Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 83 статті
Шукати «заверш*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Заверша́ть, -ся, заверши́ть, -ся – заве́ршувати, -ся, верши́ти, -ся, заверши́ти, -ся, дове́ршувати, -ся, доверши́ти, -ся, виве́ршувати, -ся, ви́вершити, -ся, (о мног.) поверши́ти, -ся; закі́нчувати, -ся, закінча́ти, -ся, (о мног.) покінча́ти, -ся. [Мармуро́ві коминки́ верши́лися великокня́жими герба́ми (Стор.). Найбі́льш дове́ршена фо́рма в пое́зії – дра́ма, що немо́в верши́ть собо́ю всю лю́дську тво́рчість у сло́ві (Єфр.). Так заверши́лося кристалізува́ння ру́ської інтеліге́нції. Здоро́ві та га́рно за[по]ве́ршені стоги́. І сме́ртю закінча́й усю́ мою́ недо́лю (Куліш). Як все ді́ло закінча́єм (вар. покінча́єм), по-коза́цьки погуля́єм (Пісня)].
• Заве́ршенный – заве́ршений, дове́ршений, ви́вершений, закі́нчений.
Заверше́ние – заве́ршення, дове́ршення, ви́вершення; (закругление) заокру́глення. [Стіг ви́вершили, тре́ба лю́дям за ви́вершення заплати́ти. Тут не дійшло́ ще до заокру́глення робо́ти в синтети́чних пра́цях (Єфр.)].
• Для -ния счастья – щоб доверши́ти ща́стя.
Вене́ц –
1) віне́ць, (р. -нця́), коро́на;
2) (на иконах) віне́ць, ся́йво;
3) віне́ць, віно́к. [Терно́вий віно́к];
4) (бракосочетание) віне́ць, ві́нчання, шлюб.
• Итти, пойти к венцу́, под вене́ц – іти́ до шлю́бу, до вінця́, ста́ти на рушнику́.
• Вести под вене́ц – вести́ до шлю́бу, до вінця́.
• Стоять под венцо́м – стоя́ти на рушнику́;
5) віне́ць, сла́ва, нагоро́да. [Віне́ць безсме́ртя];
6) (удачное завершение дела, верх совершенства) віне́ць. [Віне́ць тво́рива];
7) (в деревянном строении: ряд брёвен) віне́ць; также и в других значениях.
Венча́ть –
1) вінча́ти, вінце́м квітча́ти;
2) коронува́ти;
3) (удостаивать, награждать) квітча́ти, нагороджа́ти. [Квітча́ти сла́вою геро́я];
4) (завершать) вінча́ти, квітча́ти. [Кіне́ць ді́ло вінча́є];
5) (покрывать вершину) квітча́ти, покри́вати, укри́вати, повива́ти;
6) вінча́ти, шлюб дава́ти.
Доверша́ть, -ся, доверши́ть, -ся – дове́ршувати, -ся, доверши́ти, -ся, заверши́ти, -ся, доро́блювати, -ся, дороби́ти, -ся, докінча́ти, -ся, докінчи́ти, -ся, дово́дити (дове́сти́), -ся до кінця́. (Срв. Заверши́ть). [Доверши́лась Украї́ни кри́вда стара́, нам пора́ для Украї́ни жить (Франко). Кі́лька книжо́к з украї́нської істо́рії дороби́ли ді́ло (Грінч.)].
• Довершё́нный – дове́ршений, докі́нчений, ви́кінчений, доро́блений, дове́дений до кінця́, до кра́ю.
Доверше́ние – дове́ршення, заве́ршення, докінча́ння, доро́блення, доробі́ння.
• В доверше́ние всего – на́зверх усьо́го, пове́рх усьо́го, для дове́ршення спра́ви.
Доводи́ть, довести́ и дове́сть – дово́дити, дове́сти́, заве́сти́, допрова́джувати, допровожа́ти, допрова́дити, доправля́ти, допра́вити; (побудить) призво́дити, призве́сти. [Це мене́ дово́дить до зневі́ри. Поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.). Го́лод призві́в його́ до злоді́йства. Допрова́дь його́ до ха́ти, бо сам не ді́йде. На превели́ку си́лу допра́вив її́ в ліка́рню].
• Доводи́ть, довести́ до конца – дово́дити (дове́сти́) кра́ю, до кра́ю, дохо́дити кра́ю, доверши́ти, заверши́ти. [Тре́ба кра́ю дово́дити (Шевч.)].
• Довести́ до последней крайности – дове́сти аж до са́мого кра́ю, допрова́дити до оста́нньої межі́.
• Довести́ до сведения – дове́сти́ (пода́ти) до ві́до́ма, з’ясува́ти кому́.
• -сти до общего сведения – пода́ти до зага́льного (вселю́дного) ві́до́ма.
• Дове́дший, -шая до чего – при(з)во́дник, при(з)во́дниця. [Щоб на не́ї пропа́сниця, на ту приво́дницю! (Куліш)].
• Дове́денный – дове́дений; призве́дений.
Заами́нить что – заверши́ти, закінчи́ти що, до амі́ню дове́сти що.
Иссле́дование –
1) (действ.) оконч. дослі́дження, до́слід, ро́зслід (-ду) чого́; неок., см. Иссле́дывание. [Дослі́дження істори́чних зако́нів, те́ксту. Хімі́чні до́сліди. Ті́льки науко́вий до́слід мо́же дове́сти, що це пози́чений, а не свій сюже́т (Грінч.)];
2) (в отвл. знач.: результат, научн. сочинение) до́слід (-ду), ро́зслід, (научн. сочин. ещё) ро́звідка, розпра́ва, сту́дія. [Я, було́, за́мість до́сліди роби́ти, чита́ю Са́дія, мов белетристи́чне писа́ння (Крим.). Дотепе́рішні ро́зсліди в істо́рії на́шого письме́нства (Єфр.). Профе́сор писа́в реце́нзію на одну́ математи́чну ро́звідку (Крим.). І за ти́ждень написа́в я чималу́ таки́ розпра́ву (Самійл.)].
• -ния (научные сочин.) по истории – ро́звідки, до́сліди з істо́рії.
• -ние в области чего – до́слід в ца́рині чого́, до́слід коло чо́го, над чим. [До́сліди коло старо́го письме́нства ще й до́сі не заве́ршено (Єфр.)].
• -ние больного – о́гляд, огляда́ння, до́слід хо́рого.
• -ние крови – (процесс) дослі́дження, до́слід кро́ви, (результат) до́слід кро́ви.
• -ние места преступления – обслі́дування (о́бслід) мі́сця зло́чину, о́бслід на мі́сці зло́чину.
Коне́ц –
1) (предел в пространстве) кіне́ць (-нця́), край (р. кра́ю), ум. кі́нчик, кі́нчичок (-чка), крає́чок (-чка). [Попусти́ла ни́зько кінці́ стрічо́к (Сл. Гр.). Кінце́м ножа́ копирса́є (Сл. Гр.). Щось лі́зе вверх по сто́вбуру до са́мого кра́ю (Шевченко)]; специальнее: (острый) штих (-ха); (теснее: яйца, огурца и т. п.) но[і]со́к (-ска́); (тупой: яйца, веретена, огурца и т. п.) гу́зка; (пальца на руке) пу́чка; (каждого из четырёх краёв платка, квадрата, каждого разветвления развилины) ріг (р. ро́гу), (ум.) ріжо́к (-жка́); (загнутый: полоза в санях) скорс (-са); (кнута, арапника) приконе́чник, хво́стик (-ка); (стержня) шпинь (-ня); (ножка циркуля, которой проводится окружность) околи́чник (Шух.).
• -не́ц аллеи, поля – кіне́ць (край) але́ї, по́ля.
• -нцы́ города – кінці́ (краї́) мі́ста; (части) дільни́ці (части́ни) мі́ста.
• Палка о двух -нцах – у па́лиці два кінці́; па́лиця на два кінці́.
• Всякая вещь о двух -нца́х – ко́жна річ ма́є два кінці́.
• В -нец чего – на кіне́ць, на край чого́. [Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Окуля́ри йому́ зсу́нулися аж на край но́са (Єфр.)].
