Знайдено 103 статті
Шукати «безод*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Бе́здна –
1) безо́дня, (только о суше) прі́рва, безо́днява, прова́лля, (адская) пропасна́; 2) бе́здна (множество, обилие) – си́ла-силе́нна, бе́зліч, до сму́тку. [Я́блук си́ла-силе́нна. Робо́ти бе́зліч, до сму́тку]. |
| Бездо́нный – безо́дній, бездо́нний, незгли́бний [Чоло́м тобі́, си́нє широ́кеє мо́ре, незглибна безо́днє, безме́жний просто́ре], (о посуде) безде́нний. [Безде́нної ді́жки не наллє́ш]. |
| Бездо́нно-глубокий – безо́днє-глибо́кий. |
| Беззву́чный – безгу́чний, безодголо́сний, глухи́й, німи́й. [У глухі́й, те́мній моги́лі. Затремті́ла од німо́го рида́ння]. • -но – безгу́чно, безодголо́сно, глу́хо, ні́мо, без го́лосу. [Я ледві́ почу́ла – безодголо́сно так вона́ гомоні́ла (М. Вовч.). Ота́к ні́мо шепоті́ли його́ гу́би (Крим.)]. |
| Безотве́тность – безвідмо́вність, безодмо́вність, суми́рність, пло́хість. |
| Безотве́тный – безвідмо́вний, безодмо́вний, суми́рний, пло́хий, мовча́к[н]. • -но – безвідмо́вно, мо́вчки. |
| Безразли́чие –
1) одна́ковість, безодмі́нність; 2) байду́жість. |
| Беспереме́нный – незмі́нний, беззмі́нний, неодмі́нний, безодмі́нний. • -но – незмі́нно, беззмі́нно, неодмі́нно, безодмі́нно. |
| II. Засыпа́ть, засы́пать – засипа́ти, заси́пати, (-си́плю, -плеш и -пеш), присипа́ти, приси́пати, закида́ти, заки́дати, (землею) засува́ти, засу́нути, загорта́ти, загорну́ти, (о мног.) позасипа́ти позаси́пувати, позаки́дати и т. д. що чим [Похова́ли; заси́пали домови́ну (Г. Барв.). Його́ жи́тло заси́пле з не́ба сі́рка (Куліш). В кінці́ по́ля єсть топо́ля, моги́ла під не́ю, – там Іва́ся приси́пали сиро́ю земле́ю (Рудан.). Спра́вжня просві́та ма́є ту безо́дню заки́дати (Єфр.). Усі́ ями́ в земляні́й долі́вці позаси́пувано (Грінч.). Ви́копали дереви́ну, пересади́ли, а я́му не засу́нули (Звиног.). Ви́копали я́му, вки́нули туди́ ві́шалника і загорну́ли (Звиног.)]. • -ть снегом, песком и т. п. (слегка) – запоро́шувати, запороши́ти, (сильно) зано́сити, зане́сти́, забурти́ти. [Се саму́м, що зано́сить піско́м і вели́кі, спокі́йні озе́ра (Л. Укр.). Ві́кна забурти́ло сні́гом – нічо́го не ви́дно (Мнж.)]. • -ть рану чем-либо – за[при]сипа́ти, за[при]си́пати, зато́птувати, затопта́ти, затру́шувати, затруси́ти ра́ну (ви́разку) чим. [Тре́ба ви́разку затопта́ти си́нім камінце́м (Богодухів). Як де попрі́ло, – затру́шують греча́ним бо́рошном (Грінч. II)]. • -ть щебнем для сухости – ви́грузити, ви́сипати гру́зом. [Ви́грузили пе́ред ха́тою, то як тепе́р га́рно, су́хо (Сквирщина)]. • -пать хворост чем-либо сыпучим при постройке плотины – засипа́ти, сипцю́ дава́ти. [Сипцю́ не дав гре́блі, а загати́в ті́льки хво́ростом (Сл. Гр.)]. • Засы́панный – заси́паний, (землёю) засу́нений, заго́рнений, (слегка) запоро́шений, (сильно) зане́сений; (о ране) заси́паний, зато́птаний, затру́шений; (щебнем) ви́гружений. |
| К, Ко, предл. –
1) (о движении, направлении) до ко́го, до чо́го, (на) на що, (перед) перед ко́го, перед що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік ко́му, (і)к чо́му. [Піду́ до рі́ченьки (Метл.). Пішла́ вночі́ до воро́жки, щоб поворожи́ти (Шевч.). Сусі́д до се́бе кли́кав ку́ма (Гліб.). Пода́всь на за́хід. Як ось перед яку́юсь го́ру прийшли́ (Котл.). Бог покли́кав перед се́бе чо́рта (Г. Барв.). Щось мені́ приверзло́ся чудне́ – Бог зна́є, про́ти чо́го (Васильч.). Тата́рин вже й під Ки́їв підступа́є (ЗОЮР). Підійшо́в під віко́нце та й кли́че (Казка). Ото́ вони́ й пішли́ над мо́ре (Рудан.). Скрізь ік пі́вночі стоя́ли пу́щі величе́нні (Куліш)]. • К вершине – до ве́рху. • Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему – любо́в, нена́висть, оги́да до ко́го, до чо́го и для чо́го. • К вопросу о чём – до пита́ння про що́. • Выйти к реке, ко взморью, к морю – ви́йти над рі́чку, над мо́ре и до рі́чки, до мо́ря. [Ви́йду я над рі́ченьку та й ста́ну ду́мати (Пісня). Впірну́в у са́мую безо́дню, над са́мий пісо́к (Рудан.)]. • Дружно идти, двигаться – рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду – ра́зом йти, руша́ти рука́ з руко́ю, плече́ з плече́м, ла́ва з ла́вою, при ла́ві ла́ва. [Як сніг розто́плений, пливе́ при ла́ві ла́ва, кінно́та виграє́ (М. Рильськ.)]. • Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию – склада́тися в доро́гу, лаштува́тися в по́дорож. • К чему бы это (что могло бы значить)? – про́ти чо́го-б воно́ було́? • Зависть к чему, кому – за́здрість до чо́го, до ко́го, про́ти чо́го, про́ти ко́го. [До́кори со́вісти іду́ть не од Бо́га, а од моє́ї за́здрости про́ти вродли́вих люде́й (Крим.)]. • Изменяться, исправляться к лучшему – зміня́тися, виправля́тися на кра́ще. К исполнению (о бумагах, делах) – на (до) викона́ння. • К подписи (о бумагах) – до пі́дпису, на пі́дпис. • Материалы к изучению украинских говоров – зна́доби (матерія́ли) до (для) пізна́ння украї́нських го́ворів (Верхр.). • Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому – простува́ти, руша́ти, йти, ї́хати до чо́го, до ко́го. • Немного к востоку – тро́хи на схід. • Обращаться к кому с речью – говори́ти до ко́го. • Обращаться, прибегать к чему – удава́тися до чо́го, бра́тися чого́; к кому – удава́тися до ко́го. • Одежда к празднику – оде́жа на свя́то, (запасная) оде́жа про свя́то. • Относиться к чему – стосува́тися до чо́го, куди́, нале́жати до чо́го, куди́. • Плыть ближе к берегу – пли́сти при (са́мий) бе́рег. • Поворачивать к дому, к лесу – заверта́ти до ха́ти, до лі́су. • Под’езжать, подходить к лесу, городу – під’їзди́ти, підхо́дити до лі́су, до мі́ста или під ліс (близко: попід ліс), під мі́сто. • Подходить, приходиться к чему – пасува́ти до чо́го, бу́ти до лиця́ чому́. • Пойти ко дну – піти́, пусти́тися на дно. • Пошёл к порогу! – геть до поро́га! • По отношению к кому – що-до ко́го, про́ти ко́го. [Потайне́ невдово́лення не ті́льки про́ти браті́в, а й про́ти профе́сора (Крим.)]. • Приближаться к чему – наближа́тися, надхо́дити, підхо́дити до чо́го, (в направлении к чему) до и к чо́му. [Іде́ к лі́су (Сл. Гр.)]. • Приближаться (клониться) к чему – іти́ся до чо́го. • Приглашать, привлекать кого к чему – запро́шувати, єдна́ти кого́ до чо́го. • Прилепить, приставить, пригнать что к чему – приліпи́ти, приста́вити, припасува́ти що до чо́го. • Прикладывать что к чему – приклада́ти що до чо́го, кла́сти що на що́. • Присуждать, приговаривать кого к чему – прису́джувати кого́ до чо́го (до тюрми́); виріка́ти кому́ що (відси́джування в тюрмі́); засу́джувати кого́ на що (на засла́ння). • Приходиться к лицу – бу́ти до лиця́. • Приходиться, прийтись ко двору – бу́ти, прийти́ся під масть. • К расстрелу! – на ро́зстріл! до розстрі́лу! • К свету! – до сві́тла! • К свету стать – ста́ти проти сві́тла. • Стать к окну, к двери (ближе) – ста́ти до вікна́, до двере́й. • Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему – бу́ти при що. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік сіне́й, а сі́ни посере́дині (Звин.)]. • К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) – на со́ром, на жаль, на ра́дість, на ща́стя. • К тому (речь идёт) – про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться). • К тому же (притом же) – до то́го, до то́го-ж таки́. • К худу, к добру ли? – на лихе́, чи на до́бре? • К чему это? – до чо́го воно́? про́ти чо́го воно́? на́що воно́? • Ни к чему! – ні до чо́го, ні к чо́му! • К югу – а) (ближе) до пі́вдня (бли́жче); б) (о направлении) на пі́вдень. • Явиться к кому (предстать) – прийти́ до ко́го, перед ко́го. [Він з земле́ю ви́йшов перед бо́га (Рудан.). Як прибіжи́ть перед музи́ки, як пі́де танцюва́ти! (Мартин.). Узяла́ паляни́чку, звича́йно як перед го́лову йти (Квітка)]; 2) (в обознач. времени) до чо́го, к (ік) чо́му, (диал. ід чо́му), на що, проти чо́го, під що, над що. [К Вели́кодню соро́чка хоч лихе́нька, аби́ біле́нька (Номис). Тре́ба де́чого купи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Ма́сла не прода́м: собі́ ід па́сці бу́де (Козелеч.). Про́ти дня брехня́, про́ти но́чи пра́вда (Приказка). В п’я́тницю над ве́чір ма́ти і кли́кнули мене́ (ЗОЮР)]. • К вечеру – над ве́чір; к ве́чору; до ве́чора. • К десяти часам – на деся́ту годи́ну. • К заходу солнца – на за́ході, над за́хід со́нця. • К концу – під кіне́ць. • К началу – під поча́ток, на поча́ток. • К началу года – на поча́ток ро́ку. • К ночи – про́ти но́чи. • Не ко времени – не під по́ру. • К рассвету – над світа́нок. • К самому началу – са́ме на поча́ток. • К тому времени – під ту по́ру. • К утру – під (над) ра́нок; до ра́нку; 3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чо́рту йдіть (Рудан). Іди́ к нечи́стій ма́тері (Херсонщ.). Туди́ к лихі́й годи́ні! Ну вас ід бо́гу (Сл. Гр.)]. • К чертям! – під три чорти́! • Ко всем чертям – до всіх чорті́в. А ну его к чертям! – до всіх чорті́в його́! А ну его к дьяволу (лешему)! – а ну його́ к чо́рту! до ді́дька! |
| Ка́нуть –
1) (исчезнуть) кану́ти, пірну́ти в що. [А він кану́в, провали́вся; його́ вже забу́ли, чи був коли́ (Шевч.). Ста́ршая ме́нчу турну́ла, ме́нчая в во́ду кану́ла (Пісня. Звин.). Бі́дна моя́ голі́вонька! всі наді́ї мої́ кану́ли (Г. Барв.). І похова́лись (зірочки́) у си́ньому не́бі, мов у мо́ре кану́ли (Квітка). Зги́нув (за́мір), пірну́в у безо́дні і́нших думо́к (Леонт.)]. • -нуть в воду, в вечность – піти́ у во́ду, у ві́чність (у віки́). • -нуть в Лету (забвения) – пірну́ти в Ле́ту забуття́, піти́ у непа́м’ять. [Пішло́ в непа́м’ять коза́цьке завзя́ття ра́зом з коза́цькою сла́вою (Куліш)]. • Как в воду -нул – як у во́ду пішо́в (упа́в, кану́в, пірну́в) хто, що; як вода́ зми́ла кого́, що. [Об Василе́ві ні чу́тки, ні ві́сточки: як у во́ду впав (Квітка)]. • Ещё год -нул в вечность – ще рік пішо́в (кану́в) у ві́чність; 2) (капнуть) ка́пнути, кра́пнути; см. Ка́пать. |
