Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 44 статті
Запропонувати свій переклад для «здогад»
Шукати «здогад» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Гипо́теза – гіпо́теза, до́мисл, здо́гад, припу́щення.
Говори́ть о ком, о чём –
1) каза́ти [Що ка́жеш? Чи каза́ли йому́ про це?], говори́ти, мо́вити, мовля́ти про ко́го, про що, за ко́го, за що, а теснее: (сообщать) промовля́ти, хвали́тися кому́ (до ко́го).
• -и́ть в защиту кого – говори́ти в оборо́ні кого́, промовля́ти за ким, за чим. [Все промовля́є за його́ неви́нністю]; (в приподнятом стиле) глаго́лати, пра́вити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];
2) (беседовать) бала́кати, розмовля́ти, гомоні́ти з ким про що, за що.
• -и́ть на каком-л. языке – говори́ти, бала́кати, гомоні́ти яко́юсь мо́вою. [Говори́ти украї́нською мо́вою (по-украї́нському, -ськи). Він по-німе́цьки не бала́кає].
• -ить на многих языках – говори́ти багатьма́ мо́вами.
• -ить (болтать) на чужом языке – цве́нькати, чеса́ти, вируба́ти [По-моско́вському так і че́шуть. Ля́хом вируба́ти (Кул.)], на непонятн. яз. – джеркоті́ти, ґерґота́ти;
3) (поговаривать) сла́вити [Сла́вили, що в ньо́го ті́тка ві́дьма (М. Вовч.)], подейкува́ти, гу́дкати (срв. Болта́ть).
• Говоря́т – ка́жуть (лю́ди), поде́йкують;
4) (произносить речь) промовля́ти. [Ісу́с, промовля́ючи, ка́же].
• Начинать (начать) говори́ть – зніма́ти (зня́ти) мо́ву, річ, го́лос.
• Начинать -и́ть (о ребёнке) – почина́ти бала́кати, наріка́ти.
• Продолжать говори́ть – каза́ти да́лі, прова́дити да́лі.
• Не́чего (не стоит) и говори́ть – шкода́ й каза́ти (говори́ти).
• Говоря́т (же) вам, что – ка́зано-ж-бо ва́м, що…
• -и́ть, не стесняясь – говори́ти (каза́ти) без о́брізків, неприму́шено.
• -и́ть наобум – говори́ти навмання́.
• -и́ть в тон кому – говори́ти під лад кому́.
• -и́ть чьему-л. сердцу – промовля́ти до се́рця кому́.
• -и́ть быстро, как трещётка, скороговоркою – дріботі́ти, дроботі́ти, чеса́ти, торохті́ти.
• -и́ть сквозь зубы – ціди́ти.
• -и́ть басом – ба́са говори́ти.
• -и́ть вздор, см. Вздор.
• -и́ть без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов – блуди́ти слова́ми.
• -и́ть пространно – розво́дитися.
• Красно говори́шь – золоті́ в те́бе уста́.
• -ить про себя, в душе – каза́ти на ду́мці, до се́бе.
• -и́ть изустно – каза́ти з уст.
• -и́ть так и этак (противоречиво) – двої́ти, гну́ти сюди́ й туди́.
• -и́ть обиняками – говори́ти на здо́гад.
• Говоря́ без обиняков – без сорома́ ка́зка, без околи́чностей ка́жучи.
• Откровенно говоря́ – щи́ро ка́жучи, напра́вду ка́жучи.
• Говоря́ словами чего-л. (пословицы) – мовля́в (ка́жучи) чим (при́казкою).
• Говоря́ словами такого то – мовля́в (ка́жучи) слова́ми кого́сь, мовля́в он-той. [Мовля́в проф. Влади́миров. Мовля́в слова́ми одніє́ї з «недосто́йних» (Єфр.)].
• Не говоря́ о чём-л. – помину́вши щось.
• Коротко говоря́ – найшви́дче сказа́ти, ко́ротко ка́жучи.
• Не с тобой говоря́т – не до те́бе мо́ва (річ).
• Ни слова не говори́т – ні па́ри з уст, ані слівце́м не п(р)охо́питься.
• Не говоря́ дурного слова – не каза́вши лихо́го сло́ва.
• Едва может -и́ть (голоса не хватает) – ле́дві го́лос подає́, го́лосу не відтя́гне.
• Лишиться способности -и́ть – стра́тити мо́ву.
• -и́ть будто заученное – вичи́тувати.
• Говори́т как по писанному – ка́же, як з ли́сту бере́.
• Говоря́щий (прилаг.) – говоря́щий, говорю́щий. [Говорю́ща маши́на].
• Неумеющий -и́ть (о ребёнке) – немовля́щий. Срв. Болта́ть, Бормота́ть, Лепета́ть, Мя́млить и т. п.
Дава́ть, дать – дава́ти, да́ти, (о многих, сов.) подава́ти [Подава́в (= дал) серпи́ їм золоті́ї (Чуб.)]; завдава́ти, завда́ти; подава́ти, пода́ти; наділя́ти, наділи́ти кому́ що; видава́ти, ви́дати; надава́ти, нада́ти; уділя́ти, уділи́ти. [Чи даси́ мені́ коня́ в мі́сто пої́хати? Дамо́ (повел. да́ймо) їм до́бру о́дсіч. Не дасть погиба́ти (Шевч.). Яки́х уже́ лі́ків мені́ не завдава́ли! (М. Вовч.). Він мені́ пода́в за се́бе ви́куп (Куліш). А в те́ксті було́ по́дано життє́пис його́ (Крим.). На́ших дру́зів наділя́є нам ви́падок, а не наш ви́бір (Крим.). Зроби́ мені́ коро́бочку соло́м’яну, дак я тобі́ наділю́ в’юні́в і карасі́в (Г. Барв.). Невмоло́тне жи́то – зо́всі́м ма́ло з копи́ видає́. Моя́ ма́тінко, на́що ти мене́ неща́сницю вроди́ла, гірку́ до́лю вділи́ла?].
• Дай(ка), да́йте(ка) – дай лиш (лише́нь), да́йте лиш (лише́нь), дай-но; (сёмка) ке́ лиш (лише́нь), ке́те-лиш (лише́нь). [Коли́ не вмі́єш пирога́ з’ї́сти, ке його́ сюди́ (Ном.). Ке́те лиш креса́ло (Шевч.). А ке я загра́ю].
• Дава́й, дава́йте! (= ну-ка!) – ну, ну́м(о), дава́й, дава́йте, (вульг.) ке, ке́те! [Нум гурто́м співа́ть! (Гліб.). Ну́мо до пра́ці мерщі́й! (Грінч.). Дава́й він його проха́ти. Ке ста́ну і я ві́рші писа́ть (Квітка)].
• Дава́й бог ноги – хо́да, хо́ду, в но́ги, шу́ги. [Вона́ за ним, він мерщі́й хо́да, біжи́ть. А по добри́дню та й шу́ги – бува́йте здоро́ві, шука́йте ві́тра (М. Вовч.)].
