Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат
Шукати «*віщати» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вещать – віща́ти, виголо́шувати.
Возвеща́ть, -ся, возвести́ть, -ся – звіща́ти (кому́ що), -ся, звісти́ти, -ся, сповіща́ти кого́, -ся, сповісти́ти, -ся, ознаймува́ти (кому́ що), -ся, ознайми́ти, -ся, ясува́ти [Ясу́ю вам, що воюва́в щасли́во (Куліш)], проголо́шувати (проголоси́ти), -ся (сло́во і́стини, га́рні га́сла).
• Возвещё́нный – зві́щений, спові́щений, ознаймо́ваний, проголо́шений.
Донесе́ние – донесі́ння, до́повідь (р. -ди), реля́ція, ра́порт.
• Делать донесе́ние – доно́сити, доповіда́ти, роби́ти до́повідь, дово́дити до ві́дому, рапортува́ти кому́, оповіща́ти кого́.
Извеща́ть, извести́ть кого – сповіща́ти, сповісти́ти кого, оповіща́ти, оповісти́ти, повісти́ти, обвіща́ти, обвісти́ти кого́ и кому́ що, про що, повідомля́ти, повідо́мити, завідомля́ти, завідо́мити, звіща́ти, звісти́ти кого́, дава́ти, да́ти зна́ти кому́, (по)дава́ти, (по)да́ти (з)ві́стку кому́, доно́сити, доне́сти́ (ві́сті) кому́, (стар.) ознаймува́ти, ознайми́ти кому́; срвн. Уведомля́ть. [Я по хата́х піду́, сам сповіщу́ їх (Л. Укр.). Пішли́ з Лукаше́м, звісти́ли ба́тюшку (М. Вовч.). По́ки що, я па́нові йду обвісти́ти (М. Вовч.). Про це Орґо́нові я зві́стки не пода́м (Самійл.). Звізда́ я́сна возсія́ла в доро́зі, всім ознайми́ла о бо́зі (Колядка)].
• -ть на словах – (кроме вышепривед. ещё) перека́зувати, переказа́ти. [А хто перека́же отцю́-не́ньці про смерть ї́хнього си́на? (Коцюб.)].
• -ти́те меня – сповісті́ть мене́, да́йте мені́ зна́ти, пода́йте мені́ (з)ві́стку.
• -ти́те меня о получении письма – повідо́мте мене́, що оде́ржали листа́.
• -ща́йте меня почаще – сповіща́йте (повідомля́йте) мене́ часті́ше.
• Извещё́нный о чём – с[о]пові́щений, повідо́млений про що.
• -ться о чём – дові́дуватися, дові́датися про що, сповіща́тися, сповісти́тися, завісти́тися про що, одібра́ти зві́стку про що. [Я від сестри́ моє́ї до́бре сповісти́лась (Куліш)].
Излага́ть, изложи́ть – виклада́ти, ви́класти и ви́ложити, виповіда́ти, ви́повісти, виповіща́ти, ви́повістити, (выражать) висло́влювати, ви́словити що. [Виклада́в свої́ по́гляди го́стям (Коцюб.). Я́сно й ши́роко ви́повіщу свою́ спра́ву (Куліш). Свої́ думки́ висло́влюйте зрозумі́ло (Київ)].
• -ть неясно – виклада́ти невира́зно, висло́влювати незрозумі́ло, нея́сно.
• -ть своими словами – перека́зувати, переказа́ти, переповіда́ти, перепові́сти, виклада́ти, ви́класти що свої́ми слова́ми.
• -ть письменно – виклада́ти, ви́ложити (ви́класти) на письмі́, спи́сувати, списа́ти що. [Хмельни́цький списа́в на папе́рі, чого́ козаки́ од короля́ бажа́ють (Куліш)].
• -ть подробно (обширно, обстоятельно), коротко, сжато – виклада́ти, висло́влювати докла́дно (просто́ро, ши́роко), ко́ротко, сти́сло.
• -ть подробности, причины – подава́ти, наво́дити подро́биці, причи́ни.
• -ть своё мнение – висло́влювати свою́ ду́мку.
• -ть дело – виклада́ти спра́ву.
• Изло́женный – ви́кладений, ви́ложений, ви́словлений, перека́заний. [Системати́чно ви́ложена тео́рія (Київ). Сти́сло ви́словлений зміст промо́ви (М. Грінч.)].
• Об -ном сообщается для сведения – про зазна́чене подає́ться до ві́дома.
• -ться – виклада́тися, висло́влюватися, бу́ти ви́кладеним, ви́словленим.
Информи́ровать – інформува́ти, повідомля́ти, сповіща́ти кого́ про що.
Навеща́ть, навести́ть кого – наві́дувати, наві́дати, відві́дувати, відві́дати, (реже) заві́дувати, заві́дати, переві́дувати, переві́дати, (проведывать) прові́дувати, прові́дати кого́, (редко) навіща́ти, навісти́ти, навіта́ти кого́, завіта́ти до ко́го; срв. Посеща́ть 1 и Прове́дывать 2. [З того́ ча́су вона́ переста́ла вихо́дити до госте́й, що її́ наві́дували (Ор. Лев.). Вона́ часте́нько присила́ла мені́ записки́, про́сячи відві́дати її́ (Л. Укр.). Як на ту пеню́, і стара́ Чайчи́ха не заві́дає нас (М. Вовч.). Це-ж була́ твоя́ во́ля переві́дати царя́, свого́ при́ятеля (Леонт.). Умовля́лися, щоб по че́рзі хто-не́будь прові́дував мене́ (Кониськ.). Пан со́тник! Бач! Гара́зд що завіта́в (Грінч.). Страшна́, нечу́вана до́сі по́шесть навісти́ла наш край (Франко)].
• -ща́йте нас почаще – наві́дуйте (відві́дуйте) нас часті́ше, захо́дьте до нас часті́ше.
• Навещё́нный – наві́даний, відві́даний, заві́даний, переві́даний, прові́даний.
• -ться – наві́дуватися, відві́дуватися, заві́дуватися, переві́дуватися, прові́дуватися, бу́ти наві́дуваним, наві́даним, відві́дуваним, відві́даним и т. п. -ются ли больные? – чи наві́дує (відві́дує и т. п.) хто хво́рих?
Назнамено́вывать, назнаменова́ть – (метить) на[за]знача́ти и на[за]зна́чувати, на[за]значи́ти, по[від]знача́ти и по[від]зна́чувати, по[від]значи́ти що чим; (означать собою) зна́чити, означа́ти, визнача́ти, знаменува́ти; (свидетельствовать о чём) сві́дчити про що; (предвещать) провіща́ти, провісти́ти що.
Назнамено́ванный –
1) на[за]зна́чений, по[від]зна́чений; назнамено́ваний; прові́щений.
• -ться – на[за]зазнача́тися, бу́ти на[за]зна́чуваним, на[за]зна́ченим и т. п.