| Кати́ть –
1) (двигать плавно) коти́ти, (о реке) не́сти. [Ко́тить чо́рна безо́дня безмі́рні вали́ (Л. Укр.)]. • Котя́ – ко́тячи, ко́том, (о яйце) павкотка́; 2) (быстро двигаться) коти́ти, ката́ти; срвн. Кати́ться и Ката́ть 3. [Реве́, сто́гне хуртови́на, ко́тить, ве́рне по́лем (Шевч.). Ну, що ж, ката́й в уча́сток! (Васильч.)]. • -ти́ть во всю – гна́тися, маха́ти. • Он кати́т на лихих конях – він жене́ (че́ше) баски́ми кі́ньми; 3) см. Ката́ть 1. |
| Край –
1) (конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)]. • Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)]. • Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка). • Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)]. • До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця. • В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)]. • Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)]. • Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця. • Переливать через край – ли́ти через ві́нця. • Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)]. • Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый. • Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми). • Край болота – при́болоток (-тка). • Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь! • Сшитый край ткани, см. Рубе́ц. • Шов через край – запоши́вка. • Шить через край – запошива́ти. • Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми. • Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми. • Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю. • Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками. • С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́? • На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в. • Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є! • Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру. • На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та. • На краю́ пропасти – край безо́дні. • На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́. • Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув. • Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю. • На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)]. • Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)]. • На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)]; 2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)]. • Край скошенный – скісни́й руб (край). • Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́]. • Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)]. • Край кристалла – криста́ловий руб. • Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м. • Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами; 3) (страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)]. • Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас? • Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)]. • Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)]. • Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)]. • По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)]. • Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)]. • Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х). • Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я). • Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна; 4) (часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край]. |
| Лави́на – лави́на, снігови́на́. [Вбо́гу хати́нку важко́ю лави́ною ски́неш в безо́дню (Л. Укр.). Сніговина́, що ко́титься з гори́ (Київщ.)]. |
| Лежа́ть –
1) лежа́ти на чо́му, в чо́му, біля чо́го, під чим, (покоиться) спочива́ти. [Бо́же поможи́, а сам не лежи́ (Номис)]. • -жа́ть на спине, на животе, на боку – лежа́ти на спи́ні, на че́реві, на бо́ці. • -жа́ть ничком – лежа́ти ниць (ни́цьма, доліче́рева). [Лежа́ли ни́цьма на землі́ (Новомоск.)]. • -жа́ть навзничь – лежа́ти на́взнак(и́) (горіли́ць, горі́знач, горіче́рева). • -жа́ть в противоположные стороны головами – лежа́ти митусе́м (ми́тусь), (шутл.) вале́тиком. [Поляга́ли як тре́ба, а вра́нці митусе́м лежа́ли (Козелечч.)]. • -жа́ть калачиком – ве́рчика лежа́ти. • -жа́ть в постели, в люльке – лежа́ти у лі́жку (у коли́сці). • -жа́ть пластом, лежнем – лежа́ти ле́жма. [Ле́жма лежу́ хво́ра (Звягельщ.)]. • -жа́ть без сознания в обмороке – лежа́ти неприто́мним. • -жа́ть замертво – лежа́ти, як ме́ртвий. • -жа́ть камнем – лежа́ти ка́менем (як ка́мінь). • -жа́ть боком (на боку) – лежа́ти бо́ком (бока́ми), (валяться) кабанува́ти. [Городя́нські пани́ лежа́ть бока́ми (Яворн.). Не хо́четься мені́ устава́ти, – щось я утоми́вся, – так би й кабанува́в цілі́сінький день (Аф.-Чужб.-Шевч.)]. • Имеется возможность вволю -жа́ть – долі́жно кому́. [Чи дої́жно, чи долі́жно тобі́? – пита́ють на́ймичку (Номис)]. • -жа́ть больным – у неду́зі лежа́ти. [Жі́нка в неду́зі лежа́ла (М. Вовч.)]. • -жа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі). • -жа́ть в родах – лежа́ти в поло́зі (поло́гах). [А там жі́нка молоде́нька лежи́ть у поло́зі (Руданськ.)]. • Теперь он на погосте -жи́т – тепе́р він на цви́нтарі спочива́є; 2) (быть положену, о неодуш. предм.) лежа́ти. • Потолок -жи́т на балках – сте́ля лежи́ть на ле́гарях (още́пинах) та на сво́локові. • Хлеб -жи́т – хліб лежи́ть. • Плохо -жи́т что-л. – ле́гко лежи́ть щось. [Не гріх тоді́ й підня́ти, що ле́гко лежи́ть (Мирн.)]; 3) (оставаться без употребления, движения) лежа́ти, (понапрасну) дармува́ти. • Хорошая слава -жи́т, а худая по дорожке бежит – до́бра сла́ва лежи́ть, а пога́на біжи́ть. • Худые, вести не -жа́т на месте – лихі́ ві́сті не лежа́ть на мі́сці. • У него в сундуке -жи́т много денег – у йо́го в скри́ні си́ла гро́шей (грошви́). • У него тысячи -жа́т в банках да в акциях – у йо́го ти́сячі по ба́нках та в а́кціях. • -жа́ть в дрейфе на якоре (морск.) – стоя́ти (бу́ти) на кі́тві (на я́корі), лежа́ти в дре́йфі (дрейфува́ти). • -жа́ть невозделанным (агроном.) – вакува́ти, (целиною) облогува́ти, лежа́ти обло́гом. [Тре́тє лі́то ці дві десяти́ні облогу́ють (Харківщ.)]; 4) (быть расположену) лежа́ти, бу́ти, знахо́дитися, (расположиться) розлягти́ся, розгорну́тися. [Осно́ва лежи́ть під са́мим Ха́рковом (Куліш). На́ше село́ розлягло́ся по яру́ (Звин.)]. • Весь город -жи́т как на ладони – все мі́сто – як на доло́ні (розгорну́лося). • Селение -жи́т на большой дороге – село́ при би́тій доро́зі (над шля́хом). • Киев -жи́т на запад от Харькова – Ки́їв знахо́диться від Ха́ркова на за́хід; 5) (иметься, быть) бу́ти, лежа́ти. • Между нами -жа́ла целая бездна – між на́ми була́ (лежа́ла) ці́ла безо́дня (прі́рва). • На улицах -жи́т непроходимая грязь – на ву́лицях (стої́ть) невила́зно багно́ (си́ла боло́та). • На этом имении -жи́т тысяча рублей долгу – на цьо́му має́ткові лежи́ть ти́сяча карбо́ванців бо́ргу; 6) (иметь склонность) лежа́ти, хили́тися, на́хил ма́ти до чо́го. • Моё сердце к нему не -жи́т – моє́ се́рце не лежи́ть до йо́го; 7) (заключаться, состоять) поляга́ти, лежа́ти, бу́ти в чо́му. • -жа́ть в основе, в основании чего-л. – лежа́ти в осно́ві чого́, бу́ти за підста́ву (осно́ву, підва́лину) для чо́гось; 8) (находиться на ответственности) бу́ти на відповіда́льності чиї́йсь, лежа́ти, зависа́ти на ко́му, на чиї́й голові́. [На твої́й голові́ все зави́сло (Каменечч.)]. • Всё хозяйство -жи́т на нём – все господа́рство на його́ відповіда́льності, всі господа́рські спра́ви лежа́ть на ньо́му, нале́жать до йо́го. • На ней -жи́т весь дом – до не́ї нале́жать усі́ ха́тні спра́ви, (принуд.) вся ха́та зви́сла на не́ї. • -жа́ть на обязанности кого-л. – бу́ти чиї́м обо́в’я́зком (на чиє́му обо́в’я́зку). • Содержание семьи -жи́т на моей обязанности – утри́мання роди́ни (утри́мувати роди́ну) це мій обо́в’язок, моя́ пови́нність. • -жа́ть на совести – лежа́ти, тяжі́ти на со́вісті; срвн. Тяготе́ть. • -жи́т на душе, на сердце (тяготит) – лежи́ть, тяжи́ть (ка́менем) на душі́ (се́рці), обтя́жує ду́шу (се́рце). • Этот долг -жи́т у меня на душе – цей борг обтя́жує мені́ ду́шу (ка́менем лежи́ть, тяжи́ть на мої́й душі́). • Лежа́щий – що лежи́ть, (прилаг.) лежа́чий. [Лежа́чого не б’ють (Прик.)]. • -щий выше – го́рішній, (ниже) долі́шній. • -щий вокруг – око́ли́чни[і]й, дооко́ли́чни[і]й; срвн. Окружа́ющий. [З дооколи́чних сіл припливу́ть на ни́ви зву́ки дзво́нів (Стефан.)]. • -щий хорошо – до́бре припасо́ваний (прилашто́ваний), (о платье) га́рно обле́глий, дола́дній, доладу́ (по)ши́тий, як ули́тий. [Як ули́та сви́тка (Мирг.)]. |
| Мириа́да, -а́дный – мірія́да, -я́дний и -я́довий. [З не́ба сі́рої безо́дні мірія́дами летя́ть ті мете́лики холо́дні (Франко)]. |
| Накло́нный –
1) похи́лий, похи́льний, похи́листий, нахи́лий, схи́листий, (реже) спохи́лий, схи́льнистий, (косой) укі́сний, скі́сни́й. [Ні́где мені́ посто́яти під похи́льним ти́ном (Мил.). Ша́пка чо́рна похи́листа (ЗОЮР I). Верба́ стоя́ла крива́, схи́листа на став (Грінч. II). Дощ де-да́лі часті́ш сту́кав по укі́сному дашку́ (Корол.). Со́нце скі́сними промі́ннями зазира́є йому́ в ві́чі (Загірня)]. • -ная плоскость – похи́ла пло́ща (площина́), похи́лість (-лости), (косогор) косогі́р (-го́ру). [Бу́йна фанта́зія труча́є його́ по похи́лості в яку́сь чо́рну безо́дню (Коцюб.)]. • Катиться по -ной плоскости – коти́тися по похи́лій пло́щі (площині́), коти́тися по похи́лості (по́хилом), (перен.) як з гори́ коти́тися. • -ное положение – похи́лий стан, нахи́леність, похи́леність, похи́лість (-ости), нахи́лення (-ння). • Работать, сидеть в -ном положении – нахили́вшися (на́схил(ь)) працюва́ти, сиді́ти, працюва́ти, сиді́ти на[по]хи́леним. [Він сиді́в, на[по]хи́лений над книжка́ми (Київ)]. • Башня в -ном положении – ве́жа (ба́шта) в по[на]хи́леній (похи́лій), по́статі, по[на]хи́лена (похи́ла) ве́жа (ба́шта). [Дзвіни́ця до́вго, як Піза́нська ве́жа, перебува́ла в похи́лій по́статі, аж по́ки не розі́брано її́ на це́глу (М. Зеров)]. • -ная шахта – похідна́ ша́хта; 2) (о почве) похи́лий, похи́листий до чо́го, спа́дистий, ско́систий, зго́ристий, убо́чистий. [Гора́ похи́ла до рі́чки (Вовчанщ.). Претенсі́йність зво́дить цього́ пое́та на похи́лу сте́жку риско́ваних експериме́нтів (Рада). Ско́систа гора́ (Верхр.). Двір був зго́ристий, і до ґа́нку тре́ба було́ під’їжджа́ти тро́шки під го́ру (Н.-Лев.)]; 3) (склонный к чему) що ма́є на́хил, нахи́льний, схи́льний, прихи́льний, охо́чий до чо́го; з уподо́банням до чо́го. [Він ма́є на́хил до балачо́к (Звин.). Нахи́льний до меланхо́лії, він на лю́дях си́лувавсь удава́ти весе́лого (Крим.). Він схи́льний до добра́ (Сл. Ум.)]. |
