Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат

Запропонувати свій переклад для «квітка»

Шукати «квітка» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Акулина, Акилина – (лат.) (как рус. имя) Акуліна, (укр.) Килина, Кулина, Якилина, (умен.) Килинка, Килинонька, Килиночка, Киля. [Зажурилась Килина-дружечка: — З чого ми будемо Олені вінок плести? (Н.п.). — Гляди ж, Килино, нагодуй мене так, щоб через цілісінький піст не захотілося мені їсти (Г.Квітка-Основ’яненко). Збираються буцімто прясти, та замість того пустують, жартують та вчаться горілочку пити; від матерів курей крадуть та туди носять, та ще й таке там діється, що сором і казати. Чи мало ж то своєї слави загубили, ходячи на тую погань: от хоч би і Явдоха, і Кулина, і Пріська (Г.Квітка-Основ’яненко). Увійшла тітка Якилина і глянула на Олесю. Олеся сиділа сердита й бліда. — Пішли? — спитала Якилина. — Хвалить Бога, пішли. Трохи не луснули з досади, — сказала Олеся (І.Нечуй-Левицький). — Ходіть, Килино, осьде край берези ще свіже зіллячко (Л.Українка). Після музею Булгакова вони розглядали сувеніри, доки Акуліна не помітила залізної таблички «Андріївський узвіз", і тоді її прорвало: «За що ви нас так нє любітє?!» Вона почервоніла, на її очі навернулися сльози, і Акуліна впала в істерику від того, що в «матєрі городов русскіх» все якесь малоросійське (В.Даниленко)].

Бант – бант, (похожий на цветок) кві́тка, (похож. на мотылька) мете́лик, (уменш., бантик) бантик: • губы бантиком – губи бантиком. [Широка синя стрічка в материному чіпкові, біла сукня на дочці, червона стрічка, котрою був підперезаний Олесин стан, червоний бант в косах — усе те так налякало студента, що він сидів як на шпильках (І.Нечуй-Левицький). Він минав, не спиняючись, пишні вітрини крамниць, де в блиску ламп мінялись великими бантами пов’язаний шовк і серпанок, спадаючи легкими хвилями з підставок на підвіконня; де на скляних поличках лежало золото й миготюче каміння, шари запашного мила між химерними флаконами пахощів, стоси цигарок з мальовничими паличками, турецький тютюн і бурштинові чубуки (В.Підмогильний). — Не лайте їх, дуже прошу. Вони більше не будуть, —  говорить  старшина Паляничко, підкручує вус, і очі в нього затуманюються. — Ах, пробачте! Я навіть не подякувала вам. Спасибі!  Спасибі!  —  враз почервонівши, говорить Галина Сидорівна, робить губи бантиком, і очі в неї теж затуманюються (В.Нестайко). На ній шуба з натурального хутра та лаковані чобітки, рот дметься червоним бантиком (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Макіяж… манікюр… педікюр… епіляція… Е.-ех! А в дитинстві зав’язала бантик на голові —  і вже красуня!].

Век – 1) (жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба; 2) (нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно: • болезнь века – хвороба століття; • в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не; • век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де; • век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть); • в веках – у віках, довічно;  век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи; • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.); • век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.); • веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку; • век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти; • век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.); • в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи; • во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків; • в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку); • в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком; • в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі); • двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя); • доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати; • до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить); • золотой век – золотий вік; • из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть; • испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця; • каменный век – кам’яний вік; • коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа); • на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку; • на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане; • от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому; • отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє); • относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний; • отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку; • прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому; • с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом; • сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові; • укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому; • целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Він шокований одним цікавим відкриттям: людський вік насправді мало змінює людину, в ній завжди існує те, що ніколи не змінюється (А.Дністровий). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)].

Возможность – змога, спромога, спроможність, можливість, можність, зможність, мога, (только о физич. возможности) снага, (средство) спосіб: • беспрепятственная возможность – добра змога; • давать, дать возможность – давати, дати змогу (можливість), спомагати, спомогти зробити що; • до последней возможности – до останньої змоги (можливості), поки змоги (сили), поки змога (сила), до останку; • если нет возможности – коли (якщо) нема (немає) змоги (можливості), коли не змога (не спромога, не сила), (иногда) коли не спосіб; • иметь возможность что-либо сделать – мати змогу (спромогу, спроможність, зможність, можливість) що зробити, бути у змозі (у спромозі) що зробити, бути спроможним що зробити, на що, спромагатися, спромогтися що зробити; здужати; • имеющий возможность – спроможний; • исключать, исключить возможность чего – знеможливлювати, знеможливити (унеможливлювати, унеможливити) що; • исключаю (исключая) возможность чего – не припускаю (не припускаючи) можливість; • не было возможности у кого – не було змоги (спромоги, спроможності, можливості) у кого, не мав змоги (спромоги, можливості) хто, не було як кому, несила була кому; • не имеющий возможности – неспроможний; • не исключаю (исключая) возможность чего – припускаю (допускаю) (не припускаючи, не допускаючи) можливість; • неограниченные возможности – необмежені можливості; • нет возможности – незмога (неспромога, неспроможність), несила, ніяк, нема як, (иногда) нема ходу; ані способу; немає можливості (змоги); • нет возможности возвратить долг – нема можливості повернути борг, нема звідки повернути борг; • обеспечить возможность чего-либо – уможливити що; • он не имеет возможности – він не має змоги (спромоги, спроможності), можливості), несила (незмога, неспромога, неспроможність) йому; • по возможности (по мере возможности, в меру возможности) – по змозі, по спромозі, по можливості); що мога; яко мога; • получить возможность – мати змогу; дістати, одержати змогу змогу (спромогу, спроможність), спромогтися, спомогтися на що; • предвидится, возникает возможность чего-либо – заноситься на що-небудь; • при первой (при ближайшей) возможности – при першій нагоді; • творческие возможности – творчі можливості, творча спроможність; • это даёт (открывает) возможность – це уможливлює, це дає (відкриває) можливість (змогу), це спомагає на що; • это исключает возможность – це унеможливлює, це не дає змоги; • явилась возможность – настала [добра] змога, настала можливість. [Робимо, мамо, до кривавого поту і вже снаги не стає (Г.Квітка-Основ’яненко). Не було способу через Біг переправитися (А.Свидницький). Це ж був тоді 1890-ий рік; заносилося на війну між Росією й Австрією (А.Кримський). Ніяк їй з дому піти, бо ні на кого дитину кинути (Сл. Гр.). Поруч шафи, одбираючи їй змогу вільно відчинятись, стояв великий горорізьблений буфет, прихилившись верхівкою до стіни, що без неї він втратив би рівновагу (В.Підмогильний). — Ні, пане, не піду, незмога моя,— одмагався Санчо. — Скоро я од вашої милості одійду, зразу всяке страховіття на мене лізе, всяке марево мріється. Вже хоч гнівайтесь, хоч ні, а я од вашої парсони зроду-звіку ні на ступінь не віддалюся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Треба будувати майбутнє. Не маю сил терпіти. Треба їхати звідси. Можливості: Переїхати до сестри. Знайти чоловіка. Прострелити собі голову. Переїхати до сестри, знайти чоловіка і прострелити йому голову (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Останнім часом Миляга провадив у кабінеті дні й ночі, завдаючи по змозі шкоди собі й Вітчизні (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). У концентраційних таборах, наприклад, у цій лабораторії життя і на цьому полігоні, ми спостерігали, що деякі з наших товаришів поводилися наче свині, у той час як інші поводилися наче святі. Людина має обидві можливості; яку з них вона реалізує, залежить від її рішень, а не від обставин (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Було дві можливості: або встати на їхню платформу, або повиснуту над нею (С.Є.Лєц). Досягнувши стелі своїх можливостей, марно намагатися пробити її головою].

Встречный – стрічний, зустрічний, стрічаний: • встречные кумовья – стрі́чані (стріте́нні) куми; • встречный ветер – супротивний вітер; • встречный и поперечный (разг.) – кожний (кожен) стрічний; хто трапиться; хто попало; абихто; • встречный иск – зустрічний (стрічний) позов, зустрічне домагання; • встречный удар – зустрічний удар; • каждый встречный – кожний (кожен) стрічний (зустрічний); • первый встречный (попавшийся) – перший-ліпший; перший (кожний, кожен) стрічний. [Полюби мене в чорній, а в білій полюбить і абихто (Пр.). А зустрічний каже: — Як же ми розійдемося, коли місточок узенький; вертай ти назад (Квітка-Основ’яненко (Г.Квітка-Основ’яненко). Стрічні хаджі одвертались од нього, немов жахались грішника (М.Коцюбинський). Україно моя! Україно. Ти слухана казка, Недослухана казка, сповита у зустрічний дим (В.Стус). Його пан з нетерпінням виглядав світову зорю, йому здавалося, що вдень неодмінно спіткає вже одчаровану Дульсінею, свою володарку; і, верстаючи путь далі, він вдивлявся в кожну зустрічну жінку: чи ж не Дульсінея це Тобоська, так-бо свято вірив він у спевнення Мерлінової обітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Гиацинт – 1) (греч., миф., ещё Гиакинф) Гіяцинт; 2) (минер., греч.) гіяцинт (совет. гіацинт); 3) (бот., лат.) гіяцинт, яр-цвіт. [— Сниться мені часом, що вона така легенька, як повітря або туман, і ніби все ходить в квіт­нику поверх левкоїв та гіацинтів і ні одна квітка не вги­нається під її легенькими черевичками; часом сниться, що вона ходить по хвилях на морі, то ніби пливе на рожевих хмарах на заході сонця, в дивному зеленому убранні, вся в рожах та леліях, і співає такі дивні пісні, що в мене серце замирає. А в неї на голові вінок з рож, а над він­ком сяє вечірня зірка (І.Нечуй-Левицький). Ми збирали яр-цвіт берегами Там, де балка до річки спадала (В.Свідзинський). З’являться, не знати звідки, І стокротки, і нагідки, І лілеї пізній цвіт, І найперший первоцвіт; Запишаються в діброві Гіацинти сапфірові, І впаде на ці дива Перша крапля дощова! (В.Мисик, перекл. Д.Кітса). Бідолашна, в ній також була якась вразливість лісових гіацинтів, вона не була з гуми й пофарбованого волосся, як сучасні дівчата (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)].

Грымза – дідуга, (карга) карга́, (брюзга) бурку́н, буркоту́н (ж. р. буркоту́ха), ворку́н, воркоту́н, (ж. р. воркоту́ха), бурми́ло. [Сякий-такий, лисий дідуга! ум відстарів. Пооббірвав діточок і мене на старости! (Г. Квітка-Основ’яненко)].

Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].

Дорический – доричний. [Два – три рядки – доричні стиглі вірші. Завжди доречні – мов великі пружні стегна. Отак-от і пливеш життям – по річці Усього, що повік живе й однак давно померло (Віталій Квітка)].

Дремать – дрімати, куняти, (шутл.) окунів ловити: • враг не дремлет – ворог не дрімає; • на то и щука в море, чтоб карась не дремал – на те й щука в морі, щоб карась не дрімав (Пр.); для того й муха на світі, щоб ліниві удень не спали (Пр.); • он дремлет – він дрімає (куняє), (гал. шутл.) він з дрімаком ся вітає. [Дідона зараз одгадала, Чого сумує пан Еней, І все на ус собі мотала, Щоб умудритися і їй; З-за печі часто виглядала, Прикинувшись, буцім куняла І мов вона хотіла спать. Еней же думав, що вже спала, І тілько що хотів дать драла, Аж ось Дідона за чуб хвать (І.Котляревський). Лежить собі неборака, Думає, гадає, Як то будем мандрувати, І тихо дрімає… (Т.Шевченко). Мале дитя коло його на сонці куняє (Т.Шевченко). Стоять з позасвічуваними свічками, хто слуха, а хто й окунів ловить, слухаючи (Г.Квітка-Основ’яненко). Куняє й наливає, наливає — випиває, випиває і куняє, свого віку козацького доживає (Номис). — Певно, що Одарка не гаптує: або спить або так куняє (М.Вовчок). Місто заснуло; скелі стояли над водою, неначе тяжку думу думали; куняв ліс на горі, сумували зелені верби (І.Нечуй-Левицький). Сваха Марта почала дрімати, все куняла, сидячи на стільці, й трохи не заснула (І.Нечуй-Левицький). Дух минулого, злеглий, могутній, прокинувся в нім, дух віків, що дрімає в душі й підводиться хвилинами зрухів, манячи до завмерлості й тиші, той непереможний, хоч і приборений голос, що шепоче казки про втрачений рай та співає пісні природності (В.Підмогильний). Левко куняв, схилившись на стіл (В.Підмогильний). По тій фразі очі його, що вже почали були дрімати, враз широко відкрились (І.Багряний). У Тібеті монахи повертаються з літнього усамітнення. У нас депутати з курортів. За літо зал засідань зазнав значних реконструкцій. Крісла розширили на вісім сантиметрів, зручніше буде дрімати (Л.Костенко). Або ж куняв; тоді взуття впиналось у небо, ніби церковні шпилі, високий овес виструнчувався, мов рота ландскнехтів у зелених строях, а маковий цвіт ввижався гожою дівчиною із заледве прим’ятою сукнею (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Поки ми спимо, ворог не дрімає. Спіть більше — вимотуйте ворога].

Жо́па, за́дница, по́па (вульг.) – срака, (ум.) сраченя́, гузно, гузниця, дупа, (ув.) дупенція; (попка, ум.) дупця, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупампулька тощо; (ув.) дупище, ґедзло, ґепа, сідниці, зад; • полная жопа (разг., в знач. «плохо дело!») – повна дупа; • получить по попе – дістати по дупі. [Поцілуй мене у ґедзло (Сл. Гр.). Як любо бачити зимову ідилію, коли важкотілі жінки ґраційно падають пишними дупенціями на слизький лід… (В.Даниленко). Після нетривалої перерви дупи замиготіли перед очима з такою частотою, що нічого, крім них, і не бачив: дупа в політиці, дупа в економіці, дупа в культурі, міжконфесійна дупа, дупище людських взаємин (В. Павлів). А є ж бо такі чудові слова, як «дупця, дупелька, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупапулька, дуплюська, дупампуся, дупочка, дуплюсечка, дупелюсточка, дуперлинка, дупівонія», а в деяких, жартівливих місцях,— «дупенція, дупокльоцик, дупендра, дупижмо, дупасія, дупекло». (Ю. Винничук). Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! (Юрко Позаяк). Нас вабить вигин вуст дівиці і хижий виклик їх зіниць, вузькі броньовані спідниці і хтива випуклість сідниць (Віктор Шушпан). Метелик доганя метелика. І квітка квітку доганя. І їде дитинча на велику І відбиває сраченя… (Галина Паламарчук). Одягла кохтину «з Європи», що сягала пупка, міні-спідничку, котра заледве прикривала сраченя — «два зубочки часнику», вхопила потерту торбинку-«човник» — також «з Європи», й, не поснідавши, вибігла з будинку, назустріч лихові, яке вже висновувалося, вже маріло попереду… (Неля Шейко-Медведєва). Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п’яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті (В.Шкляр). Слово «дупа» мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа – частина тіла, на якій сідається. 2. Жіночий статевий орган («Люська дала мені дупу»). 3. Жінка, як об’єкт сексуального зацікавлення («О, та Нуська файна дупа»). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою («Борщ без мнєса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа»; «та з нього такий дупик, що страх»). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?«) 6. У значенні спини («Світ повернувся до мене дупою») 7. «Взяти за дупу» – до чогось примусити. 8. «Йому бракує тільки другої дупи» – те саме, що йому бракує тільки пташиного молока. 9. «Цілувати когось в дупу» – підлизуватися. 10. «Темно, як у мурина в дупі». 11. У значенні серця – «це тішить мою дупу»; «аж ми жаль дупу стиснув». 12. «Добратися до чиєїсь дупи» – поквитатися. 13. «Дупа волова», «дупа з вухами» – нездара. 14. «Дупа з яйцями» – про вольову жінку. 15. «Гризти дупу» – нарікати на щось, шкодувати. 16. «П’яний в дупу»; «п’яний в штири дупи». 17. «Виглядає, як дупа» – про когось, хто зле виглядає (Ю.Винничук). Тільки й того, що відшмагали вже старою, а тому шорсткою, як наждак, і колючою, що аж іскрила, кропивою. Ще цілі дві доби по моїм першім шкільнім дні мені здавалося, що ті іскри сиплються з моїх ніжок і худої дупці і вдень, і вночі (О.Слоньовська). Так відшмагали, що із сраки аж клапті летіли (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Панове, ваше щастя, що я маю гарячу подругу світового класу з бездоганно пропорційним срако-цицьковим співвідношенням, а то б я розсердився (О.Негребецький, перекл. «Не займайте Зохана»). — Гайє, чоловіче, ох і ноги в неї, ого-го!— Його думки повзуть трохи вище.— В неї, мабуть, і гепа гарна, отака… як у слонихи (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Тупий, як срака. 2. Навіть на найвищому троні сидить дупа. 3. Тепер не заведено казати: «Ідіть в дупу!». Тепер кажуть: «Усім залишатися на своїх місцях!» 4. Срака — багатофункційна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї ухвалюють рішення і виконують більшість робіт, на неї шукають пригод, a коли знаходять, в ній же і сидять. 5. Поки є срака — пригоди не закінчаться!].

