Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 93 статті

Запропонувати свій переклад для «голод»

Шукати «голод» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Го́лод – 1) го́лод, (изголодание) зголодні́лість. [Почуття́ зголодні́лости]. • Утолять, утолить го́лод – заспоко́ювати (заспоко́їти) го́лод, гамува́ти (угамува́ти) го́лод. • Пухнуть с го́лоду – пу́хнути з го́лоду, го́лодом дебелі́ти. • Морить, заморить го́лодом кого-л. – голоди́ти, уголо́джувати, (сов.) уголоди́ти, поголоди́ти кого́. [Сам себе́ голоди́ть (уголо́джує) та збира́є гро́ші]. • Умирать от го́лода – помира́ти (ме́рти) го́лодом, з го́лоду. • Терпеть го́лод – терпі́ти го́лодом, сиді́ти го́лодом. • У меня волчий го́лод – ї́сти хо́четься – аж шку́ра боли́ть. • Истомиться от го́лода – намлі́тися го́лодом; 2) (недород, бесхлебье) голодне́ча, го́лод, голо́ддя. [Одно́ – безві́ддя, дру́ге – голо́ддя (Дума)]. • Во время -да – під [в] голодне́чу, за го́лода.

Вот – от, он, ось, ото́, оце́, ож. [От тобі́ й гро́ші. Та он вони́. Ото́ (оце́) ди́во! Ож піди́ та подиви́сь]. • Вот же – ото́-ж. • А вот же! – ба! [А не зро́биш цього́? Ба зроблю́!] Да вот, да вот же (= да даже) – ба. [Ба на́віть і тепе́р почува́ю таки́й са́ме біль. Хоч він собі́ і сиро́та, та ба і отці́вський син не бу́де таки́й (Квітка)]. • Вот что – ось що. • Как вот, как вот уже – аж, аж ось, аж от. [Лечу́, дивлю́ся, аж світа́є (Шевч.). Аж ось настає́ го́лод]. • А вот же – так же-ж, от же-ж. [От же-ж не дам]. • Вот уж – аж ось. [Аж ось коли́. Аж ось куди́]. • Вот так – ото́. [Ото́ рота́та! – на все село́]. • Вот ещё! ну вот ещё! – ото́! ат! ет! [Про́ти но́чи не помина́й його́. – Ат! ви́гадки! Ото – чи не вважа́тиму, що там пле́ще яки́йсь бла́зень-дітва́к (Крим.). Ет, ще ви́гадав ї́хати: і пі́шки ді́йдемо]. • Вот как! – овва́! ось як! он як! [Овва́! чи не бага́то бере́ш на се́бе? Он як на́ші пішли́ вго́ру!]. • Вот и всё – та і вже, та й по всьо́му. [Не хо́чу цього́ роби́ти, та і вже]. • Вот то-то и есть – а то-ж-то, ото́ж-то й воно́. [Ми не то́ю доро́гою пої́хали. – А то-ж-то, що не тою]. • Вот как будто – от-би то. [От-би то й поле́гшало тро́хи вчо́ра, а сього́дні знов гі́рше]. • Вот потому, поэтому – ото́-ж, тим-то. • Вот-вот – ось-ось, от-от, зато́го, да́лі-да́лі, туй-туй, туж-туж, як-не, не ви́дко як, ті́льки не ви́дно. [Пи́ка гладка́, як не лу́сне. Шви́дче з обі́дом, бо ба́тько не ви́дно як приї́дуть]. • Вот именно – ато́ж. • Вот и всё – та й го́ді, та й квит. • Вот где, вот здесь – о́нде, о́сьде, о́сьденьки, о́сьдечки, аж о́нде, аж о́сьде, оту́т, оту́теньки, оту́течки. • Вот-там – ота́м, онта́м, о(н)та́меньки, о(н)та́мечки. • Вот-сюда – осюди́. • Вот-куда – о́нкуди. • Вот-туда – отуди́. • Вот-теперь – отепе́р, отепе́реньки. • Вот-когда – аж ось [от] коли́. • Вот-тогда́ – отоді́. • Вот каким, вот таким образом, вот так то – ось-як, ось-так, отта́к, та́кеньки, ота́кеньки, ота́кечки, та́к-таки. • Вот како́й – оттаки́й, отаки́й. • Вот этот – отце́й, оце́й. • Вот это – оце́, (отсе́), осе́, ото́, ото́ж. [Ото́-ж та́я дівчино́нька]. • Вот тот – отто́й, ото́й, то́й-то. Вот те и на! вот так история! – от тобі́ й ма́єш! От так шту́ка! Оттака́ лови́сь!

Глад – го́лод (р. -ду).

Голода́ние – голодува́ння. Срв. Го́лод.

Гоще́ние – гости́на, гости́ни (мн. ч. р. гости́н), гостюва́ння. [Де все гости́на, там го́лод недале́кий (Ном.)].

Доводи́ть, довести́ и дове́сть – дово́дити, дове́сти́, заве́сти́, допрова́джувати, допровожа́ти, допрова́дити, доправля́ти, допра́вити; (побудить) призво́дити, призве́сти. [Це мене́ дово́дить до зневі́ри. Поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.). Го́лод призві́в його́ до злоді́йства. Допрова́дь його́ до ха́ти, бо сам не ді́йде. На превели́ку си́лу допра́вив її́ в ліка́рню]. • Доводи́ть, довести́ до конца – дово́дити (дове́сти́) кра́ю, до кра́ю, дохо́дити кра́ю, доверши́ти, заверши́ти. [Тре́ба кра́ю дово́дити (Шевч.)]. • Довести́ до последней крайности – дове́сти аж до са́мого кра́ю, допрова́дити до оста́нньої межі́. • Довести́ до сведения – дове́сти́ (пода́ти) до ві́до́ма, з’ясува́ти кому́. • -сти до общего сведения – пода́ти до зага́льного (вселю́дного) ві́до́ма. • Дове́дший, -шая до чего – при(з)во́дник, при(з)во́дниця. [Щоб на не́ї пропа́сниця, на ту приво́дницю! (Куліш)]. • Дове́денный – дове́дений; призве́дений.

Зама́ривать, замори́ть – 1) (голодом, работой) замо́рювати и заморя́ти, замори́ти кого́ чим, (о мног.) позамо́рювати, позаморя́ти; (изнурять) висна́жувати, ви́снажити кого́. • -ри́ть (работой обычно о животн.) ухо́ркати, уни́гати. [Ну, і вхо́ркав-же коня́ (Сл. Гр.). Оце́ уни́гав коня́ (Полт. губ.)]. • -ри́ть червяка, кишку, голод, аппетит – комара́ задуши́ти. • -ть голодом – захарчо́вувати, захарчува́ти и замори́ти го́лодом, (о мног.) позахарчо́вувати кого́. [Захарчува́в зовсі́м коро́ву]; 2) (известь) люсува́ти, розпуска́ти, розпусти́ти (ва́пно́); (хрен) перебива́ти, переби́ти (хрін). • Замо́ренный – замо́рений; ви́снажений, ухо́рканий; (голодом) захарчо́ваний; (о извести) розпу́щений; (о хрене) переби́тий. • -ться – замо́рюватися, замори́тися, (о мн.) позамо́рюватися; (голодом) захарчо́вуватися, захарчува́тися; бу́ти замо́реним, захарчо́ваним.

Изнемога́ть, изнемо́чь и (реже) Изнемога́ться, -мо́чься от чего – знемага́ти и (реже) знемага́тися, знемогти́ся и знемогти́ (редко знемо́житися, знемо́жіти) на що и з (від) чо́го, знеси́люватися, знеси́литися, виси́люватися и висиля́тися, ви́силитися, висна́жуватися, ви́снажитися, знебува́тися, знебу́тися, упада́ти, упа́сти на си́лах, з[о]немощі́ти и знемочні́ти з чо́го, через що, (от голода) охлява́ти, охля́сти и охля́нути (з го́лоду); см. Ослабева́ть 2, Истоща́ться. [І почала́сь та́я бі́йка, ві́йсько знемага́є (Рудан.). Ізнемі́г і в Бо́га про́сить по́мочі свято́ї (Рудан.). Від любо́ви знемага́ю (Св. П.). Знемі́гся-ж мов і задріма́в (Котл.). Ста́не навко́лішки і мо́литься собі́, аж по́ки знемощі́є (Грінч. II). Він знемо́жився, засну́в (Бор. п.). Тепе́р мо́жна зо́всім знебу́тися в мі́сті через голодува́ння (Берд. п.)]. • -га́ть от голода, жажды, усталости – знемага́ти (сов. знемогти́ся) на го́лод, на спра́гу, на вто́му и з го́лоду, із спра́ги, з уто́ми, охлява́ти з го́лоду. • -га́ть от ран – знемага́ти (редко незмага́ти) на ра́ни. [Чи то сто́гне бра́нець-ли́цар, знемага́ючи на ра́ни (Л. Укр.). Не сплю я, не дріма́ю, а на ра́ни смерте́нні незмага́ю (Март.)]. • -га́ть под тяжестью чего – знемага́ти під тягаро́м чого́. • Изнемо́гший, Изнемо́жё́нный – знемо́жений, знеси́лений, ви́снажений, ви́силений, знебу́лий, охля́лий. [Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (Ворон.). Прийми́ моє́ знебу́леє серде́нько (Л. Укр.)]. • Изнемога́ющий – а) що знемага́є, знеси́люється и т. д., що в (з)немо́зі, в знеси́ллі; б) см. Изнемо́жё́нный.

Истоще́ние (действ. и сост.) – ви́снаження, ви́силення, ви́роблення, ви́трачення, ви́черпання, (сост. ещё) ви́сна́га, ви́тра́та; (действ. неок.) висна́жування, виси́лювання, витрача́ння, виче́рпування чого́. [Світови́й го́лод і світове́ ви́снаження – ось найпе́рший на́слідок злочи́нної імперіялісти́чної різани́ни (Азб. Ком.)]. • -ние почвы, земли – ви́снаження ґру́нту, землі́. • Смерть от -ния – смерть з ви́снаження.

Клони́ть – хили́ти, гну́ти, клони́ти кого́, що. [Куди́ хи́лить ві́тер, туди́ й ло́зи гну́ться (Приказка). Хай хто хо́че, хи́лить ши́ю (Грінч.). Го́лод і вто́ма гну́ли додо́лу його́ го́лову (Франко). Кло́нить зелені́ ві́ти додо́лу (Куліш)]. • -ни́ть (речь, дело) к чему – хили́ти до чо́го (и куди́), гну́ти на що (и куди́), верну́ти на що. [Куди́ це він хи́лить? (Звин.). Гне на те, щоб потягну́ти парубкі́в до су́ду (М. Лев.). Ті́льки на те й ве́рне, я́к би тебе́ одури́ти (Кон.)]. • Кло́нит кого ко сну – сон кого́ кло́нить, на сон кло́нить кого́, на сон кому́ збира́ється, на сон кого́ збира́є. [Сон мене́ так і кло́нить (М. Вовч.). Вже й на сон кло́нить, а все думки́ буя́ють (М. Вовч.). На сон йому́ не збира́лося (Маковей)]. • Меня сон -нит (одолевает) – мене́ сон змага́є, намага́є, наляга́є. -ни́ть взоры, см. Потупля́ть глаза.

Лютова́ть – лютува́ти. [Люту́є го́лод в Украї́ні (Шевч.). Лютува́в за те, що ля́хівку взяв (М. Вовч.)].