| Неве́домый –
1) (неизвестный) невідо́мий, незна́ний, (изредка) незві́сний, (редко) недовідо́мий, несвідо́мий (кому́); (малоизвестный) маловідо́мий, малозна́ний. [В рука́х невідо́мих браті́в ста́неш ти (збро́я) кра́щим мече́м на каті́в (Л. Укр.). В ньо́му живе́ щось вели́ке, невідо́ме (Коцюб.). Із дале́кої, невідо́мої краї́ни (Васильч.). Невідо́ме йому́ життя́, незна́ні краї́ни (Грінч.). Лечу́ в краї́ тає́мні і незна́ні (Олесь). Шука́ння незна́ного ща́стя (Дніпр. Ч.). Не суму́й, що ти мали́й, поміж людьми́ незна́ний (Грінч.). В тобі́, мисте́цтво, є за́хист: у красі́ незна́них слів (М. Рильськ.). Незві́сне до́сі (йому́) чуття́ любо́ви (Франко). Ті недовідо́мі до́бре часи́, як Украї́на поміж татарво́ю й Литво́ю хиля́лася (Куліш). Недовідо́ма далечі́нь (Корол.). Це ді́ло мені́ о́всі несвідо́ме (Сл. Гр.)]. • -мая даль – невідо́ма (незна́на, недовідо́ма) далечі́нь, бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). -мое место, см. Ме́сто 1; 2) (непонятный, непостижимый) недовідо́мий (кому́), (таинственный) таємни́чий. [Сла́вили недовідо́мого їм бо́га (Куліш). Мене́ яка́сь недовідо́ма си́ла одверну́ла од йо́го (Кониськ.). Яки́йсь та́йний, недовідо́мий го́лос ше́пче йому́, що… (Франко). Лечу́ в таємни́чу безо́дню (Франко)]. |
| Неизмери́мый –
1) (научн., техн.: о величине, числе и т. п.) неви́мі́рний. • -мая величина – невимірна́ величина́; 2) незмі́рний, незміре́нний, (реже) незмі́ряний, неомі́рний, нео(б)мі́ряний, (безмерный) безмі́рний; (в глубину) незгли́бний. [Життя́ лю́дське обме́жене й коро́тке, а робо́та нескінче́нна й незмі́рна (В. Підмог.). Я́вище незмі́рної ваги́ (Грінч.). Весня́ну ра́дість незмі́рну віщу́є со́нячний спів (П. Филип.). Незміре́нні че́реди ове́ць (Маков.). Плуг кра́є незмі́ряні ни́ви (Коцюб.). Твій дух сяга́є понад хма́ри, туди́, в незмі́ряний про́стір (Вороний). Округ со́нця шлях широ́кий в неомі́ряних края́х (Самійл.). Необмі́ряна глиб океа́ну (Влизько). Мі́ряли й ви її́ (Украї́ни) безмі́рні шляхи́ (Мирний). Незгли́бна безо́дне, безме́жний просто́ре! (Вороний). Незгли́бне чуття́ (В. Підмог.)]. • -мое количество – незмі́рна кі́лькість, бе́змір (-ру). |
| Неотсту́пно, нрч. – невідсту́пно, не відступа́ючи, невідхі́дно, невідкли́чно, невідче́пно, безвідхі́дно, на́висом; срв. Неотвя́зно. [Йду. Невідсту́пно за мно́ю хма́рка дрібне́ньких му́шок (Коцюб.). Хли́пання обде́ртого чолові́ка, що все ще невідсту́пно стоя́в під двери́ма (Франко). Щур ки́нувся мерщі́й одяга́тись; това́риш не одступа́ючи наганя́в його́ (Васильч.). Ті́шиться тим, що він усе́ тут невідхі́дно (М. Вовч.). Єзуї́ти невідхі́дно оточа́ли лі́жко своє́ї добро́дійки (Ор. Левиц.). Стоя́ла безодхі́дно коло панща́нних люде́й (Н.-Лев.). На́висом хо́дить: «Що я бу́ду роби́ти?» (Липовеч.). Хо́дить на́висом коло не́ї (Звягельщ.)]. • -но следить за кем – невідсту́пно сте́жити (слідкува́ти) за ким. |
| Непреме́нно, нрч. – невідмі́нно, безвідмі́нно, безперемі́нно, (диал.) непремі́нно, безпре́мі́нно, небезпре́мі́нно, (неизбежно) немину́че; (необходимо) ко́нче, доко́нче, коне́чне, доконе́чне, (диал.: безотлагательно) притьмо́м, (караул) аж ґвалт, про́бі. [Невідмі́нно заведе́ в шко́лі рі́зки, а то страху́ нема́ (Кониськ.). А де му́сить упа́сти шмато́к, там впаде́ неодмі́нно (Франко). Їй неодмі́нно тре́ба йти додо́му (Ле). Селю́к яки́йсь прийшо́в і хо́че ба́чить твою́ царську́ю ми́лость безодмі́нно (Куліш). Уночі́ безперемі́нно бу́ду (Основа 1862). Сказа́ли, щоб безперемі́нно зроби́в, або́ неха́й і не прихо́дить (Звин.). В Чорномо́рію за́втра, непремі́нно (Тесл.). Хтось безпремі́нно бу́де в го́сті (Чуб. I). Відда́й безпремі́нно Василя́ в шко́лу (Мирний). В-осени́ безпремі́нно відвезу́ вже Ма́сю, а ті ще підо́ждуть (Свидн.). І положи́в він собі́ дові́датись небезпре́мінно (Гр. Григор.). А немину́че, немину́че тре́ба Зінько́ві си́на! (Грінч.). На́що це вам його́ так ко́нче тре́ба? (М. Вовч.). Тре́ба було́ ко́нче, щоб він зго́дився (Грінч.). Він так ко́нче зро́бить (Коцюб.). З яко́го бо́ку не ї́хати в Ка́м’янець, ко́нче тре́ба че́рез во́ду (Свидн.). Доко́нче привезу́ книжо́к (Н.-Лев.). І ти коне́чне му́сиш буть на збо́рі (Л. Укр.). Доко́нче тре́ба (Основа 1861). А той доконе́чне, щоб співа́ти (Чуб.). Коли́ лю́ди ко́сять, – йому́ притьмо́м у шино́к тре́ба йти (Г. Барв.). Щось ві́льно розмовля́ть тобі́ притьмо́м корти́ть (Самійл.). Аж ґвалт йому́ гро́шей тре́ба (Звин.). Про́бі тре́ба (Полт.)]. |
| Неприме́тно, нрч. – непомі́тно, не зна́ти, (пров.) невза́мітку, невза́мі́ту, невга́дно, незавва́жно. [Діте́й невга́дно в ха́ті (Сл. Гр.). Тут і незавва́жно, що ї́деш над безо́днею (Свиди.)]. |
| Низверга́ть, низве́ргнуть – скида́ти, ски́нути, зва́лювати, звали́ти, повали́ти, (о мног.) поскида́ти, позва́лювати кого́, що. [Оди́н твій по́гляд ски́не лжепроро́ків (Л. Укр.)]. • -га́ть каменья с горы – скида́ти камі́ння з гори́. • -нуть кого с высоты величия – ски́нути кого́ з високо́стей (з височини́) вели́чности. • -нуть в прах – звали́ти (повали́ти) в по́рох (в порохи́). • Низве́ргнутый – ски́нутий и ски́нений, зва́лений, пова́лений, поски́даний, позва́люваний. [Лежа́тимуть ме́ртві, пова́лені в по́рох мона́рхії (М. Калин.)]. -ться – 1) (стр. з.) скида́тися, бу́ти ски́даним, ски́нутим и ски́неним, поски́даним и т. п.; 2) (возвр. з.) па́дати, впа́сти (вниз); (сваливаться) зва́люватися, звали́тися, (ниспадать) спада́ти, спа́сти, (бросаться) ки́датися, ки́нутися; (о мног.) попа́дати (вниз), позва́люватися, поспада́ти. [Прудкі́ струмки́, вище́рблюючи ка́мінь, спада́ють на діл водоспа́дами (М. Калин.)]. • Он -ве́ргся в пропасть – він ки́нувся (упа́в, звали́вся) у безо́дню (прі́рву, прова́лля). • Водопад -ется – водоспа́д спада́є, водоспа́д ри́не (вниз). |
| Ныря́ть, ны́ривать, нырну́ть –
1) (в воду, в воде, под воду и перен.) порина́ти и (реже) впорина́ти, порину́ти, пірна́ти, впірна́ти, впірну́ти, (диал. пурина́ти, пурну́ти), ну[и]ря́ти, ну[и]рну́ти в що, під що, куди́ и де, ну[и]рка́ да́ти, нурка́ піти́, (погружаться) зарина́ти, зарину́ти и (диал.) зарну́ти, зануря́тися, занури́тися в що, (юркнуть) гу́лькнути в що; (в воздухе: об аэроплане) ну[и]ря́ти, ну[и]рну́ти, ну[и]рка́ да́ти. [В хви́лі чо́вен порина́ (Шевч.). Порина́в і вирина́в, мов шука́ючи щось у воді́ (Л. Укр.). Бляша́ний парохо́дик ви́слизнув з рук і попли́в по помо́сті, порина́ючи но́сом, немо́в на хви́лях (Коцюб.). Лю́бо мі́сяцю з зоря́ми в во́ду порина́ти (Куліш). На ста́ві пи́шно ле́бідь плив, а гу́си сі́рії край йо́го порина́ли (Греб.). Од стра́ху жа́ба впорина́є (Рудан.). Замо́вкла руса́лочка, в во́ду порину́ла (Шевч.). Оде́жу зрива́є, у во́ду пірна́є (Грінч.). Жа́ба пірна́ла, вирина́ла (Н.-Лев.). Са́ни пірна́ють у вибо́ях (Коцюб.). Вихо́див з конто́ри, пірна́в у гу́щу осі́нньої но́чи (Коцюб.). Як пішла́ за ме́не, то так як під во́ду пірну́ла (Стефаник). Ри́би і пти́ці пірну́ли і ви́несли хло́пця (з дна морсько́го) (Дніпр. Ч.). Диви́, як дівки́ впірна́ють у во́ду! (Звин.). Впірну́в Сатанаї́л у у са́мую безо́дню (Рудан.). Бу́ду пла́вать, пурина́ти (Метл.). Зірочки́ пурну́ли у си́ню безо́дню не́ба (Мирний). То пурне́, то ви́рне (Мирний). Нирну́ла в Бере́зину да й утекла́ (Борзенщ.). На лата́тті бува́ють вели́кі бурульки́; ми за ї́ми зарина́ємо (Звин.). Зари́ну аж до дна (Звин.). Так і гу́лькнув у во́ду (Сл. Гр.)]; 2) (в нору, подполье и т. п.) ниря́ти, нирну́ти, (обычно: юркнуть) гу́лькнути; (шмыгнуть) шмигну́ти в що, куди́; 3) подо что – пірна́ти, пірну́ти, (шмыгнуть) шмигну́ти під що. [Га́нна пірну́ла під ко́вдру, прони́зливо скри́кнувши (Черкас.)]; 4) -ря́ть по дому – скрізь ла́зити (мота́тися, шала́тися, шиба́тися, шва́ргатися) по ха́ті. |
| Отхо́д –
1) відхі́д (-хо́ду) [Відхі́д по́їзда], ві́дступ (-пу). • Без -ду (не отходя) – не відхо́дячи, безодхі́дно, без ві́дступу. • Стой тут без -ду – стій тут без ві́дступу. • На -де – на відхо́ді, на відхідні́м. [Кри́кнув на відхідні́м уже́ з ву́лиці (Франко)]. • Отхо́д души – схід душі́. [Уда́рив три́чі в стари́й дзвін на схід душі́]. • Больной на -де – х(в)о́рий кона́є, кінча́ється, на схо́ді, на ско́ні. • При -де почты – на відхо́ді по́шти. • Отхо́д у маятника широк – ві́дхил у ма́ятника (у вага́дла) широ́кий. • Даваемый на -де – відхідни́й. [Обі́д відхідни́й]; 2) (конец) кіне́ць (-нця́). • На -де – на кінці́, на при́кінці́. • Праздник на -де – пра́зник, свя́то кінча́ється. • Собрание в -де – збо́ри кінча́ються. • На -де праздника (под конец) – напри́кінці́ свя́та, пра́зника, під (на) кіне́ць свя́та; 3) (отхожее место), см. Отхо́жий. |
| Отходи́ть, отойти́ –
