Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 84 статті

Запропонувати свій переклад для «значення»

Шукати «значення» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Знаменова́ние – 1) (действие) значі́ння, зна́чення; а) (явление) озна́ка, (слав.) знаме́ння.

Значе́ние – 1) (смысл) значі́ння и зна́чення, розумі́ння. [Бра́ти слова́ в то́му розумі́нні, яке́ вклада́є в них а́втор (Єфр.). Сло́во «лаху́дра» ма́є перві́сне значі́ння: «обде́рта», «обі́дранка» (Крим.). Хіба́ суспі́льність у широ́кім розумі́нні того́ сло́ва… (Крим.)]. • В полном, прямом -нии слова – у ці́лім, у вла́снім розумі́нні сло́ва; 2) (важность значительность, вес) вага́, си́ла, значі́ння и зна́чення, зна́чність, ва́жність (-ности). [Це для ме́не не ма́є жа́дної ваги́ (никакого -ния) (Сл. Гр.). Спра́ва се вели́кої ваги́ (Грінч.). Ма́тимуть першоря́дне значі́ння (Н. Гром.)]. • Иметь -ние – ва́жити, ма́ти вагу́, си́лу. • Иметь первостепенное -ние – ма́ти першоря́дне значі́ння (зна́чення), першоря́дну вагу́. • Иметь большое -ние – ма́ти вели́ку, значну́ вагу́, ве́лико, бага́то ва́жити, (сов. зава́жити). [З и́нших о́глядів ве́лико ва́жать для нас пра́ці: Ів. Франка́ та Грінче́нка (Єфр.). Бага́то зава́жив той факт, що…(Крим.)]. • Возыметь -ние – зава́жити, набу́ти ваги́, здобу́ти вагу́. • Иметь преобладающее -ние – ма́ти перева́жне значі́ння, переважа́ти. • Получить большое, малое -ние в чём-л., для чего-л. – зава́жити бага́то, ма́ло у чо́му. [Ле́две чи мо́жна сподіва́тися, щоб ця спра́ва бага́то зава́жила тепе́р у на́шому житті́ (Н. Рада)]. • Не лишено -ния – не без ваги́. • Придавать, -дать чему -ние – надава́ти, нада́ти ваги́ чому́, дава́ти, да́ти вагу́ чому́, вагу́ кла́сти, покла́сти на що. • Не придавать -ния – не (на)дава́ти ваги́ чому́, не бага́то собі́ роби́ти з чо́го. [Вели́кої ваги́ цьо́му не надали́ (Крим.). Я не бага́то собі́ ро́блю з то́го смі́ху (Франко)]. • Придавать, придать мало -ния – легкова́жити, злегкова́жити що, ва́жити, зва́жити ле́гко чого́, що. [Не годи́лось так ле́гко ва́жити тіє́ї си́ли (Куліш). Він забува́в або легкова́жив те, що́ Шевче́нко каза́в про наро́д (Грінч.)]. • Не следует придавать большого -ния этому случаю – не слід надава́ти вели́кої ваги́ цьо́му ви́падкові (цій приго́ді). • Приобретать, -бресть -ние – набува́ти, набу́ти ваги́, си́ли, ва́жности, забира́ти, забра́ти си́лу, узя́ти си́лу, увіхо́дити, увійти́ в зна́чність. [Таку́ си́лу забра́ли запоро́жці (Сторож.)]. • Имеющий -ние (важный) – ва́жний, важли́вий. • Событие большого -ния – поді́я вели́кої ваги́.

Извраще́ние – (слов, фактов, смысла, содержания) перекру́чування, переина́кшування, -переверта́ння, калі́чення, перебрі́хування, оконч. перекру́чення, переина́кшення, переве́рнення, покалі́чення, пере́бре́х (-ху) (слів, фа́ктів, зна́чення, змі́сту), баламу́цтво, (ненормальное уклонение) збо́чення. [Свідо́мого перекру́чування поді́й не мо́жна не ба́чити (Н. Рада). Перекру́чення істо́рії (Нова Гром.). Допусти́вся перебрі́хування фа́ктів (Київ). Цей пері́од з по́гляду націона́льної принале́жности найбі́льш заплу́таний і по́вний свідо́мого й несвідо́мого баламу́цтва (Єфр.)]. • -ние характера, таланта, вкуса, естественности – калі́чення, псува́ння, збо́чування, знату́рювання, оконч. покалі́чення, зі[о]псуття́, збо́чення, знату́рення вда́чі, тала́нту, смаку́, приро́дности. • Половое -ние – стате́ве збо́чення.

Неве́дение – незна́ння́ (кого́, чого́ и про ко́го, про що), неві́дання (чого́), (неизвестность) невідо́мість (чого́), (редко) недовідо́мість, (несознательность) несвідо́мість (-ости) (чого́); (неумение) невмі́ння, незна́ння и незнаття́ (-ття́) (що роби́ти и чого́). [Спро́би (познайо́мити Евро́пу з на́ми,) які́ потопа́ли в мо́рі европе́йського незнання́ про нас (Грінч.). Гріхи́ лю́дські, ві́льні й неві́льні, я́же ві́данням і неві́данням (М. Левиц.). Невідо́мість гріха́ не чи́нить (Номис). Тут пану́є по́вна недовідо́мість, а тимча́сом наро́д пови́нен зна́ти, що́ роби́ло його́ прави́тельство (Доман.). Вона́ не хоті́ла чу́да поворо́ту до дитя́чої несвідо́мости (Л. Укр.)]. • -ние стыда – незна́ння́ (неві́дання) со́рому (сти́ду или стида́), (иногда) безсоро́мність (-ности). [Молоді́ ли́пи стоя́ли го́лі, мов ді́ти у свої́й безсоро́мності (Коцюб.)]. • -ние чтения и письма – невмі́ння чита́ти й писа́ти. • По -нию – з незна́ння́, з невідо́мости, не зна́ючи; з несвідо́мости. [В чі́м-же я з незна́ння грі́шна? (Куліш)]. • В блаженном -нии – в блаже́нному (щасли́вому) неві́данні (незна́нні́). • В -нии своём, я… – у свої́й несвідо́мості (у своє́му неві́данні), я… • В -нии значения чего, я… – несвідо́мий (не зна́ючи) ваги́ (зна́че[і́]ння) чого́, я… • Быть (пребывать, находиться), оставаться в -нии относительно чего, насчёт чего – не зна́ти чого́, про що, бу́ти (перебува́ти, пробува́ти) в незна́нні́ (в неві́данні, в несвідо́мості), бу́ти, зостава́тися несвідо́мим (нетяму́щим) чого́. • Воспитывать, держать, оставлять кого в -нии чего – вихо́вувати, трима́ти, залиша́ти кого́ в незна́нні́ (в неві́данні, в несвідо́мості) чого́. • Мрак (тьма) -ния – те́мрява (тьма, пітьма́) незна́ння́ (неві́дання).

Непреходя́щий – немину́щий, непропа́щий, тривки́й, непору́шний, наві́ки неру́шний, пермане́нтний. [Немину́ще зна́чення (Київ). Непропа́ща ене́ргія (Корол.). Істо́тна його́ приро́да ли́шиться наві́ки неру́шна (Крим.). Тривке́ значі́ння (Доман.)].

Нея́сный – 1) (несветлый, нечистый) нея́сни́й, (тусклый) тьмя́ний, (сумрачный) те́мрявий; ((с)мутный) каламу́тний, му́тни́й. [Неясни́й день (Брацл.). Нея́сне сві́тло (Київ). Те́мрявий світ зимово́го дня (Грінч.). Ліни́ва па́м’ять, важка́ й каламу́тна (Коцюб.)]; 2) (неотчётливый, невнятный) невира́зний, (неразборчивый) нерозбі́рний, (неопределённый) нея́сний; (неверный, безотчётный) непе́вний. [О́браз люде́й, бліди́х, невира́зних, як з гобеле́нів (Коцюб.). Їй мули́ло се́рце яке́сь невира́зне почуття́ (Л. Укр.). Чу́ти було́ які́сь невира́зні спі́ви (Грінч.). Глухі́, невира́зні чутки́ (Грінч.). Невира́зні хоті́ння та неофо́рмлені пра́гнення (В. Підмог.). Нея́сні о́бриси яру́ги (Велз). Нея́сний ше́піт (Едґ. По). Пливу́ть які́сь нея́сні сни (Сосюра)]. • -ные мечты – невира́зні (непе́вні) мрі́ї. [Стою́ я у мрі́ях непе́вних (Л. Укр.)]; 3) (непонятный) нея́сний, невира́зний, незрозумі́лий. • -ное выражение – нея́сний (непе́вний) ви́слів. • -ное значение слова – нея́сне (невира́зне) зна́чення сло́ва.

Обозначе́ние – ви́значення, о[за]зна́чення, назна́чення, позна́чення, зна́чення.

Ошельмова́ние – 1) ошельмува́ння; 2) таврува́ння, зна́чення.

Принима́ть, приня́ть – 1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)]. • Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?; 2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)]. • -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)]. • -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́. • У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися. • -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)]. • -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)]. • -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки. • -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві. • Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої. • Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно. • -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние. • -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т. • -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение. • -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що. • -ть на свой счёт – а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт; б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)]. • -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта). • -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію. • -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти. • -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти). • -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го. • -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів. • -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́. • -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го. • -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́. • -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)]. • -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння. • -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)]. • -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що. • -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що. • -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким. • -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)]. • -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт. • -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду. • -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне. • -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду). • -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду. • -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́. • -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́. • -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства). • -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки). • -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію. • -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до… • -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́. • -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)]. • -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися. • -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру. • -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)]. • Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)]; 3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)]. • Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й; 4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)]. • -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти. • Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́. • -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́; 5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)]. • -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця. • -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)]; 6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу]. • -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги. • Принима́емый – при́йманий. • При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки. • -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го.

