Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 93 статті
Запропонувати свій переклад для «луг»
Шукати «луг» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Луг – лука́ (мн. лу́ки, лук), (небольшой) па́лука, мо́рі́г (-рогу́); (поросший лесом) луг (-гу); (низменный, обыкновенно окопанный или огороженный) лева́да, (на влажном берегу) бе́рег (-га). [Дівча́та на луці́ гребли́, а парубки́ копи́ці кла́ли (Шевч.). Весняна́ вода́ залива́є луги́ та лу́ки (Н.-Лев.). Лу́гом іду́, коня́ веду́: розвива́йся, лу́же! (Пісня). Зеле́ні лева́ди у ве́рбах по-над ставко́м (Н.-Лев.). На стерні́ ма́ло па́ші, коро́ва побі́гла в бе́рег (Звин.)].
• Луг болотистый – багни́ста лука́, пла́вля, моча́р (-ра́); (ржавый) руда́. [Буга́й хоро́ший хо́дить собі́ по руді́, му́кає з розко́ши (Рудан.)].
• Луг заливной, поёмный – заплавна́ лука́, (с лесом: заплавни́й луг), запла́ва, за́плав (-ву), пі́йма, оболо́нь и оболо́ня (-ні), боло́ня. [По заплавни́х лу́ках стоя́ла вода́ (Короленко). На оболо́ні край ставка́ пасту́шка і пасту́х (Вороний)].
Боло́тистый – багни́стий, боло́тяни́й, боло́тний, багнува́тий, мочари́стий, мочарува́тий, калю́жний.
• -ый луг – пла́вля (р. -лі), ру́да.
• -ая низменность – багва́.
• Делаться -ым – багні́ти, мочарі́ти.
Бук –
1) (бот.) бук; (б. белый) граб;
2) (щёлок) луг, ми́тель (р. -телю);
3) (деревян. посудина для бучения белья) жлу́кто, жлук, зільни́ця.
Водопоё́мный – заплавни́й.
• В. луг – запла́ва.
Заливно́й –
1) заливни́й; (о почве) заплавни́й (ґрунт).
• -ная труба – поже́жна труба́ (ки́шка, си́кавка, по́мпа).
• -но́й дождь – заливни́й дощ, зли́ва, зали́ва, ули́ва.
• -ной смех, -ная песня – заливни́й ре́гіт, заливна́ пі́сня.
• -ной луг – заплавна́ лу́ка́ (заплавни́й луг), за́плав (-ву), запла́ва, пі́йма; см. Поё́мный (луг).
• -на́я (забубённая) головушка – шиба́й-голова́, проби́й-голова́, пробиша́ка;
2) (о рыбе и т. п.) захоло́джена, під холодце́м.
Запестре́ть – замере́жити, замайорі́ти, зарябі́ти. [За́раз заблиско́чуть ві́кна на па́нському буди́нку, замере́жать по саду́ квітники́ (М. Вовч.). Замайорі́ли в траві́ квітки́. Так тобі́ і зарябі́ють в оча́х старослов’я́нськії слова́ (Руданськ.)].
• -ре́ться чем – запестрі́тися, зарясні́ти, зацвісти́ чим (и від чо́го). [Ви́гін запестрі́вся від худо́би (Франко). Було́ ті́льки яке́ свя́то – так після обі́ду й захря́сне ни́ми майда́н, так і зацвіте́ вся́кими кольора́ми, як квітка́ми луг (Васильч.). Круг пас голо́та зарясні́є (Куліш)].
Ка́лиевый – калі́йний, потасо́вий.
• -вое мыло – зеле́не (потасо́ве, калі́йне) ми́ло.
• -вая селитра – потасо́ва (калі́йна) салі́тра.
• -вая слюда – потасо́вий лища́к.
• -вое стекло – потасо́ве скло.
• -вая щёлочь – потасо́вий луг.
Лес –
1) (растущий) ліс (-су, им. мн. ліси́). [Круго́м я́ру зелені́є стари́й ліс (Н.-Лев.)].
• Лес на корню – ліс на пні.
• Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес – відві́чний, неза́йманий ліс, пра́ліс (-су), діви́ча пу́ща. [О́стрів на Дніпрі́, вкри́тий одві́чним лі́сом (Стор.). Тайга́ – пра́ліс сибі́рський (Калит.)].
• Выборочный лес – вибірни́й ліс.
• Вырубленный лес – зру́баний ліс, зруб (-бу).
• Высокоствольный лес – високосто́вбурний, високостовбури́стий ліс, високолі́сся (-сся).
• Горелый лес – горі́лий, ви́горений, ви́горілий ліс, ви́гор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Ко́зи пасу́ть у зга́рах – ви́горілих ліса́х (Щух. I)].
• Государственный, казённый лес – держа́вний, скарбо́ви́й (казе́нний) ліс.
• Густой лес – густи́й ліс, густвина́, то́вща. [То́вща сама́рська (Сл. Гр.)].
• Дремучий лес – дріму́чий (те́мний) ліс, пу́ща, (дебри) не́трі и не́три (-рів), не́тра (-тер). [У такі́ убра́вся не́трі, у таку́ зблука́вся пу́щу, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.)].
• Жердневой, жердяной лес – вори́нний, жердяни́й ліс, ліс на вори́ння, на вір’я́.
• Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са, см. Заповедно́й.
• Защитный лес – за́хисни́й ліс.
• Камышевый лес, см. Камышник I.
• Красный, хвойный лес – шпилько́вий, глице́вий (хвояни́й, хвойови́й, чати́нний, борови́й) ліс, бір (р. бо́ру).
• Крупный, матерой лес – товстолі́с (-су).
• Лиственный, чёрный лес – ли́стяний ліс, чо́рний ліс (Київщ.).
• Мелкий лес – дрібно́ліс (-су), дрібни́й (мали́й, невели́чкий) ліс, (кустарник) чага́р (-ря́) и чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ка́), кущі́ (-щі́в).
• Мешанный лес – мі́шаний ліс.
• Молодой лес – молоди́й ліс, молодня́[и́]к (-ка́).
• Небольшой лес – невели́(ч)кий ліс, лісо́к (-ска́), (роща) гай (р. га́ю), (зап.) гаї́на, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужи́на; срвн. Лесо́к и Ро́ща.
• Непроходимый лес – неперехі́дний ліс, (неисходимый) несходи́мий ліс (Звин.); см. Дремучий лес.
• Низкоствольный лес – низькосто́вбурний ліс, низьколі́сся (-сся).
• Общественный лес – грома́дський ліс.
• Редкий, жидкий лес – рідки́й ліс, рідколі́сся (-сся).
• Сухоподстойный, сухостойный лес – сухості́й (-то́ю), сухолі́с (-су), сушни́к (-ка).
• Хворостяный лес – хворостяни́й ліс.
• Берёзовый, дубовый лес – бере́зовий, дубо́вий ліс.
• Пихтовый лес – смере́ковий ліс.
• Сосновый лес – сосно́вий ліс; (бор) бір (р. бо́ру).
• Здесь много -со́в – тут бага́то лісі́в, тут лі́сно (Полтавщ.).
• Итти через лес или -сом – іти́ лі́сом.
• Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес – прочища́ти, прочи́стити, прору́бувати, проруба́ти, протере́блювати, протереби́ти ліс.
• Ходит, как в -су́ – хо́дить як у лі́сі.
• Наука в лес не ходит – нау́ка не в ліс веде́, а з лі́су.
• Чем дальше в лес, тем больше дров – що да́лі в ліс, то кра́ще на дро́ва.
• Кто в лес, кто по дрова – одно́ (хто) до лі́су[а], а дру́ге (хто) до бі́су[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горо́х, хто в сочави́цю (Борзенщ.); хто (котри́й) сторч, хто (котри́й) в борщ (Приказки).
• Из-за деревьев -са не видно – за дерева́ми лі́су не ви́дко.
• Волка бояться, в лес не ходить – вовкі́в боя́тися, в ліс не ходи́ти.
• Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – году́й во́вка, а він у ліс ди́виться; во́вча нату́ра в ліс (до лі́су) тя́гне; вовк, то во́вче й ду́має (Приказки).
• Лес по топорищу (по дереву) не плачет – хіба́ в лі́сі лі́су ма́ло?
• На сухой лес будь помянуто – сухі́й дереви́ні все нівро́ку; на сухи́й ліс нівро́ку!
• Лес мачт – ліс (бе́зліч) що́гол;
2) (в срубе) де́рево, соб. дере́вня (-ні).
• Бочарный, клёпочный лес – бо́ндарське, клепкове́ де́рево.
• Брусный, брусовый лес – брусо́ване де́рево.
• Буреломный лес – вітроло́м (-ло́му), лім (р. ло́му).
• Валежный лес; см. Вале́жник.
• Деловой лес –
а) (на корню) виробни́й ліс;
б) (в срубе) виробне́ де́рево.