1) відхо́дити, відходжа́ти, відійти́, (о мног.) повідхо́дити від чо́го. [Одійшо́в тро́хи та й озира́ється. Відійшли́ козаче́ньки від села́ за ми́лю]; (от чего, кого, с дороги) відступа́тися, відступи́тися, відступа́ти, відступи́ти від чо́го (напр., від вікна́, стола́, від йо́го), з чо́го (з доро́ги), уступа́тися, уступи́тися, оступа́тися, оступи́тися, поступа́тися, поступи́тися від чо́го, від ко́го, з чо́го. [Оступи́лася наза́д, да́лі від страшно́го мі́сця (Грінч.)]; (о поезде, пароходе, почте) і[й]ти́, піти́. • -ди́те от окна – відійді́ть (відступі́ть(ся)) від вікна́. • -ти́ в сторону – відійти́, від[о]ступи́тися на-бі́к. • Я не -ду́ от вас – я не відступлю́сь від вас. • -ди́ от зла – відступи́сь від ли́ха. • Не -дит – ні́ ві́дступу. • От колыбели не -дит – від коли́ски ні ві́дступу (Кон.). • Не -дя́ – безодхі́дно. • Мы -ли́ версты две – ми відійшли́ верстви́ (-сто́в) зо́ дві. • Пароход -шё́л – паропла́в пішо́в. • Почта -дит и приходит по вторникам – по́шта відхо́дить (іде́) і прихо́дить вівто́рками. • -ти́ назад от кого-нибудь – остава́тися від ко́го. [Коли́ вдова́ ви́йде за́між за дру́гого, то земля́ од не́ї остає́ться (Звин.)]; 2) (о вещи: отставать) відстава́ти, відста́ти, відтуля́тися, відтули́тися, відхиля́тися, відхили́тися. • Стена -ла́ – стіна́ відста́ла, відхили́лась; 3) (отклоняться от чего) відхиля́тися, відхили́тися, відбіга́ти, відбі́гти від чо́го. [Відхиля́тися від пра́вди. Відбіга́ти від те́ми]. • Переводчик -шё́л от оригинала – перекла́дач відбі́г (відхили́вся) від оригіна́лу; 4) (оставлять место) відхо́дити, відійти́ від ко́го [Ско́ро після то́го, як одійшо́в од ме́не, найня́вся до сусі́ди], відправля́тися, відпра́витися, покида́ти, поки́нути. • Служанка -ла́ – служни́ця відпра́вилася. • -ла́ от нас – ки́нула нас. • -ти́ от места – ки́нути мі́сце (поса́ду); 5) (оканчиваться, миновать) відхо́дити, відійти́, мина́тися, мину́тися. [Косови́ця ще не відійшла́. Мина́ються я́годи]. • Обедня -ла́ – слу́жба скінчи́лася, відійшла́. • Праздник -шё́л – пра́зник (свя́то) відійшо́в, відбу́вся; 6) (умирать) відхо́дити, відійти́, кона́ти, скона́ти, (несов.) кінча́тися. • -ти́ в вечность – в[по]ме́рти, скона́ти, на той світ піти́; 7) (приходить в себя) відхо́дити, відійти́. [Хоч відійшла́ вона́, та знов замкну́ла о́чі]. Срв. Очну́ться; 8) (перестать сердиться) відхо́дити, відійти́, відхо́дити (відійти́) від се́рця. [Розсе́рдиться він, але́ шви́дко віді́йде]. • Сердце у него ещё не -ло́ – він ще не відійшо́в од се́рця сво́го. • -ло́ от сердца (боль, горе) – відійшло́ від се́рця; 9) (о мёрзлом) відхо́дити, відійти́, розмерза́ти(ся), розме́рз(ну)ти(ся), відмерза́ти, відме́рз(ну)ти, розійти́ся. [Вне́сли ме́рзлого за́йця до ха́ти, щоб розійшо́вся]. • Мёрзлая говядина ещё не -ла́ – ме́рзле м’я́со ще не відійшло́, не розійшло́ся; 10) (о чём-л. окоченевшем) відхо́дити, відійти́, відкляка́ти, відкля́кнути. • Руки, ноги окоченели, погреть надо, чтоб -ли́ – ру́ки, но́ги покля́кли (поду́бли), погрі́ти тре́ба, щоб відійшли́. • Отходя́щий – що відхо́дить, відхо́жий. • -щий поезд – по́їзд (по́тяг), що відхо́дить. |
| Паде́ние –
1) па́дання, спада́ння, опада́ння, паді́ння, спад (-ду), о́пад, упа́д, упа́док (-дку); оконч. упа́д, спад, упа́док. [Па́дання і встава́ння. Зако́н па́дання тіл]. • Линия -ния – спадова́ лі́нія, лі́нія спа́ду. • Угол -ния – кут па́дання. • -ние власти, крепости, города – паді́ння вла́ди, форте́ці, мі́ста. • -ние цен – зни́ження (спад) цін. • -ние занавеси – спу́щення засло́ни. • -ние глухих звуков – зане́пад глухи́х зву́ків (Крим.). • Беспрерывное -ние мелких капель – безупи́нне спада́ння дрібни́х кра́пель (Коцюб.); 2) (упадок) зане́пад, підупа́д, упа́д. • Нравственное -ние – мора́льний зане́пад (упа́д), зледащі́ння. • Он увидел бездну своего -ния – він поба́чив безо́дню свого́ підупа́ду (зане́паду) (Конис.). • -ние Римской империи – зане́пад (упадок) Ри́мської імпе́рії. |
| Поверга́ться, пове́ргнуться – вали́тися, звали́тися, повали́тися, па́дати, впа́сти. [Вже ва́ляться куми́ри гордови́ті (Л. Укр.). Душа́ її́ впала в безо́дню му́ки]. • Земля дрогнула, и скалы -глись – земля́ здви́гнулася і ске́лі впа́ли (обу́рилися). • -ся к чьим ногам – ки́датися, ки́нутися, па́дати, впа́сти кому́ до ніг (в но́ги). • -ся перед кем – па́дати, впа́сти ниць перед ким, перед чим. |
| Погружа́ться, погрузи́ться –
1) во что – порина́ти, порину́ти, (в)пірна́ти, (в)пірну́ти, зарина́ти, зарину́ти и зарну́ти, углиба́ти, угли́бнути, заглибля́тися, заглиби́тися, затопля́тися, затопи́тися, втопля́тися, втопи́тися, зануря́тися, занури́тися (о мног. позану́рюватися и повну́рюватися) в що. [Замо́вкла руса́лочка, в Дніпро́ порину́ла (Шевч.). Ті (Петро і Павло) перейшли́ поверх води́, а піп поча́в зарина́ти, зарину́в по па́хи (Чуб.). А змія́ тоді́ в мо́ре – так і затопи́лась (Рудч.). Неха́й ту́га зарне́, на дно мо́ря (Грінч.). Ле́гше їй було́ у безо́дню углиба́ти (М. Вовч.). Слу́хаю й порина́ю все гли́бше у рі́дну стихі́ю (Васильч.)]. • -зи́ться в темноту – порину́ти (пірну́ти) в те́мряву. • -жа́ться в размышление, в созерцание, в воспоминания, в чтение, в сны и т. п. – порина́ти (пірна́ти), захо́дити, заглибля́тися в думки́, в спогляда́ння, порина́ти (пірна́ти) в спо́мини, в чита́ння, в сни. [І зно́ву замо́вкнув бір, ще гли́бше упірну́вши в свої́ дові́чні сни (Васильч.). Прису́нувши ля́мпу, порина́в у чита́ння (Єфр.)]. • -ться в горе, в отчаяние – порина́ти (порину́ти) в го́ре, вдава́тися, вда́тися в ту́гу (в сму́ток), у відча́й (в ро́зпач, в розпу́ку). • -ться в работу – порину́ти (заглиби́тися) в робо́ту. • -ться в дремоту, в сон – запада́ти (запа́сти) в сон, в дрімо́ту. [Вто́млена голова́ по хви́лі зно́ву запада́ла в дрімо́ту (Маковей)]; 2) нава́жуватися, нава́житися, бу́ти нава́женим, нахуро́вуватися, нахурува́тися, бу́ти нахуро́ваним, наванта́жуватися, наванта́житися, бу́ти наванта́женим и т. д., см. Погрузи́ть 2. Погружё́нный – 1) зато́плений, зану́рений, загли́блений в що. • -ный в мысли, в раздумье – зами́слений, заду́маний, загли́блений у думки́, зато́плений у думка́х, у заду́мі. • -ный в созерцание чего – зади́влений у що. [Ми йшли зади́влені в не́бо]; 2) нава́жений, нахуро́ваний, наванта́жений, нарихто́ваний, наладо́ваний. |
| Пролега́ть – (о дороге) сла́тися, стели́тися, лежа́ти, іти́. [Сла́лась йому́ до́вга сте́жка (Грінч.). Шлях стели́вся (лежа́в, ішо́в) поміж жита́ми]. • Дорога -га́ла через лес – шлях стели́вся (ішо́в) лі́сом. • Дорога, -ющая над пропастью – шлях, що сте́леться (йде) пона́д безо́днею. |
| I. Про́пасть – безо́дня, прі́рва, прова́лля, прова́лина, кру́ча, (гал.) верте́па; срв. Бе́здна 1. • Быть на краю -сти – стоя́ти над безо́днею. И -сти нет на него! – і ли́хо його́ не бере́! і про́паду на йо́го нема́! Тьфу -пасть! – ото́ ли́хо! |
| II. Просыпа́ть, проспа́ть – (известное время) просипля́ти и просипа́ти, проспа́ти (проспа́тися), пересипля́ти и пересипа́ти, переспа́ти (переспа́тися), висипля́ти и висипа́ти, ви́спати. [Проспа́в до полу́дня. Хо́чу переспа́ти безо́дню ча́су (Куліш). Переспа́ти ніч (Кониськ.). Усю ніч ви́спав, не прокида́ючись. Не проспа́вся ще одно́ї ці́лої мину́ти (Стеф.)]; (пропустить уснув) просипля́ти и просипа́ти, проспа́ти, засипля́ти и засипа́ти, заспа́ти, (о мн.) попросипа́[пля́]ти що. [Чигири́не, Чигири́не, мій дру́же єди́ний! проспа́в єси́ степи́, ліси́ і всю Украї́ну (Шевч.). До́світків не засипля́ли (Біл.-Нос.). Хто зорю́ засипля́є? (Чуб.)]. • -пать ужин – проспа́ти (заспа́ти) вече́рю. • Про́спанный – про́спаний, пере́спаний, ви́спаний. |
| Пучи́на –
1) пучи́на (кн. слово), вир, ну́рта, нурт (-та), шум, то́ня, (бездна) безо́дня, (глубина) глибиня́; см. Водоворот, Омут. [Ревла́ пучи́на (Куліш). Ки́нули та у вир глибо́кий (Голов.). Вир війни́ (Грінч.). Дніпро́ві ну́рти. Вже так мені́ ну́дно, хоч у шум голово́ю (Под. г.)]. • Морская -на – морська́ безо́дня. • -на зол – вир злиго́днів; 2) см. Брю́хо. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Громадьё – грома́ддя, (громадина) громадище: планов громадьё – планів громаддя. [Звісно, „громадьйо планів” президента, уряду та коаліції вражає — тут і драконівські податки, і підвищення цін, і пенсійний вік, і придушення ЗМІ, і репресії проти музейників та архівістів, знищення системи шкільної освіти, перелицювання історії, переслідування „неправильних” церков… Проте головною мішенню для людей, що перебувають зараз при владі, залишається українська мова. Чим вона завинила перед ними, судити не візьмемося — але очевидно, що це глибинна ненависть, практично на клітинному рівні (брати Капранови). Згаса вогонь небесної безодні. І вітер стих, і зникло пасмо туч. В зеленкуваті сутінки холодні Вдруковане громаддя чорних круч (Валентин Солодовник)]  |
| Взывать, воззывать, воззвать – вола́ти, завола́ти; поклика́ти, покли́кнути, гукну́ти, (молить) благати, молити, (шире, обращаться) звертатися, звернутися, апелювати: • взывать о помощи – благати (волати) на поміч (на допомогу), благати допомоги, молити про допомогу; • взывать к (чьей) совести – поклика́ти на (чиє) сумління (на (чию) совість). [Проли́та кров вола́є до небе́с (Л.Старицька-Черняхівська). Голяр гамселив Санча; Санчо молотив голяра; дон Луїс, якого слуга схопив за руку, щоб не втік, так йому дав у зуби, що бідолаха аж мазкою вмився; авдитор кинувся його рятувати; дон Фернандо повалив одного стражника і гатив його носаками; корчмар волав непутнім голосом на поміч слугам Святої Германдади, — разом кажучи, все в корчмі лементувало, кричало, гукало, куйовдилось, жахалось, колотилось, кресалось, дубцювалось, брикалось, мордувалось, різалось, кривавилось… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Безодня поклика́є безодню (Лат.)]. |