Прямо́й – 1) (некривой, простой) прями́й, прости́й, прави́й. • -менький (ум.-ласк.) – пряме́нький, просте́нький, праве́нький, пряме́сенький, просте́сенький, праве́сенький. [Руба́йся, де́рево, і пряме́ й криве́ (Рудч.). Я зна́ю сам, що про́сте, що криве́є (Куліш). Ви́зволь, Го́споди, нево́льника з нево́лі на про́стії доро́ги (Дума). Руба́йся, де́рево, криве́ і праве́ (Чуб. II). Стан праве́нький, мов топо́ля (Глібів)]. • -ма́я линия, мат. – пряма́ (проста́) лі́нія. • -мо́й угол, мат. – прями́й (прости́й) кут. • -ма́я дорога – пряма́, проста́ доро́га, прями́й, про́стий шлях. • -ма́я кишка – ку́тня ки́шка, кутня́чка; 2) (искренний) про́стий, щи́рий, прями́й. [Десь Бог мене́ покара́в – лиху́ до́лю мені́ дав; лиху́ до́лю, про́сту ду́шу (Чуб. V). А му́рин (негр), щи́рий і прями́й з приро́ди, вважа́є че́сним ко́жного (Куліш)]. • -мо́й человек – щи́ра (відве́рта) люди́на, щи́ра душа́; 3) (истый, настоящий) чи́стий, спра́вжній, ді́йсний; см. Настоя́щий, По́длинный. [Чи́стий бо́вдур (болван) (Липовеч.)]. • Друзья -мы́е – братья родные – при́ятелі (дру́зі) спра́вжні – що брати́ рі́дні; 4) (непосредственный) безпосере́дній. [Безпосере́днє голосува́ння. Зане́пад туте́шньої торго́влі був безпосере́днім на́слідком тих за́ходів (Єфр.)] -мы́е налоги – безпосере́дні пода́тки. • -мы́е наследники – безпосере́дні спадкоє́мці. • -мо́й смысл, значение – безпосере́днє розумі́ння, -нє зна́чення. • -мо́е понимание (смысл) этих слов – власти́ве розумі́ння цих слів. • -мо́й ответ – про́ста ві́дповідь. • -мо́е сообщение – пряме́ сполу́чення. • -мо́й образ действий – одве́рте пово́дження. • -мо́й характер – відве́рта, пряма́ вда́ча. • -ма́я речь, грам. – пряма́ мо́ва.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Арт-терапия – (от лат. и греч.) арттерапія, мистецька терапія. [В останні десятиріччя в українській мові з’явилися нові слова також з іншомовною основою арт-, яка, на противагу попередній, не розгортається, а лише за своїм значенням є синонімом до прикметників мистецький, артистичний (друге значення). Крім того, може вживатися як початкова, сполучаючись із цілим словом (арт-галерея, арт-студія, арт-рок, арт-терапія), або як кінцева, приєднуючись до іншої основи (поп-арт, соц-арт, боді-арт). Тлумачні та орфографічні словники подають слова з арт- тільки через дефіс, у газетах та журналах їх зрідка пишуть і разом. А як правильно писати такі слова? Очевидне те, що арт- не є самостійним словом в українській мові, тому його потрібно писати разом і з наступним цілим словом (артгалерея, артстудія, артрок, арттерпія), і з попередньою основою (попарт, соцарт, бодіарт). Уживаючи нові слова з арт-, пам’ятаймо, що вони органічні в мистецькій сфері. У загальному вжитку зрозуміліші й природніше звучать словосполучення мистецька галерея (замість артгалерея), мистецька студія (замість артстудія) тощо (К.Городенська)].

Библия – (греч.) Біблія, Святе Письмо. [Святе Письмо подібне до ріки або моря. Часто там, де за зовнішністю здається зле та просте, одкривається глибина, що її не легко бачать навіть і янгольські очі (Г.Сковорода). Біблія містить в собі більше ознак правдивості, ніж вся світська історія (І.Ньютон). Існування Біблії як книги – найцінніше з-поміж усього, що людство пізнало за всі часи. Будь-яка спроба зменшити значення Біблії – злочин проти людства (Е.Кант). Я переконаний, що Біблія — це найкращий дарунок Бога людині. Все найкраще від Спасителя світу дається нам через цю книгу (Е.Лінколн). Глибоке знання Біблії має більшу вагу, ніж університетська освіта (Теодор Рузвелт). Біблія каже вам, як потрапити на небо, а не як воно влаштоване (Папа Іван Павло II)/ Я от думав, чому люди, старіючи, дедалі активніше читають Біблію. І тут меня осяяло: вони ж готуються до випускного іспиту (Дж.Карлін)].

Большой – великий, немалий, чималий, численний, важливий, видатний, визначний, сильний, (взрослый) здоровий; • без больших усилий – без великих зусиль; • большая буква – велика буква; • большая дорога не стоит – шлях не спить (не гуляє); • большая (крупная) шишка (о ком) – велике цабе; [велика] цяця (птиця); • большая просьба – велике (уклінне) прохання; • большие – старші; великі; дорослі; здорові; • большие трудности – великі труднощі; • большое дело! – (ирон.) велике діло!, подумаєш!; • большое спасибо – дуже (вельми) дякую; • большой палец – великий палець; • большому кораблю большое и плаванье – великому кораблеві – велике плавання (Пр.); великому возові (кораблеві) велика й дорога (Пр.); великому велика й яма (Пр.); більшому більше й треба (Пр.); коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, й дві (Пр.); • делать большие глаза – робити великі очі; (эмоц.) витріщатися; (разг.) дивитися виторопнем; • довольно большой (изрядный, порядочный) – чималий, чималенький; величенький; (книжн.) досить (доволі) великий; • жить на большую ногу – жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському); розкошувати; панувати; (зрідка) жити велико; • за большим погонишься, малое потеряешь – за більшим поженись, то й того рішись (Пр.); • задачи большой важности – завдання великої (чималої) ваги; • играть большую роль – чимало, багато важити; відігравати велику роль; • из большой тучи малая капля – з великої хмари та малий дощ [буває]; велика хмара, та малий дощ; • иметь большое значение (большой вес) – мати велике значення (велику вагу); багато важити; • иметь большое распространение – бути дуже поширеним; • на большой [палец] – такий, що ну; дуже добрий, (нареч.) дуже добре; • не большая хитрость – не велика мудрість; • не большой руки – не аж такий; • от большого ума (ирон.) – з великого (дурного) розуму; здуру; • по большому счёту – правду (по правді, прямо, загалом) кажучи; • представляющий большой интерес – дуже цікавий; • самое большое если – од сили; • с большим вниманием – дуже (вельми) уважно; з великою (пильною) увагою; • с большим трудом – на превелику (через велику) силу; силу-в-силу; з великими труднощами; ледве; ледь; на превелику силу; ледве-ледве; • с большим удовольствием – залюбки; з великою втіхою (приємністю, охотою); • слишком большой – завеликий; • это ещё большой вопрос – це ще хтозна; це ще велике питання; (образн.) це ще вилами по воді писано; • это здесь в большом ходу, в большом употреблении – це тут звичайне; це тут звичайна (світова) річ; так тут заведено (ведеться). [А шлях не спить: то той стрінеться, то інший, то возом іде, то йде (Вовчок). З великого розуму у дур заходить (Пр.). Як я молодою бувала, то сорок вареників з’їдала, а тепер хамелю, хамелю – силу-в-силу п’ятдесят умелю (Номис). Велике дерево в гурті не росте (Пр.). Сніги сильні. Сильна вода. Ти вже не маленька, а здорова дівчина. Чимала хата. Чимала сім’я. Величенький млин (АС)]

Возвращаемый – (способн. пас., возвратимый) повертни́й; (в пас. действии) ве́ртаний, пове́ртаний: • возвращаемое значение (функции) – (комп.) значення повернення (вертання) (функції); • возвращаемый аппарат – (косм.) пове́ртаний (повертни́й) аппарат; • возвращаемый (сейчас) документ – вертаний (тепер) документ.

Гламур – (англ.) гламур (ґламур), (применительно к модным журналам) глянець. [В гонитві за гламуром інші цінності, які іноді ще називають моральними, мають ще менше значення, ніж вони мали в простому споживацькому суспільстві, яке ще не знало гламуру. Якщо гроші не пахнуть, тобто їх походження не завжди має значення, то гламур, що куплений за гроші, вже пахне дуже добре. Тобто зло може мати дуже гламурний вигляд, якщо посередником між злом та гламуром є гроші (Сергій Дацюк)]

Задаваемый – (способность пас.) задатни́й; (в пас. действии) зада́ваний; (о работе и т.п., ещё) зага́дуваний, (вопрос) ста́влений, пору́шуваний: • задаваемая работа – загадувана робота; • задаваемое значение – задаване значення; • задаваемые вопросы – ставлені запитання (питання); • часто задаваемые вопросы – часті (поширені) запитання (питання); (чаво, аббревиатура) чапи. [З усіх ставлених запитань найнеприємніші — зайві (К.Кушнер)].

Звучащий – який (що) звучить, (предназначенный звучать) звуковий, голосовий, (имеющий свойство издавать звук, физ.) звучни́й, зі звуком (звучанням), (звонкий) лункий, дзвінкий, (озвученный) озвучений: • звучащая открытка – звукова поштівка; • звучащая сказка, книга – звукова (голосова) казка, книга; • звучащая речь, звучащее слово – живе мовлення, живе слово; • звучащее тело – (физ.) звучне тіло; • звучащий как гром – громозвучний, гучноголосий. [І мовив йому Менелай русокудрий: «Хай, Телемах, поворот твій додому, якого так прагнеш, Гери божистої муж здійснить тобі, Зевс громозвучний…» (Б.Тен, перекл. Гомера). Справа не тільки в тому, що в поезії Шевченка заграла всіма тонами звучна і ніжна українська мова. Справа не тільки в тому, що Шевченко ствердив і виховав національну гідність українського народу… Справа насамперед в тому, що завдяки Шевченкові українською мовою були написані твори, які мають як з естетичного, так і з ідейного боку світове значення (М.Слабошпицький)].

Иметь – мати; посідати, володіти; діставати, одержувати: • за неимением – бо немає, коли немає, не маючи, через брак; • и в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати, і в голові (і в головах) не покладати, і на думці не мати; • имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому, собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому; • иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення), багато (велико) важити; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що, важити на кого, на що, уважити на кого, на що, оглядатися на кого, на що; • иметь вес – мати вагу, важити; • иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що, мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що, (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що, мати силу (вагу) над ким, над чим; • иметь дело с чем – мати справу із чим; • иметь вид чего – бути як що, бути схожим на що, мати вигляд чого; • иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що, мати до [свого] розпорядження що, розпоряджати чим; • иметь в себе что – мати (містити) в собі що; • иметь голову – мати голову [на в’язах]; • иметь действие (юр.) – мати силу (чинність); • иметь дело с кем – мати діло з ким, мати зв’язки (стосунки) з ким (иногда негат.) накладати з ким; • иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого, жаліти (жалувати) кого; • иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого; • иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого, (иногда) мати храп на кого; • иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого, бути бідним на що; • иметь место (имеет место) – бути, бувати, перебувати, існувати, спостерігатися, трапитися, траплятися, ставатися, статися, відбуватися, відбутися, діятися (є, буває, існує, спостерігається, трапляється, стається, відбувається, діється); • иметь место на базаре – мати місце на базарі; • иметь много чего – мати багато (багацько) чого, бути багатим на що; • иметь намерение – мати намір (замір), мати на думці, думку мати; • иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (разг.) на своїх плечах кого; • иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що, потребувати чого; • иметь общение с кем – мати єднання з ким, єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким, (негат.) накладати з ким; • иметь основание – мати підставу, мати рацію; • иметь отношение к чему – стосуватися до чого, мати стосунок (притоку) до чого; належати до чого; • иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; • иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що, мати напохваті що; • иметь познания в чем – знатися (розумітися) на чому; • иметь (своей) целью (задачей), иметь цель (задачу) – мати за мету, мати на меті, мати метою (завданням), мати мету (завдання); • иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого, пересердя мати на кого, мати серце на (проти) кого; • иметь случай – мати нагоду (оказію); • иметь смысл изучить – варто (є сенс) вивчати; • иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого, потурати кому; • иметь характер чего – мати (носити) характер чого (який), характеризуватися (відзначатися) чим, виявляти (мат.) які риси, бути яким; • иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу, (разг.) ходити; • имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби; • не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда (Пр.); нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май і сто рублів, як одного друга (Пр.); не так ті сто рублів, як сто друзів (Пр.); • не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим; • не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту, не збуватися, не йти, не бути ходовим; • не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла, нічого не хочу мати з ним; • ничего не иметь против – не заперечувати, нічого не мати проти; • об этом он понятия не имеет – він на цім нічого не тямить; • следует иметь в виду – треба (слід) пам’ятати (мати на увазі); • уравнение имеет следующий вид – рівняння має такий вигляд; • я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання, я маю просити вас; • я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей.

