Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 131 статтю

Запропонувати свій переклад для «доводити»

Шукати «доводити» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Беси́ть – дратува́ти, розлюто́вувати, дово́дити до ска́зу.

Вводи́ть, вва́живать, ввесть – вво́дити, вве́сти́, (о многих) повво́дити, заво́дити, заве́сти́, впрова́джувати, впрова́дити, запрова́джувати, запрова́дити. • Вводи́ть, ввести́ закон – запрова́джувати, запрова́дити, заво́дити, заве́сти́ зако́н. • Вводи́ть, ввести́ в жизнь – запрова́джувати, запрова́дити до життя́, перево́дити, переве́сти́ у життя́. • Вводи́ть, ввести́ закон в силу, в действие – надава́ти, нада́ти си́ли, чи́нности яко́мусь зако́нові. • Вводи́ть, ввести́ (в грех, искушение, ошибку) – призво́дити, призве́сти́ кого́ до гріха́, до споку́си, до по́милки, підво́дити, підве́сти́, на гріх. • Вводи́ть, ввести́ в заблуждение – навіва́ти, наві́яти по́милку, вво́дити, вве́сти́ в ома́ну, омиля́ти, омили́ти, змиля́ти, змили́ти кого́. • Вводи́ть, ввести́ в соблазн – спокуша́ти, спокуси́ти, зра́джувати, зна́дити, ве́сти (приве́сти) до споку́си. • Вводи́ть, ввести́ в убыток – дово́дити, дове́сти до втра́ти, до шко́ди. • Вводи́ть в обман – дури́ти кого́, обду́рювати кого́, впрова́джувати в обма́н. • Вводи́ть, ввести́ во владение – вво́дити, уве́сти́ в посіда́ння (володі́ння), ув’я́зувати, ув’яза́ти кого́ (в має́ток) (стар.).

Вгоня́ть, вогна́ть – 1) заганя́ти, заго́нити, загна́ти; (о многих) позаганя́ти. [Позаганя́ти теля́та в двір]; 2) (вбивать) вганя́ти, угна́ти, увігна́ти, забива́ти, заби́ти, вбива́ти, вби́ти, вгоро́джувати, вгороди́ти. [Загна́ти клин (Конис.). Угна́в йо́го по колі́на в зе́млю (Чуб.). Мов ніж угороди́в у се́рце (Мир.)]; 3) (в гроб, чахотку и т. д.) дово́дити, дове́сти до чо́го, впрова́джувати, впрова́дити до чо́го. [Ой, козаче́ньку, впрова́див ти дівчи́ноньку до гро́ба]. • Вогна́ть что-л. в руку, ногу – підколо́ти чим ру́ку.

Вести́ или весть – 1) ве́сти́, прова́дити. [Дівчи́ноньку до вінця́ веду́ть. Куди́ бог прова́дить? Прова́дити ві́йсько до бо́ю]; 2) (направлять движение судна, экипажа и т. п.) прова́дити, керува́ти, кермува́ти, кочува́ти (гал.). [Се керма́нич молоде́нький, се дара́бу він кочу́є (Федьк.)]; 3) (простираться, направляться) вести́, прова́дити, прямува́ти, дово́дити. [Сте́жка веде́ до га́ю. Сі́ни прова́дять до світли́ці. Куди́ цей шлях пряму́є?]; 4) Вести́ дело, работу – прова́дити (справува́ти) ді́ло, спра́ву (спра́ви), робо́ту. [За́гад ді́ло справу́є]. • В. процесс, тяжбу с кем – позива́тися з ким. • Судья ведё́т процесс, дело – суде́ць прова́дить проце́с, спра́ву. • Вести́ борьбу, вести́ войну – точи́ти (прова́дити) боротьбу́, війну́. • Вести́ хоровод – вести́ тано́к. • Вести́ разговор, -ти́ речь, -ти́ рассказ – прова́дити (вести́) розмо́ву, мо́ву, ре́чі, оповіда́ння. • Вести́ переговоры – вести́ переспра́ви, трактува́ти. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (Куліш)]. • Вести́ переписку – листува́тися з ким. • Вести́ дневник – вести́ щоде́нника. • Вести́ торговые сношения – прова́дити (відбува́ти) торг, торго́ві зно́сини. • Вести́ жизнь – прова́дити життя́. • Вести́ хозяйство – держа́ти хазя́йство, господа́рство, хазяйнува́ти, господарюва́ти. • Вести́ детей – прова́дити ді́ти, вихо́вувати ді́ти. • Вести́ свой род от кого-л. – вести́ свій родові́д (родословную), похо́дити від ко́го, бу́ти з ро́ду кого́. • Вести́ дело к тому (так), чтобы… – кермува́ти (гну́ти) на те, щоб…, хили́ти ре́чі так, щоб… [Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти́ нас до су́ду]. • Вести́ себя – пово́дитися (сов. повести́ся), держа́тися, справува́тися (гал.). [Сестра́ навча́є, як мені́, малі́й, тре́ба пово́дитися, як дя́дину любе́нько віта́ти (М. Вовч.). Справу́йся до́бре, не пусту́й (Франко)]. • Вести́ себя по отношению к кому-л. – обхо́дити ко́ло ко́го, трима́тися супроти́ ко́го. [Лу́чче коли́-б Я́ків тихе́нько обхо́див ко́ло йо́го (М. Вовч.)]. • Вести́ себя хорошо, достойным образом – шанува́тися, чти́тися. [Гляди́-ж шану́йся, стережи́сь, роби́ти так не вчись (Гліб.)]. • Плохо вести́ себя – не шанува́тися, пу́сто йти; 5) (корчить, коробить) судо́мити, жолоби́ти, безл. [Пу́чки судо́мить. До́шку жоло́бить]. • А он и ухом не ведё́т – а він ані га́дки, а він і га́дки не ма́є, а він ні ку́є, ні ме́ле.

Воспи́тывать, воспита́ть – вихо́вувати (и хова́ти), ви́ховати, (вскармливать) вигодо́вувати, ви́годувати, годува́ти, згодува́ти, рости́ти, зрости́ти, (лелеять) вико́хувати, ви́кохати, (многих) накоха́ти, плека́ти, ви́плекати, пе́сти́ти, ви́пестити; (в известном духе) води́ти, вести́, прова́дити, сов. повести́, (многих) повиво́дити; (поставить детей на ноги, научить уму-разуму) дово́дити, довести́ до пуття́, до ро́зуму, подово́дити до ро́зуму. [Хло́пця ви́ховав дя́дько. Хова́в си́на, голу́бив (Крим.). Люде́й – на люде́й-браті́в вихо́вувати (Єфр.) (= в людях – людей-братьев воспитывать). Ви́кохали мене́ ба́тько-не́нька. Накоха́в собі́ діте́й, ско́ту. Нау́ка грі́ла нас, плека́ла на́ші думки́ (Кониськ.). У сповито́чку ви́пестила мене́ ті́тка (М. Вовч.). Дочка́ в ме́не пове́дена по старосві́тськи (Л. Укр.). Па́ні діте́й хороше́нько во́дить. Я-б му́жів з вас повиво́див (Франко)].

Выполня́ть, вы́полнить – 1) виповня́ти, ви́повнити, сповня́ти, спо́вни́ти. [Ви́повнив я́му земле́ю і притопта́в]; 2) вико́нувати, ви́конати, справля́ти, -ся, спра́вити, -ся, дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, вчиня́ти, вчини́ти. [Вчини́ мою́ во́лю = выполни моё желание]. • Вы́полнить условие – ви́конати умо́ву, доде́ржати умо́ви. • Выполня́ть функции чьи – вико́нувати чиї́ фу́нкції; (о неодушевл.) пра́вити за що. [Тепе́р дикт пра́вить за скло]. Вы́полненный – 1) ви́повнений, спо́внений; 2) ви́конаний, спра́влений, дове́дений до кра́ю. • Выполня́емый – вико́нуваний.

Доверша́ть, -ся, доверши́ть, -ся – дове́ршувати, -ся, доверши́ти, -ся, заверши́ти, -ся, доро́блювати, -ся, дороби́ти, -ся, докінча́ти, -ся, докінчи́ти, -ся, дово́дити (дове́сти́), -ся до кінця́. (Срв. Заверши́ть). [Доверши́лась Украї́ни кри́вда стара́, нам пора́ для Украї́ни жить (Франко). Кі́лька книжо́к з украї́нської істо́рії дороби́ли ді́ло (Грінч.)]. • Довершё́нный – дове́ршений, докі́нчений, ви́кінчений, доро́блений, дове́дений до кінця́, до кра́ю.

Доводи́ть, довести́ и дове́сть – дово́дити, дове́сти́, заве́сти́, допрова́джувати, допровожа́ти, допрова́дити, доправля́ти, допра́вити; (побудить) призво́дити, призве́сти. [Це мене́ дово́дить до зневі́ри. Поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.). Го́лод призві́в його́ до злоді́йства. Допрова́дь його́ до ха́ти, бо сам не ді́йде. На превели́ку си́лу допра́вив її́ в ліка́рню]. • Доводи́ть, довести́ до конца – дово́дити (дове́сти́) кра́ю, до кра́ю, дохо́дити кра́ю, доверши́ти, заверши́ти. [Тре́ба кра́ю дово́дити (Шевч.)]. • Довести́ до последней крайности – дове́сти аж до са́мого кра́ю, допрова́дити до оста́нньої межі́. • Довести́ до сведения – дове́сти́ (пода́ти) до ві́до́ма, з’ясува́ти кому́. • -сти до общего сведения – пода́ти до зага́льного (вселю́дного) ві́до́ма. • Дове́дший, -шая до чего – при(з)во́дник, при(з)во́дниця. [Щоб на не́ї пропа́сниця, на ту приво́дницю! (Куліш)]. • Дове́денный – дове́дений; призве́дений.

Дока́зывать, доказа́ть – дово́дити, дове́сти́, (подтверждать данными) дока́зувати, доказа́ти; (свидетельствовать) сві́дчити (досвідча́ти), досві́дчити. [Дове́дено, що з посланце́м еспа́нським, Мендозою, змовля́лись ви (Грінч.). Коли́ він непра́вду гово́рить, то ви доведі́ть це йому́. Скажі́м і докажі́м, що ми бойці́ (Л. Укр.). Ма́ю безпере́чні да́ні, які́ сві́дчать, що Кони́ський помиля́вся (Доман.). А ти-ж те́є, що ка́жеш, досві́дчиш? – Досві́дчу, бо пе́вні до́кази ма́ю]. • На деле доказа́ть – ді́лом дове́сти́. [Я ладе́н вам ді́лом дове́сти, що ва́ша га́дка про ме́не помилко́ва (Крим.)]. • Дока́зывать свои права на что – дово́дити (сві́дчити) свої́ права́ до чо́го, (вести дело) справува́тися за що. [Справу́ється за зе́млю]. • Дока́занный – дове́дений, дока́заний, досві́дчений (до́казами, до́водами).

Дока́нчивать, доко́нчить – доробля́ти (доро́блювати), дороби́ти, докі́нчувати, докінчи́ти, кінча́ти, кінчи́ти, закі́нчувати, закінчи́ти, дове́ршувати, доверши́ти, дово́дити кра́ю, дове́сти́ кра́ю. • Дока́нчивать чтение – дочи́тувати, дочита́ти. • -ать шитьё – дошива́ти, доши́ти. • -ать писание – допи́сувати, дописа́ти. • -ать мытьё – домива́ти, доми́ти и т. д. [Дороблю́ ді́ло – та й піду́ додо́му. Зачека́йте, до́ки дотру́ підло́гу = пока доко́нчу мыть пол]. • Доко́нченный – доро́блений, дове́ршений, докі́нчений, закі́нчений, скі́нчений, до кра́ю дове́дений; дочи́таний, допи́саний, доши́тий, доми́тий и т. д. См. Конча́ть, ко́нчить.

Донесе́ние – донесі́ння, до́повідь (р. -ди), реля́ція, ра́порт. • Делать донесе́ние – доно́сити, доповіда́ти, роби́ти до́повідь, дово́дити до ві́дому, рапортува́ти кому́, оповіща́ти кого́.

Допуска́ть, допусти́ть – пуска́ти, пусти́ти, допуска́ти, допусти́ти, попуска́ти, попусти́ти, підпуска́ти, підпусти́ти, дово́дити, дове́сти́, (предполагать) припуска́ти, припусти́ти. [В свою́ госпо́ду я пуска́ю всіх (Л. Укр.). Не попу́стить (или не дасть, не дозво́лить) він Грицько́ві верхово́дити над собо́ю (Грінч.). Такі́ фо́рми дозволя́ються, хіба́, в ві́ршах. Ви ка́жете, що з ньо́го зло́дій, а я того́ не припуска́ю (не гада́ю). Не приведи́ (не доведи́), бо́же, ніко́му тако́го ба́чити]. • Допу́стим (предположим) – покладі́мо, припусті́мо, да́ймо, да́ймо на те́є. [Да́ймо, що він прода́сть жи́то, то й тоді́ все-ж не ви́стачить гро́шей на ха́ту. Да́ймо на те, що він помили́вся. Покладі́мо на́віть, що слова́ її́ справедли́ві (Крим.)]. • Не допуска́ть и мысли – і ду́мки не припуска́ти, і в голова́х не поклада́ти. [І в голова́х не поклада́ла, щоб пан му́сів збреха́ти (Квітка)]. • Не допуска́ть противоречий – не попуска́ти супере́читися (или спереча́нь). • Не допусти́ть беды (предотвратить) – запобі́гти ли́хові, зара́дити ли́хові. • Допусти́ть себя до чего (или допусти́ть что) – допусти́тися чого́. [Хто міг сподіва́тися, що він допу́ститься брехні́? Де́котрі сміхови́ни, що їх допусти́всь а́втор (Крим.)].

Дора́щивать – дово́дити до зро́сту.

Изве́стность – 1) (состояние известного) зві́сність (-ности); 2) сла́ва. [Повсю́дну світову́ сла́ву і гучни́й ро́зголос дали́ Хейя́мові не його́ ці́нні математи́чні ара́бські писа́ння (Крим.)]. • Приобрести -ность – сла́ви придба́ти (зажи́ти), ви́значитися, в мо́ву ввійти́. [Зажила́ вона́ собі́ ще того́ щасли́вого ча́су сла́ви до́брої па́нночки (Г. Барв.). Анто́сьо все в мо́ву вхо́див між товари́ством і в го́роді (Свидн.)]. • Он приобрёл большую -ность – він вели́кої сла́ви здобу́в (зажи́в, придба́в) собі́, (здобу́вся); він вели́ку сла́ву ма́є. • Это доставило ему большую -ность – це дало́ йому́ вели́ку сла́ву. • Дело это получило громкую -ность – спра́ва ця ма́ла широ́кий ро́зголос (набула́ широ́кого ро́зголосу). • Пользоваться -ностью – ма́ти сла́ву, ті́шитися сла́вою. [Ті́шаться сла́вою і непо́вні антологі́чні га́рні пере́співи фон-Боденште́дта (Крим.)]. • Пользующийся громкой (широкой) -ностью – голосни́й, широкосла́вний, славнозві́сний. [Я хо́чу бу́ти вели́ким чолові́ком і сла́вним, голосни́м на ввесь край (Франко). Котляре́вський з висо́ких постаме́нтів поспуска́в на долі́вку широкосла́вних геро́їв (Куліш)]. • Ставить, поставить в -ность кого о чём – дово́дити, дове́сти́ до ві́дома кому́ про що, повідомля́ти, повідо́мити кого́ про що, виявля́ти, ви́явити кому́ що. [Про це вже дове́дено до ві́дома його́ ба́тькові (М. Грінч.). Феріду́н за́раз ви́явив сина́м, що тре́ба їм пої́хати до царя́ Єме́нського (Крим.)]. • Привести в -ность – з’ясува́ти, ви́яснити, ви́значити що, (подсчитать) підрахува́ти що. [Утра́ти від поже́жі ще не з’ясо́вано (не ви́яснено) (М. Грінч.)]. • Не все древне-русские рукописи приведены в -ность – не про всі старору́ські руко́писи позби́рано звістки́. • -ность (знание случившейся беды) всё же лучше мучительной неизвестности – і зла́я вість не така́ му́ка, як бе́звість; лі́пше вже зна́ти про ли́хо, ніж не зна́ти та думка́ми му́читися; 3) славнозві́сність; см. Знамени́тость.

