Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 71 статтю
Запропонувати свій переклад для «долина»
Шукати «долина» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Долина́ – довжиня́; см. Длина́.
Доли́на – доли́на (ум. доли́нка, доли́ночка, доли́нонька), діл (р. до́лу); (низина) низ (р. ни́зу), низькоді́л (р. -до́лу). [З гори́ спусти́вся в діл (Крим.). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми. Коза́к Савлу́к ходи́в і набрі́в оце́й низькоді́л, де тепе́р село́ (М. Вовч.). Пішли́ низа́ми].
• Небольшая круглая -на – падь (р. па́ди), па́дина.
• Степная -на длинная и узкая (овраг) – ба́лка, ба́лище. [По ба́лищах степови́х]; лесистая – байра́к (р. -ку).
• Доли́нка между двумя возвышениями – жоло́бина, жо́лоб (р. -ба); между горами – межи́гір’я; (теснина) про́смик; устье доли́ны – придоли́нок (р. -нку). [На степку́ садо́чок у придоли́нку].
• Начало доли́ны – одве́ршок (р. -шку).
• Житель доли́ны – долиня́нин.
• Доли́нный – доли́нний, доли́новий, долиня́ний, до́льний.
Дол, см. Доли́на.
Доли́нка, доли́нушка, см. Доли́на.
Доль, см. Долина́.
До́льный, -ний, см. Доли́на (Доли́нный); (нижний, внизу находящийся; земной) зе́мний, долі́шній; сьогосві́тній.
Изло́г – доли́на, запа́дина.
Лог –
1) уло́го́вина, доли́на, діл (р. до́лу), ви́долинок (-нка), ба́лка, ви́балок, пере́балок (-лку), ло́щи́на, лощо́ви́на, запа́дина, жоло́бина;
2) (залежь) облі́г, перелі́г (-ло́гу);
3) строит. – до́вжик (-ку).
• Кладка кирпича -гом – цегляне́ мурува́ння до́вжиком;
4) см. Ло́же 2.
Наза́д, нрч. –
1) (в пространстве) наза́д, (позад себя) позад се́бе, навспа́к, наві́дворіть. [Ви́йшла з села́ – се́рце ни́є, наза́д подиви́лась (Шевч.). Наза́д ру́ки пов’яза́ли (Сл. Гр.). Перекрути́в годи́нника наза́д на годи́ну (Київ). Зогля́ділася позад се́бе (Грінч.). Вмочи́ в ро́су мали́й па́лець і тріпни́ руко́ю, лиш наві́дворіть не трі́пай, а перед собо́ю (Рудан.)].
• Туда и -за́д – туди́ й наза́д, (взад и вперёд) туди́ й сюди́, туди́-сюди́.
• Ни вперёд, ни -за́д – ні на[в]пере́д, ні наза́д; ні туди́, ні сюди́.
• Сделать шаг -за́д – від[по]ступи́ти (ступну́ти) крок (ступі́нь) наза́д.
• Пятиться, попятиться -за́д – поступа́тися, поступи́тися наза́д, задкува́ти, позадкува́ти. [I напере́д забіга́ю, і вбік зверта́ю, і наза́д поступа́юсь (М. Вовч.). Не задку́й лиш, а поступа́й напере́д (Червоногр.)].
• Взять своё слово -за́д – взя́ти своє́ сло́во наза́д.
• Взять свои слова -за́д – взя́ти свої́ слова́ наза́д, (гал.) відкли́кати свої́ слова́. [Коли́ ви свої́х слів не відкли́чете, я вас позву́ до су́ду (Крим.)].
• Взять -за́д своё решение, согласие – переду́мати і зректи́ся. [Учо́ра сказа́в, що обміркува́в спра́ву і приста́не до не́ї, а сього́дні переду́мав і зрі́кся (М. Грінч.)];
2) (во времени).
