Знайдено 66 статей
Шукати «медал*» на інших ресурсах: 
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 
| Медали́ст, -ли́стка – медалі́ст, -лі́стка. |
| Меда́ль – меда́ля и меда́ль (-лі, -лею и -ллю). [Скінчи́ла гімна́зію з золото́ю меда́лею (Кониськ.)]. |
| Медалье́р – медаля́р (-ра́), меда́льник (-ка). |
| Медалье́рный – медаля́рний, медаля́рський. • -ное искусство – медаля́рське мисте́цтво, медаля́рство. |
| Медальи́ст – збира́ч (-ча́) меда́лів. |
| Меда́лька – меда́лька. |
| Меда́льный – меда́льний, медале́вий. • -ная работа (сочинение) – меда́льна пра́ця, пра́ця на меда́лю. |
| Медальо́н –
1) (в скульптуре, живописи) медальйо́н (-на); 2) (носимый на шее) медальйо́н. |
| Медальо́нчик – медальйо́ник, медальйо́нець (-нця), медальйо́нчик. |
| Меда́льщик, см. Медалье́р. |
| Змееви́к –
1) минер. – гадине́ць (-нця́), змійови́к (-ка́), змійове́ць (р. змійовця́), серпенти́н (-ну); 2) техн. – змі́йка; 3) бот. а) Polygonum, см. Горе́ц; б) Rumex aquaticus – кі́нський щаве́ль (-влю́); 4) (металл. медальон) змійове́ць (-вця́). |
| Оборо́тный –
1) оборо́тний. [Оборо́тний капіта́л]; 2) відворо́тний. [Відворо́тний бік меда́лі]. |
| Потопа́ть, пото́пнуть или потону́ть – потопа́ти, пото́пнути, пото́пти, потону́ти, порина́ти, пори́нути, у[за]топи́тися; срв. Тону́ть. [Потопа́є моя́ до́ля край си́нього мо́ря (Пісня). Мі́сяць пото́п у широ́кому мо́рі те́мних хмар (Грінч.). Усе́ пори́нуло в холо́дному тума́ні. Чо́вен затопи́вся. Купа́ючись, він утопи́вся]. • -пать взглядом – утопа́ти, порина́ти по́глядом, очи́ма, затопи́тися очи́ма (Ворон.) в ко́му, в чо́му. • Потопа́вший – топле́ний, топле́ник. • Медаль за спасение -ших – меда́ль за ратува́ння топле́ників. |
Російсько-український народний сучасний словник 2009–
| Выпе́ндриваться, вы́пендриться, жарг. – випендрюватися, випендритися, викобенюватися, заноситися, занестися, пиндючитися, приндитися, чванитися, задирати носа, (величатися, хизуватися, бундючитися, викрашати себе), вистьо́буватися, викаблучуватися, (задираться) задиратися, (груб.) вимахуватися. [Перед ким ти вистьобуєшся, ніби на медаль заробляєш, якого хріна? (О.Забужко). На рівні ксенофобських інстинктів наші «тутешні», проте, цілком «по-націоналістичному» можуть недолюблювати справжніх росіян («кацапів»), як і справжніх українців («бандер», «націоналістів», «щирих патріотів»). Цих останніх вони, як правило, недолюблюють навіть більше - саме тому, що ті, будучи теж «тутешніми», поводяться мов «нетутешні» — «по-грамотному» балакають, книжки читають, за Україну розпинаються, словом — «випендрюються» (М.Рябчук). Багата душевно людина не буде “випендрюватися” (насадили все ж своїх словечок!), вона дихає повнотою Слова (Василь Чепурний). ). — Шьо-о-о? — Людинюк по-блатному примружився. — Би-и-ти? Хто-о-? — Тихо будь і не вимахуйся, — тверезим голосом промовив Петроградов, — бо тут б’ють, як глухонімі, поки кров не побачать, і в основному кілками (В.Кожелянко). Я не викобенююся, сержанте, але що то за нахабне розглядання, чорт забирай, по якому праву? (Ю.Покальчук, перекл. М.В.Льйоси). — Я живу навпроти кладовища. Будеш випендрюватися — житимеш напроти мене].  |
| Заслуженно – заслужено, (редко) вислужено, по заслузі, за діло, (заработанно) зароблено, (справедливо) справедливо, (достойно) достойно. [Суд там скорий: як ти винен, То зашлють «без проволочки», А не винен, то й відпустять — Без сорочки, без сорочки. В тій країні всякий може По заслузі шани ждати: Там на те хрести й медалі — Для багатих, для багатих (В.Самійленко). — Ну що ж, катюзі по заслузі: та я ще молодий, до кінця віку далеко; аби життя, ще все буде (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Ти помираєш безвинно», — говорила Сократові дружина. Він заперечив: «А ти б хотіла, щоб заслужено?» (Діоген Лаертський)]. |
| Общекомандный – загальнокомандний: • выиграть общекомандное первенство – виграти (вибороти) загальнокомандну першість; • общекомандное место – загальнокомандне місце; • общекомандный (медальный) зачет – загальнокомандний (медальний) залік; • общекомандный рейтинг – загальнокомандний рейтинг. |
| Перрон – (франц.) перон, (железнодорожный, ещё) платформа;
2) (архит., терраса) перон. [Зима. На фронт, на фронт!.. А на пероні люди… Біля вагонів ми співаєм «Чумака»… І радість лоскотно бентежить наші груди — Шикують злидн’ нас, юнак до юнака (В.Сосюра). Гризучі сумніви передминулої ночі і дитячу мрійливість минулої він викинув разом з проїзним квитком на харківському пероні як знецінену й не потрібну вже річ, що все-таки йому послужила (В.Підмогильний). Розлягався брязкіт на станції, мигтіли і перебігали огні; свистки і сюрчки прорізали чорний простір; зрештою, хлопець насмілився покинути схованку і покрадьки відійти на перон (В.Барка). Серед перону стоїть досить добре вичищений і виголений, але непоказний, лише дуже набундючений німець з хлистиком у руці (І.