Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Шукати «майбутн*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Бу́дущий – майбу́тній, прийде́шній, при́йшлий, прийду́щий, буду́чий (гал.), пото́мний. [Пото́мні віки́, пото́мні поколі́ння]. • На -щее время – нада́лі, на майбу́тнє. • В -щем году – на́рік, на той рік, насту́пного (найбли́жчого) ро́ку. • Бу́дущее время, грам. – майбу́тній час.

Бу́дущность, бу́дущее – що ма́є бу́ти, майбу́тність, майбу́тнє, прийде́шність, при́йшлість, при́йдість, будучина́, буду́щина. [Ті хма́ри – плі́дної буду́щини ті́ні (Фр.)]. • Отдалённое, неизведанное -щее – бе́звість вікі́в. • В недалёком -щем – незаба́ром, невдо́взі. • В самом недалёком -щем – от ті́льки не ви́дно.

Вид – 1) (образ, подобие, наружность) ви́гляд, о́браз, подо́ба, по́стать, поста́ва, стать, (к)шталт, ви́зір (р. -зору), вро́да. [Ма́ти весе́лий (го́рдий, сумни́й, нужде́нний) ви́гляд. Дух святи́й прийня́в подо́бу (по́стать) го́луба. Поста́ва свя́та, а сумлі́ння злоді́йське]. • В таком ви́де – в тако́му ви́гляді, в такі́й по́статі. • В наилучшем ви́де – в найкра́щому ви́гляді, в найкра́щому сві́тлі, як-найкра́ще. • В п’яном ви́де, в трезвом ви́де – по-п’я́ному, п’я́ним бу́вши, по-твере́зому, твере́зим бу́вши. • Внешний (наружный) вид – зве́рхній (надві́рній) ви́гляд, вро́да. • На вид, с ви́ду – на ви́гляд, на по́гляд, на о́ко, на взір, на по́зір, з ви́гляду, з по́гляду, з ви́ду, з лиця́. [Пшени́ця га́рна на взір]. • Странный на вид – ди́вний з по́гляду, ди́вного ви́гляду, ди́вно вигляда́ючи. • При ви́де – ба́чучи, поба́чивши. • Под ви́дом кого, чего – на́че-б то хто, що, ні́би-то хто, що, в ви́гляді кого́, чого́, в о́бразі кого́, чого́, під по́зором кого́, чого́. • В ви́де наказания ему решено… – за ка́ру йому́ ви́значено… • В ви́де опыта, милости – як спро́ба[у], як ла́ска, за ла́ску. • Иметь вид кого, чего, представляться в ви́де кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд кого́, чого́, вигляда́ти, пока́зуватися, видава́тися, як (немо́в) хто, як що и ким, чим. [Га́рне хлоп’я́, шкода́ ті́льки, що паненя́м визира́є. Вигляда́є немо́в ви́нний]. • Делать, сделать вид – удава́ти, уда́ти кого́, чини́тися ким, виставля́ти себе́ як, що. [Удава́ти неви́нного, удава́ти обра́женого. Удава́в, немо́в спить. Старе́ виставля́є себе́, що не ско́ро їсть]. • Принимать, принять какой-л. вид – набира́ти, -ся, яко́го ви́гляду, перейма́тися ви́дом, бра́ти (узя́ти) на се́бе лице́ (лик). • Подавать, показывать вид – дава́ти в знаки́, дава́ти озна́ку, вдава́ти ні́би. • Не показывать и ви́да, что… – і навзнаки́ не дава́ти, що…; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подо́ба, фо́рма, ви́гляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайови́д, ви́гляд, вид. [Чудо́вий гірськи́й крайови́д. Ой, що за чудо́ві ви́гляди тут у вас і на рі́чку й за рі́чку (Н.-Лев.). Вид навкруги́ був сумни́й]; 4) (видимость, возможность быть видимым): На виду́ – на о́ці, на видноті́. • Быть на виду́ у кого-л. – бу́ти в о́ці, в очу́, перед очи́ма, перед ві́ччю в ко́го. [Перед очи́ма в хи́жої татарви́]. • Иметь в виду́ кого, что (рассчитывать на кого, на что) – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що, ва́жити на ко́го, на що. [Письме́нник, що ва́жить і на сільсько́го читача́…]; (принимать во внимание, сообразоваться) – огляда́тися, уважа́ти на ко́го, на що, ма́ти кого́ (що) на ду́мці, на о́ці, в очу́, на ува́зі, ду́мати на ко́го. [Народопра́вство централісти́чне раз-у-раз огляда́тиметься на потре́би центра́льних люде́й більш, ніж на на́ші (Єфр.). Передовики́ ля́дської полі́тики ма́ли в очу́ саме́ па́нство (Куліш). На ко́го ви ду́маєте? = кого вы имеете в виду?]. • Имелось в виду́ – була́ ду́мка. • Имея в виду́, что… – ма́ючи на ува́зі (на о́ці), що…, уважа́ючи на те, що… • В виду́ того, что… – з о́гляду[ом] на те, що… • В виду́ (чего) – через що, уважа́ючи на що, з о́глядом[у] на що, тим що… • В виду́ ранней весны – уважа́ючи (з о́гляду[ом]) на ра́нню весну́. • Ставить кому на вид – вино́сити кому́ перед о́ко, зверта́ти чию́ ува́гу, подава́ти кому́ на ува́гу, виставля́ти (завважа́ти) кому́. • Скрыться из ви́ду – загуби́тися, ще́знути з оче́й. • Выпустить из ви́ду – спусти́ти з ува́ги, з оче́й, забу́тися. • Итти за кем, не выпуская из ви́ду – іти́ за ким на́зирцем (на́зирці), на́глядом (на́глядці). • Для ви́ду – про (лю́дське) о́ко, для [ради] годи́ться, на ви́зір, для призо́ру. [Аби́ був на ви́зір]. • Ни под каким ви́дом – жа́дним спо́собом, ні в я́кому ра́зі. • Ви́дом не видать – за́зором не вида́ти, і за́зору нема́є; 5) (разновидность) відмі́на, порі́док, ві́дрід (р. -роду), вид. [А це де́рево вже и́ншого порі́дку]; 6) (биол.) відмі́на, вид. [Числе́нні відмі́ни зві́рів]; 7) па́шпорт, по́свідка, ка́ртка (на перебува́ння, на прожива́ння десь); 8) (грам.) вид, фо́рма. [Вид недоко́наний, доко́наний, одноразо́вий]; 9) ви́ды, -ов, мн. – ду́мка, га́дка, на́мір, мета́, споді́ванки. • Из корыстных ви́дов – за-для кори́сної мети́. • В ви́дах чего – за-для чо́го, ма́ючи на ува́зі щось, за-для яки́хсь ви́глядів. • В служебных ви́дах – за-для ви́глядів (в в-ах) службо́вих. • Иметь ви́ды на кого, на что – би́ти (ці́лити, ва́жити) на ко́го, на що, накида́ти о́ком на ко́го, на що. [Не ду́же б’є на кріпа́цьких парубкі́в (Мирн.)]. • Ви́ды на урожай, на будущее – споді́ванки (ви́гляди) на врожа́й, на майбу́тнє. • Видать ви́ды – бува́ти (бу́ти) в бува́льцях, у Бува́личах. • Видавший ви́ды – обме́таний, бува́лий.

Вре́мя – час (р. ча́су), пора́, час-пора́, часи́на, годи́на, доба́ (р. доби́), діб (ж. р.) (р. до́би). • Короткое вре́мя – мали́й час, часо́чок, часи́нка, мала́ часи́на. • В короткое вре́мя – за мали́й час, не за вели́кий час, за малу́ часи́ну. • Продолжительное вре́мя – вели́кий час, до́вший час. • Во время (во времена) кого, чего – за ко́го, за чо́го, за часі́в кого́, чого́, під що, пі́дчас чо́го, при чо́му, по-при що, се́ред чо́го (и просто орудн. пад.). [Був ще за па́нського пра́ва ку́харем (Грінч.). То було́ за царя́ Панька́, як земля́ була́ тонка́. За часі́в Соломо́на. За часі́в нароста́ння наро́дньої си́ли, письме́нство вело́ за ру́ку наш наро́д (Єфр.). Мочи́ла коно́плі під хо́лод та захолоди́ла но́ги (Тесл.). При до́брій годи́ні всі ку́ми й побрати́ми. Се́ред бу́рі стра́шно на мо́рі. Це ді́ялося по́сто́м = во время поста]. • Во́-время, см. ниже В своё вре́мя. Со вре́мени – від ча́су, від часі́в. [Від ча́су револю́ції]. • До вре́мени – до яко́гось ча́су́, по́кіль-що. • С какого вре́мени? – відко́ли? з яко́го ча́су́? • С этого вре́мени – відтепе́р, з цього́ ча́су́. • С того вре́мени – відто́ді́, відтогді́, з того́ ча́су, з тих часі́в. • С давнего вре́мени – з да́вніх часі́в, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н, од найдавні́ших даве́н. • С незапамятных времё́н – з-поконві́ку, з передві́ку, з пра́віку. • С того вре́мени, как – з то́го ча́су як, відко́ли, одко́ли. [Відко́ли прийшо́в, ще й слівце́м не прохопи́всь]. • В какое вре́мя? – яко́го ча́су́? • Около того вре́мени – бли́зько того́ ча́су́. • В это вре́мя – в цей час, під цей час, сей час, тут, у цю по́ру, в ці по́ри. • А в это вре́мя – аж тут, аж під цей час. • В то время – тоді́, того́ ча́су, в той час, під той час, ти́ми часа́ми, на той час, на ту по́ру. • В то же вре́мя – рівноча́сно, одноча́сно, в той-таки́ час, в той са́мий час. • В одно вре́мя – заразо́м. [Не всі бо заразо́м! Я ду́маю й слу́хаю заразо́м]. • В одно и то же вре́мя – за одни́м за́ходом, одноча́сно. [Франко́ му́сів бу́ти за одни́м за́ходом і во́їном, і робітнико́м (Грінч.)]. • Тем вре́менем – тимча́сом, по́ки-що. • В то вре́мя, как – як, тимча́сом як. [Як були́ ми в йо́го, ба́чили його́ бра́та]. • Всё вре́мя – раз-у-ра́з, раз-по́-раз. • В своё вре́мя – за свого́ ча́су́, свого́ ча́су́, в свій час, (своевременно) на свій час. • Не в своё вре́мя – не в час, невча́сно, не свого́ ча́су́. • Всему своё вре́мя – на все свій час. • Для своего вре́мени – як на свій час, як для свого́ ча́су́. • Во всякое вре́мя – повсякча́с, повсякча́сно, на вся́ку діб. • Это было не в наше вре́мя – це ще не за нас було́, не в на́ші часи́ те ді́ялося. • В недавнее вре́мя – неда́вніми часа́ми. • В прежнее вре́мя – попере́дніми часа́ми, за попере́дніх часі́в, давні́ших літ, пе́рше, попе́ре́ду, (вульг.) допре́ж сього́, спре́жду. • В последнее вре́мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми. • В старое вре́мя – за да́внього ча́су, в старовину́. • По теперешним времена́м – як на тепе́р, як на ці часи́. • До последнего вре́мени – до неда́вна. • В другое вре́мя – и́ншим ча́сом. • До сего вре́мени – до́сі, до сього́ ча́су́. • До того вре́мени – до́ти, до́ті[и]ль, (диал.) до́тля. • До поры до вре́мени – по́ки-що, до́ки-що, до слу́шно́го ча́су́, до ча́су. [До ча́су глек во́ду но́сить (посл.)]. • До позднего вре́мени – допі́зна, до пі́зньої годи́ни. • Раньше вре́мени – без ча́су́. • На-вре́мя – на час, до ча́су́, про час. [Хай бу́де про час і така́, навпо́слі я зроблю́ га́рну]. • На некоторое вре́мя – на яки́йсь час. • На определенное вре́мя – на бе́зрік. • На вечные времена́ – на ві́чні часи́, на бе́звік, в ві́чний час. • Спустя, через некоторое вре́мя – зго́дом, зго́дя, перего́дом, з-перего́дом, перегодя́, неба́вом, незаба́ром, невдо́взі, невзадо́взі, да́лі-пода́лі, да́лі-далі, по які́йсь годи́ні, за яки́мсь ча́сом. • Спустя долгое вре́мя – по до́вгому ча́сі. • В непродолжительном вре́мени, см. Вско́ре. С течением вре́мени – де-да́лі, з ча́сом. • В течение некоторого вре́мени – на про́тязі (про́тягом) яко́гось ча́су́. • В течение непродолжительного вре́мени – не за вели́кий час, на про́тязі (про́тягом) недо́вгого ча́су́. • От вре́мени до вре́мени – час од ча́су, з ча́су до ча́су. • По времена́м, вре́мя от вре́мени – часа́ми, десь-не-десь, коли-не-коли́, десь-коли́сь. • В ночное вре́мя – уночі́, нічно́ю добо́ю, нічно́ї доби́, вно́чішнього ча́су́. • Вре́мя предрассветное – до́світок. • Вре́мя дообеденное – задобі́ддя, задобі́дня годи́на. • В обеденное вре́мя – в обі́ди. • Вре́мя послеобеденное – пообі́дній час, сполуде́нок (р. -нку). • Вре́мя перед вечером – підвечі́рок (р. -рку). • Вре́мя, когда ложатся спать – ляги́, обляги́, вля́ги, ля́гмо, ля́гови, (нареч.) обляго́ма. [Іде́ він до не́ї о пі́зніх ляга́х. Обляго́ма приї́хав. Були́ пі́зні ля́гма. У пі́зні ля́гови пряду́]. • Вре́мя вставания – уста́нок. [Роби́в од уста́нку до сме́рку]. • Утреннее вре́мя – зара́ння, зара́нок. [Пі́вень співа́ по́ки зара́ння, а по́тім спить]. • Вре́мя года – пора́, доба́ ро́ку. • Вре́мя после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – ві́дзимка. • Вре́мя между весною и летом – за́літки. • Вре́мя, когда греет солнце – ви́гріви. • Вре́мя пахания – о́ранка. • Вре́мя уборки сена – косови́ця, гребови́ця. • Вре́мя перед новой жатвой, перед новым хлебом – передні́[о́]вок (р. -вка). • Вре́мя жатвы – жни́ва́. • Вре́мя возки копен – возови́ця, копові́з (р. -во́зу). • Вре́мя рождения овец – обкі́т (р. -ко́ту). • Вре́мя, когда пасётся скот – пасови́ця. • Вре́мя роения пчёл – рійба́, ройови́ця. • Вре́мя собирания мака – макотру́с. • Вре́мя опадания листьев – листопа́д. • В свободное вре́мя – на дозві́ллі, гуля́щого ча́су́, ві́льного ча́су́, на гу́ля́нках, гуля́нка́ми, гуля́ючи. • Есть вре́мя – є коли́. • Отсутствие свободного вре́мени – ні́кольство. • Не хватать, не доставать вре́мени – ні́колитися. [Не поможу́ тобі́, бо й само́му ні́колиться]. • Нет вре́мени – нема́ коли́, ні́коли, не ма́ю ча́су́. • Удобное, благоприятное вре́мя – до́бра наго́да, до́бра годи́на, слу́шни́й час, сприя́тлива годи́на. • Надлежащее вре́мя – слу́шни́й час. • Неблагоприятное, бедственное вре́мя – лихи́й час, лихолі́ття, лиховщи́на, тяжка́ годи́на, знегі́ддя, знего́да. • В условное вре́мя – в належи́ту годи́ну. • В лучшие времена́ – за кра́щих часі́в. • Определённое вре́мя – ви́значений (призна́чений) час (те́рмін). • В определённое вре́мя (в опред. сроки) – пе́вними речінця́ми. • Теперешнее вре́мя – тепе́рішні часи́, сьогоча́сність (р. -ности). • Старые времена́ – старі́ часи́, давнина́, старовина́, старосві́тчина. • Вре́мя, в которое жили деды – діді́вщина, діди́зна. • Настоящее вре́мя – час тепе́рішній (и грамм.). • В настоящее вре́мя – тепе́р, тепе́реньки, тепе́речки, сейча́с, ни́ні. • До настоящего вре́мени – дони́ні, дотепе́р. • Вре́мя прошлое, давно минувшее – час мину́лий, да́вній, давно́ мину́лий (и грамм.), да́вні часи́, да́вня давнина́. • Вре́мя будущее – час майбу́тній, прийде́шній (и грамм.). • На будущее вре́мя – на да́лі, на да́льший час, на пото́мні часи́. • В давние времена́ – да́вньою поро́ю, да́вніми часа́ми, у да́вні да́вна. • Относящийся к этому, к тому, к новому вре́мени – сьогоча́сній, тогоча́сній, тоговіко́вий, тоді́шній, новоча́сній. • Условленное вре́мя, проведенное в обучении ремеслу – термінува́ння. • Вре́мя летит – час біжи́ть, час не змигне́ться. • Требующий, отнимающий много времени – забарни́й, зага́йний, ба́вний, забавни́й. • Вре́мя прибавочное (для работы) – надробо́чий час. • Вре́мя упущено – промину́то час, (шутл.) пора́ перепори́лася.

Жизнь – життя́, живоття́. [Життя́ і смерть. Нові́ фо́рми життя́. Ми не все зна́ємо про Шевче́нкове життя́ на засла́нні. Чи для того-ж нам бог дав живоття́? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жи́зни) – вік (ум. вічо́к, р. -чку́), (время или образ -ни) – життя́, живо́т, жи́зність, житів’я́, прожи́ток, буття́, (образ -ни) по́бут, життя́-буття́, (вульг.) живу́ха, жи́тка, жилба́. [Ох, бо́же, бо́же, тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти! (Коцюб.). Та й вічо́к до́вгий, пробу́ток до́брий. Це все ді́ялося ще за ба́тькового живота́. Ти, моя́ не́нько, люби́ла мене́ за сво́єї жи́зности (Неч.-Лев.). За все́нький час мого́ житів’я́ я вели́ку си́лу вчини́в того́, що лю́ди звуть немора́льністю (Крим.). Ти́хий, спокі́йний прожи́ток (Франко). Оттака́-то мені́ вдо́ма живу́ха: годи́нки просві́тлої не ма́ю! Чи ти на його́ жи́тку за́здриш? До́бра жилба́, коли сва́рки нема́ (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя́, по́бут, перебува́ння, пробува́ння. [Прочита́йте про Шевче́нкове перебува́ння в засла́нні. Підчас на́шого по́буту в Москві́]. • В -ни – за життя́, в житті, за живота́, на віку́, жи́вши. [Пе́рший раз за мо́го життя́ (живота́) чу́ю, що я щасли́вий (Неч.-Лев.)]. • Никогда в -зни – зро́ду-(з)ві́ку. [Я зро́ду-зві́ку не оженю́ся (Неч.-Лев.)]. • Всю жизнь – покі́ль ві́ку, до ві́ку. [Гуля́ла-б у ба́тька, гуля́ла-б до ві́ку ді́вчиною молодо́ю]. • До конца -ни – до ві́ку, дові́чно, до ві́ку і до су́ду, до сме́рти-ві́ку, до живота́. [Йому́ три дні до ві́ку зостало́ся]. • Длящийся до конца -ни (пожизненный) – доживо́тній. • При -ни – за життя́, за живоття́, за живота́, за́живо. [Ще за життя́ покі́йного о. Герва́сія (Свидн.). Ще за живоття́ ба́тькового (Грінч.). Я вам за живота́ добро́ своє́ оддаю́ (Самійл.)]. • В продолжение всей -ни – через уве́сь час життя́, про́тягом ці́лого життя́, уве́сь вік, усе́ життя́. • Жизнь земная – сей світ, життя́ сьогосві́тнє. • Ж. загробная – тогосві́тнє життя́, той світ, майбу́тнє життя́, майбу́тній вік. • Ж. райская – раюва́ння. • Ж. довольная, спокойная – життя́ безпе́чне, спокі́йне, супокі́йний прожи́ток. • Ж. будничная – буде́нне життя́ (житів’я́), щоде́нщина, буде́нщина. • Ж. современная – суча́сність (р. -ности), суча́сне життя́, (нынешняя ж.) – сьогоча́сне життя́. • Ж. семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї́ га́рно веде́ться. • Ж. долговременная – вік до́вгий. • Ж. счастливая, радостная – укві́тчаний, закві́тчаний вік. [Оттаки́й, па́нієчко, наш закві́тчаний вік (Г. Барв.)]. • Ж. безрадостная – безпросві́тнє життя́. • Ж. тяжёлая – бідува́ння. [Бідува́ння єдна́є люде́й (Конис.)]. • Ж. супружеская – життя́ (пожиття́) подру́жнє, шлю́бне. • Ж. совместная – життя́ (пожиття́) спі́льне. • Ж. барская – панува́ння. • Ж. бродячая – волоча́ще (волоцю́жне) життя́. • Ж. холостяка, бобыля – бурлакува́ння. • Ж. дорогая, дешёвая – прожи́ток дороги́й, деше́вий. [Коли́сь прожи́ток був деше́вий]. • Уклад, строй -ни – лад. [Москалі́ не ма́ли пра́ва по сво́єму, по моско́вському переробля́ти украї́нський лад (Грінч.)]. • Радости -ни – життьові́ розко́ші. • Вызвать к -ни – сплоди́ти. [Тру́дно ду́ми разом сплоди́ти (Руд.)]. • Загубить, испортить жизнь – зав’яза́ти світ, зав’яза́ти вік. [Зав’яза́ла собі́ світ за тим леда́щом (Коцюб.). Молода́я дівчи́нонька козаку́ світ зав’яза́ла. Що вже тобі́, дитя́ моє́, зав’я́заний світ]. • Лишать, лишить -ни кого, себя – стра́чувати, стра́тити кого́, себе́; збавля́ти, зба́вити (позбавля́ти, позба́вити) ві́ку, життя́ кому́, собі́, укороти́ти ві́ку кому́, собі́, зганя́ти, зігна́ти зо сві́ту кого́, одібра́ти життя́ кому́, собі́, заподі́ювати, заподі́яти смерть кому́, собі́. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что – наложи́ти голово́ю, душе́ю за що, душі́ позбу́тися за що. • Портить жизнь кому – заїда́ти вік чий. • Укоротить жизнь кому – умали́ти ві́ку кому́. [Лиха́я дружи́на мені́ ві́ку вмали́ла]. • Жизнь провести – вік звікува́ти. • Проводить в жизнь – перево́дити в життя́. • Быть проведену в жизнь – перейти́ в життя́. • Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем – вік вікува́ти, звікува́ти. [У неволі́ вік віку́є і безща́сна і смутна́ (Грінч.). Со́ром в пі́тьмі ду́ха вік ізвікува́ти]. • Борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, -ба смерте́льна. [Боротьба́ у їх смерте́льна почала́ся серед но́чи (Грінч.)]. • Жизнь прожить – не поле перейти – вік прожи́ти – не дощову́ годи́ну переси́діти; вік ізвікува́ти – не па́льцем перекива́ти; на віку́, як на до́вгій ни́ві – всього́ поба́чиш.

Зало́г – 1) (имущества) заставля́ння, заста́ва, застано́ва (майна́); 2) (что-л. заложен. и отвлеч.) заста́ва (ум. заста́вочка, -вонька), застано́ва, за́став (-ву), за́кла́д (-ду); (денежный) зару́ка (грошова́). [Ті гро́ші не пропаду́ть! адже Га́нна дала́ заста́ву (Крим.). Кожу́х у застано́ві (Н.-Вол. п.)]. • В -ло́г – на (в) заста́ву, за́став, на (в) за́кла́д и т. д. [Я дам свій біле́т у за́став (Свидн.). У заста́ву брав що було́: і кожу́хи, і кора́лі, і спра́ву уся́ку хазя́йську (М. Лев.). Поні́с чолові́к до жи́да свій ціп на застано́ву (Лебед. п.)]. • Давать в -ло́г что – дава́ти, да́ти в (на) заста́ву (за́став и т. д.) що, заста(но)вля́ти, заста(но)ви́ти що, (о недвиж. имуществе) запи́сувати, записа́ти у заста́ву (застано́ву) що. • Давать -ло́г – дава́ти, да́ти, кла́сти, покла́сти заста́ву (за́став и т. д.). • Давать что под -ло́г – дава́ти, да́ти що під за́став (заста́ву, застано́ву и т. д.). [Гро́ші дава́в лю́дям під за́став, або на відробі́ток (М. Лев.)]. • Брать в -ло́г что – бра́ти, узя́ти у (или на) заста́ву (застано́ву, за́став) що. [Шинка́рочко ми́ла, уси́п ме́ду-вина́, бери́ на заста́ву коня́ вороно́го (Чуб. V)]. • Выкупать ис-под -ло́га – викупа́ти и викупля́ти, ви́купити заста́ву, застано́ву, за́став, заставщи́ну или викупа́ти, ви́купити з (з-під) заста́ви, застано́ви, за́ставу що. • Под -ло́г положенный, отданный – заста́влений, застано́влений, заставни́й. • Биться, бить, ударить о -ло́г – би́тися, поби́тися, захо́дити, зайти́, іти́, піти́ в закла́д (навзакла́д, реже об закла́д), заклада́тися, закла́стися, заставля́тися, заста́витися, (пров.) заложа́тися, заложи́тися; см. Закла́д; 3) (порука, обеспечение) зару́ка, запору́ка, пору́ка, забезпе́ка (чого́ и чому́), завда́ток (-тку) чого́; срвн. Пору́ка. [Запору́ка на́шої майбу́тности. В цьо́му безупи́нному шука́нні ма́ємо забезпе́ку й на́шого ро́звитку на прийду́щі часи́ (Єфр.). Хай вона́ (рука́) буде́ завда́тком на́шого бу́дучого ща́стя (Коцюб.)]. • -гом этого является… – запору́ка, зару́ка цьо́му є… • -лог любви – запору́ка коха́ння (любо́ви); 4) (засада) зало́га, за́сідка, за́сіди (-дів), заляга́ння; 5) (давно непаханное поле) облі́г, перелі́г (-ло́гу); 6) грам. – стан (-ну). • Действительный, страдательный -ло́г (глаголов) – прями́й, переє́мний стан (дієслі́в).

Исхо́дный – вихідни́й. • -ная точка, -ный пункт – вихідна́ то́чка, вихідни́й пункт. [Тре́ба було́ шука́ти вихідно́ї то́чки (Франко). Суча́сне стає́ за вихідни́й пункт для майбу́тнього (Єфр.)]. • Служить -ным пунктом – пра́вити за вихідни́й пункт, за вихідну́ то́чку. • Иметь своим -ным пунктом что – ма́ти що за вихідну́ то́чку или вихо́дити з чо́го.

Мани́ть, ма́нивать – 1) (подзывать кивками) мани́ти кого́, кива́ти на ко́го. [Ма́нить як кота́ ми́шею (Номис)]. • -ни́ть кого (к себе) рукою – мани́ти кого́ (до се́бе) руко́ю; 2) мани́ти, ва́бити, на́дити; срв. Влечь, Привлека́ть. [Хоті́в він прогна́ть з-перед оче́й ту мрі́ю, а мрі́я все стоя́ла і мани́ла його́ (Н.-Лев.). Невели́чка, метка́ і жва́ва, з весе́лою на виду́ у́смішкою, вона́ так і ва́била до се́бе (Мирн.). Рука́, що геть тоді́ її́ штовха́ла, тепе́р-би на́дила її́ до се́бе (Куліш)]. • -ни́ть птицу привадою – ва́бити, на́дити пти́цю (прина́дою). [Ви ва́бите, си́ну, пта́шку золоти́м пшоно́м (Федьк.)]. • Хорошая погода -ни́т на прогулку – до́бра годи́на ва́бить (ма́нить, тя́гне) на про́гулку, на прохі́дку. • -ни́ть кого надеждой, обещаниями и т. п. – мани́ти, на́дити, (обманывать) дури́ти кого́ наді́єю, обіця́нками и т. п. [А Хмельни́цький собі́ ляхі́в ми́ром мани́в, а тим ча́сом на ве́сну нови́й похо́д обрахо́вував (Куліш). Вони́ його́ мани́ли вся́кими обіця́нками-цяця́нками (Грінч.)]. Ма́ненный – 1) ма́нений; 2) ма́нений, ва́блений, на́джений. • Маня́щий, прлг. – (з)вабли́вий, вабни́й, зва́бний, прина́дний. [Мо́вчки погляда́ла на Грицька́, бли́скаючи на йо́го свої́ми смі́ливими звабли́вими очи́ма (Грінч.). Тремтя́ть, летя́ть вабли́ві зву́ки (Чупр.). Малюва́в їм прина́дні карти́ни їх майбу́тнього життя́ (М. Грінч.)]. • Маня́ще – (в)вабли́во, зва́бно, прина́дно. [Усміха́ється звабли́во. Бу́лка так прина́дно всміха́лась (Коцюб.)].

Мечта́ться – мрі́ятися, ма́ритися. [Йому́ так лю́бо мрі́ялося про майбу́тнє життя́ (М. Грінч.). Щоб їм (коха́нцям) ма́рилось любі́ше (Л. Укр.)].

I. Набра́сывать, наброса́ть – 1) накида́ти и наки́дувати, наки́дати, наверга́ти и наве́ргувати, наве́ргати чого́ куди́, де, (во многих местах) понакида́ти и понаки́дувати, понаве́ргувати чого́ куди́, де; (сбрасывая сверху или бросая в одно место) наскида́ти чого́. [Не накида́й сті́льки дров у піч, – наки́дає тако́го, що на дві́чі ста́ло-б (Сл. Гр.). Понакида́ли ді́ти в ха́ті (Харк.). Сні́гу наве́ргало врі́вень з зага́тами (Кониськ.). Як заспіва́ю пісе́нь коза́цьких під ко́бзу, дак наскида́ють геть у ша́пку гро́шей (Куліш)]. • Сколько сору здесь -вают на улицу – скі́льки смі́ття тут накида́ють на ву́лицю; 2) (проект, план, чертёж и т. п.) накида́ти, наки́дати, наче́ркувати, наче́рка́ти, зарисо́вувати, зарисува́ти, накре́слювати, накре́сли́ти (проє́кт, план, рису́нок). [Коцюби́нський з за́хватом оповіда́в де́які сце́ни і накида́в ти́пи з майбу́тнього рома́на (Єфр.). На пе́рвому а́ркушику наче́ркано перо́м, без ко́льору, косте́л (Куліш). Що начерка́в, то так в друка́рню і несе́ (Основа 1861)]. • -са́ть начерно – наки́дати на́чорно що. • Наскоро -са́ть на бумаге свои мысли, план – нашвидку́ наки́дати на папе́рі свої́ думки́, план. [Ві́льно чита́тиму все, що він там ма́є наки́дати на папе́рі (Крим.)]. Набро́санный – 1) наки́даний, наве́рганий, понаки́даний, понаки́дуваний, понаве́ргуваний; 2) наки́даний, наче́рканий, зарисо́ваний, накре́слений.

