Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 91 статтю

Шукати «зауваж*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Замеча́ние – 1) (чего) поміча́ння, постерега́ння чого́; 2) -ние (по поводу чего) – ува́га, заува́ження, заува́га. [Чита́ли книжки́ доро́слим лю́дям, вислу́хували їх ува́ги і ча́сом ті ува́ги запи́сували (Грінч.). Пороби́в заува́ження до протоко́лу]. • Бросить, обронить -ние – ки́нути ува́гу. [Де́хто ки́нув ува́гу про дощ (Коцюб.)]. • Вставлять -ния, сопровождать -ями – докида́ти сло́во, ува́гу, зауважа́ти; дото́чувати ува́ги до чо́го. [Слу́хали по́вість ува́жно і чима́ло де́чого говори́ли, дото́чуючи ма́ло не до ко́жного вчи́нку геро́їв свої́ ува́ги (Грінч.)]; 3) -ние кому (выговор) – ува́га, заува́ження, (сильнее) дога́на, (упрёк) за́кид (-ду) кому́. • Сделать -ние кому – зроби́ти ува́гу, заува́ження кому́, заува́жити кому́. [Мені́ заува́жено, що нерете́льно працю́ю (Київ). Дозво́льте зроби́ти вам одну́ ува́гу]. • Получить -ние – здобу́тися заува́ження. • Он получил строгое -ние – йому́ зро́блено го́стру ува́гу. • Попасть на -ние – ста́ти на (лихі́й) прикме́ті. [Бережи́ся, щоб не став на лихі́й прикме́ті в нача́льства].

Замеча́ть, заме́тить – 1) (делать метки на ч.-л. и перен.) закарбо́вувати, закарбува́ти що, кла́сти, покла́сти карб на чім, (сов.) закмі́тити, (отмечать) нотува́ти, заното́вувати, занотува́ти що, (помечать) значи́ти, позначи́ти що. [Неписьме́нні лю́ди закарбо́вують на па́лічці хре́щиками або карба́ми, скі́льки і чого́ кому́ про́дано (Єфр.). Позначи́в ди́ню, щоб хло́пці не зірва́ли. Закмі́ть у голові́ собі́. Як худо́жник – ноту́є й запи́сує він, ча́сто несвідо́мо, всі життьові́ з’я́вища «як матерія́л» (Єфр.)]; 2) (примечать, подмечать) поміча́ти, помі́тити, при[за]міча́ти, при[за]мі́тити, прикміча́ти, прикмі́тити, кмітува́ти, кмі́тити (кмети́ти), покмі́тити, у(к)міча́ти, у(к)мі́тити, (наблюдать) (с)постерега́ти, (с)постерегти́, зауважа́ти, заува́жити, уважа́ти, ува́жити; (видеть) ба́чити, поба́чити, убача́ти, уба́чити, добача́ти, доба́чити, за(в)бача́ти, за(в)ба́чити, догля́нути, догле́дітися, (распознать) угада́ти. [Кра́дуть з-під но́са, а він не поміча́є (Звин.). Уже́ давно́ я мо́вчки поміча́ю: захма́рює нудьга́ твоє́ чоло́ (Грінч.). Як се він не примі́тив тако́ї га́рної ді́вчини? (Коцюб.). Лю́ди укміча́ли, що пога́не ді́ється в їх у ха́ті (Н.-Лев.). Я й не вкмі́тив, як він увійшо́в (Сл. Гр.). Постерега́в він, що в йо́го в се́рці вору́шиться коха́ння (Коцюб.). І пішо́в собі́, на́че він не завва́жив і не чув сло́ва її́ блага́щого (М. Вовч.). До́вго сиді́ла у садку́, не вгада́ла, як і зіроньки́ похова́лись (Полтавщ.). Вбача́ю – марні́є та й марні́є Пара́ся моя́ (М. Вовч.). Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти (жандарі́), пусти́лися навздогі́н (Франко). Зо мно́ю зустрі́нуться, мов не добача́ють (Шевч.)]. • -тить за кем что – догля́нути що, підзори́ти, пристрі́тити кого́. [Чи мене́ коли́ хто підзори́в, що я чуже́ вкрав? (Бердянськ. п.)]. • Дать -тить кому – да́ти навзнаки́ кому́. [А як звістки́ ми бу́дем подава́ти, щоб ворога́м не да́ти навзнаки́? (Грінч.)]. • И не -ча́ет кто – і не в замі́тку кому́, невмі́тно, невкмі́ту кому́. [Сього́ невмі́тно мені́, щоб таке́ було́ в йо́го ра́ло (Сл. Гр.)]. • Сам того не -чая – не в замі́тку собі́. [Отак, не в замі́тку собі́, він дійшо́в до млина́ (Звин.)]. • И не -ча́ть, и не -тить как – і не зчува́тися, і не зчу́тися, як; і не зогле́[я́]дітися, як. А сама́ і не зчува́ється, як сльо́зи старе́ її́ обли́ччя рося́ть (М. Вовч.)]; 3) (отмечать) зауважа́ти, заува́жити, зазнача́ти, зазначи́ти, заприміча́ти, запримі́тити що. [Заува́жу, що в обо́х ци́клах ві́ршів нема́є нічогі́сінько автобіографі́чною (Крим.)]. • Следует -тить – тре́ба (или ва́рто) сказа́ти, заува́жити, зазначи́ти, запримі́тити; 4) (поставить на вид кому) зауважа́ти, заува́жити кому́. [Я йому́ заува́жив, що так роби́ти не годи́ться (Київ)]. • Заме́ченный – закарбо́ваний, позна́чений, помі́чений, покмі́чений, постере́жений, заува́жений и т. д. -ный в чём дурном – підзо́рений, (пров.) пристрі́чений. • Он ни в чём дурном не -чен – за ним нічо́го нега́рного не помі́чено, нема́є; (пров.) він не пристрі́чений.

Заприме́та – 1) (примета) прикме́та, призна́ка, знак (-ку́); см. Приме́та. • В -ме́ту – по знаку́, в па́м’ятку. [Ви мені́ по знаку́]; 2) (дейст. от Заприме́тить) заува́ження, спостере́ження.

Запримеча́ть, заприме́тить – 1) заува́жувати, заува́жити, заприміча́ти, запримі́тити, приміча́ти, примі́тити кого́, що по чо́му, укміча́ти, укмі́тити, уміча́ти, умі́тити кого́, що, спостерега́ти, спостерегти́, добача́ти, доба́чити, завба́чити; срвн. Примеча́ть, Замеча́ть. [Запримі́тила, що в Пили́па і о́чі ка́рі, і ву́си шовко́ві (Мирн.). Та я й сама́ запримі́тила, що… (Мова). По чім мене́, ми́ла, приміча́єш? (Пісня). Не вмі́тив їх гара́зд (Новом. п.). Добача́є те й ма́ти (М. Вовч.). А ну-ж, борони́ бо́же, хто спостері́г, як він увіхо́див (Коцюб.). Уве́сь това́р (скот), яки́й він там завба́чив, він повбива́в (Крим.)]; 2) (положить к.-н. примету) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, познача́ти, позначи́ти, (о мн.) позазнача́ти. [Зазначи́ цього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.)]. • Заприме́ченный – заува́жений, запримі́чений, укмі́чений, спостере́жений; зазна́чений, позна́чений.

Неве́рный – 1) (вероломный, изменяющий) неві́рний, (сщ.) неві́рник, (ненадёжный) непе́вний, (склонный к изменам) зрадли́вий, зра́дний; (непостоянный: о состояниях, чувствах) непе́вний. [З неві́рною дружи́ною куди́ піду́, то заги́ну (Пісня). Неві́рний (непе́вний) при́ятель (Київ). Чо́вен непе́вний воді́ доручи́в (Л. Укр.). Зрадли́вий чолові́к (Київ)]. • -ная женщина – неві́рна (зрадли́ва) жі́нка (же́нщина), неві́рниця. • -ное счастье – непе́вне ща́стя. • -на их любовь – непе́вна (зрадли́ва, зра́дна) їх любо́в, непе́вне (зрадли́ве, зра́дне) їх коха́ння; 2) (ложный) неправди́вий, неві́рний, (неправильный) несправедли́вий, непра́вильний, непопра́вний, (неосновательный) неслу́шний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий, (фальшивый) фальши́вий. [Неправди́ве змалюва́ння поді́ї (Київ). Несправедли́ве (неслу́шне) заува́ження (Київ). Чи ві́рна на́ша, чи хибна́ доро́га? (Франко)]. • -ный вес – неправди́ва (несправедли́ва) вага́. • -ный взгляд (в перен. знач.) – неправди́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд. • -ное вычисление – непра́вильне (неві́рне) обчи́слення. • -ный (фальшивый) голос – фальши́вий го́лос. • -ное известие – неправди́ва (помилко́ва, грубо: брехли́ва) (з)ві́стка. • -ный ответ – неправди́ва (хи́бна́, помилко́ва) ві́дповідь. • -ный перевод – непра́вильний (непопра́вний, неві́рний) пере́клад. • -ный путь – непе́вна (хи́бна́) путь (доро́га). • -ный слух (молва) – неправди́ва (грубо: брехли́ва) чу́тка. • -ный счёт (бухг.) – непра́вильний (неві́рний) раху́нок. • -ные часы – непра́вильний (неві́рний) годи́нник; 3) (нетвёрдый, неустойчивый) непе́вний, невпе́внений; (колеблющийся) хитки́й, хистки́й; (капризный) химе́рний. [Дрібни́м, непе́вним кро́ком пішо́в бічно́ю ву́лицею (Коцюб.). Бли́має непе́вний о́гник (Р. Край)]. • -ный взгляд (в прям. знач.) – непе́вний (невпе́внений) по́гляд, непе́вне о́ко. • -ный (неуверенный) голос – непе́вний (невпе́внений) го́лос. • -ная походка – непе́вна (невпе́внена, хитка́) хода́. • -ный свет, блеск – непе́вне (химе́рне) сві́тло, непе́вний (химе́рний) блиск. • -ные тени – непе́вні (хисткі́, химе́рні) ті́ні; 4) (сомнительный, ненадёжный) непе́вний. • -ное дело – непе́вна спра́ва; 5) (не исповедующий господств. веры) неві́рний, (сщ.) не́вір (-ра, м. р.), неві́ра (-ри, общ. р.), неві́рник, -ниця, (соб.) неві́рство; (язычник, -ница) пога́нин (стар.) пога́н (мн. -га́ни) пога́нка, (соб.) пога́нство; (басурманский) бузуві́рний, (сщ.) бузуві́р (-ра), -ві́рка; срв. Неве́рующий 1. [Абдулла́ су́мно диви́вся на цього́ неві́рного, з котри́м так до́вго змага́вся (Олм. Примха). Ця, ба́чте, неві́ра, то й темни́ці доладу́ не вмі́є змурува́ти, – не то що ми, христия́ни (М. Вовч.). Христия́ни става́ли ученика́ми неві́рника (Павлик). Бо незря́чий сей пога́нин був, ще ві́рив непохи́тно в честь і в ві́рність (Крим.)]; 6) (недоверчивый) неві́рний, неймові́рний. • Фома -ный – Хома́ неві́рний, Хома́ неймові́рний (Л. Укр.). [Знайшо́вся таки́ оди́н Хома́ неві́рний, та так Хомо́ю і зва́вся (Франко)].

Несуще́ственный – неісто́тни[і]й, (не по существу) непосу́тній, несуттє́вий. • -ное замечание – непосу́тня ува́га, непосу́тнє заува́ження. • -ная поправка – неісто́тна[я] (малозна́чна) по́правка.

Неуме́стный – недоре́чний, недола́дни[і]й, недоді́льний, не до ре́чи, не до ладу́, не до ді́ла. [Усе́, що хоті́ла каза́ти Га́нна, здало́ся їй таки́м недоре́чним тепе́р, як вона́ гля́нула на скри́влене з му́ки Горді́єве обли́ччя (Грінч.). Недоре́чні доріка́ння кри́тиків (Крим.). Що-ж ви нічо́го не ка́жете? невже́ се недоре́чне пита́ння? (Л. Укр.). За́мість гі́мну тане́ць недола́дний зачу́в (Самійл.). Варня́каєте все таке́, що воно́ зо́всім не до ді́ла (Васильч.)]. • -ное замечание – недоре́чна (недола́дна[я], недоді́льна) ува́га, -не заува́ження. • Ваши слова здесь -ны – ва́ші слова́ тут не до ре́чи (не до ладу́, не до ді́ла).

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Аристократический, аристократичный, аристократичен – аристократичний, великопа́нський, високопанський, великосві́тній, великосвітський, (ещё) шляхе́тський. [Самохіть наші мирські і духовні пани, глави поспільства, зреклися рідної рущини своєї. Старі передсуди на користь мови государної і тогочасна байдужість про закони природи в жизні нації робили те, що ніхто і не догадувавсь, який великий скарб лишали в простолюдній масі ті наші люде, що п’ялись на «російський Гелікон» або поучали з церковної амбони рідних братів чужою мовою. Так само, як і в поєднанні з Польщею, нікому було в нас запровадити народну мову в школу, нікому звести на церковну амбону, нікому посадити її на судовій трибуні. Соромились розмовляти нею серед людей великосвітніх; погорджували тисячолітнім предківським словом у печатнях (П.Куліш). Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І.Франко). Послухай, громадянине, ти знаєш, я, монтаньяр, ненавиджу тебе. і всі твої великопанські мрії (Л.Українки). Старим стало видко, що Серединському хотілось мати жінку великосвітську пані (І.Нечуй-Левицький). Аристократи́чний, шляхе́тський лад. Великопа́нський буди́нок. Великопа́нське життя́. Великосві́тні лю́ди (АС). Військово-хліборобський, козацько-шляхетський аристократичний клас, що відродився був і сформувався знов за Великого Гетьмана Богдана, — потім був демократією нашою вирізаний і винищений до коріння (В.Липинський). У Ольги було тонке аристократичне лице, темно-карі очі були туманні й глибокі. А на губи їй мені було соромно дивитися… (В.Сосюра). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко). — А ось іще «Пастух Філіди». — То не пастух,— зауважив священик,— а вельми розумний і дотепний великосвітський пан; сю книжку бережіть, як перлину коштовну (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий Джоліон, згадуючи про нього — дуже рідко, — казав: «Завзятий був чоловік, твердої вдачі, але йому бракувало витонченості». Друге покоління Форсайтів відчувало, що таким батьком не варто хвалитися. Єдина аристократична риса, яку вони відшукали в його вдачі, була та, що він полюбляв мадеру (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Його дружина дуже легко  стала царицею великопанського товариства, яке тільки могло бути на цьому скромному узбережжі (В.Мисик, перекл. О.Генрі)].

