Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 145 статей

Запропонувати свій переклад для «грім»

Шукати «грім» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Греме́ть, гря́нуть – 1) (о громе) гримі́ти, гримоті́ти, гримота́ти, гри́мнути, гуркоті́ти, вигрімля́ти. • Начинать греме́ть – загрімля́ти, нагрима́ти. [Вже грім нагрима́]. • Перестать греме́ть – відгримі́ти; 2) (о стрельбе) гри́ма́ти. [Гарма́та гри́мала]; 3) (посудой, чем-либо металлическим) бряжча́ти; громіча́ти; 4) (об экипаже) торохті́ти, гуркоті́ти; 5) (о барабане) торохкота́[і́]ти.

Гром – грім (р. гро́му), (молниеносный удар) перу́н. • Раскаты гро́ма – громува́ння, гуркота́ння. • Пусть тебя гром убьёт – хай тебе́ грім уб’є́ (поб’є́)! Бода́й тебе́ загроми́ло! Бода́й тебе́ перу́н заби́в! (Чуб.).

Грохота́ть – 1) (о громе) гуркоті́[а́]ти, грякоті́ти, гримоті́ти, вигримля́ти, гурготі́ти, гуготі́ти. [За горо́ю, чу́ти, грім гуго́че]; (о пушках) гу́ркати, бу́хати, ревти́, густи́, гати́ти. [Чу́ю, гатя́ть гарма́ти]. • Грохо́чущий – гуркотли́вий, гуркотю́чий; 2) го́лосно регота́ти, -ся.

Гры́жник – (страдающий грыжею) – 1) ґи́лавий, ґилува́тий, ґилу́н, ґилинува́тий, ки́лавий, ки́лавець (р. -вця); 2) бот. – осту́дник, гладу́н, грім (р. гро́му), соба́че ми́ло.

Затиха́ть, зати́хнуть – затиха́ти и ти́хнути, зати́хнути, стиха́ти, сти́хнути, зати́шуватися, зати́ши́тися, сти́шуватися, сти́ши́тися, (о мног.) позатиха́ти, постиха́ти, поза[пос]ти́шуватися; (униматься) угава́ти (только с отриц. не), (диал.) убавля́тися, уба́витися; (прекращаться, переставать) ущуха́ти, ущу́хнути, зани́шкнути, (притаиться) (образно) мовча́ти та ди́хати, (замолкнуть) замовка́ти, замо́вкнути. [Зати́хло все, ті́лько дівча́та та солове́йко не зати́х (Шевч.). І ти́хнуть Бо́жії слова́ (Шевч.). В лю́дських хата́х все було́ позатиха́є, все посне́ (Н.-Лев.). То ста́ла зла́я хурто́вина (буря) по Чо́рному мо́рю стиха́ти (Макс.). Постиха́ли спі́ви й жа́рти (Гліб.). Зати́шивсь уже́ грім, не грими́ть (Конгр. п.). В го́рницях сти́шилось, як надво́рі після заверю́хи (Н.-Лев.). Там внизу́ музи́ка ди́ка не вгава́є на хвили́ну (Франко). Пома́лу зани́шкло шепоті́ння (Грінч.). Споло́хались пташки́ і в одну́ мить ущу́хли (Коцюб.). Ви́йшов Хмельни́цький до чо́рного ві́йська, поча́в мирову́ чита́ти; ущу́хла чернь прислуха́ючись (Куліш)]. • Буря не -ха́ет – бу́ря не вгава́є, не вти́шується. • Ветер -ти́х – ві́тер ущу́х, (улёгся) залі́г. [Вітере́ць залі́г десь, ти́ша (М. Вовч.)]. • Дождь -ти́х – дощ ущу́х. • Шаги, звуки -хли – хода́ зати́хла (завме́рла), зву́ки зати́хли (завме́рли). • Зати́хший – зати́хлий, ущу́хлий.

Ли́хо, сщ. – 1) (зло) ли́хо (-ха), лихе́ (-хо́го), зло (р. зла). [З письме́нних все ли́хо встає́ (Номис)]. • Не поминать -хом кого – не зга́дувати ли́хом, лихи́м сло́вом кого́; 2) (беда) ли́хо, біда́. [Не шука́й ли́ха, – само́ тебе́ зна́йде (Чуб. I). І грім біди́ не б’є (Приказка)]. • -хо одноглазое – біда́ одноо́ка. • От -ха не уйдёшь – від ли́ха (від біди́) не втече́ш, ли́ха не спе́каєшся.

Лощи́на – ло́щи́на, лощо́ви́на, ви́балок (-лка), ви́долинок (-нка), ви́ярок (-рка). [Грім оклика́є нагі́рнії ло́щини (Черняв.). Там таки́й є ви́ярок, то вода́ й залива́ и́нколи (Новомоск.)].

Могу́че, нрч. – могу́тн(ь)о, (редко могу́че), поту́жно, си́льно, мі́цно. [Пе́рший грім могу́тно загрими́ть (Черняв.). Як безмі́рно, як поту́жно мо́жна люби́ти! (Г. Барв.)].

Мо́лния – бли́скави́ця, бли́скавка, (диал.) ли́скави́ця, ли́скавка, (с громом) грімни́ця. [Грім, бли́скавиця, ви́хор (ЗОЮР II). Уся́ ха́та нена́че освіти́лася бли́скавкою (Н.-Лев.). Бли́снула грімни́ця із чо́рної хма́ри (Куліш)]. • -ния сверкает, сверкнула – бли́скави́ця (бли́скавка) бли́скає, бли́снула. [Бли́снула бли́скавка (Н.-Лев.)]. • С быстротою -нии – бли́скави́цею (бли́скавкою), як (на́че) бли́скави́ця (бли́скавка), (книжн.) з блискави́чною шви́дкістю (ско́рістю). • Подобно -нии – на́че (нена́че, як) бли́скави́ця (бли́скавка). [Бли́снули шабля́ми як бли́скавиця (Ант.-Драг. І.)]. • -ния ударила – бли́скави́ця (бли́скавка) уда́рила, (народн.) грім уда́рив у що. • Метать гром и -нии – ки́дати огне́м-бли́скави́цею.

Нажима́ть, нажа́ть – 1) (прижимать что) натиска́ти и нати́скувати, нати́сну́ти що и на що, ти́снути, поти́скувати, поти́сну́ти що и за що, наду́шувати, надуши́ти, нада́влювати, надави́ти, нагні́чувати, нагніти́ти що, (о мног.) понатиска́ти, понати́скувати, понаду́шувати, понада́влювати, понагні́чувати. [Нати́снув ного́ю лопа́ту (Грінч.). З усіє́ї си́ли нати́снув на све́рдло (Грінч.). Нати́сну́в кно́пку від дзво́ника (Київ). Поти́с за срі́бний дзво́ник (Франко). Му́чусь, ти́снучи кре́йду до табли́ці (Франко). Приста́влю рушни́цю до се́рця й надушу́ ного́ю ци́нгель (Коцюб.)]; 2) на кого (перен.) – натиска́ти и нати́скувати, нати́сну́ти, (наседать) насіда́ти, насі́сти, напосіда́тися, напосі́стися, наляга́ти, налягти́, (диал.) настава́ти, напостава́ти на ко́го, (прижимать) тісни́ти и ти́снути, утісни́ти, прикру́чувати, прикрути́ти кого́. [У де́яких місця́х співа́ють «ві́чну па́м’ять», і за́раз-же туди́ полі́ція натиска́є (М. Левиц.). Щоб посу́нути спра́ву, тре́ба нати́снути на де́кого (Київ). Що-ж ти зро́биш, коли́ напосіда́ються, щоб в одну́ ду́шу були́ ті сою́зи? (М. Левиц.). Коли́-ж ти так на нас настає́ш, то аби́ тя я́сний грім заби́в! (Яворськ.)]; 3) (об обуви, платье и т. п.) наму́лювати и намуля́ти, (сов.) наму́ляти и (зап.) наму́лити що, в що, натру́джувати, натруди́ти що, наду́шувати, души́ти, надуши́ти, нада́влювати, дави́ти, надави́ти що, в що, (о мног. или во мн. местах) понаму́лювати, понатру́джувати, понаду́шувати, понада́влювати; срв. I. Жать 1. [Наму́люють мені́ пухирі́ ці чо́боти (Канівщ.)]; 4) (выжимать изв. колич. чего) нача́влювати, начави́ти, наду́шувати, надуши́ти, виду́шувати, ви́душити, нада́влювати, надави́ти, вида́влювати, ви́давити, нагні́чувати, нагніти́ти, (сыру, творогу) нагні́чувати, нагніти́ти, напрасо́вувати, напрасува́ти, (растит. масла) набива́ти, наби́ти, забива́ти, заби́ти, би́ти, ви́бити, (о мног.) понача́влювати, понаду́шувати, повиду́шувати, понада́влювати, повида́влювати, понагні́чувати, понапрасо́вувати, пона[поза]бива́ти чого́. [Начави́в дві пля́шки виногра́дного со́ку (Київщ.)]. • Нажима́емый – нати́сканий и нати́скуваний, наду́шуваний и т. п. [Пружи́нка, до́сі нати́скана важко́ю руко́ю, нара́з зві́льнена, ско́чила на своє́ да́внє мі́сце (Франко)]. Нажа́тый – 1) нати́снений і нати́снутий, поти́снений и поти́снутий, наду́шений, нада́влений, нагні́чений, понати́сканий и понати́скуваний и т. п.; 2) наму́ляний и наму́лений, натру́джений и т. п.; 3) нача́влений, ви́душений, ви́давлений, напрасо́ваний, наби́тий, заби́тий, ви́битий и т. п. -ться – 1) натиска́тися и нати́скуватися, нати́сну́тися, понатиска́тися и понати́скуватися; бу́ти нати́сканим и нати́скуваним, нати́сненим и нати́снутим, понати́ск(ув)аним и т. п.; 2) натиска́тися, нати́сну́тися, набива́тися, наби́тися, (о мног.) понатиска́тися, понабива́тися; см. Набива́ться 3.

Нерв – 1) анат. nervus – нерв (-ва), (соб., фам.) нерва́ (ж. р.). [Не́рви Приходе́нков да́лі не ви́держали, він поча́в рида́ти (Кониськ.). Мої́ не́рви, немо́в чу́ли зда́лека до́тик оливця́ (Франко). По мої́х напру́жених не́рвах уда́рила хви́ля рі́дних, близьки́х мені́ зву́ків (Коцюб.). Під грім од повста́нь од всіх свої́х не́рвів у степ посила́ю – пое́те, уста́нь! (П. Тичина). Нерва́ розходи́лася, нерва́ мене́ му́чить (Київ)]. • Нерв глазной (n. ophthalmicus) – о́чний нерв. • Нерв лицевой (n. facialis) – лицеви́й нерв. • Нерв лучевой (n. radialis) – промене́вий (радія́льний) нерв. • Нерв оптический (n. opticus) – зорови́й (опти́чний) нерв. • Нерв седалищный (n. ischiadicus) – сідни́чний нерв. • Возбуждать, дразнить -вы – звору́шувати (дратува́ти, дражни́ти) не́рви кому́, нервува́ти кого́. [Зеле́на цибу́ля дражни́ла наркоти́чно не́рви й апети́т (Н.-Лев.)]. • Воспаление -вов – неври́т (-та); см. Неври́т. • Расстраивать, расстроить -вы – псува́ти, зіпсува́ти (собі́) не́рви. • Расстройство -вов – знервува́ння, знерво́вання. [Му́сів через малярі́ю й болю́че знервува́ння поки́нути те́пле Туапсе́ (Крим.)]. • Человек с расстроенными -вами – люди́на з зіпсо́ваними (хво́рими) не́рвами, знерво́вана люди́на, (с расстроенными в конец, совершенно -вами) люди́на укра́й (геть) знерво́вана. [Геть знерво́ваний Хи́мченко не міг працюва́ти гара́зд (Крим.)]; 2) (перен.) нерв (-ва), (букв. пульс) жи́вчик (-ка). [О, Агаме́мноне, вели́кий, ду́ко! ти, не́рве й ко́сте гре́цької краї́ни, ти се́рце на́ших військ! (Куліш)]. • Движущий нерв – руші́йний нерв; 3) бот. – жи́лка, (диал.) хробор (-ра), жига́ль (-ля́).

Отводи́ть, отвести́ и отве́сть – 1) відво́дити, відве́сти́, відпрова́джувати, відпрова́дити, заво́дити, заве́сти́, запрова́джувати, запрова́дити кого́ куди́. • -ди́ его домой – відведи́ його́ додо́му. • -сти́ кого в тюрьму – відпрова́дити, запрова́дити кого́ до в’язни́ці. • -веди́те лошадь в конюшню – заведі́ть коня́ до ста́ні. • -сти́ кого в сторону (от чего) – відве́сти́ кого́ на бік (від чо́го); 2) (отвратить) відво́дити, відве́сти́, відверта́ти, відверну́ти кого́, що від чо́го. • -сти́ кого от греха, от ссоры – відве́сти́, відверну́ти кого́ від гріха́, від сва́рки. • -сти́ воду, дождь, громовой удар – відверну́ти во́ду, дощ, грім. • -сти́ удар чем-либо – відхили́ти уда́р чим. • -сти́ что-либо рукою – відхили́ти що руко́ю. • -ди́ть глаза – відво́дити (відверта́ти) о́чі від чо́го (личн. и безл.), (морочить) ману́ (на)пуска́ти, (на)пусти́ти на ко́го, о́чі засніти́ти кому́. • -ди́ть боль – здійма́ти, гамува́ти біль. • -ди́ть душу, сердце на чём – розважа́ти, розва́жити ду́шу, се́рце чим, спочи́ти душе́ю, се́рцем на чо́му, відво́дити, розво́дити ду́шу з ким. • Не в силах -сти́ голос – го́лосу не відтя́гне. • -сти́ дух – відсапну́ти; 3) приділя́ти, приділи́ти, признача́ти, призначи́ти кому́ що. • -ди́ть солдатам квартиры – приділя́ти козака́м примі́щення, ста́вити козакі́в на пості́й. • -сти́ землю колонистам – приділи́ти зе́млю колоні́стам (оса́дникам); 4) -ди́ть свидетелей, юрид. – усува́ти, усу́нути сві́дків; 5) -ди́ть деревья – відса́джувати дерева́. Отведё́нный – 1) відве́дений, відпрова́джений; 2) відве́рнений, відхи́лений; 3) приді́лений; 4) юрид. – усу́нений.

Оцепенева́ть, оцепене́ть – ці́пнути, заці́пнути, заціпені́ти, дубі́ти, задубі́ти, заду́бти, (от холода) закляка́ти, закля́к(ну)ти, зледені́ти (Франко), (о мног.) поці́пнути, подубі́ти, поду́бти, покля́кнути, позакляка́ти. [Як уда́рить грім, як хря́сне, – так усі́ й заці́пли (Г. Барв.)]. • -не́вший, -не́лый – заду́блий, задубі́лий, закля́клий, зледені́лий, покля́клий, поду́блий, подубі́лий. • -не́лый труп – задубі́лий труп (мертвя́к). Срв. Окочене́ть, Одеревене́ть, Отверде́ть, Оледене́ть.