Намеча́ть, наме́тить – 1) (меткой, знаком) значи́ти, познача́ти и позна́чувати, позначи́ти, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, наміча́ти, намі́тити, (зарубками) карбува́ти, накарбува́ти, (клеймом) таврува́ти, натаврува́ти, клейн[м]и́ти, наклейн[м]и́ти, (товары) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) поназнача́ти и поназна́чувати, позначи́ти, поза[повід]знача́ти и поза[повід]зна́чувати, понаміча́ти, помі́тити, покарбува́ти, потаврува́ти, поклейн[м]и́ти, пошта[е]мпува́ти що. [Узя́в за́ступ та лопа́ту, пішо́в ямки́ значи́ти (ЗОЮР II). Позначи́в соки́рою дерева́ ті, що руба́ти (Богодух.). Позначи́в найкра́щі кавуни́ (Сл. Ум.). Зазначи́ сього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.). Став ко́жний заробля́ти вла́сний хліб, ора́ти зе́млю, зазнача́ти ме́жі (Крим.). Помі́тили всі рушники́ (Сл. Ум.)]. • Он -тил это место карандашом – він за[від]значи́в це мі́сце олівце́м; 2) (перен.: в мыслях) наміча́ти, намі́тити, накре́слювати, накре́сли́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти що. [Молоди́й уче́ний накре́слив собі́ широ́кий план робо́ти (В. Підмог.)]. • Он -тил себе эту цель – він ви́значив собі́ цю мету́. • -тить в общих чертах что – намі́тити (накре́сли́ти) в зага́льних ри́сах, (очертить) зачеркну́ти що. [Кулі́ш про́бував зачеркну́ти вже й ме́жі украї́нської кри́тики (Рада)]. • -ча́ть, -тить путь кому, чему – наміча́ти, намі́тити, назнача́ти, назначи́ти, назнамено́вувати, назнаменува́ти шлях (путь, сте́жку) кому́, чому́. [Намі́тити шляхи́ майбу́тньої робо́ти (Пр. Правда). Поста́вили на науко́вий грунт украї́нське пита́ння та назначи́ли стежки́, яки́ми да́льшим поколі́нням ле́гше було́ йти (Доман.). (Кві́тка і Шевче́нко) познаменува́ли на́шій слове́сності пра́вий і дале́кий шлях (Куліш)]. • -ча́ть ряд мероприятий – наміча́ти (накре́слювати) ни́зку за́ходів. [На́ша програ́ма накре́слює ни́зку за́ходів (Азб. Комун.)]; 3) (наглядывать кого, что) наміча́ти, намі́тити, нагляда́ти, нагля́[е́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити, назори́ти, наба́чити, назна́ти кого́, що, взя́ти на о́ко, наки́нути о́ком кого́, (для какой л. цели ещё) націля́ти, наці́лити кого́, (упорно, диал.) наповра́титися. [Я вже нази́рила тели́чку, – коли́-б ті́льки на гро́ші зби́тися, за́раз куплю́ (Кониськ.). Ота́ ді́вчина, що я назори́в, – моя́ бу́де (Червоногр.). Ви́важив две́рі, щоб живоси́лом схопи́ти дочку́ безтала́нних пожильці́в, яку́ назна́в собі́ рані́ш (Крим.). И́нші соба́ки взяли́ на о́ко онучкаря́ – біжа́ть попри віз, хапа́ють зуба́ми за коле́са (Франко). Капіта́н наки́нув о́ком Окса́ну та й поча́в її́ хвали́ти (Квітка). Або́ забіжи́ куди́-не́будь, або́-що, бо тебе́ наці́лили у при́вод (Квітка). Наці́лили мене́ обікра́сти (Канівщ.). Вже коли́ наповра́тилися вкра́сти мою́ тели́цю, то вкра́дуть! (Звин.)]; 4) (нацеливаться в кого, во что) націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), наці́лити(ся) на (в) ко́го, в (на) що, поціля́ти, поці́лити що, наміря́ти(ся), намі́ритися на (в) ко́го. Наме́ченный – 1) позна́чений, назна́чений, за[від]зна́чений, намі́чений, накарбо́ваний, накле́йнений/накле́ймлений, нашта[е]мпо́ваний, поназна́чуваний, помі́чений и т. п. [Йду до своє́ї намі́ченої стежи́ночки (М. Вовч.)]; 2) намі́чений, накре́слений, ви́значений, назна́чений, заче́ркнутий, назнамено́ваний. • Итти прямо к -ной цели – простува́ти до ви́значеної мети́. • -ный к исполнению – призна́чений (намі́чений) до викона́ння; 3) нагля́джений, нагля́нутий, нази́рений, назо́рений, на́знаний, взя́тий на о́ко, нагля́нутий о́ком, наці́лений. -ться – 1) (стр. з.) значи́тися, назнача́тися, бу́ти назна́чуваним, назна́ченим, поназна́чуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы – намі́чено розгля́нути (обміркува́ти) такі́ пита́ння. • -ются новые пути – намі́чено нові́ шляхи́. • -ются такие кандидаты – намі́чено таки́х кандида́тів; 2) (возвр. з.) зазнача́тися, зазначи́тися, визнача́тися, ви́значитися, наміча́тися, намі́титися. [На схо́ді почало́ пробива́тися крізь хма́ри со́нце; спе́ршу зазначи́лося бліди́м ма́товим кружа́лом (Грінч.). Те, що мо́же ви́значитися на о́брію ново́ї доби́ (Рідний Край)]; 3) (вдоволь, сов.) намі́титися, (зарубками) накарбува́тися, (целясь) націля́тися и т. п.; срв. Ме́тить.

Настоя́щее, сщ. – суча́сність, тепе́рішність (-ности), тепе́рішнє (-нього), тепе́рішній час (-су), (фамил.) тепе́рішня часи́на. [Від то́го, як ми ди́вимось на мину́лість, у значні́й мі́рі зале́жить і те; як ми розумі́ємо суча́сність (Грінч.). Майбу́тність, ско́ро вона́ зроби́лася суча́сністю, тра́тить орео́л свій (Рада). Із ві́чности ніщо́ не вихо́дить: усе́ є тепе́рішність (Павлик). Гряду́щеє сяйне́ тобі́ полу́днем, тепе́рішнє ясні́тиме, як ра́нок (Куліш)]. • Украинский язык в прошлом и -щем – украї́нська мо́ва в мину́лому і тепе́р.

Наступа́ющий, прлг. – що настає́ (надхо́дить и т. д.; см. Настава́ть 1), надхо́жий, (будущий) насту́пний, майбу́тній. • -щий день – насту́пний ((в)за́втрішній) день, надхо́жий день (Сл. пр. м.). • -щий год – насту́пний рік; рік, що настає́ (ма́є наста́ти и т. п.).

Недалё́кий – 1) (в пространстве) недале́кий, (ум. недале́чкий), по́близький. [Недале́ка доро́га (Сл. Ум.). Мі́сяць зайшо́в на шпиль по́близької гори́ (Корол.)]; 2) (во времени) недале́кий, по́близький; (о прошлом) неда́вній. [Пе́рший по́вів по́близької весни́ (Корол.)]. • -кое будущее – недале́ке майбу́тнє, недале́ка прийде́шність. • В -ком будущем – в недале́кому майбу́тньому, (вскоре) незаба́ром. • В самом -ком будущем – в найбли́жчому майбу́тньому, (образно: вот-вот) от ті́льки неви́дно, (зап.) що́-йно неви́дно. [Леге́нда, що, от ті́льки неви́дно, манасти́р ма́є спітка́ти до́ля Содо́ма та Гомо́ри (Корол.)]. • -кое прошлое – неда́внє мину́ле; 3) (по степени родства, в духовном отношении) недале́кий, (близкий) бли́зький. • -кий родственник – недале́кий ро́дич; 4) (по уму) нему́дрий, благе́нький, недоу́мкуватий, невели́кого (невисо́кого, недале́кого) ро́зуму, бі́дний на ро́зум, (рус.) недале́кий, (сщ.) недо́умок (-мка, м. р.), (дураковатый) пришеле́пуватий, (ограниченный) обме́жений. [Ве́рхня плі́вка громадя́нства, благе́нька собі́ нівро́ку, не розумі́є елемента́рної ду́мки (Рада). Це (о преподавании) було́ щось тупе́, ду́же нудне́, недоу́мкувате (Яворн.). Недале́ка вона́, не несе́ться ви́соко вго́ру, – за те слухня́на (Мирний)]. • Он очень -лё́к – він ду́же невели́кого (неви́сокого, недале́кого) ро́зуму.

II. Неизве́стный и Неизве́стен, прлг. – 1) невідо́мий, незна́ний, незві́сний, беззві́сний, (незнакомый) незнайо́мий, несвідо́мий (кому́), (преимущ. непостижимый) недовідо́мий; срв. Неве́домый. [Що там, на тих невідо́мих річка́х, яки́ми пливе́ чужи́й тобі́ наро́д? (Коцюб.). Зо́всім невідо́мий мені́ чолові́к (Кониськ.). Пе́рша причи́на рече́й нам невідо́ма (В. Підмог.). Незна́ні таємни́ці (Дніпр. Ч.). До́ля незна́на (Л. Укр.). Я приї́хав у незна́ний край (М. Рильськ.). Незна́ні до́сі тво́ри Шевче́нка (Доман.). Незві́сне до́сі чуття́ любо́ви (Франко). Диви́вся на незнайо́му йому́ молоди́цю (Кониськ.). Манасти́р той недале́чко, а доро́га несвідо́ма, стежка́ми (М. Вовч.). Ді́ло нове́, або́ й зовсі́м недовідо́ме (Куліш)]. • -ное будущее – невідо́ме (недовідо́ме) майбу́тнє, (описат.) бе́звість (-ти) вікі́в. • -ная величина, мат. – невідо́ма величина́. • -ное время – невідо́мий час. • -ный народ – невідо́мий наро́д (гал. на́рід). • Он никому -тен – його́ ніхто́ не зна́є, він ніко́му невідо́мий. • Мне это -но – мені́ це невідо́мо, я цьо́го не зна́ю, (пров.) я про (за) це (те) не (з)ві́стен (не зві́сний, не відо́мий). [Чи вона́ їх зні́вечила, – я про те не ві́стен (Кониськ.). Мо́же хто і вбив, а ми про те не відо́мі (Кониськ.)]. • Мне -но это дело – мені́ невідо́ма ця спра́ва, я не зна́ю ціє́ї спра́ви. • Имя его -но – ім’я́ його́ невідо́ме (незна́не); 2) (незнаменитый) невідо́мий, незна́ний. [Не суму́й, пое́те безтала́нний, що ти мали́й, поміж людьми́ незна́ний (Грінч.). Брут скорі́ше бу́де незна́ним селюхо́м, ніж… (Куліш)].

Нести́ – 1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)]. • Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)]; 2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́. • Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в); 3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)]. • Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й; 4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)]. • -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)]. • -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що. • -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)]. • -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що. • -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти. • -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)]. • -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)]. • -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки. • -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)]. • Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу. • -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту. • -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)]. • -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки; 5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)]. • Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко). • Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?; 6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)]; 7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́. • -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці. • -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити; 8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)]; 9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти. • Лошади -су́т – ко́ні но́сять; 10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)]; 11) безл. – а) не́сти́. • По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу). • Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні; б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти. • Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме). • -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би); г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти. • Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся – 1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.; 2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)]. • Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́. • Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром. • Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою). • Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не. • -тся молва, что… – чу́тка йде, що… • Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть). • Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?; 3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; 4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].

Обознача́ть, обозна́чить или Означа́ть, озна́чить – 1) что (отмечать) визнача́ти, визна́чувати, ви́значити, зазнача́ти, зазна́чувати, зазна́чи́ти, о(б)зна́чувати, о(б)знача́ти, о(б)зна́чи́ти, на[по]зна́чувати, на[по]знача́ти, значи́ти, на[по]значи́ти, позначкува́ти (Н.-Лев.), назнаменува́ти, назнамена́ти що, (о мног.) повизна́чувати, позазна́чувати, поо(б)зна́чувати, поназнача́ти, поназна́чувати що. [Грани́цю ви́значив. Зазначи́ цього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Грінч.). Щоб означи́ти си́лу, почали́ малюва́ти орла́ або́ ле́ва (Єфр.). Він назнаменува́в шляхи́ майбу́тнього]. • -чить пути – назначи́ти стежки́. • -чить колышками – обпал(ь)кува́ти що (Франко). • -ча́ть (-чить) дорогу вехами – познача́ти (-чити) доро́гу (шлях) тичка́ми, ви́тичити доро́гу (шлях) (Франко). • -чить приметы в паспорте – по[за]значи́ти на (в) па́шпорті прикме́ти; 2) (значить, знаменовать) визнача́ти, означа́ти, з’явля́ти. [Меридія́н по-на́шому визнача́є півде́нник. Те дру́ге йме́ння ма́є з’явля́ти си́на Да́рієвого (Л. Укр.)]. Срв. Зна́чить. • Обозна́ченный – ви́значений, зазна́чений, о(б)зна́чений, назна́чений, позна́чений, зна́чений, назнамено́ваний. • Обознача́емый – за[ви]зна́чуваний, по[на]зна́чуваний.

Освеща́ть, освети́ть – осві́тлювати, осві́чувати, освіти́ти (о мног. поосві́чувати, поосві́тлювати) що чим, осява́ти, ося́яти, осяйну́ти що чим, (путь) просві́чувати, просвіти́ти; (отвлечённо: вопрос и т. д.) ви[о]сві́тлювати, ви́світлити, освітли́ти. • Лампа -ща́ла уютную комнату – ля́мпа осява́ла (осві́тлювала) за́тишну кімна́ту. • -ти́ть вопрос, события – ви́[о]світли́ти пита́ння, поді́ї. • Прокурор отдельно -ща́ет роль каждого из подсудимых – прокуро́р окре́мо висві́тлює ро́лю ко́жного з підсу́дних. • -ща́ть пути в будущее – просві́чувати шляхи́ в прийде́шнє (майбу́тнє). • Освеща́емый кем, чем – осві́тлюваний, осві́чуваний, ося́юваний від ко́го, від чо́го, чим [напр., від ме́не, від со́нця (мной, солнцем), промі́нням со́нячним]. • -щё́нный – осві́тлений, ося́яний, осяйни́й, осві́чений; просві́чений; ви́світлений.

Отдалё́нный – 1) прил. дале́кий, да́льній, да́лешній, відле́глий. • -ные времена – да́вні часи́, да́вні да́вна. • С -ных (с самых -ных) времён – з (від) да́вніх (найдавні́ших) часі́в, з да́вніх (з найдавні́ших) даве́н. • В -ные времена – за да́вніх часі́в, за да́вніх даве́н. • В более -ное время – за давні́шого ча́су, давні́ше. • -ное будущее – дале́ка будуччина́ (майбу́тність, прийде́шність), (описат.) бе́звість вікі́в. • Самое -ное потомство – найпотомні́ші (найда́льші) наща́дки. • В -ных краях, местах – по дале́ких світа́х; 2) см. Отдаля́ть.

Открыва́ться, откры́ться – 1) відкрива́тися, відкри́тися, від[роз]чиня́тися, від[роз]чини́тися, відхиля́тися, відхили́тися, (о мног.) повідкрива́тися, повідчиня́тися, порозчиня́тися, повідхиля́тися, (гал.) роз[о]творя́тися, роз[о]твори́тися; (о чём-л. закрытом) відтуля́тися, відтули́тися, відтика́тися, відіткну́тися; (о чём-л. завешанном) відслоня́тися и відсло́нюватися, відслони́тися [Заві́са (запо́на) відслони́лася]; (о чём-л. завёрнутом) від[роз]горта́тися, від[роз]горну́тися (о замкнутом) від[роз]мика́тися, від[роз]імкну́тися. • Окно не -ва́ется – вікно́ не від[роз]чиня́ється. • У него -кры́лись глаза – в йо́го или йому́ розплю́щились о́чі на що, у йо́го или йому́ полу́да спа́ла з оче́й; 2) кому, перед кем – відкрива́тися, відкри́тися кому́, перед ким, виявля́тися, ви́явитися кому́ [Ви́явлюсь йому́ сам. Ду́же ціка́вого їм нічо́го не ви́явилось], об’явля́тися, об’яви́тися кому́, перед ким, звіря́тися, зві́ритися кому́, перед ким з чим; (обнаруживаться) викрива́тися, ви́критися. [Воно́ ви́криється, хто це зроби́в (Грінч.)]. Срв. Обнару́живаться, -житься. • -ся перед кем – розгорта́тися, розгорну́тися перед ким. [Яки́йсь ди́вний рай розгорну́вся перед її́ душе́ю (Н.-Лев.)]. • Перед вами -вается блестящее поприще общественной деятельности – перед ва́ми блиску́че по́ле розгорта́ється для грома́дської дія́льности. • Перед ними -лось небольшое озеро – перед ї́ми (ни́ми) ста́ло (розгорну́лось) невели́чке о́зеро. • Отсюда -ва́ется прекрасный вид на море – зві́дси розгорта́ється чудо́вий ви́гляд на мо́ре. • Будущее -лось перед ним – майбу́тнє (прийде́шнє) відкри́лось (ви́явилось) перед їм. • Всё -лось – усе́ ви́явилось. • Я хочу -кры́ться вам – я хо́чу зві́ритися вам (перед ва́ми) з чим. • -кры́лся заговор – ви́крито змо́ву. • -ва́ется случай – випада́є ока́зія; трапля́ється ока́зія, ви́падок; 3) (находиться) відкрива́тися, відкри́тися, з[від]нахо́дитися, з[від]найти́ся, від[ви]шу́куватися. • -ва́ются новые источники нефти – з[від]нахо́дяться нові́ джере́ла́ на́фти; 4) (об открытиях, изобретениях) винахо́дитися, ви́найтися; 5) (заводиться) відкрива́тися, відкри́тися, заклада́тися, закла́стися и заложи́тися. • -лась техническая школа – відкри́лася (закла́лася) техні́чна шко́ла. • Новая трамвайная линия -кро́ется в недалёком будущем – нова́ трамва́йна ко́лія про́йде́ незаба́ром; (начинаться) почина́тися, поча́тися. • -кры́лось трамвайное движение – поча́вся трамва́йний рух. • -кры́лись военные действия – почали́ся воє́нні (військо́ві) ді́ї; 6) (публично) відкрива́тися, відкри́тися. [Відкри́вся парті́йний з’їзд]. • В городе -лась холера – в мі́сті показа́лася (об’яви́лася, проки́нулася) холе́ра. • -ва́ется случай – випада́є (трапля́ється) наго́да (ока́зія). • -ва́ется (освобождается) место управляющего – звільня́ється мі́сце управи́теля.

Перё́д – 1) пе́ре́д (-ду). [Не поверта́йся до їх пе́редом, щоб не пізна́ли]; (в здании) чо́ло. [Чо́ло буди́нку. Ха́та стої́ть чо́лом на у́лицю]. • Взять -рёд – ви́передити кого́. • Скакать задом и -дом – скака́ти за́дом і пе́редом, задко́м і передко́м; 2) (у сапога) пе́ре́д, ум. передо́к (-дка́). • -ды́ – переди́, передки́. [Ой, цок чобіто́к, а в пе́реду́ ді́рка]; 3) (в экипаже) передо́к (-дка́), 4) (красный угол в избе) по́куть (-тя, м. р.), поку́ття. [Сиди́ть на по́куті]; 5) (будущее) прийду́ще (-ого), майбу́тнє (-нього); 6) нар., см. Пе́ред 2.

Предви́дение – передбача́ння, прови́діння, прозира́ння. • Дар -ния будущего – дар прозира́ння в майбу́тнє, дар передбача́ння, прови́діння майбу́тнього.

Предви́деть – передбача́ти, прови́діти що. [Чи я-ж таке́ прови́дів (М. Вовч.)]. • Я это -дел – я це передбача́в, я це знав напере́д. • Если бы я мог это -деть – коли́-б я міг це передбача́ти, коли́-б я ві́щий тому. • Невозможно всё -деть – всього́ не мо́жна передба́чити. • -деть будущее – прови́діти майбу́тнє, прозира́ти в майбу́тнє. • Предви́денный – передба́чений, прови́джений.

Предстоя́щий – 1) (присутствующий) прису́тній; 2) (грядущий, будущий) майбу́тній, прийде́шній, прийду́щий, насту́пний. • -щее моё путешествие – майбу́тня моя́ по́дорож. • -щее мне путешествие – по́дорож, що ма́тиму. • -щее нам удовольствие – приє́мність, що ма́тимемо, що чека́є нас. • -щая встреча с ней меня тревожит – майбу́тня з не́ю зу́стріч мене́ турбу́є (непоко́їть). • В -щем году – насту́пного ро́ку. • -щий сезон – насту́пний сезо́н. • -щее – майбу́тнє, прийде́шнє (-нього).

Прови́деть – прозира́ти, убача́ти, уба́чити, прознава́ти, прозна́ти, прови́діти; см. Предви́деть. [В тума́ні майбу́тности я́сно прозира́ють просте́лений перед на́ми шлях (Єфр.). Убача́ючи їх ми́слі, сказа́в (Єванг.). Ти прови́дів, що люд бу́де гнить у воро́жій тюрмі́ (Л. Укр.)]. • Прови́денный – уба́чений, про́знаний. • -ться – прозира́тися, убача́тися, бу́ти уба́ченим, про́знаним.

Проро́чить, Напроро́чить – проро́чити, напроро́чити, пророкува́ти, напророкува́ти, віщува́ти, ви́віщувати, ворожи́ти, наворожи́ти що; см. Предска́зывать, Предвеща́ть. [Всі ті́льки й зна́ли, що смерть йому́ проро́чили (Свидн.). Пророку́ючи йому́ до́бру путь у майбу́тності (Єфр.). Віщува́ли націона́льне відро́дження (Єфр.). Щоб воно́ на свою́ го́лову ви́віщувало (Номис). Чи спра́вді вона́ (пти́ця) воро́жить яке́сь ли́хо? (Франко)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Алкаш, разг. – алкаш. [Все визначає духостан; як закодованому алкашу ковток горіляки, так порадянщеним — захват достатком і успішністю, статусом, громадянством, безбідним облаштуванням; надто залежні від нього; і тільки від духостану більшості залежить майбутнє; від стану душ, а не висоти гасел (Є.Пашковський)].

Бормотуха – шмурдяк, (чернила) чорнило, (рус.) бормотуха. [Грузинські вина міг оцінити тільки такий гурман, як я. Публіка їх купувала рідко, надаючи перевагу «біоміцину» — білому міцному шмурдяку (Ю.Винничук). …байдужий і п’я­ний, виглядатимеш електричку до Ясиноватої, в юрбі помітиш знайому й метнешся назустріч по молодому льод­ку, даси норчака, тітки верескнуть, навприсядки заглядаючи під колеса — забур’яніє шлях, де святинею торгував і не зна­ходив смирення, де на телеграф­них стовпах при в’їзді до висілку шестеро яструбків пробує до зльоту крило, по м’якому жовтоцвітті безсмертника вистежує нори, де розвішана під стріхою кукурудза лиже стіну і шемрає сухим маковинням, де на кущах глоду від спідніх найжаркіших листків займаються ягоди і від благодатної тиші серце подо­рожньо сохне маківкою і шелестить насінинами самотніх видінь, де хазяйка надвечір торгувала бормотухою і відсварювалась від грузинів… (Є.Пашковський). Гумово-кухвайчане з’юрмисько не розійдеться, поки не буде продано останньої пляшки. За „бормотуху” гризтимуться, дубаситимуться, штурхатимуть одне одного в балтовисько, що мужики, що баби – однаково. Навіть недолітки. Потім втішені власники мутного зеленуватого пійла тихо порозлазяться по своїх темних „ізбах” і раюватимуть там, хто на скільки спромігся: одному вистачить на кілька розбуялих годин, — інший і на дві-три доби заляже. І на дві-три доби запанує над селом приголомшлива хмільна тиша (Олексій Ганзенко). Не сумнівайся в миті самоти, Відкоркувавши трохи зайву пляшку — Існують все ж по розуму брати І їх знайти у Всесвіті не важко. В гранчак зверх норми космосу лини Шмурдяк який хмільний чи оковиту, І враз нізвідки з’являться вони — Прибульці з загальмованого світу (Т.Чорновіл). Радянська система виховувала відчуття абсолютної безнадії. Але факт того, що в тебе нема майбутнього і нема що втрачати, породжує свободу. Ми були парадоксально вільними в ті часи. Зараз не так. Зараз прийшло відчуття зовсім іншої волі та свободи. Зараз кожен щось кроїть, коїть, якось заробляє. А тоді залишалась лише свобода зранку пити шмурдяк. Що насправді є теж чудово! (О.Подерев’янський)].

Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду;  • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].

Винтаж – (франц.) винтаж. [А від тарілок фірми «Мідвінтер» її оповила меланхолія. У малюнках на сервізі могло вміститися ціле життя. (Гарна фраза. Вона відклала її на майбутнє). Якогось дня це перетвориться на «вінтаж», і віола дуже дратуватиметься, що без зайвої д3умки все розпродала (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон)].

Вирус – (лат.) вірус. [Розношена щоденна проста математика. Душа  підіймається  до вищої. Душа  обчислює  суму  площ: минуле — майбутнє — живі і знищені — правда — поезія — атомний дощ. Дракон — Атлант — телефон — калина — віра — вірус — мільярди — нулі… Життя  оперує  безконечно  малими. Ми  всі  поодинці — також  малі (Л.Костенко). Живеш на сьомому поверсі, стіни кімнати завісив козаками й діячами ЗУНР, з вікна бачиш московські дахи, безрадісні тополині алеї, Останкінської телевежі не бачиш — її видно з кімнат, розташованих по другий бік коридору, — але близька її присутність відчувається щохвилини; випромінює щось дуже снодійне, віруси млявості та апатії, тому вранці ніяк не можеш прокинутися, переходиш з одного сновидіння в інше, ніби з країни в країну (Ю.Андрухович). Завантажую Суґин диск. «Вас сердечно вітає вірус »Поштар«!» Суґа зробив свій вірус чемнішим за себе (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). 1. У науково-дослідчому центрі з вивчення особливо небезпечних вірусів уже два тижні підозріло тихо… 2. Інтернет дуже схожий на реальне життя. Сходив до голих дівчат — спіймав пару вірусів].

Возможность – змога, спромога, спроможність, можливість, можність, зможність, мога, (только о физич. возможности) снага, (средство) спосіб: • беспрепятственная возможность – добра змога; • давать, дать возможность – давати, дати змогу (можливість), спомагати, спомогти зробити що; • до последней возможности – до останньої змоги (можливості), поки змоги (сили), поки змога (сила), до останку; • если нет возможности – коли (якщо) нема (немає) змоги (можливості), коли не змога (не спромога, не сила), (иногда) коли не спосіб; • иметь возможность что-либо сделать – мати змогу (спромогу, спроможність, зможність, можливість) що зробити, бути у змозі (у спромозі) що зробити, бути спроможним що зробити, на що, спромагатися, спромогтися що зробити; здужати; • имеющий возможность – спроможний; • исключать, исключить возможность чего – знеможливлювати, знеможливити (унеможливлювати, унеможливити) що; • исключаю (исключая) возможность чего – не припускаю (не припускаючи) можливість; • не было возможности у кого – не було змоги (спромоги, спроможності, можливості) у кого, не мав змоги (спромоги, можливості) хто, не було як кому, несила була кому; • не имеющий возможности – неспроможний; • не исключаю (исключая) возможность чего – припускаю (допускаю) (не припускаючи, не допускаючи) можливість; • неограниченные возможности – необмежені можливості; • нет возможности – незмога (неспромога, неспроможність), несила, ніяк, нема як, (иногда) нема ходу; ані способу; немає можливості (змоги); • нет возможности возвратить долг – нема можливості повернути борг, нема звідки повернути борг; • обеспечить возможность чего-либо – уможливити що; • он не имеет возможности – він не має змоги (спромоги, спроможності), можливості), несила (незмога, неспромога, неспроможність) йому; • по возможности (по мере возможности, в меру возможности) – по змозі, по спромозі, по можливості); що мога; яко мога; • получить возможность – мати змогу; дістати, одержати змогу змогу (спромогу, спроможність), спромогтися, спомогтися на що; • предвидится, возникает возможность чего-либо – заноситься на що-небудь; • при первой (при ближайшей) возможности – при першій нагоді; • творческие возможности – творчі можливості, творча спроможність; • это даёт (открывает) возможность – це уможливлює, це дає (відкриває) можливість (змогу), це спомагає на що; • это исключает возможность – це унеможливлює, це не дає змоги; • явилась возможность – настала [добра] змога, настала можливість. [Робимо, мамо, до кривавого поту і вже снаги не стає (Г.Квітка-Основ’яненко). Не було способу через Біг переправитися (А.Свидницький). Це ж був тоді 1890-ий рік; заносилося на війну між Росією й Австрією (А.Кримський). Ніяк їй з дому піти, бо ні на кого дитину кинути (Сл. Гр.). Поруч шафи, одбираючи їй змогу вільно відчинятись, стояв великий горорізьблений буфет, прихилившись верхівкою до стіни, що без неї він втратив би рівновагу (В.Підмогильний). — Ні, пане, не піду, незмога моя,— одмагався Санчо. — Скоро я од вашої милості одійду, зразу всяке страховіття на мене лізе, всяке марево мріється. Вже хоч гнівайтесь, хоч ні, а я од вашої парсони зроду-звіку ні на ступінь не віддалюся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Треба будувати майбутнє. Не маю сил терпіти. Треба їхати звідси. Можливості: Переїхати до сестри. Знайти чоловіка. Прострелити собі голову. Переїхати до сестри, знайти чоловіка і прострелити йому голову (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Останнім часом Миляга провадив у кабінеті дні й ночі, завдаючи по змозі шкоди собі й Вітчизні (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). У концентраційних таборах, наприклад, у цій лабораторії життя і на цьому полігоні, ми спостерігали, що деякі з наших товаришів поводилися наче свині, у той час як інші поводилися наче святі. Людина має обидві можливості; яку з них вона реалізує, залежить від її рішень, а не від обставин (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Було дві можливості: або встати на їхню платформу, або повиснуту над нею (С.Є.Лєц). Досягнувши стелі своїх можливостей, марно намагатися пробити її головою].