Какой, (устар.) каковой – 1) (по качеству) (с логич. ударением на нём) яки́й; (с лог. удар. на слове, к которому относится) що́ за, (усилит.) якенний; 2) (который) ко́три́й, (реже) кото́рий; (в относит. придат. предл.) що, що таки́й, яки́й; • Бог знает како́й – бо́зна-яки́й (Бог віда який), святий знає який, казна-який, (невесть какой) не́ві́дь який; • в какое время? – якого часу (у який час)?, коли саме?; • вот какой! – отакий! (оттакий!), (эмоц.) отакенний! (оттакенний!), отакезний! (оттакезний), отакісінький!; • до како́го времени? – на яки́й час? до яко́го ча́су?; • кака́я нужда знать? – яка (що за) потре́ба зна́ти?; • каким образом – яким чином (способом, ладом, побитом, робом, світом), як, по-якому; • какими судьбами? – яким побитом?; • како́е! (разг.) – де́ там!; • какое тебе дело? (фам.) – що тобі до того?, яке тобі діло?, тобі якого батька горе?; • како́й бы ни – хоч би яки́й, хоча́ б яки́й, (рус.) яки́й би не; • како́й бы ни был – будь-яки́й, усякий; • како́й бы то ни было – бу́дь-яки́й, (диал.) бу́длі-який, (раскакой) пере́який; • како́й дорогой – кудо́ю?, яким шляхом (якою дорогою)?; • како́й из – котри́й, (реже) кото́рий, хто з; • какой-либо, какой-нибудь – (из нескольких) яки́й, яки́й-не́будь, котри́й, де́котрий, котрий-небудь, (реже) котри́й-бу́дь, (диал.) бу́длі-яки́й; (неизвестно кто) яки́й, яки́й-не́будь; (с пренебреж.) аби́-яки́й, яки́й-таки́й; (не более как) яки́й; • како́й лучший, больший и т. п. – де лі́пший, де кра́щий, де більший; • какой ни есть, какой ни на есть (разг.) – хоч би там який, будь-який, хоч [і] який; • какой-никакой – який-не-який, хоч якийсь; • како́й попало – аби́-який, бу́дь-який; • како́й-то – (некоторый) деякий (деякийсь), котри́йсь; (неизвестно кто) яки́йсь, котри́йсь; (с оттенком пренебрежения) яки́йсь-то, якийсь там, котрийсь там; • какой угодно – хоч (хай) який, який завгодно, абиякий, будь-який, перший-ліпший; • какой ширины, длины, величины – який завширшки (уширшки, уширки), який завдовжки (удовжки), який завбільшки (убільшки); • когда какой – коли який; • кое-како́й – сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й, деякий; • кому какой – кому який; • на како́го черта – на лихо́ї годи́ни, на яко́го бі́са (дідька), на бі́са; • не бог весть какой – не бозна-який, не який; • не какой-нибудь – не абиякий, не будь-який (не який-будь); • ни в какую – нізащо; • по какому случаю? – з якої нагоди (причини)?, (иногда) заради чого?; • с како́ю гордостью – з яко́ю пихо́ю, як гордови́то!; • смотря какой – як який, як до; • хоть како́й-нибудь – хоч яки́й, хоч будь-який (хоч який-небудь), (устар.) яки́й-хотя́; • через какие-то (какие-нибудь)… – через якихось… [Що́ то за пе́кло, що те́пло? (Пр.). Три пани́ — їдні́ штани́: котри́й успі́є той штани́ наді́є (Пр.). Сяки́й-таки́й аби́ був, аби́ хлі́ба роздобу́в (Пр.). Вельмо́жна па́нськая персо́на яви́лася перед Плуто́на не як аби́-який харпа́к (Є.Гребінка). — Що ж? Не захотіла йти за мене! А щоб часом не піддатися, так вона без мене звінчалася аби з яким батраком, щоб мені світу собою не зав’язати, щоб не соромити мене собою, і усеє прочее говорила (Г.Квітка-Основ’яненко). Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Т.Шевченко). Ду́рень розка́зує ме́ртвими слова́ми та яко́гось там Яре́му веде́ перед на́ми (Т.Шевченко). — Подиви́сь, яке́! — Да хоч-би воно́ було́ пере́яке, а я його́ й ду́рно не озьму́ (Основа). Коли́-б не узграни́чна сторо́жа, що-годи́ни му́сіли-б украї́нці сподіва́тись на́паду, шкода́ була́-б яко́ї-хотя́ пра́ці (П.Куліш). Що то за хоро́ші, за молоді́ парубки́! (М.Вовчок). Даєте́ їм чита́ти не́ві́дь-які́ книжки́, та ще й заборо́нені (О.Кониський). У ме́не що! не яка́ там і ка́ра мені́ ви́пала… Мо́же ще то й не ка́ра, а ті́льки так воно́ (О.Кониський). Гледі́ть, щоб кінь не заби́в котру́ (О.Стороженко). Розпи́тує: чи нема́ де яко́го нетя́ги? (І.Рудченко). А то, як бродя́гу яко́го, ще в тюрму́ запру́ть (П.Мирний). Де? В котрі́м мі́сці? (І.Франко). Де́ там! Ба́тько наздожене́ і ті́льки наб’є́ (А.Кримський). Прихо́дили які́сь лю́ди (А.Ніковський). Ой чи так кра́сно в які́й краї́ні, як тут на на́шій рі́дній Воли́ні? (Л.Українка). За мить яку́ поки́ну я сей світ (Б.Грінченко). Сюди́-ж ішли́, дак ба́чили кудо́ю, хіба́ тепе́р не втра́пите сами́? (Б.Грінченко). Шевче́нко зна́є, що мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (С.Єфремов). Се як до чоловіка: один зробить, а другий ні (Сл. Гр.). Яки́й со́ром! Де-кра́щого шука́є. На лихо́ї годи́ни тобі́ це здало́ся. На бі́са він тобі́? Живе́ до котро́гось ча́су (АС). Пішов геть, розхристаний, розбризкуючи калюжі, тремтячи від гніву і образи. Ця наволоч ударила його в обличчя! Може, до герцю покликав би? На шаблях? На пістолях? Ач, який лицар об’явився своєї мами! (В.Підмогильний). …мої синхронні рефлексії над тими культурними процесами, в Україні й поза Україною, котрих я була безпосередньою учасницею, бувши зібраними докупи, мають, сподіваюся, принаймні один шанс — відбити, хай як суб’єктивно-перекошено, безсистемно-доривчо, в друзках і оскалках, у кубістично посічених «чвертьпрофілях» — який-не-який, а таки інтелектуальний портрет доби (О.Забужко). Скажи мені, який я письменник, і я скажу тобі, який ти читач (В.Голобородько). “Диви, диви, якенна бабега!” — почулось мені з крутого схилу (Генадій Костенко). Дон Кіхот визвався тримати варту перед замком, щоб не напав буває велетень який-небудь чи там лихий чоловік, знаджений безцінними скарбами вроди, що в замкові тому сховок знайшли. Ті, що нашого гідальга вже знали, подякували йому красненько і розповіли тут же авдиторові про його химороди, чим той непомалу потішався (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Роха похитав головою і підійшов до купи. — Ого! Якенна купа вийшла! (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґ)].

Канцелярия – (от лат.) канцелярия, (устар.) писарня: • небесная канцелярия – (шутл.) небесна канцелярія. [Не прогнівайсь, Олексію, На нескладну річ мою, Що я говорити смію Про писарню ще твою. Раз мні буть там довелося… Але ж скільки там човплося За столами писарів! Там папірок тучі, тучі! Писарів же кучі, кучі! Мов в петрівку косарів (І.Котляревський). І що то: сидільці позапирають лавки, писарі з канцелярії покинуть писати, шевчики, кравчики, свитники, студенти з бурси з своїми спекторами, а часом і учителі, і охвицери, і панки, і настоящі пани, і молоді, і вже підтоптані, усі ж то лавою йдуть… Куди ж то? На Гончарівку (Г.Квітка-Основ’яненко). Всюди панувала або мертва мова, котру викохано штучно по старосвітських чернечих писарнях, або ж та польщизна, котру прийнято в нас між людьми поважними і для громадського життя, і для розмови в рідних сем’ях (П.Куліш). Він попав в військову канцелярію і служив за писаря (І.Нечуй-Левицький). Зате вернувся Максим. Серед очей гранатних і скорострільних білих зубів вбирався молодий селюк у більшовицьку шкуру. З тупоту вояцьких чобіт, з випарів фронтових мітингів вирвався й шубовхнув він, з гранчастим чолом, у розхристаний, шалений тан. На ньому френч і галіфе. Цегельної барви обличчя крите шорсткою щетиною. Під носом колюча пляма рудуватих вусиків. У кишені шестибійний наган. І що йому Бог Саваоф і вся небесна канцелярія? Звів нагана, бацнув раз, і дутий київський образ розсипався на скалки. Скам’яніла Марія, не поверне язиком (У.Самчук). У канцелярію вривається розлютований чолов’яга: — Це тут Товариство захисту тварин?! — Тут. Вас хтось образив?].

Комфортабельный – (англ.) комфортабельний, вигі́дний, зручний, затишний: • комфортабельная квартира – затишна квартира; • комфортабельная обстановка – вигідні обставини; • комфортабельное кресло – зручне крісло; • комфортабельный автобус – комфортабельний (зручний) автобус. [Сидить по мавпі на зорях, на місяцях, Респектабельні пілігрими в комфортабельних «Волгах» «ходять» по шевченковських місцях. Вербують верби у монографії. Вивчають біо- і гео-графію. Полюють в полі на три тополі… А цікаво, багато б із них потрафили пройти шляхами його долі? (Л.Костенко). І от вони мчать уночі машиною на Канів, щоб сісти там уранці на комфортабельний теплохід «Квітка-Основ’яненко», усередину якого вони вчора мріяли хоч оком глянути, а сьогодні будуть його пасажирами… (В.Нестайко). У понеділок‚ о восьмій вечора‚ я посадив Сану на комфортабельний мікроавтобус‚ який доїжджає до Києва‚ як і моя попелюшка‚ за три години (В.Шкляр). — А в місті які новини? — Наїхало російських емігрантів. Наймають комфортабельні квартири, спеціально для них відкрили кілька кав’ярень. Промисловці, артисти, письменники. Золоті дощі за ними. — Ще б пак! — Що? — Обікравши Росію, можна собі дозволити. Буде кому вчити нас самостійництва! (Р.Андріяшик). З недалекої часової відстані, бо чим може бути для кількох тисячоліть ці кілька років мого болісного самокатування, мабуть, іще не на часі зустріч з давніми святинями, мабуть, іще довго треба йти невідомими шляхами, шукаючи стежину вертання до своїх першоджерел, нам — здичавілім у своїй жадобі до ситого і комфортабельного неробства, зблідлим спадкоємцям, втраченої до повного забуття, прадавньої величі невідомих предків (Ю.Завгородній). Райська місцина, мальовничі краєвиди, під боком ліс і рясні суниці, дивовижне гірське повітря, напоєне ароматом трав і смерек, у Річці, води якої найчистіші в Європі, водиться форель. До ваших послуг також комфортабельні номери з ваннами й телевізорами, відеотелефони, ресторан, бар, нічний бар, казино, плавальний басейн, сауна, дискотека — і все це, смішно сказати, за якихось тисячу доларів на добу, хіба це гроші (Ю.Андрухович). Ресторан готелю був вельми комфортабельний. Містер Фоґґі місіс Ауда зайняли столик, і негри-офіціанти подали їм на манюсіньких тарілочках розкішний сніданок (О.Донічева, перекл Ж.Верна). Часом люди ремствували й скаржилися: мовляв, треба спочити, не йти далі, а може, й вернутися. Декотрі жалілися, що позаду було вигі́дніше, принаймні була вода, хай болотна, але вдосталь (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Звичаї падають на все комфортабільніше ложе (С.Є.Лєц)].

Лепёшка, (прост.) Лепёха – 1) корж, ко́ржик; (круглой формы) бала́бушок (-шка), бала́бушка; (совершенно постная) жи́ляник, (редко) жи́лавок (-вка); (из дрожжевого теста) перепе́ча, пере́пічка, перепеча́йка (перепічайка), (диал.) підпа́лок (-лка); (на меду) медяни́к, медівни́к, (из мака с мёдом) маківни́к, (из сыра с яйцами) мандри́ка, (гороховая) горо́хв’яник, горо́хляник (-ка); (из творогу с мукой) мни́шка; (жаренная в масле, ещё, диал.) бу́цик, (вареная с теста) варениця, варяниця, (кондитерская) пасти́лка; 2) (техн.) ко́ржик; (метал.) пла́тівочка; 2) (лекарственная) пасти́лька (пастилка), пігулка, (пров.) ліпа́шка: • дубильные лепёшки – чинба́рні (чинбові́, гарбові́) ко́ржики; • мятная лепёшка – м’я́тна пасти́лька, м’ятівни́к, м’ятний коржик; • разобьюсь (расшибусь) в лепёшку, а сделаю – перервуся (розірвуся, з шкури вилізу), а зроблю що (дійду, доб’юся чого); • цементная лепёшка – цементо́вий ко́ржик. [Вже він і гречаники, і горохвяники, і млинці, і буханці, і пиріжки торгував (Г.Квітка-Основ’яненко). Взяла У холодочок завела, В бур’ян, в садок, поцілувала Та коржиком погодувала, Свіженьким коржиком (Т.Шевченко). Невістка напече книшів, пиріжків, буциків і плескачів (Г.Барвінок). Шматок чорного засохлого хліба, що ви ледве вгризете його зубами, здасться краще найсолодшого медяника (П.Мирний). Чого там не було: вареники, мнишки, жарений дрохвич, смажені в сметані карасі (О.Стороженко). З’явились пісні пироги з гречаною кашею та з грибами, борщ з карасями, а потім стіл аж захряс під варениками, мнишиками в сметані, пампушками, шуликами з маком та медом маковниками (І.Нечуй-Левицький). — Чи коржа і балабушки печете вже? (М.Кропивницький). — Якби моя жінка не стала перепічайкою та не заробляла на паляницях, то ми з нею давно б з голоду попухли (І.Нечуй-Левицький). З оста́ннього бо́рошна спекла́ дві пере́пічки (Б.Грінченко). З останнього борошна спекла дві перепічки, борщу та картоплі зварила (Б.Грінченко). Питалася шишечка перепечі: чи далека доріженька до печі? (Сл. Гр.). Знайте мене, перепечайку, що на воротях тісто (Сл. Гр.). Ви ка́шель ма́єте. А чи не ста́не вам насти́лька ся в приго́ді? (В.Самійленко). Розквасив губу, як варяницю (Сл. Ум.-Сп.). Тре́ба зроби́ти медо́вий ко́ржик та й приклада́ти до ра́ни (АС). — А я від землі. Дивіться на мої руки: сі в мозолях, і дивіться на чиїсь… Піонери зирнули на руки диригента-партійця, м’які,  як  балабушки,  але він помигонув грізним знаком — знов кричати (В.Барка). —   Іди, іди та постав нам мерщій на стіл усе, що є! — гукав Бульба услід жінці. — Нам не треба пампушок, медяників.., маковників та всяких там пундиків! Тягни нам цілого барана (О.Довженко). Я чую, як на всю хату прокислим хмелем пахне тісто, свіжозварена розсипчаста картопля і підпалок (М.Стельмах). На другій таці парували га-ря-чі, тільки но з печі горохляники (Ю.Логвин). Перший день посту називається Жилавий (Жиляний) понеділок і вважається днем очищення від гріхів і скоромної їжі. Цього дня господині готують гречаники з хріном, житні пампушки, а також печуть із житнього борошна довгасті прісні коржі («жиляники», «житники»), які, за повір’ям, наділяють людей силою і витривалістю на весь семитижневий піст (Олена Чебанюк). Як почув теє Санчо, слізно почав благати пана, щоб на таке діло не поривався, бо проти нього і пригода з вітряками, і притичина зі ступарями, і всі інші оказії, досі пережиті, були, сказано б, наче коржі з маком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Перепічка, — мовила Керол. — Ти так вирячився на неї, що бідолаха от-от зашаріється. Заради Бога, або з’їж, або викинь. Я не можу нормально пити каву, дивлячись, як ти витріщився на перепічку! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Готувала казани, в яких лужили білизну; пекла бублики, тістечка з айвою, робила пастилки з виноградного сусла та инші ласощі (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса)].