Перека́т – 1) (грома) перели́в, перегрі́м (-гро́му). [Грім гуде́ з перели́вом (Квітка)]; 2) (под водою) ла́ва, гряда́. [Байда́к загу́в і полеті́в з ла́ви на ла́ву, нена́че з схі́дця на схі́дець, рі́вно, як стріла́ (Неч.-Лев.). Під водо́ю стоя́ла по оди́н бік, як стіна́ рі́вна ске́ля од одного́ Дніпро́вого бе́рега до дру́гого; то була́ одна́ ла́ва Ненаси́тецького поро́га (Неч.-Лев.)].

Перека́тный – передувни́й, переме́тний. • -ный гром – переко́тистий грім. • -ные облака – прудкі́ хма́ри. • -ные пески – передувні́ (переме́тні) піски́. • Голь -ная – голь (голо́та) нещади́ма.

Перели́в – 1) действ., см. Перелива́ние; 2) (в голосе, красках) перели́в, (чаще множ.) перели́ви; (в красках) гра, лелі́ння, виграва́ння, міньо́ність (-ности). [Грім гуде́ з перели́вом (Квітка). Перели́ви пі́сні, га́ми].

Перу́н, поэт. – перу́н, грім (р. гро́му), громова́ стріла́.

Погреме́ть – 1) (о громе) погримі́ти, погри́мати, погримоті́ти, погримота́ти, погу́ркати, погуркоті́[а́]ти, (отдельными ударами) погря́кати, (глухо) постугоні́ти, (с усилит. значением) попогримі́ти, попогри́мати, попогримоті́ти и т. д. [Вже перехо́дить гроза́, ще тро́хи погри́ма та й зати́хне (Грідч.). Попогря́кав грім (Манж.)]; 2) (побряцать) побряжча́ти, побря́зкати, погрю́кати, погря́кати; 3) (об экипаже) поторох(ко)ті́ти, погуркоті́ти. [Погуркоті́в віз].

Погрё́мывать, погре́мливать – погри́мувати (реже погрима́ти), вигримля́ти, гримоті́[а́]ти, грю́кати, торо́хкати. [Став грім погрима́ти. Грім погри́мував здале́ка (М. Вовч.)].

Погромы́хивать – гримоті́ти, гуркоті́ти, см. Громыха́ть. [Десь грім гримоти́ть. Бли́скавиця бли́скала зрі́дка і грім погри́мував здале́ка глухи́м гу́ркотом (М. Вовч.)].

Поро́ю – ча́сом. [І в пого́ду ча́сом грім уда́рить (Номис)].

Потряса́ть, потрясти́ – 1) трясти́, с[по]тряса́ти, потрясти́, стрясти́ що, чим, стру́шувати, струси́ти що, чим, (колебать) хита́ти, за[по]хита́ти що, чим, (однократ.) струсну́ти, хитну́ти, (сильно) струсону́ти що, чим. [Бу́ря трясла́ ха́тою (ха́ту). Струмо́к стру́шував ці́лим млино́м (Дн. Ч.). Зда́влене рида́ння потряса́є все її́ ті́ло (Л. Укр.). Пра́вили же́ртву бо́гу, що зе́млю хита́є (Пот.). Світова́ війна́ захита́ла всю Евро́пу. Грі́зний Зеве́с-самоде́ржець струсну́в не́бом і земле́ю. Нечи́стий дух стряс його́ (Св. П.). Грім струсну́в всіма́ ві́кнами в ха́ті]. • -са́ть государственные устои – хита́ти держа́вні підва́лини; 2) (душевно) звору́шувати, звору́шити, збу́рювати, збу́рити, вража́ти, врази́ти кого́ чим. Потрясё́нный – 1) по[с]тря́сений, захи́таний; 2) вра́жений, зво́рушений, збу́рений. • Сильно -сё́нный таким зрелищем – тя́жко вра́жений таки́м видо́вищем. • Общественный строй -сё́н – суспі́льний (грома́дський) лад захи́тано.

Пробива́ть, проби́ть – 1) пробива́ти, проби́ти; (тяжёлым ударом) прова́лювати, провали́ти. [Го́лову йому́ проби́то (прова́лено). Вода́ проби́ла гре́блю]. • -би́ть стену ядром – проби́ти (провали́ти) мур набо́єм. • -бить себе что-л. (наткнувшись на острие) – проби́ти собі́ що, проби́тися на що. [Буга́й погна́вся за соба́кою та й проби́вся на кіло́к (Мирн.)]. • -би́ть дорогу – прокла́сти, проби́ти, проломи́ти, доро́гу, сте́жку; 2) ви́бити, продзвони́ти. • Часы -би́ли семь – годи́нник ви́бив (продзвони́в) сьо́му годи́ну, дзиґарі́ ви́били сьо́му годи́ну. • -били зорю – ви́били зо́рю. • -би́л последний час чей – оста́нній час прийшо́в на ко́го, на що. [Уда́рив грім ве́ликої світово́ї війни́, і на украї́нство прийшо́в, здава́лося, оста́нній час (Єфр.)]. • -бил мой (его) час – прийшло́ моє́ до ме́не (його́ до йо́го). • -би́ть заклад – програ́ти закла́д. • Проби́тый – проби́тий; (тяжёлым ударом) прова́лений.

Прова́ливаться, провали́ться – 1) прова́люватися, провали́тися, ува́люватися, у[за]вали́тися, запада́ти(ся), запа́сти(ся), (быстро очень) шу́рхнути(ся), шуга́ти, шугну́ти, (проломивши что-л.) зало́млюватися, заломи́тися, (о мн. или местами) попрова́люватися, повва́люватися, позапада́ти(ся), позало́млюватися. [Сте́ля провали́лась. Ой, не ходи́ по льоду́; бо ува́лишся (Мил.). Запада́є в зе́млю (Куліш). Обо́є запада́ються в зе́млю (Л. Укр.). Чом її́ грім не вбив, або земля́ не запа́лася під не́ю? (Коцюб.). Рад-би був в тій хви́лі запа́стися під зе́млю (Франко). На клу́ні соло́ма попрова́лювалась (Кониськ.). Серед ста́ву заломи́вся на тонкі́м леду́ (Рудан.). Шурхну́в у я́му (М. Вовч.). Но́ги сами́ зігну́лись і шугну́ли в прова́лля (Коцюб.)]. • Под ногами -лась земля – під нога́ми запа́лась земля́ (Коцюб.). • Дом -ли́лся – ха́та запа́лася. • -ли́ться на льду или под лёд – провали́тися, у[за]вали́тися, заломи́тися на льоду́. • Хоть сквозь землю -ли́ться – хоч крізь зе́млю піти́. • Словно сквозь землю -лся – мов крізь зе́млю пішо́в (пропа́в), мов у зе́млю запа́вся; як пі́йма поняла́; як лиз злиза́в. • И где он -ли́лся? – і де він запа́вся, поді́вся? • Пропал, словно -ли́лся – пропа́в, на́че (мов) запа́вся (крізь зе́млю пішо́в). • Чтоб ему -ться – (не)хай він крізь зе́млю пі́де! щоб (бода́й) він запа́вся! щоб (бода́й) він крізь зе́млю пішо́в! [Щоб він запа́всь, той Рим (Куліш)]. Провали́сь! – іди к бі́су! геть к бі́су! згинь!; 2) -литься (на испытании) провали́тися (на і́спиті). [Дру́гого дня мені́ тра́пилось гра́ти на сце́ні… я провали́лась (Л. Укр.)]. • -лось наше дело – провали́лася (не вкипі́ла) на́ша спра́ва; 3) -ли́ться – завали́тися, см. Обру́шиться. [Ха́та завали́лася]. Провали́вшийся – 1) запа́лий. [А он запа́ла моги́ла (Тесл.)]; 2) що провали́вся (на і́спиті); 3) що завали́вся (-лася), зава́лений.

Пуска́ть, пусти́ть – 1) пуска́ти, пусти́ти, (во множ.) попуска́ти кого́, що (куди́, зві́дки). [Пусти́-ж мене́, ота́мане, із по́лку додо́му (Пісня). Ко́ні у чи́сте по́ле попуска́в (Манж.). Дава́ли, та з рук не пуска́ли (Номис). Як візьме́ш ти за ру́ченьку, – не му́сиш пусти́ти (Метл.)]. • -сти́ть на волю – пусти́ти на во́лю, відзво́лити кого́. • -сти́ть в отпуск кого – пусти́ти, відзво́лити в відпу́стку кого́. • Его не -сти́ли в отставку – йому́ не да́но відста́вки (димі́сії). • -сти́ть кого по миру, с сумою – з торба́ми, на же́бри, ста́рцем (старця́ми) кого́ пусти́ти. • -сти́ть лошадь во весь дух, во весь опор – пусти́ти, погна́ти коня́ що-ду́ху, на всю витя́гу. • -сти́ть лошадь рысью, в галоп – пусти́ти коня́ ри́стю, учва́л; 2) (метать, выбрасывать) пуска́ти, пусти́ти, ки́дати, ки́нути що и чим в ко́го, в що. • -сти́ть стрелу, пулю, ядро – пусти́ти стрілу́, ку́лю, набі́й. [Пу́стимо стрі́лку, як грім по не́бу (Ант.-Драг.)]. • -сти́ть камень или камнем в собаку – пусти́ти, ки́нути каменю́кою в соба́ку. • Он -сти́л в него тарелкою – він пожбу́рив у ньо́го тарі́лкою. • -ска́ть ракеты – пуска́ти раке́ти. • -ска́ть пузыри, см. Пузы́рь 3. • -сти́ть себе пулю в лоб – пусти́ти собі́ ку́лю в ло́ба. • -ска́ть кому пыль в глаза – ману́ пуска́ти (напуска́ти), туману́ пуска́ти (напуска́ти) на ко́го, тума́нити кого́, о́чі заму́лювати, о́чі зами́лювати кому́. [То вона́ ті́льки таку́ ману́ пуска́є (Мирн.). Бач! Яко́го тума́ну пуска́є своє́ю черво́ною ша́пкою (Кониськ.)]. • -ска́ть, -сти́ть молву, славу – пуска́ти, пусти́ти поголо́ску (поголо́ски), сла́ву, розголо́шувати, розголоси́ти що. [Бі́гав по лю́дях, розпи́тував, пуска́в поголо́ски (Коцюб.). А ще до то́го розголоси́ли, що вона́ сла́вна воро́жка, то так до не́ї лю́ди йшли, як по свяче́ну во́ду (Яворськ.)]. • -ска́ть, -сти́ть в огласку что – розголо́шувати, розголоси́ти що. • -сти́ть что в продажу – пусти́ти що в (на) про́даж, ви́ставити на про́даж що. • -сти́ть капитал в оборот – пусти́ти капіта́л в оборо́т. • -ска́ть, -сти́ть в ход, в дело – пуска́ти, пусти́ти що в ді́ло; (о машине, механизме и т. п.) пуска́ти, пусти́ти, запуска́ти, запусти́ти що, ста́вити, поста́вити (машину) на робо́ту. [Тонка́ іро́нія, безо́щадний сарка́зм, гні́вне обу́рення – все пуска́є він у ді́ло, щоб здискредитува́ти систе́му гні́ту (Єфр.). Са́ме ото́ перед дев’я́тою п’я́тницею і пусти́ли той млин упе́рше (Кониськ.). Моє́ ді́ло, як ка́жуть, міро́шницьке: запусти́ та й мовчи́ (Номис)]. • -ска́ть, -сти́ть в ход все средства – усі́х за́собів зажива́ти, зажи́ти (ужива́ти, ужи́ти), на всі способи́ бра́тися (взя́тися). • -сти́ть кровь больному – ки́нути, пусти́ти кров хво́рому (неду́жому). • -сти́ть корабль ко дну – корабе́ль на дно пусти́ти. • -сти́ть на ветер – пусти́ти на ві́тер, на хух. • -ска́ть, -сти́ть корень, корни – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь, пуска́ти, попуска́ти корі́ння. [Ти глибо́ко у глиб тверди́й ко́рінь пусти́, гі́лля вго́ру розки́нь (Рудан.)]. • -ска́ть, -сти́ть побег, отросток, побеги, отростки – пуска́ти (виганя́ти и виго́нити) па́гін, на́рост, па́гони, на́рости, пусти́ти (ви́гнати) па́гін, на́рост, попуска́ти (повиго́нити) па́гони, па́рості, па́рости́тися, попа́роститися. • Деревья начинают -ска́ть почки – дерева́ почи́нають брости́тися (набро́щуватися, бро́статися, бру́нитися, набру́нькуватися, набрунько́вуватися, бру́ньчитися, при́щитися, напри́щуватися); срв. По́чка (Выбрасывать -чки). • -сти́ть почки – набрости́тися (набро́статися, набру́нитися, набру́ньчитися, набрунькува́тися, напри́щитися). [Вже де́рево набру́нилось (Звяг.). Ви́шні до́бре вже набрунькува́лися, – тіль-тіль не розів’є́ться листо́чок (Новомоск.)]. • -ска́ть, -сти́ть росток, ростки (о зерне) – кі́льчитися, накі́льчитися, клю́читися, наключи́тися, назу́блюватися, назуби́тися, (во мн.) ви́кільчитися, покі́льчитися, поключи́тися, поназу́блюватися. [Вже кі́льчиться гре́чка, пшени́ця (Кам’ян.). Він злиде́нний госпо́дар: у йо́го в комо́рі геть покі́льчилась пшени́ця (Поділля). Посі́яла вже, як насі́ння поключи́лось (Рук. Левиц.). Уже́ котре́ зерно́ на мо́крій землі́, те назуби́лося (Міюс.). Вже наключи́лося зерно́ (Черкас. п.)]. • Пу́щенный – пу́щений (во множ. попу́сканий); (брошенный) ки́нутий и ки́нений; (в ход) запу́щений; (применённый) зажи́тий, ужи́тий; (о молве) розголо́шений.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Аккорд – (итал.) акорд. [Моя пісне, вогниста, шалена (Креше небо і котить свій гнів) Ах, розбийся на світлі акорди, Розридайсь — і затихни, як грім… (П.Тичина). Біжать алеї звуків, саджених у гами. Мов на акорд, упав поверх на поверх. Греблі жовтих мурів, денний вулиць гамір від берега по берег, тінь вінків дубових (Б.-І.Антонич). О, слова не зрони! Немов закляття, слово, Коли бентежний струм нам пульс перетина! В гучнім акорді рветься і струна — Вона не забринить, не обізветься знову (В.Стус). І на довершення всього, у нього в голові мелодія блюзу перетворилася на низку довгих, тужливих акордів, що вервицею йшли один за одним, — нудь смертельна. Він грав, увесь скоцюрблений над клавішами, смакуючи один за одним оті дивачні акорди — все це звучало досить немилозвучно, але йому подобалось (Р.Скакун, перекл. А.Баріко). Цю навалу почуттів спричинив вокальний квартет, який непомітно уповільнив темп і почав тиснути на почуття слухачів добре виваженою комбінацією вбивчих акордів спочатку щось тужне й мінорне, тоді ще глибша туга й, нарешті, повний, непроглядний мінор, аж тут раптом хвиць! у вуха слухачів полинули хвилі бадьорого, перецукреного мажору, тоді знову бемць! і їх знову занурили в густий сум (В.Діброва, Л.Діброва, перекл. К.Вонеґута)].

Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Ледостав – льодостав, кригостав. [Сльота і сніг. Вода і хлющ і крига. Мороз, як присок, душу обдає. Зайшлася дрожем світова хурдига і людству геніяльність воздає. Бо чуєш: грім шматує мерзле небо, і коле хмари чорний льодостав. Бо генія покутувати треба, аби на всесвіт велетом постав (В.Стус). Псел половоддям снить у льодостав. Узвишшя мріє стати долом, яром… Народ чекає забезпеки прав. Йти граціозно багнеться кульгавим (С.-М.Залізняк). Мелодія заманює у далі, Яких ніхто й ніколи не спізнав, Я бачу сцени вікових баталій І днів прийдешніх чую кригостав… (Ольга Гура)].

Молния – бли́скави́ця, бли́скавка, (с громом) грімни́ця: • метать громы и молнии (книжн.) – кидати вогнем-блискавицею (вогнем-блискавкою); метати грім і блискавку (громи і блискавки); кидати (вергати) громи (громами); (ирон.) громоблискати; • молния сверкает, сверкала, сверкнула – бли́скави́ця (бли́скавка) бли́скає, блискала, бли́снула; (безличн.) блискає, блискало, блиснуло; • молния ударила – бли́скави́ця (бли́скавка) уда́рила, (народн.) грім уда́рив у що; • подобно молнии – на́че (нена́че, як) бли́скави́ця (бли́скавка); • с быстротою молнии – бли́скави́цею (бли́скавкою), як (на́че) бли́скави́ця (бли́скавка), (книжн.) з блискави́чною шви́дкістю (з швидкістю блискавки); • шаровая молния – кульова блискавка. [Уся́ ха́та нена́че освіти́лася бли́скавкою (Н.-Лев.). Бли́снула грімни́ця із чо́рної хма́ри (Куліш). Бли́снула бли́скавка (Н.-Лев.). Бли́снули шабля́ми як бли́скавиця (Ант.-Драг. І.)].

Наскальный – наскельний. [Стежина долі — наче дим… Мій вітер свище. Наскельні написи здають. Сивіють болі. Та підіймаються, як ртуть, Нащадки волі (Ігор Павлюк). Ранок письменника тут починається із вслухання, вухом до землі, в копитний грім іздалека, в стенокардію прим’ятих навалою степів, у легеневі хрипи затемненої височини, в обважнілий трем паралітних лавин, що за хвилину мають зійти, а вже потім, коли розвидніло: зі сповіді розбещеного владою президента, з усних розпоряджень забіганому і забідканому прем’єрові, з подетальних настанов голові таємної служби, до того змучених, безпорадних, здитинілих в оточенні милих онуків, до того наївних, що мусиш без зайвого галасу, виборів, програм, присяг брати на себе відповідальність; за долю розкрадіїни! дбати!! забороняти небезпеку, легалізувати потяги мас, підозрювати головного банкірила і кожному громадянинові власноруч послиненим пальцем відраховувати надбавку до сатисфакцій, одним словом: дбати! з’являтись інкогніто на бандитські сходки, совістити, переконувати і навіслючувати на головорізів мішки наскельного живопису, наркотиків, зброї, встигати з лекціями в інститут підвищення лісу, збирати довірених редакторів і за пляшкою мінералки ділитись підозрами про безпробудну дрімливість ворога; будити думку! (Є.Пашковський)].

Продолжение, продолженье – продо́вження, (реже) про́тяг, (редко) да́льший тяг, прова́дження чого́: • в продолжение всего года – протягом усього року, весь (увесь) рік, через увесь рік; • в продолже́ние (в течение) чего – про́тягом, упродо́вж чого, (устар.) встяж чого, через що, крізь що; • в продолже́ние нескольких веков – про́тягом (упродовж) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків; • в продолже́ние целого дня – упродовж (протягом) ціло́го дня, ці́лий (уве́сь) день, через ці́лий (уве́сь) день; • дальнейшее продолже́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг, дальше тривання; • получить продолжение – мати продовження, продовжитися; • продолже́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́; • продолже́ние впереди, в следующем номере, следует, будет – да́лі бу́де; • продолже́ние линии – продо́вження лі́нії; • продолжение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення; • продолже́ние работы – продовження праці, провадження праці далі; • продолже́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви; • он работал в продолже́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та. [Денис через усю дорогу хоч би пару з уст пустив, усе задумавшись іде; далі як крикне: — А лучче б мене грім убив! (Г.Квітка-Основ’яненко). Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (П.Чубинський). Я не читав ще дальшого протягу статті (М.Драгоманов). Ця сумна пісня., проти волі й свідомості молодої молодиці була неначе протягом її глибоко захованих в серці потайних дум (І.Нечуй-Левицький). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Б.Грінченко). Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (С.Єфремов). Листів Вартового я читала всього два перших. Оце, їхавши сюди, дорогою питала по людях продовження їх та й не допиталась (Л.Українка). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Народна Рада). Нарешті в кінці затхлого півпідвального ходу вона забрязкотіла ключем і ввела хлопця в якусь просторість, що запахом своїм становила безпосереднє продовження того коридора (В.Підмогильний). Зажурився я з того непомалу: любо мені було той коротенький уривок читати, та нелюбо думати, як то нелегко розшукати дальший тяг сієї превтішної повісті, якій, на мій погляд, багатенько ще бракує сторінок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жіночі сльози — продовження розмови іншими засобами (М.Мастрояні). У дорослому продовженні дитячої казки Мальвіна вийшла заміж за Буратіна й потім довго й щасливо його пиляла].

Работа – робота, праця, (утомительный ещё) труд, (служба) служба, (занятие) заняття, (дело) діло; (продукт деятельности) праця, робота, (произведение, ещё) твір, витвір; (готовая продукция, ещё) виріб: • бесплатная работа – непла́тна пра́ця, даромщи́на; • брать, взять в работу кого (разг.) – брати, узяти в роботу кого; • браться, взяться (приниматься, приняться) за работу – братися, узятися (ставати, стати) до роботи (до праці); • вести работу – працювати (робити); провадити роботу; (иногда тавтол.) робити роботу; • вести работу по усовершенствованию чего – вдосконалювати що, здійснювати (проводити) вдосконалення чого, провадити роботу щодо вдосконалення чого; • взваливать работу – накидати працю, роботу; • взрывная работа – висадна робота; • взяться за работу – стати до роботи, взятися до роботи; • в работе рассматривается что – в роботі розглядається що; • всегда работа у кого, не выходит из работы кто – завжди робота у кого, не виходить з роботи хто; виробу нема кому; • далась мне эта работа! – увірилась мені ця праця!; • делающий мелкую работу – дрібнороб; • заниматься работой – працювати, робити що; • избегать работы – ухилятися від праці; • исполнить (окончить) работу – відбути працю; довести що до зробу; • кустарная работа – доморобна праця; • медленная (слишком) работа – моняння; • много работы какой-либо – багато роботи; завізно; • научно-исследовательская работа – науково-дослідча праця (науково-дослідна праця); • отвлекать от работы – відривати від роботи, праці; • отчитываться в работе – звітуватись за працю; давати звіт про працю; • печатные работы – друковані праці; • по работе и плата – яка робота, така й плата (Пр.); хто робить — голий не ходить (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр); як собаку годують, так він і гавка (Пр.); • поручать кому работу – доручати кому справу, працю; • прекратить работу – припинити, покинути працю, роботу; • приниматься, приняться за работу – братися, ставати до роботи, до праці, до справи, взятися, стати до праці; • принудительные работы – примусова праця; • приступать к работе – ставати до роботи; • работа внешних сил – робота зовнішніх сил; • работа гужем – тяглова робота; • работа денежку копит, а хмель денежку топит – карти й пиття не доводять до пуття (Пр.); ходив би в злоті, якби не дірка в роті (Пр.); заробив кревно та й пропив певно (Пр.); • работа деформации пластической – робота здеформування пластичного; • работа деформации удельная – робота здеформування питома; • работа затраченная – робота затрачена; • работа исполнена до конца – роботу доведено до зробу; • работа к спеху – негайна робота; • работа не волк, в лес не убежит – робота не ведмідь, у ліс не втече (Пр.); гуляй, тату, завтра свято (Пр.); сиди, Векло, ще не смеркло (Пр.); ще далеко Ілля, ще напряду я (Пр.); сиди, Тетяно, бо ще рано (Пр.); • работа Пенелопы – Пенелопина праця (робота); • работа по совместительству – сумісна робота, робота за сумісництвом; • работа разрушения – робота руйнування; • работа по составлению словаря – робота (праця) коло складання (над складанням) словника; • работа по хозяйству – робота (праця) в господарстві; • сверхурочная работа – надурочна праця, робота; перероб; • сегодняшней работы на завтра не откладывай – що маєш робити – роби сьогодні, бо тільки один сир одкладений добрий (Пр.); одклад не йде на лад (Пр.); краще тепер, як у четвер (Пр.); з одкладу не буде ладу (Пр.); • Сизифов труд (сизифова работа) – Сізіфова (Сизифова) робота (праця); • следить за работой – пильнувати роботи, праці; стежити за роботою, працею; • совместная работа – спільна праця (робота); • срочная работа – негайна, пильна праця; • ставить кого на работу – ставити кого на роботу, до роботи; заставляти діло ким; • топорная работа – незграбна (груба) робота; • робота – аж пальці знати; • упорство в работе – завзятість; • цель настоящей работы – мета цієї роботи (праці). [Еней з Дідоною возились, Як з оселедцем сірий кіт; Ганяли, бігали, казились, Аж лився деколи і піт. Дідона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту, Та грім загнав їх в темний льох… Лихий їх зна, що там робили, Було не видно з-за могили, В льоху ж сиділи тілько вдвох (І.Котляревський). Та прийшов же я та й у суботу, та нема Солохи — робить роботу (Н. п.). Розвернулося весілля. Музикам робота і підковам (Т.Шевченко). Ходили всі брати шукати собі роботи, служби й по місті, й по селах округи, та чи то вже Божа воля, чи така нещасна доля, тільки що не знаходилося їм праці й за малую заплату. І поверталися вони з тих пошуканок усе сумніш та смутніш (М.Вовчок). Аби танцювати умів, а роботи й лихо навчить (Номис). В другому кутку ліжко. Добре, дубове, панське. Столяр два карбованці взяв за одну роботу (П.Мирний). На покуті стояли образи у срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м’яким шовковим коцем; попід стіною невеличкі стульці (П.Мирний). Через неї не можна мені ніде на роботу стати (І.Нечуй-Левицький). Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку (М.Коцюбинський). Над книжками сиджу я, мов в кліти, Мов би-м працею хтів мозговою Голос серця і крові зглушити (І.Франко). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть (В.Підмогильний).  Я не шукатиму роботи, щодня не зустрічатимуся з Дніпром. Краще поклавши свої долоні — на старий, збитий батьківський стіл, дивитися на домашній натюрморт, тихе життя неговірких долоней (В.Стус). За якісь два місяці — перше побачення. Не з дівчиною, певна річ. З двома У цивільному. Банальний виклик до військкомату (це слово мусите знати, Ваша Мужносте), і годинна розмова в зачиненому зсередини класі цивільної оборони. Суть розмови стара як світ: спокушання. Чи не хотіли б ви, Отто Вільгельмовичу, допомагати нам у нелегкій нашій роботі? (Ю.Андрухович). — Ти собі, чоловіче, губернаторюй чи островуй і пишайся, скільки влізе, а я з дочкою з села ні нога, клянусь спасінням моєї матері! Чесній жінці путь відома — зламай ногу, сиди дома; то у дівки справжня цнота, як за свято їй робота (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хіба ви ще не збагнули, що ми живемо в епоху цілковитого самознищування? Багато чого, що можна було б зробити, ми не робимо, і хтозна-чому. Робота в наш час набула жахливої ваги — вона поглинає все інше через те, що багато людей позбавлені її взагалі (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Робота нічим, по суті, не відрізняється від алкоголю і переслідує ту ж мету: відволіктися, забутися, а головне, сховатися від самого себе (О.Гакслі). Лише наприкінці роботи ми дізнаємося, з чого її треба було починати (Б.Паскаль).  Робота — це головне у житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти лише один порятунок — у роботі (Е.Гемінґвей). 1. Зібралися лікарі на п’янку. Стоматолог: «У мене вже оскома від цієї дурної роботи!». Офтальмолог: «Я цю роботу бачити вже не можу!». Отоларинголог: «Мені ця робота вже поперек горла стоїть!» Гінеколог: «Ну, думаю, і ми з урологом нічого нового не скажемо.»  2. Робота нікуди не дінеться, а горілку може випити хтось інший. 3. Розмова колег на роботі: — У другій половині дня зовсім нічого не хочеться робити. — А в першій? — А в першій хотілося їсти. 4. Заради грошей люди готові піти на все! Навіть на роботу].

Роза – 1) (бот.) (новогреч.) троянда, (разг.) рожа, (диал.) ружа, (реже, лат.) роза, (ум., розочка) трояндочка, роженька, роженочка, розочка, розонька; 2) (спец.) роза: • иерихонская роза – єрихонська троянда; • как хороши, как свежи были розы – які були троянди гарні й свіжі; які то були рожі свіжі та хороші; • китайская роза – китайська троянда (рожа); • нет розы без шипов – у кожної троянди є колючки (Пр.); і за доброї години чекай лихої днини (Пр.); і в погоду часом грім ударить (Пр.); • роза ветров – роза вітрів. [На вікні червоніли між зеленим листом китайські рожі (І.Нечуй-Левицький). — Чого ти оце так змарніла? Колись цвіла, як повна троянда, а тепер така стала, як рожа в’яла, як шолудива квітка. Може тобі в чому недогода? (І. Нечуй-Левицький). У саду, в саду розонька цвіла… Пішла Катречка розочки щипати, Вирвала квіточку, приложила к личеньку… (Н.п.). Сидить Оленка між дружок, як повна рожа» (Марко Вовчок). Наш шлях, ласкавий пане, зовсім не встелений трояндами» (І.Франко). І щічки розцвіли у відповідь рум’яні, Як роза, що вітрець їй перса відслонив (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). Буває, що і на полі рожа виростає (Номис). І буде місце те повік привітне: Там соловій співає, роза квітне (М.Орест, перекл. Дж.Кардучі). Рози квітучії, Роси пахучії, Сяйно-живущії, Тайно-зцілющії… (М.Лукаш, перекл. Й.-В.Ґете). Яскравінь троянд (Є.Пашковський). — Що сталося?! — Він подарував троянду і сказав, що повернеться, коли та зів’яне. — Як романтично! — Троянда пластмасова…].

