Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 148 статей

Запропонувати свій переклад для «нога»

Шукати «нога» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Нога́ – 1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)]. • Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)]. • Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́. • Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги. • Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця. • Вверх -га́ми – а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю; б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)]. • -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж. • Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж. • В -га́х – в нога́х. • Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії. • На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се. • Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7. • Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув). • Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х. • В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х. • Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)]. • Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)]. • С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)]. • Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят). • Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом. • С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми. • У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)]. • Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го). • -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́. • -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе. • Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)]. • Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4. • Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні). • Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)]. • Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка). • Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)]. • Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться). • Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х. • Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)]. • Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)]. • Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу. • Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)]. • Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́. • Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)]. • Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)]. • -ги носят – но́ги но́сять. • Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́. • Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го. • Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3. • Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися. • Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́. • -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися). • -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли). • Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги – а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)]; б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1. • Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку). • Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу. • Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище. • Протянуть -ги – а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги; б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги). • Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ. • Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́. • Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги – а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги; б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)]. • Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки). • Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти). • Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти. • Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки. • Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги. • Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми. • Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу. • Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)]. • Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми. • Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)]. • За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка). • Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II); 2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2; 3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на; 4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3; 5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка).

Дви́гать, -ся, дви́нуть, -ся – 1) ру́хати, -ся, рухну́ти, -ся, руша́ти, -ся, ру́шити, -ся, двига́ти, -ся, двигну́ти, -ся, здвигну́ти, -ся, поруша́ти, -ся, пору́шити, -ся, со́вати, -ся, суну́ти, -ся, посува́ти, -ся, посо́вувати, -ся, посу́нути, -ся, совну́ти, -ся. [Вам не тре́ба ру́хатися, а ви бач як со́ваєтеся! Не рухне́ться, мов дзе́ркало, все о́зеро лежи́ть (Грінч.). По́їзд руша́є (ру́шив). Дві па́рі шви́дко руша́лися серед на́товпу – то вони́ танцюва́ли (Грінч.). Та пору́шити руко́ю не даю́ть мені́ кайда́ни (Л. Укр.). Ві́ра, ка́жуть, гора́ми дви́гає (Єфр.). Рука́ мече́м і лу́ком дви́же (Куліш). Нога́ми не здвигну́ (Коцюб.). Прово́рно со́вав за́ступом по землі́ (Неч.-Лев.). Ді́ти сплять ти́хо, де-тільки-котре ного́ю совне́ або руко́ю махне́. Заку́реним шля́хом ти́хо посува́ється ва́лка (Коцюб.)]; 2) дви́нуться (отправиться) куда – пода́тися. [Пода́всь сього́дні на рі́чку ри́бу лови́ти]. • Дви́нуться в путь – ру́шити, ви́рушити. [У тяжку́ путь ви́рушили вони́]. • С места не дви́нусь – з мі́сця не стену́ся, не зру́шуся. • Дви́гаться (дви́нуться) массой – су́нути, сов. суну́ти, пла́вом пливти́. [Гля́ньте, як юрба́ су́не. Дітво́ра́, як той рій, так і суну́ла в две́рі. Лю́ди пла́вом пливу́ть на я́рмарок]. • Дви́гаться медленно – посува́тися зві́льна, су́нутися, (о езде) плуга́нитися; (о ходьбе) чвала́ти. [Ніч су́нулася ти́хо]. • Тихо, еле дви́гаясь – по́сувом, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (гал.). [По́сувом пливе́ чо́вен (Неч.-Лев.). Ле́льом-поле́льом пово́дитеся (Франко)]. • Дви́гать, -ся вперёд – посо́вувати, -ся, посува́ти, -ся напере́д; -ся – поступа́ти напере́д, (реже) поступа́тися. [Той – бі́льший, хто посува́є світ напере́д. Його́ мину́ле й до́сі не дає́ йому́ ві́льно поступа́тися напере́д (Грінч.)]. • Медленно дви́гаться вперёд (о культуре и т. п.) – зві́льна посува́тися (напере́д), іти́ туги́м по́ступом (Куліш). • Дви́гаться к чему – простува́ти до чо́го. • Дви́гаться туда и сюда – ве́штатися, совма́нитися; срв. Верте́ться. [Ба́тько й ма́ти засму́чені совма́няться по ха́ті (Г. Барв.)]. • Дви́гать рукою, ногою по направлению к чему – посила́ти ру́ку, но́гу. [Став він крадькома́ до хлі́ба ру́ку посила́ти (Мирн.). Посила́є впере́д нога́ за ного́ю (Мирн.)]. • Движу́щийся – ворушли́вий, рухо́мий, (с дрожанием) движу́чий. [Движу́чі гру́ди рида́ли. Ворушли́ве жва́ве мо́ре (Неч.-Лев.). Ві́чно живо́го, ві́чно рухо́мого мо́ря (Л. Укр.)]. • Медленно дви́жущийся – тихохі́д (р. -хо́ду), (шутл.) тихопла́в. [А ну, ти, тихопла́ве, шви́дче біжи́! Кінь у ме́не тихопла́в – шви́дко не побіжи́ть, хоч як його́ жени́]. • Не дви́гаясь с места – неруши́мо[е]. [Ми з пра́діда живемо́ тут неруши́мо]. • О частях снарядов, машин – ходи́ти. [Ко́лесо в маши́нці ле́гко хо́дить, бо помасти́ла га́сом].

Дебрь – не́тря[а], пу́ща, де́бра, гуща́вина́. [У такі́ убра́вся не́трі, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.). В го́ри-не́трі утіка́ймо! (Крим.). Чи мо́же ки́нутись туди́, у пу́щу, і в ди́ких не́трах пробива́ть доро́гу? (Л. Укр.). Заплу́тається в не́трях несходи́мих супере́чностей (Єфр.)].

Деревя́шка – 1) дереви́нка [Ви́тягни дереви́нку з ка́ші]; (для обтяжной пуговицы) дерев’я́нка; 2) (костыль или приделанная нога) ми́лиця, дерев’я́нка, ку́ля́. [Коло пу́стки на ми́лиці моска́ль шкандиба́є (Шевч.). Оттак, як бач, на дерев’я́нці шкандиба́ю (Гліб.). Він на ку́лі́ хо́дить].

Дух – 1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Я́нголи – небе́сні ду́хи́]. • Злой дух (дьявол) – нечи́стий дух, нечи́стий, нечи́ста си́ла, враг. • Злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара́ (ув. марю́ка, ма́рище), мана́. [Мара́ його́ обма́рила. Згинь ти, марю́ко!]. • Ду́хи (привидения, призраки) – ду́хи́, при́види. [Круго́м духи́, маняки́, відьми́ та русалки́ (Кул.)]; 2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі́ ті́лом, та вели́кі ду́хом (Ном.). Бага́тство ду́ха. Яки́мсь пантеїсти́чним ду́хом обві́яна пое́зія Кри́мського (Єфр.). Нову́ статтю́ напи́сано в тім са́мім ду́сі]. • Русский и польский дух – ру́счина і по́льщина (Кул.), ру́ськість і по́льськість. • Воспрянул -хом кто – дух вступи́в у кого́, підні́сся ду́хом хто. [В ме́не аж тро́хи дух вступи́в (Франко)]. • Падать, пасть -хом – занепада́ти ду́хом, сов. занепа́сти ду́хом. • Поднять дух, придать ду́ха – дода́ти кому́ ду́ха[у], відва́ги, ду́ху підда́ти. • Собраться с -хом – набра́тися ду́ху (смі́лости, відва́ги), добра́ти смі́лости, зібра́тися на відва́гу (Стеф.). • Упадок -ха – підупа́д ду́ху, зневі́р’я. [Хвили́нне зневі́р’я не розби́ло я́сного світо́гляду письме́нника (Єфр.)]. • Упавший ду́хом – занепа́лий ду́хом. • Не хватило ду́ха – не ста́ло відва́ги; 3) (расположение, настроение) дух, гу́мор, на́стрій (р. -рою). [У весе́лому ду́сі (на́строї)]. • Не в ду́хе – не в до́брому ду́сі, не в до́брому гу́мо́рі, в пога́ному на́строї. • Не в ду́хе быть – ма́тися на ду́сі пога́но, не в до́брому ду́сі (гу́мо́рі, на́строї) бу́ти [На ду́сі він мавсь препога́но], (насмешл.) он не в духе – у ньо́го му́ха в но́сі; 4) (дыхание) – дух, ві́ддих, ди́хання. [Над ним воли́ свої́м ду́хом ди́хали (Чуб.)]. • Дух захватывает – дух захо́плює (захопля́є), дух забива́є (займа́є), дух спира́ється (запира́ється). • Дух захватило – спе́рло (зіпе́рло) дух, захопи́ло дух, перехопи́ло дух, заби́ло дух, запну́ло дух, дух заня́всь, дух заби́всь. • Перевести дух – відди́хатися, відди́хати, віддихну́ти, -ся передихну́ти, відса́пати, -ся, відсапну́ти, -ся, зве́сти дух. [Да́йте мені́ дух зве́сти (М. Вовч.)]. • Притаить дух – затаї́ти (запе́рти, затамува́ти) дух (ві́ддих), мовча́ти й ти́хо ди́хати. • Испускать (-тить) дух (умирать) – пуска́тися (пусти́тися) ду́ху, спуска́ти (спусти́ти) ду́шу, зітхну́ти или ви́зіхнути ду́ха, спуска́ти (спусти́ти) дух, (опис.) бо́гові ду́шу відда́ти; 5) (пар) па́ра, дух. [Дихне́ш, то па́ру (дух) ви́дко, – так хо́лодно в ха́ті]; 6) (запах) дух (ум. душо́к, р. -шка́), пах. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Во́вчий дух. Націона́льний душо́к. Моско́вський дух]; (вонь) пога́ний дух, смо́рі́д (р. -ро́ду). • Тяжёлый дух – важки́й дух (напр., у кімна́ті). • Идёт дух – чу́ти, вже чу́ти. [Цього́ са́ла не бері́ть: уже́ чу́ти]; 7) (быстрота) дух, мент, мах. • В один дух – уду́х. [За́втра уду́х були́-б удо́ма (М. Лев.)]. • Во весь дух – що-ду́ху, (фамил.) на всі заставки́. [Що-ду́ху бі́гти]. • Ду́хом, душко́м – ду́хом, душко́м, одни́м ду́хом, за оди́н дух; вмах, ми́ттю, вмент. [Душко́м ви́пив пи́во (Коц.)]. • Живым ду́хом – живи́м ма́хом; одна́ нога́ тут, дру́га там. • Что есть ду́ху – скі́льки ду́ху, що дух у ті́лі (М. Вовч.), на всю ви́тягу. • Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – ле́гкий дух; 8) (исповедь) спо́відь (р. -ди). • Быть на духу́ – на спо́віді бу́ти, сповіда́тися, сов. ви́сповідатися. • Итти на дух – до спо́віди йти. • Ни слуху, ни ду́ху о нём – слу́хи загули́ за ним, ні зві́стки, ні чу́тки про ньо́го, ні слу́ху, ні ві́сти про ньо́го, слід за ним загу́в.

Класть – 1) (что куда, на что, во что) кла́сти, поклада́ти що куди́, на що, в що, (редко) чим; срвн. Полага́ть 1. [По-над по́лем іде́, не поко́си кладе́, не поко́си кладе́ – го́ри (Шевч.). Взяв ляха́ми, як снопа́ми, по два ряди́ кла́сти (Гол.). Всі клейно́ди гетьма́нські на стіле́ць поклада́є (Куліш)]. • -сть каменное здание, стену, фундамент – ка́м’я[ме]ни́цю, мур, підмурі́вок мурува́ти и кла́сти. • -сть печь – ста́вити и станови́ти піч, гру́бу, комини́ (Полт.). • -сть кирпичи в ёлку – мурува́ти со́сонкою, уклада́ти це́глу со́сонкою. • -сть в кучу – на ку́пу кла́сти. • -сть деньги в банк, в сберегательную кассу – кла́сти гро́ші в банк, до ба́нку, до щадни́ці, до оща́дної ка́си. • -сть деньги на текущий счёт – кла́сти гро́ші на пото́чний (біжу́чий) раху́нок. • -сть яйца под наседку – підсипа́ти, сов. підси́пати кво́чку, о мн. попідсипа́ти квочки́. [Кво́чку підсипа́ти годи́ться уве́чері (Сл. Гр.)]. • -сть верх на стоге, см. Выводи́ть 10. • -сть поклоны – би́ти, кла́сти, поклада́ти покло́ни. • -сть основанием, в основу чего – кла́сти за осно́ву, за підва́лину чого́. • -сть крепкое основание чему – підво́дити міцну́ підва́лину під що. • -сть резкую границу между чем – станови́ти, ста́вити, кла́сти вира́зну межу́, о́бруб між чим. [Не мо́жемо ви́значити поді́ю, що вира́зний ста́вила-б о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)]. • -сть что в качестве чего – кла́сти що чим. [Козаки́ Ви́слу кла́ли поро́гом між Ляхво́ю й Ру́ссю (Куліш)]. • -сть на ноты, на музыку – заво́дити в но́ти що, компонува́ти музи́ку, уклада́ти музи́ку до чо́го. • -сть на счетах – ки́дати (прикида́ти, відклада́ти) на рахівни́ці, (щёлкая) кла́цати на рахівни́ці. • -сть в счёт – бра́ти до раху́нку, бра́ти до раху́би, (считать) лічи́ти, рахува́ти, чи́сли́ти що; срвн. Счита́ть. • Оканчивать -сть, см. Докла́дывать 1. И следа ко мне не клади́ – щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́, і сте́жки до ме́не не топчи́. • -сть в борьбе (побеждать) – боро́ти, сов. поборо́ти, зборо́ти кого́. [Не той коза́к, що поборо́в, а той, що ви́вернувся (Приказка)]. • -сть на обе лопатки – кла́сти кого́ на горб, поборо́ти кого́ навзнаки́. • -сть судно на бок – нахиля́ти судно́ на бік. • -сть приправы в кушанья – си́пати присма́ки в стра́ву, засма́чувати (стра́ву) чим, (искрошив их) си́пати за́кришку, закри́шувати чим; срвн. Заправля́ть 3. [Гарбу́з варю́, цибу́лькою закриши́ла (Сл. Гр.)]. • -сть (назначать) цену – ціни́ти, цінува́ти що, склада́ти ці́ну, визнача́ти ці́ну чому́, за що; срвн. Оце́нивать. [Не ви́йшов цінува́ти, а ви́йшов продава́ти (Приказка)]. • -сть хорошую цену – дава́ти до́бру ці́ну. • -сть резолюцию – поклада́ти, наклада́ти, кла́сти резолю́цію на чо́му. • -сть голову – наклада́ти, сов. наложи́ти голово́ю, поклада́ти, сов. положи́ти го́лову, о мн. понаклада́ти го́ловами. [Бу́ду в землі́ коза́цькій го́лову христия́нську поклада́ти (Дума)]. • -сть голову порукой – голово́ю ручи́тися за що. • -сть душу, жизнь – поклада́ти, офірува́ти життя́, ду́шу за що. • -сть душу во что – вклада́ти ду́шу в що, щи́ро ста́витися до чо́го. • -сть заботу о ком – піклува́тися, клопота́тися про ко́го и ким, дба́ти про ко́го, за ко́го, турбува́тися про ко́го и ким; см. Забо́титься. • -сть обет, зарок – поклада́ти, дава́ти обі́тницю, зарі́к, за[об]ріка́тися. • -сть знак, клеймо на чём – значи́ти, таврува́ти що, кла́сти тавро́ на чо́му. • -сть отпечаток на что – наклада́ти відби́ток, познача́тися на чо́му, (в перен. знач.) роби́ти (справля́ти) вплив на ко́го, на що, вплива́ти, ді́яти на ко́го, на що; срвн. Влия́ть. • -сть конец разговору, речи – кла́сти, поклада́ти край розмо́ві, мо́ві, припиня́ти розмо́ву; срвн. Прерыва́ть. • -сть позор, пятно на кого – ганьбо́ю вкрива́ти, плямува́ти кого́; срвн. Пятна́ть 4. • -сть преграду, см. Прегражда́ть. • -сть оружие перед победителем – склада́ти збро́ю перед перемо́жцем. • Не -ди ему пальца в рот – пальця́ в рот йому́ не клади́; йому́ дай поли́ вчепи́тися, то й сви́ту здере́ (Приказка). • Не -ди́ плохо, не вводи вора в грех – недо́бре хова́єш – сам зло́дія спокуша́єш (Приказка); 2) класть яйца (о птицах) – нести́ я́йця, не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; (о змеях) кла́сти я́йця, (провинц.) чини́ти я́йця, (о насекомых) кла́сти яє́чка, черви́ти; 3) (кастрировать животных) виклада́ти, чи́стити, холости́ти, вала́шити; см. Выхола́щивать. [Виклада́ти жере́бчика. Чи́стити кабанця́. Вала́шати бара́нчика]. • Кла́денный – кла́дений, покла́дений; (кастрированный), см. Кла́деный.

Колесо́ – ко́лесо, ко́ло, (ум.) колісце́, коліща́ (-ща́ти), коліща́тко, коле́сонько, ко́лечко. [Він коле́са вмі́є роби́ть (М. Вовч.). Махове́ ко́лесо закрути́лось у шале́ному ле́ті (Коцюб.)]. • -со́ зубчатое – пале́чне ко́лесо, триб (-ба), ум. трибо́к (-бка́); (в ткацком станке на конце валка) кружо́к (-жка́). • -со́ маховое – махове́ ко́лесо (ко́ло), махови́к (-ка́), розго́нич (-ча), гонча́к (-ка́), кру́тень (-тня). • -со́ мельничное – млино́ве ко́лесо (ко́ло). • -со́ наливное – надві́рне ко́лесо, ведме́дик; водяная мельница с наливным -со́м – корча́к (-ка́). • -со́ подливное (подошвенное, почвенное) – підсубі́йне ко́лесо, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підспі́дник (-ка). • -со́ точильное – точи́льне ко́лесо, точи́ло. • -со́ ходовое – ходове́ ко́лесо. • -со́ цепное – триб (трибо́к) ланцюго́вий. • Прибор, стан -лё́с (для телеги) – стан (круг) колі́с. • О двух -сах – на двох коле́сах, з двома́ коле́сами, про (на) два ко́леса. • На -сах, см. Колё́счатый. • Ехать на -сах – ї́хати на коле́сах, во́зом. • -со́ счастья – ко́лесо форту́ни, коли́[о́]ворот до́лі. • Пойти -со́м – піти́ ко́лесом. • Пятое -со́ в телеге – п’я́те ко́лесо до во́за, (фам.) соба́ці п’я́та нога́.

Копы́то – 1) копи́то́ (мн. -пи́та, -пи́т, -пи́та́ми), копи́т (р. -та́, мн. -пити́, -ті́в, -та́ми), (у двукопытных) ра́тиця, ра́котиця. [Ворони́й ко́ню, чом води́ не п’єш, копита́ми сиру́ зе́млю б’єш? (Пісня). Їх нога́ розда́вить або копи́т звіря́ти польово́го (Св. П.). И́ноді трапля́ється, що копи́т ре́пається (Корольов). Мій пі́дсвинок ра́котицями дере́ться об хво́рост (Н.-Лев.)]. • Ослиное -то – осля́че копи́то; 2) -ты́ (масть в картах) – че́рва, чи́рва; 3) -то львиное, бот. Alchemilla vulgaris L. – при́воротень (-тня).

Культя́, Культя́па, Культя́пка – 1) (беспалая или искалеченная рука, нога) ки́кі[о]ть, (-ктя), ку́кса; 2) (беспалый), см. Ку́кса 1; 3) см. Колчено́гий.

Лес – 1) (растущий) ліс (-су, им. мн. ліси́). [Круго́м я́ру зелені́є стари́й ліс (Н.-Лев.)]. • Лес на корню – ліс на пні. • Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес – відві́чний, неза́йманий ліс, пра́ліс (-су), діви́ча пу́ща. [О́стрів на Дніпрі́, вкри́тий одві́чним лі́сом (Стор.). Тайга́ – пра́ліс сибі́рський (Калит.)]. • Выборочный лес – вибірни́й ліс. • Вырубленный лес – зру́баний ліс, зруб (-бу). • Высокоствольный лес – високосто́вбурний, високостовбури́стий ліс, високолі́сся (-сся). • Горелый лес – горі́лий, ви́горений, ви́горілий ліс, ви́гор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Ко́зи пасу́ть у зга́рах – ви́горілих ліса́х (Щух. I)]. • Государственный, казённый лес – держа́вний, скарбо́ви́й (казе́нний) ліс. • Густой лес – густи́й ліс, густвина́, то́вща. [То́вща сама́рська (Сл. Гр.)]. • Дремучий лес – дріму́чий (те́мний) ліс, пу́ща, (дебри) не́трі и не́три (-рів), не́тра (-тер). [У такі́ убра́вся не́трі, у таку́ зблука́вся пу́щу, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.)]. • Жердневой, жердяной лес – вори́нний, жердяни́й ліс, ліс на вори́ння, на вір’я́. • Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са, см. Заповедно́й. • Защитный лес – за́хисни́й ліс. • Камышевый лес, см. Камышник I. • Красный, хвойный лес – шпилько́вий, глице́вий (хвояни́й, хвойови́й, чати́нний, борови́й) ліс, бір (р. бо́ру). • Крупный, матерой лес – товстолі́с (-су). • Лиственный, чёрный лес – ли́стяний ліс, чо́рний ліс (Київщ.). • Мелкий лес – дрібно́ліс (-су), дрібни́й (мали́й, невели́чкий) ліс, (кустарник) чага́р (-ря́) и чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ка́), кущі́ (-щі́в). • Мешанный лес – мі́шаний ліс. • Молодой лес – молоди́й ліс, молодня́[и́]к (-ка́). • Небольшой лес – невели́(ч)кий ліс, лісо́к (-ска́), (роща) гай (р. га́ю), (зап.) гаї́на, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужи́на; срвн. Лесо́к и Ро́ща. • Непроходимый лес – неперехі́дний ліс, (неисходимый) несходи́мий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. • Низкоствольный лес – низькосто́вбурний ліс, низьколі́сся (-сся). • Общественный лес – грома́дський ліс. • Редкий, жидкий лес – рідки́й ліс, рідколі́сся (-сся). • Сухоподстойный, сухостойный лес – сухості́й (-то́ю), сухолі́с (-су), сушни́к (-ка). • Хворостяный лес – хворостяни́й ліс. • Берёзовый, дубовый лес – бере́зовий, дубо́вий ліс. • Пихтовый лес – смере́ковий ліс. • Сосновый лес – сосно́вий ліс; (бор) бір (р. бо́ру). • Здесь много -со́в – тут бага́то лісі́в, тут лі́сно (Полтавщ.). • Итти через лес или -сом – іти́ лі́сом. • Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес – прочища́ти, прочи́стити, прору́бувати, проруба́ти, протере́блювати, протереби́ти ліс. • Ходит, как в -су́ – хо́дить як у лі́сі. • Наука в лес не ходит – нау́ка не в ліс веде́, а з лі́су. • Чем дальше в лес, тем больше дров – що да́лі в ліс, то кра́ще на дро́ва. • Кто в лес, кто по дрова – одно́ (хто) до лі́су[а], а дру́ге (хто) до бі́су[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горо́х, хто в сочави́цю (Борзенщ.); хто (котри́й) сторч, хто (котри́й) в борщ (Приказки). • Из-за деревьев -са не видно – за дерева́ми лі́су не ви́дко. • Волка бояться, в лес не ходить – вовкі́в боя́тися, в ліс не ходи́ти. • Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – году́й во́вка, а він у ліс ди́виться; во́вча нату́ра в ліс (до лі́су) тя́гне; вовк, то во́вче й ду́має (Приказки). • Лес по топорищу (по дереву) не плачет – хіба́ в лі́сі лі́су ма́ло? • На сухой лес будь помянуто – сухі́й дереви́ні все нівро́ку; на сухи́й ліс нівро́ку! • Лес мачт – ліс (бе́зліч) що́гол; 2) (в срубе) де́рево, соб. дере́вня (-ні). • Бочарный, клёпочный лес – бо́ндарське, клепкове́ де́рево. • Брусный, брусовый лес – брусо́ване де́рево. • Буреломный лес – вітроло́м (-ло́му), лім (р. ло́му). • Валежный лес; см. Вале́жник. • Деловой лес – а) (на корню) виробни́й ліс; б) (в срубе) виробне́ де́рево. • Дровяной лес – а) (на корню) дров’яни́й ліс; і б) (в срубе) де́рево на дро́ва. • Корабельный, мачтовый лес – а) (на корню) корабе́льний, щоглови́й ліс; б) (в срубе) корабе́льне, щоглове́ де́рево. • Окантованный, острокантный лес – поканто́ване, гостроканто́ване де́рево. • Пильный, пиловочный лес – а) (кругляк для распилки) де́рево на пиля́ння; б) (пиленый материал) пи́ляне (порі́зане) де́рево. • Поделочный лес – виробне́ (виробко́ве) де́рево, на́ді́бок (-бку). • Прозванный лес – бракове́ или з(а)брако́ване щоглове́ де́рево. • Сплавной, гоночный лес – сплавне́ де́рево, сплавни́й ліс. • Строевой лес – будівне́ (будіве́льне) де́рево, дере́вня, ум. дереве́нька. [По сама́рських луга́х і узбере́жжях була́ незчисле́нна си́ла будівно́го де́рева (Куліш). Бі́ля стіни́ лежа́ла дере́вня на ха́ту (Грінч.)]. • Столярный лес – столя́рське дерево. • Угловой, кантованный лес – канто́ване де́рево. • Фанерочный лес – а) (на корню) форні́рний ліс; б) (в срубе) форні́рне де́рево.

Лы́тка – нога́; см. Нога́.

Ме́дленно, нрч. – 1) пово́лі, пові́льно, зві́льна (реже зво́льна), пома́лу, (не спеша) по́ва́гом, спо́ва́гом, зва́гом, прокві́льно, прокво́листо, спрокво́ла́, прокво́лом, покві́льно, покво́лом, для́во, (зап., пров.) пи́няво, (о ходьбе, езде ещё) ти́хо, (вяло) мля́во; ум. пово́леньки, повільне́нько, помале́ньку, помале́сеньку. [Мина́ють дні собі́ пово́лі (Шевч.). Пил пово́лі сіда́є на зе́млю (Коцюб.). І́цик пово́леньки підганя́є коня́ку (Франко). «Зна́єте, що я ду́маю?» ліни́во й пові́льно проказа́в Володи́мир (Крим.). Зві́льна підві́в го́лову (Франко). Візни́к зві́льна тя́гся на дале́ку од вокза́ла ву́лицю (Крим.). Ї́де зво́льна (Рудан.). «Ні», ка́же, «не біг, – я пома́лу йшов» (Рудч.). Карпо́ йшов помале́ньку (Н.-Лев.). Явдо́ха по́вагом доста́ла з-за па́зухи гаманця́ (Кониськ.). Анто́сьо спо́вагом поди́бав здовж село́м до ма́тері (Свидниц.). Не біжи́, не йди шви́дко, зва́гом! (Звягельщ.). Ходи́в прокві́льно (Кониськ.). Щось гра́є на скри́пці спрокво́ла (Пачов.). Спуска́вся він із скель покво́лом (М. Макар.). Ду́ми воруши́лись в його́ голові́ яко́сь для́во, бо́язко (Н.-Лев.). Робо́та йде пи́няво (Верхр.)]. • Итти -но – іти́ пома́лу (пово́лі и т. д.), іти́ ти́хою (пові́льною) ходо́ю, іти́ пома́лу-ма́лу (нога́ за ного́ю, ти́хо); ті́льки що ступа́ти, ди́бати. • Шли -но – ішли́ пома́лу и т. д., (безл.) йшло́ся по́ва́гом; 2) (мешкотно) см. Медли́тельно 1.

Мертве́ть – мертві́ти; (обмирать) завмира́ти, обмира́ти. [Стари́й дожида́в, – як дожида́в! І мертві́в, і ожива́в (М. Вовч.)]. • У меня нога -ет – мені́ нога́ мертві́є.

Не́нависть – нена́висть, знена́висть (-ти), (редко) нена́вищі (-щів) до ко́го и про́ти ко́го. [Що-ж, ті́льки той нена́висти не зна́є, хто ці́лий вік ніко́го не люби́в (Л. Укр.). І гніт чужи́нців, і нена́висть, і вла́сна кво́лість, і одча́й (П. Тичина). Хлоп’я́ забу́де свою́ нена́висть про́ти ба́тька (Крим.). Вона́ лише́ рида́є з нена́висти (Михайлич.). Я почина́ю чу́ти знена́висть до не́ї (Коцюб.). Звена́висть узяла́ го́ру над коха́нням (Грінч.). Забрені́ли но́тки тако́ї огне́вої знена́висти, що моро́з пішо́в за спи́ною (Васильч.). Тут упе́рше ба́тько його́ вчив знена́висти до поліца́їв (Ле). О́чі заогни́лися нена́вищами (Васильч.)]. • Питать -висть к кому – плека́ти (ма́ти) (з)нена́висть до ко́го, про́ти ко́го. • Проникнутый -тью – про́(й)ня́тий, пере́(й)ня́тий, напо́єний (з)нена́вистю. [По розбу́рканих зе́млях грими́ть нога́ напо́єних звена́вистю пролетарі́в (Влизько)]. • По -ти – з нена́висти, через нена́висть.

Нескро́мно, нрч. – нескро́мно, (зап.) недискре́тно; (неучтиво) незвича́йно; (нестыдливо) несоромли́во. [З-під коро́ткої спідни́ці несоромли́во визира́ла го́ла нога́ (Крим.)].

Ни – 1) союз – а) ні, (экспрессивнее) ані. [Круго́м ні били́ни! (Шевч.). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л. Укр.). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (Н.-Лев.)]. • У него ни копейки денег – у йо́го ні ше́ляга (гро́шей), (шутл.) у йо́го ані копія́. • Ни даже – ні (ані) на́віть. [А що він за це оде́ржував? – Ні на́віть нале́жної поша́ни (Кінець Неволі)]. • Ни души – ні ду́ха (живо́го), ні (живо́ї) душі́, ні люди́ни. [Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л. Укр.). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М. Рильськ.). Нігде́ ні живо́ї душі́ (Н.-Лев.). Ні люди́ни круго́м (Остр. Скарбів)]. • На улице ни души – на ву́лиці (а)ні душі́ ((а)ні ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фам.) ані ля́лечки). • Ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́). • Ни капли, см. Ка́пля 2. • Ни крошки, см. I. Кро́шка 1. • Ни малейшей надежды и т. п. – (ані) найме́ншої наді́ї и т. п.; срв. Мале́йший. • Ни с места, см. Ме́сто 1. • Ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) (а)ні па́ри з уст. [Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л. Укр.). Вона́-ж ні па́ри з уст – і гля́нула знена́цька (М. Рильськ.)]. • Не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в. [Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Шевч.)]; б) (молчать!) ні сло́ва!; см. ещё Нигугу́. • Не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва. • Ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь. • Ни гугу, см. Нигугу́. • Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть, см. Ничто́ (Ни за что). • Ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти. • Ни один не – жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден) не, (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден) не и (очень редко) ні жа́[о́]дний (ні жа́[о́]ден) не, ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; срв. (ниже) Ни единый и см. Оди́н. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпр. Ч.). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Грінч.). (Ві́тер) жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П. Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ніко́ли ні жо́дної душі́ не обі́див (ЗОЮР I). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л. Укр.). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л. Укр.)]. • Ни один этого не говорит – ніхто́ (жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же. • У него много книг, но он не прочёл ни одной – в йо́го (він ма́є) бага́то книжо́к, але́ (та) він не прочита́в жа́дної (ні о́дної, і о́дної). • Ни единый – жа́дний, жадні́сінький, ні одні́сінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже́ єди́ний. [Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Шевч.)]. • Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п., см. Никто́. • Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п., см. Ничто́. • Ни за что (на свете), см. Ничто́. • Ни к чему, нрч., см. Никчему́. • Ни – ни (при перечислении) – ні – ні, ні – ані, ані – ні, ані – ані, ні (ані) – (а) ніже́. [Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.). Ні ру́ху, ні люде́й (М. Рильськ.). Ні бо́га, ні чо́рта (П. Тичина). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л. Укр.). Ні на землі́, ні в пе́клі, ні в раю́ він (Да́нте) не забу́в своє́ї Беатрі́че (Л. Укр.). Він не забу́в його́ (со́нце) ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л. Укр.). Ані би́тись, ні втекти́ (Рудан.). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М. Рильськ.). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М. Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости (цих) тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Грінч.). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Шевч.)]. • Ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий. • Ни он, ни никто – ні він і ніхто́. • Ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́. • Ни да, ни нет, см. Нет 2. • Ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так. • Ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні о(н)та́к; ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки). • Ни тот, ни другой – ні той, ні той. • Ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти. • Ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́. • Ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто. [У жупа́ні – круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Шевч.)]. • Ни кожи, ни рожи, см. Ко́жа 1. • Ни из короба, ни в короб, см. Ко́роб 1. • Ни рыба, ни мясо, см. Мя́со. • Ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло, (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) не до ре́чи, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́. • Ни то, ни сё – ні те, ні се; ні сяко́ї, ні тако́ї; (шутл.) ні те́є, ні оне́є. [Ви така́ ось, – ні те, ні се (Влизько)]. • Ни с того, ни с сего – ні з то́го, ні з сьо́го; ні сі́ло, ні впа́ло; з до́брого ди́ва. [Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М. Хвильов.). А він – ні сі́ло, ні впа́ло – причепи́вся до ме́не (Грінч.). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так – ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Грінч.)]. • Ни за что, ни про что – ні за́ що, ні про́ що; дарма́, ду́рно; б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч. • Где ни – хоч де, хоч-би де́, хоч де́-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходи́в, де вже не моли́вся, але́, ви́дно, жа́ден бог не змилосерди́вся (Рудан.)]. • Где бы ни – хоч би де́, хоч де́-б, (изредка) де-б не. • Где бы вы ни были, я вас найду – хоч-би де́ ви були́, я вас знайду́. • Где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься. • Как ни, как бы ни, как ни попало, см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний. • Как вы ни остерегайтесь – хоч-би я́к ви стерегли́ся (берегли́ся). • Уж как ни, как бы ни (было), а…, см. Как 2. • Как бы то ни было – хоч-би (там) я́к, хоч-би (там) що́, бу́дь-як-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (Франко)]. • Какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не. • Какой бы ни, какой бы то ни было, см. Како́й 2. • Без какого и т. п. бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого и т. п. [На́ша боротьба́ про́ти націоналі́зму му́сить бу́ти безумо́вна і без нія́ких застере́жень (М. Скрипн.)]. • Какой ни есть – аби́-яки́й, бу́дь-яки́й, (диал. бу́длі-який), яки́й припаде́, яки́й тра́питься, (раскакой) пере́який. • Когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не. [Хоч коли́ приї́ду, до те́бе, тебе́ вдо́ма нема́ (Київ). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова)]. • Когда бы ни, см. Когда́ 3. • Когда бы то ни было – аби́-коли́, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься. • Который бы ни было, см. Кото́рый-нибу́дь. • Кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не. • С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же – з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся), всі відповіда́ли мені́ те са́ме. • Кто бы ни, кто бы то ни было, см. Кто 3. • Куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б и т. п., (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не. [Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ – про те́бе (Крим.). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л. Укр.)]. • Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека – хоч-би куди́ пішо́в, хоч-би де́ був, я зустріча́ю цю люди́ну. • Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло, см. Куда́ 3. • Сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не. [Скі́льки літ не пройде́, – під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М. Рильськ.)]. • Сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не. [Скі́льки-б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л. Укр.)]. • Сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься. • Что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не. • Что ни сделает, всё неудачно – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в), усе́ невда́ло. • Кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в. • Что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в) или чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. • Что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не. [Спра́вжніх чуд не бува́є, хоч-би що́ там ви говори́ли (Велз)]. • Что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься. • Во что бы то ни стало – хоч-би (там) що́, хоч-би що́ там було́, хоч що-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [По́льський уря́д ухвали́в хоч що-бу́дь поверну́тися «лице́м до мо́ря» (Пр. Правда)]. • Что ни на есть лучший – як-найкра́щий, що-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найлі́пший; 2) нрч. – ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2. • Ни-ни – ні-ні́, аніні́, аніже́. [Ті́льки щоб свої́ зна́ли: щоб нача́льство ні-ні́ (Ледянко). Не руш! аніні́! (Липовеч.). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» – «Нічо́го, аніні́!» (М. Рильськ.). Сиди́ ти́хо! аніже́! (Липовеч.)].

Носо́к – 1) (ум. от Нос) – а) см. Но́сик 1; б) дзюбо́к, дзьобо́к (-бка́), (реже) носо́к (р. но[і]ска́); срв. Нос 2. [Ра́ння пта́шка носо́к чи́стить (Чуб. I)]. • С воробьиный -со́к – з комаре́ву ні́жку; 2) (предмета, орудия) носо́к, ріжо́к (-жка́); (кончик) кі́нчик; (острый конец яйца) носо́к и но́сик; 3) (посуды) носо́к, но́сик, пи́птик, пи́пка, (диал.) ципли́к (-ка́), ру́лька. [Чайни́к з відби́тим пи́птиком (Брацл.). Ципли́к у лі́йки, в самова́рі (Липовеч.). Хто се одби́в ру́льку? (Київщ.)]; 4) (обуви) носо́к, (редко ніс (р. но́са)), носа́к; (-ка́), (диал.) ви́сп’яток (-тка), (перед) пе́ре́д (-да), передо́к (-дка́). [Вда́рив його́ носако́м (Сл. Гр.)]. • -ски́ – носки́, (переды) переди́ (-ді́в), передки́ (-кі́в). [Перебу́йся наза́д носка́ми (Номис). Ви́сп’ятками би́ти (Драг.). В чобо́тях старі́ халя́ви, а переди́ і підо́шви нові́ (Звин.). Диви́вся на передки́ свої́х череви́ків (Васильч.)]. • Бить мяч с -ска́ – би́ти м’яч(а́) носко́м (передко́м). • Бороться с -ска́ – боро́тися нога́ об но́гу; 5) (чулка) носо́к. • Навязать у чулок -ски́ – допле́сти́ до панчі́х носки́; 6) (короткий чулок) шкарпе́тка. • -ски́ – шкарпе́тки (-ток). [Му́сів ски́нути чо́боти і пішо́в на башта́н в сами́х шкарпе́тках (Н.-Лев.)]; 7) (гарпун) гарпу́на (-ни).

Онеме́ть – 1) (стать немым) онімі́ти, занімі́ти, ста́ти німи́м. [Щоб я онімі́в, щоб я сві́та бо́жого не ба́чив, коли́ зна́ю (Кониськ.). Злові́снице, бода́й ти занімі́ла (Л. Укр.)]; (переносно) занімі́ти, знімі́ти, онімі́ти (о мн. понімі́ти), зате́рпнути, сте́рпнути з чо́го. [Дівча́та занімі́ли з переля́ку. На́стя немо́в захоло́ла, зате́рпла вся (Коцюб.)]. • -ме́ть от удивления – занімі́ти з ди́ва; 2) (о частях тела: отёрпнуть, затечь) за[с]те́рп(ну)ти, замлі́ти, (о мн.) помлі́ти, поте́рп(ну)ти. [Спи́на і но́ги поте́рпли з сидні́. Нога́ замлі́ла. Уже́ й ру́ки помлі́ли]; 3) (затихнуть, умолкнуть) занімі́ти. [Неха́й мені́ уста́ наві́ки занімі́ють]. • Онеме́лый – о[за]німі́лий; зате́рплий, сте́рплий, те́рплий, замлі́лий. [Я стоя́в і диви́вся, сте́рплий уве́сь (Коцюб.). Те́рплий па́лець].

Опуха́ть, опу́хнуть – пу́хнути, напуха́ти, напу́х(ну)ти, спу́х(ну)ти, обпуха́ти, обпу́х(ну)ти, набряка́ти, набря́к(ну)ти. [Лю́ди з го́лоду пу́хли. Нога́ набря́кла (спу́хла)]. • Железы опу́хли – за́ло́зи понапуха́ли, за́ло́зи поодска́кували. • -нуть от сна, пьянства – заду́тися. Срв. Брю́згнуть. • Опу́хлый, опу́хший – напу́хлий, спу́хлий, опу́хлий, запу́хлий, набря́клий. Срв. Обрю́згший, Оте́чный.

Отлё́живаться, отлежа́ться – 1) відле́жуватися, відле́жатися. • -ваться после болезни – від[ви]ле́жуватися після х(в)оро́би. • Лентяй -вается от дела – ле́дар (-ря) (леда́що) відле́жується від робо́ти; 2) (о недошлых плодах) уле́жуватися, улежатися; см. Вылё́живаться 2. Отлежа́лый – 1) (отёрплый) від[об]ле́жаний, пере[на]ле́жаний (напр., нога́, рука́); 2) (о плодах) вле́жаний (-ні гру́ші, я́блука).

Подвё́ртываться, подверте́ться – 1) прикру́чуватися, прикрути́тися. [Шруб не прикру́чується ду́жче]; 2) (сов. подверну́ться) підмо́туватися, підмота́тися; 3) зака́суватися, закаса́тися, зака́чуватися, закача́тися, підкача́тися, підібга́тися. [До́вгий хвіст у су́кні підобга́вся. Пола́ закаса́лась, – відгорни́ (Неч.-Лев.)]; 4) (о ноге, руке) підверта́тися, підверну́тися. [Лі́ва нога́ в ме́не ча́сто підверта́ється]; 5) -ну́ться – нагоди́тися, наверну́тися, навину́тися. [Чи мені́ цю на́ймичку за́раз відпра́вити, чи підожда́ти, по́ки наго́диться яка́. Забира́ємо все, що на о́чі навине́ться (наве́рнеться)]. • Он -ну́лся очень кстати – він нагоди́вся ду́же до ре́чи. • Ребёнок -ся (угодил) под лошадь – дити́на потра́пила, під коня́ (коне́ві під но́ги). • Не -ся мне под руку – не підла́зь мені́ під ру́ку.

Припё́ка – 1) прига́ра, прига́рок (-рка), пригорі́ле, припе́чене мі́сце на хлі́бі; (шишка) осу́шок (на хлі́бі). • С боку -пё́ка – приши́й коби́лі хвіст, п’я́те ко́лесо до во́за, соба́ці п’я́та нога́.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Дух – 1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух; 2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення; 3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою); 4) (дыхание) дух, віддих, дихання; 5) (пар) пара, дух; 6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду); 7) (быстрота) дух, мент, мах; 8) (исповедь) сповідь (р. -ди): • близкий по духу – рідний душею; одного духу; • быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати); • быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися; • быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого; • в духе чего – як що; • в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух; • во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки; • в один дух – удух; • вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух; • воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто; • дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто; • дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи); • дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло); • духи (привидения, призраки) – духи, привиди; • духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз; • дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву; • живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там; • за одним духом – одним нападом; • злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана; • злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг; • идёт дух (запах) – чути, вже чути; • идти на дух – до сповіди йти; • идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові; • и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер); • испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати; • как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді; • на дух не переносить – нутряна неприязнь; • не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось; • не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що; • не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто; • нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив); • ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого; • ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю; • одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить); • падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем; • переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися); • перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух; • поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати; • по духу – по духу; • подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого; • придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому; • присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність); • притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати; • продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої); • расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан; • Святой Дух – Святий Дух; • святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом; • собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости; • тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті); • упавший духом – занепалий духом; • упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу; • чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!; • что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти. [Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)].

Золушка – Попелюшка, попелюшка. [Обличчя його розхмарилося, коли він почув, хто я, після чого він навіть скорчив щось на зразок усмішки і простягнув лапу. Моя долоня втонула в ній, як нога Попелюшки  в солдатському кирзаку (Ю.Винничук). Тихе, сумне дівча. Чисто тобі замордована життям Попелюшка. Не скажеш, що чверть години тому ця сиротинка тикала мені межи очі макаром і голяка кидалася на мене, мов навіжена (В.Слапчук). Відтепер їй довелося з ранку до ночі тяжко працювати: вставати до схід сонця, носити воду, розпалювати в печі, варити їжу й мити посуд. А зведені сестри ще й вигадували, чим би їй допекти, — глузували з неї, висипали в попіл горох та сочевицю, а тоді загадували дівчинці, щоб вона знов вибирала їх звідти по зернині. Напрацюється вона за день, натомиться, а ліжка не має, доводиться їй там-таки біля печі й лягати в попіл. Тому вона завжди була в сажі, завжди в попелі, і прозвали її Попелюшкою (Є.Попович, перекл. Я. і В. Ґрімів). Дівчата дуже неуважно читають казку «Попелюшка». Вони дочитують тільки до фрази «Попелюшка вийшла заміж за Принца». А от далі написано: «Кінець казки»].

Колесо – ко́лесо, ко́ло, (умен.) колісце́, коліща́, коліща́тко, коле́сонько, ко́лечко, (жарг., мн.) колеса: • вертится (крутится), как белка в колесе – вертиться (крутиться), як муха в окропі (Пр.); вертиться, як (наче) в’юн в ополонці (Пр.); крутиться, як (наче) в’юн на сковорідці (Пр.); крутиться, як посолений в’юн (Пр.); крутиться, як дзига (Пр.); крутиться, як у колесі (Пр.); вертиться, як сорока на тину (Пр.); • водяная мельница с наливным колесо́м – корча́к; • вставлять палки в колеса – устромляти (стромляти, кидати) палиці в колеса, ложку з рота вибивати; • грудь колесом у кого (разг.) – випнуті груди в кого; • ездить на колёсах – їздити возом (на колесах); • колесо бьёт – колесо вихиля́є; • колесо бороздное (передок у плуга) – колесо борозе́нне; • колесо ведомое – колесо обертне, колесо тя́жне; • колесо ведущее – колесо обертальне, колесо тягове́; • колесо висящее (в водяной мельнице) – колесо висне́; • колесо водочерпальное – колесо водоче́рпне; • колесо движущее – колесо рушійне; • колесо движущееся – колесо рухо́ме; • колесо зубчатое – пале́чне колесо, триб, (умен.) трибо́к, колесо зубчасте, (в ткацком станке на конце валка) кружо́к; • колесо катковое – колесо коткове́; • колесо клинчатое – колесо клинува́те; • колесо крыльчатое – колесо крильчасте; • колесо кулачное (в мельнице) – колесо пале́чне; • колесо маховое – махове́ колесо (ко́ло), махови́к, розго́нич, гонча́к, кру́тень (-тня); • колесо мельничное – млино́ве ко́лесо (ко́ло); • колесо наливное – надві́рне колесо, ведме́дик; • колесо направляющее – колесо напрямне́; • колесо обозрения – оглядове колесо; • колесо однозубчатое – колесо однозу́бе; • колесо плавающее, плавучее – колесо плавне́; • колесо подливное (подошвенное, почвенное) – підсубі́йне ко́лесо, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підспі́дник; • колесо подъёмное – ко́лесо підійма́льне; • колесо разъёмное – колесо розніма́не; • колесо ступенчатое – ко́лесо східча́сте; • колесо точильное – точи́льне колесо, точи́ло; • колесо фортуны, счастья – колесо фортуни, щастя (долі), коловорот долі; • колесо́ ходовое – ходове́ колесо; • колесо храповое, храповик – заскочни́к, колесо заскочне́; • колесо цевочное – колесо цівкове́; • колесо цепное – триб (трибо́к) ланцюго́вий; • колесо червячное – триб шнеко́вий, колесо черв’ячне; • не подмазанное колесо скрипит – не помащено, то й скрипить (Пр.); де не мажуть, там дуже рипить (Пр.); • ноги колесом (разг.) – викривлені (вигнуті) колесом ноги; • о двух колёсах – на двох коле́сах, з двома́ коле́сами, про (на) два ко́леса; • пойти колесом – піти колесом; • пятое колесо в телеге, в колеснице – п’яте колесо до воза, (фам.) собаці п’ята нога; • разводить турусы на колесах (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати), теревенити, дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести), нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити), плетеники плести, клепати (витіпувати) язиком, говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати], говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота, говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе) смаленого дуба плести (правити), сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати, баляси точити, баляндраси правити (торочити, розпускати); • скрипеть, как немазаное (неподмазанное) колесо – рипіти (скрипіти), як немащене (немазане, непомазане, непідмазане, нешмароване) колесо. [Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і мірні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок (В.Підмогильний). — Яким нарикам! Що ти верзеш?! — спалахнув гнівом молодший сержант. — Ось-о ж скло! Гляньте, товаришу лейтенант… — А ти чого так нервуєшся? — зумисне дратував його Юрко. — Може, ти тут і колесами приторговуєш? Ой дивіться, товаришу лейтенанте, підставить він вас, як генеральша сраку під шомпол… (В.Слапчук). — А ще, мо’, Господь і одверне,— сказав Санчо.— Дав Бог рану, дасть і ліки; невгадно, що завтра буде; од вечора до рання скільки тих годин, а за одну хвильку й хата розсипатись може; буває дощ і сонце заразом; сьогодні здоров лягаєш, а завтра, дивись, і не встанеш… І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона могла осідлати переднє колесо, обличчям дозаду, і крутити педалі, і їхати по колу задом наперед… ґравітація була її рабинею, швидкість — її сестрою, і ми зрозуміли, що до нас потрапила сила, відьма на колесах, і квіти живоплоту кинули їй пелюстки, пил округлого майданчика здійнявся хмаркою овацій, бо майданчик теж знайшов свою кохану: він став полотном під пензлем її невгамовних коліс (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Мастило отримає те колесо, яке найголосніше скрипить (Б.Шоу). Уважніше, щоб не потрапити під колесо чиєї-небудь фортуни (С.Є.Лєц)].

Ни – 1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже; 2) (союз) ні; 3) (отделяемая часть местоимения) ні: • без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого; • во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа; • где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…; • где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься; • где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…; • как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь; • как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались; • как ни есть – хоч би там як; • какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не; • какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який; • как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний; • когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься; • когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не; кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…; • кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не; • кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в; • куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.); • куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не; • куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…; • на небе ни облачка – на небі ані хмаринки; • ни даже – ні (ані) на́віть; • ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни; • ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́; • на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки); • не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва; • не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в; • ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь; • ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти; • ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо; • ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку; • ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́; • ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама; • ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур; • ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять; • ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто; • ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́); • ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош; • ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки; • ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к; • ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне; • ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.); • ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла; • ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́; • ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо; • ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити; • ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема; • ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же; • ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни; • ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні; • ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; • ни он, ни никто – ні він і ніхто́; • ни от кого – ні від кого; • ни пикни! (разг.) – ні писни!; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі]; • ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.); • ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.); • ни с кем (чем) – ні з ким (чим); • ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!; • ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі; • ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма; • ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так; • ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки); • ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́; • ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова; • ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий; • ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти; • ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́; • ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий; • остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи; • с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…; • сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не; • сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься; • сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не; • что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не; • что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься; • что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не; • что ни год – рік у рік; щорік (що не рік); • что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший; • что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…; • что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…; • что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. [Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!].

Протез – (франц. от греч.) протез, (деревяшка) дерев’янка, (костыль или приделанная нога) ми́лиця, дерев’я́нка, ку́ля́. [Його протез ліг горизонтально і грізно дивився на мене, як цівка важкого кулемета (Юрій Ячейкін). — Добре, подивимося. Як тобі цей протез? — Жме, не можу закрити рота. — Чорт забирай! Які ви всі тендітні. Ану, приміримо цей. — Він мені завеликий. Якщо я чхну, він випаде. — А ти не застуджуйся, холеро. Відкривай рота (М.Жердинівська, перекл. Л.Сепульведи). Як політикові, Скрипникові не конечне було розумітися на тонкощах лінґвістики. Але він був мудрий політик і цілком на висоті призначення — керувати справами культури. Інтуїцією він непомильно розумів те, на що звертали увагу люди з мовознавчих кіл типу Олени Курило: потребу поставити українську мову на власні ноги, надати їй самостійного значення; вивільнити з-під впливів російської, поклавши в її основу джерела народної мови. З уваги на це він уважно прислухався до пропозицій західньоукраїнських мовознавців, коли йшлося про норми, які українську мову віддалювали від впливів російської: написання ґ не лише в українських словах типу ґава, ґудзик тощо, а й у новіших запозиченнях з латинської та взагалі з чужих живих мов ("енерґія, ґастроля); пом’якшене л у чужомовних словах типу лямпа, плянета; сполучення ія в словах типу соціялізм тощо. Також зміна роду в чужомовних словах, якщо вони вже прийшли через російську мову з перекрученою родовою ознакою (рос. класс — кляса, протез — протеза і под.) (І.Кошелівець). Рипить проблем натруджений протез. А хочеться хоч з чогось порадіти… (Микола Боровко). Без телевізора, без жінки, без жалю сиджу. Я сам собі — мов ліга. А жінка та — немов зима без снігу. А жінка та — немов душі протез (В.Слапчук). Міняю бензопилку на протез].

Работа – робота, праця, (утомительный ещё) труд, (служба) служба, (занятие) заняття, (дело) діло; (продукт деятельности) праця, робота, (произведение, ещё) твір, витвір; (готовая продукция, ещё) виріб: • бесплатная работа – непла́тна пра́ця, даромщи́на; • брать, взять в работу кого (разг.) – брати, узяти в роботу кого; • браться, взяться (приниматься, приняться) за работу – братися, узятися (ставати, стати) до роботи (до праці); • вести работу – працювати (робити); провадити роботу; (иногда тавтол.) робити роботу; • вести работу по усовершенствованию чего – вдосконалювати що, здійснювати (проводити) вдосконалення чого, провадити роботу щодо вдосконалення чого; • взваливать работу – накидати працю, роботу; • взрывная работа – висадна робота; • взяться за работу – стати до роботи, взятися до роботи; • в работе рассматривается что – в роботі розглядається що; • всегда работа у кого, не выходит из работы кто – завжди робота у кого, не виходить з роботи хто; виробу нема кому; • далась мне эта работа! – увірилась мені ця праця!; • делающий мелкую работу – дрібнороб; • заниматься работой – працювати, робити що; • избегать работы – ухилятися від праці; • исполнить (окончить) работу – відбути працю; довести що до зробу; • кустарная работа – доморобна праця; • медленная (слишком) работа – моняння; • много работы какой-либо – багато роботи; завізно; • научно-исследовательская работа – науково-дослідча праця (науково-дослідна праця); • отвлекать от работы – відривати від роботи, праці; • отчитываться в работе – звітуватись за працю; давати звіт про працю; • печатные работы – друковані праці; • по работе и плата – яка робота, така й плата (Пр.); хто робить — голий не ходить (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр); як собаку годують, так він і гавка (Пр.); • поручать кому работу – доручати кому справу, працю; • прекратить работу – припинити, покинути працю, роботу; • приниматься, приняться за работу – братися, ставати до роботи, до праці, до справи, взятися, стати до праці; • принудительные работы – примусова праця; • приступать к работе – ставати до роботи; • работа внешних сил – робота зовнішніх сил; • работа гужем – тяглова робота; • работа денежку копит, а хмель денежку топит – карти й пиття не доводять до пуття (Пр.); ходив би в злоті, якби не дірка в роті (Пр.); заробив кревно та й пропив певно (Пр.); • работа деформации пластической – робота здеформування пластичного; • работа деформации удельная – робота здеформування питома; • работа затраченная – робота затрачена; • работа исполнена до конца – роботу доведено до зробу; • работа к спеху – негайна робота; • работа не волк, в лес не убежит – робота не ведмідь, у ліс не втече (Пр.); гуляй, тату, завтра свято (Пр.); сиди, Векло, ще не смеркло (Пр.); ще далеко Ілля, ще напряду я (Пр.); сиди, Тетяно, бо ще рано (Пр.); • работа Пенелопы – Пенелопина праця (робота); • работа по совместительству – сумісна робота, робота за сумісництвом; • работа разрушения – робота руйнування; • работа по составлению словаря – робота (праця) коло складання (над складанням) словника; • работа по хозяйству – робота (праця) в господарстві; • сверхурочная работа – надурочна праця, робота; перероб; • сегодняшней работы на завтра не откладывай – що маєш робити – роби сьогодні, бо тільки один сир одкладений добрий (Пр.); одклад не йде на лад (Пр.); краще тепер, як у четвер (Пр.); з одкладу не буде ладу (Пр.); • Сизифов труд (сизифова работа) – Сізіфова (Сизифова) робота (праця); • следить за работой – пильнувати роботи, праці; стежити за роботою, працею; • совместная работа – спільна праця (робота); • срочная работа – негайна, пильна праця; • ставить кого на работу – ставити кого на роботу, до роботи; заставляти діло ким; • топорная работа – незграбна (груба) робота; • робота – аж пальці знати; • упорство в работе – завзятість; • цель настоящей работы – мета цієї роботи (праці). [Еней з Дідоною возились, Як з оселедцем сірий кіт; Ганяли, бігали, казились, Аж лився деколи і піт. Дідона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту, Та грім загнав їх в темний льох… Лихий їх зна, що там робили, Було не видно з-за могили, В льоху ж сиділи тілько вдвох (І.Котляревський). Та прийшов же я та й у суботу, та нема Солохи — робить роботу (Н. п.). Розвернулося весілля. Музикам робота і підковам (Т.Шевченко). Ходили всі брати шукати собі роботи, служби й по місті, й по селах округи, та чи то вже Божа воля, чи така нещасна доля, тільки що не знаходилося їм праці й за малую заплату. І поверталися вони з тих пошуканок усе сумніш та смутніш (М.Вовчок). Аби танцювати умів, а роботи й лихо навчить (Номис). В другому кутку ліжко. Добре, дубове, панське. Столяр два карбованці взяв за одну роботу (П.Мирний). На покуті стояли образи у срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м’яким шовковим коцем; попід стіною невеличкі стульці (П.Мирний). Через неї не можна мені ніде на роботу стати (І.Нечуй-Левицький). Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку (М.Коцюбинський). Над книжками сиджу я, мов в кліти, Мов би-м працею хтів мозговою Голос серця і крові зглушити (І.Франко). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть (В.Підмогильний).  Я не шукатиму роботи, щодня не зустрічатимуся з Дніпром. Краще поклавши свої долоні — на старий, збитий батьківський стіл, дивитися на домашній натюрморт, тихе життя неговірких долоней (В.Стус). За якісь два місяці — перше побачення. Не з дівчиною, певна річ. З двома У цивільному. Банальний виклик до військкомату (це слово мусите знати, Ваша Мужносте), і годинна розмова в зачиненому зсередини класі цивільної оборони. Суть розмови стара як світ: спокушання. Чи не хотіли б ви, Отто Вільгельмовичу, допомагати нам у нелегкій нашій роботі? (Ю.Андрухович). — Ти собі, чоловіче, губернаторюй чи островуй і пишайся, скільки влізе, а я з дочкою з села ні нога, клянусь спасінням моєї матері! Чесній жінці путь відома — зламай ногу, сиди дома; то у дівки справжня цнота, як за свято їй робота (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хіба ви ще не збагнули, що ми живемо в епоху цілковитого самознищування? Багато чого, що можна було б зробити, ми не робимо, і хтозна-чому. Робота в наш час набула жахливої ваги — вона поглинає все інше через те, що багато людей позбавлені її взагалі (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Робота нічим, по суті, не відрізняється від алкоголю і переслідує ту ж мету: відволіктися, забутися, а головне, сховатися від самого себе (О.Гакслі). Лише наприкінці роботи ми дізнаємося, з чого її треба було починати (Б.Паскаль).  Робота — це головне у житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти лише один порятунок — у роботі (Е.Гемінґвей). 1. Зібралися лікарі на п’янку. Стоматолог: «У мене вже оскома від цієї дурної роботи!». Офтальмолог: «Я цю роботу бачити вже не можу!». Отоларинголог: «Мені ця робота вже поперек горла стоїть!» Гінеколог: «Ну, думаю, і ми з урологом нічого нового не скажемо.»  2. Робота нікуди не дінеться, а горілку може випити хтось інший. 3. Розмова колег на роботі: — У другій половині дня зовсім нічого не хочеться робити. — А в першій? — А в першій хотілося їсти. 4. Заради грошей люди готові піти на все! Навіть на роботу].

Распогоживаться, распогодиться – розгодинюватися, розгодинитися; вигодинюватися, вигодинитися; розпогоджуватися, розпогодитися; випогоджуватися, випогодитися; (проясняться) вияснюватися, вияснитися; на погоді ставати, стати; (разойтись, о тучах) перехмарити, розхмарюватися, розхмаритися. [Хмарне небо розгодинилось, блиснуло сонечко ясне, повінув вітрець (П.Мирний). На заході трохи вияснилося, і на мутному небі вирізалися контури чорних, мов важкі хмари, гір (М.Коцюбинський). — Вибачай, Василино, коли й досі гніваєшся за дурне слово. А я прийшов на перепросини, бо дуже скучив за тобою, наче цілий вік не бачив. — У старій грубі чорти палять? — насмішкувато поведе зором вона, розпогодиться, заклекоче знабним сміхом, зашелестить спідницями і гарячими устами розтопить сум’яття і тривоги… І чого він ці уста покинув напризволяще? (М.Стельмах). Пахнув димом, ковтнувши його пожадно й задоволено, і відчув полегшу. Від тютюну розпогодилося йому в голові, прочистилося, і він збадьорів (В.Шевчук). Учора репіжив дощ, гриміло і блискало до півночі, а зранку вигодинилося і під обід, коли ми виїхали до Львова, небо було чисте, як скельце, тільки на далекому край обрії застигла біла пірчаста хмарка, ніби недбалий мазок Небесного Маляра (Петро Сорока). Обличчя його розхмарилося тільки тоді, коли він почув, хто я, після цього він навіть скорчив щось на зразок усмішки і простягнув лапу. Моя долоня втонула у ній, як нога Попелюшки в солдатському кирзаку (Ю.Винничук). Зате в будь-яку погоду, навіть коли лило як з коновки й Франсуаза кидалася прибирати коштовні плетені кріселка, аби не намокли, бабуся походжала в безлюдному садку, відгортаючи свою сиву куделю і наставляючи чоло благодаті вітру та дощу. — Ой, як дихається! — гукала вона й обходила мокрі алеї, як на її смак, надто симетрично розбиті новим (і позбавленим чуття природи) садівником, якого батько питав уранці, чи ж розгодиниться; бабуся бігала з вискоком, у такт напливу тих розмаїтих почуттів, які породжувало в її душі сп’яніння бурею, блаженство здорового побуту, безглуздя мого виховання й симетрія садка, зате вона й не думала оберігати від твані свою бузкову спідницю, яку примудрялася так задрипати, що покоївка впадала в розпач, не вірячи своїм очам (А.Перепадя, перекл. М.Пруста). Може, вони залишаться на всю зиму. Не буде потреби повертатися додому, поки не випогодиться (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Біля вікна стоїть містер Тейт з Вінсентом Героном, вони балакають, жартуючи, дивлячись на похмурий дощ, покивуючи головами. — Аби лиш випогодилося (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)].

Рука – рука: • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки; • большая рука (перен.) – велика рука (лапа); • большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий; • брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого; • брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук; • брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе; • быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого; • валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться; • вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому; • в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх; • в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що; • выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку); • выдать на руки – видати на руки; • выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук; • гулять по рукам – по руках ходити; • давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому; • дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б); • дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому; • держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою; • держать чью руку – тягти за ким; • живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить); • зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике); • играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки; • из верных рук (узнать) – з певного джерела; • из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого; • из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки; • иметь руку – мати руку (зару́ку); • как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого; • как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло; • к рукам прибрать – до рук прибрати; • левая рука – шульга, ліва рука, лівиця; • легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто; • ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки; • марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що; • мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч); • набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого; • навострить руку – наламати руку; • на все руки – до всього здатен; • на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч; • наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку; • на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути); • на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги; • на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому; • на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк; • не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому; • не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що; • обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч; • обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що; • одной рукой – однією рукою; одноруч; • опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки; • опытная рука – вправна рука; • отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки; • отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого; • от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено); • от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що; • отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають; • передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук); • подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому; • под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши; • под горячую руку – під гарячу руч (руку); • подделать руку (о почерке) – підробити руку; • под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути); • под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку; • под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя; • показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що; • попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку; • по рукам! – згода!; • по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний; • правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого; • прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого; • прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що; • приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого; • пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки; • просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї; • проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї; • рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким; • рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому; • рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто; • рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого; • рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.); • руки вверх! – руки вгору (догори)!; • руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого; • руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.); • руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого; • руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто; • руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого; • руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого); • рукой не достанешь – рукою не досягнеш; • рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима; • руку приложить – рукою власною розписатися; • сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого; • своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто); • своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.); • связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому; • скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи; • с легкой руки – в добрий час; • сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти; • смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого; • собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався); • сон в руку – сон справдився; пророчий сон; • с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч); • средней руки – пересічний (посередній, помірний); • с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами; • с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути; • с руки – під руку; • с рук на руки – з рук до рук; • сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося; • тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто; • ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати; • узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела; • умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки; • ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що; • ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки); • ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати); • холодно рукам – холодно в руки; • человек с отвисшими руками – вислорукий; • чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що); • щедрой рукой – щедрою рукою; щедро; • языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.). [— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].

Сердце – 1) серце, (шутл.) тьохкало; 2) серце, гнів: • большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто; • брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого; • всем сердцем – щирим серцем, щиро; • в сердцах – спересердя; з серця; зо зла; • держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого; • доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.); • как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі; • каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце; • камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав); • куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.); • не по сердцу – не до мислі; • от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно; • отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому; • от доброго сердца – з (від) доброго серця; • отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому; • от чистого сердца – від (з) щирого серця; покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце; • порок сердца – вада серця, серцева вада; • принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що; • пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто; • разрывать сердце (перен.) – краяти серце; • растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце; • с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • сердце взыграло у кого – серце заграло в кого; • сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла; • сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться; • сердце льнёт к кому – серце лине до кого; • сердце моё! – серце (серденько) моє!; • сердце надрывается – серце крається (надривається); • сердце на ладони – душа навстіж; • сердце не камень – серце не камінь (Пр.); • сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть); • сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого; • сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло; • сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки; • сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано); • скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя; • срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому; • с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито); • с тяжёлым сердцем – з важким серцем; • с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро; • это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця). [Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка].

Ай – ай, аяй: • ай-ай! – гай-гай!; овва!; ай-ай!; • ай да… – от так…; та й… [Коли ж тут хтось із-за плечей: — Овва! — Обернувсь Шрам, аж у його ззаду стоїть запорожець у кармазинах; стоїть і сміється. — Овва,— каже,— і оце б то наче й правда, а воно зовсім брехня (П.Куліш). — Гай-гай! Дивився б із воріт, А лізти високо малому не годиться. Ти, може, й світ хотів би облітать? Тепер минулося, а вдруге не минеться (Л.Глібов). Гай, гай, тепер бідному Зайцеві не до скоків. Іде, нога поза ногу, та все рясні сльози втирає, та зітхає так, що аж лісом луна йде (І.Франко). — Овва! — вигукнув Санчо.— Наколотив, виходить, сучий син гороху з капустою! (М.Лукаш, перекл. М.Серватеса). Туди ж полетіли недоїдений бутерброд з шинкою, кілька яблучних качанчиків і зіпсований пиріжок зі свининою, який я знайшла під ліжком на тому самому місці, де колись була знайшла використаний презерватив. У Станіславовій кімнаті я виявила невеликий сюрприз — повну поліетиленову торбу порножурналів під ліжком. Аяй (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Гай-гай, я й тепер ніби бачу людей, що сидять чи лежать у густому цигарковому диму: один схожий на кістяк, інший – увесь неначе поламаний, і всі кричать, галасують (Олександр Гриценко, перекл. Вітольда Ґомбровича)].

Барабанщик – барабанник, (совет. барабанщик): • отставной козы барабанщик (ирон.) – п’яте колесо до воза; собаці п’ята нога. [Щури побігли у Китайське царство, прогризли діри у всіх будинках, повернулися й доповіли: — Чарівний барабан є в одного мандарина. Багато було охочих вкрасти його, та всі загинули, бо він охороняється барабанником, який у небезпечний час ударами викликає козаків. Козаки вбивають сміливців, і барабанник повертає барабан мандарину (І.Липа). Виходять з ужитку або стилістично обмежуються скальковані чи запозичені з російської мови іменники із суфіксами -щик (рекламщик, барабанщик, донощик), -чик (апаратчик, збутчик, графітчик), -тель (вимагатель, усиновитель), із суфіксоїдом -вод (кукурудзовод, садовод, бавовновод) та субстантивовані дієприкметники із суфіксом -уч-/-юч- (протестуючий, завідуючий, головнокомандуючий). Натомість у сучасній українській мові активно функціонують деривати, утворені за допомогою національних словотворчих за-собів — суфіксів -ник, -ик (доносник, рекламник, барабанник, апаратник, кукурудзівник, садівник, протестувальник), -ач (збувач, вимагач, усиновлювач, завідувач, головнокомандувач), -ар (графітяр «той, хто робить графіті», бавовняр).<…> на часі виправити помилки в деяких словах, залучених із відомих причин у радянський період, і передавати такі одиниці в повній відповідності з фонетичними, орфоепічними, словотвірними нормами української мови (другий варіант є правильним): прапорщик — прапорник, банщик — банник, паркурщик — паркурник, фарцовщик — фарцівник та ін. (О.Стишов). В дударя аж перекосилися від утоми очі. Тільки барабанник грав легко, вистукував то обома руками водночас, то тільки однією, раз у раз їх міняючи (Д.Костенко, перекл. В.Ґолдінґа). – Не певен, чи вони сьогодні ще битимуться, – сказав Король до Кеп-Ель-Юшника. – Іди й звели барабанникам, нехай починають! (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола). — Я вмію бити в барабан, — озвався татусь Крулар. — Можу замінити його. — І усміхнувся: ось уже десять років мріяв він стати барабанником. — Барабанника? — перепитав лейтенант. — То будете бити в набат, ось що будете ви робити! (Л.Кононович, перекл. Ж.-П.Сартра)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

НОГА́ збільш. нога́ка; нога челове́ка людська́ нога́; чего чья ле́вая нога захо́чет як замане́ться кому; на дру́жеской ноге́ /на коро́ткой ноге́/ запанібра́та; на ра́вной ноге́ як брати́; на ро́дственной ноге́ як рі́дні; на широ́кую ногу ще розкі́шно; что́бы твое́й ноги́ здесь не́ было! щоб і дух твій тут не пах!; со всех ног прожо́гом; ни ного́й к кому ані́ на порі́г до кого; ноги́ не бу́дет чьей где нога́ не сту́пить чия куди́; в ногу с чем крок-у-кро́к з чим; никуда́ ни ного́й похідн. від сиді́ти до́ма, ніде́ не вихо́ди- [я – никуда́ ни ного́й я сидю́ до́ма]; НО́ГИ (мамута) ступаки́; зменш. ноженя́та. НО́ГИЙ з якими нога́ми [длинноно́гий з до́вгими нога́ми].

ВЕРЕНИ́ЦЕЙ чері́дкою, шнурко́м, шну́ро́м, цу́ґом, нога́ за ного́ю, слід-у-слі́д.

ГУСЬКО́М укр. цу́ґом, шнурко́м, нога́ за ного́ю, слід-у-слі́д.

ИДТИ́ ще крокува́ти, ступа́ти, простува́ти, прямува́ти, зневажл. пле́нтатися, (услід) ступа́ти слід-у-слі́д; (у бій) руша́ти, (про час) збіга́ти, сплива́ти, (про розмову) точи́тися, (на що) пуска́ти; (до чого) зано́сити на що [заносилось на дощ], па́хнути чим [шло к дождю́ па́хло доще́м], (про дні) тягнутися кому, (як на крилах) стил. перероб. [идёт, как на кры́льях кто но́ги самі́ несу́ть кого]; идти в бой става́ти до бо́ю; идти в го́ру (про шлях) пну́тися вго́ру; идти в но́гу с кем не відстава́ти від кого; идти в но́гу со вре́менем не відстава́ти від життя́; идти вразре́з с чем супере́чити чому; идти в ход іти в дію; идти зигза́гами (про шлях) в’ю́ни́ти; идти к чему захо́дитися /зано́ситися/ на що [шло к войне́ заходилось на війну́]; идти в но́гу ступа́ти крок-у-кро́к; идти за поку́пками галиц. роби́ти за́купи; идти, как по ма́слу іти́ як з води́; идти круты́ми доро́гами жи́зни іти́ крутосхи́лами життя́; идти кувырко́м іти́ пере́кидом; идти на мирову́ю іти́ на зами́рення; идти на по́льзу іти́ на ко́ристь; идти на попра́вку (про настрій) розпого́джуватися; идти на попя́тную ще дава́ти за́дній хід, ми́катися наза́д; идти напроло́м іти́ пробо́єм /на пробі́й/; идти на руководя́щую рабо́ту живомовн. іти́ /зневажл. ши́тися/ в нача́льники; идти насма́рку схо́дити на пси; идти на у́быль коротк. спада́ти; идти на у́дочку іти́ /клюва́ти/ на гачо́к; идти на ум спада́ти на ду́мку; идти на усту́пки ще поступа́тися; идти побира́ться іти́ з торба́ми; идти по́лным хо́дом кипі́ти [рабо́та идёт полным ходом. робо́та кипи́ть]; идти по направле́нию к прямува́ти /простува́ти/ до; идти по пути́ ще верста́ти шлях; идти по пята́м крок-у-кро́к ступа́ти за; идти по следа́м кого іти́ чиїм слі́дом; идти по стопа́м кого ступа́ти у чий слід, топта́ти чию сте́жку; идти по у́лице /идти по по́лю, идти по росе́/ іти́ ву́лицею /по́лем, росо́ю/; идти пра́хом леті́ти з ві́тром; идти про́тив со́вести позича́ти оче́й у Сірка́; идти о́б руку (идти рука́ о́б руку) ПЕРЕН. іти́ в па́рі; идти свои́м путём іти́ як зна́ти [пусть идёт своим путём. хай іде́ як зна́є]; идти свои́м чередо́м /идти свои́м поря́дком/ іти́ свої́м ладо́м; идти сле́дом = идти по пятам; идти чьим сле́дом ступа́ти у чий слід; идти успе́шно кому до́бре йти; идти в дра́ку, не жале́ть воло́с пусти́вся би́тися – чу́ба не жалі́й; у нас всё шло хорошо́ ми дава́ли собі́ ра́ду до́бре; идёт к чему зано́ситься на що, незаба́ром очі́кується що, поді́ї розвива́ються у на́прямі до чого [іде́ до ми́ру]; идёт речь о чем розхо́диться /хо́дить/ о /про/ що; иди́ свое́й доро́гой іди́ собі́ (куди́ йде́ш); де́ло шло к ве́черу бра́лося вечорі́ти; о како́м узле́ мо́жет идти речь? яки́й це мені́ ґудзь?; шёл автомати́чески кто стил. перероб. но́ги самі́ не́сли́ кого; иду́щий, що /мн. хто/ йде тощо, зви́клий ходи́ти, хода́к, прикм. подоро́жній, перехо́жий, (про фільм) демонстро́ваний, пока́зуваний, (від чогось) складн. відземний [идущий от земли́ відзе́мний], стил. перероб. по /в/ доро́зі, на ма́рші, йдучи́, диб-диб; далеко́ идущий далекося́жний /далекося́глий/, (план) далекогля́дний; идущий в го́ру 1. верходря́п, 2. роби́вши блиску́чу кар’є́ру; идущий в кильва́тере що йде в кільва́тері; идущий в но́гу йдучи́ нога́ в но́гу; идущий в но́гу с кем стил. перероб. ні на крок від кого; идущий во главе́ провідни́к; идущий вразре́з с чем /идущий напереко́р кому/ супере́чний з чим /всу́переч кому/; идущий за гро́бом стил. перероб. йдучи́ за труно́ю; идущий к де́лу доді́льний, доре́чний, слу́шний, підхо́жий; идущий к лицу́ до лиця́ кому; идущий к наме́ченной це́ли в доро́зі до своє́ї мети́; идущий на вы́ручку визволи́тель, рятівни́к; идущий на носка́х йшо́вши навшпи́ньки; идущий на пла́ху стра́те́нець; идущий на по́льзу ко́ри́сний; идущий на попя́тную гото́вий відступи́тися /порачкува́ти тощо/; идущий на риск ризика́нт, свідо́мий ри́зику; идущий на смерть сме́ртник; идущий напроло́м зго́дний іти́ пробо́єм, безкомпромі́сний, безо́глядний; идущий напропалу́ю відчайду́х; идущий насма́рку прире́чений зійти́ на пси; идущий на тара́н рі́шений іти́ на тара́н; идущий о́б руку стил. перероб. йшо́вши під ру́ку; идущий обы́чной чередо́й /идущий свое́й чередо́й/ рути́нний; идущий по́д гору що йде з гори́; идущий по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния зви́клий іти́ лі́нією найме́ншого о́пору; идущий по направле́нию к по доро́зі до; идущий по пути́ 1. попу́тник, 2. послідо́вник; идущий по стопа́м послідо́вник; идущий свое́й чередо́й рути́нний; идущий ско́рым ша́гом прудконо́гий; не идущий в счёт, не врахо́вуваний; не идущий к де́лу неслу́шний, побі́чний; доро́гу оси́лит идущий хто йде – ді́йде, доро́гу здола́є той, хто йде; идущие, хто йде [идущие в це́рковь хто йде до це́ркви]; ПОЙТИ́, пойти броди́ть по све́ту піти́ світа́ми /у світи́/; пойти в ата́ку заатакува́ти; пойти вверх дном ще піти́ хо́дором; пойти во вред ви́йти на шко́ду; пойти в ого́нь и в во́ду коротк. ско́чити в ого́нь; пойти войно́й уроч. ста́ти на прю; пойти в пляс піти́ в ско́ки; пойти зигза́гами (про шлях) зав’юни́ти; пойти к праотца́м переступи́ти межу́ ві́чности; пойти кувырко́м (про справи) прибл. піти́ наперекося́к; пойти на что пустити́ся на; пойти насма́рку піти́ по́між па́льцями, піти́ псо́ві під хвіст; пойти на про́пасть піти́ на про́пасть, розси́патися на по́рох; пойти на у́быль (про мороз) пересі́стися [моро́з пошёл на убыль моро́з пересі́вся]; пойти на штурм оказ. заштурмува́ти; пойти по ко́чкам живомовн. прибл. пусти́тися бе́рега, піти́ крізь те́рня; пойти по плохо́й доро́ге зійти́ на слизьку́ сте́жку; пойти пра́хом піти́ на про́пасть, піти́ у прі́рву, розві́ятися з ві́тром, розві́ятися з по́рохом, розси́патися на порох, піти́ з ві́тром, поле́ті́ти з ві́тром, діял. упа́сти в во́ду; пойти по чьим стопа́м спа́сти на чию сте́жку; не пойти на по́льзу фаміл. не піти́ в ру́ку; ей пошёл 20-ый год їй поверну́ло на 20; втора́я неде́ля пошла́ на дру́гий ти́ждень поверну́ло.

НУ́ЖНЫЙ збільш. нужне́йший ще потрібні́сінький, потрі́бний-потрібні́сінький; быть нужным живомовн. зда́тися [заче́м он ну́жен? на́що він зда́вся?]; ну́жен, как соба́ке пя́тая нога́ потрі́бен, як сніг на Вели́кдень

ПЛЕСТИ́СЬ ще пле́стися, плуга́нитися, (у хвості) тягти́ся, волокти́ся, плу́татися, теліпа́тися; плету́щийся що /мн. хто/ пле́нтається тощо, прикм. тихоно́гий, образ. нешвидки́й /пові́льний/ у нога́х, пові́льний, як черепа́ха, мов не на свої́х нога́х; плетущийся в хвосте́ зви́клий тягти́ся у хвості́, складн. тягни́сь-у-хвості, стил. перероб. дибу́ль-дибу́ль у хвості; плетущийся нога́ за ного́й стил. перероб. ле́две несучи́ но́ги.

ПЯ́ТЫЙ, с пятого на деся́тое п’я́те че́рез деся́те; как соба́ке пятая нога́ (потрібен) ще як ді́рка в мо́сті.

СКОРЕ́Е, СКОРЕ́Й ще ра́дше [я скоре́е дам, чем возьму́ я ра́дше дам, ніж візьму́]; как мо́жно скоре́е ще мерщі́й, образ. одна́ нога́ тут, дру́га там; скоре́е всего́ ще десь пе́вно /ма́буть/, ма́буть таки́, ма́буть, що, букв. скорі́ше /шви́дше/ за все; скоре́е всего́, что живомовн. бі́льше то́го, що; чем скоре́е, тем лу́чше що шви́дше, то кра́ще.

СТРОПИ́ЛЬНЫЙ, стропи́льная нога́ буд. кро́кви́на.

СТУПА́ТЬ (на що) ще наступа́ти, ста́вити но́гу, става́ти ного́ю, (на берег) вихо́дити; где не ступа́ла нога́ челове́ка де не ступа́ла людська́ нога́; ступа́ющий що /мн. хто/ ступа́є тощо, при́вчений /зму́шений, зви́клий/ ступа́ти, складн. -сто́пий [тяжело́ ступа́ющий тяжкосто́пий], стил. перероб. ступа́ючи пор. идущий.

ШАГА́ТЬ ще трима́ти /мі́ряти/ крок, фаміл. чимчикува́ти, ди́бати; (широким кроком) шуга́ти; уве́ренно шагать іти́ й не озира́тися; впереди́ шага́л офице́р пе́ршим ішо́в офіце́р; шага́ющий що /мн. хто/ ступа́є тощо, зви́клий /на́вчений/ ступа́ти /крокува́ти/, прикм. /екскаватор/ двоно́гий, нога́тий, стил. перероб. ступа́ючи; широко́ шагающий сягни́стий; шагающий в но́гу, стил. перероб. ступа́ючи (нога́) в но́гу; шагающий экскава́тор двоно́гий /нога́тий/ екскава́тор;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Нога – нога́, -ги́.

Стопа – 1) (ноги) ступня́, -ні́; 2) нога́, -ги́; 3) (след) слід, -ду, тропа́, -пи́; 4) (бумаги) рі́за, -зи; (в стихах) стопа́, -пи́; 5) (кубок) ке́ліх, -ха.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Идти – іти; (о времени) – минати; спливати. Идти вперед (прогрессировать) – поступати. Идти впереди – передувати; (предводительствовать) – перед вести. Идти напрямик – простувати. Идти к чему (к добру) – іти на що (на добре). Идет слух – чутка, поголоска йде. Идти к лицу – личити. Идти медленно – іти поволі, повагом, нога за ногою. Идти окольным путем – іти манівцями, позавгорідно. Идти наперекор – на пеню кому робити. Идти по улице, полю, лесу и т. д. – іти вулицею, полем, лісом і т. ин. Идти сплошной массой – іти лавою. Идти напролом – пробоєм іти. Идти по стопам чьим – іти за чиїм прикладом. Идет – згода; гаразд. Идемте – ходім(о). Не идет (не подобает) – не личить. Ему идет (везет) – йому щастить. Идет к добру – на добре йдеться. Идет к тому, что… – іде, ідеться до того, що… К чему это идет – до чого воно йдеться. Пошло на несчастье – пішло на лихо, на горе. Пошло прахом – пішло внівець.

След – слід. Чтобы и следа твоего у меня не было – і на очі мені не навертайся; щоб і нога твоя в мене не була. Следом – слідом, слідком. Напасть на след – натрапити слід. Следом ходить – услід (за ким) ходити, слідком іти. И след его простыл – і сліду його нема.

Шаг – крок; ступінь. Шагом – ступою; ходою. Тихим шагом – тихою ходою. С каждым шагом – на кожному ступні; щокроку. Умерить, убавить, замедлить шаг – придержати ходу; вкоротити ходу; зменшити ходу. Предпринимать шаги – вживати заходів. Решиться на этот шаг – см. Решаться. Делать большие шаги – широко ступати. Шаг за шагом – ходою; поступом; нога за ногою.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Вальмовая нога, кровля – зла́миста кро́ква, дах (-ху).

Наслоенная нога, нарожник – нарі́жниця; • н. стропилина – ключи́на.

Нога (крана) – нога́; • н. наслонная, нанрожник – нарі́жниця; • н. стропильная – крокви́на.

Стропилина, стропильная нога – крокви́на; • с. наклонная – ключи́на; • с. угловая – нарі́жниця.

Стрела – стріла́, стрі́лка; • с., нога (копра) – нога́; • с. направляющая – напрямни́к (-ка́), стрі́лка напрямна́.

Стропильный – кроквови́й; • с. нога – крокви́на.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Нога • Баба-яга костяная нога – баба-яга костяна нога; баба-яга, нога-костюга. • Бежать, побежать со всех ног (разг.) – бігти, побігти щодуху [в тілі] (що є духу, скільки духу, що ноги несуть, несли); бігти, побігти чимдуж (щосили, з усієї сили). • Без задних ног остаться (разг.) – ніг під собою не чути; ледве на ногах стояти. • Бросаться, броситься кому в ноги – кидатися, кинутися кому до ніг (в ноги, під ноги); падати, упасти кому до ніг (в ноги, під ноги); (образн.) опукою в ноги кому кинутися (впасти). • Быть весь день на ногах – бути цілий (увесь) день на ногах; цілий (увесь) день не сідати (не присідати). • Быть на дружеской, на короткой ноге с кем (разг.) – бути у дружніх (у близьких) взаєминах (стосунках) з ким; бути на короткій (бли́зькій) стопі́ • Быть на равной ноге с кем – бути як рівний з рівним з ким; бути рівнею з ким. • Валить с ног – валити з ніг. • Валиться, падать с ног – на ногах не стояти; валитися, падати (з ніг). • Валяться в ногах у кого (разг.) – валятися в ногах у кого; плазувати перед ким; стелитися під ноги кому. • Вертеться, путаться под ногами у кого – плутатися під ногами в кого. • В ногах правды нет (разг.) – у ногах нема(є) правди; за постій грошей не платять; сідайте. • Вооружённый с головы до ног – озброєний від голови до п’ят (до ніг). • Вскочить на ноги – схопитися (зірватися) на ноги; зірватися (схопитися) на рівні (ноги). • Встать с левой (не с той) ноги (разг.) – встати лівою ногою (на ліву ногу); встати не тією ногою (не на ту ногу); бути в лихому (у злому, у поганому) настрої (гуморі). • Давай бог ноги (разг.) – ноги на плечі (за пояс); у ноги; ходу (хода); навтіки (навтікача); дати ногам знати. • Держать свой дом на приличной ноге – тримати (держати) свою господу на пристойній стопі (на пристойній лінії, як у [добрих] людей, як порядним людям годиться). • Едва, с трудом держаться на ногах – ледве (усилу, силу-всилу) на ногах триматися (стояти); (образн. розм.) мало від вітру не валитися. • Еле (едва, насилу) ноги волочить, таскать (разг.) – насилу (всилу, насилу, ледве) ноги тягти (волокти); ледве тягтися (волоктися); (образн. розм.) волочити (тягти) ноги, мов колоди. • Еле (едва) ноги унести откуда (разг.) – ледве ноги винести звідки; ледве втекти звідки. • Еле ноги передвигает кто – ледве (насилу) ноги пересуває (переставляє) хто; ледве (насилу) ногами соває (ворушить) хто. • Жить на широкую (на большую, на барскую) ногу – жити на всю губу (по-панському, на широку стопу, у розкошах); широко жити; розкошувати (панувати). • За глупой головой и ногам непокой – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. За дурною (за лихою) головою і (та й) ногам лихо (біда). Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. • Земля горит под ногами у кого – земля горить під ногами в кого. • Идти в ногу с эпохой – іти в ногу з добою (з часом); іти з духом часу; потрапляти добі (часові). • Идти нога в ногу – іти (ступати) нога в ногу; іти (ступати) ступінь у ступінь; іти в лад; тримати (рівний) крок. • Идти нога за ногу (разг.) – іти нога за ногою (поза ногу); іти тихою (повільною) ходою; іти помалу-малу (тихо); тільки що ступати; ледве дибати; плентатися (плуганитися, тарганитися). • Кланяться в ноги кому (перен.) – кланятися (уклонятися) в ноги (до ніг) кому; кланятися аж до землі кому. • К ноге! (воен.) – до ноги! • Куда ноги понесут – куди ноги понесуть; навмання. • Левой ногой сделать что – спартачити (скапарити) що; зробити що абияк (на швидку руку, нашвидкуруч). • Лёгкий (лёгок) на ногу (на ноги) – швидкий (прудкий, легкий) на ноги; швидкий (моторний). • На ногах не стоит, едва стоит кто – на ногах не стоїть (не встоїть), ледве стоїть хто. • На ногах перенести болезнь – на ногах перебути хворобу; переходити хворобу. • На свои ноги становиться – свого хліба шукати. • Не знает, на какую ногу стать – не знає, на котру (на яку) ступити (ступнути). • Не слыша ног (бежать, мчаться…) – не чуючи ніг (бігти, мчати…). • Ни ногой к кому, куда – ні ногою ((а)нікроку) до кого, куди. • Ногами вниз (к земле) – ногами вниз (до землі, додолу); долініж. • Ноги подкосились у кого – ноги підломилися (підтялися, помліли) в кого, кому. • Ноги чьей не будет у кого, где – ноги чиєї не буде в кого, де; нога чия не ступить до кого, куди. • Нужен (нужна, нужно) как собаке пятая нога – треба як п’ятого колеса до воза; потрібний (потрібна, потрібне) як собаці п’ята нога; як п’ятої ноги собаці; потрібний (потрібна, потрібне) як діра в мості (як торішній сніг); треба як болячка на лоб. • Обойми ногами (стоять на чём) – обома ногами; обоніж. • Одна нога здесь, [а] другая там – одна нога тут, друга там; (рідше) на одній нозі. [Бігай на одній нозі. Пр.] • Отбиваться от чего руками и ногами – відбиватися від чого руками й ногами; опинатися (огинатися) [щосили] проти чого. • Падать (устар. пасть) к ногам, в ноги кому; упасть в ноги кому – падати, упадати, упасти до ніг (у ноги) кому; припадати, припасти кому до ніг. • Переступать, переминаться с ноги на ногу – переступати з ноги на ногу (з однієї на другу); тупцюватися (тупцятися, топтатися). • Поджав ноги – підібгавши (підгорнувши) ноги; скулиніж. • Поднять (поставить) кого на ноги (перен.) – звести (поставити, зняти, зіп’ясти) кого на ноги; довести до розуму (до пуття) кого. • Подставлять, подставить ногу кому – підставляти, підставити ногу кому; підчеплювати, підчепити кого; (образн.) підставляти, підставити стільчика кому; укинути гадючку кому. • Пока ноги носят – поки (доки) ноги носять (ходять). [А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять… Барвінок.] • Попирать, попрать ногами что (перен.) – топтати, стоптати, потоптати [ногами] що; топтати (підтоптувати), підтоптати під ноги що; нехтувати, знехтувати (зневажати, зневажити) що; ламати, зламати що. • Почва уходит из-под ног у кого – земля (ґрунт) усувається (зникає, іноді вислизає) з-під ніг кому, у кого; грунт западається під ногами чиїми. • Почву теряет под ногами кто – ґрунт утрачає під ногами хто; ґрунт вислизає з-під ніг кому, у кого. • Протянуть ноги (перен. разг.) – простягти (випростати) ноги; простягатися (випростатися); (зниж. емоц.) задерти ноги; дуба дати (врізати); ґиґнути (опрягтися, освіжитися, перекинутися). • Руками и ногами, с руками и с ногами; с руками, ногами (разг.) – руками й ногами; [з] руками й [з] ногами. • [Сам] чёрт ногу сломит где-либо – [Сам] чорт спіткнеться (ногу зламає) на чому, де. • Сапоги, ботинки… по ноге, не по ноге – чоботи, черевики… до ноги, не до ноги (об нозі, не об нозі). • Сбивать, сбить с ног кого – збивати, збити (валити, звалити) з ніг кого. • Сбиться с ног – збитися з ніг; ледве стояти на ногах; (іноді) відбігати ноги. • Сбиться с ноги – ступнути не в ногу; не тією ногою ступнути. • Слетать на одной ноге куда» к кому – полетіти (іноді злітати) на одній нозі куди, до кого. • С ног до головы – від потилиці до п’ят; (з) голови до п’ят (до ніг). • Ставить, поставить на ноги кого (перен.) – ставити, поставити на ноги кого; (іноді) на хліб настановити кого. • Становиться, стать, вставать, встать, подниматься, подняться на задние ноги – ставати, стати (спинатися, сп’ястися, зводитися, звестися, здійматися, знятися, про багатьох поставати, поспинатися, позводитися, поздійматися) на задні ноги; ставати, стати (про багатьох поставати) цапа (цапки, ставма, дуба, дубки, гопки). • Становиться, стать (подниматься, подняться) на ноги (перен.) – ставати, стати на [власні] ноги; зводитися, звестися (здійматися, знятися, спинатися, сп’ястися, зіп’ястися) на ноги; (розм.) оклигати, оклигати; на стану стати. [Гнат став на ноги, зробився хазяїном. Коцюбинський.] • Стать на дружескую (короткую) ногу с кем – стати на дружній (на близькій, на короткій) стопі з ким; зайти в близькі взаємини (стосунки) з ким; заприязнитися (заприятелювати, потоваришувати, здружитися, про жінок також заподругувати) з ким; (фам.) запанібрататися з ким; (діал.) засябрувати з ким. • Стоять на [своих] ногах; стоять на ногах крепко (прочно) – Стояти на [своїх] ногах; стояти на ногах міцно (твердо, певно); (образн.) як дуб стояти. • [Стоять] одной ногой в могиле (в гробу); одна нога в могиле (в гробу) – стояти одною ногою над гробом (у гробі, у домовині); бути одною ногою у труні (в домовині); на далекій (на великій) путі стояти; на вмерті бути; час не довгий чи й; до гробу недалеко кому; не довго вже гуляти по світу кому; не довго вже ряст топтати кому; три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто. • Ходить, переваливаясь с ноги на ногу – ходити, перехиляючись з боку на бік; ходити, вихитуючись [з боку на бік]; ходити перевальцем (перехильцем); переваги-ваги ходити; коливати з ноги на ногу; (образн. жарт.) ходити качиною ходою. • Хромать на обе ноги – на обидві ноги (обома ногами, обініж) кульгати (шкандибати, шкутильгати). • Чего моя (твоя…) [левая] нога хочет – що хочу, те й роблю (що хочеш, те й робиш…); роблю, що мені (робиш, що тобі…) захочеться (забагнеться, заманеться). • Чтобы ноги чьей не было у кого, где – щоб чия нога не була в кого, де.

Барабанщик • Отставной козы барабанщик (ирон.) – п’яте колесо до воза; собаці п’ята нога.

Болеть • Болеть сердцем о ком, чём, за кого, что, печаловаться, заботиться о ком, чём – боліти ким, чим, за ким, за чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем за ким, за чим, за кого, за що. [За неї уболіваю… І за наше щастя. Панч.] • Болеть чем – хворіти (хорувати, нездужати, слабувати, боліти) на що. [Моя жінка все на малярію слабує. З нар. уст.] • Болит голова, рука, нога… у кого – болить голова, рука, нога… в кого (кому). • Сильно болит голова, рука, нога… у кого – дуже (сильно) болить голова, рука, нога… у кого; болем [болющим] болить голова, рука, нога… (в) кого (кому). [Болем їй голова боліла… Вовчок. Болить воно (серце) рівно, однаково, болем болющим. Вовчок.] • У кого что болит, тот о том и говорит – що в кого болить, той про те й гомонить (говорить). Пр. У кого болить, той кричить. Пр. Де свербить, там і почухаєш, де болить, там і торкнеш. Пр.

Действовать • Действовать заодно с кем – діяти (бути) заодно з ким; одностайно (спільно) стояти з ким проти кого; (образн.) в один гук тягти з ким; (жарт.) в одну дудочку грати з ким; (негат.) накладати з ким проти кого. [Дочка з ворогами батьковими проти його накладає. Мирний.] • Действовать на руку кому – діяти (робити, чинити) на користь кому (чию); (образн.) лити воду на чий млин. • Действовать по своему усмотрению – діяти за власним розсудом (за власними міркуваннями). • Действовать по собственному желанию – діяти (робити, чинити) за власним бажанням (за власною волею). • Действовать, поступать по-своему – діяти (чинити, робити) по-своєму; (своєю волею, по своїй волі, з власної волі); (давн.) ходити своїм робом. • Действовать, поступать справедливо, дурно – діяти (чинити, робити) справедливо (по справді), погано (зле); (давн.) ходити правим, лихим робом. [А хто правим ходить робом, того милуй. П. Куліш.] • Действовать по [чужой] указке – діяти (робити) за [чужим] наводом; слухати чийого голосу; (образн.) ходити у когось на поводі; танцювати під чию дудку; танцювати як хто скаже. • Машина хорошо действует – машина добре працює (робить). • Ничто на него не действует – ніщо на нього не впливає; ніщо його не бере (не йме); нічим його не візьмеш; ніщо не має над ним сили. • Рука, нога… не действует у кого – не володає рукою, ногою… хто; рука, нога… не володає в кого.

Идти • Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). • Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло. • Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає). • Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз. • Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд). • Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком). • Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться. • Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється). • Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)… • Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить. • Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік]. • Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли. • Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо). • Идёт! – гаразд!; добре!; згода! • Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.] • Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться. • Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що. • Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди! • Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири. • Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого. • Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили). • Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь. • Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом). • Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому. • Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого. • Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати. • Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому. • Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому. • Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.] • Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим. • Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі). • Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати. • Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати. • Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання. • Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети. • Идти к чему – личити (пасувати) до чого. • Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.] • Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі). • Идти на всех парах – іти повним ходом. • Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все. • Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого. • Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити. • Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого. • Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати. • Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом. • Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя). • Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок. • Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки. • Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що. • Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги. • Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно). • Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати. • Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою). • Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава). • Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники). • Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом). • Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси). • Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку. • Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати. • Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого. • Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом… • Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию. • Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися). • Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди. • Идти рядами – іти лавами (рядами). • Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові. • Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку. • Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати). • Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким. • Идти стеной – лавою (стіною) йти. • К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться. • Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало! • К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься). • Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці). • Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися). • Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати. • Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться. • Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила. • Он на всё идёт – він на все пристає (йде). • О чём идёт речь? – про (за) що йдеться? • Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре. • Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що. • Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб… • Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить. • Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту. • Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре. • Шли годы – минали роки (літа). • Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги. • Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста. • Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

Класть • И следа ко мне не клади – щоб і нога твоя в мене не була; і стежки до мене не топчи. • Класть в основу – класти за (в) основу (за підвалину, підвалиною); брати за основу. • Класть голову, жизнь за кого, за что – головою (життям) накладати за кого, за що; життя своє (душу свою) віддавати за кого, за що; покладати (офірувати) життя (душу) за кого, за що. • Класть душу во что – укладати (класти) душу в що; щиро (з усією душею) ставитися до чого. • Класть зубы на полку – класти зуби на полицю; не мати чого укусити; не мати чого на жорна кинути. • Класть конец чему – робити кінець (край) чому; класти край чому; припиняти що; берега дати чому. • Класть на счетах – відкладати (кидати, прикидати) на рахівниці. • Класть начало чему – класти (покладати, робити) початок чому, чого. • Класть оружие – складати зброю; здаватися. • Класть основание чему – закладати (засновувати) що; підводити підвалину під що. • Класть печать, отпечаток на кого, на что (перен.) – позначатися на кому, на чому; лишати слід на кому, на чому; діяти на кого, на що; печать (ознаку, знак) класти на кого, на що, на кому, на чому. • Класть под сукно что (перен. разг.) – відкладати що на безрік; зволікати з чим; класти під сукно що. • Класть пятно, клеймо на кого (перен.) – таврувати кого; неславити кого; ганьбити (ганьбувати) кого; плямувати (плямити) кого. • Класть яйца (о птицах) – нести яйця, нестися; (про комах) класти яєчка; червити. • Краше в гроб кладут – як (мов) з хреста знятий (-та, -те); мов із труни (із гробу) встав (-ла, -ло); як з того світу встав (-ла, -ло); тільки його (її) тінь ходить. • Не класть охулки (похулы) на руку (разг.) – не дати себе скривдити (зганьбити); сорому собі не завдавати; він (вона) не випустить рака з рота; він (вона) свого не подарує. • Пальца ему (ей) в рот не клади (фам.) – пальця в рот йому (їй) не клади; йому (їй) дай поли вчепитися, то він (вона) свиту здере. • Плохо не клади (разг.) – [Добре] ховай. • Плохо не клади, вора в грех не вводи – злий схов (сховок) і доброго псує. Пр. Недобре ховаєш — сам злодія спокушаєш. Пр. Поганий схов (лок. спрят) і доброго спокусить. Пр. Погано не клади, злодія до спокуси не веди. Пр.

Коза • Драть, пороть, лупить, сечь, как Сидорову козу (разг.) – бити (лупцювати, лупити, латати), як сидорову козу; нещадно бити. • Захочет сена коза — будет у воза – прийде коза до воза та й скаже бе (ме). Пр. • Не спеши с козами на торг – маєш час (не поспішай) з козами на торг. Пр. • Отставной козы барабанщик (разг. ирон.) – п’яте колесо до воза; собаці п’ята нога.

Колесо • Вертится (крутится), как белка в колесе – вертиться (крутиться), як муха в окропі. Пр. Вертиться, як (наче) в’юн в ополонці. Пр. Крутиться, як (наче) в’юн на сковорідці. Пр. Крутиться, як посолений в’юн. Пр. Крутиться, як дзиґа. Пр. Крутиться, як у колесі. Пр. Вертиться, як сорока на тину. Пр. • Вставлять палки в колёса – (у)стромляти (кидати) палиці в колеса; ложку з рота вибивати. • Грудь колесом у кого (разг.) – випнуті груди в кого. • Ездить на колёсах – їздити возом (на колесах). • Колесо фортуны, счастья – колесо фортуни, щастя (долі); коловорот долі. • Не подмазанное колесо скрипит – не помащено, то й скрипить. Пр. Де не мажуть, там дуже рипить. Пр. • Ноги колесом (разг.) – викривлені (вигнуті) колесом ноги. • Пятое колесо в телеге, в колеснице – п’яте колесо до воза; (фам.) собаці п’ята нога. • Разводить турусы на колёсах (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; клепати (витіпувати) язиком; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати]; говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати; баляси точити; баляндраси правити (торочити, розпускати). • Скрипеть, как немазаное (неподмазанное) колесо – рипіти (скрипіти), як немащене (немазане, непомазане, непідмазане, нешмароване) колесо.

Могила • Быть на краю могилы, гроба (перен.) – Див. край. • Горбатого могила исправит – горбатого могила виправить. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Горбатого і могила не виправить (не справить, не випростає). Пр. Горбатого випростує могила, а злобивого дубина. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Криве дерево недуже випрямитись. Пр. Коростяве порося дарма чесати. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр. З чорного кота білого не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горщика (горшка) ніколи не поправиш. Пр. • До [самой] могилы – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку. • Каков в колыбельку, таков и в могилку – який народився, такий і в гріб положився. Пр. Який змалку, такий і до останку. Пр. Яке в колиску, таке й у могилку. Пр. Якого вродила ненька, такого прийме і земелька. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр. • Найти [себе] могилу – знайти [собі] могилу (смерть); (лок. розм.) найти свою хату. • Рыть (копать) могилу кому – рити (копати) могилу (яму) кому; рити на кого. • Свести (загнать) в могилу кого – звести з світу кого; на той світ (у могилу, у яму, у гріб, до гробу) загнати кого; довести до могили (до гробу) кого; упровадити в могилу (до могили, у гріб, до гробу) кого; укласти в домовину кого. • Сойти в могилу – зійти зі світу (іноді зійти з блиску-світу); умерти (померти). • [Стоять] одной ногой в могиле; одна нога в могиле; смотреть (глядеть) в могилу – [Стояти] одною ногою над гробом (у гробі, у ямі, у домовині, у труні); одна нога в труні (в домовині, в гробі); на далекій путі стояти; на вмерті бути; час недовгий чи й; до гробу недалеко кому; недовго вже гуляти по світі кому; (образн. поет.) недовго вже ряст топтати кому; (ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (згруб.) землею вже пахне (смердить) від кого. • Унести [с собой] в могилу – узяти (забрати) [з собою] в могилу (у яму, до гробу). • Хоть живьём в могилу ложись – хоч живий (живцем) у яму лізь (лягай). Пр.

Мыть • Мой свои чашки, скреби свои пороги (устар.) – твоє діло в кочергах; знай свою піч (свої горшки, миски). • Мыть голову кому (перен.) – картати кого; докоряти кому. • Мыть косточки (перен.) – переминати (перетирати) кого на зубах. • Рука руку моет – рука руку миє. Пр. Нога ногу підпирає. Пр. Рука руку миє, а злодій злодія криє. Пр.

Ножка • Козья (собачья) ножка – козяча ніжка. • Остались рожки да ножки (перен.) – лишилися (зосталися) ріжки та ніжки (самі кісточки, маслачки). • Подставлять, подставить ножку кому (разг.) – (те саме, що) Подставлять, подставить ногу кому. Див. нога. • По одёжке протягивай ножки – по своєму ліжку простягай ніжку. Пр.; живи, як спромога (по спроможності своїй); живи, як кишеня дозволяє (як кишеня витягне).

Нужный • Не очень-то нужен кто – не дуже й потрібний (потрібен) хто; не дуже й треба кого; (розм. жарт.) мала там дірка за ким. • Нужен как прошлогодний снег (шутл.) – потрібен як торішній сніг; потрібен як п’яте колесо до воза (як собаці, як псові п’ята нога); потрібен як діра в мості (як лисому гребінець, як сліпому дзеркало, а глухому музика). • [Очень] нужное дело – [Дуже, вельми] потрібне (пильне) діло (пильна справа).

Падать • Акции падают чьи – (те саме, що) Его акции упали. Див. акция. • Как будто (словно, точно) пелена падает, упала (спадает, спала) с глаз чьих – Див. пелена. • Низко пасть в глазах чьих – низько впасти (аж геть-то знизитися) в очах чиїх. • Падать с ног – (те саме, що) Сбиться с ног. Див. нога. • Падать, упасть вниз головой – сторч (сторчма) [головою] падати, упасти; сторчголов (стовбула, лок. коміть-головою) падати, упасти; давати сторчака; ловити сторчака, зловити сторчака. • Падать, упасть (пасть) в ноги кому; падать, упасть (пасть) к ногам (к стопам) чьим – упадати, упасти в ноги кому; падати, упасти (припадати, припасти) до ніг кому. • Падать, упасть (пасть) в обморок – мліти (зомлівати), зомліти (про багатьох помліти); непритомніти, знепритомніти. • Падать, упасть (пасть) духом – занепадати, занепасти (підупадати, підупасти) духом; упадати, упасти на дусі; знижатися, знизитися духом. • Падать, упасть (пасть) на колени перед кем – падати, упасти (про багатьох попадати) навколішки (навколінки, навколінці) перед ким; уклякати, уклякнути (про багатьох повклякати) перед ким. • Падать, упасть с неба на землю – падати, упасти з неба на землю; падати, упасти з висот небесних (з небесних високостей) до землі. • Пасть в бою – полягти [у бою]; лягти головою [у бою]. • Сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – Див. сердце. • Упасть пластом (распластаться) – крижем розпластатися (упасти); розстелитися (простелитися, розіслатися, послатися).

Переступать • Переступать, переступить границы дозволенного – переступати, переступити межі дозволеного. • Переступать, переступить за порог чей, чего – переступати, переступити за поріг чий, чого. • Переступать, переступить [через] порог чей, чего – переступати, переступити поріг чий, чого. • Переступать, переминаться с ноги на ногу – Див. нога.

Повергаться • Повергаться, повергнуться в прах (книжн.) – падати, упасти (іноді пасти) у прах. • Повергаться, повергнуться к стопам (к ногам) чьим (устар.) – кидатися, кинутися (падати, впасти) кому до ніг (в нога). • Повергаться, повергнуться перед кем – падати, впасти ниць перед ким.

Подниматься • Акции поднимаются чьи – (те саме, що) Его акции поднимаются, поднялись (перен.). Див. акция. • Барометр поднимается – барометр іде вгору. • Волосы поднимаются дыбом у кого – (те саме, що) Волосы дыбом становятся. Див. волос. • Все поднялись на общего врага – усі стали (повстали, піднялися) на спільного ворога. • Подниматься в гору (перен.) – іти вгору; набувати ваги (сили); силу брати (забирати); підноситися. • Подниматься выше обыденщины – підноситися понад буденщину. • Подниматься, подняться в чьих глазах, в чьём-либо мнении – підноситися, піднестися в чиїх очах, у чиїй(сь) думці. • Подниматься, подняться на дыбы (перен.) – ставати, стати дибки (дуба, сторчака, гопки, руба, горою). • Подниматься, подняться на ноги – (те саме, що) Становиться, стать (подниматься, подняться) на ноги. (перен.). Див. нога. • Подниматься, подняться на хитрости, на штуки (разг.) – братися, узятися на хитрощі, на штуки (на способи). • Поднялась волна – хвиля встала. [Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума.] • Подняться выше облаков – (по)над хмари піднестися. • Рука [не] поднимается, [не] поднялась на кого, что – рука [не] піднімається ([не] підіймається), [не] піднялася ([не] зводиться, [не] звелася) на кого, на що; руки [не] беруться, [не] узялися ([не] здіймаються, [не] знялися) робити, зробити що. [Рука не піднімається, щоб яке зло зробити дитині!.. Квітка-Основ’яненко.] • Цена поднимается, поднялась на что-либо; поднимается, поднялось в цене что – підіймається, піднялась ціна на що; ціна йде, пішла вгору нащо; (тільки докон.) ціна підскочила на що; іде, пішло в гроші що; дорожчає, подорожчало що.

Поднимать • Мы [этого дела] не поднимем – нам [це, це діло] не під силу (не до снаги); ми [цього] не подужаємо (не підважимо); ми [з цим] не впораємося. • Поднимай повыше! (перен. разг.) – бери вище! • Поднимать, поднять авторитет кого, чей – підносити, піднести авторитет чий. • Поднимать, поднять бокал за кого, что – підіймати, підняти (підносити, піднести) келих(а) (бокал(а), чару) за кого, за що; пити, випити за (до) кого, за що; пити, випити за здоров’я чиє. • Поднимать, поднять, возбудить вопрос – Див. вопрос. • Поднимать, поднять глаза к небу – зводити, звести (підводити, підвести) очі до неба. • Поднимать, поднять голос в защиту кого, чего – подавати, подати (підносити, піднести) голос на оборону (на захист) кого, чого; ставати, стати в обороні кого, чого. • Поднимать, поднять дело (юр.) – починати, почати (розпочинати, розпочати, порушувати, порушити) справу. • Поднимать, поднять кого в чьих-либо глазах, в чьём-либо мнении – підносити, піднести кого у чиїх очах, у чиїй думці. • Поднимать, поднять меч, оружие на кого – здіймати, зняти меч(а), зброю на кого, проти кого. • Поднимать, поднять на ноги кого (перен.) – (те саме, що) Поднять, поставить кого на ноги. Див. нога. • Поднимать, поднять на смех кого, что – брати, узяти (підіймати, піднімати, підняти, здіймати, зняти) на сміх (на глум) кого, що; на глузи брати, узяти кого; брати, узяти на зуби кого; на бас брати, узяти кого. [Коли проходив котрий з богачів… ті… брали його на зуби. Коцюбинський.] • Поднимать, поднять на щит кого – підносити, піднести (піднімати, підіймати, підняти) на щит кого; вихваляти кого. • Поднимать, поднять перчатку (перен.) – піднімати (підіймати), підняти рукавичку. • Поднимать, поднять разговор (речь) – здіймати (знімати), зняти (починати, почати) мову (річ). • Поднимать, поднять руку на кого – знімати, зняти (підіймати, підняти, зводити, звести) руку на кого; замірятися, заміритися на кого. • Поднимать, поднять целину – орати, зорати цілину. • Поднимать, поднять шум, шумиху, суматоху, содом – збивати, збити (зчиняти, зчинити, здіймати, зняти) бучу; збивати, збити (зчиняти, зчинити) шарварок. • Поднять руку на себя – смерть (самому) собі заподіяти; руки на себе накласти (наложити, зняти).

Припек • На припёке – на пригріві (на осонні, іноді на всонні); на пекучому сонці. • Сбоку припёка (припёку) (разг.) – п’яте колесо до воза; собаці п’ята нога; приший кобилі хвіст; прикліп коляда.

Путаться • Путаться под ногами – Див. нога.

Пятый • Нужен как собаке пятая нога (разг.) – потрібний як собаці (як псові) п’ята нога; так потрібне, як сліпому дзеркало, а глухому музика; потрібний, як діра в мості. • Пятое колесо в телеге (в колеснице) – п’яте колесо до воза. • Пятое-десятое – се і те; те і те. • С пятого на десятое (рассказывать) (разг.) – Див. десятый.

Равный • Быть, держаться, разговаривать… на равной ноге с кем – Див. нога. • Равным образом – так само; а також.

Рука • Бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки. • Большая рука (перен.) – велика рука. • Большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто. • Брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого. • Брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук. • Брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.] • Валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться. • Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому. • В руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх. • В руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що. • Выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук. • Гулять по рукам – по руках ходити. • Давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках кому. • Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.] • Держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати над собою. • Живой рукой (разг.) – [Одним] духом; миттю (умить). • Зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике). • Играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки. • Из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого. • Из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки. • Иметь руку – мати руку. • Как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого. • Как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло. • Легок на руку – легка рука в кого; легку руку має хто. • Ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки. • Марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що. • Мозолить руки (разг.) – мозолити руки. • На живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч. • На руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути). • На руку кому – на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому. • На скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк. • Не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому. • Не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що. • Обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що. • Одной рукой – однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.] • Опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.] • Отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки. • Отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого. • От руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом). • От руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що. • Отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають. • Подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому. • Под весёлую руку – у добрім настрої; веселим бувши. • Под горячую руку – під гарячу руч (руку). • Под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути). • Под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому. • Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому. • По правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку. • По рукам! – згода! • Правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого. • Прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого. • Прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що. • Приложить руку к чему – докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого. • Пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки. • Просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї. • Проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї. • Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким. • Рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому. • Рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто. • Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого. • Рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр. • Руки вверх! – руки вгору (догори)! • Руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.] • Руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. • Руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого. • Руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто. • Руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого. • Руки чешутся у кого (перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого). • Рукой не достанешь – рукою не досягнеш. • Рукой подать – [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.] • Сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого. • Своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто). • Своя рука владыка – своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр. • Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому. • Скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи. • Сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти. • Смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого. • Сон в руку – сон справдився; пророчий сон. • С пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч). • Средней руки – пересічний (посередній, помірний). • С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами. • С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути. • С рук на руки – з рук до рук. • Сходит, сошло, сойдёт с рук кому – так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому. • Тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто. • Узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела. • Умывать, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки. • Ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що. • Ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки). • Ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати). • Чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що). • Щедрой рукой – щедрою рукою; щедро. • Языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.

Сердце • Большое сердце у кого – велике серце у кого; великої душі людина хто. • Брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (іноді) торкати, торкнути за серце кого. • В сердцах – спересердя; з серця; зо зла. • Держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (іноді) серце набігає у кого на кого. • Доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола. Пр. • Как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі. • Каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце. • Куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить. Пр. • От всего сердца – з (від) усього серця; (іноді) з цілого серця. • Отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому. • От доброго сердца – з (від) доброго серця. • Отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому. • От чистого сердца – від (з) щирого серця. • Покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце. • Принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що. • Пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто. • Разрывать сердце (перен.) – краяти серце. • Сердце не камень – серце не камінь. Пр. • Сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого. • Сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого. • Срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому. • С сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито). • С чистым сердцем – з щирим серцем; щиросерд(н)о; щиро.

Шаг • Большой шаг вперёд (перен.) – великий крок уперед; великий (значний, чималий) поступ. • В двух (в трёх, в нескольких) шагах от кого, от чего – за два (за три, за кілька) кроків (ступнів) від кого, від чого; близісінько від кого, від чого. • Делать большие шаги – широко ступати; робити великі (стягнисті) кроки. • Делающий большие шаги – той, що робить великі (стягнисті) кроки; (також) сягнистий. • Ехать шагом (верхом, на лошадях…) – їхати ступою. [Їде собі ступою. Сл. Гр.] • Замедлить шаг – притишити ходу; сповільнити крок (ходу). • Идти скорым шагом – іти швидкою ходою (ступою). • Идти тихим шагом – іти тихою ходою; (переважно про коней) іти (ступати) тихою ступою. [Іду я тихою ходою, Дивлюсь — аж он передо мною, Неначе дива виринають… Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.] • На каждом шагу – на кожному кроці (ступ(е)ні); що [не] ступінь (що не крок); (іноді) де ступну, де ступиш (що ступиш). • Ни на шаг не продвинуться – (а)ні на крок (на ступінь) не посунутися [уперед]; і на крок (і на ступінь) не посунутися [уперед], не поступити(ся) наперед. • От великого до смешного один шаг – від великого до смішного (між великим і смішним) один крок (один ступінь). • Предпринимать, предпринять [дальнейшие] шаги к чему – уживати, ужити [дальших] заходів до чого. • Прибавить шагу – наддати (піддати) ходи [в ноги]; збільшити (прискорити) крок; (іноді) на ноги налягти. • Сбиться с шага – ступити не в ногу; не тією ногою ступити; збитися з ноги. • Семимильными (гигантскими) шагами – семимильними (гігантськими, широкосягнистими) кроками. • С первых шагов (с первого шага) (перен.) – з самого початку (від первопочатку); з перших кроків (з першого кроку). • Чеканить, печатать, отбивать шаг (воен. разг.) – карбувати (чітко відбивати) кроки (крок). • Шаг вперёд, два шага назад – крок уперед, два кроки назад. • Шаг за шагом – ступінь по ступеню, ступінь за ступ(е)нем; крок за кроком; (розм. іноді) нога за ногою. • Шагом марш! (воен.) – ходом (кроком) руш! • Шагу не ступить, не сделать для кого, для чего – і кроку не зробити (і ступня не ступити) для кого, для чого. • Шагу ступить не может кто – кроку не може зробити (і ступнути) хто.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

нога́ нога́,-ги́ (опора споруд, механізмів) н. насло́нная буд. нарі́жник,-ка н. стропи́льная буд. кро́квина,-ни

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Кияне́ць, -нця́ – нога с ляжкой в мясной туше.

Куля́га – 1) костыль; 2) деревянная нога.

Ні́жка – 1) ум. от нога́, 2) ножка мебели, снаряда.

Нога́, мн. но́ги и но́зі – нога́. В но́ги – дать тягу, удрать. • Нога́ за ного́ю йти – медленно итти. • Іти́ ного́ю з ного́ю (з ким) – итти в ногу с кем. • Дода́ти ходи́ в но́ги – поспешить. • До ніг упа́сти – упасть в ноги. • До ноги́ ви́бити – истребить до тла. • До ноги́ ви́різати – истребить до последнего человека. • До ноги́ попро́дати – решительно все продать (о домашних животных). Чо́боти до ноги́, про мою́ но́гу – сапоги (мне) по ноге. • Догори́ нога́ми – вверх дном. • Заде́рти но́ги – окачуриться, околеть.

Но́зя (детск.) – нога, ножка.

Ци́ба, -би – длинная нога.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Чего моя левая нога хочет. — 1. Чого моя нога хоче. 2. Чого душа забажає. 3. Забажалося в Петрівку мерзлого. 4. Захотіла муха злого духа. 5. Нехай буде гречка.

Рука руку моет, и обе белы живут. — 1. Рука руку миє, щоб білі були. 2. Нога ногу підпирає.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

нога́, -ги́, -зі́; но́ги, ніг. Дві ноги́ і дві нозі́

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Біго́м, нар. Бѣгомъ, скоро. Та біжи мені бігом, щоб одна нога тут, а друга там. Ном. № 11020.

Вихо́жуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. ви́ходитися, -джуся, -дишся, гл. 1) Выростать, вырости, взлелѣяться. А дівчина виходилась у неї хороша, як маківочка повненька. МВ. І. 150. 2) Оправляться, оправиться (отъ болѣзни), окрѣпнуть. Г. Барв. 342. Бичок уже став вихожуваться — нога гоїться. Зміевск. у. Ще не дуже після родин виходилась. Кв. І. 207.

Волося́ний, -а́, -е́. Волосяной. Там водами тими орудує баба-яга, костяна нога, волосяний язик. Рудч. Ск. І. 135. Основа соснова, волосяне піткання. (Заг. сито). Мнж. 174.

Дерев’я́нка, -ки, ж. 1) Деревяшка. Сиканки мнуть, дерев’янки везуть, Мартин обертає, ніхто не угадає. Ном., стр. 302, № 411. 2) Деревяжка, искусственная деревянная нога. Я й покотивсь.... ще як не вбивсь, не знаю. Теперечки хоч плач — не плач, оттак, як бач, на дерев’янці шкандибаю. Гліб. 28. Я колись переганяв і вітра в полі, поки не зсадили з коня на дерев’янку. Хата. 121.

Замліва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. замлі́ти, -лі́ю, -єш, гл. 1) Ослабѣвать, ослабѣть, изнуряться, изнуриться. Ой я ж терпіла да вже замліла. Чуб. III. 250. То він дуже знать замлів, що він свою збрую не ніс, що він свого коня не вів. Гол. І. 12. 2) Отерпать, отерпнуть, онѣмѣть (о тѣлѣ). Нога замліла. Г. Барв. 223.

Захруща́ти, -щу, -щиш, гл. = Захрупостіти. Зомліє, було, нога, захрущть кістка. Левиц. І. 7. Як заломить свої руки, аж пальці захрущали. Мир. ХРВ. 317.

Ки́кіть, ки́коть, -ктя, м. Остатокъ отрѣзаннаго пальца, руки, ноги, а также недоразвитая рука, нога. Желех. Ум. Ки́ктик.

Кияне́ць, -нця́, м. Нога съ ляжкой въ мясной тушѣ. Лебед. у.

Копи́т, -та, м. 1) = Копито. А у мого коня золота грива, золота грива, сребраний копит. Чуб. III. 309. Не дба про те, що їх нога роздавить, або копит звіряти польового. К. Іов. 89. 2) мн. Копити́. Раст. = Копитень. Ум. Копито́к, копи́тонько. Пінь мій сивий, золотії гриви, копитоньки золотії. МУЕ. III. 116.

Костяни́й и косцяни́й, -а́, -е́ = Кістяний. На́ тобі костяного зуба, а мені дай залізного. Рудч. Ск. Баба-Яга — косцяна нога. Ном. № 241.

Кри́во, нар. 1) Криво. Криво забив кілка. Хоч криво впріг, та поїхав так. Ном. 2) Не такъ, какъ слѣдуетъ, невпопадъ; ложно. Коли нога моя ступала криво. К. Іов. 66. В тім себе милиш і на криво цілиш. ЗОЮР. І. 317. Не свідкуй криво. Єв. Мр. X. 19.

Люди́ний, -а, -е = Людинячий. Знайшов у полі ногу — дрібнесеньку — та й думаю: чи людиная се нога? Чи з людей ся нога? Сосниц. у.

Ми́лиця, -ці, ж. Костыль, деревяшка, деревянная нога. Щоб ти на милицях пішов. Ном. 3720. Коло пустки на милиці москаль шкандибає. Шевч. 398.

Ні́женька, -ки и ні́жечка, -ки, ж. Ум. отъ нога́.

Ні́жка, -ки, ж. 1) Ум. отъ нога́. 2) Ножка мебели, снаряда.

Нога́, -ги́, ж., мн. но́ги и но́зі. 1) Нога. Вовка ноги годують. Ном. № 7207. Приїхавши до владики, стала на порозі, вклонилася низесенько аж в самиї нозі. Закр. І. 117. Скриплять чоботи на нозіх. МУЕ. III. 89. В но́ги. Дать тягу, удрать. Которі в плач, а хто в ноги, — тілько залопотіло. МВ. (О. 1862. III. 62). Він мене канчуком, а я в ноги. Канев. у. Нога́ за ного́ю іти́. Медленно идти. Ішов захожий тихо, нога за ногою. Мир. ХРВ. 11. Обоє, похнюпившись, мовчки тягли нога за ногою. Мир. Пов. II. 49. Прида́ти ходи́ в но́ги. Поспѣшить. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ. 9. До ніг упа́сти. Упасть въ ноги. КС. 1882. XII. 498. До ноги́ ви́різати. Истребить до послѣдняго человѣка. Три дні різали усіх липован, геть чисто, до ноги вирізали... і ноги не осталось. КС. 1883. І. 60. Также: до ноги́ попрода́ти — рѣшительно все продать (о домашнихъ животныхъ). Попродали худобу до ноги. О. 1862. X. 114. До ноги́ чо́боти ши́ти. Шить сапоги на каждую ногу на особую колодку, а не оба на одну. Гол. Од. 15. Догори́ нога́ми. Вверхъ дномъ. Желех. Усе догори ногами поперевертав. Заде́рти но́ги. Окочуриться, околѣть. Желех. 2) Соро́чі но́ги. Раст. = Остріжка. Вх. Пч. І. 10. Ум. Ні́женька, ні́жечка, ні́жка. Літом ніжкою, а зімою ручкою. Ном. № 559.

Но́зя, -зі, ж. дѣтск. Нога, ножка.

Однозо́р, -ра, м. Одноглазый. Бог дав чоловіка: і сопливий, і заїка, однозор і шульга, перебита нога. Аф. 415.

Підверта́тися, -та́юся, -єшся, сов. в. підверну́тися, -ну́ся, -нешся, гл. 1) Подворачиваться, подвернуться, подогнуться. Нога підвернулась. 2) — до ко́го. Подходить, подойти хитро. Коли ж підвернеться до дівчат, то вже ні на кого більш не дивляться, тільки на його. Кв.

Посила́ти, -ла́ю, -єш, гл. сов. в. післа́ти и посла́ти, -шлю́, -шле́ш, гл. 1) Посылать, послать. Що-неділі до дівчини товариша посилав. Чуб. V. 377. Пішли дурня по раки, а він жаб наловить. Чуб. І. 249. Посилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Мет. 24. Пошли, Боже, з неба чого нам треба. Ном. № 147. 2) Двигать, двинуть (рукою, ногою). Став він крадькома до хліба руку посилати. Мир. ХРВ. 33. Посилає вперед нога за ногою. Мир. ХРВ. 30. 3) — покло́н. Кланяться, поклониться. У світлицю ввійшов, — низький поклон послав. АД. II. 5.

По́чіпка, -ки, ж. Веревочка, привязанная къ люлькѣ, — ставя въ этотъ шнурокъ ногу, качаютъ люльку. Чуб. VII. 386. У неї нога не сходить із почіпки. Г. Барв. 436. Сі́сти на по́чіпки, сиді́ти на по́чіпках. Сѣсть на корточки, сидѣть на корточкахъ. Каменец. у.

Рача́чий, -а, -е. Рачій, принадлежащій раку, относящійся къ раку, изъ раковъ сдѣланный. Рачача нога. Ном. № 425, стр. 302. Очі.... рачачі. Драг. 13.

Ска́з, -зу, м. 1) Бѣшенство. Грин. II. 20. Чоловік мій, мов який сказ на його напав, що день тобі у Нога бурла б’є та каламуте. Екатер. г. 2) = Огріх. Ананьевск. у. 3) Мѣсто въ полотнѣ, гдѣ остался слѣдъ спутанныхъ при тканіи нитокъ. МУЕ. III. 20.

Суре́ля, -лі, ж. Берцовая кость. (Tibia) и вообще всякая длинная трубчатая кость. Въ смыслѣ: нога употреблено въ слѣдующемъ выраженіи: откидав сурелі, — т. е. протянулъ ноги, лежитъ. Ном. № 10879.

Ти́ка, -ки, ж. Тычина, вѣха. Чи не той то хміль хмелевий, що по тиках в’ється. Гол. III. 5. Високий, як тика. Фр. Пр. 189. Въ загадкѣ: нога. Штири тики, два патики, сьоме замахайло. Ном. стр. 293, № 108. Ум. Ти́чка.

Тока́рня, -ні, ж. 1) Мастерская токаря. 2) Токарный станокъ. Части: підста́ва — основаніе, два вертикальныхъ столбика — стовпи́, соединенные вверху продолбленнымъ вдоль посрединѣ огни́вом, въ которое входить вертикальный за́яць, передвигаемый въ отверстіи вдоль огнива; отъ заяца до стовпа (лѣваго отъ работника) идетъ вало́к, между однимъ концемъ котораго и заяцем вставляется обтачиваемый кусокъ дерева; валокъ приводится во вращательное движеніе ремінем — ремнемъ, нижній конецъ котораго прикрѣпленъ къ постолу́ — подножкѣ, а верхній къ перекладинѣ отдѣльно стоящаго стовпа́, называемой же́рдка; въ лѣвый отъ работника столбъ вдолблена толстая дощечка решітце́, отъ которой до заяця идетъ криву́ля, — на послѣднюю опирается лѣвая рука работающаго. Части подножки, придѣланной къ основанію: постіл — на него ступаетъ нога, онъ вдѣланъ въ вороти́ло, а послѣднее концами входитъ въ двѣ жа́бки. Сидѣлье токаря — сіде́ць. Шух. I. 305, 306. 3) Станокъ для обточки колесныхъ ступицъ. Сумск. у.

Холо́ша, -ші, ж. Штанина, одна половина, одна нога штановъ, брюкъ. Іде чоловік і холоші по коліна підкачав. Мнж. 27. Мав без матні одні холоші і тілько слава, що в штанах. Котл. Ен. І. 32.

Ци́ба, -би, ж. Длинная нога. А я тому журавлю циби-ноги переб’ю. Нп.

Чоти́рка, -ки, ж. Въ загадкѣ такъ названа нога. Чотирі чотирки, дві ростопирки, сьомий вертун. Ном. № 108, стр. 293.

Чотирни́ця, -ці, ж. Въ загадкѣ: а) колесо. Чотирі чотирниці бігли на вечорниці, одна одну здоганяє, та не здожене. Ном. заг. № 465. б) Нога коровы. Ум. Чотирни́чкз. Чотирі чотирнички, п’ята шинкарочка, шоста підставочка. Ном. заг. № 111.

Швару́нок, -нку, м. Изъянъ, дефектъ. Казав, що в його нога перебита, глянули — аж у його такого шварунку нема. Борз. у.

Шульга́, -ги́, ж. 1) Лѣвая рука и нога. Коли пішком — то марш шульгою, коли верхом — гляди ж, правою щоб шкапа скочила вперед. Котл. Ен. 2) Лѣвша. Мирг. у. 3) Раст. Uiskum album L. ЗЮЗО. І. 141.

Яга́, яги́, ж. 1) Яга. Баба-яга, костяна нога. Така баба-яга, костяна нога, що на мідному току молотить, москалів робить. ЗОЮР. II. 51. 2) Злая баба, яга. У сусіди впросилась до такої ж, як сама, яги. Г. Барв. 188.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Їжако́вий, -а, -е. *2) Їжако́вий копи́т, їжако́ва нога́. Нога у лошади, распухшая от мокреца. В. Королів.

*Наща́д, -ду, м. Начало, появление, основание. Коли б не втоптана стежка по-над річкою, то можна би було подумати, що тут, в тій дикій лісовій кітловині, не стояла ще людська нога від нащаду світа. Франко.

Нога́, -ги́, ж., мн. но́ги и но́зі. 1) *На но́ги поста́вити. Вывести на самостоятельный путь. Скільки то стратили, поки чоловіка на ноги поставили. Мирн. III. 56. В но́ги, но́ги на пле́чі. *А товариство... мерщій ноги на плечі та по-за хатами та по-за огородами—аж у Крутий Яр. Мирн. ХРВ. II. 125. Нога́ за ного́ю (іти́).*Витягли (донощика) зза парти і повели нога за ногою між лавами самою серединою. Св. Л. 298. *Но́ги підволіка́ти. Еле ноги передвигать. Инше так підоб’ється—не здужа ніг підволікти. Мирн. III. 111. *До ноги́. Окончательно, совершенно. Повиздихали до ноги. Кон. І. 213. Догори́ нога́ми. *Усе чисто пішло геть догори ногами. Кон. II. 60 *Но́ги простягти́. Умереть. Вже ділять мої злидні, сподіваються, що к світу ноги простягну. Кон. І. 145. Заде́рти но́ги.*б)Упасть торчком. Так пхнув її, що аж ноги задерла. С. Пальчик Звен. у. Ефр. *Нога́ми вкри́тися. Упасть, не имея силы подняться. Засипав йому березової каші такої, що аж ногами вкрився. Кон. III. 95. *На но́ги впа́сти. О лошади: захромать. Я б і поїхав, так коняка на ноги впала. Полт. у. Г. Йов. *До ніг припада́ти. Умолять, упрашивать, унижаться. Йому як шо треба, то він уміє до ніг припадати. Полт. у. Г. Йов. *Бо́сої ноги́ слід писа́ти. Иронич. о плохой обуви, оставлять след босой ноги. На козаку бідному нетязі, сап’янці—видні п’яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. ЗОЮР. І. 201.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Нога — нога́, -ги́; Н-га (стропильная) — крокви́на.

*Задний — за́дній; 3. боец — за́дній боє́ць (бійця́); 3. караул — за́дня сторо́жа, -жі; 3. линейка — за́дня ліні́йка; 3. нога — за́для нога́, -ги́; 3. план — за́дній план, -ну; 3. положение — за́днє поло́ження; 3. связь станка — за́дній по́в’язь станка́; 3. труба — за́дня труба́, -би́; 3. ход — за́дній хід, хо́ду; 3. шарнир — за́дній суста́в, -ву; 3. шеренга — за́дній шере́г.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Andrachne telephioides L. — ку́ряча ні́жка звича́йна; андра́хна телефієви́дна (Ру, Оп); нога куряча (Mk).

Coronopus squamatus (Forskaa l) Ascherson — воро́няча ла́пка луска́та (Оп); воро́няча ла́пка лежа́ча (Мл, Ру); нога вороняча (Mk).

Potentilla erecta (L.) Räuschel — перста́ч ви́прямлений, перста́ч-зав’язни́к (Сл), калга́н (Ру, Оп; См, Мг, Сб, Дми — ЗАГ); зав’язник звичайний (Вх1, Вх2, Вх6), перста́ч лісови́й (Мл), перста́ч прямостоя́чий (Ру, Оп); балабан (Ан, См — СД, ДС), балічи́чник (Он — БО), бобрівка (Ос — ВЛ), болічівни́к (Кар — ГЦ), болотня́нок (Мг — ЗК), болячко́вий ко́рінь (Мг — ЗК), буга́йник (Сб — БО), воло́шка(и) (Мг, Сб — СТ, ПД, ВЛ, ЗК), волошки жо́вт(е́ньк)і (Сб — СТ), в’я́зі(е)ль (Ан, Ів, Сб — СД, ДС), в’яз-трава (Км), галдан (Ос — ВЛ), глади́ш (Мг — ЗК), гла́зки аню́тині (Мг — ЗК), гу́сяча трава́ (Мг — ГЦ), гусячки́ (Мг — ЗК), де́нниця (Шх, Сл — ГЦ), дерев’я́нка (Ав, Ан, Вх1, Mj, Ів, Mk, Сб — СД, ПЦ, ПЗ), дериза́ (Сб — ПЦ), ду(і)брівка (Ос — ВЛ, ПЦ), дубрі́вник (Нв, Вх1 — ВЛ, БО), дубровка (Рг1, Ан, Пс, Шм, Mj, Mk, Сб — ЗАГ), забобо́ни ба́бинчі (Коб — ГЦ), з(а)в’язни́й ко́рінь (Сл, Ос — ВЛ, ДС), за́в’я́зни́к (Ав, Жл, Вх3, Ум, Гр, Ян2, Ду, Ів, Сл, Mk, Сб, Нес — СД, ВЛ, СЛ, ДС), зав’язни́к кра́сний (Мг — ГЦ), зав’язник стоячий (Ан), збурник (Нв, Вх1 — ГЦ), зґайба (Mk — ГЦ), зілля від кровавого поносу (Ос — ВЛ), золотник (Жл), золоту́ха (Сб — ВЛ), зуб (Сб — ПЗ), зубро́вка (Рм — ПЦ), їду́ха (Мс — СТ), кі́нське корі́ння (Мг — ЗК), коси́ця си́ня (Мг — ЗК), крементуля (Ос — ВЛ), крівці заячі (Tl), кровни́к (Мг — ЗК), кру́зілля (Ду), куре зілля (Ос — ЛМ), кур-зі́лля(є) (Рг1, Пс, Жл, Ум, Ян2, Ду, Ів, Mk, Ос — ПД), ку́ряче зі́лля(є) (Нв, Ан, Сб — ПД, ЛМ), ла́пка гу́сяча (Мг — ЗК), ла́пка соро́ча (Мг — ЗК), ла́пки (Сб — СД, ЗК), ла́пки гу́сячі (Сб — ПД, ЗК), ла́пки ко́тикові (Сб — СД), ла́пки кото́ві (Км, Сб — СТ), ла́пки котя́чі (Мг, Сб — СД, СТ, ПД, СЛ, ГЦ, ЗК), ла́пки коцу́рячі (Мг — ЗК), ла́пки ку́рячі (Мг — ЗК), лапу́шник (Сб — ДС), ла́пча́тка (Сб — ПД, ВЛ), лапчатка лісна (Км), лепчи́ця (Сб — ПД), липу́ха (Сб — ДС), майови́й цвіт (Мг — ЗК), нагадник (Сб — СТ, ДС), нога ку́ряча (Rs — ВЛ), ну́шки гу́сячі (Мг — ЗК), о́чі жа́блячі (Сб — ПД), парожки (Км), пере́рва (Сб — ДС), переста́ч (Коб — БО), перста́ч (Мг, Сб — СТ, ПД, ЗК), підгрудник (Ос — ВЛ), піддубник (См — ПЛ), підо́йма (Шх, См — ПС, ГЦ), порошки (Ан — СД), при́воротень (Сб — СД), простудник (Ос — ВЛ), прямосто́й (Мг — ЗК), п’ятиця (Hl — БУ), ра́йник (Сб — ВЛ), распорот (Км), рядо́чки (Сб — СД), салашник (Км), сердечник (Ос — ВЛ), стародуб (Ос — ВЛ), стоголо́вник (Сб — СТ, ВЛ, ДС, БО), тарменті́л (Мг — ЗК), татарки (Сл), термели́на (Ан — ПД), терментила (Км), терменти́ля (Рг1, Пс, Жл, Ду, Ос — ВЛ, ПЦ), терментилька (Ос — ВЛ), терменти́на (Вх, Вх1 — ДС), терметелька (Ос — ВЛ), терметиля (Ос — ВЛ), термотелька (Сл — ВЛ), термоті́ла (Мг — ЗК), термутел(і)я (Ос — ВЛ), удобниця (Ос — ПЦ), узик (См — СЛ), чебрець (Ан — СЛ), червенко́вий ко́рінь (Мг — ЗК), черве́ць (Мн2, Mk, См, Мг — СД, ПД, ЗК), червінник (Км), червошник (Ан — СЛ), черевни́к (Мг — ЗК), черець (Ан — СЛ), шалашник (Ан — ПС).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Нога́ = 1. нога́, здр. ні́жка, ні́женька, мн. ноженя́та, ні́жки, ні́женьки. — Быть сь кѣ́мь на коро́ткой ногѣ́ = приятелюва́ти, за панїбра́та бу́ти. — Жить на больш́ой ногѣ́, на широ́кую но́гу = по па́нському жити, на всю́ гу́бу. — Вверхъ нога́ми = до гори́ нога́ми, гори́ніж, сто́рч голово́ю. – Лёгокъ на́ ногу = швидки́й, мото́рний. — Поста́вить на́ ноги = ви́вести в лю́ди. — Протягну́ть но́ги = уме́рти, ду́ба да́ти. — Со всѣхь ногь побѣжа́ть, бро́ситься = що єсть ду́ху, чим ду́жч, на всї за́ставки, прожо́гом побі́гти, ки́нутись. — Упа́сть со всѣ́хь ногъ = простягти́сь. 2. копи́л, копило́, коло́дка. (Д. під сл. Коло́дка 2).

Вза́пуски = на ви́передки, на вза́води. — Побіг би з ним на випередки та нога, болить. С. Аф.

Выздора́вливать, вы́здоровѣть = виду́жувати, вичу́нювати, вихо́жуватнсь, видужати, ви́чуняти, оду́жати, поду́жчати, прочу́няти, ви́хорувати, виходитись, поздорові́ти, поздоро́вшати. — Не журись, дївчино, Господь Бог з тобою! як ти видужаєш, візьму шлюб з тобою. н. п. — Як з’їла, зараз одужала і повеселїшала. н. к. — Вичуняла Катерина та в запічку колише дитинку. К. Ш. — Бичок почав вихожуватись — нога гоїтьця. Чайч.

Гуси́ный = гу́сячий. — Гусяче перо. — Гуси́ная па́жить = д. Гу́сеница 2. — Гуси́ный (мле́чный) путь = Бо́гів шлях, чума́цька дорога. — По небу йде нїби широка ясна смуга; то, кажуть люди, чумацька доро́га, що по нїй чумаки у Крим ходять. Де-що про Сьв. Б. — Гуси́ныя ла́пки = гу́сячі ла́пки (зморшки на висках). — Гуси́ная ко́жа = си́роти (на кожі у чоловіка). — Змерзла так, аж си́роти виступили. — Гуси́ная ла́пка, нога́ = рос.: а) Chenopodium — лобода́, б) Alchemilla vulgaris L. — при́воротень. С. Ан. Гуси́ный лукъ, рос. Gagea lutea Schult — подзо́рушний ряст, G. pusilla — гуся́тник. С. Ан.

Доро́га = доро́га, шлях, бокова частина – обо́чина. — Коло неї шлях-дорога аж на три руки, по тих шляхах весну й лїто ідуть чумаки. Аф. — Больша́я, то́рная доро́га = би́тий шлях, вели́кий шлях, (стар. і гал.) — гости́нець. — До Бога великий шлах, а до пекла прямесенький. н. пр. — Та поміж трьома шляхами ой там яму копали, чумаченька ховали. н. п — Велїв послів на гостинцю постинати. Л. В. — Не твердим ходом пішов далї по гостинцю. Фр. — Виїзжаючи, низенько вклонив ся, а як виїхав на битий шлях, слїзоньками вмив ся. н. п. — Желѣ́зная доро́га = чугу́нка, ко́лїя, залїзна ко́лїя, залїзниця. — Просёлочная доро́га = степова́, польова́ доро́га. — Почтовая доро́га = стовпови́й шлях. — Весе́нняя, зи́мняя, лѣ́тняя доро́га = вешня́к, зїмня́к, лїтня́к. С. Л. — Установи́вшаяся доро́га = становки́й шлях. — Поїдемо нехай, як становкий шлях буде. С. Л. — Уха́бистая доро́га = вибо́їста. — Уѣ́зженная д. = уте́рта д., (узенька) = шляшо́к, сте́жка, пути́вець. (С. Л.).— До доброї криницї стежка утоптана. н. пр. (Вдовж берега) — бережня́к. (Крута з гори) – узві́з. С. Ш. — Запа́ла доро́га = заросла́ сте́жка. — Заросла йому стежка до дївчини. — Идти́ прямо́ю доро́гою = по пра́вдї ходи́ти, прямува́ти, прямце́м, про́сто йти́. — Ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Идти́ безъ доро́ги, око́льными путя́ми = навмання́, манівце́м, манівця́ми. — Гей яром, яром за волами, манівцями за вівцями. н. п. — Пішов навмання. — І провели в ночі тайними манівцями на шлях мемфиський. К. Ш. — Не доро́га; нѣтъ доро́ги = нема́ чого́, нїчого, не тре́ба (йти куди або робити що). — Мнѣ ходи́ть туда́ не доро́га = мінї нема́ чого́ туди́ ходи́ти. — Не зна́й ко мнѣ́ доро́ги = не ходи́ до ме́не, забу́дь до ме́не доро́гу, щоб твоя́ нога́ у ме́не не була́. — Собира́ться въ доро́гу = ла́годити ся, лаштува́ти ся (в дорогу). — Туда́ ему́ и доро́га = так йому́ й тре́ба, коту́зї по заслу́зї. — Пресѣ́чь доро́гу = переня́ти, перепини́ти (С. З.), ста́ти на перешко́дї. —Разби́ть доро́гу — розковба́нити. – Загради́ть доро́гу — заступи́ти, переступи́ти.

За = за, по, по за́, замі́сто, про. — Сонце сховалось за хмару. — За сїм верст кісїля їсти. н. пр. — Один веде за рученьку другий за рукав. н. п. — За горами гори хмарою повиті. К. Ш. — Се було за тиждень перед сим. — Послать, каже, коней по неї. н. к. — Бѣжа́ть за до́кторомъ = бігти по лїкаря.— За исключе́ніемъ = окрі́м. — Всї були, окрім мене — За мно́ю о́чередь = моя́ черга́. — За неимѣ́ніемъ = не ма́ючи. — За нимъ ничего́ не слыха́ть = про його нїчо́го пога́ного не чуть. — За ра́зъ, за оди́нъ разъ = од ра́зу, враз, до ра́зу, ра́зом. — Сѣсть за столъ = до сто́лу, за стіл сїсти. — Уво́лень за ра́нами = через ра́ни. — Посла́ть за себя́ = замісто се́бе посла́ти. — За неспосо́бностью = по незда́тности. — За ста́ростью = по ста́рости. — Нога́ за́ ногу = а) пома́лу, б) слїдко́м, услїд.

Кла́сть, ся = 1. кла́сти, ся, поклада́ти, ложи́ти. — Заказала Настя плахту в скриню класти. н. пр. — Поклади долї. 2. нести́ ся. — Кому ведеть ся, то й півень несеть ся. н. пр. 3. валаша́ти, виклада́ти і д. Вало́шить. 4. цїни́ти, цїнува́ти, кла́сти цїну. — Він цїнує свою хату в 200 рублїв. — И слѣда́ ко мнѣ́ не клади́ = щоб і нога́ твоя́ в ме́не не була́. — Кла́сть слова́ на но́ты = компонува́ти музи́ку, укладати музи́ку до слів. — Слова Т. Шевченка. Музику уложив М. Лисенко. — Класть мы́сли на бума́гу = компонува́ти. С. З. — Класть кра́ски на карти́ну = малюва́ти, розмальо́вувати. – Класть на щётахъ = виклада́ти на що́тах, ки́дати на що́ти (Чайч.). — Класть земны́е покло́ны = би́ти покло́ни. — Бий поклони і плоть старечу усмиряй. К. Ш.

Культя́ = 1. кі́коть. (Рука або нога, котрій бракує всїх пальцїв). 2. безпа́льчий, безпа́лько. С. Ш.

Лоды́га, лоды́жка, анат. Malleolus = па́ця, кі́сточка (з низу гомілки). — Якось не так ступив, у кісточцї нога й болить с того часу. Чайч.

О́трасль = 1. д. О́тпрыскъ. 2. ві́тка (гори), од(від)но́га. (С. Жел.). 3. ви́дїл, од(від)дї́л. 4. пото́мок, наща́док. — Потомок гетьмана дурного. К. Щ.

Отро́гъ = ві́тка, од(від)но́га (гори) С. Жел.

Полъ = 1. по́міст, підло́га (дощаний), діл, долі́вка (глиняний або цегельний). — На полу́ = на помо́стї, на підло́зї, на долі́вці, долї. — Парке́тный полъ = тарфльо́вана підло́га. С. Ш. — А в нашої удовицї хата на помостї, приїхали до вдовицї три козаки в гостї. н. п. — Гуляють гостї — і покотились на помостї. К. Ш. — Тодї ж мене сподївай ся в гостї, як поросте у коморі трава на помостї н. п. — Сїли гостї на помостї варенуху пити. Кн. — У Туркенї по тім боці хата на помості. К. Ш. — На підлозї пшениця не зійде. н. пр. — В сьвітлицї дубова підлога навощена. Кн. — Химерні тїнї лежали на бі́лій підлозї. Пр. — В сьвітлицї на підлозї лежали килими. Кн. — Пляшку об долівку брязь. Кн. — Хоч долї, аби у своїй волї. н. пр. — Послались долї і лягли. н. о. — Долї — дві волї: разом і нога і рука спить. н. пр. 2. пол (С. Жел.), стать, рід (С. Жел.). — І брехлива і криклива — звісно жіноча стать. Кр. — Ганну до школи не оддали: як на її стать, так науки великої не треба. Питаєте ся, що воно таке „жіноча стать“? Це значить ся, на щот „женського полу“. Кр. 3. пів, половина, половиця. — Въ по́лы, на́ полы = попола́м, напі́в. — Изъ полу́ = з полови́ни, на́ спіл (д. Полови́на).

Пры́ткій, ко = прудки́й (С. З. Л.), пру́дко, швидки́й, шви́дко, метки́й, шпарки́й, шпа́рко, притки́й (Кн.), при́тко, порськи́й (С. Л.). — Ой попливи, утко, проти води прудко. н. п. — Він у нас меткий, духом збігає. Кн. — Шпарке хлопъя — одна нога тут, а друга в школі. Кн. — Бач який притки́й, наче коза. Кн.

Слѣдъ = слїд, тропа́ (С. Ш.), неясний — прослїдок, зьвіря — чорнотро́п, ноги — ступня́, од вірьовки — по́шморг. — Прослїдок по дорозї видно. н. к. — И слѣдъ его́ просты́лъ = і слїду́ його́ нема́. — И слѣда́ ко мнѣ́ не клади́, чтобъ и слѣда́ твоего́ у меня́ не́ было = і на о́чі мінї не наверта́й ся, щоб і нога́ твоя́ у ме́не не була́, щоб і ду́ху твого́ у ме́не не було́. — Не попа́лъ на слѣ́дъ = не вхопи́в тропи́. С. Ш. – Не слѣдъ такъ дѣ́лать = не слїд, не годи́ть ся, не го́же так роби́ти. (Д. під сл. Слѣ́дуетъ 2.) — По горя́чимъ слѣда́мъ = на гаря́чому вчи́нку. — Слѣды́ прото́птанные = про́топки. Хар.

Стопа́ = 1. ступня́ (ноги). 2. нога́. — Къ стопа́мъ ва́шимъ = до ніг ва́ших. — Идти́ по чьи́мъ стопа́мъ = іти́ за ки́м, за чиїм слїдом, наслїдувати (кому). 3. стопа́ (у віршах). С. Жел. 4. ку́бок, пу́гарь (д. Ку́бокъ. Власне металїчний стакан або кружка без ушка). 5. стопа́ (паперу). С. Л.

Ти́нистый = багни́стий, багнови́й, мулки́й, грузьки́й (С. З.). — Мулке дно. — Грузьке болото. — Дорога спід болота багнова; що ступиш то й загрузає нога. Кн.

Шагъ = сту́пінь, ступе́нь, ступа́, ступня́, по́ступ, крок (С. З. Ос.). — Грізно крикнув і приступив на ступінь ближче. Лев. — Два ступнї зробив, та й упав. н. о. — Я голову тобі розібъю, як ступінь ти хоч один до мене зробиш. К. К. — Почав широкими ступнями ходити з кутка в куток. Пр. — Куди хочеш завести, повідай? Нї ступня вже не зроблю я далї. Ст. Г. — Мо ступнїв два пронїс і покинув. н. к. — Вони приступили ближче, може так, як на ступінь. Лев. — Аж гомін, шелест від ступнїв! — Я кинувсь миттю між кущів. Пч. — Я добре знаю її швидкі і легенькі ступнї. Кн. — Невидющий і без цїпка кроку не ступлю. Грінч. — На дванадцять кроків од криницї. н. о. — Ша́гомъ = ходо́ю, ступо́ю (Вол.), виступце́м. — Пусти коней ходою, нехай висапають ся. Кн. — Їдем собі ходою. Греб. — Їхали ступою. — Шагъ за ша́гъ = ходо́ю, по́ступцем, нога́ за ного́ю. – Дѣ́лать большіе шаги́, ходи́ть больши́ми шага́ми = ши́роко ступа́ти, ци́бати. — На вся́комъ шагу́ = скрізь, що ступі́нь. — Ти́химъ ша́гомъ = ти́хою ходо́ю. — Приба́вить, уба́вить ша́гу = приспіши́ти, вкороти́ти ходи́, зменши́ти хо́ду. — Зменши ходу, бо я з тобою не зійду. Кн.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)