Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 50 статей
Запропонувати свій переклад для «заткнути»
Шукати «заткнути» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Водружа́ть, водрузи́ть – ста́вити, станови́ти (сов. поста́вити, постанови́ти), затика́ти, заткну́ти, заклада́ти, закла́сти, вко́пувати, вкопа́ти, застро́млювати, застроми́ти, уґрунтува́ти. [Поста́вили хрест на моги́лі. Закла́ли стовпа́. Затика́ють з о́дного бо́ку на човні́ бунчу́к, з дру́гого пра́пор (Куліш). Позатика́в прапорі́ (Куліш). А тимча́сом на Голго́фті хрест уґрунтува́ли (Рудан.)].
Втыка́ть, -ся, воткну́ть, -ся – втика́ти, -ся, увіткну́ти, -ся, затика́ти, -ся, заткну́ти, -ся, стромля́ти, -ся, встро́млювати, -ся, встроми́ти, -ся, застро́млювати, -ся, застроми́ти, -ся; (с размаха) вгоро́джувати, -ся, вгороди́ти, -ся, заса́джувати, засади́ти, вса́джувати, всади́ти, заштрикну́ти, -ся (сов.), заганя́ти, -ся, загна́ти, -ся, засторчи́ти, -ся (сов.).
Гло́тка – горля́нка, пролиг, (неточно) го́рло, (грубо) пе́лька.
• Заткнуть гло́тку – заткну́ти пе́льку, заци́тькати, заці́пити.
• Во всю гло́тку – на все (ці́ле) го́рло, на всю горля́нку, на всю гу́бу.
Закрыва́ть, закры́ть –
1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)].
• -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку.
• -крой бутылку – заткни́ пля́шку.
• -кро́й кран – закрути́ кран.
• -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)];
2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти.
• -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)].
• -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку.
• -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́.
• -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́.
• -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)].
• -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)].
• -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)].
• -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі.
• -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́.
• -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)];
3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)].
• -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою.
• -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)].
• -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою.
• -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)];
4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)].
• -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що.
• -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою];
5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть;
6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки).
• -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти.
• -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю.
• Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений.
• -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т.
• -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання.
• -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва.
• -тое голосование – тає́мне голосува́ння.
• -тое платье – закри́та су́кня.
• -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка.
• -тое море – закри́те мо́ре.
• -тый слог – закри́тий склад.
• -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н.
• Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то.
• Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено.
• Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені.
• Окно -то – вікно́ зачи́нено.
• С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма.
• С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений.
• Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́.
Заку́поривать, заку́порить –
1) (бутылку, бочку) затика́ти, затка́ти, заткну́ти (пля́шку, бо́чку) (пробкой) закорко́вувати, закоркува́ти, (затычкой) затика́ти, заткну́ти чо́пом, зачопо́вувати, чопува́ти, зачопува́ти (бо́чку); (окна, двери) затушко́вувати, затушкува́ти, (о мн.) позатушко́вувати (ві́кна, две́рі);
2) (наглухо закрывать что-л.) запако́вувати, запакува́ти, заку́брювати, заку́брити, зашпунто́вувати зашпунтува́ти;
3) кого (запереть) – запако́вувати, запакува́ти кого́ куди́ (у в’язни́цю).
• Заку́поренный – за́ткну́тий и за́ткнений, за́тканий, закорко́ваний, зачопо́ваний; затушко́ваний, запако́ваний.