Коне́ц – 1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.). • -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля. • -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста. • Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́. • Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́. • В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)]. • Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)]. • Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль. • В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)]. • Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва. • В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)]. • Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий. • Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)]. • Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный. • Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́. • Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́. • -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю. • Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́. • И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду. • Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти. • Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо. • Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися). • -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться. • -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й; 2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́. • Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́; 3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою). • -нец пряжи – пуд пряжі. • -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти. • Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край); 4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва; 5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка. • У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя; 6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду). • Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)]. • Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць. • Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д. • В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д; 7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)]. • Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць. • Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю). • От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́. • Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю. • -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о. • В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)]. • В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)]. • В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док. • В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)]. • Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)]. • К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́. • К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та. • Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю). • В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)]. • Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́. • До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)]. • До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)]. • При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку. • Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)]. • Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́. • Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)]. • Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам. • Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)]. • Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)]. • Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́. • Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)]. • Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)]. • Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́. • Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)]. • -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові). • Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му. • Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край). • -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там. • -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га. • Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю. • -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля. • -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)]. • -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас. • Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто. • Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к. • -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис). • Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід. • Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі. • Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць; 8) (цель) мета́, ціль (-лі). • На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?

Наводи́ть, навести́ и наве́сть – 1) кого на что, что на кого – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаво́дити, понапрова́джувати кого́ на що, що на ко́го. [Напрова́див його́ на п’я́ну доро́гу (Закр.)]. • Он -вё́л нас на засаду – він наві́в (напрова́див) нас на за́сідку. • -ди́ть кого на след – наво́дити (напрова́джувати) кого́ на слід. • -ди́ть, -сти́ кого на мысль – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на ду́мку (на га́дку), дава́ти, да́ти на ро́зум кому́, насува́ти кому́ ду́мку. [Чи не чита́ння, бува́, й напрова́дило вас на оці́ гадки́? (Крим.). Коб йому́ бог на ро́зум дав, щоб уда́рив кого́ (Звягельщ.)]. • -ди́ть, -сти́ на путь – направля́ти, напра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на шлях, дава́ти, да́ти на́від кому. • -ди́ть на кого подозрение – накида́ти на ко́го підо́зру. • Это -вело́ меня на подозрение – це ви́кликало в мені́ підо́зру, це насу́нуло мені́ підо́зру. • Не -води́ меня на грех – не призво́дь мене́ до гріха́. • -ди́ть разговор на какой-л. предмет – справля́ти (спрова́джувати) розмо́ву на яку́ те́му; 2) (об аппарате, орудии: направлять) направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити, наставля́ти, наста́вити, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, (целить, метить) наці́лювати, наці́лити, нарихто́вувати, нарихтува́ти и наришто́вувати, нариштува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́мірити, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти, понакеро́вувати, поскеро́вувати, понаці́лювати, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати що на ко́го, на що. [Напра́вив на йо́го рушни́цю (Сл. Ум.)]. • -ди́ть, -сти́ телескоп – направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити телеско́п(а). [Галіле́й, спра́вивши свій телеско́п на сю плане́ту, відкри́в, що споді́вані фа́зи спра́вді існу́ють (Павлик)]. • -ди́ть, -сти́ пушку, пушки на что – наці́лювати и націля́ти, наці́ляти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́міряти гарма́ту, гарма́ти, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати гарма́ти на що. [Велі́в гарма́ти нарихтува́ти, на Ви́рвин го́род стрі́ли пуска́ти (Ант.-Драг.). Наришту́йте джере́ла огняні́ на Чо́рне мо́ре (Куліш). Сто гарма́т на нас ви́мірили (Маковей)]; 3) (насылать) наво́дити, наве́сти́, насила́ти, насла́ти; (нагонять) наго́нити, нагна́ти на ко́го що; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́. [Простягни́ ру́ку твою́ і наведи́ жаби́ на Єги́петську зе́млю (Куліш). Насла́в бог на люде́й ка́ру (Сл. Ум.)]. • -ди́ть на кого тоску (скуку), грусть – наво́дити (наго́нити) нудьгу́, сму́ток (сум) на ко́го, завдава́ти нудьги́, сму́тку (су́му) кому́, сов. зануди́ти, засмути́ти кого́. [Та зга́дка навела́ сум на всіх (Н.-Лев.). Засмути́в я тебе́, мою́ я́сочку (Грінч.)]. • Эта книга -ди́т на меня сон – ця кни́га (кни́жка) наго́нить на ме́не сон. • -ди́ть страх, ужас на кого – завдава́ти страху́, жа́ху́ кому́. [Про́сте коза́цтво завдає́ жа́ху не то коміса́рам, та й усьому́ коза́цькому па́нству (Куліш)]. • -вести́ порчу на кого – причи́ну зроби́ти кому́. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)]; 4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наво́дити, наве́сти́, (о мног.) понаво́дити що. • -ди́ть на что лак – наво́дити ла́ком що, лакува́ти, поко́щувати що. • -ди́ть узор чернилами – наво́дити узі́р чорни́лом. • -ди́ть брови – наво́дити (підво́дити) бро́ви. • -ди́ть зеркальные стекла – вило́щувати (вигла́джувати) дзерка́льні сте́кла. • -ди́ть лоск, бронзу на что – наво́дити лиск (по́лиск, ґлянс[ц]; вигла́ду), бро́н(д)зу на що, лощи́ти (ґлянсува́ти), наброн(д)зо́вувати що; срв. Лощи́ть 1. • -ди́ть тень – заті́нювати що; ману́ (на)пуска́ти. • -ди́ть мост через реку – ста́вити (наво́дити, перекида́ти, наста(но)вля́ти) міст, (пловучий) наплавля́ти міст через ріку́ (рі́чку); 5) (настаивать) дово́дити, дове́сти́ (свого́), поверта́ти, поверну́ти (на своє́). • Я -веду́ на своё – я доведу́ свого́, я таки́ поверну́ на своє́; 6) (приводить кого во множестве) наво́дити, наве́сти́, понаво́дити, напрова́джувати, напрова́дити, понапрова́джувати кого́ куди́. [Або́ сам хо́диш то до Васю́ти, то до Грицька́, то до се́бе наведе́ш їх по́вну ха́ту (Грінч.). Е, та ти тут не оди́н, з тобо́ю ще які́сь п’яни́ці, – понаво́див уже́! (Чуб. I)]. • Он -вё́л ко мне гостей – він наві́в (напрова́див) до ме́не госте́й. [Напрова́див госте́й по́вну ха́ту (Сл. Гр.)]; 7) (справку о ком, о чём) роби́ти, зроби́ти до́відку, бра́ти, взя́ти до́відку про (за) ко́го, про (за) що, (диал.) забира́ти, забра́ти спра́ву про що (Звин.). Наведё́нный – 1) наве́дений, напрова́джений, понаво́джений, понапрова́джуваний; 2) напра́влений, спра́влений, наста́влений, накеро́ваний, скеро́ваний, наці́лений, нарих[ш]то́ваний, ви́рихтуваний, ви́мірений, понапра́вляний и т. п.; 3) наве́дений, на́сланий, на́гнаний, за́вданий. • -ный (индуктивный) ток, физ. – навідни́й (індукти́вний) струм.

Него́дность – 1) неприда́тність, незда́тність, (зап. незда́лість), неспосі́бність; нікче́мність (-ости). • -ность для питья – неприда́тність до (для) пиття́, непи́тність (-ности). • -ность к употреблению – неприда́тність до вжива́ння, неужи́тність (-ности). • Приводить, привести в -ность что – дово́дити (призво́дити), дове́сти́ (призве́сти́) до неприда́тности що. • Приходить, притти в -ность – роби́тися, зроби́тися неприда́тним (незда́тним, неспосі́бним), (о человеке ещё) нікчемні́ти, знікчемні́ти, ледащі́ти, зледащі́ти (прич. знікчемні́лий, зледащі́лий); см. Приходи́ть 1; 2) негі́дність, паску́дність (-ности). Срв. Него́дный.

Неологи́зм – неологі́зм (-му), (мо́вний) новотві́р (-во́ру). [Дово́дити красу́ цих неологі́змів тут зо́всім не випада́є (Крим.)].

Неоснова́тельный – неґрунто́вний, (необоснованный) необґрунто́ваний, (несостоятельный) несті́йний, (беспочвенный) безґрунто́вний, безпідста́вний, безосно́вний, (несправедливый) неправди́вий, неслу́шний, (непрочный) нетрива́лий, нетривки́й, неміцни́й, неста́лий, (неустойчивый) хитки́й, (шаткий) хибки́й, (слабый) слабки́й, (несолидный) непова́жний, (о челов.) нестате́[о́]чний, недола́дни[і]й; срв. Легкомы́сленный, Неосмотри́тельный, Пове́рхностный. [Не тре́ба бага́то дово́дити, яка́ ця тео́рія безпідста́вна, ненауко́ва та нелогі́чна (Грінч.). Я не кажу́, що а́второва гіпо́теза безпідста́вна (Грінч.). Зо́всім несті́йна тео́рія (Крим.). Неслу́шний за́кид (Київ). Неміцна́ робо́та (Лубенщ.). Хибка́ підста́ва до таки́х широ́ких узага́льнень (Київ). Час за́між, та все які́сь недола́дні лю́ди трапля́ються (Н.-Лев.)]. • -ные предположения – безпідста́вні (неслу́шні) припу́щення (здо́гади). • -ные претензии – безпідста́вні прете́нсії (ви́мо́ги).

Нищета́ – (в прямом и перен. знач.) убо́зство, (сильнее го́ле вбо́зство), убо́гість, нужде́нність, бі́дність, мізе́рність (-ости), мізе́рія, (редко, ц.-слав.) нищо́та́, (только в прям. знач.) зли́дні (-нів); см. ещё Ни́щенство 2. [Всю́ди розко́ші, бага́тство безме́жне і ту́т-же страше́нне убо́зтво (Загірня). Я запоможу́ твою́ мізе́рність оста́нками мого́ бага́тства (Куліш). Оповіда́ли про свою́ дома́шню мізе́рію (Франко). Насміха́ються сусі́ди з на́ших зли́днів (Куліш). До́ма зли́дні зоста́лися зли́днями, але́ хоч голо́дні не сиді́ли (Грінч.). Хо́че із до́му ви́гнати (мене́) і в зли́дні ки́нути (Самійл.).]. • Жить в -те́ – жи́ти (влачить существование: животі́ти, ни́діти) в (при) зли́днях (при вбо́зтві, убо́го), злиднюва́ти. [Ни́діють у те́мряві та зли́днях (Коцюб.)]. • Впадать, впасть в -ту́ – дохо́дити, дійти́ до вбо́зтва, бідні́ти, збідні́ти, убо́жіти, зубо́жіти, мізерні́ти, змізерні́ти, перево́дитися, переве́сти́ся на зли́дні, озлидні́ти, оголі́ти, (редко) ни́щіти, зни́щіти, (о мног.) позлидні́ти, поголі́ти. [Були́ коли́сь заможне́нькі, а тепе́р озлидні́ли (Радом.). Не тим на́ші ді́ти поголі́ли, що со́лодко пили́ й ї́ли (Номис). Як Ва́силь збідні́в, так і Они́сько зни́щів (Мирний)]. • Впавший в -ту́ – зубо́жі́лий, озлидні́лий. • Доводить, довести кого до -ты́ – дово́дити (призво́дити), дове́сти́ (призве́сти́) кого́ до (го́лого) вбо́зтва (до жебра́цтва, до же́брів), (ввергать) вкида́ти, (в)ки́нути кого́ в зли́дні, (делать нищим) убо́жити, зубо́жити, зголи́ти кого́. «Нищета философии» К. Маркса – «Убо́зтво філосо́фії» К. Ма́ркса.

Облича́ть, обличи́ть – 1) (выказывать, обнаруж. кого, что) вика́зувати, ви́казати, виявля́ти, ви́явити кого́, що, дово́дити, дове́сти що; 2) -ча́ть, -чи́ть кого в чём (уличать, изобличать) – вика́зувати, ви́казати, виявля́ти, ви́явити, дока́зувати, доказа́ти кому́ що, виво́дити, ви́вести кого́, спійма́ти кого́сь на чо́му. • -ча́ть (-чи́ть) кого во лжи, в воровстве, измене и т. д. – виявля́ти (ви́явити), виво́дити (ви́вести) вика́зувати (ви́казати) чию́сь брехню́, чиє́сь злоді́йство, чию́сь зра́ду и т. д. Судья -чи́л преступника во лжи – суддя́ ви́явив злочи́нцеві його́ брехню́. • Обличё́нный – ви́казаний, ви́явлений, ви́ведений (на чи́сту во́ду); 3) (хулить), см. Осужда́ть 2.

Ока́нчивать, око́нчить – кінча́ти и кінчи́ти, сов. (с)кінчи́ти, докі́нчувати, сов. докінча́ти и докінчи́ти, закі́нчувати, сов. закінча́ти, закінчи́ти, викі́нчувати, ви́кінчити, (о многих) покінча́ти, покінчи́ти, подокі́нчувати и подокінча́ти и т. д., (завершить) виве́[і́]ршувати, ви́вершити, дове́[і́]ршувати, доверши́ти, заве́[і́]ршувати, заверши́ти, поверши́ти, дохо́дити, дійти́ кінця́, дово́дити, дове́сти (до) кра́ю, дохо́дити, дійти́, подохо́дити чого́. • Начал и не -чил – поча́в і не скінчи́в. • -чивая свою речь… – кінча́ючи (закі́нчуючи) своє́ сло́во (свою́ промо́ву)… • -чивая обзор истории украинской литературы – дово́дячи до кра́ю о́гляд істо́рії украї́нського письме́нства (Єфр.). • Едва -чил – ле́дві дійшо́в кінця́. • Не -чили высшей школы – не покінча́ли ви́щої шко́ли, ви́щих шкіл не подохо́дили (Куліш). • -чить курс (наук) – добу́ти ку́рсу (навча́ння). • -чить дело, работу – (с)кінчи́ти, докінчи́ти спра́ву, ді́ло, робо́ту, дороби́ти робо́ту. • -чить дела, работы – покінча́ти, покінчи́ти, пороби́ти спра́ви, діла́, (все) ді́ло, (всю) робо́ту. • Начал и не -чил делать – поча́в і не дороби́в. • -чить произведение, сочинение – докомпонува́ти твір. [Я докомпонува́в «Чо́рну Ра́ду» (Куліш)]. • -вать, -чить полевые или другие хозяйств работы – обробля́тися, оброби́тися. Срв. Обсе́яться, Обжина́ться и т. п. -вать, -чить жизнь – ві́ку дожива́ти, дожи́ти, ві́ку добива́ти, доби́ти, довікува́ти. • Око́нченный – скі́нчений, докі́нчений, закі́нчений и т. д.

Осуществля́ть, осуществи́ть – зді́йснювати и здійсня́ти, зді́йсни́ти, спра́вджувати, справди́ти, до вчи́нку, до ді́ла дово́дити, (сов.) дове́сти, перево́дити, переве́сти (в життя́), (исполнять) ви[до]ко́нувати, ви́конати, докона́ти. [Так сказа́ти зміг-би я, але́ де си́ла, щоб оте́ справди́ти? (Сам.)]. • Эту мысль не трудно -ви́ть – цю ду́мку не ва́жко зді́йснити. • Осуществля́емый – зді́йснюваний, спра́вджуваний. • -ля́емый проект – зді́йснюваний проє́кт. • Осуществлё́нный – зді́йснений, спра́вджений. • -ные мечты – зді́йснені (спра́вджені) мрі́ї.

Отча́и[я]вать, отча́ять кого – дово́дити, дове́сти до ро́зпачу кого́; см. Обезнадё́живать.

Отча́яние – ро́зпач (-чу) (м. р.) и (-чи) (ж. р.), розпу́ка, від[од]ча́й, безнаді́я. [Гля́ну на ді́вчину – бліда́, грізна́, сама́ ро́зпач гірка́я (М. Вовч.). Страшна́ безнаді́я німа́ стисну́ла їй ду́шу (Грінч.). Крик, по́вний одча́ю (Крим.). Уда́рила з розпу́ки об по́ли рука́ми (Г. Барв.)]. • Предаваться -нию, см. Отча́иваться. • Приходить, прийти в -ние – впада́ти, впа́сти в ро́зпач, в розпу́ку, в безнаді́ю, збезнаді́їтися. • Приводить в -ние – дово́дити (призво́дити) до ро́зпачу кого́. • Я в -нии, что не могу этого для вас сделать – мене́ аж ро́зпач бере́, що не мо́жу вам цього́ зроби́ти. • Под влиянием -ния, с -ния – з розпачу, з одчаю. • С -нием – розпа́чливо. • Полный -ния – розпа́чливий, розпу́чливий. [Гля́нула на йо́го розпа́чливим по́глядом].

