Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 87 статей

Запропонувати свій переклад для «лишить»

Шукати «лишить» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Лиша́ть, лиши́ть кого чего – позбавля́ти, позба́вити кого́ чого́, (отнимать) відбира́ти, відібра́ти (-беру́, -бере́ш) у ко́го и кому́ що, (вульг.) ріша́ти, ріши́ти кого́ чого́. [Не позбавля́й мене́ того́ вінця́, що бог мені́ пока́зує що но́чі (Л. Укр.). Сва́рка та бі́йка, кого́ вони́ не позба́влять весе́лости! (Франко). Ти пан над життя́м лю́дським, коли́ мо́жеш відібра́ти йо́го в ко́ждій хви́лі (Франко). А жі́нка й ді́ти? адже ти їх усього́ ріши́в! (Квітка)]. • -ша́ть, -ши́ть жизни кого – позбавля́ти, позба́вити життя́ кого́, вкоро́чувати, вкороти́ти ві́ку (життя́) кому́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, (сжить со света) зганя́ти, зігна́ти кого́ з сві́ту, (казнить) стра́чувати, тра́тити, стра́тити кого́. [Позба́виш життя́ люди́ну (Коцюб.). Вкороти́в йому́ ві́ку (Неч.-Лев.). Чи-ж я кого́ з сві́ту зігна́в, чи я в ко́го одня́в? (Пісня). Страть свого́ бра́та, як він додо́му при́йде (Казка)]. • -ша́ть, -ши́ть себя жизни – смерть собі́ заподі́ювати, заподі́яти, відбира́ти, відібра́ти собі́ життя́, вкоро́чувати, вкороти́ти собі́ ві́ку, стра́чуватися, тра́титися, стра́титися. [Я сама́ собі́ смерть заподі́ю (Тобілев.). І сама́ стра́чуся (Франко)]. • -ша́ть, -ши́ть здоровья – позбавля́ти, позба́вити здоро́в’я, вийма́ти, ви́йняти з ко́го здоро́в’я. • -ши́ть дара слова, речи – відібра́ти (відня́ти) мо́ву кому́, зніми́ти, оніми́ти кого́, (перен.) замкну́ти уста́, мо́ву кому́. [Сам не оглу́х, дру́гих не оніми́в (Боровик.). Сильне́ звору́шення, гнів відняли́ їй мо́ву (Коцюб.)]. • Паралич -ши́л его речи – після пара́лічу відібра́ло йому́ мо́ву. • Лиша́ть, -ши́ть девственности – см. Неви́нность 2 (Лишить -ти). [Ї́хав, ма́ти, коза́к молоде́нький, зірва́в з ме́не віно́к зелене́нький (Пісня)]. • -ша́ть, -ши́ть зрения – відбира́ти, відібра́ти зір (о́чі) кому́, оте́мнювати, отемни́ти кого́, (ослеплять) сліпи́ти, ослі́плювати и осліпля́ти, осліпи́ти, (о мног.) посліпи́ти кого́. • -ша́ть, -ши́ть рассудка – позбавля́ти, позба́вити ро́зуму кого́, відбира́ти, відібра́ти ро́зум, (насм.) глузд, пантели́к кому́, з[о]безглу́здити кого́. [Яки́й вас обезглу́здив кат? (Котл.)]. • -ша́ть, -ши́ть силы – позбавля́ти, позба́вити си́ли кого́, вибира́ти, ви́брати з ко́го си́лу. • -ша́ть, -ши́ть сознания, чувств – позбавля́ти, позба́вити, свідо́мости, знеприто́мнювати, знеприто́мнити кого́. • -ша́ть покоя – відбира́ти спо́кі́й кому́, позбавля́ти кого́ споко́ю, занепоко́ювати кого́. • -ша́ть себя удовольствия – позбавля́ти себе́ вті́хи. • -ша́ть, -ши́ть охоты, желания – позбавля́ти, позба́вити кого́ охо́ти (бажа́ння) до чо́го, відбира́ти, відібра́ти кому́ охо́ту (бажа́ння) до чо́го, знеохо́чувати, знеохо́тити кого́ до чо́го. • Он -ши́л меня своей дружбы, благосклонности, своего расположения – він позба́вив мене́ своє́ї при́язні, прихи́льности, свого́ прихи́лля, він відібра́в мені́ свою́ при́язнь, прихи́льність, своє́ прихи́лля. • Недостойные поступки -ши́ли его любви и уважения товарищей – негі́дні вчи́нки позба́вили його́ товари́ської любо́ви й поша́ни. • -ши́ть имущества, состояния – позба́вити кого́ добра́ (майна́, має́тности), відібра́ти майно́ кому́ и у ко́го. • -ши́ть наследства – позба́вити (не да́ти) спа́дку. • Судьба -ши́ла его всего – до́ля відібра́ла йому́ все. • -ша́ть, -ши́ть хлеба-соли – позбавля́ти кого́ хлі́ба-со́ли, (поэтич.) збавля́ти кого́ з хлі́ба-со́ли. [Близьки́х сусі́д з хлі́ба-со́ли збавля́в (Мартин.)]. • -ша́ть, -ши́ть куска хлеба – позбавля́ти, позба́вити кого́ шматка́ хлі́ба, відбира́ти, відібра́ти кому́ шмато́к хлі́ба. • -ша́ть места, должности – позбавля́ти кого́ поса́ди, відбира́ти кому́ поса́ду, звільня́ти з поса́ди кого́. • -ша́ть власти, сана – позбавля́ти вла́ди, са́ну кого́, відбира́ти вла́ду, сан кому́, скида́ти кого́ з вла́ди, з са́ну. • -ша́ть кредита – позбавля́ти кого́ креди́ту, відбира́ти креди́т кому́, припиня́ти боргува́ння кого́. • -ша́ть, -ши́ть прав – позбавля́ти, позба́вити прав, (прав состояния) грома́дських прав, (избирательных прав) вибо́рчих прав. • -ша́ть, -ши́ть слова – позбавля́ти, позба́вити сло́ва кого́, відбира́ти, відібра́ти го́лос кому́, забороня́ти, заборони́ти мо́ву кому́, (перен.) умкну́ти мо́ву кому́. [За те́є суд його́ позба́вив сло́ва (Л. Укр.)]. • -ши́ть чести, человеческого достоинства – позба́вити че́сти, лю́дської гі́дности, знесла́вити кого́. • -ша́ть, -ши́ть свободы – позбавля́ти позба́вити во́лі, знево́лювати, зневоля́ти, знево́лити кого́, (о мн.) познево́лювати, (перен., связывать) зали́гувати, залига́ти, загну́здувати, загнузда́ти, запетльо́вувати, запетлюва́ти кого́, (арестовывать) ув’я́знювати, ув’язни́ти кого́. [Убо́гого зневоля́ють (Сл. Гр.). А що? запетльо́вано тебе́? (Запоріжжя). Мене́ залига́ли того́ таки́ дня і держа́ли під аре́штом (Новомосковщ.)]. • Лишё́нный – позба́влений. • Я -шё́н возможности – я не ма́ю змо́ги, мене́ позба́влено змо́ги. • Это не -шено остроумия – це не без до́тепу. • Этот слух -шё́н всякого основания – ця по́голоска цілко́м безпідста́вна, не ма́є для се́бе жа́дної підста́ви. • -шё́нный избирательных прав – позба́влений вибо́рчих прав; срв. Лише́нец. • -шё́нный чести – позба́влений че́сти, знесла́влений. • -шё́нный свободы – позба́влений во́лі, знево́лений, (теснее) ув’я́знений.

Лиши́ть, Лиши́ться, см. Лиша́ть, -ся.

Де́вственность – діво́цтво, діви́[о́]чість (р. -чости), паня́нство, небла́зність; неви́нність, непоро́чність (р. -ности). • Лишиться де́вственности – утеря́ти, загуби́ти віно́к, утеря́ти паня́нство (неви́нність). • Лишить де́вственности – відібра́ти паня́нство, позба́вити паня́нства (неви́нности), розви́ти віно́к.

Дове́рие – ві́ра, дові́ра, дові́р’я. [Та ві́ра несподі́вана, яку мені́ подарува́ла короле́ва. Дові́ру зра́джують дурни́ми язика́ми! (Самійл.)]. • Заслуживающий дове́рия, внушающий дове́рие – ві́ри го́дний, вірогі́дний, пе́вний. • Не внушающий, не заслуживающий дове́рия – невірогі́дний, (сомнительный) непе́вний. [Чо́вен непе́вній воді́ доручи́в (Л. Укр.). Щось мені́ той чолові́к непе́вен (М. Вовч.)]. • Лишить дове́рия – позба́вити ві́ри, одібра́ти дові́ру. • Утратить дове́рие – зневі́ритися кому́ или у ко́го. [Чим се я так вам зневі́рилася? (Конис.)]. • Снискать чьё-либо дове́рие – придба́ти чию́сь ві́ру, приверну́ти до се́бе чию́сь ві́ру. • Оказывать дове́рие – ві́рити кому́ (или на ко́го), здава́тися на ко́го. • Злоупотреблять дове́рием – надужива́ти чиє́їсь ві́ри (дові́ри), оберта́ти чию́сь дові́ру на зло.

Досто́инство – 1) гі́дність, досто́йність (р. -ности). [Найкра́щий ети́чний крите́рій – шанува́ти свою́ особи́сту досто́йність (Крим.). З лица́рською досто́йністю (Грінч.). Де на́ша націона́льна гі́дність? (Грінч.)]; 2) пова́га. [Ви́слухайте-ж ви покі́рно, з пова́гою, що непови́нним ли́чить (Грінч.)]. • Чувство собственного досто́инства – самопова́га. • Сохранять чувство собственного досто́инства – зберега́ти (захо́вувати) пова́гу до се́бе, самопова́гу. • С досто́инством – пова́жно. [Спита́в пова́жно: що ти посмі́в мені́ сказа́ти за́раз?]. • Лишить человеческого досто́инства кого-л. – позба́вити лю́дської гі́дности, упослі́д(н)ити кого́; 3) (качество, ценность) ва́ртість, ва́ртність, сті́йність (р. -ности), [Мора́ль ду́же непе́вної ва́ртости (Єфр.). Я вам пока́зую су́кна найви́щої ва́ртости. Пое́ма висо́кої літерату́рної сті́йности. Свідо́мий своє́ї шляхе́тської ва́ртности (Неч.-Лев.)]; срв. Ка́чество. • Отдавать справедливость, ценить по досто́инству – шанува́ти кого́ по заслу́зі (гі́дно), віддава́ти кому́ нале́жне. [Його́ шану́ють по заслу́зі – він того́ зароби́в]; 4) сан, гі́дність (р. -ности). [Коро́ль нада́в йому́ князі́вську гі́дність].

