Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 70 статей
Запропонувати свій переклад для «враг»
Шукати «враг» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Враг –
1) во́рог (ум. воро[і]же́нько, мн. вороги́, воріже́ньки), злоби́тель, -лька, лиході́й, -дійка, напа́сник, -ниця, не́при́ятель, -лька, супроти́вник, -ниця.
• Трижды враг – три́ворог, во́рог і три́ворог.
• Злейший враг – найзапе́кліший во́рог, закля́тий во́рог; прил. воро́жий.
• Быть враго́м чьим – бу́ти во́рогом кому́.
• Враг-женщина – (изредка) во́рожка. [Щоб замело́ стежки́ та дорожки́, щоб не зна́ли вороги́ і ворожки́, щоб не зна́ли, кого́ я люби́ла];
2) (диавол) враг; прил. вра́жий;
3) см. Овра́г.
Вне́шний –
1) надві́рній, зо́вні́шній, околи́шній, окі́льний, зве́рхній. [Надві́рній світ = вне́шний мир. Незначні́ зо́внішні дрібни́ці. Зве́рхні поді́ї, зве́рхні обста́вини (Єфр.) = вне́шние события, вне́шние обстоятельства. Душа́ жіно́ча щи́ра ся́є в зве́рхній красоті́ (Фран.)].
• С вне́шней стороны – з зо́вні́шнього бо́ку, з околи́шнього бо́ку, знадво́ру, зве́рху;
2) (поверхностный) поверхо́вий, позверхо́вий. [Поверхо́ва просві́та. Під тіє́ю позверхо́вою коро́ю, яко́ю вкри́то мужи́цтво, відбува́ється культу́рний проце́с (Грін.)];
3) внешний враг – околи́шній (надві́рній, зо́внішній) во́рог (Н. Рада).
• Вне́шние дела, сношения – закордо́нні, заграни́чні спра́ви, зо́внішні зно́сини;
4) (наружный) надві́рній, знадві́рній. [Две́рі надві́рні].
Дрема́ть – дріма́ти, (сидя) куня́ти, (шутл.) окуні́в лови́ти.
• Он -млет – він дріма́є (куня́є), (гал. шутл.) він з дрімако́м ся віта́є.
• Враг не дре́млет – во́рог не дріма́є.
Дух –
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Я́нголи – небе́сні ду́хи́].
• Злой дух (дьявол) – нечи́стий дух, нечи́стий, нечи́ста си́ла, враг.
• Злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара́ (ув. марю́ка, ма́рище), мана́. [Мара́ його́ обма́рила. Згинь ти, марю́ко!].
• Ду́хи (привидения, призраки) – ду́хи́, при́види. [Круго́м духи́, маняки́, відьми́ та русалки́ (Кул.)];
2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі́ ті́лом, та вели́кі ду́хом (Ном.). Бага́тство ду́ха. Яки́мсь пантеїсти́чним ду́хом обві́яна пое́зія Кри́мського (Єфр.). Нову́ статтю́ напи́сано в тім са́мім ду́сі].
• Русский и польский дух – ру́счина і по́льщина (Кул.), ру́ськість і по́льськість.
• Воспрянул -хом кто – дух вступи́в у кого́, підні́сся ду́хом хто. [В ме́не аж тро́хи дух вступи́в (Франко)].
• Падать, пасть -хом – занепада́ти ду́хом, сов. занепа́сти ду́хом.
• Поднять дух, придать ду́ха – дода́ти кому́ ду́ха[у], відва́ги, ду́ху підда́ти.
• Собраться с -хом – набра́тися ду́ху (смі́лости, відва́ги), добра́ти смі́лости, зібра́тися на відва́гу (Стеф.).
• Упадок -ха – підупа́д ду́ху, зневі́р’я. [Хвили́нне зневі́р’я не розби́ло я́сного світо́гляду письме́нника (Єфр.)].
• Упавший ду́хом – занепа́лий ду́хом.
• Не хватило ду́ха – не ста́ло відва́ги;
3) (расположение, настроение) дух, гу́мор, на́стрій (р. -рою). [У весе́лому ду́сі (на́строї)].
• Не в ду́хе – не в до́брому ду́сі, не в до́брому гу́мо́рі, в пога́ному на́строї.
• Не в ду́хе быть – ма́тися на ду́сі пога́но, не в до́брому ду́сі (гу́мо́рі, на́строї) бу́ти [На ду́сі він мавсь препога́но], (насмешл.) он не в духе – у ньо́го му́ха в но́сі;
4) (дыхание) – дух, ві́ддих, ди́хання. [Над ним воли́ свої́м ду́хом ди́хали (Чуб.)].
• Дух захватывает – дух захо́плює (захопля́є), дух забива́є (займа́є), дух спира́ється (запира́ється).
• Дух захватило – спе́рло (зіпе́рло) дух, захопи́ло дух, перехопи́ло дух, заби́ло дух, запну́ло дух, дух заня́всь, дух заби́всь.
• Перевести дух – відди́хатися, відди́хати, віддихну́ти, -ся передихну́ти, відса́пати, -ся, відсапну́ти, -ся, зве́сти дух. [Да́йте мені́ дух зве́сти (М. Вовч.)].
• Притаить дух – затаї́ти (запе́рти, затамува́ти) дух (ві́ддих), мовча́ти й ти́хо ди́хати.
• Испускать (-тить) дух (умирать) – пуска́тися (пусти́тися) ду́ху, спуска́ти (спусти́ти) ду́шу, зітхну́ти или ви́зіхнути ду́ха, спуска́ти (спусти́ти) дух, (опис.) бо́гові ду́шу відда́ти;
5) (пар) па́ра, дух. [Дихне́ш, то па́ру (дух) ви́дко, – так хо́лодно в ха́ті];
6) (запах) дух (ум. душо́к, р. -шка́), пах. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Во́вчий дух. Націона́льний душо́к. Моско́вський дух]; (вонь) пога́ний дух, смо́рі́д (р. -ро́ду).
• Тяжёлый дух – важки́й дух (напр., у кімна́ті).
• Идёт дух – чу́ти, вже чу́ти. [Цього́ са́ла не бері́ть: уже́ чу́ти];
7) (быстрота) дух, мент, мах.
• В один дух – уду́х. [За́втра уду́х були́-б удо́ма (М. Лев.)].
• Во весь дух – що-ду́ху, (фамил.) на всі заставки́. [Що-ду́ху бі́гти].
• Ду́хом, душко́м – ду́хом, душко́м, одни́м ду́хом, за оди́н дух; вмах, ми́ттю, вмент. [Душко́м ви́пив пи́во (Коц.)].
• Живым ду́хом – живи́м ма́хом; одна́ нога́ тут, дру́га там.
• Что есть ду́ху – скі́льки ду́ху, що дух у ті́лі (М. Вовч.), на всю ви́тягу.
• Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – ле́гкий дух;
8) (исповедь) спо́відь (р. -ди).
• Быть на духу́ – на спо́віді бу́ти, сповіда́тися, сов. ви́сповідатися.
• Итти на дух – до спо́віди йти.
• Ни слуху, ни ду́ху о нём – слу́хи загули́ за ним, ні зві́стки, ні чу́тки про ньо́го, ні слу́ху, ні ві́сти про ньо́го, слід за ним загу́в.
Злой, Зол – 1а) (дурной, недобрый) лихи́й, злий, недо́брий, кля́тий, лю́тий, злісни́й, злі[о]сли́вий. [Лихи́й до́брого попсує́ (Номис). На сві́ті лихи́х люде́й більш ніж до́брих (Кониськ.). Лихи́й на́мір. Неха́й собі́ злі́ї лю́ди що хотя́ть гово́рять (Шевч.). Вона́ ду́же недо́бра: б’є свої́х па́синків, ї́сти їм не дає́ (Звин.). Схамени́ся, лю́тий вра́же (Ворон.). Ну, та й злісли́ва у ме́не жі́нка (Кан. п.). Примі́та: у кля́тої жі́нки ко́си тверді́ (Звин.). Злісна́ ду́мка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихи́й, заї́дливий, (бранно) ка́таржний. [Зня́ли з ньо́го голо́воньку злі́ї басурма́ни (Метл.). Соба́ки злі – покуса́ють та не загово́рять (Шевч.)].
• Злой дух – нечи́ста си́ла, враг, мара́.
• Злые духи – нечи́ста си́ла (см. Дух 1).
• Злой гений – лихи́й ге́ній.
• Злой умысел – лихи́й, злий на́мір, зло(в)ми́слення.
• Злой человек – лиха́ люди́на, злоби́тель, бузуві́р.
• Зло́е дело – злочи́нство.
• Злой поступок – лихи́й вчи́нок.
• Зла́я женщина – недо́бра жі́нка, злі́сниця, з’їду́ха, бузуві́рка (см. Злю́чка).
• Зла́я критика – злісна́ кри́тика.