| Дурманящий – що (який) дурманить, дурма́нний, дурма́нливий, одурма́нливий, па́морочливий, запа́морочливий, запа́морочний, моро́чливий, (задуряющий) заду́рливий, (пьнящий) п’янки́й. [Степові квіти живуть скромно, спокійно, ощадливо, і їм немає потреби вбивати одні одних своїми одурманливими пахощами, як це роблять їхні родички-лісовички (В.Земляк). Перед нею мигнула блискавка, а під ногами запалась земля. Глибока, морочлива чорна безодня (М.Коцюбинський). …пані Мержинська спиняє візочок — поправити укривальце, нахиляється, рвучко роздутими ніздрями спрагло вбирає теплий, хлібний, дурманливий пах немовлячої шкіри, не втерпівши, з вибухом щасного сміху втискає обличчя в піну мережив, в курчачий, піддатливий лоскіт, ніжно сюркоче, прицокує язиком (О.Забужко). Довкола так само чувся одурманливий запах і так само бриніла крильми тьма мух (Валерій Шевчук). Паморочливий запах джунглів (Ю.Покальчук). Задурливий пах.] |
| Жить – 1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити; 2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати: • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.); • ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі; • ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст; • живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться; • живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи; • живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.); • живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де; • жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому; • жил-был – був собі; жив-був; • жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу); жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити; • жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько; • жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді; • жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів; • жить весь век – вікувати; • жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою; • жить в нищете – злидарювати; • жить в нужде – бідувати; • жить воинской ратной жизнью – воячити; • жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно); • жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати; • жить в семье жены – у приймах бути, жити; • жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити; • жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися; • жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік; • жить дома – жити [в]дома, домувати; • жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді); • жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де; • жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися; • жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити; • жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового; • жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким; • жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку); • жить на счёт чужого века – заживати чужий вік; • жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом; • жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт); • жить одиноко – жити самотньо, самотіти; • жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким; • жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия; • жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти; • жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати; • жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день); • жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок; • жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти; • жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким; • жить чем – жити з чого, за чим; • [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма; как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?; • как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.); • каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі; • кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.); • на свете всяко живёт – на світі всякого буває; • не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить; • отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці); • плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі; • пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя); • приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь; • сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку; • стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство; • с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві… [Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано: живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче]. |
| Обманывать, обмануть – обма́нювати, обмани́ти (о мног. пообма́нювати), оманювати, оманити, обду́рювати, обдури́ти, здури́ти, підма́нювати, підману́ти, підду́рювати, піддури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, отума́нювати, отума́нити, обтума́нювати, обтума́нити, затума́нювати, затума́нити, зво́дити, зве́сти, заво́дити, заве́сти, омиля́ти, омили́ти, обли́гува́ти, облига́ти, налига́ти, (жарг.) взувати, взути, (махлевать) махлювати, махлярити, (описат.) зво́дити з ро́зуму кого́, пуска́ти тумана́ кому́, убира́ти (убра́ти) в шо́ри кого́, у ду́рні пошива́ти (поши́ти) кого́, москаля́ підво́зити (підве́зти́) кому́, підпуска́ти (підпусти́ти) москаля́ кому́, підво́зити (підве́зти́) во́за, прове́зти попа́ в ре́шеті кому́: • дать себя обмануть – да́тися на підмо́ву кому́; • не обманешь — не продашь – нам, крамарям, як не забожитися, так і не розжитися; хвалячи продати, а гудячи купити; • обмануть доверие чьё – зрадити довіру чию, не справдити довір’я чийого; • обману́ть чьи-либо надежды – не справди́ти чиї́хсь наді́й, омили́ти чиї́ наді́ї; • он сам себя обманывает – він сам себе́ ду́рить; • счастье, что волк, обманет да в лес уйдёт – щастя переходячи живе. [А все то хитрость єсть жіноча, Новинкою щоб підмануть; Хоть гарна як, а все охоча Іще гарнійшою щоб буть. Венера пазуху порвала І так себе підперезала, Що вся на виставці була; Косинку нарошно згубила, Груднину так собі одкрила, Що всякого б з ума звела (І.Котляревський). Та знаходяться ж у світові красному люди, що їх жодна краса не вчарує, жодна не омане омана,— і от знайшлися такі на отамана й узялися його слідити та висліджувати безодпочинно, безусипливо, так як безодпочинно й безусипливо він утікав від них — удень і уночі, і ввечері, і ранком, темними гаями, широкими полями, безкраїми степами, низькими долинами та лугами, високими горами… (М.Вовчок). Окаянний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж (П.Куліш). Урожай того року не густий вдався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (П.Мирний). — Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (М.Кропивницький). Вони́ нас піддури́ли та водо́ю напої́ли (АС). Мене́ до́ля омили́ла. Він нас налига́в (АС). Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки (Л.Костенко). Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю. Не знай поганих дівчат — хай вони для Тебе просто не існують (я, скажімо, в свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють, продаються і т.д. і т.п.) (В.Стус). Вона була вже достатньо доросла для того, щоб ошукувати інших, і занадто доросла для того, щоб ошукувати себе (Л.Хворост). Отак досконало дав себе одурити й ошукати необачний Ансельмо: думаючи спровадити до своєї господи знаряддя своєї честі й слави, він самохіть пустив до себе її повну й цілковиту згубу (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Він збіса хитрий жук: взує нас перше, ніж отямимося (Ю.Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Коли людина закохується, то починає з того, що обманює себе саму, а закінчує тим, що обманює інших (О.Вайлд)]. |
| Ожидание, ожиданье – дожида́ння, ждання́, чека́ння, очі́кування чого́, на що; (с оттенком надежды) сподіва́ння, наді́яння, споді́ванка: • быть в ожидании (о беременной) – бути при надії; чекати дитини; бути вагітною; • в ожидании вашего распоряжения – чекаючи вашого розпорядження; • в ожидании кого, чего – ждучи кого, чого; чекаючи кого, чого (на кого, на що); сподіваваючись на кого, на що (кого, чого); (иногда) у сподіванні кого, чого; • в ожидании поезда – чекаючи на потяг (поїзд); • вопреки ожиданиям – усупереч сподіванням (чеканням); • жить ожиданием – жи́ти сподіва́нням (споді́ванками), (шутл.) жда́никами годува́тися; • зал (комната) ожидания – зал (зала, кімната) чекання, чекальня, (редко) дожида́льня, (диал.) почекальня; • обмануть ожидания – не справдити сподіванки (сподівань); • ожиданием сыт не будешь – жданиками не наїсишся (Пр.); • он обманул мои ожидания – він не справдив моїх сподівань (сподіванок); • после долгого ожидания (долгих ожиданий) – по до́вгому чека́нні (дожида́нні); після довгого чекання (дожидання); (иногда) довго ждавши (чекавши); • потерять много времени в напрасном ожидании – змарнува́ти бага́то ча́су в даре́мному чека́нні (дожида́нні), даре́мно чека́ючи (дожида́ючи); • превзойти все ожидания – повершити (перевершити, перевищити) всі сподівання; • против ожидания чьего – проти чийого сподівання; (иногда) ніяк не сподіваючись; чого не сподівався хто; • сверх (против) [всякого] ожидания (разг.) – понад (над) [усяке] сподівання; негадано; (цілком) несподівано; не сподіваючись. [Ждали, ждали, та й ждання погубили (Пр.). Чекання біди — це вже біда (Есп. пр.). Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? (В.Симоненко). Україні пропонують теплу почекальню, щоб вона не думала про вступ до ЄС (Б.Осадчук). Вибігає водій (великі вуха, міцна потилиця, чорна шкіра — ні, не мурин, а куртка!), стрімко перетинає почекальню, ногою відкриває двері на перон, розглядається на всю навколишню велику порожнечу, копає ногою ліхтарний стовп, ніби насправді він шибеничний, зопалу плює, знімає з пояса мобільняк, але перш ніж набрати номер, зауважує неподалік від перону незапряжену фіру, а тоді й пущеного на вільну пашу Здохляка, отже, доволі слушно вирішує метнутися знову до почекальні (Ю.