Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «завести»

Шукати «завести» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Завести́, см. Заводи́ть.

Заводи́ть, завести́ – 1) (кого куда) заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (о мног.) позаво́дити, позапрова́джувати кого́ куди́. [Вона́, до нас діто́к свої́х завела́ (М. Вовч.). Ви повз на́шу ха́ту йти́мете, то заведі́ть оцього́ хло́пчика до нас (Чернігів). Запрова́див ді́вчину в те́мний ліс]. • -сти́ в тупик – загна́ти (запрова́дити) в бе́зви́хідь, у суточки́, (фамил.) ви́вести на слизьке́. [Він мене́ під’ї́в, але́-ж і я його́ ви́веду на слизьке́]; 2) (вводить что-либо новое) заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (мног.) позаво́дити, позапрова́джувати що; (основать что-либо) заво́дити, заве́сти́ що. [Тре́ба в цьо́му селі́ завести́ шко́лу й кооперати́вне товари́ство]. • -ди́ть, -сти́ хорошие порядки – заво́дити, заве́сти́ до́брий лад. • -ди́ть ссору, драку, битву – зво́дити, зве́сти (зчиня́ти, зчини́ти) сва́рку, бі́йку, бій; заво́дитися, заве́сти́ся з ким свари́тися, би́тися. [Як при́йде вона́, то й зведе́ сва́рку. Завели́ся так, що ніхто́ не розборо́нить. Як збіжа́ться, то так і заведу́ться би́тися]. • -сти спор – заспереча́тися. • -сти знакомство, дружбу с кем – заве́сти́ знайо́мство, при́ятельство з ким, зазнайо́митися, заприятелюва́ти з ким. • -води́ть, -вести́ пиры, гулянья и т. п. – заво́дити, заве́сти́ (уряджа́ти, уряди́ти) бе́н(ь)ке́ти, гу́лянки и т. п. -ди́ть разговор – зніма́ти (зня́ти) розмо́ву (річ), заве́сти́ мо́ву про що. • -вести́ тяжбу, процесс – розпоча́ти спра́ву, проце́с, запозива́тися; 3) -ди́ть, -сти́ механизм (пружинный) – накру́чувати, накрути́ти що. [Накрути́ годи́нника, бо він став тому́, що не накру́чений]. • Заве́денный – заве́дений, запрова́джений; накру́чений.

Вводи́ть, вва́живать, ввесть – вво́дити, вве́сти́, (о многих) повво́дити, заво́дити, заве́сти́, впрова́джувати, впрова́дити, запрова́джувати, запрова́дити. • Вводи́ть, ввести́ закон – запрова́джувати, запрова́дити, заво́дити, заве́сти́ зако́н. • Вводи́ть, ввести́ в жизнь – запрова́джувати, запрова́дити до життя́, перево́дити, переве́сти́ у життя́. • Вводи́ть, ввести́ закон в силу, в действие – надава́ти, нада́ти си́ли, чи́нности яко́мусь зако́нові. • Вводи́ть, ввести́ (в грех, искушение, ошибку) – призво́дити, призве́сти́ кого́ до гріха́, до споку́си, до по́милки, підво́дити, підве́сти́, на гріх. • Вводи́ть, ввести́ в заблуждение – навіва́ти, наві́яти по́милку, вво́дити, вве́сти́ в ома́ну, омиля́ти, омили́ти, змиля́ти, змили́ти кого́. • Вводи́ть, ввести́ в соблазн – спокуша́ти, спокуси́ти, зра́джувати, зна́дити, ве́сти (приве́сти) до споку́си. • Вводи́ть, ввести́ в убыток – дово́дити, дове́сти до втра́ти, до шко́ди. • Вводи́ть в обман – дури́ти кого́, обду́рювати кого́, впрова́джувати в обма́н. • Вводи́ть, ввести́ во владение – вво́дити, уве́сти́ в посіда́ння (володі́ння), ув’я́зувати, ув’яза́ти кого́ (в має́ток) (стар.).

Включа́ть, включи́ть – включа́ти, включи́ти, вмика́ти; (сов.) увімкну́ти, заво́дити, заве́сти (в спи́сок, до спи́ску), зано́сити, зане́сти (в спи́сок, до спи́ску), запи́сувати, записа́ти; (содержать) замика́ти в со́бі. • -ать набор в типогр. – заключа́ти, слюсува́ти, (сов.) заслюсува́ти. [Спусти́ли набі́р на маши́ну, та ще не заслюсува́ли]. • Вклю́ченный – заве́дений, зане́сений (до спи́ску), запи́саний. • Вклю́ченное (придаточное) предложение – увімкну́те ре́че́ння.

Вноси́ть, внести́, вна́шивать – 1) вно́сити, вне́сти́, (многое) повно́сити. [Позніма́й та повно́сь сорочки́ в ха́ту (Гр.)]; 2) впрова́джувати, впрова́дити, запрова́джувати, запрова́дити (напр. умо́ви до догово́ру, щось нове́ в мо́ву). • Вноси́ть в списки – заво́дити, заве́сти́, зано́сити, зане́сти́ до спи́сків, впи́сувати, вписа́ти, заквита́ти (заквитува́ти). [Ще в ме́трики як заведе́ Мару́сею! (О. 1862). Пани́ ви́паси та ліси́ не завели́ у ви́куп. Піп по лейстрах заквита́в, що Са́вка для шпита́ля двір одда́в (Мкр.)]. • Вноси́ть деньги, подати – вно́сити (плати́ти) гро́ші (пода́тки). • Вноси́ть налоги за что – опла́чувати, оплати́ти щось (напр., ґрунт). • Вноси́ть лепту – докида́ти, доки́нути ле́пту до чо́го. • Вноси́ть (план) в комиссию – подава́ти, пода́ти (план) до комі́сії.

Водворя́ть, -ся, водвори́ть, -ся – сели́ти, -ся, оселя́ти, -ся, осели́ти, -ся, опоселя́ти, -ся, опосели́ти, -ся, впрова́джувати, -ся, впрова́дити, -ся, оса́джувати, -ся, осади́ти, -ся (осіда́ти, осі́сти). • -ный – осе́лений. • Водворя́ть, -ри́ть порядок, тишину – утихоми́рювати, -рити, запрова́джувати, запрова́дити супокі́й. • Водворять, -рить законность – заво́дити (заве́сти́) зако́нність. • Водворя́ть, -ри́ть на место жительства – поверну́ти до мі́сця домі́вки.

Возбужда́ть, возбуди́ть – 1) збу́джувати, буди́ти кого́, збуди́ти. См. Пробужда́ть; 2) звору́шувати кого́, що, зворуши́ти, розвору́шувати, розворуши́ти [Вино́ розворуши́ло обо́х (Неч.-Лев.)], дратува́ти, роздратува́ти кого́, що [Уся́ приро́да, пи́шна й зеле́на, дратува́ла мрі́ї в молодо́ї ді́вчини (Неч.-Лев.)], збу́джувати, буди́ти, сов. збуди́ти [Бу́дить пра́вий гнів (Сам.). Збу́джує соло́дкі почуття́], розбу́рхувати, розбу́рхати, збаламу́чувати, збаламу́тити, виклика́ти, ви́кликати. [Виклика́ти нена́висть] дражни́ти, здійма́ти, сов. зру́шити кого́, на що [Зру́шив їх на боротьбу́ (Єфр.)], підганя́ти (підго́нити), підігна́ти (кого́ до пра́ці). • -жда́ть, -ди́ть кого против кого – бу́рити [Бу́рити наро́д], обу́рювати, сов. обу́рити [Ду́же вже проти се́бе обу́рювала слухачі́в (Грінч.)], збу́рювати, збу́рити [Кого́ не збу́рював він проти се́бе (Грінч.)], підбу́рювати кого́ проти ко́го, чо́го і кого́ на ко́го, підбуря́ти, сов. підбу́рити [Підбу́рює люде́й проти шко́ли (Грінч.). Вони́ його́ підбуря́ли на Ту́рчина (Куліш). Хті́ли підбу́рити наро́д та перері́зати дворя́н (Доман.)], настру́нчувати, настру́нчити, настре́нчити кого́ проти ко́го [Не настру́нчуй дру́гих проти ме́не (Мирн.)], дратува́ти, підніма́ти кого́ на ко́го, на що [Вони́ протестува́ли проти у́нії і підніма́ли на не́ї міща́нство (Куліш)], піді[о]гріва́ти кого́ на ко́го [Ченці́ та попи́ люде́й на ля́хів іще бі́льше підогріва́ли (Куліш)]; (о полов. возбуждении) збу́джувати жагу́, жадо́бу, дрочи́ти, роздрочи́ти, ятри́ти, роз’ятри́ти, дратува́ти, роздратува́ти. • Возбужда́ть, -буди́ть охоту, желание в ком – заохо́чувати кого́ до чо́го, заохо́тити, підохо́чувати, підохо́тити. • -а́ть отвращение, омерзение – виклика́ти оги́ду, мерзи́ти (безл.). • -а́ть гнев – гніви́ти кого́, буди́ти в кім гнів. • -а́ть негодование в ком – обу́рювати, обу́рити кого́. • -а́ть чью-либо жизнен. энергию – підживля́ти, підживи́ти кого́. • Возбужда́ть, возбуди́ть вопрос, речь – підніма́ти (зніма́ти, пору́шувати) пита́ння, річ, сов. підня́ти (зня́ти, пору́шити) пита́ння, річ. • -да́ть, -ди́ть дело – пору́шувати (розпочина́ти, заво́дити) спра́ву, ді́ло, сов. пору́шити (розпоча́ти, заве́сти) спра́ву, ді́ло. • Возбужда́ть, -ди́ть сомнение, подозрение, удивление – виклика́ти (сов. ви́кликати) су́мнів, підо́зрі́ння, здивува́ння.

Вопи́ть, возопи́ть – голоси́ти, заголоси́ти, галасува́ти, загаласува́ти, лементува́ти, залементува́ти, репетува́ти, зарепетува́ти, лелеса́ти, залелеса́ти, зо́йкати, зо́йкнути, заво́дити (заве́сти́) вго́лос, кри́ком крича́ти (скрича́ти).

Впи́сывать, -ся, вписа́ть, -ся – впи́сувати, -ся, вписа́ти, -ся, запи́сувати, -ся, записа́ти, -ся. • -ать в список, реестр, книгу – заво́дити (заве́сти́) в реє́стр (до реє́стру), в кни́гу (до кни́ги), реєструва́ти, -ся, зареєструва́ти, -ся, реєструва́ти, -ся. • Впи́санный, запи́санный в список, реестр – заве́дений до реє́стру, зареєстро́ваний.

Вставля́ть, вста́вить – вставля́ти, вста́вити, вправля́ти, впра́вити, заправля́ти, запра́вити. [Свого́ ро́зуму ніко́му не вста́виш. Розкопа́ли джере́льце, впра́вили ву́лік, і ста́ла крини́ця. Ви́крутив діяме́нти і запра́вив до скла и́нші]. • В-я́ть, -ить стекло оконное – скли́ти, заскли́ти, (о многом) поскли́ти. • -я́ть, -ить в раму под стекло – заво́дити (заве́сти) під скло. • -я́ть, -ить дно куда – дни́ти що, задни́ти, заде́нчити, (множ.) позадина́ти. • В-я́ть, -ить нитки иного цвета при тканье – утика́ти, утка́ти. • В-я́ть дверные, оконные косяки – хутрува́ти ві́кна, две́рі. • В-я́ть, -ить распорки при постройке лодки из цельного дерева – заво́дити цурки́. • В-я́ть, -ить куски в мех, в ткань при починке – штукува́ти, ви́штукувати що. • В-я́ть, -ить в кирпичную каменную стену при кладке – вмурува́ти. • В-я́ть, -ить в дерево металл, кость и пр. при инкрустировании – вкида́ти, вки́нути, впуска́ти, впусти́ти. • В-я́ть, -ить слово в разговор – вкида́ти, вки́нути, докида́ти, доки́нути (сло́во), впада́ти, впа́сти в сло́во кому́.

Вступа́ть, вступи́ть – вступа́ти, вступи́ти, вхо́дити, увійти́. [Уступі́те до на́шої госпо́ди!]; (в должность) обніма́ти (обійня́ти) поса́ду, заступа́ти (заступи́ти, ста́ти на) уряд; (в брак) бра́тися, побра́тися, поня́тися, дружи́тися, одружи́тися з ким, пошлю́бити кого́; (во 2-й брак) бра́тися вдру́ге, одру́жуватися вдру́ге; (в бой) става́ти (ста́ти) до бо́ю, сточи́ти бій; (в открытый бой с кем) дава́ти по́ле кому́. • Вступи́ть в спор – зазмага́тися. • -а́ть в сношения – захо́дити в стосу́нки; (в разговор) заво́дити (заве́сти) розмо́ву, захо́дити (зайти́) в розмо́ву, в бала́чки, в бе́сіду; (в союз) вхо́дити (увійти́) в спі́лку, приступа́ти (приступи́ти, приста́ти) до спі́лки. • Вступи́ть в предосудительный союз – злига́тися з ким. • Вступа́ть, вступи́ть в связь – вступа́ти в зв’язо́к, (любовную) зазна́тися з ким (сов.). • Вступи́ть в дружбу, в приятельские отношения – задружи́ти, заприязни́тися, заприятелюва́ти, затоваришува́ти з ким; (в фамильярные отношения) запанібра́татися; (в родство) порідни́тися, породича́тися. • -и́ть в борьбу, в бой, в спор – вступи́ти в боротьбу́, зітну́тися, стя́тися. • -и́ть в тяжбу – запозива́тися; (на престол) ста́ти на ца́рство, засі́сти (усадови́тися) на престо́лі.

Ги́бель – 1) заги́н, заги́біль (и заги́бель) (р. -бели), згу́ба; реже: поги́бель, ги́бель (р. -бели), погу́ба, ещё реже: па́губа, згин, заги́б, заги́ба; (галицк.) заги́бок, пропа́док, заги́блиця (р. -ці), (уничтожение) загла́да. [Терпи́ до заги́ну (Шевч.). Боро́тися до заги́ну (Грінч.). Готу́ють нам заги́бель (Крим.)]. • На ги́бель, на верную ги́бель – на заги́н, на згу́бу, на зги́н, на пе́вну (видю́щу) згу́бу. • Привести к ги́бели – дове́сти до заги́ну, заве́сти в поги́бель (Квітка). Ги́бель ему (Сгинь он!) – хай він зги́не! на ньо́го про́пасть! 2) (бедственное положение, безвременье) безголо́в’я. [ Бенькету́ють вра́жі ля́хи, – на́ше безголо́в’я (Шевч.)]; 3) (пагуба) погу́ба, згу́ба. [Той мета́л – був погу́бою й для ті́ла, а не ті́льки для душі́ (Крим.)]; 4) (с’едение, разорение) пота́ла. [Попусти́ти свій край на пота́лу (Леонт.)]; 5) (несметное множество) си́ла, си́ла-силе́нна, бе́зліч (р. -чи), незліче́нно, незліче́нно чого-не́б.; до на́пасти, до сму́тку чого-не́б. [Гро́шей у йо́го до сму́тку. Куре́й тут – до на́пасти. Гро́шей незліче́нно].

Доводи́ть, довести́ и дове́сть – дово́дити, дове́сти́, заве́сти́, допрова́джувати, допровожа́ти, допрова́дити, доправля́ти, допра́вити; (побудить) призво́дити, призве́сти. [Це мене́ дово́дить до зневі́ри. Поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.). Го́лод призві́в його́ до злоді́йства. Допрова́дь його́ до ха́ти, бо сам не ді́йде. На превели́ку си́лу допра́вив її́ в ліка́рню]. • Доводи́ть, довести́ до конца – дово́дити (дове́сти́) кра́ю, до кра́ю, дохо́дити кра́ю, доверши́ти, заверши́ти. [Тре́ба кра́ю дово́дити (Шевч.)]. • Довести́ до последней крайности – дове́сти аж до са́мого кра́ю, допрова́дити до оста́нньої межі́. • Довести́ до сведения – дове́сти́ (пода́ти) до ві́до́ма, з’ясува́ти кому́. • -сти до общего сведения – пода́ти до зага́льного (вселю́дного) ві́до́ма. • Дове́дший, -шая до чего – при(з)во́дник, при(з)во́дниця. [Щоб на не́ї пропа́сниця, на ту приво́дницю! (Куліш)]. • Дове́денный – дове́дений; призве́дений.

Зава́живать, заве́сть – заво́дити, заве́сти́.

Завздо́рить – засвари́тися, загри́зтися, заї́стися з ким, заве́сти сва́рку, (шутл.) почу́битися.

Заводи́ться, завести́сь – 1) заво́дитися, занести́ся (о мн. позаво́дитися), запрова́джуватися, запрова́дитися; бу́ти заве́деним, запрова́дженим. [Почали́ заво́дитися нові́ звича́ї]; 2) -ться хозяйством, домом – заво́дити, заве́сти́ собі́ господа́рство (хазя́йство), придба́ти собі́ дім; 3) (о насекомых, мышах и т. п.) заво́дитися, заве́сти́ся, запло́джуватися, заплоди́тися, заклю́нутися, вклю́нутися. [У во́гко́му мікро́би заво́дяться. Їдна́ ті́льки нам біда́, що вклю́нулись ми́ші (Рудав.) Черва́ заклю́нулася в м’я́сі]; 4) (о механизме пружинном) накру́чуватися, накрути́тися.

Завыва́ть, завы́ть – завива́ти, зави́ти, (жалобно) ски́глити, заски́глити, квили́ти, заквили́ти, квили́ти-проквиля́ти, заво́дити, заве́сти́, затруби́ти. [Серди́тий ві́тер завива́ (Шевч.). Вовки́ квиля́ть-проквиля́ють. Ві́тер ски́глить (Кониськ.). Не затру́бить так пес, як вовк (Номис)].

Заголоси́ть – заголоси́ти, затужи́ти, (завопить) закви́ли́ти, заве́сти́. [Покива́ла голово́ю та й заголоси́ла (Шевч.). Аж закви́лив я з одча́ю (Крим.)].

II. Зака́тывать, закати́ть – 1) зака́[о́]чувати, закоти́ти. [Закоти́ла клубо́к аж під піч]; 2) уко́чувати, укоти́ти; (только экипаж) зато́чувати, заточи́ти, (о мн.) позато́чувати. [Укоти́ли бари́ло в льох. Ой, де-ж твої́, Нечає́нку, ко́ванії во́зи? Під місте́чком Бересте́чком зато́чені в ло́зи (Дума). Вози́ у возі́вню позато́чував]; 3) -ть глаза под лоб – заво́дити, заве́сти́ (закоти́ти) о́чі вго́ру (під ло́ба), пуска́ти, пусти́ти о́чі під ло́ба. [Завела́ о́чі вго́ру і вхопи́лася за лі́вий бік – ті́льки не кри́кне (М. Вовч.). Співа́ючи пуска́в о́чі під ло́ба]; 4) (розог, плетей) си́пати, уси́пати кому́. [Уси́пано йому́ два́дцять і п’ять]. • Зака́ченный – зако́чений; уко́чений, зато́чений.

Зала́живать, зала́дить – 1) зала́годжувати, зала́годити, заладно́вувати, заладна́ти, ла́годити, пола́годити що; 2) (запрягать) заклада́ти, закла́сти, запряга́ти, запрягти́ (ко́ні); 3) (запирать) замика́ти, замкну́ти, (о мног.) позамика́ти що; 4) -дить (стать твердить одно и то же) – заторочи́ти, зату́ркати, запра́вити, заве́сти́, поча́ти пра́вити, прова́дити. • -дил своё – заві́в своє́ї.