Бомбоубежище – протибомбове сховище (укриття), (лосизм) бомбосхо́вище. [У своїх щоденних прогулянках він не заходив далі від бібліотеки чи крамниць у кінці Ґрендин-роуду, але в думках подорожував на крайсвіття — у Каїр, Зебак, Кабул, Бангі, Фіви, Ґаяну, Монголію. У цих далеких місцях він жив у таборах для втікачів, іноземних посольствах, в’язницях, протибомбових сховищах (А.Хлівний, перекл. С.Назар). Завершальна зустріч В.Молотова і фон Рібентропа 13 листопада 1940 року в Берліні через напад англійських бомбардувальників проходила в протибомбовому сховищі. Черчіл у спогадах про це зауважив: «Хоч нас і не запросили взяти в ній участь, ми все ж не хотіли залишатися осторонь»].

Бред – ма́рення, маячі́ння, мая́чення, маячня́, (иронич.) верзіння, (бессмыслица) маячня, нісенітниці, нісенітниця: • бред сивой кобылы – рябої кобили сон, Химині кури, Мотрині яйця; • буйный бред – шале́не маячі́ння, маячни́й шал; • горячечный бред – гарячко́ве мая́чення (маячі́ння). [Температу́ра в ньо́го со́рок сту́піні́в, почало́ся ма́рення. Заговори́ла поміж рида́нням щось невира́зне, як маячі́ння (Л.Українка). Чи се був ди́вний сон, — чи маячня́ слабо́го? (М.Вороний). — Чи ти, чоловіче, сон рябої кобили розказуєш, чи дороги питаєш? (М.Коцюбинський). В інституті весна позначилась іспитовою лихоманкою — недугою, що обпадає тільки студентів. Починається вона поволі, і латентний період її можна характеризувати підвищеною посидючістю, нахилом складати конспекти й підкреслювати в книжках рядки; але перший симптом одвертого нападу становить професорова оповістка коло канцелярії, після чого хвороба переходить у тифоїдну стадію з піднесеною температурою, маячнею й нічницями, маючи кризу в іспитовій кімнаті, де виявляються всі ускладнення й можливості поворотності (В.Підмогильний). Ось так закінчився четвертий день, про який Андрій твердо пам’ятав, що він був четвертий. Далі все обернулося в уже згадану саламаху, в чадне марево без початку й кінця, змонтоване з химерного маячіння й з реальної дійсності, яка видавалася химернішою за маячіння, проти якої найбожевільніші візії видавалися реальністю (І.Багряний). Пощо слова. Думка і чин. Ось дві передумови для людей, що творять будучність. Володько це чудесно розуміє. Це не викрики, це не маячення, це не легковажність. Розум, праця, віра! Слова, які вщерть налиті живою кров’ю, натхнені живою душею (У.Самчук). Була ти мрійною… Далеке й призабуте Зринає в пам’яті, мов видиво легке, Неначе марення, мереживо хистке, Котре не зрозуміти, не збагнути (В.Стус). Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, довірливий Самсон (Л.Костенко). Їхав цилюрник на сивому ослі, як зауважив Санчо, але Дон Кіхот узяв його за сірого в яблуках коня, а мідницю за шолом золотий, бо все, що бачив, миттю припасовував і пристосовував до своїх рицарських химер та божевільних марень. Підпустивши нещасного вершника ближче, наш гідальго не став із ним у речі заходити, а розігнався чимдуж конем і наважив списа, щоб противника наскрізь прошити; одно лише встиг на бігу крикнути: — Обороняйся, бестіянський сину, або по добрій волі оддай, що належить мені по праву! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду;  • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].

Внимание – увага, уважність, обачення: • акцентировать внимание – зосереджувати увагу; • а это остаётся без внимания – а це залишається поза увагою; а це байдуже; а про це (а за це) байдуже; • благодарю (спасибо) за внимание – дякую за увагу, я вдячний за уважність (до мене, до тебе); вдячний вам за увагу; • брошенный без внимания – занехаяний (занедбаний); • быть в центре (центром) внимания – бути в центрі (центром) уваги; • весь внимание – сама увага, весь (увесь) увага; • внимание! минуту внимания! – увага! хвилину (хвилинку) уваги!; • внимание наше было занято тем – ми турбувались про те; • вниманию кого – до уваги кого; на увагу кого; • во внимание к… – з уваги на, до…; • возбуждать, возбудить внимание – збуджувати, збудити (викликати, зрушувати, зрушити) увагу; • достойно внимания – варте (гідне) уваги; уваги варте (гідне); • достойный, заслуживающий внимания – вартий уваги; (справедливый) слушний; • заострить внимание на чём – зосередити увагу на чому; звернути пильну увагу на що; • заслуживать внимания – заслуговувати на увагу; бути вартим уваги; • заслуживающий, не заслуживающий, достойный, не достойный внимания – уваги гідний (вартий), не гідний (не вартий) уваги; (про зауваження, доказ і т. ін. з відтінком «справедливий» також) слушний, не слушний; (про людину, не варту уваги, нікчемну також) абищо; • из внимания к кому, к чему – з уваги до кого, на що; зважаючи (уважаючи) на кого, на що; з огляду на кого, на що; • направлять внимание – скеровувати увагу; • не обращать на себя внимания – не звертати (не мати) на себе уваги; • не обращать, не обратить внимания, оставлять, оставить без внимания кого, что – не вважати, не вважити (не зважати, не зважити) на кого, на що; не звертати, не звернути уваги на кого, на що; не брати, не взяти до уваги кого, що; залишати, залишити (полишати, полишити) без уваги кого, що; легковажити, злегковажити що; занехаювати, занехаяти кого, що; занедбувати, занедбати кого, що; нехтувати, знехтувати кого, що, чим; не потурати (не вдаряти) на що; • ноль внимания, без внимания – і вусом не веде; • обрати внимание – уваж, вважай; • обратим, обратите внимание – звернімо, зверніть увагу; уважаймо; уважте; у(в)важайте; • обращает на себя внимание – привертає до себе увагу, звертає на себе увагу; • обращать на себя (привлекать к себе) внимание, быть принятым во внимание – спадати, спасти кому на увагу, притягати, притягти (привертати, привернути) до себе чиюсь увагу, кидатися, кинутися на увагу комусь; • обращать, обратить внимание на кого – уважати, уважити (зважити, зважати) на кого; мати увагу на кого; звертати, звернути увагу на кого; віддавати, віддати увагу кому; класти, покласти увагу на кого; (з відтінком турботи, піклування) оглядатися, оглянутися, зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на кого; мати око на кого; накидати оком [на] кого; • обращать, обратить внимание на что-либо – звертати (звернути) увагу (свою або чужу) на що, уважати, уважити на що, зважати, зважити на що, оглядатися (оглянутися) на що, класти (покласти) увагу на що, брати, взяти до уваги (на увагу) що; віддавати (давати), віддати (дати) увагу чому; (вульг.) вдарити (вдарити) на що; (находить привлекательным) накидати (накинути) кого оком, що оком; (сжалиться) зглянутися на кого; (образн.) звертати, звернути око на що; • обращать, обратить внимание чьё на кого, что – звертати, звернути увагу чию на кого, на що; дати, подати до уваги кому що; (иногда) зводити, звести кому на очі кого, що; • оказывать, оказать внимание кому – виявляти, виявити увагу до кого; ставитися, поставитися з увагою (уважливо, уважно, з уважливістю) до кого; віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому; показувати, показати увагу кому; зробити ласку; • окружить вниманием кого – оточити увагою кого; пильно (щиро) піклуватися ким, про кого, повсякчас турбуватися про (за) кого; пильно дбати за (про) кого; • он обратил на неё внимание – він звернув на неї увагу; він накинув на неї оком; вона йому впала в око; • он (она…) и внимания не обращает на это – він (вона…) і уваги не звертає на це; йому (їй…) і байдуже (байдужечки) на те, про те, до того; він і байдуже на те, про те, до того; • оставлять, оставить, бросать, бросить без внимания кого, что – лишати, лишити (залишати, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; занехаювати, занехаяти (занехати, занедбувати, занедбати) кого, що; не виявити уваги; не звернути, не звертати уваги на що; легковажити що; • отвлечь, отвратить внимание от кого, чего – відвернути (відтягти) увагу від кого, від чого; (вульг.) заґавити кого; • относиться, отнестись со вниманием к кому, к чему, посвящать внимание чему-либо – віддавати (давати), віддати (дати) увагу кому, чому; ставитись, поставитись уважливо (уважно, з увагою, з уважливістю, уважністю) до кого, до чого; пильнувати кого, чого; • пользоваться вниманием чьим – мати увагу чию; тішитися увагою чиєю; • переключать, переключить внимание (своё) на что – переносити, перенести (переводити, перевести) увагу на що; • переключать, переключить внимание (чьё-либо) с чего на что – переводити, перевести увагу з чого на що, (ещё) відвертати, відвернути увагу від чого, відволікати, відволікти увагу від чого; • представляем вашему вниманию – подаємо до вашої уваги; • представлять, представить чьему-либо вниманию что – подавати (давати), подати (дати) кому до уваги що; ставити, поставити що кому перед очі (на очі); • привлекать, привлечь, приковывать, приковать к себе внимание – привертати, привернути (притягати, притягти, прихиляти, прихилити), приковувати, прикувати до себе увагу; цікавити; спадати, спасти на увагу кому; (образн.) брати очі [на себе]; упадати, упасти в око (в серце) кому; припадати, припасти до ока кому; • принимать, принять во внимание что, в соображение что-либо – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати що на увазі; оглядатися на що; оглядатися, оглянутися на що; • принимая во внимание – беручи до уваги що, зважаючи, уважаючи на що, маючи на увазі що, з уваги, з огляду на що, як на що, як на кого; • сильное внимание, пристальное внимание – пильна увага; • сосредоточивать, сконцентрировать внимание на ком, на чём – зосередити (зібрати, скупчити), сконцентрувати увагу на кому, на чому; • уделять внимание кому, чему – віддавати, віддати (приділяти, приділити) увагу кому, чому; • усиленное, строгое внимание – пильна увага; • это требует самого пристального внимания – це потребує особливої уваги. [Москаль на сльози не вдаря (Номис). От якесь абищо, а величається мов яка цяця! (Сл. Гр.). Я піду їх заґавлю, а ти й бери (Казка). Хай сміються, не потурай на те. Він занедбує (нехтує, легковажить) свої обов’язки (АС). — Та годі-бо вам, пане куме, помовчте, — заспокоював його парох, — дасть Бог, фортуна переміниться: що сьогодні втратиш, надолужиш завтра. А тим часом майте обачення на своє здоров’я, бо, здається мені, що вашець дуже втомлений, а може, навіть і поранений (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шарль наказав усе-таки віднести речі в магазин Лере, але Фелісіте забула, а він сам за іншими турботами випустив з уваги цю справу (М.Лукаш, перекл. Ґ.Флобер). Гість: «Вибачте, але ваш собака весь час на мене дивиться». Хазяйка: "Не зважайте. Він завжди так робить, коли хтось їсть з його тарілки].

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Доносительство – доносництво, (предательськое) виказництво, виказування, (клеветническое) поклепництво, (разг.) стукацтво. [Друковано відгукуватись про когось письменник уникав, бо часи були такі, що зауваження, критика — навіть доброзичливі — обертались — не з волі автора — на політичне доносництво (Л.Череватенко)].

Женственность – жіно́чість, (ещё) жіно́чність. [Всі «модні» жінки — то блудні світла, без поваги й жертволюбності; без тої непорочної правдивої жіночості, що одна вдержує лад на світі між обома полами, — впевняла мене раз моя мати, і з тим запевненням стала між нами обома, мов неповорушна сила скел (О.Кобилянська). І пахли зеленими зорями очі, і у флейти-тополі благав хтось покаянь, і смичком трепетливим свою жіночність питалася скрипка: «Яка… яка я..?» І бігла музична струнка олениця, і птаха музична кудись летіла… І стояла моя зачудована ницість. Тремтіла… і деревом стати хотіла (Г.Чубай). При всій її природній жіночності вона така вибухова, а часом навіть жорстока, я аж лякаюсь. Щоправда, й вона якось сказала, що при всій моїй екзистенційній мужності, — от просто так і сказала! — є в мені якась безпорадність, і це її лякає. Так ми й живемо, лякаючи одне одного (Л.Костенко). Зануди гавкають у мобільні телефони, занудихи завищують свої низькі голоси, щоб надати їм більше жіночості (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Звичайно, вона і сильна, і незалежна, і розумна, але він чудово знав, що в ній більше жіночності, ніж у будь-якій із жінок, що зустрічалися на його шляху (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). І, лікуючи його й допомагаючи йому з усіх сил, десь глибоко в найдальшому куточку своєї прадавньої здорової жіночості, вона зневажала його з диким і безмежним презирством. Найпростіший волоцюга кращий за нього (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Вона була здоровенна й товста, але страхітлива опасистість скрашувалася ніжною жіночністю: Слониха відзначалася таким гарним обличчям, такими витонченими й пещеними руками й такою невідпорною чарівністю, що коли вона увійшла в будинок, Ауреліано Другий стиха зауважив, що волів би краще провести турнір не за столом, а в ліжку (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Слово «курва» втратило свою жіночість, тепер це просто скурвлене слово (С.Є.Лєц)].

Завязка – 1) зав’яза́ння, зав’я́зування, зашмо́ргування; 2) загруза́ння, застряга́ння, (оконч.) застря́гнення (в боло́ті); проволіка́ння (спра́ви); 3) за́в’язка, (тесёмка) поворо́зка, по́воро́з; 4) за́в’язка, за́в’язок (-зку) (у дра́мі, в по́вісті): • завязка у лаптей – воло́ка; • завязка у мешка – за́в’язка, ув’я́зка; • под завязку – доне́хочу, доне́схочу, доне́змогу, по (саму́) за́в’язку, по горло. [[— Правда твоя, Санчо,- зауважив Дон Кіхот,- іди собі куди знаєш і наїдайся по саму зав’язку, а я вже наситився і хочу тільки повістю сього доброго чоловіка душу обавити. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Куме, візьміть ще вареника. — Не можу. Наївся по зав’язку: останній у роті, а на першому сиджу].