• Зла́я судьба, рок – лиха́ до́ля, зла до́ля, лю́та, зла недо́ля, недо́ля, лиха́ годи́на, (бездолье) безтала́ння; срвн. Злосча́стие. [Лиха́ до́ля і під земле́ю нади́бає (Номис). Зла́я до́ля мо́же на тім бо́ці пла́че (Шевч.). Ой, лиха́я годи́на моя́! Одцура́лась роди́на моя́! (Макс.)].
• Злой, как змея – лихи́й, як гадю́ка, гадюкува́тий. [Вона́, ка́жуть, ду́же гадюкува́та (Кон. п.)].
• Делать зло́е (зло) – ли́хо ко́їти, чини́ти кому́.
• Зле́йший враг – лю́тий, найлю́тіший, завзя́тий во́рог. [Поба́чив знайо́мого му́ляра по́руч із свої́м завзя́тим во́рогом (Франко)].
• Злы́е травы – шкідли́ві тра́ви, лихе́ зі́лля;
б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лю́тий, недо́брий, злий, злісни́й, серди́тий. [Недо́брий сміх (Крим.). Недо́бра ра́дість (Коцюб.). Зиркну́в на ньо́го лю́тим по́глядом (Кримськ.). О́чі були́ ні́би серди́ті (Н.-Лев.). Злісни́й сміх (Л. Укр.)];
в) (бедственный, жестокий) лю́тий, лихи́й; см. Жесто́кий, Лю́тый. [Свою́ Украї́ну любі́ть, любі́ть її́… во вре́м’я лю́те (Шевч.). Лю́та недо́ля. Їм лі́рник співа́в про коли́шню нево́лю, про па́нську сваво́лю лиху́ю (Л. Укр.)];
г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лю́тий, кля́тий, серди́тий. [Зима́ лю́та; ві́тер сви́ще (Руданськ). Серди́тий ві́тер завива́ (Шевч.)];
д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лю́тий, кля́тий, лихи́й, тяжки́й. [Лю́та хворо́ба. Лиха́ гаря́чка];
е) (о горчице, хрене и т. п.) серди́тий, лю́тий, кля́тий. [Серди́тий хрін];
2) (сердитый) злий, лихи́й, лю́тий; см. Серди́тый. [Уста́в сього́дні ду́же злий (Звин.)].
• Быть злым на кого – бу́ти лихи́м, лю́тим на ко́го, бу́ти лихо́ї во́лі на ко́го, злува́ти на (и про́ти) ко́го, (опис.) лихи́м ду́хом ди́хати на ко́го, злим (лихи́м) о́ком диви́тися на ко́го; см. Зло́бствовать. [І пан був лихо́ї во́лі на йо́го (Свидн.)].
• Очень злой – ду́же лихи́й, злий, лю́тий и т. д.; (прелютый) прелю́тий, запрелю́тий.
• Он на вас очень зол – він на вас ду́же лихи́й, злий, (фамил.) храп ма́є.
3) (ретивый) завзя́тий.
• Дядя был злой рыбак – дя́дько був завзя́тий риба́лка.
Изби́тый, прил. –
1) уте́ртий, сте́ртий, заї́жджений, окле́паний, зано́шений, заяло́жений, зата́сканий, бана́льний. [Старі́ окле́пані га́сла (Гром. Голос). Він бере́ звича́йно яки́йсь уте́ртий шабло́н, яку́сь, прописну́ мора́ль (Єфр.)].
• Он враг -тых традиций – він во́рог сте́ртих тради́цій (Єфр.).
• -би́тый анекдот – заї́жджена анекдо́та. [Усе це були́ не відо́мі заї́жджені анекдо́ти, а живі́ оповіда́ння (Н.-Лев.)];
2) см. Изби́тый, прич. (под Избива́ть).
Иско́нный – (изначальный) споконві́чний, предкові́чний, (с)праві́чний, (извечный) відві́чний, (основной) докорі́нний. [Споконві́чна борня́ за живоття́, за ї́жу (Н.-Лев.). Скри́вдив украї́нських дрібні́ших ді́дичів, справі́чних на Ки́ївщині (Н.-Лев.)].
• -ный враг – відві́чний во́рог.
• -ные обитатели – справі́чні ме́шканці, тубі́льці.
Лиходе́й –
1) лиході́й (-ді́я), лиході́йник, злочи́нник, (враг) во́рог. [Держі́ться у ме́не всі лиході́ї, що на ме́не брехню́ то́чите! (Мирний). В ща́сті не без во́рога (Номис)];
2) бот. Gentiana cruciata L. – лихома́нник, лиході́й, тирли́ч (-чу́), товсту́ха, ґенція́на.
Лихо́й, сщ. –
1) (злой дух) нечи́стий, нечи́ста си́ла, лихи́й, ді́дько; см. Дья́вол и Чорт;
2) (враг) во́рог, лиході́й (-ді́я), напа́сник.
Лу́чший –
1) (ср. ст. от Хоро́ший) чем кто, что – кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, над ко́го, над що, від ко́го, від чо́го, проти ко́го, проти чо́го, як хто, як що, ніж хто, ніж що. [Хіба́ кра́ща є за те́бе? (Шевч.). Коли́ лю́ди до те́бе до́брі, ти будь лі́пший (Номис). Лу́чча соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Номис). Він кра́щий од Бала́бухи (Н.-Лев.). До́брий пес лу́ччий, як злий чолові́к (Номис)].
• -шее враг хорошему – кра́щеє (лі́пшеє) – во́рог га́рному.
• За неимением -шего, сойдёт и это – як нема́є кра́щого, то й це гара́зд бу́де.
• Я ожидал -шего – я сподіва́вся кра́щого.
• В ожидании -шего – сподіва́ючись кра́щого (лі́пшого), ма́ючи наді́ю на кра́ще (на лі́пше).
• Он изменился к -му – він зміни́вся на кра́ще (на лі́пше).
• Считаю за -шее – вважа́ю (ма́ю) за кра́ще (за лі́пше);
2) -ший, как превосх. степень, самый -ший – найкра́щий, найлі́пший, (сильнее) як-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найкра́щий, що-найлі́пший.
• Всего -шего! – всього́ найкра́щого!
• Это -ший из людей – це (з йо́го) найкра́ща люди́на.
• Дайте мне -шего (самого -шего) вина – да́йте мені́ (як-)найкра́щого вина́.
• -шая (отборная) часть чего-л. – чо́ло, вибо́рна части́на (ча́стка). [Хліборо́б са́ме чо́ло продає́, а послі́д їсть (Грінч.). Істо́рія письме́нства це вибо́рна ча́стка ду́хового життя́ наро́ду (Єфр.)].
Лю́тый –
1) (жестокий) лю́тий, жорсто́кий, запе́клий. [Лю́тий звір (Метл.). Зима́ лю́та (Шевч.) Не ба́чив кінця́ мої́й лю́тій му́ці (Сторож.)].
• -тый враг – лю́тий во́рог, запе́клий (затя́тий) во́рог.
• -тая стужа – лю́тий моро́з, лю́та холодне́ча, лю́ть (-ти).
• -тая боль – лю́тий біль.
• Чрезвычайно -тый – люте́нний;
2) (рьяный) зага́рливий, запальни́й, щи́рий (до робо́ти); (бойкий) метки́й, мото́рний.
• Он лют на песни – він до спі́ву аж навви́передки, він співа́ти мото́рний.
Недоброжела́тель, -ница – недоброзичли́вець (-вця), -виця, недоброхі́т (-хо́та), -хі́тка, неприхи́льник, -ниця, (злобствующий, -щая) зло́сник, -ниця, злоби́тель, -телька, (враг) во́рог (общ. р.), (о женщ. изредка) во́рожка.
Нелё́гкий –
1) неле́гки́й, важки́й, трудни́й, суту́жний; срв. Тяжё́лый, Тру́дный.
• Это -кий труд – це неле́гка́ (важка́) пра́ця, це трудна́ робо́та.
• -кое дело, -кая задача – неле́гка́ (важка́) спра́ва, неле́гке́ (важке́) завда́ння;
2) вра́жий, ді́дьчий, чортя́чий, бісі́вський, га́спидський; срв. Бесо́вский.
• -кая (сила) – нечи́ста (вра́жа) си́ла, враг, нечи́стий (-того), ді́дько, мара́, (перен.) лиха́ годи́на, х(в)оро́ба. [Нечи́ста си́ла з’ї́ла (ЗОЮР II.)].
• -кая меня угораздила (дёрнула) сказать – і надало́-ж мені́ (і нада́в-же мені́ ді́дько (враг, нечи́стий)) сказа́ти.
• Зачем меня туда -кая понесёт? – яка́ мара́ (х(в)оро́ба, лиха́ годи́на) мене́ туди́ потя́гне? і чого́-б мене́ туди́ поне́сло́ (нечи́ста си́ла поне́сла́ или нечи́стий (враг, ді́дько) поні́с)?
• Понесла его -кая – поне́сло́ його́ (безголо́в’я, чортів’я́), поне́сла́ його́ нечи́ста (вра́жа) си́ла (лиха́ годи́на, х(в)оро́ба), поні́с його́ нечи́стий (ді́дько, враг), поне́сли́ його́ чорти́.