Лицо – 1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].

Лишаться, лишиться – втрачати, втратити; губити, згубити, загубити; позбуватися, позбутися; позбавлятися, збуватися, збутися, збува́ти, збу́ти що, позбавлятися, позбавитися; (вульг.) ріша́тися, ріши́тися чого́, (терять) втрача́ти, тра́тити, втра́тити, стра́чувати, стра́тити; залишатися, залишитися без; спекатися, (редко) теря́ти, втеря́ть що: • лишаться веры в справедливость – втратити віру у справедливість; • лишаться друзей – втрачати друзів; • лиша́ться, лиши́ться здоровья – позбува́тися, позбу́тися (збува́тися, збу́тися) здоро́в’я, тра́тити, стра́тити здоро́в’я; • лиша́ться, лиши́ться имущества, состояния – позбува́тися, позбу́тися добра́ (майна́, має́тности), (за смертью) відумира́ти, відуме́рти чого́; • лишаться, лишиться сил – збутися, позбутися, позбавитися сили, утрачати, утратити сили, знесилюватися, знесилитися, знесилити (висилюватися, висилитися, виснажуватися, виснажитися, знемагатися, знемогтися); • лиша́ться, лиши́ться ума, рассудка – позбува́тися, позбутися (страчатися, стратитися, рішатися, рішитися) розуму (глузду), втрачати (страчати) розум; безглу́здіти, збезглу́зді́ти, (о мн.) побожеволіти, (с ума сходить) божево́лі́ти, збожево́лі́ти, (грубо) зсува́тися, зсу́нутися (з’їхати, спасти) з глу́зду, відбива́тися, відби́тися глу́зду, дурі́ти, здуріти; (только сов.) стерятися, стуманіти; • лиша́ться, лиши́ться чувств, сознания – умліва́ти, млі́ти, умлі́ти, неприто́мніти, знеприто́мніти, тратити (втрачати), втра́тити прито́мність, зомлівати (омлівати), зомліти (омліти), знеживи́тися, обмертвіти; • лишаться самообладания – втратити самовладання; • лиши́ться головы – збу́тися голови́; • лиши́ться доверия, уважения, расположения, дружбы – позбу́тися дові́ри, поша́ни, прихи́льности, при́язни в ко́го, зневі́ритися кому́, втра́тити чию́ ві́ру, пошану, прихильність, приязнь; відпа́сти ла́ски в ко́го; • лиши́ться зрения – втра́тити зір, втеря́ти о́чі, отемні́ти, стемні́ти (на о́чі); • лиши́ться зубов – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти (обеззубіти); • лиши́ться надежды – стра́тити наді́ю, збу́тися наді́ї; • лиши́ться права – позбу́тися (збутися) пра́ва, відпа́сти пра́ва, (права голоса) втра́тити пра́во голосу; • лиши́ться речи, голоса – втра́тити (стра́тити) мо́ву (го́лос); • лиши́ться сил – знеси́литися, знемогтися, ви́силитися, позбу́тися (збутися) си́ли, стра́тити си́лу, знебу́ти си́лу; • лиши́ться матки (об улье) – збу́тися ма́тки, зматчі́ти; • лиши́ться славы, чести – збу́тися до́брої сла́ви, че́сти, втра́тити (втеря́ти) до́бру сла́ву, честь; • лиши́ться сна – втра́тити сон, збу́тися сну; • он внезапно реши́лся разума – йому́ ра́птом відібра́ло ро́зум; він ра́птом стеря́вся (збожево́лі́в); • он лиши́лся зрения ещё в детстве – він стемні́в ще в дитинстві; • он лиши́лся сна – він втра́тив сон, збу́вся сну, йому́ [Зсунувся з глузду, як пес з соломи (Пр.). — Цей Павло ума рішився: от сам на себе і зводить лихо — чуєте? (М.Вовчок). Ка́тря стої́ть, як стіна́ бі́ла, і ба́чу зомліва́є (М.Вовчок). — Ніхто не назове щасливими тих сиріт, що змалку позбулися рідної матері. (П.Мирний). Стої́ть, блага́є, збу́вшись всіх наді́й (Б.Грінченко). Німи́й, як люди́на, що несподі́вано втра́тила го́лос (М.Коцюбинський). До́мна ре́вне пла́кала, ма́ло не омліва́ла (М.Коцюбинський). Ти втра́тив слу́жбу і все через ме́не (М.Коцюбинський). Не видержав старий страшенної урази: руки й ноги однялись, і мову стратив!.. (І.Карпенко-Карий). Всі так ізвикли бачити його без подружжя, що надзвичайно здивувались, дочувшися, що він має одружитися.. — От, на старість розуму рішився! (Б.Грінченко). Президент був колись здібний суддя, але тепер стуманів (І.Франко). Вже сил збула́сь до бороття́ (В.Самійленко). Впав знемо́жений раб, стра́тивши си́ли свої́ (М.Вороний). І мовчать, та тільки чують, що вже Мирін зовсім опішів, послідню парку воликів виведено; а там і Улас рішився своєї шкапи, у Марка з сажа аж трьох кабанців, і вже й ситеньких, узято (Г.Квітка-Основ’яненко). Свою́ красо́ньку втеря́ла (Пісня). Були́ ми зро́ду не ду́же так має́тні, а тоді́ й ті невели́кі до́бра утеря́ли (Л.Українка). Андрома́ха млі́є (Л.Українка). Хитну́всь, звали́вся з тро́ну та й умлі́в (Крим.). Уда́рився так здо́рово, що аж знеживи́вся був. Я свою́ си́лу знебу́в. Був соба́ка в при́ймах, та й хвоста́ збу́всь (Звин.). Він па́льця збув на війні́ (АС). — Уже ж або обпоїла, або підкурила чимсь. А тільки він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Перший полковник пішов командувати армією, позбавившись чину (Ю.Яновський). Так, він не постеріг був людини, а що ж, крім неї, варте увага? Без неї все втрачає рацію, стає бездушною схемою, дзвоном у безповітровому просторі! (В.Підмогильний). Ви втрачаєте відчуття своєї істоти, ви перестаєте усвідомлювати себе — натомість відчуваєте зараз річку, ліс, повітря, усвідомлюєте все це сукупно (Є.Гуцало). Він же то знав про вдаване зачарування Дульсінеї, бувши сам і за чарівника, і за єдиного очевидця, і тим-то тепер остаточно переконався, що пан його навік обезглуздів і втратив тяму, отож сказав так: — При лихій годині і не в пору і в проклятий, злоповісний день спустилася ваша милость, паночку мій, у попідземне царство, і в непорад-ний час здибалися ви з паном Монтесіносом, який вас так обмарив, і охмарив. Сиділи б ви, ваша милость, тут, нагорі, не відібрало б вам розуму, від Бога вам дарованого, напоумляли б усіх і роздавали поради, а натомість верзете от нісенітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У севільському шпиталі для божевільних сидів один чоловік, якого родичі запроторили туди, бо стратив розум (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бакаляр завітав до дука, передав йому все, згадав, на яких умовах герцівники билися, і додав, що Дон Кіхот яко правдивий ман-дрований рицар, вірний слову, вже вертається до себе в село, щоб перебути там рік відлюдьком, може, за цей час, як думав бакаляр, Дон Кіхот очуняє і оздоровіє, лише задля цього він, бакаляр, і затіяв усе це лицювання: це ж треба було, щоб рішився ума саме такий мудрагель, як Дон Кіхот (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Мечта – 1) мрі́я, (мечты, мн.) мрії, (ещё) солодкі сни; (химера) химе́ра, ви́мрійка; 2) (иллюзия, призрак) мана́, ома́на, мара́, ма́рево; 3) (действие) мрі́яння, ма́ріння: • взлелеянный в мечтах – виплеканий (викоханий, випещений, зголублений) у мріях; омріяний (умріяний); • мечты о чём – мрі́ї про що; • несбыточная (тщетная) мечта́ – незбу́тня (нездійсненна, химе́рна, примарна, марна) мрі́я, химе́ра, мара́; • пустая мечта́ – химе́рна (даре́мна, марна) мрі́я; • предаваться мечта́м о чём – порина́ти в мрі́ї, снува́ти мрі́ї, ма́рити, мрі́ї гони́ти про що; (пустым, несбыточным) химе́ри гони́ти про що, літа́ти в хма́рах, заліта́ти (зано́ситися) в хма́ри; • сладостная мечта – солодка мрія; • создать мечто́й кого, что – ви́мріяти кого́, що; • сокровенная мечта – заповітна мрія; • это было мечто́й всей моей жизни – це була́ мрі́я всього́ мого́ життя́. [Ті часи були для мене щасливі. І тепереньки, коли оце моя душа направлена поетично, вони встають в моїй уяві, неначе пишні мрії фантазії, що були, та навіки минули і ніколи не вернуться (І.Нечуй-Левицький). Не встигли Улас та Юрко добре роздивитися на ту мрію, вона щезла (І.Нечуй-Левицький). Море далеко леліє так ніжно, як мрія (Л.Українка). Сестрице люба, я тобі бажаю Ясного щастя (коли се не мрія!) (Л.Українка). Чи не до́сить вже ілю́зій і даре́мних мрій? (М.Вороний). Мину́лися наді́ї-мрі́ї, не бу́де дру́гої весни́ (Б.Лепкий). Що ща́стя? Се-ж ілю́зія, се при́вид, тінь, ома́на (І.Франко). Суса́на снува́ла мрі́ї про кра́щі часи́ (М.Коцюбинський). Що б я дав, щоб ти спочила трохи та була зараз зо мною! Але це тільки мрії! (М.Коцюбинський). Перед ним на ослоні сиділа його колишня мрія, свіжа та гарна, як квітка (М.Коцюбинський). Усе́ про грапі́в та князі́в химе́ри го́не (Мова). Ходила в церкву, звісно, як годиться. Гладущики сушила на тину. Така була хороша молодиця і мала мрію гарну і чудну. У ті часи, страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, — от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював (Л.Костенко). Ображайся на мене як хочеш, Зневажай, ненавидь мене — Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне. Хай досада чи гнів жевріє, Хай до сліз я тебе озлю — Ти для мене не тільки мрія, Я живою тебе люблю (В.Симоненко). Після Різдва вони почали спати в одному ліжку, і пан Миколай ще раз пересвідчився, що все омріяне приходить до нас тоді, коли вже й не знаєш, чи потрібно тобі воно (В.Кожелянко). — Браття моє миле,— знов прийняв слово священик,— кажу ж вам, що зроду не було на світі ніякого Фелісмарта Гірканського, ані Сіронхіля Фракійського, ані жодних інших рицарів, що то про них у романах пишеться: то все вигадки і вимрійки моторних голів, а складаються ті книги, аби людей розважити, як ото, ви кажете, женці та косарі розважаються, читаючи. Коли хочете, то й забожусь, що таких рицарів вправді не існувало, таких подвигів вони не звершали, і таких нісенітниць ні з ким бути не могло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Антуан не живе своїм життям, він його вимріює з широко розплющеними очима (Я.Кравець, перекл. К.Панколь). Найлегше здійснити мрії, в яких не сумніваються (А.Дюма). Надії певне збуваються. Бо їх щораз менше (С.Є.Лєц). Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєї мрії (Елеонора Рузвелт). 1. Плани на майбутнє, що не відповідають вашим фінансовим, розумовим і фізичним можливостям, називаються мріями. 2. Мрії збуваються… У певний момент… Найчастіше цей момент називається «Вже на фіг не треба». 3. Є мрія? Іди до неї! Не виходить іти? Повзи до неї! Не можеш повзти? Ляж і лежи в напрямку мрії! 4. — У тебе є мрія? — Є. Хочу кинути пити. — Так, кинь. — А як потім жити без мрії?].