Слово – слово, вислів, висловлювання, думка, мова, промова, обіцянка: • без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи;; • брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого; • бросить в спину (слова) – кинути в спину; (насм.) кинути між лопаток слова; • верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому; • верный слову – на слово вірний; певний на слові; • взять назад (обратно) своё слово – зректися свого слова; відмовитися від свого слова; • вклеить, ввернуть слово – вкинути, прикинути слово, слівце; • в двух (нескольких) словах – кількома словами, коротко кажучи; • выраженный словами – ословлений; • выразить словами – ословити; • где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла (Пр.); язиком сяк і так, а ділом ніяк (Пр.); не так-то він діє, як тим словом сіє (Пр.); слів сила, а як до діла, так і сіла (Пр.); • давать, дать слово кому – давати, дати слово кому; • давать на слово что – давати на віру що; • давать слово в чём – давати слово на чому; • давши слово – держись, а не давши – крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його) (Пр.); поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись (Пр.); краще не обіцяти, як слова не держати (Пр.); • сказано — зав’язано (Пр.); не роби з губи халяви (Пр.); • держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова; стати на слові; справдити своє слово; • держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися); • другими словами – іншими словами, інакше кажучи; • живого слова не услышишь – живого слова не почуєш; • за каждым словом – щослова; • закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко); • заключительное слово – кінцеве (прикінцеве) слово; • из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш (Пр.); • к слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити); • лишать слова – позбавляти слова кого; • лишние слова – зайва мова; • ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого; • на два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів; • нарушить слово – зламати (порушити) слово; • на словах – на словах; • на словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур (Пр.); • недоброе слово больней огня жжёт – від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи (Пр.); впік мене тим словом, не треба й вогню (Пр.); удар забувається, а слово пам’ятається (Пр.); слово — не стріла, а глибше ранить (Пр.); шабля ранить голову, а слово — душу (Пр.); вода все сполоще, а злого слова — ні (Пр.); гостре словечко коле сердечко (Пр.); • не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова; • не о том слово – не в тім річ, не про те мова; не про те (не за те) йдеться; • ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст; • ни слова об этом – ні (ані) слова про це; (разг.) про це анічичирк (анітелень); • ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером списати; • новое слово в чём – нове слово у чому; • (одним) словом – одне слово, (одним) словом; • объяснительное слово – з’ясувальне слово; • одни слова! – самі слова!; • от слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…); • первое слово в чём – перше слово в чому; • поймать на слове – зловити на мові; • полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово; • по последнему слову чего – за останнім словом чого; • последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)…; • по словам чьим – за (згідно з) чиїми словами; як каже хто; • предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати (давати, дати) слово кому; при первом слове; • при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові; • слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці); • слово в слово – слово в слово; • слово за слово – слово по слову; • слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться (Пр.); що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом (Пр.); слово вилетить горобцем, а вернеться волом (Пр.); слини не підхопиш, а слова назад не вернеш (Пр.); сказаного й сокирою не вирубаєш (Пр.); • слово предоставляется… – слово належить…; • слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ; • слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. (Пр.); рана загоїться, зле слово — ніколи (Пр.); • слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото (Пр.); порожня бочка гудить, а повна мовчить (Пр.); хто мовчить, той трьох навчить (Пр.); менше говори — більше почуєш (Пр.); у стулені вуста муха не влізе (Пр.); • со слов чьих – з чиїх слів (иногда уст); • с чужих слов – з чужих слів (уст); (иногда, ирон.); чув, де грім гримів (Пр.); • честное слово – слово честі. [Істинні слова не бувають приємними. Приємні слова не бувають істинними (Лао Цзи). Кого не б’є слово, тому й палка не поможе (Пр.). Слово старше, ніж гроші (Пр.). Де мало слів, там більше правди (Пр.). М’які слова і камінь крушать (Пр.). Холодним словом серця не запалиш (Пр.). Не потямлю ословити, з якою інтенсивністю опосіли мене спогади про тодішні події двадцять дев’ятого року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Розкажіть мені все своїми словами, — сказав він. Годі й уявити, чиїми ще словами я міг би послужитися (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Є великі слова, такі порожні, що в них можна ув’язнювати цілі народи (С.Є.Лєц). — Ой, спасибі вам на доброму слові! — Нема за що. Це я так, не подумавши].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗЫ́КАТЬ ще нагу́кувати /вигукувати/; зыкающий що /мн. хто/ гука́є тощо, ра́ди́й гукну́ти, зви́клий гука́ти, крику́н, горла́нь, прикм. горла́тий, образ. гучни́й /голосни́й/ як грім. ЗЫ́КНУТЬ похідн. відзи́кнути.

ЛИКОВА́ТЬ раді́ти без меж, спо́внюватися ра́дістю, раді́ти се́рцем, скака́ти з ра́дощів, чмані́ти від ща́стя, поет. гра́ти-густи́ [всё лику́ет усе́ гра́є-гуде́], пор. РАДОВАТЬСЯ; лику́ющий що /мн. хто/ тріюмфу́є тощо, безме́жно ра́ди́й з чого, спо́внений /безме́жної/ ра́дости, тріюмфа́нт, прикм. бу́чно-весе́лий, трію́мфа́льний, (переможний) уравіва́ти, образ. з безме́жною ра́дістю в се́рці; ликующие зву́ки грім [ликующие звуки побе́ды грім перемо́ги]; лику́юще високора́дісно, ве́село-бу́чно, тріюмфально і похідн.; ВОЗЛИКОВА́ТЬ уроч. р-я возра́дуватися; душа́ ликова́ла аж сві́т милі́ший став.

НЕОЖИ́ДАННО (прийшло) ні́би з не́ба впа́ло; (прийти) як з не́ба впа́сти /грім /сніг/ на го́лову/;

ПОКА́ фраз. ще й до́сі [пока нет ще й досі нема́]; пока! (до побачення) тим ча́сом!; до тех пор, пока аж по́ки; до тех пор, пока не аж [ждал до тех пор, пока не уви́дел чека́в, аж поба́чив]; пока светло́ за́видна; пока се́рдце бьётся по́ки душа́ в ті́лі; пока темно́ за́темна; пока гром не гря́нет, мужи́к не перекре́стится по́ки грім не вда́рить, Іва́н не перехре́ститься.

ПОТРЯСА́ТЬ (вісткою) ще стряса́ти, шокува́ти, образ. трясти́ ду́шу, підійма́ти во́лос ду́ба, збива́ти з ніг, ки́дати в піт, вража́ти ноже́м у се́рце, забива́ти дух, вибива́ти з ко́лії, моро́зити кров, обсипа́ти жа́ром /холо́дним по́том/, переверта́ти ду́шу, (основи) ще підва́жувати; потрясать не́бом и землёй уроч. роздира́ти небеса́; был потрясён кто оказ. кров захоло́ла в жи́лах у кого /кому/; потряса́юще як грім з не́ба, як грім з я́сно́го не́ба, заприду́шно, вулкані́чно, (дивний) разю́че, незбагне́нно; (з прислівником) аж о́н як [аж о́н як голосно], (з прикметником) аж о́н який [аж о́н який спри́тний]; потряса́ющий 1. трясущий, 2. колеблющий, 3. що /мн. хто/ вража́є тощо, маста́к вражати, зда́тний приголо́мшити, прикм. трясу́чий, разю́чий, приголо́мшливий, па́морочливий, фантасти́чний, землетру́сний, реконстр. потрясу́щий, запри́душний, запри́душній, /ефект/ могу́тній, надзвича́йний, серцезвору́шний, /кошмар/ мо́торошний, (про музику) вулка́нічний, книжн. потряса́льний, оказ. забийду́шний, стил. перероб. приголо́мшуючи, складн. заби́й-дух [потряса́ющая карье́ра заби́й-дух кар’є́ра], тряси́-душу [потряса́ющее открове́ние тряси́-душу одкрове́ння], (факт) збива́й-з-ніг-, запри́-ду́х- [потряса́ющее зре́лище запри́-дух-видо́вище], фраз. вибухо́вий [в ви́хре потряса́ющих собы́тий у виру́ вибухових поді́й], аж о́н який [аж о́н яке видо́вище], образ. як-грім-з-я́сного-не́ба, 4. що /мн. хто/ підрива́є тощо, ста́вши підривати, зда́тний підва́жити, підривни́к, руйнівник, розхи́тувач, прикм. руйнівни́й для чого, підва́жувальний, розхи́тувальний, підрива́льний, пору́шувальний, стил. перероб. підрива́ючи; потряса́ющий озно́б укр. трясу́чка, тря́сця; потряса́ющий ору́жием = бряцающий оружием; потряса́ющий свое́й жу́тью мо́торошо кошма́рний; потряса́ющий се́рце складн. потряси́-се́рце-; потряса́ющее зре́лище могу́тнє /негат. жахли́ве/ видо́вище; потряса́ющийся/потряса́емый 1. трясомый, 2. колеблющийся, 3. звору́шуваний, приголо́мшуваний, шоко́ваний, 4. підва́жуваний, розхи́туваний, підри́ваний, пору́шуваний;

РАСКАТИ́ТЬСЯ фраз. загусти́ [раскатился гром загу́в грім]; і похідн..

СУД, суд пото́мства суд істо́рії; по суду́ судо́м; в суде́ (звітувати) пе́ред судо́м; на нет и суда́ нет ще на нема́ й ра́ди нема́; день /час, гром/ стра́шного суда́ су́дній /су́дний/ день /час, грім/; час Бо́жьего суда́ кінецьсві́тній час; не уйти́ кому от Бо́жьего суда́ при́йде на кого су́дній / су́дний/ день.

ШОКИ́РОВАТЬ образ. збива́ти з ніг; шокирующий що /мн. хто/ шоку́є, зви́клий шокува́ти, ра́ди́й /зда́тний/ приголо́мшити, прикм. разю́чий, шо́ковий, ошеле́шливий, приголо́мшливий, неймові́рний, нечу́ваний, фраз. мо́торошний, кошма́рний, сканда́льний, безпардо́нний, непристо́йний, стил. перероб. ді́ючи як шок, як грім з я́сно́го не́ба; быть шокирующим для кого шокува́ти кого; шокируемый шоко́ваний; пор. ОШЕЛОМЛЯТЬ;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Гром – грі́м (род. гро́му).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Всяко • Всяко бывает – усяк(о) (усякого, різно, усього) буває (трапляється); усячина буває; (образн.) Часом з квасом, порою з водою. Пр. Іноді густо та пусто, а іноді рідко та мітко. Пр. Як коли — густо, а коли й пусто. Пр. Раз (часом) густо, а раз (часом) пусто. Пр. І в погоду часом грім ударить. Пр.

Глубокий • Более глубокий – глибший. • В глубокую осень – пізньої осені. • Глубокая древность – давня (сива, стара, далека, глуха) давнина; прадавнина; давня-предавня старовина; престаровина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок. Човни золотії із сивої-сивої давнини причалюють… Тичина.] • Глубокая ночь – глупа (пізня) ніч (північ); (іноді) добра ніч; ніч уповні. [А які то до тебе гості добивались у глупу північ? Кропивницький. Вже була добра ніч, коли вони рушили в полонину. Франко.] • Глубокая печаль – тяжка (глибока) туга (журба); тяжкий (глибокий) сум (смуток). [Глибока, тиха, нерозважна туга Вникає в серце, каменем ляга. Українка.] • Глубокая старость – старезна (іноді безлітня) старість. • Глубокий вечер – пізній вечір; (розм.) пізні (старечі) обляги ((в)ляги, лягови). [Це діялось у пізні лягови, — ніде анітелень. Сл. Гр.] • Глубокий овраг – глибокий яр; крутояр. [Ой повій, повій да буйний вітер, Та з глибокого яру… Н. п.] • Глубокий поклон – низький уклін (поклін). [Проказує боєць останні свої бажання: — Кланяюсь низьким поклоном… Довженко.] • Глубокий старик – дуже старий (старезний, давній, іноді безлітній) дід (старик); (образн.) старий, аж мохом поріс (узявся); старий, аж порохня сиплеться. [Бісів дід! Аж порохня з його сиплеться, а ще таки плутає ногами. Мирний.] • Глубокий траур – велика (глибока) жалоба. [Долорес у глибокій жалобі, стоїть на колінах коло одної могили, убраної свіжими вінками з живих квітів. Українка.] • Глубокое невежество – велике неуцтво; темне невігластво. • Довольно глубокий – досить (доволі) глибокий; (розм.) глибоченький. • До глубокой ночи – до пізньої (до самої, до глупої) ночі; (розм.) до пізніх лягів (облягів). • Здесь глубокая, не глубокая вода – тут глибоко, не глибоко. [Ви краше мені скажіть, чи не глибоко тут? Я хочу скупатися. Чабанівський.] • Очень глубокий, глубочайший – найглибший (щонайглибший, якнайглибший). [Гуркнув грім. Задрижали нараз Гір найглибші основи… Франко.] • С глубоким (глубочайшим) почтением, уважением – з високою (найвищою) пошаною, повагою.

Голова • Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. • Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). • Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] • В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. • Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] • Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.] • Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] • В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] • В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] • Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. • Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. • Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] • Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] • Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] • Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] • Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). • Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] • Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] • Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.] • Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. • Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] • Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. • Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). • За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. • Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] • Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] • Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] • Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] • Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] • На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. • Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. • На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] • Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] • Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] • Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. • Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. • Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] • Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. • Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. • Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. • Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. • Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. • Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] • Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] • Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). • Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] • Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.] • Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] • Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] • Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] • Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] • Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). • С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] • Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] • С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] • С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] • Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] • Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. • Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] • Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] • Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. • С седой головой – сивоголовий. • Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. • Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.] • Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. • Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] • Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] • У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] • Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] • Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. • Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.

Гора • В гору, на гору идти, ехать… – на гору (під гору) йти, їхати… • Гора горой – як гора; товстий (-та, -те). • Гора родила мышь – вродила гора мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З лемеша вийшла швайка (зробив із лемеша швайку). Пр. Велика хмара, та малий дощ. Пр. З великої хмари малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Ставивсь як лев, а загинув як муха. Пр. • Гора с голой вершиной (не покрытая растительностью) – лиса гора; лисогора; (зах.) кичера. • Гора с горой не сходятся, а человек с человеком сойдётся – гора з горою не зійдеться (не сходиться), а чоловік з чоловіком зійдеться. Пр. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком — завжди (якраз). Пр. Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком. Пр. • Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе – не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр. • Живущий между горами – межигірець. • За горами, за долами (нар.) – десь далеко; за горами, за долами. • Идти, пойти в гору (перен.) – іти, піти вгору; силу брати, узяти (забирати, забрати); у силу вбиватися, вбитися. • Как гора с плеч (перен. разг.) – як (мов) камінь із серця (з плечей, з пліч). Баба з воза — кобилі легше. Пр. • Как на каменную гору положиться (надеяться) на кого (разг.) – покладатися на кого мов (як) на твердий мур; цілком (як на себе) здаватися на кого; цілком увіряти (звірятися) на кого. • Нагрузить горой (разг.) – навантажити з верхом (високо). • Не за горами (весна, праздники) – незабаром (невдовзі, незабавом, іноді не за горами) весна, свято (свята). • Не за горами живёт (разг.) – поблизу (близько, недалеко, не за горами) живе. • Обрывистые горы – круто гори; кручуваті гори; кручі. • Обещать, сулить золотые горы – золоті гори обіцяти; кози в золоті показувати. • Отрог горы – відгір’я; віднога (відножина) гори. • Пир горой (перен. разг.) – бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет (бучна учта). • По горе – горою (по горі). • Под горою – (по)під горою; на підгір’ї. • С горы ехать, идти… – з гори їхати, йти… • Склон горы – узбіччя ((у)збіч); схил гори; (у)згір’я (згірок, погір’я); (іноді) злога. • Смерть не за горами, а за плечами – смерть не по горах ходить, а по людях. Пр. • Стоять горой за кого, что – стояти (обставати) стіною (горою) за ким, за кого, за що; [аж] розпинатися за кого, за ким, за що; тілом і душею захищати кого, що. • Укатали сивку крутые горки – був кінь, та з’їздився. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр. • Ходить по горам и долам – ходити горами й долами (долинами і поділлям). • Цепь гор – пасмо гір; сугір’я; (іноді) стрілиця.