Му́чить, му́чивать – 1) му́чити, (терзать, истязать) катува́ти, мордува́ти, рва́ти, (подвергать мучениям) бра́ти на му́ки, (предавать мучениям) дава́ти (завдава́ти, віддава́ти) на му́ки; (томить) мори́ти, томи́ти, нуди́ти кого́; (причинять боль кому) завдава́ти кому́ бо́лю, болі́ти кого́; (изнурять) висна́жувати, знеси́лювати кого́. [Не му́чте ви так його́ (Грінч.). Коли́сь би́ли-катува́ли, посторо́нками в’яза́ли (Пісня). Катува́ла, мордува́ла, та не помага́ло (Шевч.). Важке́ пита́ння – воно́ мене́ морду́є, не дає́ мені́ споко́ю (Н.-Лев.). Не рви́ся, лю́ба, і не рви мене́ (Л. Укр.). Каза́ла, що пі́деш за ме́не, то не мори́ мене́ (Квітка). Своє́ се́рденько томлю́ (Грінч. III). Сюди́ блу́дить, туди́ блу́дить, під собо́ю коня́ ну́дить (Пісня). Би́ли мене́, би́ли, на му́ки дава́ли (Голов.). Знева́га до її́ почуття́ болі́ла Раї́су (Коцюб.)]. • Мысль, совесть -чит – ду́мка, сумлі́ння (со́вість) му́чить (гризе́). [Гризе́ мене́ одна́ ду́мка (Г. Барв.). Со́вість не дає́ мені́ споко́ю, гризе́ мене́ і день, і ніч (Сторож.)]. • -чить тяжко – му́чити тя́жко (вели́кою му́кою). [Му́чили її́ вели́кою му́кою, закува́ли в тяжкі́ кайда́ни (Грінч.)]. • Что лошадь -чишь? – на́що коня́ морду́єш? • Беды -чат, уму учат – біда́ доку́чить, та ро́зуму нау́чить (Приказка). • Что -чит, то и учит – му́ка – найкра́ща нау́ка. • Дело учит и -чит, и кормит – робо́та як наморду́є, то й навчи́ть, нагоду́є. • Его -чит голод, жажда, болезнь – його́ му́чить (то́мить, в’я́лить, су́шить) го́лод, спра́га, хворо́ба (неду́га); 2) докуча́ти, насти́рливо домага́тися.

Мяки́нный – поло́в’яний. [Поло́в’яний хліб не го́лод (Номис)].

Нагота́ – 1) голи́зна, го́лість (-лости), (стар.) нагота́. [Свята́ голи́зна, та й го́ді (Коцюб.). Наготи́ ста́рої ні́чим одягти́ (Шевч.)]. • Невеянный хлеб – не голод, посконная рубаха не -та́ – поло́в’яний хліб не го́лод, па́чосна соро́чка не нагота́ (Номис); 2) убо́зтво, бі́дність, неста́тки (-ків), зли́дні (-нів); срв. Бе́дность; 3) бідно́та, голо́та, харпа́цтво; срв. Беднота́ 2.

Наеда́ться, нае́сться – 1) (стр. з.) над’їда́тися, бу́ти над’ї́даним, над’ї́д(ж)еним, понад’ї́даним и т. п.; срв. Наеда́ть; 2) наїда́тися, наї́стися, (о мног.) понаїда́тися. [Кисли́ці зло́дій крав: наї́вся, вдовольни́вся (Боров.). Усі́ понаїда́лись і повиверта́лись (Рудч.)]. • -сться досыта – наї́стися до́сита (досхочу́, до-не́(с)хочу), заї́стися, заживи́тися; срв. Насыща́ться 2. [«Заха́ркові вече́рі не дава́йте: його́ вже пани́ч нагодува́ли». – «Та я-ж тим шмато́чком не заї́вся», спереча́вся Заха́р (Крим.). Заживи́всь, як соба́ка му́хою (Номис)]. • -ться до отвалу – наїда́тися, наї́стися до-не́(с)хочу (до-не́змогу, до-невпо́їду, до-відбро́ду), заї́стися чим, напако́вуватися, напакува́тися, (о мног.) понапако́вуватися чого́ и чим. [Спаси́бі за цуке́рики! сього́дні я заї́мся ни́ми (Звин.). До́бре, що хоч горо́дина вроди́ла, – напаку́єшся барабо́лі, заб’є́ш го́лод (Брацлавщ.)]. • Этим нельзя -сться – цим не наїси́ся; з цьо́го на́їдку, як з хрі́[о́]ну.

Не́насыть – 1) нена́сить, не́сить (-ти), нена́тля, нена́їда, нена́же́[и́]ра[я], (образно, грубо) во́вча пе́лька, (зап.) неза́ткана я́ма; срв. Ненажо́ра; 2) (волчий голод) нена́сит (-ту), нена́же[и]р (-ру).

Не́сыть – 1) (волчий голод) нена́сит (-ту), нена́же[и]р (-ру); 2) (обжора) нена́же́[и]ра[я] (общ. р.), нена́ситна (ненаже́рлива) люди́на.

Неутолё́нный – невгамо́ваний, непогамо́ваний, незаспоко́єний. [Невгамо́вана потре́ба (Корол.). Незаспоко́єний го́лод (Київ)].

Неутоли́мый – невсити́мий, невгамо́вний, невти́шний, невтихоми́рний, (ц.-слав.) нев[у]толи́мий, (ненажорливый) ненаже́рливий, ненаже́[и́]рний. [Невсити́ме бажа́ння (Доман.). До всьо́го почува́в невсити́му ціка́вість, невти́шну жадо́бу зна́ти (В. Підмог.). Пряму́є тінь неутоли́ма Григо́рія Сковороди́ (М. Рильськ.)]. • -мый голод – невсити́мий (невгамо́вний) го́лод. • -мая жажда – невти́шна (невгамо́вна, невтоли́ма) спра́га. • -мая печаль – невтихоми́рна журба́, невтихоми́рний сум. • -мая потребность – невгамо́вна потре́ба.

Оси́ливать, оси́лить кого – перемага́ти, перемогти́, переси́лювати, переси́лити, ду́жати, поду́жати, боро́ти, поборо́ти, (сов.) подо́ла́ти, подо́лі́ти, подо́ляти, поси́літи, посі́сти кого́, що бра́ти (взя́ти) го́ру над ким, над чим, (вульг.) поґу́лати кого́; (покончить) упо́ратися з чим, упо́рати що. Срв. Одолева́ть, одоле́ть. • Он -лил меня – він поду́жав (подо́ла́в) мене́. • Хмель да голод -лят хоть кого – хміль та го́лод хоч кого́ поду́жають (перемо́жуть). • Не могу -лить этой книги, работы – не поду́жаю ціє́ї кни́жки, роби́ти, не дам собі́ ра́ди з ціє́ю кни́жкою, робо́тою, нія́к не впо́раюся з ціє́ю кни́жкою, робо́тою. • Оси́ленный – поду́жаний, подо́ла́ний, перемо́жений и т. д.

Осужде́ние – 1) за[о]су́дження, за́суд (-ду), о́суд, осу́да (ж. р.). • Условное -ние – умо́вний за́суд. • Не подлежащий -нию (неосудимый) – неосу́дний. [Го́лод зло́дія неосу́дним ро́бить]; 2) о́суд, осу́да, осу́док (-дка), пересу́да, судня́, гу́діння, гудьба́, огу́да, дога́на, нага́на. • Достойный -ния (порицания) – ва́ртий дога́ни.

Ощуща́ть, ощути́ть – чу́ти, почува́ти, чува́ти, почу́ти, почу́тити, відчува́ти, відчу́ти. • Срв. Чу́вствовать. [Почу́в хо́лод у нога́х]. • Ощуща́емый – відчу́ваний, що чу́ють, відчува́ють. • -емый мир физических явлений – відчу́ваний світ фізи́чних я́вищ. • -емый всеми голод – го́лод, що всі відчува́ють (чу́ють). • Ощущё́нный – почу́тий, відчу́тий.

Переноси́ть, перенести́ и перене́сть – 1) кого, что – перено́сити, перене́сти́, (о мног.) поперено́сити кого́, що; срв. Перена́шивать, -носи́ть. [Перене́сла́ я її́ в комо́ру, положи́ла на ла́вці (М. Вовч.). Я оті́ дро́ва поперено́сив у ха́ту (Рудч.). Всю сла́ву коза́цьку за сло́вом єди́ним перені́с в убо́гу ха́ту сироти́ (Шевч.). Перені́с спра́ву про зе́млю до окружно́го су́ду (в окружни́й суд)]. • -нести́ часть слова в другую строку – перене́сти́ части́ну сло́ва до дру́гого рядка́ (в дру́гий рядо́к). • -нести́ на другую страницу – перене́сти́ на дру́гу сторі́нку. • -нести́ итог из книги в книгу – перене́сти́ пі́дсумок з одно́ї кни́ги до дру́гої, з кни́ги до кни́ги; 2) -носи́ть речи, вести и т. д. – перека́зувати, переказа́ти, (о мног.) поперека́зувати що кому́ (ре́чі, ві́сті, слова́), перено́сити, перене́сти́; 3) (перетерпеть) зно́сити, зне́сти, терпі́ти, перете́рпіти, вите́рплювати, ви́терпіти. Срв. Перетерпе́ть, Вы́несть, Изве́дать. [Не робі́ть цього́! Я не зно́шу (Л. Укр.). Я того́ со́рому не знесу́ (Кониськ.). Ой, як ва́жко спли́сти мо́ре, то так тя́жко зне́сти го́ре (Метл.). Бог дав їй си́лу перете́рпіти цю́ю годи́ну (Квітка)]. • Много несчастий -нё́с я в свою жизнь – бага́то ли́ха перете́рпів я (набра́вся) на своє́му віку́ (за свій вік, за сво́го життя́). • Терпеливо -си́ть несчастие – терпели́во зно́сити неща́стя. • Он не -нё́с скорби – він не зніс журби́, скорбо́ти. • -носи́ть усталость, голод – зно́сити (терпі́ти) вто́му, го́лод. • Я не -шу́ лжи – я не зно́шу брехні́. • -носи́ть несправедливости – зно́сити (терпі́ти) несправедли́вості. • Он легко -нё́с болезнь – він ле́гко перебу́в хоро́бу; 4) Переноси́ть, сов., см. мнгкр. Перена́шивать. • Перенесё́нный – перене́сений; перека́заний; зне́сений, перете́рплений, ви́терплений. • Много горя -сено – бага́то ли́ха перете́рплено.

Перете́рпливать, перетерпе́ть – перете́рплювати, перете́рпіти, сте́рплювати, сте́рпіти. Срв. Выте́рпливать. [Все перете́рпимо: го́лод, нудьгу́ (Чупр.). Лю́тий біль я сте́рпіла мо́вчки. А що я го́лодом (от голоду) перете́рпів (Н. Вол.)]. • Перетерпе́ть много горя – по́вну ви́пити, спи́ти. [Він по́вну ви́пив на свої́м віку́]. • -пе́ться – перете́рпітися. [Яко́сь-то перете́рпиться].