Нужда – 1) потре́ба, (изредка, ц.-слав.) ну́жда́, (потребность) потре́бина, потребизна, (редко) по́тріб, (устар.) тре́ба; 2) (недостаток) ну́жда́, неста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, (реже) недоста́ток, (чаще мн.) недоста́тки, недостача, недоста́чі, (нищета) зли́дні, убо́зтво, (реже) убо́жество, (стеснённое матер. положение) скрут (-ту), скру́та (-ти); 3) ну́жда́, (затруднительное положение) скрут (-ту), скру́та (-ти), скрутне́ стано́вище, (стеснённое положение) суту́га, (реже приту́га), суту́жне стано́вище, тісно́та, (бедствие) біда́, ли́хо, ха́лепа, (горе) го́ре; 4) (неволя) нево́ля, (принуждение) си́ла, при́мус, мус (-су), принука: • а тебе какая нужда́ до этого дела? – а тобі яке діло до цього?, а тобі́ яке́ ді́ло до ціє́ї спра́ви?, а тобі́ що до цьо́го (до то́го)?, (фамил.) а тобі́ до цьо́го яко́го ба́тька го́ре?; • большая, малая нужда́ (естественная надобность) – вели́ка, мала́ потре́ба, вели́ке, мале́ ді́ло; • без видимой нужды́ – без види́мої (я́вної, очеви́дної) потреби; • быть, находиться в крайней нужде – жити у великих нестатках (у великому вбозтві, у великих злиднях); дуже [тяжко, сильно] бідувати; терпіти крайню (якнайбільшу) нужду; бу́ти в якнайбі́льшій (кра́йній) нужді́; • быть, находиться в нужде́ – бу́ти в нужді́, бу́ти в скрутно́му стано́вищі, бу́ти в скру́ті (в тісно́ті, в біді́, в приту́зі), зазнава́ти (сов. зазна́ти) халепи; • велика нужда́! – вели́ка вага́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!, (пустое!) дарма́; який край!; • в случае нужды́, при нужде́ – у потре́бі, коли (як) буде потреба, під ну́жду; коли край треба буде; • в этом у нас большая нужда – ми цього дуже потребуємо; • денег наживёшь, без нужды проживёшь – грошей здобудеш, життя-вік перебудеш (біду перебудеш) (Пр.); • ему нужда́ в нём – йому́ він потрі́бний (потрі́бен), він ма́є ді́ло (спра́ву, інте́рес) до його; • житейские нужды – життєві потреби; • жить в нужде, терпеть нужду – жити в нужді (у нестатках, у недостатках, у злиднях, в убозтві, при злиднях, при вбозтві, серед зли́днів, серед нужди́); жити вбого (нужденно, злиденно, скрутно); терпіти нужду (злидні); (бедствовать) [дуже] бідувати (злиднювати); • жить без нужды́ – жи́ти без нужди́ (без недоста́тків, несуту́жно, безну́ждно, невбо́го); • иметь нужду в чём – мати потребу (нужду) на що (в чому); потребувати чого; • испытывать, испытать нужду́ – зазнава́ти, зазна́ти нужди́ (недоста́тків, недостачі, зли́днів, убо́зтва), (бедствовать) бідувати; (нуждаться) потребува́ти чого́, нужда́тися чим; • какая мне нужда́ до тебя? – яке́ мені́ ді́ло (яка́ мені́ ну́жда́) до те́бе?; • крайняя нужда́ – як-найбі́льша (кра́йня, оста́ння) нужда́, зли́дні злиде́нні, оста́нні (вели́кі) зли́дні, вели́ке вбозтво; • крайняя (неотложная, кровная) нужда́ в чём – вели́ка (коне́чна, пильна, гостра, нагла) потре́ба в чо́му й чого́; скру́та на що; край треба (конче треба) чого; • кто в море не бывал, тот нужды не знал – хто на морі не бував, той лиха не знав (зазнав) (Пр.); • мне до них нужды мало – мені́ про них (їх) мали́й кло́піт (ба́йдуже); • на все нужды не запасёшься – на всі потрі́бки не наста́чишся (настарчишся) (Пр.); і (того) те тре́ба, і (того) те тре́ба, і тому́ тре́бові кінця́ нема́є (Пр.); • не испытывать нужды ни в чём – не потребувати нічого, не мати потреби ні в чому; • неотложные нужды – невідкладні потреби; • не твоя нужда́, не заботься – не твій кло́піт, не турбуйся; • нет ну́жды́ говорить об этом – нема́ (немає) потре́би говори́ти про (за) це; не варто говорити про це; • нет ну́жды́ кому до чего – ба́йду́же (байду́жки, байду́же́чки) кому́ про (за) що, дарма́ кому́ про (за) що, (и горя мало) мале́ го́ре (кому́), ні га́дки (га́дки ма́ло) кому́ про (за) що, і га́дки не ма́є хто про (за) що, (шутл.) і за ву́хом не сверби́ть кому́ що; • нужда́ в ком – потре́ба в ко́му, на ко́го; • нужда всему научит – нужда (біда) всього навчить (Пр.); нестатки (злидні) всього навчать (Пр.); нужда́-му́ка — до́бра нау́ка (Приказка); • нужда́ в чём – потре́ба чого́, в чо́му, на що, ну́жда́ в чо́му; • нужда́ горемычная – зли́дні злиде́нні, (голь перекатная) голо́та нещадима; • нужда́ к кому, до кого – ді́ло (спра́ва, зап. інте́рес) до ко́го; • нужда научит калачи есть – біда навчить коржі з салом їсти (Пр.); навчить лихо з маком коржі їсти (Пр.); навчить горе з салом кашу їсти (Пр.); • нужда́-птица – пугач; • нужда скачет, нужда пляшет, нужда песенки поёт – біда плаче, біда скаче, біда й пісеньки співа (Пр.); неволя плаче, неволя й скаче (Пр.); нужда мовчати не вміє (Пр.); злидні навчать співати й скакати (Пр.); навчить біда ворожити, як нема що в рот положити (Пр.); • нужда́-хлеб – голо́дний хліб; • нуждо́ю – а) (поневоле) знево́лі, мимово́лі, несамохі́ть; б) (принудительно) си́лою, примусо́во, при́мусом; в) (по принуждению) з при́мусу, з му́су, з прину́ки, неволею; • нужды – потре́би, ну́жди, (редко) потреби́ни; • нужды мало кому – малий клопіт кому; байдуже кому; • нужды нет – байдуже; дарма; ні (ані) гадки, і гадки нема; • он близок к нужде́ – йому́ недале́ко до злиднів; • он не испытывает нужды́ ни в чём – він не зна́є нужди́ ні в чо́му, він нічи́м не нужда́ється, йому́ нічо́го не бракує; • отправлять свои нужды – відбува́ти свої́ (приро́дні) потреби; • повседневные, текущие нужды – повсякде́нні (щоде́нні), пото́чні потре́би, (фамил.) потрібка; • по крайней (неотложной) нужде́ – з вели́кої (коне́чної) потре́би, через вели́ку (коне́чну, пи́льну) потребу; • по нужде – через нужду (нестатки, злидні, убозтво); • про нужду́ закон не писан – як нема́ нічо́го, то й зако́н ні до чого; на поро́жню кеше́ню й зако́н не важить; • справлять нужду, справить нужду, сходить по нужде – справляти, справити потребу; випорожнятися, випорожнитися; (шутл.) відкрити кінґстон; • тебе, небось, и нужды нет (Гоголь) – тобі́, ба́читься, й за ву́хом не сверби́ть (перекл. М.Рильський); • удовлетворение нужд – задово́лювання (задово́льнювання, заспоко́ювання), (оконч.) задово́лення (задово́льнення, заспоко́єння) потреб; • что за нужда́ (какая нужда́) знать это? – яка́ потре́ба (на́що тре́ба) зна́ти це?; • что нужды? – яка́ потре́ба?, (какой смысл?) яка́ ра́ція?, (зачем?), на́що? наві́що?, (пустое!) дарма́!; • я имею крайнюю нужду в деньгах – мені край треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) треба грошей; мені аж надто (конче, доконче, до скруту) потрібні  (тре́ба (потрі́бно) ма́ти) гроші. [— Петре! Петре! Де ти тепер? Може де скитаєшся в нужді і горі і проклинаєш свою долю (І.Котляревський). Чи будуть дощі йти, чи ні, йому нужди мало: не стане свого хліба, йому принесуть (Г.Квітка-Основ’яненко). І він з своїм требом (Сл. Гр.). Недо́ля жарту́є над старо́ю голово́ю, а йому́ байду́же (Т.Шевченко). Вже яка́ потре́ба, — ні до ко́го не йду, — вона́ заряту́є (Г.Барвінок). Наду́мались збира́ти гро́ші про таку́ наро́дню ну́жду (П.Куліш). Опла́чували пода́тки, ми́та і и́нші рядові́ потре́бини (П.Куліш). Гна́ла козакі́в ну́жда і жадо́ба во́лі на Низ (П.Куліш). Ви постерегли́ що і під нужду́, як ва́шої запобіга́в він ла́ски (П.Куліш). Жила собі удова коло Києва, на Подолі, та не мала щастя-долі: було гірке її життя. Терпіла вона превелику нужду та вбожество (М.Вовчок). Неста́тки ймуть (М.Вовчок). По́ки був живи́й ба́тько, ми нужди́ й не зна́ли (П.Мирний). Скільки вона лиха в тій хаті витерпіла, нужди, холодних та голодних днів! (П.Мирний). Дити́на кричи́ть, як не розі́рветься, а їй і ба́йдуже (Сл. Ум.). Її́ вро́да кра́сна, змарні́є у зли́днях та недоста́чах (П.Мирний). Я побоя́лася зли́днів, звича́йного матерія́льного вбо́жества (Л.Українка). Як я люблю безрадісно тебе, Народе мій, убожеством прибитий, Знеможений і темністю повитий (М.Старицький). Працює з ранку до вечора — не розгинається, а в хаті нужда, бідність (І.Нечуй-Левицький). І го́лодом не раз намлі́вся і вся́кої нужди́ натерпі́вся (А.Свидницький). Ну́жди у вся́кого є: кому́ хлі́ба, кому́ до хлі́ба (О.Кониський). А чи ві́даєш ти, що то недоста́тки, ти, що зросла́ в розко́шах? (М.Коцюбинський). «Ба́йдуже!» — сказа́ла: «не жури́сь, коха́ний!» (Дніпрова Чайка). Хай світ зава́литься, — дарма́ мені́! (Б.Грінченко). Роздава́ти хліб не ті́льки свої́м підда́нцям, а й и́ншим, хто його́ потребува́в (Ор.Левицький). — Не дурій, чоловіче, не пхайся сам у нужду! (І.Франко). Зма́лечку зазна́в нужди́ та бідува́ння (С.Васильченко). Тре́ба на часи́ночку спини́тися, за мали́м ді́лом (АС). А мені́ про те й байдуже́чки (АС). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (АС). Нужда́ зако́н зміня́є (Пр.). Він, як і всі, з хати́н убо́гих, пови́тих мо́роком нужди́ (В.Сосюра). Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Пр.). Дарма́ що стари́й, аби́ бага́тий (Пр.). Зіста́рена тяжко́ю пра́цею та недоста́тками жі́нка (Б.Грінченко). Се не мо́же перешко́дити нам писа́ти про свої́ потре́би (Б.Грінченко). Вони́ живу́ть скру́тно (АС). Одна з них, Ганнуся, вчилась на курсах крою та шиття, готуючись поповнити армію швачок, що ремество їхнє підупало за військового комунізму й натурального господарства, коли кожен сам на себе прав, варив і нічого не шив, але під час непу потребувало швидкого поновлення відповідно до зросту потреб і смаків (В.Підмогильний). — Я вже від цього світу нічого не хочу, то й світ у мені потреби не має (В.Портяк). Щоб ту свою потребу справити, він зняв праву руку з заднього сідельного каблука і нищечком розв’язав собі очкура, що на ньому тільки штани й тримались — вони зразу спустились і обвисли йому на ногах, мов ті диби, тоді закотив якнайвище сорочку і випнув на вітер гузно, а воно було в нього чимале. Коли се зробив (а йому здавалось, що в такій халепі та притузі щось іншого годі було вигадати), ще одна труднація перед ним устала: як його одкласти без гуку й гурку. Зціпив сердега зуби, голову втягнув у плечі, надувся чимдуж — та ба, шкода заходу: все-таки не втримався, пустив із себе звучок… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Нарешті настав день од’їзду, такий радісний для Дон Кіхота і такий смутний та гіркий для Санча Панси, що плавав, як сир у маслі, в сій щедрій господі і здригався тепер од думки, що знов доведеться по пустошах та пущах голодом мліти з худющими порожніми саквами; та поки що він напихав їх скільки мога всякою, мовляв, потребизною (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Зенон мешкав у піддашші священницького будинку; на дошці, почепленій на сходах, усім мешканцям пансіону наказувалося збиратися для вечірньої молитви, заборонялося під страхом грошового стягнення приводити гулящих дівок і справляти нужду за межами відхожих місць (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Нужда незмірна, витираючи помиї всього світу, вона користується вашим обличчям як ганчіркою. Тож залишаються сліди (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Там був великий рів, який називався провалля і в який люди скидали сміття й відходи, виливали помиї, а вдосвіта там можна було побачити цілі гурти з оголеними частинами тіл — люди справляли свої найінтимніші потреби (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)].

Обманывать, обмануть – обма́нювати, обмани́ти (о мног. пообма́нювати), оманювати, оманити, обду́рювати, обдури́ти, здури́ти, підма́нювати, підману́ти, підду́рювати, піддури́ти, ошу́кувати, ошука́ти, отума́нювати, отума́нити, обтума́нювати, обтума́нити, затума́нювати, затума́нити, зво́дити, зве́сти, заво́дити, заве́сти, омиля́ти, омили́ти, обли́гува́ти, облига́ти, налига́ти, (жарг.) взувати, взути, (махлевать) махлювати, махлярити, (описат.) зво́дити з ро́зуму кого́, пуска́ти тумана́ кому́, убира́ти (убра́ти) в шо́ри кого́, у ду́рні пошива́ти (поши́ти) кого́, москаля́ підво́зити (підве́зти́) кому́, підпуска́ти (підпусти́ти) москаля́ кому́, підво́зити (підве́зти́) во́за, прове́зти попа́ в ре́шеті кому́: • дать себя обмануть – да́тися на підмо́ву кому́; • не обманешь — не продашь – нам, крамарям, як не забожитися, так і не розжитися; хвалячи продати, а гудячи купити; • обмануть доверие чьё – зрадити довіру чию, не справдити довір’я чийого; • обману́ть чьи-либо надежды – не справди́ти чиї́хсь наді́й, омили́ти чиї́ наді́ї; • он сам себя обманывает – він сам себе́ ду́рить; • счастье, что волк, обманет да в лес уйдёт – щастя переходячи живе. [А все то хитрость єсть жіноча, Новинкою щоб підмануть; Хоть гарна як, а все охоча Іще гарнійшою щоб буть. Венера пазуху порвала І так себе підперезала, Що вся на виставці була; Косинку нарошно згубила, Груднину так собі одкрила, Що всякого б з ума звела (І.Котляревський). Та знаходяться ж у світові красному люди, що їх жодна краса не вчарує, жодна не омане омана,— і от знайшлися такі на отамана й узялися його слідити та висліджувати безодпочинно, безусипливо, так як безодпочинно й безусипливо він утікав від них — удень і уночі, і ввечері, і ранком, темними гаями, широкими полями, безкраїми степами, низькими долинами та лугами, високими горами… (М.Вовчок). Окаянний пройдисвіт так усіх оманив, так по душі були темному людові тії лукавії ухватки, тії тихі, солодкі речі, те нібито убожество, що всяк за його поліз би хоть на ніж (П.Куліш). Урожай того року не густий вдався, всіх обдурив: з копи ледве-ледве по три мірки вибивали (П.Мирний). — Обдурив клятий ворожбит! Тільки гроші в мене видурив (М.Кропивницький). Вони́ нас піддури́ли та водо́ю напої́ли (АС). Мене́ до́ля омили́ла. Він нас налига́в (АС). Не бійся правди, хоч яка гірка, не бійся смутків, хоч вони як ріки. Людині бійся душу ошукать, бо в цьому схибиш — то уже навіки (Л.Костенко). Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю. Не знай поганих дівчат — хай вони для Тебе просто не існують (я, скажімо, в свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють, продаються і т.д. і т.п.) (В.Стус). Вона була вже достатньо доросла для того, щоб ошукувати інших, і занадто доросла для того, щоб ошукувати себе (Л.Хворост). Отак досконало дав себе одурити й ошукати необачний Ансельмо: думаючи спровадити до своєї господи знаряддя своєї честі й слави, він самохіть пустив до себе її повну й цілковиту згубу (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Він збіса хитрий жук: взує нас перше, ніж отямимося (Ю.Джугастрянська, перекл. Джона Ведінґтона-Фезера). Коли людина закохується, то починає з того, що обманює себе саму, а закінчує тим, що обманює інших (О.Вайлд)].

