Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 126 статей

Запропонувати свій переклад для «весна»

Шукати «весна» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Весна́ – весна́. • Ранняя весна́ – про́весна, про́весень (р. -сни). • Весно́й – на весні́, по весні́, об весні́. [Дожида́ють, як об весні́ ла́стівки]. • Раннею весно́й – на про́весні. • Поздней весно́й – пі́зньої весни́, у пі́зню ве́сну. • Этой, прошлой весно́й – ціє́ї, мину́лої весни́. • Проводить весну́ – веснува́ти десь.

Благоприя́тный – 1) (благоприятствующий, способствующий) сприя́тливий, до́брий на що, га́рний на що, пого́жий, погі́дний. [Га́рна на хліб весна́. Сприя́тливі (пого́жі) життєві́ умо́ви]. • Благоприя́тная погода – погі́дна, пого́жа годи́на, полі́ття. [Не полі́ття, а лихолі́ття]; 2) (о ветре: попутный) пого́жий, ходови́й; 3) (о поре, времени: удобный, подходящий) до́брий, догі́дний, слу́шни́й. [Догі́дна хвили́на. До́бра годи́на. Слушни́й час]. • Благоприя́тный случай – (до́бра) наго́да, до́бра ока́зія; 4) при́язний, прихи́льний, ласка́вий, милости́вий до ко́го; 5) (одобрительный) прихи́льний, похва́льний. [Прихи́льна реце́нзія]; 6) (желательный, удачный, приятный) до́брий, щасли́вий, ща́сний. [До́брі ві́сті]. • Благоприя́тный исход – щасли́вий кіне́ць.

Доро́га – 1) (в букв. смысле и переносно – как поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́]. • Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця). • Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га. • Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях. • Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія. • Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.). • Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га. • Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).]. • Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з]. • Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну). • Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях. • Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях. • Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де]. • Д. ухабистая – вибо́їста путь. • Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к. • Д. забитая снегом – забивна́ путь. • Д. с колотью – грудна́ путь. • Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях. • Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́. • Боковые части доро́ги – обо́чини. • Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́]. • Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя. • Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю? • Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю. • Той доро́гой – тудо́ю. • По доро́ге – по руці́; в завороті́. • Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́. • Живущий за дорого́й – задоро́жній; 2) (путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́). • Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)]. • Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь. • Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне]. • Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли]. • Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги! • Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)]. • Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́]. • Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в!

Дру́жно – 1) при́язно, по-при́ятельському, по-при́ятельськи, дру́жно. [З ним я жив дру́жно]; (согласно) зла́гідливо, зла́гідно, згі́дно. [Зла́гідно живу́ть собі́ з жі́нкою. Весна́ йде згі́дно]; 2) дру́жно, ра́зом, враз [Дру́жно йдуть воли́. Тягні́ть ра́зом (враз)], односта́йно. [Соба́ки односта́йно ки́нулися на ньо́го (Коц.)].

Зазелени́ть, -ся – зазелени́ти, -ся, позелени́ти, -ся. [Весна́ не при́йде садо́чок твій позелени́ть (Куліш)].

Зате́м – 1) (потом) по́тім, по́тім то́го, пото́му, після то́го, опісля́, да́лі, тоді́, (зап.) відта́к. • А -тем – а тоді́. [По́тім, немо́в схамену́вшись, він позирну́в на Гнатка́ (Крим.). Попе́реду ходи́в до ба́тька, а тоді́ до сестри́ (Звин.)]. • Вскоре -тем – незаба́ром (невза́барі) після то́го. • Вслед -тем – за́раз після то́го. • -те́м имею честь быть… – з тим ма́ю честь бу́ти…; 2) (поэтому) того́, тому́, тим; (с этой целью) на те. • Я -те́м и приехал сюда – я того́ (тому́, на те) й приї́хав сюди́. • Зате́м что (потому что) – тим, що; тому́, що; того́, що; зати́м, що; через те, що; бо. [Того́ те́пло, що весна́ наста́ла. То тим вони́ спочива́ли, що на ра́ни постре́ляні да пору́бані ду́же знемага́ли (Макс.)]. • Зате́м, чтобы – з тим, щоб; на те, щоб; про те, щоб; задля то́го, щоб. • Я приехал -те́м, чтобы… – я приї́хав із тим, щоб…

Исчеза́ть, исче́знуть – 1) (пропадать без вести, мгновенно, обращаться в ничто, скрываться) зника́ти, (иногда ни́кнути), зни́кнути и зни́кти, щ[зч]еза́ти, (иногда че́знути), ще́знути, (з)слиза́ти, (з)сли́знути, ги́нути, зги́нути, (пропадать) пропада́ти, пропа́сти, (о мн.) позника́ти, пощеза́ти и поче́знути, по(з)слиза́ти, посли́знути, (понемногу) заника́ти, зани́кнути. [Тума́н поча́в розхо́дитись, блі́днути й зника́ти (Грінч.). Але за́раз таке́ бажа́ння зника́ло (Крим.). Немо́в кажани́ ни́кнуть перед со́нечком ра́ннім (Манж.). Обере́жно ступа́є бо́сими нога́ми і ни́кне вре́шті за причі́лковою стіно́ю (Коцюб.). І зни́кла (Марі́я) в те́мному га́ю (Шевч.). Зни́кли ра́дощі, вті́ха, прина́да (Ворон.). При́вид щез (Коцюб.). Вили́ся пру́дко золоті́ гадю́чки і че́зли (Л. Укр.). Куди́-ж вони́ поче́зли? (Куліш). Ні́би ги́нуть (хма́ри) у прозо́рій глибині́ (Вороний). Ізги́нь, мано́, що так мене́ дури́ла! (Грінч.). Молодчи́на з йо́го грі́шми десь як ві́тер зги́нув (Рудан.). Зги́нула вся поети́чність (Крим.). Слиз, на́че крізь зе́млю пішо́в (Сл. Гр.). Зашипі́в (Сатанаї́л) і з-перед Бо́га сли́знув під земле́ю (Рудан.). Злі́ї ду́хи, так як му́хи, всі уже посли́зли (Велик. вірша.). Як пропа́в сніг до ка́плі, тоді́ вже спра́вжня весна́ (Звин.)]. • Эти слова -зли у меня из памяти – ці слова́ зни́кли у ме́не з па́м’яти. [І все, що давно́ було́, з па́м’яти зни́кло (Л. Укр.)]. • Всё -за́ет, как тень – усе зника́є, мов тінь. • -че́з он бесследно – і слі́ду його́ не ста́ло, загу́в і слід за ним, як за водо́ю пішо́в, як вода́ вми́ла його́, на́че (мов) коро́ва язико́м його́ злиза́ла, як віл його́ лизну́в, щез як здимі́в. • -че́зло воспоминание, память о ком – і слід загу́в за ким. [На́віть пізні́ш, коли́ Інджуї́дів давно́ на сві́ті не було́ і слід за ни́ми загу́в, Хафи́з елегі́чно зга́дує за ті мину́лі часи́ (Крим.)]. • -нуть из виду – зни́кнути, ще́знути з оче́й. • -че́з из горизонта – зник з о́брію. • -знуть как дым – здимі́ти и зди́мніти. [Нена́че во́на крізь зе́млю пішла́ або здимі́ла (Мирг. п.)]. • -зни (прочь с глаз) – згинь! пропади́; 2) (гибнуть, пропадать, переводиться) ги́нути, зги́нути, ни́кнути, зни́кнути, (з)сли́знути, перево́дитися, переве́стися, (о мн.) поги́нути, ви́щезати, поче́знути, поперево́дитися; см. Погиба́ть, Переводи́ться 3. [Сам собо́ю ма́рний тру́тень із сві́ту зни́кне (Крим.). Ви́щезає жи́то (М. У. Е.). І він, як му́ха в зі́му, слиз (Котл.). Бода́й його́ ко́дло з на́корінком перевело́сь (Номис)]. Исчеза́ющий – 1) (прич.) хто (що) зника́є, щеза́є и т. д.; 2) (прил.) зни́кливий, ще́зливий, зсли́зливий. • Исче́знувший – зни́клий, ще́злий, зги́блий, (з)сли́злий, пропа́лий и пропа́щий.

Каза́ться – 1) (являться) явля́тися, з’явля́тися, пока́зуватися; срвн. Пока́зываться 2. И на глаза не -жи́сь – і на о́чі мені́ не наверта́йся. • Стыдно людям -за́ться – со́ром і на лю́ди ви́йти (перед лю́ди ста́ти); 2) (иметь вид) пока́зуватися, видава́тися за що, на що, чим; срвн. Представля́ться 7 (чем) и Пока́зываться 4. [Він як народи́всь, то пока́зувався ду́же слабко́го здоро́в’я (Крим.). Оддалеки́ все видає́ться ме́ншим (Комар). Дя́дькові за́киди видаю́ться йому́ на́дто слаби́ми (Борд.). Ця річ ті́льки видає́ться на вели́ку]; 3) (кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здава́тися, видава́тися, увижа́тися, удава́тися кому́, для ко́го за що, чим; срвн. Пока́зываться 4. [Ко́жна хвили́на здава́лась за ці́лі роки́ (Коцюб.). Цей про́стий зви́чай здава́вся для не́ї коме́дією (Н.-Лев.). Світ йому́ здава́вся чудни́й і непе́вний (Ніков.). Шко́ла видава́лась їй и́ноді домови́ною (Коцюб.)]. • -ться на вид – пока́зувати. [Хліб з весни́ пока́зував нічо́го (Звин.)]. • -жется на вид – пока́зує кому́. [З обли́ччя більш двадцяти́ літ їй не пока́зувало (Свидн.)]. • -за́лся (каким) – вигляда́в на ко́го, ким, немо́в хто, подава́в на ко́го. [Син вигляда́в немо́в ви́нний (Крим.)]. • -ться странным, удивительным (что) – ди́вно здава́тися кому́. [Ди́вно ті́льки здало́сь йому́, що Черева́нь про те ані́ га́дки (Куліш)]. • Как вам -жется? – як вам здає́ться? як на вас? як вам видає́ться? як гада́єте? • -жется, он вздорлив – здає́ться, (що) він колотли́вий. • Он мне -жется вздорным – він мені́ здає́ться люди́ною недола́дною; про ме́не (для ме́не) він вигляда́є на люди́ну недола́дну. • Как мне -жется – як на ме́не. • -жется молодым – вигляда́є на молодо́го, мо́лодо гляди́ться. • При заходе солнце -жется больше – навза́ході со́нце здає́ться бі́льшим; 4) (мерещиться) здава́тися, увижа́тися, уви́джуватися, ви́дітися, убача́тися, видава́тися, ма́ритися, верзти́ся, уздріва́тися, вигляда́ти, придава́тися кому́ чим, на що; срвн. Пока́зываться 3. [Йому́ все ввижа́ється, що до ха́ти зло́дій лі́зе, – то він спа́ти не мо́же (Звин.). А він усе́ перед мої́ми очи́ма уви́джується (Г. Барв.). Хоч ви́диться, що гуса́к промовля́є ти́хо, а мо́же то й не гуса́к (Рудан.). Все йому́ ба́тько покі́йний убача́ється (ЗОЮР). Все йому́ вигляда́ло, що він тоті́ ді́ти но́сить (Стеф.). Як надиви́лася я на те страхіття́, то й тут мені́ придає́ться (Звин.)]. • Как -жется (кому) – як здає́ться (кому́, для ко́го). • -жется мне – видає́ться, ба́читься, ви́диться мені́. • Это только с первого взгляда так -жется – то ті́льки на пе́рший по́гляд так (таке́) увижа́ється (видає́ться). • Это вам только так -жется – то вам так ті́льки здає́ться (увижа́ється); 5) ка́жется (безлично) – здає́ться, ба́читься, вигляда́є. [Здає́ться так-же са́мо гуля́ють, як і в нас, да не так (М. Вовч.). Ба́читься, в ти́ші глибо́кій кри́лами ма́є весна́ (Вороний)]. • -за́лось – здава́лося, ба́чилося. • -жется, верно – здає́ться, ві́рно. • -жется (утвердительно) – (та) здає́ться!; 6) -жется, как нрч., см. Кажи́сь 2, 3. • Ка́жущийся – на по́гляд, на о́ко, ні́би-то таки́й, ні́би-то спра́вжній, га́даний, позі́рний, на по́зір, (гал.) ілюзори́чний. • Ошибка лишь -щаяся – по́милка лиш на о́ко така́. • -щийся результат – ілюзори́чний на́слідок. • -щийся сильным – на по́зір си́льний (ду́жий).

Ковё́р – ки́лим (-ма), (устар.) коб[в]е́р (-б[в]ра́), (из грубой шерсти, как попона) коц (-ца́), (половик) ходни́к (-ка), (длинный на скамью) пола́вочник (-ка). [Підло́га уся́ була́ ви́стелена килима́ми (Ор. Лев.). Зеле́ний по землі́ весна́ ки́лим розстила́є (Шевч.)]. • Персидский -вё́р – пе́рський ки́лим. • Гобеленовский -вё́р – гобле́нівський ки́лим, гобле́н (-на). • -вё́р-самолёт – ки́лим-літу́н, ки́лим-літа́к. • Заниматься выделкой -ро́в (домотканных) – коцарюва́ти. • Занятие выделкой -ро́в (домотканных) – коцарюва́ння, коца́рство. [Коца́рство коли́сь годува́ло оту́течки кі́лька люде́й по на́ших се́лах (Харківщ.)].

Красови́тый – красови́тий, кра́сний; см. Краси́вый. • -тая весна – кра́сна весна́. • -тый денёк – го́жа дни́н(к)а.

I. Ликова́ть – (гу́чно, бурхли́во) раді́ти, ра́дощами раді́ти (звеселя́тися, розляга́тися, гра́ти), веселі́ти, ра́дуватися, (только архаич.) ликува́ти. [Весна́ іде́, раді́є все усю́ди (Грінч.). Ой, лику́юще возігра́ймо днесь (Колядка)]. • Сердце -ет – се́рце ра́дощами раді́є, се́рце веселі́є, гра́є (виграва́є).

Май – тра́вень (-вня), май. [Весна́ кінчи́ться тра́внем-мі́сяцем (Київ). Те́плий апрі́ль, холо́дний май – то бу́де жи́то, як гай (Приказка)].

Минова́ть, мино́вывать, мину́ть и минова́ть – 1) кого, что (обходить, об’езжать, оставлять в стороне) – мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Я на ті діво́чі голоси́ просто́ й пішо́в, мина́ючи ха́ти (М. Вовч.). Нема́ чого́ стриба́ти нам в ого́нь, коли́ його́ і обмину́ти мо́жна (Грінч.). Пе́вне не додо́му йдеш, бо свій прову́лок промину́в (Грінч.)]. Да -нё́т (-ну́ет) нас чаша сия! – хай мине́ нас ця гірка́ (лиха́) до́ля, ця лиха́ годи́на, (возвыш.) ця ча́ша; 2) что (пропускать, оставлять без внимания) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що. [Богоро́дицю так було́ по́спіль прокажу́, не мину́ й сло́ва (Г. Барв.). Не чита́й цього́, промини́ (Брацлавщ.)]. • Мину́я, Минова́в что (за исключением, кроме) – помина́ючи, ви́ключивши що, за ви́нятком, за ви́їмком, крім, о́крі́м чо́го; 3) не -ва́ть (не избежать) чего – не мину́ти, не обмину́ти чого́, не втекти́ чого́ и від чо́го. • Не -ва́ть ему тюрьмы – не мину́ти йому́ в’язни́ці, не втече́ він від ка́ри. • Этого не -ва́ть – цього́ не (об)мину́ти (не (об)мине́ш), від цьо́го не втече́ш. • Как ни беречься, а не -ва́ть ожечься – хоч як береже́шся (стереже́шся), а наре́шті впече́шся. • Чему быть, того не -ва́ть – що ста́тися ма́є, те ста́неться. • Двум смертям не бывать, одной не -ва́ть – сме́рти не відпе́рти; раз ма́ти роди́ла, раз і вмира́ти (Приказки); 4) (о времени) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, сплива́ти, спливти́ и спли́сти́; срв. Проходи́ть 10. [Мину́ла весна́, лі́то мина́є (Грінч.). Змину́ло ще скі́лькись днів (Крим.). Час іде́, мина́ється (М. Вовч.). І обі́д, і по́лудень мину́всь, а Левка́ нема́ (Квітка). Весна́ на́шої при́язни промину́ла безповоро́тно (Крим.). Уже́ петрі́вочка помина́є (Мил.). Пере́йдуть віки́, світ зава́литься (Рудан.). Зійшло́ і лі́то (Борзенщ.). Збі́гло кі́лька ро́ків (Коцюб.)]. • Зима ещё не -ва́ла – зима́ ще не мину́ла(ся), не промину́ла, не перейшла́, не перезимува́лася. • Вся беда -ва́ла – все ли́хо мину́лося. [Згада́й ли́хо, та й байду́же: мину́лось, пропа́ло (Шевч.)]. • Срок уже -ну́л – те́рмін (речіне́ць, строк) уже (про)мину́в, ви́йшов, (истёк) упли́в. • Опасность -ва́ла – небезпе́ка мину́ла(ся). • Ему -ну́ло двадцать лет – йому́ мину́ло (ви́йшло, перейшло́) два́дцять ро́ків, йому́ дійшо́в, йому́ помину́в двадця́тий рік. • Минова́вший – що мину́в(ся), промину́в и т. п.; мину́лий, перебу́тий. [Страшни́й та остато́чно щасли́во перебу́тий епізо́д (Франко)].

