Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 132 статті
Запропонувати свій переклад для «коза»
Шукати «коза» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Коза́
1) коза́, козли́ця, кози́ця. [На похи́ле де́рево і ко́зи скачу́ть (Номис). І молоко́ і сир козли́ці їм на вече́рю подала́ (Шевч.)].

Дикая -за́ – ди́ка коза́, (степная) сайга́к, суга́к (-ка́).
Выдрать (вздуть), как Сидорову -зу́ – відлупи́ти, як Си́дорову ко́зу.
Похожий на -зу́ – козува́тий;
2) (
попрыгунья: о женщине) коза́, скаку́ха, стрибу́ха;
3) (
носилки у каменщиков) ко́зла (-зел);
4) (
для под’ёма повозки при смазке колёс) коза́; срвн. Козлы́ 3;
5) коза́, кози́ця, ґа́йда (Херс.);
срвн. Волы́нка;
6) (
игра) коза́, горюду́б (-ба);
7) (
таган для огня) коза́, жаро́[і́]вня;
8) (
клок недожатого хлеба) гребінці́ (-ці́в), недо́жинок (-ка), (обрядовый) ца́пова борода́.
Бурдю́к – бурдю́к, коза́. [Ніхто́ не налива́є ново́го вина́ в старі́ бурдюки́].
Волы́нка (муз. инстр. из надутой шкуры) – коза́.
Вскачь – ско́ком, ско́чки, вско́ки; вско́чки, ви́бриком, пли́гом, (редко) ви́хвицом, гатала́. [Ди́ка коза́ біжи́ть пли́гом. Жид ї́здить або тю́пки, або гатала́. Жене́ ко́ні ви́хвицом].
Вы́мистая – вимни́ста (коро́ва, коза́).
Кози́ца, см. Коза́ 5.
Козли́ще – цап, козе́л (-зла́), коза́, козля́ (-ля́ти).
Козлы́
1) (
множ. от Козё́л), см. Козё́л 1 - 4;
2) (
подставка для настилки досок) ко́зли (-зел и -злів) и ко́зла (-зел), коби́льниця и коби́льни́ці (-ни́ць), коби́ли́ця. [Бру́са вклада́ють у ко́зли, зро́блені з дубо́вої роздво́єної сохи́ (Бонд. виробн.). Посере́д дво́ру понастано́вляно було́, на дерев’я́них кобильни́цях, кі́лька до́вгих столі́в (Яворн.)];
3) (
у пильщиков) ко́зли, коби́ли́ця, коби́льни́ці; (для продольной распилки досок) стелю́га;
4) (
для под’ёма тяжестей) коза́, козе́лець (-льця), коли́ворот (-ту). [Коза́ – дрюк з двома́ розто́ками, нена́че голова́ і дві ноги́ кози́ (Яворн.)].
Козу́ля
1)
зоол. Cervus capreolus и pygargus – козу́ля, са́рна; (самец) сарню́к (-ка́);
2)
см. Козю́ля 1;
3) коро́тка ла́вка (ла́вочка), ослі́нчик;
срвн. Скамья́, Скаме́йка;
4)
см. Козлы́ 2;
5)
см. Козлы́ 3;
6)
см. Коза́ 7.
Козя́ва, Козя́вка
1) ку́зька, ку́зка, ку́зочка, кузя́ва, кома́ха, кома́шка, жучо́к (-чка́),
соб. кома́шшя. [З хліві́в виліта́ли ластівки́, зру́чно хапа́ли вся́ких кузочо́к та кома́шок (Загірня)];
2) (
засохшая сопля) коза́. [Тяга́є ко́зи з но́са (Звин.)].
Коры́сть
1) (
польза, добыча) ко́ри́сть (-ти), (з)добу́ток (-тку) кому́ з чо́го, на що. [Сті́льки з йо́го кори́сти, як з чо́рта сма́льцю (Приказка). Впе́рта коза́ – во́вкові кори́сть (Приказка)].
На старости женитьсяне себе -ры́сть – старо́му жени́тися – ті́льки жури́тися; за стари́м жі́нка пла́че та через йо́го и́ншого ба́че (Приказки);
2) (
выгода, барыш) ко́ри́сть, зиск (-ку), бари́ш (-шу́), заробі́ток (-тку). [Ті́льки й зи́ску, що в пи́ску (Приказка)].
Без -сти торговать нельзя – без заробі́тку шкода́ й то́ргу; без баришу́ шкода́ й часу́ (Приказки);
3) (
рост. проценты) про́це́нт (-ту), надсо́ток (-тку), лихва́, ріст (р. ро́сту). [Ма́ти з гро́шей проце́нт (Грінч.). Вели́кий надсо́ток бере́ за стовп (Липовеч.). Ро́сту ще не ви́платив, а стовп (капитал) само́ собо́ю стої́ть (Левч.)];
4) (
любостяжание) кори́сли́вість (-ости), користолю́бство, (сильнее) заже́рливість, неси́тість (-тости); срвн. Жа́дность.
Его -ры́сть одолела – заже́рливість (неси́тість) його́ посі́ла.
Мохна́тый – мохна́тий, мохна́вий, волоха́тий, пелеха́тий, пухна́тий, (косматый) кудла́тий, кошла́тий, патла́тий, (о лошади ещё) мушта́тий. [Мохна́тий дуб (Куліш). Мохна́ва ла́па (Еварн.). Ко́ні бі́лі й волоха́ті, немо́в ягня́та (Коцюб.). Волоха́тий а́ґрус (Звин.). На ві́тах бі́лий-бі́лий, пелеха́тий, леге́сенький і́ней (Васильч.). Полотно́ не рі́вне, а пухна́те (Звин.). Вхопи́в за бо́роду кудла́ту (Котл.). Ди́кий хміль коли́шеться кудла́тими жмутка́ми (Куліш). Його́ нечепурне́ обли́ччя з кошла́тою бородо́ю (Грінч.). Іде́ коза́ рога́та, веде́ ді́ток кошла́та (Гатцук). Кошла́те простиря́дно (Звин.). Воно́-б і нічо́го собі́ суко́нце, та кошла́те тро́хи (Звин.)].
-тый зверь – мохна́тий (волоха́тий, кудла́тий, кошла́тий) звір (-ра).
-тые руки, ноги – волоха́ті (мохна́ті, мохна́ві) ру́ки, но́ги. [Ку́рка з волоха́тими нога́ми (Звин.)].
-тый голубь – волоха́тий (пелеха́тий) го́луб. [Хо́дить го́луб коло ха́ти, си́вий, пелеха́тий (Метл.). Лети́ть го́луб коло ха́ти, си́вий, пелеха́тий (Чуб. V)].
-тые куры, гуси – волоха́ті (пелеха́ті) ку́ри, гу́си.
-тые тени – волоха́ті (пелеха́ті, патла́ті) ті́ні. [Волоха́та тінь од них упа́ла на стіл (Васильч.). По сті́нах, на сте́лі й на ко́мині розки́далися патла́ті ті́ні (Васильч.)].
Мясни́к – різни́к (-ка́), (диал.) м’яса́р (-ря́), (режущ. свиней, птицу) колі́й (-лія́), коля́р (-ра́). [Ви́тріщився як коза́ на різника́ (Приказка)].
Быть -ко́м – бу́ти різнико́м, (мясничать) різникува́ти, різни́чити. [Я різни́чу, торгу́ю м’я́сом, – тим мене́ й прозива́ють різнико́м (Дніпропетр.)].
Облупа́ть, -лу́пливать, -лупля́ть, -лупи́ть
1) облу́плювати, облупи́ти, (
о мног.) пооблу́плювати, полупи́[а́]ти. [Дав яє́чко та ще й облупи́в. Волі́ла я, воли́ мої́, вас всіх полупи́ти (Руд.)], лу́щити, облу́щити;
2) (
обобрать) облупи́ти кого́.
Облу́пливаемый – облу́плюваний.
-ленный – облу́плений, (о мног.) полу́плені. [Облу́плена коза́. Даю́ть мені́ барабо́лі не лу́плені ї́сти].
Полоса́ – (полоска на ткани, на бумаге, на земле и т. д.) сму́га (ум. сму́жка), па́смуга, (ум. па́смужка), попру́га; (только на ткани и на бумаге) пасма́н, басама́н. [Смугна́ста спідни́ця: сму́га черво́на, сму́га чо́рна. Той те посі́є, той те, та так усе́ па́смужками й понасіва́ють. Лелі́є срі́бна блиску́ча сму́га -то рі́чка. Між не́бом і водо́ю став чо́рною попру́гою ліс (Неч.-Лев.)].
-са́ поперечная – пере́смуга; (цветная поперечная на белой ткани) пере́тика.
С белыми, голубыми и т. п. -сами – у бі́лі, блаки́тні и т. п. па́смуги, пасма́ни́.
Длинная -са́ земли, воды; длинная, плоская и сравнительно узкая часть чего-л., -са отрезанная от ткани бумаги и т. п. – стяга́ (ум. стя́жка, стя́жечка). [Блиску́чою стяго́ю Дніпро́ серед степі́в просла́всь (Грінч.). Вишневе́цьких до́бра простягли́сь широ́кою стяго́ю від Дніпра́ через воєво́дства: Ки́ївське, Воли́нське (Куліш)].
Резать -сами – рі́зати на стяжки́.
-са́ пашенная – загі́н (-го́ну). [Не пита́є до́брий жнець, чи широ́кий загіне́ць].
-са́, занимаемая жнецом – по́стать (-ти) (ум. по́статька).
-са́, занимаемая косцом – ру́чка. [До сніда́нку три ру́чки пройшо́в]; (полольщиком) коза́. [Чого́ таку́ вузе́ньку козу́ жене́ш? Жени́ таку́, як і всі].
-са́ воды между сильными волнами в реке – гриви́ця.
-са́ лучистого света – па́смо промі́ння. [Со́нячне промі́ння з узе́нького заґрато́ваного віко́нця па́смом простягло́ся по ха́ті].
Цветные -сы спектра – кольоро́ві па́сма спе́ктру.
Дождь идёт -со́ю – дощ іде́ сму́гою.
Уж такая нехорошая -са́ пошла – така́ вже нега́рна годи́на спітка́ла.
Отрезанная -са́ кожи – х[к]вашія́ (-ії́), ре́мінь (-е́ня).
-са́ металла – шта́ба, шти́ба.
Металлическая -са́ для оковки – шпу́га.
-са́ на теле от удара – сму́га, попру́га, басама́н, басаму́га. Геогр., узкая -са́ земли – вузька́ сму́га (стяга́) землі́.
-са́ песчаная, чернозёмная (геогр.) – краї́на (сму́га) піскува́та, чорно́зе́мна и т. д. Северная -са́ – півні́чна краї́на (край).
-са́ великих озёр – краї́на вели́ких озе́р.
Промелькну́ть – (про)майну́ти, (про)мигну́ти, промигті́ти, проли́нути. [В траві́ промайну́ть сайга́к чи коза́ швидконо́гі і зни́кнуть безслі́дно (Грінч.). Майне́ перед очи́ма прога́лина ви́рубаного лі́су (Крим.). Все те ра́птом ми́мо них як мара́ мигну́ло (Рудан.). Шви́дко бі́гли ко́ні, – ті́льки в оча́х усе́ те́є промигті́ло (М. Вовч.). У́сміх пролине́ по всьому́ його́ ви́ду (Григор.)].
Пры́гать, пры́гнуть – стриба́ти, стрибну́ти, пли́гати, плигну́ти, (скакать) скака́ти, скакну́ти (ско́кнути, скі́кну́ти) и ско́чити, го́пки скака́ти, вистри́бувати, ци́бати, цибну́ти, штирка́ти (и штри́кати), штиркну́ти, (метаться) гаса́ти, (в танцах) го́пати, го́пнути, го́цати, гаца́ти, го́пки скака́ти. [І вона́ аж стриба́ла з ра́дощів (Грінч.). Бли́зько вида́ти, та дале́ко стриба́ти. Стриба́ по хви́лях чо́вен (Грінч.). І за́йчиком плига́є (сві́тло) бі́ля альта́нки (Коцюб.). Плигни́ в рі́чку (Грінч.). Скачи́, вра́же, як пан ка́же (Шевч.). А дзвіно́к скака́в, хрипі́в, кази́вся (Коцюб.). Скака́є через тин, як соба́ка (Н.-Лев.). Ско́чив у бі́лу кипу́чу хви́лю (Н.-Лев.). Ко́ники циба́ють в траві́ (Берд. п.)].
-нуть с силой – стрибону́ти, плигону́ти, скакону́ти. [А соба́ка здоро́вий та як плиго́не йому́ на гру́ди – так і звали́в (Гр.)].