• Год, столько-то лет и т. п. -за́д тому – рік, сті́льки-то ро́ків (літ) и т. п. (уже́) тому́ и тому́ (вже) рік, сті́льки-то ро́ків (літ); бу́де тому́ рік, сті́льки-то ро́ків (літ); рік, сті́льки-то ро́ків (літ) перед тим; перед ро́ком, перед стількома́-то рока́ми; рік, сті́льки-то ро́ків передні́ше. [Два ро́ки тому́ в Борисла́ві… (Франко). Три ро́ки вже тому́ твій о́браз чарівли́вий в душі́ я записа́в (Вороний). Тому́ бага́то ро́ків була́ ця доли́на ще не така́ відкри́та для сві́ту (Країна Сліпих). Тому́ шість літ я впе́рше мав тут з ним розмо́ву (Рада). Та він уже́ скона́в, бу́де тому́ днів чоти́ри (Крим.). Я знав його́ перед восьма́-дев’ятьма́ рока́ми (Грінч.). Перед шістьма́ рока́ми вони́ приїзди́ли огляда́ти саха́рню (Коцюб.). Ро́ків де́сять передні́ше (Н.-Лев.)].
• Это случилось может быть год тому -за́д – це ста́лося мо́же рік тому́ (мо́же перед ро́ком).
• Два дня тому -за́д – два дні тому́ и тому́ два дні, два дні перед тим, перед двома́ дня́ми, позавчо́ра. [Тому́ два дні П’єр пої́хав у Ки́їв (Крим.)].
Неожи́данный – несподі́ваний, (редко) неспога́даний, нежда́ний, (внезапный) рапто́вий, на́глий. [Несподі́ване ли́хо (Номис). Перо́м не списа́ти тіє́ї несподі́ваної краси́, яко́ю до вас усміхну́лася доли́на (Мирний). Тут тра́пився зо́всім несподі́ваний ви́падок (Грінч.). Ста́ла на Єги́пет несподі́вана біда́ (Л. Укр.). Кіне́ць нара́ди таки́й несподі́ваний (Ле). Луча́ються й рапто́ві дощі́ (Основа 1861). На́гла пере́рва його́ сві́тлих мрій (Леонт.)].
• -ное нападение, происшествие – несподі́ваний на́пад, несподі́вана поді́я (приго́да).
• -ная смерть – несподі́вана смерть, (скоропостижная) на́гла смерть.
Низ –
1) (нижняя часть предмета) низ (-зу), доли́на, (испод) спід (р. спо́ду). [Сті́ни всі од ви́шки до ни́зу розмальо́вані черво́ними пташка́ми (М. Вовч.). Я подаю́ нота́тки не в те́ксті, а в доли́ні під те́кстом (Франко). Підпали́ли со́сну від спо́ду до ве́рха (Чуб. V)].
• Низ и верх строения – низ і верх буді́влі.
• Низ горы – низ гори́, підгі́р’я (-р’я), підгі́рок (-рка).
• Низ подсвечника – низ (спід) свічника́.
• В самом -зу́ – на са́мому спо́ді (низу́). [У бри́чці, десь аж на са́мому спо́ді цвірча́в цвірку́н (Яворн.)].
• На низ – наспі́д.
• Под низ – під спід, наспі́д. [Підве́рне всіх собі́ під спід (Котл.). Схова́ла в скри́ню аж наспі́д (Сл. Гр.)].
• Под -зом – наспо́ді, під спо́дом.
• Станови тюк -зом – став па́ку спо́дом;
2) (нижний этаж) діл (р. до́лу), до́лішній по́верх (-ху). [Ви, мату́сю, каза́ли-б лі́жко перене́сти в діл, бо вам суту́жно ла́зити на схо́ди (Л. Укр.). На Москві́ не зви́чай, щоб жі́нка ме́шкала на до́лі (Л. Укр.)];
3) (фундамент) фунда́мент (-ту), (каменный ещё) підму́рок (-рка), підмурі́вок (-вка);
4) (низина) низ (-зу), низькоді́л (-до́лу), (дол) діл (р. до́лу), доли́на. [Над доли́ною, ни́зом – со́нце горо́ю! (П. Тичина). Пішли́ низа́ми (Сл. Гр.). Скрізь уже ви́сохло, а по низа́х вода́ стої́ть (Кролевеч.). Я чвала́в низькодо́лом, натрапля́ючи на кущі́ (Остр. Скарбів). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми (Грінч. III). Що на го́рах та все сніги́ лежа́ть, по доли́нах во́ди стоя́ть (Гнід.)].
• Низ реки – пони́ззя (низ) ріки́ (рі́чки); см. Низо́вье. Было, да на низ сплыло – було́, та за водо́ю пішло́;
5) Ходить, пойти на низ – випорожня́тися, ви́порожнитися, (эвфем.) ходи́ти, піти́ до ві́тру (до дво́ру), (о больных) сіда́ти на го́рщик (горня́).
