Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 81 статтю
Запропонувати свій переклад для «глядіти»
Шукати «глядіти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бере́чь – стерегти́, берегти́, поберіга́ти, пильнува́ти, гляді́ти, догляда́ти чого́, схороня́ти, хова́ти, хорони́ти [Не для сла́ви, для вас, мої́ бра́ття, я свій скарб найдоро́жчий хова́в], шанува́ти, щади́ти [За робо́тою не шанува́в він свого́ здоро́в’я], ощажа́ти [Хліб на петрі́вку ощажа́й], жалі́ти [Хто чужо́го не жалі́є, той і свого́ не ма́є].
Б. платье – жа́лувати оде́жу, шанува́ти оде́жу.
Вызыва́ющий – визи́вний, зади́рливий, задери́куватий, зачіпни́й, зачі́пливий.
Иметь вызыва́ющий видгляді́ти зади́рливо, визи́вно, ко́зирем диви́тися, стоя́ти.
Вызыва́юще – зади́рливо, зади́ркуватий, зачі́пливо, зачі́пно, визи́вно.
Высма́тривать, вы́смотреть
1)
см. Выгля́дывать;
2)
см. Вы́глядеть 2;
3) гляді́ти, нагляда́ти, нагле́[я́]діти, пильнува́ти, назира́ти, назори́ти, пантрува́ти, ви́пантрувати, визира́ти, ви́зирити, вигляда́ти, ви́глядіти що; (
осмотреть) видивля́тися, ви́дивитися в чо́му. [Вовк гу́сячий табу́нчик назори́в (Греб.). Пантру́є,— чи не мо́жна потягти́ чого́. Прибіга́є до костьо́ла, гляди́ть свою́ па́ні (Рудан.). Визира́ють до́брої наго́ди. Скрізь ми там ви́дивилися (Куліш)].
Притти чтобы вы́смотреть – прийти́ на ви́глядки, на пі́дгляди, на ро́згляди, на ви́зирки.
Высма́тривая – визира́ючи, ви́зирцем, ви́зирці;
4)
вы́смотреть, см. Вы́няньчить.
Вы́смотренный – ви́гляджений, ви́зорений, назо́рений, ви́няньчений.
Задо́рный
1) зади́рливий, задери́куватий, задира́куватий, зачі́пливий, заї́дливий, зано́зистий, задьо́ристий; заго́нистий, завзя́тий.

-ный вид, слова – зади́рливий (зачі́пливий, задери́куватий) ви́гляд, зачі́пливі слова́.
Иметь -ный вид – зади́рливо гляді́ти, ко́зирем стоя́ти, ко́зирем диви́тися.
-ный характер, свойственный военному – заго́ниста воя́цька вда́ча;
2) (
завидный) споку́сливий.
I. Зреть (смотреть) – диви́тися, гляді́ти, на ко́го, на що, (в поэзии) з(д)рі́ти (зрю, зриш) на що, на ко́го, кого́, що, (созерцать) спогляда́ти на що и що; см. Гляде́ть. [Не зрять Бо́га над собо́ю (Шевч.). Пре́дки на́ші зрі́ли, як кро́в’ю пли́нули річки́ (Самійл.)].
Интере́с
1) (
любознательность) ціка́вість, інтере́с, заціка́влення. [Почала́ з ціка́вістю чита́ти газе́ту (Ол. Пчілка)].
Возбудить -ре́с к чему – ви́кликати (збуди́ти) ціка́вість (інтере́с) до чо́го.
Вызывать -ре́с у кого – заціка́влювати кого́.
Проявлять -ре́с к чему – виявля́ти ціка́вість до чо́го, бу́ти ціка́вим до чо́го; см. Интересова́ться.
-ре́с к чему прошел – інтере́с (ціка́вість) до чо́го мину́в(ся).
Утратить, потерять -ре́с к чему – утра́тити інтере́с, збайдужні́ти до чо́го, (к себе у кого) збайдужі́ти кому́. [Нова́ леге́нда ще не збайдужі́ла, не спрофано́вана (Л. Укр.)].
Чувствовать -ре́с к чему, см. Интересова́ться чем. Это не представляет для меня -ре́са – це мене́ не ціка́вить, мене́ це не обхо́дить (не касается).
С -сом – ціка́во. [Ціка́во слу́хав його́ (Київ). Ціка́во розгляда́ли портре́т (Грінч.)];
2) (
выгода, польза) інтере́с, ко́ристь, зиск (-ку). [Кла́сові інтере́си].
В общих -сах – в спі́льних інтере́сах.
Наблюдать свой -ре́с – пильнува́ти (гляді́ти) свого́ інтере́су, дба́ти про свій інтере́с (ко́ри́сть, зиск).
В царстве -са – в ца́рстві інтере́су.
При пиковом -се – ні з чим;
3) (
участие) заціка́влення, ува́га, інтере́с до ко́го, до чо́го; см. Уча́стие;
4) (
процент, заработок) інте́ре́с (-су). [Фа́ктор за мали́й інте́рес ро́бить усі́ ва́ші дору́чення (Хотинщ.)].
Иска́ть
1) (
стараться найти) шука́ти кого́, що и чого́, за ким, за чим, пошу́кувати, гляді́ти кого́, чого́, за ким, за чим, (гал.) гляда́ти кого́, чого́, що. [Озира́ється по лю́дях, мов шука́ючи кого́ очи́ма (Грінч.). Пого́ня була́ вже в лі́сі, шука́ла за ни́ми (Франко). Коли́ я вам не згожу́, то гляді́ть собі́ кра́щої на́ймички (Коцюб.). Бу́ду я собі́ му́жа гляда́ти (Гол.)].
Ищи́! (собаке) – шука́й (шпуй, шкуй)!
-ка́ть себе беды – напи́тувати (собі́) ли́ха.
-ка́ть блох, вшей у кого (в голове) – ська́ти бліх, во́шей у ко́го, ська́ти кому́ (го́лову), гляді́ти в голові́ кому́.
-ска́ть у себя в голове – ська́тися (в голові́).
От добра добра не и́щут – з до́брого добра́ за и́ншим не шука́ють.
-ка́ть должности (места) – шука́ти поса́ди, (пров.) шука́ти помі́стя.
Ищу́ комнату для холостого – шука́ю (пошу́кую) кімна́ти для нежона́того.
-ска́ть повсюду – шука́ти скрізь, по всіх усю́дах.
-ска́ть правды – дохо́дити (шука́ти) пра́вди.
-ска́ть спасения (в бегстве) – шука́ти порату́нку (втіка́ючи).
-ска́ть счастья – шука́ти (пита́ти) до́лі (ща́стя-до́лі).
-ска́ть предлога (повода) для ссоры – шука́ти при́воду до сва́рки; шука́ти при́ключки (за́чіпки) до сва́рки.
Что вы и́щете? – чого́ ви шука́єте?
-ска́ть убить – шука́ти вби́ти. [И́род Христа́ вби́ти шука́є (Колядка)].
И́щет меня убить (мне повредить) – шука́є сме́рти моє́ї (мені́ шко́ди).
И́щет случая мне повредить – шука́є наго́ди мені́ шко́ду вчини́ти (нашко́дити).
И́щут прислугу за всё – тре́ба служни́ці до всьо́го, (гал.) пошу́кується служни́ці за все, до всьо́го;
2) (
что на ком) пра́вити що в ко́го, з ко́го, доправля́тися чого́ в ко́го, з ко́го. [Ніхто́ не при́йде пра́вить про́центу (Рудч.). А зроби́в яку́ шко́ду робі́тник – судо́м із йо́го доправля́йся та свого́ пра́ва дохо́дь, а сам кара́ти не смій (Єфр.)].
Взял, а потом ищи́ с него – взяв, а тоді́ прав з ньо́го, справу́йся з ним.
На нищем не и́щут – що з го́лого взя́ти.
-ка́ть с кого за обиду – пра́витися на ко́го за обра́зу (за шко́ду).
-ка́ть по суду – пра́вити судо́м.
-ка́ть судом – позива́ти кого́. [Позива́тися я не охо́ча, а коли́ тре́ба, то позива́тиму (Кон.)].
-ка́ть в суде – позива́тися за що з ким, доправля́тися судо́м, справува́тися за що з ким.
-ка́ть судебным порядком с кого – пра́вити через суд з ко́го; дохо́дити чого́; (стар.) од ко́го пра́вно дохо́дити.
-ка́ть судебного удовлетворения – пра́ва проха́ти;
3) (
в ком) запобіга́ти в ко́го чого́. [(У́ряд) запобіга́в їх (коза́цької) по́мочи на Шве́да (Куліш)].
В нём все и́щут – перед ним вся́ке запобіга́є.
-ка́ть милости – запобіга́ти ла́ски чиє́ї и у ко́го.
-ка́ть поддержки – запобіга́ти допомо́ги.
Иско́мый – шу́каний, пошу́куваний. [Шука́ли все люди́ну в люди́ні і ча́сто бли́зько до шу́каного ідеа́лу підхо́дили (Ніков.)].
-мый результат – шу́каний ви́слід.
-мое (мат.) – шу́кане (-ного).
И́скоса – ско́са, скри́ва, зу́коса, у́ско́сом, косяка́. [Не диви́сь на ме́не ско́са, бо ви́скочить бу́льба з но́са (Приказка). Зо зло́бою гидко́ю він погляда́ на лю́дське ща́стя скри́ва (Грінч.). А сам зирк та зирк зу́коса на Охрі́ма (М. Вовч.). Зда́лека сіда́є, вско́сом ди́виться (Сл. Гр.)].
Взглянуть -са – гля́нути скри́ва (ско́са).
Посматривать -са – ско́са, зи́зом погляда́ти на ко́го, зи́зим о́ком накрива́ти кого́.
Смотреть -са – криви́м о́ком гляді́ти, зи́зом диви́тися на ко́го.
Иссле́дывать, иссле́довать – дослі́джувати, досліди́ти, (реже: проследить) вислі́джувати, ви́слідити що, (доходить разбирательством) дохо́дити, дійти́ чого́, (узнавать) дізнава́ти, дізна́ти що, чого́, (разведывать) розві́дувати, розві́дати що, (о мн.) подослі́джувати, повислі́джувати що, подохо́дити чого́, порозві́дувати що. [Дослі́джувати істори́чні, соція́льні поді́ї (Крим.). Наро́д ма́є свою́ культу́ру і спе́ршу тре́ба зна́ти її́, досліди́ти (Грінч.). Він надійшо́в бли́жче і поча́в ува́жливо дізнава́ти струме́нт (роя́ль), нагина́ючись до землі́ (Корол.). Вся́кої ре́чі сами́ по джере́лах істори́чних дохо́дять (всё исследуют сами по историч. источникам) (Куліш)].
-вать отдалённые страны – дослі́джувати, досліди́ти дале́кі краї́.
-вать кровь – дослі́джувати, досліди́ти кров.
-вать больного – (осматривать) огляда́ти, огля́нути слабо́го, (делать над больн. исследования) дослі́джувати, досліди́ти слабо́го.
-вать рану зондом – про́бувати, ви́пробувати, гляді́ти, погляді́ти ра́ну зо́ндом (дро́тиком).
-вать место преступления – обслі́джувати, обслі́дувати (знач. сов. и несов.), сов. обсліди́ти мі́сце зло́чину.
Тщательно -вать что – пи́льно дослі́джувати, досліди́ти що.
Иссле́дуемый – дослі́джуваний.
Иссле́дованный – дослі́джений, ви́сліджений.
-ться – дослі́джуватися, бу́ти дослі́дженим.
Наслажде́ние
1) (
действие по глаг. Наслажда́ть) ті́шення, усоло́джування, оконч. наті́шення, усоло́дження кого́, чого́ чим, о[на]соло́дження чого́ чим;
2) (
состояние по глаг. Наслажда́ться) насоло́да, уті́ха з чо́го, розкошува́ння чим и з чо́го, коха́ння в чо́му, милува́ння, любува́ння чим, в чо́му и з чо́го, ла́сування з чо́го и чим. [Розкошува́ння на́дбаним добро́м (Франко). Любува́ння з ідеа́льної краси́ душе́вної (Грінч.). До ла́сування ти йому́ на сте́жці (Куліш)];
3) (
удовольствие) насоло́да, (редко осолода), уті́ха, ро́зкіш (р. ро́зко́ши, мн. розко́ші, -шів), (услады) со́ло́дощі (-щів и -щей). [Кра́ще не прив’я́зуватися до вті́хи, не роби́тися рабо́м насоло́ди (Крим.). Ї́хні гу́би вже креса́ли болю́чі і́скри насоло́ди (В. Підмог.). Вся́ка пра́ця дає́ люди́ні вели́ку осоло́ду й забуття́ (Крим.). Ва́блять (морські́ царі́вни) до се́бе зеленува́тими очи́ма свої́ми, обіця́ючи ще нечу́вані вті́хи (Леонт.). Що за вті́ха – з тобо́ю сиді́ти! що за вті́ха – на те́бе гляді́ти! (Крим.). Естети́чна вті́ха (М. Зеров). Ти ще не розумі́єш, яка́ се ро́зкіш – почуття́ своє́ї си́ли (Франко). Моє́ се́рце в ці́лім мо́рі ро́зкоши тону́ло (Рудан.). Розко́ші ра́ю (Франко). Дай мені́ лю́бощів, па́хощів, ча́рів-соло́дощів (Франко)].
