Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 109 статей
Запропонувати свій переклад для «весело»
Шукати «весело» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ве́село – ве́село, (ум.) веселе́нько, (с приятностью) уті́шно. [Гра́є ци́ган коломи́йки, вті́шно всі гуля́ють (Млак.)].
Болта́ть –
1) (жидкость) бо́втати, колоти́ти, калата́ти;
2) дри́ґа́ти, теліпа́ти, колиха́ти, бала́мкати, мота́ти. [Дри́ґає нога́ми. Бала́мкає рука́ми. Не колиха́й нога́ми];
3) ля́пати, ля́пати язико́м, пле́ска́ти, бала́кати, базі́кати, тереве́нити, патя́кати, блягу́зкати, лепета́ти, верзти́, верзя́кати, варня́кати, сокота́ти, бле́яти, торохті́ти, торо́чити, балди́кати, белебе́нити;
4) (на непонятном яз.) ґерґоті́ти (-тю́, -ти́ш и ґерґо́чу, -чеш), цве́нькати. [Ґерґотя́ть по-туре́цьки. Чу́ю, поля́ки щось цве́нькають по-сво́йому].
• Болта́ть весело – щебета́ти.
• Болта́ть попусту – ду́рно пле́ска́ти, язико́м горо́х товкти́.
Вожделе́нный – пожа́даний, жада́ний. [Жада́ний час наста́в].
• -но – ла́со, пожа́дли́во, хти́во. [На то́рбу з грі́шми ди́виться уся́к так ве́село та ла́со так (Гліб.)].
Е́хаться, безл. – ї́хатися. [Ве́село ї́халося].
Ждать – жда́ти, чека́ти кого́, чого́, на ко́го, на що, сподіва́тися кого́-чого́, наді́ятися кого́-чого́ (зап.) очі́кувати кого́-чого́. [А мо́же жде козаче́нька, щоб залоскота́ти (Шевч.). Ждав на вас (Франко). Миле́нького ве́село чека́є. Нас чека́є смачна́ вече́ря. Як-би на вас чека́в, то до́сі вмер-би. Старості́в сподіва́ються. Нена́че сподіва́лася, що її́ ось-ось уда́рять (Грінч.). За́втрашнього дня очі́кує (Проскур.). Мов і наді́явся вас (Франко)].
• Жди, жди́те (беды, неприятности) – начува́йся, начува́йтеся. [Так і начува́йся, що який-не́будь шнирне́ ноже́м з-за угла́ (Черк.)].
• Ждать в очереди – засто́ювати че́рги́. [Ве́шталися лю́ди, що засто́ювали че́рги́ в млині́ (Неч.-Лев.)].
• Жда́нный, прич. – жда́ний, споді́ваний, (зап.) очі́куваний.
Зави́дно – за́здро, за́ви́дно, за́здрісно. [Тре́ба кро́ви, бра́та кро́ви, бо за́здро, що в бра́та є в комо́рі і на дво́рі, і ве́село в ха́ті (Шевч.)].
• Мне -но – мені́ за́здро, я за́здрю, мене́ за́ви́дки беру́ть (узяли́) на ко́го, на щось (на чиє́сь ща́стя и т. п.).
• Мне -но, что вы едете за границу – мені́ за́ви́дно (за́здро) на вас (я за́здрю вам), що ви ї́дете за кордо́н.
Защебета́ть –
1) защебета́ти, однокр. щебетну́ти. [Як об весні́ ла́стівка, що як защебе́че… так усі́м ве́село (Квітка). Защебета́в жа́йворонок уго́ру летю́чи (Шевч.)];
2) (заговорить быстро) защебета́ти, зацокоті́ти, зацокота́ти, заляскоті́ти.
Ка́пелька, Ка́пелечка –
1) (ум. от Ка́пля) кра́пелька, кра́пка, крапели́нка, крапели́ночка (и крапли́нка, крапли́ночка), ка́пелька, капели́нка, капели́ночка, капелю́шечка, ка́почка, капи́нка, капи́ночка, ця́точка, цяти́нка, цяти́ночка. [До́вго держа́в він ча́рку коло ро́та, висмо́ктував оста́нню кра́пельку (Н.-Лев.). А до́щику ніхто́ і крапели́нки не ба́чив (Квітка). Де-б води́ці діста́ти крапли́нку (Л. Укр.). Ні кри́шечки, ні ка́пельки (Номис). Ні цяти́ночки води́ (Г. Барв.). Га́су в нас ані ка́почки нема́ (Звин.)].
• По -ке – по кра́пельці, по ка́пельці;
2) (крошка, малость) кри́хта, кри́хі[о]тка, дрі́бка, рі́сонька, рі́сочка, (немножко) трі́шки, трі́шечки чого́сь (см. Ма́лость); ка́пка, ка́почка, капи́нка, капи́ночка, капели́нка, ця́точка, цяти́нка и т. д. [І там, ка́жуть, любо́в, де її́ і капели́нки нема́ (Квітка)].
• -ку (чуточку) – кри́хітку, ка́пельку, кра́пельку, ка́пку, ка́почку, капи́нку, ця́тку, ця́точку, цяти́ночку, крі́пточку, (немножко) трі́шки, трі́шечки чого́сь. [Ка́пельку там було́ си́ру (Сл. Гр.). Ми восени́ таки́ похо́жі хоч ка́пельку на о́браз бо́жий (Шевч.). І трі́шки не ціка́вий (М. Вовч.). При пра́вді є й брехні́ капи́нка (Франко). Ви до́бре зна́єте, що ніби тро́хи руде́нькі, крі́пточку голомо́зенькі (плешивые) (М. Вовч.)].
• Дайте мне -ку вина – да́йте мені́ кра́пельку (ка́пельку, рі́ску) вина́, (немножко) трі́шки (трі́шечки) вина́.
• Ни -ки – ні кри́хти, ні кри́хітки, ні кри́шки, ні (ані) кри́шечки, ні трі́шки, ні трі́шечки, (реже) ні ка́почки, ні капели́нки, ні капи́ночки и т. д. [Невже́ мене́ не лю́биш ти ні кри́хти? (Тобіл.). Він ве́село, ні кри́шки не заміша́вшись, поча́в розмо́ву (Н.-Лев.). Та й став чита́ти щось таке́, що я ані крапи́ночки не зрозумі́в (Франко)].
• Ни -ки не хочется – ні кри́хти (ні кри́шки) не хо́четься, і на кри́хту не мине́ться чого́сь кому́.
Карман –
1) ке[и]ше́ня, (редко) карма́н (-ма́на́), ум. кеше́нька, кармане́ць (-нця́), кармано́к (-нка́). [Визира́в кі́нчик гаманця́ з кеше́ні в її́ пальтечку́ (О. Пчілка). Ті каптани́ та не ті карма́ни (Номис)].
• Бить по -ма́ну – би́ти по гаманцю́.
• Бить по -ма́нам кого – кеше́ні труси́ти кому́.
• Боковой -ма́н – бокова́ кеше́ня. [Ве́село схопи́вся до́ктор, витяга́ючи з боково́ї кеше́ні яку́сь пису́льку (Крим.)].
• Часовой -ма́н – кеше́нька (на годи́нник).
• Держи -ма́н шире! – підставля́й по́ли! наставля́й кеше́ню! вза́втра, з мішко́м! дам, дам – коли́ б лиш здоро́в зноси́в! ді́дька ли́сого!
• -ма́н дыряв – кеше́ня гро́ші сі́є.
• Дружба дружбой, а в -ма́н не лезь – дружо́к, дружо́к, та не твій пиріжо́к (Херсонщ.).
• -ма́н жидок (тонок, пуст) – в кеше́ні гуде́, в кеше́ні ві́тер гуде́ (сви́ще).
• Иметь кого в -ма́не – ма́ти (трима́ти) кого́ в жме́ні.
• За словом в -ма́н не лезет – за сло́вом до ба́тька не бі́гає; по сло́во до кеше́ні не хо́дить.
• Набить -ма́н (на чём) – напха́ти кеше́ню, нагрі́ти ру́ки (коло чо́го, на чо́му).
• Не по -ма́ну нам – не з на́шою кеше́нею; не з на́шими гро́шиками (доста́тками); не по на́ших гро́шах; купи́ло притупи́ло (Лохв. п.).
• Невзначай рука в чужой -ма́н попала – до своє́ї то́рби ліз, а з дя́дькової ви́тяг; гу́манський ду́рень з чужо́го во́за брав, а на свій хова́в (Приказки).
• Обработал -ма́ны публике – почи́стив до́брим лю́дям кеше́ні.
• Полный -ма́н (чего) – по́вна (повні́сінька) кеше́ня чого́.
• -ма́н трещит – на гро́ші утра́тно, на кеше́ню ва́жко.
• Тугой, толстый -ма́н – по́вна кали́тка.
• Ударить по -ма́ну – ви́трусити кеше́ню.
• По чужим -ма́нам не ищи – лю́дям у ру́ки не загляда́й.
• Из чужого -ма́на платить легко – за чужу́ кали́тку хап, а за свою́ лап.
• Широкий -ма́н – попі́вська кеше́ня;
2) (не пришитый, привязной, особ. у дам) карма́н (-ма́на́), кармане́й (-не́я), кали́тка, ладу́нка;
3) техн. – ківш (р. ковша́);
4) (автомоб., каретный) ко́шик (-ка).
Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Красота́ –
1) краса́, (ласк. кра́сонька), красота́, (преимущ. лица) вро́да, ласк. вро́донька, (поэтич.) ліпота́; см. Краса́. [Нащо-ж мені́ краса́ моя́, коли́ нема́ до́лі? (Шевч.). Оповіда́ння не ся́є нія́кою мисте́цькою красо́ю (О. Пчілка). Крізь нове́є лю́стронько вигляда́лася, сама́ свої́й кра́соньці дивува́лася (Чуб.). Ой тя́жко жаль мені́ ру́сої своє́ї коси́, красоти́ діво́цької (Метл.). Ді́вчина чудо́вої вро́ди (Грінч.). Царі́вна ди́вно-га́рної уро́ди (Крим.). Та не одно́ю ліпото́ю Мару́ся зві́сна ста́ла всім, а бі́льше ро́зумом свої́м (Греб.)].