Заку́тывать, заку́тать –
1) (что, чем или во что) заку́тувати, заку́тати, загорта́ти, загорну́ти, угорта́ти, угорну́ти, завива́ти, зави́(ну́)ти, (плотно) утушко́вувати, утушкува́ти у що, чим, (толст. платком) заку́шкувати, заку́шкати кого́ чим, (о мн.) позаку́тувати, повку́тувати, поза[пов]горта́ти, позавива́ти, (немного) прику́тувати, прику́тати; срвн. Завё́ртывать, Обвё́ртывать. [Заку́тав дити́ну ху́сткою. Та неду́жную дити́ну угорта́є в кожуши́ну (Щог.). Дерева́, заго́рнені у су́тінь (Коцюб.). Заку́тав їх сніг бі́лий (Мог.)];
2) (обстанавливать для тепла) обтуля́ти, обтули́ти, затушко́вувати, затушкува́ти (напр. ха́ту);
3) -ть печь, трубу – затуля́ти, затули́ти, затика́ти, затка́ти и заткну́ти (піч, каглу́), (о мног.) позатуля́ти, позитака́ти (пе́чі).
• Заку́танный – заку́таний, заго́рнений и заго́рнутий, уго́рнений, зави́(ну́)тий и зави́нений у що, чим; обту́лений, затушко́ваний; зату́лений, за́ткнутий, за́ткнений и за́тканий.
Замолча́ть –
1) см. Зама́лчивать (что), Ума́лчивать (о чём);
2) (умолкнуть) замо́вкнути и замо́вкти, змо́вкнути, умо́вкнути, занімі́ти, замкну́ти уста́ (ро́та), (утихнуть) з(а)ни́шкнути, зати́хнути, ущу́хнути, (шутл.) укуси́тися за язи́к, (грубо) стули́ти гу́бу (пи́сок), заткну́ти каглу́ (пи́сок).
• -лчи́ – цить! (грубо) замкни́ (стули́) гу́бу и т. д. -чи́шь ли ты? – чи ти замо́вкнеш? (грубо) чи тобі́ заці́пить?
• Заставлять заставить -ча́ть кого – замика́ти, замкну́ти кому́ уста́, (грубо) гу́бу, (окриками) заци́тькувати, заци́тькати кого́. [Якби́ вона́ зна́ла, що я приї́хала до не́ї з жалю́ над її́ до́лею нещасли́вою, то се замкну́ло-б їй уста́ (Г. Барв.)].
II. Затыка́ть, заткну́ть –
1) что чем – затика́ти, заткну́ти (диал. затка́ти), притика́ти, приткну́ти (диал. притка́ти), (о мног.) позатика́ти, попритика́ти що чим.
• -ну́ть трубу (отверстие в трубе) тряпкою – заткну́ти, приткну́ти верх, каглу́ (кагля́нкою, за́тка́лом). [Верха́ не притика́ла? приткни́-ж! (Борзен.)].
• -ну́ть бутылку пробкою – заткну́ти пля́шку за́тичкою, за́ткалкою, (из пробк. дерева) ко́рком.
• -ну́ть уши (зажать пальцами) – затули́ти ву́ха, (о мног.) позатуля́ти ву́ха, (ватой и т. п.) заткну́ти (диал. затка́ти), позатика́ти ву́ха (ба́вовною и т. п.).
• -ну́ть рот, глотку (кому-л.) – заткну́ти (диал. затка́ти) ро́та, пе́льку (кому́); (переносно: заставить замолчать) заби́ти ро́та кому́, затка́ти, стули́ти гу́бу кому́, (грубо) заці́пити (засупо́нити) па́щу (кому́). [Не мо́жна всім губи́ затка́ти (Номис)];
2) что за что – застро́млювати, застроми́ти, затика́ти, заткну́ти (диал. затка́ти), (о мног.) позастро́млювати, позатика́ти що за що.
• -нуть топор за пояс – застроми́ти (засу́нути) соки́ру за по́яс.
• -ну́ть кого-л. за пояс – перева́жити кого́, го́ру над ким узя́ти, заломи́ти кого́.
• За́ткнутый – за́ткнений и за́ткну́тий, (диал.) за́тканий, застро́млений.
