Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 138 статей

Шукати «болю*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Бесчу́вствие, бесчу́вственность – 1) нечутли́вість, нечу́лість, безду́шність; 2) безчуття́, безпа́м’ять, нечуте́нність, непа́м’ять. [Упи́всь до безпа́м’яти]. • Бить, истязать до -вия – би́ти (катува́ти) ду́ху прислуха́ючись, би́ти до непа́м’яти. • Приводить в -вие анестезиею – заморя́ти. [Молоди́ці но́гу відрі́зували, так каза́ла, що спе́ршу заморя́ли, щоб бо́лю не чу́ла].

Болево́й, мед. – болю́чий. [Болю́чі місця́].

Боле́зненно – бо́лізно, бо́лісно, бо́ляче́, бо́люче; хоробли́во. [Він хоробли́во вразли́вий = он болезненно впечатлителен].

Боле́зненный – 1) слабови́тий, х(в)оробли́вий, хорови́тий, кво́лий, неду́жий, неду́жний, нездужа́лий, бо́ліс[з]ний, хи́рий, хи́рний, хи́рявий, безздоро́вний, слабові́кий, нездоро́вкуватий; 2) (свойственный болезни, относ. к. б.) бо́ліс[з]ний, болю́чий, х(в)оробли́вий. [Бо́лізна нена́висть, бо́лісна жа́до́ба, хоробли́вий стан, хоробли́вий симпто́м, хоробли́ве зами́лування]; 3) (причиняющий боль, мучительный, больной, печальный, прискорбный) болю́чий, бо́лісний, бо́лізний. [Уже й не зна́ю, як вам і розка́зувати про своє́ ли́хо, бо таке́ воно́ болю́че, що й каза́ти ва́жко (Грінч.). Бо́лісний у́сміх].

Боле́зненность – 1) слабови́тість (р. -тости), хоробли́вість, хорови́тість, кво́лість, бо́ліс[з]ність; 2) болю́чість, бо́ліс[з]ність, хоробли́вість; 3) болю́чість, бо́ліс[з]ність (р. -ности).

Боль – 1) (физическая боль) біль (р. бо́лю) (м. р.), бо́лість (р. -лісти). [Се був біль, тягу́чий, фізи́чний біль. Рябко́ одска́кує й вищи́ть од бо́лісти]; 2) (болезнь) біль (м. р.) (р. бо́лю), бо́лі (мн.). [Зубни́й біль. Вона́ ви́дужала з породо́вих бо́лів]; 3) (душевное страданье, скорбь) біль (м. р.) (р. бо́лю), бо́лість (р. -ти), бо́лещі, болі́ння, жаль (м. р.). [Мину́в час, зати́х біль. Свої́ бо́лі – пусте́, світове́ го́ре вели́ке. Наві́що ра́дощі й болі́ння? В ме́не се́рце задрижа́ло з бо́лещів]. • С бо́лью – бо́лізно. [Ти́хо і бо́лізно вимовля́є пое́т (Л. Укр.)]. • От бо́ли – з бо́лю. • Крик бо́ли – бо́ліз[с]ний гук, крик. [Зно́ву луна́є бо́лізний гук]. • Полный бо́ли – бо́ліз[с]ний, бо́лю́чий. [Бо́лізний сто́гін]. • Причинять, и причинить боль кому – болі́ти (сов. заболі́ти) кого́, бо́лю завдава́ти, (сов. завда́ти) кому́, вража́ти, (сов. врази́ти) кого́. [Знева́га до найкра́щого її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коц.). І сміх той – його́ заболі́в (Л. Укр.). Врази́в моє́ се́рце. Їй хоті́лося врази́ти по́глядом дочку́, але́ не вдало́ся].

Больно́й – (физически) 1) слаби́й, х(в)о́рий, неду́жий, боля́щий, болю́чий, не́мічний, кво́лий. • Вечно больно́й – боля́чка (общ. р. иронич.). • Тяжело -но́й – тру́дний. [Там таки́й тру́дний чолові́к, що навря́д чи ви́дужає]. • Смертельно, безнадёжно -но́й – смерте́нний. [Де вже їй уста́ти! Зо́всі́м смерте́нна лежи́ть]. • Быть -ны́м – слабува́ти на що, незду́жати на що. [Слабу́є на живі́т, на холе́ру]; 2) (морально) болю́чий. [Болю́ча те́ма. Болю́ча стру́на]. • -но́е место – болю́че мі́сце, живе́ (р. -во́го), боля́чка, слаб(к)а́ сторона́. [Зачепи́в його́ за живе́. Раху́нки – моя́ слаба́ сторо́на (Фран.). Нема́ над ту́ю боля́чку, що боли́ть (погов.)].

Дуть, ду́нуть – 1) (о ветре) ду́ти (дму, дмеш, дме, дмемо́, дмете́, дмуть), сов. ду́нути [Ду́нув ві́тер по-над ста́вом (Шевч.)], дму́хати, дмухну́ти [Дмухну́в ві́тер], подиха́ти, подихну́ти, дихну́ти, духну́ти [Ле́гкий вітре́ць подихну́в. Ві́тер як духну́в], подува́ти, поду́ти (подму́, -дме́ш, -дме́). [Ві́тре бу́йний, Аквіло́не, подми́ ча́рами, крила́тий (Кул.)], ві́яти, війну́ти [От ві́тер бу́йний повійну́в (Руд.)], (сильно) гу́нути (сов.) [Як гуне́ ві́тер (Змієв. п.)], (порывисто) бурха́ти, бурхну́ти, шуга́ти, шугну́ти. • Сильно ду́ющий (о ветре) – бу́йний, ду́йний (Голов.), рвачки́й; (см. Поры́вистый); 2) (о человеке) дму́хати, (редко) ду́хати, сов. дмухну́ти [Не дму́хай проти́ ві́тру. Він дмухну́в і загаси́в сві́чку], (преимущественно дыханием) ху́к[х]ати, ху́к[х]нути. [Ху́кає собі́ в ру́ки. Дити́на ху́кає на гаря́че молоко́. Поча́в ху́хати на болю́чі ру́ки (Фр.). Хукни́ у віко́нечко на скло (Щог.)]. • Дуть мехом – дима́ти, мі́хом дима́ти [Кова́ль кричи́ть: дима́й! дима́й!], мі́хом подува́ти. • Дуть (наду́ть) губы – надима́ти гу́би, (иронич.) копи́лити гу́би, закопи́лювати (сов. закопи́лити) гу́би, мурмо́ситися. • И в ус себе не ду́ет – і га́дки не ма́є, ані га́дки, ані в вус не дме. [А коза́к собі́ пішо́в і га́дки не ма́є. (Руд.). Його́ ла́ють, а він – ані га́дки]. • Дуть стекло, бутылки – ду́ти (видима́ти) скло, пляшки́. • Тот, кто ду́ет – дмець (р. демця́), видима́ч; 3) дуть, отду́ть (бить, колотить) – духопе́лити кого́, дава́ти (сов. да́ти) ду́ху, духопе́лу, духопе́лків, матла́нки кому́, шу́стрити, чу́стрити кого́; – во что – гати́ти в що. Га́тять в різкі́ тараба́ни (Л. Укр.). Срвн. Жа́рить 2; 4) (скоро ехать) гна́ти (жену́, -не́ш) [Жене́, як ві́тер], гна́тися, маха́ти, махну́ти. [Тре́ба коби́лу запряга́ти та на село́ маха́ти]. • Дуй во всю мочь, во весь дух – маха́й що-си́ли, що-ду́ху. • Дуй, во всю ивановскую – маха́й на всі заставки́; 5) (пить слишком много) ду́длити, цму́ли́ти, джу́к[ґ]лити, жлукта́ти, жлу́ктити, лига́ти. • Вы́дуть – ви́дудлити, ви́цмулити, ви́джуклити… 6) дуть в хвост и в гриву – поганя́ти в три батоги́; поганя́ти по ко́нях і по голо́блях; 7) ду́ет, безл. (сквозит) – ві́є, тя́гне, тут про́тяг, (сильнее) дме.

Жгу́чий – 1) пеку́чий, палю́чий [Пеку́че (палю́че) со́нце. Палю́чий по́гляд. Палю́ча мрі́я. Пеку́ча потре́ба. Найпеку́чі́ші пита́ння на́ших часі́в]; (о ветре, о кнуте) жалки́й, смальки́й. [Жалки́й баті́г]; (о холоде, морозе) пеку́чий, лю́тий, (г)о́стрий, жижки́й [Я не ляка́лась, моро́зу жижко́го (Олесь)]; (о крапиве и др. растениях) жалки́й, жалли́вий, жарки́й, жижки́й, жигу́чий. [Це не жалка́ кропива́, а глуха́. Кропива́ така́ жарка́, – аж дим іде́]. • -чая крапива – жалка́ кропива́, кропива́-жижку́ха. • Жгу́чие слёзы, жгу́чий поцелуй – сльо́зи пеку́чі (палкі́), поцілу́нок палю́чий (палки́й). • -чая кровь – гаря́ча кров. • -чая боль – пеку́чий біль (р. бо́лю) (м. р.), болю́чий біль; 2) жгу́чий камень (Lapis causticus) – чо́ртів (р. -вого) ка́мінь, пеке́льний ка́мінь, ля́пис.

Заменя́ться, замени́ться – заміня́тися, заміни́тися, заступа́тися, заступи́тися. [Націона́льний елеме́нт у боротьбі́ здебі́льшого заступа́вся релігі́йним (Єфр.). Але́ за́раз таке́ бажа́ння зника́ло і заміня́лося болю́чим почуття́м несві́цького стида́ (Крим.)].

Из-за – 1) (і)з-за ко́го, (і)з-за чо́го, з-поза ко́го, з-поза чо́го. [Сі́ло со́нце, з-за дібро́ви не́бо червоні́є (Шевч.). З-поза срі́бного тума́ну хви́ля срі́бного фонта́ну пле́ще та брини́ть (Крим.)]. • Встать из-за стола – вста́ти з-за сто́лу. • Возвратиться из-за границы – поверну́тися (о мног. поверта́тися) з-за кордо́ну. • Выглянуть из-за двери – ви́глянути, ви́зирнути з-поза двере́й. [З-поза двере́й ви́зирнуло весе́ле Ода́рчине обли́ччя (Крим.)]. • Из-за горы – (і)з-за гори́, з-поза гори́. [Із-за гори́ ві́тер ві́є, березо́ньку хи́лить (Метл.). З-поза скали́ виї́хало дво́є кавка́зців-верхівці́в (Крим.)]. • Из-за тучи (туч) – з-за, з-поза хма́ри (хмар). • Из-за моря – (і)з-за мо́ря, з-поза мо́ря; 2) (вследствие, по причине чего) за чим, через що, (диал., зап.) без що; (ради чего) за-для чо́го, за-ра́ди, ра́ди чо́го, (диал.) про що, (за что) за що. [До́вго не спа́ли обо́є – ко́жне за свої́ми думка́ми (Грінч.). За лихи́ми людьми́ та за ворога́ми гуля́ти не ві́льно (Пісня). Му́сів че́рез малярі́ю й болю́че знервува́ння поки́нути те́пле Туапсе́ (Крим.). Ой врони́ла я віно́чок без свій дурни́й розумо́чок (Чуб. V). Ото́ж і є найважні́ші причи́ни, за-для яки́х я вдяга́юся бі́дно (Крим.). За-ради вла́сних інтере́сів (Корол.). Стида́ ра́ди не змо́же ви́мовити ні слове́чка (Квітка). Як я тепе́р му́шу рі́дні свої́ ча́да про хлі́ба кава́лок труча́ти до а́ду? (Федьк.). За ка́рії оченя́та, за чо́рнії бро́ви се́рце рва́лося, смія́лось, вилива́ло мо́ву (Шевч.). Йому́ ця кварти́ра незвича́йно припа́ла до вподо́би за свою́ ідеа́льну ти́хість і безшу́мність (Крим.)]. • Из-за собственной неосторожности – че́рез вла́сну необере́жність. • Из-за кого (меня, тебя и т. д.) – через ко́го (ме́не, те́бе і т. д.). [Через не́ї мій вік молоди́й пропада́є (М. Вовч.). Іді́ть, ді́ти, ви од нас, нема́ життя́ через вас (Гнід.)]. • Спорить, ссориться из-за чего, из-за пустяка – спереча́тися (супере́читися), свари́тися за щось, за дурни́цю. [От учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.)]. • Из-за выеденного яйца – за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу. [За ону́чу зби́ли бу́чу]. • Соперничество из-за кого, чего – супе́рництво за ко́го, за що, через ко́го, через що.

Ката́ться – 1) (валяться перекатываясь) кача́тися, бу́ти ка́чаним. [Се́ред ха́ти кача́лась пля́шка, зва́лена з стола́ (Н.-Лев.). І вну́чечка кача́ється по садку́ бі́лим клубо́чком (М. Вовч.)]. • -та́ется по полу, по земле – кача́ється до́лі. • Как сыр в масле -ется – розкошу́є; ца́рство й па́нство ма́є; 2) (переваливаться с боку на бок) (о животн.) кача́тися, вико́чуватися, (о людях) кача́тися. [Кача́всь ко́лесом і виробля́в такі́ викрута́си (Куліш). Пес кача́ється, щоб спи́ну ви́чухати (Херсонщ.)]. • -лся от боли – кача́вся з бо́лю. • -ться клубком – кача́тися як клубо́к, клубко́м. • -ется с пеной у рта – кача́ється (звива́ється) запі́нений. • -ться со смеху – кача́тися (захо́дитися, ляга́ти, розляга́тися) зо смі́ху; 3) (ездить) ката́тися, ї́здити, проїжджа́тися, прока́туватися, поїзде́ньки справля́ти. [І зро́бимо санча́та, запряжемо́ коня́ та бу́демо ката́тися (Рудч.). Ката́тися на автомобі́лі (и автомобі́лем) (Крим.). Бу́демо заво́дити вечори́ з та́нцями, бу́демо прока́туватись кі́ньми (Н.-Лев.)]. • -ться верхом – ї́здити, проїжджа́тися ве́рхи. • -ться с горки на салазках – спуска́тися (з гори́) на санча́тах (санча́тами). • -ться на коньках – бі́гати на ковзаня́[а́]х. • -ться по льду – ко́вза́тися, со́вгатися, (с)кобза́тися (на льоду́). [Рома́н ідучи́ до шко́ли ко́взався на льоду́ й ували́вся (Васильч.)]. • -ться по Днепру – ката́тися (чо́вном) на Дніпрі́. • Любишь -ться, люби и саночки возить – лю́биш я́блучко, люби́ й оско́мочку, (с иным оттенком) не те́рши, не мня́вши, не ї́сти калачі́в.

Каты́ш, Катышо́к – (скатанный шарик) бала́бушка, га́лка, га́лочка, бо́люс (-са). [Накача́ла з ті́ста балабушо́к (Харківщ.). Гало́к з м’я́са сі́ченого накача́ла і в ю́шку повкида́ла (Київ). Скрути́в га́лочку з папе́ру і шпурну́в Хведько́ві в ніс (Звин.). Бо́люс во́ску (Борзенщ.)].

Криви́ться – (о линии) криви́тися, кривуля́тися, (о дереве и т. п.) криви́тися, карлю́читися. • -ться от боли, от неудовольствия и т. п. – криви́тися з бо́лю, з незадово́лення. [Обли́ччя йому́ криви́лося з бо́лю (М. Грінч.). Хто п’є, той кри́виться (Номис). Матері́, батьки́ криви́лись (Мкр.)].

I. Ласка – 1) ла́ска. [До́сі я не ві́ддала на́віть нічиє́ї ла́ски (Кониськ.)]. • -ки – ла́ски (р. ласк), пе́стощі, ми́лощі, лю́бощі (-щів и -щей), (также и -ка) пе́стування, голу́блення (с оттенком сожаленья) жа́лування. [За вишне́вий сад зеле́ний, за ла́ски діво́чі (Шевч.). «Ки́ця» до́бре пам’ята́є болю́чі пе́стощі мале́нької де́спотки (Коцюб.). Освіти́ мене́, (со́нечко), доброто́ю, красото́ю, лю́бощами й ми́лощами (Чуб.). И́ншого яко́гось гріхо́вного пе́стування старе́ ті́ло про́сить (Шевч.). За голу́бленням та милува́нням не зчу́лися, як і ніч мину́лася (Квітка). Мару́ся не зна́ла пестли́вого ма́териного жа́лування (Грінч.)]. • Любовные -ки (утехи) – лю́бощі, ми́лощі, пе́стощі, любува́ння, милува́ння. [Все промину́ло: ми́лощі, лю́бощі, ла́ски ясні́ (Черняв.)]; 2) см. Ла́комка.

Лету́чий – 1) летю́чий, лету́чий. [Хло́пці летю́чого дзмі́я пуска́ють (Звин.). Два ро́ки мину́ли, і слу́ги летю́чу зві́стку принесли́ (Дніпр. Ч.)]. • -чая боль – мандрі́вний (перебі́жний, лету́чий) біль (р. бо́лю). • -чий листок, памфлет – летю́чий листо́к (-тка́), памфле́т (-та), летю́чка. • -чий огонь – а) блудни́й (облу́дний, мандрі́вний) о́гник (-ка), бли́мавка; б) (болезнь) (в)о́гник (-ка). • -чий раз’езд, военн. – лету́чий роз’ї́зд (-ду), летю́чка. • -чие пески – летю́чі піски́, піски́-плавуни́. • -чая рыба – летю́ча ри́ба, ри́ба-летю́чка. • -чая мышь, см. Мышь. • -чий олень, см. Оле́нь 2. • -чий пёс, зоол. – вампі́р (-ра); 2) хим., фармак. (улетучивающийся) – летки́й, лету́чий. • -чее вещество – летка́ речовина́. • -чая мазь, соль – лету́ча масть (-ти), сіль (р. со́ли). -чая щёлочь, см. Нашаты́рь.

Мале́йший (прев. степ. от Ма́лый) – найме́нший. [Я прислуха́юсь. Найме́нший ше́лест або́ стук – і моє́ се́рце па́дає і завмира́є (Коцюб.)]. • Нет ни -шего сомнения – найме́ншого су́мніву нема́є. • Я не чувствую ни -шей боли – не почува́ю ані найме́ншого (жадні́сінького, ніякі́сінького) бо́лю. • Я не причинил ему ни -шей неприятности – я не завда́в йому́ і найме́ншої при́крости; він не зазна́в від ме́не і найме́ншої при́крости. • Не придавать ни -шего значения – ніякі́сінької (ані найме́ншої) ваги́ не надава́ти чому́.

Мел – кре́йда, ум. кре́йдка. • Белый, как мел – бі́лий, як кре́йда, як стіна́, як сніг. [Обли́ччя в не́ї бі́ле, як кре́йда (Мирний). Вид йому́, як сніг, збілі́в (Л. Укр.)]. • Из -лу – з кре́йди, кре́йдяни́й. [Змо́ршки на ши́ї білі́ли як крейдяні́ (Коцюб.)]. • Красный мел – черво́на кре́йда, бо́люс (-су), (вульг.) лю́брика.