Багряний). Вискочили ми, прикриваючись газетами, слідом за Бурмилом на перон. Аж гульк! А щоб ти був здоровий! Вельветовий «спінджак» обернувся — ніякий то був не Бурмило, а якийсь незнайомий дядько з отакенним носом. Тю! (В.Нестайко). … Все тут виросло і змінилось: і до свят вибілений вокзал, і носій у синьому фартушку, (як виблискує його медальйон на грудях!), і нове приміщення КДБ, і знайома буфетниця, у якої знайдеться донецьке пиво, і вичовганий жданням перон пристанційний, і залізнична лазня, і вічно поновлюваний асфальт автостради, і завше переповнений автобус від селища, і вишки геологів, що риють, риють, дошукуються скарбів, і шахтарська їдальня, і барачні будиночки, і розгасла дорога по вулиці… і рахуєш кроки із заплющеними очима: перша хата, друга, третя… (В.Стус). Життя ішло, минуло той перон. гукала тиша рупором вокзальним. Багато слів написано пером. Несказане лишилось несказанним (Л.Костенко). Хомський, поки не пізно, гукни їй, аби сідала, і ти гукаєш, Хомський. Дівчина усміхається, вона має забагато золотих зубів, і ти зненацька розумієш, що найбільше в ній тобі сподобалися її джинси, а тому не надто жалкуєш, коли поїзд рушає, а золотовсміхнена Маруся так і залишається на пероні (Ю.Андрухович)]. |
| Фронтовик, фронтовичка – фронтовик, фронтовичка. [Справжні фронтовики ніколи не одягали … повоєнних відзнак, а лише бойові ордени та медалі. Так само й тепер справжні ветерани воліють не одягати георгіївських стрічок, щоб не асоціюватися з п’яними компаніями любителів Путіна і пива, розцяцькованих із ніг до голови кольоровими ганчірками (О.Однороженко)]. |
| Ветеран – (лат.) ветеран. […куди вигідніше в іміджевому плані розповідати про жорстокі бої на підступах до міста і показувати нам, школярам молодших класів, ще живих, але вже непритомних від народної любові ветеранів у медалях, яким лише дай слово — вони тобі розкажуть і про рідну землю Старобільщини, до якої вони припадали своїми розчуленими синівськими устами, і про штурм Берліна, в якому вони брали вирішальну участь, говоритимуть, витираючи рукавом скупу чекістську сльозу і безсовісно переграючи в найбільш інтимних місцях, з дитинства не люблю ветеранів, всі ці ветерани, вони поводили себе, як бляді на першому побаченні — вимагали квітів і духових оркестрів, лізли на сцену і пускали соплі, говорячи про Кобу, справжні солдати так себе не ведуть, одним словом (С.Жадан). На всю ширину сцени кумачевий транспарант з написом синьою і жовтою фарбами: «Не старіють душею ветерани війни з підлим народом» (Г.Бурсов). «Професійні ветерани» переважно смершівсько-енкаведистського гарту (М.Рябчук). Разом з ними він пройшов крізь війну, повну щоденних принижень, прохань і доповідних записок, нескінченних «прийдіть завтра», «ось уже незабаром», «ми розглядаємо вашу справу з належною увагою»; це була війна, приречена на поразку, війна проти всіх отих «з пошаною до вас», «ваших слуг покірних», які знай лише обіцяли дати, але так ніколи й не дали ветеранам довічних пенсій. Ота перша кривава двадцятилітня війна не завдала ветеранам стільки шкоди, скільки, оця руйнівна війна постійних відстрочок (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса)]. |
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка)
| ЗНАК, знаки отли́чия ще нагоро́ди, хрести́, ордени́ й меда́лі; знаки разли́чия ще розпізна́вчі /ра́нгові/ зна́ки́, живомовн. ли́чки́, зірочки́. |
| ОБЗАВОДИ́ТЬСЯ (чим) дороблятися чого; обзаводиться медалями оказ. обмеда́люватися; обзаводя́щийся чем ста́вши заво́дити /гото́вий заве́сти́/ що; ОБЗАВЕСТИ́СЬ (друзями) фаміл. обрости́; обзаводиться чем доско́чити /додба́ти, доп’я́сти́, доп’я́сти́ся/ чого, уби́тися, убра́тися в що [обзавёлся оде́ждой уби́вся в оде́жу]; обзаводиться семьёй фаміл. оку́блитися, зви́ти гніздо́, ста́ти сім’янини́ном; обзаводиться хозя́йством розгоспода́ритись, загоспода́ритись, ста́ти госпо́дарем, загосподарюва́ний. обзавё́вшийся ОКРЕМА УВАГА, (друзями) обро́слий, (сім’єю) оку́блений, (ґаздівством) загоспода́рений, (медалями) обмеда́лений. |
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов)
| Медальон – медальйо́н, -на. |
Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський)
| Медаль – меда́ля. |
Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська)
| Медаль
• Оборотная сторона медали (перен.) – другий (зворотний) бік медалі; друга (зворотна) сторона медалі. |
| Оборотный
• Оборотная сторона медали (перен.) – другий (зворотний) бік медалі. • Оборотные фонды – обігові фонди. |
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський)
| Меда́ля – медаль. |
| Менталик – медальон. |
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич)
| медалі́ст, -та; -лі́ста, -тів |
| меда́ля, -лі, -лею; -да́лі, -да́лів |
| медаля́р, -ра́, -ре́ві; -лярі́, -рі́в |
| медаля́рство, -ва, -ву |
| медаля́рський, -ка, -ке |
| медальйо́н, -на; -йо́ни, -нів |
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)