I. Заноси́ть, занести́ – 1) (кого или что куда) зано́сити, зане́сти́, (о мн.) позано́сити кого́, що куди́. [Пові́й, бу́йний ві́тре, та з висо́ких гір, занеси́ мій голосо́чок до ми́лої в двір (Пісня). Яко́сь їх кля́тих і до ме́не на ти́хий ху́тір занесло́ (Шевч.). Іти́меш повз ті́тчин двір,— візьми́ занеси́ їй паляни́цю. Холе́ру зане́сено з А́зії]. • Какими судьбами -сло́ вас сюда? – яки́м ві́тром вас сюди́ заві́яло? • Куда его нелёгкая -сла́? – куди́ його́ зане́сло́? куди́ його́ зане́сла́ нечи́ста? • -сти быстро – замча́ти; 2) (снегом, песком и т. п.) зано́сити, зане́сти́, заміта́ти, заме́сти́, засипа́ти, заси́пати, заві́яти, забузо́вувати, забузува́ти, (слегка) запоро́шувати, запороши́ти (сні́гом, піско́м), (о мн.) позано́сити, позаміта́ти, позасипа́ти и т. д. що чим. [І занесе́ піско́м-сні́гом курі́нь – мою́ ха́ту (Шевч.). Усі́ шляхи́ позаміта́ло в по́лі (Грінч.). Сні́гом доро́гу заві́яло. Борода́ йому́ забузо́вана сні́гом (Греб.). На поро́зі став чолові́к у запоро́шеній сні́гом оде́жі (Грінч.)]. • -ти дорогу снегом – заби́ти. [Доро́гу сні́гом заби́ло]. • -ть илом, типом – заму́лювати, заму́ли́ти; 3) -ть в книгу – заво́дити, заве́сти́ в кни́гу и до кни́ги. [Доку́мент цей заве́дено в акто́ві кни́ги (Доман.)]; 4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие – зніма́ти, зня́ти (підне́сти) ру́ку, збро́ю над ким; 5) зано́сити, заноси́ти, зати́рювати, зати́рити що куди́. [Не вино́сь ножа́ з ха́ти, бо й так уже́ одно́го заноси́в десь]. • Занесё́нный – зане́сений, за́мчаний; зане́сений, заме́тений, заси́паний, заві́яний, запоро́шений, заби́тий (сні́гом), (илом) заму́лений; заве́дений у кни́гу; зня́тий, підне́сений над ким; зане́сений, зати́рений. • -ная снегом дорога – забивна́ (забитна́, забі́йна, забо́їста) путь (доро́га). • Быть -ным над кем – зніма́тися над ким, бу́ти ви́міреним над ким. [Уже над їм зніма́всь мій меч (Грінч.). Уда́р, ви́мірений над Украї́ною, впав на го́лову її́ ворогі́в (Єфр.)].

Запева́ть, запе́ть (песню) – заспі́вувати, (сов.) заспіва́ти, заво́дити, заве́сти́ (пі́сню и пі́сні), затяга́ти, затягти́, (диал.) запі́ти и запі́яти. [Погра́ємось, погуля́ймо та пі́сеньку заспіва́ймо (Шевч.). Заспіва́йте пі́сеньки ой хоч одні́ї (Метл.). Завели́ вдвох пі́сеньку (Г. Барв.). А як заведе́ пісеньо́к (Квітка)]. • -пе́ли петухи – заспіва́ли пі́вні, (диал.) запі́ли (зап. запі́яли) пі́вні (ку́ри, когути́). [Ще пі́сні не скінчи́ли, як запі́ли пі́вні (Свидн.). Ой ра́но, ра́но ку́ри запі́ли (Маркев). Аж як ку́ри запі́яли, то він ле́дво підня́вся, зача́в молитви́ говори́ти (Стефан.)]. • -пе́ть сразу громко – співону́ти. [Ра́птом як співоне́! дзві́нко-тоне́нько (М. Вовч.)]. • Запе́тый – заспі́ваний, заве́дений, (избитый) заспі́ваний.

Запи́сывать, записа́ть – запи́сувати, записа́ти, спи́сувати, списа́ти, (о мног.) позапи́сувати, поспи́сувати що. [Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л. Укр.). Ми гово́римо, а той спи́сує. Усе́ списа́в і ви́читав нам (Кониськ.). Все, що йому́ тра́пилось позапи́сувати на селі́ (Н.-Лев.). І бага́цько тако́го поспи́сувано в ме́не з наро́дніх уст у "Запискахъ о Южной Руси" (Куліш)]. • -вать, -сать что-л. во что, напр. в книгу, в список – запи́сувати, записа́ти, впи́сувати, вписа́ти, заво́дити, завести́ що до чо́го, в що, напр. до кни́ги, до спи́ску, в кни́гу, в спи́сок. [У сі́льські спи́ски так його́ записа́ли (Квітка). Впи́сує розлу́чні листи́ в урядо́ві кни́ги (Доман.). Умо́ву заве́дено до кни́ги, засві́дчено сві́дками і припеча́тано печа́ткою волосно́го старшини́ (Доман.). Ім’я́ його́ завели́ в кни́ги (Март.). До ме́триків тих ді́да не заве́дено (Кониськ.)]. • -вать, -са́ть в протокол – впи́сувати, вписа́ти до протоко́лу, протоколюва́ти, запротоколюва́ти що. • -сать кого в солдаты – записа́ти, (о мног.) позапи́сувати, пописа́ти кого́ в солда́ти. • -вать, -са́ть что-л. (для памяти) – запи́сувати, записа́ти, нотува́ти, заното́вувати, занотува́ти що. • -шите это за мною – запиші́ть це на ме́не, на мій раху́нок. • -сать кого в школу – записа́ти кого́ до шко́ли. • -са́ть за кем имение – записа́ти (відписа́ти) кому́ має́ток. • -вать, -са́ть картину – замальо́вувати, замалюва́ти карти́ну. • Запи́санный – запи́саний, спи́саний. • -ный кем – запи́саний через ко́го.

Запуска́ть (запуща́ть), запусти́ть – 1) кого куда (впускать) – упуска́ти, упусти́ти, (о мн.) повпуска́ти кого́ куди́, до чо́го. • -ти́-ка телят в сарай – впусти́-но теля́та в пові́тку (до пові́тки). • -ска́ть, -сти́ть в хлеб (производить потраву) – запуска́ти, запусти́ти що ким, (за)пуска́ти, (за)пустити в спаш, в пашню́ (ко́ні, коро́ву). [А ми про́со засі́єм. А ми ста́дом запу́стим, запу́стим (Метл.). Не пусти́ ко́ні в спаш! Пусти́в ко́ні в пашню́ (Поділля)]; 2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) – занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́яти и занеха́ти, залиша́ти, залиши́ти кого́, що, (редко) запуска́ти, запусти́ти, (о мн.) позанеха́ювати. [Занеха́яла геть усе́, і вихова́ння свої́х діте́й (Звин.) Занедба́в по́ле. Одна́ жі́нка запусти́ла діжу́, що вона́ й на діжу́ не похо́жа (Грінч. I)]. • -ска́ть, -сти́ть дела – зане́дбувати, занедба́ти, запуска́ти, запусти́ти и т. д. спра́ви. • -ска́ть, -сти́ть корову – запуска́ти, запусти́ти коро́ву. • -ска́ть, -сти́ть болезнь – зада́внювати, задавни́ти, (редко) запуска́ти, запусти́ти хоро́бу. • -ска́ть, -сти́ть бороду, кудри – запуска́ти, запусти́ти бо́роду ку́чері. • -ска́ть, -сти́ть ногти – відпуска́ти, відпусти́ти (ні́готь), повідпуска́ти ні́гті (па́гності, па́зурі); 3) (бросать чем-н. в кого) шпурля́ти, шпурну́ти, жбу́рити, пожбу́рити, пошпу́рити, (однокр.) жбурну́ти, шпурну́ти чим на (в) ко́го; 4) (гнать, погнать) пуска́ти, пусти́ти, затина́ти, затя́ти. [Пусти́в ко́ні що-ду́ху. Як затя́в коня́, аж лети́ть (Звин.)]. • -ска́ть, -сти́ть храпенье – (зав)дава́ти, (зав)да́ти, затина́ти, затя́ти хропака́, хропти́ хропака́; 5) (вонзать в кого, во что) запуска́ти, запусти́ти в ко́го, в що, вгоро́джувати, вгороди́ти в ко́го, в що, втере́блювати, втереби́ти, впі́рити в ко́го, в що; см. ещё Вонза́ть. [Як на ля́ха коза́к наліта́в, в ньо́го спис запуска́в (Мог.). І запу́стить па́зурі в печі́нки (Шевч.). Та вгороди́ла в своє́ се́рденько го́стрий ніж (Пісня)]. • -сти́ть руку в карман – закла́сти (засу́нути, застроми́ти) ру́ку в кише́ню. • -сти́ть куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) – простягти́ ла́пу, су́нути ру́ку куди́, погрі́ти ру́ки чим. • -сти́ть кому (в нос) гусара – запусти́ти пи́нхву кому́. • -ска́ть, -сти́ть глаз (глазуна, глазенапа) – закида́ти, заки́нути о́ком, зи́ркати, зир(к)ну́ти (ку́тиком о́ка) куди́, на ко́го. • -ска́ть, -сти́ть в паз – запуска́ти, запусти́ти в жо́лоб (паз, бурт), забурто́вувати, забуртува́ти, (вколачивать) за[у]са́джувати, за[у]сади́ти, забива́ти, заби́ти, вбива́ти, вби́ти; 6) (класть закваску) заква́шувати, заква́сити що, запуска́ти, запусти́ти що чим (дрі́жджами). • -ска́ть, -сти́ть дрожжами (квас, пиво) – запуска́ти, запусти́ти дрі́жджами (квас, пи́во); 7) -ска́ть, -сти́ть за галстук (выпивать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти; 8) (сильно ругать) загина́ти, загну́ти кому́; 9) -ска́ть змея – пуска́ти змі́я. • -ка́ть кубарь (волчка) – пуска́ти дзи́ґу. • -сти́ть шарманку – заве́сти катери́нку. • Запу́щенный – впу́щений; занеха́яний, зане́дбаний, (редко) неприко́ханий, (о болезни) зада́внений; (вонзённый) запу́щений, угоро́джений. • -ные дела – зане́дбані спра́ви. • Дела -щены – спра́ви зане́дбано.

Зарыда́ть – зарида́ти, запла́кати ре́вно, (сильно) ри́дма зарида́ти, (диал. однокр.) ридну́ти, (причитывая) заголоси́ти, заве́сти́.

Застеко́ливать, застекли́ть – (окно) скли́ти, заскли́ти, (многое) поскли́ти; (о картине ещё) заве́сти́ під скло. [Тре́ба ві́кна поскли́ти (Звин.). Цю карти́ну я засклю́ (Звин.)]. • Застеклё́нный – за́склений.

Затверди́ть – 1) (начать твердить одно и то же) заторочи́ти, заве́сти́. • -ди́л своё – заторочи́в своє́, заві́в своє́ї; 2) см. Затве́рживать.

Затева́ть, зате́ять – затіва́ти, (диал. ті́яти), заті́яти, зачина́ти, зача́ти, заво́дити, заве́сти́, (задумывать) заду́мувати, заду́мати, наду́мувати(ся), наду́мати(ся), нами́слювати(ся) и намисля́ти(ся), нами́слити(ся), наміря́тися, намі́ритися, (предпринять) заповзя́тися; (выдумывать) вига́дувати, ви́гадати, витіва́ти, ви́тіяти. [Як заті́є ду́рень моли́тися, то і лоб(а) собі́ розква́сить (Номис). Заті́яв жени́ться, сам не зна́єш на́що (Чуб. V)]. • -ять тяжбу, процесс – заті́яти (зача́ти) по́зов (спра́ву), проце́с. • -ять ссору, драку с кем-л. – заве́сти́ сва́рку, ко́лот, бі́йку з ким, заве́сти́ся з ким (свари́тися, би́тися). • -ять игру – заті́яти гру, заве́сти́ся гра́тися. • Он -ва́ет, -ял жениться – він ду́має (наду́мує, ті́є), він заду́мав (наду́мав, намі́ривсь) жени́тися. • Он против вас что-то -ва́ет, он -ва́ет что-то худое – він про́ти вас щось ті́є (начисля́є, наду́мує), він ті́є (намисля́є, наду́мує) щось лихе́ (недо́бре). [Ча́дом не вдало́ся подуши́ти, то мо́же знов що наду́мала? (Васильч.)]. • Затеи -ва́ть – ви́гадки вига́дувати, ви́тівки витіва́ти. • Зате́янный – заті́яний, зача́тий, заве́дений и т. д.

Затя́гивать, затяну́ть – 1) почина́ти, поча́ти тягти́; 2) (узел, петлю и т. п.) затяга́ти и затя́гувати, затягти́ (ву́зол), (задёрнуть) зашмо́ргувати, зашморгну́ти (петлю́, за́шморг), (о мног.) позатя́гувати и позатяга́ти, позашмо́ргувати (вузли́, пе́тлі, за́шморги). -ну́ть петлёй, см. Завяза́ть 1. [Не мо́жна затяга́ти ни́тку на ши́ї, бо нечи́стий зада́вить (Грінч. II). Зашморгну́в на ши́ї він арка́н (Г. Арт.)]; 3) (покрывать) затяга́ти и -гувати, затягти́, заволіка́ти, заволокти́; запина́ти, зап’я́сти́ и -пну́ти, (о мног.) позатяга́ти и -гувати, позаволіка́ти; позапина́ти що. [Не́бо затягло́ (заволокло́) хма́рою. Ні́чим ні позапина́ти діро́к, ні позатика́ти (Г. Барв.)]. • -нуть илом – затягти́ му́лом, заму́ли́ти що. [Пропа́ла на горо́ді карто́пля, усю́ чи́сто замули́ла вода́, як ішла́ рі́чкою після дощу́ (Бердян. п.)]. • Рану (раны) -вает, -ну́ло – ра́ну (ра́ни) затяга́є, ра́ну затягло́, ра́ни позатяга́ло; 4) (затащить, завлечь) затяга́ти и затя́гувати, затягти́, заволіка́ти, заволокти́, (о мног.) позатяга́ти, позаволіка́ти кого́, що куди́. [Водяни́й люде́й часте́нько в во́ду затяга́є (Руданськ.). Ну́те, хло́пці чорнобри́вці, затяга́йте неводи́ (Чуб. III). Я було́ пияка́м кажу́: «пи́йте, та його́ не заволіка́йте» (Г. Барв.)]; 5) (время, дело) затяга́ти, затягти́, для́ти, задля́ти, га́яти, зага́яти, проволіка́ти, проволокти́ (час, спра́ву); (медлить) о(д)тяга́тися и о(д)тя́гуватися з чим. [Аби́ задля́ти час, а врятува́ти мо́жна (Самійл.). Радю́к зрозумі́в, що О́льга отя́гувалась (Н.-Лев.)]; 6) (песню) заво́дити, заве́сти́, затяга́ти, затягти́ (пі́сню). [Завели́ вдвох пі́сеньку (Г. Барв.)]. • Затя́нутый – затя́гнений и затя́гнутий, зашмо́ргнутий и т. д.

Захорово́дить – закрути́ти, закорово́дити, веремія́ заве́сти́. • -ться – закрути́тися, закорово́дитися.

Знако́мство – 1) с кем – знайо́мість, знако́мість (-мости), реже: спізна́ння, зазнава́ння, (диал.) знакі́мля з ким. [Нові́ знайо́мості, нові́ лю́ди (Н.-Лев.). У ме́не була́ з ним да́вня знайо́мість (Крим.)]. • Сделайте это мне по -ву – зробі́ть це мені́ по знайо́мості. • Водить -во с кем (знаться) – зна́тися, води́тися з ким. [Проща́йте! Дай, бо́же, зна́тися! (Г. Барв.). Вони́ во́дяться з консула́ми (Крим.)]. • Свести, завести с кем -во – зазна́тися, зазнайо́митися з ким. • Поддерживать -во с кем – підтри́мувати знайо́мість з ким. • Прекратить, прервать -во с кем – припини́ти, перерва́ти знайо́мість із ким, відки́нутися від ко́го, розцура́тися з ким; 2) с чем – знайо́мість, ознайо́млення, обізна́ння з чим. [Обізна́ння з рі́зними проду́кціями (Азб. Ком.)].

Исто́рия – 1) істо́рія (-рії); (дееписание) дієписа́ння, діє́пис (-су), (стар.) діє́пись (-си). [Істо́рія Украї́ни-Руси́ (М. Груш.). Істо́рія украї́нського письме́нства (Єфр.). Істо́рія соціялі́зму. І все те, що росло́, цвіло́, умира́ло – все те істо́рію на́шої Украї́ни стано́вить (Куліш). Що-ж до Василя́ та до Мару́сі, то на всю істо́рію їх коха́ння погляда́ють прихи́льним о́ком (Грінч.)]. • -рия социальных, общественных движений – істо́рія соція́льних, грома́дських ру́хів. • Всемирная, всеобщая, древняя, новая, новейшая -рия – всесві́тня, зага́льна, да́вня (старода́вня), нова́, нові́тня істо́рія. • Священная, библейская -рия – свяще́нна, біблі́йна істо́рія. • Естественная -рия – природни́ча істо́рія; 2) (случай) приго́да, ока́зія, сто́рія, істо́рія, прити́чина, причи́на, при́чта, (неприятная) ха́лепа, (смехотворная) куме́дія, чудасі́я; см. Происше́ствие, Приключе́ние. [Оце ще вам сто́рію розкажу́ (Март.). Та й бу́де тобі́ ха́лепа (Крим.)]. • Затеять -рию – (скандал) зчини́ти бе́шкет, (дело) заве́сти спра́ву з ким, заве́стися з ким. • Попасть в неприятную -рию – ускочити в халепу. [Вскочила наша громада в халепу (Кон.)]. • Случилась -рия – тра́пилася ока́зія, приго́да. Вот так -рия! – оце́ приго́да, ока́зія! оце́ так приго́да, сто́рія!

Каба́к – шино́к, шинк (-нку), шиньо́к, шиньк (-ньку), ко́рч[ш]ма́, (питейн. погребок) пивни́ця, (на откупе) ора́нда, (с своб. продажей) во́льна (-ної), (с беспатент. продажей) деше́ва (-вої); ум. шино́чок, корчо́мка. [Іди́ ж, та гляди́ мені́, не захо́дь у шино́к (Рудч.). Хутчі́й до ши́нку, щоб наї́стися та напи́тись (Основа). Ішли́ пи́ти до ко́рчми, йшли й по горі́лку, хова́ючи пляшки́ в рука́в (Коцюб.). У ора́нді на столі́ сиді́ли лі́рники та гра́ли (Шевч.)]. • Посещать -ба́к – учаща́ти до ши́нку. • Содержать -ба́к – шинкарюва́ти, шинка́рити, шинкува́ти. • -ба́к устроить (шуметь) – ко́рчму заве́сти́.

Каталогизи́ровать – каталогізува́ти, (сов.) закаталогізува́ти, (о мног.) покаталогізува́ти; заво́дити, заве́сти до ката́логу. • Каталогизи́рованный – (за)каталогізо́ваний, покаталогізо́ваний.