Настава́ть, наста́ть – 1) (во времени) настава́ти (-стаю́, -стає́ш и (редко, диал.) -става́ю, -ва́єш), наста́ти, става́ти, ста́ти, поста́ти, встава́ти, вста́ти, (реже) наступа́ти, наступи́ти, (наспевать) настига́ти, насти́гти, пристига́ти, присти́г(ну)ти, приспіва́ти, приспі́ти, (подходить, наближаться, начинаться) захо́дити, зайти́, надхо́дити, надійти́, прихо́дити, прийти́, (о мног.) понастава́ти. [Настава́ло різдво́ (Тесл.). Настає́ яка́сь мить байду́жости (В. Підмог.). Ти́ша настава́ла в кімна́ті (В. Підмог.). Що-да́лі на сві́ті, то бі́льша біда́ настава́є (Номис). Ось ско́ро молоди́к наста́не (Богодух.). Наста́ла розлу́ка (Крим.). (Такі́) вче́ні понастава́ли, (що) все в їх дурни́ця (Грінч.). Гайдама́ки де́рли наро́д ро́ків мо́же з де́сять, аж по́ки Мандебу́рія ста́ла (ЗОЮР I). Після Тата́рщини нові́ поря́дки на Вкраї́ні поста́ли (Куліш). На мить поста́ла була́ ти́ша (Короленко). Вста́ла й весна́ (Шевч.). Подиви́сь: весна́ уста́ла (Грінч.). Пі́вніч наступа́є (Рудан.). Час наступа́є – ході́м! (Грінч.). Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). От і обі́дня пора́ насти́гла (Квітка). Насти́г день свято́ї во́лі (Кониськ.). Той час присти́г (Грінч.). О́сінь приспі́ла (Глібів). Було́ лі́то: са́ме жнива́ захо́дили (Звин.). Надхо́дить о́сінь (М. Вовч.) Десь надхо́дила весна́ (П. Тичина). Надхо́дить сце́на проща́ння (Грінч.). Тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.). Надійшо́в день від’ї́зду (Франко). Як при́йде різдво́, вони́… (Крим.)]. • -тала ночь – наста́ла (надійшла́, впа́ла, облягла́) ніч. [Ніч упа́ла (Сл. Гр.). Як облягла́ ніч, він і ви́їхав (Манж.)]. • -ло утро, -та́л вечер – наста́в (прийшо́в) ра́нок, наста́в (надійшо́в, прийшо́в) ве́чір, прийшло́ на ра́но, на ве́чір (Гнатюк). • -та́ла зима – наста́ла (зайшла́, надійшла́, впа́ла) зима́; 2) (о местности) настава́ти, наста́ти, почина́тися, поча́тися. • Здесь -таю́т пески – тут настаю́ть (почина́ються) піски́.

Наступле́ние – 1) (на кого, на что) на́ступ (-пу), (действие ещё) наступа́ння; (нападение) на́пад (-ду), (действие ещё) напада́ння на ко́го, на що. [Тяжкі́ гріхи́ впини́ли пре́дків на́ших від на́ступу на христия́нські зе́млі (Куліш). На́ступ на всьому́ фро́нті на капіта́л (Пр. Правда). Не боя́лися наступа́ння зоко́лу (Рада)]. • При -нии, во время -ния – під час на́ступу, за на́ступу; наступа́ючи. • Вести, повести -ние – наступа́ти, ве́сти́ (прова́дити, роби́ти), пове́сти́ на́ступ, (начинать, начать) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) на́ступ. • Переходить, перейти в -ние на кого, на что – перехо́дити, перейти́ до на́ступу, почина́ти, поча́ти на́ступ, наступа́ти, руша́ти, ру́шити на ко́го, на що. • Переход в -ние – перехі́д до на́ступу. • Генеральное -ние – зага́льний на́ступ, зага́льна ата́ка [Ті́ні немо́в-би чека́ли га́сла, щоб поча́ти зага́льну ата́ку на ві́льні просто́ри сві́ту (Кінець Неволі)]; 2) (о времени, сроке) настава́ння, оконч. наста́ння́ (-ння́), (редко, диал.) настаття́ (-ття́), (приход) надхо́дження, оконч. надхі́д, прихі́д (-хо́ду), (начало) поча́ток (-тку). [В Йо́сифа-ж роди́лося два си́ни, до наста́ння семи́ год голо́дних (Біблія). Мрі́ї про настання́ на землі́ золото́го ві́ку (М. Калин.)]. • При -нии, с-нием чего – коли́ (як) настає́ (надхо́дить, захо́дить, в прошлом: настава́ло, наста́ло и т. п., в будущем: наста́не и т. п.; срв. Настава́ть) що, (о времени, но не о сроке ещё) з чим, з прихо́дом (редко з настава́нням, з наста́ння́м, з надхо́дом) чого́, (с началом чего) на (при) поча́тку чого́. • При -нии весны – коли́ (як) настає́ и т. п. весна́, об весні́, (с -нием) з весно́ю, з прихо́дом весни́. • При -нии, с -нием ночи – коли́ (як) настає́ и т. п. ніч. • При -нии опасности – коли́ захо́дить (настає́ и т. п.) небезпе́ка. • При -нии срока – коли́ (як) настає́ и т. п. те́рмін (строк, речіне́ць).

Невозвра́тно, нрч. – безповоро́тно, без вороття́, без поворо́ту. [Весна́ на́шої при́язни промину́ла безповоро́тно (Крим.)].

Необы́чно, нрч. – 1) незвича́йно, нечу́вано, ди́вно; срв. Необыкнове́нно. • -но ранняя весна – незвича́йно (нечу́вано) ра́ння весна́; 2) незви́кло, незви́чно, непризвича́єно; 3) незви́чно, незвича́йно; 4) незвича́йно, екстравага́нтно, ексцентри́чно, на́дто ві́льно, неподо́бно. Срв. Необы́чный. • Он -но ведёт себя – він пово́диться незви́чно (не по-звича́йному, ексцентри́чно, на́дто ві́льно).

Нести́ – 1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)]. • Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)]; 2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́. • Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в); 3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)]. • Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й; 4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)]. • -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)]. • -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що. • -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)]. • -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що. • -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти. • -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)]. • -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)]. • -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки. • -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)]. • Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу. • -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту. • -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)]. • -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки; 5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)]. • Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко). • Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?; 6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)]; 7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́. • -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці. • -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити; 8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)]; 9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти. • Лошади -су́т – ко́ні но́сять; 10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)]; 11) безл. – а) не́сти́. • По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу). • Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні; б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти. • Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме). • -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би); г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти. • Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся – 1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.; 2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)]. • Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́. • Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром. • Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою). • Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не. • -тся молва, что… – чу́тка йде, що… • Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть). • Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?; 3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; 4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].

Но́вость – 1) (новизна) но́вість (-вости). • -вость дела – но́вість спра́ви; 2) (новый случай, новое явление) новина́, (редко) нови́на; (новинка) нови́нка; (первина) перш[в]ина́. [Ма́ти почала́ розмовля́ти рі́дною мо́вою; мені́ ця новина́ ду́же припа́ла до вподо́би (Крим.). Ой у нас на селі́ нови́на: зацвіла́ у лу́зі кали́на (Пісня). Весна́ нам принесла́ нови́ни невесе́лі (Л. Укр.). Чого́ нам, лю́ди до́брі за нови́нами впада́ти? (Л. Укр.). Овва́! хай б’ють! чи то мені́ первина́! (Свидн.)]. • Это для меня -вость – це для ме́не (мені́) новина́; 3) новина́, но́вість (-вости); см. Но́вшество; 4) (весть, первое известие о чём-л.) новина́, нови́нка. [Ма́ти, почу́вши страшну́ новину́, занімі́ла (Грінч.). Став пи́во, скажу́ новину́ (Коцюб.). Коли́ ще ма́тимеш які́ нови́ни, звели́ й мене́ оповісти́ти (Куліш). Ти на ста́нції був, чи не чув ча́сом нови́нки яко́їсь? (Кирил.)]. • Приятная -вость – приє́мна (вті́шна) новина́. • Какие -ти? – які́ нови́ни? які́ новинки́?

Охладева́ть, охладе́ть – 1) (остывать, терять теплоту и переносно) холо́нути, похоло́нути, с[о]холо́нути, за[ви]холоня́ти, захоло́нути, ви́холонути, прохолоня́ти, прохоло́(ну)ти, холоді́ти, схолоді́ти, похолоді́ти, охолоді́ти, простига́ти, прости́г(ну)ти, озимні́ти. [Ско́ро помре́ – но́ги вже похоло́ли. Холо́не се́рце, як згада́єш (Шевч.). Весна́ на́шої при́язни прохоло́ла (Крим.), Кров захолоня́ла в жи́лах]. • Любовь, дружба -де́ла – коха́ння о[про]холо́ло, при́язнь о[про]холо́ла. • Охладе́вший, охладе́лый – охоло́лий, похоло́лий, прохоло́лий, захолоді́лий, схолоді́лий, ости́лий, засти́глий, прости́глий, озимні́лий. Срв. Остыва́ть; 2) к чему – холо́нути, охоло́(ну)ти, прохоло́(ну)ти, байду́ж(н)іти, збайду́ж(н)і́ти до чо́го. [Відра́зу па́лко бра́лися, а по́тім прохоло́ли. Він зо́всі́м збайдужні́в до не́ї (Неч.-Лев.)]. • -де́ть ко всему, к этому делу, к науке – збайду́жі́ти до всьо́го, до ціє́ї спра́ви, до нау́ки. • -де́л к чему кто – збайду́жіло кому́ що, збайду́жилось кому́. [Коли́ я пізна́ла на собі́, в живо́му житті́, що́ то є го́ре і як ро́бляться лю́дські же́ртви, мені́ я́кось одра́зу збайду́жіли мої́ ро́лі (Л. Укр.). Мав ї́хати, та щось збайду́жилось]. • Охладе́вший к кому, чему – збайдужні́лий, прохоло́лий, прости́глий до ко́го, до чо́го.

Плодоно́сный – плі́дни́й, плодю́чий, плодови́тий, родови́тий, зарі́дливий, жи́зний, родю́щ[ч]ий. [Зацвіте́ весна́ живо́ю плі́дною красо́ю (Л. Укр.). А де очере́ти, там лю́ди сіда́ли, а де жи́зні поля́ – москалі́ стоя́ли (Гол.)].

Позелени́ть – позелени́ти що. [Вона́ (весна́) не зійде́ вже ніко́ли садо́чок твій позелени́ть (Шевч.)].

Поспеша́ть, поспеши́ть – поспіша́ти(ся), поспіши́ти(ся), приспіша́ти(ся), приспіши́ти(ся), (поторопиться) похопи́тися, поква́питися, поскори́тися; (сделать раньше положенного срока) порани́тися; срв. Спеши́ть. [Переказа́ла Петро́ві, щоб поспіша́вся, коли́ хо́че ді́вчину взя́ти (Коцюб.). Весна́ приспіши́ла: на Євдо́кії вже й кри́га пішла́ (Кониськ.). Але́ Гаври́ло похопи́всь і вже одімкну́в две́рі (Н.-Лев.). Горпи́на пі́дбігцем і приспі́вуючи поква́пилася додо́му (Франко). Я порани́лась з обі́дом (Хорол.)]. • -ши́ть от’ездом – поспіши́тися, похопи́тися з від’ї́здом. • -ши́ть домой – поспіши́тися, поква́питися, похопи́тися додо́му. • Он -ши́л перевести разговор на другую тему – він похопи́вся зве́сти розмо́ву на и́нше. • -ши́м, уже нерано – поскорі́м(о)ся, поспіші́м(о)ся, приспіші́м(о)ся, бо вже нера́но. [То поскорі́мось по зі́лля, – одка́зує Ка́тря, – со́нечко вже низе́нько (М. Вовч.)]. • -шай да не торопись – ско́ро, та не ква́пся. • -ши́ть – людей насмешить – ско́рий по́спіх – лю́дям по́сміх. • Вы слишком -ши́ли в этом деле – ду́же поспіши́лися, похопи́лися, поква́пилися, порани́лися з ціє́ю спра́вою.

Преобража́ть, преобрази́ть кого, что – (дать чему-л. иной образ, вид) переміня́ти, переміни́ти кого́, що, перетво́рювати, перетвори́ти кого́, що в що, на що, оберта́ти, оберну́ти кого́, що в (на) що, (кн. сл., славян.) преобража́ти, преобрази́ти кого́, що. • Весна -жа́ет всю природу – весна́ одміня́є всю приро́ду, нови́й ви́гляд дає́ усі́й приро́ді. • Преображё́нный – перетво́рений, перемі́нений, преобра́жений. • -ться – переміня́тися, переміни́тися в ко́го, перетво́рюватися, перетвори́тися у ко́го, у що, оберта́тися оберну́тися ким, на (в) ко́го, преобража́тися, преобрази́тися ким. • Юноша -жа́ется в мужа – юна́к оберта́ється в чолові́ка.

Приближа́ться, прибли́зиться – наближа́тися и набли́жуватися, набли́зи́тися, зближа́тися, збли́зи́тися, надближа́тися, надбли́зи́тися, доближа́тися, добли́зи́тися, (о мног.) понаближа́тися и -бли́жуватися, позближа́тися и -бли́жуватися и т. д. до ко́го, до чо́го; бли́жчати, побли́жчати до ко́го до чо́го; (наставать, наступать) над(і)хо́дити, надійти́, настига́ти, насти́г(ну)ти. [Стій, не набли́жуйсь (Куліш). От уже́ я набли́зи́вся до сво́го села́ (Франко). Наближа́вся академі́чний рік (Крим.). Оста́нні часи́ зближа́ються (Свидн.). Всі збли́зи́лись до йо́го (Стор.). А пі́сня все бли́жчала (Кониськ.). Ось вони́ надхо́дять (Куліш). Доближа́юсь до клу́ні (Г. Барв.). Настига́є весна́ (Г. Барв.)]. • -жа́ется ночь, осень – надхо́дить (наближа́ється, надближа́ється, зближа́ється) ніч, о́сінь. [О́сінь надхо́дить, лі́то мина́є (Л. Укр.). Надхо́дить ніч (Франко)]. • -жа́лась гроза – наближа́лася (надближа́лася, надхо́дила) гроза́ (громови́ця). • -жа́лся день свадьбы – надхо́див день весі́лля. • -жа́ется смерть, смертный (последний) час – наближа́ється (зближа́ється, надхо́дить) смерть, наближа́ється (надхо́дить, нахо́дить) сме́ртна (оста́тня и -ння) годи́на). [Отсе́ вже нахо́дить на ме́не оста́тня годи́на (Мирн.)]. • Время -жа́ется, -жа́лось к полночи – дохо́дить, дохо́дило до пі́вночи, бере́ться, бра́лося (добира́ється, добира́лося) до пі́вночи. [Перехристи́лася і лягла́ вже, так до пі́вночи дохо́дило (Квітка). Бра́лося вже до пі́вночи (Мирн.). Вже було́ пі́зно, добира́лося до пі́вночи (Мирн.)]. • -жа́ется полуденное время – бере́ться під обі́ди. • -жа́ется срок платежа – надхо́дить, наближа́ється строк ви́плати, платі́жний речіне́ць. • -жа́ться к концу – дохо́дити кра́ю, кінця́. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Єфр.)]. • Дело -жа́ется к концу – спра́ва дохо́дить кінця́.

Приве́тливый – приві́тний, приві́тливий (редко: вітли́вий, вітни́й), при́язний, приязни́вий, прия́тливий, ласка́вий до ко́го. [Приві́тне сло́во. По хата́х горя́ть приві́тні во́гники (Васильч.). Приязни́ва до вся́кого, як кра́сна весна́ (Квітка)]. • -ве́тливая женщина – приві́тниця. [Па́ні до вся́кого приві́тниця була́ (Кониськ.)].

Пригожа́ться, пригоди́ться – 1) см. Годи́ться; 2) (народн.: случаться, бывать) дово́дитися, довести́ся, випада́ти, ви́пасти, трапля́тися, тра́питися, ско́їтися. [Ба́чити тако́го мені́ не дово́дилося (не пригожа́лось). Що у вас тут ско́їлося (пригоди́лось)?]. • -ди́лся тут и он – нагоди́вся і він тут. • Весна -ди́лась холодная – весна́ ви́пала холо́дна.

Приспева́ть, приспе́ть – 1) пристига́ти, присти́гти, приспіва́ти, приспі́ти, настига́ти, насти́гти, наспіва́ти, наспі́ти куди́, до ко́го; срв. Поспева́ть 3, Подоспева́ть. [Присти́г у саму́ по́ру до старо́го (Куліш)]; 2) (наставать) пристига́ти, присти́гти, приспіва́ти, приспі́ти, настига́ти, насти́гти, наспіва́ти, наспі́ти, постига́ти, пости́гти, настава́ти, наста́ти. [Присти́гла годи́на (Єв.). Жи́то поспі́ло, приспі́ло ді́ло (Лукаш.). Ти в доро́зі не зчу́єшся, як спа́сівка насти́гне (Квітка). Настига́є й весна́ (Г. Барв.). Аж ось наспі́ли святки́ (Комар.). П’ятна́дцятий год пости́г (Г. Барв.)]; 3) см. Приготовля́ть; 4) -спе́ть кому, безл. – приспі́ти кому́; см. Приспи́чить. [«Одда́й за́раз карбо́ванця». «Чого́ тобі́ так приспі́ло?» (Звин.)].

