Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 112 статей

Запропонувати свій переклад для «могила»

Шукати «могила» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Моги́ла – 1) (могильная яма) я́ма, (реже) моги́ла, гріб (р. гро́ба), гробови́ще. [Вроди́ла ма́ма, що не при́йме й я́ма (Номис). У я́мі засну́ли на ві́чнії ві́ки старі́ поколі́ння (Грінч.). Нема́є мату́сі! У глухі́й те́мній моги́лі вона́ (Тесл.). Ка́же зби́ти домови́ну та і гріб копа́ти (Рудан.). Жив не в ха́ті, а в гробови́щах (Єв. Морач.)]. • Опустить гроб в -лу – спусти́ти тру́ну́ (домови́ну) в я́му, у гріб. [Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). Опуска́ють в гріб Яки́ма (Рудан.)]. • Сойти в -лу – спочи́ти в моги́лі, зійти́ з сві́ту, переста́витися, поме́рти. • Хоть живьём в -лу ложись – хоч живи́й (живце́м) у я́му лізь (Приказка). • Горбатого -ла исправит – яки́й зма́лку, таки́й і до оста́нку (Приказка); 2) (могильная насыпь) моги́ла, гріб, (не только ум.) гробо́к (-бка́). [Каза́в собі́ наси́пати висо́ку моги́лу (Пісня). Оста́вся почува́ть на гробка́х: положи́в (сідло́) на гробо́к і ліг на йо́му (Грінч. I)]. • -ла провалилась – моги́ла запа́ла(ся), гріб (гробо́к) запа́в(ся); 3) (могильный курган) моги́ла. [Засині́ли понад Дніпро́м висо́кі моги́ли (Шевч.)].

I. Взрыва́ть, взрыть – ско́пувати, скопа́ти, ри́ти, пори́ти, зри́ти, споро́ти. [Скопа́ла гря́дку. Попоро́в (споро́в) плуг зе́млю. Гря́дку порося́ пори́ло]. • Взры́тый – зри́тий, розри́тий, пори́тий. [Розри́та моги́ла (Шевч.). Чо́рна земля́ під копито́м, як та рілля́ зри́та (Рудан.)]; (о кроте) кроти́ти (-чу́, -ти́ш), (сов.) накроти́ти. [Кріт землі́ накроти́в].

Видне́ться – видні́ти, -ся, (неясно) боввані́ти (н. вр. -ні́ю, -ні́єш и -ню́, -ни́ш), маня́чити, (неясно виднеться в темноте, в тумане) мрі́ти(ся), майорі́ти, тумані́ти, брені́ти, лелі́тися. [Геть дале́ко в мо́рі кораблі́ видні́ють (Л. Укр.). Ба́тька Богда́на моги́ла мрі́є (Шевч.). Маня́чила висо́ка по́стать. Майорі́ли пле́са]; (только о голом теле) світи́ти. [Крізь розде́рту соро́чку світи́ло го́ле ті́ло]. См. Выгля́дывать.

Выпря́мливать, -ся, выпрямля́ть, -ся, вы́прямить, -ся – пра́вити, -ся, виправля́ти, -ся, ви́правити, -ся, вирі́внювати, -ся, ви́рівняти, -ся, розхиля́ти, -ся, розхили́ти, -ся, випрямля́ти, -ся, ви́прямити, -ся, розпро́стувати, -ся, розпро́стати, -ся, випро́стувати, -ся, ви́простати, -ся, напро́стувати, -ся, напро́стати, -ся, вистру́нчувати, -ся, ви́струнчити, -ся. [Де ко́зам ро́ги пра́влять. Горба́того моги́ла ви́править. Цю ду́жку тре́ба розпро́стати, а то загну́лася]. • Стоять вы́прямившись (одеревенеть) – правце́м стоя́ти. • Вы́прямившийся, вы́прямленный – ви́простаний и т. д. Выпрямля́емый – вирі́внюваний, випро́стуваний, випра́влюваний, випря́млюваний.

Гора́ – 1) гора́ (ум. гі́рка, гі́ронька, гі́рочка), бе́скид (р. -ду). • Гора́ лишённая растительности – ли́са гора́, лисого́ра, лисогі́р (р. -го́ру). • Ледяная (пловучая) гора́ – льодова́ (кри́жана) гора́. • Крутая гора́ – крута́ (стрімка́) гора́. • Отлогая, покатая гора́ – уло́га гора́, поло́га гора́. • Вершина горы́, см. Верху́шка и Верши́на. • Склон (склоны) горы́ – згі́рок (р. -ку), у́збіч (р. у́збочи), узгі́р’я, узбі́ччя. • На склоне горы́ – на згі́рку, на у́збочі, на узгі́р’ї, на узбі́ччі. • Подошва горы́ – низ гори́, підо́шва гори́, (обширнее) підгі́р’я. • Отрог горы́ – відно́га. • Цепь гор – па́смо гір. • Ходить по гора́м и по дола́м – ходи́ти го́рами й до́лами (доли́нами), гі́р’ям і поді́ллям. • В го́ру (вверх по горе́) – на го́ру, у го́ру, під го́ру, до гори́. [Підійма́тися у го́ру. Коня́ці під го́ру ва́жко ї́хати, не те, що з гори́]. • По́д гору – з гори́. • По горе́ – горо́ю, по горі́ [Доро́га йшла горо́ю. Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли]. • Через го́ру – через го́ру, через верх. • Под горо́й – під горо́ю, попід горо́ю, (обширнее) по-підгі́р’ю. • На горе́ – на горі́. • Лежащий, живущий за гора́ми, между гора́ми, на гора́х, под горо́ю (гора́ми), пред горо́ю (гора́ми), см. Заго́рный, Межго́рный, Наго́рный, Подго́рный, Предго́рный. • Житель гор, см. Го́рец. • Итти в го́ру (приобретать значение) – іти́ вго́ру, си́лу бра́ти (забира́ти), у си́лу вбива́тися. • Надеяться на кого, как на каменную го́ру – поклада́тися на ко́го мов на тверди́й мур, цілко́м (як на се́бе) здава́тися на ко́го, цілко́м увіря́ти (звіря́тися) на ко́го. • Не за гора́ми – незаба́ром, незаба́вом, невдо́взі, невза́довзі. • Как гора́ с плеч – як ка́мінь із се́рця, з плече́й (з пліч). • Гора́ родила мышь – моги́ла ми́шу породи́ла, з лемеша́ ви́йшла шва́йка; 2) (масса: чаще го́ры) ку́па, си́ла (силе́нна), бе́зліч. • Гора́ денег, гора бумаги, горы книг и т. д. – ку́па (си́ла силе́нна, бе́зліч) гро́шей, папе́ру, книжо́к, ці́ла гора́ папе́ру. • Сулить золотые го́ры – золоті́ го́ри обіця́ти, ко́зи в зо́лоті пока́зувати кому́. • Горо́ю, нар. – 1) горо́ю, як гора́. • Волны, поднимаются горо́ю – горо́ю хви́ля встає́. • Волосы горо́й стояли – воло́сся ї́жилося, воло́сся дубора́ йшло́, до-гори́ стоя́ло. • Грива горо́й – гри́ва ди́бом (ду́бом) ста́ла. • Пир горо́й – бе́нькет на всю гу́бу, на сла́ву. • Стоять за кого горо́й – розпина́тися за ко́го (и за ким); 2) (берегом, сухим путём) – бе́регом, горо́ю, суходо́лом, грудко́м.

Горба́тый – горба́тий, (выпуклый) горбо́ватий, горбува́тий. [Горба́тий міст]. • Горба́того могила исправит – горба́того хіба́ моги́ла ви́править.

Гроб – 1) труна́, домови́на, тру́мна, тру́мно, дубови́на; (долбленый) дереви́ще; (с выпуклой крышкой) горба́та труна́. • Гроб делать – тру́ну́ будува́ти; 2) (метоним., могила) гріб (р. гро́бу). • Одной ногой в гробу́ стоять – бу́ти на бо́жій доро́зі, над гро́бом стоя́ти [Я над гро́бом стою́ – бреха́ти не хо́чу], (шутл.) три чи́сниці до сме́рти кому́. • Вогнать кого в гроб – на той світ (в моги́лу) загна́ти. • Гроба́ (мн.) – гробки́, см. Кладби́ще.

Жа́льни́к – 1) (бугор насып. земли над могилой) моги́ла. [Ви́копайте я́му – та глибо́кую, ви́сипте моги́лу – та висо́кую]; 2) кла́до́ви́ще, могилки́ (р. -ло́к), мо́глиці (р. -ць).

Започива́льня – 1) (спальня) о[с]почива́льна; 2) я́ма, склеп (-пу); см. Моги́ла.