• Дай бог, чтобы (чаще с оттенком недоброжелательства) – бода́й (с прош. врем.), (зап.) богда́й; бода́й-би. [Бода́й ти пропа́в!].
• Не дай, бог – крий, бо́же; не доведи́, Го́споди!
• Что бог даст – ді́йся во́ля бо́жа.
• Дать какую-либо малость – переки́нути щось. [Я тобі́ за те щось переки́ну: сальця́ чи бороше́нця].
• Дать многим (оделить) – обда́ти, пообдава́ти кого́. [Усі́х пообдава́ли хлі́бом].
• Дать много – надава́ти. [Сестра́ йому́ надає́ книжо́к додо́му (Квітка)].
• Дава́ть в обрез – ви́давце́м дава́ти. [У нас не ду́же роз’їси́ся, бо й хліб видавце́м даю́ть].
• Дать в достаточном количестве – нада́ти. [Грошики здобува́, та як їх і сюди́, і туди́ тре́ба, так ніку́ди і не нада́сть (Квітка)].
• Дать ещё будучи живым – ще за живота́ да́ти, те́плою руко́ю да́ти.
• Ровно ничего не дал – нічогі́сінько не дав, і на ні́гтик не дав (не поки́нув).
• Дать в замену – підста́вити. [Това́р у ко́го захорі́є – уже́ він свій підста́вить (Г. Барв.)].
• Дава́ть показание – склада́ти свідо́цтво, сві́дчити, зізнава́ти.
• Д. отчёт – подава́ти звідо́млення про що, здава́ти спра́ву з чо́го.
• Дава́ть очную ставку – зво́дити на о́чі кого́ з ким.
• Дать тягу, стрекача, стречка – дремену́ти, чкурну́ти, п’ята́ми накива́ти, драпну́ти, драпону́ти, дмухну́ти, да́ти дра́ла, дмухну́ти дра́ла.
• Дать знать – да́ти (пода́ти) зві́стку кому́, оповісти́ти кого́.
• Дать знать о себе – об’яви́тися.
• Дать себя знать, помнить, почувствовать – да́тися зна́ти кому́, да́тися в знаки́, в тя́мки́, в по́мку, уві́ритися, упекти́ся, дошку́лити, допекти́ кому́.
• Дава́ть понять – да́ти на ро́зум (на здо́гад) кому́.
• Дать другой оборот делу – поверну́ти спра́ву (на ина́кше).
• Ни дать, ни взять такой – досто́ту таки́й, існі́сінько таки́й.
• Быть да́нным – да́тися. [Якби́ то дали́ся орли́нії кри́ла, за си́нім-би мо́рем ми́лого знайшла́ (Шевч.)].
• То, что дано́ – да́нка. [Обіця́нка, а не да́нка – дурно́му ра́дість (Ном.)].
• Даю́щий – дава́ч.
Дога́дка – до́га́дка, здо́гад, здо́га́дка, до́мисел (р. -слу).
• Высказывать дога́дку – дога́дуватися, висло́влювати здо́гад.
До́мысл – до́мис(е)л (р. -слу), мізкува́ння; здо́гад (р. -ду).
Кон’екту́ра – кон’єкту́ра, припу́щення, здо́гад (-ду).
Мысль – ду́мка, га́дка, мисль и (реже) ми́сля (-лі), ду́ма, дум (-му), по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), ум.-ласк. ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка. [А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Шевч.). На́прямки філосо́фської ду́мки (Основа 1915). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Грінч.). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (Франко). Ста́ли у́мисли коза́цьку го́лову розбива́ти (Ант.-Драг.). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М. Вовч.). Ви́орала дівчино́нька ми́слоньками по́ле (Чуб. V). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л. Укр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Шевч.)].
• -ль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ця), шляхе́тна ду́мка (ду́ма). [Творе́ць висо́ких дум (Самійл.) Гніздо́ думо́к висо́ких (Франко)].
• -ль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка.
• -ль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка.
• -ль предвзятая, задняя, преступная – упере́дня, потає́нна, злочи́нна ду́мка.
• Делать что с предвзятою -лью – роби́ти що з упере́дньою ду́мкою (з упере́дженням).
• Говорить с задней -лью – говори́ти (каза́ти) з потає́нною ду́мкою (зна́рошна), (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) на здога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти.
• Иметь заднюю -ль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку.
• -ль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́м(к)а.
• -ль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка). [В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л. Укр.)].
• -ль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́м(к)а.
• Руководящая, главная -ль сочинения – провідна́, головна́ ду́мка (іде́я) тво́ру.
• Без -лей – без думо́к, безду́мно. [Безду́мно ди́влячись (Л. Укр., Крим.)].
• В -лях – на ду́мці, у ду́мці; срв. Мы́сленно. [Мо́вив собі́ на ду́мці (Кониськ.). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (Васильч.)].
• Иметь в -лях – ма́ти на ду́мці, поклада́ти в думка́х, в голові́ кла́сти, в го́лову собі́ кла́сти. [Не мав на ду́мці (Коцюб.). І в го́лову собі́ не кла́ла (Сторож.)].
• И в -лях не было, и в -лях не имел – і ду́мки (га́дки) не було́, і на ду́мці не було́, і ду́мки не мав, і ду́мкою не вів, і в голові́ (в го́ловах) не поклада́в про що, за що. [За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (Н.-Лев.). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (Н.-Лев.). Ти собі́ і в го́ловах не поклада́й! (Квітка). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (Франко)].
• Мне это не по -ли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би). [Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (Метл.). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Чуб. V)].
• По -ли автора – на ду́мку (на га́дку) а́второву, я́к гада́є а́втор.
• При одной -ли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це. [Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (Коцюб.)].
• С такими -лями – у таки́х думка́х, з таки́ми думка́ми.
• Вертится -ль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка).
• Взвешивать в -лях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях).
• Высказывать -ль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку).
• Не допускать и -ли – і в ду́мці не ма́ти, і в голові́ не поклада́ти, і в го́ловах не поклада́ти, і ду́мки не припуска́ти.
• Навести на -ль кого – на ду́мку наверну́ти кого́.
• Наводить на -ль (намекать) – дава́ти на ро́зум, каза́ти на здо́гад.
• Обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що.
• Одна -ль опережает (обгоняет) другую – ду́м(к)а ду́м(к)у поганя́є (пошиба́є, пошива́є), (поэт.) за ду́мою ду́ма ро́єм виліта́є (Шевч.).
• Обуревают меня -ли – беру́ть мене́ гадки́ (думки́), обляга́ють гадки́ (думки́) го́лову, обсіда́ють мене́ ду́ми (думки́), (поэт.) ми́слоньки зано́сять (Метл.).
• Осенила -ль – зри́нула (в голові́) (осия́ла) ду́мка, (фамил.) стре́льнула, (шибну́ла) ду́мка. [Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Грінч.)].