| Ви́рва, -ви, ж. Взятка, поборъ, всякій несправедливый или лишній поборъ, напр. при денежной платѣ еще добавочный отработокъ. Оце писарь вирви хоче, тим зразу й не дає білета. Борз. у. За десятину землі панові одкосити дві, та ще вивезти десять купок гною, — то се вже гній буде вирва. Лубен. у. Хотіла баба вирви, та усилу сама вирвалась. О. 1862. IX. 114. То Шеверенко Олекса, в перших брат Наталі, здумав вирви домагаться, як москаль медалі. Заморившись, запалившись кинувся із хати, молодую, як ведеться, Талю продавати.... Кинули мерщій півкіпник срібний на одплату. Мкр. Н. 29. Три вирви в шию і міх кулаччя. Ном. № 4761. У три ви́рви. Въ шею. І самого Енея-пана в три вирви вигнали відтіль. Котл. Ен. І. 16. |
| Меда́ля, -лі, ж. Медаль. |
| Мента́лик, -ка, м. Родъ медальона у женщинъ. См. Дукач. Гол. Од. 50. |
Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського)
| *Меда́ль, -лю, м. Медаль. З золотим медалем на грудях вернув додому. Борд. |
Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак)
| медалі́стка, медалі́сток; ч. медалі́ст 1. випускниця навчального закладу, яка одержала медаль за відмінні успіхи в навчанні. [Тепер щодо випускного вечора. Хотілося б, щоб ти, Катерино, була на ньому в сукні, вартій медалістки. (Світлана Талан «Спокута», 2017). Що таке бути відмінницею, а потім медалісткою, а потім студенткою, а потім аспіранткою, а потім кандидатом наук і далі до академіка – якщо поряд немає класного хлопця? (Євгенія Кононенко «Бабусі також були дівчатами», 2010). Бурдига була медалісткою. Вона одержала п’ятірку з фаху й поїхала додому святкувати свій вступ до університету. (Володимир Діброва «Бурдик», 1995). Підставивши ці два відомі в наші рівняння та ще взявши до уваги досить високу грамотність авторки, легко дійдемо висновку, що писала листи колишня десятикласниця, майже медалістка, дівчина з художніми почуттями, розвиненими завдяки зусиллям товариша Книша. Клементина! (Павло Загребельний «Переходимо до любові», 1970). Ти – медалістка, вірю, що дадуть тобі медаль, а мені... мені вовчий квиток скоро дадуть. (Олесь Донченко «Золота медаль», 1953).] // золота́ медалі́стка – випускниця, яка одержала золоту медаль за відмінні успіхи в навчанні. [Людмила Супрун теж золота медалістка у школі. (Високий замок, 2010).] 2. спортсменка, яка одержала медаль за високі досягнення на змаганнях. [Золоті медалістки отримають трикімнатні квартири, а срібний призер – двокімнатну. (Високий замок, 2012).] // бро́нзова медалі́стка – спортсменка, яка одержала бронзову медаль і посіла третє місце на змаганнях. [Щодо жінок, то тут честь України захищатимуть бронзова медалістка минулорічного чемпіонату світу Катерина Палеха зі Львова, призери Олімпійських ігор – киянка Олена Садовнича і Катерина Сердюк з Харкова. (Високий замок, 2002).] // золота́ медалі́стка – спортсменка, яка одержала золоту медаль і посіла перше місце на змаганнях. [Як повідомляє офіційний сайт змагань, за всю історію Олімпіад таку серйозну перевагу в санях золота медалістка мала над срібною призеркою лише одного разу – в 1964 році. (Україна молода, 2014).] // срі́бна медалі́стка – спортсменка, яка одержала срібну медаль і посіла друге місце на змаганнях. [Цього разу, показавши практично ідеальну стрільбу й припустившись лише одного промаху, Журавок стала срібною медалісткою турніру <…>. (Україна молода, 2019).] 3. заст. робітниця, яка одержала медаль за трудові заслуги на виробництві. [А мене облягає планетарна печаль і безмежна жалість до цих людей, надто, коли якась колишня ударниця, фабрична медалістка з варикозними ногами, опухлими від п’ятдесятилітнього стояння за верстатом, прийнявши мене за «свою», каже: – Гаварят, Сталін убівал нєвінних людей <...>. (Галина Тарасюк «Сестра моєї самотності», 1993).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 662. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) |
| бадмінтоні́стка, бадмінтоні́сток; ч. бадмінтоні́ст гравчиня у бадмінтон. [29-річна бадмінтоністка з Дніпра Марія Улітіна боротиметься за медалі на Олімпіаді у Токіо 25 липня. (Суспільне, 24.07.2021). Українська бадмінтоністка Крістіна Джангобекова виборола срібну медаль на турнірі Victor Croatian International 2019. (ubf.com.ua, 2019). Бадмінтоністка Лариса Грига програла і другий матч у групі – німкені Юліані Шенк (0:2) – і їде додому. (Україна молода, 2012).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 50. Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 668. |
| боксе́рка, боксе́рок; ч. боксе́р спортсменка, яка займається боксом. [П’ять медалей вибороли боксерки Чернігівщини на Чемпіонаті України з боксу серед жінок-еліти у Запоріжжі. (Суспільне, 21.09.2021). Варто зазначити, що першу перемогу на Олімпіаді боксерка здобула в 17 років. (ua.tribuna.com, 04.11.2019). Кропивницька боксерка стала призеркою міжнародного турніру в Сербії. (gre4ka.info, 17.07.2019). Українська боксерка Тетяна Коб, яка виступає у ваговій категорії до 51 кг, успішно стартувала на Олімпіаді-2016 в Ріо-де-Жанейро <…>. (zaxid.net, 12.08.2016). Тайсон сказав також, що хотів би провести бій з американською боксеркою Енн Вулф. (Високий замок, 2006).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. |