• Дровяной лес –
а) (на корню) дров’яни́й ліс; і б) (в срубе) де́рево на дро́ва.
• Корабельный, мачтовый лес –
а) (на корню) корабе́льний, щоглови́й ліс;
б) (в срубе) корабе́льне, щоглове́ де́рево.
• Окантованный, острокантный лес – поканто́ване, гостроканто́ване де́рево.
• Пильный, пиловочный лес –
а) (кругляк для распилки) де́рево на пиля́ння;
б) (пиленый материал) пи́ляне (порі́зане) де́рево.
• Поделочный лес – виробне́ (виробко́ве) де́рево, на́ді́бок (-бку).
• Прозванный лес – бракове́ или з(а)брако́ване щоглове́ де́рево.
• Сплавной, гоночный лес – сплавне́ де́рево, сплавни́й ліс.
• Строевой лес – будівне́ (будіве́льне) де́рево, дере́вня, ум. дереве́нька. [По сама́рських луга́х і узбере́жжях була́ незчисле́нна си́ла будівно́го де́рева (Куліш). Бі́ля стіни́ лежа́ла дере́вня на ха́ту (Грінч.)].
• Столярный лес – столя́рське дерево.
• Угловой, кантованный лес – канто́ване де́рево.
• Фанерочный лес –
а) (на корню) форні́рний ліс;
б) (в срубе) форні́рне де́рево.
Луга́, см. Луг.
Лугови́на –
1) (небольшой луг) па́лука, луже́чок (-чка), моріжо́к (-жка́ и -жку́);
2) (целина) цілина́, новина́, облі́г (-ло́гу);
3) см. Лужа́йка.
Мелкотра́вный и -тра́вый –
1) (луг) дрібнотра́в(н)ий, низькотра́в(н)ий;
2) (о материи) дрібномере́жаний (Сл. Ум.), дрібни́стий, дрібни́й. [Неха́й-же я подивлю́ся на пла́хту дрібну́ю (Метл.)].
Наё́мный –
1) (отдаваемый в наём) на́йманий, нає́мний; (только о недвиж. имущ.) посесі́йний, відда́ваний в оре́нду (в посе́сію).
• -ный луг – на́ймана лука́.
• -ная работа –
а) (по найму) на́ймитська (нає́мна) пра́ця, на́йми (-мів). [Пі́де на хуторі́ шука́ти собі́ на́ймів (Васильч.)];
б) (нанимаемая) на́ймана пра́ця;
2) (нанимаемый, нанятой) на́йманий, на́(й)нятий, нає́мний. [Хліб на на́йманій землі́ сі́ємо (Богодухівщ.). На́йманим екіпа́жем ї́здять (Київ)].
• -ный работник, -ная работница – на́йманий робітни́к (-ка́), -на робітни́ця, на́ймит, на́ймичка. [Повста́ли фа́брики, де роби́ли на́ймані робітники́ за поде́нне (Рада). Наймиті́в держимо́, бо сами́ не впо́раємося (Канівщ.)].
• Жить в -ной квартире – жи́ти (сиді́ти) в на́йманій (на́(й)ня́тій) ква(р)ти́рі, в на́йманому примі́щенні (поме́шканні), в комі́рному (Свидниц.), сиді́ти в на́(й)ня́тій ха́ті, жи́ти в сусі́да.
• -ная плата – (за работу) заробі́тна пла́та; (за пользование чем) пла́та за що, наймове́ (-во́го), на́йманка, на́ймиця (Сл. Гр.), (за аренду земли ещё) оре́ндна (посесі́йна) пла́та, (оброк) чинш (-шу). [За луку́ на́йманки даю́ть два́дцять карбо́ванців на рік (Сл. Ум.)].
• -ные войска – на́ймане (на́(й)ня́те, (за)пла́чене, грошове́) ві́йсько. [Пани́ проти короля бунтува́лися і на його́ ві́йсько свої́м грошови́м і надві́рнім ві́йськом би́ли (Куліш)].
• -ный агент, убийца – на́йманий (запла́чений) аге́нт, душогу́б, підпла́чений душогу́б. [Запла́чений аге́нт (Рада)].
Назо́л –
1) (действие), см. Назо́лка;
2) по́піл (-пелу), зола́; (щёлок) луг (-гу), ми́тель (-лю).
Назо́лок – луг (-гу), ми́тель (-лю).
II. Наноси́ть, нанести́ и нане́сть –
1) см. I. Наноси́ть;
2) (о ветре: наметать) нано́сити, нане́сти́, наміта́ти, наме́сти́, навіва́ти и наві́ювати, наві́яти, (о мног. или во мн. местах) понано́сити, понаміта́ти, понавіва́ти и понаві́ювати чого́; (о воде: намывать) нано́сити, нане́сти́, (преимущ. об иле) наму́лювати, наму́ли́ти, (о мног.) понано́сити, понаму́лювати чого́; срв. I. Намета́ть и Намыва́ть 4. [Нане́сло ві́тром піску́ на грядки́ (Канівщ.). Намело́ сні́гу в сі́ни (Київщ.)].
• Река -сла илу на луг – ріка́ (рі́чка) нане́сла́ (наму́ли́ла) му́лу на луку́, (занесла илом) заму́ли́ла луку́;
3) (заразу, болезнь) зано́сити, зане́сти, (о мног.) позано́сити що. [Коли́-б на́ші заробітча́ни не занесли́ холе́ри з До́ну (Сл. Ум.)];
4) (надносить что на что) нано́сити, нане́сти́, зано́сити, зане́сти́, (о мног.) понано́сити, позано́сити що на що.
• Корабль -сло́ на мель – корабе́ль нане́сло́ (н[з]агна́ло) на мілину́ (на мілке́).
• Тучу -сло́ на лес – хма́ру нане́сло́ (нагна́ло) над ліс.
• Бадью з землёю -сят на сруб – цебе́р з земле́ю зано́сять на зруб (ця́м[б]рину).
• -сти́ руку на кого – зня́ти (підне́сти́) ру́ку над ким, замі́ритися, замахну́тися на ко́го;
5) (о лошадях: набегать с разгону) набіга́ти, набі́гти, наска́кувати, наско́чити, наліта́ти, налеті́ти, намча́ти на що;
6) (о чертёжных работах) зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, (о мног.) позазнача́ти, позазна́чувати, позначи́ти що на чо́му.
• -сти́ на план, на карту леса и горы – зазначи́ти на пла́ні, на ма́пі (на ка́рті) ліси́ і го́ри;
7) техн. – накида́ти, наки́дати, (о мног. или во мн. местах) понакида́ти що.
• -си́ть, -сти́ слой штукатурки – накида́ти, наки́дати шар ти́ньку на що, тинькува́ти, обтинькува́ти що.
• -си́ть, -сти́ лак на что – лакува́ти, полакува́ти що;
8) (причинять) завдава́ти, завда́ти чого́ и що, чини́ти, учиня́ти, учини́ти, спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти, заподі́ювати, заподі́яти що кому́.
• -си́ть, -сти́ бесчестие кому – чини́ти, учини́ти безче́стя кому́, несла́вити, знесла́вити, га́ньби́ти, зга́ньби́ти кого́, завдава́ти, завда́ти несла́ви (га́ньби́) кому́.
• -си́ть, -сти́ вред – роби́ти, зроби́ти, чини́ти, учини́ти, заподі́ювати, заподі́яти шко́ду, шко́дити, нашко́дити, пошко́дити кому́.
• -сти́ обиду, оскорбление кому – скри́вдити (покри́вдити), обра́зити кого́, кри́вду, обра́зу заподі́яти (вчини́ти) кому́. [Почти́вості мої́й, чесно́ті ви як зва́жились таку́ вчини́ти кри́вду? (Грінч.). Єди́ний спо́сіб загла́дити ту кри́вду, яку́ йому́ заподі́яно (Крим.)].
• -си́ть оскорбление на словах, действием – обража́ти (чини́ти обра́зу) сло́вом, вчи́нком.
• -си́ть, -сти́ побои кому – завдава́ти, завда́ти побо́ю кому́, би́ти, поби́ти и (сильнее) наби́ти кого́.
• -си́ть, -сти́ поражение неприятелю – побива́ти, поби́ти во́рога, завдава́ти, завда́ти побо́ю (пора́зки), учини́ти пора́зку во́рогові.
• -си́ть, -сти́ раны кому – ра́ни́ти, пора́ни́ти кого́, завдава́ти, завда́ти ра́ну кому́. [Забу́ти неда́внє мину́ле, що таки́х ран глибо́ких завдало́ було́ йому́ (Рада). То не спис коза́цький ра́ну їй глибо́кую завда́в (Франко)].
• -си́ть, -сти́ удар кому – уда́р(у) кому́ завдава́ти, завда́ти, уража́ти, урази́ти, уда́рити кого́. [Оста́ннього уда́ру завда́в украї́нському письме́нству Мико́ла (Рада). Ніхто́ в Росі́ї не завда́в таки́х ду́жих уда́рів систе́мі людовла́дства (Рада)].