Гром • Гром аплодисментов (книжн.) – буря оплесків. • Гром гремел раскатами – грім гуркотів; грім вигрімляв закотом (перекотом). • Гром грянул, ударил – гримнув (ударив, дуже сильно гурк(о)нув, торохнув) грім; (безособове) загриміло (грим(о)нуло, гурк(о)нуло, грякнуло). • Как громом поразило – як громом ударило (прибило, приголомшило). • Как гром среди ясного неба (книжн.) – як грім з (серед) ясного (чистого, безхмарного) неба; і в погоду часом грім ударить. Пр. • Метать громы и молнии (книжн.) – кидати вогнем-блискавицею (вогнем-блискавкою); метати грім і блискавку (громи і блискавиці); (ірон.) громоблискати. • Первый гром – перший грім; (іноді діал.) загрім. • Пока гром не грянет – поки грім не вдарить; поки лихо не спіткає (не впаде). • Пусть тебя гром убьёт – грім би на тебе вдарив; грім би тебе убив (забив); бодай тебе грім (перун) убив (забив); бодай тебе загромило; хай тебе грім поб’є (уб’є). • Раскаты грома, грохотание – гуркіт (гуркотіння, гуркотання) грому; рокотня.

Грянуть • Грянул гром – гримнув (ударив) грім; (безособове) гримнуло (грякнуло).

Думать • Думать думу (думушку) – думати (гадати) думу (думку); думу (думку) гадати (думати); думати-гадати. • Думать о ком – думати про (за) кого; зносити мислі до кого. [Я до тебе не говорю, тільки мислі зношу. Н. п.] • Заставлять, заставить думать (беспокоиться) кого – завдавати, завдати думку (думок) кому. [Грім, і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. Барвінок.] • И думать нечего – і думати нема чого (нічого); і думати не треба. • И не думает; и думать забыл об этом – і гадки (і думки, і в гадці, і в думці) не має про це; і гадки; і думки не має про це; ані гадки про це; думки-гадки не має про це; і гадки, і думки не було про це. • И не думай об этом – і в голову цього не клади (не покладай); і в головах цього не покладай. • Как ты думаешь? – як ти гадаєш?; яка твоя думка (гадка)? • Много думать о себе (разг.) – багато про себе думати; високо думати про себе; високої думки про себе бути; високо нестися; заноситися. • Недолго думая (разг.) – недовго думавши (думаючи); не міркуючи багато; недовго надумуючись. • Не подумавши, ничего не начинай – перш(е) (по)думай, а потім (а тоді) роби. Пр. • Нечего и думать – нема чого (нічого) й думати (й гадати); шкода й гадки. • Он ни о чём не думает – він ні про що (ні за що) не дбає; він і гадки не має про (за) що; він і думки, і гадки (і гадки-гадоньки) не має про (за) що. [Як була я молодою, І гадки не мала, По садочку походжала, квітчалась, пишалась. Шевченко.] • Он так думает – він так гадає (думає, міркує); така в нього думка (гадка); він такої думки (гадки). • Усиленно думает кто (разг.) – мислі зносять (заносять) кого; переганяє думки хто. [За думою дума роєм вилітає. Шевченко.] • Я думаю! – гадаю; (у певному значенні) ще б (отож) пак!; звичайно (звісно)! • Я об этом совсем не думаю – я про це (за це) зовсім не думаю; мав би я ще й про це думати; мав би я ще й цим клопотатися (сушити) собі голову; (іноді) дуже мені теє в голові!

Как • А как же! – аякже!; ато(ж)!; авжеж! • А так как… то – а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.] • Вот как! – ось як!; он як! • Всякий раз как – щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш]. • Да как не – та як не; як же не. • Как (в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.] • Как бишь – як пак; як-бо. • Как будто – як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то). • Как будто бы – начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито). • Как бы не (разг.) – як би не; коли б не. • Как бы не так! (фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр. • Как бы ни – хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке). • Как бы то ни было – хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як. • Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати? • Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте? • Как вдруг – як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз]. • Как велик? – який завбільшки? • Как видно – знати; мабуть; либонь; (зах.) відай. • Как водится – як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.] • Как вот – аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.] • Как вы говорите? – що ви кажете?; як [ви] кажете? • Как горохом об стену – як горохом об стінку; як пугою по воді. • Как дважды два четыре – я к двічі (як два рази) по два чотири. • Как должно – як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути. • Как есть (разг.) – як є; все по правді; наголо; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.] • Как есть все (разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі. • Как же! (разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно! • Как же так? – як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так? • Как-как? (переспрашивая) – що-що? • Как-либо – хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом. • Как много – як багато; якого багато. • Как можно! – хіба ж можна!; як то так!; як можна! • Как можно? – як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна? • Как можно, как нельзя больше, лучше… – якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)… • Как назло – як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне. • Как например – як-от; як наприклад. • Как на чей вкус – як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання). • Как ни – хоч (і) як; як не. • Как-нибудь будет – якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде. • Как-нибудь (когда-нибудь) зайду – якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду. • Как-нибудь (кое-как) – як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як. • Как ни в чём не бывало – наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.] • Как-никак – як-не-як; хоч і як там; сяк чи так. • Как очумелый – як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений. • Как поживаете? – як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі? • Как по имени? – як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся? • Как полагается – як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути. • Как попало – як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай. • Как придётся – як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.] • Как пришло, так и пошло – як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр. • Как раз! (ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.] • Как скоро (устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки. • Как следует – як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре. • Как снег на голову – як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій. • Как сумасшедший – як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений). • Как… так… – як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.] • Как тебе не стыдно! – як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)? • Как-то раз (однажды) – якось; колись; одного разу. • Как-то (пересчитывая) – як-от; а саме. • Как только – тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.] • Как угодно, как хотите – як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене. • Как у Христа за пазухой – як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою. • Как хорош, прекрасен… – який (який же, що за) гарний, чудовий. • Кое-как – абияк; як-небудь; сяк-так. • Куда как хороша собой – то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна. • Между тем как, в то время как – тимчасом як; тоді як. • Нет как нет кого – нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто. • Не кто иной, как он – не хто інший, як він; ніхто як він. • Не что иное, как – не що інше, як; не що як. • Он как вскочит – він як (як не) скочить (схопиться). • Перед тем как – перше ніж; перед тим як; до того як. • После того как – по тому як; після того як; (іноді) по чому. • Смотря как – як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.] • С тех пор как – відколи; відтоді як; з того часу як. • Так как – бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.] • Тогда как – тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж. • Тут как тут – як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.] • Уж как хвалит – так то вже хвалить.

Клин • Дело клином сошлось (разг.) – склалося скрутне становище; до скруту прийшло(ся). • Клин клином выбивают, вышибают – клин клином виганяють (вибивають). [На круте дерево крутого треба клина. Пр.] • Куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин. Пр. Куди кинь, то все клин (а все наверх дірою). Пр. Як не мостись, а все мулько. Пр. І сюди гаряче, і туди боляче. Пр. Сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біди ні продати, ні проміняти. Пр. І грім біди не заб’є. Пр. • Свет клином сошёлся – світ мов зав’язаний; світ клином зійшовся; світ мов дошками забитий. • Свет не клином сошёлся; земля не клином сошлась – не тільки світа (світу), що в вікні. Пр. Не в одно віконце світить сонце. Пр. Чи тільки світа, що через вікно видно? Пр. Чи тільки світа, що на твоїм подвір’ї (на твоїм обійсті)? Пр. Ще світ не зав’язаний кому; що, мені світ клином зійшовся?: знайдеться і на це (є й на це) рада; що раз (одного разу) не вдалося, удруге вдасться.

Метать • Метать бисер [перед свиньями] (перен. ирон.) – сипати бісер [перед свиньми (перед свинями)]; кидати (розсипати) перла [перед свиньми (перед свинями)]; стелити пуховик(а) свині. • Метать взоры, взгляды; метнуть взор, взгляд (взором, взглядом) на кого, на что – кидати, кинути оком (очима) на кого, на що (по кому, по чому); скидати, скинути очі (оком, очима) на кого, нащо; метнути (глипнути, вергнути, стрельнути) оком (очима) на кого, на що; (розм.) зиркати на кого, на що (по кому, по чому); (по)зирнути на кого, на що; (іноді) бликати, бликнути (часом блимати, блимнути) очима на кого, на що. • Метать громы и молнии (книжн.) – кидати вогнем-блискавицею (вогнем-блискавкою); метати грім і блискавку (громи і блискавки); кидати (вергати) громи (громами); (ірон.) громо-блискати. • Метать жребий – кидати (метати) жереб; кидати жеребок; жереб(к)увати; (на палиці) мірятися (вимірятися). • Метать искры – іскрити, сипати іскрами, метати іскри; (про людину ще) іскрити оком (очима). [Схиливсь до своєї жінки, оком іскрить. Вовчок.] • Рвать и метать – рвати й метати; сікти й рубати; лютувати (лютитися) аж підскакувати. • Что в печи — всё на стол мечи – що хата має, тим і приймає. Пр. Чим хата багата, тим і рада. Пр. Частуй усім, що хата має. Пр.

Много • Довольно много – доволі (досить) багато; багатенько; чимало (чималенько). • Много больше – багато (далеко, куди, (і) геть-то) більше. [Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. Сл. Гр.] • Много будешь знать, скоро состаришься – як багато (як усе) знатимеш, то скоро постарієш(ся). Пр. Більше будеш знати, менше будеш спати. Пр. Хто багато (багацько) знає, той мало має. Пр. • Много звону (молвы) — мало толку – хто багато говорить, той мало робить. Пр. На словах — як на цимбалах, а на ділі — як на балабайці (балалайці). Пр. На словах — як на органах, а як до діла — то й заніміла. Пр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр. Не так він добре діє, як говорить. Пр. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Словами сюди і туди, а ділом нікуди. Пр. • Много значит что – багато важить (значить) що; великоважить що; має велику вагу (велике значення) що. • Много ли — мало ли, много — мало – чи багато, чи мало. • Много ли человеку нужно (надо) – чи багато людині (іноді) (чоловікові) треба. • Много лучше – (як присл.) Багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше); (як прикм.) багато (далеко, куди, геть-то) кращий (-ща, -ще), ліпший (-ша, -ше). • Много пить — добру не быть – хто багато п’є, той сам себе б’є. Пр. Чарочка не до добра доводить, а до торби. Пр. Хто п’є до дна, тому не бачити добра. Пр. Хто вино любить, той сам себе губить. Пр. • Много слов, а мало дела – багато слів, а діла мало. Пр. • Много сулит, да мало даёт – хто багато обіцяє, той мало дає. Пр. Обіцянка — не данка. Пр. Обіцянка — цяцянка. Пр. • Много шума из ничего (из-за пустяков); много грому по-пустому – багато галасу знічев’я (даремно). Пр. За онучу збили бучу. Пр. Сваряться за міх, а в міху нічого немає. Пр. Грім рака вбив. Пр. З великої хмари та малий дощ. Пр. Не стільки млива, скільки дива. Пр. • Не особенно много – не дуже (не надто) багато; не як багато. • Не так уж и много – не з-так і (не так-то й) багато. • Ни много ни мало; ни мало ни много (разг.) – ні мало ні багато; ні багато ні мало; саме; (іноді) якраз; (розм.) акурат. • Он много счастливее, талантливее… меня – він багато (далеко, куди) щасливіший, талановитіший… від (за) мене. • Он слишком много о себе думает – він надто багато (він забагато, він надто високо) думає (гадає) про себе; він надто (геть-то) високо несеться. • Очень много – дуже (вельми) багато; сила; страх як багато; (розм. зниж.) до лиха (до смутку, до напасті, до ката, до біса, достобіса, до чорта, до сина, до греця, до гаспида, до гемона, до хріна); (образн.) наче з мішка висипано; хоч греблю гати; стільки, що й на віз не забереш (що й конем не повезеш). • Так же много, как… – так само багато, як…; стільки ж, як… • Так много – так багато (так багацько); такого [багато].

Молния • Метать громы и молнии (книжн.) – кидати вогнем-блискавицею (вогнем-блискавкою); метати грім і блискавку (громи і блискавки); кидати (вергати) громи (громами); (ірон.) громоблискати. • Молния сверкает, сверкала – блискавка (блискавиця) блискає, блискала; (безособове) блискає, блискало. • С быстротой молнии – як (наче…) блискавиця (блискавка); блискавично; блискавицею (блискавкою); (книжн.) з блискавичною швидкістю (з швидкістю блискавки).

Мышь • Был бы хлеб, а мыши будут – аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби корито, а свині будуть. Пр. • Гора родила мышь – зайшла гора в тяж, а привела мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З великої хмари [та] малий дощ. Пр. Грім раба вбив. Пр. Ставився, як лев, а загинув, як муха. Пр. • И мышь в свою норку тащит корку – курка що гребе, то все на себе. Пр. Ніхто собі не ворог. Пр. Де ви бачили такі граблі, щоб від себе гребли. Пр. • Кошка спит, а всё мышей видит – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній кумі хліб на умі. Пр. • Летучая мышь – кажан; лилик. • Надулся, как мышь на крупу (разг.) – надувсь, як сич [на вітер, на віхолу]; надувся, мов сич [на сову]; надувся, мов квочка на дощ; надувся, як воша на морозі; надувся, як міх ковальський (циганський). [Надувся, як Миколай на малай. Пр.] • Худа та мышь, которая одну лазею знает – худа та миша, що лиш одну діру до ями має. Пр.

Пораженный • Как (словно…) громом поражённый кто – як (наче…) грім ударив (приголомшив) кого; як (наче) громом ударений (прибитий, приголомшений) хто.

Раздаваться • Гром раздаётся, раздался – грім лунає, пролунав (гримить, загримів); (безособове) гримить, загриміло (загримотіло).

Разразить • Разрази [меня] гром; пусть (пускай, да) разразит меня гром – хай мене грім (лиха година) уб’є (поб’є); побий мене грім.

Роза • Как хороши, как свежи были розы – які були троянди гарні й свіжі; які то були рожі свіжі та хороші. • Нет розы без шипов – у кожної троянди є колючки. Пр. І за доброї години чекай лихої днини. Пр. І в погоду часом грім ударить. Пр.