Наповеща́ть, наповести́ть кого о чём – оповіща́ти, оповісти́ти кого́ про що.
• Наповещё́нный – опові́щений.
• -ться – оповіща́тися, оповісти́тися; бу́ти опові́щеним від ко́го про що.
Наро́дник, -ница – наро́дник, -ниця, (демократ) народо́вець (-вця), (народолюбец, -бка) народолюб, -лю́бка, народолю́бець (-бця), -лю́бниця. [Таланови́тий тата́рський пое́т-наро́дник нога́єць Чергі́єв (Крим.). Те́рмін «народо́вець», коли́ він появи́вся в початку́ 1860-тих рокі́в, зна́чив «демокра́т» (Драгом.). Ми – народо́вці стаємо́ на бік наро́да (Н.-Лев.). Украї́нським народолю́бцям забороня́ли сповіща́ти рі́дний край про все, чи́м-би освіти́лась його́ те́мрява (Куліш)].
Обвеща́ть, обвести́ть – оповіща́ти, оповісти́ти, обвіща́ти, обвісти́ти.
Обнаро́дывать, обнаро́довать – оголо́шувати, оголоси́ти (привселю́дно) що, про що кому́, оповіща́ти, оповісти́ти (привселю́дно) що, про що, кому́, перед ким, знаймува́ти, ознаймо́вувати, ознаймува́ти, ознайми́ти кого́ про що, що кому́. [Посла́ли нака́з ознайми́ти про зни́щення ха́нської вла́ди (Леонт.)].
• Обнаро́дованный – оголо́шений, опові́щений, ознаймо́ваний.
• Декрет о призыве обнаро́дован – декре́т(а) про при́зов оголо́шено.
• Манифест -ван – маніфе́ст опові́щено. См. ещё Оглаша́ть, Об’явля́ть, Опублико́вывать.
Об’явля́ть, об’яви́ть – оповіща́ти, оповісти́ти, повісти́ти, обвіща́ти, обвісти́ти, оголо́шувати и оголоша́ти, оголоси́ти, оглаша́ти, огласи́ти, ознаймува́ти, ознайми́ти, ясува́ти, з’ясува́ти, освідча́ти, осві́дчити, об’явля́ти, об’яви́ти що, про що. [Про це опові́щено в газе́ті. Ознайму́ємо цим на́шим універса́лом. Ми ясу́ємо ім’я́м наро́ду й на́шого уря́ду, що Ма́рцій заслужи́в кара́ння сме́ртю (Куліш)].
• -ля́ть устно – виклика́ти.
• -ля́ть, -ви́ть себя сторонником кого, чего – признава́тися до ко́го, до чо́го.
• -ви́ть себя чем – об’яви́тися чим. [Чи не хтів він в той ве́чір неофі́том об’яви́тись? (Л. Укр.)].
• -ви́ть о себе – оповісти́тися. [Піду́ оповіщу́ся у во́лость].
• -ви́ть о выходе книги – оповісти́ти, що кни́га ви́йшла з дру́ку.
• -ви́ть кому свои намерения, цель, мнение, волю – з’ясува́ти кому́ свої́ за́мі́ри, мету́, ду́мку, во́лю.
• -ви́ть амнистию – ознайми́ти амнесті́ю.
• -ви́ть приказ – оповісти́ти нака́з(а).
• Об’явля́емый – опові́щуваний, оголо́шуваний.
• Об’я́вленный – опові́щений, оголо́шений, обві́щений, озна́ймлений, осві́дчений.
Оглаша́ть, огласи́ть –
1) оголо́шувати, оголоси́ти, розголо́шувати, розголоси́ти, оповіща́ти, оповісти́ти, о[роз]публіко́вувати, о[роз]публікува́ти, ясува́ти, яси́ти. [Зібра́в усі́х коло се́бе та й оголоси́в, що бу́де роздава́ти хліб голо́дним. Газе́ти розголоси́ли по всьо́му сві́ту про поді́ї. Що хоч зо мно́ю роби́, ті́льки ба́тькові не яси́].
• Оглаша́ть, -си́ть чету, вступающих в брак – оклика́ти, окли́кнути, виклика́ти, ви́кликати молоди́х, заповіда́ти, запові́сти молоди́х, за́повіді дава́ти молоди́м;
2) розтина́ти, розітну́ти (и розтя́ти), сповня́ти, спо́внити що, луна́ти, залуна́ти в чо́му.
• -а́ть воздух воплями, стенаниями – розтина́ти пові́тря ле́ментом, голосі́нням.
• Радостные крики -си́ли воздух – ра́дісні по́крики залуна́ли в пові́трі.
• Оглашё́нный – о[роз]голо́шений, опові́щений, о[роз]публіко́ваний.
Оповеща́ть, оповести́ть о чём кого – оповіща́ти, оповісти́ти кого́ про що, проголо́шувати, проголоси́ти кому́ що, ясува́ти, з’ясува́ти кому́ що, про що, обвіща́ти, обвісти́ти кому́ що, заповісти́тися. [Мене́ про це вже опові́щено. Звели́ Анто́нія живи́м узя́ти, – з’ясу́й про це (Куліш)].
• -ща́ть, -сти́ть через посланцов – обсила́ти, обісла́ти. [Уже́ я й полки́ обісла́в, щоб ко́ні корми́ли і в доро́гу гото́ві були́ (Куліш)].
• Оповеща́емый – опові́щуваний, проголо́шуваний.
• Оповещё́нный – опові́щений, проголо́шений. Срв. Извеща́ть, Об’явля́ть.
Опублико́вывать, опубликова́ть – оголо́шувати, оголоси́ти дру́ком (стар. оглаша́ти, огласи́ти дру́ком), оповіща́ти, оповісти́ти дру́ком, опубліко́вувати, опублікува́ти. [Огласи́в я дру́ком не одно́ вже своє́ і чуже́ компонува́ння (Куліш). Опублікува́в свою́ деклара́цію].
• Опублико́ванный – оголо́шений, опові́щений (дру́ком), опубліко́ваний.
Осведомля́ть, осве́домить кого о чём – повідомля́ти, повідо́мити кого́ про що, сповіща́ти, сповісти́ти кого́ про що, кому́ що.
• Осведомля́емый – повідо́млюваний, спові́щуваний від ко́го.
• Осведомлё́нный – повідо́млений, спові́щений.
Пи́сьменно – листо́вно[е], листо́м, письмо́вно, на письмі́.
• -но излагать – спи́сувати.
• -но отвечать – відпи́сувати, на письмі́ відповіда́ти, від(по)віща́ти.
Повеща́ть, повести́ть кого о чём – сповіща́ти, сповісти́ти, обвіща́ти, обвісти́ти кого́ про що и що. Срв. Извеща́ть.
• Пове́щенный – спові́щений, обві́щений.