С -нием – залюбки́, з уті́хою, з насоло́дою, лю́бо. [Залюбки́ зга́дував, що сього́дні пі́де додо́му, обми́ється, відпочи́не й побу́де в свої́й сім’ї́ (Грінч.). Не дві но́чі ка́рі о́чі лю́бо цілува́ла Шевч.). Нево́льники лежа́ть, простя́гшись лю́бо (Куліш)].
От -ния – з насоло́ди, з уті́хи, з ро́зко́ши.
Светские, мирские -ния – світові́ вті́хи (розко́ші). [Світови́х не ві́давши уті́х (Грінч.). За світови́ми розко́шами вганя́ли (Куліш)].
Чувственное -ние – почуттє́ва (змисло́ва) насоло́да (вті́ха).
Чувственные -ния – почуттє́ві (змисло́ві) вті́хи, (любовные) лю́бощі (-щів и -щей), любува́ння (-ння).
Исполненный -ния – по́вний насоло́ди (уті́хи), насоло́дний, розкі́шний. [В насоло́дній мло́сті ті́ла й душі́ (В. Підмог.). В ім’я́ любви́ й годи́н її́ розкі́шних (Куліш)].
Доставлять, доставить -ние кому – дава́ти, да́ти насоло́ду (вті́ху) кому́, ті́шити, поті́шити кого́.
Испытывать, испытать -ние – зазнава́ти, зазна́ти насоло́ди (вті́хи, ро́зко́ши); срв. Наслажда́ться.
Находить -ние в чём, с -нием предаваться чему – коха́тися в чо́му, милува́тися в чо́му и чим, ті́шитися чим и з чо́го.
Насма́тривать, насмотре́ть
1)
кого, что – нагляда́ти, гляді́ти, нагля́[е́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити и назори́ти, визира́ти, ви́зи[о]рити кого́, що, набача́ти, наба́чити що, догляда́тися, догля́[е́]дітися чого́; срв. Высма́тривать 3. [Вона́ вже давно́ його́ нагля́діла (Мирний). Нагле́дів я ді́вчину га́рну, та не зна́ю чия́ (Харківщ.). Нази́рив він коненя́ на я́рмарку (Рудч.). Ви́зирала собі́ На́стя сла́вного па́рубка (Кониськ.)];
2)
за (над) кем, чемгляді́ти, догляда́ти, догля́[е́]діти и догля́нути кого́, чого́ и за ким, за чим, пильнува́ти кого́ и за ким, чого́, допильнува́ти кого́, чого́ и що; срв. Надсма́тривать и Присма́тривать 2. [Ко́жен ро́бить одну́ яку́ робо́ту, одного́ чого́сь гляди́ть (Рада). Пильну́й курча́та, щоб шулі́ка не вхопи́в (Богодух.)].
Насмо́тренный – нагля́[е́]джений, нази́рений, назо́рений, ви́зи[о]рений, наба́чений.
Поды́скивать, подыска́ть – шука́ти, нашука́ти, знайти́, зашу́кувати, зашука́ти, (присматривать) гляді́ти, нагляда́ти, нагля́ді́ти и нагля́нути кого́, що, наві́дувати, наві́дати, (подбирать) прибира́ти, прибра́ти, добира́ти, добра́ти кого́, що до ко́го, до чо́го. [Вівча́р, що пас грома́дську ота́ру, зашу́кував хло́пців у по́міч (Мирн.). Коли́ я вам не вгоджу́, то гляді́ть собі́ кра́щої на́ймички (Коцюб.)].
-вать путём расспросов – напи́тувати, напита́ти кого́, що.
Он -ска́л себе новую квартиру – він наві́дав собі́ но́ву кварти́ру.
Не -щу́ слова, ответа – не приберу́ (не доберу́) сло́ва, ві́дповіди.
Поды́сканный – нашу́каний, зна́йдений, наві́даний и т. д.
Поря́док – поря́док (-дку), ряд (-ду), лад (р. ла́ду́), стрій (-ро́ю), по́лад, розпоря́док, (в действии, в работе) ра́да, чин (-ну), (очередь следования) че́рга́, ко́лія. [Грома́дський поря́док (Куліш). Після тата́рщини нові́ поря́дки на Украї́ні поста́ли (Куліш). Наро́дній добро́бут зале́жить від то́го, які́ зако́ни даю́ть наро́дові ряд (Леонт.). Держа́вний лад. Прива́тна вла́сність, то – осно́ва тепе́рішнього капіталісти́чного ладу́ (Єфр.). Світови́й стрій одві́чний (Л. Укр.). Ні ладу́, ні по́ладу нема́. Життя́ почина́лось своє́ю черго́ю (Коцюбинськ.). Тепе́р прийшла́ ко́лія, так тре́ба йти].
Привычный -док (обыкновенье) – зви́ча́й (р. зви́ча́ю).
Установленный -док (правило) – устано́ва. [Сам я зна́ю всі вхо́ди й звича́ї в (йо́го) ха́ті (Франко). У ньо́го (па́на) така́ встано́ва, що попе́реду відроби́ па́нові, хоч-би ту громові́ ку́лі леті́ли, а вже відта́к – собі́ (Франко)].
В -дке – як слід, у поря́дку. [У ме́не все як слід, ка́же Ове́рко: худо́бі позано́сив, понапува́в, клу́ня і возі́вня на замку́ (Кониськ.)].
В таком -дке размещать(ся) (о людях) – таки́м ладо́м, таки́м розпоря́дком ста́вити, поста́вити (става́ти, ста́ти).
По -дку – по ря́ду, по ря́ду че́рги, за ря́дом, по ко́лії, у поря́док. [Спа́ло на ду́мку й мені́, дові́давшись пи́льно про все з поча́тку, списа́ти по ря́ду (Єв.). Він пра́вив по ря́ду че́рги своє́ї слу́жбу перед бо́гом (Єв.). Тоді́ по ко́лії підхо́дили і дру́гі (до сто́лу) і ко́жен розпи́сувавсь (Свид.)].
В -дке содержать (дело) – ма́ти, трима́ти (спра́ву) в поря́дку; на поря́дках соде́ржувати (спра́ву). [Господа́рство соде́ржувала на поря́дках (Квіт.)].
Давать -док – знахо́дити, знайти́ лад кому́, чому́, дава́ти, да́ти лад кому́, чому́, знахо́дити, чини́ти, дава́ти ярмі́с кому́, чому́, ряди́ти, уряди́ти, розпоряди́ти що. [Ві́йсько стоя́ло, ладу́ не зна́ло, пан Іва́н ішо́в, лад ві́йську знайшо́в. Мене́ на дво́рі дру́гі дожида́ються; – тре́ба усі́м ярмі́с да́ти (Мирн.). Старшина́ приї́де, розпоряди́ть та й знов на ху́тір. Чолові́к ми́слить, а бог ря́дить].
Приводить в -док
1) (
о деле, работе или группе предметов) дово́дити, дове́сти до ладу́, роби́ти, зроби́ти лад чому́, зво́дити, зве́сти до поря́дку (на лад), упорядко́вувати, упорядкува́ти, ула́годжувати, ула́годити, ула́джувати, ула́дити, уладна́ти, направля́ти, напра́вити що. [Си́лувалась доро́гою упорядкува́ти свої́ думки́, зупини́ти їх на чім-не́будь одні́м (Франко). Хтось штовхну́в ді́жечку з водо́ю… пооблива́в оде́жу, з’яви́вся сто́рож… і дові́в зно́ву все до ладу́ (Грінч.)];
2) (
о предметах отдельных) оправля́ти, опра́вити, обла́годжувати, обла́годити, опоря́джувати, опоряджа́ти, опоряди́ти, упоря́джувати, упоряджа́ти, упоряди́ти, припоряджа́ти, припоряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, направля́ти, напра́вити, виладно́вувати, ви́ладнати, по́рати, упо́рати що; (наводить чистоту) прибира́ти, прибра́ти, чепури́ти, причепури́ти -ся (себя), відхре́щувати, відхрести́ти. [Збери́ всі чо́вни, що оста́лись, і га́рно за́раз їх опра́в (Котл.). Тре́ба упоряди́ть шко́лу. Ми йому́ ґа́нки наряди́ли. Пого́нич узя́в по́рати санки́ (Крим.). Вми́лася холо́дною водо́ю, щоб не зна́ти було́ сліз, ще причепури́лася тро́хи й пішла́ (Грінч.). Там таке́ вдо́ма заста́ла, що наси́лу-си́лу відхрести́ла (Свид.)].
Заводить -дки – порядкува́ти; лад, поря́док, розпоря́док запрова́джувати, запрова́дити. [Коза́цтво перебива́ло королі́вським уря́дам порядкува́ти по свої́й уподо́бі (Куліш)].
Заведены, существуют -дки – звича́ї пово́дяться. [Що то за лю́ди в ній (у бу́рсі) живу́ть, і що то за звича́ї пово́дяться в ній (Яворн.)].
-док наводить в чём – лад дава́ти, да́ти, лад роби́ти, лад знахо́дити чому́, упорядко́вувати, упорядкува́ти, на лад зво́дити, зве́сти́ що. [Дячи́ха господарюва́ла і всьому́ лад дава́ла (М. Вовч.)].
Прийти в -док – зійти́, спа́сти на лад. [Як попорядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́ (Мова)].
Стать, поставить на -док дня – ста́ти, поста́вити на че́ргу дня, на поря́док де́нний. [Жіно́че пита́ння ста́ло наре́шті тут (у Галичині́) на че́ргу дня (Єфр.)].
Соблюдать -док – доде́ржувати, доде́ржати поря́дку, гляді́ти, догляді́ти поря́дку. [Гляди́, дя́дьку, поря́дку].
Нарушать -док – пору́шувати, пору́шити лад, поря́док, розпоря́док, лама́ти, злама́ти зви́ча́й, -ча́ї.
Нарушение -дка – пору́шування, пору́шення ладу́ и т. д., лама́ння звича́ю, -їв.
Плохие -дки – безла́ддя (-дя), бе́злад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) – безуря́ддя.
Никакого -дка не стало – нія́кого ладу́ не ста́ло.
Поддерживать -док – пильнува́ти ладу́.
Правовой -док – пра́вний, правови́й лад.
Смотреть за -дком – ве́сти́ поря́док.
По поря́дку – підря́д, по-че́рзі́, по́ряду.
В алфавитном -ке – за абе́ткою, в абе́тковім поря́дку.
В обычном -ке – звича́йним поря́дком.
В спешном -ке – нега́йно, спі́шно.
В -ке очереди – за ря́дом, по ря́ду че́рги.
В -ке настоящего постановления – поря́дком ціє́ї постано́ви.
В -ке назначения, выдвижения – поря́дком призна́чення, висува́ння.
В судебном -ке – судо́вно[е].
Для -ку (без существен. надобности) – для годи́ться.
В -ке вещей – як во́диться, як звича́йно, як слід, як годи́ться.
Это в -ке вещей – це річ звича́йна.
Прии́скивать, прииска́ть – пришу́кувати, пришука́ти, підшу́кувати, підшука́ти, вишу́кувати, ви́шукати кого́, що, чого́; прибира́ти, прибра́ти чого́ (напр., спо́собу яко́го); (путём расспросов) напи́тувати, напита́ти; (путём высматривания) нагляда́ти, гляді́ти, нагле́діти.
-ка́ть, см. ещё Найти́. [Пришука́в собі́ жі́нку до ми́сли. Гляді́ть собі́ кра́щої на́ймички (Коцюб.). Напита́в собі́ робо́ту].
-ка́ть кому место, комнату – під[при]шука́ти, знайти́ кому́ поса́ду, кімна́ту.
-вать, -ка́ть средства к пропитанию – під[ви]шу́кувати, під[ви́]шука́ти за́соби на прожи́ток.
Прии́сканный – пришу́каний, під[ви́]шу́каний, зна́йдений, напи́таний, нагле́джений.
У нас -кана железная руда – у нас зна́йдено залі́зну руду́.
-ться – при[під]шу́куватися, при[під]шука́тися, вишу́куватися, ви́шукатися, (сов.) знайти́ся.
-ка́лся мастер – знайшо́вся ма́йстер.
Присма́тривать, присмотре́ть
1)
кого, что – нагляда́ти, нагле́[я́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити кого́, що; назна́ти, наві́дати кого́, що, наба́чити що. [І плиту́ вже наві́дав у но́ву ха́ту (Борз.). А він наба́чив на поли́ці гру́ші та ті́льки туди́ й ди́виться (Звин.)].
-реть девушку – нагле́[я́]діти (нагля́нути, назна́ти) ді́вчину.