Кофе – (растение, плод, напиток) кава: • заварить кофе – запарити каву; • кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському; • кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва; • кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́; • пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти; • чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви. [Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень).  Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопії в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»].

Набираемый – наби́раний: • набираемое значение – набиране значення.

Неважно, неважнецки, прост. – 1) неважно, (плоховато) погано, поганенько, так собі; (кое-как) так-сяк, сяк-так, абияк, не страшно, дарма; 2) неважливо: • неважно говорить … на языке – погано (кепсько, сяк-так) говорити … мовою; • неважно, что… – то нічого, що…; • но неважно! – та дарма!; • это неважно – це неважливо (пусте, абищиця), це не має значення (ваги), це не страшно.

Новояз – новомо́ва, (рус.) новоя́з. [Поряд із мовою як називанням світу воно продукує антимову як фальшування світу. Цю антимову, з легкої руки Оруелла, який зафіксував її розквіт і тріумф у тоталітаризмі ХХ ст., названо новомовою (І.Дзюба). Сама собою новомова супроводжує існування всіх суспільств, де правляча верства створює свою ідеологію з потреби обґрунтувати й увічнити державні священнодійства. Звичайно, тоталітаризм абсолютизує новомову і вперше робить її обов’язковою для всього суспільств, заганяючи адекватну мову в підпілля (І.Дзюба). У радянському тоталітарному суспільстві уніфікація мовного простору відбувалася в умовах жорсткого цензурного режиму, котрий встановлював не тільки «що писати» , а й «як писати». Держава, визначаючи передусім семантику слів і спосіб їх сполучуваності, втрутилася у внутрішню систему мови. Таким чином у CPCP було створено новий тип масової комунікації, який у лінгвістичній літературі називається по-різному: «новомовою» (це слово, запозичене з роману Джорджа Орвелла «1984», втратило своє образне значення і термінологізувалося), «советским языком», «тоталітарною мовою», «антимовою» (О.Калиновська). Це й є «новомова» — за термінологією Р.Барта, «енкратичний соціолект», тобто такий різновид національної мови, на боці якого виступає державна влада на противагу соціолектові «акратичному», опозиційному (О.Забужко). На Україні компартійна новомова набула ще потворніших форм, оскільки вона повністю калькувала російську, знецінюючи у такий спосіб уже не тільки слова, а й мову як таку. Український варіант радянської новомови добре охарактеризував Леонід Кіпніс: «У нас під осміювання з великоруського боку масово підпадають два об’єкти, дві мішені: 1. Суржик позбавлених мови робітників простої праці; 2. Явище, яке я називаю «ДУ — мова», тобто «Для українців — мова». Це версія української мови, створена працівниками засобів масової комунікації на догоду начальству, щоб обслуговувати частину агітпропсистеми, що зображувала «УРСР» і українську культуру. Визначальний фактор: ні начальство, ні самі ці працівники ні між собою, ні у своїх родинах не говорили, як правило, ні по-українському, ні, тим паче, на цій версії, бо нею говорити незручно. Вони створювали її не для себе, а буцімто піклуючись про нас. Епіграфом до цієї операції можуть слугувати слова (Постишева?): «Ми будемо робити українську культуру без українців». Фактичне призначення цієї версії мови — показувати свою слабкість при зіставленні з великоруською мовою — своїм першоджерелом» (Л.Масенко). В українській мові вживано й інші відповідники цього орвеллівського означення мовного офіціозу держави, мови – виразника її панівної ідеології, своєрідної офіційної езопівської мови, зокрема Радянського Союзу: ньюспік, мова тоталітарного суспільства, тоталітарна мова, дубль-новомова, радянський політичний жаргон, мова радянської бюрократії (номенклатури), радянізми як складник радянщини. Для яскравішої оцінності і підкреслення належності цього суспільного феномена передусім до радянського російськомовного офіціозу у сучасній українській мовній практиці вживають також російське вкраплення новояз, напр., номенклатурний новояз. Всі ці означення негативно заряджені, оскільки підкреслюють належність такої мови державному апарату примусу, обмеження свободи суспільного життя, суспільної думки (Є.Карпіловська). Свого часу французькі соціо-лінгвісти виробили симптоматичну концепцію «радянської мови», «langue soviétique». Оруелл називав це явище «new speak», польські вчені – «nowomowa», російські – «новояз». Це мова влади, яка стає владою мови, – мови перекинутих смислів, де брехня стає правдою, а правда брехнею, як вважали Патрік Серіо, Александер Бурмайстер, Ален Безансон (О.Пахльовська)].

Обслуживающий – що (який) обслуговує, обслуго́вчий, обслуго́вий, обслужний, обслу́жувальний: • обслуживающее значение – обслужне значення; • обслуживающий персонал – обслуговчий (обслуговий, обслужний) персонал.

Общность – 1) загальність, (редко) поспільність; 2) спільність: • общность физических законов – загальність фізичних законів; • общность интересов – спільність інтересів; • общность метода – загальність методу: • общность свойств – спільність властивостей. [Між нами більше, ніж кохання, — спільність (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — …мені як політологу чи соціологу не зрозуміло, коли ви, шановний Петре Петровичу, кажете, що „спільнота” – це якесь таке діаспорне, нав’язане нам слово. Петро Толочко: Ні, я просто вважаю, що воно в негативному ряді стоїть: гидота, підлота, сволота і спільнота. Антоніна Колодій: Ви собі можете так вважати, але мені як соціологу без цього слова дуже незручно. Тому що „спільнота” — назва цілісності, множини людей, в той час як „спільність” — її лише ознака. А у вашому випадку вони позначаються однаковим словом, бо так у російській мові. Там „общность” — це, з одного боку, певна група людей, а з іншого — їх характеристика (люди з „общности” володіють „общностью взглядов” тощо). В українській мові є можливість розвести ці значення: ми володіємо спільністю ознак, отже творимо спільноту].

Первенствующий – 1) який (що) веде перед (передує, первує, головує, верховодить); провідний, чільний, найперший; провідник; (главный) головний, найголовніший; 2) (самый важный) найважливіший (якнайважливіший), (самый насущный) найнасущніший, (превосходящий) пріоритетний: • первенствующее значение – найважливіше значення; • первенствующий член синода – чільний (старший) член синоду.

Подсознательность, подсознание – підсвідо́мість. [[— Бриґіда сказала, що коли запитала свою подругу, про яку я тобі розповідала, що її брат на другому курсі познайомився з дівчиною, а вона вия вилася… зачекай, зачекай, а на якому ж він факультеті?  Але немає значення, зараз згадаю, тільки не варто надто думати про це, і тоді підсвідомість сама тобі підкаже відповідь, то та дівчина мала подругу… Ох, ти мене збив… не знаю, що я хотіла сказати… (Н.Сняданко, перекл. К.Ґрохолі). Книжка «Як прізвище впливає на підсвідомість людини». Автор П. Дурило].

Полуфинал – півфінал. [Не всі мовці знають, у яких словах треба ставити компонент пів-, а в яких напів-. Тож запам’ятайте правило. До складу дієприкметників, що передають неповноту охоплення якимсь станом, входить напів, а не пів-: напіввідчинений, напівзабутий, напівзруйнований, напівроздягнений. Ту саму тенденцію спостерігаємо і щодо прикметників: напівавтоматичний, напівголий, напівживий. В іменниках напів- доречне там, де перша частина слова показує, що предмет чи жива істота не мають усіх ознак, якими характеризується об’єкт, котрий виражає друга частина. Приміром: напівчагарник, напівсировина, напівтемрява. А компонент пів- виступає тоді, коли утворює нове слово, що не означає ні частковості стану, в якому перебуває предмет (як, наприклад, бачимо в лексемах типу напівзруйнований, напіводягнений), ні частковості притаманних йому рис (як у напівфабрикат). Іменник з пів- не має кількісного значення: півпідвал, півпальто — це не половина підвалу, не половина пальта. Півпідвал і підвал — видові поняття, що об’єднуються родовим поверх (сюди входять ще бельетаж, перший, другий, третій і дальші поверхи, мансарда). Так само півпальто і пальто, котрі є найменуваннями різних виробів, охоплює родове поняття верхній одяг (до якого також належать плащ, куртка, кожух, дублянка тощо). Щоб легше розпізнати форми з пів- і напів-, варто застосувати такий прийом: якщо перший компонент слова можна замінити прислівником наполовину, то воно утворюється з напів-. Приміром: наполовину людина (з міфології) — напівлюдина, наполовину провідник — напівпровідник. А коли цей компонент за змістом неможливо замінити лексемами наполовину або половина (замість півпідвал не скажемо ж “наполовину підвал” чи “половина підвалу”), то іменник годиться вживати зі складником пів-. Отож треба говорити і писати: напівсировина, напівсутінь, напівзабуття, напівдикун, але півчобіток, півфінал, півзахисник, півустав (один з типів почерку) (Б.Рогоза)].