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Год – 1) рік, (устар.) год (гід), літо, (обыкнов. во мн. ч. літа); (умен.) річо́к, годо́к, годо́чок; 2) (возраст, годы) вік, літа: • больше года – понад (над) рік; більш (більше) як (ніж) рік; • будущий год – майбутній, прийдешній, наступний рік; • в будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (иногда) нарік; • в год, неделю, месяц (три тысячи платы) – (три тисячі) річна, тижнева, місячна; • в годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни…; • високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) Касянів рік; • в молодые годы – за молодих літ (років); [за] молодого віку (иногда у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах; за молодощів; • в ночь под Новый год – уночі проти Нового року; • в один год – одного року; за один рік; • в один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс; • в один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] – нижчий; • в позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року; • в последние годы – останніми роками; за останніх років (літ); останнім часом; • в прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ); колись; • в продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (иногда через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (иногда разг. год); через (цілий) рік; • в прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, иногда разг. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році; • время года – пора (відміна) року; • в старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки); • в 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (иногда) у 16…, 19… році; • в течение нескольких лет – кілька років, протягом кількох років; • в этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року, сей (цей) рік, (диал.) цьогоріч; (иногда разг. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…); • в этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів; • год (два… года) тому назад – [уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками); • года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому; • годами стар – [на літа] старий; старого віку; старолітній; • годом позже, на год позже – на рік пізніше; • год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку (щорік); з кожним роком (кожного року); рік у рік (иногда разг. год у год); чимрік; • годы проходят, прошли – літа (роки, иногда разг. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов); • годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло; • два раза в год – двічі на рік; • до истечения года – до року (иногда разг. до году); поки мине рік; • до истечения года – до року; • за год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком; • из года в год – рік у рік (иногда разг. повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік; (разг.) год у год; • издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року; • имеющий год от роду – одноліток; • каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки; • каждый год – щороку (щорік); кожного року; (иногда) кожен (кожний) рік; • как в какой год – як під рік (год), як до року (году); • канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір; • круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (иногда) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду; • молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна); • на два, три… года, двумя, тремя.., годами раньше, позже… – на два, три роки раніш (раніше), пізніш (пізніше); • на следующий год – на той рік (иногда разг. год), наступного року; • наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік, настав другий, третій… рік; • новый год – новий рік; • обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле (Пр.); обіцяла (казала), а не зав’язала (Пр.); надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати (Пр.); пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне (Пр.); ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли) (Пр.); ждала, ждала, та й годі сказала (Пр.); чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса (Пр.); • один год (два, три, четыре года) тому назад – [один] рік (два, три, чотири роки) тому, (иногда) перед роком, двома, трьома, чотирма роками; • он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі); • [он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений), (иногда) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений); • он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має); тисячу рублів на рік (річно); • отдавать в наём на год – наймати на рік, (устар.) у год; • относящийся к этому году, этого года – цьогорічний, сьогорічний, (устар.) цьогідній, сьоголітошній; • позапрошлый год – позатой рік; • поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (иногда Новим роком), (обряд. арх.) новолітувати; • пока позволяют годы – поки служать літа; • по прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік, після року, по рокові; • потерявший счёт годам – безлітній, з[а]губив лік своїм рокам; • пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, з(а)вернуло, переступило) на другий, на третій рік (на другу, на третю… весну) кому, у другий, у третій рік уступив хто; • прежде окончания года – раніш (перед тим), як скінчиться рік; • прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа), молодий вік звікувати, відмолодикувати; • раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки; • раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири рази) на рік (у рік), раз (два, три, чотири рази) на (у) рік; • родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток), тогорічний (-на, -не) (торішняк); • с годами – з часом, з плином часу; • с году на год – від року до року; • сего года – сього (цього) року; • семь тысяч в год (плата) – сім тисяч річно; • служить по найму на год – (устар.) по годах ходити, у году бути; • смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року, як під який рік (разг. ещё год), як до року; • с наступающим Новым годом! – з прийдешнім Новим роком!; • с небольшим два-три года – два–три роки з чимсь (з чимось, з лишком, разг. з гаком); • того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній); • преклонные годы – похилий вік; • такой-то год пошёл кому-либо – на такий рік пішло, звернуло кому; у такий рік уступив хто; • текущий год – цей (біжучий) рік; • уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, (иногда) постарий, доходжалий, підтоптаний, підстарок) хто, уже літня (підстаркувата) хто, уже немолодий на літа (віком) хто; • учебный год – шкільний, академічний рік; • через год – через (за, у) рік (иногда разг. у год), по року (до року), (иногда) нарік; • что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік; • что ни год – що рік (що не рік); • этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (иногда цьогорічний, серічний), сьоголітній. [Року 1896 я оженився: маю четверо дітей (Коцюбинський). Мій неньо вже старий, приношений… (Федькович). Меду в його від льоду до льоду без виводу (Кониський). Укороти Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить (Шевченко). А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь (Свидницький). Заживай світа, поки служать літа (Пр.). Безлітній дід (Сл. Гр.). Бичок торішняк (Сл. Гр.). А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два (Н. п.). Чекай мене, дівчино, до року (Сл. Гр.) Не журися, серце моє, Нарік сподівайся (Сл. Гр.). 1. З віком людина по-різному ставиться до Нового року. В дитинстві: скоріше б Новий рік! Пізніше: скоро Новий рік. В старості: знову Новий рік?! 2. Ви за свої сорок з гаком для нас не лишили ні гори, ні копанки, тому без зайвого виску мусите десь розчинитися (В.Діброва). — Та в кожнім разі я не вийду заміж за такого підстарка, як тато! — зопалу мовила вона і з запалом додала: — Будь певна! (Г.Кирпа, перекл. Кристіни Фалькенланд). — Що ти більше любиш — вино чи жінок? — Це залежить від року виготовлення].

Готовность – готовість (готовність), згода, бажання, охота: • боевая готовность – бойова готовість (готовність); • быть в готовности – бути напоготові (готовим) до чого; бути в готовості (готовності); • быть в полной готовности – бути зовсім (цілком) готовим, бути в повній готовості; • выражать готовность – виявляти (виказувати, показувати) готовість (готовність); (словами) висловлювати готовість (готовність); зохочуватися до чого; • с готовностью – охоче, [дуже] радо, залюбки; з охотою; з дорогою душею; радніше; з готовістю (готовністю). [Веселить мене їх готовість (П.Куліш). Але готовість пожертвувати собою — це не є та найвища вимога, яку ставить відповідальній людині іспит життя. Проста самопожертва може означати і цілковитий провал на іспиті, який вимагає перемоги — коли не фізичної, то духової і моральної, коли не тепер, то для майбутнього (Юрій Лавріненко). — Знайте, сеньйоре, що він сам попросив моєї руки, і панотець мій, знаджений перевагами, які сей жених нібито має над Вами, з такою готовністю прийняв те освідчення, що за два дні мають відбуватися наші заручини, і то тайно, без жодних гостей: свідками будуть лише небо та дехто з домівників (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Всі ж почали навперебій пропонувати свої послуги Євхенієві, та чи не найбільшу готовість проявив тут Дон Кіхот. — Будь певен, брате козопасе,— промовив він,— що якби я мав змогу пускатися в пригоди, я без вагання рушив би в дорогу, щоб уладнати ваші справи: я викрав би Леандру з монастиря (безперечно, її тримають там силоміццю), не подивився б ані на старшу матір, ані на будь-кого іншого, хто зважився б мені опір ставити, і оддав би дівчину тобі напризволяще — під тією, однак, умовою, аби ти не чинив над нею насили ведлуг права рицарського (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Шлюбну формулу про любов і вірність давно пора замінити клятвою про готовність мити посуд і виносити сміття (Лешек Кумор)].

Грядущий – що йде, прийдешній, майбутній, наступний; • грядущие события – майбутні події; • грядущий год – прийдешній (наступний) рік.

Денди – (англ.) денді. [Романа була вкрай розчарована його вчинком, образ романтичного денді вичах, як злизаний смок тунець, і вона раптом угледіла в ньому скнару Гобсека (Марія Титаренко). Місто вже розпочало серію своїх немудрих розваг. Кілька безтурботних денді в білих парусинових костюмах, з пишними краватками, помахуючи тоненькими бамбуковими тростинами, пройшли трав’янистими стежками до своїх сеньйорит (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Людина, яка може опанувати розмовою за лондонським обідом, може опанувати всім світом. Майбутнє належить денді (О.Вайлд)].

Женщина – жінка, (редко, устар.) женщина, (фамил.) баба, (молодая женщина, диал., польс.) кобіта: • молодая замужняя женщина – молодиця; • публичная женщина – повія; • роковая женщина – згубна (згублива, фатальна) жінка. [Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І.Котляревський). Які саме женщини подобалися Шевченкові? Чужбинський не списав нам хоч би рисами загальними ні єдиного патрета з того жіноцтва, щодо якого він спостерігав у Шевченка поривання серця. Тільки й повідав, що «Шевченко любив женщин живої вдачі, щоб женщина була палка, загарлива, щоб під нею земля горіла на три сажні» (О.Кониський). Для жінки головне — як, для чоловіка — що (І.Франко). Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи. По собі залишають дітей, життя. Цілий світ (П.Загребельний). Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка (Л.Костенко). Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт (Л.Костенко). Якщо говорити про жінку, то куди ти увійшов — звідти і вийдеш. Міг би я сказати малому (В.Слапчук). — Подумайте ж надто, що я собі вроди не обирала: вона в мене така, яку Бог послав із ласки своєї, а не з мого прохання чи обрання. І як гадюку не можна судити за отруту, хоч вона нею вбиває, бо то в неї од природи, так і я не винна, що вродилась гарною, бо краса жінки честивої — то ніби вогонь далекий або гострий меч: хто близько не підійде, той не вріжеться і не обпечеться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жінки уособлюють торжество матерії над розумом, так само як мужчини — торжество розуму над мораллю (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Жінки мають рівні з нами права, але в їх інтересах не користуватися цими правами (Талейран). Думки і жінки разом не приходять (М.Жванецький). Треба або кохати жінок, або пізнавати їх. Середини нема (Н.Шамфор). Дай жінці  десять добрих порад, вона скористається одинадцятою (Нім. пр.). Жінки красивіші, ніж вони виглядають (Ґ.Лауб). Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли (О.Вайлд). Жінки керують нами. Постараймося ж довести їх до досконалості: що більше вони знатимуть, то досконалішими будемо й ми (Річард Шерідан). Ніколи не почувайся певним біля жінки, яку кохаєш, бо жіноча природа ховає більше небезпек, аніж ти думаєш… мужчина, навіть коли він корисливий, коли він зловмисний, завжди дотримується принципів, а жінка дослухається почуттів (Л. фон Захер-Мазох). Що я знаю про жінку? Ну, хоча б те, що лише разом з чоловіком вона здатна створити людину (С.Є.Лєц). О згубна, згубна жінка! О гад, усміхнений, проклятий гад! (Леонід Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Тому кажу вам: або жінка буде майбутнім чоловіка, або людство загине… (М.Кундера). 1. Зробити жінку щасливою не важко, важко самому при цьому залишитися щасливим. 2. Не так складно зустріти жінку своєї мрії, як приховати її від дружини. 3. Усе, що жінка прощає, вона ще пригадає…].

Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!].

Жить – 1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити; 2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати: • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.); • ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі; • ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст; • живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться; • живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи; • живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.); • живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де; • жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому; • жил-был – був собі; жив-був; • жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу); жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити; • жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько; • жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді; • жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів; • жить весь век – вікувати; • жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою; • жить в нищете – злидарювати; • жить в нужде – бідувати; • жить воинской ратной жизнью – воячити; • жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно); • жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати; • жить в семье жены – у приймах бути, жити; • жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити; • жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися; • жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік; • жить дома – жити [в]дома, домувати; • жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді); • жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де; • жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися; • жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити; • жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового; • жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким; • жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку); • жить на счёт чужого века – заживати чужий вік; • жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом; • жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт); • жить одиноко – жити самотньо, самотіти; • жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким; • жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия; • жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти; • жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати; • жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день); • жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок; • жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти; • жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким; • жить чем – жити з чого, за чим; • [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма; как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?; • как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.); • каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі; • кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.); • на свете всяко живёт – на світі всякого буває; • не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить; • отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці); • плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі; • пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя); • приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь; • сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку; • стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство; • с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві… [Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано: живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче].

Журналист – (франц.) журналіст, (работающий в газете) газетя́р (газе́тник), новинар. [Нас наздогнали всі накопичені впродовж багатьох років проблеми, які зручно було вважати проблемами другого порядку: катастрофічний брак глобальної візії та елементарного володіння іншими іноземними мовами, окрім як російською, серед журналістів і політиків, їхнє холуйське упадання перед усім московським як явищами вищого інтелектуального порядку, занурена у крипторадянський віртуальний світ значна частина їхньої авдиторії, хуторянський рівень амбіцій політичних еліт, закисла у шизофренічних меседжах тих-таки еліт ідентичність (Оксана Форостина). На жаль, журналісти в нашій країні — це люди, яких апріорі вважають продажними, вибачте за вираз, «журношлюхами» (Б.Буткевич). Історія цієї нагороди почалася 1 квітня, коли на порталі «Друг читача» Брати Капранови традиційно пожартували: мовляв, цього року в рамках «Коронації слова» вперше вручать спеціальну премію «Спокуса». Утім, не всі новинарі помітили підпис «1.04.2012», тож ЗМІ радо підхопили «новину з перчинкою». Отак, завдяки гумору Братів Капранових і неуважності журналістів народилася нова номінація, а перемогла в ній Христина Лукащук із еротичним віршем… гм… «Курва» (Антось Вір). — Всі розпитують мене про молодят, наче жителів Ліми ніщо більше не цікавить. У кожній людині я тепер бачу журналіста. Ти навіть не уявляєш, як я ненавиджу цю братію, коли чую та читаю всі їхні брехні та нісенітниці (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Він неодмінно буде відомий журналіст. Сумління і на гріш немає (Дж.Лондон). На щастя, панове журналісти, я читаю ваші газети, щоб знати, що я думаю (Ш. де Ґоль). Не мати жодної думки і зуміти її висловити — отак і стаєш журналістом (Карл Краус). Про світле майбутнє піклуються політики, про світле минуле — історики, а про світле теперішнє — журналісти (Жарко Петан)].

Имеющий – який (що) має: • имеющий большое будущее – з великим майбутнім; • имеющий место – наявний, який (що) є (існує, спостерігається): • имеющий возможности – спроможний, той, що (хто) має змогу; • имеющий много чего – маючий; • имеющий отношение к – причетний до. [— Що мені Басільйо? — провадив Санчо далі.— Із хисті хліба не їсти! Скільки маєш, стільки й стоїш; скільки стоїш, стільки й маєш. На сім світі два тільки роди є, Махи й Немахи,— кажуть було мої покійні бабуня,- і ліпше тримати з Махами. От щоб ви знали, пане мій Дон Кіхоте, воно й тепер так: не будь знаючим, а будь маючим, осел у золотій попоні переважить хоть які коні (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розум, який не має певної мети, губиться (М.Монтень). Люди, які не мають з мистецтвом нічого спільного, не повинні мати з ним нічого спільного. Просто? (С.Є.Лєц)].

Интернет – (англ.) інтерне́т, (дословно) міжмере́жа (міжмере́жжя), всесвітня (глобальна) мере́жа, світова павути́на, іне́т, не́трі: • пользователь интернета – користувач інтернету, інтернетник, (шутл.) інтернавт. [В інтернеті стільки зайвого галасу — усякі самозвані пророки щоденно повчають публіку, а мегаломани намагаються проштовхнути в маси свої химерні ідеї, — що врешті-решт люди почнуть цінувати новий товар: мудрість. Випадкові факти не мають нічого спільного з мудрістю, і в майбутньому люди втомляться від просторікування блоґерів і шукатимуть солідні сайти, що пропонуватимуть цей рідкісний товар — мудрість (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку). Найбільшою цінністю для громадян майбутнього буде їхня ідентичність, що існуватиме насамперед в Інтернеті.<…> Теоретично, всі люди мали б самі розуміти, що треба ретельно стежити за своїми діями в Інтернеті та «мережевим двійником», формуючи його з самого малечку, щоб пізніше не втратити перспектив у реальному світі (Г.Лелів, перекл. Е.Шмідта і Д.Коена). Дивовижно. Щоб знайти батька, вона залучає професора генетики, прибульця з екстраординарними здібностями, рушає з ним до іншої країни і проводить разом цілий тиждень. Та коли в неї виникає питання про генетику, вона вважає за краще скористатися Інтернетом (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). 1. В мережі поширився вірус «бомж». Він просто риється в кошику. 2. Інтернет дуже схожий на реальне життя: сходив до голих дівчат — спіймав два віруси].

Киберпространство – (англ.) кіберпростір. [Загалом нинішні міські еліти не переймаються справами «свого» міста, лише одного з багатьох місць, бо всі вони малі й малозначні з висоти кіберпростору — їхнього справжнього, хай навіть віртуального, дому (А.Марчинський, перекл. З.Баумана). Як одного разу сказав Вільям Ґібсон, автор роману «Нейромант», який першим ужив слово cyberspace (кіберпростір): «Майбутнє вже тут. Просто воно нерівномірно розпорошене» (А.Кам’янець, перекл. М.Кайку)].

Контейнер – (англ.) контейнер. [Звичний післяполуденний літній день. Риплять ніким незмащені гойдалки, стрибає по майданчику напівздутий м’яч, бомжі тиняються від контейнера до контейнера в пошуках потрібного непотребу, молоді мами возять коляски, а пузаті татусі п’ють пиво і гомонять про футбол, майбутнього президента та всякі інші дурниці (Анна Багряна). — У… утік?! З контейнера? — Ну! Вранці одімкнули, — а там і кіт не валявся! (Л.Кононович). Це був звичайнісінький, червоного кольору, контейнер. Достойний, добротно склепаний ще при совдепії (О.Ульяненко). Великих розмірів пані підходить до контейнера з одягом: — А що-небудь веселеньке є на мене? — Ні, пані, вас хочеться обійняти і плакати].

Кранты, жарг. – абзац, амба, амбець, аут, вахмурки, вила, гайка (гайки), гаплик, глеваха, глина, дрова, кабздець, капець, каюк, клямка, кода, кранти, ласти (склеїти, завернути, скласти, сплести), срака-дошка, торба, труба, хана, мертві бджоли, жаба цицьки дала. [А тепер перший раз в житті покохала по-справжньому ще когось і так, поки коса на камінь не найде, або хвороби якоїсь не підчепить, або ще щось її не зупинить! Тому й кажуть: «Людоїдка! Погуляла — і кранти!» (Ю.Покальчук). а нам усім давно апостроф останні кілька днів апостроф а потім вже й абзац (В.Цибулько). Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа — картопля, коноплі, бур’яни. Коли є в хлопчика чи в дівчинки нахил до замислювання, а навкруги росте картопля, чи бур’ян, чи коноплі — амба! То вже так і знайте, що на письменника воно піде (Остап Вишня). До всіх нас непомітно, Неначе горобець, Крадеться неминучо-Неконтрольований кабздець (Кока Черкаський). Коли ж в її паспорті — прізвище ваше — тоді уже анівідчийні рецепти не спопоможуть тоді вже навсігди — клямка каюк або амба й капець (П.Коробчук). Найбільш бешкетував один пан, який видавав себе за шістнадцятий том наукової енциклопедії видання Отто і у кожного просив, аби його відкрили і знайшли гасло «картонажна швачка», бо інакше йому каюк (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Бабусі бабахнуло сьогодні шістнадцять І ввечері ми ідемо на танці. Відкласти копита і склеїти ласти – Кінець на танцполі бабусі за щастя (Флайза). Якось так уже склалося, що для оцінювання певного явища значно зручніше підшукати для нього вже знайому шухлядку, аніж конструювати нову. А тут сама назва натякає на щось непристойне, спорзне, хуліганське — Бу-Ба-Бу. Саме так: бабу би! І вже маємо шухлядку, задля визначення якої навіть не конче вчитуватись у їхні рядки чи відвідувати вечори: епатаж, футуризм, жовті метелики, „пощечина общественному вкусу", спалення Рафаеля, срака-дошка тощо (Ю.Андрухович). У меценатській структурі стримана ввічливість не завжди доречна, бо можеш не вирвати грошей ще півроку, а потім інфляція, девальвація, гаплик, срака-дошка — у цій державі усе є можливим (С.Процюк). — Якщо ці машни закріпляться у Краю Долин, усім нам клямка. Нам не стане сил вертітися білкою в колесі (Д.Чистяк, перекл.. М.Юрсенар). Не знаю, скільки так тривало, я думав, що мені вже клямка, той кашель ніби заповнив усе моє тіло (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якщо дятли дізнаються, скільки тарганів у мене в голові, мені гаплик].

Круг – 1) (сомкнутая линия и перен.) коло, круг (-га), обід (-бода) (ум. обідець), окіл (р. околу), колесо; сфера, обсяг; оточення, середовище, угруповання; 2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружало, круговина, коло; 3) (диск) кружало, коло, покотело, покотьоло; 4) (круг воска) кружало, (кругла) брила воску, воскове кружало; 5) (круг гончарный) круг ганчарський: • в круг (его) обязанностей входит – до (його) обов’язків належить; • в кругу гостей – серед гостей, в гурті гостей; • в своём кругу – серед своїх, поміж своїми, серед свого гурту (товариства, громади), у своєму гурті (товаристві, громаді); • всё пошло кругом – усе пішло обертом, обертнем (М. Вовчок); • голова кругом идёт – голова обертом (обертнем) іде; у голові морочиться; • делать, сделать круг в дороге – кругу накидати, накинути, надати, окружляти; • заколдованный круг, замкнутый круг – зачароване (заворожене, закляте) коло; • идти кругом (в частности о телах небесных), идти по кругу – іти колом, колесом, колувати; • круг вопросов (обязанностей, занятий) – коло (обсяг) питань (обов’язків, занять); • круг гостей – товариство гостей, коло гостей; • круг дел, обязанностей… – обсяг справ, обов’язків…; • круг дороги – круг, кружина́; • круги на воде – круги, кружки, жмурки (-ків); • круги перед глазами – кружала, кола; • круг лиц, которым разрешается… – кому саме дозволяється…; • круг напряжений – круг напруги (напружин); • круг (общество) людей – коло (гурт (-ту), громада) людей, товариство, (слой) верства; • круг обязанностей – обсяг обов’язків; • круг около луны – кружало; • круг проволоки – кружало, кружалок (-лка); • круг семейный – родинне коло, родинне оточення; • круг (сфера) действий – коло (круг) діяльности; • круг сыра – кружало, (гал.) плесканка; • круг (цикл) предметов рассмотрения – обсяг чого; • люди известного (своего) круга – люди певного (свого) кола (товариства), певної верстви громадської, певного (свого) гурту (кругу), певної (своєї) громади; • на круги своя (библ.) – на круг свій; • начертить круг вокруг чего – накреслити круг навколо чого, (устар.) обцирклювати, обкружляти що; • он не ограничивается узким кругом своих дел – він не обмежується вузьким колом своїх справ; • описать (сделать) круг – описати (зробити) коло; • площадь круга – площа круга; • поворачивающийся в виде круга – кругойдучий; • придворный круг – двірське коло; • продавать на круг – продавати на гурт; • садиться, ставать в круг (кружок), кругом – сідати, ставати колом, кружка, кружкома, кружалом; • спиться с круга – розпиячитися, розпитися вкрай, спитися з гурту; • судный круг – судне коло; • тёмные круги вокруг глаз – синці (темні ободи) попід очима; • тем путём ехать — большой круг делать – тудою їхати дуже обхідно (кружно); • широкие круги общества – широкі громадські кола, загал (-лу); • широко известен в узких кругах – (шутл.) широко відомий у вузьких колах; • это входит в круг его обязанностей – це належить до його обов’язків. [Над глибоким кругойдучим яром стоїть у руїнах колись-то пишний замок (П.Куліш). І так щодня все вужчає те коло, що в йому я все тихше ворушусь (Б.Грінченко). Вітряків окіл крилатий Бендери мов обгородив (Є.Гребінка). Споконвіку і до віку ходить колом без кінця (планета) (В.Самійленко). Ой колом, колом догори місяць іде (Пісня). Колесом сонечко, колесом вгору йде (Пісня). Усі мовчали, стоячи колом біля однії парти (Б.Грінченко). Сідайте ж бо кружка та слухайте (М. Вовчок). Парубки обсіли кружалом її хату (М. Вовчок). Поскидали у воду трупи; ти дивилась, як розстелялися-стелились круги широкії над ним, над сином праведним твоїм (Т.Шевченко). Шубовснув у воду, і вода широкими кружками побігла від нього (М.Коцюбинський). Землистий колір обличчя, синці попід очима (М.Коцюбинський). Письменство росло й розвивалося само і все більшу громаду людей до себе прихиляло (С.Єфремов). Обсяг ідей, що посовують наперед людськість, не вичерпується межами минулого й сьогочасного життя рідного народу (Б.Грінченко). Загал так званого «українофільства» (Б.Грінченко). Аж кружало витоптав, танцюючи (А.Свидницький). Перед домом у дворі було навіть кружало, засаджене кущами та квітками (І.Нечуй-Левицький). Біліє пісок на круговині, що вирівняно перед верандою (С.Васильченко). Хто кругу не боїться, той далі становиться (Пр.). А все-ж зайва кружина: ходи навкруги — через двір, вулицею, знов, двором (О.Кониський). Шлях ваш коротший; я ж надати круга мушу: ви виграєте аж два дні над мене (П.Куліш). Довелось доброго кругу накинути, щоб небезпечне місце обминути (М. Грінченкова). У раду, до суднього кола (Б.Грінченко). Наче те проміння, що ореолом розходиться з сонячного кружала (А.Кримський). Мов покотило червоніє, крізь хмару сонце зайнялось (Т.Шевченко). Зелені кружала перед заплющеними очима (П.Мирний). Заплющу очі: вогняні кола танцюють і сиплють іскри (М.Коцюбинський). Було їх при тій отарі шестеро: всі посідали кружкома на шкурі, та перш підсунули Дон Кіхотові перевернуте корито і з незграбною чемністю попрохали гостя сісти (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Їм дорога видавалася прямоїжджою, і тільки юнак в осередді майбутнього бачив у ній круговину (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). І от ми втрьох накинули круга аж поза передмістям, щоб не попастись кому-небудь на очі (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Були ще різні печені, кури, качки, дичина, а після цього пудинги, потім плесканка з різних сирів, а потім мокко й коньяк із ніжними бісквітами (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). На той галас його цуцики спершу озвалися скавучанням, далі почали гавкати, а потім протяжно завили усі четверо, гасаючи кружкома кімнатою (Л.Кононович, перекл. Луї Ґію). Що ширше коло твоїх друзів, то далі ти від них стоїш].

Макинтош – (англ., в разн. значениях) макінтош. [Нині, сидячи за своїм хатнім «Макінтошем», перекладаю «Щасливого подорожанина» Дерека Волкота, чудово знаючи, що жоден український видавець сповна розуму не візьметься публікувати такої книжки в осяжному — щонайменше п’ятирічному — відтинку майбутнього (О.Забужко). Над’їжджають шуби, фраки, Макінтоші, шапокляки, Там краватки, тут жабо; Скрізь снують шпики-філери, Як холери, їй же бо… (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Вона натягла на себе старий бузковий макінтош і вислизнула з будинку через бокові двері (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса)].

Малоросс, малоросска, малороссиянин, малороссиянка – украї́нець, украї́нка, (диал.) ру́син, ру́синка, русна́к, русна́чка, (ирон. или пренебр.) малоро́с, малоро́ска, (устар.) малору́син, малору́синка. [Я справжній малорос, я в дитинстві не говорив інакше, як по-малоросійськи (А.Чехов). Знаєте, що таке малорос? Ні? Паршивець, просто кажучи, ні те ні се. Він, бачите, собі з походження — українець, з виховання — руський, з переконань — неук у всьому, що торкається рідного народу, по вдачі — боягуз, себелюб, раб. От це — малорос (В.Винниченко). Що ж таке малорос? Це — тип національно-дефективний, скалічений психічно, духово, а — в наслідках, часом — і расово (Є.Маланюк). Як індивіди українці могли вижити – за умови беззастережного прийняття нової-старої ідентичности, яку насаджувала імперія: ідентичности малороса чи, як каже Андрухович, совоукра, такого собі хохлацького П’ятниці, що покірно приймає мовну, культурну і політичну вищість великоруського Робінзона (М.Рябчук). На покосах стоять бур’яни, нетямущі немов малороси (Любомир Стринаглюк). Малороси — не орли. І не Орлики. Малороси й новороси, малоновороси й недороси — та ж німа риба, котра ніколи не заговорить, як понесе її орел понад моря і пустить в своє старе гніздов’я (Д. і Т.Кремені). Серпневий вітер від сльози солоний На рідних землях — як в чужім полоні Надії попідтинню розбрелись Майбутнє, як завжди, лише здалося Вкраїнцями назвались — малороси Сумний Мойсей сумний зібравсь кудись (Віктор Мельник). Чи живеш біля моря синього, Чи в степу, чи обіч гори, Ти не будь малоросом, сину мій, Українською говори (Валентина Бондаренко). Чолобитна челядь кров зі столу змила. Сутінками стелить сатанинська сила. Підніміть повіки Вія-малороса! Маски і музики… Via Dolorosa (І.Римарук)].

Мёд – 1) мед, (диал.) мід , (в детск. языке) ме́дя; 2) (напиток) мед, (зап. мід), медо́к: • арбузный мёд – кавуно́вий мед, кавуно́вий бекме́з; • банный мёд – відто́плюваний (вито́плюваний) мед; • брушёный, запечатанный, печатанный мёд – ши́тий (заши́тий, скле́плений, заскле́плений, забрушо́ваний, забру́шений, запечатаний) мед; • вашими [бы] устами да мёд пить – вашими [б] устами та мед пити (Пр.); якби ж то так було, як ви кажете; • заправлять мёдом – медити; • капля (частица) моего (вашего…) мёда есть в чём – крапля (краплина) мого (вашого…) меду є в чому; • коли мёд, так и ложку – як мед, то й ложка (то й ложку) (Пр.); коли мед (як мед), то й ложкою (ложкою) (Пр.); тобі як мед, то зараз і ложка (Пр.); • красный мёд – греча́ний мед; • крупичатый, засахарившийся мёд – скрупні́лий (покру́плий, зцукрі́лий, зцукрува́тілий) мед, покру́пини; • липовый, казанский мёд – ли́повий мед, ли́пець, липни́к, липняк; • ложка дёгтя в бочке мёда – ложка дьогтю в бочці меду (Пр.); • малиновый мёд – мали́новий мед, малинник; • мёд вываренный из сладкого сока плодов – (сгущенный сок, искуственный мёд) бекме́з (бекмес); • медовый месяц – медовий місяць; • мёдом не корми кого – медом не годуй кого; меду не давай кому; • на языке мёд, под языком лёд – на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок) (Пр.); • не мёд – не мед; не з медом; • носить мёд – медувати; • отсутствие, недостаток мёда – брак (нестача) меду; безмеддя; • падевой мёд – медо́ва падь; • подрезной мёд – підсі́к, підріз; • питаться мёдом и акридами – живитися акридами та диким медом; • питейный, варёный, брожёный мёд – питни́й, гра́ний мед; • содержащий мёд – медистий, медний, медяний, медяні ший; • сотовый, цельный мёд – щільнико́вий мед; • твоими б устами мёд пить – твоїми б уста́ми та мед пи́ти; • центробежный, выпущенный, жидкий мёд – центрофуго́вий (спускни́й) мед, патока; • ягодный мёд – я́гідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусу́лес, мусу́лець, муселе́ць. [Аби мед, а мухи налізуть (Пр.). Гризуться, як чорти за мед (Пр.). Ой нап’яли козаченьки Червоний намет, Та й п’ють вони горілочку, Ще й солодкий мед (Н.п.). Та й ми в ба́тька були́, мід-горі́вочку пили́ (Пісня). Журба́ в шинку́ мед-горі́лку поставце́м кружа́ла (Т.Шевченко). Ведмі́дь мед доста́є з де́рева, а його́ бджо́ли куса́ють (М.Вовчок). Гра́є, як стари́й питни́й мед (І.Нечуй-Левицький). Чо́рна му́шка, що в густи́й мід залі́зла (В.Стефаник). Забігали, заговорили блазні — одні щасливі, другі — вкрай нещасні. Стань збоку, подивляючи вертеп. Лише добудь вистави до кінця. Не мед, здається, навіть глядачеві? Усе — дарма. Довліє злоба дневі і дотлівають рампові сонця. Ти в межипросторі. І — посеред. Життя і смерть — оце і вся вистава. А німота заходить, ніби слава. Проте й вертепна слава — теж не мед (В.Стус). О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних слів. Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава —  це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Щойно ми народились, Нам вручили по ложці І сказали: в майбутнім Вас чека бочка з медом. Треба йти прямо-прямо Треба йти й не звертати, Й ви побачите бочку Й буде в бочці тій мед. Й от, здається, збулося — Ми по вуха в тій бочці, І було б все, як треба, Тільки в бочці — не мед. Неймовірно, але факт, мед — це відрижка комах, яка є напівперевареними виділеннями статевих органів рослин (Ю.Позаяк). У мене всередині — бджоли, пухнасті і теплі: Медують, із болю і солі витворюють Всесвіт. У мене всередині — сповнене відчаєм пекло, В якому безрото кричать недоношені весни (Ірина Шувалова). Вуж випав із машини і поповз велетенським слимаком до мерії. Зупинявся, відхекувався, протирав чоло хусточкою — хоч викручуй. Ця істота, наповнена мертвими бджолами своїх бажань, яким не судилося назбирати медку, не викликала жодного співчуття (О.Ульяненко). — Коли б то Бог дав, чоловіченьку, таке діло нам он як знадобиться! Тільки скажи мені, будь ласкав, що воно за острів, бо я його не тямлю. — Не ослячим язиком мед лизати,— одказав Санчо. — Слушного часу втямиш, жінко, усе, сама здивуєшся, як тебе васали вельможною величати будуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони допомагають сушити інжир, ліплять бублики, а потім варять їх у бекмесі у власних казанчиках (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Страшний кляп, медом помазаний (С.Є.Лєц). Всі бджоли прилітали з медом, а одна — така маленька і вредна — з дьогтем…].