Он легко -гает (свойство) – він легки́й на ско́ки. [Оле́ся була́ легка́ на ско́ки – вона́ переліта́ла з ка́меня на ка́мінь як коза́ (Н.-Лев.)].
Любящий -гать (прыгун), имеющий свойство -гать – стрибки́й, стрибу́чий, плигу́чий, скаку́чий. [Мото́рний та стрибу́чий виво́див свій весе́лий спів (Грінч.). Сей горо́х скаку́чий, як молоти́ти (Гр.)].
Пры́гающий (как прилаг.) – стрибу́чий, плигу́чий. [За легки́ми співу́чими та плигу́чими то́нами Юхи́мової скрипи́ці (Корол.)].
-гается, безл. – стриба́ється, плига́ється. [Стриба́ється, покіль бі́сом штрика́ється (Номис)].
Прыжо́к – стриб (р. стри́бу), стрибо́к (-бка́), плиг (р. пли́гу), скік (р. ско́ку), (вверх) пі́дскік, (назад) ві́дскік, (при перепрыгивании) пере́скік (-ре́скоку). [То ско́ком то бо́ком (Ном.). До́сить хита́ннів, до́сить ско́ків у недовідо́му бу́дучину (Н. Рада). Од Льво́ва до Ки́їва зовсі́м не таки́й гіга́нтський стрибо́к, як йому́ здає́ться (Єфр.)].
-ко́м – стри́бом, пли́гом, ско́ком.
-ками – стри́бом, пли́гом, ско́ком, стри́бами, ско́ками, ви́стрибом, ви́скоком, ви́стрибом-ви́скоком. [Ди́ка коза́ біжи́ть пли́гом (Борз. п.). Кіт, укра́вши са́ло, втіка́ стри́бами на стрі́ху (Б.-Нос.)].
Пя́лить (растягивать) – п’я́сти (пну, пнеш), напина́ти, розпина́ти, натяга́ти, розтяга́ти що.
Пя́лить, Вы́пялить глаза – витріща́ти, ви́тріщити о́чі, лупи́ти, вилу́плювати, ви́лупити о́чі, виря́чувати, ви́рячити о́чі, витріща́тися, ви́тріщитися, визира́тися, торопі́ти, глупі́ти на ко́го, на що; срв. Пу́чить, Выпу́чивать, Тара́щить глаза. [За́єць, причаї́вшись під куще́м, пригина́ ву́ха, витріща о́чі (Коцюб.). Лу́пить (теля́) наля́кані о́чі (Коцюб.). Не витріща́йся ні на ко́го, як коза́ на різника́ (Номис). Дити́на на сві́чку глупі́є (Черкащ.). Та чого́ ти на ме́не визира́єшся, на́че не пізна́в?].
-лить рот – роззявля́ти ро́та.
На чужой кусок не пяль роток – на чужи́й корова́й оче́й не порива́й.
Пя́ленный – пну́тий, напи́наний, тя́гнений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Баран
1) (
зоол.) баран; (кладенный) валах, (неклад. для племя) авряк;
2) (
баранця шкура) смух, смушок;
3) (
глупе) баран;
4) (
воен.) таран;
5) коловорот:

вернёмся к нашим баранам – (франц.) вернімось (вертаючись) до наших баранів;
горные бараны – гірські барани;
как стадо баранов – як бараняче стадо; як отара;
лупит глаза, смотрит, как баран на новые ворота – дивиться, як теля (баран) на нові ворота (двері); витріщив очі, як цап на нові ворота; дивиться, як чорт на попа; дивиться, як кошеня в каганець; витріщивсь, як коза на різника; вирячився;
смотрит бараном – витріщив очі, як баран (як теля, як коза, як цап);
стать как баран (перен.) – збараніти;
уперся как баран – уперся як баран (як цап, як свиня); затявся, хоч ріж; хоч йому кіл (коляку) на голові теши (бий, городи); [так як] на пню (на пеньку) став (на пень з’їхав); цапком став; хоч вогню до нього прикладай; ти йому «стрижене», він тобі «голене».
[Баран на лузі цінніший за барана в горах (Пр.). Вилупив баньки, як зарізаний баран (Пр.). Де пан — баран, там і мужик — хам (Пр.). Хоч ти йому коляку на голові теши, а він усе — дай та дай! Ну, люди!.. (Б.Грінченко). Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (М.Коцюбинський). — Чому він їм не наступив на шиї? Ото б то дякували !.. Барани! (Л.Українка). Заточуючись, біг скільки духу, переляканий, а за ним гнався з ломакою Максим, набагато менший за друга, але такий от затятий, — він гнав нещасного друга, як барана, вздовж по шляху, гнав його туди, де їх обох чекав порятунок. Так вони вдвох утекли від загибелі, що вже була неминучою… (І.Багряний). Цівадіс не брав кайла до рук, тинявся від одного вогнища до другого, відбирав у кого які були продукти і з того жив. їв страшенно багато, і якби його, прив’язати до ясел, у яких лежав баран, то за якийсь час там залишилися б роги та ратиці (Г.Тютюнник). Кожен баран має відповідати за свої яйця (Валерій Пустовойтенко). До наших баранів вертаючись, скажу вам, що з призводу високих небес походження і родовід Ґарґантюйський дійшли до нас повнішими, ніж будь-які інші, поминаючи родовідну книгу Месії, але про неї — мовчок, бо тут не моє мелеться, до того ж іще й враги роду людського, себто обмовники й Гіппократи, всі як один проти таких згадок (А.Перепадя, перекл. Ф.Рабле). Сеє сказавши, стиснув Росинанта острогами і, наваживши вперед списа, блискавкою злетів із пагорка на шлях. Санчо з усіх сил гукав йому навздогінці: — Верніться, пане мій Дон Кіхоте! От їй же Богу, ви вдаряєте на баранів та овець! Верніться, кажу, бодай мого батька мордувало! От уже навісна голова! Дивіться, там же нема ніякісіньких лицарів та велетнів, ані збруй, ані котів, ані щитів цілих чи ділених, ані полів лазурових чи мара їх знає яких! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А все, що можна покласти в торбу, мої приятелі забирають собі; гребінці, ліхтарики, чашки, всілякі дрібниці й навіть віночки наречених. Здається, ми наміряємося жити ще віки. Крадемо, щоб розважитись, удаємо, ніби в нас попереду ще багато часу. Всім кортить увічнитись. Гармати для нас — просто гуркіт. Саме через таке ставлення ві́йни існують ще й досі. Навіть ті, що, власне, роблять війну, не уявляють її. Діставши кулю в черево, вони б і далі підбирали по дорозі старі сандалі, які ще можуть «знадобитись». Отак і барани, впавши в передсмертних корчах на моріжок, і далі скубуть травицю (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Демократія — це коли вовк і баран голосують з питання: що з’їсти на обід. Свобода — це коли добре озброєний баран не поділяє результатів голосування (Б.Франклін). Баран, у якого було золоте руно, багатим не був (С.Є.Лєц). 1. Реклама: Компанія “Нові ворота” пропонує металопластикові вікна і двері, виготовлені на сучасному німецькому обладнанні. “Нові ворота!” Вам буде на що подивитись. 2. Якщо після перегляду новин на російському Першому каналі раптом вимкнути телевізора, то на темному екрані можна побачити барана, а якщо дивитися всією сім’єю, то відразу декількох].
Обговорення статті
Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір:
аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит);
бесстыжие глаза – безсоромні очі;
блуждающие глаза – блудні очі;
бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі);
быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути;
ввалились глаза, щёки у него, у неё
см. Вваливаться;
в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто;
в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що;
в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…;
в глазах – в очах (устар.) в очу;
видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне);
в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене;
во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися;
возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити);
вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что;
[всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить;
в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.);
выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого;
вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому;
глаза блуждают – очі блукають;
глаза водянистые – водяві очі;
глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі;
глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий);
глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.);
глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі;
глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть;
глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі;
глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють);
глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою);
глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки);
глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.);
глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися;
глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли);
глаза шире брюха – завидющі очі;
глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.);
глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті;
глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає);
глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що;
глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне);
глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою;
двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого;
для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше;
дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір;
за глаза – позаочі; позаочима;
за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого;
за глаза станет – аж надто стане;
закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба);
закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що;
закрывши глаза – сліпма, осліп;
закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути;
заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися;
замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому;
зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий);
и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав;
и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю;
и глаз не показывает – і очей не показує;
и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути);
и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!;
искать глазами – позирати;
искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися);
как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому;
колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим;
куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці);
лишь бы с глаз – аби з очей;
лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!;
мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі;
мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима;
мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому;
на глаз – [як] на око, як глянути;
на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком;
на глаз прикинуть – простовіч прикинути;
насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш;
невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком;
не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.);
не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися;
неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп);
не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі);
не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим;
не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути;
не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима;
ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки;
нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати;
обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому;
одним глазом – на одно око;
опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку);
отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому;
от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту;
открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі;
открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що;
охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити);
плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.);
по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…;
подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому;
положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого;
поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі;
пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що;
показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити;
попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому;
попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами;
потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі;
правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.);
прямо в глаза – у живі очі;
прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше;
прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути;
пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому;
пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що;
ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх;
ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.);
сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого;
своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти;
своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити;
с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.);
минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.);
с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!;
с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого;
следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим;
смерить глазами – зміряти очима (оком);
смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті);
смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому;
смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком);
сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі;
соринка в глазу – порошинка в оці;
со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір;
с остекленевшими глазами – скляноокий (-а);
спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді;
с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну);
стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.);
стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати;
таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима;
темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху);
тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати;
ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся;
у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір;
у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.);
уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі;
уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що;
у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.);
устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що;
хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима;
человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий;
человек с дурным глазом – лихий на очі;
швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що;
щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого;
щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима.
[Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки]. Обговорення статті
Козёл
1) козел, (
животн.) цап, (диал.) цапу́р, (ласк.) цапу́сенько, (собир.) цапня́;
2) (
о глупом человеке) цап, кзел;
3) (
козлиная кожа) козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра;
4) (
ворот) ручни́й ко́ло́ворот;
5) (
скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, лавка;
6) (
спорт.) козел:
взять на козла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну);
дать козла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом;
доить козла́ – мочитися;
забивать козла – (играть в домино, рус.) забивати козла;
козёл отпущения (разг.) – козел відпущення (розгрі́шення); жертовне ягня; цап спокути, офірний (жертовний) цап, цап-відбувайло;
козла драть, петь козлом (разг.разгпрезр.) – пускати цапа, козлякува́ти, цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; по ко́зу (козли́) де́рти;
от козла ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни (Пр.); не буде з цапа вовни (Пр.); як з бика молока (Пр.); як з бика — ні лою, ні молока (Пр.); як з козла молока (Пр.);
прыгать козло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап;
пустить козла в огород – пустити цапа в капусту (Пр.); приставити вовка до отари (Пр.);
пустить козла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па;
стать козло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки.
[Ву́са — честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка). Дурни́й, як цап (АС). Ой, цап з ме́не, цап! (АС). Козел меле, козел меле, коза насипає (Г.Барвінок). Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис). Стриба, як цап на городі (Номис). — Що з вашої науки? Як з козла молока! (П.Мирний). Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л.Українка). Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (М.Коцюбинський). Із нього науки, як з цапа вовни (І.Франко). Через марність свого чуття до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниження. А що його постійне зринання з соробкопівського небуття в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, ïï не могло не дратувати, то й крику та гдирання в ïх розмовах, отже, й таємноï радості для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів ïï гніву (В.Підмогильний). Тут Кутузов шарпнувся, стрибнув убік і панічно побіг, подався стрімголов, вистрибом, як козел (І.Багряний). Зашепотів весняний сніг, забелькотав, задзюрив, навергав геть забутих снів до дна всю душу збурив. Пронозисто чалап-талап ясними калюжами на кладці із козою цап побуцькався рогами (В.Стус).  Він міг працювати невтомно і методично. А міг, полишивши працю, бігти на футбольний стадіон «Динамо», — адже був запальним уболівальником цієї команди. Або міг годинами газардно «забивати козла» (грати в доміно) чи спостерігати, як інші грають (Г.Кочур). — Коротше, вони з мене вже готували цапа-відбувайла. Хотіли як агнця заколоти (О.Ульяненко). Якийсь час Карл-Орса не з’являвся до нас, а тоді прийшов і сказав, що хоче, аби Ева пішла з ним до крамниці, мовляв, треба багато що з’ясувати і зробити, куди ділася його ґуля під пупом, ми так і не довідалися, а мати тільки сказала, що таких цапів, як він, не бере жодна хвороба, вони найживучіші на світі (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якби козла відпущення можна було ще й доїти! (С.Є.Лєц). 1. Я з’їв сметану «Президент», але президентом так і не став. Викурив пачку цигарок «Аташе», але аташе з мене також не вийшов. І тільки випивши пиво «Козел», я відчув: процес пішов. 2. Якщо чоловік козел, то роги йому — прикраса. — Хай цього козла ґрінпіс захищає. 3. Жінки називають козлом того, кого не вдалося зробити бараном. 4. — Вчора возив дочку в село, показував козла. — Нащо? — Щоб знала, як виглядає справжній козел. А то вона зі слів матері неправильно його уявляє].