Ме́стный – 1) місце́вий, (здешний) туте́шній, крайови́й и крає́вий, краї́нний, тубі́льний; (локальный) лока́льний. [З культу́рного по́гляду це були́ лю́ди ни́жчі за місце́ву украї́нську лю́дність (Грінч.). Серед туте́шнього мі́шаного наро́ду чоловіки́ деспоти́чні (Грінч.). Переселе́нці переміша́лися з крайови́ми людьми́ (Л. Укр.)]. • -ная боль – місце́вий (локалізо́ваний) біль (р. бо́лю). • -ное время – місце́вий час (-су). • -ный закон, обычай – місце́вий (крайо́[є́]вий) закон (-ну), зви́ча́й (-ча́ю). [Се, пе́вне, вже таки́й крає́вий зви́чай (Л. Укр.)]. • -ные книги (о родовом занятии должностей) – староси́дні реє́стри, місцюва́льні кни́ги -ный колорит, характер – місце́вий (лока́льний) кольори́т (-ту), хара́ктер (-ру). [Га́лицькі видання́ позбува́ються потро́ху свого́ лока́льного хара́ктеру (Єфр.)]. • -ный комитет – місце́вий коміте́т (-ту); (местком) місцевко́м (-му). • -ный образ, церк. – намі́стний о́браз (-зу). • -ный осмотр – о́гляд (-ду) на мі́сці. • -ная свеча, церк. – ставни́к (-ка́). • -ные условия – місце́ві умо́ви (р. умо́в); 2) грам. -ный падеж – місце́вий відмі́нок (-нка).

Ме́сто – 1) (известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)]. • Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце. • Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце. • Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох. • Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1. • Нет -та – нема́(є) мі́сця. • На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)]. • На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)]. • Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре). • В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)]. • В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)]. • Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде. • Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́. • В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)]. • В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)]. • Из другого -та – з и́ншого мі́сця. • С -та на -то – з мі́сця на мі́сце. • До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)]. • До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́. • Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів). • По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь. • Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди. • -та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)]. • К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.). Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)]. • Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́). • Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад). • Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х? • Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці. • По -та́м! – на мі́сце! на місця́! • Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)]. • Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця. • С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся. • С -та в карьер, см. I. Карье́р. • Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́. • Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є. • Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть). • Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок. • Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)]. • Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)]. • Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че. • Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце. • Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости). • Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)]. • Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́. • Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́. • Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости). • Защищённое -то, см. Защищё́нный. • Лобное -то, см. Ло́бный. • Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)]. • Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця. • Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му). • -та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в). • Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце. • На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)]. • Отхожее -то, см. Отхо́жий. • Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)]. • Пустое -то – поро́жнє мі́сце. • Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище. • Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище. • Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)]. • Складочное -то, -то складки – складо́вище. • Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)]. • Спальное -то – спа́льне мі́сце. • Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)]. • Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку). • Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту). • Якорное -то – я́кірна сто́янка. • -то битвы, сражения, см. Побо́ище 2. • -то водворения – мі́сце (для) осе́лення. • -то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин. • Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися). • -то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце. • -то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння). • Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння. • -то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́. • -то исполнения – мі́сце ви́конання. • -то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че. • -то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище. • -то назначения – мі́сце призна́чення. • -то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є. • По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця. • -то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів). • -то платежа – мі́сце випла́ти. • -то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину. • На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку). • -то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)]. • -то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище. • -то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище. • -то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння). • По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1. • -то в театре – мі́сце в теа́трі. • -то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)]. • Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти. • Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці. • Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце. • Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́. • Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го. • Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що. • Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)]. • Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)]. • Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)]. • Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)]. • Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці. • Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)]. • Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми. • Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці. • Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)]. • Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми! • С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)! • Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце. • Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.); 2) места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)]; 3) (должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)]. • -то конторщика – мі́сце конто́рника. • Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2. • Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце. • Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді. • Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к. • Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди. • Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду. • Лишить -та – ски́нути з поса́ди. • Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду. • Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3. • Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду. • Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці; 4) (учреждение) установа, уряд (-ду). • Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце. • Присутственное -то, см. Прису́тственный. • Судебное -то – судо́ва́ устано́ва; 5) (о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка. • У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки; 6) анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2.

Мета́ться, мё́тываться – 1) (страд. з.) – а) (быть бросаемым) ки́датися, мета́тися, бу́ти ки́даним; (об искрах, огне) си́патися, бу́ти си́паним, (о паре) ора́тися, бу́ти о́раним, (о стоге) кла́стися, бу́ти кла́деним и т. д. -ться в глаза – ки́датися в о́чі, впада́ти в о́ко (в о́чі); б) (о детёнышах животных) приво́дитися; в) (об икре) викида́тися; г) (о шитье) наживля́тися, ши́тися на живу́ ни́тку; фастриґува́тися; (о петлях) обкида́тися; 2) (взаимн. з.) ки́датися чим. [Ді́ти ки́даються сніжка́ми (Київщ.)]; 3) -ться, метну́ться (возвр. з.) – ки́датися, ки́нутися, мета́тися, метну́тися, бо́рсатися, шата́тися, шатну́тися, ша́снутися, шиба́тися, шибну́тися, шварга́тися, (суетливо) метуши́тися, (бегать) га(й)са́ти; (от укуса насекомых: о животн. и перен. о людях) ґе́дзатися, ґе́дзкатися, ґзи́тися, дрочи́тися. [Над кру́чею ки́далась, як ча́йка, Фатьма́ (Коцюб.). Всю ніч мета́вся та вереща́в, не даючи́ спа́ти (Франко). Бо́рсався з нестерпу́чого бо́лю, але́ мовча́в (Грінч.). Шатну́всь по всій ха́ті – нема́ ніко́го (Рудч.). Шиба́ється, як чорт по пе́клі (Номис). Бурсачва́ шварга́лась по кла́су (Еварн.). Безси́ло метуши́ться між буржуазі́єю і пролетарія́том (Азб. Ком.). Гаса́ли по ву́лицях (Леонт.). Крича́ла, ґе́дзалась, кача́лась (Котл.)]. • -та́ться во все стороны – ки́датися на всі бо́ки. • -тся как угорелый, как угорелая кошка, как цыган на торгу (на ярмарке) – ки́дається (бі́гає) як очмарі́лий (очемері́лий) кіт, як попе́чений, як посо́лений, як ци́ган на я́рмарку. • Кровь -нё́тся в голову – кров ки́неться в го́лову.

Миалги́я, мед. – міялгі́я, біль (р. бо́лю) у м’я́зах; камчу́к (-ка).

Му́ка – му́ка, (скорбь душевная) гризо́та, згризо́та, (боль) біль (р. бо́лю), (страдание) стра́жда́ння; срв. Муче́ние. [Він терпі́в му́ку од свого́ коха́ння (Н.-Лев.). Одно́ї тяжко́ї годи́ни, пережива́ючи вели́ку душе́вну гризо́ту (Єфр.). Той сумни́й жаль, та пеку́ча згризо́та, що, не вгава́ючи, ша́рпає його́ від молоди́х літ (М. Вовч.). Я ду́мав: там щасли́вий край, там невідо́мі на́ші бо́лі (Самійл.)]. • Му́ки (пытка) – му́ки, торту́ри. [Я тебе́ прошу́: не завдава́й торту́р моє́му се́рцю (Л. Укр.)]. • -ки ада – пеке́льні му́ки (торту́ри). • -ки вечные – дові́чня му́ка. • Предать -кам – відда́ти на му́ки. • Подвергнуть -кам – взя́ти на му́ки.

II. Муче́ние – (боль, страдание) му́ка, му́че́ння, біль (р. бо́лю), катува́ння, мордува́ння, терпі́ння; (перен.) (за)моро́ка; срв. Му́ка, Му́чить. [Він терпі́в му́ку од свого́ коха́ння (Н.-Лев.). Оце́ мені́ чи́ста заморо́ка з ти́ми ді́тьми (Поділля)]. • Место -ний – каті́вня. • Это не учение, а -ние – це му́ка, а не нау́ка. • Иному горе – учение, иному – -ние – розу́мному ли́хо – нау́ка, а дурно́му му́ка. • Бьют не ради -ния, а ради учения – б’ють не для му́ки, а для нау́ки. • Предавать -ниям – дава́ти (завдава́ти, віддава́ти) на му́ки. • Подвергать -ниям – бра́ти на му́ки. • Он перенёс жестокие -ния во время этой операции – під час ції́ опера́ції він ви́терпів лю́ті му́ки. • -ния совести – му́ки сумлі́ння. • -ния ревности – му́ки ре́внощів. • Для меня -ние слушать его болтовню – мені́ му́ка (ка́ра) слу́хати його́ базі́кання (балакани́ну). • Терпеть жесточайшие -ния – терпі́ти найлюті́ші му́ки.

Мучи́тельность – болю́чість, бо́лісність, стражде́нність, пеке́льність, лю́тість, несте́рпність (-ости).

Мучи́тельный – болю́чий, бо́лісний, стражде́нний, тяжки́й, (адский) пеке́льний, лю́тий, (невыносимый) несте́рпний. [Страшні́ болю́чі спо́гади (Крим.). Бо́лісний сто́гін (Крим.). Па́нська робо́та важка́ та пеке́льна (Мирн.)]. • -ная болезнь – болю́ча (тяжка́) неду́га (хворо́ба). • -ная боль – лю́тий (пеке́льний) біль. • Его поставили в -ное положение – він опини́вся в болю́чому (тяжко́му) стано́вищі. • Он постоянно находится в -ном беспокойстве – він раз-у-ра́з (за́вжди) в лю́тому неспоко́ї (в тяжкі́й триво́зі). • -ное горе – болю́че (стражде́нне) го́ре (ли́хо).

Му́чить, му́чивать – 1) му́чити, (терзать, истязать) катува́ти, мордува́ти, рва́ти, (подвергать мучениям) бра́ти на му́ки, (предавать мучениям) дава́ти (завдава́ти, віддава́ти) на му́ки; (томить) мори́ти, томи́ти, нуди́ти кого́; (причинять боль кому) завдава́ти кому́ бо́лю, болі́ти кого́; (изнурять) висна́жувати, знеси́лювати кого́. [Не му́чте ви так його́ (Грінч.). Коли́сь би́ли-катува́ли, посторо́нками в’яза́ли (Пісня). Катува́ла, мордува́ла, та не помага́ло (Шевч.). Важке́ пита́ння – воно́ мене́ морду́є, не дає́ мені́ споко́ю (Н.-Лев.). Не рви́ся, лю́ба, і не рви мене́ (Л. Укр.). Каза́ла, що пі́деш за ме́не, то не мори́ мене́ (Квітка). Своє́ се́рденько томлю́ (Грінч. III). Сюди́ блу́дить, туди́ блу́дить, під собо́ю коня́ ну́дить (Пісня). Би́ли мене́, би́ли, на му́ки дава́ли (Голов.). Знева́га до її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)]. • Мысль, совесть -чит – ду́мка, сумлі́ння (со́вість) му́чить (гризе́). [Гризе́ мене́ одна́ ду́мка (Г. Барв.). Со́вість не дає́ мені́ споко́ю, гризе́ мене́ і день, і ніч (Сторож.)]. • -чить тяжко – му́чити тя́жко (вели́кою му́кою). [Му́чили її́ вели́кою му́кою, закува́ли в тяжкі́ кайда́ни (Грінч.)]. • Что лошадь -чишь? – на́що коня́ морду́єш? • Беды -чат, уму учат – біда́ доку́чить, та ро́зуму нау́чить (Приказка). • Что -чит, то и учит – му́ка – найкра́ща нау́ка. • Дело учит и -чит, и кормит – робо́та як наморду́є, то й навчи́ть, нагоду́є. • Его -чит голод, жажда, болезнь – його́ му́чить (то́мить, в’я́лить, су́шить) го́лод, спра́га, хворо́ба (неду́га); 2) докуча́ти, насти́рливо домага́тися.

Набереди́ть (больное место) – роз’ятри́ти (болю́че мі́сце).

Наслажде́ние – 1) (действие по глаг. Наслажда́ть) ті́шення, усоло́джування, оконч. наті́шення, усоло́дження кого́, чого́ чим, о[на]соло́дження чого́ чим; 2) (состояние по глаг. Наслажда́ться) насоло́да, уті́ха з чо́го, розкошува́ння чим и з чо́го, коха́ння в чо́му, милува́ння, любува́ння чим, в чо́му и з чо́го, ла́сування з чо́го и чим. [Розкошува́ння на́дбаним добро́м (Франко). Любува́ння з ідеа́льної краси́ душе́вної (Грінч.). До ла́сування ти йому́ на сте́жці (Куліш)]; 3) (удовольствие) насоло́да, (редко осолода), уті́ха, ро́зкіш (р. ро́зко́ши, мн. розко́ші, -шів), (услады) со́ло́дощі (-щів и -щей). [Кра́ще не прив’я́зуватися до вті́хи, не роби́тися рабо́м насоло́ди (Крим.). Ї́хні гу́би вже креса́ли болю́чі і́скри насоло́ди (В. Підмог.). Вся́ка пра́ця дає́ люди́ні вели́ку осоло́ду й забуття́ (Крим.). Ва́блять (морські́ царі́вни) до се́бе зеленува́тими очи́ма свої́ми, обіця́ючи ще нечу́вані вті́хи (Леонт.). Що за вті́ха – з тобо́ю сиді́ти! що за вті́ха – на те́бе гляді́ти! (Крим.). Естети́чна вті́ха (М. Зеров). Ти ще не розумі́єш, яка́ се ро́зкіш – почуття́ своє́ї си́ли (Франко). Моє́ се́рце в ці́лім мо́рі ро́зкоши тону́ло (Рудан.). Розко́ші ра́ю (Франко). Дай мені́ лю́бощів, па́хощів, ча́рів-соло́дощів (Франко)]. • С -нием – залюбки́, з уті́хою, з насоло́дою, лю́бо. [Залюбки́ зга́дував, що сього́дні пі́де додо́му, обми́ється, відпочи́не й побу́де в свої́й сім’ї́ (Грінч.). Не дві но́чі ка́рі о́чі лю́бо цілува́ла Шевч.). Нево́льники лежа́ть, простя́гшись лю́бо (Куліш)]. • От -ния – з насоло́ди, з уті́хи, з ро́зко́ши. • Светские, мирские -ния – світові́ вті́хи (розко́ші). [Світови́х не ві́давши уті́х (Грінч.). За світови́ми розко́шами вганя́ли (Куліш)]. • Чувственное -ние – почуттє́ва (змисло́ва) насоло́да (вті́ха). • Чувственные -ния – почуттє́ві (змисло́ві) вті́хи, (любовные) лю́бощі (-щів и -щей), любува́ння (-ння). • Исполненный -ния – по́вний насоло́ди (уті́хи), насоло́дний, розкі́шний. [В насоло́дній мло́сті ті́ла й душі́ (В. Підмог.). В ім’я́ любви́ й годи́н її́ розкі́шних (Куліш)]. • Доставлять, доставить -ние кому – дава́ти, да́ти насоло́ду (вті́ху) кому́, ті́шити, поті́шити кого́. • Испытывать, испытать -ние – зазнава́ти, зазна́ти насоло́ди (вті́хи, ро́зко́ши); срв. Наслажда́ться. • Находить -ние в чём, с -нием предаваться чему – коха́тися в чо́му, милува́тися в чо́му и чим, ті́шитися чим и з чо́го.

Натро́гать (больное место) – ная́трити (роз’я́трити, розрази́ти) (болю́че мі́сце).

Невырази́мый – невимо́вний, невисло́вний, (не только несказанный) несказа́нний, невипові́дний. [(Сказа́в) з невимо́вною пого́рдою (Франко). Невимо́вний жах (Самійл.). Невимо́вне ща́стя (Тобіл.). Коло уст лягли́ в не́ї скла́дки невимо́вного бо́лю (Коцюб.). Несказа́нна ту́га охопи́ла його́ (Мирний). Він був у несказа́нному го́рі (Олесь). Несказа́нний га́лас (Коцюб.)]. • Нечто -мое – щось невимо́вне (невисло́вне).

Неизве́стность – 1) (состояние) а) (неизвестного) невідо́мість, незна́ність, незві́сність, безві́сність; незнайо́мість; недовідо́мість; срв. Неизвестный 1. [Нема́ у сві́ті гі́рше, як та невідо́мість, непе́вність (М. Вовч.). Ко́жна хвили́на наближа́ла страшну́ невідо́мість (Коцюб.). Жах, болю́чий, як невідо́мість (Черкас.). Накипі́ло на се́рці у купця́ з недовідо́мости й го́ря (Корол.)]. • Полная -ность – цілкови́та невідо́мість. • -ность о чём – невідо́мість про (за) що. • Быть в -ти о чём – бу́ти в невідо́мості, (нічо́го) не зна́ти про (за) що, (пров.) бу́ти незві́сним (невідо́мим) про (за) що. • Жить в -ти – жи́ти в невідо́мості. [Невідо́мість, що в їй живемо́ (Грінч.)]; б) (незнаменитого) невідо́мість, незна́ність (-ости). • Жить в -ти – жи́ти в невідо́мості, жи́ти (ніко́му) невідо́мим (незна́ним); 2) (неизвестное) невідо́мість, невідо́ме, незна́не (-ого), бе́звість (-ти) и (мн.) бе́звісті (-тей). [Ли́не в бе́звість чолові́к (Вороний). «Куди́ ти йдеш?» – «Не зна́ю. Так, на бе́звість» (Л. Укр.). Пра́вда й си́ла в бе́звістях пропа́ли (Млака)].

Неприя́тно, нрч. – неприє́мно, нелю́бо, неми́ло, при́кро; (досадно) доса́дно; (противно) проти́вно. [Він почува́в себе́ ду́же неприє́мно (Полт.). Повз це́ркву як прохо́див, неприє́мно врази́ло Дави́да: па́хло фа́рбою сві́жою (Головко). Нелю́бо й болюче́ було́ мені́ подиви́тися на того́ бідола́ху (Крим.). Нелю́бо врази́ло ду́шу (Крим.). Мо́же вам і при́кро бу́де слу́хати те, що почу́єте (Кониськ.). При́кро ста́ло мені́ (Лохвич.). «А тобі́ що, при́кро?» – «Ну, та все-ж неприє́мно!» (Франко). Вона́ помі́тила, що йому́ це при́кро (Грінч.). Нема́ в їх нічо́го того́, що ча́сом так при́кро вража́є в де́яких люде́й (О. Пчілка) Дзвіно́к при́кро вда́рив його́ по напру́жених не́рвах (Коцюб.)].

Нерв – 1) анат. nervus – нерв (-ва), (соб., фам.) нерва́ (ж. р.). [Не́рви Приходе́нков да́лі не ви́держали, він поча́в рида́ти (Кониськ.). Мої́ не́рви, немо́в чу́ли зда́лека до́тик оливця́ (Франко). По мої́х напру́жених не́рвах уда́рила хви́ля рі́дних, близьки́х мені́ зву́ків (Коцюб.). Під грім од повста́нь од всіх свої́х не́рвів у степ посила́ю – пое́те, уста́нь! (П. Тичина). Нерва́ розходи́лася, нерва́ мене́ му́чить (Київ)]. • Нерв глазной (n. ophthalmicus) – о́чний нерв. • Нерв лицевой (n. facialis) – лицеви́й нерв. • Нерв лучевой (n. radialis) – промене́вий (радія́льний) нерв. • Нерв оптический (n. opticus) – зорови́й (опти́чний) нерв. • Нерв седалищный (n. ischiadicus) – сідни́чний нерв. • Возбуждать, дразнить -вы – звору́шувати (дратува́ти, дражни́ти) не́рви кому́, нервува́ти кого́. [Зеле́на цибу́ля дражни́ла наркоти́чно не́рви й апети́т (Н.-Лев.)]. • Воспаление -вов – неври́т (-та); см. Неври́т. • Расстраивать, расстроить -вы – псува́ти, зіпсува́ти (собі́) не́рви. • Расстройство -вов – знервува́ння, знерво́вання. [Му́сів через малярі́ю й болю́че знервува́ння поки́нути те́пле Туапсе́ (Крим.)]. • Человек с расстроенными -вами – люди́на з зіпсо́ваними (хво́рими) не́рвами, знерво́вана люди́на, (с расстроенными в конец, совершенно -вами) люди́на укра́й (геть) знерво́вана. [Геть знерво́ваний Хи́мченко не міг працюва́ти гара́зд (Крим.)]; 2) (перен.) нерв (-ва), (букв. пульс) жи́вчик (-ка). [О, Агаме́мноне, вели́кий, ду́ко! ти, не́рве й ко́сте гре́цької краї́ни, ти се́рце на́ших військ! (Куліш)]. • Движущий нерв – руші́йний нерв; 3) бот. – жи́лка, (диал.) хробор (-ра), жига́ль (-ля́).