Пока́зывать, показа́ть – 1) пока́зувати, показа́ти, ука́зувати, указа́ти; (проявлять) вика́зувати, ви́казати, явля́ти, яви́ти, появля́ти, появи́ти, виявля́ти, ви́явити, знак подава́ти, (о мн.) повика́зувати, повиявля́ти и т. д. кого́, що, на ко́го, на що. [Покажи́ па́лець, а він і ру́ку про́сить. Появи́в себе́ незда́тним до робо́ти. Подає́ жі́нці знак, що се́рдиться на не́ї]. • -вать дорогу – пока́зувати доро́гу. • -за́ть рукою (глазами) на что – показа́ти (ски́нути) руко́ю (очи́ма) на що. • -за́ть пример – при́звід показа́ти (да́ти). [Сусі́дчин хло́пець показа́в мені́ при́звід кра́сти]. • -за́ть хороший пример – пода́ти до́брий при́клад; показа́ти до́бру доро́гу. • -вать вид – удава́ти, уда́ти, в знаки́ дава́ти, озна́ку дава́ти, да́ти. [Уда́в, ні́би не розібра́в. Уда́в, що засну́в. Дівча́та схо́дяться у гурт, даю́ть озна́ку, бу́цім кого́ перехо́вують (Мирн.)]. • А он и виду не -вает – а він і в знаки́ (і знаку́) не дасть. -вать себя чем, каким – явля́ти, яви́ти себе́ чим, яки́м; (притворно) удава́ти, уда́ти з се́бе що. [Він яви́в себе́ надзвича́йно вражли́вим. Він удава́в з се́бе знавця́]. • Не -вай людям слёз – не пока́зуй лю́дям сльо́зи (Шевч.). • Не -вай другим своих мыслей – не виявля́й и́ншим свої́х думо́к. • -за́ть себя кому – показа́ти себе́; да́тися в знаки́. [Я ще тобі́ себе́ пока́жу, зна́тимеш! Дали́ся тобі́ в знаки́]. • -вать кого в наилучшем свете – виявля́ти, ви́явити кого́ в найкра́щому сві́тлі. • Ваши глаза -ют ваши чувства – ва́ші о́чі виявля́ють ва́ші почуття́. • Речь твоя -ет воспитанность – річ твоя́ явля́є ви́ховання (Куліш). • -за́ть выражением лица – ви́явити ви́разом обли́ччя; ознайми́ти лице́м. • -зывать кукиш – ду́лю дава́ти (показува́ти, ти́кати, сука́ти), да́ти. • -зывать язык – язика́ соло́пити. • -зывать голое тело сквозь прорехи – ті́лом світи́ти. • Он к нам и носа (глаз) не -ет – він до нас і но́са (оче́й) не появля́є (явля́є), но́са не потика́є. • И глаз не -вай – і оче́й (очу́) не явля́й. • Хоть бы глаза когда -за́л – хоч-би о́чі коли́ появи́в. • Ей его и не -вай – їй його́ ні на́ очі. • И носа из избы не -вает – і но́са з ха́ти не витика́є (не ви́ткне). • И носа к ним -за́ть нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна. • -вать пальцем на кого – па́льцем витика́ти кого́ [Вороже́ньки погляда́ють, па́льцями нас витика́ють]. • -вать на кого рукою – скида́ти на ко́го руко́ю. • -за́ть чудо всему свету – яви́ти чу́до всьому́ сві́тові. • -за́ть свою силу – яви́ти свою́ си́лу. • -за́ть свои намерения – ви́явити свої́ за́міри. • -зывать печаль – виявля́ти (появля́ти) сум, журбу́. • -зать воочию – да́ти на явку́, поста́вити в очу́, показа́ти в світ о́ка. [Пока́жемо в світ о́ка до́блесть на́шого лю́ду (Куліш)]. • -за́ть кому что (научить кого чему) – показа́ти кому́ що; да́ти нау́ку кому́ чим. [Покажі́ть мені́ раз, як роби́ти, а вдру́ге я й сам зумі́ю. Пани́ свої́ми усо́бицями дава́ли нау́ку, як своє́ї пра́вди доказа́ти (Куліш)]; 2) (свидетельствовать) свідкува́ти, сві́дчити, посвідча́ти, посві́дчити, виявля́ти, ви́явити на ко́го, дока́зувати, доказа́ти, вика́зувати, ви́казати, дово́дити, дове́сти на (про́ти) ко́го. [Сві́дки посві́дчили, як була́ спра́ва, мене́ й пу́щено на во́лю. Ніхто́ не ви́явив на йо́го. Як-же мені́ дово́дити ба́тькові проти діте́й (Мирн.)]. • Пока́зываемый – пока́зуваний, вика́зуваний, появля́ний, виявля́ний. • Пока́занный – пока́заний; ука́заний; ви́казаний.

Поря́док – поря́док (-дку), ряд (-ду), лад (р. ла́ду́), стрій (-ро́ю), по́лад, розпоря́док, (в действии, в работе) ра́да, чин (-ну), (очередь следования) че́рга́, ко́лія. [Грома́дський поря́док (Куліш). Після тата́рщини нові́ поря́дки на Украї́ні поста́ли (Куліш). Наро́дній добро́бут зале́жить від то́го, які́ зако́ни даю́ть наро́дові ряд (Леонт.). Держа́вний лад. Прива́тна вла́сність, то – осно́ва тепе́рішнього капіталісти́чного ладу́ (Єфр.). Світови́й стрій одві́чний (Л. Укр.). Ні ладу́, ні по́ладу нема́. Життя́ почина́лось своє́ю черго́ю (Коцюбинськ.). Тепе́р прийшла́ ко́лія, так тре́ба йти]. • Привычный -док (обыкновенье) – зви́ча́й (р. зви́ча́ю). • Установленный -док (правило) – устано́ва. [Сам я зна́ю всі вхо́ди й звича́ї в (йо́го) ха́ті (Франко). У ньо́го (па́на) така́ встано́ва, що попе́реду відроби́ па́нові, хоч-би ту громові́ ку́лі леті́ли, а вже відта́к – собі́ (Франко)]. • В -дке – як слід, у поря́дку. [У ме́не все як слід, ка́же Ове́рко: худо́бі позано́сив, понапува́в, клу́ня і возі́вня на замку́ (Кониськ.)]. • В таком -дке размещать(ся) (о людях) – таки́м ладо́м, таки́м розпоря́дком ста́вити, поста́вити (става́ти, ста́ти). • По -дку – по ря́ду, по ря́ду че́рги, за ря́дом, по ко́лії, у поря́док. [Спа́ло на ду́мку й мені́, дові́давшись пи́льно про все з поча́тку, списа́ти по ря́ду (Єв.). Він пра́вив по ря́ду че́рги своє́ї слу́жбу перед бо́гом (Єв.). Тоді́ по ко́лії підхо́дили і дру́гі (до сто́лу) і ко́жен розпи́сувавсь (Свид.)]. • В -дке содержать (дело) – ма́ти, трима́ти (спра́ву) в поря́дку; на поря́дках соде́ржувати (спра́ву). [Господа́рство соде́ржувала на поря́дках (Квіт.)]. • Давать -док – знахо́дити, знайти́ лад кому́, чому́, дава́ти, да́ти лад кому́, чому́, знахо́дити, чини́ти, дава́ти ярмі́с кому́, чому́, ряди́ти, уряди́ти, розпоряди́ти що. [Ві́йсько стоя́ло, ладу́ не зна́ло, пан Іва́н ішо́в, лад ві́йську знайшо́в. Мене́ на дво́рі дру́гі дожида́ються; – тре́ба усі́м ярмі́с да́ти (Мирн.). Старшина́ приї́де, розпоряди́ть та й знов на ху́тір. Чолові́к ми́слить, а бог ря́дить]. • Приводить в -док – 1) (о деле, работе или группе предметов) дово́дити, дове́сти до ладу́, роби́ти, зроби́ти лад чому́, зво́дити, зве́сти до поря́дку (на лад), упорядко́вувати, упорядкува́ти, ула́годжувати, ула́годити, ула́джувати, ула́дити, уладна́ти, направля́ти, напра́вити що. [Си́лувалась доро́гою упорядкува́ти свої́ думки́, зупини́ти їх на чім-не́будь одні́м (Франко). Хтось штовхну́в ді́жечку з водо́ю… пооблива́в оде́жу, з’яви́вся сто́рож… і дові́в зно́ву все до ладу́ (Грінч.)]; 2) (о предметах отдельных) оправля́ти, опра́вити, обла́годжувати, обла́годити, опоря́джувати, опоряджа́ти, опоряди́ти, упоря́джувати, упоряджа́ти, упоряди́ти, припоряджа́ти, припоряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, направля́ти, напра́вити, виладно́вувати, ви́ладнати, по́рати, упо́рати що; (наводить чистоту) прибира́ти, прибра́ти, чепури́ти, причепури́ти -ся (себя), відхре́щувати, відхрести́ти. [Збери́ всі чо́вни, що оста́лись, і га́рно за́раз їх опра́в (Котл.). Тре́ба упоряди́ть шко́лу. Ми йому́ ґа́нки наряди́ли. Пого́нич узя́в по́рати санки́ (Крим.). Вми́лася холо́дною водо́ю, щоб не зна́ти було́ сліз, ще причепури́лася тро́хи й пішла́ (Грінч.). Там таке́ вдо́ма заста́ла, що наси́лу-си́лу відхрести́ла (Свид.)]. • Заводить -дки – порядкува́ти; лад, поря́док, розпоря́док запрова́джувати, запрова́дити. [Коза́цтво перебива́ло королі́вським уря́дам порядкува́ти по свої́й уподо́бі (Куліш)]. • Заведены, существуют -дки – звича́ї пово́дяться. [Що то за лю́ди в ній (у бу́рсі) живу́ть, і що то за звича́ї пово́дяться в ній (Яворн.)]. • -док наводить в чём – лад дава́ти, да́ти, лад роби́ти, лад знахо́дити чому́, упорядко́вувати, упорядкува́ти, на лад зво́дити, зве́сти́ що. [Дячи́ха господарюва́ла і всьому́ лад дава́ла (М. Вовч.)]. • Прийти в -док – зійти́, спа́сти на лад. [Як попорядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́ (Мова)]. • Стать, поставить на -док дня – ста́ти, поста́вити на че́ргу дня, на поря́док де́нний. [Жіно́че пита́ння ста́ло наре́шті тут (у Галичині́) на че́ргу дня (Єфр.)]. • Соблюдать -док – доде́ржувати, доде́ржати поря́дку, гляді́ти, догляді́ти поря́дку. [Гляди́, дя́дьку, поря́дку]. • Нарушать -док – пору́шувати, пору́шити лад, поря́док, розпоря́док, лама́ти, злама́ти зви́ча́й, -ча́ї. • Нарушение -дка – пору́шування, пору́шення ладу́ и т. д., лама́ння звича́ю, -їв. • Плохие -дки – безла́ддя (-дя), бе́злад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) – безуря́ддя. • Никакого -дка не стало – нія́кого ладу́ не ста́ло. • Поддерживать -док – пильнува́ти ладу́. • Правовой -док – пра́вний, правови́й лад. • Смотреть за -дком – ве́сти́ поря́док. • По поря́дку – підря́д, по-че́рзі́, по́ряду. • В алфавитном -ке – за абе́ткою, в абе́тковім поря́дку. • В обычном -ке – звича́йним поря́дком. • В спешном -ке – нега́йно, спі́шно. • В -ке очереди – за ря́дом, по ря́ду че́рги. • В -ке настоящего постановления – поря́дком ціє́ї постано́ви. • В -ке назначения, выдвижения – поря́дком призна́чення, висува́ння. • В судебном -ке – судо́вно[е]. • Для -ку (без существен. надобности) – для годи́ться. • В -ке вещей – як во́диться, як звича́йно, як слід, як годи́ться. • Это в -ке вещей – це річ звича́йна.

Предводи́тельствовать – 1) кем, чем – передува́ти ким, при́від (про́від) дава́ти кому́, верхово́дити, дово́дити ким, пе́ред ве́сти́ (води́ти), пе́ред держа́ти в чо́му, над чим. [І таки́й-то слабоси́лок оци́м вели́чним сві́том ору́дує і переду́є всі́ми (Куліш). Горді́й спра́вді вмів пе́ред ве́сти́, вмів отаманува́ти так, що и́нші його́ слу́хались (Грінч.). Дово́див ї́ми полко́вник Неба́ба (Куліш)]; 2) (быть предводителем) проводарюва́ти, головува́ти, отаманува́ти, ватагува́ти, вата́жити, ватажкува́ти (над ким); маршалкува́ти; см. Предводи́тель.

Предводи́ть – передува́ти, дово́дити ким; см. Предводи́тельствовать.

Приводи́ть, привести́ и приве́сть – 1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)]. • -веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не. • Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́; 2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)]. • -води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю. • Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)]. • Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.). • -води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)]. • -вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)]. • -вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку. • Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння. • -води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)]. • -вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)]. • Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?; 3) (ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що. • -води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)]. • -води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)]. • -веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́. • Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі; 4) -води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)]. • -вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́. • -вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́. • -вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́. • -вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́. • -води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́. • -води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́. • -води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́. • -вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти. • -вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́. • -вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти. • -вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док. • -вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́). • -вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́. • -вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́. • -води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)]. • -води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу; 5) дово́дити, дове́сти́, да́ти. • Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же). • Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися. • -ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х? 6) приво́дити, приве́сти́. • Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́; 7) арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го. • -вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника. Приведё́нный – 1) приве́дений, припрова́джений; 2) дове́дений, при(з)ве́дений; 3) наве́дений, по́даний. • -ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́; 4) арифм. – зве́дений.

Противополо́жный – протиле́жний, супротиле́жний, проти́вний, супроти́вний; (противоречащий чему) супере́чний чому́. [Перейшо́в мо́вчки до протиле́жної стіни́ (Л. Укр.). Сті́ни супротиле́жного буди́нку (Кониськ.). Два діяметра́льно супротиле́жні ти́пи (Грінч.). По́лум’я осява́ло проти́вну сті́ну (Коцюб.). Напро́сто ме́не сиді́в на супроти́вній ла́ві яки́йсь добро́дій (Крим.). Шевче́нко мав діяметра́льно протиле́жні Куліше́вим істори́чні по́гляди (Грінч.). Письме́нники протиле́жного на́пряму]. • Доказывать совершенно -ное – дово́дити цілко́м (су)протиле́жне, супроти́вне. • -ные свойства – супроти́вні, (су)протиле́жні власти́вості. • -ные интересы – супроти́вні, супротиле́жні, супере́чні інтере́си. [Супере́чні націона́льні інтере́си (Грінч.). Усі́ інтере́си ма́си ста́ли супротиле́жними інтере́сам пані́в (Кониськ.)]. • -ная сторона, -ный берег – протиле́жний, супротиле́жний, проти́вний бік, бе́рег, той бік, бе́рег. • Находящийся на -ной стороне, -ном берегу – тогобі́чний, того́біцький, по́ той бік, по тім бо́ці. [Того́біцькі го́ри (Корол.)]. • В -ную сторону от чего-л. – у проти́вний (протиле́жний, дру́гий) бік від чо́го, насу́против, навпаки́, наопа́к, наопа́ч чо́го. [Ти му́сиш тіка́ти в проти́вний бік (Франко). Покоти́ла паляни́цю навпаки́ со́нця (Квітка)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Кипение – (жидкости) кипі́ння; (бурление) вирува́ння, бурління, нуртува́ння, клекоті́ння, (вспенивание) шумування, (переносно, ещё) буя́ння: • доводить, довести до кипения – доводити, довести до кипіння; • пузырьковое кипение – бульбашкове кипіння; • пленочное кипение – плівкове кипіння; • температура кипения, точка кипения – температура кипіння, точка кипіння. [Зно́ву поба́чив вирува́ння в го́роді життя́ (С.Васильченко). В його́ тво́рах по́вно со́нця, шумли́вого буя́ння непропа́щої си́ли (С.Єфремов). Обідати йому за справами доводилось завжди похапцем, а ввечері він міг порозкошувати коло столу, випиваючи, як правило, чотири склянки чаю, до того ж конче гарячого — для цього на таці стояв чепурний кошик з десятком вуглин, які й підкидалось щипцями в самовар, щоб підтримати його в стані кипіння (В.Підмогильний). Такий темперамент та такий гонор і такий, майже ліліпутний зріст і комарина сила. Він все буянив, колотився, скандалячи із своїми сусідами в кутку, в якому сидів. Доведений до крайньої межі кипіння, він раптом схоплювався, тремтів увесь, як живе срібло, й, потрясаючи замурзаними своїми кулачками, вигукував у нестямі: «Бож-же! Бож-же!! Якби я до свого характеру та мав ще таку саму силу!!» «То що було б?» — запитував хтось серйозно меланхолійно. Гловацький, підбираючи відповідь, замовкав. Завмирав так, тримаючи руки догори, довго мовчав. Кипіння швидко йшло на спад. Нарешті, зітхнувши, Гловацький опускав руки й відповідав зламано, теж меланхолійно: «Носив би бачки нагору… Сам!» Камера заходилась реготом (І.Багряний). У кожного своя точка кипіння (Е.Р.Волдо)].