Кни́га – 1) кни́жка (мн. книжки́, -жо́к), (значительнее об’ёмом или важностью) кни́га. [Петру́сь до шко́ли та із шко́ли з книжка́ми хо́дить та росте́ (Шевч.). Ах, я до́вго вас жда́ла, ще як над кни́жкою пое́зій смія́лася, рида́ла (Тичина). Чи то вмер черне́ць у ке́льї, пи́шучи святу́ю кни́гу? (Франко)]. • -га в (целый) лист, в полулист – кни́жка (кни́га) на ці́лий а́ркуш, на піва́ркуша. • -га в четвёртую, восьмую, шестнадцатую, двадцать четвертую долю листа – кни́жка (кни́га) у чве́ртку, у ві́сімку, у шістна́дцятку, на два́дцять четве́рту части́ну а́ркуша. • -га Бытия, Чисел – Кни́га Буття́, Чи́сел. • -га живота – кни́га життя́ (буття́), (слав.) кни́га живота́, срвн. Живо́т 1. • -га стихов – кни́жка (и кни́га) пое́зій. • -га для чтения (хрестоматия) – чи́танка. • -га актовая – кни́га а́ктова. • -га входящих, исходящих бумаг – кни́га вступни́х, виступни́х папе́рів. • -га главная, бухг. – головна́ кни́га. • -га жалоб, жалобная – кни́га для скарг. • -га заборная – набірна́ кни́жка. • -га записная – за́пи́сник (-ка), нотатко́ва кни́жка, кни́жка для нота́ток, кни́жка для за́писів (Грінч.). • -га конторская – конто́рська кни́га. • -га копирная – копі́рна кни́га. • -ги метрические – кни́ги ме́триків, кни́ги ме[а]трикуля́рні, ме́трики (-ків). • -га памятная, см. Кни́жка памятная. • -ги писцовые – кни́ги ґро́дські (стар.). • -га подворная – дворова́ кни́га. • -га поземельная – поземе́льна кни́га. • -га поминальная, см. Помина́льник. • -га приходо-расходная – кни́га прибу́тків та вида́тків. • -га разносная, рассыльная – розносна́ кни́га (кни́жка). • -га расчётная – (роз)рахунко́ва кни́жка. • -га родословная – кни́га родово́ду, родові́дна кни́га. • -га сборов – кни́га опла́т. • -га товарная – крамова́ (товаро́ва) кни́га. • -ги церковные – церко́вні кни́ги. • -га черновая – чорнова́ кни́жка. • Вносить, внести в -гу – в[за]пи́сувати, в[за]писа́ти, заво́дити, завести́ до кни́ги, запи́сувати, записа́ти в кни́гу. • Закрывать, закрыть -гу – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, кни́гу. • Открывать -гу – а) розгорта́ти кни́жку (кни́гу); б) бухг. розпочина́ти кни́гу. • Говорить, как по -ге – говори́ти, як з кни́ги (з кни́жки, по кни́зі) чита́ти. • Ему и -ги в руки – йому́ і кни́жка в ру́ки. [Письме́нному кни́жка в ру́ки (Номис)]. • Смотрит в -гу, видит фигу – ди́виться в кни́гу, а ба́чить фи́гу. Работник -ги, см. Кни́жник 4; 2) (глава, отдел в письмен. произведении) кни́га, ві́дділ (-лу); 3) анат., см. Кни́жка 2.

Му́зыка – 1) (искусство) му́зи́ка. [В сфе́рі музи́ки з’явля́ється пе́рший серйо́зний компози́тор – Мико́ла Лисе́нко (Єфр.)]. • Чувствовать склонность к -ке – ма́ти по́тяг (на́хил) до му́зи́ки. • Учиться -ке – учи́тися му́зи́ки, учи́тися гра́ти. • Положить на -ку – заве́сти́ в но́ти, покла́сти на му́зи́ку; 2) (игра) музи́ка, музи́ки (-зи́к и -ків), ум. музи́ченька. [Огні́ горя́ть, музи́ка гра́є (Шевч.). Якби́ мені́ череви́ки, то пішла́-б я на музи́ки (Шевч.). Андрі́й куди́сь пода́вся; Гафі́йка на музи́ках, а в ха́ті су́мно (Коцюб.). Ой, на ба́лі весе́лая музи́ченька гра́є (Л. Укр.)].

Нала́живать, нала́дить – 1) (исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, поладна́ти, направля́ти, напра́вити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти що. [Спини́вся годи́нник, – тре́ба до ма́йстра нести́, щоб пола́годив (напра́вив) (Київ). Віз полама́вся, – тре́ба нала́годити (Сл. Гр.)]; 2) (приготовлять к работе, приводить в порядок) нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, зла́годжувати, зла́годити, наладно́вувати, ладна́ти, ладнува́ти, наладн(ув)а́ти, ла́дити, нала́дити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (преимущ. снаряжать) нарих[ш]то́вувати, рих[ш]тува́ти, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понала́годжувати, поналадно́вувати, понарих[ш]то́вувати що. [Нала́годив пи́лку, – ході́мо пиля́ти (Київщ.). Наладна́ла маши́нку, – сіда́й, ший (Київщ.). Нала́див дід хи́жу для ба́бки (Номис). Напосу́див млина́ таки́ як треба́, а ві́тру нема́ (Канівщ.). Я вже тобі́ напосу́дила, – сіда́й та тчи (Канівщ.). Нариштува́в во́за (Канівщ.)]. • -ть дело – нала́годжувати, ла́годити, нала́годити, наладно́вувати, ладна́ти, наладна́ти, нала́дити спра́ву (ді́ло), да́ти лад спра́ві. [Чи не нала́годить він того́ ді́ла? (Стор.). Спра́ву вже були́ зовсі́м наладна́ли, а він приї́хав і все нам попсува́в (М. Грінч.). Я вся́кій спра́ві дам лад (Звин.)]. • -ть жизнь, отношения с кем – нала́годжувати, нала́годити, наладна́ти, нала́дити, впорядко́вувати, впорядкува́ти життя́, відно́сини (взає́мини) з ким, (сделать благополучной жизнь, редко) згара́здити життя́. [Він до́бре впорядкува́в відно́сини між ци́ми двома́ устано́вами (Київ). Мо́же собі́ чолові́к усе́ здобува́ти, та не згара́здить собі́ життя́ си́лою (М. Вовч.)]; 3) (настраивать музик. инструмент) настро́ювати, настро́їти, (о мног.) понастро́ювати що (в лад, до ла́ду); 4) (подучать кого) навча́ти, навчи́ти, (о мног.) понавча́ти кого́. [Навчи́в його́, що́ тре́ба говори́ти (Київщ.)]; 5) -дить своё – заторо́чити своє́, заве́сти́ своє́ї, пра́вити (торо́чити) своє́. [Я йому́ кажу́ одно́, а він своє́ пра́вить (Радом.). Хоч ти йому́ що кажи́, а він своє́ торо́чить (Черкащ.)]. • -дила сорока Якова, – одно про всякова; -дила песню, так хоть тресни – наш дяк що співа́, та все на о́сьмий глас, (грубее) говори́ла бабу́сенька до са́мої сме́рти, та все чо́рт-зна-що. Нала́женный – 1) пола́годжений, нала́годжений, зла́годжений, нала́днаний, пола́днаний, напра́влений, понала́годжуваний, понапра́вляний; 2) нала́годжений, зла́годжений, наладно́ваний, нала́днаний, нала́джений, напосу́джений, нарих[ш]то́ваний, понала́годжуваний, понала́джуваний, понарих[ш]то́вуваний; впорядко́ваний. [На току́ стоя́ла зовсі́м нала́годжена (нарихто́вана) до пра́ці ві́йка (Київщ.). Нала́днані підприє́мства (Азб. Ком.). Дово́дилося роби́ти до́бре вже впорядко́ване й зви́чне ді́ло (Рада)]; 3) настро́єний, понастро́юваний; 4) на́вче́ний.

Насажда́ть, насади́ть – 1) (растенья) наса́джувати, насади́ти (реже) насадови́ти, (о мног.) понаса́джувати що, чого́. [Насади́ли карто́плі, а вона́ й поме́рзла (Сл. Ум.). Насадови́в ліщи́ни (Звин.). Се-ж він свої́ми рука́ми і дерева́ понаса́джував (Стор.)]; 2) (перен.) наса́джувати, (ц.-слав. насажда́ти), насади́ти, заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити, (о мног.) понаса́джувати, позаво́дити, позапрова́джувати що. [Тяжкі́ него́ди насажда́ють в ду́шах зло́бу (Франко). Почали́ нові́ поря́дки скрізь заво́дити (Сл. Ум.)]. • -жда́ть науки и искусства – наса́джувати (заво́дити, запрова́джувати) нау́ки й мисте́цтва. • Наса́женный и Насаждё́нный – 1) наса́джений, насадо́влений, понаса́джуваний; 2) наса́джений, заве́дений, запрова́джений, позаво́джений, позапрова́джуваний. -ться – 1) наса́джуватися, бу́ти наса́джуваним, наса́дженим, насадо́вленим, понаса́джуваним. [Підса́пували дерева́, що насадо́влено вподо́вж залізни́ці (Крим.)]; 2) наса́джуватися, заво́дитися, запрова́джуватися, бу́ти наса́джуваним, запрова́джуваним, наса́дженим, заве́деним, запрова́дженим, понаса́джуваним, позапрова́джуваним.

Начина́ть, нача́ть – 1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки).

Не́вод – не́від (-вода). [У наме́тах риба́лки проки́нулись, з кі́лля не́від зняли́, в чо́вни ве́сла несу́ть (Самійл.). Напере́д не́вода ри́бою не хвали́сь (Номис)]. • Ловить -дом рыбу – лови́ти не́водом (редко в не́від) ри́бу. [Ви ло́вите бі́лу ри́бку в шовко́вий не́від (Федьк.)]. • Вытягивать, вытянуть -вод из воды – вибира́ти, ви́брати, тягти́, ви́тягти (из проруби, испода льда: ви́тонити) не́від (не́вода). • Закидывать, закинуть -вод – закида́ти (заво́дити, розсипа́ти), заки́нути (заве́сти́, розси́пати; в прорубь, под лёд: затони́ти) не́від. [«Пора́ уже́ нам не́від завести́». – Хло́пці взяли́сь; скла́ли не́від на шлю́пки, розси́пали в мо́ре (Март.)].

Но́та – 1) муз. – но́та. [В повсякде́нній му́зиці (мі́ста) вчува́лись які́сь нові́ но́ти (Кирил.)]. • -ты – а) но́ти (р. нот); б) (записанные или отпечатанные) но́ти. • Брать, взять -ту – бра́ти (виво́дити), взя́ти (ви́вести) но́ту. [Чудо́ву но́ту, ви́вів (Яворн.)]. • Брать, взять высокую -ту – бра́ти, взя́ти висо́ку но́ту, бра́ти, взя́ти горо́ю, заво́дити, заве́сти́ вго́ру. [Як заведе́ оце́ він вго́ру, то… (Яворн.)]. • Играть, петь по -там – гра́ти, співа́ти по но́тах. • Разыгрывать, разыграть, как по -там – роз[від]грава́ти, роз[від]гра́ти як по но́тах. • Класть, положить на -ты что – заво́дити, заве́сти́ в но́ти що, кла́сти, покла́сти на но́ти що; 2) (дипломатическая) но́та. [Но́та Радя́нського уря́ду спра́вила скрізь за кордо́ном вели́ке вра́ження (Пр. Правда)]; 3) (заметка) нота́тка.

Обзаводи́ться, обзавести́ся – заво́дитися, завести́ся (о мног. позаво́дитися) ким, чим [Ні́коли заво́дитися спра́вжнім хазя́йством], заво́дити, завести́ що, справля́ти, спра́вити що, придба́ти що [Худо́би діждали́ся – придба́ли ху́тір, став і млин (Шевч.)], хвирува́тися чим [Тре́ба було́ на́ново хвирува́тися хазя́йствечком (Васильч.)], (хозяйством) охазяїнува́тися, оґрунтува́тися. • -ди́ться, -вести́сь женой, детьми – придба́ти жі́нку, ді́ти (діте́й).

Обма́нывать, обману́ть – обма́нювати, обмани́ти (о мног. пообма́нювати), обду́рювати, обдури́ти, здури́ти, підма́нювати, підмани́[у́]ти, підду́рювати, піддури́ти [Вони́ нас піддури́ли та водо́ю напої́ли], ошу́кувати, ошука́ти, о(б)[за]тума́нювати, о(б)[за]тума́нити, з(а)во́дити, з(а)ве́сти, омиля́ти, омили́ти, обли́гува́ти, облига́ти, налига́ти. [Мене́ до́ля омили́ла. Він нас налига́в (Лохв. п.)]; (описат.) зво́дити з ро́зуму кого́, пуска́ти тумана́ кому́, убира́ти (убра́ти) в шо́ри кого́, у ду́рні пошива́ти (поши́ти) кого́, москаля́ підво́зити (підве́зти́) кому́, підпуска́ти (підпусти́ти) -ля́ кому́, підво́зити (підве́зти́) во́за, прове́зти попа́ в ре́шеті кому́. • -ну́ть чьи-л. надежды – не справди́ти чиї́хсь наді́й, омили́ти чиї́ наді́ї. • Он сам себя -вает – він сам себе́ ду́рить. • Дать себя -ну́ть – да́тися на підмо́ву кому́. • Обма́нываемый – об[під]ма́нюваний, об[під]ду́рюваний, ошу́куваний, о(б)[за]тума́нюваний. • Обма́нутый – об[під]ду́рений, об[під]ма́нений, ошу́каний, о(б)[за]тума́нений, зве́дений, обли́ганий. • -тое ожидание, надежда – обду́рена (ошу́кана) наді́я.

Обра́мливать, обрамля́ть, обра́мить окна – обрямо́вувати, обрямува́ти, вставля́ти, вста́вити ря́ми; (картину) обрямо́вувати, обрямува́ти, заво́дити, заве́сти́ в ря́мці, оправля́ти, опра́вити; (окаймлять) облямо́вувати, облямува́ти. [Невели́ка борода́ га́рно облямо́вувала йому́ обли́ччя]. • Обра́мленный – обрямо́ваний, заве́дений у ря́мці, опра́влений, облямо́ваний.

Огово́рка – 1) см. Огова́ривание; 2) застере́ження, завва́ження, ува́га, за́значка. • Принимая, моё предложение, он сделал огово́рку – пристаючи́ на мою́ пропози́цію, він зроби́в застере́ження (застері́гся). • Внести огово́рку в протокол – заве́сти (вписа́ти) ува́гу до протоко́ла. • Он отделывается огово́рочками – він сяк-так вимовля́ється.

Оправля́ть, опра́вить – 1) (драгоцен. камень, картину) вправля́ти, впра́вити, оправля́ти, опра́вити в що; (картину в рамку) заво́дити, заве́сти́ в ря́мці; (книгу в переплёт) оправля́ти, опра́вити, заво́дити, заве́сти́ в опра́ву, в паля[і]ту́рки; 2) (платье на себе, на ком) чепури́ти, причепури́ти, ла́годити, пола́годити, обсмика́ти, обсми́кати; 3) (волосы) пригла́дити ко́си, воло́сся, пола́годити, причепури́ти за́чіску; 4) (постель) засте́лювати, застели́ти лі́жко. • Опра́вленный – впра́влений, опра́влений, опра́вний, заве́дений у ря́мці, в паля[і]ту́рки. [У зо́лото (впра́влені) опра́влені діяма́нти. Кубо́к з яшми́ опра́вний в чо́рнім срі́блі (Л. Укр.). Кни́га опра́влена в полотно́].

Отводи́ть, отвести́ и отве́сть – 1) відво́дити, відве́сти́, відпрова́джувати, відпрова́дити, заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити кого́ куди́. • -ди́ его домой – відведи́ його́ додо́му. • -сти́ кого в тюрьму – відпрова́дити, запрова́дити кого́ до в’язни́ці. • -веди́те лошадь в конюшню – заведі́ть коня́ до ста́ні. • -сти́ кого в сторону (от чего) – відве́сти́ кого́ на бік (від чо́го); 2) (отвратить) відво́дити, відве́сти́, відверта́ти, відверну́ти кого́, що від чо́го. • -сти́ кого от греха, от ссоры – відве́сти́, відверну́ти кого́ від гріха́, від сва́рки. • -сти́ воду, дождь, громовой удар – відверну́ти во́ду, дощ, грім. • -сти́ удар чем-либо – відхили́ти уда́р чим. • -сти́ что-либо рукою – відхили́ти що руко́ю. • -ди́ть глаза – відво́дити (відверта́ти) о́чі від чо́го (личн. и безл.), (морочить) ману́ (на)пуска́ти, (на)пусти́ти на ко́го, о́чі засніти́ти кому́. • -ди́ть боль – здійма́ти, гамува́ти біль. • -ди́ть душу, сердце на чём – розважа́ти, розва́жити ду́шу, се́рце чим, спочи́ти душе́ю, се́рцем на чо́му, відво́дити, розво́дити ду́шу з ким. • Не в силах -сти́ голос – го́лосу не відтя́гне. • -сти́ дух – відсапну́ти; 3) приділя́ти, приділи́ти, признача́ти, призначи́ти кому́ що. • -ди́ть солдатам квартиры – приділя́ти козака́м примі́щення, ста́вити козакі́в на пості́й. • -сти́ землю колонистам – приділи́ти зе́млю колоні́стам (оса́дникам); 4) -ди́ть свидетелей, юрид. – усува́ти, усу́нути сві́дків; 5) -ди́ть деревья – відса́джувати дерева́. Отведё́нный – 1) відве́дений, відпрова́джений; 2) відве́рнений, відхи́лений; 3) приді́лений; 4) юрид. – усу́нений.

Открыва́ть, откры́ть – 1) что – відкрива́ти, відкри́ти, (о мног.) повідкрива́ти, (а теснее: что-л. затворённое) відчиня́ти, відчини́ти, розчиня́ти, розчини́ти (напр., две́рі, воро́та, ха́ту, вікно́, скри́ню) (о мног. повід[роз]чиня́ти), (немного) відхиля́ти, відхили́ти, (гал.) отворя́ти, отвори́ти, розтворя́ти, розтвори́ти (две́рі, вікно́, о́чі); (что-л. закрытое, сомкнутое) відкрива́ти, відкри́ти, відтуля́ти, відтули́ти (димаря́, піч, гу́би) [Дити́на відтули́ла рукаво́м засло́нене лице́ (Васильч.)], відтика́ти, відітка́ти, відіткну́ти, відти́кати, (о мног.) повідтуля́ти, повідтика́ти; (что-л. завешанное) відсло́нювати, відслоня́ти, відслони́ти (запо́ну, покрива́ло), (о мног.) повідсло́нювати. [Підхо́дить до закри́тої ста́туї, бере́ за покрива́ло, тро́хи одслоня́є його́ (Л. Укр.)]; (что-л. завёрнутое) від[роз]горта́ти, від[роз]горну́ти; (что-л. замкнутое) від[роз]мика́ти, від[роз]імкну́ти (скри́ню). • -ва́ть глаза – розплю́щувати, розплю́щити, розмика́ти, розімкну́ти, розніма́ти, розня́ти о́чі. • -ва́ть рот, уста – роззявля́ти, роззя́вити, розтуля́ти, розтули́ти, розмика́ти, розімкну́ти, відкрива́ти, відкри́ти ро́та, уста́. • -вать книгу – розгорта́ти, розгорну́ти кни́гу (кни́жку). • -ва́ть бутылку – відтика́ти, відіткну́ти пля́шку. • -вать грудь – розхри́стувати, розхри́стати гру́ди, (себе) розхри́стуватися, розхри́статися. • -вать волосы (о замужней женщине) – воло́ссям (во́лосом) или косо́ю світи́ти. • -ва́ть стену – (камен.) відмуро́вувати, відмурува́ти, (деревянную) розбира́ти, розібра́ти. • -ва́ть нож – розніма́ти (розня́ти) ніж или ножа́; 2) кому что (тайну, неведомое) – відкрива́ти, відкри́ти, виявля́ти, ви́явити, об’явля́ти, об’яви́ти, викрива́ти, ви́крити що кому́ (доверить) звіря́ти, зві́рити кому́ що. • -кры́ть кому всю истину, тайну, намерения – відкри́ти (ви́явити) кому́ (перед ким) всю пра́вду, та́йну (таємни́цю, таїну́), за́міри. • -ва́ть (-кры́ть) душу, сердце – розгорта́ти (-рну́ти) перед ким, відкрива́ти (-кри́ти) кому́, перед ким ду́шу, се́рце. • -ва́ть преступление, виновника, сообщника – викрива́ти зло́чин, винува́тця, това́риша. См. Обнару́живать; 3) (узнавать неведомое дотоле) назнава́ти, назна́ти, наві́дати, ви́знати, (о мног.) поназнава́ти; 4) (находить, обретать) відкрива́ти, відкри́ти, з[від]нахо́дити, з[від]найти́, ви[від]шу́кувати, ви́[від]шука́ти, викрива́ти, ви́крити що. [Колу́мб відкри́в (з[від]найшо́в) Аме́рику. Відшука́ли вели́кі по́клади (залежи) кам’яно́го ву́гля]; 5) (изобретать) винахо́дити, ви́найти що; 6) (заводить что-л.) відкрива́ти, відкри́ти, заво́дити, заве́сти, запрова́джувати, запрова́дити, заклада́ти, закла́сти, заложи́ти. • -ва́ть (-кры́ть) школы, больницы – відкрива́ти (-кри́ти), заво́дити (-ве́сти) шко́ли, ліка́рні. • -ва́ть (-кры́ть) лавку, книжный магазин, фабрику – заклада́ти (-кла́сти), заложи́ти, відкрива́ти (-кри́ти) крамни́цю, книга́рню, фа́брику; (начинать) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти. • -кры́ть кампанию, пальбу – поча́ти, розпоча́ти війну́, стріляни́ну. • -кры́ть трамвайное движение, воздушное сообщение – розпоча́ти трамва́йний рух, повітряне́ сполу́чення; 7) что-л. публично (собрание, заседание, праздник, памятник…) – розпочина́ти, розпоча́ти, відкрива́ти, відкри́ти збо́ри, засі́дання, свя́то, відкрива́ти па́м’ятник. • -ва́я собрание, предлагаю избрать председателем… – розпочина́ючи збо́ри, пропону́ю на (за) го́лову обра́ти…

Переплета́ть, перепле́сть – 1) (наново) перепліта́ти и -лі́тувати, перепле́сти́, перевива́ти, переви́ти, (о мног.) поперепліта́ти и -лі́тувати, поперевива́ти що. [Переплела́ ко́су, бо пога́но була́ запле́тена]; 2) что чем – перепліта́ти, переплести́, перевива́ти, переви́ти, перево́дити, переве́сти́, (во множ.) поперепліта́ти, поперевива́ти, поперево́дити що чим. • -сти́ косу лентой – перепле́сти́ ко́су стьо́жкою (стрі́чкою). [Он яро́чки зелене́нькі, стежечки́ по них мале́нькі переви́ті, мов стрі́чечки (Л. Укр.)]. • Он всё -плё́л – він усе́ переплу́тав (поплу́тав); 3) (книгу) оправля́ти, опра́вити, опалі[я]ту́рювати, опалі[я]ту́рити, заво́дити (заве́сти́) в опра́ву, в палі[я]ту́рки. Переплетё́нный – 1) перепле́тений, переви́тий. [Мрі́я перепле́тена з ді́йсністю. Ко́си переви́ті черво́ною стрі́чкою]; 2) (о книжке) опра́влений, опра́вний.