Обговорення статті
Плойка
1) плойка;
2) (
действие) пло́єння, плої́ння, (ещё) фалдування.
[Я ходжу по квартирі з плойкою в руці. Навіщо плойка в моїй руці? Я накручую волосся на лобку, хай там буде кучеряве, як на моїй розумній голові (Сергій Гарагуля). Я хотів, щоб вона зникла, в мене псувався настрій всякраз, як я бачив її у ванній кімнаті, де вона звисала на кокетливому провідковому завитку. Одного разу я сказав плойці „я з тобою розберуся, коза драна”, досі про це пам’ятаю (Лариса Денисенко)].
Обговорення статті
Полоса – смуга (ум. сму́жка), (поменьше) па́смуга, (ум. па́смужка), (только на ткани и на бумаге) пасма́н, басама́н; (узкая часть пространства; отрезанная от бумаги, ткани) стяга́ (ум. стя́жка, стя́жечка), та́сьма, (длинная, узкая) пас, (металла) штаба, шти́ба, шина; (ткани) стрічка, тасьма, (газеты) шпальта, (пашни) загі́н, (перен., период) пора, смуга, період;
дождь идёт полосо́ю – дощ іде́ сму́гою;
защитная полоса – захисна смуга;
кому какая полоса (разг.) – кому яка доля;
металлическая полоса́ для оковки – шпу́га;
отрезанная полоса́ кожи – хвашія́ (-ії́), ре́мінь (-е́ня);
полоса́ воды между сильными волнами в реке – гриви́ця;
полоса горячекатанная, холоднокатанная – штаба гарячовальцьована, холодновальцьована (гарячо-, холоднокатана);
полоса́, занимаемая жнецом – по́стать (-ти) (ум. по́статька);
полоса́, занимаемая косцом, полольщиком – ру́чка, коза́;
полоса́ лучистого света – па́смо промі́ння;
полоса́ на теле от удара – сму́га, попру́га, басама́н, басаму́га;
полоса огня – смуга вогню;
полоса́ песчаная, чернозёмная – сму́га піскува́та, чорно́зе́мна;
полоса скольжения – смуга ковзання, смуга поковзу;
полоса устойчивая – смуга усталена;
полоса частот – смуга частот;
поперечная полоса – пересму́га, (цветная поперечная на белой ткани) пере́тика;
полосы спектра – смуги (па́сма) спе́ктру;
резать полосами – рі́зати на стяжки́;
с белыми, голубыми и т. п. полосами – у бі́лі, блаки́тні і т. п. па́смуги, пасма́ни́;
северная полоса́ – півні́чний край;
счастливая полоса жизни – щаслива пора життя;
уж такая нехорошая полоса́ пошла – така́ вже нега́рна годи́на спітка́ла;
узкая полоса́ земли – вузька́ сму́га (стяга́) землі́.
[Між не́бом і водо́ю став чо́рною попру́гою ліс (Неч.-Лев.). Блиску́чою стяго́ю Дніпро́ серед степі́в просла́всь (Грінч.). Вишневе́цьких до́бра простягли́сь широ́кою стяго́ю від Дніпра́ через воєво́дства: Ки́ївське, Воли́нське (Куліш). До сніда́нку три ру́чки пройшо́в (АС). Чого́ таку́ вузе́ньку козу́ жене́ш? Жени́ таку́, як і всі (АС). Со́нячне промі́ння з узе́нького заґрато́ваного віко́нця па́смом простягло́ся по ха́ті (АС). Зустрілися двоє приятелів. – Ну, як життя? – Та щось все так паскудно! Без просвіту. – Не переймайся, попустить. Життя йде смугами: тепер у тебе темна смуга, а потім буде світла… Зустрічаються за якийсь час. – Ну, що, попустило? – Та ти знаєш, тоді, мабуть, була світла смуга….]
Обговорення статті
Распальцовка, жарг. – (рус.) розпальцьовка, розпальцівка, (жест, ещё) коза, рожки, роги.
[Московські «зірки» вельми середнього ґатунку демонстративно, із розпальцьовкою крутилися перед київськими журналістами. Може, хтось і взяв би в них інтерв’ю, якби знав їхні імена… (Ксеня Лесів).
Якщо решта метрів постмодернізму, як влучно висловився Віктор Пєлєвін, нагадують «міжнародну банду циган-конокрадів, які за будь-якої можливості з гигиканням женуть в темноту останні залишки простоти і здорового глузду», то Бодріяр повертає нам простоту стосунків, на пальцях роз’яснюючи суть речей. Хіба що не кожному ця «розпальцівка» сподобається (І.Бондар-Терещенко)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

КУДА́, куда как ну́жно ду́же потрі́бно;
куда мать, туда́ и дитя́ куди́ коза́, туди́ й вовк, куди́ го́лка, туди́ й ни́тка;
куда ни хай куди́ [куда ни пошлёт хай куди пошле́];
куда ни глянь де не глянь;
куда ни шло неха́й вже, мо́же бу́ти;
куда там! куди́ ж пак!, так куди́!;
куда пода́льше куди́-і́нде;
куда уго́дно хоч куди́, куди́ хо́че(ш) /хочуть тощо/;
куда уж ірон., стил. перероб. якнайне- [куда уж кста́ти якнайнедоре́чніше];
куда хо́чешь на всі чоти́ри сто́рони;
ещё куда ни шло ще туди́-сюди́;
хоть куда! (річ) куди́ твоє́ ді́ло!, що назива́ється, я тобі́ дам!, будь здоро́в!

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Коза – коза́, -зи́; (дикая) сайга́к, -ка́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Коза (в строит. деле) – коза́.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Коза
• Драть, пороть, лупить, сечь, как Сидорову козу
(разг.) – бити (лупцювати, лупити, латати), як сидорову козу; нещадно бити.
• Захочет сена коза — будет у воза
– прийде коза до воза та й скаже бе (ме). Пр.
• Не спеши с козами на торг
– маєш час (не поспішай) з козами на торг. Пр.
• Отставной козы барабанщик
(разг. ирон.) – п’яте колесо до воза; собаці п’ята нога.
Баран
• Как стадо баранов
– як бараняче стадо; як отара.
• Лупит глаза, смотрит, как баран на новые ворота
– дивиться, як теля на нові ворота (двері); витріщив очі, як цап на нові ворота; дивиться, як чорт на попа; дивиться, як кошеня в каганець; витріщивсь, як коза на різника. [Ти чого стала та задивилася, як теля на нові ворота? — визвірився до неї «наставник». Коцюбинський.]
• Смотрит бараном
– витріщив очі, як баран (як теля, як коза, як цап).
• Уперся как баран
– уперся як баран (як цап, як свиня); затявся, хоч ріж; хоч йому кіл (коляку) на голові теши (бий, городи); [так як] на пню (на пеньку) став (на пень з’їхав); цапком став; хоч вогню до нього прикладай; ти йому «стрижене», він тобі «голене». [Хоч ти йому коляку на голові теши, а він усе — дай та дай! Ну, люди!.. Грінченко.]
Беда
• Беда беду родит
– біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр.
• Беда, да и только
– лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.]
• Беда как…
– страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.]
• Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник
– коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр.
• Беда на беде, бедою погоняет
– біда бідою їде й бідою поганяє. Пр.
• Беда научит калачи есть
– навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр.
• Беда одна не ходит
– біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр.
• Беда одолела кого
– лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.]
• Беда постигла кого
– лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.]
• Беда приходит пудами, а уходит золотниками
– біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр.
• Беда скоро ходит
– від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр.
• Беды
– злигодні; лиха година.
• Беды не избежать (не миновать)
– [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.]
• Беды человека научат мудрости
– кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр.
• Будет тебе (ему, нам…) беда
– буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.]
• Взвести беду на кого
– накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.]
• В том-то и беда
– то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.]
• Грех да беда далеко не живут
– де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр.
• Грозит беда кому
– грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.]
• Жди беды (берегись)!
– начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.]
• Желаю тебе (ему, вам…) всех бед
– бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.]
• Жить пополам с бедой
– жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.]
• Забыть о беде
– (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.]
• Из беды не выберешься
– лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.]
• Как на беду
– мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.]
• Лиха беда начало
– почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр.
• Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой
– лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр.
• На беду, на свою беду
– на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.]
• Набраться беды
– набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.]
• Навлечь, накликать беду на кого
– накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.]
• Наделать, натворить беды
– накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.]
• Нажить беду
– набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.]
• Наскочить на беду
– нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.]
• Не беда!
– дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.]
• Не смейся чужой беде — своя нагряде
– чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр.
• Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет
– біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр.
• Ох, беда, беда!
– лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.]
• Переживать, испытывать беду
– біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.]
• Пережить беду
– перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.]
• Помочь беде
– зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.]
• Помочь кому в беде (поддержать кого)
– зарятувати (порятувати, підрятувати) кого.
• Попадать, попасть в беду
– упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.]
• Пошло на беду
– на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.]
• Предотвращать, предотвратить беду
– запобігати, запобігти лихові.
• Прибавка к беде
– прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.]
• Придёт беда
– біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться.
• Причинять, причинить беду кому
– чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.]
• Просто беда
– чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.]
• Разразилась беда над кем
– впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.]
• Семь бед — один ответ
– більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр.
• Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды
– вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.]
• Стряслась беда над (с) кем
– впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.]
• Что за беда!
– велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма!
• Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу
– чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр.
• Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу
– чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.
Волк
• Быть волком
– бути вовком; вовкувати.
• Волк в овечьей шкуре
(перен. книжн.) – вовк в овечій (у баранячій) шкурі (кожушині). Дивиться лисицею, а думає вовком. Пр. Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде. Пр. Добрий, як баранчик, тільки по-вовчому виє. Пр. Пізнать вовка хоч у баранячій шкурі. Пр.
• Волка в пастухи поставили
– будуть усі вівці цілі, коли вовк за пастуха. Пр. Лихо вовкові — замкнули його між вівці. Пр. Погано тим вівцям, де вовк за пастуха. Пр. Біда вівцям, де вовк пастушить. Пр. Замкнув вовка межи вівці, — нехай тюрму знає! Пр.
• Волка ноги кормят
– вовка ноги годують (живлять) [а пса кості]. Пр. Якби все вовк лежав, то вже б досі й здох. Пр. Вовк лежачи не утне. Пр.
• Волк и из счёту овец крадёт
– вовк і з ліку (і лічене, і лічені вівці) бере (хапає, візьме). Пр. Вовк і раховані вівці бере. Пр.
• Волк и каждый год линяет, да обычая не знает (а все сер бывает)
– вовк линяє, а натури не міняє. Пр. Вовк старіє, але не добріє. Пр. Каплавуху (капловуху) хоч родзинками годуй, а все буде каплавуха (капловуха). Пр. Побий на бісові ліс, то все з біса буде біс. Пр.
• Волки сыты и овцы целы
– вовк ситий і вівця (коза) ціла. Пр. І кози ситі, і сіно ціле. Пр. Щоб мені вовк цілий і баран ситий. Пр. Щоб вовк був ситий і баран цілий. Пр.
• Волков бояться — в лес не ходить
– вовків (вовка) боятися — в ліс не ходити (не йти). Пр. Як вовка бояться, так і в ліс не йти. Пр. Боявшися вовка, в лісі не бувать (й без грибів бути). Пр.
• Волком выть
(разг.) – вовком вити; скиглити (скімлити, скавулити, скав(у)чати, квилити).
• Волком глядеть, смотреть, посмотреть на кого
– як вовк (вовком, як звір, звіром) дивитися, подивитися (глянути, поглянути…) на кого; вовкувато дивитися, подивитися (глянути, поглянути…) на кого; дзизом (зизим оком) дивитися, подивитися на кого; (тільки докон.) визвіритися на кого. [Чого ви на мене визвірились? Старицький.]