Отчаяние, отчаянье – розпач; розпука; відчай, безнадія: • в отчаянии – в розпуці (в розпачі, у відчаю); • впадать, впасть (приходить, прийти) в отчаяние – удаватися, удатися (упадати, упасти, поринати, поринути) у розпуку (у розпач, у відчай), піддаватися розпуці, розпачувати; • охватывает отчаянье – охоплює відчай; • под влиянием отчаяния – з розпачу, з відчаю; • полный отчаяния – розпачливий, розпу́чливий; • приводить, привести в отчаяние кого – доводити (призводити), довести (призвести) до розпуки (до розпачу, до відчаю); • приходить, прийти в отчаяние – впада́ти, впа́сти в ро́зпач, в розпу́ку, в безнаді́ю, збезнаді́їтися; • с отчаянием – розпачливо; • с отчаянием в голосе – відчайним голосом; розпучливо; • я в отчаянии, что не могу… – мене аж розпука (розпач, відчай) бере, що не можу… [Гля́ну на ді́вчину – бліда́, грізна́, сама́ ро́зпач гірка́я (М. Вовчок). Страшна́ безнаді́я німа́ стисну́ла їй ду́шу (Б.Грінченко). Уда́рила з розпу́ки об по́ли рука́ми (Г. Барвінок). Гля́нула на йо́го розпа́чливим по́глядом (АС). Відчай — це страх без надії (Р.Декарт). Як приємно впадати в безнадійний відчай. Це дає право дутися на весь світ (Ж.-П.Сартр). Проте відчай не брався його. Дуже-бо багато він перетерпів, щоб ще впадати в відчай (І.Багряний). — В кожнім разі, Санчо, прошу тебе, не впадай на дусі, — підбадьорював його Дон Кіхот. — А в моїй безстрашності ти сам зараз пересвідчишся. — Та дасть Біг, не впаду вже, — відповів Санчо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). На тому горищі бакаляр пережив чимало сумнівів, спокус, тріумфів і поразок, плачів із розпуки та радощів молодості, що ними легковажить, а чи гордує життя доросле, і про які в нього лишилися туманні спогади, поточені забуттям (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Розпач із невблаганною очевидністю стверджує себе як єдину автентичну реацію на нонсенс життя (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Я міркував тверезо, без розпачу. З розпачем думаєш про інших (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері)].

Порядок – порядок, добрий стан, злагодженість, узгодженість, організованість, дисципліна, (строй) лад, стрій, устрій, (последовательность) послідовність, (очередь) черга, черговість, (обычай) зви́ча́й, (общественные отношения) порядки, зви́ча́ї, (способ) спосіб, метод: • боевые порядки пехоты – бойові порядки піхоти; • в административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком; • в алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку; • в бесспорном порядке – безсуперечно; • вводить порядки – заводити, запроваджувати лад; • вещи одного (и того же) порядка – речі того самого роду; • в надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що); • в надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком; • в порядке очереди – за чергою, по черзі (по ряду); • в обычном порядке – звичайним ладом (порядком); • в пожарном порядке (шутл.) – нагально; блискавично; як оком змигнути; ніби десь горить; • в порядке дискуссии – порядком дискусії; • в порядке исключения – як виняток; • в порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження; • в порядке назначения – як призначення; • в порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою; • в порядке обсуждения – як обговорення; • в порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію); • в порядке чего – з метою (заради, на предмет) чого, для чого, як що; • в принудительном порядке – примусово; • в произвольном порядке – довільно, в довільному порядку; • всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку; • в спешном порядке – нагально, негайно, спішно; • в установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено; • дело такого порядка – річ ось яка; • для порядка – для порядку; для годиться; • заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати; • законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно; • идти своим порядком – іти (собі) своїм звичаєм (своєю чергою, (диал.) своїм трибом); • изменить порядок – повернути лад; • наводить порядок – давати порядок (лад), порядкувати; • напряжение порядка 100 вольт – напруга близько (коло) 100 вольт; • нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї); • нет никакого порядка – нема (немає) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема (немає); • номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду); • общественный порядок – громадський порядок; • одного [и того же] порядка – того самого ряду; • по давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом; • поддерживать порядок – пильнувати ладу; • по порядку – по черзі, послідовно; по ряду; (№ по порядку) чергове число; • порядок ближний, дальний – (физ.) порядок близький, далекий; • порядок вещей – порядок речей; • порядок дня – порядок денний; • порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що; порядкувати; • приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що; • приводить себя в порядок – опоряджатися; • призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого; • располагать что в возрастающем (убывающем) порядке – розташовувати (розміщати) що в висхідному (низхідному), зроставому (спадному) порядку; • располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати; • своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить; • следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу), вести порядок; доглядати ладу; • соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу); • соображения тактического порядка – міркування тактичного роду, тактичні міркування; • судебным порядком – судом (через суд), судовно; • считать по порядку – лічити з ряду, від ряду; • установленный, существующий порядок – заведений лад; • учреждать порядок – запроваджувати лад; • число по порядку – порядкове число; • это в порядке вещей – це звичайна (природна, нормальна) річ, це нормально (природно). [Що в порядку лежить — саме в руку біжить (Пр.). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок; Нехай твоя научить ласка, Нехай твій шепчеть голосок, Латинь к війні як знаряджалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був (І.Котляревський). Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.Нечуй-Левицький). Дома теж немає у неї ніякого порядку: одежа розкидана, кісники та стрічки і на печі, і під піччю валяються, де скинула що — там воно лежатиме хоч і вік (П.Мирний). — Пустіє, глухне наш край!  Незабаром й запліснявіє серед такої каламуті! — казав іноді Мирін, згадуючи давнє. — І порядки які тепер настали!? Що воно за порядки?.. Свій свого у неволю правторить… Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла… (П.Мирний). Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М.Коцюбинський). Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитромудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своєї мети… (М.Коцюбинський). У фризієра Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину з водою для волосся (Л.Мартович). Навівши порядок і позбиравши черепки в пелену, довго вичитувала Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей (С.Васильченко). Поклавши всі своï ïстівні достатки на верстаті, поставивши поруч для порядку одв’язаний від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоïвся (В.Підмогильний). Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку (П.Вольвач). У нього дружина повинна бути леді, і то доброго роду, з такими манерами й вишуканістю, як у місіс Вілкс, і з таким же вмінням давати лад великому господарству (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). На світі залишилося багато безладу після тих, хто хотів довести його до ладу (Лешек Кумор). Лікар, який вважає, що у вас усе в порядку, працює тільки в військкоматі].

Сведение – відомість, повідомлення, (сообщение) звістка, інформація, (знание) знання: • доводить, довести до всеобщего сведения – доводити, довести (подавати, подати) до загального (до вселюдного) відома (до відома всіх); • доводить, довести до сведения кого – доводити, довести до відома чийого; подавати, подати до відома чийого; оповіщати, оповістити кого; сповіщати, сповістити кого, кому; з’ясовувати кому; • доходит, дошло до сведения чьего – доходить, дійшло (іноді дійшлося) до кого; доходить, дійшло до відома чийого (тільки докон. стало відомо кому); • ежемесячные сведения – щомісячні відомості; • к сведению – до відома; щоб знати; • к твоему, вашему сведению (в значении вводн. сл.) – до твого, вашого відома; щоб ти знав, щоб ви знали; • обладать большими сведениями – володіти великими знаннями; • оперативные сведения – оперативні відомості; • по имеющимся у нас сведениям – за наявними відомостями; за відомостями, що маємо (що в нас є); як нам відомо; • по нашим сведениям – за нашими відомостями; з наших даних; • по сведениям – за відомостями; з відомостей; • представить сведения – подати відомості; • принимать, принять к сведению – брати, узяти до відома (до уваги); (разг.) брати, узяти на розум (іноді на замітку); сведения о деятельности – відомості про діяльність; • сведущий в чем – знаю́чий на чому; знавець чого; • секретные сведения – таємні відомості; • сообщать сведения – повідомляти, подавати відомості; • удовлетворительные сведения – достатні відомості.

Состояние – 1) стан, спроможність, кондиція, (положение, ещё) становище, ситуація, (сословие) верства; 2) (имущество) майно, (средства) статок, статки, достатки, (богатство) багатство: • быть в состоянии, не в состоянии (сделать что) – могти, не могти (зробити що); бути спроможним, неспроможним (зробити що); мати силу (змогу, спромогу, спроможність), не мати сили [змогти, спромогти] (зробити що); здужати (здолати), не здужати (не здолати) (зробити що); • в образцовом состоянии – у взірцевому стані; • в состоянии сделать – дужий зробити; здужати зробити; • в хорошем состоянии – у доброму (гарному) стані, (об одежде, ещё) непоношена, добротна; • гражданское состояние – громадянський стан; • критическое состояние – межовий (критичний) стан; • люди разного состояния – люди різного стану (різних верств); • не в состоянии произнести ни слова – не могти видобути ні слова; • по состоянию (здоровья) – станом здоров’я, здоров’ям; • по состоянию на октябрь – на жовтень, станом на жовтень; • по состоянию на шестой час, пришло… – до шостої години прийшло…, станом на шосту годину, прийшло; • по социальному положению – соціяльним станом; • приводить в какое состояние – доводити до якого стану; • приводить в хорошее состояние что – доводити до пуття що; • приходить в состояние упадка – занепадати; • составить большое состояние – збити значне майно; • состояние денежных средств – грошовий стан; • терять состояние – нищитися; • удрученное состояние – пригнічення; • целое состояние – справжнє багатство. [У хворого, що заповів своє майно лікарю, мало шансів одужати (Томас Фулер). Багаті стали такі нелюдяні, що ладні кинути в море свої скарби, замість віддати частину їх біднякам, які дужче ненавидять чужі статки, ніж страждають від власних злиднів (Ісократ). 1. Буває такий стан, коли душа просить тіла. 2. Подарю кому-небудь чоловіка в доброму стані алкогольного сп’яніння. 3. — Чи немає у Вас чого-небудь з психології виховання дітей від 5 до 12 років? — Ремінь солдатський, шкіряний у гарному стані].

Суждение – судження, розсуд, (реже) суд, присуд, (мнение) думка, погляд, (рассуждение) міркування, (заключение) висновок, (решение) рішення, (разговоры, толки) розмови: • иметь суждение – мати думку (погляд); • категорическое суждение – категоричний присуд, категорична думка; • на Ваше суждение – на Ваш суд (розсуд); • оценочное суждение – оцінне судження (міркування), оцінна думка; • предоставлять на чьё суждение – полиша́ти на чий суд (розсуд), здава́ти на чий суд (розсуд), здаватись на чий суд (розсуд); • произносить о чём свое суждение – виріка́ти свій суд про що, висло́влювати свою́ ду́мку про що; • составлять суждение – робити висновок. [Як зумію я ускромити його скотячу натуру, то добре, як же ні, то нині вже разом із благословенством моїм даю тобі призвоління самій на свій розсуд що хотя з ним робити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — І, повірите, всі прийняли моє писання схвально, а проте не став я його до кінця доводити: одне, що воно ніби з покликанням моїм незгідне, а друге, що більше на світі невігласів, аніж мудреців; хоть похвала кількох знавців більше важить, аніж огуда цілої громади дурнів, не хотілось мені здаватися на непевний суд високоносної темноти, що переважно й читає такі от книжки. Але остаточно збайдужнів я до свого роману й відмовився від наміру дописувати його, коли приглянувся пильніше до комедій, які нині в театрах виставляються (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наші вороги в судженнях про нас набагато ближчі до істини, ніж ми самі (Ф. де Лярошфуко)].

Убыток – збиток, шкода; (потеря) втрата: • быть (находиться) в убытке, терпеть убытки – мати збитки (втрати), зазнавати збитків (втрат); утратити на чому; • быть не в убытке – не мати збитків (втрат), не втратити на чому; • вводить, ввести в убыток, в убытки кого – доводити, довести до втрати, до втрат кого; доводити, довести до збитків кого; збитки робити кому; • возмещать убытки – відшкодовувати збитки (втрати); вертати, покривати втрати; • нанесённые убытки – завдані збитки, завдана шкода; • причинять, причинить, наносить, нанести убытки кому – завдавати, завдати втрат (збитків) кому; утрати (збитки, шкоду) робити кому; утрат (збитків, шкоди) наробити кому; призводити, призвести до збитків (втрат) кого, спричинювати, спричинити збитки кому; • он не в убытке от чего – він нічого не втрачає від цього; • терпеть, потерпеть, нести, понести убыток на чём – зазнавати, зазнати втрати (утрачати, утратити) на чому; мати втрату; набратися втрат; (иногда) прокидати, прокинути на чому. [На тому заробиш, на тому прокинеш (Сл. Гр.). Загуде, заклекоче вода, ламаючи містки, зносячи хисткі перепони, несучи за собою людям шкоди та втрати (Панас Мирний). Ганебний прибуток гірший за збиток (Публій Сір). Боятися збитку — не мати прибутку].

Флаг – прапор, стяг: • государственный флаг – державний прапор; • поднимать, поднять флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора; • под флагом чего – під прапором чого; • спускать, спустить флаг – спустити прапора; • флаг в руки (язвительное пожелание действовать способом, не нравящимуся говорящему) – прапор в руки (, барабан на шию, сокиру в спину, електричку назустріч…), (ещё) вітер в спину, вперед і з піснею. [В Севастополі, де стояла велика чорноморська флота, 2 квітня на нових дреднавтах (2), крейсерах (2), міноносцях (11), підводних човнах (8), лінійних кораблях (2) та кільканадцяти інших старих кружляках і міноносцях залопотів український прапор. Це українська кров відізвалася в залозі чорноморської флоти, і вона самохіть відкинула російські червоні й білі прапори (Юрій Липа). Червоний прапор майорить вгорі, здійнявшись гордо на високій вежі… На ньому — кров… То кров людська горить! То пломеніють сполохи пожежі! Вогонь і кров — немає їм кінця. Вогонь і кров – без міри та без ліку. Невже цей прапор справді до лиця та до вподоби збуреному віку? Невже й надалі будемо нести жорстокий символ смерті та руїни? О ні, червоний прапоре, не ти символізуєш славу України! (Леонід Терехович). Лежу й відчуваю, що дівчат все більше з кожним криком чайки. На мені жовто-сині плавки. Прапор піднімається (Юрай Курай). Звичайно, є раби, які готові радісно цілувати ногая, яким їх б’ють. Здається, у психіатрії цей феномен називається мазохізмом. Тому якщо ви належите до таких, то залюбки тепер вже не за законом, а цілком добровільно пов’язуйтеся стрічками, вішайте червоні прапори, але хоч би для себе, перед дзеркалом визнайте свій діагноз. Адже саме визнання хвороби, як твердять психіатри, може бути першим кроком до одужання. А проте навіть якщо у вас не вистачить сил зізнатися у недузі самим собі, маєте розуміти — люди навкруги точно діагноз цей вам поставлять. За одною безпомилковою ознакою — червоним прапором (брати Капранови). Іноземець, прибувши в СРСР і проїхавши трохи машиною, вскочив у яму і пошкодив авто, коли ; приїхали даївці почав гаряче їм доводити, що ті мали б позначити небезпечне місце червоним прапорцем. — А ви, в’їжджаючи в Союз великий червоний прапор бачили? — ..? — Так, оце на всю територію країни поширюється].

Секвойя – (лат.) секвоя. [Коли я чую, як хтось — байдуже, з котрого боку — починає гупати себе в патріотичні груди й доводити, що «це наша земля», то одразу уявляю метелика-одноденку на гілці тисячолітньої каліфорнійської секвої. Присів він на неї, весь такий сповнений планів на майбутнє, і каже: моя секвоя. Секвоя, зрозуміло, у відповідь мовчить, не сперечається. Вона у темпоритмі свого існування навіть не встигає зауважити, що якийсь метелик цього ранку народився, привласнив її, ще трохи потріпався і під вечір склеїв крильця (О.Бойченко)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БЕСИ́ТЬ ще розлю́чувати, дово́дити до ска́зу, сатани́ти; беся́щий що дово́дить до ска́зу тощо, зда́тний розлюти́ти; ВЗБЕСИ́ТЬ ще дове́сти́ до ска́зу і похідн..