Почу́вствовать – почу́ти (редко спочу́ти), (восчувствовать) відчу́ти, учу́ти; (зачуять) зачу́ти, (ощутить) почути́ти що. [Бий його́ ду́жче, щоб почу́в (Харк.). Незаба́ром вона́ очути́лась і почу́ла, що їй хо́лодно і бік у не́ї боли́ть (Грінч.). Він відчу́в се́рцем той крик розпу́ки (отчаяния), що гли́боко таї́вся в се́рці його́ наро́ду (Коцюб.). Тепе́р і пани́ вчу́ли, що хліб ро́дить на мозоля́х (Кониськ.)]. • -вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. – почу́тися як (напр. до́бре, зле, молоди́м і т. ин.), що. [Почу́лася, що не мо́же йти, що не змо́же ввійти́ в ту ха́ту (Грінч.)]. • -вать боль в ноге – біль у нозі́ відчу́ти, почу́ти, почути́ти. • -вать в себе влечение к чему – почу́ти в собі́ по́тяг до чо́го. • -вать в себе (свои) силы, любовь – почу́тися на (свої́х) си́лах (на си́лі и на си́лу), на любо́ві. [(Квітка) почу́всь на свої́х вла́сних си́лах і дав до́бру озна́ку свого́ вели́кого да́ру (Куліш). На́дто вже бага́то люде́й почу́лося на любо́ві до Украї́ни (Рідн. Край)]. • -вать утомление, голод – почу́тися на вто́му, на го́лод. • -вать влечение к добру, злу – почу́тися на до́бре, на зле. [Так співа́й, щоб чолові́к на до́бре, а не на зле почу́вся (Куліш)]. • -вать свой живот, руки и т. д. – почу́тися живота́, руки́. [Почу́єшся живота́, як іззіси́ (Борз.)]. • -вать себя беременною – почу́тися. [Я вже почу́лась (Гр.)]. • И не -вал, как заснул – і не зчу́вся, як засну́в. • Дать себя -вать, см. Дава́ть. • -вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. – сподо́бати, уподо́бати собі́ кого́, що, прихили́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го. [А я відра́зу приверну́лась до те́бе се́рцем за твою́ лагі́дність (Л. Укр.). Княги́ня ху́тко до йо́го прихили́лась (Стор.)]. • -вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. – знуди́ти сві́том, вті́хами і т. д. • Почу́вствованный – почу́тий, відчу́тий, учу́тий, зачу́тий. • -ться – почу́тися, учу́тися. • В его словах мне -лось что-то…– в його́ слова́х мені́ почу́лося (вчу́лося) щось… • Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) – по́милка ця на́шим наща́дкам очу́титься, да́сться в знаки́.

Претерпева́ть, претерпе́ть – терпі́ти, вите́рплювати, ви́терпіти, перете́рплювати, перете́рпіти, відте́рплювати, відте́рпіти що, (испытывать) зазнава́ти, зазна́ти чого́, (отбывать) перебува́ти, перебу́ти, відбува́ти, відбу́ти що. • -ва́ть бедность нужду, голод – терпі́ти бі́дність, неста́тки, го́лод. • -ва́ть, -пе́ть нечеловеческую муку, наказание, пытку – терпі́ти, відте́рпіти, вите́рплювати, ви́терпіти, відбува́ти, відбу́ти нелю́дську му́ку, ка́ру, катува́ння (мордува́ння). [Вже й на цім сві́ті одте́рплю му́ку (Звин.). Хай ца́рству усьому́ в нау́ку він ви́терпить таку́ю му́ку, щоб з ля́ку більш ніхто́ в таки́й не вско́чив гріх (Греб.). Жи́ти і знать, що вона́ лю́ту вите́рплює му́ку (Грінч.)]. • Он -пе́л все бедствия, ниспосланные ему судьбой – він перете́рпів (перебу́в) усі́ ли́ха (зли́годні), що посла́ла йому́ до́ля. • Много горя -пе́ли мы – бага́то ли́ха, го́ря зазна́ли (набра́лися) ми; срв. Испыта́ть. • Цена этих товаров -вает частые колебания – ціна́ на цей крам зазнає́ ча́стих хита́ннів. • -ва́ть изменения – зазнава́ти змін, перехо́дити, перебува́ти, відбува́ти змі́ни (перемі́ни), переина́чуватися. [Як росла́ лю́дськість, які́ перемі́ни перехо́дила (Єфр.)]. • -пе́ть крушение, см. Потерпе́ть. • Претерпе́вший – терпе́нний. [Терпе́н – спасе́н]. • Претерпе́нный – ви́терплений, перете́рплений, відте́рплений, відбу́тий, перебу́тий, за́знаний. • -ться – вите́рплюватися, бу́ти ви́терпленим, перете́рплюватися, бу́ти перете́рпленим, відте́рплюватися, бу́ти відте́рпленим и т. д.

Принужда́ть, прину́дить – приму́шувати и примуша́ти, приму́сити, зму́шувати и змуша́ти, зму́сити; (диал. принему́шувати, принему́сити), си́лувати, приси́лувати, уси́лувати; (неволить) нево́лити, понево́лити, принево́лювати и приневоля́ти, принево́лити, знево́лювати и зневоля́ти, знево́лити кого́ до чо́го (що зроби́ти), прину́кувати, прину́кати, ну́ди́ти, нужди́ти (-жджу́, -ждиш), нужда́ти кого́ чим (що зроби́ти), приганя́ти кого́ до чо́го, (о мног.) поприму́шувати, позму́шувати, попринево́лювати, познево́лювати и т. д. кого́ до чо́го, кого́ що зроби́ти. [Приму́сить її́ не ма́ю си́ли (Тобіл.). Ніхто́ тебе́ не примуша́в (Звяг. п.). Що́ зму́сило тебе́ прода́ти сло́во? (Л. Укр.). Він мене́ принему́шує до цьо́го (Липовеч.). Нево́лити ніко́го не мо́жна (Звяг. п.). Понево́лила дочку́ за́між (Васильк. п.). Я тебе́ не принево́лював служи́ти, ти пішла́ своє́ю охо́тою (Звин.). Хіба́ його́ до́чки охо́тою за́між ішли́? Попринево́лював (Грінч.). Князі́ й боя́ри охристи́вшись, до хреста́ люде́й си́лували (Куліш). Не схо́че жи́ти зо мно́ю – приси́лую (Васильч.). Го́лод та хо́лод нужди́ли його́ приня́ти на се́бе чужу́ вину́ (Кониськ.). Спа́ти мо́жна було́ аж до обі́д, бо ніхто́ робо́тою не ну́див (Гр. Григ.). Тут тре́ба все прину́кувати па́лицею, нагає́м, та й тим нічо́го не вді́єш (Неч.-Лев.)]. • Меня -дили это сделать – мене́ приму́сили (зму́сили и т. д.) це зроби́ти. • Его -дили к этому силою – його́ си́лою зму́сили (приму́сили, принево́лили) до цьо́го, його́ приси́лували до цьо́го. • Её -дили выйти за него замуж – її́ вси́лували (приси́лували, принево́лили, понево́лили) (піти́) за йо́го. • -жда́ть, -дить кого к работе – принево́лювати, принево́лити, знево́лювати, знево́лити, си́лувати, приси́лувати, прину́кувати кого́ до робо́ти, ну́ди́ти кого́ робо́тою. • -дить кого к молчанию, замолчать – приму́сити, зму́сити кого́ мовча́ти, (образно) замкну́ти (заці́пити) кому́ уста́, гу́би (и губу́). [Якби́ вона́ зна́ла, що я приї́хала до не́ї з жалю́ над її́ до́лею нещасли́вою, то се замкну́ло-б їй уста́ (Г. Барв.)]. • -ждая́ себя – си́луючи себе́, через си́лу. [Через си́лу п’є горі́лку (Грінч.)]. Принуждё́нный – 1) приму́шений, зму́шений, приси́луваний, принево́лений, знево́лений до чо́го. • Быть -ным – му́сіти (диал. му́сити), бу́ти приму́шеним, зму́шеним и т. д.; 2) см. Принуждё́нный, прил. -ться – приму́шуватися, бу́ти приму́шеним, зму́шуватися, бу́ти зму́шеним, си́луватися, бу́ти приси́луваним и вси́луваним, принево́люватися, бу́ти принево́леним и т. д. до чо́го.

Пыли́нка – пили́на, пили́нка, пороши́на, пороши́нка, порохни́на, порохни́нка, пилюжи́на, пилюжи́нка, пи́лка, пи́лочка, пи́лочок; (попавшая в глаз) запоро́ха. [Аж ось настає́ го́лод, а у них ні кри́шечки хлі́ба, ні пили́ни бо́рошна (Рудч.). Чом вас ві́тер не розві́яв в степу́, як пили́ну (Шевч.). Я ви́йму пороши́ну тобі́ з о́ка (Єванг.). Нема́ і хлі́ба шмато́чка, і бо́рошна пило́чка! Іди́ десь купу́й (Звин.). Нема́ муки́ не пи́лочки (Чуб. V). І пилюжи́нки нема́, – так чи́сто (Конгр.), Запоро́ха в о́ці му́ляє (Конгр.)].

Пья́нство – пия́цтво, опия́цтво, п’яни́цтво, п’я́нство, пия́ти́ка, опі́йство, запива́ння. [Пия́цтво безпро́сипне (Єфр.) Го́лод і зли́дні, опия́цтво і розбиша́цтво (Куліш). Не було́ опі́йства, бі́йки, ла́йки (Осн. 1861). Безупи́нна гульня́ та пия́тика з при́ятелями (О. Лев.). Обли́ччя в йо́го було́ неприє́мно черво́не, набре́скле, немо́в-би від до́вгого запива́ння (Корол.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Бодун – 1) (о рогатом скоте) битли́вець, буцько́; 2) (перен., разг., похмелье) бодун. [Після другої дня виходжу на кухню, голод бере своє. Мене попускає бодун, і я відчуваю, як зростає апетит (А.Дністровий). Одного разу на розкішному бенкеті цар ще до того першого Ізраїлю, що мав розум вищий за всіх синів Сходу і всіх мудрих єгиптян, намішав різного вина, а якщо чесно, то просто втратив пильність через чергову тринадцятирічну суламітку, напився, як ґой, і прокинувся вранці з лютим бодуном (В.Кожелянко). У Троцького — бодун. Бодун у Троцького почався одночасно із дощем, тобто це майже споконвічний бодун. Троцький зі своїм бодуном ходить попри «Нектар» і виглядає. Але, окрім зливи, нікого. Тільки злива, Троцький і бодун (К.Москалець). З бодуна виходжу важче й важче… Із артезіанських ям душі Вірші волочу — собі і вам ще, Воїни, артисти, торгаші. Тільки нафіг вам вони здалися — Із вовками, мавками, селом, Лісом, що іскрить, мов шкура лиса, Журавлиним хрещена пером. Дико і безбожно стало в світі, Де і круг вже «на круги своя», Де усе продажне, навіть вітер, Навіть безпритульна течія… (І.Павлюк). З бодуна найгірше Колобку — в нього все болить].

Волчий – вовчий: • волчий аппетит у кого (разг.) – вовчий апетит у кого, вовча хіть до їжі у кого, їсть як вовк хто, вовчу хворобу має хто, вовчий зуб (вовче горло) у кого; • волчий голод – нена́сит, нена́жер; • волчий корень, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки, коники, чорне зілля, болиголов, вовча отрута; • волчий перец, волчье лыко, Daphne Mezereum (бот.) – вовче лико, ягідки́, вовчинець; • волчьи законы – (перен.) вовчі закони; • волчья пасть – вовча паща (пащека); (мед.) вовча паща, незарощення (розщілина) піднебіння; • волчья шуба – вовки́, кожух вовчий; • волчья ягода, воронний глаз, Paris quadrifolia L. – вороняче око, вороні́вка, хрещате зілля, хрест-трава, натягач, ранник; • волчья яма – вовківня, вовча яма, (лок.) вовковина; • по волчьи – по-вовчому; • у меня волчий голод – ї́сти хо́четься — аж шку́ра боли́ть. [Вовк, то вовче й думає (Номис). Панько тоді підніс вила і впакував аж два гостряки у вовчу пащеку (Федір Одрач). — Чи ж не  волієте піти у вовчу пащу, аніж під вінець зі мною? (Юрій Клен). Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть (Г.Сковорода). — Ах ти ж, вовчої сучки син! Не чуєш, позакладало? То почуй шкурою! (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра).  Добре у вовках — не холодно (АС). — Вранці просинаюся з півнями, працюю цілий день як віл, увечері в мене вовчий апетит, сплю добре, як бабак, але загалом мій стан мені не подобається! — Сходи до ветеринара, перевірся].