Приходи́ть, прийти́, притти́ и придти́ – 1) прихо́дити (в песнях и приходжа́ти) прийти́, (редко) дохо́дити (в песнях и доходжа́ти), дійти́, (подходить) надхо́дити, надійти́, (прибывать) прибува́ти, прибу́ти (во множ.) поприхо́дити, подохо́дити, понадхо́дити, поприбува́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Коли́ це прихо́дить до йо́го лиси́чка та й пита́є (Рудч.). То коза́чка-небора́чка до йо́го приходжа́є (Чуб. V). Прийшо́в до йо́го ота́ман його́ (Пісня). Всі поприхо́дили до йо́го (Єв.). Я до те́бе, дівчи́нонько, я до те́бе доходжа́в (Пісня). Дохо́дили молоди́ці знако́мі наві́дати (М. Вовч.). Чом ти ніко́ли до нас не ді́йдеш? (Харк.). За́втра, гуля́ючи, я сам надійду́ до те́бе (Тесл.). А ви чого́, Фе́доре, надхо́дили? (Стеф.)]. • С чем -шё́л, с тем и ушёл – як прийшо́в, так і пішо́в. • -ходи́те к нам почаще – прихо́дьте до нас часті́ше. • Наконец и он -шё́л – наре́шті й він прийшо́в (надійшо́в). • -шла́ весть, вести – прийшла́ (надійшла́, наспі́ла) зві́стка, ві́сті. [Прийшла́ зві́стка до ми́лої, що ми́лого вби́то (Метл.)]. • Поезд -дит в пять часов – по́їзд (по́тяг) прихо́дить о п’я́тій годи́ні. • -шё́л поезд – прийшо́в (надійшо́в) по́їзд (по́тяг). • -ди́т, -ти́ к концу – дохо́дити, дійти́ кра́ю (кінця́), кінча́тися, кінчи́тися, бу́ти на скінчу́; на кіне́ць ви́йти; срв. Приближа́ться к концу. [От уже́ і тре́тій день кінча́вся (Рудч.). А на дво́рі тимча́сом сі́чень був на скінчу́ (Свидн.). Бо́рше з жи́дом на коне́ць ви́йду, як в тобо́в (Франко. Пр.)]. • Наши припасы стали -ди́ть уже к концу – почали́ ми вже з харчі́в вибива́тися. • -шё́л кому конец (переносно) – урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́. [Всьому́ зе́мству урва́лася тепе́р у́дка (Котл.)]. • -ди́ть, -ти́ в возраст – дохо́дити, дійти́ до зро́сту и зро́сту; (о девушке) на порі́, на стану́ ста́ти. [Як дійшли́ вже до зро́сту, пішли́ собі́ ща́стя шука́ти (Ум.). Росла́, росла́ дівчино́нька та й на стану́ ста́ла (Пісня)]. • -дё́т черёд – ді́йдеться ряд. • К чему дело -дё́т – до чо́го ді́йдеться. • -ди́ть, -ти́ в порядок – прихо́дити, прийти́ до ладу́, до поря́дку, на лад спа́сти, зійти́; (упорядочиваться) порядкува́тися, упорядкува́тися; срв. Поря́док. [Ду́мка вспоко́ювалася, міцні́ла, порядкува́лася (Франко)]. • -ти в беспорядок – на бе́злад піти́. [Порядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́. А від’ї́де, то й знов усе́ пі́де на бе́злад (Мова)]. • -ди́ть, -ти́ на помощь см. По́мощь. • -ди́ть, -ти́ в сознание – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти (до прито́мности, до ро́зуму и в ро́зум) оприто́мнювати, оприто́мніти. [До сме́рти своє́ї до па́м’яти не прихо́див (Драг.). Він тро́хи прийшо́в у ро́зум і огля́нувсь навкруги се́бе (Яворн.)]. • -ди́ть, -ти́ в себя, в чувство – прихо́дити, прийти́ до па́м’яти, до чуття́, оприто́мнювати, оприто́мніти, о[с]тя́млюватися, о[с]тя́митися, очути́тися, очуті́ти, очу́тися, прочути́тися, очу́нювати, очу́няти, прочу́нювати(ся), прочу́няти(ся), очу́матися, прочу́матися, розчу́матися, розчумані́ти, прочина́тися, прочну́тися (реже прочина́ти, прочну́ти), опам’ята́тися и -тува́тися, пропам’ята́тися, спам’ята́тися, спостерегти́ся; срв. Опо́мниваться, Очну́ться, Очу́вствоваться, Отойти́ 7. [Тоді́ Оле́ся мов до па́м’яти прийшла́ (М. Вовч.). Лука́ оприто́мнів тро́хи, поба́чивши знайо́му обстано́ву (Коцюб.). Вітере́ць дмухну́в на не́ї, от вона́ отя́милася (Квітка). Ох! і до́сі я не стя́млюся: де ти, ща́стя молоде́! (Крим.). Не, зна́ю, що й роби́ти, як оживи́ти гу́би її́ побілі́лі, як їм запомогти́ очути́тись (Г. Барв.). Уста́нь, уста́нь, ми́лая, прочути́ся (Чуб. V). Він і стрепене́ться од того́ сло́ва її́ і мов очуті́є, загово́рить до не́ї (М. Вовч.). Доро́гою він очу́няв (Франко). Наси́лу прочу́нявся (Шевч.). Очу́мався вже в ха́ті (Мирн.). Неха́й тро́хи прочу́мається (Котл.). А я розчу́мався, вхопи́в була́т у ру́ки (Біл.-Нос.). Він розчумані́в тро́хи на дво́рі (Хорол.). За́раз вони́ і ну його́ кача́ти, по́ки аж прочну́вся він (Рудч.). І вже не ско́ро я опам’ята́вся (Самійл.). Як упа́в, зу́би стяв, ле́две спам’ята́вся (Чуб. V). Сме́рклося зовсі́м. Він аж тепе́р мов спостері́гся (Франко)]. • -ди́ть на ум, в голову – спада́ти (сплива́ти, збіга́ти, набіга́ти, наверта́тися, прихо́дити) на ду́мку, впада́ти в го́лову. [На ду́мку спада́ють дитя́чі зга́дки (Васильч.). Збіга́ мені́ на ду́мку, з чо́го то бере́ться ча́сом, чим держи́ться та, мовля́в, уподо́ба чи любва́ (М. Вовч.). А що це тобі́ усе світа́ на ду́мку наверта́ються? (М. Вовч.). Прихо́дить мені́ на ду́мку (Франко)]. • Мне -шло́ на ум, на мысль, в голову – мені́ спа́ло (спливло́, зійшло́, набі́гло) на ду́мку, мені́ зду́малося, мені́ впа́ло в го́лову, я прийшо́в, на ду́мку (на га́дку). [Ти ізно́в суму́єш, Ната́лко? Ізно́в тобі́ щось на ду́мку спа́ло? (Котл.). Що це тобі́ на ду́мку таке́ зійшло́? (Мирн.), Та я бач ті́льки спита́ла, – так набі́гло на ду́мку (Н.-Лев.). Допі́ру мені́ оте́ сло́во впа́ло в го́лову, та за́раз забу́лося (Васильк. п.)]. • Мне никогда не -ди́ло это на ум – мені́ ніко́ли це на ду́мку не спада́ло. [Ніко́му з прису́тніх не спада́ло на ду́мку таке́ сло́во (Єфр.). Ті́льки того́ не ма́ла, чого́ бажа́ти на ду́мку не спада́ло (Грінч.)]. • Внезапно, вдруг -шло́ на ум, в голову кому – сту́кнуло в го́лову кому́, шибну́ла ду́мка кого́. [Сту́кнуло в го́лову Оле́нці: чи не піти́ це до йо́го (Тесл.). Він був таки́й весе́лий, по́ки ду́мка про Рим його́ не ши́бла (Куліш)]. • Это никому не могло -ти́ в голову – ніко́му це і на ду́мку не могло́ спа́сти, і в го́лову не могло́ впа́сти. • Уж если ей что -дё́т на ум, в голову, так… – вже як їй що впаде́ (стрі́лить) в го́лову, то… [Їй як що стрі́лить в го́лову, то й ді́ло тут (Франко)]. • -ди́ть на память – прихо́дити на зга́дку, спада́ти (сплива́ти, наверта́тися) на па́м’ять (на зга́дку), устава́ти на ду́мці; срв. Па́мять. [Мимово́лі спада́є тут на па́м’ять сторі́нка з да́внього мину́лого на́шого Ки́їва (Н. Рада)]. • Не -ди́ть на память – не дава́тися на зга́дку. [Ми силкува́лись по́тім з това́ришем віднови́ти цей нему́дрий моти́в, та він нія́к не дава́вся на зга́дку (Корол.)]. • -ди́ть, -ти́ к мысли – прихо́дити, прийти́ до ду́мки, нами́слитися (що зроби́ти). • -ди́ть, -ти́ к пониманию чего-л. – дохо́дити, дійти́ до розумі́ння чого́. • -ди́ть, -ти́ к соглашению по поводу чего – прихо́дити, прийти́ до зго́ди (до порозумі́ння), учиня́ти, учини́ти зго́ду, порозуміва́тися, порозумі́тися, зла́годжуватися, зла́годитися, погоди́тися за що; срв. Соглаша́ться. [От взяли́сь за ді́ло, зговори́лись, зла́годились (Федьк.). Тоді́ знов я́кось (новгоро́дці) між се́бе погоди́лись і и́нших уже́ збро́йних люде́й до се́бе призва́ли (Куліш)]. • -ти́ к единодушному соглашению, решению – прийти́ до односта́йної зго́ди, узя́ти ду́мку і во́лю єди́ну (Куліш). • -ти́ к какому-л. решению – ви́рішити, (после совместного обсуждения) ура́яти, ура́дити(ся) (що зроби́ти); срв. Пореши́ть. • Я -шё́л к убеждению, что… – я впевни́вся, що…, я перекона́вся, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшо́в до твердо́го переко́на́ння. • -ти́ к заключению (путём логического мышления) – дійти́ до ви́сновку (порешить) ста́ти на чо́му. • Они -шли́ к заключению, что… – вони́ ста́ли на то́му, ста́ло у них на то́му, що… [Мудрува́ли і гада́ли, і на тім в них ста́ло, що… (Рудан.)]. • -ти́ в отчаяние – вда́тися (вки́нутися) в ро́зпач (в розпу́ку). • -ди́ть, -ти́ в упадок – прихо́дити, прийти́ до зане́паду, занепада́ти, занепа́сти, підупада́ти, підупа́сти, упада́ти, упа́сти, запада́ти, запа́сти. [Запа́ли городи́, занепа́ли і всі торги́ по ля́дському краю́ (Куліш). Упа́ло здоро́в’я, поча́в (Хмельни́цький) на си́лах знемага́ти (Куліш)]. • -ди́ть, -ти́ в совершенный упадок – зво́дитися, зве́стися ні на́ що (на ні́вець), зійти́ на пси (на ні́вець). • -ди́ть, -ти́ в негодность – нікчемні́ти, знікчемні́ти, зледащі́ти. [На тім стої́ть си́ла на́шої слове́сности; з то́го вона́ до ві́ку-ві́чного молоді́тиме, і ніко́ли вона́ тим ро́бом не знікчемні́є (Куліш). Зледащі́ла, не зду́жаю і на но́ги вста́ти (Шевч.)]. • -ди́ть, -ти́ в ветхость – поста́ріти(ся). • -ти́ в нищету – впа́сти в зли́дні, зійти́ на зли́дні. • -ди́ть, -ти́ в забвение – іти́, піти́ в непа́м’ять. [Якби́ не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять(Єфр.)]. • -ди́ть, -ти́ в ужас – жаха́тися, (в)жахну́тися. • -ди́ть, -ти́ в (крайнее) смущение – (ду́же) засоро́млюватися, засоро́митися. • -ти́ в (крайнее) изумление – (вели́ким ди́вом) здивува́тися, здумі́ти. • -ти́ в тупик, см. Тупи́к. • -ти́ в гнев, в ярость – розгні́ватися, розлютува́тися, розпасіюва́тися. [Чолові́к так розпасіюва́вся, що ма́ло не поби́в жі́нки (Уман.)]. • -ди́ть в раздражение – роздрато́вуватися, роздратува́тися, (вульг.) роздро́чуватися, роздрочи́тися, (во множ.) пороздрато́вуватися, пороздро́чуватися. • Мне -шла́ охота – узяла́ мене́ охо́та, припа́ла мені́ охо́та (що роби́ти). [А коли́ вже тобі́ припа́ла така́ охо́та чита́ти, то підожди́ – я тобі́ дам и́ншу кни́жку (Васильч.)]; 2) прихо́дити, прийти́, надхо́дити, надійти́, захо́дити, зайти́; срв. Наступа́ть, Настава́ть, Приспева́ть. [Ой як при́йде ніч темне́нька, – я не мо́жу спа́ти (Чуб. V). Час прихо́дить умира́ти, ні́кому пора́ди да́ти (Дума)]. • -шё́л конец – надійшо́в кіне́ць, прийшо́в (наступи́в) край. [Усьому́ наступа́є свій край (Грінч.). Ті́льки-ж тому́ раюва́нню надійшо́в шви́дко кіне́ць (Крим.)]. • -дят праздники – надхо́дять свя́та. • -шё́л день от’езда, срок платежа – надійшо́в день від’ї́зду, платі́жний речіне́ць (те́рмін). • -шла́ весна – надійшла́ (насти́гла) весна́. [Надійшла́ весна́ прекра́сна (Франко)]. • -шла́ осень, зима – надійшла́, насти́гла, зайшла́ о́сінь, зима́. [Ра́но цього́ ро́ку о́сінь зайшла́ (Васильч.)]. • Прише́дший – (той) що прийшо́в и т. д. -ший в упадок – занепа́лий, підупа́лий, упа́лий. • -ший в негодность – знікчемні́лий, зледащі́лий; (от работы) спрацьо́ваний. • -ший в смущение – засоро́млений. • -ший в гнев, в ярость – розгні́ваний, розлюто́ваний и т. д.

Пы́льный – курни́й, ку́рявий, куряни́й, порошни́й, порошни́стий, пи́льний, пи́лкий. • -ная дорога – курни́й (ку́рявий, куряни́й) шлях, курна́ доро́га. [Перед ним лежа́в шлях, курни́й вже, хоч була рання весна́ (Коцюб.). Давно́-б пора́ дощу́, а то шлях таки́й ку́рявий, що й світу бо́жого не ви́дко (Катерин.). Ой із то́го куряно́го шля́ху приверта́йте к зеле́ному га́ю (Рудч.)]. • -ная тряпка – пи́льна, порошна́ ганчі́рка.

Пы́шно – 1) пи́шно, бу́чно, гу́чно, бундю́чно. [Пи́шно займа́лись багря́нії зо́рі (Л. Укр.). Гу́чно та бу́чно в’їзди́в ге́тьман Сагайда́чний із свої́м ві́йськом у Ки́їв після́ того́ морсько́го похо́ду (Загірня)]; 2) пи́шно, ве́лико, розкі́шно; бу́йно. [Оди́н чолові́к жив що-дня пи́шно (Єванг.). Захоті́в він ве́лико жить і аж три або́ й чоти́ри кімна́ти собі́ взяв (Лубен.). По весні́ розцвіта́ються кві́ти і до осе́ни пи́шно цві́туть (Грінч.)]. • -но развиться (о раст.) – вибуяти. • -но расцвесть – пи́шно, розкі́шно, бу́йно розцвісти́ся, розпишни́тися. [Як на́ша карто́пля розкі́шно розцвіла́ся (Звин.). Весна́ розпишни́лась, як молода́ ді́вчина (Неч.-Лев.)]; 3) пи́шно; 4) бундю́чно, пиха́то, пиндю́чно. См. Пы́шный.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Бред – ма́рення, маячі́ння, мая́чення, маячня́, (иронич.) верзіння, (бессмыслица) маячня, нісенітниці, нісенітниця: • бред сивой кобылы – рябої кобили сон, Химині кури, Мотрині яйця; • буйный бред – шале́не маячі́ння, маячни́й шал; • горячечный бред – гарячко́ве мая́чення (маячі́ння). [Температу́ра в ньо́го со́рок сту́піні́в, почало́ся ма́рення. Заговори́ла поміж рида́нням щось невира́зне, як маячі́ння (Л.Українка). Чи се був ди́вний сон, — чи маячня́ слабо́го? (М.Вороний). — Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М.Коцюбинський). В інституті весна позначилась іспитовою лихоманкою — недугою, що обпадає тільки студентів. Починається вона поволі, і латентний період її можна характеризувати підвищеною посидючістю, нахилом складати конспекти й підкреслювати в книжках рядки; але перший симптом одвертого нападу становить професорова оповістка коло канцелярії, після чого хвороба переходить у тифоїдну стадію з піднесеною температурою, маячнею й нічницями, маючи кризу в іспитовій кімнаті, де виявляються всі ускладнення й можливості поворотності (В.Підмогильний). Ось так закінчився четвертий день, про який Андрій твердо пам’ятав, що він був четвертий. Далі все обернулося в уже згадану саламаху, в чадне марево без початку й кінця, змонтоване з химерного маячіння й з реальної дійсності, яка видавалася химернішою за маячіння, проти якої найбожевільніші візії видавалися реальністю (І.Багряний). Пощо слова. Думка і чин. Ось дві передумови для людей, що творять будучність. Володько це чудесно розуміє. Це не викрики, це не маячення, це не легковажність. Розум, праця, віра! Слова, які вщерть налиті живою кров’ю, натхнені живою душею (У.Самчук). Була ти мрійною… Далеке й призабуте Зринає в пам’яті, мов видиво легке, Неначе марення, мереживо хистке, Котре не зрозуміти, не збагнути (В.Стус). Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, довірливий Самсон (Л.Костенко). Їхав цилюрник на сивому ослі, як зауважив Санчо, але Дон Кіхот узяв його за сірого в яблуках коня, а мідницю за шолом золотий, бо все, що бачив, миттю припасовував і пристосовував до своїх рицарських химер та божевільних марень. Підпустивши нещасного вершника ближче, наш гідальго не став із ним у речі заходити, а розігнався чимдуж конем і наважив списа, щоб противника наскрізь прошити; одно лише встиг на бігу крикнути: — Обороняйся, бестіянський сину, або по добрій волі оддай, що належить мені по праву! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Год – 1) рік, (устар.) год (гід), літо, (обыкнов. во мн. ч. літа); (умен.) річо́к, годо́к, годо́чок; 2) (возраст, годы) вік, літа: • больше года – понад (над) рік; більш (більше) як (ніж) рік; • будущий год – майбутній, прийдешній, наступний рік; • в будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (иногда) нарік; • в год, неделю, месяц (три тысячи платы) – (три тисячі) річна, тижнева, місячна; • в годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни…; • високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) Касянів рік; • в молодые годы – за молодих літ (років); [за] молодого віку (иногда у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах; за молодощів; • в ночь под Новый год – уночі проти Нового року; • в один год – одного року; за один рік; • в один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс; • в один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] – нижчий; • в позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року; • в последние годы – останніми роками; за останніх років (літ); останнім часом; • в прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ); колись; • в продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (иногда через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (иногда разг. год); через (цілий) рік; • в прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, иногда разг. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році; • время года – пора (відміна) року; • в старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки); • в 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (иногда) у 16…, 19… році; • в течение нескольких лет – кілька років, протягом кількох років; • в этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року, сей (цей) рік, (диал.) цьогоріч; (иногда разг. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…); • в этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів; • год (два… года) тому назад – [уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками); • года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому; • годами стар – [на літа] старий; старого віку; старолітній; • годом позже, на год позже – на рік пізніше; • год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку (щорік); з кожним роком (кожного року); рік у рік (иногда разг. год у год); чимрік; • годы проходят, прошли – літа (роки, иногда разг. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов); • годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло; • два раза в год – двічі на рік; • до истечения года – до року (иногда разг. до году); поки мине рік; • до истечения года – до року; • за год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком; • из года в год – рік у рік (иногда разг. повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік; (разг.) год у год; • издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року; • имеющий год от роду – одноліток; • каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки; • каждый год – щороку (щорік); кожного року; (иногда) кожен (кожний) рік; • как в какой год – як під рік (год), як до року (году); • канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір; • круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (иногда) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду; • молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна); • на два, три… года, двумя, тремя.., годами раньше, позже… – на два, три роки раніш (раніше), пізніш (пізніше); • на следующий год – на той рік (иногда разг. год), наступного року; • наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік, настав другий, третій… рік; • новый год – новий рік; • обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле (Пр.); обіцяла (казала), а не зав’язала (Пр.); надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати (Пр.); пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне (Пр.); ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли) (Пр.); ждала, ждала, та й годі сказала (Пр.); чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса (Пр.); • один год (два, три, четыре года) тому назад – [один] рік (два, три, чотири роки) тому, (иногда) перед роком, двома, трьома, чотирма роками; • он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі); • [он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений), (иногда) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений); • он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має); тисячу рублів на рік (річно); • отдавать в наём на год – наймати на рік, (устар.) у год; • относящийся к этому году, этого года – цьогорічний, сьогорічний, (устар.) цьогідній, сьоголітошній; • позапрошлый год – позатой рік; • поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (иногда Новим роком), (обряд. арх.) новолітувати; • пока позволяют годы – поки служать літа; • по прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік, після року, по рокові; • потерявший счёт годам – безлітній, з[а]губив лік своїм рокам; • пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, з(а)вернуло, переступило) на другий, на третій рік (на другу, на третю… весну) кому, у другий, у третій рік уступив хто; • прежде окончания года – раніш (перед тим), як скінчиться рік; • прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа), молодий вік звікувати, відмолодикувати; • раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки; • раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири рази) на рік (у рік), раз (два, три, чотири рази) на (у) рік; • родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток), тогорічний (-на, -не) (торішняк); • с годами – з часом, з плином часу; • с году на год – від року до року; • сего года – сього (цього) року; • семь тысяч в год (плата) – сім тисяч річно; • служить по найму на год – (устар.) по годах ходити, у году бути; • смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року, як під який рік (разг. ещё год), як до року; • с наступающим Новым годом! – з прийдешнім Новим роком!; • с небольшим два-три года – два–три роки з чимсь (з чимось, з лишком, разг. з гаком); • того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній); • преклонные годы – похилий вік; • такой-то год пошёл кому-либо – на такий рік пішло, звернуло кому; у такий рік уступив хто; • текущий год – цей (біжучий) рік; • уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, (иногда) постарий, доходжалий, підтоптаний, підстарок) хто, уже літня (підстаркувата) хто, уже немолодий на літа (віком) хто; • учебный год – шкільний, академічний рік; • через год – через (за, у) рік (иногда разг. у год), по року (до року), (иногда) нарік; • что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік; • что ни год – що рік (що не рік); • этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (иногда цьогорічний, серічний), сьоголітній. [Року 1896 я оженився: маю четверо дітей (Коцюбинський). Мій неньо вже старий, приношений… (Федькович). Меду в його від льоду до льоду без виводу (Кониський). Укороти Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить (Шевченко). А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь (Свидницький). Заживай світа, поки служать літа (Пр.). Безлітній дід (Сл. Гр.). Бичок торішняк (Сл. Гр.). А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два (Н. п.). Чекай мене, дівчино, до року (Сл. Гр.) Не журися, серце моє, Нарік сподівайся (Сл. Гр.). 1. З віком людина по-різному ставиться до Нового року. В дитинстві: скоріше б Новий рік! Пізніше: скоро Новий рік. В старості: знову Новий рік?! 2. Ви за свої сорок з гаком для нас не лишили ні гори, ні копанки, тому без зайвого виску мусите десь розчинитися (В.Діброва). — Та в кожнім разі я не вийду заміж за такого підстарка, як тато! — зопалу мовила вона і з запалом додала: — Будь певна! (Г.Кирпа, перекл. Кристіни Фалькенланд). — Що ти більше любиш — вино чи жінок? — Це залежить від року виготовлення].