ВВЕРГА́ТЬ, ввергать в отча́яние дово́дити до ро́зпачу; вверга́ющий в отчаяние зда́тний дове́сти́ до розпачу, стил. перероб. дові́вши до розпачу;

ВВОДИ́ТЬ (куди) заво́дити; вводить в де́йствие зако́н = вводить в силу закон; вводить в заблужде́ние збива́ти з пантели́ку, забива́ти ба́ки, плу́тати, заду́рювати, образ. впрова́джувати у блуд, пуска́ти ману́ на кого, зами́лювати о́чі, пе́рти тумана́ в о́чі кому, відво́дити о́чі кому, замовля́ти зу́би, загово́рювати зу́би кому; наво́дити полу́ду на о́чі, напуска́ти ману́ в о́чі кому, збива́ти на манівці́, збива́ти з доро́ги, затума́нювати кого, тума́нити го́лову кому, задурма́нювати кого; вводить в грех дово́дити до гріха́; вводить в искуше́ние /вводить в собла́зн/ спокуша́ти; вводить в недоуме́ние пантели́чити; вводить в обраще́ние запуска́ти в о́біг; вводить в обы́чай оказ. зазвича́ювати; вводить в расхо́ды кого коштува́ти кого /кому/; вводить в си́лу зако́н надава́ти чи́нности зако́ну; вводить в строй (силовню) пуска́ти; ВВОДИ́ТЬСЯ, вводиться в де́йствие запрова́джуватися; вводя́щий що заво́дить, ра́ди́й /зда́тний, покли́каний/ заве́сти́, зви́клий /наста́влений, ста́вши/ заво́дивши, воді́й, поводи́р, запрова́джувач, прикм. увідни́й, уво́дчий, вступни́й, (початковий) заспівни́й, запрова́джувальний, впрова́джувальний, заво́джувальний; вводящий в заблужде́ние заверни́голова, дезинформа́тор, окозами́лювач, (факт) ома́нливий, облу́дний, фальши́вий, зами́лювальний, окозами́лювальний, окозами́льчий, складн. збива́й-з-пантели́ку; вводящий в искуше́ние споку́сник; вводящий в курс де́ла інформа́тор, оказ. ознайо́мець, прикм. ознайо́мчий /зазнайомчий/, освідо́мчий; вводящий в недоуме́ние зда́тний спантели́чити; вводящий в расхо́ды кого дороги́й /ва́ртий гру́бих гро́шей/ кому; вводящий в употребле́ние /вводящий в пра́ктику тощо/ діял. промо́тор; вводящийся/вводи́мый запрова́джуваний /впроваджуваний/, заво́джуваний; ВВЕСТИ́, ввести в заблужде́ние коротк. задури́ти /заморо́чити/ кого, накла́сти шо́ри (на очі) /зашо́рити о́чі/ кому, оказ. обезра́дити і похідн.; ввести в недоуме́ние галиц. ’застрі́лити’; ввести в расхо́д кого вда́рити по чиїй кише́ні; ввести в тради́цию утрадиці́йнити.

ВОСПИ́ТЫВАТЬ образ. дово́дити до ро́зуму; воспитывающий, що вихо́вує тощо, зда́тний ви́ховати, для ви́хова́ння, за́йнятий вихованням, вихова́тель, виховни́к, прикм. вихова́льний, вихова́вчий, виховни́й, вико́хувальний, випле́кувальний, випе́щувальний, вигодо́вувальний; воспитывающийся/воспитываемый вихо́вуваний, вико́хуваний, випле́куваний, випе́щуваний, вигодо́вуваний, вихова́нець, годо́ванець, у́чень, ірон. коха́нчик; воспита́вший, воспита́вшийся ОКРЕМА УВАГА; воспитавшийся ви́хований і похідн.;

ВРЕДИ́ТЬ ще роби́ти шко́ду /зби́тки/, завдава́ти шко́ди, іти́ на шко́ду, образ. не дово́дити до добра́, (кому) ка́постити; вредить чему шко́дити на що [вредить се́рдцу шкодити на се́рце]; вредя́щий що шко́дить тощо, зда́тний нашко́дити, зви́клий шко́дити, шкідни́к, побут. шко́да, прикм. шкідли́вий, вадли́вий, вадки́й, підсил. згу́бний; НАВРЕДИ́ТЬ ще насоли́ти і похідн..

ВЫВОДИ́ТЬ (на прохід) ще води́ти, (зло) викорі́нювати; выводить в лю́ди ще дово́дити до пуття́; выводить в расход 1. спи́сувати на вида́тки, 2. пускать в расход; выводить из заблужде́ния кого розкрива́ти о́чі /зніма́ти полу́ду з оче́й/ кому; выводить из равнове́сия /выводить из себя́/ ще виво́дити з рівнова́ги, псува́ти кров кому; выводить из терпе́ния кого урива́ти терпе́ць кому; выводить на свет Бо́жий ще витяга́ти з-під ки́лима; выводить на чи́стую во́ду виво́дити на світ; выводить фунда́мент кла́сти підва́лини; выводя́щий що виво́дить тощо, зда́тний ви́вести, для ви́ведення /викорі́нювання/, за́йня́тий виведенням, викорі́нювач, фраз. воді́й, ватажо́к, провідни́к, проводи́р, прикм. вивідни́й, веду́чий, виводжувальний, виплоджувальний, викорінювальний, складн. вино́сни́й, но́сни́й [семявыводя́щий спермоно́сний]; выводящий из равнове́сия зда́тний зіпсува́ти кров кому; выводящий из терпе́ния кого зда́тний урва́ти терпе́ць кому; выводящий пе́сню заспі́вувач; выводящий фунда́мент поклада́ч підва́лин; выводящийся/выводи́мый пло́джений, виво́джуваний, випло́джуваний, викорі́нюваний;

ДОВОДИ́ТЬ, ще допрова́джувати, ТЕХН. викі́нчувати; доводи́ть до чего, призво́дити /спричиня́тися/ до, спричиня́ти що; доводи́ть до бе́лого кале́ния, розжа́рювати до бі́лого жа́ру, ПЕРЕН. дово́дити до чо́ртиків, док. дої́сти до печіно́к; доводи́ть до исступле́ния, дово́дити до нестя́ми / дово́дити до ша́лу/; доводи́ть до конца́ что, ще дава́ти ра́ду чому, доводи́ть до ру́чки, дово́дити до кра́ю; доводи́ть до све́дения, ще подава́ти до ві́дома, інформува́ти, сповіща́ти; доводи́ть до соверше́нства, доскона́лити; не доведи́ Госпо́дь, хай Бог ми́лує; доводя́щий, 1. що дово́дить тощо, зви́клий дово́дити, допрова́джувач, прикм. тех. викі́нчувальний, 2. що призво́дить до тощо, зда́тний спричини́ти, призві́дець, спричи́нник; доводя́щий до бе́лого кале́ния, зда́тний дої́сти до печіно́к; доводя́щий до конца́, зда́тний да́ти ра́ду чому; доводя́щий до све́дения, інформа́тор; доводя́щий до соверше́нства, за́йнятий доскона́ленням; доводя́щийся/доводи́мый, дово́джуваний, допрова́джуваний, викі́нчуваний; доводя́щийся (родичем) що дово́диться;

ДОКА́ЗЫВАТЬ, ще переко́нувати кого, дока́зывающий, що дово́дить тощо, зви́клий дово́дити, покли́каний дове́сти, для дове́дення, за́йнятий дове́денням, прикм. доказо́вий; дока́зывающий на де́ле, зда́тний дове́сти ді́лом; дока́зывающий своё́ превосхо́дство, схи́льний дово́дити свою́ ви́щість; дока́зывающийся/дока́зываемый, дово́джуваний, у ста́дії дове́дення, прикм. доказо́вий;

ЗАВЕРША́ТЬ, ще кінча́ти, закі́нчувати /викі́нчувати/, дово́дити до кінця́, фраз. замика́ти ко́ло; заверша́ющий, що кінчає /викі́нчує, дово́дить до кінця́/ тощо, зму́шений /зда́тний, покли́каний/ закінчи́ти, заве́ршувач, (стіг) верші́й, верши́гора, прикм. заверша́льний, заклю́чний, фі́нішний, кінце́вий, оста́нній, закі́нчувальний, викі́нчувальний, завершувальний, вивершувальний; заверша́ющийся/заверша́емый, закі́нчуваний /викі́нчуваний/, завершуваний /вивершуваний/;

ИНФОРМИ́РОВАТЬ ще дово́дити до ві́дома, дава́ти інформа́цію; информирующий що /мн. хто/ інформу́є тощо, зви́клий інформува́ти, ра́ди́й поінформува́ти, інформа́нт, інформа́тор, прикм. інформаці́йний, інформати́вний, для інформа́ції, з інформа́цією про; информирующийся/информируемый інформо́ваний.

ЛОМИ́ТЬСЯ (під вагою) розсіда́тися, (куди) лі́зти напро́пу́д; ломиться в откры́тую дверь ПЕРЕН. дово́дити очеви́дне; теа́тр ломится от пу́блики пу́бліка розно́сить теа́тр, теа́тр розсіда́ється від пу́бліки; ломя́щийся що /мн. хто/ лі́зе напро́пу́д тощо, вло́мник, напа́сник, (під вагою) аж вгина́ється; ломиться в откры́тую дверь му́дрий дово́дити очеви́дне.

НАЛА́ЖИВАТЬ ще направля́ти, достосо́вувати /пристосовувати/, ладна́ти, дава́ти лад, дово́дити до ладу́, реконстр. нала́джувати; налаживать дела́ дава́ти лад спра́вам; налаживать де́ло ста́вити ді́ло; налаживать отноше́ния /налаживать свя́зи/ заво́дити /зав’я́зувати, галиц. нав’я́зувати/ стосу́нки; налаживающий покли́каний /зда́тний/ наладна́ти, ім. НАЛАДЧИК, прикм. лагоди́льний, коректува́льний, нала́годжувальний, нала́джувальний, напра́влювальний, достосо́вувальний, пристосо́вувальний, припасо́вувальний, упорядко́вувальний; налаживающий дела́ стил. перероб. даючи́ лад спра́вам; налаживающий де́ло зда́тний поста́вити ді́ло; налаживающий отноше́ния зда́тний заве́сти́ /зав’яза́ти, галиц. нав’яза́ти/ стосу́нки; налаживающийся/налаживаемый нала́годжуваний, нала́джуваний, напра́влюваний, достосо́вуваний /пристосовуваний/, припасо́вуваний, упорядко́вуваний;

НАТА́ЛКИВАТЬ ще штовха́ти, (підбивати) підштри́куваний; наталкивать на преступле́ние дово́дити до гріха́; наталкивающий що /мн. хто/ штовха́є тощо, ста́вши штовха́ти, ра́ди́й /зда́тний/ наштовхну́ти, штовха́ч, прикм. нашто́вхувальний, підбива́льний, підштри́кувальний; наталкивающий на мысль = наводящий на мысль; наталкиваемый нашто́вхуваний, підби́ваний, підштри́куваний.

ОСВЕДОМЛЯ́ТЬ ще дава́ти зна́ти, дово́дити до ві́дома, (потай) доно́сити, фаміл. сту́кати, (вносити у свідомість) освідо́млювати, поет. свідо́мити; осведомля́ющий що /мн. хто/ дає́ зна́ти тощо, ста́вши освідо́млювати, ра́ди́й да́ти зна́ти, інформа́тор, доно́щик, стука́ч, прикм. інформаці́йний, образ. з інформа́цією, з повідо́мленням; осведомля́емый інформо́ваний, повідо́млюваний, освідо́млюваний.

ПРИВОДИ́ТЬ ще ве́сти́, (кого) спрова́джувати /припрова́джувати/; приводи́ть в де́йствие ще запуска́ти в ді́ю; приводи́ть в движе́ние /приводи́ть в де́йствие/ урухо́млювати, /машину/ пуска́ти в робо́ту /рух/; приводи́ть в замеша́тельство оказ. збива́ти з пантели́ку, спантеличувати; приводи́ть в затрудни́тельное положе́ние збива́ти на слизьке́; приводи́ть в исполне́ние виконувати; приводи́ть в поря́док (приводи́ть в надлежа́щий поря́док) (нале́жно) опоряджати, дава́ти (нале́жний) лад, дово́дити до ладу́ /до пуття́/, (одяг на собі) обла́джувати; приводи́ть в себя́ = приводи́ть в сознание; приводи́ть в смуще́ние реконстр. ні́яковити; приводи́ть в смяте́ние виклика́ти переполо́х; приводи́ть в созна́ние отя́млювати, оприто́мнювати, приво́дити до тя́ми; приводи́ть в соотве́тствие с достосо́вувати /роби́ти відпові́дним/ до; приводи́ть в уны́ние кого наганя́ти сум на; приводи́ть в я́рость (приводи́ть в бе́шенство) розлю́чувати; приводи́ть к чему ще дово́дити до чого, сприя́ти чому; приводи́ть к заключе́нию підка́зувати ви́сновок; приводи́ть к наруше́ниям сприя́ти пору́шенням; приводи́ть к о́бщему знамена́телю зво́дити до спі́льного зна́ме́нника; приводи́ть к прися́ге заприся́жувати; приводи́ть себя́ в поря́док опоряджа́тися; приводя́щий 1. що /мн. хто/ веде́ тощо, зви́клий спрова́джувати, зда́тний приве́сти́, воді́й, поводи́р, прикм. тех. приводо́вий, привідни́й, (м’яз) для приве́дення, 2. що наво́дить тощо, зви́клий наво́дити, 3. що спричи́нює тощо, зда́тний спричини́ти, 4. що дово́дить, гото́вий дове́сти́ до; приводя́щий аргуме́нты / приводя́щий доказа́тельства, приводя́щий приме́ры/ ще́дрий на арґуме́нти /до́кази, при́клади/; приводя́щий в движе́ние зда́тний урухо́мити; приводя́щий в замеша́тельство зда́тний збенте́жити; приводя́щий в затрудне́ние зда́тний зби́ти на слизьке́; приводя́щий в изнеможе́ние зда́тний ви́снажити, висна́жливий; приводя́щий в изумле́ние зда́тний здивува́ти, дивови́жний; приводя́щий в исполне́ние викона́вець, зді́йснювач, реаліза́тор; приводя́щий в него́дность зда́тний зіпсува́ти; приводя́щий в отча́яние зда́тти дове́сти́ до розпу́ки; приводя́щий в поря́док за́йня́тий упорядкува́нням; приводя́щий в приме́р стил. перероб. поста́вивши за при́клад; приводя́щий в равнове́сие зда́тний зрівнова́жити; приводя́щий в смуще́ние = смущающий; приводя́щий в смяте́ние зда́тний переполоши́ти, бенте́жний, бенте́жливий; приводя́щий в содрога́ние стил. перероб. приму́сивши здригну́тися; приводя́щий в созна́ние оприто́мливий, (переваж. не умлілого) отя́мливий, витвере́зливий; приводя́щий в соотве́тствие за́йня́тий достосува́нням; приводя́щий в у́жас зда́тний жахну́ти, кошма́рний, жа́хливий; приводя́щий в уны́ние зда́тний засмути́ти, сумови́тий, сумни́й; приводя́щий в чу́вство оприто́мнювач; приводя́щий в я́рость (бе́шенство) зда́тний розлюти́ти; приводя́щий к чему сприя́тливий для; приводя́щий к о́бщему знамена́телю зводі́й до спі́льного зна́ме́нника; приводя́щий себя́ в поря́док за́йня́тий опоря́дженням; приводя́щийся/приводи́мый ве́дений, приво́джуваний /наво́джуваний, дово́джуваний, зво́джуваний/, спрова́джуваний, зді́йснюваний, вико́нуваний, спричи́нюваний, прикм. приводни́й; приводи́мый матем. звідни́й; приводи́мый в движе́ние урухо́млюваний;

ПРОВА́ЛИВАТЬ ще проло́млювати, (на іспиті) зарі́зувати, запа́рювати, (справу) дово́дити до кра́ху;

СВОДИ́ТЬ (людей) збира́ти (доку́пи), (до мінімуму) ще скоро́чуваний; сводить в моги́лу зво́дити зі сві́ту, дово́дити до моги́ли; сводить к ми́нимуму коротк. мінімізува́ти; сводить концы́ с конца́ми стяга́ти кінці́ доку́пи, коротк. зво́дити кінці́; едва́ сводить концы́ с концами тягти́ся з оста́ннього; сводить на нет зво́дити до нуля́, (чиїсь плани) галиц. ударе́мнювати; сводить счета́ екон. роби́ти обраху́нок; сводить счёты с кем укр. квита́тися з, зво́дити пораху́нки з, мсти́тися на кому /над ким/; не сводить глаз с кого припада́ти очи́ма до;