• Отрешиться от -ли – зректи́ся ду́мки, поки́нути ду́мку.
• Потерять -ль – спусти́ти з ду́мки.
• Избавиться от -ли – позбу́тися ду́мки.
• Притти на -ль – спа́сти (впа́сти, прийти́) на ду́мку, наверну́тися на ду́мку. [На ду́мку мені́ спа́ло (Звин.). До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (Кониськ.)].
• Приходить к -ли (к заключению) – прихо́дити до ду́мки (до ви́сновку).
• Постичь -ль чью – збагну́ти ду́мку чию́.
• Подать, дать -ль – пода́ти ду́мку, на ро́зум посла́ти кому́ (Квітка).
• Вот так дельная -ль! – от так розу́мна (путя́ща) ду́мка!
• Пугать (разгонять) -ли – поло́хати думки́. [Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (Вороний)].
• Меня пугает -ль, мне страшно при -ли – мене́ ляка́є ду́мка, мені́ стра́шно (ля́чно) на саму́ ду́мку.
• Собираться с -лями – збира́ти (доку́пи) думки́, змірко́вуватися, (перен.) ро́зуму збира́ти. [Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.)].
• У него явилась -ль – з’яви́лася в йо́го ду́мка (Грінч.).
• От -лей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є (Грінч.).
• Можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной -ли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку).
• Я относительно этого одних с вами -лей – я про це (книжн. що-до цьо́го) таки́х са́мих думо́к, як і (що й) ви, у ме́не одна́кові з ва́ми думки́ про це (що-до цьо́го).
• Я сказал это без всякой дурной -ли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
• Образ -лей – на́прям думо́к, спо́сіб ду́мання (ми́слення) (Франко).
• Хорошей -лью не грешно воспользоваться – з до́брої ду́мки не гріх і скористува́тися.
• Книга эта богата -лями – ця кни́жка бага́та на думки́.
• Эта -ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця).
• Одна -ль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́.
• Узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати.
• Он хорошо выражает (свои) -ли – він до́бре висло́влює (вимовля́є) свої́ думки́, у йо́го хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́).
• Пьяного речи – трезвого -ли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́.
• -лям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́.
Непра́вильный –
1) (отступающий от правил, от нормы) непра́вильний, (несоответств. правильности) неправди́вий, несправедли́вий, непопра́вний, неслу́шний, (ненадлежащий) ненале́жний, (неверный) неві́рний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий; срв. Превра́тный 2. [Недо́бре стилізо́вана фра́за, мо́же да́ти при́від до зо́всім неправди́вого розумі́ння тво́ру (Грінч.). Несправедли́вий по́діл ціло́го «Сло́ва» (Рудан.)].
• -ный вес – неправди́ва (несправедли́ва) вага́.
• -ный взгляд на вещи – неслу́шний (неправди́вий) по́гляд на ре́чі, помилко́вий (хи́бний) по́гляд на ре́чі.
• -ный глагол, грам. – непра́вильне дієсло́во.
• -ная дробь, мат. – дріб (р. дро́бу) неі́стий (непра́вильний).
• -ное заключение, догадка, замечание – неслу́шний (неві́рний, неправди́вий) ви́сновок, здо́гад, неслу́шна (неві́рна, неправди́ва) ува́га.
• -ное исполнение приговора – непра́вильне вико́нування (викона́ння, оконч. ви́конання) при́суду.
• -ный подход – ненале́жний (неві́рний, непра́вильний) підхі́д.
• -ное понимание, представление – неправди́ве (ненале́жне), хи́бне (помилко́ве) розумі́ння, уя́влення.
• -ное требование – несправедли́ва вимо́га.
• -ный треугольник – непра́вильний (різнобі́чний) трику́тник.
• -ный стиль, перевод, язык – недо́брий (непра́вильний) стиль, неві́рний (неправди́вий) пере́клад, непра́вильна (неві́рна, недола́дня) мо́ва, (неряшливый язык) неоха́йна мо́ва.
• -ное уравнение – непра́вильне рі́вня́ння.
• -ная форма – непра́вильна фо́рма.
• -ные черты лица – непра́вильні (нері́вні) ри́си обли́ччя;
2) (неурегулированный) неви́рівняний, неви́вірений, неви́рихтуваний, (нерегулярный) нерегуля́рний, (неверный) неві́рний. [Неви́вірений годи́нник (Полт.). Нерегуля́рний плодозмі́н (Київ)].
• -ные весы – неві́рна (неправди́ва, несправедли́ва) вага́.
• -ный ход – неви́рівняний (неви́рихтуваний) хід.
Осно́вывать, основа́ть –
1) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти и заложи́ти, споруджа́ти, споруди́ти, фундува́ти, зафундува́ти, (поселение) оса́джувати, осади́ти, (о многих) позасно́вувати, позаклада́ти, пофундува́ти.
• -а́ть общество, школу – заснува́ти, (закла́сти) товари́ство, шко́лу.
• -а́ть своё жилище в каком-л. месте – оса́джуватися (осади́тися, осі́стися) житло́м на яко́мусь мі́сці;
2) (обосновывать чем) засно́вувати, заснува́ти, поклада́ти, покла́сти, ста́вити, поста́вити на чо́му, ґрунтува́ти, уґрунто́вувати, уґрунтува́ти чим и на чо́му, спира́ти, спе́рти на чо́му и на що.
• На чём -вываете вы это предположение? – на чо́му ви цю га́дку ста́вите?
• -ать свои заключения на непроверенных фактах – спира́ти свої́ ви́сновки на непереві́рені фа́кти (и на непереві́рених фа́ктах).
• -ать своё счастье на несчастьи ближнего – будува́ти (ста́вити) своє́ ща́стя на неща́сті бли́жнього;
3) (пряжу) снува́ти, засно́вувати, заснува́ти.
Осно́ванный –
1) засно́ваний, закла́дений, зало́жений, зафундо́ваний, (о поселении) оса́джений;
2) осно́ваний, засно́ваний на чо́му, уґрунто́ваний чим и на чо́му, опе́ртий, спе́ртий на чо́му.
• -ный на праве – пра́вний. См. Правово́й.
• Ни на чём не -ное предположение – безпідста́вний здо́гад (-на га́дка).
Пра́вильный –
1) (чаще о суждениях, образе действий) справедли́вий, правди́вий, слу́шний.
• -ное замечание, соображение, заключение, -ная догадка – слу́шна (справедли́ва) ува́га, справедли́ве (правди́ве, слу́шне) мірко́вання, справедли́вий (правди́вий, слу́шний) ви́сновок, справедли́вий (правди́вий) здо́гад.
• -ный диагноз – правди́ва діягно́за.
• -ное понятие – правди́ве розумі́ння.
• -ный подход – до́брий (доді́льний) підхі́д.
• -ное требование (законное) – справедли́ва, слу́шна вимо́га.