Обыватель – 1) (лишенный общественного кругозора, отличающийся косными мещанскими взглядами, живущий мелкими, личными интересами) обива́тель, міщанин, (без духовных потребностей, филистер) філістер; 2) (постоянный житель какой-либо местности, устар.) обива́тель, ме́шканець, земля́нин. [— Я, Галочка, дочка обивателя, Олексія Таранця, нагадую Семенові Івановичу, що він є благородний, пан (Г.Квітка-Основ’яненко). У земля́ни пи́шемося любчі́вські (М.Вовчок). Мені хотілось цим грубим словом ударить читача, підчеркнути всю гидоту психічної реакції обивателя після хвильового підйому (М.Коцюбинський). — Ти філістер, от що я тобі скажу (І.Франко). Філістери гарно вбрані По полях, лісах гуляють, Раді, скачуть, мов телята, Літо краснеє вітають (Л.Українка). І ця думка була йому страшенно прикра, немов від позаколишнього знайомства з тією дівчиною в нього ще лишився неперетравлений камінь. Гидким злочином уявлялось йому обернути блакитнооку Надійку в куховарку, прибиральницю, в охоронця пісного добробуту молодого міщанина (В.Підмогильний). С. О. Єфремов у своїй «Історії письменства» характеризує котляревщину, як «обивательську літературу» на «всякі злоби дня та біжучі справи». Він указує на її подібність до старих, ще з XVIII в., віршів, сатир та «пашколів», що виходили з «письменних кругів народу» і являли собою відгук на різні події, що так чи інакше будили думку, зворушували уяву широких мас людности: і там, і тут за перо брався «обиватель» — розуміється, в російському, а не польському значенні слова — і орнаментував свій маленький літературний замисел під якийсь визнаний і популярний твір. — Цей «обиватель», цей тихий і мирний провінціял, озивається часом і в Котляревському, в його тирадах про «Полтаву-матушку», про «битую копійку», цю «прелестницю-злодійку» та в елегійних спогадах про те, «як в армії колись велося»; але в авторі «Енеїди», поруч з ним, раз-у-раз вставав, мовляв за Єфремовим, «сковородинець і масон», письменник широких інтересів та широкої сприйнятливости і не давав своєму літературному творові упасти на дно провінціяльної графоманії (М.Зеров). Це спізнення не було виявом недбалості публіки до літератури, а явищем загальним, одним із наслідків глибокої зневіри до громадського життя. Розпорошений і загнаний у свої нори обиватель надто неохоче вилазить із них, і коли йому кажуть прийти о першій, він приходить о другій, ще годину посмоктавши свою лапу (В.Підмогильний). Сьогодні Корнієнко роздвоївся: за дверима десь там, надворі, був Корнієнко-юнак, шо любив бурхливе життя й переможно крутив його за чуба, а тут у низенькій кімнаті, між грамофоном і пелюшками — Корнієнко-обиватель, покірний і плаксивий, якого скрутило життя руками Антоніни (Аркадій Любченко). Ти не хочеш турбувати себе великими проблемами, тобі й без того нелегко забути, що ти — людина. Ти не мешканець мандрівної планети, ти не замислюєшся над питаннями, які не мають відповіді,— ти просто дрібний обиватель з Тулузи. Ніхто тебе не схопив за плечі, не стримав, коли ще був час. А тепер глина, з якої тебе виліплено, засохла, затверділа, і вже ніщо не розбудить у тобі заснулого музику, поета чи астронома, який, можливо, колись у тобі жив (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Політики, поцікавтесь у гастрологів, що обиватель ще може перетравити (С.Є.Лєц)].

Ответ – відповідь, (реже) відмова, (диал.) відказ, (устар.) відвіт, одвіт, обзвив, (реже) відповіт, (отклик) відгук, (письменный) відпис, відписка: быть в ответе, давать ответ, нести ответ за что (разг.) – відповідати за що; в ответ – у (на) відповідь, на відка́з, на відмо́ву кому́; в ответ на… – відповідаючи на…; говорить, сказать в ответ – відказати, відказати (відмовляти, відмовити); давать, дать ответ кому – давати, дати відповідь кому; відповідати, відповісти (усно также відказувати, відказати) кому; відказ держати кому; (только письмом) відписувати, відписати кому, да́ти ві́дпи́ску, (устар., только сов.) відвісти́ти, відповісти́ти кому́; дельный ответ – доладна відповідь; жду вашего ответа – жду (чекаю) вашої відповіді (вашого відпису); чекаю на вашу відповідь (на ваш відпис); имунный ответ – імунна відповідь; каков вопрос, таков и отве́т – яке́ пи́та́ння, така́ й ві́дповідь (відмо́ва, відповіда́ння); каков привет, таков и ответ – як ви нам, так і ми вам (Пр.); який «добридень», таке й «доброго здоров’я» (Пр.); який «здоров», такий і «помагайбі» (Пр.); яке «помагайбі», таке й «бувай здоров» (Пр.); не находить ответа – не знати, що відповісти (відказати); несколько слов в ответ – кілька слів (кількаслів’я) у відповідь; ни ответа ни привета – ні відвіту ні привіту (Пр.); ні клику ні відклику (Пр.); он дал утвердительный отве́т – він пода́в свою́ згоду; оставаться без ответа – залишатися без відповіді (редко, без відгомону); отрицательный ответ – незго́да, відмо́вна відповідь, відмова; негативна, заперечна відповідь; привлекать к ответу – притягати до відповідальності, (к суду) позивати [до суду]; призвать к ответу кого (юрид.) – покликати до права (до суду) кого; семь бед — один ответ – чи раз, чи два — одна біда (Пр.); раз на світ родила мати, раз і помирати (Пр.); чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати] (Пр.); раз козі смерть (Пр.); більш як півкопи лиха не буде (Пр.); удовлетворительный ответ – достатня відповідь; уклончивый ответ – ухильна відповідь; у него на всё есть ответ – він на все відповідь (відказ) має (Пр.); він на все має що відповісти (відказати) (Пр.); утвердительный ответ – згідна відповідь, згода. [На перву рутулян попитку Троянці так дали в одвіт, Що Турн собі розчухав литку, Од стиду скорчило живіт (І.Котляревський). Хто не спитає, за кого вона йде, «за Левка» — один одвіт (Г.Квітка-Основ’яненко). — Як дочка хоче, — відвіт дала Векла, — так нехай і буде (Г.Квітка-Основ’яненко). Чайченка тоді гарячка палила; без пам’яті сливе був він. Не вважають — беруть, везуть його судити судом. Питають: одкази його нерозумні, чудні (М.Вовчок). — І чого в тебе такі очі смутнії— Да того, може, що нездужаю, — сказала на одвіт (М.Вовчок). Сім бід — один одвіт (Номис). — Ланочку, — зітхнувши важко, вимовив він, — хай уже я один в одвіті буду… (П.Мирний). Написавши про все те, я сподівався одповіту (П.Мирний). Він не знайшов у йому поради й одповіді на свою важку думу (І.Нечуй-Левицький). — А ти що робиш ото на хаті? — гукнув голова до Лавріна. — Зараз мені злазь та давай одвіт перед нами (І.Нечуй-Левицький). Чого б не попрохав, про що б не поспитав Семен у старшого брата — на все одна відповідь: «а що даси?» (М.Коцюбинський). Невже на всі великії події, На все у вас одна відповідь є — Мовчання, сльози та дитячі мрії? (Л.Українка). — Єсть у полі дві зірниці. Ото ж мої брат-сестриці! Гей! — пронеслось немов на відповідь тій бурлацькій пісні, що тільки що замовкла (Л.Українка). — Ну, ми напишемо такий одвіт, що довго він нас пам’ятатиме!.. (Б.Грінченко). Півроку дожидався відповіді, а тоді попрохав вернути рукопис, та аж на четверте прохання прийшов до мене відпис (Б.Грінченко). І підвівся Остап і сказав матері, щоб вона влаштувала йому ліжко на ґанку; мовляв, він там буде до ранку чекати відповіді і її останнього слова (М.Хвильовий). У відповідь з-під байди вискочив хвостатий звірок, з добру кішку, і з усіх ніг кинувся навтьоки (І.Багряний).  Степан цілком припускав можливість цієї неприємної розмови і мав готову відповідь — через тиждень він вибереться. Дістане стипендію, це напевно, і вибереться (В.Підмогильний). Тут один погонич, не дуже, бачиться, добромисний, почувши, як шпетить їх простягнений долі рицар, не стерпів і надумав замість відповіді полічити йому ребра. Він підбіг до нього, вхопив списа, поламав на цурки й заходився на бідоласі лати латати, аж поки не змолотив його на околот (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса). У цьому світі набагато легше почути відлуння, ніж відповідь (Жан Поль)].

Память – 1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка; 2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад: • без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку; • без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого; • блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті; • больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті); • быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим; • вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому; • в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши; • в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що; • вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися); • выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що; • выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти; • выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті; • выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови); • дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять; • дать кому о себе память –пригада́тися кому; • держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що; • для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь; • дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять; • дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець; • если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…; • за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті; • запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку; • запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́; • записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що; • зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку; зрительная память – зорова пам’ять; • изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися; • изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять; • короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто; • лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті; • на памяти чьей – за чиєї пам’яті; • на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй; • на свежую память – на свіжу пам’ять; • не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що; • не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому; оперативная память – оперативна пам’ять; • на памяти вертится – на ду́мці кру́титься; • на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…); • не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку; • оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин); • оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому; • отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого; • память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́; • память к чему – пам’ять на що, до чого; • память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел; • память ослабевает – пам’ять слабне; • память притупилась – пам’ять притерлася; • перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові); • печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті; • по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови); • плохая, короткая память – ледача пам’ять; • по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови; • по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли); • по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому; • приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що; • приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́; • притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять; • приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися; • приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці; • сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти; • стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким; • твёрдая память – добра пам’ять; • удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти; • удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови; • это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти. [— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!].

Пинок – стусан (ногою), стусень, штурхан (ногою), штовхан, тусан, копняк, носак, (редко) висп’яток (-тка), пендель, (груб.) підсрачник: • дать пинка – дати стусана, стусня, штурхана (ногою), носака, копняка, висп’ятка, пенделя, стусонути носаком. [«Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштовати стусанів? Мазкою хоче хто умитись? Кому не жаль своїх зубів?..» (І.Котляревський). Що ж то зрадувався народ, як злапали відьму Явдоху Зубиху! Усі кричать, гомонять, біжать до неї, проти неї; усяк хоче тусана або запотилишника їй дати… та й є за що! Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику… (Г.Квітка-Основ’яненко). Не первина Галі терпіти від матері лайку, скубку, штовхани (П.Мирний). Деякі надзорці поставали, як стовпи, з порозніманими ротами, почувши тоту нечувану, безбожну бесіду. Другі вибухали безмірним гнівом, впадали в лютість, кидалися на робітників з кулаками, нахваляючися, що вони п’ястуками і стусанами заставлять їх робити (І.Франко). Дав стусня, аж перекинувсь (Сл. Гр.). Дати тусана (Сл. Гр.). А як хто розсердиться або заплаче, так і штовхана дасть. Битись з ним і не пробуй, перший по силі на всю вулицю (В.Винниченко). Життя страшне своєю невпинністю, нестримним поривом, що не схиляється перед найбільшим стражданням людини, показуючи спину її найгострішому болеві. Людина може досхочу борсатись у його тернах — воно пройде мимо з своїми глашатаями, що за страх і за совість кричать світові, що без тернів не буває троянди. Воно — той всесвітній нахаба, що на прохання обібраного жебрака відповідає штовханом, лящами, ціпком і суне далі, попалюючи цигарку, навіть не повернувши до жертви свій золочений монокль (В.Підмогильний). На станціï, куди прибули, всюди облава. Міліція обшукувала всіх, жадібними очима поглядаючи на клунки та мішки й одбираючи найцінніше. Жінки в сльози, але на них не зважали, штурханами і ïдкою лайкою відганяли геть, хто впрошував (В.Барка). Відбувши тяжкий і довгий день муштри і чергову порцію моральної (а часом і фізичної, у вигляді ляпаса чи штурхана) зневаги від свого начальника, німецького капрала, він посміхався! (І.Багряний). Та я і дня не потерпів би коло себе яке-небудь фригідне стерво, клімактеричну льоху! Не вдавався б до виснажливої мовчанки, як Марія,– пенделя під зад: ауфвідерзейн!” (А.Морговський). Копняком у підспинок криком а ля підсвинок іде війна (В.Цибулько). Тільки  впертий Кожух, який усі справи в своєму житті доводив до завершення, обережно розгорнув вже абсолютно тверезого панка і могутнім копняком надав йому такого прискорення, що він за годину міг звітуватися в Кремлі про стан справ в Чехословацькій Республіці (Дмитро Білий). Свою акцію вони назвали по-народному: «Побачиш Табачника — дай йому підсрачника» (Василь Неїжмак). Східні методики у його викладі несли в собі не лише тамтешню фізкультуру та копняк-до, але ще й їхню філософію, але щедро припудрену місцевим пилком (Василь Триндюк). — Будяк пішов! Тримай шпору для Телефоніста! – командував старшина й спасибі, що не давав пенделя під зад, як те заведено в парашутних інструкторів (Антон Санченко). Я зітхаю, ох, як кортить дати їй чарівного пенделя, навіть Заратустра на моєму боці, дякую, друзяко! Хто сказав, що порядні люди завжди мусять бути чемними? Хто сказав, що всі мусять бути порядними людьми? (Л.Денисенко). — Добро п’яниці крапля,— сказав Санчо,— хоч тепер поговорю, бо що далі буде, Бог святий знає; маючи дозвіл, спитаю першим словом у вашої милості — чого се ви так розпинались за ту королеву Мудасіму, чи як там її? Хіба вам не однаково, чи гуляла вона з Лисопетом, чи ні? Ви їм не суддя, і щоб ви були тоді змовчали, той навіжений провадив би своє оповідання і нам би не довелося скуштувати ні каміння того, ні носаків, ні потилишників (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Здогадавшись про все, я сів у шарабан і звелів дядечкові Неду їхати до найближчої алеї. Там я вийняв свиню з мішка, поставив її на землю рилом уперед, старанно прицілився і дав їй такого копняка, що вона вилетіла з другого кінця алеї на двадцять футів попереду від свого вереску (М.Тупайло, перекл. О.Генрі). Добряче копнув металевий стовп, на якому тримається знак. Не те щоб стовп хитався абощо, але завжди краще перевірити. Уве з тих людей, які перевіряють стан речей, даючи їм доброго копняка (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Деколи рішучий крок вперед — результат доброго копняка ззаду].

Подруга – 1) по́дру́га, подру́жина, подру́жниця, (подружка, ум.) по́дружка, (ласк.) подру́женька, подру́жечка, (приятельница) при́ятелька, това́ришка, това́рка, (устар.) други́ня, (высок.) по́се́стра, (реже) посе́стрина, посе́стриця, (пол.) колежанка, (на свадьбе) дру́жка; 2) (супруга) дружи́на, (умен.) дружи́нонька: • быть подругами с кем – подругува́ти з ким; • подруга жизни – дружина. [Чи бачила, подружино, мого чорнобрівця? (Сл.Гр.). Товаришка віддається, А я ще не буду, А я своїй товаришці За дружку буду (Н.п.). Була в удови дочка Маруся, наша подружниця (Марко Вовчок). Озвалась Пріська — подруга й товаришка Олександрина (Б.Грінченко). Біля самого лісу, мов квітка папороті, розцвів самотній вогник, пригас і знову розкрив сполохані пелюстки. Хто там біля нього гріє руки, чи душу, чи виглядає когось? І, скрадаючись, любов іде до любові, щоб мати вечоровий хміль і поранковий жаль, як мали їх її посестри. Подумавши про це, про кохання своїх подруг, Оксана знітилась, і все її чарування здалося забобоном (М.Стельмах). Я дістаю гроші, Лорна робить надто повільний жест пальцем: мовляв, оооооооднуууууууухвииипиииииинкууу, і довго-довго, нереально довго і просто нестерпно повільно шукає щось у наплічнику, дістає звідти якісь зошити, зошити падають із її нечутливих рук, із зошитів висипаються вкладені сторінки та ксерокопії, розлітаються по цілому фойє, Лорна починає збирати їх, так само повільно, потім вона завмирає, каже: «Г-г!» — і знову починає шукати щось у наплічнику, витягує нові зошити, я бачу, охоронці нервуються, вони розуміють, що ми обдовбані в жопу дві дури, ледве тримаємося на ногах, у нас задерев’янілі язики, і я можу їм тільки сказати: «З-з! М’я клжнк трхи п-на!», хоча хотіла — «зараз, моя колежанка трохи п’яна», все це повисає у повітрі, я відчуваю страх, що зараз нас здадуть міліції, нарешті Лорна дає білетерові два флаєри, що дозволяють пройти на третину дешевше (Любко Дереш). 1. Якщо ви хочете взнати про недоліки дівчини — похваліть її перед подругами. 2. Дві подруги: — Скажи, ти змогла б переспати з моїм чоловіком? — Ну, правду казавши — ні… — А чому?! — Та він нічим не кращий за мого! — Ну, щиро кажучи — так…].

Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин: • Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг; • да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!; • если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги); • как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?; • не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі;  пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере); • ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю); • ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди); • ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило; • помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному; • помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим; • помогите! – рятуйте!, про́бі!; • помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю); • помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах; • помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми); • помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим); • помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав; эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель; • это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні; • это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є); • это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя. [Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти!  Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон].