• -сти́ удар палкою, шпагою кому – уда́рити па́лицею, шпа́дою кого́.
• -сти́ ущерб кому, чему – (материальный) учини́ти шко́ду кому́, чому́, ущерби́ти що кому́, (диал.) забіди́ти кого́, (нравственный) ущерби́ти, надвереди́ти що; см. ещё -сти́ вред. [Він ду́же ущерби́в моє́ бага́тство (Крим.). Моє́ї сла́ви тим ви не вщерби́ли (М. Грінч.). Я тим не забіди́в його́ бага́то, що взяв у йо́го тро́хи сього́ та того́ (Дніпропетр.). При́суду переміни́ть не мо́жна, хіба́-б ми на́шу честь надвереди́ли (Куліш)];
9) -си́ть на кого, см. Нагова́ривать 2;
10) -си́ть цену – набива́ти (підбива́ти) ці́ну.
Нане́се[ё]нный –
1) см. под I. Наноси́ть:
2) нане́сений, наме́тений, наві́яний, понано́шений, понамі́таний, понаві́юваний; наму́лений, понаму́люваний;
3) зане́сений, позано́шений;
4) нане́сений, зане́сений, понано́шений, позано́шений; зня́тий, підне́сений над ким, замі́рений, замахну́тий на ко́го;
5) зазна́чений, позазна́чуваний;
6) наки́даний, понаки́д(ув)аний;
7) за́вданий, учи́нений, спричи́нений, заподі́яний, зро́блений;
8) наби́тий, підби́тий.
Направля́ться, напра́виться –
1) спрямо́вуватися, спрямува́тися, поспрямо́вуватися; бу́ти спрямо́вуваним, спрямо́ваним, поспрямо́вуваним и т. п.; (руководиться) води́тися; срв. Направля́ть. [Вся жизнь старосві́тських пані́в води́лася ду́хом це́ркви (Куліш)].
• Корабль -ется по компасу – корабле́м кер(м)у́ють за ко́мпасом, корабле́м кер(м)у́ється за ко́мпасом.
• Глаза всех -вились на него – усі́х о́чі (усі́ о́чі) оберну́лися (спра́вилися) на йо́го.
• Политика партии -ется твёрдой рукой – міцна́ рука́ спрямо́вує парті́йну полі́тику.
• Мероприятия правительства -ля́лись к развитию страны – держа́вні за́ходи були́ спрямо́вані (скеро́вані) на ро́звиток краї́ни.
• Он увидел, что врагом -ется в его сердце кинжал – він поба́чив, що во́рог направля́є йому́ в се́рце кинджа́л(а).
• Бродяга -ется по месту жительства – волоцю́гу відпрова́джують (відпрова́джується) на мі́сце прожива́ння (пробува́ння).
• Преступник -ется в Нарым – злочи́нця ви[за]сила́ють (или ви[за]сила́ється) до Нари́му.
• Рабочими -ется сельско-хозяйственный инвентарь к весеннему севу – робітники́ ла́годять сі́льсько-господа́рський ремане́нт до весня́ної сівби́.
• Бритва -ля́ется – бри́тву направля́ють (наго́стрюють), бри́тва направля́ється (наго́стрюється).
• Бритва -лена – бри́тву напра́влено (наго́стрено).
• Бритва -рилась – бри́тва напра́вилася (нагостри́лася);
2) (брать направление) прямува́тися, попрямува́тися, правува́тися, пра́витися, поправува́тися, спрямо́вуватися, спрямува́тися, скеро́вуватися, скерува́тися, (о мног.) поспря́мовуватися, поскеро́вуватися; (диал.) напрямля́тися, напрями́тися куди́, до ко́го, до чо́го. [До пе́кла навпросте́ць пряму́йся (Котл.). А той праву́ється туди́ чума́к (Мартин.) Я до того́ ду́ба пра́влюся (Харк.). «А куди́ пра́витесь?» – «До Ки́їва!» (Сл. Гр.). Наро́ди скерува́лися на схід (Шахмат.). Напрями́лася в куто́к до пе́чи (Мирн.). Напрями́всь іти́ до шко́ли (Н.-Лев.)];
3) (держать путь) простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти, проста́ти, попроста́ти, керува́ти, (диал.) прямцюва́ти, попрямцюва́ти, (образно) сте́жку гаптува́ти, шлях-доро́гу верста́ти; срв. Идти́ 1, Пойти́ 1. [Куди́ вони́ просту́ють? (М. Вовч.). Простува́ли вони́ до Лубе́нь (Сторож.). Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Мордовець). Гляді́в, куди́ це попросту́є хло́пець (Крим.). Він догада́вся, що й той туди́ пряму́є (Н.-Лев.). Товари́ство на Січ прямува́ло (Шевч.). Прямува́в до старо́го бе́реста (Коцюб.). Мари́на була́ попрямува́ла до двере́й (Крим.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Сам попроста́в до ха́ти (Г. Барв.). Зна́ти, куди́ ча́йка (лодка) но́сом керу́є (Звин.). У воро́та прямцю́є (Свидниц.). Куди́ прямува́ти, яки́м тра́хтом сте́жку гаптува́ти? (Сл. Гр.)].
• -ться дорогою – простува́ти (прямува́ти), попростува́ти (попрямува́ти) шля́хом (доро́гою).
• Вы в какую сторону -етесь? – ви в яки́й бік (куди) просту́єте (пряму́єте)?
• -ться на огонь – простува́ти, попростува́ти на сві́тло.
• Мы -лись к пристани – ми прямува́ли, попрямува́ли до при́стани;
4) (пускаться, устремляться) пуска́тися, пусти́тися, подава́тися, пода́тися, ударя́тися, уда́ритися, (диал.) простяга́тися, простягти́ся, хили́ти, похили́ти, наставля́тися, наста́витися, (тяготеть) тягну́ти и тягти́, (пробираться) бра́тися, побра́тися, (о мног.) попростяга́тися, понаставля́тися куди́, до чо́го, на що. [Пусти́лися пі́шки через верх (Франко). Пода́вся сте́жкою з лі́су на шлях (Коцюб.). Пода́вся вниз я́ром (Франко). Пода́вся додо́му (Крим.). Зна́є, куди́ вда́ритися, де чого́ шука́ти (Свидниц.). Васи́ль простя́гся на музи́ки під ве́рби (Н.-Лев.). Селя́ни-ра́таї тягли́ на Украї́ну (Куліш). Чу́ти, як щось бере́ться в ба́шті по схо́дах (Куліш). Побра́лися налива́йці до Рі́чиці (Куліш). Побра́вся Павло́ додо́му (М. Вовч.)];
5) (иметь направление, пролегать) сла́тися, п(р)осла́тися, стели́тися п(р)остели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти, впа́сти. [Шлях стели́вся поміж жита́ми (Київщ.). Ця ву́лиця держи́ть пря́мо, не кри́виться ніку́ди (Звин.). Куди́ та́я дорі́женька, куди́ вона́ впа́ла: чи в те́мний луг, чи у по́ле? (Метл.)];
6) (запасаться) напаса́тися, напасти́ся, запаса́тися, запасти́ся, (о мног.) понапаса́тися, позапаса́тися.
• На вас тетрадей не -вишься – на вас зши́тків не напасе́шся (не наста́рчишся);
7) (вдоволь, сов.) накерува́тися, напра́витися, попокерува́ти, попопра́вити (досхочу́) и т. п.; срв. Пра́вить.
Поё́мный – заплавни́й.
• -ный луг – заплавна́ лука́, запла́ва, пі́йма, оболо́нь (-ни), оболо́ня (-ні). Срв. По́йма.
Потопля́ть, потопи́ть –
1) топи́ти, по[у]топи́ти, затопля́ти, затопи́ти, (о мн.) потопи́ти, (всё) ви́топити кого́, що в чо́му. [Діте́й потоплю́, і сама́ утоплю́сь. Су́дна порозбива́ло й потопи́ло в мо́рі (Куліш). Хви́ля чо́вен затопи́ла].
• -пи́л он меня совсем! – втопи́в мене́ цілко́м (до ре́шти)!
• Потопля́емый – зато́плюваний.
• Пото́пленный – по[за]то́плений;
2) (заливать) затопля́ти, зато́плювати, затопи́ти, залива́ти, зали́ти (напр. бе́рег, луг); срв. Залива́ть.
Пре́сный – прі́сний, (о воде) соло́дкий. [Прі́сне ті́сто. Прі́сні пиріжки́. І прі́сною ста́ла вода́ (Л. Укр.)].
• -ная вода – соло́дка, прі́сна вода́.
• -ное молоко – соло́дке молоко́.
• -ная рыба – сві́жа, несо́лена ри́ба.
• -ная почва – чорно́земля, чорно́зем (-му), перегні́й (-но́ю).