• -ные весы – справедли́ва, правди́ва вага́;
2) попра́вний, пра́вильний, регуля́рний, рете́льний (провинц. рехте́льний), якслі́дний.
• -ная форма (снежинки) – пра́вильна фо́рма (сніжи́нки).
• -ные черты лица – дола́дні, пра́вильні ри́си (пруги́) обли́ччя.
• -ный перевод – пра́вильний, ві́рний пере́клад.
• -ный слог – пра́вильний, попра́вний склад.
• -ный чертёж, рисунок – попра́вний, рете́льний, ві́рний рису́нок, малю́нок.
• -ное чередование ударений – пра́вильне, регуля́рне чергува́ння на́голосів.
• -ное плодосменное хозяйство – регуля́рне плодозмі́нне господа́рство.
• -ный глагол, грам. – пра́вильне, норма́льне дієсло́во.
• -ный треугольник – пра́вильний, рівнобі́чний трику́тник.
Предположе́ние –
1) (действие) припуска́ння, оконч. припу́щення;
2) (мысль) га́дка, припу́щення, гада́ння, здо́гад, до́гад (-ду), здо́гадка, до́мисел (-слу), до́пуст (-сту); (проект) проє́кт (-ту). [Кони́ський висло́влював га́дку, що пое́му цю написа́в Шевче́нко ще 1846 ро́ку (Доман.). Страшни́й здо́гад спав їй на ду́мку. Се-ж ті́льки гада́ння, що так воно́ ді́ялося].
• Теряться в -ниях – губи́тися в га́дка́х.
• В этом -нии я обратился к вам – це гада́ючи (ма́ючи таку́ ду́мку), я й уда́вся (зверну́вся) до вас.
• По -нию – з припу́щення чийо́го.
• Сметное -ние – коштори́сне припу́щення.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Домысел – до́мисел (домисл), (догадка) здо́гад, до́га́дка, здо́га́дка, до́гад, гада́ння, (предположение) припу́щення, до́пуст:
• пустые домыслы – пусті домисли; лише вигадки;
• факты и домыслы – факти і домисли;
• это все домыслы – це все домисли.
[Та що вона знає? Може, це лише домисли, позбавлені фактичної основи? (І.Франко). Природа не терпить порожнечі: там, де люди не знають правди, вони заповнюють прогалини домислом (Б.Шоу)]. Обговорення статті
Мысль – ду́мка, (книжн.) мисль, (реже, прост., мысля) ми́сля, ду́ма, дум, (предположение) га́дка, по́гадка, (фамил.) погада́нка, (помысл) по́мисл, уми́сел (-слу), (ум.-ласк.) ду́монька, га́донька, ми́слонька, ду́мочка:
• без задних мыслей – без потайних (затаєних, прихованих) думок;
• без мыслей – без думо́к, безду́мно;
• быть далёким от мысли – [і] не думати; і в думці не мати, (книжн.) бути далеким від думки, дале́кий ду́мки (А.Ніковський);
• вертится мысль – рої́ться (кру́титься) ду́мка (га́дка);
• взвешивать в мыслях – розважа́ти в думка́х (в ми́слях);
• в мыслях – на думці (на мислі, у думці, у думках);
• воспарить мыслью – злинути (злетіти, знестися) думками;
• выведывать, выведать, стараться, постараться узнать образ мыслей – вивідувати, вивідати напрям думок; ума вивідати; (иногда) ума випитувати, випитати;
• высказывать мысль (мнение) – висло́влювати ду́мку (га́дку);
• говорить с задней мыслью – говори́ти (каза́ти) з потає́мною (з потайною, затаєною, прихованою) ду́мкою, (намекать, перен.) говори́ти (каза́ти) наздога́д бурякі́в[, щоб дали́ капу́сти]; закидати наздогад;
• голова полна тяжёлых мыслей – важкі думи обсіли голову;
• делать что с предвзятой мыслью – роби́ти що з упере́дженою (упере́дньою) ду́мкою (з упере́дженням, упереджено);
• дельная мысль –розу́мна (путя́ща) ду́мка;
• засела мысль – вроїлася думка;
• загореться мыслью – запалитися думкою;
• и в мыслях не было, не имел чего – і думки (гадки) не було про (за) що; і в думці (і на думці) не було чого; ні думки, ні гадки не було про (за) що; і думки не мав (за) що; і на думку не спадало (не спало) що; і думкою не вів про (за) що, і в голові (і в головах) не покладав про (за) що;
• избавиться от мыслей – позбутися (збутися) думки;
• иметь в мыслях что – мати на думці (в думках) що; покладати в думках що; у голові класти (в голову собі класти) що;
• и мысли такой не было – і думки (і гадки) такої не було; і гадки і думки такої не було; і в думці (і в гадці) такого не було;
• иметь заднюю мысль на кого – закида́ти на ко́го, ма́ти на ко́го потає́нну ду́мку;
• книга эта богата мыслями – ця кни́жка бага́та на думки́;
• ловить (поймать) себя на мысли – ловити (зловити, піймати, спіймати) себе на думці;
• мелькнула мысль в кого – промайнула (майнула, сяйнула) думка в кого;
• меня озари́ла блестящая мысль – пройняла́ мене́ блиску́ча ду́мка, сяйну́ла мені́ в голові́ ду́мка;
• меня пугает мысль, мне страшно при мысли о… – мене лякає думка про (за)…; мені страшно (лячно) на саму думку про (за)…;
• мне это не по мысли (не по нраву) – це мені́ не до ми́слі (не до ми́слоньки, не до вподо́би);
• мысли без всякой связи – думки без ладу; безладні думки;
• можно потерять рассудок (сойти с ума) от одной мысли – мо́жна втра́тити ро́зум (збожево́лі́ти) з одніє́ї га́дки (на саму́ га́дку);
• мысль благодарная, высокая, низкая, благородная – вдя́чна, висо́ка, низька́ (ни́ца), шляхе́тна ду́мка (ду́ма);
• мысль грустная, печальная, тяжёлая – смутна́, сумна́, важка́ ду́мка;
• мысль (замечание) по существу – посутня (заувага) думка;
• мысль мрачная, чёрная – пону́ра, чо́рна ду́мка (дума);
• мысль предвзятая, задняя, преступная – упереджена (упере́дня), потає́нна, злочи́нна ду́мка;
• мысль пылкая (горячая) – палка́ ду́мка (га́дка);
• мысль светлая, остроумная блестящая – сві́тла (ясна́), би́стра (доте́пна), блиску́ча ду́мка;
• мысль сокровенная, заветная – тає́мна, запові́тна ду́мка (дума);
• мыслям тесно, словам просторно – ма́ло слів, бага́то змі́сту; думо́к бага́то, аж слів не стає́;
• навеять мысль – вроїти думку;
• наводить, навести на мысль кого – наводити, навести (навертати, навернути, справляти, справити) на думку кого; давати, дати на розум кому; каза́ти на здо́гад;
• намечать в мыслях кого – закидати на кого;
• не допускать [и] мысли о чём – [і] в думці не мати про (за) що; [і] в голові (в головах) не покладати чого; [і] думки не припускати про (за) що;
• не покидала мысль кого – не виходило з голови в кого;
• не иметь в мыслях чего – не мати на думці (у думці, на гадці, у гадці) чого;
• оборвать цепочку мыслей – перепинити течію думок;