Истошно – несамовито, нестямно, (отчаянно) розпачливо, розпачно, (надрывно) надсадно, надривно: • истошно кричать, кричать истошным голосом – крича́ти несамовито (не своїм голосом), (шутл.) крича́ти на пуп. [Ху-у! Серце Григорієве ніби хто поклав у жорстокі лещата. Він стояв, зціпивши зуби до хруску, щоб не ревнути дико, нестямно (І.Багряний). Маріка кричала розпачно, аж бабусі полякалися (В.Міняйло). Б’є кулаками, кусає і лементує несамовито: «А, віроломцю Фернандо! Зараз, зараз заплатиш ти за кривду, що мені єси вчинив! Оцими руками я вирву тобі з грудей серце, де звили собі кубло всі на світі пороки, а найпаче зрада і облуда!» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Коли появилися пілоти, пасажири здивовано зауважили, що вони обидва сліпі. Пілоти сіли в кабіну, запустили мотори — пасажири запанікували. Літак вирулив на доріжку і почав розганятися – пасажирів охопив жах. До кінця смуги залишається 300 метрів, 250, 200, 100…. — пасажири несамовито кричать, і тут літак різко йде вгору і нормально злітає. Один пілот до іншого: — От дочекаєшся, одного разу вони не закричать, і ми розіб’ємося!].

Матрёшка – мотрі́йка, (рус.) матрьо́шка. [Матрьошки Росії — скільки їх? Без ліку. На перший погляд здається — чоловік як чоловік. Зазирнеш глибше, а крізь нього громадянин начальник просвічує. Придивишся вдумливіше, а там зек перетвориться на солдата, неймовірно втомленого від воєн за останні кілька століть. І тільки потім зауважиш, що в солдатові, як у скрині, хлопчина сільський спить, хлопчина, який свою пам’ять втратив (М.Кіяновська, перкл. В.Рафєєнка). Якщо вдуматися, то два головні символи Росії — матрьошка і пляшка горілки — за суттю своєю одне й те саме. Відкриваєш одну, а далі — друга, третя, четверта…]

Министр – (франц. от лат.) міністр (міністер): • быть министром – бу́ти міні́стром (за міні́стра), мініструва́ти; • Кабинет Министров Украины – Кабінет Міністрів України. [Царі з міністрами-рабами Тебе, о люту, зацькують! (Т.Шевченко). Ну, де ви бачили міністра, який би з людьми особисто зхустрічався, і тим паче для них щось робив? Його справа – щоки надувати і гроші бюджетні тирити, а для чорної роботи у нього є зами, а в тих замів – свої зами, яким теж ніколи (Васілій Рибніков). — І що, у такому стані він поїде керувати міністерством? — Щоб ти знав, керувати в нашій країні можна тільки у такому стані. Інакше збожеволієш, — мудро зауважив Паша (брати Капранови). А скільки мук довелося витерпіти, поки дряпався щаблями міністерської драбини! Як не було важко, а місцями й огидно, але таки видряпався. Спочатку нардеп, а потім заступник міністра чи, простіше, замміністра — це вам не купка соломи. І ось, коли, здавалося б, лише жити, ці підараси програли вибори, а крайнім виявився він, Григорій Маузер (В.Кожелянко). Міністр — це людина, за якою носять нічний горщик, коли вона обіймає свою посаду, і перевертають цей горщик на неї, коли вона її втрачає (Луї Мерсьє). Невідомий обробив гроші отрутою і пожертвував їх дитячому будинку. Загинуло двадцять депутатів, три міністри і мер].

Ожидание, ожиданье – дожида́ння, ждання́, чека́ння, очі́кування чого́, на що; (с оттенком надежды) сподіва́ння, наді́яння, споді́ванка: • быть в ожидании (о беременной) – бути при надії; чекати дитини; бути вагітною; • в ожидании вашего распоряжения – чекаючи вашого розпорядження; • в ожидании кого, чего – ждучи кого, чого; чекаючи кого, чого (на кого, на що); сподіваваючись на кого, на що (кого, чого); (иногда) у сподіванні кого, чого; • в ожидании поезда – чекаючи на потяг (поїзд); • вопреки ожиданиям – усупереч сподіванням (чеканням); • жить ожиданием – жи́ти сподіва́нням (споді́ванками), (шутл.) жда́никами годува́тися; • зал (комната) ожидания – зал (зала, кімната) чекання, чекальня, (редко) дожида́льня, (диал.) почекальня; • обмануть ожидания – не справдити сподіванки (сподівань); • ожиданием сыт не будешь – жданиками не наїсишся (Пр.); • он обманул мои ожидания – він не справдив моїх сподівань (сподіванок); • после долгого ожидания (долгих ожиданий) – по до́вгому чека́нні (дожида́нні); після довгого чекання (дожидання); (иногда) довго ждавши (чекавши); • потерять много времени в напрасном ожидании – змарнува́ти бага́то ча́су в даре́мному чека́нні (дожида́нні), даре́мно чека́ючи (дожида́ючи); • превзойти все ожидания – повершити (перевершити, перевищити) всі сподівання; • против ожидания чьего – проти чийого сподівання; (иногда) ніяк не сподіваючись; чого не сподівався хто; • сверх (против) [всякого] ожидания (разг.) – понад (над) [усяке] сподівання; негадано; (цілком) несподівано; не сподіваючись. [Ждали, ждали, та й ждання погубили (Пр.). Чекання біди — це вже біда (Есп. пр.). Хто сказав, що все уже відкрито? Нащо ж ми народжені тоді? Як нам помістити у корито Наші сподівання молоді? (В.Симоненко). Україні пропонують теплу почекальню, щоб вона не думала про вступ до ЄС (Б.Осадчук). Вибігає водій (великі вуха, міцна потилиця, чорна шкіра — ні, не мурин, а куртка!), стрімко перетинає почекальню, ногою відкриває двері на перон, розглядається на всю навколишню велику порожнечу, копає ногою ліхтарний стовп, ніби насправді він шибеничний, зопалу плює, знімає з пояса мобільняк, але перш ніж набрати номер, зауважує неподалік від перону незапряжену фіру, а тоді й пущеного на вільну пашу Здохляка, отже, доволі слушно вирішує метнутися знову до почекальні (Ю.Андрухович). А чи не засиділись ми в залі чекань вчорашнього дня? (Володимир Шамша). І ще подумав: аби це швидше закінчилося. Чекати — найболючіше. Людину роз’їдає чекання (О.Ульяненко). Щойно котресь виплекане сподівання не втілювалося в життя, Енн поринала «в безодню розпуки», коли ж утілювалося — її підхоплював запаморочлвий і трепетний вир блаженства (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Вони розказували, що в Станиславові не варто перейматися нічлігом. Слід лише піти в бордель, сісти в кутку почекальні й так проспати цілу ніч у теплій кімнаті (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Стара вернулася до почекальні, сіла поряд із Робінзоном та тіткою, і з добру годину всі троє знов обговорювали лихо, яке спіткало Бебера (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Я й зараз бачу, наче на фото, безлюдний перон, жовте світло, що лилося з прочинених дверей зали чекання (Г.Малець, перекл. П.Модіяно). — А знаєте, як можна дізнатися, чи тебе кохають? Я маю на увазі щире кохання. — Я про це ніколи не замислювалась. — А я замислювався. — І знайшли відповідь? — Гадаю, такі речі пов’язані з очікуванням. Якщо він в змозі чекати на вас, значить, кохає (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Залізничник стояв на пероні. Побачивши Равіка, він зайшов до чекальні (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Він терпляче стояв у черзі під повіткою з невеличкими колонами, щоб віддати свій квиток, потім ще трохи почекав, доки мовчкуватий черговий цей квиток йому поверне, перетнув залу для чекання, голі і брудні стіни якої прикрашали лише старі плакати, на яких навіть Лазуровий берег набув барв кіптяви, і під косим полудневим промінням шпарко попрямував вулицею, що вела від перестанку до міста (О.Жупанський, перекл. А.Камю). У почекальні повно народу, довкола неї багато галасу, та вона цього не усвідомлює (М.Марченко, перекл. К.Кюсе). Найперший обов’язок письменника — не виправдати сподівань своєї країни (Б.Брендан). Якщо б будували дім щастя, найбільшу кімнату довелося б відвести під залу чекання (Ж.Ренар). Велика перешкода для щастя — це очікування надто великого щастя (Г.Е.Фосдік)].

Победа – перемо́га, (очень редко) поду́га, (лат.) вікто́рія, (поэт.) звитя́га, звитя́жство, (устар.) побіда, (в игре, соревнованиях ещё) виграш, успіх: • одерживать, одержать победу над кем, над чем – здобува́ти (здобу́ти) перемо́гу, здобува́тися, здобу́тися на перемо́гу над ким, над чим; бра́ти, взя́ти го́ру над ким, над чим; • Пиррова победа – Пірова перемога; • победа за нами! – наша перемога!; (разг.) наш верх!; наше зверху!; • приносить, принести победу – забезпечувати, забезпечити перемогу, (ещё) приносити, принести перемогу; • торжествовать победу – справля́ти перемо́гу. [Знеси́леним обло́гою не всто́ять проти царя́, жаді́бного звитя́ги (Л.Українка). Сьогодні мало рішитись, за ким перемога, за ними, чи за Хомою, який підбивав нищити все і все палити (М.Коцюбинський). Війна закінчилась не в травні, а у серпні, а опір закінчився 2 травня, а капітуляцію підписали 8 травня. Отже, 9 травня — це фетиш. Я би це сприймав як день спільної перемоги над нацизмом, з іншого боку — це день пам’яті за жертвами. І дуже сподіваюсь, що це колись буде день порозуміння, якого досі бракувало Україні (С.Рахманін). Лазаренкові козаки, як зграя котів, що зжерли замариновану, призначену для копчення підчеревину, швидким маршем утікали з місця своєї звитяги (В.Кожелянко). Ридав, благав, обіцяв, улещав, умовляв і заклинав, та все ж то так щиро і ревно, так палко і чуло, що врешті схибнулась Каміллина чеснота, і він здобув перемогу, якої так мало сподівався і так велико прагнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Леді Лукас не залишилася байдужою до перемоги, яку здобула над місіс Беннет, і хвалилася, як приємно мати дочку у вигідному шлюбі. Вона відвідувала Лонгберн значно частіше, ніж раніше, щоб потеревенити про своє щастя, хоча кисле обличчя місіс Беннет і її уїдливі зауваження здатні були затьмарити і не таке щастя (Т.Некряч, перекл. Д.Остін). …відказав Звитяжцеві: «Готовий я піддатись; Ти варт цього», — і меч йому віддав З словами: «Ця подуга, окрім чести, Тобі і злото має ще принести, Бо від моєї вірної дружини За мене прийде викуп дорогий» (М.Орест, перекл. Торквата Таса). Пірова перемога — ось справжня вікторія: одним махом позбутися ворогів і своїх (С.Є.Лєц). Пристрасть до перемоги палає в кожному з нас. Воля до перемоги — питання честі (М.Тетчер)].

Покровец – покрівець. [І водночас я зауважив те, чого не помітив вранці, коли спершу мене охопив екстаз молитви, а відтак кинув у сум’яття жах: покрівець вівтаря й інші три запинала, які увінчували його, були щирозолоті, та й цілий вівтар, здавалось, виблискував золотом, хоч би з якого боку на нього дивитись (М.Прокопович, перекл. У.Еко)].

Привычка – зви́чка, (разг.) приви́чка, за́ви́чка, на́ви́чка, (редко) пови́чка, (диал.) звичайка, призвича́йка, призвича́єння, нало́га до чо́го, (обыкновение) зви́ча́й, манера, традиція: • без привы́чки – без на́вички (зви́чки); • войти в привычку – стати (статися, зробитися) звичкою (зви́ча́єм, звичним, звичайним); • за ним водится привычка – він має звичку (завичку); • иметь привы́чку – ма́ти зви́чку; • нарушить привы́чку – злама́ти зви́чку; • оставить, бросить привы́чку – ки́нути (закинути) зви́чку, ки́нутися зви́чки; • по привычке – з на́вички, з за́вички, за зви́чкою, (по обыкновению) [своїм] звича́єм; • привычка — вторая натура (природа) – зви́чка — то дру́га нату́ра, зви́чка — що вда́ча; • при привычке – від звички; через звичку; • у него такая привы́чка – у ньо́го така́ зви́чка, на́вичка; • усвоить привы́чку – набра́тися зви́чки, узя́ти зви́чку; узя́ти нату́ру; • хорошая, дурная првы́чка – до́бра (га́рна), пога́на зви́чка, на́вичка, за́вичка; • это вошло у него в привычку – він звик до цього; це стало (зробилося) його звичкою; це стало для нього звичним; • это в привычке людей – так ведеться (такий звичай) у людей; • это входит в его привы́чки – у ньо́го така́ зви́чка, таки́й звича́й. [Така́ зви́чка бі́сова (П.Мирний). Відби́всь од мі́ських за́вичок (Б.Грінченко). У ньо́го нало́га пи́ти горі́лку (Сл. Гр.). Я й завички не брала удень спати (Сл. Гр.). Ви йому не дивуйте: в його така повичка (Сл. Гр.). Панич ходе по хаті, слухає та спльовує… У його була така чудна привичка — усе мов спльовує… (П.Мирний). — Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, — без них їй тяжко… (Л.Українка). Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л.Мартович). Мав навичку щонеділі впитися (Л.Мартович). — Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь. Стало буть, тут діло навику, а привичка, кажуть, друга природа (М.Кропивницький). Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел (С.Васильченко). Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Г.Хоткевич). Деталі вчорашнього дня проходили перед ним ясною ниткою. Може, ще з часів свого дитячого чередникування, лежачи в полі, плетучи батоги та кошики, він вкорінив у собі звичку до самопоглиблення (В.Підмогильний). «Досить… Проклятий, проклятий край… Ху-у! Немає сил…” Він шепотів без скарги, так, за старою в’язничною звичкою говорити з самим собою (І.Багряний). …“пане брате” — це була призвичайка в мові командира Бурлаки (Владислав Фортуна). О що то — єдність душ? О що то — щирість? Довіра? Приязнь? Що то є любов? То рівновага звички. Скам’яніле здивовання, подовжене в віки (В.Стус). Одщипнула крихту, жує помаленьку, слухає на смак, а  тоді:  »До-обрий!«  —  І  очима кліп-кліп. О, знову плакать заходжується! От звичка! І пішов на грядки картоплиння згрібати (Гр.Тютюнник). Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас (Л.Костенко). — Вона у мене, як була молодша,була предивна, як на людський глузд. Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками вуст. Таке обличчя чи така вже звичка, а голосочок! — чистий, мов кришталь. Така була красива молодичка, вуста сміються, а в очах печаль (Л.Костенко). »Ви ж казали, що бульйон з яйцем є«, — хлипаючи, звертається він до касирки. » Тоді був, — незворушніє касирка. — Ти чого без черги питався? Треба було б не питатись, а, як усі люди, стояти в черзі… Мудак!" Ця мила московська звичка до незнайомих звертатися на ти! Цей прояв вселенськості, вселюдськості, всебратськості російського національного духу! (Ю.Андрухович). …то  була  цілком самодостатня творчість, в якій твоє власне фізичне незадоволення важило  не так-то й багато, — залишившись сама — бо він, завинувшись у довгополе, схоже на шинелю пальто, одразу пірвався кудись на помивку: звичайка досить хамська, коли вдуматися, але й це тебе тоді не зразило… (О.Забужко). В очі світити, стріляти в спину — Звичка, як Всесвіт, — Не має меж (І.Павлюк). Всі оті жестики, хусточки, вологі оченята, тушеві струмочки по щоках, сопіння, пошмаркування носика, стогони, похлипування – це дуже давня й набридлива звичка, яка кумарить, наче реклама, яку щодня крутять то телеку (А.Дністровий). — Ти мене дратуєш. — А надто — твої звички. — Мої звички? — Ти свистиш, — відповіла вона і виставила пальці, щоб перелічити. О Господи, то вона ще й на пальцях лічитиме? — Повторюєш одне й те ж саме… — Я? — …Щоранку зауважуєш, буцім я спізнилася. Щоранку готуєш каву, аби виглядати справжнім страстотерпцем (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Звичка — друга натура (Цицерон). Звичка — спритна, але надто колупайлива домоврядниця (М.Пруст). Добрі звички продовжують життя, а погані роблять його приємним].