Жизнь – життя́, живоття́. [Життя́ і смерть. Нові́ фо́рми життя́. Ми не все зна́ємо про Шевче́нкове життя́ на засла́нні. Чи для того-ж нам бог дав живоття́? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жи́зни) – вік (ум. вічо́к, р. -чку́), (время или образ -ни) – життя́, живо́т, жи́зність, житів’я́, прожи́ток, буття́, (образ -ни) по́бут, життя́-буття́, (вульг.) живу́ха, жи́тка, жилба́. [Ох, бо́же, бо́же, тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти! (Коцюб.). Та й вічо́к до́вгий, пробу́ток до́брий. Це все ді́ялося ще за ба́тькового живота́. Ти, моя́ не́нько, люби́ла мене́ за сво́єї жи́зности (Неч.-Лев.). За все́нький час мого́ житів’я́ я вели́ку си́лу вчини́в того́, що лю́ди звуть немора́льністю (Крим.). Ти́хий, спокі́йний прожи́ток (Франко). Оттака́-то мені́ вдо́ма живу́ха: годи́нки просві́тлої не ма́ю! Чи ти на його́ жи́тку за́здриш? До́бра жилба́, коли сва́рки нема́ (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя́, по́бут, перебува́ння, пробува́ння. [Прочита́йте про Шевче́нкове перебува́ння в засла́нні. Підчас на́шого по́буту в Москві́]. • В -ни – за життя́, в житті, за живота́, на віку́, жи́вши. [Пе́рший раз за мо́го життя́ (живота́) чу́ю, що я щасли́вий (Неч.-Лев.)]. • Никогда в -зни – зро́ду-(з)ві́ку. [Я зро́ду-зві́ку не оженю́ся (Неч.-Лев.)]. • Всю жизнь – покі́ль ві́ку, до ві́ку. [Гуля́ла-б у ба́тька, гуля́ла-б до ві́ку ді́вчиною молодо́ю]. • До конца -ни – до ві́ку, дові́чно, до ві́ку і до су́ду, до сме́рти-ві́ку, до живота́. [Йому́ три дні до ві́ку зостало́ся]. • Длящийся до конца -ни (пожизненный) – доживо́тній. • При -ни – за життя́, за живоття́, за живота́, за́живо. [Ще за життя́ покі́йного о. Герва́сія (Свидн.). Ще за живоття́ ба́тькового (Грінч.). Я вам за живота́ добро́ своє́ оддаю́ (Самійл.)]. • В продолжение всей -ни – через уве́сь час життя́, про́тягом ці́лого життя́, уве́сь вік, усе́ життя́. • Жизнь земная – сей світ, життя́ сьогосві́тнє. • Ж. загробная – тогосві́тнє життя́, той світ, майбу́тнє життя́, майбу́тній вік. • Ж. райская – раюва́ння. • Ж. довольная, спокойная – життя́ безпе́чне, спокі́йне, супокі́йний прожи́ток. • Ж. будничная – буде́нне життя́ (житів’я́), щоде́нщина, буде́нщина. • Ж. современная – суча́сність (р. -ности), суча́сне життя́, (нынешняя ж.) – сьогоча́сне життя́. • Ж. семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї́ га́рно веде́ться. • Ж. долговременная – вік до́вгий. • Ж. счастливая, радостная – укві́тчаний, закві́тчаний вік. [Оттаки́й, па́нієчко, наш закві́тчаний вік (Г. Барв.)]. • Ж. безрадостная – безпросві́тнє життя́. • Ж. тяжёлая – бідува́ння. [Бідува́ння єдна́є люде́й (Конис.)]. • Ж. супружеская – життя́ (пожиття́) подру́жнє, шлю́бне. • Ж. совместная – життя́ (пожиття́) спі́льне. • Ж. барская – панува́ння. • Ж. бродячая – волоча́ще (волоцю́жне) життя́. • Ж. холостяка, бобыля – бурлакува́ння. • Ж. дорогая, дешёвая – прожи́ток дороги́й, деше́вий. [Коли́сь прожи́ток був деше́вий]. • Уклад, строй -ни – лад. [Москалі́ не ма́ли пра́ва по сво́єму, по моско́вському переробля́ти украї́нський лад (Грінч.)]. • Радости -ни – життьові́ розко́ші. • Вызвать к -ни – сплоди́ти. [Тру́дно ду́ми разом сплоди́ти (Руд.)]. • Загубить, испортить жизнь – зав’яза́ти світ, зав’яза́ти вік. [Зав’яза́ла собі́ світ за тим леда́щом (Коцюб.). Молода́я дівчи́нонька козаку́ світ зав’яза́ла. Що вже тобі́, дитя́ моє́, зав’я́заний світ]. • Лишать, лишить -ни кого, себя – стра́чувати, стра́тити кого́, себе́; збавля́ти, зба́вити (позбавля́ти, позба́вити) ві́ку, життя́ кому́, собі́, укороти́ти ві́ку кому́, собі́, зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту кого́, одібра́ти життя́ кому́, собі́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, собі́. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что – наложи́ти голово́ю, душе́ю за що, душі́ позбу́тися за що. • Портить жизнь кому – заїда́ти вік чий. • Укоротить жизнь кому – умали́ти ві́ку кому́. [Лиха́я дружи́на мені́ ві́ку вмали́ла]. • Жизнь провести – вік звікува́ти. • Проводить в жизнь – перево́дити в життя́. • Быть проведену в жизнь – перейти́ в життя́. • Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем – вік вікува́ти, звікува́ти. [У неволі́ вік віку́є і безща́сна і смутна́ (Грінч.). Со́ром в пі́тьмі ду́ха вік ізвікува́ти]. • Борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, -ба смерте́льна. [Боротьба́ у їх смерте́льна почала́ся серед но́чи (Грінч.)]. • Жизнь прожить – не поле перейти – вік прожи́ти – не дощову́ годи́ну переси́діти; вік ізвікува́ти – не па́льцем перекива́ти; на віку́, як на до́вгій ни́ві – всього́ поба́чиш.

Здоро́вье – здоро́в’я, ду́жість. • Отсутствие -вья – безздоро́в’я. • Беречь -вье – шанува́ти здоро́в’я. • Дай бог -вья кому – дай бо́же здоро́в’я кому́, поздоро́в бо́же кого́. • Лишить -вья кого – здоро́в’я зба́вити кому́. • Набираться -вья – набира́ти здоро́в’я. • Ослабевать -вьем – занепада́ти (занепа́сти) (на здоро́в’ї). • С надорванным -вьем – занепа́лий. • Его -вье падает – він упада́є на здоро́в’ї. • Плохое -вье – лихе́ здоро́в’я. • Слабый -вьем – кво́лий. • Пить (выпить) за чьё -вье – пи́ти (ви́пити), здоро́вкатися до ко́го, поздоро́вкати кого́. • Пей (пейте) на -вье – здоро́в пий, пи́йте здоро́ві, здоро́ві пи́вши. • Если -вье позволяет, то… – як здоро́в’я змага́є, то… • Поправить -вье – порятува́ти (підпра́вити) здоро́в’я. • Спрашивать о -вьи – пита́ти за (на) здоро́в’я. • Как -вье? – як ся ма́єш (ма́єте)? чи живі́-здоро́ві? я́ково-мо́жете? (гал.) як ду́жі? • На -вье ему – на здоро́в’я йому́, неха́й здоро́в хо́дить.

Зуб – 1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) руба́к, їда́к (-ка), макої́д (-да); мн. (у челов., животн.) зу́бы (dentes) – зу́би (-бів). [До́брі зу́би і ка́мінь перегризу́ть (Номис)]. • Передний зуб – пере́дній зуб. • Коренной зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́), (у жив.) жвач (-ча). • Коренной задний зуб, зуб мудрости – чере́ній зуб, череня́к, зуб му́дрости. • Молочный зуб – моло́чний зуб, теля́чий зуб, мн. телячки́ (-кі́в). • Глазной зуб – о́чний зуб. • Волчий зуб – во́вчий зуб. • Зуб резец – сміюне́ць (-нця́), (у жив.) різа́к (-ка́), сіка́ч (-ча́). • Зуб клык – і́кло и кло, клива́к, мн. і́кла, кла (р. клів), кливаки́ (-кі́в). • Вставной зуб – вставни́й зуб. • Искусственный зуб – шту́чний зуб, ро́блений зуб. • Мелкие -бы – дрібні́ зу́би. • -бы выпали – зу́би повипада́ли, ви́пали, посхо́дили. • Рвать -бы – рва́ти зу́би, тягти́, тягну́ти зу́би, бра́ти зу́би. • -бы прорезываются – зу́би рі́жуться. • -бы шатаются – зу́би хита́ються. • -бы болят у кого – зу́би боля́ть кого́. • У меня болят -бы – мене́ боля́ть зу́би. • Лишить -бо́в кого (обеззубить) – збеззу́бити кого́, (перен.) підрі́зати кому́ зу́би. • Лишиться -бо́в – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти. • Проесть, с’есть -бы на чём – з’ї́сти зу́би на чо́му. • Положить -бы на полку (голодать) – покла́сти зу́би на поли́цю. • Ударить по -ба́м – да́ти в зу́би кому́, заги́ли́ти по зуба́х кому́. • Посчитать кому -бы – повибива́ти, порахува́ти зу́би кому́. • Оскаливать, -лить -бы – вищиря́ти, ви́щирити зу́би, вишкіря́ти (и шкі́рити), ви́шкірити зу́би, (диал.) зашкі́рюватися до ко́го (Стеф.), (огрызаться) відз(в)іря́тися. [Лежи́ть соба́ка, та й відзіря́ється (Полт.)]. • -бы скалить (насмехаться) – скалозу́бити, смішкува́тися з ко́го, бра́ти на глум кого́, глузува́ти з ко́го; см. Насмеха́ться. • Полно -бы скалить – го́ді тих смі́шків, го́ді зу́би ясни́ти, до́сить глузува́ти. • Что -бы скалишь (кажешь)? – по чім зу́би продає́ш? • Ему на зуб не попадайся – йому́ на зуб не дава́йсь! • Точить, острить скалить -бы на кого – гостри́ти зу́би на ко́го. • Острить -бы на что – ла́ситися на що. • -бы чесать (болтать вздор) – тереве́ні пра́вити; см. Вздор. • Говорить сквозь -бы – ціди́ти (сов. проціди́ти) крізь зу́би. [Стрепену́вся і крізь зу́би проціди́в (Кониськ.)]. • Щёлкать, щёлкнуть -бами – кла́цати, кла́цнути зуба́ми. [Вовк як кла́цне зуба́ми (Рудч.). Зуба́ми кла́цав, мов-би пес (Котл.)]. • Скрежетать -ми – зуба́ми скрегота́[і́]ти, скрипі́ти, скрипоті́ти. • Стучать -бами (от дрожи) – зуба́ми цокоті́ти, зуба́ми дзвони́ти. [Дрижи́ть, як мо́крий хірт, зуба́ми, знай, цоко́че (Греб.)]. • Зуб на зуб не попадает у кого – зу́б(а) з зу́бом не зведе́ хто, зу́би цоко́чуть у ко́го, зуба́ми цоко́че хто. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка)]. • Око за око, зуб за зуб – о́ко за о́ко, зуб за зуб. • Сжать -бы – зціпи́ти зу́би. [А вона́ ті́льки зу́би зціпи́ла (М. В.)]. • Разжать -бы – розня́ти, розці́пити зу́би. • Хватить -бами – гризну́ти кого́. [А як гризне́ його́ соба́ка (Звин.)]. • Крошить -бами – трощи́ти що. • Заговаривать -бы кому – замовля́ти зу́би кому́. [Зубі́в ви не замовля́йте (Мирн.)]. • В -ба́х навязнуть у кого (надоесть) – в зуба́х нав’я́знути кому́. • В -ба́х завязнуть – в зу́би зав’я́знути, у зуба́х застря́(г)нути. [Взя́ла та в зу́би і зав’я́зла (лушпи́на) (Звин.)]. • С густыми -бами – густозу́бий. • С редкими -бами – рідкозу́бий. • С гнилыми -бами – гнилозу́бий. • С волчьим -бом – вовкозу́бий. • Без одного или нескольких -бо́в – несповназу́бий, щерба́тий. [Мене́ в москалі́ не ві́зьмуть, бо я несповназу́бий (Звин.). Щерба́тий рот]. • Вооружённый до -бо́в – озбро́єний (геть, аж) до зубі́в; 2) (часть снаряда) зуб, зубо́к (-бка́); мн. зу́бья – зу́б’я (-б’я, ср. р.), зубки́; см. Зубе́ц 1; 3) (злоба) храп (-пу). • Иметь на (против) кого зуб – ма́ти храп на ко́го.