| борчи́ня, борчи́нь; ч. боре́ць 1. та, хто бореться, б’ється з кимось. [У цей час курдські борчині в сирійській Рожаві у всіх на слуху, вони нарівні з чоловіками воюють з «Ісламською державою». (Світлана Ославська «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії», Львів, 2019, с. 81). Екранна борчиня з «чужими» простяглася посеред вулиці. (Експрес, 25.03.2016).] 2. спортсменка, яка займається боротьбою. [32-річна українська борчиня Алла Черкасова виборола бронзову медаль на Олімпійських іграх в Токіо. (BBC, 03.08.2021). Ірина Рибак, яку визнали найкращою борчинею турніру, перемогла тріумфаторку європейської першості Наталю Безруку. (Львівська газета, №47, 2006). Львівським борчиням немає рівних у світі. (Поступ, №148, 13.07.2005).] 3. та, хто бореться за щось. [Принаймні, саме таку рожеву мрію плекає завжди полум’яна борчиня за справедливість Інна Богословська. (Телекритика, 13.07.2008).] див.: бійчи́ня, борки́ня, борчи́ха Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 59. |
| винахі́дниця, винахі́дниць; ч. винахі́дник та, хто винайшла або винаходить щось. [16-річна винахідниця зі Львова отримала дві нагороди на конкурсі в США. (Українська правда. Життя, 23.05.2018). Пиво для собак, яке, на думку винахідниці, можуть також вживати й люди, надійшло в продаж минулого тижня. (День, 2007). Леді Лавлейс можна вважати не тільки видатною винахідницею, але й першою програмісткою в світі <…>. (Наука і суспільство, 1985). Але коли жюрі дізналося, хто створив цю чудесну машинку, здивування виявилося таким великим, що спочатку навіть було відкладено рішення про присудження винахідниці золотої медалі. (Всесвіт, 1963, №8). Тут є одна дівчина-інженер. Більше – вона геніальна винахідниця. (Дмитро Бузько «Кришталевий край», 1935).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 128 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 439. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) |
| висо́тниця, висо́тниць; ч. висо́тник спортсменка, яка займається сходженнями на велику висоту чи спеціалізується на стрибках у висоту. [Українська висотниця молодший сержант Юлія Левченко виграла золоту медаль на турнірі «Меморіал Ірени Шевіньской» в м.Бидгощ (Польща). (День, 20.08.2020). Інші наші висотниці – Інга Бабакова, Віта Стьопіна, Ірина Михальченко – розташувалися з 4-го по 7-ме місце. (Високий замок, 2003).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 131 – розм. |
| воло́дарка, воло́дарок; ч. воло́дар 1. та, кому належить якась власність, майно; власниця чогось, господарка. [Полотна-оригінали знаних та відомих колись митців на стінах, під ногами перські килими, в яких ноги тануть, занурюючись немов у сніг, вази з різних китайських епох, золочені годинники, такий само посуд, хіба з нього можна їсти, кухарка Женя на кухні, прибирання та прання це також не для ніжних рук володарок цього будинку … (Дара Корній «Тому, що ти є», 2012). А найбагатшою жінкою королівства залишається володарка модного бренду Arcadia Тіна Ґрін, яка посідає п’яту позицію з 4,9 мільярда доларів. (Високий замок, 2006).] 2. та, хто здобула якусь премію, приз, медалі, кубок та ін. [Одна з фей візуалізації даних – українка Ярина Серкез, редакторка відділу графіки у «Волл-стріт Джорнал», володарка однієї із найпрестижніших премій у сфері дата-журналістики «Data Journalism Award» і моя колишня студентка. (Марія Титаренко «Комунікація від нуля: Есеї для Мані», Львів, 2019, с. 189). До числа претендентів на здобуття олімпійських медалей входять призери чемпіонатів світу та Європи у танцях на льоду – <…> призерка етапів Кубка світу з санного спорту киянка Наталія Якушенко, володарка Кубка світу 2004 року на довгих дистанціях Валентина Шевченко з Білої Церкви <…>. (Високий замок, 2006). Темпераментна володарка медалей, зріст якої 164 сантиметри, дуже висока для свого виду спорту, і використовує гімнастичний зал як подіум, по якому вона ходить, як Наомі Кемпбелл. (День, 2004). Теплими словами, піснями вітали першу володарку призу імені Героя Радянського Союзу П. Д. Осипенко Галину Леонтіївну Постоєву та її подруг Лідію Іванівну Сурженко, Раїсу Миколаївну Міненко. (Південна зоря, 1982).] 3. та, хто стоїть на чолі держави, краю та ін. (про королеву, княгиню). [По-перше, графе, це було за правління навіженої Анни Іоаннівни, а не Єлизавети Петрівни, володарки мудрої та просвіченої. (Тимур Литовченко «Помститися імператору», 2011). –Люто блимнув очима Замбул, бо перед султаном уже стояла не злякана жалюгідна жінка, а владна валіде – володарка двору. (Роман Іваничук «Мальви», 1967). Ось вона, володарка полігона, – казали про неї бійці, а мати голубливе примовляла: – Ясочка наша. (Олесь Гончар «Тронка», 1962).] // воло́дарка все́світу — та, хто володіє світом. — То, може, ти згуляєш у шахи з найбільшою володаркою всесвіту, гравець? (Володимир Короткевич «Човен розпачу», пер. Карпо Скрипченко, 1990).] // воло́дарка се́рця — та, у кого хтось закоханий. — О володарко серця мого! – вигукнув Кеаве. – Я згублю свою безсмертну душу, щоб здобути тебе! (Роберт Льюїс Стівенсон «Сатанинська пляшка», пер. Олександр Терех, 1983).] див.: вла́сниця, госпо́дарка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 147. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 728. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) |