Андрухович). А чи не засиділись ми в залі чекань вчорашнього дня? (Володимир Шамша). І ще подумав: аби це швидше закінчилося. Чекати — найболючіше. Людину роз’їдає чекання (О.Ульяненко). Щойно котресь виплекане сподівання не втілювалося в життя, Енн поринала «в безодню розпуки», коли ж утілювалося — її підхоплював запаморочлвий і трепетний вир блаженства (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Вони розказували, що в Станиславові не варто перейматися нічлігом. Слід лише піти в бордель, сісти в кутку почекальні й так проспати цілу ніч у теплій кімнаті (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Стара вернулася до почекальні, сіла поряд із Робінзоном та тіткою, і з добру годину всі троє знов обговорювали лихо, яке спіткало Бебера (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Я й зараз бачу, наче на фото, безлюдний перон, жовте світло, що лилося з прочинених дверей зали чекання (Г.Малець, перекл. П.Модіяно). — А знаєте, як можна дізнатися, чи тебе кохають? Я маю на увазі щире кохання. — Я про це ніколи не замислювалась. — А я замислювався. — І знайшли відповідь? — Гадаю, такі речі пов’язані з очікуванням. Якщо він в змозі чекати на вас, значить, кохає (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Залізничник стояв на пероні. Побачивши Равіка, він зайшов до чекальні (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Він терпляче стояв у черзі під повіткою з невеличкими колонами, щоб віддати свій квиток, потім ще трохи почекав, доки мовчкуватий черговий цей квиток йому поверне, перетнув залу для чекання, голі і брудні стіни якої прикрашали лише старі плакати, на яких навіть Лазуровий берег набув барв кіптяви, і під косим полудневим промінням шпарко попрямував вулицею, що вела від перестанку до міста (О.Жупанський, перекл. А.Камю). У почекальні повно народу, довкола неї багато галасу, та вона цього не усвідомлює (М.Марченко, перекл. К.Кюсе). Найперший обов’язок письменника — не виправдати сподівань своєї країни (Б.Брендан). Якщо б будували дім щастя, найбільшу кімнату довелося б відвести під залу чекання (Ж.Ренар). Велика перешкода для щастя — це очікування надто великого щастя (Г.Е.Фосдік)]. |
| Пожирающий – жеру́щий. [I на баскому скоком опинився, Такий же, як і кінь, палкий, зиркатий. Заржавши, огир над землею звився, Огонь жерущий, аквілон крилатий, — І блискавкам його в степу не перегнати (П.Куліш). Загоготить скрізь полум’я жеруще, І закипить ворожа чорна кров (М.Старицький). — Я поведу тебе в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі, мовчазні скелі там стоять над ними німими свідками подій, що вмерли. Спокійно там: ні дерево, ні зілля не шелестить, не навіває мрій, зрадливих мрій, що не дають заснути, і не заносить вітер жадних співів про недосяжну волю; не горить вогонь жерущий; гострі блискавиці ламаються об скелі і не можуть пробитися в твердиню тьми й спокою Тебе візьму я. (Л.Українка). Холод безжалісний знищив безсмертну царицю, Що пролежала віки під єгипетським сонцем жерущим (Л.Українка). — Та чи можна було й твердиню оборонити, коли нема нізвідки підмоги, а лютий ворог хмарою кругом обліг, на своїй таки землі воюючи? Але чимало людей (і я в тім числі) інакшу думку держать: велика то була милість і ласка Божа для Гишпанії, що згладилася з лиця землі та кузня й комора всякого лиха, та губка несита, та шашіль жеруща, та міль ненатла, що поглинала без пуття величезні гроші — і для чого ж? Аби тільки згадку зберегти, що то, мовляв, завоював колись святої пам’яті непереможний Карло V,— нібито для його нерушимо-вікопомної слави треба ще аж тієї купи каміння! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І через ці страждання чуттів вічно карається у самій своїй суті безсмертна душа, серед незліченних жерущих огнів, які запалила в безодні зневажена велич Всемогутнього Бога і які під гнівним подихом Божественності розгорілись у вічне палання (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Жаркі директорові очі, в яких світилося жеруще бажання загарбати компанію, трохи навіть лякали мене (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. |
| Разверзаться, разверзнуться – розкриватися, розкритися, (широко, ещё) розчахуватися, розчахнутися: • бездна (пропасть) разверзается, разверзлась под кем, под чьими-либо ногами (перен.) – безодня (прірва) розкривається, розкрилася під ким, під чиїми ногами; • земля разверзлась под ногами – земля розчахнулась під ногами; • разверзлись (отверзлись) хляби небесные (шутл.) – безодні небесні розкрилися; • разверзнуть веки – розкрити (розняти) повіки. |
| Старость – старість, (старые лета, ещё) старощі, старі літа: • достичь старости – дійти, дожити старого віку, старих літ; • за старостью – з причин старості; через старість; • на старость – на старість, на старі літа; • под старость – під старість, на схилі віку; • пособие по старости – допомога на старість; • по старости лет – через старість (старощі); • старость — не радость (не красные дни) – старість — не радість [а смерть — не весілля] (Пр.); старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); молоде — золоте, а старе — гниле (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.). [— Ти вже до старості доходиш, так позабував єси, що то є молод чоловік (Г.Квітка-Основ’яненко). Всього надбали. Та діточок у їх бігма. Хто ж їх старість привітає, За дитину стане? (Т.Шевченко). Побачив Вовк (він недалечко був) Та й дума: «Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький; Коли Щеня не задавив — Мене не займе й поготів!» (Л.Глібов). Старші невістки та дочки зглянулись на материну старість і по черзі приходили помагати матері прати плаття зимою на річці (І.Нечуй-Левицький). А мати — й слова. Тільки почала чогось про мене дбати, як про хвору. Дивлюсь: і в церкву старістю пішла дорогою кружною через гору (Л.Костенко). Шукає вад у молодості старість… (Роберт Третьяков). — Мали вони в мені на старість потіху і підпору, то не давали й пилинці на мене впасти, неба мені готові були прихилити, всяку мою добру волю вволити (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда вмирає молодою. Те, чого старість «навчилась», насправді те, що вона забула, високий спокій білобородих старих з поблажливим поглядом здається мені таким же малопереконливим, як лагідність кастрованого кота, і тепер, коли роки починають тиснути на мене зі своїми зморшками й безсиллям, я не намагаюсь себе обдурити і знаю, що в найважливішому я був і вже більше ніколи не буду (М.Марченко, перекл. Ромена Ґарі). Але Амаранті було несила зносити спогади, що пробуджувалися в ній, коли вона бачила цього стомленого чоловіка, чия дедалі більша лисина вже підштовхувала його до безодні передчасної старості, й Амаранта діймала полковника Герінельдо Маркеса несправедливою зневагою доти, доки він почав приходити тільки у виняткових випадках, а потім і зовсім перестав: його розбив параліч (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Старість — це ще й те, що будь-де сівши, можна закуняти (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Всі хочуть дожити до старості, а коли доживуть, її ж винують (М.Т.Ціцерон). Старість — це коли непокоять не погані сни, а погана дійсність (Ф.Раневська). Старість — це коли дівчата за викликом приїжджають до тебе в машині з червоним хрестом]. |
| Уродство – (физический недостаток) каліцтво, виродли́вість, (перен.) потворність, (диал.) почварність, потворнощі, (мерзость, ещё) бридота: • нравственное уродство – моральна потворність. [Очі її блищали диким огнем, а червонії обвідки повік надавали їм., неприродності і почварності (І.Франко). От таким, мабуть, був далекий цар московський Іван-батюшка Грозний. Бачив безодню під ногами, чув, як ніхто, все безумство, всю потворність своїх учинків — і ліз, і ліз все глибше у кров’яне море, щоби на ранок шукати кров’яного ж похмілля (Г.Хоткевич). Ну й що, що він упав у смертний гріх, що життя його стало плетивом вивертів та фальшу. Поза диким нутряним бажанням втілити потворнощі, що не сходили йому з думки, іншої святості не було. Він цинічно смакував ганебні подробиці своїх потаємних бунтів, в яких залюбки і терпляче оскверняв будь-який образ, що впадав йому в вічі (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Там, де всі горбаті, прекрасна фігура стає потворністю (О. де Бальзак)]. |
| Шалый –
1) (сумасбродный, ошалелый) шалени́стий, шале́ний, оша́лений, ошелемоні́лий, ошалені́лий, навісни́й, оглаше́нний, навіже́ний, ди́кий, скаже́ний, біснува́тий, нестри́мний, на́рваний, (ещё) торопле́ний, очемері́лий, чме́лений, очмані́лий, очмана́; 2) (беспорядочный; случайный) безла́дний, випадко́вий: • шалая стрельба – безладна стрільба (стрілянина); • шалые деньги – випадкові гроші. [Випадку демони щокрок Ведуть нас по мотивах зорніх І рід людський іде в підскок Танцює задки до безодні Під шаленистий гук скрипок (М.Лукаш, перекл. Г.Аполінера). — Верніться, кажу, бодай мого батька, мордувало! От уже навісна голова! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. |
| Батисфера – (от греч.) батисфера. [Неможливо описати наївну цікавість, з якою безглузді мешканці морської безодні товклися навколо притулку гостей, як неможливо описати й безліч тих диких, таємничих гримас органічного світу, хижих пащек, безсоромних щелеп, великих, як телескоп, очей, схожих на паперові кораблі рибин, срібних сокирок із спрямованими назад очима, двометрових стеблоногих і ластоногих, що миготіли перед ілюмінаторами батисфери. Навіть драглисті чудовиська з мацаками, медузи, поліпи й сцифомедузи, що безвільно рухалися за течією, і ті, здавалося, судомно тріпались від хвилювання (Є.Попович, перекл. Т.Мана)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| БЕЗДО́ННЫЙ ще безо́дняний; бездо́нная бо́чка фраз. прі́рва [как в бездо́нную бо́чку як у прі́рву]. |