По́яс –
1) (вообще) по́яс (-са); (кожаный узкий) пас, па́сок (-ска), па́ска, попру́га; (кожаный с карманами) че́рес (-са) (ум. чересо́к (-ска́), ре[а]мі́нник, ре́мінь (-меня); (ремённый) ре́тяг, ре́тязь (-зя), (ум.) ретязо́к (-зка́); (всякое опоясание) підпері́з, підпері́зок (-зка); (чаще тонкий) пе́рез, перезо́к (-зка́), підпері́зка; (из кромки, нитяный) окра́вка, окра́йка, кра́йка; (в юбке) о́бшивка; см. Опоя́ска, Куша́к. [Стан підпере́заний по́ясом черво́ним (М. Вовч.). Від Спа́са та й рукави́ці за па́са].
• Предохранительный, спасательный -яс – убезпеча́льний по́яс.
• Заткнуть за -яс кого – заткну́ти за по́яс кого́; (превзойти) заломи́ти, закасува́ти кого́ чим. [Усі́х за по́яс заткне́ (П. Мирн.). Всіх дівча́т заломи́ла свої́м ста́ном і красо́ю (Г. Барв.)].
• Прихватывать, прихватить -сом – припері́зувати, припереза́ти що.
• Кланяться в -яс – кла́нятися, вклоня́тися до по́яса;
2) см. Поясни́ца;
3) геогр. – (климатич.) сму́га. [Гаря́ча, холо́дна сму́га].
• Горный -яс – гі́рське па́смо, гі́рська пасму́га, па́смо (пасму́га) гір;
4) архит. – по́яс, опаса́ння;
5) (полосы на животных, на материи) сму́ги; см. Полоса́.
Притыка́ть, приты́кать, приткну́ть –
1) что чем – затика́ти, заткну́ти, (о мн.) позатика́ти що чим. [Заткни́ (приткни) бо́чку].
• -ты́чь щели паклей – позатика́й щі́лини (шпа́ри) кло́ччям;
2) -кать, -ткну́ть что к чему – пришпи́лювати, пришпили́ти, притика́ти, приткну́ти, пристро́млювати, пристроми́ти, приштри́кувати, приштрикну́ти, (о мн.) попришпи́лювати, попритика́ти, попристро́млювати що, кого́ до чо́го. [Пришпили́ла стрі́чку. Закопа́й і оси́чиною пристроми́ (Манж.). Приштрикну́в її́ у поти́лицю до землі́ (Грінч. II)].
• Приткну́тый – за́ткнутий и за́ткнений; пришпи́лений, приткну́тий, пристро́млений, приштри́кнутий.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Горло –
1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька;
2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко:
• брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – см. Взять;
• во все горло – на все горло;
• во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, з усього горла, на цілу пельку, на ввесь (весь) рот, на всі заставки, на ввесь (весь) голос, на всю губу, на всі заводи, скільки горла стане) горлати, (разг.) [як] на пуп кричати, (лок.) зіпати щодуху;
• всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого); (устар.) у три щиті;
• драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку), горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати);
• дыхательное горло – дихало, (умен.) дихальце, дихалка, дихавка, дишка;
• залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло), напитися п’яним;
• застряло в горле (слово) – застрягло (застряло, зав’язло) у горлі (слово);
• заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому, зацитькати кого;
• наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами, в одну шкуру добиватися чого, притьмом (ґвалтом) вимагати чого, напосістися на кого, брати за петельки кого; добиватися чого в одну шкуру;
• першит в горле – дере в горлі;
• по горло дела, работы (перен., разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці);
• по горло сыт (сыт по горло) – ситий донесхочу (досхочу, донезмогу, по [саму] зав’язку), у пельку не лізе, по саме горло ситий;
• приставать, пристать с ножом к горлу – приставати (ставати), пристати (стати) з ножем до горла, напосідатися, напосістися на кого, сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла);
• промочити горло (перен., фам.) – промочити горлянку (горло), прополоскати горло (душу), зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися;
• становиться, стать поперек горла – упоперек (поперек) горла ставати, стати, ставати, стати в горлі руба (кісткою).