Пе́сня – пі́сня, спів, спі́ванка (ум. пі́сенька, спі́ваночка). • Святочные -сни – святні́, святко́ві пісні́. • Весенние -сни – весня́нки, весні́вки. • Хороводные -сни – танкові́ пісні́, гаї́вки, шу́мки. • Петровские -сни – петрі́вча́ні пісні́, петрі́вки. • Сенокосные -сни – гребови́цькі пісні́. • Жатвенные -сни – зажни́вні, обжи́нкові пісні́. • Свадебные -сни – весі́льні пісні́. • Колыбельные -сни – колиско́ві пісні́, котки́. • Нищенские -сни – жебра́цькі пісні́, же́бранки. • Лебединая -сня – лебеди́ний спів. • -сня соловья – солов’ї́ний спів. • Затягивать, заводить -сню – заво́дити (заве́сти́) пі́сні. • Выводить -сню – виво́дити, витяга́ти (пі́сні). • Сложить -сню – проложи́ти пі́сню, скла́сти пі́сню. [Проложи́в їм пі́сню про царя́ Наливая́ (Куліш)]. • Всё та же -сня – ще не вся, почну́ з кінця́. • Старая -сня – стара́ ка́зка, це вже ми чу́ли. • Это ещё долга -сня – це ще до́вга пі́сня бу́де. • Чьим умом живёшь, того и -сенку поёшь – на чиє́му во́зі сиди́ш, того́ й пі́сню співа́й.

Пи́ршество – бе́ньке́т, у́чта, гости́на, баль, балюва́ння. [На наш беньке́т були́ вже спле́тені вінки́ (Олесь). Запроха́в до се́бе на у́чту дякі́в і свяще́ника (Ор. Лев.). В дворі́ спі́ви, смі́хи, гости́на, музи́ка – се пан комі́сію го́стить (Франко)]. • Устроить -во – спра́вити бе́нькет, (вульг.) завести́ варани́ці. [Розпусти́ли нас на ма́сницю, а ми й завели́ варани́ці (Свид.)]. Срв. Пир.

Позавести́ – позаво́дити що. См. Завести́.

II. Покоси́ть – закриви́ти, пове́сти (заве́сти) вбік, похили́ти, збо́чити. [Ши́ла рі́вно, а да́лі й закриви́ла (завела́ в бік)]. • Каменщик -си́л стену – муля́р скриви́в мур. • -си́ть глазом на кого, см. II. Покоси́ться. • Поко́шенный – закри́влений, збо́чений, похи́лений. [Похи́лені сті́ни].

Полага́ть, положи́ть – 1) (куда, где, на что) кла́сти, поклада́ти, покла́сти, (диалект.) ложи́ти, положи́ти, покладови́ти. [Клади́ книжки́ на стіл (на столі́). Покла́в гро́ші в скарбни́цю. Бу́ду в землі́ коза́цькій-христия́нській го́лову поклада́ти]. • -жи́ть лишнее (о приправах) – переда́ти. [Переда́в куті́ ме́ду]. • -жи́ть в кушанье что-л. крошеное – закриши́ти чим. • Разбив, -жи́ть во что (о яйцах) – уби́ти. [Я в сир тро́є яє́ць уби́ла]. • -жи́ть головами или верхними концами в противопол. направл. – покла́сти ми́ту́сь. [Ри́бки в пуде́лкові лежа́ли ми́тусь. Покла́ла снопи́ ми́тусь]. • -га́ть земные поклоны – дозе́мні покло́ни поклада́ти, би́ти. • -жи́ть земной поклон – покла́сти, уда́рити, заби́ти поклі́н. • -га́ть душу, за кого, что – поклада́ти, покла́сти ду́шу за ко́го, за що. [Па́стир до́брий ду́шу свою́ поклада́є за ві́вці (Єванг.)]. • -га́ть, -жи́ть голову (жизнь) за кого, за что – голово́ю наклада́ти, накла́сти (наложи́ти) за ко́го, за що; тру́пом ляга́ти за ко́го, за що. [Він голово́ю накладе́ за свою́ іде́ю (Крим.). За отчи́зну голова́ми наклада́ли]. • -жи́ть врага на месте – укла́сти во́рога, зроби́ти во́рогові кіне́ць. • -жи́ть убитыми многих – покла́сти, ви́класти. [Ви́клав ляшкі́в, ви́клав панкі́в у чоти́ри ла́ви]. • -жи́ть оружие перед кем – скла́сти збро́ю перед ким. • -жи́ть к ногам – скла́сти (покла́сти) до ніг. • -га́ть, -жи́ть начало, основание чему – заклада́ти, закла́сти що, засно́вувати, заснува́ти що, зроби́ти (покла́сти) поча́ток чому́, чого́. [Шекспі́р покла́в поча́ток і спра́вжньої сьогоча́сної коме́дії (Єфр.)]. • -га́ть, -жи́ть основание городу – оса́джувати, осади́ти мі́сто. • -жи́ть конец (предел) чему – зроби́ти (покла́сти) кіне́ць (край), бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада)]. • -жи́ть на ноты – покла́сти на но́ти; заве́сти в но́ти. • -га́ть надежду на кого – поклада́ти (держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го. [Я на дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переясл.)]. • -га́ть гнев на кого – поклада́ти, положи́ти гнів на ко́го. • -га́ть резкую границу – ста́вити о́бру́б; кла́сти вира́зну́ ме́жу. [Ніко́ли ми не мо́жемо напе́вне ви́значити поді́ю, щоб виразни́й ста́вила о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)]. • Как бог на душу -жит – собі́ до вподо́би; як замане́ться. [Кру́тять мора́льними катего́ріями собі́ до вподо́би (Єфр.)]. • -га́ть, -жи́ть жалованье кому, цену чему – покла́сти, кла́сти, визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, встановля́ти, встанови́ти платню́ кому́, ці́ну за що. [Платні́ мені́ ви́значено по три черві́нці на мі́сяць. Тре́ба да́ти за ко́жний стовп – кладі́м уже – по карбо́ванцю (Звин.)]; 2) (решать) поклада́ти, покла́сти, виріша́ти, ви́рішити. [Покла́ли, що тре́ба одру́жити Йо́на в-осени́ (Коцюб.)]. • В военном совете -жи́ли действовать наступательно – військова́ ра́да ви́рішила (покла́ла) наступа́ти (роби́ти на́ступ). • -жи́ть на чём – поєдна́тися, (редко) положи́тися. [Так і положи́лися, щоб Семе́н Іва́нович, коли́ ті́льки захо́че, щоб і прихо́див (Квітка)]. • Поло́жено – (по обычаю) заве́дено. [Цей день заве́дено святкува́ти. Косаря́м заве́дено дава́ти по ча́рці]. 3) (думать, держаться мнения) гада́ти, ду́мати, міркува́ти, поклада́ти, уважа́ти. [Я теж гада́ю, що нічо́го не бу́де. Ду́маю, що на це приста́ти мо́жна. Я так собі́ мірку́ю, що нічо́го з то́го не бу́де путя́щого. Він так собі́ поклада́є: як пі́де чолові́кові з яко́го дня, то так воно́ вже і йде́ться (Коцюб.). А що, во́лики, як уважа́єте: де бу́демо ночува́ти? (Драг.)]. • -га́ю, что – ду́мка така́, що…; я тако́ї (тіє́ї) ду́мки; на мою́ ду́мку; я таки́й, що…; (я так) гада́ю, що и т. д. [Гада́ю, що так бу́де найлі́пше]. • Как вы -ете? – яко́ї ви ду́мки? як на ва́шу ду́мку ? як ви гада́єте? и т. д. Надо -га́ть, что – мабу́ть так, що; тре́ба ду́мати, що. • Поло́жим – візьмі́мо, покладі́мо, припусті́мо, да́ймо. • -жим, что это так – припусті́мо, що це так; неха́й це бу́де й так. • Его -га́ют умершим – про йо́го ду́мають, що вмер; його́ вважа́ють (ма́ють) за поме́рлого. • -га́ют, что это вы сделали – гада́ють (ду́мають), що це ви зроби́ли; ду́мають на вас, що ви це зроби́ли. • Поло́женный и положё́нный – (куда, где, на что) покла́дений. • -ный на ноты – заве́дений у но́ти; (о жалованьи, цене) ви́значений, призна́чений, покла́дений, устано́влений; (надлежащий) нале́жний (по обычаю) заве́дений.

Пообзавести́сь чем – заве́сти́ся (во мн. позаво́дитися) чим, придба́ти, заве́сти́, спра́вити, набу́ти що, (во множ.) позаво́дити, посправля́ти що, понабува́ти чого́. [Придба́ла оде́жі чима́ло. Заві́в собі́ ко́ней]. Срв. Обзаводи́ться.

Посади́ть – 1) (кого на что) посади́ти, посадови́ти, (о мн.) посаджа́ти, (во что-нибудь) усади́ти, (о мног.) повса́джувати у що; (подняв -ди́ть на что-нибудь) ви́садити, зсади́ти, (о мн.) повиса́джувати, позса́джувати на ко́го, на що; см. Посажа́ть 1. [Козаче́нька молодо́го на ослі́нці посаджу́ (Чуб.). Хоч у сту́пу всаді́ть та пирога́ми году́йте, – все бу́де одна́ка (Ном.). Ви́садив його́ на коня́ (Грінч.). Позса́джував діте́й на віз (Грінч.)]. • -ди́ть вокруг чего-небудь – обсади́ти що, кого́ ким, чим, (вокруг себя) обсади́тися ким, чим. • -ди́ть на кол – наби́ти (настроми́ти) на па́лю. • -ди́ть в лужу, в галошу (перен.) – на слизьке́ загна́ти. • -ди́ть кого на собственное хозяйство – ви́ділити кого́ на вла́сне господа́рство; покла́сти кого́ на ґрунт. [Дід Дмитро́ покла́в на ґрунт чотирьо́х сині́в (Стеф.)]. • -ди́ть в тюрьму – за[по]сади́ти, заки́нути, посадови́ти, зачини́ти, завда́ти в тюрму́. • -ди́ть в заключение – ув’язни́ти, завда́ти під коло́дку, да́ти за́ключ. • -ди́ть под арест – за сторо́жу да́ти, взя́ти; срв. Арестова́ть, Аре́ст. • -ди́ть на должность – настанови́ти на поса́ду; см. Посажа́ть 2. • -ди́ть новобрачную за стол (свадебный обряд) – заве́сти на поса́д. • -ди́ть в сажик для выкормки – заки́нути в сажо́к; 2) (о растениях) посади́ти, насади́ти, (во множ.) посаджа́ти, насаджа́ти, понаса́джувати. [Клен-дере́вце посаджу́. Насади́в сад]. • -ди́ть отросток – відсади́ти. • Поса́женный и посажё́нный – 1) поса́джений, посадо́влений; ви́саджений; 2) поса́джений, наса́джений.

Постановле́ние – 1) (действие) постано́влення, устано́влення, поста́влення, уста́влення; срв. Постано́вка 1; 2) постано́ва, ухва́ла, уста́ва, (положение) устано́ва, (приговор) при́суд (-ду), прира́да. [Пи́сар сів писа́ти постано́ву про те, щоб арештува́ти Зінька́ (Грінч.). Були́-ж вони́ пра́ведні обо́є перед бо́гом і жили́ по всіх за́повідях і устано́вах Госпо́дніх безпоро́чно (Єв.). Не ходи́в я свої́м ро́бом, шанува́в його́ встано́ви (Куліш). Скрізь по Украї́ні все зостава́лось по-да́вньому, на́че не про не́ї була́ й пи́сана грозю́ща сеймова́ уста́ва (Куліш). Так і запиші́ть, така́ зна́чить прира́да грома́дська (Кониськ.)]. • -ния общего собрания – постано́ви, ухва́ли зага́льного зі́брання. • -ния закона – уста́ви зако́ну. • Сделать, вынести -ние – ухвали́ти, зроби́ти постано́ву, ухва́лу. • Ввести -ние в действие – заве́сти постано́ву, ухва́лу в життя́; нада́ти постано́ві, ухва́лі си́ли. • Обязательное -ние – обов’язко́ва постано́ва.

Предпринима́ть, предприня́ть – почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти що, підійма́тися, підня́тися чого́; (браться за что) бра́тися, взя́тися до чо́го, захо́джуватися, заходи́тися коло чо́го; (принимать наперёд какие-либо меры) вжива́ти, вжи́ти (напере́д) яки́хсь за́ходів. [Ой що-ж тепе́р почну́ я, нещасли́ва, з дрібни́ми ді́тьми! (Л. Укр.). Що мені́ поча́ти, щоб ви́зволитися з зли́днів? – Та що-ж-би розпоча́в я го́лий-бо́сий? Заве́сти торг? Я-ж ні шага́ не мав (Л. Укр.)]. • Трест -ма́ет устройство фабрики – трест захо́джується коло будува́ння фа́брики (-ється будува́ти фа́брику), трест бере́ться до будува́ння фа́брики. • -ня́ть кругосветное путешествие – підня́тися по́дорожи навко́ло сві́та. • Предпри́нятый – поча́тий, розпоча́тий. • -ться – почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися; вжива́тися (напере́д).

Приводи́ть, привести́ и приве́сть – 1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)]. • -веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не. • Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́; 2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)]. • -води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю. • Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)]. • Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.). • -води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)]. • -вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)]. • -вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку. • Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння. • -води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)]. • -вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)]. • Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?; 3) (ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що. • -води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)]. • -води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)]. • -веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́. • Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі; 4) -води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)]. • -вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́. • -вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́. • -вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́. • -вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́. • -води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́. • -води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́. • -води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́. • -вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти. • -вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́. • -вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти. • -вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док. • -вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́). • -вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́. • -вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́. • -води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)]. • -води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу; 5) дово́дити, дове́сти́, да́ти. • Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же). • Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися. • -ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х? 6) приво́дити, приве́сти́. • Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́; 7) арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го. • -вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника. Приведё́нный – 1) приве́дений, припрова́джений; 2) дове́дений, при(з)ве́дений; 3) наве́дений, по́даний. • -ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́; 4) арифм. – зве́дений.

II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть – 1) кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)]. • Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору. • -ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́; 2) что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)]. • -ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що. • -ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́. • -вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію. • -ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї. • -вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф. • -ди́ть границу – кла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н. • -води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що. • -вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л; 3) (дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)]; 4) (время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?]. • Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час? • Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село. • В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно. • Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та? • Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні). • Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла. • -ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що. • -ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею. • -ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі). • Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є). • -ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно. • -вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де. • -ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться]. • -ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким. • -ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)]; 5) кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)]. • Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в. • Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять. Проведё́нный – 1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го; 2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений; 3) (о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)]; 4) (обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Включать, включить – 1) (струм) вмикати, увімкнути; 2) вводити; заводити, завести (в список, до списку, складу), заносити, занести (в список, до списку), (присоединять) приєднувати, приєднати (до складу), записувати, записати, (прикладывать) долучати, долучити; 3) містити, замикати (у собі), об’єднувати, охоплювати, складатися з, мати у свому складі: • включает в себя (содержать в себе) – до його складу входить; має, містить у собі, охоплює, об’єднує, складається з; • включать, включить в повестку дня – вносити, внести (заносити, занести) до порядку денного (у порядок денний); • включать в состав – уводити до складу; • включать, включить в список – заносити до списку (в список), записувати; • включать, включить в счет – вно́сити, внести (записувати, записа́ти) до раху́нку; • включать мотор (свет) – вмикати мотор (світло). [Букву закону варто б занести в абетку (С.Є.Лєц). Якщо довго дивитися телевізор, то, всупереч думці психологів і лікарів, нормалізується артерійний тиск, знімається стрес і настає приємна релаксація. Головне — його просто не вмикати].

Вступать, вступить – вступати, вступити, поступати, поступити, входити, увійти; (в должность) обнімати (обійняти) посаду, заступати (заступити, стати на) уряд: • вступать во второй брак – братися вдруге, одружуватися вдруге; • вступать в открытый бой с кем – давати поле кому; • вступать в сношения – заходити в стосунки; • вступать, вступить, идти, пойти в бой – вступати, вступити в бій, ставати, стати до бою, стинатися, зітнутися, стятися; сточити бій, см. Бой; • вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – братися, побратися, понятися, дружитися, одружитися з ким, пошлюбити кого, см. Брак; • вступать, вступить в борьбу с кем – вступити в боротьбу, зітнутися, стятися, см. Борьба; • вступать, вступить в должность – заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти (зайняти) посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду; • вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем – заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; задружити; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися; • вступать, вступить в перебранку (разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки; • вступать, вступить в переговоры – починати, розпочинати, почати, розпочати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов); • вступать, вступить в права – уступати, уступити (увіходити, увійти) в права; • вступать, вступить в пререкания с кем – заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким; • вступать, вступить в разговор с кем – заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; починати, розпочинати, почати, розпочати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким; • вступать, вступить в родство – ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися); • вступать, вступить в связь с кем – уступати, уступити в зв’язок з ким; (груб., неприязн.) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким; • вступать, вступить в силу (в действие) – набирати, набрати сили (чинності); • вступать, вступить в соглашение с кем – ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким; • вступать, вступить в союз с кем – уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким; • вступать, вступить в спор, заспорить – заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (совет. еще заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися; зазмагатися; зітнутися; • вступать, вступить на престол (книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти (засісти, усадовитися) на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати; • вступать, вступить на путь – ступати, вступати, ступити, вступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого; • вступать в тяжбу – позиватися, запозиватися; • вступить в законную силу – набрати сили (чинності) закону; • вступить в любовную связь – зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися). [Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш (Сл. Гр.). Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий (Сл. Гр.). 3 дурнем зчепитися — дурнем зробитися (Пр.). Він трон обняв за юних літ… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Очі йому були, щоправда, заплющені, бо він таки спав і снив, що з велетнем воює: так йому вбилася в тяму пригода, в яку він удався, що зразу примарилось, ніби він уже прибув у царство Обізіянське і сточив бій із лютим ворогом. Отож він і затинав мечем по бордюгах, думаючи, що рубає велетня, аж уся комірчина вином підпливла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Коли стає жарко, набирає сили закон джунглів. 2. — Коли в спорі народжується істина? — Коли в суперечку заходить начальник].