Долг – 1) (заём) борг; позика; позичка, (устар.) винне (р. -ного), винувате (р. -того), (старый) залеглість; 2) (обязанность) повинність, обов’язок: • брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позичку, позикою, у борг, боргом, на віру, наборг, на́бір) у кого, позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого, (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого; напозичатися; • быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому, бути в боргу в кого, заборгувати (задовжити) в кого; • быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним (обов’язаним) кому, перед ким, (иногда) бути винним перед ким; • в долг – позикою, боргом, наборг, (чаще – на́бір), на віру, (устар.) наповір; • в долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах, боргів [більш] як волосся на голові (в бороді), напозичався – аж нікуди (по саме нікуди); • взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги); • взятый в долг – позичений (борговий), (про гроші іще) борг (довг); • взять за долг что-либо – стягти (відібрати, одібрати) за борг (за довг) що, пограбувати; • влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги), загрузати, загрузнути в боргах (у довгах), заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички), (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги), топитися, утопитися в позиках, заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися), набратися по шию; • возврат долгов – повернення, повертання боргів; • входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися, заборгувати[ся], задовжуватися, задовжитися, завинуватитися; ще (те саме, що); • вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів); • выполнять свой долг – виконувати свій обов’язок; • давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (иногда визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити); • дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання; • дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор, повірний, (про лихваря іноді) позичайло; • долг гражданский – громадянський обов’язок; • долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає (Пр.); голод морить, а довг крутить (Пр.); • долг платежом красен – що винен — віддати повинен (Пр.); умівши брати, умій і віддати (Пр.); позичене не з’їдене — все треба віддати (Пр.); як не вертись, а взяв, то розплатись (Пр.); перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай (Пр.); як не вертись, а за позикою розплатись (Пр.); гріхи — плачем, а довги — платежем (Пр.); хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати (Пр.); позичка на боржнику верхи їздить (Пр.); • долг погашенный – борг сплачений; • жить в долг – жити на позички (у борг, у довг); • забирать в долг – боргуватися; брати набір, на віру; • изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок); • исполнять долг – чинити обов’язок; • накупить в долг – набрати набір, наборг; • не остаться в долгу – не занедбати (не попустити) свого, віть за віть віддати; • не только долг, но и обязанность – не тільки обов’язок, але й повинність; • он в долгу не останется – він винним не залишиться, (перен.) він подякує (віддячить, відплатить), він віть за віть віддасть, він цього не подарує, він не попустить свого; • отдать последний долг природе – умерти; віддати Богові душу; • отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові, провести до кладовища; • отпускать в долг – боргом (набір, наборг, в кредит) давати, боргувати; • отрабатывать за долг шитьём, пряденьем, косьбой, службой – відшивати, відпрядати, відкошувати, відслужувати кому що; • отсрочивать долг – поборгувати; відкласти виплату боргу; • первым долгом (разг.) – щонайперше (найперше), передусім, насамперед; • поверить в долг – повірити набір; • погашать, погасить, заплатить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати, покрити) борги, виплачуватися, виплатитися з боргів; • по долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності), виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність); • покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг); • по уши (по горло) в долгах – по [самі] вуха (по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах), у боргах (у довгах), як у реп’яхах; мати багато нашийниць; • раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати, (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти); • расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги), поквитувати, поквитати борги (позики); • сложить долг с кого – дарувати кому борг; • считать своим долгом – уважати за свій обов язок (своїм обов’язком, за свою повинність), мати за обов’язок, брати (покладати) собі за обов’язок, почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним; • сомнительные долги – непевні борги; • требовать долг – правити борг (довг, позику); • у него много долгов – у нього багато боргів (довгів), він має багато боргів (довгів), він багато (геть-то багато) винен, (образн. жарт. іще) у нього (він має) багато намиста на шиї; • часть непогашенных торговцу долгов – (лок.) недонос; • человек долга – людина обов’язку; • чувство долга – почуття обов’язку, усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності); • это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша; • я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий, я винен кому, я завинив кому; • я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш; • я у вас в большом долгу – я вам багато винен. [Нічим було заплатити, так корівку мою пограбували й продали (О.Кониський). Не вірять шинкарі горілки (Сл. Гр.). У його бідолахи багато нашийниць (Сл. Гр.). Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє (Н. п.). Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання (Сл. Гр.). — Що ж вони про мене кажуть? — граючи очима, спитала Марина. — Недобре кажуть, Марино!. Як тебе колись лихо спіткало, вони тебе приберегли й не дали лихові тебе посісти, а як їх прикрутило голодне лихо, то що ти з ними вчинила? Якого хліба даєш їм у позику? Ось на, подивись! — і він витяг з-за пазухи той шматок хліба, що сховав учора. — Коли їм не згодне брати трохи присмаженого, то хто ж їх до того силує? — байдуже спитала Марина (П.Мирний). Люцина сіла коло самовара на місці хазяйки, щоб наливати чай, хоч другим часом та повинність лежала на Зосі (І.Нечуй-Левицький). Довкола шниряє, глядить, де б грошиків позичить можна, і думка в кожного тривожна, що наборг їсть і наборг спить (І.Франко). Яко син селянина, вигодуваний твердим мужицьким хлібом, я почував себе до обов’язку віддати працю свого життя тому простому народові (І.Франко). — Прошу вас, без галасу чиніть повинність вашу, — у мене в хаті хворі (Л.Українка). Тепер тільки я зібралась «вирівняти залеглості» в своїй кореспонденції (Леся Українка). Лихий та збентежений вертався Хома з порожньою пляшкою з корчми: шинкар не дав набір (М.Коцюбинський). Свого часу, як пригадав я собі тепер блискавкою, споминала мені мати про якусь позичку (О.Кобилянська). Раденко матері не знав,— вона вмерла в той день, як він, її перший син, побачив світ; через п’ять років умер і батько, невеличкий панок, хлопця ж узяв до себе і виховав дядько, бо що після батька зосталося, те за позички пішло (Б.Грінченко). Приступаючи до печі, вона просто дуріла, бо не знала, що варити. Приварку не було, вічні позики докучили всім і навіть Маланці (М.Коцюбинський). Я взяв у нього коня за винне, бо він позичав у мене гроші і хліб, та й конем віддав. Цей чоловік косить мені не за гроші, а за винувате, — позичав весною. Пішов чумак до жидівки боргувати мед-горілку. Як станеш усім боргувати, то доведеться без сорочки ходити. Увесь крам зборгував, а грошей катма. Людям багато понавіряв (порозпозичав), як би то всі повіддавали. Ваші два карбованці я вам відпряду (АС). Панок це був задрипаний — в боргах, як у реп’яхах, але пихатий, шкідливий і мстивий (Б.Антоненко-Давидович). Він взяв мене за плечі, звав єдиною. Щось говорив про долю, про борги. Що там, під Дубно, він ще був людиною, а тут він сам з собою вороги (Л.Костенко). Купівля на́борг — ніби дзбан, що внадився ходити по воду (О.Сенюк, перекл. Торґні Ліндґрена). Останній наш борг у крамниці залишився несплаченим, і на́борг нам уже не давали (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Так уже ведеться в цьому світі, треба сплачувати борги (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). 1. Новорічний лист Дідові Морозу: “Мене звати Миколка, мені 8 років. Тепер у нашої сім’ї багато боргів. Подаруй нам, будь ласка, трошки грошей. Я реально відіграюсь!”. 2. Товариші чоловіки та коханці! Виконуйте свій обов’язок! Не сподівайтесь один на одного! 3. Я просто патріот і вирішив в армію сходити, борг батьківщині віддати. Сходив в армію, віддав борг батьківщині й вирішив більше в такі борги не залазити].

Надвигающийся – що (який) насувається (насуває, суне, сунеться), на підході: • надвигающаяся буря – бу́ря, що насувається, на підході; • надвигающийся враг, голод… – ворог, голод…, що насувається; • надвигающийся праздник – близьке свято, наступає свято.

Переживать, пережить – 1) пережива́ти, пережи́ти, перебува́ти, перебу́ти; 2) (претерпевать) зазнава́ти, зазна́ти, (выносить) стерплювати, витерплювати, (перечувствовать) перечува́ти, перечу́ти; 3) (за кого, что) непокоїтися, тривожитися, турбуватися, (волноваться) хвилюватися, вболівати (уболівати), (опасаться за кого) потерпати; 4) (во многих местах) побува́ти, побу́ти, пожи́ти: • много горя пережи́ть – бага́то ли́ха зазна́ти (пережи́ти); • переживать (испытывать) беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду); • переживать, пережить [самого] себя – переживати, пережити (перебувати, перебути) [самого] себе; • пережива́ть различные этапы в своём развитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою; • переживать что – переживати, перетривати що. [Не зна́ти, хто кого́ переживе́ (АС). Перебу́ли сяк-так голо́дну зи́му, діжда́лися весни́ (Квітка). Ніхто світа не може пережити (Номис). Вік пережити, — не поле перейти (Пр.). Усе́, що тво́рить письме́нник, він все те перечува́є (О.Кониський) —…і чого ото було переживати? (Яке дурне це слово — «переживати» — ніяк я його не відучу, а воно, між іншим, перехідне дієслово, переживати можна тільки «щось», наприклад війну або голод, а «за когось» можна тривожитися, непокоїтися, журитися, потерпати, і ще з пів сотні синонімів, але хто сьогодні вже так говорить?…) (О.Забужко). — Ну, Ернсте, розкажи, де ти побував, що пережив? — питає батько. — Що пережив? — повторюю я, подумавши. — По суті, нічого такого. Просто весь час воювали. Що ж там було переживати? (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Я слухав і усвідомлював, що в цю мить ні за які скарби не хочу опинитися деінде, що зазнані зараз і тут почуття виправдовують усе, що довелося перебути, бо в перебутому й полягає суть мого існування в цьому місці простору (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Той, хто пережив трагедію, не був її героєм (С.Є.Лєц). Освічена людина може всю ніч непокоїтися тим, про що дурню і не снилось].