Мечта – 1) мрі́я, (мечты, мн.) мрії, (ещё) солодкі сни; (химера) химе́ра, ви́мрійка; 2) (иллюзия, призрак) мана́, ома́на, мара́, ма́рево; 3) (действие) мрі́яння, ма́ріння: • взлелеянный в мечтах – виплеканий (викоханий, випещений, зголублений) у мріях; омріяний (умріяний); • мечты о чём – мрі́ї про що; • несбыточная (тщетная) мечта́ – незбу́тня (нездійсненна, химе́рна, примарна, марна) мрі́я, химе́ра, мара́; • пустая мечта́ – химе́рна (даре́мна, марна) мрі́я; • предаваться мечта́м о чём – порина́ти в мрі́ї, снува́ти мрі́ї, ма́рити, мрі́ї гони́ти про що; (пустым, несбыточным) химе́ри гони́ти про що, літа́ти в хма́рах, заліта́ти (зано́ситися) в хма́ри; • сладостная мечта – солодка мрія; • создать мечто́й кого, что – ви́мріяти кого́, що; • сокровенная мечта – заповітна мрія; • это было мечто́й всей моей жизни – це була́ мрі́я всього́ мого́ життя́. [Ті часи були для мене щасливі. І тепереньки, коли оце моя душа направлена поетично, вони встають в моїй уяві, неначе пишні мрії фантазії, що були, та навіки минули і ніколи не вернуться (І.Нечуй-Левицький). Не встигли Улас та Юрко добре роздивитися на ту мрію, вона щезла (І.Нечуй-Левицький). Море далеко леліє так ніжно, як мрія (Л.Українка). Сестрице люба, я тобі бажаю Ясного щастя (коли се не мрія!) (Л.Українка). Чи не до́сить вже ілю́зій і даре́мних мрій? (М.Вороний). Мину́лися наді́ї-мрі́ї, не бу́де дру́гої весни́ (Б.Лепкий). Що ща́стя? Се-ж ілю́зія, се при́вид, тінь, ома́на (І.Франко). Суса́на снува́ла мрі́ї про кра́щі часи́ (М.Коцюбинський). Що б я дав, щоб ти спочила трохи та була зараз зо мною! Але це тільки мрії! (М.Коцюбинський). Перед ним на ослоні сиділа його колишня мрія, свіжа та гарна, як квітка (М.Коцюбинський). Усе́ про грапі́в та князі́в химе́ри го́не (Мова). Ходила в церкву, звісно, як годиться. Гладущики сушила на тину. Така була хороша молодиця і мала мрію гарну і чудну. У ті часи, страшні, аж волохаті, коли в степах там хто не воював, — от їй хотілось, щоб у неї в хаті на стелі небо хтось намалював (Л.Костенко). Ображайся на мене як хочеш, Зневажай, ненавидь мене — Все одно я люблю твої очі І волосся твоє сумне. Хай досада чи гнів жевріє, Хай до сліз я тебе озлю — Ти для мене не тільки мрія, Я живою тебе люблю (В.Симоненко). Після Різдва вони почали спати в одному ліжку, і пан Миколай ще раз пересвідчився, що все омріяне приходить до нас тоді, коли вже й не знаєш, чи потрібно тобі воно (В.Кожелянко). — Браття моє миле,— знов прийняв слово священик,— кажу ж вам, що зроду не було на світі ніякого Фелісмарта Гірканського, ані Сіронхіля Фракійського, ані жодних інших рицарів, що то про них у романах пишеться: то все вигадки і вимрійки моторних голів, а складаються ті книги, аби людей розважити, як ото, ви кажете, женці та косарі розважаються, читаючи. Коли хочете, то й забожусь, що таких рицарів вправді не існувало, таких подвигів вони не звершали, і таких нісенітниць ні з ким бути не могло (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Антуан не живе своїм життям, він його вимріює з широко розплющеними очима (Я.Кравець, перекл. К.Панколь). Найлегше здійснити мрії, в яких не сумніваються (А.Дюма). Надії певне збуваються. Бо їх щораз менше (С.Є.Лєц). Майбутнє належить тим, хто вірить у красу своєї мрії (Елеонора Рузвелт). 1. Плани на майбутнє, що не відповідають вашим фінансовим, розумовим і фізичним можливостям, називаються мріями. 2. Мрії збуваються… У певний момент… Найчастіше цей момент називається «Вже на фіг не треба». 3. Є мрія? Іди до неї! Не виходить іти? Повзи до неї! Не можеш повзти? Ляж і лежи в напрямку мрії! 4. — У тебе є мрія? — Є. Хочу кинути пити. — Так, кинь. — А як потім жити без мрії?].

Наваристый – наваристий: • наваристый суп, бульйон, борщ – наваристий суп (юшка), бульйон, борщ. [Мати, поставивши перед Василем тарілку наваристого борщу, була не менш здивована з його байдужості до любимої страви (Ю.Яновський). Добра штука — горох, подумав тоді Григорій, ковтаючи голодну слинку, бо згадалися йому наваристі супи і кулеші з гороху, що їх варила ще мати, покійна, горох родив на їхньому клинці, згадалися сковороди з білими горохвяниками, їх треба їсти гарячими, із підсмаженим салом (Володимир Дрозд). Коли посідали за стіл, пан Мартин прицмокував від задоволення язиком, куштуючи смачні напої та не менш смачні страви, йому сподобалося все: і наваристий борщ зі свіжою зеленню, і пшеничні пампушки з салом та часником, і гречані млинці з сметаною, і шулики з маком та медом… (В.Малик). Розкладала полумиски й горщики, ринку й таріль, і тільки-но торкався посуд простеленого обруса, як у ньому з’являлася їжа, та ще й неабияка: борщ м’ясний, наваристий і присмачена салом каша до нього, печені качки, гречаники, вареники і сластьони. Іван аж білий став, дивлячись на те багатство… (Валерій Шевчук). Якщо в хаті смачно пахне свіжовипеченим хлібом, Якщо на плиті булькає наваристий борщ, А в філіжанці духмяниться кава. Якщо я вільно кажу, що я хочу, як хочу, і кому хочу Тією мовою, якою я хочу, і мене при цьому розуміють, Якщо я дружу з сусідами і вважаю їх прекрасними людьми, Хоча вони й зовсім не схожі на мене. Якщо я маю змогу займатися улюбленою справою Та ще й отримую за це гідну платню. Якщо я впевнена, що в новинах мені завжди скажуть правду, А товари, які мені пропонують купити, тільки якісні й корисні. Якщо я знаю, що моя дитина в цій країні матиме прекрасне майбутнє… То яка, нафіг,  національна ідея мені ще потрібна??????!!!!!!!! (Галина Каранда)].

Навостренный, навострённый – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, насторо́чений, понасторо́чуваний. [Старі слова говорить Гудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (М.Коцюбинський). Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (І.Франко). З радістю спостерігаючи, що увагу слухачів він заполонив, в моментах зупинки почуваючи їхнє чекання дальшої фрази, ту нашорошену мовчанку, що краще за оплески надає промовцеві проречистості, він почав оглядати аудиторію, силкуючись в обличчях присутніх викрити майбутнє своєї тут праці (В.Підмогильний). Йому пропонував Охріменко нагострений держак своєї алюмінієвої ложки, але Ляшенко відмовився, бо коли побачить наглядач, то ложці не буде нічого, а камеру буде покарано за такий держак тяжко, а за скіпочку не буде нічого (І.Багряний). Низ дошки гладенько виструганий і там планка легко сунеться крізь дужки, зроблені з дроту. Кінець її, який б’є до прорізу, має в собі нагострений цвях: протинати горло ховрахові (В.Барка). В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Г.Тютюнник). Їхав назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка, мовби відчувши Сивоокову потребу якомога швидше втекти до своєї церковці, жваво дріботіла копитцями; але Сивоокові й того було замало, він, знай, підганяв віслюка, кричав на нього: “Чох! Чох!”, його дратували нашорошені високі віслячі вуха, наставлені неначе для того, щоб вловлювати все його збентеження від несподіваної події, що сталася в білому палацику Агапітовім; він тяжко ненавидів і віслюка, і вулиці цього великого чужого міста, і натовпи розледащених нероб попід емволами, ненавидів Агапіта, якому припекло кудись відлучитися сьогодні зранку, ненавидів ту молоду ромейку, що трапилася йому, не знав її імені, не знав, хто вона й що, — була ромейка і то вже досить, намагався тепер виправдати свою нестримність, ромейка видавалася йому як відплата за все, чого зазнав у цій землі, то була його помста пиховитій і жорстокій Візантії; жінка хизувалася своєю красою, своєю безсоромністю, засліплювала своїм тілом, як засліплює Візантія своїми награбованими багатствами, — і він помстився, він інакше не міг (П.Загребельний). І разом з тобою ми заходимося визбирувати роздаровані уста, очі, пам’яті, погляди, губи, плечі, розшукаємо все — до найменшого панігтя, щоб, затиснена в себе як в кулачок, ти ставала цільною і неушкодженою, реставрована для мого охриплого горлового шепоту щастя. Поки ж тебе немає, ти виповнюєшся на мене самого. Чекання, вибираючи мене, обростає гудками, пострілами, криками, заким не стане тобою, лишивши мені велике нащулене вухо — відчути визубрені твої підбори самотні (В.Стус). Джез підскочив і випростався, нашорошений. Це був таки Еміліо. Жодної помилки — його голос, воркітливо-котячий тон (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Навстречу – назу́стріч, на́встріч, (редко) навстрі́т, зу́стріч, у́стріч, стріч кому́, кого́, навпро́ти ко́го, про́ти ко́го: • выслать кого навстречу кому – ви́слати кого́ назу́стріч кому́, перестрі́ти кого́ ким; • выходить, выйти навстречу кому – вихо́дити, ви́йти назу́стріч кому́, (лок.) устріть кого; виходити, вийти проти кого; • идти навстречу – перестріва́ти кого́, перестріча́ти, перестрі́ти кого́; (оказывать содействие) сприяти, посприяти, допомогти кому, чему; • навстречу солнцу – назустріч (редко, навстріч) сонцю. [Йде додо́му, а я молода́ про́ти йо́го (Пісня). Боса стала серед шляху, Втерлась рукавами. А москалі їй назустріч, Як один, верхами (Т.Шевченко). Іду шляхом, — боюсь так, що й сказати не можна! Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М.Вовчок). Що далі забувалася небіжка Чайчиха, то знов Пилипиха робилася похмурніша — важким духом стала дихати вона на зятя. Спершу раділа, що він з дому часто одгоджається, а там завважила, як його дожидає Маруся, як устріч йому виходить… По ниточці до клубочка, як-то кажуть, і Пилипиха вже вмічати почала, що дома він не говорить і смутує, а йде — вибирається з господи — то й очі блищать… (М.Вовчок). Гадю́ка їм навстрі́т (С.Руданський). Ось він зу́стріч (П.Куліш). Почу́вши, що князь Вишневе́цький вте́ком з лі́вого бо́ку Дніпра́ на пра́вий перехо́дить, перестрі́в Хмельни́цький його́ свої́ми посланця́ми (П.Куліш). Назу́стріч ма́тері біжи́ть дівча́ (М.Коцюбинський). Стрів несподівано Марту. Ішла назустріч (М.Коцюбинський). Іде́ нам на́встріч. О́нде хтось у́стріч ї́де (АС). Навпро́ти тіє́ї маніфеста́ції йшла дру́га (Рада). Спинившись коло ґраток над кручею, вони дивились, як сунули по схилу світлячки узвозу, виплазовуючи назустріч згори та з підгір’я і несподівано розминаючись у ту хвилю, коли мали зіткнутися. Велика ріка темніла внизу перед ними, позначена вздовж надбережними ліхтарями й вогнями Труханова острова (В.Підмогильний). В їхньому гурті він переживав солодкі хвилини не затьмарені ні думками про майбутнє, ні спогадами минулого, почував у собі дивну повінь існування, що дає радість саме з себе, не потребуючи ні надій, ні планів. Він мав себе птахом, що спиняється в повітрі на розгорнутих крилах, обнімаючи маленьким оком розкішну землю, квіткою, що розкриває вранці маківку, проливаючи запашність назустріч сонцю (В.Підмогильний). І вужчає благенька смужка літ, мов тінь твоя, що йде тобі назустріч і врочить, врочить… Ось і заламалась твоя дорога. Темінь. Прірва. Край (В.Стус). І каже дяк: — Яка там подобизна? Коли земля здригнулась від копит, назустріч Радзивіллу вийшов Тризна, печерський пресвятий архимантдрит (Л.Костенко). У поблизьких од Києва землях навстріч княжні дзвонили, били клепала, гуділи роги, бояри стрічали на межі своїх вотчин з припросинами й частуваннями, священики виходили з молитвою, люд проводжав дитину-княжну слізьми, дарами й клечанням (П.Загребельний). Всі виходили навстріч, зчиняли веселу варвітню, а потім разом заходили в різьблений будинок (Петро Сорока). Почувши тії речі Дон Кіхотові, вирішили всі, хто слухали його,. що то, певне, якийсь божевільний, і почали страшенно реготати, але той регіт іще більшого додав огню рицаревому гніву. Не говорячи більше ні слова, Дон Кіхот видобув меча і кинувся до ношів. Тоді один із носіїв, поставивши замісто себе запасного, схопив дрючка чи то сішку, на яких ноші під час перепочинку обпирають, вийшов назустріч напасникові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вдивляюсь я в травневу синю ніч, в якій світи ведуть свої дороги, і вірю я, що вічності хоч трохи несу в собі. Вона, зіркам навстріч, летить, і рине, й тріпотить з тривоги… Це зву душею (М.Бажан, перекл. Р.М.Рільке). Не женись за грошима — іди їм на зустріч (Арістотель Онасіс). Іди назустріч ближньому — не дай йому зайти з тилу (С.Є.Лєц). Якщо ти йдеш мені назустріч — значить, нам не по дорозі].

Ностальгия – (греч.) ностальгія, туга за батьківщиною. [Матері не сподобався Кавказ, бо вона боялася «розбійників», як вона казала, а насправді її, як і батька, туга за батьківщиною примусили покинути цей чудовий край і повернутись на димний, суворий, але рідний Донбас (В.Сосюра). Слухач добре пам’ятає власні найяскравіші враження, вони поза конкуренцією. Ось і гастролюють переважно старі герої, бо ностальгія — одна з головних ментальних кнопок, на яку можна тиснути безкінечно (Олександр Сидоренко). Ностальгія — любов до батьківщини, яка знайшла собі добру роботу за кордоном (Є.Головаха). Якщо життя не винагороджує за чесноти, то чому має давати нам теплі, приязні почуття наприкінці? Якій такій еволюційній меті може слугувати ностальгія? (В.Кузнецова, перекл. Д.Барнза). І не забуваймо: теперішнє — це минуле, про яке з ностальгією згадуватимуть люди в майбутньому (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). — Ностальгією не страждаєте? — Вирішивши, що йдеться про щось, пов’язане із носом, Чонкін відповів, що нежить є (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Мрія — це як не налита склянка, а ностальгія — це вже склянка випита].

Обозримый – осяжний, оглядний, озорий, доступний для огляду; • обозримое будущее – осяжне майбутнє.

Осуждающий – який (що) засуджує (осуджує), осу́дливий, огу́дливий, пересу́дливий; осудник, огудник. [А пересудливі жінки Побрали ще й ложки, Бо мали ту надію, Як море стане закипать, Щоб юшки добре посьорбать (Л.Глібов). Раз Радюк йшов попід одним домом і в одчинені вікна почув, як осудливі панії потріпували його ймення, судили й ганили його за напрямок. Він вернувсь додому і, не довго думаючи, зібравсь і переїхав на службу на Кавказ, де його принаймні ніхто не знав і не потріпував його доброї слави (І.Нечуй-Левицький). Дека кидає на мене замислений, осудливий погляд, каже, що Юлі так жити не можна, вона заслуговує на краще (А.Дністровий). Погляд був саме дивним – не осудливий позірк очей, а так, сумне глузування над переляком і розгубленістю вже колишнього товариша, з яким, без ніякого сумніву, вже ніколи не доведеться знатися в майбутньому, бо, бач, розійшлися життєві стежечки на різні боки з обраної колись дороги (Ю.Завгородній). — Знаєш чого, чоловіче? — одказала Тереза.— Бо є така приказка: хто тебе вдяга, той і роздяга. Як убогий іде, то люди на нього чи глянуть, чи не глянуть, а за багатим усяке зирить, найпаче за скоробагатьком, і вже не обберешся пересудів та перегудів, бо ті огудники в нас на вулиці раз у раз бджолиними роями гудуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Отношение – (к чему) ставлення, стосунок, (между людьми, государствами и т.д.) відносини, (сношения) зносини, (о личных) стосунки, (причастность) причетність, (матем.) відношення; (канцелярское) лист, завідомлення: • благожелательное отношение к кому, к чему – ласка, прихильність (прихилля) до кого, до чого; • близкие отношения – близькі́ відно́сини (стосу́нки); • быть в дружеских отношениях – дружи́ти, (о женщ. ещё) подругува́ти; • в приятельских – приятелюва́ти, товаришува́ти, товариши́ти, товари́ство води́ти; • быть в любовных отношениях – коха́тися, люби́тися з ким; • быть во враждебных отношениях – ворогува́ти; • быть в фамильярных отношениях – панібрата́тися; • в хороших, миролюбивых – у до́брій (з)ла́годі, у до́брості жи́ти з ким, горну́тися до ко́го; • быть в хороших отношениях с кем – мати добрі взаємини (стосунки) з ким; (иногда) у добрі (у добрості) жити з ким; • в близких, интимных отношениях быть, находиться с кем – у близьких, інтимних взаєминах (стосунках) бути з ким; кохатися (любитися) з ким; • в других отношениях – щодо иншого, з иншого погляду; • взаимные отношения – взаємні відносини; стосунки; взаємовідно́сини, взаємини; • внимательное, почтительное отношение к кому – шано́ба, пошані́вок до ко́го; • во всех отношениях – з усякого (з кожного) погляду, круго́м, з усіх поглядів; усім; кругом; всіма́ сторона́ми; у всьому (в усьому); • во многих отношениях – багато в чому (багато де в чому); багатьма сторонами, з багатьох поглядів; • в отношении кого, чего – щодо (стосовно) кого, чого; що стосується кого-чого; (в сравнении с кем, чем) проти кого, чого; • в отношении количественном, качественном – з боку кількісного, якісного; • в процентном отношении – відсотково; • враждебные отношения – ворогува́ння, ворожнеча; • вступить в дружеские, приятельские, товарищеские отношения – заприятелюва́ти, затоваришува́ти, потоваришува́ти, потовариши́ти, заприязни́тися, (о женщинах ещё) заподругува́ти; • вступить в любовные отношения – зазна́тися; • вступить в фамильярные отношения – запанібрата́тися; • в этом отношении – щодо цього, з цього погляду; цією стороною; • высказывать свое отношение к чему-либо – висловлювати свій погляд на що (своє ставлення до чого), дава́ти свій суд над чим; • в этом отношении он… – щодо цього він…; з цього погляду він…; цим він…; цією стороною він…; • завязывать отношения – захо́дити в стосу́нки; • иметь отношение к чему – стосуватися чого, ма́ти до чине́ння з чим, до чо́го, ма́ти щось до ко́го, ма́ти прито́ку до чо́го; • имеющий отношение к кому-чему – стосовний чого, який (що) стосується кого-чого; • любовные отношения – лю́бощі, любовні стосунки; • международные отношения – міжнародні відносини; • между этими событиями нет никакого отношения – між ци́ми поді́ями нема́ нія́кої зале́жности; • мирные отношения – мирні стосунки (відносини, взаємини), сумир (згода, злагода); • на ваше отношение имею честь уведомить – на вашого листа маю за честь повідомити; • небрежное отношение к – недбале ставлення до; не имеющий отношения к делу – сторо́нній, неприче́тний; • непочтительное отношение – неповага, зневага до кого; непошана; • нерадивое отношение – занедба́ння кого́, чого́; • несправедливое отношение – кривда кому, кри́вдження кого́; • ни в каком отношении – аж ніяк не; • никакого отношения не иметь – анінайменшого стосунку не мати; нія́кого дочине́ння (нія́кої прито́ки) не мати; • ответное отношение – відпис; • отношения между событиями, явлениями и т. п. – залежність між подіями, явищами тощо; • отношения мирные, миролюбивые – зла́года (лагода), мирні відносини (стосунки); • отношения приятельские – при́язнь, приятелюва́ння, товаришува́ння; (о женщинах ещё) подругува́ння; • по отношению к кому, чему – щодо кого, чого; супроти кого, чого; • почтительное отношение – шаноба до кого; • при надлежащем отношении к делу… – при належному ставленні до діла (до справи)…; належно ставлячись до діла…; коли належно ставитися до справи…; • при хорошем отношении – за добрих відносин (взаємин); гарно ставлячись; коли гаразд ставитися; • производственные отношения – виробничі відносини; • процентное отношение – відсоткове відношення; • разорвать дружеские отношения – розбрата́тися, розрізни́тися; • разрыв мирных (дружественных) отношений – розрив мирних (дружніх) стосунків; розмир; • стать к кому в отношения враждебные, дружеские и т. п. – ста́ти на воро́жу, на при́ятельську стопу́; • это не имеет отношения к делу – це не стосується справи; • это очень полезно в том отношении, что… – це дуже корисно тим, що…; це дуже корисно з того погляду, що… [Са́ме в таки́х відно́синах стоя́ла коли́сь хоч до че́хів літерату́ра й мо́ва німе́цька (Б.Грінченко). Як-же ми́слиш ти з на́ми бу́ти? У яки́х стосу́нках? (П.Куліш). Одко́ли зазна́вся з нею мій Я́ків, – ні до́ чого став па́рубок (М.Вовчок). Турчин піднявся, стався розмир; почали викликати козацтво (Сл. Гр.). Вона того Кабицю ще в Самарі перед розмиром полюбила (Сл. Гр.). Коцюби́нський мав до чине́ння з бу́рсою, семіна́рією та прива́тними ле́кціями (С.Єфремов). Літопи́сець про́сто запи́сує, коли́ що ді́ялось не оці́нюючи поді́й, не даючи́ свого́ су́ду над ни́ми (С.Єфремов). За три тижні, відколи вони познайомились, їхні відносини установились на певному ступені, немов заклякли, так хороше почавшись, і юнак почував цілковиту неспроможність їх на дальший поступ зрушити (В.Підмогильний). Тож з усіх поглядів гарне було свято проводжання в порту, де всі, хто зібрався, мали спільну турботу про тих, що відпливали (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Та Левін був закоханий, і через те йому здавалося, що Кіті була така досконалість з усякого погляду, така істота найвища за все земне, а він така земна низька істота, що не могло бути й думки про те, щоб інші й вона сама визнали його гідним її (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Наші стосунки ні в чому не мали ані майбутнього, ані великих надій, і нам обом це було відомо (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Якийсь гімназист за мармуровим столиком каже своїй подобі протилежної статі, що тепер, очевидно, час їхньому знайомству, їхньому першому поверховому контакту перерости в щось інше, гімназистка називає це все ще товаришуванням, що видається гімназистові незрозумілою стриманістю (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Будувати правильно стосунки найважче з жінками і ницими людьми. Якщо наблизиш їх до себе — вони стають розв’язними, якщо віддалиш від себе — зненавидять (Конфуцій). Якщо не можеш змінити ситуацію — зміни своє ставлення до неї (С.Є.Лєц)].

Партиец, партийка – партієць, партійка. [На вулицях завжди красувався взірець майбутнього, що обіцяє партієць. Під тинами, де зеленіла смуга шпоришу, в холодку від тополь прилягав Свитченко і хропів. Обжмаканий, як годиться «каенесові», себто «незаможному». Село вживало його ім’я, замісно назвати когось: «ледащо» (В.Барка). Ще дужче Сєня зневажав голодранців, які сиділи позаду, — всіх отих комнезамівців, партійців, активістів, котрі були ніким, а хотіли стати всім тільки через те, що, ледацюги, світили голими сраками (В.Шкляр). Григорій ще не мав жодного завербованого партійця, але вже проводив напружену інтелектуальну роботу зі створення програми, структури і — головне — назви своєї партії. Ну, з програмою ясно: соціальна справедливість і національна гідність, а ще — свобода. Свобода як навища цінність. Зі структурою теж мороки не буде. На вершині він — голова, вождь, фюрер, далі — провід, політбюро, ближнє коло, потім — політрада, цека, дальнє коло, і нарешті — низові осередки, посполиті партійці, члени, коротше кажучи (В.Кожелянко)].

Проходящий – який (що) минає (проходить, проминає, спливає, збігає); (временный, преходящий) мину́щий, промину́щий, промина́льний, знико́мий; (проходной) прохідни́й, (идущий мимо, мимоходный) перехідни́й, перехо́жий; (звук) прохідни́й: • проходящая сейчас конференция – теперішня конференція; конференція, що проходить (відбувається); • проходящий испытание, проверку, школу – випро́буваний, переві́рюваний, вишко́люваний; • проходящий красной лентой – наскрізний, ляйтмотивний (совет. лейтмотивний); • проходящий мимо – мимобіжний, мимохідний; • проходящий поезд – прохідний потяг (поїзд); • проходящий практику – практикант; • проходящий сквозь стены – прохідний крізь стіни; • проходящий циклон – прохідний (перехідний) циклон. [Раз у ба́би перехі́дний моска́ль ночува́в (С.Руданський). Високо піднімуться всі її степові й гірські орли, і понесуть славу вітчизни у всі майбутні століття, не минущу, а вічну (О.Довженко). Всі ці народи Забирає пустеля. І загублена під згарищами Алябастрова ваза Розповідає тільки Про мале й проминальне… (Е.Андієвська). — Всі оці вчинки і багато інших, їм подібних, були, є і будуть діяннями слави, котрої прагнуть смертні яко нагороди й частки безсмертя, що належать їм за голосні їхні подвиги; щоправда, ми, християни-католики і мандровані рицарі, більше повинні дбати про славу віку грядущого, яка вічно витає в ефірних висях небесних, аніж про ту марну славу, що дається осягти в сьому земному й минущому віці, бо тая слава, хоть яка тривала, конче має скінчитися з цим конечним світом,— тим-то, Санчо, дії наші не мусять переступати меж, назнаменованих релігією християнською, що ми до неї признаємося (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чи повинні риби, що проходять через вічка невода, страждати комплексом неповноцінності? (С.Є.Лєц)].

Расходящийся – який (що) розходиться, розбігається, розбіжний, розхідний: • расходящееся косоглазие – розхідна косоокість (зизоокість); • расходящиеся ряды – (матем.) розбіжні ряди; • расходящиеся траектории – розбіжні (розхідні) траєкторії. [Хлопець заходив уже сюди по-свійськи, відчуваючи якусь полегкість, безжурність на порозі просторої зали, повінню світла перетвореної з похмурого льоху, і легко пірнав у веселий гомін одвідувачів, що строкатими парами й трійками обсідали білі мармурові столики, у брязкіт посуду, хляпання затичок, сміх і вигуки, повиті голосною музикою, що линула з помосту в кутку, об’єднуючи всю різноманітність облич і вбрання у складноту людського колективу, підтримуючи суцільність маси, що в хвилини тиші вмить розпадалась на поодинокі постаті й слова, розбіжні й далекі, принесені з невідомих осель, з незнаного життя і долі (В.Підмогильний). Паломництво в нікуди і нізвідки Є речі подорожні й просто свідки Є лінії двох колій розхідні Що поділяють наші ночі й дні (Назарій Назаров). Невиразний острах перед майбутнім посилював мої розбіжні з дійсністю мрії, але водночас підштовхував до «поганої звички», яка відволікала від них (Ігор Дубінський, перекл. Юкіо Місіми)].

Реализатор – реалізатор, (воплотитель) втілювач (утілювач), (продавец) продавець: • реализатор сценария, идеи – втілювач сценарію, ідеї; • реализатор продукции – продавець продукції. [Автор сценарію ніби говорить режисерові, майбутньому втілювачу його задумів: не забувайте про рух (О.Довженко)].

Рождение, рожденье – народження, народжування, (диал.) уродження: • день рождения – день наро́дження, уродини, наро́дини; • какого года рождения? – якого року народження?; • от рождения, с рождения – від народження, зроду; • по рождению – родом (з роду); походженням (з походження, за поводженням); • с днём рождения – з днем народження. [Так він сказав, схвильований на переломі народин нового життя; згодом його очі звернулися знову до сторінок тієї книжки (Ю.Мушак, перекл. Св.Авґустина). Мій майбутній тесть чекав за столом, з сяйливими очима доброго дядечка, як один з тих вигаданих типажів, що заявився на твої уродини з казковою несподіванкою (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Через два дні після Оскарових уродин на стіл Ліпольда лягла ціла гора розпоряджень (Г.Яновська, перекл. Т.Кініллі). Молода дружина дуже швидко потай закохалася у студента, а невблаганна доля розпорядилася так, що ректор, несподівано рано повернувшись одного разу додому з букетом троянд, подарунком для коханої на уродини, застав її в обіймах того, кого він так щедро обдарував своїм благодійництвом (Н.Іваничук, перекл. Ґ.Майрінка). Коли дзвенить телефон і Алекс відповідає румунською, Марі здогадується, що це його батьки телефонують, напевно, привітати з уродинами (М.Марченко, перекл. К.Кюсе). 1. Дні народження — штука приємна, але у великих дозах смертельна. 2. Дні народження — річ дуже корисна. Як стверджує статистика, що більше їх у людини, то довше вона живе].