• -ный луг – сухи́й луг.
• -ный хлеб – прі́сний хліб, прісня́к (-ка́), прісня́ник.
• Сделаться -ным – спрісні́ти, (о мн.) попрісні́ти.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Всепожирающий – всежерущий, всежерний:
• всепожирающий огонь – всежерущий (всепожерний) вогонь.
[Хто не згине, розгнівавши тих, що створили силою своїх закляттів вогонь всежерущий, океан з гіркими водами і місяць, що гасне і знов запалюється по черзі? (Л.Українка). — В озері всежерущого огню гордий цар згадуватиме пишноту свого двору, вчений лиходій — свою бібліотеку та дослідницьке приладдя, любитель мистецьких розваг — свої мармури, картини й інші скарби, любитель застілля — свої розкішні учти, вишукані страви, добірні вина; скупій згадуватме свої скрині з золотом, грабіжник — нечесно добуте багатство, люті, мстиві й безжалісні вбивці — свої криваві розправи та насильство, в якому вони любувалися, розпусники та чужоложці — невимовно брудні втіхи, такі для них солодкі (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Мов з ляку, роздаються глоди й терни, Коли по лісу мчить кабан всежерний. Твою чудовну вроду, що Любов їй задивлянням красну дань складає, Ці ясні очі, ці уста, цю кров, Ці ніжні руки - за ніщо він має. Красу твою — наруга із наруг! — Він зриє так, як зрив би всякий луг (О.Мокровольський, перекл. В.Шекспіра)]. Обговорення статті
Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин:
• Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг;
• да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!;
• если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги);
• как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?;
• не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі;  пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере);
• ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю);
• ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди);
• ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило;
• помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному;
• помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим;
• помогите! – рятуйте!, про́бі!;
• помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю);
• помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах;
• помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми);
• помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим);
• помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав;
эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель;
• это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні;
• это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є);
• это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя.
[Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти!  Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ВОЛК, как волка́ ни корми́, он в лес смо́трит во́вка у плуг, а він у луг, хоч як во́вка году́й, він у ліс ди́виться.
НЕСОГЛАСО́ВАННО образ. хто в луг, хто в плуг.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Луг – луг (род. лу́гу), лу́ка, -ки; (огорож. при усадьбе) лева́да, -ди; -овой – лугови́й, лучни́й.
Луговина –
1) луг;
2) (пролесок) галя́вина.
Пажить – луг, толо́ка, -ки.
Травник –
1) (луг) травни́к, -ка́;
2) (гербарий) зільни́к, -ка́, герба́рій, -ія;
3) (настойка) трав’я́нка, -ки.
Щелок – луг, -гу, зола́, -ли́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Луг – лука́;
• л. поемный – л. заплавна́.
Щелок – луг (-гу).
Щелочь, хим. – луг (-гу).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Берег
• Жители противоположного берега реки – зарічани; тогобічні люди (жителі); тогобочани. [У тогобочан хати в садках купаються, а в нас садовина не росте. З нар. уст.]
• На обоих берегах чего – по (на) обох берегах чого; обабіч чого; лівобіч і правобіч чого; обаполи; (зрідка) обапол. [Город Кам’янець лежить обаполи Смотрича. З нар. уст.]
• У берега – з берега (від берега, над берегом, край берега). [Ти купайся з берега, на глибоке не лізь. З нар. уст. Над берегом є там крутая гора, На ній бовваніє самотня могила; Усі її знають — старі й дітвора: Земля Кобзаря там навіки накрила. Глібов. Із-за гори місяць ясний На луг поглядає; Край берега дівчинонька Тихо походжає. Глібов.]
Блуждать
• Пойти, отправиться блуждать – піти в світи (у світ); у блуд піти. [Пішла нещасна знов у світ. Казка. А третяя дочка у блуд пішла, Приблудилася да й у луг темний. Чубинський. Сл. Гр.]
Бродяжничать
• Пойти бродяжничать – у мандри податися (вдаритися); піти (пуститися) в забрід (у блуд); піти на побрідки. [А третя дочка у блуд пішла. Приблудилася да й у луг темний. Чубинський. Сл. Гр.]
Воз
• Воз (новостей, сплетен) (образн. фам.) – (новин, пліток) і на віз (і на два вози) не забереш.
• Что с возу упало, то пропало – що з воза впало, те пропало. Пр. Упало — пиши пропало. Пр. Давно пропало, що з возу впало. Пр. Що з горшка вибіжить, того не позбираєш. Пр. Що прийшло — як у воду ввійшло. Пр. Пізно з козами на торг. Пр. Слини з землі не підняти. Пр. Пройшло (минуло) літо, не ходи в луг по калину. Пр.
Волк
• Быть волком – бути вовком; вовкувати.
• Волк в овечьей шкуре (перен. книжн.) – вовк в овечій (у баранячій) шкурі (кожушині). Дивиться лисицею, а думає вовком. Пр. Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде. Пр. Добрий, як баранчик, тільки по-вовчому виє. Пр. Пізнать вовка хоч у баранячій шкурі. Пр.
• Волка в пастухи поставили – будуть усі вівці цілі, коли вовк за пастуха. Пр. Лихо вовкові — замкнули його між вівці. Пр. Погано тим вівцям, де вовк за пастуха. Пр. Біда вівцям, де вовк пастушить. Пр. Замкнув вовка межи вівці, — нехай тюрму знає! Пр.
• Волка ноги кормят – вовка ноги годують (живлять) [а пса кості]. Пр. Якби все вовк лежав, то вже б досі й здох. Пр. Вовк лежачи не утне. Пр.
• Волк и из счёту овец крадёт – вовк і з ліку (і лічене, і лічені вівці) бере (хапає, візьме). Пр. Вовк і раховані вівці бере. Пр.
• Волк и каждый год линяет, да обычая не знает (а все сер бывает) – вовк линяє, а натури не міняє. Пр. Вовк старіє, але не добріє. Пр. Каплавуху (капловуху) хоч родзинками годуй, а все буде каплавуха (капловуха). Пр. Побий на бісові ліс, то все з біса буде біс. Пр.
• Волки сыты и овцы целы – вовк ситий і вівця (коза) ціла. Пр. І кози ситі, і сіно ціле. Пр. Щоб мені вовк цілий і баран ситий. Пр. Щоб вовк був ситий і баран цілий. Пр.
• Волков бояться — в лес не ходить – вовків (вовка) боятися — в ліс не ходити (не йти). Пр. Як вовка бояться, так і в ліс не йти. Пр. Боявшися вовка, в лісі не бувать (й без грибів бути). Пр.
• Волком выть (разг.) – вовком вити; скиглити (скімлити, скавулити, скав(у)чати, квилити).
• Волком глядеть, смотреть, посмотреть на кого – як вовк (вовком, як звір, звіром) дивитися, подивитися (глянути, поглянути…) на кого; вовкувато дивитися, подивитися (глянути, поглянути…) на кого; дзизом (зизим оком) дивитися, подивитися на кого; (тільки докон.) визвіритися на кого. [Чого ви на мене визвірились? Старицький.]
• Как волка ни корми, [он] всё в лес смотрит – вовка хоч як годуй (скільки не годуй), а він у ліс дивиться. Пр. Вовка щось усе до лісу тягне. Пр. Вовча натура в ліс тягне. Пр. Вовка в плуг, а він у луг. Пр.
• Много волков – багато вовків; (розм.) звірно.
• Мы о волке, а он за гумном – за вовка помовка, а вовк у хату. Пр. Про вовка помовка, а вовк тут. Пр. Про вовка річ, а вовк навстріч. Пр. На вовка помовка, а вовк і в хату суне. Пр. Про вовка помовка, а вовк і вродивсь (а вовк у кошарі). Пр.
• Не за то волка бьют, что сер, а за то, что овцу съел – не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що вівцю з’їв. Пр. Не за те вовка б’ють, що сиру нема, але що вівцю з’їв. Пр. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. Пр.
• Отольются волку овечьи слёзки (кошке мышкины слёзки) – віділлються вовкові овечі (кобилячі) сльози. Пр. Одізвуться вовкові овечі (коров’ячі) слізки. Пр. Тривай, це йому рогом (боком) вилізе. Пр. Прийде і на пса колись зима. Пр.
• С волками жить, по-волчьи выть – з вовками жити, по-вовчому вити. Пр. З вовком жити, вовком бути (по-вовчому вити). Пр. Попав між вовків (між вовки) — вий по-вовчому (по-вовчи). Пр. Попав між собак (між собаки), — не хоч гавкать — мовчи, а все-таки хвостом крути. Пр. В яке стадо залетів, так і крякай (каркай). Пр. Між воронами — будь вороною, між солов ями — співай солов’єм. Пр. Убрався між ворони, і крякай, як вони. Пр. На чиєму возі їдеш, того й пісню співай. Пр. Чий хліб їси, під того дудочку й скачи. Пр. На чиєму току молотять, тому й хліб возять. Пр. На чиєму возі сидіти, того й волю волити. Пр. Між вовками вий по-вовчи, між свиньми (свинями) хрюкай по-свинячи. Пр.