Придумщик, разг. – вигадник, вигадниця, (разг.) вигадько, видумаха. [Обізветься тоді Дон Кіхот, обертаючись до Санча: — А що, друже Санчо, не я тобі казав, що зброєносців мені не забракне? Ти бачиш, хто пропонує мені свої послуги — сам славнозвісний бакаляр Самсон Карраско, перший вигадник і витворник серед спу-деїв саламанчанської школи, здоровий на тілі, жвавий у русі, здержливий на язик, витривалий на спеку й холод, на спрагу й голод, оздоблений усіма чеснотами, які повинен мати джура в мандрованого рицаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Карденіо й священик дивились на все те із-за хащуватих скель і не знали, як їм краще до них приєднатись; та із священика був неабиякий вигадько, і він хутко прирозумів, як їм із клопоту вийти: узяв ножиці, що носив із собою у піховці, обстриг швиденько Карденію бороду і дав йому свого сірого плаща та чорний пристібний ковнір, а сам зостався в одних штанях та камізельці,— і Карденіо так супроти колишнього змінився, що й сам себе в дзеркалі, певно, не впізнав би (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Собачий – собачий, (пёсий) псячий, (диал.) песький: • собачья вера (прост.) – псявіра; • собачья кровь (прост.) – псяюха; • собачий сын – гунцвот, гунцвол. [Вдача собача: не брехне, то й не дихне! (Пр.). Як побачите Табашникова, то заплюйте йому всю його собачу морду. Диво мені, що таку подлую, гнусную тварь земля носить… (Т.Шевченко). Пропав під киями собачою смертю (П.Куліш). — Нащо це ти, собачий сину, Тут каламутиш берег мій Та квапиш ніс поганий свій у чистую оцюю воду? (Л.Глібов). Між бурлаками почалася тривога: одні казали, що пани насипали зумисне в криниці отрути, другі казали, що посесор годує людей собачим м’ясом (І.Нечуй-Левицький). Савка гримів ложечками і простягав білі у рукавичках руки між лікті панів і собачі морди (М.Коцюбинський). Я ще дуже безсильний, то правда, — але болю не чую. Тільки голод, собачий голод!.. (І.Франко). — То ти зовсім у мене осідай, — сказав Борис. — Я ж, знаєш, мало вдома ночую. Собаче життя, але краще, ніж зовсім подихати з голоду. Я вже пробував — дуже неприємно (В.Підмогильний). Сніги і стужа. Вітри й морози. Гудки і крики. Чорні прокльони. Собачий гавкіт. Крик паровоза. І закмашини і заквагони. Шпали і фари, пси і солдати, рейки, і пруття, і загорода. Впали і хода. Встали і хода. В плечі штовхають нас автомати (В.Стус). Настала якась собача старість ідей, ніхто нічого не хоче, ніхто ні за що не бореться. Тільки наші політики за владу над нами (Л.Костенко). Собача вірність — це про собаку. Собачий характер — це про людину (Микола Полотай). …коли я стежив з-поза муру за перебігом твоєї сумної трагедії, я зненацька відчув, що не можу ані в двір перелізти, ні навіть із Росинанта зсісти, — таке вони чарами своїми мені поробили. Якби не се, то, клянуся честю, я так би за тебе помстився, що ті лайдаки й гунцвоти десятому тих жартів заказали б (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Листоноша підходить до хвіртки, бачить табличку: “Обережно, собака!” Подивившись углиб і не побачивши ніякого собаки, входить і тут же чує собаче завивання. З будинку вискакує знервований господар: — Та ви що всі читати розучилися?! Ти сьогодні вже третій, хто на собаку наступив!].

Тётка, тётя – (взрослая женщина) тітка, (ещё) жінка, (дет.) тьотя, те́та, (дет., диал.) цьоця, (сестра отца или матери) тітка, (жена родного дяди, ещё) дяди́на, (жена брата матери или сестра матери) ву́йна, (жена брата отца или сестра отца) стри́йна. [Дядько не батько, а тітка не мати (Номис). Голод не тітка: пиріжка не дасть (Пр.).— Ось і Миколка, — обізвалася Одарка. — Виспався, сину? Чому не поздоровкаєшся з тьотею Христею? (П.Мирний). Олеся кинула очима на тітку і подумала: «Та й хитра ж та догадлива вдалася моя дорога цьоця! Щось вона гадає та метикує, але що, цього не вгадаю…» (І.Нечуй-Левицький). — Я не маю часу! — понуро відповіла Дарка, кинувши скоса на Зоню темно-сірими очима з-під білих од вапна брів. — Цьоця дозволила. — Яка то цьоця? — так само понуро спитала Дарка. — Ну, моя цьоця, пані Качковська! (Л.Українка). Совітникова своячка - то була одна львівська міщанка, каменична пані. В суді знали її дуже добре і не звали інакше, як тілько «цьоця Зюзя». Говорили, що колись се була осібка досить легкого ґатунку, поки один багатий міщанин не взяв її з вулиці і не оженився з нею. Вона віддячилася йому звичаєм таких осіб: своїм поводженням довела його до божевілля, що з часом змінилося в тихий ідіотизм (І.Франко). Над яром-яругою гуде явір з Яремою. Явір — вуса в капелюсі, а Ярема, хоч безвусий, та як загуде, та як загупає, тато Йван вуса розправляє, а тьотя Льоля кидає бараболю і так уже наслухає, а мама Надійка така радійка: о, мій Ярема спижовий голос має — як дзвін гуде-виграває, всю нашу родину звеселяє, а бабуся справжня радюся: ото вже з Яремою посміюся (В.Стус). «Тьотю, а де тут у вас базар?» «Хто?» «Базар!» «Я тобі дам базар! Ану, марш звідси! Тільки й дивляться, аби щось украсти! Ото на базар і йдіть, там вас таких тільки й ждуть». Миколка кинувся тікати (М.Вінграновський). Ніяк не можу змиритися з тим, що доведеться мені одружитися зі звичайною дівкою, такою собі юною тіткою, з якою в мене не буде нічого спільного, окрім ліжка… (В.Слапчук). Дидактика її погляду спрямована на все довкола, проте вражає навіть не гострота критики, а масштаби узагальнень, котрі дозволяє собі робити ця успішна тітка (Р.Семків). Іде з магазину тітка з важкими сумками. Вискакує перед нею з підворіття ексгібіціоніст і розгортає поли плаща. Тітка: — Ну, це ж треба! Яйця забула купити!].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ГО́ЛОД (штучний) голодомо́р; голод – наилу́чшая припра́ва голо́дному й опе́ньки м’я́со.

ГОЛОДА́ТЬ фраз. кла́цати зуба́ми, сиді́ти на голо́дному пайку́; голода́ющий що голоду́є тощо, ви́голоджений, зви́клий /зму́шений/ голодува́ти, ві́чно голо́дний, мо́рений го́лодом, ві́чно без хлі́ба, ім. голодю́к, оказ. голодя́нин; ИЗГОЛОДА́ТЬСЯ ще ви́голодніти, ви́голодатися, діял. ви́мерхатися; изголода́вшийся зголодні́лий /виголоднілий/, зголодо́ваний, ви́мерханий, ви́голоджений, образ. голо́д як вовк, ОКРЕМА УВАГА; НАГОЛОДА́ТЬСЯ наголода́вшийся зголодні́лий, ви́голоднілий, ОКРЕМА УВАГА; ПРОГОЛОДА́ТЬСЯ укр. ви́голодніти; проголода́ешься – хле́ба доста́ть догада́ешься біда́ навчи́ть коржі́ з ма́ком ї́сти; проголода́вшись зголодні́ло /виголодніло/; проголода́вшийся ви́голоднілий /зголоднілий/, ви́голоджений, ОКРЕМА УВАГА; о́чень проголодавшийся фраз. на́че три дні не їв.

ИСПЫ́ТЫВАТЬ ще піддава́ти про́бі, бра́ти на про́бу, (му́ку) терпі́ти, (труднощі) ма́ти; испытывать конфу́з не зна́ти на яку ступи́ти; испытывать на про́чность фраз. про́бувати на зуб; испытывать невзго́ды /испытывать лише́ния/ поневіря́тися /док. попоневіря́тися/; испытывать недоста́ток /испытывать нужду́/ відчува́ти брак /потре́бу/; испытывать ра́дость раді́ти се́рцем; испытывать свою́ судьбу́ гра́тися з вогне́м; испытывать судьбу́ гра́тися з до́лею навпере́ваги; не испытывать недоста́тка в чём ма́ти до́сить чого; не испытывать нужды́ ни в чём ма́ти все, що тре́ба; испытывает чу́вство облегче́ния кто образ. розви́днюється на се́рці кому; испытывающий 1. що /мн. хто/ випро́бує тощо, за́йня́тий про́бою, зда́тний ви́пробувати, ста́вши випро́бувати, випро́бувач, дослі́дник, реконстр. випробо́вець, прикм. випробо́вчий, випро́бувальний, дослі́джувальний, 2. що /мн. хто/ зазнає́ тощо; испытывающий влече́ние = влекомый; испытывающий влия́ние /испытывающий возде́йствие/ під впли́вом /ді́єю/; испытывающий го́лод и хо́лод голо́дний і холо́дний, в го́лоді і в хо́лоді; испытывающий жа́жду спра́глий; испытывающий лише́ния поневі́рюваний; испытывающий наслажде́ние /испытывающий удово́льствие/ = наслаждающийся; испытывающий недоста́ток стил. перероб. відчува́ючи брак; испытывающий нужду́ то́чений зли́днями див. ще нуждающийся; не испытывающий недоста́тка в чём забезпе́чений чим; не испытывающий нужды́ ни в чём забезпе́чений усі́м, чим тре́ба, стил. перероб. усе́ йому́ й є; испытывающийся/испыту́емый 1. випро́буваний, дослі́джуваний, (учень) екзамено́ваний, прикм. піді́спитний; испытывающийся/испытываемый зазна́ваний, зві́дуваний, зажи́ваний, відчу́ваний, пережи́ваний, пізна́ваний;

ОПИ́СЫВАТЬ (коло) окре́слювати, (події) змальо́вувати, (кого) оказ. портретува́ти; описывать иму́щество укр. цінува́ти /док. поцінува́ти/ майно́; описывающий що /мн. хто/ опи́сує тощо, ста́вши опи́сувати, покли́каний описа́ти, за́йня́тий о́писом, описо́вець, прикм. описо́вий, опи́сувальний, матем. окре́слювальний, /майно/ цінува́льний, фраз. де опи́сано [рома́н, описывающий го́лод рома́н, де опи́сано го́лод] див. ще изображающий; описывающий иму́щество цінува́льник; описывающий круг кругойду́чий, кругобі́жний; описывающийся/описываемый опи́суваний, змальо́вуваний, окре́слюваний, спи́суваний, перепи́суваний, ціно́ваний, оці́нюваний;

ПОЛОВО́Й (про стосунки) евфем. неплатоні́чний; полово́й акт евфем. любо́вний акт, фраз. со́ром [первый полово́й акт перший со́ром]; полово́й го́лод евфем. діво́чий го́лод; име́ть половы́е сноше́ния с кем образ. перейти́ че́рез лі́жко чиє.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Голод – го́лод, -ду.

Утолять, утолить – заспоко́ювати, -ко́юю, -ко́юєш, заспоко́їти, -ко́ю, -ко́їш, вгамо́вувати, -вую, -вуєш, вгамува́ти, -му́ю, -му́єш (го́лод, жагу́).