Ме́сто – 1) (известное пространство) мі́сце (-ця, им. мн. місця́, р. місць и місці́в), (редко мі́сто), місци́на, місти́на; срв. I. Месте́чко. [Сіда́й, – мі́сця ста́не (Кониськ.). Із яки́х то місць на той я́рмарок не понаво́зили уся́кого хлі́ба! (Квітка). Поро́жніх місці́в за стола́ми не знайшла́ я (Н.-Лев.). У тих міста́х, де тече́ рі́чка Сама́ра (Стор.). Нема́є місци́ни в моє́му дворі́, щоб не скуштува́ла мої́х сліз гірки́х (Мирний)]. • Каждое тело занимает определённое -то – ко́жне ті́ло займа́є (бере́, забира́є) пе́вне мі́сце. • Это не ваше -то – це не ва́ше мі́сце. • Здесь мало -та для двоих – тут ма́ло мі́сця для (на) двох. • Прошу занять -та́ – проха́ю сі́сти на свої́ місця́; срв. Занима́ть 1. • Нет -та – нема́(є) мі́сця. • На -то – на мі́сце. [Поста́в кни́жку на мі́сце (Київщ.)]. • На -те, не на -те – на (своє́му) мі́сці, не на (своє́му) мі́сці. [Усе́ в те́бе не на мі́сці стої́ть (Київщ.)]. • Всё хорошо на своём -те – все на своє́му мі́сці га́рне (до́бре). • В другое, в иное -то – в и́нше мі́сце, (куда-либо) куди́-и́нде, куди́-и́нше. [Пішо́в на я́рмарок, а мо́же куди́-и́нше (Рудч.)]. • В другом, в ином -те – в и́ншому мі́сці, и́нде, (где-либо) де(сь)-и́нде. [«Ході́м до ме́не вече́ряти!» – «Ні, я вже обіця́вся и́нде» (Куліш). Тре́ба пошука́ти по́мочі де-и́нде (Грінч.). Десь-и́нде живе́ (Сим.)]. • Во всяком другом -те – в уся́кому и́ншому мі́сці, скрізь-деи́нде. • Ни в каком, ни в одном -те – в жа́дному мі́сці, ніде́. • В разных -та́х – у рі́зних місця́х; (отдельно) рі́зно. [Ми живемо́ не вку́пі, а рі́зно (Звин.)]. • В отдалённых -та́х – по дале́ких світа́х. [Ки́нувся по дале́ких світа́х сі́на добува́ти (Грінч. II)]. • Из другого -та – з и́ншого мі́сця. • С -та на -то – з мі́сця на мі́сце. • До этого -та – до цього́ мі́сця, (до сих пор) до́сі, до́сіль, до-сю́ди, по́ти; срв. Пора́. [До-сю́ди тре́ба ви́вчити (Київщ.). От по́ти твій горо́д, а да́лі вже мій (Грінч.)]. • До какого -та – до яко́го мі́сця, (до каких пор) доку́ди, подо́ки; срв. Пора́. • Всякие -та́ – вся́кі місця́, всі усю́ди (-дів). • По всяким, по всем -та́м – по всіх усю́дах, скрізь. • Со всех мест – з усі́х місць, звідусі́ль, звідусю́ди. • -та́ми, в некоторых -та́х – місця́ми, (реже місцем), поде́куди, де-не-де́, де́-де, де́-куди, и́нде. [Місця́ми і женці́ білі́ли, і ко́пи вже стоя́ли (Свидниц.). Мі́сцем такі́ були́ здорове́нні байра́ки, що бо́же сві́те! (Грінч. II). Сивина́ поде́куди із чо́рним воло́ссям (Куліш). Ти́хо навкруги́… Лиш де-не-де́ проки́неться пта́шка (Коцюб.). Де́-куди ви́дно немо́в ряди́ вели́ких бі́лих кома́х, – то косарі́ (Франко). И́нде протру́хли дошки́ (Кониськ.)]. • К -ту сказать – до ре́чи, до ді́ла сказа́ти. [Гово́рить зо́всім не до ре́чи (Київщ.). Тут говори́ти ві́льно, аби́ до ді́ла (Київщ.)]. • Ваши слова здесь совсем не у -та – ва́ші слова́ тут зо́всі́м не до ре́чи (не до ді́ла, не до ладу́). • Здесь хорошее -то для сада – тут га́рне (до́бре) мі́сце під сад, тут га́рна (до́бра) місци́на для са́ду (під сад). • Долго ли проживёте в наших -та́х? – чи до́вго проживете́ в на́ших місця́х? • Есть хорошие -та в книге – є га́рні місця́ (у́ступи) в кни́жці. • По -та́м! – на мі́сце! на місця́! • Ни с -та(!) – ані ру́ш(!), ані з мі́сця. [Стій, кажу́ тобі́, ані ру́ш! (Київщ.). Як уско́чила в баю́ру – ко́ні, ані ру́ш (Липовеч.). І вся ва́рта ані з мі́сця (Рудан.)]. • Не трогайтесь с -та – не руша́йтеся з мі́сця. • С -та не двинусь – з мі́сця не зру́шуся. • С -та в карьер, см. I. Карье́р. • Нигде -та себе не найду – ніде́ мі́сця собі́ не знайду́; не зна́ю, де приткну́тися, де приткну́ти себе́. • Он и -та не пригреет – він і мі́сця не нагрі́є. • Только -то тепло (бежал) – (уті́к) і мі́сце холо́дне; см. И след просты́л (под Простыва́ть). • Пора костям на -то – кістки́ давно́ про́сяться на спочи́нок. • Бойкое -то – ро́зигри (-рів), лю́дне мі́сце. [Він на таки́х ро́зиграх живе́, що хто йде, не мине́ (Сл. Гр.)]. • Больное, слабое -то – болю́че, дошку́льне мі́сце, боля́чка, слаба́ сторона́. [Найпеку́чіші потре́би та болячки́ свого́ ча́су (Єфр.). Він зна́є, що раху́нки – моя́ слаба́ сторона́ (Франко)]. • Попал на его больное -то – тра́пив йому́ са́ме на болю́че. • Верное, надёжное -то – пе́вне мі́сце. • Возвышенное -то – висо́ке мі́сце, підви́щення (-ння), висо́кість (-кости). • Глухое пустынное -то – глухе́, безлю́дне, пусте́льне мі́сце, за́куток (-тку), за́кутень (-тня), за́стум (-му). [Село́ на́ше у за́кутні тако́му, що ніхто́ туди́ не за́йде (Кам’янеч.). І засвіти́вся світ по за́стумах моско́вських (Куліш)]. • Жёсткое, мягкое -то (в вагоне) – мі́сце тверде́, м’яке́. • Купе на два -та – купе́ на дві осо́бі, двоособо́ве купе́. • Живописные -та́ – мальовни́чі місця́, -ча місце́вість (-вости). • Защищённое -то, см. Защищё́нный. • Лобное -то, см. Ло́бный. • Неведомое -то, -мые та – бе́звість (-ти), (реже) бе́звісті (-тей и -тів). [Пливе́ у сі́рі бе́звісті нудьга́ (Коцюб.)]. • Новозаселённое -то – новозалю́днене мі́сце, новосе́лиця. • Общее -то – зага́льне мі́сце, зага́льник, трюї́зм (-му). • -та́ отдалённые, не столь отдалённые – місця́ дале́кі, не такі́ дале́кі, неблизькі́ світи́ (-ті́в). • Открытое, видное -то – відкри́те мі́сце. • На открытом, на видном -те – на видно́ті́, (пров.) на видноці́. [Поклади́ щось на видноті́, щоб було́ напо́хваті (Н.-Лев.). Пусти́ в сі́ни, не хо́чу стоя́ти на видноці́ (Гнід.)]. • Отхожее -то, см. Отхо́жий. • Почётное -то – поче́сне мі́сце; (красный угол) поку́ття (-ття), по́куть (-ти) (в кр. углу для новобрачных) поса́д (-ду). [Они́сю посади́ли на поса́ді (Н.-Лев.)]. • Пустое -то – поро́жнє мі́сце. • Сборное -то – збірне́ мі́сце, збірни́й пункт (-ту), збо́рище. • Свалочное -то – смі́тник (-ка), смі́тнище. • Святые -та – святі́, пра́ведні місця́, (куда ходят на отпуст) відпусто́ві місця́. [І де ходи́ла, в яки́х-то пра́ведних міста́х, а в нас, серде́чна, опочи́ла (Шевч.). Відпусто́ве мі́сто Люрд (Калит.)]. • Складочное -то, -то складки – складо́вище. • Сохранное -то – схо́ванка, схо́вище, схо́ва, криї́вка, (пров.) пі́дра (-ри) и пі́дря (-рі). [Тре́ба десь схова́ти, та схо́ванки нія́кої не знайду́ (Звин.)]. • Спальное -то – спа́льне мі́сце. • Укромное -то – за́ти́шок (-шку), за́хист (-ту), за́хисток (-тку). [Край бе́рега, у за́тишку, прив’я́зані човни́ (Глібів)]. • Укрытое -то – скри́те мі́сце, скри́ток (-тку). • Усадебное -то – сади́ба, ґрунт (-ту). • Якорное -то – я́кірна сто́янка. • -то битвы, сражения, см. Побо́ище 2. • -то водворения – мі́сце (для) осе́лення. • -то встречи – мі́сце (для) зу́стрічи, (свидания) мі́сце схо́дин. • Назначено -то встречи – ви́значено мі́сце (для) зу́стрічи; ви́[при]зна́чено мі́сце, де зустрі́тися (зійти́ся, з’ї́хатися). • -то действия – мі́сце ді́ї, дійове́ мі́сце. • -то (постоянного) жительства – мі́сце (пості́йного) перебува́ння (пробува́ння, прожива́ння). • Зарегистрироваться по -ту жительства – зареєструва́тися при (на) мі́сці перебува́ння. • -то заключения – мі́сце ув’я́знення, арешта́нтська (-кої), в’язни́ця, тюрма́. • -то исполнения – мі́сце ви́конання. • -то для лежания, для сидения (в вагоне) – мі́сце лежа́че, сидя́че. • -то ловли – ло́ви (-вів), ло́вище. • -то назначения – мі́сце призна́чення. • -то нахождения – мі́сце перебува́ння, мі́сце, де перебува́є. • По -ту назначения – до призна́ченого мі́сця. • -то охоты – мі́сце полюва́ння, ло́вище, (стар.) го́ни (-нів). • -то платежа – мі́сце випла́ти. • -то преступления – мі́сце, де вчи́нено зло́чин, мі́сце зло́чину. • На -те преступления – на мі́сці зло́чину; на гаря́чому (вчи́нку). • -то проезда – мі́сце для прої́зду, прої́зд (-ду). [Прої́зду не дав і на ступі́нь (Звягельщ.)]. • -то рождения – мі́сце наро́дження; (геолог.) родо́вище. • -то сбора, собрания – мі́сце збо́ру, збо́рище. • -то службы – мі́сце слу́жби (урядува́ння). • По -ту службы – (на вопр.: куда) на мі́сце слу́жби; (где) на (при) мі́сці слу́жби, на слу́жбі; см. По 1. • -то в театре – мі́сце в теа́трі. • -то у(с)покоения – мі́сце спочи́нку (спочи́ву), спочи́нок (-нку). [Чия́ домови́на? – Анакрео́нтів спочи́нок (Грінч.)]. • Быть на первом, на главном -те – бу́ти на пе́ршому мі́сці, пе́ред води́ти. • Быть убитым на -те – бу́ти вби́тому, де стоя́в (-я́ла, -я́ло) или на мі́сці. • Взять -то (напр., для проезда) – взя́ти (купи́ти) мі́сце. • Дать -то кому – да́ти мі́сце кому́. • Занимать первое -то между кем – займа́ти пере́днє (чі́льне) мі́сце серед ко́го. • Занимать, занять -то кого, чего – заступа́ти, заступи́ти кого́, що. • Иметь -то где, когда – відбува́тися, ді́ятися, трапля́тися, сов. відбу́тися, ста́тися, тра́питися, несов. и сов. ма́ти мі́сце де, коли́. [В поліклі́ніці не раз трапля́лися при́крі ви́падки (Пр. Правда). Ціка́во навести́ кі́лька фа́ктів, що ма́ли мі́сце під час пере́вірки в рі́зних устано́вах (Пр. Правда)]. • Оставлять, оставить -то кому, чему – лиша́ти, лиши́ти, (редко) ки́дати, поки́нути мі́сце кому́, чому́, для ко́го, для чо́го. [Валу́євський циркуля́р не ки́дав мі́сця для путя́щої наро́дньої кни́жки (Єфр.)]. • Освобождать, освободить, очищать, очистить -то – звільня́ти, звільни́ти, пробира́ти, пробра́ти мі́сце; прийма́тися, прийня́тися; см. Очища́ть 3. [Пообі́дали і встава́йте, звільня́йте місця́ для и́нших (Київщ.)]. • Подхватить с -та (о лошадях) – взя́ти з копи́та́. [Ко́ні зра́зу стрепену́лися, взяли́ з копи́та́, і ми помча́ли з гори́ (Короленко)]. • Производить, произвести дознание на -те – виві́дувати на мі́сці, перево́дити, переве́сти́ дізна́ння на мі́сці. • Сойтись, собраться, сложить в одно -то – зійти́ся, зібра́тися, скла́сти до-гу́рту, у-гу́рт, до-мі́сця, до ку́пи, ум. до-ку́пки, до-ку́почки, до-ку́поньки. [Вовк, медві́дь і каба́н зібра́лись у-гу́рт (Рудч.). Су́дна на́ші, розси́павшись, знов зійшли́сь доку́пи (Куліш)]. • Считаться -та́ми – рахува́тися місця́ми. • Устоять, не устоять на -те – всто́яти, не всто́яти на мі́сці. • Уступать, уступить -то кому, чему – поступа́тися, поступи́тися мі́сцем кому́, (редко) попуска́ти, попусти́ти мі́сця (мі́сце) кому́, чому́. [Всі (що сиді́ли на коло́ді) посу́нулися, поступа́ючась мі́сцем (мені́) (Коцюб.). Кра́плі коти́лися і зника́ли, щоб попусти́ти мі́сце нови́м (Грінч.)]. • Наше -то свято! – ду́х свят при нас (при на́шій ха́ті)! си́ла бо́жа-хресто́ва з на́ми! • С -та не встать, света белого не видать! – бода́й я з цього́ мі́сця не зійшо́в (не зійшла́), бода́й я сві́ту не поба́чив (не поба́чила)! • Не человек -том красится, а -то человеком – не мі́сце скра́сить люди́ну, а люди́на мі́сце. • Невеста без -та, жених без ума – молода́ – грошови́та: вся в дірка́х сви́та; молоди́й – тяму́ха: в голо́ві маку́ха; молода́ без скри́ні, без кали́тки, молоди́й без кле́пки (Гуманщ.); 2) места́ (по отнош. к админ. центру) – місця́. [Як запрова́джують на місця́х ле́нінську націона́льну полі́тику (Пр. Правда)]; 3) (должность) поса́да, мі́сце, (редко) помі́стя (-стя). [Дамо́ поса́ду в конто́рі на 1200 рі́чних (Кониськ.). По вака́ціях тре́ба в Ка́м’янець за мі́сцем (Свидниц.). Чи не зна́єте, де́-б тут помі́стя мо́жна знайти́? (М. Вовч.)]. • -то конторщика – мі́сце конто́рника. • Доходное -то – пожи́вна поса́да, тепле́ньке мі́сце; срв. I. Месте́чко 2. • Насиженное -то – наси́джене (те́пле) мі́сце. • Быть при -те – ма́ти поса́ду, бу́ти на поса́ді. • Быть без -та – бу́ти без поса́ди, (шутл.) сиді́ти на бурку́, ганя́ти соба́к. • Он без -та, не у -та – він без поса́ди, він не ма́є поса́ди. • Занимать, занять -то – обійма́ти, обня́ти, (о)посіда́ти, (о)посі́сти поса́ду. • Лишить -та – ски́нути з поса́ди. • Лишиться -та – (по)збу́тися поса́ди, втра́тити поса́ду. • Определять, определить к -ту, см. Определя́ть 3. • Поступить на -то – діста́ти поса́ду, ста́ти на поса́ду. • Он вполне на своём -те – він цілком на своєму місці; 4) (учреждение) установа, уряд (-ду). • Оффициальное -то – урядо́ве мі́сце. • Присутственное -то, см. Прису́тственный. • Судебное -то – судо́ва́ устано́ва; 5) (о клади, грузе) паку́нок (-нка), па́ка. • У меня три -та багажа – у ме́не три паку́нки; 6) анат. placenta – послі́д (-ду), по́слідень (-дня), ложи́сько; см. После́д 2.