• Серый волк – сірий вовк; (поет.) (вовк-)сіроман(ець).
• Старый, стреляный, травленый волк (перен.) – бачив ((лок.)видів) світа; з світа (з світу) чоловік; бувалий у бувальцях.
• Таскал волк — потащили и волка – носив вовк — понесуть і вовка. Пр. Носив вовк козу, аж і вовка понесли. Пр. Носив вовк вівці (овець) — понесли вже й вовка. Пр. Ловив вовк, ловив, а колись і вовка зловлять. Пр. Носить вовк, носить, а колись і вовка винесуть. Пр. Бере, бере вовк, та й вовка візьмуть. Пр. Ловить вовк, ловить, а як вовка спіймають — шкуру здеруть. Пр.
• Упрямая овца волку корысть – уперта (вередлива) коза вовкові користь. Пр. Уперте теля вовкові користь. Пр.
Всякий
• Без всяких неприятностей – без жодної прикрості.
• Без всякого – без ніякого (без ніяких); без усякого (без усяких); без жодного.
• Без всякого сомнения – поза всяким (будь-яким) сумнівом; поза всякими (будь-якими) сумнівами.
• Во всякое время – Див. время.
• Во всяком случае – у всякому (в кожному) разі; хоч як; (книжн.) за всяких (за будь-яких) обставин. [У всякому разі не була подібною до тієї жінки, якою він часто уявляв її. Тарновський. Хоч як, я у вас буду. Сл. Ум.]
• Во всякую минуту – щохвилини; кожної хвилини; (у) кожну хвилину.
• Всякая всячина (разг.) – усяка (різна) всячина; різні різнощі; мішанина з усього.
• Всякий день, всякий час… – щодень (щодня, щоднини), щогодина (щогодини)…; кожної днини, кожної години… [Опріч горілки він схотів пива — і щодня давали пива. Коцюбинський.]
• Всякий правду хвалит, да не всякий знает – усяк правду хвалить, та не всяк знає. Пр. Усяк правду знає, та не всяк за неї дбає. Пр. Усяк про правду трубить, а не всяк ту правду любить. Пр.
• Всякий раз – щораз(у); кожного разу.
• Всякий раз как… – щораз(у), як (коли)…; кожного разу, як (коли)… [Розкаже, як шукала його по сибірських госпіталях, як бігала щоразу вниз, коли прибувала з фронту нова партія. Гончар.]
• Всякими средствами, способами – усяким способом; усіма способами (засобами).
• Всякого рода – усілякі (усякі); різні; усякий різний (усякі різні).
• Всякому овощу (плоду) своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Усякому овочеві свій час. Пр. На все свій (є) час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Минуло літо — не ходи в луг по калину. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр.
• Всякому свой талан (своя судьба) – у кожного (у всякого) своя доля (свій талан). Пр. Не всім однакова доля. Пр. Кому добре, а кому зле. Пр. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце. Пр. Хто плаче, а хто скаче. Пр. Одному на трісочці прядеться, а другому й веретінце не хоче. Пр.
• На всякий случай – про (на) всяк(ий) випадок. [А заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок… Коцюбинський.]
• Решительно всякий – геть усякий; кожнісінький. [Вона на кожнісінького хлопця оком накидає. З пар. уст.]
• Это всякий сделает – це кожне (кожен, кожний, усяке, усякий) зробить; (жарт.) так і дурень каші наварить.
Дрова
• Кто в лес, кто по дрова – хто в ліс, а хто по дрова. Пр. Одне до ліса, а друге до біса. Пр. Хто в луг, а хто в плуг. Пр. Хто (котрий) сторч, а хто (котрий) в борщ. Пр. Хто на хвості, хто на голові, а хто на колесі. Пр. Той хоче гарбузів, той огірків. Пр. Один не йде, другий не везе. Пр.
• Наломать дров (перен. разг. шутл.) – наробити дурниць; (іноді) нарубати (наламати) дров.
• Чем дальше в лес, тем больше дров – що далі в ліс, то більше дров. Пр. Далі в ліс, більше труску. Пр.
Кормить
• Волка ноги кормят – вовка ноги годують (живлять) [, а пса кості]. Пр. Якби все вовк лежав, то вже б досі здох. Пр. Зайця ноги носять, а вовка зуби годують. Пр. Затим вовк не линяє, що в кошару часто никає. Пр. Кожна пташка своїм носиком живе. Пр. Вовк лежачи не утне. Пр.
• И собака помнит, кто её кормит – і собака чує, хто його годує. Пр.
• Как волка ни корми, он всё в лес смотрит – вовка хоч як годуй (скільки не годуй), а він у ліс дивиться. Пр. Вовча натура в ліс тягне. Пр. Вовка щось усе до лісу тягне. Пр. Вовка в плуг, а він у луг. Пр. Не сподівайся дяки від приблудного собаки. Пр. Хлібом годують, а стеблом очі колють. Пр. Хлібом годує, а очі випиває. Пр.
• Кормить берёзовой кашей (перен. фам.) – березової каші давати; березовою кашею годувати; березовим пером виписувати; березиною потягати (затинати); давати березової припарки; купати в березині.
• Кормить вшей – годувати воші (нужу).
• Кормить завтраками, обещаниями кого (перен.) – годувати жданиками, обіцянками кого; (іноді) відкладати на завтра.
• Соловья баснями не кормят – соловей піснями не ситий. Пр. Слів густо, а в животі пусто. Пр. Хвалою не нагодуєш. Пр.
• Хлебом, мёдом… не корми кого – хлібом, медом… не годуй кого; хліба, меду… не давай кому.
Лес
• В лесу леса не нашёл – у лісі був, а дров не бачив. Пр.
• Волка бояться - в лес не ходить – вовків боятися - в ліс не ходити (не йти). Пр. Як вовка боятися, так і в ліс не йти. Пр. Боявшися вовка, в лісі не бувати. Пр.
• За деревьями (из-за деревьев) леса не видит – за деревами лісу не бачить. Пр.
• Кто в лес, кто по дрова – хто в ліс, а хто по дрова поліз. Пр. Хто в луг, а хто в плут. Пр. Хто в горох, а хто в сочевицю. Пр. Хто (одно) до ліса, а хто (а друге) до біса. Пр. Те к лісу, а те к бісу. Пр. Один дивиться до ліса, а другий до біса. Пр. Хто на хвості, хто на голові, а хто на колесі. Пр. Той хоче гарбузів, той огірків. Пр. Один не йде, другий не везе. Пр.
• Лес рубят - щепки летят – у лісі дрова рубають, а до села тріски літають. Пр. Ліс рубають - тріски летять. Пр. Де дерево рубають, там тріски летять (падають). Пр.
• Наука в лес не водит – наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Наука не в ліс веде, а з лісу. Пр.
• Поёмный, прибрежный лес – луг. [Ой не шуми, луже… Н. п. А чогось так сичі Розридалися в лузі. Тичина. А луг підіймає зелене і синє шатро верховіть. Малишко.]
• Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – хоч як годуй вовка, а він [усе] у ліс дивиться. Пр. Вовча натура в ліс (до лісу) тягне. Пр. Вовк, то вовче й думає. Пр.
• Чем дальше в лес, тем больше дров – що далі в ліс, то більше дров. Пр. Що далі в ліс, то краще на дрова. Пр. Далі в ліс, більше труску. Пр.
Овощ
• Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Усякому овочеві свій час. Пр. На все (є) свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Минуло літо — не ходи в луг по
• Фрукты и овощи – садовина та (і) городина; овочі (фрукти) і городина.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

щёлок луг,-гу, зола́,-ли́
щ. бели́льный луг біли́льний
щ. мы́льный луг ми́льний
щ. со́довый луг со́довий, ро́зчин лу́гу
щ. сульфи́тный луг сульфі́тний
щ. чёрный луг чо́рний
щёлочь луг,-гу
щ. е́дкая лу́г їдки́й

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Боло́ня – заливной луг.
Жбир, -ри –
1) нанос в реке, мель;
2) сенокос, луг.
Запла́ва, -ви, за́плав, -ву –
1) поемный луг;
2) понятые полой водой предметы.
Луг, -гу –
1) луг;
2) щелок.
Лука́, -ки́ –
1) луг поемный;
2) изгиб реки, образующий мыс.
Пла́вля – болотистый луг.
Спуска́ти, -ка́ю, спусти́ти, спущу́ –
1) спускать, спустить.
• Спуска́ти луг – делать щепок. Спуска́ти, спусти́ти дух – испускать, испустить дух.