• Из -нца в -не́ц – від (з) кра́ю до кра́ю, з кінця́ в кіне́ць. [Там (в Украї́ні) ши́роко, там ве́село од кра́ю до кра́ю (Шевч.). Хай вона́ (пі́сня) з кра́ю до кра́ю гуля́є (Грінч.)].
• Со всех -нцо́в – з усі́х усю́д(ів), звідусі́ль.
• В -нце́, на -нце́ чего – кіне́ць, край, в (на) кінці́, на край, навзкра́й, по кіне́ць, по край, на краю́, з кра́ю чого́. [Сиди́ть ба́тько кіне́ць стола́ (Шевч.). Сі́ла кіне́ць сто́лу (Тесл.). Росте́ вона́ край чи́стого по́ля (Рудан.). В кінці́ хуторця́ бу́де буди́ночок біле́нький (М. Вовч.). Жила́ вдова́ на край села́ (Пісня). Навзкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Гр.). Десь там, по край села́, гука́ яка́сь-то ма́ти (Яворн.). На краю́ лі́са (Франко)].
• Ударение во французском языке стоит на -нце́ слова – на́голос у францу́зькій мо́ві стої́ть на кінці́ (напри́кінці́) сло́ва.
• В самом -нце́, на самом -нце́ – в (на) са́мому кінці́, на са́мому краю́, наоста́нці. [А наоста́нці, під сього́днішньою дни́ною було́ запи́сано (у щоде́ннику) усю́ приго́ду (Крим.)].
• Находящийся в -нце, на -нце – кінце́вий, прикінце́вий.
• Без -нца́, нет -нца́ – без кінця́, без кра́ю, без кінця́-кра́ю, нема́ кра́ю, нема́ кінця́-кра́ю. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Мет.)].
• Не имеющий -нца́ – безкра́їй; срвн. Бесконе́чный.
• Точить -не́ц ножа – гостри́ти кіне́ць ножа́.
• Соединить два -нца́ – сполучи́ти два (оби́два) кінці́.
• -не́ц к -нцу́ – кіне́ць (кінце́м) до кінця́, край до кра́ю.
• Прятать, хоронить -нцы́ – хова́ти кінці́.
• И -нцы́ в воду – і кінці́ у во́ду.
• Сводить -нцы́ – до́бре ору́дувати (свої́ми) спра́вами, викру́чуватися, крути́ти-верті́ти.
• Сводить -нцы́ с -нца́ми – зво́дити кінці́ з кінця́ми, жи́ти оща́дливо.
• Еле сводить -нцы́ с -нца́ми – ле́две перебува́тися (перемага́тися).
• -нцы́ с -нца́ми не сходятся – кінці́ з кінця́ми не схо́дяться.
• -не́ц глухой, техн. – кіне́ць сліпи́й;
2) (отрезок ч.-л.) кіне́ць, край чого́.
• Бросить -не́ц с лодки – ки́нути кіне́ць (кіне́ць мо́туза, мо́туз) з човна́;
3) (торговая единица) шматок (-тка), (сукна) штука, (полотна, материи) сувій (-вою).
• -нец пряжи – пуд пряжі.
• -не́ц снасти – сто са́жнів сна́сти.
• Хазовый (казовый) -не́ц – показни́й кіне́ць (край);
4) швальный -не́ц (верва) – дра́тва;
5) (доля) части́на, ча́стка, па́йка.
• У нас подать на два -нца́ разводят – у нас пода́ток (по́дать) розпи́сують (розклада́ють) на два піврі́ччя;
6) (о расстоянии) кі́нець, перехі́д (-хо́ду), переї́зд (-ду).
• Большой, порядочный, добрый -не́ц – до́вгий (дале́кий, здоро́вий, до́брий) кіне́ць (перехі́д, переї́зд), не бли́го́мий світ, до́бра про́машка. [Такі́ перехо́ди здоро́ві од вокза́лів до тюрми́ (Теел.). Од нас до вас не бли́го́мий світ – за годи́ну не ді́йдеш (Київщ.). До лі́су до́бра про́машка (Звиног.)].
• Нанять извозчика в один -не́ц – найня́ти візника́ на оди́н кіне́ць.
• Оба -ца́ – оби́два кінці́; туди́ й наза́д.
• В оба -нца́ – на оби́два кінці́; туди́ й наза́д;
7) (предел времени и действия) кіне́ць, край, приконе́ччя. [Надіхо́див кіне́ць ле́кції (Крим.). Всьому́ під со́нцем край оди́н, всьому́ земно́му – тлін і тлін (Філян.). Сиджу́ в кімна́ті, жду кра́ю но́чі (Черняв.). Уся́ зима́ була тепла, а приконеччя дуже холодне (Сл. Гр.)].
• Начало и -не́ц – поча́ток і кіне́ць.
• Не иметь ни начала, ни -нца́ – не ма́ти ні поча́тку, ні кі́нця (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю).
• От начала до -нца – від (з) поча́тку до кінця́.
• Нет ни -нца́, ни краю – нема́ кінця́-кра́ю.
• -нца-краю не видно – кінця́-кра́ю не ви́дк[н]о.
• В -нце́, на -нце́ – в кінці́, напри́кінці́, наоста́нці, наоста́н[т]ку, на приоста́нку, на оста́н[т]ок, на скінча́нні, на скінчу́, на скі́нчі (Куліш); (напоследок) напослі́док, напослі́дку. [Наприкінці́ того́-ж ро́ку пої́хав він на Херсо́нщину (Єфр.). Дя́кую вам за ва́шу прихи́льність, що хоч наоста́нці ви́явилась (Крим.). Лаго́вському бажа́лося, хоч наоста́тку, на проща́ння, надиви́тися на них (Крим.). Що це він на приоста́нку розка́зував? (Борзен.) Крива́ві чва́ри, що почали́сь на скінча́нню 15-го ві́ку (Куліш). На скінчу́ схопи́ла себе́ обі́руч за ли́ця (Свидниц.)].
• В -нце́ месяца, года – в кінці́, напри́кінці́, під кіне́ць, в кіне́ць, наоста́нку мі́сяця, ро́ку; з кінце́м мі́сяця, ро́ку. [Яко́сь я вже в кіне́ць лі́та прийшла́ (Грінч.)].
• В самом -нце́, в -нце́ всего – наоста́нці, наоста́н[т]ку, наоста́н[т]ок, насамкіне́ць, на(при)послі́дку; срвн. Напосле́док.
• В -нце́-концов – кіне́ць-кінце́м, наре́шті, вре́шті, наоста́нку, наоста́нці, насамкіне́ць. [Кіне́ць-кінце́м ніхто́ не знав, що́ мо́жна, чого́ не мо́жна (Єфр.). Він слуха́в усього́ пи́льно, ра́дувався, а все́-таки́ наре́шті осмутні́в і заду́мався (М. Вовч.). Поки́нувши че́сну пра́цю, руйнува́в своє́ село́ і вре́шті підпали́в клу́ню (Грінч.). Насту́пництво політи́чної й духо́вної вла́сти наоста́нці перехо́дить з Візанті́ї на Русь (Єфр.)].
• Под -не́ц – напри́кінці́, на кінці́, під кіне́ць, при оста́н[т]ку, наоста́н[т]ку, на оста́н[т]ок, при послі́дку; срвн. В конце́. [На́віть в ду́ші нам залі́зти забажа́ли на кінці́ (Франко). При оста́тку козачка́ загра́ли (Житом. п.). Розмо́ви на́ші, спі́ви й на оста́нок ури́вчаста, палка́, завзя́та річ (Л. Укр.). Тепе́р я при послі́дку своє́ї слу́жби і під суд попа́в (Звиног.)].
• К -нцу́ – під кіне́ць, на кінці́, напри́кінці́.
• К -нцу́ лета – під кіне́ць (напри́кінці) лі́та.
• Дело близится к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́ (кра́ю).
• В -не́ц, до -нца́ – вкрай, до кра́ю, до ре́шти, до оста́н[т]ку, до оста́ннього, до-ще́нту, геть, геть-чи́сто. [Зба́вив своє́ здоро́в’я вкрай (Звиног.)].
• Разбранить в -не́ц – ви́лаяти на всі бо́ки (на всі за́ставки) кого́.