Слово • Без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи. • Брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого. • Верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому. • Где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла. Пр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Слів сила, а як до діла, так і сіла. Пр. • Давать, дать слово кому – давати, дати слово кому. • Давать на слово что – давати на віру що. • Давши слово — держись, а не давши — крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його). Пр. Поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись. Пр. Краще не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зав’язано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. • Держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова. • Держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися). • Живого слова не услышишь – живого слова не почуєш. • Закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко). • Из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш. Пр. • К слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити). • Ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого. • На два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів. • Нарушить слово – зламати (порушити) слово. • На словах – на словах. • На словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур. Пр. • Не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова. • Не о том слово – не в тім річ; не про те мова; не про те (не за те) йдеться. • Ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст. • Ни слова об этом – (а)ні слова про це; (розм.) про це анічичирк (анітелень). • Ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером описати. • Новое слово в чём – нове слово у чому. • Одним словом (устар.) – одне слово. • Одни слова! – самі слова! • От слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…). • Первое слово в чём – перше слово в чому. • Полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово. • По последнему слову чего – за останнім словом чого. • Последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)… • По словам чьим – за чиїми словами; як каже хто. • Предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати слово кому. • При первом слове; при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові. • Слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці). • Слово за слово – слово по слову. • Слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться. Пр. Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Пр. Слово вилетить горобцем, а вернеться волом. Пр. Слини не підхопиш, а слова назад не вернеш. Пр. Сказаного й сокирою не вирубаєш. Пр. • Слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ. • Слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Рана загоїться, зле слово — ніколи. Пр. • Слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото. Пр. Порожня бочка гудить, а повна мовчить. Пр. Хто мовчить, той трьох навчить. Пр. Менше говори — більше почуєш. Пр. У стулені вуста муха не влізе. Пр. • Со слов чьих – з чиїх слів (іноді уст). • С чужих слов – з чужих слів (уст); (іноді ірон.) Чув, де грім гримів. Пр. • Честное слово – слово честі.

Снег • Зимой снега не выпросишь – посеред зими льоду не випросиш у куми. Пр. У такого чорта й ладану не дістанеш. Пр. Так у нього випросиш, як у бика молока. Пр. • Как (будто, точно) снег на голову – як сніг улітку; як сніг (як грім) на голову; як (мов) грім з ясного неба; неждано-негадано; зненацька; нагло; несподівано. • Нужен (интересует) как прошлогодний снег – як торішній сніг потрібний (цікавить); треба, як торішнього (лок. літошнього) снігу; потрібний як діра в мості.

Убить • Не убил медведя, шкуры не продавай – не продавай шкури з живого ведмедя. Пр. Ще не зловив, а вже скубе. Пр. Де ще твоє порося, а ти з довбнею носишся (а він з довбнею носиться). Пр. Коли ще та косовиця, а ти вже по сіно їдеш. Пр. • Убей меня гром (разг.) – хай мене грім уб’є [і блискавка спалить]; бодай мене грім (перун) убив. • Убить двух зайцев – убити двох зайців (два зайці). • Убить наповал кого – [Відразу] на смерть убити (забити) кого; убити (покласти) на місці кого. • Хоть убей – хоч убий; хоч би й убив.

Шум • Много шуму из ничего, из пустяков – багато галасу знічев’я (даремно). Пр. За онучу збито (збили) бучу. Пр. Сваряться за міх, а в міху нічого немає. Пр. З великої хмари та малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Не стільки млива, скільки дива. Пр. • Наделать шуму – наробити шелесту (галасу, колоту, іноді розм. тарараму). • Поднять шум – збити (зняти, зчинити) бучу; зчинити ґвалт (галас, гамір); зняти галас (іноді ще шарварок). • Шуму много, а толку мало – галасу багато, а діла мало. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. Хвальби повнії торби, а в торбі нема нічого. Пр. Розносився, як чорт (як дідько) з бубном. Пр.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Грім, род. гро́му – гром.

Смальну́ти, -ну́ – прижечь, жигнуть. • Грім як смальне́ – как грянет гром.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Как гром с ясного неба. Див. Как снег на голову. — 1. В погоду грім часом ударить.

Куда ни кинь - все клин. — 1. Сюди кинь, туди кинь, то все голим на п'яти. 2. Куди не кинь, а наверх дірою. 3. Трудно вийти з біди, як каменю з води. 4. Біди ні продати, ні проміняти - і грім біди не заб’є.

Пришла беда - растворяй ворота. — 1. Іде біда - відчиняй ворота. 2. Нещастя ніколи само не приходить. 3. Як одна біда йде, то й другу за собою веде. 4. Біда, та й за біду зачепилася. 5. Біда біду перебуде - одна згине, десять буде. 6. Моє щастя таке, як тої курки, що качата водить. 7. Як піде добро в двір, то само йде; а як піде з двора, то хоч і ворота зачини, то не впиниш. 8. Біди ні продати, ні проміняти - й грім біди не заб’є. 9. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. 10. Упросилися злидні на три дні, та чорт їх і довіку не викишкає. 11. Уклюнулися злидні на час, не виженеш їх і за рік.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

грім, гро́му, -мові, гро́ме!

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Америка́нець, -нця, м. Американецъ. Американець Франклін первий показав, що грім буває од громовини. Ком. II. 66.

Біда́, -ди́, ж. 1) Бѣда, несчастье, горе. Від біди поли вріж та тікай. Посл. І грім біди не б’є. Посл. Він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. Фр. Пр. 44. Тягти́ біду́ за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. На біду́ зійти́. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. Фр. Пр. 48. Біду́ бідува́ти. Переживать бѣду. Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чуб. V. 938. Од біди́ пха́ючи. Пополамъ съ бѣдой. Фр. Пр. 42. 2) Бѣсъ, бѣсовская сила, нѣчто страшное. Була у царя донька, біда ту доньку вкрала. Гн. ІІ. 58. Забіліло ніби кіт. Він, мавши нагайку добру, під’їхав: як вдарить, то щоби кіт, то перервав би його, а то біда стала так висока, як верства, давай скакати на нього. Драг. 47. 3) Плохой, недостойный уваженія человѣкъ. Фр. Пр. 46. Строптивый, злой, лѣнивый человѣкъ. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідов. Фр. Пр. 43. 4) Телѣжка о двухъ колесахъ. Ум. Бідка, бідонька, бідочка. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Шух. І. 199. Ой коли б тобі да так як мені бідонька за бідою. Нп.

Блискави́ця, -ці, ж. 1) Зарница. 2) = Блискавка 1. Ном. № 336. Грім, блискавиця, вихор.... ЗОЮР. II. 40. Блиснули шаблями як блискавиця. АД. І. 23.

Блискону́ти, -ну́, -не́ш, гл. Сверкнуть сильно. Грім як грякне, а блискавка як блисконе! Полт. Як здвигне старий брови, стисне уста тонкі та блисконе оком своїм чорним — ми вже з паніматкою ледві дишемо. МВ. ІІ. 76.

Вигрімля́ти, -ля́ю, -єш, гл. Гремѣть, грохотать. То не хмари по небу громом святим вигрімляють. Макс. Здалека грім вигрімляв закотом. МВ. (О, 1862. I. 85).

Виїда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. ви́їсти, -їм, -їси, гл. 1) Выѣдать, выѣсть. Поки сонце зійде, роса очі виїсть. Ном. № 5679. 2) Съѣдать, съѣсть все, всѣхъ. Їх би такого росплодилось, що й світу б не було, як би їх грім не бив та вовки не виїдали. Рудч. Ск. І. 73. Хліб... сарана виїла. О. 1862. X. 114. Когда говорится о ѣдѣ людей, то ви́їсти употребляется только въ приложеніи къ жидкой пищѣ: Виїв миску борщу, поїв усі пироги, та й буде з мене.

Гогота́ти, -чу́, -чеш и гоготі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Ржать. А на дворі кониче́ньки гогочуть. Грин. III. 439. 2) Издавать сильный и продолжительный звукъ, напр.: при отдаленномъ громѣ, сильномъ вѣтрѣ, сильномъ пламени. Грім гогоче, а блискавка хмару роздирає. Шевч. 166. Вітер на десять голосів реве і виє, і скиглить, і гоготить. Драг. 72. А наша хата полум’ям полала, і навкруги земля, мов пекло, гоготала. КМБ. X. 17.

Гремі́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Гремѣть, издавать сильный, раскатистый звукъ. Грім гремить. Ой стучить гремишь з поля сторожа. Чуб.

Грім, гро́му, м. 1) Громъ. Грім такий, що хоч тури гони, то не почують. Ном. № 562. Козак не боїться ні тучі, ні грому. Ном. № 763. Бодай мене громи вбили, коли м не єсть тобі милий. Чуб. V. 235. 2) Раст. Heruiaria glabra L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Гро́мик. Мет. 259.

Грі́мати и гри́мати, -маю, -єш, грі́мнути и гри́мнути, -мну, -неш, гл. 1) Гремѣть, загремѣть, грохнуть, загрохотать. О громѣ, огнестрѣльномъ оружіи и пр. Грім що гримне, в берег гряне — з пущі полум’я прогляне. Могил. 117. Двері гримли серед хати. Федьк. І. 114. О стрѣльбѣ чаще: гріма́ти. Із дванадцяти штук гармат грімали. АД. І. 217. Задзвонили в усі дзвони, гармата гримала. Шевч. 574.. Три дні грімали самопали. К. ЧР. 105. 2) Кричать, крикнуть сердито. Не на те я дочку викохав, — грімнув батько, — щоб я її первому пройдисвіту мав оддати. МВ. II. III. Як я з тебе сміюся? — гримнув дід. Рудч. Ск. II. 131. — на ко́го. Кричать, крикнуть на кого, бранить. Колиб же на мене одну, а то й на свою рідну матір грімає. МВ. І. 26. 3) Ударять, ударить сильно. Як гримнув мене по спині. Рудч. Ск. І. 23. Также съ удареніемъ на предпослѣднемъ слогѣ. Нелепом міжи плечі гріма́є. ЗОЮР. І. 18.

Грімота́ти, -чу́, -чеш, гл. и грімоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Грохотать, гремѣть. Мнж. 22. Коли це стукотить-грімотить, кобиляча голова біжить. Рудч. Ск. ІІ. 66. Тоді мене, моя мила, ждати-піджидати, як стане по небу грім грімотати: Мет. 452.

Гро́мик, -ка, м. Ум. отъ грім.

Громі́вка, -ки, ж. Ель, подвергшаяся громовому удару. Скрипку роблять із ялиці-громівки, то б то з такої, що в неї грім ударив. ЕЗ. V. 194.

Громови́на, -ни, ж. Электричество. Ця то сила й зоветься електричеством, або по нашому краще назвати громовиною, бо од неї бува грім. Ком. Р. II. 59.

Гря́к! меж. І. Грюк. Стук-гряк та й свіжий п’ятак. Ном. № 10433. Гряк по столу кулаком. Мир. ХРВ. 195. Загуркотів грім — гряк! трісь! Мир. ХРВ. 169.

Гур-гур, меж. звукоподражаніе грохоту. Гур-гур-гур! щось страшно загуркотіло, (їдучи) по під вікнами й стихло. Левиц. Пов. 317. А тут грім помаленьку: гур-гур-гур. О. 1862. V. 80. У М. Вовчка о разсыпавшихся бусахъ. Як ірвоне з себе коралі дорогі — геть одкинула, — тільки вони гур-гур, роскотилися. МВ. II. 160.

Гуркоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. = Гуркотати 1. Грин. III. 673. Стукотить, гуркотить, як сто коней біжить. (Загадка: грім). Ном. стр. 291, № 47. На горищі шось стука та гуркотить. Мнж. 130. За громом громи гуркотять. Греб. 374.

Густи́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Гудѣть. Грім гуде. Ном. № 7215. Аж земля гула під ногами. Левиц. І. 378. Голосно й жалібно гув новий дзвін. Левиц. І. 388. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. ІІІ. 99. Шумить, гуде вітер по дуброві. Лукаш. 70. 2) О насѣкомыхъ: жужжать. Бджоли гудуть. Жук летить і гуде. 3) О голубяхъ: ворковать. Ой у лісі на горісі три голубоньки гуде. Мет. 89. Также о крикѣ и иныхъ птицъ: Припутень гув. Св. Л. 211. Гуде сумно одуд. Мир. Пов. II. 120. 4) Говорить разомъ многимъ такъ, что голоса сливаются въ одинъ общій гулъ. Гула козацька рада. Щог. Сл. 33. 5) У кише́ні гуде́. Пусто въ карманѣ, въ карманѣ свистить. Ном. № 1485.

Дзеле́нькати, -каю, -єш, гл. Звенѣть. Угор. Як грюкне грім, то аж вікна дзеленькають. Каменец. у.

Завдава́ти, -даю́, -єш, сов. в. завда́ти, -да́м, -даси́, гл. 1) Давать, дать. Як Бог дасть, то й тут завдасть. Ном. № 13. 2) Задавать, задать (урокъ). О. 1862. І. 54. 3) Отдавать, отдать, закабаливать, закабалить. Мій батенько мене прокляв і зміяці завдав аж на три годи на послуги. Рудч. Ск. II. 106. З дочкою ліг спати, завдав сина у лакеї. Шевч. 349. Ждала мати, ждала мати (дочки), та вже й зажурилася. Доню моя, доню, доню-одинице, та й безталаннице! чи тебе завдано, а чи запродане? Чуб. V. 744. 4) Засылать, заслать, ссылать, сослать, упрятывать, упрятать. А на дворі коня взято, за Дунай завдато. Мет. 213. На вічну каторгу завдав. Макс. 1849, 91. Семена Палія на Сібір завдав. Макс. 1849, 88. Далеко десь були вони завдаті. МВ. II. 34. 5) Причинять, причинить кому что-либо, какой-нибудь вредъ, сдѣлать что-либо непріятное, — въ слѣдующихъ выраженіяхъ: — жа́лю. Причинять скорбь, печаль, горе. Тепер мене покидаєш, серцю жалю завдаєш. Мет. 15. Як я тебе в військо дам, собі жалю завдам. Макс. 1849, № 22. — жа́ху, страх, стра́ху. Наводить страхъ, устрашать. Щоб більше жаху їй завдать, і щоб усяк боявся так робити, — у річці вражу щуку утопити. Гліб. А буде нашу тисячу гнати й рубати, буде нам, великим панам, великий страх завдавати. Макс. 1849, 89. — му́ки. Причинять страданія. Не завдавай мені молодому смертельної муки. Мет. 210. — парла́, прочуха́на, прочуха́нки, хло́сту, чо́су. Задать трепку, отколотить. Ном. № 3860 — 3862. Завдавши носу татарві, січовики одпровадили загін проти черкесів. Стор. М. Пр. 27. — сорома́. Пристыдить. Світилка-шпилька при стіні, в неї сорочка не її, в неї сорочка кумина, — завдайте, буяре, сорома! Грин. III. 486. — ту́ги. Причинять тоску, горе. Ой не завдавай, чорнявая, мому серцю туги. Чуб. V. 55. 6) — брехню́, непра́вду. Обвинять во лжи. Що обізвусь, то завдають неправду. К. Іов. 74. 7) — ду́мки. Заставить думать, безпокоиться. Я боржій пішла додому, бо грім і блискавка, і дощ завдали домашнім про мене думки. Г. Барв. 221. 8) — ду́рня. Ставить въ глупое положеніе, выставлять дуракомъ. Вони добре бачили, якого дурня завдав усім Колумб. Ком. І. 55.

Загріма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. загремі́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Начинать гремѣть, загремѣть. Грім уп’ять загрімає. Констант. у. Ой загреми, громику, над моєю кімнатою. Мет. 259. Заревіло, загреміло, застугоніла земля. Стор. М. Пр. 143.

Загрімоті́ти, -мочу́, -ти́ш, гл. Загремѣть. Як загрімотить грім. Рудч. Ск. II. 102.