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Обманывать, обмануть – обма́нювати, обмани́ти (о мног. пообма́нювати), оманювати, оманити, обду́рювати, обдури́ти, здури́ти, підма́нювати, підману́ти, підду́рювати, піддури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, отума́нювати, отума́нити, обтума́нювати, обтума́нити, затума́нювати, затума́нити, зво́дити, зве́сти, заво́дити, заве́сти, омиля́ти, омили́ти, обли́гува́ти, облига́ти, налига́ти, (жарг.) взувати, взути, (махлевать) махлювати, махлярити, (описат.) зво́дити з ро́зуму кого́, пуска́ти тумана́ кому́, убира́ти (убра́ти) в шо́ри кого́, у ду́рні пошива́ти (поши́ти) кого́, москаля́ підво́зити (підве́зти́) кому́, підпуска́ти (підпусти́ти) москаля́ кому́, підво́зити (підве́зти́) во́за, прове́зти попа́ в ре́шеті кому́: • дать себя обмануть – да́тися на підмо́ву кому́; • не обманешь — не продашь – нам, крамарям, як не забожитися, так і не розжитися; хвалячи продати, а гудячи купити; • обмануть доверие чьё – зрадити довіру чию, не справдити довір’я чийого; • обману́ть чьи-либо надежды – не справди́ти чиї́хсь наді́й, омили́ти чиї́ наді́ї; • он сам себя обманывает – він сам себе́ ду́рить; • счастье, что волк, обманет да в лес уйдёт – щастя переходячи живе. [А все то хитрость єсть жіноча, Новинкою щоб підмануть; Хоть гарна як, а все охоча Іще гарнійшою щоб буть. Венера пазуху порвала І так себе підперезала, Що вся на виставці була; Косинку нарошно згубила, Груднину так собі одкрила, Що всякого б з ума звела (І.Котляревський). Та знаходяться ж у світові красному люди, що їх жодна краса не вчарує, жодна не омане омана,— і от знайшлися такі на отамана й узялися його слідити та висліджувати безодпочинно, безусипливо, так як безодпочинно й безусипливо він утікав від них — удень і уночі, і ввечері, і ранком, темними гаями, широкими полями, безкраїми степами, низькими долинами та лугами, високими горами… (М.Вовчок). Окаянний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж (П.Куліш). Урожай того року не густий вдався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (П.Мирний). — Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (М.Кропивницький). Вони́ нас піддури́ли та водо́ю напої́ли (АС). Мене́ до́ля омили́ла. Він нас налига́в (АС). Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки (Л.Костенко). Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю. Не знай поганих дівчат — хай вони для Тебе просто не існують (я, скажімо, в свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють, продаються і т.д. і т.п.) (В.Стус). Вона була вже достатньо доросла для того, щоб ошукувати інших, і занадто доросла для того, щоб ошукувати себе (Л.Хворост). Отак досконало дав себе одурити й ошукати необачний Ансельмо: думаючи спровадити до своєї господи знаряддя своєї честі й слави, він самохіть пустив до себе її повну й цілковиту згубу (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Він збіса хитрий жук: взує нас перше, ніж отямимося (Ю.Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Коли людина закохується, то починає з того, що обманює себе саму, а закінчує тим, що обманює інших (О.Вайлд)].

Порядок – порядок, добрий стан, злагодженість, узгодженість, організованість, дисципліна, (строй) лад, стрій, устрій, (последовательность) послідовність, (очередь) черга, черговість, (обычай) зви́ча́й, (общественные отношения) порядки, зви́ча́ї, (способ) спосіб, метод: • боевые порядки пехоты – бойові порядки піхоти; • в административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком; • в алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку; • в бесспорном порядке – безсуперечно; • вводить порядки – заводити, запроваджувати лад; • вещи одного (и того же) порядка – речі того самого роду; • в надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що); • в надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком; • в порядке очереди – за чергою, по черзі (по ряду); • в обычном порядке – звичайним ладом (порядком); • в пожарном порядке (шутл.) – нагально; блискавично; як оком змигнути; ніби десь горить; • в порядке дискуссии – порядком дискусії; • в порядке исключения – як виняток; • в порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження; • в порядке назначения – як призначення; • в порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою; • в порядке обсуждения – як обговорення; • в порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію); • в порядке чего – з метою (заради, на предмет) чого, для чого, як що; • в принудительном порядке – примусово; • в произвольном порядке – довільно, в довільному порядку; • всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку; • в спешном порядке – нагально, негайно, спішно; • в установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено; • дело такого порядка – річ ось яка; • для порядка – для порядку; для годиться; • заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати; • законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно; • идти своим порядком – іти (собі) своїм звичаєм (своєю чергою, (диал.) своїм трибом); • изменить порядок – повернути лад; • наводить порядок – давати порядок (лад), порядкувати; • напряжение порядка 100 вольт – напруга близько (коло) 100 вольт; • нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї); • нет никакого порядка – нема (немає) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема (немає); • номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду); • общественный порядок – громадський порядок; • одного [и того же] порядка – того самого ряду; • по давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом; • поддерживать порядок – пильнувати ладу; • по порядку – по черзі, послідовно; по ряду; (№ по порядку) чергове число; • порядок ближний, дальний – (физ.) порядок близький, далекий; • порядок вещей – порядок речей; • порядок дня – порядок денний; • порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що; порядкувати; • приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що; • приводить себя в порядок – опоряджатися; • призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого; • располагать что в возрастающем (убывающем) порядке – розташовувати (розміщати) що в висхідному (низхідному), зроставому (спадному) порядку; • располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати; • своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить; • следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу), вести порядок; доглядати ладу; • соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу); • соображения тактического порядка – міркування тактичного роду, тактичні міркування; • судебным порядком – судом (через суд), судовно; • считать по порядку – лічити з ряду, від ряду; • установленный, существующий порядок – заведений лад; • учреждать порядок – запроваджувати лад; • число по порядку – порядкове число; • это в порядке вещей – це звичайна (природна, нормальна) річ, це нормально (природно). [Що в порядку лежить — саме в руку біжить (Пр.). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок; Нехай твоя научить ласка, Нехай твій шепчеть голосок, Латинь к війні як знаряджалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був (І.Котляревський). Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.Нечуй-Левицький). Дома теж немає у неї ніякого порядку: одежа розкидана, кісники та стрічки і на печі, і під піччю валяються, де скинула що — там воно лежатиме хоч і вік (П.Мирний). — Пустіє, глухне наш край!  Незабаром й запліснявіє серед такої каламуті! — казав іноді Мирін, згадуючи давнє. — І порядки які тепер настали!? Що воно за порядки?.. Свій свого у неволю правторить… Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла… (П.Мирний). Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М.Коцюбинський). Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитромудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своєї мети… (М.Коцюбинський). У фризієра Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину з водою для волосся (Л.Мартович). Навівши порядок і позбиравши черепки в пелену, довго вичитувала Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей (С.Васильченко). Поклавши всі своï ïстівні достатки на верстаті, поставивши поруч для порядку одв’язаний від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоïвся (В.Підмогильний). Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку (П.Вольвач). У нього дружина повинна бути леді, і то доброго роду, з такими манерами й вишуканістю, як у місіс Вілкс, і з таким же вмінням давати лад великому господарству (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). На світі залишилося багато безладу після тих, хто хотів довести його до ладу (Лешек Кумор). Лікар, який вважає, що у вас усе в порядку, працює тільки в військкоматі].

Потрясно, сленг. – потрясно. [— Про вбитих тварин… Усі кришнаїти вегетаріанці… У нього навіть собака вегетаріанець, можеш собі уявити? — Яцик наважився завести собі собаку? — Виходить, що так. Французький бульдог, звати Сигнал. Каже, потрясно медитує… — Здуріти можна… — Можна, але не треба… (О.Ушкалов). Скажу чесно, навіть у бляклому світлі імлистого дня це виглядало і справді потрясно (В.Горбатько, перекл. П.Кері)].

Сусанин – Сусанін. [Кудись ведуть овець своїх заїжджі проповідники-сусаніни (А.Морговський). Вийшла нова книга: Іван Сусанін. «Як завести друзів»].

Угол – кут, (наружный: здания, улицы) ріг, (умен.) ріжок, (устар.) вугол, (мешка, сумки) гузир, (внутренний: помещения) куток, (уголок) закуток, (карт.) кут: • вершина угла – вершина кута; • во главу угла – на чільне місце, на чоло, на перше місце; • в углу – в кутку; • из-за угла (нападать, убивать…) – із-за рогу, крадькома; потай (потайки); • завернуть за угол – завернути (зайти) за кут; • загнать в угол – загнати (завести) в [глухий] кут; • загнуть угол страницы – загнути ріжок сторінки; • из-за угла – з-за (з-поза) рогу; (исподтишка) з-за рогу, крадькома (потай, потайки), (коварно) підступно (по-зрадницьки, зрадливо); • из угла в угол ходить, слоняться… – з кутка в куток ходити, ходити туди-сюди, тинятися…; • иметь свой угол – свій куток мати; • косой угол – (мат.) непрямий кут; • медвежий угол – за́куток, заку́тина, глухи́й кут, глухи́й світ, за́стум (-му); • мрачный уголок – те́мний (те́мрявий) за́куток; • на каждом углу – на кожному розі, (везде, постоянно) на кожному кроці; • на углу (улицы) – на розі (вулиці); • красный (передний) угол (устар.) – покуття (покуть), (для молодых во время свадьбы) посад (посаг); • под углом зрения – з погляду; (иногда) під кутом зору; • поставить в угол – (наказать) поставити в куток; • по углам говорить, шептаться… – по кутках балакати, шептатися (шепотати, шепотатися, шепотіти, шепотітися)…; • прижать в угол кого (разг.) – загнати в [тісний] кут (у куток, у суточки) кого; приперти (притиснути) до стіни; прямой угол – (мат.) прямий кут; • сглаживать, сгладить (стирать, стереть) острые углы – загладжувати, позагладжувати гострі грані (ріжки); згладжувати, згладити (стирати, стерти) гострі кути, пом’якшувати ситуацію; • снимать угол – наймати (винаймати) куток; • угол вращения – кут обертання; • тупой угол – (мат.) тупий кут; • угол загиба – кут загину; • угол закругленный – кут заокруглений; • угол закручивания – кут закруту; • угол зрения – кут зору; • угол кривизны – кут кривини; • угол надреза – кут надрізу; • угол наклона – кут нахилу; • угол отклонения – кут відхилу; • угол отражения – кут відбиття; • угол падения – кут падання; • угол поворота – кут повертання; • угол преломления – кут заломлення (заломлювання); • угол при вершине – кут при вершині; • угол раскрытия трещины – кут розкриву тріщини; • угол рассеяния – кут розсіяння; • угол сдвига – кут зсування; • угол скольжения – кут ковзання. [Вже до серця доходить отрута, Як старому минулого жаль… Путь моя у каміння закута, І на кожному розі — печаль (В.Сосюра). На кожному кроці ставлять вони ставлять перед людьми дзеркало, де ми можемо живовидячки бачити події нашого життя, і ніщо інше не може нам показати так яскраво, які ми є і якими маємо бути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хліба беріть з собою тільки на дорогу, доки до Бенгалії доїдете, а в Бенгалії там на кожному кроці, як у нас бузина, росте хлібне дерево (Остап Вишня). Кути губ пропорційні ступеню свободи (С.Є.Лєц). Чим ширший кут зору, тим він тупіший].

История – 1) (греч.) історія; (дееписание) дієписа́ння, діє́пис; 2) (случай) приго́да, ока́зія, істо́рія, (редко) сто́рія, прити́чина, причи́на, при́чта, (неприятная) ха́лепа, (смехотворная) куме́дія, чудасі́я: • вечная (обычная) история! (разг фон ) – вічна (одвічна) історія; стара казочка (пісенька); знову (завжди) це саме; це ми вже чули; вот история!; • вот так история! – оце [так] історія (пригода, оказія); оце маємо; • всемирная, всеобщая, древняя, новая, новейшая история – всесві́тня, зага́льна, да́вня (старода́вня), нова́, нові́тня істо́рія; • естественная история – природни́ча істо́рія; • затеять историю – (скандал) зчини́ти бе́шкет, (дело) заве́сти спра́ву з ким, заве́стися з ким; • история социальных, общественных движений – істо́рія соція́льних, грома́дських (суспільних) ру́хів; • история умалчивает о чём (шутл.) – історія мовчить (не згадує, не каже) про що; • попал в неприятную историю кто – ускочив у неприємну історію (лихо, біду, халепу) хто, сталася пригода кому, стала пригода на кого, (иногда зниж.) ушелепався хто; • священная, библейская история – свяще́нна, біблі́йна істо́рія; • случилась история – тра́пилася ока́зія, приго́да; • это долгая история – це довга історія (пісня); • это совсем другая история – це зовсім інша річ, це щось інше. [Найуважніше він оглянув Поділ, ту частину міста, де сам жив, наочно переконуючись, що не тільки від людей лишаються мертві написи, а й цілі доби історії минають майже без сліду, покидаючи там і там невиразні здогади про колишню велич (В.Підмогильний). Спогади докучливі, як нежить, Що тій славі принесуть нове? Тільки тим історія належить, Хто сьогодні бореться й живе (В.Симоненко). Звичайні норми починають ст́аріти, тривожний пошук зводиться в закон, коли стоїть історія на старті перед ривком в космічний стадіон (Л.Костенко). Щасливі спільноти не мають потреби в історії. Тільки нещасливим спільнотам вкрай потрібна їхня історія, бо вони через неї прагнуть пояснити собі й іншим свої нещастя, легітимізувати свої невдачі, свою неспроможність (Ю.Андрухович). — Ба не диявол, а чаклун, — упала в річ небога. — Першої ночі по вашому, дядечку, від’їзді прилетів він сюди на хмарі, зліз із змія, на якому верхи сидів, і ввійшов до тої кімнати. Не знаю, що він витворяв, тільки дивлюся за якусь часину — вилітає він через дах, а в домі скрізь диму повно. Ми кинулись туди — що за оказія? Ані книжок нема ніяких, ані самої кімнати, нічогісінько! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А то ж таки сторія правдива, — зауважив Санчо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я знав цю історію. Ішлося про перспективи, що мали відкритися перед нею, коли б вона не побралася з Гассе Знав я цю історію і в редакції самоо Гассе. Тут уже йшлося про перспективи, які були б у нього, коли б він зостався неодруженим. Це була, мабуть, чи не найпоширеніша історія в світі. та й чи не найбезнадійніша (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна (Іван Гнатюк, перекл. Б.Шульца). Я відмовляюся вірити Історії. Історія — це зорова ілюзія. Вона стосується невеликої купки людей, а вони видають її за загальнолюдську справу. Але це стосується лише їх самих. Тож наша справа полягає в тому, щоб не брати в цьому участі. Це вони придумали, що ми маємо брати в цьому участь. Їм необхідно, щоб ми грали у спектаклі їхнього божевілля (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна Історія — швидше погляди, ніж факти (В.Спіноза). Історія тчеться не із самих фактів, а й з віри поколінь. І є багато випадків, коли віра важить більше, ніж факти (Ален Деко). Історія — це збірка фактів, яких не повинно було бути (С.Є.Лєц). В історію важко увійти, але легко вляпатися (М.Жванецький). Історія Росії: жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше…].

Мачо – [— Нині чоловіки у дефіциті, Мені б завести якогось мачо, — Скаржаться жінки у кав’ярні За сусіднім столиком. — Ні, краще завести вже мачку Чи собачку, бо за логікою, Мачо стане колись імпотентом-алкоголіком (Маріяна Шутко). «Не бійтеся, сеньйорито. Наш друг Мартін хоч і літератор, а проте він дужий як бик, — сказав Семпере. — Правда ж, Давиде?» Крістіна подивилася на мене, не дуже переконана. Я подарував їй свою усмішку непереможного мачо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Я не мачо. Але секс люблю і не можу собі в цьому відмовити (Б.Нємцов). Реклама: «Нові презервативи із запахом паленої ґуми. Відчуйте себе мачом!»].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗАВЕСТИ́, завести́ дру́жбу, заприятелюва́ти; завести́ обыкнове́ние, взя́ти мо́ду; завести́ разгово́р, пове́сти́ мо́ву; заве́дший, ОКРЕМА УВАГА

ВВОДИ́ТЬ (куди) заво́дити; вводить в де́йствие зако́н = вводить в силу закон; вводить в заблужде́ние збива́ти з пантели́ку, забива́ти ба́ки, плу́тати, заду́рювати, образ. впрова́джувати у блуд, пуска́ти ману́ на кого, зами́лювати о́чі, пе́рти тумана́ в о́чі кому, відво́дити о́чі кому, замовля́ти зу́би, загово́рювати зу́би кому; наво́дити полу́ду на о́чі, напуска́ти ману́ в о́чі кому, збива́ти на манівці́, збива́ти з доро́ги, затума́нювати кого, тума́нити го́лову кому, задурма́нювати кого; вводить в грех дово́дити до гріха́; вводить в искуше́ние /вводить в собла́зн/ спокуша́ти; вводить в недоуме́ние пантели́чити; вводить в обраще́ние запуска́ти в о́біг; вводить в обы́чай оказ. зазвича́ювати; вводить в расхо́ды кого коштува́ти кого /кому/; вводить в си́лу зако́н надава́ти чи́нности зако́ну; вводить в строй (силовню) пуска́ти; ВВОДИ́ТЬСЯ, вводиться в де́йствие запрова́джуватися; вводя́щий що заво́дить, ра́ди́й /зда́тний, покли́каний/ заве́сти́, зви́клий /наста́влений, ста́вши/ заво́дивши, воді́й, поводи́р, запрова́джувач, прикм. увідни́й, уво́дчий, вступни́й, (початковий) заспівни́й, запрова́джувальний, впрова́джувальний, заво́джувальний; вводящий в заблужде́ние заверни́голова, дезинформа́тор, окозами́лювач, (факт) ома́нливий, облу́дний, фальши́вий, зами́лювальний, окозами́лювальний, окозами́льчий, складн. збива́й-з-пантели́ку; вводящий в искуше́ние споку́сник; вводящий в курс де́ла інформа́тор, оказ. ознайо́мець, прикм. ознайо́мчий /зазнайомчий/, освідо́мчий; вводящий в недоуме́ние зда́тний спантели́чити; вводящий в расхо́ды кого дороги́й /ва́ртий гру́бих гро́шей/ кому; вводящий в употребле́ние /вводящий в пра́ктику тощо/ діял. промо́тор; вводящийся/вводи́мый запрова́джуваний /впроваджуваний/, заво́джуваний; ВВЕСТИ́, ввести в заблужде́ние коротк. задури́ти /заморо́чити/ кого, накла́сти шо́ри (на очі) /зашо́рити о́чі/ кому, оказ. обезра́дити і похідн.; ввести в недоуме́ние галиц. ’застрі́лити’; ввести в расхо́д кого вда́рити по чиїй кише́ні; ввести в тради́цию утрадиці́йнити.