Попадать, попасть – 1) (куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що; 3) (в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го: • блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́; • болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; • бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив); • вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого; • все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в; • в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…; • вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час; • где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку; • делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що; • еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу; • зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить; • как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?; • какой попало – аби́-який, бу́дь-який; • как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай; • камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову; • кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому; • куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться; • не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути; • попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль; • он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався; • попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну; • попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що; • попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це; • попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя; • попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в; • попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́; • попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку; • попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя; • попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́; • попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́); • попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти; • попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся; • попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю; • попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то; • попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му; • попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́; • попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище; • попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби); • попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти; • попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки; • попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р; • попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи; • попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка; • попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу; • попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го; • попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд; • попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому; • пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку; • с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́; • соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко; • стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв); • что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно. [Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)].

Продолжение, продолженье – продо́вження, (реже) про́тяг, (редко) да́льший тяг, прова́дження чого́: • в продолжение всего года – протягом усього року, весь (увесь) рік, через увесь рік; • в продолже́ние (в течение) чего – про́тягом, упродо́вж чого, (устар.) встяж чого, через що, крізь що; • в продолже́ние нескольких веков – про́тягом (упродовж) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків; • в продолже́ние целого дня – упродовж (протягом) ціло́го дня, ці́лий (уве́сь) день, через ці́лий (уве́сь) день; • дальнейшее продолже́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг, дальше тривання; • получить продолжение – мати продовження, продовжитися; • продолже́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́; • продолже́ние впереди, в следующем номере, следует, будет – да́лі бу́де; • продолже́ние линии – продо́вження лі́нії; • продолжение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення; • продолже́ние работы – продовження праці, провадження праці далі; • продолже́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви; • он работал в продолже́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та. [Денис через усю дорогу хоч би пару з уст пустив, усе задумавшись іде; далі як крикне: — А лучче б мене грім убив! (Г.Квітка-Основ’яненко). Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (П.Чубинський). Я не читав ще дальшого протягу статті (М.Драгоманов). Ця сумна пісня., проти волі й свідомості молодої молодиці була неначе протягом її глибоко захованих в серці потайних дум (І.Нечуй-Левицький). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Б.Грінченко). Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (С.Єфремов). Листів Вартового я читала всього два перших. Оце, їхавши сюди, дорогою питала по людях продовження їх та й не допиталась (Л.Українка). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Народна Рада). Нарешті в кінці затхлого півпідвального ходу вона забрязкотіла ключем і ввела хлопця в якусь просторість, що запахом своїм становила безпосереднє продовження того коридора (В.Підмогильний). Зажурився я з того непомалу: любо мені було той коротенький уривок читати, та нелюбо думати, як то нелегко розшукати дальший тяг сієї превтішної повісті, якій, на мій погляд, багатенько ще бракує сторінок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жіночі сльози — продовження розмови іншими засобами (М.Мастрояні). У дорослому продовженні дитячої казки Мальвіна вийшла заміж за Буратіна й потім довго й щасливо його пиляла].

Роза – 1) (бот.) (новогреч.) троянда, (разг.) рожа, (диал.) ружа, (реже, лат.) роза, (ум., розочка) трояндочка, роженька, роженочка, розочка, розонька; 2) (спец.) роза: • иерихонская роза – єрихонська троянда; • как хороши, как свежи были розы – які були троянди гарні й свіжі; які то були рожі свіжі та хороші; • китайская роза – китайська троянда (рожа); • нет розы без шипов – у кожної троянди є колючки (Пр.); і за доброї години чекай лихої днини (Пр.); і в погоду часом грім ударить (Пр.); • роза ветров – роза вітрів. [На вікні червоніли між зеленим листом китайські рожі (І.Нечуй-Левицький). — Чого ти оце так змарніла? Колись цвіла, як повна троянда, а тепер така стала, як рожа в’яла, як шолудива квітка. Може тобі в чому недогода? (І. Нечуй-Левицький). У саду, в саду розонька цвіла… Пішла Катречка розочки щипати, Вирвала квіточку, приложила к личеньку… (Н.п.). Сидить Оленка між дружок, як повна рожа» (Марко Вовчок). Наш шлях, ласкавий пане, зовсім не встелений трояндами» (І.Франко). І щічки розцвіли у відповідь рум’яні, Як роза, що вітрець їй перса відслонив (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). Буває, що і на полі рожа виростає (Номис). І буде місце те повік привітне: Там соловій співає, роза квітне (М.Орест, перекл. Дж.Кардучі). Рози квітучії, Роси пахучії, Сяйно-живущії, Тайно-зцілющії… (М.Лукаш, перекл. Й.-В.Ґете). Яскравінь троянд (Є.Пашковський). — Що сталося?! — Він подарував троянду і сказав, що повернеться, коли та зів’яне. — Як романтично! — Троянда пластмасова…].

Слава – слава, (большая, ещё) просла́ва: • во славу кого-чего – на славу кому-чому; • Геростратова слава – Геростратова слава; • добрая слава лежит, а плохая бежит – добра слава лежить, а недобра біжить. (Пр.); добре далеко чути, а ледаче ще далі (Пр.); добро довго пам’ятається, а зло ще довше (Пр.); • на славу – на славу, прегарно (чудово); прегарний (чудовий); • петь славу кому – співати хвалу кому; славити, прославляти кого; • приобресть, снискать славу, войти в славу – зажити (залучити) слави; убитися у славу; (иногда фам.) доскочити слави; • слава Богу – слава Богу (Богові); • только [одна] слава, что… (разг.) – тільки [й] слави, що…; • хорошая, дурная слава (разг.) – добра слава, недобра (лиха) слава; неслава; (пересуды) поговір, слава-поговір. [Все очі вгору піднімали, По світу нашому вздихали, Що рано їх побрала смерть; Що трохи слави учинили, Не всіх на світі подурили (І.Котляревський). Дівчата на славу красиві (Г.Квітка-Основ’яненко). Людська слава — як трава зів’яла (Пр.). — Слави треба мирові, а не тому, хто славен (П.Куліш). Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Т.Шевченко). Прокинься, кумо, пробудись Та кругом себе подивись, Начхай на ту дівочу славу Та щирим серцем нелукаво Хоть раз, сердего, соблуди (Т.Шевченко). Не мені тепер, старому, Тепер прелютая година На нашій славній Україні. Не мені вас, братця, На ляха водити. Не мені тепер, старому, Булаву носити. Нехай носить Наливайко Козакам на славу, Щоб лякались вражі ляхи У своїй Варшаві (Т.Шевченко). Не дві ночі карі очі Любо цілувала, Поки слава на все село Недобрая стала (Т.Шевченко). Мені уже сімнадцятий пішов. Хлопці біля мене, як хміль коло тичини, в’ються; а найпаче Будненко Василь. Чорнявий, кучерявий: картина— не хлопець! Люди казали: от би спарувати — на славу була б пара! (П.Мирний). — Хто крав гроші, у кого вони на руках були, — той хай і одвіча. А через віщо ж народ таку славу терпітиме (П.Мирний). ). Він готувався, скуповувався, щоб угостити Власова на славу (П.Мирний). Слава про злодійкувату Явдошку одбила хіть у панства та офіцерства заїздити до неї (П.Мирний). Колись у веселі ставки заглядали а гір столітні дуби та граби, свідки слави козацької, а тепер їх унучата обступили рівною межею ті зелені яри (І.Нечуй-Левицький). Слава про те свято пішла кругом по селах, де ще не завівся празник мироносиць (І.Нечуй-Левицький). Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить (Л.Глібов). Славо, горда та пишна царице! Хоч склонив своє чоло співець, Та не вірить тобі, чарівнице, Як зрадливому морю плавець (Л.Українка). Авжеж! Вогненний круг спускається на мене і голоси мені співають «слава»! (Л.Українка). Така була поважна та Сабіна і зроду мала добру славу… (Л.Українка). — Коли б мене так дівчина любила, то була б у мене й сорочка вишивана, і стьожка шовкова, а то яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (М.Кропивницький). Він легко стрибав з каменя на камінь, наче гірський потік, і вітав стрічних, аби тільки почути свій голос: — Слава Ісусу! — Навіки слава (М.Коцюбинський). Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (М.Коцюбинський). Ріс парубок — росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М.Коцюбинський). — Хіба ж ти не знав, що так воно буде? — крізь сльози вимовляв дівчина. Тепер ти поїдеш, мене в славі покинеш,— будуть мене люди обминати. Бо хто ж візьме тую дівчину-наймичку, що парубок покинув (С.Васильченко). Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (В.Симоненко). Про нього, про Козака Мамая, не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (Олександр Ільченко). Та відчайдушно пролягла дорога несамовитих. Світ весь — на вітрах. Ти подолала, доле, слава Богу. На хижім вітрі чезне ниций страх (В.Стус). Слава впала на бідного хлопця зненацька, як надгробна плита, зачавивши в нім людину і залишивши одне тільки ім’я (Г.Тарасюк). — Для людини доброчесної і небуденної,— промовив Дон Кіхот,— то, мабуть, найбільша втіха — ще за життя діждатися прослави доброго свого ймення на мовах розмаїтих народів словом друкованим і типованим; я недарма сказав «доброго», бо як буде навпаки, то вже гірше над усяку смерть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Після тих засідань, на листовне прохання ласої на гроші матері-флорентійки, він тут-таки помчав отримувати борг від родини Адорно у Брюгге, зметикувавши, що було б доречно якнайшвидше одержати кошти для вдалої кар’єри на прославу Церкви (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «Так минає слава світова!, — засміялася Енн, хоча в усмішці її було знати й нотку жалю (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). — Навіщо ми залишаємося тут? Тільки пришелепкуватий не ставить цього запитання. Заради слави? Якщо ми тут тільки заради неї, повірте браття, я перший повернувся б дупою до ворога і дав драла через отой горбочок (О.Замойська. перекл. С.Пресфілда). Якщо хочеш вести людей на смерть, скажи їм, що ведеш їх до слави (Талейран). Слава зношується (Наполеон)].

Сокрушаться – 1) (печалиться) побива́тися, убива́тися, побива́тися, мордува́тися, тужи́ти за ким, за чим, журитися, смутитися, (редко) скрушуватися, крушитися; 2) (рушиться) розтрощуватися, трощитися. [Довго Іван-царенко побивався за жінкою, довго плакав гірко, розпитувався, що йому робити? (Казка). Гляну в перше віконечко — плачу, крушуся, гляну в друге віконечко — Богу помолюся (Н.п.). А Василь теж став як укопаний і не зна більш, що й казати. На думці б то й багато дечого є, так язик не слуха, не пошевельнеш його; а тут ще, на біду, підслухав, що Маруся об комусь вже дума і що йому нічого тут убиватися, а тут ще Олена збила його з толку… От і стоять вони обоє, сердешні, і не знають, на яку ступити, і чи йти їм куди, чи що робити? (Г.Квітка-Основ’яненко). Стали вони йому ото розказувать, як Зінька убивалась, почувши, що його десь на війні убили (О.Стороженко). — Як же мені не плакати, як не побиватися, слухаючи таке за його? Хай би їх у мене десятеро, то одно в одно не вдасться; а то ж він у мене один, як порошина в оці! Я його кохала, ростила, здоров’я стратила, надії покладала… А тепер — самій прийшлося по чужих людях хилятися… (П.Мирний). — Ой, доле моя проклята! — бідкався Іван, важко ступаючи під гору по .. каменюках (І.Франко). Бо́же, як вона́ за ним побива́лася! (Сл. Ум.). Йому трохи шкода матері, що так дуже побиваються. Він не розуміє, чому вони так дуже вже плачуть, але все-таки йому шкода (У.Самчук). «Оце так союзники!» Селяни бідкалися в розпачі: «Що ж це таке?! Ті грабують, і ці грабують! Боже ж ти наш, Боже!» І дякували своїм воякам (І.Багряний). Загублений між днів, не спам’ятаюсь досі. Під вибухами сосон — мов на морському дні. Важкі обвали літ і пам’яті провали. Але ж і дні настали — оцей вселенський гніт. Мій Боже, білий світ — це біле божевілля — не варт твого зусилля, то й бідкатися встид (В.Стус). Отже, не дуже побивайтеся за мною (В.Стус). Після вистави виявилось, що в прими прямо з гримерки украли її вставну щелепу. Мама побивалась, беззубо шамкаючи ротом. Але за пару днів невідомий щелепу повернув, щоправда, без двох кутніх зубів. У супровідному листі він і далі називав стареньку «своєю Марлен», писав про дивовижну форму її вилиць, потім збивався на огляд останньої вистави, писав про художньо-стильові особливості образу видри-перевертня, а насамкінець запрошував акторку на побачення (С.Жадан). — Звати мене Карденіо, родом я з найкращого міста в Андалузії, походжу з шляхетної і багатої родини, але моя недоля така велика, що як би не плакались на неї отець-мати, як би не побивались кревні, ніякі достатки тут не поможуть: як судилось кому нещастя з неба, то ні на що не здадуться всі дари фортуни (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У країні проржавілих труб про «витік мізків» побиватися не прийнято (Міхаїл Мамчіч)].

Спрашиваться, спроситься – 1) (просить разрешения, согласия) питатися, спитатися, попитатися, запитуватися, запитатися; 2) (перен., о привлечении к ответсвенности) спитати; 3) (спрашивать) питати, питатися: • спрашивается – постає (виникає) запитання (питання); • спрашивается, какая цена такой договоренности – виникає запитання, чого варта така домовленість; • спросись у учителя, разг. – спитай дозволу (спитайся) в учителя; • теперь спрашивается, как быть? – тепер питання, що [його] вдіяти (робити, почати)?; • это с меня спросится – це від мене вимагатимуть, це з мене спитають (питатимуть); я за це відповідатиму [Ходить гарбуз по городу, питається свого роду — «Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбузові?» (Н.п.). Щоб часом дарма не блудить, чужого розуму питайся  (Пр.). Еней сьому подивовався І баби сучої спитався: Як відьму злую сю зовуть (І.Котляревський). — Я не знаю, як у світі, меж панами, усе прочеє водиться, а знаю, що усюди будуть питатись про вашу жінку: відкіля вона, і хто така є? Нехай ви, люблячи мене, і не засоромитесь сказати прямо: «Вона мужичка», та яково вам буде тоді? Усі будуть з вас сміятись, усі осуждати, усі цуратимуться вас, що у вас через жінку уся рідня мужики… (Г.Квітка-Основ’яненко). На людськім полі ростуть панські дуби. Мужик іде та й рубає, нікого не питаючись, наче своє (М.Коцюбинський). Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу (П.Тичина). — Ти повчи мені батька! Він знає, що робить! — в голосі Гната обізвалась пересторога. — Ви все знаєте. А в дівки ж згоди питалися? (М.Стельмах). Так. Одне ти з’ясував точно. Зустрічатися з Кирилом ти повинен був у нього вдома. <…>, під «Дитячим світом» ти стовбичиш з якоїсь іншої причини. Але з якої, хотів би ти знати! Хіба піти спитатися в Дзержинського. У Залізного Фелікса. Ні, в Залізного Зіґфріда. У Конрада Клауса Еріха Дзержинського. Або в Райнера Анзельма Віллібальда Кірова. Або у Вольфґанґа Теодора Амадея Леніна (Ю.Андрухович)].