Замполит – (заместитель командира по политической части, рус.) замполіт. [Весна. Неділя. Наш батальйон вишикувався на плацу. Монолог замполіта був прямий, як халяви його чобіт (Василь Дениско). Його замполіт, низькорослий колобок капітан Хорошеєв був однолюбом. Він порав тільки дружину секретаря парткому (Едуард Зайцев). Інколи прокидалося і починало непотрібно ворушитися сумління, недобитий внутрішній замполіт триндів про якісь ідеї, громадянський обов’язок, суспільну позицію, Україну… (В.Кожелянко). 1. Замполіт: — Ну і як так вийшло, товариші курсанти, що ви запізнилися з поверненням на 2 години? — Та ми в оперу ходили, товаришу підполковнику. — Це ж треба було так нажертися, щоб аж в оперу попасти! 2. Частина без замполіта, як село без дурня].

I. Затор – (скопление) тиск (-ку), зава́ла, (диал.) запруга, (теснота, давка) тиснява, тиск, (дорожный) ти́снява, зато́ра, затор, за́пин (запи́на), запі́р (запо́ра), тромб: • затор льда – за́шерет, шеретнява: • затор подвод – заві́з; • на перекрёстке затор – на перехресті затора (тиск, тиснява, тромб); • сильные заторы на дорогах – дороги (шляхи) заторовано. [Знов я до тебе, Господи, — там, на дворі весна, тягне зелені руки, аж мерехтить монітор, всі поспішають до… або плетуться на… В мене під вікнами третю добу затор (Ю.Джугастрянська). Ширлі почухрала голову, увімкнула зчеплення. Повертала кермом праворуч, ліворуч і врешті, вилаявши двох-трьох водіїв, зуміла вирватися із запруги (Я.Кравець, перекл. К.Панколь). Вдаримо по дорожніх заторах рекордними цінами на бензин!]

Казарма – 1) (от лат.) каза́рма, (редко) каза́рня, (диал.) каса́рня; 2) (у запорожцев и для рабочих) курінь, казарма. [Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Т.Шевченко). Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л.Українка). Приходжу до касарні, дивлюся: Штефанова зброя висить та сіяє (Ю.Федькович). Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих коридорів, і день накреслює свій шлях на мапі неба (Б.-І.Антонич). З правого боку посадки чорніла зачинена на обід кузня і поруч з нею, теж чорна, мабуть, казарма, бо на причілковому ґанку дівчина мила велику купу ваганок, а навколо неї з доброго півдесятка стояло собак з такою несамовитою увагою, з якою первачки студенти перший раз слухають в університеті лекцію незнайомого професора (Т.Осьмачка). І все ж таки він був заарештований і засуджений. Правда, не розстріляли, замінивши вищу міру покарання на десять років заслання. Та це була ні для кого не обов’язкова гра мертвими формулами паперової юрисдикції, бо десять років заслання на далеку північ в суворих умовах полярного клімату, бруду й смороду зголоднілого життя в’язничних казарень означали для людини, хворої на легені, вірну смерть (Віктор Петров). В дівочій казармі темно. Пусто. На стіні бігають зайчики, снується мереживо од ліхтаря знадвору (І.Багряний). Перше, що його вразило, коли він прибув в окремий артилерійський дивізіон для подальшого проходження служби, це те, що в казармі було брудніше, ніж на плацу (В.Кожелянко). Казарма по-простому, по-солдатськи смерділа задавненим соленим потом немитих ґеніталій (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Генерал заходить до казарми: — Можете мене привітати: дружина народила трійню! — Раді старатися, товаришу генерале!].

Казаться – 1) (являться) явля́тися, з’явля́тися, пока́зуватися; 2) (иметь вид) пока́зуватися, видава́тися за що, на що, чим; 3) (кому чем, являться в виде чего кому, мниться) здава́тися, видава́тися, увижа́тися, удава́тися кому́, для ко́го за що, чим; 4) (мерещиться) здава́тися, увижа́тися, уви́джуватися, ви́дітися, убача́тися, видава́тися, ма́ритися, верзти́ся, уздріва́тися, вигляда́ти, придава́тися кому́ чим, на що; привиджуватися; 5) (ка́жется, безлично) здає́ться, ба́читься, вигляда́є, мабуть, можливо; 6) (казалось бы, как будто, никак) нена́че, на́че, ні́би, либо́нь; (вероятно, должно быть) десь, ма́бу́ть, (диал.) наді́сь: • и на глаза не кажи́сь – і на о́чі мені́ не наверта́йся; • кажется весьма удивительным – видається дуже дивним; • кажется, десятый год, как… – здається вже десятий рік, як, либонь, уже десяте літо, як; • кажется мне – видає́ться, ба́читься, ви́диться мені́; • кажется молодым – вигляда́є на молодо́го, мо́лодо гляди́ться; • кажется, он вздорлив – здає́ться, (що) він колотли́вий; • казаться странным – здава́тися дивним; здається дивно; • каза́лся (каким) – вигляда́в на ко́го, ким, немо́в хто, подава́в на ко́го; • казаться на вид – пока́зувати, виглядати; • как вам кажется? – як вам здає́ться? як на вас? як вам видає́ться? як [ви] гада́єте?; як на вашу думку (гадку)?; • как мне кажется – як мені здається (бачиться), як на мене; • при заходе солнце -жется больше – навза́ході со́нце здає́ться бі́льшим; • стыдно людям каза́ться – со́ром і на лю́ди ви́йти (перед лю́ди ста́ти); • уж не кажется ли вам? – чи не здається, бува, вам? чи не здається, часом, вам?; • это только с первого взгляда так кажется – то ті́льки на пе́рший по́гляд так (таке́) увижа́ється (видає́ться). [Либонь, уже десяте літо, Як людям дав я «Кобзаря», А їм неначе рот зашито, Ніхто й не гавкне, не лайне, Неначе й не було мене (Т.Шевченко). Веселеє колись село Чомусь тепер мені, старому, Здавалось темним і німим (Т.Шевченко). Ди́вно ті́льки здало́сь йому́, що Черева́нь про те ані́ га́дки (П.Куліш). А він усе́ перед мої́ми очи́ма уви́джується (Г.Барвінок). Хоч ви́диться, що гуса́к промовля́є ти́хо, а мо́же то й не гуса́к (С.Руданський). Здає́ться так-же са́мо гуля́ють, як і в нас, да не так (М.Вовчок). Ко́жна хвили́на здава́лась за ці́лі роки́ (М.Коцюбинський). Цей про́стий зви́чай здава́вся для не́ї коме́дією (І.Нечуй-Левицький). Шко́ла видава́лась їй и́ноді домови́ною (М.Коцюбинський). Пані., лежить недужа і до гостей не являлась (І.Франко). Легенько-легенько я виповз із-під кожуха, але так, щоб він лежав так само і щоби здалека могло видаватися, що я лежу на місці (І.Франко). З обли́ччя більш двадцяти́ літ їй не пока́зувало А.Свидницький). Він як народи́всь, то пока́зувався ду́же слабко́го здоро́в’я (А.Кримський). Ба́читься, в ти́ші глибо́кій кри́лами ма́є весна́ (М.Вороний). Світ йому́ здава́вся чудни́й і непе́вний (А.Ніковський). Все йому́ вигляда́ло, що він тоті́ ді́ти но́сить (В.Стефаник). Ця річ ті́льки видає́ться на вели́ку (АС). Він сидів, прихилившись до крісла, і слухав її слова, що вже не раз чув у різних комбінаціях з різних нагод. Він мовчав, і здавалось йому, що все в кімнаті мовчить, що всі меблі посхилялись, сумуючи, чому вони тут, а не десь далеко (В.Підмогильний). Мені здається, що живу не я, а інший хтось живе за мене в світі в моїй подобі (В.Стус). Здається з нами щось уже не те… І навіть люди, місто й камні, Щось прошепоче —Те усе святе У що ти вірив — згинуло з віками Пройшло скрізь пальці, Як вода, зачерпнута відкритою рукою, А на лодоні лиш краплинки сну, У сяйві марив, як в полоні (Л.Костенко). А як уже він несповна розуму і в нетямі своїм одні речі за другі має, біле за чорне, а чорне за біле, як вітряки мав за велетні, а воли чернечі за верблюди, як отари овечі здавались йому військом ворожим абощо, то не важко йому буде бляхмана пустити і виставити першу-ліпшу селянку за сеньйору Дульсінею; як він не повірить, то я забожусь, а як сам божитиметься, що ні, то я перебожусь, що таки так; як він затнеться, то я затнусь іще дужче, аби тільки мій чорт старший був — а там уже дійся Божа воля (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Я чув, що світ прекрасний», — сказав сліпий. «Здається», — відповів зрячий (С.Є.Лєц). — Любий, здається, ти скоро будеш батьком. —  Уточни, будь ласка: “здається, будеш”, чи “здається, ти”].

Кофе – (растение, плод, напиток) кава: • заварить кофе – запарити каву; • кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському; • кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва; • кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́; • пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти; • чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви. [Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень).  Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопії в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»].

Ландыш – (Convallaria majalis L.) конвалія. [І зараз в горщечок наклала Відьомських разних-всяких трав, Які на Костянтина рвала, І те гніздо, що ремез клав: Васильки, папороть, шевлію, Петрів батіг і конвалію, Любисток, просерень, чебрець; І все се налила водою Погожою, непочатою, Сказавши скількось і словець (І.Котляревський). То ж панночка в веселому Вальсі закрутилась, А в конвалії головка Пов’яла, схилилась. Промовила конвалія: «Прощай, гаю милий! І ти, дубе мій високий, Друже мій єдиний!» Та й замовкла. Байдужою Панночка рукою Тую квіточку зів’ялу Кинула додолу. Може, й тобі, моя панно, Колись доведеться Згадать тую конвалію, Як щастя минеться (Л.Українка). Колимські конвалії — будьте для Валі, достійтесь до Валі — рожеві огні. Пробачте, у вас забагато печалі, пробачте, красуні, ви надто сумні (В.Стус). будьте вкрай обережні громадяни зими у підземках нашого міста проростає небезпечна весна оберемками невиліковно інфікованих сонцем конвалій (Ю.Джугастрянська). Корінно, кронно, пагінцево, заклично так скликали парки в ошатних сукенках альтанки у тихий вечір. А ми прозорі, безтілесні прийдешній ранок пильнували і млосний дух п’янких конвалій лизав нам плечі (В.Стах)].

Лето – (время года) лі́то, (умен.) лі́тко, лі́течко: • бабье лето – бабине літо, погожа (погідна) підосінь; • благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо; • в будущем лете – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку; • в начале лета, ранним летом – на початку літа, напролітку; • в прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того́ лі́та, торі́шнього лі́та; • в разгаре лета – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та; • в это лето – цього́ лі́та, цього́річного лі́та; • жаркое, дождливое лето – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то; • засушливое, бездождное лето – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття; • каждое лето – щоліта, лі́то крізь лі́то, (умен.) щолі́тка; • лето красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе); • начало лета – проліток, поча́ток лі́та, (будущего) за́лі́ток, (чаще во мн. ч.) за́лі́тки; • остаться на лето (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти (залітува́тися); • погода в это лето была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття; • проводить, провести лето – перебува́ти, перебу́ти лі́то; • середина лета – полови́на лі́та, ме́жінь; • сколько лет, сколько зим! – скі́льки літ, скі́льки зим!; • урожайное, благоприятное лето – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток; • этого лета, прошлого лета – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Т.Шевченко). Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (М.Вовчок). Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (М.Вовчок). Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Л.Глібов). Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (АС). Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись (В.Підмогильний). А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь, ще з літа або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповідав Грицько своєму помічникові, щоб знав, що й до чого (І.Багряний). Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино! (В.Стус). На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там (Л.Костенко). За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див (М.Вінграновський). Вгадувалося, що до скону йшло літо (О.Ульяненко). Літо меншає, і звужується коло — нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, пізня липа, неспокійна і рясна (Ю.Андрухович). пісок і літо дощі та райдуги цілунки легко стають укусами наскрізний струм у потоках патоки… твоя порядність така спокуслива не я ловлю тополині пестощі не я життя вимірюю курсами (чужі конспекти і зайві ревнощі) твоя порядність така спокуслива твоя відсутність така заплутана твої приходи такі наповнені ти недочута ти переслухана ти божевільна ти некерована (Дмитро Лазуткін). В торбі нема навіть запаху сала. Зоряний протяг гуляє в душі. Посмішку в соняха літо украло, День мій осінній степами спішить. Гей, запряжу я перекотиполе! Вітром останню я витру сльозу. Нумо, тримайся на ритвинах доле, Я тебе, вражу, тепер провезу… (Л.Талалай). Я прийшла із втомленого вересня Схмеленого терпким іще праведним літом Із дня який може Тобі ще повернеться М’ятним запахом спогаду Між долонь розігрітого З-поміж вітру і степу З-поміж сонця і простору Знов з’явилась до тебе Довгождана й непрошена (Ю.Джугастрянська). Жаль мені, та ще й дуже, що жолуді в нас сього літа не зародили, та все-таки посилаю вашій високості з півмірки, сама в ліс ходила і брала-вибирала, котрі більшенькі: ех, думаю, якби ж вони були вбільшки як струсячі яйця! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Рано-пораненьку напролітку плем’я вийшло на берег річки (Дмитро Щербина, перекл. В.Бикова). Було раннє літо, найастматичніша пора року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо… І нас нема (С.Є.Лєц)].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Общество – 1) громада, громадянство, спільнота, суспільство, суспільність, (широкая публика) загал, (стар.) поспільство; 2) (крестьянский мир) громада; 3) (ассоциация, товарищество) товариство; 4) (компания, сообщество) товариство: • бывать в обществе – серед (поміж) людей (на людях) бувати; бувати в товаристві; • высшее общество, порядочное общество – вище товариство, порядне товариство; • выходить в общество – на люди виходити; • гражданское общество – цивільне суспільство (тавтологія – громадянське суспільство); • душа общества – душа товариства; • избранное общество – добірне (виборне) товариство; • мне неприятно его общество – його товариство мені неприємне (відворотне); • научное (ученое ) общество – наукове товариство; • не люблю бывать в обществе – не люблю бувати в товаристві (серед людей, на людях); • общество потребителей – споживче товариство; • перестал бывать в обществе – не став ходити між люди (на громаду); • подонки общества (перен.) – покидьки (потолоч) суспільства; покидьки суспільні (суспільна потолоч); • просветительное общество – просвітнє товариство; • собралось большое общество – велике товариство зійшлося; • страховое общество – страхове товариство; • член [крестьянского] общества (ист.) – член громади. [Еней, таку уздрівши зраду, Великим гнівом розпаливсь; Гукнув на всю свою громаду. І тихо Зевсу помоливсь (І.Котляревський). Він марив про любу працю задля громадянства, а довелось панькатися з судовими паперами (Б.Грінченко). Вихований на кращих зразках сучас­ної європейської літератури, такої багатої не лише на теми, але й на способи оброблювання сюжетів, наш інтелігентний читач має право сподіватися й від рідної літератури ширшого поля обсерва­ції, вірного малюнку різних сторін життя усіх, а не одної якоїсь верстви суспільності… (М.Коцюбинський). — Порадь мене, Зірнице-мати, де мені пари шукати: чи межи боярством, преславним лицарством, чи межи князівством, чи межи простим поспільством? (Л.Українка). — О, пане майстре, ви звикли дамам править компліменти. — Чому гадаєте, що звик? — Авжеж, ви все були в блискучім товаристві, часами й при дворі у короля (Л.Українка). І отак-то без товариства, без ласки, привіту виростала дурненька Солошка, самотньо, як звіря яке (П.Мирний). — Вибачте, пане, за слово: нам увірились не ляхи, а пани… а це не все їдно. Польський народ такий же нещасний харпак, як і наше поспільство (М.Старицький). Громада — великий чоловік (АС). Ото мій шлях — по межових стовпах, де протирає очі світле Утро — весна твоїх високих благостинь, веселка усеспільної спільноти. Даруй же світові свої щедроти і радо — згинь, вщасливлений — загинь. Бо ти не сам. Бо ти ланцюг живого, бо ти бажання вистражданий край (В.Стус).  У нас у суспільстві є такі, хто затуляється, як слон у спеку вухами — і нічого не чує (Л.Костенко). — Я казав собі в думці: «Комедії, що тепер у нас на кону граються, зарівно на історичні, як на вигадані сюжети, в переважній своїй більшості нікчемні, бо нема в них ні складу, ні ладу, проте юрба ходить на вистави з великою охотою; автори, які їх пишуть, і актори, які грають їх, кажуть, що вони й повинні бути такими, а не інакшими, бо публіка саме до такого добра ласа, а справжні п’єси, написані за певним планом і скомпоновані за всіма правилами мистецтва, знайдуть схвалення хіба трьох чи чотирьох знавців, а ширший загал їх не сприймає, бо той артизм не до шмиги,— авторам же і акторам випадає юрбі годити, що хлібом їх годує, а не про думку небагатьох дбати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А Джовванні ще довго лютував, виливав свою ненависть та зневагу до них і до їхнього корабля, обурювався, що на світі існує така потолоч і що її носить море (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона поселилася з ним у невеличкому будинку у Вестмінстері і ввійшла в добре товариство людей з уряду, не вищого товариства, а таких, які вже стали чи мають стати істинною розумовою силою нації. Це люди, які знають, про що говорять, чи говорять так, ніби знають це (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). З неї можна було зрозуміти, що доля правди споріднена з долею індивідуума, навіть ідентична їй, що ця доля — знецінення. Вона відкривала, як на глум, прірву між правдою і силою, правдою і життям, правдою і людською громадою. Давала навздогад, хоч відверто й не проголошувала цього, що треба визнати перевагу людської громади над правдою, що правда повинна мати на оці людську громаду і той, хто хоче стати членом громади, мусить бути готовий рішуче поступитися правдою і наукою, бути готовий на sacrificium intellectus (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Містер Ґрін, — кажу я, — ви були колись моїм другом і через це я не без деякого вагання признаюся вам, що якби мені довелося вибирати між вашим товариством і товариством звичайного рудого кульгавого псиська, то один з мешканців цієї хати зараз метеляв би хвостом (М.Рябова, перекл. О.Генрі). В будь-якому суспільстві прості люди повині жити всупереч наявному порядку речей (Дж. Орвел). Жити в суспільстві — нудьга, поза супільством — трагедія (О.Вайлд). Суспільство ніколи не може пробачити тих, хто ні в чому не винен (С.Є.Лєц). Вільне суспільство — це місце, де безпечно бути непопулярним (Адлай Стівенсон)].