Предвеща́ть, предвести́ть кому что – віщува́ти, вістува́ти, провіща́ти, провісти́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, призвіща́ти, призвісти́ти, пророкува́ти, ворожи́ти кому́ що и про що. Срв. Предска́зывать, Предзнамено́вывать. [Ти бра́тові своє́му смерть віщу́єш (Л. Укр.). Кожен зна, що віщує такий сон (Свидн.). Вони вістують, що осінь приходить (Стеф.). Письме́нство стає́ йому́ за ту зірни́цю, що бли́зький світ со́нця провіща́є (Єфр.)].
• -ща́ть беду, несчастие, что-л. недоброе – віщува́ти, ворожи́ти біду́, неща́стя (ли́хо), щось недо́бре. [Пу́гач або́ сич біду́ віщу́є (Номис). Га́рна пти́ця, а чому́сь не мо́жу її́ чу́ти без жа́ху. Чи спра́вді вона́ воро́жить яке́сь ли́хо? (Франко)].
• Лягушки -ща́ют хорошую погоду – жа́би до́бру пого́ду віщу́ють.
• Сердце что-то -ща́ет – се́рце щось віщу́є. [Як пові́є ві́тер на Покро́ву з полу́дня, то передвіща́є, що бу́де гнила́ зима́ (Звин.). Важку́ воро́жать о́сінь нам зірни́ці (Франко)].
• Барометр -ща́ет дождь, непогоду – баро́метр пока́зує на дощ, на него́ду, заповіда́є дощ, него́ду.
• Ничто не -ща́ет смерти – ніщо́ не пока́зує на смерть, не віщу́є (не провіща́є, не вісту́є и т. д.) сме́рти, про смерть. [Про смерть старе́чу зо́рі не віщу́ють, як-же вмира́є цар, пала́є не́бо (Куліш)].
• Нам -ща́ют обильную жатву – нам пророку́ють, воро́жать бага́тий урожа́й.
• Кто бы -ти́л мне завтрашнюю погоду – хто-б мені́, призвісти́в, яка́ за́втра пого́да бу́де.
• Предвещё́нный – прові́щений, передві́щений, призві́щений, напророко́ваний, наворо́жений.
• -ться – віщува́тися, вістува́тися, провіща́тися, бу́ти прові́щеним, призвіща́тися, бу́ти призві́щеним, передвіща́тися, бу́ти передві́щеним и т. д., см. Предвеща́ть.
Предвозвеща́ть, предвозвести́ть –
1) сповіща́ти, сповісти́ти напере́д (заздалегі́дь) кого́ про що; оголо́шувати, оголоси́ти, оповіща́ти, оповісти́ти що;
2) віщува́ти, провіща́ти, провісти́ти; см. Предвеща́ть.
Предвозвещё́нный –
1) спові́щений напере́д (заздалегі́дь) про що; опові́щений, оголо́шений;
2) прові́щений; см. Предвещё́нный.
-ться –
1) сповіща́тися, бу́ти спові́щеним напере́д (заздалегі́дь) про що; оповіща́тися, оголо́шуватися, бу́ти опові́щеним, оголо́шеним;
2) см. Предвеща́ться.
Предзнамено́вывать, предзнаменова́ть что – віщува́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, призвіща́ти, призвісти́ти що, знак дава́ти проти чо́го. см. Предвеща́ть и Предвозвеща́ть.
• Предзнамено́ванный – передві́щений, призві́щений.
• -ться – віщува́тися, передвіща́тися, призвіща́тися, бу́ти передві́щеним, призві́щеним.
Предрека́ть, предре́чь – при[о]ріка́ти, при[о]ректи́, предріка́ти, предректи́, віщува́ти, провіща́ти, провісти́ти кому́ що; см. Предска́зывать.
• Предречё́[о́]нный – при[о]ре́чений, предре́чений кому́ від ко́го. [Прире́чене від проро́ків здійсни́лось].
Предска́зывать, предсказа́ть – каза́ти, сказа́ти напере́д, віщува́ти, навіщува́ти (напере́д), провіща́ти и прові́щувати, провісти́ти, проповіда́ти, пропові́сти (зап.), пророкува́ти, напророкува́ти, проро́чити, напроро́чити кому́ що; метеор. завбача́ти, завба́чити що. [Віщу́є літа́ си́ва зозу́ля (Мирн.). Він пригада́в, що коли́сь йому́ ора́кул провісти́в смерть (Л. Укр.). Що з його́ бу́де – це і пропові́сти не тя́жко (Фр.). Метеороло́гія завбача́є пого́ду].
• Предска́занный – прові́щений, віщо́ваний, напророко́ваний, напроро́чений, метеор. завба́чений через ко́го. [Справди́лось прові́щене через проро́ків. Чи обмине́ш віщо́ване ли́хо? (Федьк.)].
• -ться – провіща́тися, віщува́тися; бу́ти прові́щеним.
Предуведомля́ть, предуве́домить кого о чём – повідомля́ти, повідо́мити, завідомля́ти, завідоми́ти завча́су́ (заздалегі́дь), сповіща́ти, сповісти́ти завча́су́ (заздалегі́дь) кого́ про що.
• Предуве́домленный – повідо́млений, спові́щений заздалегі́дь (завча́су́) від (через) ко́го.
• Он был -лё́н об этом – його́ було́ повідо́млено про це завча́су́.
• -ться – повідомля́тися, сповіща́тися завча́су́; бу́ти повідо́мленим, спові́щеним завча́су́ (заздалегі́дь).
Провозвеща́ть, провозвести́ть –
1) провіща́ти, провісти́ти, (возвещать) возвіща́ти, возвісти́ти; (прорекать) проріка́ти, проректи́ що кому́. [Письме́нство стає́ йому́ за ту зірни́цю, що бли́зький світ со́нця провіща́є (Єфр.). Святу́ю пра́вду на землі́ і проріка́ли й розп’яли́сь за во́леньку (Шевч.)].
• Провозвещё́нный – прові́щений, возві́щений, проре́чений;
2) см. Оповеща́ть, Оглаша́ть.
Провозглаша́ть, провозгласи́ть –
1) что – проголо́шувати, проголоси́ти, оголо́шувати, оголоси́ти, виголо́шувати, ви́голосити, оповіща́ти, оповісти́ти, (возглашать) виклика́ти, ви́кликнути що кому́; см. Возвеща́ть, Оглаша́ть, Обнаро́довать. [Буржуа́зна демокра́тія на слова́х проголо́шувала ни́зку свобо́д (Касян.)].
• -ша́ть кого – вихваля́ти, виславля́ти кого́.
• -ша́ть кому похвалы – проголо́шувати хвалу́ (похвалу́) кому́.
• -ша́ть имя чьё – проголо́шувати ім’я́ чиє́;
2) кого кем, чем – проголо́шувати, проголоси́ти, окл[р]ика́ти и окл[р]и́кувати, окл[р]и́кнути́. [Проголо́шено його́ полко́вником. Гляди́, ще й ко́нсулом його́ окли́чуть (Куліш). Черева́нь уже окри́кував Сомка́ ге́тьманом (Куліш)].