• образ мыслей – напрям (напрямок) думок; спосіб думання (мислення);
• обратить все свои мысли на что – звернути (обернути) усі свої думки на що;
• обратить все свои -ли на что – зверну́ти (оберну́ти) усі́ свої́ думки́ на що;
• обуревают меня мысли – беруть мене думки (гадки); облягають думки (гадки) голову мені; обсідають (посідають) мене думи (думки);
• одна мысль об этой опасности ужасает меня – сама́ га́дка про цю небезпе́ку жаха́є мене́;
• одна мысль сменяет (опережает, обгонятет) другую – думка думку (дума думу) побиває (пошибає, пошиває, поганяє);
• осенила мысль кого – блиснула (сяйнула, зринула) думка (гадка) в кого (кому); осяяла (осіяла) думка (гадка) кого; пройняла кого думка; спала кому думка; (фамил.) стрельнула (шибнула) думка [у голову] кому;
• оставить мысль – скинутися думки;
• от мыслей ум за разум заходит – за думка́ми, за гадка́ми аж голова́ тумані́є;
• от одной мысли о чём – від самої думки (гадки) про що; на саму думку (гадку) про що;
• отрешиться от мысли о чём – позбутися (зректися) думки про що; покинути думку про що, спустити з думки що;
• поглощённый мыслями – заклопотаний (захоплений, охоплений) думками;
• подать мысль кому – подати (дати) думку (на розум дати, послати) кому;
• по его мысли – на його думку (гадку);
• полёт мысли – лет думки, літ (ширяння) думок; буяння мислі;
• по мысли автора – на авторову (о жен. авторчину) думку (гадку); на думку автора, авторки; як думає (як гадає) автор, авторка;
• постичь мысль чью – збагну́ти ду́мку чию́;
• потерять мысль – спусти́ти з ду́мки;
• появилась мысль – з’явилася думка;
• прийти на мысль – спасти (впасти, зійти, набігти, прийти) на думку; навернутися (навинутися) на думку;
• приходить, прийти к мысли (к заключению) – прихо́дити, прийти до ду́мки (до ви́сновку); доходити, дійти думки (висновку);
• при одной мысли об этом – на саму́ ду́мку (зга́дку) про це; від самої думки (гадки) про це;
• пришла мне в голову мысль – спало (впало, набігло, спливло, навернулося) мені на думку; мені здумалося; мені впало в голову, я прийшов на думку (на гадку); мені прийшла в голову (до голови) думка;
• пугать (разгонять) мысли – поло́хати думки́;
• пьяного речи — трезвого мысли – що в п’я́ного на язиці́, те в твере́зого на умі́;
• растекаться мыслию по древу – розтікатися мислію по древу (по дереву);
• собираться, собраться с мыслями – збиратися, зібрати [докупи] думки; змірковуватися, зміркуватися; надумуватися, надуматися; (перен.) ро́зуму збира́ти;
• с такими мыслями – у таких думках; з такими думками;
• узнавать образ -лей – виві́дувати на́прям думо́к, (перен.) ума́ виві́дувати;
• устремиться мыслями к чему – полинути думками до чого;
• хорошая мысля приходит опосля – на думку (гадку) спало коли пропало (Пр.); якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.);
• хорошей мыслью грешно не воспользоваться – з доброї думки не гріх і скористатися (скористува́тися);
• хорошо выражать (свои) мысли – до́бре висло́влювати (вимовля́ти) свої́ думки́, мати хист до ви́слову думо́к (висловля́ти думки́);
• эта-ль запала мне на сердце – ця ду́мка припа́ла мені́ до ми́слі (до душі́, до се́рця);
• я относительно этого одних с вами мыслей – я про це (щодо цього) таких самих думок, як і (що й) ви; у мене однакові (я маю однакові) з вами думки про це (щодо цього);
• я сказал это без всякой дурной мысли – я це сказа́в без уся́кої лихо́ї ду́мки (без уся́кого лихо́го на́міру).
[А ду́мка край сві́та на хма́рі гуля́ (Т.Шевченко). Що ха́тка, то й и́нша га́дка (Номис). Між уче́ними людьми́ пронесла́ся тоді́ га́дка (П.Куліш). Ми́слі до су́ду не позива́ють (Номис). Се́рця не да́влять пону́рії ду́ми (Б.Грінченко). Мислі до суду не позивають (Номис). Що з голови, то з мислі (Номис). Ой думаю та гадаю, а що моя мисля зносить (Сл. Гр.). Гризельда навіть не заздрівала, щоб Тодозя кохала князя, а поважний суворий князь кохав Тодозю: це їй і в думку не приходило (І.Нечуй-Левицький). Та не такої думки був князь Єремія (І.Нечуй-Левицький). В мої́х чуття́х, у по́мислах і мо́ві (І.Франко). Творе́ць висо́ких дум (В.Самійленко). Гніздо́ думо́к висо́ких (І.Франко). І ду́му в ме́не, ду́му, як на мо́рі шу́му (М.Вовчок). Усе́ їй той коза́ченько з ми́слоньків не схо́дить (Л.Українка). В-оста́ннє згада́ти палкі́ї гадки́ (Л.Українка). І не до любо́ви, і не до розмо́ви, і не до ми́слоньки моє́ї (Сл. Гр.). Го́лос як су́рмонька, але́-ж чо́ртова ду́монька (Номис). Я́к-же її́ люби́ти, коли́ не до ми́слі? (А.Метлинський). Яка́сь надзвича́йна ду́мка стре́льнула йому́ до голови́ (Б.Грінченко). Ма́терине се́рце обілля́лося жале́м на саму́ ду́мку, що дити́на ме́рзла-б (М.Коцюбинський). Мо́вив собі́ на ду́мці (О.Кониський). Немо́в яке́ страхі́ття поло́хає думки́ (М.Вороний). Випра́вдував він себе́ в ду́мці (С.Васильченко) До́сі мені́ й на ду́мку ні ра́зу не впа́ло про заміжжя́ (О.Кониський). А вже дівчата в плахтах, у намисті, вінки пускають за водою вниз. А вже гадають, хто кому на мислі, а хлопці зносять до багаття хмиз (Л.Костенко). Ду́мки-га́доньки не ма́ють (Т.Шевченко). Хо́чуть говори́ти, не змірку́ються (М. Вовч.). Не мав на ду́мці (М.Коцюбинський). За вда́чу її́ він тоді́ й не ду́мав і га́дки не мав (І.Нечуй-Левицький). Він і в голові́ собі́ не поклада́в (І.Нечуй-Левицький). Поляга́ли спа́ти, на́віть ду́мкою не ведучи́ про ніж (І.Франко). — О, се такий пан, що, мабуть, ума вивідує (Сл. Гр.). Будьте уважні до своїх думок — вони початок учинків (Лао Цзи). Нестачу глубини думки звичайно компенсують її довжиною (Ш.Монтеск’є). Не всі думки доводь до язика. Думок незрілих не виводь у діло (Л.Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Та тії просьби не помагали, бо дурний чолов’яга намірився будь-що-будь усім аретинським мешканцям свою ганьбу виявити, хоч доти ніхто про те й гадки не мав (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Неборака бачив уже в думці, як за правицю його потужну вінчають його, щонайменше, на трапезонтського цісаря (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Прекрасні мої дами, той лемехуватий суддя-провінціал, про якого я говорив вам учора, не дав мені розказати однієї історійки про Каландріна, що вертілася в мене на думці… (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). … не раз йому й самому набігала думка взятися за перо і написати те заповідане продовження — і він був би його написав, а може, й видав, якби тому не стали на заваді інші, важливіші помисли, що безнастанно тривожили його ум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). … Санчо, споживши того дня добрий повечірок, одразу ж пірнув у браму сну, а Дон Кіхот довго не міг склепити очей не так од голоду, як од химер своїх: думки його роїлися самопаш, залітаючи в тисячі преріжних місць (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …запалилась вона до нього потайною жагою, а що сама була молода та яра і знала, що він овдовів, то гадала, що легко їй буде бажання своє вдовольнити — варто їй тільки сором свій перемогти і йому все. що на мислі має, виявити (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Щоправда, у декого й інша думка в голові майнула — як зустрінемо не корсарську, а купецьку галіоту, то буде нам зиск, а не згуба, бо, захопивши її, зможемо певніше й безпечніше подорож свою морську одбути (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я даремно трачу несписанні зусилля на те, щоб впорядкувати свої думки, що, можливо, нічого не варті (Л.Вітґенштайн). Людям, як я помітив, подобаються такі думки, що не заставляють думати (С.Є.Лєц). Думки як блохи, скачуть з людини на людину. Але не всіх кусають (С.Є.Лєц). Думки деяких людей такі нікчемні, що не доходять навіть до їхньої голови (С.Є.Лєц). До глибокої думки треба піднятися (С.Є.Лєц). 1. Думка колобка в першу шлюбну ніч: «От бабуся, зараза, недоліпила…» 2. Думка як жінка — якщо доступна для всіх, то вже не цікава. 3. Думка як риба — якщо на поверхні, то вже майже мертва]. Обговорення статті
Основанный –
1) засно́ваний, закла́дений, зало́жений, зафундо́ваний, (о поселении) осаджений, збудований, побудований;
2) осно́ваний, засно́ваний на чо́му, уґрунто́ваний чим и на чо́му, опе́ртий, спе́ртий на чому:
• ни на чём не основанное предположение – безпідставний здогад (безпідставна гадка), нічим не обґрунтоване (не підтверджене, безпідставне) припущення;
• основанный на праве – пра́вний.
[З поезії Байрона вони вивели етичну систему … основану на двох постулатах: ненавидь свого сусіда і люби його жінку (Томас Б.Маколей)]. Обговорення статті
Уяснять, уяснить – з’ясовувати, з’ясувати; (осознавать) усвідомлювати, усвідомити; (понимать) розуміти, зрозуміти; (объяснять) пояснювати, пояснити; (разъяснять) роз’ясняти, роз’яснювати, роз’яснити.
[Скоро вони тії речі почули, зараз усі догадались, що він божевільний; щоб той здогад підтвердити і з’ясувати, який блуд на нього напав, Вівальдо знов спитав у нього - що воно таке оті мандровані рицарі? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)]. Обговорення статті
Шхуна – (англ.) шху́на.
[Члени клубу всміхалися, обмінювалися багатозначними поглядами. Либонь, Лауден висловив загальний здогад, коли завважив: — Ось, кажуть, є вигідні діла! Не знаю нічого вигіднішого, ніж застрахована шхуна, досвідчений капітан і міцний, надійний риф (Валерій Бойченко, перекл. Р.Л.Стівенсона)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВЫСКА́ЗЫВАТЬСЯ ще вимовлятися;
высказываться за то, что́бы бу́ти за те, щоб;
высказывающий що ка́же тощо, ра́ди́й /гото́вий, зму́шений/ ви́словити, стил. перероб. висло́влюючи;
высказывающий дога́дку зму́шений ви́словити здо́гад;
высказывающий неодобре́ние з о́судом на уста́х;
высказывающий свои́ соображе́ния стил. перероб. з ви́словом свої́х міркува́нь;
высказывающий те́зис а́втор те́зи;
высказывающийся/высказываемый висло́влюваний;
высказывающийся ра́ди́й ви́словитися, промо́вець, ора́тор, прикм. вирази́стий.
ГИПО́ТЕЗА (не в науці) здо́гад, припу́щення.
ДОПУЩЕ́НИЕ, укр. до́пуст, (в уяві) здо́гад.
НАВОДИ́ТЬ (мости) перекида́ти, проклада́ти, (зброю) наці́лювати;
наводить блеск, образ. чи́стити пі́р’я, фаміл. наво́дити марафе́т;
наводить дремоту́ присипля́ти;
наводить красоту́ образ. чи́стити пір’я;
наводить лоск /наводить блеск/ опоряджа́ти;
наводить на мысль ще підка́зувати ду́мку, /галиц. насува́ти ду́мку/, дава́ти на здо́гад;
наводить поря́док дава́ти гара́зд;
наводить ску́ку зану́дствувати;
наводить спра́вки збира́ти відо́мості, дові́дуватися, іти́ на до́відки;
наводить у́жас ще по́внити жа́хом серця́, тероризува́ти;
наводя́щий що /мн. хто/ наво́дить тощо, ра́ди́й наве́сти́, за́йня́тий наве́денням, навідни́к, наці́лювач, прикм. навідни́й;
наводящий вопро́с навідне́ пита́ння;
наводящий дремоту́ /наводящий дрёму/ дрімли́вий;
наводящий кри́тику кри́тик, кри́тика́н;
наводящий мосты́ проклада́ч мості́в, ПЕРЕН. побо́рник дру́жби;
наводящий кого на мысль підка́зуючи ду́мку кому;
наводящий ору́дие книжн. навідни́к;
наводящий поря́док покли́каний да́ти лад;
наводящий ску́ку /наводящий тоску́/ нудо́тний, зану́дливий, дої́дливий, зану́дистий, зану́дний, ім. нудьга́ (нудьго́ю), нудя́р, нудьга́ не хто [наводящий скуку ле́ктор навідник не ле́ктор];
наводящий спра́вки зайня́тий до́відками /збо́ром фа́ктів/;
наводящий страх почва́рливий;
наводящий ужас жахли́вий, кошма́рний;
наводящийся/наводи́мый наво́джуваний, напрова́джувати, рихто́ваний, переки́дний, прокла́дний, прикм. навідни́й;
НАМЕКА́ТЬ образ. дава́ти на́тяки, ки́дати камінці́ у чий горо́д, говори́ти на здога́д бурякі́в /за́гадками, манівця́ми/, (на кого) живомовн. пи́ти до кого [до кого ча́рка п’є́ться];
намека́ющий що /мн. хто/ натяка́є тощо, ра́ди́й натякну́ти, ста́вши натяка́ти, натяка́йло, стил. перероб. натяка́ючи, образ. з на́тяком на.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Догадка – до́гадка, -ки, здо́гад.
