподіваними новинами про брата, і всі слухачі, що були при тому, щирим серцем журбі його спочували. Бачивши тоді парох, що замір його добре вдався, як і хотів того капітан, вирішив, що пора вже покласти край тому загальному смуткові! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Принц, принцесса – (нем. от лат.) принц, принцеса; королевич, королівна. [Нема вже принців, залишилися тільки коні, та й то біля кожного — якась кобилка крутиться (О.Слоньовська). Гадаю, що то насправді найдавніша й найзагальніша з усіх дурних мрій, якими живляться жінки: бажання втекти від огидної хатньої роботи, змінити буденність на щось неземне, довіритися незнайомому принцові, який викраде її мов принцесу (Олена Поманська, перекл. Герберта Ернеста Бейтса). Поки цей нікчема дон Пабло, котрий усе перекручує, сміючись, розповідає про свою пригоду з мадам Піментон, сеньйорита Ельвіра кидає на підлогу недопалок і затоптує його. Сеньйорита Ельвіра часом поводиться як справжнісінька принцеса (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). Але тієї ночі вона довго не склепила повік — та їй і не хотілося спати. Її фантазії були солодші й привабливіші за будь-яке марево із царства сновидінь. Невже нарешті прийшов справжній принц? Згадуючи ті прекрасні очі, що так глибоко проникали поглядом у її власні, Енн дуже схиьна була вірити, що таки прийшов (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). 1. …в 25 років виходить заміж за принца вже пізно, а за кого попало ще рано… 2. Оголошення: Принц на білому «Ауді» шукає принцесу з гаражем. 3. — Що, чекаєш принца на білому «Лексусі»? — Ні. Головне, щоб чоловік був хороший… І не має значення, на якому він «Лексусі»… 4. — Дівчата, принців немає, до нас доходять самі коні… 5. Всім дівчатам, що чекають принца на білому коні, повідомляю: кінь здох, йду пішки, тому затримуюся …].

Продолжение, продолженье – продо́вження, (реже) про́тяг, (редко) да́льший тяг, прова́дження чого́: • в продолжение всего года – протягом усього року, весь (увесь) рік, через увесь рік; • в продолже́ние (в течение) чего – про́тягом, упродо́вж чого, (устар.) встяж чого, через що, крізь що; • в продолже́ние нескольких веков – про́тягом (упродовж) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків; • в продолже́ние целого дня – упродовж (протягом) ціло́го дня, ці́лий (уве́сь) день, через ці́лий (уве́сь) день; • дальнейшее продолже́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг, дальше тривання; • получить продолжение – мати продовження, продовжитися; • продолже́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́; • продолже́ние впереди, в следующем номере, следует, будет – да́лі бу́де; • продолже́ние линии – продо́вження лі́нії; • продолжение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення; • продолже́ние работы – продовження праці, провадження праці далі; • продолже́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви; • он работал в продолже́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та. [Денис через усю дорогу хоч би пару з уст пустив, усе задумавшись іде; далі як крикне: — А лучче б мене грім убив! (Г.Квітка-Основ’яненко). Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (П.Чубинський). Я не читав ще дальшого протягу статті (М.Драгоманов). Ця сумна пісня., проти волі й свідомості молодої молодиці була неначе протягом її глибоко захованих в серці потайних дум (І.Нечуй-Левицький). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Б.Грінченко). Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (С.Єфремов). Листів Вартового я читала всього два перших. Оце, їхавши сюди, дорогою питала по людях продовження їх та й не допиталась (Л.Українка). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Народна Рада). Нарешті в кінці затхлого півпідвального ходу вона забрязкотіла ключем і ввела хлопця в якусь просторість, що запахом своїм становила безпосереднє продовження того коридора (В.Підмогильний). Зажурився я з того непомалу: любо мені було той коротенький уривок читати, та нелюбо думати, як то нелегко розшукати дальший тяг сієї превтішної повісті, якій, на мій погляд, багатенько ще бракує сторінок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жіночі сльози — продовження розмови іншими засобами (М.Мастрояні). У дорослому продовженні дитячої казки Мальвіна вийшла заміж за Буратіна й потім довго й щасливо його пиляла].

Ранение – пора́нення; (рана) ра́на, (ещё) ура́за (враза), (редко) ура́з: • вследствие ранения – через поранення; • получить ранение, травму – дістати поранення, травму; зазнавати, зазнати поранення, травми; (у́же) бути пораненим, (ещё) поранено кого, (пораниться, травмироваться) поранитися, травмуватися. [Роскопирсала ті врази, що глибоко крилися в серці (Сл. Гр.). Він хотів ураз зробити мені вилами (Сл. Гр.). — А ще, мо’, Господь і одверне, — сказав Санчо. — Дав Бог рану, дасть і ліки… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Їхній хазяїн дістав свою смертельну рану в бою під Прагою, далеко за морем (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). — Під час наступу я був поранений в груди. — Розкажіть детальніше. Сідайте. — Не можу, я ще й відступав].

Рыжий, рыжая – 1) рудий, (разг.) рижий, (рыжая) руда, (о человеке, ещё) рудоволосий, рудоволоса, руди́голова, (сущ.) рудявка, рудуля, рудоволоска, (о живот., ещё) рудошерстий, рудько, рудь, (о цвете, ещё) червоно-жовтий, червоно-бурий; 2) (клоун) блазень, клоун, рудий. [— Ой гоп гопака, Полюбила козака, Та рудого, та старого — Лиха доля така (Т.Шевченко). А по долині, по роздоллі Із степу перекотиполе Рудим ягняточком біжить До річечки собі напитись (Т.Шевченко). Чорноброва, як риже теля (Номис). Почав чухати рижу, довгу, клочкувату бороду (П.Мирний). Зокола хата обмазана, хоч рудою глиною, та все ж рівненько (П.Мирний). — З чорнявим постояла б, а рудому — зась (І.Нечуй-Левицький). Кабанець був зовсім рудий, і на його сходились дивитись усі сусіди, бо він був якогось надзвичайного кольору (В.Підмогильний). Рудий міліціонер виблискує червоним носом, і від нього далеко несеться дух самогону (М.Хвильовий). На колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми. Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми. Безгоміння, безлюддя довкола, тільки сонце і простір, і сніг. І котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барліг (В.Стус). Із себе був той брат Цибуля невеличкий, рудоволосий, з виду веселий, а на вдачу — всім пройдисвітам пройдисвіт; хоч освіти не мав жодної, а говорити вмів складно та доладно: хто його не знав, подумав би, що се великий ритор, сам Ціцерон, а може, й Квінтіліан. Майже з усіма людьми в тій околиці він добре знався і братався, а з багатьма то й кумався (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). Вона відкинула косу назад і глибоко зітхнула. Зітхання це, здавалося, йшло із самісіньких її стіп і вихлюпувало назовні всю споконвічну тугу. — Так, рудий,— підтвердила дівчинка, ніби скорившись долі. — Ось тому й не виходить бути зовсім-зовсім щасливою. І ні в кого, хто теж рудий, не вийде (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Коли на сцені з’явилась моя рудуля і, тремтячи від збудження, з величними жестами, до самих ніг обгорнена пишними хвилями триколору, стала декламувати, зал підхопився й заплескав у долоні, почались нескінченні овації (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Скинхед, разг. скин – (англ.) скінгед, скін, бритоголовий. [Скіни з ультраправими поглядами почали домінувати над лівими, і коли йдеться про неонацистів, то ми, зазвичай, говоримо скінгеди, а коли про неокомуністів – використовуємо приставку red (червоні) (Антон Сичевський). І є в мене друг, скінгед Пушкін. І той, хто думає, що я стібусь, і що не може кошерний скінгед носити прізвище великодержавного мавра Пушкіна, глибоко помиляється. Може (С.Жадан). Відпочити по-світськи, з розмахом та зі смаком, як він те планував, П. С. Ученієві не вдалося. Він тяжко напився у першому ж ресторані, підчепив дешеву хвойду (за планом це мала бути розкішна куртизанка), у нього порвався презерватив і невідомо, що буде через три дні, потім він загубив епік, потім перевернув на себе полумисок курячої зупи і зіпсував одяг, потім напівголий бігав Хрещатиком, потім його побили бритоголові націоналісти, що замість кастетів мали масивні залізні перстені з тризубами та мальтійськими хрестами, потім його заарештували менти, які ще додали, і аж вранці його визволив черговий офіцер КҐБ після того, як у справу втрутився сам ґенерал Курвенко… Зате тепер можна братися до справжньої роботи (В.Кожелянко)].