• Эк его -кая куда угораздила! – ач (ба, чи ба) куди́ його́ нечи́ста (вра́жа) си́ла (лиха́ годи́на, зла мара́, х(в)оро́ба) поне́сла́ (чорти́ поне́сли́)!
• Пуститься во все -кие – зо́всі́м бе́рега пусти́тися, піти́ всіма́ крути́ми манівця́ми, пусти́тися на бездорі́жжя (на всі чоти́ри ві́три).
Неприя́тель –
1) непри́ятель (-теля), супроти́вник, (обидчик) кри́вдник, напа́сник, (враг) во́рог, ум. ворі́женько; срв. Не́друг. [Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.). Щоб було́ так ва́жко проти́вникам, ненави́сникам і усі́м ворога́м мої́м (Чуб. I)];
2) неохо́чий, неголі́нний до чо́го, що не ма́є охо́ти до чо́го, що ма́є відра́зу до чо́го, неприхи́льник чому́.
• Он -тель книге, печатному слову – він не охо́чий (не ма́є охо́ти) до кни́жки, до друко́ваного сло́ва, він кни́жці неприхи́льник (не(с)прия́є);
3) (внешн. враг) не́прия́тель, во́рог. [Борони́ти нас від не́приятеля (Квітка). Страше́нна си́ла не́приятеля (Куліш)].
• -тель дрогнул – во́рог похитну́вся (пода́вся).
• -тель налегает – во́рог наляга́є (натиска́є).
Нести́ –
1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)].
• Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)];
2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́.
• Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в);
3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)].
• Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й;
4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)].
• -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)].
• -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що.
• -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)].
• -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що.
• -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти.
• -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)].
• -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)].
• -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки.
• -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)].
• Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу.
• -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту.
• -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)].
• -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки;
5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)].
• Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко).
• Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?;
6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)];
7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́.
• -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці.
• -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити;
8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)];
9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти.
• Лошади -су́т – ко́ні но́сять;
10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)];
11) безл. –
а) не́сти́.
• По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу).
• Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні;
б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)];
в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти.
• Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме).
• -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би);
г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти.
• Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся –
1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.;
2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)].
• Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́.
• Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром.
• Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою).
• Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не.
• -тся молва, что… – чу́тка йде, що…
• Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть).
• Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?;
3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)];
4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].
Оте́чество – отчи́на, отчи́зна, ба́тьківщина, рі́дний край, рі́дна краї́на.
• Враг -ва – отчи́зний во́рог (Куліш), во́рог рі́дного кра́ю.
Попу́тать –
1) попу́тати кого́; (нитки) поплу́тати, побо́рсати що.
• -тай лошадей, да пусти их попастись – попу́тай ко́ней и ко́ні, та пусти́ їх на па́шу;
2) попу́тати, підневі́дити кого́.
• Нечистый враг -тал – лихи́й (нечи́стий) попу́тав, підневі́див.
При́ступ –
1) при́ступ, на́пад, штурм. [Враг ме́не візьми́, коли-б я засурми́в вам хоч на оди́н при́ступ (Куліш). Гри́мнули гарма́ти, відби́то на́пад (Грінч.). Одина́цять шту́рмів козаки́ відби́ли (Млака)].
• Идти на -туп – іти́ на при́ступ, на штурм.
• Брать, взять -пом – (з)добува́ти, (з)добу́ти (шту́рмом), штурмува́ти, ви́штурмувати. [Сіро́ма хоті́ла вже за́мку добува́ти, та гарма́т побоя́лася (Куліш). Шту́рмом штурмува́ли (Куліш)].
• Сигнал на -туп – га́сло до на́ступу, до шту́рму;
2) (доступ) при́ступ, до́ступ. [Мав при́ступ до дво́ру (Неч.-Лев.). Така́ па́ні ста́ла, що ані при́ступу до не́ї. Усе́ таке́ дороге́ ста́ло – ані при́ступу];
3) (к делу, к работе) за́хід (-ходу), захо́джування коло чо́го, (роз)почина́ння чого́. [Не робо́та страшна́, а за́хід (Приказка)];
4) (болезни, гнева и т. д.) на́пад, при́ступ, парокси́зм; см. Припа́док. [Сього́дні пропа́сниця мене́ двома́ на́падами труси́ла];
5) (грам.) при́ступ. [Початко́ві голосі́вки: а, о, у, діста́ли поперед се́бе в півде́нно-ру́ському нарі́ччю придихо́вий при́ступ (Шах.)];
6) (при тканье) нада́влювання, натиска́ння, ви́ступ (на поножі́, на підні́жок).
Прича́ливать, прича́лить –
1) что к чему – прича́лювати, прича́лити, (привязывать) прив’я́зувати, прив’яза́ти, припина́ти, прип’я́сти́, (о мн.) поприча́лювати, поприв’я́зувати, поприпина́ти що до чо́го. [Яки́й вас враг сюди́ напра́вив і хто до бе́рега прича́лив? (Котл.). Заки́нь мо́туз за прикі́лок, притягни́ чо́вен і прив’яжи́].
• -ча́ль корову – припни́ коро́ву.
• -лить шест к шесту – приточи́ти же́рдку до же́рдки;
2) прича́лювати, прича́лити, пристава́ти, приста́ти (до бе́рега); срв. Прива́ливать 2, Пристава́ть 6. [Сюди́ човно́м не пристава́й, бо тут ви́лазка пога́на (Крим.)].
• Прича́ленный – прича́лений, прив’я́заний, при́п’ятий и при́пнутий, (о мн.) поприча́лювані, поприв’я́зувані, поприпи́нані.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дремать – дрімати, куняти, (шутл.) окунів ловити:
• враг не дремлет – ворог не дрімає;
• на то и щука в море, чтоб карась не дремал – на те й щука в морі, щоб карась не дрімав (Пр.); для того й муха на світі, щоб ліниві удень не спали (Пр.);
• он дремлет – він дрімає (куняє), (гал. шутл.) він з дрімаком ся вітає.
[Дідона зараз одгадала, Чого сумує пан Еней, І все на ус собі мотала, Щоб умудритися і їй; З-за печі часто виглядала, Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать. Еней же думав, що вже спала, І тілько що хотів дать драла, Аж ось Дідона за чуб хвать (І.Котляревський). Лежить собі неборака, Думає, гадає, Як то будем мандрувати, І тихо дрімає… (Т.Шевченко). Мале дитя коло його на сонці куняє (Т.Шевченко). Стоять з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г.Квітка-Основ’яненко). Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає (Номис). — Певно, що Одарка не гаптує: або спить або так куняє (М.Вовчок). Місто заснуло; скелі стояли над водою, неначе тяжку думу думали; куняв ліс на горі, сумували зелені верби (І.Нечуй-Левицький). Сваха Марта почала дрімати, все куняла, сидячи на стільці, й трохи не заснула (І.Нечуй-Левицький). Дух минулого, злеглий, могутній, прокинувся в нім, дух віків, що дрімає в душі й підводиться хвилинами зрухів, манячи до завмерлості й тиші, той непереможний, хоч і приборений голос, що шепоче казки про втрачений рай та співає пісні природності (В.Підмогильний). Левко куняв, схилившись на стіл (В.Підмогильний). По тій фразі очі його, що вже почали були дрімати, враз широко відкрились (І.Багряний). У Тібеті монахи повертаються з літнього усамітнення. У нас депутати з курортів. За літо зал засідань зазнав значних реконструкцій. Крісла розширили на вісім сантиметрів, зручніше буде дрімати (Л.Костенко). Або ж куняв; тоді взуття впиналось у небо, ніби церковні шпилі, високий овес виструнчувався, мов рота ландскнехтів у зелених строях, а маковий цвіт ввижався гожою дівчиною із заледве прим’ятою сукнею (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Поки ми спимо, ворог не дрімає. Спіть більше — вимотуйте ворога]. Обговорення статті
Дух –
1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух;
2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення;
3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою);
4) (дыхание) дух, віддих, дихання;
5) (пар) пара, дух;
6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду);
7) (быстрота) дух, мент, мах;
8) (исповедь) сповідь (р. -ди):
• близкий по духу – рідний душею; одного духу;
• быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати);
• быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися;
• быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого;
• в духе чего – як що;
• в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух;
• во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки;
• в один дух – удух;
• вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух;
• воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто;
• дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто;
• дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи);
• дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло);
• духи (привидения, призраки) – духи, привиди;
• духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз;
• дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву;
• живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там;
• за одним духом – одним нападом;
• злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана;
• злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг;
• идёт дух (запах) – чути, вже чути;
• идти на дух – до сповіди йти;
• идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові;
• и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер);
• испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати;
• как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді;
• на дух не переносить – нутряна неприязнь;
• не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось;
• не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що;
• не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто;
• нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив);
• ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого;
• ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю;
• одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить);
• падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем;
• переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися);
• перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух;
• поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати;
• по духу – по духу;
• подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого;
• придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому;
• присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність);
• притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати;
• продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої);
• расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан;
• Святой Дух – Святий Дух;
• святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом;
• собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости;
• тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті);
• упавший духом – занепалий духом;
• упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу;
• чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!;
• что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти.
[Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)]. Обговорення статті
Лучший –
1) (ср. ст. от хоро́ший) (чем кто, что) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, над ко́го, над що, від ко́го, від чо́го, проти ко́го, проти чо́го, як хто, як що, ніж хто, ніж що;
2) (как превосх. степень, самый лучший) найкра́щий, найлі́пший, (сильнее) якнайкра́щий, якнайлі́пший, щонайкра́щий, щонайліпший:
• в лучшем виде (сделать что-либо) – якнайкраще (якнайліпше);
• в лучшем случае – у кращому (найкращому) разі;
• в ожидании лучшего – сподіваючись кращого (ліпшого, на краще, на ліпше), маючи надію на краще (на ліпше);
• всего лучшего! – на все добре!, усього найкращого!;
• всё, что ни делается, всё к лучшему – немає нічого такого поганого, що не обернулося б на краще;
• дайте мне лучшего (самого лучшего) вина – да́йте мені́ найкра́щого (якнайкращого) вина́;
• за неимением лучшего сойдёт и это – як немає кращого, то й це гаразд буде;
• к лучшему – на краще, до кращого;
• лучшая (отборная) часть чего-либо – чо́ло, вибо́рна части́на (ча́стка);
• лучшее враг хорошему – кра́щеє (лі́пшеє) — во́рог гарному;
• лучшим сделаться – поліпшати (покращати, разг. получчати);
• лучшим сделать что – поліпшити, покращити що;
• он изменился к лучшему – він зміни́вся на кра́ще (на лі́пше);
• самое лучшее молчать – найкраща річ — мовчати;
• самый лучший, лучший из лучших – найкращий (найліпший, разг. найлуччий), якнайкращий (якнайліпший), щонайкращий (щонайліпший);
• сделаться лучшим – покращати, поліпшати;
• считаю за лучшее, считаю лучшим – вважа́ю (ма́ю) за кра́ще (за лі́пше);
• что ни на есть лучший – якнайкращий (якнайліпший), щонайкращий (щонайліпший);
• это лучший из людей – це найкраща людина, з нього найкраща людина;
• я ожидал лучшего – я сподіва́вся кра́щого.
[Хіба́ кра́ща є за те́бе? (Т.Шевченко). Коли́ лю́ди до те́бе до́брі, ти будь лі́пший (Номис). Добрий пес луччий, як злий чоловік (Номис). Лу́чча соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Номис). Він кра́щий од Бала́бухи (І.Нечуй-Левицький). Вояк про обов’язок свій питає, Гинучи, кращий, ліпший час вітає (І.Франко). Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання кращої долі, щаслившої (Л.Українка). За життя родичів дівчина зазнала ліпших часів (Л.Українка). Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще (М.Коцюбинський). Хліборо́б са́ме чо́ло продає́, а послі́д їсть (Б.Грінченко). Істо́рія письме́нства це вибо́рна ча́стка ду́хового життя́ наро́ду (С.Єфремов). До́брий пес лу́ччий, як злий чолові́к (Номис). Вже тридцять літ — немов карбів на дереві, немов на тілі шрамів. Тридцять літ — оце піввіку вже. Найкращих років. і ні чорта. Життя не починалось (В.Стус). Дишканти чув я, тенори, баси. А ти співаєш — душу всю проймає. Бувають, може, й кращі голоси, але такого другого немає! (Л.Костенко). Парох із цилюрником урадили, що найкращим ліком на недугу їхнього приятеля буде закласти й замурувати вхід до книгозбірні — може, як усунути причину, то не стане й наслідків; як же він, уставши, не знайде туди ходу, то скажуть йому, що якийсь чарівник викрав усі книжки разом із кімнатою. Як же надумали, так не гаючись і зробили (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Напис на дзеркалі: «Інші не кращі»]. Обговорення статті
Мужик –
1) мужик, чоловік, (зап., гал.) хлоп, (крестьянин) селянин, (стар.) посполитий;
2) (пренебр.:
• неуч, невежа) селюк, простак, сіряк, чубрій, очкур, ціпов’яз, мазниця, (вахлак) ґевал, (зап.) мудь;
3) (народн.) мужик, чоловік:
• мужик сиволапый – мужлай, мугир, мурло, мужло;
быть мужиком – бути мужиком, мужикувати, мужичити.
[Коли б не мужик (не хлоп) та не віл, не було б панів (Пр.). Пани б’ються, а в мужиків чуби тріщать (Пр.). До панів — пан, а до мужиків — мужик (Номис). Доля, як лихоманка, не розбира, на кого насідається: чоловік, чи пан — їй все однаково (Основа). Міщанин називає селянина — очкур, чубрій, а селянин міщанина — салогуб (Основа). Пан на троні, а хлоп на ослові (Номис). Мудя масти лоєм, а він смердить гноєм (Номис). Ой, задумав селянин міщаночку брати, вона ж йому відказала: «я не вмію жати» (Пісня). Нас хлопами взивали, канчуками сікли нас (І.Франко). Для нас ви ворог, зрадник і простак (І.Франко). Сам крепак, неодукований сіряк (Т.Шевченко). Чи ти ж, мазнице, вчився в школі? (І.Нечуй-Левицький). З виду він і по одежі не ґевал, а щось не просте (О.Стороженко) Хлоп хлопом! мудь мудьом! – Не дай Боже з хлопа пана! (І.Франко). Треба, каже, вас, мужлаїв, провчити, щоб ви знали, як слухатися (Б.Грінченко). Тут мужикував, там пануватимеш (П.Мирний). Бо він, бачте, пан, а ми мугирі (АС). З’явились сірі мужички, що стоять по базарах та на рогах з пилами й сокирами, чекаючи покупців на свою робочу силу (В.Підмогильний). …є культура сільська, а є суто «селюцька» (О.Вергеліс). І не лякайсь, як крізь спів солов’я Прорветься горилячий рик: Адже лиш той, хто кохає, як я, Кохає, як справжній мужик (Ю.Позаяк). — Чи, може, я, будучи рицарем, зобов’язаний знати всі на світі звуки і розрізняти, котрі од валюші, а котрі ще од чого? Та, може, я тих валюш ізроду в вічі не бачив, не так, як ти, мужло репане, що серед них народився й виріс (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не взяв же тебе враг! — здивувався Дон Кіхот.— Хлоп хлопом, а часом щось таке розумне скаже, мовби по всяких школах учився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А мені подобається, як синиці линуть до квітів і викльовують насіння, а тим часом інші птахи, птахи-мужлаї, із заздрістю дивляться на них, сидячи на землі й порпаючись у гної в пошуках хробаків (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). Цими холодними вечорами йому вже не знайти місця на лавці чи в кузні поруч із отупілими від жару мужлаями, що знай перемивають кісточки під дзижчання останніх цьогорічних мух (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Чоловіки всі однакові, кожен думає, якщо він народився з черева жінки, то він знає все про жінок (В.Шовкун, перекл. Ж.Сарамаґо). — Посполиті обдаровані чимось більшим, ніж учені мужі, які надто часто забувають про все у пошуках універсальних законів (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Усі чоловіки однакові. Різні обличчя в них тільки для того, щоб жінки могли їх розрізняти]. Обговорення статті
Надвигающийся – що (який) насувається (насуває, суне, сунеться), на підході:
• надвигающаяся буря – бу́ря, що насувається, на підході;
• надвигающийся враг, голод… – ворог, голод…, що насувається;
• надвигающийся праздник – близьке свято, наступає свято. Обговорення статті
Смертельный – смертельний, смерте́нний, (смертоносный) смертоно́сний, (убийственный) убивчий:
• смертельная болезнь – смертельна хвороба;
• смертельная скука – смертельна (нудезна, убивча) нудьга (нудота);
• смертельный враг – смертельний ворог;
• смертельный, летальный исход (мед. Exitus lethalis) – смерте́льний (летальний) кіне́ць, ви́слід;
• смертельный номер, трюк – смертельний номер, трюк (викрутас);
• смертельный случай – смертельний випадок;
• смертельный удар – смертельний (убивчий) удар.