I. Пахать, пахивать – ора́ти, плужи́ти, (ралом) ра́лити, (от средины к краям) ора́ти в розгі́н, (с краёв к средине) ора́ти в розо́р, (во второй, третий раз) двої́ти, трої́ти, (осенью под яровое) ора́ти на (під) зяб, зяблю́, (весной, летом для пара, под озимые посевы) ора́ти на (під) пар, парена́ти, па́ренити, (весной под яровое) ора́ти на ярину́, ярюва́ти, (перен. тяжело работать) гарувати: • [и] мы пахали (ирон.) – [і] ми орали; [і] ми в ділі були; [і] ми працювали; [і] ми кричали «гоп»: • пахать без просвета (как вол, как лошадь, как проклятый, как Папа Карло) – гарувати без просвітку (як віл, як кінь, як проклятий, як Папа Карло). [Як погано орати, то краще (то ліпше, то лучче) випрягати (Пр.). Громада й справді того року не орала й не сіяла хліба на тому полі, вгорі над балкою (І.Нечуй-Левицький). Починається весна. Василь стає у багатирів орати, ралити, сіяти. Аби добра воля, а робота буде (І.Нечуй-Левицький). Блюза колір “хакі”, без ґудзиків, колір “хакі” — це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур’янах, біля шахти — де колір “хакі”. Вся революція без ґудзиків, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі… (М.Хвильовий). — Мисливці, звичайно, мають псів, а особливо гольди, тунгузи та якути — там на них навіть їздять і, мабуть би, й орали, якби вміли та було де хліборобити, — але таких,  як  оце,  немає ніде (І.Багряний). Він невиразно прагнув писати про те, що бачить зараз, обробляти останні враження свої, враження міста. Тут, тільки тут лежить його плодюча земля, той грунт, що він ралити має, бо тільки тут він почував те невідоме, що в прагненні зрозуміти його з’являється запал і радість творчості (В.Підмогильний). А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! Раз якось вилізла на дзвіницю наймитів гукати, що в батька переліг орали, гоней так за двадцять од села, та як зикне - враз почули, мов під самою дзвіницею стояли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Мадам Роза народилась у Польщі єврейкою, але вона багато років гарувала в Алжирі й Марокко і знала арабську негірше за мене (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі)].

Рыдающе – ридально. [Вили бурі історії. Рвали й жбурляли одвічне. О, ти знав, що тоді не сонети й октави, о ні! — Жорстко-ярим залізом ти пік одоробло північне Й клекотала душа твоя в гнівнім, в смертельнім огні. Раптом…брязнуло враз! І ридально навік розірвалось… І бездонним проваллям дихнула порожня луна. …від кларнета твого — пофарбована дудка зосталась …в окривавлений Жовтень — ясна обернулась Весна (Є.Маланюк)].

Спадать, спасть – 1) (о плодах, листьях) опада́ти, опа́сти, спада́ти, спа́сти; 2) (о волосах, шерсти) вила́зити, ви́лізти; 3) (об опухоли) стуха́ти, сту́хнути, (о мн.) постухати; відтухати, відтухнути, (о мн.) повідтухати; 4) (о воде) схо́дити, зійти́, спада́ти, спа́сти, меженіти, змеженіти; убувати, убути; 5) (о морозе, жаре и т.п.) пересіда́тися, пересі́стися; 6) (с тела) марні́ти, змарні́ти, ху́днути, сху́днути; 7) (о ветре) ущухати, ущухнути: • пыл спадал – запал ущухав; • спадать, спасть с голоса (разг., устар.) – спадати, спасти з голосу; тратити, стратити голос; утрачати, утратити голос; • спадать, спасть с лица, тела (разг.) – спадати, спасти з лиця (на виду), з тіла; марніти, змарніти (худнути, схуднути). [Тахтауловський дяк п’є горілки багато і уже спада з голосу (І.Котляревський). — Усе, було, тружусь, роблю — Аж з тіла спала (Л.Глібов). Вона прикрила вії, і дві здоровенні сльозини спали з її очей (П.Мирний). Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг (С.Руданський). Метеори раз у раз спадали а неба на степ (І.Нечуй-Левицький). — Ото славний ти, мій Юруше! — каже князь, об’їхавши свої лани, городи та садки. — Робота в тебе, як на огні горить, тільки наймити чогось неначе з тіла спали (І.Нечуй-Левицький). Передня куфа спала їй на ноги та притовкла їх (М.Коцюбинський). Одна бомба з окопищ ударила саме в склепіння під спуском і, пробивши дірку аж наскрізь, застряла, але через щілини окружні й прозорі проступила вода і почала спадати двома чималими цівками в льох (М.Старицький). Як змеженіє вода, тоді треба її гатити (Сл. Гр.). Що ж тобі відтухає на горличку? (Сл. Гр.). Ще півгодини — і вже по повені. Вода спаде, повитикається сховане каміння (Г.Хоткевич). — Всяка весна кінчається морозами, не забувайте, — відповів Вигорський. — Краще не весніти, щоб не опадати (В.Підмогильний). Сидимо біля погаслого вогнища — століття, друге, трете, жар не стухає,  не гасне (В.Стус). Злива наробила шкоди і збитків. А опісля неї відразу почалася спека. Пря­жило — тріскалася земля. Річка меженіла (Б.Харчук). Дощ уже пересівся (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна)].

Срать, насрать, посрать, груб. – срати, насрати, посрати, висратися, (насм.) поставити кактуса, покласти личинку (резолюцію). [[Весна покаже, хто, де насрав (Пр.). Їсти — не срати, може зачекати (Пр.). Коли добродій хоче срати, Він танцювать не годен вальс. О моя люба, погуляти Волів би хвильку я без вас! (Ю.Позаяк). За наступні п’ять хвилин треба придумати фантастичний план. Сідаю на унітаз, серу й розглядаю варіанти (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Проте все одно, слухаючи Мерлін, я посміхався і кивав головою. Срати я хотів на її колишнього чоловіка! Мені й тоді було гидко все це чути, а зараз — і поготів (В.Горбатько, перекл.. П.Кері). Це залізяччя займало більшу частину вітальні, особливо коли Стоунер лежав серед нього у просякнутій потом майці та зі шкіряним браслетом на руці. Від натуги вени на шиї ніби ось-ось мали лопнути, і з кожним повтором він кректав так, ніби ніяк не міг висратися (Сергій Стець, перекл. Барбари Кінґсолвер). 1. — Що гірше: невігластво, байдужість чи безкультурність? — Я не знаю, і мені на це насрати. 2. Будьте обережні, звичка читати, сидячи в туалеті, може легко перейти в звичку срати під час читання. 3. Напис в університетському туалеті: “До стипендії ще 2 тижні, а срати вже нічим”].

Тепло – тепло, (ещё) теплінь, теплиня: • выделение тепла – (несов.) виділяння тепла, тепловиділяння; (сов.) виділення тепла, тепловиділення; (последствие) виділ тепла, тепловиділ. [Сонце обливало його рожевим світом; цілувало тисячами своїх гарячих іскорок; гріло-пестило теплом свого проміння… (П.Мирний). На вузьких стежках він тулився до Марічки, аби йти рядом, аби не лишитися ззаду, і чув тепло її тіла (М.Коцюбинський). Од тепла мліло тіло (І.Нечуй-Левицький). Віє теплом, із стріх вода капле, сонечко веселенько світить (М.Вовчок). Вогні палають, розростаються, од них іде тепло і зогріває Остапа (М.Коцюбинський). Вчора подув сироко, приніс хмари, блискавку і дощі. Надворі 11 градусів тепла (М.Коцюбинський). Рано, до 9-ої год., так холодно (ступенів шість-вісім тепла, а часом і п’ять) (Л.Українка). Теплом розіллялось вино по тілу (М.Коцюбинський). Так,— сказала й нараз її очі стрінулися з моїми. Скільки тепла й любові виявили вони мені (О.Кобилянська). В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати (П.Мирний). Мусила баба злазити з печі: онука заслабла і потребувала тепла (М.Коцюбинський). Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом будинок (П.Мирний). Швиденько йшла Галя на роботу, а ще швидше билося сердечко, а ще швидше вироювалися мислоньки. Уявлявсь їй самотній весінній вечір коло віконечка, своя самотня пісенька, весіння теплиня й мла, й свіжість, і зорі мріють, й разом заступлений світ у віконці, і молодий козак так разом-разом, такеньки несподівано! (М.Вовчок). О ніч чудовна і чудова Ще вчора сіявсь сніг рясний,— Сьогодні ж теплінь і понова, І проріст трав, і день ясний… (О.Олесь). Де вічно ллє весна живе тепло в долини, Де над піском пустинь, над хвилями морів Блискочуть гір величні верховини Льодами вічними і білістю снігів (В.Свідзинський). Покинув Січеслав і степові Чаплі… Вчителював у Ворзелі, між сосен, Де дух живиць, де довготілі оси, Яскріння сот у щільному теплі… (С.Бурлаков). Я вже не боюся їй не сподобатись. Я приходжу до неї в будь-якому стані і настрої. Втомлений і розбитий, в гуморі і не в гуморі. Це може бути жага і ніжність, бажання тепла й притулку, пристрасть до непритомності і вишуканість до перверсій. Мені не треба чорних ураганів плоті, знання грецьких поз і картинок з Камасутри. Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам (Л.Костенко). Кілька днів поспіль у непривітному захмареному небі курликали прощаючись журавлі — вони вже відлітали туди, де гріло сонце, стояла теплінь і можна було досхочу поживитися (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Його вірші були повні тепла. Ними палили в печі (С.Є.Лєц). Жінка, яка хоч раз відчула тепло крісла з підігрівом в автомобілі, нізащо не погодиться їздити з вами в тролейбусі].

Эх, межд. – ех. [Чого вони там шукали? Що там схоронили Старі батьки? Ех, якби-то, Якби-то найшли те, що там схоронили, Не плакали б діти, мати не журилась (Т.Шевченко). Листар носив листи зелені, листи шуміли. Ех, весна! Плету пісні на веретені про молодість, що промина (Б.-І.Антонич). У «Ворошилові» за останні два роки змінилося три голови: одного посадили за крадіжки, другого — за розбещування малолітніх, а третій, якого надіслали для зміцнення, спочатку трохи позміцнював, а далі як запив, так і пив доти, доки не пропив особисті речі й колгоспну касу, і допився до того, що в нападі білої гарячки повісився у себе в кабінеті, залишивши записку, в якій було лише одне слово «ех» з трьома окличними знаками (Михайло Каменюк, перекл. Володимира Войновича). — Слухай, приїжджай у гості! — Та ну, знову нап’ємось… — Ну і що? — Ех, вмієш вмовляти! Їду].

Скунс – (англ.) скунс, (вонючка) смердючка. [Уже не можна витримати – всі всіх не люблять, всі всіх ненавидять, кожен піднімає на іншого хвіст, як отой скунс (Л.Костенко). У нашому кабінеті зранку запахло весною. Весна цього разу пахла скунсом. Скунсом пахла Франческа. Якщо бути цілком точним, то скунсом не пахло, а тхнуло. Цей запах неможливо ні з чим сплутати — різкий, до слів в очах і стійкий, як бажання випити зранку кави. Щоб ви знали, запах скунса — це суміш запахів тухлої риби, гнилого м’яса і старих шкарпеток, з легким відтінком сечі та аміаку (Дорж Бату). 1. Скунсу не треба бути красивим, його і так всі поважають. 2. В український степ вдерся обдовбаний скунс. Стверджує, що він ведмідь і своєї тайги нікому не віддасть].

Мобильный – мобільний, (подвижный, ещё) рухливий, рухомий: • мобильная гвардия – (ист.) мобільна гвардія; • мобильные части – (воен.) мобільні частини; • мобильный телефон – мобільний (сотовий) телефон. [— Про телефонний мобільний зв’язок, — мерехтливий господар знову кивнув у бік моніторів, звідки клоунсько демонські голоси вмить заверещали як на замовлення «Спілкуйся Вільно — Живи Мобільно!». А тоді, з усіх моніторів нараз, одне одного перекривлюючи: «Спілкуйся Вумно — Живи Бездумно! Спілкуйся Гідно — Живи Фригідно! Спілкуйся Стильно — Живи Дебільно! Спілкуйся Чемно — Живи Нікчемно!», після чого все це моніторівське кодло зайшлося безецним реготом і реготалось доти, аж поки господар не змахнув своїм насичено жовтим променем (Ю.Андрухович). Масового поширення набули сотові телефони, й рагулі знову почали мордувати публіку своїми дурнуватими півгодинними балачками (М.Рябчук). Якби Ґабі знала номер Фатіхи, обов’язково подзвонила би на мобільний, та їй ніколи не спадало на думку записати номер подруги. Розмови на борту пікапа, яким Фатіха керувала, мов справжній автогонець, були настільки цікаві й завзяті, що про якесь продовження зустрічей вони і не думали (Іван Рябчій, перекл. Жан де Декера). Весна мовила: ось, бачиш, навіщо нам потрібний мобільний телефон, чи я тобі не казала, що його треба купити, та він нічого не відповів, ніколи йому на думку не спадало щось подібне купувати, просто дурниця, людина сьогодні вже і у власних думках не сама, тільки цього йому ще не вистачало (Оксана Микитенко, перекл. Михайла Пантича). Краля за кермом джипа. Даївець: — А що це за номери на машині?! — Спереду — мобільний, а ззаду — домашній].

Подонки – (остатки) поде́нки, оде́ньки, оденки, по́диння, поді́ння; (осадок) гу́ща, фус, фу́си, поскрібки, недопитки, (общества) покидьки, (ед. подонок) покидьок: • подонки человечества – поде́нки лю́дства (лю́дськости); • подонки общества (перен.) – по́ки́дьки суспі́льні, грома́дські, покидьки (потолоч) суспільства, по́толоч суспі́льна или по́диння (зап. по́динє) суспі́льности, поде́нки суспі́льства. [Капу́сти ті́льки поде́нки зостали́ся в ді́жці (АС). Він відзначив у собі певне вагання, якусь, хоч і хвилинну, занепалість — словом те, що можна назвати легкодухістю. А права на це він, на свою власну думку, не мав жодного. Він — нова сила, покликана із сіл до творчої праці. Він — один з тих, що повинні стати на зміну гнилизні минулого й сміливо будувати майбутнє. Навіть за ту пахучу цигарку, покидьок якогось панича, його брав тепер сором (В.Підмогильний). В ньому був сум за дитячими роками й жаль за минулим, що на відстані набуває чар, незалежно від якості, і він сам надіявся, що ця тихенька скорбота розвіється, як танущий туман. А може, це просто були оденки тих невиразних хотінь та неоформлених прагнень, що роз’ятрює в серцях весна, нашіптуючи облесні слова про майбутнє, розпалюючи спрагу, обіцяючи якісь зміни, якесь простування, яка збуджує і бентежить душі різноманітним насінням, що, замість трояндами розквітнути, проростає частіше цупким полином (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Він так прагнув чого-небудь надзвичайного, і те, що з ним заговорив цей чисто виголений бистроокий представник суспільного подиння, з низьким голосом і тілом атлета, заговорив з моторошною, але приязною усмішкою, мало для нього, втомленого умовностями свого оточення, всю принаду несподіваної пригоди (М.Рябова, перекл. О.Генрі). — Це тому, що ти став поліцаєм, — докинув Хосе. — Ця робота вимотує всього. Та й не для тебе вона. Поліцаєві треба мати кам’яне серце, бути справжнім покидьком, якщо на те. А ти з біса вразливий (С.Бощевський, Л.Олевський, перекл. М.В.Льойоси)].

 Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013— 

I. Ла́стівка, -и, жін. 1. (Hirundo) Перелітний птах ряду горобцеподібних з вузькими гострими крилами, стрімкий у льоті.  [1. Ластівки вились над ставком і от-от не черкались крилом блискучої хвилі (Михайло Коцюбинський, «На віру»). 2. Лаштуються відлітати // Щороку сині ластівки (Максим Рильський). 3. Важливі прикмети склалися внаслідок спостережень за комахами, зокрема за поведінкою бджіл, які особливо чутливі до найменших змін погоди. Серед поширених прикмет такі: «Ластівки літають низько — на дощ», «Риби вискакують і над водою ловлять комах — на дощ, на негоду», «Якщо бджоли не вилітають на збір меду — слід чекати дощу», «Якщо павук ховається — буде дощ», «Перед негодою мурахи закривають більшість ходів у мурашнику», «Чим більші бувають під осінь мурашині купи, тим лютіша зима» та ін. (С. А. Макарчик, «Етнографія України»).] // У порівняннях.  [1. Я вночі сплю, і як ти мені приснишся, моя аж звеселиться й заграє, як ластівка на сонці (Панас Нечуй-Левицький, «Кайдашева сім’я»). 2. Дочка — як ластівка: пощебече, пощебече та й полетить («Українські народні прислів’я та приказки»).] ♦ Пе́рша ла́стівка. Про перші ознаки появи кого-, чого-небудь. [1. Невдовзі від товариша Наума прилетіла до них «перша ластівка» — цидулка, яку хтось укинув у торбу «жебрака», що ходив по Радомишлю з катеринкою (Василь Шкляр, «Маруся»). 2. Філософічне навчання прийшло на Україну також у тіснім зв’язку з релігійним життям, а, власне, з тією релігійною боротьбою, що розвинулася на Україні з кінця XVI віку. «Ожидовілі» були лише першою ластівкою релігійних рухів. За ними прийшов на Україну протестантський рух, що поширився з кінцем XVI віку, головним чином в західніх частинах України. (Дмитро Чижевський, «Нариси з історії філософії на Україні»). 3. Романтичний напрямок, що широкою хвилею понісся на початку XIX в. по всіх європейських літературах, був причиною появи «Русалки Дністрової» — першої ластівки літературного й національного відродження Галицької України. (Іван Крип’якевич, «Історія української культури»).] ♦ Одна́ ла́стівка [ще] весни́ не робить; одна́ ла́стівка, то ще не весна́. Окремі ознаки, прикмети якого-небудь явища ще не свідчать про його виникнення або існування насправді. [— Одна ластівка ще весни не робить, добродію. Окрім того, мені напевне відомо, що сей рицар був потаємно закоханий, хоч і була в нього вдача залицятися до всіх жінок, які йому подобались (Мігель де Сервантес Сааведра, «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», переклад Миколи Лукаша).] 2. перен., розм. Ласкава назва дівчини або жінки, часом дитини. [1. — Е, дочко, — каже старий, — любих гостей до хати просять, а ти тут в’єшся. Йди, моя ластівко! (Марко Вовчок, «Викуп»). 2. — Ненько моя, ластівко моя! Десь ти багато горя зазнала, десь ти багато сліз вилила, що не схотіла на цім світі жити (Нечуй-Левицький, «Микола Джеря»).]  3. у знач. присл. ла́стівкою. Дуже швидко. [1. Багато говорити вона не любила. Усе слухає, що говорять другі, і всміхається очима та куточками уст. Але як скаже слово, то так і влетить ластівкою те слово до серця і, мов крильцями, розмає тугу (Михайло Коцюбинський, «На віру»). 2. Швидко біжать поїзди степами, швидко пливуть кораблі морями, ще швидше летять літаки попід небесами, та найшвидше летить материне серце. Через гори високії, через води глибокії, через краї чужі несходимі мчить воно ластівкою, за синами шукаючи, їх виглядаючи, та й — повертається назад змучене, — нема (Іван Багряний, «Сад Гетсиманський»).] 4. спорт. У гімнастиці, фігурному катанні: вправа, коли одна нога високо відведена назад, тулуб витягнуто вперед, а руки розведені в боки. [Тоді їй захотілося постояти на одній нозі, зробити кілька вправ, наприклад, ластівку. Вона сто років не робила ластівку. Лінії шиї, рамен, спини, сідниць і ніг творили свої чудові дуги, півкола й опуклості (Юрій Андрухович, «Дванадцять обручів»).] II. Ла́стівка, -и, жін., розм. Те ж саме, що й ла́стка. III. Ла́стівка, -и, жін., діял. Літня кухня. [Бабка Ганя (так її звати) підривається й біжить у ластівку, аби приготувати нам хавчик (Анатолій Дністровий. «Пацики»).] IV. Ла́стівка, -и, жін. 1. Назва дитячої гри, що її суть влучити палкою в кинуту вгору палку. 2. Дівоча забава з піснями; ластівонька, ластівочка.  [1. Да ластівочка да купалася, да на бережку да сушилася! (Словник Грінченка). 2. Дві дівчини беруться за руки і стають навпроти іншої пари, яка так само тримається за руки. Одна пара говорить: — Печу, печу ластівки! — Інша питає: — Нащо печеш? Лиха втечеш, лиха й піймаєш!.. Тоді пара дівчаток, що почала розмову, роз’єднує руки, і кожна біжить у протилежний бік. Інші двоє, кожна окремо, намагаються піймати перших, не давши їм з’єднатися. Якщо та пара, яка почала бігти першою, знову з’єднається, то їй припадає знову тікати, а другій парі — ловити. Якщо ж якусь з дівчаток, які почали гру, впіймають, то ця пара, що не збіглась, ловитиме, а інша — тікатиме (із сайту abetka.ukrlife.org).] Відмінок Однина Множина Називний  ла́стівка  ластівки́ Родовий  ла́стівки  ластіво́к Давальний  ла́стівці  ластівка́м Знахідний  ла́стівку  ластівки́, ластіво́к Орудний  ла́стівкою  ла́стівками Місцевий  … ла́стівці  … ла́стівках Кличний  ла́стівко  ла́стівки

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВЕСНА́, шло к весне́ бра́лося на весну́.

ЛА́СТОЧКА, одна́ ласточка весны́ не де́лает одна́ ластівка, то ще не весна́.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Весна – весна́, -ни́; (ранняя в.) про́весна, -ни.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Весна • Весна в разгаре – весна вповні (у розповні). • Весной, весною – навесні ((о)повесні); об весні (в весну); весною. • На весну поворачивает – на весну кладеться (верне). • Наступает, наступит весна – настає, настане весна; весніє; весна весниться, завесниться; (образн.) скресає, скресне на весну. • Началась весна – настала (встала) весна; (образн.) бабак свиснув. • Одна ласточка весны не делает – одна ластівка не робить весни. Пр. Один цвіт не робить (не творить) вінка. Пр. З одної ягоди немає вигоди. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. • Поздней весной – пізньої весни (пізньою весною, у пізню весну); у проліть. • Проводить весну где – [Весну] веснувати десь. [Де ти будеш цю весну веснувати? З нар. уст.] • Прошлой весной – тієї (минулої) весни. • Ранней весной – напровесні; на ранній весні (провесні); ранньою весною. • Чтоб тебе не дожить до весны! – (образн.) [А] бодай (щоб) ти зозулі не почув!; [а] бодай та [щоб та] не діждав рясту побачити! • Этой весной – цієї весни.

Больший • Большей частью, по большей части – здебільшого (здебільш, здебільша); найбільш(е). [На півдні у нас рано починається весна, і у великодну ніч здебільшого буває вже тепло. Антоненко-Давидович.] • В два, три, четыре… раза больший – удвоє, утроє, учетверо… більший. [Серед рідких кущів він як маленька мурашка, що несе на собі втроє більшу за себе зернину. Багмут.] • Всё больший и больший – дедалі (щораз, чимраз) більший і (та) більший. • Немного больший – небагато (не набагато, трохи) більший. • Самое большое – щонайбільше; від (од) сили. [Цим чоботям од сили три карбованці ціна. Сл. Гр.]

Вышитый • Вышитая сорочка – вишивана (вишита) сорочка; вишиванка. [Синя чумарка на ньому, сорочка вишивана. Тесленко. Я думала, — хай буде, як весна, Моя весільна вишита сорочка. Бажай. Я сорочку знайду вишиванку І надіну, як хлопчик радий. Малишко.]

Глядеть • А там, глядить, и весна (зима…) – а там, дивись, і весна (зима…). • Глаза б мои не глядели, не глядел бы на кого (разг.) – ані на очі бачити не хочеться кого; дивитися не хочеться на кого. • Глядеть в глаза кому – заглядати у вічі кому; світити в очі кому. [Велике щастя в тім, що всі мені заглядають у вічі!.. Тобілевич.] • Глядеть в гроб, в могилу (разг.) – над гробом, край могили стояти; у гріб, у могилу дивитися. [Се Мойсей, позабутий пророк, Се дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок Сам стоїть край могили. Франко.] • Глядеть в оба – на все око (пильно) дивитися; дивитися обома; пильно глядіти (придивлятися); бути обережним (пильним); [добре] пильнувати; мати пильне око; бути на чеку (на сторожі). [Чубенко вже їхав лісом геть, поминувши заставу, наказавши їй пильнувати. Яновський. Ой, Саню, весь час треба тобі бути на сторожі. Шовкопляс.] • Глядеть завистливо на кого, на что – дивитися заздрісно (заздро) на кого, на що; поривати очі на кого, на що; заздрити [очима] на кого, на що. [Як побачить, було, що хто-небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима. Сл. Гр.] • Глядеть за кем, за чем (за детьми, за порядком) (разг.) – глядіти (доглядати) кого, чого; наглядати кого, що, за ким, за чим. [Данило нічого не глядить, а тільки розоряє. Тобілєвич. Он я: і череду у полі доглядаю, Ввесь двір, кошару стережу… Глібов.] • Глядеть правде в глаза – дивитися правді в вічі; ставати віч-на-віч з правдою. • Глядеть свысока на кого – дивитися (глядіти) звисока (згори, згорда) на кого. [Він навіть силувався глядіти на нього згірдно, звисока. Франко. Не згорда я дивлюсь на тебе, пане… П. Куліш.] • Глядеть сквозь пальцы на что (разг.) – крізь пальці (крізь пучки) дивитися на що; не зважати (не звертати уваги) на що; мов не бачити чого; у півока дивитися на що; примружувати (прижмурювати) очі на що. [Учитель дивився крізь пальці навіть на їхнє жирування в коридорі, аби не заважали. Головко.] • Глядь – [Аж] зирк; [аж] гульк; [аж] глядь; аж. [Аж зирк! Тарган із шпарки вигляда. Годованець. Аж гульк! Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить. Шевченко.] • Куда глаза глядят (разг.) – Див. глаз. • Не глядел бы на свет [Божий] (разг.) – світ знемилів (незмилився) кому; (і) жити не хочеться; світ надокучив (набрид, обрид, остогид) кому; (і) світ не милий кому. [І сказати вам не знаю, що моє серце тоді перенило… світ мені незмилився… Барвінок. Мені й так голова крутиться, світ мені обрид, не хочу на нього дивитися! Франко. Іду я туди, і світ мені не милий. Козланюк.] • Смерть ни на что не глядит – зі смертю торгу нема. Пр. Смерті не [можна] відперти. Пр. Смерть і родини не чекають години. Пр. Смерть не жартує. Пр. Смерть не перебирає. Пр. Смерть не питає, чий ти. Пр. Смерть не питає, чи хочеш, чи не хочеш. Пр. • Того и гляди (разг.) – так і дивись (стережись); от-от (ось-ось); затого. [Їдемо по косогору, так і дивись, що перекинемось. Зима ось-ось потисне, — подумала вона, — ані я, ні Остап не маємо чим загорнутись, треба заробляти. Коцюбинський. Затого сивий волос проб’ється. Барвінок.]

Год • Больше года – (по)над рік; більш(е) як (ніж) рік. • В будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (іноді) нарік. [На той рік приїду… Шевченко. Не журися, серце моє, нарік сподівайся. Сл. Гр.] • В годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни… [Він служив під час імперіалістичної війни на турецькім фронті… Кротевич.] • Високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) касянів рік. • В молодые годы – за молодих літ (років); (за) молодого віку (іноді у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах. [А я замолоду дуже була гостра… Стороженко. Не тратьмо надії В літа молодії. Українка.] • В ночь под Новый год – уночі проти Нового року. • В один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс. • В один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] — нижчий. • В позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року. [Позаторік по дорозі в Італію я спинилась у Львові… Українка.] • В последние годы – останніми роками; за останніх років (літ). [Останніми роками я щоліта вирушаю з друзями в мандрівку. Рильський.] • В прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ). • В продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (іноді через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (іноді розм. год). • В прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, іноді розм. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році. [Торік одвідав Білорусію. Рильський.] • В старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки). • В 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (іноді) у 16…, 19… році. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Року 1896 я оженився: маю четверо дітей. Коцюбинський.] • В этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року; сей рік (іноді розм. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…). [Цього року я планую поїздку до… але не буду загадувати наперед. Рильський.] • В этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів. • Год (два… года) тому назад – [Уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками). [Було це під Вязьмою три роки тому. Тулуб.] • Года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому. • Годами стар – [На літа] старий; старого віку; старолітній. [Мій неньо вже старий, приношений… Федькович.] • Годом позже, на год позже – на рік пізніше. • Год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку; з кожним роком (кожного року); рік у рік (іноді розм. год у год). [Вони сиділи рік від року на однім місці, з тими самими гризотами, з тими самими неприємностями! Ярошинська.] • Годы проходят, прошли – літа (роки, іноді розм. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов). [І знов минають літа, та вже поволеньки. Черемшина. «А скільки ж років вам?» — Ге, вік мій перейшов Без ліку, як вода у синьому Дунаї. Рильський.] • Годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло. • До истечения года – до року (іноді розм. до году); поки мине рік. [Служу таки в тих самих панів. Іще два місяці мені до року осталося. Вовчок.] • За год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком. • Из года в год – рік у рік (іноді рік повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік. [Доспіє колос, осиплеться зерно і знову сходить. Отак рік у рік і в мирний час, і в теперішній. Стельмах. Якби то і тобі цвісти із року в рік, Ні хмар не знаючи, ні холоду повік! Мисик.] • Издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року. • Имеющий год от роду – одноліток. • Каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки. • Каждый год – щороку (щорік); кожного року; (іноді) кожен (кожний) рік. • Канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір. [Останній день старого року, чепурний і яскравий, хоче залишити по собі спогад перед тим, як прийде йому на зміну щедрий вечір. Яновський.] • Круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (іноді) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду. [Меду в його від льоду до льоду без виводу. Кониський.] • Молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна). [Укороти, Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить. Шевченко. Запрягайте воли сірі. Коні воронії, Доганяйте літа мої, Літа молодії! Н. п. Гарно згадати в довгій зимовій дорозі свої молодечі роки. Довженко. А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь. Свидницький.] • На два, три… года, двумя, тремя… годами раньше, позже… – на два, три… роки раніш(е), пізніш(е)… • На следующий год – на той рік (іноді розм. год); наступного року. [Щоб на той год діждати сону топтати. Номис.] • Наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік; настав другий, третій… рік. • Обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле. Пр. Обіцяла (казала), а не зав’язала. Пр. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Пр. Пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне. Пр. Ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли). Пр. Ждала, ждала, та й годі сказала. Пр. Чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса. Пр. • Один год (два, три, четыре года) тому назад – [Один] рік (два, три, чотири роки) тому; (іноді) перед роком, двома, трьома, чотирма роками. • Он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі). • [Он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений); (іноді) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений). • Он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має) тисячу рублів на рік (річно). • Поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (іноді Новим роком); (обряд. арх.) новолітувати. • Пока позволяют годы – поки служать літа. [Заживай світа, поки служать літа. Пр.] • По прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік; після року; по рокові. • Потерявший счёт годам – безлітній; з(а)губив лік своїм рокам. [Безлітній дід. Сл. Гр.] • Пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, завернуло, переступило) на другий, на третій… рік (на другу, на третю… весну) кому; у другий, у третій… рік уступив хто. [Тепер дочці на сімнадцятий рік пішло… Панч.] • Прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа); молодий вік звікувати; відмолодикувати. • Раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки. • Раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири… рази) на рік (у рік); раз (два, три, чотири… рази) на (у) рік. [Ой діброво — темний гаю! Тебе одягає Тричі на рік… Багатого собі батька маєш. Шевченко.] • Родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток); тогорічний (-на, -не) (торішняк). Бичок торішняк. Сл. Гр. • С годами – з часом; з плином часу. • Сего года – сього (цього) року. • Смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року; як під який рік (розм. також год); як до року. • С небольшим два-три года – два-три роки з чим(о)сь (з лишком, розм. з гаком). • Того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній). • Уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, іноді постарий, доходжалий, підтоптаний) хто; уже літня (підстаркувата…) хто; уже немолодий на літа (віком) хто. [Ломачевський був уже літній, трохи підтоптаний… Н.-Левицький. Якась пристаркувата пані. Вовчок.] • Через год – через (за, у) рік (іноді розм. у год); по року (до року); (іноді) нарік. [Як умерла мати, то батько через рік удруге одружилися, удову взяли із нашого таки села… Грінченко. А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два. Н. п. Чекай мене, дівчино, до року. Сл. Гр. Не журися, серце моє, Нарік сподівайся. Сл. Гр.] • Что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік. • Что ни год – що рік (що не рік). [І що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року. Головко.] • Этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (іноді цьогорічний, серічний); сьоголітній. [Зате літо сьогорічне буде в них незвичайне. Гончар.]

