Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Шукати «зазнач*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Вы́метка – ви́мітка, за́значка.

Вышеозна́ченный – вищезазна́чений, зазна́чений вгорі́, вищепока́заний.

Заме́та – призна́ка, за́значка, прикме́та.

Заме́тка – за́мітка, (мелкая) нота́тка, (пометка) за́значка. [В кни́жці є «Передмо́ва» й невели́чка за́мітка: «Співці́ дум» (Р. Край). Роби́в собі́ потрі́бні ви́писки й за́значки (Крим.)]. • -ка в газете – за́мітка в газе́ті (в часо́пису).

Заме́точка – за́міточка, нота́точка, (пометочка) за́значечка.

Замеча́ть, заме́тить – 1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбо́вувати, закарбува́ти що, кла́сти, покла́сти карб на чім, (сов.) закмі́тити, (отмечать) нотува́ти, заното́вувати, занотува́ти що, (помечать) значи́ти, позначи́ти що. [Неписьме́нні лю́ди закарбо́вують на па́лічці хре́щиками або карба́ми, скі́льки і чого́ кому́ про́дано (Єфр.). Позначи́в ди́ню, щоб хло́пці не зірва́ли. Закмі́ть у голові́ собі́. Як худо́жник – ноту́є й запи́сує він, ча́сто несвідо́мо, всі життьові́ з’я́вища «як матерія́л» (Єфр.)]; 2) (примечать, подмечать) поміча́ти, помі́тити, при[за]міча́ти, при[за]мі́тити, прикміча́ти, прикмі́тити, кмітува́ти, кмі́тити (кмети́ти), покмі́тити, у(к)міча́ти, у(к)мі́тити, (наблюдать) (с)постерега́ти, (с)постерегти́, зауважа́ти, заува́жити, уважа́ти, ува́жити; (видеть) ба́чити, поба́чити, убача́ти, уба́чити, добача́ти, доба́чити, за(в)бача́ти, за(в)ба́чити, догля́нути, догле́дітися, (распознать) угада́ти. [Кра́дуть з-під но́са, а він не поміча́є (Звин.). Уже́ давно́ я мо́вчки поміча́ю: захма́рює нудьга́ твоє́ чоло́ (Грінч.). Як се він не примі́тив тако́ї га́рної ді́вчини? (Коцюб.). Лю́ди укміча́ли, що пога́не ді́ється в їх у ха́ті (Н.-Лев.). Я й не вкмі́тив, як він увійшо́в (Сл. Гр.). Постерега́в він, що в йо́го в се́рці вору́шиться коха́ння (Коцюб.). І пішо́в собі́, на́че він не завва́жив і не чув сло́ва її́ блага́щого (М. Вовч.). До́вго сиді́ла у садку́, не вгада́ла, як і зіроньки́ похова́лись (Полтавщ.). Вбача́ю – марні́є та й марні́є Пара́ся моя́ (М. Вовч.). Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти (жандарі́), пусти́лися навздогі́н (Франко). Зо мно́ю зустрі́нуться, мов не добача́ють (Шевч.)]. • -тить за кем что – догля́нути що, підзори́ти, пристрі́тити кого́. [Чи мене́ коли́ хто підзори́в, що я чуже́ вкрав? (Бердянськ. п.)]. • Дать -тить кому – да́ти навзнаки́ кому́. [А як звістки́ ми бу́дем подава́ти, щоб ворога́м не да́ти навзнаки́? (Грінч.)]. • И не -ча́ет кто – і не в замі́тку кому́, невмі́тно, невкмі́ту кому́. [Сього́ невмі́тно мені́, щоб таке́ було́ в йо́го ра́ло (Сл. Гр.)]. • Сам того не -чая – не в замі́тку собі́. [Отак, не в замі́тку собі́, він дійшо́в до млина́ (Звин.)]. • И не -ча́ть, и не -тить как – і не зчува́тися, і не зчу́тися, як; і не зогле́[я́]дітися, як. А сама́ і не зчува́ється, як сльо́зи старе́ її́ обли́ччя рося́ть (М. Вовч.)]; 3) (отмечать) зауважа́ти, заува́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, заприміча́ти, запримі́тити що. [Заува́жу, що в обо́х ци́клах ві́ршів нема́є нічогі́сінько автобіографі́чною (Крим.)]. • Следует -тить – тре́ба (или ва́рто) сказа́ти, заува́жити, зазначи́ти, запримі́тити; 4) (поставить на вид кому) зауважа́ти, заува́жити кому́. [Я йому́ заува́жив, що так роби́ти не годи́ться (Київ)]. • Заме́ченный – закарбо́ваний, позна́чений, помі́чений, покмі́чений, постере́жений, заува́жений и т. д. -ный в чём дурном – підзо́рений, (пров.) пристрі́чений. • Он ни в чём дурном не -чен – за ним нічо́го нега́рного не помі́чено, нема́є; (пров.) він не пристрі́чений.

Запримеча́ть, заприме́тить – 1) заува́жувати, заува́жити, заприміча́ти, запримі́тити, приміча́ти, примі́тити кого́, що по чо́му, укміча́ти, укмі́тити, уміча́ти, умі́тити кого́, що, спостерега́ти, спостерегти́, добача́ти, доба́чити, завба́чити; срвн. Примеча́ть, Замеча́ть. [Запримі́тила, що в Пили́па і о́чі ка́рі, і ву́си шовко́ві (Мирн.). Та я й сама́ запримі́тила, що… (Мова). По чім мене́, ми́ла, приміча́єш? (Пісня). Не вмі́тив їх гара́зд (Новом. п.). Добача́є те й ма́ти (М. Вовч.). А ну-ж, борони́ бо́же, хто спостері́г, як він увіхо́див (Коцюб.). Уве́сь това́р (скот), яки́й він там завба́чив, він повбива́в (Крим.)]; 2) (положить к.-н. примету) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, познача́ти, позначи́ти, (о мн.) позазнача́ти. [Зазначи́ цього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.)]. • Заприме́ченный – заува́жений, запримі́чений, укмі́чений, спостере́жений; зазна́чений, позна́чений.

Запя́тнывание, Запятна́ние – плямува́ння, каля́ння; таврува́ння, зазна́чування, (гал.) п’ятнува́ння, сов. запля́млення, заплямува́ння; зап’ятнува́ння, зазна́чення; (в игре: в пятнашки) ква́цання, заква́цання, квач. [Дава́й ще гуля́ти, бо я з кваче́м не піду́ додо́му (Звин.)].

Запя́тнывать, -ся, запятна́ть, -ся – 1) (замарать, -ся пятнами) плями́ти, -ся, за[по]плями́ти, -ся, обплями́ти, -ся, уплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, за[по]плямува́ти, -ся, сплямува́ти, -ся, (о мног.) позаплямо́вувати, -ся, позапля́млювати, -ся; (чем-л. жидким) заля́пувати, -ся, заля́пати, -ся, позаля́пувати (кого́, що чим), -ся; 2) (класть клеймо) таврува́ти, -ся, затаврува́ти, клейни́ти, -ся, заклейни́ти кого́, що, (гал.) п’ятнува́ти, -ся, зап’ятнува́ти, (отмечать) за[по]знача́ти, -ся, за[по]значи́ти; 3) (клеймить, позорить, -ся) плями́ти, -ся, запля́млювати, -ся, заплями́ти, -ся, сплями́ти, -ся, поплями́ти, -ся, плямува́ти, -ся, заплямува́ти, -ся, сплямува́ти (кого́, що чим), -ся, каля́ти, -ся, закаля́ти, -ся, скаля́ти (кого́, що чим), -ся; срвн. Позо́рить, Клейми́ть 2, Черни́ть. [Тяжки́м гріхо́м я заплями́ла мо́лодість свою́ (Грінч.). Сплями́ла себе́ таки́м злочи́нством (Грінч.). Заплямува́в на ста́рість своє́ ім’я́ за яки́хось там двана́дцять карбо́ванців (Васильч.). Ви оби́два не́ю (кро́в’ю) сплямува́лись (Куліш). Ніко́ли він себе́ непра́вдою не закаля́в (Єфр.). Хто не хо́че скаля́ти золото́ї сла́ви своє́ї, той га́йда з на́ми за поро́ги (Куліш)]; 4) (в играх: в пятнашки) квача́ дава́ти, да́ти кому́, квачи́ти, поквачи́ти, ква́цати, заква́цати, киця́ти, покиця́ти кого́. [Я його́ не впійма́в, але покиця́в (Звин.)]. • Запя́тнанный – заплямо́ваний, запля́млений, сплямо́ваний, поплямо́ваний, попля́млений, обплямо́ваний, зака́ляний, затавро́ваний, за[по]зна́чений, (в игре) поква́чений, поква́цаний, поки́цяний, з кваче́м. [Ге́рман, весь запля́млений кро́в’ю… (Франко). Оце́-ж її́ збезче́щено, сплямо́вано (Куліш). У дороги́х сплямо́ваних кро́в’ю жупа́нах (Куліш)].

Заче́рчивать, зачерти́ть – 1) (покрывать линиями) зарисо́вувати, зарисува́ти; 2) (намечать чертою) зазнача́ти, значи́ти, зазначи́ти, познача́ти, позначи́ти (ри́сою); 3) (начать чертить) поча́ти кре́слити, закре́слити. • Заче́рченный – зарисо́ваний; зазна́чений, позна́чений (ри́сою). -ться – 1) зарисо́вуватися, зарисува́тися; 2) зазнача́тися, зазначи́тися, позначи́тися (ри́сою).

Знак – 1) (жест) знак (-ку́). [І він знака́ми пока́зував їм і остава́всь німи́й (Єв.)]. • Мимический знак – мімі́чний знак; миг[ґ] (-гу), кив (-ву). • -ками (мимикой) – на ми́г(ґ)ах. [Німі́ розмовля́ють на ми́ґах]. • Сделать, подать, дать знак головою, глазами, рукою – пода́ти, да́ти знак или показа́ти голово́ю, очи́ма, руко́ю; 2) (признак) знак, озна́ка, о́знак, призна́ка, позна́ка; см. При́знак. [Ті рида́ння (дзво́нів) метале́ві – знак, що хтось розста́вся з сві́том (Франко). Смерть вира́зно покла́ла свою́ страшну́ озна́ку на зму́ченому обли́ччі (Грінч.)]; 3) (примета) знак, призна́ка, прикме́та; см. Приме́та. [І дуб посади́ли на прикме́ту проїжджа́чим (Шевч.)]; 4) (пометка) знак, за́значка, позна́ка, відзна́ка; см. Поме́тка. • Делать на ч.-л. -ки (метить) – значи́ти що. • Имеющий знак (намеченный) – зна́чни́й, значки́й, зна́чений. [Значні́ гро́ші. Значни́й віл (Н.-Вол. п.)]; 5) (письменный) знак, значо́к (-чка́). [Почали́ ти́ми чи и́ншими значка́ми запи́сувати свої́ думки́ (Єфр.)]. • Знак переноса – ро́зділка, ри́сочка. • -ки препинания – розділо́ві зна́ки. • Знак вопросительный, восклицательный – знак пита́ння (запита́ння), знак о́клику. • Знак действия, корня, мат. – знак ді́ї, знак ко́реня; 6) (след от ч.-л.) знак, зна́чка, позна́ка, слід, при́слідок (-дку), (от удара кнутом и т. п.) сму́га, па́смуга, басама́н; см. След. [Це все покла́ло свій знак на ні́жно-заду́ману му́зу (Ніков.)]. • -ки насилия – знаки́, позна́ки наси́льства, ґва́лту; 7) (свидетельство, знамение) знак, озна́ка, о́знак, знамено́, свідо́цтво. [Мій меч? Це знамено́ свято́ї пра́вди (Куліш)]. • В знак согласия, благодарности, уважения – на знак зго́ди, вдя́чности, поша́ни. [Товариші́ мо́вчки хитну́ли голово́ю на знак зго́ди (Крим.)]. • Молчание знак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить; 8) (символ) знак, озна́ка, знамено́ [Для ме́не хрест – знак ві́ри (Куліш)]; 9) (сигнал) га́сло, знак. • Дать, подать знак к восстанию, к сражению – да́ти, пода́ти га́сло до повста́ння, до бо́ю. • По данному -ку – за да́ним га́слом, зна́ком; 10) (отличительный, оффициальный) знак, відзна́ка, озна́ка. • Гербовый, денежный знак – гербо́вий, грошови́й знак. [Скасува́ння грошови́х знакі́в (Н. Гром.)]. • Знак отличия – відзна́ка. • -ки достоинства – озна́ки гі́дности, (у козаков) клейно́ди (знаки власти). • Орденские -ки – кавале́рія, о́рденські відзна́ки. • Межевой знак – межови́й знак; копе́ць (р. копця́), кляк. • Предостерегательные -ки – перестере́жні, застере́жні знаки́. • Морские -ки – морські́ знаки́. • Береговые -ки – берегові́ знаки́. • Условный знак – умо́вний знак. • Каторжный знак – каторжа́нське тавро́.

Зна́читься (где) – бу́ти зазна́ченим де, бу́ти впи́саним де, зна́читися де (Сл. Ум.), писа́тися де, (кем, каким) уважа́тися, рахува́тися за ко́го, за яко́го; см. Счита́ться, Чи́слиться. • Он по переписи -чится пропавшим – він за перепи́сом уважа́ється за пропа́лого. • Он -чится в списках – він пи́шеться в реє́страх. • -ться за кем (считаться) – рахува́тися, лічи́тися за ким. • За вами не -чится недоимок – за ва́ми не лі́читься (нема́є) недо́платок.

Значо́к – 1) значо́к (-чка́), зна́чка, за́значка. • Контрольный -чо́к – контро́льний значо́к, контро́льна зна́чка; 2) (корпорации) значо́к, ці́ха, ці́шка; 3) (малое знамя, флажок) прапоре́ць (-рця́), пра́пірок (-рка), корого́вка.

Излага́ть, изложи́ть – виклада́ти, ви́класти и ви́ложити, виповіда́ти, ви́повісти, виповіща́ти, ви́повістити, (выражать) висло́влювати, ви́словити що. [Виклада́в свої́ по́гляди го́стям (Коцюб.). Я́сно й ши́роко ви́повіщу свою́ спра́ву (Куліш). Свої́ думки́ висло́влюйте зрозумі́ло (Київ)]. • -ть неясно – виклада́ти невира́зно, висло́влювати незрозумі́ло, нея́сно. • -ть своими словами – перека́зувати, переказа́ти, переповіда́ти, перепові́сти, виклада́ти, ви́класти що свої́ми слова́ми. • -ть письменно – виклада́ти, ви́ложити (ви́класти) на письмі́, спи́сувати, списа́ти що. [Хмельни́цький списа́в на папе́рі, чого́ козаки́ од короля́ бажа́ють (Куліш)]. • -ть подробно (обширно, обстоятельно), коротко, сжато – виклада́ти, висло́влювати докла́дно (просто́ро, ши́роко), ко́ротко, сти́сло. • -ть подробности, причины – подава́ти, наво́дити подро́биці, причи́ни. • -ть своё мнение – висло́влювати свою́ ду́мку. • -ть дело – виклада́ти спра́ву. • Изло́женный – ви́кладений, ви́ложений, ви́словлений, перека́заний. [Системати́чно ви́ложена тео́рія (Київ). Сти́сло ви́словлений зміст промо́ви (М. Грінч.)]. • Об -ном сообщается для сведения – про зазна́чене подає́ться до ві́дома. • -ться – виклада́тися, висло́влюватися, бу́ти ви́кладеним, ви́словленим.

Маркиро́вка – 1) (действие) см. Маркирова́ние 1 - 3; оконч. порахува́ння, відзна́чення; замаркува́ння; позна́чення; 2) (знак) за́значка.

Ме́тка – 1) см. Ме́чение; 2) (знак) зна́чка, за́значка, знак (-ку́), позна́ка, відзна́ка, по́мітка, (на белье) мі́тка, мі́та, (зарубка) карб (-ба и -бу), (клеймо) тавро́, клейн[м]о́, (на товарах и перен.) шта[е]мп (-пу). • Делать -ку на чём – роби́ти (кла́сти, ста́вити) за́значку, зна́чку, карб и т. п. на чо́му, значи́ти що; см. Ме́тить 1. [Покла́в за́значку на кавуно́ві (Звин.). Ста́вили значки́, карби́ на то́му, що хоті́ли позначи́ти (Єфр.)].

Ме́точный – 1) значи́льний, познача́льний; 2) значкови́й, зазначко́вий. Срв. Ме́тка 1 и 2.

Назнамено́вывание, Назнаменова́ние – на[за]знача́ння, на[за]зна́че[і́]ння, по[від]знача́ння, по[від]зна́че[і́]ння.

Назнамено́вывать, назнаменова́ть – (метить) на[за]знача́ти и на[за]зна́чувати, на[за]значи́ти, по[від]знача́ти и по[від]зна́чувати, по[від]значи́ти що чим; (означать собою) зна́чити, означа́ти, визнача́ти, знаменува́ти; (свидетельствовать о чём) сві́дчити про що; (предвещать) провіща́ти, провісти́ти що. Назнамено́ванный – 1) на[за]зна́чений, по[від]зна́чений; назнамено́ваний; прові́щений. • -ться – на[за]зазнача́тися, бу́ти на[за]зна́чуваним, на[за]зна́ченим и т. п.