Реликт – (лат.) релікт, залишок, забуток. [Він об зруйнований жертовник вдарив сю арфу й кинув строщену додолу. І так вона лежала довго, довго, аж поки я віднайшов святий забуток сей співців преславних(Л.Українка). Не реліктом, не родичем бідним, Що з далеких доріг заблукав,— Я прийду до вас гордо і гідно, Бо для вас я цю землю плекав… (Б.Мозолевський). Прощай, морська корово із Командорських островів! Чудовисько, релікт, створіння  ластогруде. Десь бачили тебе, останню із корів Ти вимерла як вид. Тебе уже не буде (Л.Костенко). Якось Марія Федорівна зауважила: «На сьогоднішній день ти, Федю, релікт. Через стінку чуємо, як стараєшся. Тільки скажи цій дурепі, щоб так не верещала» (Йосип Струцюк)].

Трындеть – 1) (груб., пренебр., пустомелить) триндіти; (реже) трандіти, верзти́, верзя́кати, пле́сти́, пле́ска́ти, торо́чити, моло́ти (дурни́ці, нісені́тниці); 2) (нудить) нудити; 3) (пренебр., играть) бринькати, триндикати. [З тюрми його звільнили вже совіти — сяк-так почав по-руському триндіти і висунув на службу сам себе. По лікті у кишках, немов анатом, навчився водку жрать, ругаться матом в енкаведе, а згодом емгебе (Ю.Андрухович). Я уже до батьків не їздила два роки, бо нема за що, а ти щось шмаркав перед виборами, триндів про ґвалтування власної душі, а потім… Де ті гроші, що ти заробив перед виборами, де? (С.Процюк). Мантелепа, мабуть, триндить надто довго, бо напівпанки помітно нервують і час від часу роблять їй зауваження, щоб зав’язувала. Вона ображено фиркає, але за десяток-другий секунд кладе слухавку і йде геть (А.Дністровий). — У декого ці ідеї нав’язливі. А в декого — взагалі маніакальні. Особливо на цьому поприщі відзначаються російські філософи. Усі ці Булгакови та Трубецькі… Оці вже, як ти висловився, що триндять, то триндять (В.Слапчук)].

Художник, художница – художник, художниця, (искусник) мистець, митець, (живописец) маляр, малярка: • свободный художник – вільний художник (митець, мистець); • художник по костюмам – художник костюмів, художник з костюмів; художник-костюмер. [Ти, незглибима совісте майстрів, тобі не страшно навігацій Лети! Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, — усі митці, художники й поети. Всі генії. На вічні терези кладуть шедеври у своїй щедроті. Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, був Мікеланджело Буонарроті (Л.Костенко). — Хтось придумав, що я пишу «чорнуху», і пішла ця інформація Києвом гуляти. А я просто описую життя таким, як воно є. Усі речі, про які пишу, бачив. Виконую роль художника, щось підретушовую, щось підкреслюю (О.Ульяненко). Він не поспішав, як то властиво справжньому художнику, що хапається за будь-який привід, аби хоч на хвилину віддалити творчі муки, і невдовзі зауважив, що крадькома поглядає на незнайомку (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він часто думав: «Як добре, що я художник,— він-бо вже давно облишив свою посаду страхового агента у Ллойда — це така професія, що ні до чого не зобов’язує. До художника ніхто не поставиться зверхньо — його не можна сприймати серйозно» (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Але то колись у мене була слава відомого мистця, а наразі ж я — звичайнісінький сторож, тому, через силу ввіпхавшись у холодну та непіддатливу одяганку, я поволі подибав баюрою до сараю, де запустив двигун трактора (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Художник — це людина, яка пише те, що можна продати. А добрий художник — людина, яка продає те, що пише (П.Пікасо). — Ви художник? — Ні, я просто з похмілля].

Штаны – штани, (прост.) штані: • наложить в штаны – накласти (напудити, напустити) в штани; • остаться без штанов – залишитися (зостатися) без штанів. [Сорочка, зв’язана узлами. Держалась всилу на плечах, Попричепляна мотузками, Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець, Обутий в драні постоли, Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились, Пошарпані штани були (І.Котляревський). І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, А препоганії пани Жидам, братам своїм хорошим Останні продають штани… (Т.Шевченко). І парубки у місті кращі, ніж у селі. Там усе у ягнячих свитках та вибійчаних штанях і літом у шапках; а тут — у сукняних чумарках, у китаєвих штанях, чоботи такі маленькі, на високих каблуках; все підперізані каламайковими добрими поясами, літом — у картузах, а зимою — у шапках. Йде, бувало, улицею який — як картина! Так би на його все й дивилася, нікуди очей не зводила… (П.Мирний). Його струнка фігура в вузьких жовтих штанях та синій куртці, здоровий, засмалений морським вітром вид та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М.Коцюбинський). Здається і пан, а штанів нема (Номис). До тих інших жінок він ставився трохи погордо, трохи, боязко. Почував, що вони не зважають на нього, навіть зневажають за його благенький френч, рудий картуз і вицвілі штани (В.Підмогильний). Я — як і всі. І штани з полотна… І серце моє  наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями  ран! (Є.Плужник). Україна мусить зробитися необхідною, як штани, тільки тоді вона постане. Поки вона буде тільки «кумедією», орнаментом, піснею — до того її не буде (Є.Маланюк). Намотайся на хмару думками, нетерплячий, штани підв’яжи, бо витати тобі над віками, що не хоч або що не кажи. Не одкрутишся, і не відмолиш, і не виблагаєш порожнеч, та, що виникла в тебе, відколи ти зазнав передчасних утеч (В.Стус). З круглих плямистих дверей, в плямистих штанах й сорочці, з короткою зачохленою зброєю впоперек живота, з’явився ширший як довший, такий собі оберемкуватий чолов’яга (М.Вінграновський). — Розумієш, Галю, я хотів би померти без галасу і спотвореного обличчя, крім того, я не хотів би у передсмертній агонії накласти в штани… — Отож і скидай їх, — наполегливо повторила вона (Ю.Андрухович). «…він одразу ж добряче нам’яв би вуха цим самозваним дослідникам!» — голос Чмоня тверд і вищав (з наголосом у слові «вищав» на обох складах), — «а декому він стягнув би штани й добряче відходив би його паском, паском, ременем, кропивою!!!» Чмонь аж тіпався над кафедрою, щосили показуючи, як немилосердно шмагав би Т.Г.Шевченко самозванних дослідників своєї творчості (О.Ірванець). Коли я вийшов на кухню, Льолік вже терся коло холодильника, у своєму костюмі — темному піджаку, сірій краватці та безрозмірних штанях, що висіли на ньому, як прапор у тиху погоду (С.Жадан). Природно, вони запитали документи, але Сонька видала таку руладу, і Мотя відразу забув про поліцаїв, які стояли над головою, а почав негайно міняти підгузок, і менти спочатку здивувалися, як спритно він управляється, а потім, побачивши, скільки Софія Матвіївна наклала, швиденько відчепилися, нерви не витримали (Ю.Макаров). — Та я ж, пане, такого не говорю й не думаю,— виправдувався Санчо,— хіба ж я що? Чиє мелеться, той і біжи з ковшем. Як вони собі, може, й бахурували, то Бог їм суддя. Я не тутешній, я нічого не знаю. Хто там що робить, мені без інтересу, а ще кажуть — хто дуже крутить, той сам іскрутиться. А я собі яко наг, яко благ, родився без сорочки, помру без штанів, мене воно не студить і не гріє. У сусіда, славлять, повна бодня сала, а в нього й бодні нема. Та рот, кажуть, не город — не загородиш. Люди — Божі собаки: на кого хочуть, на того й брешуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Блискавка розійшлася навпіл, каміння потягло кишені десь до колін, і штані впали. Джез намагався ухопити й притримати їх за пояс. Але не встиг, бо руки були обмотані ременем. Штани сповзли зі стегон. Він ухопив нижче, але запізно, і впіймав лише труси, а штані обгорнулися довкола литок (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Як багато, дозвольте мені зауважити, залежить від штанів; найінтелігентніша особа деградує, вдягнувши потерті штани (А.Позднякова, перекл. В.Вулф). Навіть на троні протираються штани (С.Є.Лєц). 1. — Я хочу схуднути! — Купи штани для схуднення! — Купив, не налазять… 2. Чоловікові штани дані для того, щоб приховувати свої думки].

История – 1) (греч.) історія; (дееписание) дієписа́ння, діє́пис; 2) (случай) приго́да, ока́зія, істо́рія, (редко) сто́рія, прити́чина, причи́на, при́чта, (неприятная) ха́лепа, (смехотворная) куме́дія, чудасі́я: • вечная (обычная) история! (разг фон ) – вічна (одвічна) історія; стара казочка (пісенька); знову (завжди) це саме; це ми вже чули; вот история!; • вот так история! – оце [так] історія (пригода, оказія); оце маємо; • всемирная, всеобщая, древняя, новая, новейшая история – всесві́тня, зага́льна, да́вня (старода́вня), нова́, нові́тня істо́рія; • естественная история – природни́ча істо́рія; • затеять историю – (скандал) зчини́ти бе́шкет, (дело) заве́сти спра́ву з ким, заве́стися з ким; • история социальных, общественных движений – істо́рія соція́льних, грома́дських (суспільних) ру́хів; • история умалчивает о чём (шутл.) – історія мовчить (не згадує, не каже) про що; • попал в неприятную историю кто – ускочив у неприємну історію (лихо, біду, халепу) хто, сталася пригода кому, стала пригода на кого, (иногда зниж.) ушелепався хто; • священная, библейская история – свяще́нна, біблі́йна істо́рія; • случилась история – тра́пилася ока́зія, приго́да; • это долгая история – це довга історія (пісня); • это совсем другая история – це зовсім інша річ, це щось інше. [Найуважніше він оглянув Поділ, ту частину міста, де сам жив, наочно переконуючись, що не тільки від людей лишаються мертві написи, а й цілі доби історії минають майже без сліду, покидаючи там і там невиразні здогади про колишню велич (В.Підмогильний). Спогади докучливі, як нежить, Що тій славі принесуть нове? Тільки тим історія належить, Хто сьогодні бореться й живе (В.Симоненко). Звичайні норми починають ст́аріти, тривожний пошук зводиться в закон, коли стоїть історія на старті перед ривком в космічний стадіон (Л.Костенко). Щасливі спільноти не мають потреби в історії. Тільки нещасливим спільнотам вкрай потрібна їхня історія, бо вони через неї прагнуть пояснити собі й іншим свої нещастя, легітимізувати свої невдачі, свою неспроможність (Ю.Андрухович). — Ба не диявол, а чаклун, — упала в річ небога. — Першої ночі по вашому, дядечку, від’їзді прилетів він сюди на хмарі, зліз із змія, на якому верхи сидів, і ввійшов до тої кімнати. Не знаю, що він витворяв, тільки дивлюся за якусь часину — вилітає він через дах, а в домі скрізь диму повно. Ми кинулись туди — що за оказія? Ані книжок нема ніяких, ані самої кімнати, нічогісінько! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А то ж таки сторія правдива, — зауважив Санчо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я знав цю історію. Ішлося про перспективи, що мали відкритися перед нею, коли б вона не побралася з Гассе Знав я цю історію і в редакції самоо Гассе. Тут уже йшлося про перспективи, які були б у нього, коли б він зостався неодруженим. Це була, мабуть, чи не найпоширеніша історія в світі. та й чи не найбезнадійніша (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна (Іван Гнатюк, перекл. Б.Шульца). Я відмовляюся вірити Історії. Історія — це зорова ілюзія. Вона стосується невеликої купки людей, а вони видають її за загальнолюдську справу. Але це стосується лише їх самих. Тож наша справа полягає в тому, щоб не брати в цьому участі. Це вони придумали, що ми маємо брати в цьому участь. Їм необхідно, щоб ми грали у спектаклі їхнього божевілля (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). От і весь канонічний дієпис. Але офіційна історія неповна Історія — швидше погляди, ніж факти (В.Спіноза). Історія тчеться не із самих фактів, а й з віри поколінь. І є багато випадків, коли віра важить більше, ніж факти (Ален Деко). Історія — це збірка фактів, яких не повинно було бути (С.Є.Лєц). В історію важко увійти, але легко вляпатися (М.Жванецький). Історія Росії: жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше, жити стало краще, жити стало веселіше…].