• Как волка ни корми, [он] всё в лес смотрит
– вовка хоч як годуй (скільки не годуй), а він у ліс дивиться. Пр. Вовка щось усе до лісу тягне. Пр. Вовча натура в ліс тягне. Пр. Вовка в плуг, а він у луг. Пр.
• Много волков
– багато вовків; (розм.) звірно.
• Мы о волке, а он за гумном
– за вовка помовка, а вовк у хату. Пр. Про вовка помовка, а вовк тут. Пр. Про вовка річ, а вовк навстріч. Пр. На вовка помовка, а вовк і в хату суне. Пр. Про вовка помовка, а вовк і вродивсь (а вовк у кошарі). Пр.
• Не за то волка бьют, что сер, а за то, что овцу съел
– не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що вівцю з’їв. Пр. Не за те вовка б’ють, що сиру нема, але що вівцю з’їв. Пр. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. Пр.
• Отольются волку овечьи слёзки (кошке мышкины слёзки)
– віділлються вовкові овечі (кобилячі) сльози. Пр. Одізвуться вовкові овечі (коров’ячі) слізки. Пр. Тривай, це йому рогом (боком) вилізе. Пр. Прийде і на пса колись зима. Пр.
• С волками жить, по-волчьи выть
– з вовками жити, по-вовчому вити. Пр. З вовком жити, вовком бути (по-вовчому вити). Пр. Попав між вовків (між вовки) — вий по-вовчому (по-вовчи). Пр. Попав між собак (між собаки), — не хоч гавкать — мовчи, а все-таки хвостом крути. Пр. В яке стадо залетів, так і крякай (каркай). Пр. Між воронами — будь вороною, між солов ями — співай солов’єм. Пр. Убрався між ворони, і крякай, як вони. Пр. На чиєму возі їдеш, того й пісню співай. Пр. Чий хліб їси, під того дудочку й скачи. Пр. На чиєму току молотять, тому й хліб возять. Пр. На чиєму возі сидіти, того й волю волити. Пр. Між вовками вий по-вовчи, між свиньми (свинями) хрюкай по-свинячи. Пр.
• Серый волк
– сірий вовк; (поет.) (вовк-)сіроман(ець).
• Старый, стреляный, травленый волк
(перен.) – бачив ((лок.)видів) світа; з світа (з світу) чоловік; бувалий у бувальцях.
• Таскал волк — потащили и волка
– носив вовк — понесуть і вовка. Пр. Носив вовк козу, аж і вовка понесли. Пр. Носив вовк вівці (овець) — понесли вже й вовка. Пр. Ловив вовк, ловив, а колись і вовка зловлять. Пр. Носить вовк, носить, а колись і вовка винесуть. Пр. Бере, бере вовк, та й вовка візьмуть. Пр. Ловить вовк, ловить, а як вовка спіймають — шкуру здеруть. Пр.
• Упрямая овца волку корысть
– уперта (вередлива) коза вовкові користь. Пр. Уперте теля вовкові користь. Пр.
Глаз
• Аза в глаза не знает
(те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес.
• Блуждающие глаза
– блудні очі.
• Бросаться, броситься в глаза
– упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.]
• Быть на глазах (на виду)
– бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.]
• Ввалились глаза, щёки у него, у неё
Див. вваливаться.
• В глаза говорить, сказать что
– у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.]
• В глаза ударить, плюнуть…
– межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.]
• В глазах
– в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.]
• Видеть собственными глазами
– бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.]
• В моих глазах (он человек хороший)
– [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене.
• Во все глаза глядеть
(разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.]
• Возводить глаза к небу
– на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.]
• Вперять, вперить глаза в кого, во что
(те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд.
• [Все] стоит перед глазами
– [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить.
• В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна
– у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр.
• Выпучить, выпялить глаза на кого
– вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.]
• Вытаращить, выкатить глаза
– витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.]
• Глаза блуждают
– очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.]
• Глаза впалые
– запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.]
• Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами
– каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.]
• Глаза завидющие, а руки загребущие
– очі завидющі, а руки загребущі. Пр.
• Глаза — зеркало души
– очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.]
• Глаза лезут на лоб
– очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.]
• Глаза навыкате; человек с глазами навыкате
– витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.]
• Глаза на мокром месте
– у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.]
• Глаза наполняются слезами
– очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.]
• Глаза подслеповатые
– підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.]
• Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки
– очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр.
• Глаза разбегаются, разбежались
– очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.]
• Глаза так и бегали
– очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.]
• Глаза шире брюха
– завидющі очі.
• Глаз видит, да зуб неймёт
– бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр.
• Глаз на глаз; с глазу на глаз
– віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока;
• Глаз не кажет, не показывает
– очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.]
• Глаз нельзя оторвать, отвести от чего
– не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.]
• Глазом не моргнёт
– оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.]
• Глазом не повёл
– очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою.
• Двоится в глазах у кого
– двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.]
• Для отвода глаз
– про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.]
• За глаза осуждать, ругать… кого
– заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.]
• Закатить глаза под лоб
– завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.]
• Закрывать глаза на что
– заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.]
• Закрыть глаза (умереть)
– заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.]
• Заливать, залить глаза
(перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.]
• Замазать глаза кому
– очі засліпити (замилити, засипати) кому.
• Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами
– у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.]
• И в глаза не видел
(разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.]
• И в глаза не видел какой
– який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю.
• И глазом не моргнуть (не мигнуть)
– і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.]
• И на глаза не показывайся (не попадайся)!
(разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.]
• Искры из глаз посыпались
(разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.]
• Как бельмо на глазу; как порох в глазу
– як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.]
• Колоть глаза кем, чем
(разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.]
• Куда глаза глядят
(разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.]
• Лишь бы с глаз
– аби з очей.
• Лопни мои глаза!
– хай мені очі повилазять!
• Мелькает в глазах, перед глазами
– в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.]
• Мигать, мигнуть глазами
– блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.]
• Мозолить глаза кому
(перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.]
• На глаз
– [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.]
• На глазах, перед глазами
– перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.]
• Насколько хватает глаз
– скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.]
• Невооружённым глазом
– на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком.
• Не коси глаз на чужой квас
– чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр.
• Неподвижные глаза
– нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.]
• Не показываться на глаза
– не даватися на очі (у вічі).
• Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего
– не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.]
• Не смыкать, не сомкнуть глаз
– очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.]
• Не стой перед глазами
– не маячи (не стовбич) перед очима.
• Ни в одном глазу
(фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.]
• Обвести, окинуть глазом, глазами что
– обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.]
• Опускать, опустить глаза
– опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.]
• Отвести глаза кому
(разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.]
• От глазу, от сглаза
– з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.]
• Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому
– розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.]
• Открыть, раскрыть глаза кому
– відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.]
• Охватывать, охватить глазом
– оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити).
• Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса
– ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр.
• По глазам вижу, видно, что…
– з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.]
• Подбить глаз кому
– підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.]
• Поднимать, поднять глаза
– піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.]
• Пожирать глазами кого, что
– їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.]
• Показываться, показаться на глаза
– даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.]
• Попадаться, попасться на глаза кому
– на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.]
• Попал не в бровь, а [прямо] в глаз
– у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.]
• Потупить глаза
– спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.]
• Правда глаза колет
– правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр.
• Прямо в глаза врёт
– у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.]
• Прямо в глаза говорить, сказать, бросить…
– просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.]
• Пускать пыль в глаза кому
(перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.]
• Пялить глаза на кого, на что
– вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.]
• Ради прекрасных глаз чьих
– (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх.
• Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит
– пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр.
• Сверкнуть глазами на кого
– блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.]
• Своим глазам не верить
– не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.]
• С глаз долой, из сердца вон
– як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр.
• С глаз долой!; прочь с глаз!
– геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.]
• С глаз чьих
– з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.]
• Следить глазами за кем, за чем
– зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.]
• Смерить глазами
– зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.]
• Смотреть в глаза (опасности, смерти)
(книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.]
• Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать)
– заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому.
• Смотреть чьими глазами
– дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.]
• Сомкнулись глаза
– склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.]
• Соринка в глазу
– порошинка в оці.
• Со светлыми, блестящими глазами
– ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.]
• Спать с открытыми глазами
(разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді.
• С пьяных глаз
(разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.]
• Стыд не дым — глаза не выест
– стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр.
• Стыдно в глаза глядеть
– сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.]
• Таращить глаза
– лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.]
• Темно, хоть глаз выколи
– темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.]
• Тут, там нужен глаз
– тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати.
• Ты туда и глаз не кажи
– ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся.
• У него дурной (чёрный) глаз
(перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір.
• У семи нянек дитя без глаза
– де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр.
• Уставить глаза
– утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.]
• Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что
– утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.]
• У страха глаза велики
– у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр.
• Устремлять, устремить глаза на кого, на что
– утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.]
• Хлопать глазами
(перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.]
• Швырять, бросать в глаза кому, что
(разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.]
• Щупать глазами кого
– мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.]
• Щурить глаза от близорукости
– мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]
Гора
• В гору, на гору идти, ехать…
– на гору (під гору) йти, їхати…
• Гора горой
– як гора; товстий (-та, -те).
• Гора родила мышь
– вродила гора мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З лемеша вийшла швайка (зробив із лемеша швайку). Пр. Велика хмара, та малий дощ. Пр. З великої хмари малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Ставивсь як лев, а загинув як муха. Пр.
• Гора с голой вершиной
(не покрытая растительностью) – лиса гора; лисогора; (зах.) кичера.
• Гора с горой не сходятся, а человек с человеком сойдётся
– гора з горою не зійдеться (не сходиться), а чоловік з чоловіком зійдеться. Пр. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком — завжди (якраз). Пр. Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком. Пр.
• Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе
– не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр.
• Живущий между горами
– межигірець.
• За горами, за долами
(нар.) – десь далеко; за горами, за долами.
• Идти, пойти в гору
(перен.) – іти, піти вгору; силу брати, узяти (забирати, забрати); у силу вбиватися, вбитися.
• Как гора с плеч
(перен. разг.) – як (мов) камінь із серця (з плечей, з пліч). Баба з воза — кобилі легше. Пр.
• Как на каменную гору положиться (надеяться) на кого
(разг.) – покладатися на кого мов (як) на твердий мур; цілком (як на себе) здаватися на кого; цілком увіряти (звірятися) на кого.
• Нагрузить горой
(разг.) – навантажити з верхом (високо).
• Не за горами (весна, праздники)
– незабаром (невдовзі, незабавом, іноді не за горами) весна, свято (свята).
• Не за горами живёт
(разг.) – поблизу (близько, недалеко, не за горами) живе.
• Обрывистые горы
– круто гори; кручуваті гори; кручі.
• Обещать, сулить золотые горы
– золоті гори обіцяти; кози в золоті показувати.
• Отрог горы
– відгір’я; віднога (відножина) гори.
• Пир горой
(перен. разг.) – бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет (бучна учта).
• По горе
– горою (по горі).
• Под горою
– (по)під горою; на підгір’ї.
• С горы ехать, идти…
– з гори їхати, йти…
• Склон горы
– узбіччя ((у)збіч); схил гори; (у)згір’я (згірок, погір’я); (іноді) злога.
• Смерть не за горами, а за плечами
– смерть не по горах ходить, а по людях. Пр.
• Стоять горой за кого, что
– стояти (обставати) стіною (горою) за ким, за кого, за що; [аж] розпинатися за кого, за ким, за що; тілом і душею захищати кого, що.
• Укатали сивку крутые горки
– був кінь, та з’їздився. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр.
• Ходить по горам и долам
– ходити горами й долами (долинами і поділлям).
• Цепь гор
– пасмо гір; сугір’я; (іноді) стрілиця.
Гречневый
• Гречневая каша сама себя хвалит
– гречана каша сама себе хвалить. Пр. Гречана каша хвалиться, ніби вона з коров’ячим маслом родилася. Пр. Хвалилася вівця, що в неї хвіст як у жеребця, та ніхто тому не вірив (віри не йняв). Пр. Хвалилася коза, що в неї хвіст довгий. Пр. Калина сама себе хвалить, що з медом добра. Пр.
Губа
• Выставить вперёд губы
– випнути губи.
• Губа не дура, язык не лопатка — знают, что горько, что сладко
– знає свиня, що морква. Пр. Хоч дурний, та хитрий. Пр. Сова знає, де кури ночують. Пр. Ласий на чужі ковбаси. Пр. Губа не з лопуцька. Пр.