Россия – Росія, (образн.) Московія, (ирон.) Раша, (презр.-оскорб.) Кацапія, Кацапстан. [Киньте, справді, Кацапію, та поїдьте в Гетьманщину (М.Гоголь). Росія — то держава грізна й велика, переконана у величі, і орел у неї двоголовий, може дзьобнути на два боки. В її жилах тече й пульсує нафта, з її ніздрів пашить голубий газ (Л.Костенко). Гуд бай раша біда наша гречка каша й кислі щі не союз був а параша упирі а не товаріщі (В.Цибулько). Почитавши чимало книжок про «погану» Росію (між іншим, найкращі з них — польські, з доби їхнього власного «поросійщення»), український читач, боюсь, так і не збагне головного, що мусило б зацікавити його найдужче: чому той сякий-розтакий «кацапський» народ усе-таки збудував доволі живучу імперію і ще живучішу культуру, тимчасом як добрі-хороші, співучі та працьовиті (а що вже древні!) українці ніяк не збудують собі бодай поганенької, а все ж власної державки, і навіть на десятому році незалежності знай тремтять, чи не причавить їх, бува, знову щиросердий сусіда у братських обіймах? Тут одне з двох: або українці мусять визнати, що «зло» справді «метафізичне», і тому воно весь час перемагає їхнє «добро», або ж — що «зло» банальне і перемагає воно тільки тому, що «добро» — з гнилинкою. Куди продуктивніше, гадаю, дошукуватися власних «гнилинок», ніж копирсатися у чужій «метафізичній» трухлявості (М.Рябчук). Не можна писати про Росію щось більше за оповідання і не написати про якусь її війну (А.Санченко). З росіянами якось ще можна мати справу; з Росією ніколи не домовишся… Треба відокремити росіян від Росії. Росія гівнистіша за росіян (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Щоб вивести Росію на нормальний цивілізований шлях, треба росіянам, усім до одного, вийти з народу (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Минуле Росії було дивовижне, її теперішнє більш ніж прекрасне, що ж стосується майбутнього, то воно вище за все, що може намалювати собі найсміливіша уява. Ось… з якого погляду слід розуміти і описувати російську історію (А.Бенкендорф). Будь-який договір з Росією вартий рівно стільки, скільки вартує папір, на якому він написаний (В.Черчіл). Якщо я засну, а проснусь через сто років і мене спитають, що тепер відбувається в Росії, я відповім: п’ють і крадуть (М.Салтиков-Щедрін). Історія про держави, чи то пак народи, які мали нещастя сусідити з Росією, повернулася до свого початку — моменту перед Першою світовою війною. Це дещо трагікомічно. Я не маю націоналістичних упереджень, але часом дуже щасливий, що моя країна з Росією не межує (Міленко Єрґович). Люди в Росії перебувають у тотальному рабстві. Кожен, хто відстоює свої переконання, — на вагу золота (Б.Нємцов).  Росія — велика країна. І не смійтеся, будь ласка, і не крутіть пальцем біля скроні. Бо саме так і є. Тільки велика країна може повернути на власній території час у протилежному напрямку. Колись вона намагалася зробити те саме з річками, та якось не склалося (К.Барабаш). Вся історія Росії — боротьба неуцтва з несправедливістю (М.Жванецький). Це не Росія встає з колін, це СССР вилазить з домовини].

Руссификация – 1) (полит., лингв., комп.) російщення, зросійщення, обмосковлення, московщення, змосковщення; 2) русифікація. [Академіки, московські блюдолизи, активно підпряглися у воза обмосковлення українського люду, починаючи від «московсько-московських» словників і закінчуючи нищенням усього, що нагадувало українське (Михайло Василенко). Русифікація — термін, що широко вживається з кінця XIX та початку ХХ ст. …, — спершу в політичній публіцистиці, а потім в історичній науці та в політології, — на означення процесів, що мали забезпечити імперську інтеграцію народів Російської імперії, а пізніше, в іншій якості, народів СРСР, доповнюючи бажану політичну лояльність мовно-культурною асиміляцією, — і тим самим позбавити їх власної ідентичності. У XVIII — XIX  ст. офіціоз користувався терміном «обрусение». В українському дискурсі вживається також термін «російщення», інколи (в минулому) — також «московщення». Деякі дослідники воліють говорити про «денаціоналізацію», «деукраїнізацію», «асиміляцію» (І.Дзюба). Коли хвиля русифікації – це об’єктивний процес і потрібний для майбутнього (історично справедливий), то чом нашим діячам культури і не служити прогресові? Чому б тоді не „перекваліфікуватись”, щоб не пхати палиць у колеса того воза, який котиться по трупах таких донкіхотів, як козацькі літописці і Капніст, і братчики, і Тарас, і «громадяни», і Драгоманов, і Франко… (В.Стус). Мій дім — масивний київський будинок сталінської довоєнної забудови, пофарбований у жовтий колір, посічений дощами та потрощений роками, стоїть на печерському пагорбі серед могутніх старих кленів, каштанів та горобин, закутий у мряку листопадової ночі. Збудований Альошиним на початку 30-х років на розі вулиць Московської та Панаса Мирного, він багато чого пережив і певною мірою уособлює долю моєї багатостраждальної країни з усіма її голодоморами, сталінськими репресіями, тотальним змосковщенням і, зрештою, героїчною боротьбою небайдужих до її долі синів творчої інтелігенції, до яких я себе все-таки, хе-хе, зараховую (А.Мухарський). Калькований з російської мови термін «русифікація» має декілька українських відповідників, які не поступаються і навіть мають переваги перед суржикоподібним утворенням. Українська назва російської мови не «руська», не «русская», не «русьская», хоча були і є спроби нав’язати українцям назву російської мови «руська», а назву росіян — «руські». Але «Русь» та «Росія» — це різні назви і похідні від них також не є ідентичними. Для українців принципово важливим є розрізняти руське та російське, у тому числі на рівні термінології. Російський термін «русификация» можна передати українськими термінами (залежно від конкретно-історичних особливостей цього явища): «росіянізація», «зросійщення», «російщення», «помоскалення», «москалізація», «московлення», «змоскалення» тощо. Декотрі з них давно вживаються в українознавчій літературі (Олег Чирков). Русифікація — це коли Київ накидав свою мову Новгороду, а зросійщення — коли Москва — Києву].

Случай – випадок, подія, пригода, приключка, оказія, (диал.) трапунок, (возможность) нагода: • благоприятный случай – добра нагода, оказія, шанс, момент; слушний (сприятливий) випадок; • в большинстве случаев – здебільшого, здебільше, здебільша; • в крайнем случае – у крайньому разі; • в лучшем случае – в найкращому (найліпшому) разі, у кращому (у ліпшому) разі; • в любом случае – в кожному разі, в кожнім разі, в усякім разі; • в некоторых случаях – иноді, инколи, деколи, часом, часами, у деяких випадках; • во всяком случае – у всякому (у кожному) разі; (зрідка) на кожний спосіб; (иногда разг.) хоч як [би там було]; • в общем случае – загалом, взагалі; • во многих случаях – у багатьох випадках; • в особом случае – в особливому випадку; • в отрицательном случае – коли ні; • в подобном случае – в такому разі (випадку); • в положительном случае – коли так; • в предельном случае – у граничному випадку; • в противном случае – інакше, в противному разі, у протилежному (у зворотному) разі (випадку), (разг.) а то; коли ні; • в рассматриваемом случае – у розглядуваному (в даному, в цьому) випадку; у випадку, що розглядається; • в случае – якщо, як бува, у випадку, у разі, на випадок [чого]; • в случае вашего согласия – якщо ваша згода, якщо ви будете згодні (згідні), у разі вашої згоди; • в случае (на случай), если – якщо (коли); на випадок, коли (якщо); у тому разі, коли (якщо, як); • в случае необходимости – якщо (коли) буде треба, якщо (коли) буде (є) потреба, за потреби, у разі потреби; • в случае несоответствия – в разі невідповідності; • в случае (неявки, отказа) – в разі, коли (не з’являться, відмовляться); • в случае отсутствия – якщо (коли) немає (не буде); • в случае чего, на случай чего – в разі чого; на випадок чого, коли б (якби) що сталося (трапилося); коли що станеться (трапиться); • в таком (подобном) случае – у такому разі, коли (якщо) так, (иногда) тоді; • в [том] случае, если [бы]…; на тот случай, если [бы]… – на випадок, коли [б]…, у тому разі, коли [б] (як[би])…, якщо [б]…, як бува…; • в том случае, когда – у тому разі (випадку), коли (якщо); • в худшем случае – в найгіршому разі, у гіршому разі; • в частном случае – в окремому випадку; • в этом случае – якщо, у цьому випадку (разі); • даже в том случае, когда – навіть у тому разі, коли (якщо); • искать случая – шукати нагоди; • как и в случае чего – як і у випадку чого; • кроме особо оговоренных (упомянутых) случаев – за винятком того, що; крім того, що; крім окремо згаданих випадків; крім випадків, які розглядалися (про які йшлося) окремо; • мы ограничимся случаем – обмежимося випадком; • на всякий пожарный случай – на (про) всяк (всякий) нагальний випадок; • на всякий случай – на (про) всяк (всякий) випадок, напровсяк, (редко) про всякий случа́й; • на крайний случай – на випадок (у разі) крайньої потреби; на крайній випадок; • на первый случай – на перший раз, на початок (на почин), для початку; • на случай чего – на випадок чого; • на самый худой случай – у найгіршому разі; • на случай чего (пожара, отъезда…) – на випадок чого; • нередки случаи, когда – часто трапляється, що; нерідко буває, що; • несчастный случай – нещастя; нещасливий випадок, лихий випадок; • ни в коем (ни в каком) случае – нізащо, у жодному разі, ні в якому (у жодному) разі, ні за яких обставин, аж ніяк, ніякою мірою; звичайно, ні; • от случая к случаю – час від (од) часу, від часу до часу, від нагоди до нагоди; • пользоваться случаем – користуватися з нагоди, з оказії; • по случаю болезни… – через хворобу…; у зв’язку з хворобою…; • по случаю (купить) – з оказії (купити); • по случаю чего – з нагоди чого, з приводу чого, у зв’язку із чим, з огляду на що, через що; • по случаю юбилея… – з нагоди ювілею…; • по этому случаю… – з цієї нагоди…, через це…; • представился (удобный) случай – трапилась, випала (добра) нагода; • при [первом удобном] случае – при [першій] нагоді, з [першою] нагодою, як буде нагода, принагідне, при нагоді, при оказії; • случай приключился – сталась пригода. [У три дні, як і гадалось, Дон Кіхот та Санчо Панса злагодили всю потребизну, втихомирили своїх — той жінку, а сей клюшницю з небогою, і смерком, аби ніхто не бачив, крім бакаляра, що зохотився провести їх аж геть за царину, пустились їхати до Тобоса: Дон Кіхот на свойму доброму Росинанті, а Санчо на вірному Сірому, із селянськими харчами в саквах і з грішми в капшуці, що пан дав йому про всякий случай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чим старшим стаєш, тим ясніше бачиш, що в цьому нещасному світі Його Величність Випадок робить три чверті роботи (Фрідріх Великий). Білявкою була й вишивальниця Жанетта Фоконьє, химерна дівчина, вдачею нахабніша від пажів, звична до того, щоб за її спідницею увивалася чимала вервечка спудеїв; цілісінький вечір майбутній священик припечатував її зневажливу лайку, адже заклався: коли б йому закортіло, то зможе здобути прихильність цієї дівулі швидше, аніж найскоріший кінь галопом домчить від ринку до храму Святого Петра; через отой закла́д знялася бійка, що переросла у всезагальну тяганину, і врешті-решт панна Жанетта, неабияк розщедрившись, власними вустами (а на тогочасному школярському жаргоні їх іменували «брамою душі») поцілувала пораненого кривдника. А вже під Різдво, дарма що на той час єдиним Зеноновим спомином про той давній трапунок був шрам на півобличчя, однієї місячної ночі спокусниця нечутно прошмигнула рипучими сходами та опинилася в його ліжку (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Фронт — це клітка, в якій нам доводиться напружено чекати, що буде далі. Ми лежимо під гратами, що їх утворюють траєкторії снарядів, лежимо в нервовому чеканні невідомого. Над нами витає випадок. Коли летить снаряд, я можу тільки пригнутись, і ще, та я не знаю, куди саме він летить, і ніяк не можу подіяти на нього. Саме ця залежність від випадку і робить нас байдужими (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). В кожнім разі я не збирався робити драму з цієї історії (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Побудуй будинок, вирости сина, посади дерево. Не можеш? Ну на крайняк змайструй шпаківню, заведи хом’ячка і не забувай поливати кактуса].

Странность – чудно́та, чу́дність, химе́ра, химе́рність, дивно́та, ди́вність, дивовижність, (причуда) дивацтво, чудацтво, чудернацтво; (капризность) примхливість, (странная особенность) ди́вна (чудна́) річ, дивне явище, дивни́ця, дивина́, дивно́та, дивови́жа: • странности судьбы – примхливість долі; • человек со странностями – чудна (дивна, дивакувата) людина, дивак; • человеческие странности – людські дивацтва (чудацтва); • что за странность? (разг.) – що за чудна (дивна) річ?; що за дивниця (дивина)? [Ми часто відмовляємося від пропозицій долі, очікуючи чогось більшого в майбутньому. Але така дивина – доля більше не спішить до нас зі своїми пропозиціями. І не важливо, чому ти відмовися — через страх чи примху. Вона не заходить у твій дім двічі (А.Куатьє)].

Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий: • сделаться счастливым – вщасливитися; • счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка; • счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому; • счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають; • счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець; счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!; • счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.). [Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!].

Телеканал – [Прикро, але доводиться констатувати, що на млин імперської пропаганди затято ллють воду українські телеканали, які стали головними провідниками інформаційної політики Кремля в Україні (С.Олійник). Історики майбутнього, можливо, точно визначать, яку роль у багатолітньому ходінні українського суспільства зачарованим колом зіграло вітчизняне ТБ, що так багато зробило для виховання малокультурного і байдужого підданого влади, — не громадянина, розумного і відповідального, а особини з електорального стада, яка розчарувалася у всьому, перебуває в соціально-летаргічному сні й прокидається лише в період виборів, аби покірно проголосувати за того або за тих, на кого вкажуть рекламні працедавці телеканалів (І.Лосєв)].

Телефон – телефон: • висеть на телефоне (перен.) – стирчати (виснути) коло (біля) телефону; • вызов по телефону – виклик телефоном; • говорить, разговаривать по телефону – говорити, розмовляти телефоном; • связаться по телефону – зв’язатися телефоном. [Привід до сутички був вельми простий — звільнилась посада секретаря в журналі, і кожна група висунула свого кандидата. І от сталася справжня парламентська криза з перемовинами, зборами й змовами, дзвонили телефони, створювались і розпадались спільні фронти, ставлено вимоги, проваджено наступи й облоги за найкращими зразками стратегії. Так тривало місяць, всі були скривавлені, але ніхто не поступався (В.Підмогильний). Рано-вранці новобранці Розігнали мені сон: Вовченята-сіроманці, Мов якісь американці, Задзвонили в телефон (І.Багряний). Душа підіймається до вищої. Душа обчислює суму площ: минуле — майбутнє — живі і знищені — правда — поезія — атомний дощ. Дракон — Атлант — телефон — калина — віра — вірус — мільярди — нулі… Життя оперує безконечно малими. Ми всі поодинці — також малі (Л.Костенко). І знову безсоромно сітив повний місяць, і знову Пантелеймон Людинюк не мав спокою. Він телефоном викликав таксі, але ще не знав, до кого має їхати — до Ліни чи до Форнарини. Після такого скандального закінчення їхньої майданної ідилії він зрозумів, що таке шизофренія у всій красі (В.Кожелянко). — Хіба ж ви знаєте, що таке життя? Ви ж боїтеся своїх власних почуттів. Ви не пишете листів — ви розмовляєте телефоном, ви не мрієте, ви їдете з коханою у недільну подорож, ви розсудливі в коханні й нерозсудливі в політиці — жалюгідне плем’я (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). — Я мушу також тобі признатися, що трохи перевищив свої повноваження як твого юридичного опікуна, коли ми розмовляли телефоном, хоча, з огляду на обставини, я сподіваюся, ми мені пробачиш. Я тоді відчув, що справа пахне смаленим (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Він так і не навчився користуватися тим телефоном. Кнопки були замалі, інструкції — надто складні. — Старого пса новим трюкам… — зізнався він Берті. — Та й навіщо мені «завжди» з кимось зв’язуватися? (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон). 1. — Алло, це секс телефоном. Я виконаю усі ваші бажання… — Люсю, це я. Хліба додому купи. 2 Народ тепер, перш ніж допомогти людині в біді, спочатку знімає цю біду на телефон…].

Торговец – торговець (торгівець), крамар, (мелкий, диал.) склепар, (купец) купець, (перекупщик) переку́пник, пере́купень, переку́пець. [Крамар — як комар: де сяде, там і п’є (Пр.). Склепар звичайно назначував ціну на всякий товар (І.Франко). У відчинених крамницях посідали заспані крамарі (І.Франко). Звідки так гвалтовно перейнявся Юрчик такою любов’ю до Косова, де на три чверті, а то й більше, було ненависних йому торгівців, — Бог його святий знає (Г.Хоткевич). Вони разом переходили кордон майбутнього. Щоправда, їй було трохи певніше — вона ж хвалилась, що батьки достачатимуть харч, а він мав тільки надію на стипендію; вона їхала на помешкання до подруг, а в нього був тільки лист від дядька до знайомого крамаря; у неї і вдача була жвавіша, а він був зосереджений і ніби млявий (В.Підмогильний). — Раз якось іду я по жидівському базару в Толедо, аж бачу — хлопець один старі якість зошити й шпаргали торговцю шовком продає, а я собі зроду до читання охочий, на вулиці клаптик паперу підніму, і то почитаю; з тієї ж то цікавості узяв я в хлопчика один зошит і по письму зразу впізнав, що то арабщина (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Інстинктивна гидливість, яку навіюють крамарі кожному, хто підступився до них і збагнув їхню суть, бодай трохи стишує жалі тих злидарів, які нікому нічого не продають (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Це було тихе місце, осторонь від ділової частини Кайзерсашерна, від Ринкової вулиці і яток торгівців старим мотлохом, крива вуличка без тротуарів недалеко від собору (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Тобі цього не зрозуміти, — сказав Ленц, — торговцеві, типовому нащадкові двадцятого сторіччя! (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Лікар радить пацієнтові-торговцю, що скаржиться на безсоння: — Попробуйте надійний засіб — лежачи в ліжку з закритими очима, уявіть собі стадо баранів і перераховуйте їх? — Пробував. Виходить ще гірше — перерахувавши, вантажу їх на потяг, везу до міста на бойню і продаю. А потім усю ніч мучуся, чи не продешевив].

Украдкой, украдучи, украдучись – крадькома́, по́крадьки, по́крадці, покра́денці, крадає́мці, тишком, тишкома́, зни́шка, ни́шком, ни́щечком, по́тай, тихце́м, (устар.) спо́тання, спо́тиньга, (тайком) по́тай, по́тайці, потає́мне, потає́нно, потає́нці, тайкома́, крадькома́. [А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком (Т.Шевченко). Віршую нищечком, грішу, Бог зна колишнії случаї В душі своїй перебираю Та списую (Т.Шевченко). Пан, нишком од панії, дав їй карбованця грошей, та не взяла Катря (М.Вовчок). Діти знов полізли крадькома на грушу (І.Нечуй-Левицький). Жвавій Прісьці обридла така повільна їда, і вона вже крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два (Л.Українка). Вони ще й не одно лихо тишком коять (І.Франко). Довкола убогої Ван-Гехтової лабораторії, поміщеної в наймленій вогкій квартирі в сутерені, почали тишком та крадькома забігати різні агенти: один другого уникав, а нікотрий не приступав прямо до діла, тільки вітрив з боків, мов собака (І.Франко). Тим часом дівчата знишка щось пошепотіли (С.Васильченко). — Де ж тут вода? — То зробіть її! — тоскно скрикнула дівчина. Терпець йому урвався, і він, озирнувшись крадькома, поцілував її. — Яке нахабство! — скрикнула Зоська. — Я люблю вас, — жалісно пробубонів Степан. — Я вам цього не дозволяла, — якнайсуворіше відповіла вона, ідучи геть (В.Підмогильний). Це була найбільша радість Климкова — покласти перед дядьком чепурно списані зошити, а самому заходитись поратися: винести миску з дьогтяною водою, витерти підлогу, де набризкано, і тихо, покрадьки, щоб дядько не обернувся, насипати йому юшки, якої сам і наварив, і гарячої та  запашної (Гр. Тютюнник). Але Стус не добирав літературного епіграфа до своїх «Палімпсестів». Не добирав, бо не мав змоги добирати, писавши у варварських обставинах радянських в’язниць і таборів, під кожночасною загрозою конфіскації й знищення написаного й дикої кари за вдіяний ним «злочин». Не мав він, так само, змоги циклізувати свої поезії, пересівати їх, відсортовувати цілком довершене від начерків для майбутнього. Списуючи свої рядки крадькома й лихоманкове, він міг мріяти хіба про те, щоб ці клаптики паперу, заповнені найдрібнішими літерами, використовуючи кожний міліметр білого простору, якось дісталися поза мури його вужчої і його ширшої, всерадянської тюрми, якось потрапили до рук тих, хто знає ціну людському духові, вільній думці й добірному слову (Ю.Шевельов). Пригинаючись до вулиці, краєчком, покрадці від людського ока, наче злодій, побіг Мотьо до Олени – Штефанової жони. Пригинці виглядав смішним, бо й так мав криві ноги, що аж пес би йому помежи ноги проскочив (Володимир Федишинець). Одного разу етапом пригнали триста чоловік німців. Бідували. Просили льоду. Не раз бувало, покраденці давав їм груду льоду, а вони мені хліб (Андрій Говіщак). — Та, доречи,— я ж зовсім забув,— а як там твоє пацаняча любов потай від усіх балетиком та ранковою гімнастикою по телебачику милуватися? (В.Триндюк). — От упізнала я його, здивувалась і зраділа, а він тільки глянув на мене крадькома, щоб татко не постеріг — він усе від нього ховається, як ми зустрічаємось десь на шляху або в заїзді. Знаю добре, що він мене любить і з тої любові пустився йти пішки, труд такий великий приймає, а я аж гину з жалю, і куди він ступенем ступить, туди й моє око біжит (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона намагається його підпоїти? Може, розраховує на те, що він впаде спати. Певно, хоче покрадьки вислизнути геть (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Іван-царевич крадькома від Царівни-жаби ходив по жабах…].

Учёный – 1) (сущ.) науковець, учений; 2) (прилаг.) науковий, учений; 3) (причаст.) учений: • не учи учёного – не вчи вченого [їсти хліба печеного]; не вчи тата дітей робити (Пр.); • учёная степень – науковий ступінь, (совет.) учений ступінь; • ученое исследование – наукова розвідка, наукове дослідження; • учёное общество – наукове товариство; • учёное сообщество – наукова спільнота; • учёный (гуманитарные дисциплины, общественные дисциплины, естественные дисциплины – гуманітарник, суспільник, природничник; • учёный секретарь – науковий секретар, секретар-науковець, (совет.) учений секретар; • учёный совет – наукова рада, (совет.) учена рада; • учёный человек – учена людина. [Учений, а кобили не запряже (Номис). А се справді перше говорив, що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (М.Вовчок). — І дасть же Господь такий талан чоловікові, та от так і не вміє його шанувати, — одказала, зітхнувши, Христя. — Піди ж ти… І вчений, і розумний, та — ба! Паничі ним гордують, — як його з п’яницею водитися! Панянки — соромляться, бояться; одні купці за нього… Що ти з гріхом чоловічим поробиш? Такий уже його гріх! (П.Мирний). — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой Господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились. Вчені вони та недрюковані! — бідкався Филін (І.Нечуй-Левицький). І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, — Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості, і голос Спотворився, неначе свист гадючий, — Що, як для вас жалом язик їх буде?.. (Л.Українка). Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав нагороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має «право на шпиталь довічний» (Л.Українка). — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Л.Мартович). Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять. Словом, обслуговую клієнтів (Л.Костенко). Замість слова “науковець” ми вживаємо “вчений”, хоча багато науковців хоч і вчені, але нічого так і не навчені. Водночас слово “вчений” усталено вживають і замість “науковий” у сполученнях “вчений секретар”, “вчена рада”. Назви наших вчених звань (які чомусь співіснують із науковими ступенями, це вже стало звичним і нікого не дивує) (Ольга Кочерга). Питання про авторський копірайт чомусь анітрохи не збентежило українського академіка (і політика), ані, тим більше, не стурбувало його питання про копірайт перекладача — дарма що статтю Карозерса український «учений» передер аж ніяк не з ориґіналу (для цього треба було би знати англійську, чого серед українських «учених» майже не трапляється), а таки з російської версії, опублікованої в Інтернеті (М.Рябчук). — І ви маєте нахабство звинувачувати бідолашного доктора Стоуна в тому, що він звичайний злодій? Чоловіка, який має стільки наукових звань? (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Ці скромні допоміжні сили великого наукового пошуку перевершили в питаннях економії навіть наукового секретаря, хоч той славився скнарістю, навіть переграли його, використовуючи, наприклад, газ із анклавів, щоб готувати собі печеню, а також усілякі ще небезпечніші раґу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Ні, ні, не вчи ученого їсти хліба печеного (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Він не знає, як там у Берліні. Ґаус підвівся. Але в Ґеттінґені він ще не зустрів жодного молодого вченого, який би не був віслюком (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Науковці мають звичку висміювати попередників, але рідко хто усвідомлює (така вже людська природа), що і їх висміюватимуть у (дуже недалекому) майбутньому (М.Климчук, перек. Н.Талеба). Науковці бувають двох видів — ті, що хочуть знати, не піклуючись, чи вважають їх знавцями інші, і ті, кого не хвилюють знання, але вкрай переймаються репутацією знавців (С.Батлер). В слові “учений” міститься тільки поняття про те, що когось багато вчили, але це ще не означає, що він чомусь навчився (Ґ.К.Ліхтенберґ). Розумні не бувають ученими, учені не бувають розумними (Лао Цзи). Якщо науковець не може пояснити восьмирічному хлопчику, чим він займається, то він шарлатан (К.Вонеґут). Науковець — не той, хто дає правильні відповіді, а хто ставить правильні питання (К.Леві-Строс). 1. Українські науковці виявили, що вже давно нічого не виявляли. 2. Досвідчений науковець — новачку: — Якщо на графіку дані не відповідають початковій гіпотезі, то роби лінії грубшими].

Физик – фізик: • физик-теоретик – фізик-теоретик; • физик-ядерщик – фізик-ядерник. [Країна, якій не потрібні фізики і в якій найпрестижніше й найприбутковіше бути посередником або менеджером, має жалюгідне майбутнє (Валентина Кузик). — Чому ви, фізики, завжди вимагаєте так багато дорогого обладнання? Математичний факультет просить лише грошей на папір, олівці й смітники, а філософський ще кращий. Йому навіть смітники не потрібні (А.Кам’янець, перекл. Мічіо Кайку). Він, єдина дитина в сім’ї, був абсолютно впевнений у своїй вищості над усіма, хто його оточував, — і всім давав це зрозуміти. <…> Усі колеги вважали Шоклі дуже неприємним, та водночас визнавали, що він був блискучим фізиком-теоретиком (Володимир Цибка, перекл.Кріса Мілера). По суті, теоретична фізика занадто складна для фізиків (Д.Гільберт). П’яний фізик відпочиває на лавочці, прикрившись підручником «Теорія поля». Прохожий: — Агроном, а нажерся як фізик].

Хайку, хокку – (япон.) хайку, хоку. [Все почало руйнуватися. Він, зомбі, дивився через вікно в сад, де вітер, що звіявся коротко, сильно і страшно, обносив вишневий цвіт. Так, він тоді помилився, хитро програмуючи у своєму хоку сценарій майбутньої розлуки. Вишневий цвіт мав сумно, світло й урочисто облетіти від лагідного вітерця — і так само сумно, світло й урочисто мали розлучатися закохані. Хрін! Воно ріже по живому (В.Кожелянко)].

Чередующийся – почережний, (попеременный) навперемінний, (почерёдный) почерговий. [Часом я запитував себе: може, вони, мої приятелі з компанії «Пордюр’єр» страждають від почережних нападів самознищення та агресивности й просто заздрять моїй майбутній долі? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].

Сало – сало, (овец и рогатаго скота) лій (р. ло́ю); (свиное топленое) сма́лець, (внутреннее) здір (род. здо́ру). [Дурне сало без хліб (Пр.). Занюхав сало, але занюхав й бука (Пр.). Гладкого, ситого Тишкевича підсадили попід пахви на коня, неначе кинули на сідло здоровий здір з салом, прикритий оксамитовим кунтушем (І.Нечуй-Левицький). На подвір’ях, як гори, лежали живцем згорілі коні й корови. Чути було немилий запах шерсті, лою і паленого м’яса (Б.Лепкий). Дайте українцеві сала — і матимете точку опори (В.Слапчук). В американців, як і в канадців, від самої згадки про сало може початись істерика. Вони, буває, навіть із ковбаси виколупують увесь тлущ і гидливо складають його на краєчку тарілки (М.Рябчук). За життя стільки сала з’їв, що соромно свиням в очі дивитися (Іван Плющ). А я сало люблю. Особливо якщо смалець з часником намастити на житній хліб, присолити та запити пивом. Чесно кажучи, це і є найвищим досягненням цивілізації, вищим за зорельоти, бластери та програвачі лазерних дисків. Чому я так кажу? А тому що хліб зі смальцем уже тисячі років не виходить з моди, і при цьому зовсім не міняється. Чого не скажеш про перелічені вище винаходи. Виходить, що сало є по-справжньому досконалим, чи не так? (брати Капранови). Мабуть, він походив із казахстанських українців. Усе забулося: і те, до якої нації належали його батьки-діди, і те, якою мовою балакали, а любов до сала зосталася (В.Слапчук). До їжі він також був жадібний, весь укутався в сало: згортки сала на потилиції, ситі щоки, товсті, мов ковбаси, пальці, цілий блищить від сала, видко, всього йому вистачало (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Він знаходить усе: коли холодно — невеличкі грубки і дрова, знаходить сіно і солому, столи, стільці, але передовсім — те, що можна зжерти. Це просто загадка; здається, він, як чаклун, добуває все просто з повітря. Шедевром його майстерності були чотири бляшанки омарів. Та ми, правда, воліли б замість них мати шматок сала (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Сало — сила, спорт — могила. 2. — Лікарю, а мені потім можна буде сала? — Якого сала?! — Ну, в майбутньому… — В якому майбутньому?!].

Бомба – (франц. от лат.) бомба: • бомба замедленного действия – бомба сповільненої дії; • влететь бомбой, влететь как бомба – влетіти бомбою (кулею, як бомба, як куля); • водородная бомба – воднева бомба. [Затримавши м’яча, що випадково підкотився йому до ніг, хлопець так високо підкинув його, врівень з будинками, що дітвора весело заплескала й загукала, крім власниці, що не сподівалась уже дістати свою цяцьку з лона небес. Але м’яч бомбою упав з-під хмар, викликавши новий вибух божевільних радощів (В.Підмогильний). Мовчиш, як покинена вагітна? Мовчиш, як бомба? Мовчиш? Думаєш — од чекання розтрісну? Думаєш — збожеволію? (В.Стус). І слухав місяць золотистим вухом страшні легенди про князів і ханів. І пропливав старий рибалка Трухан. Труханів острів… острів Тугорханів… А потім бомби влучили у спокій. Чорніли крокв обвуглені трапеції. А потім повінь позмивала попіл моєї дерев’яної Венеції (Л.Костенко). Безкнижна нація — бомба, закладена під майбутню (О.Забужко). У справжній бомбі з часовим механізмом вибухова речовина – час (С.Є.Лєц)].