[За мить пісня об’єднала всіх, навіть Яша споважнів, підтримуючи її своїм ліричним тенором, що незрозумілим способом жив у його прозаїчному горлі (В.Підмогильний). Верни до мене, пам’яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов’я в гаю нічному (В.Стус). Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить (Л.Костенко). — Здавайся,— гукнув,— а ні, то голову одрубаю! Приголомшений біскаєць не міг вимовити ні слова, та й заціпив би йому, певно, навіки розсатанілий Дон Кіхот, якби дами з ридвана, що доти дивились, умліваючи, на той герць, не підійшли до рицаря й не почали благати його, щоб він із ласки своєї дарував їхнього джуру горлом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги. Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги]. Обговорення статті
Индюшачий, индюшечий, индюшиный – індичий.
[Не вспіють квартою в ротах пополоскать,— Вже й по-індичому в шинку заґерґотали! (П.Гулак-Артемовський). Отець Тріщин витягнув з рота індиче стегно, але задержав його в такій позиції, що мав змогу кождого часу вхопити зубами те самісіньке місце, яке гриз перед тим (Л.Мартович). …був за ступінь від намисленого: прийти, замкнути двері зсередини, скрученим паспортиським журналом заткнути пельку старої розпузатілої ропухи, оприщавілої підстилки всіх мусорів, що хапали за бродяжництво, незмивною фарбою проштампувати їй землисту, дрімотно нажаблену, морду, напудрений лоб, залляту жиром спиняку, драглисту задницю, синюваті індичі ноги і копняком загнати печатку в зашмуляне, як старий палярес, клімактичне кубло жеківської законодоленосної здихоти! (Є.Пашковський)]. Обговорення статті
Перещеголять, разг. – перевершити, поверши́ти кого́ чим, (разг.) перефрантити, го́ру взя́ти над ким чим (напр., убо́рами, знання́м); (образн.) утерти носа кому; заткнути за пояс, (прост.) переплюнути. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАСТА́ВИТЬ, заста́вить говори́ть кого, розв’яза́ти язи́ка кому;
заста́вить молча́ть, заткну́ти рот /закри́ти рот/, втя́ти язи́к /язики́/ кому;
заста́вить служи́ть что, (уда́чу) жарт. схопи́ти за хвіст;
не заста́вить себя́ ждать (не заста́вить себя́ до́лго ждать), не забари́тися;
не заста́вил до́лго себя́ проси́ть, його́ не тре́ба було́ два ра́зи проси́ти.
ЗАТЫКА́ТЬ, (вуха) затуля́ти;
затыка́ть ды́ры, затуля́ти /затика́ти/ дірки́;
затыка́ть проре́хи, запо́внювати прога́лини;
затыка́ть рот, оказ. замика́ти уста́;
затыка́ющий, що затика́є тощо, зда́тний /з на́міром/ заткну́ти, зви́клий затика́ти, для затика́ння, затика́ч, затика́йло, прикм. затика́льний, затика́льний, засува́льний, застро́млювальний;
затыка́ющий рот, ра́ди́й замкну́ти уста́;
затыка́ющийся/затыка́емый, зати́каний, засу́ваний, застро́млюваний;
ПРЕВЗОЙТИ́ ще заткну́ти за по́яс, переплю́нути, уте́рти но́са /ніс/ кому, стил. перероб. переплюнути [превзойти́ в сме́хе пересмія́тися;
превзойти́ во лжи перебреха́ти;
превзойти́ в щебета́ньи перещебета́ти];
превзойти́ кого фраз. да́ти фо́ру кому;
превзойти́ всех и вся спійма́ти бо́га за бо́роду;
превзойти́ ожида́ния переве́ршити сподіва́ння;
превзойти́ в хи́трости /превзойти́ в колдовстве́, превзойти́ в интри́гах/ перехиморо́дити;
превзоше́дший ОКРЕМА УВАГА;
превзоше́дший ожида́ния галиц. надсподі́ваний.