Задніпро́в’я, -в’я и задні́пря, -ря, с. Заднѣпровье. О. 1862. VII. 63. Вес задніпров’я, мов грім його ударив, запалало. Сніп.

Зати́шитися, -шуся, -шишся, гл. = Затихнути. Затишивсь уже грім — не грімить. Константиногр. у.

Заці́пнути, -ну, -неш, гл. Оцѣпенѣть. Наглою смертю умерла... Я так і заціп. Г. Барв. 211. Як ударить грім, як хрясне! так усі й заціпли. Г. Барв. 220.

Кам’янща́нин, -на, м. Житель города, замка. Пустили в гармати як грім по небі... Щоб ся паркани поздрігали, щоб ся міщане полякали, а всі міщане-кам’янщане. Колядка. См. Кам’яничин.

Кіпті́ти, -пчу́, -ти́ш, гл. Дымиться. Не туман то в полі кіптить, не грім грімить. Гол.

Льох, -ху, м. 1) Погребъ, подвалъ. Стор. МПр. 72. Льох був серед двору. Грин. II. 155. Двір гарний з рубленою хатою, коморою, льохом і садком. Котл. НП. 356. Піди до льоху, до корови, та швидче! Шевч. 132. 2) Яма, пещера; подземелье. Як з ним побігла на охоту, та грім загнав їх в темний льох. Котл. Ен. І. 25. Ярема з Лейбою прокрались аж у будинок, в самий льох; Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху. Шевч. 189.

Нагріма́ти, -ма́ю, -єш, гл. Гремѣть слегка. Грім нагріма — дощ буде. Екатерин. г.

Ося́ти, -ся́ю, -єш, гл. Осіять. Тут разом як осяє їх блискавка, як хрясне грім, мов небо на них упало. Кв.

Парка́н, -ну, м. Заборъ. О. 1861. XI. Св. 30. Ударим з гармати як грім по небі, щоб ся паркани поздрігали. Чуб. III. 313.

Перебива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. переби́ти, -б’ю, -єш, гл. 1) Перебивать, перебить, перешибить. Перебив... шаблю. Стор. МПр. 151. 2) Только сов. в. Перебить всѣхъ, убить, все побить. Сам ходжу, сам. — Де діти подівав? Грім перебив, дощ потопив. Чуб. III. 104. 3) Одолѣвать, одолѣть въ битвѣ, въ бою. Їк я тебе переб’ю, то я буду старша. Гн. II. 221. 4) Мѣшать, помѣшать, перебивать, перебить (въ дѣлѣ, разговорѣ). Перебив йому брехати. Хто мені буде ділечко перебивать. Мил. 212.

Погі́дний, -а, -е = Погідливий. У щастє наше вдарив грім в погідную годину. Млак. 96.

Пого́да, -ди, ж. 1) Соглашеніе, мировая. Вх. Лем. 451. 2) Погода. Еол, оставшись на господі, зібрав всіх вітрів до двора, велів поганій буть погоді. Котл. Ен. 3) Хорошая, ясная погода. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Чи в погоду, чи в сльоту веселий іду на роботу. Чуб. V. 39. 4) Вѣтеръ, буря, дождь, снѣгъ. Погода упаде. Шух. І. 178. Погода у вікно б’є, — зачиніть. Лебед. у. Як їхав, то одвернувсь, відкіль погода, йшла. Ум. Пого́донька. Дай, Боже, з вечора погодоньку. Чуб. V. 312.

Погріма́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. погрі́мати, -маю, -єш, гл. 1) Став грім погрімати, стала чорна хмара наступати. КС. 1884. І. 32. Вже переходить гроза, — ще трохи погріма та й затихне. Харьк. 2) Гремѣть, погремѣть, громыхать, погромыхать, стучать, постукивать, постучать. Із разних пищаль погрімали, Хмелниченка гетьманом поздоровляли. Мет. 398. Став козак конівкою по мосту добре погрімати. ЗОЮР. І. 205. 3) Только сов. в. Покричать, накричать на кого. Пан економ погрімав і вийшов. МВ. І. 132. А щоб оттам росердиться, погрімать — на наймита, або так на кого — ніхто і не чув ніколи. Сим. 228.

Проміня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Промѣнять, обмѣнять. Біди ні продати, ні проміняти, і грім біди не заб’є. Ном. № 2173.

Пуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. пусти́ти, -пущу́, -стиш, гл. Пускать, пустить, выпустить. Як візьмеш ти за рученьку, — не мусиш пустити. Мет. Давали, та з рук не пускали. Ном. № 9785. Пустимо стрілку, як грім по небу. АД. І. 9. 2) Отпускать, отпустить; позволить. Ой чом не прийшов?... чи мати не пускала? Мет. 32. 3) Впускать, впустить. Не пускають в хату ночувати. Шевч. 4) Испускать, испустить. Вода, нагріваючись, пускає од себе пару. О. 1862. III. 32. Зомлів, і слину вже з переляку пускає. Грин. II. 232. 5) Вскрываться, вскрыться (о рѣкѣ). На провесні от-от річка Горинь пустить. Г. Барв. 27. 6) — на пожа́р. Сжигать, сжечь. Семиград султанський хочуть пустити на пожар і спліндрувати. К. ЦН. 211. 7) Пуска́ти бі́сики. Кокетничать, завлекать. Княгині нічого вже було до Четвертинського бісики пускать. Стор. МПр. 86. 8) — тумана́. Дурачить, обманывать. 9) — сла́ву. Распространять молву, распускать дурные слухи.

Розсипа́тися, -па́юся, -єшся, сов. в. розси́патися, -плюся, -плешся, гл. 1) Разсыпа́ться, разсы́паться. Горох розсипався. Волосся розсипалось по плечах. Веселий промінь сонця йшов через вікно, розсипався поміж зеленим листом. Левиц. Пов. 162. Голос його розсипався між скелями, як весняний перший грім. Левиц. Пов. 355. 2) Распадаться, распасться. Тая земля, що він одлупив, взяла та й розсипалася у його в руці. Чуб. І. 144. Цебер розсохся і розсипався. Рудч. Ск. I. 129. Ой упала зоря з неба та й розсипалася, мила зорю позбірала та й затикалася. Чуб. V. 1194. Розси́пались жовті кости як жар по печі. Чуб. V. 739. 3) Разрѣшаться, разрѣшиться отъ бремени. У мене жінка розсипалась. Лохв. у. 4) Усиленно хлопотать, изъ кожи лѣзть. Зубиха ж тут так і розсипається. І сюди шатнеться, і туди мотнеться; і намисто Олені нав’язує на шию, і голову квітчає. Кв. II. 140.

Рокота́ти, -чу́, -чеш, рокоті́ти, -чу́, -тиш, гл. Гремѣть, рокотать. Грім так і рокотить. Кв. II. 310.

Роспло́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. росплоди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Расплаживаться, расплодиться, развестись. Як би їх (чортів) грім не бив та вовки не виїдали, то їх би такого росплодилося, що й світу не було б видно. Чуб. І. 52.

Рострі́скати, -каю, -єш, гл. = Рострощити. Грім забив одного чоловіка, геть його ростріскав. Гн. І. 18.

Смальну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Одн. в. отъ смалити. 1) Прижечь, жигнуть. 2) Сдѣлать что-либо съ силой въ одинъ разъ, напр. ударить, стукнуть и пр. Грім як смальне.

Со́вгнути, -гну, -неш, гл. Двинуть сильно. Совгнули кіньми — як грім на небі. Kolb. І. 110.

Стрі́лка, -ки, ж. 1) Ум. отъ стріла. Пустимо стрілку як грім по небу. АД. І. 9. Стрі́лка-пі́рка. Пернатая стрѣла. Я свого сина сама вгадаю — по стрільці-пірці, по красній дівці. Чуб. III. 294. 2) Стрѣлка (въ часахъ, компасѣ и др.). 3) Трубчатый стебель у хлѣбныхъ растеній, у лука. Гол. Од. 48. Чуб. VII. 413. Жито вже викида стрілки. (Залюб.). Ще хліб і досі росте у стрілку, а поки колос викидатиме, то ще підождемо. Лебед. у. Цибуля погналась в стрілки. Левиц. І. 28. 4) Дышло у воза. НВолын. у. 5) Рычагъ въ маслобойнѣ. Екат. у. (Залюб.). 6) Значекъ на ухѣ овцы: вырѣзка остраго угла. Мнж. 182. См. Стрівка.

Сту́кнути, -ну, -неш, гл. 1) Стукнуть. Стукнули, грякнули, як грім загремів. АД. 1. 23. Вийду на улицю, — гукну, підійду під оконце — стукну. Чуб. V. 170. 2) Ударить. Стукнувши кулаком об стіл. Стор. М. Пр. 44.

Тур, -ра, м. 1) Туръ, Bos primigenius. КС. 1887. І. 65 — 90. Ном. № 5296. На лощині пасеться стадо турів. К. Оп. Так замерзло, хоч тури гони. Ном. Грім такий, що хоч тури гони, так не почують. Ном. № 562. 2) Жукъ-олень, Lucanus Servus. Вх. Пч. І. 6. 3) Ту́ра да́ти. Говорится о плотахъ, когда съ разбѣга ударятся о берегъ. Канев. у. 4) Тур-царь. Турецкій царь. Гол. II. 30.

Ударяти, -ря́ю, -єш, сов. в. уда́рити, -рю, -риш, гл. 1) Употребляется лишь сов. в.: ударить, несов. въ очень рѣдкихъ случаяхъ. Ударив кулаком у стіну. Рудч. Ск. І. 104. Та вирвала травиченьку, та вдарила по личеньку. Нп. Ударив києм. Куля вдарила. Ударити під ли́чко, під лице. Ударить въ ухо. НВолын. у. — на одліт. Приблизивъ правую руку къ лѣвому плечу, ударить отъ себя. Ударив мечем на одліт. НВолын. у. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. Дощ ударив та ше і з вітром. Мнж. 27. Треба про те нам дбати, щоб Господь дощиком ударив. Лебед. у. Ударити чоло́м. поклониться. Перші посли прийшли, хорошенько в хату ввійшли, та вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. — ли́хом об землю. См. Лихо. Ном. № 2426. 2) — на ко́го. Нападать, напасть. Наступить військо проти мене.... ударить на мене війною. К. Псал. 60. 3) Только сов. в. — нога́ми, — гопака́. Пуститься въ танецъ. Вельможна громада не втерпіла, ударила старими ногами. Шевч. 126. Посадила вража бада на трьох яйцях гусака, сама вийшла на вулицю та вдарила гопака. Нп. 4) — у дзвін. Зазвонить. Гей вдарили сумно-нагло у голосний дзвін. Рудч. Чп. 162. Ударили в дзвони. Шевч. 161. — в тимпа́ни. Заиграть на тимпанахъ. Ударте в тимпани, у гуслі дзвоніте. К. Псал. 189. — у стру́ни. Ударить по струнамъ. Ой ударю ж зразу у струни живії. К. Досв. 5) — з гарма́ти. Выстрѣлить изъ пушки. Вдарили з гармати. Шевч. 234. Также и объ иномъ огнестрѣльномъ оружіи. Ударив з рушниці, з пістоля. Вдарила гармата. Выстрѣлила пушка, дала выстрѣлъ. Ой над річкою Самарою вдарили гармати. Рудч. Чп. 104. 6) Вдаря́ти в багатство. Жить богато. У багатство не вдаряє, а чим має, тим витає. Ном. № 11930. 7) Вдаря́ти на що. Обращать вниманіе на что. Москаль на сльози не вдаря. Ном. № 1837.

Улупи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Отколоть. отковырнуть, отлупить. Мій кінь сивенький на камінь не ступить, каменя не влупить. Лукаш. 169. Серця б улупила та матінку купила. Мил. 205. 2) Ударить. А він його здоровенною булавою як улупить, то так і вжене в землю. ЗОЮР. ІІ. 72. Ще будем по закону судити, що тобі в спину влупити. Грин. ІІІ. 565. А як влупить чортяку грім, заб’є його. Драг. 44. 3) Побѣжать быстро. Як повернеться назад та як улупе до ями. ХС. ІІІ. 56.

Хря́снути, -ну, -неш, гл. 1) Треснуть, треснуть разламываясь. Вісь хряснула. 2) Сильно треснуть (о звукѣ); рѣзко ударить (о громѣ). Коли тут як ударить грім, як хрясне! Г. Барв. 220.

Хурто́ви́на, -ни, ж. 1) Мятель, вьюга. Александров. у. 2) Буря, ураганъ. Коли б мене сяя хуртовина злая в морі не втопила. АД. І. 187. Грім, блискавиця, вихор.... така піднялась хуртовина, що, Боже, твоя воля! ЗОЮР. II. 40. 3) Невзгода. Одвідай мене безрідну та бездольну в чужій стороні, при лихій хуртовині. Мет. 356. Як пришибла лиха-нещасна хуртовина, то тоді одреклися усі куми-побратими. КС. 1882. XII. 497.

Ча́сом, нар. 1) Иногда, порой. І в погоду часом грім ударить. Ном. № 1965. 2) Въ случаѣ. Часом моєї смерти, щоб ви знали, кого царювать поставить. ЗОЮР. І. 174. Случайно, случается. На руках понесуть тебе, щоб не вдарився часом об камінь. Єв. Мт. IV. 6. Так уже йому годить: щоб він не був голодний, щоб він часом гарячим не опікся. Рудч. Ск. І. 11. А він не прийде до нас часом? А быть можетъ и онъ къ намъ придетъ? А сам би він не зробив часом? Быть можетъ онъ самъ сдѣлалъ бы?

Чмале́ний, -а, -е = Чмелений. Хмара хмару швидко гоне, грім по небу торохтить, вітер плаче, вітер стогне, дощ по вікнах порощить. Під чмалену сю незгоду мов побиті люде сплять. Сніп. 105.

Шварну́ти, -рну́, -не́ш, гл. Сверкнуть. Шварнула блискавка, грім грюкнув і загув. Греб. 384.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Грім, гро́му, м. 1) *Би́ли громи́. Гремели, раздавались раскаты грома. Били громи. «Пан біг гнивається за кров»,—сказав хтось. Лепкий.

Коти́тися, гл. *3) Размножаться. На новім хазяйстві... семейка, як кукіль, покотилася. Мирн. ХРВ. І 140. *5) Раздаваться, отдаваться, звучать. Батогом витрахкує, аж луна котиться. С. Пальчик. Як покотиться грім, як лине дощ... С. Пальчик Звен. у. Ефр.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Daphne mezereum L. — во́вче ли́ко звича́йне; во́вче ли́ко (Вх1, Вх3, Вх6, Ру, Оп; Гв, Во, Чн, Нв, Hz, Вх, Рг1, Gs, Мн, Го1, Шм, Ум, Rs, Шх, Сл, Mk, Ос, Ук, См, Мс, Гб, Мг2, Дми — ЗАГ), вовчине́ць звичайний (Вх1, Вх2, Вх3, Вх6; Вх, Жл, Мл — ДС), во́вчі я́годи звича́йні (Ру, Оп); боре́ц (Коб — ГЦ), бузо́к ди́кий (Коб — ДС), ви́шні во́вчі (Мс — СТ), вовчаличка (Км), во́вче де́рево (Мс — СТ), вовчели́ця (Коб — ГЦ), вовчинець (См — ДС), вовчи́ця (Мг2 — ЗК), во́вчі плоди́ (Мс — СТ), во́вчі я́годи (Ан, Mj, Ів, Гт, Пч, Мс, Мг2 — СТ, ВЛ, ЗК), вовчі ягоди червоні (Шс2, Сл — СТ), вовчівни́к (Мг2, Кар — ЗК), вовчни́к (Гв, Вх, Гд, Он, Мг2 — БО, ЗК), во́вчоє де́рево (Мг2 — ЗК), вовчоя́гідник (Мс — СТ), вовчу́н (Мг2 — ЗК), ворґо́на ди́ка (Мг2 — ЗК), грім-дерево (См), деревля́ник (Гд — БО), деревни́к (Гд — БО), ди́кі я́годи (Мг2 — ЗК), дубо́чок (Вх — ДС), жи́ла во́вча (Мг2 — ЗК), і́кло вовча́че (Лс2 — ПЦ), ла́би воро́ні (Гб2 — ГЦ), ли́чко во́вче (Гр, Гб — ГЦ), лупи(і)рни́к (Км, Сн, Мг2 — ГЦ), лупирь (Км), лупір (Сн — ГЦ), му́ді попо́ві (Мг2 — ГЦ), ні́миця (Мг2 — ЗК), нудь попова (Mj — ПД), пе́рець во́вчий (Во, Ду, Сл), перець дикий (Hl, См — ПД, БУ), потє́гач (Гб2 — ГЦ), сире́нь карпа́цька (Мг2 — ГЦ), соба́чі я́годи (Мс — СТ), телесту́н (Мс — СТ), ягідки́ (Рг1, Пс, Ум, Ду, Ів, Сл), ягідник (Км), яго́дки (Чн, Мн — СЛ).

Herniaria glabra L. — осту́дник го́лий (Сл, Ру, Оп); грижник білоніг (Вх1), ки́льник звича́йний (Мл); білоні́г (Вх — ВЛ), гладу́н (Рг1, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, Сл), гриж (См), гри́жник (Ln, Жл, Tl, Шс2 — СД, СТ, ВЛ), гри́жниця (Мс — СТ), грім (Рг1, Пс, Mj, Ум, Ів), громик (Mk), кильник (Ан, Tl), кудрявчик (Mk — ПД), метла (См — СД), мило (Сл — СД), ми́ло жа́бляче (Бк — БУ), ми́ло соба́че (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ів, Мс — СТ), мильце (См), мильце полеве (Ан — СД), остудна трава (Ln — СТ), осту́дник (Рг1, Пс, Жл, Мн2, Tl, Mj, Ум, Ду, Ів, Mk, Пч — СД, ПД, ПС), свиня́ча трава́ (Мс — СТ), спориш (Mk), чистець (Ос — ВЛ).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

ветера́нка, ветера́нок; ч. ветера́н 1. досвідчена військова, яка брала участь у багатьох боях. [І я надіюсь, що мій колега таки знайде сміливість дати коментарі журналістам, перше, і вибачитися перед всіма дівчатами: а) які служать і б) які є ветеранки. (Стенограми засідань Верховної Ради України, 2020). Ветеранка з Вінниці візьме участь у марафоні морської піхоти в Сполучених Штатах. (vezha.vn.ua, 12.07.2019). Ветеранці УПА Марії Повх вручили медаль «За заслуги перед Прикарпаттям». (Репортер, 2018). Кілька з них ретельно фільмували поодинокий неприємний інцидент, коли якийсь чоловік намагався зірвати медалі з літньої ветеранки. (Високий замок, 2003). Обабіч вулиці веселі дівчата вітали легіон, махали хусточками й вигукували «Хай живе!», серед них молоді тілисті берберійки, декілька ветеранок з <…>. (Всесвіт, 1970, №7).] 2. перен. та, хто багато років успішно і плідно працює в якійсь галузі. [У рейтингу часопису «Біллборд» Аріана обійшла п’ятьох інших серйозних конкуренток: 65-річну ветеранку поп-музики Сінді Лопер, 33-річну поп-співачку Жанель Моне <…>. (Україна молода, 2018). 2007-го ветеранка української політики вже презентувала програму «Український прорив», виконану в дизайні hi-tech із відповідними гаслами. (Український тиждень, 2018). Олена у третьому колі не змогла нав’язати боротьбу італійській ветеранці Франчесці Ск’явоне – 1:6, 5:7. (Високий замок, 2010). І Людмила, заплющивши очі, уявила собі блискучий день, грім революції, визвольний натовп і себе – ветеранку боротьби, революційну героїню. (Блюм і Розен «Атом у запрязі», 1929).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Бахро́мочная трава́ = рос. Herniaria glabra L. = гладу́н, осту́дник, грім, соба́че мило. С. Ан.

Гремѣ́ть = 1. гремі́ти, грімотїти, грімота́ти, гуркотїти, грюкотїти, (починати) — вигрімля́ти, нагріма́ти, (з далека) — стугонїти, туркотїти, (перестати) — відгримі́ти. — Як стане по небу грім грімотати, та стане блискавками небо засипати. н. д. — Хмара хмару швидко гонить, грім по небу грюкотить. Сніп. — От опівночі стукотить-грімотить, іде змій. н. к. — Мов млинове колесо гуркотить. Фр. — Стугонить Днїпро по скелях, бєть ся об пороги. В. Щ. — Перечасуймо лишень, бо грім нагріма і дощ накрапа. С. Л. 2. брязча́ти, брязкотїти. — Козак гуля, брязчать його гроші. н. п.

Гроза́ = 1. гроза́, бу́ря, хуртови́на, грім з бли́скавкою. 2. д. Бѣда́, бѣ́дствіе. 3. ка́ра, страх, грізьба́. — Не бере мольбою, чи не візьме грізьбою. н. пр.

Грози́ть, ся = нахваля́ти ся, похваля́ти ся, погрожа́ти, погро́жувати (С. З.), свари́ти ся (С. З.), страха́ти (кого). — Конокради, що їх піймали, похваляли ся червоного півня пустити (підпалити). С. Л. — Запорожцїв погрожуєть Мазепа і перестерегаєть. С. З. — Грім гремить — Бог сварить ся. н. пр. — Господь золотою різкою сварить ся. н. з. — блискавка.

Громъ = грім; грю́кот, грюкотне́ча, гу́ркот (С. Аф.), гуркотне́ча, гуркотня́ (С. З. Л.).

Гры́жникъ = 1. ґилу́н, ґи́лавий, ґилува́тий. 2. рос. Herniaria glarba L. — осту́дник, гладу́н, грім, соба́че ми́ло. С. Ан.

Гря́нуть = 1. грімну́ти, загремі́ти, загуркотїти, загрюкотїти. — Грімнув грім і дощ полив ся. — По під небом геть загуркотїло. К. Ш. 2. уда́рити, ки́нутись. — Кинулись на ворогів. 3. з’яви́ти ся, прибу́ти (несподївано).

Испу́гъ = ляк, переля́к, жах, переполо́х, споло́х, пере́страх. — То від ляку сич стріпнеть ся, грім як в небі затріщить. Сніп. — З ляку не знав, що й робити. С. Л. — З переляку аж у хвості душа опинилась. н. пр. — А Лях од жаху вмірає. н. п. — І невимовний жах понїс мене від бою страшного геть-геть далеко. Сам. — Злякав ся, аж поблїд з переполоху. н. о. — Серденько щось рибалочцї віщує: чи то тугу, чи то переполох? не зна він, а сумує. Гул. Ар. — Підкрали ся, щоб ізлякать; коли подивлять ся, що вбитий, с переполоху ну втїкать. К. Ш. — А в Марусї з переляку втїкла душа в пяти. н. п. — Ляк сили додає, а переляк відіймає. н. пр.

Мо́лнія = бли́скавка (С. Аф. З. Л. Ш.) блискави́ця (С. Ш.), ли́скавка, лискавиця, (з громом) — грімни́ця. — Ой з-за гори хмара виступає, до Чигрина громом вигрімляє, на Україну блискавкою бдиска н. д. — Шваркнула блискавка — грім грюкнув і загув, із хмар, мов з лотоків, водою зашуміло. Гр. — Сказав Юпитер і швирнув на їх блискавку з неба. Дум. — Як блискавка все разом осьвітила. К. К. — Блискавиця так і поре чорну хмару, аж страшно дивить ся. Галуз. — Блиснула грімниця чорної хмари. К. Д.

По́гребъ = по́гріб (Лїв. С. Л.), льох (Прав. С. З. Л.), холодни́к, гли́бка (С. Л.), темни́к (С. З. Ш.), на квашенину — квасни́к, на пиво, мед то-що — пивни́ця, для бджіл – омшани́к, темни́к, бджоляни́к (Чайч.), камъяний, дужни́й — скле́п (С. З.), з сходами — похідни́й (Чайч.), передня частина погріба — д. Погре́бица. — Скрізь ходи, тільки у той погріб не заходь. н. к. Ман. — Полїзь у погріб та вточи квасу. н. к. Ман. — То грім загнав їх в темний льох. Кот. — Аж кишить невольника у Сиракузах в льохах і тюрмах. К. Ш. — Піди, хлопче, до пивницї та вточи ще пива. н. д. — Піди до пивницї та наточи з барильця дулівки. Кн. — Заховати своїх бджілок у омшаник. О. Мир. — Склеп одбили, вина ренські повибірали. Мазепа. С. З.

Прогудѣ́ть = прогудїти, прогусти́, прогуча́ти, про вогонь і грім — прогоготїти, протурготїти і т. д. д. Гудѣ́ть.

Проти́виться = опіра́ти ся (С. З. Л.), опина́ти ся, спротивля́ти ся, о́пір става́ти, спреча́ти ся, спереча́ти ся, іти́ про́ти, огина́ти ся (С. Л.), змага́ти ся (С. Л.), спинча́ти ся (Сп.). - А він не йде — опинаєть ся. — І дївчата, сьміючи ся, всї її вхопили, опинала ся снігурка, та не стало сили. Гр. Чайч. — Хоч як довго вона спротивляла ся, а на сам-кінець, добре, каже, поїду. Кн. — Грім гуркотів, огнями розсипав ся, змагав ся довго дуб, стогнав, не подавав ся. Б. Г. — А що як Демъян свататиме, а мати буде сперечатись? Лев. — Не можна проти батька огинати ся. С. Л.

Пря́тать, спря́тать, ся = хова́ти, кри́ти, хорони́ти, схова́ти, укри́ти, схорони́ти, ся, перехо́вувати, перехова́ти, ся. — Спасибі в кишені не ховають. н. пр. — Крий, ховай погане, а воно таки гляне. н. пр. — Коли грім кого вбъє, то кажуть, що під ним чорт ховав ся. н. пр. Гр. Чайч. — А ви гроші в свою скриню ховаєте. Лев. — Щоб де було свій крам складати, та всякую бакалїю ховати, комору збудував. Б. Г. — Трава степова, де не глянь, розлягаєть ся, аж військо в траві тій ховаєть ся. Гр. Чайч. — Сонця не видно і птиця ховаєть ся, дерево грізно під вітром ламаєть ся. Ал. — Чого ж вони там шукають, що там схоронили ? К. Ш. — Він мабуть скоро прийде, а тепер переховуєть ся у лїсї. Ст. X. — Що дня він мед тягав та в берлозї ховав. Б. Г.

Раздража́ть, раздражи́ть, ся = се́рдити, гнїви́ти, дратува́ти (С. Л.), дражни́ти, дрочи́ти (С. Л.), вража́ти, розсе́рдити, розгнївати, роздратува́ти, роздражни́ти, роздрочи́ти, подрочи́ти, врази́ти, розъятри́ти, ся. — А ми ж Турка та не звоюєм, тільки роздратуєм. н. п. — А музичний грім і галас тільки нерви роздратовує. Мова. — Ой горить Умань, та нїкому погасити; ой було ж вам, превражі уманцї, запорожцїв не дрочити! н. п. — Одноманітна природа дрочила йому нерви. Кн.

Разража́ть, разрази́ть, ся = розбива́ти, розби́ти, ся, розтрощи́ти, ви́бухнути (С. Л.). — Грім розбив дерево. — Огонь криєть ся, але як разом вибухне. Мазепа. С. З. — Разрази́лась бѣда́ = окоши́ло ся. — Батько з матіръю посварили ся, а на мінї окошило ся. Кр. — Разрази́ться смѣ́хомъ = при́снути од сьмі́ху. — Р. гнѣ́вомъ = скипі́ти од гнїву. — Ту́ча разрази́лась = хма́ра розгуркота́ла ся, грім уда́рив.

Ударя́ть, уда́рить, ся = 1. бити, лупи́ти, колоти́ти, у(в)да́рити, трі́снути, чим довгим вздовж — ви́тягти, гнучким — хвиснути, стьобону́ти (С. Д.), впоперек — опереза́ти, ви́перезати, важким — угатели́ти, потягти́ (Ос.), в лице — затопи́ти, зацїдити, ляща́ да́ти, ущу́чити, сильно — опері́щити, улу́щити, осмору́жити, садну́ти, сви́снути, теле́пнути, обембе́рити, кулаком — лу́снути, мазну́ти, стусонути, торо́хнути, захмели́ти, рукою — ба́цнути, ля́пнути (С. Л.), об землю — ге́пнути, бря́знути, ткнувши — штурхону́ти, пи́рснути, задними ногами — вихну́ти, хвицну́ти, брикну́ти, рогами, лобом — бу́цнути, сокирою — цю́кнути. — Як опереше його батогом. — Дрючком Рябка разів із шість оперезав. Гул. Ар. — Видно ломакою оперіщив. — Вилами його так оперіщив, що аж рубіжі понабігали. н. о. Ет. зб. — В висок Дареса затопив. Кот. — Піп зараз взяв вола за роги і в лоб обухом зацїдив. Кот. — Як ухватив хворостину, як улущить кабанчика по спинї. Лев. — Ущучив його по пицї. Полт. — Денис ще й кулаком торохнув по столї. Лев. — А кінь як хвицне його задом. н. к. — Кожумъяка здавив Печенїга, підняв його тай гепнув об землю. Лев. — Уда́риться = у(в)да́рити ся (С. Ш.), заби́ти ся, трі́снути ся, стусону́ти ся, хрьо́пнути ся, хря́пнути ся. Вдарив ся головою. — Забив ся об стїну. — Лисиною об одвірок тріснув ся. — Громъ уда́рилъ = грім у(в)да́рив (С. Ш.), грю́кнув, торо́хнув. — Шваркнула блискавка, грім грюкнув і загув. Греб. — Уда́рить по рука́мъ = переби́ти ру́ки. — Довго торгувались, поки перебили руки і пішли могрич пити. н. о. — Онъ не уда́ритъ лицо́мь въ грязь = він не да́сть собі́ в ка́шу наплюва́ти; він не осоро́мить ся. 2. вимовля́ти з прити́ском, наголо́шувати. 3. вдава́ти ся, вкида́ти ся і д. Вдава́ться 2.

Ужа́сный = страше́нний (С. Л.), страхове́нний (С. Л.), страше́зний, страшеле́зний. — Страшенний грім. — На дворі страшенний мороз.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)