Бабочка – 1) (зоол.) мете́лик, меті́ль, моти́ль; (ночная) не́тля, вечі́рник; 2) (галстук, разг.) метелик; 3) (бабёнка) молоди́чка, жі́ночка, (шутливо) ба́бка: • ночная бабочка, разг. – (проститутка) нічний метелик. [Пройшов день, два, і з неї цвіт опав, І Маківка осиротіла; Бджола на іншій квітці сіла, Ту погань метелів мовби лихий забрав (Є.Гребінка). Великий мотиль літав плавучим, кокетним польотом (О.Кобилянська). На світло ламп летіла роєм нетля і билась крилами об скло (М.Коцюбинський). Бідний нічний сірий метелик сидів в темному вогкому льоху за бочкою з капустою. Сидів він сумно, стуливши свої темні крильця. Так смутно йому було, дарма що не був він там самотнім, – мав-таки сусіда; сусід той був лилик; та з того сусідства невелика була користь для метелика: лилик був неговіркий, понурий собі, та до того ще з якимсь презирством дивився на бідного метелика, – сказано, нерівня! (Л.Українка). Денні одвідувачі скверу, чеснотливі тати з газетами й нені та няньки з колисками на колесах, розтанули тут разом з останнім промінням світла. На зміну їм злітались нічні метелики та їхні ловці (В.Підмогильний). Тоскний тріск у порожнім лісі, і пташиний колючий свист. Падолист. Де ж метелику сісти? (В.Стус). метелик білим рукавом утерся а вже трава ступила до коси: Коси! (Т.Мельничук). Він цей вокал підносив, як бокал. У нього був метелик на маніжці. Якісь красуні, всупереч вікам, до нього йшли по місячній доріжці (Л.Костенко). Метелик вмів, та не хотів літати, а ти хотіла, та не вміла. Що я хотів? З тобою привітатись. Та ти мене не зрозуміла (В.Слапчук). Зузу, якій подобалось висловлюватися про мене в третій особі, наче мене тут і не було, в’їдливо зауважила, що примушувати пана маркіза до ґрунтовности просто жорстоко. На її думку, це означало б діяти наперекір усім моїм звичкам, безперечно схожих на звички метелика, що пурхає від квітки до квітки, аби скрізь висмоктувати краплинки солодощів (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана). Час було йти купатись, але я відчував, як його чорні очі пронизують мене, тим часом нетлі легко торкаються мого волосся і всідаються мені на сорочку (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Вона стояла переді мною, гарна, юна, сповнена надій, — метелик, що якимось щасливим випадком залетів до моєї обшарпаної злиденної кімнати, залетів до мого нікому не потрібного, безглуздого життя, до мене і не до мене… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Серед каміння було повно крабів, що клацали клешнями й квапилися втекти; яро-зелені жабки, формою тіла схожі на кулі, лякали нас, стрибаючи у воду з гучним плескотом; тремтливим запиналом довкола нас пурхали невеличкі нетлі, маленькі кажани шугали крізь промені наших ліхтариків, і тільки волохатих жаб не було ніде (О.Лесько, перекл. Дж.Дарела). Пломінець рівно здіймався в безвітрі. До нього раз у раз підлітали настирливі нетлі, кружляли навколо, обпалювали крильця й відлітали (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Залишалося похмілля, раптовий біль світу та ще суперечка з Богом, якого в горах кожен знав і який приходив і відходив без жодної видимої причини. Похмурий настрій спурхнув на неї, мов темний метелик (Ю.Винничук, перекл. Е.М.Ремарка)].

Секвойя – (лат.) секвоя. [Коли я чую, як хтось — байдуже, з котрого боку — починає гупати себе в патріотичні груди й доводити, що «це наша земля», то одразу уявляю метелика-одноденку на гілці тисячолітньої каліфорнійської секвої. Присів він на неї, весь такий сповнений планів на майбутнє, і каже: моя секвоя. Секвоя, зрозуміло, у відповідь мовчить, не сперечається. Вона у темпоритмі свого існування навіть не встигає зауважити, що якийсь метелик цього ранку народився, привласнив її, ще трохи потріпався і під вечір склеїв крильця (О.Бойченко)].

Дезориентированный – дезорінтований. [Зрештою, дезорієнтований, напружений до краю, він звернув у набагато вужчу поперечну вулицю, де, він знав, світлофорів немає, і помчав по ній куди очі світять, покладаючи надії на свою майстерність водія (В.Шовкун, перекл. Ж.Сарамаґо). — Жінки-мисткині біологічно дезорієнтовані, — сказав Деркач. — Ти мусив уже це зауважити (Наталія Михаловська, перекл. М.Етвуд)].

Арифмометр – аритмометр (совет. арифмометр). [— Ні! — зарепетувала вона, протестуючи проти Гомерових дій. — І зовсім не обов’язково так кричати, — відповів Гомер Криниця, прибираючи руку від забороненого місця. — Ну, ти вже робиш це вдруге, — зауважила Дебра з точністю арифмометра і переконаністю праведниці (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗАМЕЧА́ТЬ, укр. постеріга́ти, завважа́ти, (на чому) роби́ти знак, назна́чувати; замеча́ющий, що завважа́є тощо, зда́тний заува́жити, ско́рий на замі́тку, прикм. завва́жливий, спостере́жливий, замі́тливий, доба́чливий, пам’ятки́й, постере́жувальний, доба́чувальний, заува́жувальний; (на чому) карбува́льний, назна́чувальний; замеча́ющий схо́дство, зда́тний помі́тити схо́жість; замеча́ющийся/замеча́емый, постере́жуваний, доба́чуваний, заува́жуваний, (на чому) карбо́ваний, назна́чуваний;

ОБРАЩА́ТЬ, обращать в бе́гство ще зму́шувати тіка́ти; обращать в ничто́ зво́дити на пси, занапаща́ти; обращать внима́ние заува́жувати, забут. тура́ти; обращать во что [н. в дым] живомовн. пуска́ти чим [н. ди́мом]; обращать в свою́ по́льзу поверта́ти собі́ на ко́ристь; обращать к чему (думки) наверта́ти до чого; обращать на себя́ внима́ние ще бра́ти всі о́чі на се́бе; обращать в шу́тку перево́дити на жарт, зво́дити на сміх, збува́ти жа́ртами; не обращать внима́ния (на) живомовн. не бра́ти чого до голови́ (фраз. не зважа́ти на); не обраща́ет внима́ния образ. і у́хом не веде́; не обраща́й ни мале́йшего внима́ния! плюнь і розітри́!; обраща́ющий що /мн. хто/ оберта́є тощо, ста́вши оберта́ти, зда́тний /ра́ди́й/ оберну́ти, прикм. оберта́льний, поверта́льний, зверта́льний, наверта́льний, переверта́льний, скеру́вальний, спрямува́льний, перетво́рювальний, ужива́льний, тех. від вращающий; обраща́ющий в бе́гство зда́тний погна́ти; обраща́ющий взор на з по́глядом, зве́рненим на; обраща́ющий внима́ние на стил. перероб. зверта́ючи ува́гу на; обраща́ющий в прах /обраща́ющий в пе́пел/ зда́тний сте́рти на по́рох; обраща́ющий в свою́ ве́ру ра́ди́й наверну́ти на свою́ ві́ру; обраща́ющий в шу́тку зви́клий перево́дити на жарт; обраща́ющий на путь и́стины = направляющий на путь и́стины; обраща́ющий на себя́ внима́ние стил. перероб. взя́вши всі о́чі на се́бе; обраща́ющий ору́жие про́тив поверта́ючи збро́ю про́ти; обраща́ющий стопы́ = направляющийся; обраща́емый обе́ртаний, пове́ртаний, зве́ртаний, наве́ртаний, переве́ртаний, скеро́ваний, спрямо́ваний, перетво́рюваний, ужи́ваний, прикм. оборо́тний; ОБРАТИ́ТЬ, обрати́ть внима́ние на кого наки́нути о́ком кого, гля́нути в чий бік; не обратить внима́ния ще пропусти́ти повз ува́гу; обрати́мый оборо́тни́й, ле́гко обе́ртаний /перетво́рюваний/.

ПРИМЕЧА́ТЬ стил. відповідн. постеріга́ти, накида́ти о́ком, бра́ти в при́мітку; примеча́ющий що /мн. хто/ постеріга́є тощо, схи́льний постерігати, зда́тний заува́жити, спостеріга́ч, обсерва́тор, прикм. спостере́жливий, примі́тливий; примеча́емый спостере́жуваний, постере́жуваний, запримі́чуваний, заува́жуваний, прикм. примі́тний;

ПРОСМА́ТРИВАТЬ ще не поміча́ти, не заува́жувати, галиц. перео́чувати;

ПРОСМА́ТРИВАТЬСЯ ще прозріва́тися, фраз. прогляда́ти [вдали́ просматривается лес зда́леку прогляда́є ліс]; просматривающий 1. що /мн. хто/ перегляда́є тощо, зви́клий переглядати, радий перегля́нути, за́йня́тий пере́глядом, прикм. перегляда́льний, прогляда́льний, прозира́льний, 2. що недобача́є, схи́льний недобачати, зда́тний недоба́чити, прикм. незаува́жливий, непостере́жливий; просматривающийся/просматриваемый 1. пере́гляданий /прогляданий/, прози́раний, прикм. прозірни́й, 2. недоба́чуваний, не заува́жуваний, перео́чуваний; просматриваемый 1. проглядни́й;

СТА́ВИТЬ (на ноги) зво́дити, (на пости) розставля́ти, (до стінки) приставля́ти, (на чолі) наставля́ти, (намет) розбива́ти, (на стіл) подава́ти, (печать) приклада́ти, (наперед) висува́ти, (ставку) роби́ти, (п’єсу) розі́грувати, пока́зувати, /в театрі/ побут. дава́ти, (голос) шко́лити, /док. ви́шко́лити/, (вимоги) заявля́ти, виставля́ти, (на голосування) вино́сити, (питання) пору́шувати; ста́вить в безвы́ходное положе́ние припира́ти до сті́нки; ста́вить в вину́ ще інкримінува́ти, ста́вити на карб, галиц. приви́нювати; ста́вить ве́хи укр. тичкува́ти; ста́вить в зави́симость узале́жнювати; ста́вить в заслу́гу кому визнава́ти заслу́гу чию; ста́вить во главу́ угла́ ста́вити на пе́рше мі́сце, бра́ти за осно́ву; ста́вить в затрудни́тельное положе́ние заганя́ти /заво́дити/ на слизьке́, заганя́ти в кут; ста́вить в нело́вкое положе́ние садови́ти в калю́жу; ста́вить в тупи́к збива́ти з пантели́ку, спантели́чувати; ста́вить в упрёк кому ста́вити на карб; ста́вить диа́гноз діягностува́ти; ста́вить зада́чей ма́ти за мету́; ста́вить зада́чу пе́ред кем кла́сти мету́ /зага́дувати/ кому; ста́вить знак ра́венства ме́жду чем і чем дорі́внювати що до чого; ста́вить леса́ обришто́вувати; ста́вить на вид попереджа́ти; ста́вить на (вещево́е, пищевое) дово́льствие ста́вити на постача́ння (одя́гом, харча́ми); ста́вить на ка́рту что ризикува́ти чим; ста́вить (на) предохрани́тель військ. забезпе́чувати; ста́вить па́лки в колёса ще ки́дати коло́ди під но́ги; ста́вить пе́ред необходи́мостью чего зму́шувати до чого; ста́вить под ружьё мобілізува́ти; ста́вить под уда́р ще наража́ти на небезпе́ку /на ли́хо, на уда́р/; ста́вить свое́й зада́чей /ста́вить свое́й це́лью/ ста́вити /кла́сти/ собі́ за мету́; ста́вить себе́ це́лью суч. виставля́ти собі́ пла́нку; ста́вить себя́ в нело́вкое положе́ние сади́ти (само́го) себе́ в калю́жу; ста́вить себя́ в смешно́е положе́ние галиц. осмі́шувати себе́; ста́вить то́чку ще підво́дити ри́ску; ста́вить то́чки над ’и’ розставля́ти акце́нти; ста́вить ударе́ния наголо́шувати; ста́вить усло́вием ста́вити як умо́ву; ни во что не ста́вить ма́ти за ніщо́; ста́вящий що /мн. хто/ ста́вить тощо, зви́клий ста́вити, зго́дний /зда́тний/ поста́вити, за́йня́тий стано́вленням, стил. перероб. взя́вшися поста́вити; ста́вящий в зави́симость стил. перероб. узале́жнюючи; ста́вящий в затрудни́тельное положе́ние зда́тний загна́ти в кут; ста́вящий в заслу́гу що визнає́ заслу́гу; ста́вящий в изве́стность покли́каний поінформува́ти; ста́вящий в нело́вкое положе́ние маста́к сади́ти в калю́жу; ста́вящий во главу́ угла́ гото́вий взя́ти за осно́ву; ста́вящий пе́ред необходи́мостью зда́тний зму́сити; ста́вящий в счёт кому ра́ди́й поста́вити на карб /закарбува́ти/; ста́вящий в тупи́к зда́тний спантели́чити, (про питання) заско́чливий; ста́вящий в уко́р кому что схи́льний докоря́ти кому за що; ста́вящий в упрёк кому ра́ди́й заки́нути; ста́вящий зада́чу пе́ред кем стил. перероб. зага́дуючи кому; ста́вящий знак ра́венства ме́жду чем і чем гото́вий дорівня́ти що до чого; ста́вящий крест гото́вий поста́вити хрест; ста́вящий магары́ч стил. перероб. з могориче́м у рука́х; ста́вящий на вид що роби́ть заува́ження; ста́вящий на ка́рту что стил. перероб. ризику́ючи чим; ста́вящий на кон ризика́нт; ста́вящий на ме́сто кого зму́шений показа́ти мі́сце кому; ста́вящий ни во что стил. перероб. ма́ючи за ніщо́; ста́вящий о́пыты за́йня́тий до́слідами; ста́вящий пе́ред необходи́мостью чего зму́шуючи зробити що [ста́вящий пе́ред необходи́мостью отступле́ния зму́шуючи відступи́ти]; ста́вящий под ружьё кого стил. перероб. мобілізу́ючи; ста́вящий под удар стил. перероб. наража́ючи на небезпе́ку /уда́р/; ста́вящий вы́ше всего́ (ста́вящий превы́ше всего́) ста́вши цінува́ти над усе́; ста́вящий препя́тствия перешко́джувач; ста́вящий пробле́му стил. перероб. висува́ючи пробле́му; ста́вящий пье́су постано́вник п’є́си; ста́вящий ребро́м после́днюю копе́йку гото́вий тягти́ся з оста́ннього; ста́вящий реко́рд що здобува́є реко́рд; ста́вящий самова́р за́йня́тий самова́ром; ста́вящий свое́й зада́чей /ста́вящий свое́й це́лью/ взя́вши собі́ за мету́; ста́вящий себя́ на чьё ме́сто гото́вий улі́зти в чию шку́ру; ста́вящий с ног на го́лову (доказ) ви́воротній; ста́вящий то́чку зму́шений поста́вити кра́пку; ста́вящий то́чки над ’и’ покли́каний розста́вити акце́нти; ста́вящийся ста́влений, стано́влений, кла́дений, зво́джуваний, наста́влюваний, приста́влюваний, розста́влюваний, розби́ваний, пода́ваний, прикла́даний, ро́блений, вису́ваний, розі́груваний, пока́зуваний, зая́влюваний, вино́шуваний, пору́шуваний; ПОСТА́ВИТЬ, поста́вить в безвы́ходное положе́ние ще загна́ти в кут, припе́рти до сті́нки; поста́вить в вину́ поста́вити за прови́ну, інкримінува́ти, галиц. привини́ти; поста́вить в нело́вкое положе́ние /поста́вить в глу́пое положе́ние/ загна́ти на слизьке́; поста́вить в по́лную зави́симость зати́снути в кула́к; поста́вить в счёт записа́ти на раху́нок; поста́вить в тупи́к спантели́чити, зби́ти з пантели́ку; поста́вить де́ло нала́годити спра́ву; поста́вить на вещево́е /пищево́е/ дово́льствие поста́вити на постачання о́дягу /харчі́в/; поста́вить себе́ (нелёгкую) цель образ. зада́ти пла́нку (ду́же ви́соко); поста́вить на я́корь зая́корити; поста́вить себе́ це́лью (сделать) заповзя́тися (зробити); поста́вивший ОКРЕМА УВАГА; поста́вивший крест /поста́вивший на ка́рту/ стил. перероб. поста́вивши хрест /на ка́рту/; ПОСТА́ВЛЕННЫЙ (голос) (ви́)шко́лений.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Замечание – ува́га, -ги, заува́ження, -ння.