Провозглашё́нный –
1) проголо́шений, оголо́шений, опові́щений;
2) проголо́шений, окл[р]и́кнутий ким, чим.
Пропове́дывать, пропове́дать – пропові́дувати и проповіда́ти, пропові́дати, прові́щати, прові́стити. [Пропові́дує любо́в до наро́ду (Грінч.). Провіща́в: «пока́йтеся від гріхі́в» (Чуб.)].
• Пропове́данный – пропові́даний.
• -ться – пропові́дуватися и проповіда́тися, провіща́тися.
Прорека́ть, проре́чь – проріка́ти, проректи́; пророкува́ти, напророкува́ти, провіща́ти, провісти́ти; см. Предска́зывать, Предвеща́ть, Проро́чествовать.
Просвеща́ть, просвети́ть –
1) кого (образовывать) – осві́чувати, освіти́ти кого́, (поучать истинам и добру) просвіща́ти, просві́чувати и просвіча́ти, просвіти́ти кого́. [Працю́й, осві́чуй, люде́й (Тесл.). Блага́йте-ж ви, щоб му́дрістю своє́ю він просвіти́в вас (Грінч.). Учи́ нас! Просвіща́й (Федьк.). Ми й непросві́чених умі́єм просвіча́ти (Сам.)].
• -ща́ть народ – осві́чувати наро́д;
2) церк. (духовным светом) – просвіча́ти и просві́чувати, просвіти́ти; см. Озаря́ть. [Сві́тло просві́чує ко́жного чолові́ка (Св. Пис.)].
• -ти́ть глаза, очи – просвіти́ти о́чі. [Глянь на ме́не, незря́чі о́чі просвіти́ (Псал.)];
3) освіча́ти, освіти́ти, просвіча́ти, просвіти́ти; см. Освеща́ть. [Як я (мі́сяць) зі́йду ра́но зве́чора, то просві́тю го́ри і доли́ни (Чуб.)];
4) просвети́ть известное время – світи́ти, просвіти́ти пе́вний час. [Мі́сяць просвіти́в до пі́вночи].
• Просвещё́нный – осві́чений, просві́чений. [Осві́чена нау́кою коза́чка (Куліш). Не просві́чений сві́тлом гума́нности (О. Пчілка)].
Публикова́ть – оголо́шувати, оповіща́ти, публікува́ти що, про що.
• -кова́ть в печати – оголо́шувати дру́ком.
• -ться – оголо́шуватися, оповіща́тися, публікува́тися.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Клаустрофобия – (от лат. и греч.) клаустрофобія.
[Масовий продукт середньої верстви суспільства — хлопці, яких я мав просвіщати, були нікудишні учні; кошмарне містечко могло в будь-кого викликати клаустрофобію; ну а найнестерпнішою річчю виявилась учительська кімната (О.Король, перекл. Д.Фаулза). — Лікарю, може, мені відпочити, розвіятися, з’їздити в Ліхтенштайн? — Ви що, любчику! У вас же клаустрофобія, який Ліхтенштайн?]. Обговорення статті
Сведение – відомість, повідомлення, (сообщение) звістка, інформація, (знание) знання:
• доводить, довести до всеобщего сведения – доводити, довести (подавати, подати) до загального (до вселюдного) відома (до відома всіх);
• доводить, довести до сведения кого – доводити, довести до відома чийого; подавати, подати до відома чийого; оповіщати, оповістити кого; сповіщати, сповістити кого, кому; з’ясовувати кому;
• доходит, дошло до сведения чьего – доходить, дійшло (іноді дійшлося) до кого; доходить, дійшло до відома чийого (тільки докон. стало відомо кому);
• ежемесячные сведения – щомісячні відомості;
• к сведению – до відома; щоб знати;
• к твоему, вашему сведению (в значении вводн. сл.) – до твого, вашого відома; щоб ти знав, щоб ви знали;
• обладать большими сведениями – володіти великими знаннями;
• оперативные сведения – оперативні відомості;
• по имеющимся у нас сведениям – за наявними відомостями; за відомостями, що маємо (що в нас є); як нам відомо;
• по нашим сведениям – за нашими відомостями; з наших даних;
• по сведениям – за відомостями; з відомостей;
• представить сведения – подати відомості;
• принимать, принять к сведению – брати, узяти до відома (до уваги); (разг.) брати, узяти на розум (іноді на замітку); сведения о деятельности – відомості про діяльність;
• сведущий в чем – знаю́чий на чому; знавець чого;
• секретные сведения – таємні відомості;
• сообщать сведения – повідомляти, подавати відомості;
• удовлетворительные сведения – достатні відомості. Обговорення статті
Телевидение – телебачення, телевізія, (ТВ) ТБ.
[Наше українсько-російське телебачення, бо назвати його вітчизняним аж ніяк не можу, це фастфуд, що зібрав з усього світу все найгірше, аби швидше підійти до банкомата й зняти гроші — це головна мета сьогоднішнього телевиробництва (Анатолій Борсюк). ТБ в Україні переважно виступає не як культурний, а саме як антикультурний чинник. На ньому стоїть незмивна каїнова печатка антиінтелектуалізму, що проявляється в боязні розумних людей, у прагненні не допускати їх в ефір, культивувати примітивно-одноклітинне (І.Лосєв). Інколи людям потрібні роки для того, щоб збагнути, що не варто очікувати від ТБ чогось розумного (Данило Крапивенко). Людей зомбують, дезорієнтують, пошту й телеграф не треба захоплювати — телебачення захопило все (Л.Костенко). Телебачення винайшли для того, щоб дати неграмотним привід носити окуляри (Ґ.Лауб). Телебачення — це коли люди, яким нічого робити, дивляться на людей, які нічого не вміють робити (Фред Ален). Телебачення служить доказом того, що люди готові дивитися все що завгодно, лише б не дивитися один на одного (Ен Ландерс). Телебачення може вчити і просвіщати, і навіть надихати, але тільки доти, поки люди використовуватимуть його відповідно. Інашке — це не більше, ніж ящик дротами і лампочками (Едвард Мероу). Телебачення — це ліхтар для ідіотів (В.Черчіл)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЕЩА́ТЬ ще інформува́ти, сповіща́ти;
веща́ющий 1. що інформу́є тощо, інформа́тор, покли́каний сповісти́ти, прикм. інформаці́йний, (на радіо) радіомо́вний, 2. що віщу́є тощо, зви́клий віщува́ти, віщу́н, віщівни́к, уроч. проро́к [вещающий бу́дущее пророк майбу́тнього], прикм. проро́чий.