Насле́дство – спа́дщина, спа́док (-дку) и (мн.) спа́дки (-ків), (гал.) діди́цтво; специальнее: (от предков) предкі́вщи́на, (от деда) діди́зна, діді́вщи́на, (от бабки) баби́зна, бабі́вщина, (от отца) ба́тькі́вщи́на, отці́вщина, (от матери) матери́зна, (от брата) братови́зна, браті́вщи́на, (от сестры) сестрі́вщи́на, (от свёкра) свекрі́вщи́на, (от тестя) тесті́вщи́на; срв. Насле́дие. [Після (Во́льфової) сме́рти він зроби́вся па́ном усіє́ї його́ спа́дщини (Франко). Я спа́док мав од ба́тька: виногра́ди, і ни́ву до́бру, і садо́к, і дім (Л. Укр.). Спа́дків по вас я не сподіва́юся ма́ти (Харківщ.). Йому́, сироті́, ні́где узя́ти, ті́льки що спа́дками живи́тись (Квітка). Мале́ діди́цтво, вели́ке головни́цтво (уголовщина) (Франко). Нам ба́тьківщини не діли́ти (Приказка)]. • В -ство, по -ству – у (на) спа́дщину, у (на) спа́док, у спа́дку. [Ма́ли вла́сну зе́млю і передава́ли її́ в спа́дщину (Доман.). Взяли́ собі́ у спа́док всі пісні́ його́ (Л. Укр.). По ньо́му світ зоста́всь на спа́док и́ншим (Крим.)]. • Вступать вступить в -ство – обійма́ти, об(ій)ня́ти спа́дщину. • Доставаться, достаться в -ство, по -ству кому от кого – припада́ти, припа́сти, спада́ти, спа́сти кому́ (спа́дщиною, спа́дком, у спа́дщину, у спа́док, у спа́дку), дістава́тися, діста́тися кому́ спа́дщиною и т. п. по ко́му (реже після ко́го). [Оте́ць уме́р, на ме́не спав має́ток (Куліш). Од яко́їсь ті́тки у спа́дку йому́ діста́вся (М. Вовч.)]. • Лишать, лишить -ства кого – позбавля́ти позба́вити спа́дщини кого́, не дава́ти, не да́ти спа́дку кому́, (об отце по отнош. к сыну ещё) висиновля́ти, ви́синовити кого́. • Оставлять, оставить в -ство – (за)лиша́ти, (за)лиши́ти спа́дком (у спа́дщину, у спа́док), (завещать, словесно) відка́зувати, відказа́ти, прика́зувати, приказа́ти, (письменно) відпи́сувати, відписа́ти кому́ що. [Вмира́ючи, усе́ господа́рство приказа́ла дочці́ (Квітка). Знай: спа́дщини тобі́ я ввік не відпишу́ (Самійл.)]. • Отказ, отречение от -ства – зріка́ння, оконч. зре́че́ння спа́дщини (спа́дку), відмовля́ння, оконч. відмо́влення (відмо́ва) від спа́дщини. • Отказываться, отказаться от -ства – зріка́тися, зректи́ся спа́дщини (спа́дку), відмовля́тися, відмо́витися від спа́дщини. • Открытие -ства – відкриття́ спа́дщини. • Получать, получить -ство – дістава́ти, діста́ти, оде́ржувати, оде́ржати, відбира́ти, відібра́ти спа́дщину (спа́док, спа́дки). [Оде́ржавши невели́чку спа́дщину від ро́дича (Грінч.)]. • Получить в -ство что – діста́ти, оде́ржати, відібра́ти, здобу́ти, прийня́ти, перейня́ти у (на) спа́дщину (у и на спа́док, у спа́дку, спа́дщиною, спа́дком) що, (гал.) оді́ди́чити що. [У́клад життя́, оді́браний од батькі́в у спа́дщину (Рада). Перейня́ла добро́ на спа́дщину од своє́ї ма́ми (Н.-Лев.). Оде́ржаний у спа́дку по ба́тькові фільва́рочок (Франко). Одібра́в його́ (капіта́л) в спа́дку (Крим.)]. • Утверждение в правах -ства – стве́рджування (оконч. стве́рдження) пра́в(а) на спа́дщину.

Неви́нность – 1) (невиновность) – а) неви́нність, безви́нність, безневи́нність (-ности); б) см. Невино́вность 2; 2) (непорочность, простодушие) неви́нність, неви́ннощі (-щів и щей), безви́нність, безневи́нність. [Блиск неви́нности сніжно́ї (Франко). Ду́мка пое́това блука́ла ще в пе́рвісній неви́нності (Рада). Ві́риться у мо́лодість жіно́к, у їх неви́ннощі (М. Рильськ.)]. • Аркадская -ность – аркаді́йська неви́нність. • В -ти души – в душе́вній неви́нності, в неви́нності своє́ї душі́; 3) (физическая девственность) неви́нність, небла́зність, неза́йманість (-ности), (о девушке ещё, устар.) паня́нство, (девственность) діво́цтво. [Принести́ на гру́ди до пові́ї неви́нність молоду́ (Крим.). Це́рква вчить, що й шлюб і діво́цтво, неви́нність, одна́ково припу́щені бо́гом (Безвірник 1930). Зде́ржувати полову́ жадо́бу та найдо́вше шанува́ти свою́ небла́зність (Наш)]. • Лишить -ти (о девушке) – позба́вити неви́нности (устар. паня́нства), (стар.) справи́чити, (описат., устар.) з паня́нством розлучи́ти кого́, (в народн. творч., поэзии) розви́ти (зірва́ти, з(дій)ня́ти) віно́к кому́, вінця́ позба́вити кого́, розчеса́ти ко́су кому́. • Лишиться -ти, потерять -ность – втра́тити неви́нність (о девушке ещё, устар. паня́нство), (в народн. творч., поэзии о девушке) загуби́ти (згуби́ти, втеря́ти) віно́к (віно́чок), кали́ну стра́тити; 4) (безобидность) неви́нність, (скромность) скро́мність (-ности).

Обеспа́мятить кого – 1) позба́вити (о мног. позбавля́ти) па́м’яти кого́; 2) (лишить сознания) позба́вити свідо́мости, прито́мности.