Предположение – до́га́дка, -ки, здо́гад, -ду, припу́щення, -ння.

- Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) Вгору

Давать – давати. Дай-ка, дайте-ка – дай лиш, лишень; дайте лиш, лишень. Давай, давайте (ну-ка) – ну; нум; нумо; давай; давайте. Давать отступное – одчіпного давати. Давать в обрез – видавцем давати. Дать себя обмануть – датися на підмову. Дать знать – повідомити, сповістити кого; дати, подати звістку кому; оповістити кого. Дать всем – обдати (всіх). Дать себя знать, помнить, почувствовать – даватися знати кому; даватися взнаки, втямки; увірятися; упікатися кому. Давать взамен чего – давати замість чого; підставляти чим. Давать на подержание – позичати на деякий час. Давать письменное обязательство – давати писане зобов’язання. Давать понять – давати на розум, на здогад кому; давати в догади кому. Дать маху, промах – схибити; (шутл.) – шпака вбити. Ни дать, ни взять (такой) – достоту (такий); точнісінько (такий). Дать нахлобучку – прочуханку дати.
Намек – натяк. Делать намеки – натякати. Намекать на что – натякати на що; гнути куди, на що; закидати на здогад.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Говорить
• В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник.
• Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.]
• Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.]
• Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.]
• Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.]
• Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.]
• Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти.
• Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.]
• Говорить бессвязно – Див. бессвязно.
• Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.]
• Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.]
• Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор.
• Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх).
• Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.]
• Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском).
• Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому.
• Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес.
• Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.]
• Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.]
• Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.]
• Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.]
• Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.]
• Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами.
• Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.]
• Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого.
• Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.]
• Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.]
• Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто.
• Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.]
• Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого.
• Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському).
• Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.]
• Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.]
• Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.]
• Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків.
• Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.]
• Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.]
• Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми.
• Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.]
• Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.]
• Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.]
• Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті.
• Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.]
• Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.]
• Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що…
• Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.]
• [Давайте] не будем говорить – не говорім(о).
• Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но!
• Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.]
• Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами).
• Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом.
• Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.]
• Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.]
• Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали).
• Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.]
• Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.]
• Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що.
• Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи).
• Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати.
• Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити.
• Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.]
• Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.]
• Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.]
• Ну вот он и говорит – отож він і каже.
• Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.]
• Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.]
• Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.]
• Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно).
• По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.
Давать
• Давай бог ноги – хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.]
• Давать, дать в долг – боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг).
• Давать, дать взаймы – позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати.
• Давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому.
• Давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства).
• Давать, дать дорогу кому – давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому.
• Давать, дать завтрак, обед… – давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід…
• Давать, дать знать о себе – давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися.
• Давать, дать маху, промаху (перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати.
• Давать, дать место – давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому.
• Давать, дать нагоняй (разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого.
• Давать, дать начало (книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що.
• Давать, дать ногам волю – давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі).
• Давать, дать отпор кому – давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша.
• Давать, дать очную ставку – зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким.
• Давать, дать повод для чего – давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого.
• Давать, дать показание (о свидетелях) – давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися.
• Давать, дать понять кому – давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому.
• Давать, дать пощёчину (разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника).
• Давать, дать себе в чём отчёт – усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що.
• Давать, дать слово кому – давати, дати (надавати, надати) слово кому.
• Давать, дать телеграмму – (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму.
• Давать, дать ход делу – давати, дати хід справі; зрушити справу.
• Давши слово — держись, а не давши — крепись – мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр.
• Дай(-ка), дайте(-ка) – дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.]
• Даст Бог день, даст Бог и пищу – дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр.
• Дать в замену – дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити.
• Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее – дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати.
• Дать делу другой оборот – повернути справу інакше.
• Дать ещё при жизни – ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати.
• Дать знать о ком, о чём – дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що.
• Дать какую-либо малость, малую толику – дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому.
• Дать клятву – дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися).
• Дать на слово – на віру дати; повірити [на слово].
• Дать по уху, в ухо кому – заїхати в вухо кому.
• Дать разговору иной оборот – повернути (звернути) розмову на інше.
• Дать сдачи – дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому.
• Дать себе труд (книжн.) – завдати собі праці (роботи).
• Дать себя знать, помнить, почувствовать – датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому.
• Дать себя подговорить, обмануть – датися на підмову; дати себе підмовити (одурити).
• Дать тумака (разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати.
• Дать тягу, стрекача, стречка – дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги.
• Дать указания – дати вказівки; (іноді) дати навід.
• Не давать, не дать в обиду кого – не давати, не дати скривдити кого.
• Ни дать, ни взять – (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як].
• Ровно ничего не дал – нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув).
• Я тебе дам! – я тобі дам!; ось я тобі!
Оказываться
• Все оказались налицо – усі були присутні; усі були тут (усі поприходили).
• Вчерашним спектаклем зрители оказались недовольны – учорашньою виставою (з учорашньої вистави) глядачі (були) незадоволені (невдоволені); учорашній спектакль глядачів не задовольнив (не вдовольнив).
• Где был, а где оказался – де був, а де опинився.
• Дома его не оказалось – (у)дома його не було; виявилося, що його нема (в)дома.
• Мы, оказывается, старые знакомые – виявляється, що ми давні знайомі.
• Не оказалось налицо чего – не було (немає) чого; не було (немає) в наявності чого; (іноді) не стало чого.
• Но моё представление оказалось ошибочным – але, так гадаючи, я помилився; але виявилося, що моє припущення [було] помилкове (що мій здогад [був] помилковий).
• Оказался в дураках кто – опинився в дурнях хто; пошився (убрався) в дурні хто.
• Оказался у разбитого корыта кто – Див. корыто.
• Оказаться как исключение – бути як виняток; вийнятися. [Людей було дуже мало, і з них вийнявся тільки один курій. Грінченко.]
• Оказаться победителем – стати переможцем.
• Оказываться, оказаться в затруднительном положении – опинятися, опинитися в скрутному становищі; потрапляти, потрапити в скрутне становище.
• Он оказался неподготовленным – виявилося, що він непідготований; він показав себе непідготованим.