Нечувстви́тельный – 1) нечутли́вий, нечу́лий. • -ный к чему – нечутли́вий, нечутки́й до чо́го. [Нечутли́вий до вся́кої вті́хи світово́ї (Л. Укр.). Потрі́бно, щоб шко́ла роби́ла нечутли́вою свідо́мість діте́й до релігі́йних казо́к (Азб. Комун.)]. • -ный к боли – нечутли́вий до бо́лю; невразли́вий, безбо́лісний. [Таки́й безбо́лісний чолові́к, що йому́ до чужо́го ли́ха ба́йдуже (Сл. Гр.)]; 2) (незаметный) непомі́тний; (не резко ощутительный) недіткли́вий; (безболезненный) безбо́лісний. [Покара́в його́ ду́же недіткли́вим спо́собом (Маковей)].

Новорожде́[ё́]нный – новонаро́джений, (реже) ново(на)рожде́нний, наро́джений, нарожде́нний, (сщ.) новорожде́нець, -рожде́ниця, нарожде́нець (-нця), -ниця. [Новонаро́джені ді́ти (Корол.). Новорожде́нному дали́ ім’я́ Семе́н (Квітка). Була́ я в той час новонарожде́нна і кри́ком бо́лю світ нови́й стріча́ла (Л. Укр.). В кімна́ті пролуна́в пе́рший крик нарожде́нного (Корол.). Де́які дикуни́ вбива́ють слабоси́лих нарожде́нних (Наш). Кла́няюсь… си́ном новорожде́нцем (Чуб. V)].

Обезу́меть – збожево́літи, збезглу́здіти, здурі́ти, одурі́ти, подурі́ти (о мног.), знавісні́ти, збезу́митися, стеря́тися, скрути́тися, с[за]тумані́ти [Ди́кий люд затумані́в: лю́ди рі́зались, руба́лись (Грінч.)], з глу́зду зсу́нутися (з’ї́хати), зверете́нитися з чо́го. • Он обезу́мел – він збожево́лів и т. д., навіди́ло його́. • Обезу́мевший – збожеволі́лий, знавісні́лий. • Обезу́меть от ужаса, боли – збожево́літи з жа́ху, з бо́лю.

О́стрый – 1) го́стрий (о́стренький – гостре́нький; острё́хонек – гострі́сінький) [Го́стрий ніж, цвях. Го́стра бри́тва, коса́. Го́стре ши́ло, жало́], різки́й (серп, коса́); 2) (остроконечный) го́стрий, кінча́(с)тий; см. Остроконе́чный; 3) (на вкус) го́стрий (на смак), при́крий, терпки́й, міцни́й. • -рый уксус – міцни́й о́цет. • -рый перец – го́стрий пе́рець; срв. Е́дкий; (о жидкостях) см. Е́дкий; (о красках, цветах) різки́й, при́крий; (о запахах) го́стрий, при́крий. [При́крий пах]; (о голосе, звуках) різки́й, прони́клий, прони́кливий; (о ветре: резкий) дошку́льний, шпуйни́й, прони́зуватий; (мороз) різу́чий, при́крий, ду́жий; (о глазах, слухе) го́стрий. [Го́стрі, як ніж, о́чі]. • -рые глаза – го́стрі, прони́зливі о́чі. • Окинуть кого -рым взглядом – обве́сти кого́ го́стрими очи́ма. • -рый слух – го́стре ву́хо; (о боли, скорби и т. д.) при́крий, пеку́чий [Пеку́чий біль. Ту́га пеку́ча], го́стрий, дошку́льний, бо́ліз[с]ний. [Бо́лізний біль = -рая боль]. • -рая зубная боль – при́крий зубни́й біль (р. бо́лю); 4) (остроумный) доте́пний, дорі́чний. • -рый ум – би́стрий ро́зум. • -рая мысль – го́стра, доте́пна ду́мка. • -рое слово, -вцо – го́стре, доте́пне, ущи́пливе сло́во, слівце́; 5) (язвительный, едкий) го́стрий, ущи́пливий, ускі́пливий, діткли́вий (гал.). См. Е́дкий 2. • -рая критика – ущи́[скі́]плива кри́тика. • -рый язык – ущи́пливий, го́стрий язи́к. • У него -рый язык – він го́стрий на язи́к. • Ты больно уж остё́р – ти на́дто вже метки́й (боек), смі́лий (дерзок). • -рый на язык – жигува́тий, го́стрий на язи́к. • -рая вершина – шпиль (р. шпиля́) (м. р.), гостри́ця.

Отлега́ть, отле́чь – 1) хим. – осіда́ти, осі́сти; срв. Оседа́ть 3, Отста́иваться; 2) (отстать) відстава́ти, відста́ти, відхиля́тися, відхили́тися, відхо́дити, відійти́. • Столб -лё́г от стены – стовп відійшо́в від стіни́; 3) відляга́ти, відлягти́ від чо́го, ле́гшати, поле́гшати на чо́му, (сов.) відли́г(ну)ти на чо́му (на се́рці, на душі́), відхо́дити, відійти́, попуска́ти, попусти́ти. • -ло́ от сердца (на сердце, на душе) у кого – відлягло́ (відійшло́) від се́рця, від душі́ кому́. • У меня -ло́ от сердца – мені́ (или в ме́не) відлягло́ від се́рця. • Боль -ла́ – біль (р. бо́лю, м. р.) попусти́в, поле́гшав, відійшо́в, відли́гнув или безл. поле́гшало, попусти́ло. • Отлё́глый, хим. – осі́лий. • -лое горе – мину́ле го́ре, ли́хо или го́ре (ли́хо), що відійшло́, що мину́ло.

Познава́ть, позна́ть – пізнава́ти, пізна́ти, спізнава́ти, спізна́ти, дізнава́ти, дізна́ти кого́, що. [Я пізна́в його́. Вони́ не дізна́ють сме́рти (Св. П.). Не пізна́вши бо́лю від розлу́ки, не спізна́єш ра́дости стріча́ння (Крим.)]. • -ва́ть истину чьего учения – спізнава́ти і́стину чийо́го вче́ння. • -на́ть природу, сущность вещей – ді[пі]зна́ти приро́ду, істо́ту рече́й. • -на́й самого себя – спізна́й само́го себе́. • И -на́л Адам Еву – і взна́в Ада́м Є́ву (Св. П.). • По́знанный – пі́знаний, спі́знаний, ді́знаний.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»].

Буква – буква, літера; (типографская, в шрифте) шрифтина; (плохо написанная) кривуля: • буква гласная – (грам.) голосна; • буква зю – буква зю; • буква согласная – (грам.) приголосна; • идёт вразрез с буквой и духом (закона) – суперечить букві й духові (закону), розбігається з буквою й духом (закону); • мёртвой буквой быть (оставаться) – мертвою буквою бути (залишатися, лишатися, зоставатися), залишатися (лишатися, зоставатися) на папері; • отступать, отступить от буквы закона – відбігати, відбити букви закону, ухилятися, ухилитися від букви закону, розминатися, розминутися з буквою закону; • перевести буква в букву что – перекласти дослівно (від слова до слова, слово за слово, слово по слову, слово від слова) що; • следовать [мёртвой] букве, придерживаться [мертвой] буквы – держатися (додержувати, додержуватися) [мертвої] букви, йти слідом (услід) за [мертвою] буквою. [Писар переписав свій утвір церковними буквами (І.Нечуй-Левицький). Як пройшов усю азбуку, — аж повеселів: діло пішло спірніше. Він бачив, як з літер складалися слова, і дивувався дуже. Почав уже читати. І тут біда! Нігде не запопаде такої книжки, щоб до душі припала (П.Мирний). Софія схопила книжку, розгорнула її раптово, не читаючи, дивилась на букви (Л.Українка). Якщо нас коли-небудь і згадають, то як мучеників. Як таких, що в годину люту посміли залишитися самими собою. І десь там маленькими буквами напишуть, що той і той ще й вірші писав (В.Стус). — Словами спорять на всі теми, Слова творять всі системи, Словам тим віри не ліймають, Із слова букв не викидають (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — А щоб уже тебе скрутило, як ти отак слова перекручуєш! — обурився знову Дон Кіхот.— Критикувати треба говорить, а не крихтику’вати! — Та ви-бо, пане, до мене не дуже чіпляйтесь,— одмовив Санчо,— бо я собі в столиці не ріс і в Саламанці не вчився, то ненароком і пропущу, бува, яку літеру, а де то й лишню вставлю. Не можна ж, далебі, вимагати од саяжан, щоб вони говорили, як толедяни, та є й такі толедяни, що не вельми-то по-панському втнуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Облиште мене, ваша високість,— відрізав Санчо.— Мені тепера не до тонкощів, що, може, де на яку там букву обмилюся. Я так потерпаю від того, що хтось мене бичуватиме або ж я сам бичуватимусь, що за свої слова і вчинки не відповідаю (А.Перепадя, перекл. М.Сервантеса). Букву закону варто б внести в алфавіт (С.Є.Лєц). — Всі романи, які я написав, мені не подобаються з огляду на їхнє сприйняття — я завдаю болю деяким «піпєточним» інтелігентам. Одна критикеса кричала, де це в Києві можна побачити таке дно! Та його не треба шукати. Варто зайти в під’їзд, де тринадцятилітні «мальчікі» поставили дванадцятилітню «дєвочку» буквою «зю». Інша річ, що більшість людей не хочуть бачити такої правди, а хочуть жити у світі Толкіна (О.Ульяненко). Хай це можливо і не найсуттєвіше але ти дитино покликана захищати своїми долоньками крихітну свічечку букви «ї» а також витягнувшись на пальчиках оберігати місячний серпик букви «є» що зрізаний з неба разом із ниточкою бо кажуть дитино що мова наша — солов’їна гарно кажуть але затям собі що колись можуть настати і такі часи коли нашої мови не буде пам’ятати навіть найменший соловейко тому не можна покладатися тільки на солов’їв дитино (І.Малкович)].

Бутафорский, бутафорный – бутафорський, бутафорний, (ещё, перен.) несправжній, показний, підроблений. [Але решток наших змарнованих сил стає на бутафорний патріотизм, сантиментальний культ Шевченка та на полеміку з тими, хто нас не слухає (Є.Сверстюк). Настане день, обтяжений плодами. Не страшно їм ні слави, ні хули Мої суцвіття, биті холодами, Ви добру пам’ять все — таки дали. І то нічого — що чигали круки, Що промайнуло так багато літ. З такого болю і з такої муки Душа не створить бутафорський плід (Л.Костенко)].

Весь, вся, всё – увесь (весь, усей), уся (вся), усе (все); усей; усенький (всенький), усенька (всенька), усеньке (всеньке); цілий, ціла, ціле; повний, повна, повне; (всегда, беспрестанно) усе, одно; (до сих пор) досі; (всё, всё же, всё таки) проте: • бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног – см. Бежать; • без всего – без нічого; з нічим; • более всего – над усе; перед усім; найбільш (найбільше); • больше всего – найбільш (найбільше); понад (над) усе; більш за все; • вдобавок ко всему – до всього [того]; • весь как есть, совершенно весь, весь без исключения, решительно весь – геть увесь, чисто ввесь (весь), увесь дочиста, увесь одним лицем, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) увесь наголо; • во весь рост – на цілий зріст; • во всё горло кричать – на все горло (з усього горла, скільки горла, на всю горлянку) кричати (гукати, лементувати…); на весь голос (на весь рот, на всі груди) кричати (гукати, лементувати…); як на пуп (як на живіт, як на завійницю, як на печінку) кричати (гукати, лементувати…); (образн.) кричить, мов з нього чорт лика дере; кричить, аж із шкури (з душі) вилазить; • во всём мире – в усьому (в цілому) світі; • во всю прыть, во весь дух – щодуху, чимдуж; • вот и всё, да и всё тут – та й годі; та й край; • во всю, во всю ивановскую – на весь окіл (на всю вулицю) гукати (кричати); на всі заставки (на всі взаводи (заводи), на всю губу) кричати (гукати); щосили (з усієї сили) кричати (гукати); чимдуж (щодуху, що [є] духу, скільки духу) кричати (гукати); • всё без исключения – все без винятку; все загалом; геть [чисто] усе; усе дочиста; • всё более и более, всё дальше и дальше и т. п. – щораз (чимраз) більше; щораз далі; дедалі (щодалі, чимдалі) [все] більше; все геть та й геть; • всё, всего (ср.) – усе, усього; • всё вместе (взятое) – все разом; • все вместе (без разбору) – усі посполу; • всего (итого) – разом; • всего лишь – лише тільки; • всего доброго, лучшего – всього найкращого; • всего на всё – усього-но, гурт на гурт усього (усіх); • все до одного, до последнего – всі до одного (жодного); • всего лишь, только – тільки; тільки-но; лиш (лише); • всего лучше, дороже и т. п. – найкраще, найдорожче; над усе краще, дорожче і т. ин.; • всё на всё – усе чисто, усе дочиста, геть усе; • всего-навсего – усього-на-всього; всього-на́-все, разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; тільки, лише, лиш, та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; • всего не переслушаешь – слухати не переслухати; • всего хорошего! (разг.) – на все добре!; всього найкращого!; • всё и вся (разг., устар.) – геть усе (чисто все); усе і вся; • всё или ничего – усе або нічого; • всё нипочем – все дарма; • всё обстоит благополучно – все гаразд; • всё равно – однаково; все одно; байдуже; про мене; • всё-таки, а всё-таки, а всё же – а таки; проте; а проте; втім; а втім; все ж; а все ж; • идти во весь рост – іти на весь (на повний) зріст; іти випроставшись; • изо всех сил, во всю мочь – з усієї снаги (сили), щосили, скільки сила (сили) змагає (змагають), змагала (змагали); • лучше всего – найкраще (найліпше); краще над усе, краще за все; • мне (тебе…) всё равно – мені (тобі…) однаково (однако); мені (тобі…) все одно; про мене; ані (ні) гадки мені (тобі…); мені (тобі…) байдуже (дарма); (разг.) скількісь; (згруб.) один біс мені (тобі…); • на всё про всё, за всё про всё – на все про все, за все про все; • после всего – по всьому; • прежде всего – насамперед, передусім, найперше; • при всём желании – попри все [моє] бажання; хоч і як я бажаю; • при всём том, со всем тем – попри все те, а проте; з усім тим; • при всех – привселюдно; • принадлежащий всем – належний усім, усіхній; • растянулся во весь рост – розпластався (простягся) на весь (на цілий) зріст; витягся на всю довж; • решительно всё – геть усе; чисто все; геть-чисто все; все дочиста (наголо), все дощенту; (образн.) усе до крихти (до цурки, до цурочки, до нитки, до ниточки); • со всего плеча – чимдуж, щосили (з усієї сили); • со всех ног – прожогом, щодуху; • стать во весь рост – стати на цілий (на весь) зріст; • только и всего, всего-навсего – тільки, лише, лиш, усього-на-всього; та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; • только всего, всего навсего – разом тільки; усього разом; раптом; раптом тільки; • только и всего (и конец) – та й по всьому; • чаще всего – найчастіш[е]; • я весь внимание и слух – я весь [сама] увага. [Стає царем царювати Петро-недоліток. Стає царем царювати, Але не царює, Сам Міняйло і карає, І життям дарує. Тогді знову наступила Тяжкая година, Застогнала, заридала Ціла Україна (С.Руданський). Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (І.Нечуй-Левицький). — Куди ти його подінеш? — дивувався Андрій.— Адже у нас усього-на-всього дві грядочки (М.Коцюбинський). Ціле його безталання стає йому перед очі (М.Коцюбинський). Козаки все геть та й геть, убивалися у військове діло (П.Куліш). Та вже скількісь, нехай б’ють (П.Гулак-Артемовський). Кричав на цілу хату. По цілій землі руській. Усю (цілу) ніч. Усеньку воду попили. Увесь світ. Цілий всесвіт. Жінки наголо всі цокотухи. Усе гаразд, усе добре (АС). Всього-на-всього — це переклад вульгарного московського «всего на всего»; «на» ніколи в родовому відмінку не вживається, тому треба: всього-на́-все (та і в мові російській літературна форма тільки: всего на все) (І.Огієнко). Не можна замість все одно говорити все рівно (росіянізм) (Микола Сулима). Негр чимдуж забрався на кухню, а Лоле повела мене до своєї кімнати (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Обережно! Там — плита! — вигукнув був я, але вже запізно: Г’ю перечепився і з усього розмаху всівся дупою на розпечене залізо. Несамовито загорлавши від болю, він ураз підскочив і продогом кинуся до своєї кімнати (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Люди часто бувають нерозумні й уперті, егоцентричні й нелогічні. Однаково прощай їх. Якщо ти добрий, люди винитимуть тебе в тому, що під маскою доброти ти прикриватимеш користь. Однаково залишайся добрим. Якщо ти добився успіху, тебе оточуватимуть удавані друзі й справжні вороги. Однаково добивайся успіху. Якщо ти чесний і прямий, люди обманюватимуь тебе. Однаково будь чесним і прямим. Те, що ти будуєш роками, хтось зрунує за одну ніч. Однаково будуй. Якщо ти спокійний і чесний, тобі заздритимуть. Однаково залишайся щасливим. Те добро, яке ти робиш сьогодні, завтра люди забудуть. Однаково роби добро. Віддай світові найкраще з того, що маєш, і світ попросить ще. Однаково віддай найкраще. Друже мій, кінець кінцем, те, що ти робиш, однаково потрібно не людям. Це потрібно тільки тобі і Богові (мати Тереза)].