II. Засыпа́ть, засы́пать – засипа́ти, заси́пати, (-си́плю, -плеш и -пеш), присипа́ти, приси́пати, закида́ти, заки́дати, (землею) засува́ти, засу́нути, загорта́ти, загорну́ти, (о мног.) позасипа́ти позаси́пувати, позаки́дати и т. д. що чим [Похова́ли; заси́пали домови́ну (Г. Барв.). Його́ жи́тло заси́пле з не́ба сі́рка (Куліш). В кінці́ по́ля єсть топо́ля, моги́ла під не́ю, – там Іва́ся приси́пали сиро́ю земле́ю (Рудан.). Спра́вжня просві́та ма́є ту безо́дню заки́дати (Єфр.). Усі́ ями́ в земляні́й долі́вці позаси́пувано (Грінч.). Ви́копали дереви́ну, пересади́ли, а я́му не засу́нули (Звиног.). Ви́копали я́му, вки́нули туди́ ві́шалника і загорну́ли (Звиног.)]. • -ть снегом, песком и т. п. (слегка) – запоро́шувати, запороши́ти, (сильно) зано́сити, зане́сти́, забурти́ти. [Се саму́м, що зано́сить піско́м і вели́кі, спокі́йні озе́ра (Л. Укр.). Ві́кна забурти́ло сні́гом – нічо́го не ви́дно (Мнж.)]. • -ть рану чем-либо – за[при]сипа́ти, за[при]си́пати, зато́птувати, затопта́ти, затру́шувати, затруси́ти ра́ну (ви́разку) чим. [Тре́ба ви́разку затопта́ти си́нім камінце́м (Богодухів). Як де попрі́ло, – затру́шують греча́ним бо́рошном (Грінч. II)]. • -ть щебнем для сухости – ви́грузити, ви́сипати гру́зом. [Ви́грузили пе́ред ха́тою, то як тепе́р га́рно, су́хо (Сквирщина)]. • -пать хворост чем-либо сыпучим при постройке плотины – засипа́ти, сипцю́ дава́ти. [Сипцю́ не дав гре́блі, а загати́в ті́льки хво́ростом (Сл. Гр.)]. • Засы́панный – заси́паний, (землёю) засу́нений, заго́рнений, (слегка) запоро́шений, (сильно) зане́сений; (о ране) заси́паний, зато́птаний, затру́шений; (щебнем) ви́гружений.

Зачумля́ть, -ся, зачуми́ть, -ся – зач[дж]умля́ти, -ся, зач[дж]уми́ти, -ся. • Зачумлё́нный – зач[дж]у́млений, зач[дж]умі́лий, ч[дж]у́мни́й, запові́трений. [Лю́ди диви́лися на ньо́го, як на запові́треного (Франко). Невже́ отсе́ усі́ ди́вляться на ме́не, на́че на то́го зачумі́лого (Кониськ.)]. • Могила для -ных – ч[дж]умна́ я́ма, чу́мка.

Исправля́ть, испра́вить – 1) (делать прямым) виправля́ти, ви́правити, випросто́вувати, ви́простати кого́, що; см. Испрямля́ть, Выпрямля́ть. Горбатого могила -вит – горба́того моги́ла ви́править (спра́вить) или Горба́того хіба́ вже моги́ла ви́править (спра́вить) (Приказка); 2) (чинить, поправлять) направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити (о мн. пос[пона]правля́ти), ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити (и нала́дити) що; см. Поправля́ть, Чини́ть. [Маши́на пога́но ши́є, тре́ба напра́вити (Звин.). А ну напра́в кагане́ць, щось він пога́но сві́тить (Бердян. п.). Через два дні взяли́ся ла́годити гру́бу (Кон.). Старі́ї кайда́ни посправля́в (Макс.)]; 3) (в общ. знач.: улучшать) виправля́ти, ви́правити, направля́ти, напра́вити, поправля́ти, попра́вити, ла́годити, пола́годити що, (о мн.) повиправля́ти, понаправля́ти що. [Ви́правити свої́ по́милки (Наш). Неха́й небеса́ попра́влять на́ші леда́чі думки́ (Куліш). Дозво́льте напра́вити одну́ ва́жну по́милку (Грінч.). Бра́тчики взяли́сь ду́мати, я́к-би грома́дське ли́хо пола́годити (Єфр.)]. • -вить корректурные ошибки – ви́правити коректу́рні по́милки. • -вить недоразумение – пола́годити, зала́годити, напра́вити, ви́правити непорозумі́ння. • -вля́ть нравы – направля́ти но́рови, зви́ча́ї (обычаи); 4) кого – направля́ти, напра́вити (на все до́бре), поправля́ти, попра́вити кого́. • -вить кого к лучшему – напра́вити кого́ на кра́ще. • Школа его -ла – шко́ла його́ напра́вила, ви́правила; 5) -ть должность, обязанности (отправлять) – справля́ти, спра́вити, справува́ти яку́сь слу́жбу, обо́в’я́зки, урядува́ти на які́й поса́ді. • -ть должность, обязанность за кого – урядува́ти за ко́го, справува́ти уря́д чий (обо́в’я́зки чиї́), за ко́го или просто: справува́ти за ко́го, пра́вити(ся) за ко́го, заступа́ти (замещать) кого́, вико́нувати (исполнять) обо́в’я́зки чиї́, за кого́. [Іва́н пра́виться за ста́росту (Н.-Вол. п.)]. • -вля́ть должность секретаря – урядува́ти, пра́вити(ся) за секретаря́, справува́ти (уря́д) за секретаря́, заступа́ти секретаря́, вико́нувати обо́в’я́зки за секретаря́ (секретаре́ві). • Испра́вленный – ви́правлений, ви́простуваний; напра́влений, спра́влений, на[по]ла́годжений; ви́правлений, на[по]пра́влений. • -ная корректура – ви́правлена коре́кта.

Ком – гру́да, гру́дка, груди́на, грудома́ха, (катышок) бала́бух, (пров.) кімса́, окове́лок (-лка), куба́ток (-тка) (собир.) куба́ття (земли) гру́д(к)а (землі́), (глыба) бри́ла, (теста) бала́бух, га́лка, галу́шка, (глины) гру́дка, ва́льо́к (-лька́), шуру́валок, (волос сбитый) ковто́к (-тка́), ковтя́х, ко́вту́н, ля́мус, (ниток, шерсти) жмут (-та), (у горшечников: большой) коби́ла, (малый) пласто́к (-тка́), (глыба воску) ка́мінь (-меня), бри́ла во́ску, (мёрзлый) мерзля́к, гру́дка. • -мья, собир. – гру́ддя (ср. р.), гру́да́, бри́лля́. • -мо́м (о вещах) – жу́жмом. • -мо́м ему земля – щоб йому́ моги́ла запа́лася; щоб йому́ землі́ на гру́ди наложи́ло; щоб його́ по сме́рті з землі́ ви́кинуло. • -мо́м упасть (быстро) – опу́кою впа́сти. • Первый блин -мо́м – (ободрительно) пе́рша (ри́ба) не ло́виться; без на́вички ба́тька тя́жко би́ти; (насм.) спекли́: на́те лю́ди з’ї́жте; пе́рша (ча́рка) коло́м. • Снежный ком – га́лка (гру́дка) сні́гу, сні́жка. • Волосы сбились в ком – воло́сся скімши́лося, склочи́лося, склочі́ло(ся).

Курга́н – (природный холм, гора) шпи́ль-гора́, шпиль (-ля́), горб (-ба́), (песчаный, снежный) кучугу́ра; (насыпной) моги́ла, курга́н (-ну), (на возвышен. месте, обыкнов. со сторожевым постом) моги́ла-верхови́на, верхови́нна моги́ла, (с кратерообразной вершиной, пров.) кугу́м (-ма). [Ой, ви́йду я на шпи́ль-гору (Чуб.). Як умру́, то похова́йте мене́ на моги́лі, серед сте́пу широ́кого на Вкраї́ні ми́лій (Шевч.). Горя́ть моги́ли-верхови́ни в по́лі (Куліш). У нас оці́ моги́ли, що як круго́м наси́пано, а всере́дині я́ма, – кугу́мами зву́ть (Переясл.)].

II. Мар – горб (-ба́), бу́рта, (насыпь) на́сип (-пу), (курган) моги́ла.

Мере́щиться – 1) (неясно виднеться) мрі́ти, мрі́тися, маня́чити, маячі́ти. [За моги́лою моги́ла, а там ті́льки мрі́є (Шевч.). О́браз за о́бразом маня́чать, мина́ються, десь зника́ють (Н.-Лев.)]; 2) (представляться во сне, галлюцинации, воображении) увиджа́тися и уви́джуватися, привиджа́тися и приви́джуватися, убача́тися, ба́читися, уздріва́тися, (пров.) удава́тися, придава́тися, (вульг.) верзти́ся, (грезиться) мрі́ятися, ма́ритися. [Ввижа́ється або́ й сни́ться йому́, ні́би він… (Крим.). Скрізь лихе́ ввижа́ється тобі́ (Л. Укр.). І причува́ється вам і привиджа́ється (Кон.). Що не йому́ верзе́ться, що це приви́джується? (Коцюб.). Ой, не спа́ла я, все верзла́сь мені́ ні́чка те́мная (Шевч.). Ча́сом уві сні́ вбача́лось йому́, що… (Коцюб.). Чи воно́ я́вно ді́ється, чи уві сні́ уздріва́ється (Мова). Небо́зі со́нечко мрі́ється (Кониськ.). Мерехті́ло, ма́рилося щось таке́ небува́ле (Ніков.)].

Моги́лка – 1) я́мка, (реже) моги́лка, гробо́к (-бка́). • Каков в колыбельку, таков и в -ку – яки́й народи́вся, таки́й і в гріб положи́вся (Приказка); 2) моги́лка, гробо́к. Срв. Моги́ла 1 и 2; 3) -ги́лки – мо́гилки́ (-ло́к), гробки́ (-кі́в), кла́дови́ще, гробо́вище; см. Кла́дбище.

Моги́льница – 1) см. Моги́ла 2; 2) бот. Vinca minor L. – барві́нок (-нку) (хреща́тий), (реже) барвіне́ць (-нця́), барві́н (-ну), барві́н-листо́к (-стка́), ум. барві́ночок (-чка), барві́нчик, ласк. барві́нонько (м. р.), барві́нчичок (-чка); (одно раст., один стебель) барвіни́на. [Ой, не стели́ся, хреща́тий барві́нку, та по круті́й горі́ (Пісня). Барві́ночку мій хреща́тий, зеле́ний, дрібни́й! (Л. Укр.)]. • Из -цы (сделанный и т. п.) – барві́нковий.