УКОРА́ЧИВАТЬ ще короти́ти, прикоро́чуваний;
укора́чивать шаг сти́шувати крок;
укорачивающий що /мн. хто/ прикоро́чує тощо, зви́клий прикоро́чувати, ради́й прикоро́тити, прикоро́чувач, скоро́чувач, вкоро́чувач, прикм. скоро́чувальний, прикоро́чувальний, підкоро́чувальний, вкоро́чувальний, пристру́нювальний, угамо́вувальний, прибо́ркувальний;
укорачивающий жизнь кому гото́вий /ма́ючи на́мір/ зба́вити ві́к(у);
укорачивающий путь ра́ди́й скороти́ти шлях;
укорачивающий срок рі́шений скороти́ти те́рмін /речене́ць/;
укорачивающий хвост зда́тний укрути́ти хвоста́;
укорачивающий шаг сти́шуючи крок;
укорачивающий язы́к зда́тний заткну́ти рот;
укорачивающийся /укорачиваемый скоро́чуваний, прикоро́чуваний, підкоро́чуваний, вкоро́чуваний, пристру́нюваний, угамо́вуваний, прибо́ркуваний;
УКОРОТИ́ТЬ ще підкороти́ти і похідн..

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Закладывать, заложить –
1) (давать в залог) заставля́ти, -ля́ю, -ля́єш, заста́вити, -влю, -виш;
2) (досками) замо́щувати, -щую, -щуєш, замости́ти, -мощу́, -мо́стиш;
3) (лошадей) запряга́ти, -га́ю, -га́єш, запрягти́, -ряжу́, -ряже́ш;
4) (камнем) замуро́вувати, -вую, -вуєш, замурува́ти, -ру́ю, -ру́єш;
5) (дыру) затика́ти, -ка́ю, -ка́єш, заткну́ти, заклада́ти, закла́сти, -кладу́, -де́ш и заложи́ти, -жу́, -жиш;
6) (основывать здание) заклада́ти, закла́сти и заложи́ти.
Закупоривать, закупорить – закорко́вувати, -вую, -вуєш, закоркува́ти, -ку́ю, -ку́єш, затика́ти, -ка́ю, заткну́ти, -кну́, -кне́ш; -ся – закорко́вуватися.
Затыкать, заткнуть – затика́ти, -ка́ю, заткну́ти, -кну́, -кне́ш.
Укупоривать, укупорить –
1) (бутылкой, бочку) затика́ти, -ка́ю, -ка́єш, заткну́ти, -ну́, -не́ш; (пробку) закорко́вувати, -вую, -вуєш, закоркува́ти, -ку́ю, -ку́єш;
2) (вещи) пакува́ти, запакува́ти, -ку́ю, -ку́єш.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Горло – горло; горлянка. Во все горло – на все горло. Заткнуть кому горло – заткнути пельку кому; зацитькати кого.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Закупоривать, закупорить, -ся – затика́ти, заткну́ти, -ся;
• з -ся (об отверстиях) – забива́тися, заби́ти, -ся;
• з. (пробкой) – закорко́вувати, закоркува́ти.
Затыкать, -ткнуть – затика́ти, заткну́ти;
• з. (пробкой, из проб. дерева) – закорко́вувати, закоркува́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Глотка
• Брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – Див. горло.
• Драть глотку (вульг.) – дерти (драти) горло (горлянку); горлати (репетувати, галасувати). [Хоч дехто і дере горло, але на вітер… Тобілевич. Палажка лаялась, молодиці так само репетували й лаяли бабу. Н.-Левицький.]
• Заткни глотку! (груб.) – заткни пельку (горлянку, рота, вершу, пащу, пащеку)!; стули (затули, примкни) губу (губи, рота)!; засупонь пащу! [Це вам що: ярмарок чи базар!? Ану, заткніть пельки… Стельмах. Та стули ж ти губи! Українка.]