Назнача́ть, назна́чить – 1) (обозначать, отмечать что) значи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, на[по]знача́ти и на[по]позна́чувати, на[по]значи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, (о мног.) позначи́ти, повизнача́ти, повизна́чувати и т. п. що. [Визна́чує доро́гу блискави́цям (Куліш)]. • -чить границы чему – ви́значити ме́жі чого́. • -чить север и юг на карте – зазначи́ти (позначи́ти) пі́вніч і пі́вдень на ма́пі (на (географі́чній) ка́рті). • -на́чь верх на тюке – на[по]значи́ верх на па́ці; 2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) признача́ти и призна́чувати, призначи́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, приділя́ти, приділи́ти, (наметить) назнамена́ти, (о мног.) попризнача́ти, попризна́чувати, повизнача́ти, повизна́чувати, поприділя́ти що кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що. [Делега́ціям від селя́н призна́чено ці місця́, а від робітникі́в – оці́ (Київ). Я призначи́в чита́ння на оди́н ве́чір (Грінч.). Шевче́нко, пи́шучи свої́ тво́ри, не признача́в їх за-для чита́ння наро́дові (Грінч.). Части́ну свого́ заробі́тку він призначи́в на пе́вну мету́ (Київ). Я ви́значила розписа́ння таке́, що на росі́йську мо́ву йде небага́то годи́н (Крим.). У ту ба́шточку вкида́ли дівча́т і замика́ли там чи на два тижні, чи на два ро́ки, – то вже як пан приді́лить (М. Вовч.). Діточка́м мої́м пан щось приді́лить за мою́ смерть (М. Вовч.). Брахмані́зм обеззбро́їв стихі́йність цих по́ривів, назнамена́вши, як час для їх зді́йснення, два оста́нні перего́ни на життьово́му шляху́ (М. Калин.)]. • -чить заседание на пятницу – призначи́ти засі́да́ння на п’я́тницю. • -чить награду – призначи́ти нагоро́ду. • -чать наказание – визнача́ти (признача́ти) ка́ру. • -чить опеку над кем – призначи́ти опі́ку над ким. • -ча́ть, -чить плату – визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, кла́сти, покла́сти пла́ту (платню́). [Пла́ту кладу́ть чималу́ їй за рік (Грінч.)]. • -чить в продажу, к продаже что – призначи́ти до про́дажу що. • -ча́ть работу кому – признача́ти (визнача́ти) пра́цю кому. • -чить себе сделать что – призначи́ти собі́ (сказа́ти собі́) зроби́ти що. [Як чого́ не скі́нчить у ти́ждень, що каза́ла собі́ скінчи́ти, то… (М. Вовч.)]. • -чить свидание кому – призначи́ти поба́чення кому́. • Мне -чили притти в понедельник – мені́ призна́чено прийти́ в понеді́лок. • -ча́ть следствие – признача́ти слі́дство. • -ча́ть срок – признача́ти (визнача́ти) те́рмін (строк, речіне́ць). • -ча́ть, -чить цену – визнача́ти, ви́значити, кла́сти, покла́сти, станови́ти, постанови́ти, наряди́ти ціну́. [Ці́ну на зе́млю визнача́ли вони́ всі гурто́м (Грінч.). База́р ці́ну стано́вить (Богодух.). Взяли́ тому́ коню́ ці́ну наряди́ли – півтора́ста карбо́ванців та й чоти́ри (Пісня)]; 3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) признача́ти, призначи́ти, настановля́ти и настано́влювати, настанови́ти, наставля́ти, наста́вити, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ти, приділи́ти кого́ за ко́го, наряди́ти кого́ ким, (гал.) іменува́ти, на(й)менува́ти кого́ ким, на яку́ поса́ду, (о мног.) попризнача́ти, понастано́влювати, понастановля́ти, понаставля́ти, поприділя́ти; (только куда, кому, к кому) надава́ти, нада́ти (о мног.) понадава́ти кого́ куди́, кому́, до ко́го. [Неписьме́нних не признача́ють на відповіда́льні поса́ди (Київ). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в курі́нь пусти́ли, ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР I). Щоб воєво́дами настанови́ти, того́ не бу́де зро́ду (Л. Укр.). Князя́ми нас понастановля́є (Куліш). Нас ніхто́ не обира́в, нас настанови́ли на пара́фії (Н.-Лев.). Його́ ски́нули з при́става й настанови́ли на стра́жника (Васильч.). Вони́ його́ постави́ли собі́ лаке́єм (Грінч. I). Соргі́я поста́вив пан за клю́чника (Основа 1862). Постанови́ли на дяка́ (М. Вовч.). Постанови́ли її́ за цари́нного (Кониськ.). Пан приділи́в ба́тька за лісника́ (М. Вовч.). До́ти чолові́к до́брий, до́ки його́ деся́тником не наряди́ли (Приказка). Агроно́мів надаю́ть нам з Ки́їва (Київщ.)]. • -чить наследника – призначи́ти спадкоє́мця. • -чить кого опекуном над кем – призначи́ти (настанови́ти) кого́ опікуно́м (на опікуна́, за опікуна́) над ким. [Грома́да настанови́ла над ї́ми опікуно́м Пана́са Мо́мота (Грінч.)]. • -чить себе преемника – призначи́ти собі́ насту́пника. • -чить сына в военную службу – призначи́ти си́на до військо́вої слу́жби. • -ча́ть, -чить кому какую-либо роль в чём – признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти кому́ яку́ ро́лю в чо́му. [Салко́ві, що мав гра́ти старшину́, приділи́ли роль сві́дка (Грінч.)]; 4) (о судьбе: предопределять) суди́ти, присуди́ти, признача́ти, призначи́ти, приділя́ти, приділи́ти, надава́ти, нада́ти, наріка́ти, наректи́, назнаменува́ти кому́ що. [Мені́ літа́ ті́ї до́ля присуди́ла (Рудан.). Хто змо́же ухили́тись, що нам боги́ всеси́льні присуди́ли? (Куліш)]. • Назнача́емый – визна́чуваний, зазна́чуваний; настано́влюваний, призна́чуваний и т. п. Назна́ченный – 1) ви́значений, зазна́чений, на[по]зна́чений, відзна́чений, повизна́чуваний и т. п.; 2) призна́чений, ви́значений, приді́лений, покла́дений, поприді́ляний и т. п. [Тво́рчі си́ли, – ті гна́тимуть вас у призна́чене мі́сце (Франко). Зако́ване в залі́зні обручі́ письме́нство незаба́ром переросте́ призна́чену йому́ мі́рку (Рада). Гро́ші, від грома́ди призна́чені на шко́лу (Грінч.)]. • -ная цена – ви́значена ціна́. • В -ный час, в -ное время – у призна́чену годи́ну (призна́ченої годи́ни), у призна́чений час (призна́ченого ча́су); 3) призна́чений, настано́влений, наста́влений, поста́влений, постано́влений, приді́лений, наря́джений, імено́ваний, нада́ний, попризна́чуваний и т. п. Вновь -ный – новопризна́чений, новонаста́влений ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, новонада́ний кому́, до ко́го; 4) су́джений, прису́джений, призна́чений, приді́лений, на́да́ний, наре́че́ний, назнамено́ваний. [До своє́ї мети́, назнамено́ваної йому́ од бо́га, ді́йде (Куліш)]. -ться – 1) визнача́тися и визна́чуватися, бу́ти визна́чуваним, ви́значеним, повизна́чуваним и т. п.; 2) признача́тися и призна́чуватися, бу́ти призна́чуваним, призна́ченим, попризна́чуваним и т. п. [Речінця́ по́бутові на Запорі́жжі не визнача́лося ніко́му (Куліш). Щоб пола́годити спір, визна́чується губернія́льна комі́сія (Франко). Її́ ще зда́вна призна́чено мені́ (Грінч.). Почала́ лічи́ти йому́ ліні́йкою в доло́ню, скі́льки було́ то вже йому́ призна́чено (Васильч.)]. • Деньги -ча́лись на одно, а пошли на другое – гро́ші призна́чено було́ на одно́, а пішли́ на и́нше. • Срок -чался длинный, а теперь его сократили – те́рмін (строк, речіне́ць) призна́чено (ви́значено) було́ до́вгий, а тепе́р скоро́чено. • Срока не -чалось никому – те́рміну (стро́ку, речінця́) не стано́влено (не визнача́ли, не визнача́лося) ніко́му; 3) признача́тися, настановля́тися и настано́влюватися, бу́ти призна́чуваним, настано́влюваним, призна́ченим, настано́вленим, попризна́чуваним, понастано́влюваним и т. п. ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду. [Па́нна настановля́ється на вчи́тельку в село́ С. (Коцюб.). Ті батюшки́, що вчи́лися в акаде́мії й були́ понастано́влювані на пара́фії (Н.-Лев.). Інстру́ктора від нас за́брано, а нам нада́но и́ншого (Київщ.). Полко́вники і со́тники нада́ні теж із по́льського па́нства (Куліш)]. • Он -ется инструктором – його́ призна́чено (настано́влено, признача́ють, настановля́ють) на (за) інстру́ктора. • -ется комисия для рассмотрения дела – признача́ється комі́сія (признача́ють комі́сію), щоб розгля́нути спра́ву. • -ется следствие по этому делу – признача́ється (признача́ють) слі́дство в цій спра́ві; 4) суди́тися, признача́тися, приділя́тися, бу́ти призна́ченим, приді́леним, нада́ним, назнамено́ваним, наре́че́ним. [Щоб не було́ одни́х, яки́м ні́би призна́чено ті́льки працюва́ти, і дру́гих, яки́м призна́чено з чужо́ї пра́ці живи́тися (Рада). Шлях без мі́ри, вік без лі́ку їй нада́но від творця́ (Самійл.). Та вже коли́ наре́чено вмира́ти, і зна́хури не відше́пчуть (ЗОЮР I)].

Назначе́ние – 1) (обозначение, отмечание чего) визнача́ння, визна́чування, зазнача́ння, зазна́чування, на[по]знача́ння, на[по]зна́чування, відзнача́ння, відзна́чування, оконч. ви́значення, зазна́чення и зазначі́ння, на[по]зна́че[і́]ння, відзна́че[і́]ння чого́; 2) (определение чего кому, чему, для кого, для чего, на что) признача́ння, призна́чування, визнача́ння; визна́чування, приділя́ння чого́ кому́, чому́, (за-)для ко́го, (за-)для чо́го, на що; (оконч. и результат действия) призна́чення и призначі́ння, ви́значення, приді́лення и приділі́ння, приді́л (-лу). [Ко́жна годи́на в ньо́го ма́ла своє́ призна́чення (Коцюб.)]. • -ние награды – признача́ння (призна́чення) нагоро́ди. • -ние наказания – визнача́ння (ви́значення), признача́ння (призна́чення) ка́ри. • -ние срока – признача́ння (призна́чення), визнача́ння (ви́значення) те́рміну (стро́ку, речінця́). • -ние цены – визнача́ння (ви́значення) ціни́. • Дать -ние чему – призначи́ти (приділи́ти) що куди́, до чо́го, на що, да́ти призна́чення (приді́л) чому́. • Дать совсем другое -ние чему – да́ти зо́всі́м и́нше призна́чення чому́, призначи́ти що на зо́всі́м и́нше. [Дав зо́всім и́нше призна́чення тому́ за́кладові (Ор. Левиц.)]. • Доставить письмо по -нию – приста́вити (відда́ти, прине́сти́, приве́зти́) листа́, кому́ (куди́) призна́чено. • Не доходит по -нию – не дохо́дить, куди́ призна́чено (шутл. куди́ наці́лено). [Його́ ува́га, здає́ться, не дохо́дить, куди́ її́ наці́лено (Короленко)]. • По месту -ния – до призна́ченого мі́сця, куди́ призна́чено. • Отправиться к месту своего -ния – пої́хати (піти́, ви́рядитися), куди́ призна́чено (до призна́ченого мі́сця). • Станция -ния – ста́нція призна́чення; 3) (на должность, для исполн. обязанности) признача́ння, настановля́ння, настано́влювання, наставля́ння кого́ ким, на ко́го, за ко́го, на яку́ поса́ду, приділя́ння кого́ за ко́го, (гал.) іменува́ння кого́ ким, на яку́ поса́ду; (оконч. и результат действия) призна́че[і́]ння, (только оконч.) настано́влення, настано́ва, наста́влення, приді́ле[і́]ння; (только куда, кому, к кому) надава́ння, оконч. нада́ння́ кого́ куди́, кому́, до кого́. [Почу́в про призна́чення його́ на го́лову комі́сії (Київ). Чита́єш здебі́льшого (по газе́тах) у ві́дділі нови́х призна́чень «Трупо́в, Дьяко́в…» (Н. Рада)]. • -ние на вакантное место – признача́ння (призна́чення), настановля́ння (настано́влення, настано́ва) на ві́льну поса́ду. • Получить -ние – діста́ти (оде́ржати) призна́чення, бу́ти призна́ченим (настано́вленим). • Состоялось -ние его на службу – його́ призна́чено (настано́влено) на поса́ду; 4) (человека на земле) призна́чення. [Дові́дується про своє́ мі́сце й призна́чення в житті́ (Грінч.). Задума́вся про те, яке́ призна́чення в люди́ни (Крим.). Чолові́че, поду́май про своє́ висо́ке призна́чення (Наш)].

Наме́тка – 1) (действие) – а) значі́ння, познача́ння и позна́чування, назнача́ння, зазнача́ння, відзнача́ння, поміча́ння и т. п.; срв. Ме́чение 1; оконч. позна́че[і́]ння, назна́че[і́]ння, зазна́че[і́]ння, відзна́че[і́]ння, намі́чення, помі́чення, (зарубками) на[по]карбува́ння, (клеймом) на[по]таврува́ння, на[по]кле́йнення, (товаров) нашта[е]мпува́ння, пошта[е]мпува́ння чого́; б) наміча́ння, накре́слювання, визнача́ння, назнача́ння, назнамено́вування, оконч. намі́чення, накре́слення, ви́значення, назна́чення, назнаменува́ння чого́; в) нагляда́ння, назира́ння кого́, чого́, націля́ння, оконч. наці́лення кого́. Срв. Намеча́ть 1 - 3; 2) (пометка) за́значка, по́мітка; см. Ме́тка 2; 3) (плана, программы и т. п.) на́мітка.

Намеча́ть, наме́тить – 1) (меткой, знаком) значи́ти, познача́ти и позна́чувати, позначи́ти, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, наміча́ти, намі́тити, (зарубками) карбува́ти, накарбува́ти, (клеймом) таврува́ти, натаврува́ти, клейн[м]и́ти, наклейн[м]и́ти, (товары) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) поназнача́ти и поназна́чувати, позначи́ти, поза[повід]знача́ти и поза[повід]зна́чувати, понаміча́ти, помі́тити, покарбува́ти, потаврува́ти, поклейн[м]и́ти, пошта[е]мпува́ти що. [Узя́в за́ступ та лопа́ту, пішо́в ямки́ значи́ти (ЗОЮР II). Позначи́в соки́рою дерева́ ті, що руба́ти (Богодух.). Позначи́в найкра́щі кавуни́ (Сл. Ум.). Зазначи́ сього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.). Став ко́жний заробля́ти вла́сний хліб, ора́ти зе́млю, зазнача́ти ме́жі (Крим.). Помі́тили всі рушники́ (Сл. Ум.)]. • Он -тил это место карандашом – він за[від]значи́в це мі́сце олівце́м; 2) (перен.: в мыслях) наміча́ти, намі́тити, накре́слювати, накре́сли́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти що. [Молоди́й уче́ний накре́слив собі́ широ́кий план робо́ти (В. Підмог.)]. • Он -тил себе эту цель – він ви́значив собі́ цю мету́. • -тить в общих чертах что – намі́тити (накре́сли́ти) в зага́льних ри́сах, (очертить) зачеркну́ти що. [Кулі́ш про́бував зачеркну́ти вже й ме́жі украї́нської кри́тики (Рада)]. • -ча́ть, -тить путь кому, чему – наміча́ти, намі́тити, назнача́ти, назначи́ти, назнамено́вувати, назнаменува́ти шлях (путь, сте́жку) кому́, чому́. [Намі́тити шляхи́ майбу́тньої робо́ти (Пр. Правда). Поста́вили на науко́вий грунт украї́нське пита́ння та назначи́ли стежки́, яки́ми да́льшим поколі́нням ле́гше було́ йти (Доман.). (Кві́тка і Шевче́нко) познаменува́ли на́шій слове́сності пра́вий і дале́кий шлях (Куліш)]. • -ча́ть ряд мероприятий – наміча́ти (накре́слювати) ни́зку за́ходів. [На́ша програ́ма накре́слює ни́зку за́ходів (Азб. Комун.)]; 3) (наглядывать кого, что) наміча́ти, намі́тити, нагляда́ти, нагля́[е́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити, назори́ти, наба́чити, назна́ти кого́, що, взя́ти на о́ко, наки́нути о́ком кого́, (для какой л. цели ещё) націля́ти, наці́лити кого́, (упорно, диал.) наповра́титися. [Я вже нази́рила тели́чку, – коли́-б ті́льки на гро́ші зби́тися, за́раз куплю́ (Кониськ.). Ота́ ді́вчина, що я назори́в, – моя́ бу́де (Червоногр.). Ви́важив две́рі, щоб живоси́лом схопи́ти дочку́ безтала́нних пожильці́в, яку́ назна́в собі́ рані́ш (Крим.). И́нші соба́ки взяли́ на о́ко онучкаря́ – біжа́ть попри віз, хапа́ють зуба́ми за коле́са (Франко). Капіта́н наки́нув о́ком Окса́ну та й поча́в її́ хвали́ти (Квітка). Або́ забіжи́ куди́-не́будь, або́-що, бо тебе́ наці́лили у при́вод (Квітка). Наці́лили мене́ обікра́сти (Канівщ.). Вже коли́ наповра́тилися вкра́сти мою́ тели́цю, то вкра́дуть! (Звин.)]; 4) (нацеливаться в кого, во что) націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), наці́лити(ся) на (в) ко́го, в (на) що, поціля́ти, поці́лити що, наміря́ти(ся), намі́ритися на (в) ко́го. Наме́ченный – 1) позна́чений, назна́чений, за[від]зна́чений, намі́чений, накарбо́ваний, накле́йнений/накле́ймлений, нашта[е]мпо́ваний, поназна́чуваний, помі́чений и т. п. [Йду до своє́ї намі́ченої стежи́ночки (М. Вовч.)]; 2) намі́чений, накре́слений, ви́значений, назна́чений, заче́ркнутий, назнамено́ваний. • Итти прямо к -ной цели – простува́ти до ви́значеної мети́. • -ный к исполнению – призна́чений (намі́чений) до викона́ння; 3) нагля́джений, нагля́нутий, нази́рений, назо́рений, на́знаний, взя́тий на о́ко, нагля́нутий о́ком, наці́лений. -ться – 1) (стр. з.) значи́тися, назнача́тися, бу́ти назна́чуваним, назна́ченим, поназна́чуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы – намі́чено розгля́нути (обміркува́ти) такі́ пита́ння. • -ются новые пути – намі́чено нові́ шляхи́. • -ются такие кандидаты – намі́чено таки́х кандида́тів; 2) (возвр. з.) зазнача́тися, зазначи́тися, визнача́тися, ви́значитися, наміча́тися, намі́титися. [На схо́ді почало́ пробива́тися крізь хма́ри со́нце; спе́ршу зазначи́лося бліди́м ма́товим кружа́лом (Грінч.). Те, що мо́же ви́значитися на о́брію ново́ї доби́ (Рідний Край)]; 3) (вдоволь, сов.) намі́титися, (зарубками) накарбува́тися, (целясь) націля́тися и т. п.; срв. Ме́тить.