[Чує лицар серед бою, що смертельна рана в грудях (Л.Українка). З тюремних стін винесе зароди смертельної недуги, котра перед часом зажене його в могилу (І.Франко). Лазар побачив поле й почув тишу, якусь незвичайну, смертельну тишу (М.Коцюбинський). Корінці чисті, здорові, не знають ще свого смертельного ворога (М.Коцюбинський). На зневагу чужинця відповідає смертельним ударом (Г.Хоткевич). Тепер у квітчастих долинах, що чекають їх, він дивитиметься без краю в її очі, де бачитиме світ і життя, братиме її за руку в радісній покорі й почуватиме на долоні своїй невичерпне тепло її тіла, до якого не наблизиться ніколи! Вночі стерегтиме її сни, чудові сни заколисаної краси, і розумітиме їх, як розуміють мову людей. І питиме, питиме щохвилини насолодної отрути її обожнення, і вмиратиме поволі коло її ніг у смертельній сп’янілості (В.Підмогильний). Від цього брав розпач. І від цього ж огортала нудьга смертельна (І.Багряний). — В сміливих щастя завжди є!.. От хоч би й ми. Приїхали сюди… Боже! Яка страшна і дика пуща була! І нудьга смертельна. І лихо скрізь навколо, і злигодні, і смерть… Чужа чужина… А бач, оббулися… (І.Багряний). Треба славно, раз судилося вмерти — перебути вік свій, а не покон. Треба щедро — серцем одним, устами ледь розпуклими — розпелюстити втіхи гін, всевідради! Сонце бо йде — за нами. Набирай же — свій смертельний розгін. Треба щиро — день за днем перебути. Треба ніжно — вилоскотати шал серця! Треба виринути зі скрути, як із рури — срібногорлий хорал (В.Стус). Півроку  вбік  — і  все  це  піде  прахом. І  цілий  всесвіт  вміститься  в  сльозу. Дрімотні  міни — круглі черепахи — в  землі  шорсткій  ворушаться,  повзуть. О  піруети  вимушених  танців! Хто йшов  по  полю  мінному  хоч  раз, той  мимохіть  і  на  паркетних  глянцях пригадує смертельний  падеграс (Л.Костенко). У групі, крім мене та неї, було дві сімейні пари з дітьми підліткового віку — всього сім осіб, дві дами бальзаківського віку та кінодокументаліст із донькою. Нудьга смертельна! (І.Роздобудько). — Оце ж воно і є,— відказав Амбросіо.— На цьому самому місці мій нещасливий друг не раз оповідав мені про свою недолю. Саме тут, за його словами, він уперше побачив ту смертельну ненавидницю роду людського, вперше освідчив їй свої щирі й вірні почуття і тут же дізнав од Марсели останньої зневаги і наруги, що й примусило його дати кінець трагедії цього мізерного життя (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Хто з нас не знає цієї надії, що з кожною хвилиною згасає, цієї мовчанки, що стає дедалі важчою, мов смертельна хвороба (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Смертельна нудьга екзекуції (С.Є.Лєц). Смертельний номер: факір сідає на дошку, утикану гострими цвяхами. Глядач: «Скажіть, а вам не боляче?» Факір: «Та, загалом, ні. Боляче тільки вперше. А потім — головне в старі дірки потрапляти»] Обговорення статті
Чёрт – чорт, дідько, люципер, лукавий, куций, (нечистый) лихий, нечистий, (болотный) анци́бол, анци́болот, анциболо́тник:
• будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг., устар.) – неначе (наче), немов (мов), ніби (нібито), буцімто (буцім) чорт сім кіп гороху змолотив;
• до чёрта, чёрт знает сколько (разг.) – до чорта (до біса, достобіса, до дідька), до лиха (до лихої години), до смутку; (эвфем.) до сина (до хріна); (ругат.) до стилої мами; страшенно;
• за каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (иногда эвфем.) якого сина;
• какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дідька); (эвфем. также) якого сина (хріна); (иногда давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі; на кий біс;
• как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого);
• к чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (ругат. ещё) під три чорти, к лихій годині;
• к чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (иногда) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби;
• на чёрта (разг.) – на чорта (на біса);
• не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося (Пр.); не було клопоту, так чорт надав (Пр.); купив чорта з рогами на свою шию (Пр.); не мала дівка лиха, так Каленика привела (Пр.);
• ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (иногда фиг. о какой-нибудь непригодной вещи) надібок у піч, мишам на снідання;
• ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма;
• один чёрт (разг.) – один чорт (один біс); який дідько печений, такий і варений (Пр.); який один дідько, такий і другий (Пр.); все один чорт, що собака, що хорт (Пр.); той же Савка, та на других санках (Пр.);
• одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна (знає);
• [сам] чёрт не брат кому – [сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому;
• сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє);
• [сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть;
• сто чертей! (бран.) – сто (стонадцять) чортів!;
• у него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий (Пр.);
• у чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах;
• чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува (буває);
• чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам.. ) хто, що;
• чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого;
• чёрта с два! (разг.). – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але!;
• чёрт возьми, чёрт побери (разг.) – чорт його бери!, чорт побери!; дій його честі!; (иногда) матері його ковінька!;
• чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик; чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути;
• чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила); [і] надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); [і] надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс);
• чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна (знає); смуток його (їх…) зна (знає);
• черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого;
• чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…);
• чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким;
• чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його її, нас, вас, їх) бери (о многих, побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав);
• чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє (Пр.);
• чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого;
• чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто;
• чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере;
• чёрт-те что, чёрт-те как – чорт зна що, чорт зна як; чортзна-що, чортзна-як, казна-що, казна-як; (редко) чорть-і-що, чорть-і-як;
• чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється;
• что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня).
[Лізти чортові в зуби (Пр.). Якби в чорта грива, була б з нього кобила (Пр.). — Одначе ж, чорт побери, земляче, ти, видно, її соломою годував! (М.Гоголь). Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив (І.Нечуй-Левицький). І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! (Сл. Гр.). Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті (Н. п.). Вигадай чорта, він вам і ратиці на стіл (Пр.). Послав Бог роботу, та забрав чорт охоту (Пр.). Править, як чорт болотом (Пр.). Про вовка помовка, а чорт пана несе (Пр.). Пусти чорта в хату, то він і на піч залізе (Пр.). — Козолуп! Піди, брат, турни його к чортам собачим звідси. Хай другим шляхом їде… Ну, сволоч народ! Якраз йому тоді треба їхать, як не можна (В.Винниченко). Але тепер, коли все скінчилось гаразд (дай Боже так і в усіх пригодах), скажіть мені, ваша милость, хіба ж то не смішно було, що отаке чорть-і-що нас налякало,- мене принаймні, бо ви, пане, я вже бачу, не знаєте й не відаєте, що таке страх чи переляк (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чорти батька зна що говориш, чоловіче! — вигукнув Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бог мене побий,— обізвався тоді корчмар,— коли той Дон Кіхот чи Дон Анциболот не порубав міхів із червоним вином, що в головах йому стояли! Отож, мабуть, вино розлилося, а сей молодець дума, що то кров! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тільки-но хто згадував директора, крамаря хапали чорти, він, забувши про свої муки, несамовитів і казився, чухаючи своє тіло від голови до п’ят (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отака ваша історія? — Певно, що така. А яка ваша? Ми порівняємо їх і, може, я нарешті зрозумію, на кий біс ви закинули мене посеред ночі до холодного підвалу, який смердить лайном? (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). З першого дня роботи виявилося до дідька й трохи (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). 1. — Тату! Чорт лізе в хату!!! — Не біда, синку, аби не москаль. 2. Дружина — чоловікові: — Тебе сьогодні знову викликають у школу: малий знову розбив вікно. — Чорт побери! Скільки ж у них там вікон?!]. Обговорення статті
Язык –
1) язик;
2) (речь) мова;
3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло;
4) (перен., пленный) язик;
5) (уст., народ) язик:
• боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий;
• болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати;
• боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто;
• вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти;
• владеть языком – володіти (орудувати) мовою;
• говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних;
• говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою;
• держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста);
• дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик;
• заливной язык – заливний язик;
• злой язык – злий (лихий) язик;
• идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик;
• иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик;
• как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся;
• использование (употребление) языка – мововжиток;
• ломать язык – калічити мову;
• население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення;
• на (украинском) языке – (українською) мовою;
• на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка;
• овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову;
• они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз;
• остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто;
• прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик;
• проглотить язык – проковтнути язика (язик);
• происхождение языка – походження мови;
• просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить;
• птичий язык – пташина мова;
• разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова);
• родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова;
• слетать, срываться с языка – зриватися з язика;
• хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик;
• чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати;
• что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.);
• что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.);
• чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів;
• эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова;
• язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто);
• языки, языци – язики, народи, народності;
• язык и речь – мова і мовлення;
• язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.);
• язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що;
• язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого);
• язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого;
• язык преподавания – викладова мова;
• язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто;
• язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто;
• язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.);
• язык иностранный – чужа (іноземна) мова;
• язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.);
• языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.);
• языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.);
• язык пламени – язик полум’я;
• язык преподавания – викладова мова.
[Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВРАГ жін. вороги́ня;
быть враго́м самому́ себе́ згріба́ти жар на свою́ го́лову.
ДРО́ГНУТЬ, ще ті́пнутися, (про ворога) заті́патися, хитну́тися, фраз. тьо́хнути [се́рдце дро́гнуло = се́рце тьо́хнуло];
враг дро́гнул, во́рог заті́пався /став здава́ти/;
дро́гнувший, (голос) тремтя́чий, (перед ворогом) споло́ханий, ОКРЕМА УВАГА;
дро́гнувшие ряды́, споло́хані ла́ви.