• Заткнуть глотку кому (разг.) – заткнути пельку (горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому; забити рота (пельку) кому; стулити (затулити, заткати, примкнути) губу (губи, рота) кому; (згруб.) засупонити пащу кому. [Треба ж чимсь горлатому панові пельку заткнути. Мирний. Гадає, що тим примкне губи людям… Кобилянська.]
• Кричать (орать, реветь) во всю глотку (разг.) – (те саме, що) Во всё горло кричать, орать. Див. горло.
• Налить себе в глотку (разг.) – залити собі пельку (горлянку). [Та й то ні встиду, ні сорому не має: уже, дідовід, одною ногою в ямі, а це як заллє собі пельку… Мартович.]
• Не лезет в глотку (разг.) – не лізе в горло (в пельку). [Вже йому й шматок у горло не лізе від страху… Смілянський.]
• Распустить глотку (разг.) – розпустити губу (горлянку, пащеку); розв’язати губу (пащеку). [А вони вже й розпустили губи; ех, бабська натура! Номис. Ти вже й розв’язала губу,— заговорила мати. Свидницький.]
Горло
• Брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – Див. взять.
• Во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, на цілу пельку, на (в)весь рот, на всі заставки, на (в)весь голос, на всю губу, скільки горла стане); горлати [на все (на ціле) горло, з усього горла]; (розм.) [як] на пуп кричати; (лок.) зіпати щодуху.
• Всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого).
• Драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку); горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати).
• Залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло); напитися п’яним.
• Застряло в горле (слово) – застрягло (зав’язло) у горлі (слово).
• Заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому; зацитькати кого.
• Наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами; в одну шкуру добиватися чого; притьмом (ґвалтом) вимагати чого; напосістися на кого; брати за петельки кого.
• Першит в горле – дере в горлі.
• По горло дела, работы (перен. разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці).
• По горло сыт – ситий до(не)схочу (по [саму] зав’язку); у пельку не лізе; по саме горло ситий.
• Приставать, пристать с ножом к горлу – (при)ставати, (при)стати з ножем до горла; напосідатися, напосістися на кого; сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла).
• Промочити горло (перен. фам.) – промочити горлянку (горло); прополоскати горло (душу); зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися.
• Становиться, стать поперёк горла – (у)поперек горла ставати, стати; ставати, стати в горлі руба (кісткою).
Дыра
• Жить в медвежьей дыре – жити в глухому закутку (у норі).
• Заткнуть дыру (перен. разг.) – заткнути (залатати) дірку (діру); поповнити нестачу; заповнити прогалину.
• Костюм — дыра на дыре – костюм (одяг) — самі дірки (діри); дірка на дірці (діра на дірі); (образн.) куди обернеш, то все дірка зверху.
• Ходить в дырах – ходити у дранті (у лахмітті, у рам’ї); дрантям (руб’ям) трясти (трусити); дірами (дірками, голим тілом) світити.
Заткнуть
• Заткни рот, горло, глотку! (вульг.) – заткни пельку (горлянку, рота, вершу, пащу, пащеку)!; стули (затули, примкни) губу (губи, рота)!; (згруб.) засупонь пащу!
• Заткнуть дыру (перен. разг.) – заткнути (залатати) дірку (діру), (про багато дір позатикати, позалатувати) поповнити нестачу; заповнити прогалину.
• Заткнуть за пояс кого (перен.) – заломити (про багатьох позаломлювати) кого; гору (верх) над ким узяти; переважити (перевершити) кого.
• Заткнуть рот, глотку кому (фам. вульг.) – забити рота кому; заткнути (стулити) пельку (губу) кому; (згруб.) заціпити (засупонити) пащу кому.
Лишать
• Лишать, лишить жизни кого – позбавляти, позбавити життя кого; відбирати, відібрати життя в кого, укорочувати, укоротити (збавляти, збавити) віку (життя) кому; заподіювати, заподіяти смерть кому.
• Лишать, лишить свободы кого – позбавляти, позбавити волі кого; зневолювати, зневолити кого; (про багатьох) позневолювати кого; (перен.) залигувати, залигати; (іноді) запетльовувати, запетлювати кого; (заарештовувати) ув’язнювати, ув’язнити кого.