• -та́ природы – краса́ світова́, краса́ приро́ди. [Ва́ші о́чі весели́ть краса́ світова́ (Мирн.)].
• -та́ слова, движений, тела – краса́ сло́ва, ру́хів, ті́ла.
• -та́ душевная – краса́ душі́.
• Блистать -то́й – пиша́ти красо́ю, вро́дою, красува́ти(ся). [І по сме́рті вона́ вро́дою пиша́ла (Грінч.). Ві́чно красу́є там ро́жа чуде́сна (Л. Укр.). Ве́село йому́, леге́нько, і світ йому́ красу́ється (М. Вовч.)].
• Вода -ты (в сказках) – краси́ва вода́.
• Придающий -ту́ – що нада́є, додає́ краси́ (вро́ди), окра́сний.
• Эти одиноко стоящие деревья придают -ту́ всей окружающей местности – ці самі́тні дерева́ надаю́ть краси́ всій око́лиці;
2) -та тысячная, бот., см. Краса́ 2.
Лю́дно, нрч. – лю́дно, велелю́дно, (диал.) ми́рно. [Приї́ду додо́му, – ве́село бу́де, лю́дно (М. Вовч.). В ха́ті ста́ло ми́рно, аж ті́сно (Коцюб.)].
• Более -но – людні́ше.
• Делается, становится (сделалось, стало) более -но – людні́шає (полюдні́шало), стає́ (ста́ло) людні́ше де. [На сві́ті де-да́лі стає́ людні́ше (Коцюб.)].
• Конно, -но и оружно – кі́нно, лю́дно і збро́йно, коне́м, лю́дом і збро́єю.
Мё́ртвость –
1) (состояние мёртвого) ме́ртвість;
2) (оцепенелость) оду́блість, заду́блість, задубі́лість, закля́клість;
3) (тишина, недвижность) мертво́та, мертво́тність (-ности); срв. Ме́ртвенность 1. [Круг не́ї ти́ша і мертво́та, як на землі́, так і на не́бі (Коцюб.). Мертво́та у нас на селі́, а коли́сь було́ ве́село (Кониськ.)].
Мча́ться – мча́ти(ся), гна́ти(ся), не́сти́ся; (лететь) леті́ти (лечу́, лети́ш), ли́нути, (бежать) бі́гти (біжу́, біжи́ш), кури́ти, (катить) коти́ти, ката́ти, (вульг.) чку́рити, маха́ти, дра́ти, мести́, стри́гти, сади́ти, (о животн. ещё) уляга́ти. [Як той ві́тер мча́вся (Мирн.). Він мчав по тісни́х ву́лицях (Коцюб.). Гна́вся кі́ньми засіда́тель (Рудан.). Куди́ ти жене́шся, не мо́жеш зажда́ти? (Звин.). Весь у хма́рі пи́лу жене́ наза́д (Коцюб.). Ко́ні мов ви́хор несли́ся (Франко). Немов ста́до скаже́них вовкі́в лети́ть (Франко). Ті́льки-б мені́ на коні́ тепе́р бу́ти, – шви́дко, раді́ючи, ли́нула-б я (Грінч.). Зві́дсіль бі́гтимуть по всіх края́х гінці́ (Черняв.). Із Перея́слава до Сомка́ гоне́ць кури́ть (Куліш). Чи не ко́тить де пі́вденний біс піскови́м гураґа́ном (Франко). Ко́ні ве́село ката́ли в Вільшани́цю (Н.-Лев.). Маха́й додо́му, бра́вий мій коза́че! (Куліш). Куди́ це ти так дере́ш? (Кониськ.). Стриже́ сіре́нький (заяц) сте́пом, ті́льки хво́стиком кива́є, соба́ка за ним так і уляга́ (Греб.)].
• -ться во весь опор – мча́ти (гна́ти) чва́лом (учва́л). [В вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі препи́шна чві́рка (Франко)].
• -ться во весь дух – мча́ти (леті́ти, бі́гти) що (єсть) духу.
• Пыль -тся по дороге – пил кури́ть доро́гою (жене́ шля́хом), ку́рява ко́тить доро́гою.
Ночь –
1) ніч (р. но́чи, тв. ні́ччю, зв. но́че, мн. но́чі, ноче́й, но́ча́ми). [На майда́ні пил спада́є. Замовка́є річ… Ве́чір. Ніч (П. Тичина). Смерть – се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л. Укр.). По́дих тропі́чної тьмя́ної, п’я́ної но́чи (М. Рильськ.)].
• Апрельская ночь – квітне́ва ніч, ніч квітні́вка (Васильч.).
• Варфоломеевская ночь, истор. – Бартоломе́єва ніч.
• Воробьиная ночь – гороби́на ніч.
• Глубокая (Глухая, Полная) ночь – глу́па (глуха́) ніч (полночь: пі́вніч, опі́вніч), (раньше полночи) пі́зні вля́ги (-гів). [Вже була́ глуха́ ніч, опі́вніч (Франко). Після пі́зніх вля́гів у нас ка́жуть: це було́ опі́вночі (Звин.)] Глубокой -чью, в глухую ночь – глу́пої но́чи, (реже) у глу́пу ніч. [Коли́ це глу́пої но́чи приліта́є со́кіл (Рудч.). Глу́пої но́чи на їх і о́гнищах ніко́ли не спала́хував жар (Кінець Неволі). Зоста́лася Окса́на сама́ собі́, у те́мну, глу́пу ніч, як па́лець (Квітка)].
• Звёздная ночь – зо́ряна ніч, (в поэзии ещё) ніч яснозо́ра (Грінч.).
• Купальская ночь, см. Купа́льский.
• Майская ночь – травне́ва (майова́, має́ва, ма́йська) ніч, ніч травні́вка (Васильч.); срв. Ма́йский 1. [Ма́йська ніч або уто́плена (Гоголь)].
• Поздняя ночь – пі́зня ніч, (раньше полночи) пі́зні вля́ги.
• Поздней -чью – пі́зньої но́чи, пі́зніми вля́гами, (поздно ночью) пі́зно вночі́; см. ещё выше Глубокой -чью.
• До поздней -чи – до пі́зньої но́чи, до-пі́зна, до пі́знього-пі́зна. [Ми сиді́ли до-пі́зна (Звин.)].
• В -чи (ед. ч.) – в но́чі, (ночью) вночі́. [Огняно́го коня́ ві́тер гнав – огняно́го коня́ – в но́чі (П. Тичина)].
• В ночь –
а) в ніч. [Вдивля́вся в ніч стурбо́ваним по́глядом (М. Калин.)];
б) (ночью) вночі́.
• В ночь не естся – вночі́ не ї́сться;
в) (за́ ночь) за ні́ч.
• В одну ночь этого не сделаешь – за одну́ ніч цього́ не зро́биш.
• В одну из -че́й – одно́ї но́чи, (однажды ночью ещё) яко́сь уночі́, одного́ ра́зу вночі́.
• В ночь на, в ночь с – на, см. I. На 1 в.
• В весеннюю, тёплую и т. п. ночь – лі́тньої, те́плої и т. п. но́чи, у лі́тню, у те́плу и т. п. ніч. [Пла́чуть мої́ о́чі темне́нької но́чи (Метл.). Тоді́-ж таки, те́плої весня́ної но́чи дво́є йшли і… (Гр. Григор.). В ніч осі́нню піскова́ земля́ його́ гойда́є ні́жно, мов коли́ска (М. Рильськ.)].
• В ту, в эту ночь – тіє́ї, ціє́ї но́чи, ту, цю (сю) ніч, в ту, в цю ніч. [Тіє́ї но́чи він спав міцни́м сном (Олм. Примха). Ту ніч зо́всім не спав (Сл. Ум.). Пе́рший раз по сме́рті бра́та він засну́в цю ніч (Франко). Марі́я Стю́арт була́-б, якби́ не я, на во́лі сю́ ніч (Грінч.)]. В -чи (мн. ч.) – в но́чі, за ноче́й. [Пое́те, будь собі́ судде́ю, і в но́чі тьми і самоти́ спини́сь над вла́сною душе́ю (М. Рильськ.). Де, в які́ дні, в які́ но́чі (не лили́ся ви), сльо́зи жіно́чі! (Франко)].
• Всю ночь (напролёт), в продолжение (втечение) всей (целой) -чи – всю ніч, ці́лу (цілі́сіньку) ніч, про́тягом усіє́ї (ці́лої) но́чи, (зап.) через усю́ (ці́лу, цілі́сіньку) ніч; срв. Напролё́т 2 и Но́чь Но́ченски. [Не спав цілі́сіньку ніч (Київ). Через усю́ ніч пали́ли во́гнище (Ор. Левиц.)].
• Продолжающийся всю (целую) ночь – цілоні́чний.
• В продолжение (втечение) долгих -че́й – до́вгими ноча́ми. [До́вгими ноча́ми не спа́ла вона́ і ду́мала (Грінч.)].
• За́ ночь – за ні́ч. [За ні́ч дої́демо (Брацл.)].
• За но́чь до этого – ніч перед цим (тим).
• Ночь за -чью – ніч по но́чі, ніч за ні́ччю. [Ніч за ні́ччю й до́вгі дні я нудьгува́в (Велз)].
• К -чи – про́ти (реже навпро́ти) но́чи, (реже) під ні́ч. [Ви́їхали про́ти но́чи (Яворн.). Не розкажу́ про́ти но́чи, а то ще присни́ться (Шевч.). Ти куди́ йдеш під ніч? (Франко)].
• Не к -чи будь помянут (помянута и т. п.) – не про́ти но́чи зга́дуючи. [Він був, не про́ти но́чи зга́дуючи, висо́кий, як товка́ч (Яворн.)].
• Каждую ночь – що-но́чи, що-ні́ч, ко́жної но́чи, ко́жну ніч, ніч-у-ні́ч, ніч крізь ні́ч. [Що-но́чи йде на рі́чку до те́много га́ю (Л. Укр.). Дарма́ що-ні́ч дівчи́нонька його́ взгляда́є (Шевч.). Мені́ ко́жної но́чи сня́ться шляхи́, дерева́ (М. Ввч.). День-у-де́нь (изо дня в день), ніч-у-ні́ч не перестава́ла ма́ти пла́кати (Мирний)].