Скряжничество – скнарство, скнарість, скупердяйство. [Отже, народ правильно розібрався з тим, що сталося, глибоко розуміє, що не велика сила Батиєва, хоч вона і справді велика, а князівський розбрат і нерозум, честолюбство і скнарість поділили могутню країну на князівства, уділи, вотчини, не дозволили купно стати проти страшного ворога і призвели всіх до загибелі (В.Малик). Подуріли ці мужчини чи що? Випивки ладні взяти хоч цистерну, але коли мова заходить про закуску, то вони проявляють таке скупердяйство, що самому Плюшкіну у них ще б повчитися! І Лакітка вкотре пригадала усіх своїх парубків, зокрема одного журналіста, який, запросивши її до кав’ярні, купив дві пляшки горілки, а коли Лакітка йому нагадала, що здалося б щось і за драбинку перекинути, то взяв … компот. Склянку на двох (Леся Бернакевич). Скільки років годував я в себе за столом усякого охочого - чи то був пан, чи мужик, бідний чи багатий купець чи шахрай; скільки раз убачав я на власні очі, як добро моє тлумила всяка ледар, і ніколи мені не насувалася така думка, як про сього чоловіка. Певне, посіла мене скнарість не до абикого: той, кого я взяв за бродягу, мабуть, щось у собі має, коли дух мій супротивиться шанувати його (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Це мерзенне створіння простягнуло свій подарунок, і тут його тіло якось так зсудомилося, наче він перетворився на одну з дощок на цьому кораблі, бо його смикали врізнобіч дві протилежні течії — улесливості та скупердяйства (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері)].

Советский – радянський, (рус.) совєтський, (разг.) совітський, (прост.) совіцький: • советсткая власть – совєтська (радянська) влада; • Советский Союз – Совєтський (Радянський) Союз, (пренебр., ирон.) совдепія, совок, сова; • советский человек – радянська (совєтська) людина, радянець, (пренебреж.) совок. [По звичці називав її пані Ніною… Одначе від «пані» у неї нічого не було. З ніг до голови і зо всіх боків вона совєтська (У.Самчук). Я беру совєтський блокнот, але писати пером на ньому неможливо. Чорнило розходиться, а за пером тягнеться квач паперових відшкрабків. Беру совєтський гребінець, але чесатись ним рівно ж неможливо. Він якимсь чудом не лізе у волосся. Йду вулицею міста і бачу новий совєтський будинок. Але придивишся до нього і бачиш, що у ньому скривлені і спалені двері, розвалені сходи, зіпсуті водоносні рури. І так кожна-кожна річ (У.Самчук). — Жили! Жили ми, синку!. Ну, а потім пішло все шкереберть. Десь прогнівили Бога. Нові часи, нові порядки. І настало таке, що люди за голови хапаються. Прийшла совєтська власть і все перевернула (І.Багряний). Незворушна мармиза. Жодної оригінальної риси. Совітське штампування (В.Діброва). Совєтський режим був глибоко національно-російським, як і режим дійсно першого більшовика, який прорубав вікно в Европу, замість того щоб просто відчинити двері (Дмітрій Шушарін). Перше, що разюче впадає в очі на Донбасі — аж ніяк не терикони, промисловий смог чи брак нормальної води. Значно помітнішими є сталий присмак махрового совка, який, здається, не вивітрювався з цього індустріального регіону (Богдан Буткевич). Цей штучно створений прикметник деякі українські періодичні видання, зокрема «Критика», використовують для позначення держави, частиною якої Україна була до 1991 року, хоча українською мовою її слід було би називати не Совєтський, а Радянський Союз. Пряма транслітерація з російської, як на мене, підкреслює, що це політичне утворення є прямим попередником сучасної Росії, а для України воно залишається чужим і навіть ворожим (Вахтанґ Кебуладзе). Донбас більше совєтський, аніж радянський (з інтернету). Ми застрягли в Радянському Союзі. Ми повинні змінюватися. Самі. Ми повинні змушувати себе жити інакше. Інакше все, що відбуватиметься за вікном, виявиться чужим весіллям на цвинтарі наших надій (С.Рахманін). Викорінюйте зі своїх голів радянську Україну (Олександр Сидоренко). — Всюди у Східній Европі люди відчувають ностальґію за совєцькими часами. — Так, бачиш, у нас одна частина усвідомлює, що ностальґує, тим часом друга на словах ті часи проклинає, а насправді є продовженням того ж совка. Ти подивись на ті пам’ятники, які вони тепер ставлять: це ж той самий Ленін, тільки з приліпленою головою Шевченка. І так в усьому: їм просто завантажили нову матрицю з новими іменами, вони тепер усі професійно люблять Україну (О.Форостина). Проте це сталося в січні 1945 року, коли після двомісячного затишшя совіцькі війська розпочали широкий наступ на німецькі позиції (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Але він погано усвідомлював, за що молився: і за кулі для гвинтівки, і за те, щоб не потрапити у полон до радянців, за свою безсмертну душу, за чоловіка в базиліці Святого Петра, за Німеччину і за полегшення страждань (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). — Що таке щастя? — Щастя — це жити в Совєтському Союзі. — А що ж тоді нещастя? — Нещастя — це мати таке щастя].

Тронутый, тронут – то́ркнутий, ру́шений, пома́цаний, зру́шений, пору́шений, заче́плений, за́йнятий; (взволнованый) звору́шений, розчу́лений; (подпорченный) попсований, притухлий, (морозом) прибитий; (сумасшедший) причи́нний, неспо́вна́ ро́зуму, божевільний: • глубоко тронут – глибоко (сильно, дуже) зворушений; • тронутый умом (мозгами) – не сповна розуму; причинний; здурілий, божевільний.

Ценностный – ціннісний: • в ценностном выражении – в ціновому вираженні; • ценностная ориентация – ціннісна орієнтація; • ценностный хозрасчет – ціннісний госпрозрахунок. [Сьогоднішня Україна є в багатьох відношеннях країною домодерною — як з огляду на феодально-патерналістську економіку, так і з огляду на донаціональну «тутешню» ідентичність багатьох мешканців і ряд інших середньовічних, по суті, рис. Таке суспільство не є громадянським; толерування «іншості» в ньому не слід плутати з толерантністю: толерування є рисою вимушеною й тимчасовою (приблизно так рівні за силою суперники не б’ються, бо бояться адекватної відсічі, але якесь несподіване, зі сторони, порушення цього статусу-кво може мати непередбачувані наслідки); толерантність тим часом є рисою сталою й глибоко закоріненою в усій системі поглядів і ціннісних орієнтацій людини (суперники не б’ються, бо принципово не приймають такого способу розв’язання суперечностей) (М.Рябчук)].