Нанесе́ние – 1) (натаскивание в большом количестве чего) нано́шування, нано́шення, оконч. нане́сення, наносі́ння чого́; 2) (ветром) нано́шення, наміта́ння, наві́ювання, оконч. нане́сення, намете́[і́]ння, наві́яння чого́; (водой) нано́шення, наму́лювання, оконч. нане́сення, наму́лення; (занесение) заму́лювання, оконч. заму́лення чого́; 3) (заразы, болезни) зано́шення, оконч. зане́сення чого́; 4) (на план, на карту) зазнача́ння и зазна́чування, оконч. зазна́че[і́]ння чого́ на пла́ні, на ма́пі (на ка́рті); 5) техн. – накида́ння, оконч. наки́дання чого́. • -ние штукатурки – накида́ння, наки́дання ти́ньку на що, тинькува́ння, оконч. обтинькува́ння чого́. • -ние лака на что – лакува́ння, оконч. полакува́ння чого́; 6) (причинение) завдава́ння, чині́ння, учиня́ння, спричиня́ння и спричи́нювання, заподі́ювання, оконч. завда́ння́, учи́не[і́]ння, спричи́нення, заподі́яння чого́. • -ние оскорбления – обра́за кого́, заподі́ювання (заподі́яння, учи́не[і́]ння) обра́зи кому́. • -ние побоев – завдава́ння (завда́ння) побо́ю кому́, побі́й (-бо́ю). [За побі́й він мені́ запла́тить (Богодухівщ.)]. • Он наказан за -ние жене побоев – його́ пока́рано за те, що поби́в жі́нку. • -ние ран, ударов – завдава́ння (завда́ння́) ран, уда́рів. • -ние удара палкой, шпагой – уда́р (-ру) па́лицею, шпа́дою. • -ние вреда, материального ущерба кому – чині́ння (учиня́ння, учи́не[і́]ння) шко́ди кому́; шко́да. [Я позива́тиму його́ за шко́ду, що він мені́ вчини́в (Київщ.)].

II. Наноси́ть, нанести́ и нане́сть – 1) см. I. Наноси́ть; 2) (о ветре: наметать) нано́сити, нане́сти́, наміта́ти, наме́сти́, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, (о мног. или во мн. местах) понано́сити, понаміта́ти, понавіва́ти и понаві́ювати чого́; (о воде: намывать) нано́сити, нане́сти́, (преимущ. об иле) наму́лювати, наму́ли́ти, (о мног.) понано́сити, понаму́лювати чого́; срв. I. Намета́ть и Намыва́ть 4. [Нане́сло ві́тром піску́ на грядки́ (Канівщ.). Намело́ сні́гу в сі́ни (Київщ.)]. • Река -сла илу на луг – ріка́ (рі́чка) нане́сла́ (наму́ли́ла) му́лу на луку́, (занесла илом) заму́ли́ла луку́; 3) (заразу, болезнь) зано́сити, зане́сти, (о мног.) позано́сити що. [Коли́-б на́ші заробітча́ни не занесли́ холе́ри з До́ну (Сл. Ум.)]; 4) (надносить что на что) нано́сити, нане́сти́, зано́сити, зане́сти́, (о мног.) понано́сити, позано́сити що на що. • Корабль -сло́ на мель – корабе́ль нане́сло́ (н[з]агна́ло) на мілину́ (на мілке́). • Тучу -сло́ на лес – хма́ру нане́сло́ (нагна́ло) над ліс. • Бадью з землёю -сят на сруб – цебе́р з земле́ю зано́сять на зруб (ця́м[б]рину). • -сти́ руку на кого – зня́ти (підне́сти́) ру́ку над ким, замі́ритися, замахну́тися на ко́го; 5) (о лошадях: набегать с разгону) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наліта́ти, налеті́ти, намча́ти на що; 6) (о чертёжных работах) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, (о мног.) позазнача́ти, позазна́чувати, позначи́ти що на чо́му. • -сти́ на план, на карту леса и горы – зазначи́ти на пла́ні, на ма́пі (на ка́рті) ліси́ і го́ри; 7) техн. – накида́ти, наки́дати, (о мног. или во мн. местах) понакида́ти що. • -си́ть, -сти́ слой штукатурки – накида́ти, наки́дати шар ти́ньку на що, тинькува́ти, обтинькува́ти що. • -си́ть, -сти́ лак на что – лакува́ти, полакува́ти що; 8) (причинять) завдава́ти, завда́ти чого́ и що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти, спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти, заподі́ювати, заподі́яти що кому́. • -си́ть, -сти́ бесчестие кому – чини́ти, учини́ти безче́стя кому́, несла́вити, знесла́вити, га́ньби́ти, зга́ньби́ти кого́, завдава́ти, завда́ти несла́ви (га́ньби́) кому́. • -си́ть, -сти́ вред – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учини́ти, заподі́ювати, заподі́яти шко́ду, шко́дити, нашко́дити, пошко́дити кому́. • -сти́ обиду, оскорбление кому – скри́вдити (покри́вдити), обра́зити кого́, кри́вду, обра́зу заподі́яти (вчини́ти) кому́. [Почти́вості мої́й, чесно́ті ви як зва́жились таку́ вчини́ти кри́вду? (Грінч.). Єди́ний спо́сіб загла́дити ту кри́вду, яку́ йому́ заподі́яно (Крим.)]. • -си́ть оскорбление на словах, действием – обража́ти (чини́ти обра́зу) сло́вом, вчи́нком. • -си́ть, -сти́ побои кому – завдава́ти, завда́ти побо́ю кому́, би́ти, поби́ти и (сильнее) наби́ти кого́. • -си́ть, -сти́ поражение неприятелю – побива́ти, поби́ти во́рога, завдава́ти, завда́ти побо́ю (пора́зки), учини́ти пора́зку во́рогові. • -си́ть, -сти́ раны кому – ра́ни́ти, пора́ни́ти кого́, завдава́ти, завда́ти ра́ну кому́. [Забу́ти неда́внє мину́ле, що таки́х ран глибо́ких завдало́ було́ йому́ (Рада). То не спис коза́цький ра́ну їй глибо́кую завда́в (Франко)]. • -си́ть, -сти́ удар кому – уда́р(у) кому́ завдава́ти, завда́ти, уража́ти, урази́ти, уда́рити кого́. [Оста́ннього уда́ру завда́в украї́нському письме́нству Мико́ла (Рада). Ніхто́ в Росі́ї не завда́в таки́х ду́жих уда́рів систе́мі людовла́дства (Рада)]. • -сти́ удар палкою, шпагою кому – уда́рити па́лицею, шпа́дою кого́. • -сти́ ущерб кому, чему – (материальный) учини́ти шко́ду кому́, чому́, ущерби́ти що кому́, (диал.) забіди́ти кого́, (нравственный) ущерби́ти, надвереди́ти що; см. ещё -сти́ вред. [Він ду́же ущерби́в моє́ бага́тство (Крим.). Моє́ї сла́ви тим ви не вщерби́ли (М. Грінч.). Я тим не забіди́в його́ бага́то, що взяв у йо́го тро́хи сього́ та того́ (Дніпропетр.). При́суду переміни́ть не мо́жна, хіба́-б ми на́шу честь надвереди́ли (Куліш)]; 9) -си́ть на кого, см. Нагова́ривать 2; 10) -си́ть цену – набива́ти (підбива́ти) ці́ну. Нане́се[ё]нный – 1) см. под I. Наноси́ть: 2) нане́сений, наме́тений, наві́яний, понано́шений, понамі́таний, понаві́юваний; наму́лений, понаму́люваний; 3) зане́сений, позано́шений; 4) нане́сений, зане́сений, понано́шений, позано́шений; зня́тий, підне́сений над ким, замі́рений, замахну́тий на ко́го; 5) зазна́чений, позазна́чуваний; 6) наки́даний, понаки́д(ув)аний; 7) за́вданий, учи́нений, спричи́нений, заподі́яний, зро́блений; 8) наби́тий, підби́тий.

II. Наноси́ться, нанести́сь и нане́сться – 1) (натаскиваться в большом количестве) нано́ситися, нано́шуватися, назно́шуватися, бу́ти нано́шеним, нано́шуваним, нано́шеним, понано́шуваним и т. п.; срв. I. Наноси́ть. [Боло́то в ха́ту за чобітьми́ нано́ситься (Київщ.)]; 2) (ветром) нано́ситися, нане́сти́ся, наміта́тися, наме́сти́ся, наві́юватися, наві́ятися, (водою) нано́ситися, нане́сти́ся, наму́люватися, наму́ли́тися; бу́ти нано́шеним, нано́шуваним, нане́сеним, понано́шуваним и т. п.; срв. II. Наноси́ть 2; 3) (о заразе, болезни) зано́ситися, зане́сти́ся, позано́ситися; бу́ти зано́шеним, зане́сеним, позано́шеним; 4) нано́ситися, бу́ти нано́шеним, нано́шуваним, нане́сеним и т. п.; зазнача́тися и зазна́чуватися, бу́ти зазна́чуваним, зазна́ченим, позазна́чуваним; накида́тися, бу́ти наки́д(ув)аним, наки́даним, понаки́д(ув)аним; завдава́тися, чини́тися, учиня́тися, заподі́юватися, бу́ти завда́ваним, за́вда́ним и т. п.; срв. II. Наноси́ть 4, 6, 8. • Хутор -се[ё́]н на карту – ху́тір зазна́чено на ма́пі (на ка́рті). • Мне -сено оскорбление – мене́ обра́жено, мені́ заподі́яно (вчи́нено) обра́зу; 5) (набегать на кого, на что) наганя́тися, нагна́тися, набіга́ти, набі́гти, (наскакивать) наска́кувати, наско́чити, (налетать) наліта́ти, налеті́ти на ко́го, на що (напарываться) напо́рюватися, напоро́тися на ко́го, на що; 6) -ти́сь (о птице) – нане́сти́ся, нане́сти́ яє́ць.

Необходи́мо, нрч. – 1) ко́нче, доко́нче, коне́чно, доконе́чно, невід[од]мі́нно, немину́че, (в филос. яз.) необхі́дно. • -мо нужно – ко́нче (доко́нче, немину́че, невідмі́нно, при́кро) тре́ба, (крайне -мо) до скру́ту тре́ба, немину́ча потре́ба. [Вида́ння книжо́к для наро́днього чита́ння, яки́х при́кро було́ тре́ба (Грінч.). Туди́ він не ча́сто забіга́в: хіба́ вже до скру́ту чого́ тре́ба (Мирний)]; 2) (сказ. безл. предл.) немину́че, коне́чно, доконе́чно, (в филос. яз.) необхі́дно, (нужно) тре́ба, потрі́бно. [Бо немину́че – ї́хати туди́ (Крим.). Вам тепе́р схова́тися коне́чно (Самійл.). Хоч хо́чете, не хо́чете, – тре́ба привика́ти (Пісня). Свобо́да мо́же співіснува́ти з абсолю́тною необхі́дністю, бо необхі́дно, щоб ми були́ ві́льні (Кандід)]. • Кроме того -мо заметить, что… – крім то́го тре́ба (потрі́бно) зазначи́ти, що… • Мне -мо его видеть – мені́ немину́че (ко́нче) тре́ба його́ ба́чити. • -мо, чтобы он здесь остался – тре́ба (коне́чно), щоб він тут зоста́вся (залиши́вся). • -мо представить сведения – тре́ба (ко́нче тре́ба) пода́ти відо́мості.

Нижеозна́ченный – нижчеза́значений, зазна́чений ни́жче (да́лі).

Нижеупомя́нутый – нижчезга́даний, нижчезазна́чений, зга́даний, зазна́чений ни́жче (да́лі).

Обознача́ть, обозна́чить или Означа́ть, озна́чить – 1) что (отмечать) визнача́ти, визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти, зазна́чувати, зазна́чи́ти, о(б)зна́чувати, о(б)знача́ти, о(б)зна́чи́ти, на[по]зна́чувати, на[по]знача́ти, значи́ти, на[по]значи́ти, позначкува́ти (Н.-Лев.), назнаменува́ти, назнамена́ти що, (о мног.) повизна́чувати, позазна́чувати, поо(б)зна́чувати, поназнача́ти, поназна́чувати що. [Грани́цю ви́значив. Зазначи́ цього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Грінч.). Щоб означи́ти си́лу, почали́ малюва́ти орла́ або́ ле́ва (Єфр.). Він назнаменува́в шляхи́ майбу́тнього]. • -чить пути – назначи́ти стежки́. • -чить колышками – обпал(ь)кува́ти що (Франко). • -ча́ть (-чить) дорогу вехами – познача́ти (-чити) доро́гу (шлях) тичка́ми, ви́тичити доро́гу (шлях) (Франко). • -чить приметы в паспорте – по[за]значи́ти на (в) па́шпорті прикме́ти; 2) (значить, знаменовать) визнача́ти, означа́ти, з’явля́ти. [Меридія́н по-на́шому визнача́є півде́нник. Те дру́ге йме́ння ма́є з’явля́ти си́на Да́рієвого (Л. Укр.)]. Срв. Зна́чить. • Обозна́ченный – ви́значений, зазна́чений, о(б)зна́чений, назна́чений, позна́чений, зна́чений, назнамено́ваний. • Обознача́емый – за[ви]зна́чуваний, по[на]зна́чуваний.

Обознача́ться, обозна́читься – визна́чуватися и визнача́тися, ви́значитися, зазна́чуватися, зазнача́тися, зазначи́тися, відзна́чуватися, відзнача́тися, відзначи́тися, назна́чуватися, назнача́тися, назначи́тися, позна́чуватися, познача́тися, значи́тися, (сов.) позначи́тися. [Їх га́рні по́статі рі́зко визнача́ються в мі́сячному сві́тлі (Л. Укр.). Вира́зно зазна́чується дві гру́пи (Єфр.)]. • Всходы начинают -ча́ться – про́ріст почина́є познача́тися.

Обозначе́ние – ви́значення, о[за]зна́чення, назна́чення, позна́чення, зна́чення.

Огова́ривать, оговори́ть – 1) (делать оговорку) застерега́ти, застерегти́, зазнача́ти, зазна́чи́ти, завважа́ти, завва́жити; 2) (оклеветать, опорочить) о(б)гово́рювати, о(б)говори́ти, обмовля́ти, обмо́вити, ославля́ти, осла́вити, обгу́джувати, обгу́дити, обно́сити, обне́сти́ кого́; (обвинить) підска́ржувати, підска́ржити, оклепа́ти кого́ перед ким. [Він оклепа́є нас перед царе́м (Л. Укр.)]; 3) (испортить наговором) зуро́чити, навро́чити кого́. Оговорё́нный – 1) застере́жений; 2) о(б)гово́рений, обмо́влений, осла́влений и т. д.

Огово́рка – 1) см. Огова́ривание; 2) застере́ження, завва́ження, ува́га, за́значка. • Принимая, моё предложение, он сделал огово́рку – пристаючи́ на мою́ пропози́цію, він зроби́в застере́ження (застері́гся). • Внести огово́рку в протокол – заве́сти (вписа́ти) ува́гу до протоко́ла. • Он отделывается огово́рочками – він сяк-так вимовля́ється.

Означа́ть, озна́чить – 1) см. Обознача́ть, обозна́чить; 2) визнача́ти, зна́чити. • Что это -ча́ет? – що це зна́чить (визнача́є)? • Зелёный цвет -ча́ет надежду – зеле́ний ко́лір визнача́є наді́ю. Срв. Зна́чить; 3) пока́зувати, виявля́ти що, сві́дчити про що. • Все эти памятники -ча́ют высокий уровень культуры – всі ці па́м’ятки́ сві́дчать про висо́кий рі́вень культу́ри (виявля́ють висо́кий рі́вень культу́ри). Озна́ченный – 1) см. Обозна́ченный (Обознача́ть); 2) (упомянутый) зга́даний, на́званий, наве́дений, зазна́чений.

Отме́та, -тка – 1) (д. оконч.) зазна́чення, відзна́чення, занотува́ння, позна́чення, (зарубками) закарбува́ння; см. Отмеча́ть; 2) за́значка, прикме́та, знак, призна́ка, помі́тка. [Чита́ючи, я роби́в за́значки на кри́сах (на полях). Щоб не зблука́тися, роби́в прикме́ти (знаки́) на дере́вах]; 3) -тка (балл) – бал (-лу).