ЗАВОДИ́ТЬСЯ, (з ким) зачіпа́тися; заводя́щий, що заво́дить тощо, зви́клий заво́дити, зда́тний /зго́дний/ заве́сти́, засно́вник, ініція́тор, зачина́тель, запрова́джувач, (сварку) заводі́й /заводія́ка, призві́дець, приві́дник/ чого, прикм. заво́джувальний, запрова́джувальний, накру́чувальний, зді́ймальний, заколо́чувальний, образ. для заве́дення /за́во́ду/; заводя́щийся/заводи́мый, заво́джуваний, запрова́джуваний, (про пружину) накру́чуваний, (про сварку) зді́йманий, заколо́чуваний, (механізм) заводни́й;

НАЛА́ЖИВАТЬ ще направля́ти, достосо́вувати /пристосовувати/, ладна́ти, дава́ти лад, дово́дити до ладу́, реконстр. нала́джувати; налаживать дела́ дава́ти лад спра́вам; налаживать де́ло ста́вити ді́ло; налаживать отноше́ния /налаживать свя́зи/ заво́дити /зав’я́зувати, галиц. нав’я́зувати/ стосу́нки; налаживающий покли́каний /зда́тний/ наладна́ти, ім. НАЛАДЧИК, прикм. лагоди́льний, коректува́льний, нала́годжувальний, нала́джувальний, напра́влювальний, достосо́вувальний, пристосо́вувальний, припасо́вувальний, упорядко́вувальний; налаживающий дела́ стил. перероб. даючи́ лад спра́вам; налаживающий де́ло зда́тний поста́вити ді́ло; налаживающий отноше́ния зда́тний заве́сти́ /зав’яза́ти, галиц. нав’яза́ти/ стосу́нки; налаживающийся/налаживаемый нала́годжуваний, нала́джуваний, напра́влюваний, достосо́вуваний /пристосовуваний/, припасо́вуваний, упорядко́вуваний;

ОБЗАВОДИ́ТЬСЯ (чим) дороблятися чого; обзаводиться медалями оказ. обмеда́люватися; обзаводя́щийся чем ста́вши заво́дити /гото́вий заве́сти́/ що; ОБЗАВЕСТИ́СЬ (друзями) фаміл. обрости́; обзаводиться чем доско́чити /додба́ти, доп’я́сти́, доп’я́сти́ся/ чого, уби́тися, убра́тися в що [обзавёлся оде́ждой уби́вся в оде́жу]; обзаводиться семьёй фаміл. оку́блитися, зви́ти гніздо́, ста́ти сім’янини́ном; обзаводиться хозя́йством розгоспода́ритись, загоспода́ритись, ста́ти госпо́дарем, загосподарюва́ний. обзавё́вшийся ОКРЕМА УВАГА, (друзями) обро́слий, (сім’єю) оку́блений, (ґаздівством) загоспода́рений, (медалями) обмеда́лений.

ПОДНЯ́ТЬ (ціну) фаміл. підгвинти́ти; поднять галдёж /поднять крик/ зби́ти бу́чу /ша́рварок/, рідко підня́ти гарми́дер; поднять и посади́ть (на хату, дерево тощо) ви́садити; поднять на смех кого закпи́ти (собі́) з кого; поднять паруса́ розпусти́ти вітри́ла; поднять переполо́х зчини́ти бу́чу; поднять ссо́ру зби́ти колотне́чу, заве́сти́ супере́чку; поднять тарара́м ще здійня́ти ша́рварок; поднять трево́гу вда́рити на спо́лох /ґвалт/; поднять шум вчини́ти га́лас, розґвалтува́тися; поднять шуми́ху нароби́ти ше́лесту; подня́вший ОКРЕМА УВАГА; подня́вший меч от меча́ и поги́бнет хто підні́с меч, від меча́ й ля́же, хто чим вою́є – від то́го ги́не.

УВОДИ́ТЬ, уводить в сто́рону збива́ти на манівці́; уводя́щий 1. що /мн. хто/ /мн. хто/ відво́дить тощо, покли́каний /ра́ди́й/ заве́сти́, прикм. відвідни́й, тех. відводо́вий, 2. похищающий; уводя́щийся/уводи́мый 1. ве́дений, відво́джуваний, виво́джуваний, заво́джуваний, 2. кра́дений, викра́даний, пор. похищаемый.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Заводить, завести – 1) (кого, що) запрова́джувати, -джую, -джуєш, запрова́дити, -джу, -диш, заво́дити, -джу, -диш; 2) (пружину) накру́чувати, -чую, -чуєш, накрути́ти, -чу́, -тиш; 3) (разговор) зніма́ти, -ма́ю, -ма́єш, заво́дити, -джу, -диш (розмо́ву).

Занести – 1) зане́сти́, -су́, -се́ш; (що куди́, що чим); 2) (руку для удара) замі́ритися, -рюся, -ришся, підне́сти́, -су́, -се́ш; 3) (в списки) заво́дити, заве́сти́, зано́сити, зане́сти (до спи́сків).

Заносить, занесть – 1) зано́сити (зано́шу, зано́сиш), зане́сти, -несу́, -несе́ш (що куди́, що чим); 2) (в списки, журнал) зано́сити, зане́сти́, заво́дити, заве́сти́, -веду́, -де́ш (до спи́сків, до журна́лу).

Прописывать, прописать – 1) (изложить на письме) пропи́сувати, -сую, -суєш, прописа́ти, -шу́, -шеш; 2) (лекарство) запи́сувати, записа́ти (лі́ки); 3) (паспорт и т д.) впи́сувати, вписа́ти (в кни́гу), заво́дити, -во́джу, -диш, завести́, -веду́, -е́ш (в кни́гу, до кни́ги); -ться – впи́суватися, вписа́тися.

Устанавливать, установлять, установить – 1) встановля́ти, -ля́ю, -ля́єш и встано́влювати, -люю, -люєш, встанови́ти, -влю́, -виш; 2) (связь) налаго́джувати, нала́годити; 3) (цены) визнача́ти, ви́значити; 4) (доказывать) дово́дити, дове́сти́; 5) (порядок) запрова́джувати, запрова́дити, заво́дити, завести́.

Учреждать, учредить (школу, общество) – заклада́ти, -да́ю, -да́єш, закла́сти, -ду́, -де́ш, заво́дити, -джу, -диш, завести́, -веду́, -де́ш.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Заводить, -вести (в очко, в зуб) – засиля́ти, засили́ти; • з. (доски в рамку) – заво́дити, заве́сти; • з. (часы) – накру́чувати, накрути́ти.

Оправлять, -вить – оправля́ти, опра́вити; • о. (книгу) – опаля[і]ту́рювати, опаля[і]ту́рити; • о. (картину в рамку) – заво́дити, заве́сти.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Взять • Брать, взять быка за рога – Див. бык. • Брать, взять, одерживать, одержать верх над кем – Див. верх. • Брать, взять, схватить за горло кого – взяти за горло (горлянку) кого; присікатися [ґвалтом, притьмом] до кого; пристати з короткими гужами до кого; напосістися на кого. [Але ми пізно взяли за горлянку. Дукін.] • Взять в долг – взяти у борг (наборг, боргом, набір); взяти в позику (в позичку, позикою); поборгувати; позичити; (образн.) зарятуватися. [Хліба пошукай, і масла, й сала! Як нема — піди позич в сусідів. Тичина. Се я чоловіка зарятувався та й оплатив податі. Сл. Гр.] • Взять в ежовые рукавицы кого – узяти в лабети (в кліщі, в обценьки, в тісні руки) кого; узяти в [цупкі] шори кого; загнуздати кого. [От тільки одна Дуняшка, покоївка паніна, не боїться і шкодить мені; та й ту загнуздаю… Тобілевич.] • Взять в оборот кого (фам.) – узяти (прибрати до рук, в руки) кого; забрати в руки кого; взяти в роботу кого. [Я всіх приберу до рук! Усі, усі будуть мені кланятися. Тобілевич.] • Взять в тиски (перен.) – узяти (затиснути) в лещата; стиснути (здавити, зціпити). • Взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати [розуму]; збагнути; второпати. [Ніяк до тями цього не візьмеш. Тичина.] • Взять высокую ноту – взяти (вивести) високу ноту; взяти високо (горою); завести вгору. • Взять за грудки (во время ссоры, драки) – взяти за барки; взяти (вхопити) за петельки. • Взять за себя кого – узяти за себе (собі) кого; (давн.) по(й)няти собі кого. • Взять много – узяти багато; набратися, понабиратися; обібратися, пообиратися. [Набрався стільки, що й не донесеш. Сл. Гр.] • Взять на поруки кого – узяти на поруки кого; поручитися (заручитися) за кого; у поруки стати за кого. [Хто ж нам за вас у поруки стане? П. Куліш.] • Взять направо, налево – Див. брать. • Взять на руки кого – узяти на руки кого; (фам.) узяти на оберемок кого. • Взять на себя (задание, работу…) – узяти (перебрати, перейняти) на себе (завдання, роботу…). • Взять перевес над кем – перевагу (гору, верх) узяти над ким; переважити (заломити) кого; перемогти кого; перевищити (перевершити) кого; здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. [Та цим тільки й переважила свекруху. Кропивницький.] • Взять под арест, под стражу – заарештувати; ув’язнити; узяти під арешт (до арешту); взяти за ґрати, взяти під варту (під сторожу). • Взять себе за правило – узяти (покласти) собі за правило (як правило). • Взять себя в руки (разг.) – узяти себе в руки; опанувати себе; запанувати над собою; перемогти себе. [Треба пересилити себе, взяти себе в руки… Багмут.] • Взять слово обратно (назад) – зректися слова; відректися від слова; взяти слово назад. [Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь тих слів зловісних. Українка.] • Взять слово с кого – узяти слово з кого; зв’язати словом кого. • Взять чью сторону – стати на чию сторону (на чий бік, на чиєму боці, на боці кого); заступитися (стати) за кого; пристати до кого; на чиюсь руч горнути; потягти за ким [руку, руч]. [А Доринка заступилась була за батька… Муратов.] • Всем взял – хоч куди; (книжн.) усім узяв. • В толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну). • [Давайте] возьмём – (із значенням наказ. способу) Візьмім(о). [Візьмімо другий приклад. Рильський.] • [Ещё] посмотрим, чья возьмёт – [Ще] побачимо (подивимось), чия візьме; [ще] поміряємось, чия візьме. • Кого ни возьми – хоч кого візьми; кого не візьмеш; перший ліпший; будь-хто; [геть] усякий. • Лучше дать, чем взять – ліпше (краще) дати, ніж узяти. • Наша взяла – наше зверху; наша взяла. • Ни дать, ни взять (разг. фам.) – достоту ((до)стеменно, (до)стеменісінько); [як] вилитий (викапаний); точнісінько. [Ви — вилитий батько! Українка.] • Он (она…) своё возьмёт! – він (вона…) своє візьме!; він (вона…) свого не втратить (не впустить)! [Зими вовк не з’їсть, вона своє візьме. Пр.] • Откуда, с чего вы [это] взяли? – звідки ви [це] взяли?; звідки вам [це] прийшло? • Чёрт его (её…) возьми! – матері його (її…) біс!; (не)хай йому (їй…) чорт (біс, враг)! • Что, взял? (ирон.) – [А що] піймав [облизня]? • Что с него возьмёшь? (разг.) – що з нього візьмеш?; з нього як з бика молока. • Этим ничего не возьмёшь – цим нічого не досягнеш (не здобудеш).

Вносить • Вносить, внести в списки – заносити, занести (заводити, завести) до списків (у списки); уписувати, уписати (записувати, записати) до списків (у списки). [(Марійка) і просьбою і грозьбою благала і їла Івана, щоб він вписав у списки чотирьох їдців. Стельмах.] • Вносить, внести деньги, членские взносы… – уносити, внести (платити, сплачувати, сплатити) гроші, членські внески… • Вносить, внести предложение – Подавати, подати (уносити, унести) пропозицію. • Вносить, внести свою лепту – уносити, унести (докидати, докинути, додавати, додати) свою лепту (пайку).

Волынка • Брось волынку! – годі тобі молоти!; спини свій млинок (свого млинка)! • Завести волынку (разг.) – заграв уже в (на) свою дудку; пустив [свого] млинка (свій млинок). • Тянуть волынку (перен.) – длятися (тягатися) з чим; тягти без краю в свою дудку; молоти шось одне.

Вступать • Вступать, вступить, идти, пойти в бой – Див. бой. • Вступать, вступить в брак, сочетаться браком с кем – Див. брак. • Вступать, вступить в борьбу с кем – Див. борьба. • Вступать, вступить в должность – заступати, заступити [на] посаду, ким; обіймати, обняти посаду; ставати, стати (вступати, вступити) на посаду. [Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Сл. Гр.] • Вступать, вступить в дружеские, приятельские, товарищеские, фамильярные отношения с кем – заходити, зайти в приязнь з ким; заприязнюватись, заприязнитися з ким; подружитися (про жінок заподругувати); поєднатися; заприятелювати; затоваришувати (потоваришувати, давн. засябрувати); запанібратитися. […Вона бездоганно правила своє шкільне діло, але ніколи ні з ким не заходила у приязнь. Дніпрова Чайка. Вони ще дужче затоваришували. Мирний.] • Вступать, вступить в перебранку (разг.) – удаватися, удатися у лайку (у сварку, в пересварку); лаятися, полаятися; сваритися, посваритися, ставати, стати до сварки. [Не вдавайсь у сварку, бо будеш битий. Сл. Гр.] • Вступать, вступить в переговоры – (роз)починати, (роз)почати переговори (перемови); ставати, стати до переговорів (до перемов). • Вступать, вступить в права – уступати, уступити (увіходити, увійти) в права. • Вступать, вступить в пререкания с кем – заходити, зайти (удаватися, удатися) в суперечки, засперечатися з ким. [Не будемо в суперечку заходити, бо я і так нагризся з тобою за ці часи! Тобілевич.] • Вступать, вступить в разговор с кем – заводити, завести розмову з ким; заходити, зайти у розмову (в балачки, в бесіду, в речі) з ким; ставати, стати до розмови з ким; (роз)починати, (роз)почати (зачинати, зачати) розмову з ким; у розмову вдаватися, вдатися (даватися, датися) з ким; розбалакуватися, розбалакатися (розмовитися, розгомонітися) з ким; уступатись, уступити до розмови з ким; стати на речах з ким. [В розмову вона не заходила. Вовчок. Він сподівався, що Порадюк дасться з ними у розмову… Чендей.] • Вступать, вступить в родство – ріднитися, поріднитися (родичатися, породичатися). [Ми хазяїни, як і були, а Хома старець! Нема рації нам ріднитись з ним. Тобілевич.] • Вступать, вступить в связь с кем – уступати, уступити в зв’язок з ким; (згруб. неприхильно) злигуватися, злигатися (полигатися) з ким. • Вступать, вступить в силу (в действие) – набирати, набрати сили (чинності). • Вступать, вступить в соглашение с кем – ставати, стати до угоди з ким; погоджуватися, погодитися з ким. [Погодились брати хуру, та підвід нема. Сл. Гр.] • Вступать, вступить в союз с кем – уступати, уступити (увіходити, увійти) в союз (у спілку) з ким; приставати, пристати до спілки з ким. • Вступать, вступить в спор, заспорить – заходити, зайти в суперечку; сперечатися, засперечатися (докон. також заспоритися); на суперечки йти, піти; зчеплятися, зчепитися. [З дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр.] • Вступать, вступить на престол (книжн.) – ставати, стати на троні (на царство); сідати, сісти на престолі (на троні); обняти трон; зацарювати; закоролювати. [Він трон обняв за юних літ… Лукаш, перекл. з Гете.] • Вступать, вступить на путь – (в)ступати, (в)ступити (ставати, стати) на шлях (на путь, на стежку); іти, піти шляхом чого. [На добру стежку вступив я, піду й далі по ній… Коцюбинський.] • Вступать в тяжбу – позиватися. • Вступить в любовную связь – зазнатися з ким; зав’язати любовні взаємини (стосунки); кохатися (любитися). [Зазнався з молодичкою. П. Куліш.]

Входить • Без доклада не входить – не спитавшись, не заходити. • В одно ухо вошло, в другое вышло – одним вухом слухає, другим випускає. Пр. Те йому вух не береться. Пр. Те йому вухами ллється. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр. Одним вухом увіходить, а другим сходить. Пр. • Войти в воду – убрести [у воду]; уступити у воду. • Войти в ежедневный обиход – увійти в щоденний ужиток; ужитися. • Вошедший в быт, обычай – узвичаєний. • Входить в мелочи, в подробности – удаватися (вглядатися) у дрібниці, в подробиці, додивлятися (доглядатися) до дрібниць, до подробиць; розбиратись у дрібницях. • Входить, войти в азарт – розпалюватися, розпалятися, розпалитися (запалюватися, запалитися); розогніти; увіходити, увійти в азарт. • Входить, войти в быт, в жизнь – у[в]ходити, увійти (про багатьох докон. повходити) в побут; уживатися, ужитися; ставати, стати звичайною (звичайнісінькою) річчю; узвичаюватися, узвичаїтися; ставати, стати побутовим явищем (побутом). • Входить, войти в возраст, лета… – дійти (про багатьох подоходити) до зрілого (літнього) віку; дійти [до] літ. • Входить, войти в действие, силу (о законе) – набирати, набрати (набувати, набути) чинності, сили. • Входить, войти в долги – робити борги (довги); наробити боргів (довгів); напозичатися (про багатьох понапозичатися); довжитися, задовжитися; залазити, залізти (впадати, впасти) в борги (в довги). [Нетяжко в довги впасти, але тяжко з них вилізти. Пр.] • Входить, войти в милость к кому – підходити, підійти під ласку кому; здобувати, здобути ласку в кого; здобувати, здобутися ласки в кого. [А я тую дрібну ряску Заберу в запаску, Таки свойму козакові Підійду під ласку. Н. п.] • Входить, войти в моду – увіходити, увійти (про багатьох повходити) в моду; ставати, стати модним; на це тепер мода. • Входить, войти в норму – ставати, стати нормою (за норму); робитися, зробитися нормою. • Входить, войти в обычай – узвичаюватися, узвичаїтися; у(ві)ходити, увійти в звичай; повестися. • Входить, войти во вкус чего – Див. вкус. • Входить, войти в переговоры – заходити, зайти в переговори (в перемови); розпочинати, (роз)почати переговори (перемови). • Входить, войти в план – увіходити, увійти в план, бути заведеним (занесеним, уписаним) у план; бути в плані. • Входить, войти в положение кого, чьё – ставати, стати на чиє місце; на місце кого; зглянутися на становище чиє; зглянутися на кого. [Зглянься на мене, бідну. Сл. Ум.] • Входить, войти в пословицу, в поговорку – ставати, стати (робитися, зробитися) прислів’ям; приказкою. • Входить, войти в пререкания с кем – заходити, зайти (вдаватися, вдатися) у суперечки (у перекір) із ким; заводити, завести суперечку з ким. • Входить, войти в привычку – ставати(ся), стати(ся) (робитися, зробитися) звичкою (звичаєм, навичкою). • Входить, войти в роль – звикати, звикнути (про багатьох позвикати) до [своєї] ролі; призвичаюватися, призвичаїтися до [своєї] ролі; увіходити, увійти в роль. • Входить, войти в силу (о человеке) – у силу (в потугу) вбиватися, вбитися (про багатьох повбиватися); убиратися, убратися (про багатьох повбиратися); набиратися, набратися сили (потуги); употужнитися; (образн.) у колодочки (в пір’я, в пера, в пір’ячко, у палки) вбиватися, вбитися, повбиватися. [Я корюся, Поки в силу та в потугу вб’юся. П. Куліш. Юз в кінці повісті далеко не той, що на початку, коли вбивався в колодочки. Клоччя.] • Входить, войти в славу – слави заживати, зажити; убиватися, убитися в славу; набувати, набути слави; уславлятися, уславитися. [Ой не знав козак, ой не знав Супрун, а як славоньки зажити, Гей зібрав військо славне запорізьке Та й пішов він орду бити. Іст. п.] • Входить, войти в соглашение – поєднуватися, поєднатися; учиняти, учинити згоду; порозуміватися, порозумітися (погоджуватися, погодитися); укладати, укласти, уложити згоду; уступати, уступити в згоду. [Пани, теє зрозумівши, згоду учинили: Підкинувшись під Умань, Ґонту ізловили… Максимович.] • Входить, войти в соприкосновение с кем – стикатися, зіткнутися з ким. • Входить, войти протискиваясь, протолпиться куда – усуватися, усунутися куди; протовплюватися, протовплятися, протовпитися (протискуватися, протискатися, протиснутися) куди. [За народом так насилу протовпились до хати. Квітка-Основ’яненко. Крізь натовп хутко протискувалась якась постать. Панч.] • Входить, войти с представлением – звертатися, звернутися з поданням (з пропозицією). • Входить в состав чего – увіходити до складу (в склад) чого. • В чужие мысли не войдёшь – чужої думки не збагнеш (не вгадаєш); Чужа гадка — загадка. Пр. Ніхто не знає, що хто гадає. Пр. • Он ни во что не входит – він ні за (про) що не дбає; він ні до чого не береться; він ні в що (ні до чого) не втручається. • Это входит в расчёты кого – це має на увазі хто; на це важить (розраховує) хто.