СООБЩА́ТЬ ще дава́ти зна́ти, дово́дити до ві́дома, (секрет) розповіда́ти; сообщать вырази́тельность увира́знювати; сообщать све́дения коротк. інформува́ти; сообщать своё настрое́ние кому заража́ти свої́м на́строєм кого; сообщать шёпотом наші́птувати; сообща́ющий 1. що /мн. хто/ сповіща́є кого тощо, ра́ди́й наші́птувати, зда́тний повідо́мити кого, за́йнятий опові́щенням, опові́сник, інформа́тор, фраз. рефере́нт, прикм. інформаці́йний, опові́сницький, 2. що надає́ тощо, зви́клий надавати, зда́тний нада́ний; сообща́ющий вырази́тельность зда́тний увира́знити, увира́знювач, увира́знювальний; сообща́ющий но́вые ка́чества зда́тний нада́ти нови́х я́костей; сообща́ющий своё настрое́ние кому зда́тний зарази́ти свої́м на́строєм кого; сообща́ющий све́дения кому взя́вшись інформува́ти кого, інформа́тор; сообща́ющийся/сообща́емый спові́щуваний, опові́щуваний, повідо́млюваний, перека́зуваний, переда́ваний, нада́ваний, допові́даний, розпові́даний, да́ваний зна́ти, дово́джуваний до ві́дома;

ТОЛКА́ТЬ ще попиха́ти, турля́ти /док. турну́ти/, (сонного) торка́ти, (на що) ще під’ю́джувати, підштри́кувати, підцько́вувати, (ядро) стуса́ти; толка́ть на преступле́ние дово́дити до гріха́; толка́ть под бок шту́рхати в бік; толка́ющий 1. яки́й /мн. хто/ штовха́є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ штовха́ти, штовха́ч, підшто́вхувач, штовха́льник, труча́йло, образ. ’пускови́й механі́зм’, прикм. штовха́льний, підшто́вхувальний, підгі́нчий, 2. побуждающий; толка́ющий в про́пасть ра́ди́й /зда́тний/ тру́тити у прі́рву; толкайся що /мн. хто/ штовха́ється тощо, зви́клий штовха́тися; толка́емый 1. што́вханий, ту́заний, підшто́вхуваний, 2. під’ю́джуваний, підштри́куваний див. ще побуждаемый; ТОЛКНУ́ТЬ ще попхну́ти, турну́ти і похідн.; толкну́ли што́вхнуто; НАТОЛКА́ТЬСЯ, натолка́вшийся попошто́вханий, ОКРЕМА УВАГА

УБЕЖДА́ТЬ убежда́ть кого в чём ще дово́дити кому що; убежда́ющий що /мн. хто/ переко́нує тощо, зда́тний /узя́вшись/ перекона́ти, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ переко́нувати, для переко́нання, переко́нувач, запе́внювач, прикм. переко́нливий, оказ. перекона́вчий, стил. перероб. переко́нуючи;

УВЕДОМЛЯ́ТЬ ще дава́ти зна́ти, дово́дити до ві́дома, інформува́ти, рапортува́ти;

УЛИЧА́ТЬ ЗАБУТ. впізнава́ти; уличать в преступле́нии кого викрива́ти чий зло́чин, виво́дити на чи́сту во́ду, лови́ти /док. спійма́ти/ на зло́чині /на гаря́чому/, дово́дити зло́чин кому; улича́ющий що /мн. хто/ викрива́є тощо, на́вчений викрива́ти, зда́тний /покли́каний/ ви́крити, за́йня́тий викриття́м, викрива́ч, прикм. доказо́вий, викривни́й, викрива́льний, винува́ти, стил. перероб. викрива́ючи; уличающийся/улича́емый ло́влений, викри́ваний, винува́чений, звинува́чуваний;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Доводить, довесть – дово́дити (дово́джу, дово́диш), дове́сти (доведу́, доведе́ш), допрова́джувати, -джую, -джуєш, допрова́дити, -ва́джу, -ва́диш (кого́ до чо́го); -ся – (приходиться) дово́дитися, дове́стися, припада́ти, припа́сти.

Доказывать, доказать – дово́дити (дово́джу, дово́диш), дове́сти́, -ду́, дока́зувати, -зую, -зуєш, доказа́ти, -жу́, -жеш.

Убеждать, убедить – переко́нувати, -ную, -нуєш, перекона́ти, -на́ю, -на́єш, дово́дити, -джу, -диш, довести́, -веду́, -веде́ш (кому́ що); (уговаривать) умовля́ти, -ля́ю, -ля́єш, умо́вити, -влю, -виш.

Устанавливать, установлять, установить – 1) встановля́ти, -ля́ю, -ля́єш и встано́влювати, -люю, -люєш, встанови́ти, -влю́, -виш; 2) (связь) налаго́джувати, нала́годити; 3) (цены) визнача́ти, ви́значити; 4) (доказывать) дово́дити, дове́сти́; 5) (порядок) запрова́джувати, запрова́дити, заво́дити, завести́.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Грех – гріх. Вводить в грех – на гріх; до гріха призводити; до гріха доводити. Есть тот грех – ніде, нема де гріха потаїти; нема де правди діти. С грехом пополам – так-сяк; через верхи.

Доказывать – доводити; (подтверждать данными) – доказувати. Доказывать свои права на что – доводити своїх прав до чого; свідчити свої права до чого. Доказывать свое – свого доводити. Доказывать на деле – ділом доводити.

Конец – кінець; край. В конце – наприкінці. В конце концов – кінець-кінцем. Наконец – врешті; зрештою. Положить конец – край покласти, доти. Доводить, приводить до конца – доводити краю; доводити що до пуття, до зробу, дати раду чому. Прятать концы – ховати кінці. В конце месяца, года – в кінці, наприкінці місяця, року; з кінцем місяця, року. К концу – під кінець; на кінці. В конец – до краю; до решти. Под конец – наприкінці. С конца в конец – од краю до краю. Конец делу – скінчено справу. На худой конец – в гіршому разі.

Отчаяние – розпач; розпука; відчай. Приходить в отчаяние – впадати в розпач. Приводить в отчаяние – доводити (призводити) до розпачу кого. Я в отчаянии, что не могу – мене аж розпач бере, що не можу. Полный отчаяния – розпачливий. Под влиянием отчаяния – з розпачу. С отчаянием – розпачливо.

Подтверждение – потвердження; ствердження. В подтверждение чего – стверджуючи що. В подтверждение этого – на доказ цього. Являться, быть подтверждением чего – стверджувати, доводити що.

Сведение – відомість; (сообщение) – звістка. К сведению – до відома; щоб знати. Удовлетворительные сведения – достатні відомості. Сведения о деятельности – відомості про діяльність. Доводить до сведения – доводити до відома, з’ясовувати кому. Ежемесячные сведения – щомісячні відомості. Доводить до всеобщего сведения – подавати до загального (вселюдного) відома. Секретные сведения – таємні відомості. Принимать к сведению – брати до відома, до уваги; брати на розум. Доходить до чьего-либо сведения – доходити до кого; доходити до чийого відома. По сведениям – за відомостями; з відомостей. По имеющимся у нас сведениям – як нам відомо. Сведущий в чем – знаючий на чому.

Состояние – стан; статок; спроможність. Составить большое состояние – збити значне майно. Терять состояние – нищитися. Быть в состоянии – здолати; мати змогу, спроможність. По состоянию (здоровья) – станом (здоров’я). Состояние денежных средств – грошовий стан. В состоянии сделать – дужий зробити; здужати зробити. Приводить в (какое) состояние – доводити до (якого) стану. Приводить в хорошее состояние что – доводити до пуття що. Удрученное состояние – пригнічення.

Уличать – доводити; спіймати. Уличать кого в причастности к делу – викрити причетність кого до справи; довести причетність кого до справи.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Абсурд • Доводить, довести до абсурда – доводити, довести до абсурду (до нісенітниці, до безглуздя). • Казаться, показаться абсурдом – здаватися, здатися (видаватися, видатися) абсурдом (нісенітницею, безглуздям); скидатися на дурницю (на нісенітницю, на безглуздя); відгонити дурницею (нісенітницею, безглуздям). [Ти щось таке оце говориш… скидається на дурницю. З нар. уст.]

Бедность • Бедность не порок [а несчастье] – бідність (убозтво) не порок [а нещастя]. Пр. Бідність — то не ганьба. Пр. Бідність не тратить честі. Пр. Старці не родяться, а робляться. Пр. • Бедность одолела кого – злидні посіли (обсіли, осіли, заїли) кого; (образн.) злидні розгніздились у кого. [Удову сердешну так злидні осіли, що живий жаль. Сл. Гр.] • Бедность учит, а счастье портит – щастя розум відбирає, а нещастя назад вертає. Пр. З бідою не знаться, щастя не знайти. Пр. • Впадать (впасть) в бедность – збідніти; зубожіти (зубожитися); дійти до вбозтва; зійти (перевестися, звестися) на злидні; перевестися (звестися) ні на що (ні на се ні на те); зійти на біду (нанівець); (застар.) звестися з хазяйства; (образн.) звестися до нитки; (зрідка) зійти на пси. [Зубожився так, що нічого не має. Сл. Гр. Перевівся ні на се ні на те. Пр. До нитки звівся мій козак… Шевченко.] • Доведённый до бедности – зубожений. [Коли ми зійдемося знову на сій зубоженій землі? Шевченко.] • Доводить, довести до бедности кого – доводити, довести до убозтва (до бідування) кого; убожити, зубожити кого; біднити, збідняти, збіднити кого; (застар.) зводити, звести з хазяйства кого. [Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. Барвінок.] • Жить в бедности – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити при (в) злиднях (при убозтві); (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити. [Дуже гірко йому жилося. Казка.]

Бешенство • Доводить, довести до бешенства; приводить, привести в бешенство, бесить – доводити, довести до сказу; казити, сказити; (згруб.) сатанити, розсатанити. [Не поможе бабі кадило, як бабу сказило. Пр.] • Приходить, прийти в бешенство – шаліти, ошаліти; шаленіти, ошаленіти, розшаленіти; навісніти, знавісніти; казитися, сказитися; (згруб.) скаженіти, оскаженіти; сатаніти; звіріти, озвіріти, озвіритися. […Знавіснів тоді Кощей. Болобан. А люд навісний нехай скаженіє… Шевченко.]

Вводить • Вводить, ввести в грех – доводити, довести до гріха; на гріх підводити, підвести; на гріх (до гріха) призводити, призвести. • Вводить, ввести в заблуждение кого – уводити, ввести в оману кого; навівати, навіяти помилку кому; збивати, збити на помилку кого; (давн.) омиляти, омилити кого. [Чого плачеш, моя мила? Мене доля омилила. Сл. Гр.] • Вводить, ввести в обман кого – уводити, ввести в обман (в оману) кого; дурити, одурити (обдурювати, обдурити, піддурювати, піддурити, підманювати, підманити) кого; туманити, затуманити (отуманювати, отуманити) кого; (образн.) підвезти воза кому. • Вводить, ввести в ошибку – уводити, ввести в помилку; призводити, призвести до помилки. • Вводить, ввести в расходы кого – доводити, довести (призводити, призвести) до втрат (до втрати, до видатків) кого. • Вводить, ввести в соблазн кого – уводити, ввести, привести (призводити, призвести) до спокуси кого; спокутувати, спокусити кого; знаджувати, знадити кого. • Вводить, ввести в строй (произв.) – уводити, ввести до ладу. • Вводить, ввести в стыд кого – сорому (стида) завдавати, завдати кому; засоромлювати, засоромити кого. [Дівчино моя, чи ж ти там бувала, Що ти мені молодому стида завдавала? Сл. Гр.] • Вводить, ввести в убыток – доводити, довести до втрати (до шкоди); призводити, призвести до збитків (до втрати).

Вгонять • Вгонять, вогнать в гроб (устар. разг.) – заганяти, загнати в могилу (у гріб, на той світ); впроваджувати, впровадити (доводити, довести) до гробу; (тільки докон.) замучити до смерті. • Вгонять, вогнать в краску кого – примусити червоніти, почервоніти кого; завдавати, завдати сорому (стида) кому. • Вгонять, вогнать в пот кого (разг.) – примусити пріти, упріти, попріти кого; (тільки недокон.) піт гонити з кого. • Вгонять, вогнать в расход – призводити, призвести до видатків (до витрат). • Вогнать в руку, в ногу что-либо – підколоти руку, ногу чим; загнати скалку (дерево) в руку, в ногу. [Оце бігла та так терниною ногу підколола. Сл. Гр.]

Грех • Без греха века не проживёшь – чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр. • Брать, взять, принимать, принять на себя грех (разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину. • Вводить в грех кого – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого. • Взводить, взвести грех на кого – класти, покладати, покласти гріх на кого. • Грех да беда на кого не живёт – гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. • Грехи любезны доводят до бездны – що тіло любить, теє душу губить. Пр. • Долго ли до греха – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого. • Есть такой грех (разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти. • За ним водится этот грех – він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це. • Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех – покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх. • Как на грех – як (мов) на біду (на нещастя). • Мой грех – мій гріх; моя вина (провина, причина). • Не грех ему и отдохнуть (разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити. • Не получивший разрешения от греха – нерозгрішений. • От греха не уйдёшь – від гріха не втечеш; на гріх не спасешся. • Отпустить грехи кому – розгрішити кого. • Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. • С грехом пополам сделал что – сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що. • Совершить грех, взять грех на душу – учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити. • Сознаваться в грехах – визнавати (признати) свої гріхи. • Утаивать грех на исповеди (религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити. • Что (нечего) греха таить (разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.

Дверь • Гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном. Пр. Який удався, такий і згинеш. Пр. Синицю і на салі поклади, то синиця синицею. Пр. Хто родився вовком, тому лисицею не бути. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр. З чорного кота білого не зробиш. Пр. Крий, ховай погане, а воно таки гляне. Пр. • Дверь двустворчатая – двері подвійні (двійча(с)ті); двері на дві половини. • Ломиться в открытую дверь – добуватися у відчинені двері; (іноді) битися у розчинені двері; твердити (доводити) давно відоме. • Показывать, показать на дверь (указать дверь) кому (разг.) – показувати (показати) на двері (іноді на клямку) кому; попросити на виступці кого; показати, як відчиняються двері. • Поклониться дверям (шутл.) – поздоровкатися (повітатися) до дверей. • Политика открытых дверей – політика відчинених дверей. • При закрытых дверях – при зачинених дверях; за зачиненими дверима (дверми); (іноді) неприлюдно. • Приотворить, приоткрыть дверь – прочинити (прохилити) двері; відчинити трохи двері; відхилити (трохи) двері. • При открытых дверях – при відчинених дверях; (іноді) прилюдно (принародно). • У (возле) дверей – коло (біля) дверей; під дверима (під дверми); (зовні ще іноді) одвір. • У них двери не закрываются – у них двері не зачиняються; у них люди не вибувають; у них двері навстіж.

Доводить • Довести до белого каления кого – розпекти до білого жару кого; розгарячити (розпекти) до краю (до нікуди) кого; роззлостити (розлютити) вкрай кого. • Доводить, довести до конца что – доводити, довести до краю що (іноді доводити, довести краю чому); доходити, дійти краю чого; довершувати, довершити (завершувати, завершити, вивершувати, вивершити) що. • Доводить, довести до отчаяния кого – доводити, довести до сліз (до плачу) кого; (іноді) розсльозити кого. • Доводить, довести до чьего-либо сведения (офиц.) – доводити, довести (подавати, подати) до відома чийого; сповіщати, сповістити кого, кому; оголошувати, оголосити кому. • Язык до Киева доведёт – язик доведе до Києва [і до кия]. Пр. Язик на кінець світу заведе. Пр.

Доказывать • Доказывать, доказать на деле – ділом доводити, довести.

Известность • Дело это получило громкую известность – справа ця мала широкий розголос (набула широкого розголосу). • Получить, приобрести известность – стати відомим; набути (здобути) відомості; слави зажити (придбати, залучити); убитись у славу; у мову ввійти; визначитися. • Пользоваться известностью – бути відомим; мати славу; (іноді) тішитися славою. • Пользующийся громкой известностью – широковідомий (широкославний, славнозвісний; іноді голосний). • Приводить, привести в известность (офиц.) – з’ясовувати, з’ясувати (вияснити, виясняти). • Ставить, поставить в известность кого о чем (офиц.) – доводити, довести до відома кому про що; повідомляти, повідомити (сповіщати, сповістити) кого про (за) що.