• Сапоги оказались впору – чоботи прийшлися до ноги (до міри); чоботи саме до ноги (до міри) [прийшлися]; чоботи добре прийшлися; (образн.) чоботи як (наче…) влипли. [З сонної Галі тихенько менший брат зняв чоботи, і усі тоді по черзі почали їх приміряти, і кожний казав, що йому чоботи якраз, наче влипли, хоч добре вони пригодилися тільки старшому братові… Вовчок.]
• Сосчитали — их оказалось семнадцать – полічили — їх знайшлося (виявилось) сімнадцятеро (сімнадцять).
• Так я, оказывается, первый? – так (то) я, виходить, перший?; так виявляється, що я перший?..
• У него оказалась опухоль – виявилося, що в нього пухлина; у нього знайдено (знайшли) пухлину.
Основанный
• Ни на чём не основанное предположение – безпідставний здогад (безпідставна гадка).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Здо́гад, -ду – догадка.
• Говори́ти на здо́гад – давать понять.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Допущение –
1) до́пуст (-ту) (Г); -ние ликвидации не имело места – не тра́пилося ще, щоб допустилися ліквіда́ції; прошу о -нии меня – про́шу дозво́лити мені́;
2) (предположение) – здо́гад (-ду); подобное -ние не имеет никаких оснований – такий здо́гад не має собі́ ніяких підста́в.
Намекать, -кнуть – натяка́ти, натякну́ти, на (з)до́гад дава́ти.
Предположение –
1) га́дка; (соображение) – міркува́ння; (догадка) – здо́гад (-ду); -ния о причине пожара – здо́гади про причини поже́жі; п. по делу – міркува́ння в спра́ві; п. построить новый завод – га́дка (ду́мка) збудува́ти нову́ виро́бню; п. правильное – правдиве міркува́ння; существующие на этот счет -ния – міркува́ння, які є про це;
2) (допущенне) – припу́щення; п. сметное – кошто́рисне припу́щення.
Предположительно – здо́гадно, на здо́гад, га́дано.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

здо́гад, -ду, в -ді; здо́гади, -дів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Здо́га́д, -ду, м. Догадка. Г. Барв. 308. Дава́ти на здо́гад. Давать понять.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Запере́чення, -ня, с. Возражение, отрицание, оспаривание, протест. Такий здогад... викликав заперечення. К. Широцьк.
Здо́га́д, -ду, м. *Говори́ти на здо́гад. Давать понять. Сл. Нік.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Предположение — припу́щення, здо́гад, -ду.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Гада́тельный, но = 1. гада́льний. — Гадальні карти. 2. здогада́льний (С. Пар.), на здога́д. Сказав на здогад, а воно й справдї так вийшло.
Говори́ть, ся = говори́ти, ся, каза́ти, бала́кати, мо́вити, ся, мовля́ти, промовля́ти. — Добре тому жити, хто уміє говорити. н. пр. — Я не піп по два рази казати. н. пр. — Хоч будуть питати — не буду казати. н. п. — Не мов мінї нї словечка, нехай буде гречка. н. п. — Мати сина виряжає, тай до сина промовляє. н. п. — Не так швидко робить ся, як мовить ся. н. пр. — Говори́ть на обу́мъ = г. навмання́, не зна́ть що. — Г. обиняка́ми = г. на здога́д. — На здогад буряків, щоб дали капу́сти. н. пр. — Г. безъ обиняко́въ = г. без сорома́ ка́зка. — Г. въ носъ = гугня́вити, бубня́вити, кана́ркати. — Г. сквозь зубы = цїди́ти. — Г. себѣ́ подъ носъ = ми́мрити, (хто так гово́рить) — ми́мря, мимрі́й, бу́рмило. — Ідиж, кажу, не мимри там під ніс. Гул. Арт. — Говори́ть вздо́ръ = д. під сл. Вздоръ — Городи́ть. — (З бурчанням) — бурмота́ти, бурча́ти (хто так говорить) — бурку́н. (З гнївом) — гри́мати, (хто так говорить) — гри́мач. – (З криком)— галасува́ти, репетува́ти. — (Голосно та не ясно) — гомонїти. — (Гаркаво) — га́ркати, гаркотїти, (хто так говорить) — гарку́ша. — (До кого: ти або ви) — ти́кати, ви́кати. — Ти мінї не тикай, бо мене царь ґудзикати обтикав. н. пр. — (Мля́во) — слебезува́ти. – (На незрозумілій мові) — ґерґота́ти, ґергота́ти, джергота́ти, шваркота́ти. — Прийшли Нїмцї під бабинї сїнцї, джеркочуть-джеркочуть і самі не знають що. н. з. — гуси. — А Лейба — „гершт“ до Рухлї щось гергоче. Гул. Арт. — Все джеркотять, як гуси, по нїмецьки. Греб. — Що вони говорять, не знаємо, бо по нїмецьки шваркочуть. Фр. — (Не розбірно) — белькота́ти, бельмота́ти, хама́ркати, харама́ркати. — Вміраючи, він щось белькотав, та хто його зна що. С. Л. — (Не складно) — варня́кати, варзя́кати, натяка́ти. — (Не твердо, про дїтей) – лепета́ти, белькота́ти. — (Не вмовкаючи, часто або осуждаючи) — пащикува́ти. — (Поспішаючи і сердито) — поро́щати. — (Пересипаючи приказками) — прика́зувати. — (Про теж саме) — турча́ти, торо́чити, пра́вити. — (По старечі) — ша́мкати. — (Разом кільком) — гомонїти. — (Тихо і неясно) — ми́мрити, бубонїти. — (Швидко) — дріботїти, цокотїти, (хто так говорить) — цокотун, цокоту́ха. – (Шепеля́во) —шепеля́вити. — (Шептом) — шепта́ти, шепотїти, (про кількох) — тишкува́ти ся. —(Часто: що, шо?) — шо́кати. С. Л. — Говори́тся = гово́рить ся, мо́вить ся. — Мова мовить ся, а хлїб їсть ся. н. пр.
Дога́дка = дога́дка (С. Аф. Л.), дога́д (С. Аф.), здога́д, до́мисел (С. Л.).
Колеси́ть = 1. колува́ти. С. З. — Хто колує, той дома ночує, а хто дуже простує, той дома не ночує. н. пр. 2. говори́ти на здога́д, бра́ти на об’їздку. — Ти не бери на об’їздку, а кажи просто, як перед Богом. Кн.
Предположе́ніе = га́дка, до́мисел (С. Л.), ва́ження, дога́д, здога́д, дога́дка. Автор обережно висловлює свою думку, називає її домислом. Зап. — Вигадки і домисли не задовольняють нашого бажання. Бар. О. — Із легких домислов мнит доброє бити злим. Б. Н. — Гадка у мене була така, щоб вранцї рушити на Черкаси, але мої гадки нїколи не вдають ся. Кн.

Запропонуйте свій переклад