Бухгалтер – (нем.) бухгалтер. [Максим спинився на порозі коло столика, де міняли гроші на умовні бляшки, і Степан запитливо на нього глянув, певний, що бухгалтер хоче погуляти, може, навіть його коштом (В.Підмогильний). Скромний бухгалтер Цибулька, який служив у львівському банку, мав не надто порядне минуле (Ю.Винничук). Ми знову з нею засміялися. Бо я знав, що її розум мандрівного бухгалтера уже обрахував мою неспроможність, і тепер шукає інше ліжко для своїх майбутніх розваг (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Він уже навряд чи кохав дружину, але звик до неї, а для бухгалтера звичка могла важити більше, ніж кохання (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Дзвінок у відділ кадрів банку: — Ви шукаєте нового бухгалтера? — Ага. І старого теж…].

Секвойя – (лат.) секвоя. [Коли я чую, як хтось — байдуже, з котрого боку — починає гупати себе в патріотичні груди й доводити, що «це наша земля», то одразу уявляю метелика-одноденку на гілці тисячолітньої каліфорнійської секвої. Присів він на неї, весь такий сповнений планів на майбутнє, і каже: моя секвоя. Секвоя, зрозуміло, у відповідь мовчить, не сперечається. Вона у темпоритмі свого існування навіть не встигає зауважити, що якийсь метелик цього ранку народився, привласнив її, ще трохи потріпався і під вечір склеїв крильця (О.Бойченко)].

Нобелевский – нобелівський. [У кожному разі я стверджую ось що: можна ще якось уявити собі появу інтелектуала, який зумів би запропонувати однаково прийнятну для Сходу і Заходу версію минулого. Але поява інтелектуала, який запропонував би однаково прийнятну візію майбутнього, видається мені чудом, гідним Нобелівської премії в усіх галузях нараз (О.Бойченко). — Чи може в Київському університеті з’явитися нобелівський лавреат. — Може… Проїздом].

Латынь – латина, латинь: • по латы́ни – по-лати́нському, по-лати́нськи, лати́ною. [Він живий ще, він ще кричить, але майбутнє його — здихання. Та він і так уже мертвий, як та латина, що тільки дідькові потрібна. От вони, ці горожани! Все це — старий порох, що треба стерти. І він до цього покликаний (В.Підмогильний). Я знав Адама Сміта перш, ніж дійшов до дробів. Потім настала черга латини, яка батькові була до шмиги не більш, аніж мені, і тому ми відчували велике невдоволення — кожен собою й одне одним (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Латинь вважають мертвою мовою ще й тому, бо що більше нею говорять лікарі, то менше шансів у пацієнта залишитися живим].

Подонки – (остатки) поде́нки, оде́ньки, оденки, по́диння, поді́ння; (осадок) гу́ща, фус, фу́си, поскрібки, недопитки, (общества) покидьки, (ед. подонок) покидьок: • подонки человечества – поде́нки лю́дства (лю́дськости); • подонки общества (перен.) – по́ки́дьки суспі́льні, грома́дські, покидьки (потолоч) суспільства, по́толоч суспі́льна или по́диння (зап. по́динє) суспі́льности, поде́нки суспі́льства. [Капу́сти ті́льки поде́нки зостали́ся в ді́жці (АС). Він відзначив у собі певне вагання, якусь, хоч і хвилинну, занепалість — словом те, що можна назвати легкодухістю. А права на це він, на свою власну думку, не мав жодного. Він — нова сила, покликана із сіл до творчої праці. Він — один з тих, що повинні стати на зміну гнилизні минулого й сміливо будувати майбутнє. Навіть за ту пахучу цигарку, покидьок якогось панича, його брав тепер сором (В.Підмогильний). В ньому був сум за дитячими роками й жаль за минулим, що на відстані набуває чар, незалежно від якості, і він сам надіявся, що ця тихенька скорбота розвіється, як танущий туман. А може, це просто були оденки тих невиразних хотінь та неоформлених прагнень, що роз’ятрює в серцях весна, нашіптуючи облесні слова про майбутнє, розпалюючи спрагу, обіцяючи якісь зміни, якесь простування, яка збуджує і бентежить душі різноманітним насінням, що, замість трояндами розквітнути, проростає частіше цупким полином (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Він так прагнув чого-небудь надзвичайного, і те, що з ним заговорив цей чисто виголений бистроокий представник суспільного подиння, з низьким голосом і тілом атлета, заговорив з моторошною, але приязною усмішкою, мало для нього, втомленого умовностями свого оточення, всю принаду несподіваної пригоди (М.Рябова, перекл. О.Генрі). — Це тому, що ти став поліцаєм, — докинув Хосе. — Ця робота вимотує всього. Та й не для тебе вона. Поліцаєві треба мати кам’яне серце, бути справжнім покидьком, якщо на те. А ти з біса вразливий (С.Бощевський, Л.Олевський, перекл. М.В.Льойоси)].

Выкормыш, прост. – годованець, вигодованець, годованка, вигодованка. [Ви, може, чували, що як вони ще жили в Полтаві і покійний Терпило жив був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця (І.Котляревський). — Це моя годованка! Я її, сирітку, вигодувала й виростила змалечку. Помилуй її! (А.Кащенко). — Я, — докінчує він і віддихнув легше, — я, по правді, не багатирський син, а бідний сирота. Я годованець — підкинена дитина… (О.Кобилянська). Отож хіба дивно, що така прикра годованка досиділа в дівках до двадцятьп’ятки: кому дівка-тичка, та ще та, що знається з нечистим, до серця припаде?! (М.Матіос). Щоправда, ті, хто уболіває за майбутнє Росії, побачили  в  цьому «другому пришесті» енкаведистського годованця  «мрач­ное  предзнаменование» не лише для Заходу і, звісно, для України, а й для самої Росії. Лише біснуваті імперіалісти на кшталт «філософа з гнилими зубами» Дуґіна теревенили на екранах телебачення, що задля новоявленого «лидера нации» варто потоптати навіть конституцію, щоб Путіна «обрали» президентом на третій термін (О.Гринів)].

Экзаменуемый – (сущ.) іспитник, (прил.) іспитований, екзаменований. [Щосили розпихаючи іспитників, хлопець вибився на площинку й побіг на третій поверх. Ну що як він спізнився, як комісія вже закрилась? (В.Підмогильний). Загалом учителі звичайних шкіл не без поважних на те підстав були досить скупі на рекомендації учнів до еліти, а все ж траплялося, що вони надавали кому-небудь перевагу з міркувань не зовсім чесних або котрийсь не дуже уважний учитель уперто рекомендував свого улюбленця, хоч той був тільки старанний, шанолюбний і вмів підлабузнюватись, та й годі. Таких Магістр музики особливо не любив, він миттю вгадував, чи іспитований свідомий того, що йдеться про його долю, його майбутнє, і горе було тому учневі, який демонстрував йому свою спритність, поводився надто впевнено, надто мудро або ще, бува, й пробував підлизатися, — Магістр не раз бракував таких, ще й не почавши іспиту (Є.Попович, перекл. Г.Гесе)].

Мастурбировать – рукоблу́дити, солодіяти, (вульг.) малахвію́, таба́ку труси́ти, ганяти лисого, суходрочити, (лат.) мастурубувати. […курс на пошук зовнішнього ворога «згори» зустрічає в сучасній Росії потужний відгук знизу — в маргінальних прошарках суспільства, яким потрібно зірвати на комусь свій біль, свою злість за скотиняче, жебрацьке, сіре життя. Криза примножує лави таких маргіналів. Вийти на вулиці, під палиці ОМОНу — на це не в кожного вистачить запалу. А ось мастурбувати над романом про те, як «наші» відважно врізали по морді «ненашим», «хохлам», випустити пару і помріяти про солодку перемогу — воно і безпечніше, і приємніше (Сергій Ільченко). Більшість військового континґенту завжди перебувала в шпиталях, нашпигована паразитами на кожній волосині і в кожній зморшці, вилежувала малярію; цілі чоти, тонучи в циґарковому димі і в москітних зграях, мастурбували під липкими простирадлами, без кінця видурювали одне в одного гроші і страждали від нападів пропасниці, ретельно спровокованих і спланованих (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). На відповідь Крістіан пішов до своїх покоїв і заходився суходрочити. Не хотів відвідати королеву. Виклика́ла в нього тільки страх (О.Король, перекл. П.У.Енквіста). Щойно надрукував отримане під час УЗД зображення дитини для майбутніх батьків і вже витираю гель із маминого живота, аж тут батько просить, чи не можна зробити ще одне фото під іншим кутом, і додає: — Просто не знаю, чи можна таке публікувати у фейсбуці. — Поки мої брови від подиву стрімко наближаються до лінії росту волосся — як можна бути такими самозакоханими позерами, щоб кожен свій крок викладати в соціальних мережах, понад усе прагнучи уваги! — придивляюся до фото й розумію, що має на увазі батько: на зображенні дуже схоже на те, що плід вирішив трохи поганяти лисого (Андрій Лапін, перекл. Адама Кея). — От брехло. Мабуть, ганяєш лисого по десять разів на день (Дар’я Беззадіна, перекл. Гелен Хоанг). — Фердінане, — пробурмотіла вона, — Фердінане, ви мене бодай трошки любите? — Не годилося розмовляти гучно, решта тільки вдавала, що спить. Дрочили (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БЫТЬ, быть без ума́ от кого умира́ти /пропада́ти/ за ким; быть в бе́дственном положе́нии бідува́ти; быть в долгу́ у кого заборгува́ти кому; быть в нереши́тельности те́ртися-м’я́тися; быть вне себя́ нетя́митися; быть нови́нкой бу́ти в новину́; быть впере́ди ве́сти́ пере́д; быть в употребле́нии вжива́тися, бу́ти в ужи́тку; быть вы́нужденным му́сити, му́сіти; быть вы́ше чего підне́стися над чим; быть действи́тельным юр. ма́ти си́лу; быть единомы́шленником фаміл. в одну́ ду́дку гра́ти, одни́м ду́хом ди́хати; быть ино́го мне́ния ма́ти і́ншу ду́мку; быть на краю́ ги́бели стоя́ти над прі́рвою; ходи́ти ко́ло сме́рти, зазира́ти сме́рті в о́чі; быть на уме́ бу́ти на думці; бу́ти до вподо́би, бу́ти до ми́слі; быть откры́тым (про двері) стоя́ти о́твором; быть по вку́су кому смакува́ти; быть учи́телем /секретарём, сто́ляро́м тощо/ учителюва́ти, секретарюва́ти, столярува́ти тощо/; что бы (там) ни́ было хай що бу́де; как бы там ни́ было як не є; была́ не была́ стра́хи́ не ля́хи́!, де на́ше не пропада́ло!, пан або́ пропа́в!; как и не́ было чего де те що й поді́лося; мне не́ с кем бы́ло я не мав з ким; бу́дет и на на́шей у́лице пра́здник і в на́ше віко́нце загля́не со́нце; и бу́дет ли? чи й бу́де?; бу́дет по-мо́ему ви́йде на моє́; бу́дет тебе́ /бу́дет Вам/ обе́д /приме́р тощо/ ма́тимеш /матимете/ обі́д /при́клад тощо/; бу́дет тебе́ хлопо́т ма́тимеш кло́піт; бу́дет тебе́! матимеш!; не я бу́ду хай мене́ вб’ють; будь здоро́в! 1. здоро́в (будь)!, 2. куди́ твоє́ ді́ло! я тобі да́м! [маши́на – будь здоров! маши́на – я тобі да́м!]; будь ты неладен! а западись, ти! не будь плох не розгуби́вшись; не будь упря́м, а будь прям не будь упе́ртий, а будь відве́ртий; будь то А или Б хай то бу́де А чи Б, фраз. це /то/ А чи Б [будь то ле́то и́ли зима́ літо це чи зима́]; будь то... будь то ще хоч... хоч [будь то брат будь то сын хоч брат хоч син]; бу́дьте любе́зны (сказать, принять тощо) (скажіть!, візьміть! тощо) з ла́ски своє́ї; что зна́чит быть кем що то бу́ти ким; бу́дучи фраз. бу́вши; бу́дущий майбу́тній, прийде́шній, уроч. гряду́щий, забут. буду́чий, (про віки) насту́пний, пото́мний, за́втрашній; бы́вший коли́шній, ОКРЕМА УВАГА; бывший до неда́внего вре́мени донеда́вній; ра́нее бывший коли́шній, що був коли́сь; бывший в употребле́нии вжи́ваний; бывший до настоя́щего вре́мени дотепе́рішній; бывший не у дел зві́льнений від справ; бывший тогда́ тоді́шній; ПРОБЫ́ТЬ ще бу́ти; пробывший = ОКРЕМА УВАГА

ВЕЩА́ТЬ ще інформува́ти, сповіща́ти; веща́ющий 1. що інформу́є тощо, інформа́тор, покли́каний сповісти́ти, прикм. інформаці́йний, (на радіо) радіомо́вний, 2. що віщу́є тощо, зви́клий віщува́ти, віщу́н, віщівни́к, уроч. проро́к [вещающий бу́дущее пророк майбу́тнього], прикм. проро́чий.

ВОЦАРЯ́ТЬСЯ ще заступа́ти на ца́рство, (про тишу) запада́ти, заляга́ти [воцаря́ется тишина́ запада́є ти́ша]; воцаря́ющийся, що настає́ тощо, (монарх) майбу́тній;

ВСТУПА́ТЬ (у стосунки) захо́дити; вступать в бой става́ти до бо́ю; вступать в борьбу́ става́ти на прю; вступать в де́йствие почина́ти ді́яти; вступать в диа́лог див. вступать в разговоры; вступать в до́лжность заступа́ти на поса́ду; вступать в до́лю пристава́ти до спі́лки; вступать в единобо́рство /вступать в поеди́нок/ става́ти на двобі́й /герць/, схре́щувати мечі́; вступать в единобо́рство с зако́ном почина́ти перего́ни з зако́ном; вступать в компа́нию пристава́ти до спі́лки; вступать в насле́дство обійма́ти спа́дщину; вступать во владе́ние чего посіда́ти що, дістава́ти у вла́сність; вступать в права́ чего перебира́ти права́ на що; вступать в пререка́ния почина́ти ги́ркання /спереча́тися/, фаміл. ги́ркатися, огриза́тися, заїда́тися; вступать в противобо́рство ки́датися в бій; вступать в разгово́ры става́ти до розмо́ви, захо́дити в ре́чі; вступать в си́лу набува́ти чи́нности, набира́ти си́ли, става́ти чи́нним; вступать в сноше́ния захо́дити в стосу́нки; вступать в сою́з пристава́ти до спі́лки, става́ти до спі́лки; вступать на престо́л заступа́ти на ца́рство; вступать на ско́льзкий путь схо́дити на манівці́; вступа́ющий, що вступа́є тощо, гото́вий /зго́дний, зда́тний/ вступи́ти, вступни́к, прикм. вступни́й, фраз. сві́жий, нови́й, для всту́пу; вступающий в бой що́йно ки́нутий у бій; вступающий в брак одру́жуваний, новоже́нець; вступающий в до́лжность призна́чений на поса́ду, нови́й урядо́вець; вступающий в компа́нию нови́й спі́льник; вступающий в о́бласть /вступающий в пери́од/ стил. перероб. зайшо́вши в ца́рину /пері́од/; вступающий во владе́ние нови́й /майбу́тній/ вла́сник; вступающий в перегово́ры зго́дний на перегово́ри; вступающий в пререка́ния = огрызающийся; вступающий в разгово́р сві́жий бе́сідник; вступающий в реа́кцию схи́льний вступа́ти в реа́кцію; вступающий в си́лу с чи́нний з; вступающий в сноше́ния зго́дний /гото́вий/ зайти́ у стосу́нки; вступающий в сою́з нови́й спі́льник;

ВЫХОДИ́ТЬ ще йти [не выходить из головы́ не йти з голови́], (з гурту) виступа́ти, (з авта) висіда́ти, (гуртом звідкись) образ. висіва́тися; (з халепи) вив’я́зуватися, (А з Б) утво́рюватися, (= вдаватися) витанцьо́вуватися; выходить в запа́с перен. схо́дити зі сце́ни; выходить в трубку с/г іти́ в сто́вбур; выходить за преде́лы дозво́ленного /выходить из пределов дозво́ленного/ переступа́ти межу́; выходить за преде́лы допусти́мого зашка́лювати; выходить за ра́мки не трима́тися в ме́жах; выходить из берего́в залива́ти береги́, розлива́тися; выходить из грани́ц (прили́чия) ще перебира́ти мі́ру; выходить из затруднения ще дава́ти собі́ ра́ду; выходить из положе́ния вив’я́зуватися з ха́ле́пи; выходить из ра́мок (прили́чия) переступа́ти межу́ (присто́йности); выходить из себя́ вихо́дити з рівнова́ги, міни́тися, тра́тити терпе́ць, підсил. нетя́митися; выходить из стро́я перен. вихо́дити з ладу́, вибува́ти з ладу́; выходить из терпе́ния фраз. нетерпели́витися; выходить нару́жу виплива́ти наве́рх, виплива́ти на по́ве́рхню, фраз. випира́ти; выходить на просто́р заплива́ти на ши́рші во́ди; выходить на свет (з пітьми) випрозо́рюватись; не выходить из головы́ рої́тись в голові́, засі́сти у голові́, засі́сти кілко́м у голові́, стоя́ти на ду́мці; не выходить из-под чъего влия́ния трима́тися чиєї спідни́ці; выходя́щий що вихо́дить тощо, ста́вши вихо́дити, зму́шений /(твір) заплано́ваний/ ви́й ???, прикм. вихідни́й, оказ. виходо́вий, образ. на ви́ході, на поро́зі, уже в дверях; выходя́щий за ра́мки незда́тний трима́тися в ме́жах; выходящий из мо́ды деда́лі ме́нше мо́дний; выходящий в отста́вку вже ско́ро відставни́к; выходящий в свет гото́вий ви́йти дру́ком; выходящий в тру́бку с/г стрілко́ваний, що пішо́в у сто́вбур; выходящий из берего́в розли́ваний, у водопі́ллі; выходящий из грани́ц прили́чия деда́лі непристо́йніший; выходящий из дове́рия /выходящий из употребле́ния/ щора́з менш дові́рений /вжи́ваний/; выходящий из-под пера́ кого пи́саний ким; выходящий из подчине́ния деда́лі менш підле́глий; выходящий из положе́ния зда́тний ви́в’язатися (з ха́ле́пи), прикм. пора́дливий /зарадливий/, ім. в’юн; выходящий из терпе́ния него́дний бі́льше терпі́ти; выходящий на двор надві́рній; выходящий на пе́нсию майбу́тній пенсіоне́р; выходящий нару́жу зовнішній, надві́рній, (факт) вже несекре́тний; выходящий сухи́м из воды́ маста́к вихо́дити сухи́м з води́; из ря́да вон выходящий до́сі ще неба́чений /незна́ний/, що перехо́дить всі ме́жі, оказ. аж он яки́й; не выходящий из преде́лов /не выходящий за преде́лы/ чего (про місце) розташо́ваний у ме́жах чого, (про поняття) зда́тний трима́тись у межах чого; выходящая за́муж одру́жувана, відда́вана, молода́, на поро́зі за́міжжя;

ГОТО́ВИТЬСЯ образ. розправля́ти кри́ла; готовиться быть кем готува́тися на кого; готовиться к встре́че госте́й застеля́ти столи́; готовиться к оборо́не образ. наїжа́чуватися; готовиться к сведе́нию счето́в /готовиться к распра́ве тощо/ с кем гостри́ти зу́би на кого; готовящийся що готу́ється тощо, гото́ваний, підгото́влюваний, підрихто́вуваний, вишко́люваний, (в дорогу) зби́раний, споря́джуваний, прикм. ма́йже /от-о́т/ гото́вий, /з’їзд/ майбу́тній; готовящийся в вуз ма́йбу́тній студе́нт.

ГРЯСТИ, гряду́щий що йде тощо, прикм. прийде́шній, майбу́тній, насту́пний, поет. при́йшлий.

ИМЕ́ТЬ, иметь больши́е позна́ния в чём до́бре зна́тися на чому; иметь большо́й вес /иметь большу́ю ва́жность/ бага́то ва́жити; иметь в виду́ ма́ти на о́ці /на прикме́ті, на меті́/; иметь в виду́ что ще ці́лити куди; иметь в ежедне́вном рацио́не (певні харчі) ма́ти на щоде́нь; иметь ви́ды на ва́жити на; иметь в карма́не кого трима́ти у жме́ні; иметь власть ма́ти пра́во /си́лу/; иметь в своём акти́ве ма́ти за плечи́ма; иметь в своём распоряже́нии ма́ти під (своє́ю) руко́ю, галиц. ма́ти до диспози́ції; иметь де́ло ма́ти до ді́ла; иметь жи́зненный о́пыт образ. перейти́ бага́то сві́ту; иметь запусте́лый вид світи́ти пу́сткою; иметь значе́ние (иметь реша́ющее значе́ние) ще ма́ти си́лу, ва́жити (над усе); иметь ме́сто (про дощі) перепада́ти; иметь на иждиве́нии утри́мувати; иметь на приме́те ма́ти на о́ці; иметь обыкнове́ние взя́ти мо́ду, практикува́ти; иметь основа́ние ма́ти підста́ву; иметь отноше́ние к стосува́тися до; иметь подхо́д к кому умі́ти підійти́ /зна́ти ключ, зна́ти з яко́го кінця́ зайти́/ до кого; иметь поползнове́ние ще роби́ти за́біги, щоб; иметь превосхо́дство над кем стоя́ти на го́лову ви́ще від кого; иметь представле́ние обо всём наба́читися всьо́го́; иметь пристра́стие к чему полюбля́ти /бу́ти залю́бленим у/ що; иметь свобо́ду де́йствий ма́ти ві́льну ру́ку; иметь се́рдце на кого се́рдитися /ма́ти жаль/ на; иметь скло́нность к чему полюбля́ти що; иметь смысл ма́ти сенс /ра́цію/; иметь со́весть ще ма́ти ду́шу; иметь соприкоснове́ние с чем торка́тися чого, (з ким) ма́ти ді́ло з; иметь спосо́бности кого [н. певца́] вда́тися ким [н. співако́м]; иметь сре́дства к существова́нию ма́ти шмато́к хлі́ба; иметь терпе́ние ма́ти терпе́ць; иметь те́сные конта́кты ритмомелод. ма́ти найтісні́ші конта́кти; иметь хождение бу́ти в /не вилуча́тися з/ о́бігу; не иметь возмо́жности яви́ться галиц. бу́ти перешко́дженим; не иметь жи́зненного о́пыта не ню́хати по́роху; не иметь значе́ния образ. не ма́ти ваги́, ма́ло ва́жити, ж. то нічо́го, що [не имело значения, что о́ба служи́ли то нічого, що оби́два служи́ли]; не иметь мале́йшего жела́ния не хті́ти ані-ні́; не иметь мале́йшего поня́тия о чём ні сном ні ду́хом не зна́ти про, фаміл. не ню́хати чого, галиц. не ма́ти зеле́ного поня́ття; не иметь представле́ния (не иметь никако́го представле́ния) фаміл. тя́мити, як свиня́ в апте́ці; не иметь ничего́ о́бщего с чем бли́зько не ночува́ти бі́ля чого; не иметь пото́мства образ. рости́ в сто́вбур; не иметь представле́ния о войне́ не ню́хати по́роху; не иметь свобо́дной мину́ты не ма́ти ні дня ні но́чі, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; име́ет ме́сто /име́ло ме́сто/ что галиц. прихо́дить /прийшло́/ до чого [имеет место кри́зис прийшло до кри́зи]; не име́й ста рубле́й, а име́й сто друзе́й не май ста рублі́в, а май сто браті́в; име́й в виду́! (име́йте в виду́!) зваж!, зва́жте!; име́ющий що /мн. хто/ ма́є, ім. посіда́ч /вла́сник/ чого, прикм. бага́тий на що, /про тягар/ обтя́жений чим, образ. з чим [имеющий большо́е бу́дущее з вели́ким майбу́тнім], з чим на рука́х [имеющий капита́л з капіта́лом на руках], з чим на ши́ї [имеющий долги́ з борга́ми на шиї], з чим на утри́манні [имеющий семью́ з сім’є́ю на утриманні], стил. перероб. ма́ючи; имеющий больши́е позна́ния в чем ерудо́ваний у якій га́лузі, до́бре підку́тий на чому; имеющий большо́е значе́ние преважли́вий, ду́же важли́вий; имеющий в виду́ стил. перероб. ма́ючи на ува́зі; имеющий в своём акти́ве что з чим за плечи́ма; имеющий в своём распоряже́нии что ма́вши під руко́ю; имеющий вес вагови́тий, ваго́мий, з ваго́ю; имеющий власть над кем волода́р /влади́ка/ кого; имеющий возмо́жность спромо́жний, стил. перероб. ма́ючи змо́гу; имеющий го́лову на плеча́х з голово́ю на в’я́зах; имеющий де́ло с чем за́йня́тий чим; имеющий де́ло с кем пов’я́заний з; имеющий жа́лкий вид як у во́ду опу́щений; имеющий жела́ние гото́вий, охо́чий; имеющий зада́ние стил. перероб. ма́ючи завдання́; имеющий зако́нную си́лу правоси́льний; имеющий значе́ние із зна́ченням, важли́вий (для); имеющий зуб на кого стил. перероб. ма́ючи зуб на; имеющий каса́тельство приче́тний; имеющий ме́сто ная́вний, зафіксо́ваний; имеющий мно́го о́бщего с з ку́пою спі́льних рис із; имеющий наме́рение /имеющий поползнове́ние/ = намеревающийся; имеющий обыкнове́ние призвича́єний; имеющий основа́ние (имеющий по́лное основа́ние) з по́вним пра́вом; имеющий отли́чие відмі́нний, (про відзнаки) нагоро́джений; имеющий отноше́ние к приче́тний до; имеющий перспекти́вы перспекти́вний; имеющий подхо́д зда́тний підійти́; имеющий пра́во з пра́вом, галиц. упра́внений; имеющий превосхо́дство над що ма́є перева́гу над; имеющий представле́ние о до́бре знайо́мий з, наслу́ханий про; имеющий преиму́щество (имеющий то преиму́щество) з (тіє́ю перева́гою; имеющий примене́ние застосо́вуваний; имеющий ру́ку стил. перероб. ма́ючи ру́ку; имеющий сбыт (крам) ходови́й; имеющий свобо́ду де́йствий ві́льний у свої́х ді́ях; имеющий своё объясне́ние в чем поя́снюваний чим; имеющий си́лу ді́йсний, чи́нний; имеющий сла́бое зре́ние підслі́пуватий, підслі́пий, имеющий соприкоснове́ние = соприкасающийся; имеющий соприкосновение с зму́шений ма́ти ді́ло /за́йня́тий/ з; имеющий спрос (крам) ходови́й; имеющий сре́дства к существова́нию забезпе́чений шматко́м хлі́ба; имеющий схо́дство поді́бний, схо́жий; имеющий тенде́нцию к з по́тягом до; имеющий те́сные конта́кты з найтісні́шими конта́ктами; имеющий у́ши, да слы́шит хто ма́є ву́ха, хай слу́ха; имеющий це́лью з мето́ю; имеющий фо́рму у фо́рмі, фо́рмою; имеющий хожде́ние тепе́р ув о́бігу; имеющий це́нность ці́нний, кошто́вний; не имеющий де́нег /тала́нта, вку́са, цены́ тощо/, безгрошови́й /безда́рний, без смаку́, безці́нний тощо/; не имеющий ничего́ о́бщего як не́бо і земля́; не имеющий представле́ния без жо́дного уя́влення; ничего́ не имеющий против зго́дний; не́что, не имеющее це́нности поло́ва; ЗАИМЕ́ТЬ діял. запопа́сти.

НАСТУПА́ТЬ (ногою) ще става́ти, (про зміни) наспіва́ти, насува́тися, (про погоду) встано́влювати, фраз. захо́дити [наступи́ла ночь зайшла́ ніч]; наступать на люби́мый мозо́ль наступа́ти на нагнітки́; наступать на́ но́гу наступа́ти на па́льці; наступать на пя́тки ще става́ти на закаблу́ки; наступать на пя́ты ще ви́сі́ти на хвості́; наступа́ющий 1. що /мн. хто/ стає́ тощо, ста́вши наступа́ти, зда́тний наступи́ти, 2. що настає́ /надхо́дить/ тощо, діял. надхо́дячий, прикм. насту́пний, прийде́шній, майбу́тній, незаба́рний, уже́ близьки́й, щора́з бли́жчий, образ. вже на підхо́ді, вже зо́всім близьки́й, оказ. от-от-о́тній, (сутінок) щора́з густі́ший, 3. що /мн. хто/ атаку́є тощо, прикм. наступа́льний, штурмови́й, швидки́й у на́ступі, коротк. у на́ступі, пор.нападающий; отны́не наступающий відтепе́рішній; наступа́ющий на го́рло кому зда́тний ста́ти на го́рло; с наступа́ющим пра́здником цілком досить із свя́том, образ. на поро́зі свя́та, а. з прийде́шнім свя́том;

ПОЛУЧА́ТЬ галиц. побира́ти, фраз. ма́ти [получать удово́льствие мати́ насоло́ду /приє́мність/]; получать во владе́ние дістава́ти у вла́сність; получать возмо́жность ма́ти наго́ду; получать воспита́ние вихо́вуватися; получать дохо́д ма́ти прибу́ток; получать пода́чки от кого жи́ти з чиєї ла́ски; получать по квита́нции відбира́ти на квито́к; получать пра́во го́лоса галиц. прихо́дити до го́лосу; получать расчёт розрахо́вуватися, бра́ти розраху́нок; получать реа́льное осуществле́ние втілюватися; получать удово́льствие ма́ти насоло́ду, ма́ти приє́мність, совєт. ма́ти задово́лення, зазнава́ти насоло́ди, ті́шитися, втіша́ти, знахо́дити /відчува́ти/ ра́дість, раді́ти се́рцем; получа́й!, получа́йте! получи́!, получи́те! на́ тобі́! (на́те вам!), (про кинуте) держи́! (держі́ть)!; получа́ющий що /мн. хто/ дістає́ тощо, наді́люваний чим, ім. = получатель, адреса́т, книжн. оде́ржувач, образ. з пра́вом на оде́ржання, стил. перероб. ста́вши оде́ржувати; получающий возмо́жность стил. перероб. діставши наго́ду; получающий в своё распоряже́ние что що дістає́ пра́во урядува́ти /ору́дува́ти/ чим; получающий всё бо́льшее призна́ние щора́з ши́рше ви́знаний; получающий образова́ние що дістає́ осві́ту, осві́чуваний, вишко́люваний; получающий огла́ску розголо́шуваний; получающий пе́нсию пенсіоне́р; получающий объясне́ние поя́снюваний; получающий поврежде́ние ушко́джуваний; получающий под отчёт відбо́рець під звіт /відповіда́льність/; получающий по подпи́ске передпла́тник; получающий по счёту коротк. відбо́рець; получающий права́ гражда́нства майбу́тній громадяни́н; получающий разреше́ние стил. перероб. дістаючи́ до́звіл; получающий реа́льное осуществле́ние вті́люваний;

ПОСТУПА́ТЬ ще учиня́ти, (про товар) оде́ржуватися; поступа́ть в мединститу́т фаміл. іти́ на медици́ну; поступа́ть в подчине́ние перехо́дити під ру́ку /зве́рхність/; поступа́ть на содержа́ние перехо́дити на утри́мання; поступа́й по со́бственному усмотре́нию роби́ як зна́єш; поступа́ющий 1. що /мн. хто/ ро́бить тощо, зви́клий чини́ти, зму́шений учиняти, 2. що вступа́є тощо, гото́вий вступи́ти, вступни́к, новачо́к, 3. що надхо́дить тощо, що ма́є надійти́, надхо́джуваний, (про суму) оде́ржуваний, отри́муваний (товар) сві́жий; поступа́ющий в со́бственность призна́чений бу́ти вла́сністю; поступа́ющий на рабо́ту шука́ч пра́ці, майбу́тній робітни́к /працівни́к/; поступа́ющий отовсю́ду звідусю́дний, зусебі́чний;

ПРЕДВИ́ДЕТЬСЯ фраз. па́хнути [предви́делся бары́ш па́хло карбо́ванцями]; предви́дится передба́чено; предви́дится кто в ком зага́дується хто на кого [бу́дто в нём и не предви́делся мужчи́на ні́би він і не загадувався на чолові́ка]; предви́делось /предви́делись/, передба́чувано; предви́дящий що /мн. хто/ завбача́є тощо, ста́вши завбачати, зда́тний завба́чити, прови́дець, прикм. завба́чливий /передбачливий/, безпідставно забуте прови́дливий, оказ. прови́дчий, складн. прови́дь-, кажи́-, стил. перероб. передбача́ючи; предви́дящий бу́дущее зда́тний завба́чити майбу́тнє, прови́дь-що-буде-за́втра, кажи́-що-буде-за́втра; предви́дящийся передба́чуваний /завба́чуваний/, прогнозо́ваний, запові́даний; предви́девший, предви́девшийся ОКРЕМА УВАГА; предви́дящийся передба́чений /завба́чений/, прогнозо́ваний, запові́джений.