| БЕЗОТВЕ́ТНО, БЕЗОТВЕ́ТНЫЙ поет. безодголо́сно, безодголосний. |
| ГЛУБО́КИЙ підсил. безо́дняний, (сон, слід) тверди́й, (про ніч) глухи́й; глубокий покло́н низьки́й уклі́н; |
| ОПА́СНЫЙ (вояж) над безо́днею; опасное предприя́тие гра з вогне́м. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Бездна –
1) (глубина) безо́дня, -ні; прі́рва, -ви; 2) (количество) бе́зліч, -чі, си́ла, -ли. |
| Бездонный – безо́дній, -я, -є, бездо́нний, -а, -е. |
| Беспеременный – незмі́нний, -а, -е, безодмі́нний, -а, -е. |
| Пропасть –
1) (ущелье) прова́лля, -лля, безо́дня, -ні, бе́скет, -ту; 2) (несметное число) бе́зліч, -чі, си́ла, -ли, си́ла-силе́нна, тьма-тьму́ща. |
| Пучина – вир, -ру, ну́рта, -ти, безо́дня, -ні. |
| Хлябь – безодня, прірва, -ви. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Бездонный
• Бездонная бочка (перен. шутл.) – прірва; бездонна бочка (діжка); пропій; марнотрат (марнотратець, марнотратник). [Це не чоловік, а прірва — йому й бочки мало. З нар. уст.] • Бездонную бочку (кадку) водой не наполнишь – бездонної бочки (діжки) не наллєш. Пр. • Как в бездонную бочку – як у прірву (як у безодню). [Їли ж вони, як у прірву пхали… Стельмах. Василь кидав вареники, як у безодню… Коцюбинський.] |
| Безответный
• Безответная любовь – безодвітне (нещасливе) кохання; безодвітна (нещаслива) любов. • Письмо осталось безответным – листа залишено без відповіді; лист залишився (лишився) без відповіді. |
| Бочка
• Бочка мёду, ложка дёгтю – бочка меду, та ложка дьогтю. Пр. • Как в бездонную бочку – як у бездонну (безодню, діряву) бочку; як у прірву (безодню). [Їли ж вони, як у прірву пхали… Стельмах. Василь кидав вареники як у безодню… Коцюбинський.] • Пустая бочка пуще гремит – порожня бочка гучить, а повна мовчить. Пр. |
| Вода
• Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.] • Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним. • Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.] • В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться). • В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.] • Вода дождевая – вода дощова; дощівка. • Вода жёсткая – тверда (різка) вода. • Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька. • Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр. • Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр. • Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка. • Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр. • Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр. • Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій. • Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло. • Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода. • Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла. • Вода сплошь – одним лицем вода. • Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід. • Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.] • Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.] • Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.] • Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.] • Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр. • Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого. • Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися. • Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.] • Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. • Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою. • Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.] • [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому. • Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща). • Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр. • Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього]. • Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.] • Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила. • Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.] • Много воды – багато води; велика вода. • Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час. • Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.] • Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр. • Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого. • Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний. • [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить). • Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода. • Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч). • Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.] • Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр. • По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.] • Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати. • Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр. • Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води. • Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр. • По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр. • Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого. • После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр. • Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. • Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати). • С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр. • Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр. • Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр. • Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь. • Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр. • Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти. • Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик. • Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр. |
| Небо
• Быть (жить, находиться) между небом и землёй – бути (жити) між небом і землею (у повітрі). • Витать между небом и землёй – між небом і землею витати (літати); витати (літати) у хмарах. • Вопиять к небу (книжн. устар.) – волати (кричати) до неба (до небес). • Все мы под небом ходим – усі ми під небом ходимо; всі ми ряст топчемо. • До небес возносить, превозносить кого – підносити до небес (до неба, під саме небо, аж під небо, [аж] над зорі) кого; вихваляти над сонце і місяць кого. • Достигающий неба, возносящийся до неба – небосяжний. • Звёзды с неба хватать – Зорі з неба хапати (збирати); місяця з неба хапати; (ірон.) Усі розуми поїсти. Пр. • Как (как будто, точно…) с неба упал (свалился) – як (наче, ніби) з неба упав (спав); як (наче, ніби) з неба упавши. • Как небо от земли; небо и земля; земля и небо – як небо від землі; як від землі до неба (до зір небесних); небо і земля; земля і небо. • На седьмом небе быть (чувствовать себя) – бути (почувати себе) на сьомому небі; бути (почувати себе) щасливим аж до неба. • Небеса разверзлись – безодні небесні розкрилися (розступилися). • Небо заволакивают (застилают, облегают) тучи; небо заволакивается (покрывается) тучами – небо затягає (повиває, обгортає) хмарами; небо замощує [хмарами]; небо хмариться (захмарюється); на небі хмариться; (безособове) хмарить; хмариться. • Небо с овчинку (в овчинку) показалось кому (разг.) – [Аж] небо за макове зернятко здалося кому. • Небу жарко будет, станет (разг.) – аж небо зажевріє (загориться). • Под открытым небом – просто неба; під голим небом (іноді голотич, на голотечі); надворі; (поет.) під ясними зорями. • Попал пальцем в небо – попав пальцем у небо [стромляй далі]. Пр. Лучив у корову, а попав у ворону. Пр. Попав, як сліпий на стежку. Пр. • Призывать небо в свидетели; клясться небом (устар.) – небом свідчитися; присягати(ся) (заприсягати(ся), клястися) небом. • Против неба на земле – просто неба на землі. • Упасть (сойти) с неба на землю – упасти (спасти, зійти) з неба на землю. |
| Пропасть
• Быть, стоять на краю пропасти – бути, стояти над безоднею (над прірвою). • Пропасти нет на кого (бранное) – пропаду нема на кого; і лихо кого не бере. • Тьфу [ты] пропасть (разг.) – Див. тьфу. • Чёртова пропасть кого, чего (разг.) – сила (сила-силенна, силеча, безліч) кого, чого; до напасті (до лиха, до чорта, до біса, достобіса, до ката) кого, чого; чортів тиск кого. |
| Прорва
• Как в прорву (разг.) – як у прірву (як у безодню). |
| Разверзаться
• Бездна (пропасть) разверзается, разверзлась под кем, под чьими-либо ногами (перен.) – безодня (прірва) розкривається, розкрилася під ким, під чиїми ногами. • Разверзлись (отверзлись) хляби небесные (шутл.) – Див. хлябь. |
| Хлябь
• Разверзлись (отверзлись) хляби небесные (шутл.) – безодні небесні розкрилися. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Безодголо́сний – безотзвучный, неоткликающийся. |
| Безодмі́нний – беспеременный. |
| Безодмо́вний – безответный. |
| Безодмо́вність – безответность. |
| Безо́дній – бездонный. |
| Безо́дня – бездна, пропасть. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| безо́дній, -ня, -нє = безде́нний |
| безо́дня, -дні, -днею, -дне! -зо́дні, безо́день |
| безо́днява, -ви, -ві |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Бездо́нний, -а, -е. = Безодній. Над Летою бездонною та каламутною. Шевч. Утопала в бездонну криницю. Чуб. |
| Безодголо́сний, -а, -е. Беззвучный. |
| Безодголо́сно, нар. Беззвучно. Я ледві дочула: безодголосно такечки вона гомоніла. МВ. ІІ. 199. |
| Безодмо́вний, -а, -е. Безотвѣтный. |
| Безодмо́вність, -ности, ж. Безответность. Усе хлопчик приймав мовчки. Здається, то тая безодмовність дражнила хазяїна ще більш. МВ. ІІІ. 80. |
| Безодра́дісний, -а, -е. Безотрадный. Христя мовчала, слухаючи безодрадісне материне зітхання. Мир. Пов. І. 121. |
| Бо́втнути, -ну, -неш, гл.