Моги́льный – моги́льний, гробови́й, гро́бний. • -ный камень – моги́льний (гробови́й) ка́мінь (-меня), (ка́м’яний) на(д)гро́бок (-бка). • -ный курган – моги́ла. • -ная насыпь – моги́льний на́сип; см. Моги́ла 2. • -ная тишина – моги́льна (гробова́) ти́ша. [Часа́ми ті́льки бо́мба огнева́ моги́льну ти́шу розбива́ла (Л. Укр.). Круг ме́не ти́ша гробова́ (Крим.)]. • -ная яма – моги́льна я́ма; см. Моги́ла 1.

Мох – 1) (растение) мох (р. мо́ху, мн. мохи́, -хі́в), мо́рох (-ху), (і)мше́дь (-ди), мохнати́ння (-ння). [Нала́пав м’яки́й мох, а під мо́хом тверди́й ка́мінь (Н.-Лев.). Як пі́де дощ та посто́є стіжо́к, то так мо́рохом і обросте́ (Вовчанщ.). За́мість хлі́ба яке́сь мохнати́ння поросло́ на по́лі (Липовеч.)]. • Обростать, обрости мхом – оброста́ти, обрости́ (пороста́ти, порости́) мо́хом, мохна́тіти, обмохна́тіти, о(б)мохті́ти. [А над рі́чкою моги́ла мо́хом пороста́є (Рудан.). Він таки́й уже́ стари́й, що уве́сь мо́хом обрі́с (Рудч.). Ле́жачи і ка́мінь мохна́тіє (Номис)]. • Мох белый (Sphagnum Ehrh.) – торфни́к (-ку́). • Мох водяной (Conferva L.) – конфе́рва, зелени́ця, водяна́ во́вна. • Мох исландский (Cetraria islandica Asch.) – грани́ця (звича́йна), грань (-ни), ісла́ндський мох. • Мхи, бот. Bryophyta – мохівці́ (-ці́в), мохи́; 2) (у животных) пух (-ху), пушо́к (-шку́). [На че́реві сами́й пушо́к (Сл. Ум.)]; 3) см. Мохови́на.

На́сыпь – 1) см. Насы́пка 1 и 2. • Грузить -пью – ванта́жити на́сипом; 2) на́сип, ви́сип (-пу, м. р.), на́спа, на́спище, (пересыпь) пере́сип, пере́спа, (вал) вал (-лу), (могильная, курган) моги́ла, (бугор, груда) бу́рта, (канавная вместе с канавой) окі́п (р. око́пу), (реже) рів (р. ро́ву), (межевая вместе с ямой) копе́ць (-пця́). [Страх брав його́, щоб не звали́тися десь з на́сипу (М. Левиц.). Живе́ за на́сипом (Кременчуч.). Ту́рок нароби́в такі́ висо́кі ви́сипи, от я́к-би ха́та (Брацл.). Обли́ччя Украї́ни скрізь позна́чене на́спищами (Куліш). Із тру́пів бу́рти насипа́є (Котл.)]. • Железнодорожная -сыпь – залізни́ч(н)ий на́сип; 3) (крапины) крапки́, цятки́ (-то́к), цяткува́ння и цятко́вання. • Золотая -сыпь по атласу – золоте́ цятку[о́]ва́ння (золоті́ крапки́, золоті́ цятки́) на отла́сі; отла́с, поцятко́ваний золоти́ми крапка́ми.

На́четверо, нрч. – наче́тверо. [Наче́тверо розпа́лася розри́та моги́ла (Шевч.)].

Немо́тствовать – німо́тствувати, німува́ти. [Німу́є все, моги́ла моги́лою (Г. Барв.). Німу́є ро́зум, се́рце замира́є (Куліш)].

Огнеды́шущий – (в)огнеди́шний, (в)огнеджере́лий, (в)огнедиха́тий. • Огнеды́шащая гора – вулка́н, огнева́ гора́, горі́ла гора́, горі́ла моги́ла.

Пороста́ть, порости́ – пороста́ти, порости́, уроста́ти, урости́, зароста́ти, зарости́ чим, (о многом) позароста́ти чим. [Ма́терина моги́ла уросла́ густо́ю траво́ю зеле́ною (М. Вовч.). З то́го ча́су ставо́к чи́стий зарі́с осоко́ю (Шевч.)].

Прова́ливаться, провали́ться – 1) прова́люватися, провали́тися, ува́люватися, у[за]вали́тися, запада́ти(ся), запа́сти(ся), (быстро очень) шу́рхнути(ся), шуга́ти, шугну́ти, (проломивши что-л.) зало́млюватися, заломи́тися, (о мн. или местами) попрова́люватися, повва́люватися, позапада́ти(ся), позало́млюватися. [Сте́ля провали́лась. Ой, не ходи́ по льоду́; бо ува́лишся (Мил.). Запада́є в зе́млю (Куліш). Обо́є запада́ються в зе́млю (Л. Укр.). Чом її́ грім не вбив, або земля́ не запа́лася під не́ю? (Коцюб.). Рад-би був в тій хви́лі запа́стися під зе́млю (Франко). На клу́ні соло́ма попрова́лювалась (Кониськ.). Серед ста́ву заломи́вся на тонкі́м леду́ (Рудан.). Шурхну́в у я́му (М. Вовч.). Но́ги сами́ зігну́лись і шугну́ли в прова́лля (Коцюб.)]. • Под ногами -лась земля – під нога́ми запа́лась земля́ (Коцюб.). • Дом -ли́лся – ха́та запа́лася. • -ли́ться на льду или под лёд – провали́тися, у[за]вали́тися, заломи́тися на льоду́. • Хоть сквозь землю -ли́ться – хоч крізь зе́млю піти́. • Словно сквозь землю -лся – мов крізь зе́млю пішо́в (пропа́в), мов у зе́млю запа́вся; як пі́йма поняла́; як лиз злиза́в. • И где он -ли́лся? – і де він запа́вся, поді́вся? • Пропал, словно -ли́лся – пропа́в, на́че (мов) запа́вся (крізь зе́млю пішо́в). • Чтоб ему -ться – (не)хай він крізь зе́млю пі́де! щоб (бода́й) він запа́вся! щоб (бода́й) він крізь зе́млю пішо́в! [Щоб він запа́всь, той Рим (Куліш)]. Провали́сь! – іди к бі́су! геть к бі́су! згинь!; 2) -литься (на испытании) провали́тися (на і́спиті). [Дру́гого дня мені́ тра́пилось гра́ти на сце́ні… я провали́лась (Л. Укр.)]. • -лось наше дело – провали́лася (не вкипі́ла) на́ша спра́ва; 3) -ли́ться – завали́тися, см. Обру́шиться. [Ха́та завали́лася]. Провали́вшийся – 1) запа́лий. [А он запа́ла моги́ла (Тесл.)]; 2) що провали́вся (на і́спиті); 3) що завали́вся (-лася), зава́лений.

Про́шлый – мину́лий, пере́йшлий, про́(й)шлий. [А ще про́шлими вака́ціями був зовсі́м не таки́й: несмі́ливий, банду́роватий (Свидн.)]. • -лая жизнь – мину́ле життя́. • -лый год – мину́лий рік, той рік, (диал.) торі́шній год, тогі́дній рік. • -лое лето – мину́ле лі́то, торі́шнє (тогі́днє) лі́то, те лі́то. • В -лом году – мину́лого ро́ку, в мину́лому ро́ці, торі́к, уторі́к, тогі́д, того́ ро́ку, (диал.) у тогі́дньому ро́ці, за той рік. [Брат у тогі́днім ро́ці знайшо́в (Гн. II). Як за той рік, бу́деш ти тако́ю (Шевч.)]. • На -лой неделе – на мину́лому (на тому́) ти́жні, мину́лого (того́) ти́жня. • -лое – мину́ле (-лого), коли́шнє (-нього), мину́лість (-лости), мину́вшина, бува́льщина. [Не зга́дуючи мину́лого, не гада́ючи й про будучину́, жила́ вона́ ті́льки тепе́рішнім ча́сом (О. Лев.). Згада́ коза́к коли́шнєє, згада́ та й запла́че (Шевч.). Той пункт, з яко́го тре́ба було́ диви́тись на на́шу мину́лість (Грінч.). Якби не було́ цих літо́писів, то вся мину́вшина на́ша пішла́-б у непа́м’ять (Єфр.). І наш наро́д ма́є свою́ сла́вну бува́льщину (Київ.)]. • Далёкое -лое – давни́на́, да́вня давни́на́, да́внє да́вно, да́вні да́вна, старовина́. [Спогада́ймо да́внюю давни́ну (Л. Укр.). І хоч-би на сміх де моги́ла о да́внім да́вні говори́ла (Шевч.)]. • Человек с тёмным -лым – люди́на з непе́вним (з те́мним) мину́лим, з непе́вною (з те́мною) мину́вшиною.