• Губа толще — брюхо тоньше
– сердите не бува сите. Пр. Вередлива коза вовкові користь. Пр. Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Пр.
• Мазать (мёдом) по губам кого
(разг.) – мазати [медом] по губах кого; мов (наче, як би) медом мастити кого; губи медом мастити кому.
• Молоко на губах не обсохло у него
(разг.) – у нього (йому) ще молоко на губах не обсохло; йому ще материне молоко тече по бороді.
• Молчит и губами не шевельнёт
– мовчить — ні пари з уст; і ротом не поведе.
• Мясистые, вывернутые губы
– викотисті губи (уста).
• Надуть губы
(разг.) – закопилити (надути) губи (губу); (глузл.) губи віддути, як капиці.
• Отвислые губы
– одвислі губи; (глузл.) губи як капиці.
• От стакана до губ далеко
(разг.) – від миски (від ложки) до рота далеко.
• Оттопыривать, оттопырить губы
– відкопилювати, відкопилити губи (губу).
• По губам текло, да в рот не попало
– по губам текло — в роті сухо було. Пр. По бороді текло, а в роті не було (а в рот не попало). Пр.
• Прикусить, закусить губу
(фам.) – прикусити (укусити) язика; укусити себе за язик.
• Развесить губы
(разг.) – розпустити губи (глузл. капиці); (глузл.) розпустити губи, як капиці.
• С отвислой, отвисшей губой
– вислогубий.
• У него губа не дура
(разг.) – у нього губа не з лопуцька (не з луба); [він] має добрий смак (ласий, не дурень, митець) до чого; [він] знає [де] смак; [він] знається на чому; [він] знає, що добре.
Если
• Если бы да кабы да во рту росли бобы — был бы не рот, а огород
– ех, якби та якби та виросли на голові гриби, то був би город. Пр.
• Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе
– не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр.
• Если уж так
– якщо вже так; коли [вже] на те пішло.
Колено
• До колен
– по коліна; до колін.
• По колени, по колено
– до коліна.
• Пьяному море по колено
– п’яному (й) море по коліна. Пр. П’яний і в огонь полізе. Пр. П’яному горя немає — усе рівно. Пр. П’яному ні гори, ні низу. Пр. П’яному і коза (і кози) в золоті. Пр.
• Река даёт, давала колено
– рі(ч)ка завертає, завертала коліном; рі(ч)ка робить, робила коліно (заворот).
• Ставить, поставить на колени кого
(перен.) – ставити, поставити на коліна (навколішки) кого.
• Становиться, стать, падать, упасть, спускаться, опуститься на колени перед кем
– ставати, стати, падати, упасти (про багатьох поставати, попадати) навколішки (навколінки, навколінці) перед ким; уклякати, уклякнути (про багатьох повиклякати) перед ким.
Лошадь
• Ехать на лошадях
– їхати кіньми.
• Ехать одной лошадью, парой (на паре) лошадей, на тройке
– їхати одним конем (однокінь), парою коней (удвокінь), трояном (трійкою, утрикінь).
• Коренная лошадь
– голобельний кінь; голобельник.
• Лошадь с волком тягалась, хвост да грива осталась
– коза з вовком тягалася, тільки шкура зосталася. Пр.
• Работать как лошадь
– працювати як [чорний] віл.
Море
• Выйти в открытое море
– випливти в чисте (широке) море; вийти на чисте (широке) море.
• Горе что море: ни переплыть, ни вылакать
– горе — море: пий його, не вип’єш [усього]. Пр.
• Ждать у моря погоды
(разг.) – ждати (чекати) коло (біля, край) моря (над морем) погоди (години); марно чекати (дожидати).
• Житейское море
(книжн. устар.) – житейське море (море життя).
• Журавли за море летают, а всё одно курлы
– журавлі за море літають, а свого крю-крю (а свого кур-лю) не забувають. Пр.
• За морем телушка полушка, да рубль перевоз
– за морем теличка копієчка, а перевезти — карбованець. Пр. Може ця річ деінде й дешева, та важко її дістати. Пр.
• Капля в море
(перен.) – краплина в морі.
• К морю
– на море; до моря.
• Кто в море бывал, тот лужи не боится
– хто плавав морем, тому калюжа не страшна. Пр.
• Кто в море не бывал, тот и горя не видал
– хто в морі не бував, той і горя не видав. Пр. Хто переплив море, той знає горе. Пр.
• Найти (сыскать) на дне моря; достать со дна моря
– (з)найти на дні моря (на дні морському); дістати з дна морського (з дна моря).
• Не ищи моря, и в луже утонешь
– не шукай моря, і в калюжі втонеш. Пр.
• Не море топит, а лужа
– не море топить — калюжа. Пр.
• Пьяному (и) море по колено
– п’яному (дурному) (і) море по коліна. Пр. П’яний і в вогонь полізе. Пр. П’яному горя немає — усе рівне. Пр. П’яному ні гори, ні низу. Пр. П’яному і коза (і кози) в золоті. Пр.
• Разливанное, разливное море
– як води в морі; заливне море.
• Сиди у моря да жди погоды
– сядь над морем, виглядай години. Пр. Жди, море, погоди. Пр.
• Слезою море не наполнишь
– сльозами моря не доллєш (не виповниш). Пр.
• Ум за морем, а смерть за воротом (за воротами)
– думка за морем, а смерть за плечима. Пр.
• Хвалилась синица, что море зажжёт
– нахвалялася синиця море запалити (що море запалить). Пр. Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця [та ніхто тому не вірив]. Пр. Роздайся, море, — жаба лізе! Пр. Хвалилася коза, що в неї хвіст довгий. Пр.
Овес
• Зерно овса (овсянка)
– вівсина (вівсянка).
• Овёс к коню не ходит
– ясла до коней не ходять. Пр. Не йдуть ясла за волами, але воли за яслами. Пр. Корита не ходять до свиней, а свині до корит. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр. Не копитові кобила, а копит(о) кобилі. Пр.
• Овёс любит хоть в воду, да в пору
– овес каже: топчи мене в болото, то я буду як злото. Пр. Казав овес: топчи мене в грязь, будеш (як) князь. Пр. Сій овес у кожусі, жито — в брилі. Пр. Кинь ячмінь у болото, вбере тебе в злото. Пр.
Овца
• Быть пастухом овец, пасти овцы
– бути пастухом овець, пасти овець; вівчарувати (вівчарити, чабанувати).
• Заблудшая овца
(перен.) – блудна (заблудла, заблукана) вівця. [В’яжуться люди в товаристві… та й Івана беруть між собою. А він ходить, наче та блудна вівця. Мартович.]
• И волки сыты, и овцы целы
– вовк ситий і коза ціла. Пр. І кози ситі, і сіно ціле. Пр. Щоб вовк був ситий і баран цілий. Пр.
• Молодец на овец, а на молодца (и) сам овца
– молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця (а проти баранця і сам, як вівця). Пр. Завзяте, як перець, покіль не вийде на гер(е)ць. Пр. Це та Солоха, що кури полоха. Пр. Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води. Пр. Як п’ян, то копитан, а як проспався, то й свині злякався. Пр.
• Не за то волка бьют, что сер, а за то, что овцу съел
– не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що овечку (вівцю) з’їв. Пр. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. Пр. Не тим кобила завинила, що вона сива, а тим, що вона побила (що поносила). Пр. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Пр. Не тим дівка погана, що не вродлива, а тим, що ледача й вередлива. Пр.
• Овец не стало, так и на коз честь стала
– де не маєш співця — послухаєш горобця. Пр. Нема чобіт — узувай постоли. Пр. Не прилетів соловей — нехай іволга за нього править. Пр. Нема хліба — їж пироги. Пр.
• Паршивая овца всё стадо портит
– одна паршива овечка всю отару поганить. Пр. Паршива вівця всю отару спаскудить. Пр.
• Сделайся овцой, а волки готовы
– хто стає вівцею, того вовк з’їсть. Пр. Тихого та смирного і кури заклюють (загребуть). Пр. Хто стає медом, того мухи злижуть. Пр. На похиле дерево і кози скачуть. Пр.
• С паршивой овцы хоть шерсти к
лок – з паршивої вівці хоч вовни жмут. Пр. З ледачого вовка хоч шерсті жмут. Пр. З худого кабана хоч вишкварки. Пр. Нічим не візьмеш, так хоч клоччям. Пр.
• Упрямая овца волку корысть
– уперта (вередлива) коза вовкові користь. Пр.
Рад
• Жизни не рад кто
(разг.)Див. жизнь.
• Рад бы [был]
– радніший [був] би.
• Рад вас видеть
Див. видеть.
• Рад [или] не рад; хоть рад, хоть не рад
(разг.) – радий [чи] не радий; рад не рад; хоч не хоч.
• Рад-радёхонек, рад-радёшенек
(разг.) – радий-радісінький.
• Рад (рады) стараться!
– рад(ий) (раді) старатися!
• Рад бы душой, да хлеб чужой
– рад би гостю, та хліба шкода. Пр. Попросили б і сісти, так нічого їсти. Пр.
• Рад дурак, что пирог велик
– обіцянка-цяцянка, а дурневі радість. Пр. Той сказав на глум, а той узяв на ум. Пр. Ворона літає, а дурень голову задирає. Пр. Дурний і хату спалить, так вогню рад. Пр.
• Рад нищий и тому, что сшили новую суму
– голодному і вівсяник добрий. Пр. Голодне буде їсти й холодне. Пр. Добрий хліб, коли нема калача. Пр. Хто гарячого не бачив, той і холодному рад. Пр.
• Хоть не рад, да готов
– не рада коза торгу, а курка весіллю, та мусять. Пр. Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює. Пр.
• Чем богаты, тем и рады
Див. богатый.
Ржаной
• Ржаная каша хвалилась, что с маслом родилась
– гречана каша сама себе хвалить. Пр. Калина сама себе хвалить, що з медом добра. Пр. Хвалилася коза, що в неї хвіст довгий. Пр. Знайте нас: ми — кислиці, із нас квас. Пр. Хвали мене, голубонько, бо як не похвалиш, то я тебе роздеру. Пр. Хрін каже: «Я добрий з м’ясом», а м’ясо каже: «А я й без хрону добре». Пр.
Упрямый
• Не будь упрям, а будь прям
– не будь упертий, а будь одвертий. Пр.
• Упрямая овца волку корысть
– уперта коза (уперте теля) вовкові здобич. Пр.
• Факты — упрямая вещь
– факти є факти; факти — уперта річ.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Коза́
1)
коза.
Туди́, де ко́зам ро́ги пра́влять – в места отдаленные.
2)
музыкальный инструмент, волынка;
3)
бурдюк;
4)
тюрьма;
5)
засохшая сопля.
Ко́зи в зо́лоті пока́зувати – прельщать обманчивыми обещаниями.
Кози́ця
1)
коза;
2)
род духового инструмента.
Козу́хнакоза.
Сайга́к, -ка́сайга, дикая коза.
Шу́тийбезрогий, безухий, бесхвостый.
Шу́тий соба́ка – безухая собака.
Шу́та коро́ва – бесхвостая корова.
Шу́тий цап – козел без бороды.
Шу́тий чолові́к – безухий или безволосый человек.
Шу́та коза́ – безрогая коза.
Шу́та ши́я – обнаженная, неприкрытая воротником шея.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Бьется, как рыба об лед. Колотится, как коза о ясли. Див. Как рыба об лед бьется.Была бы шея, а ярмо найдется.
1. Була б шия, а хомут буде.
2. Аби болото, а жаби будуть.
3. Аби пшоно - каша буде.
4. Аби хліб, а зуби найдуться.
Закон, что дышло, куда повернул, туда и вышло.
1. Закон як помийниця, що в нього налий, тим і смердітиме.
2. Мужича правда колюча, а панська на всі боки гнуча.
3. Не прав вовк, що козу ззів - не права й коза, що в ліс пішла.
4. Не ходи до суду, бо хліба не буде.
5. Єдині руки право пишуть, єдині і мажуть.
6. Куди вітер, туди й війт.
Каждый сверчок знай свой шесток.
1. Коли не пиріг, то й не пирожися, коли не тямиш, то й не берися.
2. Коли не Кирило, то не пхай там рило.
3. Чешися кінь з конем, а віл з волом.
4. Знай, коза, своє стійло.
5. Свиня в наритниках, то вже й кінь.
6. Коли не коваль, то і руки не погань.
7. Знай, кобило, де брикати.
8. Усякий Веремій про себе розумій.
9. Кулик на місці соколинім не буде птичим господином.
10. Чи може сова в сонце дивитись.
11. Клекіт орлячий з-під хмари чути.
12. Ігумену діло, а братії зась.
Куда уж нам, грешным.