Верующий – вірний, боговірний, віробожний, побожний; вірянин, вірник: • верующий истинно – правовірний; • верующий ложно – кривовірний; • верующие УАПЦ – віряни (вірні) УАПЦ; • верующий человек – вірянин; • глубоко верующий – ревний (палкий) вірянин, глибоко побожний, глибокої (твердої) віри; (уже) ревний католик (протестант тощо). [— Авжеж, люди вони віробожні… (О.Кобець). Факт, який визнають навіть недобризичливці Мазепи, — він був людиною глибоко побожною (Т.Таїрова-Яковлєва). Так чи інакше, і ті, й інші були породженням Жовтневого перевороту, творцями нової релігії зі своїми божками, «святими» і «мощами». Власне, «канонізація» вождів та будівництво мавзолею для мумії відбудеться трішки пізніше, а поки що вірні складали криваві жертви на вівтар революції (Леонід Логвиненко). Дедалі менше вірників відвідувало недільні служби, щоденні молитви, місіонерські чаювання і навіть вечері та збори (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Господиня дуже тепло привітала мене, і я зізнаюся, що мені було приємно перебувати під дахом вірниці моєї церкви (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Чи вірую я? Це одному Богові відомо (С.Є.Лєц)].

Мазохистский – мазохістський. [Новою, несподівано «своєю» країною невдоволені всі, на всю широчінь політичного спектра: від пенсіонерів з орденськими планками, котрі зненацька опинилися за межею бідности, натомість збагачені знанням, що змарнували молодість, воюючи за чужу й ворожу імперію (ну й не вхопить чоловіка трясця від таких струсів на старість?! — а не забуваймо, що саме пенсіонери становлять більшість дорослого населення, нинішні українці — стара нація…), до щирих патріотів, які в брежнєвські роки наважувались на вулицях уголос розмовляти по-українському, потай співали заборонених пісень і мріяли про Шевченкового «Кобзаря» без купюр, а сьогодні, з усім своїм довгоплеканим стражданням (бо ж, коли страждання стає повсякденням, не залишається нічого іншого, як його полюбити, — підрадянський український патріотизм був глибоко мазохістським явищем…), виявились безжально списані насмішкуватою, енергійною, комп’ютерно грамотною молоддю кудись у дев’ятнадцяте століття (О.Забужко)].

Соцреалистический – соцреалістичний. [Одна річ — молоді радикали, які пропонують розтрощити весь соцреалістичний іконостас і викинути його з корабля сучасності, інша — мудрий розважливий Шевельов, який пропонує новий канон замість старого іконостасу, вбачаючи у соцреалістичних класиках не лише комедійних блазнів, а й глибоко трагічних персонажів (М.Рябчук). Це була перша соцреалістична книжка, яку я прочитав. Мушу зізнатися, що я остовпів. Таке дурне навіть мені до снаги, сказав я собі. І почав (О.Бойченко, перекл. Марека Гласко)].

Эпохальный – епохальний. [Я ніколи не сумнівався, що це колись буде епохальний твір, бо епохальний твір — це той, який піднімається над епохою, а точніше — взагалі кладе на епоху, має її глибоко в дупі, сере на неї, ось що таке епохальний твір, і тому я завше при собі носив записника, до якого вписував свої епохальні думки, які пінилися і виривалися з мене, як спряжене молоко, і, коли жодною накривкою їх стримати уже було неможливо, я занотовував їх нашвидкуруч, аби опісля у сакральній хатній тиші, обкаталявши кожну таку думку, як цукерку на язику, вписати до зошита і таким чином закарбувати на віки вічні (Ю.Винничук)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БЕСПОКО́ИТЬ ще докуча́ти [беспоко́ит зуб = докуча́є зуб], фаміл. коло́шкати, розполо́хувати, розля́кувати, розколо́шкувати, образ. не дава́ти спа́ти, пекти́ в п’я́ти, (про думки) му́ляти, смокта́ти се́рце, не дава́ти спо́кою, фраз. болі́ти [беспоко́ящие нас дела́ спра́ви, що нас боля́ть]; беспоко́ить кого докучатити /лежа́ти на се́рці, не дава́ти спо́кою/ кому, му́ляти кого; беспоко́ить ду́шу му́ляти се́рце; беспоко́ить созна́ние (про думки) лі́зти в го́лову; ма́ло беспоко́ит не обхо́дить [их ма́ло беспоко́ит здоро́вье дете́й їх не обхо́дить здоро́в’я діте́й]; пусть Вас э́то не беспоко́ит вульг. яке́ Ва́ше соба́че ді́ло?; ма́ло беспоко́ит кого фаміл. і за ву́хом не сверби́ть кому; что Вас беспоко́ит? (запит лікаря) галиц. що Вам хибу́є? беспоко́ящий що докуча́є тощо, зви́клий турбува́ти, зда́тний занепоко́їти, спо́внений триво́ги /неспо́кою/, прикм. неспокі́йний, триво́жний, доку́чливий, насти́рливий, дошкульни́й, рідко шкульки́й, /чобіт/ мульки́й, /стан/ (ма́ло не) крити́чний, підсил. гли́боко /ду́же/ триво́жний.

ВОЙТИ́, про́чно войти гли́боко закорени́тися; войти в аза́рт загорі́тися душе́ю, розпали́тися, розгуля́тися, розвогні́ти, зайти́ в раж; войти в берега́ (про річку) убра́тися в береги́, верну́тися у свої́ береги́; войти в дру́жбу заприязни́тися; войти в колею́ зайти́ в но́рму; войти в конта́кт сконтактува́тися; войти в ми́лость запопа́сти ла́ски, підійти́ під ла́ску; войти в но́рму унормува́тися; войти в обыкнове́ние зайти́ в мо́ду; войти в обще́ние заспілкува́тися; войти во вкус 1. розсмакува́ти, добра́ти смаку́, 2. = войти в азарт; войти в плоть и кровь ста́ти пло́ттю і кро́в’ю; войти в положе́ние кого згля́нутися на кого /на чиї обста́вини/; войти в помещение образ. ступити на поріг чого; войти в раж упа́сти в па́сію, зайти́ в раж, (у бою) сві́та пе́ред собо́ю не ба́чити, сві́ту пе́ред собо́ю не ба́чити; войти в употребле́ние ста́ти на конве́єр; войти в чемода́н вмістити́ся у валі́зі; войти ма́ршевым стро́ем галиц. вмаршува́ти; разреши́те войти дозво́льте зайти́; ВОШЕ́ДШИЙ (до числа) зане́сений, (хто) оказ. прихожа́нин, ОКРЕМА УВАГА; вошедший в быт поши́рений; вошедший в дове́рие вже цілко́м дові́рений; вошедший в колею́ унормо́ваний; вошедший в мо́ду тепе́р мо́дний; вошедший в обихо́д галиц. удома́шнений; вошедший в обы́чай /вошедший в привы́чку/ узвича́єний; вошедший в плоть и кровь стил. перероб. ста́вши пло́ттю і кро́в’ю; вошедший в погово́рку /вошедший в посло́вицу/ ста́вши при́казкою /прислів’ям/; вошедший в положе́ние згля́нувшись на обста́вини; вошедший в роль призвича́єний до ро́лі; вошедший в си́лу с чи́нний з; вошедший в систе́му заве́дений; вошедший в суть де́ла ознайо́млений із су́ттю ре́чі /спра́ви/; вошедший в тради́цию оказ. затрадиці́єний; вошедший с хода́тайством подаве́ць клопота́ння.