• Лишать, лишить слова кого – позбавляти, позбавити слова кого; (розм., тільки докон.) замкнути уста (мову, зниж. заткнути уста) кому.
• Лишить девственности – [Позбавити дівоцтва (невинності) (док. справичити); (поет. образн.) [дівочий] вінець (вінок) розвити (зірвати, здійняти, зняти); (по)збавити вінця (вінка); (іноді) зірвати квітку.
• Лишить себя жизни – смерть [самому] собі заподіяти; відібрати собі життя; укоротити (збавити) собі віку; стратитися.
Рот
• В рот не йдёт что (разг.) – не лізе в горло (зниж. у пельку) що.
• Ему замеси да и в рот поднеси – дай у руки, покажи, ще й у рот положи, то він і тоді розкришить. Пр. Дай яєчко, облупи, ще й у рот поклади. Пр.
• Затыкать, заткнуть (закрывать, закрыть, зажимать, зажать) рот кому (разг.) – затикати, заткнути (забивати, забити, затуляти, затулити) рот(а) кому; замикати, замкнути рот(а) (уста, губу, вульг. писок) кому; зав’язувати, зав’язати рот(а) (язик(а)) кому; заціплювати, заціпити (засупонювати, засупонити) пащу кому; зацитькувати, зацитькати кого.
• Каша во рту у кого – мов (наче, неначе…) клоччя жує хто.
• Лишний рот – зайвий рот (їдень); (згруб.) зайва пелька.
• Мимо рта прошло, пролетело (разг.) – тільки облизався; (с)піймав облизня.
• Набрать в рот воды – набрати води в рот.
• Не сметь рта разинуть (открыть, раскрыть) – не сміти й рота роззявити (відкрити, розкрити, розтулити); не сміти й пари з уст (з рота) пустити.
• Открывать, открыть рот – відкривати, відкрити рот(а); заговорити (забалакати).
• По усам текло, а в рот не попало – по бороді текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота текло, а в рот не попало, Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр.
• Разевать, разинуть, раскрыть рот (разг.) – роззявляти, роззявити, розкривати, розкрити рот(а) (згруб. вершу).
• Разинув (разиня) рот (делать что) – абияк (леда-як).
• Рот до ушей – рот до [самих] вух; губи (губа) від вуха до вуха.
• Рот не ворота — клином не запрёшь; чужой рот — не огород, не притворишь – рот не город — не загородиш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр.
• Смотреть (глядеть) в рот кому – дивитися (заглядати) в рот(а) (до рота) кому.
• С пеной у рта – з піною на губах (на устах, коло рота).
• Хлопот (забот) полон рот у кого (разг.) – клопоту повна голова у кого.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

заглуша́ть, заглуши́ть заглуша́ти, заглуши́ти; затика́ти, заткну́ти (трубу)
закрыва́ть, закры́ть 1. закрива́ти, закри́ти
2. заслоня́ти, заслони́ти (робити невидимим)
3. зачиня́ти, зачини́ти (двері)
4. замика́ти, замкну́ти
5. затика́ти, заткну́ти (пляшку)
закупо́ривать, закупо́рить забива́ти, заби́ти; затика́ти, заткну́ти; закорко́вувати, закоркува́ти
зашплинто́вывать, зашплинтова́ть зашплінто́вувати, зашплінтува́ти; затика́ти, заткну́ти; заволіка́ти, заволікти́

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Затика́ти, заткну́ти –
1) затыкать, заткнуть (отверстие);
2) втыкать, воткнуть, водружать, водрузить.
Заткну́ти, см. Затика́ти.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

затка́ти і заткну́ти, -ткну́, -ткне́ш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Затика́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. заткну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Затыкать, заткнуть (отверстіе). Я такими дурнями верхи затикаю. Чуб. V. 76. Проїв дірку у бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив і соломою заткнув. Рудч. Ск. II. 8.