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Голод – голод. Товарный голод – товаровий голод. Сносить голод – терпіти голод.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Голод • Во время голода – під (у) голод (голоднечу); за голоду (за голоднечі). • Голод — лучший повар – голод найліпший кухар. Пр. Голод — то наймудріша кух(ов)арка. Пр. Голод найліпша приправа до страви. Пр. Коли голод — приправа, то смакує страва. Пр. Голод не перебирає. Пр. Хоч вовна, аби кишка повна. Пр. • Голод не тётка – голод не свій брат. Пр. Голод не тітка: пиріжка не дасть. Пр. Голод не тітка, не нагодує. Пр. Вижене голод на холод. Пр. • Испытывать, терпеть голод – зазнавати (дознавати, заживати) голоду; приймати голод; терпіти голод (давн. голодом); (арх.) сидіти голодом. • Ми мусили бідувати, голодом терпіти. Сл. Гр. • Истомиться, измучиться от голода – намлітися, вимучитися голодом. • Морить, заморить, уморить голодом кого – морити, заморити голодом; захарчовувати, захарчувати кого; (іноді) голодити (уголоджувати), уголодити (поголодити) кого; голодом голодити кого. • Начинается голод – настає (заходить) голод (голоднеча). • Пухнуть, опухнуть с голоду – пухнути, опухнути з голоду (давн. голодом). • Страдать, изнывать, томиться от голода – голодом нидіти (гибіти, мліти, мучитися). • Умирать, умереть от голода, с голоду – помирати, померти (мерти, умерти) з голоду (давн. голодом). [Добрі є люди, не дадуть убогому голодом мерти… Лебединець, перекл. з Реймонта.] • Утолять, утолить голод – заспокоювати, заспокоїти (гамувати, угамувати) голод; (іноді) утишати, утишити голод.

Время • А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут. • Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.] • В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах. • В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.] • В данное время – (в) цей час; тепер. • В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом. • В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.] • В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.] • В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину). • В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.] • В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи. • В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.] • В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.] • В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли. • В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.] • В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно. • В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.] • В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.] • В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.] • Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.] • Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.] • Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову. • Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.] • Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.] • Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи. • Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.] • В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу. • В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.] • В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.] • В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою. • Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр. • Время боронования – волочінка. • Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.] • Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель. • Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр. • Время года – пора (доба, відміна) року. • Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр. • Время до восхода солнца – досхідна пора (доба). • Время жатвы – жнива. • Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість. • Время идёт – час минає (збігає). • Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко]. • Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.] • Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.] • Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.] • Время косьбы (косовица) – косовиця. • Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.] • Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.] • Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист. • Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.] • Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.] • Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.] • Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.] • Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.] • Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо. • Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.] • Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.] • Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.] • Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр. • Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.] • Время работает на нас – час працює на нас. • Время роения пчёл – рійба (ройовиця). • Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.] • Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло). • В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.] • В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.] • Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.] • Всему своё время – на все свій час; усьому свій час. • В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.] • Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр. • В течение… времени – протягом часу. • В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.] • В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.] • В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.] • В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.] • В условленное время – умовленої години, як умовлено. • В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра. • Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.] • Выиграть время – вигадати час. • В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом). • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу. • До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу. • До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр. • До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.] • Долгое время – довгий (великий) час. • До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.] • До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу. • До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній. • До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна. • До последнего времени – до останнього часу; донедавна. • До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.] • До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.] • До того времени – доти; до того часу. • До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний. • Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі). • Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий. • Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.] • Есть время – є час; є коли. • За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу. • Знай время и место – знай своє місце й час. • И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.] • Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.] • Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли. • Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли. • Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр. • Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час. • Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме. • К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору. • Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи. • На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи. • Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.] • На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні. • На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.] • Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години. • На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.] • На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу. • Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали. • Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.] • На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу. • Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.] • Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.] • Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.] • Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори. • Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година. • Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути. • Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.] • Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.] • Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв. • Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.] • Около того времени – близько того часу. • Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу. • Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.] • По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.] • По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи. • По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи). • Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу. • Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час. • Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.] • Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори. • Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».] • Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час. • Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.] • Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.] • С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.] • С какого времени – відколи; з якого часу. • Сколько времени? – котра година? • С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна). • С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.] • С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу. • Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.] • Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції. • Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того). • Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.] • Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.] • С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.] • С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)… • С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.] • С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу. • Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.] • Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність. • Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.] • Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий. • Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.] • Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.] • Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.] • Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.] • Указанное время – указаний (зазначений) час. • Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (вигодити) годину. • У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося. • Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.] • Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду. • Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.

Голова • Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. • Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). • Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] • В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. • Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] • Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.] • Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] • В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] • В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] • Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. • Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. • Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] • Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] • Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] • Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] • Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). • Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] • Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] • Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.] • Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. • Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] • Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. • Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). • За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. • Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] • Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] • Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] • Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] • Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] • На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. • Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. • На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] • Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] • Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] • Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. • Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. • Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] • Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. • Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. • Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. • Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. • Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. • Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] • Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] • Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). • Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] • Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.] • Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] • Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] • Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] • Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] • Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). • С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] • Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] • С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] • С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] • Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] • Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. • Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] • Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] • Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. • С седой головой – сивоголовий. • Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. • Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.] • Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. • Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] • Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] • У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] • Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] • Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. • Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.

Гулять • Гулявши много смолоду, умрёшь под старость с голоду – хто замолоду гуляє, той на старість хліба не має. Пр. Хто замолоду балує, той під старість старцює. Пр. Молодість лінива, то старість плачлива. Пр. Поки молод, пам’ятай про (за) голод. Пр. • Гулять напропалую – гульма гуляти; на всі заставки (на всю губу) гуляти. • Гулять на свадьбе – гуляти на весіллі; (давн.) веселувати. • Нет охоты гулять – не охота (не бере охота) гуляти; гуляння не бере. [Нема мого миленького, не бере гуляння. Чубинський.] • Он сегодня гуляет (разг.) – він сьогодні вільний (не працює, гуляє). • Только бы пить, да гулять, да дела не знать – на гулянки то ти є, а до роботи то тебе нема. Пр. Грицю, Грицю, до роботи! — В Гриця порвані чоботи…— Грицю, Грицю, до Марусі! — Зараз, зараз уберуся. Н. п.

Долг • Брать, взять в долг у кого – брати, взяти в позику (позикою, у борг, боргом, на віру) у кого; позичати, позичити (про багатьох напозичати) в кого, боргувати, поборгувати, заборгувати, задовжити (іноді визичати, визичити) в кого; (тільки про товар) брати, взяти набір (наборг) у кого. • Быть в долгу у кого – бути винним (завинити) кому; бути в боргу в кого; заборгувати (задовжити) в кого. • Быть в долгу у кого, перед кем – бути зобов’язаним кому, перед ким; (іноді) бути винним перед ким. • В долгу как в шелку – по шию (по вуха) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах) як (мов) у реп’яхах; боргів [більш] як волосся на голові (в бороді); напозичався — аж нікуди (по саме нікуди). • Взыскивать, взыскать долг, долги – стягати, стягти (правити, виправляти, виправити, справляти, справити) борг, борги (довг, довги). • Взятый в долг – позичений (борговий); (про гроші іще) борг (довг). • Взять за долг что-либо – стягти (відібрати) за борг (за довг) що; пограбувати. [Нічим було заплатити, так корівку мою пофабували й продали. Кониський.] • Влезать, влезть (разг. залезть) в долги – залазити, залізти в борги (у довги); загрузати, загрузнути в боргах (у довгах); заганятися, загнатися в борги (у довги, в позички); (згруб.) укачуватися, укачатися в борги (в довги); топитися, утопитися в позиках; заборговуватися, заборгуватися (задовжуватися, задовжитися); набратися по шию. • То їм же (запорожцям) добре, що є за що пить, а батько з ними так було укачається в довги, що ну! ЗОЮР. • Входить, войти в долг, в долги – запозичатися, напозичатися; заборгувати(ся); задовжуватися, задовжитися; завинуватитися; ще (те саме, що) Влезть в долги. Див. влезать. • Вылезать из долгов – вилізти (виборсатися) з боргів (з довгів). • Давать, дать, верить, поверить в долг – давати, дати у позику (іноді позикою); (про товар) давати, дати набір (наборг); позичати, позичити (іноді визичати, визичити); боргувати, поборгувати; на віру давати, дати; вірити, повірити (навіряти, навірити). [Не вірять шинкарі горілки. Сл. Гр. Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.] • Дать в долг без отдачи – дати (позичити) на вічне віддання. [Позичив ледачому гроші — десь на вічне вже віддання. Сл. Гр.] • Дающий в долг, заимодавец, кредитор – той, що позичає (дає у позику), позикодавець, кредитор; повірний; (про лихваря іноді) позичайло. • Долг не велик, да лежать не велит – борг не реве, а спати не дає. Пр. Голод морить, а довг крутить. Пр. • Долг платежом красен – що винен — віддати повинен. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а за позикою розплатись. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр. • Жить в долг – жити на позички (у борг, у довг). • Изменить своему долгу – зрадити свою повинність (свій обов’язок). • Он в долгу не останется – він винним не залишиться; (перен.) він подякує (віддячить, відплатить); він віть за віть віддасть; він цього не подарує; він не попустить свого. • Отдать последний долг природе – умерти; (давн.) віддати богові душу. • Отдать последний долг умершему – віддати останню шану небіжчикові; провести до кладовища. • Отпускать в долг – боргом (набір, наборг) давати; боргувати. • Первым долгом (разг.) – першим ділом; (що)найперше; передусім; насамперед. • Погашать, погасить долг – виплачувати, виплатити, поплатити (сплачувати, сплатити, посплачувати) борги; виплачуватися, виплатитися з боргів. • По долгу службы – з службового обов’язку (з службових обов’язків, з службової повинності); виконуючи службовий обов’язок (службові обов’язки, службову повинність). • Покупать в долг – брати (іноді купувати) набір (наборг). • По уши (по горло) в долгах – по шию (по [самі] вуха, по [саму] зав’язку) в боргах (у довгах); у боргах (у довгах), як у реп’яхах. • Раздавать, раздать в долг – розпозичати, розпозичити, порозпозичати; (про товар ще) зборговувати, зборгувати (навіряти, понавіряти). • Расплатиться с долгами – виплатити (про багатьох поплатити) борги (довги); поквитувати, поквитати борги (позики). • Считать своим долгом – уважати за свій обов’язок (своїм обов’язком, за свою повинність); мати за обов’язок; брати (покладати) собі за обов’язок; почувати себе (іноді почуватися) зобов’язаним. • Требовать долг – правити борг (довг, позику). • У него много долгов – у нього багато боргів (довгів); він має багато боргів (довгів); він багато (геть-то багато) винен; (образн. жарт.) у нього (він має) багато намиста на шиї. • Чувство долга – почуття обов’язку; усвідомлення свого обов’язку (своєї повинності). • Это не только наш долг, но и обязанность – це наш обов’язок і повинність наша. • Я в долгу у кого – я боржник (винуватець) чий; я винен кому; я завинив кому. • Я в неоплатном долгу перед вами – я невиплатний винуватець (боржник, довжник) ваш. • Я у вас в большом долгу – я вам багато винен.

Заморить • Заморить голодом кого – заморити голодом кого; захарчувати (захарчити) кого; (про багатьох) позаморювати, позахарчовувати кого. • Заморить червячка (разг. фам.) – трохи вгамувати голод; трохи перекусити (під’їсти, підживитися); (образн.) комара задушити.

Изнемогать • Изнемогать от голода, жажды – знемагати на голод, на спрагу; знемагаючись від (з) голоду, від (із) спраги; охлявати з голоду. • Изнемогать от ран, от сна – на рани, на сон знемагати. [То там вони спочивали, що на рани постріляні да порубані дуже знемагали. Дума.]

Нагота • Во всей [своей] наготе – без ніяких (без жодних) прикрас і додатків; у всій [своїй] наготі. • Навеянный хлеб — не голод, посконная рубаха — не нагота – полов’яний хліб — не голод, а пачісна сорочка — не нагота. Пр. • Нагота и босота (устар.) – голе і босе; злидні злиденні.