ДОВОДИ́ТЬ, ще допрова́джувати, ТЕХН. викі́нчувати;
доводи́ть до чего, призво́дити /спричиня́тися/ до, спричиня́ти що;
доводи́ть до бе́лого кале́ния, розжа́рювати до бі́лого жа́ру, ПЕРЕН. дово́дити до чо́ртиків, док. дої́сти до печіно́к;
доводи́ть до исступле́ния, дово́дити до нестя́ми / дово́дити до ша́лу/;
доводи́ть до конца́ что, ще дава́ти ра́ду чому, доводи́ть до ру́чки, дово́дити до кра́ю;
доводи́ть до све́дения, ще подава́ти до ві́дома, інформува́ти, сповіща́ти;
доводи́ть до соверше́нства, доскона́лити;
не доведи́ Госпо́дь, хай Бог ми́лує;
доводя́щий, 1. що дово́дить тощо, зви́клий дово́дити, допрова́джувач, прикм. тех. викі́нчувальний, 2. що призво́дить до тощо, зда́тний спричини́ти, призві́дець, спричи́нник;
доводя́щий до бе́лого кале́ния, зда́тний дої́сти до печіно́к;
доводя́щий до конца́, зда́тний да́ти ра́ду чому;
доводя́щий до све́дения, інформа́тор;
доводя́щий до соверше́нства, за́йнятий доскона́ленням;
доводя́щийся/доводи́мый, дово́джуваний, допрова́джуваний, викі́нчуваний;
доводя́щийся (родичем) що дово́диться;
ДОНОСИ́ТЬ, ще рапортува́ти, сповіща́ти;
донося́щий, що доно́сить тощо, зви́клий доно́сити, рапортода́вець, інформа́тор, уроч. сповісти́тель, негат. доно́щик, стука́ч, кля́вза, пор. докла́дывающий; докла́дывающий по нача́льству, доповіда́ч нача́льству.
ИЗВЕЩА́ТЬ ще інформува́ти, дава́ти зна́ти, подава́ти ві́стку;
извеща́ющий що /мн. хто/ сповіща́є тощо, ра́ди́й сповісти́ти, зви́клий сповіща́ти, вісту́н, ві́сник, опові́сник, вістоно́ша, інформа́тор, аналог геро́льд, уроч. прові́сник, віщу́н, возвісти́тель, прикм. вістови́й, сповіща́льний, оповіща́льний, повідо́млювальний, інформува́льний, стил. перероб. сповіща́ючи;
извещающийся/извеща́емый спові́щаний /опові́щаний/, повідо́млюваний, інформо́ваний;
ПРЕДВЕЩА́ТЬ ще призвіща́ти, вга́дувати напере́д, поет. вісти́ти, галиц. фраз. ворожи́ти [э́то не предвеща́ет ничего́ до́брого це не призвіщить нічо́го до́брого];
предвещать грозу́ (про хмари) поет. (деда́лі) грозові́ти;
предвеща́ющий що /мн. хто/ пророку́є тощо, зви́клий вісти́ти, ра́ди́й возвісти́ти, віщу́н, прові́сник, проро́к, ора́кул, прикм. при́зві́сний, при́зві́сливий, прови́дливий, проро́чий, прові́сницький, віщу́нський;
предвеща́ющий беду́ лихові́сний;
предвеща́ющийся/предвеща́емый пророко́ваний, віщо́ваний, запові́даний.
ПРОВОЗВЕЩА́ТЬ ще проріка́ти, уроч. вісти́ти, діял. призвіща́ти;
провозвеща́ющий що /мн. хто/ проріка́є тощо, зви́клий вістити, ві́сник, прові́сник, провісти́тель, прикм. призві́сливий, при́зві́сний, прові́сницький, пор. возвещающий /предвещающий/;
провозвещающийся/провозвеща́емый прові́щаний /діял. призві́щаний/, проголо́шуваний;
ПРОРЕКА́ТЬ ще віща́ти, віщува́ти, провіща́ти, (зміни) передбача́ти /завбачати/; каза́ти напере́д, проґнозува́ти;
прорека́ющий/прорека́емый = предвещающий/предвещаемый.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Вещать – віща́ти, -ща́ю, -ща́єш, виголо́шувати, -шую, -шуєш.
Возвещать – звіща́ти, сповіща́ти.
Извещать, известить – сповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, сповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш.
Обвещать, обвестить – оповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, оповісти́ти (оповіщу́, оповісти́ш).
Обнародывать, обнародовать – оголо́шувати, -шую, -шуєш, оголоси́ти, -лошу́, -ло́сиш, оповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, оповісти́ти, -віщу́, -ві́стиш.
Об’являть, об’явить – оповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, оповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш, оголо́шувати, -шую, -шуєш, оголоси́ти, -ло́шу, -ло́сиш, об’явля́ти, -ля́ю, -ля́єш, об’яви́ти, -влю́, -виш.
Оглашать, огласить – оголо́шувати, -шую, -шуєш, оголоси́ти, -лошу́, -ло́сиш, оповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, оповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш.
Оповещать, оповестить – оповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, оповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш, сповіща́ти, сповісти́ти.
Предвещать, предвестить – призвіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, призвісти́ти, -віщу́, -вісти́ш; віщува́ти, -щу́ю, -щу́єш, пророкува́ти, -ку́ю, -ку́єш.
Предвозвещать, предвозвестить – призвіща́ти, -ща́ю, призвісти́ти, -віщу́, -сти́ш.
Предзнаменовывать, предзнаменовать – віщува́ти, навіщува́ти, -щу́ю, -щу́єш, пророкува́ти, напророкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, призвіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, призвісти́ти, -віщу́, -вісти́ш.
Предсказывать, предсказать – пророкува́ти, напророкува́ти, -ку́ю, -ку́єш, провіща́ти, -ща́ю, провісти́ти, -віщу́, -вісти́ш, віщува́ти, навіщува́ти, -щу́ю.
Предуведомлять, предуведомить – завідомля́ти, -ля́ю, -ля́єш, завідоми́ти, -млю, -миш, оповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, оповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш завчасу́.
Провозвещать, провозвести – провіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, провісти́ти, -віщу́, -вісти́ш.
Провозглашать, провозгласить – оголо́шувати, -шую, -шуєш, оголоси́ти, -лошу́, -ло́сиш, оповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, оповісти́ти, -віщу́, -вісти́ш.
Сообщать, сообщить –
1) (уведомлять) сповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, сповісти́ти, -щу́, -сти́ш, повідомля́ти, -ля́ю, -ля́єш, повідо́мити, -млю, -миш; (на словах) перека́зувати, -зую, -зуєш, переказа́ти, -кажу́, -ка́жеш;
2) (передавать, уделять) передава́ти, -да́ю, -дає́ш, переда́ти, -да́м, -даси́.
Усовещать, усовещевать, усовестить – умовля́ти, -ля́ю, -ля́єш, умо́вити, -влю, -виш, усовіща́ти, -ща́ю, -ща́єш, усовісти́ти, -віщу́, -сти́ш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Доклад – доповідь. Заслушать доклад – вислухати доповідь. По докладу (прения) – про доповідь, з приводу доповіді (обговорення, дискусії). Докладывать о ком – сповіщати про кого. Без доклада не входить – не сповістившись, не заходити. На доклад – на доповідь. Входить с докладом – доповідати. Вносить доклад в собрание – подавати доповідь до зборів.