• Каждые две, каждые три -чи – що дві но́чі, що три но́чі.
• На́ ночь – на́ ніч. [Ви́кинь ки́цьку на́ ніч надві́р (Брацл.). Бе́зліч пташо́к, зліта́ючись згра́ями на́ ніч на око́лишні ске́лі… (Кінець Неволі)].
• На́ ночь глядя – про́ти но́чи.
• На следующую ночь – дру́гої но́чи, на дру́гу ніч.
• По -ча́м – ноча́ми, вночі́.
• Работать по -ча́м – працюва́ти ноча́ми (вночі́).
• Ночь под что – ніч про́ти чо́го. [Ніч про́ти неді́лі (Кандід)].
• Ночь под новый год – новорі́чна ніч, ніч про́ти ново́го ро́ку.
• В ночь под – вночі́ про́ти, про́ти но́чи. [Про́ти но́чи Макові́я (Шевч.)].
• В ночь под новый год – новорі́чної но́чи, вночі́ про́ти ново́го ро́ку.
• Под покровом -чи – під покро́вом (під накриття́м, під кере́єю) но́чи, під вночі́шнім покро́вом.
• При наступлении, с наступлением -чи, см. Наступле́ние 2.
• Среди -чи – серед (реже посеред) ночи.
• Той, этой, весенней и т. п. -чью, см. выше В ту, в эту, в весеннюю ночь.
• Тёмной -чью – те́мної (ум. темне́нької) но́чи, (впотьмах) по́ночі. [На те́мній оде́жі світи́лися ру́ки, прозо́рі й моло́чні, як по́ночі порохно́ (Коцюб.)].
• День и ночь (днём и -чью) – (і) день і ніч, (і) вдень і вночі́. [(Химе́ри чо́рні) дра́жнять нас і день і ніч (Л. Укр.)].
• На дворе ночь – надво́рі ніч, (наступает ночь, темнеет) надво́рі поночі́є (сутені́є).
• Нас застигла ночь – нас спости́гла (присти́гла, засти́гла, зу́спіла, захопи́ла, засту́кала) ніч; см. Застига́ть. [Аж засти́гла її́ ні́чка в доро́зі (Рудч.)].
• Ночь коротать – ніч корота́ти.
• -че́й недосыпать – ноче́й недосипа́ти (недосипля́ти).
• Проводить, провести ночь – перебува́ти, перебу́ти ніч, (ночевать, переночевать) ночува́ти, переночува́ти (ніч); срв. Прово́дить 4. [Ніч на перебули́ ве́село (Київ). Аби́ день переднюва́ти, аби́ ніч переночува́ти (Франко)].
• Хорошо ли вы провели ночь? – чи до́бре ви перебули́ ніч? чи здоро́ві ночува́ли? (Основа 1862).
• Спокойной (покойной, доброй) -чи – на добра́ніч!, (реже) добра́ніч! до́брої но́чи! здоро́ві ночу́йте! [На добра́ніч, голу́бко коха́на! (Грінч.). Добра́ніч! у ви́рій ми, гу́си, простягли́ся (М. Хвильов.). Здоро́ві ночу́йте! (Франко)].
• Желать, послать спокойной -чи – на добра́ніч каза́ти (віддава́ти, дава́ти), сказа́ти (відда́ти, да́ти). [Горді́й, хоч за́вше люби́в поговори́ти на́ ніч з учи́телем, став каза́ти на добра́ніч (Васильч.). Прихо́дить Ста́сик одда́ти на добра́ніч (Коцюб.)];
2) (темень) те́мрява, те́мнява, пі́тьма́; (нрч.: темно) по́ночі. [Та й по́ночі! не вздриш нічо́го, хоч о́ко ви́коли (Кобеляч.)].
• В лесу но́чь-но́чью – в лі́сі тьма тьме́нна (те́мно-прете́мно);
3) (невежество) те́мрява, темно́та.
• Жить в -чи́ – жи́ти (коснеть: животі́ти, скні́ти, ни́діти) в те́мряві (в темно́ті);
4) (север) пі́вніч (-ночи), холо́дний край (р. кра́ю).
Остроу́мно – доте́пно. [Умі́в розмовля́ти ве́село й доте́пно].
Погоня́ть –
1) несов. – поганя́ти, пого́нити кого́ и ким, ге́йкати на ко́го. Срв. Погна́ть. [А мужи́к сиди́ть, мовчи́ть, воли́ поганя́є (Рудан.). Тоді́ чолові́к ве́село співа́є, як п’ятерико́м поганя́є (Номис). Ой, у лу́зі воли́ в плу́зі мій ми́лий пого́нить (Пісня). Ба́тько ора́в, а я ге́йкав]. Погоня́й! – поганя́й! руша́й! торка́й! жени́! [Торка́й Гнідка́, Яки́ме! (Мирн.)];
2) сов. поганя́ти, погони́ти, (с усилит. значением) попоганя́ти, попогони́ти кого́. Срв. Пога́нивать. [Тре́ба коня́ поганя́ти, щоб не засто́ювався].
Подхва́тывать, подхвати́ть – підхо́плювати, підхопи́ти, (о мн.) попідхо́плювати. [І ви́хор їх серед но́чи підхо́пить (Куліш). Підхопи́ла собі́ двацятилі́тнього молодця́ (Мирн.). Жива́ уя́ва (воображение) підхо́плювала ко́жне сло́во (Франко). «Ве́село!» – підхо́пив дру́гий (Крим.). Хтось сти́ха заві́в пі́сню, до ньо́го приста́в ще оди́н го́лос, а за хвили́ну підхопи́ло ре́шта (Коцюб.)].
• -ти́ть что-л. на лету – підхопи́ти щось на ле[ьо]ту́, у ле́ті; (о слове) ви́хопити сло́во з ро́та кому́, в ко́го.
• -ти́ть кого-л. под руки – підхопи́ти (вхопи́ти) кого́ по-під ру́ки.
• Подхва́ченный – підхо́плений.
II. Походи́ть на кого, на что – скида́тися (реже скида́ти) на ко́го, на що, похо́дити, подо́бати, вигляда́ти, удава́ти, здава́тися на ко́го, на що, бу́ти схо́жим на ко́го, на що, підхо́дити до ко́го, до чо́го; (уподобляться) подо́битися кому́, чому́. [Скрізь тепе́р ве́село, я́сно, світ бо́жий скида́ється на рай (Коцюб.). Вона́ скида́ється на ма́тір (Звин.). Обли́ччям він ду́же скида́ на вас (Основа). Таки́й він був ти́хий, звича́йний і на па́нича не похо́див (М. Вовч.). Щось ти мені́, бра́тку, не подо́баєш на неві́льника; ти опри́шок (Маковей). Вигляда́в на нещасли́вого борця́, що от-от зда́сться на ла́ску і нела́ску во́рога (Стеф.). На инди́ка він ще й тим удава́в, що був палки́й та пі́нявий (Яворн.). Чи то-ж наш про́стий люд не варт, щоб ми його́ о́бразу подо́билися (Куліш)].
• Он таки начинает -ди́ть на человека – він таки́ почина́є на люди́ну скида́тися, почина́є людні́ти (вилю́днювати).
• Сын -дит на отца – син на ба́тька скида́ється (подо́бає).
• Это -дит на чудо – де скида́ється (вигляда́є) на чу́до, видає́ться чу́дом.
Похристо́соваться – похристо́с(ув)атися, похристува́тися з ким, похристо́сувати кого́. [Ді́вчина ве́село рего́че і в блиску́чих її́ оча́х сві́тить леге́нький жаль, що не мо́жна усі́х похристо́сувати (Васильч.)].
Превозмога́ть, превозмо́чь – перемага́ти, перемогти́, боро́ти, зборо́ти, поборо́ти, перебо́рювати, переборо́ти, переси́лювати, переси́лити, (только соверш.) подолі́ти и подо́ла́ти, здолі́ти и здо́лати. Срв. Преодолева́ть, Переси́ливать. [Сло́во, яки́м все і всіх перемага́є пое́т (Єфр.). Подолі́ла своє́ го́ре (Г. Барв.)].
• -мо́чь все препятствия – переборо́ти, поборо́ти, перемогти́ всі перешко́ди. -га́ть, -мо́чь себя – перемага́ти, перемогти́, змага́ти, змогти́ себе́, перемага́тися, перемогти́ся, змага́тися, змогти́ся. [Я си́лувався перемогти́ себе́ і ве́село жартува́в (Крим.). Здригну́ла Окса́на ду́же, да́лі перемогла́сь (Квітка). Я тебе́ доведу́, голу́бко, зможи́ся (М. Вовч.)].
Провесели́ться – провесели́тися, повесели́тися, погуля́ти ве́село яки́йсь час.
II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть –
1) кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)].
• Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору.
• -ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́;
2) что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)].
• -ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що.
• -ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́.
• -вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію.
• -ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї.
• -вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф.
• -ди́ть границу – кла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н.
• -води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що.
• -вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л;
3) (дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)];
4) (время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?].
• Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час?
• Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село.
• В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно.
• Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та?
• Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні).
• Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла.
• -ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що.
• -ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею.
• -ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі).
• Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є).
• -ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно.
• -вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де.
• -ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться].
• -ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким.
• -ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)];
5) кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)].
• Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в.
• Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять.
Проведё́нный –
1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го;
2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений;
3) (о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)];
4) (обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний.
Просмея́ться –
1) (улыбнуться) посміхну́тися;
2) (известное время) просмія́тися, прорегота́ти, -ся. [Уве́сь ве́чір прорегота́ли – так ве́село було́].
Проходи́ть, пройти́ –
1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)].
• -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут.
• Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду.
• Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто.
• -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч.
• -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)].
• Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)].
• -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)].
• -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)].
• Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)].
• -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь.
• -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою.
• -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)].
• Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів.
• -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж.
• -ходи́ть чины – перехо́дити чини́;
2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)].
• -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки;
3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́.
• -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу;
4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)].
• -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну;
5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що.
• Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)];
6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)].
• Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло.
• Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р.
• Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)].
• Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх;
7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)];
8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що.
• -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику.
• -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́;
9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)];
10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)].
• -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́…
• Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)].
• -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші.
• -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)].
• Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)].
• -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)].
• Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося.
• Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться).
• Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в.
• Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався.
• Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во.
• Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)].
• Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́.
• Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́;
11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́.
• Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)];
12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)].
• -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву.
• -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою.
• -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)].
• Про́йденный – пере́йдений, про́йдений.
• -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га.
Пти́ца – птах (р. пта́ха), пта́ха, пти́ця. [І співа́в-би і жив-би, як той птах крила́тий (Грінч.). Він лети́ть, як птах (Звин.). Кінь, як пта́ха, пролети́ть (Рудан.). Виліта́йте, сі́рі пта́хи (Шевч.). Подиви́сь на бо́жу пти́цю, як вона́ літа́є (Руд.). Сини́ця – не пти́ця (Приказка). Не всі старі́ пти́ці ви́соко літа́ють (Приказка)].
• -цы, соб. – пта́ство, пташня́. [Пта́ство ве́село щебета́ло (Крим.). Хи́же пта́ство на степу́ (Кул.)].
• Молодая -ца, соб. – молодня́к, молодни́к, молодне́ча.
• Домашняя -ца, соб., домашние -цы – дробина́, дріб (р. дро́бу), домо́ве пта́ство. [Нагоду́ю і напою́ свине́й, кабано́ві занесу́, дробині́ поси́плю (Кониськ.)].
• Дворовая -ца – подві́рня (надві́рня) пти́ця, соб. дробина́.
• Ручная (домашняя) -ца – сві́йський птах.
• Хищная -ца – хи́жий птах.
• Хищные -цы – хи́жі птахи́, хи́же пта́ство.
• Ночная -ца – нічни́й, вно́чішній птах, нічна́, -шня пта́ха, нічни́ця.
• Перелётная -ца – перелі́тна(мандрівна́) пта́ха, перелі́тний птах.
• Залётная -ца – залі́тний птах, залету́ха.
• Певчая -ца – співо́чий (співу́чий) птах, -ча пта́ха.
• Певчие -цы – співо́че пта́ство.
• Жар-птица – жар-пти́ця, жаропти́ця. [В старі́й похму́рій дуби́ні мо́стить своє́ гніздо́ жар-пти́ця (Васильч.)].
• Стреляная -ца (перен.) – стрі́ляний птах.
• -ца с чёрными перьями – чорнопі́рка, ум. чорнопі́рочка. [Ой га́лочки-чорнопі́рочки круту́ го́ру вкри́ли (Пісня)].
• -ца, возвратившаяся из зимнего отлёта – і́[и́]риця. [Вже і́[и́]риця прояви́лась, – ско́ро те́пло ста́не (Борз. п.)].
• Ранняя -ца (-чка) зубки теребит (носок прочищает), а поздняя глазки протирает – ра́ння пти́чка зу́бки кре́ше, а пі́зня о́чки дере́ (Черкащина).

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Аварийка, разг. – аварійка.
[Розповіді спочатку ведуться невимушено, вільно, навіть весело, тому що людям притаманно вірити в чудо, тобто вони щиро сподіваються, що аварійка справді приїде рівно за десять хвилин. З іншого боку, люди, якщо вони не діти, вже знають, що такого не буває, аварійка ніколи не приїздить за десять хвилин, і тоді вони починають нервуватися (Лариса Денисенко)]. Обговорення статті
Брезгливый – гидли́вий, бридли́вий.
[Йому стало гидко й противно, бо він був гидливий зроду (І.Нечуй-Левицький). Вітер бурно, весело гладить йому волосся, в очах стоїть примружений гидливий погляд із-під червоних крил (В.Винниченко). Контрибуція бігала навколо калабані і мукала на нашу адресу якісь  свої коров’ячі прокльони. В калабаню лізти вона не хотіла. Вона була  бридлива, охайна корова. Ми це знали (В.Нестайко). Той робив усе, що б не побажав його пан, а коли його запитали, чи міг би він за наказом свого пана зжерти ложкою його лайно, він відповів: «Якщо пан лейтенант накаже — я жертиму, аби тільки мені не трапилася там волосинка, бо я дуже гидливий і мене може знудити» (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Візьміть себе в руки! — Не можу, я бридливий]. Обговорення статті
Бубен – бубон, решето;
• бубны – бубни, накри;
• звонок бубен, да страшен игумен – ченцеві з келії кортить, та ігумен не спить (Пр.).
[По всьому селі пішла чутка, що в нас весілля; музики грають, у бубон б’ють,— весело було, бучно (М.Вовчок). Загриміли труби, загули бубни: то молодий раджа скликав військо (І.Нечуй-Левицький). Зосталася Одарка з трьома невеличкими дітками-дівчатками без грошей. Злидні, кругом злидні, голі, як бубон (П.Мирний). Тільки решета гули та бряжчали серед галасу й гаму, та вискакували з шуму дуже тонкі жіночі голоси (І.Нечуй-Левицький). На колоді сиділи музики з скрипками, цимбалами та решетом (І.Нечуй-Левицький). Решето тороточе, Чогось воно хоче, Хоче золотого, Од зятя молодого. Заграла скрипка, тугий бас, решето, цимбали; І молоду в веселий час Дівки до шлюбу убирали… (С.Руданський). Тремтить на флейті пальців десять, музичне дерево горить. Із бубна, мов із дзбана, ллється роздзвонений, гарячий крик. Палає скрипка, тихне, в’яне, і серце бубна співом п’яне (Б.-І.Антонич). Мишко-бубніст підпалив шмат газети, трохи потримав над полум’ям свій саморобний струмент із собачої шкіри — і бубон загув, як дзвін (Гр.Тютюнник). Мацюпінька неначе відроджувався… і не знати було, чи він тішиться чужою бідою, чи просто йому радісно відчувати своє гейби вічне й безтурботне існування, бо бив у бубон і бив, що аж здавалося — собача шкіра не витримає і трісне, а з кутиків Мацюпіньчиних губ, з привідкритої пащеки стікала піна (Роман Федорів). На бубон йшла собача шкіра: «А на маєш, А на маєш! Вчора гавкав — нині граєш!» (Анат)]. Обговорення статті
Известный – (знаменитый, славный) відо́мий, зна́ний, звісний, славнозві́сний, сла́вний, славе́тний, усла́влений, (громкой известности) голосни́й; (чем) відо́мий, зна́ний, сла́вний чим (з чо́го); (некоторый) деякий якийсь, деякий, (определённый) певний:
• в известных случаях – у певних (у деяких, у якихось) випадках, за певних (за деяких, за якихось) випадків;
• всем известный – усім відомий, усюди знаний;
• известное дело – звісно, звичайна (звісна, відома, певна) річ (справа);
• известная величина – (матем.) відома величина;
• известный всему миру учёный – відомий всьому світові науковець, науковець зі світовим ім’ям (іменем), всесвітньо відомий науковець;
• в известных случаях – у певних (у деяких) випадках;
• до (в) известной степени – певною (деякою, якоюсь) мірою, до певної (до деякої, до якоїсь) міри, в якійсь (у деякій) мірі;
• в известном смысле – у певному розумінні;
• известное дело – звичайно (звісно), сказано, звичайна (відома, певна) річ, звичайне діло;
• известный всему свету – відомий (знаний) усьому світові (на весь світ), славний на весь світ (всіма сторонами), (иногда) світовий (усесвітній, усьогосвітній, цілосвітній);
• известный лгун, фрукт – відомий (знаний) брехун, фрукт;
• известный под именем – відомий (знаний) під ім’ям (іменем);
• известный по (своим трудам) – відомий чим (своїми працями);
• известный чем – відомий чим, славний на що, чим;
• очень хорошо известный – дуже добре відомий (знаний), відомісінький;
• печально известный – сумновідо́мий, сумнозві́сний, горезві́сний.
[Там мені й стежечки знакомісінькі, хати усі відомісінькі (М.Вовчок). Славне було Запорожжя всіма сторонами (Н.п.). Старіти не весело, але це єдиний відомий спосіб жити довго (Ш.Сент-Бев)]. Обговорення статті
Кафе – (франц.) кафе, (кофейня) каварня, (польск.) кав’ярня, (зап. от нем.) кнайпа, (небольшое кафе, где продают спиртное, закуски, жарг.) генделик (от нем.), (спиртное на розлив, шутл.) наливайка, розливайка.
[Власне, в цьому самому кафе, типовому, можна сказати — класичному гадючнику-наливайці десь у нетрях безликої Оболоні, відбувається основна дія (А.Кокотюха). Вулиця Академічна, що розташована поруч, пов’язана з каварнею «Центральною», в якій часто бував Франко, і хоч він не пив і не палив, однак весело гаяв час у товаристві львівської «сметанки», читаючи віденську пресу, що йому завжди було до вподоби. Поруч, після зруйнування садиби Олександра Фредра, постала каварня «Шкоцька». Позитивна енергетика каварні ще багато років після Франка була центром наукової творчости львівської професури (Аліса Васільєва, Ольга Артеменко). Кнайпами у Львові традиційно називають «усе» – від ресторанів до наливайок із пластиковими столиками. Можна назвати кнайпою і звичайну кав’ярню, хоча в такому разі львів’янин навряд чи запропонує: «Ходімо до кнайпи!», а скаже просто: на каву (Н.Сняданко). Генделик — це такий український заклад, де люди збираються після тяжкого і не дуже робочого дня і генделять (випивають багато) (з Інтернету). Ще один напівпривид історії приморського міста — так звана Стара Одеса. Про неї всі говорять, нею мало не марять, на честь неї модним стало вставляти у вивіски кав’ярень, ресторанів, генделиків та бодег (місцевий варіянт наливайки) тверді знаки та яті. А проте ця міфічна Одеса, крім кістяка, по собі нічого не залишила — населення протягом ХХ століття змінилось на 95% і тільки стіни будинків та бруківка вулиць нагадує її (Олександр Полторак). Каварня, набита людом. Люд шукає затишку, тепла (Барбара Редінґ)].