Холодать • Холодать и голодать – терпіти холод і голодувати; терпіти холод і голод; зазнавати, зазнати холоду й голоду.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Вгамо́вувати, вгамува́ти – 1) успокаивать, успокоить, укрощать, укротить; 2) голод – утолять, утолить; 3) кров – унимать, унять кровь; вгамо́вуватися, вгамува́тися – успокаиваться, успокоиться, униматься, уняться.

Го́лод, -ду – голод.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Голод – го́лод (-ду); г. денежный – скру́та на гро́ші, грошова́ скру́та; г. товарный – го́лод на това́ри, крам, недоста́ча това́ру, кра́му, товаро́ва, крамо́ва скру́та; на случай -да – про го́лод, про голо́дний час; обострение товарного -да – заго́стрена товаро́ва, крамо́ва криза.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Голод не тетка. — 1. Голод не тітка. 2. Як не під’їм, то й святих продам. 3. Голод і бреше, і краде.

Голодной куме хлеб на уме (укр.). — 1. Кому що, а курці просо. 2, Голодній курці просо на думці. 3. Нашій кумі все просо на умі. 4. Голодному хліб на думці (на гадці). 5. Хто про що, а я про Параску. 6. Голод усього навчить.

Проголодаешься, так хлеба достать догадаешься. — 1. Голоде, дай їсти. 2. Голод всього навчить. 3. Батьків хліб не навчить. 4. Голодній кумі хліб на умі.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

го́лод, -ду, -дові, в -ді

проте́, присл. Мені́ було́ ле́гше, коли́ па́нна Ане́ля за обі́дом мене́ проха́ла. Проте́ я впе́рто зріка́вся і терпі́в го́лод (Коцюб.)

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Аж, сз. 1) Такъ-что даже, ажно, даже. Дурний, аж крутиться. Посл. А прокинувся мій пустунчик — і гуком його в хаті, аж сохи движять. МВ. ІІ. 10. Далекий шлях, панибрати, знаю його, знаю, аж на серці похолоне, як його згадаю. Шевч. Еней від неї одступався, паки зайшов через поріг, а далі аж не оглядався, з двора в собачу ристь побіг. Котл. Ен. І. 34. Аж чудно далебі мені! Гліб. 71. Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. Шевч. 51. 2) Передъ словами, обозначающими количество, указываетъ на значительность послѣдняго и переводится словомъ «цѣлыхъ»: Аж три дні морочився з цією роботою, т. е. цѣлыхъ три дня возился съ этой работой. Коли чують: щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Рудч. Ск. ІІ. 181. Аж три пари на радощах кумів назбірали. Шевч. 103. 3) Передъ словами, показывающими мѣсто или время, употребляется обыкновенно съ предлогами: до, за, на и пр. въ значеніи «самый», указывая на достиженіе отдаленнаго или крайняго предѣла. Аж до моря Запорожці степ широкий крили. Шевч. 124. Аж на вершечок зліз на грушу. Аж під піл заліз, шукаючи. Ой приїхав Гамалія аж у ту Скутару. Шевч. 61. Полинь, полинь, голубонько, аж в Київ зо мною. Мет. 41. Вип’єш, — біжи яко мога, що́ б там ні кричало, не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась. Шевч. 16. Аж до вечора сидів у його, — вже смерком вернувся додому. 4) Аж по́ки. До тѣхъ поръ пока. Пробувайте в господі, аж поки вийдете звідтіля. Єв. Мр. VI. 10. 5) Аж-аго́сь, аж ось, аж ось де, аж осьдечки, аж от, аж от де. Вотъ, вотъ гдѣ; какъ вотъ. Мнж. 175. Де мішок? — «Аж ось». Аж осьдечки опинився, ганявшись за конем. Тільки що випрягають коней, аж ось іде лейстровий городський козак Головко. ЗОЮР. І. 256. Аж ось прилітає змій. Рудч. Ск. І. 132. Аж ось настає голод. Рудч. Ск. ІІ. 35. Аж от перестріва його на дорозі становий. Рудч. Ск. II. 161. 6) Аж ось коли, аж от коли. Вотъ когда. Аж ось коли довідався, а то все не знав. 7) Аж он, аж ондечки. Вонъ тамъ. Аж ондечки він живе на тому краю села. 8) Какъ вотъ уже, какъ вдругъ. Лечу, дивлюся, аж світає, край неба палає. Шевч. 218. Дивлюсь, аж наші йдуть. Як послала мене мати в степ пшениці жати, аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати. Мет. 21. Дивляться, аж там приковані три зміїхи. Рудч. Ск. II. 72. Тілько що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню. ЗОЮР. І. Аж гульк! Какъ вдругъ. Аж гульк — з Дніпра повиринали малії діти, сміючись. Шевч. 28. 9) Анъ; а между тѣмъ. Я думав так, аж воно инакше. 10) Аж-аж-аж! Показываетъ усиленное дѣйствіе, желаніе. Сидів, сидів (голодний вовк), так їсти аж-аж-аж!.. Рудч. Ск. І. 3) «Грійте окропу, — я миться буду!». Мати нагріла такого гарячого, що аж-аж-аж! Грин. І. 43.

Без’ї́жжя, -жя, с. Отсутствіе пищи, голодъ. Одно безпиття, друге без’їжжя. АД. I. 335.

Го́лод, -ду, м. 1) Голодъ. Вчи лінивого не молотом, а голодом. Ном. № 11921. Був собі такий бідний вовк, що трохи не здох з голоду. Рудч. Ск. І. 1. Опухну з голоду. Рудч. Ск. I. 2. Нічого нам їсти — голодом сидіти. Чуб. V. 886. Ми мусіли бідувати голодом терпіти. Гол. II. 465. 2) Раст. Rumex Acetosa L. Вх. Уг. 233.

Голо́ддя, -дя, с. Голодъ, голодовка. Одно — безвіддя, другеє — голоддя. АД. І. 131.

Гости́на, -ни, ж. 1) Пребываніе въ гостяхъ, гостьба. Гірка гостина, коли лиха година. Ном. Де все гостина, там голод недалекий. Ном. А ще мого сина з гостини не видно. Макс. (1834) 117. У гости́ну. Въ гости. Я тудою йтиму до батенька в гостину. Мет. 279. 2) Пиршество, угощеніе, принятіе гостей. Починається гостина для всіх нас радостна. Гол. Так то оддячив ти пану гетьману за гостину! К. ЧР. 161. 3) Гость. Прийде до тебе три гостини: перва гостина — яснеє сонце. Чуб. Ум. Гости́нка, гости́нонька, гости́ночка. Через долинку та в гостинку. Ном. № 11821.

Довг, -гу, м. Долгъ. Узяв його дідько за старий довг. Ном. № 8314. Голод мутить, а довг крутить. Ном. № 10654. Ум. Довжо́к. Чуб. V. 1095.

Кня́жий, -а, -е. Княжескій. Лютує голод в Україні, лютує в княжому селі, скирти вже княжі погнили. Шевч. 332.

Левчу́к, -ка́, м. = Левеня. Томить лева голод і левчука згага. К. Псал. 43.

Лютува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) Свирѣпствовать, злиться. Ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Лютує голод в Україні. Шевч. 332. Стеха дивиться, що з того буде, а сама так і лютує. Кв. II. 18. Лютував старий за те, що ляховку взяв, та вже як Бог дав їм дітей, старий їх простив. МВ. І. 73. 2) Паять.

Нагота́, -ти́, ж. Нагота. Полов’яний хліб не голод, а пачосняя сорочка не нагота. Ном. № 5355.

Неосу́дний, -а, -е. Не подлежащій осужденію. Голод, що рідний батько — злодія неосудним робить. Волын. г.

Ока́зія, -зії, ж. 1) Случай, особый случай; происшествіе; необычайное событіе, несчастное происшествіе. Що за оказія? — мов не то село стало. Грин. І. 290. Хиба оказія яка, то купе горівки, а то й не кажи. Каменец. у. Справедливе небо не синє, а червоне; як коли, до воно росчиняється, тільки на яку небудь оказію: на войну або на помірок, або на голод. Чуб. І. 2. Лава тріщить — на оказію в хаті. Грин. І. 255. 2) Съ измѣн. удар.: Оказі́я. У Мкр. употребл. въ знач.: предвѣщаніе. По поводу сороки, предвѣщавшей вдовѣ гостей-сватовъ, говорится, что она Оказію на господі про талан свій має. Мкр. Н. 15. 3) Съ тѣмъ же удар., что и 2. Сѣверное сіяніе (какъ предвѣщающее необычайное событіе?) Мнж. 148, 187.

Пачо́сній, -я, -є. Сдѣланный изъ оческовъ. Полов’яний хліб не голод, а пачосняя сорочка не нагота. Ном. № 5355.

Пили́на, -ни, ж. Пылинка. Аж ось настає голод, а у них ні кришечки хліба, ні пилини борошна. Рудч. Ск. II. 35. Ум. Пили́нка, пили́ночка.

Повсю́дний, -а, -е. Повсемѣстный. Голод, мір, крови потоки і повсюдная руїна. К. МБ. III. 243.

Поло́в’яний, -а, -е. Изъ мякины. Полов’яний хліб не голод, а пачосняя сорочка не нагота. Ном. № 5355.

І. Помі́рок, -рку, м. = І. Помір. Як коли, до воно (небо) розчиняється, тілько на яку небудь оказію: на войну, або на помірок, або на голод. Чуб. І. 2.

Спра́га, -ги, ж. Жажда. Федьк. ІІІ. 117. Буде голод і спрага. Гн. II. 79. Від спраги мліли. Млак. 99.

Харци́зство, -ва, с. Грабежъ, разбой. Чума, война, харцизство, голод. Котл. Ен. ІІІ. 27.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Набі́жни́й, -а, -е. *2) Богвесть откуда явившийся; наносной. Та оце під голод у нашому селі того набіжного люду стільки, що й гору на зборні забрали. Пир. у., Конон. *3) О болезни, о чувствах: быстропроходящий; несвойственный кому-л. Він чоловік не сердитий, то у нього набіжне, він досі вже й забув за все. Пир. у., Конон.