Гора • В гору, на гору идти, ехать… – на гору (під гору) йти, їхати… • Гора горой – як гора; товстий (-та, -те). • Гора родила мышь – вродила гора мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З лемеша вийшла швайка (зробив із лемеша швайку). Пр. Велика хмара, та малий дощ. Пр. З великої хмари малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Ставивсь як лев, а загинув як муха. Пр. • Гора с голой вершиной (не покрытая растительностью) – лиса гора; лисогора; (зах.) кичера. • Гора с горой не сходятся, а человек с человеком сойдётся – гора з горою не зійдеться (не сходиться), а чоловік з чоловіком зійдеться. Пр. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком — завжди (якраз). Пр. Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком. Пр. • Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе – не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр. • Живущий между горами – межигірець. • За горами, за долами (нар.) – десь далеко; за горами, за долами. • Идти, пойти в гору (перен.) – іти, піти вгору; силу брати, узяти (забирати, забрати); у силу вбиватися, вбитися. • Как гора с плеч (перен. разг.) – як (мов) камінь із серця (з плечей, з пліч). Баба з воза — кобилі легше. Пр. • Как на каменную гору положиться (надеяться) на кого (разг.) – покладатися на кого мов (як) на твердий мур; цілком (як на себе) здаватися на кого; цілком увіряти (звірятися) на кого. • Нагрузить горой (разг.) – навантажити з верхом (високо). • Не за горами (весна, праздники) – незабаром (невдовзі, незабавом, іноді не за горами) весна, свято (свята). • Не за горами живёт (разг.) – поблизу (близько, недалеко, не за горами) живе. • Обрывистые горы – круто гори; кручуваті гори; кручі. • Обещать, сулить золотые горы – золоті гори обіцяти; кози в золоті показувати. • Отрог горы – відгір’я; віднога (відножина) гори. • Пир горой (перен. разг.) – бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет (бучна учта). • По горе – горою (по горі). • Под горою – (по)під горою; на підгір’ї. • С горы ехать, идти… – з гори їхати, йти… • Склон горы – узбіччя ((у)збіч); схил гори; (у)згір’я (згірок, погір’я); (іноді) злога. • Смерть не за горами, а за плечами – смерть не по горах ходить, а по людях. Пр. • Стоять горой за кого, что – стояти (обставати) стіною (горою) за ким, за кого, за що; [аж] розпинатися за кого, за ким, за що; тілом і душею захищати кого, що. • Укатали сивку крутые горки – був кінь, та з’їздився. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр. • Ходить по горам и долам – ходити горами й долами (долинами і поділлям). • Цепь гор – пасмо гір; сугір’я; (іноді) стрілиця.

Истечение • До истечения весны, лета, осени, зимы – до кінця весни, літа, осені, зими; поки не закінчиться (не скінчиться) весна, літо, осінь, зима. • До истечения срока, года – до кінця (закінчення) строку, року, до терміну, до року. • За истечением срока договор аннулирован – умову (договір) анульовано (скасовано) через те (зважаючи на те), що минув термін (вийшов строк). • По истечении года, срока – як (коли) вийде (закінчиться, кінчиться, скінчиться, вийшов, скінчився) рік, строк; як мине (минув) рік, термін; після року, терміну; (книжн.) по закінченні (скінченні) року, строку. • По истечении многих лет, много лет спустя – після того, як мине (минуло) багато літ (років); по багатьох роках; через багато років (літ). • По истечении трёх недель – по трьох тижнях; після трьох тижнів; через три тижні; за (у) три тижні.

Ласточка • Первая ласточка – перша ластівка. • Одна ласточка ещё не делает весны – одна ластівка весни не робить. Пр. Одна ластівка - то ще не весна. Пр. З одного квіту вінка не зів’єш (не сплетеш). Пр.

Наступление • Наступление врага нашими частями было отбито – ворожий наступ (наступ ворога) наші частини відбили. • С наступлением весны, осени… – коли (як) настає, наставала, настала, настане (надходить, надходила, надійшла, надійде, приходить, приходила, прийшла, прийде, заходить, заходила, зайшла, зайде) весна, осінь…; з настанням (з початком, з приходом) весни, осені…

Нос • Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога). • Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто. • В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити. • Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого. • Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого. • Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом). • Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому. • Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє. • Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися. • Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого. • Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що. • Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт. • Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого. • И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути). • Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом. • Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся). • Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом. • Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого. • Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що. • Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі. • Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр. • Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс. • Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого. • Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр. • Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр. • Оставлять, оставить с носом кого – наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти. • Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити). • Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися. • Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися. • Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр. • Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого. • С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста. • Смерть на носу – смерть за плечима. • С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного. • Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди. • Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що. • Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким. • [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що. • Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що.

Обильно • Обильно цветущий (обильный цветами) – рясноцвітний (рясноквітний). [Ти в мені, як весна рясноцвітна. Сосюра.]

Одна • Валить всё в одну кучу – скидати все на одну (в одну) купу (до одної купи). • В одной рубашке (быть, выйти на улицу…) – у самій сорочці. • В одну нить – водносталь. • Два медведя в одной берлоге не уживутся – два ведмеді в однім барлозі не живуть. Пр. Два коти в одному мішку (на одному салі) не помиряться. Пр. • Двум смертям не бывать, одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде. Пр. Більш(е) як раз не вмреш. Пр. Дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути. Пр. Чи пан, чи пропав — двічі не вмирати. Пр. Раз мати породила (раз на світ родила мати), раз і помирати. Пр. Хто вмер тепер, не вмре в четвер. Пр. Раз козі смерть. Пр. • Ни одна не… – ні одна не…; жодна не… • Одна беда не ходит – біда ніколи сама не ходить. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: усе в парі. Пр. Як одна біда йде, то й другу за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. До біди ще знайдеться й прибідок. Пр. • Одна в одну; одна к одной – одна в одну; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Капуста — голова в голову однаковісінька. Сл. Гр.] • Одна голова и плачет, и смеётся – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна головня и в печи гаснет, а две и в чистом поле дымят – одна головешка в печі гасне, а дві в полі горять. Пр. Дві головешки горять, а одна ніколи. Пр. Добре тому ковалеві, що на обидві руки кує. Пр. Що два, то не один. Пр. У гурті робити, як із гори бігти. Пр. Спілка двох годує. Пр. • Одна другую – одна одну. • Одна и та же – та [ж] сама; одна; (іноді) одна й та сама. • Одна ласточка весны не делает – одна ластівка весни не робить. Пр. Одна ластівка — то ще не весна. Пр. З одної квітки вінка не зів’єш (не сплетеш). Пр. • Одна мысль о… – сама думка про… • Одной рукой – однією (одною) рукою; одноруч. • Она одна знает, скажет что-либо – тільки вона знає, скаже що. • По одной мере – до одної міри; на одну міру. • При одной мысли об этом – на саму думку (гадку) про це…; від самої думки (гадки) про це… [Материне серце обіллялося жалем на саму думку, що дитина мерзла. Коцюбинський.] • Решительно (положительно) ни одной – жоднісінької; ні однісінької; (застар.) ніже едної. [Е-ех! коли б не ті дві вади в мого Андрія, звікувала б я з ним, не зазнавши ніже єдної хмарної години!.. Кониський.] • Совершенно одна – сама-одна; (сама-)самісінька.

Порог • Весна, зима… у порога, на пороге – весна, зима… край (коло) порога, на порозі. • На пороге смерти – на порозі смерті; умираючи (умиравши); (давн.) сидячи на санях. • Обивать [все] пороги (разг.) – оббивати (перебігати) [усі] пороги; учащати (до чого).

Разгар • Весна в разгаре – весна у повні (у розповні, у розквіті). [Надворі весна в повні. Мирний.] • В разгаре лета – у розповні (у розпалі) літа; саме в серед(о)ліття; (іноді давн.) [саме] у межінь. • В [самый] разгар, в [самом] разгаре борьбы, войны – [Саме] у розпалі боротьби, війни.

Ранний • Из молодых, да ранний – Див. молодой. • Ранней весной – Див. весна. • Ранним утром – рано-вранці (уранці-рано). • Ранняя пташка носок прочищает, а поздняя глазки продирает – пізня пташка очі продира(є), а рання уже носик витира(є). Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очиці дере. Пр. Рання пташка носок теребить, а пізня очиці жмурить. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр.

Чужой • В чужих руках ломоть шире – у чужій руці, у чужих руках завжди більший шматок. Пр. Гарна дівка, як засватана. Пр. На чужій ниві все ліпше пшениця. Пр. На чужому дворі і кізяк золотом блищить. Пр. • Есть чужой хлеб – їсти чужий хліб. • Жить чужим умом – жити чужим розумом (чужою головою). • На чужой роток не накинешь платок – рот не город — не загородиш. Пр. Великої треба хусти, щоб зав’язати людям усти. Пр. Людям язика не зав’яжеш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. Від людського поговору не запнешся пеленою. Пр. • На чужой стороне и весна не красна – на чужині не мило й навесні. Пр. • На чужой счёт – чужим коштом; на чужі кошти (на чужий кошт, на чужі гроші). • С чужого воза и посреди болота сведут – з чужого воза — хоч серед калюжі [вставай]. Пр. З чужого воза і серед дороги злізай (і серед води вставай, і серед калябухи злазь). Пр. • Чужие люди, чужой человек – чужина (чужанино, чужаниця); чужа чужина (чужа чужанина, чужа чужаниця); чужі люди; чужа людина; чужинець, чужинка. • Чужим добром не разживёшься – чужим добром не збагатієш. Пр. У чужій кошарі овець не розведеш. Пр. Чуже добро бере за ребро. Пр. Чуже не гріє. Пр. Чужим волом не доробишся. Пр. Хто на чужий обід ся спускає, той з голоду вмирає. Пр. Чужий добиток не прийде в пожиток. Пр. • Чужим добром подносить ведро – щедрий на батьківські гроші. Пр. Бери, це батько купив, не за свої гроші [куплене]. Пр. • Чужое горе не болит – чужий біль нікому не болить. Пр. Від чужої біди голова не болить. Пр. Чуже горе — не горе. Пр. Чуже горе в бік не коле. Пр. Чужа болячка не свербить. Пр. Чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. • Чужой рот не огород — не загородишь – чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. Рот не город, не загородиш. Пр. Чужого рота не замкнеш, не зашиєш. Пр.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Весна́ – весна. • Йому́ на тре́тю ве́сну пішло́ – ему пошел третий год.

Весні́ти – быть как весна; расцветать. • Весні́є – наступает весна.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Куй железо, пока горячо. Див. Когда дрова горят, тогда и кашу варят. — 1. Коваль клепле, доки тепле. 2. Лови рибку, як ловиться. 3. Раз літо родить. 4. Весна раз красна. 5. Хапай, Петре, поки тепле. 6. Тоді дівку віддавай, поки люди трапляються. 7. П’ятниця вдруге не трапиться. 8. Їж, поки рот свіж, а як помреться, то все минеться. 9. Напиймось тут, бо в небі не дадуть. 10. Гуляй, дитино, покіль твоя година.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

а вже ж, присл. = вже. А вже ж весна́, а вже ж красна́, із стріх вода́ ка́пле (Пісня)

весна́, -ни́, -ні́, ве́сно! ве́сни, ве́сен, ве́снам

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Баба́к, -ка, м. 1) Байбакъ, сурокъ. Питав лисицю кум бабак. Гліб. Баба́к сви́снув. Началась весна. (По нар. повѣрью 1 марта Б. просыпается и свищетъ, — это первый признакъ весны). Чуб. ІІІ. 9. 2) Переносно: лѣнтяй, лежебока. Хто б сподівавсь, що Турн — бабак. Котл. Ен. 3) Мѣховая тесьма, опушка, которой обшивается крестьянская шуба. Чуб. VII. 432. Кожух білих смушків під тяжиною і бабаком обложений. Кв. І. 132. Ум. Бабачок. Ув. Бабачище.

Вербля́ниця, -ці, ж. Время въ самомъ началѣ весны, когда вербы цвѣтутъ. Вербляниця то ще не весна: і сніг припада, і крупи ідуть. Вх. Зн. 6.

Весе́лий, -а, -е. 1) Веселый. В погоду і смутний веселим буває. Ном. № 602. Будь.... весела як весна. Ном. № 4562. Під весе́лу руч. Въ хорошемъ настроеніи. Як от під веселу руч, то й пісень співаємо. Харьк. 2) Пріятный, производящій хорошее впечатлѣніе. Веселі здалека палати. Шевч. Ум. Веселе́нький, веселе́сенький.

Весна́, -ни́, ж. Весна. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. Шевч. 195. Весно́ю, на весні́. Весной.

Вісімна́дцятий, -а, -е. Восемнадцатый. Наступила вісімнадцята весна. Стор. І. 208.

Зазелені́ти, -ні́ю, -єш, гл. Зазеленѣть. Діраве радно все поле закрило, Бога просило, щоб ся зазеленіло. Ном. стр. 300. От весна настає: хліба скрізь посходили, — зазеленіло. Рудч. Ск. II. 194.

Квіту́щий, -а, -е. Цвѣтущій. Весна пришила теплая, свіжая, квітуща. МВ. І. 115.

Квітча́ти, -ча́ю, -єш, гл. 1) Убирать, украшать цвѣтами. І барвінком, і рутою, і рястом квітчає весна землю. Шевч. 252. 2) Украшать. І волоцюгам помагали рогами людський лоб квічать. Котл.

Красу́ха, -хи, ж. = Красуня. Загадка: Прийшов дід (мороз), зробив міст (крига), прийшла дівка красуха (весна), по мосту тупа, — міст розвалився. Грин. І. 249.

Мо́чний, -а, -е = Мочливий. Мочная весна була. Сосниц. у.

Настига́ти, -га́ю, -єш, сов. в. насти́гнути и насти́гти, -гну, -неш, гл. 1) Догонять, догнать, настигать, настичь. В село із лісу вовк забіг... Проклятий люд з собаками настиг. Гліб. 40. 2) Приходить, прійти; являться, явиться; приближаться, приблизиться; прибывать, прибыть; поспѣвать, поспѣть. А за тим настигли сестри, куми та зовиці. Мкр. Н. 18. Настигає й весна. Г. Барв. 374. Темна нічка настигала. Мкр. Н. 35. Ти в дорозі не счуєшся, як спасівка настигне. Кв. І. 84. Бог мені поміг: настигнув в пору на весілля. Мкр. Н. 31. Настигли в город Таганрог. Мкр. Г. 64. 3) Созрѣвать, созрѣть (о многомъ) Настигли груші, яблука. Левиц. Пов. 236. Настигли ягоди. Рудч. Ск. І. 146.

Наступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. наступи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Наступать, наступить на что. Даю вам силу наступати на гадюки. Єв. Л. X. 19. 2) Надвигаться, надвинуться, подходить, подойти. Наступає чорна хмара. Нп. 3) Наступать, наступить, нападать, напасть. 4) Наставать, настать. Весна наступає.

Ну́ди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Тосковать, скучать; томиться. Ой не пряди, моя мила, не нудися: прийде весна, святе літо, приберися. Нп. Він з голоду ніколи не нудився. Греб. 364.

Обвіва́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обві́ятися, -ві́юся, -єшся, гл. Обвѣваться, обвѣяться, быть обвѣваему, обвѣянному; быть оббитому вѣтромъ. Весна раз красна.... обвіялись мої квіточки.... залюбки вітрець обшморгав — замість іграшки. Г. Барв. 128.

Побіга́ння, -ня, с. Бѣганіе, побѣгушки. Ум. Побіга́ннячко. Ой весна-красна, що вона винесла? Ой винесла тепло і доброє літечко... Моїм діткам на побіганнячко. Чуб. III. 109.

Попанува́ти, -ну́ю, -єш, гл. 1) Погосподствовать, поцарствовать, побыть бариномъ. І над нашим ще народом ще хоть трохи попануй. Котл. Од. 494. Як би тобі довелося в нас попанувати. Шевч. 453. 2) Поблагопріятствовать, подѣйствовать. Тепер весна попанувала на ярину. НВолын. у.

Поруша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. пору́шити, -шу, -шиш, гл. 1) Двигать, двинуть. 2) Трогать, тронуть. Віл не порушав з ясел жадного стебла. Драг. 109. Также и въ нравствен. смыслѣ: Може й Русалку, думаю собі, весна порушить, і піде вона, щоб навтішатися з гаїв, левад та лук. Г. Барв. 374. 3) Побуждать, побудить. Як тебе сумління порушило отак зробити? НВолын. у.

Поседі́ння, -ня, с. Сидѣніе, посиживаніе. Ум. Посиді́ннячко. Ой весна-красна, що нам винесла? Ой винесла тепло і добре літечко... Молодим діткам — рученьки бити, а старим дідам — раду радити, а старим бабам — поседіннєчко. Чуб. III. 109.

Постіка́ти, -ка́ємо, -єте, гл. 1) Стечь (во множествѣ). Весна настала. Постікали води, зазеленіли трави. Мир. ХРВ. 11. Були річки — постікали. Чуб. V. 539. 2) О зернѣ: не налиться. Постікало в хлібові зерно. Харьк. у. Въ подобномъ же значеніи о корнеплодахъ. Буряки постікали, бо заросли бур’яном. Пирят. у.

Робі́ння, -ня, с. Работа, трудъ. Ум. Робі́ннячко. Ой весна красна, що вона винесла? Ой винесла тепло і добрее літечко.... хорошим людям на робіннячко. Чуб. І. 109.

Рясни́й, -а́, -е́. Преимущественно о растеніяхъ: густой, обильный листьями, вѣтвями, обильный плодами. Сади рясні похилились. Шевч. 219. Ти, дівчино красна, де ти воли пасла? — Під дубками з парубками, де травиця рясна. Грин. III. 157. Обсій, матінко, овесцем, щоб наш овесець рясен був. Нп. Ой ти, дубе кучерявий, листя твоє рясне. Чуб. V. 13. Рясна яблуня. Харьк. Рясна картопля — имѣющая много картофелинъ. НВолын. у. О волосахъ: густой. Г. Барв. 359. Объ одеждѣ: со многими складками, широкій. Рясна сорочка О. 1861. XI. 21. Рясні рукава в сорочці. О людяхъ: хорошо одѣтый. Як прийде весна красна, буде наша голота рясна. Посл. Ум. Рясне́нький, рясне́сенький.