• Было на низ у кого – випорожня́вся хто, (эвфем.) ходи́в до ві́тру (до дво́ру) хто; сіда́в на го́рщик (горня́) хто.
• Проглоченная монета вышла -зом – проко́втнута моне́та ви́йшла відхо́дом;
6) низові́ но́ти, (бас) бас (-са), низи́ (-зі́в).
• Бери -зом, а я верхом – бери́ ба́сом (низа́ми), а я горо́ю (верха́ми), (в обиходе) бери́ то́всто, а я то́нко;
7) -зы́ (мн.) – ни́жчі (неимущие: незамо́жні) кла́си (ве́рстви), спід (суспі́льства); низ (-зу) и низи́ (-зі́в); (чернь) низо́та; (подонки) поде́нки (по́толоч) (суспі́льства). [Ви́йшов із са́мого спо́ду соція́льної пірамі́ди (Рада). Із спо́ду, з наро́дніх мас ви́йшов Шевченко (Р. Край). Я прийшо́в із мас, із по́ля, з ни́зу (Сосюра)].
Продо́л, см. Доли́на, Лог.
Протя́гиваться, протяну́ться –
1) (простираться) простяга́тися, простягти́ся, протяга́тися, протягти́ся, (вытянуться) вистяга́тися, ви́стягтися, витяга́тися, ви́тягтися. [Простягла́сь та й лежи́ть (Номис). До́вгі ті́ні простяга́ються через майда́н (Л. Укр.). Доли́на простягла́сь сюди́ й туди́ (Тесл.). За ним простягла́сь бі́ла сте́жка, на́че хто простели́в од поро́га бі́лий рушни́к (Неч.-Лев.). Со́тні крива́вих рук простягли́ся (Коцюб.). Та ба́лка ви́тяглась ік Абра́мівці (Верхньодніпр.)];
2) простягти́ся; см. Протяну́ть ноги (Протя́гивать 1);
3) (продлиться) протягти́ся, протрива́ти, (затянуться) проволокти́ся, продля́тися. [Це ді́ло проволокло́сь до Різдва́ (Звяг.)].
• Дурная погода -нется до конца месяца – него́да протрива́є до кінця́ мі́сяця.
• Это дело -нется до Рождества, -нется ещё долго – ця спра́ва (це ді́ло) протя́гнеться до Різдва́, проволо́четься ще до́вго.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Юдоль – юдоль, долина, паділ:
• юдоль печали, плача… – юдоль (паділ, долина) смутку, плачу…
[Юдоль плачу, земля моя, планета, блакитна зірка в часу на плаву, мій білий світ, міцні твої тенета — страждаю, мучусь, гину, а живу! (Л.Костенко). Якби Маріо, залишаючи цей паділ плачу, мав розум, він, либонь, пішов би з життя не надто втішений. Він недовго жив серед нас: мовби нюхом відчув, яка рідня на нього чекає, і віддав перевагу товариству безневинних немовлят у царстві небеснім (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). Отаку гордовитку промову виголосила Енн, не маючи й гадки про юдоль приниження, що чекала на неї (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Вона завжди говорить тоненьким, жалісним голоском — так, що ти стривожено чекаєш, що вона от-от розплачеться. І складається враження, що життя для неї — то справдешній паділ сліз, а усмішка — навіть не сміх — це гідна осуду непристойність (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). На мене погляд свій ясний, прихильний кинь І розкажи, хто ти: чи з власної ти волі, Чи з чарів, чи з чудес живеш у цій юдолі? (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). Він казав «паділ плачу», маючи на увазі нашу грішну землю, про людину, що, на його думку, допустилася наукових помилок, висловлювався так: «Цей шалапут загруз у болоті гнилослів’я», а про людину неморальну — «сидить по вуха в лайні, як свиня» (Є.Попович, перекл. Т.Мана)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЮДО́ЛЬ, юдо́ль печа́ли /пла́ча/ доли́на сліз.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Долина –
1) доли́на, -ни;
2) (низкая местность) низ, -зу, низина́, -ни́.
Западина (долина) – запа́дина, влого́вина, -ни.
Лог –
1) доли́на, -ни, низина́, -ни́;
2) (русло реки) річи́ще, -ща, стри́жень, -жня;
3) (запущенная земля) перелі́г, -ло́гу, облі́г (род. обло́гу).