ПЕРЕЖИВА́ТЬ ще потерпа́ти, умліва́ти /болі́ти, тлі́ти, млі́ти/ се́рцем /душе́ю/, (горе) терпі́ти, пізнава́ти, перебува́ти; переживать о ком уболіва́ти /потерпа́ти/ за кого; переживать об утра́те болі́ти втра́тою; не пережива́й за нас фраз. не бі́йся за нас; пережива́ющий 1. що /мн. хто/ пережива́є тощо, зда́тний пережи́ти, пережи́вець, 2. що /мн. хто/ потерпа́є тощо, болі́льник, уболіва́льник, образ. з бо́лем у се́рці /спо́внений душе́вних мук, з ту́гою в се́рці, зате́рплий се́рцем/ від чого, гли́боко вра́жений чим; переживающий го́ре обтя́жений го́рем; переживающийся/пережива́емый 1. пережи́ваний, прикм. /зараз/ тепе́рішній, /колись/ тоді́шній, 2. взя́тий бли́зько до се́рця, прикм. пережива́льний;

ПРО́ЧНО фраз. гли́боко [прочно войти́ глибоко закорени́тися];

ТРЕ́БОВАТЬ ще насти́рливо пита́ти, (активно) сми́кати за по́ли, (для етикету) зобов’я́зувати, уроч. (від митця) жада́ти, (певного часу) ще забира́ти [лече́ние тре́бует вре́мени лікува́ння забира́є час]; тре́бовать судо́м виправля́ти /пра́вити/ судо́м; тре́бует ухо́да фаміл. про́сить рук; тре́бует чего стил. перероб. тре́ба що зробити [э́то тре́бует рассмотре́ния це тре́ба розгля́нути]; что тре́бует чего фраз. на що тре́ба чого [ввоз тре́бует разреше́ния на і́мпорт треба до́зволу]; тре́бующий 1. що /мн. хто/ вимага́є тощо, зви́клий вимага́ти, зму́шений зажада́ти, вимага́ч, прикм. вимо́гливий, прибл. вже гото́вий для [тре́бующий перестро́йки вже гото́вий для перебудо́ви], стил. перероб. вимага́ючи, 2. що потребу́є тощо, образ. з потре́бою, стил. перероб. потребу́ючи; тре́бующий чего підле́глий чому [тре́бующий ремо́нта потребу́ючи ремо́нту], фраз. ма́рний /неефекти́вний, недове́ршений, негото́вий, непереко́нливий, малова́ртий тощо/ без чого [тре́бующий ухо́да ма́рний без до́гляду], фраз. (ще) до кінця́ не який, недо-який [тре́бующий изуче́ния ще до кінця́ не ви́вчений, недови́вчений], пор. нуждающийся в чём; тре́бующий ана́лиза ще (до кінця) не аналізо́ваний; тре́бующий вре́мени часоже́рний; тре́бующий выполне́ния /испо́льзования, приме́нения/ чего стил. перероб. потребу́ючи викона́ння /ви́користання, застосува́ння/ чого; тре́бующий глубо́кого изуче́ния ще глибо́ко не ви́вчений; тре́бующий дальне́йших иссле́дований ще до кінця́ не дослі́джений; тре́бующий затра́т кошто́вний, дороги́й; тре́бующий максима́льного испо́льзования чего ма́рний без максима́льного ви́користання чого; тре́бующий невыполни́мого гото́вий вимага́ти нездійсне́нного; тре́бующий обрабо́тки ще до кінця́ не обро́блений, підле́глий обро́бці; тре́бующий разъясне́ния незрозумі́лий без поя́снення; тре́бующий тща́тельной прове́рки /рабо́ты/ ще ста́ранно не переві́рений /опрацьо́ваний/; не тре́бующий разреше́ния можли́вий /чи́нний, здійсне́нний/ без до́зволу; тре́бующий рассмотре́ния ще до кінця не розглянутий; тре́бующий созда́ния стил. перероб. потребу́ючи ство́рення; тре́бующий удовлетворе́ния вимага́ючи сатисфа́кції; тре́бующийся/ тре́буемый 1. пра́влений, книжн. вима́ганий, (куди) кли́каний, 2. потрі́бний, потрі́бен, необхі́дний, ба́жаний, жа́да́ний; (товар) ходови́й, прода́жний, попитни́й; ВОСТРЕ́БОВАТЬ прибл. відзи́скати, (вантаж) відібра́ти; востре́бовавший ОКРЕМА УВАГА ВОСТРЕ́БОВАННЫЙ запи́таний, відзи́сканий і похідн.; ВЫ́ТРЕБОВАТЬ (з архіву) ви́дістати, ви́єднати, (з боржника) „ви́крутити”; ЗАТРЕ́БОВАТЬ (документ) запроси́ти; ИСТРЕ́БОВАТЬ (з архіву) ви́правити, ви́єднати; истре́бовать по суду́ ви́правити судо́м; истре́бовавший ОКРЕМА УВАГА; ПОТРЕ́БОВАТЬ, потре́бует фраз. забере́, ві́зьме, на це треба буде [э́то потре́бует вре́мени це забере́ час; потре́бует мно́го вре́мени ві́зьме бага́то ча́су]; потре́бовавший, потре́бовавшийся ОКРЕМА УВАГА; потре́бовавшийся потрі́бний.

ТРЕВО́ЖИТЬ ще не дава́ти (с)по́кою, виклика́ти триво́гу, завдава́ти думо́к, занепоко́ювати, (чим) переполо́шувати, завдава́ти кло́поту, живомовн. коло́шкати, пе́кти в п’я́ти, (про думки) смокта́ти /сса́ти/ се́рце, (гнітити) образ. лежа́ти (ка́менем) на се́рці, (вночі) не дава́ти спа́ти, (псів) дратува́ти; трево́жить воображе́ние переверта́ти все в голові́; ПОТРЕВО́ЖИТЬ живомовн. поколо́шкати і похідн.; ТРЕВО́ЖИТЬСЯ ще спо́внюватися триво́ги, оказ. бу́ти в розтриво́женості; трево́житься о ком побива́ватися за ким, уболіва́ти /потерпа́ти/ за кого; трево́жащий що /мн. хто/ турбу́є тощо, зви́клий турбува́ти, зда́тний занепоко́їти, (стан) спо́внений триво́ги, (ма́ло не) крити́чний, підсил. гли́боко /ду́же/ триво́жний, прикм. триво́жний, неспокі́йний, бенте́жний, турбо́тний, пані́чний, бенте́жливий, занепокі́йливий, (час) небезпе́чний, стил. перероб. турбу́ючи; трево́жащий воображе́ние зда́тний переверну́ти все в голові́; тревожимый рідко, триво́жений, непоко́єний, турбо́ваний, занепоко́юваний, збенте́жуваний, переполо́шуваний, драто́ваний, хвильо́ваний. тревожащийся 1. що /мн. хто/ турбу́ється тощо, зви́клий турбува́тися, уболіва́льник, прибл. стурбо́ваний, занепоко́єний, розтриво́жений, збенте́жений, переполо́шений, схвильо́ваний, 2. = тревожимый; ВСТРЕВО́ЖИТЬ ще затриво́жити і похідн.; встревоживший, ОКРЕМА УВАГА; ВСТРЕВО́ЖЕННЫЙ ще затриво́жений, розбенте́жений; РАСТРЕВО́ЖИТЬ (серце) ще роз’я́трити; растрево́живший, растрево́жившийся ОКРЕМА УВАГА; растрево́жившийся розтриво́жений, занепоко́єний, розхвильо́ваний; РАСТРЕВО́ЖЕННЫЙ ще розбенте́жений, (про серце) роз’я́трений.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Глубоко – гли́боко.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Глубина – глиб; глибина; глибінь; глибочінь; глибокість. Глубиною, в глубину – завглибшки. В глубине – на споді. Во всю глубину – на всю глибочінь. Из глубины – зглибока; з-під спода. Проникать в глубину чего-либо – засягати вглиб чого; брати (що) зглибока. Не отличаться глубиной (о мысли и т. п.) – не глибоко сягати.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Глубокий – глибо́кий; • г. абажур – висо́кий дашо́к (-шка́); • г.-конический (рефлектор) – глибо́ко-коні́чний.