1. Їж, коза, лозу, коли сіна немає.
2. Кому весілля, а курці смерть.
3. Живем, як горох при дорозі, хто не йде, той не скубне.
4. Де вже нам, грішним - тільки й ходу що з мосту та в воду.
5. Чи ми знаємо, сліпий народ!
Курица не птица.
1. Швець не купець, а коза не товар.
Лучше поздно, чем никогда.
1. І я навчуся на сьомій дитині дівочити.
2. Не тепер, так в четвер.
3. Прийде коза до воза та й скаже «мекеке».
Не плюй в колодец - пригодится воды напиться.
1. Не плюй в криницю - трапиться (доведеться) води напиться.
2. Підождіть, прийде коза до воза сінця просить.
3. Не зарікайся красть, а як Бог дасть (як хто скаже - не попрошу, мовляв).
4. Як напився, то до криниці задки обернувся.
Пьяному море по колено, а лужа по уши.
1. П’яному море по коліна.
2. П’яному й коза в золоті.
3. П’яному гори немає - все рівно.
4. Як п’ян, то капітан (пан); а як проспався, то й свині (вівці) збоявся.
Терпи казак - атаманом будешь (укр.).
1. Терпи, хлопче, козаком будеш, а із козака попадеш в отамани.
2. Терпи, душа, спасена будеш.
3. Терпи, Грицю, хоч яка спека.
4. Їж, коза, лозу, коли сіна немає.
У сильного всегда бессильный виноват.
1. Коза з вовками тягалася: тільки шкурка зосталася.
2. Коза з вовком тягалася: тільки паністара зосталася, та ще хвіст та язик: простяглась та й лежить.
3. Хазяйська курка панській (або комірницькій) корові ногу переломила.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

коза́, кози́, козі́; ко́зи, кіз

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бликото́ря, -рі, ж. Дойная коза. О. 1862. V. Кух. 36. См. Блекотора.
Вакерни́па, -пи, ж. Коза, овца — бѣлая съ черными или рыжими пятнами около глазъ.
Вату́йка, -ки, ж.
1) Годовалая коза. Шух. І. 211.
2)
= Ватуля.
Вередли́вий, -а, -е. Капризный, прихотливый. Вередлива коза вовку користь. Ном. № 2630. Вередливе тілки воду варить. Ном. № 2727.
Витріща́тися, -ща́юся, -єшся, сов. в. ви́тріщитися, -щуся, -щишся, гл.
1) Вытаращивать, вытаращить глаза, пялить глаза, смотрѣть, выпуча глаза.
Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Ном. № 6598. Як би все витріщилось на мужика, що йому буде, то вмер би з ляку. Ном. № 1307.
2) Выставляться, выставиться (объ обнаженномъ тѣлѣ).
З дірки голе коліно витріщилось.
Відгожа́тися, -жа́юся, -єшся, сов. в. відгоди́тися, -джу́ся, -дишся, гл.
1) Отлучаться, отлучиться.
В иншого (москаля) є й гроші, купив би собі чого, та не взята річ: не можна йому відгодитися. Дісне кажу тобі: його немає в селі; він десь поїхав, одгодивсь на малий час.
2) Отплачивать, отплатить услугой за услугу, пригодиться въ бѣдѣ.
Гонять вовки козу. Коза каже...: «Оборони!» Той.... узяв і вбив вовка. Коза йому сказала: «Я тобі одгоджуся в турецькій землі. Грин. II. 64.
В’яча́ти, -чу, -чиш, гл. = Мекати. Коза в’ячит, кричит: ве, ве! Вх. Уг. 232.
Готу́ля, -лі, ж. Молодая коза. Угор.
Гри́зти, -зу́, -зе́ш, гл.
1) Грызть, кусать.
Нехай коза іде билини гризти. Рудч. Ск. І. 46. Кістки гризти. Ном. № 8705.
2) Бранить, пилить.
Так що-дня гризе мене, що хоч тікай з хати. Гри́зти го́лову. Распекать, бранить, пилить. Спускайся з гори тихіше вниз, щоб ніхто голови не гриз. Ном. Увійшов старий чогось у хату, а вони й почали гризти йому голову. Грин. II. 153.
3) Мучить, гнести, не давать покою.
Совість не дає мені спокою: гризе мене і день, і ніч. Стор. Гризе мене одна думка. Г. Бар. 295.
4) Тереть, жать, (ногу, объ обуви).
Коли б мі гриз чобіт, то б і не жаль, а то ходак та й ще не так. Ном. № 7350.
Доци́катися, -каюся, -єшся, гл. Договориться ци (зовъ козы). Употреблено въ вертепной драмѣ въ слѣд. сценѣ: Клим: Ци-ци! Коза: Меее! Клим: Ци-ци! Козо: Меее! Прячется подъ Иродовъ тронъ. Клим: Отеж доцикався! й козу загубив. Маркев. 63.
Дра́ний, -а, -е.
1) Драный, порванный, въ дырахъ.
Пізнають хлопці і в драній сорочці. Ном. № 11245. Шинкарочко молода! Повірь меду й вина. Не повірю, не продам, бо на тобі каптан дран. Чуб. V. 201.
2) Ободранный, облупленный.
Я коза ярая, пів бока драная, пів бока луплена. Ном. № 9267.
Дрохва́, -ви́, ж. Драхва. Грин. II. 158, 157. О. 1861, XI. 100. Зосталась цариця серед степу одним одна. Однак не покида її Господь: підійде до неї дика коза, от вона подоїть молочка та й нап’ється; поналітають до неї дрохви, хохітва і нанесуть яєчок. Стор. І. 74. По кущах між дерезою ходять дрохви табунами. Щог. В. 53.
Завони́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Завоняться, провоняться. Коза... здохла. А іди та облупи, щоб не завонилася. Вх. Зн. 18.
Кі́зка, -ки, ж. Ум. отъ коза́.
1) Козочка.
Коли б кізка не скакала, то б і ніжки не зламала. Ном. № 7066.
2) Кнутъ, придѣланный къ козьей лапкѣ.
Кі́зонька и кі́зочка, -ки, ж. Ум. отъ коза́.
Коза́, -зи́, ж.
1) Коза, Capra.
На похиле дерево і кози скачуть. Ном. № 4075. Пішо́в туди́, де ко́зам ро́ги пра́влять. Пошелъ въ Сибирь. Ко́зи в зо́лоті пока́зувати. Прельщать обманчивыми обѣщаніями. Не кидайтесь ви на ту оману городянську, котора вже тисячу років кози в золоті вам показує. К. (О. 1861. II. 229).
2) Музыкальный инструментъ, волынка. Мнж. 182. Ном. № 7130.
3) Бурдюкъ.
4) Весенняя игра, состоящая въ томъ, что дѣвушку, изображающую
козу́, дразнятъ остальныя, она за ними гоняется и какую поймаетъ, та становится козо́ю. Чуб. III. 84.
5) Святочное представленіе на рождественск. святк., преимущественно подъ Новый годъ, состоящее въ томъ, что компанія парней, изъ которыхъ одинъ одѣвается
козо́ю, ходить по хатамъ, коза танцуетъ подъ музыку, причемъ поютъ особыя пѣсни. Это называется води́ти козу́. Чуб. III. 265. О. 1861. XI — XII, 61. «Черниг. Губ. Вѣд.» 1859, № 16. Переносно: козу́ води́ти — значитъ пьянствовать долгое время, нѣсколько дней. Грин. І. 237.
6) Тюрьма.
У нас скоро чоловіка спантеличить мирська суєта, то в куну або до кози не сажають. К. ЧР. 138. Чоловіка та старшого сина за крадіж у козу посаджено. Г. Барв. 252.
7) Переяславское названіе семинариста. К. 1887. VI. 485.
8) Выглядывающая изъ носа засохшая сопля.
Ко́зи гна́ти. Чистить носъ. Кремен. у.
9) Полоса, которую пропалываетъ полольщица.
Як полють, так кожна полільниця жене козу; змагаються, коли яка вузеньку дуже козу жене. Харьк.
10)
Коза́ сі́кавка. Рыба Cobitus taenia. Шух. І. 29. Ум. Кі́зка, кі́зонька, кі́зочка, козу́ня. А я тую кізоньку пасла та пасла, та моя кізонька добра до масла. Чуб. V. 1105. Гоп, гоп, козуню! гоп, гоп, сіренька! Чуб. Ув. Козя́ка. Ходім, жінко, у нас десь козяка була. Маркев. 63.
Кози́ця, -ці, ж.
1) Коза.
2) Родъ духового инструмента. Гол. II. 458.
3) Насѣк. Pelor blapoides. Вх. Пч. I. 7.
Козу́ня, -ні, ж. Ум. отъ коза́.
Козу́хна, -ни, ж. = Коза. Ой ти, козухна, ой ти, матухна, ти росходися, розвеселися, старому пану у ноги поклонися. Чуб. III. 266.
Козя́ка, -ки, ж. Ув. отъ коза́.
Кори́сть, -ти, ж.
1) Польза, выгода, прибыль.
Любив козак три дівчини, та не мав користи. Мет. 108. Іванець для своєї користи роздуває старе огнище. К. ЧР. 200.
2) Добыча.
У тому саду три користи: перша користь — орішечки, друга користь — красні вишеньки. Мет. 340. Не було в лісі жадної користи. НВолын. у. Впарта коза — вовку користь. Ном. № 2630. Ум. Кори́стонька, кори́сточка. Ристю, коники, ристю, ми їдемо з користю, ми веземо да користочку, молодую да невісточку. Грин. III. 491.
Кошла́тий, -а, -е. Мохнатый. Іде коза рогата, веде діток кошлата. Гатц. 17.
Лелеса́ти, -са́ю, -єш, гл. = Лелекати. Як стали орла іс цехом ховати, і стала птиця небесна як коза лелесати. Лелеса мов скажений. Харьк.
Ме! меж. Выражающее блеяніе овцы. Прийде коза до воза да й скаже: ме! Ном. № . Ні ґу, ні ме. Ничего не можетъ сказать. Мнж. 163.
Мела́нка, -ки, ж., также и мн. Мела́нки. Канунъ новаго года. Ходи́ти з Мела́нкою. Компанія парубковъ, среди которыхъ одинъ, называемый Мела́нкою, одѣтъ въ женскую одежду, а другіе переодѣты цыганомъ, старикомъ, козою и пр., ходитъ вечеромъ подъ новый годъ изъ хаты въ хату, поетъ обрядовыя пѣсни и пр. О. 1861. XI. Свид. 66. См. Коза 5.
Му́сити, -шу, -сиш, гл.
1) Долженствовать, быть должнымъ, вынужденнымъ.
Не рада коза торгу, а кури весіллю, та мусять. Ном. № 1075. Просили — не хотів, казали — мусив. Ном. № 1076. Му́сить бу́ти. Должно быть, вѣроятно. Іде шляхом молодиця, мусить бути з прощі. Шевч. 79. Не му́сити. Не быть въ состояніи. Полюбила козаченька, не мушу забути. Мет. Ніяк не мусе достати грошей. ХС. IV. 17.
М’я́со и мня́со, -са, с. Мясо. Не буде з тої кози м’яса. Ном. № 5647. Коза наша й мнясо наше. Ном. № 7462. Ум. М’ясце́, мнясце́.
Оренда́рів, -рева, -ве. Принадлежащій арендатору. Орендарева коза. Левиц. Пов. 112.
Пли́гом, нар. Вскачь, прыжками. Дика коза біжить плигом. Борз. у.
Прудки́й, -а́, -е́. Быстрый, скорый. Прудка річка. Прудка коза. Левиц. І. 92. Прудка дуже! за поріг не вийдеш, умреш. Шевч.
Різни́к, -ка́, м.
1) Мясникъ.
Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Ном. № 6598.
2) Торговецъ мясомъ.
Сайга́к, -ка́, м.
1) Дикая коза, сайга.
З власних рук годував диких кіз, сайгаків. Стор. II. 56.
2) Колъ вышиною съ человѣка; два такихъ кола, забитые рядомъ, служатъ снарядомъ для привязыванія овецъ: шею овцы вкладываютъ между ними, а сверху ихъ связываютъ. О. 1862. V. Кух. 32, 38.
А ну, хлопці, піймайте оту вівцю та в сайгаки її, а то вона ще одкинеться од ягняти. Ейск. у.
Спу́джуватися, -джуюся, -єшся, сов. в. спу́дитися, -джуся, -дишся, гл. Пугаться, испугаться. Полт. г. Слов. Д. Эварн. См. Опудитися. Пуджлива і уперта коза від того часу, як ся чорта спудила. Гн. І. 27.