Принимать, принять – 1) (включать в состав) приймати, прийняти; 2) (матем., техн.) (приобретать) набувати, набути, брати і набирати, набрати; 3) (матем., наук.) (условно допускать) брати, узяти; 4) (наук.) уживати, ужити: • дело, разговор принимает, дело приняло, разговор принял другой, хороший, дурной оборот – діло, розмова повертає, діло повернуло, розмова повернула на інше, на добре, на лихе; душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого, з душі верне що; • за кого вы меня принимаете? – за кого ви мене маєте?; • не примите это в обиду – не сприйміть це як образу (за образу); • принимать за единицу – брати (узяти) за одиницю; • примем эту величину за единицу – приймімо, що ця величина – одиниця; домовимося (вважаймо), що ця величина буде за одиницю; • принимать белое за чёрное – брати (мати, уважати) біле за чорне; • принимать значение – приймати (набувати) значення; • принимать кого за кого – вважати, мати, визнавати кого за кого; • принимать, принять (близко) к сердцу что – брати, узяти (близько, дуже) до серця що; • принимать, принять кого в долю – приймати, прийняти за спільника (до спілки, в спілку) кого; • принимать, принять во внимание что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; враховувати що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати на увазі; оглядатися на що; • принимать, принять вправо, влево – брати, взяти праворуч, ліворуч; • принимать, принять всерьёз что – брати, узяти (сприймати, сприйняти) серйозно (поважно, іноді навсправжки) що; • принимать, принять в соображение, в расчёт что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; зважати, зважити (уважати, уважити) на що; (иногда) ураховувати, урахувати що; (устар.) брати, узяти до рахуби що; • принимать, принять в шутку что –  брати, узяти (уважати, уважити) що за жарт; сприймати, сприйняти як жарт що; • принимать, принять что за чистую монету – брати, узяти (сприймати, сприйняти) що за ширу правду (за щире золото, за чисту монету); сприймати, сприйняти що за ширу правду; • принимать, принять к сведению что – брати, узяти до відома що; • принимать, принять лекарство – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки; • принимать, принять направление – набирати, набрати напряму (иногда напрямку); • принимать, принять на свой счёт что (перен.) – обрати, узяти на свій карб (на себе) що; прикладати, прикласти до себе що; • принимать, принять предложение чьё – давати, дати згоду на шлюб (на одруження) кому; • принимать, принять сторону чью – ставати, стати на чий бік (на чию сторону); тягти, потягти (руку, руч) за ким, за кого; • принимать, принять участие в ком – турбуватися, потурбуватися за кого, про кого, ким; • принимать, принять участие в чём – брати, узяти участь у чому; • принимать, принять форму, вид… – набирати, набрати (прибирати, прибрати, набувати, набути) форми, вигляду…; • принимать, принять эстафету от кого, у кого – приймати, прийняти естафету від кого, у кого; • принимать решение – вирішувати, ухвалювати, постановити що, покла́сти, ура́дити, прира́дити (що роби́ти); • принимать, принять роды – приймати, прийняти пологи (диал.) злоги, (устар.) родиво (родини); • принята следующая резолюция – ухвалено таку резолюцію; • принять вид – набрати вигляду, прибрати вигляд; • принять в штыки кого, что (перен.) – зустріти багнетами кого, що; зустріти вороже (дуже неприязно) кого, що; • принять за основу что – узяти за основу (як основу) що; (иногда) покласти основою (підвалиною) що; • принять за правило – взяти за правило; • принять резолюцию – ухвалити резолюцію; • принять меры – вжити заходів; • принимая во внимание – беручи до уваги; • у меня нет времени принимать (угощать) этих гостей – мені ніколи приймати (пригощати) цих гостей; мені ніколи (нема коли, я не маю коли, не маю часу) з цими гістьми гоститися. [Треба було проїхати якусь милю битим Уманським шляхом, а потім на перехресті біля корчми взяти праворуч і гін троє проїхати на Вільшану путівцем, попід узліссям (М.Старицький). Село вкотре здивовано подивилося в бік їхньої з Михайлом хати: ніхто Матронки з черевом не видів, ні з ким вона про злоги не радилася, повитухи не кликали, а дитина плаче — аж надвір чути. І як той Михайло приймав пологи? І як пуп сам різав? Чого-чого, а такого незнання сільські молодиці пробачити не могли. Прийшла пора обертати Матронку язиками дужче (М.Матіос). Клайв сів, намацав нічник і винишпорив з-під часопису снодійне, яке зазвичай вважав за краще не вживати (Ольга Смольницька, перекл. І.Мак’юена). — Я боюся, що вона присниться. — Не присниться, якщо заживеш лікареву таблетку (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Господи, дай мені спокій прийняти те, чого я не можу змінити, дай мені мужність змінити те, що я можу змінити, і дай мені мудрість відрізнити одне від другого (Х.Ф.Ойтінґер). Сприймати бажане за дійсне — це і є секрет щастя].

Принц, принцесса – (нем. от лат.) принц, принцеса; королевич, королівна. [Нема вже принців, залишилися тільки коні, та й то біля кожного — якась кобилка крутиться (О.Слоньовська). Гадаю, що то насправді найдавніша й найзагальніша з усіх дурних мрій, якими живляться жінки: бажання втекти від огидної хатньої роботи, змінити буденність на щось неземне, довіритися незнайомому принцові, який викраде її мов принцесу (Олена Поманська, перекл. Герберта Ернеста Бейтса). Поки цей нікчема дон Пабло, котрий усе перекручує, сміючись, розповідає про свою пригоду з мадам Піментон, сеньйорита Ельвіра кидає на підлогу недопалок і затоптує його. Сеньйорита Ельвіра часом поводиться як справжнісінька принцеса (С.Борщевський, перекл. К.Х.Сели). Але тієї ночі вона довго не склепила повік — та їй і не хотілося спати. Її фантазії були солодші й привабливіші за будь-яке марево із царства сновидінь. Невже нарешті прийшов справжній принц? Згадуючи ті прекрасні очі, що так глибоко проникали поглядом у її власні, Енн дуже схиьна була вірити, що таки прийшов (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). 1. …в 25 років виходить заміж за принца вже пізно, а за кого попало ще рано… 2. Оголошення: Принц на білому «Ауді» шукає принцесу з гаражем. 3. — Що, чекаєш принца на білому «Лексусі»? — Ні. Головне, щоб чоловік був хороший… І не має значення, на якому він «Лексусі»… 4. — Дівчата, принців немає, до нас доходять самі коні… 5. Всім дівчатам, що чекають принца на білому коні, повідомляю: кінь здох, йду пішки, тому затримуюся …].

Протез – (франц. от греч.) протез, (деревяшка) дерев’янка, (костыль или приделанная нога) ми́лиця, дерев’я́нка, ку́ля́. [Його протез ліг горизонтально і грізно дивився на мене, як цівка важкого кулемета (Юрій Ячейкін). — Добре, подивимося. Як тобі цей протез? — Жме, не можу закрити рота. — Чорт забирай! Які ви всі тендітні. Ану, приміримо цей. — Він мені завеликий. Якщо я чхну, він випаде. — А ти не застуджуйся, холеро. Відкривай рота (М.Жердинівська, перекл. Л.Сепульведи). Як політикові, Скрипникові не конечне було розумітися на тонкощах лінґвістики. Але він був мудрий політик і цілком на висоті призначення — керувати справами культури. Інтуїцією він непомильно розумів те, на що звертали увагу люди з мовознавчих кіл типу Олени Курило: потребу поставити українську мову на власні ноги, надати їй самостійного значення; вивільнити з-під впливів російської, поклавши в її основу джерела народної мови. З уваги на це він уважно прислухався до пропозицій західньоукраїнських мовознавців, коли йшлося про норми, які українську мову віддалювали від впливів російської: написання ґ не лише в українських словах типу ґава, ґудзик тощо, а й у новіших запозиченнях з латинської та взагалі з чужих живих мов ("енерґія, ґастроля); пом’якшене л у чужомовних словах типу лямпа, плянета; сполучення ія в словах типу соціялізм тощо. Також зміна роду в чужомовних словах, якщо вони вже прийшли через російську мову з перекрученою родовою ознакою (рос. класс — кляса, протез — протеза і под.) (І.Кошелівець). Рипить проблем натруджений протез. А хочеться хоч з чогось порадіти… (Микола Боровко). Без телевізора, без жінки, без жалю сиджу. Я сам собі — мов ліга. А жінка та — немов зима без снігу. А жінка та — немов душі протез (В.Слапчук). Міняю бензопилку на протез].

Рогоносец – рогоносець. [— Слухай, — запитав Мартофляк, зробивши кілька ковтків, — там завтра, тобто вже нині, бо завтра — це тільки інша назва сьогодні,— там сьогодні в програмі свята немає якого-небудь походу рогоносців? Ти не пам’ятаєш? — Ні, — збентежено відповів Хомський. — А що? — Ну, я міг би взяти в ньому участь, — пояснив Мартофляк і поставив склянку на столик (Ю.Андрухович). Герой війни ішов своєю дорогою, всипаючи карту Індії байстрятами; але (і це він теж не втаїв від Парваті) він терпів таку дивну недугу, що втрачав інтерес до кожної, яка тільки завагітніє; і не мало значення, якими прекпасними чуттєвими люб’ячими вони були, він покидав назавжди спальні тих, що носили у лоні його дітей; і прекрасні пані з почервонілими очима змушені були переконувати своїх чоловіків-рогоносців, що так, звичайно, це — твоя дитина, любий, життя моє, схоже на тебе, викапаний ти, і зовсім я не сумна, чого б це мені сумувати, це сльози радости…  (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Він добре знав, що Мадлена врешті-решт оскаженіє. І разів із десять увечері вхитрився з добродушною іронією згадати «того рогоносця Форестьтє». Він не гнівався вже на мертвого; він мстився за нього (В. Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Я знав жінку вкрай доброчесну, але невезучу: вона вийшла заміж за рогоносця і відтоді не може нікому відмовити (Саша Ґітрі). Жінка рогоносця утішала чоловіка тим, що це роги достатку… (А.Тусейн)].

Украинец – українець, (устар.) русин, руснак (русняк), (реже) русич: • истинный украинец – щирий українець. [Він українець — це запевне, Бо хвалить сало й галушки Та ще вишиванії дома Бере він на ніч сорочки (Б.Грінченко). Ми мусимо навчитися чути себе українцями (І.Франко). Більше не хочу бути українцем! (Казимир Малевич). В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний (Олександр Довженко). Взагалі все, що українці здатні про себе повідати, — то як, і скільки, і на який спосіб їх били (О.Забужко). Якою б гарною була ота Украйна, коли б не жили тут українці… (Ярослав Павлюк). Є мова піль, озер і неба — та ходить мова та німа. Є українців більш, ніж треба, а України-то нема (М.Холодний). Насамперед признаюся в тому гріху, що його багато патріотів уважає смертельним моїм гріхом: не люблю русинів… Так мало серед них знайшов я справжніх характерів, а так багато дріб’язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок (І.Франко). Перед війною був я формально українцем. Почувся ним особливо міцно, коли у Польщі розвинулася антиукраїнська пропаганда. Однак у часі війни, коли побачив, що національність — це причина, щоб взаємно вбиватися, це поняття перестало мати для мене будь-яке значення (Юрій (Єжи) Новосільський). Кожна людина іншій людині — трохи українець (В.Слапчук). Для щирих українців. А це лекції для тих, що перецікавлювалися, перецікавлюються й перецікавлюватимуться Україною. Що є таке Україна? Ненька-Україна — це держава від Біскайського моря і до пустелі Гобі або Шамо. 3аснувалася вона ще за 5000 років до створення автокефальним Богом світу. Першу людину звали Остап (не Вишня, бо тоді ще прізвищ не було), а його жінку — Чорноброва Галя. Під час всесвітньої потопи Ковчега збудував не Ной, а гетьман Дорошенко, що й урятував сім пар чистеньких українців, одну вишневу кісточку, з якої і пішли на Вкраїні вишневі садки; Бровка, що дав потім цілу породу щироукраїнських Рябків, Лисків та Лапків; кілька мотків заполочі для вишивання сорочок, шматок полотна, горщик для борщу, кишку для ковбаси, булаву, клейноди й ноти до «Гиля, гиля, сірі гуси…» Потім того вже на Україні жили Єгипетські фараони, Генріх Наварський, династія Бурбонів, Римський Папа, Іван Калита. Все це були українські гетьмани, що їх свого часу Іловайський затаїв. Дніпро на Україні найбільша річка, йде вона від Місісіпі, через Гольфштром у Синє море. Раніш по Дніпру плавали «Титаники», але треклятущі кацапи випили Дніпро-Славуту, і він трохи ніби висох. Але то дурниця: тую воду Дніпровую за допомогою Франції з кацапів ми видавимо. Мова на Україні найкраща, небо найкраще, грунт найкращий, залізниця найкраща; народ найкультурніший. На північ від України живуть треклятущі кацапи, що годуються виключно українцями. На Сході поляки, дуже хороший, братній народ. А далі вже йде Європа, що чекає на українську культуру. Оце невеличкі замітки, що їх нема в жодній історії України і які я хочу нагадати, щоб їх не забули (О.Вишня). Якщо ти хочеш бути українцем, будь ним. Що це означає? Сам думай. Якщо вони нападають на твою мову (а виглядає так, що це — наш єдиний об’єднавчий чинник) живи нею, живи в ній. Якщо вони натоптують сміттям і трощать інституцію, важливу для твоєї справи, будь цією інституцією. Проти такого вони безсилі (В.Діброва). Я — стовідсотковий українець. Але не маю й краплини української крові. У мене своя Україна. Для неї живу й за неї вмру. І мені байдуже — потрібен я тут чи ні (Сергій Якутович)].