Путево́дный – прові́дни́й. [Провідна́ ду́мка, іде́я]. • -ная звезда – прові́дна́ зоря́, зі́рка, зірни́ця. [Їм горі́тиме в похо́ді і в бою́ ясна́ зоря́ прові́дна (Н. Рада). Само́тна над Дніпро́м стої́ть тепе́р моги́ла над тобо́ю, але над на́ми тут гори́ть твій дух зоре́ю провідно́ю (Сам.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й, все шука́тиму зі́рку прові́дну (Л. Укр.)]. • -ная нить – провідна́ ни́тка. [Лаго́вський їх (часо́писи) перечи́тував системати́чно, шука́ючи провідно́ї істори́чної ни́тки (Крим.). Естети́чна мі́рка не мо́же бу́ти за провідну́ ни́тку в істо́рії письме́нства (Єфр.)]. -ный столб, см. Путеуказа́тель 2.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Изматывающий – що (який) виснажує, вимотує, висотує, знесилює, знеможує: • изматывающий боль – виснажливий (вимучливий) біль. [Другий мій сентимент має на ім’я Марлен Дітріх. У Ремарка з нею був багатолітній, жахливо нервовий і взаємно виснажливий роман. При цьому він, увесь стікаючи кров’ю, називав її Пантерою (Ю.Андрухович). Ці визивні чорні очі нічого не можуть йому дати. Він знав, які думки криються в них: про морозиво та ще про дещо. А ті янгольські очі обіцяють йому все, чого він хоче, і ще багато такого, про що він і не мріяв. Очі Рут обіцяли йому книжки й картини, красу і спокій, всю витончену гармонію вищого буття. В цих чорних очах він угадував кожен помисел. Це був наче годинниковий механізм, де він міг простежити рух кожного коліщатка. Вони кликали до ницих виснажливих утіх, в кінці яких була могила. А ті янгольські очі надили тайною, незбагненним чудом, вічним життям. В них він бачив відблиск і її душі, і своєї (Марія Рябова, перекл. Д.Лондона)].

Ком – гру́да, гру́дка, груди́на, грудома́ха, (катышок) бала́бух, (пров.) кімса́, окове́лок (-лка), куба́ток (-тка) (собир.) куба́ття (земли) гру́д(к)а (землі́), (глыба) бри́ла, (теста) бала́бух, га́лка, галу́шка, (глины) гру́дка, ва́льо́к (-лька́), шуру́валок, (волос сбитый) ковто́к (-тка́), ковтя́х, ко́вту́н, ля́мус, (ниток, шерсти, ваты) жмут, (клубок) клубо́к, (у горшечников: большой) коби́ла, (малый) пласто́к (-тка́), (глыба воску) ка́мінь (-меня), бри́ла во́ску, (мёрзлый) мерзля́к, гру́дка: • волосы сбились в ком – воло́сся скімши́лося, склочи́лося, склочі́ло(ся); • ком в горле – клубок у горлі; • комо́м (о вещах) – жу́жмом; • комо́м ему земля – щоб йому́ моги́ла запа́лася; щоб йому́ землі́ на гру́ди наложи́ло; щоб його́ по сме́рті з землі́ ви́кинуло; • комо́м упасть (быстро) – опу́кою впа́сти; • ком подкатывает, подкатил к горлу – клубок підступає, підступив до горла; • комом упасть – опукою впасти; • первый блин комом – перша чарка колом (Пр.); перша риба не ловиться (Пр.); перші коти за плоти (Пр.); перші щенята за пліт викидають (кидають) (Пр.); (насм.) спекли́: на́те лю́ди з’ї́жте; • сбиться в ком – скімшитися; • снежный ком – га́лка (гру́дка) сні́гу, сні́жка.

Немигающий – немигтючий, некліпний, незмигний, незмигливий, немиготливий: • немигающий взгляд – незмигне (немигтюче) око; • немигающим взглядом – некліпно. [Спом’янути, що споминається,— це мені так мигнулося в якусь мить, таку коротку, що важко бути впевненим у своїх судженнях, я тільки твердо знаю, що Михнова могила — рідкісна місцина. На ній людям легко уявляється — сам пережив той стан і тому вірю всім, хто каже, що вони бачили, стоячи на могилі. Час і Простір. І якщо хто годен був довгенько витримувати свій невидющий і незмигливий погляд на світ і в себе одночасно, тому викладався на розмаїтому їхньому килимі блідий рисунок з людських обрисів (Ф.Роговий). Так дійшли до берега річки, всіяного шерхотливими безживними колишніми осоками, спішились і відправляли молебень зужитими голосами, усю силу своїх вутлих тіл і гарячковий блиск некліпних очей спрямовуючи на те, що колись було живою рвучкою водою (Т.Зарівна). Баба стояла згорбившись, обпершись обома руками на палицю і дивилася незмигним поглядом на прибульців (М.Гримич). Важкими кроками він рушив туди і на якусь мить зупинився, втупившись широко розкритими немиготливими очима в тріснуту стіну сараю так, наче її перед ним не було (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Вузький, подовгастий і плескатий череп під видовженим гостроверхим кашкетом викликав у Стівеновій уяві образ вбраної в ковпак рептилії. І такий, як у рептилії, незмигний погляд і холодний блиск його очей (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Вона легко могла б проминути цього кремезного чоловіка в шкіряних штанях, бурій куртці та синьому каптурі, їй не треба було навіть зупинятись: вистачило б пройти мимо, відвернувши голову в другий бік, бо він не тримав її за руку. Але вона стояла, дивлячись на нього скоса, і її чорні некліпні очі, її уста промовляли: «Ні!» (Ю.Лісняк, перекл. В.Ґолдінґа). Люди стояли над своїми короткими темно-синіми тінями — очі некліпні, роти розтулені — й усе дивилися, дивилися (Дмитро Костенко, перекл. В.Ґолдінґа). Гомер звів на неї очі, але цього разу його погляд наштовхнувся на найбільший у світі оголений зад, націлений у його бік. Мелоні встигла стати рачки. На одному з її тугих стегон лежала синювата тінь синця, найімовірніше, від удару об щось тверде; між округлими щоками її сідниць темніло незмигне око, витріщаючись на Гомера Криницю (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)].

Огнедышащий – вогнеди́шний (огнеди́шний), вогнедихатий (огнедиха́тий), вогнеджерелий (огнеджерелий): • огнедышащая гора – вулка́н, (устар.) огнева́ гора́, горі́ла гора́, горі́ла моги́ла; • огнедышащий дракон – вогнедишний (огнедихатий) дракон. [— А що ж тоді сказати про доброго лицаря Сіронхіля Фракійського! То такий уже був завзятець, такий сміливець, що, пишеться в книзі, як плив раз рікою, а тут де не взявся з-посеред води змій огнедихатий, дак він, каже, його як побачив, кинувся на нього, сів верхи на спину тую лускату та як іздавить обома руками за горло, туж-туж не задушив; бачить тоді змій, що непереливки, та й мусив із лицарем разом у воду пірнути, аж до самого дна, бо той його все не пускав (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Сало – сало, (овец и рогатаго скота) лій (р. ло́ю); (свиное топленое) сма́лець, (внутреннее) здір (род. здо́ру). [Дурне сало без хліб (Пр.). Занюхав сало, але занюхав й бука (Пр.). Гладкого, ситого Тишкевича підсадили попід пахви на коня, неначе кинули на сідло здоровий здір з салом, прикритий оксамитовим кунтушем (І.Нечуй-Левицький). На подвір’ях, як гори, лежали живцем згорілі коні й корови. Чути було немилий запах шерсті, лою і паленого м’яса (Б.Лепкий). Дайте українцеві сала — і матимете точку опори (В.Слапчук). В американців, як і в канадців, від самої згадки про сало може початись істерика. Вони, буває, навіть із ковбаси виколупують увесь тлущ і гидливо складають його на краєчку тарілки (М.Рябчук). За життя стільки сала з’їв, що соромно свиням в очі дивитися (Іван Плющ). А я сало люблю. Особливо якщо смалець з часником намастити на житній хліб, присолити та запити пивом. Чесно кажучи, це і є найвищим досягненням цивілізації, вищим за зорельоти, бластери та програвачі лазерних дисків. Чому я так кажу? А тому що хліб зі смальцем уже тисячі років не виходить з моди, і при цьому зовсім не міняється. Чого не скажеш про перелічені вище винаходи. Виходить, що сало є по-справжньому досконалим, чи не так? (брати Капранови). Мабуть, він походив із казахстанських українців. Усе забулося: і те, до якої нації належали його батьки-діди, і те, якою мовою балакали, а любов до сала зосталася (В.Слапчук). До їжі він також був жадібний, весь укутався в сало: згортки сала на потилиції, ситі щоки, товсті, мов ковбаси, пальці, цілий блищить від сала, видко, всього йому вистачало (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Він знаходить усе: коли холодно — невеличкі грубки і дрова, знаходить сіно і солому, столи, стільці, але передовсім — те, що можна зжерти. Це просто загадка; здається, він, як чаклун, добуває все просто з повітря. Шедевром його майстерності були чотири бляшанки омарів. Та ми, правда, воліли б замість них мати шматок сала (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Сало — сила, спорт — могила. 2. — Лікарю, а мені потім можна буде сала? — Якого сала?! — Ну, в майбутньому… — В якому майбутньому?!].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

МОГИ́ЛА (братська) жарг. брату́ха.

БРА́ТСКИЙ, братская моги́ла фаміл. ’брату́ха’.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Могила – 1) (яма для погребения) я́ма (род. я́ми); 2) (курган) моги́ла, -ли.

Гроб – 1) труна́, -ни́, домови́на, -ни; 2) (могила) гріб (гро́бу).