Ложбина – доли́на, низина́.
Низ –
1) спід (род. спо́ду);
2) (долина) низ, -зу.
Юдоль – доли́на, -ни.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Дол, долина – доли́на;
• д. отстойник, керам. – глиноусті́йник (-ка).
Долина – доли́на;
• д. продольная – д. подо́вжна.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Описать
• Ни в сказке сказать, ни пером описать (фольк.) – ні пером [не] списати, ні словом [не] сказати. [Ні пером не списати, ні словом не сказати тієї несподіваної краси, якою до вас усміхалася долина! Мирний.]
Юдоль
• Юдоль печали, плача… – юдоль (паділ, долина) смутку, плачу…

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Діл, род. до́лу – 1) долина;
2) низ;
3) пол земляной.
• До до́лу – а) на пол; б) на землю; в) к земле, вниз.
Доли́на – долина.
• До́лом-долино́ю – внизу по долине.
За́падня́, западо́к, -дка́ –
1) глубокая долина, западина;
2) западня, ловушка.
Межи́гір’я –
1) долина между гор;
2) ущелье.
Низ, -зу –
1) низ, нижележащее место;
2) долина;
3) земли войска запорожского;
4) мн. низи́ – нижний край невода.
Па́дина – падь, долина.
Поди́, -ді́в – низменные места, долина.
Роздо́лля –
1) широкая низменность, долина;
2) раздолье, ширь, воля.
Ро́зті́чка – небольшая поперечная долина.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

доли́на, -ни; -ли́ни, -ли́н

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ба́лище, -ща, с. Степной оврагъ, узкая и длинная долина. По тих степах, по горах Дніпрових, по балищах і лугах низових живе його слава од віку до віку. К. Досв. 4. Везуть у балище на водопійло. К. МБ. X. 17. См. Балка.
Висо́кий, -а, -е.
1) Высокій. Високий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. Долина глибока, а могила висока. Met. 79.
2) Высоко находящійся. Пошли, Боже, щастя з високого неба. Мет. 65.
3) Возвышенный. Ум. Височе́нький. Вийшла височенька дівчина. Стор. І. 99.
Ві́та, -ти, ж. Вѣтвь (употребл. преимущ. во мн. ч. ві́ти). Долина глибока, а калина висока, аж на землю віти гнуться. Мет. 80. Ум. Ві́тонька, ві́точка, ві́тка.
Віття, -тя, с. соб. Вѣтви. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79.
Глибо́кий, -а, -е. Глубокій. Долина глибока. Мет. 79. Маю на собі дев’ять ран — рубані широкі, а чотирі — стреляні глибокі. АД. II. 258. Шукай собі або глибокої води, або високої гиллі. Ном. № 3652. Кайдани повелів кувать, глибокі тюрми мурувать. Шевч. 470. Що за дивні його твори, за глибокі його гадки! К. Псал. 215. Сравн. степ. Гли́бший. Ум. Глибоче́нький.
Гну́тися, гну́ся, гне́шся, гл.
1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Мет. 79. Їсть так, аж ніс гнеться, — съ жадностью ѣстъ. Ном. № 12207.
2) Переносно: покоряться. Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила. Шевч. 132.
3) Увиливать, не желать сдѣлать. Не гнися, сваточку, не гнися: єсть у тебе на кошарі ягниця, — поведи на торжок та продай а нам горілочки розгадай! Грин. ІІІ. 499. Довго мабуть гнувся — не давав? МВ. (О. 1862. ІІІ. 74).
І. Діл, до́лу, м.
1) Низъ, долина. Як летіла ворона догори, то й кракала, а як на діл, то й крила опустила. Ном. Нет мене, сивий коню, горами, долами. Грин. ІІІ. 677.
2) Полъ земляной. Сим. 2. Як мертва на діл повалилась. Шевч. 72. До-до́лу. На полъ, на землю, до земли. Зсади хлопця до-долу. До-долу верби гне високі. Шевч. 26. Склонив головочку низько до-долочку. Чуб. Крикнув Швачка та на осаулу: із коней до-долу! ЗОЮР. Долина глибока, калина висока, аж до-долу віття гнеться. Мет. Ісус, нахилившись до-долу, писав пальцем. Єв. І. VIII. 6. Ум. Доло́к, до́лонько, до́лочко.