Вокруг – навколо, довкола, навкруг, навкруги, округ, округи, круг, кругом, понавкруги, наокруг, довкруж, довкруги, доокіл, доокола, довкіл, круж, навкіл: • вокруг да около – коло та навколо; околесом, околясом; • садиться, сесть вокруг кого, чего – сісти навколо кого, чого; обсідати, обсісти кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); (о многих) пообсідати кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); • становиться, стать вокруг кого, чего – обступати, обступити (обставати, обстати, (о мн.) пообступати, пообставати) кого, що; • ходить вокруг да около, разг. – ходити коло та навколо (околяса, околясом). [— Ой я тобі заспіваю, Що не будеш в цім краю, Бо в цім краю вороги Наокруг тя облягли (Н. п.). Мов ті валькірії, круг неї Танцюють, граються дівчата (Т.Шевченко). А глянь лиш гарно кругом себе, — І раю кращого не треба! (Т.Шевченко). Там десь на широкій долині розлився дов­гий став; кругом ставка над самим берегом біліє смуга з вишневих та черешневих садків (І.Нечуй-Левицький). Тільки навесні згадала я, як-то люди плачуть, як почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село; стала, дивлюсь, тільки округ мене безкраї степи зеленіють (М.Вовчок). Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі і розвівалися широкими хвилями далеко навкруги (П.Мирний). Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Б.Грінченко). За хатою буде зелений садочок, Навколо із квітів рясненький віночок (М.Коцюбинський). Пірнав у гущу осінньої ночі і прислухався, як калатав стукач навкруг подвір’я (М.Коцюбинський). Софія почала раптово збирати та складати різні дріб’язки, що порозкидала баронеса навколо себе (Л.Українка). Довкола розкинулись мило Барвисті дрібні береги (Л.Українка). В лісах довкола села паслися корови і воли (І.Франко). Ввійшов досередини, обмацав доокола стіни (І.Франко). Що за думки, що за замисли роїлися та снували в голові їдучого пана, - сього кождий легко догадається, скоро пізнає, що той пан — наш давній знакомий, Герман Гольдкремер, і що він по довшім побуті у Відні й у Львові вертає оце до Дрогобича. Вид безмірної нужди та погибелі доокола навівав на нього вдоволений, ситий супокій, трохи не радість (І.Франко). Степан зовсім пишний був, вперше за життя із справжньою дівчиною до прилюдного місця потрапивши, і тільки те прикро йому було, що товаришка його забагато стеком крутила та навколо озиралась, а на нього замало звертала уваги й поглядів (В.Підмогильний). Тепер уже йому побожно співають не дяки, а неземними голосами захлинається пташня доокіл, співає нива і сіпожать, співають гори, співає небо дивним гомоном (І.Чендей). Хіба то вояки! Він також знав, що навкіл на багато-багато верст — аж до Чернігова та Києва — жодної князівської дружини, бо всі без винятку Ігореві витязі в Половецькому степу… (В.Малик). З-поміж визубнів заборола городської стіни стріляли з луків простими й важчими стрілами, й хоча се не дошкуляло тим, що підковою стояли круж городу, але заважало воям коло таранів та веж (І.Білик). Хтось чорний-чорний бродить довкруги, із ніг до голови мене обзирить і, не впізнаючи, уже й не вірить, що все це я — угнався в береги, як грудка болю, пам’яттю розмита, живого срібла озеро нічне (В.Стус). Панько перебіг поглядом понавкруги (О.Виженко). …ватаг наостанок кинувся сторчголів, свердлячи туге повітря, креснув, тягнучи за собою зграю над високовольтними стовпами; низько над мертвим горбом лісу билися пташині крила; ватаг повернувся й сам влетів у вир тремтячих людських душ, підхопивши їх у вирій; зграя зробила коло довкруж сонця, вдарила сумним суремним голосом над поверхнею землі, і за годину місто лишилося позаду, червоно займалось небо (О.Ульяненко). Чому ж не летиш? На вологім піску танцюєш довкіл моїх тихих рук. І п’єш з мене довгу предвічну ріку ти, схожий на крука. Ти майже крук (Ю.Андрухович). Звір першим ділом перевернувся у своїй в’язниці, тоді витяг лапи, потягнувся добре, роззявив пащу і позіхнув спроволока, далі висолопив язика мало не в дві п’яді завдовжки і випорошив собі очі та морду вилизав, потому вистромив головень із клітки і повів доокола очима, що жаром жахтіли. Те страховіття нагнало б холоду найшаленішій сміливості, та Дон Кіхот тільки дивився на нього пильно, чекаючи, поки звір із воза сплигне і на нього налізе певен був, що посіче хижака на локшину. От аж куди сягнуло безприкладне його божевілля! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Собака плигав круж нього, грайливо погарикуючи (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вколо нього на неозорому кладовищі панувала тиша (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Все довкола свідчить про те, що  люди сильні (не важливо, чоловічої чи жіночої статі) не тільки не одружуються з іще сильнішими, але навіть не віддають їм  переваги, коли підбирають собі друзів (Д.Б.Шоу). Виявляється — огорожа навколо Верховної Ради складається з 450 гострих металевих кілків… Це випадковість чи так задумано?].

Воткнутый – увіткнутий, устромлений (встромлений), застромлений, (с размаху) вгороджений (угороджений), засаджений, всаджений, загнаний. [А глибоко в льоху під церквою блимала факля, увіткнута в землю, де Орися, тріпочучи серцем, дожидала Антося (М.Старицький). Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем (В.Стус). Збоку, в темному закутку, застромлений глибоко в щілину, причаївся широколезий ніж з вишмульганою до блиску дерев’яною колодочкою (В.Малик). Страшенно звузились уявимі простори видимості, мов завалля якесь, де треба знайти хоч кусник поживності і вгасити лютий зойк — не з звуків зойк, а з почуттів! — той, що терзає, як розпечене і разом жахливо чорне  вістря крючка, вгородженого в єство, але невидного (В.Барка). Хто прийшов до влади в наших містах? Хто ці чоловіки з тисячею голок, всаджених в горло, від яких їхні голоси стають холодними й небезпечними? Хто ці крикливі клоуни, котрі стоять і вирішують, чи слід пробивати нашим будинкам серця й випускати з них теплу малинову кров? (С.Жадан)].

Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло.  Сатаніло.  Погляд  сходив  кров’ю… В  скафандрі  хмар  ішло землею  небо. Сутеніло. Бомбами,  бомбами,  бомбами Бийте  свободу  в  лоб!.. (М.Вінграновський). Був  лоб  у  хлопця  —  сонячний  зеніт. І  розум  думку  рухав,  наче лопать. Філософи  пояснювали  світ. Такі  ось  хлопці  світ  цей  перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник].

Лучше – 1) (ср. ст. от Хорошо́) (чем кто, что) кра́ще, лі́пше, (разг.) лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го; 2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, (разг.) лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що: • больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало); • в гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а дома (вдома) [таки] краше (Пр.); у гостях добре, дома (удома) ще ліпше (Пр.); немає ніде краще (ліпше), як дома (удома) (Пр.); • гораздо лучше – (как прилаг.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще), ліпший (ліпша, -ліпше), (иногда) луччий (лучча, лучче), (как наречие) багато (далеко, куди) краще (ліпше, разг. лучче); • всё лучше и лучше, час-от-часу лучше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше); • гораздо лучше, хуже – далеко краще, гірше; • делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, гарнішати, разг. луччати); • здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає); • значительно лучше – (нареч.) багато (далеко, куди) краше; (прил.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще); • как можно лучше, как нельзя лучше – якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше, якомога краще (ліпше); • куда лучше – багато (далеко, куди, гетьто) кращий (ліпший); багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше); • лучше всего – якнайкраще, якнайліпше, найкраще, найліпше, краще (ліпше) за все (над усе); • лучше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти; • лучше и не говорить – краще й не казати, бодай і не казати; • лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган (Пр.); • лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого (Пр.); • лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи (Пр.); краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити; • лучше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли; • лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі (Пр.); кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець (Пр.); близька соломка краща від далекого сінця (Пр.); • лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою (Пр.); ліпше (краще, разг. лучче) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою (Пр.); ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти (Пр.); кращий солом’яний дід, як золотий син (Пр.); як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою (Пр.); • лучше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го; • не лучше ли? – чи не краще?, чи не ліпше?; нет ничего лучше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що…; • оба лучше – обо́є рябо́є; • одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша); • старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати ніж двох нових мати (придбати) (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, разг. луччий), як новий (Пр.); она лучше всех — вона найкраща; • он лучше кого – він лі́пший (разг. лу́ччий) за (від) кого́; • по характеру гораздо лучше кого – на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) кого; • сделать лучше всех – зробити найкраще; • тем лучше – тим краще (тим ліпше), то й краще (то й ліпше); • уж лучше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше; • ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна (Пр.); одна голова — добре, а дві — ще краще (Пр.); один розум — добре, а два — краще (Пр.); що голова — то розум а дві — краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше очей більше й бачать (Пр.); добре тому, хто вдвох (Пр.); одна рада — добре, а дві — ліпші (Пр.); • у него три дочери одна другой лучше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща; • худой мир лучше доброй ссоры – кра́ща соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Приказка); • чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краше (ліпше), дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше); • чем скорее, тем лучше – що швидше, то краще. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Т.Шевченко). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (А.Кониський). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (П.Куліш). Слу́хай ра́дше при́повідки! (І.Франко). Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (П.Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовчок). Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Б.Грінченко). Діється таке, — одвітує божий чоловік, важко здихнувши, — що бодай і не казати! (П.Куліш). Найкраще досягається ціною великого болю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Тож він собі, зголоднілий, безтурботно заквапився геть, а горопашний Метью мусив іти до дівчинки — до тієї дивної дівчинки — до тієї сироти — і розпитувати її, чого це вона виявилася не хлопцем. Та він радше би в лев’яче лігво зайшов, але що було вдіяти? (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Бути крилатим зроду найкраще з усіх на світі благ (Аристофан). Жоден смертний не народжується на світ без вад; у кого вад менше, той і найкращий (Е.Ротердамський). Краще пізно, ніж ніколи (Пр.). 1. Як же мені стати найкращим, якщо вас все більше й більше? 2. Кинути пити краще за життя. 3. — Чому краще пити пиво, ніж горілку? — Бо печінка — одна, а нирки — дві. 4. Краще насолоджуватися манією величі, ніж страждати комплексом неповноцінності. 5. Одна голова — добре, а з тулубом — краще. 6. Добре, коли до тебе приходить успіх, та ще краще, коли і тебе застає. 7. Хай краще з тебе сміються, ніж над тобою плачуть. 8. Радіти треба сьогодні, бо завтра буде ще краще].

Любимый – 1) (излюбленный, дорогой) улю́блений, лю́блений, уко́ханий, коха́ний, лю́бий, уподі́бний (уподо́бний); 2) (возлюбленный, милый) коха́ний, уко́ханий, ми́лий, лю́бий, лю́блений, (возлюбленная) коха́на, лю́ба, ми́ла, лю́блена, (сущ.) любко́, лю́бчик, коха́нок (-нка), коха́на люди́на: • любимая лошадь – улю́блений кінь; любимая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. – роси́чка круглоли́ста, рося́нка; • любимое блюдо, кушанье – улю́блена стра́ва, ї́жа; • любимое дитя – коха́на (лю́ба) дити́на; найулю́блені́ша дити́на; • любимое занятие, дело – улю́блена, лю́ба робо́та; • любимое чтение – улю́блене чита́ння (читво); • любимый автор, любимое произведение – улю́блений, уподо́бний а́втор, твір; • любимый вождь – улю́блений проводи́р (провідник, вождь); • любимый всеми – загальний улюбленець; • наступить на любимую мозоль (шутл.) – наступити (натоптати) на улюблену (найулюбленішу) мозолю; дійняти (допекти, дошкулити) до живого; уразити у живе (болюче) місце; • про себя любимых – про себе любих; • самый любимый – найулю́блені́ший, найуко́хані́ший, найулю́блений, найлюбі́ший, наймилі́ший; • себя любимого – себе любого. [Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Свого любого додому (Т.Шевченко). Пан-о́тченьку ти наш коха́ний! (П.Куліш). Думаю собі: «Як-то тепереньки небожата мої кохані? Чи згадують мене?» (М.Вовчок). Чи я в ба́тька не коха́на була́? (Пісня). Свої́х уподо́бних авторі́в узяла́ з собо́ю (І.Нечуй-Левицький). — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (І.Нечуй-Левицький). — Хоч той панич син бідного диякона, але гарний, хоч з лиця води напийся! Я знаю, що він буде уподобний панні. Тільки він убогий, ой який убогий! Як той Іов на гноїщі! (І.Нечуй-Левицький). То була її любов, то був її любчик Павлусь (І.Нечуй-Левицький). — Боже мій, Боже мій! — сказав він, ковтаючи сльози. — Що ж тепер з тобою буде, мій вільний, укоханий краю? Чи на те ж наші батьки обороняли тебе од бусурманів, не шкодуючи свого життя, щоб дістався ти чужим людям на поталу? (А.Кащенко). — Чи пам’ятаєш, серце Іванку, як ми сходились тут, у сему лісі: ти мені йграв, а я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі? (М.Коцюбинський). Проща́тись прийшо́в я, коха́на, з тобо́ю (Л.Українка). Ось уже лаврів, поетами люблених, Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів, густо повитих плющем, Ані платанів розкішних наметів (Л.Українка). — Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Л.Українка). Моя люба Мар’яночка краща мені, як сестричка, — як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся (Л.Українка). На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І.Франко). Загра́в свою́ улю́блену пі́сню (А.Кримський). З своє́ю найулюблені́шою ля́лькою (Б.Грінченко). Уважа́в М. Вовчка́ за лю́бленого в наро́ді письме́нника (Б.Грінченко). Найулю́блена дити́на (М.Вороний). Се була́ його́ найлюбі́ша робо́та (В.Стефаник). Силкува́лася ви́правдати вко́хану люди́ну бідола́шна ді́вчина (Б.Грінченко). Жі́нка су́джена, а кума́ лю́блена (Пр.). Та вже мені́ не стоя́ти із мої́м коха́нком (Пісня). Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить (П.Тичина). Здрастуй, місто несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Терень Масенко). Я не скажу і в пам’яті — коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись (Л.Костенко).  Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, — Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою — І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній — ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить (М.Вінграновський). Як почула про те Грізельда, то вельми засмутилась, гадаючи, що доведеться їй знов до батьківської хати вертатись та вівці пасти, а муж її укоханий буде в сей час розкошувати в обіймах другої; та не одну вже од долі напасть витримала вона твердо, тож вирішила кріпитись і тут (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). — Але ж важливо саме кохати, а не бути коханим. Людина не має вдячності до того, хто її кохає — якщо почуття не взаємне, то це швидше тягар (О.Гординчук, перекл. С.Моема). Людина любляча божественіша за людину люблену (Платон). Нехай мої діти лишаться ненародженими, якщо я не зумів їх мати від коханої жінки (Дж. Лондон). 1. — Любий, скажи мені що-небудь тепле… — Та гори ти синім полум’ям!.. 2. — Кохана, а де мій рушник? — Візьми на швабрі].

Мёд – 1) мед, (диал.) мід , (в детск. языке) ме́дя; 2) (напиток) мед, (зап. мід), медо́к: • арбузный мёд – кавуно́вий мед, кавуно́вий бекме́з; • банный мёд – відто́плюваний (вито́плюваний) мед; • брушёный, запечатанный, печатанный мёд – ши́тий (заши́тий, скле́плений, заскле́плений, забрушо́ваний, забру́шений, запечатаний) мед; • вашими [бы] устами да мёд пить – вашими [б] устами та мед пити (Пр.); якби ж то так було, як ви кажете; • заправлять мёдом – медити; • капля (частица) моего (вашего…) мёда есть в чём – крапля (краплина) мого (вашого…) меду є в чому; • коли мёд, так и ложку – як мед, то й ложка (то й ложку) (Пр.); коли мед (як мед), то й ложкою (ложкою) (Пр.); тобі як мед, то зараз і ложка (Пр.); • красный мёд – греча́ний мед; • крупичатый, засахарившийся мёд – скрупні́лий (покру́плий, зцукрі́лий, зцукрува́тілий) мед, покру́пини; • липовый, казанский мёд – ли́повий мед, ли́пець, липни́к, липняк; • ложка дёгтя в бочке мёда – ложка дьогтю в бочці меду (Пр.); • малиновый мёд – мали́новий мед, малинник; • мёд вываренный из сладкого сока плодов – (сгущенный сок, искуственный мёд) бекме́з (бекмес); • медовый месяц – медовий місяць; • мёдом не корми кого – медом не годуй кого; меду не давай кому; • на языке мёд, под языком лёд – на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок) (Пр.); • не мёд – не мед; не з медом; • носить мёд – медувати; • отсутствие, недостаток мёда – брак (нестача) меду; безмеддя; • падевой мёд – медо́ва падь; • подрезной мёд – підсі́к, підріз; • питаться мёдом и акридами – живитися акридами та диким медом; • питейный, варёный, брожёный мёд – питни́й, гра́ний мед; • содержащий мёд – медистий, медний, медяний, медяні ший; • сотовый, цельный мёд – щільнико́вий мед; • твоими б устами мёд пить – твоїми б уста́ми та мед пи́ти; • центробежный, выпущенный, жидкий мёд – центрофуго́вий (спускни́й) мед, патока; • ягодный мёд – я́гідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусу́лес, мусу́лець, муселе́ць. [Аби мед, а мухи налізуть (Пр.). Гризуться, як чорти за мед (Пр.). Ой нап’яли козаченьки Червоний намет, Та й п’ють вони горілочку, Ще й солодкий мед (Н.п.). Та й ми в ба́тька були́, мід-горі́вочку пили́ (Пісня). Журба́ в шинку́ мед-горі́лку поставце́м кружа́ла (Т.Шевченко). Ведмі́дь мед доста́є з де́рева, а його́ бджо́ли куса́ють (М.Вовчок). Гра́є, як стари́й питни́й мед (І.Нечуй-Левицький). Чо́рна му́шка, що в густи́й мід залі́зла (В.Стефаник). Забігали, заговорили блазні — одні щасливі, другі — вкрай нещасні. Стань збоку, подивляючи вертеп. Лише добудь вистави до кінця. Не мед, здається, навіть глядачеві? Усе — дарма. Довліє злоба дневі і дотлівають рампові сонця. Ти в межипросторі. І — посеред. Життя і смерть — оце і вся вистава. А німота заходить, ніби слава. Проте й вертепна слава — теж не мед (В.Стус). О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних слів. Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава —  це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Щойно ми народились, Нам вручили по ложці І сказали: в майбутнім Вас чека бочка з медом. Треба йти прямо-прямо Треба йти й не звертати, Й ви побачите бочку Й буде в бочці тій мед. Й от, здається, збулося — Ми по вуха в тій бочці, І було б все, як треба, Тільки в бочці — не мед. Неймовірно, але факт, мед — це відрижка комах, яка є напівперевареними виділеннями статевих органів рослин (Ю.Позаяк). У мене всередині — бджоли, пухнасті і теплі: Медують, із болю і солі витворюють Всесвіт. У мене всередині — сповнене відчаєм пекло, В якому безрото кричать недоношені весни (Ірина Шувалова). Вуж випав із машини і поповз велетенським слимаком до мерії. Зупинявся, відхекувався, протирав чоло хусточкою — хоч викручуй. Ця істота, наповнена мертвими бджолами своїх бажань, яким не судилося назбирати медку, не викликала жодного співчуття (О.Ульяненко). — Коли б то Бог дав, чоловіченьку, таке діло нам он як знадобиться! Тільки скажи мені, будь ласкав, що воно за острів, бо я його не тямлю. — Не ослячим язиком мед лизати,— одказав Санчо. — Слушного часу втямиш, жінко, усе, сама здивуєшся, як тебе васали вельможною величати будуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони допомагають сушити інжир, ліплять бублики, а потім варять їх у бекмесі у власних казанчиках (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Страшний кляп, медом помазаний (С.Є.Лєц). Всі бджоли прилітали з медом, а одна — така маленька і вредна — з дьогтем…].