Пра́во, сущ. – 1) пра́во. [Ми ма́єм права́ на папе́рі, а обов’я́зки на пле́чах (Франко)]. • -во собственности – пра́во вла́сности. • -во пользования – пра́во кори́стува́ння чим и з чо́го. • Естественное -во – приро́днє, натура́льне, прирожде́нне пра́во. • -во сильного – пра́во ду́жчого. • -во на наследство – пра́во на спа́дщину, на спа́док. • Пожизненное -во – доживо́тне (досме́ртне) пра́во. • Вступать в -ва́ – вступа́ти в права́. • -во участия в выборах – пра́во у́части в ви́борах. • Заседать с -вом голоса – засіда́ти з пра́вом голосува́ння. • Иметь -во на что – ма́ти пра́во на що и до чо́го. [Ми то ма́ємо на се пра́во, ті́льки-ж се таке́ пра́во, що не ма́ємо пра́ва так зроби́ти (Куліш). Чу́є Русь пра́во до цьо́го (Куліш). Це-ж моя́ тели́чка. Яке́ ви ма́єте до не́ї пра́во? (Звин.)]. • Я имею -во на эту землю – я ма́ю пра́во на цю зе́млю. • Иметь -во, быть в -ве что-л. сделать – ма́ти пра́во щось зроби́ти. • Я в -ве говорить так – я ма́ю пра́во так каза́ти. • Лишиться -ва – позбу́тися пра́ва, відпа́сти пра́ва. • Приобрести -во на что-л., что-л. делать – набу́ти пра́во, добу́ти пра́ва на що (и до чо́го), що роби́ти. [Через жі́ночку добу́в я пра́ва дорого́го па́на дру́гом зва́ть (Самійл.)]. • Присвоить себе -во – узя́ти (зага́рбати) собі́ пра́во. • Оставить за собой -во – застерегти́ собі́ пра́во. • Пользоваться всеми -ва́ми гражданства – ма́ти всі права́ громадя́нські. • Имеющий -во – пра́вний. [Тепе́р уже́ вона́ в ха́ті правні́ша за ме́не, каза́ла свекру́ха про неві́стку, як уме́р све́кор (Сквир.)]. • Давать, дать законное -во кому – упова́жнювати, упова́жнити (пра́вом) кого́, надава́ти, нада́ти пра́во кому́. • Лишить кого-л. всех прав состояния – позба́вити кого́ всіх громадя́нських прав. • Нарушать, попирать чьё-л. -во – поруша́ти, лама́ти чиє́ пра́во, топта́ти чиє́ пра́во. • По -ву – пра́вом, з пра́ва. • По -ву давности – пра́вом да́вности. • По -ву покупки – пра́вом набуття́. • По -ву вечного владения – вічи́стим пра́вом. • По какому -ву владеет он этим имением? – (за) яки́м пра́вом, з яко́го пра́ва посіда́є він цей має́ток? • По -ву завоевания – пра́вом завойо́вництва, забо́рчим пра́вом. • По -ву отца, наследника – пра́вом ба́тьківським, спадкоє́мницьким, як ба́тько, як спадкоє́мець. • По -ву (по справедливости) гордиться чем-л., по -ву считаться чем-л. – з пра́вом, по пра́вді пиша́тися чим и з чо́го, з пра́вом уважа́тися за що; 2) (в об’ект. смысле: законы) пра́во (мн. права́). [Пра́во по́льське. Як веля́ть права́ й стату́т (Біл.-Нос.)]. • -во обычное, уголовное, гражданское, международное, наследственное и т. п. – пра́во звичає́ве, ка́рне, циві́льне, міжнаро́дне, спадко́ве́ і т. п. (см. под соответствующими терминами). • -во участия общего – зага́льне пра́во в чужі́й ре́чі, пра́во спі́льности. • -во участия частного – пра́во у́части прива́тної, (прива́тне) пра́во в чужі́й ре́чі. • Действующее -во – дійове́ пра́во. • -во представления, юрид. – пра́во засту́пництва. • -ва́, преимущества дворянства – пра́во шляхе́тського ста́ну. • Крепостное -во – кріпа́цтво, кріпа́ччина, па́нське пра́во, па́нщина. [Се було́ ще за па́нського пра́ва (Гр.)]. • Вопреки -ву – через пра́во. [Не всі-ж одна́ково слу́хались вели́кого кня́зя, що сиді́в у Ки́єві, і не оди́н і з ме́нших п’явсь на його́ столе́ць через пра́во (Куліш)]; 3) пра́во, правозна́вство; см. Правове́дение.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Воля – (свобода) во́ля, свобо́да, (рел.) ласка: • в вашей воле – від вас залежить; • волей-неволей – рад-не-рад; хоч-не-хоч (чи хоч, чи не хоч); з волі чи з неволі (по волі чи по неволі); хіть або й нехіть; • волей судеб, волею судьбы, по воле судьбы (книжн.) – так судила (вирекла, нарекла) доля; волею долі; грою долі; з примхи долі, [за] велінням (з веління) долі; • воля ваша – воля ваша; як вам любо, як собі хочете; • давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому, попускати, попустити кому; (образн.) розв’язати світ кому; • давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства); • дать ногам волю – дати ногам волю; кинутися (пуститися, ударитися, взяти) бігти; кинутися навтіки (навтьоки, навтікача); • действовать наперекор чьей воле – іти (чинити, діяти) проти чиєї (наперекір) волі; • исполнял, исполнить волю чью – чинити, учинити (робити, зробити) волю чию, вволити (уволити), вволяти (уволяти) волю чию; (иногда) виконувати, виконати волю чию; • лишённый воли – позбавлений волі, заневільний, поневолений, заневолений, зневолений; • лишить воли – позбавити волі, заневолити, зневолити, поневолити; • на волю Божью – на Божу ласку; • не давать воли рукам (разг.) – не давати волі рукам; не вдаватися до сили (до насильства); тримати (держати) руки при собі; • не по своей воле – не своєю волею (не по своїй волі); не з своєї (не з власної) волі; несамохіть; (иногда) по неволі; • отдаться на волю кому, чью, чему – віддатися (покластися) на волю кому; чию, чому, віддати себе на волю чию; • пастись на воле – йти самопаски, самопасом; • по воле кого – з чиєї волі (по чиїй волі, з чийого наказу); • по доброй воле – волею; з доброї (по добрій) волі; доброхіть; • по своей воле – своєю (власною) волею (охотою); із своєї (з власної) волі, по своїй (по власній) волі; по волі; самохіть; по волі, самохіттю, охотою; • последняя воля (книжн.) – остання воля, заповіт; • против воли – проти волі (мимоволі); неволею; наперекір [собі]; мимохіть, несамохіть; • пусть будет воля Божья – дійся воля Божа; • сила воли – завзятість, сила волі; • это в вашей воле – тут ваша [добра] воля; це в вашій волі; це від вас залежить. [Мачуха пасинку на волю давала: хоч люлю купи, хоч голий ходи (Пр.). Дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.). Чи хоч, чи не хоч, а перескоч! Проти приказу начальства не йди (О.Кониський). Язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.). Не своєю волею бив її, батьки намовляли (Гордієнко). Неволею сина оженила, А на торгу невістку судила… (Н. п.). Воля має дві сторони: роби що хочеш, але за це тебе ніхто не годуватиме (О.Санін). Хто ж волю дасть, як не взяли самі?! (Л.Костенко). Хоч голі, аби на волі (Пр.). Ніхто всупереч своїй волі не робить добре, навіть якщо те, що він робить, справді добре (Ю.Мушак, перекл. Св.Авґустина). — Як я оговталась од першого ляку і змоглася трохи на силі, то сказала йому з рішучістю, якої я сама від себе не сподівалась: «Пане, якби я була не в твоїх обіймах, а в пазурах хижого лева і могла визволитись із них тільки сказавши або зробивши щось таке, що суперечить моїй честивості, то сказати чи зробити ту річ було б так само неможливо, як повернути назад минуле. Ти охопив моє тіло своїми руками, та я оперезала собі душу моєю доброю волею, а вона зовсім не туди зміряє, куди твоя, і ти сам переконаєшся в цьому, коли спробуєш силоміць її вволити" (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Поряд з нею він ніколи не буде у виграшному становищі, хоч-не-хоч (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Бачиш, ось жінка, яка домоглася волі. Усім начхати, де вона. Ніхто її не шукає, це я точно тобі кажу. – Ілжі дивилась на Гелен. Помада розмазана, патли лізуть в обличчя, п’яні очі дивляться на сусідів, але нічого перед собою не бачать (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Ніхто в Лондоні або Вашингтоні не сумнівався, що розгром Японії буде тривалим і складним завданням почасти через відстані. Однак мало хто із вдумливих стратегів і точно не адмірал Ямамото ставив під сумнів те, що остаточна перемога Америки буде неминуча, якщо не зламати її волю поразками на перших етапах (Роман Клочко, перекл. Макса Гейстінґса)].

Гражданство – 1) (полит.) громадянство; 2) (совокупность граждан, устар.) громадянство, суспільство: • двойное, тройное гражданство – подвійне, потрійне громадянство; • лишить гражданства – позбавити громадянства; • получить, принять гражданство – дістати (здобути), взяти громадянство; • пользоваться [всеми] правами гражданства – мати [всі] права громадянства (громадянські права); заживати [всіх] прав громадянства. [Громадянство все менше читає, так знову просплять Україну… Нечитання вижене українців зі світу (Є.Маланюк). Націоналізм — це море, поза яким подвійне громадянство і зрада (В.Голобородько)].

Друг – 1) друг, (мн.) друзі (р. друзів), други (р. другів); товариш, приятель, (пол.) кумпель; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга; 2) (кратк. форма от местоим. другой): • друга любить – себя не щадить – дав би (виколупав би) свого здоров я для милого приятеля, якби можна (Пр.); • друг дороже денег – вірний приятель – то найбільший скарб (Пр.); • друг друга… – один (одна, одно) одного (одну, одне); (про багатьох) одні одних; (иногда) один (одна, одно) другого (другу, другого…); • друг другу – один (одна, одно) одному (одній, одному); (про багатьох) одні одним; • друг за друга – один (одна, одно, одне) за одного (за одну, за одне); (иногда) один (одна, одно, одне) за другого (задругу, за друге); • друг за другом – один (одна, одно, одне) за одним (за одною, за одним); один (одна, одно, одне) по одному (по одній, по одному); (про багатьох) один по одному; • друг о друге – один (одна, одно, одне) про (за) одного (одну, одного); кожний (кожна, кожне) про (за) кожного (кожну, кожне); • друг против друга – один (одна, одно) проти одного (одної, одного); (иногда) навпроти себе; • друг с другом – один (одна, одне) з одним (з одною, з одним); між (поміж) себе; (иногда) з собою; • друг у друга – один (одна, одно, одне) в одного (в одної, в одного); • друзья познаются в беде; друзья познаются в несчастье – у біді пізнавай приятеля (Пр.); при горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину (Пр.); друзі пізнаються в біді (Пр.); • закадычный друг – друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика; • не бросай друга в несчастье – хто друга (приятеля) лишить у пригоді, той не варт і по світі ходити (Пр.); • не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало – не біда, як є друзів череда (Пр.); • нема грошей – то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди – й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май багато (багацько) грошей, май багато приятелів (добрих друзів) (Пр.); не так те багатство, як вірнеє братство (Пр.); • не мил свет, когда друга нет – без вірного друга велика туга (Пр.); • новых друзей наживай, а старых не утрачивай – для приятеля нового не пускайся старого (Пр.); задля приятеля нового не кидай старого (Пр.); • они стоят друг друга – вони варті один одного; • отличаться друг от друга – відрізнятися один від одного; скажи мне, кто твой друг,– и я скажу тебе, кто ты – скажи мені, з ким ти товаришуєш,– то я скажу, хто ти [є] (Пр.); • старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, луччий) як новий (Пр.). [Без вірного друга великая туга (Пр.). Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (С.Єфремов). Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (М.Чернявський). — Він просто друг, — заперечила Розі. Якби вона знала, скільки в мене друзів, то, можливо, зрозуміла б, який це комплімент (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Друзі і совість бувають у людини доти, поки вони не потрібні (Ґ.Лауб). 1. — Друг начальника не той, хто йому сраку лиже, а хто вчасно свою підставити може! 2. Мужик сидить у барі і кидає чарку за чаркою. Друг підходить: — Що трапилося? — Дружина від мене пішла до мого найкращого друга… — Стоп… Я ж твій найкращий друг. — Був… Тепер — він. 3. — І не треба мені брехати, що ти ночував у своїх друзів! Я в них ночувала, тебе там не було!].

Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЛИШИТЬ, лишить чего перекри́ти кана́л (кра́ник); лишить жи́зненных благ образ. перекри́ти ки́сень /пові́тря/; лишить жи́зни ще відібра́ти життя́; лишить рассу́дка обезглу́здити кого, відби́ти глу́зди кому; лишить совреме́нной вне́шности (лишить совреме́нного ви́да тощо) знесуча́снити; лишить челове́ческого досто́инства /лишить челове́ческого о́браза/ упослі́дити /оберну́ти на би́дло/;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Лишать, лишить – збавля́ти, -ля́ю, -ля́єш, позба́вити, -влю, -виш; -ться – збува́тися, збу́тися, -дуся, -дешся, позбу́тися, позба́витися.

Девственность – діво́цтво, -ва, паня́нство, -ва; лишить невинности – позба́вити паня́нства (неви́нности).

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Достоинство – гідність, достойність; (качество, ценность) – вартість. С достоинством – поважно. Сохранять достоинство – повагу до себе тримати. Чувство собственного достоинства – самоповага. Лишить человеческого достоинства – позбавити людської гідности; упослід(н)ити. Ценить по достоинству – віддавати кому належне; шанувати кого по заслузі. По достоинству – по заслузі. Поддерживать достоинство – утримувати гідність. Достоинства этого проекта следующие – вартості цього проєкту такі.

Жизнь – життя. При жизни – за життя. Жизнь дорогая, дешевая – прожиток дорогий, дешевий. Вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя. Укоротить жизнь – вкоротити, змалити віку. Оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати. Влачить жизнь – бідувати, животіти. Вести жизнь – провадити життя. Долговременная жизнь – вік довгий. Пожертвовать жизнью – наложити життям. Лишить кого жизни – віку кому збавити; життя кого позбавити. Лишить себя жизни – собі смерть заподіяти; вкоротити, вмалити собі віку, позбавити себе життя.