Исполнение • В исполнение не приводить – виконувати не треба. • Во исполнение чего – виконуючи що; щоб виконати що; на виконання чого. • К исполнению – до (на) виконання. • Не подлежит исполнению что – не треба (не належить) виконувати чого. • Об исполнении доложить – виконавши (про виконання), повідомте. • Побуждать к исполнению – (ласкою, нагородою) Заохочувати до виконання; (загрозою, карою) спонукати до виконання. • Подлежит исполнению что – треба (належить) виконати що. • Приводить, привести в исполнение своё намерение, замысел – доводити, довести до діла (здійснювати, здійснити, справджувати, справдити) свій намір, задум. • Приводящий в исполнение – виконувач. • Принудить к исполнению – змусити, щоб виконав.

Конец • Без конца, нет конца – без кінця; без краю; без кінця-краю; нема краю; нема кінця-краю. • В конце города, села – край (накрай, покрай, на краю, скраю, кінець) міста, села. • В конце концов – кінець кінцем; зрештою. • В конце месяца, года – наприкінці (при кінці) місяця, року; під кінець (рідше у кінці) місяця, року; (іноді) з кінцем місяця, року. • В конце стола – кінець стола (столу). • В конце чего – на кінець (на край) чого. • В оба конца (ехать) – на обидва кінці; туди й назад. • Во все концы – в усі кінці; (по) всюди. • Вот и конец всему – от і край (і кінець) усьому; от і все скінчилося; от і по всьому. • В самом конце, в конце всего – наостанці (наостанку, наостанок, насамкінець, на(при)послідку). • Да и дело с концом – та й годі; та й край [увесь]; та й квит. • Дело близится к концу – ідеться до кінця (до кінця йдеться); діло (справа) доходить кінця (краю); діло йде до кінця. • Доводить, довести до конца что – доводити, довести краю чому (до краю що); доходити, дійти краю чому; довершувати, довершити (завершувати, завершити) що; доводити, довести що до пуття (до зробу); давати, дати раду чому. • До конца – украй (до краю); до решти; до останку (до останнього); остаточно; дощенту; до послідку; геть (геть-чисто). • До конца жизни, дней – довіку (довічно); повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті. • Едва, еле-еле сводить концы с концами – ледве зводити кінці з кінцями; ледве перебуватися (перемагатися). • И дело с концом, и делу конец (разг.) – та й по всьому; та й по всій справі; та й край; та й квит; та й уже. • Из конца в конец – від (з) краю до краю; з кінця в кінець. • И конец! – та й усе!; та й по всьому!; та й край! • И концы в воду – і кінці в воду; і сліду не лишилося (не залишиться). • К концу зимы, лета… – під (на) кінець зими, літа…; наприкінці зими, літа. • Конец был бы мне, будет мне – було б по мені, буде по мені. • Конец дело венчает; конец — всему делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець діло вінчає. Пр. Кінець діло хвалить. Пр. Кожній справі кінця гляди. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішла баба у танець. Пр. • Конца-краю (края) нет чему; ни конца, ни краю (края) нет чему (разг.) – кінця-краю нема чому; ні кінця, ні краю нема чому. • На какой конец – нащо (навіщо); для чого; з якою метою. • На тот конец, на этот конец (разг.) – на (про) такий випадок; на (про) той випадок, на (про) цей випадок. • Находящийся в конце, на конце – той, що на кінці (наприкінці); кінцевий (прикінцевий). • На худой конец (разг.) – у найгіршому разі; на лихий кінець. • Не без конца же – не доки [ж]; не довіку ж. • Не смотри начала, смотри конца – не дивись на цвіт, а вважай на врожай. Пр. • Палка о двух концах (либо ты меня, либо я тебя) – палиця два кінці має. Пр. У кия два кінці: один буде на мені, а другий — на тобі. Пр. • Под конец – наприкінці (на кінці, під кінець); наостанку; на[при] послідку. • Положить конец чему – покласти (дати, зробити) кінець (край) чому; (розм. образн.) берега дати чому. • Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к концу – доходити, дійти краю (кінця, до краю, до кінця); кінчатися, (с)кінчитися; (розм.) бути наскінчу. • Приходило к концу что у кого – кінчалося що в кого; було наскінчу що в кого; став (почав) вибиватися з чого хто. • Пришёл конец кому – прийшов кінець кому; прийшла на кого остання година; (перен. розм. образн.) урвався бас кому; урвалася нитка (вудка) кому. • Сводить концы с концами – зводити кінці з кінцями; жити ощадливо; перебуватися. • Со всех концов – з усіх усюд; звідусіль (звідусюди). • Тут тебе и конец – тут тобі й край (кінець, гак, рішенець, решта, амінь, капут, каюк, ірон. хата); (жарт. образн.) тут тобі жаба й цицьки дасть; тут тобі й пуп розв’яжеться. • Хоронить, прятать концы (разг.) – ховати кінці; замітати сліди.

Ломиться • Ломиться в открытую дверь (перен.) – добуватися (битися) у розчинені двері; доводити давно відоме (знане).

Нищета • Впавший в нищету – зубожілий (озлиднілий, змізернілий). • Впадать, впасть в нищету – доходити, дійти до вбозтва (до злиднів); переводитися, перевестися на • Доводить, довести кого до нищеты – доводити, довести кого до вбозтва (до злиднів, до жебрацтва, до жебрів); убожити, зубожити кого. • Духовная нищета (перен.) – духовне убозтво (духовна убогість, духовна злиденність). • Жить в нищете – жити у злиднях (в убозтві); злиднювати; голодні злидні годувати; за проханим (за жебраним) хлібом жити.

Отчаяние • Впадать, впасть (приходить, прийти) в отчаяние – удаватися, удатися (упадати, упасти) у розпуку (у розпач, у відчай). • Приводить, привести в отчаяние кого – доводити, довести до розпуки (до розпачу, до відчаю) кого. • Я в отчаянии, что не могу… – мене аж розпука (розпач, відчай) бере, що не можу…

Порядок • В административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком. • В алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку. • В надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що). • В обычном порядке – звичайним ладом (порядком). • В пожарном порядке (шутл.) – Див. пожарный. • В порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження. • В порядке назначения – як призначення. • В порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою. • В порядке очереди – за чергою; по черзі (по ряду). • В порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію). • Всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку. • В спешном порядке – нагально; негайно. • В установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено. • Дело такого порядка – річ ось яка. • Для порядка – для порядку; для годиться. • Заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати. • Законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно. • Нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї). • Нет никакого порядка – нема(є) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема(є). • Номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду). • Одного [и того же] порядка – того самого ряду. • По давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом. • Поддерживать порядок – пильнувати ладу. • Порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що. • Приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що. • Призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого. • Располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати. • Своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить. • Следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу). • Соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу). • Судебным порядком – судом (через суд). • Это в порядке вещей – це річ звичайна (природна, нормальна); це нормально (природно).

Приводить • Бог привёл – бог дав. • Не приведи Господи (Бог) – не доведи Боже (Господи); не дай Боже. • Не привёл случай – не довелося. • Привести в замешательство кого – Див. замешательство. • Привести в исполнение приговор (решение) суда – виконати присуд (судовий вирок). • Привести в (крайнее) удивление, изумление кого – (великим дивом, надзвичайно) здивувати кого. • Привести в негодность что – довести до непридатності що; зробити непридатним що; знепридатнити що. • Привести в отчаяние кого – у розпач (у розпуку, у відчай) (у)кинути кого; до розпуки (до розпачу, до відчаю) довести кого. • Привести в порядок что – упорядкувати що; лад (порядок) дати чому; довести до ладу що. • Привести в равновесие что – зрівноважити що; надати рівноваги чому. • Привести в себя, в чувство, в сознание, в память кого – привести до пам’яті (до притомності) кого; опритомнити (опам’ятати, очутити, отямити, відволодати) кого; (виносячи на повітря) на вітер підняти кого. • Привести в ужас кого – завдати (нагнати) жаху кому; ужахнути кого. • Привести в уныние кого – засмутити кого; завдати суму (смутку) кому; кинути у сум (у смуток) кого. • Привести дело к концу – довести діло (справу) до кінця (до краю); завершити діло (справу). • Приводить, привести в движение что – надавати, надати руху (давати, дати рух) чому; пускати, пустити в рух що; (іноді) давати, дати розгін чому. • Приводить, привести в известность, в ясность – з’ясовувати, з’ясувати. • Приводить, привести в исполнение своё намерение, замысел – Див. исполнение. • Приводить, привести к концу, к окончанию что – доводити, довести до кінця (до краю) що; закінчувати, закінчити (кінчати, скінчити) що. [Треба краю доводити. Шевченко.] • Приводить к общему (к одному) знаменателю – Див. знаменатель. • Приводить, привести к цели – доводити, довести до мети. • Приводить, привести на память кому что (книжн.) – нагадувати, нагадати кому що. • Приводить, привести своё намерение, свой замысел в исполнение – здійснювати, здійснити свій намір, задум; доводити, довести до діла (справдити) свій намір, задум.

Сведение • Доводить, довести до всеобщего сведения – доводити, довести (подавати, подати) до загального (до вселюдного) відома (до відома всіх). • Доводить, довести до сведения кого – доводити, довести до відома чийого; подавати, подати до відома чийого; оповіщати, оповістити кого; сповіщати, сповістити кого, кому. • Доходит, дошло до сведения чьего – доходить, дійшло (іноді дійшлося) до кого; доходить, дійшло до відома чийого (тільки докон. стало відомо кому). • К твоему, вашему сведению (в значении вводн. сл.) – до твого, вашого відома; щоб ти знав, щоб ви знали. • По имеющимся у нас сведениям – за відомостями, що маємо (що в нас є); як нам відомо. • Принимать, принять к сведению – брати, узяти до відома (до уваги); (розм.) брати, узяти на розум (іноді на замітку).

Убыток • Быть в убытке, не в убытке – утратити, не втратити на чому. • Вводить, ввести в убыток, в убытки кого – доводити, довести до втрати, до втрат кого; доводити, довести до збитків кого; утратити, збитки робити кому. • Причинять, причинить, наносить, нанести убытки кому – завдавати, завдати втрат (збитків) кому; утрати (збитки, шкоду) робити кому; утрат (збитків, шкоди) наробити кому. • Терпеть, потерпеть, нести, понести убыток на чём – зазнавати, зазнати втрати (утрачати, утратити) на чому; (іноді) прокидати, прокинути на чому. [На тому заробиш, на тому прокинеш. Сл. Гр.]

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

дока́зывать, доказа́ть дово́дити, дове́сти

информи́ровать інформува́ти, повідомля́ти (про що-небудь), дово́дити до ві́дома; п(р)оінформува́ти, повідо́мити (про що-небудь), довести́ до ві́дома

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Дово́дити, -во́джу, -диш, дове́сти́, -веду́, -е́ш – 1) доводить, довести; 2) доказывать, доказать, убеждать, убедить.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Доводить, довести, довесть – дово́дити, довести (до) чо́го, допрова́джувати, допрова́дити до чо́го; (приводить к каким-либо результатам) – спричиняти, спричинити що, спричинятися, спричинитися до чо́го; д. до разорения – спричиняти руйна́цію, дово́дити до руїни; д. до сведения – подава́ти, пода́ти до ві́дома, подава́ти, пода́ти ві́дати, дава́ти, да́ти зна́ти; д. работу до конца – дово́дити кінця робо́ті; остаться -ным чем – задовол(ьн)итися, вдовол(ьн)итися з чо́го.

Доказательство – 1) (логический довод) – до́від (-воду); д. неопровержимое – незла́мний до́від; д. основательное – слу́шний до́від; д. письменное – писаний до́від, до́від на письмі́; д. прямое – безпосере́дній до́від; -ва убедительные – переко́нливі до́води; без приведения -ств (утверждать) – не подаючи, не пода́вши до́водів; в -ство – на до́від, дово́дячи, щоб довести; давать -ство – дава́ти, да́ти до́від, дово́дити, довести, стве́рджувати, стве́рдити до́водом; представлять, приводить -ства – подава́ти, пода́ти до́води; 2) (улика) – до́каз (-зу); д. вещественные – речові́ до́кази; предъявлять вещественные -ства – пока́зувати, показа́ти речові́ до́кази.

Доказывать, -зать – дово́дити, довести.

Конец – кіне́ць (-нця), край (кра́ю); в конце – в кінці, кіне́ць (чого́), наприкінці́; в конец, до конца – украй, до кра́ю, до оста́нку, до ре́шти; до ще́нту; в конце (месяца) – наприкінці́, з кінце́м; в конце концов – кіне́ць-кінце́м; в самом конце – на самий кіне́ць, на самкіне́ць, аж наприкінці́; к концу (года) – на кіне́ць, пе́ред кінце́м; на худой конец – в гі́ршому ра́зі; положить конец чему (волоките) – припинити що, покла́сти край чому́; под конец чего (работы) – пе́ред кінце́м чого, закі́нчуючи що; приводить к концу – (до) кра́ю, (до) кінця дово́дити, дове́сти; приходить к концу – дохо́дити кра́ю (кінця).

Обличать, -чить – 1) (показывать, обнаруживать) – виявляти, виявити, пока́зувати, показа́ти; 2) (уличать, изобличать) – дока́зувати, доказа́ти на ко́го, дово́дити, довести кому́ що, викрива́ти, викрити кого́, що; о. кого во лжи, измене – дово́дити кому́ його́ брехню, зра́ду.

Оканчивать, -чить – кінча́ти, (с)кінчити, докі́нчувати, докінчити, закі́нчувати, закінчити, дово́дити, довести (до) кра́ю; о. дело – кінча́ти, закі́нчувати спра́ву (робо́ту), доробити робо́ту; о. жизнь – ві́ку дожива́ти, дожити, довікува́ти; о. (полевые или другие хозяйственные) работы – оброблятися, обробитися (на по́лі, вдо́ма).

Приводить, -вести – 1) (кого, куда) – приво́лити, приве́сти; 2) (в выражениях):приводить под стражей – припрова́джувати, припрова́дити з ва́ртою; п. в известность – з’ясо́вувати, з’ясува́ти, виясняти, вияснити; п. в исполнение – вико́нувати, виконати; п. в порядок (что) – упорядко́вувати, упорядкува́ти що, дава́ти, да́ти лад чому́; п. в разорение – до розо́ру (руї́ни) дово́дити, довести, нищити, знищити, руйнува́ти, зруйнува́ти; 3) (цитировать, представлять) – подава́ти, пода́ти; п. пример – подава́ти приклад; п. факты – подава́ти фа́кти; п. чьи слова – подава́ти чиї́ слова́; 4) (к чему) – причиняти, спричинити, виклика́ти, викликати що, спричинятися, спричинитися до чо́го; активность приведет к – активність спричиниться до…

Состояние – 1) (положение) – стан; с. возбуждения – за́пал (-лу), звору́шення; с. денежных средств – грошо́вий стан; с. гражданское – циві́льний стан, громадянський стан; с. упадка – стан зане́паду, зане́пад (-ду); в -ни и разрушения быть – бу́ти в руї́ні, зруйно́ваним бу́ти; впасть в обморочное -ние – зомлі́ти; по -нию здоровья – ста́ном здоро́в’я, здоро́в’ям; при таком -нии – за тако́го ста́ну, в тако́му ста́ні; приводить в образцовое -ние – дово́дити до зразко́вого ста́ну; прийти в негодное -ние – ста́ти неприда́тним, ста́ти негодящим; прийти в -ние упадка – підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти; 2) (имущество) – доста́ток (-тку), має́тність (-ности); с. имущественное – доста́ток (-тку); вложить -ние во что – вкла́сти доста́ток у що; иметь малое -ние – ма́ти невеликий (до)ста́ток (невелику має́тність); составить большое -ние – скла́сти собі́ великий має́ток (велику має́тність); 3) (возможность) – змо́га, спромо́га, сила; быть в -нии – в силі бу́ти, ма́ти силу, спромо́гу, здола́ти, бу́ти в спромо́зі, бу́ти спромо́жному; я не в -нии – не моя сила, я не мо́жу, не ма́ю спромо́ги, я не здола́ю.

Ставить, поставить – 1) (вопрос, требование) – ста́вити, поста́вити, становити, постановити; с. в вину – ста́вити за провину, привинювати, привинити ко́му що; с. в известность кого – дава́ти, да́ти до ві́дома кому́, повідомляти, повідо́мити кого́, дово́дити до чийо́го ві́дома, дава́ти, да́ти, ві́дати кому́; с. в необходимость – зму́шувати, зму́сити кого́ на що, до чо́го; с. в обязанность кому – зобов’язувати, зобов’яза́ти кого́, поклада́ти, покла́сти на обов’язок чий; с. в счет – залі́чувати, залічити, зарахо́вувати, зарахува́ти, записувати, записа́ти на раху́нок; с. дело – нала́годжувати, нала́годити спра́ву; с. кому в счет – записувати, записа́ти, кла́сти, покла́сти на чий раху́нок, зарахо́вувати на ко́го; с. кому на вид – робити завва́ження кому́, завважа́ти, завва́жити, да́ти кому́ на ува́гу (на за́мітку), зверта́ти чию ува́гу; с. на счет – кла́сти (кому́) на раху́нок; с. препятствия – чинити тру́днощі, перешко́ди; с. пьесу – виставляти, виставити п’єсу; с. ребром – ру́ба ста́вити; с. себе в обязанность – бра́ти, взяти собі́ за повинність; с. себе задачей – ста́вити собі́ за ціль; с. цены – визнача́ти, визначити ці́ни.