Мерседес – (исп. от лат.) Мерседес, (марка автомобілей) мерседес («Мерседес»), (разг.) мерс. [Дивлячись на Нілку, Горік плів візерунки в уяві: як він даруватиме їй оберемками квіти, прокотить по всіх усюдах на новенькій чорній «Волзі» — на фіг йому здався «Мерседес», — за кермом говоритиме, пригощатиме її, Нілку, «Мальборо», — але тільки він добирався до кульмінації, несподівано з’являвся Султан з Месаїбом, а що Горік не знав обличчя останнього, то Месаїб і Султан з’являлися в одному образі; потому щось лускало у мізках, чоло вкривалося дрібним потом, наостанок він устигав потовкти Месаїба й Султана, свідомий того, що думки про Нілку чимось таки зв’язані з ними — потужна хвиля валила його на ліжко, й наче здалеку чув тихий, мов кипляча вода, голос баби Піскурихи: «То йому, прости Господи, щось пороблено — тре’ до жаби до Ставища везти, бо пропаде… Ет», — клала хрести, плутаючи по-старечому початки й кінці молитов — Горіку голову роздирало од болю навпіл (О.Ульяненко). “Дивна в нас якась мафія” — задумується часто Пашок. Невже й на Заході всих тих “хрещених” знає вся вулична шпана і кожен продавець макаронів? Тутешні “капо ді тутті…” є справді доступними для народу, котрий, здається, знає в обличчя не тільки їх, а й коханок і дітей від другого шлюбу. Навіть білий роздовбаний “мерс” мікрорайонських Піхоти з Артюхом, проводжається шанобливим шепітком (П.Вольвач). Якщо ви хочете круто змінити своє життя, підійдіть до мерса на перехресті й заваліть по лобовому склу цеглою…].

Ноющий – який (що) ниє; (о боли) тупий, терпкий, (реже) щемлевий, щемлячий: • ноющая боль – тупий (скимни́й, терпки́й, нудни́й) біль, скимі́ння, щем. [Скимни́й на́стрій (А.Кримський). Скрізь було занадто людно, занадто світло й галасливо. І скрізь щемляча самотність невідступне за ним слідкувала (В.Підмогильний). І довго радились вчорашні кріпаки; Хто як умів прислужувавсь військовій мудрій штуці. Забув Данило і про біль терпкий, — Як трут горючий і як дим легкий, Він серцем всім віддавсь новій науці (І.Багряний). І приходить натомість тихий смуток, приходить жаль, терпкий і щемлячий, — думки звільня­ються з громохкого полону й вертаються до дійсності… (І.Багряний). Клубки суму і чогось болючого, навіки втраченого стиснули груди, щем набіг на огрубілі повіки, і Семен відчув, як в ньому почали злущуватися нарости мізерії, якої поназбирувалось за роки більше ніж треба (М.Стельмах). Неприємний спомин засмоктав у грудях: спека, вигоріле небо, шелест соломи по стерні, щем спини, скусаноï ґедзями, косарі при обіді (В.Дрозд). Лиш очерет навстоячки щось пише, Навпомацки по шепітній воді, І над водою й очеретом тиша Виводить в небо зорі молоді. Там час себе по ниточці тороче, А тут, а тут , де все тривога й щем, Де до душі душа притислася і хоче Іще, іще!..але куди ж іще?.. (М.Вінграновський). Щем сумління припинивсь, і він швидко попростував темними вулицями (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)].

Парапет – (итал.) парапет. [Хлопчики й діти повилазили на парапет й обсіли й обстали його од краю до краю. За парапетом уся гора була ніби обсипана людськими головами, бо люде лізли з Подолу вгору, неначе сарана (І.Нечуй-Левицький). … Син сонячного Палермо чи, може, Венеції — син далекої легендарної Італії, витиснутий геть із колони, що котилася бруком і в якій він ішов автоматично, — обвів сонце, й увесь світ, і це чуже, незнайоме місто невидющими очима й опустився на парапет (І.Багряний). Це сотворила одна істота на двох довгих лапах з сокирним носом, широким ротом, клапатими вухами, і якось не можна забути моменту, коли Лена схилилася на низький, широкий парапет зі сірого, порослого мохом каменю, що відділяв нас від зарви, а я стояв зліва побіля неї і правою рукою пригорнув її до себе, ніби захищав її від тієї могутньої перед нами стихії простору (У.Самчук). Ядра з тріском ударялися в кам’яні стіни фортеці, у вежі, у бійниці, в кам’яний  зубчатий парапет і з хуркотом розсипалися на дрібні скалки (В.Малик). У круговерті снігу сердито вдарила об камінь річка, — аж парапет здригнувся, — і застогнала з болю а чи з розпуки… (Василь Шевчук). Шокований, Джез подивився вниз, на баржу, яка була просто під ним. Звідти на нього вирячилася стара жінка. Він тямив, що вона бачить — середніх років чоловік стовбичить над нею на парапеті, спустивши штани нижче колін і обома руками стискаючи своє причандалля. Вона вирячила очі ще дужче, роззявила рота, підняла правицю і вказала на нього. А тоді заверещала (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Печеньице – (умен.) печивко, печивце. [Відгомін Хорсового культу можна вбачати і в тому, що велике кругле прісне печиво в Україні називають «корж», а маленьке, знову ж таки, кругле печивце — коржики (Ярослава Музиченко). —  Я б тепер з’їла ще печивко, — сказала пані Вернон. Я простягнула їй печиво й старенька повільно його з’їла, кришачи на сукню (О.Гординчук, перекл. Мері Ловсон). На краєчках диванів і стільців сидять до болю знайомі тіла, що попивають алкоголь і заїдають його печивцями, вмоченими у щось схоже на фекалії. Хтозна, скільки вже випито горілки і шотландського віскі. Від червоного м’яса вони може й відмовилися, та є ще якісь речі, що залишаються святими і недоторканими (Д.Кушнір, перекл. Ф.Проуз)].

Пластырь – (от греч.) пла́стир, (устар.) по́ліпка. [— Та яке ж горе може бути гірше, який біль болючіший, ніж ті, що їх тільки час із пам’яті зітре, тільки смерть утамує? — вигукнув Санчо. — Якби ще нашому лихові кількома припарками можна було зарадити, то ще півбіди, а то бачу, що і з цілого шпиталю пластиру не стане, щоб нам хоч якось виходитись (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. — Мені потрібен гірчичний пластир. — Гірчичного на жаль немає, може вас влаштує з майонезом? 2. Орбіт, пластир, анальгін… А що ти береш про людське око при купівлі презерватива? 3. Пластир буває двох видів: такий, що не приклеюється, і такий, що не віддирається. 4. — У вас є дешевий і ефективний засіб для схуднення? — Є. Пластир. — На яке місце клеїти? — На рот].

Порыв – 1) (стремление) по́рив (-ву), по́тяг, порива́ння; (ветра) по́рив, по́дму́х (-ху), по́дув, (сильный) бу́рхання (-ня), би́рса, хви́ля; 2) (душевный к чему) по́рив, порива́ння до чо́го, (гнева) на́пад, ви́бух; 3) (физический разрыв, уст.) по́рвання, розі́рвання, розри́в (-и́ву): • в порыве – в пориві; • в порыве гнева – в нападі гніву; • лёгкий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих, по́дмух) ві́тру; • овладевает поры́в чувства (гнева, раскаяния) – порива́є чуття́ (гні́ву, каяття́); • суждены нам благие порывы – нам судилися (нам призначено) добрі пориви; • тщетные порывы – ма́рні порива́ння, по́риви. [Як набіжи́ть би́рса, то й млин пова́лить (АС). Один тільки раз, дуже давно, сказав, що любить її, і це неприпущенна помилка була з її боку, що вона дозволили йому говорити про це в пориві жалю й самотності (Валеріян Підмогильний). Пристроївся і дожидає, мучачись від простудної лихоманки, втоми, поривів такого жагучого і невтримного болю в глибині істоти, який ніби шепотить нечутно весь час: «Їсти! їсти!» (Василь Барка). Закрутиться дзиґою світ, В пориві, в шаленому танці, Віршів переспілий плід Трунком мутніє у склянці (Роман Стадник). Він прагнув будь-що вгамувати пристрасні пориви серця, супроти яких все інше було марне і чуже (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Лола приїхала допомогти нам урятувати Францію, признавалася вона директорові готелю, і хоч сили в неї небагато, зате серце щире. З Лолою ми порозумілися відразу, хоч і не цілком, бо я зневажав усілякі пориви серця. Просто я віддавав перевагу поривам тіла (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Колись давно, у пориві дружніх почуттів, тітонька й дядько Джиммі привели на світ сина Генрі, який вирвався з дому при першій-ліпшій нагоді, оженився і привів на світ Френсиса. Генрі та його дружина кожного Різдва скидали Френсиса на руки дідуся й бабусі, а самі поринали у вир утіх (Т.Некряч, перекл. Гарпер Лі)].

Природа – 1) приро́да, (диал.) нату́ра; 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча; 3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди): • гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.); • дикая природа – дика природа; • дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи; • женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить; • живая природа – жива́ приро́да, животві́р; • закон природы – зако́н приро́ди; • игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи; • мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура); • на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі; • отдать долг природе – віддати належне природі; • он от природы глух – він зро́ду глухи́й; • он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з; • от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи; • от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти); • ошибка природы – помилка природи; • по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою); • привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра; • природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й; • природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин; • природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни; • это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі].

Ранимый – уразливий, чутливий, (чувствительный) чу́лий, (ирон.) тонкошкірий, тонкосльозий. [Він такий чулий до сліз та болю, уразливий до безталання та нужди (П.Мирний). Семен чекав, не тратив надії. Але дедалі неспокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М.Коцюбинський). — Дитино наша мила! Пошли тобі, Господи, віку і щастя! —  Тонкосльозі!.. (І.Карпенко-Карий). Буває так зажуриться, Що й люлечка не куриться, В очах сльозина заблищить І чуле серце заболить (Л.Глібов). Сергій закурив і їхав, понуривши голову, заглибившись у свої думи, перебираючи в пам’яті всі ті слова, які він сказав Дорошеві, розцінюючи їх з того погляду, наскільки вони могли образити його супутника. Але як він не рився в них, як не чіплявся, він не знаходив там чогось особливого, що б могло смертельно образити людину. «А, нічого нема. А якщо він такий тонкошкірий, то хай лубки понашива, щоб не так дошкуляло» (Г.Тютюнник). — Вразлива жінка, — каже про неї граф Альберто Пазотеллі на святково прикрашеній терасі… — Думає лише про враження, які справляє (Юрій Педан, перекл. Джузепе Понтіджи)].

Русопёт, русопят, русопята, прост., презр. – (русский с грубо выраженными шовинистическими взглядами, квасной патриот) русотя́п, русопе́т, завзя́тий каца́п. [Спеціяльно для русотяпів. Кілька популярних лекцій з українознавства спеціяльно для тих людей, що досі ще цією справою не цікавилися, не цікавляться і не цікавитимуться… Що таке Україна? Україною зветься «искони русская земля. — Малая Русь, где все обильем дышет»… Розляглася вона на просторах Харківської, Полтавської, Чернігівської губерень, Новоросії і Юго-Западного краю. Це Велика Україна. Крім того, до України ще належать: Червона Русь, потім Прикарпатська Русь, Угорська Русь і взагалі всіляка така Під’яремна Русь. От, значить, Мала Русь плюс Червона Русь плюс Угорська Русь плюс Прикарпатська Русь плюс Під’яремна Русь рівняється Україні. Є ще на світі Біла Русь, Фінляндська Русь, Литовська Русь, Кавказька Русь, Туркестанська Русь, Сибірська Русь, але ці до України не належать. Столиця України — Київ. Виконує обов’язки «Матері городов руських». Батька городов руських не знайдено, але він, безперечно, десь є.Утік своєчасно, наплодивши силу всіляких городенят. Дядько руських городів — Чернігів, вітчизна св. Федоська Углицького, що його дуб і досі допомагав від зубного болю. Вживають того дуба так: одкусюють од дуба обапола хворим зубом і їдять того обапола до цурки. Кумувала в Києві Біла Церква, а бабувала Полтава. Житомир на христини книші пік, а Вінниця самогон гнала. Головна річка на Україні — Дніпро, що зветься ще «Руской славы колыбель ». Населення на Вкраіні — малоросійські хохли. Звуть їх солопіями. Вони всі в широких штанях. Балакають мужицькою мовою і співають малоросійських пісень з гопаком. Мужицька мова тепер державна, і всі її повинні знати. Вона дуже подібна до російської. По-російському — трест і по-українському — трест. Синдикат — і по-російському і по-українському — синдикат. Тантьєма — так само і по-російському і по-українському. Так що ризниці майже нема ніякої, і вивчитися тої мови для тих, кому я оце присвячую своє українознавство, — не тяжко. От тільки слово процент по-українському не процент, а відсоток. Але зміст його однаковісінький. А там біржа, золото, червінці, банкноти, стерлінги, долари, це однаково і по-російському і по-українському. Отже, не бійтесь українізації (О.Вишня)].

Рыдание – ридання, (жалобное причитание) голосіння, (громкое, ещё) лемент, лементування. [У нас у хаті ридання голосне та гірке та розпачливе (М.Вовчок). По хаті носилося Христине лементування. — Ви ж чули? — глухо спитався він і, повернувшись, пішов з хати. Слідом за ним, наче докір, вирвавсь нестямний крик Христі і розпався надворі. Грицько, струснувшись, повернув улицею. — Ой лелечко!.. Ой мамочко!.. —  кричала Христя, підходячи до матері. —  Що нам тепер, бідним, робити?.. Вона дивилася на матір своїми заплаканими очима, а мати на неї — сухими, як огонь, палючими. —  О горенько наше! о лишенько тяжке! — тужила, припадаючи до матері, Христя (П.Мирний). Чи то так у жалю, в голосінні Проминуть молодії літа? (Леся Українка). А потім і щастя, і горе обірвались так раптом, як дитяче ридання, і я побачила тебе. Я бачила тебе і раніше, але не так прозоро, а тепер я пішла до тебе всею душею, як сплакана дитина іде в обійми того, хто її жалує. Се нічого, що ти не обіймав мене ніколи, се нічого, що між нами не було і спогаду про поцілунки, о, я піду до тебе з найщільніших обіймів, від найсолодших поцілунків! (Л.Українка). Високо над сонним містом неслася дика музика, як передсмертні ридання грішних (М.Коцюбинський). Напереді її сини, і вона з ними йде на тую Україну, бо вона, тая Україна, плаче й голосить за своїми дітьми; хоче, щоби були всі вкупі. Те голосіння вплакується в небо; його покров морщиться і роздирається, а пісня стає у Бога коло порога і заносить скаргу… (В.Стефаник). Застерігає доля нас зарання, що калинова кров — така густа, така крута, як кров у наших жилах. У білій стужі білих голосінь це ґроно болю, що паде в глибінь, на нас своїм безсмертям окошилось (В.Стус). Плечі її здригалися від ридань. Її звичка мучити себе завжди була для нього незбагненною. Йому вже сотні разів доводилося бачити подібні напади горя; диво дивне, як він усе те витерпів,— йому ніколи не вірилося, що це тільки хвилинні напади і що остання година їхнього спільного життя ще не настала (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Сьогодні ввечері вирішила поревіти. Ридання будуть присвячені двом темам — ніхто мене не кохає і я товста].

Свистопляска, разг. – 1) (разнузданное проявление чего-либо) свиснява, (рус.) свистопляска, (вакханалия) вакханалія, (шабаш) шабаш, розперезаність; 2) (беспорядок) веремія, гармидер, шарварок, колотнеча, буча, ґвалт, рейвах. [В Андрієвім мізку крутиться болючий вир думок, обертаючи сліпуче сяйво в веремію кольорів, — він дивиться на сяйво і навіть не намагається вже відводити очей (І.Багряний). Хто проходив по цьому проклятому пеклу, той знає, яке то щастя для арештанта після оглушливого безглуздя й чортячої свистопляски, якої не витримують нерви, дістати раптом тихого, чемного й культурного слідчого, який не розмахує паліччям і кулаками, не громадить монбланища нестерпної лайки, не кричить сам і не змушує жертву кричати й скавуліти (І.Багряний). В «сатанинській» свистоплясці губиться справжня талановита молодь. Частина з неї, замість повчитись, підпадає під впливи «енків» і робиться «кваліфікованими письменниками», заполонюючи ринок червоною графоманією; частина, що її приголомшили і збили з пантелику «оригінальні» статті різних безграмотних «ців» та інших «енків», — сидить десь у закутку і вичікує (М.Хвильовий)].

Сигаретный – сигаретний, (еще) цигарковий: • сигаретный табак – сигаретний (цигарковий) тютюн. [І так приємно знову розгорнути, пурнувши весь у цигарковий дим, якийсь роман, давно напівзабутий, і не читати, мріяти над ним! (Є.Плужник). Дим сигаретний, пронизаний місячним блиском. Звиклі до болю ріки у жилах течуть кудись. Знову в суспільстві пахне хлоркою зблизька, Порохом тягне, правдою з-під води (Андрій Наюк). Циркулем цигаркового диму замкнений овид ліктем переконуєшся в існуванні повій з півпоруху очей пізнаєш мову хіті (І.Калинець)].

Синоптик – (от греч.) синоптик. [Синоптики брешуть. Напевне, найбільше за всіх. Робота за фахом на всіх накладає печаті. І попіл вулкану до болю нагадує сніг, і пахнуть дощами заплакані смайли у чаті (Юлія-Ванда Мусаковська). Синоптики не помиляються, вони просто плутають дати].

Смотреть – 1) дивитися, глядіти, придивлятися, зосереджувати увагу, спостерігати; 2) розцінювати (розглядати) що, вважати; 3) (присматривать за кем) гляді́ти, догляда́ти, пильнува́ти: • вдоволь насмотреться – напасти очі, удосталь надивитися; • косо смотреть – кривим оком поглядати; • он смотрит на это как на нарушение закона – він вважає це порушенням (за порушення) закону, він дивиться на це як на порушення закону; • на это нечего смотреть – на це нема чого вважати; • не смотря в сторону – не дивлячись вбік; • не смотря на… – не дивлячись на…; • сердито смотреть на кого, на что – сердито дивитися на кого, на що; (фиг.) бісом дивитися на кого, на що; дивитися, як чорт на попа; • смотреть букой – вовком дивиться; • смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності; • смотреть на кого-что как на что – вважати кого-що ким-чим (яким, за кого-що, за якого); дивитися на кого-що як на що; • смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що; • смотреть оторопело – оторопіло (виторопнем) дивитися; • смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено; • смотреть резко – прикро дивитись, поглядати; • смотри – гляди-но; • смотрите-ка – диви пак; дивись лишень; • смотрит, как на диковинку – дивиться, як на чудасію; дивиться, як на білу ворону; • смотря где, когда, кого, кому – як де, як коли, як кого, як кому; • смотря какой человек – як яка людина; як до людини; (про чоловіка ще) як який чоловік; як до чоловіка; • смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на; • смотря по обстоятельствам – як до обставин; вважаючи (зважаючи) на обставини; залежно від обставин, з огляду на обставини; • смотря по чему – залежно від чого, зважаючи на що, з огляду на що; • того и смотри – так і сподівайся (так і жди); так і стережися; залежно від обставин. [Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Можновладці, певна річ, узяли очі в руки й посилили охорону (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Стола поставили тут же надворі, коло воріт, і господар приніс Дон Кіхотові порцію тріски; риба була зле вимочена і ще гірше зготована, а хліб до неї чорніший і цвіліший за рицареву збрую. Ото була сміхота дивитись, як він вечеряє! На голові йому шолом, забороло підняте, а до рота сам рукою не дістане - мусив хтось інший їжу в рота класти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Якщо дивишся на світ прищурившись, легше приховати сльози (С.Є.Лєц)].