Отмеча́ние – зазнача́ння, відзнача́ння, нотува́ння, заното́вування, значі́ння, познача́ння, обзна́чування, обзнача́ння; (зарубками) закарбо́вування; о[від]тика́ння, розтика́ння.

Отмеча́ть, -ся, отме́тить, -ся – відзнача́ти, -ся, відзначи́ти, -ся, зазнача́ти, -ся, зазначи́ти, -ся, нотува́ти, -ся, занотува́ти, -ся. • -ть кого, что чем – значи́ти, позначи́ти, обзнача́ти, обзначи́ти, наміча́ти, намі́тити. [Намі́тив кре́йдою, по́ки йому́ нале́житься]. • -ча́ть, -тить вехами (обозначать) – тичи́ти, ви́тичити що. • -ча́ть зарубками – закарбо́вувати, закарбува́ти, биркува́ти, забиркува́ти. • -чать копны для раздела – о[від]тика́ти, розтика́ти, витика́ти ко́пи; (при тканье) відтика́ти. • -ча́ть в реестре – реєструва́ти, зареєструва́ти. • Отме́ченный – зазна́чений, відзна́чений, заното́ваний; позна́чений, обзна́чений, намі́чений, ви́тичений; закарбо́ваний, забирко́ваний.

По́ле – 1) (равнина, простор) по́ле, степ (-пу). [Ой у по́лі Килиї́мському. Ой ви́їхав наш Реву́ха в чи́стий степ гуля́ти]. • Чистое -ле – чи́сте по́ле, чи́стий степ; широ́ке по́ле, степ широ́кий. • Выйти в по́ле, на по́ле – ви́йти в по́ле, на по́ле, в степ, у степи́; 2) (девственное, непаханное) цілина́. [Там степ залі́г цілино́ю]. • Вольное, пустынное -ле – гуля́й-поле, ди́ке по́ле. • Открытое -ле – широ́ке, ві́льне по́ле; 3) (обработанное, пашня) по́ле, рілля́ (-лі́). [Тепе́р пішло́ мужи́цьке по́ле. У ме́не ріллі́ три десяти́ні]; (нива, участок) ни́ва, ла́н (-ну), ум. ни́вка, лано́к (-нка́). [Ори́ся-ж ти, моя́ ни́во (Шевч.). На горо́ді ни́вка, круго́м матери́нка. Лани́ широкопо́лі (Шевч.). Коза́рський лано́к (Конис.)]; (под выпасом) толо́ка; (оставлен, на отдых) перелі́г (-о́гу); (вспахан. на отдых) пар (-ру); (заброшенное) облі́г (-о́гу); (у села для скота) ви́гін (-гону); (давно обрабатываемое, истощённое) старопі́лля. • Смена -ля – рука́. [Ма́ю чоти́ри десяти́ни по́ля, по о́дній десяти́ні в ко́жну ру́ку]. • Итти в -ле – йти на по́ле. • Ходить по -ля́м – ходи́ти поля́ми. • Быть в -ле – бу́ти на по́лі. • Мои окна выходят в -ле – у ме́не ві́кна на по́ле. • Опытное -ле – до́слідне по́ле; 4) (место сражения, битвы) бойови́ще, бойови́сько, бо́їще, бойове́ по́ле. • -ле для поединка (стар.) – тік (р. то́ку), тічо́к (-чка́); 5) (площадь зрения) по́ле зо́ру; 6) (края книги, шляпы) кри́си (-ів), береги́, краї́, (только о книге) маргіне́си. • Читая, делаю пометки на -ля́х книги – чита́ючи, роблю́ за́значки у кни́зі по края́х (на берега́х, на маргіне́сах); 7) (фон) по́ле, тло, земля́. [По сі́рому по́лю (землі́) чо́рні й си́ні сму́жечки]; 8) (поприще) по́ле, ни́ва, тере́н (-е́ну), ді́ля́нка. [Працю́ють на по́лі науко́вому. Ви́йшов на ни́ву письме́нства. На тере́ні політи́чному він усла́вився. А це обібра́в собі́ діля́нку матерія́льну]; 9) (охота) полюва́ння. [Як пої́хав короле́вич та на полюва́ння, лиши́в свою́ ві́рну жону́ та й на хорува́ння].

Поме́тка, поме́та – 1) (действ.) позна́чення, на[за]зна́чення; (зарубкой или нарезом) покарбува́ння (неок.), см. Помеча́ние; 2) (знак) за́значка, по́значка, (нарезан.), карб (-ба и -бу), (рус.) по́мітка. [Ця кни́га з його́ власнору́чними за́значками].

Помеча́ние – познача́ння, на[за]знача́ння, карбува́ння.

Помеча́ть, поме́тить – познача́ти, позначи́ти, на[за]знача́ти, на[за]значи́ти, (зарубками или нарезами) карбува́ти, покарбува́ти що чим. [Назначи́ла його́, щоб був зна́чений (Н.-Лев.)]. • -тить платки – позначи́ти хусточки́. • Поме́ченный – позна́чений, на[за]зна́чений, покарбо́ваний. • -ться – познача́тися, на[за]знача́тися, бу́ти позна́ченим, на[за]зна́ченим.

Поста́вить – 1) поста́вити, постанови́ти, (только о многих предметах) поста́вляти що куди́; (усилит.: много и часто) попоста́вити, попоста́вляти; см. Ста́вить. [Семе́н ви́йняв з-під поли́ о́ко горі́лки й поста́вив на столі́ (Коцюб.). Постанови́ли сто́личок, горі́лку, зеле́ну ча́рочку і ковбаси́ (М. Вовч.). Ой ви́копай, ма́ти, глибо́кую я́му та похова́й, ма́ти, сю сла́вную па́ру, та поста́вляй, ма́ти, хрести́ золоті́ї (Метл.). А моли́лася скі́льки… що свічо́к тих попоста́вила (Кониськ.)]. • -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь – заста́вити (застанови́ти) го́рщик, чаву́н, обі́д, позаставля́ти (позастановля́ти), поста́вляти го́рщики, чавуни́ в піч. [Обі́д застанови́ла, хліб посади́ла (Г. Барв.). Уби́в ба́тенько тете́ру, заста́вила ма́тінка вече́ру (Козел.). Так-сяк поста́вляла що тре́ба в піч (Грінч.)]. • -вить избу, строение – поста́вити, ви́ставити, покла́сти ха́ту, зве́сти, ви́вести будо́ву. [Семе́н Яроше́нко покла́в собі́ ха́ту при доро́зі (Маковей). Два ро́ки мину́ло, за́ки покла́в ха́ту (Стеф.)]. • -вить ворота – покла́сти воро́та. [Тут Яросла́в Му́дрий воро́та покла́в (Маковей)]. • -вить каменную ограду – ви́мурувати мур. • -вить памятник умершему другу – поста́вити, зве́сти па́м’ятник поме́рлому дру́гові. • -вить леса вокруг здания – зроби́ти ришто́вання навко́ло буди́нку, обриштува́ти буди́нок. • -вить шатёр – нап’я́сти́ наме́т, шатро́, зіп’я́сти курі́нь. [Я на башта́ні́ вже зіп’я́в яки́йсь курі́нчик та й спа́тиму там, хоч-би́ й дощ (Звин.)]. • -вить самовар – настанови́ти и наста́вити самова́р(а). • -вить силок – за[на]ста́вити сильце́. [Стріле́ць сильце́ заста́вив, спійма́лась пта́шка вмить (Франко)]. • Не знаю, куда -вить мою мебель – не зна́ю, де-б поста́вляти мої́ ме́блі. • -вить на колени – поста́вити (поста́вля́ти) на колі́на (навко́лішки) кого́. • -вить кого на ноги – зве́сти, зіп’я́сти, поста́вити кого́ на но́ги. [Ота́к і звів чолові́ка на но́ги (Кониськ.). Скі́льки то стра́тили, по́ки чолові́ка на но́ги поста́вили (Мирн.)]. • -вить сына на квартиру – поста́вити (постанови́ти) си́на на ква(р)ти́ру, на ста́нцію. [У тіє́ї Петро́вої поста́вили Анто́ся на ста́нцію, як ото́ ба́тько йому́ вмер (Свид.)]. • -вить солдат на постой – поста́вити салда́тів (козакі́в) на пості́й (на посто́янку). • -вить лошадь на конюшню – поста́вити, уста́вити коня́ до ста́йні, до кінни́ці. [Ко́ничка вста́вте до кінниче́йки (АД. Гр.)]. • -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу – поста́вити, упорядкува́ти, нала́годити, наладна́ти як слід господа́рство, підприє́мство, видавни́цтво, робо́ту. • -вить кому закуску, бутылку водки, вина – поста́вити, доста́чити кому́ за́куску, пля́шку горі́лки, вина́. [Частува́в нас і за́куску доста́чив (Звин.)]. • -вить пьявки, банки – припусти́ти п’я́вки́, поста́вити ба́ньки. • -вить знак, отметку на чём-л. – покла́сти знак, за́значку на чо́му. • Я -вил свои часы по солнцу – я поста́вив, наста́вив свого́ годи́нника за со́нцем. • -вить солдат в строй, в боевой порядок – ушикува́ти салда́тів (козакі́в). • -вить оперу (пьесу) на сцену – ви́ставити о́перу (п’є́су). • Этого нельзя -вить на одну доску – цього́ не мо́жна поста́вити на́рівні. • -вить что над чем, выше чего – поста́вити, перева́жити що над що. [Му́сить у гре́цьку ві́ру охристи́тись і по всій Литві́ і По́льщі гре́цьку ві́ру над лати́нство перева́жити (Куліш)]. • -вить кого, что выше всего – над усе́ поста́вити, над усе́ вшанува́ти кого́, що. [Пови́нність я над все ушанува́в (Грінч.)]. • -вить кому в упрёк что-л. – поре́мствувати на ко́го за що, за дога́ну кому́ що взя́ти. [Пе́вне ніхто́ за те на ме́не не поре́мствує (Куліш)]. • -вить кому на вид что – ви́нести кому́ перед о́ко що, зверну́ти чию́ ува́гу на що, пода́ти кому́ на ува́гу, ви́ставити, завва́жити кому́ що. • -вить кому в большую заслугу что-л. – призна́ти кому́ (за) вели́ку заслу́гу, що… • -вить в счёт кому что – поста́вити, записа́ти на раху́нок кому́ що; (переносно) узя́ти, залічи́ти на карб кому́ що. • Ни во что -вить кого – за ніза́що взя́ти кого́. [Взяли́ сироти́ну лю́ди за ніза́що (Грінч.)]. • -вить кого втупик – оступа́чити, в тісни́й кут загна́ти кого́. • -вить кого в затруднительное положение – на слизьке́ загна́ти кого́. • -вить кого в необходимость – зму́сити, приму́сити кого́. • -вить кого в известность о чём – повідо́мити, сповісти́ти кого́ про що, за що. • -вить меж себя завет – між собо́ю умо́ву покла́сти. • -вить кого кем (над кем, над чем), см. Поставля́ть. • Поста́вленный – поста́влений, постано́влений, поста́вляний. • -ный в строй, в боевой порядок – ушико́ваний. [Огне́нні во́їни на хма́рах воюва́лись, вшико́вані як слід по-військово́му (Куліш)]. • -ный на сцену – ви́ставлений (на сце́ні); 2) см. Поставля́ть.

Приме́та – прикме́та, примі́та, призна́ка, позна́ка, при́значка, знак (-ку́), (пометка) за́значка; (отличит. признак) прикме́та, озна́ка, відзна́ка; срв. При́знак. [Доро́гу пізна́в він по вся́ких прикме́тах (М. Лев.). Зоря́ я́сна, я́сная примі́та (Рудан.). Ме́ншому бра́ту примі́ту покида́є (Дума). Я свої́ гро́ші впізна́ю, на них за́значку я зроби́в]. • Делать, сделать -ту на чём – роби́ти, зроби́ти прикме́ту, примі́ту и т. д. на чо́му, позначи́ти що, кла́сти карб на чо́му. • -ту, на -ту оставлять – лиша́ти, залиша́ти, дава́ти, да́ти на призна́ку кому́ що. • Делать, сделать -ту на камыше, на дереве и т. п. – клячи́ти, поклячи́ти що (очере́т, де́рево). [Оце́ поклячи́ли усі́ дерева́, – тепе́р уже́ не бу́де краді́жки (Мирг. п.)]. • -ты (в паспорте) – прикме́ти, озна́ки, відзна́ки (в па́шпорті). • Описание -ме́т – о́пис прикме́т, озна́к. • На -те – на прикме́ті, на при́значці, на знаку́. [Є, ка́жу, в ме́не на прикме́ті (М. В.). У свої́х при́ятелів і на́віть ворогі́в на при́значці він був (Куліш)]. • Не в -ту – не по знаку́, невкміту́. [Невкміту́ мені́, чи вони́ би́ли його́ чи ні; чув ті́льки, що крича́ло щось, а нічо́го не ба́чив (Новомоск. пов.)]. • Хорошая, дурная -та – до́бра, пога́на (лиха́) прикме́та, призна́ка, примі́тка, при́мха, до́брий, лихи́й знак. [Пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла. В се́лах веде́ться при́мха, що як стрі́неш попа́ або ченця́ в доро́зі, то без приго́ди тобі́ не мине́ться (Куліш)]. • Суеверная -та (предрассудок) – забобо́н (-ну).

Примеча́ние – 1) (действ.) поміча́ння, постерега́ння, кмі́чення чого́; 2) (в книге и т. п.) примі́тка, ува́га до чо́го; (на полях книги при чтении) за́значка, нота́тка.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду;  • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Добродетель – доброчесність, чеснота, (акт добродетели) доброчин, доброчинність; (женская) невинність, чеснота, (полонизм) цнота. [Не забудьте, що командорський плащ мені дістався не просьбами, не грішми, не насильством, але чеснотою (Л.Українка). Високими чеснотами закрити непевність прав своїх (Б.Грінченко). Лучче цнота в болоті, а як нецнота в золоті (Номис). А проте часом з якоїсь дрібниці, з руху чи слова він раптом відчував у своїй одвідувачці приховану чесноту, що збуджувала в ньому повагу й похитувала його першу думку про неї, як про розпутницю, що весь вік крутила з чоловіками. Тоді лячний неспокій обнімав його, і зв’язок цей, що він так просто пояснював, починав здаватись йому геть незрозумілим. Він питав, прикидаючись страшенно наївним, — чому, чого, через що, з якої причини? (В.Підмогильний). Слід зазначити, що з широтою душі та серця пана Беня могли зрівнятися тільки ширина його плечей та розміри черева. Тому коли він умостив свої чесноти в бричку, вона заскрипіла так жалісливо, що кінь здивовано нашорошив вуха, передчуваючи недобре (Богдан Коломійчук). Вона сиділа, оточена холодним муром своїх чеснот, і чекала, поки якийсь кавалер набереться сміливости й запропонує їй життя в розкошах (Р.Скакун, перекл. Дж.Джойса). Батьки мої не ладнали між собою; люди вони були малоосвічені, до того ж позбавлені будь-яких чеснот і звиклі чинити зовсім не так, як велить Господь, — на жаль, я успадкував цей їхній ґандж, тож не надто переймалися тим, щоб дотримуватися заповідей і приборкувати інстинкти, а тому через якусь мізерію у нас зчинялася буря, що не вщухала кілька днів і кінця-краю їй не було (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). — Ну й слава рогові,— сказав тоді Дон Кіхот.— Знайте ж, мостивий пане, що мене зачаровано й посаджено в клітку через підступні заздрощі злохитрих чаклунів, бо лукаві переслідують чесноту з більшою силою, ніж праведні люблять її (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Бувають люди низького роду, які пнуться до рицарства, бувають і родовиті рицарі, які намагаються черні подоби-тись; ті прагнуть угору з амбіції чи з доброчесності, а сі знижаються із недолугості своєї чи з порочності. Треба мати гострий, допитливий розум, аби розрізняти сі дві відміни рицарів, що звання в них одне, а суть зовсім несхожа (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона поперечитувала всі книжки з виховання дітей, а надто ті, що ронили сльозу за радощами материнства,— такі, що, коли засвоїти їх до решти, назавжди відберуть охоту злягатися. Кожній чесноті — своя гидомирна література (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Отже, читаючи книжки, нема потреби звертатися до віри, цієї богословської чесноти? — Є ще дві богословські чесноти. Надія, що можливе існує. І любов до того, хто щиро вірив в існування можливого (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Ася Катастрофа була красива, мудра й висока. Самі чесноти (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). Йому було відомо про те, як смертельно дошкуляють його помічникові та охоронцю такі ось розмови, але фінансист уважав, що треба час від часу стискати острогами свою худобину, щоб розбуркувати її. До того ж Ґавіра був чоловіком суворої вдачі, що створив себе сам, і такі вправи цілком уписувались у його поняття про християнську доброчесність (Олег Лесько, перекл. Артуро Перес-Реверте). Люди, які вірять у свої чесноти, вважають за честь бути нещасними, щоб так переконати інших і самих себе, що фортуна їм завинила (Ф. де Лярошфуко)].

Оговаривание – 1) застере́ження, застеріга́ння, завва́ження, ува́га, за́значка, зазнача́ння, зазна́чення, 2) (оклеветание) огово́рювання, огово́рення, обгово́рювання, обгово́рення, обмовля́ння, обмо́влення, ославля́ння, осла́влення, обгу́джування, обгу́дження, обно́шення, обне́сення кого́; 3) (обвинение) підска́ржування, підска́рження, оклепа́ння.