• До -нца́ – до кінця́, до кра́ю, до оста́нку, до послі́дку; (всё до капли, решительно всё) до щерця́, до ґру́нту, до ща́ду, (вульг.) до ка́нцура́, до шни́ру. [До кінця́ там доси́дів (Сл. Гр.). Бу́дуть захища́тись до кра́ю (Коцюб.). Як не дасть бог талану́ зма́лку, то й не бу́де до оста́нку (Номис). Кажи́ всю пра́вду до щерця́ (Мова). О́чі, ши́ю, го́лос твій бу́ду пить до ща́ду (Пачов.)].
• До -нца́ жизни, дней – дові́ку, дові́чно, пові́к, до сме́рти, ві́ку, до су́ду-ві́ку, до ві́ку й до су́ду, до кончи́ни (до скінча́ння) ві́ку, по́ки живота́. [Гуля́ла-б дові́ку ді́вчиною молодо́ю (Мет.). Не взна́ть тому́ весни́ пові́к, хто се́рцем холо́дний (Самійл.). Бу́деш у ме́не до сме́рти-ві́ку хліб-сіль ужива́ти (Дума)].
• При -нце́ жизни – напри́кінці́ життя́, на скінча́нні (на схо́ді) ві́ку.
• Не без -нца́ же – не дові́ку-ж, не до́ки. [Пора́ була́ молоди́х за стіл сажа́ти, не до́ки тут стоя́ти їм (Сл. Гр.)].
• Достигнуть желаемого -нца́ – дійти́ ба́жа́ного (жада́ного) кінця́.
• Положить -нец чему – зроби́ти (покла́сти, да́ти) кіне́ць (край) чому́, бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада). Цьому́ проце́сові край вже покла́дено (Єфр.)].
• Чтобы положить -не́ц этим толкам – щоб покла́сти край цим пере́судам, погово́рам.
• Приводить, привести, доводить, довести до -нца́ что – дово́дити, дове́сти́ до кінця́, (до) кра́ю що, дохо́дити, дійти́ кра́ю у чо́му, доверши́ти що. [Тепе́р, щоб ви зна́ли, тре́ба кра́ю дово́дити, коли́ й де вінча́ти (Шевч.). Він не вмі́є нічо́го доверши́ти (Л. Укр.)].
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к -нцу́ – дохо́дити, дійти́ кра́ю (до кра́ю, до кінця́), кінча́[и́]тися, (с)кінчи́тися, бу́ти на скінчу́ (Свидн.), ви́йти на кіне́ць; срвн. Приходи́ть 1. [Тре́тя зима́ його́ життя́ дохо́дила кра́ю (Короленко). Екза́мени дійшли́ до кра́ю (Крим.)].
• Дело приближается к -нцу́ – спра́ва дохо́дить кінця́.
• Приходило к -нцу́ что у кого – став (поча́в) вибива́тися з чо́го хто. [От і ста́ли ми з харчі́в вибива́тись (Короленко)].
• Пришло к -нцу́ что – (с)кінчи́лося що, заверши́вся кіне́ць чого́, в чо́го. [У де́нної бі́йки кіне́ць заверши́вся (Рудан.)].
• Водка приходит к -нцу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́.
• Расследовать, узнать дело до -нца́ – розсліди́ти (розві́дати, дізна́ти) спра́ву до кінця́ (до кра́ю), дійти́ кінця́ спра́ви. [Не дійшли́ ми кінця́ се́ї спра́ви (Куліш)].
• -не́ц света (мира) – кіне́ць (кончи́на) сві́ту (сві́тові).
• Вот и -не́ц всему – от і край усьо́му; от і все (с)кінчи́лося; от і по всьо́му.
• Всему есть -не́ц, всё имеет свой -не́ц – всьому́ (на все) є (єсть) кіне́ць (край).
• -не́ц слезам, заботам – кіне́ць (край) сльо́зам, турбо́там.
• -не́ц службы – кіне́ць слу́жби[і]; (завершение) відслу́га.
• Ещё не настал -не́ц его несчастьям – ще не наста́в (не прийшо́в) кіне́ць його неща́стю.
• -не́ц делу; дело с -нцо́м; да и -не́ц – скі́нчено спра́ву; та й по всій спра́ві; та й край! та й уже́! та й квит! та й конт! по цей дуб ми́ля.
• -не́ц чему – по чо́му. [Вже по доще́ві (Звиног.)].
• -не́ц был бы мне, будет нам – було́-б по ме́ні, бу́де по нас.
• Пришёл кому -не́ц – прийшо́в кіне́ць кому́, прийшла́ на ко́го оста́н[т]ня годи́на, (перен.) урва́вся бас, урва́лася ни́тка (ву́дка) кому́, (фам.) сів ма́ком хто.
• Тут тебе и -не́ц (капут, аминь) – тут тобі́ й край, капу́т, амі́нь, рішене́ць, ре́шта, (провинц.) рехт, гак, ха́та, ярми́з, саксага́н, а́мба, ка́пець, капу́рис, каю́к.
• -не́ц – делу венец, -не́ц дело венчает (красит) – кіне́ць – ді́лу віне́ць (Номис).
• Не смотри начала, смотри -нца́ – не вважа́й на цвіт, бо чи бу́де ще плід.
• Не хвались началом, похвались -нцо́м – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи.
• На худой -не́ц – в найгі́ршому ра́зі.
• Всему бывает -не́ц (о терпении) – на вся́кий терпе́ць бува́є кіне́ць;
8) (цель) мета́, ціль (-лі).
• На какой -не́ц ты это делаешь? – на́що (наві́що) ти ро́биш це?
Кристаллизи́рование – кристалізува́ння, кришталюва́ння, (оконч.) скристалізува́ння, скришталюва́ння. [Так заверши́лося кристалізува́ння ру́ської інтеліге́нції (Єфр.). Скристалізува́ння націона́льного почуття́ (Крим.)].
Обверша́ть, обверши́ть что – заве́[і́]ршувати, заверши́ти що.
• -и́ть избу – укри́ти (заверши́ти) ха́ту.
• -ить стог – виве́[і́]ршувати, ви́вершити стіг (стіжо́к).
Обве́ршка –
1) заве́[і́]ршування, виве́[і́]ршування, (крышею) укрива́ння (да́хом);
2) (кровля над ч.-л.) пові́тка, острі́ха, острі́шок (-шка), дашо́к (-шка́), оборі́г (-ро́га).
• Плетень, колодец с -шкой – лі́са з острі́шком, коло́дязь під дашко́м.
Ока́нчивать, око́нчить – кінча́ти и кінчи́ти, сов. (с)кінчи́ти, докі́нчувати, сов. докінча́ти и докінчи́ти, закі́нчувати, сов. закінча́ти, закінчи́ти, викі́нчувати, ви́кінчити, (о многих) покінча́ти, покінчи́ти, подокі́нчувати и подокінча́ти и т. д., (завершить) виве́[і́]ршувати, ви́вершити, дове́[і́]ршувати, доверши́ти, заве́[і́]ршувати, заверши́ти, поверши́ти, дохо́дити, дійти́ кінця́, дово́дити, дове́сти (до) кра́ю, дохо́дити, дійти́, подохо́дити чого́.
• Начал и не -чил – поча́в і не скінчи́в.
• -чивая свою речь… – кінча́ючи (закі́нчуючи) своє́ сло́во (свою́ промо́ву)…
• -чивая обзор истории украинской литературы – дово́дячи до кра́ю о́гляд істо́рії украї́нського письме́нства (Єфр.).
• Едва -чил – ле́дві дійшо́в кінця́.
• Не -чили высшей школы – не покінча́ли ви́щої шко́ли, ви́щих шкіл не подохо́дили (Куліш).
• -чить курс (наук) – добу́ти ку́рсу (навча́ння).
• -чить дело, работу – (с)кінчи́ти, докінчи́ти спра́ву, ді́ло, робо́ту, дороби́ти робо́ту.
• -чить дела, работы – покінча́ти, покінчи́ти, пороби́ти спра́ви, діла́, (все) ді́ло, (всю) робо́ту.
• Начал и не -чил делать – поча́в і не дороби́в.
• -чить произведение, сочинение – докомпонува́ти твір. [Я докомпонува́в «Чо́рну Ра́ду» (Куліш)].
• -вать, -чить полевые или другие хозяйств работы – обробля́тися, оброби́тися. Срв. Обсе́яться, Обжина́ться и т. п. -вать, -чить жизнь – ві́ку дожива́ти, дожи́ти, ві́ку добива́ти, доби́ти, довікува́ти.