2) отпускать, отпустить;
3) (о животн.) случать, случить;
Спуска́тися, спусти́тися –
1) спускаться, спуститься, понизиться;
2) кататься на салазках с горки;
3) на кого – полагаться, положиться, довериться кому;
4) (о животн.) случаться, случиться.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Что с воза упало, то пропало. Упало - пиши пропало. —
1. Давно пропало, що з возу впало.
2. Що з горшка вибіжить, то не позбираєш.
3. Що пройшло, яку воду ввійшло.
4. Не поможе воронові мило, а вмерлому кадило.
5. Пізно з козами на торг.
6. Мертвого з гроба не вертають.
7. Слини з землі не підняти.
8. Внесе нечиста, не винесе й пречиста.
9. Не поможе бабі кадило, коли бабу сказило.
10. Пройшло літо, не ходи в луг по калину.
11. Поможе, як мертвому кадило.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

луг, лу́гу, лу́гові, у лу́зі, лу́же! луги́, лугі́в

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Блуд, -ду, м.
1) Блужданіе. Блу́дом ходи́ти. Блуждать; не знать, куда идти, что дѣлать. Тра, щоб у селі були такі, котрі перед ведуть, а без їх блудом люде ходять. Каменец. у. У блуд піти́. Пойти блуждать. А третяя дочка у блуд пошла, приблудилася да й у луг темний. Чуб. V. 91З.
2) Нечистая сила, сбивающая съ дороги. Як кого нападе блуд, нехай згадає, в який день було Різдво, візьме землі з під ніг і посипле собі на голову. Ном. № 284. Як на чоловіка блуд нападе, то серед села дороги не найде. Фр. Пр. 61. Блуд мі сі вчепив. Фр. Пр. 61. Чи ті блуд напав? Ты съ ума сошелъ? Фр. Пр. 61.
3) Родъ дѣтской игры. Ив. 27,
4) Блудъ, прелюбодѣяніе. А вслід летить янголь його, а його ввіщає, на гріх, на блуд, на розбойство не допущає. Грин. ІІІ. 141.
Вели́кий, -а, -е.
1) Большой; великій. Як світ великий, так різне на нім буває. Ном. № 397. Як у воді не без чорта, так у великого пана не без жида. ЗОЮР. I. 146. Великий дурень. Ном. Вели́кого сто́їти. Много стоить; много значить. Вели́ка доро́га. Дальняя дорога. Ой не їдь, синку, у велику дорогу. Нп. Вели́ка голова́. Умная голова. Нема чого журитися: нехай той журиться, що велику голову має. Ном. Вели́кий Луг. Такъ называлась у запорожцевъ низменность по лѣвой сторонѣ Днѣпра, ниже о. Хортицы, отъ устья рѣки Мокрой Московки до перваго впаденія въ Днѣпръ р. Конки, покрытая огромнымъ вѣковымъ лѣсомъ, болотной травой и высокими камышами. Эварн. Вольн. запор. казаковъ. (2-е изд.) 124, 274. Січ — мати, а Великий Луг — батько. Ном. № 757. Ой повій, повій, вітре, через море та з Великого Лугу. Шевч. 56. Вели́кий піст. Великій постъ. Ном. № 6410. Вели́кий понеді́лок, вівто́рок и пр. Страстной понедѣльникъ, вторникъ и т. д. Ном. № 11567. Вели́ка Руї́на. Періодъ въ исторіи правобережной України между 1672 и 1678 г. Вели́кий час. Продолжительное время. Не за вели́кий час. Въ короткое время. Вели́кого колі́на, вели́кої руки́. Знатный, родовитый. Св. Л. 217.
2) Рослый, высокій. Великий рости та розумний будь. Ном. Великий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347.
3) Названіе медвѣдя у гуцуловъ. Шух. І. 22.
Викорчо́вувати, -вую, -єш, сов. в. ви́корчувати, -чую, -єш, гл. Выкорчевывать, выкорчевать, вытеребить деревья. Щоб ти за одну ніч отой луг викорчував. Рудч. Ск. І. 145.
Дре́во, -ва, с. = Дерево. Грин. ІІІ. 690. А зузуля стрепенула, в темний луг полинула, сіла собі на високім древі. Мет. 256. Над водою посажене древо зеленіє. Ум. Дре́вко. Помости гніздечко й у садочку, на високім древку, на яворку. Чуб. V. 850.
Закраша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. закра́сити, -шу, -сиш, гл. Украшать, украсить. Мак у городі всі квітки закрашає. К. Ор. (ЗОЮР. ІІ. 262). Ой у лузі калина увесь луг закрасила. Мет. 260. Ой чого, чого усі могилки корогвами закрашено? К. Досв. 141. Скрипки й цимбали закрасили шовком. Мкр. Н. 24. Тільки його закрасили брівоньки чорненькі. Мил. 74. Хата рушниками закрашена. Г. Барв. 180. Хатки, садочками закрашені. Мир. ХРВ. 99. Одна чорнобрива, та всіх закрасила. Грин. III. 475.
Запла́ва, -ви, ж.
1) Поемный лугъ. Харьк. у.
2) Плавающіе на рѣкѣ въ половодье дрова, камышъ, щепки и пр. Мнж. 180.
Згляда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. згля́нути, -ну, -неш, гл. Взглядывать, взглянуть. Зглянь на Христа єдина. Чуб. III. 19. Тільки зглянути на твої очі, той знать, скільки вони сліз вилили. Г. Барв. 280. — о́ком. Охватить взглядомъ. Коло її хати був великий луг, скільки оком зглянуть. Рудч. Ск. І. 145.
Луг, -гу, м.
1) Лѣсъ на низменности, низменность, поросшая лѣсомъ. Шевч. 233. Через темні високі луги ясним соколом перелини. КС. 1882. XII. 496. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Мет. 92. У зеленім темнім лузі червона калина. Мет. 97.
2) Щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. Грин. І. 17.
3) = Луговина. Вх. Зн. Ум. Лу́женько, луже́чок, лужо́к. Дай же мені. Боже, з того луженька вийти, на береженьку стати. Рк. Макс. Ой у лісі, у лужечку терен процвітає. Чуб. V. 254.
Луга́рь, -ря́, м.
1) Разбойникъ, скрывавшійся въ степныхъ лѣсахъ (см. луг) и нападавшій на купеческіе и чумацкіе обозы. Рудч. Чп. 51. У Стороженка, МПр., 164, слово это употреблено неправильно въ смыслѣ: житель луговъ. Ум. Луга́рик.
Лугови́й, -а́, -е́. Принадлежащій лѣсу, выросшему на низменности. См. Луг. Верби луговії зашуміли. АД. І. 248. По під лужечком стежечка, туди пішла молодая Катречка, із луговою водою говорила: ой водо, водо луговая, чого ти стоїш да тихая? Чуб. V. 722. Ум. Лугове́нький. Ой водо, водо луговенька. Рк. Макс.
Луго́вина, -ни, ж.
1) Мѣсто, гдѣ прежде былъ луг; пастбище. Лебед. у. Сад Коржів розрісся на луговині неначе ліс. Стор. II. 100.
2) Родъ лозы. Вх. Зн. 33.
Лу́женько, -ка и луже́чок, -чка, м. Ум. отъ луг.
Лужи́на, -ни, ж. = Луг. Ум. Лужи́ночка. Дай мі ножа остренького, — най я піду в лужиночку вирізати калиночку. АД. І. 301.
Лужо́к, -жка́, м. Ум. отъ луг.
Лука́, -ки́, ж.
1) Лугъ поемный. Вас. 206. Ой на луці, на луці, на зеленій травиці. Нп. А за горами розіслалась широкими подолами зелена лука. Левиц. I. 93.
2) Крутой изгибъ рѣки, образующій мысъ. Харьк. у. Ум. Лу́чка, лу́чейка, лу́ченька, лу́чечка. Взяв він єй за ручейку, повів він єй на лучейку. Гол. I. 172.
Луща́ти, -щу́, -щи́ш, гл. = Лусчати. Коли діжа лущить, — скоро весілля буде. Грин. І. 255. Той луг тріщить, лущить. Рудч. Ск. І. 145. Лущать, як оріхи під ногами.
Обто́чувати, -чую, -єш, сов. в. обточи́ти, -чу́, -чиш, гл.
1) Обтачивать, обточить. Токарь обточив ніжку.
2) Очистить на решетѣ. Обточи жито, бо з горошком.
3) = Оточи́ти. Рейментарь вколо Луг обточив. Гол. І. 16.
Підгина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. підігну́тися, -гну́ся, -нешся, гл. Подгибаться, подогнуться. Ой пійду я у луг по калину... да пійду я підгинаючись, да пійду я підхиляючись, щоб мені віття не підломить. МУЕ. III. 162.
Підсте́п, -пу, м. Возвышенный лугъ съ растительностью, переходною къ степной. Вас. 206.
Підхиля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. підхили́тися, -лю́ся, -лишся, гл.