ЗЛОДЕ́Й ще враг, супоста́т, лихово́да, живомовн. злодія́ка.
ЛЕ́ШИЙ фраз. враг;
леший бы тебя́ задави́л щоб Вас ді́дько злиза́в, щоб тебе́ чорти́ вхопи́ли.
НЕСПРАВЕДЛИ́ВОСТЬ ще тяжка́ кри́вда, уроч. непра́вда [враг несправедливости во́рог неправди].
СТЯ́ГИВАТЬ (сили) ще ску́пчувати, концентрува́ти;
стягивающий що /мн. хто/ стяга́є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ стяга́ти, зда́тний стягну́ти, ску́пчувач, зосере́джувач, стяга́ч, прикм. стяжни́й, оказ. стягу́щий, стяга́льний, затяга́льний, ску́пчувальний, концентрува́льний; складн. стяга́й- [стягивающий войска́ враг стяга́й-ві́йсько-во́рог];
стягивающийся/ стягиваемый стя́ганий, затя́ганий, ску́пчуваний, концентро́ваний, прикм. тех. стяжни́й, складн. -стя́жний [самостя́гивающийся самостя́жний].
ЯЗЫ́К діял. губа́ [дли́нный язык вели́ка губа];
язык присо́х уста́ заши́то в кого /заці́пило кому/;
слова́ не иду́т с языка́ у кого язи́к зате́рп кому;
на языке́ мёд, а на се́рдце лёд м’я́ко сте́лить, та тве́рдо спа́ти, я́нгольський голосо́к, та чо́ртова ду́мка;
челове́ческим языком фольк. (про тварин) живи́м го́лосом;
язык мой – враг мой, дай язику́ во́лю – заведе́ в нево́лю.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Враг – во́рог, -га.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Враг
• Враг его попутал – лихий (нечистий) попутав; сатана опутав. [То тебе, каже, лихий попутав, то він на все зле й навів… Мирний. Був гріх, милостивий пане, в минулому році, попутав нечистий. Стельмах.]
• Врага пощадить — в беду угодить – ворога не добити — себе згубити. Пр.
• И врагу не желаю – і ворогові не зичу (не бажаю). Пр.
• Из-за [злых] врагов – через [лихих] ворогів (іноді через [лихі] вороги); за [лихими] ворогами. [Через вороги тяжко до пекла дістатися. Номис.]
• Язык мой — враг мой – язик — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Млин меле — мука буде; язик меле — біда буде. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язичку, язичку, маленька штучка, а велике лихо робить. Пр.
Взять
• Брать, взять быка за рога – Див. бык.
• Брать, взять, одерживать, одержать верх над кем – Див. верх.
• Брать, взять, схватить за горло кого – взяти за горло (горлянку) кого; присікатися [ґвалтом, притьмом] до кого; пристати з короткими гужами до кого; напосістися на кого. [Але ми пізно взяли за горлянку. Дукін.]
• Взять в долг – взяти у борг (наборг, боргом, набір); взяти в позику (в позичку, позикою); поборгувати; позичити; (образн.) зарятуватися. [Хліба пошукай, і масла, й сала! Як нема — піди позич в сусідів. Тичина. Се я чоловіка зарятувався та й оплатив податі. Сл. Гр.]
• Взять в ежовые рукавицы кого – узяти в лабети (в кліщі, в обценьки, в тісні руки) кого; узяти в [цупкі] шори кого; загнуздати кого. [От тільки одна Дуняшка, покоївка паніна, не боїться і шкодить мені; та й ту загнуздаю… Тобілевич.]
• Взять в оборот кого (фам.) – узяти (прибрати до рук, в руки) кого; забрати в руки кого; взяти в роботу кого. [Я всіх приберу до рук! Усі, усі будуть мені кланятися. Тобілевич.]
• Взять в тиски (перен.) – узяти (затиснути) в лещата; стиснути (здавити, зціпити).
• Взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати [розуму]; збагнути; второпати. [Ніяк до тями цього не візьмеш. Тичина.]
• Взять высокую ноту – взяти (вивести) високу ноту; взяти високо (горою); завести вгору.
• Взять за грудки (во время ссоры, драки) – взяти за барки; взяти (вхопити) за петельки.
• Взять за себя кого – узяти за себе (собі) кого; (давн.) по(й)няти собі кого.
• Взять много – узяти багато; набратися, понабиратися; обібратися, пообиратися. [Набрався стільки, що й не донесеш. Сл. Гр.]
• Взять на поруки кого – узяти на поруки кого; поручитися (заручитися) за кого; у поруки стати за кого. [Хто ж нам за вас у поруки стане? П. Куліш.]
• Взять направо, налево – Див. брать.
• Взять на руки кого – узяти на руки кого; (фам.) узяти на оберемок кого.
• Взять на себя (задание, работу…) – узяти (перебрати, перейняти) на себе (завдання, роботу…).
• Взять перевес над кем – перевагу (гору, верх) узяти над ким; переважити (заломити) кого; перемогти кого; перевищити (перевершити) кого; здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. [Та цим тільки й переважила свекруху. Кропивницький.]
• Взять под арест, под стражу – заарештувати; ув’язнити; узяти під арешт (до арешту); взяти за ґрати, взяти під варту (під сторожу).
• Взять себе за правило – узяти (покласти) собі за правило (як правило).
• Взять себя в руки (разг.) – узяти себе в руки; опанувати себе; запанувати над собою; перемогти себе. [Треба пересилити себе, взяти себе в руки… Багмут.]
• Взять слово обратно (назад) – зректися слова; відректися від слова; взяти слово назад. [Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь тих слів зловісних. Українка.]
• Взять слово с кого – узяти слово з кого; зв’язати словом кого.
• Взять чью сторону – стати на чию сторону (на чий бік, на чиєму боці, на боці кого); заступитися (стати) за кого; пристати до кого; на чиюсь руч горнути; потягти за ким [руку, руч]. [А Доринка заступилась була за батька… Муратов.]
• Всем взял – хоч куди; (книжн.) усім узяв.
• В толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну).
• [Давайте] возьмём – (із значенням наказ. способу) Візьмім(о). [Візьмімо другий приклад. Рильський.]
• [Ещё] посмотрим, чья возьмёт – [Ще] побачимо (подивимось), чия візьме; [ще] поміряємось, чия візьме.
• Кого ни возьми – хоч кого візьми; кого не візьмеш; перший ліпший; будь-хто; [геть] усякий.
• Лучше дать, чем взять – ліпше (краще) дати, ніж узяти.
• Наша взяла – наше зверху; наша взяла.
• Ни дать, ни взять (разг. фам.) – достоту ((до)стеменно, (до)стеменісінько); [як] вилитий (викапаний); точнісінько. [Ви — вилитий батько! Українка.]
• Он (она…) своё возьмёт! – він (вона…) своє візьме!; він (вона…) свого не втратить (не впустить)! [Зими вовк не з’їсть, вона своє візьме. Пр.]
• Откуда, с чего вы [это] взяли? – звідки ви [це] взяли?; звідки вам [це] прийшло?
• Чёрт его (её…) возьми! – матері його (її…) біс!; (не)хай йому (їй…) чорт (біс, враг)!
• Что, взял? (ирон.) – [А що] піймав [облизня]?
• Что с него возьмёшь? (разг.) – що з нього візьмеш?; з нього як з бика молока.
• Этим ничего не возьмёшь – цим нічого не досягнеш (не здобудеш).
Нелегкий
• Во все нелёгкие пуститься – зовсім берега пуститися; піти всіма крутими манівцями; пуститися на бездоріжжя (на всі чотири вітри); у ледащо пуститися.
• Дернула (угораздила) нелегкая его – надав йому біс; і надало ж йому; і надав же йому дідько (враг, нечистий).
• Куда его нелёгкая занесла? – куди його мара (нечиста сила) понесла (занесла)?; куди його чорти занесли (понесли)?; куди його занесло?; куди він к бісу подівся?
• Нелёгкая несёт, унесла, принесла, занесла… кого (разг.) – несе (принесла, занесло…) безголів’я; (лиха година, хвороба) кого; несе (приніс, заніс, поніс) нечистий (дідько, враг, чорт, біс) кого; понесли чорти кого.
Нести
• Из-под полы несёт – з-під помосту (підлоги) тягне (виє, дме).
• Куда несёт тебя нелёгкая? – куди несе тебе лиха година (хвороба, враг, вража мати, вража сила, нечиста сила, нечистий)?
• Нести бремя работы – нести тягар праці; відбувати роботу (працю).
• Нести возмездие за что – покутувати що; каратися за що.
• Нести заботы о ком, о чём – піклуватися (клопотатися) ким, чим, за (про) кого, за (про) що.
• Нести издержки за что – платити за що.
• Нести наказание за что – приймати (відбувати) кару за що.
• Нести небылицы – верзти (плести, правити, провадити) небилиці (нісенітниці).
• Нести обязанности – виконувати (справляти, іноді відбувати) обов’язки, повинність.
• Нести ответственность за что – відповідати за що; бути відповідальним за що; нести відповідальність за що.