Через те що кав’яр в українській мові - солена ікра, то варто віддавати перевагу «каварні». «Правописний словник» Г.Голоскевича: «кав’я́рня; треба кава́рня». Обговорення статті
Отсебятина, разг. – додава́ння від се́бе, своя́ ви́гадка, при́точка, відсебеньки (одсебеньки), відсебенька:
• заниматься отсебятиной, нести отсебятину – відсебеньки правити, відсебенькати.
[— Що ви там одсебеньки правите? — весело прощебетала Жабі до Михайла. — Це не відсебеньки, а життя, — відповів він і спроквола пішов стежкою в напрямку села (Олесь Досвітній). — Так думає Князь, чи ти гониш відсебеньку, підло перебріхуючи його? (Г.Тарасюк)]. Обговорення статті
Рыгать, рыгнуть, разг. – (издавать громкий звук при отрыжке) ригати, ригнути, (уст., перен.: извергать огонь) виверга́ти, ви́вергати, ви́вергнути.
[Не їв редьки, не буде ригати (Номис). Не знай… Коли ж дознаєшся, козаче, То бурний дух твій полом’єм ригне… (П.Куліш). — Я й мої товариші хочемо знати, куди ви нас везете, нам набридло вже на пароплаві удав ати з себе якихось баранів, чи що. (На цьому місці він ригнув). Будьте ласкаві повідомити нас, що ви збираєтесь робити. Бо нам уже все це набридло вкрай. Ви скажете нам, нарешті, куди ми їдемо, чи ні? — пройдисвіт ригнув знову (М.Йогансен). З товарного вагону чути, як хтось сито ригнув і веселий регіт. З усього видно, що його мешканцям живеться гарно і весело (Л.Подерв’янський)]. Обговорення статті
Сосредоточенность – зосередженість, скупченість, (собранность) зібраність, (сконцентрованность) сконцентрованість, (внимательность) уважність.
[І от раптом принцесу Елізу підмінено. Хтось зідрав із неї хмуру заціплену скупченість, із-під неї вийшла нова людина. Це тепер — весело-владна, грайлива, ніжна дівчина (В.Винниченко). Спочатку спробував вплинути на своє сумління, ставлячи себе в умови, коли б не писати було соромно: сідав до столу, рішуче виймав аркуш білого паперу, одкривав каламаря й брав у руки перо. І чекав. Але замість бажаної зосередженості всякий дріб’язок відтягав його увагу — очі непомітно спинялись на оголошеннях старої газети, на етикетці від цигарок, на суглобах власних пальців, на все пильно роздивляючись, скрізь шукаючи пристановища, аби не звернутись на зрадницький аркуш, де полягало їхнє завдання; уші прислухались до криків, гомону й шелесту за стіною, а в голові самопас блукали порізнені думки, зникаючи без сліду в звоях диму, що хмарою оповивав його й душив від паленого тютюну. І нічого не виходило (В.Підмогильний). Природна гідність часто здавалася гордістю, а зосередженість і пориви лихого запалу заслоняли від стороннього ока м’якість доброї, але колючої і трохи сумовитої вдачі (М.Стельмах)]. Обговорення статті
Бомба – (франц. от лат.) бомба:
• бомба замедленного действия – бомба сповільненої дії;
• влететь бомбой, влететь как бомба – влетіти бомбою (кулею, як бомба, як куля);
• водородная бомба – воднева бомба.
[Затримавши м’яча, що випадково підкотився йому до ніг, хлопець так високо підкинув його, врівень з будинками, що дітвора весело заплескала й загукала, крім власниці, що не сподівалась уже дістати свою цяцьку з лона небес. Але м’яч бомбою упав з-під хмар, викликавши новий вибух божевільних радощів (В.Підмогильний). Мовчиш, як покинена вагітна? Мовчиш, як бомба? Мовчиш? Думаєш — од чекання розтрісну? Думаєш — збожеволію? (В.Стус). І слухав місяць золотистим вухом страшні легенди про князів і ханів. І пропливав старий рибалка Трухан. Труханів острів… острів Тугорханів… А потім бомби влучили у спокій. Чорніли крокв обвуглені трапеції. А потім повінь позмивала попіл моєї дерев’яної Венеції (Л.Костенко). Безкнижна нація — бомба, закладена під майбутню (О.Забужко). У справжній бомбі з часовим механізмом вибухова речовина – час (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Чиллум – (хинди от фарси) чилум.
[За хвилину вони, вже весело перемовляючись та підморгуючи один одному, сиділи, розпалювали чилум, про щось жартували та сміялися (Л.Дереш). Потому як ми з Хадером зробили по дві тяги, Омар узяв чилум і так затягнувся, що, здавалось, його кволі груди ось-ось репнуть (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЛИКОВА́ТЬ раді́ти без меж, спо́внюватися ра́дістю, раді́ти се́рцем, скака́ти з ра́дощів, чмані́ти від ща́стя, поет. гра́ти-густи́ [всё лику́ет усе́ гра́є-гуде́], пор. РАДОВАТЬСЯ;
лику́ющий що /мн. хто/ тріюмфу́є тощо, безме́жно ра́ди́й з чого, спо́внений /безме́жної/ ра́дости, тріюмфа́нт, прикм. бу́чно-весе́лий, трію́мфа́льний, (переможний) уравіва́ти, образ. з безме́жною ра́дістю в се́рці;
ликующие зву́ки грім [ликующие звуки побе́ды грім перемо́ги];
лику́юще високора́дісно, ве́село-бу́чно, тріюмфально і похідн.;
ВОЗЛИКОВА́ТЬ уроч. р-я возра́дуватися;
душа́ ликова́ла аж сві́т милі́ший став.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Весело – ве́село.
Болтать –
1) (жидкость) бо́вта́ти, -таю, -таєш, колоти́ти, колочу́, -тиш;
2) (ногами) дри́ґати, -ґаю, -ґаєш;
3) (языком) ля́пати, -паю, -паєш, базі́кати, -каю, -каєш. Болтать весело – щебета́ти (щебечу́, щебе́чеш).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Вести
• Будем вести себя хорошо, прилично! – поводьмося добре, пристойно (чемно)!; шануймося!
• Вести борьбу, войну – вести (провадити, точити) боротьбу, війну; змагатися.
• Вести весёлую жизнь – жити весело; провадити веселе життя; (діал.) веселувати.
• Вести двойную игру – грати подвійну гру; і нашим і вашим; і туди і сюди.
• Вести дневник – вести (писати) щоденник(а).
• Вести дружбу – дружити (приятелювати, товаришувати); (діал.) сябрувати.
• Вести жизнь – провадити життя; жити. [Вона-то й народилась дуже квола, Бо я тоді таке життя тривожне Провадила… Українка.]
• Вести знакомство с кем – знатися (водитися) з ким; мати (підтримувати) знайомість з ким; (лок.) мати знакімлю з ким.
• Вести начало от кого, чего – брати початок (почин) від кого, від чого; (роз)починатися (зачинатися) від кого, від чого.
• Вести переписку (переписываться) с кем – провадити листування (листуватися) з ким.
• Вести процесс, тяжбу с кем – позиватися з ким; (давн.) тягатися з ким.
• Вести разговор, речь – провадити (вести) розмову, мову, речі (річ); розмовляти (говорити, балакати).
• Вести свой род от кого – вести свій рід від кого, походити від кого, з чийого роду; бути з роду чийого.
• Вести свою линию – свою лінію (своє) вести; триматися (держатися) своїх засад; (розм. образн.) виводити далі свою нитку.
• Вести себя – поводитися; триматися.
• Вести себя хорошо, прилично, достойно – поводитися добре, чемно (пристойно, ґречно, звичайно, доладно, як слід); шануватися; (давн.) чтитися. [Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами! Вовчок.]
• Вести хозяйство – вести (держати) хазяйство (господарство); господарювати (хазяйнувати).
• Вести холостую жизнь – парубкувати (молодикувати, бурлакувати).
• Вести хоровод – вести танок.
• Все дороги ведут в Рим – всі шляхи (всі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть.
• И ухом не ведёт кто – (а)ні гадки кому; і гадки не має хто; зовсім не вважає на що хто; ні кує, ні меле хто; в голові не кладе хто; і вухом не веде хто; й за вухом не свербить кому.
• Как ты ведёшь себя? – як ти поводишся?
• К чему он ведёт? (разг.) – до чого (куди) він хилить (гне, верне, веде, клонить)?
• Плохо вести себя – погано (зле, негарно) поводитися; не шануватися; пусто йти. [Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду. Барвінок.]
Глаз
• Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза – блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха – завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз – аби з очей.
• Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу – порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Рубль
• Взглянет, посмотрит, скажет слово, как (словно) рублём подарит ( нар.-поэт.) – гляне, мов сонечко ясне, аж на душі весело стане; слово скаже — мов медом на душі помаже; як словом озветься, то мов аж сонце засміється.
• Гнаться за длинным рублём (разг.) – гнатися за легким [і добрим] заробітком; їхати, поїхати по добрі карбованці (карбованчики); їхати, поїхати по грубі гроші.
• Денежка рубль бережёт, а рубль голову стережёт – хто шага не береже, той не варт копійки. Пр. Із копійки рублі робляться. Пр.
• Не дал Бог ста рублей, а пятьдесят не деньги – куліш не каша, п’ять рублів не гроші. Пр. Іван не пан, а сто рублів не гроші. Пр.
• Не рублём, так дубьём – не гаманцем, так дубцем. Пр. Не добром, так злом. Пр.
• Шапка в рубль, а щи без круп – на нозі сап’ян рипить, а у борщі трясця кипить. Пр. Нема чого у казані, а золото на каптані. Пр. У голові панство, а сорочку воші з’їли. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ве́село – весело.
Защебета́ти –
1) защебетать;
2) заговорить быстро и весело.
Уті́шно, нар. – весело, радостно, приятно.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

ве́село, присл.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безжу́рно, нар. Безпечально, весело. Весело мені жилось, безжурно. Г. Барв. 526. Цікаво їй було, з чого так безжурно, так весело молотники сміялися. Г. Барв. 308.
Безсу́мно, нар. Безпечально, весело. Не хотілось кидать їм, таким безсумно молодим, те, що любилось на землі. Щог. Сл. 90.