2) Затыкать, заткнуть за что либо. Заток сопілку за пояс. Федьк.
8) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить. Затикають з одного боку на човні бунчук, з другого прапор. К. Бай. 92.
Затка́ти, -тчу́, -че́ш, гл.
1) Начать ткать.
2) Заработать тканіемъ.
3) Покрывать, покрыть тканымъ узоромъ. Були ті жупани серебром заткані. АД. І. 261.
4) = Заткнути. Та й заткав я йому боржій рану. Федьк. Не можна всім губи заткати. Ном. № 6986. З-під коріння, з-під верби джерело било, що й кулаком не заткати. Св. Л. 307.
Заткну́ти. См. Затикати.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Бо́вдур, -ра, м. 1) *Деревянный (плетеный из лозы), обмазанный глиной, четырехугольный дымоход, подымающийся от пола сі́ней сквозь потолок и кровлю наружу. По пути принимает в себя отверстие (дымоход) из печки—каглу́. У основания имеет плотно закрывающуюся дверь, в которую входят, а потом подымаются, чтобы заткну́ти каглу́, по шабля́х, идущих до самого верха. На верхних подвешивается продукт, предназначенный для копчения.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Закупоривать, закупорить — затика́ти, заткну́ти, (пробкой) закорко́вувати, закоркува́ти.
Затыкать, заткнуть — затика́ти, заткну́ти, затуля́ти, затули́ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гло́тка, апат. Larynx = ко́втка, пе́лька. — У ситого пелька без дна. н. пр. — Рад би очима їсти, та в пельку не лїзе. н. пр. — Щоб тобі глевтяком пельку заткнуло. С. Л. — Заткнуть гло́тку = заткну́ти пе́льку, зацїпити, заци́тькати. — Распусти́ть гло́тку = розпусти́ти гу́бу, горля́нку. – Во всю гло́тку = на все го́рло.
Го́рло = 1. го́рло, горля́нка, ди́хало. — Во все го́рло = на все́ горло. — Заткну́ть кому́ го́рло = зацїпити, заци́тькати, заткну́ти пе́льку. — Зали́ть го́рло = зали́ти о́чі, напи́ти ся пя́ним. — Наступя́ на го́рло = з ноже́м до го́рла, ґва́лтом. — Сытъ по го́рло = наїв ся до схочу́, в пе́льку не лїзе. 2. го́рло, го́рличко, ши́йка. — Одбив горло у пляшки. С. Аф. — Пляшка я довгою шийкою. 3. гі́рло. — Днїпра гірла затопило. К. Ш.
Зажа́ть, зажима́ть = 1. затули́ти, стули́ти, затуля́ти, стуля́ти, заткну́ти, затика́ти, сти́снути, стиска́ти. — Зажа́ть кому́ ротъ = зацїпити, заци́тькати. – Стулив руку. — Стиснув у руцї. — Не дав і слова вимовить — зацитькав. 2. д. Жать (почать)
Заку́поривать, заку́порить, ся = 1. затика́ти, затуля́ти, (коркою) — коркова́ти, (чопом) — чопова́ти, заткну́ти, ся. затули́ти, ся, закорковати, зачопова́ти, ся. 2. затушкува́ти ся, сидїти невила́зно до́ма. — Сидить дома, нїкуди не виходить, як затушкував ся.
Зальну́ть = заби́ти ся, заткну́ти ся. — Щось ринва забила ся, треба чимсь прочистити.
Заткну́ть, затыка́ть, ся = заткну́ти, затули́ти, застроми́ти, затика́ти, затуля́ти, застро́млювати, ся, (про кільки) — позатика́ти і т. д. — Затули пальцем. — Застромив у стріху. — Затикала у намітку зеленої рути. н. п. — Заткнув чіп.
Уку́поривать, уку́порить = затика́ти, заткну́ти, коркува́ти, закоркува́ти; пакува́ти, запакува́ти.

Запропонуйте свій переклад