Старатель – 1) (устар.) дбайливець, піклувальник, дбаха, (редко) старатель; 2) (горн.) старатель, (золотоискатель) золотошукач. [— Що ж з нашим Тихоном? Може, люди у щасті його зовсім і забули? Ну, ну, не знаю, щоб такого старателя забули! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Хай би там що,— заперечив Санчо,— умів брати, умій і віддати, як Бог тобі дбаха, будь і пізня птаха, не ноги кендюх носять, а кендюх ноги, краще Боже спомагання, як те раннє уставання, лежи, небоже, як Бог поможе (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Критику не пасує роля старателя, що, блукаючи поетичними пустелями, вимиває кілька піщинок, які тільки на колір здаються щирим золотом (В.Стус). Така вже її доля — доля поетеси-принцеси, інфанти, якій ніколи “не вирости з бантів”, не насолодитися рожевими снами, якій судилося до смерті “шукати казкові скарби у місті журби, боротьби і злоби”, бути вічним злотошукачем, старателем на річці життя, котрий вимиває із золотоносного піску мови іскрометні злитки метафор, епітетів, алітерацій (М.Жулинський). Шукай, вишукуй, рукава підкочуй. Цікався вмістом золота в крові, Як є, викачуй, золотошукачу. Лиш де твоя білесенька душа? В пустелі людній голос надриває?.. Та повен ківш, і ллється кров з ковша, І золота пропасниця триває… (Петро Скунць). — Звинуватили мене в усіх -ізмах, з націоналізму починаючи. Клекотіли настільки пристрасно, що я вже й сам був готовий повірити в ту ахінею: «бандерівець», «сіоніст», просто «ворог народу». Все те можна було б сприйняти як тему для ще однієї гуморески (доповнення до моєї повісті), якби не пропозиція занадто запопадливого дбайливця, ревнивця «чистоти рядів»: поставити перед деканатом питання про відрахування автора «чорнухи» з університету (А.Морговський). Скінчилася золота лихоманка. А з нею і процвітання. Поселення, зановані старателями, поступово знелюдніли, доки не лишилися самі руїни. Забравшись геть, вони лишили по собі звичку до дешевого спиртного, а також венеричні хвороби, що подесяткували корінні племена. Мали минути довгі роки. Аби неосяжні ліси оговталися від ран. Завданих численними несамовитими розкопками (І.Оржицький, перекл. Ґільєрмо Ар’яґи)].

Старость – старість, (старые лета, ещё) старощі, старі літа: • достичь старости – дійти, дожити старого віку, старих літ; • за старостью – з причин старості; через старість; • на старость – на старість, на старі літа; • под старость – під старість, на схилі віку; • пособие по старости – допомога на старість; • по старости лет – через старість (старощі); • старость — не радость (не красные дни) – старість — не радість [а смерть — не весілля] (Пр.); старість не прийде з добром: коли не з кашлем, то з горбом (Пр.); молоде — золоте, а старе — гниле (Пр.); старість іде і хвороби веде (Пр.). [— Ти вже до старості доходиш, так позабував єси, що то є молод чоловік (Г.Квітка-Основ’яненко). Всього надбали. Та діточок у їх бігма. Хто ж їх старість привітає, За дитину стане? (Т.Шевченко). Побачив Вовк (він недалечко був) Та й дума: «Лев, мабуть, дурненький Або ж на старість силу збув, Що став такий плохенький; Коли Щеня не задавив — Мене не займе й поготів!» (Л.Глібов). Старші невістки та дочки зглянулись на материну старість і по черзі приходили помагати матері прати плаття зимою на річці (І.Нечуй-Левицький). А мати — й слова. Тільки почала чогось про мене дбати, як про хвору. Дивлюсь: і в церкву старістю пішла дорогою кружною через гору (Л.Костенко). Шукає вад  у молодості старість… (Роберт Третьяков). — Мали вони в мені на старість потіху і підпору, то не давали й пилинці на мене впасти, неба мені готові були прихилити, всяку мою добру волю вволити (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда вмирає молодою. Те, чого старість «навчилась», насправді те, що вона забула, високий спокій білобородих старих з поблажливим поглядом здається мені таким же малопереконливим, як лагідність кастрованого кота, і тепер, коли роки починають тиснути на мене зі своїми зморшками й безсиллям, я не намагаюсь себе обдурити і знаю, що в найважливішому я був і вже більше ніколи не буду (М.Марченко, перекл. Ромена Ґарі). Але Амаранті було несила зносити спогади, що пробуджувалися в ній, коли вона бачила цього стомленого чоловіка, чия дедалі більша лисина вже підштовхувала його до безодні передчасної старості, й Амаранта діймала полковника Герінельдо Маркеса несправедливою зневагою доти, доки він почав приходити тільки у виняткових випадках, а потім і зовсім перестав: його розбив параліч (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Старість — це ще й те, що будь-де сівши, можна закуняти (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Всі хочуть дожити до старості, а коли доживуть, її ж винують (М.Т.Ціцерон). Старість — це коли непокоять не погані сни, а погана дійсність (Ф.Раневська). Старість — це коли дівчата за викликом приїжджають до тебе в машині з червоним хрестом].

Сын – син, (мн.) сини, (иногда) сино́ве; (диал.) синовець: • блудный сын – блудний (блудящий) син; (зрідка) син-марнотрат (марнотратець); • побочный сын – бокови́й син; • единственный сын – одинець, єдинак; • крёстный сын, крестник – хрещений син, хрещеник (похресник); • порядочный сын – батьків син; • приёмный сын – приймак, прийма, (стар.) прибраний син; • сукин (собачий, чёртов, курицын) сын – сучий (собачий, песький, бісів, вражий, гадів, чортів, дияволів, іродів); • сын полка – син полку; • сын — портре́т отца – син — чи́стий (чисті́сінький) ба́тько, ви́капаний ба́тько. [Один син — не син, два сини — півсина, три сини — ото тільки син! (Пр.). В таку щасливую годину Еней чимдуж спис розмахав І Турну, гадовому сину, На вічний поминок послав (І.Котляревський). Мені найбільше доїдає Рутульський Турн, собачий син; І лиш гляди, то і влучає, Щоб згамкати мене, як блин (І.Котляревський). Як Турн біснується, лютує, В сусідні царства шле послів, Чи хто із них не порятує Против Троянських злих синів (І.Котляревський). Не один батьків син і худобу б свою усю віддав і у батраки пішов би, аби б його полюбила Тетяна! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Будеш мені, песький сину, тямити; тривай лишень! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як піч вже поспіла, от коровай посадили на лопату, дружко і почав: — Господи Ісусе Христе, Сине Божий, помилуй нас! — Амінь тому слову! — крикнули старости. — Спасибі за амінь (Г.Квітка-Основ’яненко). — А бурсак! Собачий сину, знаєш смак. Ось я тебе попомуштрую Не так, як в бурсі!.. Помелом! Щоб духу в хаті не було! (Т.Шевченко). Я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов’яне стали Добрими братами, І синами сонця правди (Т.Шевченко). — Прощайсь лишень, дияволів сину, з матір’ю та з сестрою, бо вже недовго ряст топтатимеш! (П.Куліш). — Хто єсть вірний син своєї отчизни, збирайтесь до мого боку (П.Куліш). — Що се задумався, сину? — спитаю (М.Вовчок); — Питки хочеш, сину? — спитався, підійшовши, Грицько (П.Мирний). — Ну, якого ви бісового сина зібралися сюди, очі повитріщали? — почули вони у розчинене вікно Колісникової квартири (П.Мирний). — Як, свиняче ухо, не повірить? Як я йому всю свою худобу пропив, то й нічого?! А його, іродового сина, осьмушка горілки вдавить?.. (П.Мирний). Особа чоловічої статі стосовно своїх батьків. — І був у того чоловіка один одним син, гарний парубок і здоровий такий, що й вола б надвоє роздер (М.Кропивницький). — Як же ж я, хазяйський син, та піду у свиті, щоб мене підняли на глум? (М.Кропивницький). — Сину, — обізвалась Наумиха, — не сумуй, не гризись… (М.Коцюбинський). Все-таки він волів би був, якби вибавив його доньку боярський син, а не сей простий тухольський мужик (І.Франко). — Гей, не радій, синів гадючих мати!.. (Л.Українка). — Лізь, вражий сину, на цю шовковицю (С.Васильченко). — Добрий вечір, дідусю, — каже парубок, підходячи. — Добрий вечір і тобі, сину (Г.Хоткевич).— Хто ти такий, легеню? — питала Маруся. — Я? Газдівський син (Г.Хоткевич). Єдиною розрадою Степанові цими днями тяжких іспитів було знайомство з сином Гнідих, Максимом, — тим молодиком, що зичливо почастував його цигаркою під час його злиденних входин у міське життя (В.Підмогильний). Ми їздимо на природу, в Гідропарк, за місто, але я нікуди не можу поїхати від себе. З острахом дивлюсь на дружину — вона нічого не помічає? Часом вона зітхає, цілує мене в лоб, — і що б я робив, якби не така дружина? Син, правда, вже матюкається, він ходить у дитячий садок, йому шість років (Л.Костенко). Санчо вхопив глека з водою і вже до рота підніс, як раптом зачув голосне панове гукання: — Сину мій Санчо, не пий тої води! Не пий її, синку, бо то погибель твоя! Ось бачиш,— він показав йому свою бляшанку,— тут у мене свячений бальзам: вип’єш дві крапельки, і все мов рукою зніме. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Дуже часто за вину батьків отримують нагороду лише сини (С.Є.Лєц). 1. Мої знайомі називають кімнату, де живе їхній семирічний син, дуже влучним словом — синарник. 2. — Уявляєш, у мене син народився! Син! Після шести дочок у мене нарешті народився син!!! — І на кого більше схожий, на тебе чи на дружину? — Не знаю, на обличчя ще не дивився].

Унизанный – унизаний, обнизаний, винизаний: • унизанное звёздами небо – унизане зорями небо. [Коси в неї, як смоль, чорні та довгі-довгі, аж за коліно; у празник або хоч і в недільку так гарно їх повбира, дрібушка за дрібушку, та все сама собі запліта; та як покладе їх на голову, поверх скиндячок вінком, та заквітча квітками, кінці у ленти аж геть порозпуска; усі груди так і обнизані добрим намистом з червонцями, так що разків двадцять буде, коли не більш… (Г.Квітка-Основ’яненко). Літом Мотря стає жати. У Пісках ніхто не приймав, — бо помітили, що в кого Мотря жне — вся нива закрутнями унизана (П.Мирний). Верх сам свобідний був від дерев, тільки розлогії а рідкії корчі ялівцю, обнизані напереміну то зеленими, то темно-синявими, то чорними ягодами, понасторушували круг них, мовби для оборони, густо свої коротенькії острії шпильки (І.Франко). Ми були обліплені карміном жіночих уст, обсотані серпентином, обнизані забавками, радіо нам щось грало і ми щось танцювали (У.Самчук). Ця вивіска, прибита до будинку на розі вулиці, виглядала дуже ефектно: ми зуміли так її прикріпити, що діва зі скелі вказувала своєю унизаною коштовностями рукою на заїзд і двір, де була наша квартира (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана)].

Хлебушек, Хлебушко, Хлебушка, прост., уменш.-ласк. – хлібчик, хлібець, (редко) хліб’я. [Нема, бачите, рідної неньки, нікому було і шматочок хлібця дать небозі (Олекса Стороженко). Чи вчинила хлібця, чи спекла — мерщій до подруг: там її ждуть, дожидають, як об весні ластівки (Г.Квітка-Основ’яненко). Візьми пару хліб’ят на дорогу (Сл. Гр.). — Еге! як дівчатам, то й палянички, а як парубкам, то тільки святий хлібець! (І.Нечуй-Левицький). — Це хлібець від зайця… — Вірили й не вірили ми в ті слова. Але з яким смаком ївся він, хліб «від зайця»! (В.Скуратівський). В малій дзьобенці, що висіла йому через плечі, ніс Михайлові красні яблука й білий хлібець, а окремо завиті білі свічки до церкви (О.Кобилянська). В хаті студінь, неня лежить на печі ледве жива, Василько пригорнувся до неї та просить хлібця, дрижачи… (Ю.Федькович). Печу-печу хлібчик, Діткам на обідчик. Печу-печу бабку, Кладу на лопатку Шух у піч!… Печу, печу хлібчик Дітям на обідчик. Меншенькому — меньший, Більшенькому — більший (У.н. забавлянка)].

Хороший – 1) добрий, гарний, хороший, (разг.) ловкий, (диал.) файний, (диал.) охвітний, (диал.) хосний; 2) (красивый) гарний, вродливий, (разг.) красний, (диал.) файний, (диал.) лепський; 3) (достаточно большой по количеству, величине) добрий: • всего хорошего! – на все добре!; (реже) усього доброго!; (иногда) усякого добра!; • все они хороши – всі вони однакові; • глядеть хорошим глазом (разг.) – дивитися пильним оком; • до села хороших десять километров – до села добрих десять кілометрів; • из него ничего хорошего не выйдет – з нього добра (пуття) не буде; з нього добра не жди; • на хороший цветок летит и мотылёк – на добрий, на гарний цвіт і бджола летить (Пр.); • хорошее дело – добра річ; гарне діло; добра (хороша) справа; • хорошее настроение – добрий (гарний) настрій; • хорошему всё хорошо – доброму все всюди добре (Пр.); • хорош гусь (ирон.) – добра штучка; • хорошего понемножку – доброго (хорошого) потрошку; • хорошие отношения – добрі (гарні, хороші) стосунки (взаємини, відносини); • хорош, хороша собой – гарний, гарна [на вроду]; уродливий, уродлива; • худого хватает, а хорошого мало – поганого досить (доста), доброго мало. [Почали курей по хатам віднімати, яйця відбирати; відомкнули казенний ящик, потягнули чимало, турнули у город і за ренським, і за хранцюзькою водкою; а як завтра припадала п’ятниця, а пан справник був собі богомільний та богобоязний і вже нізащо душі не сквернитиме скоромним, так приказано купити і кав’яру, і кримського оселедцю, і свіжопросольної осятринки, і свіженької рибки хорошої, і раків, і паляниць (Г.Квітка-Основ’яненко). Олена, що йде, то усе вихваля пана Забрьоху, який то він гарний, чорнявий, повновидий, які то в нього уси шпетні і який сам увесь лепський та моторний (Г.Квітка-Основ’яненко). — Горе, мовляв той, гне, а хороше життє виправляє (Г.Барвінок). І звали вони Ласуна жити із собою: «Зоставайся, Ласун, жити з нами, — говорили, — життя тобі буде хороше й привільне в нас» (М.Вовчок). Пані того куховара дуже хвалить, що такий, мовляв, чоловік він хороший, так мене поважає! (М.Вовчок). Вона була здалека взята, і така-то вже хороша, чорноброва, а горда та пишна — Мати Божа! Іде, було, собі — як мальована: очі у землю спущені й не дивиться (М.Вовчок). Такий був яросливий, що Боже борони! як розлютується, аж йому огневі іскри з очей скачуть, і побіліє, як крейда. А був хороший із себе дуже: високе чоло гетьманське, брови так і говорять, очі карі, ясні, як зорі, і всміхнеться, було, так ласкаво, да разом і гордо і смутно, що аж за серце вколупне (М.Вовчок). А Орися росла собі, як та квітка в городі. Повна да хороша на виду, маяла то сям, то там по господі в старого сотника, походжала, як по меду бджілка, і всю господу звеселяла (П.Куліш). Хороший з лиця — повновидий, рум’янець на всю щоку, з чорними, веселими очима, з чорним лискучим усом, — він був перший красень на селі… (П.Мирний). Трудно молодій дівчині вистояти проти хорошого убору (П.Мирний). Мені здасться, що тим і наш світ красний, що він не однаковий (П.Мирний). Мотря, жінка хорошого господарського роду, теж допомагала Іванові в його господарській праці (П.Мирний). Мірошник мав хороший млин. В хазяйстві неабищо він: Про се гаразд усякий знає, Хто хлібець має (Л.Глібов). Марко взяв її руку в свою: «Хороша ти». Гафійка почервоніла, навіть поночі видко: «Що — я…» (М.Коцюбинський). Погода тут файна. Хоч часами вітер приносить дощі (М.Коцюбинський). Се був такий самий хороший, теплий, погідний день! (І.Франко). — Довго вже він і розкошує, цей клен. Ловка буде з нього соха в кошару (М.Кропивницький). Коли се одчинилися в палаці великі скляні двері, і вийшла молода панна, убрана в хорошу білу сукню (Л.Українка). — Ось постривайте, я вам зараз щось лепське прочитаю (Л.Українка). Подивилась у водицю На личко своє, Тихо, тихо промовила: «Горенько ж моє! Вродо моя хорошая, Нащо ти цвітеш? Без доленьки на сім світі Марне пропадеш! Нема щастя, нема долі, Лиш врода сама… І кохання зневажене, Дружини нема!» (Л.Українка). Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Нічого сказати, хосний хлоп Петро Модестович, а все ж москаль! — витираючи аерофлотівською салфеткою губи, згадував майор Бузина вчорашній і сьогоднішній день і ті жаскі хвилини, які він пережив вранці під час сну, чи вже й не сну, а напівсну, коли йому привиділось, що він лежить у Мавзолеї Володимира Ілліча Леніна на законному місці вождя. — От якби замість Мусоргського та мав він прізвище Гулак-Артемовський, то вже була б зовсім інша річ. А так, хто він? Москаль! Хоч і ловкий хлоп (Іван Котовенко). — А чого сі два володарі так проміж себе ворогують? — спитав Санчо. — Того вони ворогують,— одказав Дон Кіхот,— що сей Аліфанфарон сам запеклий бусурмен, а закохався в доньку Пентаполіна, хорошую та вродливу християнську королівну, а отець її не хоче дати за царя-поганина, поки той свого лжепророка Магомета не зацурає і на нашу віру не пристане. — Присягаю на мою бороду,— гукнув Санчо,— добре той Пентаполін робить, і я ладен підпирати його, скільки моги моєї (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І я готовий стверджувати, що книжка для дітей, яка подобається тільки дітям, — погана книжка. Добрі — добрі для всіх. Вальс, який дає радість лише танцівникм, — поганий вальс (Клайв Льюїс). 1. Хорошу людину не здатні зіпсувати ні влада, ні гроші. Адже, коли людина справді хороша, в неї не може бути ні того, ні іншого. 2. Хворий, здавши аналізи, приходить до лікаря: — Що-небудь добре скажете? — Звичайно, скажу: для мисливців за органами ви вже не становите інтересу].