Сті́йло, -ла, с. = Стігло. Знай коза своє стійло. Ном. № 991. Пасли пастухи, а далі пішли у ліс, дивляться: стійло збито коло дуба; що воно за знак, що коло дуба так стопцьовано? О. 1861. V. 67.
Топа́, -пи́, ж. = Тупа. Де коза топою, там жито копою. Чуб. III. 268.
Торг, -гу, м.
1) Торгъ, договоръ о куплѣ и продажѣ.
В торгу нема гніву. Шейк.
2) Площадь для торговли, рынокъ, базаръ.
Не рада коза на торг, та ведуть. Посл. Я на торгу була, торгом торгувала. Грин. III. 417. Він, вона до сього́ то́ргу й пішки. Онъ, она очень рады этому. Ком. II. 68. Ум. Торжо́к. Мет. 205.
Тяга́тися, -га́юся, -єшся, гл.
1) Тащиться.
А сам узявся за повод та й тягнеться. Рудч. Ск. II. 176.
2) Таскаться, шляться.
А ти все по тих шинках тягаєшся — п’янице, ледащо! Рудч. Ск. II. 22.
3) Таскаться, волочиться.
Жив чоловік з жінкою, та жили вони погано, бо вона неслухняна була і все тягалась. Драг. 160. Не переставала тягатись із кавалерами до сивої коси. Левиц. І. 542.
4) Возиться около чего, тащить.
Загрузли в його коні в болоті: вже він і так, і сяк з ними тягався. Рудч. Ск. II. 114. о) Судиться, вести процессъ. Коза з вовком тягалася: тільки шкурка зосталася. Ном. № 7394.
Упі́рний, -а, -е = Упертий. Упірна коза вовку користь. Ном. № 2630.
Цапу́ра, -ри, ж. Коза. Вх. Уг. 273. Ум. Цапу́рка.
Шкви́ря, -рі, ж. Снѣгъ съ вѣтромъ. Харьк. У полі така шквиря, що й їхати не можно, не то йти. Волч. у. Ось як воно співається!... Не так як ти, мов коза в шквирю. О. 1862. II. 35. Під дощ, під сніг, під шквирю. Мкр. Г. 51.
Штри́ки-бри́ки, мн. Въ загадкѣ: коза. Чуб. 1. 306.
Щипа́ти, -па́ю, -єш, гл. Щипать. Правда так, гусарин! — казав Радюк, щипаючи за щоку свого Павлика. Левиц. Пов. 148. Щипає-ламає зелений виноград. Чуб. V. 346. Вибігала.... прудка коза, щипала травицю. Левиц. І. 92. Кинув не палку, уб’ю не галку, щиплю не пірря, їм не м’ясо. Ном. стр. 293, № 92.
Юри́ста, -ти, м. Юристъ. Дере коза лозу, а вовк козу, а вовка мужик, а мужика пан, а пана юриста, а юристу чортів триста. Чуб. І. 304. Юриста завзятий. Котл. НП. 388.
Я́рий, -а, -е. (Краткая форма: яр).
1) Весенній, яровой.
Ярий дуб — дубъ, распускающійся весной. Камен. у. Там дівчина з чорними очима яру пшеницю поле. Грин. III. 242. См. Ярній.
2) Молодой.
Я коза ярая. Ном. № 9265. Яра пчілочка. Грин. III. 7. Я́рий віск. Бѣлый воскъ отъ пчелъ перваго лѣта. Под. г., Черк. у. Свічечку ярого воску засвітили. Кв.
3) Зеленый?
Ярая рута. Грин. III. 276. Ти те зернятко посади, виросте з його верба яра. Рудч. Ск. II. 45.
4) Полный силъ, страстный, пылкій.
Стар, та яр. Ном. № 8698. Бранное выраженіе: Чорт ярої баби. Ном. № 3557.
5) Пылающій.
Подай, сину, райські ключі, яре пекло одомкнути. Чуб. III. 444. Ум. Яре́нький. Яренька пчілка. Чуб. III. 40.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Бідня́чка, -ки, *2) Бедняжка. Біднячка коза! Як побили її! Крим.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

секрета́рка, секрета́рок; ч. секрета́р
1. службовиця, яка відповідає за діловодство установи, організації та ін.[<…> перша секретарка відділу культурно-гуманітарного співробітництва посольства України у Франції, письменниця Ірена Карпа <…> (Версії, 2018). Дружина Миколина, Женя, працювала секретаркою в Політехнічному інституті. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Книга 1, 1987). Секретарка однієї юридичної установи Сюзанна Бо, комуністка, мати двох синів-інженерів, також комуністів, говорить, що вони всі «захоплені Радянським Союзом». (Всесвіт, 1960, №3). В темряві, боючись засвітити світло, щоб не пробилася яка смужка крізь вікно, знайшла Галина, секретарка академічного інституту, свій протигаз, перечепила через плече і вийшла на свою зміну чергувати. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). Посаджено мужів довір’я, секретарів та секретарок. (Улас Самчук «Юність Василя Шеремети», 1946). Коли Корвин прийшов до аґітпропу в справі підготови художнього оформлення до першого травня і привітався з новою секретаркою, йому здалося , що він пізнав в її обличчі щось знайоме. (Віктор Петров-Домонтович «Доктор Серафікус», 1929). За Старшину Кружка: М. Волошинова, голова. Конст. Малицька, секретарка. (Молоде життя. Часопис українського пласту, Ч.1-2, 15.02.1928). <…> Софія Бучиньска, секретарка <…>. (Діло, 29.04.1891).]
// та, хто веде ділове листування окремої людини. [Одним, на погляд українців, підступним, улюбленим польським прийомом була так звана «політика спідничкова», коли окупаційним можновладцям і бюрократам підсовувалися у якості стенографісток, секретарок, перекладачок рафінованих полюбовниць. (Євген Наконечний «”Шоа” у Львові», 2006). Ні, не печаткою самої управи, я не був лордом-хоронителем цієї печатки, це була прероґатива секретарки бурґомістра. (Юрій Шевельов «Я, мені, мене... (і довкруги)», 1987). І обидва рази мене вражали секретарки зава і парторга. (Олександр Довженко «Щоденник», 1954). Говорила секретарка академіка Саклатвали. (Микола Трублаїні «Глибинний шлях», 1941). Вперше він відчув, що його секретарка неабихто. (Джек Лондон «Буйний День», пер. Вероніка Гладка, Катерина Корякіна, 1932).]
2. та, хто веде протокол зборів, засідання та ін. [Громада мала секретарку зборів (найчастіше Ганну Чикаленко), яка зашифровано записувала, а на наступних зборах відчитувала, що відбувалося на попередніх зборах, записувала ухвали зборів, порядок денний і т. д. (Сучасність, Мюнхен, 1987). На голову вони обрали сірого Вола, а секретаркою тих зборів була Коза. (Джоель Чендлер Гарріс «Казки дядечка Римуса», пер. Павло Шарандак, 1960).]
3. виборна керівниця якоїсь організації, якогось органу. [У списку зареєстрованих на сьогодні кандидатів колишньої секретарки Київради Галини Гереги немає. (Високий замок, 2019). Дуже активною і ефективною, завдяки своїй одночасній участі в австрійській секції Ліґи, була Надія Суровцева, докторант історії Віденського університету, яка також була секретаркою Жіночої громади УНР. (Сучасність, Мюнхен, 1984). Головував сен В. Децикевич, звіти складала секретарка Ради Т-ва, д-р Криштальська<…>. («Діло», 17.05.1939).]
// членкиня виборного органу, що веде діловодство й поточну організаційну роботу. [Він хотів зазирнути в зал, може, вона там, але тут підійшла до нього Марія Олександрівна Чуєва, секретарка райкому, й повела його в кімнату президії. (Юрій Щербак «Бар’єр несумісності», 1970). «Гм ... Оттак-о!.. Секретарка райвідділу!» (Іван Багряний «Сад Гетсиманський», 1950).]
// генера́льна секрета́рка – очільниця організаційно-адміністративного або виконавчого органу міжнародної організації. [Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба провів телефонну розмову з новопризначеною генеральною секретаркою ОБСЄ Хельгою Шмід. (Радіо Свобода, 15.12.2020). Генеральна секретарка Ради Європи: держави-члени повинні працювати разом, щоб засвоїти уроки кризи COVID-19 у сфері охорони здоров’я. (Офіс Ради Європи в Україні, coe.int, 17.09.2020).]
// держа́вна секрета́рка – виборна службовиця у складі найвищих та місцевих органів державної влади. [Американська політична і державна діячка, державна секретарка США Гіларі Клінтон відреагувала на перемогу демократа Джо Байдена на виборах в США. (Вголос, 10.11.2020).]
4. керівниця поточної роботи установи, органу або якогось відділу. [Секретарка редакції його привітала голосним криком <…> (Всесвіт, 1963, №6). Про викриття мене таємно повідомила технічна секретарка інституту Ухтомська й порадила мені зникнути. (Олекса Гай-Головко «Поєдинок з дияволом», 1950).]
// вче́на (уче́на) секрета́рка – службовиця, яка відповідає за організацію поточної роботи в науковій установі. [Про це Суспільному сказала учена секретарка фортеці Тетяна Нємічева. (Суспільне, 25.01.2021). Вчена секретарка Надія Уфімцева (Українська асоціація юдаїки, uajs.org.ua). Цапів А.О., вчена секретарка спеціалізованої вченої ради К 67.051.05. (Наказ № 1022-Д від 04.12.2019).]
див.: ділово́дка
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 683.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 113. – 1, 3 – розм.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Коза́ = 1. коза́ здр. кі́зка, кі́зонька. — Ди́кая коза́ = сайга́к, суга́к (степова). С. З. 2. ко́зли (ноші у мулярів). 3. недо́жинки.
Антило́па, антило́пъ = сарна, сайга́к, ди́ка коза. — Мов сарна в гаю. К. Ш.
Бере́менная = черева́та, вагітна́, важка́, тягітна́, тяжка́, непоро́жня, у вазї, у тяжі́. (Всї про жінку). С. З. Л. — Баба винувата, що дївчина черевата. н. пр. — Її мати, як була ще вагітною, то ще у череві прокляла. н. к. — Вона тоді саме у вазї була. — Вона важка ходить. — Коли річ про инші тварі: (вівця́, коза́, кі́шка) — кі́тна, ко́тна, (коро́ва) — те́льна, (коби́ла) — жере́бна, жере́ба, (свиня́) — поро́сна, супоро́са, (соба́ка) — ще́нна, щі́нна. — Згодувала її мати, як свиню поросну. н. п.
Волочи́ться = 1. волочи́ти ся, волокти́ ся, тягти́ ся. — Спідниця довга, аж волочить ся. 2. жениха́ти ся, залиця́ти ся, бахурува́ти, на зальо́ти ходи́ти, волочи́ти ся, хво́стати ся. — А я козак молодий та й не волочу ся: де дївчину чую, там і заночую. н. п. — Казав мінї батько, щоб я оженив ся, по досьвітках не ходив, та й не волочив ся. н. пр. — Сватав Дубинівську дївку, а женихав ся тут з другою. н. о. — На зальоти приходили, мед-горілку приносили. н. п. 3. тяга́ти ся. — Він усе по судах тягаєть ся. — Коза з вовком тягала ся, поки шкура зостала ся. (Про позви бідного з багатим).
Волы́нка = коза́ (С. З. Ман.), ду́да. — Як дуду настроять, так вона і грає. н. пр. — Нї в дудочку, нї в сопілочку. н. пр.
Газе́ль = ди́ка коза́, са́рна. — Мов сарна в гаю. К. Ш.
Зако́нникъ = юри́ста (С. 3.), правни́к (гал.). — Дере коза лозу, козу — вовк, вовка — мужик, мужика — пан, пана — жид, жида — юриста, а юристу чортів триста. н. пр.