Место – місце; місцина; (должность) – посада; (в вещах) – пакунок. В одно место (складывать) – до купи; до гурту. В другом месте – деінде. В другое место – кудиінде. Во всех местах – скрізь; по всіх усюдах. До этого места – досі; до цього місця. На видном, открытом месте – на видноті. К месту (прийтись, сказать) – до речи. Местами – де-де; де-не-де; подекуди. Лишить места – скинути з посади. Не у места – не до речи; не до ладу. Ни с места – ані руш; ані з місця. По местам – на місце. Больное место – болюче місце. Усадебное место – ґрунт; садиба. Место для лежания – місце лежати. Место для сидения – місце сидіти. Место жесткое – місце тверде. Место спальное – місце спальне. Место платежа – місце виплати. Иметь место (о событиях) – бути; статися; відбутися. Собрание имело место в… – збори відбулися в… С места в карьер – з копита вскач. Поступить на место – дістати посаду; стати на посаду. Лишиться места – збутися посади.

Право – право; (авторское) – авторське п.; (вещное) – речове п.; (государственное) – державне п.; (застройки) – п. забудування; (международное) – міжнародне п.; (наследственное) – спадкове п.; (обязательственное) – п. зобов’язання; (процессуальное) – процесуальне п.; (публичное) – публічне п.; (семейное) – родинне п., (собственности) – право власности; (торговое) – торговельне п.; (уголовное) – карне п.; (частное) – приватне право. Терять, утратить право – відпадати права. Приобретать право – здобувати право. Преимущественное право – переважне право. Восстанавливать в правах кого – повертати, відновлювати права кому. Лишение прав – позбавлення прав. По праву давности – см. Давность. Защищать свое право – достоювати права. Лишить прав – позбавити прав кого; (судом) – від права відсудити. Предоставлять, присваивать право кому – надавати, давати право кому. Быть вправе – мати право; (основание) – мати рацію. По праву – по праву. Пользоваться правом – мати право; користуватися з права. Право голоса, слова – право на голос, на слово. Уступить кому право – поступитися кому правом; відступити право кому. Предоставляется вам право – ви маєте право; вільно вам. Располагать своими правами – користуватися з своїх прав. Лишаться прав – позбутися прав. Лишить права слова – відібрати слово в кого; позбавити слова кого. Обладать всеми правами – мати всі права. Оговаривать себе права, оставлять за собой право – застерігати собі право. Ограничивать в правах – обмежувати в правах.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Выражение • Выражение лица – вираз обличчя (лиця); вираз на лиці (на виду, на обличчі). [Ротмістр і очима і всім виразом показував, щоб він збирався геть… Панч.] • Глаза, лицо без выражения – безвиразні (невиразні, невиразисті) очі; очі без виразу; безвиразне (невиразне) лице (обличчя); лице (обличчя) без виразу. [Середнього віку чоловік з невиразним обличчям. Н.-Левицький.] • Говорить, читать без выражения – говорити, читати безвиразно. • Извините, простите за выражение – пробачте (вибачте, вибачайте, простіть, даруйте) на [цьому, цім] (іноді у цім) слові; не вам (не при вас) кажучи; шануючи (шанувавши) слухи ваші. [Пробач мені на слові цім, мій пане… Кочерга. Та се не чоловік, а так, шанувавши слухи ваші, смердюче стерво. Сл. Гр.] • Лишать, лишить выражения (делать невыразительным) – зневиразнювати, зневиразнити. • Находить, найти выражение в чём – виявлятися, виявитися (виливатися, вилитися) у чому; знаходити, знайти свій вираз (вияв) у чому. [Уся любов її виливалася в піснях. З нар. уст.] • По выражению кого – за висловом чиїм, кого; як висловився хто; (розм.) мовляв хто (словами чиїми, кого). • По выражению лица – з виразу обличчя. • Придавать, придать выражение лицу – надавати, надати виразу обличчю. • Читать стихи с выражением (с чувством) – читати (декламувати) вірші виразно (з почуттям).

Девственность • Лишить девственности – [Позбавити дівоцтва (невинності); (лок.) справичити; (образн.) вінець (вінок) розвити; (по)збавити вінця; зірвати (здійняти, зняти) вінок. • Лишиться девственности, потерять девственность – утратити дівоцтво (невинність); (лок.) справичитися; (образн.) утратити (загубити) вінок; калину стратити; калину ламати. [Через дурний розумочок Дівка втратила віночок. Н. п.] • Сохранить девственность – зберегти дівоцтво (невинність); (образн.) віночка доносити.

Достоинство • Держать себя с достоинством – гідно (з гідністю, поважно, з повагою) триматися (поводитися). • Лишить человеческого достоинства кого – позбавити людської гідності кого; упослід(н)ити кого. • Оценить по достоинству кого, что – оцінити по заслузі (належно, гідно) кого, що; скласти належну ціну кому, чому; віддати кому, чому належне. • Полный сознания своего достоинства – цілком свідомий своєї гідності. • Сохранять чувство собственного достоинства – зберігати (заховувати) повагу до себе (самоповагу); повагу до себе тримати. • Чувство собственного достоинства – почуття власної гідності; самоповага. • Это ниже моего достоинства – це нижче [від] моєї гідності.

Друг • Друг дороже денег – вірний приятель — то найбільший скарб. Пр. • Друг друга… – один (одна, одно) одного (одну, одне); (про богат.) одні одних; (іноді) один (одна, одно) другого (другу, другого…) • Друг другу – один (одна, одно) одному (одній, одному); (про багатьох) одні одним. • Друг за друга – один (одна, одно) за одного (за одну, за одне); (іноді) один (одна, одно) за другого (за другу, за друге). • Друг за другом – один (одна, одно) за одним (за одною, за одним); один (одна, одно) по одному (по одній, по одному); (про багатьох) одне по одному. • Друг о друге – один (одна, одно) про (за) одного (одну, одного); кожний (кожна, кожне) про (за) кожного (кожну, кожне). • Друг против друга – один (одна, одно) проти одного (одної, одного); (іноді) навпроти себе. • Друг с другом – один (одна, одне) з одним (з одною, з одним); між (поміж) себе; (іноді) з собою. • Друг у друга – один (одна, одно) в одного (в одної, в одного). • Друга любить — себя не щадить – дав би (виколупав би) свого здоров’я для милого приятеля, якби можна. Пр. • Друзья познаются в беде; друзья познаются в несчастье – у біді пізнавай приятеля. Пр. При горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину. Пр. Друзі пізнаються в біді. Пр. • Не бросай друга в несчастье – хто друга (приятеля) лишить у пригоді, той не варт і по світі ходити. Пр. • Не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда. Пр. Нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума. Пр. Хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут. Пр. Не май сто кіп у полі, май друзів доволі. Пр. Не май багато (багацько) грошей, май багато приятелів (добрих друзів). Пр. Не так те багатство, як вірнеє братство. Пр. • Не мил свет, когда друга нет – без вірного друга велика туга. Пр. • Новых друзей наживай, а старых не утрачивай – для приятеля нового не пускайся старого. Пр. Задля приятеля нового не кидай старого. Пр. • Скажи мне, кто твой друг, — и я скажу тебе, кто ты – скажи мені, з ким ти товаришуєш, — то я скажу, хто ти [є]. Пр. • Старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого. Пр. Для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого. Пр. Старий хліб кращий (ліпший, луччий) як новий. Пр.

Живот • Биться не на живот, а на смерть – битися не на життя, а на смерть; битися [на життя і] на смерть; битися до загину. • Вверх, вниз животом – догори, донизу (униз) черевом; горічерева (голічерева), долічерева. • Лишать, лишить живота кого – позбавляти, позбавити життя кого; укорочувати, укоротити віку (життя) кому; заподіювати, заподіяти смерть кому. • Надрывать, надорвать живот (животы) со смеху – рвати, порвати кишки (боки) з реготу. • Надрывать, надорвать себе живот (разг.) – надсаджуватися, надсадитися (підвереджуватися, підвередитися) [з надсильної праці]; надсаджувати, надсадити (підривати, підірвати) груди (живіт) [надсильною працею]; підвереджувати, підвередити, увереджувати, увередити живіт [надсильною працею]. • Отрастить, отгулять себе живот – відпасти [собі] живіт. • Подводит, подвело живот – [З голоду] живіт затягло (животи позатягало); [з голоду] аж живіт запався. • Положить живот за кого, за что – головою (душею, життям) накласти (наложити) за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; життя своє (душу свою) віддати за кого, за що. • С большим животом, пузатый – з великим черевом; череватий (пузатий); черевань.

Жизнь • Бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину. • Будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина). • Вести жизнь – провадити життя; жити. • Вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати. • В жизни – за життя (у житті); на віку; живши. [Перший раз за мого життя чую, що я щасливий. Н.-Левицький.] • Влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб. • Вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя. • Воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що. • В первый раз в жизни – уперше на віку. • Всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку. • Вызвать к жизни – покликати до життя; (іноді) сплодити. [Трудно думи всі разом сплодити. Руданський.] • Доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу. [З ким дожить? Добити віку вікового? Шевченко.] • До конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку; [аж] до [самої] смерті. • Долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий. • Дорожить жизнью – дорожити життям; шанувати життя. • Достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя. • Жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому. • Жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття. • Жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, клекотить). • Жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий. • Жизнь моя! (разг.) – щастя(чко) моє!; доленько моя! • Жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти). Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати). Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш. Пр. Життя прожити — не поле перейти. Пр. На віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся. Пр. Всього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. • Жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім. • За всю жизнь – за все (за ціле) життя. • Загубить чью жизнь – (образн.) Світ (вік) зав’язати кому. • Замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що. • Заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття). • Лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки. • На всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний. • Ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не. • Образ жизни – спосіб життя (побуту); (іноді) триб життя. [Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють. Коцюбинський.] • Он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (давн.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить. • Осмыслить жизнь чью – дати зміст (смисл, сенс, розум) життю чиєму; осмислити життя чиє. • По гроб жизни ( нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки [світ-] сонця. • Покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити. • Покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого. • Полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що. • Пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя).

Здоровье • Беречь здоровье чьё – шанувати (берегти, іноді жалкувати) здоров’я чиє, чийого. [Не вміла нас шанувати, як здоров’я свого. Н. п.] • Будем здоровы! – будьмо здорові!; будьмо! • Быть при здоровье – при здоров’ї (при здоров’ячку) бути; при доброму здоров’ї бути; здоровим (дужим) бути; здужати: (іноді) не нездужати. [Я не нездужаю, нівроку… Шевченко.] • Дай Бог здоровья кому – дай Боже здоров’я (здоров’ячка) кому; поздоров, Боже, кого. • Его здоровье падает – він упадає (спадає, занепадає) на здоров’ї; він занепадає здоров’ям. • Если здоровье позволяет, позволит, то… – як здоров’я змагає (дозволяє), то…; як здоровий буду, будеш, то… • Здоровье всему голова – нема над здоров’я. Пр. Над здоров’я нема старшого. Пр. Здоров’я всьому голова. Пр. • Здоровье дороже богатства (дороже денег) – найбільше багатство — здоров’я. Пр. Здоров’я — дорожче від багатства (за багатство). Пр. Здоров’я — найбільший (найдорожчий) скарб. Пр. Здоров’я — найбільше щастя. Пр. Ліпше (краще) здоров’я, як [готові] гроші. Пр. Здоровий злидар краще за хворого царя. Пр. • Здоровье уходит пудами, а приходит золотниками – здоров’я летом (пташкою) вилітає, а по-воловому вертає. Пр. Здоров’я легко збути, та тяжко (трудно) набути. Пр. • Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи добре мається?; як ся маєте?; чи здужаєте? • Кушайте на здоровье! – їжте на здоров’я (на здоров’ячко)!; споживайте здорові! • Лишать, лишить здоровья кого – збавляти, збавити здоров’я кому. • Лишиться здоровья – утратити (стратити) здоров’я; збутися здоров’я. • Не спрашивай здоровья, а глянь на лицо – глянь на вид, здоров’я не питай. Пр. • Нет у него здоровья – нема(є) в нього здоров’я; не має він здоров’я; (образн.) нема в нього цвіту. • Отсутствие здоровья, нездоровье – безздоров’я (нездоров’я); нема здоров’я. • Пей, пейте на здоровье – здоров пий (пий здоров), здорові пийте (пийте здорові); пий, пийте на здоров’я; (іноді) здорові пивши; доброго здоров’я пивши. […Як доброго здоров’я пивши Коло криниці степової. Тичина.] • Плохое здоровье – лихе (недобре, погане) здоров’я; нездоров’я. • Пожелаем [же] здоровья!. – побажаймо [ж] здоров’я!.. • По состоянию здоровья – (за) станом здоров’я; через нездоров’я; через стан здоров’я. [Через нездоров’я мусив кинути роботу. З нар. уст.] • Пышащий здоровьем – аж пашить здоров’ям; (іноді) розкішний. • Пьём за здоровье!. – пиймо за здоров’я!.. • Слабеть, ослабеть здоровьем – занепадати, занепасти на здоров’ї. • С надорванным здоровьем – з підірваним здоров’ям; занепалий [на здоров’ї]; (образн.) здоров’ям як розбите горня. • Спрашивать о здоровье – за здоров’я питати(ся); на здоров’я питати.