Оговорка – 1) (разъяснение) застере́ження, завва́ження, ува́га, за́значка; 2) (обмолвка) помилка на слові, обмовка, (умен.) обмовочка: • делать, сделать оговорку – робити, зробити застереження; застерігати, застерегти, застерегтися; • без оговорок – без слова, без застережень, беззастережно, (лосизм) без обмовок; • отделываться оговорочками – відбуватися відмовочками; сяк-так вимовлятися; • с оговоркой – із застереженням. [У нього була звичка розповідати їй усе, що він зробив за день: як заходив такий-то клієнт, як він підготував закладну для Паркса, як стоять справи з тим вікодавнім позовом «Фраєр проти Форсайта», що його спричинив дідів брат Ніколас, який, відзначаючися надмірною обачністю, обтяжив свій заповіт стількома застереженнями, що його майно й досі нікому не дісталося, і, певно, його заповіт до самого Страшного суду правитиме за невичерпне джерело прибутку для численних поколінь адвокатів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). — У мене вчора в розмові з дружиною обмовочка вийшла — майже за Фройдом. Хотів сказати: «Зроби мені, люба, бутерброд із сиром», а замість цього сказав: «Гадюка, ти ж мені все життя зіпсувала»].

Основной – основний, головний, найважливіший, чільний, провідний, визначальний, центральний, переважний; • в основном – переважно, здебільшого, здебільша, в цілому, в загальних рисах, загалом; • основная причина – головна (основна) причина; • основные части – головні частини. [Другого дня вранці Степан уже з’явився перед українізаційний ареопаг, де його піддано під чи взято на іспит залежно від мовних переконань кожного з членів. І після того, як із зізнання підсудного точно встановлено, що ablativus auctoris в українській мові ніким, ніде й ніколи не може бути вживаний, що для переведення розвантаження мови дієслівні речівники мусять бути старанно й невхильно обходжувані; після того, як він, вгорі названий і зазначений, виявив цілковите розуміння, чому людина ходить по вулицях у справах на адресу з наказу за основними правилами мови, його висвячено на лицаря українізації першого розряду з оплатою академічної години один карбованець вісімдесят копійок (В.Підмогильний). Людське, занадто людське — здебільшого щось тваринне (Р.Акутагава). Основна ідея — померти молодим якомога пізніше (Ешлі Монтег’ю).  Гроші псують людей — так що в нас здебільшого народ хороший].

Отмечаться, отметиться – відзначатися, відзначитися; відмічатися, відмітитися; зазначатися, зазначитися.

Ранее – раніше, давніше, колись-то, колись, спочатку, спершу, перше: • как указывалось (установлено) ранее – як зазначено (встановлено) раніше.

Рассматриваемый – розглядуваний, який (що) розглядають: • рассматриваемые работы – розглядувані (ці, зазначені, аналізовані, названі) праці; праці, які (що) розглядають; • в рассматриваемом случае – у розглядуваному (в аналізованому, в цьому) випадку.

Связь – зв’язок, (диал.) пов’язь, (соединение) поєднання, з’єднання, (сообщение) сполучення, (отношения) відносини, стосунки; (строит.) в’язь, (металлическая, деревянная, ещё) пов’язь: • вне всякой связи – без ніякого зв’язку; • в связи с тем, что… – в зв’язку з тим, що…; з огляду на те, що…; • в связи с чем – у зв’язку із чим, на базі (на основі) чого, внаслідок чого; • вступать, вступить в связь с кем – заходити, зайти у зв’язок з ким; • в этой связи следует отметить, что – у зв’язку з цим треба (потрібно, слід) зазначити, що; • громкая связь – гучний зв’язок; • железнодорожная связь – залізничне сполучення; • железные связи – залізні в’язі, залізна пов’язь; • иметь любовные связи (вне брака) – мати позашлюбні зв’язки (стосунки); скакати в гречку; скакати через пліт; • какую связь это имеет со сказанным? – як (яким чином) це стосується (до) сказаного?; • международные связи – міжнародні зв’язки; • мысли без связи – думки без зв’язку, безладні думки; • обратная связь – зворотний зв’язок; • преемственная связь – наступний зв’язок; • связь науки и производства – зв’язок науки і виробництва. [Може, думаю собі, знайдеться який пов’язь між двома легендами (Сл. Гр.). Всюди ради та намови його змагали до одного: до скріплення дружніх, товариських і братерських зв’язків між людьми в громадах і між громадами (І.Франко). Сабіну ту засуджено за зв’язок нечистий з рідним братом (Л.Українка). — Ну, скажемо так: ходить Зінько до Грицькової молодиці,— це ж ви чули? — Та чув… Про це по всьому селу плещуть… — Отож, ходить до Грицькової молодиці. Ну, а шила. в мішку не втаїш, коли вже все село його бачить. Побачив його й Грицько. — Ну? — Ну, то як ви думаєте, чи то йому дуже вподобалося, що його жінка в гречку скаче? — Та ні… Дак що ж? — Як то — дак що ж? (Б.Грінченко). Москва підкреслює «русско-украинские культурные связи». Не будемо їх заперечувати. Вони були і є. Хіба солдати по два боки лінії фронту не пов’язані між собою? Вони зв’язані на життя і смерть. Історія культурних зв’язків між Україною і Росією — це історія великої і ще не закінченої війни. Як усяка війна, вона знає наступи і відступи, знає перекинчиків і полонених. Історію цієї війни треба вивчати (Ю.Шевельов). Округлі вікна будівлі облямовані наличниками з півколонок, над якими в’яззю випинаються дугові фронтончики (М.Стельмах). Коли людина, щоб відчути себе людиною, має потребу брати участь у змаганнях з бігу, співати в хорі чи воювати, то це вже пута, якими вона старається зв’язати себе з іншими, з усім світом. Але які ж то жалюгідні зв’язки! Якщо суспільна культура добре розвинена, вона сповнює людину навіть тоді, коли ця людина сидить на одному місці (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Двічі або тричі , коли Лола стрибала з яким-небудь офіцером через пліт, нашим взаєминам загрожувала велика небезпека, проте саме тоді я раптом виявився незвичайно корисним для Лоли: щоранку замість неї я ходив куштувати пиріжки (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Газети закликали на бій кожного, хто годен носити зброю, і, зрозуміло, насамперед тих, хто немає зв’язків (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — То він має там якісь зв’язки? — Очевидно. — Мені важко в це повірити. — У те, що він має зв’язки? — Ні, в те, що він має там борг. Враження таке, що цей суб’єкт ще півроку тому ковпаки з коліс крав (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Зв’язок — він як повітря: поки не зіпсуєш, ніхто його не примічає].

Сказанный – сказаний, мовлений, промовлений, вимовлений, висловлений, зазначений, наведений, поданий, викладений: • в виду сказанного – зважаючи на сказане; • из сказанного следует – із сказаного випливає (виходить); • между нами будь сказанно – між нами казавши (кажучи), хай це залишиться (лишиться) між на́ми; хай про нас [ця] річ; • не в обиду будь сказано – не ображаючи сказати (скажу); не хотівши образити, скажу; пробач, пробачте (хай пробачить, пробачать) на слові; не ображайся; не май (майте) цих слів за зле; • некстати сказанный – недоречний, недодільний, недоладний; • не при вас будь сказано – не перед ва́ми хай бу́де ска́зане; • прибавлять к сказанному словцо – додавати (додати), доповідати (доповісти) до сказаного, додавати (додати), докидати (докинути), прикидати (прикинути) слівце; • сказано будет ниже – йтиметься далі (нижче); • сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив). [У тих, хто душею низький, найкраще з написаного і сказаного стає найгіршим (Г.Сковорода). До якої «Європи» можна йти з усіма цими комуністичними топонімами та незліченними пам’ятниками тоталітарним вождям, первомаями й переяславами, дзержинськими і щербицькими і, найгірше, з повсюдною переконаністю, що це наша історія, від якої негоже, мовляв, відрікатися? До якої «Європи» можна йти зі старим КДБ, що змінило назву, та не змінило звичок, лише доповнило звичне стеження за політичною опозицією не зовсім звичною, але незрівнянно прибутковішою участю у різноманітних бізнес-проектах? До якої «Європи» можна йти із совдепівською міліцією… коли в цілому світі її знають головно за африканськими масштабами хабарництва та азіатською вибагливістю катувань? Власне, список «набутків», якими сьогоднішня Україна могла б ощасливити європейців, можна істотно продовжити — аж до сотні професійних російських агентів, які, за свідченням московського перекинчика Олега Гордієвського, працюють сьогодні в самому лиш Києві, проте висновок зі сказаного загалом простий: не випроставши хребта, не вичавивши із себе раба, совка, гомо совєтікуса, не визначившись перед самими собою із власною ідентичністю, ми не здобудемо не лише формального членства в добропорядному європейському товаристві, — ми, боюсь, не здобудемо в цьому товаристві навіть неформальної до себе поваги (М.Рябчук). За жінкою залишається останнє слово в будь-якій суперечці… Всяке слово, сказане чоловіком після цього, є початком нової суперечки].

Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий: • сделаться счастливым – вщасливитися; • счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка; • счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому; • счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають; • счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець; счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!; • счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.). [Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!].

Удочерение – приймання, прийняття за дочку, задочерення, (рус.) удочеріння. [За сорок років, що минули від початку втручання комуністів у розвиток української мови, її діловий і науковий стилі вже було уніфіковано за російським зразком. Щодо ділового стилю в «Курсі історії української літературної мови» критично оцінювалися рекомендації лексикографів 20-х років у царині ділової мови і зазначалося, що «в українській мові здавна встановилася традиція вживання ділової лексики, спільної з російською мовою або близької до неї граматичною будовою. Внаслідок цього з практики поступово вийшли з ужитку слова, що суперечили такій історично виправданій традиції, як, наприклад, оповістка, платій і виплатних, ручальник, домопосілість, засиновлення, задочерення, мешкати (особи, які мешкають у містах), вступний (журнал вступних паперів), виступний (журнал виступних паперів) і под. Вони замінилися словами повістка, платник, поручитель, домоволодіння, усиновлення, удочеріння, проживати (особи, які проживають у містах), вхідний (журнал вхідних паперів), вихідний (журнал вихідних паперів)» (Лариса Масенко)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

УКА́ЗЫВАТЬ (на мороз) пока́зувати, (на хиби) зверта́ти ува́гу, (як діяти) повча́ти, науча́ти, поя́снювати, (літературу) рекомендува́ти, (дату) назива́ти; ука́зывать на сві́дчити про [акце́нт ука́зывал на образова́ние акце́нт сві́дчив про осві́ту]; ука́зывать а́дрес зазнача́ти адре́су; ука́зывать доро́гу (нащадкам) стели́ти /простеля́ти/ шлях; ука́зывать на кого, кива́ти на;

УКА́ЗЫВАТЬСЯ, указа́лось вка́зувано тощо; указывающий/указу́ющий що /мн. хто/ вка́зує тощо, зму́шений /ра́ди́й/ вказа́ти, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ вка́зувати, ука́жчик, (річ) дороговка́з, пока́жчик, пока́зни́к, і́ндекс, знак, тех. індика́тор, прикм. вказівни́й, настано́вчий, дороговка́зний, тех. індика́торний, ука́зувальний, пока́зувальний, зазна́чувальний, зага́дувальний, нака́зувальний, поя́снювальний, рекомендува́льний, образ. де зазна́чено; указывающий кому вказівни́й для кого; указывающий а́дрес стил. перероб. із зазна́ченням адре́си; указывающий доро́гу / указывающий путь/ (як) дороговка́з для, прикм. дороговка́зний для; указывающий на что що сві́дчить про, сві́док чого [указывающий на броже́ние сві́док броді́ння], стил. перероб. як сві́дчення чого; указывающий кому на ме́сто зда́тний присади́ти кого; указывающий на недоста́тки зму́шений вказа́ти на хи́би; указывающий срок вы́платы стил. перероб. де зазна́чено да́ту ви́плати; указывающийся/ указываемый ука́зуваний, пока́зуваний, зазна́чуваний, зага́дуваний, нака́зуваний, поя́снюваний, рекомендо́ваний;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Выметка – ви́мітка, -ки, за́значка, -ки.

Заметка – 1) (знак) за́значка, -ки, знак, -ку́; 2) (в газете) за́мітка, -ки.

Метка – позна́ка, за́значка, -ки.

Наметка – 1) (процесс) мі́чення, наміча́ння, -ння; 2) (знак, признак) помі́тка, за́значка, -ки, знак, -ку́, прикме́та, -ти.

Означение – зазна́чення, ви́значення, -ння.

Означенный – зазна́чений, ви́значений, -а, -е.

Отметка – 1) зазна́чення, позна́чення, -ння; 2) (примета) по́мі́тка, -ки, прикме́та, -ти.

Отмечание – зазнача́ння, зазна́чування, -ння.

Пометка – за́значка, по́значка, -ки, значо́к, -чка́.

Помечать, пометить – зазнача́ти, -ча́ю, зазначи́ти, -чу́, -чиш.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Вид (образ, наружность) – вигляд, образ, подоба; (ландшафт) – крайовид, вид; (разновидность) – відміна. В таком виде – в такому вигляді. В наилучшем виде – якнайкраще; в найкращому вигляді. По внешнему виду – зовні; з зовнішнього вигляду. На вид, с виду – на вигляд; на погляд; на око; на взір; з вигляду; з погляду. При виде – бачачи; побачивши. Под видом кого, чего – начебто хто, що; нібито хто; у вигляді кого, чого. Ввиду изложенного – через те; тому; з огляду на зазначене. Иметь вид кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого; виглядати як, немов хто, що, ким, чим. Делать, показывать вид – удавати що; виставляти себе як що. Принимать какой-либо вид – прибирати якого вигляду. Не показывать и вида, что… – і навзнаки не даватися, що… Не показывать вида кому – не даючися на знак кому. На виду – на оці; на видноті. На виду быть у кого – бути перед очима в кого. Иметь в виду кого, что – мати на увазі кого, що; (рассчитывать на кого, что) – важити на кого, що; (принимать во внимание кого, что) – уважати на кого, що; мати кого, що на думці. Имелось в виду – була думка. Имея в виду, что – маючи на увазі, що; уважаючи на те, що. Ввиду того, что – через те, що; з огляду на те, що. Ввиду чего – через це; уважаючи на це; з огляду на це. Ввиду (изложенного) – зважаючи на (це), на (сказане). Ввиду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою). Ставить кому на вид – класти на увагу кому; подавати кому на увагу що; зауважувати. Выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей. Для виду – про (людське) око; для ради годиться. Ни под каким видом – жадним способом; ні в якому разі. В виду чего – задля чого; маючи на увазі що. В (служебных) видах – з причин (службових). Иметь виды на кого, что – важити, бити на кого, на що; накидати оком на кого, на що. Виды на урожай, на будущее – сподіванки на врожай, на майбутнє. Ввиду многочисленности чего – зважаючи на велике число чого. Ввиду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що). В нетронутом виде – незайманий. В жидком, твердом виде – рідкий, твердий. В виде прогонных и суточных – як прогони та добові. Вид на жительство – паспорт; свідоцтво на проживання. Все виды (налогов) – всі, які є (податки). Всех видов (помощь) – всяка (допомога); яка тільки є (допомога). Видать виды – надивитися; бувати в бувальцях. Дерзкий вид – зухвалий вигляд. В таком виде представлять дело – так уявляти справу. Растерянный вид – спантеличений вигляд. Величественный вид – величний вигляд. В нетрезвом виде – нетверезий.

Время – час; пора; часина; доба. Короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина. В короткое время, за короткое время – за малий час; не за великий час; за малу часину. Продолжительное время – великий час; довший час. Рабочее время – робітний, робочий час. Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; підчас чого. Со времени – від часу, від часів. До времени – до якогось часу; покіль що. С какого времени – відколи; з якого часу. С этого времени – відтепер; з цього часу. С того времени – відтоді; з того часу; з тих часів. Со времени (революции, ревизии и т. п.) – від часу (революції, ревізії і т. ин.) С давнего времени – з давніх часів; з давньої давнини; з давнього давна; з давніх давен. С незапамятных времен – з давніх давен; від найдавніших часів. С того времени, как – з того часу, як; відколи. С некоторого времени – з якогось, від якогось часу. В какое время? – якого часу? Около того времени – близько того часу. В это время – тим часом; в цей час; під цей час. А в это время – аж тут; аж під цей час. В то время – тоді; того часу; в той час; під той час; тими часами; на той час; на ту пору. В то же время – рівночасно; одночасно; в той-таки час; в той самий час. В одно время – заразом; одночасно. В одно и то же время – за одним заходом; одночасно. Тем временем – тим часом; поки що. В то время, как – тим часом як. Все время – раз у раз, раз по раз. Раньше времени – без часу. В свое время – за свого часу; свого часу; в свій час; (своевременно) – своєчасно. Вовремя – вчасно; впору; на свій час. Не в свое время, не вовремя – невчасно; не в час; не свого часу. Всему свое время – на все свій час. Для своего времени – як на свій час; як для свого часу. Во всякое время – повсякчас; повсякчасно. Это было не в наше время – це ще не за нас було; не в наші часи те діялося. В недавнее время – недавніми часами. В прежнее время – попередніми часами; за попередніх часів; давніших літ; перше; попереду. В последнее время – останнім часом; останніми часами. В старое время – за давнього часу; в старовину. По теперешним временам – як на тепер; як на ці часи. До последнего времени – донедавна. В другое время – иншим часом. До сего, до настоящего времени – досі; до цього часу. До того времени – доти, дотіль. До поры до времени – поки що; доки що; до слушного часу; до часу. До позднего времени – допізна; до пізньої години. На время – на час; до часу; про час. На некоторое время – на якийсь час. На неопределенное время – на безрік. На вечные времена – на вічні часи; на безвік; у вічний час. Спустя, через некоторое время – по часі; згодом; перегодом, перегодя (якийсь час); незабаром; невдовзі; туди далі; по якійсь годині; за якимсь часом. Спустя долгое время – по довгому часі. Продолжительное время – довго; чимало часу. В непродолжительном времени – незабаром; незадовго. С течением времени – дедалі; з часом; з бігом часу. В течение некоторого времени – протягом, на протязі якогось часу. В течение непродолжительного времени – не за великий час; протягом, на протязі недовгого часу. От времени до времени – час від часу; з часу до часу. По временам, время от времени – часами; десь-не-десь; коли-не-коли; десь-колись. В ночное время – уночі; нічною добою; нічної доби; вночішнього часу. В любое время – коли хочете. Время дообеденное – задобіддя; задобідня година. В обеденное время – в обіди. Время послеобеденное – пообідній час; сполуденок. Время года – пора; доба року. В свободное время – на дозвіллі; гулящого часу; вільного часу; гуляючи. Есть время – є коли. Отсутствие свободного времени – нікольство. Не хватать, не доставать времени – ніколитися. Нет времени – нема коли; ніколи; не маю часу. Удобное, благоприятное время – добра нагода; добра година; слушний час; сприятлива година. Надлежащее время – певний, слушний час. Потребует много времени – см. Требовать. Неблагоприятное, бедственное время – лихий час; лихоліття; тяжка година; знегіддя; знегода. В условленное время – умовленої години; як умовлено. В лучшие времена – за кращих часів. Указанное время – зазначений час. Определенное время – певний, визначений, призначений час, термін. В определенное время – певного часу; за певний, визначений час; (в определённые сроки) – певними термінами. Теперешнее время – теперішні часи; цьогочасність. Старые времена – старі часи; давнина; старовина; старосвіччина. В настоящее время – на теперішній час. До настоящего времени – донині; дотепер. На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє. По настоящему времени – на теперішній час. В давние времена – давніми часами; у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени – цьогочасний; тогочасний; тодішній; новочасний. Требующий, отнимающий много времени – забарний; загайний. Время летит – час біжить; час не змигнеться. Время прибавочное (для работы) – надробочий час. Время упущено – проминуто час; (шутя) – пора перепорилася. Время идет – час минає, плине. Время скоро проходит – час швидко упливає. Время терять – гаяти час; марнувати час. Выиграть время – вигадати час. Время поступления бумаги – час вступу паперу. Во сколько времени – за скільки часу; за який час. В рабочее время – робітною, робочою порою; в робочу пору; в робочий час. Улучить, выбрать время – вигадати годину; добрати часу. Свободное время – дозвілля; гулящий час. Нет свободного времени – часу немає; (от работы) – виробу немає. В какое время – в яку годину; в яку пору. Как раз в то время – саме тоді; саме під той час. На это требуется много времени – на це треба багато часу; це відбере багато часу. Летнее время – літо. В летнее время – влітку; вліті; літньої доби. Нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові.