Бі́дкання, -ня, с.
1) Бѣдствованіе. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. К. Псал. 69. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні сами не перейдуть куди инде. Чуб. II. 398.
2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Левиц. І. 179. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози? Мир. Пов. І. 123.
Бі́йзько, нар. = Бійно. Серце у мене як не вискочить, і бійзько, і якось весело. О. 1862. VII. 41.
Веселі́сінько, нар. Совершенно, очень весело. Господи, як гарнісінько та веселісінько було, О. 1862. IX. 111.
Ве́село, нар. Весело. Тоді чоловік весело співає, як п’ятериком поганяє. Ном. № 1408. Весело не засміється, не гляне. МВ. II. 20. Ум. Веселе́нько. Як мій милий біля мене, — гулять веселенько. Нп.
Виго́йкувати, -кую, -єш, гл. Весело выкрикивать. А невіста (п’яна) іде з міста та вигойкуючи. Гол. II. 4 77.
Випіка́ння, -ня, с. Выжиганіе. — оче́й. Укоры. Лучче в чужій хатині та весело, ніж у своїй, та невгіддя, та звяга, та випікання очей. Г. Барв. 441.
Відра́дісно, нар. Отрадно; радостно, весело. Що то молоді літа золоті людям! Що задумав, все йому можна, все йому відрадісно, все втішно. МВ. II. 79.
Відсві́чувати, -чую, -єш, гл.
1) Отражать, отсвѣчивать. У печі палає, як у гуті. Одсвічують весело білі стіни і божничок. МВ. (О. 1862. III. 57).
2) Отражаться.
Горі́жний, -а, -е. Огражденный? Старими людьми село порадне, парубочками село горіжне, а дівоньками село весело. АД. I. 50.
День, -дня, м.
1) День. Бодай ти не знав, що сьогодня за день. Ном. Ввесь день весело прогуляли і п’яні спати полягали. Котл. Ен. І. 20. Дасть Бог день, дасть і пожиток. Ном. № 79. Вели́к-день. Свѣтлое Воскресенье. День від дня, день крізь день, день при дне́ві (дні). Изо дня въ день. Мнж. 178. День від дня робили на пана. Каменец. у. Сидить даремне день при дневі. Ном. № 10885. День при дні сварки. НВолын. у. День при дні, день при дні робимо. МВ. І. 98. Сими́ дня́ми, тими́ дня́ми. Въ эти дни, въ тѣ дни. Сталося тими днями. Св. М. І. 9. День-годи́на, із день-годи́ни. Съ нѣкотораго времени? Як із день години спинилися великі войни на Україні. Мет. 385. День за день, день поза день. День за днемъ. День по за день, та й провелося аж до осени. Каменец. у. День у день, по всяк день. Ежедневно. До́ дня. До разсвѣта, предъ разсвѣтомъ. До дня приходив до мене, щоб їхати. Каменец. у. На день до́брий, на добри́день дава́ти. Желать добраго дня. На добридень, серденько. Мет. Боже помагай і день вам добрий. МВ. І. 111. Одного́ дня. Разъ; въ одинъ изъ дней. Одного теплого дня в неділю Санько та Яків сиділи собі на призьбі. Ком. II. 44. По всяк день. Постоянно, всегда. Свекрушини й плахти, і очіпки, і намиста одвічають по всяк день! Кв. Що-дня́. Каждый день, ежедневно. Буде ж твоя, молода дівчино, що-дня спина бита. Чуб. ІІІ. 111. Че́рез цілі́сінький день. Впродолженіе цѣлаго дня. Окроме сухого хліба через цілісінький день нічого не побачить. Кв. II. 324. День-де́нички. Каждый день, рѣшительно каждый день. Я сама день-денички як голубка гуду. Г. Барв. 276. Що в Бо́га день. Ежедневно. Що в Бога день усе голову їсть. Ном. стр. 55.
2) Сутки. Три дні заходу, а день празнику. Ном. № 191. Блудили хлоп’ята, блудили, сім день да по запічку, а чотирі да по припічку. Чуб. ІІІ. 163.
3) Дни, время жизни. Мої дні ісписуйте, мої страсті дочитуйте. Чуб.
4) Мѣра поверхности, содержитъ около 1600 кв. саж., подраздѣляется на упруги (см.). Мир. ХРВ. 77. О. 1862. IX. 5. VIII. 1. Вона хоча й сирота, а грунтівка і хата своя, і поля день п’ять. Осн. 1862. VIII. 7. Ум. Деньо́к. Еней наш плив хоч дуже прудко, та вже ж він плавав не деньок. Котл. Ен. Ой прибав, Боже, ночі на мої карі очі. Упороть, Боже, денька, щоб очі одпочили. Лавр. 26. На деньки́. Поденно. Шух. І. 173.
Довжни́к, -ка́, м.
1) Должникъ. Єв. Л. VII. 41. Довжник весело бере, а смутно віддає. Ном. № 10623.
2) Раст. Euphrasia officinalis. Лв. 98.
Жу́рно, нар. Печально, грустно. Чудно мені те, що пита він ні журно, ні весело, наче за хліб-сіль подяку складає. МВ. ІІ. 115. Журилася удівонька, журилася журно. Нп.
Забаляндра́сити, -шу, -сиш, гл. Начать болтать. Як защебече, як забаляндрасить, так усім весело. Кв. І. 158.
Забря́зкати, -каю, -єш, гл. Зазвенѣть, забряцать, забрякать. Пан грішми забрязкав. Г. Арт. (О. 1861. III. 103). Хай чарка забрязка, хай весело буде. Греб. 392. Стукни в браму копитами, та й забрязкай поводами. АД. І. 271.
Зави́дник, -ка, м. Завистникъ. К. Бай. 152. Завиднику пирожок, а жалоснику рожок. Ном. № 4823. Весело позирає згорда забісована дівчина на своїх завидників. Г. Барв. 464.
За́здро, нар. Завидно. НВолын. у. Треба крови, брата крови, бо заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. 182.
Залюбки́, нар. Съ удовольствіемъ; охотно. Ну там вода! залюбки напитись. Черк. у. На Наталю молодую залюбки дивились. Мкр. Н. Як перше було, коли йду куди, то весело й залюбки. МВ. І. 17.
Защебета́ти, -чу́, -чеш, гл.
1) Защебетать. Защебетав жайворонок, угору летючи. Шевч. 30. Защебече соловей уночі, розвеселить мої чорні очі. Чуб. III. 147.
2) Заговорить быстро и весело. Повеселішала наша Феська, защебетала до баби. Г. Барв. 198.
Зо́рній, -я, -є. Заревой. Як ліпшім ранком зчервоніють хмари над сонечком, що весело встає,... поети, мов боги, ні на́що не вважають і пісню зорнюю про дольній світ співають. К. Дз. 214.
Зчервоні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Покраснѣть. Що слово Улита промовить, так і зчервоніє. Г. Барв. 217. Як літнім ранком зчервоніють хмари над сонечком, що весело встає. К. Дз. 214.
Комо́ра, -ри и Комо́ря, -рі, ж.
1) Амбаръ, кладовая. Виніс із комори казан. ...Заздро, що в брата є в коморі і на дворі, і весело в хаті. Шевч. Служить также для ночевки взрослой дочери или женатому сыну. Ти в коморі, я на дворі, — вийди, серце, злічим зорі. Мет. 10.
2) Лавка. Сомко має в Переяславі свої крамні коморі в ринку. К ЧР. 25.
3) Таможня. Гайсин. у.
4) См. Ри́тки. Ум. Комі́рка, комі́ронька, комі́рочка. Ой в мене коморонька новая, в тій коморонці постілонька тісовая. Чуб. Да мати гуляти да не пускала, да й у комірочку да й зачиняла. Чуб. V. 9. Крамарю, крамарочку, одчиняй комірочку та сип перець та канаперець. Грин. III. 539.
Красува́тися, -су́юся, -єшся, гл.
1) Красоваться. Пишається, красується, сонце зустрічає. Шевч. 219. Чесна дівка красується косою. Кв. Весело йому, легенько і світ йому красується. МВ.
2) Цвѣсти (о хлѣбѣ). Жито красується. Ном. № 10163.
Ла́со, нар.
1) Вкусно, лакомо. Хто ласо їсть, той твердо спить. Ном. № 12234. Ласо їсть, на м’якому спить і така вродилась, що — молодиця хоть куди! Кв. II. 325. Ви ласіш їсте, ніж ми. Харьк.
2) Съ вожделѣніемъ, съ аппетитомъ. На неї (торбу з грішми) дивиться усяк так весело та ласо так. Гліб. Ум. Ласе́нько.
Ластови́ця, -ці, ж.
1) = Ластівка 1. Райські птиці ластовиці весело співають. КС. 1882. IX. 568.
2) = Ластівка 2.
Лю́дно́, нар.
1) По-людски, какъ слѣдуетъ человѣку.
2) На людяхъ, публично. Благословіть нас, тату, людно, та й весілля відгуляймо. Г. Барв. 211.
3) Многолюдно. НВолын. у. Стало трохи людніше. Левиц. Пов. 205. Приїду додому, — весело буде, людно. МВ. (О. 1862. III. 39).
4) Съ людьми, съ войскомъ. Поприставали (пани до Жовковського) людно й оружно. К. ЦН. 277.
І. Май, ма́ю, м.
1) Зелень. Славне Підгір’є шо ся маєм крило, в шовкові трави спати ся клонило. Федьк. Поез. І. 17.
2) = Клечання. Колись на сі, свята в мене було весело-весело та зелено-зелено! І за образами май, і по гвіздочках май!. Св. Л. 271, 272. А тут где віз повен маю — так на Поділлю звуть клечання. Св. Л. 272.
3) Раст. Leontodon taraxacum. Вх. Пч. І. 11.
4) Названіе пятаго мѣсяца, май. Як випадуть в маї три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи. Ном. № 449.
Поганя́ти, -ня́ю, -єш, гл. Погонять. Тоді чоловік весело співає, як п’ятериком поганяє. Ном. Оре милий своїм плугом, чужа мила поганяв. Мет. 57.
Поляга́ти, -га́ю, -єш, гл.