| вче́на, вче́них, уче́на, уче́них; ч. вче́ний, уче́ний у знач. ім. висококваліфікована фахівчиня з якоїсь галузі науки. [У даному випадку вчена розуміє зазначені терміни як синоніми. (Андрій Старобагатько «Єдність та диференціація правового регулювання пенсійного забезпечення в Україні»: дисертація, 2020). Серед них є колишні військові пілоти, лікар, учена та навіть колишня співробітниця ЦРУ. (Україна молода, 2019). Учена сама навчала лікарів знаходити в тілі шрапнель, щоб вчасно видалити її. (Український тиждень, 2018). Учена пропонує цілий перелік критеріїв патогенності рекламного тексту. (Олександра Андрєєва «Шокова реклама як соціокомунікаційний феномен: специфіка вияву та впливогенний потенціал»: дисертація, Одеса, 2015). Учена нагороджена медалями «Ветеран праці». (Н. Кривець «Науковець і громадська діячка Маргарита Знаменська», 2010).] // вче́на (учена) секрета́рка – та, хто керує науковою діяльністю, організовує наукову діяльність. [Про це Суспільному сказала учена секретарка фортеці Тетяна Нємічева. (Суспільне, 25.01.2021). Від НЦ «МАНУ» до складу журі увійшла учена секретарка, кандидатка педагогічних наук, старша наукова співробітниця Ірина Савченко. (man.gov.ua, 12.04.2021). Водночас вчена секретарка Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні — Музею Революції Гідності Леся Онишко розповіла про укладання словника радянсько-українських термінів «Евфемізми періоду/доби Голодомору». (slovoprosvity.org, 27.06.2019). Катерина Косинська, вчена секретарка Наукової бібліотеки Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. (molod.ula.org.ua, 17.05.2019).] див.: дослі́дниця, науко́виця, науко́вка, науковчи́ня |
| гімна́стка, гімна́сток; ч. гімна́ст спортсменка, яка займається гімнастикою. [Українська гімнастка завоювала три медалі на змаганнях у Кореї. (sport.znaj.ua, 12.08.2019). Особливо відзначилася сімферопольська гімнастка Катерина Серебрянська, яка стала володаркою трьох нагород цих змагань. (Кримська світлиця, 1994). В іншому залі проводять заняття юні гімнастки. (Радянська Волинь, 1973). Краща в інституті гімнастка, висока, струнка, з довжелезною білявою косою, вона й зараз більше скидалася на студентку або навіть на десятикласницю, ніж на інженера, і в її поводженні було багато школярства. (Олександр Сизоненко «Зорі падають в серпні», 1956).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 173. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 71. |
| гриме́рка, гриме́рок; ч. гриме́р 1. фахівчиня з гримування. [Якась жінка, певно, гримерка, допомагала Маріанні привести до ладу волосся. (Жанна Слоньовська «Дім з вітражем», пер. Андрій Поритко, 2015). Колись одна досвідчена гримерка сказала, що це помилка – не мити обличчя з милом. (Високий замок, 2004). <…> десь позаду манячили ще й аж дві зразу гримерки <…>. (Оксана Забужко «Я, Мілена», 1997). Елеонора працює тепер як гримерка. (Юрій Тарнавський «Елеонора», 1974).] 2. спеціальна кімната для гримування. [У гримерці вже перевтілювалися друзі-колеги Олега. (Володимир Коскін «Містифікатор», 2009). У гримерці переодягаюсь, і медальйон із дзенькотом падає на підлогу. (Високий замок, 2003).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 190 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 168. |
| етимологи́ня, етимологи́нь; ч. етимо́лог фахівчиня з етимології. [Етимологиня Г. П. Циганенко заперечує іншомовне походження полісемантичної лексеми куб <…>. (sci-conf.com.ua, 19-21.05.2021). Співавторка і етимологиня Університету Іллінойсу Мей Беренбаум, володарка Національної медалі науки, сказала: «Скорочення чисельності комах можна порівняти зі зміною клімату 30 років тому». (ТСН, 18.01.2021). За словами етимологині Інни Комариці, великих комарів на довгих ніжках боятися не варто, бо вони не несуть загрози. (Суспільне. Запоріжжя, 17.07.2019).] |