-ре́ть лошадку под масть своей – нази́рити, наба́чити коненя́ до па́ри своє́му. [Нази́рив він коненя́ на я́рмарку (Рудч.)]; срв. Высма́тривать 3, Пригля́дывать 2;
2)
за кем, за чемгляді́ти, догляда́ти, догле́[я́]діти, догля́нути кого́, чого́, пригляда́ти, пригле́[я́]діти, пригля́нути за ким, за чим и кого́, що, нагляда́ти, нагля́нути за ким, за чим и над ким, над чим, кого́, що и чого́, дозира́ти кого́, чого́ (що) и за ким, за чим, назира́ти кого́, що, над ким, над чим, дава́ти позі́р на що, пильнува́ти, допильнува́ти, припильнува́ти, пантрува́ти, допантрува́ти кого́, чого́, ма́ти оба́чення на ко́го. [Жі́нка куди́сь пішла́ і приручи́ла йому́ гляді́ти дити́ни (Грінч.). І я ці́лу ніч не спа́ла та його́ догляда́ла, та й не догля́нула (Рудч.). Вона́ і зро́бить усе́ і догле́дить усього́ (М. Вовч.). Пригляда́ти за ді́тьми (Васильч.). Нагляда́ти, як сі́но склада́тимуть (Г. Барв.). Вона́ за всім дозира́є (Мова). Не бу́деш ді́ток мої́х дозира́ти (Метл.). Над мі́стом назира́ти (Крим.). Нака́зував, аби́ дава́ла позі́р на чо́боти, бо десь пес мо́же затягну́ти (Стеф.). Діте́й пантру́є (Мирн.). Май-же, се́стро, оба́чення на ді́ти мої́ (Пісня)].
-вать за детьмигляді́ти, догляда́ти, дозира́ти, пантрува́ти діте́й, нагляда́ти діте́й и за ді́тьми, пригляда́ти за ді́тьми.
-вай, -три́ за ребёнком – гляди́, догляда́й, дозира́й дити́ни и дити́ну, нагляда́й дити́ну и за дити́ною, пригляда́й за дити́ною, догля́нь дити́ну и дити́ни, пригля́нь за дити́ною.
-вать за скотомгляді́ти, догляда́ти, дозира́ти худо́би, нагляда́ти за худо́бою; срв. Уха́живать.
-вать за умирающим – догляда́ти, догля́нути душі́, сме́рти.
Присмо́тренный – нагля́джений, нази́рений, на́знаний, наві́даний, наба́чений.
II. Проводи́ть, провести́ или прове́сть
1)
кого куда, к кому, через что – прово́дити, прове́сти́ кого́ до ко́го, від ко́го (напр. від соба́к), (перевесть) перево́дити, переве́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити кого́ через що, чим; (дело) прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти (спра́ву де, через що); (судно) ве́сти́, переве́сти́, проводи́ти, прове́сти́, перепрова́джувати, перепрова́дити (судно́). [Прові́в його́ через ха́ту. Прові́в повста́нців яра́ми в село́. Перепрова́див їх через кордо́н, через го́ри. Прове́сти (переве́сти) спра́ву в комі́сії, через комі́сію. Я веду́ цього́ ду́ба через поро́ги (Катериносл.). Ло́цман, що прово́дить байдаки́ (Грінч.)].
Пленных -вели́ в лагерь – полоне́них спрова́дили до та́бору.
-ди́те меня к секретарю – проведі́ть (заведі́ть) мене́ до секретаря́;
2)
что – (черту) прово́дити, прове́сти́ (ри́су), (дорогу) проклада́ти, прокла́сти доро́гу (ко́лію) (см. Прокла́дывать); (воду, электричество и т. п.) прово́дити, прове́сти́ (во́ду, еле́ктрику і т. п.); (тепло, звук) прово́дити, прове́сти́, перепуска́ти, перепу́стити (тепло́, звук); (выборы, мероприятия и т. д.), прово́дити, прове́сти́, перево́дити, переве́сти́ що (вибо́ри, за́ходи); (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що. [Переве́сти в окру́зі вибо́ри до сільра́д. Радя́нська вла́да перевела́ по́вне соція́льне забезпе́чення всіх трудя́щих (Азб. Ком.)].
-ди́ть, -сти́ в жизнь что-л. – прово́дити, прове́сти́ в життя́, заво́дити, заве́сти́ в життя́, (осуществлять) перево́дити, переве́сти́ що в життя́, справди́ти що.
-ди́ть роль – прово́дити, прове́сти́ ро́лю чию́, кого́.
-вести собрание, заседание, урок – прове́сти́, засі́дання, збо́ри, ле́кцію.
-ди́ть мысль, идеи – прово́дити ду́мку, іде́ї.
-вести́ телефон, телеграф – прове́сти́ телефо́н, телегра́ф.
-ди́ть границу – кла́сти, покла́сти, прово́дити, прове́сти́ межу́, (политич.) кордо́н.
-води́ть, -вести́ межу вокруг чего – обмежо́вувати и обме́жувати, обмежува́ти и обме́жити що.
-вести́ канал – прово́дити, прове́сти́ кана́л;
3) (
дотрагиваться) прово́дити, прове́сти́, (поводить) пово́дити, пове́сти́ чим по чо́му, (с целью убедиться в чём-л.) гляді́ти, погляді́ти, (гал.) смотри́ти, посмотри́ти чим (напр. руко́ю, доло́нею) по чо́му. [Вона́ провела́ рукою по чолі́ (Л. Укр.). Руко́ю пово́дить по ло́бові (Квітка). Посмотри́в доло́нею по го́лих гру́дях (Стеф.)];
4) (
время) ба́вити, проба́вити (час), ба́витися, проба́витися, прово́дити, прове́сти́ (час); (прожить, пробыть) перебува́ти, перебу́ти, пробува́ти, пробу́ти (час). [Неспокі́йну ніч перебуло́ місте́чко перед свя́том (Коцюб.). Немину́че тре́ба перебу́ти лі́то де на селі́ (Кониськ.). Скі́льки ча́су ви перебу́ли в доро́зі?].
Как -дите время? – як прово́дите, ба́вите час? як мина́є вам час?
Вечер -ли мы весело – ве́чір перебули́ ми ве́село.
В гостях -ли время приятно – в гостя́х час звели́ га́рно.
Где вы -ли праздники? – де ви перебу́ли свя́та?
Я -вё́л день в библиотеке – я перебу́в день у бібліоте́ці (книгозбі́рні).
Больной -вё́л ночь покойно – хво́рий перебу́в ніч до́бре, ніч хво́рому до́бре мину́ла.
-ди́ть время в чём – прово́дити, прове́сти́ час у чому́, ужива́ти, ужи́ти час на що.
-ди́ть время в трудах – прово́дити час за пра́цею.
-ди́ть время в пьянстве, в кабаке – перево́дити час на пия́тику, виси́джувати, (образно) днюва́ти й ночува́ти в шинку́ (в ко́рчмі).
Он -дит все дни на улице, на реке – він увесьде́нечки на ву́лиці, на рі́чці (перебува́є).
-ди́ть, -сти́ время непродуктивно – марнува́ти, змарнува́ти час, перево́дити, переве́сти́ час ма́рно.
-вести́ лето, зиму – перебу́ти лі́то, зи́му, перелі́тувати, перезимува́ти де.
-ди́ть праздник – святкува́ти, відсвяткува́ти, пересвяткува́ти, (святки, сопряжённые с ритуалом) спрова́джувати, опрова́[о]ди́ти свя́то. [Опрова́дили свя́то як годи́ться].
-ди́ть время с кем – прово́дити час з ким; ба́витися з ким.
-ди́ть время в балах – балюва́ти; в праздности – святкува́ти, гуля́ти, згуля́ти, ледарюва́ти; си́дні справля́ти, виле́жуватися, (насм.) бімбува́ти. [І часи́ночки не згуля́є; усе́ в робо́ті (М. Грінч.). Вони́ святкува́ти лю́блять, а робо́та сама́ нія́к не хо́че роби́тися. Бімбу́є, як жид у ша́баш (Київщ.)];
5)
кого – (обманывать) підво́дити, підве́сти́ (подвести), зво́дити, зве́сти́, о(б)ду́рювати, о(б)дури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, (хитростью) схитри́ти, охитрува́ти кого́; см. Обма́нывать; (водить, длить время) води́ти, волово́дити кого́. [Пропади́ ти лу́чче сам, що нас усі́х підві́в (Рудч.). Він стари́й як світ, його́ не зведе́ш (Коцюб.). Та мене́ то не схитри́ти: зна́ю, чого́ хо́че (Рудан.). О, що-ж роби́ти, щоб і смерть саму́ перемогти́, і до́лю одури́ти (Самійл.)].
Суд -ди́л его с год, да ничего не сделал – суд води́в (волово́див) його́ з рік, та нічо́го не зроби́в.
Этого не -дё́шь – цьо́го не зведе́ш, не о(б)дури́ш, не підду́риш и т. д. В другой раз меня не -ду́т – удру́ге ме́не не ошука́ють, не обду́рять, не підма́нять.
Проведё́нный
1) прове́дений, переве́дений, перепрова́джений через що, до ко́го;
2) прове́дений, прокла́дений; переве́дений;
3) (
о времени) прове́дений, перебу́тий, пробу́тий, ужи́тий на що, (непродуктивно) змарно́ваний, (в праздности) згу́ляний; (о празднике, торжестве) відсвятко́ваний, пересвятко́ваний, опрова́джений. [Де́в’ять мі́сяців, пробу́тих у тюрмі́, були́ для ме́не торту́рою (Франко)];
4) (
обманутый) підве́дений, зве́дений, обду́рений, підду́рений, ошу́каний, охитро́ваний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вызов – ви́клик, ви́кликання, (реже) ви́зов, (диал.) ви́зив, ви́звання:
бросать, бросить (принимать, принять) вызов – кидати, кинути (прийняти, приймати) виклик;
вызов свидетелей по делу – виклик свідків у справі;
вызовы времени – виклики часу;
по вызову (по требованию) суда – на виклик суду;
с вызовом смотреть – дивитися (глядіти) визивно (задирливо, задерикувато, зачіпливо);
явиться по вызову – з’явитися на виклик.
[Поки у нас лопотіли про виклики часу, час таки нас викликав. А ми не готові. Ми ніколи ні до чого не готові (Л.Костенко). Без сумніву, витримають виклики часу ті спільноти, які живуть ідеалами спільно людськими, не зрікаючись етнічних витоків та пракоренів (Д. і Т.Кремені). Замахнулись наші завзяті й затяті одноборці гостролезими мечами своїми, і така грізна та безстрашна була в обох постава і направа, що, сказав би, кидають вони виклик землі, небові й пеклу (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Нудно стане — телефонуй… Буду рада бачити твій пропущений виклик… 2. Пропущені виклики: тато (1), брат (1), мама (48)].
Обговорення статті
Вызывающий – який (що) викликає (визиває, прикликає, спричиняє, призводить, породжує, збуджує, визиває); визивний, зухвалий, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий:
вызывающее поведение – визивна поведінка, (сильне) зухвала поведінка;
вызывающий подозрение в ком – підозре́нний кому;
иметь вызывающий видглядіти (дивитися) задирливо, визивно; козирем дивитися, стояти.
[— Я не жартую! — підвищив голос Стемпковський і кинув на полковника визивний погляд (М.Старицький). Емене так і їла очима провідника. А він, круто упершись рукою в бік, випинав золотом шиті груди і зухвалим хижим поглядом оглядав жінку в синьому… На його гладко голеному, червоному й блискучому, як стиглий помідор, виду, що виглядав з-під круглої з золотим верхом шапочки, малювалась зарозумілість з одтінком презирства до жіноти, яка свідчила, що він добре розібрав смак провідницького життя, та що не одна московська «бариня єго любил… денга давал», і що він на ті «денга гулял» (М.Коцюбинський). Він схвильовано досліджував їхні обличчя гарячим поглядом, що м’яко плив по волоссях, щоках і шиї, безжально викриваючи в рисах найменші огріхи, так ніби був це зверхній погляд з необмеженим правом вибирати, його очі були жадібними очима пристрасті, що шукає мети. Його потиск був міцний і визивний, тіло гнучке й напружене, бо, роблячи огляд, він і сам себе напоказ виставляв (В.Підмогильний). Можливо — вона справді зайнята, особливо вечорами, але мене це  не  переконує,  а  її  не виправдує, головне, що я не  втаємничений  в  її  справи,  я  перебуваю  у туманній непевності, вона має своєрідну вдачу наполегливої відокремлености і практикує разючу техніку визивної поведінки (У.Самчук). Так, у ”Російсько-українському словнику” Уманця і Спілки (М. Комарова), виданому 1893 р. російське слово вызывающий перекладено викликуючий, формою відверто калькованою. Очевидно, що мовний смак наших попередників забракував таке немилозвучне слово.  Правда, вже Комаров давав на вибір ще кілька відповідників до невдалої форми викликуючий: задерикуватий, задьорливий.  Безперечно, що вже тоді в нашій мові існували інші відповідники, але українська лексикографія тих часів в наслідок ряду причин перебувала в зародковому стані. Тим-то поява словника Комарова на той час була помітною культурною подією. Проте рекомендації Комарова не були ”істиною в останній інстанції”. Уже словники 20-х років наводять цілу гаму синонімів до слова викликуючий: визивний, задирливий, задерикуватий, зачіпний, зачіпливий. Перше в цьому ряду слово визивний (у тодішніх словниках саме з таким наголосом), хоч і краще від викликуючого, та все одно — наслідок калькування. Його скопійовано зі слова вызывающий шляхом заміни закінчення -ающий на -ний. Ясна річ, що це штучне слово, в живій мові не вживане.  На ділі читачі або слухачі розуміли його через посередництво російської мови: визивний — це вызывающий. Описаний шлях розвитку української лексики був хибний, бо ”прив’язував” українську мову до мови російської. Така розв’язка мовних проблем і дала поштовх до масового калькування з російської мови. Чи було аж так потрібне нашій мові слово визивний?  Чи не знала наша мова вже тоді рівнозначних синонімів до прикменника визивний? Цілком відповідало і відповідає слову визивний наше слово зухвалий: визивний тон = зухвалий тон (С.Караванський). Саме в ту пору до них частенько навідувалась одна жінка, весела, зачіплива, язиката; вона допомагала Урсулі в усяких домашніх справах, а ще вміла ворожити на картах (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)].