Рефлектор – відбива́ч (-ча́), рефле́ктор (-ра); • р. витринный – в., р. вітри́нний; • р. глубоко-конический – в., р. гли́боко-коні́чний; • р. зеркальный – в., р. люстрови́й; • р. переставной – в., р. переставни́й; • р. плоско-конический – в., р. пло́ско-коні́чний; • р. сценический – в., р. сцені́чний.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вода • Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.] • Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним. • Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.] • В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться). • В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.] • Вода дождевая – вода дощова; дощівка. • Вода жёсткая – тверда (різка) вода. • Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька. • Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр. • Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр. • Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка. • Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр. • Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр. • Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій. • Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло. • Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода. • Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла. • Вода сплошь – одним лицем вода. • Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід. • Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.] • Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.] • Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.] • Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.] • Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр. • Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого. • Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися. • Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.] • Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. • Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою. • Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.] • [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому. • Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща). • Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр. • Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього]. • Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.] • Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила. • Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.] • Много воды – багато води; велика вода. • Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час. • Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.] • Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр. • Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого. • Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний. • [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить). • Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода. • Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч). • Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.] • Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр. • По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.] • Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати. • Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр. • Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води. • Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр. • По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр. • Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого. • После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр. • Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. • Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати). • С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр. • Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр. • Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр. • Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь. • Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр. • Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти. • Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик. • Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр.

Выходить • Выйти в тираж (перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги. • Выходит – виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.] • Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего – буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.] • Выходит случай (разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.] • Выходить, выйти в люди – виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.] • Выходить, выйти замуж за кого (разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.] • Выходить, выйти за пределы, из пределов чего – виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.] • Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума – виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.] • Выходить, выйти из детского возраста – Див. возраст. • Выходить, выйти из доверия, из веры – утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию. • Выходить, выйти из затруднения – виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.] • Выходить, выйти из моды – виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.] • Выходить, выйти из окружения – пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення. • Выходить, выйти из себя – гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».] • Выходить, выйти из строя – виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.] • Выходить, выйти из терпения – утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.] • Выходить, выйти из употребления, из обычая – виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.] • Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…) – виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого. • Выходить, выйти навстречу кому – виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.] • Выходить, выйти наружу – виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.] • Выходить, выйти на самостоятельную дорогу – виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.] • Выходить из годов, из лет – виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.] • Выходить из повиновения – переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху). • Выходить из-под опеки, из-под влияния – виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу. • Выходить на пенсию, в отставку – виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок). • Вышел сухим из воды – вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр. • Книга вышла в свет – книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.] • Не выходит из головы у кого – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.] • Не выходить из долгов – не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.] • Не выходить из какой-либо одежды – не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.] • Окно, дверь выходит в сад – вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.] • Река выходит, вышла из берегов – рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила).

Глубже • Всё глубже и глубже – дедалі (щораз, чимраз) глибший (-ша, -ше); усе глибший і (та й) глибший (-ша, -ше); (як присл.) щораз (чимраз, дедалі) глибше; усе глибше й (та й) глибше. • Глубже пахать, больше хлеба жевать – глибше орати — Більше хліба мати. Пр. Глибоко орати — хліба вдосталь мати. Пр. Щоб урожаї добрі мати, треба землю глибше орати. Пр. Тому горе, хто мілко оре. Пр. Хто не лінується, у того поле красується. Пр. Хто більше працює, той краще живе. Пр. • Рыба ищет, где глубже, а человек — где лучше – риба шукає, де глибше, а чоловік — де ліпше. Пр. • Становиться, стать глубже – глибшати, поглибшати. [Печера ніби глибшала, темніла, чорніла. Н.-Левицький.]

Глубина • В глубине – у глибині; на споді (сподом). [Тим часом сподом, потай од холодної думки, ворушилась тепла, маленька і добра. Коцюбинський.] • В глубине веков – у давній давнині; у далечі віків; у глибині (у глибу) століть. • В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці); у душевній глибині. [Говорив я з ними, Не як маючий владу, а як той, Що в глибині душі провину чує. Українка. Такий образ відбивається аж на самім споді серця… Стефаник. Гандзю, давня Гандзю! Де ти? Озовися! Може, хоч де глибоко сидиш в душі — поворухни моє ти серце!.. Тобілевич.] • В глубину, глубиной – завглибшки (завглиб, навглибшки); углиб (углибшки). [Викопали яму аршинів зо два завглибшки… Ковганюк, перекл. з Шолохова. Ой, тече річка невеличка, і вшир вона не широка, і вглиб вона не глибока. Н. п.] • Во всю глубину – на всю глибочінь (глибину, глибінь). • До глубины души (книжн.) – до глибини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця. [Оця нагла несподівана пригода зворушила до глибини душі старих і молодих. Кобилянська.] • Зиять глубиной – глибочіти. [Обіч глибочіло провалля. Рибак.] • Из глубины – зглибока (з глибини, з глибочини); спідсподу. [А разом з тим, десь з глибини, сочились підземні джерела і гасили вогонь. Коцюбинський.] • Из глубины веков – з далечі (з глибу) віків, століть; з безміру (з безмір’я) століть. • Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі. [Щодня вони презирством викликали Зо дна душі моєї знову звіра… Українка.] • Какая глубина! – яка глибина (глибочінь, глибінь)!; що за глибина (глибочінь, глибінь)! • Не отличаться глубиной (о мыслях, знаниях…) – неглибоко сягати. • От глубины души, сердца – з усієї душі; від (з) [широкої] душі; від (з) щирого серця. [Дякую тобі з усієї душі. Кримський.] • Понять (постигнуть) глубину чего, до глубины что – збагнути (осягнути) до дна що (глибінь чого); зглибити що. [Але ж я тільки тута, На довгому темничному дозвіллі, Збагнув усю глибінь моєї ганьби і твій злочин. Українка.] • Проникать в глубину чего – засягати вглиб чого; брати зглибока що. • Сокровенная глубина души, тайники души – таємна (потаємна) глибина душі; тайник (тайники) душі.