1) Ложиться. Чорна хмара полягає, милий милу покидає. Чуб. V. 399. Косарі косять, а трава полягає. Чуб. V. 518.
2) Лечь (о многихъ). Ввесь день весело прогуляли, і п’яні спати полягали. Котл. Полягайте, то оддишемо трохи. Рудч. Ск. І. 92.
3) О хлѣбахъ: вылечь. Ой вернітеся ж, милеє браття, — вже жита поспівають! — «Не вернемся, вже не вернемся, хоч нехай полягають». Грин. III. 601.
Прикуко́бити, -блю, -биш, гл. Прибрать, устроить. Своя домівка є й садок: як стара прикукобе її, то аж весело. Харьк. у.
Провесели́тися, -лю́ся, -ли́шся, гл. Провести весело время.
Прорегота́ти, -чу́, -чеш, гл. Просмѣяться. Увесь вечір прореготали — так весело було.
Ра́дісно, нар. Радостно. І весело й любо і радісно. Левиц. І. 25.
Су́мність, -ности, ж. = Сум. Що так сумно не весело? — Не питай ти мої сумности, веселости. МУЕ. III. 36.
Трі́скати, -каю, -єш, сов. в. трі́снути, -ну, -неш, гл.
1) Издавать трескъ, трещать, треснуть.
2) Лопаться, трескаться, треснуть. Кінь тріскає, — говорятъ, когда у коня трескается кожа. НВолын. у. Грав він довго, раз весело, що аж серце тріскало. Федьк. Від жару й камінь трісне. Ном. № 3299. Щось трісло. Каменец. у.
Тужли́во, нар. Тоскливо, грустно. Грав він раз весело, а відтак знов сумно, тужливо. Федьк.
Уті́шно, нар. Весело; радостно, пріятно. Їй любо було одкривати світ його очім, — утішно думати, з якою натоптаною головою виросте її онуча. Мир. ХРВ. 30. Втішно було мені добре слово почути. МВ. І. 23. Грає циган коломийки, втішно всі гуляють. Млак. 50.
Холо́дний, -а, -е.
1) Холодный. Така вода хороша, що аж весело: холодна та чиста, як сльоза! Рудч. Ск. II. 45. Холодний лився з його піт. Котл. Ен.
2) Холо́дний кова́ль. Слесарь. Жінка старого холодного коваля. Стор. М. Пр. 155.
3) Холо́дні зо́рі. Утренники. Було об перших п’ятінках, так уже зорі холодні були. Кв.
4) Холо́дним се́рцем. Хладнокровно.
5) І за холо́дну во́ду не ві́зьметься. Ничего не хочетъ дѣлать, бездѣльничаетъ. Вона у тебе увесь день божий сидить та гави ловить, і за холодну воду не візьметься. Кв. Ум. Холодне́нький, холодне́сенький.
Хоч, хоча́, хоча́й, хоче́нь, сз. = Хоть. Хоч нічого їсти, та весело жити. Посл. Як збрешеш, то хоча надсядься, на ласку послі не понадься. Котл. Ен. Пусти дочку на улицю хочай подивиться. Чуб. V. 901. Хочень Кам’янець невеликий здається, коли людей у йому багато жиє. Каменец. у. Хоч що... Что бы ни... Хоч що буде, — не оглядайсь. Грин. І. 67. Хоч хто.... Кто-бы ни.... Хоч хто казатиме, — не слухайсь. Хоч де... Гдѣ бы ни.... Хоч де будеш, то я тебе знайду. Васильк. у.
Чеберя́чка, -ки, ж. Родъ танца? Особый способъ выпиванія? См. Чабарашки, чиберачки. Оттакої чеберячки! Ном. № 12482. Добре жилось і весело пилось, дак оціми чарочками пили наші діди з бабами чеберячки, приспівуючи: «Чеберячки! Коло чеберячки припадаєм рачки. А чи її вип’єм, а чи її виллєм, — чеберячки!» Та візьме з помосту чарочку, та й мусить випити не розливши, а чарочку через голову перекине, не приймаючи за неї рукою. Г. Барв. 179 — 180. Довго справляли діди з бабами чеберячку, аж поки так джбана вицідили. Г. Барв. 183.
Щебета́ти, -бечу́, -чеш, гл.
1) Щебетать. Прилітає соловейко що-ніч щебетати. Шевч. 33.
2) Лепетать, болтать, говорить (весело — о женщинахъ, дѣтяхъ). А дітки ростуть, уже й в’ються коло мене і щебечуть, мої соловейки. МВ. II. 7.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Вене́цький, -а, -е. Венецианский. Та незабаром зробиться весело. Венецький карнавал: Дженґісхан, Тамерлян, Сарданапаль! Лепкий.
*Гу́цнути, -ну, -неш, гл. Упасть со стуком. Хлопці одразу замовкли і, хто стояв, весело гуцнули на коліна. С. Васильч.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

прибира́льниця, прибира́льниць; ч. прибира́льник
робітниця, яка прибирає приміщення, територію. [Потім її перевели прибиральницею в гуртожитки. (Репортер, 2019). Після пляшки лимонної, яку ми висушили до дна і крадькома віддали прибиральниці, нам стало так весело <…> (Григір Тютюнник «Дядько Никін», 1970). Я – люмпен, одна мені ще кар’єра зосталася була, – прибиральниці. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку в куховарку, прибиральницю, в охоронця пісного добробуту молодого міщанина. (Валер’ян Підмогильний «Місто», 1928).]
див.: те́хнічка
Словник української мови: в 11 томах, Том 7, 1976, с. 554.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський.)
розпові́да́чка, розпові́да́чок; ч. розпові́да́ч
та, хто розповідає про щось, оповідає щось. [Розповідачка наголошує на константах – неприступності й жорстокості каміння. (Тетяна Ткаченко «Онтологічно-екзистенційні основи української малої прози кінця ХІХ–ХХ століть»: дисертація, К., 2018). Один з кратерів названо ім’ям композитора Йоганна Себастьяна Баха, другий – на честь грецького поета Гомера, третій дістав ім’я відомої в Японії розповідачки Мурасакі. (Наука і суспільство, 1976). Апозицію: маркізет, мадепалам цілком можна умотивувати схвильованістю розповідачки при спогаді про найважливіший момент у її житті. (Юрій Шевельов «Стиль політичної лірики П. Г. Тичини», 1941). Очі розповідачки весело заіскрилися. (Юрій Смолич «Що було потім», 1933).]
див.: опові́да́чка
танцюри́стка, танцюри́сток; ч. танцюри́ст
1. учасниця танцю. [Увагу мою привернули дві вродливі дівчини, обидві добрі танцюристки. Я з подивом і заздрістю спостерігав, як пружно, гарно, весело і впевнено рухаються вони в танці. (Герман Гессе «Степовий вовк», пер. Євген Попович, 1961).]
2. та, хто вміє та любить танцювати. [Татко часто згадував, що він завжди був розпорядником танців на забавах, а мама – що вона була найкращою танцюристкою в гімназії, і коли деякі її колежанки цілий вечір не підводилися з місця, то вона жодного танцю не пропускала. (Галина Гордасевич «Ноїв ковчег», 1998). Та я думаю, що з такою доброю танцюристкою, як ви, міс Осборн, кожен зумів затанцювати. (Вільям Теккерей «Ярмарок суєти», пер. Ольга Сенюк, 1979).]
3. та, хто постійно або професійно займається танцями. [Мама ще однієї нашої юної гості з окупованої території після повернення дочки – талановитої маленької танцюристки і співачки, сором’язливо запитала: «Ви ж до нас у гості приїдете, коли все це закінчиться?» (Україна молода, 2015). Були тут і танцюристи, і танцюристки, гістріони і міми. (Наталена Королева «Quid est veritas», 1961). Серед них є піяністки, співачки й танцюристки, що дає змогу ріжноманітно складати програми концертів. (Музика – масам, 1928).]
див.: тане́чниця, танцівни́ця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 37.
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
щедрівни́ця, щедрівни́ць; ч. щедрівни́к
та, хто щедрує, ходить щедрувати. [Щедрик, щедрик, щедрівниця, добра з маслом паляниця (Вікторія Черевченко «Вербальні знаки етнокультури в українському дитячому фольклорі»: дисертація, 2015). <…> упоравшись по господарству, сидять на лавах, за столом та біля лежанки, в якій весело гоготить вогонь, і ждуть щедрівників та щедрівниць. (Володимир Малик «Таємний посол», 1971).]
див.: щедрува́льниця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 578.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бѣжа́ть = 1. бігти, (швидко) — чухра́ти, дра́ти, чеса́ти, чкура́ти, чимчикува́ти, мча́тись, дму́хати. — Видно і хати, та далеко чухрати. н. пр. — І куди очі почухрав. Кот. — Вовк помчав ся по дорозї і завив на перелозї. В. Щ. — Дмухнем лиш, братця, ми до неї. Кот. — Чкурнув так, аж литками креше. (Туди й відти) — гаса́ти, ганя́ти. — Ганя, мовляв, як та собака. К. X. (Дрібненько ступаючи). — дріботїти, копотїти. (Не швидко) — трю́хати, тю́пати, підтюпце́м, трюшко́м бігти, трюхи́кати. С. Ш. (Тупаючи ногами) — тупотїти, тупота́ти, лопотїти. — А він навтїкача, аж лопотить. 2. ухиля́ти ся, цура́ти ся, тїка́ти, утїка́ти. — Чого ви нас цураєтесь? 3. тїка́ти, (у)втїка́ти, мандрува́ти, драла́, тя́гу, дмухача́ дава́ти. – Од напасти поли вріж та тїкай. н. пр. — Втїк не втїк, а побігти можна. н. пр. — Він взявши торбу, тягу дав. Кот. 4. (про молоко то-що, як дуже кипить) — бігти, збіга́тись. — Молоко збігло ся. Борщ біжи́ть. С. Ш. 5. (про ко́лїр) — линя́ти. 6. (про годину і воду) — бі́гти, точи́ти ся, пливти́. С. Ш. — Вода точить ся. С. Ш. — Біжить річка — млинївочка, камінї руйнує. н. п. — Верховино, ти сьвітку наш, ой як в тобі нам мило! Як струмень той пливе нам час, весело, шумно, сьміло. н. п.