Замечать, заметить – 1) (метить что) познача́ти, -ча́ю, позначи́ти, -чу́, -чиш; 2) (наблюдать) постеріга́ти, постерегти́, -режу́, -реже́ш, зауважа́ти, -жа́ю, заува́жити, -жу, -жиш; 3) (делать замечание, выговор) зауважа́ти, заува́жити.

Оговаривать, оговорить – 1) (накляузничать) обмовля́ти, -ля́ю, -ля́єш, обмо́вити, -влю, -виш, ославля́ти, осла́вити; 2) (предупреждать) застеріга́ти, -га́ю, -га́єш, застерегти́ (застережу́, застереже́ш), заува́жувати, -жую, -жуєш, заува́жити, -а́жу, -ва́жиш; 3) см. Об’яснять.

Оговорка – застере́ження, заува́ження, -ння.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Вид (образ, наружность) – вигляд, образ, подоба; (ландшафт) – крайовид, вид; (разновидность) – відміна. В таком виде – в такому вигляді. В наилучшем виде – якнайкраще; в найкращому вигляді. По внешнему виду – зовні; з зовнішнього вигляду. На вид, с виду – на вигляд; на погляд; на око; на взір; з вигляду; з погляду. При виде – бачачи; побачивши. Под видом кого, чего – начебто хто, що; нібито хто; у вигляді кого, чого. Ввиду изложенного – через те; тому; з огляду на зазначене. Иметь вид кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого; виглядати як, немов хто, що, ким, чим. Делать, показывать вид – удавати що; виставляти себе як що. Принимать какой-либо вид – прибирати якого вигляду. Не показывать и вида, что… – і навзнаки не даватися, що… Не показывать вида кому – не даючися на знак кому. На виду – на оці; на видноті. На виду быть у кого – бути перед очима в кого. Иметь в виду кого, что – мати на увазі кого, що; (рассчитывать на кого, что) – важити на кого, що; (принимать во внимание кого, что) – уважати на кого, що; мати кого, що на думці. Имелось в виду – була думка. Имея в виду, что – маючи на увазі, що; уважаючи на те, що. Ввиду того, что – через те, що; з огляду на те, що. Ввиду чего – через це; уважаючи на це; з огляду на це. Ввиду (изложенного) – зважаючи на (це), на (сказане). Ввиду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою). Ставить кому на вид – класти на увагу кому; подавати кому на увагу що; зауважувати. Выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей. Для виду – про (людське) око; для ради годиться. Ни под каким видом – жадним способом; ні в якому разі. В виду чего – задля чого; маючи на увазі що. В (служебных) видах – з причин (службових). Иметь виды на кого, что – важити, бити на кого, на що; накидати оком на кого, на що. Виды на урожай, на будущее – сподіванки на врожай, на майбутнє. Ввиду многочисленности чего – зважаючи на велике число чого. Ввиду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що). В нетронутом виде – незайманий. В жидком, твердом виде – рідкий, твердий. В виде прогонных и суточных – як прогони та добові. Вид на жительство – паспорт; свідоцтво на проживання. Все виды (налогов) – всі, які є (податки). Всех видов (помощь) – всяка (допомога); яка тільки є (допомога). Видать виды – надивитися; бувати в бувальцях. Дерзкий вид – зухвалий вигляд. В таком виде представлять дело – так уявляти справу. Растерянный вид – спантеличений вигляд. Величественный вид – величний вигляд. В нетрезвом виде – нетверезий.

Замечание – зауваження; (порицание) – нагана, догана. Делать замечание – зауважувати. Иметь на замечании – мати на увазі, на оці.

Замечать – зауважувати; помічати; примічати. Замечу при этом, что – зауважу до цього, що. Заметьте себе – затямте собі.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вид • Будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі). • Быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (іноді) бути на очах у кого. [Вона в мене і перед очима і на думці… Квітка-Основ’яненко.] • Быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого. • В виде милости – як ласка (за ласку). • В виде наказания – за кару. [Кілька годин пересидів за кару… Ковалів.] • В виде опыта – як (с)проба (як (с)пробу, на (с)пробу, за (с)пробу). [Зробив на пробу, що з того вийде. Сл. Ум.] • В виде процента – як процент. • В виде чего (в качестве чего) – [Як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого. • В виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо… • В виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище. • В виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого. • В виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…). • В виду того, что… – через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; з огляду на те, що… • В виду чего – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з огляду нащо; тому (тим) що…; маючи на увазі, що…; задля чого. • В виду чего-либо – (за)для чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб… • В жидком, твёрдом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані. • Видавший виды – обметаний; бувалий, бувалець; бита голова; битий жак. [Не питай старого, а питай бувалого. Номис.] • Виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на [добрий] урожай, на майбутнє. • Видал виды – [Всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето. [Одразу видно, що вони бували в бувальцях. Яновський. Видно, що він був на коні і під конем. Тобілевич.] • Вид на жительство – свідоцтво на проживання; паспорт. • Видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано. • Видом не видать – видом не видати; зазором не видати; і зазору (і зазором) немає. [Ані слихом слихати, ані видом видати. Номис. Ге-ге! та його тут і зазором нема! Сл. Гр.] • В каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…). • В лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться). • В неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі. • В нетрезвом (пьяном) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч. [Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними. Сл. Гр.] • В нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (-на, -не); незайманим (-ною). • Внешний вид, внешность – зовнішній (зверхній) вигляд, зовнішність; урода. [Його зверхній вигляд цілком непоказний… Франко.] • В свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися). • В связанном виде (хим.) – у сполуках. • Все виды (наказания, поощрения…) – усі, які є (кари, заохочення…). • Всех видов (помощь) – усяка (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); яка тільки є (допомога). • В скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (-на, -не); зібганим (-ною). [Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Сл. Гр.] • В таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу. • В трезвом виде – по-тверезому; тверезим бувши. • Делать, сделать вид, что… – удавати, удати, що… (ніби…); робити, зробити вигляд, що… (ніби…). • Для вида – про [людське] око (про [людські] очі); для (ради) годиться; (іноді) для призору. [Хоч би про людське око упадали за мною! Дольд-Михайлик. Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться. Стельмах. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Сл. Гр.] • Из корыстных видов – (за)для корисливої мети (з корисливою метою). • Имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]. • Иметь в виду кого, что-либо – мати на думці, мати на оці, на приміті (застар. в очу) кого, що; важити на кого, на що; уважати на кого, на що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що. [А щодо кандидата, то вони свого на думці мають, а ми — свого. Головко. Передовики лядської політики мали в очу саме панство. П. Куліш. Уважай, що говориш… Кобилянська.] • Иметь вид кого, чего-либо, представляться в виде кого, чего – мати вигляд (подобу) кого, чого; виглядати (показуватися, видаватися) як (немов…) хто, як що, ким, чим. [А як воно виглядає? Та виглядає, як наш дуб… Прус.] • Иметь вид на кого – важити (бити, цілити) на кого; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого; (образн.) накидати оком на кого. [Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненьку зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? ЗОЮР.] • Иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий). • Иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що. • Имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати. • Имея в виду что… – маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; уважаючи (зважаючи) на те, що…; з огляду на те, що… • Каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає. • Кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)? • На вид, по виду, с виду – на вигляд (на погляд, на око, на взір, на позір); з вигляду (з погляду, з виду, з лиця); зовні; назверх. [І що ж то за хороша з лиця була. Вовчок. Зовні Марія була зовсім спокійна. Смолич.] • На виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, іноді при(все)народно). [Скажи, Йване, привселюдно, ти з доброї волі писався? М. Куліш.] • Не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги. • Не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (іноді образн.) не в вашу міру міряючи. • Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку; не виявляти; (зрідка) не даючися на знак. [Проте Орися й знаку не подала. Головко. Мати не виявляє, що про це вже зна… З нар. уст.] • Никаких видов на успех, на выздоровление… – жодних виглядів (перспектив) на успіх, на одужання… • Ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) разі; жодним способом; жодною ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]. • Общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу… • По виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий). • По внешнему виду (по внешности) – з зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою. • Под видом кого, чего – у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; ким, чим; начебто (нібито, буцімто) хто, що, видаючи себе за кого, що. • Показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки. • Поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; подати кому на увагу що; завважити (зауважити) кому що. • Потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити) з уваги (з ока, з очей) що; (розм.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що. • При виде кого, чего – бачивши (побачивши, забачивши) кого, що. [Бачивши їхні муки, серце мені зайшлося болем. Прус. Забачивши бандитів, міліціонер почав стріляти. Прус.] • Принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати) якогось вигляду; брати, узяти на себе лице (лик). [Настя набрала серйозного вигляду. Васильченко.] • Принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину). Споважніти [на виду]. • Принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать. • Скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися. • Ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; зауважувати, зауважити кому; подавати, подати на увагу кому. • Странный на вид – дивний з погляду; дивного вигляду; дивний на вигляд (на вид). • У него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря. • Ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядці).

Вклеить • Вклеить слово, замечание… – укинути (докинути, прикинути, приточити) слово, зауваження…

Заметить • Дать заметить кому – дати навзнаки кому. • Заметьте [себе] – візьміть до уваги; зауважте; затямте [собі]; майте собі [на увазі]. • И не заметить, как… – і незчутися, як…; і не помітити, як… • Он её заметил – вона йому впала в око; він звернув на неї (іноді на ню) увагу; він помітив її. • Следует заметить – треба (слід) сказати (зазначити).

Замечание • Быть на замечании (канц. устар.) – бути на прикметі (на замітці); бути на оці. • Иметь на замечании кого – мати на увазі (на оці) кого. • Он получил строгое замечание – йому зроблено суворе (гостре) зауваження; йому зроблено сувору (гостру) увагу; він дістав суворе (гостре) зауваження; йому суворо (гостро) зауважено про що. • Получить замечание – дістати зауваження.

Замечать • Замечу при этом, что… – зауважу (зазначу, скажу) до цього, що…

Обронить • Обронить замечание – кинути (побіжну) увагу, кинути (побіжне) зауваження; побіжно зауважити.

Получать • Он получил отказ – він дістав відмову; йому відмовлено (дано відкоша); (у сватанні) він дістав (з’їв, ухопив) [печеного] гарбуза. • Получайте деньги (товар) – беріть гроші (крам, товар); маєте гроші (крам, товар). • Получать, получить бензин из нефти, кислород… – здобувати, здобути бензин з нафти, кисень… • Получать, получить деньги по счёту, ордеру, чеку… – одержувати, одержати гроші на рахунок, ордер, чек… • Получать, получить, извлекать, извлечь пользу из чего – Див. польза. • Получать, получить по шапке (разг.) – діставати, дістати по шапці. • Получать, получить прибыль от чего-либо – прибуток брати, узяти (мати) з чого, на чому. • Получило огласку что – набуло розголосу що; було розголошено що. • Получил?; Получи!; Получай! (разг.) – дістав?; Маєш! • Получить барыши от перепродажи – убаришувати. • Получить выговор, замечание – дістати догану (нагану), зауваження; (іноді) мати догану, зауваження. • Получить звание инженера – здобути (дістати) звання інженера. • Получить известность – стати (зробитися) відомим (знаним); набути слави. • Получить наследство, получить что-либо в наследство – дістати спадщину; (рідше спадок); дістати у спадщину (у спадок) що; успадкувати що; (застар.) одідчити що. • Получить насморк – дістати нежить. • Получить образование, воспитание – здобути (іноді дістати) освіту, виховання; набути освіти, виховання. • Получить отказ – дістати відмову; не дістати (не здобути, не мати) згоди (на що); (жарт.) дістати відкоша; (с)піймати (ухопити, з’їсти) облизня; облизати макогона (макогін). • Получить повреждение – зазнати пошкодження (ушкодження). • Получить по заслугам – дістати по заслузі; дістати своє. [Катюзі по заслузі. Пр.] • Получить пощёчину – дістати ляпаса (в лице, згруб. по пиці). • Получить фигу [с маслом] – з’їсти дулю [з маком]; біса з’їсти; лизнути (ухопити) шилом патоки. • Получить форму чего – набрати (набути) форми чого.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

заме́тить помі́тити, заува́жити, зазна́чити

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Зауважа́ти, см. Завважа́ти.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Вид – 1) (наружность) – вигляд (-ду); в. внешний – вигляд (-ду); в виде наказания – за ка́ру, як ка́ра; в виде опыта сделать – як спро́бу (на спро́бу) зробити; в испорченном виде – попсо́ваний; в таком виде – в тако́му вигляді, таким; для виду – про (людське) о́ко, для годиться; по внешнему виду – виглядом, з вигляду, як подивитися; 2) (в выражениях): быть на виду у кого – перед очима. перед ві́ччю в ко́го бу́ти; виды на будущее – споді́ванки на майбу́тнє; выпустить, упустить, потерять из виду – спустити з о́ка, недоба́чити, забу́ти; выпущено из виду следующее – забу́ли таке́, не доба́чено тако́го; иметь в виду кого, что – ма́ти на о́ці (на ува́зі) кого́, що, бра́ти на ува́гу кого́, що; иметь виды на кого, на что – ва́жити на ко́го, на що; на виду: а) (иметь кого, что) – на о́ці, на прикме́ті; б) (на видном месте) – на видно́ті; при благоприятных видах – з га́рними споді́ванками; ставить кому что на вид – подава́ти, пода́ти кому́ на ува́гу, що, заува́жувати, заува́жити кому́ що; 3) (в значении «предлог» и «причина» в выражениях): в видах чего – задля чо́го, ма́ючи на ува́зі що; в виду чего – вважа́ючи на що, че́рез що; в виду этого – че́рез те, тому́, вважа́ючи на це; в служебных видах – з причин службо́вих; из корыстных видов – щоб покористува́тися, гада́ючи (с)користа́тися, з корисливости; ни под каким -дом нельзя – (аж) ніяк не мо́жна; под -дом болезни – ні́би хво́рий; под -дом посетителя – ні́би відві́дувач; при виде чего – (по)ба́чивши що; 4) (вид на жительство) – по́свідка (доку́мент) на прожива́ння; 5) (species) – вид; в. кооперации – вид коопера́ції; в. расхода – вид (катего́рія) вида́тків.