Курган – моги́ла, -ли.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Курган – моги́ла; • к. межевой – копе́ць (-пця́).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Могила • Быть на краю могилы, гроба (перен.) – Див. край. • Горбатого могила исправит – горбатого могила виправить. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Горбатого і могила не виправить (не справить, не випростає). Пр. Горбатого випростує могила, а злобивого дубина. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Криве дерево недуже випрямитись. Пр. Коростяве порося дарма чесати. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр. З чорного кота білого не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горщика (горшка) ніколи не поправиш. Пр. • До [самой] могилы – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку. • Каков в колыбельку, таков и в могилку – який народився, такий і в гріб положився. Пр. Який змалку, такий і до останку. Пр. Яке в колиску, таке й у могилку. Пр. Якого вродила ненька, такого прийме і земелька. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр. • Найти [себе] могилу – знайти [собі] могилу (смерть); (лок. розм.) найти свою хату. • Рыть (копать) могилу кому – рити (копати) могилу (яму) кому; рити на кого. • Свести (загнать) в могилу кого – звести з світу кого; на той світ (у могилу, у яму, у гріб, до гробу) загнати кого; довести до могили (до гробу) кого; упровадити в могилу (до могили, у гріб, до гробу) кого; укласти в домовину кого. • Сойти в могилу – зійти зі світу (іноді зійти з блиску-світу); умерти (померти). • [Стоять] одной ногой в могиле; одна нога в могиле; смотреть (глядеть) в могилу – [Стояти] одною ногою над гробом (у гробі, у ямі, у домовині, у труні); одна нога в труні (в домовині, в гробі); на далекій путі стояти; на вмерті бути; час недовгий чи й; до гробу недалеко кому; недовго вже гуляти по світі кому; (образн. поет.) недовго вже ряст топтати кому; (ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (згруб.) землею вже пахне (смердить) від кого. • Унести [с собой] в могилу – узяти (забрати) [з собою] в могилу (у яму, до гробу). • Хоть живьём в могилу ложись – хоч живий (живцем) у яму лізь (лягай). Пр.

Берег • Жители противоположного берега реки – зарічани; тогобічні люди (жителі); тогобочани. [У тогобочан хати в садках купаються, а в нас садовина не росте. З нар. уст.] • На обоих берегах чего – по (на) обох берегах чого; обабіч чого; лівобіч і правобіч чого; обаполи; (зрідка) обапол. [Город Кам’янець лежить обаполи Смотрича. З нар. уст.] • У берега – з берега (від берега, над берегом, край берега). [Ти купайся з берега, на глибоке не лізь. З нар. уст. Над берегом є там крутая гора, На ній бовваніє самотня могила; Усі її знають — старі й дітвора: Земля Кобзаря там навіки накрила. Глібов. Із-за гори місяць ясний На луг поглядає; Край берега дівчинонька Тихо походжає. Глібов.]

Гора • В гору, на гору идти, ехать… – на гору (під гору) йти, їхати… • Гора горой – як гора; товстий (-та, -те). • Гора родила мышь – вродила гора мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З лемеша вийшла швайка (зробив із лемеша швайку). Пр. Велика хмара, та малий дощ. Пр. З великої хмари малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Ставивсь як лев, а загинув як муха. Пр. • Гора с голой вершиной (не покрытая растительностью) – лиса гора; лисогора; (зах.) кичера. • Гора с горой не сходятся, а человек с человеком сойдётся – гора з горою не зійдеться (не сходиться), а чоловік з чоловіком зійдеться. Пр. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком — завжди (якраз). Пр. Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком. Пр. • Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе – не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр. • Живущий между горами – межигірець. • За горами, за долами (нар.) – десь далеко; за горами, за долами. • Идти, пойти в гору (перен.) – іти, піти вгору; силу брати, узяти (забирати, забрати); у силу вбиватися, вбитися. • Как гора с плеч (перен. разг.) – як (мов) камінь із серця (з плечей, з пліч). Баба з воза — кобилі легше. Пр. • Как на каменную гору положиться (надеяться) на кого (разг.) – покладатися на кого мов (як) на твердий мур; цілком (як на себе) здаватися на кого; цілком увіряти (звірятися) на кого. • Нагрузить горой (разг.) – навантажити з верхом (високо). • Не за горами (весна, праздники) – незабаром (невдовзі, незабавом, іноді не за горами) весна, свято (свята). • Не за горами живёт (разг.) – поблизу (близько, недалеко, не за горами) живе. • Обрывистые горы – круто гори; кручуваті гори; кручі. • Обещать, сулить золотые горы – золоті гори обіцяти; кози в золоті показувати. • Отрог горы – відгір’я; віднога (відножина) гори. • Пир горой (перен. разг.) – бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет (бучна учта). • По горе – горою (по горі). • Под горою – (по)під горою; на підгір’ї. • С горы ехать, идти… – з гори їхати, йти… • Склон горы – узбіччя ((у)збіч); схил гори; (у)згір’я (згірок, погір’я); (іноді) злога. • Смерть не за горами, а за плечами – смерть не по горах ходить, а по людях. Пр. • Стоять горой за кого, что – стояти (обставати) стіною (горою) за ким, за кого, за що; [аж] розпинатися за кого, за ким, за що; тілом і душею захищати кого, що. • Укатали сивку крутые горки – був кінь, та з’їздився. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр. • Ходить по горам и долам – ходити горами й долами (долинами і поділлям). • Цепь гор – пасмо гір; сугір’я; (іноді) стрілиця.

Горбатый • Горбатого могила исправит – горбатого могила виправить. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Горбатого й могила не виправить (не справить, не спростає, не випростає). Пр. Горбатого простує могила, а злобивого дубина. Пр. Яке в колиску, таке в могилку. Пр. Якого уродила ненька, такого прийме й земелька. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість остався. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Криве дерево не дуже випрямитись. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр. Коростяве порося дарма чесати. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр. З чорної кішки білої не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горшка ніколи не поправиш. Пр.

Исправить • Горбатого одна могила исправит – горбатого [хіба вже] могила виправить (справить). Пр. Горбатого і могила не справить (не випростає). Пр. Горбатого справить могила, а злобивого дубина. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Яке в колиску, таке в могилку. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Яким уродила ненька, такого прийме й земелька. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр. Коростяве порося дарма чесати. Пр. Крукові і мило не поможе. Пр. З чорного кота білого не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горшка ніколи не виправиш. Пр. Кривого дерева не виправиш. Пр.

Мышь • Был бы хлеб, а мыши будут – аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби корито, а свині будуть. Пр. • Гора родила мышь – зайшла гора в тяж, а привела мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З великої хмари [та] малий дощ. Пр. Грім раба вбив. Пр. Ставився, як лев, а загинув, як муха. Пр. • И мышь в свою норку тащит корку – курка що гребе, то все на себе. Пр. Ніхто собі не ворог. Пр. Де ви бачили такі граблі, щоб від себе гребли. Пр. • Кошка спит, а всё мышей видит – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній кумі хліб на умі. Пр. • Летучая мышь – кажан; лилик. • Надулся, как мышь на крупу (разг.) – надувсь, як сич [на вітер, на віхолу]; надувся, мов сич [на сову]; надувся, мов квочка на дощ; надувся, як воша на морозі; надувся, як міх ковальський (циганський). [Надувся, як Миколай на малай. Пр.] • Худа та мышь, которая одну лазею знает – худа та миша, що лиш одну діру до ями має. Пр.

Немой • Нем как могила (как рыба) – мовчить, як [та] могила; німий як риба. • Он нем и глух к чему (разг.) – він глухий і німий на що (до чого).

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Земля́нка – 1) землянка; 2) (иносказ.) могила; 3) картофель.

Чу́мка – чумная могила.

Я́ма, р. я́ми – 1) яма; 2) могила; 3) погреб.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Горбатого могила исправит. — 1. Горбатого могила виправить (... а упрямого дубина). 2. Пізно старого кота учить гопки. 3. Коростяве порося дарма чесати. 4. З чорної кішки білої не зробиш.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

моги́ла, -ли; -ги́ли, -ги́л

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Верхови́на, -ни, ж. Вершина (дерева, горы). Він на те дерево: заліз аж на саму верховину. Рудч. Ск. І. 4. Моги́ла-верхови́на. Курганъ на возвышенномъ мѣстѣ. обыкновенно сторожевой постъ. Ой могило-верховина, чомусь рано не горіла. Гол. І. 96. Ум. Верхови́нка. Шух. І. 204.

Верхови́нний, -а, -е. Вершинный, относящійся къ вершинѣ. Верхови́нна моги́ла = верхови́на-моги́ла. Горять могили верховинні в полі. К. ЦН. 187.

Виправля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. ви́правити, -влю, -виш, гл. 1) Выправлять, выправить, исправлять, исправить. Горбатого хиба могила виправить. Ном. №3221. 2) Оправдывать, оправдать. 3) Отправлять, отправить, отсылать, отослать. Я не даром його з дому виправляю од себе. Рудч. Ск. І. 133. 4) Требовать обратно, получить по требованію обратно. От півник узяв та й пішов виправлять жорен. Рудч. Ск. І. 37. 5) — дочку́. При выходѣ дочери замужъ надѣлять бѣльемъ, платьемъ, посудой и иной домашней утварью. 6) — шку́ру. Выдѣлывать, выдѣлать кожу. Шух. I. 254.

Висо́кий, -а, -е. 1) Высокій. Високий до неба, а дурний як треба. Ном. № 6347. Долина глибока, а могила висока. Met. 79. 2) Высоко находящійся. Пошли, Боже, щастя з високого неба. Мет. 65. 3) Возвышенный. Ум. Височе́нький. Вийшла височенька дівчина. Стор. І. 99.

Ві́тер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер віє, калина не спіє. Мет. 165. Із вітром могила в степу розмовляє. Шевч. 37. На ві́тер підня́ти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. Нп. Пішло́ з ві́тром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. Ві́тер ма́є. Уже нѣтъ. Шука́й ві́тра в по́лі! Напрасно будешь искать, не найдешь. Іди́ по три вітри́. Ступай къ чорту. Жене́, як ді́дько вітри́. Летить, какъ бѣшеный. Ном. №11428. Ум. Вітре́ць, ві́тречко, ві́трик, ві́тронько. ХС. II. 196. 2) = Ятір. Kolb. І. 73.

Горба́тий, -а, -е. 1) Горбатый. Горбатого хиба могила виправить. Ном. № 3221. Притули́в горба́того до стіни́. Сказалъ что-либо несообразное, сдѣлалъ неудачное сравненіе. Ном. № 13079. 2) — та труна́. Гробъ съ выпуклой крышкой. Мил. 168. Ум. Горбате́нький.