Обговорення статті
Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
бесстыжие глаза – безсоромні очі;
блуждающие глаза – блудні очі;
бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
ввалились глаза, щёки у него, у неё
см. Вваливаться;
в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
в глазах – в очах (устар.) в очу;
видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
[всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
глаза блуждают – очі блукають;
глаза водянистые – водяві очі;
глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
глаза шире брюха – завидющі очі;
глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
за глаза – позаочі; позаочима;
за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
за глаза станет – аж надто стане;
закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
закрывши глаза – сліпма, осліп;
закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
и глаз не показывает – і очей не показує;
и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
искать глазами – позирати;
искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
лишь бы с глаз – аби з очей;
лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
на глаз – [як] на око, як глянути;
на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах (на очах), в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
одним глазом – на одно око;
опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
прямо в глаза – у живі очі;
прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
смерить глазами – зміряти очима (оком);
смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
соринка в глазу – порошинка в оці;
со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
человек с дурным глазом – лихий на очі;
швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті
Интерес
1) (
от лат.) (выгода, польза) інтере́с, ко́ристь, зиск;
2) (
любознательность) ціка́вість, інтере́с, заціка́влення;
3) (
участие) заціка́влення, ува́га, інтере́с до ко́го, до чо́го;
4) (
процент, заработок) інте́ре́с (-су):
блюсти свой интерес – пильнувати (глядіти) свого інтересу, дбати за свій інтерес (користь, зиск);
возбудить, вызвать интерес к чему – збудити, викликати інтерес (цікавість, інтерес, зацікавленість) до чого, цікавити кого чим, зацікавлювати;
в общих интересах – в спі́льних інтере́сах;
в царстве интереса – в ца́рстві інтере́су;
вызывать интере́с у кого – заціка́влювати кого́;
интерес к чему прошёл – інтерес то чого минув (минувся, зник), цікавість до чого минула (минулася, зникла);
классовые интересы – класові інтереси;
наблюдать свой интере́с – пильнува́ти (гляді́ти) свого́ інтере́су, дба́ти про свій інтере́с (ко́ри́сть, зиск);
он утратил, потерял интерес к чему – він утратив інтерес до чого він збайдужів (збайдужнів) до чого, йому збайдужіло що;
особый интерес представляет вопрос о чем – особливо цікавим видається питання про що;
остаться при пиковом интересе – зостатися (лишитися) ні з чим, (разг., образ.) піймати (спіймати, з’їсти, ухопити дістати скуштувати) облизня, ухопити, як собака обметиці, ухопити шитом патоки, ухопити місяця зубами;
потерять интерес к чему – втратити (згубити) інтерес до чого, знеохотитися до чого;
представлять интересы чьи – пильнувати (глядіти) інтересів чиїх, дбати за інтереси (користь, зиск) чиї;
представлять, представляет интерес – бути, є цікавим;
представлять самостоятельный интерес – бути цікавим (становити інтерес) самим по собі;
при пиковом интересе – ні з чим;
проявлять, проявить интерес к чему – цікавитися, зацікавитися; виявляти, виявити зацікавлення (цікавість, інтерес) до чого бути цікавим до кого;
с интересом – зацікавлено, цікаво, із цікавістю, з інтересом, із зацікавленням;
утратить, потерять интере́с к чему – утра́тити інтере́с, збайдужні́ти до чо́го, (к себе у кого) збайдужі́ти кому́;
чувствовать интере́с к чему – ціка́витися, інтересува́тися чим, бу́ти ціка́вим до чо́го;
это не представляет для меня интереса – це мене не цікавить, до цього мені байдуже; мене́ це не обхо́дить.
[Почала́ з ціка́вістю чита́ти газе́ту (Ол. Пчілка) …Мені якось одразу збайдужіли мої ролі (Леся Українка). Нова́ леге́нда ще не збайдужі́ла, не спрофано́вана (Л. Українка). Візок котився вулицею, а Раїса цікаво роздивлялася на обидва боки (М.Коцюбинський). Ціка́во розгляда́ли портре́т (Грінченко). Фа́ктор за мали́й інте́рес ро́бить усі́ ва́ші дору́чення (АС). 1. Припни свою цікавість до кілочка. 2. Все у ваших інтересах: що швидше приберете клас, то швидше підете мити коридор].
Обговорення статті
Лицо
1) (
физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску);
2) обли́ччя, о́браз (-зу);
3) (
особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на;
4) (
грам.) осо́ба;
5) (
поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня;
6) (
лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку);
7) (
фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред;
8) (
поличное) лице́;
9) (
быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно:
апеллирующее лицо – особа, що апелює;
а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш;
Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би;
большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар;
быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́;
важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́;
вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач;
видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба;
видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови;
в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого;
в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́;
вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць;
в поте лица (книжн.) – у поті чола;
все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил);
все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?);
встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч;
вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким;
выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́);
главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня);
говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч;
действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа);
доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця;
должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець);
духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну;
здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́);
знакомое лицо – знайоме обличчя (лице);
знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба;
изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця);
исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу;
к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому;
контактное лицо – контактна особа;
красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́);
лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́;
лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́;
лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти;
лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим;
лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го;
лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́;
лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік;
лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем);
лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха);
лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла;
лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві;
на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано);
на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає);
невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто;
не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися);
ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу;
обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го;
она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй;
открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́);
от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх;
от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого;
от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння;
от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́;
официальное лицо – офіційна особа;
первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба;
перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту;
перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́;
перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці;
перемениться в лице – змінитися на виду;
подбирать под лицо́ что – личкува́ти що;
подставное лицо́ – підставна́ осо́ба;
показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти;
по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри;
по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було;
по лицу́ земли – по світа́х;
полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар;
по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …;
постороннее лицо – стороння особа, чужа людина;
посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено;
по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало;
потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися;
правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі;
представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу;
сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба;
сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди);
светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид;
с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.);
служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям);
смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті;
смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́;
сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́;
спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі;
ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого;
стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому;
товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють;
торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе;
три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці;
убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид;
ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду);
ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти;
умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид;
физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба;
человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду;
это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті;
это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на?
[Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].
Обговорення статті
Порядок – порядок, добрий стан, злагодженість, узгодженість, організованість, дисципліна, (строй) лад, стрій, устрій, (последовательность) послідовність, (очередь) черга, черговість, (обычай) зви́ча́й, (общественные отношения) порядки, зви́ча́ї, (способ) спосіб, метод:
боевые порядки пехоты – бойові порядки піхоти;
в административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком;
в алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку;
в бесспорном порядке – безсуперечно;
вводить порядки – заводити, запроваджувати лад;
вещи одного (и того же) порядка – речі того самого роду;
в надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що);
в надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком;
в порядке очереди – за чергою, по черзі (по ряду);
в обычном порядке – звичайним ладом (порядком);
в пожарном порядке (шутл.) – нагально; блискавично; як оком змигнути; ніби десь горить;
в порядке дискуссии – порядком дискусії;
в порядке исключения – як виняток;
в порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження;
в порядке назначения – як призначення;
в порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою;
в порядке обсуждения – як обговорення;
в порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію);
в порядке чего – з метою (заради, на предмет) чого, для чого, як що;
в принудительном порядке – примусово;
в произвольном порядке – довільно, в довільному порядку;
всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку;
в спешном порядке – нагально, негайно, спішно;
в установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено;
дело такого порядка – річ ось яка;
для порядка – для порядку; для годиться;
заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати;
законным порядком, в законом порядке – законним порядком; законно;
идти своим порядком – іти (собі) своїм звичаєм (своєю чергою, (диал.) своїм трибом);
изменить порядок – повернути лад;
напряжение порядка 100 вольт – напруга близько (коло) 100 вольт;
нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї);
нет никакого порядка – нема (немає) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема (немає);
номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду);
общественный порядок – громадський порядок;
одного [и того же] порядка – того самого ряду;
по давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом;
поддерживать порядок – пильнувати ладу;
по порядку – по черзі, послідовно; по ряду; (№ по порядку) чергове число;
порядок ближний, дальний – (физ.) порядок близький, далекий;
порядок вещей – порядок речей;
порядок дня – порядок денний;
порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що; порядкувати;
приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що;
приводить себя в порядок – опоряджатися;
призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого;
располагать что в возрастающем (убывающем) порядке – розташовувати (розміщати) що в висхідному (низхідному), зроставому (спадному) порядку;
располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати;
своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить;
следить, смотреть за порядкомглядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу), вести порядок; доглядати ладу;
соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу);
соображения тактического порядка – міркування тактичного роду, тактичні міркування;
судебным порядком – судом (через суд), судовно;
считать по порядку – лічити з ряду, від ряду;
установленный, существующий порядок – заведений лад;
учреждать порядок – запроваджувати лад;
число по порядку – порядкове число;
это в порядке вещей – це звичайна (природна, нормальна) річ, це нормально (природно).
[Що в порядку лежить — саме в руку біжить (Пр.). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок; Нехай твоя научить ласка, Нехай твій шепчеть голосок, Латинь к війні як знаряджалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був (І.Котляревський). Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.Нечуй-Левицький). Дома теж немає у неї ніякого порядку: одежа розкидана, кісники та стрічки і на печі, і під піччю валяються, де скинула що — там воно лежатиме хоч і вік (П.Мирний). — Пустіє, глухне наш край!  Незабаром й запліснявіє серед такої каламуті! — казав іноді Мирін, згадуючи давнє. — І порядки які тепер настали!? Що воно за порядки?.. Свій свого у неволю правторить… Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла… (П.Мирний). Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М.Коцюбинський). Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитромудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своєї мети… (М.Коцюбинський). У фризієра Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину з водою для волосся (Л.Мартович). Навівши порядок і позбиравши черепки в пелену, довго вичитувала Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей (С.Васильченко). Поклавши всі своï ïстівні достатки на верстаті, поставивши поруч для порядку одв’язаний від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоïвся (В.Підмогильний). Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку (П.Вольвач). На світі залишилося багато безладу після тих, хто хотів довести його до ладу (Лешек Кумор). Лікар, який вважає, що у Вас усе в порядку, працює тільки в військкоматі].
Обговорення статті
Смотреть
1) дивитися, глядіти, придивлятися, зосереджувати увагу, спостерігати;
2) розцінювати (розглядати) що, вважати;
3) (
присматривать за кем) гляді́ти, догляда́ти, пильнува́ти:
вдоволь насмотреться – напасти очі, удосталь надивитися;
косо смотреть – кривим оком поглядати;
он смотрит на это как на нарушение закона – він вважає це порушенням (за порушення) закону, він дивиться на це як на порушення закону;
на это нечего смотреть – на це нема чого вважати;
не смотря в сторону – не дивлячись вбік;
не смотря на… – не дивлячись на…;
сердито смотреть на кого, на что – сердито дивитися на кого, на що; (фиг.) бісом дивитися на кого, на що; дивитися, як чорт на попа;
смотреть букой – вовком дивиться;
смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності;
смотреть на кого-что как на что – вважати кого-що ким-чим (яким, за кого-що, за якого); дивитися на кого-що як на що;
смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що;
смотреть оторопело – оторопіло (виторопнем) дивитися;
смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено;
смотреть резко – прикро дивитись, поглядати;
смотри – гляди-но;
смотрите-ка – диви пак; дивись лишень;
смотрит, как на диковинку – дивиться, як на чудасію; дивиться, як на білу ворону;
смотря где, когда, кого, кому – як де, як коли, як кого, як кому;
смотря какой человек – як яка людина; як до людини; (про чоловіка ще) як який чоловік; як до чоловіка;
смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на;
смотря по обстоятельствам – як до обставин; вважаючи (зважаючи) на обставини; залежно від обставин, з огляду на обставини;
смотря по чему – залежно від чого, зважаючи на що, з огляду на що;
того и смотри – так і сподівайся (так і жди); так і стережися; залежно від обставин.
[Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Можновладці, певна річ, узяли очі в руки й посилили охорону (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Стола поставили тут же надворі, коло воріт, і господар приніс Дон Кіхотові порцію тріски; риба була зле вимочена і ще гірше зготована, а хліб до неї чорніший і цвіліший за рицареву збрую. Ото була сміхота дивитись, як він вечеряє! На голові йому шолом, забороло підняте, а до рота сам рукою не дістане - мусив хтось інший їжу в рота класти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Якщо дивишся на світ прищурившись, легше приховати сльози (С.Є.Лєц)].
Обговорення статті
Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес:
борзая собака – хірт (хорт);
бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути;
вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика;
две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.);
каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке);
[как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.);
как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес);
как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани;
любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.);
не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.);
ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес);
собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.);
собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі;
собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому.
[На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»].
Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СЛЕДИ́ТЬ ще висте́жувати кого, (за ким/чим) укр. сте́жити, пильнува́ти /побут. попаса́ти/ кого/що і кого/чого, не спуска́ти оче́й з кого/чого, (за чим) стерегти́ чого, (за собою) диви́тися, гляді́ти, (за процесом) спостеріга́ти що;
следи́ть взгля́дом па́сти очи́ма;
следи́ть за собо́й дба́ти про свій ви́гляд;
следя́щий що /мн. хто/ сте́жить тощо, за́йня́тий сте́женням, призна́чений сте́жити, рі́шений присте́жити, спостеріга́ч, слідопи́т, реконстр. стежі́й, прикм. слі́дчий, стежови́й, пор. наблюдающий;
следя́щий за собо́й зви́клий гляді́ти за собо́ю /дба́ти про свій ви́гляд/;
следя́щий за хо́дом спостеріга́ч за хо́дом;
следя́щее управле́ние керува́ння на́зирком;
ПОДСЛЕДИ́ТЬ ще присте́жити, присліди́ти і похідн..
СМОТРЕ́ТЬ уроч. зрі́ти, (мати думку) задивля́тися [как Вы смотрите на як Ви задивля́єтеся на], фраз. ба́чити [смотре́л? ба́чив?], (уперто /у що/) вту́плюватися;
смотреть бессты́жими глаза́ми позича́ти оче́й у Сірка́;
смотреть блужда́ющим взгля́дом води́ти /зи́ркати, ни́шпорити, перебіга́ти/ очи́ма;
смотреть бу́кой диви́тися ба́сом /во́вком/;
смотреть в зу́бы кому церемо́нитися з ким, потура́ти кому;
смотри в о́ба диви́тися обома́;
смотреть во́лком во́вком ди́хати;
смотреть восхищённо диви́тися із зірка́ми в оча́х;
смотреть в суть диви́тися в ко́рінь;
смотреть за поря́дком гляді́ти ладу́;
смотреть по сторона́м розгляда́тися на всі бо́ки;
смотреть свысока́ диви́тися че́рез ве́рхню гу́бу;
смотреть с за́вистью за́здрим о́ком погляда́ти, диви́тися за́здрими очи́ма, фраз. ковта́ти сли́ну;
бо́льно смотреть се́рце боли́ть диви́тися;
ко́со смотреть криви́м о́ком погляда́ти, фаміл. дави́ти косяка́, подава́ти косяки́;
не смотреть за собо́й бу́ти неоха́йним ко́ло се́бе;
смо́тришь вставн. диви́ся [и, смо́тришь, уже́ несу́т і, диви́ся, вже несу́ть];
смотри́! ще гляди́ но!;
куда́ твои́ глаза́ смотре́ли? де твої́ о́чі були́?;
смотри́ лу́чше! роззу́й о́чі!;
смотря́щий 1. що /мн. хто/ ди́виться тощо, зади́влений, наці́лений очи́ма, зви́клий диви́тися, гляда́ч, стил. перероб. спрямува́вши по́гляд, складн. -о́кий [смотрящий с не́жностью ніжноо́кий], образ. в оча́х [смотрящий с укори́зной з до́кором в оча́х], 2. (за чим) що догляда́є що, покли́каний догляда́ти, догля́да́ч, нагля́да́ч, 3. що огляда́є, за́йня́тий о́глядом, огля́да́ч, 4. (куди /про вікно/) що вихо́дить, (про жерло) пове́рнутий, фраз. з ви́глядом на [смотрящий на реку́ з ви́глядом на рі́чку];
смотрящий в ко́рень зади́влений у ко́рінь;
смотрящий в моги́лу вже на Бо́жій доро́зі, земле́ю па́хне від кого;
смотрящий в о́ба сторожки́й, пи́льний;
смотрящий во все глаза́ сте́жачи в чоти́ри о́ка;
смотрящий во́лком з во́вчим по́глядом;
смотрящий глаза́ми кого на что схи́льний /зму́шений/ диви́тися чиїми очи́ма на що;
смотрящий други́ми глазами наста́влений диви́тися по-і́ншому;
смотрящий за собо́й оха́йний ко́ло се́бе;
смотрящий медве́дем з вовкува́тим по́глядом;
смотрящий невооружённым гла́зом стил. перероб. розгляда́ючи го́лим о́ком;
смотрящий по сторона́м 1. зади́влений на всі бо́ки, 2. роззя́ва;
смотрящий пра́вде в глаза́ зда́тний гля́нути пра́вді в о́чі;
смотрящий свысока́ із зве́рхнім /згі́рдним/ по́глядом;
смотрящий сентябрём похму́рий, як ніч;
смотрящий с за́вистью заздроо́кий, за́здрий;
смотрящий сквозь па́льцы недба́лий, недба́ха;
смотрящий сме́рти в глаза́ зви́клий ходи́ти ко́ло сме́рти;
смотрящий с наде́ждой з наді́єю в оча́х;
смотрящий с недове́рчивостью з недові́рою в оча́х;
смотрящий со свое́й колоко́льни зви́клий мі́ряти на свою́ мі́рку /копи́л/;
смотрящий с умиле́нием розчу́лено зади́влений;
смотрящий тре́звыми глаза́ми з твере́зим по́глядом;
вперёд смотрящий зади́влений впере́д;
ко́со смотрящий із ско́шеним по́глядом, кривоо́кий, стил. перероб. скоси́вши о́чі; пор. глядящий;
ПОСМОТРЕ́ТЬ, ко́со посмотреть гля́нути криви́м о́ком;
лю́бо посмотреть! фраз. Ви б ба́чили!, ти б ба́чив! [конь – лю́бо посмотреть! кінь – ти б ба́чив!]; (а там) посмотрим (а там) ви́дно бу́де;
СОБЛЮДА́ТЬ ще пантрува́ти /допильно́вувати, гляді́ти/ чого, (закон) шанува́ти, вико́нувати, (чергу) не пору́шувати, трима́ти;
соблюда́ть пра́вила ве́жливости бу́ти че́мним;
соблюда́ть прили́чие шанува́тися, трима́ти ма́рку;
соблюда́ющий що /мн. хто/ дотри́мує тощо, зви́клий дотри́мувати, зго́дний /зда́тний/ дотри́мати;
стро́го соблюда́ющий стил. перероб. пи́льно дотри́муючи;
соблюда́ющий зако́нность законослу́шний, правослу́шний;
соблюда́ющий ме́ру в чём зда́тний дотри́мати мі́ри;
соблюда́ющий нейтралите́т невтра́льний, нейтра́льний;
соблюда́ющий пра́вила прили́чия зда́тний шанува́тися;
соблюдающийся/соблюда́емый дотри́муваний, доде́ржуваний, допильно́вуваний, припильно́вуваний, пильно́ваний, вико́нуваний, не пору́шуваний;
СТЕРЕ́ЧЬ ще гляді́ти кого/що;
стерегу́щий що /мн. хто/ стереже́ тощо, зви́клий стерегти́, зго́дний постерегти́, сто́рож, прикм. охоро́нний, вартови́й, пильноо́кий;
стерегущийся стере́жений, пильно́ваний, бере́жений, (хто) насторо́жений, прикм. сторожки́й, пи́льний, стереже́нний, береже́нний [береже́нного Бог береже́], образ. на сторо́жі.
УХА́ЖИВАТЬ (замолоду) парубкува́ти, молодикува́ти;
ухаживать за кем ще смали́ти халявки́ до /діял. надска́кувати ко́ло/ кого, (доглядати) гляді́ти кого, ірон. розпада́тися над ким;
ухаживающий 1. що /мн. хто/ догляда́є кого, покли́каний догляда́ти, призна́чений догля́нути, за́йня́тий до́глядом кого, заклопо́таний ким, стил. перероб. догляда́ючи, 2. що упада́є ко́ло кого, зви́клий упада́ти ко́ло коротк., ра́ди́й залиця́тися, залиця́льник, зальо́тник, жени́х, кавале́р, негат. баламу́т, донжуа́н, прикм. женихли́вий, зальо́тний, реконстр. залиця́льний, образ. швидки́й на зальо́ти;
ухажеваемый по́раний, догля́даний, під до́глядом.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Беречь – берегти́, -режу́, -реже́ш, стерегти́, -режу́, -реже́ш, пильнува́ти, -ну́ю, -ну́єш, гляді́ти, гляжу́, гляди́ш; -ся – берегти́ся, стерегти́ся, пильнува́тися, гляді́тися.
Смотреть
1) диви́тися, -влю́ся, -вишся, гляді́ти, -джу́, -ди́ш (куди, на ко́го);
2) (
присматривать за кем) гляді́ти, догляда́ти, -да́ю, -да́єш, пильнува́ти, -ну́ю, -ну́єш (кого́, що).

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Белый – білий. Белой масти – білий на масть. Белым как полотно делаться (страшно бледнеть) – полотніти. Беречь – берегти; стерегти; глядіти; доглядати. Беречь одежду, вещи – жалувати одежу, речі.
Искать – шукати. Искать судом – позивати; судом правити. Искать ощупью – шукати помацки. Искать пропитания – хліба глядіти.
Смотреть – дивитися; глядіти. Смотреть за кем, за чем – доглядати кого, що. Косо смотреть – кривим оком поглядати. Смотреть резко – прикро дивитись, поглядати. Смотреть растерянно – поглядати збентежено; дивитись спантеличено. Смотреть букой – вовком дивиться. Смотреть в оба – взяти очі в руки; пильнувати; бути на осторозі; матися на обережності. Вдоволь насмотреться – напасти очі. Смотря по – як до; вважаючи на; з огляду на. Смотрите-ка – диви пак; дивись лишень. Смотри – гляди-но. На это нечего смотреть – на це нема чого вважати.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бок
• Бок о бок
– (п)обік, (п)обіч кого, чого; бік у бік; пліч-о-пліч; попліч; плече в плече. [Обік його Цариця небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога… Шевченко. Попліч сиділа коло його стара бабуся. Вовчок.]
• Бока отбить кому
– бебехи (печінки) надсадити (відбити) кому; відбити (відтовкти) боки кому. [Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсажу! Котляревський.]
• Боком
– боком; бока; бокаса. [Каламарчик лежить бока осторонь. Барвінок.]
• Боком выходить (вылезти)
– рогом (боком) вилізти. [Коли б нам та оцей сміх боком не виліз!.. Гончар.]
• Глядеть боком на кого
– кривим оком глядіти (дивитися) на кого; зизом дивитися на кого. [Дивиться на нього кривим оком. Франко.]
• Лежать на боку (ленясь)
– лежня справляти; байдикувати; байдики бити. [Годі байдики бити та хліб даром їсти… Козланюк.]
• Намять бока кому
– облатати (полатати, нам’яти, обчухрати) боки кому; дати наминачки кому. [Тю! Заліз у чужу хату, ще й голос подає! Ану, хлопці, полатаємо йому боки? Юхвід.]
• Отдуваться своими боками
– платити своїми боками; на собі терпіти.
• Под боком
– близенько; зовсім близько; недалечко; (образн.) тільки що не видко; як палицею (шапкою, штихом) (до)кинути.
• С боку припёка (припёку)
– приший кобилі хвіст; п’яте колесо до воза.
• Сидеть боком
– сидіти боком (бока); бокувати. [Не бокуй, Марусенько, не бокуй: сядь собі прямісінько. Сл. Гр.]
• С отвисшими боками
– вислобокий; з відвислими боками.