Игра́ть = 1. гра́ти ся, ба́вити ся, гуля́ти, ся, весели́ти ся, жирува́ти, жартува́ти, пустува́ти. — Дїти грають ся. — Весело гуляють ся дїти на вулицї. Чайч. — Ми бавились разом, гуляли. Фр. — Не жируй з ведмедем, бо задавить. н. пр. — Коли ди́вить ся, аж вони за могилою гуляють у карти. н. к. — Дай Боже жартувати, аби не хорувати. н. пр. — Ой як вийду та на вулицю, жартую-пустую, а на свою та головоньку потуженьку чую. н. п. — Коли любиш — люби дуже, а не любиш — не жартуй же. н. п. — Тай уміє танцювать, з козаками жартувать. н. п. — Бу́дто игра́я, дѣ́лать что игра́ючи = на́че за и́грашки. – Игра́ть въ жму́рки = в пана́са гра́ти, жмури́ти ся. — Игра́ть въ чётъ или не́четъ = цята́ти ся, читува́ти ся. — А ну лишень цятати ся: чіт чи лишка? Кв. — Судьба́ игра́етъ = до́ля жарту́є. — А доля жартує, помане, помане, тай геть прожене. Аф. 2. гра́ти, виграва́ти. — Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає. н. пр. — Він добре на сопілцї грає. — В труби та в жоломійки смутно та жалібно вигравають. н. д. (На бу́бонї) = бубнїти, бубни́ти. — Як бубни бубнять, як сурми сурмить. н. к. — Ой заграно мінї і забубнено. К. Д. — (На дудцї) — дудїти, в дуду́, в сопі́лку гра́ти. (Пр. д. під сл. Ду́дка). — (На трубі́) — труби́ти, сурмити. — (На бандурі, гитарі або що, погано або недбало) — бри́нькати, (на скрипцї або лїрі, погано або недбало) — циги́кати, тилїкати, репі́жити. — (Язиком замісць музики, до танцїв) — тринди́кати. — Пропив мужик индика, жінка в шинку триндика. н. п. — Игра́ть въ тактъ (до танцю) = під но́ги гра́ти. 3. гра́ти, удава́ти. — Кропивницький грає переважно так звані характерні ролї. — Затиркевич найбільше гарно удає сварливих жінок і цокотух. 4. гра́ти, шумува́ти. С. З. — Брязчать чарки, шумує горілка. Гул. Ар.
Игри́вый, во = жва́вий, во, жартли́вий, жартовли́вий, во. — Ой який то хлопець жвавий, ще до того кучерявий. н. п. — Гей козаче уродливий, молоденький та жартливий. н. п. — Є жартовливе щось в вечірньому огнї, так весело, немов у лїтнїй день мінї. К. Д. Ж.
Коне́цъ = 1. кіне́ць, кра́й. — Кінець лавки. 2. у шевцїв — дра́тва. — Сучити дратву. 3. шмато́к, (цїльний) — шту́ка, цїльни́к, суві́й. — Штука сукна. — Сувій полотна. — Вконе́цъ, до конца́ = до кра́ю, до оста́нку, до ре́шти, у пе́нь, до ще́пту, до послїдку, по сам кіне́ць (Кн.). — Як не дав Бог змалку, не буде й до останку. н. пр. — Тільки що простяг своє в багаття рило, а полумъя його до щенту обсмалило. Гр. — Ляхів у пень рубайте, кров їх з піском мішайте. н. д. — Дѣ́ло съ концо́мъ = тай го́дї, тай шаба́ш! — На како́й коне́цъ = на що? — На худо́й коне́цъ = у вся́кім разї. — Въ концѣ́ = в кінцї, кіне́ць. — Сидить батько кінець стола. К. Ш. — Концы́ хорони́ть, пря́тать = кінцї хова́ти. — Подъ коне́цъ = на кінцї, на приконче́нню, на приконе́ччі, на прикінцї, на схо́дї, наре́штї. — Съ конца́ въ коне́цъ = од кра́ю до кра́ю. — І дивлюсь я округ себе од краю до краю: що ж там милого знайду я, що я там згадаю. В. Щ. — Нехай душі козацькії в Украйнї витають: там широко, там весело од краю до краю. К. III. — Приводи́ть къ концу́ = до кра́ю дово́дити, кра́ю дово́дити. — Треба краю доводити. К. Ш. — Тутъ тебѣ́ и коне́цъ = тут тобі́ й край, тут тобі́ й капу́т! — Хазово́й коне́цъ = показни́й кіне́ць, край.
Ме́ртвенность = 1. помертві́лість. 2. мертво́та. — Мертвота у нас на селї, а колись було весело. Кн.
Мира́жъ = ма́рево (С. З. Л.), ома́на (С. З.). — Марево не вариво — не нагодує. н. пр. — Весело здавалось од чарі́вничої омани. К. Х.
Несчастли́вый, ая, несча́стный, ая = неща́сний, на, неща́сниця, нещасли́вий, ва, виця, безща́сний, на, ниця (С. З. Л.), бездо́льний, на (С. Л. Ш.), безтала́нний, на, ниця (С. Л. Ш.), бідола́шний, на (С. Л. Ш.), бідола́ха (С. Ш.), бі́дний, серде́шний, серде́га, біда́ха (С. Ш.). — Ой я нещасний, що маю дїяти? Полюбив дївчину та не можу взяти. н. п. — Хоч і вродлива, та нещасниця — нї в чому не пайдить. Кн. — Доленько моя, безщасная! С. З. — А я бідний, безталанний, без пари, без хати, не довелось мінї в сьвітї весело гуляти. Забіла. — Ой у нашій славній Українї були колись престрашні бездольні години. н. д. (Пр. д. ще під сл. Бѣдня́га 2.)
Обманъ = облу́да (С. З.), ошука́нство, ошука́ння (С. З.), шахра́йство (С. З.), о́шук, дури́сьвітство (С. Л.), обма́на (С. З. Л.), підма́на (Кр.), ома́на. — Обма́нъ чувствъ = мана́ (С. Л.), ома́на (С. З.), мара́. — Лестною облудою покритий. Скоропадський. С. З. — Облуда будь од нас одлюдна. н. пр. — Доти шахраював, доки за своє шахрайство устряв в лабети. Кн. — До́бра мої одібрані обманою. Л. В. — Не слухаючи оман мятежничих. Мазепа. С. З. — Серце не хотїло тому вірити, не хотїло ламати ту чудовну оману, ту фантастичну облуду. Мир. — Весело здавало ся од чарівничої омани поета. К. X.
Окно́, око́шко, око́шечко = вікно́ (С. Аф.), здр. – віко́нце (С. Аф.), віко́нечко (С. Л.), поб. вікнище (С. Аф.), кругле, на пр. в церкві, в хатї, в каритї — оболо́нка (С. З.). — Там, де великі вікна — багато сьвітла, та не багато правди. н. пр. — Колись і в наше віконце засьвітить сонце. н. пр. — Щоб весело сонце вам сьвітило у віконце. Руд. — Ой знати, знати, в кого єсть, дочка — втоптана стежечка під віконечка. н. п. — Церква оболонками старими позирає на сьвіт. К. Ш. — Зараз оболонку одчинили (в каритї) і почали здрастувать ся. К. З. о Ю. Р. — Съ больши́ми о́кнами = вікна́стий.
Отхва́тывать = од(від)дира́ти, затина́ти (С. Л.), тну́ти. — Бандура „горлицї“ бренчала, сопілка „дуба“ затинала. Кот. — Цимбалоньки тнуть. н. п. — Колись там весело було, бувало лїтом і зїмою музи́ка гне. К. Ш.
Очарова́ніе = чарува́ння, ча́ри (С. З.), мана́ (С. Л.), ома́на (С. З.). — На тебе десь ману у Литві навели. Гр. — Весело здавалось од чарівничої омани поета. К. X.
Потоло́къ = стеля. С. З. — Стеля увігнулась, серед хати стояв стовп і підперав сволок. Лев. — В хатї чисто та весело, як у віночку, і стеля і стїни вибілені. Кн. — Казав дяк, що курки не їсть, а на стелї повно кісточок. н. пр.
Рубль = ру́бель, руб, карбо́ванець. — Я за Гапку рубля дав, бо я Гапку сподобав, за Марусю пъятака, бо Маруся не така. н. п — Взгля́нетъ, сло́вно рублёмъ подари́тъ = гля́не, мов со́нечко я́сне, аж на душі́ ве́село ста́не. — Рубль ме́лкой моне́той = на карбо́ванця дрі́бних.
Руга́ть, ругну́ть, ся = ла́яти, ся, пола́яти, нала́яти, дуже — шпе́тити, кобени́ти, бе́штати (С. Ш), банітувати, паскудними словами — паску́дити (Кр.), в батька — батькува́ти, матерно — матїркува́ти, матюка́ти, ся, матюкува́ти, матюки́ гну́ти, по моско́вськи ла́яти, ся. — Не то що не бив, навіть ніколи не лаяв ся з нею. Лев. — А він мене ані бъє, ні лає, а він мене гуляти пускає. н. п. — На улиці не весело, в хаті батько лає, а до вдови на досьвітки мати не пускає. К. Ш. — Ти, каже, сякий-такий, а він його шпетить на всю губу. н. о. — А вже я його добре бештав. С. Ш. — Давай його знов батькувати. н. к. — Яременка в пику тиче, по московськи лає. К. Ш. — Д. ще під сл. Брани́ть.
Цвѣсти́ = 1. цьвісти́, квітува́ти, кві́тнути, кві́тити, ся, квітча́ти ся, квітнїти, красува́ти; процьвіта́ти. — Сухій вишні не квітчати ся, вдовцю попу не вінчати ся. н. пр. — Нехай твої квіти квітять на твоїй дорозі. К. Ш. — Весело землї: цьвіте, красуєть ся цьвітами, садами, темними лугами. К. Ш. 2. цьвісти́. — Став цьвіте. — Треба доїдати вже цей хлїб, а то почав цьвісти.

Запропонуйте свій переклад