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Заблуждение • Быть, находиться, пребывать в заблуждении – бути в облуді (в омані); помилятися; блудити. • Вводить, ввести в заблуждение кого – заводити, завести у помилку (в оману) кого; призводити, призвести до помилки (до облуди) кого; збивати, збити на помилку кого; упроваджувати, упровадити у блуд кого; ошукувати, ошукати (іноді омиляти, омилити) кого; на хибний шлях ставати, поставити кого; збивати, збити з правдивого шляху кого; дурити, піддурити (здурити) кого. • Впадать, впасть в заблуждение – помилятися, помилитися; западати, запасти в облуду (в оману, іноді в блуд). • Вывести кого из заблуждения – з’ясувати (показати) кому його помилку; (образн.) очі розкрити кому; (зрідка) з облуди (з омани, іноді з блуду) вивести кого.

Заводить • Завести в тупик – завести (загнати) у безвихідь; загнати у тісний (у глухий) кут. • Завести спор, заспорить – зайти в суперечку; засперечатися (заспоритися). • Заводить, завести знакомство, дружбу с кем – заводити, завести знайомство (знайомість, лок. знакомство), приятельство з ким; зазнайомлюватися, зазнайомитися з ким; заприятелювати (затоваришувати, заприязнитися) з ким; подружитися (здружити(ся)) з ким. • Заводить, завести новые порядки – заводити, завести новий лад (нові порядки). • Заводить, завести разговор – здіймати (знімати), зняти розмову (річ); заводити, завести мову (річ); (роз)починати, (роз)почати розмову. • Заводить, завести ссору с кем – заводити, завести (зчиняти, зчинити) сварку з ким; заводитися, завестися з ким; сваритися з ким; у сварку вдаватися, вдатися з ким; (іноді образн.) куру піднімати, підняти. • Заводить мотор – заводити мотор(а). • Заводить часы – накручувати годинник(а).

Заговаривать • В нём заговорила совесть – у ньому обізвалася (озвалася) совість; у ньому обізвалося (озвалося) сумління. • Заговаривать, заговорить зубы кому (перен. разг.) – замовляти, замовити зуби кому; забивати, забити баки кому [балачками]. • Заговорить с кем – заговорити (забалакати, загомоніти) з ким, до кого; озватися (обізватися) до кого; ставати, стати до розмови з ким; зняти мову (слово) до кого; завести мову з ким; зайняти словом кого. • Заговорить скоро, быстро – швидко (скоро) заговорити (забалакати); задріботіти (заторохтіти); (образн.) засипати як маком [дрібненько]. • Заговорить сладкоречиво – заговорити солодко (медовими словами); (фольк.) на солодкім меду обізватися.

Закатить • Закатить выговор (разг.) – уліпити догану. • Закатить глаза – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоба. • Закатить единицу, кол (разг.) – уліпити одиницю, кіл (кола). • Закатить пир горой (фам.) – справити бенкет на всю губу; справити бенкет такий що ну. • Закатить пощёчину, оплеуху (фам.) – дати, уліпити ляпаса (ляпанца, ляща, намордня, намордасника, мордаса, мордача); затопити (заліпити) по пиці (у пику), по вусі (у вухо). • Закатить розог кому – усипати кому; відчухрати різками кого.

Заносить • Заносить, занести в протокол, в список (книжн. офиц.) – записувати, записати до протоколу, до списку; заводити, завести у протокол, у список. • Заносить, занести для удара руку над кем – знімати, зняти (підносити, піднести, піднімати, підіймати, підняти) руку вдарити кого; замірятися, заміритися на кого. • Заносить, занести илом – замулювати, замулити. • Каким ветром, какими судьбами вас сюда занесло? (разг. фам.) – яким вітром вас сюди завіяло?; яка доля вас сюди закинула (занесла)? • Куда тебя занесла нелёгкая? (фам.) – куди тебе занесла нечиста [сила] (лиха година)?; куди тебе чорти понесли (занесли)?; куди ти к бісу подівся?; куди тебе занесло (завіяло)? • Нелёгкая (чёрт) занесла (занёс) его сюда (фам.) – сам чорт (дідько) приніс (заніс) його сюди.

Затеять • Затеять ссору – завести сварку (зваду); зайти у сварку (у зваду); завестися (сваритися); зачати (почати, узяти)сваритися.

Знакомство • Знакомство с литературой – знання літератури; обізнаність з літературою. • Прекратить, порвать знакомство с кем – припинити (перервати) знайомство з ким; відкинутися [від] кого; розцуратися з ким. • Свести, завести с кем знакомство – зазнатися (запізнатися, зазнайомитися) з ким. • Шапочное знакомство с кем у кого – поверхове (далеке, хвилеве, перелітне) знайомство з ким у кого; тільки вітається з ким хто.

Музыка • Испортить всю музыку кому (фам.) – [Геть] усе зіпсувати кому; зіпсувати всю музику кому. • Надоела вся эта музыка (разг.) – набридло все це. • Положить на музыку – покласти на музику; завести в ноти. • Разводить музыку (разг.) – гаятися (длятися) з чимсь (з якимсь ділом); гаяти (зволікати) справу (діло). • Это другая музыка; это музыка не та (шутл.) – це інша річ; це щось зовсім (цілком) інше.

Обзавестись • Обзавестись обстановкой – придбати обстанову (меблі). • Обзавестись одеждой – справити [собі] одяг (одежу). • Обзавестись хозяйством – завести господарство (хазяйство); загосподарювати (охазяїнуватися, оґрунтуватися). [Наш Дмитро як перестав учащати до шинку, то й загосподарювався. Сл. Гр.]

Положить • Вынь да положь (разг.) – Див. вынуть. • Как Бог на душу положит (разг.) – як заманеться; собі до вподоби. • Не положит охулки, похулки на руку кто (разг.) – свого не подарує (не пропустить) хто; (образн.) він не впустить рака з рота. • Положа (положив, положивши) руку на сердце (сказать) – поклавши руку на серце (з душі, по щирості, щиросерд(н)о, від щирого серця [сказавши]). • Положим, что… (разг.) – припустім(о) (візьмімо, покладімо), що…; вважаймо, що…; даймо (на те), що… [Даймо на теє, що воно було заєць, а хто ж його курей поїв? Сл. Гр.] • Положить в карман что-либо – покласти собі до кишені (в кишеню) що; привласнити (присвоїти) чуже. • Положить во главу угла (книжн.) – Див. глава. • Положить врага на месте – укласти ворога (на місці); убити ворога на місці; зробити ворогові кінець; трупом покласти (положити) ворога. • Положить голову, жизнь, душу за кого, за что – головою, душею, життям накласти (наложити) за кого, за що; скласти життя за кого, за що; віддати життя своє, душу свою за кого, за що; покласти душу за кого, за що; трупом лягти за кого, за що. • Положить зубы на полку (разг.) – Див. зуб. • Положить конец чему – зробити кінець (край) чому; покласти край чому; (образн.) берега дати чому. • Положить на музыку, на ноты – покласти на музику (на ноти) що; завести в ноти що. • Положить на обе лопатки – покласти на (обидві) лопатки кого; покласти кого на горб (навзнак(и)). • Положить на плечи чьи, кому – (те саме, що) Взваливать, взвалить на плечи. Див. взваливать. • Положить начало чему – покласти початок чому (чого); дати (зробити) початок чому; закласти (започати) що. • Положить оружие – скласти зброю. • Положить основание (основы) чего – заснувати що; покласти основу (підвалини, підвалину) чому. • Положить под сукно (перен.) – Див. сукно. • Положить себе за правило (правилом) – узяти (покласти) [собі] за правило (правилом).

Порядок • В административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком. • В алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку. • В надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що). • В обычном порядке – звичайним ладом (порядком). • В пожарном порядке (шутл.) – Див. пожарный. • В порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження. • В порядке назначения – як призначення. • В порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою. • В порядке очереди – за чергою; по черзі (по ряду). • В порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію). • Всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку. • В спешном порядке – нагально; негайно. • В установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено. • Дело такого порядка – річ ось яка. • Для порядка – для порядку; для годиться. • Заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати. • Законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно. • Нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї). • Нет никакого порядка – нема(є) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема(є). • Номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду). • Одного [и того же] порядка – того самого ряду. • По давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом. • Поддерживать порядок – пильнувати ладу. • Порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що. • Приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що. • Призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого. • Располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати. • Своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить. • Следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу). • Соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу). • Судебным порядком – судом (через суд). • Это в порядке вещей – це річ звичайна (природна, нормальна); це нормально (природно).

Посадить • Посади свинью за стол, она и ноги на стол – посади свиню за стіл, то вона й ноги на стіл. Пр. Дай курці грядку, а їй і городу мало. Пр. Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе. Пр. Пусти пса під стіл, а він дереться на стіл. Пр. • Посадить в калошу кого (фам.) – Див. калоша. • Посадить на кол кого – Див. кол. • Посадить новобрачную за стол (свадебный обряд) – завести молоду [княгиню] на посад.

Речь • Завести речь о чём – розпочати говорити (розмовляти) про (за) що. • К тому речь идёт – до того й мова мовиться. • Не может (не могло) быть и речи о чём – і мови (розмови) не може (не могло) бути про (за) що. • Не о тебе речь – не про тебе мова (розмова); (жарт.) не до тебе п’ється (пилося). • Не о том речь – не про те йдеться; не про те мова (мовиться). • О чём речь? – про (за) що йдеться; про що [мовиться] мова? • Речь идёт, пойдёт, заходит, зашла о ком, о чём – ідеться, ітиметься про (за) кого, що; [мова] мовиться, мовитиметься (мова буде) про (за) кого, що; мова заходить, зайшла про (за) кого, що. • Твоя (ваша) речь впереди (разг.) – твоє (ваше) слово попереду (згодом); за тобою (за вами) ще буде слово. • У больного отняло речь – хворому (у хворого) відібрало мову. • Услаждать речами – словами [як медом] мастити.

Ручка • Довести до ручки – завести у тісний кут; загнати на слизьке; завести у безвихідь. • Дойти до ручки (разг.) – дійти до краю; зайти в тісний кут (у тісну діру); попасти (потрапити) у безвихідь (у тісний кут, у тісну діру). • На скорую ручку комом да в кучку – стук-грюк, аби з рук. Пр. Косо, криво, аби живо. Пр. Зробиш з дуба шпичку. Пр. • Пожалуйте ручку! (устар.) – будьте ласкаві, ручку!; ручку, з вашої ласки!

Шарманка • Завести шарманку (перен. разг.) – накрутити катеринку.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

заводи́ть, завести́ заво́дити, завести́; накру́чувати, накрути́ти (пружину); запрова́джувати, запрова́дити

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Завести́, см. Заво́дити.

Заво́дити, -джу, заве́сти́ – 1) заводить, завести. • Заво́дити на поса́д (молоду́) – сажать новобрачную в красный угол. 2) отводить, отвести; 3) вставлять, вделывать, всовывать. • Заво́дити в паліту́рки – переплетать (книги). 4) заносить, вносить (в книгу запись); 5) класть, положить (на ноты); 5) прикреплять, прикрепить (сапог к колодке); 7) начинать, начать; 8) заводить, разводить, основывать; 9) запевать, затягивать песню; 10) выть, плакать. • Так заве́дено – так принято.

Запозива́тися – начать судиться, завести тяжбу.

Заприятелюва́ти – подружиться, завести дружбу.

Запрова́джувати, запрова́дити, -джу (до чо́го, в що) – 1) вводить, ввести (в норму, систему), учреждать, учредить; 2) заводить, завести, отвести.

Зачерви́вити,-ви́влю, -ви́виш – завести червей, зачервиветь.

Накру́чувати, накрути́ти – 1) накручивать, накрутить, наворачивать, навертеть, наворотить; 2) заводить, завести (о пружинах); 3) наворотить, намудрить.

Пете́лька – петелька. • Взя́тися за петельки́ – завести драку.

Пово́дити, -джу, пове́сти, -веду́ – 1) водить, повести; 2) править лошадьми; пово́дитися – 1) вести себя, держать себя; 2) з ким – обращаться с кем, повести себя с кем; 3) быть, завести в обычай; 4) кому́ (безл.) – удаваться, удаться, иметь успех.

Позаво́дити, -джу, -диш – 1) позаводить; 2) завести, устроить (во множ.).

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Заводить, -вести – 1) заво́дити, заве́сти, запрова́джувати, запрова́дити; завести процесс – по́зов у суді́ заложити; 2) (речь) – зніма́ти, зняти; 3) (часы) – накру́чувати, накрутити (годинника).

Включать, включить, -ся – 1) (присоединять) – долуча́ти, долучити, -ся; в. в список – заво́дити, завести (записувати, записа́ти, зано́сити, занести) до списку; в. в счет – вно́сити, внести (записувати, записа́ти) до раху́нку; 2) (содержать) – зміща́ти, містити в собі́.

Вносить, внести – 1) (предметы) – вно́сити, внести; 2) (условия в договор, что-либо новое в язык и т. д.) – впрова́джувати, впрова́дити, запрова́джувати, запрова́дити; 3) (в списки) – заво́дити, завести, зано́сити, занести (до списків); в. в журнал – записувати в журна́л; 4) (деньги, налоги) – вно́сити, внести, платити, заплатити; в. в банк – кла́сти, покла́сти в ба́нк; в. деньги, налоги за что – опла́чувати, оплатити що; 5) (проект, план в комиссию) – подава́ти, пода́ти; в. на утверждение – подава́ти, пода́ти на затве́рдження.

Вписывать, вписать, -ся – вписувати, вписа́ти, -ся; в. в (список, реестр) – заво́дити, завести, вписувати, вписа́ти.

Дело – 1) спра́ва, ді́ло; д. гражданское – циві́льна спра́ва; д. истребованное – оде́ржана на вимо́гу спра́ва; д. копеечное – копійча́на спра́ва, спра́ви на копі́йку; д. личное – а) особо́ва спра́ва; б) особиста спра́ва (напр., в выражении: «прийти по личному делу»); д. основное – головна́, (основна́) спра́ва; д. очередное – чергова́ спра́ва; д. рублевое – спра́ви на карбо́ванець; д. секретное – тає́мна, секре́тна спра́ва; д. служебное – урядо́ва (службо́ва) спра́ва; д. спешное, срочное – нега́йна, пильна (нага́льна) спра́ва; д. судебное – судова́ спра́ва; д. тайное – таємниця; д. текущее – пото́чна спра́ва; д. тяжебное – по́зов (-зву), спра́ва позо́вна; д. уголовное – криміна́льна спра́ва; д. экстренное – нега́йна спра́ва; браться за дело – бра́тися, взятися до спра́ви, захо́джуватися, заходитися ко́ло спра́ви; в самом деле (на самом деле) – спра́вді; вести дело – прова́дити спра́ву; возбуждать дело (в суде) – розпочина́ти, розпоча́ти, заво́дити, заве́сти спра́ву; (в гражд. делах) – позива́ти, запозива́ти ко́го; возобновлять дело – поновляти, поновити спра́ву; войти в дело: а) (в качестве стороны) – увійти в спра́ву; б) (вникнуть) – вглянутися в спра́ву; дело выгорит – спра́ва вийде на до́бре; давать делу надлежащее направление – нале́жно скеро́вувати спра́ву; давать делу движение, ход – зру́шувати, зру́шити спра́ву, пуска́ти, пустити, посува́ти, посу́нути спра́ву; движение дела – рух спра́ви, посува́ння спра́ви; дела должны поправиться – спра́ви ма́ють піти на кра́ще; дело лежит, остается без движения – спра́ва не руша́є напере́д; д. обстоит так – стан спра́ви такий, спра́ва в тако́му ста́ні; д. очень нужное – пильна спра́ва; д. о кем иметь – ма́ти з ким ді́ло; знакомый с делом – обі́знаний із спра́вою, на спра́ві; круг дел – о́бсяг справ; на деле доказать – ді́лом дове́сти; обратиться по делу (к кому) – вда́тися в спра́ві (до ко́го); переходить к очередным делам – перехо́дити, перейти (да́лі) до порядку де́нного; по делам – у спра́вах; по личному делу – в особистій спра́ві; по настоящему делу – у цій спра́ві; понимающий дело – тяму́щий у спра́ві; прекращать дело – закрива́ти, закрити спра́ву, прикі́нчувати, прикі́нчити спра́ву; при делах оставить – залишити в спра́вах; приобщение к делу – долу́чення, приєдна́ння до спра́ви; приходить по делу – прихо́дити, прийти в спра́ві; проиграть дело – програ́ти спра́ву; расклеилось дело – спра́ва не вдала́ся; слушание дела – ро́згляд спра́ви; это дело особое – а) (иное) – це що і́нше, це і́нша спра́ва; б) (исключительное, особенное) – це особлива спра́ва; это дело исключительной важности – це на́дто важлива спра́ва; это дело решенное – це вже рі́шено (вирішено); 2) (труд, занятие, ремесло) – робо́та, пра́ця, спра́ва; д. банковое – банкі́вство (Н); д. газетное – газетярство; д. канцелярское – канцелярська спра́ва; д. комиссионерское – комісіоне́рство, комісіоне́рська справа; д. маклерское – ма́клерство; д. основное – головна́ (основна́) пра́ця; д. переплетное – паліту́рництво; д. печатное, типографское – друка́рська спра́ва, друка́рство; д. писарское – писа́рство; д. счетоводное – рахівництво; д. табачное – тютюнництво; д. торговое – торгове́льна спра́ва, торгі́вля; браться за дело – бра́тися до пра́ці, захо́джуватися ко́ло робо́ти; знать свое дело – зна́тися на свойо́му ді́лі, умі́ти свого́ ді́ла; не у дел остаться – без пра́ці лишитися; у дела – на (ко́ло) пра́ці; 3) (предприятие) – ді́ло, підприє́мство; дело книжное – книга́рня; д. мануфактурное – мануфакту́рна крамниця; д. основное – головне́ (основне́) підприє́мство; вложить деньги в дело – вкла́сти гро́ші в підприє́мство; вступать в дело компаньоном – (при)става́ти, (при)ста́ти компаньйо́ном у підприє́мстві; входить в дело – пристава́ти, приста́ти до підприє́мства; выйти из дела – відійти від спра́ви, вийти з підприє́мства; делать большие дела – великі спра́ви прова́дити, до́брі зиски ма́ти; отрывать от дела (кого) – відрива́ти, відірва́ти від ді́ла; расширить дело – збі́льшити підприє́мство; 4) (обстоятельство) – річ, (ре́чі), спра́ва; дело случайное – річ випадко́ва; случилось такое дело – тра́пилося так, ста́лася така́ річ.

Заносить, нести – 1) зано́сити, занести (що куди); 2) (в книгу) – заво́дити, завести, вписувати, вписа́ти; з. в протокол – вписувати, вписа́ти, записувати, записа́ти до протоко́лу; з. в счет – вписувати, вписа́ти в раху́нок, до раху́нку.

Записывать, -сать – записувати, записа́ти; (в книги, списки) – вписувати, вписа́ти, заво́дити, завести (до книг, до списків); з. в протокол – до протоко́лу вписувати, вписа́ти, запротокольо́вувати, запротоколюва́ти; з. в расход – записувати на вибу́ток; з. на приход – записувати на прибу́ток; з. на счет – записувати на раху́нок.