• Око́нченный – скі́нчений, докі́нчений, закі́нчений и т. д.
Оконча́ние –
1) скі́нчення и скінча́ння, закі́нчення, докі́нчення, укі́нчення, прикі́нчення, дове́ршення, заве́ршення, пове́ршення; (конец) кіне́ць, приконе́ччя.
• -ние работы, дела – скі́нчення (докі́нчення, закі́нчення, заве́ршення) робо́ти, пра́ці, ді́ла, спра́ви.
• До -ния века – скінча́ння (до кінця́) ві́ку.
• Перед -нием, по -нии войны, революции – напри́кінці́, наприконе́ччі війни́, револю́ції, по скі́нченні війни́, револю́ції.
• До -ния года, срока – до кінця́ ро́ку, стро́ку.
• По -нии года, срока – по скі́нченні ро́ку, стро́ку.
• Дело близится (пришло) к -нию – спра́ва дохо́дить (дійшла́) кінця́ (кра́ю).
• При -нии обедни, обеда – напри́кінці́ відпра́ви, обі́ду, на відхо́ді відпра́ви.
• По -нии чего-либо – по чо́му.
• -ние статьи – закі́нчення, кіне́ць статті́;
2) грам. – закі́нчення. [Закі́нчення сло́ва]. См. Ока́нчивание.
Око́нченность – ви́кінченість, закі́нченість, докі́нченість, заве́ршеність, дове́ршеність (-ности).
Поверши́ть – за[по]верши́ти, закінчи́ти, кінчи́ти, ви́кінчити що. Срв. Заверши́ть, Ко́нчить.
• -ши́ть дом (сделать кровлю), стог – ви́вершити ха́ту, стіжо́к.
Прокля́тие –
1) прокля́ття, кляття́, клятьба́, проклі́н (-кльо́ну). [Неха́й ля́же прокля́ття на йому́ (Неч.-Лев.). Ой згада́й про ме́не, здійми́ кляття́ з ме́не (Гатц.). Клятьба́ непра́ва зве́рнеться на вас (Л. Укр.). Ба́тькова та ма́тчина моли́тва із мо́ря вийма́є, а проклі́я у калю́жі то́пить (Номис). Знай: спа́дщини тобі́ я ввік не відпишу́, а те, то я сказа́в, прокльо́ном завершу́ (Самійл.)];
2) церк., см. Ана́фема.
• Наложить на кого -тие – накла́сти клятьбу́ (ана́фему) на ко́го.
• Предать кого -тию – ви́клясти кого́, клятьбу́ ви́ректи кому́.
• Преданный -тию кем – ви́клятий від ко́го;
3) (брань) проклі́н и прокльо́н (-льо́ну), кльон (-ну). [Оту́т-то було́ плачу́ та прокльо́нів (Свидн.). Її́ кльо́ни й прокльо́ни (Мирн.)].
• Слать -тия кому, осыпать -тиями кого – сла́ти прокльо́ни кому́, ки́дати прокльо́ни, прокльо́нами на ко́го.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Завершающий – який (що) завершує (вивершує, довершує), завершальний; прикінцевий, кінцевий, остаточний, останній, яким закінчується що; завершувач:
• завершающий аккорд, этап – завершальний (кінцевий) акорд, етап. Обговорення статті
Бомбоубежище – протибомбове сховище (укриття), (лосизм) бомбосхо́вище.
[У своїх щоденних прогулянках він не заходив далі від бібліотеки чи крамниць у кінці Ґрендин-роуду, але в думках подорожував на крайсвіття — у Каїр, Зебак, Кабул, Бангі, Фіви, Ґаяну, Монголію. У цих далеких місцях він жив у таборах для втікачів, іноземних посольствах, в’язницях, протибомбових сховищах (А.Хлівний, перекл. С.Назар). Завершальна зустріч В.Молотова і фон Рібентропа 13 листопада 1940 року в Берліні через напад англійських бомбардувальників проходила в протибомбовому сховищі. Черчіл у спогадах про це зауважив: «Хоч нас і не запросили взяти в ній участь, ми все ж не хотіли залишатися осторонь»]. Обговорення статті
Заканчиваться, закончиться – закінчуватися, закінчитися, викінчуватися, викінчитися, кінчатися, кінчитися, скінчатися, скінчитися, докінчуватися, докінчитися, завершуватися, завершитися.
[Вечір закінчився танцями (П.Мирний). Їх крик зливався в один довгий гук, котрий почався з світом, а кінчиться хіба пізньої ночі (П.Мирний). Жнива кінчались, і наставала возовиця (І.Нечуй-Левицький). Ось перед ним скінчилася вузька вуличка і з її гирла він вискочив на широку площу (І.Франко). От іспити нарешті скінчилися (Г.Хоткевич). — В нас докінчується одна з галузей земної еволюції, і ніхто після нас не прийде, ніякі надлюди. Ми — останнє кільце в ланцюгу, що розгортатиметься, може, ще не раз на землі, але іншими путями і в інших напрямах. Мозок — ось найголовніший ворог людини… Але, друже, не дивіться так пильно на ту жінку в синьому капелюхові, хоч це й дуже природно! (В.Підмогильний). Ось тут ось, де зліва закінчується бір… (І.Багряний). Скінчилися останні сподівання. Нарешті — вільний, вільний, вільний ти. То приспішись, йдучи в самовигнання, безжально спалюй дорогі листи, і вірші спалюй, душу спалюй, спалюй, свій невимовний горній дух пали. Тоді вже, впертий, безвісти одчалюй, бездомности озувши постоли (В.Стус). Незвична мова нашого рицаря та його незграбна подоба ще більший викликала у молодичок сміх, а його ще дужче від того розбирала досада; не знати, чим би те все скінчилось, якби не надоспів у саму пору корчмар — чоловік із себе повнотелесий і через те, може, на вдачу потульний (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Не плач через те, що це закінчилося. Усміхнися, бо це було (Ґ.Ґ.Маркес)]. Обговорення статті
Кукурузник, разг. –
1) кукурудзяне поле, (диал.) биля;
2) (кто связан с кукурузой; самолёт, разг.) кукурудзяник, кукурудзник.
[За парканом вона побачила велике кукурудзяне поле, а посеред нього, на високій жердині, — опудало, яке, очевидно, мало відлякувати птахів (Мар Пінчевський, перекл. Л.Ф.Баума). Кукурудзяник з розгону пробіг трохи ланом, завмер на чиїйсь конюшині. Невдовзі він підстрибом помчав весняним ланом, відірвався від землі й пропав за Могилкою (Михайло Андрусяк). Через кілька хвилин сходами статечно спустився молодий чоловік з сивими звислими вусами. Він старанно розправив свою вишиванку і гірко залементував: — Панове, сталось те, що я й передбачав: кляті кацапи зі своїх реактивних “кукурудзників” скинули бомбу на міську ратушу (В.Кожелянко). Кукурудзяники затримувались, і я десь подумки вже почав сподіватись, що вони взагалі не приїдуть, що все вирішиться без фінок та велосипедних ланцюгів, що ми зараз викуримо ще по одній і повалимо гуртом до колишньої їдальні, де Ернст викотить на стіл стратегічні алкогольні запаси, з нагоди успішного завершення всіх реприватизаційних процесів у регіоні, на знак нашої дружби й солідарності, на честь завершення цього гарячого літа й теплої осені (С.Жадан)]. Обговорення статті
Неоготический – неоготичний, псевдоготичний.
[Її рука покоїлася на чорних лакованих соснових поручнях, непохитно надійних і фальшивих, таких, що імітують неоготичний стиль (Віктор Дмитрук, перекл. І.Мак’юнена). Ажурне плетиво металевої огорожі та кронштейнів дерев’яного балкона контрастує з суворим, важким, псевдоґотичним цегляним декором: подвійні фіали з корончастим навершшям, «тюдорівські» сандрики, аттики, декоровані на першому поверсі поребриком, на другому — решітками в цеглі, зубчасте завершення фасаду — все це надає особняку грізної величі, такої наївної при камерних розмірах ошатної кам’янички (Ольга Друг, Дмитро Малаков)]. Обговорення статті
Пинок – стусан (ногою), стусень, штурхан (ногою), штовхан, тусан, копняк, носак, (редко) висп’яток (-тка), пендель, (груб.) підсрачник:
• дать пинка – дати стусана, стусня, штурхана (ногою), носака, копняка, висп’ятка, пенделя, стусонути носаком.