Замечание – 1) (примечание) – ува́га, заува́ження; з. уместное – слу́шна ува́га; иметь на -нии – ма́ти на ува́зі (на о́ці); 2) (дисциплинарное) – заува́ження; (действ.) – заува́жування, заува́ження; з. строгое – суво́ра дога́на; делать -ние – робити, зробити заува́ження, заува́жувати, заува́жити.

Замечать, -метить – 1) (отмечать) – зазнача́ти, зазна́чити, познача́ти, позна́чити; 2) (видеть, наблюдать) – поміча́ти, помі́тити, спостеріга́ти, спостерегти, заува́жувати, заува́жити; замечу при этом – скажу́ до цьо́го, заува́жу до цьо́го; 3) (делать замечание) – робити, зробити заува́ження, заува́жувати, заува́жити.

Наблюдать – 1) (рассматривать явление) – спостеріга́ти; в городе наблюдаются заболевания – заува́жено (помі́чено), що в мі́сті захорува́ння; 2) (надзирать, следить за кем) – сте́жити за ким; 3) (присматривать за кем, за чем) – нагляда́ти, пильнува́ти, догляда́ти кого́, чого́.

Обращать, -ратить – 1) (устремлять) – поверта́ти, поверну́ти, зверта́ти, зверну́ти; (направлять) – наверта́ти, наверну́ти; о. внимание – зверта́ти, зверну́ти ува́гу, заува́жувати, зауважа́ти, заува́жити; о. внимание кого на что – давити, пода́ти до ува́ги кому́ що, зверта́ти ува́гу чию на що; обратить иск (к кому-нибудь) – розпоча́ти по́зов про́ти ко́го, запозива́ти, запозва́ти кого́; 2) (употреблять на что) – поверта́ти, поверну́ти на що, оберта́ти, оберну́ти, ужива́ти, ужити на що; о. в доход – поверта́ти, поверну́ти на прибу́ток; 3) (превратить во что) – перево́дити, переве́сти на що, поверта́ти, поверну́ти на що, у що; о. в деньги – перево́дити, перевести на гро́ші, поверта́ти, поверну́ти в гро́ші, згрошити (Г).

Справедливо – 1) (по правде) – по пра́вді, правдиво, справедливо; -во судить – по пра́вді судити; 2) (верно, правильно) – ві́рно, слу́шно; -во заметить – слу́шно заува́жити; насколько это -во – яка́ цьому́ пра́вда.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

завважа́ти і звичайно зауважа́ти, -жа́ю, -жа́єш; завва́жувати і заува́жувати, -жую, -жуєш; завва́жити і заува́жити, -ва́жу, -ва́жиш, -ва́жать; заува́ж, заува́жте (від ува́га; спостерігати, робити уваги кому)

заува́ження, -ння, -нню; -ження, -жень і -женнів

заува́жити, -ва́жу, -ва́жиш, -ва́жать; заува́ж, -ва́жмо, -ва́жте

заува́жувати, -ва́жую, -жуєш

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Зауважа́ти, -жа́ю, -єш, гл. = Завважати.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Внимание — ува́га, -ги; обратить В. — зверта́ти (зверну́ти) ува́гу, заува́жити; принять во В. — взя́ти до ува́ги; “Внимание“ (команда) — “ува́га“.

*Замечание — заува́ження.

*Замечать, заметить — заува́жувати, заува́жити, спостеріга́ти, спостерегти́, поміча́ти, помі́тити.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

адміністра́торка, адміністра́торок; ч. адміністра́тор 1. посадовиця, яка займається управлінням. [Чергова адміністраторка магазину K-Citymarket Танья Кассаосасто зауважила, що за останні дні потік туристів із Росії збільшився приблизно на 40 відсотків. (Європейська правда, 2014). «<…> Також ми розклеїли різні фото та картинки Куби та її населення», – зазначила адміністраторка пабу пані Ірина. (Високий замок, 2011). Адміністраторкою гімназії була мати-настоятельниця Северина Париллє, яка вчила також польської мови та історії. (Ігор Мельник «Львівські вулиці і кам’яниці», 2008). Коновалець після переховування по конспіративних квартирах під час поліційної нагінки, мав би виїхати на підроблені документи з головного двірця у Львові разом з Володимиром Целевичем в супроводі п-і Терлецької, доньки о. Лопатинського, і п-і Майковської, адміністраторки «Діла». (Петро Мірчук «Нарис історії ОУН», Т.1: 1920-1939, 1968). Я знав про вас багато: що ви прекрасна, заздрости гідна дружина нашого незрівняного друга Андрія Григоровича, що ви чудова адміністраторка нашої скарбниці театральної <…>. (Улас Самчук «Темнота», 1955).] 2. відповідальна розпорядниця (у торговому залі, готелі, творчому колективі, соціальних мережах та ін.). [Співробітники Служби безпеки України викрили у Львові адміністраторку проросійських спільнот у соцмережах. (Високий замок, 2017). В готелі на тій же Русанівці я сказав адміністраторці, що я – лікар, приїхав із Сумщини з сином і нам немає де мешкати, й вона, повагавшись, взяла наші паспорти. (Юрій Мушкетик «Обвал», 1985).] // систе́мна адміністра́торка – працівниця, яка забезпечує роботу комп’ютерної техніки, мережі і програмного забезпечення. [Розшукується системна адміністраторка! (gurt.org.ua, 26.01.2013).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 17 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 20.

акціоне́рка, акціоне́рок; ч. акціоне́р власниця акцій; членка акціонерного товариства. [У Луцьку акціонерка одного з найбільших ювелірних магазинів «Перлина» хотіла прибрати його собі до рук. (p-p.com.ua, 12.07.2013). Юрія Соломатіна до Голови ДПА щодо надання інформації про розслідування чи перевірки Державною податковою адміністрацією діяльності офшорної кіпрської фірми та її акціонерки Тимошенко в схемах про відмивання «брудних» коштів у справі екс-Прем’єр-міністра Павла Ларазенка. (Стенограми засідань Верховної Ради України, 2006). «Адже можна було провести збори не у залі, а на території заводу», – резонно зауважила акціонерка Тамара Реута. (Високий замок, 2002). Акціонерка королівської лотереї вийшла, взяла двадцять франків і віддала художникові, а той нишком тицьнув їх у руку братові. (Оноре де Бальзак «Баламутка», пер. Юрій Лісняк, 1991). ] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 23.

аналітики́ня, аналітики́нь; ч. аналі́тик фахівчиня, яка займається аналітикою. [Аналітикиня даних дала поради жінкам щодо успіху у data science. (bigdatalab.com.ua, 29.07.2020). Аналітикиня Громадського руху «Чесно» зауважила, що процедура розподілення субвенційних коштів залишається непрозорою. (Українське радіо, 10.04.2019). Аналітичний центр «Нова Європа» шукає аналітика/аналітикиню у свою команду. (happymonday.com.ua, 03.04.2019). Аналітикиня розповідає про своє дослідження оплати праці на швейних фабриках, які працюють на європейські бренди. (Громадське радіо, 18.09.2017).] див.: аналі́тичка, аналіти́ня, аналі́тиця Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 19.

бетонува́льниця, бетонува́льниць; ч. бетонува́льник робітниця, яка здійснює бетонування. [У районному Миколаєві журналіст «ВЗ» зауважив, як на другий поверх Будинку культури цементників, опираючись на милиці, піднімалася літня хвора жінка – колишня бетонувальниця Любов Миколаївна Кухта, 67 років. (Високий замок, 26.05.2014). Вже у післявоєнні роки знаменита бетонувальниця Дніпробуду Ганна Лошкарьова, яка лікувалася у Марксіті, розповідала йому, що вони утрьох із напарницями по черзі сплять на одному ліжку в бараку. (Сумська старовина», 2011).] див.: бето́нниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 72. Словник української мови: в 11 томах. Т. 1, 1970, с. 163.

бригади́рка, бригади́рок; ч. бригади́р керівниця виробничої бригади. [«У всіх святкові та вихідні для відпочинку, а ми працюємо», – зауважує бригадирка Марія Юрчук. (tva.ua, 17.05.2021). Як розповіла Суспільному бригадирка команди Ольга Толстова, дерева саджають навесні, восени та у дощову погоду. (Суспільне, 14.04.2021). Бригадирка слюсарів ДОГРМ та С ПрАТ «Кременчукгаз» Людмила Браславець вважає, що секретом молодості є постійний рух і улюблені квіти. (kgaz.com.ua, 12.03.2021). Бригадирка. Таких, як вона зазвичай називають «жінка-вогонь». Катерина Ткаченко – «асфальтоукладчица» і 2010 про неї дізналася вся країна. (СТБ: Вікна-новини, 08.03.2019).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 92 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 234 – розм.

бюдже́тниця, бюдже́тниць; ч. бюдже́тник 1. та, хто працює на державній роботі. [«З нас – бюджетників – уже почали брати розписки, що ми не будемо звертатися до органів влади й просити продовжити термін дії біометричних паспортів. <…>», – поділилася інформацією неназвана бюджетниця з Лебапського вілаєту. (bastion.tv, 09.07.2021). «Самопоміч» – мешканець столиці, безробітні та бюджетниця з Лексусом. (Чесно, 25.01.2016). «Я їх всіх, падлюк, знаю!», – двічі повторює місцева жінка років 45. Вона бюджетниця. (Український тиждень, 02.06.2013). Бюджетниця Гоппал Ференцней з цим не погоджується: «Я працюю звичайним службовцем…». (Євроатлантична Україна, ea-ua.info, 05.05.2009).] 2. студентка, яка навчається на бюджетній формі. [Отже, вітаю вас вже зараз зі вступом! Ви студентка-бюджетниця! Молодець! Успіхів у навчанні! (Київський університет культури: osvita.ua). Бюджетниця на підвищеній стипендії. (buki.com.ua).] 3. та, хто очолює бюджетну комісію. [Оксану Ульянченко було затверджено головою бюджетної комісії <…>. Аліна Ступіна зауважила, що головна «бюджетниця» навіть не вміє рахувати (debaty.sumy.ua).]

гендерологи́ня, гендерологи́нь, ґендерологи́ня, ґендерологи́нь; ч. гендеро́лог, ґендеро́лог фахівчиня з гендерології. [З цього приводу ґендерологиня Дж. Скотт зауважувала, що ґендер «може служити критичним знаряддям вторгнення в політику і академічні інститути». (Юлія Боброва «Ґендерний аспект суддівської діяльності (теоретико-правовий вимір)»: дисертація, Івано-Франківськ, 2020). Роксолана Жаркова, літературознавиця, гендерологиня, письменниця. (Повага, 26.03.2018). Гендерологиня, головна спеціалістка відділу інклюзивної, спеціальної, позашкільної освіти та виховної роботи Департаменту освіти та науки Чернівецької облдержадміністрації Олеся Гаврилащук <…>. (karpaty.news, 18.12.2018).]

дослі́дниця, дослі́дниць; ч. дослі́дник та, хто науково вивчає або досліджує щось. [Зауважимо, жінки-дослідниці з’явилися не в останнє століття, коли їхні права нарешті почали зрівнювати з правами чоловіків. (24tv.ua, 08.03.2019). Французька дослідниця – про жіноче обличчя війни. (Радіо Свобода, 08.03.2015). Дослідниця виготовила альбом зразків настінного малювання (72 аркуші), який зберігається в Музеї народної архітектури та побуту НАН України в Києві. (Архип Данилюк «Давня архітектура українського села», 2008).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 231 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 385. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)  Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)  Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

експе́ртка, експе́рток; ч. експе́рт 1. фахівчиня з певної галузі знань. [Галя Койнаш, експертка Харківської правозахисної групи, слушно зауважує, що під час війни чимало механізмів самореґулювання, таких дорогих для ліберального мислення, не спрацьовує. (Збруч, 2018). Е. Гохшильд стверджує, що матері, які працюють, є першими жертвами пришвидшених темпів життя, які спонукають їх стати «експертками з часу та руху». (Олена Стрельник «Материнство як соціальна практика: структурно-діяльнісна концепція», 2017).] 2. фахівчиня, яка робить експертизу. [Антидискримінаційна експертиза підручників «по телефону»: експерти та експертки відповідали на дзвінки до гарячої лінії. (Гендер в деталях).] Вільний тлумачний словник, 2020.

зе́чка, зе́чок; ч. зек розм. та, хто перебуває в ув’язненні, під вартою. [Юній волинянці (йшов лише двадцятий) з тавром вчорашньої зечки не знайшлося ні житла, ні роботи у Рівному, тож уже через місяць змушена була за оргнабором вербуватися на Донбас, де прожила 35 років. (Володимир Лис «Місяць, обмитий дощем» (збірка), 2017). Чи потягу до неї – такі малюнки наколюють собі здебільшого невиправні зечки. (Андрій Кокотюха «Чужі скелети», 2009). Вони зауважили, що тут порушувалося основне правило режиму – строга ізоляція між зеками і зечками. (Богдан Когут «Під чорними вітрами», 1984).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

когнітиві́стка, когнітиві́сток; ч. когнітиві́ст 1. фахівчиня з когнітивістики. [Результати цих досліджень застосувала у батареї експериментів ірландська когнітивістка Рут Бьорн (Ruth Byrne). (Гуманітарні студії: Зб. наук. пр., Вип. 30, К., 2017, С. 74.).] 2. фахівчиня з когнітивної лінгвістики. [Мовну і концептуальну моделі світу і п’ять запропонованих когнітивісткою М. В. Піменовою проф. А. С. Зеленько як апологет синергетичного детермінізму зводить лише до чотирьох. (Наукові записки Національного університету «Острозька академія», Серія «Філологічна». Вип. 58, 2015, с. 38). Отже, як зауважує провідна когнітивістка Н. Арутюнова, концепти утворюють своєрідний культурний шар, що є посередником між людиною і світом <…> (Мовні і концептуальні картини світу, Київський ун-т, 2014, Вип. 60, с. 46). Концепти Ю. С. Степанова як метаморфіста й детермініста перегукуються з семантичними примітивами А. Вежбицької-когнітивістки <…> (Культура народов Причерноморья, 2002, № 32).]