Унисон – (итал. от лат.) унісон: • в унисон – в унісон, влад. [Там, де всі співають в унісон, слова не мають значення (С.Є.Лєц)].

Феминизм – (франц. от лат.) фемінізм. [«Це дуже класні кобіти, — жартував один із кав’ярняних знайомих Карла Йозефа, зубний лікар, ім’я котрого тут не має значення. — Вони сексапільні, як повії, й нітрохи не зіпсовані фемінізмом» (Ю.Андрухович). Якось так тихо і підступно фемінізм почав проникати і на наші патріархальні землі. То тут, то там вигулькне якась почвара і почне проголошувати гасла всезагальної рівності, руйнуючи традиції, підриваючи підвалини, зазіхаючи на святе (Ю.Винничук). Нас з Вірою розділяє десять років — десять років, що дали мені «Бітлз», демонстрації проти В’єтнамської війни, студентський бунт 1968 року і народження фемінізму, який навчив мене бачити у всіх жінках сестер — у всіх, крім сестри (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Фемінізм — це боротьба жінок з жіночістю (Артур Блох)].

Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].

Полудрёма – напівдрімота, (реже) півдрімота. [Не спалося. Дрімота-півдрімота Творила зовсім нетутешній світ, Ані земний, ані небесний, — тільки ж У тім таємнім сяєві півсна Здавалось все можливим і природним. …Тож не здригнувся я й не здивувавсь, Коли з потоку місячного світла, Як з-під завіси дивної, з’явився Начальник (Є.Маланюк). Починаючи з «Російсько-українського словника» Інституту мовознавства АН УРСР (1937 р.), помічаємо, хоч і не зовсім послідовну, диференціацію щодо значення слів із компонентами пів- і напів-: з пів- утворюються слова, що означають половину того, що виражене другим компонентом, напр.: піваркуш, півват, півзвод, піввісь, піввольт, півкрок тощо  і похідні від цих слів, а з компонентом напів- утворюються слова, що означають наполовину, пополам з чим-небудь іншим, або не зовсім, не до кінця, майже, те, про що йдеться у другій половині слова (Г.Яценко). Появу варіанта напів- можна пояснити тенденцією до уникнення багатозначності пів-, до чіткої диференціації значень. Разом з тим повна семантична тотожність у ряді значень пів- і напів- може служити доказом перетворення пів- на афікс (афіксальний характер напів-, здається, сумнівів не викликає) (О.Муромцева). Я довго лежала в напівдрімоті і раптом почула, як Джем прошепотів: — Ти спиш, Всевидько? (Михайло Харенко, перекл. Гарпер Лі)].

Солдат – (нем. от итал.) солдат, (устар.) салдат. [— Та й хіба ж ти знаєш хазяйство? Був у салдатах, служив десь швейцаром, а до хазяйства пнешся! — І вправитель повернувсь було до свого діла, але зараз же знов озвався: — Хіба що… От у контору мені треба одного чоловіка… (Б.Грінченко). Бій скінчено, і ми його програли! А через що — це зрозуміло всім: У нас були всілякі генерали, Але солдатів не було зовсім (Є.Плужник). Нарешті лейтенант і салдат стали збиратися в дорогу (І.Багряний). Навчився сачкувати так майстерно, немов солдат, що добуває строк (В.Стус). Звання, і прізвища, і дати. Печалі бронзове лиття. Лежать наморені солдати, а не проживши й півжиття! (Л.Костенко). Солдатам узагалі не варто жалітися. Якщо ти солдат — не жалійся. Хочеш жалітися — не будь солдатом. Солдат може пожалітися лише самому собі й тільки на самого себе (В.Слапчук). Все позаду. Спи солдате! Вже домовились сини, як дорожче збути хату, де продати ордени (Л.Талалай). Мені шкода солдатів — байдуже, на чиєму боці вони воювали. Але мені зовсім не жаль штабних генералів, які кидали війська у нелюдський вир вибухів і пожарищ заради нової зірочки на своїх широких погонах. А потім було наказано жити й мовчати (Володимир Вакуленко-К.). Але тепер я починаю розуміти, чому для цієї худенької, виснаженої жінки я не такий, як усі солдати світу: я — її дитя. Для неї я завжди залишався її дитиною, навіть тоді, коли був солдатом (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Я тоді не розумів, що добрий солдат не той, що може бозна-що укоїти, а той, що може все витерпіти (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Якби наші солдати розуміли, через що ми воюємо, не можна було б вести жодної війни (Фрідріх Великий). Я змушував чекати імператорів та імператриць, та ніколи солдата (Ш.-Ж. де Лінь). 1. Солдати — це ті ж діти, тільки щось там уже виросло і автомат справжній. 2. Вислів “Розмір не має значення” придумали люди, що видають солдатам черевики].

Декольте – (франц.) декольте. [Марфа Галактіонівна дуже любить читати Леніна й Маркса. Але іноді вона сідає читати Леніна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це буває тоді, коли в кімнату влетить такий симпатичний, але зовсім не підпорядкований монументально-реалістичній теорії весняний вітерець і почне валяти дурня в її декольте (М.Хвильовий). Приємно, казав Ґаус, приємно. Він ледве стримувався, щоб не розплакатись. Добре, що в молоденької пані було маленьке гарненьке личко, темні оченята й глибоченьке декольте. Він прикипів поглядом до неї в надії, що це поліпшить йому настрій  (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Китайці, може, й винайшли порох та локшину, однак Захід винайшов декольте, з його глибоким, хоч і недооціненим змістом. Дивлячись на напівоголені груди, чоловік не лише виявляв свою хіть, він медитував, навіть не знаючи того, на візуальне втілення суперечливості, досконально проілюстроване декольте, бо груди — це дві окремих сутності з однією суттю. Подвійне значення представлене й у тому, як декольте відділяє жінку від чоловіка і водночас притягує його до неї з непереборною силою, наче котить вниз слизьким схилом. Чоловічого еквіваленту декольте немає, хіба що, крім єдиного аналога, до якого жінки справді небайдужі, — відкритого, добряче напханого гаманця  (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Без чоловіка вона відмовлялася їздити і до Європи, і деінде. Можливість не повернутися могла видатися їй надто спокусливою. Дрейфувати, поступоворозкидаючись грошима, здуваючись пробитим дирижаблем, легкою здобиччю хамів і вправних пройдисвітів, тонути в тому, про що не згадують. З таким декольте вона мусила бути вразлива (О.Оксенич, перекл. М.Етвуд). Чакі був худий, і його штани злазили все нижче й нижче з його кістлявого заду. Як тільки він хоч трохи нахилявся, відразу ставало видно його сідничне декольте (Г.Лелів, перекл. Е.Ґілберт). Відкриті декольте наших панянок викликали в мені побоювання. Чим ми годуватимемо наступне покоління? (С.Є.Лєц). Декольте — ще одна форма збереження енергії].

Амнезийный – амнезійний. [З віком і плином часу починаєш розуміти, що різниця між правдою і літературою не має значення, бо врешті все розчиняється в амнезійному супі історії. Байдуже, особисте чи політичне (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗНА́ЧИТЬ ще ма́ти вагу́; мно́го значить бага́то ва́жити; что бы э́то зна́чило? що воно́ за знак?; значащий що зна́чить тощо, прикм. значу́щий, вагови́тий, ваго́мий, важли́вий, ва́ртий, образ. з ваго́ю, вели́кої ваги́, вели́кого зна́чення; ничего́ не значащий без жо́дної ваги́, нічо́го не ва́ртий.

ОЗНАЧА́ТЬ, означа́ющий що означа́є тощо, вжи́тий на озна́чення /для озна́чення, із зна́ченням/, прикм. означа́льний, визнача́льний, стил. перероб. ма́ючи зна́чення; означа́ющийся/означа́емый = обозначаемый.

ПРИДАВА́ТЬ, придава́ть выраже́ние надава́ти ви́разу, забут. приподо́бити; придава́ть значе́ние (придава́ть большо́е значе́ние) ще надава́ти (особли́вої) ваги́, припи́сувати (вели́ке) зна́чення, ба́чити вагу́ чого, не легкова́жити що; не придава́ть значе́ния чему диви́тися крізь па́льці на що, легкова́жити що; придава́ть направле́ние унапря́млювати; придава́ть натура́льный вид уприро́днювати; придава́ть постоя́нный хара́ктер уста́лювати; придава́ть себе́ вид напуска́ти на се́бе ви́гляд; не придава́й значе́ния махни́ руко́ю, підсил. плюнь і розітри́!; придаю́щий 1. прибавляющий, 2. що /мн. хто/ надає́, покли́каний нада́ти, реконстр. надаве́ць, стил. перероб. надаючи́; придаю́щий вкус зда́тний нада́ти смаку́; придаю́щий выраже́ние стил. перероб. нада́вши ви́разу; придаю́щий значе́ние схи́льний надава́ти ваги́; придаю́щий направле́ние зда́тний унапря́мити; придаю́щий окра́ску зда́тний заба́рвити, стил. перероб. надаючи́ заба́рвлення; придаю́щий постоя́нный хара́ктер чему зда́тний уста́лити що; не придаю́щий значе́ния чему легкова́жний, зви́клий легкова́жити; придаю́щийся/придава́емый 1. дода́ваний, 2. припи́суваний, нада́ваний;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Значение – 1) зна́чення, -ння, вага́, -ги́, си́ла, -ли; 2) (меткой) значі́ння.

Смысл – 1) (способность) ро́зум, -му, тя́ма, -ми. Здравый смысл – здоро́вий ро́зум; 2) (значение) розумі́ння, -ння, зна́чення, -ння. Прямой смысл этих слов – власти́ве розумі́ння (зна́чення) цих слів.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Значение – значення; вага. Иметь значение – важити; мати вагу, силу. Большое значение – велике значення; велика вага. Это не имеет никакого значения – це нічого не важить. Не утратило нисколько своего значения – не втратило нічого з своєї ваги. Придавать мало значения чему – легковажити що. Придавать большое значение чему – надавати великої ваги чому. Приобретать значение – силу брати, взяти; набувати ваги.