Извещать – оповіщати; повідомляти; подавати звістку. Своевременно извещать – вчасно повідомляти.
Объявлять – сповіщати; оголошувати; об’являти. Объявить кому-либо свою волю, желание и т. п. – з’ясувати кому свою волю і т. ин. Объявлять чем (неприкосновенным) – оголошувати за що (за недоторкане). Объявить себя кем – назватися ким.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Извещать, -стить – сповіща́ти, сповісти́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Доводить
• Довести до белого каления кого – розпекти до білого жару кого; розгарячити (розпекти) до краю (до нікуди) кого; роззлостити (розлютити) вкрай кого.
• Доводить, довести до конца что – доводити, довести до краю що (іноді доводити, довести краю чому); доходити, дійти краю чого; довершувати, довершити (завершувати, завершити, вивершувати, вивершити) що.
• Доводить, довести до отчаяния кого – доводити, довести до сліз (до плачу) кого; (іноді) розсльозити кого.
• Доводить, довести до чьего-либо сведения (офиц.) – доводити, довести (подавати, подати) до відома чийого; сповіщати, сповістити кого, кому; оголошувати, оголосити кому.
• Язык до Киева доведёт – язик доведе до Києва [і до кия]. Пр. Язик на кінець світу заведе. Пр.
Известность
• Дело это получило громкую известность – справа ця мала широкий розголос (набула широкого розголосу).
• Получить, приобрести известность – стати відомим; набути (здобути) відомості; слави зажити (придбати, залучити); убитись у славу; у мову ввійти; визначитися.
• Пользоваться известностью – бути відомим; мати славу; (іноді) тішитися славою.
• Пользующийся громкой известностью – широковідомий (широкославний, славнозвісний; іноді голосний).
• Приводить, привести в известность (офиц.) – з’ясовувати, з’ясувати (вияснити, виясняти).
• Ставить, поставить в известность кого о чем (офиц.) – доводити, довести до відома кому про що; повідомляти, повідомити (сповіщати, сповістити) кого про (за) що.
Сведение
• Доводить, довести до всеобщего сведения – доводити, довести (подавати, подати) до загального (до вселюдного) відома (до відома всіх).
• Доводить, довести до сведения кого – доводити, довести до відома чийого; подавати, подати до відома чийого; оповіщати, оповістити кого; сповіщати, сповістити кого, кому.
• Доходит, дошло до сведения чьего – доходить, дійшло (іноді дійшлося) до кого; доходить, дійшло до відома чийого (тільки докон. стало відомо кому).
• К твоему, вашему сведению (в значении вводн. сл.) – до твого, вашого відома; щоб ти знав, щоб ви знали.
• По имеющимся у нас сведениям – за відомостями, що маємо (що в нас є); як нам відомо.
• Принимать, принять к сведению – брати, узяти до відома (до уваги); (розм.) брати, узяти на розум (іноді на замітку).

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

оповеща́ть, оповести́ть сповіща́ти, сповісти́ти; звіща́ти, звісти́ти
сигнализи́ровать сигнал(із)ува́ти, засигнал(із)ува́ти; оповіща́ти, оповісти́ти
сообща́ть, сообщи́ть повідомля́ти, повідо́мити; сповіща́ти, сповісти́ти; сполуча́ти, сполучи́ти
уведомля́ть повідомля́ти, сповіща́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ввіща́ти, увіща́ти – увещевать.
Відповіща́ти, відповісти́ти – рассказывать, рассказать.
Віща́ти – вещать.
Всовіща́ти, всо́вісти́ти, -щу́ – усовещать, усовестить.
Завісти́ти, -щу, -сти́ш, см. Завіща́ти.
Завіща́ти, завісти́ти – извещать, известить;
завіща́тися, завісти́тися – получать, получить извещение.
Звісти́ти, см. Звіща́ти.
Звіща́ти, звісти́ти – извещать, известить;
звіща́тися, звісти́тися – получать, получить известие.
Навіща́ти, навісти́ти – навещать, навестить.
Обвіща́ти, обвісти́ти, -щу́, -сти́ш – разносить, разнести весть.
Оповіща́ти, -ща́ю, оповісти́ти, -щу́ –
1) об’являть, известить;
2) рассказывать, рассказать;
оповіща́тися, оповісти́тися –
1) об’являться, об’явиться;
2) являться, явиться;
3) про що, чим – заявлять, заявить.
Передвіща́ти – предвещать, предсказать.
Призвіща́ти, -ща́ю, призвісти́ти, -щу́, -сти́ш – предвещать, предвестить.
Провіща́ти, -ща́ю, прові́щувати, -щую –
1) возвещать, проповедывать, возвестить;
2) предвещать, возвестить.
Просвіча́ти, -ча́ю, просвіща́ти, -ща́ю, просвіти́ти, -чу́, -тиш –
1) освещать, осветить;
2) просвещать, просветить;
просвіча́тися, просвіща́тися, просвіти́тися –
1) освещаться, осветиться;
2) просвещаться, просветиться.
Просвіща́ти, см. Просвіча́ти.
Розповіща́ти, -ща́ю, розповісти́ти, -віщу́, -сти́ш – разглашать, разгласить, везде дать знать.
Сповіща́ти, -ща́ю, сповісти́ти, -щу́ (про що, об чім) – извещать, уведомить о чем.
Увіща́ти, см. Ввіща́ти.
Усовіща́ти, см. Всовіща́ти.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Анонсировать – анонсува́ти, напере́д оповіща́ти.
Возвещать, возвестить, -ся – провіща́ти, провістити, -ся, проголо́шувати, проголосити, -ся.
Давать, дать – дава́ти, да́ти; д. денежное удовлетворение – загоджа́ти, загодити, задовольняти, -нити грі́шми; д. знать – дава́ти (подава́ти) зві́стку кому́, оповіща́ти, оповістити кого́, сповістити, повідо́мити кого́, дава́ти (до) ві́дома кому́; д. знать о себе – об’являтися, об’явитися; д. на слово – на ві́ру дава́ти; д. понять – дава́ти на ро́зум кому́, дава́ти зрозумі́ти кому́; д. себе отчет в чем – бу́ти свідо́мим чого́, усвідомляти, усвідомити собі́ що; д. совет кому – дава́ти пора́ду кому́, ра́дити, пора́дити кого; д. удовлетворение кому – задовольняти, задовольнити кого́.
Извещать, -вестить кого – сповіща́ти, сповістити, повідомляти, повідо́мити кого́, дава́ти, да́ти зна́ти кому́.