| керівни́ця, керівни́ць; ч. керівни́к та, хто керує кимось або чимось, очолює когось або щось. [Керівниця була більш розсудливою і стриманою, тому кожну нову ідею виносила на загальне обговорення <…>. (Світлана Талан «Повернутися дощем», 2016). Керівниця міні-дитсадочка «Малятко» (м. Буча, Київська область) – пані Інна – виявилась більш лояльною <…> (Високий замок, 2011). Натомість я спостерігаю за секретаркам, помічницями, керівницями, спеціалістками, дивлюся на їхні роти. (Лариса Денисенко «Корпорація ідіотів», 2005). <…> «на улыбочке, девочки, поем, на улыбочке», як напучувала нас колись керівниця студентського вокального ансамблю! <…> (Оксана Забужко «Прощання з імперією кілька штрихів до одного портрета», 1998). Керівниця наша вчила нас простих танців, пригадую норвезький танок, а також взялася за драматичну виставу. (Юрій Шевельов «Я, мені, мене... (і довкруги)», 1987). Хоча мовчанка була зовсім короткою, Єва зрозуміла: керівниця експедиції не любить заперечень. (Василь Бережний «Архітектурна фантазія», 1981). <…> нічого дивного не було в тому, що керівниця закладу передавала свій багатющий досвід своїм вихованкам <…> (Вадим Бойко «Слово після страти», 1970). Коли на одному з перших великих мітингів жінок Занзібару одна з керівниць жіночого руху запитала, в чому зацікавлені жінки, крім домашнього вогнища, – всі учасниці мітингу в один голос відповіли, що на першому місці в них визволення батьківщини від колоніалізму. (Всесвіт, 1961, №3).] // перен. та, яка керує кимось або чимось. [<…> збудила нас у тому вільними бути сама істина, яка є нам управителькою і керівницею розуму нашого <…> (Самійло Величко «Літопис», пер. Валерій Шевчук, К., 1991). В нашому житті і в нашій праці маємо ми велику керівницю, мудру порадницю і добру натхненницю – Комуністичну партію. (Максим Рильський «Весняне зілля», 1962).] // кла́сна керівни́ця – учителька-виховниця класу в середній школі. [Це як розуміти, я вас запитую?! – незмінна наша класна керівниця до того ще й викладає літературу. (Ірина Потаніна «Ну чисто янгол!», 2007). Віталій одинак, його мати завжди відвідує батьківські збори, допомагає ремонтувати школу, – розповідала класна керівниця сумним голосом. (Віктор Тимчук «Ловці манекенів», 1990). Чи це вже сталося аж у десятому класі, коли класна керівниця обіцяла витягнути й Едика на медаль і не витягла? (Юрій Мушкетик «Обвал», 1985). <…> він побачив стурбоване обличчя класної керівниці, що прикладала йому до голови холодні примочки <…>. (Борис Антоненко-Давидович «На шляхах і роздоріжжях», 1978).] див.: керівни́чка, очі́льниця, ватажки́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 142. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) |
| легкоатле́тка, легкоатле́ток; ч. легкоатле́т спортсменка, яка займається легкою атлетикою. [Не обійдеться й без спортсменів – серед них срібний призер Олімпійських ігор Жан Беленюк і легкоатлетка та чемпіонка світу Ольга Саладуха. (Україна молода, 2019). Проте зовсім не важко припустити, що лише невелика група спортсменів буде реально претендувати на медалі. І серед них – 29-річна плавчиха Світлана Бондаренко, 30-річний важкоатлет Ігор Разоренов, велогонщик Сергій Гончар, 31-річні легкоатлетка Інга Бабакова та фехтувальник Сергій Голубицький. (Дзеркало тижня, 30.06.2000). Так-от, на тій амфорі зображено дівчинку, що біжить. Нині про неї сказали б «легкоатлетка». (Микола Білкун «Корабель з райдужними вітрилами», 1980).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 464. |
| нумізма́тка, нумізма́ток; ч. нумізма́т жінка, яка збирає, колекціонує, вивчає старовинні монети та медалі. [Дідусь обожнював старовинну зброю, а бабуся була завзятою нумізматкою. (ukr.media, 01.08.2018). Нумізматка з РФ хотіла вивезти з України 12 старовинних монет. (unn.com.ua, 24.07.2012).] див.: монетозна́виця Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 506. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) |
| орденоно́сиця, орденоно́сиць; ч. орденоно́сець жінка, нагороджена орденом. [Не вважаю, що роблю щось надзвичайне – просто виконую свою роботу, те, заради чого йшла в Збройні Сили України та на фронт, – зізнається наша орденоносиця. (bug.org.ua, 16.03.2019). А ще в Тарасівці відзначала своє 80-річчя жінка орденоносиця Лесь Клавдія Петрівна. (zhmerynka-rda.gov.ua, 12.05.2017). Тіна Кароль – орденоносиця. Вона отримала церковний Орден Святої Великомучениці Катерини І ступеня. (Високий замок, 2008). Це добре, що орденоносиця. Не важливо для читача, що на грудях сяє орден «Материнська слава» якоїсь там ступені, а не медаль за взяття Берліна. (Роман Горак «Таємниці Ірини Вільде», 1995). Крім того, не повірять, що Марія Рибка – партєйна, орденоносиця, передовичка й так далі, на себе щось там наговорювала. (Роман Федорів «Єрусалим на горах», 1992).] див.: орденоно́ска Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. |
| просвітя́нка, просвітя́нок; ч. просвітя́нин представниця або послідовниця «Просвіти». [Активною просвітянкою, громадським діячем була й Іванна Кокорудз, яка займалася активізацією жіночого руху. (Україна молода, 2018). Яка ж би то була зрада – залишити під московським чоботом того ж Суярка, пасіонарну просвітянку Марію Олійник з Донецька <…> (Роман Іваничук «Голоси з-над вод Генісарета», 2016). Активна просвітянка, за здобутки в громадській роботі нагороджена медаллю «Будівничий України». (А. Огорчак, Б. Білинський «Мирон Кордуба в спогадах онуків», 2012). <…> якісь інженери, лікарі, правники, ґімназійна професура, редактори газет, карикатурні політики й профспілкові аферисти – yci з жіноцтвом (активістки, союзянки, просвітянки), дітьми, слугами й домашніми тваринами, особливо котами <…> (Юрій Андрухович «Центрально-східна ревізія», 2000). Марія Прокопівна Таран та Петрикова тітка Килина, що відали в місті клубами й хатами-читальнями і були підзвітними Лесі Яремівні, як офіційній просвітянці міста, сміялися з бабусиних страхів <…> (Андрій Химко «У пазурах вампіра. I. Шляхами до прийднів», 1957).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 279. |