Книга – книга, книжка; к. адресная – адресо́ва книга, книга на адре́си, адре́сник (-ка); к. актов гражданского состояния – книга для а́ктів циві́льного (громадянського) ста́ну; к. вспомогательная – книга допомі́жна́; к. входящая – вписова́ книга; к. долговая – книга довгова́, книга довгі́в; к. домовая – домова́ книга; к. жалоб – книга на ска́рги; к. заборная – набірна́ книжка; к. записная – нота́тник (-ка), записна́ книжка, книжка на нота́тки; к. зачетная – іспито́ва книжка; к. инвентарная – інвента́рна книга; к. конторская – книга конто́рська; к. материальная – книга матеріялів; к. метрическая – книга ме́трик; к. настольная – підру́чна книга; к. окладная – опла́тна книга; к. памятная – пам’ятко́ва книжка; к. параллельная – книга парале́льна, рівнобі́жна; к. паспортная – па́спортна книжка; -ги первопечатные – першодру́ки; к. по учету – книга на о́блік, для о́бліку; к. подворная – домо́ва книга; н. подержанная – де́ржана книжка; к. подручная – підру́чна книжка; к. приходная – прибутко́ва книга, книга прибу́тків; к. приходо-расходная – книга прибутко́вовибутко́ва, книга на прибу́тки та вибу́тки; к. рабочая – робі́тна книга; к. разносная – розносна́ книга; к. рассыльная – розсильна́, розносна́ книга; к. расходная – книга на вибу́тки, вибутко́ва книга; к. расчетная – розрахунко́ва книга, книжка на розраху́нки; к. сберегательная – щаднича книжка; к. сборов – книга опла́т; к. срочная (сроков) – книга терміно́ва, книга те́рмінів; к. счетная – книга на раху́нки; к. талонная – книжка з тало́нами, тало́нна книжка; к. товарная – товаро́ва, крамо́ва книга; к. частная-подавательская – книга прива́тного подавача́; к. чековая – че́кова книжка; к. членская – уча́сницька, чле́нська книжка; вести книги – прова́дити (ве́сти) книжки; вносить в книгу – вписувати до книги, зано́сити в книгу, заво́дити до книги; заводить книги – заво́дити, завести книги, запрова́джувати, запрова́дити книги; по книге значится – в книзі записано.

Обзаводиться, -вестись чем – заво́дити, завести (собі́) що, справляти, спра́вити (собі́) що.

Отводить, отвести, отвесть – 1) (куда) – відво́дити, відве́сти, відпрова́джувати, відпрова́дити, заво́дити, завести, запрова́джувати, запрова́дити кого́ куди; 2) (отклонять) – відво́дити, відве́сти, відверта́ти, відверну́ти кого́, що від чо́го; 3) (предоставить) – визнача́ти, визначити, приділяти, приділити кому́ що; о. землю колонистам – приділити зе́млю, колоні́стам (оса́дникам); о. квартиры – приділяти кому́ примі́щення, ста́вити кого́ на пості́й; 4) (свидетелей, кандидатов) – відстороняти, відсторонити.

Открывать, пооткрывать, открыть, -ся – 1) (что-либо закрытое) – відкрива́ти, відкрити; (что-либо затворенное) – відчиняти, відчинити; (что-либо запертое) – відмика́ти, відімкну́ти; (книгу) – розгорта́ти, розгорну́ти, -ся; о. кредит – відкрива́ти кредит; о. лавку (в 8 часов утра) – відчинити крамницю; 2) (находить) – нахо́дити, знайти, відшу́кувати, відшука́ти; (делать открытия) – винахо́дити, винайти що; открывать дорогу (к чему) – знахо́дити шлях до чо́го; 3) (обнаруживать) – викрива́ти, викрити, виявляти, виявити; открывать преступление, виновника – викрива́ти зло́чин, винува́тця; 4) (основывать, о курсах, камере суда, предприятии и пр.) – відкрива́ти, відкрити, заклада́ти, закла́сти, заво́дити, завести; (начинать дело, собрание) – відкрива́ти, відкрити, почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти; о. дело за свой счет – своїм ко́штом заклада́ти підприє́мство; председатель открывает собрание – голова́ розпочинає́ (відкрива́є) збір; 5) (открываться, появляться) – відкрива́тися; открылось место: а) (учреждена должность) – заве́дено поса́ду; б) (освободилось место) – звільнилася поса́да; 6) (сообщить кому что) – сказа́ти кому́ про що, відкрити кому́ що.

Порядок – 1) порядок (-дку), лад (-ду); (устройство) – лад (-ду); п. государственный – держа́вний лад; п. дня – порядок де́нний; п. правовой – пра́вний порядок, правола́д (-ду), пра́вний лад; п. следственный – порядок слі́дства; п. общежительный – інтерна́тський порядок; п. установленный, существующий – заве́дений лад; вводить -ки – заво́дити, запрова́джувати порядки; все в -ке – все гара́зд; п. давать чему – порядкува́ти, попорядкува́ти чим, розпоряджа́ти, розпорядити що; держать в надлежащем -ке – трима́ти, як нале́жить (як слід, у порядку); наводить п-к – заво́дити, завести лад; поддержание -дка – доде́ржання порядку; порядка ради – задля порядку, для порядку; приводить в -док что – упорядко́вувати, упорядкува́ти, що, лад дава́ти, да́ти чому́; смотреть за -ком – гляді́ти, догляда́ти порядку; соблюдать -док – доде́ржувати порядку; установлять -док – заво́дити, завести порядок (лад); утверждать -док – запрова́джувати лад; 2) (способ) – порядок (-дку), спо́сіб (-собу); п. ведения книг – спо́сіб (порядок) вести книги; п. ведения предварительного следствия – яким порядком нести попере́днє (передсудо́ве́) слі́дство; п. обжалования решений суда – яким порядком оска́ржуються судо́ві присуди (вироки); п. частный – окре́мий порядок; в административном -ке – адміністративно, адміністративним порядком; в бесспорном -ке – безсупере́чно, безсупере́чним порядком; в дискуссионном -ке – спо́собом диску́сії, дискусі́йно; в законной -ке – пра́вним (зако́нним) порядком; в законодательном -ке – правода́тно, законода́тно; в -ке назначения, нагрузки – як призна́чення, як наванта́ження; в общем -ке – зага́льним порядком, спо́собом; в обычном -ке – звича́йним порядком, спо́собом; во внесметном -ке – позакошто́рисним порядком; в надлежащем -ке (проводить) – уста но́вленим порядком; в -ке поступления заказов – за тим порядком (за то́ю черго́ю), як надхо́дять замо́влення; в положенном, установленном -ке – заве́деним порядком; в спешном, срочном -ке – нега́йно, спі́шно; в -ке статьи закона – згі́дно з артикулом зако́ну, на підста́ві артикулу зако́ну; в том самом -ке – тим са́мим порядком; в ударном -ке – нага́льним порядком, нага́льно, в щонайпе́ршу чергу́; законным -ком – пра́вним спо́собом, пра́вним чином, пра́вно; судебным -ком – судо́м, судо́вно, судо́вим порядком, че́рез суд; этапным -ком – ета́пом; явочным -ком – оказо́вим (Н) спо́собом, без дозво́лу, оказо́во (Н); 3) (очередь) – черга́, ряд (-лу); в алфавитном порядке (расположить) – за абе́ткою; номер по -ку – ну́мер (число́) з ряду, черговий ну́мер (число́); по -ку – в чергу́, з ряду; считать по порядку – лічити зряду; число по -ку – порядко́ве число́.

Устанавливать, установить – 1) (вводить) – установляти, установити, запрова́джувати, запрова́дити, заво́дити, заве́сти у. порядок, запрова́джувати лад; 2) (определять) – визнача́ти, визначити; у. срок – визнача́ти речене́ць (час); визнача́ти те́рмін; у. цену – визнача́ти ціну́; 3) (точно, достоверно доказать) – дово́дити, довести; у. факт – довести факт; 4) (в техн. значении) – ста́вити, поста́вити, установляти, устано́влювати, установити; у. двигатель – ста́вити руші́й.

Учреждать, учредить (основывать) – засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти, осно́вувати, оснува́ти; (установлять, вводить) – установляти, установити, заво́дити, завести, запрова́джувати, запрова́дити.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

заве́сти́, -веду́, -веде́ш; заві́в,завела́, -вели́; заві́вши

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Завести́, -ся. См. Заводити, -ся.

Заво́дити, -джу, -диш, сов. в. завести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Завів дівчину в чуже село. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. МВ. II. 190. — перо́м. Повести куда нибудь линію пером. Що заведе пером, того не виволочеш волом. Ном. № 7383. 2) Заводить, завести за что-либо. Завів його за хату, щоб не бачили, та й каже нишком... А брат сестру за стіл завів. Грин. III. 512. Заво́дити на поса́д (молоду). Свадебный обрядъ: сажать новобрачную за столъ въ красномъ углѣ. В неділю після обіда завели Ганну на посад. Левиц. І. 21. Молоду заводить за стіл брат хусточкою. Грин. III. 429. 3) Отводить, отвести. Завела коня до стаєньки. Чуб. III. 393. Дівчино моя, напій мі коня і заведи до кірниці, де зімна вода. Чуб. V. 108. Я заведу тебе до нас. Г. Барв. 241. 4) Вставлять, вставить, вдѣлывать, вдѣлать во что, всовывать, всунуть. Заво́дити цу́рки. При постройкѣ ду́ба (лодки изъ цѣльной колоды): распоровъ колоду, вставлять въ щель распорки для распиранія боковъ. Вас. 151. — у ри́тки, у шо́хти. У ткачей: пропускать нити основы сквозь отверстія названныхъ снарядовъ. См. Варстат. Вас. 166, 167. — в паліту́рки. Переплетать (книгу). Славяносерб. у. — під скло. Вставлять въ рамку подъ стекло (картину). 5) Вносить, внести (въ книгу запись). Та ще в метрики як заведе Марусею... О. 1861. XI. Кух. 34. 6) Класть, положить на ноты. Він все записував пісні народні... і навіть самі мелодії пісень і заводив у ноти. Левиц. Пов. 225. 7) Прикрѣплять, прикрѣпить сапогъ къ колодкѣ гвоздями или веревочкой (у сапожниковъ). Сумск. у. 8) Начинать, начать. Товариш мій давний заводить з нею танець. Федьк. 9) Заводить, завести; устраивать, устроить; основывать, основать. Завели собі деяку городину. Рудч. Ск. І. 131. Пішла вона звичайненько прохати, щоб лев в дуплі дозволив їй... хазяйство завести маленьке. Гліб. 58. Ти, козаче, ти, бурлаче, не хороше робиш, що зарання п’єш, гуляєш, бенкети заводиш. Чуб. V. 1020. Як би у нас на селі школу завести. Ком. І. 23. Завести́ поду́шне. Завести недоимку въ уплатѣ подушной подати. НВолын. у. 10) Запѣвать, запѣть, затягивать, затянуть, начинать, начать пѣсню. Без мене не знаєш як і взяться, як і пісню завести. Стор. I. 133. Завели вдвох пісеньку. Г. Барв. 198. Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело. Федьк. I. 24. 11) Голосить, плакать. Не чує, як заводить сиротина. Млак. 76. 12) Так заве́дено. Такъ принято, таковъ обычай. Вас. 212.

Загу́лити, -лю, -лиш, гл. Завести, запрятать. І в край світа їх загулиш. Федьк. II. 76.

Запозива́тися, -ва́юся, -єшся, гл. Начать судиться, завести тяжбу. Не запозиваться ж йому з магнатом. Стор. І. 189.

Запроводжа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. запрова́дити, -джу, -диш, гл. 1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести. У новую комірочку запровадять. Чуб. V. 304. Попові пишу сіру корову, щоби мене запровадив гарно до гробу. Грин. III. 285. 2) Заводить, завести, учреждать, учредить. Запровадив школи і дрюкарню в Ракові і Білгороді. Стор. МПр. 44. Нового не запроваджай, старовини держись. Ном. № 685.

Зачерви́вити, -ви́влю, -ви́виш, гл. Завести червей.

Кура́, -ри́, ж. 1) Пыль. Кура встає шляхом. Мир. ХРВ. 128. Куру́ підня́ти. Переносно: завести ссору. Чорт батька зна з чого таку куру підняли. Стор. 2) Мятель. В сніжну зіму, як нема кури, отара виходить в степ. О. 1862. V. Кух. 30.

Мара́, -ри, ж. 1) Призракъ, привидѣніе. Вони ж, бачивши його, що ходить по морю, думали, що се мара. Єв. Мр. VI. 49. Василина з’явилась і счезла, як мара. Левиц. Що ж се таке? Се не мара, моя се мати і сестра. Шевч. 340. 2) Злой духъ, разновидность чорта, обморочивающій людей, затемняющій имъ разсудокъ, чтобы завести ихъ въ опасное мѣсто. Чуб. І. 196. Туди мене мара несе, де грають музики. Гол. IV. 460. Убрався в сажу, як мара. A мара́ його́ зна́є, де він ся подів! A чортъ его знаетъ, куда онъ дѣвался! Каменец. у. 3) Сонъ, сновидѣніе, греза. Сон — мара, Бог — віра. Ном. № 11345. Чаще во мн. ч.: ма́ри. Ой місяцю-місяченьку! не світи нікому, тільки мойму миленькому, як іде додому. Світи йому вдень і вночі і розганяй мари. ЗОЮР. II. 240. У Левицкаго употребл. въ значеніи: мечты. Не зросла вона в роскоші. Мари об таких хатах раскішних здались їй пустими.

Накру́чувати, -чую, -єш, сов. в. накрути́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Накручивать, накрутить, наворачивать, наворотить. Наше діло мірошницьке: накрути та й сядь. Ном. № 3114. 2) Заводить, завести (о пружинахъ, напр., въ часахъ). 3) Нарывать, нарвать (о нарывѣ).

Перебі́єць, -бі́ця, м. Боецъ кулачный. І грища здумав завести і п’яний зараз роскричався, щоб перебійців привести. Котл. Ен. II. 14.

Позаво́дити, -джу, -диш, гл. 1) Завести (многихъ). Сини позаводять коней у ліс. Драг. 147. 2) Завести, устроить (во множествѣ). Позаводив... роскіш. Левиц. І. 222. В декотрих селах попи і пани позаводили школи. О. 1862. II. 52.

Роздоброхота́тися, -чу́ся, -чешся, гл. Разохотиться. Еней наш роздоброхотався, ігрища вздумав завести. Котл. Ен. II. 14.

Ярчу́к, -ка́, м. 1) Ягненокъ. Гол. Од. 39. 2) Собака съ волчьими зубами, — ее боятся вѣдьмы (нар. повѣрье). ЗОЮР. II. 38. У мене є собака ярчук; у неї вовчі зуби, — її і відьми, і вовки бояться. ХС. VII. 451. Коли хочеш завести ярчуків, то треба сучку, як ощениться, вбить і цуценят всіх перебить, оставить одну тіки сучечку, та так аж до дев’яти поколиній, а тоді вже дев’ята сучечка і наведе ярчуків. Драг. 69.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Заво́дити, -джу, -диш, сов. в. завести́, -ду́, -де́ш, гл. *13)—кого́. Затрагивать, задевать, начать с кем-н. ссору. На що ти, Петре, з дітьми заводишся? Знов плачуть через тебе.—Та я їх не заводив, вони сами накинулись на мене. Крим.

Запроводжа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. запрова́дити, -джу, -диш, гл. 1) Заводить, завести; отводить, отвести; относить, отнести, *проводить.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Заводить, завести (мотор) — накру́чувати, накрути́ти; „Заводи“ — „Накру́чуй“.

*Заблуждение — ома́на; вводить, ввести в заблуждение — заво́дити, заве́сти в ома́ну.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

провідни́ця, провідни́ць; ч. провідни́к 1. та, хто вказує дорогу в незнайомій місцевості. [Не все втрачено: зорі присвічують мені, провідниця крокує на відстані витягнутої руки – досить надійно, аби вспіти ухилитися від смертоносного удару <…>. (Наталія Одала «У пошуках життя», 2011). У образі Шякунталі він бачить провідницю до цієї країни, свою індійську Беатриче, що мала б його у цю країну завести <…> (Володимир Шаян «Віра предків наших», 1970). Герцоґ, усе йдучи за своєю провідницею, що вела його за руку, прийшов нарешті до витких сходів, зроблених у товщі муру <…> (Александр Дюма «Королева Марґо», Т. 1, пер. Ольга Косач-Кривинюк, 1930).] // та, хто супроводить туристів, екскурсантів, знайомлячи їх із визначними пам’ятками місцевості, мистецтва та ін. [А тут, де ми ходимо, вони взагалі припинили свій ріст, – наголошує провідниця Валентина. (ye.ua, 08.10.2017).] 2. перен. та, хто впроваджує когось або щось кудись. [<…> Леся Українка була провідницею до літературної мови і багатьох (звичайно, гостро критично добираних) суто галицьких мовних елементів <…>. (Юрій Шевельов «Внесок Галичини у формування української літературної мови», 1944).] // духо́вна провідни́ця – та, кому довіряють духовний супровід. [Працюй з нами, коли матимеш охоту, а коли б тобі знадобилася духовна провідниця, сестра Даніела завжди тобі допоможе. (Мануела Ґретковська «Пристрасний коханець», пер. Андрій Павлишин, 2006).] 3. працівниця залізничного транспорту, яка супроводить пасажирський вагон, стежить за безпекою його руху, порядком у ньому й обслуговує пасажирів. [Жінка розповіла, що проводжала чоловіка на потяг до Тернополя, він дав свій квиток провідниці вагону №3. (Фіртка, 2019). Відколи провідниця вагона й син застелили на лаві постіль і мати простягла на ній важкі, як не свої, ноги, їй стало раптом гірше. (Борис Антоненко-Давидович «За ширмою», 1957).] 3. організаторка, керівниця чогось. [Проте, характер Катрусі не дозволяв бездіяльно відсиджуватись вдома – в 1941-1943 рр. вона була Крайовою Провідницею жіночої мережі Організації Українських Націоналістів <…>. (Святослав Липовецький «Червоно-чорне: 100 бандерівських оповідок», 2009). <…> найдіяльнішою організаторкою й провідницею цих вечірок була Л. М. (Краківські вісті, 30.01.1942). Учасниці дівчата, побравшися за руки, довгою чередою бігають між трьома застромленими в землю кілками, трьома посадженими на землі дітьми або просто куди тягне їх провідниця хору, корифейка, виробляючи всякі зігзаги і викрутаси <…>. (Михайло Грушевський «Історія української літератури», Т. 1: Початки і розвій словесного мистецтва, 1923). Аж сьогодні вечором увійдеш між нас, а я, провідниця святих танечниць Гатори, просвічу тебе. (Юліан Опільський «Танечниця з Пібасту», 1921).] див.: екскурсово́дка, провідни́чка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 620. Словник української мови: в 11 томах, Том 8, 1977, с. 134. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

співуча́сниця, співуча́сниць; ч. співуча́сник та, хто разом із кимось бере участь у якійсь справі, діяльності і т. ін. [При цьому, в підозрі Юлії Кузьменко, яку називають співучасницею вбивства Шеремета, зазначено, що активувала вибуховий пристрій саме вона. (Високий замок, 2019). Ніби я збиралася стати співучасницею якогось потенційного криміналу? (Євгенія Кононенко «Жертва забутого майстра», 2006). <…> Витюку, як слідчому, треба було б читати думки свідка (якщо не співучасниці злочину), натомість свідок начеб прочитав його власні думки <…>. (Наука і суспільство, 1981, №12). Мар’яна почуває себе наче співучасницею сотворенного щойно, – тим що дивилася. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). У запалі своєї ревности, він бажав туди завести також і свою співучасницю <…> (Йосип Схрейверс «Моя небесня ненька», Львів, 1925).] див.: уча́сниця Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 521. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)