Игра́ = гра, грання́, граття́, и́грашка, и́грище, гри́ще, гу́ля́нка, заба́ва, за́бавка. — Гра в карти. — З другими дїтьми він не знавсь і в грища з ними не вдававсь. Бодянський. — Дїдона вигадала грище, Еней щоб веселїший був. Кот. — З його граття́ не буде пуття́. н. пр. — Дївочі игрища не забутні. К. Д. С. — Яка ж воно й гулянка буде, як кожен нарізно, коли вже грати ся, то вкупі. Чайч. — Дитяча за́бавка. — Игра́ въ жму́рки = д. під сл. Жму́рки. И́гры ка́рточныя, въ ка́рты = картя́рство: ду́рень, підкидни́й, неві́рний ду́рень, ві́дьма, кончи́на, коро́ль, віз, ла́ва, ме́льник, ци́ган, пяни́ця, свиня́, па́мфиль, хви́лька, хлюст і т. д. — Игра́ въ мячъ = у мняча́: ги́лка, городо́к, бара́н, висо́кий дуб, ка́ша, ма́тка, мета́, пі́чка і т. д. (Малорос, игры Кіев. Ст. 1887–6). — Игра́ въ ко́сти = кости́рство. — Нїкому не служачи, а тілько костирством і пянством бавять ся. Ст. Л. — Добра свого на костирство, на танцї-музики не прогайнували. К. Б. — И́гры въ па́лки, въ ко́сти = дарови́ще, бу́лка, го́лий у го́лого, коро́мисло, королї, па́цї, пу́калка, си́кавка, скраклї, цу́рка, шва́йка, шкалу́б або ген-ге́н, ти́кало, тара́н, шкере́берть, шканди́бки і т. д. (Малорус. и́гры Кіев. Ст. 1887—6) — Игра́ въ кре́мешки = у кре́ймахи, у кре́мняхи. — И. въ. носки́ = носани́на. – И. въ чётъ или не́четъ = чіт чи ли́шка. — А ну вгадай: чи чіт, чи лишка? — И. хорово́дная = тано́к: во́рон, горобе́йко, зеле́ний шум, коро́ль, хре́щик, же́льман і т. д. (Малорус. игры. К. Ст. 1887–6). — И́гры мо́лодежи = гри́ще, гри́ща, и́грища: (катаючи яйця або оріхи) — ки́тьки, по́китьки, котю́чка, (розбиваючи яйця) — навби́тки, (на льоду коло стовпа́) — крутїлка, ко́лесо, (на скубку за волосся) — чупру́н, в ску́бки, на ску́бку, (инші гри) — до́вга лоза́, коза́, ко́тик, кон, ла́стівка, плаз, тїсна́ ба́ба, сви́нка і т. д. — Къ нему́ пришла́ хоро́шая игра́ = у йо́го до́бра ка́рта, до́брі ка́рти.
Ко́жа = 1. шку́ра (укр.), инодї — ко́жа, шкі́ра (Гал. С. З.), здр. шку́рка. — Кричить, аж з шкури лїзе. н. пр. — Коза з вовком тягала ся, тільки шкура зостала ся. н. пр. — Його салом, та по його ж шкурі і мажуть. н. пр. — Части́ни шку́ри: верхня — ли́чко, середня— зажи́вок, спідня — ніздря́. Ман. — Гуси́ная ко́жа = д. під сл. Гуси́ный. Змѣи́ная ко́жа (після линяння) — лино́ви́ще, лино́ви́сько. — Линовище гадюче. Пр. — Сыромя́тная ко́жа = сири́ця (С. Л.), сире́ць (С. З.). — Не ви́чинена або́ хоч ви́чинена та з во́вною або ше́рстю: ягняча — сму́шок, з мертворожденого ягняти — ви́пороток, ви́порток, з того, що перелїтувало — пере́лїток, овеча — линтва́рь, козлова — козли́на, козля́тина, з дохлої вівцї, облїзла — голи́ця (Сп.), коровъяча — я́ловича, кінська — шкапо́ва, шкапо́вина, з старої вівцї — стари́ця. — Ви́чинена для о́бувя або на які вироби: това́р, (з телят або лошат) — опо́йок, (годовиків) — габе́лок, ви́росток (С. З. Л.), волова — ю́хта (С. Л. З.), кінська — шкапо́ва, шкапи́на. — Зро́блений з тако́ї шку́ри: опо́йковий, ви́ростковий, юхто́вий, шкапо́вий. — Купив товару на черевики. — Юхтові чоботи. С. З. — Чом, чорнобров, чом до мене не прийшов? Мабуть в тебе, чорнобров, чобіт не має? — Єсть у мене пара, єсть у мене дві, шкаповиї обидві. н. п. — Части́ни ви́чиненої шку́ри: від хвоста — хоз, дальше к голові — підпередова́, передова́, на шиї — оши́йок, під горлом – підго́рля, між рогами — зарі́зок, під черевом — поли, товста, на підошви — ремі́нь. — У шевцїв сї частини зовуть ся ще так (починаючи від хвоста): хоз, клубова́, сере́дня, па́хвиста, передова́, оши́йок. Василенко. — (Шматок старої шкури) — шкура́т (С. З.), шкурато́к, шкурла́т. — Дметь ся, як шкурат на огнї. н. пр. — Сдира́ть ко́жу = білува́ти. — Беруть вони ту лошицю, теплу ще білують. Руд. 2. шку́рка, кожушо́к, лушпа́йка, лушпи́на, зб. — лушпи́ння (С. З.). — Зріже шкурку з яблука, та тодї й їсть. — Лушпиння з оріхів. С.З.
Ко́злиться, око́злиться = коти́ти ся, окоти́ти ся. С. З. — Кози котять ся. — Коза окотила ся.
Лупи́ть = лупи́ти, облу́плювати, здира́ти, (шкуру) — білува́ти, (лушпиння) — лу́щити, вилу́щувати, облу́щувати, злу́щувати. С. З. Л. — Лу́пленый = лу́плений, облу́плений, ви́лущений. — Голови луплено. Г. З. — Беруть вони ту лошицю, теплу ще білують. Руд. — Я коза луплена, за три копи куплена. н. к.
Ободра́ть = д. Обдира́ть.Обо́дранный = обі́драний, обша́рпаний, обде́ртий, про чоловіка, що в обідраній одежі дивись ще під сл. Обо́рванецъ, про дерево, шкуру — облу́плений, лу́плений, обі́драний. — Коза-дереза пів бока луплена. н. к.
Пло́щадь = майда́н (С. З. Л.), здр. майда́нчик (С. Л.), плац, пляц, площа. – Торго́вая пло́щадь = мі́сто (С. З.), торго́виця (С. Ш.), торг, здр. торжо́к(С.Ш.), де важниця — важня́. — До сходу сонця рано-рано у Вифлеємі на майдані зійшов ся люд. К. Ш. — Ой як вийдемо на майдан, та вдаримо в барабан. н. п. — Рано збудять, оглядітись не дадуть, перекличуть, до майдану поведуть, стануть вчить. В. Щ. — Стояли в шиках посредї майдану сїчового Л. В. — Ватага перейшла на соборний майдан. Пр. — Не велику й не багату чоловік построїв хату, — та й поставив у селї коло міста на шпилї. В. Щ. — Куди ідеш? на торговицю. С. Ш. — Не хоче коза на торг, так ведуть. н. пр. — Бути козї на торзі н. пр. — Пішов котик на торжок, купив собі пиріжок. н. п.
Подта́лкивать, подтолкну́ть, ся = підпиха́ти, підшто́вхувати, підіпхну́ти, підпихну́ти (С. Л.), підштовхну́ти (С. Л.). — Антін козу веде, чортова коза не йде, він її підпихає. н. п.
Пры́ткій, ко = прудки́й (С. З. Л.), пру́дко, швидки́й, шви́дко, метки́й, шпарки́й, шпа́рко, притки́й (Кн.), при́тко, порськи́й (С. Л.). — Ой попливи, утко, проти води прудко. н. п. — Він у нас меткий, духом збігає. Кн. — Шпарке хлопъя — одна нога тут, а друга в школі. Кн. — Бач який притки́й, наче коза. Кн.
Рога́тый = рога́тий. — Р. скотъ = това́р (С. Ш.), худо́ба (С. Л.), ста́ток (С. З.), скот (С. Л.), би́дло, рогати́зна, рога́тий, рогови́й товар, рогова́ худо́ба, штука — това́ри́на (С. Ш.), худо́би́на, скоти́на, поб. — товаря́ка (С. Ш.), здр. — худоби́нка, худі́бка. — Ой яром, яром за товаром, манівцями за вівцями. н. п. — Швець не купець, а коза не товар. н. пр. — Народ, як товар у чередї: усякі є н. пр. — Бо я хлопець пребогатий: в мене товар є рогатий. н. п. — Пошануй худобу раз, вона тебе десять разів пошанує. н. пр. — ІЦастячко на двір, на худобочку на роговую, здоровъя на челядочку на домовую. н. п. Под. — В дорозї, в гостині памъятай о худобинї. н. пр. — Не було чим статку кормити. Л. Сам. — Не буде статку, не буде й упадку. н. пр.
Ры́нокъ = ри́нок, база́рь (С. Аф.), торг, торжо́к, торго́виця (С. Ш.), мі́сто. С. З. — У Київі на ринку пъють чумаки горілку. н. п. — Бути козї на торзі. н. пр. — Не рада коза на торг, так ведуть. н. пр. — Куди їдеш? На торговицю. С. Ш. — Пішов на торжок, купив собі пиріжок. н. п. — Іти на місто. С. З. — Толку́чій ры́нокъ = товчо́к, товку́н, товку́чка, точо́к, С. Ш. — Купив на товкуні. С. Ш.
Се́рна, Antilope rupicapra = ди́ка коза́, са́рна.
Скоти́на = 1. скоти́на. скот (С. Л.), това́р (С. Ш.), худо́ба (С. Л.), би́дло (С. Ш.), одна штука — товари́на (С. Ш.), худо́би́на, поб. — товаря́ка. — Пожену я на яр товар, на гору телята. н. п. — Народ, як товар у чередї: усякі є. н. пр. — Хоч би в яку тобі годину на податї продам останню товарину. Зїньк. — Швець не купець, а коза не товар. н. пр. — Пошануй худобу раз, вона тебе десять разів пошанує. н. пр. — В дорозї, в гостинї памъятай о худобинї. н. пр. 2. би́дло, дия́вольська худо́ба. — Він на мене каже: бидло, а я мовчи! Карп. Кар. — І очі видеру тобі я з лоба, диявольська худоба! Кот.
Суди́ться = суди́ти ся, позива́ти ся (С. Л.), правува́ти ся, довго або раз-у-раз — тяга́ти ся (С. Ш.), води́ти ся. — Бодай чорт з багатим позивав ся, а з дужим боров ся. н. пр. — 3 Богом не будеш позивати ся. н. пр. — Коза з вовком тягала ся, поки шкура зостала ся. н. пр.
Торгъ = 1. торг, пото́ржка (дїя). — В торгу нема гнїву. н. пр. 2. торг, торжо́к (С. Ш.), торго́виця (С. Ш.), ри́нок. — Бути козї на торзї. н. пр. — Не рада коза на торг, так ведуть. н. пр. — Ой піду я на торжок, куплю собі голубок. н. п.
Упира́ть, упере́ть, ся = 1. упіра́ти, упе́рти, ся (С. Ш.), обпе́рти, ся, підпе́рти, ся. 2. упина́ти ся (С. Ш.), опина́ти ся, упіра́ти ся, о́пір става́ти, змага́ти ся, упну́ти ся (С. Л.), упе́рти ся (С. Л.), опір ста́ти (С. З.), затя́ти ся (С. З.), объя́коритись (Ман.). — Кінь упнув ся, та й став. С. Л. — Коза спершу й пішла, а далї давай опинати ся. Скл. — Упира́ясь = о́пором.
Упря́мый = у(в)пе́ртий (С. Ш.), норови́стий, наро́чистий і д. Упо́рный 2. — Вперта коза вовку користь. н. пр. — Як моя жінка втопить ся, то глядїть її проти води, бо вона дуже уперта. н. пр.
У́тка, пт. Anas = ка́чка (С. З. Л.), здр. — ка́чечка, у́тка, ву́тка, здр. — у́тонька (С. Ш.), самчик — ка́чур і д. Се́лезень, особливої породи — шавку́н, дїтське — та́ся, та́ська (С. Ш.), А. acuta — острохво́стка (С. Жел.), А. rutila — о́гарь (Ев.). — У. крякова́я = кри́жня (С. Л.), кри́жавка, кри́жанка, самчик — кри́жень, крижа́к, крижня́к. — У. ныро́къ = нире́ць, пурни́-коза́ (С. Л.). — У. чиро́къ, А. Qnerquedula — чи́рка (С. З. Л.), чи́ра, чири́нка (С. З.), чи́рочка (С. Л.). — Іде поуз ставок, бачить качки плавають. н. п. Ман. — А качечка випливає з качуром за ними. К. Ш. — Чутний, як утка. н. пр. — І тільки край ставка оставсь табун утят. Чи крижнї то були, чи то були чирята, про те нам байдуже. Гр. — Ой на ставу на ставочку там плавають чириночки. н. п. — Дївчатоньки, голубоньки, мої чири-утки. С. З.
Юри́стъ = юри́ста, правни́к. — Дере коза лозу, вовк дере козу, вовка — мужик, мужика — пан, пана — жид, жида — юриста, а юристу — чортів триста. н. пр. — Юриста завзятий. Кот.

Запропонуйте свій переклад


Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)