Убеждать, убедить кого в чем – 1) переко́нувати, перекона́ти; (уверять) – впевняти, впе́внити кого́ в чо́му; 2) (доказывать) – дово́дити, дове́сти кому́ що; (уговаривать) – умовляти, умо́вити, переко́нувати, перекона́ти.

Убыток – утра́та; быть в -ке – утра́тити; вводить в убытки кого – дово́дити, дове́сти кого́ до втрат; возмещать -тки – (по)верта́ти, (по)верну́ти втра́ти, відшкодо́вувати, відшкодува́ти втра́ти; выходить без -тка – вихо́дити не втра́тившись (невтра́тно); нести ут-ки – втра́ти ма́ти, утрача́тися, утра́титися, зазнава́ти, зазна́ти втрат; оказаться в -ке – ма́ти втра́ти; потерпеть -ки – ма́ти втра́ти, зазна́ти втрат; причинять -ки кому – дово́дити, довести кого́ до втрат; причинять вред и -ток – ді́яти, заподі́яти шко́ду і втра́ту; продавать с -ком – продава́ти, прода́ти втра́тно (утра́тившись).

Устанавливать, установить – 1) (вводить) – установляти, установити, запрова́джувати, запрова́дити, заво́дити, заве́сти у. порядок, запрова́джувати лад; 2) (определять) – визнача́ти, визначити; у. срок – визнача́ти речене́ць (час); визнача́ти те́рмін; у. цену – визнача́ти ціну́; 3) (точно, достоверно доказать) – дово́дити, довести; у. факт – довести факт; 4) (в техн. значении) – ста́вити, поста́вити, установляти, устано́влювати, установити; у. двигатель – ста́вити руші́й.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

дово́дити, -во́джу, -во́диш, -во́дять; дово́дь, -во́дьте; див. дове́сти́

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Довести́, -ся. См. Доводити, -ся.

Дово́дити, -джу, -диш, сов. в. довести́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Доводить, довести. От як раз дід довів гайдамаку до тиєї хати. Рудч. Ск. II. 149. 2) Допускать, допустить, доводить, довести. Нехай Господь скарає того, хто довів до того. Ном. № 4109. Бог його зна, до чого мене Бог доведе. ЗОЮР. І. 11. А чи довго матір та ще й добру довести до того, що повірить усьому, що їй стануть росказувати. Кв. Не довести́. Не допустить, не привести. Не доведи мене до сього, Господи! К. ЧР. 267. 3) Только несов. в. Предводительствовать. Швачка їми доводив. ЗОЮР. I. 135. 4) Доказывать, доказать. Галілей став доводити, що Коперник не дурень і не єретик. Ком. І. 56. А я йому довожу, що все одно. МВ. Прокіп мене розважає, доводить мені, що се лихо дочасне. МВ. (О. 1862. ІІІ. 76). 5) Довести́ до згу́би. Погубить, довести до гибели. Одарка заплакала слізьми та й почала росказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як страхали і били, як до згуби довели. МВ. І. 72. 6) — до кра́ю, д. краю. Окончить, довести до конца. Доведу уже до краю, доведу, — спочину. Шевч. 206. Треба краю доводити. Шевч. 1) — до пуття́. а) Сдѣлать какъ слѣдуетъ. б) = Доводити до розуму. Не довів тебе до пуття. Св. Л. 99. 8) Дово́дити до розуму. Воспитывать. Батько щоб навчав та до розуму доводив. Кв. Не той тато, що сплодив, а той, що до розуму довів. Ном. № 7236. 9) Довести́ свого. Поставить на своемъ. Мене б він такеньки не обійшов: я б йому довела свого, побачив би він. МВ. 11. 80. 10) — сорома́. Надѣлать сраму, пристыдить. Се чужа сторона доведе сорома. Мет. 196.

Край, кра́ю, м. 1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. Од кра́ю до кра́ю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75. 2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. До кра́ю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. Кра́ю, до кра́ю дово́дити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206. 3) Бортъ (судна). Мнж. 179. 4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115. 5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85. 6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. Рі́дний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57. 7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл. 8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Виплакала карі очі, край козака стоя. Нп. Тільки край мого серденька як гадина в’ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Нп. Ум. Краєчок, крайо́к. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. II. 188.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Дово́дити, -джу, -диш, сов. в. довести́, -веду́, -де́ш, гл. 6)—до кра́ю, д. кра́ю, *кінці́в.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

адреса́нтка, адреса́нток; ч. адреса́нт та, хто адресує, надсилає комусь листа, телеграму та ін. [Адресантка, разом із мистецькою світлиною інтер’єру костелу святих апостолів Петра і Павла, отримала ґратуляції-вітання з нагоди світлого Божого Воскресіння. (hroniky.com, 22.08.2018). Адресантка іноді вдавалася також до вживання в одному листі двох прощальних виразів (прощай – бувай здорова; бувайте здорові – до побачення; бувайте здорові – вітаю <…>). (С. Богдан «“Прощальний” дискурс в епістолярії Лесі Українки: словесна і невербальна семіотика», 2010).] Чимало листів було від жінок, які хотіли з ним познайомитись, і один такий лист навіть розсмішив Мартіна, бо до конверта було вкладено квитанцію про оплачене місце на церковній лапі, що мало доводити побожність і добропорядність адресантки. (Джек Лондон «Мартін Іден», пер. Марія Рябова, 1932). див.: адреса́тка, відпра́вниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Вводи́ть, ся = 1. уво́дити, ся, вво́дити, ся; заво́дити, ся, запрова́жувати, ся. — Він взяв її за рученьку і ввів у хату. — Почали нові порядки скрізь заводити. — Вводи́ть въ заблужде́ніе = ману́ напуска́ти. — В. въ грѣхъ = до гріха́ дово́дити, на гріх підво́дити. – В. въ дѣ́йствіе = дава́ти си́лу. — В. въ обма́нъ = дури́ти, обду́рювати, зво́дити. — В. въ убы́токъ = дово́дити до стра́ти, до зби́тку, роби́ти шко́ду. — В. въ собла́знъ = спокуша́ти, призво́дити. — В. въ стыдъ = засоро́млювати.— В. поря́дки = заво́дити, запрова́джувати. 2. вставля́ти, вправля́ти, вро́блювати.

Грѣхъ = гріх; вина́. — Як молитва та покута, то і гріх забутий. н. пр. — Вводи́ть въ грѣхъ = на гріх підво́дити, до гріха́ дово́дити. — Грѣхъ да бѣда́ на кого́ не живе́тъ? = без гріху́ та без ли́ха не проживеш. — На грѣхъ ма́стера нѣтъ = на гріх не спасе́ш ся. н. пр. — Сме́ртный грѣхъ = смерте́льний гріх. — Есть тотъ грѣхъ = нїгде гріх́а таїти.

Доводи́ть = дово́дити, допрова́жувати, призво́дити. — Се він його призвів до того.

Доводи́ться = дово́дити ся, припада́ти, впада́ти, випада́ти. — А тепер довелось на безвіддї, на безхлїббі погибати. н. д. — Він мінї доводить ся небожем. — Йому припадає як раз сто рублїв.

Докла́дывать, докла́сть, доложи́ть = доклада́ти, додава́ти, дово́дити до ві́дома, докла́сти, доложи́ти, дода́ти, дове́сти до ві́дома.

Донести́, доноси́ть, ся = 1. доне́сти́, доно́си́ти, ся. — Донїс до хати. 2. оповісти́ти, довести́ до ві́дома, доповісти́, оповіща́ти, доповіща́ти, дово́дити до ві́дома. — Скоро ввидїли, пану допові́ли. н. д. 3. доне́сти́, дове́сти́ (на кого), ви́казати, обмо́вити, доно́сити, дово́дити, вика́зувати, обмовля́ти.

Коне́цъ = 1. кіне́ць, кра́й. — Кінець лавки. 2. у шевцїв — дра́тва. — Сучити дратву. 3. шмато́к, (цїльний) — шту́ка, цїльни́к, суві́й. — Штука сукна. — Сувій полотна. — Вконе́цъ, до конца́ = до кра́ю, до оста́нку, до ре́шти, у пе́нь, до ще́пту, до послїдку, по сам кіне́ць (Кн.). — Як не дав Бог змалку, не буде й до останку. н. пр. — Тільки що простяг своє в багаття рило, а полумъя його до щенту обсмалило. Гр. — Ляхів у пень рубайте, кров їх з піском мішайте. н. д. — Дѣ́ло съ концо́мъ = тай го́дї, тай шаба́ш! — На како́й коне́цъ = на що? — На худо́й коне́цъ = у вся́кім разї. — Въ концѣ́ = в кінцї, кіне́ць. — Сидить батько кінець стола. К. Ш. — Концы́ хорони́ть, пря́тать = кінцї хова́ти. — Подъ коне́цъ = на кінцї, на приконче́нню, на приконе́ччі, на прикінцї, на схо́дї, наре́штї. — Съ конца́ въ коне́цъ = од кра́ю до кра́ю. — І дивлюсь я округ себе од краю до краю: що ж там милого знайду я, що я там згадаю. В. Щ. — Нехай душі козацькії в Украйнї витають: там широко, там весело од краю до краю. К. III. — Приводи́ть къ концу́ = до кра́ю дово́дити, кра́ю дово́дити. — Треба краю доводити. К. Ш. — Тутъ тебѣ́ и коне́цъ = тут тобі́ й край, тут тобі́ й капу́т! — Хазово́й коне́цъ = показни́й кіне́ць, край.

Конча́ть, ко́нчить, ся = 1. кінча́ти, ся, дово́дити до кінця́, до кра́ю, кінчи́ти, скінчи́ти, ся, (роботу) — доробля́ти, дороби́ти, ся. — На тім розмова ся і скінчилась. К. X. 2. вмі́рати, кона́ти, вме́рти, скона́ти. — Бодай тобі так тяжко конати, ой як тепер мінї тяжко віку доживати. н. п. — Чули, чули Запорожцї з далекого Криму, що конає Гетьманщина, неповинно гине. К. Ш. Як Ляхи конали, як Сьміла горіла. К. Ш. — Сім рік будеш хорувати, а осьмий конати! То я буду памятати, з кого се сьміяти. н. п. Б.

Несовершеннолѣ́тній = недолїтний (С. Жел. Пар.), неповнолїтний, недоро́слий, недо́лїток (С. Жел.), підлїток. — В недорослости лїт таких дїтей опекуни тих дїтей недорослих права їх доводити мають. Ст. Л. — Недо́лїток таке творить. К. Ш. — Бо нїчим обути панят недорослих. К. Ш.

Облича́ть, обличи́ть = вика́зувати, виявля́ти, дово́дити, облича́ти (С. Жел.), ви́казати, ви́явити, дове́сти, обличи́ти.

Осуществля́ть, осуществи́ть = виповня́ти, сповня́ти, дово́дити до кінця́, ви́повнити, спо́внити, ся (С. Пар.), ви́конати, справди́ти, ся (С. Жел,), осу́щи́ти (С. Жел.). — Чи справдила ся його надїя?

Подозрѣва́ть = підзо́рити, при́здріти, заздріва́ти (Лей.), зазо́рити (С. Л.), підозрівати (С. Жел.), поклада́ти гріх на ко́го. — Нїчого не підзорячи, Гриць почав докладнїйше доводити. Лов. В. — І ворог наш не відважиить ся приздріти нас. Пр.

Предводи́тельствовать = пе́ред вести́ (С. Л.), отаманува́ти, отама́нити, ватажкувати, ватажити, поводатарюва́ти, дово́дити. — Ватага йде. Клим Моторний з бандурою перед їй веде. Мова. — Не було сьвідомости, щоб в українсько-руській землі хто иньший окрім князя міг ватажкувати над військом. Бар. О. — Нехай знає, як поводатарювати. Лев. — Швачка тими гайдамаками доводив. н. о.

Приводи́ть, привести́, приве́сть = 1. приво́дити, виво́дити, дово́дити, привести́ і т. д., силою — припрова́дити (С. Л.), допрова́дити, кількох — поприво́дити і т. д. — Привів з собою гостей. — Стежечка вивела на горо́д. Кн. — Усе те допровадило Україну до під’упаду. Кн. 2. д. Представля́ть і Предъявля́ть. — Приводи́ть, приве́сть въ поря́докъ = порядкува́ти (С Л.), лаштува́ти, опоряжа́ти, прибіра́ти, ладнува́ти, упорядкува́ти (С. Л. Ш.), улаштува́ти, опоряди́ти, прибра́ти, ула́дити (С. Ш.), уладна́ти, оха́їти. — Досї ще не упорядковано Шевченкових листів. Кн. — На силу улаштував в шахві книжки. Кн. — П. въ у́жасъ = завдава́ти, завда́ти жа́ху, страху́, настраши́ти. — П. къ оконча́нію = кінча́ти, дово́дити до кінця́, до кра́ю і т. д. д. Ока́пчивать. — П. на па́мять = нага́дувати, прига́дувати, нагада́ти і т.д. — Приве́сть въ чу́вства = очути́ти, відвола́ти, відволо́дати, відходи́ти. — П. въ разоре́ніе, въ бѣ́дность = спустоши́ти (С. Л.), зни́щити (С. Л.), в старцї, в зли́днї пусти́ти. — П. въ я́рость = розлютува́ти, роздратува́ти, роздрочи́ти (С. Л.). — П. въ кра́ску = засоро́мити. — П. къ прися́гѣ = до при́сяги, під при́сягу привести́. — Привёлъ Богъ, не привёлъ Богъ = дав Бог, не дав Бог. — Не приведи́ Богъ = не дай Бо́же, крий Бо́же! — Привело́сь ему́ побыва́ть = довело́сь йому́ побува́ти. — Онъ приво́дится мнѣ двою́роднымъ бра́томъ = він дово́дить ся мінї бра́том у пе́рвих. — Приведённый вы́ше = зга́даний ви́ще, в горі́. — В згаданому в горі листї до Микити Шевченко... Кн.

Приходи́ться = прихо́дити ся, підхо́дити; дово́дити ся (С. Л.); припада́ти (С. Л.), випада́ти (С. Л.), впада́ти. — Ключ прийшов ся до замка. — Ключ не підходить до замка. — Він дово́дить ся мінї небожем. — Сьвято припадає саме у недїлю. С. Л. — Зімні Миколи, як здорові знаєте, припадають серед Пилипівки. Федь. — Йому припадає як раз сто рублїв. — Тепер саме припадає хлїб сїяти. н. о. — А тепер припало на безвідді, на безхлїббі погибати. н. д. — Того ділі припадала пъятниця перед Паликопою. Лев. — По українському звичаю усе добро припадало менчому синові. Лев. — Впадає тобі, дївчино, кониченька держати, а сам я піду доріженьку шукати. н. п. — Постанови́ли, що нїкому так не впадає, як йому. Б. Г. — Які гроші мінї впадали, я в його зоставив. Ос. — Біля гряницї не впадає будувать сьвітлицї. н. пр. — Йому випало йти в некрути. С. Л. — Какъ прійдётся = як набіжи́ть. — Треба жить, як набіжить. н. пр.

Причита́ть, приче́сть, ся = 1. д. Причисля́ть. 2. голоси́ти (на пр. над помершим). 3. дово́дити ся. — Він мінї доводить ся небожем. 4. припада́ти, нале́жати. — Йому припадає сто рублїв.

Свидѣ́тельство = 1. сьвідо́тство (С. Л. Жел. Ч. К.), сьвідетство, сьвідкува́ния (С. Л.), сьвід (С. Л.), сьві́дчення. — Не май проти ближнему твоєму сьвідетства фальшивого. Б. Н. — Сьвідетством шляхтичові присягою справи свої доводити. Ст. Л. — Петри теж у сьвідї, що мене лаяно. С. Л. 2. сьвідо́тство. — Прямого сьвідотства про первенство одного або другого твору нема. Зап. Фр. — На се маємо виразне сьвідотство самого Міцкевича. Зап. Кок. — Метри́ческое свидѣ́тельство = ме́трика. Свидѣ́тельствованіе = сьвідкува́ння.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)