Грі́б, гро́бу, м. 1) Могила. Мет. 399. Знайшли батьків гріб і одкопали його аж до труни. Грин. II. 186. На тім гробі, де дурень був закопаний, виросла бугила. Рудч. Ск. І. 157. Зробили домовину, по домувині припустили і гріб. Драг. 103. А збіглися джумаченьки та під могилочку, викопали гріб глибокий. Рудч. Чп. 167. Гроби́. Кладбище. Грин. І. 50. 2) мн. Гроби́. Родъ игры, въ которой одна пара играющихъ ловить двѣ другія. Чуб. ІІІ. 89. Кв. П. II. 100. Ив. 55. Игра эта называется еще ро́би. (См. Роб 3.) Гро́би испорченное ро́би? Ум. Гро́бик, гробо́к. Гробок запав. Харьк. г. Гробо́чок. Гол. I. 229. См. Гробки́.

Гробо́к, -бка́, м. Ум. отъ гріб. Могила, могилка. Полковник остався почувать на гробках.... Узяв сідло, положив на гробок і ліг на йому. Грин. І. 50. Гробки́ = Гроби = Гробовище = Кладовище. Мнж. 178. Левиц. І. 117. На гробках посідали. Черниг.

Да́вно, -на, с. (Употребляется только въ косвенныхъ падежахъ). А тут бур’ян, піски, тали, і хоч би на сміх де могила о давнім давні говорила. Шевч. 378. І батьки наші казали, що зробив ти в давні давна. К. Псал. З да́вна, з да́внього да́вна, з да́вніх даве́н. Издавна, съ незапамятныхъ временъ. Був собі дід та баба, з давнього давна у гаї над ставом удвох собі на хуторі жили. Шевч. 98. Ви, тітко, кажете, що се Музичин грунт, з давніх давен. Адже ж у давнього Музики було багато степу. Левиц. Пов. 373. Це ще з давніх давен у нас повелося. Харьк. г.

Запада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. запа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Проваливаться, провалиться. Та бодай тая степовая могила запала. Мет. 98. Бода́й їх слід запа́в! Пожеланіе смерти. МВ. (О. 1862. III. 48). 2) Вваливаться, ввалиться. Пий до дна, щоб очі не запали. Ном. № 11550. 3) Западывать, запасть за что, напр. о щеколдѣ, запирающей дверь. Запа́ла кля́мка. Кончилось. Вже по всьому, вже клямка запала. Ном. № 1841. 4) О солнцѣ: заходить, зайти за что-либо. Сонечко вже запало за гору. MB. (КС. 1902. X. 143). 5) Впадать, впасть во что. Та як коханка сльозу проливає, сльоза та в могилу мою западає. Мог. 151. — в го́лову. Засѣсть въ головѣ. Все сидить, рукою підпершися, все думає... наче думка яка важка запала їй в голову. О. 1862. V. 84. — в ду́шу, в о́ко, в се́рце. Произвести впечатлѣніе, понравиться. Олена знає того парубка, що їй так у душу запав. Кв. І. 17.

Земля́нка, -ки, ж. 1) Землянка. Вириєм землянку, виведем сяку-таку оселю та й будем жить. Рудч. Ск. І. 131. 2) Въ пѣсняхъ иносказательно: могила. 3) Картофель (возлѣ Бучача въ Галиціи). Вх. Зн. 21. Ум. Земля́ночка. Узяв собі паняночку, у чистім полі земляночку. Чуб. V. 800.

Злуча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. злучи́ти, -чу́, -чиш, гл. Соединять, соединить. Левиц. (Правда, 1868, 497). Лежить мертвий, що-м його любила, не злучили нас, то злучить могила. Чуб. V. 117. Що Бог злучив, чоловік нехай не розлучає. Єв. Мр. X. 9.

І, меж. 1) Выражаетъ удивленіе. І, матінко моя! Я бачив в городі такеє, що тілько в казці росказать. Гліб. І! що тепер із ним зробилось! Де в біса й сила тая ділась. Гліб. А жіночку свою любив і Господи єдиний! Шевч. 526. 2) І вже! Выражаетъ печаль, отсутствіе надежды: Эхъ! увы! Йди, доню, гуляти!... — І вже, моя мати, мені не гуляти. Хата, 11. І вже, не справить горбатого могила. Ном. № 3221.

Моги́ла, -ли, ж. 1) Могильная насыпь надъ похороненнымъ. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару... Та й висип же, мати, високу могилу, та й посади, мати, червону калину, щоб сказали люде: на всю й Україну. Мет. 96. Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. Нп. Ой по тих могилах угору високих, по тих гробовищах, у землю глибоких, лежить мого роду без ліку. К. Досв. 2) Курганъ. У полі могила з вітром говорила. Бал. 51. Ро́блені моги́ли. Курганы, насыпанные для сокрытія чего-либо. Згадав про роблені могили, которі близько слободи... Як Україну воювали татари, різали людей, всі бугаївці там ховали жінок, худобу і дітей. Алв. 67. 3) У гуцуловъ-древорубовъ: обрубленныя верхушки и вѣтви деревьевъ, сложенныя въ кучу. Шух. І. 178. 4) При отливкѣ предметовъ: двѣ половины глиняной формы, сложенныя вмѣстѣ одна надъ другою. Шух. І. 281. Ум. Моги́лка, моги́лонька, моги́лочка. Мн. Могилки́. Кладбище. Прийшов Кирик на могилки, ямку зачинає. ЗОЮР. II. 89.

Мрі́ти, мрі́ю, -єш, гл. Чуть виднѣться (вдали), неясно виднѣться. А під лісом, край дороги либонь курінь мріє. Шевч. 82. За могилою могила, а там тільки мріє. Шевч. 8. Мріє, мріє ясен місяць у неділю рано. Нп. Діти мріли в сутінку. Левиц.

Німува́ти, -му́ю, -єш, гл. 1) Быть нѣмымъ. 2) Безмолвствовать. Німує все, могила могилою. Г. Барв. 467. Німує розум, серце замірає. К. ЦН. 187 Аж подумати гірко, як ото людина гарна зникла німуючи з-посеред миру Божого. Хата. 64.

По́ле, -ля, с. 1) Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле. Мет. 101. Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить. Ном. № 433. В чистім полі край дороги висока могила. Мет. 97. 2) Фонъ (въ узорной ткани и пр.). Вас. 171. Чуб. VII. 426. 3) Полъ. А ворожка і каже: «Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!» — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — «З мужичого», — каже. Кобел. у. Ум. По́ленько. О. 1862. IV. 12. По́лечко. Маркев. 105. Польце́. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце. О. 1862. VIII. 25.

Полягти́, -ля́жу, -жеш, гл. Полечь, лечь. А моя могила край синього моря, полягли любощі і щира розмова. Мет. 93. Слава не поляже. Ном. Да як моя головонька поляже, до тогді тобі всяке ледащо скаже. Чуб. V. 517. Всі вороги спать поляжуть. Грин. III. 190.

Поме́рти, мру́, мре́ш, гл. Умереть, помереть. Як помру, а ти будеш жива, прийди, подивися, де моя могила. Чуб. V. 147.

Пра́ведно, нар. 1) Праведно, по правдѣ. Праведно жили. Шевч. 242. Худоба... праведно досталась. О. 1861. X. 33. 2) Истинно. Могила Шевченкова мусить нам статись початком нової науки і подвигів праведно християнських. К. (О. 1861. VI. 30).

Рик, -ку, м. 1) Рычаніе. 2) Ревъ (вола, коровы). Г. Барв. 245. На воло́вий рик. Пространство, на которомъ слышенъ ревъ вола. Ном. № 7747. Могила од могили на воловий рик.

Розверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. розверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. 1) Разворачиваться, развернуться, раскрываться, раскрыться. Як розвернеться на весну лист, то підемо всі в свист. Ном. № 11035. Розвернулась могила, виліз відтіля пан. Грин. І. 12. Круті гори розвернітесь, літа мої завернітесь. Чуб. V. 480. 3) Преимущ. сов. в. Разойтись, разыграться. Розвернулося весілля. Шевч. 109. 2) Распространяться, распространиться. Розвернулось би на ввесь світ. Левиц. 1. 221.

Силю́щий, -а, -е. Огромный. Силюща могила. Херс. г. Слов. Д. Эварн.

Си́ній, -я, -є. 1) Синій. Синій жупан. Синя квітка. А моя могила край синього моря. Мет. 93. У п’яниці коли не очі сині, то спина в глині. Ном. 2) — ка́мінь. Мѣдный купоросъ. Ум. Сине́нькій, сине́сенький.

Справля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. спра́вити, -влю, -виш, гл. 1) Дѣлать, сдѣлать, совершить, произвести. Справля́ти обід, бенке́т. Давать обѣдъ, устраивать пиръ. Еней хотів обід справляти. Котл. Ен. II. 9. Батько того дурня справив обід за його. Рудч. Ск. І. 158. Ирод на свої родини бенкет справив. Єв. Мр. VI. 21. — весі́лля. Играть свадьбу. Весілля справили як треба. Стор. М. Пр. 150. — та́нці. Устраивать танцы, танцовать. А я в корчмі п’ю, гуляю, танці справляю. АД. І. 184. — ре́готи. Хохотать. Зайдуть чужі люде у хату, — вона з ними хи-хи та реготи справляє. Мир. Пов. II. 46. — мовча́нку. Молчать, отмалчиваться. Мати розмовляє з Одаркою, а вона сидить, мовчанку справляє. Мир. Пов. II. 93. 2) Дѣлать, сдѣлать, купить (объ одеждѣ, снарядахъ, экипажахъ, скотѣ и пр.). То хустку купила, то сорочок справила кілько. МВ. І. Справлю собі колясочку, проїзжати буду. Чуб. V. 106. Справив собі пару коней. Грин. І. 200. 3) — гро́ші. Взыскивать, взыскать, получить деньги. Насилу справили гроші. 4) Исправлять, исправить, выправить. І вже! не справить горбатого і могила. Ном. № 3221. 5) Указывать, указать, показать дорогу. Я чув що ти любиш битися.... Небоже! та й справив на свою нагайку дротяну. Федьк. Це якийсь чорт справив: блудили, блудили, насилу доїхали.