[«Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштовати стусанів? Мазкою хоче хто умитись? Кому не жаль своїх зубів?..» (І.Котляревський). Що ж то зрадувався народ, як злапали відьму Явдоху Зубиху! Усі кричать, гомонять, біжать до неї, проти неї; усяк хоче тусана або запотилишника їй дати… та й є за що! Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику… (Г.Квітка-Основ’яненко). Не первина Галі терпіти від матері лайку, скубку, штовхани (П.Мирний). Деякі надзорці поставали, як стовпи, з порозніманими ротами, почувши тоту нечувану, безбожну бесіду. Другі вибухали безмірним гнівом, впадали в лютість, кидалися на робітників з кулаками, нахваляючися, що вони п’ястуками і стусанами заставлять їх робити (І.Франко). Дав стусня, аж перекинувсь (Сл. Гр.). Дати тусана (Сл. Гр.). А як хто розсердиться або заплаче, так і штовхана дасть. Битись з ним і не пробуй, перший по силі на всю вулицю (В.Винниченко). Життя страшне своєю невпинністю, нестримним поривом, що не схиляється перед найбільшим стражданням людини, показуючи спину її найгострішому болеві. Людина може досхочу борсатись у його тернах — воно пройде мимо з своїми глашатаями, що за страх і за совість кричать світові, що без тернів не буває троянди. Воно — той всесвітній нахаба, що на прохання обібраного жебрака відповідає штовханом, лящами, ціпком і суне далі, попалюючи цигарку, навіть не повернувши до жертви свій золочений монокль (В.Підмогильний). На станціï, куди прибули, всюди облава. Міліція обшукувала всіх, жадібними очима поглядаючи на клунки та мішки й одбираючи найцінніше. Жінки в сльози, але на них не зважали, штурханами і ïдкою лайкою відганяли геть, хто впрошував (В.Барка). Відбувши тяжкий і довгий день муштри і чергову порцію моральної (а часом і фізичної, у вигляді ляпаса чи штурхана) зневаги від свого начальника, німецького капрала, він посміхався! (І.Багряний). Та я і дня не потерпів би коло себе яке-небудь фригідне стерво, клімактеричну льоху! Не вдавався б до виснажливої мовчанки, як Марія,– пенделя під зад: ауфвідерзейн!” (А.Морговський). Копняком у підспинок криком а ля підсвинок іде війна (В.Цибулько). Тільки  впертий Кожух, який усі справи в своєму житті доводив до завершення, обережно розгорнув вже абсолютно тверезого панка і могутнім копняком надав йому такого прискорення, що він за годину міг звітуватися в Кремлі про стан справ в Чехословацькій Республіці (Дмитро Білий). Свою акцію вони назвали по-народному: «Побачиш Табачника — дай йому підсрачника» (Василь Неїжмак). Східні методики у його викладі несли в собі не лише тамтешню фізкультуру та копняк-до, але ще й їхню філософію, але щедро припудрену місцевим пилком (Василь Триндюк). — Будяк пішов! Тримай шпору для Телефоніста! – командував старшина й спасибі, що не давав пенделя під зад, як те заведено в парашутних інструкторів (Антон Санченко). Я зітхаю, ох, як кортить дати їй чарівного пенделя, навіть Заратустра на моєму боці, дякую, друзяко! Хто сказав, що порядні люди завжди мусять бути чемними? Хто сказав, що всі мусять бути порядними людьми? (Л.Денисенко). — Добро п’яниці крапля,— сказав Санчо,— хоч тепер поговорю, бо що далі буде, Бог святий знає; маючи дозвіл, спитаю першим словом у вашої милості — чого се ви так розпинались за ту королеву Мудасіму, чи як там її? Хіба вам не однаково, чи гуляла вона з Лисопетом, чи ні? Ви їм не суддя, і щоб ви були тоді змовчали, той навіжений провадив би своє оповідання і нам би не довелося скуштувати ні каміння того, ні носаків, ні потилишників (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Здогадавшись про все, я сів у шарабан і звелів дядечкові Неду їхати до найближчої алеї. Там я вийняв свиню з мішка, поставив її на землю рилом уперед, старанно прицілився і дав їй такого копняка, що вона вилетіла з другого кінця алеї на двадцять футів попереду від свого вереску (М.Тупайло, перекл. О.Генрі). Добряче копнув металевий стовп, на якому тримається знак. Не те щоб стовп хитався абощо, але завжди краще перевірити. Уве з тих людей, які перевіряють стан речей, даючи їм доброго копняка (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Деколи рішучий крок вперед — результат доброго копняка ззаду]. Обговорення статті
Свершение – звершення, доконання, виповнення, завершення, довершення, здійснення:
• большие свершения – великі звершення (досягнення). Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАВЕРША́ТЬ, ще кінча́ти, закі́нчувати /викі́нчувати/, дово́дити до кінця́, фраз. замика́ти ко́ло;
заверша́ющий, що кінчає /викі́нчує, дово́дить до кінця́/ тощо, зму́шений /зда́тний, покли́каний/ закінчи́ти, заве́ршувач, (стіг) верші́й, верши́гора, прикм. заверша́льний, заклю́чний, фі́нішний, кінце́вий, оста́нній, закі́нчувальний, викі́нчувальний, завершувальний, вивершувальний;
заверша́ющийся/заверша́емый, закі́нчуваний /викі́нчуваний/, завершуваний /вивершуваний/;
ЗАВЕРШИ́ТЬ, заверши́ть сде́лку, вда́рити по рука́х;
заверши́ть разви́тие, ви́вершитися.
ЗАКА́НЧИВАТЬСЯ, образ. ма́ти кіне́ць;
зака́нчивающий, що заве́ршує тощо, ради́й заве́рши́ти, зви́клий закі́нчувати, заве́ршувач, прикм. заверша́льний, закі́нчувальний, викі́нчувальний, виве́ршувальний, кінце́вий;
зака́нчивающийся/зака́нчиваемый, закі́нчуваний /викі́нчуваний/, заве́ршуваний /виве́ршуваний/;
ЗАКЛЮЧЕ́НИЕ, образ. оста́нній ако́рд;
заключе́ние ми́ра, зами́рення;
в заключе́ние, на заве́ршення.