Німо́та, -ти, ж. 1) *Німо́ту справля́ти. Безмолвствовать. У хаті холод панує, а голод німоту справляє. Мирн. І. 390.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Capsella bursa-pastoris (L.) Medicus — гри́цики звича́йні (Ру, Оп); гри́цики (Сл; Ср, Ln, Ум, Ян1, Ян2, Ян4, Ів, Mk, Ук, Рм, Мс, Мг, Сб, Коб — ЗАГ), калитник (Вх1, Вх3), калито́чник (Вх6; Mk, Сб — ДС), калито́чник звича́йний (Мл), тряси(о)лупки звичайні (Вх1, Вх6); ба́бське зі́ллє (Сб — ДС), балала́єчки (Лс2, Сб — СТ, ПЦ), бордюжок (Hl, Mk — ПД, БУ), від червів (Ан), ві́нички (Ан, Ів, Сл), волокник гіркий (Км), ворожка (Сл — СД), воши (Км), га́ндзя (Сб — ПД), гапка (Сл — ВЛ), гірча́к (Ан, Ів, См, Сб — ПД, СЛ), гни́дник(и) (Rs, Мс, Сб — СТ, ВЛ, ДС), гні́дник (Мг — ЗК), го́лод (Сб — ПЗ), гороби́нець (Го1, См, Мс — СД, СТ, ПД), гре́цики (Сб — ПС, ЗК), гре́чечка (Вс), гре́чи́чка (Сл, Ос, Сб — СД, ВЛ, ДС), гре́чка (Сб — СТ), гре́чка ди́ка (Вх, Жл, Мг, Сб — ВЛ, ЗК), гре́чка ку́ряча (Сл, Мс, Сб — СТ, ПС, ДС), гре́чка польова́ (Рг1, Ан, Пс, Мс, Сб — СТ, ДС), гречка псяча (Ан), гриць-трава́ (Мг — ЗК), дзвіно́к польови́й (Мг — ЗК), дзво́ники (Мг — ЗК), дро́тики (Сб — БУ), жеруха дика (Гв — ДС), жеруха́ лісна́ (Нв — ВЛ), зло́дій (Вх, Tl, Mk — СД, ДС), зозу́льник (Ан, Ів, Сл, Ос, Мг, Сб — СД, ПД, ВЛ, ДС, ЗК), кали́тка (Мс — СТ), ка́шка (Вх, Сл, См, Мс, Сб — СД, СТ, ВЛ, ДС), кашка вороб’єва (Ан — СТ), ка́шка вороб’ї́на (Сб — ДС), ка́шка гороби́на (Км, Сб — СТ), книшиста трава (Сл — СД), кола́чики (Мг — ЗК), кошка (Мн2, Mk, См — ПД, ДС), кулачки́ (Мс — СТ), ла́пка гу́сяча (Мг — ЗК), лебедець (Ан — СЛ), лопатки́ (Сб — ПД), лопатни́к (Сб — ДС), лускавки́ (Мг — ЗК), льон дикий (Ан — СЛ), мисочки (Км), мішо́(е́)чки (Ан, Ів, Сл, Сб — ПД, ВЛ, БО), мішочник (Км), на́рцик (Мг — ЗК), ове́ча трава́ (Пч — ЗК), око воробине (Ан), о́ко гороби́не (Сб — СТ), о́чки (Ум, Гр, Ду, Ів, Сл, Mk — ПД), пасту́ша трава́ (Км, Мг, Сб — СТ, ЗК), помоло́чник (Рг1, Ан, Пс, Жл), пуд’язи́чниця (Сб — ЗК), пшоно́ гороб’я́че (Сб — ПД), режу́ха (Сб — ДС), рижу́ха (Вл, Ум, Ів, См — ПД), ріжу́ха (Ан, Ів, Сл, Mk — ПД), рябчик (Сл — СД), сі́рики (Рг1, Ан, Пс, Шм2, Ів — ПЛ), сліпота́ куряча (Ар, Сб — ПЗ), сльо́зи ма́тері (Мг — ЗК), су́мка пасту́ша (Мс, Мг, Сб — СД, СТ, ПС, ЗК), су́мка пасту́шина (Сб — СТ), су́мка пастушко́ва (Сб — ВЛ), су́мка пташи́ча (Сб — ПЗ), су́мочка пастуха́ (Сб — ДС), су́мочник (Ln, Шс, Мс — СТ), сумочник пастуший (Км), сухотинка (Км), сухо́тник (Ум, Ів), су́шениця (Мс — СТ), табачо́к (Мс — СТ), та́йстра пасту́ша (Мг — ЗК), ташечки́ (Гт, См — ЗК), тетю́шник (Мг — ЗК), тобо́л(и)ки (См, Мс — СТ), то́рба пастушина (Сб — СТ), торбохва́т (Мс — СТ), то́рбочки (Мс — СТ), то́рбочки пастушко́ві (Лс2 — ПЦ), то́рбочник (Мс — СТ), тряси(о)лу́пки (Вх, Вх3, Mk — ДС), цвинак (Гб — ЛМ), черви́шник (Ів, Ос — СТ), червишник єловий (Ан — СД), черебе́ць (Мг — ЗК), череве́ць (Мг — ЗК), череви́чки (Сб — ДС), череви́шник (Ум), чере́вці (Кч — БО) чі́чка бу́ськова (Мг — ЗК).

Erophila verna (L.) Chevall. — весня́нка звича́йна; веснянка весняна (Оп), голоде́ць весняний (Вх1; Жл), голодо́к я́рий (Во, Вх6, Мл), ерофі́ла весня́на́ (Ру), крупка весняна (Сл); вонючка (Ян3 — СТ), голод (Гв), голодень (Hl — БУ), голодни́к (Жл), кашка (Ян2, Сл — СД), кру́пка (Ln, Шм2, Шс, Яв, Сл — СТ), рижу́ха (Ду, Сл), скудолисник (Го1 — СЛ), сухоребриця (Ср — СТ), чисте́ць (Рг1, Жл, Ду, Сл — СД), чистик (Гр, Сл — ПС).

Rumex acetosa L. — щаве́ль ки́слий (Сл, Оп; Ср, Ln, Шс2, Ян4 — СТ), щаве́ль звича́йний (Ру); щаві́й путятни́к (Вх1, Вх2, Вх6, Мл); байдагу́з (Гб2 — ГЦ), барба́с (Он — БО), гледжі́й (Гб2 — ГЦ), гле́зінь (Гб2 — ГЦ), голод (Вх4 — ЛМ), горобняк (Яв), горошок горобиний (Вл, Яв, См — СТ), гре́чка ди́ка (Вх, Пс, Ум, См — ДС), злодій (См — СД), квас (Бк, Он, Гб2, Коб — БУ, БО, ГЦ), квасе́ць (Ан, Ян2, Дб, Ів, Mk, Пл, Ос, Гб — СД, ВЛ, ГЦ), кваснина (Гб — ЛМ), квасни́ця (Вх, Ум, Ів, Он — ВЛ, БО), квасо́к (Во, Жл, Го1, Mj, Гр, Сл, Mk, Лс1, Ук, Бк, Сн, Он, Гб, Коб — ЗАГ), кислиця (Tl, Mj), путятник (Гв — БО), ща́ва́ (Мл, Гд, Он — БО), щава заяча (Mk), щаве́й (Ар — ПЗ), ща́ве́ль (Во, Рг1, Ан, Rs, Ду, Ів, Сл, Лс2, Коб — ЗАГ), щавель волоський (Ос — ВЛ), щавель гороб’ячий (Вл), щавель людський (Сл — ПС), ща́вель на́ський (Вл, Пс, Ум, Ду, Сл), ща́вель сво́йський (Лс2 — ПЦ), щаві́й (Гв, Нв, Вх, Пс, Ум, Ду, Ів, Сл, Mk, Мо, Лс1, Лс2, Коб — ПД, ВЛ, ПЦ, ДС), щаві́ль (Лс1 — СД), щавіль кислий (Сл — СЛ), щавлі́я (Лс2 — ПЦ), щавни́к (Во, Ду, Сл, Он, Коб — БО), щавнок (Ан — ВЛ), щав’ю́х (Гб — ПЗ), щева (Mk — ГЦ), щеве́ль (Лс2 — ПЦ), ще́ві́й (Вх, Пс, Жл, Ду — ВЛ), щє́в(а́) (Mk, Он, Гб2 — БО, ГЦ), щіва́ (Гб2, Коб — ГЦ), щівни́к (Вх, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, Mk, Он — ДС, БУ, БО).

Rumex confertus Willd. — щаве́ль кі́нський (Ру, Оп; Чн, Ср, Ан, Ln, Ян4, Сл, Ос, Рм, Мс — ЗАГ); щаве́ль купча́стий (Сл); го́лод (Он — БО), жовтвило (Ос — СТ), калган (Ос — ВЛ), квасець кінський (Ос — СТ), кисли́ця жа́б’яча (Мс — СТ), коновник кінський (Сл), ло́патень (Бк — БУ), но́жки кра́сні (Мс — СТ), щаве́ль (Ос, Мс, Коб — СД, СТ, ПД, ВЛ, СЛ, ДС), щавель береговий (Ос — ПД), ща́ве́ль ди́кий (Ос, Мс — СТ, ПД), щаве́ль звича́йний (Мс — СТ), ща́ве́ль ко́нський (Лс2, Мс — СТ, ПЦ), щаве́ль коня́чий (Мс — СТ), щавель круглий (Ос — ПД), щавель людський (Ос — ПД), щаве́ль сла́дкий (Мс — СТ), щаві́й (Ос, См, Коб — ПД, ВЛ, ДС), щавій круглий кінський (Ос — ВЛ), щавни́к (Мал — ЗК), щавни́к кі́нський (Коб — БО), щівни́к (Кар — ДС).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

співдире́кторка, співдире́кторок; ч. співдире́ктор та, хто керує чимось разом із кимось. [Мелінда Гейтс, співдиректорка Фонду Білла і Мелінди Гейтсів. (bbc.com, 22.11.2020). Енн Епплбаум — співдиректорка програми «Арена», американська колумністка, авторка книг про ГУЛАГ, а також Голодомор – «Червоний голод. Війна Сталіна з Україною». (Громадське ТБ, 21.10.2019). Кейт Фокс – соціальна антропологиня, авторка науково-популярних бестселерів, співдиректорка Дослідницького центру соціологічних проблем (SIRC). (starylev.com.ua, 2018). Рейчел Кріс, співдиректорка організації End Violence Against Women Coalition (Коаліція з припинення насильства над жінками) <…> (nv.ua, 20.12.2017).] див.: дире́кторка

сходозна́виця, сходозна́виць; ч. сходозна́вець фахівчиня зі сходознавства. [Аміра Абді – українська хореографка та сходознавиця, яка має дуже тісний зв’язок зі Сходом: в неї алжирські коріння і до того ж вона 13 років була заміжня за іранцем. (depo.ua, 06.02.2020). <…> Малала пише свою біографію за допомогою журналістки-сходознавиці Крістіни Ламб. (ЛітАкцент, 28.02.2017). 10 січня відома сходознавиця, професорка історії мистецтва Пенсильванського університету Рената Голод передала до наукової бібліотеки Музею Ханенків 346 томів сучасних досліджень з історії мистецтва з книгозбірні батька та сина Андре та Олега Грабарів. (Україна молода, 2014).] див.: орієнталі́стка

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Го́лодъ = голод; безхлїбя, недорід; д. Голодо́вка.

Алка́ніе = 1. голоду́вання, го́лод. 2. жадання, жа́га, жадо́ба. С. З.

Безхлѣ́бица, безхлѣ́бье = безхліб’я, недорід, го́лод. — А тепер припало на безхлїб’і погиба́ти. н. д.

Принужда́ть, прину́дить = нево́лити (С. Л.), принево́лювати, си́лити, си́лувати (С. Л.), силкува́ти (С. Л.), приси́лювати, примуша́ти (С. З.), приму́шувати, нуди́ти, присутя́жувати, ну́ждити, винужда́ти, принево́лити, знево́лити(С. Л.), приси́лувати (С. Л.), приси́лити, присилкува́ти, вси́лувати, приму́сити, зму́сити (С. Л. Ос.), про кількох — познево́лювати, поприму́шувати — Я тебе не приневолював служити, ти пішла своєю охотою. Кр. — Мати приневолила подавать рушники, бо він був собі заможний. О. Ст. — Почала жінка приневолювати чоловіка, щоб і він робив. н. о. Гр. Чайч. — Не силуйте мене, мамо, не піду я з ним під вінцї. Кн. — Як не силував батько, анї мати — нї на кого жалкувати. н. п. — Присилували, віддали за нелюба. Федь. — Він примушував себе сидїти над книгою, а думки плутались десь далеко. Лев. В. — Не хотїли з доброї волї, так ми вас примусили. Кн. — Доти нуждив мене, доки я продав млинок. Кн. — Голод та холод нуждили його приняти на себе чужу вину. Кн. — Ти не дуже присутяжуй до роботи. Ет. зб. н. о.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)