Спря́мити, -млю, -миш, гл. Выпрямить. І вже! не спрямить горбатого могила. Ном. № 3221.

Степови́й, -а́, -е́. Степной. Бодай тая степовая могила запала. Мет. 98. Степове сіно.

Сусі́ль! меж., выражающее внезапное появленіе. Котл. Ен. VI. 28. Могила тріснула, і те дитя, що ждали, на божий світ сусіль. Греб. 372.

Трупови́й, -а́, -е́. Трупный; наполненный трупами. Та могила труповая. Гол. III. 90.

Чебре́ць, -цю́, м. Раст.: a) Thymus Serpyllum L. ЗЮЗО. І. 176. б) Thymus vulgaris. Анн. 355. Заросла могила травою та чебрецем. Левиц. І. 76. б) — лісови́й. Theucrium Chamaedris L. ЗЮЗО. І. 176.

Шве́дський, -а, -е. Шведскій. Уже ж шведзький король з Палієм Семеном під Полтавою б’ється. О. 1862. VIII. 27. Шведська могила. Котл.

Я́ма, я́ми, ж. 1) Яма. Викопав у клуні велику яму. Рудч. Ск. І. 62. Вовки яму вирили да й жиють собі. Рудч. Ск. II. 194. 2) Могила. Хоч живий в яму лізь. Ном. № 2076. Вродила мама, що не прийме й яма. Ном. № 2074. Не погубляй її й душі її, та й нас не пхай живих у яму. Кв. Живого б любила, другу б задушила, а до неживого у яму б лягла. Шевч. 28. Рушниками, що придбала, спусти мене в яму. Шевч. 14. 3) Є́ма. Погребъ. Шух. І. 109. 4) Часть ступи. См. Ступа 2, 3. Шух. І. 161, 162. Ум. Я́мка. Рудч. Ск. І. 41. Я́мочка. Завтра поранку викопаєм ямку і попа приведем, і в ямочку загребем. Чуб. III. 96.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Моги́ла, -ли, ж. 2) *Як у моги́лі. Как в гробу (тихо). Тихо, тихо, як у могилі. Мирн. Пов. І. 123. *5) О человеке: молчаливый, умеющий молчать. Мирон то могила, йому що скажи, то не розпатякає. Пир. у., Конон. Мн. Могилки́. *2) Поминовение умерших на Фоминой неделе. Сл. Нік.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Курган — моги́ла, -ли.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Моги́ла = 1. я́ма, гробови́ще, гріб. 2. моги́ла. — Ой робіте труну та широкую, викопайте яму та глибокую, висипте могилу та високую. н. п. — Гробовища у землю глибокі. К. Д. — Тодї було трохи жаль, як на лавцї лежав, як до гробу понесли, то всї жалї одійшли. Я до гробу йшла — поплакувала, а від гробу йшла — поскакувала. н. п. Под. — Висипали над козаком високу могилу, посадили у головах червону калину. н. п.

Виднѣ́ть, ся = виднїти ся, (не ясно, з далека) — мая́чити, ся, маня́чи́ти, ся, мрі́ти, мрі́яти, майори́ти, бованїти, (наче в туманї) — туманїти, (ясно) — яснїти, (про воду найбільше) — лелїти. С. З. Л. — Далеко щось маячить. — Гаразд не видно, що воно, тільки мріє. С. З. — Ген, ген! щось бованіє. С. Ш. — Гора ще далеко туманїє. — Анї зіронька не мріє тільки снїг в степу білїє. В. Щ. — Риба грала, дно яснїло. Рус. В. — Забованїла геть-геть в степу прощальна могила. О. Мор. — Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють. К. Ш.

Вкругъ = навкруги́, круго́м, округи́, о́круг, навкру́г, круг, на вко́ло, до вко́ла, на о́коло, надовко́ла, о́бертом. С. З. Л. — Аж луна навкруги йде. С. З. — Округи шиї у три стальки намисто. С. З. — Десь далеко в чистім полї могила стоїть, округ неї на роздоллї та тирса шумить. Аф. — Захотїлось їм їсти, а навкруги нїчого не видно й близько. н. к. — Надовкола зьвірі грають, вони мене не займають. н. п. — Я сижу, оглядаю ся довкола. Фр. — Сьвіт обертом пішов у неї, як почула вона. Чайч.

Волка́нъ = вулка́н, со́пка, сопу́ха, (потухлий) — горі́ла моги́ла. Чорноморія.

Вы́прямить, ся, выпря́мливать, ся, выпрямля́ть, ся = ви́прямити, випрямля́ти, ся (С. Аф.), ви́рівняти, ви́рівнювати, ся (С. Аф.), ви́правити, виправля́ти, ся, ви́простовати, ви́простати, ся, випро́щувати, ся. (С. Л.) — Горбатого могила виправить. н. пр.

Гора́ = гора́, здр. — гі́рка, гі́ронька, поб. — гори́ще, горю́ка, (без лїсу на верховинї) — ли́са гора́, лисого́р, (з плескатою верховиною) — полони́на гал., (гостра) — го́стра моги́ла, шпи́ль, (насипна) — моги́ла, ро́блениця. С. Л. (верх гори) — шпи́ль, (боки гори) — згі́рря, згі́рок, (той, що витикаєть ся) — що́лба. С. Л. (місце коло гори) — підгі́рря. – Ой вийду ж я на шпилечок, та гляну я на долину. н. п. — Ой підгірря, підгірря, накопаю коріння. н. п. — По́дъ гору = з гори́. — Іде, іде в гору, та як піде з гори. н. пр. — На́ гору = на го́ру, в го́ру. — Подъ горо́ю = під горо́ю, попід горо́ю, на підгі́ррі. — Ой на горі та женцї жнуть, а попід горою, попід зеленою козаки ідуть. н. п. — Не за гора́ми = недале́ко, незаба́ром. — Какъ гора́ съ пле́чъ = як ка́мінь з се́рця, з плече́й. — Пиръ горо́й = бенке́т на славу.

Гробни́ца = 1. моги́ла (з домовиною). 2. намоги́льний па́мятник, надгро́бник. (С. Пар.)

Докуча́ть = докуча́ти, надокуча́ти, набрида́ти, обрида́ти, ку́чити, при́крити ся. С. З. Л. — Та вже тая пресучая журба мінї надокучила. н. п. — Нї о що більш в тим не прикрили ся і не упоминали ся. Скоропадський. С. З. — Кучити послам, аби домовляли ся. П. Могила. О. З.

Зава́ливать, завали́ть, ся = 1. зава́лювати, засипа́ти, закида́ти, ся. запада́ти, ся, завали́ти, ся і т. д. — Нехай тобі намисто порветь ся, а новая хата нехай западеть ся н. п. —Хата завалилася. — Могила запала. — Заси́пати, заки́дати колодязь. 2. затарасо́вувати, затамо́вувати, зава́лювати, затарасува́ти (С. З.) і т. д. — А часть, їх загрузла і другим путь затарасувала. Л. В.

Завѣтренѣ́ть = заві́трити ся, звя́нути, змарнїти (від вітру). — Завѣтренѣ́лый, завѣтрѣ́лый = завя́лий, посо́хлий, змарнїлий. — Ой у полї могила з вітром говорила: не вій, вітре, ти на мене, щоб я не змарнїла. н. п.

Курга́нъ = моги́ла, (межовий) — копе́ць, (з піску) — кучугу́ра. — Ой у полї могила з вітром говорила. н. п. — Гряницю проводили, частиї копцї висипуючи. Л. В.

Любо́вь = любо́в, коха́ння, здр. коха́ннячко, закоха́ння, лю́бощі, лю́бощі-ми́лощі. С. З. Л. (Окрім першого, всї останні прикладають ся тільки до відносин між людьми, що до любощів.) — Боже, Боже! що та любов зможе! н. пр. — І от тепер та мучена любов до краю мене жене в далекую чужину. Стар. Рада. — Любов до дїтей. — Вірному коханню і Бог не противник. н. пр. — Нехай мене той займає, хто кохання в серцї має. н. п. —. Нема мого миленького, нема закохання. н. п. — Чи я тобі не казала, та казали й люди, що з нашого закохання нїчого не буде. н. п. — Ой моя могила край синього моря; полягли любощі і щира розмова. н. п. — Ви любощі, ви чарощі, щож ви мінї наробили? н. п. — Коло млина, коло броду два голуби пили воду, вони пили, воркотїли, про любощі говорили. н. п. — Чи усїм людям закохання так ся діє? Нічку не сплю, день думаю, серце мліє. н. п. Под. — Хто не знає закохання, той щастя не має. н. п. — По любви́ = по любо́ви, по лю́бости, до любо́ви. — Взяв жінку до любови. — Одружив ся по любости. — Тільки ж мінї до любови, що чорниї брови. н. п. — Не по любви́ = не до любо́ви. — Та взяв жінку та не до любови. н. п. — Съ любо́вью = залюбки́. С. З. — Чого потребує нужда, те залюбки доставлю. Мет. — Поети нам свої видумують книжки і ми читаємо їх залюбки. К. Д. Ж.