Оговаривать (делать оговорку) – застерігати; зазначати; (оклеветать) – обмовляти; ославляти; обгуджувати.

Отмечать – значити; відзначувати. Как (нами) уже отмечалось – як (ми) вже зазначали.

Указывать – указувати; показувати; зазначати. Это указывает, что – це показує, що. Это указывает на – це свідчить про, за.

Цена – ціна. Цена номинальная – ціна номінальна. Твердая цена (определенная) – стала ціна; (устойчивая) – станівка ціна. Цена рыночная – ціна ринкова. Цена падает – ціна спадає, знижується, нижчає. Цена подписная – передплата. Заготовительная цена – собівартість. За бесценок – за безцінь. Вздуть, нагнать цену – нагнати ціну. Ломить цену – гнути, загинати ціну. Определить, назначить цену – скласти, покласти, визначити, призначити ціну; нарядити ціну. Сбивать цену – збивати ціну. Ошибаться в цене – процінувати, процінити; помилитися на ціні. Падать в цене – в ціні спадати; з грошей виходити. Повышать цену – підвищувати, підбивати ціну. Подниматься в цене – в гроші йти; дорожчати. Указать цену – зазначити ціну. Раскладывать цены (на товар) – значити ціну; цінувати. По (какой) цене – по (якій) ціні; за (яку) ціну. Понизить, снизить цену – спустити в ціні. Справляться в цене – розпитувати про ціну; допитуватись ціни. Сойтись в цене – погодитися на ціні. Справочная цена – торгова ціна. Подходящая цена – поцінно. Действительная цена – справжня, правдива ціна. Цены без запроса. – ціни без заправи, без торгу.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Знак – знак (-ку); • з. (признак) – озна́ка; • з. (пометка) – за́значка; • з. береговой – знак берегови́й; • з. водяной, филигрань – з. водяни́й; • з. километровый – з. кілометро́вий; • з. контрольный – з. контро́льний; • з. межевой – з. межови́й; • з. отличительный – з. відмі́тний; • з. перевальный, горн. – з. перехідни́й; • з. пикетный – з. пікето́вий; • з. предельный – з. гр[а]яни́чний; • з. предостерегательный – з. пересторо́жний; • з. речной – з. річкови́й; • з. сторожа – бля́ха сторожі́вська; • з. указательный – з. вказівни́й; • з. уклонный – з. спадо́вий; • з. условный – з. умо́вний; • знаками отметить – позначи́ти; • з.-марка – з.-ма́рка.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вид • Будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі). • Быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (іноді) бути на очах у кого. [Вона в мене і перед очима і на думці… Квітка-Основ’яненко.] • Быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого. • В виде милости – як ласка (за ласку). • В виде наказания – за кару. [Кілька годин пересидів за кару… Ковалів.] • В виде опыта – як (с)проба (як (с)пробу, на (с)пробу, за (с)пробу). [Зробив на пробу, що з того вийде. Сл. Ум.] • В виде процента – як процент. • В виде чего (в качестве чего) – [Як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого. • В виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо… • В виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище. • В виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого. • В виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…). • В виду того, что… – через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; з огляду на те, що… • В виду чего – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з огляду нащо; тому (тим) що…; маючи на увазі, що…; задля чого. • В виду чего-либо – (за)для чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб… • В жидком, твёрдом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані. • Видавший виды – обметаний; бувалий, бувалець; бита голова; битий жак. [Не питай старого, а питай бувалого. Номис.] • Виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на [добрий] урожай, на майбутнє. • Видал виды – [Всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето. [Одразу видно, що вони бували в бувальцях. Яновський. Видно, що він був на коні і під конем. Тобілевич.] • Вид на жительство – свідоцтво на проживання; паспорт. • Видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано. • Видом не видать – видом не видати; зазором не видати; і зазору (і зазором) немає. [Ані слихом слихати, ані видом видати. Номис. Ге-ге! та його тут і зазором нема! Сл. Гр.] • В каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…). • В лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться). • В неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі. • В нетрезвом (пьяном) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч. [Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними. Сл. Гр.] • В нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (-на, -не); незайманим (-ною). • Внешний вид, внешность – зовнішній (зверхній) вигляд, зовнішність; урода. [Його зверхній вигляд цілком непоказний… Франко.] • В свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися). • В связанном виде (хим.) – у сполуках. • Все виды (наказания, поощрения…) – усі, які є (кари, заохочення…). • Всех видов (помощь) – усяка (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); яка тільки є (допомога). • В скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (-на, -не); зібганим (-ною). [Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Сл. Гр.] • В таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу. • В трезвом виде – по-тверезому; тверезим бувши. • Делать, сделать вид, что… – удавати, удати, що… (ніби…); робити, зробити вигляд, що… (ніби…). • Для вида – про [людське] око (про [людські] очі); для (ради) годиться; (іноді) для призору. [Хоч би про людське око упадали за мною! Дольд-Михайлик. Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться. Стельмах. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Сл. Гр.] • Из корыстных видов – (за)для корисливої мети (з корисливою метою). • Имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]. • Иметь в виду кого, что-либо – мати на думці, мати на оці, на приміті (застар. в очу) кого, що; важити на кого, на що; уважати на кого, на що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що. [А щодо кандидата, то вони свого на думці мають, а ми — свого. Головко. Передовики лядської політики мали в очу саме панство. П. Куліш. Уважай, що говориш… Кобилянська.] • Иметь вид кого, чего-либо, представляться в виде кого, чего – мати вигляд (подобу) кого, чого; виглядати (показуватися, видаватися) як (немов…) хто, як що, ким, чим. [А як воно виглядає? Та виглядає, як наш дуб… Прус.] • Иметь вид на кого – важити (бити, цілити) на кого; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого; (образн.) накидати оком на кого. [Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненьку зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? ЗОЮР.] • Иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий). • Иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що. • Имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати. • Имея в виду что… – маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; уважаючи (зважаючи) на те, що…; з огляду на те, що… • Каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає. • Кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)? • На вид, по виду, с виду – на вигляд (на погляд, на око, на взір, на позір); з вигляду (з погляду, з виду, з лиця); зовні; назверх. [І що ж то за хороша з лиця була. Вовчок. Зовні Марія була зовсім спокійна. Смолич.] • На виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, іноді при(все)народно). [Скажи, Йване, привселюдно, ти з доброї волі писався? М. Куліш.] • Не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги. • Не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (іноді образн.) не в вашу міру міряючи. • Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку; не виявляти; (зрідка) не даючися на знак. [Проте Орися й знаку не подала. Головко. Мати не виявляє, що про це вже зна… З нар. уст.] • Никаких видов на успех, на выздоровление… – жодних виглядів (перспектив) на успіх, на одужання… • Ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) разі; жодним способом; жодною ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]. • Общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу… • По виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий). • По внешнему виду (по внешности) – з зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою. • Под видом кого, чего – у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; ким, чим; начебто (нібито, буцімто) хто, що, видаючи себе за кого, що. • Показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки. • Поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; подати кому на увагу що; завважити (зауважити) кому що. • Потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити) з уваги (з ока, з очей) що; (розм.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що. • При виде кого, чего – бачивши (побачивши, забачивши) кого, що. [Бачивши їхні муки, серце мені зайшлося болем. Прус. Забачивши бандитів, міліціонер почав стріляти. Прус.] • Принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати) якогось вигляду; брати, узяти на себе лице (лик). [Настя набрала серйозного вигляду. Васильченко.] • Принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину). Споважніти [на виду]. • Принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать. • Скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися. • Ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; зауважувати, зауважити кому; подавати, подати на увагу кому. • Странный на вид – дивний з погляду; дивного вигляду; дивний на вигляд (на вид). • У него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря. • Ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядці).

Время • А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут. • Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.] • В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах. • В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.] • В данное время – (в) цей час; тепер. • В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом. • В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.] • В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.] • В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину). • В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.] • В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи. • В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.] • В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.] • В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли. • В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.] • В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно. • В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.] • В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.] • В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.] • Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.] • Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.] • Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову. • Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.] • Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.] • Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи. • Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.] • В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу. • В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.] • В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.] • В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою. • Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр. • Время боронования – волочінка. • Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.] • Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель. • Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр. • Время года – пора (доба, відміна) року. • Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр. • Время до восхода солнца – досхідна пора (доба). • Время жатвы – жнива. • Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість. • Время идёт – час минає (збігає). • Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко]. • Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.] • Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.] • Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.] • Время косьбы (косовица) – косовиця. • Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.] • Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.] • Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист. • Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.] • Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.] • Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.] • Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.] • Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.] • Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо. • Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.] • Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.] • Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.] • Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр. • Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.] • Время работает на нас – час працює на нас. • Время роения пчёл – рійба (ройовиця). • Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.] • Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло). • В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.] • В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.] • Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.] • Всему своё время – на все свій час; усьому свій час. • В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.] • Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр. • В течение… времени – протягом часу. • В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.] • В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.] • В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.] • В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.] • В условленное время – умовленої години, як умовлено. • В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра. • Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.] • Выиграть время – вигадати час. • В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом). • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу. • До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу. • До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр. • До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.] • Долгое время – довгий (великий) час. • До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.] • До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу. • До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній. • До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна. • До последнего времени – до останнього часу; донедавна. • До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.] • До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.] • До того времени – доти; до того часу. • До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний. • Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі). • Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий. • Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.] • Есть время – є час; є коли. • За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу. • Знай время и место – знай своє місце й час. • И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.] • Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.] • Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли. • Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли. • Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр. • Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час. • Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме. • К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору. • Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи. • На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи. • Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.] • На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні. • На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.] • Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години. • На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.] • На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу. • Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали. • Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.] • На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу. • Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.] • Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.] • Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.] • Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори. • Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година. • Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути. • Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.] • Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.] • Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв. • Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.] • Около того времени – близько того часу. • Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу. • Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.] • По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.] • По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи. • По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи). • Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу. • Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час. • Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.] • Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори. • Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».] • Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час. • Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.] • Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.] • С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.] • С какого времени – відколи; з якого часу. • Сколько времени? – котра година? • С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна). • С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.] • С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу. • Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.] • Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції. • Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того). • Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.] • Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.] • С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.] • С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)… • С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.] • С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу. • Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.] • Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність. • Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.] • Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий. • Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.] • Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.] • Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.] • Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.] • Указанное время – указаний (зазначений) час. • Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (вигодити) годину. • У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося. • Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.] • Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду. • Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.

Заметить • Дать заметить кому – дати навзнаки кому. • Заметьте [себе] – візьміть до уваги; зауважте; затямте [собі]; майте собі [на увазі]. • И не заметить, как… – і незчутися, як…; і не помітити, як… • Он её заметил – вона йому впала в око; він звернув на неї (іноді на ню) увагу; він помітив її. • Следует заметить – треба (слід) сказати (зазначити).

Замечать • Замечу при этом, что… – зауважу (зазначу, скажу) до цього, що…

Отмечалось • Как [нами] уже отмечалось… – як уже зазначалося…; як ми вже зазначали…

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

заме́тить помі́тити, заува́жити, зазна́чити

отме́тка відзнача́ння, познача́ння; відзна́чення, позна́чення; по́значка,-ки, за́значка,-ки, відмі́тка,-ки

отмеча́ть, отме́тить відзнача́ти, відзна́чи́ти; познача́ти, позна́чи́ти; зазнача́ти, зазна́чи́ти; карбува́ти, закарбува́ти

ука́зывать, указа́ть пока́зувати, показа́ти; вка́зувати, вказа́ти; зазнача́ти, зазна́чити

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Зазна́чений – означенный, обозначенный, указанный.

За́зна́чка – 1) знак, пометка; 2) отметина.

Зазна́чувати, зазначи́ти – обозначать, означать, обозначить, намечать, наметить.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Договор – догові́р (-во́ру), рядна (-ної); д. издательский – до́говір про вида́ння (на вида́ння); д. кабальный – каба́льний до́гові́р; д. коллективный – до́гові́р колективний; д. письменный – до́гові́р на письмі́, писаний до́гові́р; д. покупной – купіве́льний до́гові́р, до́гові́р на купі́влю; д. словесный – у́сний до́гові́р, до́гові́р на слова́х; д. страхования – до́гові́р на убезпе́чення; д. торговый – торгове́льний до́гові́р; д. трудовой – трудовий до́гові́р, до́гові́р про пра́цю; д. условленный – (об)умо́влений до́гові́р; заключать -вор – уклада́ти, уложити до́гові́р, бра́ти, узяти до́гові́р; заключающийся в -ре – до́гові́рний; нарушать -вор – лама́ти, злама́ти до́гові́р; необусловленный в -ре – незастере́жений у до́гово́рі; обуславливать что -ром – зумовляти що в до́гово́рі; по -рам – згі́дно з до́гово́рами, на підста́ві до́гово́рів; право по -ру – пра́во з до́гово́ру; предусмотренный в -ре – застере́жений, зазна́чений у до́гово́рі; прекращать действие -ра – касува́ти, скасува́ти чинність до́гово́ру; расторгать -вор – розрива́ти, розірва́ти до́гові́р; совершать -вор – уклада́ти, укла́сти договір; согласно -ра – згі́дно з до́говоро́м; условия -ра – умо́ви (пу́нкти) до́гово́ру.

Замечать, -метить – 1) (отмечать) – зазнача́ти, зазна́чити, познача́ти, позна́чити; 2) (видеть, наблюдать) – поміча́ти, помі́тити, спостеріга́ти, спостерегти, заува́жувати, заува́жити; замечу при этом – скажу́ до цьо́го, заува́жу до цьо́го; 3) (делать замечание) – робити, зробити заува́ження, заува́жувати, заува́жити.

Знак – 1) (признак) – знак (-ку), озна́ка; з. межевой – межовий знак, копе́ць (-пця); з. надстрочный – надрядко́вий знак; знаки граничные – межеві́, граничні зна́ки; з. денежный – грошовий знак; з. сигнальный – га́сло, га́словий знак; в знак чего-либо – на знак, на озна́ку чого́; 2) (пометка) – за́значка; з. погасительный – тамі́вка (Н), значкі́вка (Н); з. препинания – розділо́вий знак; 3) (знак отличия) – відзна́ка.

Изложенный – викладений (словами) – висловлений; -ное в докладе – по́дане, з’ясо́ване в до́повіді; об -ном сообщается – про зазна́чене повідомляємо (сповіща́ємо).