Собачий – собачий, (пёсий) псячий, (диал.) песький: • собачья вера (прост.) – псявіра; • собачья кровь (прост.) – псяюха; • собачий сын – гунцвот, гунцвол. [Вдача собача: не брехне, то й не дихне! (Пр.). Як побачите Табашникова, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво мені, що таку подлую, гнусную тварь земля носить… (Т.Шевченко). Пропав під киями собачою смертю (П.Куліш). — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду? (Л.Глібов). Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м’ясом (І.Нечуй-Левицький). Савка гримів ложечками і простягав білі у рукавичках руки між лікті панів і собачі морди (М.Коцюбинський). Я ще дуже безсильний, то правда, — але болю не чую. Тільки голод, собачий голод!.. (І.Франко). — То ти зовсім у мене осідай, — сказав Борис. — Я ж, знаєш, мало вдома ночую. Собаче життя, але краще, ніж зовсім подихати з голоду. Я вже пробував — дуже неприємно (В.Підмогильний). Сніги і стужа. Вітри й морози. Гудки і крики. Чорні прокльони. Собачий гавкіт. Крик паровоза. І закмашини і заквагони. Шпали і фари, пси і солдати, рейки, і пруття, і загорода. Впали і хода. Встали і хода. В плечі штовхають нас автомати (В.Стус). Настала якась собача старість ідей, ніхто нічого не хоче, ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами (Л.Костенко). Собача вірність — це про собаку. Собачий характер — це про людину (Микола Полотай). …коли я стежив з-поза муру за перебігом твоєї сумної трагедії, я зненацька відчув, що не можу ані в двір перелізти, ні навіть із Росинанта зсісти, — таке вони чарами своїми мені поробили. Якби не се, то, клянуся честю, я так би за тебе помстився, що ті лайдаки й гунцвоти десятому тих жартів заказали б (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Листоноша підходить до хвіртки, бачить табличку: “Обережно, собака!” Подивившись углиб і не побачивши ніякого собаки, входить і тут же чує собаче завивання. З будинку вискакує знервований господар: — Та ви що всі читати розучилися?! Ти сьогодні вже третій, хто на собаку наступив!].

Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий: • сделаться счастливым – вщасливитися; • счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка; • счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому; • счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають; • счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець; счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!; • счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.). [Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!].

Тетрагон – (греч.) тетрагон, чотирикутник. [Чотири різнобіжники на мапі серця, чотирикутник радості та болю, чотири припрямки до боку, що не зветься, що входить клином — між чуття та волю (Б.-І.Антонич)].

Тополиный, тополевый – тополевий, тополиний: • тополиный пух – тополевий (тополиний) пух. [Як він пізніше з того все-таки вирвався і як опинився на вулиці Тополевій у своїх знайомих Бачинських — того Яків не міг би як слід сказати, бо він остаточно отямився аж на помості, в калюжі води, від запаху паленого волосся, від гострого болю ран, що їх чимсь мастила невідома розпатлана жінка (У.Самчук). А може, постаріли ті очі, пригнувся чи роздався тополиний стан і насправді ти побачиш не вроду, а жалюгідні залишки її? (М.Стельмах). Маленькі, схожі на горобців, чубаті посмітюхи клювали на дорозі кінські кізячки, із слабим шумом, схожим на шум тополиного листу, злітали поперед морди коня і знову паслися на дорозі, аж доки до них не наближалася підвода (Григорій Тютюнник). Нижче понад водою вгрузали у розімліле повітря чайки, комахи і тополевий пух (Світлана Поваляєва). На балконі танцював білий вихор, тополиний пух прилипав до білих занавісок (В.Симоненко)].

Фарфор – (итал.) порцеляна, (перс.) фарфор. [Не чулося твердого чогось, тривкого під стопою. Все було, мов порцеляна, доокола: на око приємне, а опертися не вільно (Г.Хоткевич). Не — відбувалось. Не — тремтіло.  Не золотіло. Не текло.  Не — полотніло. Не — біліло. Не… — Господи!.. — не — не було!.. Як танський фарфор — все минає: Корою, снігом, рукавом… Лише бджола своє співає Над малиновим будяком (М.Вінграновський). Битий фарфор снігів. Напівсонна жура за собою… Як монета в труну, пада в річку нічийна зоря. Завтра вдарить мороз — І болюче білючим загоїть У пташках, у вовках, в бунтарях (І.Павлюк). Взагалі, порцеляна — не рідкість на Житомирщині. Ще один знаменитий завод є в Коростені, але він зараз переживає не найкращі часи. Іноді мені сниться, що порцеляновий сервіз стоїть у цьому місті на постаменті замість пам’ятника Іллічу… (Ю.Стахівська). Вона була стара, стара в двадцять сім років, без жодного блиску й світла плоті. Стара через нехтування й зречення, так, зречення. У модних жінок завдяки належному догляду тіла́ яскріють, мов тонка порцеляна. Порцеляна всередині порожня, але хай би вона принаймні яскріла. Розумове життя! Раптом у ній піднялася до нього люта ненависть — до цього ошуканства! (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). — Мамо, пам’ятаєш ту спадкову китайську вазу з порцеляни, яка передається з покоління в покоління? — Звичайно. А що? — Та нічого. Просто моє покоління перервало цю традицію].

Шарахаться, шарахнуться – (бросаться в сторону, разг.) шара́хатися, шара́хнутися, саха́тися, сахну́тися, ки́датися, ки́нутися, ша́рпатися, шарпну́тися вбік, (со стороны в сторону) мета́тися, (удариться сильно обо что-либо, прост.) ударя́тися, уда́ритися, сту́катися, сту́кнутися сильно; трі́скатися, трі́снутися, ге́патися, ге́пнутися, бу́хатися, бу́хнутися, гри́матися, гри́мнутися, хря́пнутися, хря́снутися, хрьо́пнутися, бе́хнутися: • шарахаться, шарахнуться как от прокаженного – сахатися, сахнутися як від прокаженого. [На широкій мармуровій терасі, з котрої вели напівкруглі сходи в сад, з’явилася гладка постать самого господаря замку. Брезкле обличчя його, навислі й зрослі на переніссі сиві брови, налиті кров’ю очі, що поблискували недобрим вогнем, високий, порізаний зморшками лоб і низько опущені вуса — все це разом відбивало таку пиховитість і неприступну жалощам волю, що сам погляд цього пана навівав на кожного холод і примушував стрічного сахатися (М.Старицький). Перескакують з гілки на гілку білочки, зривається з густоï ялинки глухар, пищить рябчик, притулюючись до стовбура, щоб його непомітно було (мімікрія!), шарахається набік перелякана росомаха, щільніше пригортається з остраху до своєï лапи в барлозі ведмідь (О.Вишня). І у відповідь у твоєму єстві теж пробуджується не просто тваринне, а й звірине, ти вже не просто цілуєш її в губи, ти вже кусаєш її — спершу в куточки губів, далі в губи, далі за язик, який у неї нервово тріпоче в роті, й вона скрикує від болю, навіть сахається, але не відривається від тебе, у неї вже біль минув, завдавши їй миттєвого раптового удару, й тепер вона знову якомога тісніше пригортається до тебе, й ти так само тісніше горнешся до неї, наче вже в таких обіймах може ввійти тіло в тіло — чоловік у жінку, а жінка в чоловіка (Є.Гуцало). На вулиці до чоловіка підходить симпатична жінка: — Вибачте, мені здається, ви — батько одного із моїх дітей. — Я!? — сахається чоловік. — Та я вас вперше бачу! — Спокійно. Я — вчителька…].

Цементный – цементовий, цементний. [Дні десь спливають, але Андрій не знає, скільки їх минуло. Він уже думає, що це буде тривати вічність, аже поки він не випариться звідси, не щезне якимось чудом, силою своєї уяви, своєї віри в прекрасне, своєї волі до життя й цвітіння, нарешті, втручанням якоїсь сили втраченого й до болю любленого світу, що однієї миті розсуне ці стіни, рятуючи свого фанатика, і… вранці прийде варта змінятись, відкриє двері й побачить порожній цементовий ромб (І.Багряний). У розпал будівництва, коли Мурзон стояв нагорі, горлаючи на все горло, щоб йому подали цементовий розчин, перед наполовину піднятими стінами враз зупинилося авто кольору чері (О.Ульяненко). Макондо купалося в казковому багатстві. Зроблені з глини та очерету хатини перших поселенців змінилися цегляними будівлями з дерев’яними віконцями від сонця й цементовими підлогами, які допомагали легше зносити задушливу полудневу спекоту (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Він елегантно одягнений, на голові в нього сидить набакир легкий сірий капелюх «борзаліно», і все ж таки він скидається на цементову брилу, прикрашену штучними квітами (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Одне крило будинку, що виходило в парк, закінчувалося зруйнованою терасою, а каміння від балюстради валялося в траві біля широкого цементового підиурівку, обкладеного червоною плиткою (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Біда не приходить одна. Після вибуху на цементному заводі пройшов дощ, і життя на підприємстві остаточно завмерло].

Каска – каска, (устар.) шишак. [Потім Мезентія доспіхи На пень високий насадив. І се робив не для потіхи, А Марса щоб удоволив. Шишак, панцир і меч булатний; Спис з прапором, щит дуже знатний! І пень, мов рицар, в збруї був (І.Котляревський). Однак же хитро зумів тому лихові зарадити: вирізав з картону такий ніби начілок, примостив до шишака — от тобі й шолом зуповний (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В одну секунду кров приклеїла мені штани до тіла й наповнила жмені. На щастя, нам допіру роздали сталеві каски на голови, щоб захистити головне. Англійські й американські екіпажи, цілком природно, вдягли каски на голови, та французи, одностайно, використовували їх для того, щоб прикрити частину свого тіла, яку вважали значно ціннішою. Я стрімко підняв каску і переконався, що головне — ціле й здорове. І відчув полегшення, що навіть скрута нашого становища не справила на мене особливого враження (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі). А щоб каска не лежала марно, я кладу її хлопцеві на зад, не заради пустощів, а просто вважаю, що тепер це в нього найвразливіше місце. Правда, там чималий шар м’яса, але поранення в це місце збіса болюче, до того ж доведеться лежати в лазареті не один місяць і тільки на животі, а потім ще, мабуть, довго шкутильгати (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка)].

Любовь – 1) (к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння; 2) (любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння; 3) (предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко); 4) (нравственн. чувство) любо́в, люба́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го: • безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання); • брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові); • брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ві (до сподо́би); • братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в; • вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в; • возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе); • вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися; • вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням; • гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого; • делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням; • жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві; • изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; • искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в; • любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність; • любовь к искусству – любов до мистецтва; • любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни); • любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в; • любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.); • любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.); • любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруваннячко), дороге твоє кохання (коханнячко); • нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!; • нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в; • не по любви – не до любові (любості); • объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння); • первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в; • объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою); • относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно; • питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му; • по любви – з кохання; • пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в; • пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві; • приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску; • родительская любо́вь – батькі́вська любо́в; • с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но; • старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.); • супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння; • сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в; • умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість: • Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду].

Фрак – (франц.) фрак. [Ці торгаші і їхні кралі! Ці фіжми, фраки у кареті. О болю мій, я бачу в залі одне обличчя, друге, трете! (Л.Костенко). Пан Зеньо насадив на лису голову вицвілого дірявого капелюха, зодяг колись чорного, а нині облізлого і висмальцюваного до блиску фрака з обстрипцяними фалдами, що сягали мало не землі, взяв паличку з вигнутим руків’ям і, обвівши оком Бумблякевича, сказав: — Мешти… Мусите витерти мешти, бо йдемо на візиту до самого пана маґістра, а не до кнайпи на пиво (Ю.Винничук). Раптом бачу чийсь блискучий білий живіт і величний ластівчин хвіст: це вбраний у фрак Віллі. Засліплений, я не можу відвести зачарованого погляду: фрак чорний, жилет білий, волосся руде — справжній тобі німецький прапор на двох ногах (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Форестьє геть здивувався. — Немає фрака? Отаке! А це ж річ конечна. В Парижі, бачиш, краще ліжка не мати, ніж фрака (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БЕЗБОЛЕ́ЗНЕННО ще без бо́лю, (минати) норма́льно;

БОЛЕ́ТЬ 2 ще ни́ти; боли́т у кого что боли́ть кого що; о́чень мне голова́ болит! ото́ мені́ вели́кий кло́піт!; у кого́ что боли́т, тот о том и говори́т кого́ що боли́ть, той про те і гомони́ть; боля́щий що ни́є тощо, ску́тий бо́лем, болю́чий, бо́лісний; ОТБОЛЕ́ТЬ 2 (про біль) відболі́ти; отболе́вший 2 відболі́лий, ОКРЕМА УВАГА; НАБОЛЕ́ВШИЙ (про питання) пеку́чий.

БОЛЬНО́Й ще хо́рий, (про уяву) зболений; больной вопро́с фраз. болю́ча струна́ [затро́нуть больной вопрос торкну́ти болючу струну́]; с больной головы́ на здоро́вую із слабо́ї голови́ на здоро́ву /людську́/.

ДЕ́ЛАТЬ делать без ума́ пха́ти коло́ду, коти́ти брус; делать больши́е глаза́ о́чі на лоб виверта́ти; делать больши́е шаги́ ши́роко ступа́ти; делать весёлую ми́ну при плохо́й игре́ роби́ти весе́лу мі́ну в пога́ній грі; делать вид ще става́ти в по́зу; делать внуше́ние вичи́тувати кому; делать возмо́жным /делать досту́пным, делать нагля́дным, делать невозмо́жным, делать прия́тным тощо/ уможли́влювати, /удосту́пнювати, унао́чнювати, унеможли́влювати, уприє́мнювати тощо/; делать вырази́тельным увира́знювати, виопу́клювати; делать в отме́стку відпла́чуватися; делать вред шко́дити; делать вы́вод /делать заключе́ние/ висно́вувати, роби́ти ви́сновок; делать гимнасти́ческие упражне́ния коротк. вправля́ти гімна́стику, вправля́ти ру́ханку; делать гла́зки ще стріля́ти очи́ма; делать два де́ла кува́ти на два міхи́, торгува́ти на два база́ри; делать докла́д /делать объявле́ние тощо/, доповіда́ти /оголо́шувати тощо/; делать га́дости ка́постити; делать зака́з замовля́ти; делать заявле́ние заявля́ти, склада́ти зая́ву; делать зигза́ги кривуля́ти (док. накривуляти); делать из дерьма́ котле́тку роби́ти з ву́ха сови́ шовко́ву торби́нку; делать из ме́лочей собы́тие роби́ти з му́хи слона́, роздува́ти кади́ло; делать киносъёмку фільмува́ти; делать круг (в русі) роби́ти гак; делать не с того́ конца́ роби́ти че́рез го́лову; делать не́чего вст ??? нема́ ра́ди; делать обтека́емым зали́зувати, обшаро́вувати, вигла́джувати, закру́глювати, заокру́глювати, знего́стрювати; делать одолже́ние роби́ти до́брість; делать отво́д кому відво́дити кого; делать отступле́ние ухиля́тися; делать оце́нку цінува́ти; делать о́чную ста́вку зво́дити віч-на́-віч, галиц. конфронтува́ти (док. сконфронтувати); делать па́кости ще чини́ти ка́верзи; делать переме́ны міня́ти декора́ції; делать по приме́ру кого іти́ за чиїм при́кладом; делать по образцу́ чего галиц. взорува́ти на що; делать попы́тки про́бувати; делать послабле́ние дава́ти по́пуск, попуска́ти ві́жки́; делать предупрежде́ние попереджа́ти; делать снисхожде́ние роби́ти поле́гкість, роби́ти побла́жку; делать ста́вку на кого ва́жити /числи́ти/ на; делать сто́йку става́ти на рука́х, става́ти на ру́ки; делать стро́гое внуше́ние ще накру́чувати хвоста́; делать ударе́ние наголо́шувати, живомовн. вдаря́ти, кла́сти на́голос; делать упо́р на что ще підкре́слювати що; делать уси́лия ще напру́жуватися; делать честь додава́ти че́сти кому; делать ши́ворот-навы́ворот ста́вити віз попере́д коня́; что ни делай образ. хоч скач хоч плач; с э́тим ну́жно что́-то делать на це тре́ба яку́сь ра́ду; делающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, покли́каний /зда́тний, зму́шений/ зроби́ти, викона́вець, стил. перероб. роби́вши, фраз. позна́чений [делающий успе́хи позначений успі́хами], де ро́блять [цех, делающий та́ру цех, де роблять та́ру]; делающий больши́е глаза́ /делающий кру́глые глаза́/ з очи́ма ма́ло не на ло́бі; делающий весёлую ми́ну при плохо́й игре́ з весе́лою мі́ною в пога́ній грі; делающий всё возмо́жное гото́вий зроби́ти все; делающий га́дости ка́посник; делающий глу́пости зви́клий роби́ти дурни́ці; делающий два де́ла кова́ль на два міхи́; делающий измере́ния /делающий огово́рку тощо/ = измеряющий /оговаривающий тощо/; делающий из му́хи слона́ паніке́р, ра́ди́й розду́ти кади́ло; делающий круг зму́шений зроби́ти гак; делающий надсе́чки карбівни́к, за́йня́тий карбува́нням; делающий наоборо́т зви́клий роби́ти навпаки́; делающий не с того́ конца́ стил. перероб. роби́вши че́рез го́лову; делающий обтека́емым покли́каний зализа́ти, зали́зувач, знего́стрювач, прикм. зали́зувальний; делающий одолже́ние ра́ди́й прислужи́тися, ірон. до́брий ву́йко; делающий отступле́ние що ро́бить у́хил; делающий па́кости ка́посник, ка́верзник, прикм. ка́посний; делающий пого́ду заспі́вувач, головна́ фігу́ра; делающий сто́йку що стає́ на ру́ки; делающий ударе́ние що наголо́шує тощо, зви́клий наголо́шувати, ра́ди́й наголоси́ти; делающий уси́лие стил. перероб. напру́жуючись; делающий уси́лия гото́вий докла́сти сил; делающий честь кому що ро́бить честь; ничего́ не делающий не обтя́жений пра́цею, неро́ба; не делающий секре́та из чего стил. перероб. не ма́вши на́міру таї́ти що; НАДЕ́ЛАТЬ (дурниць) нако́їти; наделать дело́в /наделать беды́/ нароби́ти ха́ле́пи /ли́ха/, нако́їти ли́ха; наделать зигза́гов накривуля́ти; наделать зла негара́зд вчини́ти; наделавший ОКРЕМА УВАГА; наделавший мно́го зла ОКРЕМА УВАГА; ПОДЕ́ЛАТЬ ничего́ не поделаешь укр. нема́ ра́ди, нічо́го не попи́шеш; но что поделаешь та що поді́єш; СДЕ́ЛАТЬ (діло) ще ви́конати, (річ) ви́готовити, створи́ти, змайструва́ти; сделать бо́льно кому завда́ти бо́лю; сделать больши́е глаза́ поста́вити ро́гом о́чі; сделать в благода́рность за что віддя́чити за; сделать возмо́жным уможли́вити, фраз. да́ти наго́ду; сделать всё возмо́жное зроби́ти все, що мо́жна; сделать всё для кого не́бо прихили́ти кому; сделать вы́говор фаміл. накрути́ти хвоста́; сделать вы́чет відрахува́ти; сделать грима́су скриви́тися; сделать до́брое де́ло добро́ вчини́ти; сделать досту́пным кому удосту́пнити; сделать ки́слую ми́ну сква́сити гу́би; сделать круг да́ти га́ку, зроби́ти гак, (в повітрі) кружельну́ти; сделать намётку намі́тити (пункти́ром); сделать неподви́жным знерухо́мити; сделать нечувстви́тельным (етером) замори́ти; сделать нововведе́ние перен. сказа́ти нове́ сло́во; сделать одолже́ние прислужи́тися, зроби́ти ми́лість, зроби́ти до́брість; сделать от воро́т поворо́т діста́ти о́близня, спійма́ти о́близня, вхопи́ти о́близня, з’ї́сти о́близня, скуштува́ти гарбуза́, узя́ти гарбуза́, з’ї́сти гарбуза́, діста́ти гарбуза́; сделать пе́рвый шаг тру́дного пути́ зру́шити ка́мінь з мі́сця; сделать поку́пки обкупи́тися; сделать поползнове́ние /сделать попы́тку/ спро́бувати; сделать нагля́дным /сделать невозмо́жным, сделать недействи́тельным, сделать однообра́зным, сделать самостоятельным, сделать незави́симым тощо/ унао́чнити /унеможли́вити, унева́жнити, уодномані́тнити, усамості́йнити, унезале́жнити тощо/; сделать свои́м пра́вилом покла́сти собі́ за пра́вило; сделать справедли́вым усправедли́вити; сделать стра́шные глаза́ ви́звірити бу́ркала, ви́звірити о́чі; сделать шаг ступи́ти крок [шагу не сделает кроку не ступить]; не сделать и мале́йшего уси́лия па́льцем не кивну́ти; сделавший ОКРЕМА УВАГА; СДЕ́ЛАННЫЙ зро́блений /пороблений/, упо́раний, вчи́нений, ви́конаний, ви́готовлений, змайстро́ваний; СДЕ́ЛАННОЕ до́ро́бок.