1) Склоняться, склониться подъ что. Як пійду я у луг по калину, да виломлю калинову вітку, да пійду я підгинаючись, да пійду я підхиляючись, щоб мені віття не подломить. МУЕ. III. 162.
2) Покоряться, покориться, подчиниться.
Пла́вля, -лі, ж. Болотистый лугъ.
Покошинка, -ки, ж. Лугъ, только что выкошенный. Вх. Уг. 260.
Про́сто, нар.
1) Просто, безъ затѣй. Рудч. Ск. І. 150. Сказати просто: вмер, та й годі. Гліб. Він так мальовав собі просто, абияк. Кв.
2) Прямо. Пливи... під темний луг просто. Чуб. V. 342. Простяглись дві дороги: одна просто, а друга пішла у праву руку. Стор. Іде... пані, та просто до їх у двір. Рудч. Ск. II. 64.
3) Противъ, напротивъ, насупротивъ. Хата його стоїть просто церкви. Борз. у.
Січ, -чі, ж. Сѣчь (запорожская). Січ — мати, а Великий луг — батько.
Спуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. спусти́ти, спу́щу, -стиш, гл. Опускать, спустить; опускать, опустить. А ми коні спустимо. Грин. III. 96. Як схоче, то й на гору повезе, а як не схоче, то й з гори спустить. Ном. № 2696. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Шевч. Да нажени хмару чорнесеньку, да спусти дощик дрібнесенький. Чуб. V. 363. Ізійду я на горбочок, спущу голосочок. Мет. 37. Спусти́ти во́ду. Спустить воду, дать ей сбѣжать. Може Москва випалила і Дніпро спустила в сине море? Шевч. Спуска́ти луг. Дѣлать щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. Грин. І. 17. — ці́ну. Сбавлять, сбавить цѣну. Левиц. I. 107. — дух. Испускать, испустить духъ, умереть. Ном. № 12838.
2) Отпускать, отпустить. Спусти старця з села, прибуде йому й ума. Ном. № 5787.
3) Случать, случить (животныхъ).
4) — на пожа́рі. Сжигать, сжечь. Моя галера цвіткована, мальована стала вся обідрана, на пожарі спускана. АД. І. 210.
Сукраси́ти, -шу́, -си́ш, гл. Разукрасить. Ой у лузі калинонька ввесь луг сукрасила. Нп.
Упада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. упа́сти, упаду́, -де́ш, гл.
1) Впадать, впасть, вливаться, влиться. Лише річка не вертає у гори землицев, тілько усе упадає до моря водицев. Гол. IV. 447. Сімсот річок і чотирі та й усі ж вони та й у Дніпро впали. Макс. — в сло́во. Вставлять свое слово въ разговоръ, вмѣшиваться въ разговоръ. Котрась моя дитина щаслива, — відповідає брат. — Е, ні, — впадає в слово багач, — ви всі щасливі. Гн. II. 28. О дорогѣ: направляться, направиться, пролегать, входить. Куди тая доріженька, куди вона впала: чи в темний луг, чи у поле? Мет. 97.
2) Вбѣгать, вбѣжать. Тогді вдовиченки в чужий двір впадали, шапки в руки знімали. Мет. 349. До світлиці хутко впала. Гол. І. 41.
3) Натыкаться, наткнуться, случайно встрѣтиться, напасть. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Ном. № 1790.
4) Падать, упасть. Не так то і встати, як упасти. Ном. № 2194. Як тя баба в купель клала, на груди ті искра впала. Лукаш. 117. Впав перед ним на коліна. Рудч. Ск. I. 100. До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає. АД. І. 216. Упа́сти в тісну́ діру́. Попасть въ трудныя обстоятельства. Ном. № 2223. — у гара́зд. Достичь благосостоянія. Упав у гаразд, як муха в сметану. Посл. Ном. № 1643. — на коня́. Вскочить на лошадь. Ном. № 11403. Упав Данило на коня і помчавсь, не оглядаючись. МВ. І. 156. Вона́ йому́ впа́ла в о́ко. Онъ ее замѣтилъ, обратилъ на нее вниманіе. Вона мені й тоді ще в око впала, що яке то молоде й хороше, та нещасливе. Г. Барв. 12.
5) Опускаться, опуститься, сѣсть. Прилетіла пава, коло його впала. Мет. 103.
6) Убывать, убыть, спадать, спасть. На Миколая вода впадає.
7) Вваливаться, ввалиться. Три ночі не спала, — впали карі очі. Шевч. 558.
8) Только соверш. видъ? Наступить. Ось упав мені й сімнадцятий рік. Г. Барв. 82. Аж гульк — зіма впала. Шевч. Як упала зіма на Покрову, то лежала до самого Юрія. О. 1862. II. 59. Ніч упала.
9) — на що́. Ослабѣвать, ослабѣть. Упав на ноги. Упада́є на си́лі. Обезсиливаетъ, ослабѣваетъ. Г. Барв. 113.
10) — коло ко́го. Заботливо ухаживать. Коло дитини так упадає. Чуб. Нехай би ти коло неї впадала, а не вона на староста літях коло вередливого дівчати. МН. І. 27.
11) Случаться, случиться, приходиться, придтись. Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Посл. Упало нам у однієї баби ночувати. Мнж. 123. Упало йому знов ійти лісом. Мнж. 71. От приходе неділя, чи так празник який упав. Мнж. 91. Упало і їй ліпити молодим пиріжки. Мнж. 43. На моє́ сло́во впа́ло. Вышло по моему, какъ я говорилъ. Так, як я казав, на моє слово впало. Лебед. у.
12) Доставаться, достаться, придтись. Впала йому велика худоба (родич умер багатирь). Г. Барв. 418. Взялисі (татарове) паювати: дівка впала парубкові, а тещенька зятенькові. Гол. Найшли троє яблук і всім по цілому впало. Ном. № 257.
13) Слѣдовать, приходиться, придтися, надлежать. Своєї частки, що упадала йому од його батька, не брав, — братові вже, чи невістці оддав. Грин. І. 287. На день упадає заробітку по півкарбованця. Держати ж тебе при собі на чужому хлібі не впадає. Г. Барв. 423. Біля гряниці не впада будувать світлиці. Ном. № 9761. Не впада діло сьогодні ткати. Конст. у.
14) Приличествовать. Не впадав москаля дядьком звати. Ном. № 850.
Хвіст, хвоста́, м.
1) Хвостъ. Прив’язали до хвоста коневі. Рудч. Ск.
2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго. І хвоста нема у дворі. Ном. Тільки пара хвостів осталось. Ном. Та ще й закрутки покручено, — мабуть на всяку тварь, шоб і хвоста в дворі не було. Г. Барв. 417.
3) Шлейфъ, хвостъ платья. Не вмієте так вертіти хвостом та крутити головою, як уміє Люцина та Рузя. Левиц. І. 319.
4) = Нечеть. Вас. 156.
5) Названіе одного изъ играющихъ въ плаз мальчиковъ. Ив. 19.
6) мн. Хвости́ = Уси. (См. Ус 3). КС. 1893. V. 282.
7) Крути́ти хво́стом. Хитрить, вилять. Крутить хвостиками. Ном. № 3003.
8) Хвоста́ вкрути́ти. Сбить спесь. Швидко ми вам хвоста вкрутимо! не довго гордуватимете нами. К. ЧР. 72.
9) Ви́бийте собі́ хвіст об тин. Оставьте пожалуйста ваши приставанья? Котл. МЧ. 438. Остальныя знач. См. подъ словомъ фіст. Ум. Хво́стик, хвости́ченько, хвосто́к, хвосто́чок. Кожда лисиця свій хвостик хвалить. Ном. № 9459. Я курочку під пашечку, єї хвосток видко. Чуб. V. 681. Копитцем луг пробігає, а хвостиченьком землю замітає. Чуб. ІІІ. 295. Коточок заховався в куточок, тілько видно хвосточок. Мил. 44. Піди, вовчику! — Піди, хвостику! — шутятъ надъ тѣмъ, кто, будучи посланъ, по лѣности посылаетъ за себя другого. Ном. № 10864. Ув. Хвости́ще. Рудч. Ск. І. 16. Хвостя́ка. Здоровенний хвостяка.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Бе́ріг, -рега, м. и пр. = Бе́рег *Прибрежная роща, луг; прибрежная полоса. А де мати? Пішла в беріг. Крим. *Бе́ріг-на́вісень. Нависший, крутой берег. Сл. Тутк.
Луг, -гу, м. *2) Луг, побережье. Ой піду я лугом, лугом, а там мій милий оре плугом. Нп. Пир. у., Конон. Ум. ..лужо́к. *Оре плужок по-під лужок, од леду до леду. Нп.
Лугови́й, -а́, -е́. *2) Луговой. Сл. Нік. См. Луг. Верби луговії зашуміли. АД. І. 248. По під лужечком стежечка, туди пішла молодая Катречка, із луговою водою говорила: ой водо, водо луговая, чого ти стоїш да тихая? Чуб. V. 722.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Луг — лу́ка, -ки; Л. мокрый — заливна́ лу́ка; Л. сухой — лева́да, -ди.