Внимательно
• Внимательно (пристально) следить глазами за кем, чем
– дивитися (глядіти) пильно (пильними очима, уважними очима, пильним оком, уважним оком, унятливим оком) на кого, на що; стежити пильно (пильними очима, уважними очима, пильним оком, уважним оком) за ким, за чим; пильно зорити [очима, оком] за ким, за чим. [Вона (Евеліна) пильно стежила за його обличчям… Рибак.]
• Внимательно слушать
– слухати уважно (пильно, унятливо); слухати обома; до розуму приймати.
• Внимательно смотреть на кого, что
– уважно дивитися на кого, що; дивитися (глядіти) бистрим оком на кого, що.
Вчерашний
• Вчерашнего дня не воротишь
– учорашнього дня не вернеш (не вернути). Пр. Учорашнього дня стома (ста) кіньми не доженеш. Пр.
• Искать вчерашнего дня
(разг. ирон.) – шукати (глядіти) вчорашнього дня. [Ходить він по подвір’ю, никає, то в садок подасться, постоїть під деревом і знов у двір, немов учорашнього дня шукає. Коцюбинський.]
• Со вчерашнего дня
– від (з) учорашнього дня; відучора (зучора); (лок.) від (з) учорашу. [Товаришу старшина! Ви ж мене знаєте не від учорашу! Гончар.]
• Со вчерашнего дня существующий
– відучорашній.
Вызов
• Вызов свидетелей по делу
– виклик свідків у справі.
• По вызову (по требованию) суда
– на виклик суду.
• С вызовом смотреть
– дивитися (глядіти) визивно (задирливо, задерикувато, зачіпливо).
Вызывающий
• Иметь вызывающий вид
– дивитися (глядіти) задирливо (визивно); козирем дивитися (стояти).
Глаз
• Аза в глаза не знает
(те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза
– блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза
– упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду)
– бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё
Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что
– у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть…
– межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах
– в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами
– бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший)
– [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть
(разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу
– на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что
(те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами
– [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна
– у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого
– вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза
– витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают
– очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые
– запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами
– каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие
– очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души
– очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб
– очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате
– витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте
– у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами
– очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые
– підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки
– очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались
– очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали
– очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха
– завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт
– бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз
– віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает
– очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего
– не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт
– оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл
– очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого
– двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз
– про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого
– заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб
– завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что
– заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть)
– заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза
(перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому
– очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами
– у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел
(разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой
– який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть)
– і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)!
(разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались
(разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу
– як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем
(разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят
(разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз
– аби з очей.
• Лопни мои глаза!
– хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами
– в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами
– блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому
(перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз
– [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами
– перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз
– скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом
– на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас
– чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза
– нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза
– не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего
– не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз
– очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами
– не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу
(фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что
– обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза
– опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому
(разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза
– з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому
– розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому
– відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом
– оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса
– ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что…
– з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому
– підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза
– піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что
– їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза
– даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому
– на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз
– у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза
– спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет
– правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт
– у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить…
– просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому
(перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что
– вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих
– (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит
– пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого
– блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить
– не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон
– як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз!
– геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих
– з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем
– зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами
– зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти)
(книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать)
– заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами
– дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза
– склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу
– порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами
– ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами
(разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз
(разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест
– стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть
– сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза
– лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи
– темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз
– тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи
– ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз
(перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза
– де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза
– утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что
– утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики
– у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что
– утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами
(перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что
(разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого
– мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости
– мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Глядеть
• А там, глядить, и весна (зима…)
– а там, дивись, і весна (зима…).
• Глаза б мои не глядели, не глядел бы на кого
(разг.) – ані на очі бачити не хочеться кого; дивитися не хочеться на кого.
• Глядеть в глаза кому
– заглядати у вічі кому; світити в очі кому. [Велике щастя в тім, що всі мені заглядають у вічі!.. Тобілевич.]
• Глядеть в гроб, в могилу
(разг.) – над гробом, край могили стояти; у гріб, у могилу дивитися. [Се Мойсей, позабутий пророк, Се дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок Сам стоїть край могили. Франко.]
• Глядеть в оба
– на все око (пильно) дивитися; дивитися обома; пильно глядіти (придивлятися); бути обережним (пильним); [добре] пильнувати; мати пильне око; бути на чеку (на сторожі). [Чубенко вже їхав лісом геть, поминувши заставу, наказавши їй пильнувати. Яновський. Ой, Саню, весь час треба тобі бути на сторожі. Шовкопляс.]
• Глядеть завистливо на кого, на что
– дивитися заздрісно (заздро) на кого, на що; поривати очі на кого, на що; заздрити [очима] на кого, на що. [Як побачить, було, що хто-небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима. Сл. Гр.]
• Глядеть за кем, за чем (за детьми, за порядком)
(разг.)глядіти (доглядати) кого, чого; наглядати кого, що, за ким, за чим. [Данило нічого не глядить, а тільки розоряє. Тобілєвич. Он я: і череду у полі доглядаю, Ввесь двір, кошару стережу… Глібов.]
• Глядеть правде в глаза
– дивитися правді в вічі; ставати віч-на-віч з правдою.
• Глядеть свысока на кого
– дивитися (глядіти) звисока (згори, згорда) на кого. [Він навіть силувався глядіти на нього згірдно, звисока. Франко. Не згорда я дивлюсь на тебе, пане… П. Куліш.]
• Глядеть сквозь пальцы на что
(разг.) – крізь пальці (крізь пучки) дивитися на що; не зважати (не звертати уваги) на що; мов не бачити чого; у півока дивитися на що; примружувати (прижмурювати) очі на що. [Учитель дивився крізь пальці навіть на їхнє жирування в коридорі, аби не заважали. Головко.]
• Глядь
– [Аж] зирк; [аж] гульк; [аж] глядь; аж. [Аж зирк! Тарган із шпарки вигляда. Годованець. Аж гульк! Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить. Шевченко.]
• Куда глаза глядят
(разг.)Див. глаз.
• Не глядел бы на свет [Божий]
(разг.) – світ знемилів (незмилився) кому; (і) жити не хочеться; світ надокучив (набрид, обрид, остогид) кому; (і) світ не милий кому. [І сказати вам не знаю, що моє серце тоді перенило… світ мені незмилився… Барвінок. Мені й так голова крутиться, світ мені обрид, не хочу на нього дивитися! Франко. Іду я туди, і світ мені не милий. Козланюк.]
• Смерть ни на что не глядит
– зі смертю торгу нема. Пр. Смерті не [можна] відперти. Пр. Смерть і родини не чекають години. Пр. Смерть не жартує. Пр. Смерть не перебирає. Пр. Смерть не питає, чий ти. Пр. Смерть не питає, чи хочеш, чи не хочеш. Пр.
• Того и гляди
(разг.) – так і дивись (стережись); от-от (ось-ось); затого. [Їдемо по косогору, так і дивись, що перекинемось. Зима ось-ось потисне, — подумала вона, — ані я, ні Остап не маємо чим загорнутись, треба заробляти. Коцюбинський. Затого сивий волос проб’ється. Барвінок.]
Досматривать
• Досматривать за детьми
глядіти (доглядати) дітей.
• Не досмотреть ошибок
– не добачити (не доглядіти, не доглянути) помилок.
Интерес
• Блюсти свой интерес
– пильнувати (глядіти) свого інтересу; дбати за свій інтерес (користь, зиск).
• Возбудить, вызвать интерес к чему
– збудити, викликати інтерес (цікавість, зацікавленість) до чого; зацікавити кого чим.
• Интерес к чему прошёл
– інтерес до чого минув(ся) (зник); цікавість до чого минула(ся) (зникла).
• Он утратил, потерял интерес к чему
– він утратив інтерес до чого; він збайдуж(н)ів до чого; йому збайдужіло що. […Мені якось одразу збайдужіли мої ролі. Українка.]
• Остаться при пиковом интересе
– зостатися (лишитися) ні з чим; (розм. образн.) (с)піймати (з’їсти, ухопити, дістати, скуштувати) облизня; ухопити, як собака обметиці; ухопити шилом патоки; ухопити місяця зубами.
• Проявлять, проявить интерес к чему
– виявляти, виявити зацікавлення (цікавість, інтерес) до чого; бути цікавим до кого.
• С интересом
– з інтересом (з зацікавленням); (іноді) цікаво. [Візок котився вулицею, а Раїса цікаво роздивлялася на обидва боки. Коцюбинський.]
• Это не представляет для меня интереса
– це мене не цікавить (не інтересує); до цього мені байдуже.
Искать
• Будем искать!; давайте искать!
– шукаймо!; (розм.) нум(о) шукати!
• Искать вчерашнего дня
– шукати (глядіти) вчорашнього дня (вчорашньої днини).
• Искать милости у кого
– запобігати ласки чиєї (у кого); підсипатися до кого, підстилатися під кого.
• Искать по суду
– правити (справляти); домагатися судом (через суд).
• Искать предлога, повода для ссоры
– шукати приводу до сварки; шукати приключки (зачіпки) до сварки.
• Искать себе беды
– напитувати [собі] лиха; біди шукати собі.
• Искать случая
– шукати нагоди.
• Искать счастья
– шукати (пита) долі (щастя-долі).
• Искать, так и сыскать
– хто [чого] шукає, той знайде. Пр.
• Ищи ветра в поле
– шукай вітра в полі. Пр.
• На нищем не ищут
– що з голого взяти; з голого, як із святого, не візьмеш нічого.
• От добра добра не ищут
– добра добувши, кращого не шукай. Пр. Не треба плахти, бо і в запасці добре. Пр.
Искоса
• Искоса посматривать, смотреть на кого, на что
– скоса (косо, скрива, зизом) поглядати, глядіти на кого, на що; зизим оком дивитися на кого, на що (накривати кого, що); кривим оком дивитися (поглядати, глядіти) на кого, на що.
Лицо
• А посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь
– а подивись-но мені у вічі: чи правду ти кажеш.
• Быть к лицу, не к лицу кому
– бути до лиця, не до лиця кому; личити, не личити (іноді лицювати, не лицювати) кому; приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому; пасувати, не пасувати кому, до кого; (іноді) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому. [Тобі тото не лицює. Сл. Гр. Згорда мовив побратим на теє: «Не подоба лицарю втікати!» Українка. Дивися, ненько, чи хорошенько, Чи хорошенько і подібненько. Сл. Гр.]
• Вверх лицом
– догори обличчям (лицем); горілиць.
• В лице кого
– в особі (в образі) кого; (про двох чи багатьох) в особах (в образі) кого.
• В лицо знать кого
– у лице (в обличчя, в образ) знати (пам’ятати) кого.
• Вниз лицом
– обличчям (лицем) униз (до землі, додолу); долілиць.
• В поте лица
(книжн.) – у поті чола.
• Все на одно лицо
(разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі; (іноді зниж.) усі на один штиб ((к)шталт, копил).
• Должностное лицо
– службова (урядова) особа; службовець (урядовець).
• Изменяться, измениться в лице
– мінитися, змінитися (про багатьох помінитися) на обличчі (на лиці, на виду, рідше з лиця).
• Исчезнуть с лица земли
– зникнути (щезнути) з лиця землі; зійти з світу.
• Лицом к деревне, лицом к производству
– лицем до села, лицем до виробництва.
• Лицом к лицу с кем, с чем
– віч-на-віч (іноді око в око) з ким, з чим; лицем до лиця з ким, з чим; лицем (лице) у лице з ким, з чим.
• Лицом не вышел
(разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі); не вдався вродою (лицем).
• Лицом, с лица, на лицо красивый, худой…
– з обличчя (на обличчя, з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, тільки про красу людини на вроду, іноді образом, у образі) гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха)…
• На лице написано, не написано у кого, чьём
– у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано).
• На нём лица нет
(разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів); він [сам] на себе не схожий (зробився, став); (іноді) на ньому свого образу нема(є). [На жодному (з дітей) не було свого образу; всі білі аж зелені. Свидницький.]
• Невзирая на лица
– не вважаючи (не зважаючи) на особи; (іноді) байдуже хто; хоч би хто.
• Не ударить лицом в грязь
– вийти з честю з чого; відстояти честь свою; гідно (з честю) триматися; не завдавати собі ганьби (сорому); не осоромитися; не скомпрометувати себе; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися.
• Ни с лица, ни с изнанки
(о человеке) – ні з очей, ні з плечей; ні спереду, ні ззаду нема складу.
• От лица кого
– від кого; від імені (від імення) чийого, кого.
• Перед лицом кого, чего
– перед лицем кого, чого; перед чиїм лицем; перед очима кого; перед чиїми очима.
• Перед лицом опасности
– у небезпеці; при небезпеці.
• Показывать, показать товар лицом
(разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку; заличкувати товар (крам); показати товар лицем.