МУ́ЧИТЬ ще завдава́ти мук, розпина́ти, бра́ти на му́ки, залива́ти са́ла за шку́ру, (душевно) тягти́ ду́шу, смокта́ти се́рце, сса́ти се́рце, на дава́ти спо́кою, на дава́ти поко́ю, пор. ИСТЯЗАТЬ; мучить ду́шу лежа́ти ка́менем на се́рці; мучила со́весть гри́зло сумлі́ння; мучающий що /мн. хто/ му́чить тощо, охо́чий /зви́клий, ста́вши/ му́чити, мучи́тель, кат, катю́га, розпина́тель, (у побуті) вари́вода, прикм. болю́чий, (біль) гризу́чий, фраз. каті́вський, реконстр. катува́льний, мордува́льник, заму́чувальний; мучаемый/мучимый = мучающийся.

ОГОРЧА́ТЬ образ. скребти́ по се́рцю; огорчать кого завдава́ти (душе́вного) бо́лю кому, ра́нити /кра́яти/ се́рце кому [не огорча́й её не край їй се́рця]; её огорча́ло її́ бра́ла доса́да;

О́ЧЕНЬ уроч. ве́лико, фраз. здо́рово, неаби́як, підсил. аж геть [о́чень исхуда́л аж геть схуд], живомовн. ой [давно́, о́чень давно́ давно́, ой давно́), ой, як /яки́й/ [о́чень легко́ ой, як ле́гко]; не о́чень не так то, не так, щоб; не о́чень и большо́й /не о́чень и ста́рый тощо/, не яки́й там і вели́кий /стари́й тощо/; не так, что́бы о́чень не аж ду́же; о́чень-то, аж ду́же; о́чень хорошо́ (знайомий) до бо́лю /ще́му/.

СОДРОГНУ́ТЬСЯ, содрогну́ться от бо́ли здригну́тися се́рцем від бо́лю; содрогну́вшийся ОКРЕМА УВАГА, затремті́лий [содрогнуться от у́жаса затремті́лий від жа́ху].

ТЕРЗА́ТЬСЯ катува́тися, мордува́ти /тлі́ти/ душе́ю, не́сти́ тяга́р у се́рці, карта́тися, гри́зтися душе́вно, образ. кара́тися в душі́ /душе́ю/, не могти́ знайти́ мі́сця; терза́ться мы́слью угриза́тися со́вістю, стил. перероб. переслі́дувати ду́мкою кого; терза́ющий що /мн. хто/ шмату́є тощо, зви́клий шматува́ти, зда́тний розде́рти, мучи́тель, кат, катю́га, прикм. гризьки́й, терпкий, гризу́чий, болю́чий, несте́рпний, складн. (роз)дери́- [терза́ющий ду́шу роздеридуша́]; терза́ющий ду́шу зда́тний розкра́яти се́рце; терза́ющая боль ятру́щий /гризу́чий/ біль, серде́чний щем; терза́ющийся/терза́емый розди́раний, шмато́ваний, му́чений; терза́ющийся мы́слью переслі́дуваний /обтя́жений/ ду́мкою; ИСТЕРЗА́ТЬСЯ попому́читися, рідко попорва́тися.

УДАРЯ́ТЬ (чим) ще сту́кати, (по плечах) пле́скати, (за ким) смали́ти халявки́ до кого, (в ніс запахом) шиба́ти; ударя́ть в го́лову (про хміль) вступа́ти в го́лову; ударя́ть в ко́локол ба́мкати /док. заба́мкати, (один раз) ба́мкнути/; ударя́ть в сла́бую /чувстви́тельную/ струну́ вража́ти в болю́че /дошкульне́/ мі́сце; ударя́ть по интере́сам зачіпа́ти інтере́си; па́лец о па́лец не уда́рит ще і за холо́дну во́ду не ві́зьметься; ударя́ющий 1. що /мн. хто/ б’є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ би́ти, ра́ди́й вда́рити, за́йня́тий биття́м тощо, уда́рник, стука́ч, стукоті́й, гу́пало, (річ) кала́та́ло, прикм. уда́рний, пробивни́й, розбивни́й, стукотю́чий, гупотю́чий, стил. перероб. вдаря́ючи, 2. ухаживающий, 3. з при́тиском на чому; ударя́ющий в глаза́ 1. сліпу́чий, 2. разю́чий, ефе́ктний; ударя́ющий в нос (запах) шпарки́й; ударя́ющий по карма́ну дороги́й; ударя́ющий в сла́бую струну́ ра́ди́й врази́ти в болю́че мі́сце; ударя́емый 1. би́тий, пле́сканий, кала́таний, гу́паний, 3. наголо́шуваний, прибл. наголо́шений;

УЖА́СНО ще ка́торжно [ка́торжно до́вгий], (стомитися) смерте́льно, (натерпітися) як у туре́цькій нево́лі, (бажати) до сверблячки, (доскіпливий) до нудьги, (безнадійний), до розпачу, (знайомий) до болю, до щему, фраз. страх яки́й [ужа́сно злой страх яки́й злий], (таки́й), що ну [ужа́сно го́рдый го́рдий, що ну], і не сказа́ти яки́й [ужа́сно слаб і не сказа́ти яки́й кво́лий], (як відповідь) ще й як [заздриш? – Ще й як]; ужа́сно тяжело́ фраз. дай Бо́же ви́тримати!

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Боль – біль (род. бо́лю).

Больной – 1) (человек) слаби́й, -а́, -е́, хо́рий, -а, -е, неду́жий, -а, -е; 2) (вопрос, место, тема) болю́чий, -а, -е.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Боль – біль. С болью – болізно; з болем. От боли – з болю. Крик боли – болізний крик. Полный боли – болючий. Причинять боль кому – завдавати болю кому; вражати кого.

Место – місце; місцина; (должность) – посада; (в вещах) – пакунок. В одно место (складывать) – до купи; до гурту. В другом месте – деінде. В другое место – кудиінде. Во всех местах – скрізь; по всіх усюдах. До этого места – досі; до цього місця. На видном, открытом месте – на видноті. К месту (прийтись, сказать) – до речи. Местами – де-де; де-не-де; подекуди. Лишить места – скинути з посади. Не у места – не до речи; не до ладу. Ни с места – ані руш; ані з місця. По местам – на місце. Больное место – болюче місце. Усадебное место – ґрунт; садиба. Место для лежания – місце лежати. Место для сидения – місце сидіти. Место жесткое – місце тверде. Место спальное – місце спальне. Место платежа – місце виплати. Иметь место (о событиях) – бути; статися; відбутися. Собрание имело место в… – збори відбулися в… С места в карьер – з копита вскач. Поступить на место – дістати посаду; стати на посаду. Лишиться места – збутися посади.

Обезуметь – збожеволіти; здуріти; одуріти. Обезуметь от боли и т. п. – збожеволіти, одуріти з болю і т. ин.

От – від; з чого. От радости, счастья, боли и т. п. – з радости (радощів), з щастя, з болю й т. ин.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Мел – кре́йда; • м. красный – бо́люс (-су), к. черво́на; • м. кусковой – к. грудкова́; • м. молотый – к. ме́лена; • м. отмученный – к. відму́лена; • м. тертый – к. те́рта; • м. черный – к. чо́рна.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Авось • Авось, авось-либо – може; може чи не; може-таки; (а)чей ((а)чень). [Здавалося, що й погасла вже, але ж насправді ще жевріла, як жарина в попелі, надія мужича, що може ж таки. Головко. Вийди, вийди, дівчинонько, вранці по водицю. Ачей же я надивлюся на плахту-дрібницю. Н. п. Та що ж, думаю собі, чей же й на мене якийсь дрібний карась набіжить… Українка. Неси ж мене, коню, по чистому полю, Як вихор, що тутка гуляє. Ачень утечу я від лютого болю, що серце моє розриває. Франко.] • Авось да небось; авось, небось да как-нибудь – нехай та мабуть; мабуть та нехай; либонь та може; якось [то] воно буде, якось та вийде. [Нехай та мабуть до добра не доведуть. Пр. Мабуть та нехай — недобрії люди. Пр. На либонь та може покладатися негоже. Пр.] • На авось – на щастя; навмання; на відчай; на пропаде; на щасливого долю; на дастьбі(г); на гала(й) на бала(й). [Роби та розум у голові держи, а на щастя й абихто зможе. Пр. Пустив на одчай. Сл. Ум. Пішов на галай на балай. Пр.] • Надеяться на авось – сподіватися (покладати надію) на щастя (на дастьбіг); сподіватися, що все буде гаразд, покладатися на те, що якось воно буде.

Бить • Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши. • Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.] • Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.] • Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.] • Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному. • Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети. • Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.] • Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.] • Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.] • Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.] • Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце. • Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.] • Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.] • Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.] • Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого. • Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.] • Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе. • Бить (ударять) по рукам – Див. рука. • Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого. • Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди. • Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.] • Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.] • Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.] • Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.] • Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.] • Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.] • Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.] • Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.] • Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.] • Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр. • Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу. • Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр. • Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою. • Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр. • На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені? • Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.

Болеть • Болеть сердцем о ком, чём, за кого, что, печаловаться, заботиться о ком, чём – боліти ким, чим, за ким, за чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем за ким, за чим, за кого, за що. [За неї уболіваю… І за наше щастя. Панч.] • Болеть чем – хворіти (хорувати, нездужати, слабувати, боліти) на що. [Моя жінка все на малярію слабує. З нар. уст.] • Болит голова, рука, нога… у кого – болить голова, рука, нога… в кого (кому). • Сильно болит голова, рука, нога… у кого – дуже (сильно) болить голова, рука, нога… у кого; болем [болющим] болить голова, рука, нога… (в) кого (кому). [Болем їй голова боліла… Вовчок. Болить воно (серце) рівно, однаково, болем болющим. Вовчок.] • У кого что болит, тот о том и говорит – що в кого болить, той про те й гомонить (говорить). Пр. У кого болить, той кричить. Пр. Де свербить, там і почухаєш, де болить, там і торкнеш. Пр.

Больной • Больное воображение – хвороблива уява. • Больное, самое больное место – болюче, найболючіше (живе, найживіше, дошкульне, найдошкульніше, вразливе, найвразливіше) місце; болячка; болячка над болячкою; слаб(к)а сторона. [Бо вражено Сашка в найдошкульніше місце. Смолич. Ото наша болячка, — показав Хома Слонь на озеро, — Все літо несолонь там… Земляк.] • Больной вопрос – пекуча (болюча) справа; болюче (пекуче) питання. • Быть больным чем – слабувати (нездужати, хворіти, х(в)орувати, боліти, хиріти, недугувати, кволіти, лежати) на що; бути хворим (слабим) на що. [Буде спати — не плакати, Буде рости — не боліти, На серденько не кволіти. Н. п. Воронцов лежав у бліндажі хворий на малярію. Гончар.] • Валить с больной головы на здоровую – звертати (звалювати) з дурної голови на людську. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Вечно больной – вічно (завжди, раз у раз, повсякчас) хворий (недужий, слабий); (ірон.) болячка. [Болячка, а не чоловік: то в животі в нього ріже, то поперек ломить. З нар. уст.] • Сказаться больным – об’явитися хворим (слабим, недужим, немічним, кволим). • Смертельно, безнадёжно больной – безнадійно хворий (слабий); смертенний. [Де вже їй устати? Зовсім смертенна лежить. Вовчок.]

Боль • Боль (резь) в животе – біль у животі; (давн.) завійниця (завійна); різачка. [Троянські плакси тут ридали, Як на завійницю кричали. Котляревський.] • Головная боль – головний біль; біль голови. • Крик боли – болісний крик; крик болю. • Острая боль – пекучий (прикрий, гострий, дошкульний) біль; болісний біль. [Гострий біль, мов кліщі, стиснув йому голову. Коцюба.] • Острая боль в пальцах от мороза – зашпори. [А тут зашпори в руки заходять. Харчук.] • От боли – з болю (від болю, од болю). [Глянула ти, — я отерпнув од болю: В серці — стріла. Кримський.] • Полный боли – болючий (болісний). [Болісний стогін мимоволі розтулив її вуста. Смолич.] • Причинять, причинить боль кому – болю завдавати, завдати кому; заподіювати, заподіяти біль кому; вражати, вразити кого; боліти, заболіти кого (кому) що; (тільки перен.) жалю завдавати кому. [І він робить це навмисне, щоб завдати мені болю. Багмут. Його болять нещастя України. Франко. Все виклав, що мені боліло. Гончар.] • С болью в сердце, в душе – болісно; з болем у серці, в душі; з болем серця (душі); з тяжким серцем. [Тихо і болісно вимовляє поет. Українка.] • Сердечная боль (горе) – сердечний біль; біль серця; (розм.) болячка на серці. [Сердечний біль повстав з нудьги за сім’єю. Кримський. Може, в його є яка болячка на серці. Барвінок.] • Это ему не причиняет боли – його (йому) це не [дуже] болить.

Дрожать • Дрожать за свою шкуру (вульг.) – боятися (труситися) за свою шкуру. • Дрожать как в лихорадке – тремтіти (труситися, тіпатися) як (мов…) у лихоманці (як із пропасниці); труситися як на ножі. • Дрожать как [осиновый] лист – тремтіти як осика (як осичина); труситися як на ножі. • Дрожать над копейкой (перен.) – труситися над кожною копійкою. • Дрожать от боли – тремтіти з (від) болю. • Дрожать от гнева, возмущения – тремтіти з (від) гніву, обурення. • Дрожать от холода, от страха… – тремтіти (труситися, дрижати з (іноді від) холоду, страху (жаху…); (жарт.) дрижаки ловити (їсти); дрожі (жарт. дрижаки) беруть кого. • Слеза дрожит – сльоза тремтить (бринить).

Душа • Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що. • Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що. • Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого. • Брать на душу – брати на себе. • В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці). • В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках). • В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне. • В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй). • Всей душой – усією душею; цілим серцем. • Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що. • В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі. • В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр. • Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким. • Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому. • Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого. • Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто). • Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення). • До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця. • Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув. • Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто. • Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає. • Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого. • Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це. • Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто. • Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що. • Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю. • Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр. • Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце). • Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце. • Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр. • Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі. • За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею. • Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі. • Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому. • Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу. • Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі). • Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому. • Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце. • На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою]. • На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому. • Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі). • Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.] • Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це. • Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким. • Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько. • Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко). • Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний. • Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким. • От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі. • Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки. • От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити). • Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому. • Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій. • Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею. • Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі. • Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий. • Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр. • С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити. • С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати). • Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу. • Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.] • У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина. • Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр. • Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр. • Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче). • Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина. • Человек большой души – людина великої душі (великого серця). • Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.

Жгучий • Жгучая боль – пекучий (болючий) біль. • Жгучая обида – пекуча (тяжка) образа. • Жгучие слёзы – палючі (палкі, пекучі) сльози. • Жгучий брюнет (шутл.) – з чорним, як (гай)-ворон, волосом (чорний волос, аж вилискує(ться)); чорнолискучий брюнет; чорний (чорнявий), як жук. • Жгучий вопрос (проблема) – пекуче питання (пекуча проблема). • Жгучий мороз – пекучий (лютий, гострий, смалкий, жалкий) мороз.

Любимый • Наступить на любимую мозоль (шутл.) – наступити (натоптати) на улюблену (найулюбленішу) мозолю; дійняти (допекти, дошкулити) до живого; уразити у живе (болюче) місце.