Щелок — луг, -ту.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Crataegus monogyna Jacq. — глід односто́впчиковий; глід звича́йний (Вх1, Вх2, Вх6, Мл, Сл), глід однома́точковий (Ру, Оп), глід одностовпиковий (Вх1), глід остроли́стий (Вх6, Мл), глій простий (Во); бариня (Ln, Шс — СТ), боя́ри́шник (Чн, Рг1, Ln, Пс, Жл, Мн2, Шс, Мг2 — СТ, СЛ, ЗК), боя́рошник (Мг2 — ЗК), глиг (Гб2 — ГЦ), глидина (Км), гліг (Гв, Жл, Мн2, Вх7, Hl, Шх, Mk, Гт, Гу — ВЛ, БУ, ГЦ, ЗК, ЛМ), глід (Гв, Ан, Пс, Жл, Вх5, Ян2, Ду, Яв, Ів, Сл, Mk, Ва, Ос, Ук, Гт, Гб, Мг2, Дми — ЗАГ), гліди́на (Ан, Яв, Сл), глій (Жл, Вх5, Mj, Мл, Mk — ПД, ГЛ, ДС, ГЦ), гліт (Км), гліх (Гб — ЛМ), глог (Мн2, Mk, Мг2 — ЗК), глогі́вка (Вх7 — ЗК), глод (Чн, Рг1, Ср, Лч, Ln, Пс, Жл, Кр, Mj, Ум, Шс, Ян4, Ів, Сл, Ос, Мг2 — ЗАГ), глодина́ (Вх5, Сл, Ос, Мг2 — ПД, ГЛ, ЗК), глодовина (Вх5 — ГЛ), глоє́на (Mj — ПД), гложина́ (Вх5, Сл, Мг2 — ГЛ, ЗК), глої́на́ (Жл, Вх7, Mk, Мг2 — ПД, ВЛ, ЗК), глосни́к (Мг2 — ЗК), глот (Рг1, Пс, Жл, Mj, Сл — СТ, ПД), глу́вка (Мг2 — ЗК), глуг (Мг2 — ГЦ, ЗК), глуд (Гт, Мг2 — ЗК), глуй (Мг2 — ЗК), глуха́ня (Мг2 — ЗК), гльод (Ан, Пс, Яв, Сл, Опа — СТ), голої́на (Мл — ВЛ), дра́ча (Мг2 — ЗК), драчи́на (Он — БО), дрі́нка (Гб — ЛМ), кали́нка (Мг2 — ЗК), каркади́р (Гб2 — ГЦ), когу́тики (Мг2 — ЗК), лог (Мг2 — ЗК), лога (Вх7, Мг2 — ЗК, ЛМ), ло́гин (Мг2 — ЗК), логина́ (Вх7 — ЗК), логиня (Вх7 — ЛМ), логинька (Вх7 — ЛМ), логі́з (Мг2 — ЗК), логу́вка (Мг2 — ЗК), лоє(ї)на́ (Гд, Мг2 — БО, ЗК), лоя́нка (Мг2 — ЗК), луг (Мг2 — ЗК), мала́єк (Бк — БУ), мала́єць (Бк — БУ), мала́й (Бк — БУ), молода́ (Мал — ЗК), неві́стка (Мал — ЗК), серберина (Ан — СЛ), терен (Гб — ЛМ), терни́к (Мг2 — ЗК), терни́на (Он, Мг2 — БО, ЗК), те́рня черво́не (Мг2 — ЗК), я́блінка ди́ка (Мг2 — ЗК), я́блінка чо́ртова (Мг2 — ЗК), я́блочка (Мг2 — ЗК), я́блуко чо́ртово (Мал — ЗК), я́блучка ра́йські (Гб2 — ГЦ).
Salix viminalis L. — верба́ лозо́ва, верба́ кошика́рська (Сл); верба ветлина (Вх1, Вх2), верба́ лоза́ (Мл), верба́ прутови́дна (Ру, Оп), ветла (Вх6; См — СТ), ветли́на́ (Вх3, Вх6, Вх7; Жл — ВЛ); верба (Ан), верба́ вітлова́ (Вх7 — СЯ), вербенець (Hl — БУ), вербійник (Сл — ПС), верболі́з (Вх, Вх1, Ум, Ів, См — ВЛ, ДС), верболоз (Сл, Mk, См — СД), ву́тла (Вх7 — СЯ), ива корзиночна (Яв), и́ва молдава́нська (Пс, Ум, Ів, Сл), іва молдаванська (Рг1), корзиночник (Ан), ку́зови́ця (Рг1, Ан, Пс, Жл, Яв, Сл), лі́зка (Жл), лоза́ (Чн, Ан, Ln, Жл, Го2, Шм, Mj, Ів, Сл, Mk, Ук, Гб2 — СД, СТ, ПД, СЛ, ГЦ), лоза вербова (Ан — ПД), лоза жовта (Ос — СД), лоза́ корзи́нна (Рг1, Ан, Пс, Жл, Го2 — СЛ), лоза́віть (Яв, Сл), лози́на́ (Жл, Mj, Сл, Mk, Ук, Гб2 — ПД, ГЦ), лозина кошикарська (Сл), лозни́к (Гд — БО), луг (Вх7 — БО), луго́вина (Вх7, Гб2 — БО, ГЦ), лужи́на (Вх7 — ВЛ, БО), лути́на (Вх, Жл, Вх6 — СЯ), ро(а)кита (Ан, Сл — ПС), талажча́ник (Ан, Жл, Ду, Сл — СЛ).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Лугъ = лука́, лу́ки (С. З. Л.), з лїсом — луг (С. З. Л.), на трясовинї – оболо́нь, оболо́ня (С. З. Л.), коло берега — бережина́, понад річкою — пла́внї. — Поёмный лугъ = лу́ки, запла́ва (Чайч.). — Вкупі з Трипольськими луками в аренду пущені. С. З. — Ой у лузї та і при березї червона калина. н. п. — Ой не шуми, луже, дібровою дуже. н. п.
Поёмный лугъ = пі́йма, лу́ки, пла́внї, запла́ва, боло́нь, оболо́ня (д. під сл. Лугь).
Букъ = 1. рос. Fagus — бук, букови́на, бучи́на. С. Л. Ш. — Бѣ́лый букъ, Carpinus betulus — граб, граби́на. 2. луг, ми́тель. С. З. 3. жлу́кто. С. Аф. З.
Заливно́й = 1. заливни́й. — Заливна́я труба́ = пожа́рна труба́. — З. лугъ = лука́ (С. З.), пі́йма, зато́н. (С. З.). 2. захоло́жений, засту́жений.
Лѣсъ = лїс, здр. лїсо́к, лїсочо́к, невеликий, хоч часом і густий — гай, гайо́к, гайо́чок, в яру — байра́к, байрачо́к, в долинї — дібро́ва, здр. — дібрі́вонька, молодий — молодни́к, молодничо́к, дрібний — чага́рь, чагарни́к, кущі́, вирублений — ви́руб, зруб, вигорілий — ви́горь , великий і густий — пу́ща, цїлинний — не́тря, не́трі, що під горою — стїнка, що виткнув ся в поле вузенькою смугою або розкинув ся смужками по полю — пере́лїсок, частина лїсу, що заняла облава — о́ступ, на низу або над річкою — луг, березовий — бере́зина, березня́к, дубовий — дуби́на, дуби́нка, дубня́к, боровий — бір, вільховий — ольши́на, олїшина, вільши́на, олїшня́к, ольша́ник, оріховий — лїщи́на, лїща́ник (Сум. Ох.), здр. лїщи́нонька. — Лѣсъ ли́ственный, чёрный = листовни́й лїс — Лѣсъ кра́сный, хво́йный = борови́й лїс, бір. (Пр. д. під сл. Ли́ственный. — Теплий Апріль, мокрий Май — буде жито, як гай. н. пр. — Ой гаю мій, гаю, та густий, не прогляну. н. п. — Ой у темнім лузї не сивая зозуля закувала. н. п. — Ой не шуми луже, зелений байраче. н. п. — Шумить гуде дібровонька, плаче, тужить дівчинонька. н. п. — По пущах по нетрих ховались. н. д. — А над берегом була дуже здорова пуща. н. к. — Зеленая ліщинонько, чом не гориш, та все куриш ся? н. п. — Пішов у бір по шишки. Кв.
Щёлокъ = луг (С. Л. Жел.), зола́ (С. Жел.), що́лок (С. Жел.), до миття голови — ми́тель (С. Л.). — Не кріпкий, рідкий луг, мабуть попілу мало. В такому лугу не обмиєш іржі на ряднї, треба густїшого. Кн.

Запропонуйте свій переклад