Лишать • Лишать, лишить жизни кого – позбавляти, позбавити життя кого; відбирати, відібрати життя в кого, укорочувати, укоротити (збавляти, збавити) віку (життя) кому; заподіювати, заподіяти смерть кому. • Лишать, лишить свободы кого – позбавляти, позбавити волі кого; зневолювати, зневолити кого; (про багатьох) позневолювати кого; (перен.) залигувати, залигати; (іноді) запетльовувати, запетлювати кого; (заарештовувати) ув’язнювати, ув’язнити кого. • Лишать, лишить слова кого – позбавляти, позбавити слова кого; (розм., тільки докон.) замкнути уста (мову, зниж. заткнути уста) кому. • Лишить девственности – [Позбавити дівоцтва (невинності) (док. справичити); (поет. образн.) [дівочий] вінець (вінок) розвити (зірвати, здійняти, зняти); (по)збавити вінця (вінка); (іноді) зірвати квітку. • Лишить себя жизни – смерть [самому] собі заподіяти; відібрати собі життя; укоротити (збавити) собі віку; стратитися.

Наследство • Вступать, вступить в наследство – обіймати, об(ій)няти (посідати, посісти) спадщину (спадок). • Доставаться, достаться в наследство, по наследству кому от кого – припадати, припасти кому у спадщину (на спадщину, у спадок, на спадок, спадщиною, спадком) по кому, від кого; діставатися, дістатися кому у спадщину (у спадок, на спадок, спадщиною, спадком) по кому, від кого. • Доставшийся по наследству – спадковий; припалий у спадщину (на спадок, у спадок). • Лишать, лишить наследства кого – позбавити, позбавляти спадщини (спадку) кого; не давати, не дати спадщини (спадку) кому. • Наследство предков, деда, бабушки, отца, матери – предківська спадщина (предківщина), дідівська спадщина (дідівщина, дідизна), бабизна (бабівщина), батьківська спадщина (батьківщина), материнська спадщина (материзна). • Получить в наследство что – дістати (одержати, здобути, прийняти, перейняти) у спадщину (на спадщину, як спадок, у спадок, на спадок, спадщиною, спадком) що; успадкувати що.

Невинность • Капитал приобрести и невинность соблюсти – Див. капитал. • Лишить невинности (о девушке) – (по)збавити невинності (дівоцтва, застар. панянства); (застар. лок.) справичити; (опис. застар.) з панянством розлучити кого; (образн. поет.) розвити (зірвати, з(дій)няти) вінець (вінок) кому; вінця позбавити кого; розчесати косу до шлюбу кому. • Лишиться невинности, потерять невинность – утратити невинність (дівоцтво, застар. панянство); (застар. лок.) справичитися; (образн. поет.) утратити (загубити, згубити, втеряти) вінок (вінець); калину стратити (ламати).

Свобода • Лишать, лишить свободы кого – позбавляти, позбавити волі кого; неволити, зневолювати, зневолити (рідше заневолювати, заневолити) кого; (юр. також) ув’язнювати, ув’язнити кого. • Лишённый свободы – позбавлений волі; (юр. також) ув’язнений. • Свобода воли – свобода волі. • Свобода печати – свобода друку. • Свобода совести – свобода совісті (сумління).

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Віне́ць – 1) венок; 2) венец; 3) обряд венчания, венец; 4) невинность, девственность. • Зба́вити, розви́ти віне́ць – лишить девственности. 5) (бот.) венчик.

Зали́гувати, залига́ти – 1) надевать, надеть веревку (налигач) на рога вола; 2) (перен.) схватить, лишить свободы.

Замо́рювати, заморя́ти, замори́ти – 1) замаривать, заморить, изнурить; 2) приводить, привести в беспамятство, лишить чувств; 3) подвергать, подвергнуть действию наркоза.

Занево́лювати, -люю, занево́лити, -лю – 1) лишать, лишить свободы, приневолить, стеснять, стеснить; 2) принуждать, принудить.

Запетльо́вувати, запетлюва́ти – 1) завязывать, завязать петлей, затянуть петлей; связать; 2) лишать, лишить свободы, забрать в руки; 3) идти, заплетаясь ногами.

Засліпля́ти, засліпи́ти – 1) ослеплять, ослепить; 2) обманывать, лишить правильного взгляда на вещи.

Збавля́ти, зба́вити – 1) лишать, лишить. • Зба́вити ві́ку, життя́ – лишить жизни, погубить. 2) губить, погубить; 3) портить, испортить, искалечить, подорвать; 4) истрачивать, истратить попусту; 5) избавлять, избавить; збавля́тися, зба́витися – 1) уменьшаться, уменьшиться, убавляться, убавиться; 2) испортиться.

Зганя́ти, зігна́ти, зжену́, -не́ш, -не́, -немо́, -нете́, зжену́ть – сгонять, согнать с чего, прогонять, прогнать откуда; 2) сгонять, согнать в одно место; 3) зганя́ти, зігна́ти з сві́ту – губить, погубить, лишить жизни, убить; 4) зганя́ти, зігна́ти ти́рсу – (у гребенщиков) соскабливать, соскоблить ножем и сгладить поверхность гребня.

Знево́лювати, знево́лити – 1) лишать, лишить свободы; 2) до чо́го – неволить, принудить.

Знеохо́чувати, знеохо́тити (до чо́го) – лишить охоты, желания, желать чего, к чему; знеохо́титися – потерять охоту, желание.

Обезглу́здити, -жджу – лишить рассудка.

Обморо́чувати, -чую, обморо́чити, -чу́ – одурять, одурить, лишить сознания.

Позбавля́ти, -ля́ю, позба́вити, -влю, -влять (кого чого) – лишать, лишить.

Світ, -ту – 1) свет, рассвет. • Світ-зоря́ – рассвет. • На світ займа́тися – светать. • На світ благословля́тися – рассветать. • Над світ – под-утро, пред рассветом. 2) свет, мир, вселенная. • Це не близьки́й світ – туда далеко. • Бли́гомий світ – очень далеко. • Світ за очі, за очи́ма – куда глаза глядят. • Світ зав’яза́ти – лишить свободы, стеснить. • Сві́ту запобі́гти – получить помощь. • Сві́том блука́ти – бродить по миру. • Світ мені́ підня́вся – мне стало веселее, отраднее. • Від сві́та ду́рень – известный всем дурак. • Піти́ у світи́, світа́ми – пойти бродить по свету. • У світа́х – в скитаниях. • Яки́м сві́том – каким образом. • Сві́том ну́дити – маяться.

Справи́чити, -чу – лишить девственности.

Стра́чувати, -чую, стра́тити, -чу – 1) що – утрачивать утратить, терять, потерять; 2) кого, кому́ життя́ – лишать, лишить жизни, казнить. • Стра́чувати дитя́ – производить, произвести выкидыш.

Ув’я́знювати,-нюю, ув’язни́ти, -зню́ – садить, посадить в тюрьму, лишить свободы.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Жизнь – життя; (пребывание) – перебува́ння, пробува́ння; (в значении прожиточная стоимость) – прожиток (-тку); ж. дорогая (дешевый) – прожиток дорогий (деше́вий); ж. общественная – грома́дське (суспі́льне) життя; вводить, проводить в жизнь – запрова́джувати в життя; для жизни – на життя; лишить кого жизни – позба́вити кого́ життя; лишить себя жизни – собі́ смерть заподі́яти, (вкоротити), зба́вити собі́ ві́ку; образ жизни – пожиття; пожертвовать жизнью – відда́ти життя за що; (поплатиться жизнью) – наложити життям; посягать, покушаться на жизнь – ва́жити, робити за́мах на життя; пощадить жизнь кому – дарува́ти життя кого; при жизни – за життя.

Свобода – во́ля; лишить -ды – позба́вити во́лі.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Ви́народовити, -влю, -виш, гл. Денаціонализировать, лишить національности. К. Кр. 35.

Ви́синовити, -влю, -виш, гл. Исключить изъ семьи, лишить наслѣдства. Було в його два сини.... Андрія, кажуть, не злюбив за щось: видко той не вмів шануваться, дак він його висиновив — прогнав з двору. О. 1861. X. 27.

Віне́ць, -нця́, м. 1) Вѣнокъ. Грин. ІІІ. 271, 545. Ізвила вінець та пішла в танець. Ой де взялися буйнії вітри, скинули вінок у тихий Дунай. Мет. 2) Вѣнецъ. На главу йому корону, вінець щирозлотий. К. Псал. 47. 3) Обрядъ вѣнчанія; вѣнецъ. Одчини ворітця до конця, іде твоя сестриця од вінця. Мет. 170. Розчесав їй косу до вінця. Ном. № 8827. Що твоє дитя чувало? Під царським вінцем стояло, правою рукою шлюб брало. Мет. 171. 4) Дѣвство, дѣвственность. Зба́вити, розви́ти віне́ць. Лишить дѣвственности. Ум. Ві́нчик.

Глу́зд, -ду, м. 1) Умъ, разумъ, смыслъ, сознаніе. Скажіть, будь ласкаві, хто з їх дурніший двох? — Та глузду, гріх сказать, скупенько у обох. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ. 101). Глузд остатній потеряла. Котл. Ен. VI. 80. З глу́зду зсу́нутися, з’їхати, скрути́тися, спа́сти. Сойти съ ума. Ном. № 6332. Шевч. 300. Глу́зди відби́ти. Лишить разсудка. Ном. № 6333. До глу́зду прийти́. а) образумиться; б) опомниться. Глу́зду відби́тися. Лишиться ума, рехнуться.

Зали́гувати, -гую, -єш, сов. в. залига́ти, -га́ю, -єш, гл. 1) Надѣть веревку (нали́гач) на рога вола. Сірі воли залигає. Чуб. V. 1034. 2) Переносно: схватить, лишить свободы. Мене залигали того ж дня і держали під арештом і до сьогодні. Новомоск. у.

Заморя́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. замори́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Замаривать, заморить, изнурить. Вона повинна умерти на той час і заморити все в домі. Левиц. Пов. 14. 2) Приводить, привести въ безпамятство, лишить чувствъ. Молодиці різали ногу, — вона казала, що слабого спершу заморяють, а тоді ріжуть. Кіев. г. Що ми того меду поїли! Було батько як заморить колодок три, або й більш, як надбають його, — та і їсти вже не хочеться. Грин. II. 88. 3) Замори́ти дідка́. Въ дѣтской игрѣ въ дідо́к: ударить палкою на лету деревянный шаръ (дідо́к). Ив. 25.

Занево́лювати, -люю, -єш, сов. в. занево́лити, -лю, -лиш, гл. 1) Лишать, лишить свободы; приневолить; стѣснять, стѣснить. Заневолив своєю роботою. Заневолять жінку, як понасходяться, що й до печі не можна доступити. Черк. у. 2) Принуждать, принудить. На городі терлиця, чогось милий сердиться, сердиться, не говорить, чорт його заневолить. Грин. III. 659.

Запетлюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. 1) Завязать петлей, затянуть петлей; связать. 2) переносно: лишить свободы, забрать въ руки. А шо, запетльовано тебе? Александр. у. Слов. Д. Эварн.

Засліпля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. засліпи́ти, -плю́, -пиш, гл. Ослѣпить. Молода княгиня всіх засліпила своєю красою. Стор. МПр. 76. Її краса засліпила йому очі. Левиц. КС. 86. Йому засліпи́ло о́чі. Онъ ослѣпъ. Переносно: закрылъ глаза, пересталъ видѣть (ночью, во снѣ). Сієї ночі, як ворогам засліпить очі. Мкр. Г. 38. Переносно: ослѣпить, лишить правильнаго взгляда на вещи. Нехай і турчин... Байди золотом не засліпляє. К. Бай. 29. Пам’ять посмертна твоя засліпляла маною нам очі. Костом. (О. 1861. І. 94). Покиньте... засліплених латиною панів. К. ПС. 134.