Место • Белые места – білі місця; прогалини. • Бойкое место – людне місце; (іноді давн.) розигри. [Він на таких розиграх живе, що хто йде — не мине. Сл. Гр.] • Болотистое место (топило, топь) – багнище (багнисько); мокрявина; багнисте місце. [У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє… Шевченко.] • Больное место – болюче (дошкульне, живе, вразливе) місце; болячка. • Быть без места – бути без посади; (жарт. образн.) сидіти на бруку (діал. на бурку). [Хвалити Бога, коли ще трапиться добре місце, а як же сидітимуть на бурку! Н.-Левицький.] • Быть в уютном, удобном месте – бути за привіллям; бути у затишку. [Був за привіллям у вас і я, і коні. Сл. Гр.] • Быть на первом, на главном месте – бути на першому, на чільному місці; перед вести. • В другое, в иное место – в інше місце; деінде (десь-інде); куди-інде (куди інше, кудись-інде) (іноді інде). • В неведомые (безвестные) места – на безвість. • В неведомых (безвестных, неизвестных) местах – на безвісті. • Вновь населённое место – ново-заселене (новозалюднене) місце; новоселиця. • Во всех местах – скрізь; по всіх усюдах. • Возвышенное место – високе місце; узвишшя; підвищення. • В отдалённых местах – по далеких місцях; по далеких світах. • Выжженное место – згар; паленина. • Глаза на мокром месте у кого (разг.) – тонкосльозий (тонкослізка) хто; кисне, як кваша хто; на мокрому місці очі в кого. • Глухое место – глухе (безлюдне) місце; закутень (застум). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде. Сл. Гр. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? Н. п.] • До этого места – досі; до цього місця. • Живого места не оставить – геть побити (зранити, порубати, постріляти…). • Злачное место (перен.) – зелений затишок; вертеп; кубло; місце веселої гульби й пиятики. • Знать своё место – знати своє місце; поводитися як належить (як слід, як треба, як годиться); не переступати межі звичайності; бути скромними; держатися свого берега. • Из какого-нибудь другого места – з якого(сь) іншого місця; звідкись-інде (звідкілясь-інде). • Иметь место (книжн.) – бувати (бути); траплятися; (іноді) діятися (відбуватися). • Имеют место ещё отдельные недостатки – є ще (іноді маємо ще) окремі хиби, бувають (трапляються) ще окремі хиби. • К месту, у места – до речі (доречно); до діла; до ладу. • Места не столь отдалённые – місця не такі далекі; (нар.) де козам роги правлять (утинають). • Места общего пользования – місця спільного користування. • Место базара (базарная площадь) – базарище (торговище). • Место битвы – бойовище (лок. боїще); бойове поле; місце (поле) бою; (образн.) поле крові. • Место, где было озеро – озерище (озерявина). • Место, где собирается ярмарка (ярмарочное место) – ярмарковище (ярмарочище). • Место, где стоял замок – замчище. • Место для сидения, лежания – місце сидіти, місце лежати. • Место заключения – місце ув’язнення; в’язниця; тюрма. • Место за плотиной – загребелля. • Место за столом – застілля. • Место на реке, где стирают бельё – місце (плесо), де перуть білизну; прало. • Место, освещаемое, обогреваемое солнцем – осоння (осонь, пригрів). • Место, очищенное от зарослей – теребівля. • Место под печью – Підпіччя. • Место под плетнём, за плетнём (под тыном, за тыном) – підтиння, затиння. • Место под скамьёй в хате – підлавиччя. • Место, покрытое развалинами – руйновище. • Место склада, складочное место – складовище. • Место торга (скотом) – торговище. [Кози никали по майдану, чи не лишилось де на торговищі хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку. Коцюбинський.] • На вашем месте – вами бувши; (часом) на вашому місці. • На видном, на открытом, на освещенном месте – на видноті. • Назначить на место кого – призначити на посаду кого; призначити (настановити) на місце кого. • На месте преступления – на місці злочину; (піймати, застати…) на гарячому [вчинку]. • Населённое место – оселене (залюднене) місце; селище (оселище); (істор.) осада. • Насиженное место – насиджене (тепле) місце. • Неведомые, неизвестные, безвестные места – безвість (також у мн.) безвісті. • Невеста без места, жених без ума – молода — грошовита, вся в дірках свита. Пр. Молодий — тямуха: в голові макуха. Пр. • Не к месту, не у места – не до речі, не до діла. • Не место красит человека, а человек место – не місце красить людину, а людина місце. Пр. Не посада красить чоловіка, а чоловік посаду. Пр. Не одежа красить людину, а добрі діла. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума й посада. Пр. Доти чоловік добрий, доки його десятником не настановлять (не нарядять). Пр. • Не находить себе места – не знаходити [собі] ніде місця; не знати, де приткнутися (де приткнути себе). • Нет места; не должно быть места кому, чему (книжн.) – нема(є) місця кому, чому; не повинно бути кого, чого. • Ни в одном месте – у жодному (ані в одному) місці; ніде. • Ни с места! – ані руш!; ані з місця! • Общее место – загальник. • Он и места не пригреет – він і місця не нагріє. • Оставаться, остаться на месте, не подвинуться – лишатися, лишитися на місці; не зрушити з місця; (іноді образн.) дзьобом сісти. • Отхожее место – відходок. • По всяким местам – по всіх усюдах; скрізь; усюди. • По местам! – на місце!; на місця! • По месту назначения – на призначене місце; до призначеного місця; за призначенням. • По месту службы – (на запитання „куди?“) На місце служби; (де) на (при) місці служби; на службі. • Пора костям на место – кістки давно просяться на спочинок. • Поставить на [своё] место кого; указать кому [его] место (перен.) – поставити на [своє] місце кого; показати кому [його] місце; (іноді) присадити кого; (розм. образн.) смикнути (сіпнути) за полу кого. • Поставить себя на чьё-либо место – поставити себе на чиєму місці. • Поступить на место – стати на посаду; дістати посаду. • Почётное место – почесне місце; покуття (покуть); (для молодих) посад (посаг). • Присутственные места (устар.) – урядові (державні) установи. • Рабочее место – робоче (робітне) місце. • Сердце (душа) не на месте у кого – серце (душа) не на місці в кого; боїться (непокоїться) хто; лихе передчуття у кого. • Слабое место – дошкульне (слабке) місце; слабина. • С места брать, взять – з місця рвонути; (про коней ще) узяти (рвонути) з копита. • С места в карьер – з місця навскач; з копита [ускач]; (перен.) зопалу; відразу; раптом. • Только место тепло (бежал) – [Утік] і місце холодне. • Узкое место – вузьке місце; вузина. • Уступать, уступить место кому – поступатися, поступитися місцем перед ким; (давн.) попускати, попустити місця кому. • Худые вести не лежат на месте – лихі вісті не лежать на місці. Пр. • Честь и место! (устар. шутл.) – просимо, коли ласка!; будьте дорогим гостем!; гостюйте, коли ласка! [«А, ваше благородіє! — сказав Пугачов, побачивши мене. — Просимо завітати, честь і місце, будьте ласкаві!» Сенченко, перекл. з Пушкіна.] • Чистое место на заросшем озере или болоте – чистовід; вікнина (вікновина). • Чтоб мне не сойти с места! (фам.) – бодай (щоб) я з цього місця не зійшов (не зійшла).

Обезуметь • Обезумел от боли, от ужаса кто-либо – збожеволів (здурів, знавіснів) з болю, з жаху хто.

Огорчение • Причинять огорчение, причинить огорчение кому-либо – завдавати, завдати прикростей (прикрощів) кому; завдавати, завдати жалю (болю, смутку) кому; чинити (робити) прикрощі кому; смутити (засмучувати) кого.

Слабый • Гайка слаба у кого (разг.) – гайка слабка (ослабла) в кого. • Слабая струнка (струна) кого, чья – дошкульне (болюче, вразливе) місце чиє; слабка струнка (струна) чия. • Слаб на язык кто (разг.) – слабкий (ковзкий) на язик хто; слизько-язикий хто; язик як терлиця в кого. • Слабое место чьё, у кого – дошкульне місце чиє, у кого.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Біль, род. бо́лю – боль, страдание.

Болю́чий – болезненный. • Болю́ча спра́ва, болю́че пита́ння – больной вопрос.

Болю́чість, -чости – болезненность.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Больной – 1) слабий (-бо́го), х(в)о́рий (-рого), неду́жий (-жого); б. амбулаторный – амбулято́рний хво́рий; б. коечный – ліжковий хво́рий; б. мнимый – ні́би хво́рий, уда́ваний хво́рий; 2) (болезненный) – х(в)оробливий, х(в)о́рий; 3) (о вопросе) – болючий, пеку́чий; быть -ным – бу́ти х(в)о́рим, х(в)орі́ти, хорува́ти, слабува́ти на що; тяжело, опасно -ной – трудний.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

біль, бо́лю, бо́леві, бо́лем (ч. р.); бо́лі, бо́лів, бо́лям

бо́люс, -люса; -си, -сів

болю́чий, -ча, -че; -лю́чі, -чих

болю́чість, -чости, -чості, -чістю

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

ІІІ. Бі́ль, бо́лю, м. Боль, страданіе. Чужий біль нікому не болить. Ном. № 2344.

Бо́люс, -са, м. Катышокъ, шарикъ. Болюс воску. Борз. у. Болюс хліба. Борз. у. Слов. Д. Эварн.

Болю́х, -ха́, м. Болѣзнь? Ти болюх болющий (изъ заговора отъ испуга). Мил. М. 48. Ув. Болюши́ще. Мил. М. 11.

Болю́чий, -а, -е. Болящій. Яку велику і болючу ношу у серці рану. К. Псал. 210.

Болю́щий, -а, -е = Болючий. Чуб. І. 122. Болить воно (серце) рівно, однаково болем болющим. МВ. (О. 1862. І. 81). Болюх болющий. Мил. М. 48. Болющі зуби. Г. Барв. 35.

Боля́чий, -а, -е = Болючий. Левиц. І. 4.

Засклі́ти, -лі́ю, -єш, гл. Замереть. Заскліла-сь була, замліла, що вже й болю не чула... Тоді дали трохи ульги, — ... віджилась, краси набралась. Св. Л. 301.

Ку́кса, -си, ж. 1) Изуродованная рука. Доконала твою силу болюча кукса. (Сказано о человѣкѣ съ отрубленной рукой). К. Бай. 124. 2) Человѣкъ съ изуродованной рукой. Я — кукса, куксою і зватись буду (говорить о себѣ человѣкъ съ отрубленной рукой). К. Бай. 128. 3) Животное съ изуродованнымъ отъ нароста копытомъ или самое изуродованное копыто. Мнж. 183.

Мина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. мину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Проходить, пройти, миновать; кончаться, кончиться; исчезать, исчезнуть. Час іде, минається. МВ. II. 117. Минулась котові масничка. Ном. № 1839. Ой уже ж наше вірне женихання, вже минається. Мет. 67. Розійдеться їх слава як той дим, і панство пишнеє минеться. Гліб. 18. Уже й літо минулося. Шевч. 518. Давно і плем’я те минулось. Греб. 359. 2) Отходить, отойти (о плодахъ, овощахъ и пр.). Хоть минулися в садку яблучка, не минаються дульки. Мет. 121. Минаються ягоди полуниці... Минаються Марусі вечорниці. Мил. 132. Жита минулись. 3) Проходить, пройти даромъ, безнаказанно. Се йому так не минеться. Хто сміється, тому не минеться. Ном. № 12689. 4) Истрачиваться, истратиться. Який гріш заробиш, — минеться в дорозі. Лукаш. 141. 5) Умирать, умереть. Минаюся з болю. Млак. 12.

Уразли́вий, -а, -е. 1) Чувствительный къ боли. 2) Болючій, причиняющій боль. Ляже на лаві, закриє голову свиткою, щоб не чуть було того уразливого плачу. Мир. Пов. II. 108. 3) Обидный, оскорбительный. Посипались на Кривоноса насмішки і вразливі глузування. Стор. М. Пр. 746.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Болю́чий, -а, -е. *2) Болезненный. Болю́ча справа́, болю́че пи́та́ння. Больной вопрос. Сл. Нік.

Вага́, -ги́, ж. 2) *Мов під вагою великого болю опускає голову. Франко. 5) *Вагу́ мати́. Иметь значение. Сл. Нік.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Epilobium hirsutum L. — зніт шорстки́й (Ру, Оп); зніт косматий (Вх1), зніт мохна́тий (Мл), зніт шерстки́й (Сл); жидра (Кр — СД), зілля від болю голови (Ос — ВЛ), зітельник чоловічий (Ос — ПД), знітильник бабський (Сл — ПД), знітинник хлопчачий (Ос — ПД), золототисячник (Ос — ПД), кипрей (Ln, Кр, Шс — СД, СТ), розщеп (Ан — СЛ), снитник дівоцький (Ос — ВЛ), сплю́х (Пч — ЗК), сплю́шник (Пч — ЗК), хлопчаче зілля (Ос — ПД).

Euphorbia seguierana Necker — молоча́й Сеґ’є́; молоча́й Сегіє́ра (Ру), молочай Сегієрів (Оп); зілля від головного болю (Ос — СЛ), молочай (Ос — СТ, СЛ), молочак (Ос — СД), молочко (Ос — СД).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

белетри́стка, белетри́сток; ч. белетри́ст авторка прозових художніх творів. [На деяких деталях інтер’єру белетристка спеціально зосереджує увагу. (В. М. Супрун «Аксіологічна концептосфера жіночої прози української діаспори середини ХХ століття», 2020). Так і Дзвінка Матіяш писала своє творіння в страшний для нашої країни час. Белетристка вклала в нього все те приховане, болюче, гостре, що пережили українці під час Майдану. (BBC, 09.12.2014). А ось белетристка Люко Дашвар здобула анти премію «Золота булька». (Високий замок, 2010). В. Ч. Ото з лівого боку стоїть Олена Свекла – молдавська письменниця, белетристка <…>. (Червоний перець, 1928).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

будівни́ча, будівни́чих; ч. будівни́чий 1. у знач. ім. будівниця, архітекторка. [Ти вдовою в повоєнні роки всіх дітей на ноги підняла. І босоніж вийшла на толоку будівнича міста і села. (Наталія Бондар, poltava.to, 30.06.2013).] 2. перен. та, хто створює щось. [Вона містить роздуми про роль українських жінок в Італії, «тихих будівничих», тих, хто своєю безгомінною працею творили та продовжують творити сторінки УГКЦ в Італії. (chiesaucraina.it, 25.12.2016).] 3. перен. засновниця установи, організації та ін. [Ярослава Болюх – будівнича Пласту в Австралії. (Мемуари скаута, voliasc.blogspot.com, 01.07.2016). Відповідно до її ідей, держава брала на себе частину репродуктивної праці (через ясла, дитсадки, школи, позашкільні заклади навчання й дозвілля, а також пральні, їдальні тощо), а жінка ставала рівноправною будівничою комунізму. (Повага, 20.06.2016). В історію української етнографічної науки ХХ і ХХІ ст. Валентина Борисенко увійшла як будівнича першої в історії незалежної України кафедри етнології на історичному факультеті Київського національного університету ім. Т. Шевченка. (Науковий збірник з нагоди вшанування 70-річчя з дня народження та 45-річчя наукової діяльності професора Валентини Борисенко, 2015, с. 46–47).] див.: будівни́ця, архіте́кторка, засно́вниця, містобудівни́ча, творчи́ня

матріархи́ня, матріархи́нь; ч. патріа́рх 1. глава роду за родового ладу.[Під час церемонії «майтоко» народу хадза дівчата одягаються як мисливці та розігрують історію про матріархиню, яка полювала на зебр і прив’язувала до себе їхні пеніси. (Спільне, 15.08.2019). Семеро, якщо додамо Кріс, матріархиню клану, і її колишнього чоловіка, олімпійського медаліста Брюса Дженнера, батька двох наймолодших, який зараз (при допомозі скальпеля) перетворився на вибухову Кейтлін. (Збруч, 15.01.2019). У книжці йшлося про те, що сучасне суспільство втратило традиційну ієрархію. Чи то патріарх, чи матріархиня, матерів і батьків знизили до того ж статусу, що й дітей. (Чак Поланік «Виправний день», пер. Володимир Куч, Х., 2018). Як колись увірували патріархи і матріархині, що у них, літніх, народиться потомство і буде воно не зліченне, як пісок морський і зірки небесні, так і в сучасних кризових обставинах треба вміти довіритися Богові. (Галина Теслюк «Книга Осії: Науково-популярний коментар», Львів, 2016, с. 40).] 2. перен. найстарша, найбільш поважана жінка в якійсь спільноті. [У цьому серіалі багато гострих болючих ролей – від відчайдушного преподобного отця у виконанні Крістофера Екклстона до безкомпромісної матріархині «Грішних залишків» у виконанні Енн Доуд <…>. (Читомо, 10.01.2020). У першій частині матріархиня, що мешкає у Радянському Союзі, насолоджуючись «близькістю бути наодинці зі своїм пером», випадково пише автобіографічний бестселер. (blog.yakaboo.ua, 16.09.2019). «Ми втратили матріархиню та скелю нашої родини», – цитує слова близьких померлої інформагенція AFP. (DW, 16.08.2018).] 3. кого, чого. старша і найвидатніша жінка в якійсь галузі діяльності. [<…> і кожен зі свідомо долучених обирав тоді собі улюблених патріархів-матріархинь малювання, народжених ще наприкінці ХІХ століття: (Слово Просвіти, ч. 26, 2017, с. 13). Особлива увага і, сказати б, пієтет до Лесі Українки як своєрідної матріархині української модерної літератури так само ріднять тексти знаної письменниці та визначної науковиці. (Український журнал, 2016, №3, с. 48).]

причи́нниця, причи́нниць; ч. причи́нець та, хто спричинила щось, стала джерелом чогось. [Щоправда, Робер уже взяв від коханки все добре, що вона могла дати, і нині вона була для нього причинницею всіх його мук, бо розлюбила його і завдавала йому болю. (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. У затінку дівчат-квіток», пер. Анатоль Перепадя, 1998). Причинниця аж тупотіла з захвату. (Марія Кунцевич «Чужоземка», пер. Олена Медущенко, 1989). Тоня, оця вертуха, оця смаглявка, це вона була причинницею всього, вона виповнила його новим, ні з чим не зрівнянним почуттям. (Олесь Гончар «Тронка», 1962). Сумно тілько, що ця непотрібна подорож оддалить принаймні на місяць радісну хвилину побачення з Вами і з Графинею Настасією Іванівною, головною причинницею мого щастя. (Тарас Шевченко «Липень 1857», пер. Леонід Білецький, 1960).] див.: призві́дниця, винува́тиця Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

фрезерува́льниця, фрезерува́льниць; ч. фрезерува́льник кваліфікована робітниця, яка працює на фрезерному верстаті. [<…> народилася вона у бідній сім’ї, вчилася у фабрично-заводській школі й збиралася опанувати професію швачки чи фрезерувальниці. (Україна молода, 2011). Що нагородили електрослюсаря і фрезерувальницю, надзвичайно похвально. (Високий замок, 2003). Заможні змагання за серпень – фрезерувальниця М. М. Стасик, токарі В. М. Калакуняк, П. П. Болюк та І. І. Кос, штампувальниця А. П. Куренда та інші. (Вільна Україна, 1980). Перша – револьверниця, друга – фрезерувальниця. (Радянська жінка, 04.04.1965).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 643.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Боль = біль, м. і ж. р. — Такий біль і така біль. — Чужий біль нїкому не болить. н. пр. — Нїхто чужого болю не знає. н. пр. — Така біль, що не можна витримати. С. Ш. (Д. теж: Болѣ́знь).

Боля́чий, боля́щій = болю́чий, боля́чий, болю́щий, болки́й і д. Больно́й.

Выраже́ніе = ви́раз. — Поетичні думки не находили собі виразу в словах. Бар. — Стояв і дивив ся з виразом тяжкого болю на лицї. Фр.

Занѣмѣ́ть = занїмі́ти; зате́рпнути. — Болю не чую нїякого, не мов усе тїло затерпло. Фр.

Кри́кнуть = кри́кнути, гукну́ти (С. Аф. Л. З.), гукону́ти (С. Л.), завола́ти, зарепетува́ти (С. Л.), зи́кнути, (від болю) — йо́кнути (Фр.). — Реве, лютує Византїя, руками берег достає, достала, зикнула, встає і на ножах в крові нїміє. К. Ш.

Тя́жесть = вага́ (С. Л.), вагота́, тягота́ (С. Л. Ш.), тя́гость, тя́гар, тяжа́р, тяжина́. — Съ тя́жестью = з ваго́ю, у вазї. — Він їхав порожняком. а я з вагою, п. о. — Звертай, чоловіче добрий, бо сам бачиш: я у вазї, а ти у порожнї. Полт. — Мов під вагою великого болю опускає голову. Фр. — Дякувать Богові, що ся вага з моїх плечей спала. Ч. К. — Усе вичитав, що з давнїх давен вагою на серцї таїло ся. Лев. В. — Несподївано і такою вагою упали на Шевченкове життя. Кн. (Д. ще під сл. Тягота́).

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)