Доли́на, -ни, ж. Долина. Мет. 79, 69, 102. Єв. Л. ІІІ. 5. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає, у бандуру виграває. Мет. 73. Ум. Доли́нка, доли́нонька, доли́ночка. Ном. № 14228. Стор. І. 89. Мет. 79. Шевч. 262.
Доли́нка, -ки, ж. Ум. отъ доли́на.
Доли́нонька, доли́ночка, -ки, ж. Ум. отъ доли́на.
Жо́ліб и жо́лоб, -ба, м.
1) Желобъ, желобокъ.
2) Корыто. Шух. І. 185. Візьме тебе за повода і приведе до жолоба, ой дасть тобі вівса-сіна. Нп. Жолоби викотили з нової комори. Шевч. 112. Насипали три жолоби грошей. Рудч. Ск. II. 142.
3) Выдолбленный дубовый пень, въ который вдѣлано дно, но въ днѣ пробиты дыры; вставляется въ полевой родникъ: вода изъ послѣдняго проходить сквозь дыры въ днѣ и стоитъ въ пнѣ, не смѣшиваясь съ иломъ. Черниг. у.
4) Въ ручной мельницѣ гончара: желобокъ, по которому размолотый матеріалъ падаетъ изъ подъ жернова. Шух. I. 261.
5) Въ терлиці: пространство между боками въ которое опускается ме́чик. Шух. I. 147.
6) Глубокая и узкая долина. Їдьмо жолобом. Н.-Волын. у. Ум. Жолобо́к, жолобо́чок. Кринички-жолобки. Левиц. І. 197. У коморі стоять три жолобки. Рудч. Ск. II. 142.
Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл.
1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялась хата, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. Бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». Г. Барв. 438.
2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий.
3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Стор. МПр. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. Драг. 17.
4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. Щог. В. 30.
5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.
Западня́, -ні, ж.
1) Глубокая долина, западина.
2) Западня, ловушка. Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попавсь був я у таку западню. К. ЧР. 112. Ум. Западе́нька.
Межгірря, -ря, с. Долина между горъ, ущелье.
Нив, -зу, м.
1) Низъ, ниже лежащее мѣсто. Він і покотився на низ.
2) Долина. Пішли низами.
3) Земли Войска Запорожскаго. Славна Чута товстими дубами, ще славніша Низом, козаками. Нп.
4) мн. Низи́. Нижній край невода. Азовск. Стрижевск.
Па́дина, -ни, ж. Падь, небольшая круглая долина.
Па́діл, -долу, м. Долина, юдоль.
Повива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. повити́ся, -в’ю́ся, -є́шся, гл.
1) Повиваться, повиться, обвиться. Серпанком повивається. Долина туманом повивається.
2) Пеленаться, спеленаться. Погано повивається сим повивачем. 3) Завиваться, завиться. Кучері повилися.
4) О растеніи: ползти, виться, обвиться. Повився горобиний горошок. МВ. І. 140. Королів цвіт повився по лісі. Г. Барв. 89.
5) Взвиваться, взвиться. Тоді жайворонки повилися. АД. І. 161.
Поди́, -ді́в, м. Низменныя мѣста, долина. Черном. См. Під 1.
Роздо́лля, -ля, с.
1) Широкая низменность, долина. Грин. III. 196. Ой в полю, полю, в полю на роздоллі, там дівчина пасла сірі воли й коні. Чуб. V. 55.
2) Раздолье, ширь, воля.
Рості́чка, -ки, ж. Небольшая поперечная долина. Вх. Зн. 61.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Доли́на, -ни, ж.
1) *До́лом-доли́но́ю. Внизу по долине. А по-під горою, долом-долиною козаки йдуть. Нп. *2) Низ. Пішо́в у доли́ну. Спустился вниз. Хот. Нік. На доли́ні. Внизу. Гал.
*Ізві́р, -вору, м. Ущелье, горная долина. Громами себе розсаджують, кремнисті голови собі розбивають, ліси на тріски розколюють, ізвори людьми рівняють. Черемш. Вниз западалися боки гори у глибокі чорні ізвори. Коцюб. Тіні.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Долина — доли́на, -ни.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Долина́ = д. Длина́.