| семибо́риця, семибо́риць; ч. семибо́рець спортсменка, яка займається семиборством. [Українська семибориця Ганна Мельниченко виграла золоту медаль на Чемпіонаті світу з легкої атлетики, який зараз проходить у Москві. (WeekEnd, 14.08.2013).] див.: семибо́рка |
| семибо́рка, семибо́рок; ч. семибо́рець спортсменка, яка займається семиборством. [Зрештою, в компанії значно іменитіших суперниць 18-річна українська семиборка показала непоганий, як для себе, 14-й результат. (Україна молода, 2017). Приміром, прес-секретар Людмили Йосипенко, семиборки, в якої фактично відібрали бронзову медаль після протесту німецької команди, пояснила «Тижню»: аби взяти інтерв’ю в спортсменки, під час спілкування з нею треба обов’язково поговорити про «її меценатів». (Український тиждень, 2012). Найкращою легкоатлеткою 2005 року в Україні названо семиборку з Вінниці Наталку Добринську. (Високий замок, 2006).] див.: семибо́риця |
| сновборди́стка, сновборди́сток, сноуборди́стка, сноуборди́сток; ч. сновборди́ст, сноуборди́ст 1. спортсменка, яка займається сновбордингом. [Швидшою ж за Данчу того дня була лише швейцарка Юлія Цогг, котра залишила для української сноубордистки статус віце-чемпіонки світу з паралельного слалому. (Україна молода, 2019). Сновбордистка Дарина Кириченко – бронзовий призер зимових юнацьких ігор. (galinfo.com.ua, 16.02.2016). Ольга Зіньків, відома у минулому сновбордистка України, нині викладач кафедри зимових видів спорту Львівського університету фізичної культури <…>. (Львівська пошта, №90, 18.08.2011). Іншій нашій сноубордистці, екстремальній на всю голову, набридли рівні траси, й вона на максимальній швидкості ломанулася вниз крізь ліс на схилі. (Український тиждень, 2009). 30-річна українська сновбордистка виборола дві медалі Кубка Європи у Швейцарії. (expres-full.avrio.pl). «Бронза» дісталась швейцарській сноубордистці Фаб’єн Ройтелер. (Високий замок, 2002).] 2. та, хто їздить на сновборді. [У Києві на вулицях каталися лижники та сноубордисти, журналісти відзняли сюжет про голих сноубордисток, як вони з’їжджали вниз по Андріївському узвозу. (Анатолій Дністровий «Сніданок на снігу», Харків, 2013).] |
| триатлоні́стка, триатлоні́сток, тріатлоні́стка, тріатлоні́сток; ч. триатлоні́ст, тріатлоні́ст 1. спортсменка, учасниця триатлону. [Черкаська триатлоністка стала чемпіонкою України. (vycherpno.ck.ua, 01.09.2020). Другу поспіль бронзову медаль на етапах Кубка світу здобула житомирська тріатлоністка Юлія Єлістратова. (Україна молода, 2014). Українська тріатлоністка — найкраща у світі (День, 2009). Продовжує боротьбу за олімпійську ліцензію й “залізна леді України”, 22-річна львівська тріатлоністка Олеся Пристайко. (Високий замок, 2007). У бігу на 2000 м серед юніорок 1983-84 р. н. перемогла студентка ЛНУ Олеся Пристайко (СКА, Винники), більше відома як триатлоністка. (Високий замок, 2002). ] 2. перен. тренована, витривала жінка. [Там була б курява Троєщини і сморід вихлопних газів, висохла газонна трава гігантських клумб на перехрестях, міські голуби, голі засмаглі ноги — твої ноги тріатлоністки, що стають шоколадними під кінець літа і якими ти так вільно, ще не знаючи сорому (або вже все зрозумівши про нього), розкидаєшся навколо <…> (Любко Дереш «Спустошення», 2016). ] |
| уче́на, уче́них, вче́на, вче́них; ч. уче́ний, вче́ний 1. освічена жінка. [Нехай Мануса не вчена, не вміє читати-писати, зате вона відчуває – щось коїться з дівчиною. (Леся Холодюк «Браслет із знаком лева», 1997).] 2. у знач. ім. висококваліфікована фахівчиня з якоїсь галузі науки. [У даному випадку вчена розуміє зазначені терміни як синоніми. (Андрій Старобагатько «Єдність та диференціація правового регулювання пенсійного забезпечення в Україні»: дисертація, 2020). Серед них є колишні військові пілоти, лікар, учена та навіть колишня співробітниця ЦРУ. (Україна молода, 2019). Учена сама навчала лікарів знаходити в тілі шрапнель, щоб вчасно видалити її. (Український тиждень, 2018). Учена пропонує цілий перелік критеріїв патогенності рекламного тексту. (Олександра Андрєєва «Шокова реклама як соціокомунікаційний феномен: специфіка вияву та впливогенний потенціал»: дисертація, Одеса, 2015). Учена нагороджена медалями «Ветеран праці». (Н. Кривець «Науковець і громадська діячка Маргарита Знаменська», 2010).] // уче́на (вче́на) секрета́рка – та, хто керує науковою діяльністю, організовує наукову діяльність. [Про це Суспільному сказала учена секретарка фортеці Тетяна Нємічева. (Суспільне, 25.01.2021). Від НЦ «МАНУ» до складу журі увійшла учена секретарка, кандидатка педагогічних наук, старша наукова співробітниця Ірина Савченко. (man.gov.ua, 12.04.2021). Водночас вчена секретарка Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності Леся Онишко розповіла про укладання словника радянсько-українських термінів «Евфемізми періоду/доби Голодомору». (slovoprosvity.org, 27.06.2019). Катерина Косинська, вчена секретарка Наукової бібліотеки Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. (molod.ula.org.ua, 17.05.2019).] див.: дослі́дниця, науко́виця |