Смысл – розуміння; значення; рація. Без смысла (делать) – безглуздо (робити). В смысле чего – щодо чого. В смысле – в розумінні. Смысл буквальный – дослівне розуміння. В буквальном смысле – буквально. В отрицательном смысле – негативно. В положительном смысле – позитивно. В широком смысле – широко розуміючи. В узком (тесном) смысле – вузько розуміючи. Смысл природный – простий розум. По смыслу (статьи) – за значенням (статті). Здравый смысл – здоровий розум. Смысл прямой, собственный – властиве розуміння. Нет смысла (так поступать) – нема рації (таке робити). Нет смысла (в этом решении) – немає глузду (в цій постанові). Извлекать смысл – з’ясовувати. Добраться до смысла – дорозумітися.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Значение – зна́чення; • з. (отмечание) – значіння; • з., мат. – ва́ртість (-тости); • з. разрешительное (сигнала) – з. дозві́льче; • з. среднее квадратичное (силы тока) – в. пересі́чна квадрати́чна; • з. эффективное – в. ефекти́вна.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Акция • Его акции пали (перен.) – його акції впали; його вага (значення) впала (-о); він утратив вагу (значення); він спустився до низин; він пішов униз; (нар.) Зійшов ні в честь, ні в славу. Пр. • Его акции поднимаются, поднялись (перен.) – його акції йдуть, пішли вгору.

Важно • Держать себя важно – поводитися пишно (пишатися); величатися; нестися високо [вгору]; гонорувати (зах. гоноруватися); згорда триматися; гороїжитися; (згруб.) пиндючитися (бундючитися, гиндичитися). [Недарма еллінки проти троянок Так величаються… Українка.] • Это важно – це важливо (важно); це багато (велико) важить. • Это не важно – це не має значення (ваги); це не важно (маловажно); це пусте; це дурниця (не велика річ); менше з тим; байдуже; дарма. [Ну та байдуже: на весну побачимось. Коцюбинський.]

Выходить • Выйти в тираж (перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги. • Выходит – виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.] • Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего – буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.] • Выходит случай (разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.] • Выходить, выйти в люди – виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.] • Выходить, выйти замуж за кого (разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.] • Выходить, выйти за пределы, из пределов чего – виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.] • Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума – виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.] • Выходить, выйти из детского возраста – Див. возраст. • Выходить, выйти из доверия, из веры – утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию. • Выходить, выйти из затруднения – виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.] • Выходить, выйти из моды – виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.] • Выходить, выйти из окружения – пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення. • Выходить, выйти из себя – гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».] • Выходить, выйти из строя – виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.] • Выходить, выйти из терпения – утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.] • Выходить, выйти из употребления, из обычая – виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.] • Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…) – виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого. • Выходить, выйти навстречу кому – виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.] • Выходить, выйти наружу – виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.] • Выходить, выйти на самостоятельную дорогу – виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.] • Выходить из годов, из лет – виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.] • Выходить из повиновения – переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху). • Выходить из-под опеки, из-под влияния – виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу. • Выходить на пенсию, в отставку – виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок). • Вышел сухим из воды – вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр. • Книга вышла в свет – книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.] • Не выходит из головы у кого – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.] • Не выходить из долгов – не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.] • Не выходить из какой-либо одежды – не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.] • Окно, дверь выходит в сад – вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.] • Река выходит, вышла из берегов – рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила).

Довлеть • Довлеет дневи злоба его (еванг.) – доволі дневі (на кожен день) його клопоту; (арх.) довліє дневі злоба його. • Довлеть себе (книжн. устар.) – не залежати ні від кого, ні від чого; бути самодостатнім; мати самодостатнє значення; (арх.) довліти собі.

Значение • В узком значении слова – у вузькому значенні слова. • Иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення); велико (багато) важити. • Не придавать значения чему – не надавати ваги (сили, значення) чому. • Придавать большое значение чему – надавати великої ваги (великої сили, великого значення) чому; велику вагу класти на що. • Придавать мало значения чему – надавати мало ваги (сили), значення (чому); маловажити (легковажити) що; (іноді) важити легко (мало) що. • Приобретать, приобрести значение – набувати, набути ваги (сили, значення); забирати, забрати, узяти силу. • Это не имеет никакого значения – це нічого не важить (не значить); це не має ніякої ваги (ніякого значення).

Играть • Глаза играют – очі блищать (сяють). • Давай играть! – граймо!; граймося!; гуляймо!; нум(о) гратися!; нумо гуляти! • Играет, как кот (с) мышью – грається, як кіт [з] мишею. • Играть в жмурки – гратися (гуляти) в панаса (у піжмурки, у киці-баби, у сліпої баби). • Играть в куклы – гратися у ляльки (з ляльками). • Играть в мелок – набір грати. • Играть в молчанку – гратися у мовчана (у мовчанки); уперто мовчати. • Играть в мяч – гратися (гуляти) у м’яча. • Играть в прятки – гратися (гуляти) в (с)хованки; (перен.) лицемірити. • Играть вторую скрипку – грати другу скрипку; відігравати другорядну роль; мати другорядне значення. • Играть в футбол – грати в футбола. • Играть глазами (перен. разг.) – грати очима. • Играть значительную, выдающуюся роль – відігравати чималу (значну), видатну (визначну) роль; мати неабияку (чималу) вагу; мати неабияке (чимале) значення; чимало (багато) важити в чому. • Играть кого, чью роль; изображать кого на сцене – грати кого, чию роль; удавати кого на сцені. • Играть на повышение – бити на підвищення. • Играть на руку кому (разг.) – грати на руку кому. • Играть на скрипке, на дудке – грати на скрипку (на скрипці); у дудку (на дудку, у сопілку, на сопілку); дудити. • Играть первую скрипку (перен.) – першу скрипку грати; перед вести в чому. • Играть свадьбу – справляти весілля. • Играть с огнём – гратися (бавитися) з вогнем. • Молодая кровь играет – молода (юнацька) кров грає (буяє, шумує, шугає). • Судьба играет с людьми – доля грається людьми; доля жартує з людьми. • Это не играет роли – це не грає ролі; це не має ваги (значення); це нічого не важить; це мало що важить.

Иметь • И в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати; і в голові (і в головах) не покладати; і на думці не мати. • Имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому; собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому. • Иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення); багато (велико) важити. • Иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що; важити на кого, на що; уважити на кого, на що; оглядатися на кого, на що. • Иметь вес – мати вагу; важити. • Иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що; (образн.) накидати оком на кого, на що. • Иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що; мати силу (вагу) над ким, над чим. • Иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що; мати до [свого] розпорядження що; розпоряджати чим. • Иметь в себе что – мати (містити) в собі що. • Иметь голову – мати голову [на в’язах]. • Иметь действие (юр.) – мати силу (чинність). • Иметь дело с кем – мати діло з ким; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким. • Иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого; жаліти (жалувати) кого. • Иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого. • Иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого; (іноді) мати храп на кого. • Иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого; бути бідним на що. • Иметь место – бувати; траплятися (трапитися, відбуватися, відбутися, діятися, статися); (зрідка у діловій мові, канц.) мати місце. • Иметь много чего – мати багато (багацько) чого; бути багатим на що. • Иметь намерение – мати намір (замір); мати на думці; думку мати. • Иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що; мати на своїй опіці; (розм.) на своїх плечах кого. • Иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що; потребувати чого. • Иметь общение с кем – мати єднання з ким; єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким; (негат.) накладати з ким. • Иметь основание – мати підставу; мати рацію. • Иметь отношение к чему – стосуватися до чого; мати відношення (притоку) до чого. • Иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим. • Иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що; мати напохваті що. • Иметь познания в чём – знатися (розумітися) на чому. • Иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого; пересердя мати на кого; мати серце на (проти) кого. • Иметь случай – мати нагоду (оказію). • Иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого; потурати кому. • Иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу; (розм.) ходити. • Иметь целью что – мати за мету що; мати на меті що. • Имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби. • Не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда. Пр. Нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума. Пр. Хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут. Пр. Не май сто кіп у полі, май друзів доволі. Пр. Не май і сто рублів, як одного друга. Пр. Не так ті сто рублів, як сто друзів. Пр. • Не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим. • Не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту; не збуватися; не йти; не бути ходовим. • Не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла; нічого не хочу мати з ним. • Я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання; я маю просити вас. • Я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей.

Много • Довольно много – доволі (досить) багато; багатенько; чимало (чималенько). • Много больше – багато (далеко, куди, (і) геть-то) більше. [Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. Сл. Гр.] • Много будешь знать, скоро состаришься – як багато (як усе) знатимеш, то скоро постарієш(ся). Пр. Більше будеш знати, менше будеш спати. Пр. Хто багато (багацько) знає, той мало має. Пр. • Много звону (молвы) — мало толку – хто багато говорить, той мало робить. Пр. На словах — як на цимбалах, а на ділі — як на балабайці (балалайці). Пр. На словах — як на органах, а як до діла — то й заніміла. Пр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр. Не так він добре діє, як говорить. Пр. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Словами сюди і туди, а ділом нікуди. Пр. • Много значит что – багато важить (значить) що; великоважить що; має велику вагу (велике значення) що. • Много ли — мало ли, много — мало – чи багато, чи мало. • Много ли человеку нужно (надо) – чи багато людині (іноді) (чоловікові) треба. • Много лучше – (як присл.) Багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше); (як прикм.) багато (далеко, куди, геть-то) кращий (-ща, -ще), ліпший (-ша, -ше). • Много пить — добру не быть – хто багато п’є, той сам себе б’є. Пр. Чарочка не до добра доводить, а до торби. Пр. Хто п’є до дна, тому не бачити добра. Пр. Хто вино любить, той сам себе губить. Пр. • Много слов, а мало дела – багато слів, а діла мало. Пр. • Много сулит, да мало даёт – хто багато обіцяє, той мало дає. Пр. Обіцянка — не данка. Пр. Обіцянка — цяцянка. Пр. • Много шума из ничего (из-за пустяков); много грому по-пустому – багато галасу знічев’я (даремно). Пр. За онучу збили бучу. Пр. Сваряться за міх, а в міху нічого немає. Пр. Грім рака вбив. Пр. З великої хмари та малий дощ. Пр. Не стільки млива, скільки дива. Пр. • Не особенно много – не дуже (не надто) багато; не як багато. • Не так уж и много – не з-так і (не так-то й) багато. • Ни много ни мало; ни мало ни много (разг.) – ні мало ні багато; ні багато ні мало; саме; (іноді) якраз; (розм.) акурат. • Он много счастливее, талантливее… меня – він багато (далеко, куди) щасливіший, талановитіший… від (за) мене. • Он слишком много о себе думает – він надто багато (він забагато, він надто високо) думає (гадає) про себе; він надто (геть-то) високо несеться. • Очень много – дуже (вельми) багато; сила; страх як багато; (розм. зниж.) до лиха (до смутку, до напасті, до ката, до біса, достобіса, до чорта, до сина, до греця, до гаспида, до гемона, до хріна); (образн.) наче з мішка висипано; хоч греблю гати; стільки, що й на віз не забереш (що й конем не повезеш). • Так же много, как… – так само багато, як…; стільки ж, як… • Так много – так багато (так багацько); такого [багато].