1) Бултыхнуть, упасть въ воду. Левиц. I. 195. Бовтнув, як дурень у воду. Посл. Вона так і бовтнула в гарячу смолу. ЗОЮР. І. 308. Бовтнуло би тобов у безодню! (Брань). Фр. Пр. 63. 2) Болтнуть. Язиком бовтне та не доведе, а по спині є. Ном. № 1122. От і бовтнув чорзнати що! НВолын. у. |
| Дже́ре́ло́, -ла, с.
1) Источникъ, родникъ. ключъ. У сей день роздзявились усі джерела в безодні і повідчинялись небесні хлябі. К. Св. П. І. кн. М. VII. 11. 2) Кипящая ключемъ вода, кипень. У горщику вгору джерело вискакує, як наче вода у криниці. Волч. у. 3) Жерло. Джерело гармати. 4) Кратеръ вулкана. Ум. Джере́льце. |
| Животві́р, -тво́ру, м. Живая природа, все имѣющее жизнь. І тут безодня животвору, і тут премудрість без кінця. К, XII. 110. |
| Затиска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. зати́снути, -ну, -неш, гл.
1) Сжимать, сжать, стискивать, стиснуть. Впірнув Сатанаїл у самую безодню... бере він той пісок..., а вода йому той пісок так і ізмиває; той так затискає жменю. О. 1861. VI. 59. 2) Запихать, засунуть. Затис за пазуху. Сосниц. у. |
| Незавва́жно, нар. Незамѣтно. Тут і незавважно, що їдеш над безоднею, бо гора з горою тим мостом зведена, тільки вода шумить під ногами. Св. Л. 214. |
| Прі́рва, -ви, ж.
1) Мѣсто, гдѣ прорвана плотина. Вода раз греблю просмоктала.... Злякавсь мірошник та й біжить притьмом до прірви, щоб гатить. Гліб. 2) Яма въ рѣкѣ, морѣ. Хоч і в прірву. Ном. № 2078. В морі єсть безодні прірви. Чуб. І. 42. |
| Роздзявля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. роздзя́витися, -влюся, -вишся, гл.
1) Разѣваться, разинуться. 2) Разверзаться, разверзнуться. Стенув ти землю — розступилась, роздзявились безодні ями. К. Псал. 136. |
| Тягти́, -гну́, -неш, гл.
1) Тянуть, влечь, тащить. Ото вона за віровку та давай тягти. Рудч. Ск. І. 172. Твої слова — потопні води: лестять і тягнуть у безодню. К. Псал. 123. Тягни, кобило, хоч тобі й немило. Могил. у. 2) Вытягивать. З живих здирали шкуру.... жили тягли. Стор. М. Пр. 65, 3) Притягивать. Земля тягне до себе хату й звіря, й чоловіка, й воду. Ком. І. 11. 4) Пить. І брагу кухликом тягли. Котл. Ен. І. 11. 5) Сосать. Дивиться, батько (упирь) встав і з крайнього почав кров тягти. Грин. І. 53. 6) Эксплоатировать, выжимать. Жид брехнею живе, все з нас тягне. Ном. № 885. 7) Держать чью сторону, быть на чьей сторонѣ. Не тягнеш ти за беззаконних, що прикриваються законом. К. Псал. 219. 8) Относиться, причисляться. Село Токарі тягнуть до Бешкинської волости. Лебед. у. С. Драбівка до Дерепківця тягне. Черк. у. Дорожня тягне до нашої волости. НВолын. у. 9) Біду́ тягти́. Бѣдствовать. Приходиться до кінця віку біду тягти. Чуб. 10) До пра́ва тягти́. Призывать къ суду. Син вітця до права тягне, донька на матір гнів піднімає. Гол. IV. 22. |
| Углиба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Погружаться въ глубину. Легш їй було у безодню углибати неуважно, ніж на кручі висіти. МВ. (О. 1862. І. 98). |
| Уляга́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. улягти́ся, -жуся, -жешся, гл. Улегаться, улечься. На піску улігся, та думка спати не дала. Котл. Ен. V. 6. Лихо.... в самім серці й уляглось. Шевч. 553. І хвилі вляжуться, мовчить німа безодня. К. Псал. 251. |
| Усмиря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. усмири́ти, -рю́, -ри́ш, гл. Усмирять, усмирить. Морську безодню усмиряєш. К. Псал. 14 4. |
| Хлань, -ні, ж.
1) = Безодня. 2) Множество, огромное количество. Хланею налітали. Желех. Виїв би хлань.... Фр. Пр. 71. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
| *Безо́дній, -я, -є. Бездонный. Сл. Тутк. |
| *Безо́дня, -ні, ж. Бездна, пропасть. Тільки й усього його товариства тут, у глибокій безодні. Франко. |
| *Дуга́стий, -а, -е. Дугообразный. Блакитне небо мов дугасте море, безоднею порожньою стоїть. Куліш. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
| науко́вка, науко́вок; ч. науко́вець та, хто займається науковою роботою, провадить наукові дослідження; наукова працівниця. [Що менше дівчата бачать науковок і бізнесменок у новинах – то менші шанси, що вони захочуть самі працювати в цих сферах <…>. (imi.org.ua, 20.03.2020). Ми, феміністичні, жіночі та інші правозахисні організації, а також окремі активістки, науковки та правозахисниці, обурені зверненням Секретаря РНБО Олександра Турчинова під назвою «Неомарксизм або подорож у безодню», оприлюдненою ним 11 грудня 2018 року на власній сторінці у соціальній мережі Facebook <…>. (women.lviv.ua, 2018). Я науковка і беру участь в різних конференціях і семінарах, присвячених Герберту і польській літературі. (Збруч, 05.07.2018). <…> «відома жінконенависниця – науковка» (це особливо прекрасне). (Руслана Радчук, ФБ, 2017). Науковки і науковці, практичні дослідниці й дослідники з України та Білорусі зібралися у Харкові аби представити найактуальніші та найрезонансніші гендерні проблеми сучасного суспільства і запропонувати інноваційні, радикальні шляхи їхнього вирішення. (ua.boell.org, 10.12.2013). Це одна науковка, просила допомоги. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949).] див.: науко́виця, науковчи́ня, вче́на (уче́на) |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Бе́здна = 1. безо́дня, прірва. — Скільки йому не давай — як у прірву. 2. си́ла, без лїку, бе́злїч, си́ла тяжка́, до ка́та, до біса, до чо́рта, до стобіса, до сму́тку. — Він має силу гроший. — Всього́ без ліку має. — Жидів на ярмарку до біса, тай циганів до чорта наїхало. — Грошей у його до смутку. |
| Бездо́нный = 1. безде́нний. — Безденної бочки не налєш. н. пр. 2. безо́днїй, безо́дний. С. Ш. — Какъ въ бездо́нную бо́чку = як у прірву. |
| Безотвѣ́тность = безодмо́вність, безмо́вність. |
| Безотвѣ́тный = 1. безодмо́вний, безмо́вний, безголо́сий. 2. неодповідний, невідповідний, неодвіча́льний, неодповіда́льний. |
| Непрело́жный, непремѣ́нный, но = незмі́нний, неодмі́нний (С. Ж. Л.), безодмі́нний (С. Л.), безпремі́нний, коне́шний, неодмі́нно і т. д., небезпре́менно, коне́ч(ш)не (С. З.), ко́нче (С. З.), доко́нче, доконе́шне. — Але третьої недїлї треба нам було конче їхати. Федь. — Дїдові не дуже хотїло ся балакати, а, Панькові приспіла охота доконечне питати його. Лев. — Завтра небезпременно треба їхати. |
| Про́пасть = 1. прова́лля (С. Л.), безо́дня, бескет (С. Л.). — Нїхто не пхав, сам в провалля впав. н. пр. — З того боку провалля і з сього боку провалля, а посерединї гребінь. Гр. Чайч. 2. си́ла, страх, бе́злїч, чо́ртів тиск, до бі́са, до чо́рта, до ка́та, до стобі́са (д. Мно́го, дуже). — Силу грошей потратив. — У його до біса грошви. |
| Пучи́на = вир; безо́дня (С. Ш.). |
| Руче́й, ручеёкъ = струме́нь, струмо́к (С. Л.), струмо́чок (С. З.), струга́, стружо́к (С. Л.), течія́, водоте́ча (С. Л.), руча́й, брідо́к, брідо́чок, буркотливий — бурча́к (С. Л.). — От полили ся струмки по землї і обмивають і будять її. Чайч. — Снїги розтопились, злили ся струмками, земля молодїє, укрилась квітками. Чайч. — Струмочок холодний котив ся, із мертвого грунту джерелом точив ся. Пч. — Згадки його лили ся тодї живим струмком, що то тихо й журливо дзюрчав свою смутну пісеньку, то гучно ревів, мов бурчак, спадаючи у безодню. Лев. В. — Знову вже тануть снїги, знов ручаї у яри покотились. Мова. — В саду тече ручай. Кн. |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)