КОНЧА́ТЬ ще викінчувати /докінчувати/, верши́ти, заве́ршувати, ста́вити кра́пку /хрест/ на чім /над чим/, (шахри) кла́сти край чому;
кончать жизнь самоуби́йством самовбива́тися;
кончать рабо́ту шаба́шити;
конча́ющий що /мн. хто/ кінча́є тощо, зда́тний /гото́вий, ра́ди́й/ закінчи́ти, зви́клий /ста́вши/ кінча́ти, оказ. верши́тель, образ. напри́кінці /при кінці́/ чого, прикм. заверша́льний, закі́нчувальний, викі́нчувальний, докі́нчувальний, заве́ршувальний, стил. перероб. закі́нчуючи;
кончающий жизнь самоуби́йством самогу́бець;
кончающий скве́рно /кончающий пло́хо/ з пога́ним кінце́м;
кончающий студе́нт що кінча́є сту́дії, диплома́нт;
кончающий университе́т випускни́к /ґрадуа́нт/ університе́ту;
конча́емый закі́нчуваний, /викі́нчуваний, докі́нчуваний/, заве́ршуваний;
КОНЧА́ТЬСЯ ще викі́нчуватися /докі́нчуватися/, верши́тися, заве́ршуватися, добіга́ти кінця́, дохо́дити кра́ю;
пло́хо кончаться ма́ти ке́пський кіне́ць, вила́зити бо́ком;
конча́ющийся = кончаемый тощо прикм. скінче́нний, (хто) напівживи́й див. ще агонизирующий;
конча́ющийся пло́хо з ке́пським кінце́м;
СКОНЧА́ТЬСЯ ще відійти́ у ві́чність, уроч. ру́шити в Бо́жу доро́гу, ста́ти пе́ред Бо́жим поро́гом;
сконча́вшийся упоко́єний, ОКРЕМА УВАГА, пор. умерший;
ОКА́НЧИВАТЬ ще заве́ршувати, викі́нчувати, ста́вити кра́пку, пор. ФИНИШИРОВАТЬ;
оканчивать говори́ть фаміл. закругля́тися;
РАЗРЕША́ТЬСЯ фраз. врожа́їтись [мир разрешается весо́мыми сверше́ниями світ врожа́їться ваго́мими зве́ршеннями];
споры разреша́ются судо́м супере́чки розв’я́зує суд;
разреша́ющий 1. що /мн. хто/ дозволя́є тощо, схи́льний дозволяти, зго́дний да́ти до́звіл, прикм. книжн. дозвільни́й, реконстр. допусто́вий, тех. розді́льний [разрешающая спосо́бность роздільна зда́тність], 2. що розв’я́зує тощо, зда́тний розв’яза́ти, за́йня́тий ро́зв’язкою, прикм. розв’я́зувальний, вирі́шувальний;
разрешающее вре́мя / разрешающая до́за, разрешающая си́ла/ ефекти́вний /потрі́бний, реконстр. виріша́льний/ час /до́за, си́ла/;
разрешающийся/разреша́емый 1. дозволе́нний, допуще́нний, не заборо́нений, толеро́ваний, прибл. дозво́лений, 2. розв’я́зуваний, вирі́шуваний, 3. заве́ршуваний, закі́нчуваний;
разрешающийся от бре́мени розро́джуваний;
УВЕ́НЧИВАТЬСЯ, увенчиваться успе́хом коротк. прино́сити у́спіх;
увенчивающий що /мн. хто/ уві́нчує тощо, зви́клий уві́нчувати, покли́каний увінча́ти, поклада́ч вінця́, прикм. вінце́вий, фраз. заверша́льний;
увенчивающийся/увенчиваемый уві́нчуваний, закві́тчуваний, укри́ваний, покри́ваний;
увенчивающийся успе́хом і похідн. від увенчива́вшийся успехом;
ФИНА́ЛЬНЫЙ укр. заверша́льний, заклю́чний, кінце́вий.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Завершение – (окончание) закі́нчення, -ння; (стога сена, соломы) заве́ршування, -ння.
Довершитель – доверши́тель, заверши́тель, -ля; -ница – доверши́телька, -ки, заверши́телька, -ки.
Свершение – докона́ння, заве́ршення, -ння.
Совершенный –
1) по́вний, цілкови́тий, -а, -е,
2) дове́ршений, заве́ршений;
3) (грамм.) доко́наний.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Доканчивать – докінчувати; закінчувати; завершувати. Доканчивать делать – доробляти. Доканчивать чтение, писание и т. п. – дочитувати, дописувати тощо.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Заделка (во что-нибудь) – вправля́ння, впра́влення, заправля́ння, запра́влення;
• з., стол. – у[в]ста́вка;
• з., вделывание (в каменную кладку) – у[в]муро́вування, у[в]мурува́ння;
• з. (закрепление) – закрі́плювання, закрі́плення;
• з., оправна (завершение изделия) – опоря́джування, опоря́дження;
• з. (шпура), горн. – забива́ння.
Совершенный – доскона́лий;
• с. (о числе) – заве́ршений.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Завершение
• В завершение всего (книжн.) – на довершення (на завершення) [всього].
Доводить
• Довести до белого каления кого – розпекти до білого жару кого; розгарячити (розпекти) до краю (до нікуди) кого; роззлостити (розлютити) вкрай кого.
• Доводить, довести до конца что – доводити, довести до краю що (іноді доводити, довести краю чому); доходити, дійти краю чого; довершувати, довершити (завершувати, завершити, вивершувати, вивершити) що.
• Доводить, довести до отчаяния кого – доводити, довести до сліз (до плачу) кого; (іноді) розсльозити кого.
• Доводить, довести до чьего-либо сведения (офиц.) – доводити, довести (подавати, подати) до відома чийого; сповіщати, сповістити кого, кому; оголошувати, оголосити кому.
• Язык до Киева доведёт – язик доведе до Києва [і до кия]. Пр. Язик на кінець світу заведе. Пр.
Заключать
• Заключать в себе (книжн.) – містити [в собі], мати собі.
• Заключать договор – складати договір (умову); умовлятися (домовлятися).
• Заключать, заключить брак (устар.) – брати, узяти шлюб; братися, побратися; дружитися, одружитися; паруватися, спаруватися; (іноді) шлюбитися, зашлюбитися.
• Заключать, заключить в кавычки, скобки – брати, узяти в лапки, дужки.
• Заключать, заключить в объятия (книжн. устар.) – обнімати, обняти (обіймати, обійняти).
• Заключать, заключить в тюрьму – ув’язнювати, ув’язнити; брати, узяти до в’язниці; садити, посадити до в’язниці (в тюрму); (давн.) посадити на вежу.
• Заключать, заключить мир – укладати, укласти (складати, скласти) мир; учинять, учинити замирення; замирятися, замиритися; (іноді давн.) замирять, замирити.
• Заключать, заключить под стражу – брати, узяти під варту (під сторожу, до арешту).
• Заключать, заключить речь, приветствие чем – кінчати, скінчити (закінчувати, закінчити, завершувати, завершити) промову, привітання чим.
• Заключать сделку – укласти угоду; (розм. давн.) добити торгу.
• Заключить союз – укласти союз; вступити в союз (у спілку).
• Из чего вы так заключаете? – чого ви так думаєте (гадаєте)?; з чого (чого) ви робите такий висновок?; з чого ви так висновуєте?
Конец
• Без конца, нет конца – без кінця; без краю; без кінця-краю; нема краю; нема кінця-краю.
• В конце города, села – край (накрай, покрай, на краю, скраю, кінець) міста, села.
• В конце концов – кінець кінцем; зрештою.
• В конце месяца, года – наприкінці (при кінці) місяця, року; під кінець (рідше у кінці) місяця, року; (іноді) з кінцем місяця, року.
• В конце стола – кінець стола (столу).
• В конце чего – на кінець (на край) чого.
• В оба конца (ехать) – на обидва кінці; туди й назад.
• Во все концы – в усі кінці; (по) всюди.
• Вот и конец всему – от і край (і кінець) усьому; от і все скінчилося; от і по всьому.
• В самом конце, в конце всего – наостанці (наостанку, наостанок, насамкінець, на(при)послідку).
• Да и дело с концом – та й годі; та й край [увесь]; та й квит.
• Дело близится к концу – ідеться до кінця (до кінця йдеться); діло (справа) доходить кінця (краю); діло йде до кінця.
• Доводить, довести до конца что – доводити, довести краю чому (до краю що); доходити, дійти краю чому; довершувати, довершити (завершувати, завершити) що; доводити, довести що до пуття (до зробу); давати, дати раду чому.
• До конца – украй (до краю); до решти; до останку (до останнього); остаточно; дощенту; до послідку; геть (геть-чисто).
• До конца жизни, дней – довіку (довічно); повік; поки віку; до суду-віку; до віку й до суду; до смерті.
• Едва, еле-еле сводить концы с концами – ледве зводити кінці з кінцями; ледве перебуватися (перемагатися).
• И дело с концом, и делу конец (разг.) – та й по всьому; та й по всій справі; та й край; та й квит; та й уже.
• Из конца в конец – від (з) краю до краю; з кінця в кінець.
• И конец! – та й усе!; та й по всьому!; та й край!
• И концы в воду – і кінці в воду; і сліду не лишилося (не залишиться).
• К концу зимы, лета… – під (на) кінець зими, літа…; наприкінці зими, літа.
• Конец был бы мне, будет мне – було б по мені, буде по мені.
• Конец дело венчает; конец — всему делу венец – кінець — ділу вінець. Пр. Кінець діло вінчає. Пр. Кінець діло хвалить. Пр. Кожній справі кінця гляди. Пр. (жарт.) Діло без кінця, як кобила без хвоста. Пр. Кінець — пішла баба у танець. Пр.
• Конца-краю (края) нет чему; ни конца, ни краю (края) нет чему (разг.) – кінця-краю нема чому; ні кінця, ні краю нема чому.
• На какой конец – нащо (навіщо); для чого; з якою метою.
• На тот конец, на этот конец (разг.) – на (про) такий випадок; на (про) той випадок, на (про) цей випадок.
• Находящийся в конце, на конце – той, що на кінці (наприкінці); кінцевий (прикінцевий).