Збавля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зба́вити, -влю, -виш, гл. 1) Лишать, лишить. Нехай тебе, чужий батько, синочку, не лає, щастя твого козацького навік не збавляє. Макс. (1849), 7. — ві́ку, життя́. Лишить жизни, погубить. Чому мені злої долі, чом віку не збавиш? Шевч. 95. Ой чи вдариш, чи не вдариш, тілько мені життя збавиш. Чуб. V. 130. 2) Губить, погубить. Ой лежить же п’яний сотник Харко та тепер його збавляйте. Мет. 527. Нехай буду один погибати, козацького війська не збавляти. АД. І. 186. 3) Портить, испортить, искалѣчить; подорвать. Збавив же ти кобилу сиву. Грин. III. 652. Боюсь... щоб ти мене не зрадила, моєї русої кісочки не збавила. Мил. 84. Нащо ти нам чорта ізбавив? Щоб зараз його вилічив! Рудч. Ск. І. 56. Силу втратила, здоров’я збавила. Мир. ХРВ. 35. 4) Истрачивать, истратить попусту. Матінка кричить, а батенько ще гірше: «щоби-сь не ходив до дівчини більше. Нащо ж тобі, синку, ніченьки збавляти? Коли її любиш, то позволяю ті взяти». Грин. III. 258. 5) Избавлять, избавить. Не чисть мене до живого, то збавлю тебе од всього злого. Ном. № 282.

Зганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. зігна́ти, зжену́, -не́ш, гл. 1) Сгонять, согнать съ чего, прогонять, прогнать откуда. Послухай ти, чуро: чи то гуси кричать, чи лебеді ячать?.. Коли гуси кричать, або лебеді ячать, то зжени. Макс. (1849), 26. Свою матір рідненьку, удову стареньку, зневажали ти з домівки зганяли. Мет. 346. 2) Сгонять, согнать въ одно мѣсто. Бігає за скотом, зганя докупи всіх. Рудч. Ск. II. 188. 3) — з сві́ту. Губить, погубить, лишить жизни, убить. Чи ж я кого з світу зігнав, чи я в кого одняв? Чуб. V. 233. 4) — ти́рсу. У гребенщиковъ: соскабливать, соскоблить ножемъ и сгладить шероховатую поверхность гребня. Вас. 163.

Знево́лювати, -люю, -єш, зневоля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. знево́лити, -лю, -лиш, гл. Лишать, лишить свободы; принуждать, принудить. Убогого зневоляютъ. К. Іов. 52. Зневоляєш мене до того. КС. 1883. VII, 519.

Знеохо́чувати, -чую, -єш, сов. в. знеохо́тити, -хо́чу, -тиш, гл. Обезкураживать, обезкуражить, лишить охоты, желанія. Желех.

Обезглу́здити, -джу, -диш, гл. Лишить разсудка. Який вас обезглуздив кат? Котл. Ен. IV. 50.

Обморо́чувати, -чую, -єш, сов. в. обморо́чити, -чу, -чиш, гл. Одурять, одурить, лишить сознанія.

Позанево́лювати, -люю, -єш, гл. Лишить свободы (многихъ).

Позба́вити, -влю, -виш, гл. Лишить. Най ся багач не хвалить, що мя Гандзі позбавить. Чуб. V. 39. Бодай ти, мати, в світі не жила, що ти Ганнусі життя позбавила. Чуб. V. 54.

Позбавля́ти, -ля́ю, -єш, гл. 1) Умертвить (многихъ). Багацько позбавляв Буняка таким способом, людей. Драг. 204. 2) Лишить многихъ.

Поморо́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Нѣкоторое время морочити. 2) Одурить, лишить сознанія, забить голову (многихъ, многимъ).

Ріша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. ріши́ти, -шу́, -ши́ш, гл. 1) Лишать, лишить. А жінка й діти? Адже ти їх усього рішив. Кв. II. 33. 2) Терять, потерять, лишаться, лишиться. Ой не прибуду скоро, жизнь свою рішу. Чуб. V. 641. Поки дійшов додому, то чисто всі гроші рішив. Кобел. у. 3) Рѣшать, рѣшить. Вас розсудила паланка, рішили отамани і війсковий суддя. Стор.

Розчі́сувати, -сую, -єш, сов. в. розчеса́ти, -шу́, -шеш, гл. Расчесывать, расчесать. Розчешу я русу косу. Чуб. V. 7. Розчеса́ти дівчині ко́су. Лишить дѣвушку невинности. Ном. № 8827.

Сві́т, -ту, м. 1) Свѣтъ, разсвѣтъ. Коли ж так перед світом — аж Важко гарчить. Рудч. Ск. І. 151. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5. Поки світ-сонця дівкою не буду. Мет. 259. Світ-зоря́. Разсвѣтъ. Ой уставай, мій миленький, вже на дворі світ-зоря. Чуб. V. 535. На світ займа́тися. Свѣтать. На світ благословля́тися. Разсвѣтать. Ось нічка утекла, мов стало розсвітать, мов почало на світ благословляться. Греб. 386. 2) Свѣтъ, міръ, вселенная. Хто ж в світі знає, що Бог гадає. Ном. Ще я хочу на світі пожити. Мет. 95. Над нашого козаченька і в світі немає. Мет. 20. Се не близький світ. Туда далеко. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися. Мир. ХРВ. 8. Світ за́ очі, за очи́ма. Куда глаза глядятъ. Пішов — змандрував, бідолаха, світ за очі, — тільки й бачили. Полт. у. Іду світ за очі. Рудч. Ск. II. 16. — зав’яза́ти. Лишить свободы, стѣснить. Світу запобі́гти. Получить помощь. Ном. № 4485. Сві́том ся блука́ти. Бродить по міру. А не пущу тя більше світом ся блукати. Федьк. 1. 34. Світ мені́ підня́вся. Мнѣ стало веселѣе, отраднѣе. Від сві́та ду́рень. Всесвѣтный дуракъ. Піти́ у світи́, — світа́ми. Пойти бродить по свѣту. Ном. № 11042. Я йду в світи. Рудч. Ск. І. 9. Взяла його на плечі і понесла світами. Гн. II. 66. У світа́х. Не дома, въ мірѣ. Я ж би тую Україну кругом облітала, я ж би свого миленького в світах пізнавала. Чуб. V. 5. Яки́м сві́том? Какимъ образомъ? Мала-м трої дітей, всі трої сі потопили нараз. Ксьондз зачав тоди питати: яким світом, що, як? Гн. II. 127. Ум. Світо́к, світо́чок, сві́тонько. Ой уставай-же, мій миленький, — ой вже на дворі світок біленький. Чуб. V. 46. Пійду я по гірочці, гляну я по світочку. Чуб. V. 543. Ні в сві́точку. Никогда. Щоб там посвариться з ким, як другі, то ні в світочку. МВ. І. 150. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Мет. 65. Ой горенько мені на світоньку. Г. Арт. (О. 1861. III. 110).

Скаплу́нити, -ню, -ниш, гл. 1) О птицѣ: выхолостить. 2) Также: лишить невинности? Молодий молоду скаплунив. Рк. Макс.

Справи́чити, -чу, -чиш, гл. Лишить дѣвственности. НВолын. у. (Лободов.).

Стра́чувати, -чую, -єш, сов. в. стра́тити, -чу, -тиш, гл. 1) Утрачивать, утратить, терять, потерять. Стратила я щастя і літа страчу. Грин. III. 257. 2) Лишать, лишить жизни, казнить. ЗОЮР. І. 95. Страть свого брата, як він додому прийде, то тоді я тебе за жінку візьму. Чуб. II. 159. Вже Харька стратили й заховали. Мет. 426. — дитя́. Производить, произвести выкидышъ. КС. 1893. VII. 75.

Стра́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. стра́титися, -чуся, -тишся, гл. 1) Утрачиваться, утратиться. 2) Лишать, лишить себя жизни. Вас сокирою загачу.... та й сама страчуся. Федьк.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Замо́рювати, -рюю́, -єш и заморя́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. замори́ти, -рю́, -риш, гл. 2) Приводить, привести в беспамятство, лишить чувств, *усыплять, усыпить, хлороформировать. *3) Замори́ти пень, коло́дку, ву́лик. Удушить серным дымом улей пчел. Пир. у., Конон. Що ми того меду поїли! Було батько як заморить колодок три, або й більш, як надбають його,— та і їсти вже не хочеться. Гринч. II. 88.

Кори́сть, -ти, ж. 1) *Одібра́ти кори́сть од чо́гось. Лишить пользы в чем. Вона своєю замовою хоче одібрати в Параски користь од курей. Крим.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Лишать, лишить — позбавля́ти, позба́вити.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

жри́ця, жри́ць; ч. жре́ць 1. жінка, яка здійснювала богослужіння, жертвоприношення в язичницьких релігіях. [Добре! Хай Бельга вже лишить її саму! – хитнула головою жриця. (Наталена Королева «Quid est veritas?», 1961). Жриця напівзакритими очима усміхалася в примарному світлі смолоскипів (Олесь Бердник «Поза часом і простором», 1956). Іде богині жриця наймиліша, – Віддаймо честь! (Леся Українка «Іфігенія в Тавриді», 1898).] 2. перен. та, хто присвячує себе служінню чомусь. [Ви жриця любові, і я вітаю Вас так само, як найрозкішніших красунь землі й неба і як дівчаток-массаре, що вдовольняють усі мої бажання. (Павло Загребельний «Роксолана», 1980). – З щасливим поверненням! – мовила одна з юних жриць фірми, і її усмішка стала ще сліпучішою. (Юрій Константинов «Мандрівки для обранців», 1980). <…> ніхто інший як ви, що так завзято у минулу суботу її заперечували, стали би її вірним адептом і тільки шукали б можливості, щоб зустрітися з жрицями цієї божественної науки. (Семен Підгайний «Недостріляні», 1949).] див.: жреки́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 545. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Дѣ́вство = 1. д. Дѣви́чество. 2. дївство, неви́нність. — Которая дївство своє утратила. Б. Н. — Лиши́ть дѣ́вства = зірва́ти, здійня́ти віно́к (в піснях). — Їхав мити козак молоденький, зірвав з мене вінок зелененький. — Любив мене козак молоденький, здійняв з мене вінок рутвяненький. н. п. — Потеря́ть дѣ́вство = віно́к загуби́ти, згуби́ти, потеря́ти. — А в недїлю рано мати дочку била: де ж ти, суко, віночка згубила? — Я на річцї біль білила, там я, мати, вінок загубила. — Потеряла свій віночок через дурний розумочок. н. п.

Жизнь = життя́ (С. Аф. Л.), жи́тка(Вол.), жилба́ (С. Аф.), пожива́ння, пробува́ння, вік. — Нехай нашу любов згада, наше милування, нехай має в чужій землї добре поживання. н. п. — Він багато добра зробив на своєму віку. — На мій вік стане. С. Л. — Люблю таку жилбу, що нїколи сварки не має. С. Аф. — Влачи́ть жизнь = бідува́ти. — Жизнь прожи́ть, не по́ле перейти́, н. пр. = вік прожи́ти, не дощову́ годи́ну переси́дїти; вік ізвікува́ти — не па́льцем перекива́ти. н. пр. — Жизнь безра́достная = безпросьві́тна до́ля. — Лиши́ть жи́зни = згуби́ти (кого), стра́тити, оді́брати життя́. — Укороти́ть жизнь = зма́лити ві́ку. — Боюсь чоловіка, як побачить, буде бити, змалить мінї віку. н. п. — Долговре́менная жизнь = вік до́вгий. — Дай вам, Боже, пік довгий, а нам дохід добрий. н. пр. — При жи́зни = за життя́, за живота́ (К. Краш.) — Спасти́ жизнь = спасти́, порятува́ти від сме́рти.

Разсу́докъ = розсу́док, глузд (С. З. Л.). тя́ма (С. Л. Ш.), па́мороки. — Лиши́ть, ся разсу́дка = глузд одби́ти (С. З.), з глу́зду зсу́нутись (С. Аф.) обезглу́здїти (С. З.).

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)