Чёлка – чубо́к, чу́бчик, гри́вка, (умен.) гри́вочка, (диал.) чі́вка, чі́лка. […та узяв його за чубчик і поскуб легенько… (Г.Квітка-Основ’яненко). І вони обоє нахилялися над газетою так, що чорна гривка Раїсина лоскотала лисину о. Василеві (М. Коцюбинський). На лисину й натяку не було — попелясте півсиве волосся рівненькою хлоп’ячою гривкою закривало чоло майже до половини (В. Нестайко). Отож начісую на те чоло гривку і переходжу до очей, в яких повинна світитися душа (Г. Гордасевич)].

Чихвостить, чехвостить, прост. – (бранить) чистити, чесати, шпетити, коренити, (бить, ещё) чухрати, лупити, дубасити, дубцювати. [Він, голову піднявши вгору, Кричав, опарений мов пес. Олимпських шпетив на всю губу (І.Котляревський). От і положили її; по два парубка сіло на руки і на ноги, а два узяло здоровенні пучки різок та й почали чистити (Г.Квітка-Основ’яненко). Було поки лає, коренить — несила моя, сльози ринуть, а наплачуся добре — утрусь..— жартую (М.Вовчок). — Корени мене за ледарство, за панські звички, але не чіпай моєї честі (М.Старицький). Не дали йому бісові котолупи і слова промовити, стягли раба божого з коня і почали чухрать канчуками (Олекса Стороженко). Хлопець., рушниками зав’язав дякові ноги, потім руки, далі взяв різки, поплював на руки і почав чесати, не дивлячись по чому — по руках, по ушах, по лицю, по колінах (С.Васильченко). Йонька довго лежав нерухомо, боячись, що як тільки він заворушиться, то Тимко, що десь, невіра, притаївся в кущах, знову почне його чистити (Григір Тютюнник)].

Юбка – 1) (одежда) спідниця; 2) (изолятора) острі́шок: • волочиться за юбками – волочитися за спідницями; • держаться за юбку чью (за бабью юбку) – триматися (держатися) спідниці (плахти, запаски) чиєї; триматися (держатися) за чию спідницю (плахту, запаску), триматися (держатися) жінчиної (жіночої) спідниці (плахти), триматися (держатися) за жінчину (жіночу) спідницю (плахту); жити за чиїм (жіночим, жінчиним) загадом, (давн. також) носити [чию, жінчину] плахту. [— Покличу до себе своїх подруг, покажу їм, яке в мене добро буде: які юпки, шовкові спідниці (Г.Квітка-Основ’яненко). Другі в плахтах та запасках, голови шовковими платками повив’язують, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила (П.Мирний). — А встаньте-но, панно, нехай я подивлюся на вашу спідницю, чи рясна (Л.Українка). Переводила задуманий погляд на дочку. Відтак поправляла на ній намисто, обсмикувала сорочку, укладала складки спідниці (М.Коцюбинський). Його довга синя сукмана, руда на фалдах, вкривала ноги аж до землі, — наче спідниця (М.Коцюбинський). Тетяна прожогом, з рухами москаля в спідниці, кинулась одчиняти школу (М.Коцюбинський). — Він з її волі ніяк не вийде: мов тая дитина, за спідницю держиться, зовсім свого глузду рішився! (Дніпрова Чайка). Я лиш про неї думав при зірницях, Мов про щасливий страшно гріх, І чув, як пристрасно спідниця шуміла щось про чари ніг (Т.Осьмачка). Іван носить плахту, а Настя булаву (Пр.). Біля печі вона, мов бранець, Слугувала під шурх спідниць, Віддавала дівочий рум’янець Чистоті смачних паляниць… (В.Симоненко). Там бій. Там смерть. Там зламано границі. Людей недохват. Ллється наша кров. А тут — погиб…. У вас ще на спідниці не перешили ваших коругов? — У вас, у нас. Ви Січ, а ми Полтава. У вас права, ми ж — охоронці права (Л.Костенко). Поприсідали верби у воді, стоїть у березі дівчаток зграйка і, видививши лози, миють ноги, високо підіткавши спідниці (В.Стус). — Прошу каву, — до нас наблизилася секретарка у короткій спідниці — і я раптом оцінив політ думки дизайнера цієї канапи. Недурний був чоловік, слово честі. Олесь теж оцінив цей політ і через це злегка зашарівся. Дівчина подивилася на нього скептично і обсмикнула поділ, наче там було що обсмикувати (брати Капранови). Ця спідниця снилася місцевим алкашам, яким насправді не так вже й хотілося її задерти, — їм цілком вистачало самих лише дражливих фантазій — звісно ж, за пляшкою, як водиться (М.Бриних). 1. Це — не спідниця, це — широкий пояс. 2. Чим коротша спідниця, тим більше недоліків вона приховує. 3. На прийомі у сексопатолога: — Лікарю, я не можу пройти повз жодну спідницю! — Ви молода людина, і це нормально. — Та їх у мене вже цілий гардероб!].

Вкус – 1) смак; 2) (свойство) смак; 3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст; 4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання; 5) (утонченность) смаковитість; 6) (худож. манера, стиль) манера (манір), стиль: • быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання; • быть, приходиться, прийтись по вкусу – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; прийти в смак; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; смакувати кому; до душі припадати, припасти кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (только сов.) уподобав, сподобав хто; до душі слатися; (безл.) присмачитися кому; • во вкусе чего – на смак; на манір; на стиль; • войти во вкус – розласитись; добрати смаку; • входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; засмаковувати, засмакувати що; усмаковувати, усмакувати що; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; (только сов.) уподобати що; розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що; розласитися; • дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак; • есть со вкусом – смачно (у смак) їсти; • иметь вкус к чему, в чём – смак (уподобання) до чого; смак знати в чомусь; кохатися (милуватися) в чому; • как на чей вкус – як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту тощо; • мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (иногда) мені уподібніше було б…; • мне по вкусу было… – мені до вподоби було…, до вподоби моєї було; • на вкус – на смак; • на вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас (Пр.); на колір і смак товариш не всяк (Пр.); • на мой вкус – [як] на мій смак; [як] на мене; • находить, найти вкус в чём – знаходити (находити), знайти (найти) смак у чому; набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що; • не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері); • не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі); не уподібний (уподібна, уподібне); • неприятный вкус – неприємний смак; • о вкусах не спорят – у кожного свій смак; хто до кого — а я до Параски (Пр.); • одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби); • по вкусу – до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до вподобання (подобання), до сподобаняя, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту; • поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати…; • пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку); • по своему вкусу – собі до смаку; на свій смак; до свого смаку; собі до вподоби; до своєї вподоби; по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого вподобання (подобання); • придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що; • приходящийся по вкусу – уподібний, сподібний; • смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання); • со вкусом – до смаку; (вульг.) до шмиґи; • со вкусом сделанный – смаковитий, ґустовний; • со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковите, ловко) зробити; • так он мне по вкусу – такий він мені уподібний; у каждого есть свой вкус: • кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню (Пр.); той хоче гарбузів, а той гурків (Пр.); людям як повітка, а мені як квітка (Пр.); кому як мара, йому як зоря (Пр.); кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка) (Пр.); • хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий); • это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку; • это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби; • я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував). [Борщ вийшов добрий на смак. Кавун недобрий — смаку нема. Люди з великим художнім смаком. Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати. Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде (АС). В тім пани бракують, в чім убогі смакують (Пр.). Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники (Сл. Ум.). Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку. Це, звісно, суща умовність, але треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання (В.Підмогильний). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко).— За якусь хвилю вказалася і Люсінда, що в супроводі матері своєї та двох покойових вийшла з одежної кімнати; убрана вона була пишно та розкішно, як то й личило вроді її та вельможності, з неперевершеною елегантністю і досконалим густом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Все ж таки Наталі мала дивні смаки. В компанії нікчеми Нікола й мужеложця Гарньє вона ставала жвавою, веселою, тоді як присутність Жана, досить інтелігентної людини, її сковувала (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). А у великих дзеркалах із позолоченими рамами відбивалися статуетки з майсенської порцеляни: юнаки у вузеньких штанях до колін лежали біля ніг пишногрудих дам, що тримали на колінах ягнят; ці статуетки старий Джоліон купив ще до свого одруження і був про них дуже високої думки тепер, коли смаки зовсім виродилися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Американці, попри рівень їхнього мистецького смаку, який я не сподівався розвинути, не сумнівались у своїй здатності оцінювати її роботи — вони проголошували їх найвищою майстерністю. Хоча ті судді також вважали чарівними її спроби спілкуватись англійською, а я чуючи її французьку, знав, що вона мелодійна, мовби візок на рипучих коліщатках (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Яблука пречудово їм засмакували. Попід рудуватою шкіркою виявився в них білісінький м’якуш із тоненькими червоними прожилками, а крім звичного яблучного смаку, мали вони ще й присмак — тонкий, лісовий, якого не має жоден садовий плід (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Мабель, щоб кохатися з кимось, повинна була відчувати до мужчини бодай трохи симпатії, а ще, як кажуть у П’юрі, присмачити злягання — для цього існували різні способи: запрошення, появи на людях, подарунки, поводження та манери, що облагороджували постільні справи, надаючи їм подоби чуттєвих відносин (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). 1. Смак, як і розум — що тонший, то помітніший. 2. У ресторані: – Принесіть мені, будь ласка, графин горілки і що-небудь на ваш смак… — Так і запишемо: два графини горілки].

Фить – фіть. [Поки пан Пістряк читав по складам та зопинявся над словотитла, так ще нічого; як же став по верхам читати, так ну!-фіть! фіть!.. та й тільки (Г.Квітка-Основ’яненко). Є й улюблені клясицистами зменшені форми й короткі віддієслівні форми: сіп, гульк, фіть-фіть, черк, плюсь, шелесть, беркиць, зирк, шарах, дриб-дриб-дриб, хряп, ляп і т. д. (Д.Чижевський). Щурики потроху змовкають і знову зі швидкого лету, стрілами влітають у свої нори-гнізда. І як вони ото влучають? Жодна й крильцем не зачепить глини. Складе їх, зведе хвостик-ножички докупи і — фіть — уже в норі (Г.Тютюнник). — Е! — гекаю я, перебиваючи Яву (я добре знаю, що повинен зараз сказати «Е». Але далі… Ніби враз хтось у вухо мені — ххху! — і все з голови моєї через друге вухо — фіть! — і голова моя стала порожня-порожнісінька, як дірка. І жодного в ній словечка. Не те що там з ролі Добчинського, а взагалі жодного — наче я теля. І не знаю людської мови. Тільки оте «е» в голові й зосталося і лунко перекочується там, об череп стукаючись (В.Нестайко). Фіть! — шарф, фіть! — косинка, фіть! — філіжанка, фіть! — блузка, фіть! — газета, фіть! — книжка, фіть! — спідниця… «Асю, — пояснював я терпляче, — свобода полягає не в тому, щоб залишати парадні туфлі посеред кімнати» (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха)].

Спьяну, спьяна – по-п’яному, по-п’яну, сп’яну, сп’яна. [— Він перепивсь та сп’яну химери погнав (Г.Квітка-Основ’яненко). — Це бидло тиняється по шинках і сп’яну дещо вибовкує… (М.Старицький). І ядушливий Семен «показував» жінці сп’яна усю, скільки мав, свою силу, так що вона при всьому своєму здоров’ї не вміла оборонитись від нього (Л.Українка). — А стой!.. — придивився пильно, потім вернувся на своє місце, взяв пас із револьвером і портупеєю й підійшов знову до Максима, пристібаючи той пас із портупеєю і ніяк не можучи сп’яна пристебнути (І.Багряний). Високохмарно мудрують мудрагелі — та все намарно… Ніж таку розводить нудь, краще по-п’яну сплакнуть! (М.Лукаш, перекл. Табіто). Після газет я прибирав книжки; під час сумлінного й екстатичного читання газет вряди-годи в мені прокидалися інтелектуальні докори сумління, що тринькаю час на поверхові речі, що обмащую мозок газетним місивом,— тоді між попиванням горілки я діставав усіляких класиків, розкривав, скажімо, «Сповідь філософа» Ґотфріда Вільгельма Ляйбніца на довільній сторінці, читав по-п’яному й по-п’яному видавалося мені, ніби все розумію (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). На проповіді: — Алкоголь — це ваш ворог номер один. Ви нап’ється, обов’язково посваритеся з дружиною, схопитеся за револьвер, і сп’яну все одно промахнетеся].

Любовь – 1) (к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння; 2) (любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння; 3) (предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко); 4) (нравственн. чувство) любо́в, люба́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го: • безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання); • брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові); • брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ві (до сподо́би); • братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в; • вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в; • возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе); • вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися; • вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням; • гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого; • делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням; • жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві; • изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; • искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в; • любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність; • любовь к искусству – любов до мистецтва; • любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни); • любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в; • любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.); • любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.); • любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруваннячко), дороге твоє кохання (коханнячко); • нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!; • нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в; • не по любви – не до любові (любості); • объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння); • первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в; • объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою); • относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно; • питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му; • по любви – з кохання; • пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в; • пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві; • приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску; • родительская любо́вь – батькі́вська любо́в; • с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но; • старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.); • супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння; • сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в; • умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість: • Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду].

Торс – (итал. от греч.итал. от греч.торс, тулуб. [Лінивий рух — і ось під ноги ліг Прозорий вінчик — кинута намітка, І на стрункім стеблі високих ніг Цвіте жарка, важка і повна квітка — Спокійний торс, незаймано-нагий! (Є.Плужник). Великий Дім сидів, простягши вздовж тіла руки. Та ось він склав їх на грудях, напружив м’язи, підвівся і втяг живіт, так що з-під труського шару жиру вирізнився міцний торс (Д.Костенко, перекл. В.Ґолдінґа). Тлуня одягнулася… або, ліпше сказати, роздягнулася у свій робочий одяг. Короткий жилет намагався щосили прикрити принаймні частину її масивного торса, тоді як ще коротший низ готувався визнати свою поразку в цій боротьбі (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Тепер він жартує з третьою дівчиною, вона заливається від реготу і демонструє свої ноги, де вони вже майже закінчуються і переходять у торс (Н.Сняданко, перекл. Е.Єлінек)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів)