Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 97 статей

Запропонувати свій переклад для «наказ»

Шукати «наказ» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Нака́з – 1) (действие), см. Нака́зывание 2 и Наказа́ние 1 б; 2) (приказ) нака́з (-зу); 3) (инструкция) нака́з, інстру́кція, уста́ва, регла́мент (-ту).

Веле́ние – велі́ння, нака́з, (предложение) загад. • По веле́нию – за велі́нням, з нака́зу.

Действи́тельный – ді́йсний, спра́вжній, справде́шній, правди́вий, і́сний, істо́тний; (юрид.) ді́йсний, чи́нний, правоси́льний, важни́й. [Ді́йсні чле́ни Акаде́мії Нау́к, або ордина́рні акаде́мики. Той зако́н ще й до́сі чи́нний. Ви́знали його́ нака́з за правоси́льний. Перевіря́ючи результа́ти голосува́ння, комі́сія одки́нула три го́лоси, як неважні́]. • Действи́тельный залог, грам. – стан дія́льний.

Декре́т – декре́т (р. -ту), нака́з (р. -зу); універса́л. • Утвердить что-н. декре́том – задекретува́ти щось. • Издать декре́т – ви́дати декре́та про що, задекретува́ти що.

Запрети́тельный – 1) (содержащий в себе запрещение, запрещающий) заборо́нний. • -ный указ – заборо́нний нака́з; 2) (запрещённый) заборо́нений; см. Запре́тный.

Изволя́ть, изво́лить – бу́ти ласка́вим, зволя́ти, зво́ли́ти; см. Соизволя́ть. [Ох, во́вче бра́тіку, зволь-же нам хоч пі́сню заспіва́ти (Рудч.). На́що бог зво́лив се́рце да́ти (Чуб. V)]. • Почему не -лите сесть? – чому́ не ласка́ві сі́сти? • Чего -лите? – що зволите́ сказа́ти (наказа́ти)? Що ва́ша ла́ска? • Что -лите дать, поблагодарим – що бу́де ва́ша ла́ска да́ти (що бу́дете ласка́ві да́ти), за те подя́куємо. • Барин -лил приказать – пан наказа́ли (мн. ч.), дали́ нака́з. • Барыня -лит почивать – па́ні спочива́ють (мн. ч.). • Вы -лите шутить – ви здоро́ві шутку́єте (жарту́єте). • Как сами -лите знать – як сами́, здоро́ві, зна́єте. • Изво́ль – бу́дь ла́ска, зволи́. • Изво́льте – бу́дь ла́ска, зволі́те, зво́льтеся. [Оди́н пода́сть йому́ вмива́льню срі́бну, а хто злива́льницю, хто утира́льник: «Зволі́те, ва́ша честь, прохолоди́тись» (Куліш)]. • -во́льте получить – будь ла́ска візьмі́ть, зво́льтеся взя́ти. • Изво́ль, я согласен – гара́зд, я зго́джуюсь; хай бу́де так, я зго́джуюсь. • Не -во́льте беспокоиться – про́шу́ вас (будь ла́ска) – не турбу́йтеся.

Именно́й – 1) іме́нни́й, ім’яни́й, імено́ваний; (поименный) поі[й]ме́нний. [Ім’яна́ печа́тка (Ор. Лев.). В ньо́го табаке́рка імено́вана (Чигир. п.)]. • -но́й банковый билет – іменна́ банкно́та. • -но́й указ – іменни́й нака́з. • -но́й список служащих – поі[й]ме́нний спис (спи́сок) службо́вців; 2) грам. – іме́нний. • Глагольные и -ные окончания – дієслі́вні й іме́нні закі́нчення.

Исполне́ние – 1) вико́нування и викона́ння, справля́ння, оконч. ви́конання чого́ (напр., при́суду, постано́ви, обо́в’я́зків, програ́ми, п’є́си и т. д.); (чьей-либо воли, желания) вволя́ння и вво́лювання, оконч. вволі́ння, вво́лення чиє́ї во́лі, чийо́го бажа́ння; (отбывание) відбува́ння, оконч. відбуття́ чого́ (пови́нностей); (осуществление) зді́йснювання, спра́вджування, оконч. зді́йснення, спра́вдження, спо́внення чого́ (напр. проро́цтва, снів, бажа́нь); (соблюдение) доде́ржування, оконч. доде́ржання чого́ (напр. зви́ча́їв, сло́ва). [Тим ча́сом при́суд без викона́ння зостава́тись бу́де (Грінч.). Вво́лювання во́лі ста́ршого (Наш)]. • -ние обещания, намерения – ви́конання обі́цянки, на́міру. • -ние желания, сна – зді́йснення, спра́вдження бажа́ння, сна. • -ние слова – ви́конання, доде́ржання, доко́нання сло́ва. • -ние договора – ви́конання, неок. вико́нування и викона́ння умо́ви. • -ние пророчества – спра́вдження, зді́йснення проро́цтва. • -ние религиозных обрядов – вико́нування, відбува́ння, (соблюдение) доде́ржування релігі́йних обря́дів. • -ние года, известного времени, срока – спо́внення (упли́в (истечение)) ро́ку, пе́вного ча́су, те́рміну (стро́ку). • По -нии года, известного времени, срока – як ви́йде (як ви́йшов) рік, пе́вний час, те́рмін (строк); по ро́ці, по те́рмінові. • Моего -ния (изделия) – мого́ ви́робу що, мого́ ви́конання що. • Приводить, привести в -ние что – вико́нувати, ви́конати що (напр. при́суд, постано́ву), (зап.) доко́нувати, докона́ти чого́, (осуществлять) зді́йснювати, зді́йсни́ти що (мрі́ї, бажа́ння); см. Исполня́ть 1. • Во -ние предписания, приказа, приговора, постановления – вико́нуючи при́пис, нака́з, при́суд, постано́ву; щоб ви́конати при́пис, нака́з, при́суд, постано́ву. • Для -ния чего – щоб ви́конати що. • К -нию – до (на) ви́конання. • Подлежит -нию что – тре́ба ви́конати що. • Не подлежит -нию что – не тре́ба вико́нувати чого́; 2) чем – спо́внення, ви́повнення чого́ и (реже) чим (напр. го́ря, ра́дости и го́рем, ра́дістю).

Исполня́ть, испо́лнить – 1 а) что – вико́нувати, ви́конати, чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, сповня́ти (зап. повни́ти), сповни́ти, виповня́ти, ви́повнити, (точно) певни́ти, спевни́ти що, (до конца) (зап.) доко́нувати, докона́ти чого́; б) (исправлять) пра́вити, справля́ти, спра́вити що (яке́сь ді́ло); в) (отбывать) відбува́ти, відбу́ти що (рі́зні пови́нності); г) (осуществлять) зді́йснювати, здійсни́ти, спра́вджувати, спра́вди́ти що; д) (держать, соблюдать) доде́ржувати и держа́ти, доде́ржати що и чого́ (напр. зако́н, постано́ви и зако́ну, постано́в). [Цю вели́чну ро́лю на́ше письме́нство і по сей день вико́нує (Єфр.). Перед ці́лим сві́том він не побої́ться ви́конати при́суд (Грінч.). Він спита́в, чи я зако́н сповня́ю й не грішу́? (Л. Укр.). Не злама́ти прийшо́в я, а сповни́ти (зако́н) (Єв.). Коли́-б Госпо́дь сповни́в моє́ жада́ння (Куліш). Своє́ ді́ло пра́вив: коли́ тре́ба подзво́нить, свічки́ посві́тить (Кон.). Вони́ справля́ли незмі́рної ваги́ грома́дську фу́нкцію (Єфр.). Не мо́жна не спра́вити його́ нака́зу (Кон.). Співа́ли ду́же серйо́зно, на́че одбува́ли яку́сь святу́ пови́нність (Крим.). Оте́цький запові́т справди́в я че́сно (Куліш). Ро́зказ (приказание) мій учині́те, ви́губіть всі ді́ти в мойо́му ца́рстві (Чуб. III). Докона́вши сего́ ді́ла, робітники́ подали́ся геть (Франко)]. • -нять, -нить приговор постановление, приказ, долг, поручение и т. д. – вико́нувати, ви́конати при́суд, постано́ву, нака́з, обо́в’я́зок, дору́чення и т. д. -ня́ть служебные обязанности – вико́нувати службо́ві обо́в’я́зки. • -нять намерение – вико́нувати, зді́йснювати на́мір. • -нять заповеди – вико́нувати, чини́ти, справля́ти, сповня́ти за́повіді, запові́ти. [Вони́-ж твою́ за́повідь чини́ли (Св. П.)]. • -ня́ть, -нить обещание, слово – вико́нувати, ви́конати, справля́ти, спра́вити, спра́вджувати, спра́вди́ти обі́цянку, сло́во, (сдержать) доде́ржувати, доде́ржати, докона́ти обі́цянки, сло́ва [Ра́бини спра́вили свою́ обі́цянку (Кон.). Вже де доста́в, то доста́в, а свого́ сло́ва доде́ржав (Н.-Лев.). Справди́ти обі́тницю поспіша́йсь (Грінч.)]. • Не -ня́ть обещания – не доде́ржувати обі́цянки, (насм.) роби́ти з гу́би халя́ву. • -нить пьесу – ви́конати п’є́су. • -нить угрозу – здійсни́ти, спра́вди́ти погро́зу. • -нить условие – ви́конати умо́ву. • -ня́ть обычай, обряды – вико́нувати, справля́ти зви́ча́ї, обря́ди, (с оттенк. сохранять, блюсти) доде́ржувати, пильнува́ти звича́їв, обря́дів. • -ня́ть, -нить чью-л. волю, желание – уволя́ти (-ля́ю, -ля́єш), уво́ли́ти (-лю́, -лиш), чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, вико́нувати, ви́конати чию́ во́лю, бажа́ння. [Ма́ти й не поду́мала вволя́ти си́нову во́лю (Крим.). Вволі́ть мою́ во́лю в оста́нній цей час (Грінч.). І він отсе́ тепе́р вволи́в мої́ бажа́ння (Самійл.). Чини́-ж мою́ во́лю (Шевч.). Вчині́ть мою́ во́лю (Липовеч.). Ой, ви чумаче́ньки, ой, ви молоде́нькі, зробі́ть мою́ во́лю (Пісня)]. • -ня́ть, -нить повинности – відбува́ти, відбу́ти пови́нності (відбу́тки); 2) чем (наполнять) сповня́ти, спо́вни́ти, виповня́ти и випо́внювати, ви́повнити чого́ и (реже) чим; срвн. Наполня́ть. [Сповни́в їх се́рце му́дрощами (Св. П.). Сму́ток сповни́в ва́ше се́рце (Св. П.)]. • Исполня́емый – вико́нуваний, спра́влюваний, зді́йснюваний, спра́вджуваний, доде́ржуваний. Испо́лненный – 1) ви́конаний, спра́влений, відбу́тий, зді́йснений, спра́вджений, спо́внений, спе́внений; доде́ржаний; (о воле, желании ещё) уво́лений, учи́нений. • Это будет -нено в точности – це бу́де ви́конано досто́тно. • Это не может быть -нено – цього́ не мо́жна ви́конати, зроби́ти; це не здійсне́нна річ; 2) чем – спо́внений, ви́повнений, по́вний чого́ и (реже) чим. [Душа́ його́ була́ спо́внена пое́зії (Крим.)]. • -ный скорби, радости – спо́внений скорбо́ти, ра́дости.

Кома́нда – 1) (приказание) кома́нда, нака́з (-зу); 2) (войсковая часть) кома́нда; 3) (пожарная часть) поже́жна кома́нда, поже́жна сторо́жа, пожа́рня (-ні).

Комисса́р – коміса́р (-са́ра). • -са́р народного просвещения, народный -са́р просвещения – коміса́р наро́дньої осві́ти, наро́дній коміса́р осві́ти. • -са́р по надзору за… – коміса́р у спра́вах до́гляду за… • -са́р печати – коміса́р дру́ку. • Приказ -ра – коміса́рів нака́з. • Заместитель -ра – засту́пник коміса́ра. • Жена -ра – коміса́рова дружи́на, (гал.) комісаро́ва (-вої). • Женщина -са́р – коміса́рка.

Комисса́рский – коміса́рський. • -ский приказ – коміса́рський нака́з. • По -ски – по-коміса́рському. • -ские замашки – коміса́рські на́вички, (сильнее) ви́хватки.