Глубокий • Более глубокий – глибший. • В глубокую осень – пізньої осені. • Глубокая древность – давня (сива, стара, далека, глуха) давнина; прадавнина; давня-предавня старовина; престаровина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок. Човни золотії із сивої-сивої давнини причалюють… Тичина.] • Глубокая ночь – глупа (пізня) ніч (північ); (іноді) добра ніч; ніч уповні. [А які то до тебе гості добивались у глупу північ? Кропивницький. Вже була добра ніч, коли вони рушили в полонину. Франко.] • Глубокая печаль – тяжка (глибока) туга (журба); тяжкий (глибокий) сум (смуток). [Глибока, тиха, нерозважна туга Вникає в серце, каменем ляга. Українка.] • Глубокая старость – старезна (іноді безлітня) старість. • Глубокий вечер – пізній вечір; (розм.) пізні (старечі) обляги ((в)ляги, лягови). [Це діялось у пізні лягови, — ніде анітелень. Сл. Гр.] • Глубокий овраг – глибокий яр; крутояр. [Ой повій, повій да буйний вітер, Та з глибокого яру… Н. п.] • Глубокий поклон – низький уклін (поклін). [Проказує боєць останні свої бажання: — Кланяюсь низьким поклоном… Довженко.] • Глубокий старик – дуже старий (старезний, давній, іноді безлітній) дід (старик); (образн.) старий, аж мохом поріс (узявся); старий, аж порохня сиплеться. [Бісів дід! Аж порохня з його сиплеться, а ще таки плутає ногами. Мирний.] • Глубокий траур – велика (глибока) жалоба. [Долорес у глибокій жалобі, стоїть на колінах коло одної могили, убраної свіжими вінками з живих квітів. Українка.] • Глубокое невежество – велике неуцтво; темне невігластво. • Довольно глубокий – досить (доволі) глибокий; (розм.) глибоченький. • До глубокой ночи – до пізньої (до самої, до глупої) ночі; (розм.) до пізніх лягів (облягів). • Здесь глубокая, не глубокая вода – тут глибоко, не глибоко. [Ви краше мені скажіть, чи не глибоко тут? Я хочу скупатися. Чабанівський.] • Очень глубокий, глубочайший – найглибший (щонайглибший, якнайглибший). [Гуркнув грім. Задрижали нараз Гір найглибші основи… Франко.] • С глубоким (глубочайшим) почтением, уважением – з високою (найвищою) пошаною, повагою.

Глубоко • Глубоко ли тут? – чи глибоко тут? • Задевать глубоко – займати (зачіпати) зглибока. • Там очень глубоко – там дуже глибоко; там дна нема(є).

Душа • Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що. • Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що. • Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого. • Брать на душу – брати на себе. • В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці). • В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках). • В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне. • В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй). • Всей душой – усією душею; цілим серцем. • Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що. • В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі. • В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр. • Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким. • Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому. • Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого. • Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто). • Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення). • До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця. • Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув. • Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто. • Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає. • Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого. • Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це. • Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто. • Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що. • Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю. • Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр. • Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце). • Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце. • Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр. • Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі. • За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею. • Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі. • Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому. • Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу. • Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі). • Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому. • Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце. • На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою]. • На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому. • Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі). • Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.] • Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це. • Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким. • Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько. • Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко). • Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний. • Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким. • От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі. • Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки. • От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити). • Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому. • Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій. • Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею. • Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі. • Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий. • Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр. • С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити. • С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати). • Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу. • Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.] • У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина. • Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр. • Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр. • Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче). • Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина. • Человек большой души – людина великої душі (великого серця). • Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.

Избороздить • Время глубоко избороздило его лоб – час глибоко ворався в його чоло; час глибоко зорав (поорав, порив) його чоло; час проклав глибокі зморшки на його чолі (іноді на лобі).

Крепкий • Более крепкий – міцніший (кріпкий, дебеліший). • Думать крепкую думу (разг.) – дуже (тяжко, глибоко) замислюватися (загадуватися); (іноді) тяжку думу думати. • Задним умом крепок кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто. Якби той розум спереду, що тепер іззаду. Пр. Якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав. Пр. Привів коня кувати, як кузня згоріла. Пр. Як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав. Пр. (згруб. фам.) Підтикалась, як задрипалась. Пр. • Крепкое слово, словцо (разг.) – круте слово, слівце; гниле слово. • Крепок на ухо кто – приглухуватий (підглухий, глухенький, глухуватий) хто; недочуває хто. • Становиться, стать крепче – дужати, подужати (міцнішати, поміцнішати, дебелішати, подебелішати).

Понять • Понять глубоко (что) – глибоко збагнути (зрозуміти) (що); заглибити (що).

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Глибо́ко, нар. – глубоко. • Тут глибо́ко води́; не глибо́ко води́ – здесь глубокая вода; вода не глубока.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Либо (или) пан, либо (или) пропал (укр.). — 1. Або пан, або пропав. 2. Нуте, браття, або добути, або дома не бути. 3. Або рибку ззісти, або на дно сісти. 4. Піднимайте, свині, хвости, бо глибоко морем брести.

Не ладно скроен, да крепко сшит. — 1. Хоч не в лад, та широко ступає. 2. Хоч смердить, коли смак має. 3. Хоч погано баба танцює, та довго. 4. Молоде орля, та вище старого літає. 5. Понура свиня, а глибоко риє. 6. Хоч не гладко, аби міцно.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

гли́бо́ко, присл.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Гли́бо́ко, нар. Глубоко. Глибоко оре. Ном. № 5600. Глибоко тут брести, — шукаймо иншого місця. Сравн. степ. Гли́бше. Риба шука де глибше, а чоловік де лучче. Ном. № 9840. Ум. Глибоче́нько.

Глибоче́нько, нар. Ум. отъ глибоко.

Гли́бше, нар. Сравн. степ. отъ глибоко. Ум. Гли́бшенько. Все глибшенько пірнає. Г. Арт. (О. 1861. III. 109).

Грани́т, -ту, м. Гранитъ. Коріннями вчепилось у каміння і глибоко вросло аж до граниту. К. Іов. 18.

Живе́ць, -вця́, м. 1) Сила, жизненная сила. Ще єсть для всякої незгоди живець у вожая твого. Мкр. Г. 35. 2) Молодое, дикорастущее деревцо, выкопанное для окулировки; также новые побѣги, отростки садоваго дерева. Канев. у. 3) Въ деревѣ: живая древесина. 4) Источникъ, ключъ. 5) Пульсъ. 6) Живая мелкая рыба, которую надѣваютъ на удочку, какъ приманку. 7) Подпочва. Не можна дуже глибоко пускати плуга, бо можно живцю достати. Винниц. у. 8) Отличающійся въ разрѣзѣ темнымъ цвѣтомъ, плотный слой выдѣланной на подошвы кожи. 9) Ремешекъ съ деревянной палочкой на концѣ. Онъ прикрѣпляется къ неводу и свободнымъ концемъ съ палочкой накручивается на канатъ, когда его нужно тянуть. Як тілько мережа наближалась до берега, ті, що стояли на кінці кодоли, роскручували живці. Левиц. 10) Ремешекъ, около котораго плетется кнутъ. Мнж. 180. 11) Желѣзное кольцо посрединѣ верхней части ярма, — въ него проходить дышло экипажа, плуга. Шух. І. 165.

Заганя́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. загна́тися, -жену́ся, -не́шся, гл. 1) Быть загоняему, быть загнану. Теляточка напасуться, въ хлівець заженуться. 2) Вбиваться, вбиться, вколачиваться, вколотиться, вганяться, втыкаться, воткнуться. Глибоко загнався клин у колоду. Загналася тобі в серденько стрілка. Чуб. 3) Забѣгать, забѣжать слишкомъ далеко. 4) Увлекаться, увлечься.

Кора́лі, -лів, м. мн. 1) Кораллъ. Глибоко в морі ростуть коралі. О. 1862. III. 51. 2) Мониста, ожерелье изъ коралловъ. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ном. № 1560. Ум. Кора́лики. Начипляє кораликів на білую шию. Нп. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралини, шовкова спідниця. Грин. III. 529.

Кра́йнебо, -ба, с. Небосклонъ, горизонта. Схилившись на руку, дивлюся я в вечірнє крайнебо далеко й глибоко.