На́сыпь = на́сип (С. Жел. Пар.), ви́сип (С. Жел.), високий — моги́ла, довгий — вал, на сїлїтру — бурт.

На́четверо = наче́тверо. — Начетверо роспала ся розрита могила. К. Ш.

Незапа́мятный = старода́вній, одві́чний, предкові́чний (С. З.), вікові́чний, споконві́чний. — Съ незапа́мятныхъ време́нъ = споконві́чно і під сл. Вре́мя. — Могила споконвічно тут, нїхто не зазнає, коли її насипано. Кн.

Оби́дѣть, обижа́ть, ся = образи́ти, ся (С. З. Л.), урази́ти, ся (С. Л. Ш.), скри́вдити (С. Л.), укри́вдити, окри́вдити (С. Л.), обража́ти, ся (С. З. Л.), уража́ти, ся (С. Л.), кри́вдити, укривжа́ти (С. Л.), обіжда́ти (С. З. Л.). — Хто тебе роздратував, образив, на кого ти розлютив ся. Ст. С. п. — Вже хто мене уразить, так моє серце вже не обернеть ся до нього. Федь. — Інфамією ображали міщан. П. Могила. С. З. — Хто кривдить людей, той кривдить своїх дїтей. н. пр. — Шкода має бути укривженому плачона. Ст. Л. — До вбогих, до покривджених дїдове серце теплом сцїлющим било ся. Кн. — Всяке обіждає, а воно й не змагнеть ся. С. З. — Я обра́зив тебе, друже, — вибач. Ст. Г.

Образо́ванный = 1. ви́творений, уформо́ваний. 2. осьві́тний, осьві́чений. — Метою осьвічених людей повинно стати надїляти своєю осьвітою і простий люд. Лев. В. — Поміж осьвіченнх людей трапляють ся маловірні або й зовсїм без віри. Бар О. — Петро Могила дбав добре, щоб були осьвічені сьвященики. Бар. О.

Образова́ть, образо́вывать, ся = 1. скла́сти, ви́творити, ви́робити, уформува́ти (С. Ш.), споряди́ти, склада́ти, витворя́ти, виробля́ти, формува́ти, споряжа́ти, ся. — Виробили ся звичаї, як у якому случаї треба сїсти або стати. Бар. О. 2. просьвіти́ти, осьвіти́ти, просьвіща́ти. осьвіща́ти, цьві́чити, ся. — Просьвітити, кажуть, хочуть. К. Ш. — Великая громада молодїжи росийскої в колегіумі моїм знайдуєть ся і в науках цьвічить ся. П. Могила. С. З.

Пора́ = 1. пора́, час, годи́на, доба́ і т. д. д. Вре́мя. — Лиха година! — Ой у недїлю в обідню годину сам в неволеньку попав ся. н. п. — Нічної доби з неволї втїкали. н. д. — Йшов Глек Петро уже пізненькою добою. А. Могила. — З тії доби, як перший здодїй Каїн Авеля забив. І. Г. — Съ каки́хъ поръ, съ тѣ́хъ поръ какъ = відко́ли. — Відколи поїхав — і досї нема. Чайч. — Відколи тут живу, — добра не бачу. Чайч. — Съ э’той поры́ = з сього́ ча́су, відтепе́р. — Съ тѣхъ поръ, съ той поры́ = з того ча́су, з тії доби. — З того часу, як женив ся, я нїколи не журив ся. Кот. — Съ да́внихъ поръ = зда́вна, з да́внього ча́су. — До си́хъ поръ = до́сї, ідо́сї, до сьо́го часу. — До тѣ́хъ поръ пока́ = до́ти, по́ки, по́ти. — Поти в руках крутив, поки таки поламав. Чайч. — До кото́рыхъ поръ = до́ки, до яко́го ча́су (д. Доко́лѣ). — До поры́ до вре́мени = до яко́гось ча́су. — Съ кото́рыхъ поръ = відко́ли, з яко́го ча́су. — Відколи се така боязка зробила ся? Чайч. — Поро́ю = и́нколи, и́нодї, ча́сом, часа́ми. 2. пора́, час. — Час до дому, час, час і пора! н. п.

Посмѣ́шище = по́сьміх (С. З. Л.), сьміхо́вище (С. З.) посьміхо́вище (С. З.), посьміхо́висько (С. З.), посьмі́висько (С. З.), сьміх. — Скорий поспіх — людям посьміх. н. пр. — З посьміху люди бувають. н пр. — Дурив мало не два роки та й кинув на посьміх людям. Кроп. — Охріме! Не зробись сьміховищем села. Греб. — Не роби з себе сьміховище людське! — Чи я на посьміховище їм здав ся? Номис. — Тиї в посьмівиську у всїх були. П. Могила. С. З. — Війтові нїчого не зробиш, тільки з себе сьміх. Фр.

Пра́вить = 1. пра́вити, правува́ти (С. Л.), заправля́ти (С. Л.), управля́ти (С. Ш.), упра́вува́ти (С. З.), керува́ти (С. З. Л.), ору́дувати (С. З. Л.), верхово́дити (С. Л.). — П. Могила виправив привилей на митрополїю Київську і правив церков Божюю, боронячи єї од Ляхів і унїятїв. Лїтоп. Білозерського. — Не всїм дано всеє знати і речами керувати. Маз. Зак. — Один стирник сам керує, весь корабель управує. Маз. Зак. — Пливуть собі та сьпівають, море вітер чує, попереду Гамалїя байдаком керує. К. Ш. — Коня керують уздою, а чоловіка словом. н. пр. — Як тобі вже керувати краєм, коли власна і сестра не слуха. Ст. С. — Нема Сїчі, пропав і той, хто всїм верховодив. К. Ш. 2. поправля́ти, виправля́ти і д. Исправля́ть. 3. д. Выправля́ть 1 і Выпря́мливать. 4. справля́ти. — Він як раз тодї справляв поминки. — Справив добре іменини. 5. пра́вити, упра́вити. — Звихнув руку, костоправ довго правив та нїчого не міг зробити, та вже лікарь управив. — Пра́вить бри́тву = гостри́ти бри́тву. — П. покло́нъ = перека́зувати поклін, кла́няти ся кому́ од ко́го, покланя́ти ся. — Покланяєть ся бідний невольник з неволї. н. д.

Предложе́ніе = преклада́ння (С. З.), пода́ння, предклада́ння. — До прекладання ексорбитаций наших П. Могила. С. З. — Виступив з поданням, щоб по селах вчили мовою народною. Пр. — Онъ ей сдѣ́лалъ предложе́ніе = він посва́тав ся (або: посла́в ся) до неї. — Послав ся до неї — вона й рушники подавала. н. к.

Просвѣща́ть, просвѣти́ть, ся = просьвіща́ти, осьві́чувати, осьвідча́ти, сьвічи́ти, ся (С. З.), цьві́чити ся (С. З.), просьвіти́ти, осьвіти́ти, ся. — Просьвітив їх розум всякими науками, в житті потребними. Л. В. — Просьвітились, та ще хочем других просьвітити, сонце правди показати. К. Ш. — Осьвіти чоловіка, то він і порозумнїшає н. пр. — Сьвічтесь люди, добре буде. Сьвічтесь хоч по малу, щоб вас лихо знов не втяло собі на поталу. Прибура. С. З. — Великая громада молодї росийської в колегіумі моїм знайдуєть ся і в науках і віри сьвятої боронити цьвічить ся. П. Могила. С. З.

Со́пка = со́пка, сопу́ха, горі́ла моги́ла (Чорноморія).

Увяда́ть, увя́нуть = въя́нути (С. Л.), марнїти (С. З. Ос.), бле́кнути (С. З. Л.), зівъя́нути (С. Л.), зовъя́сти (С. Л.), повъя́нути, увъя́днути (С. Ш.), змарнїти, помарнїти, збле́кнути (С. Л.), про кілько — перевъя́нути. — Анї братїка я, нї сестрицї не мала, між чужими зросла, та вже й въянути стала. К. Ш. — Квітки повъяли. — Як одквітнеш, так увъяднеш. н. п. — У полі могила з вітром говорила: повій вітре ти на мене, щоб я не марнїла, щоб по мінї трава росла та ще й зеленїла. н. п. — Ой у саду трава пожовтїла, за ледачим чоловіком жінка помарнїла. н. п. — Увя́дшій = въя́лий, повъя́лий, зівъя́лий, помарнїлий, бле́клий (С. З.). збле́клий. — Повъялі волошки.

Учи́ть = 1. (научи́ть, ся) — учи́ти (С. Ш.), вчи́ти, нау(в)ча́ти(С. Л.), сьві́чити, цьві́чити (С. Л.), нау(в)чи́ти, ся, муштрі — муштрува́ти, ся. — Учіте ся, брати мої, думайте, читайте, і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. К. Ш. — Сьвічтесь люди, добре буде! Сьвічтесь хоч помалу, щоб вас лихо знов не втяло, собі на поталу. Прибура. С. З. — Велика громада молодї в колегіумі моїм в науках цьвічить ся. П. Могила. С. З. — А москалї муштрують ся. К. Ш. 2. (вы́учить, ся) — учи́ти, виу́чувати, ви́у(в)чити, ся. — Вивчив усе. 3. (пріучи́ть, ся) — привча́ти, привчи́ти, ся.

Холмъ, хо́лмикъ = холм, холме́ць(С. Жел.), горб, горбо́к, горбо́чок (С. Жел.), при́гор, при́горок, па́горок (С. ЗЗ.), буго́р (С. Л.), шпиль, шпильо́к, шпиле́чок, салїтровий — бурт, висипаний — коне́ць, більший — моги́ла. — Ой там на горбочку косив мужик спілу гречку. н. п. — Де кінчить ся межа копець насипаний. С. Л.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)