Обратный • Закон не имеет обратного действия (юр.) – закон не має зворотної сили. • Крутить что-либо в обратную сторону – крутити що навпаки (іноді розм. навверле). [Не крути віялки навверле. З нар. уст.] • На обратном извозчике – Поворотним візником. [Другого дня, годині о дванадцятій Берсенєв з поворотним візником поїхав у Москву. Свидзинський, перекл. з Тургенева.] • На обратном пути – поворітьма; повертаючись [назад, додому]; їдучи (ідучи) назад. • Обратный смысл – протилежне значення.

Придавать • Не придавать значения чему – не надавати ваги (значення) чому; легковажити що. • Придавать, придать вкус чему – надавати, надати смаку чому; смачити, присмачити що. • Придавать смелость кому – додавати сміливості (відваги, духу) кому.

Приобрести • Приобрести всеобщее уважение, дружбу – здобути загальну пошану, дружбу. • Приобрести славу – (з)добути славу (слави); зажити (залучити) слави; убитися в славу. [Ой не знав козак, да не знав Супрун, де як слави зажити: ой зібрав військо славне запорозьке та й пішов орду бити. Н. п.] • Приобретать вкус чего – набувати (набирати) смаку чого. • Приобретать, приобрести значение, ценность – набувати, набути (набирати, набрати) ваги (значення), вартості. • Приобретать, приобрести интерес – набирати, набрати інтересу. • Приобретать, приобрести любовь, благосклонность чью, расположение чьё – здобувати, здобути любов, прихильність чию; підходити, підійти під ласку чию. • Приобретать, приобрести опыт, навыки – набувати, набути досвід; набиратися, набратися досвіду, навичок; наламуватися, наламатися (до чого). • Приобретать, приобрести что – набувати, набути чого; придбавати, придбати що; убиватися, убитися в що. [Хоч на гроші не розжився, так ув одежу вбився. Сл. Гр.]

Суть • Не в том суть – не втім (не втому) суть; не в тім (не в тому) сила. • По сути дела – по суті справи (діла); до суті справи (діла). • [Это] не суть важно (разг.) – [Це] не має ваги (значення); [це] не важливе (не важно).

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

значе́ние зна́чення, зміст,-ту (1. суть чого-небудь; 2. важливість) з. абсолю́тное зна́чення абсолю́тне з. де́йствующее зна́чення ді́юче [діє́ве] з. дозво́ленное зна́чення дозво́лене з. допусти́мое зна́чення допустне́ [прийня́тне] з. коне́чное зна́чення скінче́нне з. крити́ческое зна́чення крити́чне з. максима́льное зна́чення максима́льне з. минима́льное зна́чення мініма́льне з. нача́льное зна́чення початко́ве з. поро́говое зна́чення поро́гове з. преде́льное зна́чення грани́чне [межове́] з. приближённое зна́чення набли́жене з. припи́санное зна́чення на́дане з. равнове́сное зна́чення рівнова́жне з. разреши́тельное зна́чення дозві́льне з. со́бственное зна́чення вла́сне з. сре́днее зна́чення сере́днє з. сре́днее квадрати́ческое зна́чення сере́днє квадрати́чне [квадрато́ве] з. табли́чное зна́чення табли́чне з. усреднённое зна́чення усере́днене з. физи́ческой величины́ зна́чення фізи́чної величини́ з. чи́сленное зна́чення числове́ з. числово́е зна́чення числове́ з. экстрема́льное зна́чення екстрема́льне

принима́ть, приня́ть 1. прийма́ти, прийня́ти; бра́ти, взя́ти 2. набира́ти, набра́ти (форми, виду) 3. набува́ти, набу́ти (чого) 4. вжива́ти, вжи́ти (заходи) п. значе́ние набува́ти зна́чення п. уча́стие бра́ти у́часть

цена́ ціна́,-ни́, ва́ртість,-тости, зна́чення ц. деле́ния ва́ртість [ціна́] по́ділки ц. номина́льная ціна номіна́льна (зазначена у прейскуранті або на товарі) ц. оптима́льная ціна́ оптима́льна ц. о́птовая ціна́ гуртова́ ц. покупа́тельная ціна́ купіве́льна ц. прейскура́нтная ціна́ за прейскура́нтом [за ці́нником] ц. расчётная ціна́ розрахунко́ва ц. ро́зничная ціна́ роздрібна́ ц. ры́ночная ціна́ ри́нкова ц. сме́тная ціна́ кошто́рисна

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Зна́чення, значі́ння – 1) значение; 2) разметка.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Вес – 1) вага́; в. брутто – вага́ бру́тто, гру́ба вага́, вага́ з та́рою; в. живой – жива́ вага́; в. нетто – вага́ не́тто; в. собственный – чиста вага́; в. удельный – пито́ма вага́; в. чистый – чиста вага́; -сом (в смысле колич.), (нар.) – завва́жки; на вес – на вагу́, ваго́ю; сумма весов – сумо́вана вага́ (окре́мих) ва́ртостей; 2) (значение) – вага́, зна́чення; иметь вес – ма́ти вагу́, ва́жити, зна́чити.

Значение – 1) (смысл) – зна́чення, зміст (-ту); з. этого закона – зна́чення (зміст) цього́ зако́ну; 2) (важность) – зна́чення, вага́, сила; з. служебное – помічне́ зна́чення; иметь -ние – зна́чити, ма́ти зна́чення, ва́жити, ма́ти силу, ма́ти вагу́; иметь большое -ние – бага́то ва́жити, великова́жити; иметь первостепенное -ние – бу́ти першорядним; ма́ти першорядну вагу́; иметь ударное -ние – бу́ти нага́льним, ма́ти бойове́ зна́чення; потерять -ние – втра́тити чинність, вагу́, зна́чення, унева́жнитися; придавать -ние чему – надава́ти ваги чому́; придавать мало -ния чему – надава́ти ма́ло ваги чому́, легкова́жити що; приобретать -ние – набува́ти зна́чення (ваги), ува́жнюватися; 3) (матем.) – ва́ртість (-тости); з. приближенное – наближена ва́ртість; з. числовое – числова́ ва́ртість.

Смысл – 1) ро́зум (-му); (понимание) – розумі́ння; (значение) – розумі́ння, зна́чення; (основание) – ра́ція; с. природный – про́стий ро́зум; с. прямой, собственный – властиве розумі́ння, зна́чення; в буквальном смысле (понимать) – буква́льно; в отрицательном смысле (высказываться) – неґативно; в положительном смысле (высказываться) – позитивно; в прямом смысле (принимать) – у про́стім, безпосередні́м зна́ченні (розумі́нні); в тесном смысле – ву́зько розумі́ючи; в смысле (чего) – в зна́ченні (розумі́нні) чого́; в широком смысле – широко розумі́ючи; в точном смысле – в досто́тному розумі́нні; в этом смысле – в цьо́му розумі́нні; добраться до смысла – дорозумі́тися; есть смысл (так поступить) – є ра́ція; нет смысла (так поступить) – нема́ ра́ції; 2) (содержание) – зміст (-ту); с. закона – зміст зако́ну; по смыслу закона – відпові́дно до змісту зако́ну, за змі́стом зако́ну; приобретать особый смысл – набува́ти, набу́ти особливого змісту.

Стратегический (о ж. ветви) – стратегі́чний, військо́во́го зна́чення.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

зна́чення, -ння; -чення, -чень

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Зна́чення, -ня, с. = Значі́ння. Сл. Нік.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

га́нгстерка, га́нгстерок, ґа́нґстерка, ґа́нґстерок; ч. га́нгстер, ґа́нґстер учасниця бандитського угруповання. [«Гангстерка» Michelle Andrade зацілувала «агента FBI» у новому палкому кліпі. (uazmi.org, 27.06.2019). І байдуже хто вона – аґентка Москви, проститутка Шангаю, ґанґстерка Чікаґо, яке це має значення, коли вона вже в мені, в моїй крові, моїх мислях і звільнитись від цього вже немає сили. (Улас Самчук «На твердій землі», 1966).] див.: банди́тка

ґа́нґстерка, ґа́нґстерок, га́нгстерка, га́нгстерок; ч. ґа́нґстер, га́нгстер учасниця бандитського угруповання. [«Гангстерка» Michelle Andrade зацілувала «агента FBI» у новому палкому кліпі. (uazmi.org, 27.06.2019). І байдуже хто вона – аґентка Москви, проститутка Шангаю, ґанґстерка Чікаґо, яке це має значення, коли вона вже в мені, в моїй крові, моїх мислях і звільнитись від цього вже немає сили. (Улас Самчук «На твердій землі», 1966).] див.: банди́тка

засту́пниця, засту́пниць; ч. засту́пник 1. та, хто заступає, заміняє когось на якомусь посту, виконує чиїсь обов’язки. [Тут же неподалік три колгоспниці тихенько осуджують заступницю міністра: – Подумаєш, цяця, – ще відвертається! (Олександр Довженко «Поема про море», 1956).] 2. посадовиця, яка заміщає керівника чи керівницю, організатора чи організаторку та ін. [Пані Рузвельтова зреклася місця заступниці директора уряду цивільної оборони. (Львівські вісті, 1942). Хтось торкнувся її руки: це була заступниця голови «Жіночого Союзу», пані Оля. (Марія Струтинська «Буря над Львовом», 1941). Провідником ситківкової секції УКС «Сян» вибрано проф. Красника його заступницею дир. Сенечкову. («Зі спорту», 1940).] 3. та, хто захищає, охороняє когось або щось від нападу, замаху, ворожих, небезпечних дій та ін. [Більше значення мав головний військовий лікар, його колега з часів Берліну, що лікував був колись Гітлера, та він був на відпустці, мав вернутися аж за тиждень, його заступницями перед владою могли б, може, бути жінки високих військових. (Марія Струтинська «Помилка доктора Варецького», 1947).] див.: захисни́ця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 289. Словник української мови: в 11 томах, Т. 3, 1972, с. 338 – значення 1, 3. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь української мови 1909 р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

мистецтвозна́виця, мистецтвозна́виць; ч. мистецтвозна́вець фахівчиня з мистецтвознавства. [Роль мистецтва в становленні людини вдало окреслила французька мистецтвознавиця Франсуаза Барб-Ґалль <…> (О. В. Гайдамака. Мистецтво: підруч. для 10 (11) кл., К., 2019, с. 1). От єдине, напевно, архітектура в нього – це справжнє зодчество, – сказала на відкритті виставки мистецтвознавиця Галина Скляренко, фактично єдина нині, яка писала про мистецькі пошуки митця. (Україна молода, 2019). Фотографія для письменниці, художниці, мистецтвознавиці та мовознавиці Лідії Йолтуховської-Скоропис має подвійне значення. (Високий замок, 2006). <…> і все то були кобіти без перебільшення дивовижні – письменниці й художниці, мистецтвознавиці й феміністки, – якийсь сліпучий інтернаціонал талантів, розуму і вроди <…> (Оксана Забужко «Прощання з імперією: кілька штрихів до одного портрета», 1998).] див.: мистецтвознавчи́ня, мистецтвозна́вка Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 239.