Наказа́ние – 1) (действие) а) покара́ння; скара́ння; (через палача) с[від]катува́ння кого́ за що. [З покара́нням убі́йців спра́ва зати́хне (Франко)]; б) нака́з, загада́ння, за́гад (-ду); 2) (кара) ка́ра, (ум. ка́ронька), пока́ра, кара́ння, покара́ння, скара́ння, укара́ння (-ння), пеня́ (-ні́). [За вся́кі прови́ни була́ за́раз ка́ра (Грінч.). Ва́рті ми надгоро́ди, а не кар (Франко). Не бо́же кара́ння, своє́ дурува́ння (Номис). Вся́кі його́ укара́ння зно́сила, терпі́ла (Гол. 1). Хоч вина́ твоя́ яка́ бу́де – за пра́вду зба́влю тобі́ пені́ (Квітка)]. • -ние божье (божеское, господне) – ка́ра бо́жа (госпо́дня), бо́жий на́[по́]пуст (-ту). • Жестокое -ние – лю́та ка́ра, лю́те покара́ння. • -ние исправительное – ка́ра для попра́ви, випра́вна ка́ра. • -ние розгами – ка́ра (покара́ння) рі́зка́ми, хло́ста (-ти), хлост (-ту). [Після́ хло́сти жи́ти не мо́жна: дівча́та о́чі ви́сміють (Кониськ.)]. • -ние смертью – ка́ра на го́рло (на смерть), скара́ння го́рлом, покара́ння сме́ртю. • -ние телесное – тіле́сна ка́ра, ка́ра по ті́лу (Кониськ.), ка́ра на ті́ло (М. Грінч.). • -ния уголовные – горлові́ ка́ри. • Мера -ния – мі́ра (ви́мір) ка́ри. • Высшая мера -ния – найви́ща ка́ра, ро́зстріл (-лу). • Степень -ния – мі́ра (сту́пінь) ка́ри. • Положение о -ниях – ка́рний стату́т (-ту), ка́рний ко́декс (-су). • Под страхом -ния – під загро́зою ка́ри, під ка́рою. [А я під ка́рою гото́в по сві́ту оповісти́ть, що рі́вні нам нема́є (Куліш)]. • В -ние кому – на ка́ру, (вместо -ния) за ка́ру кому́. [Хай на ка́ру вам се при́йде без зава́ди (Самійл.). До́ля щерба́та поста́вила їх за чиї́сь гріхи́ на ка́ру коло газе́тної украї́нської робо́ти (Рада)]. • По совокупности -ний – за суку́пністю кар. • Заслужить -ние – заслужи́ти ка́ри (на ка́ру). • Назначить (определить) -ние – ви́значити (призначи́ти) ка́ру. • Налагать, наложить -ние – наклада́ти, накла́сти ка́ру. • Нести, понести -ние – прийма́ти, при(й)ня́ти ка́ру (поку́ту), (казниться) кара́тися. [Щоб міг наре́шті він приня́ть од ме́не ка́ру (Самійл.). Приня́в ка́ру й поку́ту (Коцюб.) А я й до́сі кара́юся і кара́тись бу́ду й на тім сві́ті (Шевч.)]. • Подвергать, -ся -нию, см. Подверга́ть, -ся. • Смягчить -ние – поле́гчити ка́ру. • Увеличить, уменьшить -ние – збі́льшити, зме́ншити ка́ру. • Не избегнуть -ния – не втекти́ (від) ка́ри, не мину́ти ка́ри (Кониськ.); 3) стар. – нау́ка, навча́ння (чого́).

Наказно́й и Нака́зный – наказни́й. [Полубо́тку, Полубо́тку, наказни́й гетьма́не! (Рудан.)]. • -ная грамота – нака́з (-зу).

Нака́зывать, наказа́ть – 1) кого кем, чем, за что – кара́ти, покара́ти, накара́ти кого́ ким, чим, за що, скара́ти, укара́ти кого́ на що, завдава́ти, завда́ти ка́ру кому́ за що. [До́ма його́ не кара́ли за жа́дні па́кості (Франко). Коли́ я зне́хтую зако́н приро́ди, то приро́да покара́є мене́ головно́ю сла́бістю (Наш). Про́ти то́го, щоб накара́ти хло́пця, я нічо́го не ма́ю (Крим.). Ой, накара́в мене́ бог таки́м чолові́ком! (Г. Барв.). Чия́ кри́вда, неха́й того́ бог скара́є (Номис). Ви сами́ собі́ ка́ру завдаєте́ (Крим.)]. • -вать, -за́ть плетьми – кара́ти, покара́ти канчука́ми (батога́ми, нагая́ми, шпицрутенами: кия́ми). • -вать, -за́ть через палача – катува́ти, с[від]катува́ти. [Суд присуди́в одкатува́ти прилю́дно (Кониськ.)]. • -вать, -за́ть розгами – кара́ти (би́ти), покара́ти (ви́бити) рі́зка́ми кого́, (ирон.) (зав)дава́ти, (зав)да́ти хло́сти (и хло́сту) кому́. [Диви́ся, хло́пче Валер’я́не, щоб не дали́ тобі́ там хло́сту (В. Еллан.)]. • -вать, -за́ть смертью – кара́ти, скара́ти на го́рло (на смерть, го́рлом), кара́ти, покара́ти сме́ртю, завдава́ти, завда́ти на смерть кого. • -вать, -за́ть так, чтобы помнил – (шутл.) пам’ятко́вого (пам’ятно́го) дава́ти, да́ти. -жи́ меня бог! – скара́й мене́, бо́же! [Люблю́ тебе́ ві́рно, – скара́й мене́, бо́же! – бу́ду тебе́ цілува́ть, по́ки сон ізмо́же (Пісня)]; 2) (приказывать кому) нака́зувати, наказа́ти, зака́зувати, заказа́ти, зага́дувати, загада́ти, велі́ти, звелі́ти, (о мног.) понака́зувати, позака́зувати, позага́дувати кому́ що или що (з)роби́ти. [Чи я-ж тобі́ не каза́ла, не нака́зувала, щоб ти хло́пців не води́ла, не прина́джувала? (Пісня). Похова́ли його́, як він заказа́в (Манж.). Загада́ли йому́ хороше́нько гра́ти (Метл.). Звелі́ла мені́ ма́ти ячме́ню жа́ти (Чуб. III)]. Нака́занный – 1) пока́раний, нака́раний, ска́раний; като́ваний, с[від]като́ваний; би́тий. [«Холо́дна» за-для нака́раних (Крим.)]; 2) нака́заний, зака́заний, зага́даний, зве́лений, понака́зуваний, позака́зуваний, позага́дуваний. [Зага́дану робо́ту я вже дороби́в (Київщ.)]. -ться – 1) кара́тися, бу́ти ка́раним, пока́раним и т. п. [Розбі́йники ті були́ пока́рані сме́ртю (Л. Укр.). Я-ж за те найбі́льш і бу́ду пока́раний (Крим.)]. • Смертоубийство -вается (-зу́ется) смертной казнью – за душогу́бство кара́ють на го́рло (сме́ртю). • Воровство -ется тюрьмой – за злоді́йство кара́ють ув’я́зненням (в’язни́цею); 2) нака́зуватися, бу́ти нака́зуваним, нака́заним, понака́зуваним и т. п. [Ой, зака́зано і зага́дано всім козаче́нькам у ві́йсько йти (Маркев.)]. • -ется вам – нака́зується вам, дає́ться вам нака́з(а).

Наруша́ть, нару́шить – пору́шувати и поруша́ти, пору́шити, лама́ти, злама́ти, (реже) зломи́ти, полама́ти и (редко, диал.) поломи́ти що, (преступать) переступа́ти, переступи́ти що и через що; (расстраивать, прерывать) зру́шувати, зру́шити, розбива́ти, розби́ти, перебива́ти, переби́ти, збива́ти, зби́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти що. [Це пору́шує на́ші виго́ди (Пр. Правда). Коли́ я пору́шу сю на́шу уго́ду, то… (Ор. Левиц.). Я стара́, щоб ма́ла зви́чай ба́тьківський лама́ти (Л. Укр.). Ти злама́в нака́з (Грінч.). Не зло́мить ві́ри (Свидн.). Ти полама́в пункт на́шої прися́ги (Куліш). Грома́дську во́лю полама́ли (Мирний). Поломи́ла мату́сину во́лю (Чуб. V). Князьки́ старода́вні звича́ї переступа́ли (Куліш). Педаго́ги переступа́ють уся́ку справедли́вість (Крим.). Не люби́в, коли́ розбива́ли його́ самотину́ (Короленко). Ніхто́ не перебива́в тут на́шої самотини́ (Короленко). Суво́ра ді́йсність переби́ла фанта́зію (Крим.). Не хоті́лося руйнува́ти того́ ти́хого, ду́много на́строю (Василь.)]. • -ть (супружескую) верность – лама́ти, злама́ти, пору́шувати, пору́шити (подру́жню) ві́рність. [Я не лама́ла ніко́ли ві́рности (Л. Укр.)]. • -ть владение – пору́шувати, пору́шити володі́ння (посіда́ння), (чужое земельное, стар.) в чужи́й ґрунт вступа́ти, вступи́ти. • -шить границы земельного владения – пору́шити ме́жі земе́льного володі́ння (земе́льної посі́лости), (стар.) зе́млю переступи́ти. • -шить граничные знаки – пору́шити межові́ зна́ки, (стар.) зако́ни ру́шити. • -ть договор – пору́шувати (лама́ти), пору́шити (злама́ти) догові́р (умо́ву, уго́ду). • -ть долг, обязанности службы – пору́шувати, пору́шити обо́в’я́зок (пови́нність), службо́ві обо́в’я́зки. • -ть закон, заповедь, присягу (клятву) – лама́ти, злама́ти (зломи́ти), пору́шувати (поруша́ти), пору́шити, переступа́ти, переступи́ти зако́н, за́повідь (запові́т), при́ся́гу, (реже) переступа́ти, переступи́ти через зако́н и т. п. [Не ду́майте, що я прийшо́в злама́ти зако́н або́ проро́ків (Біблія). Ви, святи́й зако́н гости́нности злама́вши, мене́ замкну́ли у темни́цю (Грінч.). Не зломлю́ зако́ну (Г. Барв.). Ми при́сяги не хо́чемо лама́ти (Л. Укр.). Поруша́ють суспі́льний та мора́льний зако́ни (Наш). Через зако́н переступлю́, а зроблю́ по-сво́єму (Квітка)]. • -ть интересы – пору́шувати, пору́шити інтере́си. • -ть мир – а) (о покое) пору́шувати, пору́шити, лама́ти, злама́ти, розбива́ти, розби́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти спо́кій. [Не злама́ споко́ю за-для нас (Доман.) Прили́не щось пі́зно осі́нньої но́чи, розбу́дить, засму́тить, спо́кій зруйну́є (Васильч.)]; б) (об отсутствии войны) лама́ти, злама́ти, руйнува́ти, зруйнува́ти мир. • -ть обещание – лама́ти, злама́ти, пору́шувати, пору́шити, схи́бити обі́ця́нку. [Схи́бить хоч малу́ части́ну обі́цянки (Куліш)]. • -ть очарование – руйнува́ти, зруйнува́ти ча́р(и) (о[з]чарува́ння). • -ть порядок, см. Поря́док 2. • -ть право – пору́шувати, пору́шити, лама́ти, злама́ти, переступа́ти, переступи́ти пра́во. [Лама́ючи права́ наро́дні (Грінч.)]. • -ть приличия – переступа́ти, переступи́ти присто́йність, пору́шувати, пору́шити, зневажа́ти, знева́жити звича́й (звича́йність). • -ть равновесие – пору́шувати, пору́шити, зру́шувати, зру́шити рівнова́гу. • -ть слово – лама́ти, злама́ти (редко полама́ти, поломи́ти), пору́шувати, пору́шити сло́во, (сов. ещё) схи́бити (змили́ти) сло́во, змили́ти на сло́ві. [Хто лама́є сло́во, той ві́ру лама́є (Номис). Не злама́в Робе́рт свойо́го сло́ва (Л. Укр.). Не пору́шить сло́ва (Ор. Левиц.). Ви знайшли́ тепе́р, до чо́го причепи́тись, щоб сло́во схи́бить (Самійл.). Не ти змили́в сло́во, – я (Кониськ.). Коли́-б чого́ не було́ нам за те, що змилимо́ на сло́ві (Кониськ.)]. • -ть тишину – пору́шувати (поруша́ти), пору́шити, зру́шувати, зру́шити, розбива́ти, розби́ти, перебива́ти, переби́ти, збива́ти, зби́ти ти́шу. [Напру́жену ти́шу ніщо́ не поруша́ло (Кодюб.). Гудо́к парово́за поруша́в и́ноді урочи́сту ти́шу но́чи (Черкас.). Затри́мував ди́хання, щоб не зру́шити ти́ші (Л. Укр.). Ти́шу перебива́ло ті́льки дзе́нькання дзво́ника (Короленко). Ті́льки крик шулі́ки рі́зко збива́в ти́шу (Короленко)]. • -ша́ть общественную тишину – пору́шувати грома́дський спо́кі́й. • -ть ход работы – перебива́ти, переби́ти робо́ту. • Нару́шенный – пору́шений, зла́маний, пола́маний, пересту́плений; зру́шений, розби́тий, переби́тий, зби́тий, зруйно́ваний. [Охоро́на зла́маного пра́ва (Рада)]. • -ться – пору́шуватися, пору́шитися, лама́тися, злама́тися; бу́ти пору́шуваним, пору́шеним, ла́маним, зла́маним, пересту́пленим и т. п. [Си́ли небе́сні пору́шаться (Біблія)]. • Равновесие -шилось, -шено – рівнова́га пору́шилася (зру́шилася), рівнова́гу пору́шено (зру́шено). • Законы природы не -ются безнаказанно – зако́нів приро́ди не мо́жна злама́ти (пору́шити, переступи́ти) безка́рно.

Наря́д – 1) (действие), см. Наряжа́ние и Наряже́ние; 2) (приказ о посылке людей на работу) за́гад (-ду), нака́з (-зу), на́ряд и (рус.) наря́д, ви́ряд (-ду), наря́дження, відря́дження. [Ци́ми дня́ми Союзхлі́б дасть пе́рші на́ряди Наркомзе́му на відванта́ження насі́ння (Пр. Правда). Ки́ївські підприє́мства прийма́ють екскурсі́йні гру́пи за на́шими наря́дами (Пр. Правда). Ко́ні розі́слані в наря́д (Івч.)]. • По -ду – з нака́зу, за на́ря́дом, за на[від]ря́дженням; 3) (отряд) на́ря́д (-ду). • -ря́д гарнизонный – зало́говий на́ря́д. • -ря́д полицейский – на́ря́д (загі́н) полі́ції. • -ряд рабочих – на́ря́д робітникі́в. • -ря́д суточный – на́ря́д добови́й; 4) (роспись, список) реє́стр (-ру), спис (-су), спи́сок (-ску). • -ря́д приданому – реє́стр (спис) по́сагу (ві́на); 5) (одеяние) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), (редко) прибі́р (-бо́ру), (зап.) стрій (р. стро́ю), (роскошный) ша́ти (р. шат). [Знов фія́лочка на се́бе си́нє вбра́ння надіва́ (Крим.). І пи́шно так гори́ть нове́ твоє́ убра́ння, немо́в ти під віне́ць весі́льний одягла́сь (Філян.). Ви́трусила до дна кеше́ні свого́ чолові́ка на убо́ри (Н.-Лев.). Жіно́та закраша́ла святни́ми стро́ями сі́ре тло го́лого села́ (Коцюб.)]. • В полном -де – в усьому́ (в по́вному) убо́рі (стро́ї); 6) (у птиц) убра́ння; 7) (избы) опоря́дження; (украшение) оздо́блення, оздо́ба; 8) (инструментов) справи́лля (-лля); срв. Набо́р 3.

Наставле́ние – 1) (действие) – а) наставля́ння, настановля́ння, оконч. наста́влення, настано́влення; б) см. Надста́в 1; в) наставля́ння; насторо́жування; наво́дження; ста́влення; оконч. наста́влення; насторо́ження; наве́дення; поста́влення; г) навча́ння, напу́чування, нарозумля́ння, напоумля́ння, оконч. на́вче́ння, напу́чення и напуті́ння, нарозу́млення, напоу́млення. Срв. Наставля́ть; 2) (назидание) нау́ка (ед. и мн.), навча́ння, напу́чування, напу́чення и напуті́ння (-ння), напра́ва, (совет) пора́да, ра́да. [А чом ти не слу́халась, я́к я тебе́ навча́ла? – Каза́ла: проси́! А ти слу́халась моє́ї нау́ки? (Тесл.). Бана́льна і нічи́м з ді́єю не зв’я́зана нау́ка в оста́нніх слова́х ціє́ї дра́ми (Крим.). «Тре́ба каза́ти, що все є найкра́ще» – Канді́д ува́жно слу́хав цю нау́ку і безогля́дно ві́рив їй (Кандід). Доку́чили мені́ повсякча́сні навча́ння ті́тчині (Богодух.). Замо́вк і став слу́хати їх навча́ння (р. п. ед. ч.) (Країна Сліпих). Ба́тькового напу́чування не забува́й, си́ну! (Харківщ.). Вона́ давно́ зви́кла слу́хати такі́ напуті́ння од своє́ї ма́чухи і вже не огриза́лась (Н.-Лев.). Про́шу ва́шої напра́ви, як мені́ на суді́ каза́ти (Червоногр.)]. • Давать, дать, делать, сделать -ние – дава́ти, да́ти нау́ку; см. Наставля́ть, наста́вить 4. [Наду́мав да́ти нау́ку свої́м ді́тям, як їм жи́ти (Н.-Лев.)]. • Я не нуждаюсь в ваших -ниях – я не потребу́ю ва́шої нау́ки (напра́ви), ва́шого навча́ння; 3) (инструкция) інстру́кція, нака́з (-зу), (руководство) пора́дник; (указание) вказі́вка.

Негодова́ть – обу́рюватися, бу́ти обу́реним. [Коли́ не хо́чете обу́рюватись, то ки́ньте кни́жку й не чита́йте да́лі (Крим.)]. • -ва́ть на кого – обу́рюватися, бу́ти обу́реним на ко́го. [Вона́ то пла́че, то стра́шно обу́рюється на люде́й (Грінч.)]. • -ва́ть на что и против чего – обу́рюватися, бу́ти обу́реним про́ти чо́го. [Обу́рені були́ ці про́сті ду́ші про́ти нови́х поря́дків і нево́лі (Грінч.)]. • -ва́ть за что – обу́рюватися, бу́ти обу́реним за що, (вследствие чего) з чо́го. [Обу́рюються на Ге́слера за нака́з кла́нятися бриле́ві (Грінч.). Обу́рюється з то́го, що його́ одноду́мців не розумі́ють (Р. Край)].

Немо́й и Нем – 1) (лишённый речи и перен.) німи́й, (ласк. німе́нький), безмо́вний, (стар. безмо́вий, немо́вний), без’язи́кий; срв. Бесслове́сный, Безгла́сный. [Він німи́й, як твари́на (Луб.). Ді́вчинка допомага́ла свої́й глухі́й і німі́й ба́бі (Михайлич.). Кіно́ німе́, звукове́ та говорю́ще (Пр. Правда). Поділю́ся мої́ми сльоза́ми, та не з бра́том, не з сестро́ю, – з німи́ми стіна́ми (Шевч.). Ой по́стіль біле́нька, а стіна́ німе́нька (Чуб. V). Нічо́го не мо́вить, як мрець безмо́вний (Г. Барв.). Син його́ недо́росток безмо́вий (Куліш). Твари́на немо́вна (Київщ.). І всі уря́д постава́ли, на́че без’язи́кі (Шевч.). Шевче́нко, ви́йшовши ди́вом яки́мсь із тії́ темно́ти прито́птаної, похи́лої, без’язи́кої (Основа 1861)]. • -мая азбука – німа́ абе́тка. • -мо́е вино – німе́ (ме́ртве) вино́. • -мо́й восторг – німи́й за́хват. [Уве́сь звору́шений, у за́хваті німі́м (Вороний)]. • -ма́я карта – німа́ (сліпа́) ма́па (ка́рта). • -мо́й приказ – німи́й нака́з. [Такі́, щоб зрозумі́ть німи́й нака́з умі́ли (Грінч.)]. • -ма́я скорбь – німа́ ту́га (скорбо́та). [Де поді́лися ви, голосні́ї слова́, що без вас моя́ ту́га німа́? (Л. Укр.)]. • -мо́й страх, упрёк – німи́й страх, до́кір. [Німи́й страх диви́вся на не́ї вели́кими як те́мрява очи́ма (Грінч.). Дале́ко десь з німи́м доко́ром в тій хви́лі зга́дуєш мене́? (Франко)]. • -мо́й человек – німи́й (-мо́го); срв. Немты́рь. [Глухо́го та німо́го спра́ви не допита́єшся (Номис)]. • -ма́я женщина – німа́ (-мо́ї), (редко) ні́мка, німке́ня. • -мы́е люди – німі́ (-ми́х) (лю́ди), (соб.) німо́та. • Быть -мы́м – бу́ти німи́м, німува́ти; срв. Немо́тствовать. • Делаться -мы́м – става́ти німи́м, німі́ти; срв. Неме́ть. • Стать -мы́м – ста́ти німи́м, онімі́ти, занімі́ти, знімі́ти, (о мног.) понімі́ти; срв. Онеме́ть. [Чому́-ж уста́ не занімі́ли? (Вороний). Мов понімі́ли всі (Мирний)]. • Сделать -мы́м – оніми́ти, зніми́ти. [Сам не оглу́х, други́х не оніми́в (Боровик.)]. • Он глух и нем к просьбам – він глухи́й і німи́й на проха́ння (до проха́ннів); 2) (утративший чувствительность) зате́рплий, оте́рплий, замлі́лий, (о мног.) поте́рплий, помлі́лий; 3) неголосни́й, недзвінки́й. • -мо́й колокол – неголосни́й (глухи́й) дзвін.

Ненаруши́мый – непору́шний, неруше́нний, не ру́шений ніко́ли, не(з)руши́мий, незла́мний. [Непору́шний спо́кій (Коцюб.). Нака́з його́ – непору́шний зако́н (Кирил.). Права́ дові́чні, неруше́нні, незмі́нні на́че зо́рі (Грінч.). Серед не ру́шеної ніко́ли ти́ші пролину́в яки́йсь звук (Грінч.). Дай мені́ пору́ку пе́вну, незруши́му (Франко)]. • -мая клятва – неруши́ма (незла́мна) кля́тьба́ (при́ся́га).

Обнаро́дывать, обнаро́довать – оголо́шувати, оголоси́ти (привселю́дно) що, про що кому́, оповіща́ти, оповісти́ти (привселю́дно) що, про що, кому́, перед ким, знаймува́ти, ознаймо́вувати, ознаймува́ти, ознайми́ти кого́ про що, що кому́. [Посла́ли нака́з ознайми́ти про зни́щення ха́нської вла́ди (Леонт.)]. • Обнаро́дованный – оголо́шений, опові́щений, ознаймо́ваний. • Декрет о призыве обнаро́дован – декре́т(а) про при́зов оголо́шено. • Манифест -ван – маніфе́ст опові́щено. См. ещё Оглаша́ть, Об’явля́ть, Опублико́вывать.

Об’явля́ть, об’яви́ть – оповіща́ти, оповісти́ти, повісти́ти, обвіща́ти, обвісти́ти, оголо́шувати и оголоша́ти, оголоси́ти, оглаша́ти, огласи́ти, ознаймува́ти, ознайми́ти, ясува́ти, з’ясува́ти, освідча́ти, осві́дчити, об’явля́ти, об’яви́ти що, про що. [Про це опові́щено в газе́ті. Ознайму́ємо цим на́шим універса́лом. Ми ясу́ємо ім’я́м наро́ду й на́шого уря́ду, що Ма́рцій заслужи́в кара́ння сме́ртю (Куліш)]. • -ля́ть устно – виклика́ти. • -ля́ть, -ви́ть себя сторонником кого, чего – признава́тися до ко́го, до чо́го. • -ви́ть себя чем – об’яви́тися чим. [Чи не хтів він в той ве́чір неофі́том об’яви́тись? (Л. Укр.)]. • -ви́ть о себе – оповісти́тися. [Піду́ оповіщу́ся у во́лость]. • -ви́ть о выходе книги – оповісти́ти, що кни́га ви́йшла з дру́ку. • -ви́ть кому свои намерения, цель, мнение, волю – з’ясува́ти кому́ свої́ за́мі́ри, мету́, ду́мку, во́лю. • -ви́ть амнистию – ознайми́ти амнесті́ю. • -ви́ть приказ – оповісти́ти нака́з(а). • Об’явля́емый – опові́щуваний, оголо́шуваний. • Об’я́вленный – опові́щений, оголо́шений, обві́щений, озна́ймлений, осві́дчений.

О́рдер – о́рдер (-ру), нака́з листо́вний. • Получить -дер на комнату – оде́ржати о́рдера на кімна́ту.

Остана́вливаться и Остановля́ться, останови́ться – спиня́тися, спини́тися, зупиня́тися, зупини́тися, става́ти, ста́ти, запиня́тися, запини́тися, впиня́тися, впини́тися, припиня́тися, припини́тися, перепиня́тися, перепини́тися, перестава́ти, переста́ти, (внезапно) затина́тися, затну́тися, (о многих) поспиня́тися, позупиня́тися, постава́ти и т. д. Он шёл, не -вался – він ішо́в, не спиня́вся (не става́в). • Велите кучеру -ви́ться – накажі́ть візнико́ві спини́тися (зупини́тися, ста́ти). • Говори, не -вайся – говори́, не зупиня́йся. • Не -ваясь – не спиня́ючись (не зупиня́ючись), без відпочи́нку, без пере́рви. • Он работает не -ваясь – він працю́є (ро́бить) не спиня́ючись (без упи́ну). • Сердце (дыхание) в груди -ви́лось – се́рце (ві́ддих) у гру́дях запини́лося, дух заби́ло. • Часы -ви́лись – годи́нник став. • Я -ви́лся здесь на несколько дней – я спини́вся тут на (де́)кілька днів. • Я -ви́лся в гостинице – я став у готе́лі. • -ви́ться на ночлег – ста́ти на ніч, ста́ти ночува́ти. • -ви́ться лагерем, биваком – ота́боритися, оташува́тися, отако́митися, отокува́тися, окоши́тися, коше́м, та́бором ста́ти. • Войско получило приказание -ви́ться – ві́йсько здобу́ло нака́з ста́ти (спини́тися). • -ви́ться со стадом – отирлува́тися. • Работа -ви́лась – робо́та припини́лася (запини́лася, ста́ла). • Мельница -ви́лась, не работает – млин став, не ме́ле (не працю́є). • Разговор -ви́лся – розмо́ва ста́ла (припини́лася, перепини́лася), (внезапно) затну́лася, урва́лася. • Он -ви́лся, не договорив слова – він затну́вся (запини́вся), не доказа́вши сло́ва. • На чём мы -ви́лись? – на чо́му ми спини́лися (ста́ли)? • -вимся на этом подробнее – спині́мося на цьо́му докладні́ше. • Барометр -ви́лся на хорошей погоде – баро́метр став на годи́ні. • Он на этом не -вится – на цьо́му він не ста́не. • Он ни перед чем не -вится – він ні перед чим не спи́ниться (нічи́м не впи́ниться). [Шля́хта не впиня́лася ні ві́рою, ні мо́вою (Куліш)]. • -ви́ться, наткнувшись на препятствие – затина́тися, затну́тися. • -ви́ться неподвижным (от страха) – прикипі́ти до мі́сця. • Останови́сь! останови́тесь! – спини́сь! спині́ться! стій! сті́йте! • Остано́вленный – спи́нений, зупи́нений, запи́нений и т. д.

Отдава́ть, отда́ть – 1) віддава́ти, відда́ти, відступа́ти, відступи́ти кому́ що. • -а́ть назад – поверта́ти, поверну́ти. • -ва́ть все свои силы, всё своё время чему – усі́ си́ли свої́, уве́сь свій час віддава́ти чому́, усі́ си́ли свої́ оберта́ти (поклада́ти) на що. • -дать свою жизнь чему – своє життя віддати, присвятити чому, своє життя покласти на що. • -да́ть богу душу – бо́гу ду́шу відда́ти. • -а́ть долг, долги – відда́ти, поверну́ти кому́ борг, повіддава́ти, поверта́ти борги́. • Не -да́ть (долга) – (шутл.) відда́ти на жиді́вське пу́щення (на жиді́вського Пе́тра). • -ва́ть деньги в долг, взаймы, на проценты – дава́ти гро́ші в по́зи́ку, на про́цент. Срв. Долг. • -а́ть в-наём, в-наймы кому что – найма́ти, на(й)ня́ти кому́ що. • -да́ть на хранение, на продержание – да́ти на перехо́ванку, на переде́рж(ув)ання. • -да́ть под заклад – да́ти в (на) заста́ву, заста́вити що. • -да́ть в залог (недвижимое имущество) – записа́ти в заста́ву (нерухо́ме майно́). • -да́ть в дар (пожаловать) кому что – віджа́лувати, повіни́ти кому́ що. • Он -дал жене половину своего состояния – він відда́в (відступи́в, повіни́в) жі́нці полови́ну сво́го́ ста́тку. • -ва́ть в наследство – поступа́ти в спа́док кому́. • -ва́ть землю в аренду, на откуп – здава́ти (пуска́ти) зе́млю в посе́сію, в (на) оре́нду. • -да́ть рукопись в печать – відда́ти руко́пис до дру́ку, пусти́ти руко́пис у друк. • -да́ть приказ, повеление – да́ти нака́з, наказа́ти, звелі́ти, загада́ти. • -а́ть поклон – віддава́ти, відда́ти поклі́н кому́, (ответно) відклони́тися кому́. • -да́ть честь, хвалу кому – відда́ти ша́ну, хвалу́ кому́. • -да́ть долг природе – відда́ти нале́жне нату́рі. • -да́ть последний долг кому – оста́нню ша́ну кому́ відда́ти. • -ва́ть салют – ясу́ воздава́ти. • -да́ть кому пальму первенства – відда́ти (призна́ти) пе́ршенство кому́. • -да́ть кому справедливость – призна́ти кому́ справедли́вість, ви́знати за ким справедли́вість. • -даю́ это на вашу волю, на ваше усмотрение, на ваш выбор – даю́ це вам на во́лю (на ва́шу во́лю). • -да́ть на чей суд – да́ти на чий суд. • Не -ва́ть себе отчёта в чём-л. – не здава́ти собі́ спра́ви в чо́му, не тя́мити чого́. • Не -даю́ себе отчёта, что со мною происходит – сам себе́ не розбира́ю, що зо мно́ю ро́биться (ді́ється). • Ни в чём не -ва́ть себе отчёта – нічо́го не прийма́ти до свідо́мости. • -ва́ть в школу – віддава́ти, запи́сувати до шко́ли кого́. • -да́ть в ученье – (від)да́ти в нау́ку кого́. • -а́ть под суд – ста́вити, поста́вити на суд, віддава́ти, відда́ти до су́ду кого́. • -да́ть город на разрушение (разграбление) – пусти́ти мі́сто на руї́ну (на пограбува́ння). • -а́ть кого-л. в жертву, в добычу кому, чему – (по)дава́ти, (по)да́ти, (по)пуска́ти, (по)пусти́ти кого́ на пота́лу кому́, чому́. • -а́ть на посмеяние, на смех – подава́ти, пода́ти на глум, на сміх кому́ кого́, що. • -а́ть на попечение кому кого – припоруча́ти, припоручи́ти кому́ кого́, що. • -да́ть руку дочери – заручи́ти дочку́. • -а́ть дочь замуж – видава́ти, ви́дати, (від)дава́ти, (від)да́ти дочку́ за́між за ко́го, дружи́ти, одружи́ти до́чку з ким. • -да́ть в солдаты, в лакеи – відда́ти (завда́ти) в москалі́, в льока́ї. • -да́ть в услужение, в наймы – (від)да́ти в слу́жбу, в на́йми, завда́ти на по́слу́ги кого́, на(й)ня́ти кого́ куди́. • -да́ть кого под власть (под иго) кому – підда́ти кого́ під ко́го, підда́ти кого́ під ярмо́ кому́, підда́ти кого́ під чию́ корми́гу. • -да́ть кого, что во власть кому – відда́ти, попусти́ти кого́, що кому́. [Не попу́стимо рі́дного кра́ю ляха́м]; 2) (о вкусе, запахе) відго́нити, дхну́ти, души́ти, безл. відго́нитися. • Вода -даё́т гнилью – вода́ відго́нить (дхне, ду́шить) гнили́зною. • Его образы -даю́т чем-то екзотическим – його́ о́брази відго́нять (дхнуть) чимсь екзоти́чним; 3) відбива́ти, відби́ти. • Это ружьё сильно -даё́т – ця рушни́ця ду́же відбива́є. • Пушка -даё́т (назад) – гарма́та відбива́є (сіда́є). • -да́й назад – оступи́сь! поступи́сь! 4) (отражать звук) віддава́ти, відда́ти, відгу́кувати, відгукну́ти. • Эхо -ва́ло слова – луна́ відбива́ла слова́; 5) мор. (о снасти) – попуска́ти, попусти́ти. • -ать паруса – розпусти́ти, розвину́ти вітри́ла. • -да́ть якорь – (за)ки́нути я́кір (кі́твицю), ста́ти на я́кір. • -дать корму – відверну́ти корму́. • -да́ть причал – відда́ти кінці́, спусти́ти з ли́нов. -да́й причал! – відда́й кінці́! спуска́й з ли́нов! 6) віддава́ти, відда́ти, відли́г(ну)ти; поле́гшати. • На дворе -дало немного – надво́рі тро́хи віддало́, відли́гло. • Стужа -даё́т – моро́з ме́ншає. • Больному -дало – хо́рому поле́гшало. • О́тданный – ві́дданий и т. д.

По, предл. – 1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́?

Повеле́ние – повелі́ння, велі́ння, на́ка́з, ро́зказ, за́гад (-у). Срв. Прика́з. [Це́зар посила́є то́бі своє́ велі́ння всемогу́ще (Куліш)]. • По -нию – з нака́зу, з велі́ння чийо́го. • Исполнить -ние – ви́конати велі́ння, повелі́ння и т. д. Тайное -ние – тає́мний нака́з про що.

Подтверди́тельный – стве́рдни́й, потве́рдни́й. • -ное приказание – потве́рдний нака́з.

Подтвержда́ть, подтверди́ть – стве́рджувати и стверджа́ти, стверди́ти, потве́рджувати и потверджа́ти, потверди́ти що чим. [Теофі́л усе́ потверди́в, що говори́в і пе́рше (Л. Укр.)]. • Опыт -ди́л это предположение – до́слід стве́рдив це припу́щення. • -жда́ть что-л. присягою, словами, действиями – с[по]тве́рджувати що-не́будь при́ся́гою, слова́ми, вчи́нками. • -жда́ть на опыте, опытом, на деле, делом – с[по]тве́рджувати до́слідом, ді́лом. • -жда́ть приказание, постановление – потве́рджувати нака́з(а), постано́ву. • -жда́ть (повторять) урок – повто́рювати (повторя́ти) ле́кцію (завда́ння). • Подтверждё́нный – с[по]тве́рджений. • -ться – стве́рджуватися, стверди́тися, потве́рджуватися, потверди́тися. • Слух этот, слух об этом не -ждается – ця чу́тка (по́голоска), чу́тка про це не с[по]тве́рджується.

Получа́ть, получи́ть – оде́ржувати, оде́ржати (реже отри́мувати, отри́мати), дістава́ти, діста́ти, відбира́ти, відібра́ти, здобува́ти, здобу́ти що, здобува́тися, здобу́тися на що, бра́ти, побира́ти, ма́ти що, прийма́ти, при(й)ня́ти що, осяг(ну́)ти що и чого́, (достигнуть чего) доступи́ти, доско́чити чого́, (о мн.) пооде́ржувати, поотри́мувати и т. д. [Ко́жний, хто про́сить, оде́ржує (Єв.). І все, чого́ попро́сите в моли́тві з ві́рою, діста́нете (Єв.). І от діста́в, чого́ хоті́в, чого́ душа́ його́ бажа́ла (Рудан.). А молоди́й, веселе́нький, що доста́в свого́, йде ва́жно (Квіт.). Кай Лю́цій сві́дчить ра́нами свої́ми, що́ він здобу́в, вою́ючи за Рим (Куліш). Блаже́нні ти́хії, бо вони́ ося́гнуть зе́млю (Єв.)]. • -чи́ть письмо, деньги – оде́ржати (діста́ти, відібра́ти) листа́, гро́ші. • Он -ча́ет большое жалованье, большие деньги – він здобува́є (дістає́, ма́є, бере́, побира́є) вели́ку платню́, вели́кі гро́ші. [Наня́вся до па́на, бере́ по п’ять рублі́в на мі́сяць (Харк.)]. • -чи́ть деньги по ассигновке, по чеку – оде́ржати гро́ші на асигна́ту, на чек. • -чи́ть что-л. в руки – при(й)ня́ти до рук. • -ча́й, -ча́йте деньги – прийма́й, прийма́йте (бери́, бері́ть) гро́ші. • Этот купец -ча́ет материи из-за границы – цей кра́мар дістає́ (здобува́є, відбира́є) мате́рії з-за кордо́ну. • Он -чи́л всё, что требовал – він діста́в (здобу́в, відібра́в) усе́, чого́ вимага́в. • -чи́ть обратно, -чи́ть назад – оде́ржати (відібра́ти) наза́д. • -чи́ть ответ, весть, известия о чём – діста́ти (відібра́ти) ві́дповідь, зві́стку, відо́мості за (про) що. • -чи́ть отказ – зустрі́(ну)ти відмо́ву, не діста́ти (не здобу́ти) зго́ди, (шутл.) діста́ти відкоша́, (с)пійма́ти (вхопи́ти, з’ї́сти) о́близня. • -чи́ть приказ – здобу́ти (діста́ти) нака́з. • -чи́ть разрешение, свидетельство – діста́ти (здобу́ти) до́звіл, по́свідку (посві́дчення). • -чи́ть место, должность, назначение – діста́ти слу́жбу, поса́ду, призна́чення. • -чи́ть стипендию – діста́ти стипе́ндію. • -чи́ть наследство, -чи́ть что-л. в наследство – діста́ти (відібра́ти) спа́дщину, спа́док, діста́ти (відібра́ти, здобу́ти, прийня́ти) у спа́дку що, в спа́дщину що, оді́дичити що. • -чить помощь – діста́ти, здобу́ти допомо́гу (по́міч). • -чать образование, воспитание – здобува́ти осві́ту, вихова́ння, побира́ти нау́ку, осві́чуватися, вихо́вуватися. • -чи́ть высшее образование – здобу́ти ви́щу осві́ту. • -чи́ть награду, премию, похвальный отзыв – діста́ти (здобу́ти) нагоро́ду, пре́мію, хва́льного при́суду. • -чи́ть выговор, замечание – діста́ти нага́ну, дога́ну. • -чи́ть наказание, -чи́ть должное – прийня́ти ка́ру, прийня́ти (відібра́ти) нале́жне. • -ча́ть телесные наказания (розги, линейки и т. п.) – дістава́ти в шку́ру. • -чи́ть по физиономии – діста́ти в лице́, (вульг.) зла́пати (з’ї́сти) ля́паса. • -чи́ть фигу – з’ї́сти ду́лю, бі́са з’ї́сти, лизну́ти ши́лом па́токи. • -чать впечатления извне – оде́ржувати, дістава́ти, здобува́ти, (с)прийма́ти вражі́ння зо́кола. • -чи́ть от чего пользу – ко́ристь узя́ти з чо́го. • -чи́ть прибыль от чего-нибудь – прибу́ток узя́ти з чо́го и на чо́му. • Я -чи́л большой барыш от этого дела – я узя́в вели́кий бари́ш з цьо́го ді́ла, на цьо́му ді́лі. • Казна -чи́т от этого миллион – скарб ма́тиме (ві́зьме) з цьо́го (на цьо́му) мільйо́н, заро́бить на цьо́му мільйо́н. • -чи́ть убыток от спекуляции – поне́сти шко́ду від спекуля́ції, на спекуля́ції. • -чи́ть возможность – діста́ти спромо́гу, спромогти́сь на що, здобу́тися на що. • -чи́ть дар речи – діста́ти мо́ву. [Він ві́рить, що велико́дної но́чи вся́ка німина́ дістає́ мо́ву Єфр.)]. • -чи́ть повреждение – зазна́ти ушко́дження. • -чи́ть вечное блаженство – добу́тися, доступи́ти ві́чного раюва́ння, осягну́ти ві́чного раюва́ння, здобу́тися на ві́чне раюва́ння. [Всім проща́й, і проще́ння досту́пиш (Франко)]. • Дело -чи́ло огласку – спра́ва набула́ ро́зголосу, була́ розголо́шена. • Это вино -чи́ло неприятный вкус – це вино́ набуло́ неприє́много смаку́. • -ча́ть форму чего-л. – набира́ти фо́рми чого́. • -чи́ть насморк, лихорадку – захопи́ти не́жить, пропа́сницю. • Получа́емый – оде́ржуваний, отри́муваний, відби́раний, здобу́ваний и т. д. Полу́ченный – оде́ржаний, отри́маний, віді́браний, здобу́тий и т. д. -ный опыт – набу́тий до́свід. • Налоги, подати, которые не могут быть -чены – пода́тки, о́платки, що їх не мо́жна повиправля́ти (посправля́ти), невипра́вні пода́тки, о́платки.

Предписа́ние, -ска – 1) (действ.) при́пис (-су), приписа́ння; 2) (приказ) при́пис, нака́з (-зу). [При́писи гігіє́ни (Фр.). При́писи зако́ну (пра́ва). При́писи е́тики (Л. Укр.)]. • По -нию врача – з при́пису (за при́писом, з нака́зу) лі́каря. • Во исполнение, -ния – вико́нуючи при́пис.

Прика́з – 1) нака́з, прика́з, ро́зказ (-зу), за́гад (-ду), (стар.) розказа́ння, (предписание) при́пис (-су). [Невже́ крива́вий нака́з оце́й дала́ вам короле́ва? (Грінч.). Біда́ не зна́є прика́зу (Ном.). А ба́тько на́че забу́в па́нський за́гад (М. Вовч.). Лісни́к пильнува́в па́нського ро́зказу (М. Вовч.)]. • Строгий -ка́з – го́стрий, суво́рий нака́з. • -ка́з по армии – нака́з ві́йськові. • По -зу – з нака́зу. • Согласно -зу и -за – згі́дно з нака́зом, відпові́дно до нака́зу. • Во исполнение -за – вико́нуючи нака́з. • Уплатить тому-то или его -зу – заплати́ти тако́му-то або́ за його́ нака́зом. • Дать -ка́з – наказа́ти, нака́з(а) ви́дати. • Исполнить -ние – ро́зказ (нака́з) учини́ти, ви́конати; 2) стар. (учреждение) – прика́з (-зу); 3) стар., см. Завеща́ние.

Приказа́ние – нака́з, прика́з, ро́зказ (-зу), розказа́ння; см. Прика́з. [Ніко́ли прика́зу тво́го не переступи́в (Єванг.). Я во́лі й розказа́нню його́ королі́вської ми́лости проти́вен бу́ти не хо́чу. (Ор. Левиц.)]. • По -нию – з нака́зу чийо́го. • Делать по чьёму-л. -нию – роби́ти, чини́ти з чийо́гось нака́зу. • Исполнять, -нить чьё -ние – вико́нувати, ви́конати чий нака́з и т. д.; чини́ти, учини́ти во́лю чию́. • Впредь до -ния – аж до нака́зу.

Прика́зывать, приказа́ть – 1) кому что – нака́зувати, наказа́ти, каза́ти, сказа́ти, розка́зувати, розказа́ти, зага́дувати, загада́ти, зака́зувати, заказа́ти, (велеть) велі́ти, звелі́ти (звелі́ти часто употр. в знач. приказа́ть), (о мн.) понака́зувати, позага́дувати кому́ що, що роби́ти. [Він щось нака́зував різки́м го́лосом, ко́ротко й вла́дно (Коцюб.). І наказа́ла взя́ти ка́мінь (Л. Укр.). Що загада́єш – геть-усе́ зроблю́ (Крим.). Я так розка́зую (кажу́), так ма́є бу́ти. Каза́в собі́ наси́пати висо́ку моги́лу (Пісня). Умира́ючи ба́тько сказа́в мені́ не ки́дати вчи́тися. Звелі́в йому́ прийти́ за́втра (Звин.)]. • Строго -за́ть – го́стро (при́кро) наказа́ти. • Что -жете? – що звелите́? що ска́жете? яки́й нака́з бу́де? • Как -жете – як звелите́, як ска́жете, як схо́чете. • -зал вам кланяться – каза́в (велі́в) вам кла́нятися, каза́в вас віта́ти. • -каза́л доложить о себе – каза́в допові́сти про се́бе; 2) -зывать где, кем – верхово́дити ким и над ким, старшинува́ти над ким, ору́дувати ким, чим, де; см. Верхово́дить, Управля́ть, Нача́льствовать; 3) что кому, см. Поруча́ть; 4) см. Завеща́ть; 5) -за́ть (позволить) – дозво́лити кому́ що. • -жи́те мне сесть – дозво́льте мені́ сі́сти. • -жете мне продолжать – дозво́лите мені́ да́лі вести́. • -зал долго жить (умер) – (на)каза́в до́вго жи́ти. • Прика́занный, -зан – наказа́ний, зага́даний, зве́лений. [Нака́зано (зве́лено) ї́хати нега́йно]. • -ться – нака́зуватися, зага́дуватися, бу́ти нака́заним, зага́даним кому́ від ко́го.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Предложение, предложенье – 1) (действие) пропонування, запрошування, загадування, (оконч.) запропонування, запрошення, загадання; подавання, предкладання, (оконч.) подання, предкладення, предложення; 2) (то, что предложено) пропозиція; 3) (товара) постачання, пропозиція; 4) (руки) сватання, (гал.) освідчення, (освідчини); 5) (грам., синтакс. одиниця) речення; 6) рекомендація, порада, рада, думка; 7) (канц.: предписание) пропозиція, загадання, загад, наказ: • вводное предложение, слово – вставне речення, слово; • внести предложение – подати пропозицію; • входить с предложением – запропоновувати; робити, ставити пропозицію; • мирные предложения – мирові пропозиції; • поддержать предложение – підтримати пропозицію; • по предложению кого, чьему – на пропозицію кого, чию; з пропозиції кого, чиєї; за пропозицією кого; • предложение падает – (пропозиція) постачання спадає, меншає; • предложение превышает спрос – постачання перевищує попит; • предложение услуг – пропонування послуг; • сделать предложение кому – освідчитися кому, посвататися до когось, запропонувати кому одружитись, зробити пропозицію про одруження кому; (через сватов) послатися до кого; • склоняться к предложению – схилятися (прихилятися) до пропозиції; • спрос и предложение – попит і пропозиція (постачання). [Думка людини, виявлена в слові, зветься реченням (С.Єфремов). Проглянув стенд пропозицій. Бармен. Вантажник. Слюсар. Фрезерувальник. На мене з моїм ухилом у науку попиту нема. Зате є купа різних професій для перекваліфікації. Якщо я такий непридатний, можуть перенавчити (Л.Костенко). — Опанований цією думкою і цим бажанням, я пристав на його пропозицію і підживив його намір, говорячи, щоб він не гаючись довів, що намислив, до скутку, бо розлука й справді своє діло зробить, хоч як його думки та гадки розбиратимуть. Згодом я дізнався, що коли дон Фернандо завів зі мною цю розмову, він уже розчесав тій дівчині косу, пообіцявши взяти її за дружину, і тепер чекав догідної хвилі відкрити ті любощі без небезпеки для себе, а поки що боявся отецького гніву (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Минулого тижня розіслав оголошення через газету, що шукаю собі дружину. Вже отримав мішок листів. Переважно одна й та ж пропозиція: «Бери мою!»].

Счастливый, счастлив – щасливий, (разг.) щасний, (везучий, ещё) удатний, удачливий, таланистий, таланливий: • сделаться счастливым – вщасливитися; • счастливая мисль – щаслива думка, (спасательная) рятівна думка; • счастливая рука у кого – щаслива (удатна, легка) рука в кого; щасливу (удатну, легку) руку має хто; щасливий (удатний, легкий) на руку хто; щастить кому; • счастливые часов не наблюдают – щасливим байдуже про час; щасливі на години не зважають; • счастливый игрок – удатний (щасливий, таланистий) гравець; счастливый путь!; счастливого пути! – щасливої дороги!; щаслива дорога (вам, тобі…)!; у щасливу путь!; ходи здоровий і щасливий!; ходіть здорові і щасливі!; хай доля (вам, тобі…) шлях таланом стеле!; • счастливым быть — всем досадить – нема щастя без заздрощів (Пр.); у щасті не без ворога (Пр.). [Щасливий той, хто знайшов у гіркому солодке, у гарячому — холодне (Г.Сковорода). Вона була тільки тоді щаслива, як одпрошувалась в гості до батька (І.Нечуй-Левицький). — Молоді літа — щасливі!.. І я колись бігав… прудко бігав. Зайця мало не переганяв! (П.Мирний). Вся сім’я гомонить, кожному хочеться сказати щось радісне, кожний почуває себе щасливим і повним надій (Л.Українка). Настя глянула на Гната чистими, щасливими очима, і в них побачив він утіху та вдячність… (М.Коцюбинський). Чи пам’ятаєш дні ті гарні, ясні, Коли сміялось сонце, грало море, А ми на скелі вдвох стояли щасні… (М.Вороний). І знову її ім’я, що він прошепотів, відгукнулось йому щасливою луною з темних коридорів його думок. Вона була йому сонцем, що раптом кидає промінь крізь розколину хмар; він раз у раз губив її і знаходив (В.Підмогильний). Щасливий той, хто, і зазнавши мук, Життя прожив прозоро і натхненно. Щасливий той, хто серця світлий звук Проніс в трагедіях епохи недаремно (М.Вінграновський). Щасливі, кажуть, нібито не ждуть, не визирають час. І дароносний вони і в непогоду радо п’ють приблудний день заблуканої осені. І я не жду. Дарма. Не назирай: ніхто й не прийде, словом не потішить. Та й добре, що нема. Буває гірше: коли тобі і сльози позбирать не дасть захожий (В.Стус). Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає (Л.Костенко). Що нам заважає бути щасливими? Бажання бути щасливими нам заважає (М.Воробйов). Я панні сказав би, я панну шалено люблю, Та слово «люблю» — ненадійне якесь, непутяще. То що тобі, панно? Чи десь забажав веремій Твій песик лукавий, твій песик безумний і хтивий? Я, панно, пропасний, пропащий і, радше, не свій… Я, панно, самотній і, радше, не дуже щасливий… (М.Кіяновська). Вчора була до болю щасливою Сьогодні — до болю нещасною. Завтра буду до болю іншою То яка ж різниця? (Ю.Джугастрянська). — А як той чоловік, що фортуна його винесла з рідного болота на верхівля слави й процвіту (такими достеменно словами говорив той панотець), та буде собі доброзвичайний, до всякого щедровитий і приязний, супроти вікодавньої родовитої знаті не гордливий, то будь певна, Терезо, що ніхто не буде згадувати, ким він передше був, а всі поважатимуть за те, чим він тепер є, крім хіба завидників яких, що од них ніяка щаслива доля не вбезпечиться (М.Лукаш, перекл. М.Серванеса). І щастя, і успіх вам пробачать лише тоді, коли ви ними щедро поділитеся з іншими. Але інші для вашого щастя не потрібні! Утворюється глухий кут: або ти щасливий і тебе засуджують, або ти виправданий, але нещасливий (О.Соловей, перекл. А.Камю). Стати щасливим — це було б так нудно! (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Задля справедливості слід зазначити, що Хірт удосконалив систему визначення маршруту: він почав обирати шлях залежно від напряму й сили вітру, кольору неба, ба навіть характеру власних снів. Осягнути таку складну систему не годен був ніхто, і плем’я нарешті вщасливилося, що трапився такий розумний ватажок (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Європейці вважають важливою американської культури наказ «бути щасливим». Але щастя не можна ставити за мету; воно має надходити слідом за чимось. Для щастя потрібна причина. Коли вона знайдена, людина стає щасливою автоматично (О.Замойська, перекл. В.Франкла). Людина ніколи не буває такою нещасною, як їй здається, або такою щасливою, як їй хочеться (Ф. де Лярошфуко). Мудрець щасливий задовільняючись малим, а дурню всього мало: ось чому майже всі люди нещасні (Ф. де Лярошфуко). Щаслива людина — обов’язково добра, але добра — не обов’язково щаслива (О.Вайлд). Самотність — це коли ті, кого ти любиш, щасливі без тебе (В.Беньямін). Щаслива людина надто задоволена теперішнім, щоб забагато думати про майбутнє (А.Айнштайн). 1. Єдине, про що прошу — дайте мені шанс переконатись, що гроші не зроблять мене щасливим. 2. — Кажуть, що чорна смуга — це розплата за щасливі дні… — І де ж я стільки щастя відхопити встиг?!].

Учёный – 1) (сущ.) науковець, учений; 2) (прилаг.) науковий, учений; 3) (причаст.) учений: • не учи учёного – не вчи вченого [їсти хліба печеного]; не вчи тата дітей робити (Пр.); • учёная степень – науковий ступінь, (совет.) учений ступінь; • ученое исследование – наукова розвідка, наукове дослідження; • учёное общество – наукове товариство; • учёное сообщество – наукова спільнота; • учёный (гуманитарные дисциплины, общественные дисциплины, естественные дисциплины – гуманітарник, суспільник, природничник; • учёный секретарь – науковий секретар, секретар-науковець, (совет.) учений секретар; • учёный совет – наукова рада, (совет.) учена рада; • учёный человек – учена людина. [Учений, а кобили не запряже (Номис). А се справді перше говорив, що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (М.Вовчок). — І дасть же Господь такий талан чоловікові, та от так і не вміє його шанувати, — одказала, зітхнувши, Христя. — Піди ж ти… І вчений, і розумний, та — ба! Паничі ним гордують, — як його з п’яницею водитися! Панянки — соромляться, бояться; одні купці за нього… Що ти з гріхом чоловічим поробиш? Такий уже його гріх! (П.Мирний). — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой Господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились. Вчені вони та недрюковані! — бідкався Филін (І.Нечуй-Левицький). І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, — Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості, і голос Спотворився, неначе свист гадючий, — Що, як для вас жалом язик їх буде?.. (Л.Українка). Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав нагороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має «право на шпиталь довічний» (Л.Українка). — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Л.Мартович). Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять. Словом, обслуговую клієнтів (Л.Костенко). Замість слова “науковець” ми вживаємо “вчений”, хоча багато науковців хоч і вчені, але нічого так і не навчені. Водночас слово “вчений” усталено вживають і замість “науковий” у сполученнях “вчений секретар”, “вчена рада”. Назви наших вчених звань (які чомусь співіснують із науковими ступенями, це вже стало звичним і нікого не дивує) (Ольга Кочерга). Питання про авторський копірайт чомусь анітрохи не збентежило українського академіка (і політика), ані, тим більше, не стурбувало його питання про копірайт перекладача — дарма що статтю Карозерса український «учений» передер аж ніяк не з ориґіналу (для цього треба було би знати англійську, чого серед українських «учених» майже не трапляється), а таки з російської версії, опублікованої в Інтернеті (М.Рябчук). — І ви маєте нахабство звинувачувати бідолашного доктора Стоуна в тому, що він звичайний злодій? Чоловіка, який має стільки наукових звань? (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Ці скромні допоміжні сили великого наукового пошуку перевершили в питаннях економії навіть наукового секретаря, хоч той славився скнарістю, навіть переграли його, використовуючи, наприклад, газ із анклавів, щоб готувати собі печеню, а також усілякі ще небезпечніші раґу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Ні, ні, не вчи ученого їсти хліба печеного (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Він не знає, як там у Берліні. Ґаус підвівся. Але в Ґеттінґені він ще не зустрів жодного молодого вченого, який би не був віслюком (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Науковці мають звичку висміювати попередників, але рідко хто усвідомлює (така вже людська природа), що і їх висміюватимуть у (дуже недалекому) майбутньому (М.Климчук, перек. Н.Талеба). Науковці бувають двох видів — ті, що хочуть знати, не піклуючись, чи вважають їх знавцями інші, і ті, кого не хвилюють знання, але вкрай переймаються репутацією знавців (С.Батлер). В слові “учений” міститься тільки поняття про те, що когось багато вчили, але це ще не означає, що він чомусь навчився (Ґ.К.Ліхтенберґ). Розумні не бувають ученими, учені не бувають розумними (Лао Цзи). Якщо науковець не може пояснити восьмирічному хлопчику, чим він займається, то він шарлатан (К.Вонеґут). Науковець — не той, хто дає правильні відповіді, а хто ставить правильні питання (К.Леві-Строс). 1. Українські науковці виявили, що вже давно нічого не виявляли. 2. Досвідчений науковець — новачку: — Якщо на графіку дані не відповідають початковій гіпотезі, то роби лінії грубшими].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЕСТЬ2 (форма дієслова БЫТЬ); виг. есть!, військ. галиц. нака́з!, реконстр. так є!; у меня́ есть, я ма́ю; есть, да не про ва́шу честь, не для пса ковбаса́; есть тако́е де́ло!, хай бу́де так!, коли́ так, то й так!.

ОГЛАША́ТЬ (указ) оприлю́днювати, фраз. голоси́ти, (вирок) зачи́тувати; оглаша́ющий що /мн. хто/ оповіща́є тощо, ста́вши оприлю́днювати, покли́каний оприлю́днити, за́йня́тий опові́щенням, вісту́н, опові́сник, оприлю́днювач, аналог геро́льд, (перед публікою) галиц. заповіда́ч, прикм. оповіща́льний; оглаша́ющий кри́ками ра́дости образ. уравіва́тний, з ви́гуками ра́дости на уста́х; оглаша́ющий прика́з чите́ць нака́зу, стил. перероб. чита́ючи нака́з; оглаша́ющийся/оглаша́емый оприлю́днюваний, опові́щуваний, оголо́шуваний, розголо́шуваний, зачи́туваний, (криком) напо́внюваний, спо́внюваний;

ОТДАВА́ТЬ (чим) ще зано́сити, (борг) поверта́ти, (життя) же́ртвувати, (в науку) посила́ти, (заміж) видава́ти, (належне) уроч. воздава́ти; отдавать до́лжное /отдавать справедли́вость/ кому признава́ти слушність /ра́цію/; отдавать жизнь склада́ти /кла́сти/ го́лову; отдавать наза́д поверта́ти; отдавать покло́н /отдавать визи́т, отдавать салю́т, отдавать после́дние по́чести/ склада́ти уклі́н /візи́т(у), салю́т, оста́нню ша́ну/; отдавать предпочте́ние чему ще схиля́тися до чого; отдавать предпочтение кому схиля́тися на чий бік; отдавать прика́з дава́ти нака́з, нака́зувати; отдавать себе́ отчёт в чём ще бу́ти свідо́мим чого; отдаёшь ли ты себе́ отчёт? живомовн. що ти собі́ ду́маєш?; ОТДАВА́ТЬСЯ ще віддава́ти себе́, (чому) захо́плюватися чим, (про звук) ляща́ти; отдаваться кому образ. стриба́ти в лі́жко чиє; отдаваться в по́лное распоряже́ние чего [н. стихи́и] віддава́тися на пота́лу чому [н. стихі́ї]; отдаваться э́хом то́пота відту́пуватися; отдаю́щий, що /мн. хто/ віддає́ тощо, ста́вши віддава́ти, зда́тний /покли́кати, охо́чий, гото́вий/ відда́ти, віддаве́ць, реконстр. відда́чник, прикм. відда́чний, дава́льний, віддава́льний, видава́льний, поверта́льний, же́ртвувальний, відбива́льний, посила́льний, кида́льний, пор. дающий; отдаю́щий в же́ртву жертвода́вець, стил. перероб. відда́вши в же́ртву; отдаю́щий в закла́д /отдаю́щий в зало́г/ заста́вни́к; отдаю́щий все си́лы стил. перероб. не шкоду́ючи сил; отдаю́щий до́лжное /отдаю́щий справедли́вость/ зму́шений призна́ти слу́шність /галиц. по́вен признання́/ кому; отдаю́щий на поруга́ние /отдаю́щий на посмея́ние, отдаю́щий на растерза́ние, отдаю́щий на съеде́ние/ зго́дний відда́ти на пота́лу /глум, роздертя́ /по́їд/ (ле́вам)/; отдаю́щий на произво́л судьбы́ ладе́н ки́нути напризволя́ще; отдаю́щий отчёт чему /отдаю́щий себе́ отчёт в чём/ свідо́мий чого, стил. перероб. усвідо́млюючи; отдаю́щий под суд зго́дний відда́ти під суд; отдаю́щий покло́н з покло́ном; отдаю́щий после́дний долг з оста́ннім ’проща́й’; отдаю́щий после́днюю руба́шку розда́йбіда; отдаю́щий предпочте́ние стил. перероб. відда́вши перева́гу; отдаю́щий прика́з що дає́ нака́з, даве́ць нака́зу; отдаю́щий распоряже́ния розпоря́дник, покли́каний порядкува́ти; отдаю́щая ру́ку /отдаю́щая ру́ку и се́рдце/ кому зго́дна ви́йти за́між за кого; отдаю́щий себе́ отчёт (в чём) зда́тний усвідо́мити що, свідо́мий чого; отдаю́щийся/отдава́емый да́ваний, відда́ваний, вида́ваний, пове́ртаний, же́ртвуваний, відби́ваний, поси́ланий, ки́даний; отдаю́щийся (звук) відлу́нюваний; отдаю́щийся чему захо́плений чим загли́блений у що; отдаю́щийся в ру́ки зго́дний да́тися в ру́ки; отдаю́щийся во власть чего зму́шений підкори́тися /відда́ти себе́/ чому; отдаю́щийся воспомина́ниям загли́блений у спо́гади; отдаю́щийся на во́лю чью зго́дний зда́тися на во́лю; отдаю́щийся печа́ли по́йнятий ту́гою; отдаю́щийся рабо́те захо́плений пра́цею;

ПРИКА́З, ПРИКАЗА́НИЕ ще кома́нда, велі́ння, повелі́ння; в прика́з до нака́зу; прика́з к наступле́нию нака́з наступа́ти; прика́з по гарнизо́ну /прика́з по полку́/ нака́з для зало́ги /по́лку/, нака́з гарнізо́ну /полку/; по чьему прика́зу /по прика́за́нию/ як хто наказа́в.

ПРИКА́ЗЫВАТЬ ще кома́ндувати, образ. дава́ти кома́нду /нака́з/; как прика́жете (як) Ва́ша во́ля; прика́зывающий що /мн. хто/ нака́зує тощо, зви́клий командувати, уроч. покли́каний повелі́ти /повеліва́ти/, повели́тель, вели́тель, команди́р, наказода́вець, а́втор нака́зу, прикм. наказо́вий, кома́ндний, (тон) вла́дний; прика́зывающийся/прика́зываемый нака́зуваний, зага́дуваний, ве́лений.

СЛЕ́ДОВАТЬ ще йти на́зирці, (за ким) ходи́ти хвосто́м, в’яза́тися, ступа́ти, (кому) вступа́ти /іти/ в чиї сліди́, (день за днем) ли́нути, (з чого) висно́вуватися, бу́ти на́слідком, (правилу) бу́ти ві́рним; (одне за одним) в’яза́тися; сле́довать чьим внуше́ниям іти́ за намо́вою кого; сле́довать за кем руша́ти /ходи́ти хвосто́м/ за; сле́довать по пята́м за кем ступа́ти слі́д-у-слід чий; сле́довать приме́ру іти́ за при́кладом, галиц. взорува́тися на; сле́довать сове́там іти́ /ді́яти, роби́ти/ як ра́дять; сле́довать чу́вствам слу́хати се́рця; сле́дует из чего ще мо́жна ви́сновити з; как сле́дует (робити) як ма́є бу́ти, гара́зд, до пуття́, до ладу́; бо́лее чем сле́дует більш ніж тре́ба, зана́дто; не сле́дует огорча́ться чем / пережива́ть что, сокруша́ться над чем, возмуща́ться чем тощо/ не тре́ба роби́ти біди́ з чого; сле́дует отме́тить /призна́ть, доба́вить/ фаміл. і те сказа́ти, та (ще) й те, ще й таке; сле́дует та́кже отме́тить тощо, фаміл. та ще й те сказа́ти; (как) сле́довало бы здало́ся /годи́лося/ б, (як тре́ба б); сле́дуя приме́ру йдучи́ за при́кладом, взору́ючись на; сле́дующий 1. що /мн. хто/ йде (на́зирці) тощо, рі́шений іти́ на́зирці, зви́клий ходи́ти хвосто́м, образ. по /в/ доро́зі, в ходу́, в ру́сі, стил. перероб. йдучи́ тощо, 2. що слі́дує тощо, прикм. насту́пний, чергови́й, да́льший, пода́льший, дру́гий, забут. чере́жни́й, /про покоління/ див. будущий, присл. да́лі [кто сле́дующий? хто да́лі?], фаміл. той [на сле́дующий год на той рік], образ. на че́рзі́, у хвості́, (перед переліком) таки́й, 3. що наслі́дує тощо, схи́льний наслі́дувати, послідо́вник, наслі́дувач, прикм. ві́рний, ві́дданий, 4. що вихо́дить з чого тощо, висно́вуваний; сле́дующий в кильва́тере стил. перероб. йдучи́ в кільва́тері; сле́дующий в Пари́ж по доро́зі в Пари́ж; сле́дующий побужде́нию со́вести ві́рний свої́й со́вісті; сле́дующий приме́ру кого стил. перероб. наслі́дуючи кого /чий при́клад/, взору́ючись на; сле́дующий сове́там кого стил. перероб. вико́нуючи пора́ди чиї; див. ще СЛЕДУЮЩЕЕ; следуемый (про здачу тощо) нале́жний; ВОСПОСЛЕ́ДОВАТЬ фраз. не забари́тися [воспоследовал прика́з нака́з не забари́вся]; воспоследовавший ОКРЕМА УВАГА

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Наказ – нака́з, -зу.

Веление – велі́ння, нака́з, -зу.

Наставление – (поучение) нау́ка, -ки, напу́чення, -ння; (наказ) нака́з, -зу.

Повеление – велі́ння, -ння, за́гад, -ду, на́ка́з, -зу.

Предписание – при́пис, -су, на́ка́з, -зу.

Приказ, приказание – нака́з, -зу.

Распоряжение – 1) (чем) ору́дування, -ння; 2) (приказ) нака́з, -зу.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Отмена – скасування; знесення. В отмену (приказа) – замість (наказу); касуючи (наказ).

Приказ, приказание – наказ. Исполнить приказание – виконати наказ. Дать приказ – дати наказ. Отдавать приказ – наказувати. По приказанию – з наказу; (согласно с приказом) – за наказом. Делать по чьему приказанию – робити, чинити з чийого наказу. Объявить приказ – оповістити наказ.

Распоряжение – наказ; розпорядження. Быть в распоряжении – бути до чийого розпорядження; бути до чиїх послуг. По распоряжению – з наказу. Предоставлять в чье-либо распоряжение что – передавати до чийого розпорядження що. Сделать распоряжение – зробити розпорядження. Согласно распоряжению – згідно з розпорядженням. Завещательное распоряжение – спадкове розпорядження. Циркулярное распоряжение – обіжне розпорядження.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Лет • На лету отдать приказание – мимохідь (поспіхом) дати наказ(а). • На лету (с лёту) хватать, ловить… что (разг.) – на льоту хапати, ловити… що; хутко сприймати (засвоювати) що. • Стрелять (бить) в лёт – стріляти (бити) на льоту (іноді у льоті); стріляти (бити) летючого птаха (летючу птицю).

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

кома́нда кома́нда,-ди, нака́з,-зу, сигна́л,-лу

предписа́ние нака́з,-зу, розпоря́дження

указа́ние указа́ння; нака́з,-зу, вказі́вка,-ки, настано́ва,-ви у. руководя́щие настано́ви керівні́

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Нака́з, -зу – приказ, распоряжение.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Наказ – нака́з (-зу); согласно нака́за – згі́дно з нака́зом.

Комиссариат – комісаріят (-ту); к. внешних сношений – комісаріят закордо́нних справ; к. директивный – директивний комісаріят; к. здравоохранения – комісаріят охоро́ни здоро́в’я; к. народного образования (просвещения) – комісаріят наро́дньої осві́ти; к. народный – наро́дній комісаріят; к. объединенный – об’є́днаний комісаріят; к. по внутренним делам – комісаріят вну́трішніх справ; к. по военным делам – комісаріят військо́вих справ; к. по морским делам – комісаріят морських справ; к. почты и телеграфа – комісаріят по́шти й телегра́фу; к. путей сообщения – комісаріят шляхі́в; к. рабоче-крестьянской инспекции – комісаріа́т робітничо-селянської інспе́кції; к. самостоятельный – самості́йний комісарі́ят; к. торговли – комісарі́ят торгі́влі; к. труда – комісаріят пра́ці; к. финансов – комісаріят фіна́нсів; к. юстиции – комісаріят юстиції; во всех -тах – в усі́х комісаріятах, по всіх комісаріятах; приказ по -ту – на́ка́з комісаріятові; служить по -ту – працюва́ти в комісаріяті.

Объявлять, -вить – оповіща́ти, оповістити, оголо́шувати, оголоша́ти, оголосити; (всенародно) – ознаймо́вувати, ознаймува́ти, ознаймити; о. амнистию – ознаймо́вувати амне́стію; о. безвестно отсутствующих – визнава́ти, визнати за безві́сного; о. в печати – оголо́шувати, оголосити дру́ком; о. во всеобщее сведение – оповіща́ти, подава́ти до вселюдного ві́дома; о. кому свои намерения, цель, мнение, волю – осві́дчувати кому́ свої за́міри, мету́, ду́мку, во́лю; о. недействительным – унева́жнювати, унева́жнити, унеді́йснювати, унеді́йснити; о. о себе – оповіща́тися, оповіститися; о. приказ – оповіща́ти нака́з; о. себя кем, чем – об’являтися, об’явитися чим, назива́тися, назва́тися чим.

Ордер – о́рдер (-ру), нака́з листо́вний; о. мемориальный – меморіяльний о́рдер; о. приходный – прибутко́вий о́рдер; по ордеру (получить) – за о́рдером, на підста́ві о́рдеру, на о́рдер.

По: а) (с дат. падеж.) – 1) (для обозначения места) – по (с предлож. пад.) – на, в (с винит. пад. на вопрос «куда» и с предлож. пад. на вопрос «где»); по балансу значится – на (в) балянсі записано; по всей Украине – на всю Украї́ну, по (на) всій Украї́ні; по книгам вести учет – в книгах (по книгах) прова́дити о́блік; вручить повестку по месту службы – пові́стку вручити, до рук, да́ти на мі́сці (в мі́сці, при мі́сці), де уряду́є; зарегистрироваться по месту жительства – зареєструва́тися в мі́сці прожива́ння; работать по профессиональной линии – працюва́ти в професі́йній лі́нії, працюва́ти в професі́йних організа́ціях; по селам и городам – по се́лах і по міста́х; по учреждениям – по устано́вах; 2) (для обозначения направления движения и пути следования, а также способа передвижения, способа сообщения употребляется конструкция с творительным падежом без предлога): плавание по Днепру – плавба́ Дніпро́м; ехать по железной дороге – ї́хати залізницею; переслать по почте, телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом, телегра́фно; по телефону говорить – розмовляти телефо́ном; по улице ехать – ї́хати ву́лицею; 3) (на вопрос «куда», для обозначения места назначения) – на, в (с винит, пад.); по адресу послать – на адре́су посла́ти; обратиться по адресу – вда́тися на адре́су; отослать по месту жительства – одісла́ти, надісла́ти в (на) мі́сце прожива́ння; разослать приказ по округам – порозсила́ти нака́з по окру́гах (на окру́ги); уехать по месту назначений – поїхати в призна́чене мі́сце, до призна́ченого мі́сця; по месту службы командировать – на мі́сце (в мі́сце) слу́жби відрядити; 4) (с дат. пад. множ. числа для обозначения времени и действия передается чаще всего творит. падежом множ. числа, либо конструкциями с предлогом «у» с вин. пад. мн. числа, а также род. падеж. с «що»): по временам – часа́ми, ча́сом; по праздникам, по праздничным дням – у свята́, у святні дні, святами, святними днями; заседания происходят по пятницам – засі́дання відбуваються у п’ятниці, п’ятницями; (еженедельно) – щоп’ятниці; он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівто́рками; (еженедельно) – щовівті́рка; пароход отправляется по средам – паропла́в відпливає щосереди; 5) а) (согласно чему, сообразно с чем) – за; (с творит. пад.) – згі́дно з чим, доде́ржуючи чого́; по алфавиту – за абе́ткою; по всем правилам, требованиям – за всіма́ пра́вилами, вимо́гами; по декрету – за декре́том; по его совету – за його́ пора́дою, згі́дно з його́ пора́дою; по закону – за зако́ном, за пра́вом; по исчислениям, предположениям и т. п. – за обраху́нками, припу́щеннями і т. ін.; по Марксу, по Ленину – за Ма́рксом, за Ле́ніном; по общему согласию – за спі́льною зго́дою; по определению суда – за вироком су́ду; по очереди – за черго́ю; по подписке – за передпла́тою; по порядку – за порядком, вряд; по порядку считать – рахува́ти (лічити) з ряду, вряд; по постановлению – за ухва́лою, постано́вою; по приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к; по следующей форме сделать – зробити за (згі́дно з) тако́ю фо́рмою, зробити, доде́ржуючи тако́ї фо́рми; распределять, классифицировать по каким-либо признакам – поділяти, клясифікува́ти за якими озна́ками; б) (с род. пад.) – з, (на підста́ві чого́); по ассигновке (выдавать, получать) – на підста́ві асиґна́ти; по поручению – з дору́чення; по приказу заведывающего – з нака́зу завідача́; по распоряжению Окрисполкома – з (на підста́ві) ро́зказу Окрвиконко́му; по чеку (выдать, получить) – на підста́ві че́ка, на чек; заплатить по векселю – заплатити на підста́ві ве́кселя, оплатити ве́ксель; заплатить по счету – заплатити на підста́ві раху́нку, оплатити раху́нок; налагать взыскания по докладам управляющего делами – наклада́ти ка́ру на підста́ві до́повідей (від) керівника́ справ; он арестован по доносу – він заарешто́ваний на підста́ві доно́су, виказу, че́рез доно́с, виказ; судить по наружности, по внешнему виду – судити з о́кола, з зо́внішнього (з о́колишнього) вигляду; судя по этому, по тому, что – су́дячи з цьо́го, з то́го, що; в) (в виду чего) – (уважа́ючи) на що; по заказу №… – на замо́влення; по моей просьбе – (уважа́ючи) на моє проха́ння; он уволен (в отставку) по прошению – його́ зві́льнено (у відстано́ву) (уважа́ючи) на (його́) проха́ння (на підста́ві його́ проха́ння); по первому его требованию – на пе́ршу його́ вимо́гу; по прошению, по ходатайству – на проха́ння, на клопота́ння; по требованию – на вимо́гу; г) (по причине чего, вследствие чего) – з (с род. пад.) – че́рез що, з чо́го; по болезни – че́рез хво́рість, че́рез хворо́бу (за хворо́бою); по недоразумению – че́рез непорозумі́ння (з непорозумі́ння); по недостатку средств – че́рез брак за́собів; по несогласию – че́рез незго́ду; по ошибке – че́рез по́милку, у по́милку; по принципиальным соображениям – з принципо́вих міркува́нь (че́рез принципо́ві міркува́ння); по принуждению – з (при)мусу, з прину́ки, че́рез примус; по случаю столетия – з наго́ди, з приводу столі́тніх роковин; по случаю чего? по поводу чего? – з яко́ї наго́ди? з яко́го приводу?; по той причине – з тіє́ї причини, через ту причину; д) (соответственно чему) – відпові́дно до чо́го, від чо́го; зарплата назначается по занимаемой должности – зарплатню признача́ють відпові́дно до поса́ди; плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти, пла́та відпові́дно до робо́ти; 6) а) (в каком отношении, чаще всего твор. пад. без предлога) – на, про що, з чо́го; по качеству – якістю, на якість; по количеству народонаселения – число́м людности; по самой идее – само́ю іде́єю, з само́ї іде́ї; по своей величине, по своей силе – свої́м ро́зміром, своє́ю силою; по социальному положению он служащий – соціяльним ста́ном він службо́вець; по существу своего содержания – суттям свого́ змі́сту; литература по этому вопросу – літерату́ра до цього́ пита́ння, літерату́ра про це (пита́ння); по форме и по содержанию (интересный доклад) – і фо́рмою і змі́стом; товарищ по профессии – това́риш профе́сією; б) (по какому способу) – по (с дат. пад.), на (с вин. пад.); назвать по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння, на прі́звище (ім’ям, прі́звищем); по моему – (як) на ме́не, по-мо́єму; по моему мнению – на мою ду́мку; по моему соображению – на мою га́дку (ду́мку); по такому способу – на такий спо́сіб, по тако́му, таким спо́собом; по-украински, по-русски – по-украї́нському, по-росі́йському; в) (по сравнению с кем, с чем, по отношению к кому, к чему) – про́ти ко́го, про́ти чо́го, як рівняти (рівняючи) до ко́го, до чо́го; по смете у нас перерасход – про́ти кошто́рису в нас перетра́та; г) (на вопрос для чего? для какой цели? по какому вопросу, делу?) – в спра́ві чого, для чого, на що… (и часто непосредственно родит. падеж без предлога); по этому делу – в цій спра́ві; высказываться по вопросу о чем – висло́влюватися в які́й спра́ві (в спра́ві) про що; делопроизводитель по учету личного состава – ділово́д для о́бліку особо́вого скла́ду, ділово́д у спра́ві о́бліку особо́вого складу; доктор по (нервным) болезням – лі́кар (нерво́вих) хворо́б; издержки по предприятию – витра́ти підприє́мства; (вкладываемые в самое предприятие) – витра́ти на підприє́мство; издержки по содержанию аппарата – витра́ти на утримання апара́ту; комиссариат по внутренним делам – комісаріят вну́трішніх справ; комиссия по землеустройству – комі́сія (для) землевпорядкува́ння; комиссия по охране труда – комі́сія (в спра́ві) охоро́ни пра́ці, комі́сія для охоро́ни пра́ці; комиссия по составлению словаря – комі́сія на (для) склада́ння словника́, комі́сія (в спра́ві) склада́ння словника́; конференция по разоружению – конфере́нція в спра́ві роззбро́єння; обратиться к кому по делу – уда́тися до ко́го в спра́ві; работа по рационализации аппарата – робо́та над раціоналіза́цією, ко́ло (з) раціоналіза́ції апара́ту; расходы по операциям – операці́йні вида́тки; специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на (всерединні) вну́трішні неду́ги, х(в)оро́би; д) на вопрос из какой отрасли? из какой области?) – з (с родит. пад.); лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри; руководство по бухгалтерии – підру́чник (з) бухгальте́рії; е) (в выражениях): по выборам служить – служити з вибору; по длине, по ширине, по высоте измерять – виміряти на (в) довжину́, на (в) ширину́, на (в) височину́; по докладу резолюция – резолюція на до́повідь; по дороге, по пути: а) (в дороге) – доро́гою, в доро́зі, по доро́зі; б) (одна дорога) – по доро́зі, одна́ доро́га, одно́ю доро́гою (йти); доход по предприятию – добу́ток підприє́мства; (извлекаемый из самого предприятия) – добу́ток із підприє́мства; по закону, по праву – по закону, по пра́ву; по командировке – а) як відряджений, з відрядження, з відряду; б) з докуме́нтом про відрядження, про відряд; по мере возможности – у мі́ру можливости; по случаю дешево продается мебель – випа́дком (випадко́во) де́шево продають ме́блі; по справедливости – по пра́вді; по цене – за ціну́; б) (с вин. падеж.) – 1) (на вопрос по сколько?) – по (с винит. пад.); платить по 2 рубля метр – платити по два карбо́ванці за метр; по рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного; получать по 3 рубля в день – оде́ржувати (по) три карбо́ванці на день; приложить по одному образцу (экземпляру) – дода́ти по одно́му зразко́ві (примі́рникові); сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два пита́ння ко́жному; 2) (на вопросы: по что, до какой поры?) – до чо́го, по що, по ко́го; по настоящее время, по сие время – до́сі, до цьо́го ча́су́, по цей час; по эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по обидва бо́ки; с 1917 по 1927 год – з 1917 ро́ку до 1927 ро́ку, з 1917 ро́ку по 1927 рік; с 5 января по 5 марта – з 5 січня до 5 бе́резня; 3) (с предлож. пад. на вопросы: по ком, по чем, после, чего) – за ким, за чим, по ко́му, по чо́му; по истечении, по прошествии срока – як вийде те́рмін; по истечении трех недель – по трьох тижнях, за три тижні пі́сля чо́го; по окончании праздников – по святах.

Предписание – припис (-су), нака́з (-зу).

Приказ – нака́з (-зу); п. обратный – протиле́жний нака́з; п. по гарнизону – нака́з зало́зі; п. по городу – нака́з мі́сту; п. по комиссариату – нака́з комісаріятові; дать приказ – да́ти нака́з; объявить -зом – оповістити нака́зом; отдавать приказ – видава́ти нака́з, нака́зувати; по -зу – з нака́зу; (согласно с приказом) – за нака́зом.

Приказание – велі́ння, за́гад (-ду), нака́з (-зу); п. запретительное – заборо́нний нака́з; п. подтвердительное – стве́рдний нака́з; делать по чьему -нию – робити, чинити з чийо́го нака́зу, за чиї́м нака́зом.

Причем – 1) а) (к тому же) – і, та ще й, і крім то́го; б) (а, же) – а, же; неуплатившие в срок подвергаются принудительному взысканию, причем за каждый просроченный день насчитывается пеня – з тих, що не сплатили своєча́сно, стяга́ють примусо́во і (та ще й) за ко́жен день по те́рміні нарахо́вують штраф; наш представитель исполнял возложенное на него поручение, причем соответствующие учреждения охотно оказывали ему содействие – наш відпору́чник вико́нував да́ні йому дору́чення, а відпові́дні устано́ви охо́че допомага́ли йому́; 2) (при обозначении одновременности действия) – і тоді́, тоді́ ж і, разо́м і; вскоре открывается кампания, причем подлежащие органы должны развить максимум своей деятельности – незаба́ром почина́ється кампа́нія і тоді́ відпові́дні о́ргани повинні щонайбі́льше розгорну́ти свою діяльність; на собрании обсуждают и принимают наказ для депутатов, причем намечают и кандидатов – на збо́рі обмірко́вують і прийма́ють нака́з депутата́м, ра́зом і кандида́тів наміча́ють; 3) (однако) – проте́, але́; рекомендованный вами работник явился и приступил к работе, причем надлежащие документы им не представлены – рекомендо́ваний від вас робітник прибу́в і поча́в працюва́ти, проте́ (але́) потрі́бних доку́ме́нтів він не пода́в; 4) (когда «причем» служит лишь формальной связью между предложениями, в таком случае в укр. тексте не бывает специального слова, соответствующего русск. «причем»): к учрежденческим органам относится ревизионная комиссия, причем организация ее происходит в общем порядке – до устано́вських о́рганів нале́жить ревізі́йна комісі́я; її організу́ють зага́льним порядком.

Распоряжаться, -рядиться – 1) порядкува́ти, попорядкува́ти, порядок дава́ти, да́ти; (распределять) – розпоряджа́ти, що; (главенствовать) – верхово́дити; -диться суммой – розпорядити су́му; 2) (отдавать распоряжение) – нака́зувати, наказа́ти, дава́ти, да́ти на́ка́з (ро́зказ).

Распоряжение – 1) (чем) – порядкува́ння, ору́дування, розпорядження чим; быть, находиться в -нии – під чиє́ю ору́дою бу́ти (стояти), бу́ти в чиї́м розпорядженні, бу́ти кому́ до розпорядження; в моем -нии два часа – я ма́ю дві години ча́су́; иметь в -нии – ма́ти; 2) (приказание) – ро́зказ (-зу); р. завещательное – запові́т (-ту); р. отменительное – касува́льний ро́зказ; р. правительственное – урядо́вий ро́зказ; р. устное – слове́сний на́ка́з, слове́сний ро́зказ; издавать -ние – видава́ти ро́зказ; по -нию (сделано) – з ро́зказу; сделать -ние – да́ти (зробити) розказ; согласно -ния – згі́дно з ро́зказом.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

нака́з, -зу, в -зі; -ка́зи; -зів

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Нака́з, -зу, м. 1) Распоряженіе, приказъ. А тут і наказ: у поход лагодитись. МВ. (О. 1862. III. 76). Прозьба панська рівно з наказом ходить. Ном. № 1209. 2) Водяная болѣзнь у овецъ. Угор.

Потайни́й, -а́, -е́. Потайной, тайный, скрытый. Потайного собаки гірш треба боятися. Ном. № 3046. Тілько скажу подружжю потайному. Чуб. V. 663. Пошептом дає козакам потайний наказ. К. ЦН. 213. Потайний гріх ще й грішніщий. Г. Барв. 452. Потайна лихоманка. Зміев. у.

По́шептом, нар. Шепотомъ. Пошептом дає козакам таємний наказ. К. ЦН. 213.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Оперативный — операти́вний; О. задание — операти́вне завда́ння; О. обстановка — операти́вні обста́вини; О. приказ — операти́вний нака́з.

Письменный — пи́саний, писе́мний; П. приказ — пи́саний нака́з; П. стол — писе́мний стіл.

*Приказ — нака́з, -зу; П. по 00 полку — нака́з 00 полко́ві; П. по части — нака́з части́ні; по П.-зу — за нака́зом.

*Руководящий — керівни́й, провідни́й; Р. приказ — провідни́й нака́з.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

вродли́виця, вродли́виць, уродли́виця, уродли́виць; ч. вродли́вець, уродли́вець та, хто відзначається вродою. [Підказав, що там живе вродливиця самоцвітна. (Василь Шкляр «Характерник», 2019). Аристарх Долганов був її першим чоловіком, він навіть здивувався, що така вродливиця досі незаймана (Володимир Лис «Діва млинища», 2016). Мій швагер по батьківській лінії мав кузена, в дядька якого по матері був тесть, дід якого по батькові одружився вдруге і взяв собі тутешню дівчину, брат якої, мандруючи, якось зустрів і покохав уродливицю, котра тоді ж привела йому сина <…>. (Ежен Йонеско «Голомоза співачка», пер. Володимир Діброва, 1988). – Добридень, вродливице, добридень, – підкошує своєю вузлатою тінню її ноги. (Михайло Стельмах «Чотири броди», 1978). Потім взяла руку дружини, що зачаровано розглядала цю надзвичайну вродливицю, і почала голубити її. (Олесь Досвітній «Нас було троє», 1927). – Яка вродливиця ваша Олімпія!.. – говорила тим часом пані Наська господині. (Олена Пчілка «Артишоки», 1907). <…> даю наказ: сьогодні ж уранці всіма потугами вдарить на Бушу, сплюндрувати її, розграбувати до пня, жодної душі не випустити живою, жодної, – наддав він, – пріч вродливиць з жоноти... а гірших – татарам. (Михайло Старицький «Облога Буші», 1894).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 760. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

долотозапра́вниця, долотозапра́вниць; ч. долотозапра́вник робітниця, яка заправляє долота. [<…> МОЗ таки скасував наказ, який забороняв працю жінок у 450 професіях. Скасували його в січні 2018 року, відтак жінки, якщо захочуть, можуть працювати і свердлильницею, і машиністкою бульдозера, долотозаправницею, лісорубкою, скотобійницею тощо. (Громадське ТБ, 08.03.2018).]

лісору́бка, лісору́бок; ч. лісору́б 1. робітниця, яка рубає або спилює і заготовляє ліс. [Я узяв фотографії й дав їх дівчині, що охопила руками свою леді-лісорубку. (Джеймс Еллрой «Чорна жоржина», пер. О. Чупа, Х., 2019). Мардж-лісорубка (Сімпсони, 31 сезон, 6 серія українською, simpsonsua.tv, 21.11.2019). <…> МОЗ таки скасував наказ, який забороняв працю жінок у 450 професіях. Скасували його в січні 2018 року, відтак жінки, якщо захочуть, можуть працювати і свердлильницею, і машиністкою бульдозера, долотозаправницею, лісорубкою, скотобійницею тощо. (Громадське ТБ, 08.03.2018).] 2. місце і процес вирубування лісу; лісовирубка. [Львівщина – одна з тих областей України, де кожен охочий може перевірити, звідки деревина, побачити «карту» насаджень, планових лісорубок. (Високий замок, 2016). Там їх радісно зустрічали брати-енкаведисти, видавали безкоштовні залізничні квитки і працевлаштовували на лісорубці в Архангельській області. (Василь Кожелянко «Срібний павук», 2002). Її з дітьми прогнали з хати, а його в Сибір. На лісорубку. (Софія Парфанович «На схрещених дорогах», 1963). Вона власними руками збудувала собі (зліпила з землі) невеличке мешкання на одну кімнатку і працювала за наказом на лісорубці <…>(Андрій Микулин «Концентраційні табори в Совєтському Союзі», 1958).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – 2 знач., розм. рідко.

офіце́рка, офіце́рок; ч. офіце́р службовиця збройних сил чи поліції, яка має військове звання від молодшої лейтенантки до полковниці включно. [Офіцерка ЗСУ Тетяна Науменко виховує в зоні ООС донечку (zaxid.net, 11.10.2019). Перша жінка-офіцерка у збройних силах Австро-Угорщини стала сенсацією для тогочасної преси. (Експрес, 03.09.2019). Раніше колеги-чоловіки не хотіли патрулювати у парі з жінкою, але ситуація змінилася – офіцерка поліції (Громадське радіо, 07.02.2019). Переступивши поріг бібліотеки, вона побачила трьох інших жінок-офіцерок, що вже чекали, попиваючи після вечірньої молитви, до неї підійшла ад’ютантка і передала наказ з’явитися <…> (Деніел Кіз «Притулок пророцтв», пер. С. Берлінець, В. Куча, Х., 2019). Олена Степанів (1892–1963) – українська стрільчиня, перша у світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцерки <…> (Радіо Свобода, 29.05.2018). «Жінка – кришталева ваза. До неї має бути особливе ставлення», – написала коментаторка під постом однієї офіцерки про армійські будні. (Повага, 04.05.2017). Офіцерка не згадала Дюрера, її більше цікавив протиавіаційний захист і прожектори, позначені на карті зеленими і червоними целюлоїдними накладками. (Кейт Аткінсон «Руїни бога», пер. Ярослава Стріха, 2017). От тільки Зіна була колишньою офіцеркою Червоної Армії <…> (Павол Ранков «Матері», пер. Тетяна Окопна, 2016). Офіцерка вискочила з авта, глипнула на Гельмута, на мить в її очах майнула якась людяна іскра, але відразу ж очі стали сіро-крижаними <…> (Василь Кожелянко «Срібний павук», 2002).] // прес-офіце́рка, пресофіце́рка – військова журналістка, яка відповідає за безпеку цивільних журналістів і надання їм достовірної інформації. [Пресофіцерка морських прикордонників Наталія Гуменюк: «Переконати себе та інших у здатності залишитися на плаву». (Радіо Свобода, 09.07.2021). Наприклад, минулого року в Україні видали словничок фемінітивів для прес-офіцерів та прес-офіцерок територіальних управлінь. (kolo.news, 20.05.2020).]

скотобі́йниця, скотобі́йниць, ч. скотобі́йник працівниця скотобійні. [<…> МОЗ таки скасував наказ, який забороняв працю жінок у 450 професіях. Скасували його в січні 2018 року, відтак жінки, якщо захочуть, можуть працювати і свердлильницею, і машиністкою бульдозера, долотозаправницею, лісорубкою, скотобійницею тощо. (Громадське ТБ, 08.03.2018).]

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Нака́зъ = нака́з (С. З.), за́гад (С. Аф. Л.).

Велѣ́ніе = велїння, нака́з, за́гад. С. Л.

Декре́тъ = нака́з.

За́повѣдь = за́повідь (С. Аф.), нака́з, приказання. — Православні християне, послухайте приказання, що нам пан Бог приказує, дїла наші заказує. н. п.

Инстру́кція = нака́з.

Наря́дъ = 1. наря́д, нака́з. 2. убі́р (С. Ш.), убра́ння́ (С. Л. Ш.), стрій, дуже коштовний — ша́ти. — Молодицї гріх вбіратись в дївочий убір. Лев. — А ви парубоньки до гною, а ви дївчатоньки до строю. н. п. — Наші лати переходять панські шати. н. пр.

Наставле́ніе = 1. наставля́ння, наста́влювання. 2. нау́ка, науча́ння, напра́ва; нака́з. — За науку та ще поцїлуй в руку. н. пр. — З батьків і матерів і дїтям направа. Сп. — По наказу всї вряд поставали. К. Ш.

Повелѣ́ніе = велїння, нака́з (С. Л.), за́гад (С. Л).

Предписа́ніе = нака́з, при́пис.

Предше́ственникъ, ца = попере́дник, ця (С. Жел.), попере́дничий. — Ти хочеш знївечити всї наші права і вольности, затвержені твоїми попередниками. Бар. О. — На сїх оселях вони мали попередників к культурнім життю з иньших народів. Зап. – Король Генрих потвердив наказ свого попередника. Бар. О. — Історичне життя наших попередників. Прав.

Приказа́ніе = прика́з, нака́з (С. Л.), ро́зказ, каз, велїння, за́гад (С. Л.). — Нам до дому хочеть ся, а ми не йдемо, приказу ждемо. н. п. — Вези мене до царицї, слухай мого казу. Ст. Р. Н. — По приказа́нію = по нака́зу, під за́гадом. — По наказу старшини. — Під загадом, то робить. Лев.

Указа́ніе = у(в)ка́з (С. Ш.), пока́зка, нака́з, вка́зівка. — Миршава голова мінї не указ. н. пр. — Добре заходились по нїмецькому наказу. К. Ш. — В актових книгах можна найти багато показок.

Указъ = у(в)ка́з (С. Ш.), нака́з, гетьманський — унїверса́л. — Прочитаймо указ не про себе, а про вас. н. п. — Від царя прийшов такий наказ, щоб... н. о.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)