ПРЕДСТОЯ́ТЬ, предстои́т (дорога) лежи́ть, випада́є, па́хне, сте́леться, сві́тить, усміха́ється, (в майбутньому) очі́кується; предстои́т большо́й труд бу́де бага́то пра́ці; предстоя́щий що ма́є бу́ти тощо, майбу́тній, прийде́шній, насту́пний, образ. на че́рзі; предстоящий вско́ре незаба́рний, незаба́рній.

ПРИОБРЕТА́ТЬ образ. гребти́ до се́бе, забут. придбо́вувати, (ворогів) нажива́ти, (працею) доробля́тися чого, (вагу тощо) стил. перероб. рости́ [он приобрета́ет вес його́ вага́ росте́]; приобрета́ть влия́ние става́ти впливо́вішим; приобрета́ть всё бо́льшие разме́ры ши́ритися, розроста́тися, набира́ти ро́змаху; приобрета́ть вслепу́ю купува́ти кота́ в мішку́; приобрета́ть вырази́тельность ви́разні́ти; приобрета́ть значе́ние набува́ти ваги́, виплива́ти на пе́рше мі́сце; приобрета́ть изве́стность вбива́тися в сла́ву; приобрета́ть огла́ску набува́ти ро́зголосу; приобрета́ть распростране́ние поши́рюватися, ма́ти поши́рення; приобрета́ть черты́ чего набува́ти рис, збива́тися на що [обе́д приобрета́ет черты бесе́ды обі́д збива́ється на бе́сіду]; приобрета́ющий що набува́є тощо, схи́льний набувати, спра́глий набу́ти, охо́чий купува́ти, ім. = ПРИОБРЕТАТЕЛЬ, прикм. набу́тливий; приобрета́ющий что щора́з + вищий ступінь прикм. [приобрета́ющий распростране́ние щора́з поши́реніший]; приобрета́ющий враго́в стил. перероб. нажива́ючи ворогі́в; приобрета́ющий всё бо́льшие разме́ры щора́з ши́рший /ма́совіший, бі́льший ро́змірами тощо/; приобрета́ющий значе́ние стил. перероб. набува́ючи ваги́; приобрета́ющий изве́стность щора́з славні́ший /більш відо́мий/; приобрета́ющий огла́ску розголо́шуваний; приобрета́ющий о́пыт щора́з досві́дченіший; приобрета́ющий права́ гражда́нства майбу́тній громадяни́н; приобрета́ющий распростране́ние поши́рюваний; приобрета́ющий сво́йство зда́тний набу́ти власти́вости; приобрета́ющий трудо́м зда́тний дороби́тися; приобрета́ющий фо́рму /приобрета́ющий хара́ктер/ = принимающий вид /принимающий характер/; приобрета́ющийся/приобрета́емый набу́ваний, нажи́ваний, купо́ваний, здобу́ваний, засво́юваний;

РИСОВА́ТЬ образ. віддава́ти в лі́нії; рисовать в воображе́нии вимальо́вувати, уявля́ти; рису́ющий що /мн. хто/ малю́є тощо, зви́клий малюва́ти, маля́р, малюва́льник, прикм. малюва́льний, фраз. де змальо́вано [рома́н, рисующий бу́дущее рома́н, де змальовано майбу́тнє]; рисующий зама́нчивую карти́ну стил. перероб. у ко́го всі ко́зи в зо́лоті; рисующий мра́чными кра́сками = изображающий мрачными красками; рису́емый мальо́ваний, змальо́вуваний /вимальовуваний/, відда́ваний в лі́нії.

СОБИРА́ТЬСЯ ще схо́дитися доку́пи, (діяти) ма́ти на́мір, хоті́ти, (де) назби́руватися, (куди) ще рихтува́ти, ла́годити, (в гості) вибира́ти; собираться + дієсл. ма́ти [мы собира́лись е́хать ми ма́ли ї́хати]; собираться вме́сте збира́тися доку́пи; собираться в похо́д фольк. убира́ти; собираться в скла́дки бри́жити; собираться в хорово́д спліта́ти ко́ло; собираться с ду́хом набира́тися ду́ху; собираться с мы́слями хо́лодно зва́жувати; собираться с си́лами збира́тися з си́лою; не собираться (робити) і в ду́мці не ма́ти; собирающийся/собира́емый зби́раний, призби́руваний, визби́руваний, назби́руваний, скли́куваний, гурто́ваний, ску́пчуваний, гото́ваний, лашто́ваний, рихто́ваний, споря́джуваний, виря́джуваний, стя́ганий, скла́даний, прикм. збірни́й, /про гроші/ збірко́вий; собирающийся гото́вий, з на́міром, з ду́мкою, з мето́ю, галиц. наста́влений, фраз. майбу́тній [собирающийся на пе́нсию майбу́тній пенсіоне́р], стил. перероб. ма́ючи на́мір; собирающийся в кула́к зосере́джуваний, концентро́ваний; собирающийся в скла́дки збри́жуваний, фраз. збри́жений; собирающийся с ду́хом спра́глий набра́тися ду́ху; собирающийся с мы́слями ста́вши хо́лодно зва́жувати; собирающийся с си́лами рі́шений зібра́тися з си́лою;

СОЗДАВА́ТЬ (теорію) розробля́ти, (державу) розбудо́вувати, фраз. роби́ти [не создавать пробле́м не роби́ти пробле́м]; создавать возмо́жность чего роби́ти можли́вим /уможли́влювати/ що; создавать впечатле́ние роби́ти вра́ження; создавать карти́ну чего відтво́рювати /фраз. витво́рювати/ що; создавать о́бразы ум. образотво́рити; создавать представле́ние тво́рити уя́влення; создавать угро́зу загро́жувати; СОЗДАВА́ТЬСЯ создаётся впечатле́ние мо́жна поду́мати; создава́лось впечатле́ние, что вигляда́ло так, що; создаю́щий що /мн. хто/ тво́рить тощо, зда́тний /покли́каний/ створи́ти, за́йня́тий тво́ренням, творе́ць, витво́рювач, ство́рювач, сотвори́тель, прикм. тво́рчий, конструкти́вний, складн. -тво́рець [создаю́щий себе́ куми́ра кумиротво́рець], пор. образующий; создавай возмо́жность чего зда́тний уможли́вити що; создаю́щий впечатле́ние зда́тний спра́вити вра́ження; создаю́щий карти́ну = воспроизводящий карти́ну; создаю́щий предпосы́лки зда́тний бу́ти передумо́вою; создаю́щий (себе́) куми́ра ра́ди́й створи́ти (собі) куми́ра; создаю́щий угро́зу = угрожающий; создаю́щий усло́вия творе́ць умо́в; создаю́щийся/создава́емый тво́рений, ство́рюваний, утво́рюваний, витво́рюваний, відтво́рюваний, розро́блюваний, будо́ваний, розбудо́вуваний, спору́джуваний, прикм. майбу́тній [создаю́щийся центр майбу́тній центр];

СУЛИ́ТЬ ще нахваля́тися, (добро) подава́ти наді́ї на, (майбутнє) проро́чити, поет. вісти́ти, галиц. заповіда́ти, ворожи́ти [не сули́т ничего́ до́брого не вістить нічо́го до́брого]; сули́ть вся́ческие бла́га обіця́ти золоті́ го́ри; суля́щий 1. обещающий, 2. предвещающий; суля́щий золоты́е го́ры зви́клий обіця́ти золоті́ го́ри; суля́щий урожа́й такой-то с/г з таким майбу́тнім урожа́єм.

УХОДИ́ТЬ (у глиб віків) сяга́ти, (з-під ніг) тікати, фраз. пли́сти [уходить из-под ног плисти́ з-під ніг], (з дороги) вступа́тися, (у міх) захо́дити, фаміл. лі́зти; уходить в небытие́ відліта́ти (у ві́чність); уходить в отста́вку подава́тися у відста́вку; уходить в подпо́лье перехо́дити в підпі́лля; уходить корня́ми во что ПЕРЕН. сяга́ти корі́нням чого; уходить от гла́вного де́ла розмі́нюватися на мідяки́; по́чва уходит из-под ног ще земля́ запада́ється; уходя́ на відхо́ді; уходя́щий 1. що /мн. хто/ відхо́дить тощо, ра́ди́й /стил. перероб. ста́вши/ відхо́дити, зму́шений відійти́, гото́вий у доро́гу, діял. відхо́дячий, відходя́нин, відхо́да, хода́к, ході́льник, (поїзд) розпи́саний відхо́дити, прикм. відхо́жий, відхідни́й, вихідни́й, образ. вже́-на-відхо́ді, пе́ред ві́дхо́дом, (рік) близьки́й до кінця́, пор. отходящий, 2. що загли́блюється, загли́блюваний, зану́рюваний, схи́льний сяга́ти, зда́тний загли́битися, 3. що виче́рпується, витра́чуваний, вичерпуваний, 4. (у валізу) що лі́зе /захо́дить/, умі́щуваний, зда́тний вмісти́тися; далеко́ уходящий далекося́глий; далеко́ уходящий от кого в чём зда́тний переве́ршити кого в чім; уходящий вверх горобі́жний, вертика́льний, прямови́сний; уходящий в глубь веко́в прада́вній; уходящий вниз спа́дистий, долубі́жний; уходящий в о́бласть преда́ния прире́чений піти́ в бе́звість /ста́ти леґе́ндою/, забу́ваний; уходящий восвоя́си зму́шений піти́ геть; уходящий в отста́вку майбу́тній відставни́к; уходящий вперёд пере́дній; уходящий в пла́ванье відпли́ваний, відча́юваний; уходящий в подпо́лье зму́шений перейти́ в підпі́лля; уходящий в себя́ загли́блюваний у се́бе; уходящий из-под ног хилитки́й під нога́ми; уходящий корня́ми во что з корі́нням у чому; уходящий на пе́нсию / уходящий на поко́й/ відхо́жий на пе́нсію /спочи́нок/; УЙТИ́, уйти́ в ино́й мир /уйти́ в ино́й лу́чший мир/ галиц. перене́сти́ся до вічно́сти; уйти́ восвоя́си забра́тися; уйти́ в себя́ прини́шкнути, жи́ти ду́мкою; уйти́ в тень відійти́ в тінь, рідко лягти́ на дно; уйти́ из-под ног (про ґрунт) провали́тися під нога́ми; уйти́ из по́ля зре́ния /уйти́ от акти́вной жи́зни/ відійти́ в тінь; уйти́ к праотца́м піти́ в за́світи; уйти́ несо́лоно хлеба́вши поживи́тись як соба́ка му́хою; ушла́ земля́ из-под ног попливла́ в оча́х земля́, світ скрути́вся кому; душа́ в пя́тки ушла́ от стра́ха п’я́ти зате́рпли зі страху́; уше́дший ОКРЕМА УВАГА; уше́дший куда тепе́р у чому, тепе́р вже де [ушедший в лу́чший мир тепе́р у за́світах, тепе́р вже на не́бі].

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Будущий – майбу́тній, -я, -є, прийде́шній, -я, -є.

Будущность – майбу́тність, -ности, прийде́шність, -ности.

Год – рік (род. ро́ку); в этом году – цьо́го ро́ку; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в позапрошлом году – поза́торік; в будущем году – майбу́тнього ро́ку.

Грядущий – прийде́шній, -я, -є, майбу́тній, -я, -є, буду́чий, -а, -е.

Предстоящий – майбу́тній, насту́пний, прийде́шній.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Будущее – майбутнє; будучина; прийдешність. В будущем – надалі. В недалеком будущем – незабаром; невдовзі.

Вид (образ, наружность) – вигляд, образ, подоба; (ландшафт) – крайовид, вид; (разновидность) – відміна. В таком виде – в такому вигляді. В наилучшем виде – якнайкраще; в найкращому вигляді. По внешнему виду – зовні; з зовнішнього вигляду. На вид, с виду – на вигляд; на погляд; на око; на взір; з вигляду; з погляду. При виде – бачачи; побачивши. Под видом кого, чего – начебто хто, що; нібито хто; у вигляді кого, чого. Ввиду изложенного – через те; тому; з огляду на зазначене. Иметь вид кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого; виглядати як, немов хто, що, ким, чим. Делать, показывать вид – удавати що; виставляти себе як що. Принимать какой-либо вид – прибирати якого вигляду. Не показывать и вида, что… – і навзнаки не даватися, що… Не показывать вида кому – не даючися на знак кому. На виду – на оці; на видноті. На виду быть у кого – бути перед очима в кого. Иметь в виду кого, что – мати на увазі кого, що; (рассчитывать на кого, что) – важити на кого, що; (принимать во внимание кого, что) – уважати на кого, що; мати кого, що на думці. Имелось в виду – була думка. Имея в виду, что – маючи на увазі, що; уважаючи на те, що. Ввиду того, что – через те, що; з огляду на те, що. Ввиду чего – через це; уважаючи на це; з огляду на це. Ввиду (изложенного) – зважаючи на (це), на (сказане). Ввиду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою). Ставить кому на вид – класти на увагу кому; подавати кому на увагу що; зауважувати. Выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей. Для виду – про (людське) око; для ради годиться. Ни под каким видом – жадним способом; ні в якому разі. В виду чего – задля чого; маючи на увазі що. В (служебных) видах – з причин (службових). Иметь виды на кого, что – важити, бити на кого, на що; накидати оком на кого, на що. Виды на урожай, на будущее – сподіванки на врожай, на майбутнє. Ввиду многочисленности чего – зважаючи на велике число чого. Ввиду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що). В нетронутом виде – незайманий. В жидком, твердом виде – рідкий, твердий. В виде прогонных и суточных – як прогони та добові. Вид на жительство – паспорт; свідоцтво на проживання. Все виды (налогов) – всі, які є (податки). Всех видов (помощь) – всяка (допомога); яка тільки є (допомога). Видать виды – надивитися; бувати в бувальцях. Дерзкий вид – зухвалий вигляд. В таком виде представлять дело – так уявляти справу. Растерянный вид – спантеличений вигляд. Величественный вид – величний вигляд. В нетрезвом виде – нетверезий.

Время – час; пора; часина; доба. Короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина. В короткое время, за короткое время – за малий час; не за великий час; за малу часину. Продолжительное время – великий час; довший час. Рабочее время – робітний, робочий час. Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; підчас чого. Со времени – від часу, від часів. До времени – до якогось часу; покіль що. С какого времени – відколи; з якого часу. С этого времени – відтепер; з цього часу. С того времени – відтоді; з того часу; з тих часів. Со времени (революции, ревизии и т. п.) – від часу (революції, ревізії і т. ин.) С давнего времени – з давніх часів; з давньої давнини; з давнього давна; з давніх давен. С незапамятных времен – з давніх давен; від найдавніших часів. С того времени, как – з того часу, як; відколи. С некоторого времени – з якогось, від якогось часу. В какое время? – якого часу? Около того времени – близько того часу. В это время – тим часом; в цей час; під цей час. А в это время – аж тут; аж під цей час. В то время – тоді; того часу; в той час; під той час; тими часами; на той час; на ту пору. В то же время – рівночасно; одночасно; в той-таки час; в той самий час. В одно время – заразом; одночасно. В одно и то же время – за одним заходом; одночасно. Тем временем – тим часом; поки що. В то время, как – тим часом як. Все время – раз у раз, раз по раз. Раньше времени – без часу. В свое время – за свого часу; свого часу; в свій час; (своевременно) – своєчасно. Вовремя – вчасно; впору; на свій час. Не в свое время, не вовремя – невчасно; не в час; не свого часу. Всему свое время – на все свій час. Для своего времени – як на свій час; як для свого часу. Во всякое время – повсякчас; повсякчасно. Это было не в наше время – це ще не за нас було; не в наші часи те діялося. В недавнее время – недавніми часами. В прежнее время – попередніми часами; за попередніх часів; давніших літ; перше; попереду. В последнее время – останнім часом; останніми часами. В старое время – за давнього часу; в старовину. По теперешним временам – як на тепер; як на ці часи. До последнего времени – донедавна. В другое время – иншим часом. До сего, до настоящего времени – досі; до цього часу. До того времени – доти, дотіль. До поры до времени – поки що; доки що; до слушного часу; до часу. До позднего времени – допізна; до пізньої години. На время – на час; до часу; про час. На некоторое время – на якийсь час. На неопределенное время – на безрік. На вечные времена – на вічні часи; на безвік; у вічний час. Спустя, через некоторое время – по часі; згодом; перегодом, перегодя (якийсь час); незабаром; невдовзі; туди далі; по якійсь годині; за якимсь часом. Спустя долгое время – по довгому часі. Продолжительное время – довго; чимало часу. В непродолжительном времени – незабаром; незадовго. С течением времени – дедалі; з часом; з бігом часу. В течение некоторого времени – протягом, на протязі якогось часу. В течение непродолжительного времени – не за великий час; протягом, на протязі недовгого часу. От времени до времени – час від часу; з часу до часу. По временам, время от времени – часами; десь-не-десь; коли-не-коли; десь-колись. В ночное время – уночі; нічною добою; нічної доби; вночішнього часу. В любое время – коли хочете. Время дообеденное – задобіддя; задобідня година. В обеденное время – в обіди. Время послеобеденное – пообідній час; сполуденок. Время года – пора; доба року. В свободное время – на дозвіллі; гулящого часу; вільного часу; гуляючи. Есть время – є коли. Отсутствие свободного времени – нікольство. Не хватать, не доставать времени – ніколитися. Нет времени – нема коли; ніколи; не маю часу. Удобное, благоприятное время – добра нагода; добра година; слушний час; сприятлива година. Надлежащее время – певний, слушний час. Потребует много времени – см. Требовать. Неблагоприятное, бедственное время – лихий час; лихоліття; тяжка година; знегіддя; знегода. В условленное время – умовленої години; як умовлено. В лучшие времена – за кращих часів. Указанное время – зазначений час. Определенное время – певний, визначений, призначений час, термін. В определенное время – певного часу; за певний, визначений час; (в определённые сроки) – певними термінами. Теперешнее время – теперішні часи; цьогочасність. Старые времена – старі часи; давнина; старовина; старосвіччина. В настоящее время – на теперішній час. До настоящего времени – донині; дотепер. На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє. По настоящему времени – на теперішній час. В давние времена – давніми часами; у давні давна. Относящийся к этому, к тому, к новому времени – цьогочасний; тогочасний; тодішній; новочасний. Требующий, отнимающий много времени – забарний; загайний. Время летит – час біжить; час не змигнеться. Время прибавочное (для работы) – надробочий час. Время упущено – проминуто час; (шутя) – пора перепорилася. Время идет – час минає, плине. Время скоро проходит – час швидко упливає. Время терять – гаяти час; марнувати час. Выиграть время – вигадати час. Время поступления бумаги – час вступу паперу. Во сколько времени – за скільки часу; за який час. В рабочее время – робітною, робочою порою; в робочу пору; в робочий час. Улучить, выбрать время – вигадати годину; добрати часу. Свободное время – дозвілля; гулящий час. Нет свободного времени – часу немає; (от работы) – виробу немає. В какое время – в яку годину; в яку пору. Как раз в то время – саме тоді; саме під той час. На это требуется много времени – на це треба багато часу; це відбере багато часу. Летнее время – літо. В летнее время – влітку; вліті; літньої доби. Нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Будущее • В будущем – надалі; в майбутньому. [Ви машини такі і надалі робіть — Це майбутнє річкового флоту. Забіла.] • В недалёком будущем – незабаром; невдовзі (невзадовзі). • Отдалённое, неизвестное будущее – далеке, невідоме майбутнє; (про дуже тривал. час) безвість віків.

Будущий • В будущем году – на той рік; наступного (майбутнього) року. • На будущее время – надалі; на майбутнє.

Вид • Будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі). • Быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (іноді) бути на очах у кого. [Вона в мене і перед очима і на думці… Квітка-Основ’яненко.] • Быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого. • В виде милости – як ласка (за ласку). • В виде наказания – за кару. [Кілька годин пересидів за кару… Ковалів.] • В виде опыта – як (с)проба (як (с)пробу, на (с)пробу, за (с)пробу). [Зробив на пробу, що з того вийде. Сл. Ум.] • В виде процента – як процент. • В виде чего (в качестве чего) – [Як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого. • В виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо… • В виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище. • В виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого. • В виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…). • В виду того, что… – через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; з огляду на те, що… • В виду чего – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з огляду нащо; тому (тим) що…; маючи на увазі, що…; задля чого. • В виду чего-либо – (за)для чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб… • В жидком, твёрдом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані. • Видавший виды – обметаний; бувалий, бувалець; бита голова; битий жак. [Не питай старого, а питай бувалого. Номис.] • Виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на [добрий] урожай, на майбутнє. • Видал виды – [Всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето. [Одразу видно, що вони бували в бувальцях. Яновський. Видно, що він був на коні і під конем. Тобілевич.] • Вид на жительство – свідоцтво на проживання; паспорт. • Видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано. • Видом не видать – видом не видати; зазором не видати; і зазору (і зазором) немає. [Ані слихом слихати, ані видом видати. Номис. Ге-ге! та його тут і зазором нема! Сл. Гр.] • В каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…). • В лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться). • В неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі. • В нетрезвом (пьяном) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч. [Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними. Сл. Гр.] • В нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (-на, -не); незайманим (-ною). • Внешний вид, внешность – зовнішній (зверхній) вигляд, зовнішність; урода. [Його зверхній вигляд цілком непоказний… Франко.] • В свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися). • В связанном виде (хим.) – у сполуках. • Все виды (наказания, поощрения…) – усі, які є (кари, заохочення…). • Всех видов (помощь) – усяка (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); яка тільки є (допомога). • В скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (-на, -не); зібганим (-ною). [Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Сл. Гр.] • В таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу. • В трезвом виде – по-тверезому; тверезим бувши. • Делать, сделать вид, что… – удавати, удати, що… (ніби…); робити, зробити вигляд, що… (ніби…). • Для вида – про [людське] око (про [людські] очі); для (ради) годиться; (іноді) для призору. [Хоч би про людське око упадали за мною! Дольд-Михайлик. Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться. Стельмах. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Сл. Гр.] • Из корыстных видов – (за)для корисливої мети (з корисливою метою). • Имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]. • Иметь в виду кого, что-либо – мати на думці, мати на оці, на приміті (застар. в очу) кого, що; важити на кого, на що; уважати на кого, на що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що. [А щодо кандидата, то вони свого на думці мають, а ми — свого. Головко. Передовики лядської політики мали в очу саме панство. П. Куліш. Уважай, що говориш… Кобилянська.] • Иметь вид кого, чего-либо, представляться в виде кого, чего – мати вигляд (подобу) кого, чого; виглядати (показуватися, видаватися) як (немов…) хто, як що, ким, чим. [А як воно виглядає? Та виглядає, як наш дуб… Прус.] • Иметь вид на кого – важити (бити, цілити) на кого; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого; (образн.) накидати оком на кого. [Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненьку зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? ЗОЮР.] • Иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий). • Иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що. • Имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати. • Имея в виду что… – маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; уважаючи (зважаючи) на те, що…; з огляду на те, що… • Каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає. • Кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)? • На вид, по виду, с виду – на вигляд (на погляд, на око, на взір, на позір); з вигляду (з погляду, з виду, з лиця); зовні; назверх. [І що ж то за хороша з лиця була. Вовчок. Зовні Марія була зовсім спокійна. Смолич.] • На виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, іноді при(все)народно). [Скажи, Йване, привселюдно, ти з доброї волі писався? М. Куліш.] • Не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги. • Не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (іноді образн.) не в вашу міру міряючи. • Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку; не виявляти; (зрідка) не даючися на знак. [Проте Орися й знаку не подала. Головко. Мати не виявляє, що про це вже зна… З нар. уст.] • Никаких видов на успех, на выздоровление… – жодних виглядів (перспектив) на успіх, на одужання… • Ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) разі; жодним способом; жодною ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]. • Общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу… • По виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий). • По внешнему виду (по внешности) – з зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою. • Под видом кого, чего – у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; ким, чим; начебто (нібито, буцімто) хто, що, видаючи себе за кого, що. • Показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки. • Поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; подати кому на увагу що; завважити (зауважити) кому що. • Потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити) з уваги (з ока, з очей) що; (розм.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що. • При виде кого, чего – бачивши (побачивши, забачивши) кого, що. [Бачивши їхні муки, серце мені зайшлося болем. Прус. Забачивши бандитів, міліціонер почав стріляти. Прус.] • Принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати) якогось вигляду; брати, узяти на себе лице (лик). [Настя набрала серйозного вигляду. Васильченко.] • Принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину). Споважніти [на виду]. • Принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать. • Скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися. • Ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; зауважувати, зауважити кому; подавати, подати на увагу кому. • Странный на вид – дивний з погляду; дивного вигляду; дивний на вигляд (на вид). • У него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря. • Ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядці).

Впереди • Его слава ещё впереди – його слава ще прийде (ще настане, ще в майбутньому, ще попереду). • Идти впереди – іти попереду; перед вести (водити, держати); передувати; (образн.) пасти передніх (передню). [Сам хорунжий попереду йде. Сл. Гр. Шрам із ним [Череванем] держав перед того поїзду. П. Куліш. Тульчинський рід підбивсь аж геть угору, Пасе передню й у князів старинних. П. Куліш.] • Об этом речь впереди – про це мова (річ, слово) попереду (згодом). • У нас (у них…) всё впереди – у нас (у них…) усе ще попереду (в майбутньому); до нас (до них…) усе ще прийде. [Був із тих, що, навіть постарівши, почувають себе так, ніби все в них попереду. Муратов.]

Время • А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут. • Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.] • В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах. • В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.] • В данное время – (в) цей час; тепер. • В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом. • В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.] • В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.] • В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину). • В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.] • В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи. • В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.] • В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.] • В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли. • В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.] • В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно. • В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.] • В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.] • В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.] • Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.] • Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.] • Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову. • Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.] • Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.] • Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи. • Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.] • В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу. • В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.] • В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.] • В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою. • Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр. • Время боронования – волочінка. • Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.] • Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель. • Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр. • Время года – пора (доба, відміна) року. • Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр. • Время до восхода солнца – досхідна пора (доба). • Время жатвы – жнива. • Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість. • Время идёт – час минає (збігає). • Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко]. • Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.] • Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.] • Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.] • Время косьбы (косовица) – косовиця. • Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.] • Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.] • Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист. • Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.] • Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.] • Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.] • Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.] • Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.] • Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо. • Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.] • Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.] • Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.] • Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр. • Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.] • Время работает на нас – час працює на нас. • Время роения пчёл – рійба (ройовиця). • Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.] • Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло). • В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.] • В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.] • Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.] • Всему своё время – на все свій час; усьому свій час. • В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.] • Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр. • В течение… времени – протягом часу. • В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.] • В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.] • В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.] • В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.] • В условленное время – умовленої години, як умовлено. • В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра. • Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.] • Выиграть время – вигадати час. • В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом). • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу. • До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу. • До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр. • До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.] • Долгое время – довгий (великий) час. • До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.] • До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу. • До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній. • До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна. • До последнего времени – до останнього часу; донедавна. • До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.] • До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.] • До того времени – доти; до того часу. • До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний. • Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі). • Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий. • Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.] • Есть время – є час; є коли. • За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу. • Знай время и место – знай своє місце й час. • И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.] • Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.] • Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли. • Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли. • Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр. • Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час. • Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме. • К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору. • Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи. • На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи. • Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.] • На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні. • На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.] • Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години. • На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.] • На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу. • Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали. • Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.] • На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу. • Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.] • Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.] • Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.] • Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори. • Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година. • Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути. • Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.] • Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.] • Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв. • Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.] • Около того времени – близько того часу. • Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу. • Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.] • По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.] • По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи. • По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи). • Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу. • Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час. • Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.] • Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори. • Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».] • Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час. • Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.] • Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.] • С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.] • С какого времени – відколи; з якого часу. • Сколько времени? – котра година? • С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна). • С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.] • С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу. • Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.] • Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції. • Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того). • Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.] • Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.] • С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.] • С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)… • С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.] • С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу. • Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.] • Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність. • Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.] • Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий. • Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.] • Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.] • Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.] • Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.] • Указанное время – указаний (зазначений) час. • Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (вигодити) годину. • У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося. • Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.] • Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду. • Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.