Объявлять, -вить – оповіща́ти, оповістити, оголо́шувати, оголоша́ти, оголосити; (всенародно) – ознаймо́вувати, ознаймува́ти, ознаймити; о. амнистию – ознаймо́вувати амне́стію; о. безвестно отсутствующих – визнава́ти, визнати за безві́сного; о. в печати – оголо́шувати, оголосити дру́ком; о. во всеобщее сведение – оповіща́ти, подава́ти до вселюдного ві́дома; о. кому свои намерения, цель, мнение, волю – осві́дчувати кому́ свої за́міри, мету́, ду́мку, во́лю; о. недействительным – унева́жнювати, унева́жнити, унеді́йснювати, унеді́йснити; о. о себе – оповіща́тися, оповіститися; о. приказ – оповіща́ти нака́з; о. себя кем, чем – об’являтися, об’явитися чим, назива́тися, назва́тися чим.
Оглашать, огласить –
1) оголо́шувати, оголосити; (опубликовывать) – оповіща́ти, оповістити, опубліко́вувати, опублікува́ти;
2) (ослышаться, раздаваться где) – луна́ти, залуна́ти в чо́му; возгласы негодования огласили зал – о́крики обу́рення залуна́ли в за́лі.
Оповещать, -вестить (о чем) – оповіща́ти, оповістити, оголо́шувати, оголосити про що; (кого) – сповіща́ти, сповістити, оповіща́ти, оповістити про що; о. посредством объявлений – оповіща́ти об’явами, оголо́шувати опові́щеннями; о. через посланцов – сповіща́ти (оповіща́ти) посланцями.
Осведомлять, -мить кого, о чем – повідомляти, повідо́мити кого́ про що, сповіща́ти, сповістити, інформува́ти, поінформува́ти кого́ за (про) що.
Отвечать, -ветить –
1) відповіда́ти, відповісти; (только словом) – відка́зувати, відказа́ти, відріка́ти, відректи; о. письмом, письменно – відписувати, відписа́ти, повідписувати, відвіща́ти, відвістити кому́;
2) (откликаться, отзываться) – обзива́тися, обізва́тися до ко́го;
3) (за что чем): а) (ручаться) – ручитися, поручитися, відповіда́ти, відповісти за що чим; б) (платиться) – спла́чувати, сплатити що; о. головою за что – руча́тися, ручитися голово́ю.
Публиковать, опубликовать – оповіща́ти, оголо́шувати, оголосити, опубліко́вува́ти, опублікува́ти.
Сведение –
1) відо́мість (-мости); (известие) – зві́стка; -ния о чем – відо́мості за що (про що); -ния отрывочные – уривані відо́мості; -ния скудные – ма́ло зві́сток, о́бмаль зві́сток; для -ния – до ві́дома; до всеобщего -ния – до вселюдного (зага́льного) ві́дома; доводить до -ния – подава́ти, пода́ти до ві́дома, подава́ти ві́дати; доводить до -ния публики – оповіща́ти публі́чність; доставлять -ния – подава́ти відо́мості; дошло до нашего -ния – ста́ло нам відо́мо; иметь -ния – ма́ти відо́мості (звістки); имеются достаточные сведения – є до́сить відо́мостей; к вашему -нию – щоб Ви зна́ли, до Ва́шого ві́дома; к -нию и исполнению – до ві́дома та викона́ння; мы имеем -ния – нам відо́мо, ми ма́ємо відо́мості; по -ниям (из -ний) – з відо́мостей; (на основании -ний) – за відо́мостями, на підста́ві відо́мостей; -ния достаточны – до́сить відо́мостей; -ния по ведомостям – відо́мості з ро́зписів; по имеющимся у нас -ниям, по нашим -ниям – як нам відо́мо; получать -ния – дістава́ти (оде́ржувати) зві́стки; представлять (необходимые) -ния – подава́ти (потрі́бні) відо́мості; принять к -нию – взяти до ві́дома, взяти до ува́ги; с доведением до сведения – подаючи (пода́вши) до ві́дома, подаючи (пода́вши) ві́дати; собирать -ния – збира́ти відо́мості;
2) (знания) – знання; -ния по математике – знання з матема́тики.
Сообщать, -щить –
1) – сповіща́ти, сповістити кого́ про що, подава́ти, пода́ти до ві́дома кому́; с. на словах – перека́зувати, переказа́ти; с. письменно (в письменной форме) – писа́ти, написа́ти, сповіща́ти, сповістити на письмі́; (письмом) – сповіща́ти листо́вно (листо́м); с. сведения – дава́ти (подава́ти) відо́мості; сообщите о принятых мерах – сповісті́ть, яких захо́дів ужито; по -нию (агента) – як сповіща́є (агент);
2) (придавать) – надава́ти, нада́ти чого́;
3) (заразу кому, чему) – заража́ти, заразити кого́, що.
Уведомлять, -домить – повідомляти, повідо́мити, сповіща́ти, сповістити.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

оповіща́ти, -ща́ю, -ща́єш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Відповістити. См. Відповіщати.
Відповіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. відповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Разсказывать, разсказать. Чую, що стара за мене одповіщає. МВ. І. 17. Люде всі як раз нам і відповістили. Федьк. Як почала вона говорити, то і за себе все сказала, і за нас одповістила. МВ. І. 75.
Звісти́ти. См. Звіщати.
Звіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. звісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Извѣщать, извѣстить. Каменец. у.
Навісти́ти. См. Навіщати.
Навіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. навісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. = Навідувати, навідати 1.
Народолю́бець, -бця, м. Любящій народъ; народникъ. К. MX. 33. Українським... народолюбцям забороняли сповіщати рідний край про все, чим би освітилась його темрява. К. ХП. 125.
Обвісти́ти. См. Обвіщати.
Обвіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. обвісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. = Оповіщати, оповістити. Поки що, а я панові йду обвісти́ти. МВ. (О. 1862. І. 103).
Оповісти́ти, -ся. См. Оповіщати, -ся.
Оповіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. оповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Объявлять, объявить, извѣщать, извѣстить, разсказывать, разсказать. Грин. III. 274. Оповіщає ціну за роботу. Левиц. І. 106. Ісус Христос своє слово оповістив усім людям.
Освіща́ти, -ща́ю, -єш, гл. = Освічати. Чуб. І. 93.
Повіща́ти, -ща́ю, -єш, гл. Объявлять, возвѣщать.
Пооповіща́ти, -ща́ю, -єш, гл. Извѣстить (многихъ).
Поросповіща́ти, -ща́ю, -єш, гл. Разгласить (во множествѣ).
Призвісти́ти. См. Призвіщати.
Призвіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. призвісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Предвѣщать, предвѣстить. Павлогр. у.
Провіща́ти, -ща́ю, -єш, гл.
1) Возвѣщать, проповѣдывать. Ти ж (Іван Хреститель) ходивши по містах і селах провіщав: «покайтеся від гріхів». Чуб. І. 172.
2) Предвѣщать. Що ж за гомін чудний ходить од краю до краю? Чи він що нам нагадує, чи що провіщає? Кост. (О. 1861. II. 45).
Просвіща́ти, -ща́ю, -єш, гл. = Просвічати. Левиц. Пов. 164.
Росповісти́ти. См. Росповіщати.
Росповіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. росповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Разглашать, разгласить, вездѣ дать знать. Ще батейко і не росповістили гаразд, а я вже був у Сидора. Федьк. Пов. 56.
Сповіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. сповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Извѣщать, извѣстить, увѣдомлять, увѣдомить. Я один утік і прибіг тебе сповістити. К. Іов. 4.
Увіща́ти, -ща́ю, -єш, гл. Увѣщевать. А вслід летить янголь його та його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає. Грин. III. 141.
Усовіща́ти, -ща́ю, -єш и усо́віщувати, -щую, -єш, сов. в. усовістити, -віщу, -стиш, гл. Усовѣщать, усовѣстить, уговаривать, уговорить. К. ЧР. 300. Почала й тітка мене всовіщати. О. 1862. VII. 44.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Віща́ти, -а́ю, -є́ш, гл. Вещать. Сл. Нік.
*I. Завіща́ти, -а́ю, -єш, гл. Завещать. Сл. Желех.
*II. Завіща́ти. См. Завісти́ти. Нік.
*Заповіща́ти, -ща́ю, -єш, сов. в. заповісти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Сообщать, посылать сообщение. Левиц.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Оповещать, оповестить — оповіща́ти, оповісти́ти, сповіща́ти, сповісти́ти.
*Сообщать, сообщить — сповіща́ти, сповісти́ти, повідомля́ти, повідо́мити.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Благовѣ́ствовать = 1. звіща́ти, оповіща́ти ра́дість, прино́сити ра́дісну зві́стку. 2. проповідувати сло́во Бо́же.
Возвѣсти́ть, возвѣща́ть = звісти́ти, звіща́ти; ві́стку, зві́стку пода́ти, дава́ти; сповістити, сповіща́ти, ознайми́ти, ознаймува́ти. — Всїм, кому відати належить, ознаймуєм і осьвідчаєм. С. З.
Донести́, доноси́ть, ся = 1. доне́сти́, доно́си́ти, ся. — Донїс до хати. 2. оповісти́ти, довести́ до ві́дома, доповісти́, оповіща́ти, доповіща́ти, дово́дити до ві́дома. — Скоро ввидїли, пану допові́ли. н. д. 3. доне́сти́, дове́сти́ (на кого), ви́казати, обмо́вити, доно́сити, дово́дити, вика́зувати, обмовля́ти.
Заяви́ть, заявля́ть = заяви́ти (С. Аф.), оповісти́ти, ознайми́ти, заявля́ти (С. Аф.), оповіща́ти, ознаймова́ти (С. Л.). — Чому ж ви старшому не ознаймили? К. Ст.
Извѣсти́ть, извѣща́ть = звісти́ти (С. Л.), сповісти́ти (С. З.), оповісти́ти (С. З.), пода́ти зві́стку, звіща́ти, сповіща́ти, оповіща́ти, подава́ти зві́стку. — Як би хто сповістив удову безталанну, що от така й така річ. К. Д. С. — Мушу сповістити: не бути нам у парі. М. В.
Извѣсти́ться, извѣща́ться = звісти́ти ся, дізна́ти ся, сповісти́ти ся, осьві́дчити ся (С. Л.), одібра́ти зві́стку, звіща́ти ся, дізнава́ти ся, сповіща́ти ся (С. Л.), осьвідча́ти ся, одбіра́ти зві́стку. — Дізнавшись про се, він зараз поїхав.
Обвѣща́ть, обвѣсти́ть = обвіща́ти, оповіща́ти, обвісти́ти (С. З.), оповісти́ти (С. 3.). — Через послів своїх обвістили. Л. В.
Образова́ть, образо́вывать, ся = 1. скла́сти, ви́творити, ви́робити, уформува́ти (С. Ш.), споряди́ти, склада́ти, витворя́ти, виробля́ти, формува́ти, споряжа́ти, ся. — Виробили ся звичаї, як у якому случаї треба сїсти або стати. Бар. О. 2. просьвіти́ти, осьвіти́ти, просьвіща́ти. осьвіща́ти, цьві́чити, ся. — Просьвітити, кажуть, хочуть. К. Ш. — Великая громада молодїжи росийскої в колегіумі моїм знайдуєть ся і в науках цьвічить ся. П. Могила. С. З.
Объяви́ть, объявля́ть, ся = объяви́ти (С. Жел.), оповісти́ти (С. З.), повісти́ти, сповісти́ти (С. З.), звісти́ти, оголоси́ти (С. З. Л.), ознайми́ти (С. Л.), ознаймува́ти (С. З.), объявля́ти (С. Жел.), оповіща́ти, сповіща́ти, оголоша́ти, ся. — Щоб про все, що сеї ночі здріли, сповістить Гамлету молодому. Ст. Г. — Мушу сповістити твою лиху годину: не буть нам у парі. М. Вов. — Сії унїверсали оголосивши перед народом. Маркович. С. З. — Всїм кому відати належить ознаймуєм. С. З. — І най імена тих особ обраних ознаймйти. Ст. Л. — Ознаймуєм сим нашим листом всїм військовим і посполитим людем. С. З.
Огласи́ть, оглаша́ть, ся = 1. оголоси́ти (С. З. Л.), розголоси́ти, оповісти́ти, яси́ти, оголоша́ти, розголоша́ти, оповіща́ти, ясува́ти. — Уже хоч бий, тільки батькові не яси. н. о. 2. залуна́ти, розітну́ти ся, розляга́ти ся, розтина́ти ся (С. З.). — Луна розтинаєть ся в лузї. С. З. — Забринїли стави-ріки в берегах зелених, залунали всї улоньки од сьпівів веселих. Пч. О. 3. окли́кнути, оклика́ти, виклика́ти (про шлюб).
Озари́ть, озаря́ть, ся = осьвіти́ти, осьвіща́ти, ся.
Освѣти́ть, освѣща́ть, ся = осьвіти́ти (С. Жел.), посьвіти́ти, осьві́чувати, ся (С. Жел.), осьвіща́ти, ся, обся́яти, осїя́ти, осява́ти. — Над вертепом звізда стала, весь сьвіт осїяла. н. п.
Повѣща́ть, повѣсти́ть = оповіща́ти, оповісти́ти.
Предвозвѣща́ть, предвозвѣсти́ть = 1. призвіща́ти, призвісти́ти. 2. д. Предвѣща́ть.
Предувѣдомля́ть, предувѣ́домить = завідомля́ти, заві́домити, оповіща́ти, оповісти́ти (загодя).
Провозвѣща́ть, провозвѣсти́ть = 1. д. Предвѣща́ть і Предрека́ть. 2. оповіща́ти, оголоша́ти, ознаймо́вувати, оповісти́ти і т. д. д. Объявля́ть.
Провѣща́ть = провіща́ти, виголо́шувати, промовля́ти (голосно).
Проповѣ́дать, проповѣ́дывать = пропові́дати (С. Жел.), пропові́дувати; провіща́ти.