ли́жниця, ли́жниць; ч. ли́жник та, хто ходить на лижах або займається лижним спортом. [Тренери українських стріляючих лижниць і лижників уже визначилися зі складами наших збірних. (Високий замок, 2011). Зауважимо, що в скандинавській міфології є чудовий стрілець із лука і лижник ас Улль та богиня Скаді – мисливиця і лижниця. (Наука і суспільство, 1993). <…> вихор снігу світліш довгим шлейфом тягся за лижницею, палиці вона тримала під пахвами. (Ніна Бічуя «Яблуня і зернятко», 1983). Лише якесь кволе дівча, схоже на лижницю в своїх шароварах, зупинилося на Хомин оклик <…>. (Олесь Гончар «Прапороносці», 1948). Все це лижники, лижниці, конькобіжці, веслярі. Адже спорт у Норвегії, як і в Швеції, необхідний додаток до життя й пересування. (Валеріян Поліщук «Рейд у Скандінавію», 1931).] // стріля́юча ли́жниця – біатлоністка. [<…> героїнею форуму стала Магдалена Нойнер: три «золота» 24-річної «стріляючої лижниці» зробили її десятиразовою чемпіонкою планети. (Високий замок, 2011).] див.: біатлоні́стка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 483.

нейропсихологи́ня, нейропсихологи́нь; ч. нейропсихо́лог фахівчиня з нейропсихології. [Когнітивні порушення фіксувалися в різних вікових групах, включно з молодими людьми, зазначає авторка дослідження, клінічна нейропсихологиня Жаклін Беккер. (zn.ua, 24.10.2021). Тож нейропсихологиня пропонує поглянути на базові засади теорії прив’язаності, нейрофізіології та когнітивної психології. (osvita.ua, 05.03.2021). Нейропсихологиня зауважує, що оскільки у собак малі лобні долі у мозку, то вони живуть теперішнім, на відміну від більшості людей <…>. (Українська правда. Життя, 03.10.2020).] див.: психологи́ня

нефрологи́ня, нефрологи́нь; ч. нефро́лог лікарка, фахівчиня з нефрології. [Варто додати, що влітку, коли люди споживають багато свіжої городини, набряки виникають частіше, – зауважує лікарка-нефрологиня Наталія Лук’яненко, професорка, завідувачка відділення Інституту спадкової патології НАМНУ. (Експрес, 13.07.2020). Дружина Наталя – нефрологиня (лікарка, що спеціалізується на хворобах нирок) вищої категорії. (4vlada.com, 01.04.2020). На здивування Лани, після провінційної лікарні, де вона бачила лікаря раз на кілька днів або не більше 10 хвилин під час ранкового обходу, київська нефрологиня виявилася дуже уважною. (Ілона Буц-Мироненко «Магістралі», 2018).] С. Нечай «Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами», 4 вид. К., 2003, с. 402.

податко́виця, податко́виць; ч. податкі́вець працівниця податкової служби. [Як кіноіндустрія оцінила призначення запорізької податковиці на посаду і які перші кроки чиновниці? (5 канал: «Час. Підсумки тижня» з Анною Мірошниченко, 02.02.2020). Головну податковицю Одеси НАБУ підозрює у дачі великого хабара (odesa.depo.ua, 14.01.2020). «Це прогресивно, ми повинні йти в ногу з розвитком технології», – зауважила податковиця. (konkurent.ua, 25.10.2019). Прем’єрка, гебреї, податковиця, павза, Атени, спортовець, гвинтокрил, міністерка, продавчиня... Я вже стомилася читати ваші нарікання на ці неологізми в етері СТБ. (detector.media, 12.03.2010).] див.: податкі́виця Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

полково́диця, полково́диць; ч. полково́дець воєначальниця, яка керує великими оперативно-стратегічними військовими з’єднаннями. [На скрижалях історії записано імена лише тих жінок, яким вдалося — завдяки своїм винятковим здібностям, але часто всупереч обставинам – увійти й успішно реалізувати себе в одній із «чоловічих» сфер, інколи навіть під чоловічими іменами (цариця Клеопатра, учена Гіпатія, полководиця Жанна д’Арк, письменниця Марко Вовчок та ін.). (nas.gov.ua, 09.03.2021). За легендою Полієна сарматська цариця Амага – уславлена державниця та переможна полководиця ІІІ-ІІ ст. до н.е. (lianochko.com.ua). Після відновлення воєнних дій полководиця вирушає до Комп’єна, що вже був в облозі. (Гендер у деталях, 26.05.2017).] // ірон. жінка, погано обізнана у військовій справі. [На автомат спирається, уткнувши його дулом в пісок. Це велика полководиця? Вона, хоча б, розуміє, на що вона спирається? Вона слово «автомат» чула? Вона розуміє, що це не парасолька і не тростина? (Вераб’і (Горобці), ФБ, 18.08.2021). Видатна полководиця слушно зауважила, що інженерні загородження на кордоні з Росією у випадку війни російську армію не стримають. (ibigdan.livejournal.com, 10.08.2017).] див.: воєнача́льниця, кома́ндувачка

пологозна́виця, пологозна́виць; ч. пологозна́вець лікарка, фахівчиня з акушерства. [«Ми досі не знаємо, чи може вірус COVID-19 передаватися від матері до дитини під час вагітності», – зауважила пологознавиця. (Олена Синчак, 2021).] див.: акуше́рка С. Нечай «Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами», 4 вид. К., 2003, с. 25.

популі́стка, популі́сток; ч. популі́ст 1. політична діячка, яка заради популярності апелює до побажань мас. [Так, права популістка Марін Ле Пен дистанціювалася від антисемітського вияву ненависті в Парижі, зауважуючи, що в «жовті жилети» проникла «крайня антисемітська лівиця». (Український тиждень, 2019). Ліва популістка Тимошенко змагалась тоді з представником соціал-реставраційної ідеології Януковичем. (Фіртка, 2010). Тож під цим оглядом політичне розлучення ліберала Ющенка з популісткою Тимошенко у вересні 2005 навряд чи варто вважати національною драмою. (Вісті комбатанта, 2006, №1).] 2. та, хто використовує популізм або схильна до популізму. [Головна популістка дня: Мазур, яка влаштувала «телешоу», відбілюючи безглузду упертість Суркісів. (translationstudies.knlu.edu.ua, 22.08.2017).]

рецензе́нтка, рецензе́нток; ч. рецензе́нт авторка рецензії. [В журналі «Критика» (червень 2017) рецензентка Ніна Булкіна зазначала, що в книзі К. Шлеґеля «ідеться насамперед про відкриття України, яка саме в 2013-2014 роках визначила себе на ментальній карті Европи, вийшла з тіні російської або радянської імперії». (Свобода, 2019). Інша рецензентка – відома швейцарська письменниця й перекладачка І. Ракуза – володіє набагато ширшим діапазоном знань про Україну <…>. (Марія Іваницька «Особистісний вимір в історії українсько-німецького художнього перекладу (від середини ХІХ до початку ХХІ століття)»: дисертація, К., 2015). Рецензентка цього роману Олександра Альтман справедливо зауважила: «Вас ніколи не дивувало, чому якщо фантастика, то обов’язково про якийсь Амбер чи Середзем’я?» (Український тиждень, 2009). Співавтором рецензентки виступив заступник Білодіда в Інституті мовозновства Цілуйко. (Сучасність, Мюнхен, 1971, №6). <…> краще я вже, в случаї чого, приміщу її деінде, може, в «Вестн[ике] Евр[опы]», що, власне, тепер (як кажуть газети) втратив свою рецензентку З[інаїду] Венгерову, а вона, власне, писала на подібні теми, що і я. (Леся Українка «Листи», 1901).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 654. Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 521.

спостеріга́чка, спостеріга́чок; ч. спостеріга́ч 1. та, хто спостерігає, стежить за кимось, чимось, зауважує щось. [Вона зазирала в життя, від якого відірвана, – невидима і загрозливо неприкаяна спостерігачка, яку будь-якої миті може понести далі, і тоді вона вже не зможе повернутися. (Кейт Аткінсон «Руїни бога», пер. Ярослава Стріха, 2017). Врешті, в цій ситуації, як вчить премудрий американець Карнегі, можна вибрати ігрову роль такої собі відстороненої спостерігачки, або таємничої жони таємничого кардинала… (Галина Тарасюк «Сестра моєї самотності», 1993). Одне слово, вона видавалася дуже чарівною навіть такій безсторонній спостерігачці, як я <…> (Шарлота Бронте «Джен Ейр», пер. Петро Соколовський, 1971). Це вона, Праматір, вихоплює кожну з них із лету до безвісти і стоїть над нею заспокоєною спостерігачкою скороминучости. (Леонід Мосендз «Останній пророк», 1948).] 2. та, хто за професією або за дорученням спостерігає за кимось, чимось. [Що ж до роботи поліції на виборах, то, за словами спостерігачки Григоренко, вона відпрацювала на відмінно під час президентських перегонів. (Український тиждень, 2019). За словами Ігоря Шурми, спочатку спостерігачка з Донецька склала акт про порушення, а потім її та члена комісії запросили на чай. (Високий замок, 2005).] // військо́ва спостеріга́чка – миротвориця мирних місій, яка спостерігає за військовою діяльністю під час збройного конфлікту чи після укладення мирної угоди. [Російська сторона і представники ОРДЛО проігнорували жорстку вимогу української сторони і ОБСЄ притягти до відповідальності бойовика терористичної «ДНР» за сексуальні домагання до спостерігачки ОБСЄ під час засідання Тристоронньої контактної групи у Мінську в понеділок . (Україна молода, 2017).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 580. Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

тезки́ня, тезки́нь; ч. те́зко та, хто має з кимось однакове ім’я. [Третя їхня тезкиня — теж Марія Василівна Поцко <…> (zaholovok.com.ua, 24.07.2019). До речі, лікар пані Лугова, яка вельми рада, що першою на Свалявщині народилася дівчинка, до того ж мати – її тезкиня, зауважила, що все, хвалити Бога, в нормі. (chas-z.com.ua, 02.01.2019).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 527.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Замѣ́тить, замѣчат́ь = 1. замі́тити, помі́тити, позначи́ти, прикмі́тити, назначи́ти, заміча́ти, поміча́ти, значи́ти, прикміча́ти, назнача́ти. — Позначив усї дубки, що має рубати — Замѣ́тить на би́ркѣ = накарбува́ти, закарбува́ти. 2. завва́жити, постерегти́, спостерегти́, наба́чити, нагля́нути, наглядїти, помі́тити, доба́чити, призна́чити, завважа́ти, постерега́ти, нагляда́ти, поміча́ти, добача́ти і т. д. — Вони постерігши зраду, одступили. С. З. — Аби тільки спостеріг в неї хоч яку небудь прихильність. — Я вже давно добачаю, що тут щось не добре. С. Л. — Багатого, чубатого люди поважають, а зо мною зустрінуть ся — мов не добачають. К. Ш. — Старі люди помічали: нехай, кажуть, люблять ся молодята. М. В. — Такі маленькі, що їх не призначиш. Чайч. — Ходив по лїсу, та й наглядїв яму. н. к. 3. заува́жити, ви́значити, ви́казати, ви́мовити, зав(у)важа́ти, визнача́ти, вика́зувати, вимовля́ти. – Почав виказувати, чого не слід робити. — Вимовляв за всї непорядки.

Обрати́ть, обраща́ть, ся = оберну́ти, поверну́ти, наверну́ти, приверну́ти, оберта́ти (С. З. Л.), поверта́ти, наверта́ти, приверта́ти, ся (Кн.). — Нехай тобі Господь поможе, де ти ступиш і з речами обернеш ся. н. пр. — Писарь повернений в салдати за шахрайство. Кн. — Зигмунд III. тїшив ся думкою, що йому удалось до останку навернути Русинів до унїї. Бар. О. — Магометанам і жидам вірі християнській наверненим. Б. Н. — Жидів привернули до православія. Кн. — Не з його головою штундових до православія привертати. Кн. — Обрати́ть, обраща́ть внима́ніе = заува́жити, зверну́ти ува́гу, уважа́ти (С. Л. Ш.), вважа́ти (С. Л.), зважа́ти, зверта́ти ува́гу, потура́ти, на кого — окрім тих слів — наки́нути, намигну́ти о́ком, зверну́ти око. — Уважай добре, куди дорога йде. С. Л. — Не вважай на його слова. С. Л. — Тим то ти і зауважив на ту фразу. Кн. — Не потурай, коли часом буду смутна. Кв. — Не потурай, молода дївчино, моїй розмовоньцї, держи розум і ум добрий в своїй головоньцї. н. п. — А я вже її накинув оком. Кр. — Д. ще під сл. Внима́ніе. — Обрати́ться, обраща́ться къ кому́ = уда́ти ся (С. Л. Ш.), оберну́ти ся, зверну́ти ся, поверну́ти ся, уда́рити ся, ткну́ти ся (Гр.), піткну́ти ся (Гр.), удава́ти ся (С. Ш.) і т. д. — Як біда — удавай ся до жида. н. пр. — Ой удав ся до коня словами. н. п. — Коли вдамо ся до аналогії, так... Кн. — Чи не удавав ся до чортів? Б. Н. — Князі не раз звертали ся у справах громадських за порадою до єпископів. Бар. О. — Не хотячи пристати до Дорошенка, удали ся собі до Хана кримського. Л. Сам. — Знав до кого і коли треба повернути ся. Кн. — От він і ударив ся до знахорки. н. о. — Обрати́ть, обраща́ть въ ничто́ = оберну́ти, поверну́ти, оберта́ти, поверта́ти в нївець. — Ці непутства можуть обернути в нївець усю славу наших кращих вчинків. Ст. Г. — Д. ще під сл. Ничто́. — Обрати́ться въ дымъ = здимнїти. — Пропав, як здимнїв. н. пр. — Обрати́ться во что́ = переки́нути ся, переверну́ти ся. С. Л. — А та дитина і перекинула ся гадюкою. Кн. — Відьма перекинула ся сорокою. С. Л. — Обрати́ться въ бѣгство = ки́нутись, пуститись навтїки, навтїкача́. — Обраща́ться съ кѣмъ = пово́дити ся (С. З.), обіхо́дити ся, полїтично — полїтикувати ся, зневажливо — поневіря́ти. — Знала вона, як з ким поводити ся, як заговорити. Ос. — Скрізь пішла чутка, як він поводив ся з першою жінкою. Лев. В. — З панами не жила — не знаю, як з ними поводити ся. Кн. — Не бачивши сїльського люду, як поводить ся поміж собою. Кулїш. С. З. — Слухай брате: за які ти вчинки не гаразд поводиш ся зо мною. Ст. Г. — Склались погляди на те, як треба поводити ся з людьми. Бар. О. — Вони полїтикують ся, а нишком чигають один на одного. Кулїш. С. З. — Д. ще під сл. Обходи́ться 1. — Обраща́ться вокру́гъ — оберта́ти ся навко́ло, коло чо́го, навкруги́, колува́ти. — Земля коло своєї оси обертаєть ся. Де-що про Сьв. Б. — Планети побічні, кружачи коло планет головних, з ними враз коло звізд сталих колують. Зем. — Земля, сама коло себе обертаючись, іще круги сонця ходить. Де-що про Сьв. Б.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)