• По лицу видно было
– з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було.
• Постороннее лицо
– стороння особа; чужа людина.
• С лица воду не пить
– з краси не пити роси. Пр. Краси у вінку не носити. Пр. Краси на тарілці не крають. Пр. Байдужа врода, аби була робота. Пр. Краси на стіл не подаси. Пр. Красою ситий не будеш. Пр. Не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна. Пр.
• Смотреть в лицо опасности, смерти
– дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті.
• Ставить, поставить лицом к лицу кого
– зводити, звести віч-на-віч (іноді очі-на-очі) кого.
• Стереть, смести с лица земли кого
(перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого; стерти з [лиця] землі кого; (образн.) не дати рясту топтати кому.
Опасность
• Быть (находиться) в опасности, вне опасности
– бути в небезпеці (під загрозою), бути поза (всякою) небезпекою.
• Избавиться от опасности
– збутися (позбутися) небезпеки.
• Избежать опасности
– уникнути (утекти) небезпеки; о(б)минати небезпеку.
• Перед лицом опасности
– у (при) небезпеці; перед лицем небезпеки.
• Подвергать, подвергнуть опасности кого-, что-либо
– ставити, поставити під небезпеку кого, що; наражати, наразити (виставляти, виставити) на небезпеку кого, що.
• Подвергаться, подвергнуться опасности
– ставити, поставити себе під небезпеку; виставляти, виставити себе на небезпеку; наражатися, наразитися на небезпеку.
• Предупредить об опасности кого-либо
– остерегти перед небезпекою кого; перестерегти про небезпеку кого.
• Смотреть в глаза опасности
– дивитися (іноді глядіти) у вічі небезпеці.
• С опасностью для жизни
– з небезпекою для життя; не бувши безпечним (певним) свого життя; важачи (важивши) своїм життям.
Порядок
• В административном порядке
– адміністративно; адміністративним порядком.
• В алфавитном порядке
– за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку.
• В надлежащем порядке (держать что-либо)
– як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що).
• В обычном порядке
– звичайним ладом (порядком).
• В пожарном порядке
(шутл.)Див. пожарный.
• В порядке нагрузки
– як навантага (як навантагу); як навантаження.
• В порядке назначения
– як призначення.
• В порядке настоящего постановления
– за цією (у згоді з цією) постановою.
• В порядке очереди
– за чергою; по черзі (по ряду).
• В порядке предложения
– як пропозиція (як пропозицію).
• Всё в порядке
(перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку.
• В спешном порядке
– нагально; негайно.
• В установленном порядке
– заведеним порядком (ладом); як заведено.
• Дело такого порядка
– річ ось яка.
• Для порядка
– для порядку; для годиться.
• Заводить, завести порядок
– лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати.
• Законным порядком, в законном порядке
– законним порядком; законно.
• Нарушать порядок
– порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї).
• Нет никакого порядка
– нема(є) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема(є).
• Номер по порядку
– порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду).
• Одного [и того же] порядка
– того самого ряду.
• По давно заведённому порядку
– як давно заведено; давно заведеним ладом.
• Поддерживать порядок
– пильнувати ладу.
• Порядок наводить, навести в чём
– лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що.
• Приводить, привести в порядок что
– давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що.
• Призывать, призвать к порядку кого
– закликати, закликати до порядку кого.
• Располагать, расположить в алфавитном порядке
– розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати.
• Своим порядком
– своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить.
• Следить, смотреть за порядком
глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу).
• Соблюдать порядок
– додержувати порядку (ладу).
• Судебным порядком
– судом (через суд).
• Это в порядке вещей
– це річ звичайна (природна, нормальна); це нормально (природно).
Правда
• Была правда, да в лес ушла
– була правда, та іржа з’їла. Пр. Була колись правда, та заржавіла. Пр. Була колись правда, пожила — та й геть (далі) пішла. Пр. Була правда, та позички з’їли. Пр.
• [Всеми] правдами и неправдами
– [Усіма] правдами і неправдами; усіма [можливими] засобами (способами).
• Жить, поступать по правде
– жити, робити (чинити) по правді; (давн.) ходити правим робом; правдувати. Не по правді, молодий козаче, зо мною живеш. Н. п. Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує. Пр.
• Лучше горькая правда, чем сладкая ложь
– краще найгіркіша правда, (а)ніж солодка брехня. Пр.
• Не вполне правда, сомнительная правда
– щербата правда; несповна правда.
• Не всё то правда, что люди говорят
– не все те (не все тому) правда, що в пісні співають. Пр. Не все те правда, що на весіллі плещуть. Пр. Не все правда, що свашки ладкають. Пр.
• Не правда ли?
– [А] правда ж?; правда?; чи ж (хіба ж) не правда (не так)?
• По правде говоря (сказать); правду говоря (сказать)
– сказати правду; як правду (с)казати; правду (по правді, щиро, по щирості) казавши (кажучи).
• Правда в огне не горит и на воде не тонет
– правда не втоне у воді, не згорить у вогні. Пр. Правда і в морі не тоне. Пр.
• Правда глаза колет
– правда очі коле. Пр. Сові сонце очі коле. Пр. (зниж.) Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Правда из воды, из огня спасает; правда со дня моря выносит
– правда з дна моря верне (виймає). Пр. Правда з дна моря виринає [а неправда потопає]. Пр.
• Правда ли это?
– чи правда цьому?; чи правда [це]?
• Правда светлее солнца
– правда ясніше від сонця (та й її з свічкою шукають). Пр. Правда ясніша над сонце ясне. Пр.
• Правда, что масло: все наверху
– правда, як олія (олива), на(з)верх вийде. Пр. Вийде правда наверх, як олива на воду. Пр. Правди не сховаєш. Пр.
• Правду-матку говорить, резать
– казати (розм. чесати, тяти, різати) щиру правду; правду казати (експрес. бризкати) у [живі] очі (у вічі).
• Служить верой и правдой
Див. вера.
• Смотреть (глядеть) в глаза (в лицо) правде
– дивитися (глядіти) правді в очі (у вічі).
Присматривать
• Присматривать за детьми
глядіти (доглядати, іноді давн. пантрувати) дітей; наглядати за дітьми.
Пропитание
• Искать пропитание
– хліба глядіти.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Гледі́ти, см. Гляді́ти.
Гляді́ти, -джу́, -ди́ш
1)
глядеть, смотреть;
2)
беречь, присматривать;
3)
соблюдать;
4)
следить, обращать внимание;
5)
искать, щупать, узнавать.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Беречь
1) берегти, гляді́ти, пильнува́ти чого́;
2) (
экономить) – щадити, заоща́джувати, хова́ти що.
Должен, должный
1) (
обязан) – повинен, зобов’язаний; быть -ным (обязанным) – зобов’яза́ним бу́ти; заведующий хозяйством -жен следить за целостью инвентаря – заві́дувач господа́рства повинен (ма́є) гляді́ти, щоб інвента́р був ці́лий;
2) (
должен деньги) – винен; быть -ным (иметь денежный долг) – бу́ти винним, ма́ти довг, завинити; он нам -жен 15 рублей – він нам винен 15 карбо́ванців;
3) (
я, ты, он вынужден) – му́шу, му́сиш, му́сить; быть -ным – му́сити; вследствие болезни я должен остаться дома – че́рез хво́рість я му́шу лишитися вдо́ма;
4) (
имеет быть, имеет состояться) – ма́є; (о людях) (предполагаю, намериваюсь) – ма́ю, ма́єш, гада́єш; совещание должно состояться в 7 часов – нара́да ма́є відбу́тися о 7-ій годині; я должен (предполагаю) сегодня пойти в театр – я маю сього́дні піти до теа́тру.
Порядок
1) порядок (-дку), лад (-ду); (
устройство) – лад (-ду); п. государственный – держа́вний лад; п. дня – порядок де́нний; п. правовой – пра́вний порядок, правола́д (-ду), пра́вний лад; п. следственный – порядок слі́дства; п. общежительный – інтерна́тський порядок; п. установленный, существующий – заве́дений лад; вводить -ки – заво́дити, запрова́джувати порядки; все в -ке – все гара́зд; п. давать чему – порядкува́ти, попорядкува́ти чим, розпоряджа́ти, розпорядити що; держать в надлежащем -ке – трима́ти, як нале́жить (як слід, у порядку); наводить п-к – заво́дити, завести лад; поддержание -дка – доде́ржання порядку; порядка ради – задля порядку, для порядку; приводить в -док что – упорядко́вувати, упорядкува́ти, що, лад дава́ти, да́ти чому́; смотреть за -комгляді́ти, догляда́ти порядку; соблюдать -док – доде́ржувати порядку; установлять -док – заво́дити, завести порядок (лад); утверждать -док – запрова́джувати лад;
2) (
способ) – порядок (-дку), спо́сіб (-собу); п. ведения книг – спо́сіб (порядок) вести книги; п. ведения предварительного следствия – яким порядком нести попере́днє (передсудо́ве́) слі́дство; п. обжалования решений суда – яким порядком оска́ржуються судо́ві присуди (вироки); п. частный – окре́мий порядок; в административном -ке – адміністративно, адміністративним порядком; в бесспорном -ке – безсупере́чно, безсупере́чним порядком; в дискуссионном -ке – спо́собом диску́сії, дискусі́йно; в законной -ке – пра́вним (зако́нним) порядком; в законодательном -ке – правода́тно, законода́тно; в -ке назначения, нагрузки – як призна́чення, як наванта́ження; в общем -ке – зага́льним порядком, спо́собом; в обычном -ке – звича́йним порядком, спо́собом; во внесметном -ке – позакошто́рисним порядком; в надлежащем -ке (проводить) – уста но́вленим порядком; в -ке поступления заказов – за тим порядком (за то́ю черго́ю), як надхо́дять замо́влення; в положенном, установленном -ке – заве́деним порядком; в спешном, срочном -ке – нега́йно, спі́шно; в -ке статьи закона – згі́дно з артикулом зако́ну, на підста́ві артикулу зако́ну; в том самом -ке – тим са́мим порядком; в ударном -ке – нага́льним порядком, нага́льно, в щонайпе́ршу чергу́; законным -ком – пра́вним спо́собом, пра́вним чином, пра́вно; судебным -ком – судо́м, судо́вно, судо́вим порядком, че́рез суд; этапным -ком – ета́пом; явочным -ком – оказо́вим (Н) спо́собом, без дозво́лу, оказо́во (Н);
3) (
очередь) – черга́, ряд (-лу); в алфавитном порядке (расположить) – за абе́ткою; номер по -ку – ну́мер (число́) з ряду, черговий ну́мер (число́); по -ку – в чергу́, з ряду; считать по порядку – лічити зряду; число по -ку – порядко́ве число́.
Смотреть, присмотреть за кем, за чем – догляда́ти, доглянути, гляді́ти, нагляда́ти, наглянути, пильнува́ти, допильнува́ти кого́, чого́; с. за работой – догляда́ти робо́ти.
Стеречь кого, что – стерегти, пильнува́ти, гляді́ти кого, чого; (стоять на страже) – вартува́ти.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

гляді́ти, -джу́, -ди́ш; гля́дячи

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гледі́ти, -джу́, -ди́ш, гл. = Глядіти.
Гляді́ти, -жу́, -ди́ш, гл.
1) Глядѣть, смотрѣть.
Гляди ж, півнику, як прийде лисичка — не одкликайся. Рудч. Ск. II. 4. — в голові́. Искать насѣкомыхъ въ головѣ. Та свекорку годи: в головці гляди. Грин. ІІІ. 551.
2) Искать, щупать ища, пробовать, узнавать.
Молода сховалася і дружба виходит на двір і глядит молодої, а не може сам найти. Грин. ІІІ. 507. Нам уже докучило їсти пшеничний хліб, ідім глядіть житнього. Чуб. II. 336. Вгородив свердло в землю, а.... щось за бороду лап. Перемовчав мій батько, тілько боїться тим свердлом більш глядіти (скарба). Драг. 87. Глядят короваю, чи спікся. Грин. ІІІ. 502.
3) Слѣдить, обращать вниманіе.
Коли кінь не глядить дороги, то гляди ти! Чом не глядиш? Лохв. у. Гляди себе, то й буде з тебе. Ном. № 9586.
4) Беречь, присматривать.
Я її розуму навчала і добра її гляділа. МВ.
5) Соблюдать.
Та ти б не глядів празника та поїхав би у поле орати. Рудч. Ск. І. 165. Треба глядіти п’ятниці і середи. О. 1862. IV. 91.
Гля́нути, -ну, -неш, гл. Однокр. в. отъ гляді́ти. Глянуть, взглянуть, посмотрѣть. Ой як гляну на хустину, — згадаю дівчину. Мет. 23.
Мешка́ння, -ня, с. Жительство, помѣщеніе, жилье; мѣстопребываніе. У домівці на мешканні. Грин. III. 693. Підемо до Бендеру мешкання глядіти. Гол. І. 79. Ум. Мешка́ненько, мешка́ннячко. Ой покидаю сивого голубка і дрібненькії діти, а сама лечу, сама полечу мешканенька глядіти. Грин. III. 483.