Доли́на = доли́на; діл, поді́л, низькоді́л, низина́, (межи високих гір) — межигі́ря, (довга і вузька, на степах) — ба́лка, (недовга та глибока) — яр, яро́к, (з лїском) — байра́к, (крута зо всїх боків межи гір) — макі́тра, (де починаєть ся долина) — придоли́нок, (де кінчаєть ся) — одве́ршок. С. Л. З. Ш. — Вийду на могилу, гляну на долину. н. п. — І долом геть собі село понад водою простяглось. К. Ш. — Тїло козацьке рвали, по тернах, по балках жовту кість жвакували. н. д — Як будете до байраків прибувати, тернові гильки рубайте, мінї признаку покидайте. н. д. — Гей яром, яром за волами, манівцями за вівцями. н. п.
Логь = 1. доли́на, здр. доли́нка, доли́нонька, низина́, діл, ви́долинок і д. Доли́на. — Ори ся ж ти, моя ниво, долом та горою. К. Ш. — А по ярах, та видолинках було ще чорнїше, ще сумнїше. Коцюбинський. 2. річи́ще, стри́жень. — Глибина, котрою плине річка, зветь ся річище. Зем. 3. перелі́г (С. З.), облі́г. — Може з’орю переліг той, а на перелозї я посїю. К. Ш.
Бура́нъ = хуртови́на, ху́га, ві́хало, завірю́ха, шкви́ря, хурте́ча, хви́ща, хви́жа. — Ось схопилась хуртовина, закурила ся долина і кипить мороз у полї, на просторі та на волї. В. Щ. — У віконця мати слуха, як на дворі завірюха круте, стріху розриває, снїгом хату замітає. В. Щ. — На дворі́ було хуртеча та метелиця мете. В. Щ. — Реве, свище хуртовина. К. Ш.
Вѣтвь, вѣ́тви = ві́тка, віть (С. Аф.), гі́лька, ги́лка, (поб.) — гіля́ка, (здр.) — гі́лечка, ги́лонька, (гал.) — галу́зь, галу́зка, (мн.) — ві́ти, ві́ття, гільля́, (здр.) — гі́льлячко, галу́ззя, (тоненькі) — по́віття, (троїцькі) — кле́чання, (одломані) — чахвина́, (весїльна, уквітчана квітками) — гі́льце, ги́льце, ви́льце, (верхні) — верхові́ття. — Лучче птицї на сухій гільцї, нїж в золотій клїтцї. н. пр. — Та виломлю калинову вітку, та застромлю за білу намітку. н. п. — Долина глибока, калина висока, аж до долу гільля гнеть ся. н. п. — Як широка сокорина віти розпустила, а над самою водою верба похилилась. К. Ш. — А там в лїсї на галузї сорока скрегоче. н. п. — Рубайте сосонку-деревце молодій Марусї на гільце. н. п. — Гильце деревце з ялини і з червоної калини. н. п. — Верховіття у тернїв зтинає, меншому братові прикмету покидає. н. д.
Долъ = д. Доли́на.
Закрути́ть, ся, закру́чивать, ся = закрути́ти, завертїти, завину́ти, закру́чувати, заві́рчувати, завива́ти, ся. — Мінї дївко, та пришиють квітку, тебе ж, дївко, завертять в намітку. н. п. — Закрути́ла вью́га = зірва́ла ся завірю́ха, схопила ся хуртовина і т. д. д. Вью́га. — От схопилась хуртовина, закурила ся долина. В. Щ.
Изло́гъ = діл, доли́на.
Котлови́на = низина́, улого́вина, доли́на, ви́долинок, макі́тра (С. Л.), кори́то (С. Жел.). — Долина глибока, калина висока. н. п.
То́пкій, ко = грузьки́й (С. Аф. З.), гру́зько, гру́зний, багни́стий. – Тому довго їхали, що дорога після дощу, немов в осени, грузька стала. Кн. — Один бережок був згористий, а другий — грузьке болото. Ст. Ан. — Грузне болото. Кр. — Долина багниста і зїло грузька. Л. В.
Хи́жина, хи́жинка = ха́тка, хати́на, хати́нка, аби яка — халу́па, халу́пина, халупчи́на, хатчи́на. С. Ш. — Між горами там долина, в тій долинї єсть хатина. Руд. — Воно не яке там і житло: халупчина та повіточка. Кн.
Юдо́ль = доли́на, поді́л. — Ю. плаче́вная = доли́на плачу́, сьвітове́ го́ре.

Запропонуйте свій переклад