Позапада́ти, -да́ємо, -єте, гл. Впасть, запасть (о многихъ). Глибоко позападали у лоб його очі. Стор. МПр. 129.

Пону́рий, -а, -е. 1) Смотрящій внизъ. Понура свиня глибоко корінь копає. Ном. 2) Угрюмый, мрачный. Думи мої молодії, понурії діти. Шевч. Понурі думки. К. Іов. 10.

Порозбува́тися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Разуться (о многихъ). Тут не глибоко: порозбуваємось та й перебредемо.

Прико́пувати, -пую, -єш, сов. в. прикопа́ти, -па́ю, -єш, гл. 1) Закапывать, закопать, привалить землей. Сади картоплю, та не глибоко прикопуй. Въ значеніи: похоронить. Хвали попа, прикопавши. Ном. № 5188. Моя ненько, моя матінко! на шо ти мене, нещасницю, вродила, гірку долю вділила? Чом же ти мене не прикопала, щоб я не горювала? Мил. 197. 2) Еще вскапывать, вскопать; еще выкапывать, выкопать.

Пробрести́, -бреду́, -де́ш, гл. Пробресть (по водѣ). Пробрів річкою до середини, а далі вже ні — глибоко. Харьк.

Прозира́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. прозирну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Прозирать, прозрѣть, проникать, проникнуть зрѣніемъ. Ти у небо прозираєш і в землю глибоко. К. Досв. 78. Ледві-ледві опівночі серцем прозираю. Шевч. 263. Хто ж із них прозирнув глибше в історичню правду? К. ХП. 40.

Ри́ти, ри́ю, -єш, гл. 1) Рыть, копать. Дніпро берег риє, риє, яворові корінь миє. Шевч. 648. Понура свиня, а глибоко риє. Ном. № 7323. 2) Ри́ти на ко́го. Подкапываться подъ кого, строить козни. Риє та й риє на мене. Ном. № 9555.

Стрімки́й, -а́, -е́. 1) Высокій, тонкій и высокій; крутой. Стрімка хата. Канев. у. Цей причілок дуже стрімкий. 2) Стоймя стоящій (о пахоти). Як кидаєш зерно на стрімку ріллю, то зерно западає глибоко. Волч. у.

Укореня́тися, -ня́юся, -єшся, сов. в. укорени́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Укореняться, укорениться, глубоко пустить корни. В саду вишенька вкоренилася. Грин. III. 244. Тут схизма глибоко в козацтво вкоренилась. К. МБ. II. 131.

Ура́за, -зи, ж. 1) Рана, больное мѣсто. Роскопирсала ті врази, що глибоко крилися в серці. Мир. ХРВ. 258. 2) Оскорбленіе, обида. Ум. Ура́зка. За сю уразку я визиваю тебе на чесний поєдинок. Стор. М. Пр. 10.

Уруба́тися, -ба́юся, -єшся, гл. Врѣзаться, врубиться. Уже глибоко в дуба врубався.

Хара́ктер, -ру, м. Характеръ. Глибоко твердий характер. Левиц. І. 232.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Гли́бо́ко, нар. *2) Много в глубину (о воде). А що? Чи глибоко води? Ідіть у воду сміливо, тут води не глибоко. Крим.

Запиня́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. запини́ти, -ню́, -ниш, гл. *2) Задерживать, задержать; загораживать, загородить; запруживать, запрудить. Тепер тут стало глибоко, бо далі внизу запинили воду. Крим.

*Зміїтися, -ію́ся, -іїшся, гл. Извиваться, виться. Стежки зміяться глибоко в житі. Коцюб.

*Невиво́дно и невиво́дне, нар. 1) Постоянно, неизменно. 2) Неизгладимо. Здавалося, що ця людина колись там... щось пережила глибоко і невиводно. Ефр.

Невче́ний, -а, -е. *Невчене око загляне вам у саму душу глибоко-глибоко. Шевч.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

юна́чка, юна́чок; ч. юна́к дівчина, яка ще не досягла зрілості; молода жінка. [До зали забігла юначка в червоному пальті та з елегантною парасолькою. (Надія Гербіш «Теплі історії до шоколаду», 2013). Окрему проблему творять світлини і документи з вишколів медсестер, юнаків і юначок. (Вісті комбатанта, 1963). <…> жертвенність та охота до посвяти — це станові і громадянські чесноти, які повинні вкорінитися глибоко в душі юнака і юначки та зробити з нього характерного, твердого в постанові і ділах громадянина. (Львівські вісті, 19.03.1942). Їй уже здавалось, що вона юначка, їде поруч зі своїм прихильником Загорським. (Гордій Брасюк «Донна Анна», 1929).] див.: ю́нка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 843. Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 613.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Глубина́ = глибиня́, глиб, глибочиня́, глибочі́нь, глибо́кість, мн. глибоко́сти. С. Л. — Велика риба по глибу ходить. н. пр. — Розпусти ся синє море в своїй широкостї, нехай же я життя скінчу в твоїй глибокостї. н. п. — Въ глубину́, глубино́ю = у гли́б, в гли́б, угли́бшки, вгли́бшки, навгли́бшки, завгли́бшки. — Ти глибоко у глиб твердий корінь пусти, гілля в гору розкинь, та рости і рости. Оп. Мирний. — Канава аршин завгли́бшки.

Глубо́кій = глибо́кий, (доволї) — глибоче́нький, (дуже) — глибоче́нний, глибоче́зний. (На правобережній Українї чуєть ся мяка вимова, немов: глїбо́кий.) — Глубо́кая старина́ = да́вня давни́на́. — До глубо́кой но́чи = до пізньої ночі. — Въ глубо́кую ос́ень = са́ме в осе́ни. — Глубо́кая печа́ль = тяжка́ ту́га, журба́ пеку́ча. — Обняли мене думки та гадки, та журба пекуча М. Вовч. — Глубо́кая тишина́ = надзвича́йна ти́ша. — Глубо́кій покло́нъ = низьки́й поклі́н, уклі́н. — Глубо́ко́ = гли́боко. — Глубокова́тый = глибоче́нький.

Глубоко́некъ, глубоко́нько = глибоче́нький, глибоче́нько. — А чи тут глибоко? Та таки глибоченько.

Захорони́ть, ся = захова́ти, ся, похова́ти, ся. — Сама хоче мене мати в землю заховати... а хто ж її головоньку буде доглядати? н. п. — Охрімову матір заховали, вмерла, не діждалась сина. н. о. — Вчора вмер, а сьогодня вже й поховали — Рости, рости а клен-древо, рости в гору високо, поховали пана отамана в сиру землю глибоко. н. п. — Заховав десь мою шапку. — Нема його нїгде, мабудь десь заховав ся.

Коря́га, коря́жина = корч, корчі́. — Тут де глибоко під берегом, саме корчів багато, та й що году круча обвалюєть ся і дуби падають, то за тими корчами і риби ловити не можна. н. о.

Косу́ля = 1. ра́ло (соха, що у неї леміш глибоко ріже землю).