• На худой конец (разг.) – у найгіршому разі; на лихий кінець.
• Не без конца же – не доки [ж]; не довіку ж.
• Не смотри начала, смотри конца – не дивись на цвіт, а вважай на врожай. Пр.
• Палка о двух концах (либо ты меня, либо я тебя) – палиця два кінці має. Пр. У кия два кінці: один буде на мені, а другий — на тобі. Пр.
• Под конец – наприкінці (на кінці, під кінець); наостанку; на[при] послідку.
• Положить конец чему – покласти (дати, зробити) кінець (край) чому; (розм. образн.) берега дати чому.
• Приближаться, приблизиться, приходить, прийти, подходить, подойти к концу – доходити, дійти краю (кінця, до краю, до кінця); кінчатися, (с)кінчитися; (розм.) бути наскінчу.
• Приходило к концу что у кого – кінчалося що в кого; було наскінчу що в кого; став (почав) вибиватися з чого хто.
• Пришёл конец кому – прийшов кінець кому; прийшла на кого остання година; (перен. розм. образн.) урвався бас кому; урвалася нитка (вудка) кому.
• Сводить концы с концами – зводити кінці з кінцями; жити ощадливо; перебуватися.
• Со всех концов – з усіх усюд; звідусіль (звідусюди).
• Тут тебе и конец – тут тобі й край (кінець, гак, рішенець, решта, амінь, капут, каюк, ірон. хата); (жарт. образн.) тут тобі жаба й цицьки дасть; тут тобі й пуп розв’яжеться.
• Хоронить, прятать концы (разг.) – ховати кінці; замітати сліди.
Приводить
• Бог привёл – бог дав.
• Не приведи Господи (Бог) – не доведи Боже (Господи); не дай Боже.
• Не привёл случай – не довелося.
• Привести в замешательство кого – Див. замешательство.
• Привести в исполнение приговор (решение) суда – виконати присуд (судовий вирок).
• Привести в (крайнее) удивление, изумление кого – (великим дивом, надзвичайно) здивувати кого.
• Привести в негодность что – довести до непридатності що; зробити непридатним що; знепридатнити що.
• Привести в отчаяние кого – у розпач (у розпуку, у відчай) (у)кинути кого; до розпуки (до розпачу, до відчаю) довести кого.
• Привести в порядок что – упорядкувати що; лад (порядок) дати чому; довести до ладу що.
• Привести в равновесие что – зрівноважити що; надати рівноваги чому.
• Привести в себя, в чувство, в сознание, в память кого – привести до пам’яті (до притомності) кого; опритомнити (опам’ятати, очутити, отямити, відволодати) кого; (виносячи на повітря) на вітер підняти кого.
• Привести в ужас кого – завдати (нагнати) жаху кому; ужахнути кого.
• Привести в уныние кого – засмутити кого; завдати суму (смутку) кому; кинути у сум (у смуток) кого.
• Привести дело к концу – довести діло (справу) до кінця (до краю); завершити діло (справу).
• Приводить, привести в движение что – надавати, надати руху (давати, дати рух) чому; пускати, пустити в рух що; (іноді) давати, дати розгін чому.
• Приводить, привести в известность, в ясность – з’ясовувати, з’ясувати.
• Приводить, привести в исполнение своё намерение, замысел – Див. исполнение.
• Приводить, привести к концу, к окончанию что – доводити, довести до кінця (до краю) що; закінчувати, закінчити (кінчати, скінчити) що. [Треба краю доводити. Шевченко.]
• Приводить к общему (к одному) знаменателю – Див. знаменатель.
• Приводить, привести к цели – доводити, довести до мети.
• Приводить, привести на память кому что (книжн.) – нагадувати, нагадати кому що.
• Приводить, привести своё намерение, свой замысел в исполнение – здійснювати, здійснити свій намір, задум; доводити, довести до діла (справдити) свій намір, задум.
Разрешаться
• Болезнь разрешилась кризисом – хвороба завершилася (закінчилася) кризою.
• Разрешаться, разрешиться кем (сыном, дочерью, двойней…) – родити, народити (зродити, породити, спородити) кого (сина, дочку, двійнята…).
• Разрешиться остротой (разг. ирон.) – розродитися дотепом.
• Разрешиться от бремени (устар.) – розродитися (обродитися, зниж. спорожнитися); (жарт.) розсипатися.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

венча́ющий вінце́вий, заве́ршувальний
заключа́емый заве́ршуваний; укла́даний; вмі́щуваний
заключе́ние уклада́ння, закі́нчування, заве́ршування; укла́дення, закі́нчення, заве́ршення; ви́сновок,-ку
заключи́тельный заклю́чний, підсумко́вий, остато́чний, кінце́вий, заверша́льний
зако́нченность закі́нченість,-ности, ви́кінченість,-ности, заве́ршеність,-ности
опера́ция опера́ція,-ції, ді́я, ді́яння
о. агрега́тная опера́ція агрега́тна
о. алгебраи́ческая опера́ція [ді́я] алгебри́чна
о. арифмети́ческая опера́ція аритмети́чна
о. балансиро́вочная опера́ція балансува́льна
о. вальцетока́рная опера́ція вальцетока́рна
о. вальцешлифова́льная опера́ція вальцешліфува́льна
о. гравирова́льно-фре́зерная опера́ція гравірува́льно-фре́зерна
о. долбёжная опера́ція довба́льна
о. заключи́тельная опера́ція заверша́льна
о. зато́чная опера́ція зато́чувальна
о. зубооброба́тывающая опера́ція зубцеобро́бна
о. копирова́льно-фре́зерная опера́ція копіюва́льно-фре́зерна
о. нарезна́я опера́ція нарі́зувальна
о. отдело́чная опера́ція опоря́джувальна
о. полирова́льная опера́ція полірува́льна
о. расто́чная опера́ція розто́чувальна
о. резьбофре́зерная опера́ція різешліфува́льна
о. сбо́рочная опера́ція склада́льна
о. сверли́льная опера́ція свердли́льна
о. строга́льная опера́ція струга́льна
о. технологи́ческая опера́ція технологі́чна
о. тока́рная опера́ція тока́рна
о. фре́зерная опера́ція фре́зерна
о. хонингова́льная опера́ція гонінгува́льна
о. центрова́льная опера́ція центрува́льна
о. шлифова́льная опера́ція шліфува́льна
сверша́ть, сверши́ть зді́йснювати, здійсни́ти; заве́ршувати, зверши́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Верши́ти – завершать, заканчивать, вершить.
Верши́тися – завершаться, оканчиваться.
Виве́ршувати, ви́вершити –
1) делать, сделать верх;
2) насыпа́ть, насыпать выше краев, горкой;
3) завершать, завершить, исполнить.
Дове́ршений –
1) совершенный; 2) завершённый, исполненный до конца;
3) превосходный.
Дове́ршення –
1) завершение;
2) совершение.
Дове́ршувати, доверши́ти –
1) завершать, завершить;
2) совершать, совершить.
• Доверши́ти зло́чин – совершить преступление.
• Дове́ршуватися, доверши́тися – 1) завершаться, завершиться;
2) исполняться, исполниться до конца.
Заверша́ти, заве́ршувати, заверши́ти – завершать, завершить (крышу, стог, копну).

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Оканчиваться, -читься –
1) (когда, где) – кінча́тися, (с)кінчитися, докі́нчуватися, докінчитися, закі́нчуватися, закінчитися, дохо́дити, дійти (до) кра́ю; (истекать) – вихо́дити, вийти, кінча́тися; -ется два месяца с тех пор, как… – вихо́дить два мі́сяці, відко́ли…; год работы -тся 1 октября – 1 жо́втня кінча́ється, вихо́дить рік робо́ти;
2) (чем) – вихо́дити, вийти на що, ста́ти на що і на чо́му, вершитися чим; о. благополучно, неблагополучно – вихо́дити, вийти на до́бре, на зле; этим дело не -лось – на тім не ста́ло, тим не завершилося.
Совершенный –
1) (о профане) – цілковитий;
2) (доскональный, законченный, об исполнении работы) – доскона́лий, заве́ршений.