• Нести, понести ерунду (вздор, дичь, глупости) (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, верзякати, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; нісенітниці вигадувати; казна-що патякати; клепати (тіпати, витіпувати) язиком; городити; говорити (казати) таке, що ні пришити, ні прилатати (нікому дурно дати); говорити (казати) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати; (тільки докон.) наказати (наверзти, намолоти) сім мішків (три мішки) гречаної вовни; наказати на вербі груші [а на осиці кислиці].
• Нести своё – провадити (правити, товкти, торочити) своєї (своє).
• Нести убыток (потерю) – мати втрати (збитки); зазнавати втрат (збитків); утрачатися.
• Нести чем от кого, от чего – тхнути (відгонити, пахнути) від кого, від чого чим; чути чим від кого, від чого. [Від тебе дьогтем чути. Руданський.]
• Он несёт тяжелую службу – він на важкій (тяжкій) службі; він має важку (тяжку) службу.
Носить
• Высоко (гордо) нести голову – високо (гордо, угору) нести голову; гордо (згорда) триматися.
• Где тебя носило; где тебя нелёгкая носила – де тебе носило; де тебе носила лиха година (хвороба, вража мати, вража сила, нечиста сила, носив враг, нечистий).
• Носить имя, название – мати ім’я, зватися (називатися).
• Носить на руках кого (прям. и перен.) – носити на руках кого.
• Носить печать, отпечаток чего – мати [на собі] печать (познаку) чого; бути позначеним чим.
• Носить характер чего – мати характер чого.
Понести
• Куда тебя нелёгкая понесла?; куда тебя черти понесли? (вульг.) – куди тебе понесла нечиста (вража) сила (лиха година, нечистий, дідько, враг, чорт, біс)?
• Опять своё понес (перен. разг.) – знову почав (узяв) своєї [верзти]; знову за рибу гроші.
• Понести труд (устар.) – покласти багато праці; докласти багато зусиль.
Черт
• Будто черти горох молотили (в свайки играли) (разг. устар.) – (не)наче, (не)мов, ніби(то), буцім(то) чорт сім кіп гороху змолотив. [Хотина як вигляне в вікно, то на вікно три дні собаки брешуть, а на виду у неї неначе чорт сім кіп гороху змолотив. Н.-Левицький.]
• До чёрта (разг.) – до чорта (до біса, достобіса), до лиха (до лихої години), до смутку; (евфем.) до сина (до хріна); (лайл.) до сталої мами; страшенно.
• За каким (за коим) чёртом (прост.) – якого чорта (біса, дідька); (іноді евфем.) якого сина.
• Какого чёрта, для какого чёрта (разг.) – якого чорта (біса, дядька); (евфем. також) якого сина (хріна); (іноді давн.) якого недовірка; (лок.) якої нетечі. [Чого мені журитися, якої нетечі? Манжура.]
• Как чёрт от ладана (бежать, убегать от кого, от чего) (разг.) – як чорт від ладану (тікати, утікати від кого, від чого).
• К чёрту, к чертям, ко всем чертям (разг.) – к чорту (к бісу), до чорта (до біса, до дідька), к чортам (к бісам), до (всіх) чортів; (лайл. ще) під три чорти, к лихій годині.
• К чёрту на кулички (на рога) (разг.) – аж геть далеко, аж десь [на] край світа, (іноді) галасвіта; до чортів на виступці, до чорта (до дідька) в зуби.
• На чёрта (разг.) – на чорта (на біса).
• Не было печали, [так] черти накачали – не мала баба клопоту, так купила порося. Пр. Не було клопоту, так чорт надав. Пр. Купив чорта з рогами на свою шию. Пр. Не мала дівка лиха, так Каленика привела. Пр.
• Ни к чёрту (не годится) (разг.) – ні к чорту (ні к лихій годині) не годиться; (іноді фіг. про якусь негодящу річ) надібок у піч, мишам на снідання.
• Ни чёрта (разг.) – ні чорта; нічогісінько; дарма.
• Один чёрт (разг.) – один чорт (один біс). Який дідько печений, такий і варений. Пр. Який один дідько, такий і другий. Пр. Все один чорт, що собака, що хорт. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр.
• Одному чёрту известно – сам чорт (дідько) зна(є).
• [Сам] чёрт не брат кому – [Сам] чорт не брат (і чорт не брат) кому.
• Сам чёрт не разберёт (не поймёт) (разг.) – сам чорт (і чорт) не розбере (не зрозуміє).
• [Сам] чёрт ногу (голову) сломит (разг.) – [Сам] чорт ногу зломить, [сам] чорт спіткнеться; [сам] чорт голову зверне (зломить, зламає), [сам] чорт в’язи скрутить; [сам] чорт ладу (рахуби) не дасть, [сам] чорт ладу не дійде; того й дядько з перцем не з’їсть. [Колись, хоч би в епоху Наполеона, добре було воювати! Зійшлися дві армії, стукнулись, розійшлись. Ні тобі фронтів, ні сидіння в окопах. А тепер почни розбиратися в операціях, — сам чорт в’язи скрутить. Ковганюк, перекл. з Шолохова.]
• Сто чертей! (бранное) – сто (стонадцять) чортів!
• У него чёрт в подкладке, сатана в заплатке – лисом підшитий, псом підбитий. Пр.
• У чёрта на куличках, на рогах (разг.) – аж геть далеко, аж десь край світа, у чорта далеко; у чорта на болоті, у чорта в зубах.
• Чем чёрт не шутит (разг.) – чого на світі не буває; бува(є).
• Чёрта ли мне (тебе, ему, нам, вам…) в ком, в чём (разг.) – на чорта (на біса, на дідька) мені (тобі, йому, нам, вам…) хто, що.[Нащо ти це кинув? — спитав Борис. — Лист якийсь рекомендаційний, на біса мені лист! Кундзіч, перекл. з Толстого.]
• Чёрта лысого – чорта (дідька) лисого; чорта пухлого.
• Черта с два! (разг.) – чорта лисого (пухлого)!; чорта з два!; овва (ов)!; але-але! [І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр.]
• Чёрт возьми (разг.) – чорт його бери!; дій його честі!; (іноді) матері його ковінька!
• Чёрт дёрнул меня (тебя, его, её, нас, вас, их) за язык (разг.) – чорт смикнув мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) за язик, чорт надав (лиха личина надала) мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) бовкнути. [А ти вип’єш зі мною з радощів? — спитав він. І зараз же з тривогою подумав: «Ну, от і знов чорт мені надав бовкнути!» Ковганюк, перекл. з Шолохова.]
• Чёрт дёрнул, понёс, догадал меня (тебя, его, её, нас, вас, их) (разг.) – надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) лиха година (лиха личина, нечиста сила), (і) надала ж мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм); (і) надав же мені (тобі, йому, їй, нам, вам, їм) нечистий (чорт, біс).
• Чёрт его (их…) знает – чорт (дідько, біс, враг, кат, мара, морока) його (їх…) знає; лихий його (їх…) зна(є); хрін його (їх…) батька зна(є); смуток його (їх…) зна(є).
• Черти возьмут кого (разг.) – чорти візьмуть кого, чорт (дідько) ухопить кого.
• Чёрт знает кто (что, какой, где, куда…) (разг.) – чорт (кат) зна хто (що, який, де, куди…); чортзна-хто (-що, -який, -де, -куди…), казна-хто (-що, -який, -де, -куди…); чорт (біс) батька зна хто (що, який, де, куди…).
• Чёрт ли сладит с кем (разг.) – і чорт (і біс) ладу не дійде з ким.
• Чёрт меня (тебя, его, её, нас, вас, их) возьми (дери, побери, подери); чёрт бы меня (тебя, его, её, нас, вас, их) брал (драл, побрал) (разг.) – чорт мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) бери (про багатьох побери); хай (нехай) мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт (лихий, дідько) візьме; щоб мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) чорт узяв (забрав, про багатьох побрав); чорт би мене (тебе, його, її, нас, вас, їх) узяв (забрав, про багатьох побрав).
• Чёрт мошну тачает, скряга её набивает – скупий збирає, а чорт калитку шиє. Пр.
• Чёрт несёт, принёс (черти несут, принесли) кого (разг.) – чорт (дідько) несе, приніс (чорти несуть, принесли) кого; (лок. також) чорт нагодив (нагодила дідьча мати) кого. [Посилався до дівчини, хотів її взяти, нагодила дідьча мати товариша в хаті. Н. п.]
• Чёрт носит (черти носят) кого; чёрт унёс (черти унесли) кого – чорт (дідько) носить (чорти носять) кого; чорт заніс (забрав) кого, чорти занесли (забрали, побрали) кого; [десь] віється, повіявся хто.
• Чёрт с тобой (с ним, с ней, с вами, с ними) (разг.) – чорт з тобою (з ним, з нею, з вами, з ними); хай (нехай) тобі (йому, їй, вам, їм) чорт (біс, враг, мара, морока); хай (нехай) тебе (його, її, вас, їх) чорт (враг) візьме, забере.