Год • Больше года – (по)над рік; більш(е) як (ніж) рік. • В будущем, в следующем году – на той рік; майбутнього, наступного року; (іноді) нарік. [На той рік приїду… Шевченко. Не журися, серце моє, нарік сподівайся. Сл. Гр.] • В годы революции, войны… – під час революції, війни…; за років революції, війни…; у роки революції, війни… [Він служив під час імперіалістичної війни на турецькім фронті… Кротевич.] • Високосный год – високосний (переступний) рік; (нар.) касянів рік. • В молодые годы – за молодих літ (років); (за) молодого віку (іноді у молодому віці, віку); замолоду; у молоді літа (роки); у молодих літах. [А я замолоду дуже була гостра… Стороженко. Не тратьмо надії В літа молодії. Українка.] • В ночь под Новый год – уночі проти Нового року. • В один год пройти двухлетний курс – за один рік пройти дворічний курс. • В один год уровень воды может быть выше, в другой — ниже – одного року рівень води може бути вищий, другого [року] — нижчий. • В позапрошлом году – позаторік (поза той рік); позаминулого (передминулого) року; ген того року. [Позаторік по дорозі в Італію я спинилась у Львові… Українка.] • В последние годы – останніми роками; за останніх років (літ). [Останніми роками я щоліта вирушаю з друзями в мандрівку. Рильський.] • В прежние годы – за колишніх (давніх, давніших) років (літ). • В продолжение [всего] года – протягом [цілого, усього] року; за (іноді через) (цілий, цілісінький, увесь) рік; цілий (цілісінький, увесь) рік (іноді розм. год). • В прошлом году (минувшем, истёкшем) – торік (уторік, іноді розм. тогід); минулого (того) року; той (минулий) рік; у тому (у тім) році; у минулому (у минулім) році. [Торік одвідав Білорусію. Рильський.] • В старые годы – за старих (за давніх) часів (літ, років); у старі часи; у давні літа (роки). • В 16…, 19… году – 16…, 19… року (року 16…, 19…); (іноді) у 16…, 19… році. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Року 1896 я оженився: маю четверо дітей. Коцюбинський.] • В этом, нынешнем году (состоится, предвидится…) – сього (цього) року; сей рік (іноді розм. серік, сей год) (відбудеться, буде, передбачається…). [Цього року я планую поїздку до… але не буду загадувати наперед. Рильський.] • В этом, в нынешнем году 365 дней – у цьому (у цім) році 365 днів; цей рік має 365 днів. • Год (два… года) тому назад – [Уже] рік (два… роки) тому; буде тому рік (два… роки); за рік (за два… роки) перед цим; (зрідка) перед роком (двома роками). [Було це під Вязьмою три роки тому. Тулуб.] • Года два, три, четыре тому назад – років зо два, зо три, з чотири тому. • Годами стар – [На літа] старий; старого віку; старолітній. [Мій неньо вже старий, приношений… Федькович.] • Годом позже, на год позже – на рік пізніше. • Год от году; год от года; с каждым годом – рік від року (від року до року); щороку; з кожним роком (кожного року); рік у рік (іноді розм. год у год). [Вони сиділи рік від року на однім місці, з тими самими гризотами, з тими самими неприємностями! Ярошинська.] • Годы проходят, прошли – літа (роки, іноді розм. годи) минають, минули (сходять, зійшли, переходять, перейшли); вік минає, минув (переходить, перейшов). [І знов минають літа, та вже поволеньки. Черемшина. «А скільки ж років вам?» — Ге, вік мій перейшов Без ліку, як вода у синьому Дунаї. Рильський.] • Годы этого уже не позволяют – мій вік (мої роки, мої літа) цього вже не дозволяє (не дозволяють); із літ це мені вийшло. • До истечения года – до року (іноді розм. до году); поки мине рік. [Служу таки в тих самих панів. Іще два місяці мені до року осталося. Вовчок.] • За год перед этим, за год раньше – рік тому; рік перед цим; (зрідка) перед роком. • Из года в год – рік у рік (іноді рік повз рік); із року в рік; щороку (щорік); що не рік. [Доспіє колос, осиплеться зерно і знову сходить. Отак рік у рік і в мирний час, і в теперішній. Стельмах. Якби то і тобі цвісти із року в рік, Ні хмар не знаючи, ні холоду повік! Мисик.] • Издание текущего года – сьогорічне видання; видання цього року. • Имеющий год от роду – одноліток. • Каждые два, три… года – що другого, третього… року; що два, три… роки. • Каждый год – щороку (щорік); кожного року; (іноді) кожен (кожний) рік. • Канун Нового года – переддень Нового року; (вечір проти Нового року, давн. обряд.) Щедрий вечір. [Останній день старого року, чепурний і яскравий, хоче залишити по собі спогад перед тим, як прийде йому на зміну щедрий вечір. Яновський.] • Круглый год (разг.) – цілий (цілісінький) рік; (іноді) увесь рік; (образн.) від льоду до льоду. [Меду в його від льоду до льоду без виводу. Кониський.] • Молодые годы – молодий вік; молоді (молодечі) літа (роки); молодощі; (перен. про юні роки) весна (провесінь, провесна). [Укороти, Боже, молодого віку Тому, хто не має талану любить. Шевченко. Запрягайте воли сірі. Коні воронії, Доганяйте літа мої, Літа молодії! Н. п. Гарно згадати в довгій зимовій дорозі свої молодечі роки. Довженко. А кому нелюбо оглянуться назад себе, спогадать свою провесінь. Свидницький.] • На два, три… года, двумя, тремя… годами раньше, позже… – на два, три… роки раніш(е), пізніш(е)… • На следующий год – на той рік (іноді розм. год); наступного року. [Щоб на той год діждати сону топтати. Номис.] • Наступил второй, третий… год – перейшло на другий, третій… рік; настав другий, третій… рік. • Обещанного три года ждут – казав пан, кожух дам, та слово його тепле. Пр. Обіцяла (казала), а не зав’язала. Пр. Надіявся дід на обід, та без вечері ліг спати. Пр. Пождіть, діти, поки Біг на кисіль шкурку натягне. Пр. Ждали, ждали, та й жданки (жданики) розгубили (поїли). Пр. Ждала, ждала, та й годі сказала. Пр. Чекай, собачко, здохне конячка, — матимеш м’яса. Пр. • Один год (два, три, четыре года) тому назад – [Один] рік (два, три, чотири роки) тому; (іноді) перед роком, двома, трьома, чотирма роками. • Он годами (живёт в деревне) – він цілі роки (цілими роками) (живе на селі, у селі). • [Он] не по годам (развит) – як на свої роки (літа, як на свій вік) [він] надто (розвинений); (іноді) [він] над свої літа (понад свій рік) (розвинений). • Он получает тысячу рублей в год – він одержує (дістає, бере, має) тисячу рублів на рік (річно). • Поздравлять с Новым годом – вітати (поздоровляти, здоровити, віншувати) з Новим роком (іноді Новим роком); (обряд. арх.) новолітувати. • Пока позволяют годы – поки служать літа. [Заживай світа, поки служать літа. Пр.] • По прошествии, по истечении года – як (коли) вийде, вийшов (кінчиться, скінчиться, мине, минув) рік; після року; по рокові. • Потерявший счёт годам – безлітній; з(а)губив лік своїм рокам. [Безлітній дід. Сл. Гр.] • Пошёл второй, третий… год кому – пішло (повернуло, завернуло, переступило) на другий, на третій… рік (на другу, на третю… весну) кому; у другий, у третій… рік уступив хто. [Тепер дочці на сімнадцятий рік пішло… Панч.] • Прожить молодые годы – прожити (зжити) молоді роки (літа); молодий вік звікувати; відмолодикувати. • Раз в два (три…) года – раз на (за) два (три…) роки. • Раз (два, три, четыре… раза) в год – раз (двічі, тричі, чотири… рази) на рік (у рік); раз (два, три, чотири… рази) на (у) рік. [Ой діброво — темний гаю! Тебе одягає Тричі на рік… Багатого собі батька маєш. Шевченко.] • Родившийся в этом году, в прошлом году (про скот) – сьогорічний (-на, -не) (селіток); тогорічний (-на, -не) (торішняк). Бичок торішняк. Сл. Гр. • С годами – з часом; з плином часу. • Сего года – сього (цього) року. • Смотря в какой год, в зависимости от года – як якого року; як під який рік (розм. також год); як до року. • С небольшим два-три года – два-три роки з чим(о)сь (з лишком, розм. з гаком). • Того года, относящийся к тому (прошлому году) – тогорічний (торішній, тоголітній). • Уже в годах кто – уже літній (у літах, підстаркуватий, пристаркуватий, іноді постарий, доходжалий, підтоптаний) хто; уже літня (підстаркувата…) хто; уже немолодий на літа (віком) хто. [Ломачевський був уже літній, трохи підтоптаний… Н.-Левицький. Якась пристаркувата пані. Вовчок.] • Через год – через (за, у) рік (іноді розм. у год); по року (до року); (іноді) нарік. [Як умерла мати, то батько через рік удруге одружилися, удову взяли із нашого таки села… Грінченко. А я молода, як ягода. Не піду заміж за рік, за два. Н. п. Чекай мене, дівчино, до року. Сл. Гр. Не журися, серце моє, Нарік сподівайся. Сл. Гр.] • Что год, то дитя рождается (разг.) – що рік, то й прорік. • Что ни год – що рік (що не рік). [І що не рік, то все глибше осідав у минуле отой весняний каламут отого незвичайного року. Головко.] • Этого года; относящийся к этому (настоящему) году – сьогорічний (іноді цьогорічний, серічний); сьоголітній. [Зате літо сьогорічне буде в них незвичайне. Гончар.]

Заглядывать • Заглядывайте, загляните к нам! – заходьте, зайдіть до нас!; навідуйтеся, навідайтеся до нас!; завітайте до нас! • Заглядывать, заглянуть вперёд, в завтрашний день – зазирати, зазирнути (заглядати, заглянути, дивитися, подивитися вперед, у завтрашній день; замислюватися, замислитися (задумуватися, задуматися) про майбутнє.

Лето • Бабье лето – бабине літо; погожа (погідна) підосінь. • Благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо; поліття. • В прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того (минулого) літа. • В разгаре лета – у розповні літа; гарячої літньої пори; у гарячу літню пору; саме в середоліття. • В это лето – цього (сього) літа; (іноді) се літо. • Готовь летом сани, а зимой телегу – готуй уліті (улітку) сани, а взимі (взимку) вози. Пр. • Каждое лето – щоліта (щоліто); літо крізь літо. • Лето работает на зиму, а зима на лето – літо на зиму робить. Пр. • Лето собирает, а зима поедает – літо збирає, а зима з’їдає. Пр. Літо зробить, а зима з’їсть. Пр. • Летом – уліті (улітку); літом. • На будущее, на следующее лето – на те літо; майбутнього літа. • Начало лета – проліток; заліток (частіше у мн. залітки); початок літа. • По дважды в год лето не бывает – двічі літо не буває. Пр. • Проводить, провести лето, летовать, перелетовать – перебувати, перебути літо; літувати, пролітувати (перелітувати, вилітувати). • Прошлого, минувшего лета – тоголітній. • Сколько лет, сколько зим не виделись – видом видати, слихом слихати; скільки літ, скільки зим не бачилися; наче вік не бачилися. • Сухое лето – сухе літо; сухоліття. • Урожай этого года – урожай цього літа; сьоголітній урожай.

Предвидение • Дар предвидения будущего – дар прозирання в майбутнє; дар завбачення майбутнього.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

предстоя́щий майбу́тній

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Майбу́тній – будущий.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Вид – 1) (наружность) – вигляд (-ду); в. внешний – вигляд (-ду); в виде наказания – за ка́ру, як ка́ра; в виде опыта сделать – як спро́бу (на спро́бу) зробити; в испорченном виде – попсо́ваний; в таком виде – в тако́му вигляді, таким; для виду – про (людське) о́ко, для годиться; по внешнему виду – виглядом, з вигляду, як подивитися; 2) (в выражениях): быть на виду у кого – перед очима. перед ві́ччю в ко́го бу́ти; виды на будущее – споді́ванки на майбу́тнє; выпустить, упустить, потерять из виду – спустити з о́ка, недоба́чити, забу́ти; выпущено из виду следующее – забу́ли таке́, не доба́чено тако́го; иметь в виду кого, что – ма́ти на о́ці (на ува́зі) кого́, що, бра́ти на ува́гу кого́, що; иметь виды на кого, на что – ва́жити на ко́го, на що; на виду: а) (иметь кого, что) – на о́ці, на прикме́ті; б) (на видном месте) – на видно́ті; при благоприятных видах – з га́рними споді́ванками; ставить кому что на вид – подава́ти, пода́ти кому́ на ува́гу, що, заува́жувати, заува́жити кому́ що; 3) (в значении «предлог» и «причина» в выражениях): в видах чего – задля чо́го, ма́ючи на ува́зі що; в виду чего – вважа́ючи на що, че́рез що; в виду этого – че́рез те, тому́, вважа́ючи на це; в служебных видах – з причин службо́вих; из корыстных видов – щоб покористува́тися, гада́ючи (с)користа́тися, з корисливости; ни под каким -дом нельзя – (аж) ніяк не мо́жна; под -дом болезни – ні́би хво́рий; под -дом посетителя – ні́би відві́дувач; при виде чего – (по)ба́чивши що; 4) (вид на жительство) – по́свідка (доку́мент) на прожива́ння; 5) (species) – вид; в. кооперации – вид коопера́ції; в. расхода – вид (катего́рія) вида́тків.

Предстоящий (о выборах, ревизии) – прийде́шній, насту́пний, що має бу́ти, майбу́тній; в виду -щей ревизии – вважа́ючи на те, що ма́є бу́ти реві́зія; план -щей в следующем сезоне работы – плян робо́ти, що ма́є бу́ти насту́пного сезо́ну; план работы на -щий сезон – плян робо́ти на насту́пний сезо́н.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

майбу́тній, -ня, -нє

майбу́тність, -ности, -ності, -ністю

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Майбу́тній, -я, -є. Предстоящий, будущий. Майбутнє життя сироти ввижалося у всіх тяжких неминучих дрібницях. Л. Янов. Оповід. 150.

*Майбу́тність, -ности, ж. Будущее, то, что должно случиться в будущем. Киев.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Предстоящий — майбу́тній.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

акуше́рка, акуше́рок; ч. акуше́р 1. спеціалістка з медичною освітою, яка надає медичну допомогу під час пологів. [Першого липня народився в них з Оленою синочок, прийняла пологи акушерка з Телепиного. (Олександр Вєтров «На скрижалях історії», 2019). Рік був сонячний, запевнив мене Вадим, коли халдей приніс сповиту в серветку пляшку й, за вказівним порухом Вадимових брів, гордо продемонстрував її мені, як акушерка мамі сповите немовля. (Оксана Забужко «Музей покинутих секретів», 2009). За фахом вона була акушерка з великою багаторічною практикою. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання», Кн.1, 1987). Коли я ввійшла до родильні, я застала жінку вже після пологів, очевидно нормальних, але Пешлиху з тріюмфальною міною: вона асистувала акушерці до … підв’язання пупця. (Софія Парфанович «На схрещених дорогах», 1963). Цими днями поліція зробила трус у акушерки К. Вишеватої ( Михайлівська, 18 ) і викрила у неї «домъ свиданій». (Рада, №197, 31.08.1910). Повишено було в доктори богословія 2, права 11, філософії 4; дипломи хірургічні дістало 13, акушерок 31. (Яків Головацький «Велика Хорватія або Галицько-Карпатська Русь», 1838).] 2. лікарка, фахівчиня з акушерства. [Кандидатка медичних наук, лікарка-акушерка-гінекологиня, репродуктологиня Вікторія Івах зазначила, що серед українців зросла тенденція до безпліддя, яка пов’язана із перенесеним коронавірусом. (Ваше здоров’я, 21.09.2021). Лікарка акушерка-гінекологиня Волинського обласного перинатального центру Оксана Костючик дала десять порад майбутнім мамам. (medicine.rayon.in.ua, 06.09.2021). Історія жінки, яка народила вдома, і погляд лікарки-акушерки на ситуацію в Україні. (wonderzine.com.ua, 01.02.2021). Черняк Інна Миколаївна – акушерка вищої категорії, головна акушерка Перинатального центру м. Києва. (pcenter.org.ua).] див.: пологозна́виця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 22. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 31. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

аспіра́нтка, аспіра́нток; ч. аспіра́нт та, хто навчається в аспірантурі. [А наступного ранку професор Райнер підійшов до мене й повідомив, що запрошує мене до себе в Геттінгенський університет і буде радий бачити своєю аспіранткою. (Максим Кідрук «Доки світло не згасне назавжди», 2019). Зараз Яна – аспірантка кафедри фехтування, в майбутньому науковець. (Україна молода, 2012). Братішко Юлія Сергіївна – аспірантка другого року навчання Національного фармацевтичного університету (м. Харків). (Урядовий портал, 27.06.2007). Двоє працюють над темами з історії української літератури, третя аспірантка обрала тему з лінгвістики. (Ольга Зернецька «Начерк портрета», 1991). Його асистенти – молода аспірантка Оля Чуб і худий, наче тараня, кандидат наук Олесь Єфремович Омельченко – зразу взялися до роботи. (Микола Білкун «Годованці Сонця», 1968). Я не помітив, як моя аспірантка увійшла до лабораторії. (Олекса Слісаренко «Останнє слово», 1932).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 42. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 68.

ба́рме́нка, ба́рме́нок; ч. ба́рме́н власниця або працівниця бару, яка обслуговує відвідувачів за барною стійкою. [Це молода барменка Ганна Добровольська. (Фіртка, 2016). Фарбована барменка дивилася ніби в мій бік, та напевне не бачила мене… (Андрій Кокотюха «Мій товариш Наливайко і п’яний Буратіно», 2014). Я тоді була щойно спеченим магістром без роботи і видимих планів на майбутнє, а Кропива працювала барменкою в одному з турецьких барів 14-го, здається, округу. (Ірена Карпа «Добро і зло», 2008). Там вона працювала барменкою, відколи її вигнали з тижневика. (Мілан Кундера «Нестерпна легкість буття», пер. Воліна Пасічна, 1994). Барменка сердито зиркнула на мене, але замовлення виконала. (Сід Чаплін «День сардини», пер. Павло Шарандак, 1961).] див.: барте́ндерка, шинква́сниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 45.

біологи́ня, біологи́нь; ч. біо́лог 1. фахівчиня з біології. [У чому особливість інфаркту в жінок – пояснює біологиня (Українське радіо, 28.06.2019). Тому майбутні лікарки танцюють з курсантами військових училищ, біологині ж використовують власні резерви, запрошуючи на вечори геологів або радіофізиків. (Лариса Копань «Пульсари», 1981). «Біологине, богине, твій код, Хромосомні твої турботи...». (Іван Драч «Баляда про гени», 1967). Ларисо! Відносно біологині, то це ти напрасно – ніхто на неї не задивляється і ніхто її не виділяє з усіх. (Олександр Заворотній «Лист», 1958).] 2. учителька або викладачка біології. [Досить! – біологиня з червоної стала раптом зовсім блідою, ляснула по столу класним журналом. (Андрій Кокотюха «Зоопарк, або Діти до 16», 2005). Сонний ставок шкільного жіноцтва сколихнувся, ряска й латаття розступилися. Весняно стривожено закумкали біологиня, математичка, хімічка і навіть фізрука <…>. (Марина Меднікова «Тю!», Львів, 2002).] див.: біоло́гічка Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами (С. Нечай), 4 вид. К., 2003, с. 175 – біолоґиня.

ветерина́рка, ветерина́рок; ч. ветерина́р лікарка, яка лікує тварин; фахівчиня з ветеринарії. [Внаслідок цього гине поранений пес, але банду на чолі з шефом поліції викрито, кохання з ветеринаркою, вже ніхто нікуди не їде, вагітна ветеринарка, собача ферма і цуценятко таке розбишацьке – нащадок Гуча. (Андрій Бондар «І тим, що в гробах», 2016). Не одного такого собаку знайома ветеринарка врятувала, пообіцявши сентиментальному господарю, що от-от це зробить, тільки їй препарат привезуть… (Ірена Карпа « Подорожі з дітьми, або Як не стати куркою», 2014). Представниці другої категорії, студентки – майбутні лікарки, ветеринарки, економістки, юристки – збиралися на п’ятничне пиво, як в останній бій. (Оксана Форостина «Duty free», 2011).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Вільний тлумачний словник, 2018. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

виноро́бка, виноро́бок; ч. виноро́б та, хто виготовляє вино. [Аліна Тенетка – українська «летюча виноробка». (posteat.ua, 29.01.2021). Майбутня виноробка Анастасія Качуріна. (DW, 15.07.2013). Ще десять хвилин розмови, і Віктор чимало знав про таємничу виноробку. (Міла Іванцова «Живі книги», 2013). Виноробка довго шукала свій улюблений сорт і нарешті знайшла його. (uabestwine.com).]

вірусологи́ня, вірусологи́нь; ч. вірусо́лог фахівчиня з вірусології. [Вірусологиня Асель Мусабекова розповіла нашим колегам із видання «Уласть» про те, навіщо знадобилося досліджувати коронавірус, які претензії є до Китаю і як максимально вберегти себе від подібних пандемій у майбутньому. (Громадське ТБ, 17.06.2021). «Вони все знали давно»: китайська вірусологиня звинуватила владу Китаю у приховуванні фактів про поширення коронавірусу. (Радіо Свобода, 15.07.2020). Порівняно із SARS епідемія COVID-19 значно менш небезпечна – вірусологиня Жолобак. (Громадське радіо, 16.03.2020). Наталя Шендеровська – вірусологиня, кандидатка біологічних наук. (Українська правда. Життя).]

генетики́ня, генетики́нь; ч. гене́тик фахівчиня з генетики. [Саме там вона стає відомою як генетикиня. (Гендер у деталях, 12.05.2017). «Об’єктивних даних щодо того, як пора року, коли сталося зачаття, впливає на стать майбутньої дитини, немає», – каже Ірина Ластівка, лікарка-педіатриня та генетикиня вищої категорії. (Експрес, 02.08.2018).] див.: гене́тиця, гене́тичка, генети́ня

ге́нійка, ге́нійок; ч. ге́ній та, хто наділена геніальністю. [Молода генійка поділилася, що обожнює англійську мову та поезію, однак у майбутньому мріє стати лікаркою. (iod.media, 27.06.2019). Наївна генійка Марія. (Нова ера, Тернопіль, 2009, с. 9).]

гольфі́стка, гольфі́сток, ґольфі́стка, ґольфі́сток; ч. гольфі́ст, ґольфі́ст спортсменка, гравчиня в гольф. [Засмага гольфістки лишається на ній навіть посеред зими, тільки набуває блідішої, жовтуватої барви <…>. (Стівен Кінг «Кінець зміни», пер. Ганна Яновська, 2016). Можливо, саме «наші» дівчата в майбутньому стануть професійними гольфістками і представлятимуть Україну на міжнародних змаганнях. (День, 2016). В Києві визначали кращих гольфісток серед українських селебритіс. (24tv.ua, 27.05.2010). Сліпа гольфістка влучила в лунку. (ТСН, 21.08.2007). Приміром, на думку журналістів агентства «Рейтер», <…> кращою спортсменкою 2003 року в світі визнано шведську гольфістку Аніку Соренстам. (Високий замок, 2003). Незліченні подоби, в яких мені потім поставала темноволоса ґольфістка, хоч як би вони різнилися між собою, накладаються одна на одну <…>. (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. У затінку дівчат-квіток», пер. Анатоль Перепадя, 1998).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

ґольфі́стка, ґольфі́сток, гольфі́стка, гольфі́сток; ч. ґольфі́ст, гольфі́ст спортсменка, гравчиня в гольф. [Засмага гольфістки лишається на ній навіть посеред зими, тільки набуває блідішої, жовтуватої барви <…>. (Стівен Кінг «Кінець зміни», пер. Ганна Яновська, 2016). Можливо, саме «наші» дівчата в майбутньому стануть професійними гольфістками і представлятимуть Україну на міжнародних змаганнях. (День, 2016). В Києві визначали кращих гольфісток серед українських селебритіс. (24tv.ua, 27.05.2010). Сліпа гольфістка влучила в лунку. (ТСН, 21.08.2007). Приміром, на думку журналістів агентства «Рейтер», <…> кращою спортсменкою 2003 року в світі визнано шведську гольфістку Аніку Соренстам. (Високий замок, 2003). Незліченні подоби, в яких мені потім поставала темноволоса ґольфістка, хоч як би вони різнилися між собою, накладаються одна на одну <…>. (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. У затінку дівчат-квіток», пер. Анатоль Перепадя, 1998).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – гольфістка.

духови́диця, духови́диць; ч. духови́дець та, хто має здатність спілкуватися з духами, передбачати майбутнє. [«Єретичкою» була з погляду католицької церкви і його, спочатку, «духовна дочка», а потім духовна наставниця, – беґінка [328] сестра Катрей, духовидиця, яка, за її зізнанням, «стала Богом» («Порадійте зі мною, я стала Богом!» (Оксана Забужко Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій, 2007).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – заст.

зоологи́ня, зоологи́нь; ч. зоо́лог фахівчиня із зоології. [Нещодавно переселенка з Криму та майбутня зоологиня стала обличчям протесту проти домагань і насильства у вишах. (reporters.media, 02.04.2019). Як зауважує зоологиня Марина Шквиря, в притулках просто імітують дику природу і стараються по мірі того, як вже холодніє, зменшувати раціон, щоби ведмідь готувався до сплячки. (dyvys.info, 18.11.2019). З біорозмаїття починається все, захоплено пояснює зоологиня. (Українська правда. Життя, 11.02.2017). Зоологиня Фрідеріке Геберт вивчила 80 тис. роликів і знайшла 1600 кадрів з цими рідкісними ссавцями. (ТСН: Цікавинки, 16.08.2019).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 195.

імпера́торка, імпера́торок; ч. імпера́тор найвищий титул монархині, а також жінка, яка має цей титул. [Хай там як, але вона [Теодора] була справжньою імператоркою. (Ян Морис «Чому Захід панує – натепер», пер. Ольга Кочерга, 2014). Тут походжали з повагою імператори, імператорки грілися на сонці під подувами віял з павиного пір’я <…>. (Григорій Купецький «Там де сонце сходить: спогади бойовика ОУН на Далекому Сході», 1957). Штральзунд: лязурове море й золотий день, яхта й принцеса Вільгельміна Гессендармштадтська біля нареченого, кирпатого, нарваного цісаревича Павла, майбутня імператорка російська <…>. (Юрій Косач «Вечір у Розумовського», 1937).] див.: імператри́ця Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

кресля́рка, кресля́рок; ч. кресля́р фахівчиня з креслення. [Розробка автомата подарувала своєму творцю не тільки беззаперечний успіх у конструкторській справі, а й доленосне знайомство з майбутньою дружиною – кресляркою Катериною Мойсеєвою. (Україна молода, 2012). В прокатному цеху з чотирьох премій третю дістала креслярка Ковальова, активна комсомолка (Людмила Вітрук «Участь жінок у промисловому будівництві на Україні (1926-1929 pp.)», 1965). Інженер українець, начальник відділу в німецькій установі діставав платню 80-100 РМ. Його машиністка (навіть не креслярка, але німка) 400 РМ. (Тарас Бульба-Боровець «Історія Української повстанчої армії», 1944).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 393. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 336.

ма́лярка, ма́лярок; ч. ма́ляр 1. творчиня образотворчого мистецтва; та, хто займається малярством. [Тоді у Львові мешкала її Бабуня, Євфросинія Левковська, яка запізналася не з однією яскравою творчою особистістю, за німців переховувала у своїй оселі численну єврейську родину, разом з видатною маляркою та графіком Ярославою Музикою допомагала харчами та ліками особам, запротореним до ґетто. (Олександра Гнатюк «Відвага і страх», 2018). А ти ж – талановита малярка, це – твій світ, твоє оточення. (Ірен Роздобудько «Ґудзик», 2005). Аньєля Пайонківна, львівська малярка, коханка Пшибишевського, яка мала від нього дитину, майбутню письменницю Станіславу Пшибишевську. (Ігор Костецький, «Стефан Ґеорґе: Особистість, доба, спадщина», 1971). І чимало старих , близьких знайомих, а в тому і з часів Праги, як ось знана, цікава малярка, скульпторка і поетка Оксана Лятуринська <…>. (Улас Самчук «Плянета ДіПі: нотатки й листи», 1945). Відтак перейшли гостї й стрільцї до поблизької гостинницї, яку прибрала вкусно зеленню і українськими національними красками арт. малярка О. Кульчицька. (Дїло, 30.01.1915). Одна – то молода малярка, прехороша поетична душа, а друга – молода заміжня й дуже інтелігентна жінка, на ім’я Оксана Б. (Ольга Кобилянська «Царівна», 1895).] 2. робітниця, яка фарбує будови, стіни приміщень та ін. [Вони вичитали, що є мулярки і малярки, а як бути з рештою спеціалізації. (Ніна Клименко «Як народжується слово», 1991).] див.: худо́жниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 435. Словник української мови: в 11 томах, Том 4, 1973, с. 614. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

ме́неджерка, ме́неджерок; ч. ме́неджер фахівчиня з управління робочим процесом; керівниця окремим напрямом діяльності. [А ще — медіа-аналітик Діана Дуцик, менеджерка програми культурних ініціатив фонду «Відродження» Радослава Чекмишева <…> (Україна молода, 2019). Вона тут і сценаристка, й режисерка, й виконавиця, і головна художниця, й дизайнерка, але в той же час і директорка, й менеджерка, і ледь не фінансистка. (Юрій Андрухович «Удома», Збруч, 2018). Зрештою, художник знову пішов до менеджерки, вирішивши тиснути на почуття соціальної справедливості. (Сергій Жадан «Біґ Мак. Перезавантаження», 2015). На превеликий його відчай, під час гастролей їй довелося мешкати в одній кімнаті з менеджеркою, хвацькою жіночкою середнього віку з темним минулим і сумнівним майбутнім. (Оксана Форостина «Duty free», 2011).] Вільний тлумачний словник, 2018.

музе́йниця, музе́йниць; ч. музе́йник працівниця музею. [І правду написала музейниця Ярослава Музиченко у соціальній мережі після відвідин Оленівки: «Поза межами українських сіл — мільйони вихідців із них <…>» (Україна молода, 2017). Музейниця переводила погляд із чоловіка на жінку, розповідала їм обом. (Галина Вдовиченко «Інші пів’яблука», 2013). Він був у легкому пальто, в модельних туфлях, але стійко слухав у промерзлому Китайському палаці розповідь музейниць про майбутнє замку. (Високий замок, 2001).]

науко́виця, науко́виць; ч. науко́вець та, хто займається науковою роботою, провадить наукові дослідження; наукова працівниця. [Ева Гата – давно не таємне псевдо Ольги Коссак, науковиці Львівського університету, чиї математичні моделі використовувалися навіть у військовій індустрії. (Україна молода, 2019). Зокрема, переймаючись питанням аксіологічної та гносеологічної цілісності українського модерністського канону, науковиця прийшла до висновку, що український модернізм – це динамічна єдність часово-локальних модернізмів, кожен з яких має свій зміст. (Тетяна Заїка «Українська література кінця ХІХ - початку ХХ століття в контексті західноєвропейської модерної культурної парадигми»: дисертація, К., 2015). Саме тому підручник «Слов’янський фольклор», виданий канадською науковицею Н. Кононенко у 2007 році <…>, є надзвичайно важливою публікацією як для західної фольклористики <…> (І. Є. Головаха-Хікс «Підручник зі слов’янського фольклору в Канаді», 2010). <…> марно намагаюся переконати «наукову співробітницю» Карадазького заповідника пустити нас із Долоріо до заповідника самих, без попсової екскурсії, щоби ми спокійно вибрали місце для зйомок майбутнього фільму, науковиця, лузаючи насіння, аґресивно каже: «А гдє ваша афіциальная бамага?!» (Ірена Карпа «Bitches get everything», 2007).] див.: науко́вка, науковчи́ня, вче́на (уче́на) Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)