Совершенство – доскона́лість (-лости), заве́ршеність (-ности); верх -тва – найбі́льша дове́ршеність, заве́ршена доскона́лість; владеть в -ве языком – доскона́ло ору́дувати мо́вою; достигнуть в чем -ва – досягну́ти (дійти) заве́ршености, дійти ве́рху; знать в -ве – зна́ти доскона́ло, зна́ти якнайкра́ще.
Совершенствовать, усовершенствовать – доскона́лити, удоскона́лювати, удоскона́лити; (завершать) – дове́ршувати, довершити.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

заверша́ти, -ша́ю, -ша́єш
заве́ршений, -на, -не
заве́ршення, -ння, -нню, -нням
заверши́ти, -шу́, -ши́ш, -ша́ть
заве́ршувати, -ве́ршую, -ве́ршуєш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Верши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Завершать, заканчивать. Вершіть у стозі, бо нема на возі. Ном.
2) Насыпать чего либо въ сосудъ выше краевъ.
Верши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Завершаться, оканчиваться на верху. Мармурові комінки вершилися великокняжими гербами. Стор. М. Пр. 74.
Виве́ршувати, -шую, -єш, сов. в. вивершити, -шу, -шиш, гл.
1) Дѣлать, слѣлать верхъ. Вивершити стіг.
2) Насыпа́ть, насы́пать выше краевъ.
3) Завершать, завершить, исполнить.
Заверша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. заверши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. Завершать, завершить, заканчивать, закончить (крышу, стогъ, копну). Чуб. III. 390. Здорові та гарно завершені стоги пшениці та жита. О. 1862. X. 113. Иногда употребляется и вообще въ смыслѣ заканчивать, закончить, довершить. Бреши, бреши, гаразд заверши, під конець правду скажи та й забожись. Мнж. 166. Було, було, погано, а сей год завершило (т. е. дошло до высшей степени): ні хліб не вродив, ні огородина. Волч. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Ви́вершений, -а, -е. Завершенный, совершенный.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

баскетболі́стка, баскетболі́сток; ч. баскетболі́ст
гравчиня в баскетбол. [До нас запхали ще одну новеньку – з Донецька, вища за всіх, баскетболістка, мальована блондинка з довгим волоссям. (Софія Кубинець «Щоденник», 2018). Дідек – найвища професійна баскетболістка планети. (Високий замок, 2006). Хоча з того складу багато які баскетболістки вже завершили ігрову кар’єру, але лідери – як і раніше – в строю. (День, 1999). А от найсильніші баскетболістки континенту вже почали в містах Іспанії європейську першість. (Вечірній Київ, 1987). На другому місці йдуть баскетболістки Києва, що обіграли Львів і Москву. (Вільна Україна, 26.09.1940).]
// перен. та, хто схожа на гравчиню у баскетбол. [Він ще й досі не отямився, дивиться на неї відсутнім поглядом, вітер надуває їй полотняну блузку, вдягнену поверх шортів, як у баскетболістки. (Всесвіт, 1969, №11).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 58.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 109:
ватерполі́стка, ватерполі́сток; ч. ватерполі́ст
гравчиня у ватерполо. [Власне, і команд наших за період незалежності на літніх Іграх було обмаль – ватерполістки, баскетболістки і волейболістки в Атланті, а також гандбольна жіноча дружина в Афінах. (Україна молода, 2016). Розпочали змагання ватерполістки та плавці у відкритій воді. (Високий замок, 2003). Наші ватерполістки у Волгограді помірялися силами з провідними командами країни, у тому числі із збірною СРСР, за яку, до речі, виступали львів’янки Наталя Галанова та Олександра Кабанова. (Вільна Україна, 1989). Багато в чому визначила ту «срібну» перевагу зустріч ватерполісток ХПІ з землячками з обласної ДЮСШ, що завершилася з дивовижним рахунком – 36:3. (Спортивна газета, 1987).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 110.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 297.
курса́нтка, курса́нток; ч. курса́нт
1. слухачка курсів. [Для більшості курсанток кар’єра цілителя-екстрасенса завершилася на рівні рідного хутора. (Галина Тарасюк «Блудниця вавилонська», 2006). Я – курсантка, учениця Корнійчука! (Докія Гуменна «Дар Евдотеї», 1990). Всі порухи рук проробляють курсантки на ляльках таких самих розмірів і такої самої ваги, як і справжня новонароджена дитина. («Німецькі матері в школі», Дїло 11.04.1942). Було це закінчення господарського курсу. Курсантки гарно приготовились до того закінчення <…>. (Діло, 15.04.1938).]
2. вихованка військового училища. [Замість служби у внутрішніх військах, попередив департамент зв’язків з громадськістю МВС, курсантки будуть залучатися до охорони громадського порядку й обов’язково житимуть під час навчання у гуртожитках навчальних закладів. (Високий замок, 2011). Дві курсантки вже розгерметизували капсули, в яких було сховано аварійні скафандри. (Володимир Єшкілєв «Тінь попередника», К., 2010). Професоре, курсантка Василенко може летіти. (Іван Микитенко «Дні юності», 1936).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 404.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 413.
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
пові́рена, пові́рених; ч. пові́рений
1. та, якій довіряють таємниці, плани і т. ін. [Завдяки багатьом її характерним рисам статус Софії-служниці швидко переріс у щось набагато вагоміше й змістовніше, ніж просто повірена у всі справи й проблеми цієї сім’ї <…> (Юрко Сангал «Львівська пані», Львів, 2011). Ніщо не могло переконати її прикрасити себе сережками; повірена взяла їх з собою й проти її волі причепила їй перед тим, як сідати до столу. (Вольтер «Простак», пер. Людмила Коваленко-Івченко, Харків-Київ, 1932).]
2. уповноважена іншою особою, установою чи країною діяти за їхнім дорученням і від їхнього імені. [В Україну прибула тимчасово повірена у справах США Крістіна Квін. (Високий замок, 2019). На церемонії присяги виступила Тимчасова повірена у справах США в Україні Керол Урбан <…> (Свобода, 2016). Анка Фельдгузен, тимчасова повірена у справах посольства Федеративної Республіки Німеччина: «На мене найбільше враження справила арабська весна, судовий процес над Юлією Тимошенко та завершення переговорів Україна – ЄС щодо Угоди про асоціацію». (Український тиждень, 2012).]
див.: пові́рниця
Словник української мови: в 11 томах, Том 6, 1975, с. 673.
протестува́льниця, протестува́льниць; ч. протестува́льник
та, хто протестує проти когось або чогось. [Однак, керівництво фабрики не задовільнило вимоги протестувальниць, а після завершення страйку перевело найбільш активних його учасниць до іншого цеху, щоб уникнути подальших протестів. (Оксана Дутчак «Відтворення робочої сили на українських швейних фабриках у глобальних ланцюгах постачання», 2019). Досі не встановлено, хто кинув з четвертого поверху приміщення обласної ради на голову протестувальниці Ользі Галушко квітковий горщик. (Свобода, 2017). Після того як охорона вивела протестувальницю, Маріо Драгі знову з’явився біля мікрофона і продовжив свою промову. (Європейська правда, 2015). Тоді машину свою вовками розмалювала протестувальниця. (В’ячеслав Васильченко «Дворушники, або Євангеліє від вовкулаки», 2012). Утім, не забарилися працівники міліції, протестувальниць «заламали» і без будь-яких пояснень чи звинувачень «спакували» до «бобиків», повідомляє femen.livejournal.com. (Високий замок, 2011).]
див.: протеста́нтка
фо́рвардка, фо́рвардок; ч. фо́рвард
гравчиня передньої лінії у футбольній, хокейній чи іншій спортивній команді. [Форвардка збірної України з баскетболу серйозно травмувалася напередодні відбору на Євробаскет – Спорт 24. (sport.24tv.ua, 31.10.2021). На 38-ій прострільну передачу виконувала форвардка «Житлобуду-1» Ольга Овдійчук, але партнерки за командою не відреагували на асист. (Суспільне, 21.10.2021). Форвардка збірної США Алекс Морган оригінально відзначила переможний гол у півфінальному матчі жіночого Чемпіонату світу з Англією, який завершився вольовою перемогою американок з рахунком 2:1. (ТСН, 03.07.2019).]
див.: напа́дниця

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Заверши́ть = 1. закінча́ти, покінча́ти. — Як все дїло покінчаєм, по козацьки погуляєм. н. п. 2. ви́вершити. — Треба вивершити скирду.