мовозна́виця, мовозна́виць; ч. мовозна́вець фахівчиня з мовознавства. [Пам’ятаю, як тоді цю світлину відкоментувала моя товаришка, викладачка, мовознавиця і редакторка Мирослава Прихода: «Сирі, та не сірі». (Марія Титаренко «Комунікація від нуля: Есеї для Мані», Львів, 2019, с. 138). «Має відбутися деколонізація українського суспільства, що включає десовєтизацію і дерусифікацію», – переконана мовознавиця. (Україна молода, 2019). Синкретизм у межах одного типу складних речень мовознавиця номінує внутрішнім <…>. (Наталя Кобченко «Явища подвійності й перехідності в системі синтаксичних зв’язків сучасної української мови», 2018). Як припускає сучасна українська мовознавиця Ганна Дидик-Меуш: «У виразі дворська хвороба акцентовано на соціальному стані людини <…>». (Юрій Волошин «Козаки і Посполиті», 2016). Фотографія для письменниці, художниці, мистецтвознавиці та мовознавиці Лідії Йолтуховської-Скоропис має подвійне значення. (Високий замок, 2006).] див.: мовознавчи́ня, мовозна́вка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

об’є́ктка, об’є́кток; ч. об’є́кт та, на кого спрямовано певну діяльність, увагу та ін. [Жінки, на противагу, сприймаються радше як об’єктки – ті, щодо яких дія виконується, яких оцінюють, на яких спрямовано (чоловічий) погляд, які надихають інших (зокрема чоловіків) діяти. (Тамара Марценюк «Чому не варто боятися фемінізму», К., 2018). Жінок можуть сприймати при цьому як об’єкток (споглядання), а не фахівчинь із ІТ. (Вісник Львівського університету. Серія соціологічна, 2014, Вип. 8, с. 76).] див.: суб’є́ктка   Рекомендації   Попри наявність контекстів уживання, виникають сумніви щодо доцільності вживати фемінітив об’єктка. З одного боку, це слово виразно оказіональне, а з іншого – як філософське поняття, воно не містить суб’єктності, властивої назвам людини. Хоча, звісно, ніхто не забороняє розвивати в цьому слові саме таке значення.

помічни́ця, помічни́ць; ч. помічни́к 1. та, хто допомагає комусь у чомусь. [Леся – помічниця Роми, він називає її своїм «павербанком». Працювати екстрасенс може тільки в парі з нею. (Репортер, 2018). Від моменту одруження Ада була його сталою супутницею й навіть помічницею. (Юрій Андрухович «Перверзія», 1996). Жвава, горяча і розумна, вона була помічницею і адміраторкою батька. (Наталя Геркен-Русова «Шевченко у Репніних», 1947).] 2. та, хто виконує допоміжну роботу. [За годину Баранова заарештували, а Анну звільнили з посади й перевели помічницею дієтолога у притулок для незаміжніх матерів неподалік польського кордону. (Ірвін Шоу «Зелена голявка», пер. Всеслав Ткаченко, 1995). – Хіба ж таки й справді так серйозно? – захвилювалася добросердна Юлія Миколаївна, лікарська помічниця – «старша сестра». (Наталена Королева «Без коріння», 1936). Ця молода дівчина – моя помічниця – говорила дивні речі. (Семен Скляренко «Пролог», 1934).] // дома́шня помічни́ця – та, хто допомагає провадити домашнє господарство. [На фото: Відмінниця, художниця, домашня помічниця Інеса Посисень у новій довгій шубі разом зі своєю бабусею Мартою. (Високий замок, 2011). Т-во «Будучність», правда, улаштувало було один курс для вишколу домашніх помічниць <… > (Діло 10.02.1939).] 3. та, хто разом із кимось бере участь у якійсь важливій і важкій справі. [І не тільки вдома Ольга Антонівна була вірною помічницею Миколи Віталійовича, а й у різних справах громадського значення, які організовував Лисенко. (Софія Тобілевіч «Мої стежки і зустрічі», 1953).] 4. службовиця, яка підпорядкована керівникові чи керівниці і є його чи її заступницею у виконанні певних обов’язків. [Помічницю спікера Палати представників штату Колорадо Крісанту Марч, яка допомогла пронести в Капітолій штату портрет президента РФ Володимира Путіна, піддали дисциплінарному стягненню. (Високий замок, 2018). <…> з двома тільки я зналася: оцим К. і його чи помічницею, чи секретаркою «Надєждою Міхайловною». (Софія Парфанович «У Києві в 1940 році», 1950).] див.: підле́гла, сподви́жниця, підсо́бниця, ад’юта́нтка Словник української мови: в 11 томах, Т. 7, 1976, с. 128. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

суча́сниця, суча́сниць; ч. суча́сник та, хто живе в один час, в одну епоху з кимось, чимось. [Королева, яка пам’ятає Вінстона Черчилля та була сучасницею висадки союзників у Нормандії, сприйняла це нахабство з крижаною аристократичною стриманістю. (Український тиждень, 2019). У центрі уваги письменниці – доля, екзистенційні пошуки сенсу буття, інтимні проблеми та внутрішній світ жінки, нашої сучасниці або героїні з далекого минулого, як в історичному романі «Перхта з Рожмберка, або Біла пані» <…> (Олена Погребняк «Модус України в чеській прозі кінця ХХ -початку ХХІ століття: типологія і жанрологія»: дисертація, К., 2015). Ця однаковість із тих, що робить фактично нерозрізнюваними всіх на світі поп-зірок, сучок, модельок, старшокласниць, петеушниць, словом, усіх наших сучасниць, бо її, цю однаковість, створили для них усіх телевізія, журнальні обкладинки й наш радянський спосіб життя. (Юрій Андрухович «Дванадцять обручів», 2003). <…> там Михайло Грушевський, Андрій Ніковський, там подруга Лесиного дитинства – Людмила Старицька-Черняхівська – вони розуміли свою велику сучасницю. (Євген Сверстюк «"Я любила вік лицарства" Леся Українка», 1991). Візита у авторки «Шоломи на сонці», сучасниці Івана Франка та Василя Стефаника і взагалі старої гвардії наших будителів, мала для мене особливе значення тим, що давала можливість торкнутись чогось, що було вже історією. (Улас Самчук «На білому коні», 1965). Шо лучаються жінки, котрі до самої смерті ділають своєю красою, – про се свідчить відома історія славної тулузанки Павлі де Віньє, сучасниці Петрарки (1304 – 1374). (Осип Назарук «Роксоляна», 1929).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 733. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 872. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

фі́зиця, р.в. мн. фі́зиць; ч.р. фі́зик фахівчиня з фізики. [Ірина Дарвай – інженерка-фізиця. (Олена Синчак, 2021).] див.: фізики́ня, фі́зичка   Рекомендації   З-поміж словотвірних варіантів фізики́ня, фі́зичка, фі́зиця вдалими найменуваннями для фахівчині з фізики можуть бути фізики́ня або фі́зиця. Натомість за словом фі́зичка узус уже закріпив значення «учителька або викладачка фізики».

форумля́нка, форумля́нок; ч. форумля́нин активна учасниця форуму. [О, а я сьогодні отримала свій подарунок, і не просто подарунок, а ще й як бонус чудову прогулянку з неймовірною форумлянкою. (byblos.in.ua, 06.03.2016). Вітання з днем народження для чарівних форумлянок! (pinterest.com). Форумлянка року 2013. (posydenky.lvivport.com, 02.01.2014). Форумлянка сама ж пояснила – це умовне значення. (malecha.org.ua, 31.05.2012). На світлині форумлянка "Поштовху" Волошка хвалиться своєю вишиванкою. (indragop.org.ua, 07.03.2010).] див.: форумча́нка

хі́мічка, хі́мічок, хе́мічка, хе́мічок; ч. хі́мік, хе́мік 1. фахівчиня з хімії. [Ти ба! Геніальна хімічка, що відкриває нову електронну або суперядерну реакцію і сама тягає мішки з діапозитивами... (Георгі Марков, А. Жуковський «Мужчини», пер. Андрій Лисенко, 1964). Потім приїхала ота сама Льоля – хемічка. В лабораторії практикувала. (Ольга Мак «Чудасій», 1956). – Філолог, як і він? – Ні, пане, я хемічка. (Жорж Дюамель «Грозова ніч», пер. Людмила Коваленко-Івченко, Михайло Івченко, 1928).] 2. викладачка хімії. [А хімічка все шепотіла й шепотіла щось комісії. (Ірен Роздобудько «Одного разу…», 2014). А у вчителів буде істерика, особливо – з хімічкою. (Андрій Кокотюха «Мама, донька, бандюган», 2002). – Дякую за увагу, – вклонилася й вийшла хемічка, хоч дзвінка ще й не було. (Андрій Химко «У пазурах вампіра. I. Шляхами до прийднів», 1957).] див.: хіміки́ня (хеміки́ня); хі́миця (хе́миця) Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 73 — хімічка розм.]   Рекомендації   З-поміж словотвірних варіантів хіміки́ня, хі́мічка, хі́миця вдалими найменуваннями для фахівчині з хімії можуть бути хіміки́ня або хі́миця. Натомість за словом хі́мічка узус уже закріпив значення «учителька або викладачка фізики».

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Злодѣ́й = лиходїй, ка, лиходїйник, ця, лихово́дник, ця, злочи́нець, злочи́нниця (С. 3.), зло́дїй, ка, поб. — злодю́га. (Останнє слово найбільше прикладаєть ся до того злодїй, що краде, але має і спільне значення.) — Він душогубу, лиходїю в раю зустрітись дав надїю. Старицький (Рада). — Крадене у злочинцїв в їх схованнях понаходили. К. Ст. — Таковий злодїй сам один за теє злочинство каран бути маєть. Ст. Л. — Нецнотливому Чаплинському, бенкартові Литовському, опіякові Польскому, злодїю і бездушному здирцї Українському, ледащицї, злодюзї. Л. В.

Ко́мната, ко́мнатка = сьвітли́ця, сьвітли́чка, ха́та, ха́тка, хати́на, го́рниця, го́рничка, покі́й, кімна́та, ківна́та (С. Л. З.), лїтня без печі — хи́жа, хи́жка. — Ко́мнаты = хати́, го́рницї, покої. (Найбільше спільне значення мають слова: хата, покі́й; слова сьвітли́ця і го́рниця переважно визначають більші покої за-для гостей, а кімна́та — невеличка; слова сьвітли́ця, го́рницї, ха́та і поко́ї визначають теж і цїлий будинок.) — Наша горниця з Богом не спорить ся. — Поставлю хату і кімнату, садок, гайочок розведу. К. Ш. — Скільки у вас хат наймаєть ся ? — Наняв дві хати (або дві хатї), а сам живе в кімнатї. — Пішов у горницї. — Не замітай чужої хижі, аби твоя була заметена. н. пр. (Д. теж під сл. Изба́). — А в моїм дворі штирі покої, а пятая сьвітличенька для тя самої. н. п. Б.

Разгильдя́й = чвала́й, тюхтїй (С. Ш.), вахла́й, маму́ла, роззя́ва, ґа́ва; перше значення — качконо́гий, що ходить переваги-ваги, мов качка. Пр. д. під сл. Вахла́къ, Зѣва́ка, Перева́ливаться 4 і Похо́дка.

Разношёрстный = різнома́стний, пері́стий, ряби́й, му́рий, муру́гий, рябоми́зий, дерешува́тий, строка́тий. (Перші три мають спільне значення, про останні дивись подрібно під сл. Масть 1.)

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)