Место – 1) мі́сце; м. дворовое – дво́рище; м. для лежания – мі́сце лежа́ти; м. для поселения – се́лище, се́льбище; м. для сидения, сидячее – мі́сце сиді́ти; м. жесткое (в вагоне) – тверде́ мі́сце; м. назначения кого – призна́чене кому́ мі́сце; м. новозаселенное – новосе́лиця; м. общее, выражение (в речи) – зага́льник (-ка); м. отхожее – вихо́док (-дку), відхо́док (-дку); м. платежа – мі́сце виплати; м. постоянного жительства – мі́сце (пості́йного) прожива́ння; м. председательское – мі́сце (для) голови; м. присутственное – урядо́ва устано́ва; м. проезда – проїзд (-ду), пере́їзд (-ду); -ста развлечения – місця розва́ги; м. сохранное – схо́ванка, безпе́чне мі́сце; м. спальное – мі́сце (щоб) спа́ти; места судебные (о здании) – судовий будинок; (об учреждении) – судо́ві́ устано́ви, суди; м. торговое – мі́сце торго́ве; м. усадебное – садиба, ґрунт (-нту), мі́сце під садибу, садибне мі́сце; м. хранения – схо́ванка; в места не столь отдаленные (сослать) – в не ду́же дале́кі мі́сця; в подлежащих местах (искать) – в нале́жних місцях; местами – де́-не-де, місцями, поде́куди; не к месту – не до ре́чі; занимать место – займа́ти мі́сце; иметь место (быть) – бу́ти; на видном месте вывесить – вивісити на видно́ті; на месте постоянного жительства Н. не оказалось – на мі́сці, де Н. пості́йно прожива́є, його́ не знайшли; определить Н. место постоянного жительства в г. Киеве – призна́чити Н. пості́йно прожива́ти в м. Києві; освобождать место – звільняти, звільнити мі́сце; отправлять по месту назначения – посила́ти (надсила́ти) до призна́ченого мі́сця; по местам (кое-где) – місцями; по местам (разослать) – на місця; по всем местам – скрізь, всюди; по месту жительства, рождения: а) (на вопрос «куда?») – в (на) мі́сце прожива́ння, наро́дження; б) (на вопрос – где) – в мі́сці, на мі́сці прожива́ння, наро́дження; с указанием места нахождения – зазнача́ючи, зазна́чивши, де вони є; это имело место (происходило) – це відбува́лося; (случилось, было) – тра́пилося, ста́лося, було́; 2) (должность) – поса́да; м. секретарское – секрета́рство, секрета́рська поса́да; м. штатное – шта́тна поса́да; занимать место – ма́ти поса́ду, бу́ти на у́ряді; занимать видное место – бу́ти на визначні́й поса́ді; занять место (должность) – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ді; искать места – шука́ти поса́ди; лишиться места – втра́тити поса́ду; освобождать место – звільняти, звільнити поса́ду; отчислять от места – звільняти, звільнити з поса́ди; получать место – дістава́ти, діста́ти поса́ду; поступать на место – дістава́ти, діста́ти поса́ду, става́ти, ста́ти на поса́ду; предоставлять место – дава́ти, да́ти поса́ду; хлопотать о месте – клопота́тися за поса́ду, шука́ти собі́ поса́ди; 3) (о вещах) – паку́нок (-нка); сдано на хранение три места багажа – зда́но до схо́ву три паку́нки багажу́.

Метка – знак, за́значка, (фабричная) – тавро́, клейно́; (действие) – значі́ння, познача́ння, таврува́ння, клейнува́ння; м. нарезная – карб (-бу); м. товарная – крамо́ве тавро́ (клейно́).

Неуказание – незазна́чення; за -нием точного адреса – (че́рез те), що не зазна́чено то́чно адре́си, бо не зазна́чено то́чно адре́си.

Нижеозначенный – зазна́чений да́лі, нижчезазна́чений.

Обозначать, -чить – 1) (отмечать знаком) – зазнача́ти, зазна́чувати, зазначити, познача́ти, позна́чувати, позначити; 2) (определять) – визнача́ти, визначити; о. направление – визнача́ти на́прям; 3) (значить) – означа́ти.

Обозначаться, -читься – зазна́чуватися, зазна́читися, познача́тися, позна́читися; (определяться) – визнача́тися, визначитися.

Означать, -чить – 1) (отмечать знаком) – значити, познача́ти, зазначити, зазнача́ти, зазна́чувати; 2) (значить) – означа́ти.

Основание – 1) осно́ва; (обоснование) – підста́ва; о. достаточное – вистачна́ підста́ва; о. законное – пра́вна підста́ва; о. непринятия на работу – підста́ва, чому́ не прийнято на робо́ту; о. первое – первопідста́ва; о. приказа – підста́ва до нака́зу; без -ния – безпідста́вно; без достаточного -ния – без вистачно́ї підста́ви (причини); брать в -ние – бра́ти за підста́ву; брать что за -ние – засно́вувати на чо́му; быть -нием – бу́ти за підста́ву; в деле два -ния – в ді́лі є дві осно́ви; иметь -ние (быть правым) – ма́ти ра́цію; имеется достаточно -ний – є до́сить підста́в; иметь -ние для предположения – ма́ти підста́ву гада́ти, ду́мати; лишенный -ния – безпідста́вний, безґрунто́вний; ложиться, лечь в -ние (чего) – за осно́ву чому́ става́ти, ста́ти; на -нии закона – на підста́ві пра́ва (зако́ну), на пра́вній підста́ві; на каком -нии (вы это говорите?) – з яко́ї ра́ції? з яко́ї причини?; не иметь твердого -ния – не ма́ти твердо́го ґру́нту (твердих підста́в); по многим -ниям – з багатьо́х причин; послужить -нием – ста́ти за підста́ву до чо́го; признать -ние за нем – визнати ра́цію кому́; служить -нием – бу́ти за підста́ву; уничтожать до -ния – нищити до тла (до ще́нту); 2) (действ.) – засно́вування, заснува́ння, заклада́ння, закла́дення, закла́дини; о. общества – заснува́ння товариства; 3) (принцип) – заса́да, осно́вина (Секц.); работать на указанных -ниях – працюва́ти на зазна́чених заса́дах; 4) (в постройке) – підва́лина; (каменное) – підму́рок (-ка).

Отмета, отметка – 1) за́значка, по́значка, зна́чка; (окончен. действ.) – зазна́чення, занотува́ння, позна́чення; 2) (балл) – зна́чка, бал.

Отмечать, отметить, -ся – 1) зазна́чити, зазна́чити, познача́ти, позна́чити, нотува́ти, заното́вувати, -ся; 2) (отличать) – відзнача́ти, відзна́чити, -ся.

Пагинация – паґіна́ція, зазна́чення сторіно́к, сторінкува́ння.

Подписка – 1) (действ.) – підписування, підписа́ння; 2) (обязательство на бумаге) – пі́дпис (-су); п. о невыезде – пі́дпис не виїздити; обязать -кою кого – зобов’яза́ти кого́ на письмі́; обязаться -кою, дать -ку – зобов’яза́тися на письмі́, да́ти пі́дпис на що; объявить с -кою – оповістити під ро́зписку; 3) (на издание) – передпла́та; (длит. действ.) – передпла́чування; закрыть -ку – закрити передпла́ту; по -ке – з передпла́ти, передплативши; при -ке просят указать… – про́сять передпла́чуючи зазна́чити…; -ка принимается – передпла́ту прийма́ють; 4) (на заем) – записування, за́пис (-су).

Пометка – позна́чка, за́значка, нота́тка.

Указание – 1) по́каз (-зу), ука́з (-зу); у. наводящее – на́від (-воду); у. руководящее – про́від (-воду), провідний по́каз; делать, давать наводящие -ния – на́від дава́ти, да́ти; делать по -нию – робити за вка́зом; надлежащие -ния сделаны – потрі́бний на́від да́но; послужить -нием – ста́ти за вказ; 2) (обозначение) – зазна́чення; без -ния места – не зазнача́ючи мі́сця, не зазна́чивши мі́сця, коли не зазна́чено мі́сця; с -нием чего – зазнача́ючи, зазна́чивши що; список с -нием должностей – список із зазна́ченими поса́дами.

Указывать, -зать – 1) (что или на что) – пока́зувати, показа́ти, ука́зувати, указа́ти; у. путь – пока́зувати, показа́ти доро́гу, на доро́гу справляти, спра́вити; это -вает на – це сві́дчить про, за що; это -вает, что – це пока́зує, що; 2) (обозначать) – зазнача́ти, зазначити; как указано – як зазна́чено; 3) (приказывать) – нака́зувати, наказа́ти.

Цель – мета́, ціль; (намерение) – на́мір (-ру); в целях получения – щоб оде́ржати; в] целях предотвращения чего – щоб запобі́гти чому́, щоб не ста́лося чого́; в целях пресечения чего – щоб покла́сти край чому́; для (указанной) цели – на зазна́чену мету́; для этой цели – на це, для цьо́го; достичь цели – досягти мети, досягти мету́, дійти мети; иметь цель – ма́ти за мету́, на меті́; преследовать цель – іти до мети, ма́ти за ціль, ма́ти на меті́; с целью предоставления возможности – щоб да́ти змо́гу; с какой целью? – для чо́го?; с определенной целью – з пе́вним на́міром; ставить себе целью – ста́вити собі́ за мету́; употреблять для (другой) цели – вжива́ти на (і́ншу) потре́бу.

Число – 1) число́; ч. круглое (стат.) – окру́гле число́; ч. огульное – гру́бе (гуртове́, огу́льне) число́; -ла относительные – релятивні числа; -ла средние – пересі́чні числа; бессчетное число раз – бе́зліч разі́в; в равном -ле – рі́вним число́м, рі́вно; в -ле их – помі́ж них; включая в то -ло – залі́чуючи до то́го числа́, беручи заразо́м; входить в -ло чего – бу́ти в числі́ чого́, бу́ти по́між чим; выставлять -ла – ста́вити, поста́вити да́ту, датува́ти, податува́ти; из -ла (членов) – -по́між, з…; занести в -ло чего – залічити до чо́го, залічити до чо́го; отпускать по -лу заявителей – видава́ти відпові́дно до числа́ заявників; по -лу пятый (в очереди) – з ряду п’ятий; по числу (членов): а) (превышать) – число́м; б) (выдавать) – на число́, відпові́дно до числа́; принадлежать к числу организаций – нале́жати до організа́цій; принимать в -ло – зачисляти, зачислити; состоять в -ле кого, чего – бу́ти, перебува́ти в числі, лічитися помі́ж ким; средним числом – пересі́чним число́м, пересі́чно; 2) (месяца) – число́; каждое первое число (представлять) – що пе́ршого числа́; не позже 15 числа – не да́лі, як 15 числа́; отношение от 5 числа текущего месяца – лист з 5 числа́ цього́ мі́сяця; отношение от 5 числа ноября месяца – лист з п’ятого числа́ листопа́да; по указанное число – до зазна́ченого числа́; проставлять число (месяца) – записувати (підписувати) число́, ста́вити число́, датува́ти, ста́вити да́ту.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

зазначений, -на, -не

зазначення, -ння, -нню, -ння

зазна́чи́ти, -на́чу́, -чи́ш, -ча́ть; зазначи́, -чі́ть і зазна́ч, -на́чте

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Зазначи́ти, -ся. См. Зазначувати, -ся.

За́значка, -ки, ж. Знакъ, помѣтка.

Зазна́чувати, -чую, -єш, сов. в. зазначи́ти, -чу́, -чи́ш, гл. Обозначать, обозначить, намѣчать, намѣтить. Зазначи сього дуба, щоб ізнайти потім.

Зазна́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. зазначи́тися, -чу́ся, -чи́шся, гл. Обозначаться, обозначиться; быть намѣчиваемымъ, намѣченнымъ. Буяння се зазначиться крівавими боями. К. Бай. 18.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Зазна́чений, -а, -е. Обозначенный, означенный, указанный. Сл. Нік.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Метка — за́значка, -ки.

*Отметчик — зазна́чник, -ка.

*Отмечание — зазнача́ння, зазна́чування; О. орудия — зазнача́ння гарма́ти.

Отмечать, отметить — зазнача́ти, зазна́чити.

*Пометка — за́значка, -чки.

*Указание — зазна́чення, вказі́вка, -ки; У. целей — зазна́чення ці́лів.

*Цель — ці́ль, ці́ли; мета́, -ти́; Ц. вертикальная — прямови́сна ціль; Ц. воздушная — повітряна́ ціль; Ц. войны — мета́ війни́; Ц. глубокая — глибо́ка ціль; Ц. движущаяся — рухо́ма ціль; Ц. живая — жива́ ціль; Ц. закрытая — закри́та ціль; Ц. занятий -мета́ навча́ння; Ц. земная — назе́мна ціль; Ц. за закрытием — ніч. за закриттям: Ц. невидимая неви́дна, закри́та ціль; Ц. неподвижная — нерухли́ва ціль; Ц. открытая — відкри́та ціль; выбор целей — ви́бір ці́лів; перемена Ц. — змі́на ці́ли; указание целей — зазна́чення ці́лів.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

адміністра́торка, адміністра́торок; ч. адміністра́тор 1. посадовиця, яка займається управлінням. [Чергова адміністраторка магазину K-Citymarket Танья Кассаосасто зауважила, що за останні дні потік туристів із Росії збільшився приблизно на 40 відсотків. (Європейська правда, 2014). «<…> Також ми розклеїли різні фото та картинки Куби та її населення», – зазначила адміністраторка пабу пані Ірина. (Високий замок, 2011). Адміністраторкою гімназії була мати-настоятельниця Северина Париллє, яка вчила також польської мови та історії. (Ігор Мельник «Львівські вулиці і кам’яниці», 2008). Коновалець після переховування по конспіративних квартирах під час поліційної нагінки, мав би виїхати на підроблені документи з головного двірця у Львові разом з Володимиром Целевичем в супроводі п-і Терлецької, доньки о. Лопатинського, і п-і Майковської, адміністраторки «Діла». (Петро Мірчук «Нарис історії ОУН», Т.1: 1920-1939, 1968). Я знав про вас багато: що ви прекрасна, заздрости гідна дружина нашого незрівняного друга Андрія Григоровича, що ви чудова адміністраторка нашої скарбниці театральної <…>. (Улас Самчук «Темнота», 1955).] 2. відповідальна розпорядниця (у торговому залі, готелі, творчому колективі, соціальних мережах та ін.). [Співробітники Служби безпеки України викрили у Львові адміністраторку проросійських спільнот у соцмережах. (Високий замок, 2017). В готелі на тій же Русанівці я сказав адміністраторці, що я – лікар, приїхав із Сумщини з сином і нам немає де мешкати, й вона, повагавшись, взяла наші паспорти. (Юрій Мушкетик «Обвал», 1985).] // систе́мна адміністра́торка – працівниця, яка забезпечує роботу комп’ютерної техніки, мережі і програмного забезпечення. [Розшукується системна адміністраторка! (gurt.org.ua, 26.01.2013).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 17 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 20.

адміра́лка, адміра́лок; ч. адміра́л військовослужбовиця вищого командного складу військово-морського флоту. [Адміралка Кетрін Корнуел зазначає – причиною того, що Лорка був залучений на брифінг, є встановлення експериментальної технології спорового приводу «Дискавері» на якомога більшій кількості суден Зоряного флоту. (uk.freejournal.org, 22.06.2021). У Венесуелі міністерство оборони очолила адміралка Кармен Мелендес. (Олена Синчак, 2021).] див.: віцеадміра́лка (віце-адміра́лка), контрадміра́лка (контр-адміра́лка)

боксе́рка, боксе́рок; ч. боксе́р спортсменка, яка займається боксом. [П’ять медалей вибороли боксерки Чернігівщини на Чемпіонаті України з боксу серед жінок-еліти у Запоріжжі. (Суспільне, 21.09.2021). Варто зазначити, що першу перемогу на Олімпіаді боксерка здобула в 17 років. (ua.tribuna.com, 04.11.2019). Кропивницька боксерка стала призеркою міжнародного турніру в Сербії. (gre4ka.info, 17.07.2019). Українська боксерка Тетяна Коб, яка виступає у ваговій категорії до 51 кг, успішно стартувала на Олімпіаді-2016 в Ріо-де-Жанейро <…>. (zaxid.net, 12.08.2016). Тайсон сказав також, що хотів би провести бій з американською боксеркою Енн Вулф. (Високий замок, 2006).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

вимі́рювачка, вимі́рювачок; ч. вимі́рювач та, хто вимірює щось. [Як зазначила вимірювачка AIMS Люція Коліч, яка проводила сертифікацію траси марафону, вона «ще не бачила такого зібрання визначних місць на одному маршруті»... (kyivmarathon.org).] Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

віря́нка, віря́нок; ч. віря́нин та, хто вірить у Бога (згідно зі своєю релігією). [Фатма захищала жінок-вірянок, і завдяки цьому її запросили стати співзасновницею партії <…>. (Світлана Ославська «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії», Львів, 2019, с. 39). Притому були щирими вірянками, ходили до церкви, святили паску, зілля на Трійцю, яблука та іншу садовину на Спаса, воду на Водохрещу. (Володимир Лис «Діва Млинища», 2016). Варто згадати і позицію Малахія щодо бажання вірянки Агапії йти до Єрусалиму <…>. (Володимир Мукан «Поетика абсурду в українській драматургії першої половини ХХ століття (на матеріалі творів Миколи Куліша та Ігоря Костецького)», 2015). «Це новий етап у розумінні Бога зближення з ним та зміцнення віри в історії нашої держави», – зазначила для «УМ» Надія, одна з вірянок. (Україна молода, 2013). Після смерті чоловіка мати Олени стала дуже ревною вірянкою і почала активно відвідувати зібрання якоїсь не дуже окресленої конфесійно парафії (Наталка Сняданко «Гербарій коханців», Х., 2011). Ось як розповідає про свій духовний досвід православна вірянка (1950-ті роки) <…>. (П. Бондарчук «Релігійний досвід в житті віруючих України (середина 1940-х – середина 1980-х років)», 2011).] див.: ві́рниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

вче́на, вче́них, уче́на, уче́них; ч. вче́ний, уче́ний у знач. ім. висококваліфікована фахівчиня з якоїсь галузі науки. [У даному випадку вчена розуміє зазначені терміни як синоніми. (Андрій Старобагатько «Єдність та диференціація правового регулювання пенсійного забезпечення в Україні»: дисертація, 2020). Серед них є колишні військові пілоти, лікар, учена та навіть колишня співробітниця ЦРУ. (Україна молода, 2019). Учена сама навчала лікарів знаходити в тілі шрапнель, щоб вчасно видалити її. (Український тиждень, 2018). Учена пропонує цілий перелік критеріїв патогенності рекламного тексту. (Олександра Андрєєва «Шокова реклама як соціокомунікаційний феномен: специфіка вияву та впливогенний потенціал»: дисертація, Одеса, 2015). Учена нагороджена медалями «Ветеран праці». (Н. Кривець «Науковець і громадська діячка Маргарита Знаменська», 2010).] // вче́на (учена) секрета́рка – та, хто керує науковою діяльністю, організовує наукову діяльність. [Про це Суспільному сказала учена секретарка фортеці Тетяна Нємічева. (Суспільне, 25.01.2021). Від НЦ «МАНУ» до складу журі увійшла учена секретарка, кандидатка педагогічних наук, старша наукова співробітниця Ірина Савченко. (man.gov.ua, 12.04.2021). Водночас вчена секретарка Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності Леся Онишко розповіла про укладання словника радянсько-українських термінів «Евфемізми періоду/доби Голодомору». (slovoprosvity.org, 27.06.2019). Катерина Косинська, вчена секретарка Наукової бібліотеки Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. (molod.ula.org.ua, 17.05.2019).] див.: дослі́дниця, науко́виця, науко́вка, науковчи́ня

гара́нтка, гара́нток; ч. гара́нт та, хто гарантує виконання чи дотримання чогось. [Гарантка освітньої програми «Гендерні студії» доцентка Світлана Бабенко зазначила, що першокурсники/-ці, які вступили на цю програму, мають унікальну можливість отримати наприкінці навчання як диплом КНУ, так і диплом університету м. Лунд (Швеція). (Гендер у деталях, 04.09.2018). У грі розповідається про те, що Верітас – принцеса землі Інформії й гарантка правди й довіри, зникла. (ms.detector.media, 26.09.2018).] див.: поручи́телька

геріатри́ня, геріатри́нь; ч. геріа́тр лікарка, фахівчиня з геріатрії. [«Нестерпно бачити, як навчені тобою люди йдуть працювати деінде», – зазначила Каролін Тома, головна геріатриня лікарні Святого Антонія в Парижі. (podrobnosti.ua, 15.11.2019).]