Ряст, -ту, м. Раст. a) Primula veris. Маркев. 6. б) Corydalis solida Smith. ЗЮЗО. І. 120. в) Scilla bifolia L. ЗЮЗО. І. 135. г) — бі́лий. Corydalis cava Schveig et Koerth. ЗЮЗО. I. 174. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком покрила. Шевч. 195. Топта́ти ряст — жить, не топта́ти ря́сту — умереть. Сим. 219. Мабуть уже йому рясту не топтати. Ном. № 8228. Не довго з того часу стара ряст топтала — через тиждень, чи що, й умерла. Грин. II. 144.

Стрі́ха, -хи, ж. 1) Край соломенной крыши, выступающій за стѣну. І горобець свою стріху має. Ном. Да вже весна красна із стріх вода капле. Мет. 301. 2) Соломенная крыша. Kolb. І. 56. Ум. Стрі́шка.

Того́. 1) мѣст. Род. пад. отъ той, те. 2) сз. Потому, оттого. Того ж жиди і свинини не їдять. Драг. 4. А чого стало тепло?... — Того, що весна настала. Ком. II. 45.

Устава́ти, -таю́, -є́ш, сов. в. уста́ти, -та́ну, -неш, гл. 1) Вставать, встать. Буду вставать я раненько. Мет. 65. Ви ж було раненько встаєте. Мил. 200. Устала раненько, умилась біленько, хазяїну на добридень дала. Рудч. Ск. І. 15. Ледви встала, поклонилась, вийшла мовчки з хати. Шевч. 73. 2) Подыматься, подняться, вздыматься. Подай нам, Господи, з неба дрібен дожчик, а з низу буйний вітер! Хочай-би чи не встала на Чорному морю бистрая хвиля, хочай-би чи не повиривала якорів з турецької каторги! АД. І. 89. Ой із-за гори, з-за крутенької густий туман уставає. Мет. 464. Кругом аж курява вставала. Шевч. 565. Встає хмара з-за лиману. Шевч. 51. 3) Слѣзать, сходить. То козак козацький звичай знає, із коня вставає. Мет. 4) Восставать, возстать. На ґвалт Пулавського і Паца встає шляхецькая земля. Шевч. 131. Син устане на батька, а батько на сина. Г. Барв. 319. 5) Восходить, взойти. Вже сонце встає із-за гори. Стор. М. Пр. 4 8. 6) Наступать, наступить. Встала й весна, чорну землю сонну розбудила. Шевч. 195. 7) Происходить, произойти. З тихеньких все лихо встає. Ном. № 3032.

Ша́рварок, -рку, м. 1) Обязательная поголовная работа на поправкѣ дорогъ, мостовъ и пр. На шарварок жене. НВолын. у. А нім шарварок відроблю, доти сердачок пропаде. Гол. III. 114. Що божа весна, то вже тра оцю гатку шарварком гатити. Подольск. г. 2) Шумъ, суматоха. Такий шарварок збили, що й годі. Подольск. г.

Я́дре́ни́й, -а, -е. 1) = Ядряний 1. 2) = Ядряний 2. Нѣжин. у. Весна була ядрена. Черниг.

Ярь, я́рі, ж. 1) Весна. Ном. № 548. 2) = Ярина. Як я (дощ) перейду три рази на ярь.... возрадуються жита, пшениці, жита, пшениці і всі ярниці. Гол. II. 9.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Ве́сна́, -ни́, ж. Весно́ю, на весні́. Весной. *3 мене піт, як струмки на весну, ллявся. Лепкий. *На третю весну пішло. Пошел третий год. Сл. Нік.

*Весні́ти, -ні́ю, -єш. Быть как весна; расцветать. Весні́є, безл. Наступает весна. Сл. Нік.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

агра́рійка, агра́рійок; ч. агра́рій 1. землевласниця. [Зараз вона [Лілія Бортич] орендує більше трьох тисяч гектарів землі у Чернівецькій області і є однією з небагатьох жінок-аграрійок на Буковині. (Шпальта, 12.09.2020).] 2. селянка. [Жінка говорить: весна була така, що не давала садити рано. Через це аграрійка все літо гадала, якою виросте бараболя. (34.ua, 01.09.2021). Розповідає аграрійка і про інші тонкощі догляду за полуницею. (goloskarpat.info, 30.09.2015).] // ірон. та, хто вирощує заборонені рослини. [Утім, поліцію «аграрійка» запевняла, що заборонене зілля насіялося саме. (ntn.ua, 27.07.2020).] див.: агра́рниця

пові́рена, пові́рених; ч. пові́рений 1. та, якій довіряють таємниці, плани і т. ін. [Завдяки багатьом її характерним рисам статус Софії-служниці швидко переріс у щось набагато вагоміше й змістовніше, ніж просто повірена у всі справи й проблеми цієї сім’ї <…> (Юрко Сангал «Львівська пані», Львів, 2011). Ніщо не могло переконати її прикрасити себе сережками; повірена взяла їх з собою й проти її волі причепила їй перед тим, як сідати до столу. (Вольтер «Простак», пер. Людмила Коваленко-Івченко, Харків-Київ, 1932).] 2. уповноважена іншою особою, установою чи країною діяти за їхнім дорученням і від їхнього імені. [В Україну прибула тимчасово повірена у справах США Крістіна Квін. (Високий замок, 2019). На церемонії присяги виступила Тимчасова повірена у справах США в Україні Керол Урбан <…> (Свобода, 2016). Анка Фельдгузен, тимчасова повірена у справах посольства Федеративної Республіки Німеччина: «На мене найбільше враження справила арабська весна, судовий процес над Юлією Тимошенко та завершення переговорів Україна – ЄС щодо Угоди про асоціацію». (Український тиждень, 2012).] див.: пові́рниця Словник української мови: в 11 томах, Том 6, 1975, с. 673.

прові́сниця, прові́сниць; ч. прові́сник 1. та, хто віщує, пророкує щось. [Я прийшла до провісниці , ти лише спостерігатимеш і мовчатимеш, що б не сталося, – бліда від ляку рука торкнулася дверей, воля і зараз залишалася сильнішою за страх. (Наталія Дев’ятко «Легенда про юну Весну», 2016). Провісниці майбутнього зазвичай нічого не провіщають без користі для себе. (Агата Крісті «Тринадцять загадкових випадків», пер. Віктор Шовкун, 2011). Колись я був у болгарської провісниці Ванги, і вона сказала: «Якщо тобі важко підійди до великого дерева, і воно дасть тобі сили». (День, 2007).] 2. перен. та, хто провіщає, проголошує щось і бореться за його здійснення. [І в думці я назвав цю провісницю весни Христиною, бо кращого імені не знаходив, – так назвала себе колись польова царівна, що з’явилася переді мною на Чигиринській горі.... (Роман Іваничук «Я ще не писав про Донбас», 2016).] 3. та, що своєю появою віщує якісь зміни. [Для мене буря з градом – наче провісниця кінця світу. (Даніель Ґлаттауер «Північний вітер», 2017). Там весна – сурма світлого бога, промениста провісниця щастя і праці, а тут дрібний, хоч і приємний епізод, кінець господарчого кварталу й початок руху приміських потягів. (Валер’ян Підмогильний «Місто», 1928).] див.: віщу́нка, пророки́ня, проро́чиця Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 136. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

сценари́стка, сценари́сток; ч. сценари́ст авторка сценарію. [Вона тут і сценаристка, й режисерка, й виконавиця, і головна художниця, й дизайнерка, але в той же час і директорка, й менеджерка, і ледь не фінансистка. (Збруч, 2018). Зула, сценаристка й кінопродюсер, кинула: «Що ж вдієш, загалом весна погана, суха й пізня, а з екологією у нас просто катастрофа». (Український тиждень, 2008). Молода сценаристка і режисер, працює у Києві. (Сучасність, Мюнхен, 1991). От була зимою на курсах сценаристів, а з мене така сценаристка вийде, як вийшла вчителька, комбайнерка, робітниця … (Докія Гуменна «Скарга майбутньому», 1949).] див.: кінодраматурги́ня Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 906.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Весна́ = весна́. — Ра́ннею весно́ю = на про́веснї. — Так на провесні у вербну суботу. С. З. — Въ концѣ́ весны́ = на ро́зигри, на ро́зиграх. — Встрѣча́ть, провожа́ть весну́ = веснува́ти.

Зазелени́ть, ся = позелени́ти, ся, зазелени́ти, ся. (С. Аф.). — Весна не прийде садочок твій позеленить. К. Ш.

Зелени́ть, ся = зелени́ти, ся, позелени́ти, ся. — Весна не прийде вже нїко́ли садочок твій позеленить. К. Ш.

Изукра́сить, изукра́шивать, ся = украси́ти (С. Ш.), закраси́ти, скраси́ти, оздо́бити, прибра́ти, процьвіти́ти, украша́ти, укра́шувати (С. Ш.), зукраша́ти, закраша́ти, оздобля́ти, ся, (мережками) — ви́мережати, вимере́жувати, (бляхами, цьвяхами) — ви́цьвяхувати, ви́цяцькувати, вицьвяхо́вувати і т. д., (квітками) — уквітча́ти, заквітча́ти, по(в)укві́тчувати, позакві́тчувати, ся. – Изукра́шенный = закра́шений, укра́шений, убра́ний, цяцько́ваний (С. Л.), цьвяхо́ваний, укві́тчаний, процьві́таний, ви́цьвяхований. — Червона калина луги украшає. н. п. — Та віють вітри з гори все согласні, та ідуть дощі звишку красні, землю з’орошають, травою встилають, а квітами зукрашають. н. н. – Встала весна, чорну землю сонну розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила. К. Ш. — Галера трьома цьвітами процьвітана, мальована. н. д.

Лѣсни́къ = 1. лїсни́к, лїсни́чий, карбівни́чий (що доглядає за лїсом). — Вийшов з хати карбівничий. К. Ш. 2. лїсни́к, лїсови́к (що торгує лїсом). — Він з батька з дїда лїсовик; аби весна, він плоти по Днїпру жене, з того й розжив ся. Кн.

Оби́льный, но = доста́тний (С. Пар.), го́йний (С. Ж. З.), про лист, овоч — рясни́й, но, про насїння — сїмяни́стий, то, про бростки — бросна́тий, то , про лїс — лїсний, лїсно, про зьвіра — зьвірни́й, зьві́рно, про гриби — грибни́й, гри́бно. — Що прийде весна красна, буде вся наша голота рясна. н. пр. — У нас дуже зьвірно. Сп. Чайч. — І не сказати як грибно; вже краснюків та синяків і не береш, тільки самих боровиків. Кн. (Д. ще під сл. Изоби́льный).

Оживи́ть, оживля́ть, ся = оживи́ти, оживля́ти, ся, відживля́ти, ся, опоживля́ти (С. З. Л.), оджива́ти, оджи́ти. — Подивись: весна вернула, сипле пишними квітками, подивись: веселим птаством оджили степи з лїсами. Чайч. — Хмара в горі над землею повисла, і линула одразу, частим дощем одживляючи землю. Чайч. — Радісно й ясно блищала трава молодая, все оджило після довгої лїтньої спеки. Чайч.

Позелени́ть = позелени́ги. — Весна не зійде садочок твій позеленить. К. Ш.

Покрыва́ть, покры́ть, ся = 1. покрива́ти, кри́ти, окрива́ти, закрива́ти, обкрива́ти, у(в)крива́ти, ся, покри́ти, ся і т. д. зверху, розіпъявши що небудь — обпина́ти, напина́ти, напъясти́. — Покрив кожух сукном. — Укрив хату очеретом. — Встала весна, сонну землю вона розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила. К. Ш. — Лиман човни вкрили. К. Ш. — Укрив ся кожухом. — Покрыва́ться, покры́ться пы́лью, снѣ́гомъ = припада́ти, припа́сти пи́лом, снїгом, запороши́ти ся. С. Л. — Чи ти, милий, припав пилом, чи метелицею? н. п. — П. ска́тертью = застеля́ти. — П. водо́ю = поня́ти ся, узя́ти ся водо́ю. С. Л. — Крига на Днїпрі поняла ся водою. — П. ту́чами = хма́рити ся, хмарнїти, нахма́рити, ся, захма́рити ся (С. Л.), обхма́рити ся, поня́ти ся хма́рами. — Небо нахмарилось. — Отож понялась хмарою перша моя надїя на осьвіту. Кн. — П. тума́номъ = затума́нити ся. С. Л. — П. пѣ́ною = запі́нити ся. — П. льдо́мъ = заме́рзнути, злегка — заше́рхнути. С. Л. — П. пя́тнами = запля́мити ся. — П. стру́помъ, лишая́ми = узя́ти ся струпом, лишая́ми, заструпи́ти ся (С. Л.). — Усе тїло взяло ся лишаями. Кн. — П. пузыря́ми = спузи́ріти ся. Чайч. — П. коро́ю = зашкару́пити ся. — П. сли́зью = осли́знути. — Покры́тый сли́зью = осли́злий. — П. сы́пью = оси́пати, ви́сипати, попри́щити. — П. морщи́нами = перемо́рхнути ся. — П. скла́дками = побри́жити ся. — П. на́кипью = окипі́ти. — Покрива́ть кры́шу снопа́ми = пошива́ти. — П. огоро́жу тёрномъ = терни́ти. — Покры́ть же́стью = оббля́шити. — П. цеме́нтомъ = повапни́ти. — Покры́тый ши́шками, нары́вами = шишкува́тий, болячкува́тий. 2. побива́ти, поби́ти (в картах). — Побив восьмакою.

Прикрыва́ть, прикры́ть, ся = 1. накрива́ти, укрива́ти, прикрива́ти, накри́ти, ся і т. д., піч — притушкува́ти, зверху чим иньшим, на показ — заличкува́ти. — Весна сонну землю розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила. К. Ш. — Хвальшиві червонцї, заличковані правдивими златниками. Л. В. 2. закрива́ти, затуля́ти, заслоня́ти, заступа́ти і т. д. д. Загора́живать 2 і Заслоня́ть. 3. захища́ти, заступа́ти, ся, захисти́ти, заступи́ти, ся (д. Защища́ть). 4. кри́ти, таїти, покрива́ти, хова́ти, покри́ти. — Крий, ховай погане, а воно таки гляне. н. пр.

Разбужа́ть, разбужда́ть, разбуживать, разбуди́ть = буди́ти, розбу́ркувати, розбуди́ти (С. Л.), розбу́ркати (С. Л.), обудити, пробу́ркати, розколо́шкати, зворуши́ти, розворуши́ти, насилу — добуди́ти ся, про кілько — порозбу́жувати, порозбу́ркувати. — Встала весна, сонну землю вона розбудила. К Ш. — Тривайте, розбуркаємо сплячу силу. Лев. В. — Ся книжка зворушила чимало сонних людей. Кн. — На силу добудив ся. С. Л.

Разубира́ть, разубра́ть, ся = у(в)біра́ти, прибіра́ти, чепури́ти, виража́ти, зряжа́ти, убра́ти, прибра́ти, ви́чепурити, причепури́ти, ви́рядити, ся, квітками — квітча́ти, у(в)квітча́ти (С. Ш.), заквітча́ти, заквіча́ти. — Вирядилась, як на весїлля. — Весна сонну землю розбудила, уквітчала її рястом, барвінком укрила. К. Ш.

Разукраша́ть, разукра́сить = з’украша́ти, краси́ти, оздобля́ти, з’укра́си́ти, оздо́бити, квітками — квітча́ти, росквітча́ти, у(в)квітча́ти, заквітча́ти, золотом – роззоло́чувати, роззолоти́ти, обзолоти́ти, гаптуванням — розгаптува́ти, мережками — мере́жати, розмере́жувати, розмере́жати, гвіздками — розцьвяхува́ти, багато — пооздо́блювати, порозкві́тчувати, пообмере́жувати, порозцьвяхова́ти. — Дощі землю з’орошають, травою встилають, а квітами з’украшають. н. п. — Оздоблений гальопами. С. З. — Весна землю рястом уквітчала. К. Ш.

Сожалѣ́ть = жалкува́ти (С. Л.), жалїти (С. Л.), жа́лува́ти, уболїва́ти (С. Ш.). —Жалкувала сизокрила, що вона не счула ся, як минула і весна. Б. Г. — Почав жалкувати, що не спроможен. Кн.

Украша́ть, укра́сить, ся = у(в)краша́ти (С. Ш.), укра́шувати (С. Ш.), скраша́ти, зукраша́ти, здоби́ти (С. Л.), хороши́ти, укра́си́ти. (С. Ш.), скра́си́ти, ся, оздо́бити, приоздо́бити, припоряди́ти, ся, квітками — квітча́ти (С. З.), уквітча́ти (С. Ш.), заквітча́ти (С. Л.), про кілько — поквітча́ти, переквітча́ти, пообкві́чувати, позакві́тчувати, ся, зеленими гілками, на пр. на Тройцю — ума́ювати, ума́їти (С. Ш.), поклеча́ти, мережками — мере́жити, мере́жати, помере́жати, наме́режити, бляшками — бляхува́ти, гвіздочками — цьвяхува́ти, ви́цьвяхувати (С. З.), чим блискучим — цяткува́ти, цяцькува́ти (С. З.). — Червона калина луги украшає. н. п. — Любов до семьї скрашала йому життя. Скл. — Ти вславивсь і во віки славою скрасив ся. Ст. С. — Дощі землю зорошають, травою встилають, а квітами зукрашають. н. п. — Україна своїми силами оздобляла полське, а ще більш московське письменство. Кн. — І барвінком і рутою квітчає весна землю, мов дївчину в зеленому гаї. К. Ш. — Та щипайте руту — мъяту зелененьку, та квітчайте Палажку молоденьку. н. п. – Стоїть собі могилонька на степу одна, уквітчала її рястом зелена весна. Чайч.

Хоро́шій = хоро́ший, га́рний (С. Аф. З. Л.), до́брий (С. З. Л.), добря́чий, го́жий, кра́сний (С. Жел.), ле́пський, ла́дний, дола́дний, поря́дний, фа́йний (Гал.). — Гарна, як квітка на полї. н. пр. — Що червоне, то й гарне, що солодке — то й добре. н. пр. — Добра господиня, коди повна скриня. н. пр. — Кавун добрячий. — Лепський то десь город Харьків. Кв. — Така хороша, як намальована. С. З. — Одежа на йому гарна, кінь лепський. н. к. — Бо Василько файний, тай файно танцює: попід ручку обертає, тай в личко цїлує. н. п. Бук. — Весна красна. н. п. — А у вас картопля красна. Кр.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)