Накоха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Взлелѣять, возрастить, воспитать многихъ (о дѣтяхъ, животныхъ, растеніяхъ). Навіщо ж ти накохав того скоту, коли не хочеш сам глядіти? Мир. ХРВ. 332.
Похо́д, -ду, м.
1) =
Похід 2. Убірайся, козаченьку, завтра поход буде. Мет. 22.
2) Свадебное шествіе.
Йшли із церкви молодії, роду честь і слава. Перезва неслась за ними, з хат старі і діти вибігали, поспішали на поход глядіти. Мкр. Н. 37.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Гляді́ти, -жу́, -ди́ш, гл. *6) Гляди́, гляді́ть. а) пов. накл. Смотри, смотрите; б) вводное слово. Пожалуй. А тут буде верстов, гляди, десять.Він туди заходив, глядіть, чи не позавчора. Крим.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Смотреть — диви́тися, гляді́ти (чого).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Бере́чь, ся = берегти́, ся, стерегти́, ся, глядїти, догляда́ти, шанува́ти, ся, жалїти, хорони́ти, ховати, щади́ти, пильнува́ти. — Хазяїн бережеть ся, а злодїй давно його береже. н. пр. — Стережи ся, Петре, нарікати на Наталку. Кот. — Не бійсь, та сторожи ся. н. пр. — Хто не зазнав лиха, не вміє шанувати добра. н. пр. — Буду дома сидїти, буду жінку глядїти. н. п. – Щади в добрі, матимеш в бідї. н. пр. – Коли скупо (дуже мало), щадити глупо. н. пр. — Не вмів же ти шанувати здоров’ячка свого н. п.
Блюсти́, ся = догляда́ти, ся, глядїти, назира́ти, нагляда́ти, пильнува́ти, стерегти́, захо́вувати, ся. С. Аф. З. Ж. – Нехай мати буде, вонаж дрібні дїти доглядати буде. н. п. — Буду дома сидїти, буду жінку глядїти. н. п. — Пильнуй свого носа, а не чужого проса. н. пр.
Глазѣ́ть = га́ви, ґа́ви лови́ти, ви́трішки продава́ти, купува́ти. — Хо́дить по улицї, ґави ло́вить. — Чого він туди пішов? — А так — витрішки продавати. (У инших письменників слово Глазѣ́ть вживаєть ся часом і просто в знач. диви́ти ся, глядїти).
Глядѣ́ть = 1. глядїти, диви́ти ся, спогляда́ти; вигляда́ти; (заздрісно) — очі порива́ти, па́сти. — Ой Василю, Василино, любая дитино! Як ти їдеш сивим конем, дивити ся мило. н. п. — Хилїте ся густі лози, відкіль вітер віє; дивіте ся карі очі, відкіль милий їде. — В скринях од покійної Горпини добра скільки зосталось, а я тільки очі пасу. Старицький. — На чужий коровай очей не поривай. н. пр.—Ой вийду я на гору крутую, стану, гляну, подивлю ся на річку биструю. н. п. — Глядѣ́ть во всѣ́ глаза́, глядѣ́ть въ о́ба = пи́льно глядїти, на чеку́ бу́ти. — Глядѣ́ть въ полгла́за, скво́зь па́льцы = потура́ти, не зверта́ти ува́ги, мов не ба́чити, крізь па́льцї диви́ти ся. — Глядѣ́ть кому́ въ глаза́ = загляда́ти, запобіга́ти ла́ски. — Глядѣ́ть въ землю, во гро́бъ = на ла́дан ди́хати, однїє́ю ного́ю в домиви́нї. — Того и гляди́ = так і диви́сь, от-о́т. – Хмара нависла, от-от дощ піде. — Їдемо по косогору, так і дивись, що перекинемось. — Гля́дя, гля́дючи́ = ди́влячись. 2. догляда́ти, диви́ти ся, глядїти. — Ся бабуся у нас доглядає за дітьми.
Досма́тривать, ся, досмотрѣ́ть = 1. додивля́ти ся, додиви́ти ся. — Пішов, не додивившись до кінця. 2. догляда́ти, глядїти, дозира́ти, назира́ти, пильнува́ти, догля́дїти, догля́нути, придогля́нути, допильнува́ти. — А синочок одказує: нехай мати буде, вона ж наші дрібні дїти доглядати буде. н. п. — Горе сиротинї жити на чужинї, нїхто її не догляне при лихій годинї. н. п. — Живою душею в Українї вітай, розриті могили в степу назирай. К. Ш. — Понїс до дому тай не доглядїв, розбив. н. о. — А призовіте мою родиноньку придоглянуть смерти. н. п. — А де ж твої думи, рожевиї квіти, викохані, сьмілі, доглядані дїти? К. Ш. — Нїмцї краще знають, як хлїб допильнувати. Де що про Сьв. Б. 3. вбача́ти, постерега́ти, вгле́дїти, вгля́дїти. — Я й не вгледїв, як він вийшов. 4. огляда́ти, озира́ти, ся, оглядїти, озирну́ти.
Зрѣть = 1. спі́ти, поспіва́ти, виспіва́ти, сти́гнути, доспіва́ти, достига́ти, (про колоски) — зерни́ти ся, (про овочі) — бринїти, (про людей) — дохо́дити до зро́сту, до ро́зуму. — Як став же наш мак та спіть, поспівать. н. п. — На калину вітер віє, калина не спіє. н. п. — Вишнї тільки що стали бринїти. С. Ш. — Ой зацьвіла маківочка, почала бринїти. н. п. 2. глядїти, диви́ти ся, спогляда́ти, бачити.
Поблажа́ть = потура́ти. С. З. Л. — Не потурай дитині. С. З. — Не потурай журбі: вона тебе під серце, а ти їй під ніс перцю. н. пр. — Я своїм парахвіянам не потураю, мужикові нї по що у зуби глядїти. Лев. — А козак добре дбає, на жінку не потурає, жінцї віри не діймає. н. д. — Коли у тебе гроші є, що не скажи, всяк потурає, брехню за правду всяк приймає. Ал. — То ти, дочко, не потурай свекрусї, не мовчи їй. Лев.
Пристерега́ть, пристере́чь = 1. д. Подстерега́ть. 2. догляда́ти, глядїти, стерегти́, берегти́, догля́нути, доглядїти, постерегти́, поберегти́. — Погляди дїтей, поки я збігаю.
Прогля́дывать = 1. (прогля́нуть) — прогляда́ти, вигляда́ти, проявля́ти ся, прогля́нути, ви́глянути, прояви́ти ся. — А блїдий місяць на ту пору з-за хмари де-де виглядав. К. Ш. — От і братія сипнула у сенат писати... а між ними і землячки́ де-де виглядають. К. Ш. 2. (проглядѣ́ть) — а) глядїти, диви́ти ся, задивля́ти ся, видивля́ти ся, загляда́ти ся, проглядїти, продиви́ти ся, задиви́ти ся. — Продивив ся цїлу ніч на море. — По цїлим годинам задивляв ся я на море. — б) недогляда́ти, недоглядїти, недогле́дїти, недодиви́ти ся, проґа́вити. — Не додивив ся як слїд, от він і втїк. — в) передивля́ти ся, перегляда́ти, переди́вити ся, переглядїти. – Передивив ся увесь рукопис.
Смотрѣ́ть, ся = 1. глядїти, спогляда́ти, диви́ти ся (д. Глядѣ́ть 1.), вирячивши очі — ви́рячити ся, ви́тріщити ся, ви́щерити ся (С. Л.), в бік — бочи́ти, безглуздо — солові́ти, люто – зи́ркати, ви́зьвірити ся (С. Л.), заздрісно — о́чі порива́ти, па́сти. — Очі гарненькі — хоч дивись. н. п. — Стояв не далеко од дївчини, дивив ся на неї. Лев. — Дивіте ся — там коло тополї стали собі тай дивлять ся одно на другого. К. Ш. — На сьвіт Божий не дивлю ся, нї до кого не горну ся. К. Ш. — Що ти вищеривсь на мене? С. Л. — Так визьвіривсь, що зъїв би. С. Л. — І все ті очі заздрісні на сирові пасе. Ст. Б. 2. глядїти, догляда́ти, диви́ти ся, пильнува́ти (д. Глядѣ́ть 2. і Наблюда́ть 2.). — Пильнуй носа свого, а не кожуха мого. н. пр. — Смотрѣ́ть за дѣ́тьми = догляда́ти діте́й. 3. огляда́ти, озира́ти і т. д. д. Огля́дывать.Смотрѣ́ть сквозь па́льцы = мов не ба́чити, потура́ти, попуска́ти. — Смотри́-ка = диви́сь бак, диви́сь лише́нь! С. Л. — Смотрѣ́ть въ о́ба = пильнува́ти, берегти́сь. — Того́ и смотри́ = так і жди́, так і сподїва́й ся. — Смотрю́ на него́, какъ на отца́ = вважа́ю його́ за ба́тька, за ба́тька його́ ма́ю. — Не смотря́ на то = не вважа́ючи на те́.
Соблюда́ть, соблюсти́, соблю́сть, ся = виповня́ти, сповня́ти, відбува́ти, ви́повнити, спо́внити, ся, відбу́ти; глядїти (С. Л.), догляда́ти, догля́дїти; берегти́, стерегти́, зберега́ти, зберегти́, ся, захова́ти (С. Ж.). — Без перепон її закон до віку буду я сповнять. Сам. — Ми раз-у-раз празників глядимо. С. Л. — Що треба заховати, аби сповідь була належитая? Б. П. Д. ще під сл. Исполня́ть і Сохраня́ть.
Стере́чь, ся = стерегти́, ся (С. З. Л.), берегти́, ся (С. Л.), глядїти, пильнува́ти,
Увида́ть, уви́дѣть, ся = у(в)бача́ти, у(в)ба́чити, заба́чити (С. Л. Ос.), поба́чити, ся (С. Л.), наба́чити, нагле́(я́)дїти (С. Л.), у(в)гле́дїти (С. Л. Ш.), у(в)гля́дїти (С. Ш.), у(в)здрі́ти (С. Ш.), наздрі́ти, приздрі́ти, зу́здрити, крізь що — прогля́нути, багато чого — наздиви́ти ся, поназдиви́ти ся. — Піду я до броду, чи не вгляжу — не вбачу перевозчика з роду. н. п. — Їдуть тай їдуть, коли убачили хатку на курячих ніжках. н. к. Грінч. — Що було — те бачили, а що буде — побачимо. н. пр. — Сонце й місяць ще я бачить буду, тебе ж, сину, вже повік не вбачу. Ст. С. — Скучив я за ним, хочу побачить його. н. о. Грінч. — Прощай, панове-громадо, і дївчино-вутко, бо Бог знає — чи побачимось хутко. н. п. — Вона сподївалась побачитись з ним у церкві. Лев. — Хожу по садочку, милого не бачу, а як його не зобачу, то не раз заплачу. н. п. — Як царя той вістовник забачив, уклонив ся йому чолом низько. Ст. С — Вона його як тільки углядїла, зараз веде у палати. н. к. Ман. — Угледїв вовк, дарма, що спав. Б. Г. — Еней пожар такий уздрівши, злякав ся, побілїв, як снїг. Кот. — Не бачила сова сокола, як уздріла, аж зомлїла. н. пр. — Не зуздриш, відкіль і лихо складеть ся. К. X. — Попа здивитесь, коли він сього не зробить. н. о.
Уха́живать = 1. ходи́ти (за ким, коло кого), глядїти (кого), догляда́ти (кого, за ким), впада́ти (за ким), пе́стити, пе́стувати (кого), тупцюва́ти (С. Ш.), па́нькати ся (С. З. Л.), падькати ся (коло кого). — Доглядає слабого. — Всяке дїло хоче, щоб коло його панькались. н. пр. 2. лиця́ти ся (С. Л.), залиця́ти ся, жениха́ти ся (С. Л.), прилиця́ти ся, увива́ти ся (С. Ш.), упада́ти, умі́згувати ся, умізга́ти ся (С. Ш.), підлабу́знювати ся, тупцюва́ти (С. Ш.), волочи́ти ся. — Ходив до неї з другого присїлка, залицяв ся. н. о. Грінч. — Залицяв ся, не цурав ся, казав „моя будеш“, а тепера і з иньшими як голубко гудеш. н. п. — Ой не ходи, не залицяй ся, не люблю, не піду, не сподївай ся. н. п. — Чи се тая криниченька, що голуб купав ся, чи се тая дївчинонька, що я женихав ся? Женихав ся, не сьміяв ся, хотїв її взяти. н. п. — Анї зубів, нї руки правої — упадає дїд до баби, мов до молодої. н. п. — Не один з магнатів і князїв умізгав ся за князївною і кожному довелось покоштувать гарбуза. О. Ст. — Він давно вже волочить ся за нею.