Ме́лкій, ко = 1. дрібни́й, но, дрі́бен, здр. дрібненький, ко, дрібню́нїй (Чай). — Ой виїхав козаченько за густиї лози, та й облили дївчиноньку дрібненькиї сльози. н. п. — Туман поле покриває, дрібен дощик накрапає. н. п. — А я ж тобі козаченько уклоню ся, дрібними слїзоньками умию ся. н. п. — Я хотїв підійти з якоюсь дрібною монетою. Кн. — Скачеш, бабо, дрібно, а се тобі не потрібно. н. пр. 2. мали́й, невели́чкий, мале́нький, дрібни́й, не зна́чний. — Ме́лкое дворя́нство = дрі́бна шля́хта, підпанки, полу́панки. — Маса дрібної шляхти стає залежною від вельмож. Бар. О. — В Сорокопанівцї то все полупанки живуть. — Ме́лкій скотъ = дробина́ (так саме зоветь ся і домашня птиця), дрі́бъязок. — З дробини дали мінї тільки сїм овечат та свиней троє. Сп. — Ще й тисячу двойняку, а дрібъязку, як піску. н. п. 3. мілки́й, здр. мілке́нький, ко, не глибо́кий, не гли́боко, про посуду то-що — плеска́тий, плитки́й. — Їдьте у брід, тут зовсїм мілко. — Плеската талїрка. С. Л. — Плитка тарілка. Под.

Ме́льче = 1. дрібнїше. — Піши дрібнїше, щоб помістило ся. Чайч. 2. мілїше. — То було не глибоко, а тепер ще мілїше стало.

Мыщелка, мыщело́къ = кі́сточка (на нозї), щи́колотка (на руцї). — Тут не глибоко — хиба по кісточки буде.

Небоскло́нь = крайне́бо; д. Горизо́нтъ. — Дивлю ся я в вечірнє крайнебо далеко і глибо́ко, і чую, що просить ся душа моя туди, де потонуло в хмарах око. Мет.

Оскорбля́ть, оскорби́ть, ся = обража́ти, (С. Жел. Л.), уража́ти (С. Ш.), образи́ти (С. Жел.), у(в)рази́ти, ся (С. ш.). — Отпущено всїм, которі мене образили. Б. Н. — Слова його глибоко вразили мене. Кн. — На віщо не заводите розраду, на віщо ображаєте людей? Лев. В.

Понима́ть, поня́ть, ся = 1. розумі́ти (С. Л.), тя́мити (С. Л. Ш.), зрозумі́ти, врозумі́ти, розібра́ти, у(в)тя́мити (С. Л. Ш.), отя́мити, взя́ти у тямки́ (С. Л.), у(в)торо́пати (С. Л. Ш.), розторо́пати, де-що — протямля́ти, шу́пити (С. З. Л.), чо́впати (С. Л.), у(в)чо́впати, учовпти́ (С. Ш.), з трудом — дорозумува́ти ся (Ос.) добра́ти то́лку (Ман.), коли кажуть в жарт або глумливо — роздлу́бати, розшоло́пати (С. З. Л.), в(у)шоло́пати (С. Ш.), розчу́хати (С. З.), розчо́впати (С. З. Л.), розчу́мати (С. З.), розчуру́пати, розшулїчити, глибоко — збагну́ти (С. З.), вбагну́ти, взаємно — порозумі́тити ся. – Ой нехай судять, як розуміють, прийде тая годинонька, вони й понїміють. н. п. — Вони ж не розуміли слова і боялись його спитати. К. Св. П. — Розумію і арапську мову, та утну й по арнаутськи дрібно. Ст. С. — Я тодї не розуміла сього. Фр. — Плакала і вбивала ся, не можучи зрозуміти, що йому стало ся. Фр. — Прочитав він, що в листї стояло, зрозумів все, тай заплакав ревно. Ст. С. — Міцкевич признає, що литовської мови не розумів. Кн. — І як сам він мало тямив їхню розмову, то й вони мало розуміли його. Лев. В. — Треба тямити, як з людьми поводитись. Лев. В. — Прочитавав одні і ті самі слова, не тямлючи, що читаю. Фр. — Чи тямить він хоч трошки в господарстві? Лев. В. — Коли не тямиш, то й не берись. — Він сам не тямив, що з ним робилось. О. Ст. — Та як же? Та що ж? Я нїчого не второпаю. О. Мир. — Гаразд не второпала, що він там по московськи каже. Ч. К. — Який же його одмінок второпає, що він верзе. Гул. Ар. — А які єсть у обчестві, що протямляють письма, то з писарем у їх одна свита. Хар. — Шупить Сїрко, де кабана шмалить. н. пр. — Ти письменїший од мене — багато де чого шупиш. Гул. Ар. — Та я то і в картах трохи шуплю. Гул. Ар. — Трохи мене ти не морочиш, не росчовпу, що ти пророчиш. Кот. — Хто-ж збагнув таємности людського життя і горювання. К. X. — Не можна того жадним розумом збагнути. К. З. о Ю. Р. — І миттю кинувсь до громади, просить собі у неї ради, чого собою не вбагне. Кот. — Нїяким способом не міг збагнути, щоб се могло бути. Фр. — Казо́к усїх і не збагнеш. н. о. — Не здужав вбагнуть: чи то йому снилось, чи справді на яву усе те дїялось. О. Ст. — Рибалка трусить ся, стоїть, як пень, не розшолопає чи ніч, чи день. Б. Г. 2. понїма́ти, ся, поня́ти ся, узя́ти ся водо́ю (д. під сл. Покрыва́ть, ся). 3. парува́ти, жирува́ти, попарува́ти ся (про птиць). — Налетїли сїрі гуси, стали жирувати. н. п. — Горобцї вже паруються

Похорони́ть, ся = 1. похова́ти, ся (С. З. Л.), захова́ти. — Легше мінї, доню, тебе поховати, а ніж мінї та за його тебе заміж дати. н. п. — Поховали пана отамана в сиру землю глибоко. н. п. — У холодній ямі мене поховали, ще й ногами землю зверху притоптали. Гр. Чайч. — Не жури ся, мій милий, не дай серцю тугу, а як умру — поховаєш, озьмеш собі другу. н. п. Под. — Були батько й мати, та судилось козакові обох поховати. П. Пр. — А лиха ще буде, буде, поки заховають. К. Ш. 2. схова́ти, похова́ти, ся, багато — перехова́ти, ся, поперехо́вувати. — Дївчинонько, моє серце, сховай мене під ряденце. н. п. — Сховались тай попались. н. пр. — Багато переховав краденого.

Продолже́ніе = продо́вження (С. Жел.), про́довж, продо́вжка (С. Жел.), про́тяг (С. Жел.). — Се продовж ролі Антуанети. Кн. — Ця пісня була неначе протягом її глибоко захованих дум. Лев. — За 60-літнїй протяг часу змінювано Литовський Статут. Бар. О. — Въ иродолже́ніе = в про́довж, в про́тяг, у про́тяг, про́тягом, у про́тягу, в стяж. — В продовж отих 10 лїт я бачив. Кн. — В продовж цїлого дня лежав під вербою. Кн. — У протяг того часу. — Спадковий принцип розвивав ся і закоріняв ся протягом довгих віків. Бар. О. — Яким він був у протягу цїлої істориї, такий повинен і зоставати ся. Зїньк. — Встяж того часу. С. Л.

Созна́тельный, но = сьвідо́мий, мо, прито́мний, но, чуйни́й. — Сила призвання поборола силу сьвідомого прямування до малярства. Л. Н. В. — Вона сьвідомо, глибоко сьвідомо йшла бити ся з ворогом людським. Кн. — Притомна була, поки і вмерла: говорила і розуміла. Ос.

Схорони́ть, ся = 1. схова́ти, захова́ти, ся. — Сховались, тай попались. н. пр. і д. Хорони́ть, ся. 2. похова́ти, схова́ти. — Поховали пана отамана в сиру землю глибоко. н. п. — А мене ж то хто сховає, хто зробить могилу. Баз.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)