| яхтсме́нка, яхтсме́нок; ч. яхтсме́н спортсменка з вітрильного спорту (головно на яхті). [<…> 57-річна яхтсменка Флоранс Арто, яка встановила рекорд, перетнувши Атлантику на вітрильнику… (Україна молода, 2015). Якби хтось із знайомих побачив її тепер, він, мабуть, не відразу впізнав би ту життєрадісну дівчину з аристократичної родини, яка вважалась серед неодружених офіцерів Другого флоту ледь не найбажанішою партією, ту завзяту яхтсменку, камер-корнета з перспективою придворної кар’єри. (Володимир Єшкілєв «Гніздо», 2012). Севастопольська міська рада вирішила купити двокімнатну квартиру севастопольській яхтсменці Світлані Матевушевій, яка завоювала срібну медаль на Олімпійських іграх в Афінах. (Кримська світлиця, 2004).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 844. |
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
| Меда́ль = меда́ля. |
| Медалье́ръ = різбя́рь (що медалї робить). |
| Медальо́нъ = дука́ч (С. З. Л.), з мідяної бляхи — ли́чман. — Намисто з дукачем. К. X. |
| Меда́льщикъ = д. Медалье́ръ. |
| Бить, ся = 1. би́ти, ся, лупи́ти, ся, лупцюва́ти, ся, колоти́ти, ся. (Батого́м, ре́мнем, малахає́м то́-що) — бато́жити, пу́жити, шмага́ти, супо́нити, чухра́ти, ні́жити, переза́ти. — Лупіть Рябка, чухрайте, ось баті́г. Гул.-Ар. — Разів із шість Рябка водою одливали, і скільки раз його, одливши, знов шмагали. Гул.-Ар. — (Важки́м чим) — гати́ти. — Схопив рубель, тай почав гатити. — (До кро́ви) — би́ти на олїю. — (До спинків) — басама́нити. — (Ду́же тя́жко) — тузи́ти, тузова́ти, тю́жити, шпа́рити, пері́щити, лу́щити, гати́ти. — Приставив тарани до брами, в ворота зачали га́тить. Кот. — (Кулака́ми де попа́ло) — сади́ти, стусува́ти, товкма́чити, стусанів дава́ти, манїжити, кудо́вчити. — А він її за коси з печі, тай давай манїжити. н. к. — Я його зараз за потилицю, тай почав кудовчити. н. о. — (Колїнками) — колїнчити. — Звалив його, колїнчив, колїнчив, тай викинув за двері. н. к. (Ло́бом, рога́ми) — бу́цати, ся. — Ходить, як овечка, а буцає, як баран. н. пр. — (Нога́ми заднїми) — брика́ти, ся, хвиця́ти, ся. — Знай, кобило, де брикати. н. пр. — (Немилосе́рдно) — катува́ти. — Буду тебе бити, буду катувати, а як прийде недїля — буду нишу мати. н. п. — (Па́лицею) — дуба́сити. (Па́лею) — па́лї дава́ти. — (По пи́цї) — ля́скати, ля́паса дава́ти, ляща́ дава́ти, ляпанця́ми годува́ти. — А він йому раз і вдруге ляща дав, так пішов. Як почав він його ляпанцями годувати. — (Різка́ми) — сїкти, па́рити, чу́стрити, чу́хра́ти, шпа́рити, пері́щити. — (Хворости́ною то-що) — хворости́ти, хво́їти, хви́ськати, хво́ськати, цви́гати. 2. вбива́ти, забива́ти, розбива́ти, вибива́ти, збива́ти, би́ти. — Забвати палю, гвіздок, кілок. — Вбивати вола. — Розбиватти посуду. — Вибивати медалї. — Збивати масло. 3. викида́ти. – Риба викидає икру. 4. (про звук) – би́ти, плеска́ти, ля́скати. — Бить въ бараба́нъ, въ наба́тъ = би́ти в бараба́на, б. на споло́х, на ґва́лт. — А він побачив злодїїв, кинув ся на дзвіницю тай давай на сполох бити. — Бить въ ладо́ни = плеска́ти, в доло́нї плеска́ти. — Іде́ мали́й та в долонї плеще: гуляй, мамо, нема батька ище. н. п. 5. (про се́рце) — колоти́ти ся, тьо́хкати, сту́кати, тїпати ся, тріпати ся. — Серце в грудях колотить ся, як не вискочить. О. Мор. 6. (про тиць) — тріпати ся, тїпати ся. — Синиця в клїтцї тріпаєть ся. С. Ш. 7. (про хворо́бу) — трясти́. — Лихоманка трясе. – Бить баклу́ши = д. Баклу́шничать. — Бить ся объ закла́дъ = заклада́ти ся. — Один усе закладав ся, та без штанів і зостав ся. н. пр. — Би́ть ся я́йцами = на́вби́тки би́ти ся. — От вони похристосувались, тай почали крашанками навбитки бити ся. — Бить нога́ми = брика́ти ся. — Не підходьте до сього коня: він брикає ть ся. — Бить чело́мъ = Проха́ти ми́лості, чоло́м дава́ти. — Тай поїхали до столицї, прохати милостї у царицї. н. п. — Його добром, та йому й чолом. н. пр. |
| Оборо́тъ = 1. поворо́т, зворо́т, зворо́тка. С. Л. — Крутим поворотом перекинув повозку. — Туди й відти за день зробив дна зворота. — Се дало новий поворот в дїлї. 2. відворо́т, ви́ворот, виворотка. — На відворотї медалї вибито... На оборо́тъ. — навспа́к, на́взнак, вспак, навпаки.С. З. |
| Чека́нить = вибива́ти, карбува́ти (монету, медалї). |
Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.
Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)