доце́нтка, доце́нток; ч. доце́нт та, хто має вчене звання або обіймає посаду викладачки у вищій школі. [Як зазначала Анна Корнблу, доцентка університету штату Іллінойс, дистанційне навчання передбачає зміну визначення самої ідеї класу <…>. (texty.org.ua, 14.05.2020). Тамара Марценюк, к. соц. н., доцентка кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія». (helsinki.org.ua, 18.07.2018). – Що ви їм там розповідаєте? – якось пані доцентка дуже обережно запитала мене, намагаючись підкреслити свій скепсис. (Остап Дроздов, №2, Львів, 2017). Доцентка ж кафедри вищої геодезії та астрономії Національного університету «Львівська Політехніка» Любов Янків-Вітковська каже, завжди навчалась і працювала серед чоловіків-науковців, які ніколи не робили різниці між чоловіками та жінками. (Повага, 02.11.2014). Про те, які матеріали увійшли до збірника та яким зокрема був Київ у путівниках кінця ХІХ – початку ХХ століття розповіла Kateryna Dysa, кандидатка історичних наук, доцентка кафедри історії та директорка Центру польських та європейських студій НаУКМА. (Василь Шандро, ФБ, 2017). <…> так як і на незвичайно цікаві виклади доцентки д-р Вольтнер у цьому ж семінарі про українську середньовічну літературу <...>. (Краківські вісті, 1942).] Вільний тлумачний словник, 2018.

єгиптологи́ня, єгиптологи́нь; ч. єгипто́лог фахівчиня з єгиптології. [Зокрема, відома професорка-єгиптологиня з Університету Джонса Хопкінса у США Бетсі Браян назвала знахідку «другим найважливішим археологічним відкриттям після гробниці Тутанхамона». (DW, 10.04.2021). Саліма Ікрам, єгиптологиня з Американського університету в Каїрі, зазначає, що написи з попередженнями в людських гробницях в основному служать для стримування зловмисників, які могли осквернити місця спочинку мумій. (nv.ua, 30.11.2020). Маргарет Мюррей (1863–1963) – британська єгиптологиня, археологиня, антропологиня, історикиня та фольклористка. (uk.wikipedia.org).]

жінконенави́сниця, жінконенави́сниць; ч. жінконенави́сник та, хто не любить або ненавидить жінок. [Вона зазначила, що вона не жінконенависниця, а навпаки, дуже їх любить, однак, не все так просто. (theworldnews.net, 11.10.2021). Вона просто жінконенависниця. (wiz-art.ua, 26.07.2018). І нема ж у кого розпитати, чого вона така жінконенависниця. (Олена Захарченко «Сім воріт», 2017).]

землекористува́чка, землекористува́чок; ч. землекористува́ч та, хто користується землею на певних умовах. [Рішення сесії №452 «Про затвердження акту визначення розміру завданих збитків землекористувачці Василишин Ользі Ярославівні в с. Спас, урочище «Коло моста», заподіяних НГВУ «Долинанафтогаз» ПАТ «Укрнафта»». (spaska.gromada.org.ua, 24.10.2019). Позивачкою зазначено, що її мати, будучи власницею житлового будинку, землекористувачкою земельної ділянки біля будинку, звернулася до відповідача з заявою про надання згоди на розробку технічної документації (ГС «Мережа правового розвитку», ldn.org.ua). Судова колегія вважає, що суд правомірно взяв до уваги ці обставини, що за життя ОСОБА_7, як колишня землекористувачка, не оспорювала рішення селищної ради про передачу спірної земельної ділянки племінниці ОСОБА_10 <…>. (Апеляційний суд Тернопільської області, Ухвала від 15.10.2009, zakononline.com.ua).] Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

інформа́нтка, інформа́нток; ч. інформа́нт 1. та, хто надає інформацію, повідомляє про щось. [Інтерв’ю з працівницею Бюро організації глядача. <…>. Інформантка розповідає, яким чином проходить комунікація з адміністрацією і як працівники узгоджують роботу між собою. (lia.lvivcenter.org).] 2. та, хто відповідає на запитання дослідника чи дослідниці (у лінгвістиці, психології та ін.). [При цьому, як зауважує дослідниця, не всі іноземки, які працюють у торгівлі, мають низьку кваліфікацію. «У нас була інформантка, що працювала перекладачем у міжнародній організації <…>». (Радіо Свобода, 15.12.2019). Інформантка з Яремчого зазначила, що при веденні бізнесу відчуває існування кумівства та не завжди однакового до всіх підприємців ставлення. (Підсумковий звіт за результатами фокус-груп та інтерв’ю, 03-24.07.2017, auc.org.ua).] див.: інформа́торка, повідо́млювачка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

іра́киня, іра́кинь; ч. іра́кець жителька Іраку. [Молода іракиня зазначила, що всі дуже радіють Папському візиту. (kmc.media, 05.03.2021).]

легенезна́виця, легенезна́виць; ч. легенезна́вець фахівчиня з хвороб легень. [Легенезнавиця Надія Рудницька зазначила, що «на Львівщині швидко поширюється британський штам коронавірусу». (Олена Синчак, 2021).] див.: пульмонологи́ня Нечай С. «Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами», 4 вид. К., 2003, с. 538.

міні́стерка, міні́стерок; ч. міні́стр службовиця, яка входить до складу уряду й очолює одне з міністерств. [Тим часом влада вкотре висловила намір зламати багаторічну традицію: міністерка освіти і науки Лілія Гриневич нагадала, що за ремонт школи та навчальне обладнання відповідають не вчителі, а місцева влада. (Україна молода, 2019). <…> у 2013-2017 роках Налес була міністеркою праці (DW, 22.04.2018). Щодо персоналу лікарні, то частина піде на пенсію за віком, а інші отримають можливість працевлаштування у інші профільні заклади, зазначила міністерка. (Високий замок, 2017). Теперішня міністерка культури Кримнашу приїхала в Ялту і хотіла сказати щось тепле, душевне на адресу тамтешнього директора театру. (Алі Татар-заде, ФБ, 2015).] див.: міністри́ня, міністре́са Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 291 – міністе́рка.

нейропсихологи́ня, нейропсихологи́нь; ч. нейропсихо́лог фахівчиня з нейропсихології. [Когнітивні порушення фіксувалися в різних вікових групах, включно з молодими людьми, зазначає авторка дослідження, клінічна нейропсихологиня Жаклін Беккер. (zn.ua, 24.10.2021). Тож нейропсихологиня пропонує поглянути на базові засади теорії прив’язаності, нейрофізіології та когнітивної психології. (osvita.ua, 05.03.2021). Нейропсихологиня зауважує, що оскільки у собак малі лобні долі у мозку, то вони живуть теперішнім, на відміну від більшості людей <…>. (Українська правда. Життя, 03.10.2020).] див.: психологи́ня

однопрі́звищниця, однопрі́звищниць; ч. однопрі́звищник та, хто має однакове з кимось прізвище, але не доводиться родичкою. [Варто зазначити, що її однопрізвищниця Марія Купріс працює помічницею депутата. (politeka.net, 21.03.2021). Однопрізвищниця мера Тамара Мамай поскаржилася на жахливий стан дворового проїзду будинку по вул. Шевченка, 128. (Полтавська хвиля, 19.03.2020).] див.: однофамі́лиця, однофамі́льниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

оздо́блювальниця, оздо́блювальниць; ч. оздо́блювальник та, хто оздоблює щось; фахівчиня з оздоблення.[Необхідно наголосити, що обидва слова «оздоблювальниця» і «обробниця» є перекладом із посади, зазначеної російською мовою – «отделочница». (Каталог судових рішень, Івано-Франківська обл., youcontrol.com.ua, 01.02.2019). <…> Галина Василівна Давидович, оздоблювальниця 4-го розряду Рівненського навчально-виробничого підприємства Українського товариства глухих. (charivne.info, 22.05.2013).] див.: оздо́блювачка, декора́торка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

омбудсву́менка, омбудсву́менок; ч. омбудсме́н уповноважена з прав людини. [Омбудсвуменка просить КСУ переглянути зупинення виплат пенсій держслужбовцям. (Громадське ТБ, 15.11.2019). «Майже 200 тисяч дітей покинули територію свого проживання і вимушені адаптуватись до нових умов», – зазначила омбудсвуменка. (antikor.com.ua, 26.11.2019). Українська омбудсвуменка Людмила Денісова заявляє, що Володимира Балуха справді побили в СІЗО у Сімферополі, але змусили на камеру сказати протилежне <…>. (24tv.ua, 18.09.2018).] див.: омбудсву́мен, омбудсме́нка Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 360.

опоне́нтка, опоне́нток; ч. опоне́нт 1. та, хто заперечує комусь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації та ін. [За допомогою питальної конструкції на початку репліки мовець піддає гострій критиці позицію та твердження опонентки, яка до цього постійно наголошувала на важливості збереження єдиної валюти у межах Єврозони. (Богдан Маленький «Аргументативні стратегії в німецькому економічному дискурсі (на матеріалі жанру ток-шоу)»: дисертація, К., 2018).] // офіці́йна опоне́нтка — науковиця, якій доручено виступати під час захисту дисертації на здобуття вченого ступеня з аналізом її змісту й актуальності, із визначенням позитивних якостей і недоліків. [Виконавчою директоркою цієї ГО є та сама Ірина Жукова – офіційна опонентка Іллі Киви на захисті дисертації. (bihus.info, 20.05.2021). Відгук офіційної опонентки Мороз Євгенії Олегівни на дисертацію Прохорової Анни Андріївни <…> (i-soc.com.ua, 24.04.2021).] // політи́чна опоне́нтка – супротивниця в політиці. [Ця теза політичної опонентки буквально вивела із себе першого віце–прем’єра Андрія Клюєва, який був присутнім на раді. (Україна молода, 2011). Очікуваний візит українського президента до Брюсселя скасовано після його публічної відмови переглянути юридично сумнівний вирок політичній опонентці. (Український тиждень, 2011).] 2. супротивниця в суперечці; та, хто заперечує комусь. [Опонентка Макарова – юна письменниця Марина Соколян, своєю чергою, зазначала: «Як автор, я на шляху від жінки до андрогіна». (Високий замок, 2006). Недавні суворі й категоричні мої опонентки щосили проштовхувалися до залу, щоб ще і ще раз подивитися виставу. (Михайло Андрусяк «Ув’язнена скрипка», 1992). Може, й так, моя дорога опонентко. Попереду ще багато років суперечок і праці. (Олесь Бердник «Діти Безмежжя», 1964). Суперечність не була усунена, і ми з опоненткою Христею в своїм спорі так і лишились тоді мініатюрним образом безсилості темної несвідомості й покаліченої людської душі. (Микола Галаган «З моїх споминів… 1880-ті – 1920 р.», 1928).] 3. суперниця у спортивних змаганнях. [Тепер же настрій Олени був зовсім інший: вона легко обіграла – 6:2, 6:4. (Україна молода, 2010). «Галичанки» впевнено декласували своїх опоненток ще у першому таймі – 21:15. (Високий замок, 2007).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 525 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 722. – 2 знач.

палеокліматологи́ня, палеокліматологи́нь; ч. палеоклімато́лог фахівчиня з палеокліматології. [Палеокліматологиня Морін Раймо разом із колегами зазначає, що в період середнього пліоцену (3,3–2,9 мільйона років тому) тривало потепління, приблизно співмірне із температурою, на 2–3 градуси вищою ніж у наш час. (Куншт, 22.04.2021).] Вірджинія Мартінес-Пілладо, палеокліматологиня із дослідницької групи Atapuerca і Мадридського центру еволюції та поведінки UCM-ISCIII, продерлася крізь коридори печери Goikoetxe і добралася до sala roja – «червоної комори». (matrix-info.com, 24.12.2020). 1836: Рання англійська геологиня і палеонтологиня Етелдред Бенетт, відома колекцією з кількох тисяч скамянілостей, обрана в Товариство природної історії Москви, яке у той час допускало тільки чоловіків <…>. (Хронологія жінок у науці, amp.uk.погода-синоптик.pp.ua). Переклад Тараса Цимбала, який вразив мене рідкісним словом «палеокліматологиня», якого не знає Google. (Український тиждень, 21.07.2013). див.: кліматологи́ня

правни́ця, правни́ць; ч. правни́к фахівчиня з правознавства, юристка. [Далі правниця зазначає, що наявність спільного між двома видами відповідальності показує нерозривний зв’язок їх з дисципліною праці. (Євген Подорожній «Особливості юридичної відповідальності у трудовому праві Україні»: дисертація, Харків, 2016). Ніхто зі свідків його не впізнав, – перелічує правниця. (Український тиждень, 2013). Українок, запевняє іспанська правниця, вислали з країни, щоб зам’яти справу, яку порушили проти поліцейських. (Високий замок, 2006).] див.: правни́чка, юри́стка

правозна́виця, правозна́виць; ч. правозна́вець фахівчиня з правознавства. [Відповідно, є змога проявити себе як гарній спеціалістці, фахівчині та правознавиці. (chk.gp.gov.ua, 14.03.2019). Як зазначала правознавиця та правозахисниця Олена Уварова, на той момент заборона нічної праці жінок користувалася значною суспільною підтримкою <…> (Катерина Левченко «Гендерне тяжіння: виклики та рішення», Харків: Фоліо, 2018). Річ у тім, що Сенат США призначив на посаду спеціальної представниці з питань дерегуляції економіки правознавицю Неомі Рао. (DW, 19.08.2017). Олександра Павленко — перша заступниця Міністра охорони здоров’я України (2014-2016 рр.). Українська правознавиця, адвокатка, засновниця компанії Pavlenko Legal Group, членкиня Асоціації юристів України, Європейської бізнес-асоціації <…> (Повага, 16.09.2016).]

практика́нтка, практика́нток; ч. практика́нт та, хто проходить виробничу практику. [Урок музики вела молоденька практикантка, котра розповідала дітям міф про Орфея. (Наталка Сняданко «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», 2017). Як не маскувався, польська практикантка на митниці таки відкопала в бездонному рюкзаку й сало, й рибу. (Український тиждень, 2008). Я тут у Запоріжжі лише практикантка і сама собі господиня. (Докія Гуменна «Дар Евдотеї», 1990). У задньому вагоні щось вичитують, і баба ота вчорашня. Ух, брат, практикантка, видно! (Петро Панч «Голубі ешелони», 1927). І ось таке бідне сотворіння подається на практикантку, телеграфістку, телефоністку, – одним словом, де-будь на публічну службу, де би могло сидіти на видноті у всіх, ніби на виставі за склом. (Іван Франко «Маніпулянтка», 1888). Я вислала подання аж у три округи. Не зазначую місцевости, в котрій рада б учителькою бути; на це практикантки не мають права. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 608. Словник української мови: в 11 томах, Том 7, 1976, с. 513. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

прелеґе́нтка, прелеґе́нток, прелєґе́нтка, прелєґе́нток; ч. прелеґе́нт, прелєґе́нт лекторка, доповідачка. [Гостею-прелеґенткою була Катажина Ґліняновіч, докторка філології, асистентка кафедри україністики Інституту східнослов’янської філології Яґеллонського університету (м. Краків, Польща). (inst-ukr.lviv.ua, 08.10.2015). Прелєґентка зосередила увагу на спільних сторінках біографій М. Грушевського та мистецтвознавця В. Кричевського. (inst-ukr.lviv.ua, 10.07.2014). На початку зустрічі модератор програми Василь Махно розповів про складний життєвий шлях прелеґентки <…> (НТШ, 09.02.2013). Прелегентка змалювала життя музичного Львова перед і в часі війни<…> (Свобода, 1964, №19). Прелєґентка домагається зрівнання подаваних до стола порцій. (16.10.1938, Збруч). Прелеґентка зазначила хосен просвіти для жінок, вказувала на инші сторони галицкої Руси, де жінки більше займають ся справами громадскими і просвітою (Снятинщина, Рогатинщина) <…> (Дѣло, 06.06.1890).]

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)