• Чертям (всем чертям) тошно (разг.) – аж пекло сміється.
• Что за чёрт (разг.) – що за чорт (чортовиння, чортівня).
Язык
• Боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто.
• Вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти.
• Владеть языком – володіти (орудувати) мовою.
• Говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних.
• Говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою.
• Держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста).
• Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик.
• Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що.
• Овладеть языком – опанувати мову (оволодіти мовою).
• Они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз.
• Остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто.
• Прикусить (закусить) язык (перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.]
• Просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить.
• Птичий язык – пташина мова.
• Разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова).
• Родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова.
• Слетать, срываться с языка – зриватися з язика.
• Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати.
• Что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр.
• Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр.
• Чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів.
• Язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто).
• Язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.]
• Язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого.
• Язык преподавания – викладова мова.
• Язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.]
• Язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто.
• Язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр.
• Язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр.
• Язык мой — враг мой – язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр.
• Языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр.
• Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Во́рог, -га – враг, неприятель.
• Запе́клий во́рог – злой, смертельный враг.
Враг, -га – чорт.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Лучшее - враг хорошего. —
1. Лучче живий хорунжий, як мертвий сотник.
2. Лучче маленька рибка, як великий тарган.
3. Добре добувши, кращого не шукай.
4. Горобець - молодець, а ластівка краще.
Язык мой - враг мой. —
1. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені сидиш, а мені добра не зичиш.
2. Язичку, язичку, маленька штучка, а велике лихо робить.
3. Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом.
4. Хто язик держить за зубами, того нічого не кортить.
5. Млин меле - мука буде; язик меле - біда буде.

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Во́рог, -га, м. Врагъ. В щасті не без ворога. Ном. № 1714. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. Ум. Ворі́(о́)женько.
Враг, -га́, м. Чортъ, злой духъ. Не взяв його враг! Ном. № 1355. Куди вас враг несе до гаспидського сина? Греб. 387.
Га́спедів, -дова, -ве, га́спедовий, -а, -е, га́спедський, -а, -е и га́спидовий, га́спидський.
1) Аспидскій, относящійся къ ядовитому змѣю.
2) Бранное: дьявольскій, бѣсовскій. Чого вже не роблю з тими гаспедовими схизматиками. Стор. МПр. 80. Гаспидський сину! Ном. № 3558. Куди вас враг несе до гаспидського сина? Греб. 387.
Ді́дько, -ка, с. Чортъ, дьяволъ, домовой. Грин. ІІІ. 385. Дівчинонько, приніс тебе дідько, розсіяв я пшениченьку рідко. Мет. 28. Який би враг примусив мене жартувать із гетьманом, коли б сам куций дідько не засів мені в серці. К. ЧР. 164. Дідько не дідько, а й людей таких рідко. Козел. у. Ді́дька ма́ти. Не имѣть ничего. В кишені дідька має. Рудч. Чп. 122.
Дороги́й, -а́, -е́.
1) Дорогой. Де ж твої, доню, дорогі коралі? Чуб. ІІІ. 144.
2) Дорогой, любимый. Любов дорогая, — розлука тяжкая. Мет. 93. З дорого́ю душе́ю. Очень охотно, отъ всего сердца. Невже ви хочете, щоб за вашого війтенка отець силував одним одну дочку? — Який.... враг просить його силувата? вона з дорогою душею пійде! К. ЧР. 297. Сравн. ст. доро́гший и доро́жчий, доро́жший. К. ЧР. 57. Грин. III. 595. Ум. Дороге́нький, дороге́сенький. Г. Барв. 363. Моя порадниця дорогесенька. Мил. 204.
Не́друг, -га, м. Недругъ, врагъ. Піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький. К. ЧР. 12.
При́ступ, -пу, м.
1) Доступъ; приступъ. Мав приступ до двору. Левиц. Пов. 117. І приступу до тебе нема. Г. Барв. 497.
2) Приступъ (военный). Враг мене візьми, коли б я засурмив вам хоч на один приступ. К. ЧР. 66.
Прича́лювати, -люю, -єш, сов. в. прича́лити, -лю, -лиш, гл.
1) Причаливать, причалить, пристать къ берегу. Єв. Мр. VI. 53. Який вас враг сюди направив і хто до берега причалив? Котл. Ен. І. 16. До свого́ бе́рега прича́лив наві́ки. Умеръ. Ком. Пр. № 1106.
2) Подъѣзжать, подъѣхать. Причалили хури до комори, випрягли волів. О. 1862. VIII. 22.
3) = прибиватися, прибитися. Причалив до старого знайомого, щоб і Антося тут поставити, і самому перебути. Св. Л. 216.
4) Присоединяться, присоединиться, пристать. А до його причалило ще чоловік десять.
Прони́діти, -дію, -єш, гл. Проскучать; просидѣть безъ дѣла. Він ходів зо два там просидів, а мабуть би і більш пронидів, як би його враг не спіткав. Котл. Ен. І. 26.
Супоста́т, -та, м. Супостатъ, врагъ. Топчи вороги під ноги, а супостати під п’яти, щоб перестали брехати. Мет. 233. То ж не люде, — супостати: беруть хлопця у салдати. Нп.
Супроти́вник, -ка, м.
1) Противникъ, врагъ.
2) Злой духъ, демонъ. Нехай тебе супротивник візьме. Ном. № 3749.
Супроти́вниця, -ці, ж. Противница, женщина-врагъ. Мир. Пов. II. 70.
Ура́г, -га́, м. = Враг.
Шльо́ха, -хи, ж. Потаскуха, гулящая баба. Венера не послідня шльоха, проворна, враг її не взяв. Котл. Ен. І. 12.
Яки́й, яка́, яке́, мѣст.
1) Какой. Як же я, каже вовчик, вирубаю, коли я не знаю, якого дерева? Рудч. Ск. ІІ. 7. Який їхав, таку й стрів. Ном. Який сей світ великий, нене! МВ. II. 8. Який вас враг сюди направив? Котл. Ен. І. 16. Якого біса він дочку засмучує? Г. Барв. 479.
2) Который. До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, коли тепер нема того, який мене любить? Котл. НП. 340.
3) Нѣкоторый. Сьогодні оце сховає (гроші) там, а через який час полічить їх і перехова у друге місто. Грин. II. 143.
4) Одинъ, тотъ, другой, иной. Зараз всі і потаскались чого хотілося шукать: якому меду та горілки, якому молодиці, дівки, оскому щоб з зубів зігнать. Котл. Ен. III. 8. Дивлюся: в могилі усе козаки: який безголовий, який без руки, а хто по коліна неначе одтятий. Шевч. 563.
5) Какой-нибудь. Роспитує: чи нема де якого нетяги? Рудч. Ск. II. 9. Ізлізу на яке небудь дерево та переночую, щоб звірюка яка не напала на мене. Рудч. Ск. II. 157. Піде замолотить коробку, а ще й зажнемо якого снопа. Г. Барв. 435. Въ томъ же значеніи: яки́й не́будь, яки́й таки́й. Желех.
6) Не яки́й. Не большой, не очень большой, не великъ. Не яку худобу має, а живе з достатком. Мир. Н. 13. На рік надія не яка. Мкр. Г. 61. Ум. Я́ке́нький. Лебед. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Во́рог, -га, м. *Запе́клий во́рог. Злой, смертельный враг. Сл. Нік.
Домашній, -я, -є = Домо́вий. *—во́рог. Внутренний враг. Бо не пора тепер, мавші великого... ворога... визивати на бій домашніх ворогів. Лепкий.
*Нашпиго́вувати, -вую, -єш, сов. в. нашпигува́ти, -гу́ю, -єш, гл. Накалывать, наколоть, исколоть. Коли хоч, нене, знати, що це за козак, так це той самий, що нас із ним нашпиговано під Київом. Кул. Я не скажу їм, що не який враг і нашпигував мене, як не ти. Кул. ЧР.
Нетру́жений, -а, -е.*2) Не трудившийся, праздный. Чи може хочете дождаться, щоб який враг нетружений нашою батьківщиною поживився? О. Бодян. (І. Материнка—Наськы укр. казкы, XIII). Нетружені руки. Умань. Ефр.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Враг — во́рог, -га.
Классовый — кла́совий; К. враг — кла́совий во́рог.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

враги́ня, враги́нь; ч. враг
поет. та, хто ворогує або бореться з кимось. [А ще ж і Обама враг, і Меркель така врагиня, шо сил нема. (Свирид Опанасович, ФБ, 2015).]
див.: вороги́ня, ворожи́ця, во́рожка, непри́ятелька, супроти́вниця

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Врагъ = 1. во́рог, мн. вороги́, здр. воро́женьки, ворі́женьки, (бувший приятель) — ро́збрат. — То мій давнїй ворог. — Брешіть, брешіть воріженьки, а ви люде чуйте. н. п. — Хан учинив розбрат Хмельницькому. Л. В. 2. яр, здр. яро́к, (степовий) — ба́лка, ба́лочка, (з лїском) — байра́к.

Запропонуйте свій переклад